Skip to main content

Full text of "Політична енциклопедія"

See other formats 





Редакційна рада видання 


Володимир ЛИТВИН, 
академік НАН України 

Валерій СМОЛІЙ, 
академік НАН України 

Юрій АЕВЕНЕЦЬ, 
академік НАН України 

Олексій ОНИЩЕНКО, 
академік НАН України 

Мирослав ПОПОВИЧ, 
академік НАН України 

Юрій ШЕМШУЧЕНКО, 
академік НАН України 

Василь КРЕМЕНЬ, 
академік НАН України 


Редакційна колегія 

Юрій АЕВЕНЕЦЬ 
(голова), 

академік НАН України, 

Юрій ШАПОВАА 
(заступник голови), 
доктор історичних наук 

Олександр МАЙ БОРОДА, 
доктор історичних наук 

Микола МИХААЬЧЕНКО, 
член-кореспондент НАН України 

Володимир ГОРБАТЕНКО, 
доктор політичних наук 

Марія КАРМАЗІНА, 
доктор політичних наук 

Володимир ГОАОВЧЕНКО, 
доктор політичних наук 

Леонід ШКЛЯР, 
доктор політичних наук 



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦЮНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 

імені І. Ф. КУРАСА 


ПОЛІТИЧНА 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ 




ІГТТТТПІ 


Т. 


КИЇВ 

ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО 
2011 



УДК 32-027.21(031) 
ББК 66.0я2 
П50 


Випущено на замовлення 

Державного комітету телебачення і радіомовлення України 
за програмою «Українська книга» 2011 року 


Упорядник видання 
Юрій Шаповал 


Секретар видання 
Світлана Набок 


Редактор 

ЮрійДяченко 


Переклади текстів 

Ірина Листопад, Олександр Заремба 


Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) 
П50 та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. 

І5ВІЧ 978-966-611-818-2. 

Це перше в Україні енциклопедичне видання, покликане створити всебічне та ґрунтовне уявлен¬ 
ня про стан сучасної політичної науки, її категоріальний апарат, про загальноприйняті та альтернативні 
теорії та підходи. Читачі мають змогу ознайомитися з ідеями найвидатніших представників політичної 
думки, зрозуміти місце і роль відомих гравців на політичній арені, глибше осягнути сучасні політичні 
тенденції. Авторами статей є фахівці з України, Росії, Польщі, Франції, Канади, США. 

Для фахівців, викладачів та студентів, всіх, копшкавлрть соціально-гуманітарні науки. 

УДК 32-027.21(031) 
ББК 66.0я2 


© Інститут політичних і етнонаціональних досліджень 
імені І. Ф. Кураса НАН України, 2011. 


І5ВІЧ 978-966-611-818-2 



ВІД РЕДАКЦІЙНО! колегії 


Свого часу Макс Вебер зауважував, що поняття «політика» має надзвичайно ши¬ 
роке значення і охоплює всі різновиди діяльності із самостійного керівництва. Вод¬ 
ночас дослідник підкреслював, що широке розуміння політичного світу недмінно 
слід доповнити і більш конкретним визначенням категорії політики, що її тлумачать 
як керівництво державою або вияв впливу на державне управління. 

Ці думки Макса Вебера були висхідними для нас, коли виник задум видання, що 
ви його тримаєте в руках. Ми не мали сумніву і в тому, що в Україні це буде перша 
широкомасштабна спроба насамперед «кодифікувати» та проаналізувати ключові 
категорії політичної науки, що нині ними послуговується достатньо широке і різно¬ 
барвне за політичними уподобаннями, ерудицією та мірою активності коло користу¬ 
вачів. Враховуючи це, ми прагнули спрямувати зусилля авторів статей енциклопедії 
(а це близько 300 осіб) на максимально глибоке і всебічне тлумачення найпопуляр- 
ніших у політичному та науковому дискурсі понять. 

Це видання готувалося на базі відділу етнополітології Інституту політичних і етно- 
національних досліджень Національної академії наук України, де було створено ро¬ 
бочу групу. Велику попередню роботу провела редакційна колегія, члени якої опіку¬ 
валися підготовкою словника та добором авторів. Підготовка енциклопедії тривала 
майже чотири роки і до неї були залучені не лише політологи, а й філософи, істо¬ 
рики, правники, соціологи, психологи, демографи, мистецтвознавці та інші фахівці. 
Отже, це було доволі широке коло фахівців з різних установ та країн. Саме їхні зу¬ 
силля, координовані в рамках загального задуму, дозволили реалізувати проект. 

Якщо коротко визначити напрями, своєрідні «кластери», з яких складалося це 
видання, то до них слід віднести такі: методологія і теорія політичних досліджень; 
політичні мислителі, ідеї, течії; державні та адміністративні інститути, в яких фор¬ 
малізовані владні відносини; політично навантажені соціальні практики в різних 
країнах та політичні актори; національні та регіональні політичні дослідження. Вибу¬ 
довуючи енциклопедію саме у такий спосіб, ми прагнули залучити читачів до осмис¬ 
лення того, що лежить в основі політичної динаміки. Як відомо, різні мислителі, 
вчені, інтелектуали по-різному позначають ці причини (впливи економічних факто¬ 
рів, циркуляція еліт, діяльність харизматичного лідера тощо). Сподіваємося, наше 
видання сприятиме реалістичному розумінню цих непростих чинників. 

Значне місце ми відвели українській політичній думці, яка тривалий час або була 
під забороною, або була маргіналізована з огляду на певні (політико-ідеологічні) 
обставини. Тим часом вона являє собою цікавий, своєрідний і цінний предмет до¬ 
сліджень, який ще потребує пильної уваги не одного покоління дослідників і який 
ще потрібно належним чином вписати у контекст світової політичної думки. 

Енциклопедія готувалася відповідно до тих вимог, які висуваються і які є 
усталеними в публікаціях цього жанру. Хочемо нагадати і про те, що будь-яка 



6 


енциклопедія є довідковим виданням, а відтак не може виступати в ролі замінника 
спеціальних досліджень (насамперед монографічних) з тієї чи іншої проблеми. 

Враховуючи те, що енциклопедія апріорно являє собою компілянтивний жанр, 
редколегія тим не менш вимагала від авторів уникати примітивного тлумачення 
цієї особливості (не перекладати аналогічних статей у форматі «один до одного» 
з видань російською, англійською та іншими мовами; не повторювати тексти, підго¬ 
товлені для інших енциклопедій, пам’ятаючи про специфіку нашого видання тощо). 

Особливо хочемо підкреслити, що цю енциклопедію можна вважати своєрідним 
запрошенням до професійних дискусій та подальших досліджень. Ми відкриті для 
сприйняття найкритичніших зауважень, щиро бажаючи разом з тим, щоб вони були 
спрямовані на оцінку того, що наявне в енциклопедії, а не обмежувалися лише 
вказівками на те, що в ній ще бажано мати. Хоча і друге не буде позбавлене цін¬ 
ності, оскільки ми плекаємо надії на продовження і розширення цього видавничого 
проекту. 

Висловлюємо щиру подяку всім, хто сприяв появі цього видання. Особлива вдяч¬ 
ність Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олександру 
Курдіновичу і директорові Парламентського видавництва Юрію Ганжурову, які 
оцінили значення цього видавничого проекту і зробили все можливе для його 
реалізації. 

Небезпідставно вважається, що в основі політики лежить боротьба ;за оволо¬ 
діння статусами і ресурсами. Сподіваємося, це видання додасть усім учасникам та¬ 
кої боротьби, всім, хто займається політикою, політичною наукою і хто ними просто 
цікавиться, насамперед інтелектуальних статусів та інтелектуальних ресурсів. 



АБСЕНТЕЇЗМ ПОЛІТИЧНИЙ — АВАНТЮРИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ 


7 



АБСЕНТЕЇЗМ ПОЛІТИЧНИЙ (від лат. аЬзепз — відсутність) — 
ухилення від виконання громадян, обов’язків, свідома не¬ 
участь у виборах, референдумах тощо. 

Прояви А. пов’язані з такими обставинами: низьким рівнем 
політичної культури гр-н., передусім у перехідних сусп-вах; ста¬ 
більністю політ, системи, значним рівнем соціального благо¬ 
получчя в сусп-ві, високим ступенем задоволеності громадян 
своїм матеріальним становищем та сусп.-політ. ситуацією; не¬ 
довірою до виборчого законодавства та виборчої системи, 
учасників виборчого процесу, наявністю у виборців значних 
сумнівів у можливості адекватного реальним результатам 
волевиявлення підрахунку голосів; зневірою у можливості 
здійснення впливу на політ, режим (див. Аполітичність ); праг¬ 
ненням гр-н продемонструвати протест проти наявної форми 
правління, політ, системи, політ, режиму, а також соціальної, 
політ, та екон. ситуації. Набуваючи масового характеру, А. зни¬ 
жує дем. потенціал сусп-ва. 

З метою зменшення рівня А. в ряді країн світу юрид.закріпле- 
но обов’язок гр-н брати участь у голосуванні (Австралія, Авст¬ 
рія, Аргентина, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Мексика, Туреч¬ 
чина), невиконання якого передбачає відповідні санкції (від 
позбавлення права перебувати на державній службі протягом 
трьох років в Аргентині до позбавлення волі — в Туреччині), 
створено додаткові можливості для голосування (за довіреніс¬ 
тю, поштою або за допомогою Інтернету — в Естонії) та вве¬ 
дено практику заохочень для учасників голосування (Андорра). 
У сучас. Україні спостерігається порівняно високий рівень явки 
на вибори, при цьому осн. причиною абсентеїстських настро¬ 
їв серед населення України є поширеність уявлення про без¬ 
перспективність покращання соціально-екон. ситуації в країні 
за допомогою участі у виборах. О. Яковлєв 

АБСОЛЮТЙЗМ (від лат. аЬзоіиІиз — необмежений, безумов¬ 
ний) — політ, режим, де влада повністю належить монархові 
і здійснюється через підпорядкований особисто йому бюрокр. 
апарат. Різновид самовладдя (одноосібного правління). На єв- 
роп. континенті виник і утвердився від кін. 15 ст. як відповідь 
на сусп. потребу припинити внутр. політ, конфлікти всередині 
феод, стану і соціальні конфлікти між ним та бурж. станом, що 
народжувався. Абсолютна монарх, влада була покликана за¬ 
провадити згори міжстановий компроміс. Зовн. чинником ге¬ 
незису А. була міждерж. конкуренція, яка потребувала згурту¬ 
вання усіх сил держави навколо єдиної мети й єдиної політики 
з її реалізації. Ідеол. підґрунтям А. був церк. міф про боже¬ 
ственне походження монарх. династії. Правовою легітиміза- 
цією А. стало посилання на норму рим. права, за якою воля 
імператора ототожнювалася із законом. Осн. риси А.: зосеред¬ 
ження усієї влади (законод., викон. і судової) в одних руках, 
станова соціальна основа бюрокр. апарату, уніфікація право¬ 
вої системи у д-ві, уніфікація структури органів управління, по¬ 
даткової та митної систем, створення єдиної найманої армії, 
в ряді випадків запровадження єдиної релігії як державної, 


відсутність представн. органу або нехтування його думкою, 
зведення його функцій до дорадчих або декларативних. 

За методами правління А. характеризується або як деспот., 
або як освічений. Найповнішим втіленням деспот. А. було са¬ 
модержавство у Рос. д-ві (згодом імперії). Тут воно було не 
просто наук, визначенням, а офіц. правовою доктриною і ра¬ 
зом з православ'ям і народністю становило політ.-ідеол. фор¬ 
мулу держ. ладу. Особливістю рос. А. було те, що він прагнув 
не міжстанового компромісу, а виступав гарантом інтересів 
і прав тільки одного стану — землевласників. Тим самим 
стримувався розвиток ремесел і мануфактури, економіка 
розвивалася екстенс. шляхом. Здійснена на поч. 18 ст. імп. 
Петром І спроба підтримати підприємницький стан і подолати 
феод, егоїзм зміцненням своєї особистої влади завершилася 
посиленням А. Після смерті Петра І А. залишився патроном 
феод, стану. Економіка аж до серед. 19 ст. розвивалась екс¬ 
тенс. шляхом, за рахунок приєднання і освоєння нових тери¬ 
торій та їхніх природних ресурсів. Проведена самодерж. вла¬ 
дою модернізація не вирішила найгостріших проблем імперії. 
Здійснювана А. уніфікація охопила не тільки сфери права й 
управління, а й почала спрямовуватися проти регіон, мовно- 
культ. ідентичностей у формі русифікації, що відчули на собі й 
ті землі, які опинились у складі Рос. імперії. Прикладом осві¬ 
ченого А. була Австр. імперія (згодом Австро-Угорщина), де 
правління характеризувалося певним лібералізмом і толе¬ 
рантним ставленням до місц. особливостей, чим користували¬ 
ся й укр. землі, які перебували у складі цієї д-ви. До здобутків 
А. відносять припинення феод, всевладдя, запровадження 
пріоритету права над фіз. силою, політ, гарантії сусп. спокою 
як найголовнішої умови висхідного розвитку продукт, сил 
і внутр. торгового обміну, утвердження концепту держ. інте¬ 
ресу, уособленням якого виступав монарх, більш чітке струк- 
турування міжнар. системи. Водночас А. суттєво обмежував 
громадян, активність населення, відкривав простір для заміни 
феод, всевладдя бюрократичним і суддівським, сковував духо¬ 
вні сили суспільства, не допускав народ до політ, участі й тим 
самим ставав перешкодою на шляху до демократії. У жодній 
з країн А. не викорінив повністю станових бар’єрів та приві¬ 
леїв, залишаючи феод, стан в особі аристократії своєю со¬ 
ціальною базою. З розвитком мануфактурної, а згодом фа¬ 
бричної пром-сті відбувалось екон. зміцнення бурж. класу і 
зростання його політ, амбіцій. Аристократія ставала неспро¬ 
можною вести з ним політ, конкуренцію, внаслідок чого роз¬ 
мивалася соціальна опора А. Буржуазія прагнула відігравати 
самост.політ. роль і для цього потребувала реального пред¬ 
ставн. правління. Виступаючи проти уніфікаторської політики 
А., нац. буржуазія поєднала гасла представн. правління з гас¬ 
лами нац. самовизначення. Спроби А. силою зберегти себе 
завершувалися бурж. революціями (1649 — в Англії, 1789 — 
у Франції, 1848 — в Австр. імперії, 1905 — у Рос. імперії). 
У більшості країн епоха А. завершувалася переходом або до 
респ. правління, або до конст. монархій. 

Літ.: Люблинская А. Франция при Ришельє: Французский абсолютизм 
в 1630-1642 гг. Л., 1982; Ештокин С. А. Абсолютизм в России (1725- 
1825). М., 2001. ^ _ О.Майборода 

АВАНТЮРЙЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від франц. ауепіиге — при¬ 
года) — політ, наміри й дії, що засновані на уявленнях, бажан¬ 
нях, міфічних переконаннях без урахування політ, сил і можли¬ 
востей щодо досягнення мети; вони спираються на інтригу, віру 


8 


АВГУСТИН АВРЕЛІЙ — АВСТРОМАРКСИЗМ 


в щасливу долю й успішний обман, спрямовані на здійснення 
мети без її наук, обґрунтування, розраховані на випадковий 
успіх. До А. п. особливо схильні політики, які сподіваються 
здобути владу, роздаючи обіцянки популіст, характеру. Політи¬ 
ка, що ґрунтується на А. п., як правило, приречена на провал 
і призводить до поразки. Як засвідчує істор. практика, його при¬ 
кладом можуть бути: більшов. спроба ініціювання всесвітньої 
пролет. революції, нацист, спроба встановлення всесвітнього 
панування Німеччини, мобілізація рад. політ, системою сусп-ва 
на побудову комунізму протягом 20-ти років, політика •велико¬ 
го стрибка» та культ, революція в Китаї. Політиці А. п. властиві 
такі риси: вона розрахована на штучну активність і спирається 
на створення «шумових ефектів» політ, й ідеол. впливу; харак¬ 
теризується пошуками «винних»; орієнтується на конфронтац. 
стратегію неприйняття та цілковитого ігнорування правдивої 
громад, думки, неврівноваженість і галасливість політ, ліде¬ 
рів, деперсоналізацію та розмивання статусно-престижних 
критеріїв взаємодії людей, на везіння. Прихід до влади аван¬ 
тюристів стає реальнішим в умовах загрози загального револ. 
наступу, соціальних потрясінь, панічного страху перед терором. 
А. п. як політиканство руйнівно впливає на сусп. організм, 
стримує його дем. розвиток. Він є виразом соціопатії у сусп-ві 
й приховує в собі негат. зміст. А. п. є досить поширеним яви¬ 
щем і особливо небезпечним у військ, та держ. сферах, у між¬ 
народній політиці, коли йдеться про долю д-в і народів. 

Літ.: Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний 
гравець Європи. Дрогобич; К., 2004; Наука. Влада. Політика. К., 2008. 

М. Михальченко 

АВГУСТЙН АВРЕЛІЙ (Аибизііпиз Аигеїіиз; 354, Тагаст, Нумідія, 
тепер Алжир — 430, Гіппон, там само) — мислитель, життє¬ 
вий шлях і творчість якого відобразили перехід західноєвроп. 
цивілізації та культури від античності до серед, віків. А. одно¬ 
часно є останнім ант. мислителем та засновником христ. ду¬ 
ховності, «батьком Церкви» всього зх. християнства. Духовне 
становлення А. починається із знайомства з філософією і ри¬ 
торикою Цицерона, продовжується захопленням та розчару¬ 
ванням у маніхействі, що приводить мислителя на шлях скеп¬ 
тицизму, від якого його рятує неоплатонізм та христ. проповідь 
єп. Амвросія, під впливом якого А. приймає хрещення, а з 396 
і до кінця життя обіймає єпископську кафедру в Гіппоні. Осмис¬ 
люючи свій шлях до христ. істини в «Сповіді», А. розробляє ек¬ 
зистенціальну концепцію істини та часу. Стверджує, що для 
досягнення блаженного життя не обов’язково потрібно бути 
обізнаним у філософії або науці, а треба «правильно жити»: не 
знання, а віра веде до блаженства. 11-та книга «Сповіді» при¬ 
свячена осмисленню часу, оскільки А. цікавить питання спів¬ 
відношення одвічного та істор. життя від гріхопадіння до кінця 
світу. Після тривалих міркувань він впевнюється, що час існує 
тільки в нашій душі: минуле — у пам’яті, майбутнє — в очіку¬ 
ванні, теперішнє — у спогляданні. Осн. твір А. «Про град Бо¬ 
жий» (йе сміаіе Ое\) містить системну розробку і викладення 
його антропології, філософії, історії та вчення про д-ву і церкву. 
Тв.: Сповідь. К., 1999. 

Літ.: Рассел Б. Історія західної філософії. К., 1995. Н. Амельченко 
АВСТРОМАРКСИЗМ — ідеол. та політ, течія, що склалася на 
поч. 20 ст. в австр. соціал-демократії (представники — К. Рен- 
нер, О. Бауер, М. і Ф. Адлери, Р. Гільфердінг, К. Наутський та ін.). 
А. — умовне позначення теорій, поширених у СДРП Австрії, 
а також назва для конгломерату теор. поглядів, з одного 


боку, відмінних від класичної соціал-демократії, а з ін. — від 
рад. досвіду комуніст, буд-ва. Основи А. були закладені ще до 
1-ї світової війни. Істотний вплив на А. справила революція 
у Рос. імперії 1917, а згодом світова екон. криза 1929-33. 
Деякі позиції А. знайшли відображення у програмних док-тах 
Соцпартії Австрії (1947,1958,1978). Шлях до соціалізму пред¬ 
ставники А. вбачали в поступовому соціально-екон. реформу¬ 
ванні. Цей погляд був обґрунтований у праці О. Бауера «Шлях 
до соціалізму» (1919). Зазначалося, що буржуазію недоцільно 
позбавляти засобів виробництва, адже найбільша загроза — 
не експлуатація, а екон. хаос і анархія. О. Бауер наголошував, 
що побудова соціаліст, сусп-ва можлива за умови створення 
в капіталіст, середовищі «вогнищ соціалізму». Зростання їх 
к-сті уможливить постання соціаліст, сусп-ва без докорінного 
зламу сформованих вироб. відносин. Передумовою О. Бауер 
вважав процес усуспільнення («соціалізації»). Натомість досвід 
соціаліст, буд-ва в СРСР вважав хибним. Він категор. відкидав 
насильницьку експропріацію приват. власності та пропонував 
запровадити «соціальний» механізм оподатковування капі¬ 
талу, за допомогою якого приват. власність поступово еволю¬ 
ціонувала б у «загальнонародну». У праці К. Реннера «Теорія 
капіталістичного господарства: марксизм і проблеми соціа¬ 
лізації» (1924) наголошувалося: експропріація шкідлива для 
економіки, бо призводить до переривання вироб. процесу та 
зникання зацікавленості в прибуткові. Експропріацію велико¬ 
го капіталу К. Ренер вважав за можливе замінити «справед¬ 
ливою демократизацією власності», що й так об’єктивно від¬ 
бувається в розвинених країнах. Сприятимуть усуспільненню: 
1) глобальна «організація здорового ринку», що має скластися 
в «Сполучених Штатах Європи», 2) створення на підприємствах 
«економічних рад», 3) розширення держ. сектора економіки. 
У написаній в розпал світової екон. кризи праці О. Бауера 
«Раціоналізація — помилкова раціоналізація» (1931) розкри¬ 
вається циклічність капіталіст, економіки. Однією з причин 
кризи О. Бауер вважав викликане бурхливим розвитком техні¬ 
ки надвиробництво пром. продукції, зумовлене безплановістю 
капіталіст, економіки. Ця криза, на думку О. Бауера, є свідчен¬ 
ням й ідейно-політ. краху експлуатат. сусп-ва: капіталізм віль¬ 
ної конкуренції припинив існування і переростає в капіталізм 
держ.-монополістичний. Його риси: планове госп-во та держ. 
регулювання економіки. Осн. риси держ.-монополіст. капіта¬ 
лізму розкрив у праці «Крах капіталізму» (1932) О. Лейхтер, 
учень О. Бауера. Ідеї держ. втручання в госп. життя й макро- 
екон. регулювання висловлювались як соціал-демократами, 
так і бурж. партіями того часу. їх обстоювали і представники 
екон. школи кейнсіанства. Водночас О. Бауер пропонував за¬ 
ходи, які були втілені лише після 2-ї світової війни. Зокрема, 
необхідність тісного міждерж. співробітництва охоплених 
кризою країн, причому не тільки в масштабах Європи, а й із 
залученням амер. капіталів. Певною мірою О. Бауер перед¬ 
бачив «план Маршала ». Цей процес, як вважав О. Бауер, має 
супроводжуватись і заходами, спрямованими на соціальний 
захист: допомогою безробітним, створенням продовольчих 
запасів, збільшенням зайнятості за рахунок скорочення до 
40 год. тривалості роб. тижня. А. приділяв істотну увагу нац. 
питанню. Ідея перетворення Австро-Угорщини на федерацію 
була проголошена ще в Брюн. програмі с.-д. партії (1899). Це 
була перша програма с.-д. партії, присвячена нац. питанню. 
В основі її теор. положень лежали праці К. Реннера. Однак 




АВСТРОСЛАВІЗМ — АВТОКРАТІЯ 


9 


у 1918 0. Бауерта його прибічники визнали право націїна держ. 
самовизначення. Аншлюс Німеччини й Австрії поклав край 
діяльності СДРПА. Перебуваючи в еміграції (спершу в Чехо- 
словаччині, а потім у Франції), О. Бауер мусив визнати, що 
екон. криза призвела до посилення фашизму, а не до підне¬ 
сення робітн. руху та зростання соціалізму в надрах капіталіз¬ 
му. Діячі А. фактично визнали аншлюс, відмовившись від бо¬ 
ротьби за незалежність Австрії. 

Літ.: Моттзеп Н. йіе Зогіаісіетокгаїіе ипр Ріе ІЧаїіопаїііаіепїга&е іт 
НаЬзЬиг&ізсИеп Уіеіубікегзіааі. №іеп, 1963; РіезЬеск Р. ЗогіаІРето- 
кгаїіе ипсі МіпРегїіеіїепгесНІ. Оег Веіігаб сіег бзіеггеісПізсПеп ЗогіаІ- 
Ретокгаїеп Ойо Ваиег ипб КагІ Реппег гит іпіегпаїіопаїеп МіпРег- 
ИеіІепгесіП, УегІа£Шг ЕпМскІип£5роІШк. ЗаагЬгйскеп, 1996. 

Б. Бушанський 

АВСТРОСЛАВІЗМ — ідєйно-політ. течія, в основу якої було 
покладено проект перетворення Австр. імперії (пізніше — 
Австро-Угорщини) на федерацію, де важливу роль мали віді¬ 
гравати слов’ян, народи та території, ними населені. Батька¬ 
ми цієї ідеї та відповідної політ, програми вважаються чеські 
будителі К. Гавлічек-Боровський та Ф. Палацький. А. виникає 
як реакція на ті загрози, які ніс слов’ян, народам Дунайс. ім¬ 
перії процес об’єднання герман. нації, небезпеки створен¬ 
ня «Великої Німеччини», в якій ці народи могли посісти місце 
другорядних, політично і національно безправних меншин, 
що мали підлягати асиміляції. Політ, кристалізація поглядів 
австрославістів відбулася завдяки Революції 1848-49. Вона 
гостро порушила питання про майбутність імперської д-ви, про 
її трансформування у поліетнічну д-ву, в якій поважалися б гро¬ 
мадян. свободи та нац.-культ. права й інтереси всіх народів та 
етносів, які її складали. Боротьба угорців за відновлення своєї 
нац. д-ви порушила перед лідерами нац. відродження слов’ян, 
народів питання їхнього виживання та політ, статусу. В цих умо¬ 
вах окремі прихильники А., спираючись на етнодемогр. роз¬ 
рахунки, доводили, що місце та політ, роль слов’ян, народів в 
імперії не відповідають їх чисельності, внеску в добробут і роз¬ 
виток Габсб. монархії. Водночас ці діячі не вбачали у власних 
народах сил та можливостей для конфронтації з Віднем, проти¬ 
стояння імперії та панівній династії на шляхах етносепаратиз- 
му, а тому замислювалися над проблемою пошуку найближчих 
союзників у боротьбі за свої нац.-культ. та соціально-політ. ін¬ 
тереси. Перетворення імперії на дуалістичну монархію, австро- 
угор. та угор.-хорват. угоди викликали гостру реакцію з боку 
провідних діячів слов’ян, народів Австро-Угорщини, радикалі- 
зували їхні позиції з питань переустрою країни. Наступні деся¬ 
тиріччя проходили під знаком намагань переконати імперато¬ 
ра та центр, уряд у необхідності трансформування дуалістичної 
монархії в тріалістичну, де третім компонентом мали стати 
слов’ян, народи. Слабкість цієї пропозиції полягала в уявно¬ 
му характері цього «слов’ян, компонента» імперії, в глибоких 
розбіжностях інтересів елітц их народів, зокрема, українців та 
поляків тощо. 

Позиції імперської лояльності, усвідомлення значних вигід пе¬ 
ребування у складі відносно лібер. країни сприяли консерва- 
тизації австрославіст. програми включно до років 1-ї світової 
війни. Ін. джерелом, що підтримувало життєвість австро-сла- 
віст. накреслень, було неприйняття рос. версії панславізму. 
До цього спонукало знайомство з реаліями Рос. імперії, мож¬ 
ливостями розвитку її слов’ян, народів. Це порівняння двох 
імперій було не на користь останньої, а тому переконувало 


у перевагах збереження Австро-Угорщини за умови її по¬ 
дальшої еволюції в багатонац. федерат, д-ву. Серед укр. гро- 
мад.-політ. діячів також були прихильники політ, програми А., 
зокрема проф. В. Б. Антонович віддавав перевагу можливості 
об’єднання всіх укр. земель під скіпетром Габсбургів, а не Ро- 
манових і підтримував ті політ, заходи, які могли наблизити до¬ 
сягнення цієї мети. До австрославіст. позицій тяжіли народовці 
в Галичині та Буковині, а також сформована ними нац.-дем. 
партія. Разом з тим пракг. значення австрославіст. проектів 
було незначним, адже вони використовувались як знаряддя 
досягнення суттєво різних нац. інтересів. Ані імператор, ані 
центр, уряд також не були прихильними до цих пропозицій. 
Тому політ, програма А. залишилась абстрактною, утопічною 
та нереалізовованою альтернативою істор. шляхам розвитку 
Австро-Угорщини. 

Літ.: Брик І. Слов’янський з’їзд у Празі 1848 р. і українська справа // 
ЗНТШ. 1920. Т. 129; МогіїзсН А. Бег Рга£ег ЗІауепкопбгезз 1848. Меп; 
Кбіп; УУеітаг, 2000. А. Круглашов 

АВТАРКІЯ (грец. абтаркєт — самовдоволення) — політика 
самоізоляції д-ви чи групи д-в від зовн. світу, яка полягає у 
створенні замкнених нац. госп-ва, політ.-ідеол. та соціокульт. 
системи; ізоляціоніст, прагненнях і практ. діях, спрямованих 
на госп.-екон., політ., культ, відокремлення регіону певної 
країни від ін. її частин внаслідок загострення протиріч із цент¬ 
ром. У чистому вигляді А. існувала лише за умов натурального 
госп-ва. З часом спостерігаються її окремі вияви, до яких 
можна віднести; відособлення нац. госп-ва з метою нагрома¬ 
дження запасів стратег, матеріалів і сировини для ведення ві¬ 
йни; політику екон. сепаратизму, нац.-етн. егоїзму; намагання 
панівної еліти певної д-ви зберегти в незмінному вигляді по¬ 
літ. режим з певною орієнтацією на закрите сусп-во тощо. По¬ 
літика А. зазвичай призводить до розриву внутрі- та міждерж. 
госп. зв’язків, є перешкодою на шляху міжнар. інтеграції, галь¬ 
мує розвиток виробництва і зростання споживання. Сучас. 
система міжнар. відносин та міжнар. поділу праці в процесі її 
вдосконалення засвідчує безперспективність такої політики. 

В. Горбатенко 

АВТОКРАТІЯ (грец. (гішжратєіа — самовладдя) — систе¬ 
ма управління суспільством, державою, за якої одній особі 
належить виключна і необмежена верховна влада. Типови¬ 
ми ознаками автократ, правління є одноосібність володаря, 
влади (монарх, цар, феодал, князь), система успадкування 
влади, особл. характер її лептимності. Класичним автократ, 
режимам — деспотіям Старод. Сх., Рим. та Візант. імперіям, 
абс. монархіям нового типу — притаманні відсутність конт¬ 
ролю з боку сусп-ва за діяльністю верховного правителя, 
цілковита залежність підлеглих від його волі. Воля автократа 
має силу закону, оскільки він водночас здійснює і законод., 
і виконавчо-розпорядчі функції, і навіть цілковитий контроль 
за діяльністю суд. органів. Термін повноважень автократа за¬ 
конодавчо не обмежений або ж встановлюється ним самим. 
З метою надання видимості підтримки автократа населенням 
іноді організовуються референдуми і плебісцити, здійснення 
яких, утім, не забезпечує адекватного відображення волі елек- 
торату. До того ж автократ не несе юрид. відповідальності за 
свої дії або ж наявний держ.-прав. механізм фактично забез¬ 
печує йому можливість ухилятися від відповідальності. А. — іс¬ 
тор. феномен. У рабовласн. і феод, д-вах самовладдя виявля¬ 
лося у формі деспотії, яка нерідко набувала рис абс. сваволі 




10 


АВТОНОМІЗАЦІЯ — АВТОНОМІЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА 


й насильства — тиранії. За своєю суттю автократ, влада близь¬ 
ка до крайнього авторитаризму. В. Пазенок 

АВТОНОМІЗАЦІЯ (від автономія) — 1) етнополіт. механізм, ви¬ 
сунутий Й. В. Сталіним у 1922. Передбачав перетворення фор¬ 
мально незалежних рад. республік, які виникли після 1917, на 
автон. республіки Рос. Федерації; 2) процес надання автономії 
певній території, яка відрізняється за етн. складом, культурою, 
соціально-екон. устроєм від більшості країни. Використовуєть¬ 
ся як засіб запобігання етн. конфліктам, дезінтеграції країни 
внаслідок політизації вимог етносу, який компактно населяє 
певну територію і вимагає її автономії або відокремлення, й 
інколи як механізм децентралізації влади. Термін «А.» виник 
під час роботи комісії, створеної за рішенням ЦК РКП (б) для 
напрацювання пропозицій з об’єднання в єдину д-ву незалеж¬ 
них рад. республік — РРФСР, УРСР, ЗРФСР, БРСР. До революції 
1917 в Рос. імперії більшовики на чолі з В. І. Леніним висту¬ 
пали за збереження унітарної д-ви. Для областей з особли¬ 
вим нац. складом або екон.-госп. устроєм А. пропонувалася 
як засіб вирішення нац. питання, перетворення цих територій 
на автон. одиниці, які мають окремі риси держави або держ. 
утворення у складі унітарної рос. д-ви. Однак після революції 
ситуація змінилася, навколо Росії почали оформлюватися не¬ 
залежні нац. д-ви. На той час взаємовідносини з ними буду¬ 
валися на основі рівноправних договорів про військ.-політ. 
і екон. союзи. Питання політ, форми облаштування рад. д-ви 
стало завданням комісії ЦК Компартії. Саме Сталін висунув 
ідею А., тобто об’єднання всіх рад. республік у складі РРФСР 
на правах автономій, що порушувало їхню самостійність. План 
А. обговорювався на пленумах ЦК компартій республік, але 
більшістю з них не був підтриманий. Однак комісія, незважа¬ 
ючи на це, схвалила тези Сталіна про А. Вони вимагали суво¬ 
рої єдності та централізації зусиль рад. республік, але пору¬ 
шували їхні суверенні права. А. була кроком назад порівняно 
з формами держ. буд-ва, створеними вже сформованими на¬ 
ціями. План А. передбачав проголошення РРФСР, до складу 
якої увійдуть на правах автон. республік УРСР, ЗРФСР, БРСР. 
Сталінська модель А. стала основою створення СРСР, де рів¬ 
ність республік була формальною. Однак офіц. перетворення 
незалежних республік на автон. частини РРФСР означало б 
істотне зниження їхнього статусу і могло негат. позначитися 
на настроях гр-н цих республік, де на той час були поширені 
ідеї нац. самосвідомості. А. критикувалася Леніним, який ви¬ 
ступив за союз рівноправних республік. Для побудови нової 
державності навколо Росії Ленін схилявся до ідеї федерації. 
Тому ще у 1918 РРСР була оголошена федерат, д-вою. Але чіт¬ 
ко не було виписано, на якій основі будуватиметься майбут¬ 
ня федерація і в якому статусі увійдуть до її складу нові нац. 
республіки. У Конституції РРФСР 1918 йшлося лише про те, 
що ради областей, які відрізняють особливим нац. складом, 
можуть об’єднуватися в автон. обласні союзи, що входять на 
засадах федерації в РРФСР. А. суперечила задекларованому 
устрою майбутньої д-ви. Ленін категорично виступив проти 
А., доводячи, що всі вищезгадані республіки можуть увійти до 
складу Росії виключно на умовах створення нового федерат, 
союзу. Таке об’єднання юрид. рівних суб’єктів у нову федера¬ 
цію було оформлене 30.12.1922 створенням СРСР А. не була 
реалізована формально, але реально республіки не мали рів¬ 
ня самост. федерації. В. Явір 


АВТОНОМІЯ (від грец. аотод — сам і уоцод — закон, 
правління) — у заг. сенсі самостійність у питаннях життє¬ 
діяльності й орг-ції осіб, органів, установ, тер. спільнот, їхня 
відносна незалежність у визначених сферах від влади або 
впливу ззовні, право самост. вирішувати певні проблеми, 
віднесені до їхньої компетенції, та впорядковувати (організо¬ 
вувати) свою структуру. У вужчому політ, розумінні — право 
самост. здійснення держ. влади чи управління, надане части¬ 
ні д-ви, що відрізняється певними особливостями, і яке здій¬ 
снюється в межах, передбачених загальнодерж. законом або 
конституцією. А. може базуватися на культ, (нац., етн.), геогр. 
або ін. відмінності. Часто у світовій практиці вважається пер¬ 
шим етапом здобуття незалежності. У більшості випадків 
під А. розуміють саме політ.-тер. одиницю в межах держави. 
А. передбачає визнання дод. автон. прав, відмінних від прав 
ін. одиниць. Ін-т А. є дієвим механізмом розрядки міжетн. на¬ 
пруги в поліетн. д-вах. Дозволяє забезпечувати права меншин 
у тих сферах, які не зачіпають інтереси д-ви (освіта, культура). 
Водночас ін-т А. є засобом децентралізації, демократизації 
влади, який ефективніше вирішує питання нерівномірного 
екон., соціального розвитку регіонів і оптимізації системи 
місцевого самоврядування. А. поділяють на адміністративні — 
з питань здійснення орг-ції місц. управління та прийняття рі¬ 
шень і національні — з реалізації особливих прав етн. груп. 
Своєю чергою А., сформовані за нац. ознакою, поділяються 
на територіальні (утворюються у випадку компактного прожи¬ 
вання нац. меншини на певній території) та екстериторіальні, 
ін. назва — нац.-культурні, персональні А. (у випадку дисперс¬ 
ного проживання меншини). А. можуть створюватися як у д-ві 
з унітарним (АР Крим України), так і федерат, (автономії в РФ) 
устроєм. Тер. А. можуть мати статус держ. утворення з власною 
конституцією, законодавством та офіц. мовою. 

Літ.: Шульга Т. Понятие автономии, ее видьі и роль // Евреи евразии. 
Режим доступу: И«р://уу>лл^.еаіс.огб/риЬІізИ_ргіпІ_г.рІір?іс1=30; Вегп- 
НагсК Р. Ресіегаіізт апР Аиіопоту // МоРеіз о і Аиіопоту. Вгипз- 

жіск, Ж, 1981; Шаповал В. Територіальна організація держави в конс¬ 
титуційному праві // Вісник Конституційного Суду України. 2002. № 5. 

В. Явір 

АВТОНОМІЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА — особливий тип 
екстериторіального структурування життя етнонац. спільнот, 
у рамках якого законодавчо оформлено право та систему за¬ 
ходів, які забезпечують етнонац. спільнотам збереження та 
розвиток їхньої культ., мовної, реліг. самобутності. Концепція 
А. н.-к. була обґрунтована австр. соціал-демократами К. Рен- 
нером та О. Бауером ще наприкін. 19 ст. Вони вважали такий 
тип орг-ції й самоорганізації життя етн. спільнот більш опти¬ 
мальним, порівняно з ін. типами автономій, скажімо терито¬ 
ріальної, ефект, способом забезпечення прав меншин і їхньо¬ 
го етнокульт. розвитку. Оформлення екстер. союзу на основі 
добровільного особистого волевиявлення представників тієї 
чи ін. етн. спільноти на персональній основі перетворює ці 
спільноти на суб’єктів права, незалежно від чисельності та 
наявності території компактного поселення у межах того чи 
того етнополіт. утворення (держави). Ідея А. н.-к. набула по¬ 
пулярності й до деякої міри реалізувалася наприкін. 19 — поч. 
20 ст. в Австро-Угорщині та Росії. Напр., у лип. 1917 було про¬ 
голошено А. н.-к. мусульман внугр. Росії та Сибіру; у верес, 
того ж року З’їзд народів Росії, який відбувся у м. Києві, про¬ 
голосив право усіх народів як на тер., так і на екстер. нац. 




АВТОНОМІЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА — АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ 


11 


автономію. У кол. СРСР у 1920-30-х існували нац. райони і 
сільради (зокрема, в Україні існували 8 рос., 7 нім., по 3 грец., 
болг., євр. та 1 польс. р-ни і понад 300 сільрад), а «малі» на¬ 
роди Пн. мали спец, статус у рамках багатонаціонального 
Рад. Союзу. А. н.-к. набула свого закріплення у законах таких 
країн, як Латвія (1991), Естонія (1993), РФ (1996). У європ. 
країнах існують різні форми автономії: Саамський парламент 
(Норвегія), Шведська народна асамблея (Фінляндія), Само¬ 
врядна нацменшина (Угорщина). У незалежній Україні пра¬ 
во нацменшин на реалізацію своїх прав прописано у Законі 
України «Про національні меншини в Україні» (1992). У ньому 
передбачені гарантії меншинам збереження їхньої етнокульт. 
та мовної самобутності через створення умов для вивчення 
рідної мови й користування нею в усіх сферах сусп. життя, роз- 
вою культурницьких традицій та звичаїв, задоволення інформ. 
запитів; сприяння діяльності громад, орг-цій меншин, їхньої 
участі у прийнятті рішень на всеукр., регіон, та місц. рівнях. 
Щоправда, до цього часу в Україні не прийнято спец, закону 
про А. н.-к., хоча дискусії з цього питання точаться тривалий 
час у наук., політ., державницьких колах. 

Літ.: Етнічні меншини в Східній і Центральній Європі. К., 1994; Мапа- 
£іп£ МиІІіеІНпіс 1_осаі Соттипіііез іп ІНе Соипігіез ої ІНе Рогтег Уи£о- 
зіауіа. Вибарезі, 2000. В. Євтух 

АВТОНОМІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА — тер. форма 
орг-ції нацменшин, що проживають компактно в межах пев¬ 
ного регіону однієї держави. Різновид тер. автономії, що по¬ 
діляється на адм.-тер. (регіон.), нац.-тер. та нац.-державну. 
Означає надання певній частині (частинам) унітарної д-ви, 
населеної здебільшого представниками певної меншини, са¬ 
мостійності у вирішенні питань внутр. життя. Статус суб’єктів 
А. н.-т. вищий, ніж статус суб’єктів адм.-тер. автономії, і ниж¬ 
чий за статус суб’єктів нац.-держ. автономії. На відміну від 
регіон, (адм.-тер.) автономії, А. н.-т. поширюється не тільки 
на адміністративну, а й на культ.-мовну сферу, адже в її фор¬ 
муванні наявний не лише територіальний, а й національний 
чинник. Тому вона передбачає вищий рівень політ, та юрид. 
самостійності суб’єкта. А. н.-т. є одним з механізмів задо¬ 
волення прав меншин на збереження самобутності та роз¬ 
виток в межах д-ви. Є відповіддю на запит етносуб’єкта, що 
компактно проживає на певній території, на самостійність 
від влади центру. А. н.-т. має систему органів законодавчої 
та виконавчої влади, що формуються самостійно, повнова¬ 
ження приймати норм, акти з питань, коло яких окреслено 
д-вою. Органи суб’єкта адм.-тер. автономії здійснюють свою 
діяльність під наглядом центр, органів влади. Регіон, підза- 
конні акти можуть бути скасовані центр, органами влади, 
якщо вони не відповідають загальнодерж. інтересами або 
законодавству. На тер. А. н.-т. поряд із загальнодерж. зазви¬ 
чай офіц. використовується мова нацменшини. Прикладами 
А. н.-т. є Аландські о-ви у Фінляндії, Країна Басків у Іспанії. 
А. н.-т. реалізуються в політ, або адм. формі. Політ, форма пе¬ 
редбачає певні ознаки державності. Цей різновид А. н.-т. при¬ 
пускає можливість видання власних законів (іноді наявність 
конституції), формування власних законод. та викон. органів, 
що мають ширші повноваження, ніж органи адм.-тер. оди¬ 
ниць. Політ. А. н.-т. пов’язана з утворенням автон. республік. 
Адм. формі А. н.-т. не притаманні ознаки державності, однак 
враховуються нац. особливості (викладання, видання газет, 
судочинство нац. мовою, врахування місц. або реліг. звичаїв 


у правовій сфері тощо). Адм. А н.-т. існує у формі автон/облас- 
тей, нац. округів тощо. 

Літ.: Погорілко В. Конституційне право України. К., 2000; Деклара¬ 
ція щодо регіоналізму в Європі // Асамблея регіонів Європи. Режим 
доступу: Н«р://у^\лг.аег.еи/ЯІеабтіп/и8ег_ирІоаб/Рге55Сотт/РиЬІіса 
Ііопз/0есІагаІіопРе|іопаІізт/.бат/[10п/иа/0Р_ІЖРАІМЕ[1.].рбТ; 
ВегпПагсІЇ Р. Ребегаїізт апб Аиіопоту // Мобеіз ої Аиіопоту. 
Вгипзууіск, Ж, 1981. І. Кресіна, В. Явір 

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ (АР Крим) — адм.-тер. ав¬ 
тономія у складі України. Є невід’ємною складовою частиною 
системи адм.-тер. устрою України. Розташована на Пд. Укра¬ 
їни, на Крим. п-ві. Адм. центр автономії — м. Сімферополь. Тер. 
АР Крим визначається межами, які існували на 20.01.1991 — 
день проведення референдуму про відновлення АР Крим у 
складі СРСР та на 12.02.1991 — день набуття чинності Зако¬ 
ну УРСР «Про відновлення Кримської Автономної Радянської 
Соціалістичної Республіки». Оформленню сучас. конст. статусу 
АР Крим передували Декларація про держ. суверенітет Кри¬ 
му (04.09.1991), Акт проголошення незалежності Криму 
(05.05.1992), Конституція Республіки Крим (06.05.1992), за¬ 
кони України «Про Автономну Республіку Крим» (17.03.1995) та 
«Про Конституцію Автономної Республіки Крим» (04.04.1996) 
та ін. Чинну правову основу статусу і повноважень АР Крим ста¬ 
новлять Конституція України та закони України. АР Крим має 
Конституцію АР Крим, яку прийняла ВР/Р Крим (21.10.1998) та 
затвердила ВР України шляхом прийняття Закону «Про затвер¬ 
дження Конституції Автономної Республіки Крим» (23.12.1998). 
За своєю юрид. природою, особливостями завдань та функ¬ 
цій, характером утворюваних в ній органів влади, специфі¬ 
кою прав, основи їхньої орг-ції та діяльності АР Крим можна 
вважати формою здійснення регіон, самовряд. Так, АР Крим 
у межах повноважень, визначених Конституцією України, 
вирішує питання, віднесені до її відання, а також здійснює 
повноваження, делеговані законами України відповідно до 
Конституції України. В АР Крим діють ВР АР Крим і РМ АР Крим, 
повноваження, порядок формування і діяльності яких ви¬ 
значаються Конституцією України і законами України, Конс¬ 
титуцією АР Крим і норм.-прав. актами ВР АР Крим з питань, 
віднесених до її компетенції. ВР АР Крим є представн. органом 
АР Крим і здійснює представн., нормотворчі, контрольні функ¬ 
ції та повноваження в межах своєї компетенції. ВР АР Крим 
у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, 
які є обов’язковими до виконання в АР Крим. Статус ВР АР 
Крим та депутатів, які входять до її складу, визначається за¬ 
конами «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» 
(10.02.1998) та «Про статус депутата Верховної Ради Авто¬ 
номної Республіки Крим» (22.12.2006). Урядом АР Крим є РМ 
АР Крим, яка входить до системи органів викон. влади Укра¬ 
їни та є викон. органом АР Крим, здійснює викон. функції та 
повноваження в межах своєї компетенції. Орг-ція і діяльність 
ВР АР Крим і РМ АР Крим ґрунтуються на поділі повноважень 
між ними; підконтрольності, підзвітності й відповідальності 
перед ВР АР Крим як представн. органом, що обирається без¬ 
посередньо гр-нами, органів, що утворюються або формують¬ 
ся нею, посадових осіб, які обираються, призначаються або 
затверджуються ВР АР Крим. Норм.-прав. акти ВР АР Крим та 
рішення РМ АР Крим не можуть суперечити Конституції і зако¬ 
нам України та приймаються відповідно до Конституції Укра¬ 
їни, законів України, актів Президента України і КМ України та 
на їх виконання. З мотивів невідповідності норм.-прав. актів 




12 


АВТОРИТАРИЗМ — АГЕНТ ВПЛИВУ 


ВР АР Крим Конституції України та законам України Президент 
України може зупинити дію цих норм.-прав. актів ВР АР Крим 
з одночасним зверненням до КС України щодо їхньої конститу- 
ційності. Акти РМ АР Крим скасовуються Президентом України. 
АР Крим здійснює норм, регулювання виключно з питань місц. 
для цієї автономії значення, зокрема: с. г. і лісів; меліорації 
і кар’єрів; громад, робіт, ремесел та промислів; благодійни¬ 
цтва; містобудування і житлового госп-ва; туризму, готельної 
справи, ярмарків; музеїв, б-к, театрів, ін. закладів культури, 
історико-культ. заповідників; транспорту заг. користування, 
автошляхів, водопроводів; мисливства, рибальства; сан. і лі¬ 
карняної служб. До відання АР Крим належить: призначення 
виборів депутатів ВР АР Крим, затвердження складу виборчої 
комісії АР Крим; орг-ція та проведення місц. референдумів; 
управління майном, що належить АР Крим; розроблення, за¬ 
твердження та виконання бюджету АР Крим на основі єдиної 
податкової і бюджетної політики України; розроблення, затвер¬ 
дження та реалізація програм АР Крим з питань соціально- 
екон. та культ, розвитку, раціонального природокористування, 
охорони довкілля — відповідно до загальнодерж. програм; ви¬ 
знання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон сан. 
охорони курортів; участь у забезпеченні прав і свобод гр-н, 
нац. злагоди, сприяння охороні правопорядку та громад, без¬ 
пеки; забезпечення функціонування і розвитку держ. та нац. 
мов і культур в АР Крим; охорона і використання пам’яток істо¬ 
рії; участь у розробленні та реалізації держ. програм повернен¬ 
ня депортованих народів; ініціювання запровадження надзви¬ 
чайного стану та встановлення зон надзвичайної екол. ситуації 
в АР Крим або в окремих її місцевостях. Законами України 
АР Крим можуть бути делеговані також ін. повноваження. 

В АР Крим діє Представництво Президента України, статус 
якого визначається законом «Про Представництво Президен¬ 
та України в Автономній Республіці Крим» (02.03.2000). 

Літ.: Копиленко О. Л. Конституція Автономної Республіки Крим: про¬ 
блеми прийняття, затвердження, реалізації. К., 2001; його ж. Ав¬ 
тономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. К., 2002; 
Корнієнко М. І. Автономна Республіка Крим як форма регіонального 
самоврядування // Вчені зап. Ін-ту економіки та права «КРОК». 2002. 
Вип. 6: Серія «Право»; Абасов Г. Г. Конституційно-правовий статус Вер¬ 
ховної Ради Автономної Республіки Крим: актуальні проблеми теорії // 
Часопис Київ, ун-ту права. 2003. № 4. 

О. Батанов 

АВТОРИТАРЙЗМ (від лат. аисДогіїаз — влада, вплив) — політ, 
режим, який ґрунтується на необмеженій владі однієї особи 
або групи осіб при збереженні окремих екон., громадян., ду¬ 
ховних свобод для гр-н; спосіб правління з обмеженим плю¬ 
ралізмом. Авторит. режими є наслідком держ. переворотів 
або поступової концентрації влади в руках політ, лідера чи 
окремого сегмента політ, еліти. Передумови для виникнення 
авторит. режимів формуються у перехідних політ, системах, 
особливо якщо процеси демократизації позначені втратою 
контролю над процесом реформ, поляризацією політ, сил. 
Осн. ознаками авторит. режиму є відчуження гр-н від влади; 
централізація політ, управління у поєднанні зі звуженням по¬ 
вноважень представн. органів влади ; формально-показовий 
характер парлам. виборів, які відбуваються за відсутності/ 
обмеження публічної боротьби партій; монополія на владу 
з боку однієї політ, чи соціальної групи, однієї чи декількох 
осіб; здійснення політ, управління командно-адм. методами; 
виключення з процесу ухвалення та реалізації політ, рішень 


взаємного узгодження позицій в процесі обговорення держ. 
проблем; домінування у політ, системі однієї, правлячої, партії; 
виключення опозиції зі сфери ухвалення рішень і політ, життя 
в цілому; перетворення насилля на важливий інструмент 
сусп.-політ. регулювання; звуження прав і свобод гр-н, що при¬ 
зводить до відчуження гр-н від влади та перетворення їх на 
об’єкт маніпулювання; посилення ролі каральних органів; то¬ 
тальний контроль д-ви над ЗМІ. Наведені ознаки наближують 
авторит. режим до тоталіт., проте вони не тотожні. При тоталіта¬ 
ризмі осн. елементом політ, системи є партія, при А. — держава. 
В умовах А. ідеологія не доводиться до такого ступеня деталіза¬ 
ції та догматизації, як за тоталітаризму. Встановлення тоталіт. 
режиму відбувається за активної масової участі гр-н, тоді як А 
встановлюється всупереч більшості, без її підтримки та участі. 
Легітимність тоталітаризму не ставиться під сумнів більшістю 
сусп-ва та спирається на масові сусп.-політ. рухи, тоді як А., 
який виникає шляхом верхівкових переворотів та домовленос¬ 
тей, не може спиратися на масові рухи, тому його легітимність 
ставиться під сумнів значною частиною громадян. В умовах то¬ 
таліт. режиму функціонує культ особистості нац. вождя — ліде¬ 
ра партії та д-ви, який інтегрується в індивід, свідомість кожно¬ 
го, тоді як авторит. режим продукує дистанцію між лідером та 
масами, які подекуди бачать у ньому свого антипода та навіть 
ворога. Громадянське суспільство при тоталітаризмі повністю 
політизується, поглинається тоталіт. системою, руйнується зво¬ 
ротний зв’язок між гр-ном та владою, при А., незважаючи на 
суттєву централізацію влади, д-ва та громадян, сусп-во до пев¬ 
ної міри відокремлені, д-ва, хоч і контролює громадян, сусп- 
во, не заперечує його саморегулівних механізмів. На відміну 
від тоталітаризму, який встановлює тотальний контроль над 
сусп-вом і особистістю, А. звужує сферу контролю до політичної. 
А. відрізняється від тоталітаризму за ступенем залучення гр-н 
до політ, життя, методами здійснення політичної влади, характе¬ 
ром регламентів та норм функціонування сусп-ва, ступенем до¬ 
пустимого плюралізму політичного, становищем лідера режиму 
в системі влади, методами екон. регулювання. Осн. типами 
А. є парт, режими (існування монопольної влади партії/політ, 
угрупування, яке формально може не належати до ін-ту пар¬ 
тій), корпоративні (влада монополізується бюрокр., олігарх., 
тіньовими чи клановими угрупуваннями, які поєднують владу 
та власність і на цьому ґрунті контролюють процес ухвалення 
рішень), військові (ресурси влади використовуються військо¬ 
вими для примусової підтримки встановлених ними правил 
гри), націоналістичні (ґрунтуються на домінуванні в структу¬ 
рі еліти певної нац. чи етн. групи) та режим особистої влади 
(персоналізація всіх політ, відносин у поєднанні з жорстким 
характером правління та некритичним сприйняттям влади). 
Літ.: Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режи¬ 
му в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. Суми, 2003; 
Вег£ІипР 5., НеІІеп Т., АагеЬгоІ Р. N. ТИе НапбЬоок ої Роїііісаі СНап£е 
іп Еазіегп Еигоре. СИеІІепИат, 1998; Гельман В. Динамика субнацио- 
нального авторитиризма: Россия в сравнительной перспективе. СПб, 
2008. Н. Ротар 

АГЕНТ ВПЛЙВУ (від лат. абепз, абапїіз — діючий) — особа, яка 
здійснює систематичну діяльність з реалізації інтересів певно¬ 
го політ, середовища. Роль А. в. зазвичай виконують політ., гро¬ 
мад. діячі, які користуються довірою суспільства, в якому вони 
діють. Практика інфільтрації А. в. відома з ант. часів. Напр., 
Олександр Македонський у 328 до н. е., захопивши Согдіану, 
викликав з Македонії і Греції 100 юнаків з вищих сусп. верств 




АГІТАЦІЯ — АДАМС 


13 


і своєю владою оженив їх на дівчатах з місц. знаті, особисто 
виступаючи в ролі свата і керівника весільних торжеств. Зовні 
ідея цієї акції мала вигляд акту примирення кол. ворогів і зміц¬ 
нення уз дружби між ними. Водночас цим кроком Македон¬ 
ський створив потужну владну структуру нової знаті, що забез¬ 
печувала корінні інтереси греко-макед. імперії. Нині «агентура 
впливу», як правило, не впроваджується ззовні, а формується 
з людей того середовища, яке обрано об’єктом впливу. З цією 
метою можуть використовуватися різні міжнар. конференції, 
профес. міжнар. асоціації, т-ва дружби, візити, особисті кон¬ 
такти. У ролі А. в. найчастіше намагаються використати пред¬ 
ставників наук, інтелігенції, високопоставлених співробітників 
держ. установ, що мають доступ до закритої інформації, влас¬ 
ників великих банків чи фірм, службовців, що виконують різні 
допоміжні функції, членів родин перших осіб д-ви, які симпа¬ 
тизують інтересам того політ, середовища, що зацікавлене в 
їх використанні. А. в. можуть розрізнятися за позиціями, фор¬ 
мами і способами дії. Найчастіше вони діють легально, лобію- 
ючи «чужі» інтереси в органах законод., викон. і суд. влади, на 
своєму службовому поприщі в галузі науки, техніки, економіки, 
у ЗМІ. Діяльність А. в. виявляється у створенні атмосфе¬ 
ри, сприятливої для прийняття рішень, в яких зацікавлений 
суб’єкт, що спрямовує його діяльність. Виділяють ряд характер¬ 
них ознак, властивих А. в.: здатність впливати на сусп. свідо¬ 
мість; об’єкт, спрямованість їхньої діяльності на сприяння до¬ 
сягненню певної мети; приналежність до числа функціонерів 
другого плану, що знаходяться в тіні перших осіб («сірі карди¬ 
нали»). При довгостроковій стратег, оперативній комбінації 
агентура впливу розділяється на актуальну (таку, що відіграє 
відведену їй роль на певному етапі) і перспективну (таку, що 
має замінити першу після її дискредитації). 

О. Волянська 

АГІТАЦІЯ (від лат. абіїаіїо — приведення в рух, спонукання) — 
поширення політ, ідей і лозунгів з метою вплинути на сусп. сві¬ 
домість і настрої широких мас та спонукати їх до політ, чи ін. 
активності. А. зазвичай провадиться через пресу (газети, жур¬ 
нали, брошури, листівки, заклики тощо), усні виступи (доповіді, 
бесіди, читання газет та ін.), радіо, телебачення, кіно, театр, 
образотворче мистецтво (плакати, діаграми, карикатури і т. п.), 
політ, і худ. л-ру. А. тісно пов’язана з пропагандою, інколи роз¬ 
глядається як її форма. У прав, сусп-ві законодавством забо¬ 
роняється А. за насильницьке захоплення влади, неправову 
зміну конст. ладу, утиски прав людини та ін. злочини. Одним із 
найпоширеніших різновидів А. є передвиборна А. — один із 
найважливіших засобів створення позит. настроїв стосовно 
того чи ін. учасника виборчого процесу. Під час передвиборної 
А. проводиться обговорення політ., ділових і особистих чеснот 
кандидата на виборну посаду, здійснюються заклики до голо¬ 
сування «за» чи «проти» певного кандидата. Вважається не¬ 
припустимим ведення А. з використанням кандидатом свого 
службового становища, до реєстрації кандидата в окружній 
виборчій комісії і після встановленого строку її обов’язкового 
завершення напередодні виборів. А. в день голосування не до¬ 
пускається. У законодавстві дем. країн задекларовано прин¬ 
цип рівності кандидатів та політ, сил у можливості ведення 
передвиборної А: рівна площа для розміщення безкоштовних 
агіт. матеріалів у пресі, рівний час для безкоштовного висвіт¬ 
лення програмних положень через теле-, радіопередачі, рів¬ 
ний обсяг виготовлення друкованих агіт. матеріалів за рахунок 


бюджетних коштів. Однак на практиці можливості.^часників 
виборчого процесу при висвітленні своїх передвиборних пози¬ 
цій виявляються різними. Б. Дем'яненко 

АГРЕГУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ (від лат. ай*гебаге — приєдну¬ 
вати) — процес узгодження індивід, чи групових політ, потреб 
та інтересів для подальшого оформлення у політ, програми та 
політ, курс. Для будь-якого сусп-ва зазвичай характерною є 
значна поляризація його членів за інтересами, які вони праг¬ 
нуть реалізувати. У разі значної різноспрямованості цих інтер¬ 
есів з’являється потреба в їх узагальненні у вигляді цілісних 
програм і у доведенні цих програм до влади. У такому випадку 
зростає ефективність функціонування політичної влади, що у 
своїй діяльності спирається на вимоги, які можуть вважатися 
вимогами всього або більшої частини суспільства . А. і. разом 
з артикуляцією інтересів є однією з найважливіших функцій 
партій політичних. Через А. і. політ, партії мобілізують своїх 
прихильників, здобуваючи у такий спосіб підтримку своїм кан¬ 
дидатам та своєму політ, курсу на виборах. Д. Неліпа 

АГРЕСІЯ (лат. ай^еззіо — напад) — застосування державою 
військ, сили проти суверенітету, територіальної цілісності й 
недоторканності або політ, незалежності ін. д-ви. Агресивна 
війна є злочином проти міжнар. миру й тягне міжнар. відпо¬ 
відальність; вона не може бути виправдана будь-якими мір¬ 
куваннями політ., екон., військ, чи ін. характеру; ніяке тер. 
надбання чи особлива вигода, одержані внаслідок А., не є і 
не можуть бути визнані законними. Відповідно до гл. VII Ста¬ 
туту ООН, кваліфікувати дії д-ви як А. уповноважується Рада 
Безпеки ООН. Як А. може визначатися: вторгнення або напад 
збройних сил однієї д-ви на територію ін.; окупація воєнна; 
анексія із застосуванням сили; блокада портів або узбережжя 
д-ви збройними силами ін. д-ви; напад збройних сил д-ви на 
повітряні, морські або сухопутні сили ін. д-ви; надання д-вою 
своєї території ін. д-ві для здійснення акту А. проти третьої 
д-ви; надсилання д-вою збройних формувань для здійснен¬ 
ня насильства проти ін. д-ви. При визначенні А. за основу 
береться принцип ініціативи здіснення акту А. Відповідаль¬ 
ність за А. включає примусові заходи щодо її припинення та 
відновлення миру, а також заходи щодо ліквідації наслідків 
А. та запобігання її повторному виникненню. Міжнар. право 
передбачає політ, та матер. відповідальність за А.; особи, 
винні в її плануванні, підготовці та здійсненні, несуть кримін. 
відповідальність. Визначення А. у сфері міжнародних відно¬ 
син уперше було включено в Лонд. конвенції про визначення 
агресії 1933 на пропозицію СРСР. Резолюцію № 3314 Гене¬ 
ральної Асамблеї ООН, що містить визначення А., було прийня¬ 
то 14.12.1974. В. Манжола 

АДАМС (Абатз) Джон (19.10.1735, Брейнтрі, тепер Квінсі, шт. 
Массачусетс — 04.07.1826, там само) — політ, і держ. діяч, 
2-й президент США. Навч. у Гарвард, коледжі (1751-55). Піс¬ 
ля його закінчення займався адвокат, практикою в Бостоні. 
Публікувався у пресі (з приводу закону про гербовий збір). 
Як лідер радик. групи був обраний у зібрання делегатів 13 
англ. колоній — на 1-й та 2-й контин. конгреси де обстоював 
ідею незалежності. Підтримав формування військ, підрозді¬ 
лів та призначення Дж. Вашингтона головнокомандувачем 
амер. армії. Очолював дебати, наслідком яких стало проголо¬ 
шення Декларації незалежності (1776). Був членом дип. місії 
у Франції (1777 — весна 79). Упродовж 1779 брав участь 
у підготовці тексту конституції Массачусетса. Як член комісії, 



14 


АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА — АДЕНАУЕР 


уповноваженої на переговори, брав участь у перемовинах 
з Великобританією. Наслідком стало підписання Версал. 
мирного договору (1783), який поклав кінець війні. Став пер¬ 
шим амер. послом у Великобританії (1785-88). А. — один із 
лідерів партії федералістів. Обраний до Конгресу (1788), але 
до роботи не приступив, оскільки після перемоги на перших 
презид. виборах Д. Вашингтона став віце-президентом США 
(1789-97). У 1796-1801 А. — президент США, який вперше 
заснував презид. резиденцію у Вашингтоні. Роки правління 
були позначені протистоянням між А. та Т. Джефферсоном, між 
А. та О. Гамільтоном (лідером рад. федералістів), в основі якого 
лежало різне бачення зовнішньополіт. курсу США. А. вдалося 
не допустити війни з Францією, яка перешкоджала торгів¬ 
лі США в Кариб. морі, в Атлантиці, й підписати з нею договір 
(1800). Утім, це призвело до напруги у стосунках із власним ка¬ 
бінетом, частиною членів партії федералістів. При А. були при¬ 
йняті закони про іноземців, про натуралізацію, які утруднюва¬ 
ли отримання амер. громадянства, закон про підбурювання 
до заколоту, який передбачав тюремне ув’язнення за критику 
уряду, та ін. У 1808 А. зазнав поразки на презид. виборах, де 
перемогу здобув Т. Джефферсон, і в наступному році пішов 
у відставку, відійшовши від політ, життя та оселившись на своїй 
фермі у Квінсі. У1811 А. відновив добрі стосунки зі своїм кол. 
антагоністом Д. Вашингтоном і вів з ним активне листування, 
в якому намагався переосмислити історію своєї країни. По¬ 
мер А. у 50-ту річницю проголошення Декларації незалежності 
США. Сином А. був Джон Квінсі Адамс — 6-й президент США, 
обраний ще за життя батька (1824). 

Літ.: МсСиІІои|Н 0. С. .Іоііп АРатз. №уу Уогк, 2001; ВгоокНізег П. 
Атегіса’з Рігзі Оупазїу: ТНе АРатзез 1735-1918. Иею Уогк, 2002; 
Регііпб .1. Е. АРатз уз. ^гїегзоп: ТНе ТитиІІиоиз Еіесііоп о{ 1800. 

Уогк, 2004. М. Кармазіна 

АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТЙЧНА (від лат. абаріаііо, абар- 
їаге -пристосовувати) — процес активного пристосування 
індивіда до навкол. умов, соціального і політ, буття. А. с.-п. 
має дві форми — активну (вплив суб’єкта на соціально-по- 
літ. середовище, прагнення змінити його) і пасивну (конфор¬ 
містська згода з умовами соціально-політ. існування, відсут¬ 
ність прагнення змінити їх, використати для власних потреб). 
У процесі А. с.-п. людина засвоює моральні норми й цінності 
найближчого оточення — традиції та звичаї сім’ї, етносу, про- 
фес. і неформальних груп; домінуючі політ, гасла тощо. Завдя¬ 
ки А с.-п. людина самоідентифікується, намагається віднайти 
ті соціально-політ. орієнтири, якими вона керуватиметься у 
власній діяльності. На процес А. с.-п. впливають різні макро-, 
мезо- й мікрочинники. До макрочинників належать суспіль¬ 
ство, держава з її соціальними й політ, ін-тами, загальнонац. 
ЗМІ. Мезочинниками вважаються ті, до яких індивід так чи 
інакше включений — країна, етнос, регіон (місто, село), місц. 
ЗМІ, навч. заклад або підприємство. До мікрочинників відно¬ 
сять сім’ю, друзів, навч., неформальну групу, труд, колектив 
тощо. Мікрочинники можуть бути каналами впливу ін. соціаль¬ 
но-політ. чинників. Механізмами А. с.-п. є засвоєння індивідом 
цінностей, норм і правил, що панують у навкол. соціально- 
політ. середовищі; рефлексія, або внутр. (уявний) діалог із со¬ 
бою та з ін. людьми з приводу тієї або ін. події, ситуації, пове¬ 
дінки, взаємодії; міжособистісне спілкування зі «значущими 
іншими», тобто з особами, які є авторитетами для індивіда; 
засвоєння стилю життя, характерного для певної субкультури; 


ін-ти культури і соціуму (виховання, освіта, ЗМІ тощо), через 
які відбувається засвоєння соціально-політ. норм ^цінностей. 
А. с.-п. є особливо актуальною у разі необхідності засвоєння 
будь-яким соціальним або політ, суб’єктом тих форм соціаль¬ 
ної і політ, взаємодії, цінностей і норм, що притаманні новому 
для нього сусп. середовищу. 

Літ.: ЗапТогб N. $еІТ апб ЗосіеТу: ЗосіаІ СНап|е апб ІпбмбиаІ йеуеіор- 
тепі. Уогк, 1988; Зсіїпеібегтап 1_. РзусПоІобУ ої ЗосіаІ СНап|е. 

Уогк, 1988; Нагарна Л. Соціокультурна ідентичність: пастки цін¬ 
нісних розмежувань. К., 2011. М. Требін 

АДЕНАУЕР (Абепаиег) Конрад (05.01.1876, Кельн — 
19.04.1967, Рьондорф) — політ, і держ. діяч. Отримав юрид. 
освіту в ун-тах Бонна, Фрайбурга, Мюнхена. 31902 працював 
в прокуратурі Кельна, з 1906 — одним із помічників міськ. 
голови Кельна, який відповідав за муніципальні податки та 
збори, 1-м заст. голови (1909-17), міськ. головою (обер-бур- 
гомістром) Кельна (1917-33), головою держ. ради Пруссії 
(1921-33). У 1933 позбавлений усіх посад нацистами, по¬ 
при відмову від активної політ, та громад, діяльності. Тричі за¬ 
арештовувався гестапо у 1934 та 1944. У1945 амер. окупац. 
властями призначається міськ. головою у Кельні. Його обира¬ 
ють головою ХДС брит. окупац. зони та головою фракції ХДС 
у ландтазі землі Пн. Рейн-Вестфалія (1946). А. у 1948-49 — 
президент Парламентарної ради в Бонні, один з авторів Осн. 
закону (Конституції) ФРН. У1949-63 канцлер ФРН, одночасно 
у 1951-55 — міністр закорд. справ ФРН, у 1950-66 — голо¬ 
ва ХДС. 

Будучи засновником і 1-м головою ХДС — наступника впливо¬ 
вої в часи імперії та Веймар. республіки катол. партії Центру, 
А. і його прихильникам вдалося об’єднати представників двох 
гол. конфесій — протестантів і католиків у політ, партію. ХДС 
виступав за поєднання христ. цінностей з цінностями вільного 
ринку. На нього мала сильний вплив теорія соціального рин¬ 
кового госп-ва Я. Ерхарда, яка стала офіц. програмою ХДС. 
Ставши 1-м канцлером ФРН, що об’єднувала амер., англ. та 
франц. окупац. зони, А. на цю посаду обирався 4 рази й обій¬ 
мав її впродовж 14 років поспіль. 50-60-ті рр. 20 ст. прибічни¬ 
ки й опоненти канцлера одностайно визначають як «епоха А.». 
Канцлер мав величезний авторитет і вагу у визначенні внутр. 
і зовн. політики д-ви. Вищим керівним органом офіц. політики 
фактично стало відомство федер. канцлера, а не парламент. 
Через відомство канцлера здійснювалося управління мініс¬ 
терствами, правлячою партією, а через більшість її у бундес¬ 
тазі — забезпечувався і контроль за парламентом. Політика 
А. ґрунтувалася на двох найважливіших доктринальних скла¬ 
дових — соціальній ринковій економіці та «новій Німеччині 
в новій Європі». ФРН за часи його правління вдалося еконо¬ 
мічно оздоровити країну, відновити її роль у європ. політиці. 
Зовнішньополіт. курс, обраний А., був неоднозначним і навіть 
суперечливим, проте історія підтвердила його стратег, далеко¬ 
глядність. Кінцевою метою А. була розбудова єдиної миролюб¬ 
ної Німеччини у колі європ. народів. А йшов він до цієї мети 
через інтеграцію ФРН до зх. демократій, через переозброєн¬ 
ня бундесверу та конфронтацію з СРСР і відхилення всіх його 
пропозицій стосовно возз’єднання ФРН і НДРта нейтралізації 
Німеччини. Це давало привід противникам зображати канцле¬ 
ра як розкольника і мілітариста. Наріжним каменем зовн. по¬ 
літики ФРН стала акт. прихильність її західноєвроп. та атлант, 
інтеграції. 




АДЛЕР — АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 


15 


Обіймаючи одночасно і посаду міністра закорд. справ, А. віді¬ 
грав значну особисту роль у досягненні зовнішньополіт. успіхів 
своєї д-ви. Він брав безпосередню участь в опрацюванні та під¬ 
писанні Петерсберзької угоди (1949), Договору про створення 
Європ. об’єднання вугілля і сталі (1951), Боннського (1952) та 
Париз. договорів (1954), які започаткували відновлення суве¬ 
ренітету ФРН у зовнішньополіт. справах. А. заклав концепту¬ 
альні засади зовн. політики ФРН, які базувалися на розбудові 
союзницьких відносин із США та встановленні інтеграц. відно¬ 
син із зх.-європ. сусідами, передусім із Францією, з якою було 
укладено договір про дружбу та співпрацю (1963), домігся при¬ 
йняття ФРН до НАТО на рівноправних засадах (1955) та права 
мати власну 500-тисячну армію із сучас. озброєнням за винят¬ 
ком зброї масового ураження. А. здійснив кроки щодо спокути 
вини Німеччини за геноцид євр. населення та виплати компен¬ 
сацій 1,5 млрд амер. дол. євреям — 1 млрд д-ві Ізраїль і ще 
0,5 млрд євр. орг-ціям у всьому світі. У верес. 1955 А. вперше 
відвідав з офіц. візитом Москву. Результатом стало встанов¬ 
лення дип. відносин між ФРН та СРСР припинено стан війни 
між двома д-вами й повернуті на батьківщину останні 10 тис. 
нім. військовополонених та ЗО тис. інтернованих цив. осіб, 
що утримувалися в Рад. Союзі. Залишилися нерозв’язаними 
питання повоєнних кордонів і питання возз’єднання Німеч¬ 
чини. А. засудив зведення Берл. муру у 1961, категорично 
відмовився від дип. визнання НДР і залишався на цій позиції 
до кінця свого правління. 15.10.1963 А. добровільно пішов 
у відставку з посади федер. канцлера, передав керівництво 
урядом натхненнику екон. реформи Л. Ерхарду, але ще три 
роки зберігав за собою посаду голови партії. Останні роки 
життя він провів у колі сім’ї в Рьондорфі. У. Черчилль назвав А. 
найвидатнішим нім. політиком після Бісмарка. 

Тв.: Еггіпегип£еп. 1957-1963. ЗІи«|аП, 1968; Ребеп 1947-1967. 
Еіпе АизууаНІ. ЗІиПбагї, 1975. 

Літ.: Кудряченко А. І. Європейська політика Федеративної Республі¬ 
ки Німеччина. К., 1996; Підлуцький 0. Постатгі XX століття. К., 2007; 
АРепаиег ипР Ріе Реиізсіїе Рга£е. Сео«іп|еп, 1988. 

А. Кудряченко, І. Богданович 
АДЛЕР (АРІег) Віктор (24.06.1852, Прага — 11.11.1918, Ві¬ 
день) — політик, теоретик австромарксизму , лідер австр. со¬ 
ціал-демократії, лікар-психіатр, публіцист. Батько Фрідріха 
Адлера. Вивчав хімію та медицину у Віден. ун-ті (1872-81), 
займався лікарською практикою. У молодості захоплювався 
ідеями А. Шопенгауера та Ф. Ніцше. Співавтор програми гер¬ 
манізації Австрії та посилення її зв’язків із Німеччиною («І-іпг 
Рго£гатт», 1882). Деякий час належав до радик. Дем. партії, 
яку залишив через її націоналіст, характер. Під впливом зна¬ 
йомства з А. Бебелем, К. Лібкнехтом і Ф. Енгельсом (1883) 
зацікавився марксизмом, перейшов на соціаліст, позиції та 
приєднався до робітн. руху. Засновник, видавець і редактор 
марксист, тижневика «Ґляйхгайт» («Рівність», Відень, 1886-89) 
та гол. часопису австр. соціалістів «Арбайтер цайтунґ» («Ро¬ 
бітнича газета», Відень, від 1889). Співзасновник і голова 
об'єднаної Австр. с.-д. партії (від січ. 1889), автор її програ¬ 
ми, один з лідерів 2-го Інтернаціоналу. Після закриття австр. 
владою тижневика «Рівність» заарештований і засуджений 
до чотирьох місяців ув’язнення. Ініціатор руху за заг. виборче 
право, свободу об’єднань та 8-годинний робочий день. 1902 
відмовився від ортодоксального марксизму і перейшов на 
реформістські позиції. Прихильник парлам. методів політ. 


боротьби, концепції «класового миру», федералізації Авсгро- 
Угор. імперії та нац.-культ. автономії її народів. Депутат ланд- 
тагу Нижньої Австрії (від 1901) та палати депутатів Рейхсрату 
(від 1905), лідер с.-д. фракції. Під час 1-ї світової війни займав 
пацифістську позицію. Держ. секретар з іноземних справ 
у тимчас. уряді Австр. республіки (лист. 1918). Виступав за 
об’єднання Австрії та Німеччини в єдину д-ву. 

Літ.: Меуіез ЬО. Уісіог АРІег. Оіе ВіобгарПіе. УУієп, 1997; Потап Е. 
АизІгіа-Нип£агу апб Иіе Зиссеззог 51аІез: А Пеіегепсе Сиібе Ігот ІНе 
Репаіззапсе іо ІНе Ргезепі. ІЧєуу Уогк, 2003. В. Пономарьов 

АДЛЕР (АсІІег) Фрідріх (09.07.1879, Відень — 02.01.1960, Цю¬ 
ріх) — політик, фізик, філософ, публіцист, видавець, теоретик 
австромарксизму, лідер австр. соціал : демократії. Син Віктора 
Адлера. Вивчав фізику, хімію та математику в Цюріх, ун-ті. 
Приват-доцент Цюріх, ун-ту (1907-11), редактор і видавець 
с.-д. щомісячного журн. «Дер Кампф» («Боротьба», 1907-34, 
Відень). Учень Е. Маха, приятель і опонент А. Енштейна, на 
його користь відмовився від кафедри у Цюріх, ун-ті. Критик 
теорії відносності, прихильник емпіріокритицизму. 1911 зали¬ 
шив фізику і зайнявся політичною діяльністю. Секретар СДРПА 
(1911-16,1918-23), член її центрист, фракції «Марксистська 
ліва» (1914-16). Заперечував марксист, концепцію класової 
боротьби, пролет. революції та диктатури пролетаріату, а також 
тезу про визначальний характер засобів виробництва. Сповід¬ 
ував теорію класового миру, мирної соціалізації капіталізму та 
кооперації класів. Виступав за надання народам Австро-Угор. 
імперії культ.-нац. автономії. 21.10.1916 у ресторані віден. го¬ 
телю «Мейбл унд Шадн» застрелив міністра-президента Австрії 
К. Штюргка за його відмову відновити права Рейхсрату, роз¬ 
пущеного 1914. Засуджений до страти, заміненої ув’язненням 
на 18 років; 01.11.1918 звільнений за амністією. Під час 
Лист, революції 1918 лідер робітн. рад. Депутат Національрату 
Австрії (1919-23). Співзасновник та один із лідерів 2,5-го 
(Віден.) Інтернаціоналу (1921-23), ген. секретар виконкому 
Соціаліст, робітн. Інтернаціоналу (1923-40). Противник кому¬ 
ніст. ідеології та політики СРСР. Заперечував існування австр. 
нації, виступав за об’єднання Австрії з Німеччиною в єдину 
д-ву. Від 1940 у Нью-Йорку, засновник і голова Австр. робітн. 
к-ту. Від 1946 у Цюріху, відійшов від політ, діяльності. Упорядку¬ 
вав і видав листування В. Адлера з А. Бебелем і К. Каутським. 
Літ.: ВгаипІаІ .1. Уісіог ипб РгіебгісП АсЯег тууєі Сепегаїіопеп АгЬеіІег- 
Ье\лгебип£. УУіеп, 1965; Маіег М. РИузік ипб Пеуоіиііоп. УУіеп, 2006. 

В. Пономарьов 

АДМІНІСТРАТЙВНА РЕФОРМА — комплекс узгоджених захо¬ 
дів, спрямованих на системну перебудову орг-ції викон. вла¬ 
ди, формування сучас. системи місцевого самоврядування. 
Почалася після прийняття Конституції України 1996. Для кон- 
цептуально-метод. забезпечення А. р. утворена Указом Пре¬ 
зидента України від 07.07.1997. Держ. комісія з проведення 
в Україні А. р. розробила відповідну концепцію, осн. положен¬ 
ня якої були схваленні Указом Президента України 22.07.1998 
«Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної 
реформи в Україні». Відповідно до Концепції А. р. її ключови¬ 
ми напрямами є: раціоналізація структури, функцій, мето¬ 
дів діяльності органів викон. влади, спрощення і скорочен¬ 
ня зайвих ланок управління; запровадження дієвої системи 
держ. контролю і раціональних адм. процедур; дерегуляція 
та вдосконалення системи адм. послуг, які надаються на різ¬ 
них рівнях викон. влади; реформування системи підготовки 




16 


АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС — АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНА СИСТЕМА 


і перепідготовки управлін. кадрів, механізму державної служ¬ 
би ; уточнення адм.-тер. поділу країни; оновлення законод. 
бази адм. правовідносин, орг.-прав. забезпечення розвитку 
адм. юстиції. Здійснені протягом 2000-05 осн. заходи А. р. 
були спрямовані на оптимізацію складу уряду, спрощення ме¬ 
режі центр, органів викон. влади, уточнення їхньої класифі¬ 
кації, функцій, повноважень і орг. структур, поліпшення умов 
проходження держ. служби, орг.-прав. засад надання адм. 
послуг, утворення системи адм. судів і запровадження адм. 
судочинства. В останній період хід А. р. значно уповільнився, 
виявилися недосконалості в її концептуальному та орг. за¬ 
безпеченні. З метою дальшого просування А. р. як одного з 
важливих пріоритетів держ. політики України на найближчу 
перспективу під егідою Нац. комісії із зміцнення демократії та 
утвердження верховенства права 2008 розроблено новий про¬ 
ект Концепції А. р. з робочою назвою «Концепція реформуван¬ 
ня публічної адміністрації в Україні». Передбачено, що рефор¬ 
мування публ. адміністрації спрямоване на об’єднання зусиль 
ін-тів викон. влади і місц. самовряд. і потребуватиме вирішен¬ 
ня таких осн. завдань: формування стабільної та ефект, викон. 
влади; орг-ції профес., політ, нейтральної та відкритої держ. 
служби і служби в органах місц. самовряд.; створення спро¬ 
можного місц. самовряд. та передумов для запровадження 
регіон, самовряд.; зміцнення статусу приват. осіб у відносинах 
з органами публ. адміністрації; гарантування підконтрольності 
політ, владі та сусп-ву шляхом посилення контрольних функцій 
парламенту, місц. рад, а також фін. і суд. контролю, залучен¬ 
ня громадськості до участі в управлінні держ. і сусп. справами. 
Згідно з проектом Концепції реформування публ. адміністрації 
проведення її розраховано на наступні 6-8 років. 

Літ.: Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998; Проб¬ 
леми удосконалення організаційно-правового механізму реалізації 
виконавчої влади в Україні. К., 2006. В. Авер'янов 

АДМІНІСТРАТЙВНИЙ РЕСУРС — сукупність методів, прийомів, 
важелів впливу держ. структур на окрему людину/групу/масу 
у процесі боротьби за владу, специфічний спосіб порушення 
представниками держ. установ конст. принципу рівноправ’я 
шляхом надання непередбачених законом переваг для од¬ 
них суб’єктів і (або) обмежень для ін.; політ, практика, в основі 
якої лежить використання посадовими особами свого служ¬ 
бового становища не в інтересах сусп-ва, а для підтримки 
певної політ, сили. Осн. форми вияву: 1) Інституційний (орга¬ 
нізаційний) А. р. — пряма підтримка провладної політ, сили з 
боку посадових осіб; насильницьке втягування гр-н (найчас¬ 
тіше — працівників держустанов) до парт, лав або примус 
вийти із «шкідливих» політ, структур; використання держ. ре¬ 
сурсів на користь певних політ, сил (безкоштовна реклама; 
орг-ція агіт. заходів; залучення держслужбовців як співробіт¬ 
ників виборчого штабу; використання працівників держ. під¬ 
приємств для збирання підписів на користь провладної політ, 
сили; безкоштовне використання громад, будівель для перед¬ 
виборних заходів; активне маніпулятивне використання у ви¬ 
борчому процесі голосів солдатів, міліції, ув’язнених, що пере¬ 
бувають у структурах, підконтрольних владі. 2) Інформаційний 
А. р. — пряме порушення правил ведення передвиборної 
агітації (непропорційне надання ефірного часу, рекламних і 
друкарських можливостей для різних кандидатів); викорис¬ 
тання прихованої реклами (систематична і не завжди обґрун¬ 
тована поява провладного кандидата у програмах новин); 


тиражування в ЗМІ у період виборчої кампанії рекламних ма¬ 
теріалів, обнародування яких не проплачено з виборчих фон¬ 
дів провладних політ, сил; неприродно часта поява провладно¬ 
го кандидата в аналіт. програмах та політ, ток-шоу як експерта 
або учасника. 3) Бюджетний А. р. — нецільове використання 
бюджетних коштів, виділених з держ. бюджету на виборчі по¬ 
треби; ініціювання діючою владою напередодні виборчих кам¬ 
паній збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо; 
оголошення напередодні виборів початку реалізації низки со¬ 
ціально значущих проектів, в основі яких лежить бюджетне фі¬ 
нансування; орг-ція безкоштовного проїзду виборців до місць 
голосування; прямий підкуп за рахунок бюджетних коштів. 
4) Силовий А. р. — безпосереднє втручання прокуратури, суду, 
податкової інспекції, МВС тощо у діяльність екон. структур, 
ЗМІ, політ, партій (проведення безпідставних обшуків, арештів 
співробітників і майна; здійснення тиску на підприємців з тим, 
щоб змусити їх перерахувати кошти до благодійних фондів, 
що підтримують виборчу кампанію потрібних кандидатів та 
заблокувати фін. підтримку опозиц. кандидатів; арешт право¬ 
охоронними органами тиражів опозиц. преси; шантаж опозиц. 
кандидатів, погрози знищити їхній бізнес; усунення рішенням 
суду за кілька днів до виборів «на законних підставах» одного 
з кандидатів, що має високий рейтинг. 

Літ.: Чуклинов А. Е. Административньїй ресурс как специфическая 
форма политической коррупции. Саратов, 2004; Бугин М. Адміністра¬ 
тивний ресурс: суть та типологія. Львів, 2007. О. Бойко 

АДМІНІСТРАТЙВНО-КОМАНДНА СИСТЕМА — система управ¬ 
ління в СРСР, яка склалася під час сталій, модернізації 
1929-38 і функціонувала без принципових змін до кінця 
80-х рр. 20 ст. Суть А.-к. с. полягала в тому, що держ. апарат 
керував діяльністю кожного суб’єкта господарювання з одно¬ 
го центру за допомогою наркоматів (міністерств) і к-тів. Управ¬ 
ління здійснювалося шляхом директивного встановлення най¬ 
більш вагомих показників госп. діяльності держ. підприємств 
і виключало для них можливість самост. рішень у налагоджен¬ 
ні екон. співробітництва з ін. колективами, тех. переозбро¬ 
єнні виробництва, перегляді номенклатури та асортименту 
продукції тощо. Командні методи у плануванні й виробництві 
перетворювали економіку на неживий організм, який почи¬ 
нав функціонувати тільки під впливом директив, що народжу¬ 
валися у «верхах» і не могли враховувати постійно змінювану 
ситуацію на виробництві. Проте в очах керівників партії і д-ви 
А.-к. с. мала фундам. перевагу перед ринковою економікою: 
високий мобілізац. ресурс. Використовуючи централізоване 
планування, вони могли обирати мету й критерії народногосп. 
розвитку. Пріоритет у плануванні надавався розвиткові й вдо¬ 
сконаленню військ.-пром. комплексу. Інтереси безпосередніх 
виробників та споживачів перебували на останньому плані. 
Мобілізація за допомогою А.-к. с. колосальних людських і ма- 
тер. ресурсів тривалий час допомагала комуніст, режимові 
відповідати на виклики часу: модернізувати економіку, зро¬ 
бити вирішальний вклад у перемогу антигітлер. коаліції у 2-й 
світовій війні, перетворити Рад. Союз на наддержаву, на рів¬ 
них конкурувати зі США в ядерно-космічному змаганні. Однак 
неможливість забезпечити інтенс. тип екон. розвитку за допо¬ 
могою централізованого планування ставала дедалі відчутні¬ 
шою в міру того, як наук.-тех. революція змінювала обличчя 
планети. З 60-х рр. 20 ст. СРСР почав стрімко відставати від 
передових країн Зх., потрапляючи в індустр.-тех. і продовольчу 




АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ — АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 


17 


залежність від них. У ситуації глибокої системної кризи нове 
керівництво СРСР на чолі з М. Горбачовим наважилось у 2-й 
пол. 1980-х здійснити радикальні зміни в А.-к. с (див. •Перебу¬ 
дова»), яких вона не витримала і самозруйнувалася. 

Термін «А.-к. с.» запроваджений в публічний обіг одним з «про- 
рабів перебудови», Г. Поповим, і став популярним під час 
горбачовського етапу дискредитації сталінізму. Походження 
терміна пов’язане зі спробами відділити рад. органи влади, 
які формально юрид. здійснювали безпосереднє управління 
нар. госп-вом і формувалися гр-нами на зовні дем. виборах, 
від анонімної, але всесильної диктатури компартійних органів. 
Ці спроби найчастіше ґрунтувалися на прагненні відмежувати 
цілком позитивний, на думку тодішніх реформаторів, ленінізм 
від його злоякісної мутації — сталінізму. Подібні погляди шири¬ 
лися навіть серед правлячих кіл. Свідченням цього було безпе¬ 
решкодне проходження конст. реформи 1988 в ЦК КПРС і се¬ 
ред депут. корпусу ВР СРСР. Виховані рад. школою, політ, діячі 
не розуміли, що створений В. Леніним політ, режим під назвою 
«рад. влада» був цілісним, являючи собою поєднання управлін. 
влади рад. органів з політ, диктатурою парт, комітетів. Реалі¬ 
зація передбаченого реформою Горбачова «повновладдя рад» 
відбулася під час вільних виборів нар. депутатів СРСР (1989) і 
союзних республік (1990). Відокремлення рад. органів влади 
від партійних зумовило відмирання диктатури компартійних 
«верхів» і перетворення КПРС з держ. структури на звичайну 
партію політичну. Командну економіку, яка могла існувати тіль¬ 
ки в умовах диктатури парт, «верхів», охопив колапс. Тривалий 
період застою змінився майже миттєвим саморозпадом. 

Літ.: Попов Г. Теория и практика стапинизма в XX веке. М., 2006. 

С. Кульчицький 

АДМІНІСТРАТЙВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ — обумовле¬ 
на природними, істор., екон., політ., соціальними, культ, та ін. 
чинниками внутрішня тер. орг-ція д-ви з поділом її території на 
складові частини. А.-т. у. може бути 2-рівневим (США), 3-рівне- 
вим (Україна, Великобританія, Франція), 4-рівневим (Німеччи¬ 
на). Первинний рівень А.-т. у. України представлений селами, 
селищами, містами, р-нами у містах, середній — р-нами та 
містами з районним поділом, верхній — АР Крим, 24 облас¬ 
тями, містами зі спец, статусом — Київ та Севастополь. Тер. 
устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності 
держ. території, поєднання централізації та децентралізації 
у здійсненні держ. влади, збалансованості й соціально-екон. 
розвитку регіонів, з урахуванням їхніх істор., екон., екол., 
геогр. і демогр. особливостей, етн. і культ, традицій, (ст. 132 
Конституції України). Особливістю А.-т. у. України як унітар¬ 
ної д-ви є існування автономної одиниці —■ АР Крим (розд. X 
Конституції України). Законодавство, що регулює питання 
А.-т. у., складається з Конституції України, законів «Про міс¬ 
цеве самоврядування» від 21.05.1997, «Про місцеві держав¬ 
ні адміністрації» від 09.04.1999, «Про Автономну Республіку 
Крим» від 17.03.1995, «Про столицю України —■ місто-герой 
Київ» від 15.01.1999, «Про планування і забудову територій» 
від 20.04.2000, «Про розмежування земель державної та ко¬ 
мунальної власності» від 05.02.2004; Генеральної схеми пла¬ 
нування території України, затвердженої Законом України від 
07.02.2002, та ін. актів законодавства України. 

Початки А.-т. у. можна вбачати в землях-князівствах Київ. Русі 
(Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галиць¬ 
ке), які поділялися на волості, що здебільшого були малими 


князівствами. Більш стійка система адм.-тер. одиниць склала¬ 
ся у Польс.-Лит. д-ві (15-16 ст.) — воєводства, землі й повіти. 
У 17-18 ст. на укр. землях сформувався адм.-тер. устрій від¬ 
повідно до військ, характеру козац. д-ви: поділ на полки, сотні 
й курені. Станом на серед. 19 ст. на укр. землях налічувалося 
9 губ., які об’єднувались у 3 генерал-губернаторства: Київ¬ 
ське (Волин., Київ., та Поділ, губ.), Новоросійське (Тавр., Ка- 
териносл. та Херсон, губ.) та Малоросійське (Харків., Черніг. 
та Полт. губ.). Губ. поділялися на повіти, повіти — на волості. 
На Холмщині й Підляшші губ. поділялися на гміни. Без істот¬ 
них змін такий поділ проіснував аж до 1-ї світової війни. За 
часів УНР (1918) її територію планувалося поділити на землі 
(32 землі та 3 міста-округи), волості й громади, але цей про¬ 
ект не було реалізовано. У складі СРСР адм.-тер. устрій України 
неодноразово змінювався і в 1932 набув сучас. вигляду: поді¬ 
лу на адм. області, р-ни і місц. ради (міські, селищні, сільські). 
У 1939 на західноукр. землях, що відійшли від Польщі, було 
створено 6 нових областей: Волин., Львів., Дрогоб. (з 1959 
об’єднана з Львів.), Рівен., Станісл. (з 1962 — Івано-Франків¬ 
ська), Терноп.; в 1940 на землях, що відійшли від Румунії, — 

2 області: Чернів. та Ізмаїл., останню пізніше об’єднано з 
Одеською, а на Закарпатті, яке в 1945 відійшло від Чехосло- 
ваччини, — однойменну область. 

Наприкін. 2-ї світової війни реорганізація А.-т. у. була 
пов’язана зі зміною зовн. кордонів України та спробою опти- 
мізації наявних адм.-тер. одиниць та зміною адм. кордонів у 
межах Рад. Союзу (в 1944 з частини Микол, обл. було утворе¬ 
но Херсон, обл., у 1946 виникла Закарп. обл., у 1954 — Чер¬ 
кас., а Ізмаїл, обл. було передано до складу Одеської). У 1954 
до складу УРСР було передано Крим. обл. (тепер АР Крим). 

3 того часу схема областей та районів істотно не змінювалася. 
Зберігає свою актуальність необхідність здійснення адм.-тер. 
реформи, зумовленої значними диспропорціями між адм.-тер. 
одиницями, підвищенням якості послуг, що надаються насе¬ 
ленню, стимулюванням розвитку місц. самовряд. та набли¬ 
женням до стандартів Євросоюзу. Найбільш близьким до її 
реалізації був віце-прем’єр міністр з питань адм. реформи 
Р Безсмертний з пакетом необхідних законопроектів, які не 
були схвалені парламентом у 2005. 

Літ.: Адміністративно-територіальна реформа: політико-правові про¬ 
блеми. К., 2009. „ О. Стойко 

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ — постійно діючий 
допоміжний орган, утворений Президентом України відпо¬ 
відно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України для здійснення 
його повноважень. Осн. завданнями А. П. У. є забезпечення 
здійснення Президентом України його конст. повноважень 
на засадах відкритості, гласності та прозорості. Заг. керівни¬ 
цтво Адміністрацією здійснює її Глава, який має Першого за¬ 
ступника та двох заступників. До складу А. П. У. входять також 
радники, прес-секретар, уповноважені Президента України, 
прес-служба, гол. управління, управління, які є самост. струк¬ 
турними підрозділами. Адміністрація має 26 підрозділів. Гра¬ 
нична чисельність працівників, згідно з Указом Президента 
України «Деякі питання Адміністрації Президента України» від 
05.04.2011 № 352/2011, становить 514 штатних одиниць. 
А. П. У. є юрид. особою, має печатку із зображенням Держав¬ 
ного Герба України та своїм найменуванням. Адміністрацію 
було створено Указом 1-го Президента України Я. Кравчука 
№ 6 від 13.11.1991, її очолив Секретар М. Хоменко. 




18 


АДМІНІСТРУВАННЯ — АЗАРОВ 


З 08.01.1992 на підставі розпорядження Президента України 
№ 21 його А. П. У. розташовується у буд. № 11 по вул. Банко¬ 
вій у м. Києві. 2-й Президент України Я. Кучма змінив назву 
посади керівника на «Глава Адміністрації Президента Укра¬ 
їни». З 21.07.1994 на цю посаду було призначено Д. Табачни- 
ка. Цю посаду також обіймали: Є. Кушнарьов (20.12.1996 — 
23.11.1998); М. Білоблоцький (25.11.1998 — 22.11.1999); 
В. Медведчук (12.06.2002 — 21.01.2005). Указом 3-го Пре¬ 
зидента України В. Ющенка № 108/2005 від 24.01.2005 
Адміністрацію було реорганізовано у Секретаріат Президента 
України. Першим Держ. секретарем України, як тепер звав¬ 
ся керівник Секретаріату, став О. Зінченко. З 06.09.2005 по 
07.09.2005 обов’язки Держсекретаря виконував І. Васюник. 
З 07.09.2005 на посаді Держсекретаря перебував О. Рибачук. 
22.09.2005 цю посаду було перейменовано на посаду Голо¬ 
ви Секретаріату Президента України. 14.10.2005 В. Ющенко 
ліквідував Секретаріат Президента, але Указом «Про ство¬ 
рення Секретаріату Президента України» № 1445/2005, ство¬ 
рив його заново, тепер вже на чолі з Главою. 15.09.2006 
О. Рибачука на посаді Глави Секретаріату Президента України 
змінив В. Балога. З 19.05.2009 по 24.02.2010 Главою Секре¬ 
таріату Президента стала В. Ульянченко. Указом 4-го Прези¬ 
дента України В. Януковича «Про першочергові заходи із за¬ 
безпечення діяльності Президента України» № 265/2010 від 
25.02.2010 Секретаріат Президента було ліквідовано, нато¬ 
мість знов створено А. П. У. на чолі з Головою, яким було при¬ 
значено С. Льовочкіна. О. Рафальекий 

АДМІНІСТРУВАННЯ (від лат. асітіпізїго — управляю, керую) — 
здійснення процесу управління, завідування, керування за 
допомогою спец, кадрового апарату; бюрокр. стиль управ¬ 
ління, що ґрунтується на використанні наказових, командних 
методів; модель прийняття управлін. рішення, в основі якої 
лежить намагання дотриматися формальних вимог, а не ба¬ 
жання вирішити проблему. Важливим фактором для розумін¬ 
ня суті феномену А. є процес суб’єктивації влади, суть якого 
полягає в тому, що адм. посада трансформує індивід, владну 
волю службовця у державну і суттєво посилює першу в усіх 
її проявах, як позит. так і негат. Оскільки на процес А. накла¬ 
дають суттєвий відбиток вольові, інтелектуальні та моральні 
якості людей, які його здійснюють, він може реалізовуватись 
як правомірно, раціонально, так і волюнтаристично, ірраціо¬ 
нально. А. як стилю управління притаманні формалізм, сва¬ 
воля, підпорядкування всієї діяльності збереженню і зміц¬ 
ненню власної влади. Тяжіння адм. влади до бюрокр. стилю 
управління, що базується на необмеженості та безконтроль¬ 
ності дій, обумовлене, крім суб’єктивації влади, ще й такими 
об’єкт, факторами: 1) ідея поділу влад на законод., викон. та 
суд. стимулює намагання адміністративної не лише вийти з-під 
контролю, а й ствердити своє домінування у межах владного 
трикутника; 2) надзвичайні ситуації, війни, епідемії, катастро¬ 
фи, масові безчинства, що почастішали в умовах глобалізації, 
являють собою своєрідні каталізатори А., оскільки вимагають 
посилення викон. влади та акт. застосування адм. важелів; 
3) існування певної залежності суд. та законод. гілок влади 
від адм./викон., що базується на наявності в останньої потуж¬ 
ного управлін. ресурсу (розгалужений та численний бюрокр. 
апарат, фін. база, контроль над ЗМІ, значний арсенал засобів 
примусу, можливості суттєво впливати на процес підбору кан¬ 
дидатів у депутати і на судові посади тощо). О. Бойко 


АДОРНО (Абогпо) Теодор Людвіг Візенґрунд (11.09.1903, 
Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 06.08.1969, Віст, Швейца¬ 
рія) - філософ, соціолог, член Франкфурт, школи, представник 
неомарксизму, муз. критик, піаніст, композитор. Закінчив ун-т 
Й. Ґете. З поч. 1920-х розпочав співпрацю з Ін-том соціальних 
досліджень. Після приходу до влади нацистів А. переїхав ви¬ 
кладати до Мертон-колледжу в Оксфорд, ун-т. Працював ра¬ 
зом із М. Горкгаймером в Каліфорн. ун-ті (США). У1949 повер¬ 
нувся в Німеччину. Працював в Ін-ті соціальних досліджень, 
став його директором в 1953. Викладав філософію та соціо¬ 
логію в Ун-ті Франкфурте (1958-69). Ранні доробки А. мали 
міждисциплінарний характер, містили критику фільмів Ч. Чап- 
ліна, аналіз атональної музики А. Шенберга, вивчення теорій 
3. Фройда. Займався аналізом тоталіт. тенденцій, спільних для 
фашизму, держ. капіталізму, дослідженням когнітивної струк¬ 
тури авторитаризму. У своїх працях спирався на ідеї Д. Лука- 
ша та К. Корша, марксист, концепцію товарного фетишизму. 
Використовуючи метод діалектики, вивчав філос. проблеми 
співвідношення цілого та його частин. Центр, ідеєю праці «Не¬ 
гативна діалектика» (1966) є теза про насильницький харак¬ 
тер відносин між цілісністю та її елементами. Ціле, на думку А., 
змушує особливе та одиничне співіснувати у визначеному по¬ 
рядку, і ці «інакшості» насильно зводяться до тотожності, тобто 
нівелюються. У спільній праці з М. Горкгаймером «Діалектика 
просвітництва» (1947) виклав крит. теорію розуму. На думку 
А., розум, який мав деміфілогізувати світ та звільнити людей, 
сам перетворився на міф і став зброєю для соціального приду¬ 
шення та панування над природою, включаючи і людське тіло. 
Пост, прагнення до панування зробило людське мислення не¬ 
здатним до саморефлексії. Фашизм, за А., закладений у самій 
природі новоєвроп. цивілізації в її формально-раціонально¬ 
му характері, який не допускає ніяких відхилень від норми і 
прагне до знищення «інакшого». Разом із соціальними пси¬ 
хологами Д. Левінсоном та Е. Френкель-Брунсвік розробляв 
експерим. метод вивчення антисемітизму та фашизму, резуль¬ 
тати виклав у роботі «Авторитарна особистість» (1950). Виді¬ 
лив характеристики авторит. типу: пасивність, конформізм, 
схильність до стереотипів, відсутність крит. рефлексії, сексу¬ 
альне придушення, страх, відраза до всього неідентичного. 

Літ.: ОіЬзоп N.. ПиЬіп А. АРогпо: а сгіїісаі геаРег. ОхїогР апР МаІРеп, 
2002. К. Богуславська 

АЗАРОВ Микола Янович (17.12.1947, Калуга, Росія) — політ, 
і держ. діяч. Освіту здобув в Моск. держ. ун-ті (1971) за фа¬ 
хом геолог-фізик. У 1971-76 працював у вугільній пром-сті 
Рос. Федерації, у 1976-84 — на наук, роботі. Після переїзду 
до України (1984) працює заст. директора, директором наук.- 
досл. і проектно-конструкт. установи. У 1994 обраний нар. 
депутатом ВР України, входив до її Президії. З жовт. 1996 по 
лист. 2002 очолював Держ. податкову адміністрацію України. 
У берез. 2001 обраний головою Партії регіонів, у квіт. 2003 
зі зміною лідера партії очолив її Політраду, незмінно зали¬ 
шаючись у складі її керівництва. У лист. 2002 — січ. 2005 — 
1-й заст. голови КМ України (а також міністр фінансів). Після 
обрання Президентом України В. Ющенка і утворення пропре- 
зид. коаліції працює у політ, опозиції. У 2006 обраний нар. 
депутатом ВР України за списком Партії регіонів, після ство¬ 
рення опозиц. президенту фракціями «антикризової коаліції» 
був знову призначений на посаду 1-го заст. голови КМ України 
і міністром фінансів (до груд. 2007). На дострокових парлам. 




АКАЄВ — АКСІОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА 


19 


виборах 2007 знову обраний нар. депутатом за списком Пар¬ 
тії регіонів і продовжує роботу в опозиції новосформованому 
урядові. Після перемоги на презид. виборах 2010 лідера Пар¬ 
тії регіонів В. Януковича та створення в парламенті коаліції 
«Стабільність та реформи» у березні того ж року призначений 
Прем’єр-міністром України. У квіт, того ж року обраний голо¬ 
вою Партії регіонів. 

Літ.: Хто є хто в державному управлінні. К., 2008. В. Гїловко 

АКАЄВ Аскар Акаєвич (10.11.1944, с. Кизил-Байрак Кемін- 
ського р-ну, Киргизія) — громад.-політ. і держ. діяч, науковець. 
Закінчив Ленінгр. ін-т точної механіки та оптики; захистив 
канд. і докт. дисертації з методів розрахунку голограф, систем, 
зберігання й перетворення числової інформації. У1986-87 — 
зав. відділу ЦК Компартії Киргизії, 1987-89 — віце-прези¬ 
дент, 1989-90 — президент АН Кирг. РСР. 27.10.1990 обра¬ 
ний ВР президентом Кирг. РСР, 12.10.1991 — на загальнонар. 
виборах — першим президентом незалежного Киргизстану; 
презид. повноваження А. було підтверджено на референдумі 
30.01.1994; у груд. 1995 переобраний на другий, а в 2000 — 
на третій презид. термін. На поч. 1990-х А. вдалося створити 
власній д-ві імідж найдемократичнішого режиму серед по- 
страд. д-в Центр. Азії, що дозволило залучити підтримку між- 
нар. фін. інституцій задля досягнення макроекономічної ста¬ 
більності й екон. зростання. У зовнішній політиці орієнтувався 
на поглиблення інтеграції у рамках СНД, водночас підтримую¬ 
чи добрі стосунки з країнами Зх. У внутрішній політиці Киргиз¬ 
стану помітний вплив справляє кланова система традиц. кирг. 
сусп-ва — в генетичній пам’яті киргизів залишилася чітка са- 
моідентифікація з певним родом або кланом. За наявності 
нерозвиненої політ.-парт. системи Киргизстану регіональні 
спільноти — клани чи роди стали осн. і наймогугнішими група¬ 
ми артикуляції інтересів. Нині найбільш впливовим у респуб¬ 
ліці є родове угрупування Сари-баги, що мешкає в Чуйській 
долині й на пн. сході (в Наринській обл.) Киргизстану. Тільки 
належність до наймогугнішого клану, тобто роду, звідки похо¬ 
дить президент, могла, за рідкісними винятками, відкрити шлях 
до вищих ешелонів викон. влади. За таких обставин правління 
А. призвело до поновлення протистояння та протиставлення 
інтересів Пн. та Пд., поділених гірським хребтом Тянь-Шань. 
Кланове протистояння в Киргизстані різко загострилося тоді, 
коли міжклановий баланс, що його намагався утримати А., 
було порушено; криза розпочалася у січ. 2001, коли президент 
призначив на посаду губернатора пд. Джалал-Абадської обл. 
С. Урманаєва з Іссик-Кульського клану, а губернатором Ош- 
ської обл. — Н. Касієва з Наринського клану. Місц. населен¬ 
ня сприйняло такі кадрові кроки як введення окупац. режиму. 
Перші муніципальні вибори 16.12.2001 тільки підсилили тен¬ 
денції кирг. трайбалізму, адже на посади голів «айил окмоту» 
(сільс. управ) населення обрало виключно представників сво¬ 
го роду. Зруйнували владну модель, яку режим А. так старан¬ 
но вибудовував упродовж 1990-х, парлам. вибори 2005, про¬ 
ведені за мажорит. виборчою системою. Оскільки масштабні 
фальсифікації результатів виборів зафіксовано лише в 20 
із 75 виборчих округів, прав, підстав для масового невдово¬ 
лення не було. Проте киргизи, кандидат яких зазнав поразки, 
не побажали змиритися з таким станом речей. Хоча протести 
гол. чином відбувалися на пд., представляти кирг. «тюльпано¬ 
ву революцію» як боротьбу Пд. з Пн. є помилковим. Як відо¬ 
мо, спокій зберігався лише в Іссик-Кульській обл., а масові 


демонстрації проходили не тільки в пд. Ошській, Джалал-Абад- 
ській та Баткенській обл., айв Бішкеку, Талаській і Наринській 
обл., де 23.03.2005 демонстранти захопили, як і в Оші та Джа- 
лал-Абаді, обл. адміністрацію. Наслідком народного невдово¬ 
лення стало зміщення наступного дня А. з посади президента 
і його втеча до Москви. 

Літ.: Батенко Т. Королі СНД: портрети дванадцяти президентів. Львів, 
2000; Егіса Магаї. ТПе Тиіір Пеуоіиііоп: Кугбугзіап Опе Уваг АЇЇег. 
УУазїііпбЮп, ОС, 2006. М. Дорошко 

АКОМОДАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (лат. ассотосіаіїо — пристосуван¬ 
ня) — процес пристосування суб’єкта політики до вимог, які 
висуває об’єкт, світ, що виявляється у зміні вже сформованих 
реакцій індивіда на нього відповідно до нової інформації. Цей 
процес здійснюється за допомогою широкого арсеналу політ, 
засобів та має показником своєї результативності тривкий і 
стабільний стан суб’єкта політики, який його задовольняє, під¬ 
вищує його конкурентоспроможність, створює умови для реа¬ 
ліст. сприйняття політ, світу. Здатність до пристосування має 
певні межі, характерні для кожного виду суб’єктів політики. 
А. п. є пасивною формою адаптації, яка передбачає сприйнят¬ 
тя суб’єктом політики норм і цінностей, що склалися в даному 
політ, середовищі. Часто А п. на макрорівні розглядають як 
процес пристосування політики д-ви до вимог різних соціаль¬ 
них груп, зокрема нац. меншин, що .приводить до формаль¬ 
ного визнання деяких їхніх прав. У етнополіт. сфері А. п. може 
реалізуватися в таких напрямах, як надання меншинам тер. 
чи нетер. автономії, їхнє пропорц. представництво у владних 
структурах. У психології політичній поняття А. п. застосовують 
до таких параметрів комунікації, як темп мови, вибір відповід¬ 
ної лексики, спрощена або ускладнена граматична структура. 
А. п. може бути позит. (підлаштування під співрозмовника) або 
негат. (використання макс. відмінного від співрозмовника сти¬ 
лю). Спрямованість акомодації при спілкуванні представників 
різних груп залежить від їхньої налаштованості одна до одної. 

М Іванов 

АКСІОЛОГІЯ ПОЛІТЙЧНА (від грец. а£іа — цінність і Х&уод — 
знання, а також яоїтса - державні або суспільні справи) —■ 
філос. вчення про політ, цінності, система критеріїв і оціню¬ 
вальних підходів до вивчення політ, феноменів. А. п. зосеред¬ 
жується на ціннісному вимірі політ, відносин і політичної діяль¬ 
ності, а також на виявленні впливу сусп. і особистих цінностей 
на діяльність таких суб’єктів політ, процесу, як структури держ. 
влади, парні політичні, сусп.-політ. об’єднання тощо. А п. — 
специфічна галузь знання, що знаходиться на стику соціальної 
філософії та політології, яка покликана дати пояснення сутнос¬ 
ті політики, її ціннісного сенсу і призначення для суспільства 
в цілому і окремої особистості, інтерпретувати політику з пози¬ 
цій індивід, і сусп. цінностей і сенсу людського життя, а також 
оптимальних вимог соціальної реальності. Теоретико-методо- 
логічний каркас А. п. структурується відповідно до об’єктивної 
ієрархії світоглядних, громадян, і політ, цінностей. Світоглядні 
цінності формують політ, зміст індивід, картини світу, вплива¬ 
ють на особистісне сприйняття політ, дійсності. Відповідно до 
цього, в структурі політ, світогляду особистості відбувається 
кореляція моральних принципів з особливостями власних 
політ, переваг і уявлень про роль політики в досягненні осо- 
бистісних, колект. і сусп. цілей. Громадян, цінності дають змогу 
людині усвідомити свої політ, можливості та сформулювати по¬ 
літ. пріоритети на рівні реалізації публічних політ, відносин, що 




20 


АКСІОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА — АКСІОМАТИКА ПОЛІТИЧНА 


безпосередньо пов’язане з реалізацією прав і свобод людини 
і гр-на. З точки зору власне політ, цінностей людина виробляє 
своє ставлення до пракг. форм функціонування політ, режиму, 
діяльності конкр. уряду, партій, офіц. осіб тощо. 

А п. акцентує увагу на різних ціннісних стандартах типів полі¬ 
тичної культури, що відрізняються одне від одного і формують¬ 
ся під впливом геогр., реліг., екон. цивілізац. та ін. чинників. 
Так, ідеали та норми сучасно? політ, культури зх. типу втілюють 
цінності індивідуалізму, свободи, плюралізму думок і переко¬ 
нань, що відповідає фундам. цінностям лібералізму. Первинне 
формування європ. політ, цінностей відбувалося під впливом 
культури полісно? демократі?, характерно? для Старод. Греці?, 
яка передбачала обов’язковість участі гр-н у вирішенні по¬ 
літ. питань. Значний вплив на формування політ, цінностей 
в країнах Європи здійснило римське право, завдяки якому 
в європ. політ, дискурсі затвердилася цінність громадян, суве¬ 
ренітету особистості, що тісно пов’язано з політ.-прав. статусом 
приват. власності. В А. п. ці світоглядні принципи сформували 
новий концептуальний напрям «Ьаіззег їаіге», що передбачає 
ставлення до права як до найважливішого механізму реаліза¬ 
ції влади, що гарантує свободу і самовизначення особистості, 
розвиток вільного ринку і статус держави як нейтрального, під¬ 
леглого громадянському суспільству органу управління. Прин¬ 
ципове значення при цьому мають принципи ідеол. та політ. 
плюралізму, виборності органів влади, систематичного гро¬ 
мад. контролю за владними структурами, функціонування по¬ 
літ. мереж, що врівноважують різні політ, угрупування і центри 
влади. Орієнтуючись на рац. підхід до ор-ці? політ, процесу, ці 
ідеали та принципи втілюють цінності політ, діалогу, досягнення 
компромісу і політ, узгодження інтересів. При цьому слід осо¬ 
бливо відзначити, що на формування системи політ, ціннос¬ 
тей, характерно? для європ. сусп-ва, значний вплив здійснило 
християнство, перш за все, католицтво і протестантизм. 

На відміну від політ, цінностей зх. типу, норми і традиції, що 
регулюють політ, відносини в країнах Сх., сформувалися під 
впливом світоглядних, реліг. і філос. основ даосизму, конфу¬ 
ціанства, індо-буддійської, персидсько? та арабо-мусульм. 
культур. Кристалізація політ, цінностей в сусп-вах сх. типу від¬ 
бувалася на тлі пост, домінування в соціальному житті жорстко 
ієрархічних владних структур, а також при переважній ролі 
колекг. свідомості, внаслідок чого в країнах Сх. сформувався 
особливий тип патріархально? політ, культури. При цьому реліг. 
та моральні цінності завжди мали пріоритет стосовно політ, 
і прав, норм сусп. життя. Усе це призвело до того, що принцип 
єдності світсько? та сакрально? влади, що сягає своїм корін¬ 
ням в історію старод. і середньовічного Сх., міцно закріпив 
у сусп. свідомості як домінуючі цінності монарх, правління й 
тоталіт. стилю політ, лідерства, а також не зробив особливо 
привабливими для сусп. свідомості лібер.-дем. цінності. 

Як виняток із заг. правила слід розглядати своєрідний синтез 
політ, цінностей зх. і сх. типів, який демонструє політ, історія 
Японії. Напр., технол. ривок Японії привів її до клубу провідних 
індустр. д-в світу, а політ, наслідки післявоєнно? окупації країни 
дали змогу укорінити в її політ, культурі пласт лібер.-дем. цін¬ 
ностей і відповідних до них зразків політ, поведінки. 

Система політ, цінностей, що є характерною для сучас. укр. 
сусп-ва, істор. формувалася на цивілізац. перехресті, на якому 
зустрілися сх. і зх. типи політ, культури. Аксіол. вимір укр. політ, 
простору дає змогу виявити протиріччя на рівні світоглядних, 


громадян, і політ, цінностей, які обумовлені несумісністю політ, 
сенсів, пов’язаних із тяжінням населення різних геогр. частин 
України до різних центрів культ.-істор. впливу і онтологічною 
несумісністю аксіол. обумовлених культ.-смислових просторів 
Зх. і Сх. Водночас аксіол. підхід до вивчення сучас. укр. полі¬ 
тики може сприяти подоланню багатьох протиріч і конфліктів 
у політ, сфері за допомогою конструювання об’єднавчих цін¬ 
нісних стратегій і розробки механізмів інтеграції укр. сусп-ва 
з використанням світоглядних, громадян, і політ, цінностей. 

Лгг.: Инглхарт Р. Пост-модерн: Меняющиеся ценности и меняющиеся 
общества // Полис. 1997. № 4; Сліпець П. П. Політічні цінності: тео¬ 
рія і методологія пізнання та реалізації: монографія. К., 2009; Сенюш- 
кіна Т.О. Політічна аксіологія: становлення та перспективи // Нова па¬ 
радигма. Вип. 93. К., 2010. Т. Сенюшкіна 

АКСІОМАТИКА ПОЛІТЙЧНА (від грец. а^ісоца — значуще, 
прийняте положення) — система політ, аксіом. І? можна ро¬ 
зуміти у таких аспектах: 1) Як істор. реконструкцію та осмис¬ 
лення класичних праць політ, мислителів у стилі етики Б. Спі- 
нози. До цього часу серйозно? теор. спроби побудови А п. не 
робилося. Хоча такими можуть вважатися зведення сентенцій 
Цицерона, Макіавеллі, Гоббса, Монтескьє та багатьох ін. по¬ 
літ. мислителів. Напр., з праць Цицерона можна вивести такі 
аксіоми: «Народ — це особлива спільність людей»; «Народ — 
це духовна і соціальна спільність людей, сполучених єдиними 
уявленнями про право та спільними інтересами»; «Право — 
це основа об’єднання народу, надбанням якого є д-ва». 2) Як 
деякий локальний теор. формалізований конструкг задля 
дослідження того чи ін. аспекту політ, реальності. Складність 
формалізації предмета дослідження, власне, політики, і розу¬ 
міння обмеженості само? аксіоматики навіть у таких науках, 
як логіка і математика (до цього дійшли після доказів теореми 
Геделя про неповноту), зводить усі такі спроби швидше до про¬ 
педевтики, ніж до політичної науки. Зазначене, однак, не ви¬ 
ключає побудови аксіоматик і в політ, науці задля вирішення 
локальних завдань. 3) Як метафору в дослідженнях та мірку¬ 
ваннях про політику. У цьому сенсі активно використовується 
поняття «політична аксіома». Під нею зазвичай мають на увазі 
вислови типу: «Політика — мистецтво можливого»; «Політика 
і мораль несумісні». До політ, аксіом можна також віднести й 
аксіоми влади: «Держ. влада не може належати нікому, окрім 
правового повноваження»; «Держ. влада у межах кожного по¬ 
літ. союзу має бути єдина»; «Держ. влада завжди повинна здій¬ 
снюватися кращими людьми, що відповідають етичному та по¬ 
літ. цензу»; «Політ, програма може включати тільки такі заходи, 
які переслідують заг. інтерес»; «Програма влади може вклю¬ 
чати тільки здійсненні заходи і реформи»; «Держ. влада прин¬ 
ципово пов’язана з розподільчою справедливістю, але вона 
має право і обов’язок відступати від не? тоді й лише тоді, коли 
цього вимагає підтримка національно-духовного державного 
буття народу» (І. Ільїн). Окрім вживання зазначених понять у 
політ, науці, політ, філософі? і безпосередньо в політ, практиці, 
слід сказати й про активне вживання їх у л-рі та журналістиці 
як прийомів викладення авторських думок. Напр.: «Якщо ви не 
читаєте газет, то ви не інформовані, якщо ви читаєте газети — 
ви дезінформовані» (Марк Твен). 

Літ.: Вгатз Зієуєп .1. апР МісНаеІ К. О’іеагу. Ап Ахіотаїіс МоРеІ оїУоііпб 
ВоРіез. // Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Рєуіє^, 1970; Меуегзоп М. І. апР 
МісіїаеІ Меуегзоп М. Роїііісаі ІМитегасу: МаїіїетаїісаІ Регзресііуез оп 
Оиг Сіїаоїіс Сопзіійійоп, 2003. О. Габріелян 




АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ — АКТОР ПОЛІТИЧНИЙ 


.21 


АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ — політ.- 
прав, док-т, схвалений Верховною Радою України 24.08.1991, 
яким була проголошена незалежність України у внутр. і між- 
нар. відносинах. Поштовхом до цього стали події, пов'язані зі 
спробою держ. перевороту в СРСР 19.08.1991. Схвалюючи 
Акт, ВР України керувалася тисячолітньою традицією держа¬ 
вотворення в Україні, правом на самовизначення, передбаче¬ 
ним Статутом ООН, та ін. міжнар.-прав. док-тами, Декларацією 
про державний суверенітет України. В Акті зазначено, що тер. 
України як самостійної д-ви є неподільною і недоторканною. 
На її території мають чинність виключно Конституція і зако¬ 
ни України. Док-т набрав чинності з моменту його схвалення. 
Акт започаткував новий етап політ, розвитку України як неза¬ 
лежної і суверенної д-ви. Відповідно до Конституції України 24 
серпня оголошено нац. святом — Днем незалежності України. 

Ю. Шемшученко 

АКТЙВНІСТЬ ПОЛІТЙЧНА (від лат. асііуиз — діяльний) — одна 
з форм сусп. активності, мислення й діяльності соціальних 
суб’єктів, які мають на меті впливати на прийняття політ, рі¬ 
шень, реалізацію їхніх потреб та інтересів. А. п. властива як 
індивідам, що беруть участь у політиці, так і масам, буває усві¬ 
домленою і стихійною. Кожна сучас. держава, здійснюючи 
свою політику, намагається заручитися підтримкою якомога 
більшої к-сті гр-н. Дем. д-ви вбачають у розвитку А. п. одну з 
гол. умов досягнення й забезпечення політ, стабільності су¬ 
спільства. Навіть диктаторські та тоталіт. режими, які за своєю 
сутністю зацікавлені в макс. обмеженні участі гр-н у політ, 
житті, намагаються створити ілюзію масової А. п., примушую¬ 
чи всіх брати участь у різноманітних політ, акціях. А. п. позна¬ 
чена діяльність профес. політиків, у т. ч. депутатів, чиновників 
різних ланок, лідерів партій політичних, орг-цій та їхніх членів, 
самих партій та орг-цій, націй та ін. соціальних спільностей, 
аж до політики д-в. Розрізняють такі форми А. п. — міжнарод¬ 
ну (дипломатична, громад.); суспільну (регіон., місц., колекг.); 
особистісну (відставка, голодування, абсентеїзм тощо). Най- 
звичнішими формами А. п. є участь у голосуванні, мітингах, 
демонстраціях, політ, кампаніях, звернення з письмовими та 
усними заявами до держ. та політ, органів, робота в парт, та ін. 
політичних організаціях, виступи у ЗМІ з політ, проблем. Серед 
факторів, що впливають на А. п., політологи виділяють рівень 
освіти та ступінь успіху. Особи, які мають вищу освіту і високі 
доходи, як правило, проявляють вищу політ, активність у по¬ 
рівнянні з тими, хто закінчив тільки школу і має нижчі доходи. 
А. п. може бути легітимною, тобто законною, і нелегітимною, 
незаконною (див. Легітимність ). До першої відносять діяль¬ 
ність офіц. політиків — від президента до лідера первинного 
осередку зареєстрованої партії та її членів, активність легаль¬ 
ної опозиції та санкціоновану активність самодіяльних орг-цій 
гр-н. До другої — політ, діяльність «непримиренної опозиції», 
екстремістських орг-цій тощо. За своїм змістом А. п. може бути 
конструктивною і деструктивною; прогресивною (веде до ство¬ 
рення інноваційних, дем. форм політ, життя, об’єднує сусп-во 
і відображає його корінні інтереси) і консервативною (сприяє 
збереженню статус-кво, але водночас забезпечує збалансо¬ 
ваність у сусп-ві, у стосунках соціальних груп, окремих гр-н, у 
діяльності орг-цій та ін-тів влади), реакційною (радикальний 
націоналізм, сепаратизм, екстремізм) і прогресивною. 

В основі А. п. зазвичай лежать відповідні психол. та соціальні 
якості політ, суб’єкта. Активну особистість найчастіше харак¬ 


теризують такі риси, як розум, вміння зорієнтуватися, швидка 
реакція, мобільність. У її свідомості обов'язково наявні при¬ 
ватні або сусп. інтереси, ідеали, еталони громадян, поведінки, 
моральна позиція, а також завищене почуття власної гідності 
та справедливості. Серед факторів А. п. виділяють макрофак- 
тори (панівні соціально-політ. світові тенденції, що звільняють 
чи закріпачують людину, характер політ, режиму, морально-по- 
літ. становище в країні), фактори середнього рівня (добробут 
окремої особи, взаємовідносини в колективі, сімейний стан) 
та мікро-факгори (освіта, минулий досвід, воля, мотиви, тем¬ 
перамент, самоідентифікація з референтною групою). Зв’язок 
між А. п. гр-н та ефективністю діяльності політ, системи є до¬ 
волі суперечливим. Різке збільшення к-сті гр-н і соціальних 
груп, залучених до політичної діяльності, що проявляється у 
зростанні числа партій та масових рухів, у політизації етн. груп, 
страйках, політ, демонстраціях, з одного боку, призводить до 
зниження ефективності функціонування політ, системи і навіть 
може її паралізувати, але, з ін. боку, сприяє підвищенню ефек¬ 
тивності діяльності політ, системи, якщо вона проявляється в 
інституц. формах, регулюється прав, та політ, нормами, має сві¬ 
домий характер. 

Літ .: Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеоло¬ 
гія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз. К., 2002; Політична 
система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії. 
К., 2007. М. Михальченко 

АКТОР ПОЛІТЙЧНИЙ — збірне поняття, яким позначають 
учасників політ, процесу — як колекг. (партії політичні, блоки, 
органи влади та управління тощо), так і індивід, (парт, функ¬ 
ціонери, представники влади, активісти громад, рухів та ін.). 
Складна взаємодія між А. п. вибудовується у формі як ієрархій 
та пірамід, так і мереж. У міжнародних відносинах крах дво¬ 
полюсної системи світоустрою призвів до наростання явищ 
поліакгорності, коли на світовій арені діє величезна к-сть 
А. п. з різною метою і можливостями, у т. ч. «нові транснаціо¬ 
нальні актори», яких інколи називають «третім рівнем» влади. 
Такими новими А. п. насамперед визнаються регіони, які діс¬ 
тали можливість представляти інтереси територій на позана- 
ціональному і міждерж. рівнях. Діяльність А. п. в ідеалі спря¬ 
мована на вибудову більш-менш стійкого патерну базових 
уявлень, цінностей і процедур пізнавальної, орг. та виховної 
діяльності, орієнтованої на одержання бажаного соціального 
результату. Ефективність їхньої діяльності залежить від опти- 
мальності взаємодії ін-тів влади і структур громадянського 
суспільства, заг. рівня політичної культури, налаштованості 
соціуму на самоорганізацію і соціальне партнерство, інсти¬ 
туц. особливостей управління, персональних якостей лідерів. 
Осн. принципами її забезпечення є раціональність, конструк¬ 
тивність, інноваційність, гуманність. Теор. й практ. моделі ак¬ 
тивізації діяльності А. п. розробляються в рамках багатьох 
концептуальних підходів — нормативного (прескриптивного), 
описового (дескриптивного), перспективного та ін. Найбільш 
конструктивними уявляються ті, які пропонують автори моде¬ 
лей «загальної раціональності» (Г. Саймон) та «інкременталіст- 
ської» (Ч. Ліндблом). Ост. часом набувають дедалі більшої по¬ 
пулярності синергетичні моделі, які відштовхуються від теорій 
самоорганізації систем. 

Літ.: Политический процесе: основнеє аспекти и способи анализа. М., 
2001; Лебедева М. Новьіе транснациональньїе актори и изменение 
политической системи мира // Космополис. 2003. № 1; Тихонов А. В. 
Социология управлення. М., 2007. Л. Нагорна 




22 


АКТУАЛІЗАЦІЯ ІНТЕРЕСІВ — АЛАРМІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ 


АКТУАЛІЗАЦІЯ ІНТЕРЕСІВ (від лат. асіиаііз — дійсний, справж¬ 
ній, діяльнісний та іпїегез* — мати значення ) — перетворен¬ 
ня інтересів з елементів політ, свідомості на конкретні політ, 
наміри та дії, що пов’язані з практикою влади, насамперед 
державної. Інтерес як причина, рушійний фактор дій та сусп. 
значущої поведінки індивідів, груп, соціальних спільнот і пракг. 
виявлення необхідності виникає в результаті усвідомлення 
та осмислення індивідами своїх нагальних потреб як об'єкт, 
явищ. Індивіди, виходячи з пракг. ставлення до умов свого іс¬ 
нування і розвитку, визначають шляхи, форми та засоби ефект, 
задоволення інтересів згідно з власними потребами. Відбува¬ 
ється латентна, а потім публічна А. і. та дії щодо їх пракг. реа¬ 
лізації, коли політ, дійсність конституюється чи видозмінюєть¬ 
ся згідно з ними. Однією з осн. властивостей політ, інтересу є 
готовність та вміння гр-н реалізовувати й захищати свої політ, 
свободи, тому А. і. зумовлена рівнем розвитку політичної сві¬ 
домості індивіда і соціально-політ. та екон. розвитком суспіль¬ 
ства на конкретному істор. етапі. А. і. пост, трансформується 
і діє на кількох рівнях: індивід., груповому, корпорат., соціаль¬ 
но-класовому. Підсумок А. і. — це концентрація готовності на 
досягнення бажаного результату або вирішення питань на 
свою користь. Недостатня розвинутість політичної культури на¬ 
селення у перехідних сусп-вах призводить до того, що плюра¬ 
лістична і ліберально-корпоративістська моделі захисту інтер¬ 
есів поступаються іншим, менш цивілізованим. На їхнє місце 
приходять клієнтелізм, патримоніалізм та корупція. 

Літ.: О’ОоппеІІ С. Оеіебаїіуе Оетосгасу // ТГіе ОІоЬаІ Пезиг^епсе ої 
Оетосгасу. 2п 6 ей. Меж Уогк, 1996. Михальченко М. Постколоніаль- 
ний синдром на пострадянському просторі: порівняльний аналіз // 
Світогляд. 2010. № 5. І. Поліщук 

АКУЛЬТУРАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (англ. ассиКигасіоп, від лат. асі — 
до і сиїїига — створення, розвиток) — процес взаємовпливу 
політичних культур, сприйняття одним народом повністю або 
частково політ, культури ін. народу. Термін «А. п.» використо¬ 
вується для позначення як власне цього процесу, так і його 
результатів. Термін утворився як адаптація до політології тер¬ 
міна «акультурація», який в амер. культ, антропології розуміють 
як сукупність явищ, що виникають внаслідок того, що групи 
індивідів, які мають різні культури, входять у перманентний 
безпосередній контакт, за якого відбуваються зміни в пер¬ 
вісних культ, патернах однієї з груп або обох. З 60-х рр. 20 ст. 
з'являється термін «А. п.» для позначення процесу взаємодії 
політ, культур, в результаті якого відбувається їхня зміна, за¬ 
своєння нових елементів, змішування, утворення культ, тра¬ 
дицій принципово нового синтезу. А. п. включає в себе транс¬ 
формацію культури політ, мислення й поведінки індивідів, 
соціальних спільнот та політ, еліти, створення і функціонування 
політичних організацій. Особливість А. п. полягає в тому, що 
вона передусім стосується процесів формування політ, знань, 
переконань, цінностей, традицій, ідеології, засобів політичної 
діяльності, тобто всієї політ, сфери сусп-ва. 

Літ.: Будон Р. Место беспорядка. Критика теорий социального изме- 
нения / Пер. с франц. М., 1998; РебЯеІб П., итоп П., Негзкоуііз М. 
Метогапбит їог ІНе $1ис1у ої АссиІІигаїіоп // Атегісап Апігороіобізі. 
1936. Уо\. 38. № 1. В. Дерега 

АКЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (лат. асїіо — рух, дія) — просторово і ча¬ 
сово обмежена одноразова дія (або їх сукупність) суб’єкта 
політики, спрямована на досягнення конкр. політ, мети, яка 
полягає у зміні або закріпленні в незмінному стані політ, ре¬ 
альності. Результатом дії А. п. є політ, подія, що відображає не 


лише ефективність здійсненої акції, а й міру її адекватності ха¬ 
рактерові політ, інтересів та спрямованої на їх реалізацію ді¬ 
яльності суб’єкта, стану системи політ, відносин, що склалися, 
та суб'єкта в цій системі. А п. залежно від характеру суб’єкта, 
що її реалізує, і стану політ, відносин може мати офіц. і не- 
офіц., явний або прихований характер; здійснюватися політ, 
або неполіт. каналами, розрізнятися за характером, обсягом 
і якісними характеристиками засобів, що залучаються для її 
реалізації. За формою прояву розрізняють такі А. п.: політ, 
пікетування урядових будинків та посольств; політ, мітинг та 
маніфестація; політ, страйк з вимогами відставки президен¬ 
та, уряду тощо; рух політ, протесту; громадянська непокора. 
Як А. п. політ, страйк проявляється у колекг. відмові страйка¬ 
рів продовжувати роботу аж до задоволення певних політ, ви¬ 
мог, він може супроводжуватися демонстраціями, сутичками 
з урядовими військами, поліцією чи міліцією і набувати ло¬ 
кального, загального (охоплювати одну або більше галузей 
економіки), національного (у масштабах усієї країни) або між- 
нар. характеру. Для дем. сусп-ва найбільш прийнятною фор¬ 
мою А. п. є громадян, непокора — ненасильницький виступ 
певної соціальної групи чи партії проти сусп.-політ. порядку, 
проти наявних сусп. норм (правових, морально-етичних пра¬ 
вил людського життя). А. п. розрізняють також і за тим, на 
якому рівні політ, поля вони здійснюються: акція держ. влади, 
акція антидержавна. Акція держ. влади — державно значима 
масштабна діяльність органів влади та громад, орг-цій, гр-н, 
що їх підтримують, з метою досягнення певних екон., політ., 
соціальних цілей. Держ. акція може набувати форми держ. 
закону, програми, доктрини, декларації тощо та заходів щодо 
їх реалізації. Акція антидерж. є засобом боротьби за владу. 
Це діяльність, поведінка, мирні або збройні дії, кроки, захо¬ 
ди виступу на мітингах та у ЗМІ, спрямовані проти д-ви, держ. 
устрою, системи влади, політики та законодавства, норм, актів 
та органів влади, розраховані на усунення, зміну, злам, зни¬ 
щення конкр. держ. устрою і його заміну ін. устроєм або на за¬ 
міну правлячого прошарку. Різновидом акції антидерж. є акція 
антиконст. — політ, дія, що суперечить Основному Закону д-ви. 
В умовах демократії поширеною є антиконст. акція як переви¬ 
щення окремими органами влади своїх повноважень, включа¬ 
ючи прийняття законод. актів, адм. норм, що суперечать поло¬ 
женням Конституції. 

Літ.: Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, 
практика. К., 2006. О. Панфілов 

АЛАРМІЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від франц. аіагте — неспокій, три¬ 
вога) — набір ідей, гол. чином у зх. наук, думці, пов’язаний 
з уявленнями про фатальні наслідки технол. катастроф, масш¬ 
табних змін в навкол. середовищі, виснаження ресурсів та 
нерегульованих процесів у демогр. сфері. Дедалі більшої ак¬ 
туальності набувають соціально-екон. й політ, передумови 
можливих глобальних потрясінь. До відомих заруб, пропаган¬ 
дистів таких ідей можна віднести М. Хазина, Л. Ларуша. А. п. 
не оформився в самостійну, цілісну та струнку концепцію, не 
отримав достатнього теор. обґрунтування, спирається на збу¬ 
джене відчуття небезпеки і страху перед можливими майбутні¬ 
ми глобальними політ., екон. та екол. катастрофами і в такому 
стані перебуває на стадії переходу від політ, настроїв до систе¬ 
ми наук, поглядів. А. п. можна оцінювати як інтегрувальну те¬ 
чію, яка певною мірою спирається на філос. ідеї екстремізму, 
песимізму та екзистенціалізму. Сучас. вчені звертають увагу 




АЛІЄВ — АЛМОНД 


23 


на той факт, що А. п. своїм походженням пов’язаний з реаліст, 
сприйняттям істор. досвіду і менше — з ідеол. та реліг. док¬ 
тринами. Він розвивається як складова частина соціального 
алармізму. Виділяють конструкг. і неконструкт. види А. п. Від¬ 
мітною рисою конструкг. напряму А. п. є його спрямованість на 
розробку можливих шляхів подолання наявних загроз та не¬ 
обхідних заходів безпеки. А. п. в тій частині, де він спирається 
на реаліст, сприйняття дійсності та можливих загроз людству, 
являє собою в цілому позит. і корисний напрям наук, думки, 
що може сприяти прогнозованому та стабільному розвиткові 
світового співтовариства. М. Іванов 

АЛІЄВ (АІіуеу) Гейдар Алірза-огли (10.05.1923, Нахічевань, 
Азербайджан — 12.12.2003, Клівленд, США) — держ. і 
громад.-політ. діяч. У 1939 закінчив пед. технікум, 1957 — 
істор. ф-т Азерб. держ. ун-ту ім. С. М. Кірова. 1941-44 пра¬ 
цював у органах НКВС Нахічев. АРСР, згодом — у Раднаркомі 
цієї автономії; з трав. 1944 — в органах держ. безпеки Азерб. 
РСР; 1949-50 навч. у Школі перепідготовки керівного операт. 
складу МДБ СРСР. З 1964 — заст. голови КДБ, з 1967 — го¬ 
лова КДБ Азерб. РСР; 1969-82 — 1-й секретар ЦК Компартії 
Азербайджану. Керуючи респ. парторганізацією провадив обе¬ 
режну політику підтримки нац. кадрів серед азерб. номенкла¬ 
тури і прагнув усілякими способами «приховати» від союзного 
керівництва наявність на азерб. шельфі Касп. моря значних 
покладів нафти та природного газу, розробка яких могла б сут¬ 
тєво вплинути на етн. склад населення республіки, створивши 
велику російськомовну меншину. 1971-87 — член ЦК КПРС, 
1976-1982 — канд. у члени Політбюро ЦК КПРС; 1982-87 — 
1-й заст. голови РМ СРСР, одночасно з 1986 — голова Бюро 
РМ СРСР із соціального розвитку; у 1983 очолював комісію 
з шкільної реформи СРСР; обирався депутатом ВР СРСР 8-11 
скликань; двічі удостоєний звання Героя Соціаліст. Праці. За 
спогадами кол. міністра закорд. справ СРСР А. А. Громика, А. 
вважався одним з можливих кандидатів на посаду ген. секре¬ 
таря ЦК КПРС після смерті К. У. Черненка у берез. 1985. Тому 
невдовзі А. був відправлений на пенсію М. С. Горбачовим як 
потенц. конкурент та через звинувачення у корупції, що на¬ 
були широкого розголосу. У 1987-90 перебував на пенсії та, 
фактично, 1987-89 — під домашнім арештом. У січ. 1990, 
коли відбулися криваві події в Баку, що супроводжувалися по¬ 
громами, а завершилися введенням у столиці республіки над¬ 
звичайного стану, А. прибув до представництва Азерб. РСР у 
Москві, де, скориставшись ситуацією, виступив з різкою анти- 
горбачовською промовою, яка була видрукована у самвидаві 
й схвально сприйнята у Баку, в т. ч. прибічниками популярного 
тоді Народного фронту Азербайджану. 

1991 А. обраний головою Верховного меджлісу Нахічев. Ав- 
тон. Республіки, що відповідно до конституції Азербайджану 
визначало його статус як заступника голови ВР Азербайджа¬ 
ну. Влітку 1993 під час заколоту проти президента Азербай¬ 
джану Абульфаза Ельчібея А. прибув до Баку, де населення 
сприйняло його як єдину сильну особистість, здатну навести 
порядок у період нестабільності. А. було обрано головою ВР, 
а в жовт. 1993 — президентом Азербайджану. Тоді Азербай¬ 
джан перебував у руїні, країну розривали протиборчі озброєні 
угрупування, 1 /ь території захопили вірменські сили, на пн. 
та пд. кордонах (із Росією та Іраном, відповідно) панували 
сепаратистські настрої. А. зумів відновити центр, владу, він 
пережив кілька змов і замахів, політ, і стратег, зорієнтував 


Азербайджан на Зх., висунув кілька великомасштабних про¬ 
ектів з розробки та транспортування касп. нафти й газу і 
приєднався до очолюваної США антитерорист. коаліції. За 
президентства А. (1993-2003) проводилася політика співро¬ 
бітництва в рамках СНД при розбудові відносин з країнами Зх. 
та Туреччиною, робилися спроби активізувати відносини з Ро¬ 
сією, заохотивши її до активнішого розв’язання проблеми На¬ 
гірного Карабаху. Для цього А. брав активну участь у створен¬ 
ні в черв. 2000 «Кавказької четвірки» — конференції лідерів 
трьох держав Закавказзя та Росії, що регулярно скликалися 
напередодні самітів СНД з метою обговорення й вирішення 
складних проблем регіону. Домігся укладення т. зв. «Контракту 
століття» з провідними нафтовими компаніями світу — угоди 
про розвідку, розробку й частковий розподіл видобутку на¬ 
фти на родовищах «Азері», «Гюнешли», «Чіраг» в азерб. секторі 
Касп. моря. У квіт. 1999 за його сприяння було введено в дію 
ноций альтернат, нафтотранспортний маршрут Баку-Супса, 
яким нині експортується на світові ринки більша частина 
азерб. нафти. За ініціативи А. в лист. 1999 в ході Стамбул, 
саміту ОБОЄ було підписано пакет угод стосовно буд-ва че¬ 
рез тер. Грузії й Туреччини Осн. експортного трубопроводу 
(ОЕТ) Баку-Тбілісі-Джейхан, введеного в експлуатацію 2006. 
Окрім того, Азербайджаном було укладено угоду про партнер¬ 
ство і співробітництво з Євросоюзом та угоду про співпрацю 
з МАТО у рамках Ради євроатлант. партнерства за програмою 
«Партнерство заради миру». А. був одним з найпалкіших при¬ 
бічників ідеї створення у рамках СНД окремої орг-ції для спів¬ 
робітництва пострад. д-в поза рос. контролем — ГУАМ (1997). 
Активно розбудовував відносини з Україною, прагнучи ство¬ 
рення міжнар.-політ. противаги впливу Росії в межах СНД; 
16.03.2000 поставив свій підпис під азерб.-укр. Договором 
про дружбу, партнерство і співробітництво. 

Літ.: Еазіегп Еигоре апб ііїе Соттоп^еаМі ої Іпберепсіепі Зіаіез, 
1999. РоиІІейбе, 1999; Батенко Т. Королі СНД: портрети дванадцяти 
президентів. Львів, 2000. М. Дорошко 

АЛМОНД (АІтопсі) Ґабріель (12.01.1911, Рок Айленд — 
25.12.2002, Стенфорд, США) — політолог, один із фундаторів 
порівняльної політології, досліджень політичної культури та 
політ, розвитку. У 1938 захистив дис. в Чиказ. ун-ті. Викла¬ 
дав у Бруклін. коледжі, Єльс. (1947-50, 1959-63), Прінстон. 
(1951-59), Стенфорд. (1963-93) ун-тах. Як запрошений про¬ 
фесор працював у багатьох ун-тах світу, зокрема і в Київ¬ 
ському. В 1965-66 очолював Амер. асоціацію політ, науки. 
А. став одним із піонерів досліджень політ, систем. Особливу 
увагу приділяв проблемі навкол. середовища політ, системи. 
На його думку, функціональна специфіка структур, ін-тів і ро¬ 
лей, що притаманні конкр. політ, системам, дають можливості 
для їх порівняння. Спільно з Б. Пауелом А. заклав фундамент 
методології порівняльних політ, досліджень. У їхній спільній 
книзі «Порівняльна політологія: розвивальний підхід» (1966) 
було запропоновано універсальні показники для порівняння 
політ, систем і культур. А. належить авторська класифікація 
функцій перетворень, здійснюваних політ, системою: артику¬ 
ляція інтересів та вимог; агрегування інтересів у конкр. плани 
дій; вироблення офіц. політ, курсів; застосування заг. правил 
для приват. випадків; тлумачення правил у конкр. ситуаціях; 
поширення інформації проте, що відбувається в політ, системі 
та передавання інформації в соціальне та міжнар. середови¬ 
ща. А. бачив системні зміни у формі появи нових ролей, ін-тів, 




24 


АЛЬЄНДЕ — АЛЬ-КАЇДА 


системних можливостей. Він став одним із гол. теоретиків по¬ 
літ. розвитку, який розумів як поєднання культ, аспектів секу¬ 
ляризації та структурних аспектів диференціації. Застосовую¬ 
чи критерій рівня структурної диференціації та типу політичної 
культури, А. розробив типологію політ, систем (англо-амер., 
контин.-европ., доіндустріальні та частково індустріальні, то¬ 
талітарні). Саме А. проблематика політ, культури завдячує тим, 
що на тривалий період перетворилася на один із магістраль¬ 
них напрямів розвитку політичної науки, — він став чільним 
розробником теорії та організатором порівняльних дослі¬ 
джень у цій галузі. Необхідність дослідження феномену політ, 
культури А. пояснював потребою вивчити співвідношення між 
політ, та неполіт. позиціями та моделями поведінки. Концепція 
громадян, культури, розроблена А. спільно із С „Вербою, була 
орієнтована на пошуки можливостей дем. стабільностняк ста¬ 
ну, де різнопланові політ, процеси та орієнтації знаходяться в 
ситуації рівноваги. А. доводив, що така дем. рівновага можли¬ 
ва при змішаних типах політ, орієнтації та участі. 

Літ .: Ріпег 3. АІтопсГз сопсері ої «Тгіе роїііісаі зузіет» а Іехіиаі сгіїідие. 
ВгихеІІез Аззос. Іпіегпаї. йе Зсіепсе Роїіііцие, 1969; Оотгіоїї С. 
Ріиіосгасу апб Роїііісз іп Уогк СіТу Ьу СаЬгіеІ А. АІтопб // Атегісап 
.ІоигпаІ ої 5осіоІо£у. 1999. УоІ.104. N 0 . 4; Руе 1_ СаЬгіеІ А. АІтопб // 
Ргосеебіпбз- Атегісап РЬіІозоргіісаІ ЗосіеТу. 2005. УоІ. 149. N 0 .2. 

0. Лісничук 

АЛЬЄНДЕ (АІІепсІе) Госсенс Сальвадор (26.07.1908, Вальпа¬ 
раїсо — 11.09.1973, Сантьяго, Чилі) — громад.-політ. і держ. 
діяч. У 1933 виступив співзасновником Соцпартії, наполягав 
на єдності дій з комуністами, очолював парт, міліцію у Вальпа¬ 
раїсо, з 1938 — заст. генсека, 1942-45 — генсек Соцпартії; 
1937 обраний депутатом Нац. конгресу від Народного фрон¬ 
ту соціалістів, комуністів і радикалів, 1945-70 — сенатор, 
1951-55 — віце-голова, 1966-69 — голова сенату, 1939- 
42 — міністр охорони здоров’я і соц. забезпечення в уряді 
Народного фронту президента Педро Агірре Серди. Коли 1948 
соціалісти увійшли в коаліцію з урядом «національної кон¬ 
центрації» президента Рафаеля Гонсалеса Відели (радикали, 
ліберали, консерватори) й підтримали закон про заборону 
Компартії та Конфедерації трудящих Чилі, А. порвав із кол. од¬ 
нодумцями й заснував Народно-соціаліст. партію. Але з огляду 
на підтримку нею на презид. виборах 1952 екс-дикгатора ге¬ 
нерала Карлоса Ібаньєса дель Кампо, А. повернувся до Соц¬ 
партії та ініціював створення спільно з комуністами Фронту 
народної дії, від якого висувався канд. у президенти в 1952 
(5,3 % голосів), 1958 (28,5 %) і 1964 (38,6 %). Як кандидат «На¬ 
родної єдності» на презид. виборах 04.09.1970 А. вийшов на 
перше місце з 36,3 % голосів (представник правих отримав 
майже 35 %), але, з огляду на брак абсол. більшості, змушений 
був піти на компроміс із лівими христ. демократами, щоб за¬ 
безпечити позит. рішення Конгресу. 24.10.1970 Конгрес більш 
ніж 3 /4 голосів обрав А. президентом Чилі, однак його уряд не 
мав повної влади, ліві в парламенті становили меншість (40 % 
у 1970 і 44 % у 1973), але діяльність уряду продемонструвала 
можливість успішного здійснення радик. перетворень мир¬ 
ним і конст. шляхом: 11.07.1971 націоналізовано мідну й ін. 
галузі видобувної пром-сті шляхом викупу земель у власни- 
ків-монополістів, що послабило залежність економіки від 
іноземного капіталу; на приват. підприємствах впроваджено 
робітн. контроль; у держ. секторі, що розширився за рахунок 
крупних підприємств, банківської системи й зовн. торгівлі, 


ради у складі представників адміністрації, профспілок і робіт¬ 
ників отримали право змінювати умови праці й вирішувати 
питання екон. планування; експропрійовано 500 тис. га угідь, 
на яких створено мережу сільськогосп. кооперативів, що по¬ 
кінчило з латифундизмом; скасовано більше 20 декретів з 
підвищення цін і суттєво збільшено мінімум зарплати, частка 
якої в нац. доході зросла з 51 до 59 %, а реальний рівень про¬ 
тягом 1970-72 — на 18,8 %; впроваджено безплатне мед. 
обслуговування; безробіття зменшилося з 8,3 до 3,8 % та ін. 
На міжнар. арені А. виступав за рівноправні взаємовідносини 
з усіма д-вами, співробітництво з «третього світу » країнами, 
активізацію участі Чилі в Русі неприєднання, ініціював понов¬ 
лення дип. відносин з Кубою та їхнє встановлення з КНР, НДР, 
МНР, ДРВ і КНДР. Втрата зовн. кредитів (північноамер. фірми, 
що вклали чималі капітали в мідеплавильну пром-сть, від¬ 
мовилися прийняти компенсацію) і обмеження експорту міді 
(гол. споживач — США) призвели в 1973 до різкого спаду ви¬ 
робництва, зростання інфляції й незадоволення серед, класу 
курсом радик. перетворень; розбіжності всередині урядової 
коаліції й активізація лівацьких елементів спричинили посла¬ 
блення позицій лояльної до президента частини офіцерського 
корпусу й політ, ізоляцію А.; 22.08.1973 палата депутатів сво¬ 
єю постановою звинуватила президента в авторит. устрем¬ 
ліннях і прагненні знищити рольїзаконод. влади, в нехтуванні 
суд. рішеннями й замахах на свободу слова, арештах, побитті й 
тортурах опозиц. журналістів, у зазіханнях на університетську 
автономію й власність, у впровадженні в освіту марксист, іде¬ 
ології та ін. 11.09.1973 внаслідок військ, перевороту, очоле¬ 
ного А. Піночетом, А. був усунений від влади й загинув під час 
штурму презид. палацу. 

Літ.: Сопгаїег Ріпо М., Ропіаіпе Таїауега А. Іоз тії Фаз сіє АІІепсІе. 
Запііабо, 1998; Поіаз А. Заіуасіог АІІепсІе: ІІпа ероса еп ЬІапсо у пе£го. 
Виепоз Аігез, 1998. 0. Матвієнко 

АЛЬ-КАЇДА (База) — мультинаціональна мережева орг-ція 
ультра-радикалів з числа мусульман, яка має прихильників 
принаймні у 45 країнах світу. А.-К. складається з цілої низ¬ 
ки самост. радик. угрупувань мусульман, тому не є центра¬ 
лізованою структурою з чіткою вертикаллю управління. За¬ 
сновником її став Усама бін Ладен (1957-2011). У 1990 він 
проголосив про утворення всесвітньої орг-ції захисту ісламу 
від невірних — А.-К. — «Бази», «Основи». Штаб-квартира А.-К. 
почергово перебувала в Афганістані, Пакистані, Судані. Про¬ 
відна ідея, що об’єднує численні ланки А.-К., — це «джихад 
без поступок і полегшень», «глобальний джихад». Адепти А.-К. 
спираються на спрощене тлумачення Корану і Сунни та на екс¬ 
тремістське розуміння віросповідних та соціальних норм ша¬ 
ріату. Ідейним підгрунтям А.-К. стали труднощі, яких зазнає світ 
ісламу під впливом вестернізації, заг. наступу зх. цінностей 
і політ, систем (демократії лібер. гатунку), секуляризації спо¬ 
собу життя мусульман; розчарування після невдач револ. ру¬ 
хів і фронтів у здійсненні відкритих іслам, революцій в араб, 
країнах та Пакистані протягом 2-ї пол. 20 ст.; бідність та реліг. 
неосвіченість багатьох молодих мусульман дозволяють їм не¬ 
критично сприймати харизматичних лідерів, які стверджують, 
що лише їхнє трактування Корану та Сунни є єдино правиль¬ 
ним; ідея С. Гантінгтона щодо «зіткнення цивілізацій», яка після 
збройних конфліктів в Албанії, Афганістані, Боснії, Індонезії, 
інд. Кашмірі, Косовому, на Філіппінах, у Дагестані та Чечні як 
рос. територіях стала сприйматися багатьма мусульманами 



АЛЬТЕРНАТИВА ПОЛІТИЧНА — АЛЬТУЗІЙ 


25 


як доказ ворожості христ. світу до мусульм.; нездатність араб, 
націоналіст, урядів розв’язати соціальні проблеми своїх країн 
і зупинити глобалістичний поступ зх. цивілізації. Логістичною 
основою функціонування А.-К. є технол. досягнення глобальної 
цивілізації, зокрема розвиток транспорту та телекомунікацій, 
що забезпечує швидкість пересування світом і практ. миттє¬ 
вість обміну інформацією між різними складовими цієї все¬ 
світньої мережової орг-ції. 

Найближчою метою А.-К. є стимулювання і координація зусиль 
своїх структур, а також моджахедів та шахідів. Більш віддале¬ 
ною метою є повалення корумпованих режимів ряду мусульм. 
країн; усунення присутності невірних з країн Затоки та Бл. 
Сх., а у перспективі відновлення тут типових іслам, д-в на дер¬ 
жавницьких засадах Халіфату. На поч. 2000-х в ідеології А.-К. 
запанував принцип «глобального джихаду». На відміну від по¬ 
літики 90-х рр. 20 ст., коли основна увага приділялася транс¬ 
формаціям держ. ладу окремих країн Азії та Африки, тепер 
пріоритет віддано нещадній боротьбі проти США, Ізраїлю, кра¬ 
їн лібер. демократії Європи. Короткий виклад оновлених по¬ 
зицій А.-К. міститься у трьох антиамер. фетвах (фату’а), в яких 
1996 бін Ладен оголосив початок джихаду 21 ст. У концентро¬ 
ваному вигляді ця ідея відображена якнайбільше у фетві «Сві¬ 
товий ісламський фронт проти євреїв та хрестоносців» (лют. 
1998). Тепер метою А.-К. стало знищення Д-ви Ізраїль шляхом 
припинення їй амер. фін. допомоги; усунення військ США з 
країн Затоки та Бл. Сх.; скинення напівсвітських режимів іс¬ 
лам. світу; забезпечення жорсткого контролю з боку мусуль¬ 
ман над величезними енергет. багатствами у регіоні. Осн. за¬ 
собом боротьби залишається екстремізм, який часом набуває 
форм відкритого тероризму. А.-К. з моменту свого виникнення 
здійснила певну еволюцію, рухаючись ланцюжком радика¬ 
лізм — екстремізм — тероризм. Людське життя попри пря¬ 
мі настанови Корану не є пересторогою для А.-К. До най¬ 
більш відомих терорист, актів, здійснених окремими ланками 
Аль-Каїди, належать напад на амер. туристів у Ємені (1992), 
напад на амер. військових у Сомалі (1992), вибух біля по¬ 
сольства Єгипту в Пакистані (1995), диверсія проти військ, 
центру в Сауд. Аравії (1995), вибух біля військ, бази США 
там само (1998), диверсія проти посольств США у Кенії та 
Танзанії (1998), атака проти будівель Всесвітнього торг, цен¬ 
тру в Нью-Йорку та споруди Пентагону (11.09.2001). Як мі¬ 
німум 12 регіон, відділень А.-К. координують дії таких теро¬ 
рист. орг-цій: «Озброєна ісламська група» (Алжир), «Джамаат 
уд-Даава», «Худдам уль-Іслам», «Харакат уль-Муджахед» (всі 
Пакистан), «Ісламська армія Аден» (Ємен), «Група Абу Сайа- 
фа» (Філіппіни), «Бригада мучеників аль-Акса» (Палестина), 
«Ансар аль-Іслам» (Ірак, курди), «Асбат аль-Ансар» (Пд. Ліван), 
«Джєма’а-і-Ісламійя» (Індонезія), «Ісламський фронт порятунку» 
(Алжир), «аль-Джихад» (Єгипет) та ін. Фін. джерела витрат А.-К. 
точно не визначені. Відомо, що зібрані для А.-К. гроші перемі¬ 
щаються світом за допомогою «хавали» — неформальної сис¬ 
теми грошових переказів, заснованої на міжособистісній до¬ 
вірі. Серед окремих науковців мають поширення також версії 
щодо природи і нинішнього стану А.-К.: 1) А.-К. — узагальнена 
назва сукупності ультра-радик. орг-цій; 2) А.-К. — віртуальний, 
медійний проект, спрямований на концентрацію сусп. думки 
в США та країнах Зх. супроти образу «мусульманина-ворога»; 
3) А.-К. — медійний образ екстремального варіанту застосу¬ 
вання ідей іслам, фундаменталізму. 


Літ.: Зінько С. Іслам у сучасній світовій політиці. Львів, 2006; Білозор 
Д. В. Ваххабізм: релігійно-політична сутність та історичні трансформа¬ 
ції. К., 2009. М. Кирюшко 

АЛЬТЕРНАТЙВА ПОЛІТЙЧНА (від лат. аГСегпиз — поперемін¬ 
ний, аііег — один із двох) — необхідність вибору між двома чи 
декількома можливостями, що виключають одна одну. Під А. п. 
можуть розумітися нові політ., соціальні ідеї та рухи, що явля¬ 
ють собою спробу вийти за рамки традиц. уявлень про наявні 
проблеми. У цьому сенсі А п. може розглядатися як пропо¬ 
зиція особливого шляху розвитку, відмінного як від традиц. 
бурж. демократизму, так і від соціаліст., комуніст, та ін. «лівої» 
ідеї та практики. Б. Дем'яненко 

АЛЬТЕРНАТЙВНІ РУХИ (від лат. аКегпо — чергую, змінюю) — 
соціально-політ. рухи, засадничими параметрами яких є побу¬ 
дова «нового стилю життя», тобто боротьба за зміну обличчя 
наявного сусп-ва, світу в цілому. Поняття «А. р.» було введено 
в наук, обіг політологами (Е. Шумахер, І. Ілліч, І. Штрассер 
та ін.) у 2-й пол. 70-х — на поч. 80-х рр. 20 ст. Поява А. р. була 
спричинена нездатністю традиц. партій та рухів розв'язувати 
назрілі проблеми (екол., ядерні, енергет. тощо), які набули 
загрозливих катастрофічних обрисів. До А. р. відносять різ¬ 
ного роду громад, ініціативи; рухи за альтернат, спосіб життя; 
екол. рух; новий рух людей похилого віку; «психоемансипатор- 
ський» рух; біоетичний рух; рух «недогматичних лівих»; реліг. 
рухи; рухи «нової свободи» (хіпі, панки, рокери); пацифістські 
та феміністичні рухи та ін. Соціальна база А. р. доволі широка. 
У них беруть участь різні соціальні й вікові групи населення. 
Соціальною базою А р. зазвичай є середні верстви населен¬ 
ня. Поява А р. спричинена кризою традиц. сусп.-політ. доктрин 
(лібералізму, консерватизму та соціалізму), тотальною загро¬ 
зою природним основам життя; поглибленням нерівності між 
групами соціальними, регіонами; відсутністю умов для само¬ 
розвитку і самовдосконалення особи тощо. А. р. є своєрідним 
наслідком ідейно-духовної кризи сучас. сусп-ва. Хоча вони 
декларують свою дистанційованість від ідеологій, насправді ж 
ідеологізують усе, що належить до сфери цінностей. А. р. пер¬ 
шочергово звернені не на злам соціально-політ. структур, 
а на їхню трансформацію, вдосконалення, при цьому вони 
активно використовують утопічні та хіліастичні ідеї. Організа¬ 
цію сусп. життя А. р. пропонують будувати на таких принципах: 
у сфері економіки — перехід від завдання досягти матер. 
добробуту до мети матер. достатності; у політ, сфері — ство¬ 
рення нового типу демократії, яка передбачає децентралі¬ 
зацію влади і широку політ, активність мас; у сфері розви¬ 
тку особи — необхідність удосконалення внугр. світу; в екол. 
сфері — необхідність поєднання зусиль, спрямованих на збе¬ 
реження навкол. середовища. Багато прихильників А. р. поді¬ 
ляють ідею проте, що механізми орг-ції природи повинні бути 
взірцями орг-ції сусп-ва, а соціальна рівновага — копією рів¬ 
новаги в природі. Більшість А. р. наділені потужним гуманіст, 
потенціалом, що відкриває перспективи їхнього успіху в май¬ 
бутньому. 

Літ.: Гіденс Е. Соціологія. К. 1999. М. Обушний, Н. Сіданіч 

АЛЬТУЗІЙ (АІІІиїзіиз) Йоганн (1557, Діденсгаузен, Вестфа- 
лія — 12.08.1638, Емден, Голландія) — філософ, юрист, при¬ 
хильник кальвінізму. З 1586 проф. Херборн. ун-ту. З 1604 — 
адвокат. Запропонував теорію договору, яка грунтується не 
на релігії, а на існуванні різних сусп. об’єднань. Розвивав 
ідею народного суверенітету, доводячи, що народ має право 




26 


АЛЬТУЗІЙ — АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИЙ 


скидати і страчувати правителів-тиранів. Уперше висунув по¬ 
няття «незалежність», «суверенітет»' та «федералізм» як полі¬ 
тичні. Розвивав вчення про те, що люди можуть об’єднуватися 
залежно від потреб, результатом чого може бути договір. У цій 
теорії поняття договору застосовується для пояснення взає¬ 
мин як між різними соціальними групами, так і між правителя¬ 
ми і підданими. Різні об’єднання — сім’я, гільдія, місц. общи¬ 
на, провінція, нація — мають різні завдання і конституюються 
завдяки різним угодам. Верховна влада завжди належить на¬ 
родові, тобто не індивідам, а ієрархічно впорядкованим сусп. 
органічним об'єднанням. Народ — це «тіло, що є співжиттям 
індивідів», він має всі суверенні права також стосовно залеж¬ 
ного від нього уряду; влада, за А., повинна здійснювати в пер¬ 
шу чергу адм. діяльність у д-ві, що є «універсальним суспільним 
об’єднанням», разом з яким існують і здійснюють свої життєво 
необхідні права сім'я, стани, муніципалітет, провінції. Король 
і держ. службовці отримують владу від народу тільки за умови, 
що вони виконуватимуть свою частину договору. А. стверджує, 
що король і бюрократія володіють адм. владою, але верховна 
влада завжди належить народові. Завдання політики — здій¬ 
снення природного етичного закону і волі Божої. Його книга 
«Політика» (1603), спрямована проти визнання абс. сувере¬ 
нітету монарха, по суп була теор. обґрунтуванням респ. ладу 
Пн. Нідерландів. Політику розумів як мистецтво об'єднання 
людей з метою встановлення, удосконалення і збереження 
сусп. життя. Кінцевою метою політики, вважав А., є насолода 
зручним, корисним і щасливим життям і заг. благополуччям, 
щоб люди могли благочестиво і гідно проводити своє тихе і 
безтурботне життя, щоб панувала побожність і справедли¬ 
вість у стосунках між гр-нами, щоб забезпечувався захист 
від зовн. ворога, щоб згода і мир утверджувалися всюди і за¬ 
вжди. Кінцевою метою є також захист сусп-ва, покликаний 
зберегти життя, в якому Богові можна поклонятися спокійно 
і без помилок. Матеріалом політики є сукупність правил для 
забезпечення спільності тих речей, занять і прав, які кожен 
з нас приносить належним чином і відповідно до своїх можли¬ 
востей, — для симбіозу і заг. користі сусп. життя. Вважав, що 
сильнішим і розсудливішим гр-нам від народження природою 
велено панувати над слабшими, як і підлеглим — підкорятися 
сильним. «Бо в людині душа панує над тілом, а розум — над 
пристрастями. Так і чоловік керує дружиною, яка підкоряється 
як слабкіша. Відповідно гордість і метушливість людини необ¬ 
хідно приборкувати правильними приводами розуму, закону 
і влади, поки вони не призвели до погибелі». 

Тв.: Із роїіііса, еб. Соггабо Маїапбгіпо, Ргапсезсо ІпбгауаІІе, Маиго 
Роуєго, сотріеіе І_аііп Іехі апб Ііаііап ТгапзІаТіоп. Тигіп, 2009. 

Літ.: Ние^Ііп Т. Соуепапі апб Ребегаїізт іп іИе Роїііісз ої АІІПизіиз // 
ТНе Соуепапі Соппесііоп: Ргот РебегаІ ТНеоІо^у 1о Мобегп Ребегаїізт. 
І_апНат, Мй, 2000. В. Денисенко 

АЛЬТЮССЕР (АМіиззег) Луї П’єр (16.10.1918, Бірмандрейс, 
Алжир — 23.10.1990, Лявер’єр, Франція) — соціальний філо¬ 
соф. Учасник війни в Іспанії та руху Опору. П’ять років провів у 
таборі для військовополонених у Німеччині. Акт. член Франц. 
комуніст, партії (1948-80). Навч. (1945-48), а потім понад 
ЗО років працював у Вищій нормальній школі в Парижі (до 
1980), де був секретарем секції гуманіт. і соціальних наук 
(з 1950). За «сукупністю виданих робіт» у Пікард. ун-ті (1975) 
захистив докг. дис. Вважається представником «структурно¬ 
го марксизму», що акцентує увагу на «науковості» мислення 


К. Маркса та обстоює багаторівневе структуралістське пояс¬ 
нення істор. детермінізму. Вивченням марксизму активно за¬ 
ймався у 60-х рр., коли опублікував в «І_а Репзее» статтю «Про 
молодого Маркса. Питання теорії» (1961), зауваживши, що в 
працях К. Маркса існує «епістемологічний перелом» і Що істор. 
матеріалізм несумісний з «теоретичним гуманізмом», а також 
зб. «За Маркса» (1965) та «Читаючи “Капітал"» (1965, у спі¬ 
вавторстві), які були перевидані в багатьох країнах і, з одного 
боку, піддані критиці, а з ін., — віталися як «поновлення Марк¬ 
са». Зазначені праці, як і «Ленін і філософія» (1969), «Ідеологія 
та ідеологічні апарати держави» (1970) та ін. нариси, засвід¬ 
чили певний відхід від ряду ключових положень марксизму та 
тривалий час впливали на дискусії щодо нього. Як і К. Маркс, 
А. визнавав вплив продукт, сил економіки на сусп-во. Водно¬ 
час він заперечував існування в сусп-ві сили, яка б самостійно 
зумовлювала (детермінувала) його розвиток: сусп. процеси є 
продуктом взаємодії ряду «практик» — економічної, політичної, 
ідеологічної. Ідеологію розглядав не просто як віддзеркалення 
економіки, а як умову існування останньої, як важливу скла¬ 
дову відносин у суспільстві. Ідеологія, на його погляд, постає 
у різних формах — міфах, мистецтві, політ, ідеях тощо. Сусп. 
структури розглядав як відносно незалежні одна від одної, 
що знаходяться на різних стадіях розвитку, набувають індивід, 
інституц. форм. Ідеї А. щодо ідеології були сприйняті М. Фуко, 
який був його студентом. А. обґрунтував епістемологічну тео¬ 
рію, зауваживши, що пізнання є практикою вироблення кон¬ 
цепцій, уявлень, а не дослідженням певного зовн. порядку. 

Тв.: ТНе Риіиге І_азІз Рогєуєг. №уу Уогк, 1993; ІбеоІо£у апб ібеоІо£ісаІ 
зіаіе аррагаїизез // Марріпб Ібеоіобу / Іігек $., еб. Уегзо, 1994. 

Літ.: Вгеіоп $. АИНиззег афигб’іїиі // АгсНіуєз бе рНііозорНіе. Т. 56. 
СаИіег 3, іиіІіеі-зеріетЬге 1993. М. Кармазіна 

АЛЬЯНС (франц. аіііапсе — союз, об’єднання) — об’єднання 
окремих акторів політичних (д-в, політ, партій, громад, орг-цій, 
окремих осіб) на основі договірних зобов’язань для досягнен¬ 
ня спільної мети. Розрізняють А. міждерж., міжнар.-кооперат., 
воєнні, політ., екон., парт., групові, сімейні, особистісні та ін. 
Термін «А.» нерідко вживається в негат. сенсі для характерис¬ 
тики й засудження безпринципної змови суб’єктів політико- 
владних відносин. Найчастіше поняття «А.» вживається стосов¬ 
но міждерж. союзів, спрямованих на взаємну підтримку сторін 
у разі агресії ін. д-в чи на реалізацію взаємних інтересів, з 
метою досягнення необхідного балансу сил суб’єктів соціаль- 
но-політ. відносин і забезпечення національної безпеки тих чи 
тих д-в. Міждерж. А. бувають двосторонніми і багатосторонні¬ 
ми, таємними і відкритими, простими і високоорганізованими, 
коротко- і довготривалими. Історії відомі такі А.: Троїстий союз 
(1668), створений Англією, Голландією і Швецією проти Фран¬ 
ції під час боротьби за «іспанську спадщину»; Священний союз 
(1815) у складі Росії, Австрії і Пруссії, створений за ініціативою 
рос. царя Олександра І для протидії револ. рухові в Європі; Ор¬ 
ганізація Північноатлант. договору (МАТО) (1949); Організація 
Варш. договору (ОВД) (1955) та ін. В. Г орбатенко 

АНАЛІЗ ПОЛІТЙЧНИЙ (англ. роІШсаі апаїузіз) — процес зби¬ 
рання й узагальнення інформації про політичну систему за¬ 
галом і окремі її складові, виявлення зв’язків, взаємоза- 
лежностей та механізмів взаємодії суб’єктів політ, процесу, 
його закономірностей, аналогів і детермінант з метою про¬ 
гнозування напрямів і майбутніх результатів, наслідків політ, 
дій та їхнього впливу на розвиток суспільства. Розрізняють 




АНАЛІЗ СОЦІОЛОГІЧНИЙ У ПОЛІТИЦІ — АНАРХІЗМ 


27 


академічний та прикладний А. п. Перший фокусує увагу на 
відносинах між політ, детермінізмом і політ, змістом, тобто на 
поясненні суті політ, різновидів, розглядає та пояснює най¬ 
більш концептуальні теор. засади політики, що є незмінними 
в певному часовому вимірі й незалежними від геогр. роз¬ 
міщення тієї чи ін. країни. Другий — спрямований на оцінку, 
визначення рівня політ, ефекту, а не на пояснення суті самої 
політ, активності. Припущення й рекомендації, що з'являються 
під час прикладного А п., мають більше кон’юнктурний харак¬ 
тер, не несуть у собі теор. узагальнення. Як академічний, так і 
прикладний А п. створюють відповідну теор. й емпіричну базу 
для фундам. політологічних, держ.-управл., політ.-прав. дослі¬ 
джень. А. п. входить до такого напряму, як політ, аналітика — 
теор.-прикладна галузь наук, пізнання реальності, пов’язана 
з функціонуванням політ, системи сусп-ва. Політ, аналітика 
розуміється як цілеспрямований, конкурентний, скоординова¬ 
ний процес вивчення політ, обстановки, подій, тенденцій, пер¬ 
спектив їхнього розвитку з метою визначення цілісної картини 
того, що відбувається, та подальшого прийняття рішень. Політ, 
аналітика в держ. управлінні — практичний вид наук.-пізна- 
вальної діяльності пов’язаний з визначенням політ, перешкод 
у функціонуванні (збереженні та примноженні) держ. влади. 
Літ.: Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. К., 2002; Те- 
лешун С. О., Баронін А С. Політична аналітика, прогнозування та по¬ 
літичні консультації. К., 2001; Тертичка В. Аналіз державної політики і 
політологія // Політ, менеджмент. 2004. № 6 (9). В. Тертичка 

АНАЛІЗ СОЦІОЛОГІЧНИЙ У ПОЛІТИЦІ (англ. 50 СІ 0 І 0 £ісаІ 
апаїузіз іп роїііісз) — аналіз, орієнтований на виявлення со¬ 
ціальної обумовленості пол’ггики, вплив на неї соціальної 
структури сусп-ва, політичної культури та ідеології. Ключовою 
категорією А. с. у п. є «соціальна спільність», яка являє собою 
взаємозв’язок людських індивідів, що обумовлений спільніс¬ 
тю їхніх інтересів завдяки схожості умов діяльності та способу 
життя, близькістю поглядів, вірувань, суб’єкт, уявлень щодо 
мети та засобів діяльності. А. с. у п. — це система логічно послі¬ 
довних методол., метод, та орг.-тех. процедур, пов'язаних єди¬ 
ною метою: одержати достовірні дані про досліджуване явище 
або процес, про тенденції та протиріччя їхнього розвитку, щоб 
ці дані могли бути використані в практиці управління сусп. жит¬ 
тям. Як і будь-яке ін. соціол. дослідження, А. с. у п. складаєть¬ 
ся з чотирьох етапів: підготовка дослідження; збирання пер¬ 
винної соціол. інформації; підготовка зібраної інформації до 
опрацювання та її опрацювання; аналіз отриманої інформації, 
підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків і ре¬ 
комендацій. Соціол. аналіз політ, процесів дозволяє визначити 
та спрогнозувати тенденції майбутніх соціально-політ. змін та 
сформулювати перспективи відносно майбутнього. 

Літ.: Головаха Є. Стратегія соціально-політичного розвитку України. К., 
1994. ^ /. Рейтерович 

АНАРХІЗМ (від грец. ауархіа — безвладдя) — філос. течія в 
сусп. думці та ідеологія, яка ґрунтується на запереченні до¬ 
цільності існування будь-якої форми державності та необхід¬ 
ності заміни її вільною самоорганізацією суспільства рівних 
індивідів. Перший систематизований виклад ідей А. здійснив 
наприкін. 18 ст. англ. письменник Вільям Ґодвін у книзі «До¬ 
слідження про політичну несправедливість», де запропону¬ 
вав ідеал «бездержавного суспільства». У 40-60-х рр. 19 ст. 
А. перестає бути переважно кабінетним вченням, а виходить 
на широку сусп. арену, здобуваючи собі прихильність як у 


середовищі лівих інтелектуалів, так і в масах ремісників, дріб¬ 
них торгівців та пролетаріату переважно країн Зх. та Пд. Єв¬ 
ропи. Теоретиками класичного періоду формування анархіст, 
ідей вважають філософа Макса Штірнера, мислителя та публі¬ 
циста П’єра-Жозефа Прудона, революціонерів та теоретиків 
Михайла Бакуніна та Петра Кропоткіна. 

Існують різноманітні течії та відтінки як анархістської теор; 
думки, так і рухів, які відстоювали той чи ін. ідеал анархії та 
шляхи його досягнення. В анархіст, вченні можна виокреми¬ 
ти такі течії: анархо-індивідуалізм, мутуалізм (мютюелізм), 
колективізм и анархо-комунізм. індивідуалістичний А. від¬ 
стоював ідеал необмеженої свободи людини-егоїста, яка не 
повинна бути обмежена в своїх діях ані сусп-вом, ані д-вою з 
їхнім правом та мораллю. Такі погляди намагався теор. обгрун¬ 
тувати М. Штірнер у своєму творі «Єдиний та його власність», 
який доводив, що єдиною реальністю для людини є вона сама, 
і все, що має для неї цінність, це те, що служить задоволен¬ 
ню її потреб і бажань. Ін. концепцію А. запропонував у низці 
свої праць П.-Ж. Прудон, автор доволі оригінальної версії со¬ 
ціалізму як вчення про взаємну солідарність та допомогу, що 
мали створити засади нового сусп-ва. Зокрема, в праці «Сис¬ 
тема економічних суперечностей або філософія злиденності» 
(1846) Прудон вбачав джерело соціальної несправедливості в 
існуванні нееквівалентного обміну. Йому ж належить й ін. ві¬ 
доме висловлювання — «власність є крадіжка». Пропонуючи 
запровадити справедливу систему обміну продуктами праці 
між всіма членами сусп-ва та деталізуючи її у конкр. заходах, 
напр., у створенні «Банку обміну», що мав допомагати праців¬ 
никам отримувати безкоштовний кредит, Прудон сподівався 
побудувати нове, бездержавне сусп-во, в якому виробники та 
їхні об'єднання зможуть керувати осн. сферами життя людини 
та сусп-ва на засадах федерування «знизу вгору». Йому також 
належить думка, яку пізніше поширюють у формі знаменитого 
гасла — «Анархія — мати порядку!». Пізніше мислитель у праці 
«Про федеративний принцип» (1863) відмовився від власного 
гасла знищення держави, замінивши його пропозиціями де¬ 
централізації держ. управління. Виступаючи з револ. позицій, 
Прудон дотримувався реформіст, поглядів на механізми ба¬ 
жаних сусп.-політ. змін, припускався ін. суперечностей у сво¬ 
їх теор. та публіцист, працях. Подальший розвиток та радик. 
прочитання анархіст, вчення знайшло у творчості та діяльності 
М. Бакуніна, який розглядав д-ву як абс. зло і вважав її в будь- 
якій формі та проявах ворогом свободи та рівності людей. 
Свободу сусп-ва він вбачав у необмежному самоврядуванні 
народу за посередництвом вільної федерації сел. і робітн. асо¬ 
ціацій. Вважав, що зі скасуванням права, приват. власності та 
д-ви людина стане вільною та зможе через колект. господарю¬ 
вання та добровільну взаємодію із сусп-вом збудувати новий 
лад, де не існуватиме експлуатація та нерівність. Найбільш 
систематизовано свої погляди відомий теоретик А. виклав у 
праці «Державність та анархія» (1873). Окрім пропаганди та по¬ 
пуляризації анархіст, ідей, Бакунін та його однодумці доклали 
чимало зусиль до утворення масового анархіст, руху, який став 
ширитись європ. країнами, створюючи серйозну конкуренцію 
поширенню с.-д. ідей та теорій у світовому робітн. та соціаліст, 
русі. Ідеї М. Бакуніна з 2-ї пол. 70-х рр. 19 ст. були підхоплені 
та розвинуті далі П. Кропоткіним. Він намагався знайти під¬ 
тримку аргументам анархіст, концепцій в сучас. йому природ¬ 
ничих та соціальних науках, пропагуючи револ. знищення д-ви 




28 


АНАРХІЯ МІЖНАРОДНА — АНДЕРСОН 


та власності як гол. перешкод на шляху природного прагнен¬ 
ня людини до співробітництва та рівності. Кінцевою формою 
орг-ції вільного сусп-ва мислитель бачив комунізм, чому він 
і вважається батьком-засновником анархо-комуніст. вчення 
та відповідної течії у світовому анархіст, русі. 

Найбільшим впливом анархіст, ідеї та концепції користува¬ 
лись у 70-х рр. 19 ст. у таких країнах, як Іспанія, Італія, Фран¬ 
ція та США. Тоді ж здійснювалися спроби втілення анархіст, 
настанов у практику, починаючи від діяльності паризьких ко¬ 
мунарів (1871), закінчуючи спробами викликати революцію 
замахами окремих анархістів-терористів. Нове піднесення А. 
припадає на револ. період 1917-20-х, насамперед у країнах 
Сх. Європи. Найбільшого масштабу та масовості анархіст, рух 
досягнув на тер. кол. Рос. імперії. Тут найвиднішим його ва¬ 
тажком став Н. Махно, який вважав себе учнем М. Бакуніна 
та П. Кропоткіна. У часи макс. піднесення очолюваного ним 
руху йому вдалося зібрати під чорні прапори анархістів понад 
100 тис. озброєних прихильників. Анархісти брали активну 
участь у соціально-класовій боротьбі, яку очолювали анархо- 
синдикалістські профспілки низки європ. країн. Помітна їхня 
роль у подіях громадян, війни в Іспанії, а також у молодіжних 
заворушеннях 1968, які захопили країни Зх. Європи та Пн. 
Америки. Сучас. А. поділяється на низку течій, починаючи від 
анархістів-індивідуалістів і закінчуючи анархістами-капіталіс- 
тами та навіть анархістами-націоналістами. У цілому ж анар¬ 
хіст. вченню властива низка нерозв’язуваних суперечностей. 
Насамперед, не витримує критики переконання анархістів 
у самодостатності громадянського суспільства, яке нібито в 
змозі розв'язати всі проблеми людського буття без втручання 
д-ви. Не менш важливою є суперечність між анархіст, ідеалом 
та потребою у певній ієрархічній та навіть централізованій 
орг-ції задля його досягнення. Не останню роль відіграє супер¬ 
ечність між декларованою необмеженістю свободи людини та 
догматичним характером самих анархіст, учень. 

Літ.: МеісНоІсІ .1. АпагсНізтиз Неиіе. 5еіп Ріаіг іт КІаззепкатрГ бет 
СебепжаП. Вегііп, 1980; Лебеденко А. М. История анархизма в Украи- 
не. (конец XIX — начало XX в.). К., 1995. А. Круглашов 

АНАРХІЯ МІЖНАРОДНА (грец. доархіа — безвладдя, непоко¬ 
ра владі) — стан міжнар. системи, коли в ній відсутня міжнар. 
політична влада, а також немає централізованих ін-тів, здат¬ 
них забезпечити збереження миру, врегульовувати протиріч¬ 
чя між суверенними державами, запобігати агресії одних д-в 
проти ін., захищати права всіх міжнар. акторів. Теза про анарх. 
природу міжнародних відносин є одним із центр, елементів 
теор. концепції політ, реалізму. Для класичного політ, реалізму 
в анарх. міжнар. середовищі нац. безпека була абс. пріорите¬ 
том у системі зовнішньополіт. завдань д-ви, а механізм балан¬ 
су сил виступав гол. регулівним фактором світової політики. 
Еволюція концепції А. м. у рамках політ, реалізму відбувалася 
в напрямі її зближення в деяких аспектах з певними положен¬ 
нями опонентів реалізму — лібер.-ідеаліст. напряму міжнар. 
науки. Неореалізм диференціював стани анархії в міжнар. сис¬ 
темі за інтенсивністю, визначаючи, зокрема, т. зв. «зрілу анар¬ 
хію», для якої характерною є наявність ознак певного міжнар. 
владного устрою: колекг. норм і принципів поведінки, усвідом¬ 
лення д-вами високого ступеню їхньої взаємозалежності. 

Літ.: ВиІІ НесІІеу. ТНе АпагсПісаІ Зосіеїу: А $ІиРу ої Огбег іп УУогІсІ Роїііісз. 
Мєуу Уогк, 1977; Вигап Вапу РісПагб ииіе апб СНагІез .Іопез. ТНе Іо^іс 
ої АпагсНу: Меогеаіізт То Зігисіигаї Реаіізт. Уогк, 1993. 

А. Субботін 


АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ (апагсіїо-зупсіісаіізт від грец. 
йуархіа— безвладдя, ашбисоа—захисник, франїц. зупбісаі— 
профспілка) — робітн. рух, який базувався на револ. вченні, 
яке постало як своєрідний синтез ідей Ж. П. Прудона, М. Ба¬ 
куніна, К. Маркса, а також Гійома та Ж. Сореля. Виникає як 
реакція на револ. доктрину соціал-демократії та насамперед 
як неприйняття марксист, вчення про диктатуру пролетаріату 
та провідну роль у ній пролет. парт, орг-ції. Особливо поши¬ 
рюється наприкін. 19 — на поч. 20 ст. в Італії, Франції, Іспа¬ 
нії, а також у д-вах Лат. Америки. Перед 1-ю світовою війною 
А.-с. став панівною течією у Всезагальній конфедерації праці 
Франції, а також у профспілці «Індустрійні робітники світу» в 
США та в Об’єднанні італ. та ісп. профспілок. Міжнар. формою 
об’єднання анархо-синдикалістів є Міжнар. асоціація трудя¬ 
щих, яка була заснована на установчому конгресі в Берліні 
(1923). Поділяючи постулати револ. соціалізму, анархо-синди¬ 
калісти проте відстоювали особливий шлях боротьби з капіта¬ 
ліст. ладом, насамперед через револ. рух робітників, заснова¬ 
ний на т. зв. безпосередній дії. При цьому вони заперечували 
політ, боротьбута її закономірності яктакі, що неминуче ведуть 
робітників до втягування в бурж. політику, викликають їх демо¬ 
ралізацію. їхнє вчення категорично заперечувало необхідність 
для пролетарської боротьби орг-ції робітн. партій політичних, 
захоплення під їхнім керівництвом центр, влади, ієрархічну 
парт, і держ. орг-цію. На їхню думку, партійні організації та 
держ. інституції, навіть якщо вони опиняться в руках пролета¬ 
ріату, тільки послаблять класову волю робітників. А захоплення 
пролетаріатом держ. влади та встановлення її у формі диктату¬ 
ри пролетаріату, на чому наполягали К. Маркс та Ф. Енгельс, 
призведе до нової нерівності та панування. Тільки на цей раз 
влада належатиме парт, і держ. функціонерам, які здійснюва¬ 
тимуть свою власну диктатуру від імені робітн. класу, але проти 
нього самого. Тому револ. дія має розгоратись у великих пром. 
центрах як безпосередня ініціатива робітн. мас, і керувати цим 
стихійним потоком змін покликані, на переконання анархо- 
синдикалістів, вільні робітн. профспілки, об'єднані між собою 
на засадах добровільної децентралізованої федерації. Саме 
вони мають повести робітн. клас на боротьбу з буржуазією та 
Гї пануванням, виступити колекг. організатором нового соціа¬ 
ліст. ладу. Після перемоги соціаліст, революції, профес. орг-ції 
робітн. класу мали виступити осередками формування автон., 
самоврядних робітн. асоціацій, які й повинні були налагодити 
керівництво виробництвом та обміном, створити нове соціа¬ 
ліст. сусп-во, де не було би приват. власності, парт, керівництва 
та держ. диктатури. Марксист, партії в 20 ст. розглядали А.-С. як 
вчення, що відбиває інтереси дрібнобуржуазної стихії та кла¬ 
сово несвідомого пролетаріату, вели з ним запеклу ідейну та 
орг. боротьбу, перш за все за вплив на профспілковий робітн. 
рух у країнах Зх. Певне піднесення впливу анархо-синдикаліст, 
ідей відбулося на хвилі револ. заворушень 1968. Нині А.-с. 
залишається маловпливовою політ, силою, у т. ч. і на теренах 
України та ін. пострадян. країн. 

Літ.: Дамье В. В. Забьітьій Интернационал. Международное анархо- 
синдикалистское движение между двумя мировьіми войнами. М., 
2006, 2007; СоІІіпеїМ. І_'оиугіег Ггапдаіз. Езргіїсіи зупбісаіізте. Рагіз, 
1952. А. Круглашов 

АНДЕРСОН (Апсіегзоп) Бенедикг (нар. 26.08.1936, м. Кунь- 
мінь, Китай) — політолог, проф. Корнуельського ун-ту (Ве¬ 
ликобританія), автор концепції про націогенез як процес 




АНДРОПОВ — АНЕКСІЯ 


29 


виникнення, формування й розвитку комплексу уявлень, яки¬ 
ми певний соціум об’єднується у націю. Концепція А. являє 
собою розвиток психол. націй теорії, в якій серед усіх ознак 
нац. ідентичності пріоритетний наголос робиться на духо¬ 
вній єдності, почутті солідарності, істор. свідомості тощо. А. 
зосереджується на процесі формування спільного уявлення 
соціумом своє? нац. єдності. Окрему увагу він приділяє по¬ 
літ. інструментам формування нац. свідомості. За А., нація як 
уявлена спільнота виникає внаслідок занепаду культ., реліг. 
основ соціуму, його монархічної орг-ції та розриву його істор. 
безперервності, коли зростає роль ін. видів внугрішньо-со- 
ціумної комунікації (книгодрукування, преси та ін.). На думку 
А., інструменталістська роль влади у націотворенні зменшу¬ 
ється. На прикладі південноамер. націй він обгрунтовує схему, 
за якою такі чинники нац. єдності, як екон. інтерес, лібералізм 
і просвітництво забезпечувалися ЗМІ (на той час пресою), 
а відтак тими, хто працював у них. Аналогічним, на його думку, 
був процес націотворення і в Європі, де розвиток комунікац. 
мережі забезпечив пропаганду націо-об’єднувальних політ, та 
екон. ідей, створивши тим самим підгрунтя для «офіційного на¬ 
ціоналізму», який став відповіддю владних кіл на загрозу мар- 
гіналізації своїх д-в та народів і засобом утвердження їхньої 
ідентичності. Останньою хвилею творення уявлених спільнот А. 
вважає деколонізацію, під час якої інтелектуали поліетнічних 
за складом населення колоній були змушені шукати засоби 
його об’єднання у нації. 

Тв Уявлені спільноти. К., 2001. О. Майборода 

АНДРОПОВ Юрій Володимирович (02.06.1914, ст. Нагут- 
ська, тепер Ставроп. краю — 09.02.1984, Москва) — парт, і 
держ. діяч, генерал армії (1976), Герой Соціаліст. Праці (1974). 
У 1936 закінчив Рибин, технікум річкового транспорту. Навч. 
у Петрозавод. ун-ті та у Вищій парт, школі при ЦК КПРС. 
У 1936-37 працював комсоргом ЦК В/1КСМ судноверфі 
ім. В. Володарського в Рибинську. 31937 — секретар, з 1938 — 
1-й секретар Яросл. обкому В/1КСМ. У 1940-44 — 1-й сек¬ 
ретар ЦК ЛКСМ Карело-Фін. РСР. Під час нацист.-рад. вій¬ 
ни 1941-45 брав участь у партизанському русі в Карелії. 
У 1944-47 — 2-й секретар Петрозавод. міськкому ВКП(б), 
у 1947-51 — 2-й секретар ЦК КП Карело-Фін. РСР. З 1951 
на роботі в апараті ЦК ВКП(б), з 1953 — на дип. роботі. 
У 1954-57 — надзвичайний посол СРСР в Угорщині, один 
з ініціаторів і акт. учасник придушення угор. революції 1956. 
У 1957-62 — зав. відділу зі зв’язків із соцкраїнами та ком¬ 
партіями цих країн, з 1962 — секретар ЦК КПРС. Спочатку під¬ 
тримував антисталінський курс, однак після повалення М. Хру¬ 
щова переорієнтувався, хоча розумів, що відбувається наступ 
консерват. сил. Із трав. 1967 — голова КДБ при РМ СРСР, 
тоді ж обраний канд. у члени Політбюро ЦК КПРС. Під орудою 
А. органи безпеки було перетворено на потужну систему, що 
(на відміну від відносного лібералізму доби «відлиги») знов 
почала контролювати пракг. всі сфери життя сусп-ва. Актив¬ 
на боротьба КДБ проти інакодумства, дисидентів та інтелек¬ 
туальної опозиції режимові, застосування проти них примусо¬ 
вого психіатр, лікування (29.04.1969 він надіслав спец, листа 
до ЦК КПРС з планом розгортання мережі психіатр, лікарень 
і пропозиціями про їх використання для захисту держ. і сусп. 
ладу), позбавлення громадянства, арештів, звільнення з робо¬ 
ти сприяли негат. іміджу А. у колах лібер. інтелігенції, а також 
на Зх. Під час перебування А. на чолі КДБ посилися гоніння на 


дисидентів та правозахисників в Україні. За його ініціативою 
розпочато висилку інакодумців. Так, у 1974 вислано за кор¬ 
дон і позбавлено громадянства письменника А. Солженіцина; 
у 1977 громадянства позбавили ген. П. Григоренка, який ви¬ 
їхав на лікування до США; у 1980 акад. А. Сахарова вислано 
до м. Горького, де вчений перебував під пост, контролем КДБ. 
Як голова КДБ А. приділяв багато уваги зовн. розвідці, контр¬ 
розвідці, розробці нових форм і методів наук.-тех. шпигунства. 
Напр., як з’ясувалось у 1991, за А. було налагоджено унікальну 
підслухову систему в будівлях посольства США у Москві. Брав 
активну участь в орг-ції інвазії з метою придушення реформа¬ 
торських і дем. ініціатив у Чехословаччині у 1968. З 1973 — 
член Політбюро ЦК КПРС. Підтримував введення рад. військ 
в Афганістан (1978) і силове ров’язання кризи у Польщі (1980). 
З 12.11.1982 — ген. секретар ЦК КПРС, з 06.1983 — голо¬ 
ва Президії ВР СРСР Маючи повну інформацію про реальний 
стан в партії і д-ві, А. прагнув дистанціювати від недоліків доби 
Л. Брежнєва (антикорупційна кампанія, заходи щодо зміцнен¬ 
ня дисципліни), намагався суворими адм. методами зупинити 
кризові явища. Через важку хворобу із серп. 1983 до смерті 
не з’являвся на публіці. Підтримував висунення М. Горбачова, 
з обранням якого на посаду генсека ЦК КПРС було підхоплено 
чимало заходів, ініційованих А. 

Літ.: Земцов И. Андропов. Иерусалим, 1983; Медведев Р. Генсек с Лу- 
бянки. Политическая биография Ю. В. Андропова. М., 1994; Волко- 
гонов Д. А. Семь вождей. Галерея лидеров СССР. В 2-х кн. М., 1995; 
Медведев Р. Юрий Андропов: неизвестное об известном. Изд. 2-е, 
испр. и доп. М., 2004; йіе 5о\у)еипіоп іт ІІеЬегбапб уоп ВгезсГтеж ги 
Ап сі горож. Вегііп, 1983; ЗІееІАЬгаПат Е. Апбгороу іп Рожег. ОхГогсі, 
1983; МєРєуєРєу 2Н. Апбгороу. Ні$ І_іїе апб ОеаіИ. ОхГогсі, 1984. 

Ю. Шаповал 

АНЕКДОТ ПОЛІТЙЧНИЙ (від грец. оуєк6ото<; — неопубліко- 
вано, франц. апессіоїе — байка, небувальщина) — жанр політ, 
дискурсу, який набув ролі квазіполіт. інституції. А п. особливо 
поширився у 20 ст., причинами чого стали, по-перше, набуття 
політикою масових форм, по-друге, — неможливість задово¬ 
лення природної потреби сусп. комунікації тільки через офіц. 
канали (друк, радіо, телебачення). А. п. стає способом, хоча 
неповноцінним і обмеженим, реалізації свободи слова і фор¬ 
мування автон. громад, думки, яка хоча і витісняється у «під¬ 
пілля», але не зникає. Тематично А. п. може охоплювати всі 
ділянки публ. життя: рішення парт, з’їздів, життя політиків, їхні 
висловлювання, сусп. події тощо, тобто відбиває альтернат, 
думку сусп-ва щодо всього порядку денного. Принциповою є 
анонімність А. п., яка, проте, являє собою не так засіб збере¬ 
ження безпеки оповідача, як підкреслює статус А. п. як фено¬ 
мену громад, думки. Перехід до дем. політ, режиму, коли гр-ни 
можуть реалізувати своє право на вільну комунікацію, корис¬ 
туючись звичайними публ. каналами, зменшує цінність А. п. як 
засобу формування громад, думки, про що свідчить, зокрема, 
спад у продукуванні політ, анекдотів після лібералізації рад. 
режиму, а потім розпаду СРСР. Утім певний «фоновий» рівень 
наявності А. п. у сусп. комунікації (коли він знову повертається 
до статусу одного з мовних жанрів) може залишатися і в умо¬ 
вах демократ 

Літ.: Борев Ю. Б. История государства советского в преданиях и анек¬ 
дотах. М., 1995. Е. Щербенко 

АНЕКСІЯ (лат. аппехіо — приєдную) — насильницьке приєд¬ 
нання (загарбання) однією державою території або частини 
території, що належить ін. д-ві, або будь-якого простору, що 




зо 


АНКЛАВ — АНТАГОНІЗМ 


перебуває під контролем чи у спільному користуванні міжнар. 
співтовариства (Антарктика, Антарктида, відкрите море, дно 
Світового океану тощо). А. зазвичай здійснюється всупереч 
волі населення приєднаної чи загарбаної території, найчасті¬ 
ше була способом колоніальної експансії та переділу терито¬ 
рій, кордонів, сфер впливу у війнах між окремими д-вами та 
у світових війнах. Приклади А.: загарбання США 3 /б тер. Мек¬ 
сики в результаті амер.-мекс. війни 1846-48, о-вів Пуерто- 
Рико і Гуам після амер.-ісп. війни 1898; приєднання Німеч¬ 
чиною франц. провінцій Ельзас і Сх. Лотарингії внаслідок 
франц.-прус. війни 1870-71; захоплення Японією Кореї в 
1910; аншлюс Австрії нацист. Німеччиною 1938. А. є грубим 
порушенням міжнар. права, Статут Ліги Націй зобов’язував 
д-ви поважати тер. цілісність її членів (ст. 10). У груд. 1939 за 
порушення тер. цілісності Фінляндії, під час рад.-фінл. війни 
1939-40, СРСР було виключено зі складу Ліги Націй. А. були й 
численні колоніальні завоювання імперіаліст, д-в, як-то захо¬ 
плення Бельгією Конго в 1879-85, Італією — Кіренаїки й Трі¬ 
політанії в 1911-12 й Ефіопії в 1936-37 та ін. А. суперечить 
нормам і принципам сучас. міжнар. права, яке допускає тер. 
зміни лише при здійсненні права націй на самовизначення 
або на основі договору між зацікавленими д-вами за умови 
добровільності, рівноправності та поваги до інтересів сто¬ 
рін. А., як правило, є силовим одностороннім актом; однак 
і нав’язування укладання договору про А. під примусом однієї 
із сторін є порушенням міжнар. права. Протиправність А. за¬ 
кріплено у Статугі ООН, Заключному акті Наради з безпеки та 
співробітництва в Європі (1975). 6 . Гончар 

АНКЛАВ (франц. епсіауе, від лат. іпсіауо — зачиняю на 
ключ) — територія, оточена чужими володіннями. Нині тер¬ 
мін «А.» активно вживається в етнології та етносоціол. для 
визначення певної невеликої території у поліетн. країні, яка 
переважно заселена представниками одного етносу. Такі А. 
називаються етн. А., або ж етн. р-нами. Дослідники такі А. ви¬ 
значають як тер. утворення, в яких зберігаються деякі культ, 
відмінності у порівнянні з більшим довколишнім ареалом. 
Зазвичай, поява й функціонування А. пов’язані з бізнесом, 
який практикується й управляється членами цих тер. спільнот. 
Останні відрізняються певною замкненістю, відокремленістю 
від довколишнього середовища й самоорганізацією внугр. 
зв’язків, достатньо високим рівнем автаркії етнокульт. жит¬ 
тя. Характерною особливістю у розвитку А. є тенденція їхньо¬ 
го руху до передмість. Це зумовлено тим, що значна частина 
населення, особливо новоприбулого, надає перевагу перед¬ 
містю, де легше і дешевше можна налагодити життя. Етн. А. 
утворюються внаслідок переселенських рухів або ж у резуль¬ 
таті поділу територій, які належали одній д-ві, між кількома 
держ. утвореннями, чи то як вислід завоювання чужих тери¬ 
торій. Історично формування А. великою мірою відбувалося 
поза волею їхніх мешканців, зазвичай як етнічних чи расових 
гетто. Гол. причиною стала дискримінація, передусім пов’я¬ 
зана з можливістю винаймання житла, яке було недоступне 
для незаможних верств населення. Осн. мешканцями тепер. 
А. є іммігранти. До цього їх спонукають такі обставини: обме¬ 
жені матер. ресурси, незнання, або недостатні знання мови 
країни поселення, можливість певний час перебувати у сво¬ 
єму етнокульт. довкіллі, використовуючи цей час для адапта¬ 
ції у новому, іноетн. середовищі. Зберігаючи свою самобут¬ 
ність (елементи культури, традиції, звичаї і особливо релігію), 


новоприбулі мешканці А. до певної міри відчувають себе ком¬ 
фортно саме у такого типу поселеннях, оскільки фони оточені 
людьми одного й того ж культ., етн. походження та майнового 
стану. Зазвичай етн. А. зустрічаються у великих поліетн. міс¬ 
тах, де вони перетворюються на поселенські структури, які 
є складовою частиною цих міст. Найбільш поширеними типа¬ 
ми А. є такі: Чайнатауни (секції в урбаністичних поселеннях 
з переважно кит. населенням), які найчастіше зустрічаються 
у Пд. Азії та Пн. Америці; афроамер. р-ни (напр. Гарлем у Нью- 
Йорку); «Маленька Італія» у Нью-Йорку; гріктаунз, або ж «Ма¬ 
ленькі Афіни», населені вихідцями із Греції (напр. у Торонто, 
Канада); «Маленька Індія», р-ни у різних регіонах світу (Пд.-Сх. 
та Пд.-3х. Азія, Європа, Пн. Америка), де, до речі, мешкають 
вихідці не лише із Індії, а й з Шрі Ланки, Пакистану та Бан¬ 
гладеш; япон. тауни (у Канаді, США, на Філіппінах), «Маленькі 
Токіо» чи то Ніхонмачіс у Сан-Паулу (Бразилія); «Маленький 
Сайгон» у США; «Маленька Маніла» у містах США та Канади. 
В Україні етн. А. у їхньому класичному значенні відсутні, хоча 
іммігранти, які останнім часом прибувають у нашу країну, на¬ 
магаються поселятися разом. 

Літ.: Шлепаков А. Н., Евтух В. Б. Зтничность в переселенческих ан¬ 
клавах: американцю и канадцю украй не кого происхождения // Зтни- 
ческие процессю в СССР и США. М., 1986; Рогїез А. МЛіаІ’8 ап Еіґіпіс 
Епс^ез? ТІте Сазе Тог СопсерШаІ СІагіїу // Атегісап 8осіоІо£ісаІ Ре- 
уіеж. 1982. УоІ. 88; Євтух В., Трощинський В., Попок А., Швачка 0. Укр. 
діаспора, соціологічні та історичні студії. К., 2003. В. Євтух 

АНОМІЯ (франц. апотіе — беззаконня, безнормативність) — 
стан масового ігнорування в соціумі загальновизнаних норм 
поведінки. Стан А. притаманний сусп-вам, що перебувають 
в умовах системної кризи, радик. змін і сусп. трансформацій, 
а також нестійкого екон. та соціального розвитку. «А.» як ка¬ 
тегорія соціології введена в наук, обіг Е. Дюркгаймом, який 
пояснював її перехідним характером епохи, тимчас. падінням 
моральної регуляції її відносин, неповнотою переходу від ме¬ 
ханічної до органічної солідарності, розбіжностями між по¬ 
требами, інтересами людей та можливостями їх задоволення, 
втратою регулятивних функцій ін-тами і групами, проміжними 
між індивідом та д-вою. Суттєво розвинув та доповнив кон¬ 
цепцію А. Мертон. На його думку, А. фіксує розрив між метою 
та очікуваннями сусп-ва і реальними засобами їх реалізації, 
що врешті-решт призводить до пошуку ін. (нелегітимних) за¬ 
собів досягнення мети. А. виникає тоді, коли люди не можуть 
досягти нав’язаних сусп-вом цілей «нормальними», ними ж 
встановленими, засобами. Люди пристосовуються до стану А. 
шляхом конформізму, інновації, ритуалізму, ретриатизму, за¬ 
колоту. За Т. Парсонсом, одна з причин А. — неузгодженість 
норм, та інституціонального аспектів прав, порядку, системи 
соціальних норм і соціальних установ, коли акцент на ін-ти су¬ 
проводжується зниженням імперативної значущості законів, 
норм та правил, робить їх безсилими та непотрібними. 

Літ.: Рагзоп Т. Зїгикїига зроїесіпа а озоЬожозс. М/агзгажа. 1969; Дюрк- 
гейм 3. Ценностнюе и реальнюе суждения // Социс. 1991. № 2.; Пар- 
сонс Т. Системю соврем. обществ / Пер. с англ. М., 1997; Мертон Р. Со- 
циальная теория и социальная структура. М., 2006. В. Степико 
АНТАГОНІЗМ (від грец. аутаусоуаца — суперечка, боротьба) — 
у політиці непримиренна боротьба акторів політичних, спричи¬ 
нена несумісністю їхніх інтересів, мети та потреб. А. політ, ак¬ 
торів є відображенням А. соціальних і класових груп, зокрема 
непримиренних протиріч між власниками і найманими праців¬ 
никами. А. соціальний спричиняє класову боротьбу, політ, та 




АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ БЛОК НАРОДІВ — АНТИГ710БАЛІЗМ 


31 


екон. акції протесту, конфлікти, повстання, революції, перево¬ 
роти тощо. Антагоніст, протиріччя у сусп-ві в найбільш концен¬ 
трованому вигляді артикулюються лідерами політ, партій, гро¬ 
мад. рухів і громад, орг-цій. У програмах партій політичних, як 
правило, знаходять відображення політ.-екон. інтереси окре¬ 
мих класів та соціальних груп, їхнє ставлення до власності, 
системи влади, духовних цінностей. Світова практика, насам¬ 
перед досвід країн Зх. Європи, США, свідчить, що А. соціальний 
частково нівелюється за рахунок різних форм співпраці влас¬ 
ників і найманих працівників, шляхом упровадження д-вою со¬ 
ціальних програм допомоги малозабезпеченим гр-нам. 

Літ.: Даніл’ян 0. Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах. 
X., 1998; Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи / Пер. 
з польс. К., 1999. /О. Калиновський 

АНТИ... (грец. ауті...) — префікс, що означає протилежність, 
протидію, ворожість, заміну. 

АНТИБІЛЬШОВЙЦЬКИЙ БЛОК НАРОДІВ (АБН) - об’єднання 
політ, орг-цій поневолених народів для боротьби з рос. біль¬ 
шовизмом ; створене 21-22.11.1943 за ініціативою ОУН(Б) 
на таємній 1-й конференції поневолених народів Сх. Європи 
і Азії в с. Будераж (тоді у складі рейхскомісаріату «Україна»; те¬ 
пер — Здолбунів. р-ну Рівнен. обл.). В основу концепції АБН 
покладено ідеї лідера ОУН(Б) С. Бандери, викладені в інструк¬ 
ції для провідних членів ОУН в Зх. Європі, в якій одним із най¬ 
важливіших завдань визначалася «акція за одноцілим фрон¬ 
том антибільшовицького блоку народів», та осн. положення 
статей «Україна в авангарді революції народів» і «Дві концеп¬ 
ції — АБН і Межимор’я», видрукуваних проводом закорд. час¬ 
тин ОУН (34 ОУН) у 1-му числі видання «Визвольна політика» 
у Празі. Установчий конгрес АБН, серед основних гасел якого 
було: «Закликаємо російський народ, що його для своїх цілей 
використовує більшовизм, приєднатися до спільного проім¬ 
перського фронту», відбувся 16.04.1946 в Мюнхені. Вже після 
конгресу С. Бандера у статті «До засад нашої визвільної по¬ 
літики» наголосив, що «український націоналізм має завдан¬ 
ня... революційно мобілізувати й активізувати маси народів 
антибільшовицького фронту». Реалізувати осн. функції АБН 
в Україні мала ОУН. На 2-му конгресі (1948) до блоку приєдна¬ 
лися нац. орг-ції Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Сербії, 
Словаччини, Хорватії. Зокрема, АБН підтримали польс. орг-ція 
Народна сила збройна, словац. «Білі партизани», лит. «За волю 
Литви» та ін. (всього до АБН увійшли представники визвольних 
рухів 23-х народів). Конгрес висунув нову концепцію, згідно 
з якою поневолені більшовизмом народи творять третю силу 
між Зх. та рос. комунізмом. АБН проводив активну пропаганд, 
діяльність: видавав памфлети, брошури, організовував де¬ 
монстрації, зокрема в Мюнхені 1949, в якій взяли участь по¬ 
над 10 тис. осіб, створив Фронт молоді АБН, видавав журн. 
«АБН-Кореспонденс» (редактор Слава Отецько). У 1950-ті 
т-ва прихильників АБН створюються у Великоританії, Бельгії, 
Франції, Канаді, США, Австралії, д-вах Пд. Америки, на Тай¬ 
вані. На 3-му конгресі АБН у Мюнхені (берез. 1954) прийнято 
«Маніфест свободи» та статут АБН; до його центр, органів уві¬ 
йшли представники 15-ти нац. рухів; того ж року активісти АБН 
пікетували ООН. Після 3-го конгресу об’єднання значно роз¬ 
ширило зв’язки з нац. рухами різних країн, про що свідчать 
відвідини президента АБН Ярослава Стецька Тайваню й Іспа¬ 
нії, візит на запрошення Антибільшовицької ліги народів Азії 
(АЛНА), під час якого він пропонує створити світовий фронт 


проти комунізму і рос. імперіалізму. 1967 АБН став співзас- 
новником Світової антикомуністичної ліги (САЛ), в установчій 
конференції якої взяли участь 72 представники нац. рухів на¬ 
родів світу та 14 міжнар. політ, орг-цій. Президенти АБН: Ярос¬ 
лав Стецько (1946-86), Слава Стецько (1986-96). 1996 АБН 
припинив існування, позаяк виконав свою місію. Друкований 
орган «АБН-Кореспонденс» («АВІЧ — Соггезропбепсе») виходив 
від 1949 нім., англ. і періодично франц. мовами. 

Літ.: АБН в світлі постанов конференцій та інших матеріалів з діяль¬ 
ності 1941-1945 рр. Б. м., 1956; АгтзІгоп£ 1 ІІкгаіпіап паїіопаїізт. 
ииіеїоп, 1980. ^ М. Дорошко 

АНТИГЛОБАЛІЗМ (від анти... і лат. бІоЬиз — куля) — сусп. рух, 
спрямований проти глобалізації та її наслідків для народів, д-в, 
світу в цілому; розглядає глобалізацію як процес експлуатації 
екон. слабких країн за допомогою інтеграції їхніх економік до 
міжнар. економіки та забезпечення таким чином залежності 
цих економік від провідних економік Зх. Основним об’єктом 
критики з боку антиглобалістів є неоліберальна парадигма 
глобалізації, тому значна частина акцій антиглобалістів спря¬ 
мована проти транснаціональних корпорацій (ТНК) та між¬ 
нар. торговельних угод. Звинувачення на адресу ТНК стосу¬ 
ються прагнення останніх максимізувати власні прибутки за 
рахунок зниження стандартів охорони праці, використання 
дитячої праці, нехтування екол. нормами та порушення за¬ 
конодавства країн, де працюють ТНК (а також корупція і де¬ 
градація держ. систем). На переконання антиглобалістів, гло¬ 
бальні екон. та фін. ін-ти, торговельні угоди підривають місц. 
ін-ти прийняття рішень — на нац. та субнац. рівнях. А. виступає 
за введення жорсткого регулювання (в т. ч. і на рівні міжнар. 
ін-тів) діяльності ТНК і обмеження вільної торгівлі для більшого 
захисту економік. Водночас значна частина антиглобалістів не 
заперечує можливості поглиблення міжнар. взаємозалежнос¬ 
ті та підтримує такі форми глобальної інтеграції, що спрямова¬ 
ні на вирівнювання стандартів дем. представництва, посилен¬ 
ня захисту прав людини в усьому світі. А. протиставляє сучас. 
«глобалізації зверху» (що спирається на існування СОТ, ТНК та 
міждерж. домовленостей в екон. і політ, сферах) альтернативу 
у вигляді «глобалізації знизу» («антиглобалізацію»), яка сприя¬ 
тиме збереженню власної ідентичності й права вибору окре¬ 
мих народів і д-в. А. не має єдиної ідеології політичної, мету та 
структури; рух являє собою множину майже не пов’язаних між 
собою нац. і міжнар. сусп. орг-цій та груп. Найбільш акт. в русі 
є анархіст, та неомарксист. групи. Осн. формою діяльності анти¬ 
глобалістів є масові протести, які в останні роки мають вираз¬ 
ний міжнар. характер, проводяться під час найбільших міжнар. 
екон. форумів (зустрічей « Великої вісімки», Світового банку, 
МВФ, СОТ тощо) та часто переростають у сутички із силами 
охорони правопорядку. У таких заходах беруть участь пред¬ 
ставники багатьох антиглобаліст. груп з усього світу, але навіть 
під час проведення виступів координація між ними слабка або 
відсутня. Першими масовими виступами антиглобалістів стали 
демонстрації під час святкування 50-річчя Світового банку та 
МВФ у Мадриді в 1994, хвиля демонстрацій антиглобалістів 
18.06.1999 та виступи під час зустрічі СОТ у Сіетлі (США). У Сі- 
етлі сутички між демонстрантами та поліцією набули масового 
характеру. Хоча А. позиціонує себе як рух на захист перш за 
все бідних країн, найбільшої популярності ідея та дії антиглоба¬ 
лістів набули на Зх., участь у русі представників країн, що роз¬ 
виваються, є маргінальною. В. Константинов 




32 


АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ — АНТИТЕРОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 


АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ (від анти... і лат. сіегісаііз — церков¬ 
ний) — погляди, а також сусп. рух, спрямовані проти грома¬ 
дян. привілеїв церкви та її акт. участі у сусп.-політ. і культ, жит¬ 
ті. Хоча критику клерикалізму можна знайти в різних країнах 
і в різні істор. періоди, термін «А.» вживають переважно сто¬ 
совно боротьби проти катол. абсолютизму в Європі, зокрема 
у Франції. А. пов’язаний з ідеями Просвітництва 18 ст., Франц. 
революції, лібералізму 19 ст. Франц. революція скасувала 
всі привілеї, якими користувалося духовенство від часів Се¬ 
редньовіччя, конфіскувала більшість великої церк. власності; 
сусп. життя було звільнене від впливу церкви у питаннях ре¬ 
єстрації цив. стану, сфери освіти, свободи совісті й віроспо¬ 
відання. А. набув поширення також у таких країнах з катол. 
населенням, як Бельгія, Іспанія, Португалія, Мексика. Тісно 
пов’язаний А. був з «культуркампф» 1870-х у Німеччині, коли 
уряд щойно об’єднаної Німеччини розпочав боротьбу проти 
Ватикану з питання контролю над закладами соціального за¬ 
хисту. Три осн. ідеї, що їх обстоювала катол. церква, покликали 
до життя А.: 1) церква проводила сугнісну різницю між духо¬ 
венством і мирянами, тлумачачи сутність духовного стану як 
священну; 2) вона претендувала на абс. доктринальний авто¬ 
ритет як у церк. справах, так і з питань етики і моралі; 3) церк¬ 
ва проголошувала себе вселенською інституцією. Церква стає 
мішенню антиклерикалів, коли ці ідеї вступають у конфлікт 
з інтересами громадянського суспільства. У Франції конфрон¬ 
тація між клерикалами і антиклерикалами тривала до прий¬ 
няття у 1905 закону про відокремлення д-ви від церкви. Нині 
колись жорсткі конфлікти між клерикалами і антиклерикала¬ 
ми трансформувались у звичайну напругу, притаманну будь- 
якому дем. сусп-ву. В Україні на рубежі 19 — поч. 20 ст. А. 
був притаманний значній частині нац. інтелігенції як протест 
проти одержавленого в Рос. імперії православ'я. У сучас. світі 
конфлікти, що їх можна назвати антиклерикальними, виника¬ 
ють між консервативними реліг. орг-ціями і секуляризовани¬ 
ми сусп-вами (напр., у Туреччині, Ірані, Ізраїлі, США). 

Літ .: ЗапсЬег 1 Апіісіегісаіізт: А Вгіеі Нізіогу. ІЧоІге Оате, 1972; Вег- 
Юссі Р. РериЬіісап Апіісіегісаіізт а псі СиІІигаІ Роіііісз іп Ргапсе, 1848- 
1890. Ргіпсеїоп, Ж, 1978; ПетопР Р. 1_’АпІісі6гісаІізте еп Ргапсе Ре- 
риіз 1815 а позіоигз. Вшззеіз, 1985. Н. Кочан 

АНТИСЕМІТЙЗМ (застар. юдофобія; франц. апіізетіїізте, нім. 
Апіізетіїізтиз) — вороже ставлення до євреїв, яке обумовле¬ 
не ненавистю до їхнього етн. походження, культури або реліг. 
поглядів. Проблема поширення А. є однією з актуальних у жит¬ 
ті країн Європи і світу. Це пов’язано, з одного боку, з розви¬ 
тком подій на Бл. Сх., з іншого — зі зростанням напруженості 
між різними конфесіями в умовах цивілізац. та культ, проти¬ 
стояння Сх. та Зх. і різними аспектами політ, та екон. життя в 
окремих країнах світу. Найбільш відомими в історії випадка¬ 
ми А. є такі події, як 1-й хрестовий похід 1096, висилка євре¬ 
їв з Англії у 1290, ісп. інквізиція та вигнання євреїв з Іспанії 
у 1492, погроми за Богдана Хмельницького, погроми кін. 19 — 
поч. 20 ст. в Росії, погроми періоду громадян, війни в Україні, 
події Голокосту. Хоча термін «А.» може означати вороже став¬ 
лення до всіх семіт, народів, уперше він був запроваджений 
саме як термін, що визначає ненависть до євреїв. Слово «ан¬ 
тисемітський» (нім. «апІізетіїізсЬ»), ймовірно, вперше було ви¬ 
користане у 1860 австр. вченим Моріцем Штайншнайдером 
у фразі «антисемітські забобони» («апІізетіїізсЬе УогиПеіІе»). 
За даними Ізраїл. форуму з координації боротьби з А. існують 


три форми А.: «класичний», «новий» та «ісламський». «Класич¬ 
ний» А. спирається на такі традиц. антисеміт, міфи, як «вико¬ 
ристання євреями крові християн у реліг. службах», «колект. 
вина євреїв за розп’яття Христа», «всесвітня сіоніст, змова», 
«контролювання євреями світової фін. системи» тощо. «Но¬ 
вий» А. має близькі стосунки як із радик. лівою ідеологією, 
так і расизмом та неофашизмом. «Ісламський» А. неподільно 
пов’язаний із сучас. радик. ісламом, базується на заперечен¬ 
ні права Д-ви Ізраїль на існування, трактуванні ізраїл.-палест. 
відносин як «геноцид палест. народу». На думку брит. дослідни¬ 
ка Хаяма Маккобі, класифікація А. має умовний характер та 
трансформується в міру загострення близькосх. конфлікту. 

А. має досить сильний вплив на сусп. життя більшості країн сві¬ 
ту. На думку амер. дослідника Дана Кон-Шербока, історія пере¬ 
слідування євреїв мала стільки реліг. і філос. виправдовувань, 
що А. періоду Голокосту може стати лише початком подальших 
масштабних антисеміт, акцій. Нині існує тенденція поступового 
зростання к-сті проявів А. в Європі та світі. Так, у 2009 практ. 
вдвічі у порівнянні з попереднім роком зросла к-сть антисеміт, 
інцидентів у Франції та на 55 % — у Великобританії. З проява¬ 
ми А. в Європі та світі допомагають боротися наук, та моніто¬ 
рингові центри. У Європі працює Моніторинговий центр расиз¬ 
му та ксенофобії (Мопііогіпб Сепіге оп Насізт апб ХепорЬоЬіа), 
який акумулює інформацію щодо проявів цього явища у різних 
країнах континенту. З 2005 при брганах влади Євросоюзу існує 
Агенція фундам. прав (Еигореап Цпіоп Абепсуїог Рипбатепіаі 
Рі£НІ$), яка сформулювала єдині правила щодо визначення 
А. та рекомендації щодо його подолання, які використовують 
ті, хто повинен боротися з проявами цього явища, в т. ч. пра¬ 
цівники правоохоронних органів, органів правосуддя і держ. 
посадови особи, а також члени неурядових орг-цій та експер¬ 
ти. Орг-цією, яка допомогає мобілізувати зусилля європ. гро¬ 
мадськості з боротьби з А., є Європ. форум з антисемітизму 
(Еигореап Рогит оп Апіізетіїізт) у Берліні. Орг-ція об’єднує 
експертів з різних країн ЄС та проводить моніторинг проявів А. 
в Об’єднаній Європі. 

Літ .: Апіі-зетіїізт: а Ьізіогу апР рзусґіоапаїузіз оі сопіетрогагу Ьаі- 
геР Ьу Аупєг Раік. Запіа ВагЬага, 2008; Апіізетіїізт апР МоРегпіІу: 
Іппоуаііоп апР Сопііпиііу Ьу Нуат МассоЬу. ІопРоп, 2009; Козе- 
род 0. В. Історія та сучасність релігійного антисемітизму: найновіша 
англомовна історіографія проблеми// Українське релігієзнавство. 
2010. № 53. О. Козерод 

АНТИТЕРОРИСТЙЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (від анти... і лат. Іеггог - 
страх, жах) — запобігання, виявлення, припинення, мініміза¬ 
ція наслідків терорист, діяльності. А. д. спрямована на захист 
особи, д-ви і сусп-ва від тероризму шляхом виявлення й усу¬ 
нення причин та умов його виникнення, прийняття антитеро- 
рист. законів, збільшення повноважень спецслужб, посилення 
міжнар. співпраці та координації у цьому питанні, застосуван¬ 
ня силових засобів. А. д. здійснюється на міжнар., регіон, та 
нац. рівнях. Міжнар. співробітництво у сфері А. д. розпочало¬ 
ся у 1930-ті, має своїм підсумком на правовому рівні багато¬ 
сторонні міжнар. док-ти, зокрема такі як Декларація ООН про 
заходи щодо ліквідації міжнар. тероризму (1994), ряд міжнар. 
конвенцій про запобігання і покарання злочинів проти осіб, 
які користуються міжнар. захистом, у т. ч. міжнар. дип. агентів 
(1973), про боротьбу із захопленням заручників (1979), про 
фіз. захист ядерного матеріалу (1980), про боротьбу з бомбо¬ 
вим тероризмом (1997), про боротьбу з фінансуванням теро¬ 
ризму (1999) та ін. Ухвалено також регіон, акти з А. д., такі як 





АНТИФАШИЗМ — АНТОНОВИЧ 


33 


Вашингт. конвенція від 02.02.1971 про попередження і пока¬ 
рання актів тероризму, що набувають форми міжнар. значущих 
злочинів проти особистості й пов’язаного із цим вимагання 
(1971); Європ. конвенція про боротьбу з тероризмом (1977, 
зі змінами і доповненнями) і Дублін, угода щодо застосуван¬ 
ня Європ. конвенції про боротьбу з тероризмом (1979); Кон¬ 
венція Ради Європи про запобігання тероризму (2005); До¬ 
говір про співробітництво держав-учасниць СНД у боротьбі 
з тероризмом (1999) та Програма держав-учасниць СНД 
з боротьби з міжнар. тероризмом та ін. проявами екстреміз¬ 
му, затверджена рішенням Ради глав д-в СНД (2000) та ін. 
Фахівцями з боротьби з тероризмом порушується питання про 
прийняття міжнар. співтовариством Єдиної конвенції з А. д., 
в якій було б визначено поняття тероризму та терорист, акту, 
передбачено чіткий порядок взаємодії д-в та умови обов’яз¬ 
кової видачі терористів зацікавленій країні, правовий статус 
д-в, які здійснюють А. д. Гол. умова ефект, й успішної міжнар. 
А. д. — реалізація положень конвенцій їх учасниками. У біль¬ 
шості країн світу розробляються і приймаються законод. акти 
з А. д., відпрацьовуються відповідні методи та способи протидії 
терактам, здійснюється перерозподіл прав, обов’язків і повно¬ 
важень між спеціалізованими антитерорист. держ. службами, 
поліцією, органами розвідки та зовнішньополіт. структурами, 
конкретизуються та посилюються санкції за участь у терорист, 
актах і допомогу терористам. Україна є учасником усіх міжнар. 
конвенцій і протоколів, що регулюють різні аспекти А. д. Осно¬ 
ву нац. права у частині А. д. в Україні становлять Конституція 
України, Кримін. кодекс України, Закон України «Про боротьбу 
з тероризмом» (2003, із змінами і доп. 2005), ін. закони Укра¬ 
їни, укази і розпорядження Президента України, постанови 
та розпорядження КМ України, ін. норм.-прав. акти. Закон 
України «Про боротьбу з тероризмом» визначає прав, та орг. 
основи А. д., повноваження й обов’язки органів викон. влади, 
об’єднань гр-н і орг-цій, посадових осіб та окремих гр-н у цій 
сфері, порядок координації їхньої діяльності, гарантії прав, і 
соціального захисту гр-н у зв’язку з участю в А. д. Орг-ція А. д. 
та забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурса¬ 
ми здійснюється КМ України. Суб’єкти, які безпосередньо здій¬ 
снюють А. д., — Служба безпеки України, М-во внугр. справ 
України, М-во оборони України та ін. /О. Палагнюк 

АНТИФАШЙЗМ — політ, ідеології, опозиційні до фашизму і на¬ 
ціонал-соціалізму. За ідеол. основою розрізняють лівий (анар- 
хізм, соціалізм, комунізм), христ., лібер. та право-радик. А. Лі¬ 
вий А. розглядає фашизм як антипролет. доктрину та поборює 
його за відмову від класової боротьби, проповідь расизму, 
нац. винятковості та антикомунізму, водночас нівелюючи ре¬ 
альні соціаліст, і робітн. складові націонал-соціалізму. Христ. А. 
заперечує фашизм через його войовничий атеїзм, неоязични- 
цтво і зневагу до христ. цінностей. Лібер. А. відкидає фашизм 
через його тоталіт. практики, придушення свободи, гідності 
та прав людини. Право-радик. А. не сприймає фашизм через 
його міжнар. характер та орієнтацію на іноземні зразки. 

А. зародився у серед. 1920-х в Італії як реакція інтелектуалів 
на виникнення та поширення фашизму. Перший документ А. — 
«Маніфест антифашистських інтелектуалів», написаний Б. Кро- 
че (01.05.1925), — характеризував фаш. ідеологію як суміш 
абсолютист, тенденцій та більшов. підходів і наголошував на 
відповідальності інтелектуалів щодо захисту свободи та ін. лі¬ 
бер. цінностей. Схожу позицію посідали деякі нім. інтелектуали 


(Т. Манн). У 1930-х комуніст, політики поширили поняття «фа¬ 
шизм» на всі ворожі комунізму ідеології, рухи, партії та уряди, 
в т. ч. соціал-демократичні («соціал-фашизм»). У тих країнах, 
де антифаш. сили спромоглись об’єднатися (Данія, Швеція, 
Норвегія), фаш. партії не стали масовими і не здобули влади. 
До збройного спротиву фашизму першою в Європі вдалася 
словенсько-хорват. підпільна організація «ТІГР» (1927-41). 
Під час 2-ї світової війни в окупованих Німеччиною країнах 
Європи діяли нац.-визвольні, антифаш. рухи Опору: у Словенії 
(Визвольний фронт), Греції (Народно-визвольна армія), Фран¬ 
ції (Мациіз, Вільний анархіст, батальйон, Євр. бойова орг-ція, 
Об’єднаний рух Опору, «Франція, що бореться»), Югославії 
(Народно-визвольна армія), Польщі (Армія крайова, Армія 
людова), Україні (загони радянських партизанів, Українська 
повстанська армія, Українська народна революційна армія, 
військові підрозділи обох фракцій ОУН) партизанські гру¬ 
пи у Норвегії, Бельгії, Нідерландах. Антифаш. рухи існували 
і на тер. д-в, у яких фашисти або нацисти прийшли до влади: 
в Італії (Бригади Ґарібальді, «Справедливість і Свобода», Бри¬ 
гади Матеотті), Іспанії («Сталева колона», Респ. армія, Ін- 
тернац. бригади), Німеччині («Біла роза», «Пірати Едельвей¬ 
са», «Червона капела»). Під час 2-ї світової війни існувало 
об’єднання 53-х д-в антифаш. орієнтації — Антигітлерівська 
коаліція Об’єднаних Націй, осердям якої були США, Велико¬ 
британія та СРСР. Засади коаліції булит^формульовані в Атлан¬ 
тичній хартії(14.08.1942): відмова відтер, претензій, розгром 
і роззброєння держав-агресорів, право націй на самовизна¬ 
чення, свобода особи, свобода думки і сумління, глобальна 
екон. співпраця, свобода від злиднів і страху, свобода морів. 
У сучас. А. помітне місце посідають численні молодіжні суб- 
культури, серед яких найвідомішою є «Антифа» (2004). Частина 
з них є екстремістськими і у боротьбі з право-радик., фаш. та 
неонацист, групами вдається до насильства. 

Літ.: Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія укра¬ 
їнського повстанського руху. Спогади. Вінніпег, 1981; Разсізт іп 
Еигоре. І_опсіоп; ІЧеж Уогк, 1981; Лебідь М. Українська повстанська 
армія. Дрогобич, 1993; Содоль П. Українська повстанча армія, 1943- 
1949. Довідник. Нью-Йорк, 1994; Ри£ІіЄ5 3. С. Ііаііап їазсізт а псі 
апііїазсізт: а сгіїісаі апІ!тоІо£у. Мапсґіезіег, 2001; Україна партизан¬ 
ська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941- 
1945 рр.). К., 2001; Туронак Ю. Мадзрная гісторьія Беларусі. Вільня, 
2006; «...Создавая невьіносимьіе условия для врага и всех его посо- 
бников...» Красньїе партизани Украиньї. 1941-1944: малоизученньїе 
страницьі истории. Документи и материали. К., 2006. 

В. Пономарьов 

АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович (30.01.1834, с. Мах- 
нівка, тепер Козятин. р-ну Вінн. обл. — 21.03.1908, Київ) — 
історик, етнограф, громад, діяч. Здобув вищу мед. освіту 
(1855), надалі обрав фах історика, закінчив у 1860 істор.-фі- 
лол. ф-т Київ, ун-ту. Розпочав громад.-політ. діяльність, у 1861 
приєднався до гуртка «хлопоманів». Став одним із організа¬ 
торів і визнаних лідерів Київ, громади, авторитетним провід¬ 
ником укр. нац. руху. Плідно займався наук.-пед. діяльністю. 
З 1878 — проф. рос. історії Київ, ун-ту, також обирався де¬ 
каном істор.-філол. ф-ту. Став наук, наставником відомих іс¬ 
ториків та громад, діячів, зокрема професорів Д. Багалія, 
П. Голубовського, М. Грушевського, М. Довнар-Запольського, 
які вважаються представниками народницької, т. зв. київ¬ 
ської школи в історіографії. У 1863-80 — гол. редактор Тим- 
час. комісії для розгляду давніх актів у Києві, голова Істор. 




34 


АНТРОПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА — АНШЛЮС 


т-ва Нестора-літописця (з 1881), організатор археол. з’їздів 
в Україні. А. чимало уваги приділяв формуванню укр. нац. 
ідеї, намагався проаналізувати історію та культуру укр. народу 
в порівнянні з польс. та рос. Замислювався над долею укра¬ 
їнців і доходив висновків про глибокий демократизм укр. на¬ 
ції. Разом із тим схилявся до негат. суджень щодо здатності 
українців здобути та отримати власну державність. Віддавав 
перевагу отриманню майбутньої нац. свободи через переваж¬ 
но нац.-культ. та освітню працю, яка мала зберегти українців 
від небезпек асиміляції, з тим, щоб у «слушний час» українство 
змогло постати як нац.-політ. сила. Перспективи вирішен¬ 
ня питання нац. свободи вбачав на шляхах федералізму, але 
поза межами Рос. імперії чи ін. форми рос. державності. Тому 
полемізував з політ, проектами М. Драгоманова, як такими, 
що, на його думку, могли «втягнути» укр. сили у політ, бороть¬ 
бу, до якої вони не були готові. Значну роль відводив Галичи¬ 
ні як опорі нац.-культ. та політ, праці, задля чого виступив од¬ 
ним з ініціаторів політики «нової ери» як форми компромісу 
з польс. громадою цього краю. Активно долучався до спроб 
орг. об’єднання всеукр. нац.-визвольного руху. Був серед іні¬ 
ціаторів публ. боротьби за скасування обмежень щодо укр. 
мови. Вважається одним із творців народницької течії в Укра¬ 
їні, лідером культурницького крила українофільського руху. 
Пізніше окремі автори бачили у поглядах А. антитезу позиціям 
М. Драгоманова з ключових питань історії та майбутності укр. 
нації, що лише частково відповідає істор. фактам. 

Літ.: Дорошенко Д. Володимир Антонович. Його життя й наукова та 
громадська діяльність. Прага, 1942; Ульяновський В., Короткий В. Во¬ 
лодимир Антонович: образ на тлі епохи. К., 1997. А. Круглашов 
АНТРОПОЛОГІЯ ПОЛІТЙЧНА (від грец. йуОрсояод — людина 
і Яххуод — наука) — спец. наук, дисципліна, що вивчає: 1) тра- 
диц. відносини влади, завдання, структуру, функціонування 
її ін-тів та систем; 2) процеси адаптації та/або інкорпорації 
традиц. структур влади новими політ, та адм. ін-тами, в першу 
чергу в країнах, що розвиваються; 3) неформальні політ, про¬ 
цеси в індустріальних (постіндустріальних) сусп-вах. Виникла 
в 1940-х у рамках африканістики. Мала прикладний характер, 
як наука, що необхідна для орг-ції ефект, управління «примі¬ 
тивними сусп-вами» в колоніях, дослідження конкр. випадків 
архаїчних спільнот Тропічної Африки, повністю позбавлених 
звичних для європейця атрибутів політ, д-ви: спец, ін-тів при¬ 
мусу, адм.-бюрокр. ієрархії тощо. Політ, сфера таких спільнот, 
як спеціалізована галузь людської діяльності, або зовсім була 
відсутня, або була представлена в ледве помітній формі. Тра¬ 
диц. теор. підходи та методи дослідження, результативні при 
дослідженні європ. сусп-в, у цих умовах виявлялися безсили¬ 
ми, що і зумовило появу праць, які містили строго емпіричний 
аналіз політ, відносин. З 2-ї пол. 1950-х відбувається різке 
розширення геогр. ареалу досліджень А. п. До нього включа¬ 
ються: Пд. Азія (народи п-ва Гіндустан), Океанія, Лат. Америка. 
Поступово, виходячи за межі африканістики, А. п. предметом 
свого аналізу починає вважати не тільки політ, управління 
в архаїчних спільнотах, повністю або частково ізольованих 
від світових соціально-екон. зв’язків, а й політичну культу¬ 
ру тих традиц. сусп-в, які були вже порівняно давно втягнуті 
в інтернац. систему відносин і зазнали процесу модернізації. 
А. п. фокусує свою увагу, з одного боку, на соціальній та культ, 
диференціації різних груп людей, з іншого — на тих інтегра¬ 
тивних рисах, які дозволяють уявити людство як єдине ціле 


і визначити універсальні закони, що визначали^походження 
і розвиток «примітивних» політ, ін-тів та їх генетичний зв’язок 
із сучас. політ, ін-тами. Зокрема, такими проблемами стали 
співвідношення таких ін-тів, як род, сім’я, плем’я, д-ва, проб¬ 
лема відповідності соціально-політ. орг-ції соціуму домінуючим 
формам екон. діяльності, формам власності. 

Антропологічні дослідження політики були об’єднані рядом заг. 
наук, принципів і методол. підходів. Первинною їхньою осно¬ 
вою були функціоналізм та структурний функціоналізм, при¬ 
внесені Б. Маліновським та А. Р. Редкліфф-Брауном. Проте 
вже в 50-х рр. 20 ст., завдяки працям М. Глакмана та В. Тер- 
нера, на зміну «структурі» та «функції», прийшли такі поняття, як 
«процес», «конфлікт», «фракція», «боротьба». Зазнавши впливу 
веберівської концепції «чистих типів» легітимної влади, франц. 
структуралізму, структурного марксизму, А. п. з 60-х рр. пере¬ 
йшла до більш гнучкої та динамічної теор. парадигми неоево- 
люціонізму (Я. Байт, Дж. Стюарт). Е. Сервіс, М. Салінз, М. Фрід, 
Р. Карнейро та ін. провідні сучас. політантропологи діють саме 
в рамках цієї парадигми. На даному етапі свого розвитку А. п. 
переважно запозичує поняттєво-категорійний апарат з політ, 
наук. Ключовими є поняття «влада», «політичне поле», «держа¬ 
ва», одним з осн. напрямів дослідження стала антропологія 
влади. Останнім часом з’являються роботи, які формують ан- 
тропол. погляд на сучас. політику (Дж. Везефорд) і дозволяють 
говорити про те, що й сучас. індуетр. сусп-ва зберігають типи 
відносин, характерні для початкових етапів соціогенезу. Ана¬ 
ліз політ, систем неєвропейських, особливо архаїчних, сусп-в 
здійснив і зворотну дію, яка значно вплинула на західноєв- 
роп. політичну науку, істотним чином «антропологізувавши» її 
предмет і метод. Стала очевидною обмеженість європоцен¬ 
тризму і пов’язаних з ним спекулятивно-філос. методів; нав¬ 
паки, особливого значення набули порівняльні методи, що 
згодом широко розвинулися в контексті постмодерністського 
мислення. Методи антропології істотно збагатили сучас. політ, 
науку, звернувши її увагу на ті аспекти політичного, які спосте¬ 
рігаються в будь-яких, у т. ч. і в сучас. зх. сусп-вах, але традиц. 
недооцінювалася політологами. До них відносять різного роду 
неінституціоналізовані ситуативні форми політики, її симво¬ 
лічні, ігрові прояви, які особливо важливі на мікрополіт. рівні 
(в межах окремих груп і колективів). Завдяки цьому поступово 
на другий план відходить уявлення, що А. п. — це дисципліна, 
яка вивчає системи владно-управлін. відносин в «традиційних» 
сусп-вах і ранні форми політ, ін-тів (т. зв. «потестарна етногра¬ 
фія»), а також застаріває класифікація А. п. як сфери вивчення 
тільки етн. параметрів політ, процесів. В останні десятиліття 
еволюція дисциплінарного інтересу веде до зростання заці¬ 
кавленості в дослідженнях імперіалізму та постколоніалізму, 
масового інформ. впливу, а також проміжних, додаткових і па¬ 
ралельних до «формальної влади» політ, структур, форм взає¬ 
модії окремих груп та неформальних спільнот з держ. владою. 
Літ.: \Л/еаІИегїогР 1 ТгіЬез оп ІИе НІН. [№уу Уогк], 1981; АШІігороІО£у ої 
Роіісу. СгШсаІ Регзрекімез оп Скмегпапсе апР Роууєг. ІопРоп, 1997; Ле- 
венець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-полі¬ 
тичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина XIX— 
початок XX століття). К., 2001. О. Токовенко, В. Пащенко 

АНШЛЮС (нім. АпзсИІизз - поєднання) — об’єднання чи політ, 
союз держав; термін найчастіше вживається для позначення 
факту об’єднання Німеччини та Австрії 11.03.1938. Саме цей 
термін, а не напр. «Аппек1іегип£», що означає збройну анексію, 





АПАТРИДИ — АПОСТОЛ 


35 


був використаний нацист, владою для описання процесу май¬ 
бутнього об’єднання Німеччини та Австрії, оскільки сам термін 
«А.» передбачав прагнення до добровільного об’єднання та 
не ніс у собі ідеї військ, та/або політ, примусу чи тиску. У сво¬ 
їх промовах А. Гітлер підкреслював, що А. стане для Австрії її 
поверненням до рідного загальнонім. дому (Неіткеїіг), однак 
більшістю істориків 2-ї світової війни він розглядається як 
перший акт агресії Німеччини проти незалежної та суверенної 
д-ви, який поклав початок подіям 2-ї світової війни. Фактич¬ 
но це була збройна анексія Австрії Німеччиною, про яку було 
оголошено 13.03.1938, тобто після того, як напередодні нім. 
війська завершили окупацію тер. республіки. Після 2-ї світової 
війни термін «А.» поступово втратив своє заг. значення і став 
широко вживатися лише тоді, коли йдеться про події 1938. До 
того ж цей конкр. випадок вживання надав терміну «А.» негат. 
забарвлення: зараз він означає скоріше анексію, а не політ, 
союз або добровільне об’єднання д-в. Проте не слід забувати, 
що А. Німеччини та Австрії якісно відрізнявся від насильниць¬ 
ких приєднань Німеччиною ін. д-в або їхніх територій: у випадку 
Австрії більшість її населення або підтримувала, або байдуже 
ставилася до перспективи приєднання Австрії до Німеччини. 
Літ.: Наумов А. 0. Кризис Версапьской системьі 1936-1938. М., 2005; 
Оайке Н. Еигореап Оіріотасу Ьєіууєєп Т\аю \Л/агз, 1919-1939. СНіса£о, 
1972. М. Гнатовський 

АПАТРЙДИ (від грец. аяатрі5о£ — той, хто не має вітчизни) — 
особи, які не мають громадянства або підданства жодної дер¬ 
жави та не володіють доказами, які могли б встановити їхню 
приналежність до громадянства чи підданства будь-якої д-ви. 
З погляду д-ви та індивіда безгромадянство є негат. явищем, 
до якого можуть призвести різноманітні причини: від колізій 
нац. законів про громадянство (осн. причина) до недоліків 
адм. практики. Розрізняють А. де-юре та де-факто; безгрома¬ 
дянство де-юре найчастіше визначається як прав, становище 
особи, коли вона не розглядається як гр-н якою-небудь д-вою 
з огляду на її закон; А. де-факто є особи, які формально мають 
громадянство певної д-ви, проте фактично не можуть корис¬ 
туватися міжнар. захистом д-ви громадянства; як А. де-факто 
переважно розглядаються біженці. Також розрізняють А. аб¬ 
солютних (за народженням) та відносних (особи, що втратили 
громадянство). За звичаєвою нормою прав, становище А. ви¬ 
значається за законодавством д-ви пост, проживання; зазви¬ 
чай за нац. правом А. володіють статусом іноземців. Сучас. 
міжнар. право спрямоване на стимулювання зменшення ви¬ 
падків апатризму: Конвенція про статус апатридів 1954 вста¬ 
новлює для них статус іноземців; Конвенція про громадянство 
заміжньої жінки 1957 передбачає, що укладання чи розірван¬ 
ня шлюбу з іноземцем або зміна громадянства чоловіком не 
повинні автоматично впливати на громадянство жінки (при¬ 
зводити до його втрати); Конвенція про скорочення випадків 
безгромадянства 1961 визначає сприятливий порядок на¬ 
буття А. громадянства д-ви постійного проживання, орієнтує 
на переважання «права грунту» при визначенні громадянства 
особи, встановлює заборону позбавлення особи громадян¬ 
ства, якщо внаслідок цього вона стане А. (крім випадків не¬ 
правомірно набутого громадянства). 

Літ.: Умови громадянства. 36. ст. / Під ред/ Варта ван Стінбергена. К., 
2005. М. Гчатовський 

АПОЛІТИЧНІСТЬ (АПОЛІТЙЗМ) (від грец. а — префікс, що 
означає заперечення, і яоАтацб^ — участь у державних чи 


громадських справах) — байдуже ставлення населення до 
політики, ухиляння соціальних верств, груп та окремих інди¬ 
відів від політ, життя. Усвідомлюючи політ, буття, індивід або 
соціальні громади часом приходять до песиміст, висновку 
щодо своєї затребуваності у політиці, своєї суб’єктності у по¬ 
літ. відносинах. На ґрунті цього виникає байдуже, негат. уяв¬ 
лення про політику і відповідне ставлення до неї. Проявами 
А. вважають пасивну або активну непокору владним структу¬ 
рам, дисфункціональну поведінку (нездатність або небажання 
адекватно виконувати свої завдання, функції), самоізоляцію, 
відмову від спілкування, від свого статусу гр-на, в т. ч. від сво¬ 
їх прав та обов’язків, що проявляється відмовою брати участь 
у виборах, референдумах, плебісцитах ; внугр. еміграцію осо¬ 
би. Явище А. інколи не має чітко вираженого соціального 
адресата. Стійкі її прояви спостерігаються серед маргінальних 
верств. Долається А. лише на рівні особи, яка під впливом об¬ 
ставин (кризовий стан сусп-ва та його окремих сфер, зовн. за¬ 
гроза тощо) або з огляду на внугр. спонукальні мотиви здатна 
стати знову політ, активною. У сучас. умовах на аполітичну або 
політ, активну позицію груп соціальних та індивідів великий 
вплив мають технології політ, впливу або політ, маніпуляції. 

Літ.: Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеоло¬ 
гія. Особистість. К., 2002 М. Михальченко 

АПОЛОГЕТИКА (від грец. аяоАюуіа -^захист, вихвалення) — 
вчення, що захищає християнство у раціональні способи. Той, 
хто здійснює апологію, має назву апологета. Апології були 
відомі й до виникнення християнства. Є відомою «Апологія 
Сократа» Платона. У сучас. світі дуже часто апологія розумі¬ 
ється як упереджений захист певної ідеї або ідеології, а А. — 
як система подібного захисту. Захист певних політ, ідей був 
притаманний і класичній А. Це пов’язано з тим, що первинне 
християнство переслідувалося в основному рим. д-вою, захист 
реліг. ідеології переплітався з моментами ідеології політичної. 
Захист ідей християнства набуває у класичній А. характеру 
боротьби з ін. віровченнями. Нині, крім соціальної богослов¬ 
ської та популярної реліг. л-ри, термін «А.» більше використо¬ 
вують у переносному значенні, як надмірне вихваляння та за¬ 
хист ідеї — у сенсі апології. Причому в цьому розумінні термін 
«А.» набуває негат. відтінку — спроба рац. захисту певної ідеї, 
найчастіше політ., або принципу без належної аргументації. 
У цьому розумінні термін «А.» нині відносять більше до публі¬ 
цистичних, ніж наукових, його можна скоріше зустріти у ЗМІ, 
ніж у наук, виданнях. С. Кисельов 

АПОСТОЛ Данило (04.12.1654 - 17.01.1734, с. Сорочинці, 
тепер с. Вел. Сорочинці Миргород, р-ну Полт. обл.) — держ., 
політ, і військ, діяч, дипломат, гетьман України в 1727-34. 
Походив з відомого козац.-старшин. роду, представники яко¬ 
го впродовж 2-ї пол. 17 ст. неодноразово посідали полков¬ 
ницькі уряди в Гадяц. і Миргород, полках. На полковництво 
в Миргород, полку обрано по смерті батька 1682. У 1686 
гетьман І. Мазепа позбавив А. полкового уряду через підозру 
в орг-ції антигетьм. виступу. Знову обраний на полковництво 
в 1693 і цього разу зберігав за собою полковницький пернач 
до жовт. 1727. На чолі полку брав акт. участь у війні Рос. д-ви 
з Оттоман. Портою і Крим, ханством, особливо відзначився 
під час Азовсько-Дніпров. походів 1695-96. Під час Пн. війни 
1700-21 як наказний гетьман очолював укр. полки в похо¬ 
дах до Прибалтики і Польщі. Особливо помітною роль А. була 
в битві 1701 під Ераствером (тепер тер. Естонії) та в битві 




36 


АПТЕР — АРАФАТ 


1705 під Варшавою. 28.10.1708 разом з гетьманом Мазепою 
перейшов на бік швед, короля Карла XII. Проте вже 21 лис- 
топ. за нез’ясованих до кінця обставин повернувся до ставки 
Петра І (частина дослідників трактує дії А. як такі, що були узго¬ 
дженні з Мазепою і мали на меті відновлення укр.-рос. союзу). 
Отримав прощення царя і зберіг за собою уряд Миргород, 
полковника. Брав участь у Пругському поході Петра І 1711. 
У Перському поході рос. армії 1721 як наказний гетьман очо¬ 
лював укр. війська. Влітку 1723 ініціював подання на ім’я 
Петра І колект. прохання щодо збереження автон. прав Геть¬ 
манату, порушених внаслідок діяльності Малорос, колегії. За 
участь в опозиц. діяльності укр. старшини на поч. 1724 був 
заарештований та ув’язнений в Петропавловській форте¬ 
ці у Петербурзі. На волю вийшов після смерті Петра І на поч. 
1725, але впродовж року залишався в Петербурзі під нагля¬ 
дом. Завдячуючи протекції князя О. Меншикова, на службі 
в якого був один із синів А., у трав. 1727 був визначений кан¬ 
дидатом на посідання гетьм. уряду. На гетьманство зійшов піс¬ 
ля ліквідації Малорос, колегії на Глухівській раді 01.10.1727. 
Перебуваючи на гетьманстві, А. гол. увагу зосередив на по¬ 
ліпшенні ефективності діяльності центр, і місц. влади, рефор¬ 
муванні системи судочинства, забезпеченні сприятливих умов 
для розвитку госп-ва та пожвавленні внугр. і зовн. торгівлі. 
Послідовними були заходи, спрямовані на впорядкування по¬ 
земельних відносин в Гетьманаті, що втілились у проведення 
ревізії зем. фонду (т. зв. ген. слідство про маєтності). У стосун¬ 
ках з владою Рос. імперії прагнув відновити попередній до¬ 
говірний характер взаємин, запропонувавши при коронації 
Петра II 1728 ухвалити новий проект гетьм. статей. Утім най¬ 
більше чого вдалося А. досягти у цьому напрямі, так це схва¬ 
лення імператором запропонованого варіанту (з певними змі¬ 
нами й обмеженнями) лише у формі імператорського указу, а 
не двостороннього договору (т. зв. «Рішительні пункти» 1728). 
Повновладдя гетьмана А. обмежувалося присутністю у гетьм. 
резиденції царс. міністра (резидента), вилученням з його пре¬ 
рогатив функцій головнокомандувача козац. військ, запрова¬ 
дженням для управлінням фін. сферою двох ген. підскарбіїв, 
один з яких був представником рос. влади, тощо. 

Літ.: Горобець В. Данило Апостол // Історія України в особах: козач¬ 
чина. К., 2000; Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. 
К., 2004. В. Горобець 

АПТЕР (Аріег) Девід (18.12.1924, Нью-Йорк — 04.05.2010, 
Норт-Хевен, США) — політолог, почесний проф. порівняльної 
політології та соціального розвитку. Викладав у Пн.-зх. ун-ті, 
ун-ті Чикаго (керував справами К-ту з порівняльних дослі¬ 
джень нових націй), ун-ті Каліфорнії (очолював Ін-т міжнар. до¬ 
сліджень) та Єльс. ун-ті. Автор польового дослідження стосов¬ 
но розвитку, демократизації та політ, насилля в Африці, Лат. 
Америці, Японії та Китаї. Уперше в політології ввів термін «кон- 
соціативність», під якою розумів елітистський характер орг-ції 
влади, ефективність якої залежить від готовності частини по¬ 
літ. еліти до співпраці, толерантності їхніх лідерів і гнучкості ін- 
ституціональної структури міжелітної співпраці. Якщо ці умови 
відсутні, то неминучим є розпад політ, системи, який зазвичай 
супроводжується насиллям. Осн. напрями розвитку компара¬ 
тивної науки А. характеризує, спираючись на всебічний аналіз 
трьох провідних компаративних підходів, до яких він відносить 
інституціоналізм, девелопменталізм та неоінституціоналізм. 
Інституціональний підхід відрізняється концентрацією уваги 


на дослідженні механізмів функціонування політ, систем че¬ 
рез вивчення структури та характеру функціонування систем 
держ. управління різних країн. Визначаючи інституціоналізм 
як фундамент компаративної політичної науки, А. наголошує 
на компаративному дослідженні прав, засад та конституцій 
різних країн, механізмів реалізації держ. влади, сувереніте¬ 
ту, юрисдикції, прав, та законод. інструментів у всьому різно¬ 
манітті їхніх форм. А. вказує, що сферу проблематики інститу¬ 
ціоналізму визначають дві провідні теми: різноманіття форм 
розподілу влади (ін-ти влади) та механізми дії демократії (ін-ти 
демократії). За А., істор. логіка привела компаративну науку 
до девелопменталізму — нового підходу в компаративному 
аналізі, орієнтованого на вивчення проблем зростання та роз¬ 
витку. Девелопменталізм включав сукупність осн. теорій со¬ 
ціальних змін. Пріоритетом девелопменталізму, в першу чергу, 
були соціальні зміни, а не технології держ. управління. 
Повоєнний період, на думку А., обумовив ефект політизації 
компаративної науки як галузі наук, досліджень. Однією з по¬ 
літ. проблем цього періоду став пошук способів поєднання про¬ 
цесів деколонізації та передачі влади дем. шляхом. А. конста¬ 
тує існування двох різних концепцій вирішення цієї проблеми. 
Відповідно до першого підходу передбачалося, що інструмен¬ 
тами створення д-ви могли би бути ін-ти демократії. З точки 
зору другого підходу, така фаза розвитку насправді мала геге- 
моністську природу, яка підмінювала політ, контроль — еконо¬ 
мічним. Така диференціація перспективних шляхів демокра¬ 
тизації країн, що розвиваються, відобразилась у виникненні 
в межах девелопменталізму двох альтернативних підходів — 
теорії модернізації та теорії обумовленості. Для прихильників 
першої теорії легітимною формулою незалежності країн, що 
розвиваються, була схема: «деколонізація, плюс зростання, 
плюс демократизація». Представники другої — кваліфікува¬ 
ли її як стратегію гегемонії та тиску. А. доходить висновку, що 
в межах девелопментальної теорії панівною була гіпотеза про 
те, що рано чи пізно, залежно від конкр. умов, сам процес роз¬ 
витку приводить до формування соціально-культ. цінностей та 
ін-тів, властивих індустр. сусп-вам. Вдалий розвиток усуває 
недоліки традиц. сусп-ва і створює передумови для формуван¬ 
ня демократії, яка своєю чергою виконує функцію створення 
оптимальніших умов для подальшого розвитку. Отже, чим біль¬ 
ше дем. д-ва здатна отримувати користь, урівноважувати та 
контролювати наслідки соціально-екон. зростання, тим більше 
таке зростання забезпечує створення передумов для подаль¬ 
шого розвитку сусп-ва в межах стабільного транзиту до свого 
дем. устрою. 

Тв.: Сґіоісе апб Іііе Роіііісз ої АІІосаІіоп: а Оеуеіортепіаі Іііеогу. Меж 
Науеп; Іопбоп, 1971; А&аіпзі їґіе Зіаіе: Роіііісз а псі ЗосіаІ Ргоіезі 
іп ^рап. СатЬгіб£е, МА, 1984; Роіііісаі Ргоіезі а псі ЗосіаІ Сііап£е: 
Апаіугіп£ Роіііісз. Меж Уогк, 1996; Тґіе 1 _е£і 1 іті 2 а 1 іоп ої Уіоіепсе. Меж 
Уогк, 1997. 

Літ.: Риіпат Р. Макіп£ йетосгасу №огк: Смс Тгабіїіопз іп Мобет Ііаіу. 
Ргіпсеїоп, N1,1993; Михальченко М. Україна як нова історична реаль¬ 
ність: запасний гравець Європи. Дрогобич, 2004. П. Молочко 

АРАФАТ Ясир (повне ім’я Рахман Абдель Рауф Арафат аль- 
Кудва аль-Хусейні, парт, псевд. Абу Омар; 04.08.1929, Каїр — 
11.11.2004, Париж) — держ.-політ. діяч, голова Виконкому 
Організації визволення Палестини (ОВП). У 1948 поступив до 
Каїр, ун-ту на інж. ф-т, однак перервав навчання та подався на 
фронт 1-ї арабо-ізраїл. війни; закінчив навч. в 1953. Очолю¬ 
вав Союз палест. студентів. Під час Троїстої агресії 1956 проти 




АРБІТРАЖ МІЖНАРОДНИЙ 


37 


Єгипту командував підрозділом палест. батальйону в званні 
лейтенанта. У 1958 переїхав до Кувейту, де була велика об¬ 
щина палестинців. Один із засновників та лідер ФАТХ (Рух за 
звільнення Палестини, 1958), метою якого стало створен¬ 
ня незалежної Палест. д-ви. Був переконаний, що вирішення 
палест. проблеми має бути справою самих палестинців, що па¬ 
лест. рух має перетворитися на самост. чинник Близькосх. кон¬ 
флікту. Взяв курс на формування палест. нац. самосвідомості 
незалежно від місця проживання (на окупованих Ізраїлем те¬ 
риторіях чи в таборах біженців в араб, країнах) та на інтенсив¬ 
ну політизацію палест. ідентичності. Вважав, що військ, дії не¬ 
великих партизанських загонів піднімуть широкі маси палест. 
біженців на збройну боротьбу, яка буде підтримана громад, 
думкою в усіх араб, країнах і спонукатиме уряди останніх ви¬ 
ступати проти Ізраїлю. Поруч з політ, структурами А. сформу¬ 
вав військ, крило ФАТХ («Аль-Асіфа» — «Буря», 1962), яке в ніч 
з 31.12 1964 на 01.01.1965 здійснило першу військ, опера¬ 
цію проти Ізраїлю. Бій ФАТХ з ізраїл. військами (21.03.1968) 
при Караме (Йорданія), що відбувся після поразки араб, д-в 
у війні 1967, істотно піднесла авторитет ФАТХ та самого А. 
серед палестинців та арабів. 03.02.1969 обраний головою 
Виконкому ОВП; з верес. 1970 — головнокомандувач зброй¬ 
них сил Палест. руху опору, вважав, що його єдність має під¬ 
тримуватися за будь-яку ціну, а внугр. політ.-ідеол. боротьба 
стосовно політ, орієнтації та соціального вибору моделі розви¬ 
тку Палестини має другорядне значення і повинна бути відкла¬ 
дена. Прагнув об’єднати зусилля різних політ, палест. фракцій 
(в т. ч. радикальних, які практикували тероризм), що періо¬ 
дично призводило до внугр. боротьби в ОВП. Поміркованість, 
відданість палест. ідеї та харизматичність дозволяли А. три¬ 
валий час залишатися лідером палестинців. А. дотримувався 
позиції невтручання у внугр. справи араб, д-в; однак спроби 
палестинців створити «державу в державі» в країнах розта¬ 
шовування штаб-квартири ТОВП призвели до військ, зіткнень 
в Йорданії (верес. 1970) та в Лівані (періодично в 1969-83). 
Вважаючи збройну боротьбу важливим засобом досягнення 
цілей, А. велику увагу приділяв політ.-дип. курсу ОВП, спрямо¬ 
ваному на мобілізацію зусиль світового співтовариства на 
вирішення Палест. проблеми. Як лідер палест. народу, що бо¬ 
реться за свої права, був запрошений і виступив на сесії Гене¬ 
рально/" Асамблеї ООН в Женеві (13.11.1974). Із серед. 1970-х 
А. заборонив захоплення літаків та проведення військ, опера¬ 
цій за межами Ізраїлю та окупованих палест. територій. 

На 12-й сесії Нац. ради Палестини (01-09.06.1974) було за¬ 
явлено про можливість створення незалежної палест. д-ви на 
будь-якій частині палест. території, яка буде звільнена. Курс на 
створення палест. д-ви не замість, а поруч з Ізраїлем, був офіц. 
затверджений на Алжирській сесії НРП 12-15.11.1988, де 
ухвалено Політичну декларацію та Декларацію незалежності; 
проголошено створення Д-ви Палестина 15.11.1988, прези¬ 
дентом якої згодом став А., — та був деталізований у виступі 
А. на сесії ГА ООН в Женеві 13.12.1988 та прес-конференції 
14.12.1988. Було заявлено про засудження тероризму в 
усіх його формах та проявах; про вирішення палест. пробле¬ 
ми шляхом політ, врегулювання на базі резолюцій РБ ООН 
№ 242 та 338; про визнання права Ізраїлю на існування. Но¬ 
вий курс ОВП дав можливість (попри підтримку палестинцями 
військ, акції Іраку проти Кувейту (02.08.1990), що вважаєть¬ 
ся політ, прорахунком А.) розпочати таємні мирні переговори 


з Ізраїлем в Осло, які завершились офіц. підписанням у Ва¬ 
шингтоні Декларації про принципи орг-ції тимчас. самовря¬ 
дування (13.09.1993). Ізраїл.-палест. врегулювання мало здій¬ 
снюватися в два етапи: проміжний 5-річний період само&ряд. 
(розпочався після підписання 04.05.1994 в Каїрі угоди «Газа — 
Єрихон») та перехід до пост, статусу. 01.07.1994 А. прибув до 
Гази та очолив Раду Палест. Нац. Автономії. Після заг. виборів 
20.01.1996 — голова Палест. нац. адміністрації (ПНА), верхо¬ 
вний головнокомандувач збройних сил Палестини. Із серед. 
1990-х ізраїл.-палест. мирний процес вступив у стадію стаг¬ 
нації, оскільки А. наполягав на обов’язковості виконання в 
односторонньому порядку Ізраїлем положень підписаних про¬ 
міжних угод, насамперед Осло II (Вашингтон, 28.09.1995), які 
передбачали передачу дод. земель під контроль ПНА ще до 
укладання угоди про остаточне врегулювання. Невдача мирно¬ 
го процесу Осло стала очевидною після початку (28.09.2000) 
інтифади Аль-Акси. З груд. 2001 по 29.10. 2004 А. знаходився 
в ізоляції у своїй резиденції в Рамаллі, яка була блокована із¬ 
раїл. військами. Лауреат Нобел. премії миру 1994 «За зусилля, 
спрямовані на досягнення миру на Близькому Сході». 

Літ.: Зґіітопі У. Роїііісаі Оісііопагу оі Іґіе АгаЬ \Л/ог1Р. ІЧе\л/ Уогк; Іопсіоп, 
1987; РиЬіп В., РиЬіп .1. Уазіг Агаїаі: А Роїііісаі Віо£гарЬу. |\іе\л/ Уогк. 
2003. /О. Скороход 

АРБІТРАЖ МІЖНАРОДНИЙ (франц. агЬіїге, від лат. агЬііег - 
посередник) — третейський суд для розгляду міжнар. спорів, 
сторонами яких виступають держави та міжнародні організа¬ 
ції. В окремих випадках доступ до А. м. можуть мати приватні 
особи (Ірано-амер. претензійний трибунал, Міжнар. центр для 
розгляду інвестиційних спорів). Склад та порядок діяльності 
А. м. визначається угодою сторін, що має назву «арбітражний 
компроміс». Угода може мати форму спец, угоди (окремої чи 
частини ін. міжнар. договору), в якій зафіксовано, що у випад¬ 
ку виникнення конкр. міжнар. спору буде створено А. м.; ар¬ 
бітражної угоди, за якою сторони зобов’язуються передавати 
до А. м. всі спори (або спори певної категорії), що існують або 
можуть виникнути між ними; арбітражної угоди як частини ін. 
міжнар. договору, в якій міститься положення про звернення 
до арбітражної процедури у випадку застосування чи тлума¬ 
чення цього договору. За заг. правилом, угода про арбітраж 
містить такі елементи: спосіб створення А. м., мова арбітраж¬ 
ного розгляду, місцеперебування та можливість виїзних за¬ 
сідань, спосіб прийняття рішень, положення щодо окремих 
думок арбітрів, публікація рішень, посилання на ін. міжнар.- 
прав. акти чи їхні частини (факультативно). Розрізняють два 
типи А. м.: 1) пост, діючі; 2) асі Ьос, створювані сторонами для 
вирішення конкр. справи. Переважна більшість А. м. створю¬ 
ється асі Ьос, для розгляду конкр. спору. Світова практика знає 
декілька спроб створення пост, діючого А. м. Найбільш вдала з 
них мала результатом створення Постійної палати третейсько¬ 
го суду в Гаазі на підставі Конвенції про мирне вирішення між¬ 
нар. сутичок 1907, що нині існує як список арбітрів, з числа 
яких можна формувати арбітраж для вирішення конкр. спору. 
А. м. складається, як правило, з арбітрів, які призначаються 
сторонами, та узгодженого між ними (або призначеного між¬ 
нар. посадовою особою, напр. Генеральним секретарем ООН) 
суперарбітра. Сторони можуть обирати право, за яким розгля¬ 
датиметься спір; якщо вони цього не роблять, то А. м. розгля¬ 
датиме спір за загальним міжнар. та за відповідним міжнар. 
договором. На практиці А. м. часто стикаються з необхідністю 




38 


АРГУМЕНТАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — АРЕНДТ 


знайти оптимальне співвідношення міркувань справедливос¬ 
ті з необхідністю застосувати норми міжнар. права. Нерідко 
А. м. розв’язують спори саме таким чином, оскільки їхнє за¬ 
вдання полягає насамперед у врегулюванні міжнар. спору, 
а не в ретельному застосуванні міжнар. права. Щодо нац. пра¬ 
ва, то воно самост. не застосовується, проте може враховува¬ 
тися. Рішення А. м. є обов’язковим для сторін та, як правило, 
остаточним. Однак останнє залежить від практики д-в, сторо¬ 
ни можуть передбачити процедуру подальшого тлумачення, 
уточнення, перегляду чи скасування арбітражного рішення. 

Літ.: Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законо¬ 
давство. К., 2007. М. Гчатовський 

АРГУМЕНТАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від. лат. аг^итепіит — пока¬ 
зувати, виявляти) — автентична складова політ, комунікації, 
пов’язана з багатьма структурними компонентами політ, сис¬ 
теми, експлікованими сучас. політичною наукою. Обґрунтуван¬ 
ням віднесення аргументації до політ, сфери та констатації ста¬ 
тусу поняття «А. п.» як такого є: 1) безумовна належність А. п. 
до такого надважливого елементу політики як політ, відносини 
та політична діяльність. У взаєминах великих груп суспільних 
між собою та ін-тами влади аргументативна складова відно¬ 
син є чи не найважливішою, оскільки забезпечує викладен¬ 
ня та відстоювання позицій сторін взаємодії. При цьому слід 
наголосити на особл. характеристиках публ. політ, аргументів 
(для поняття «А. п.» має істотне значення саме публічність її 
здійснення), що відзначаються високим рівнем абстрактності, 
стандартизовністю та адресованістю найширшим сусп. вер¬ 
ствам; 2) політ, свідомість як структуроформувальний чинник 
політики з усією очевидністю є сферою, що «відчуває на собі» 
наслідки застосування А. п. у вигляді впливу на формування 
знань про політику та орієнтацію у політ, світі окремих індиві¬ 
дів та груп, суспільства в цілому; 3) політ.-орг. вимір структури 
сучас. політики, який розкривається у функціонуванні публ. 
ін-тів влади як центрів управління й регулювання сусп. про¬ 
цесів, демонструє недвозначні свідчення широкого викорис¬ 
тання А. п. під час складання різного роду формальних док-тів, 
у яких відбиваються моменти їх практ. діяльності. Органи держ. 
викон., законод. та судової гілок влади, а також парт, та гро- 
мад.-політ. ін-ти, групи тиску, громад, орг-ції та рухи застосо¬ 
вують А. п. (точніше, викладають свою позицію у вигляді ар¬ 
гументів як інваріантної логічної форми виразу думки) на всіх 
етапах своєї діяльності, починаючи від утворення (конститую¬ 
вання) і закінчуючи припиненням свого існування. А. п. в орг. 
площині політики отримує значення стабілізац. чинника, 
оскільки детермінує відповідність орг-цій — учасників політич¬ 
ного життя умовам одноманітності та рівноправ’я перед прав, 
підґрунтям, моральними обов’язками та культ, фоном сусп-ва. 
Вона є тією іманентно притаманною спільною рисою, що до¬ 
зволяє вважати всі політичні організації подібними та єдиними 
у їх потребі обґрунтовувати своє існування та дії. Структурно- 
компонентний аналіз політ, системи засвідчує, що А. п. має до¬ 
статньо підстав вважатися політ, феноменом, оскільки вносить 
вагомий внесок у забезпечення життєдіяльності ключових 
складових політ, сфери. 

Літ.: Еетегеп чап Н. Р., СгооІепРогзІ С. Аг£итепіаІіоп, соттипісаїіоп 
апР їаііасіез: а рга£та-РіаІесІісаІ регзресШе. АтзІегРат, 1992; Ган- 
журов Ю. Парламентські дебати в системі політичної комунікації // 
Віче. 2003. О. Третяк 

АРЕНДТ (АгепРї) Ганна (14.10.1906, Ліндон, Ганновер, Німеч¬ 
чина — 04.12.1975, Нью-Йорк) — політ, філософ. Навч. 


в ун-тах Кенігсберга, Марбурга, Фрайбурга, Гейдельберга, 
1940 емігрувала до США, проф. Чиказ. ун-ту, Новрї школи со¬ 
ціальних досліджень (Нью-Йорк), викладала в Ун-ті Каліфорнії 
(Берклі), Прінстон. та Колумб. ун-тах, лауреат премій у сфері 
соціальних наук у Німеччині, Данії, США. Гол. у політ, філософії 
А. є її опозиція закритим системам ідей та недовіра до тих, хто 
намагається підкорити собі мислення силоміць чи доказами. 
Для неї думати політично означало не тільки мислити політ, 
теоріями іп аЬзїгасїо, а й відстежувати, як вони реалізують¬ 
ся в дійсності, трансформуються під впливом сусп. розвитку. 
У цьому сенсі А. є прихильницею феноменології політики. На 
думку А., сучасні їй представницькі ін-ти залишають маси не 
залученими до більшості форм політ, орг-ції та віддають політ, 
життя на відкуп групі осіб, наділених владою: за всіма партіями 
політичними спостерігає т. зв. дрімотна більшість, що не бере 
акт. участі в сусп. житті. Заг. виборче право відтворює поділ на 
тих, хто бере участь у сусп. житті, й багатьма іншими, позбав¬ 
леними реального права участі. Поступово політ, партії пере¬ 
творюються на інструменти, за допомогою яких влада гр-н зву¬ 
жується і контролюється, їхні програми — на готові формули, 
що вимагають не дії, а виконання, а осн. функцією партій стає 
виключення мас з громад, життя. А. оцінює представн. уряд як 
поганий політ, вибір у пошуках кращого. 

Суперечливими є погляди А. на нац. свідомість. З одного боку, 
вона пов’язувала із цим поняттям багато можливостей, зо¬ 
крема зазначаючи, що коли тебе «переслідують як єврея, за¬ 
хищайся як єврей», з іншого — А. усвідомлювала, наскільки 
легко нац. свідомість може перетворитися на власне дзер¬ 
кальне відбиття, на протилежну їй крайню форму расизму. На 
думку А., д-ва визначає нації не згідно з критеріями етнічності, 
мови, культури, релігії, історії, а відповідно до спільного гро¬ 
мадянства в обмеженій політ, спільності. Такий підхід є одно¬ 
часно лібер. і консерват.; заснований на теорії прав людини й 
гр-на, він обмежує статус націй вже створеними д-вами. По¬ 
літ. наслідками використання цього принципу є формування 
у рамках кожної політ, спільноти внугр. поділу між тими, хто на¬ 
лежить до нації (зїаїе-реоріез), і тими, хто до неї не належить 
(зіаіеіезз, РізрІасеР). Це сприяє появі переконання, що «дійсна 
воля, дійсна емансипація, дійсний народний суверенітет мо¬ 
жуть бути досягнуті тільки при повній нац. емансипації, люди 
без свого власного уряду позбавлені прав людини». А. вва¬ 
жала, що традиц. погляд на тоталітаризм як на крайню форму 
етатизму й націоналізму ігнорує його протилежність і державі, 
і нації. Він припускає підпорядкування структур д-ви тоталіт. 
руху та порушення останнім вузьких кордонів нації. Тоталіта¬ 
ризм, вважає А., ґрунтується на визнанні своє першості перед 
д-вою, коли д-ва дозволяє сприймати себе як «вітрину з ви¬ 
ставленими в ній симпатичними бюрократами». Транснац. ха¬ 
рактер тоталіт. рухів, успадкувавши риторику паннаціональних 
рухів попередніх епох, не тільки вийшов за межі традиц. націй, 
а й оголив свою тотожність за расовими (Німеччина) чи класо¬ 
вими (СРСР) напрямами. А. вказує на механізми всенародної 
підтримки тоталіт. влади, заг. схвалення будь-якої її політики, 
тотального обожнювання. 

Тв.: Джерела тоталітаризму. К., 2002; Між минулим і майбутнім. К., 
2002; Становище людини. К., 2002. 

Літ.: Напзеп Р. Наппаіі АгепРІ: РоІіТісз, Нізіогу апР СіїігепзПір. СатЬ- 
гір£е, 1993; ВепііаЬіЬ 3. ТЬе Реіисіапі МоРетізт оі Наппаіі АгепРІ 
0)пРоп, 1996; Ріікіп Н. ТНе АИаск оїРіе ВІоЬ: Наппаіі АгепРГз Сопсер* 
оТ Іґіе ЗосіаІ. СНіса£о, 1998. Н. Ротар 




АРИСТОКРАТІЯ — АРІСТОТЕЛЬ 


39 


АРИСТОКРАТІЯ (грец. аріатократіа — влада найкращих, най- 
знатніших) — 1) форма держ. правління, за якою держ. влада 
належить привілейованій знатній меншості; 2) вищий проша¬ 
рок групи соціальної осіб (панівного стану, касти і т. ін.), який 
живе за укладеними та сформульованими нормами моралі й 
правилами, має успадковані титули, авторитетне становище 
та вплив у сусп-ві, привілеї і зобов’язання; 3) поняття, яким 
позначають існування явищ сусп.-політ. життя, що за формою 
нагадують А., проте за змістом та за своєю генезою є інши¬ 
ми (напр., «робітнича А.», «фінансова А.», «А. духу», «військова 
А.»). Занепад А. зумовила криза станового строю, формування 
ін-тів громадянського суспільства. Під час бурж. революцій 
ін-ти та інституції А. зазнали руйнації (напр., переслідування 
аристократів у Франції). За влади буржуазії сформувалася 
т. зв., нова А. шляхом зближення (спроби Наполеона І ство¬ 
рити нову А.) або навіть злиття зі старою А. (політ, досвід Ве¬ 
ликобританії). Явище А., трансформуючись у нових умовах, 
знайшло свій вжиток у політ, практиці елітизму. А. доби по- 
стмодерну передбачає: 1) захист традиц. устоїв соціально¬ 
го життя; 2) орієнтація на еволюц. напрям розвитку сусп-ва; 
3) переконаність у непорушності цінностей, збереження наяв¬ 
них у сусп-ві моральних звичаїв і норм, підтримки сталих авто¬ 
ритетів і традицій; 4) протистояння спробам участі в управлінні 
д-вою більшістю населення; 5) зосередження влади в руках 
обраного кола осіб. О. Траверсе 

АРІСТОТЕЛЬ (Стагіріт; 384 до н. е., Стагір, п-ів Халкідіка — 322 
до н. е., Халкіда, о. Евбея) — політ, філософ, упродовж 20 років 
був учнем Платона, а потім викладачем Платонівської акаде¬ 
мії, у 335 до н. е. заснував власну школу в Афінах — Лікей. Бл. 
342 став учителем 13-річного сина македон. царя Філіпа II — 
Александра. Після смерті Александра Великого залишив Афі¬ 
ни та повернувся до рідного міста матері — Евбеї, де його й 
спіткала смерть. А. залишив енциклопедичну спадщину: Согриз 
Агізіоіеіісит (компендіум його творів) містить конспекти лек¬ 
цій, які А. читав у Лікею. Усі конспекти являють собою автор¬ 
ські або учнівські записи лекцій, до яких самим А. вносилися 
правки та доповнення. Корпус включає: твори з логіки «Кате¬ 
горії», «Перша аналітика», «Друга аналітика», «Топіка», «Про со¬ 
фістичні спростування», пізніше об’єднані під назвою «Орга- 
нон»; 14 книг, присвячених принципам буття та пізнання, які 
отримали назву «Метафізика» внаслідок того, що упорядник 
Корпусу Андронік Родоський розташував ці книги після групи 
творів з дослідження фізичних, природних процесів, а тому 
термін «метафізика» (що з давньогрец. буквально означає 
«після фізики») набув значення вчення про принципи буття та 
пізнання й ототожнювався з філос. онтологією, гносеологією 
або з філос. методом пізнання; етичні твори «Нікомахова ети¬ 
ка», «Евдемова етика», «Велика етика»; політичні твори «Політи¬ 
ка», «Афінська політія», праці з теорії першопричин природних 
речей та їхнього руху «Фізика», «Про небо», «Про будову тва¬ 
рин», «Про душу» тощо; естетичні твори «Поетика» та «Риторика». 
У «Метафізиці» А. долає платонівський дуалізм ідей та речей, 
обґрунтовуючи думку, що сутність речей існує тільки в них са¬ 
мих. У матерії сутність речей закладена як можливість, а дій¬ 
сності вона набуває завдяки формі. Ентелехію (від «телос» — 
мета) А. розуміє як перехід речі від можливості до дійсності, 
і цей процес потребує чотирьох причин: формальної, тобто 
форми предмета, цільової, бо становлення неможливе без 


мети, рушійної, що виконує роль двигуна, та матеріальної, що 
надає матеріал для втілення форми та мети. Тобто у метафізи¬ 
ці А. закладено телеологічний підхід до розуміння всіх речей, 
в т. ч., політики, д-ви та гр-на. А. вважає д-ву вищою за сім’ю 
та селище формою спілкування людей, оскільки тільки д-ва 
дозволяє людині реалізувати свою сутність (телос) як політ, 
вільної істоти. Людина поза полісом — це або бог, або тва¬ 
рина. За логікою А., раби не мають громадян, прав, бо пану¬ 
вання та рабство дані людям від природи. А. критикує проект 
ідеальної д-ви Платона, насамперед, за підпорядкування бла¬ 
га гр-н єдності поліса. Метою існування д-ви, за А., є забезпе¬ 
чення блага гр-н. Він не ототожнює благо ані з грошима, ані 
з насолодою, ані з честю, а називає його «евдемонією», що 
означає в різних перекладах благословення, щастя, процві¬ 
тання. Суть евдемонії А. розуміє як життя відповідно до чес¬ 
нот, тобто добробут в етичному вимірі цього терміна. Чесноти 
є тими якостями характеру, які дозволяють досягти евдемонії. 
Визнання А. телеологічної сутності людини як політ, тварини, 
на відміну від класичного лібер. погляду на людину як на при¬ 
родну істоту із заданими невідчудженими природними права¬ 
ми, обумовлює й розуміння того, що політ, істотою треба стати 
в процесі оволодіння чеснотами. Тому вчення А. про д-ву, по¬ 
літику та форми д-ви невід’ємні від його етики. 

Саме етичне вчення про чесноти гр-на поліса дозволяє А. об¬ 
ґрунтувати концепцію «правильних» форм правління та кон¬ 
цепцію гр-на. Відповідно до розподілу душі на розумну (теор. 
і практ. мудрість) та нерозумну (пристрасть і воля) складові А. 
розділив чесноти на діаноетичні (інтелектуальні) та етичні (що 
визначають доброчесний спосіб життя). Перші — філос. (теор.) 
мудрість (зорНіа) та практ. мудрість, розсудливість (рНгопезіз), 
які набуваються шляхом навчання. Другі — чесноти волі, ха¬ 
рактеру, які набуваються через виховання. До них відносять 
мужність, щедрість, справедливість тощо. Чесноти формують¬ 
ся як знаходження середини у поведінці та почуттях, вибір між 
їхнім надлишком та нестачею: напр., мужність є середнє між 
боягузтвом та нерозсудливою відвагою, скромність — між 
сором’язливістю та нахабством. Але як визначити міру наших 
почуттів та вчинків? За А., саме фронезіс, що панує у сфері 
практики, визначає цю міру як середину. Необхідною умо¬ 
вою солідарності поліса постає така чеснота, як дружба. Саме 
вища форма дружби, яка полягає в однаковому розумінні 
блага, є основою полісного життя й обґрунтуванням необхід¬ 
ності такої приват. власності, яка є серединою між надлишком 
і нестачею та дозволяє поділитися з друзями. А. задається пи¬ 
танням про співвідношення чеснот людини з чеснотами гр-на 
та доходить висновку, що вони співпадають тільки у правиль¬ 
них формах держ. устрою. Тому постає питання про правильні 
форми держ. устрою, які реалізують благо гр-н та виховують їх 
відповідно до чеснот. А. розрізняє шість форм держ. устрою: 
три правильні та три неправильні, спотворені. Відокремлення 
правильних форм держ. устрою здійснюється ним на підставі 
етичного критерію блага. Правильні політ, устрої — монар¬ 
хія, аристократія та політія служать спільному благу гр-н,. не¬ 
правильні — тиранія, олігархія, демократія характеризують¬ 
ся правлінням на користь інтересам можновладців. Більш 
стабільною серед усіх правильних форм є політія (цей термін 
використовується в «Політиці», а в «Накомаховій етиці» йому 
відповідає платонівський термін «тимократія»), яка поєднує 
кращі риси ін. форм і відповідає сформульованому в етиці 




40 


АРМСТРОНҐ — АРОН 


принципу середини між двома крайнощами, оскільки ґрунту¬ 
ється на владі гр-н середнього статку. На відміну від демокра¬ 
тії як влади народу, що печеться про свої інтереси, політія є 
владою доброчесних гр-н, які обираються на основі середньо¬ 
го майнового цензу та керуються благом усіх. В умовах важкої 
кризи поліса А. в останніх двох книгах «Політики» намагається 
накреслити проект найкращого держ. устрою, який ґрунтуєть¬ 
ся на орг-ції землеробства, що повинна забезпечити гр-нам 
середній доход, який дозволяє надавати свою власність у ко¬ 
ристування друзям, необхідності участі гр-н у спільних трапе¬ 
зах — сіссітіях, розподілі всієї землі на суспільну, що забезпе¬ 
чуватиме кошти на реліг. культи та сессітії, та приват. власність 
гр-н, виключення з числа гр-н не тільки рабів і варварів, 
а й ремісників і торговців через те, що їхній спосіб життя не 
сприяє вихованню чеснот тощо. У сучас. політ, думці ідеї А. по¬ 
стійно актуалізуються для вирішення проблем розуміння та 
впровадження такої політ, форми, яка б сприяла ціннісній ін¬ 
теграції сусп-ва та виключала політ, абсентеїзм, індивідуалізм 
та появу «опікунської влади» (А. де Токвіль). Н. Амельченко 
АРМСТРОНҐ (Агтзігопб) Джон (04.05.1922, Джексонвіль, 
США - 23.02.2010, Сан-Августин, там само) — політолог, до¬ 
слідник рад. політ, системи, політ, практики націоналізму, 
в т. ч. українського. Здійснив аналіз осн. елементів рад. політ, 
системи — ідеології, партії, держ. апарату, механізмів згурту¬ 
вання сусп-ва, ідеол. чинника у їхньому функціонуванні. Об¬ 
ґрунтував передбачення, що наслідки правління консерват. 
рад. еліти поставлять перед новим керівництвом невирішу- 
вані проблеми, що призведе до втрати системою своєї ідеол. 
основи, а відтак поставить під сумнів легітимність і доцільність 
єдиного центру. Вивчення дослідником укр. націоналіст, руху 
1939-45 на основі тих джерел, що були йому доступні, має 
своїм результатом ряд положень, що стосуються одного з най¬ 
драматичніших періодів політ, історії України. А. розкриває, зо¬ 
крема, негат. прояви націоналіст, діяльності, насамперед деякі 
запозичення з ідеології фашизму, оформлені в концепцію «ін¬ 
тегрального націоналізму». З ін. боку, він оцінює цей зв’язок 
і з врахуванням того, що фаш. режимові був аналогічним і ко¬ 
муніст. режим, проти якого укр. націоналізм вів боротьбу, як 
і проти фаш. У своїй загальній оцінці укр. націоналізму 
1939-45 А. звертає увагу на його односторонній наголос на 
етн. й культ, проблеми на шкоду соціальним та екон., як і брак 
реалістичних керівників, що завадило йому здобути масову 
політ, підтримку по всій тер. України. У повоєнному націоналіз¬ 
мі А. вбачає як його близькість до націоналізму воєнних часів, 
зокрема використання дисидентами 1960-х методів підпільної 
роботи, так і суттєві відмінності між ними, зокрема орієнтацію 
останнього на співпрацю з ін. націоналіст, рухами, на утвер¬ 
дження та захист прав людини. 

Тв .: ІРеоІобУ, Роїііісз апб Соуегптепі іп ІИе Зоуієі ІІпіоп. РоигїН еРі- 
Ііоп. Уогк, 1978; МаТіопз Ьеїоге Маїіопаїізт. СНареІ НІН, 1982; №- 
Ііопаїізт. ТПігР еРіїіоп. Еп£ІежооР, 1990; Украинский национализм. 
Факти и исследования / Пер. с англ. М., 2008. О. Майборода 

АРОН (Агоп) Раймон Клод Фердінан (14.05.1905, Рамбервіл- 
лер — 17.10.1983, Париж) — політолог, соціолог, публіцист. 
Навч. у Вищій нормальній школі (1924-28). Викладав в ун-тах 
Кьольна (1930), Берліна, Гавра (1933-34). На час окупації 
Франції жив у Лондоні, редагував журн. «Франс либр». За¬ 
снував журн. «Коммантер» (1978). У 1955 очолив кафедру 
соціології в Сорбонні. Зробив значний вклад у становлення 


соціології у Франції. За його сприяння були відкриті істор.-фі- 
лол. ф-ти та ф-ти сусп. наук, почав виходити журн. «Європей¬ 
ські архіви з соціології», створено центр європ. соціології. 
Сфера наук, доробок А. є надзвичайно широкою: філософія 
історії, вивчення ідеологій, проблеми міжнародних відно¬ 
син, політ, економії та соціології. У своїх поглядах А. пройшов 
еволюцію від помірного радикал-соціалізму до лібералізму. 
В ранніх роботах знаходився під впливом Баден. школи нео- 
кантіанства, не визнавав закономірностей розвитку суспіль¬ 
ства, пропагував крайній істор. релятивізм, що межував з ір¬ 
раціоналізмом. Пізніше відійшов від крайнощів релятивізму. 
Сам А. відносив себе до школи лібер. соціологів Ш. Монтеск'є 
и А. Токвілля. Підтримував ідеї М. Вебера про «розуміння» та 
його теорію ідеальних типів в істор. дослідженні. Критикував 
методологію соціол. позитивізму за спрощені натураліст, пояс¬ 
нення соціології та зведення соціальних фактів до природних. 

У праці «Опіум для інтелігенції» (1955) А. досліджує теорію 
марксизму та практику його використання. Він позитивно оці¬ 
нив соціально-екон. аналіз специфіки тогочас. сусп-в К. Марк¬ 
са. До недоліків марксизму А. відносив: спрощеність аналізу, 
переоцінку значення класових конфліктів. Виступав проти 
ідей об’єктивної істор. закономірності, діалектики взаємодії 
вироб. сил та вироб. відносин, поняття сусп.-екон. формації. 
А. спростував існування взаємозалежності між перетворен¬ 
нями в економіці та змінами "в соціальній структурі сусп-ва 
та його політ, орг-ції. А. приділив багато уваги критиці догмат, 
використання марксист, вчення в сучас. сусп. практиці. Аналі¬ 
зуючи історію Рад. Союзу, він довів, що марксист, вчення було 
перетворено на своєрідну релігію, яка навчала маси слухня¬ 
ності, встановлювала абс. владу правителів. Гострій критиці 
піддав «релігію сталінізму», яка заохочувала жорстку дисци¬ 
пліну, мобілізувала маси з метою захоплення влади, прове¬ 
дення прискореної індустріалізації. Особливу увагу звертав 
на антидемократичність рад. ладу. А. відстоював думку про 
тимчасовість захоплення інтелігенції марксизмом. У своїй 
роботі «Етапи розвитку соціологічної думки» (1967) виклав 
етапи розвитку соціології в Європі, починаючи від Арістотеля 
і закінчуючи М. Вебером. Використовуючи порівняльний під¬ 
хід, дав відповіді на ключові питання щодо початку соціології, 
її батьків-засновників (Ш. Монтеск'є). Аналізуючи предметне 
поле соціології, А. довів взаємопов’язаність мікро- та макро- 
рівневих проблем цієї науки. За А., соціологія є досліджен¬ 
ням, яке претендує на наук, підхід до соціального як такого 
або на елементарному рівні міжособистісних відносин, або 
на макрорівні великих сукупностей, класів, націй, цивілізацій, 
глобальних спільнот. А. акцентував увагу на посиленні зна¬ 
чення соціології в межах сусп. наук і відзначив, що на зміну 
«Йото есопотісиз» приходить «Йото зосіоіобісиз». У своїх 
працях «Мир та війна між націями» (1961) та «Клаузевіц: філо¬ 
софія війни» (1976) А. розглядав міжнар. відносини з позицій 
політ, реалізму. Проаналізував взаємозв'язок між дипломаті¬ 
єю та стратегією, описав два ідеальні типи міжнар. систем — 
мультиполярну та біполярну. Виступав за необхідність аналізу 
стану війни, а не стану миру. Доводив необхідність перегляду 
осн. принципу міжнар. відносин (законності та узаконення ви¬ 
користання сили) за умов індустріальної цивілізації та ядерної 
зброї. Виділив два підходи до розуміння політики: політика як 
сукупність програм, методів, які здійснюються по відношенню 
до якоїсь політ, проблеми, та політика як галузь сусп. життя, де 




АРТИКУЛЯЦІЯ ІНТЕРЕСІВ — АСИМЕТРІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ 


41 


відбувається конфлікт інтересів та боротьба політ, партій. До¬ 
водив взаємопов’язаність політики як програми та як сфери 
сусп. життя. 

7а: Етапи розвитку соціологічної думки: Монтеск’є, Конт, Маркс, Ток- 
віль, Дюркгайм, Парето, Вебер. К., 2004; ТНе оріит ої ІПе іпіеііесіиаїз. 

Вгипзюіск; ЬопРоп, 2001. 

Літ.: 1_аипау 8. І_а Репзее роїіііцие де ВаутопР Агоп. Рагіз, 1995; Ап- 
Йегзоп В. РаутопР Агоп: ТНе гесоуегу ої ІПе роїііісаі. МагуїапР; ОхїогР, 
1997; Ргозі В.-Р., МаПопеу 0. Роїііісаі геазоп іп ІНе а£е ої ібеоіоцу: 
еззауз іп Ьопог ої РаутопР Агоп. ІЧею ^гзеу, 2007. К. Богуславська 
АРТИКУЛЯЦІЯ ІНТЕРЕСІВ (від лат. агїісиїаііо — розчлену¬ 
вання) — вираження і представлення інтересів гр-н і соціаль¬ 
них груп в органах, що ухвалюють політ., держ. рішення. Меха¬ 
нізм А і. може включати різні методи й форми. Найпростішою 
формою А і. є вибори. У процесі виборчої кампанії гр-ни мо¬ 
жуть висловлювати свої вимоги кандидатам в органи влади 
безпосередньо на зустрічах, участю в соціол. опитуваннях, ін. 
передвиборних акціях і, нарешті, голосуванням за певного 
кандидата, партію політичну та її програму. Механізм А. і. пе¬ 
редбачає наявність у сусп-ві широкої мережі груп інтересів — 
об’єднань, які різною мірою усвідомили свої сусп. інтереси 
і борються за їх реалізацію через органи влади. Ці групи роз¬ 
різняються за ступенем організованості — від аномічних (сти¬ 
хійних) і неасоціативних (профес., класових, расових, конфес.) 
груп до інституційних (бюрократія, військові, лобісти) та асо¬ 
ціативних груп, створених для вираження й представлення 
різних об’єднань людей (профспілки, орг-ції бізнесменів, твор¬ 
чих працівників і т. п.). Особлива роль в А і. належить партіям 
політичним — орг-ціям, спеціально створеним для вираження 
політ, інтересів і боротьби за політичну владу з метою реаліза¬ 
ції цих інтересів. Але наявність механізму вираження інтере¬ 
сів — лише один бік А. і. Ін. необхідним аспектом процесу 
артикуляції є наявність у політ, і держ. органах осіб і структур, 
які б ці інтереси та вимоги сприймали і враховували при роз¬ 
робці й ухваленні рішень. Наявність розгалуженого механіз¬ 
му А. і. є найважливішим показником участі гр-н у політ, житті 
сусп-ва, розвитку демократи. А. Лузан 

АРТХАШАСТРА (санскр. Агїїіабазіга — «Наука про користь») — 
пам'ятник філос., політ., екон. думки стародавньої Індії, що 
став відомий сучас. науці з поч. 20 ст. — часу, коли інд. вче¬ 
ний Р. Шамашастра почав публікувати уривки трактату в пе¬ 
рекладі англ. Існують різні точки зору на питання щодо автор¬ 
ства А. Прибічники однієї з них вважають, що автором А. був 
радник царя Чандрагупти Маур’ї (321-297 до н. е.) брахман 
Каугілья (Кауталья чи Чанак’я). Відповідно до ін. точки зору, 
А. — результат праці багатьох поколінь інд. мислителів. 
У формі зведеного трактату була оформлена не одномомент- 
но, а протягом останніх століть до н. е. — у перші століття 
н. е. А. складається з 15 відділів: «Про правила поведінки», 
«Обов’язки наглядачів», «Про судочинство», «Про подолання 
перешкод (на шляху до суспільного порядку)», «Про застосу¬ 
вання витончених засобів (державної політики)», «Про засади 
держави», «Про шість методів (зовнішньої) політики», «Про біди 
в державі», «Дії того, що має за мету напасть», «Те, що відно¬ 
ситься до війни», «Дії стосовно об’єднань», «Про становище 
найсильнішого(царя)»,«Прозасобизахопленняукріплень»,«Засто¬ 
сування таємних засобів», «Методика (трактату)», 150 глав, 
180 розділів і 6000 шлок (віршованих сентенцій, які завер¬ 
шують глави). Трактат є яскравим свідченням високого сту¬ 
пеня зрілості древньоінд. політ.-прав., екон., військ, думки; 


досконалості мистецтва керування держ. та сусп. справами <*- 
досягнення артхе (практ. користі) в управлінні. 

А. — своєрідний порадник правителю з найрізноманітніших 
питань внутрідерж. життя («оволодіння землею та її охорона»), 
«правильної» (примноження влади та багатства) та «непра¬ 
вильної» політики; політ, етики; впровадження єдиновладдя; 
особливостей поведінки мудрого правителя та членів його 
родини за різних обставин; поводження з вченими мужами; 
призначення на держ. посади; обов’язків представників роз¬ 
галуженої системи держ. управління — наглядачів, міністрів, 
крім того, — слуг та рабів; наповнення казни; орг-ції стежен¬ 
ня за діяльністю ремісників, купців, осіб, які живуть на «таємні 
доходи», а також осіб, «зрадницьки налаштованих» до влади; 
подолання сусп. криз різноманітного походження та перешкод 
на шляху досягнення громад, порядку і злагоди; обгрунтування 
засад майнових відносин у сусп-ві, судочинства, функціонуван¬ 
ня фіскальної системи, доцільного використання землі, обла¬ 
штування міст, фортець, подолання наслідків стихії тощо. Крім 
того, — питань, пов'язаних з оптимальною орг-цією зовн. по¬ 
літики (проблемам якої присвячена щонайменше третина А.), 
веденням війни та використання при цьому найрізноманітні¬ 
ших засобів. А. — свідчення оформлення в старод. інд. сусп-ві 
світської політ, та прав, доктрини, емансипації цієї останньої 
від реліг. настанов. А. започаткувала традицію політико-ди- 
дактичних творів, присвячених мистецтву політики : «Ніті-сара», 
«Камандакі», «Нітівак’ямріта» та ін. Вважається, що популяри¬ 
заторами А. були мандрівні філософи — парівраджакі. 

Тв.: Артхашастра или Наука политики. М., 1993. 

Л'гг.: Тїіе КаиШуа Агіїїазазіга. ВотЬау, 1960; ВоезсЬе В. Тїіе Рігзі Сгеаі 
Роїііісаі Пеаіізі: Каиіііуа а псі Ніз АгМіазГіазІга. І-апГіат, 2002; Вое- 
зсіїе В. Каиіііуа’з АгІЬа&зІга оп \А/аг апб йіріотасу іп Апсіепі ІпРіа // 
ТНе .ІоигпаІ ої Мііііагу Нізіогу. 2003. ^пиагу. № 67 (1). М. Кар мазі на 
АСАМБЛЕЯ КОНСТИТУЦІЙНА (установчі збори, конвент 
тощо) — одна з орг. форм розробки та прийняття конституції 
д-ви. Члени А. к. обираються чи призначаються у встановлено¬ 
му порядку. Діє здебільшого як тимчас. орган і розпускається 
після прийняття нею відповідної конституції. Історично першою 
з такого роду асамблей був Філадельф. конвент у США (1787). 
На ньому представники різних штатів підписали Конституцію 
США, за якою ця країна перетворилася з конфедерації на 
федерацію. Уставновчими зборами були прийняті чинні конс¬ 
титуції Італії (1947), Португалії (1976), Румунії (1991) Естонії 
(1992), а також значна к-сть конституцій у країнах Азії, Афри¬ 
ки і Лат. Америки (Індія, Пакистан, Нікарагуа, Колумбія та ін.). 
Скликання А. к. у формі установчих зборів для прийняття нової 
конституції передбачено конституціями багатьох країн, у т. ч. і 
Росії. Такої норми проте немає у чинній Конституції України. Тї 
було прийнято ВР України. Пропозиції про використання А. к. 
для прийняття оновленого тексту Конституції України неодно¬ 
разово висловлювалися вітчизняними конституціоналістами 
і політиками. 21.02.11 Указом Президента України В. Януко- 
вича було підтримано ініціативу Л. Кравчука щодо створення 
Конст. Асамблеї. Ю. Шемшученко 

АСИМЕТРІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ (від грец. 
асшщієтріа — невідповідність) — відносини між суб'єктами 
різної величини, коли одна сторона значно переважає за 
осн. параметрами іншу або, маючи таку перевагу в одних 
показниках, значно поступається в інших; таким відноси¬ 
нам притаманні дисбаланс, диспаритет і нерівноправність. 




42 


АСИМЕТРІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ — АСИМІЛЯЦІЯ 


Узагальненим параметром величини чи ваги суб'єкта аси- 
метр. відносин вважається нац. могутність держави, що є ка¬ 
тегорією, яка віддзеркалює не лише наявність певних ресур¬ 
сів, а й здатність мобілізувати та реалізувати ці ресурси для 
досягнення певної мети. Найбільший вплив серед складових 
нац. могутності спричиняють військ, та екон. потенціал. Нац. 
могутність д-ви визначається насамперед її потенц. можли¬ 
востями, ресурсами та здатністю до їх реалізації, але власне 
здатність до реалізації потенціалу та її прояв великою мірою 
залежить від претензій, які висуває д-ва на міжнар. арені. 
Тільки при наявності нац. могутності й претензій д-ва може 
належним чином впливати на наявне міжнар. середовище. 
Претензії та нац. могутність тісно пов'язані з третім крите¬ 
рієм — визначенням місця і ролі д-ви в ієрархії відносин 
з ін. країнами. Залежно від місця країни в ієрархії міжнарод¬ 
них відносин, асиметр. вважаються відносини між д-вами, які 
займають різні рівні; це відносини між наддержавою та ін. 
д-вами, відносини між великими державами і середніми чи 
малими д-вами, відносини між середніми і малими д-вами. Із 
суто методол. погляду належність д-в до різних рівнів ієрархії 
являє собою тільки одну із сугнісних ознак асиметричності, ха¬ 
рактерної для міжсистемних відносин. До асиметр. відносин у 
цій системі слід віднести також відносини між суб'єктами різ¬ 
ного типу, напр., між нац. д-вою і міждерж. утворенням або 
організацією міжнародною. Ін. сугнісною властивістю асиме¬ 
тричності є різна віддаленість від певного центру, якою у вну- 
трішньосистемних відносинах може бути також певний рівень 
розвитку, досягнення в тій чи ін. галузі, володіння певними 
технологіями, сфера впливу чи домінування. У такому разі 
різниця між симетричністю та асиметричністю полягатиме 
у різній віддаленості від певного рівня досягнення чи певної 
мети, що виступають як центр координат системи. Цей різно¬ 
вид асиметрії можна означити як відносини між «лідером» 
і «аутсайдером»; особливість асиметрії взаємозв’язків у такій 
схемі визначається більшою мірою якісними характеристика¬ 
ми, ніж кількісними показниками. Це означає, що лідер може 
поступатися аутсайдеру в кількісних показниках, але якісні 
переваги дають йому можливість займати домінуючу позицію 
у відносинах з аутсайдером. У системі асиметр. відносин 
«лідер — аутсайдер» претензії відіграють другорядну роль, 
оскільки місце лідера чи аутсайдера визначається не зазі¬ 
ханнями, а реальним рівнем досягнень у тій чи ін. критично 
важливій галузі. Що ж до спрямованості нац. інтересів д-в 
у цій системі асиметрії, то вони мають внугр. вимір і не за¬ 
вжди пов’язані з підпорядкуванням країни-аугсайдера інтер¬ 
есам країни-лідера. Відносини «лідер — аутсайдер» існують не 
у процесі конкурентної боротьбі, а в її результаті. Конкурентна 
боротьба у процесі свого загострення одних учасників виво¬ 
дить у лідери, решта залишаються в аутсайдерах. Ін. різновид 
асиметрії складають внугрішньосистемні відносини, де роль 
центру відіграє адм.-політ. одиниця (ядро «держава — імперія») 
або «центр сили» («полюс» в геополіт. тлумаченні). Ін. суб'єктом 
відносин є периферія. Такий різновид асиметр. взаємин мож¬ 
на означити як відносини центру і периферії. Вони передбача¬ 
ють жорстку централізацію, субординацію і безумовну підпо¬ 
рядкованість інтересів суб'єкта як частини, інтересам центру, 
що уособлює ціле цієї системи. Типовим станом для асиметр. 
внугрішньосистемних відносин є стан панування і підпорядко¬ 
ваності. Ресурси суб’єкта як частини мають спрямовуватися 


передусім на реалізацію інтересів центру, оскільки саме він 
покликаний акумулювати і репрезентувати як інтереси ціло¬ 
го, так і його частини. Водночас такі відносини передбачають 
і зворотний зв’язок, що не виключає співробітництва та вза¬ 
ємодопомоги, адже життєздатність центру залежить у першу 
чергу від життєздатності його периферії. Такий тип відносин 
уособлюють у собі т. зв. імперські взаємовідносини, які вста¬ 
новлюються між ядром ( метрополією) та його периферією — 
країною -колонією. Такі ж асиметр. відносини можуть встанов¬ 
люватись у межах певних міждерж. об’єднань, коли центр, 
місце в такому об’єднанні посідає країна-лідер, а периферій¬ 
не місце дістається другорядним країнам. Подібна асиметр. 
залежність породжує довготривалу, часом на віки, залежність 
периферійних країн від д-в, які уособлювали ядро імперії. 

Літ.: Асиметрія міжнародних відносин. К., 2005; .Іоїтп І_еесН. Азуттеї- 
гіез о* сопТІісІ: юаг юііігоиі РеаІІт. ІопРоп, 2002; ТітоІІгу І_. ТІготаз. 
Риззіа'з АзуттеїгісаІ АрргоасН № Іпїогтаїіоп Шгіате. ТІге Риззіап 
тіїііагу іпіо ІНе ІууеШу-ЛгзІ сепіигу. ІопРоп, 2002; МаРеі Магек. 
2а£гогепіа азутеїгусГте Ьегріезгепзіжа рапзіж оЬзгаги ІгапзаІІап- 
їускіе£о. Магзгаюа, 2007. Г. Перепелиця 

АСИМІЛЯЦІЯ (від лат. аззітііаііо - уподібнення) — процес 
уподібнення меншинного етносу або його частини (етн. гру¬ 
пи, окремих представників) до ін. більшого етносу або нації, 
всередині якої він перебуває. У процесі А. меншина пере¬ 
ймає етнокульт. компоненти домінантного етносу: цінності, 
норми поведінки, мову, культуру, нац. свідомість і як наслідок 
втрачає свої. Синоніми А. — поглинання, етн. розчинення. А. 
належить до об’єднавчих етн. процесів. За А. етноси або окре¬ 
мі їхні групи, перебуваючи в тісному контакті з ін. етносами/ 
націями — чисельними або більш розвиненими в соціально- 
екон. або культ, вимірах, переймають їхню етн. ідентичність. 
А. — процес тривалий, зазвичай відбувається протягом кіль¬ 
кох поколінь. Поступово етнос, що асимілюється, втрачає 
свої етн. ознаки і переймає ознаки ін. домінантного етносу, 
зливається та ідентифікує себе з ним. А. можуть зазнавати 
як меншини, що тривалий час проживають на території домі¬ 
нантного етносу, так і недавні іммігранти. Поняття «А» впер¬ 
ше було використано наприкін. 19 ст. в амер. науці. До серед. 
20 ст. термін використовувався вузько — для дослідження 
процесу включення індіанських племен в домінуючу культу¬ 
ру США, внаслідок цього й була розроблена теорія «плавиль¬ 
ного котла». Уже в 2-й пол. 20 ст. предметом А. як етнополіт. 
процесу стало вливання будь-якої меншини у більшість. А. — 
процес двосторонній. Інтегруючись до складу титульної нації, 
меншинний етнос вносить зміни в її мову, культуру, поведінку, 
але при цьому практично повністю втрачає власні. А. є радик. 
різновидом акультурації, яка передбачає зміну культури вна¬ 
слідок контакту з ін. культурами (див. Акультурація політична). 
А. призводить до повної елімінації культ, відмінностей. Процес 
А. найшвидше і найбезболісніше відбувається між спорідне¬ 
ними етносами. Внаслідок А. може виникнути єдиний етнос, 
але обов’язково з характеристиками домінантного. Якщо ж 
етноси є дуже віддаленими за антропологічними, зовн. озна¬ 
ками (представники різних рас), процес А. ускладнюється, 
а інколи навіть унеможливлюється. Досить часто А. супрово¬ 
джується маргіналізацією, яка притаманна окремим групам 
або індивідам, що втратили зв’язок з материнською культу¬ 
рою, але не повністю інтегрувалися в середовище домінантно¬ 
го етносу. Маргіналізація обмежує їхню соціальну мобільність, 
у результаті вони дистанціюються від соціальних та культ. 





АСОЦІАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ — АСОЦІЙОВАНА ДЕРЖАВА 


практик домінантного етносу, який свєою чергою відповідає 
на маргіналізацію явищем геттоїзації — виключення, соціаль¬ 
ної, культ, ізоляції представників ін. етносів, які з огляду на 
певні причини (об'єкт, відмінності, перешкоди) не змогли / не 
захотіли повністю асимілюватися. В етнополітології розрізня¬ 
ють природну та насильницьку А. Природна А. спостерігається 
під час безпосереднього довготривалого контакту різних етн. 
груп. Характеризується добровільністю та безконфліктністю: 
представники ін. етносів з готовністю виявляють бажання ін¬ 
тегруватися до домінуючого етносу. Насильницька А. є скла¬ 
довою етнонац. політики всіх етнократ. д-в, які прагнуть ство¬ 
рити гомогенну націю за етн. критерієм. Вона здійснюється 
безпосередньо органами влади, комплекс асиміляц. заходів 
закріплюється в прав, базі д-ви і спрямовується на обмежен¬ 
ня, заборону мови, культури, традицій способу життя меншин, 
позбавлення їх етн. пам'яті, послаблення самосвідомості. Гол. 
метою насильницької А. є примушення представників менши¬ 
ни недемократичними методами забути про своє етн. коріння 
та набути ознак титульного етносу для виживання та процві¬ 
тання в цій спільноті. ^ В. Явір 

АСОЦІАЦІЯ ПОЛІТЙЧНИХ НАУК УКРАЇНИ (АПНУ) - всеукр. 
громад, орг-ція, гол. мета діяльності якої полягає у створенні 
умов для повноцінного розвитку та вдосконалення основних 
засад політичної науки в Україні. Асоціація була заснована 
30.07.1992 як професійне об'єднання політ, аналітиків та ін. 
фахівців у галузі сусп.-політ. досліджень. Серед осн. статутних 
завдань АПНУ - задоволення та захист законних соціальних, 
екон., творчих, нац.-культ. та ін. спільних інтересів членів Асо¬ 
ціації та сприяння розвитку політ, науки в Україні. Нині АПНУ 
налічує 25 первинних орг-цій і діє в 25-ти регіонах України. 
За статутом головою АПНУ є президент, який обирається на 
з'їзді членів Асоціації. Першим президентом Асоціації був 
чл.-кор. НАН України, д. філос. н. М. І. Михальченко. У 2007 
президентом АПНУ був обраний акад. НАН України, д. політ, н. 
Ю. А. Левенець. 26.11.2010 Ю. А. Левенець був переобраний 
на цій посаді разом із затвердженням двох віце-президентів 
та нового складу президії Асоціації (9 осіб). Станом на 2011 
до АПНУ входять 3 колект. члени - Укр. академія політ, наук 
(понад 100 академіків та 50 член-кореспондентів), Асоціація 
молодих політологів (120 осіб), Всеукр. соціологічна служба 
(48 осіб) і понад 200 індивід, членів - фахівців, які займа¬ 
ються викладацькою або наук, діяльністю у галузі політ, наук. 
АПНУ активно розвиває зовн. та внугр. наукові та експертні 
зв'язки. Договори про співпрацю підписані між Асоціацією 
та Рос. асоціацією політ, науки, Нац. педагогічним ун-том 
ім. М. П. Драгоманова та ін. У 2007 АПНУ була прийнята як 
колект. член до Міжнар. асоціації політ, науки (МАПН) і з того 
часу бере участь у всіх міжнар. конгресах цієї орг-ції. Асоціа¬ 
ція має власне друковане видання — збірник наук, праць 
«Сучасна українська політика» (співзасновники — Ін-т політ, 
і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Укр. акаде¬ 
мія політ, наук, Центр політ, менеджменту тощо), який видаєть¬ 
ся з 1999 і з 2010 виходить чотири рази на рік. Регулярно, раз 
на рік проводяться з'їзди або конгреси Асоціації, на яких об¬ 
говорюються актуальні проблеми розвитку політ, наук. Члени 
Асоціації постійно залучаються до урядових і громад, проектів, 
аналізують процеси утворення, становлення та функціонуван¬ 
ня політ, системи України, окремих політ, ін-тів, проводять по¬ 
рівняльні дослідження тощо. Б. Ковалевський 


42 

АСОЦІАЦІЯ ПОЛІТЙЧНИХ ПСИХОЛОГІВ УКРАЇНИ (АППУ) - 
всеукр. громад, орг-ція, що об'єднує фахівців, які здійснюють 
наук, або практ. діяльність у галузі політичної психології та су¬ 
міжних галузях, а також осіб, колективи та орг-ції, що активно 
сприяють здійсненню цієї діяльності. Заснована 31.05.1995. 
Осн. метою діяльності є задоволення і захист соціальних, 
екон., творчих та ін. спільних інтересів її членів. Гол. свої за¬ 
вдання вбачає у сприянні формуванню сусп. свідомості, адек¬ 
ватної умовам громадян., дем. сусп-ва, правової укр. д-ви, 
підвищенні профес. рівня наук, досліджень та консультативних 
проекпв політ.-психол. спрямування. Вищим керівним орга¬ 
ном АППУ є конференція, яка скликається не рідше ніж один 
раз на три роки. У період між конференціями її діяльністю ке¬ 
рує правління, а в період між засіданнями правління — пре¬ 
зидія, до складу якої входять обрані на конференції президент, 
1-й віце-президент, віце-президенти та вчений секретар. Від 
часу заснування АППУ її президентом є директор Інституту 
соціальної та політичної психології АПН України М. М. Слюса- 
ревський. Посаду 1-го віце-президента обіймає заступник ди¬ 
ректора Ін-ту соціології НАН України Є. І. Головаха, віце-прези¬ 
дентів — В. Ф. Рибаченко та П. Д. Фролов. У складі правління 
працюють такі відомі укр. вчені, як М. Й. Варій, В. О. Васютин- 
ський, О. В. Губенко, 3. С. Карпенко, В. Т. Куєвда, Я. А. Найдьо- 
нова, В. О. Татенко та ін. АППУ побудована на засадах індивід, 
та колект. членства. Її основою є місц. відділення, що створю¬ 
ються за місцем проживання, навчання або роботи гр-н. Нині 
в різних регіонах України діють 15 місц. відділень. Найпотуж¬ 
нішими за наук, потенціалом є Київське (голова М. Н. Корнєв) 
і Харківське (голова В. М. Павленко) відділення. АППУ про¬ 
водить численні масові заходи із залученням вітчизняних та 
закорд. фахівців. Зокрема, періодично проводяться всеукр. 
наук, конференції на тему «Проблеми політичної психології 
та її роль у становленні громадянина Української держави». 
Протягом 1995-2008 відбулося 5 таких конференцій, які 
справили помітний вплив на розвиток політ, психології в Укра¬ 
їні, сприяли консолідації профес. спільноти вітчизняних по¬ 
літ. психологів. Спільно з Ін-том соціальної та політ, психології 
АПН України АППУ щорічно видає однойменний зі згаданими 
всеукр. конференціями зб. наук, праць, включений ВАК Укра¬ 
їни до переліку фахових видань із психол. наук. Дедалі біль¬ 
шого розмаху набувають міжнар. наук, зв'язки АППУ. Із 2002 
вона є колект. асоційованим членом Міжнародного товари¬ 
ства політичних психологів. Представники АППУ систематич¬ 
но беруть участь у його традиц. заходах — міжнар. конгресах 
з політ, психології, причому ця участь не обмежується окреми¬ 
ми доповідями, а дедалі частіше здійснюється у форматі нац. 
симпозіумів, що проходять у рамках конгресів. Делегації АППУ 
беруть участь і в ін. наук, заходах світового та європ. рівня, де 
розглядаються проблеми політ, психології. М. Слюсаревський 
АСОЦІЙОВАНА ДЕРЖАВА (від лат. аззосіаге — з'єднувати) — 
статус держ. утворення, яке входить до складу ін. держави, 
але разом з тим продовжує зберігати самостійність у вирі¬ 
шенні внугр. питань; найчастіше поняття використовується 
для позначення особливої форми міждерж., а по суті нерід¬ 
ко і внугрішньодерж. відносин. А. д. добровільно передає ін. 
д-ві частину свого суверенітету (найчастіше повноваження 
щодо забезпечення оборони та здійснення зовнішньополіт. 
зв'язків, повноваження з орг-ції грошового обігу); іноді А. д. 
називають формою конфедерації, іноді зазначають, що це 



44 


АТАТЮРК — АТОМІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНА 


перехідна форма зовн. залежності, яка знаходиться між ста¬ 
тусами колонії та самостійної д-ви. Такий статус має, напр., 
Пуерто-Рико відносно США («д-ва, що вільно приєдналася») 
з 1952; але, досліджуючи цей приклад, Мігель А. Д'Естефано 
зазначив, що «держава, яка вільно приєдналася — це просте 
підтвердження колоніального статус-кво», оскільки верховна 
законод. влада Пуерто-Рико належить Конгресові США, у віда¬ 
нні якого знаходяться питання зовн. політики, оборони та за¬ 
твердження законів острову; регламентація внугр. управління 
покладена на Законод. збори Пуерто-Рико, які складаються 
із сенату та палати представників; викон. влада на острові 
належить виборному губернатору, який є головнокомандува¬ 
чем збройної міліції та очолює Консультативну раду, що скла¬ 
дається з 15 міністрів. На тер. Пуерто-Рико розташовано 
16 військ, баз США; у ході плебісцитів 1967 та 1993 більшість 
населення Пуерто-Рико висловилася на користь збережен¬ 
ня наявного статусу д-ви. Статус А. д. відносно США з 1986 
мають Пн. Маріанські Острови, Федерат. Штати Мікронезії, 
Маршаллові Острови; Нової Зеландії — Острови Кука (з 1965) 
та Ніуе (з 1974); Індії — Бутан (з 1971); Франції — Монако 
(з 1814) та Нова Каледонія (з 1998); Швейцарії — Ліхтенштейн 
(з 1923); Нідерландів — Аруба (з 1986) та Нідерландські Антіли 
(з 1954). Істор. вільними асоціаціями з Великобританією були 
Антигуа і Барбуда (1967-81), Гренада (1967-74), Сент-Люсія 
(1967-79); Сент-Кітс і Невіс (1967-83), Сент-Вінсент і Грена- 
діни (1969-79), з Індією — Сиккім (1947-75). Часто нові са- 
мопроголошені д-ви прагнуть стати А. д. відносно більшої д-ви. 
Як правило, це сусідня д-ва, яка визнала нове утворення 
д-вою та надає йому всіляку допомогу; так курс на вільне при¬ 
єднання до Туреччини взяла Турецька Республіка Пн. Кіпру. 
Поняття А. д. необхідно відрізняти від асоціації д-ви з міжнар. 
наддержавним утворенням, зокрема Європейським Союзом. 

О. Задорожній 

АТАТЮРК (Аіаїйгк) Мустафа Кемаль (справжнє ім’я — Газі Мус- 
тафа Кемаль-паша; 19.05.1881, Салоніки — 10.11.1938, Ан¬ 
кара) — громад.-політ. і військ, діяч. Закінчив Стамбул, військ, 
училище (1902) і Академію генштабу (1905), де познайомився 
з ідеями демократи та свободи та створив патріотичне таєм¬ 
не т-во «Батан» («Вітчизна»), згодом приєднався до молодоту- 
рец. к-ту «Єднання і прогрес» та взяв участь у революції 1908, 
у квіт. 1909 очолив штаб «Армії дії» з придушення контрревол. 
заколоту султана, але невдовзі відійшов від молодотурец. руху 
й зосередився на військ, кар’єрі; брав участь в італо-турец. 
(1911-12) і 2-й Балкан. (1913) війнах, 1913-15 — військ, 
аташе в Болгарії, під час 1-ї світової війни відзначився в обо¬ 
роні Дарданелл від десанту Антанти навесні-влітку 1915, за 
що 01.04.1916 отримав звання дивізійного генерала і титул 
паші. Після підписання Мудроського перемир’я 30.10.1918 
був відряджений для контролю за демобілізацією 9-ї армії 
в Анатолії, по прибутті 19.05.1919 в Самсун заявив, що «неза¬ 
лежність народу буде врятована за волею й рішенням само¬ 
го народу», й очолив патріот, рух «Спілок захисту прав», спря¬ 
мований проти планів розчленування країни переможцями 
у світовій війні; 23.04.1920 скликав у Анкарі Великі нац. збо¬ 
ри Туреччини (ВНЗТ), очолив обраний ними уряд і проголо¬ 
сив респ. мету нац.-визвольної революції, пізніше названої 
«кемалістською»; за орг-цію вирішальних перемог над грец. 
інтервентами 1921 отримав звання маршала й титул «газі» 
(переможець). 29.10.1923 — 10.11.1938 — 1-й президент 


Турец. Республіки, спираючись на створену ним же у верес. 
1923 Народно-респ. партію й жорсткий авторит. режим, здій¬ 
снив серію фундам. модернізаційних реформ, які мали пере¬ 
творити Туреччину на європеїзовану світську д-ву: ліквідація 
халіфату і скасування шаріатських судів, позбавлення ісламу 
статусу держ. релігії й впровадження свободи совісті, жіноча 
емансипація і прийняття кодексів законів на засадах лаїциз- 
му, ухвалення нового алфавіту й відміна титулів та введення 
прізвищ (24.11.1934 рішенням ВНЗТ отримав прізвище Ата- 
тюрк — «батько тюрків»), 5-річне планування індустр. розвитку 
й заохочення приват. підприємництва в с. г. та ін. У зовнішній 
політиці , дотримуючись у цілому гасла «Мир у країні — мир 
в усьому світі», з огляду на обструкцію зх. д-в, спершу орієн¬ 
тувався на більшов. Росію й СРСР: 07.10.1920 у Сивасі було 
укладено договір про взаємодію турец. націоналіст, та Черво¬ 
ної армії щодо операцій у Закавказзі, 16.03.1921 підписано 
рад.-турец. договір про дружбу і братерство, 02.01.1922 — 
аналогічну укр.-турец. угоду, що сприяло перемозі «кемаліст- 
ської революції» й міжнар. визнанню нац. Турец. д-ви Лозанн¬ 
ським договором 24.07.1923; з поч. 30-х рр. 20 ст. ініціював 
диверсифікацію міжнар. діяльності: вступ Туреччини 1932 до 
Ліги Націй, приєднання 1934 до Балкан. Антанти (Греція, Руму¬ 
нія, Туреччина, Югославія) і 1937 до Близькосх. Антанти (Аф¬ 
ганістан, Ірак, Іран, Туреччина), повернення контролю над чор¬ 
номорськими протоками за конвенцією Монтрьо 1936. 

Літ.: Шахинлер Ментер. Кемализм: зарождение, влияние, актуаль- 
ность / Пер. с франц. М., 1998; Пророченко Н. 0. Туреччина: історія, 
культура, географія. К., 2005. В. Головченко 

АТЛАНТЙЗМ — ідеологізована форма концепції про наявність 
широкого кола фундам. спільних інтересів, єдиної системи со¬ 
ціальних норм, цінностей та ін-тів, що об’єднують США та краї¬ 
ни Зх. Європи в єдиний цивілізац. простір. Виникнення ідеоло¬ 
гії А. пов’язане з процесом переоцінки США своєї ролі у світі 
напередодні 2-ї світової війни та усвідомленням необхідності 
для цієї країни більш інтервенціоністської зовнішньої політи¬ 
ки у світі та в Європі зокрема, що, напр., знайшло остаточно 
своє відображення в Атлант, хартії, підписаній 14.08.1941 
президентом США Ф. Рузвельтом та прем’єр-міністром Вели¬ 
кобританії В. Черчіллем. Після 2-ї світової війни концепція А 
використовувалася переважно в західноєвроп. країнах-чле- 
нах НАТО, для обгрунтування стратег, необхідності підтриман¬ 
ня тісних союзницьких відносин зі США та визнання лідерства 
цієї країни у системі зх. союзів. А. Субботін 

АТОМІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНА — послаблення традиц. соціальних 
зв’язків між окремими індивідами чи індивідами та соціаль¬ 
ними групами внаслідок знеособлення горизонт, та вертик. 
зв’язків, формалізації сусп. відносин. Атомізованими є ізольо¬ 
вані індивіди, соціальні зв’язки яких є безособовими та мають 
рац. характер. А. с. виникла у 19 ст. зі швидким пром.-екон. 
розвитком, зростанням ролі держави у сусп. житті, розвитком 
орг. структур загальнодерж. рівня, централізацією управлін¬ 
ня, бюрократизацією внаслідок ускладнення сусп. відносин. 
А. с. пов'язана з виникненням стандартизації у багатьох сфе¬ 
рах сусп-ва — виробництва, споживання, управління, спосо¬ 
бів розв'язання конфлікгів, освіти тощо. Суттєвим чинником 
процесу А. с. є поява ЗМ/ і розвиток інформ. технологій, які 
уможливлюють комунікацію людей без їхніх безпосередніх 
контактів між собою. Суть А. с. полягає в тому, що людина стає 
відчуженою від сусп-ва і через формалізацію сусп. відносин 




«АТОМНА ДИПЛОМАТІЯ» — БАБЬОФ 


45 


не виконує значної частини своїх традиц. соціальних ролей. 
У такому сусп-ві відбувається централізація держ. зв’язків, 
послаблення проміжних зв’язків між індивідами, індивідами 
та соціальними групами, виникає ізольованість первинних 
або міжособистісних зв’язків. Групова інтеграція зберігаєть¬ 
ся лише на мін. рівні, внаслідок чого слабшає взаємодія між 
членами сусп-ва, яке стає гетерогенним, нестійким із нечітки¬ 
ми міжгруповими кордонами. Атомізованим індивідам прита¬ 
манні масова свідомість та масова поведінка. Найефективні¬ 
шим способом соціального контролю над масовою свідомістю 
та масовою поведінкою є використання ЗМІ, які пропонують 
стандартизовані повідомлення. Атомізовані індивіди легко 
стають об’єктами психол. маніпулювання з боку влади, осо¬ 
бливо тоталітарної, або певних груп суспільних. 

Літ.: Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні чи¬ 
тання. 1992. № 1; Ортега-і-Гасет X. Вибрані твори. К., 1994; Тоффлер 
Е. Третя хвиля. К., 2000; АрендтХ. Джерела тоталітаризму. К., 2002. 

М. Чабанна 

«АТОМНА ДИПЛОМАТІЯ» — 1) сукупність методів зовнішньої 
політики США, що використовували атомну зброю як засіб тис¬ 
ку на ін. держави. «А. д» породжена монополією США на атом¬ 
ну зброю, які продемонстрували її руйнівні можливості, вико¬ 
риставши проти Японії у серп. 1945. Після створення ядерної 
зброї в СРСР 1949 роль «А. д.» у зовн. політиці США поступово 
знижується. «А. д.» стала однією з основ стримування доктрини; 
2) використання окремими д-вами або коаліціями д-в атомної 
та термоядерної зброї як фактора міжнародної пол'ггики з ме¬ 
тою здійснення тиску задля досягнення зовнішньополіт. мети. 

С. Галака 

АХАД-ГА-’АМ (івр. — «один з народу», справжнє прізвище 
Ашер Гірш Гінцберг; 05.08.1856, Сквира, Україна — 1927, 
Тель-Авів, Ізраїль) — політ, діяч, письменник, публіцист, фі¬ 
лософ, засновник напряму, що отримав назву «духовний сіо¬ 
нізм». Самостійно вивчав європ. мови, філософію, точні на¬ 
уки та під впливом раціоналізму відійшов від релігії. З 1884 
оселився в Одесі, де продовжив свою літ. та наук, творчість, 
розпочав політ, діяльність. В Одесі став учасником громад.-по- 
літ. євр. руху «Ховевей Ціон» («люблячі Сіон»), гол. метою якого 
була розбудова євр. д-ви в Палестині. У 1891 та 1893 подо¬ 
рожував до Палестини та згодом виступив з критикою євр. по¬ 
селень на теренах Палестини. А. доволі радик. виступав проти 
євр. заселення Палестини, яке переслідувало тільки прагма¬ 
тичні, екон. і соціальні цілі, незважаючи на нац.-культ. вихо¬ 
вання майбутніх поселенців. Він був переконаний, що євреям 
важливо зберегти нац. та реліг. ідентичність, духовну культуру. 
Переселення до істор. батьківщини мало бути свідомим і ду¬ 
ховним. З 90-х рр. 19 ст. А. під впливом власних ідей починає 
систематично займатися літ.-публіц. діяльністю. У 1896 він 
очолив редакцію часопису «Га-Шиллоах» («Посланець»). Вплив 
його ідей поширюється на молоде покоління євр. інтелігенції 
на теренах Рос. імперії, передовсім укр. земель. Головне, вва¬ 
жає А., це відродження євр. культури та духовної суті єврей¬ 
ства. Без цього, на його думку, неможливо побудувати чи від¬ 
новити євр .державність. 

Після 1-го сіоніст, конгресу в Базелі (Швейцарія) А. остаточ¬ 
но відійшов від політ, сіонізму, що його сповідував Т. Герцль 
і його однодумці, та створив і очолив новий напрям сіонізму, 
що отримав назву «духовний сіонізм». Гол. метою цього напря¬ 
му, а також, власне, всієї політ., літ. і наук, діяльності А. було 


збереження й розвиток духовних цінностей євр. культури та 
традицій для євр. народу і світової спільноти та культури. Він 
вважав безглуздим створення євр. д-ви без збереження євр. 
культ, спадщини і виступав проти бездуховної д-ви. У 1900 
А. знову відвідав Палестину, що перебувала тоді під владою 
Осман. імперії. Після антиєвр. погромів на теренах Рос. імперії 
в 1903 та 1905 А. оселився в Лондоні (1907), де продовжив 
свою літ.-публіц. діяльність, залишаючись на позиціях збере¬ 
ження нац. ідентичності шляхом збереження духовності. У сво¬ 
їх статтях він виступив проти асиміляц. тенденцій, які на поч. 
20 ст. набули певного розвитку в середовищі євр. інтелектуа¬ 
лів у країнах Європи. А. пояснював асиміляторські рухи як на¬ 
слідок тривалого життя євреїв за межами власної істор. бать¬ 
ківщини та привабливістю європ. цивілізації. В останні роки А. 
присвятив свої праці питанню примирення реліг. та світського 
напрямів у євр. філос. думці. У1922 остаточно переїхав до Па¬ 
лестини, видав 6-томник своїх листів. 

Тв.: Ахад-Гаам (Гинцберг А. И.) Избр. соч. Т. 1. М., 1919 (2-е изд., испр. 
и доп. Иерусалим, 1991). 

Літ.: Авинери Ш. Основнеє направлення в еврейской политической 
мьісли. Иерусалим, 1983; Фиш Г. Еврейская революция. М.; Иеруса¬ 
лим, 1991. А. Подольський 



БААСЙЗМ (Ва’аїНізт) — доктрина араб, політ, партії «Баас» 
(Партія араб, соціаліст, відродження), заснованої в 1943-44 
сїрійс. діячами (правосл. християнином Мішелем Афляком, 
мусульманином-суннітом Салах-ад-Дин Бітаром і алавітом 
Закі аль-Арсузі), які здобули освіту в Європі (у Сорбонні) й де 
познайомилися з ідеями нім. націонал-соціалізму. Після 1945 
Б. пережив значний рад. вплив, що призвело до посилення у 
ньому тоталіт. елементів. М. Афляк з’єднав соціаліст, ідеї з па¬ 
нарабізмом і сформулював фундам. принципи Б. Відтак на Бл. 
Сх. ним проголошувалося існування єдиної араб, нації на осно¬ 
ві спільної мови, іслам розглядався елементом арабськості та 
був абс. поєднуваним із націоналізмом. Зародившись у Сирії, 
Б. незабаром поширився на ін. араб, країни: Трансйорданію, 
Ліван, Сауд. Аравію, Ірак, Іран, Ємен і Лівію, де виникли місц. 
парт, орг-ції як регіон, відгалуження центр, орг-ції. Кожна 
з д-в розглядалася як регіон майбутньої Араб. д-ви. Опорою 
баасист. режимів (насамперед у Сирії та Іраку з поч. 1960-х) 
був апарат безпеки та розгалужена мережа неформальних 
зв’язків, якими активно послуговуються глави д-в заради при¬ 
душення будь-яких опозиц. настроїв чи дій. 

Літ.: Оіагожзкі Р. ІРеоІобіа па ВІізкіт М/зсІюсІгіе: зіибіит рогбжпажсге. 
Ссіагїзк, 2006; Филиппов А А. Идеология власти меньшинства: опьгг 
Сирии // Проблеми управлення. 2009. № 2 (31). Л. Угрин 

БАБЬОФ (ВаЬеиї) Ґракх (справж. ім’я Франсуа Ноель, 
23.11.1760, Сен-Кантен — 27.05.1797, Бандам) — політ, діяч, 
ідеолог зрівняльного комунізму, якого прозвали Ґракхом за¬ 
вдяки подібності його аграрної програми до вимог римсько¬ 
го держ. діяча 2 ст. до н. е. Б. працював землеміром, потім 
займався політ, журналістикою та перебував на ін. роботах, 




46 


БАБЬОФ — БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ ПОЛІТИКА 


перед революцією 1789 вперше приїхав до Парижа й орга¬ 
нізував газ. «Пікардійський кореспондент», пізніше як адмі¬ 
ністратор опікувався впорядкуванням феод, архівів. Після 
падіння якобінської диктатури у 1794 організував газ. «Три¬ 
бун народу». Допомагав бідноті, вів пропаганд, діяльність, 
був активним прихильником республіки. За фальшивим зви¬ 
нуваченням його засуджено до довголітнього ув'язнення. Б. 
в 1792-93 став називати себе Каміллом-Ґракхом і домагав¬ 
ся перегляду свого вироку, що сталося у 1794. Весною 1796 
він створив таємну орг-цію «Змова рівних» за що його знову 
ув'язнюють. Б. і Дарте як гол. організаторів та ідеологів змо¬ 
ви засудили до страти, вони були гільйотиновані у Вандомі, 
а решту учасників змови суд виправдав. Ім'ям Б. названо рух 
його спільників і послідовників — бабувістів, або ліве крило 
Вел. франц. революції. Б. та бабувісти сповідували «справжню 
рівність, спільне майно, сусп. виробництво і споживання», об¬ 
стоювали необхідність впровадження «справжньої революцій¬ 
ної диктатури» найбідніших верств сусп-ва, яка має бути рішу¬ 
чішою і послідовнішою від якобінської. 

Свої погляди Б. виклав у промовах та статтях, опублікованих 
у створеній ним газеті. Згідно з власним світобаченням та 
спираючись на Морелі, Б. виступав борцем за новий спра¬ 
ведливий сусп. лад. Проте якщо Морелі вважав, що такий лад 
(первісного комунізму) вже існував і треба боротися за його 
повернення, то Б. заперечував таку тезу й закликав до рі¬ 
шучої боротьби за майбутній комуніст, лад. Останній, за його 
твердженням, стане результатом торжества Розуму, довго¬ 
літньої праці та роздумів. Майбутній сусп.-політ. лад повинен 
відповідати природному стану первісних людей та природному 
праву, які мають бути ще завойовані у тривалій та напруже¬ 
ній боротьбі з експлуататорами. Б. вважав Франц. револю¬ 
цію останнім епізодом вічної боротьби «між плебеями і пат¬ 
риціями, між бідними і багатими». Водночас Б. із загибеллю 
Робесп'єра пов’язував повернення Вел. франц. революції, 
стверджував, що вона «не доведена до кінця». Б. разом зі сво¬ 
їми спільниками з орг-ції «Змова рівних» підготував док-ти: 
«Маніфест рівних», «Акт про повстання» та проекти законів, 
зокрема земельного, які висвітлюють увесь спектр поглядів 
та уявлень його авторів. Вони обстоювали необхідність упро¬ 
вадження «револ. диктатури» найбідніших верств сусп-ва, лік¬ 
відацію будь-якої відмінності між людьми, окрім відмінностей 
у віці та статі. Бабувісти висували вимогу примусової праці для 
ворогів народу та незгідних із режимом. Б. і його прихильни¬ 
ки вважали, що збройне повстання необхідно здійснити для 
відновлення Конституції 1793. Повсталі народні маси мають 
захопити всі урядові установи, придушити опір прихильників 
тиранії, конфіскувати все майно емігрантів, заколотників та 
ін. ворогів народу, а також повернути все майно, закладене 
біднотою у ломбардах. Прибічники Б. сповідували необхідність 
перехідного періоду, коли влада повинна перейти до револ. 
диктатури у формі Нац. зборів. Останні формувалися б, за ба¬ 
ченням Б., не завдяки виборам , а проголошувалися безпо¬ 
середньо самими учасниками повстання. Політ, діяч виступав 
за ліквідацію приват. власності, впровадження обов'язкової 
суспільно корисної праці для всіх громадян-патріотів. Усі інші 
мали бути позбавлені права брати участь у сусп. житті й зна¬ 
ходитися під адм. наглядом доти, доки не доведуть своєї лояль¬ 
ності до револ. влади і не стануть членами нац. общини. Згідно 
з настановами Б., позаобщинники позбавлялися політ, прав, 


вони обкладалися великими податками та для» них перед¬ 
бачалася примусова суспільно корисна праця. Нац. община 
мала бути власником усього нац. майна, вона повинна дбати 
про те, щоб усі були однакові й жили у «чесному середньому 
достатку», а гол. принципом ідеальної республіки мало стати 
гасло «суворої рівності» та імператив «сміливої програми за¬ 
гальної рівності, що спроможна вивести маси із нужденного 
становища і політ, апатії». Рівність в общині мала бути в усьо¬ 
му: одязі, житлі, побуті тощо. 

Револ. рух бабувістів став найяскравішим прикладом ранньо- 
бурж. революції, коли на авансцену боротьби вийшов перед- 
пролетаріат, коли високі ідеали рівності, свободи та громадян, 
прав, проголошені Робесп’єром, зіткнулися з протиріччями 
наявної франц. дійсності. Аналіз док-тів бабувістів, які у 1828 
опублікував один з учасників «Змови рівних» — Ф. Буанар- 
роті у книзі «Змова в ім’я рівності», свідчить про те, що саме 
питання про повстання та виступ народних мас вони розуміли 
досить широко й ретельно розробляли тактику їх проведення, 
вели підготовку до заг. повстання. Такі револ. діячі, як Б., Ан- 
тонель, Сільвен, Марешаль, Лепелатьє організували таємну 
директорію сусп. врятування й вирішили зв’язати розрізнені 
частини дем. руху з метою єдиного керівництва. Таємна ди¬ 
ректорія правильно виділяла роль та значення Парижа як гол. 
револ. й політ, центру Франції, який за перемоги повсталих 
спроможний дати величезний імпульс револ. перетворенням 
у країні. Змовники вирізняли значення армії та військ, підроз¬ 
ділів, роль газет та мобілізаційних заходів. Публікація книги 
Ф. Буанарроті сприяла поширенню ідей Б. Ідеї та тактика бо¬ 
ротьби цієї револ. течії надихали діяльність багатьох таємних 
франц. т-в 19 ст. у Парижі, Ліоні, Тулузі та ін. містах. Такими 
були таємне робітн. т-во «працівників егалітаріїв», таємне 
т-во навколо газ. «Захисник людини» та ін., що виникали в 
1830-40. Б. справив великий вплив на формування світо¬ 
глядних засад і револ. діяльності Л. О. Бланкі. Також особис¬ 
тий вплив цього револ. діяча різною мірою відчули на собі 
представники франц. соціалізму 1-ї пол: 19 ст. — Тест, Вуайс, 
д’Аржансон, Распайль, Кабе, Луї Блан та ін. Б. та його соратни¬ 
ки своєю діяльністю склали цілий етап домарксового комуніз¬ 
му. В діяльності змовників Б. убачає життєво високий реалізм 
як в оцінці становища, так і проектах практ. дій лівого крила 
Вел. франц. революції. Б. присвятив свою діяльність не лише 
досягненню ідеалів, а й продемонстрував велике значення 
мобілізації револ. сил з тим, щоб підняти народні маси на нові 
револ. звершення. Проте у нього ідея комунізму була «груба» й 
«інстинктивна». У соціаліст, л-рі поч. 20 ст. точилася палка дис¬ 
кусія з приводу можливості вважати Б. попередником марк¬ 
сизму та місця його постулату щодо диктатури найбідніших 
повсталих мас. Проте зрівняльний підхід та істор. обмеженість 
відводили Б. відповідно інше, йому належне, чільне місце се¬ 
ред політ, діячів та мислителів 18 ст. 

Тв .: Сочинения. В 4 т. М., 1975-77. 

Літ.: Щеголев П. П. Заговор Бабефа. Л. 1927; Далин В. М. Гракх Бабеф 
накануне и во время Великой французской революции (1785-94). М. 
1963; Волгин В. П. Очерки истории социалистических идей. М. 1974; 
Левандовский А. П. Первьій среди равньїх: Повесть о Гракхе Бабефе. 
М. 1986. А. Кудряченко 

БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ ПОЛІТИКА — заходи законод. та опе¬ 
раційного характеру, якими забезпечується існування куль¬ 
тур (або їхніх елементів) різних компонентів етнонац. струк¬ 
тури поліетн. сусп-ва, їхня взаємодія між собою та взаємодія 




БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ 


47 


з культурами титульних етносів. Б. п. уперше була застосована 
в Канаді, згодом вона тією чи ін. мірою стала практикуватись 
у США та європ. країнах. Її витоки знаходяться у теор. концеп¬ 
ції багатокультурності, яка своєю чергою вийшла з концеп¬ 
ції культ, плюралізму, що сформувалась у США в 1-шу чверть 
19 ст. Концепція багатокультурності зародилася у 1920-х як 
розвиток концепції «канадської мозаїки». За кілька десяти¬ 
літь теор. концепція еволюціонувала у політ, доктрину канад. 
уряду: у 1963-67 працювала спец. Королівська комісія з бі¬ 
лінгвізму та бікультурності, завданням якої було вивчити етно- 
нац. ситуацію в країні та підготувати рекомендації урядові для 
формування політики з цього питання. Офіц. Б. п. була прого¬ 
лошена прем'єр-міністром Канади П’єром Трюдо 08.10.1971. 
У прийнятій 17.04.1982 канад. Конституції викладені основні 
її принципи — держ. підтримка усіх культур; особливе сприян¬ 
ня культурам тих спільнот, які виявляють бажання і здійснюють 
конкр. дії для розвитку своїх культур, роблять внесок в етно- 
культ. розвиток усієї країни, а також тих, які потребують допо¬ 
моги; усунення бар'єрів на шляху до інтеграції індивідів і груп 
у суспільство; стимулювання взаємодії й обміну культ, над¬ 
банням між спільнотами в інтересах єдності країни; допомога 
тим, хто прибуває до країни, у вивченні її офіц. мови. Інституц. 
функцію Б. п. здійснювали спочатку Відомство держсекре- 
таря, згодом М-во у справах багатокультурності, ще деякий 
час — М-во праці, у провінціях — місцеві м-ва, секретаріати 
у справах багатокультурності. Для координації діяльності у цій 
царині були сформовані на загальнонац. рівні Канадська рада 
з багатокультурності та аналог, ради у провінціях. Механізма¬ 
ми реалізації Б. п. є спец, програми; відкриття багатокульт. 
центрів; виділення держ. грантів для культурницької діяльності 
етнонац. спільнот; фін. стимулювання діяльності молодіжних 
орг-цій, пов’язаних з культ, обмінами між етн. групами; фінан¬ 
сування навчання дітей іммігрантів офіц. мовами; стимулю¬ 
вання наук, вивчення та музеєфікація історії та культ, надбан¬ 
ня, створення комісії з написання праць з історії та культури 
найбільших етн. спільнот країни. Для укр. етн. групи Канади 
Б. п. виявилась у заснуванні «укр. села» у провінції Альбер- 
та — своєрідного культурницького центру з «Музеєм просто 
неба», а також Канад. ін-ту укр. студій (КІУС). Елементи Б. п. 
у тій чи ін. формі мають місце і в європ. країнах: у Німеччині 
існують спец, програми для адаптації іммігрантів з Туреччини 
та кол. СРСР; в Італії — ін-ти культур ін. народів, вихідці з яких 
проживають у цій країні, у т. ч. Ін-т укр. культури ім. Т. Шев¬ 
ченка у Неаполі з україномовною школою; у країнах кол. 
Югославії — програми адаптації представників етн. спільнот 
із сусідніх країн, які утворилися внаслідок поділу колись ціліс¬ 
ної території. В Україні елементами Б. п. є Закон України «Про 
національні меншини в Україні», програми держ. підтримки 
культур деяких нац. меншин. 

Літ.: Євтух В. Б. Формування етнокультурного простору України //Ду¬ 
ховний зв’язок поколінь на зламі століть. X., 2001; Оііуєгі Р. Мі£гапІз 
апР ЗосіаІ СоИезіоп: А РгоЬІет ої «СиІІигаІ Оіуегзіїу»? // РесопсіІіп£ 
Мі£гапГз МеІІ-Веіп£ апР ІНе РиЬІіс Іпіегезі. 8ігазЬоиг& 2008. 

В. Євтух 

БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ — наявність у політ, спектрі суспільства 
різних за ідеологією партій політичних, які конкурують між со¬ 
бою з питання влади. Б. є характерною ознакою дем. сусп-ва, 
відбиває наявність інституціалізованого плюралізму політ, 
інтересів, є практ. реалізацією осн. політ, свобод гр-н. За Б., 


інтереси та потреби різних сусп. груп конкурують між собою 
у межах, визначених законом та дем. правилами. Б. не то¬ 
тожна великій к-сті партій, особливо якщо останні є недов¬ 
говічними, ефемерними та швидкоплинними утвореннями, 
що існують лише на папері або віртуально. Про Б. можна го¬ 
ворити, коли з’являються політ, орг-ції, які користуються під¬ 
тримкою значного сусп. сегмента, тобто за наявності трьох 
і більше політ, партій, присутніх у владі. До причин Б. у контин. 
Європі відносять конфлікти (розколи) між багатими та бідни¬ 
ми, між прихильниками різних політ, поглядів на форму прав¬ 
ління, представниками різних національностей, релігій, погля¬ 
дів на компетенції держави; різний рівень довіри виборців до 
партій та урядових установ; нац. характер (традиц. ставлення 
до партій). Б. породжується також наявністю протилежностей 
(екон., соціальних, політ., реліг. тощо) або різноманіттям інсти- 
туціалізованих інтересів груп сусп-ва, коли різні сектори по¬ 
літичної діяльності незалежні один від одного. Створенню Б. 
також сприяє розвиток громадян, свобод, звичка народу до 
самоорганізації, певний тип виборчої системи. Стимулятором 
Б. є також мажорит. система відносної більшості та пропорц. 
виборча система , яка вимагає розвинутої парт, інфраструк¬ 
тури. Б. може формуватися шляхом розколу політ, партії вна¬ 
слідок ідеол. непримиримості її різних полюсів (розкол ра¬ 
дикалів і лібералів у Швейцарії 1848 створив 3-партійність, 
яку соціалісти згодом перетворили на 4-партійність). Ін. шлях 
формування Б. — напластування дуалістичних поділів, коли 
відбувається неспівпадіння різних видів дуалістичних проти¬ 
лежностей, що призводить до їх взаємного перетинання та 
в результаті до Б. У Франції, напр., старий поділ на клерика¬ 
лів та лаїцистів не співпадає з поділом на західників та орі¬ 
єнталістів або лібералів та дирижистів. В Україні усталилися 
опозиції «націонал-демократи — комуністи», «помаранчеві — 
біло-блакитні». 

Існують різні класифікації Б. Одним з гол. критеріїв класифіка¬ 
ції парт, систем є к-сть політ, партій. Дж. Сарторі обгрунтував 
тезу, що парт, система виникає за наявності більше ніж однієї 
партії. М. Дюверже вважав, що Б. (більше 4-х партій) не під¬ 
дається класифікації. Ж. Шарло поділяє багатопарт. системи 
на інтегральні (Бельгія, Люксембург, Канада), де політ, життя 
атомізоване, і Б. з однією домінуючою партією. Л. Епстейн ви¬ 
різняє багатопарт. систему з однією домінуючою партією (Мек¬ 
сика), модифіковану однопарт. систему (США), модифіковану 
однопарт. систему з двох плюс одна партія (Великобританія, 
Канада, Австрія), крайню багатопарт. систему (Франція), тоб¬ 
то з радик. силами (поляризацією) та відсутністю домінуючої 
партії, і стабільну багатопарт. систему. Ж. Бюрдо поділяє парт, 
систему на впорядковану (Голландія та Скандин. країни) і не- 
впорядковану (Італія, Франція). Найповнішу характеристику 
багатопарт. систем з врахуванням їхніх функц. особливостей 
дав Дж. Сарторі: однопартійна, гегемоністська, домінування, 
обмеженого плюралізму, поляризованого плюралізму, ато- 
мізована. Попри парадокс Б., який полягає в тому, що за на¬ 
явності великої к-сті партій реальну участь у здійсненні влади 
бере їх значно менша к-сть, вона залишається найбільш дем. 
формою орг-ції політ, життя, оскільки пропонує гр-нам широ¬ 
кий вибір альтернатив, змушує партії вдосконалювати свої 
програми, найповніше враховувати в них потреби та інтереси 
населення, в разі проходження у парламент об’єднуватися, 
шукати компроміси, укладати угоди для вироблення політ. 




48 


БАГАТОПОЛЯРНІСТЬ — БАКУНІН 


курсу, прийнятного для більшості гр-н. Багатопарт. правління 
є менш стабільним, порівняно з одно- або двопартійним, але 
більш гнучким. 

Літ.: Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій і партійних систем. Львів, 
2004; Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. Изд. 4-е. М., 
2007; Загїоіі .1. Рагїіез апб РаПу ЗузТетз. Уогк, 1976. 

Л.Гонюкова 

БАГАТОПОЛЯРНІСТЬ — структурна характеристика міжнар. 
системи, яка позначена наявністю декількох міжнар. акторів, 
що переважають решту за своїми статусними характеристи¬ 
ками та водночас є єдиноранговими відносно один до одного. 
Як один з найважливіших атрибутів міжнар. системи, Б. про¬ 
тиставлена ін. формам орг-ції міжнародних відносин, таким як 
біполярність та монополярність, що змінюють одна одну протя¬ 
гом певного істор. періоду. За цією гіпотезою, мультиполярна 
Вестфальська система міжнародних відносин в результаті 1-ї 
та 2-ї світових війн перетворилася на біполярну, яка свєю чер¬ 
гою після закінчення« холодної війни » має тенденцію до транс¬ 
формування в монополярну на чолі з єдиною наддержавою — 
США. Дихотомія Б. — біполярність пов'язана з проблемою 
стабільності й конфліктогенності міжнар. системи, що разом є 
одними з осн. характеристик різних ступенів міжнар. стратифі¬ 
кації, природа якої, а відтак і мультиполярності, може бути по¬ 
яснена розподілом силових можливостей між державами, як 
це характерно для неореалістів, або позицією актора в ієрар¬ 
хії накопичення капіталу та відтворення додаткової вартості, 
як це стверджує теорія світової системи. 

Літ.: МаК* КеппеШ N. ТНе Етег£іп£ Зігисіиге ої Іпіегпаїіопаі Роїііісз 11 
Іпіегпаїіопаї Зесигіїу. 1993. РаІІ (№ 17); Ке£Іеу Сїіагіез Чі. апб Сге£огу 
А. РаутопР. А МиШроІаг Реасе? Сгеаі-Рожег Роіііісз іп Ніе ТюеШу-ЛгзІ 
Сепіигу. Уогк, 1994. А. Субботін 

БАГРЯНИЙ Іван Павлович (справж. прізвище — Лозов’яга, 
Лозов'ягін, псевд. Іван Полярний, Іван Рябовіл, С. Рябо- 
віл, С. Дорошенко, П. Січинський, Б. Залуцький, О. Турчин; 
02.10.1906, Охтирка, тепер Суме. обл. — 25.08.1963, Шварц- 
вальд, Німеччина) — поет, письменник, драматург, критик, 
художник, книжковий графік, політик, публіцист, видавець, 
редактор. Навч. в Охтирці в церковно-парафіяльній школі 
(1912-16), у Вищій початковій школі (1916-19) та в Охтир. 
тех. школі (від 1920), у Краснопіл. художньо-керамічній школі 
та у Київ. худ. ін-ті (1926-29). Член літ. груп «Плуг» (від 1924) 
і МАРС (від 1927). 16.04.1932 заарештований НКВД у Харко¬ 
ві, провів 11 місяців в одиночній камері; за звинуваченням 
в укр. націоналізмі засуджений до 5 років виправних робіт. 
1934 утік із концтабору на Дал. Сході, переховувався у знайо¬ 
мих на Зеленому Клині. 16.06.1938 в Охтирці заарештований 
удруге, провів 2,5 роки у в’язницях Харкова. Співробітник 
служби пропаганди УПА на Волині й у Карпатах. Співоргані- 
затор УГВР (лип. 1944), співавтор її програмних док-тів. Після 
переїзду до Словаччини (літо 1944) схоплений німцями під час 
облави і вивезений на роботи в передмістях Берліна. Навесні 
1945 переїхав до Інсбрука, після війни оселився у Нов. Ульмі 
в Баварії. Б. належав до Мистецького укр. руху (від верес. 
1945). Засновник і видавець газ. «Українські вісті» (1948). 
Співзасновник і голова УРДП (1945) та Об'єднання дем. укр. 
молоді (1948). Голова Викон. органу Укр. нац. ради (1958-59). 
Прихильник поєднання нац. ідеї із принципами демократії 
та соціальної справедливості. Вважав необхідним об'єд¬ 
нання населення України в націю на засадах тер. патріо¬ 
тизму. Один із перших у світовій л-рі описав систему комуніст. 


терору. Лауреат Держ. премії України ім. Тараса Шевченка 
(1992, посмертно). 

Л'гг.: Войчишин Ю. Іван Багряний: Літературно-бібліографічна студія. 
Вінніпег; Оттава, 1968; Шугай 0. Іван Багряний або через терни Гет- 
симанського саду. К., 1996; Нитченко Д. Літературна спадщина Івана 
Багряного // Іван Багряний. Листування. У 2 т. К., 2002; Біляїв В. «На 
неокраянім крилі...». Донецьк, 2003; Балаклицький М. «Нова релігій¬ 
ність» Івана Багряного. К., 2005. В. Пономарьов 

БАКУНІН Михайло Олександрович (30.05.1814, с. Прямухіно, 
Новоторзький пов., Тверська губ., Рос. імперія — 01.07.1876, 
Берн, Швейцарія) — ідеолог та теоретик світового анархізму, 
один із провідних натхненників рос. народництва. Закінчив 
артилер. училище в Петербурзі, деякий час служив в армії та 
незабаром добровільно пішов у відставку. Глибоко вивчав 
філософію та історію, особливо захоплювався ідеями Гегеля, 
Шелінга та Фіхте. Відігравав важливу роль у філос. гуртку 
М. Станкевича, підтримував близькі відносини з О. Герценом 
та В. Бєлінським. У 1840 виїхав до Німеччини, де продов¬ 
жив свою освіту. Там наблизився до младогегельянців та 
перейшов на револ. позиції. Як револ. публіцист дебютував 
статтею «Реакція в Німеччині» в журн. «Німецький щорічник» 
(«Оеиізсйе ^НгЬисНег»), в якій закликав до негайної револю¬ 
ції в Росії. У цьому ж творі сформулював гасло «Пристрасть 
до руйнування є також творчою пристрастю». Відмовився по¬ 
вернутися на батьківщину на вимогу царс. уряду, за що був 
позбавлений дворянства та громадян, прав. Перебуваючи 
в Парижі, коротко зійшовся з низкою провідних револ. діячів 
того часу, зокрема з ватажком польс. емігрантів І. Лелеве- 
лем. Будучи діяльною, а часом і невгамовною натурою, брав 
акт. участь у революції 1848 у Франції. Відіграв помітну роль 
у Праз. слов’ян, з’їзді, який за його ініціативою переріс у анти- 
габебурзьке повстання. Потім був акт. учасником повстання 
у Дрездені. Засуджений саксон. та австр. урядами до смертної 
кари, якої йому пощастило уникнути. Перебуваючи в сумно¬ 
звісній Петропавловській фортеці, написав «Сповідь», де по¬ 
каявся перед рос. імператором у своїй діяльності та розповів 
про свої револ. переконання та плани. Висловив готовність 
служити Росії. Проте цьому покаянню цар справедливо не по¬ 
вірив. Б. вдалося пом'якшити режим свого утримання тільки 
після приходу до влади нового імператора — Олександра II, 
який дозволив замінити йому довічне ув’язнення на дові¬ 
чне заслання до Сибіру. Увійшовши в довіру до місц. гене¬ 
рал-губернатора, Б. втік із заслання і через США опинився 
в Лондоні, де був запрошений О. Герценом та М. Огарьовим до 
участі у виданні «Колокола». У цей час захоплюється планами 
револ. пробудження Росії, разом зі своїми товаришами роз¬ 
робляє теор. основи рос. селянського соціалізму, відомого як 
ідеологія народництва, насамперед у своїй програмній статті 
«Народне діло». Стверджував пізніше, що саме йому належить 
знамените гасло «ходіння в народ». Наприкін. 1860-х різко 
розходиться з О. Герценом, з яким його розділяє ставлення 
до перспектив революції в Росії та «нечаєвська справа». Б. 
переймається особливою симпатією до молодого фанатика- 
революціонера С. Нечаєва, який виявився послідовним рос. 
револ. макіавеллістом (див. Макіавеллізм), що не гребував 
аморальними та навіть злочинними засобами для реалізації 
своєї політ, мети. Дехто з істориків небезпідставно вважав, що 
Б. причетний до написання одіозного нечаєвського твору «Ка¬ 
техізис революціонера». Пізніше, на вимогу своїх однодумців, 





БАЛАНС СИЛ 


49 


змушений публічно відректися від С. Нечаєва. Тоді ж активізує 
свою діяльність у 1-му Інтернаціоналі (Міжнар. т-во робітни¬ 
ків), але незабаром засновує в ньому Міжнар. альянс соціал- 
демократії, який сповідує його анархіст, програму. Вступає в 
боротьбу з К. Марксом та його прихильниками за панування 
в Міжнар. т-ві робітників, звинувачуючи К. Маркса у вождизмі 
та диктаторстві. Це закінчується виключенням Б. та його одно¬ 
думців зі складу цього т-ва на Гааз. (1872) конгресі Інтерна¬ 
ціоналу. В останні роки життя творить такі свої найважливіші 
праці як «Батіжно-германська імперія та соціальна револю¬ 
ція», «Бог та держава» і, нарешті, вершину своєї теор. діяль¬ 
ності — книгу «Державність та анархія», яка була спрямована 
на концентрований виклад анархіст, доктрини, як її бачив сам 
автор. У книзі він пафосно заперечує право на існування будь- 
якої державності, включно з демократичною, та обману і на¬ 
сильства над людиною як джерела сусп. нерівності та зла. За¬ 
перечуючи всі істор. форми державності, також аргументовано 
критикує марксист, концепцію диктатури пролетаріату, яка, 
на його переконання, буде диктатурою від імені пролетаріату, 
диктатурою меншості над більшістю трудового народу. Висуває 
ідеал вільного суспільства майбутнього, яке побудують рівні 
індивіди шляхом добровільного об'єднання у бездержавне 
сусп-во. Проблема полягає в тому, що, теор. обгрунтовуючи 
шляхи досягнення анархіст, ідеалу, прийшов до визнання необ¬ 
хідності утворення таємної та централізованої орг-ції «незри¬ 
мих кормчих революції», які покликані були вести револ. маси, 
без їхнього власного розуміння ролі провідників, до повного 
втілення у життя анархіст, програми. Ін. суперечливим момен¬ 
том бакунінськихтеор. конструкцій була апологія люмпенських 
та кримін. елементів як нібито справді й до кінця відданих ідеа¬ 
лам революції її борців. Помер у лікарні для чорноробів, так 
і не дочекавшись ані початку омріяної ним світової революції, 
ані честі померти, як до цього прагнув, на барикадах у будь- 
якому повстанні. Відіграв визначну роль у формуванні світово¬ 
го анархіст, та анархо-синдикаліст, руху, став одним із найавто¬ 
ритетніших провідників револ. народництва в Рос. імперії. 

Тв .: Бог и государство. М., 1906; Письма М. А. Бакунина к А. И. Герцену 
и Н. П. Огареву. СПб., 1906; Полн. собр. соч. Т. 1-2. СПб, 1907; Собр. 
соч. писем. 1828-1876. Т. 1. М., 1934. 

Літ.: Пирумова Н. М. Социальная доктрина М. А.Бакунина. М., 1991; 
Борисенок Н. А., Олейников Д. И. Михаил Александрович Бакунин // 
Вопросьі истории. 1994, № 3; Круглашов А. М. Проблеми революцій¬ 
ної диктатури в ідейній спадщині М. Бакуніна // Питання історії нового 
та новітнього часу. 36. наук, статей. Вип. 5. Чернівці, 1997. 

А. Круглашов 

БАЛАНС СИЛ — концепція у світовій політиці, що характе¬ 
ризує такий стан відносин між державами, за якого жодна 
з них не може дістати або використовувати таку потугу, що 
загрожуватиме незалежності будь-якої ін. д-ви. Термін Б. с. 
також вживається в ін. значеннях, а саме: політика, що реа¬ 
лізується з метою досягнення певного стану відносин; при¬ 
близно рівний розподіл сил між д-вами; будь-який розподіл 
сил між д-вами. Методами політики Б. с. є гонка озброєнь, 
здобуття нових територій та створення союзів д-в. У міжнар. 
праві термін Б. с. використовується в сенсі «справедливої 
рівноваги» між членами родини націй і виражає доктрину, 
що має на меті перешкоджати будь-якій нації стати достатньо 
сильною для нав'язування своєї волі іншим. «Б. с.» є одним із 
центр, понять теорії неореалізму, яке було розроблено, зокре¬ 
ма, у працях Дж. Мірсгаймера, К. Уолца і С. Уолта. Розрізняють 


однополярний Б. с. (тип світового устрою, за якого влада зо¬ 
середжена тією чи ін. мірою в одному центрі — гегемоні), 
біполярний Б. с. (дві д-ви з відносно рівними силами) та ба- 
гатополярний Б. с. (три або більше д-в володіють приблизно 
рівним екон. і військ, потенціалом та «балансують» між собою). 
У теорії останній тип Б. с. вважається найменш стабільним 
з усіх. Протягом історії багатополярність мала на увазі скоріше 
війну, ніж мирне співіснування приблизно рівних за могутніс¬ 
тю д-в. Б. с. на практиці здійснюється далеко не завжди; держ. 
діячі зазвичай намагаються отримати у своє розпорядження 
силу, не тільки здатну нейтралізувати гіпотетичні ворожі дії 
суперника, а й досягти перемоги у випадку прямого зіткнення 
з ним. Термін Б. с. уперше було вжито для позначення сило¬ 
вих стосунків у системі міждерж. політ, відносин в Європі від 
закінчення Наполеонівських війн до поч. 1-ї світової війни. 
У цей період Брит. імперія відігравала роль «арбітра» і «держа- 
ви-балансира» в міжнар. справах, підтримуючи то одну, то ін. 
д-ву або групу д-в. Причому Великобританія не перебувала 
в пост, союзі з якоюсь однією стороною і керувалася лише 
своїми інтересами, а одним із гол. засобів підтримки рівнова¬ 
ги були різноманітні види коаліцій. Б. с. також підтримувався 
шляхом проведення великої к-сті міжнар. конференцій для 
врегулювання проблем, що загрожували миру. Серед таких 
конференцій важливе значення мали Паризька 1856, Лон¬ 
донська 1871, Берлінська 1878. У цей час набуває ширшого 
тлумачення поняття політ, рівноваги, завдяки встановлено¬ 
му Віденською системою міжнародних відносин Б. с. війни і 
збройні конфлікти в Європі тимчасово майже припинилися, 
за винятком незначних. Багатополярна орг-ція міжнар. від¬ 
носин, що виникла ще з часів Вестфал. мирної угоди 1648 
(див. Вестфальська система міжнародних відносин) і збері¬ 
галася з певними модифікаціями протягом майже трьох сто¬ 
літь, була ліквідована після 2-ї світової війни. У результаті 
сформувалася біполярна структура міжнародних відносин, 
і світовий Б. с. забезпечувався двома наддержавами — СРСР 
та США. Реалізація ідей та принципів діяльності антигітлерів. 
коаліції в повоєнний час могла б призвести до кооператив¬ 
ної біполярності на основі співробітництва і «балансування» 
двох наддержав. Проте фактично співробітництво та згода 
поступово були витіснені конфронтацією та непримиренни¬ 
ми протиріччями. Значний відрив військово-силових, політ., 
екон. та культурно-ідеол. спроможностей цих двох д-в від ін. 
країн світу, призвів до формування двох основних, домінуючих 
«центрів сили», що, балансуючи один відносно іншого, здій¬ 
снювали вирішальний вплив на світову політику. Розпад СРСР 
означав самознищення одного з двох світових «центрів сили» 
і поч. еволюції міжнар. системи в бік поліцентризму, або ба- 
гатополярності. Характерною тенденцією на сучас. етапі є 
вихід дедалі більшої к-сті країн (Японії, Китаю, ЄС, Австралії, 
Тайваню та ін.) зі сфери суперництва великих держав і набуття 
цими країнами — новими «центрами тяжіння» здатності здій¬ 
снювати самост. політику, інколи всупереч своїм кол. покро¬ 
вителям. 

Літ.: Мог£епІііаи Н. ). Роіііісз Атоп£ Маїіопз: ТИе 5іги$*Іе Тог Роууєг 
апР Реасе. ЗіхІИ еРіїіоп. МсСгаю-НИІ РиЬІізМпб Сотрапу, 1985; ІпТег- 
паТіопаі Реіаііопз ТИеогу: Реаіізт, РІигаІізт, СІоЬаІізт / РаиІ Р. УіоИі, 
Магк V. Каиррі. 3 ГЙ еР. МееРИат Неі£іїїз,1998; Системи міжнародних 
відносин. К., 2007. 

Б. Манжола , С. Божко 




50 


БАЛКАНІЗАЦІЯ» — БАНДЕРА 


«БАЛКАНІЗАЦІЯ» — процес розпаду держав певного регіону 
на частини, що супроводжується конфліктами з приводу тери¬ 
торій і становища нац. меншин; атомізація регіону з можливіс¬ 
тю зовн. втручання. Балк. народи мають багатошарові політ, 
і культ, особливості, що випливають з багатовікових традицій 
і впливів Сх. і Зх.; тривалий час вони боролися за своє існуван¬ 
ня, а також за збереження власної реліні, мови і культури, — 
звідси їхня виняткова чутливість до подій і явищ, що можуть не¬ 
сти в собі загрозу для їхньої самобутності, території або д-ви. 
Таким чином унаслідок складної історії даного регіону в колекг. 
підсвідомості всіх балкан. народів укоренилися непевність, 
острах а з ними і значний конфліктний потенціал; тому часто 
поведінка балк. народів є і важко передбачуваною. У Європі 
Балкани незмінно вважалися регіоном нестабільності й харак¬ 
теризувалися як «пороховий льох» або «уразливе підчерев’я» 
Європи; складностей розвиткові регіону додав фактор «гри» 
великих держав на протиріччях між балк. народами, який 
очевидний із серед. 19 ст., коли під впливом нац.-визвольних 
революцій там завершувався 500-літній період панування 
Осман. імперії. На відміну від центральноєвроп. регіону, по¬ 
діленого на сфери впливу в межах системи рівноваги сил, на 
основі якої будувалися міжнародні відносини в Європі, коаліції 
великих д-в убачали в Балканах можливість, що відкривалася, 
зміцнити свої позиції або шляхом безпосереднього захоплен¬ 
ня територій, які мала залишити Осман. імперія, або шляхом 
залучення новоутворених незалежних д-в до сфери власного 
зовнішньополіт. впливу. Тому протягом майже всього 19 ст. та 
перших десятиліть 20 ст. Балканам приділяли особливу увагу 
всі без винятку європ. д-ви, а гол. суб’єктами стали Австро- 
Угорщина та Росія. У період між двома світовими війнами, 
у межах нового розподілу сил, про свої особливі інтереси на 
Балканах заявляли чотири д-ви — Британія, Франція, Італія та 
Німеччина. Перші з них намагалися зберегти становище, яке 
склалося після 1-ї світової війни, дві ін. — шляхом агресивної 
дипломатії, а згодом і військ, сили спробували змінити політ, 
карту регіону. Всі балк. країни, залучені до гри між провід¬ 
ними європ. д-вами, мали трагічну долю за часів 2-ї світової 
війни, але після неї окреслилося помітне зменшення геостра- 
тег. значення Балкан з огляду на кардинальну зміну глобальної 
політ, ситуації. Протистояння на рівні СРСР—США перемістило 
напрями загроз далі від Балкан, поділ на блоки, який охопив 
практ. увесь європ. простір, зробив півострів більш стабіль¬ 
ним регіоном, зосередивши конкурентні зони поза межами 
Європи. Саме СРСР і США стали гол. суб’єктами балк. політики 
після 1947, коли з прийняттям «доктрини Трумена »останні взя¬ 
ли на себе відповідальність за кол. сферу впливу Великобрита¬ 
нії на Балканах, а отже Кремль там розпочав активну протидію 
амер. політиці. Зі зміною становища Югославії в системі між- 
нар. відносин у 1948-49, Балкани набули статусу т. зв. «сірої 
зони» нечітко розмежованих інтересів блоків, що зберігався 
до закінчення періоду «холодної війни». Постбіполярна систе¬ 
ма знову позначилася процесом утворення нових незалежних 
д-в, внугр. збройними конфліктами, тенденцією до зростан¬ 
ня числа суб’єктів політики; «умиротворення» Балкан шляхом 
втручання багатьох д-в і організацій міжнародних відбувалося 
при акт. використанні силових, військ, і поліц. методів, тобто 
мали місце не тільки європеїзація Балкан, а й «Б.» Європи. 
Під час війни в Боснії з’явився антонім поняттю «Б.» — «скан- 
динавізація», як приклад вирішення застарілих політ, проблем 


цивілізованими методами. Конфлікти кін. 20 ст. в Хорватії, 
Боснії та Герцеговині, Косово і Македонії — це лише окремі 
прояви потенц. вогнищ конфліктності на Балканах. 

Літ.: Балкани между прошлим и будущим. М., 1995; Волков В. К. Траге- 
дия Югославии // Новая и новейшая история. 1994, № 4; Мартьінова 
М. Ю. Кошуба М. С. Новая зтнополитическая карта Балкан. М., 1995; 
Регіїп Мігоп. Еигоре апб жаг іп іііе Ваїкапз: Іошагсі а пеш Уи&озіау 
ібепііїу. Іопсіоп, 1995; Сгізез іп ТИе Ваїкапз. Уієуу їгот ТИе Рагїісірапїз. 
Воиібег, 1997; Бєнєдиктов К. С. Геополитическая роль Балкан // Ев- 
ропа и Россия: проблеми южного направлення. М.; 1999; Югославия: 
История возникновения. Кризис. Распад. Образование независимьіх 
государств. М., 2000. М. Каменецький 

БАЛОТУВАННЯ (від італ. ЬаІІойа — куля, звідки ЬаІІоНаге — 
обирати кулями для голосування) — 1) спосіб голосування, 
який полягає у виборі тим, хто голосує, одного з двох альтер¬ 
нат. рішень. Термін «Б.» походить від поширеного у 18-19 ст. 
голосування кулями чорного і білого кольору, що опускалися 
до спец. урни. Нині Б. може здійснюватися піднесенням руки, 
опусканням до урни бюлетеня або в ін. спосіб; 2) висуван¬ 
ня кандидатури для обрання до колегіального органу або на 
виборну посаду. Може здійснюватися самим претендентом 
(самовисування) або ін. особами за його згодою. Зняття кан¬ 
дидатури означає відмову від Б. Похідними від терміна «Б.» є 
«балотувати» — голосуванням вирішувати питання про обран¬ 
ня кого-небудь; «балотуватися»— висувати свою кандидатуру 
для обрання шляхом голосування; «забалотувати» — не під¬ 
тримати голосуванням якогось кандидата або відхилити за¬ 
пропонований варіант рішення; а також вислів «вкинути чорну 
кулю» — проголосувати «проти» опущеним до урни бюлетенем. 

П. Шляхтун 

БАНДЕРА Степан Андрійович (псевд. Баба, Лис, Весляр; 
01.01.1909, с. Старий Угринів, тепер Калуського р-ну Івано- 
Франківської обл. —15.10.1959, Мюнхен) — політик, керівник 
ОУН(Б), публіцист. Навч. у Стрийській укр. гімназії (1919-27) 
і на агрон. відділі Львів, високої політех. школи (1928-33). 
Учасник Пласту (від 1922), член «Просвіти» (від 1927), студ. т-ва 
«Основа», управи гуртка студентів-рільників, Укр. студ. спор- 
тового клубу, руханкового т-ва «Луг» (від 1927), т-ва «Сокіл- 
Батько». Належав до підпільної орг-ції середньошкільників 
(від 1923) та до групи Укр. нац. молоді. Член УВО (від 1928), 
працював у відділах розвідки та пропаганди. Уперше заареш¬ 
тований польс. владою наприкін. 1928 за організацію укр. 
маніфестацій у Калуші та Станіславові, вдруге — на поч. 1932 
(відбув 3 міс. ув’язнення). Член ОУН (від 1929), член Крайової 
екзекутиви ОУН на західноукр. землях (ЗУЗ) (від 1931), заступ¬ 
ник крайового провідника і референт пропаганди (1932-33), 
крайовий провідник ОУН на ЗУЗ (від черв. 1933), крайовий ко¬ 
мендант УВО на ЗУЗ (від 1933). Організатор розбудови мережі 
ОУН на ЗУЗ і системи вишколу кадрів. Керував «протимоно- 
польною акцією» (бойкот тютюнових та алкогольних виробів) 
і «шкільною акцією» (спротив політиці полонізації шкіл). Керу¬ 
вав підготовкою замахів на рад. дипломата Олексія Майлова 
(на знак протесту проти Голодомору в УСРР, 22.10.1933) та на 
ініціатора «пацифікації» укр. населення, міністра внугр. справ 
Польщі Броніслава Пєрацького (15.06.1934). Заарештова¬ 
ний польс. поліцією при спробі перетину польс.-чес. кордону 
(14.06.1934), перебував у в'язницях Львова, Кракова і Вар¬ 
шави. На Варш. процесі (січ. 1935) засуджений до страти, зго¬ 
дом за амністією заміненої довічним ув’язненням. На Львів, 
процесі (1936) повторно засуджений до довічного ув’язнення. 




БАНДИТИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ - БАТЬКІВЩИНА 


• 51 


Перебував у в’язницях «Святий Хрест» у Кельцях біля Варша¬ 
ви, у Вронках біля Познані та у Бресті. Упродовж 5-ти років 
ув’язнення, переважно в одиночній камері, провів 3 голодов¬ 
ки протесту. Звільнився у Бресті 13.09.1939 через відступ з 
міста польс. війська перед приходом вермахту; 2 тижні пере¬ 
бував уЛьвові, згодом виїхав до Кракова. Наприкін. 1939 очо¬ 
лив течію в ОУН, яка стояла в опозиції до політики Проводу ОУН 
на чолі з А. Мельником, насамперед через орієнтацію Проводу 
на Німеччину. У січ. 1940 виїхав до Риму, згодом на зустрічі 
з А. Мельником в одному з міст Пн. Італії безуспішно намагав¬ 
ся залагодити політ, суперечності між двома групами в ОУН. 
У лют. 1940 очолив створений у Кракові Револ. провід ОУН 
(пізніше — ОУН(Б), ОУН-СД). Затверджений провідником 
ОУН(Б) на 2-му вел. зборі (квіт. 1940), який остаточно оформив 
розкол ОУН на мельниківську та бандерівську фракції. Спів- 
засновникУкр. нац. к-ту (1941). Перед початком нім.-рад. війни 
ініціював створення 3-х похідних груп ОУН(Б) (бл. 2000 осіб) 
і дружини укр. націоналістів у складі батальйонів «Роланд» і 
«Нахтігаль» (600 осіб). Ініціатор проголошення відновлення 
Укр. д-ви 30.06.1941 у Львові. У ході репресій гестапо про¬ 
ти ОУН заарештований у Кракові 06.07.1941 і вивезений до 
Берліна. За відмову відкликати Акт відновлення Укр. д-ви 
ув’язнений до концтабору Заксенгаузен (верес. 1941 — груд. 
1944). Після звільнення з концтабору відхилив пропозицію 
про співпрацю з нацистами. По завершенні війни мешкав у 
Берліні, Інсбруку, Зеєнфельді, Гільдесгаймі, Штарнберзі, Мюн¬ 
хені (під іменем Штефан Попель). Голова Проводу Закорд. час¬ 
тин ОУН (34 ОУН) (1947-50,1952-53,1956-59). Організову¬ 
вав націоналіст, підпілля в УРСР. Прихильник ідеології чинного 
націоналізму, вождизмута авторитаризму. Вважав гол. метою 
діяльності ОУН здобуття суверенної самост. соборної незалеж¬ 
ної Укр. д-ви. Наголошував на необхідності протистояти ідеол. 
та політ, експансії СРСР. Не визнав змін у програмі ОУН(Б), 
запроваджених 3-м надзвичайним збором (21-25.08.1943), 
зокрема відмови від ідеології інтегрального націоналізму на 
користь дем. націоналізму. Вважав ці зміни ревізією засад 
націоналізму, які наближають ідеологію ОУН до соціалізму та 
комунізму. Ці розбіжності призвели у лют. 1954 до розколу 
ОУН(Б) на Революційну ОУН (Б. та Я. Отецько) та Закорд. ОУН 
(«двійкарі»: Л. Ребет і 3. Матла). Вбитий біля дверей свого 
помешкання агентом КДБ Б. Сташинським з револьвера, 
який стріляв двома струменями синильної кислоти. Похова¬ 
ний на Мюнхен, цвинтарі Вальдфрідгоф. У1962 Верх, суд ФРН 
у Карлсруе визнав уряд СРСР гол. звинуваченим у справі вбив¬ 
ства Б. 20.01.2010 Президент України В. Ющенко присвоїв 
Б. звання Героя України (посмертно). 

Тв.: Перспективи Української національної революції. Мюнхен, 1978; 
Мої життєписні дані. Львів, 1998. 

Літ.: Московські вбивці Бандери перед судом. Мюнхен, 1965; Вбив¬ 
ство Степана Бандери. Львів, 1993; Судоплатов П. А. Спецоперации. 
Лубянка и Кремль. 1930-1950 годьі. М., 1997; Степан Бандера: доку¬ 
менти і матеріали (1920-1930). Львів, 2006; Частий Р. В. Степан Бан¬ 
дера: мифьі, легендьі, действительность. X., 2007. В. Пономарьов 
БАНДИТЙЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ — а) дії, спрямовані на досягнен¬ 
ня політ, мети незаконним шляхом, залякуванням опонентів 
терором тощо; б) метафора для позначення злочинних ко¬ 
рисливих дій під виглядом політ, боротьби. Залежно від кон¬ 
тексту під Б. п. розуміють різноманітні види і форми виступів, 
протестів, дій. Приміром, у часи громадянської війни «черво¬ 
ним бандитизмом» називали зведення рахунків переможців 


(більшовиків) з переможеними (прибічниками білої влади). 
Навпаки, Б. п. називали будь-які антирад. збройні виступи — 
сел. повстання: «сибірський», «біло-зелений», махновський 
рухи; «антоновщину», «басмацтво» та ін. Рад. пропаганда витлу¬ 
мачувала Б. п. як «продукт загострення класової боротьби» чи 
як «вузький, немасовий рух контрревол. типу», його рушійними 
силами проголошувалися декласовані, «анархо-куркульські, 
буржуазно-білогвард. елементи», а їхні політ, гасла — при¬ 
криттям злочинності. Згодом термін «Б. п.» почали застосову¬ 
вати до всіх антирад. повстань, ініціаторами й організаторами, 
яких оголошувалися імперіалісти Англії, Франції, США, партії 
меншовиків та есерів. Б. п. називалася антирад. збройна бо¬ 
ротьба у Прибалтиці («зелені брати») та в Україні (ОУН та УПА). 
На сучас. етапі під Б. п. розуміють вид «політ, злочинності» 
чи «форму політ, екстремізму», що виявляється у незаконній 
діяльності партій політичних, посадових осіб чи рядових гр-н, 
сусп. груп і спрямована на досягнення тієї чи ін. політ, мети 
протизаконними засобами. Дії, що являють собою Б. п., мо¬ 
жуть спрямовуватися проти як влади, так і суспільства в ці¬ 
лому або якихось його структур. При цьому використовується 
ідеологія, яка такі дії обґрунтовує і виправдовує. У зх. країнах 
Б. п. часто здійснюється членами мафіозних чи гангстерських 
угруповань на замовлення тих чи ін. Політ, кіл (груп). 

Літ.: Кузнецова Н. Ф. Об злитно-властной преступности // Преступ- 
ность: стратегия борьбьі. М., 1997; Кабанов ГІ. А. К вопросу о понятий 
полит. преступности // Актуальнеє проблеми гуманит. и зкон. наук 
в современнех условиях. Нижнекамск, 1997; Рапіаіеопе М. Магїа е 
роїіііса. 1943-1962. Тогіпо. 1962. М. Кармазіна 

БАТОРІЙ (Ваіогу) Стефан (27.09.1533, Жиладишомльо, Тран¬ 
сільванія, тепер Шимлеу-Сильваніей, Румунія — 12.12.1586, 
Гродно, тепер Білорусь) — король Речі Поспол., вел. князь 
лит., рус., київ, та волин. з 1576 до 1586, трансільв./семи- 
город. князь з 1571 до 1576. Навч. у Падуан. ун-ті в Італії. 
У 1576 одружився з донькою польс. короля Сигізмунда І Ста¬ 
рого. Зміцнював корол. владу, провів реформу суд. та військ, 
устрою Корони Польс., заснував ун-т у Вільно (1579). Політи¬ 
ка Б. щодо укр. земель та козацтва полягала, з одного боку, 
в обмеженні «свавільства» козаків (у 1578 за його наказом 
у Львові було страчено отамана І. Підкову), з іншого — у за¬ 
лученні їх на державну службу, восени того ж року між Варша¬ 
вою і запорожцями було підписано угоду, за якою 600 козаків 
мали нести військ, повинності на користь монарха й отриму¬ 
вати за це платню, чим було засновано козац. реєстрове вій¬ 
сько. Козаки отримали привілей на володіння с. Трахтемирів 
(тепер Черкас, обл.). У1579-82 Б. залучив декілька тисяч укр. 
козаків до війни Речі Поспол. з Моск. царством на білорус, та 
прибалт. землях, а також у Чернігово-Сіверщині. У1582 видав 
універсал про оборону «вольностей» запорозького козацтва. 
Традиція посилатися на Б. як козац. протектора зберігалася 
в Україні протягом багатьох років після його смерті та набула 
нового забарвлення з початком повстання гетьмана Б. Хмель¬ 
ницького у 1648. 

Літ.: Стороженко А. Стефан Баторий и днепровские козаки. К., 1904; 
Вогаїупзкі І_. Зіеїап Ваіогу і ріал Іі&і ргес№ Іигкоуу (1576-1584). Кга- 
кбю, 1903; В. Запорозьке козацтво. К.,1994; Леп’явко С. Козацькі 
війни XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996; Щербак В. Українське козацтво: 
формування соціального стану. К., 2000. Т. Чухліб 

БАТЬКІВЩЙНА — країна, територія, що історично належить 
певному народові, створене цим народом соціально-політ, 
і соціально-культ. середовище, втілене в державі ; місцевість, 




52 


БАЧИНСЬКИЙ — БЕЗПЕКИ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКА 


істор. місце виникнення і проживання певної етн. спільноти, 
а також місце народження конкретних людей, з яким вони 
ідентифікують своє соціальне буття. У сучас. світі, внаслідок 
масштабності міграційних процесів і поглиблення соціальної 
маргіналізації, людина досить часто народжується в одній кра¬ 
їні, яку вона впродовж усього життя вважає своєю Б., а живе, 
набуває громадянства в іншій, яка фактично є її Б. 

В.Горбатенко 

БАЧЙНСЬКИЙ Юліан (28.11.1870, с. Новосілка, тепер Під- 
гаєц. р-ну Терноп. обл. — 06.06.1940, табір ГУЛАГу) громад, 
і політ, діяч, публіцист і етнограф. Закінчив семінарію, потім 
вивчав право у Льв. і Берл. ун-тах. На формування світогляду 
Б. значний вплив справили М. Драгоманов та І. Франко, ідеї 
західноєвроп. соціалізму , був учасником дискусій з О. Бауе- 
ром, В. Винниченком, К. Каутським . Входив до Союзу польс. 
молоді «Зет», 1890 його обрали до проводу УРП. Один з гол. 
теоретиків цієї партії, а також заснованої 1899 УСДП. Публіку¬ 
вав свої тексти в часописах «Народ», «Радикал», «Громадський 
голос», «Будучність», «Земля і воля», «Свобода» (США), «Вісник 
Союзу визволення України», «Наш голос», обіймав посаду гол. 
редактора журн. «Вперед» (1912-13). Протягом 1905-1906 
перебував у США та Канаді. З 1918 став членом Укр. Нац. 
Ради ЗУНР — ЗОУНР у Галичині. З 1919 уряд УНР призначив 
Б. своїм повноважним послом у США. 1921 він залишив США 
і в 1923 переїхав до Берліна. Брав активну участь у діяльності 
укр. політ, еміграції, відзначався радянофільськими погляда¬ 
ми. Прихід Ггглера до влади унеможливив подальше його пе¬ 
ребування в Німеччині. У 1933 переїхав до СРСР, поселився 
у Києві, працював у редакції «Української радянської енци¬ 
клопедії». Через рік його заарештували і звинуватили в нама¬ 
ганні організувати підпільну мережу ОУН в УРСР. Він відкинув 
усі звинувачення і не визнав себе винним. Це відтермінувало 
його смерть. Б. засудили в день його народження в 1935 ра¬ 
зом з А. Крушельницьким до десятй років ув’язнення, де він 
і помер. У1957 його реабілітували. 

Б. увійшов в історію як автор політол. праці «Україна іггесіепіа» 
(«Україна в неволі», 1895), в якій на підставі аналізу екон. роз¬ 
витку обгрунтував потребу створення укр. соборної д-ви з двох 
її частин — австро-угор. і рос., тобто на засадах марксизму об¬ 
грунтував неминучість самост. України. Аналізуючи соціально- 
екон. і політ, розвиток укр. земель, Б. відзначав, що і австр. 
і рос. Україна економічно і культурно були найвідсталішими 
провінціями у складі наявних імперій. Швидкий розвиток фа¬ 
брично-заводської індустрії і пром. буржуазії в Австрії і Росії 
наповнював ринок на укр. землях, що гальмувало розвиток 
місц. буржуазії. Відстала пром-сть і нерозвинутість міської 
культури спричинювалися, на думку Б., політикою централі¬ 
зованої влади Австро-Угорщини і Росії, що створювало для 
місц. буржуазії труднощі на шляху конкуренції з більш сильним 
рос., австр. і польс. капіталом. Тому необхідно індустріалізу¬ 
вати край, розвинути власний ринок і сучас. форми міського 
життя, що було можливим лише за зміни адм. статусу всіх укр. 
земель — Галичини і рос. України та встановлення незалеж¬ 
ності. Підводить читача до думки, що держ. незалежність Укра¬ 
їни базується на реальних екон. потребах населення краю, 
а політ, визволення укр. земель повинно стати умовою їхньою 
соціально-екон. розвитку. Істор. роль і функція незалежної 
д-ви обумовлювалися необхідністю екон. піднесення укр. зе¬ 
мель, розвитку нац. підприємництва. Це спосіб економ, і політ. 


панування нац. буржуазії і необхідна умова соціально-економ. 
розвитку пролетаріату. Аналізуючи осн. шляхи сусп.-екон. і політ, 
розвитку сусп-ва, Б. пише про «вищу, інтернаціональну спіль¬ 
ність людського роду», яка домінуватиме над національною. 
Відстоював точку зору щодо проблеми виникнення націй під 
впливом конкр. співпадіння різного роду чинників і в певних 
специфічних істор. умовах. І Україна не є винятком. Говорив 
про необхідність створення укр. політ, нації, яка об’єднуватиме 
не лише етнічних українців, а й народи, які проживатимуть на 
тер. України. Поєднував нац. укр ідею із соціалізмом. 

Тв .: Большевицька революція і Українці. Критичні замітки. Берлін, 
1925. Україна «іггебепіпа». К., 2003. 

Літ.: Винар Л. Юліян Бакинський — видатний дослідник української 
еміграції. Мюнхен; Нью-Йорк, 1971; Шаповал Ю. І. Україна 20-50- 
х років: сторінки ненаписаної історії. К., 1993; їоловченко В. І. Від 
«Самостійної України» до Союзу визволення України. X., 1996; Бегей 
І. Юліан Бакинський: соціал-демократ і державник. К., 2001. 

О. Красівський 

БЕЗПЕКИ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКА - якісний показник 
стану тієї чи ін. системи міжнародних відносин та світового 
порядку. Безпека становить ситуацію, коли відсутні загрози 
існуванню індивід, чи колект. одиниці, а якщо такі загрози існу¬ 
ють — діє ефект, захист від них. Проблему безпеки в міжнар. 
відносинах можна розглядати як безпеку окремо взятого 
суб’єкта міжнар. відносин або груп суб’єктів, об’єднаних спіль¬ 
ними інтересами чи метою; безпеку функціонування всієї сис¬ 
теми міжнар. відносин, що передбачає спільні дії всіх д-в у ви¬ 
рішенні питань, які стосуються безпеки кожної з них, а також 
всієї спільноти. Б. м. п. спрямована на пошук і розбудову сис¬ 
теми мінімізації загроз, що виникають унаслідок відмінності 
й часом конфліктності інтересів суб’єктів міжнар. відносин. 
Безпека має у своїй основі політ, та військ, стабільність. Під 
політ, стабільністю йдеться про відсутність будь-яких переду¬ 
мов для виникнення збройних сутичок на політ, рівні. Військ, 
стабільність означає, що жодна д-ва не може сподіватися на 
отримання суттєвих результатів від застосування військ, сили. 
Ключовою характеристикою нового етапу розвитку міжнар. 
відносин є зміщення параметрів безпеки в умовах зміни за¬ 
гроз. Відбувається розширення сфери дії локальних загроз. 
Сучас. світовій практиці відомі такі три основні способи забез¬ 
печення міжнар. безпеки: стримування потенц. агресії або ін. 
небажаних дій за допомогою різноманітних засобів тиску; по¬ 
карання агресора або порушника міжнар. безпеки застосуван¬ 
ням проти нього тих чи ін. практ. засобів впливу або комплек¬ 
сного їх поєднання; політ, процес, який передбачає сукупність 
будь-яких політ, зусиль, дій або переговорів, спрямованих на 
досягнення стабільності та запобігання виникненню будь-яких 
конфліктних ситуацій. Можна виділити два осн. підходи до га¬ 
рантування безпеки: конфронтаційний та кооперативний. Пер¬ 
ший передбачає застосування індивід, чи колект. самооборони 
від супротивника, що знаходиться за межами сфери впливу; 
цей підхід базується на обороні в традиц. розумінні. Колектив¬ 
на безпека спрямована проти потенц. агресора в межах самої 
системи; звичайно цей засіб має на меті підтримання мирних 
відносин, включаючи мирне вирішення спорів між суб’єктами 
системи. Кооперативна політика безпеки спрямована на під¬ 
тримання співробітництва в політ, галузі або на зменшення 
загрози виникнення збройної конфронтації. Кооперативна 
безпека має на меті запобігання ескалації конфліктів у ши¬ 
рокомасштабні, наголос робиться на відверненні криз через 



БЕЗ’ЯДЕРНИЙ СТАТУС УКРАЇНИ 


53 


механізми відкритості та прозорості. Структури колект. безпе¬ 
ки та колект. оборони і кооперативної безпеки відрізняються 
за їхньою здатністю запобігти війні. Перші спрямовані на стри¬ 
мування запланованої агресії через погрозу жорсткою реак¬ 
цією, їхній превентивний ефект — непрямий. Кооперативна 
безпека закликає до співробітництва і є превентивною, тому 
що націлена на запобігання «випадковим» війнам. При цьому 
кооперативна та конфронтаційна політика безпеки є взаємо- 
доповнювальними інструментами політики міжнар. безпеки, 
одна націлена на відвернення запланованих агресій, інша — 
на запобігання непередбачуваних ситуацій. 

Літ.: Цьіганков П. А. Безопасность: кооперативная или корпоратив¬ 
ная? // Полит. исследования. 2000, № 3; Кулагин В. М. Международ- 
ная безопасность. М., 2007. ^ С. Андрущенко 

БЕЗ’ЯДЕРНИЙ СТАТУС УКРАЇНИ — міжнар.-прав. стан дер¬ 
жави, відповідно до якого вона зобов'язується дотримувати¬ 
ся принципу не приймати, не виробляти і не набувати ядерної 
зброї. Стратег, ядерні сили, розміщені на тер. України, станом 
на верес. 1990 включали 176 МБР шахтного базування із 
1825 ядерними боєзарядами та 44 стратег, бомбардувальни¬ 
ка, здатних нести 588 крилатих ракет. В Україні базувалися 
130 МБР РС-18 (55-19 за амер. класифікацією) із 6 боєза¬ 
рядами індивід, наведення, здатними доставити 3 600 кг на 
відстань до 10 000 км, та 46 МБР РС-22 (55-24 за амер. кла¬ 
сифікацією) виробництва Павлоград, машинобудівного з-ду 
Дніпроп. обл., оснащені 10 ядерними боєзарядами і здатні 
доставити 3 200 кг на відстань до 10 000 км. 25 стратег, бом¬ 
бардувальників ТУ-95 та 19 стратег, надзвукових бомбарду¬ 
вальників ТУ-160 були здатні донести крилаті ракети з ядер¬ 
ними боєзарядами до контин. тер. США. В Україні знаходився 
також найбільший в СРСР ракетобудівний з-д «Південмаш» та 
КБ «Південне», які розробляли та виготовляли військ, та ци¬ 
вільні носії, включно із найпотужнішими у світі ракетними 
комплексами РС-19 (за амер. класифікацією — 55-18), які на 
Зх. прозвали «Сатана» за велику потужність. Ці ракети були 
здатні доставити 10 боєзарядів індивід, наведення сумарною 
вагою до 7 600 кг на відстань до 11 000 км. Харк. підприєм¬ 
ство «Хартрон» розробляло системи управління для баліст. 
ракет та різноманітних космічних апаратів, включно із дешиф¬ 
раторами кодів для запуску баліст. ракет. Родовища уранової 
руди на тер. України, найбільше з яких — у районі Жовтих Вод, 
давали суттєву частину сировини для рад. ядерної програми, 
а на Придніпров. хім. комбінаті в Дніпропетровську здійсню¬ 
валося виробництво важкої води. 5 укр. АЕС використовува¬ 
ли 14 діючих реакторів, крім того, на тер. України працювали 
кілька дослідницьких реакторів та наук, центрів. Але Чорно- 
бил. катастрофа 26.04.1986 сформувала потужні антиядерні 
настрої в укр. сусп-ві. Прийнявши 16.07.1990 Декларацію про 
держ. суверенітет, ВР України одним із ключових положень 
цього док-та визначила прагнення України до без’ядерного 
статусу. Це було не тільки даниною пост-чорнобильським на¬ 
строям, а й намаганням дистанціюватися від союзного центру. 
Проголосивши 24.08.1991 незалежність, Україна зіткнулась із 
посиленим тиском із Зх. щодо частки рад. ядерного арсеналу 
на її території. Реакцію на занепокоєність Зх. майбутнім ядер¬ 
ної зброї, дислокованої в Україні, та бажанням забезпечити 
визнання незалежної України слід вважати Заяву ВР Укра¬ 
їни від 24.10.1991 «Про без'ядерний статус України». У Заяві 
стверджувалося, що ядерна зброя кол. СРСР на тер. України 


знаходиться тимчасово, а Україна наполягає на праві контр¬ 
олю за незастосуванням цієї зброї та проводитиме політику, 
спрямовану на її повне знищення. У Заяві висловлювався на¬ 
мір України приєднатися до ДНЯЗ як неядерна д-ва. Після ви¬ 
знання незалежності України вона підписала угоди в рамках 
СНД від 21 та 30.12.1991 про збереження єдиного контролю 
над ядерною зброєю. Тактичну ядерну зброю було вивезено 
з тер. України у трав. 1992. 

23.05.1992 Україна підписала Лісабон, протокол до Дого¬ 
вору СНО — 1, ст. 5 якого вимагала її приєднання до ДНЯЗ 
як д-ви, що не володіє ядерною зброєю. Президент України 
Л. Кравчук у листі президенту США Дж. Г. В. Бушу обіцяв за¬ 
вершити ядерне роззброєння України протягом 7 років, тобто 
до 1999. Керівництво України, підтверджуючи прагнення до 
без'ядерного статусу, наполягало на юрид. зобов’язувальних 
гарантіях безпеки, фін. та тех. допомозі та екол. безпечній 
процедурі ліквідації ядерних озброєнь. Крім того, Україна ви¬ 
магала компенсації за збройовий уран та плутоній з ядерних 
боєголовок. Процес ядерного роззброєння проходив в Україні 
непросто і був пов’язаний зі значним спротивом як політ, сил, 
так і військово-промислового комплексу, який був частиною 
загальносоюзного ВПК. Пік дискусії прийшовся на кін. 1992 та 
1993, коли тактична ядерна зброя, що могла розглядатись як 
найбільш реальний компонент ядерних сил України, вже була 
вивезена з тер. д-ви. 18.11.1993 ВР України ратифікувала До¬ 
говір СНО — 1 із численними застереженнями, серед яких і 
відмова негайно приєднатися до ДНЯЗ. Росія та зх. країни, осо¬ 
бливо США, вчинили на Україну екон. та політ, тиск, примушую¬ 
чи до швидких кроків у напрямі ядерного роззброєння та вхо¬ 
дження у режими нерозповсюдження ядерної зброї та засобів 
її доставки. Ця ситуація загрожувала вкрай негат. наслідками 
для молодої незалежної д-ви, аж до політ, ізоляції та санкцій 
міжнародних, хоча юрид. підстав для цього не було — Україна 
не порушила юрид. зобов'язувальних док-тів. Однак ситуація 
змушувала керівництво України шукати компромісу із найпо¬ 
тужнішими д-вами світу — США та Росією. 14.01.1994 у Москві 
президенти РФ, США та України підписали Тристоронню заяву. 
Підписанню передували переговори Л. Кравчука з Б. Клінто¬ 
ном під час короткої зупинки президента США в Борисполі на 
шляху до Москви. Заява підтверджувала готовність України 
вивезти всі ядерні боєголовки на тер. Росії протягом 7-річно- 
го періоду після набуття чинності Договору СНО — 1. У Заяві 
було підтверджено наміри Росії та США надати Україні гаран¬ 
тії безпеки після її приєднання до ДНЯЗ як д-ви, що не володіє 
ядерною зброєю. США обіцяли надати широку фін. та тех. допо¬ 
могу у демонтажі, вивезенні до Росії ядерної зброї та знищенні 
відповідної інфраструктури на укр. території. Крім того, згідно 
з Дод. до Заяви, Україна почала отримувати компенсацію за 
уран та плутоній, які містився у боєголовках, що вивозились 
як паливо для АЕС. Так, за 10-місячний період після підписан¬ 
ня Заяви Україна отримала 100 т ядерного палива в обмін на 
вивезення до Росії 200 боєголовок. Тристороння Заява мала 
компромісний характер і не була юрид. зобов’язувальним док- 
том, але реальні кроки з її реалізації допомогли викон. владі 
переконати ВР у необхідності подальших кроків до ядерного 
роззброєння. 03.02.1994 вона зняла застереження до Поста¬ 
нови про ратифікацію СНО — 1 від 18.11.1993, що стосували¬ 
ся ст. 5 Лісабон, протоколу, згідно з якою Україна мала приєд¬ 
натися до ДНЯЗ у найкоротший можливий термін. 




54 


БЕКОН — БЕЛЛ 


Доленосне рішення ВР України про приєднання до ДНЯЗ як 
д-ви, що не володіє ядерною зброєю, приймалось у ситуації 
цейтноту напередодні Будап. саміту ОБСЄ та за кілька міся¬ 
ців перед Нью-Йорк, конференцією, що мала вирішити долю 
ДНЯЗ. При обговоренні цього питання у ВР 16.11.1994 ново¬ 
обраний Президент України Л. Кучма мотивував необхідність 
приєднання до ДНЯЗ тим, що Україна не контролює ядерну 
зброю, розміщену на її території, створення власного замкну¬ 
того циклу виробництва ядерної зброї вимагає 160-200 млрд 
дол. протягом 10 років, д-ва не має власних випробувальних 
полігонів. Він також наголосив на тому, що відмова України 
приєднатися до ДНЯЗ створить реальну загрозу режиму не- 
розповсюдження ядерної зброї, бо поставить під сумнів пер¬ 
спективу подовження цього Договору на конференції у Нью- 
Йорку навесні 1995, коли виповнювалося 25 років від часу 
набуття ДНЯЗ чинності у 1970. Це загрожувало^-викликати 
міжнар. ізоляцію України. Тому 16.11.1994 ВР України при¬ 
йняла Закон України «Про приєднання України до Договору 
про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» 
(ЗОЇ голос — за, вісім — проти). Україна, згідно із Законом, 
приєднувалася до ДНЯЗ як д-ва, що не володіє ядерною збро¬ 
єю. Серед застережень, які обумовлювали входження України 
до Договору, принципово важливим був п. 4, згідно з яким 
загроза силою чи її використання проти тер. цілісності та не¬ 
доторканності кордонів чи політ, незалежності України з боку 
ядерної д-ви, а також застосування екон. тиску розглядати¬ 
муться Україною як виняткові обставини, що поставили під 
загрозу її найвищі інтереси. Формулювання цього застере¬ 
ження прив’язані до ст. X ДНЯЗ, яка визначає умови виходу 
держави-члена з Договору. 05.12.1994 під час саміту НБСЄ 
у Будапешті відбулася передача ратифікаційних док-тів про 
приєднання України до ДНЯЗ державам-депозитаріям — Ве¬ 
ликобританії, РФ та США. Будап. меморандум, підписаний 
цими д-вами, надавав Україні, Білорусі та Казахстану гарантії 
безпеки. Фактично Меморандум підтверджував зобов’язання 
цих д-в згідно з ДНЯЗ відповідними резолюціями РБ ООН та її 
Статутом, Заключним актом Хельсінкі 1975. Франція та КНР 
надали анал. гарантії безпеки окремими док-тами. Не будучи 
юрид. зобов’язувальними, вони були важливою політ, декла¬ 
рацією ядерних д-в, що проголошували намір поважати суве¬ 
ренітет та тер. цілісність д-в, які добровільно позбулися ядер¬ 
ної зброї. Україні вдалося значно підвищити свій авторитет на 
світовій арені й здобути великий політ, капітал, який, на жаль, 
не було повною мірою реалізовано наступними роками. 

Літ.: Тристороння Заява Президентів України, США та Росії // Уряд, 
кур’єр. 1994, 18 січ.; Ядерное нераспространение. В 2 т. М., 2002; 
Галака С. П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнарод¬ 
них відносинах. К., 2002. С. Галака 

БЕКОН (Васоп) Френсіс (22.01.1561, Лондон — 09.04.1626, 
Хайгейт, Великобританія) — філософ, історик, політ, діяч. Осн. 
ідеї виклав у працях «Про користь та успіх знання» (1605), «Про 
мудрість стародавніх» (1609), «Новий органон» (1620), «Ве¬ 
лике відновлення наук» (1623). Б. обгрунтовує й популяризує 
індуктивну методологію наук, дослідження. Метою науки він 
проголошує надання можливості людству засобами наук, від¬ 
криттів і винаходів опанувати сили природи. Свій гол. внесок 
у теорію й практику науки Б. вбачав у філос.-методол. обгрун¬ 
туванні науки. Він уявляв різні науки, кожна з яких повинна 
бути тонко диференційована, об’єднаними в єдину систему. 


Історію Б. поділяє на природничу й цивільну, поезію — на 
епічну, драматичну, параболічну; філософію — на вчення про 
природу та першу філософію (вчення про заг. аксіоми наук, 
трансценденції). Повна класифікація наук Б. не залишає осто¬ 
ронь жодної з наявних тоді або можливих у майбутньому сфер 
знання, проте поряд з фізикою та медициною, до науки він 
зараховує теологію й магію. Приймаючи ортодоксальну релі¬ 
гію, вважав, що філософія повинна бути відділена від теології, 
а розум міг би довести існування Бога. Був прихильником док¬ 
трини двоїстої істини: істини розуму й істини одкровення. 

Б. є одним з основоположників дослідно-індукг. методу в кла¬ 
сичній науці, який вважає, що аналіз поступово нагромадже¬ 
них фактів повинен відбуватися з макс. опертям на розум. Б. 
виступав проти бездумного збирання всіх фактів та умогляд¬ 
них догматиків, які, наче павуки, тягнуть нитку знання із себе 
(схоласти). Власний метод він уподібнював мистецтву бджо¬ 
ли, що витягає нектар з квітів і робить мед власним умінням. 
На його думку, наука є експерим. напрямом, що формується 
в процесі застосування рац. методу до почуттєвих даних. Він 
підкреслював важливість індукції на противагу дедукції та 
спробував знайти кращий вид індукції, ніж індукція через про¬ 
стий перелік. Індукція Б. шукає форми явищ, їхню внутр. сут¬ 
ність. Те, що Б. пропонував у розумінні індукції, є складним 
процесом абстрагування, який опирається на схоласт, форма¬ 
лізм. Він розумів, що нова наука^ід нескінченного обговорен¬ 
ня понять повинна звернутися до самих речей, що вона може 
ґрунтуватися лише на спостереженні й поступово переходити 
від спостережень до абстракцій. Б. ясно усвідомлював і те, 
що за такої індукції мова може йти лише про відшукання про¬ 
стих елементів дійсності. Індукція, вважав він, знайде форми, 
які сприятимуть інтерпретації природи. Метод пізнання об’єкт, 
істин випереджався в Б. оглядом ідолів (примар) пізнання 
із конкретизацією способів їх видалення зі свідомості. Ідоли 
властиві розуму людини від природи, часом виникають у про¬ 
цесі пізнання чи є результатом індивід, розвитку. Ідоли переслі¬ 
дують людину та перешкоджають пізнанню природи. Ідоли роду, 
які виявляються в антропоморфізмі, найбільш стійкі, тому їх 
можна лише частково нейтралізувати. Ідоли печери пов’язані 
з індивід, особливостями людської психіки й сприйняття, подо¬ 
лати їх можна за допомогою колект. досвіду. Ідоли ринку (рин¬ 
кової площі) виникають на ґрунті недосконалості повсякденно¬ 
го мислення та поєднують наук, знання й марновірства. Ідоли 
театру формуються сліпою вірою в авторитети. У вченні про ідо¬ 
лів Б. визначив найважливішу функцію філософії й філософа: 
останній є іконоборцем, руйнівником забобонів, авторитетів, 
марновірств, його завдання полягає в поваленні ідолів. 

Літ.: Субботин А. Л. Фрзнсис Бзкон. Таллин, 1980; Сапрьїкин Д. Л. 
Ре£пит Нотіпіз (Имперский проект Френсиса Бзкона). М., 2001; 
6аикго£ег $. Ргапсіз Васоп апсі Ше Тгапзїогтаїіоп ої Еагіу-Мобет 
РНіїозорНу. СатЬгісІ£е, 2001; Непгу 1 Кпоууіє<і£є і§ Роууєг. Ноуу Ма£іс, 
Ше Ооуеттепі апсі ап Аросаіурііс Уізіоп іпзрігеб Ргапсіз Васоп То 
сгеаіе Мобет Зсіепсе. СатЬгіб£е, 2002. Н. Ротар 

БЕЛЛ (ВеІІ) Даніел (10.05.1919, Нью-Йорк — 25.01.2011, 
Кембрідж, шт. Массачусетс) — соціолог, футуролог. Закінчив 
коледж у Нью-Йорку, вивчав соціологію в Колумб. ун-ті. Ще 
до вступу до коледжу Б. входив до Соціаліст, ліги молоді. На 
поч. 50-х рр. 20 ст. перейшов на позиції лібер. реформізму, 
став теоретиком неолібералізму. Із серед. 70-х рр. захопився 
неоконсерватизмом. Викладав соціологію в Чиказ., Колумб. 




БЕНТАМ — БЕНТЛІ 


55 


ун-тах (1959-69), де захистив канд. дис. та отримав поса¬ 
ду професора (1962). З 1969 викладач соціології в Гарвард, 
ун-ті. Упродовж 50-х рр. наук, інтерес Б. концентрувався на¬ 
вколо проблем соціальної структури суспільства, ролі держави 
в екон. політиці. Питання змін у класовій та профес. структурах 
сусп-ва, посилення впливу великого капіталу та розширення 
функцій держ. управління були викладені у більше ніж 400 
статтях. Окремі есе були об'єднанні у книзі «Кінець ідеології» 
(1960), в якій було обгрунтовано зв'язок між соціально-екон. 
змінами в США в 50-х рр., що призвели до зменшення соціаль¬ 
них конфліктів, та закінченням ідеол. епохи. У 70-х рр. Б. ви¬ 
знав, що передбачення кінця ідеологій не справдилося. У кн. 
«Майбутнє постіндустріальне суспільство: Досвід соціального 
прогнозування» (1973) Б. обґрунтував власну інтерпретацію 
історії крізь призму розвитку технологій та знання (доіндустр., 
індустр. та постіндустр. сусп-ва). Становлення постіндустр. 
сусп-ва розглядав як евол. процес, у результаті якого індустр. 
світ не руйнується, а збагачується додатковими характеристи¬ 
ками та властивостями. Визначив характеристики постіндустр. 
сусп-ва: а) осн. вироб. ресурсом є інформація замість сиро¬ 
вини та енергії, як в доіндустр. та індустр. сусп-вах; б) вироб¬ 
ництво зосереджено на послугах, характеризується наукоєм- 
ною технологією; в) центр, роль знань (особливо теор.) та їхніх 
носіїв. На думку Б., в постіндустр. сусп-ві великого значення 
набуває удосконалення знань людини на базі використання 
абстрактних моделей та системного аналізу. Б. виклав новий 
принцип управління (меритократія), спрямований на відсто¬ 
ронення бюрократії та технократії через обрання здібних кан¬ 
дидатів. Піддав критиці панівне на той час розуміння сусп-ва 
як цілісної системи відносини. Натомість виклав своє бачення 
орг-ції сусп-ва як поєднання трьох незалежних сфер: соціаль¬ 
ної структури (техніко-екон. характеристик), політ, системи та 
культури, в основі яких лежать принципи ефективності, рівно¬ 
сті прав, принципи самореалізації особистості. 

Літ.: Вгіск Н. РапіеІ ВеІІ апсі Міе Ресііпе оТ іпіеііесіиаі гасіісаіізт: зосіаі 
ІГіеогу апсі роіііісаі гесопсіїіаііоп іп ІНе 19405. Масіізоп, 1986; М/аіегз 
М. РапіеІ ВеІІ. Кеу 50СіоІо£і5І5. іопсіоп; ІЧєуу Уогк, 1996; ТНе ВІаскшеІІ 
Сотрапіоп Іо Маіог Сопіетрогагу Зосіаі ТПеогізІз. МасІІеп; ОхГогф Вег- 
Ііп, 2003. К. Богуславська 

БЕНТАМ (Вепіїїат; Ієремія (15.02.1748, Лондон — 06.06.1832, 
там само) — філософ, соціолог, юрист, ідеолог лібералізму. 
Навч. у Королів, коледжі Оксфорд, ун-ту, де вивчав юриспру¬ 
денцію та отримав магістер. ступінь (1760-66), у Лондон, 
школі права. Після відмови від адвокат, діяльності, приділив 
увагу вивченню, політ, системи, політичної економії, питанням 
реформування законодавства, освіти. Утилітаризм Б. сформу¬ 
льовано у праці «Вступ до принципів моралі та законодавства» 
(1789). Він стверджував, що найбільше щастя для найбільшої 
к-сті індивідів повинно бути метою етичної поведінки та метою 
законодавства. Сусп. інтереси Б. вважав сукупністю індивід, 
інтересів. Висловив ідею про те, що кожна людина прагне до¬ 
сягти найбільшого щастя, та лише вона може найкраще оці¬ 
нити джерела отримання задоволення. При цьому, внаслідок 
розуміння залежності власного добробуту від суспільного, 
людина у своїх вчинках орієнтується на досягнення заг. блага. 
Отже, її особисті успіхи сприяють зростанню заг. щастя. При 
визначенні блага Б. визнавав рушійними силами думок та дій 
людини задоволення, якого вона прагне, та страждання, якого 
вона уникає. Задоволенням він вважав усе, що являє собою 


цінність для людини, незалежно від природи та причин, з яких 
вона вважає його цінністю. У поглядах Б. поняття задоволення 
та щастя є синонімами та включають інтелектуальні, соціальні, 
моральні, альтруїстичні, фіз. задоволення. Поняття корисності 
означає властивість предмета доставляти благо, яке є задово¬ 
ленням або причиною задоволення, приносить користь, добро, 
щастя, запобігає шкоді, стражданню. Моральне благо є благом 
унаслідок здатності створювати фіз. благо. Б. вважав за по¬ 
трібне оцінювати благо за інтенсивністю, тривалістю, визна¬ 
ченістю, близькістю або віддаленістю джерела, із урахуванням 
плідності, чистоти, широти. Врахування цих критеріїв, на його 
думку, дозволяє визначити цінність певної дії. Етичне вчен¬ 
ня Б. викладено у праці «Деонтологія або наука про мораль» 
(1834), де він сформулював ідеал моральності як найбільше 
щастя найбільшої к-сті людей, а критерієм моралі визначив до¬ 
сягнення користі, вигоди, задоволення, добра та щастя. 

У роботах з політ, економії, до яких належить відома праця 
«Захистлихварства» (1787), Б. відстоював принцип невтручан¬ 
ня держави в екон. діяльність громадян, виступав на захист 
екон. конкуренції та вільної торгівлі, які сприяють стабільнос¬ 
ті суспільства . Б., висловлюючи твердження про те, що люди 
завжди жили у сусп-ві, заперечував ідеї природного права та 
сусп. угоди (праця «Анархічні помилки», 1943), оскільки пра¬ 
во, на його думку, створено законом, наявність якого свідчить 
про існування волі правителя та принципів співжиття. Тобто 
право не може передувати правлінню, тому теорія сусп. уго¬ 
ди, яка передбачає наявність у індивідів прав та їх подальше 
відчуження, не відповідає істор. реаліям. Б. стверджував, що 
права повинні існувати лише тоді, коли вони є корисними для 
сусп-ва. Свободу він розумів як відсутність примусу. При цьому 
необхідним є її законод. обмеження для забезпечення поряд¬ 
ку. Ідеї Б. вплинули на проведення реформ у Великобританії 
у 1-й пол. 19 ст., зокрема на запровадження системи держав¬ 
ної служби, реформування сфери охорони здоров’я, системи 
судочинства тощо. Як прихильник лібер. реформ, він виступав 
за розширення прав та свобод, зокрема за рівні права жінок 
і чоловіків. Ідеї про реформування парлам. діяльності Б. висло¬ 
вив у працях «Фрагмент про правління» (1776), «Ессе з полі¬ 
тичної тактики» (1791), «Теорія законодавства» (1802), «Книга 
про софізми» (1824). Він доводив необхідність щорічних ви¬ 
борів, рівних округів, розширення виборчого права, таємного 
голосування, необхідність парлам. реформи, пропонував ко¬ 
дифікацію законів. Його проекти стосовно подолання бідності 
було використано при розробці закону про бідних 1834. Вели¬ 
ку увагу Б. приділив вдосконаленню системи шкільної освіти, 
стверджуючи, що поширення інформації та освіта є потрібними 
для дієвості демократії та сусп. життя. Його погляди на питання 
виховання та освіти народу висвітлено у «Хрестоматії» (1816). 
Тв.: Тактика законодательньїх собраний. Челябинск, 2006. 

Літ.: Покровский П. Бентам и его время. Пг., 1916. М. Чабанна 
БЕНТЛІ (Вепїіеу) Артур Фішер (1879, Фріпорт —1957, Паолі) — 
соціолог, політолог і філософ. У 1906 працював викладачем 
соціології у Чиказ. ун-ті, згодом — журналістом. З 1911 і до 
смерті займався дослідженнями на власній фермі у шт. Індіана 
як приват. науковець. Найбільш відомими працями є «Процес 
управління, дослідження соціального тиску» (1908; оновлене 
автором перевид. 1949), «Поведінка, знання і факт» (1935), 
«Пізнання і пізнане» (успівавт. з Дж. Дьюї, 1949), «Дослідження 
досліджень. Есе з теорії соціальних наук» (1954). Вплинув на 




56 


БЕНТЛІ — БЕРДЯЄВ 


розвиток соціальних наук у США як розробник біхевіораліст- 
ської методології, теорії комунікації (разом з Дж. Дьюї). Нале¬ 
жить до кола вчених, які першими почали досліджувати політ, 
поведінку в групах, зокрема діяльність груп інтересів (іпТегезТ 
£гоир$). На думку Б., люди борються за досягнення своєї мети, 
об’єднуючись у групи, що створюються на основі спільних ін¬ 
тересів. Б. вважав, що політ, життя є сферою зіткнення і бо¬ 
ротьби різних груп, які мають специфічні інтереси. У результаті 
цієї конкуренції більш сильні групи починають домінувати у 
політиці, підпорядковуючи собі групи, які виявилися слабши¬ 
ми. Б. вважав, що діяльність людей в групах є найбільш на¬ 
дійним джерелом даних про політ, поведінку громадян, а тому 
визначив своєю осн. наук, метою створення інструментарію 
для її дослідження. На думку вченого, повний емпіричний опис 
певного явища є справжньою «досконалою» наукою. Б. запро¬ 
понував типологізацію груп інтересів на офіц. (органи влади) 
та неофіц. (партії, громад, об’єднання, профспілки, асоціації), 
неприховані та приховані. До неприхованих він відносив орга¬ 
ни влади, як групи, що приймають офіц. (формальні) рішення, 
а також парні політичні та організовані групи тиску, діяльність 
яких можна безпосередньо спостерігати. Прихованими є не- 
формалізовані групи, які впливають на процес прийняття рі¬ 
шення офіц. групами інтересів у результаті суперництва та кон¬ 
куренції. Держ. ін-ти, на думку вченого, повинні насамперед 
забезпечувати рівновагу між конкурентними групами, регулю¬ 
ючи конфлікти між ними як арбітри: фіксувати перемогу одних 
груп, поразку інших або досягнення компромісного рішення. 
Те, що називається держ. політикою, насправді є досягненням 
рівноваги між різними групами інтересів у певний відрізок 
часу. Наголошуючи на потребі дослідження груп інтересів та 
їхньої взаємодії, Б. здійснив на поч. 20 ст. методол. переворот 
в амер. політичній науці, яка до цього вивчала переважно 
держ. ін-ти. Він вважав, що законодавство, законод. процес, 
різні політ, програми мають пізнавальне значення для політо¬ 
лога лише тому, що відображають боротьбу між групами інте¬ 
ресів. На думку Б., сутність процесу управління полягає саме 
в конкуренції між такими групами, а законодавство лише відо¬ 
бражає досягнуте співвідношення сил. Політичну владу, відпо¬ 
відно до теорії Б., можна виміряти лише за допомогою катего¬ 
рії «сила». Не існує жодного політ, процесу, який би не означав 
досягнення рівноваги сил між різними групами інтересів: одна 
з них святкує перемогу, інша — визнає свою поразку і, принай¬ 
мні тимчасово, підпорядковується прийнятому офіц. ін-тами рі¬ 
шенню. Однак за переможеними зберігається право у майбут¬ 
ньому, забезпечивши свою перевагу в силі, досягти прийняття 
політ, рішень на свою користь. «Усі явища державного управ¬ 
ління, — писав Б., — є виявлення груп, які тиснуть одна на 
іншу, породжують одна одну і виділяють нові групи і групових 
представників для посередництва в суспільних угодах». Ідеї Б. 
щодо груп інтересів були підтримані та розвинуті ін. амер. по¬ 
літологами, зокрема Д. Труменом, Е. Летхемом. Б. увів у наук, 
обіг поняття артикуляції та ідентифікації групових інтересів як 
вихідних для аналізу політ, процесу. 

Ге.: ВепІІеу А., 2 еі£Іег н. Іпіегезі бгоирз // ЕпсусІореРіа ої боуегптепі 
апсі Роїііісз. ІЧєуу Уогк, 1992. 

Літ.: Наїе М. О. ТНе Созтоіо^у ої АПНиг Р. ВепІІеу // ТНе Атегісап 
Роїііісаі Зсіепсе Вєуієуу. 1960. УоІ. 54; Бакун Л. А. Группьі в политикє. 
К истории развития американских теорий // Полис. 1999, № 1. 

М. Лендьел 


БЕРДЯЄВ Микола Олександрович (18.03.1874, Київ — 
24.03.1948, Кламар, Франція) — мислитель, засновник екзис¬ 
тенціальної та персоналістичної традиції у вітчизняній філо¬ 
софії. Закінчив кадет, корпус, навч. у Київ, ун-ті спочатку на 
природн. (з 1894), потім на юрид. ф-ті (1895), а в 1898 виклю¬ 
чений з ун-ту за участь у студ. с.-д. акціях, був заарештований 
та засланий у Вологду, де захопився легальним марксизмом. 
Але після революції 1905-07 він поступово відмовляється від 
ілюзій револ. минулого: осмислюючи уроки революції, у збір¬ 
нику «Віхи» Б. заперечує «народопоклонство» рос. інтеліген¬ 
ції, а в роботі «Смисл творчості» (1911) звинувачує марксизм 
у запереченні самоцінності особистості та зведенні особистос¬ 
ті до функції соціального процесу. Розчарування в револ. по¬ 
діях лют. та жовт. 1917 призвело Б. до критики теорії та політ, 
практики більшовиків, за що він у 1922 разом з представника¬ 
ми рос. реліг. філософії був висланий за кордон. Філософія та 
філософування Б. є екзистенціальними та персоналістичними, 
оскільки він заперечує процес пізнання у формі об’єктивації, 
протиставлення об’єкта суб’єкту, зосереджується на вира¬ 
женні внутр. досвіду світосприйняття самого суб’єкта, а також 
визнає самоцінність особистості. Для Б. весь світ є нічим у по¬ 
рівнянні із особистістю, яка не піддається об’єктивації та не 
детермінована у своїй екзистенції зовн. чинниками. Емпірич¬ 
но існуючу людину він називає індивідуумом, який підпорядко¬ 
ваний природним і соціальним законам та постає предметом 
вивчення спец, наук — біології, психології, соціології тощо. 
Особистість, на відміну від індивідууму, є реальність духовна, 
яка не піддається перетворенню на об’єкт влади сусп. і при¬ 
род. чинників та об’єкт дослідження наук. Осн. характеристи¬ 
кою особистості є свобода. Остання не є річчю, яку можна при¬ 
власнити. Особистість не має свободи, вона і є свободою. Б. 
заперечує визначення людини традиц. філософією як розумної 
істоти або суб’єкта пізнання та наполягає на тому, що сутністю 
особистості є творчість, яка є спротивом і перемогою особис¬ 
тості над природною або соціальною необхідністю. Розум, на 
думку Б., не має особистісного характеру, він є безособистіс- 
ним та універсальним початком, а тому розум та наука не мо¬ 
жуть стати шляхами пізнання та втілення свободи і творчості. 
Персоналізм Б. проявляється в тому, що він тлумачить особис¬ 
тість як унікальне, неповторне явище та стурбований розчи¬ 
ненням особистості у природних або соціальних заг. законах. 
Для Б. будь-яка всезагальність та спільність є безособистіс- 
ною стихією, та особливо рішуче він повстає проти підпорядку¬ 
вання людини соціальним спільнотам — суспільству, державі, 
народу, колективу. Осмислюючи сучасні йому тоталіт. режими 
та масові рухи, Б. доходить висновку, що людині важко проти¬ 
стояти деспотії сусп-ва, оскільки соціальний гіпноз вустами 
соціологів запевняє її в тому, що свободу вона отримує від 
сусп-ва, та сучасне сусп-во перетворює людину не на політ, та 
розумну істоту (за античними зразками), а на стадну тварину. 
Персоналізм самого Б. і був реакцією на загрозу розчинення 
та підпорядкування унікальної особистості спільнотам, які на¬ 
лежать несправжньому об’єктивованому світові. У розумінні 
свободи Б. виступає як антагоніст І. Канта, бо він запере¬ 
чує свободу у формі кантівського підпорядкування людських 
вчинків всезагальному моральному закону. Він протистоїть 
христ. етичній традиції, що будує етику на розрізненні добра 
і зла. Зазнавши значного впливу А. Шопенгауера і Ф. Ніцше, 
Б. створює етику «по той бік добра і зла» (Ніцше), оскільки 





БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ — БЕРК 


57 


свобода особистості розглядається ним як творчість самих 
цінностей, а не підкорення моральному закону, даному Богом, 
та навіть раціонально обгрунтованому на засадах практ. розу¬ 
му (І. Кант). По суті людина в концепції Б. стає на місце Бога, 
а тому мислителі звинувачують Б. у богоборстві та титанізмі 
(прометеїзмі) (В. Зеньковський) та у «люциферичному» розу¬ 
мінні свободи як свавілля (Г. Флоровський, П. Гайденко). За Б., 
християнство не зрозуміло христологію людини, тобто таїни її 
божественної природи. Догмат про Христа, христологічне од¬ 
кровення є, на його думку, догматом про людину та антропол. 
одкровенням. Людина подібна до Бога, бо може творити із 
нічого, творчість не обумовлена ніякими зовн. чинниками та 
завжди є творчістю із нічого. Об’єктивована людина для Б. — 
це людина відчужена від творчості й свободи. Звідси й випли¬ 
ває його бунтарська позиція проти буття, яке набуває характе¬ 
ристики об’єктивованого відчуженого світу. 

Літ.: Гайденко П. П. Прорьів к трансцендентному: Новая онтология 
XX века. М., 1997. ^ Н.Амельченко 

БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ церковна (від лат. ипіїаз — єдність) — 
приєднання частини правосл. Київ, митрополії до римо-катол. 
церкви, ухвалене декретом Папи Римського Климента VIII 
від 23.02.1596 і проголошене на соборі руських єписко¬ 
пів у Бересті (сучас. Брест) 08(18).10.1596. Постала внаслі¬ 
док укладення Б. у. церква історично вживала самоназву 
«уніти»/«уніати» («з’єдинені»), доки в часи австро-угор. імпера¬ 
триці Марії-Терезії не отримала назву «Укр. греко-катол. церк¬ 
ва» (УГКЦ). Укладенням Б. у. єпископат Київ, митрополії праг¬ 
нув подолати глибоку внугрішньоцерковну кризу, а також 
зрівняти в правах православну церкву в Польсько-Лит. д-ві 
з римо-катол. Ще до укладення унії руське сусп-во розкололо¬ 
ся на її противників і прибічників, унаслідок чого в жовт. 1596 
в Бересті відбулося два собори: за і проти унії з Римом, які 
обмінялись анафемами. Обопільна взаємна нетолерантність 
двох церков не раз ставала перешкодою до консолідації укр. 
народу. У складі Рос. імперії уніатську церкву ліквідовано дві¬ 
чі: у 1839 (Правобережжя, Волинь) та 1875 (Холмщина, сучас. 
Польща). У складі Австро-Угорщини (1772-1918) греко-катол. 
церква стала провідним чинником нац.-культ., політ., екон. 
життя Галичини. У складі СРСР УГКЦ було формально ліквідо¬ 
вано на вимогу рад. режиму на Львів, соборі (08-10.03.1946), 
що змусило її перейти у підпілля, де вона перебувала до часів 
перебудови в СРСР та її офіц. легалізації 29.11.1989. За роки 
існування незалежної Укр. Держави УГКЦ не лише відновила 
свою довоєнну структуру, а й значно розвинула її, поширив¬ 
ши юрисдикцію на всю тер. України і перенісши адм. центр до 
Києва, хоча абс. більшість її віруючих, як і раніше, залишається 
зосередженою в Галичині. 

Літ.: Наїескі О. Ргот РІогепсе № Вгезі. Роте, 1958; Сеник С. Переду¬ 
мови Берестейської унії // Основні док-ти Берестейської унії. Львів, 
1996; Гринєвич В. Минуле залишити Богові. Унія та уніатизм в екуме¬ 
нічній перспективі. Львів, 1998. Н. Кочан 

БЕРК (Вигке) Едмунд (12.01.1729, Дублін, Ірландія — 
09.06.1797, Беконсфілд, Англія) — філософ, політ, діяч, публі¬ 
цист, ідеолог брит. консерватизму, критик Франц. революції. 
Навч. у Триніті-коледжі у Дубліні (1743-48), з 1750 вивчав 
право у Лондоні, втім згодом надав перевагу літ. та політ, ді¬ 
яльності. З 1765 був членом парламенту від партії вігів. Пар- 
лам. діяльність Б. було спрямовано на вирішення різноманіт¬ 
них питань, серед яких важливе місце посідала колоніальна 


• 

політика брит. влади. Політик проводив кампанію, спрямовану 
на реформування брит. влади в Індії, виступав на захист прав 
населення Ірландії, критикував політику уряду стосовно пів- 
нічноамер. колоній, зокрема, під час війни за незалежність 
у Пн. Америці (1775-83). Також він підтримував розвиток 
парт, системи, виступав за свободу слова, але був проти об¬ 
меження королівської влади, звуження повноважень пар¬ 
ламенту, розширення виборчого права. У творі «Роздуми про 
революцію у Франції» (1790), який приніс авторові міжнар. 
визнання та являв собою памфлет, спрямований проти рево¬ 
люції у Франції 1789, Б. виступив на захист монархії, підкрес¬ 
люючи можливість свободи у межах закону та порядку. Питань 
Франц. революції також стосувалися ін. його роботи, серед 
яких «Звернення нових вігів до старих» (1791), «Думки про 
французькі справи» (1791), де розглянуто сутність та наслід¬ 
ки револ. змін. Політик акцентував увагу на міжнар. значенні 
революції, її відмінності від попередніх революцій внаслідок 
спричиненості панівною роллю ідеологи, стверджуючи про уто¬ 
пічність як ідеології, так і даних перетворень. Він вказував на 
екон., соціальні та правові розбіжності перед- та постревол. 
періодів у Франції. Виступаючи прихильником вільного ринку, 
критикував екон. політику револ. уряду. На думку Б., монар¬ 
хію змінила диктатура натовпу, який не поважав ані традиції, 
ані принципи моралі. Визнаючи вади франц. монархії, Б. був 
прихильником евол. шляху здійснення реформ, критикуючи 
револ. зміни. У його працях важливу роль відіграє критика ра¬ 
дикалізму за нецінування традицій, стабільності, порядку, за 
нереалістичність уявлень про свободу, які спричиняють анар¬ 
хію та тиранію. Політ, рішення, які спрямовано на досягнення 
сусп. мети, мають вироблятися лише сусп. засобами; для цьо¬ 
го необхідними є час, терпіння, а не сила. Тобто прогрес по¬ 
винен бути повільним. Мудрість, на думку Б., потрібно шукати 
в упередженнях і забобонах, оскільки вони спонукають до ді¬ 
яльності, а не до нерішучості, сумнівів, вагань у прийнятті рі¬ 
шень. Тому мудрість втілено у нравах, звичаях, традиціях, які 
потрібно зберігати. Людям властива повага до королів, арис¬ 
тократії, магістратів, парламентів тощо. Ці звичаї, що станов¬ 
лять мудрість, відображено у конституції, сила якої визнача¬ 
ється її давністю, традицією. Прикладом є Брит. конституція, 
принципами якої є політ, далекоглядність, стримана обереж¬ 
ність, мораль. У цілому перевагами форми правління Англії, на 
переконання Б., є поєднання монархічних, аристократ., дем. 
засад, рівновага короля та парламенту. 

Державу Б. розглядав як спадкове надбання всіх поколінь її 
громадян , закликав поважати істор. наступність у політиці, 
оскільки намагання втручатися у сусп. процеси, на його дум¬ 
ку, спричиняє кризу у сусп-ві. Б. підкреслював важливість для 
д-ви підтримки церкви, моралі, усталених традицій. Освячен¬ 
ня д-ви релігією , церквою необхідне для того, щоб гр-ни були 
шанобливими. Оскільки для забезпечення свободи громадян 
потрібною є певна влада над ними, релігія, яка є основою гро¬ 
мадянського суспільства , поєднана із д-вою та з обов’язками 
гр-н стосовно неї, є необхідною для вільних гр-н. Б. критику¬ 
вав теорії природного права, сусп. угоди, нар. суверенітету , 
писав про нерозуміння їх прихильниками органічної природи 
сусп-ва та д-ви, які, на його думку, є результатом природної 
еволюції, а не певним винаходом. Він не заперечував по¬ 
няття природних прав, але вважав за необхідне розгляда¬ 
ти їх у конкр. істор. умовах; писав, що первісні права у сусп. 




58 


БЕРЛІН — БЕРЛІНСЬКИЙ МУР 


середовищі змінюються, тому змінюється їхня первинна про¬ 
стота. Оскільки складно вказати, чого прагне сусп-во, важко 
спрямувати дії влади так, щоб вона задовольнила потреби 
людей. Тому він критикував прості способи врядування, які 
є привабливими, але придатні для розв’язання лише однієї 
мети, на відміну від складнішого засобу, здатного задоволь¬ 
нити потреби цілого, а не лише його частин. Права людини 
у сусп-ві, на думку мислителя, є рівними, незалежно від внеску 
гр-н, але водночас він підкреслював, що не потрібно ототож¬ 
нювати права людей з їхньою владою. Отже, гр-ни мають різ¬ 
ні права на дивіденди у продукті спільного капіталу, тобто на 
частку у владі, авторитарності та управлінні. Б. виступав проти 
демократії, оскільки вважав, що керування політ, системою 
повинні здійснювати визнані представники, яким притаманні 
мудрість і чесність, а не сукупність індивідів, коли прийняття 
рішення відбувається за допомогою підрахунку голосів. Влада 
має належати людям, які мають важливе становище у сусп-ві 
та є власниками, оскільки це сприяє почуттю відповідальнос¬ 
ті. Майнова нерівність, у якій, на його думку, сутність власності, 
є гарантією стабільності сусп-ва, тому потрібною є економ, та 
політ, нерівність, яку сусп-во визнає та до якої пристосовуєть¬ 
ся. Суперечності між сусп. силами, які мають суттєві відміннос¬ 
ті та власні потреби, на думку Б., є невід’ємною частиною сусп- 
ва та навіть є корисними за умови досягнення компромісу. 
У цьому, як він вважав, є мистецтво політики. Відомою працею 
Б., присвяченою питанням естетики, є «Філософські досліджен¬ 
ня походження наших ідей підесеного та прекрасного» (1757). 
Літ.: Чудинов А. Размьішления англичан о Французской революции: 
3. Берн, Дж. Макинтош, У. Годвин. М., 1996. М. Чабанна 

БЕРЛІН (Вегііпз) Ісайя (06.06.1909, Рига - 05.11.1997, Окс¬ 
форд) — філософ, політ, теоретик, історик думки. Президент 
Брит. академії в 1974-78. Майже все зріле життя Б. пов'язано 
з Оксфордом. Однією з найважливіших і найвпливовіших для 
сучас. політичної науки робіт стала його праця «Дві концепції 
свободи» (Тууо Сопсеріз ої І_іЬегІу, 1958). Б. розділяє в підході 
до проблеми свободи два питання: про межі моїх безпере¬ 
шкодних дій, до яких ніхто не може втручатися («де межі вла¬ 
ди?»), і про джерело влади («хто має право мною правити?»), 
визначаючи їх як «негативну» і «позитивну» концепції свободи. 
Він показує, що хоча обидва питання є правомірними, вони 
не є ідентичними. В одному йдеться про обмеження влади як 
такої, в іншому — про підстави, на яких здійснюється влада. 
Зрештою, розвиток цих концепцій закінчився глобальним 
ідеол. зіткненням між ними, що сталося в 20 ст., коли віддання 
переваги «позитивній» концепції, що набуло форми проектів 
реалізації абс. блага (зокрема в комуніст, і нацист, утопіях), по¬ 
ставило під загрозу існування свободи взагалі. Принципова 
методол. позиція Б. пов’язана з критикою презумпції, що, на 
його погляд, лежить в основі всієї європ. традиції політ, думки 
від Платона, яка передбачає, що всі людські ідеали і цінності 
можуть бути поєднані й гармонізовані між собою. Натомість він 
обґрунтовує ін. модель, де переслідування однієї цінності може 
призводити до обмеження іншої: напр., прагнучи збільшити 
ступінь справедливості в суспільстві, ми можемо приходити до 
обмеження ступеня свободи (тут він спирається на спадщину 
таких мислителів, як Макіавеллі , Віко , Ґердер). Подібна модель 
передбачає принциповий плюралізм світу цінностей та ідей, 
які не можуть бути зведені до якоїсь сталої єдності. Цим визна¬ 
чений і інтерес Б. до численних (інколи «маргінальних») фігур 


в історії думки, які не можуть бути «зняті» в заг. її розвитку. 
Блискучий стиліст, він залишив величезну к-сть таких інтелекту¬ 
альних портретів. Б. є одним з найуважніших дослідників історії 
рос. сусп. думки, яка за всієї своєрідності постає заломленням 
спільного європ. досвіду і законно належить до його горизон¬ 
тів. Серед найважливіших праць: «Карл Маркс» (1939), «їжакта 
лисиця» (1953), «Історична неминучість» (1955), «Вік Просвіти» 
(1956), «Дві концепції свободи» (1958), «Чотири есе про сво¬ 
боду» (1969), «Російські мислителі» (1978), «Поняття і категорії» 
(1978), «Проти течії» (1979), «Особисті враження» (1980), «Ви¬ 
кривлена деревина людства: глави з історії ідей» (1990), «По¬ 
чуття реальності: дослідження ідей та їх історії» (1996). 

Літ.: І&паїіеії М. ІзаіаИ Вегііп. А ІіТе. І_опсІоп, 2000. Е. Щербенко 
БЕРЛІНСЬКА КРЙЗА 1948-49 — одна з перших криз« холод¬ 
ної війни». Формальним приводом введення блокади Зх. Берлі¬ 
ну з боку рад. командування було здійснення зх. союзниками 
сепаратної грошової реформи з 20.06.1948 у трьох зх. зонах 
окупації Німеччини. 22.06.1948 рад. командування оголосило 
про проведення грошової реформи вже у своїй зоні окупації 
воєнної Німеччини та в р-ні Вел. Берліна. 23.06.1948 зх. д-ви 
поширили грошову реформу на зх. сектори Берліна. У відпо¬ 
відь 24.06.1948 рад. окупац. адміністрація цілком перекрила 
залізницю, шляхи, канали та комунікації між зх. зонами оку¬ 
пації й Берліном. Зх. частина Берліна, в якій тоді проживало 
близько 2,5 млн мешканців, фактично опинилась у блокаді. 
Осн. мета подібних дій з боку Рад. Союзу — намагання вести 
переговори з нім. проблеми з позиції сили, змусити зх. д-ви 
відмовитися від планів створення західнонім. д-ви. Але у від¬ 
повідь на це зх. країни організували «повітряний міст» між сво¬ 
їми зонами окупації та Берліном. За час кризи в блокований 
Берлін вдалося зробити бл. 280 тис. польотів (259 щодоби і 
25 щогодини) і перевезти бл. 2,3 млн тонн вантажу (третина — 
продовольство і медикаменти, дві третини — вугілля). Берл. 
«повітряний міст» працював у вкрай небезпечних умовах, що 
призвело до загибелі пілотів — 31 амер. пілота і 40 брит. Але 
Рад. Союз змушений був визнати неефективність блокади 
і тому 12.05.1949 скасував усі обмеження зв’язку, транспорту 
й торгівлі між Берліном і західнонім. землями, а також між зх. 
і сх. зонами окупації Німеччини. «Повітряний міст» існував до 
30.09.1949 для створення стратег, запасів палива, продоволь¬ 
ства, медикаментів. Б. к. прискорила створення сепаратної 
Західнонім. держави: 23.05.1949 був оприлюднений Осн. за¬ 
кон Зх. Німеччини. Ця дата вважається днем створення ФРН. 

В. Крушинський 

БЕРЛІНСЬКИЙ МУР — інженерно обладнаний і укріплений 
держ. кордон НДР із Зх. Берліном. Побудований 13.08.1961 
за рекомендацією наради секретарів комуніст, і роб. партій 
країн Варш. договору (03-5.08.1961) і на підставі рішення На¬ 
родної палати НДР від 11.08.1961. Б. м. являв собою склад¬ 
ний комплекс із бетонного огородження заг. довжиною 106 
км і висотою в серед. 3,6 м, металевої сітки — 66, 5 км, сиг¬ 
нального огородження під елекгр. струмом — 127,5 км, зем¬ 
ляних рівчаків — 105,5 км, протитанкових укріплень, 302-х 
сторожових веж. Зх. Берлін як особлива політ, одиниця був 
створений у межах трьох секторів Берліна, окупованих зброй¬ 
ними силами США, Великобританії та Франції. Після утворення 
1949 двох нім. д-в майже всі офіц. зв’язки між зх. та сх. час¬ 
тинами міста були розірвані. Але кордон між ними був від¬ 
критий, що призводило до масової втечі спеціалістів до ФРН. 




БЕРНШТЕЙН 


59 


У лист. 1958 керівник рад. уряду М. Хрущов проголосив ска¬ 
сування Рад. Союзом міжнар. статусу Берліна і охарактеризу¬ 
вав усе місто (разом із зх. секторами) як «столицю НДР». Рад. 
Союз фактично висунув ультиматум для СІІІА, Великобританії 
й Франції щодо проведення переговорів стосовно цього пи¬ 
тання. Але ця вимога була відкинута зх. д-вами і переговори 
навесні та влітку 1959 в Женеві не мали реальних результа¬ 
тів. Улітку 1961 різко загострилася ситуація з втікачами з НДР. 
Тільки в лип. того ж року бл. ЗО тис. сх. німців залишили кра¬ 
їну. Керівництво країн Орг-ції Варт, договору підтримало ви¬ 
могу В. Ульбрихта, лідера Соціаліст, єдиної партії Німеччини, 
і прийняло рішення закрити кордон. О 1-й год. 13.08.1961 
почалася реалізація проекту «Китайський мур» силами схід- 
нонім. «бойових робочих груп» і частин східнонім. армії. Рад. 
армія знаходилася при цьому в стані повної бойової готовнос¬ 
ті. До 15 серпня вся зх. зона була обнесена колючим дротом 
і почалося безпосереднє буд-во муру, яке тривало до 1975. 
Буд-во муру, однак, не означало повної блокади Зх. Берлі¬ 
на, як це було в 1948-49. У груд. 1963 була підписана угода, 
яка дозволяла мешканцям Зх. частини міста відвідувати сво¬ 
їх родичів у Сх. Берліні на Різдво та Новий рік. Для відвідання 
Зх. Берліна гр-нам НДР потрібен був спец, дозвіл. Але відомо 
і багато спроб втечі з НДР — прориття тунелю 145 м завдовж¬ 
ки, польоти на дельтапланах, повітряних кулях, спроби тарану 
муру за допомогою бульдозерів. Нині існує документальне під¬ 
твердження смерті 125 людей в результаті спроби подолання 
стіни. Але, за деякими оцінками, їхня к-сть набагато більша. 
Під час проведення «нової сх. політики» ФРН урядом В. Бран- 
дта 03.09.1971 Великобританія, СРСР, США і Франція підписа¬ 
ли чотиристоронню угоду щодо Берліна, яка визначала його 
правовий статус. У груд. 1971 між владою НДР і Зх. Берліна 
було підписано угоду, яка дозволяла мешканцям Зх. Берліна 
отримувати дозвіл на перебування у Сх. Берліні ЗО днів на рік 
або у випадку непередбачених «сімейних чи гуманних моти¬ 
вів». Така ситуація проіснувала до лист. 1989. Ще в трав. 1989 
під впливом перебудови в СРСР Угорщина скасувала укріплен¬ 
ня на кордоні з Австрією, а у верес, оголосила про відкриття 
власних кордонів. Протягом трьох днів через тер. Угорщини 
бл. 15 тис. гр-н НДР перейшли на зх. Б. м. втратив свою зна¬ 
чущість. 09.11.1989 під час дем. революції в НДР Б. м. було 
зруйновано й відбулося де-факто об’єднання двох частин Бер¬ 
ліна. Відновлення статусу міста як єдиного адм. формування 
було вирішено в ході переговорів між ФРН, НДР, СРСР, США, 
Великобританією та Францією. В. Крушинський 

БЕРНШТЕЙН (Вегпзїеіп) Едуард (06.01.1850, Берлін — 
18.12.1932, там само) — один із перших ревізіоністів марк¬ 
сизму, реформіст, діяч нім. соціал-демократії. Закінчив при¬ 
ватну школу, а потім і гімназію. Здобувши освіту, працював 
службовцем у банкірському домі Ротшильдів. З молодих років 
переймався проблемами сусп. нерівності, захоплювався со¬ 
ціальними питаннями, у пошуках відповіді на які зацікавився 
соціаліст, ідеями. Вивчав праці Е. Дюрінга, Ф. Лассаля, А. Бе- 
беля. З 1871 був прийнятий до Міжнар. т-ва робітників, всту¬ 
пив до СДРП Німеччини. Зокрема, був делегатом відомого Гот¬ 
ського з’їзду партії, що ухвалив її нову програму. Опинившись 
у вимушеній еміграції після прийняття імперською владою 
Німеччини закону, що заборонив діяльність с.-д. партії, пере¬ 
бував у Швейцарії та Великобританії. Там особисто познайо¬ 
мився з фундаторами марксизму К. Марксом та Ф. Енгельсом, 


підтримував із ними досить тісні та довірливі взаємини, особ¬ 
ливо з Енгельсом. У цей же час у Швейцарії та Англії знайо¬ 
миться з представниками та чільними діячами рос. політ, емі¬ 
грації, зокрема П. Лавровим, а також із групою укр. емігрантів, 
що працювала у гуртку, об’єднаному М. Драгомановим. Пізні¬ 
ше Б. напише про ці зустрічі та знайомства окремі спогади, що 
є доволі цінним джерелом для вивчення історії укр. політ, емі¬ 
грації цього періоду. Невдовзі Б. доручають редагування парт, 
видання «Соціал-демократ», за виконання цього доручення він 
береться з ентузіазмом. Бажання розібратись у питаннях тео¬ 
рії та практики соціалізму спонукає Б. до пошуків відповідей 
на проблеми розвитку та застосування низки теор. положень 
марксизму у нових соціально-екон. умовах. Після перебуван¬ 
ня в Англії, яка вразила його своїми парлам. традиціями, він 
поступово доходить висновку, що револ. засади марксист, 
теорії не сповна відповідають тій дійсності, яка формується 
в Європі наприкін. 19 ст. Аналізуючи конкр. приклад англ. сусп. 
та екон. розвитку, Б. вважав, що він дає взірець альтерна¬ 
тивного револ. шляху розвитку, зокрема щодо розв’язання со¬ 
ціально-класових суперечностей. За певних умов й ін. країни 
Зх. Європи також можуть піти за брит. моделлю формування 
соціального діалогу та пошуку компромісів між різними со¬ 
ціальними класами та групами. Умови політ, демократії нада¬ 
ють цьому сприятливі можливості, вважагБ. Ці та ін. актуаль¬ 
ні на той час теор. питання він порушує та осмислює з нових 
позицій у своїх працях «Проблеми соціалізму» і «Передумови 
соціалізму та завдання соціал-демократії». На його погляд, 
вчення К. Маркса та Ф. Енгельса після їхньої смерті потребує 
не догматизації, а певного уточнення та корекції. Намагаючись 
усунути суперечності між концептуальними засадами класич¬ 
ного марксизму та новими реаліями, Б. насамперед заперечує 
адекватність Марксових висновків про фатальність наслідків 
екон. криз, які нібито неминуче ведуть до смерті капіталізму, 
доводять його нежиттєздатність і необхідність револ. знищен¬ 
ня. Він вважав натомість, що капіталізм далеко ще не вичер¬ 
пав ресурсів та можливостей свого подальшого розвитку і про¬ 
довжує прогресувати, а не відмирати, щоби поступитися місцем 
соціалізму в результаті насильницької соціаліст, революції. 

З цього ж погляду Б. наполягав на тому, що справді дем. д-ва 
може шляхом акт. втручання в економіку та соціальні відноси¬ 
ли регулювати їх, не допускаючи небезпечної для її існування 
гостроти соціально-екон. проблем і класового протистояння. 
Заперечував антагоніст, природу сусп-ва, доводив, що на змі¬ 
ну класової дихотомії «буржуазія — пролетаріат» поступово 
приходить більш складна та багатовимірна соціальна струк¬ 
тура сусп-ва, з’являються нові прошарки населення, форму¬ 
ється серед, клас. Він був переконаний, що в процесі своєї 
соціальної боротьби та політичної діяльності, оволодіваючи 
парлам. засобами та спираючись на власну парт, орг-цію, про¬ 
летаріат домагається покращання свого соціального та екон. 
становища, в т. ч. рівня зарплатні, змін соціального законо¬ 
давства на власну користь. І цей шлях відкривав для нього 
нові можливості зміни наявного капіталіст, сусп-ва та держ. 
орг-ції у напрямку до соціаліст, майбутності мирним шляхом. 
При цьому він наполягав на непередбачуваності кінцевих 
форм руху до соціаліст, сусп-ва, висловивши з цього приводу 
своє знамените кредо «Кінцева мета — ніщо, а рух (до неї) — 
все». Важливим засобом покращання становища робітни¬ 
ків визнавав їхні профспілки та кооперативи. Відповідно до 




60 


БЕРНШТЕЙН — БЕРУТ 


таких переконань, визнавав не лише непотрібним, а й ціл¬ 
ком зайвим і навіть шкідливим фіз. насильство над владними 
класами, вбачаючи у реформаторському шляху до соціалізму 
найкращу запоруку його перемоги. Для цього необхідно змі¬ 
нювати механізми та інструментарій політ, демократії, яка 
в міру її вдосконалення втрачатиме вузькокласовий харак¬ 
тер, становитиметься загальнонар. надбанням. Таким чином, 
Б. виступив одним із засновників концепції ненасильницько¬ 
го переходу до соціалізму засобами надкласової політ, демо¬ 
кратії, формував засади дем. соціалізму. В такому сусп-ві всі 
гр-ни повинні мати рівні права та можливості, а депролета- 
ризація робітн. класу може здійснюватись його підняттям до 
повноцінного громадян, стану в умовах чинної правової д-ви. 
У певному сенсі Б. можна вважати теоретиком соціальної д-ви 
як нового етапу розвитку дем. та прав, державності. Такі по¬ 
гляди Б. дорівнювали відмові від револ. спрямованості вчен¬ 
ня К. Маркса та Ф. Енгельса, заперечення однієї з їхніх центр, 
ідей — вчення про диктатуру пролетаріату та револ. роль парт, 
авангарду робітників. За це його погляди були піддані жор¬ 
сткій критиці з боку ортодоксальних марксистів як у Німеччині, 
так і в ін. європ. країнах. Зокрема, чималі зусилля на поборю¬ 
вання ревізіоністських ідей Б. витратили В. Лібкнехт, Р. Люк¬ 
сембург, Г. Плеханов та В. Ленін. Після повернення на поч. 
20 ст. до Німеччини, Б. неодноразово обирався депутатом 
рейхстагу. З початком 1-ї світової війни через розбіжності 
з приводу позиції соціал-демократів щодо воєнної політики 
власного уряду, брав участь у формуванні Незалежної с.-д. 
партії Німеччини. Після Лист, революції 1918 був призначений 
комісаром із питань усуспільнення майна, щодо чого прово¬ 
див помірковану політику. Негат. поставився до більшов. пере¬ 
вороту в Росії, вбачаючи у ньому спотворення принципів єв¬ 
роп. соціал-демократії та небезпечний для ідеалів соціалізму 
експеримент. Небезпідставно може вважатись одним із фун¬ 
даторів сучас. зх. соціал-демократії. 

Літ.: Левита Р. История зкономических учений. М., 1995. 

А. Круглашов 

БЕРУ! (Віегиі) Болеслав (справж. прізв. — Бернацький (Віег- 
паскі); 18.04.1892, побл. Любліна — 12.03.1956, Москва) — 
громад.-політ. і держ. діяч. Отримав неповну серед, освіту, ви¬ 
ключений зі школи за участь у виступах проти насильницької 
русифікації викладання, навч. в ремісн. училищі. З 1912 брав 
участь у револ. русі: був членом лівого крила Польс. соціаліст, 
партії (ППС-лівиця), з груд. 1918 член Комуніст, робітн. пар¬ 
тії Польщі (КРПП, з 1925 — Комуніст, партія Польщі, КПП); 
у 1915-19 працював у робітн. кооперативах Любліна й Вар¬ 
шави. У 1919-26 в еміграції в Рад. Росії, 1926-27 член Ви- 
кон. к-ту повітової парторганізації КПП в Заглембі-Домб- 
ровському, після арешту й ув’язнення знову емігрував до 
СРСР; 1927-30 слухач Міжнар. ленінської школи Комінтер¬ 
ну в Москві, у 1930 — діяч Комінтерну, співробітник НКВС 
СРСР, 1930-32 за завданням Комінтерну на револ. роботі 
в Болгарії, Чехословаччині й Австрії. У 1932-33 секретар 
Лодзинського окружкому КПП, у 1933 заарештований і за¬ 
суджений до 7 років ув’язнення, але у 1938 звільнений за 
амністією, працював бухгалтером у Варшаві, пізніше втік до 
СРСР. У 1939-41 працював у НКВС, беручи участь у «фільт¬ 
рації» кол. членів компартій Польщі, Зх. України та Білорусі, 
розпущених Комінтерном за вказівкою Й. Сталіна у 1938; 
агентурна робота маскувалася участю у буд-ві Дарницького 


залізничного вузла в Києві (1940-41), а з трав. 1941 — вузла 
зв’язку в Білостоці. Після окупації Білостока був*захоплений 
у полон нім. військами, втік до Мінська, завдяки доброму во¬ 
лодінню нім. мовою влаштувався на роботу в міській управі, 
створеній окупац. владою, використовував службове станови¬ 
ще для створення антифаш. підпілля і керівництва ним; у 1943 
повернувся до окупованої Польщі, брав найактивнішу участь 
у встановлені над країною комуніст, контролю, належав до 
керівництва Польс. робітн. партії (ППР), створеної 1942: 
1943-44 член секретаріату, 1944-48 член Політбюро ЦК ППР, 
водночас у 1943-44 редактор газ. ППР «Трибуна свободи». 
01.01.1944-04.02.1947 Б. — голова Президії Крайової ради 
народової, брав участь у створенні 21.07.1944 Польс. к-ту 
нац. визволення, який 31.12.1944 проголосив себе тимчас. 
польс. урядом, організував фальсифікацію результатів народ¬ 
ного референдуму 30.06.1946, що відкрив шлях до правового 
й інституц. закріплення комуніст, режиму. В 1947-52 — пре¬ 
зидент Республіки Польща (з 1949 Польська Народна Рес¬ 
публіка, ПНР) й голова Держ. ради; у 1952-54 голова Ради 
міністрів. З верес. 1948 — ген. секретар ЦК ППР, змінив на цій 
посаді В. Гомулку, звинуваченого у «тітоїзмі» й «поступці бур- 
жуазно-націоналіст. та реформістським силам»; у груд. 1948 
змусив ППС об’єднатися з ППР у рамках Польс. об’єднаної 
робітн. партії (ПОРП), що сприяло монополізації нею політ, 
влади в країні; член Політбюро ЦК ПОРП. Домігся правового 
закріплення встановленого тоталіт. комуніст, режиму ухвален¬ 
ням конституції 1952; з берез. 1954 — 1-й секретар ЦК ПОРП; 
у внутрішній і зовнішній політиці відкидав будь-які «національні 
особливості» в побудові соціалізму й цілковито орієнтувався на 
запровадження в усіх країнах Центр. Європи рад. моделі, що 
передбачало макс. повну націоналізацію народного госп-ва, 
форсовану індустріалізацію, стрімке збільшення видатків на 
оборону й розбудову збройних сил, швидку колективізацію с. г., 
цілковите придушення будь-якої опозиції і масове знищення 
політ, противників, розгром реліг. інституцій і всеохопне за¬ 
провадження ідеології держ. атеїзму, боротьбу з проявами 
«буржуазної» культури тощо. У верес. 1947 взяв активну участь 
в орг-ції в м. Шклярська Заремба, побл. Вроцлава, наради 
представників 9 європ. комуніст, партій та створення Інформ. 
бюро комуніст, партій (Комінформу) з метою насадження 
сталінізму в країнах Центр. Європи і Балкан. Несе політ, від¬ 
повідальність за орг-цію в Польщі політ, репресій, зокрема 
за масове насильницьке виселення з «повернутих земель» 
нім. населення (3,5 млн чол.), спрямовану проти укр. мен¬ 
шини на Холмщині, Надсянні й Підляшші операцію «Вісла» 
(квіт. 1947, включала переселення 156 тис. осіб зі сх. кор¬ 
дону на «повернуті землі»), показові процеси проти опозиції 
й лідерів опозиц. партій, репресії проти римо-катол. церкви 
й цілковитий розгром Укр. греко-катол. церкви. У країні на¬ 
саджувався культ особи Б. як «польського Сталіна», і польс. 
тоталіт. режим поступово набував дедалі більшою мірою «ра¬ 
дянських рис». Раптово помер від інсульту в Москві відразу 
після 20 з’їзду КПРС й доповіді М. Хрущова про культ особи 
Й. В. Сталіна. 

Літ.: №а2піешзкі № Воіезіаш Віегиі. УУагзгаша, 1976; Сагііскі А. Воіе- 
зїаю Віегиі. Магзгаюа, 1994; Залесский К. А. Кто бьіл кто во Второй 
мировой войне. Союзники СССР. М., 2004; Яровий В. Новітня історія 
Центральноєвропейських та Балканських країн. XX століття. К., 2005. 

Р. Кривонос 




БЖЕЗИНСЬКИЙ — БІБЛІЯ 


61 


БЖЕЗЙНСЬКИЙ (Вггегіпзкі) Збігнєв (нар. 28.03.1928, Вар¬ 
шава) — політолог, держ. діяч, геостратегік. Навч. у Монреал. 
ун-ті Макгілла, який закінчив у 1949, а у 1953 здобув ступінь 
д-ра філос. у Гарвард, ун-ті та почав викладати міжнар. відно¬ 
сини в університет. Центрі рос. досліджень. У1962 став проф. 
Колумб. ун-ту в Нью-Йорку. Б. чимало своїх праць присвятив 
дослідженню Рад. Союзу, а також питанням стратегії США на 
зовнішньополіт. арені. Характерною рисою його праць є негат. 
ставлення до комунізму, який він характеризує як доктрину, 
що набула популярності у світі через те, що давала загальне 
і разом з тим просте пояснення сенсу життя — вона лока¬ 
лізувала джерело всіх бід в ін-тут приват. власності. Ство¬ 
рену після революції соціаліст, д-ву Б. характеризує як д-ву 
соціального насилля, нав’язування ортодоксальної доктрини 
та практики виправдання будь-яких політ, методів, включаю¬ 
чи тиранічні, ідеол. потребами. У праці «План гри. Геострате- 
гічна структура ведення боротьби між США та СРСР» (1986), 
у якій обґрунтовувався конкр. план зближення геополіт. сис¬ 
тем СРСР та США, було закладено основу для формування 
відомої «теорії конвергенції» — зближення атлант, та контин. 
моделей шляхом подолання ідеол. суперечностей марксизму 
та лібералізму. На думку Б., Рад. Союз повинен був перейти 
до поміркованої с.-д. версії соціалізму з елементами ринку 
та приват. власності, відмовитися від принципів класової бо¬ 
ротьби та диктатури пролетаріату. Одночасно Зх. пропонува¬ 
лося обмежити свободу ринку, ввести держ. регулювання та 
пом’якшити соціальні антагонізми. Об’єднати дві системи по¬ 
винні були цінності та традиції Просвітництва — ідеї гуманіз¬ 
му, демократії та свободи. 

На межі третього тисячоліття Б. сформулював сучас. версію 
світового панування США. У праці «Велика шахівниця. Пану¬ 
вання Америки та його геостратегічні імперативи» (1998) він 
представив сучас. версію атлантизму — концепцію «амер. ге¬ 
гемонії нового типу». Б. виявляє як відкриту, так і приховану 
мету та механізми амер. гегемонії, подаючи геополіт. простір 
у формі шахівниці, де поведінка «фігур» визначається їхнім по¬ 
тенціалом. Б. стверджує, що оскільки з того, що Євразія є най¬ 
більшим континентом і займає ключове становище в геополіт. 
відношенні, д-ва, яка панує в Євразії, може контролювати 
два з трьох найбільш розвинутих та екон. продуктивних світо¬ 
вих регіони. Один погляд на карту дозволяє передбачити, що 
контроль над Євразією майже автомат, дозволить підпоряд¬ 
кувати Африку. Всі потенц. політ, та/або екон. виклики амер. 
переважанню походять з Євразії. На щастя для Америки, 
Євразія є надто великою, щоб бути єдиною у політ, відношенні, 
й тому вона являє собою шахівницю, на якій триває боротьба 
за глобальне панування. Хоча геостратегію — стратег, управ¬ 
ління геополіт. інтересами — можна порівнювати з шахами, 
на євразійській шахівниці грають не два, а декілька гравців, 
кожний з яких володіє різною владою. У своїх працях Б. ви¬ 
ступає за необхідність розширення НАТО як осн. засобу роз¬ 
витку мирних відносин між європ. країнами. Експансія НАТО, 
на його думку, важлива для збереження провідної ролі Амери¬ 
ки в Європі — від цього залежить посилиться чи послабиться 
вплив США в Європі й чи буде дем. Європа, яка зростає, ор¬ 
ганічно пов’язана із США; важлива для визначення стосунків 
Росії з Європою — чи буде розширення альянсу сприяти де¬ 
мократизації Росії шляхом протидії її імперіаліст, намірам па¬ 
нувати у Центр. Європі. Крім того, для центральноєвроп. країн 


розширення північноатлант. блоку означає звільнення від рад. 
поневолення та безпеку. В одній зі своїх останніх робіт — «Ще 
один шанс. Три президенти та криза американської наддер¬ 
жави» Б. подає глибокий аналіз зовнішньополіт. діяльності 
трьох останніх президентів США — Буша- старшого, Клінтона 
та буша-молодшого, які стали після зникнення двополюсно¬ 
го світу та закінчення « холодної війни», як він висловлюється, 
«глобальними лідерами». Осн. висновок, який робить Б. із де¬ 
тального та досить крит. аналізу: США втратили значну частину 
своєї могутності та престижу, і на сучас. етапі перед Америкою 
постає завдання, як здобути глобальну велич в епоху «все¬ 
світнього політ, пробудження». Він вважає, що США володіють 
достатнім потенціалом, щоб використати, не звертаючи увагу 
на протидійні фактори, ще один — другий і останній шанс на 
глобальне лідерство, і дає конкр. та аргументовані рекомен¬ 
дації — якою має бути політика, що приведе до цієї мети. 

П. Молочко 

БІБЛІЯ або Святе Письмо — стародавня збірка реліг. творів 
періоду 12 ст. до н. е. — 2 ст. н. е., яка є для християн єдиним 
непорушним та справедливим відкриттям Бога людині. Б. по¬ 
діляється на дві частини — Старий та Новий Заповіти, що міс¬ 
тять загалом 66 канонічних та 11 неканонічних (другокано- 
нічних) книг. Оригінали книг Старого Заповіту було написано 
давньоєвр. та арам, мовами, Нового Заповіту — давньогрец. 
У 4 ст. Писання було перекладено латиною й отримало назву 
«Вульгата». Старозаповітні Масоретські тексти визнаються 
юдеями й називаються «Танах». До Танаху входить П’ятикниж- 
жя, Пророки та Писання (Тора, Невіїм та Кетувім). Але їх грец. 
переклад — Септуагінта (переклад сімдесяти), який містить, 
разом із додатковими, загалом 50 книг, вважається в юда¬ 
їзмі неканонічним. Осн. збірка — П’ятикнижжя Мойсееве 
(Буття, Вихід, Левіт, Числа й Друга книга Законів) розповідає 
про створення Богом світу і людини, про гріхопадіння перших 
людей — Адама та Єви, всесвітній потоп, про заповіт, нада¬ 
ний Богом людям, та закони, за якими повинен жити народ 
Ізраїлю. Головними з 27 книг Нового Заповіту є 4 Євангелія — 
від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про 
прихід Месії Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресін¬ 
ня. Решта книг розповідає про діяння Апостолів, тлумачить ві¬ 
ровчення та містить пророцтва про прийдешній кінець світу. 
На землі Київ. Русі Б. прийшла з Візантії у грецькомовному та 
з Моравії, Чехії й Панонії у кирило-мефодіївському перекла¬ 
ді. У давні часи були поширеними літургійно-вчительні збірки, 
т. зв. Паремійники й апракосні (службові) Євангелія. Найдавні¬ 
ша пам’ятка такого типу — Остромирове Євангеліє, переписа¬ 
не у Києві з давньоболг. оригіналу у 1056-57. До наших часів 
збереглися Мстиславове, Турівське, Галицьке (Євсевієве), Пе- 
ресопницьке Євангелія — вони належать до 11-13 ст. Повну 
збірку біблійних книг для укр. та білорус, земель надрукував 
у 1517-19 Ф. Скорина, а вже у 1569 Лукою Тернопільським 
та у 1575 Дмитром із Зінькова було створено Біблійні кодек¬ 
си. 1581 у друкарні І. Федорова вийшла Острозька Біблія — 
результат праці науковців Острозької школи під керівництвом 
укр. вченого Г. Смотрицького. У друкарні Києво-Печерської 
лаври повний текст Б. був виданий у 1758, а перший переклад 
повної Б. укр. мовою, зроблений П. Кулішем, І. Нечуй-Левиць- 
ким та І. Пулюєм, було видано друком у 1905 у Відні через за¬ 
борону царс. уряду перекладати у Рос. імперії Б. чи окремі її 
частини укр. мовою. Відомі також укр. переклади біблейських 




62 


БІЖЕНЦІ — БІЛОВЕЗЬКІ УГОДИ 1991 


текстів (повні або часткові) П. Морачевського, М. Кобрина, 
І. Огієнка, І. Хоменка, І. Франка, О. Гижі та ін. 

Літ.: історія православної церкви в Україні. 36. наук, праць. К., 1997; 
На ріках Вавілонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, 
Палестини. К., 1991. А. Волченко 

БІЖЕНЦІ — особи, які залишили країну свого пост, проживан¬ 
ня (як правило, країну громадянства) внаслідок обґрунтованих 
побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, 
віросповідання, національності, громадянства, належності до 
певної соціальної групи або політ, переконань та не можуть 
або не бажають користуватися захистом цієї країни через 
такі побоювання. Проблема Б. врегульована цілою низкою 
договорів міжнародних, серед яких осн. значення має багато¬ 
стороння Конвенція про статус біженців 1951 та протокол до 
неї 1967. У рамках ООН функціонує Управління Верховного 
комісара у справах біженців, Статут якого було затверджено 
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 428 (V) від 14.12.1950. 
Б. не може бути вислано чи примусово повернуто до країни, 
де їхньому життю чи свободі загрожує небезпека через їхню 
расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство 
(підданство), належність до певної соціальної групи чи політ, 
переконання або де вони можуть зазнати катувань та ін. жор¬ 
стоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів 
поводження і покарання, або з якої їх може бути вислано чи 
примусово повернуто до країн, де їхньому життю або свободі 
загрожує небезпека через зазначені обставини. Згідно із За¬ 
коном України «Про біженців» особи, які мають намір набути 
статусу Б. і перетнули держ. кордон України у порядку, встанов¬ 
леному законодавством України, повинні звернутися до відпо¬ 
відного органу міграційної служби із заявами про надання їм 
статусу Б. Він не надається особам, які вчинили злочин проти 
миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності; 
тяжкий злочин неполіт. характеру за межами України до при¬ 
буття в неї з метою набуття статусу Б., якщо таке діяння відне¬ 
сено Кримін. кодексом України до тяжких злочинів; які винні 
у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам ООН; які до 
прибуття в Україну були визнані Б. чи отримали притулок в ін. 
країні або які до прибуття в Україну з наміром набути статусу Б. 
перебували в третій безпечній країні. Міжнар. співробітництво 
України у розв’язанні проблем Б. здійснюється на основі між¬ 
нар. договорів України, згода на обов’язковість яких надана 
ВР України. Україна співпрацює з ін. д-вами, Управлінням Вер¬ 
ховного комісара ООН у справах біженців, ін. організаціями 
міжнародними з метою усунення причин виникнення проблеми 
Б., поліпшення їхнього матер. становища і вдосконалення пра¬ 
вового статусу, а також повернення Б. у країну їхньої громадян, 
належності (підданства) або попереднього пост, проживання. 
Літ.: Права беженцев и вьінужденньїх переселенцев в современном 
мире ; сборник. Ереван, 1998; Клинова Е. В. Правовое положение 
беженцев в странах Европейского Союза (Статус беженца, право на 
убежище). М., 2000; Малиновська О. А. Біженці у світі та в Україні: 
моделі вирішення проблеми. К., 2003. О. Задорожній 

БІЛЛЬ ПРО ПРАВА (англ. ЬіІІ — законопроект, закон) — конст. 
унормування осн. прав і свобод громадян і визначення засо¬ 
бів їх гарантій та захисту з боку держави. Біллям передували 
Велика хартія вольностей 1215, Петиція про права 1628 та 
деякі ін. акти. Б. про п. від 23.10.1689 досі вважається однією 
з найважливіших частин неписаної конституції Великобрита¬ 
нії. Він значно обмежив владу короля, визначив заг. риси 
англ. конст. монархії і встановив низку конст. норм, зокрема 


заборону монархові призупиняти дію законів без відома пар¬ 
ламенту (ст. 1); неможливість для монарха робити вилучення 
тих чи ін. статей з норм, актів (ст. 2); скасування рішень і ого¬ 
лошення поза законом суду комісарів у церковних справах та 
ін. закладів і судів такого роду (ст. 3); встановлення податків 
і зборів виключно за згодою парламенту (ст. 4); незаперечне 
право підданих звертатися з будь-якими проханнями до коро¬ 
ля (ст. 5); вирішальну роль парламенту в ухваленні законів про 
призов до війська і його утримання у мирний час (ст. 6); дозвіл 
протестантам носити зброю згідно з їхнім станом (ст. 7); сво¬ 
боду виборів до законод. органу країни (ст. 8); свободу слова, 
суджень депутатів на засіданнях парламенту і недопустимості 
їх переслідування за будь-які висловлювання (ст. 9); скасуван¬ 
ня надмірних штрафів та жорстоких покарань (ст. 10); порядок 
формування суду присяжних (ст. 11); заборону будь-яких при- 
ват. пожалувань із штрафів або конфіскованого майна (ст. 12); 
якнайчастіше скликання парламенту (ст. 13) тощо. У 1776 
Б. про п. був ухвалений у шт. Вірджінія, а згодом — як перші 
10 поправок до Конституції США 1787, ратифікований Кон¬ 
гресом і законод. зборами штатів у 1789-91. Поправки конс¬ 
титуювали: свободи совісті, слова, друку, зібрань, звернення 
з петиціями до владних органів; право на зберігання і носін¬ 
ня зброї; недоторканність особистості, життя, паперів і майна; 
недопустимість подвійної відповідальності за одну й ту саму 
провину; заборону примусу для свідчень у кримін. справах 
проти самого себе; обов’язковість відшкодування реквізова¬ 
ної приват. власності; право обвинувачуваного вимагати суду 
присяжних, очної ставки зі свідками, допомоги адвоката, ви¬ 
сування свідків зі свого боку; заборону надмірних штрафів 
та жорстоких покарань. Англ. і амер. біллі значно збагатили 
ідеї конституціоналізму, справили величезний вплив на франц. 
декларації прав людини і гр-на, абс. більшість конституцій 
19-20 ст., на канад. Б. про п. 1960, Загальну декларацію прав 
людини 1948 тощо. О. Мироненко 

БІЛОВЕЗЬКІ УГОДИ 1991 — док-ти, підписані 08.12.1991 
у резиденції «Віскулі» у Біловез. Пущі, заповіднику в Брест, 
обл. (Білорусь) Президентом Росії Б. Єльциним, Президентом 
України Л. Кравчуком і Головою ВР Білорусі С. Шушкевичем. 
Угоди складалися з двох док-тів: а) угоди про ліквідацію СРСР 
як держ. утворення — «Союз РСР як суб’єкт міжнародного 
права і геополітична реальність припиняє своє існування» 
(1-й абз. док-та). Саме Росія, Україна і Білорусь стояли біля 
витоків утворення СРСР і мали істор. право задекларувати 
процес ліквідації цього держ. утворення; б) угоди про утво¬ 
рення Співдружності незалежних держав (СНД) як нового 
типу інтеграції політики держав в екон. сфері та координації 
шляхів і засобів ринкових реформ. Ці угоди зафіксували ту 
ситуацію, що на 01.12.1991 ( референдум на підтримку Акта 
проголошення незалежності України, а республіки Балтії ви¬ 
йшли з Рад. Союзу ще раніше) СРСР фактично припинив своє 
існування як д-ва, але він залишався суб’єктом міжнар. пра¬ 
ва. Тому з точки зору геополітики необхідно було «відібрати» 
у СРСР цю «суб’єктність». Ініціатори Б. у. спиралися ще на умов¬ 
но чинну Конституцію СРСР, яка передбачала право націй 
і республік на самовизначення, аж до відокремлення. Всеукр. 
референдум 01.12.1991 надав Президенту України Я. Кравчу¬ 
ку можливості використати це право, перетворити конст. тезу 
на безумовний прав, механізм. Держ. діячі, які підписали Б. у., 
переслідували різні цілі. Л. Кравчук і С. Шушкевич розглядали 



БІЛОЦЕРКІВСЬКА УГОДА 1651 — БІПОЛЯРНІСТЬ 


63 


їх як прав, механізм реальної незалежності своїх країн, як 
цивілізований «похорон» померлої імперії, збереження час¬ 
тини екон. зв'язків між країнами СНД і цивілізоване «політ, 
розлучення» республік СРСР. Б. Єльцин розглядав ці угоди як 
механізм позбавлення влади ще чинного президента СРСР 
М. Горбачова, оволодіння усією повнотою влади в Росії і ви¬ 
граш соціального часу для створення нової наддержави, спи¬ 
раючись на ресурси і військ, могутність Росії. Якщо сподівання 
Л. Кравчука і С. Шушкевича в осн. справдилися, то надії Б. Єль¬ 
цина та його наступників майже не мають шансів на реаліза¬ 
цію. Тим більше, що СНД вже виконало, хай і не в повному об¬ 
сязі, свої функції і дедалі більше стає віртуальною реальністю. 
Літ.: Михальченко М., Андрущенко В. Беловежье. Л. Кравчук. Украйна 
1991-1995. К., 1996; Кучма Л. Вірю в український народ. К., 2000; 
Кравчук Л. Маємо те, що маємо. Спогади і роздуми. К., 2002. 

М. Михальченко 

БІЛОЦЕРКІВСЬКА УГОДА 1651 — угода про перемир’я між 
Укр. гетьманатом та Короною Польс., укладена 28.09.1651 
у м. Біла Церква (сучас. Київ, обл.) під час Нац.-визвольної 
війни серед. 17 ст. Скасовувала положення Зборівськоїугоди 
1649. Переговори, що розпочалися 16 вересня, відзначалися 
гострою дискусією між укр. та польс. дипломатами. Зважаючи 
на військ.-дип. тиск польс. сторони за наслідками невдалої 
для козаків Берестецької битви 1651, переговори завер¬ 
шилися узгодженням гетьманом Б. Хмельницьким та пред¬ 
ставником короля Речі Посполитої Яна II Казимира великим 
коронним гетьманом М. Потоцьким таких пунктів: зменшення 
козац. реєстру від 40 до 20 тис. осіб (при цьому «випищики» 
поверталися до стану посполитих селян або ж міщан); розмі¬ 
щення Війська Запорозького на королів, землях у межах Київ, 
воєводства; реєстрові козаки виселялися з тер. Брацлав. та 
Черніг. воєводств; шляхта поверталася до своїх маєтностей в 
Україні; Гетьманат зобов'язувався розірвати стосунки з Крим, 
ханством та примирити його з Короною Польс.; гетьман, уря¬ 
дові заборонялося здійснювати зовн. зносини тощо. Б. у. була 
сприйнята осн. масою козацтва та укр. люду як капітуляційна 
і спричинила до Білоцерків. повстання 1651, в якому взяли 
участь бл. 10 тис: козаків і крим. татар. Сейм Речі Посполитої 
також відмовився ратифікувати положення угоди. У результаті 
перемоги війська на чолі з Б. Хмельницьким у Батозькій битві 
1652 Б. у. факт, втратила свою чинність. 

Літ.: Крип'якевич І. Богдан Хмельницький. К., 1990; Смолій В., Степан- 
ков В. Українська національна революція XVII ст. К., 1999; Гуржій О., 
Чухлїб Т. Гетьманська Україна. К.Д999; Чухліб Т. Гетьмани і монархи. 
Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. К., 
2005; Нізіогіа сіуріотасіі Роїзкіеі. Т. 2. 1572-1795. М/агзгаюа, 1982; 
ІІ£о<іу роїзко-икгаіпзкіе м XVII міеки. Кгаком, 2002. 7. Чухліб 

БІПАТРЙДИ (від лат. Ьі... — дво... та грец. латрібі^ — батьків¬ 
щина) особи, які одночасно належать до громадянства двох 
держав на основі їхніх нац. законів. Приналежність до грома¬ 
дянств підтверджується відповідними док-тами. Біпатризм (по¬ 
двійне громадянство) чи множинне громадянство (належність 
до громадянства більше ніж двох д-в) є об’єктивним станом 
особи, що може виникнути при тер. змінах, міграц. процесах, 
позит. колізіях нац. законів про громадянство, вступі в шлюб 
чи усиновленні, в результаті натуралізації, за якої особа не 
втратила своє первинне громадянство. За загальним прави¬ 
лом, д-ви, громадяни яких є водночас гр-нами ін. д-в, розгля¬ 
дають їх як власних гр-н, особливо якщо вони знаходяться на 
території їхньої юрисдикції. Серед внугрішньодерж. засобів 


скорочення (запобігання) біпатризму: надання Б. права відмо¬ 
ви від одного із своїх громадянств (оптація); негат. оптація (піс¬ 
ля досягнення повноліття особа має право відмови від одно¬ 
го зі своїх громадянств); встановлення к-сті поколінь осіб, що 
пост, проживають за кордоном і можуть передати дітям своє 
громадянство за правом крові; лояльність особи щодо своєї 
д-ви; наділення дітей від змішаного шлюбу громадянством за 
правом крові батька; принцип, згідно з яким вступ у шлюб 
з іноземцем не впливає на громадянство жінки. Міжнар.-прав. 
засобами скорочення біпатризму є: втрата первинного грома¬ 
дянства у випадку набуття іншого; отримання дозволу про ви¬ 
хід із первинного громадянства перед натуралізацією; дитина 
втрачає первинне громадянство при усиновленні; критерієм 
визначення громадянства Б. є доміцилій; дія права ґрунту не 
поширюється на дітей іноземних дип. представників; діти, на¬ 
роджені у змішаному шлюбі, отримують громадянство батька, 
а при роздільному проживанні батьків — матері. 

Літ.: Черниченко С. В. Международно-правовьіе вопросьі граждан- 
ства. М., 1968; Боярс Ю. Р. Вопросьі гражданства в международном 
праве. М., 1986. М. Гнатовський 

БІПОЛЯРНІСТЬ (від лат. Ьі... — дво... і роїагіз — полярний) — 
тип конфігурації співвідношення сил міжнар. систем, який ві¬ 
дображає наявність у них двох «центрів сили», тобто коли біль¬ 
шість політ, утворень групується навколо тих двох з них, чиї сили 
переважають сили інших; ін. держави, давіть об’єднавшись, 
неспроможні врівноважити один із «центрів сили». Під Б. розу¬ 
міється структура міжнародних відносин, в якій існує значний 
відрив тільки двох д-в від решти членів міжнар. співтовариства 
за сукупністю силових, екон., політ, можливостей та потенціалу 
ідейно-політ. впливу. Здатність д-ви виконувати функції полюсу 
в біполярній системі визначає її статус « наддержави *. Систе- 
мотвірні функції д-ви знаходять своє відображення в понятті 
«полюсу» та «полярності», що синтезує важливі системні якості 
сили, в ньому поєднуються всі ключові елементи сили, зокре¬ 
ма силовий потенціал, структура силових ресурсів, контекст, 
в якому відбувається застосування сили, та структура міжнар. 
системи. Концепцію мультиполярності відносин в міжнар. се¬ 
редовищі створює С. Гоффман, використовуючи поняття «ба¬ 
лансу сил», яке відображає наявність «центрів сили». Більшість 
дослідників на основі вказаних критеріїв виокремлюють такі 
типи міжнар. систем — монополярну, біполярну, поліполярну 
(багатополярну). М. Каплан, запроваджуючи власну типологію 
міжнар. оистем, створює моделі «біполярних систем»; Р. Арон 
визначає типи конфігурації співвідношення сил і створює мо¬ 
делі «біполярної» та «мультиполярної» міжнар. систем. У біпо¬ 
лярній міжнар. системі відрізняються три види дійових осіб — 
двоє тих, що стоять на чолі коаліцій, і д-ви, які можуть і прагнуть 
залишитися поза конфліктом. Ці три види дійових осіб діють 
за різними правилами, принцип рівноваги тут застосовується 
до відносин між двома коаліціями, кожна з яких утворюється 
навколо одного з двох осн. гравців. Ялтинсько-Потсдамська 
система міжнародних відносин мала біполярний характер, 
оскільки домінування СРСР та США в повоєнному світі стало 
її вирішальною ознакою; значний відрив військово-силових, 
політ., екон. і культ.-ідеол. спроможностей цих двох д-в від ін. 
країн світу призвів до формування двох осн., домінуючих «цен¬ 
трів сили», що здійснювали системоформувальний вплив на 
структуру і характер всієї міжнар. системи. Системне, комплек¬ 
сне протистояння відбувалось як в екон., так і в політ., військ., 




64 


БІСМАРК — БІФУРКАЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


ідеол. та ін. сферах, час від часу воно набувало характеру го¬ 
строї конфліктної, кризової взаємодії. Такий вид протистояння 
у форматі взаємних погроз використання сили, балансування 
на межі реальної війни отримав назву •холодної війни». Періо¬ 
ди конфронтації малої інтенсивності, конфронтаційної стабіль¬ 
ності та спроб подолати «холодну війну» на шляхах посилення 
елементів співпраці, кооперативності та мирного врегулюван¬ 
ня наявних суперечностей отримали назву «розрядки міжнар. 
напруги». Важливою ознакою Ялтинсько-Потсдамської систе¬ 
ми міжнар. відносин став розподіл світу на сфери впливу двох 
наддержав як у Європі, так і на периферії; руйнація колоніаль¬ 
них систем, становлення регіон, та субрегіон. систем здійсню¬ 
валося під домінуючим впливом горизонтального поширення 
системного біполярного протистояння. Це сприяло виникнен¬ 
ню нового феномену світової політики — руху неприєднання, 
сенсом якого було підтримання рівновіддаленості від наддер¬ 
жав і їхніх військ.-політ. блоків, намагання відсторонитися від 
конфронтації Зх. і Сх. при використанні потенціалу співпраці з 
усіма країнами світу. 

Літ.: Арон Р Мир і війна між націями. К., 2000; Цьіганков П. А. Теория 
международньїх отношений. М., 2003; Ноіїтап 3. Ргітасу ог Шг\6 
Огсіег. Уогк, 1980. О. Коппель 

БІСМАРК (Візтагск) Отто Едуард Леопольд фон Шьонгаузен 
(01.04.1815, Шьонгаузен, Пруссія — 30.07.1898 Фрідріхсруе, 
побл. Гамбурга) — громад.-політ. і держ. діяч, дипломат, князь 
(з 1871). Навч. в Геттінген, та Берл. ун-тах. У1835-38 на цив. 
службі в Берліні, Ахені й Потсдамі, у 1838-39 на військ, служ¬ 
бі у гвард. єгерському полку, лейтенант лендверу; 1839-47 
займався господарством у власних маєтках у Померанії. 
З 1847 — депутат прус, ландтагу, став одним з перших про- 
фес. прус, політиків, активно виступив проти революції 1848 
та об’єднання Німеччини револ. шляхом, був учасником контр- 
револ. заколоту й придушення револ. виступів у Пруссії, проте 
змирився з встановленням у країні конст. монархії. У 1850 — 
депутат Ерфурт, парламенту, виступав проти федерації нім. д-в 
(за участю Австрії чи без неї), оскільки вірив, що це посилить 
револ. рух. У 1851-59 — представник Пруссії у бундестазі 
Нім. союзу у Франкфурті-на-Майні; 1859-62 — посол Пруссії 
в Росії, 1862 — посол у Франції; 1862-67 — прем’єр-міністр 
і міністр закорд. справ Пруссії; 1864 уклав союз з Австрією, 
спрямований проти Данії, й окупував герцогства Шлезвіг, 
Гольштейн і Лауенбург. 20.09.1862 проголосив і надалі здій¬ 
снював політику об’єднання Німеччини «залізом і кров’ю» під 
проводом Королівства Пруссії. Забезпечивши доброзичли¬ 
вий нейтралітет Росії, переміг Австрію у війні 1866, у той же 
час уклав з нею почесний Празький мир, за яким Нім. союз 
розпускався і Австрія втрачала право вступати в нове держ. 
об’єднання — Північнонім. союз із 17 нім. д-в, на чолі якого 
ставала Пруссія; Австрія змушена була погодитися на приєд¬ 
нання до Пруссії герцогств Шлезвіг і Гольштейн та ін. терито¬ 
рій та зобов’язувалася заплатити їй воєнну контрибуцію. Після 
створення 1867 Північнонім. союзу Б. став бундесканцлером, 
фальсифікацією Емської депеші спровокував франко-прус. 
війну 1870-71, в ході якої Франція була розбита, що створи¬ 
ло умови для об’єднання нім. д-в і проголошення 18.01.1871 
Нім. імперії (2-го рейху, 1871-18) з окупацією німецькомов- 
них франц. провінцій Ельзасу й Лотарингії. Уклав перемож¬ 
ний для Німеччини Франкфурт, мирний договір із Францією 
(10.05.1971), за умовами якого та віддавала Німеччині дві 


промислово розвинуті й важливі у стратег, відношенні області: 
Ельзас і сх. частину Лотарингії разом з фортецею Мец, а також 
Страсбург, погоджувалася на анексію залізорудного р-ну на зх. 
від Тіонвіля, передавала права на залізниці Ельзасу і сх. Лота¬ 
рингії, а також на залізничні колії в Швейцарії, що їй належа¬ 
ли, зобов’язувалася сплатити колосальну контрибуцію в розмі¬ 
рі 5 млрд франків і брала на себе витрати з утримання окупац. 
нім. військ, які залишалися на її території до закінчення випла¬ 
ти контрибуції. Рейхсканцлер у 1871-90; підпорядкував внут¬ 
рішню і зовнішню політику Німеччини інтересам юнкерства 
і буржуазії; здійснював політику онімечування польс. населен¬ 
ня у Познані й Сілезії; боровся з політ, впливом римо-катол. 
церкви за допомогою т. зв. «боротьби за [світську] культуру» 
(КиІШгкатрї). Шляхом впровадження низки протекціоніст¬ 
ських законів подолав наслідки екон. кризи 1873, вів жорстку 
боротьбу з робітн. рухом — уряд Б. 1878 видав винятковий 
закон проти соціалістів, хоча водночас прийняв низку соціаль¬ 
них законів, створивши перше в Європі прогрес, трудове за¬ 
конодавство. Організував захоплення ряду територій в Африці 
(1884) і в Тихому океані (1885), вів підготовку до нової війни 
з Францією; у 1878 на Берл. конгресі добився позбавлення 
Росії наслідків її перемог у рос.-турец. війні 1877-78. Прагну¬ 
чи не допустити реваншу з боку Франції і утворення антинім. 
коаліції, був ініціатором створення Союзу трьох імператорів 
1873-87, укладення договорів про союз з Австро-Угорщи¬ 
ною 1879 (спрямований проти Росії), з Італією 1882 (проти 
Франції), а 1882 — Троїстого союзу, що поклав початок поділу 
Європи на дві ворожі коаліції. Вважаючи, що війна з Росією 
була б небезпечною для Німеччини, виступав проти намірів 
нім. військ, кіл розпочати превентивну війну з Росією, тому 
1887 уклав з Росією т. зв. «Договір про перестраховку». Водно¬ 
час саме в останні роки канцлерства Б. в Німеччині зародилась 
ідея пангерманізму, яка передбачала широку експансію Німеч¬ 
чини на Сх. 1890 відправлений у відставку молодим імперато¬ 
ром Вільгельмом II через незгоду у питаннях боротьби з поси¬ 
ленням робітн. руху. У відставці підготував і видав мемуари. 

Літ.: Ерусалимский А. С. Бисмарк. Дипломатия и милитаризм. М., 1968; 
Галкин И. С. Создание германской империи. М., 1986; Еп£еІЬег£ Е. 
Візтагск. Всі. 1: ІІгргеиБе ипсі Реісігзбгйпсіег. Вегііп, 1987, Всі. 2: йаз 
Реісіг іп сіег МіПе Еигораз. Вегііп, 1990; Сег^аПЬ Р. ТЬе Візтагск МуШ. 
Меітаг Сегтапу апсі ІІге Ье^асу оі ІІге Ігоп СІтапсеііог. ОхїогсІ, 2005; 
Неісіепгеісіт В., КгоІІ Р.-І_ Візтагск ипсі сііе ОеиІзсЬеп. Вегііп, 2005. 

Р. Кривонос 

БІФУРКАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. Ьіїигсиз — роздвоєння, 
розділення) тривалий стан суспільства або його частини, для 
якого характерні: масштабні якісні сусп.-політ. трансформації, 
що переривають наявні тренди розвитку; зростання соціаль¬ 
ної напруженості, активізація політ, життя; різке зростання 
соціальних очікувань, сплеск надій, сподівань на позит. змі¬ 
ни; активні дії широких народних мас на підтримку певних 
переважно опозиц. сил; нестабільність, непрогнозованість 
політ, подій; претензії й активні дії опозиц. суб’єктів політики 
на перерозподіл влади; глибинність можливих змін (потенц. 
можливість зміни принципів функціонування системи і відпо¬ 
відної зміни структури політ, системи, конфігурації політ., екон. 
стосунків між акторами політики, зміни у структурі власності, 
майнових відносинах); прискорене впровадження політ, і со¬ 
ціальних інновацій; інтенсифікація у використанні й впрова¬ 
дженні нових технологій маніпулювання масовою свідомістю; 
зміна та/або поява нових стереотипів у масовій свідомості; 




БІХЕВІОРИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ 


65 


відчуття гр-нами переломного доленосного істор. етапу; час¬ 
тішання у вживанні у мас медіа метафор «кипіння пристрас¬ 
тей», «час змін», «так жити далі неможна!» тощо. Привнесений 
із синергетичного підходу до лексики політичної науки термін 
«Б. п.» позначає один з невід’ємних етапів життєвого циклу со¬ 
ціальної системи, в якому втрачається її стійкість і рівноваж- 
ність, зростає невизначеність подальшого шляху її розвитку 
та здійснюється вибір з альтернат, траєкторій подальшої ево¬ 
люції системи. Принципами Б. п. є: всезагальність (масштаб¬ 
ність події, задіяність всього сусп-ва); падіння рівня складності 
орг-ції та рівня цілісності сусп-ва; рівновірогідність реалізації 
принципово різних сценаріїв; часові межі (наявність початку 
і кінця Б. п. у рамках життєвого циклу еволюції системи); зрос¬ 
тання соціальної ентропії (сплеск соціальної активності); поля¬ 
ризація сусп-ва; ротація політ, еліти; наявність активно діючих 
суб’єктів соціальних і політ, змін у Б. п.; вибір шляху розвитку 
та прийняття рішення; апеляція політ, акторів до архетипів, 
ментальності народу. За вказаними ознаками Б. п. можуть 
проходити у формі: революцій, політ, переворотів, імпічмен¬ 
тів, терорист, актів, масштабних акцій протесту (масштаб сис¬ 
теми — світ, держава, регіон, місто), виборів до органів влади 
тощо. Вибори до органів влади слід відносити до Б. п. настіль¬ 
ки, наскільки у результаті них відбувається ротація владних 
еліт і зміна політ, курсу; здійснюється реальний (а не фіктив¬ 
ний) вибір між політ, курсами, що презентують різні кандидати; 
поляризується електораттощо. Попри всю несхожість перебігу 
для різних історико-політ. контекстів та політ, систем Б. п. мож¬ 
на умовно поділити за прогнозованістю часу їхнього виник¬ 
нення на передбачувані (заплановані) — такі, що виникають 
періодично, напр., вибори до органів публічної влади, загаль- 
нонац. референдуми з доленосних питань подальшого розви¬ 
тку країни, та непередбачувані (для більшості сусп-ва) — такі, 
що важко спрогнозувати, напр., революції, політ, перевороти, 
терорист, акти, імпічменти тощо. Передбачувані та неперед¬ 
бачувані Б. п. можуть співпадати (вибори Президента України 
2004) або не співпадати (вибори Президента України 1999). 
У результаті заплановані Б. п. є формальною та прогнозова¬ 
ною потенц. можливістю оновлення політ, курсу, винесеною 
із соціально-політ. практики. Натомість для непередбачених 
Б. п. більш характерною «каскадна» форма перебігу, тобто 
проходження системою низки біфуркацій. За ступенем інтен¬ 
сивності впливу процесів, що проходять у системі, на еле¬ 
менти системи та за наслідками для її складових Б. п. можна 
поділити на м’які (як-то «оксамитова революція») чи жорсткі 
(приміром, рос. Жовтнева або Велика франц.). Проблемні 
зони дослідження Б. п.: проблеми якості прогнозу — прогно¬ 
зування моменту виникнення, тривалості, характеру перебі¬ 
гу, масштабності, наслідків Б. п. тощо; складності самоопису 
елементів системи самих себе — т. зв. теорема К. Ґьоделя і 
парадокс Б. Рассела — інакше, суб’єктивність оцінок перебігу 
процесів (кон’юнктурність аналітиків), а також можливість на¬ 
дання адекватної оцінки Б. п. тільки постфактум у ретроспективі 
з позиції вже реалізованого сценарію розвитку події; пробле¬ 
ма відсутності завершеного інструментарію дослідження Б. п. 
(усталених поглядів, категоріального апарату, принципів) та ін. 

Л. Бойко-Бойчук 

БІХЕВІОРЙЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від англ. ЬеГіауіог - пове¬ 
дінка) — напрям у політ, дослідженнях, який вивчає особ¬ 
ливості політ, поведінки людей як учасників політ, процесу 


в контексті кількісного, формально-матем. відображення спе¬ 
цифіки політ, життя суспільства. Об’єктом Б. п. стають різно¬ 
манітні аспекти поведінки людей, які безпосередньо беруть 
участь у політ, процесі. Домінування на поч. 20 ст. позитивіст¬ 
ської та сцієнтистської методології і визначило орієнтацію 
Б. п. на кількісні методи дослідження. Вважалося, що політичні 
науки мають відокремитися від політ, філософії й теорії і звіль¬ 
нитися від ціннісного підходу. З методол. погляду це допомогло 
політ, наукам (політології, політ, соціології та політ, психології) 
досить швидко висунутися на «перехрестя» міждисциплінарних 
досліджень, що охопили майже всі сусп. науки. Водночас над¬ 
звичайної популярності набула теорія рац. вибору, що ґрунту¬ 
валася на методол. індивідуалізмі. Останній стверджував, що 
всі суб’єкти політики (виборці, політики, бюрократи) мають на 
меті максимізувати власні матер. інтереси, а отже є підстави 
виводити соціальні феномени з поведінки окремих людей. Під 
цю методологію підлаштовувалися моделі з використанням 
матем. методів (метод групового врахування аргументів), які 
дають змогу досліджувати зв’язки між певними параметра¬ 
ми, що впливають на об’єкт дослідження, а також встанов¬ 
лювати ієрархічну вагу їхнього впливу. Розвиток методології 
опитувань та ін. прийомів біхевіоризму й неопозитивізму дав 
потужний поштовх до розвитку політ, наук. В основу методо¬ 
логії біхевіоризму було покладено категорію політ, поведінки, 
що розглядалася під кутом зору «стимул — реакція». Під політ, 
поведінкою розуміли дії особистості, яка відіграє певну політ, 
роль незалежно від того, свідомо чи підсвідомо це робиться. 
Але за всієї доволі розвиненої наук, бази позитивізму він не 
досяг певного теор. рівня узагальнення, оскільки був пере¬ 
важно спрямований на здобуття емпіричної інформації, від- 
кидаючи висновки світоглядного, ціннісного й ідеол. характе¬ 
ру. Особливе значення в емпіричних дослідженнях надається 
вивченню проблем політ, поведінки, громад, думки, політичної 
культури, ментальності, впливу різних чинників на політ, про¬ 
цес, системному аналізу сусп.-політ. структур, комплексному 
вивченню проблем соціального управління, аналізу політ, ін- 
тів, плануванню й прогнозуванню політ, процесів і т. ін. 

Одним з найважливіших напрямів Б. п. є дослідження електо¬ 
ральної поведінки гр-н. Аналізу політ, поведінки передує отри¬ 
мання емпіричної інформації одним або водночас кількома 
методами: безпосереднім наглядом, контент-аналізом док-тів 
та інформ. потоків, експериментом, анкетним опитуванням, 
інтерв’ю. Використання біхевіористичних методів їхні прихиль¬ 
ники обґрунтовують тим, що всі форми спільнот є результа¬ 
том дій та взаємодій індивідів і зв’язків між ними. Інакше 
кажучи, політику як сусп. явище вони намагаються тлумачити 
на основі розуміння домінанти психічних мотивів участі в по¬ 
літиці окремих людей. Отже вважається, що участь індивідів 
у політ, явищах і процесах (яка має для них певну цінність) є 
наслідком їхнього психічного стану: емоцій, волі, прагнень 
тощо. Біхевіоризм набув широкої популярності серед політо¬ 
логів, сприяв значному розвитку дослідницької техніки, такої 
як контент-аналіз, спостереження, інтерв'ю, політ, статистика, 
аналіз конкр. випадків. Проте методол. революція відбува¬ 
лася тут значно активніше, ніж теоретична. Це і зумовило по¬ 
яву постбіхевіоризму, який намагався вирішити сусп. конфлікт 
ідеалів, урахувати ціннісні аспекти та оцінні теорії, що їх ігно¬ 
рували біхевіористи. Прихильники Б. п. активно використову¬ 
ють кількісні методи обробки інформації. Насамперед ідеться 




66 


БЛАНКІ — БЛЕК 


про електронно-обчислювальну техніку у сфері дослідження 
політ, орієнтацій, позицій і поведінки гр-н стосовно політ, ін-тів 
сусп-ва, виборів і т. ін. Кількісні методи (контент-аналіз, ста¬ 
тист. метод, опитування громад, думки, експеримент) тісно 
пов’язані з біхевіористичними, оскільки політ, практика, яка 
потребує вимірювання політ, процесів і явищ, виходить з ро¬ 
зуміння принципової можливості дослідження останніх. Віді¬ 
гравши свою істор. роль у «методол. боротьбі» з академічною 
політ, наукою (якій були притаманні абстрактні політ.-філос. 
та формально-прав. концепції та ігнорування політ, конкре¬ 
тики), позитивізм сприяв заміні реальних політ, процесів на 
такі ж нежиттєздатні й абстрактні (тепер уже емпіричні) моделі. 
У намаганні усунути вади позитивізму, які спричинені над¬ 
мірним захопленням емпіричними дослідженнями за рахунок 
обмеження ролі політ, теорії, виникли постбіхевіоризм і по- 
стпозитивізм. Осн. положення постбіхевіоризму сформулю¬ 
вав Д. Істон, який вважав, що зміст дослідження соціальних 
проблем є більш важливим, аніж найбездоганніше володіння 
технікою дослідження. З огляду на кризу позитивізму та біхе¬ 
віоризму, робилися спроби відродити в нових модифікаціях 
традиц. підходи до цих напрямів. Нової теор. орієнтації за¬ 
вдяки Ж. Лакану набув психоаналіз. Ю. Габермас та ін. члени 
Франкфурт, школи намагаються поєднати теорії К. Маркса 
і 3. Фройда. Наприкін. 70-х рр. 20 ст. відбувається реідеологі- 
зація політології як реакція на надмірну технізацію сусп. життя 
в цілому і політ, досліджень зокрема. Однак це зовсім не озна¬ 
чало, що методологія і методика позитивізму себе абс. вичер¬ 
пали. Йшлося лише про корекцію курсу, і не більше. Методол. 
і метод, надбання Б. п. і досі активно використовується сучас. 
дослідниками політ, сфери сусп-ва, оскільки дає важливий 
емпіричний матеріал, який збагачує теор. політ, аналіз важли¬ 
вою інформацією про реальний стан політ, життя сусп-ва. 

Літ.: Бебик В. Політологія: наука і навчальна дисципліна. К., 2009. 

В. Бебик 

БЛАНКІ (ВІапдиі) Луї Огюст (08.02.1805, Пюже-Теньє, Коро¬ 
лівство Сардинія — 01.01.1881, Париж) — громад.-політ. діяч 
і мислитель. Закінчив ліцей Карла Великого (Париж). З 1824 
акт. учасник респ.-дем. руху (карбонарій) і збройного повстан¬ 
ня 27-29.07.1830, що призвело до утвердження у Франції 
конст. монархії, тричі був поранений; вступив до таємного т-ва 
«Друзі народу», за що 12.01.1832 отримав рік ув’язнення; за¬ 
хопився ідеями Г. Бабьофа ; 1835 очолив таємне «Товариство 
родин» і наступного року засуджений до двох років позбав¬ 
лення волі; після виходу на свободу заснував «Товариство пір 
року», що ставило за мету підготовку й здійснення соціальної 
революції. Після невдалої спроби підняти повстання в Парижі 
12.05.1839 засуджений до смертної кари, заміненої королем 
Луї-Філіпом на довічне ув’язнення; звільнений під час лютн. 
революції 1848, організував «Центральне республіканське то¬ 
вариство», що тричі (17.03,16.04 і 15.05.1848) робило спро¬ 
би захоплення влади; 02.04.1849 засуджений до 10 років 
ув’язнення. Після амністії 1859 мешкав у Лондоні, але по по¬ 
верненні до Парижа в 1861 знову був ув’язнений; після втечі 
в 1864 з тюремної лікарні оселився в Брюсселі, проте з по¬ 
валенням Другої імперії внаслідок вересн. революції 1870 
повернувся до Франції й видавав газ. «Країна в небезпеці» 
(«І.а раїгіе еп сіап&ег»), де закликав до згуртування всіх патріот, 
сил у війні проти Пруссії. Переконавшись у капітулянтській по¬ 
літиці «уряду нац. оборони», взяв діяльну участь у повстанні 


31.10.1870, за що вдруге отримав смертний вирок, замінений 
довічним ув’язненням; заочно обраний членом Париз. Комуни 
1871, де «бланкісти» входили до складу «більшості» й відсто¬ 
ювали потребу більш рішучих револ. заходів, зокрема ство¬ 
рення К-ту громад, порятунку. 20.04.1879 обраний депутатом 
Нац. зборів від Бордо, й хоча вибори були визнані недійсни¬ 
ми, Б. вийшов на волю (загалом провів 37 років в ув’язненні, 
10 — у вигнанні чи на примусовому поселенні), попри слабке 
здоров’я працював над створенням парт, орг-ції своїх при¬ 
хильників; помер від апоплексичного удару після револ. мітин¬ 
гу; похований на цвинтарі Пер-Лашез. 

Майже всі роботи Б. написані в ув’язненні, тому більшість 
з них втрачено, що ускладнює з'ясування дійсних поглядів ре¬ 
волюціонера. Безсумнівно, Б. визнавав наявність класової 
боротьби між бідними й багатими в історії й наголошував на 
протилежності класових інтересів пролетаріату та буржуазії, 
але не виділяв робітн. клас із загальної маси експлуатованих; 
причину класової нерівності вбачав у неуцтві народу й насиль¬ 
стві над ним з боку експлуататорів, а гол. засобом знищення 
визиску вважав освіту, що є вирішальною силою істор. про¬ 
гресу. Задля цього належить вчинити революцію й захопити 
владу шляхом здійснення швидкого держ. перевороту силами 
вузької й міцної орг-ції профес. революціонерів, яких у вирі¬ 
шальний момент підтримають маси, підготовлені агітаторами 
(буржуа за походженням) і участю в страйках. Причому рево¬ 
люція не повинна обмежитися «простою зміною форми влади», 
а мала привести до створення нової д-ви, що «була б жандар¬ 
мерією бідних проти багатих», «диктатурою револ. меншості 
або в кращому разі — диктатурою Парижа» над країною, здат- 
ною роззброїти контрревол. класи й оберігати новий лад від 
замахів ворогів. Б. оголосив себе прибічником «практичного 
соціалізму», тобто такого, який бере все, що йому підходить, 
«у будь-якій системі»; тому й не мав конкр. планів нового буд- 
ва, виступаючи лише проти регламентації життя майбутніх по¬ 
колінь і розглядаючи соціаліст, лад як велику вільну майстер¬ 
ню та всеохопне сусп-во взаємодопомоги (враховуючи гіркий 
досвід революції 1848-49, Б. вважав, що селянам потрібно 
з’ясувати добровільний характер вступу до асоціації, тоді вони 
стануть союзниками революції); осн. чинником соціальних 
перетворень називав виховання, а осн. завданням д-ви при 
комунізмі — створення робітн. об'єднань на засадах рівності. 
Незважаючи на всі поразки, ідеї Б. справили помітний вплив 
не лише на кілька поколінь франц. «лівих», а й через народни¬ 
ка П. Ткачова (1844-86) — на формування поглядів В .Леніна. 
Літ.: АІап Ваггіе Зріїгег. ТЬе Веуоіиііопагу ТІїеогіез ої Ьоиіг Аи|из1е 
ВІапдиі. Уогк, 1970; ЗатиеІ Ветзіеіп. Аи£изІе ВІапдиі апб Ше Агї 
ої Іпзиггесііоп. Іюпсіоп, 1971; Шахматов Б. М. Луи Огюст Бланки и ре- 
волюционная Россия (отзьівьі, влияния, связи) // Французский еже- 
годник: 1981. М., 1983; Молчанов Н. Н. Огюст Бланки. М., 1984. 

В. Роловченко 

БЛЕК (ВІаск) Дункан (23.05.1908, Мотервелл — 14.01.1991, 
Пайнтон) — економіст, один з основоположників політології. 
Віддавав перевагу аналіт. методам дослідження. Вивчав фізи¬ 
ку й економіку в Глазго (1923-33) та замислювався над ство¬ 
ренням «чистої науки про політику», яка б характеризувалася 
можливістю представлення будь-якої політ, системи набором 
визначень та аксіом. Досліджував механізм ухвалення рішень 
у держ. органах. Теорема серед, виборця — найважливіший 
внесок Б. в науку — з’явилася в 1942. Вона доводить, що коли 




БЛЕР — БЛОК ПОЛІТИЧНИЙ 


67 


всі учасники голосування визнають одне осн. вимірювання 
(напр., від лівого до правого, коли всім лівим менше за все по¬ 
добається вибір найправіший, а всім правим — найлівіший), 
то при будь-якій розумній процедурі голосування переможе 
позиція серед, виборця. Тому він може виступати від імені всіх, 
хто голосує. Утім, коли вимірів більше ніж один, теорема серед, 
виборця, як це першим зрозумів сам Б., не обов’язково «спра¬ 
цьовує». Але там, де один вимір домінує над іншими (напр., 
у к-тах амер. Конгресу або під час голосування на заг. виборах 
у Великобританії) і визначає поведінку виборців, — теорема 
допомагає передбачати з великою точністю перевагу серед, 
виборця. Відтак політики, які не відповідають інтересам серед, 
виборця, навряд чи досягнуть успіху, навіть якщо якийсь час 
знаходитимуться під захистом виборчої системи. 

Літ.: Соазе Р. Н. Оипсап ВІаск // Соазе Р. Н. Еззауз оп Есопотісз апр 
Есопотізіз. СЬісабо; ЬопРоп, 1994. Л. Угрин 

БЛЕР (Віаіг) Ентоні (Тоні) Чарлз Лінтон (нар. 06.05.1953, Един¬ 
бург, Шотландія) — громад.-політ. і держ. діяч, прем’єр-міністр 
Великобританії (03.05.1997 — 27.06.2007). Закінчив Коледж 
св. Іоанна Оксфорд, ун-ту (1975); 1976-83 займався адвокат¬ 
ською практикою в Парижі, спеціалізувався з труд, законо¬ 
давства; 1983 від Лейбор. партії був обраний членом палати 
громад по шахтарському округу Сіджфілд; депутат парламенту 
у 1983-2007. Як прихильник європ. інтеграції і зміцнення 
НАТО активно підтримував плани модернізації партії та змен¬ 
шення в ній впливу профспілок; 1985 — спікер від опозиції 
з питань фінансів, торгівлі, промисловості, енергетики й зай¬ 
нятості; 1989-92 — секретар «тіньового кабінету» лейборис¬ 
тів і член виконкому Лейбор. партії, 1992-94 — міністр внугр. 
справ «тіньового уряду»; одночасно активно займався журна¬ 
лістикою, у 1987-88 вів власну колонку у газ. «Тайме». Очолив 
Лейбор. партію 21.07.1994, зробивши у своїй парт, програмі 
наголос на визнанні важливості ринкової конкуренції й окре¬ 
мих положень екон. неолібералізму, відмові від націоналізації 
засобів «виробництва, дистрибуції й обміну», поєднанні засад 
індивідуалізму й колективізму, необхідності держ. підтримки 
у розбудові мережі громад, орг-цій і самоврядування, дотри¬ 
манні закону й порядку (т. зв. «третій шлях»). Серед практ. кро¬ 
ків програма передбачала децентралізацію держ. влади (т. зв. 
«деволюція») у Шотландії й Уельсі, ліквідацію права голосу для 
спадкових перів у палаті лордів, схвалення закону про мін. 
заробітну плату, жорсткі заходи проти неповнолітніх право¬ 
порушників, розширення співпраці в рамках ЄС. Перебудував 
ідеол. засади партії, відмовившись від надмірно соціаліст, 
елементів, зокрема орієнтації на сусп. й держ. власність та ак¬ 
тивну роль профспілок у прийнятті парт, рішень (т. зв. «новий 
лейборизм»). Це забезпечило Лейбор. партії перемогу на заг. 
виборах 01.05.1997, коли Б. став наймолодшим прем’єром за 
останні 185 років (отримав підтримку електорату — 43,1 % го¬ 
лосів, переобраний з анал. результатами 2001). 

Започаткував процес конст. реформи, розширивши 1997-98 
автономію Шотландії й Уельсу та ліквідувавши 1999 ін-т спад¬ 
кового перства; водночас продовжив курс попереднього кон- 
серват. уряду на приватизацію держ. підприємств і реформу 
системи соцзабезпечення; відмінив обов'язкові консультації 
Банку Англії з урядом щодо процентних ставок; відкрив брит. 
ринок праці для трудової міграції з країн ЦСЄ. У верес. 1997 
налагодив результативний процес мирного урегулювання 
у Пн. Ірландії (Белфасті), важливою подією якого стало 


укладення т. зв. угоди «Страсної п’ятниці» (квіт. 1998); попри 
нові спалахи насильства у Белфасті методично продовжував 
шукати нові шляхи врегулювання ірланд. проблеми. У зо- 
внішній політиці продовжив курс консерваторів на зміцнення 
«особливих відносин» зі США, водночас намагався забезпе¬ 
чити провідні позиції Великобританії у ЄС, активно підтримав 
використання збройних сил НАТО під час Косовської кризи 
1999 в рамках амер. концепції «гуманітарних інтервенцій». Ви¬ 
ступив головним союзником США в Антитерорист. коаліції та 
проведенні її операцій в Афганістані 2001-02 й Іраку 2003. 
Проте у 2003 скандал навколо репортажу Брит. громад, теле- 
радіокорпорації Бі Бі Сі (ВВС) про підтасовки розвідувальної 
інформації з метою отримання згоди парламенту на участь 
брит. військ у антитерорист. інтервенції в Іраку й пов’язане 
із цим самогубство експерта з біол. озброєнь Д. Келлі викли¬ 
кали падіння популярності лейбор. уряду. Хоча в січ. 2004 не¬ 
залежна комісія й виправдала Б., він став об’єктом громад, 
критики за втягування країни у затяжний й безперспективний 
у військ, плані партизанський конфлікт. У відносинах з Укра¬ 
їною ініціював надання їй статусу «сусіда» розширеного ЄС. 
У 2005 втретє привів лейбористів до перемоги на парлам. ви¬ 
борах, однак к-сть їхніх мандатів у парламенті скоротилася. 
Після поразки, якої лейбористи зазнали на муніципальних ви¬ 
борах 2006, й скандальних викриттів, пов’язаних з незакон¬ 
ним фінансуванням виборчої кампанії 2005 (надання перства 
за фін. внески на користь Лейбор. партії), змушений оголосити 
про відставку, проте залишився таємним радником «її Велич¬ 
ності». У 2007-08 — спец, представник 4-х міжнар. посеред¬ 
ників з близькосхідного врегулювання (т. зв. «близькосхід¬ 
ного квартету», до якого входять США, ООН, ЄС і Росія), із січ. 
2008 — старший радник амер. банку Джей Пі Морган Чейз 
ЦРМог&ап СГіазе). У груд. 2007 змінив віросповідання: перей¬ 
шов з англіканства у католицизм. Брав участь у 5-х зборах 
«Ялтинської європ. стратегії» у черв. 2008. У січ. 1999 відзна¬ 
чений міжнар. премією ім. Карла Великого за участь у врегу¬ 
люванні в Пн. Ірландії; у черв. 2003 отримав одну з найпре- 
стижніших амер. нагород — золоту медаль Конгресу США. 

Літ.: .ІоЬп Репіоиі. Топу Віаіг: Ргіте Міпізіег. Іопсіоп, 2001; АпІІіопу 
Зеїсіоп. Віаіг. Іопсіоп, 2004; Соколов В. Н., Соколов А. С. Английский 
лейборизм: вчера и сегодня. Одеса, 2007. Р. Кривонос 

БЛОК ПОЛІТЙЧНИЙ (англ. ЬІоск, фр. ЬІос) — тимчасове або 
постійне об'єднання (альянс, домовленість, союз, угода) різ¬ 
них акторів політичних для досягнення певної спільної політ, 
мети. Суб’єктами Б. п. можуть виступати політ, партії, групи, 
громад, орг-ції, д-ви. Б. п. може утворюватися на принципі або 
паритетності його учасників, або пріоритетності одного з них. 
Парлам. фракції зазвичай утворюють блоки для підтримки або 
відхилення певного закону, кандидатури на відповідальну по¬ 
саду, коаліц. уряду тощо. Виборчі Б. п. утворюються між політ, 
силами та групами з метою обрання до органів держ. влади 
представників блоку і його учасників. Ознаками Б. п. є спіль¬ 
на назва, узгодженість програмних док-тів, спільний план дій. 
У виборчі блоки зазвичай об’єднуються партії політичні, які 
мають спільну такт, або стратег, мету, але обмежені в електо¬ 
ральній підтримці. Такі партії, хоча й мають відомих у сусп-ві 
лідерів, нездатні вести самост. боротьбу за депуг. мандати 
і можуть досягти певного успіху, лише об’єднавшись у блоки. 
Саме створення блоків (виборчих і парлам.) відкриває певну 
політ, перспективу т. зв. малим партіям. Хоча при створенні 




68 


БЛОКАДА — БЛУМЕР 


Б. п. декларується їхня довготривалість, на практиці вони зде¬ 
більшого мають тимчас. характер. Утворення і діяльність Б. п. 
в Україні регламентуються законами України «Про політичні 
партії в Україні» та «Про вибори народних депутатів України». 
Уперше виборчі Б. п. в Україні були зареєстровані під час пар- 
лам. виборів 1998. У позачергових парлам. виборах в Україні 
2007 були створені мегаблок «Наша Україна — Народна само¬ 
оборона», виборчий блок політ, партій «Кучма» та ін. 

Літ.: Політична система сучасної України: особливості становлення, 
тенденції розвитку. К., 2002; Політичні партії України. У 3 т. К., 2005; 
Політична Україна сьогодні. К., 2005. О. Мандебура 

БЛОКАДА (від старофранц. ЬІоциег — облягати) — ізоляція 
держави або її частини з боку ін. д-ви чи групи д-в з метою 
змусити до змін у її поведінці; належить до категорії санкцій 
міжнародних; розрізняють кілька видів Б. — військ., мор. та 
екон. Б. військ. — особлива форма ведення військ, дій, спря¬ 
мована на ізолювання ворога і порушення його зовн. зв’язків 
на всіх видах комунікацій; об’єктами можуть бути окремі д-ви, 
їхні збройні сили, великі угрупування військ на театрах воєн¬ 
них дій, пункти стратег, і операт. значення, острови, протоки, 
затоки, військ.-мор. бази, порти і міста. Б. не допускає або 
зводить до мінімуму підвезення (підхід) підкріплень, доставку 
військ, техніки, засобів матер.-тех. забезпечення, евакуацію 
цінностей і сприяє створенню умов для швидкого розгрому 
противника або примушення його до капітуляції. Б. мор. — 
система заходів у міжнар. праві, що використовується під час 
збройного конфлікту і спрямована на припинення доступу до 
мор. узбережжя противника з тим, щоб примусити його відмо¬ 
витися від використання власних або окупованих ним портів, 
військкор. баз, узбережжя і прилеглих до них мор. вод для 
торгових та ін. зв’язків з іноземними д-вами. Мор. Б. здійсню¬ 
ється ВМС — надводними кораблями, підводними човнами, 
мор. та сухопутною авіацією, мінуванням мор. р-нів, військ¬ 
мор. баз, на мор. (океан.) комунікаціях, а також знищенням 
усіх суден супротивника в морі й на базах, а авіації — в повітрі 
й на аеродромах. Мор. Б. може бути ближньою, або щільною, 
коли блокований, залишаючи базу, неминуче входить у бойове 
зіткнення з блокувальними силами, і дальньою, або широкою, 
за якої противник у певній зоні має свободу пересування. Мор. 
Б. регламентується правилами Париз. (1856) і Лонд. (1909) 
декларацій та звичайними нормами міжнар. права. Відповід¬ 
но до Лонд. декларації 1909, при оголошенні мор. Б. повинні 
вказуватися: дата початку, геогр. кордони блокованого узбе¬ 
режжя, строк, який дається нейтральним судам для виходу з 
блокованих портів. Нейтральні д-ви мають бути поінформовані 
про оголошення мор. Б. дип. каналами, як це мало місце під 
час Карибської кризи 1962. Б. екон. має на меті викликати по¬ 
рушення в госп-ві країни, позбавити її сировини й ринків збуту 
товарів; здійснюється шляхом припинення (заборони) зовніш- 
ньоторг., фін., кредитних та ін. екон. зв’язків з д-вою, що блоку¬ 
ється; може супроводжуватися військовою. Прикладом екон. 
Б. є т. зв. «континентальна Б.», організована Наполеоном Бо - 
напартом проти Британії в 1806-07, до якої були втягнуті май¬ 
же всі д-ви Європи, включаючи Росію. Статут ООН передбачає 
Б. як можливий колект. захід, здійснюваний для відновлення й 
підтримання миру за рішенням Ради Безпеки на підставі ст. 39 
і 41 (без використання сили) та ст. 42 (з використанням сили). 
У всіх ін. випадках орг-ція будь-якою д-вою першою блокади ін. 
д-ви повинна розглядатися як акт агресії. М. Каменецький 


БЛУМЕР (ВІитег) Герберт (07.03.1900, Сент-Луїс, цгг. Міссурі — 
13.04.1987, США) — соціолог і соціальний психолог, один із 
засновників символічного інтеракціонізму. З 1918 по 1922 
навч. в Ун-ті Міссурі, після чого там викладав. У1925-52 був 
у докторантурі, а потім працював в ун-ті Чикаго, де зайняв міс¬ 
це свого вчителя Дж. Міда. З 1952 — отримав посаду в Калі- 
форн. ун-ті в Берклі. У 1955 зайняв посаду президента Амер. 
соціол. асоціації. Вважається представником чиказ. школи 
символічного інтеракціонізму (А. Стросс, Т. Шибугані), яка зо¬ 
середилася на процесуальних аспектах взаємодії. У своїй 
наук, творчості намагався заново інтерпретувати методол. на¬ 
станови прагматизму (у варіанті інструменталізму Дж. Дьюї) 
в термінах теорії Дж. Міда. У 1937 саме Б. запропонував тер¬ 
мін «символічний інтеракціонізм» для позначення концепції, 
засновником якої він вважається поряд з Дж. Мідом, Ч. Кулі, 
Дж. Морено та ін. Осн. наук, працею Б. є «Символічний інтер¬ 
акціонізм. Перспективи і метод» (1969). Методол. підхід Б. 
припускав домінування в дослідженнях змістовних понять, 
а не операціональних. Учений обґрунтовував думку, що зна¬ 
чення будь-якого поняття (об’єкта) виникає виключно в самій 
соціальній інтеракції (взаємодії), а не визначається власти¬ 
востями цього об’єкта. Звідси випливає твердження, що для 
того, щоб зрозуміти життя групи, потрібно ідентифікувати світ 
її об’єктів у термінах значень цієї групи. Б. розрізняє несим- 
волічну (притаманну всім живимЧстотам) і символічну (прита¬ 
манну виключно людині) інтеракції і зосереджує свою увагу на 
останній. Якщо в несимволічній взаємодії люди безпосередньо 
реагують на жести і дії один одного, то символічна взаємодія 
характеризується тим, що вони інтерпретують жести один од¬ 
ного і діють на підставі значень, які отримують у процесі ін¬ 
теракції. Люди використовують жести та інтерпретують жести 
інших, а їхня поведінка відображається вербально і багато 
в чому визначається саме мовою. Символічна дія, як правило, 
передує дії практичній. За допомогою символізації люди ви¬ 
значають межі й структурують зовн. світ і свої зв’язки з ним. 
Через те, що соціальне життя є продуктом інтерпретацій, оці¬ 
нок і визначень, що продукуються людьми, його дослідження, 
на думку Б., має орієнтуватися на рефлексію символічних про¬ 
цесів діючих суб’єктів і структур, що підтримують дію. Важли¬ 
вим є також внесок ученого в узагальнення різноманітних со¬ 
ціолог. досліджень колект. поведінки. Напрацювання Б. у цьому 
напрямі привело його до визнання необхідності виділення до¬ 
сліджень колект. поведінки в окремий розділ соціології. Цю по¬ 
зицію Б. обґрунтовував тим, що дослідження колект. поведін¬ 
ки прагне до розуміння умов виникнення нового соціального 
ладу, оскільки його поява є рівнозначною виникненню нових 
форм колект. поведінки. Окрім іншого, Б. аналізує форми спон¬ 
танної та інституціональної колект. поведінки, які можуть набу¬ 
вати крайніх конфліктних форм в одних випадках, або управля¬ 
тися в політ, цілях — в інших. Ґрунтовні дослідження вченого з 
цих питань дозволяють також віднести його до теоретиків су- 
час. концепцій колект. поведінки. Гол. методол. вимогою його 
підходів стало переосмислення класичної соціології і піднесен¬ 
ня ролі досліджень проблем масового сусп-ва. 

Літ.: Хзммерсли М. Проблема понятия: Герберт Блумер о соотношении 
между понятиями и фактами // Социальньїе и гуманит. науки. Отече- 
ственная и заруб, литература. Сер. 11. Социология. 1993, № 1; Фотев Г. 
Герберт Блумер: символический интеракционизм // Современная 
амер. соціологія. М., 1994; ЗеїесіесІ \Л/огкз ої НегЬеП ВІитег а РиЬІіс 
РЬіІозорЬу Гог Мазе Зосіеіу. УгЬапа, ІЦ 2000. В. Ковалевський 


БОВУАР — БОДЕН 


т 


69 


БОВУАР (Веаиуоіг) Сімона де (09.01.1908, Париж — 14.04. 
1986, там само) — письменниця, філософ, ідеолог фемінізму. 
Отримала «суворе аристократ, виховання», як вона сама за¬ 
значала у книзі «Мемуари добре вихованої дівчини» (Метоігез 
(Типе іеипе ГіІІе гап&е, 1958). Навч. на філос. ф-ті в Сорбонні. 
Тоді ж вона познайомилася з майбутнім чоловіком та ідеоло¬ 
гом екзистенціалізму Ж. П. Сартром. Пізніше Б. зізнавалася: 
«Я наче зустріла свого двійника і знала, що він залишиться 
в моєму житті назавжди». У 1945 Ж. П. Сартр переїхав до 
США. На той час їхні стосунки з Б. вже закінчилися, хоча до 
кінця життя вони залишалися друзями. У 1947 під час своєї 
подорожі до США Б. познайомилася з письменником Нельсо- 
ном Олгреном і між ними зав’язалася переписна. Б. написа¬ 
ла йому 304 листи, які згодом були опубліковані її прийомною 
дочкою Сільвією де Бон Бовуар і названі «Трансатлантичним 
романом». Повернувшись до Франції у 1949, Б. опублікувала 
свою найвідомішу книгу «Друга стать», яка принесла їй світо¬ 
ву популярність та визнання. 15.04.1980 помер Ж. П. Сартр. 
Б. важко переживала його смерть, а згодом у своїй книзі 
«Адью» вона написала: «Його смерть розлучила нас. Моя 
смерть нас поєднає...». Останні роки свого життя Б. прове¬ 
ла наодинці, майже ні з ким не спілкуючись. Вона померла 
в одній із париз. лікарень і похована на кладовищі Монпар- 
нас. Наук, та літ. спадщина Б. мала значний вплив на розви¬ 
ток філософії статі, інституалізацію жіночих та тендерних дослі¬ 
джень, а також активізацію світової тендерної думки. Серед 
її найвідоміших робіт: роман «Мандарини» (І_е$ Мапсіагіпз, 
1954; який отримав Гонкурівську премію); «Мораль двознач¬ 
ності» (Роиг ипе тогаїе сіє ГатЬі£иКе, 1947), «Друга стать» (І_е 
беихіете зехе, 1949), «Старість» (І_а УіеіІІеззе, 1970) тощо. Б. 
багато в чому випередила свій час, її роботи стали філос. фун¬ 
даментом фемінізму другої хвилі, в них уперше було постав¬ 
лено проблему пригнічення фемінного в культурі. Хоча сама 
Б. феміністкою себе не вважала, її книга «Друга стать» стала 
своєрідною біблією фемінізму і дотепер залишається найпов¬ 
нішим істор.-філос. дослідженням становища жінки в сусп-ві. 
У цій книзі Б. розглянула проблему призначення жінки та її 
ролі у сусп-ві. Вона заперечувала патріархальне переконання, 
що статеві, репродуктивні функції жінки унеможливлюють її 
рівноправне становище у сусп-ві. Б. наголошувала, що найви¬ 
щий вибір свободи — це вибір людиною себе самої, власної 
сутності, яка ніколи не передує існуванню індивіда. У патріар¬ 
хальному сусп-ві жінка позбавлена свободи вибору. Причини 
такого становища Б. бачила в історії людства, наголошуючи 
на тому, що вивчення минулого — це завжди лише вивчення 
чоловічої історії. Б. поклала початок традиції соціокультурного 
підходу до причин дискримінації жінок у сусп-ві. Вона показа¬ 
ла, що сусп-во конструює чоловіче/маскулінне як позитивну 
культурну норму, а жіноче/фемінне — як негативну. З цієї кон¬ 
цепції виходить, що «відмінності», які культивуються традиц. 
культурою, мають тендерний характер, тобто сусп-во надбу¬ 
довує над фізіол. реальністю ще деякий соціокульт. конструкт. 
Хоча Б. не використовувала терміна «тендер», проте всією 
логікою своїх міркувань вона передбачила сучас. наук, підхід 
до проблем статі. 

Літ.: СІаиРіпе Мопіеіі, І_ез Атапіз Ре Іа иЬеііб, ЗаПге еі Веаиуоіг сіапз 
Іе зіесіе. СаІтапп-І_еуу, 1999; .ІасоЬиз, І_ее А (еР.). А Шг\6 ої Ісіеаз. 
Возіоп, 2006; ЗаІІепауе Оапіеіе. Сазіогсіе £иегге. ОаІІітагсІ, 2008. 

М. Колодій 


БОДЕН (Вобіп) Жан (1529 /?/, Анже —1596, Лан, Франція) — 
політ, мислитель епохи Відродження, один із перших творців 
теорії держ. суверенітету, прихильник ідеї віротерпимості. 
Встав на шлях монашого служіння в кармелітському монас¬ 
тирі, але у 1549 залишив духовний сан. У Париз. ун-ті та Ко- 
рол. коледжі вивчав філософію та філологію. Завершив своє 
навчання у Тулуз. ун-ті (1556), де деякий час після того ви¬ 
кладав рим. право. Після переїзду до Парижа вивчав історію 
та правничі науки, написав низку теор. та істор. трактатів. 
Подальша його кар’єра пов’язана з правничою діяльністю 
та перебуванням на різних посадах на державній службі . Ак¬ 
тивно залучався до політичної діяльності. Обирався депутатом 
Ген. Штатів, виконував обов’язки доповідача Держ. ради при 
королі Франції Карлі IX. Був свідком сумнозвісної Варфоло¬ 
міївської ночі, ледь не став тоді жертвою католиків-фанати- 
ків. Її жахи допомогли йому усвідомити небезпеки та загрози, 
які несли з собою реліг. нетерпимість та фанатизм, претензії 
представників окремих конфесій на володіння вищими істина¬ 
ми. Відтоді неодноразово як у теор. працях, так і в публічних 
промовах виступав на захист політики віротерпимості як за¬ 
собу порятунку Франції від громадянської війни й братовбив¬ 
ства. Він усвідомлював, що, оскільки за боротьбою ворожих 
реліг. партій (у цьому разі католиків і протестантів-гугенотів) 
стояли зовн. сили, які їх небезкорисливо підтримували, така 
боротьба ще й несла небезпеку і безпосередню загрозу збе¬ 
реженню тер. цілісності та незалежності країни. Здобув цін¬ 
ний власний політ, досвід, оскільки брав безпосередню участь 
у політ, інтригах свого часу, виконував різні держ. доручення 
та дип. завдання, змінював свою лояльність та орієнтації від¬ 
повідно до примх владної кон’юнктури свого часу. Спогляда¬ 
ючи та аналізуючи проблеми сучасного йому франц. сусп-ва 
та діяльності влади, став переконаним прихильником форму¬ 
вання сильної централізованої д-ви, очолюваної абсолютним 
монархом. 

Б. є автором низки важливих праць, які справили чималий 
вплив на політ, філософію та історію політ, вчень, широко ви¬ 
вчаються як джерела в науці про д-ву та право, серед яких 
«Метод», «Держава», але найважливішою для політологів є 
його праця «Шість книг про Республіку» (1576). У ній він ви¬ 
кладає на загал доволі знайомий з ін. теорій договірного по¬ 
ходження держави погляд на її формування та діяльність. Але 
в низці концептуальних засад цього твору мислитель фор¬ 
мулює важливі та доволі оригінальні, новаторські теор. по¬ 
ложення. Передусім це стосується його авторської концепції 
походження та сутності держ. суверенітету. Він вдається до 
осмислення джерел походження держ. влади, умов та засо¬ 
бів її реалізації, висловлює аргументовані погляди на функ¬ 
ціонування д-ви та її взаємодію із суспільством. Б. вважав, 
що громадяни, виходячи з природного стану, стають творцями 
д-ви, носіями її суверенітету — абсолютної, повної, необме¬ 
женої та неподільної влади. І в цьому сенсі утворена таким 
чином д-ва є Республікою. Але цей свій суверенітет гр-нам 
краще за все, в їхніх власних інтересах, передати як «по¬ 
дарунок» одній-єдиній особі, яка стане сувереном, що буде 
правити д-вою. Після того як вони це зроблять, відібрати на¬ 
зад цей суверенітет вони вже на мають права. У цій же пра¬ 
ці Б. визначає осн. ознаки суверенної влади: видання за¬ 
конів, обов’язкових для всіх; вирішення питань війни і миру; 
призначення посадових осіб; судова діяльність; здійснення 




70 


БОДРІЯР — БОЙКОТ 


помилування. Утім, незважаючи на абсолютність отрима¬ 
ної влади, правління суверена все ж таки має низку обме¬ 
жень. Він має правити на основі та виключно на засадах 
права. Його діяльність не має порушувати приписів та норм 
божественних законів, природних законів та не повинна 
зазіхати на право власності підданих. Д-ва також повинна 
шанувати віросповідну свободу своїх підданих (революцій¬ 
на на той час теза. — А. К.), відтак релігія є сферою їхнього 
приват. життя, а не об’єктом держ. політики та регулювання. 
Влада не може також втручатися у родинні справи. Інтере¬ 
си «третього стану», також враховані Б. у тезі про заборону 
держ. владі призначати та збирати податки з підданих, не 
спитавши попередньо на це їхньої згоди. Щодо форми по¬ 
літ. режиму, Б. наполягав на тому, що переваги абс. монархії 
тільки виграють, якщо будуть певним чином поєднані з ви¬ 
користанням елементів аристокр. та дем. правління. Перший 
з них виявляється у делегуванні низки повноважень від¬ 
повідним представникам аристократії, з якою король поді¬ 
ляє свою владу. Але, не обмежуючись використанням лише 
аристокр. елементу, король має шукати та сміливо висувати 
на держ. посади також і представників простого народу, які 
мають для цього необхідні здібності та чесноти. У такому по¬ 
єднанні влада буде не тільки стійкою, а й найбільш легітим¬ 
ною в очах усього народу. Вчення Б. справило значний вплив 
на сучасників і було сприйнято системою університет, осві¬ 
ти низки західноєвроп. країн як правильне та обов’язкове 
для вивчення. 

Літ.: Ргапкііп .). Н. ^ап ВоРіп апР ІИе гізе ої аЬзоіиІізІз’ ІИеогу. Сат- 
ЬгіР£е, 1973; Соигіпеї М.-й. Нівіоіге еі теїІіоРе а Іа Репаіззапсе. 
ІІпе Іесіиге Ре Іа МеІНоРиз аР їасіїет Нізіогіагит со£пі 1 іопет ре ^ап 
ВоРіп. Рагіз, 1996; Ковальчук В. Б. До питання про державний суве¬ 
ренітет та легітимність державної влади в політико-правовій концеп¬ 
ції Нікколо Макіавеллі та Жана Бодена // Держава і право. 36. наук, 
праць. Юрид. і політ, науки. К., 2007. Вип. 35. А. Круглашов 

БОДРІЯР (ВаиРгіііагР) Жан (29.07.1929, Реймс — 06.03.2007, 
Париж) — культуролог і філософ-постмодерніст, постструкту- 
раліст, політ, коментатор. Навч. в Ун-ті Сорбонни, вивчав нім. 
мову, що дозволило йому згодом викладати її в провінційно¬ 
му ліцеї з 1958 до 1966. У цей час почав друкувати літ. огля¬ 
ди і переклади таких авторів, як П. Вейсс, Б. Брехт та ін. Цей 
період діяльності Б. завершився докт. дис. «Система об’єктів», 
після чого він працював викладачем в Париз. ун-ті, пройшов¬ 
ши шлях від помічника професора до професора. У 1986 Б. 
переходить працювати до Ін-ту досліджень соціально-екон. 
інформації, де й залишався до кінця свого життя. Протягом 
1980-90-х його книги завоювали широку аудиторію і Б. став 
справжньою інтелектуальною знаменитістю. Роботи філософа 
можна розглядати як частину доробку покоління франц. мис¬ 
лителів (Ж. Дельоз, Ж. Ф. Ліотар, М. Фуко, Ж. Дерріда, Ж. Ла- 
кан та ін.), яких об'єднав інтерес до семіотики, що дозволяє та¬ 
кож відносити його до постструктуралістської філос. школи. Б. 
вважається соціальним теоретиком і критиком методів опосе¬ 
редкованої взаємодії і технол. комунікації, а його роботи оці¬ 
нюються як мегакритичні. Водночас, окрім уваги до впливів 
технологій на соціальні зміни, сфера його інтересів колива¬ 
ється від конс’юмеризму до тендерних відносин, соціального 
розуміння історії, журналіст, коментарів про СНІД, клонуван- 
ня, конфлікту в Іраці, тероризму тощо. У своїх ранніх роботах 
Б. поєднував ідеї марксизму та психоаналізу. В цей час мис¬ 
литель зосередився на дослідженнях сусп-ва споживання. 


Завжди раціональний «дискурс речей» (товарів)* та їхнього 
виробництва, дискурс об'єкта споживання як знакової функ¬ 
ції структурують поведінку людини («дискурс суб'єкта»). Б. до¬ 
ходить висновку, що не потреби є підставою для виробництва 
товару, а навпаки — виробництво і споживання продукують 
«потреби». Поза системою обміну і споживання немає ані 
суб'єкта, ані об’єктів. «Мова» речей класифікує світ ще до їх¬ 
ньої появи в буденній мові; парадигматизація об’єктів задає 
парадигму комунікації; взаємодія на ринку служить базовою 
матрицею для мовної взаємодії. Головна відмінність кон¬ 
цепції Б. від марксист, підходу полягала в тому, що саме спо¬ 
живання, а не виробництво є основою капіталіст, економіки. 
Пізніше Б. повністю відходить від марксист, ідей і впроваджує 
в обіг поняття «гіперреальності», як розвиток марксист, понят¬ 
тя «надбудова». Основою гіперреальності є симуляція, а її оди¬ 
ницями — симулякри (знаки або несамототожні феномени, 
що відсилають до чогось іншого, а тому мають симуляційний 
характер). Б. виділяє три порядки симулякрів: копії, функці¬ 
ональні аналоги і власне симулякри. До третього порядку на¬ 
лежать усі сучас. феномени, включаючи гроші, громад, думку 
і моду, які функціонують за принципом символічного обміну. 
Сучасність Б. називає ерою гіперреальності — надбудова ви¬ 
значає базис, праця соціалізує, представн. органи влади вже 
нікого не представляють. Звідси з’являється відчуття втрати 
реальності. Останньою реальністю залишається смерть, яка, 
на думку Б., є єдиною, що не має споживчої вартості. Саме на 
смерті заснована будь-яка влада й економіка, хоча в остан¬ 
ній смерть виступає не сама по собі, а як фантазм (уявлення). 
У дусі постмодернізму Б. заявляє про те, що більше немає сце¬ 
ни, спектаклю, ілюзії, «іншого», а все сучас. сусп-во з власти¬ 
вими йому ілюзіями націлене на те, щоб нейтралізувати від¬ 
мінності між людьми. Повернення до реальності, як вважає 
Б., можливе завдяки крит. і терапевт, функції мистецтва. Б. 
написав 6л. 50 книг, найбільш резонансними і впливовими 
з яких стали: «Символічний обмін і смерть» (1976), «Симуля¬ 
кри і симуляції» (1981), «Америка» (1986). Мова й стиль Б., 
які скоріше характерні для інтелект, прози, ніж академ. філо¬ 
софії, а також його безкомпромісна позиція у багатьох питан¬ 
нях часто стають підставами для крит. оцінок його спадщини. 
Тим не менше Б. має багато прихильників і послідовників. 
03.01.2004 видається журн. «Іпіегпаїіопаі .їоигпаі оі ВаиРгіІ- 
ІагсІ ЗїиРіез». 

Літ.: Дьяков А. В. Жан Бодрийяр: Стратегии «радикального мьішления». 
СПб., 2008; ^ап ВаиРгіІІагР // ЗІапїогР ЕпсусІореРіа ої РНіІозоріїу. 
Режим доступу: И«р://рІа1о.зіапТогсІ.есІи/епІгіез/ЬаисігіІІагсІ; Іапе Рі- 
сНагР ). ^ап ВаиРгіІІагР. І_опРоп; ІЧеш Уогк, 2000. В. Ковалевський 
БОЙКОТ (англ. Ьоусой) — спосіб політ, та екон. боротьби, вид 
санкцій чи політ, тактики примусових заходів, форма протесту. 
Назва походить від імені управителя маєтку англійця Чарлза 
Бойкота, проти жорстоких дій якого виступили з протестом 
ірланд. орендарі. Б. у політиці може виражатися: у повній чи 
частковій відмові у стосунках з конкр. особою, орг-цією, вла¬ 
дою, державою ; у протестних діях, спрямованих на підрив 
ефективності у спільній діяльності з різноплановими струк¬ 
турами, органами та ін. учасниками політ, і екон. взаємодії; 
в утриманні від участі у виборах до представн. установ. Б. 
у міжнародній політиці являє собою відмову д-ви розвива¬ 
ти чи підтримувати торгові, фін. та ін. відносини з окремими 
країнами чи міждерж. об'єднаннями. Статут ООН передбачає 




БОЛІВАР-І-ПОНТЕ — БОНАПАРТИЗМ 


71 


застосування Б. як примусового заходу з метою забезпечення 
миру і безпеки, без використання військ, сил. Такий вид Б. пе¬ 
редбачає повне або часткове припинення екон. стосунків, за¬ 
лізничних, мор., повітр., пошт, сполучень, радіо- і телеграфних 
зв'язків, а також розірвання дип. відносин з країною-об'єктом 
Б. У міжнар. екон. відносинах Б. може як охоплювати всі сто¬ 
рони екон. зв'язків, так і поширюватися у вигляді екон. бло¬ 
кади (ембарго) на окремі напрями міждерж. товарообміну. Б. 
у труд, відносинах передбачає відстоювання найманими пра¬ 
цівниками прав у роботодавців шляхом відмови від роботи на 
певних підприємствах та госп. об’єктах, а також від купівлі ви¬ 
готовленої на них продукції. 

Літ.: Політологія: терміни, поняття, персоналі?, схеми. Львів, 2000; Да- 
неллі Дж. Права людини у міжнародній політиці / Пер. з англ. Львів, 
2004; Соціологія: словник термінів і понять. К., 2006. М. Багмет 
БОЛІВАР-І-ПОНТЕ (Воіи/аг у Ропіе) Симон Хосе Антоніо 
(24.07.1783, Каракас — 17.12.1830, Сан-Педро-Алехандріно, 
Колумбія) — військ, і держ. діяч. Отримав домашню освіту, 
юність провів у охопленій револ. рухами Франції й Пд. Євро¬ 
пі, де перейнявся дем.-респ. ідеями, 15.08.1805 на римській 
горі Монте-Сакро поклявся присвятити життя справі визво¬ 
лення батьківщини від іспан. колоніального гноблення. По 
поверненні до Венесуели взяв активну участь у поваленні 
ісп. панування і проголошенні 05.07.1811 незалежної респу¬ 
бліки; після її розгрому продовжив боротьбу в сусідній Новій 
Гранаді (сучас. Колумбія), організував визвольний похід, що 
увінчався створенням 06.08.1813 2-ї Венесуел. республіки, 
від муніципалітету Каракаса отримав почесне звання «Визво¬ 
лителя»». Після тимчас. поразки від переважних сил ісп. ар¬ 
мії 1814 емігрував до Нової Гранади й пізніше на Ямайку, де 
06.09.1815 оприлюднив програмного листа з викладом при¬ 
чин невдач і мети визвольної боротьби (повний розрив держ. 
зв’язків з Іспанією, заснування нових незалежних республік 
у Лат. Америці та їхнє об'єднання в могутню д-ву) й закликом 
про допомогу до США, Великобританії й Франції. Усвідомивши 
потребу скасування рабства й вирішення соціальних проблем, 
зокрема наділення землею солдатів визвольної армії, переко¬ 
нав президента Гаїті О. Петіона підтримати патріотів і поновив 
успішні бойові дії на пн. Венесуели; 17.02.1819 призначений 
Ангостурським нац. конгресом тимчас. президентом Венесу¬ 
ели (з груд. — республіки Вел. Колумбія у складі Венесуели, 
Колумбії й згодом Еквадору) та головнокомандувачем Ви¬ 
звольної армії, у черв. 1821 завершив звільнення Венесуели, 
у лип. 1822 — Еквадору; після переговорів 26-27.07.1822 
в Гуаякілі з командувачем Андської армії X. Сан-Мартіном, що 
завершилися виїздом останнього до Європи, монополізував 
керівництво Визвольною війною. 1823 здійснив похід у Перу, 
в лют. 1824 став диктатором країни й до кінця року звільнив 
її від військ колонізаторів, фактично поклавши край ісп. пану¬ 
ванню в Пд. Америці; 1825 очолив створену у Верхньому Перу 
республіку Болівія (названа на честь Б.), 1826 розробив для 
неї респ.-дем. конституцію, що стала зразком для ін. південно- 
амер. д-в. Прагнучи сформувати «Священний Союз народів» 
на противагу «Священному Союзу» монархів, ініціював скли¬ 
кання 22.06.-15.07.1826 Панам, конгресу за участю Вел. 
Колумбії, Перу, Мексики й Федерації Центр. Америки, але не 
добився реалізації своїх конфедералістських планів; сепара¬ 
тистські виступи призвели до повалення влади Б. в Перу і Бо¬ 
лівії та виходу зі складу Вел. Колумбії Венесуели й Еквадору; 


не бажаючи ставати на шлях бонапартизму, в січ.1830 подав 
у відставку й невдовзі остаточно відмовився від держ. діяль¬ 
ності, помер від хвороби на шляху до еміграції в Європу. 

Літ.: Лаврецкий И. Боливар. М., 1966; .ІигаРо Того В. Воішаг еі роіі- 
їасеїісо. Сагасаз, 1994; ВоуР В. ВоіЬ/аг, ШЬегаІог ої а сопііпепі, Ап 
ґіізіогісаі поуєі. 51егІіп& УА, 1999; І_упсІі 1 $ітоп Воііуаг. А І_іїе. Уаіе, 
ОК, 2006. ^ В. Матвієнко 

БОНАПАРТИЗМ — філософія політична, зародження якої 
пов'язане з існуванням Консульства (1799-1804) і Першої ім¬ 
перії (1804-15) у Франції та діяльністю Наполеона Бонапарта, 
а сучас. розвиток — з ідеологією голлізму (див. Ш. де Ґолль) 
і практикою «керованої» («імітаційної», «суверенної») демо¬ 
кратії В. Путіна. Виникнення Б., тобто одноосібної диктатури, 
схваленої народом і закріпленої в держ. праві, такої, що спи¬ 
рається на військ, і бюрокр. апарат, було реакцією на крайно¬ 
щі процесу лібералізації громад, життя. Подією, що спонукала 
до наук, вивчення феномену Б. як оригінальної форми полі¬ 
тичного режиму, був держ. переворот 02.12.1851, внаслідок 
якого за підтримки армії й консерват. селянства у Франції 
встановився авторит. режим президента Наполеона Бонапар¬ 
та, що після плебісциту 02.12.1852 оголосив себе імперато¬ 
ром. Тоді К. Маркс («Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта», 
1852; від назви другого місяця за франц. респ. календарем, 
на який припадав день держ. перевороту ген. Бонапарта — 
09.11.1799) надав цьому терміновГ специфічного визна¬ 
чення як опортуніст, і популіст, союзові частини буржуазії 
з люмпен-пролетаріатом, що спирався на плебісцити, за до¬ 
помогою яких Наполеон намагався забезпечити легітимність 
свого врядування. Відтоді в марксизмі утвердилася думка, що 
Б. репрезентує ту незалежність, якої здатна досягти держава, 
коли класові сили в суспільстві, що конфліктують, тимчас., але 
точно врівноважені; Б. став синонімом контрревол. диктатури 
крупної буржуазії. Зокрема, В. Ленін політику рос. буржуазії 
в період, що настав після Липневої кризи 1917, розціню¬ 
вав як бонапартистську: «Б. є форма правління, що виростає 
з контрреволюційності буржуазії в обстановці демократичних 
перетворень і демократичної революції» («Початок бонапар¬ 
тизму»). Останнє змушує буржуазію маскувати свої контрре¬ 
вол. прагнення примарними реформами, породжуючи ілюзії 
«надкласової» й «надпартійної» д-ви; шляхом дрібних подачок 
і демагогічних обіцянок буржуазія здійснює політику обману 
мас (соціальна демагогія ) й лавірування між політ, силами, 
які ворогують, водночас поборюючи дем. і револ. рух, активі¬ 
зуючи шовіністичну пропаганду всередині країни й агресив¬ 
ний курс у зовнішній політиці. Елементи Б., на думку Леніна, 
були властиві діяльності О. Бісмарка, П. Столипіна й голови 
Тимчас. уряду Росії 08.07.-26.10.1917 О. Керенського. В іс- 
тор. ретроспективі Б. обстоював міцне керівництво й консер¬ 
вативний націоналізм, проте не закликав повернутися до ти¬ 
ранії; сучас. Б. базується на визнанні доцільності обмеження 
політ, лібералізму, у т. ч. діяльності партій політичних та ін. гро¬ 
мад. рухів, які репрезентують «груповий», а не сусп. інтерес; 
авторит. диктатура, що діє в ім'я інтересів нації, розглядається 
як найкращий гарант індивід, соціальних прав і екон. свобод, 
громадян, миру. 

Літ.: .ІоНп АІехапРег Миггау РоїНпеу, -ІоНп РоРіпеу. ВопарагТізт аїіег 
ЗеРап. Ііґіаса, Уогк, 1969; АІехапРег Р. 5. Вопараіїізт апР 
Реуоіиііопагу ТгаРіїіоп іп Ргапсе: ТНе РеРегез ої 1815. СатЬгіР£е, 
2002; РізПег Н. А. І_. ВопарагТізт. Кеззіп^ег РиЬІізНіпб, 2004. 

В. Головченко 




72 


БОРОВЕЦЬ — БОЧКОВСЬКИЙ 


БОРОВЕЦЬ Тарас (псевд. Тарас Бульба, Чуб, Гонта; 09.03.1908, 
с. Бистрині, тепер Березнів, р-ну Рівнен. обл. — 15.05.1981, 
Нью-Йорк) — політ, і військ, діяч, організатор повстанського 
руху на Поліссі в роки 2-ї світової війни. З молодих років зму¬ 
шений був працювати на каменоломні. Рано почав цікавитися 
проблемами політики та ідеології. У 1920-х Б. коливався у ви¬ 
борі своєї політ, прихильності між комуністами і самостійника¬ 
ми. На зламі 1920-30-х, під впливом наслідків колективізації 
в СРСР, остаточно перейшов на самостійницькі позиції. У1930 
заснував орг-цію Укр. нац. відродження. Зазнав пересліду¬ 
вання з боку польс. влади. У 1932 через сотника армії УНР 
В. Раєвського Б. знайомиться із полк, армії УНР І. Литвинен- 
ком, який працює у розвідувальному відділі військ, штабу УНР 
в екзилі. Очевидно за завданням розвідки УНР Б. нелег. пе¬ 
реходив на тер. СРСР на поч. 1930-х. У 1934-35 був в’язнем 
концтабору у Березі Картузькій. Від осені 1935 до 1937 ор¬ 
ганізовує власний кам’яний кар’єр у с. Корпилівка. Після ве¬ 
рес. 1939 продовжував підпільну роботу самостійницького 
спрямування і при рад. владі. Наприкін. 1939 Б. нелег. при¬ 
буває до Варшави, де тісно співпрацює з Держ. центром УНР 
в екзилі. Після консультацій із сотником В. Раєвським і полк. 
І. Литвиненком отримує завдання готувати повстання на тер. 
України з метою встановлення укр. влади у момент початку ві¬ 
йни третіх д-в проти СРСР. У серп. 1940 повертається в Україну. 
З поч. нім.-рад. війни влітку 1941 організував на Поліссі пар¬ 
тизанські відділи «Поліської Січі», які боролися проти Червоної 
армії та рад. адміністрації, що відступали. Згідно із первісним 
задумом, подібні «окружні Січі» мали формуватися в усіх ре¬ 
гіонах України, проте нестача кадрів і складні геополіт. умови 
не дозволили реалізувати задуму. У перші місяці нім. окупації 
Б. діяв легально, але від груд. 1941 через конфлікт з нім. оку- 
пац. адміністрацією перейшов у підпілля. Упродовж 1942 на 
базі «Поліської Січі» створив повстанське з’єднання, яке на¬ 
звав Укр. повстан. армією (УПА). Упродовж 1942-43 активно 
контактував із ОУН(М). У серп.-верес. 1942 вів переговори 
із командуванням рад. партизанів про спільні бойові дії, але 
не зумів домовитися про єдину політ, платформу для боротьби 
з гітлерівцями. На зламі 1942-43 намагався зав’язати кон¬ 
такти із командуванням польс. Армії крайової для залаго¬ 
дження наростання укр.-польс. конфлікту. Впродовж квіт.- 
трав. 1943 проводив невдалі переговори із командуванням 
оунівських повстан. відділів про об’єднання. Після провалу 
переговорів більшість відділів Б. були роззброєні повстан. 
силами ОУН(Б), які почали використовувати назву УПА. За¬ 
лишки своєї партизанської групи Б. 20.07.1943 назвав Укр. 
нар. револ. армією (УНРА). Був ініціатором створення разом 
з І. Мітрингою Укр. нар.-дем. партії. Наприкін. листоп. 1943 
спробував вести переговори з німцями, але в груд. 1943 був 
арештований гестапо. В’язень концатобору Заксенгаузен до 
верес. 1944. З 1948 — на еміграції в Пн. Америці (США, Ка¬ 
нада). Створив Укр. нац. гвардію (УНГ), видавав журн. «Меч 
і воля». Від 1976 став членом Світової громад. військ.-патріот. 
орг-ції «Українське вільне козацтво». Деякий час Б. був членом 
Укр. радик.-дем. партії (УРДП), входив до її ЦК, але через кон¬ 
флікти з І. Багряним покинув лави цієї партії. Автор спогадів 
«Армія без держави: слава і трагедія українського повстан¬ 
ського руху». 

Літ.: Дзьобак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець (штрихи до полі¬ 
тичного портрета). К., 1995; Киричук Ю. Тарас Бульба-Боровець: його 


друзі і вороги. Львів, 1997; Дзьобак В. В. Тарас Бульба-Боровець 
і його військові підрозділи в українському русі опору (1941-1944 рр.). 
К., 2002. 1 Патриляк 

БОРОТЬБА ПОЛІТЙЧНА — політ, відносини, що характери¬ 
зуються протистоянням політ, суб'єктів у здобутті ними влади 
або впливу на неї. У політичній науці існують різні підходи до 
розуміння політики як феномену громад, життя, механізму 
його функціонування. Одним із них є конфліктологічний підхід, 
основоположником якого був К. Маркс. Марксизм виходить 
із того, що політика виникає як результат розколу сусп-ва на 
класи з протилежними екон. інтересами й за своєю суттю є 
боротьбою між класами за політичну владу, тому що тільки за 
допомогою останньої можна реалізувати свої інтереси в заг. 
формі. У ході Б. п. можуть бути компроміси, але вона в оста¬ 
точному підсумку ведеться до повної перемоги якогось із кла¬ 
сів. Подальший розвиток теорія конфлікту знаходить у роботах 
Р. Дарендорфа й Л. Козера. Вони теж виходять із того, що по¬ 
літичне є сфера боротьби різних соціальних інтересів. Але, по- 
перше, вони вважають, що гол. класоугворювальною ознакою 
є не відносини власності, а відносини панування — підпоряд¬ 
кування і, по-друге, конфлікт, на їхню думку, не обов’язково 
повинен розвиватися до прямого зіткнення класів і соціальної 
революції, а може й повинен бути вирішений у рамках наяв¬ 
ної політ, системи, але вирішення його припускає появу нових 
конфліктів. Конфлікт, на їхній погляд, по суті виконує функцію 
інтеграції, а не руйнування сусп.'системи. Близько до них при¬ 
микає теорія нім. політолога К. Шмідта, що розглядає полі¬ 
тичне як систему взаємодії людей типу «ворог-друг». Поняття 
«Б. п.» покликане виразити той момент у політичному, що воно 
завжди виникає тоді, коли в суспільстві існують різні підходи 
в розумінні проблем, що перед ним стоять, або способів ви¬ 
рішення цих проблем. Але такий підхід менше або взагалі не 
звертає уваги на інтеграц., об'єднавчу функцію політики. 

Літ.: Маркс К., Знгельс Ф. Немецкая ідеологія // Маркс К., Знгельс Ф. 
Соч. І 3. М., 1960; Тернер Дж. Структура социологической теории. 
М., 1985; Шмидт К. Понятие политического// Вопросьі социологии. 
1992. № 1. А. Лузан 

БОЧКОВСЬКИЙ Ольгерд-Іполіт (01.03.1885, м. Долинська, 
тепер Кіровоград, обл. — 09.11.1939, Прага) — політолог, 
соціолог, філософ, етнолог, педагог, публіцист, один із засно¬ 
вників націології. Навч. у земському реальному уч-щі в Єли- 
заветграді (1899-1903), на екон. відділенні Політехніки та 
в Лісному ін-ті у Петербурзі (1903-05), а також на філос. ф-ті 
Карлового ун-ту в Празі (1906-09). Від 1905 мешкав у Пра¬ 
зі. Член Праз. групи УСДРП. Секретар дип. місії УНР у Празі 
(1918-23), зав. кафедри Укр. госп. академії в Подєбрадах 
(1923-32), викладач Укр. вільного ун-ту в Празі. Голова укр. 
«Голодового комітету» (від 1933), видавець двотижневого ін- 
форм. бюлетеня «Голод на Україні», автор «Одвертого листа» 
до президента сенату Франції Е. Еріо, в якому засудив його за 
заперечення Голодомору в рад. Україні. Запровадив до наук, 
обігу поняття «етнополітика». Визначав сучасну йому істор. 
добу як націоцентричну епоху, в якій точиться боротьба між 
нацією та державою за політ, лідерство. Наголошував на не¬ 
природності поділу народів Європи на великі/малі, історичні/ 
неісторичні, панівні/поневолені, державні/недержавні, арис¬ 
тократичні/плебейські. Розглядав формування модерної нації 
як процес кристалізації етносу навколо власних політ, і культ, 
еліт. Відзначав важливість об’єкт, чинників у формуванні нації 




БРАНДТ — БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ 


. 73 


(спільні територія, природне середовище, походження, історія, 
мова, культура), проте вирішальними вважав суб’єкт, факто¬ 
ри — усвідомлення етносом своєї відрубності, самобутності та 
самодостатності, бажання людей жити разом і творити власну 
д-ву, узгоджене бачення ними майбутнього, спільна система 
цінностей. Вважав примусову асиміляцію анахронізмом, який 
заохочує поневолені народи домагатися політ, самостійності. 
Передбачав майбутнє об’єднання європ. націй у складі Сполу¬ 
чених Штатів Європи. В. Пономарьов 

БРАНДТ (ВгапсІІ) Віллі (справж. ім'я — Фрам Герберт Ернст 
Карл, 18.12.1913, Любек — 08.10.1992, Ункель-на-Рейні) — 
громад.-політ. і держ. діяч, 4-й федер. канцлер ФРН (1969- 
74). Здобув серед, освіту в гімназії «Іоганеум» у Любеку (1932), 
брав активну участь у молодіжних с.-д. орг-ціях. Член СДПН 
з 1930, після виходу з неї в 1931 ліворадикального крила й 
створення Соціаліст, робітн. партії (СРП) увійшов до неї. З при¬ 
ходом до влади в Німеччині нацистів у 1933 — на нелег. ста¬ 
новищі, брав участь у підпільному з'їзді СРП 11-12.03.1933 
у Дрездені. У 1933-45 (з перервами) мешкав в еміграції 
у Норвегії, працював журналістом с.-д. видань, у 1937 був 
військ, кореспондентом під час Громадян, війни в Іспанії 
(1936-39), як вільний слухач відвідував заняття в ун-ті Осло; 
очолював раду молодіжної спілки СРП (5АР-.Іибепс№егЬапсІЄ5) 
та одночасно К-т молодіжного союзу соціалістів (5М)), нелег. 
відвідував Німеччину у 1936, безуспішно прагнучи відновити 
діяльність берлінської орг-ції партії; позбавлений нацистами 
нім. громадянства (1938). Служив у норв. армії (1940), взятий 
у полон нацистами після окупації Норвегії Німеччиною, але 
випадково звільнений як норвежець, хоча офіц. норв. гро¬ 
мадянство отримав пізніше, коли після звільнення виїхав до 
Швеції. У 1940-45 брав участь у норв. русі Опору, декілька 
разів нелег. відвідував Норвегію, у 1942-45 — секретар Між- 
нар. групи дем. соціалістів; з 1944 відновив зв’язки з СДПН, 
повернувся до Німеччини 1946. Як журналіст висвітлював хід 
Нюрнберзького процесу, повернув нім. громадянство з іме¬ 
нем Віллі Брандт 01.07.1948. Депутат бундестагу в 1949-74; 
1955-57 — голова палати депутатів Зх. Берліна; 1957-66 — 
правлячий бургомістр Зх. Берліна; 1958-62 — голова прав¬ 
ління С.-д. партії Зх. Берліна; у 1962-63 — заст. голови, у 
1964-87 — голова СДПН. Відіграв провідну роль на з'їзді 
СДПН у Бад-Годесберзі, на якому було схвалено нову про¬ 
граму партії, що ознаменувала відмову від марксист, спад¬ 
щини й фразеології (1959). Очолював ту частину нім. соціал- 
демократів, яка підтримувала євроатлант. інтеграцію ФРН. 
У1966-69 — віце-канцлер та міністр закорд. справ ФРН; ви¬ 
ступав за розрядку міжнар. напруженості у відносинах між Зх. 
і рад. блоком; всупереч доктрині Гальштейна домігся віднов¬ 
лення дип. відносин з Румунією (1967) та Югославією (1968). 
Обраний федер. канцлером ФРН після перемоги соціал-де¬ 
мократів на виборах до бундестагу 1969; сприяв остаточній 
відмові Зх. Німеччини від доктрини Гальштейна, брав участь 
в укладенні низки міжнар. договорів, що означали визнання 
з боку ФРН кордонів, які склалися у ЦСЄ після 2-ї світової 
війни, зокрема договорів ФРН-СРСР 1970, ФРН-ПНР 1970, 
ФРН-НДР 1972, ФРН-ЧССР 1973. Сприяв укладенню Чоти¬ 
ристоронньої угоди щодо Зх. Берліна 1971, яка остаточно 
врегулювала його статус як окремого анклавного державопо- 
дібного утворення під факт, протекторатом трьох зх. держав- 
переможниць у 2-й світовій війні, у той же час визнала за його 


жителями право на громадянство ФРН. Врегулював відносини 
з НДР на основі факт, визнання дводержавності Німеччини, 
водночас сприяв наданню німецько-німецьким відносинам 
особливого характеру, унезалежненню їх від проблем бло¬ 
кового протистояння в Європі та юрид. закріпленню можли¬ 
вості мирного відновлення нім. єдності. НДР і ФРН офіц. вза¬ 
ємно визнали суверенітет одна одної й обмінялися пост. дип. 
представництвами 08.11.1972. Домігся прийняття обох нім. 
д-в до ООН (1973), першим з канцлерів ФРН відвідав НДР, 
ПНР (1970) та Ізраїль (1972). Під час візиту до Польщі широ¬ 
кого розголосу набув символічний жест Б. — схилення колін 
07.12.1970 перед монументом жертвам Варш. гетто; ініці¬ 
ював встановлення дип. відносин з Болгарією й Угорщиною 
(1973). Політ, курс уряду Б. отримав назву «нової східної полі¬ 
тики» (пеие Озіроіііік), що сприяла подоланню суперечностей 
між ФРН та її сх. сусідами і розрядці у Європі; на міжнар. арені 
сприяв вступу Великобританії до ЄС та приєднанню ФРН до 
Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1969). Доміг¬ 
ся рішучої перемоги соціал-демократів на виборах до бундес¬ 
тагу 19.11.1972, проте змушений був подати у відставку після 
викриття у найближчому оточенні агента східнонім. спецслуж- 
би «штазі» — Г. Гійома. Після відставки до 1987 продовжував 
залишатися головою СДПН (у 1987-92 — почесний голова), 
1976-92 — голова Соцінтерну, 1977-83 — голова Неза¬ 
лежної комісії з питань міжнар. розвитку «Північ — Південь» 
(т. зв. «Комісія Брандта»); 1979-84 — член Європейського 
парламенту, очолював фонд «Мир і розвиток». Нагороджений 
Нобел. премію миру 1971; Ейнштейнівською премією миру 
1985. 

Літ.: РгіИіе Т. Шу ВгапсІІ. РоПгаіЮІа Зіаіезтап. Уогк, 1974; ОгаІН 
У.Н. Шу ВгапРІ: Ргізопег оі Ніз Разі. РаРпог, РА, 1975; ВіпРег 0. ТИе 
ОІНег Сегтап: Шу ВгапРТз ІЛе апр Тітез. МазНіпбІоп, ОС., 1978; 
ЗсНІезіпбег, .Іг. А.М. ТНіпкіпб АІоиР: ТНе Оігїегепсе Шу ВгапРІ Наз 
МаРе // ТНе ІеаРег. 1990. № 11-13. Р. Кривонос 

БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ — створена влітку 1891 таємна укр. 
політ, орг-ція. Засновники — студенти Харків, ун-ту І. Липа, 
М. Байздренко, М. Базькевич та студент Київ, ун-ту В. Боро¬ 
вик — під час канікул здійснили подорож до Канева й 
відвідали могилу Т. Шевченка на Чернечій горі. Засноване 
на початковому етапі політизації укр. нац. руху, Б. т. за ха¬ 
рактером орг-ції та діяльності було проміжною ланкою між 
громадівством і політ, партією. Невдовзі число тарасівців 
зросло до кількох десятків осіб, зокрема до їх складу 
увійшли Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич, М. Ганке- 
вич, М. Яценко, Є. Тимченко, М. Міхновський, М. Кононен- 
ко, О. Черняхівський М. Коцюбинський, В. Шемет. Осередки 
тарасівців на поч. 1890-х були створені в Харкові, Києві, 
Одесі, Полтаві, Чернігові, Олександрії, Юр'єві (Тарту). Про¬ 
відним був харківський, навколо якого об’єднався гурток 
студентів, що займалися культ.-просвіт. діяльністю. Очоле¬ 
ний І. Липою та М. Яценком, гурток отримав назву «Мо¬ 
лода громада», співпрацював з просвітницьким гуртком 
С. та О. Русових. Поставивши собі за мету працювати зад¬ 
ля нац. відродження України, тарасівці й молодогромадівці 
організовували гуртки самоосвіти, поширювали твори укр. 
письменників, заборонені видання, влаштовували вечо¬ 
ри, вистави, налагодили зв’язки з політ, активними галиц. 
українцями, які постачали для них нелег. л-ру. Програмні за¬ 
сади Б. т. були розроблені його засновниками 1891, але 




74 


БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ — БРЕЖНЄВ 


оприлюднені лише на поч. 1893 у Харкові. їх обговорення 
на зібраннях «Молодої громади» викликало розкол, части¬ 
на молодогромадівців, дотримуючись принципів традиц. 
укр. громадівства, вважала викладені у програмному док-ті 
ідеї занадто радикальними. Під назвою «Ргоїеззіоп сіє їоі мо¬ 
лодих українців» («Символ віри молодих українців») він у квіт. 
1893 був опублікований у львів. часописі «Правда» і став 
першою широко оприлюдненою нац. програмою. Він містив 
вимоги широкої автономії для всіх, зокрема укр., народів 
Рос. імперії та їх визволення з-під деспот, гніту царизму, 
встановлення федерат, ладу в тих д-вах, до складу яких вхо¬ 
дили укр. землі, можливості вільного розвитку та задоволен¬ 
ня соціально-політ. і духовних потреб українців, визнання 
окремішності укр. нації, її права на самовизначення, єдності 
австр. та рос. українців тощо. Осн. ідеї та принципи про¬ 
грами Б. т. згодом знайшли відображення у програмах укр. 
політ, партій та орг-цій. У 1893 Харків, осередок Б. т. та «Мо¬ 
лода громада» були викриті поліцією, якій вдалося виявити 
вантаж нелег. л-ри (твори укр. письменників і громад.-політ. 
діячів, марксист, л-ру, праці рос. демократів та емігрантів- 
марксистів), закупленої за кордоном для Харків, гуртків на 
зібрані ними кошти і таємно переправленої до Рос. імперії. 
Встановивши шляхом стеження отримувачів вантажу, поліція 
01.05.1893 почала у Харкові арешти й обшуки. До слідства 
було притягнуто 24 особи — тарасівці, молодогромадівці та 
подружжя Русових. Після 1,5-річного слідства, яке так і не 
змогло отримати від заарештованих відомостей про всю 
мережу й керівний склад орг-ції, їм 24.11.1894 було ого¬ 
лошено вирок, що призначав різні форми покарання — тю¬ 
ремне ув'язнення, гласний нагляд поліції, проживання поза 
межами столиці, губерн. та університет, центрів, нагляд 
керівництва навч. закладів тощо. 

Літ.: Нариси з історії українського національного руху. К., 1994. 

Т. Горбань 

БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч (19.12.1906, с. Кам’янське, тепер 
м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл. —10.11.1982, Москва) — 
політ, і держ. діяч, 1-й секретар ЦК КПРС (1964-66), ген. секре¬ 
тар ЦК КПРС (1966-82), голова ВР СРСР (1960-64,1977-82), 
Герой Рад. Союзу (1966, 1976, 1978, 1981), Герой Соціаліст. 
Праці (1961), Маршал Рад. Союзу (1976), лауреат Ленін, премії 
(1979). У 1927 закінчив Курський землевпорядно-меліорат. 
технікум, у 1935 — металург, ін-т у Дніпродзержинську. 
У1935-36 служивуармії. У1936-37—директорДніпродзерж. 
металург, технікуму. З трав. 1937 — заст. голови Дніпродзерж. 
районної Ради, з трав. 1938 — заввідділу, а з 1939 — секретар 
Дніпроп. обкому КП(б)У, у 1941-45 — на політроботі у діючий 
армії, у 1946-50 очолював Запоріз. і Дніпроп. обкоми партії, 
у 1950-52 — ЦК Компартії Молдавії. У жовт. 1952 обраний 
секретарем ЦК КПРС, у берез. 1953 призначений начальни¬ 
ком Політуправління Військ.-Мор. сил, заст. начальника Гол. 
політ, управління Рад. армії і Військ.-Мор. флоту. З лют. 1954 — 
2-й, а з серп. 1955 — 1-й секретар ЦК Компартії Казахстану. 
З лют. 1956 — секретар ЦК КПРС, з черв. 1957 — член Президії 
ЦК КПРС, одночасно з 1958 — заст. голови Бюро ЦК КПРС по 
Рос. Федерації. У1960-64 — голова Президії ВР СРСР і одно¬ 
часно (з черв. 1963) — секретар ЦК КПРС. Виявив себе як май¬ 
стер залаштункових політ, інтриг і противник десталінізації. Був 
одним з ключових гравців у політ, заколоті проти М. Хрущова. 
У жовт. 1964 на пленумі ЦК КПРС Б. виголосив вступне слово, 


дорікаючи М. Хрущову непродуманими волюнтаристськими 
діями, плутаниною у керівництві економікою, «нескінченними 
перебудовами і реорганізаціями». Б. був обраний консер- 
ват. колами парт, бюрократії як «перехідна» фігура і очолив 
ЦК КПРС. Проте Б. поступово зміг витіснити з політ, авансцени 
тих, хто саме так дивився на нього, зміг перемогти своїх реаль¬ 
них і потенц. конкурентів, утримувати владу впродовж 18 років. 
Він врахував ключову помилку М. Хрущова і у своїй діяльності 
спирався насамперед на парт, апарат. Номенклатура прийня¬ 
ла його і підтримувала до його смерті. У лист. 1964 прийнято 
рішення про об'єднання промислових і сільських обласних, 
крайових парт, організацій та рад. органів. Вони знову почали 
будуватися за тер.-вироб. принципом, як це було до хрущовсь- 
кого експерименту. На вересневому пленумі ЦК КПРС у 1965 
було ухвалено ліквідувати раднаргоспи і відновити всесоюзні 
пром. міністерства. Було здійснено ін. кроки із «стабілізації» 
режиму, що зрештою звели нанівець хрущовські спроби заг. 
модернізації наявної системи й адаптації її до нових умов. По¬ 
чинаючи з 1972, екон. реформу в СРСР почали пригальмову¬ 
вати, згодом її згорнули. Московські консерватори боялися 
перемін, особливо на респ. рівні, всіма можливими захода¬ 
ми вони стримували нововведення, що негайно позначилося 
на екон. стратегії, заг. соціо-політ. ситуації. Центр ваги було 
перенесено на оборонну пром-сть (якій і так не бракувало 
коштів), освоєння Сибіру та збільшення капіталовкладень 
у с. г. Політика центру щодо України була виразно споживаць¬ 
кою. Розвиток пром-сті планувався таким чином, що УРСР 
перетворювалася на інтегральну частину «загальносоюзного 
народногосподарського комплексу», в ній розміщувалися ви¬ 
робництва з незавершеним циклом, ут. ч. високотехнологічні 
(пізніше це стане однією з найсуттєвіших перешкод на шляху 
незалежного розвитку). Традиційно розвинуті індустр. галузі 
економіки республіки (видобуток вугілля і металевих руд, важ¬ 
ке машинобудування, виробництво металів) швидко занепа¬ 
дали, ставали нерентабельними. Бракувало нових технологій, 
оновлення обладнання, техніки. З діяльністю Б. пов'язана 
неосталіністська лінія. У 1969 у газ. «Правда» було надруко¬ 
вано статтю до 90-річчя з дня народження Й. Сталіна, у 1970 
на його могилі біля Кремлівської стіни поставлено погруд¬ 
дя, що стало симптомом ресталінізації. Б. сприяв посиленню 
русифікації народів імперського СРСР. У черв. 1978 ЦК КПРС 
прийняв постанову «Про подальше вдосконалення вивчен¬ 
ня і викладання російської мови в союзних республіках», що 
стала плацдармом наступу на нац. школу. Його посилила Все¬ 
союзна наук.-практ. конференція на тему «Російська мова — 
мова дружби і співробітництва народів СРСР» (Ташкент, 22- 
24.05.1979). Рекомендації конференції були обов'язковими 
для виконання в системі народної освіти і культури. Згідно 
з ними, запроваджувалося тотальне, розпочинаючи з дошкіль¬ 
них закладів, вивчення рос. мови. Викладачам, які перехо¬ 
дили на російську, підвищували заробітну плату, їх заохочу¬ 
вали, пропагували, нагороджували як вчителів-новаторів. 
За два десятиріччя після початку хрущовської реформи к-сть 
україномовних шкіл в УРСР зменшилась, у Крим. обл. і в До¬ 
нецьку не залишилося жодної україномовної школи. У 1972 
особисто Б. сприяв витискуванню з України 1-го секрета¬ 
ря ЦК КПУ П. Шелеста, якого після переведення на роботу 
до Москви було затавровано у парт, пресі як такого, що ви¬ 
являв надмірне українофільство й автономізм у прийнятті 




БРОДЕЛЬ 


75 


політ, рішень. На чолі ЦК КПУ був поставлений лояльний до 
Б. В. Щербицький, який інспірував «антинаціоналістичну» кам¬ 
панію в УРСР. Під час перебування Б. при владі особливої 
сили набуло придушення інтелектуальної свободи і прав лю¬ 
дини (із застосуванням психіатричного терору, арештів і ви¬ 
силок дисидентів), посилився тотальний контроль за сусп-вом 
з боку органів КДБ. Зросла моральна деградація парт.-держ. 
номенклатури. У 1973 до обкомів, крайкомів, ЦК компартій 
союзних республік було розіслано записку «Про необхідність 
зміцнення авторитету тов. Брежнєва Л. І.», складену секрета¬ 
рем ЦК КПРС М. Сусловим. З цієї записки почалося створення 
«культу особи» Б. 07.10.1977 було прийнято Конституцію СРСР 
(«брежнєвську», як її називали в той час), яка закріплювала 
і формально посилювала парт, диктату сусп-ві. З наближенням 
1980, оголошеного в третій Програмі КПРС роком побудови 
комуніст, сусп-ва, брежнєвськими ідеологами було винайде¬ 
но заміну кол. утопічній обіцянці: оголошено про торжество 
«розвинутого соціалізму». В країні розгорнулася широкомас¬ 
штабна пропагандистська кампанія щодо роз'яснення його 
осн. ознак. Паралельно розгорталася кампанія критики бурж. 
способу життя, як ворожого людині, експлуататорського, на¬ 
сильницького. Враховуючи те, що всебічна інформація про 
зх. сусп-во була мало кому доступна, кампанія мала певний 
ефект. Відмежувавшись від світу «залізною завісою», через 
радіо, телебачення, пресу, вустами пропагандистів режим 
переконував населення в тому, що в СРСР усе добре, а за ру¬ 
бежем навпаки — безперервно підвищуються ціни, низька 
заробітна плата, трудящих переслідує страх втратити роботу, 
відсутній соціальний захист, наростає антагонізм між бідними 
і багатими. Разом з тим у зовнішньополіт. царині за Б. було 
досягнуто окремих успіхів, особливо у спробах порозуміння 
із США, у проведенні політики «розрядки». При цьому зовн. 
політика СРСР залишалася достатньо агресивною (придушен¬ 
ня протестів у країнах «соціалістичного табору», а серед них 
«празької весни » 1968, авантюристична війна в Афганістані, 
розпочата у 1979), що спиралася на шалену і руйнівну для 
господарства країни ескалацію озброєнь, а також підтримку 
«революційних» режимів у країнах «третього світу». У трав. 

1981 за настійним наполяганням В. Щербицького хворий 
Б. приїхав до Києва на відкриття меморіального комплексу 
«Музей Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». У січ. 

1982 у Києві відбулася наук.-практ. конференція, спеціально 
присвячена книзі Б. «Спогади». І хоча в 1978 вже проводила¬ 
ся такого роду конференція з нагоди виходу спогадів Б. «Мала 
земля», «Відродження» та «Цілина», В. Щербицький та його ото¬ 
чення вважали за необхідне підкреслювати свою відданість 
генсеку, незмінність статусу України у складі СРСР напередодні 
60-річчя його створення. Одначе до цієї політ, важливої дати 
Б. не дожив. 

Літ.: Моішоуу М. Вгєзсііпєуу. Віо£гаїіе. 51и«£аії, 1973; ОогпЬегб 1 
Вгє2ііпєу: ТНе Мазкз оі Ро\л/ег. Уогк, 1974; ОогпЬегб 1 ВгезсНпею. 
НеггзсПег іт КгетІ. МйпсНеп, 1975; Леонид Ильич Брежнєв. Крат- 
кий биографический очерк. М., 1976; Вгезіаиег С. № КИгизІїсІїеу апгі 
Вгє2ііпєу аз ІеаРегз: ВиіІРіпб АиІИогіІу іп Зоуієі Роїііісз. ІопРоп, 1982; 
Меіззпег В. 5о\уіеІізсііе Кигзкоггекіигеп. Вгєзсііпєуу ипб зеіпе ЕгЬеп. 
ОзпаЬгиеск, 1984; Медведев Р А. Личность и зпоха. Политический 
портрет Л. И. Брежнєва. Кн. 1. М., 1991; Шаповал Ю. Генсек «застою». 
19 грудня виповнюється 100 років з дня народження Леоніда Бреж¬ 
нєва //Дзеркало тижня. 2006.16-22 груд. (№ 48). 

Ю. Шаповал 


БРОДЕЛЬ (ВгаисІеІ) Фернан (24.08.1902, Люмевілль — 
28.11.1985, Коте д’Азур, Франція) — історик і організатор науки, 
ім'я якого репрезентує історіографію 20 ст. Навч. у Ліцеї Воль- 
тера (1913-20), потім в Сорбонні (до 1923). З 1938 він працю¬ 
вав у Практ. школі вищих досліджень у Парижі. З поч. 2-ї світо¬ 
вої війни Б. вступив у діючу армію, а в 1940 потрапив до полону, 
де провів 5 років у таборах для військовополонених, спочатку 
в Майнці, потім, з 1943 — у концтаборі суворого режиму біля 
Любека. Не маючи під рукою необхідних док-тів і книг, але во¬ 
лодіючи феноменальною пам'яттю, він невпинно працював над 
твором «Середземномор'я і середземноморський світ в епоху 
Філіпа II», пересилаючи зошити таємними способами Л. Февру. 
У 1947 робота була захищена як дисертація, а в 1949 вийшла 
друком. Після закінчення війни історик працював у Сорбонні, 
а з 1949 — зав. кафедри сучас. цивілізації в Колеж де Франс. 
Протягом 1956 -73 Б. як президент очолював VI секцію («Со¬ 
ціальні й економічні науки») Практ. школи вищих досліджень. 
Водночас з 1956 до 1970 — гол. редактор «Анналів». У1962 за 
фін. підтримкою фонду Форда під керівництвом Б. було створено 
«Дім наук про людину» — гол. франц. центр міждисциплінарних 
студій в царині гуманіт. наук. У 1967 Б. видав перший варіант 
1-го тому твору «Матеріальна цивілізація, економіка і капіта¬ 
лізм». Остаточний варіант у 3 томах вийшов з друку в 1979. 

З ім'ям Б. пов'язують серйозні новації вісучас. світовій іс- 
тор. науці. Вчений змінив її предмет, увівши нові просторово- 
часові параметри об’єкта й суб'єкта дослідження, але при цьо¬ 
му зберіг традиц. для науки історії методи здобуття позит. знань. 
Б. запропонував нову методологію синтезу соціальних наук, 
виділяючи структури соціального часу. Традиційно істор. дослі¬ 
дження будувалися або навколо конкр. подій, таких як, напр., 
історія Франц. революції, або великих істор. періодів (історія 
Середньовіччя), або навколо якогось просторово-істор. утво¬ 
рення, напр. д-ви. Б. критикує подібну традиц. історіографію, 
протиставляючи стійкі «структури» мінливим «кон'юнктурам» 
і ще більш ефемерним «подіям», які, за його висловом, являють 
собою лише «поверхневе коливання» океану історії, «пил дріб¬ 
них фактів». Іншою новацією була концепція про різні «швидко¬ 
сті» істор. часу. Вчений уводить категорію «Іа Іоп^ие бигее» — 
«часу великих тривалостей», що робить предметом істор. до¬ 
слідження демографічні прогресії, зміни екон. і соціальних 
кон’юнктур, циклічні коливання виробництва, обміну і спожи¬ 
вання, тобто поняття, які використовуються такими науками, 
як демографія, етнологія, економіка, соціологія. Широко ви¬ 
користовуючи екон. статистику і ретроспективну географію, Б. 
створює стереоскопічну панораму «безподієвої історії», в якій 
фіксуються не локальні явища політ, життя чи окремі індивіди, 
а структури, що повільно змінюються в часі. На думку Б., саме 
процеси великої тривалості визначають розвиток людства. 
В рамках «короткого часу» історику робити нічого, бо це «пере¬ 
важно, час хронікера, журналіста». Виділення нового виміру 
історії і специфічного істор. суб’єкта у вигляді досліджуваних 
структур дозволили Б. створити оригінальну дослідницьку мо¬ 
дель: спочатку розглядаються географ., демограф., агротех., 
вироб. й споживчі умови матер. життя, або «структури повсяк¬ 
денності». Це — те, що не змінюється протягом тривалого часу 
і становить матер. умови існування людини в конкретному 
географ, і соціальному середовищі. Потім аналізуються екон. 
структури сусп-ва, пов'язані зі сферою обміну (ринки, біржі, 
торгівля і пром-сть) і соціальні структури, що виникають на 




76 


БРЮХОВЕЦЬКИЙ — БУДДИЗМ 


їхній основі, починаючи від найпростіших торговельних ієрар¬ 
хій і закінчуючи д-вою. Насамкінець показується, як в резуль¬ 
таті взаємодії виявлених раніше структур формується власне 
предмет дослідження, чи то світ економіки сучас. капіталізму 
(«Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм XV—XVIII ст.») 
або сучас. Франція («Що таке Франція?»). У новаторській наук, 
творчості Б. були сформовані основи сучас. світ-системного 
(цивілізаційного) підходу до вивчення істор. реальності. 

Літ.: Далин В. М. Историки Франции ХІХ-ХХ в. М., 1981; Таран Л. В. 
Французька історіографія. К., 1991; Гуревич А. Исторический синтез 
и школа «Анналов». М., 1993. С. Ганус 

БРЮХОВЕЦЬКИЙ Іван (бл. 1623 — 17.06.1668, побл. с. Ди- 
канька, тепер смт. Диканька, Полт. обл.) — політ, та військ, 
діяч, гетьман Лівобер. України в 1663-68. З поч. Визвольної 
війни укр. народу серед. 17 ст. перебував при дворі Б. Хмель¬ 
ницького, виконуючи обов'язки «старшого слуги» гетьмана та 
опікуючись вихованням гетьманича Юрія. За дорученням геть¬ 
ман. уряду виконував важливі дип. завдання (зокрема, 1656 
очолив посольство до Трансільванії, а 1658 — до Речі Поспо¬ 
литої). Навесні 1659 Б. перебрався на Запорозьку Січ, де агі¬ 
тував проти гетьмана І. Виговського та на користь свого ви¬ 
хованця Ю. Хмельницького. Утім після обрання останнього на 
гетьманство у жовт. 1659 Б. не повернувся до Гетьманату, а за¬ 
лишившись на Січі, розпочав власну політ, гру. Наприкін. 1659 
обраний кошовим отаманом. Восени наступного року після пе¬ 
реходу Ю. Хмельницького під зверхність польс. короля агітував 
запорожців за збереження вірності рос. цареві. Тоді ж першим 
з кошових отаманів відвідав Москву, засвідчуючи вірність за¬ 
порожців цареві та демонструючи власну політ, лояльність 
династії Романових. В умовах тер. розпаду козац. Гетьманату 
здобуте в такий спосіб політ, реноме дозволило Б. включитись 
у боротьбу за булаву лівобер. гетьмана, маючи підтримку рос. 
уряду. Під час офіц. перемовин з представниками рос. царя ви¬ 
словлювався за посилення владних повноважень царс. адмі¬ 
ністрації в Україні, обмеження повновладдя гетьмана і козац. 
старшини та навіть заміну виборного козац. гетьмана вищим 
сановником з оточення Олексія Михайловича. Вміло розі¬ 
грував карту можливої «зради» цареві з боку своїх опонентів 
у боротьбі за гетьманство — Я. Сомка і В. Золотаренка. Доско¬ 
нало володіючи прийомами популістської риторики й обіцяючи 
зупинити соціальну і майнову диференціацію сусп-ва, обмеж¬ 
ити всевладдя старшини, розширити межі міського самовряд. 
тощо, зумів схилити на свій бік не лише запорожців, а й рядове 
козацтво, міщан і селян лівобер. Гетьманату. Вдало проведена 
передвиборна кампанія дозволила Б. у черв. 1663 винести пи¬ 
тання гетьман, обрання на загальностанову — т. зв. «чорну» — 
раду, на хід проведення якої лівобер. старшина втрачала 
вплив, натомість істотно посилювалась роль охлократичної 
стихії. Крім того, поширювана Б. інформація щодо «зрадли¬ 
вості» своїх опонентів забезпечила прибуття на раду чималого 
війська рос. царя, яке у вирішальний момент боротьби сторін 
також стало на його бік, вирішивши тим самим результат про¬ 
тистояння. Заволодівши гетьман, булавою та приборкавши 
опозицію, Б. відмовився від задекларованих раніше гасел 
і повів діяльність, спрямовану на зміцнення гетьман, влади, 
підпорядкування козац. адміністрації міського населення, 
обмеження впливу на політ, життя Гетьманату запорозького 
козацтва, впорядкування фін. справи, обмеження втручання 
царс. воєвод в укр. внугрішньополіт. справи тощо. Намагався 


також підпорядкувати своєму впливу правобер. Гетьманат, що 
було цілком можливим з огляду на успішне відбиття спільно 
з рос. військами наступу на Лівобережжя військ польс. коро¬ 
ля і правобер. гетьмана П. Тетері взимку 1663/64. Зустрівши 
з боку опозиції опір своїм намірам зміцнити гетьман, владу, Б. 
спробував досягти поставленої мети за допомоги уряду Олек¬ 
сія Михайловича. З цією метою у верес. 1665 першим з геть¬ 
манів здійснив офіц. візит до Москви. Однак за його резуль¬ 
татами відбулося не зміцнення гетьман, влади, а її подальше 
обмеження, зафіксоване у т. зв. Моск. статтях 1665. За ними 
гетьман втрачав владу над некозац. населенням Лівобереж¬ 
жя, яке переходило під зверхність воєвод царя, у відання 
воєвод передавалася фін. система, посилювались їхні функції 
у сфері судочинства тощо. Оприлюднення умов нового укр.-рос. 
договору та спроби його реалізувати на практиці призвели до 
стрімкого падіння авторитету гетьмана. Прагнучи втримати 
важелі влади, в січ. 1668 Б. оголосив про розрив з Москвою 
та об'єднання з правобер. Гетьманатом. За його наказом роз¬ 
почалося витіснення рос. гарнізонів з Лівобер. України. Од¬ 
ночасно до Туреччини, Криму та на Дон відбули посольства 
з пропозиціями щодо спільних дій проти Москви. Незважаючи 
на кардинальну зовнішньополіт. переорієнтацію Б., запобігти 
втраті гетьман, булави йому не вдалося. Побл. Диканьки на 
Полтавщині під час зустрічі військ Правобер. та Лівобер. Укра¬ 
їни Б. загинув від рук лівобер. козаків. 

Літ.: Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних 
відносинах, 1648-1714 рр. К., 2003; Горобець В. «Волимо царя схід¬ 
ного». Український Гетьманат та російська династія до і після Переяс¬ 
лава. К. ; 2008. В. Гзробець 

БУДДИЗМ — найдавніша універсальна світова релігія, яка є 
спільним реліг. компонентом різних цивілізацій Сх. — від Індії 
до Японії. Б. вважається «ключем до східної душі», без нього 
неможливо зрозуміти особливостей культур і мислення бага¬ 
тьох сх. народів. Б. виник в Індії в серед. 6 ст. до н. е. Сфор¬ 
мувавшись у лоні брахманізму як реакція на його елітарність, 
як вияв вільнодумства у боротьбі зі закостенілою брахман, 
ортодоксією і зовн. ритуалізмом, Б. відкинув брахман, вчен¬ 
ня про сакральність (святість і незмінність) варно-кастової 
системи і вийшов за межі поділу суспільства на елітарні стани 
і т. зв. недоторканних, безправних рабів. Б. проголосив, що 
«просвітлення» як шлях до звільнення доступне для людини 
будь-якого соціального статусу за умов дотримання доктри- 
нальних, етичних і психотехнічних (медитаційних) принци¬ 
пів цієї релігії. І ще одна важлива особливість Б. — пошуки 
«просвітлення без Бога». Б. вважається «релігією без Бога». 
У Б. немає поняття Бога — творця світу, відсутнє вчення про 
створення Богом світу (креаціонізм), про кінець світу (есхато¬ 
логія). За буддист, вченням, світ існує вічно і йому не буде кін¬ 
ця. Сансара — пост, ланцюг перевтілень (інкарнацій), смертей 
і народжень — також вічна. Філос. концепція Б., відтворена в 
його основоположній доктрині про «Чотири благородні істини», 
за допомогою якої усвідомлюється причина зла і страждання 
та шлях, який веде до їх припинення. Гол. в Б. — вийти із санса- 
ри і досягти нірвани. Протягом 1000 років Б. процвітав в Індії, 
формуючи її духовне обличчя, але поступово був витиснутий 
з неї зміцнілим і зреформованим індуїзмом і після 13 ст. н. е. 
практ. повністю зникає на своїй істор. батьківщині. З Індії Б. по¬ 
ширюється в країнах, традиц. пов’язаних з нею культурою, — 
Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді та ін. На поч. н. е. Б. поширюється 




БУЛГАКОВ — БУРДЬЄ 


в Китаї, звідти проникає в Корею і Японію, несучи із собою 
досягнення кит. культури та ієрогліфічну писемність, сприяю¬ 
чи таким чином формуванню далекосх. цивілізованого ареа¬ 
лу. У 7 ст. Б. проникає у Тибет, звідти у 16-17 ст. у Монголію 
і до деяких народів Сибіру (бурятів, калмиків, тувинців). З поч. 
20 ст. буддизм знаходить дедалі більше послідовників у зх. сві¬ 
ті. В Україні Б. почав вільно поширюватися з 1991. Загалом 
у світі є близько 356 млн буддистів. 

Літ.: Щербатский Ф. И. Избр. трудьі по буддизму. М, 1988; Буддийский 
взгляд на мир. СПб, 1994; Буддизм // Академічне релігієзнавство. К., 
2000. ^ П. Яроцький 

БУЛГАКОВ Сергій Миколайович (28.06.1871, м. Л ивни, Орлов. 
губ., Росія — 13. 07.1944, Париж) — філософ, публіцист, тео¬ 
лог, економіст, священик правосл. церкви. Навч. в духовно¬ 
му уч-щі, в Орлов. духовній семінарії та в Єлецькій класичній 
гімназії. Закінчивши юрид. ф-т Моск. ун-ту, став викладачем 
політекономії в Імператорському моск. тех. уч-щі, потім про¬ 
фесором Київ, політех. ін-ту. Мав широку популярність серед 
рос. інтелігенції. Обирався депутатом 2-ї Держдуми як безпарт. 
«християнський соціаліст». Захоплювався марксизмом та був 
близький до соціал-демократів. Соціальну боротьбу вважав не 
лише зіткненням ворожих класових інтересів, а й здійсненням 
і розвитком етичної ідеї. Вчення про класовий егоїзм і класову 
солідарність, на переконання Б., є поверхневим гедонізмом. 
З етичної точки зору, за твердженням Б., партії, що борються 
за життєві блага, цілком рівноцінні, оскільки ними керує не 
реліг. ентузіазм, не шукання безумовного і нескороминущого 
сенсу життя, а буденне себелюбство. Негат. сприйняв Жовтн. 
революцію і був висланий за кордон. 1925 створює в Парижі 
Правосл. богосл. ін-тут. Бере участь в екуменічному русі, зо¬ 
крема з англікан. церквою, займається проектами «Партії 
християнської політики». 

Демократію Б. називав новим ідолом, спокусою і стверджував, 
що рос. православ'ю нема чого вчитися у демократії, що РПЦ 
є достатньо народною. Прагнення до рівноправ'я, боротьба за 
рівність зруйнували б церкву. Церква є вищим початком жит¬ 
тя, царство не від миру сього, демократія ж є тільки природ¬ 
не людство в гріховному його стані, що іноді набуває образу 
звіриного. Вона сама потребує керівництва духовного. Воля 
народна однаково здатна як надихатися істиною, так і затем¬ 
нятися брехнею, доходячи до звірства, тиранії, блюзнірства. 
Марновірне преклоніння перед «волею народною» лежить 
в основі демократії і народилося з обожнювання гріховної лю¬ 
дини. У галузі соціальній і політ, демократія має свою правду і 
свої права. Голос більшості, підрахунок голосів є єдиним і по¬ 
рівняно найкращим засобом для виявлення народних інтере¬ 
сів і потреб. Питання господарські, соціальні, правові Б. вва¬ 
жав цариною, в якій повинен був вирішувати народ більшістю 
своїх голосів. Він був переконаний, що демократія може підне¬ 
стися до великого подвигу, але може й опуститися до низького 
озвіріння і тиранічного буйства, відтак її ім'ям не може бути 
виправдане безбожництво і блюзнірство, насильство і злочин. 
Народ вітав Христа, а потім вимагав його розіп'яти. Завдан¬ 
ням церкви є виховання демократії, але не слід принижувати¬ 
ся до неї у всій її невизначеності. Не можна міряти церкву дем. 
мірками. Б. виділяв різні типи демократії. Найкращий з них був 
плодом англ. революції, коли була закладена основа могут¬ 
ності Англії. Реліг. англосаксонські настрої мали визначальне 
значення і при зародженні амер. республіки, яку заснували 


77 

прихильники реформації. Ін. тип демократії зародився у Фран¬ 
ції, де Вел. франц. революція зробила спробу замінити христи¬ 
янство шануванням богині Розуму. У19 ст. великого значення 
набула нім. соціал-демократія, що характеризувалася тупим 
і самовдоволеним атеїзмом. 

Літ.: Карякин Ю. Булгаков С. Н. // Философская знцикл. Т. 1. М., 1960; 
Макашева Н. А. Сергей Булгаков: к христианской политзкономии // 
Общественньїе науки и современность. 1994, № 3: Давьідов Ю. Н. Со- 
циальная философия о. Сергия Булгакова // Человек. 2000. № 5,6. 

В. Остудім 

БУРДЬЄ (Воигбіеи) П’єр (01.08.1930, Денге — 23.01.2002, 
Париж) —соціолог, філософ, культуролог. Після закінчення 
ліцеїв у По та Парижі Б. вступив до Вищої пед. школи, завер¬ 
шивши яку в 1955 викладав філософію у ліцеї Мулена. У1958 
переїхав до Алжиру, де займався викладацькою та дослід¬ 
ницькою роботою. Остання була сконцентрована на тузем- 
ному населенні, зокрема берберах. Результати досліджень 
Б. виклав у книзі «Соціологія Алжиру» (1961), яка відразу ж 
після її публікації стала популярною у Франції, а автор здо¬ 
був визнання як професіонал-антрополог. У 1960 Б. поверта¬ 
ється спочатку до Лілля, а згодом переїжджає до Парижа, де 
викладає в ун-ті. З 1964 — директор Досліди, центру Вищої 
школи практ. досліджень (нині Вища школа досліджень у со¬ 
ціальних науках), 1981 — зав. кафедри соціології у Колеж де 
Франс; 1968-2002 — керівник Центру європ. соціології. Б. 
разом Люком Болтанські у 1975 заснував міждисциплінарний 
журн. «Наукові праці з соціальних наук», який став популярною 
трибуною наук, дискусій для вчених не лише Франції, а й усієї 
Європи. Нині це видання поряд з «Французьким соціол. жур¬ 
налом» вважається провідним соціол. часописом. Заслуги Б. 
перед наукою були високо оцінені вченими й громадськістю: 
у 1981 його обирають дійсним членом Франц. академії; у 1993 
йому вручають «Золоту медаль Нац. центру наук, досліджень»; 
у 1996 він отримує Гофманівську премію Ун-ту Берклі (США), 
а у 2002 — медаль Хакслі Королів, антропол. ін-ту. Цікавими 
епізодами життя Б. були його підтримка виступів франц. сту¬ 
дентів у трав. 1968, захист безробітних у 90-х рр. 20 ст., він 
також акт. виступав проти доктрин неолібералізму та ідеоло¬ 
гії глобалізації. За таку діяльність вченого називали «публіч¬ 
ним інтелектуалом». Результати наук, діяльності Б. викладені 
у 26-ти монографіях та десятках статей, багато з яких видані 
практ. в усіх країнах Європи, а також у США та Канаді. Це праці 
з філософії, антропології, культурології та соціології. Найвідо- 
міші серед них — «Відмінність: соціальна критика суджень про 
смак», «Теорія практики», «Соціологія політики», «Практичний 
зміст» та ін. Б. є автором наук, теорій та концепцій, які стосу¬ 
ються соціального простору, полів, культ, капіталу, у формуван¬ 
ні якого важливу роль, на його переконання, відіграють соці¬ 
альний та екон. капітал, теорія дії, в основі якої лежить габітус, 
тощо. Вчений стверджував, що соціальний простір структуру- 
ється завдяки дії як об'єкт, (соціальні відносини), так і суб'єкт, 
(уявлення людей про довколишній світ) факторів; що соціальна 
стратифікація базується на естет, смаках, що панівний клас 
складається з груп, які представляють екон., політ., реліг., 
культ, капітал і які мобілізують поле влади для досягнення своїх 
власних інтересів; що соціальний світ поділений на поля тощо. 
Літ.: Шматко Н. А. Введение в социоанализ Пьера Бурдье. Предисл. 
к книге П. Бурдье. Социология политики. М., 1993; Цьіганков Д. Б. 
Введение в социологию Пьера Бурдье // Журнал социол. и социаль- 
ной антропологии. 1998, т. 1., № 3. В. Євтух 




78 


БУХАРІН — БУШ 


БУХАРІН Микола Іванович (09.01.1888, Москва —15.03.1938, 
там само) — політ, діяч, акад. АН СРСР з 1929. Навч. на екон. 
відділенні юрид. ф-ту Моск. ун-ту (1907-09), виключений за 
участь у студ. русі. З 1906 член РСДРП, з 1908 член Моск. 
к-ту партії. Кількаразові арешти і піврічне ув’язнення у 1911 
закінчилися висилкою в Арханг. губ. і втечею за кордон; 
в еміграції перебував до 1917. Природна обдарованість зумо¬ 
вила надзвичайну широту його інтересів — від політекономії 
капіталізму до ентомології та історії культури. Опублікована 
у скороченому вигляді восени 1915 книга «Світове господар¬ 
ство й імперіалізм» дістала високу оцінку В. Леніна, з яким Б. 
познайомився у 1912. Відносини між ними складалися нерівно, 
оскільки позиції у ставленні до війни, держ. капіталізму, нац. 
рухів істотно різнилися. Уже в 1916 Ленін закидав Б. 
схильність до «напіванархічних» ідей, однак їхні особисті сто¬ 
сунки лишалися дружніми. У Нью-Йорку, де Б. провів останні 
еміграційні місяці, він зблизився з Л. Троцьким ; вони разом 
працювали в емігрантській газ. «Новьій мир», але розійшлися 
у поглядах на місце і роль лівого крила амер. соціаліст, партії. 
Повернувшись у трав. 1917 до Москви, Б. очолив радик. кри¬ 
ло міської більшов. орг-ції; його брошура «Класова боротьба 
і революція в Росії» мала неабиякий сусп. резонанс. На 6-му 
з'їзді РСДРП(б) його обрано членом ЦК партії, з жовтня реда¬ 
гував її центр, орган — «Правду». Політ, заяви партії, що при¬ 
йшла до влади, як і напрями екон. політики першого рад. уряду, 
розроблялися за його активною участю. Але вже на поч. 1918 
Б. очолив першу в історії рад. Росії лівокомуніст. опозицію, 
виступивши проти підписання Брест, миру. Його політ, кре¬ 
до у цей час була послідовна ставка на світову революцію; 
«психологія миру» трактувалась як капітулянтська, і це змусило 
Б. і його однодумців відмовитися від своїх парт, і держ. постів. 
Однак після підписання миру він визнав власну неправоту 
і відмежувався від тих «лівих комуністів», які були налашто¬ 
вані на продовження конфронтації. Неймовірна складність 
завдань, що постали перед правлячою партією, змусила його 
повернутися до ЦК і редакції «Правди» і зайнятися теор. об¬ 
ґрунтуванням політ, курсу і згуртуванням комуніст, сил. Б. був 
автором перших програмних док-тів Комінтерну і увійшов 
до складу його виконкому. Написана ним у співавторстві 
з Є. Преображенським «Азбука комунізму» являла собою по¬ 
пулярний виклад програми РКП і вважалася «партійним ка¬ 
ноном». У 1919-22 Б. — канд. у члени Політбюро ЦК РКП(б), 
з 1924 — член Політбюро ЦК. 

Оскільки більшовики прийшли до влади, не маючи конкр. 
політ, програми, вони неминуче повинні були спиратися на 
мобілізаційні важелі й насильство, і тому політика «воєнного 
комунізму» багатьом, у т. ч. й Б., уявлялася прийнятним шля¬ 
хом до соціалізму. Його «Економіка перехідного періоду», що 
з'явилася у трав. 1920, стала апологією «концентрованого 
насильства» і «пролетарського примусу», причому останній 
«в усіх своїх формах, починаючи від розстрілів і закінчуючи 
трудовою повинністю», розглядався як «метод вироблення 
комуністичного людства з людського матеріалу капіталістичної 
епохи». На підставі цих висловлювань Б. часто представля¬ 
ють як «предтечу Сталіна ». Але з переходом до непу погляди 
Б. зазнали істотних змін: він категорично висловлювався 
за відмову від насильства й «рішучий, повний і безумовний 
перехід до методів переконання». Завдання політ, керівництва 
розглядалися ним як «соціально-педагогічні»; ставлення Б. 


до основоположної сталій, тези про неминуче загострення 
класової боротьби у міру просування до соціалізму було не¬ 
гативним. Певна еклектичність і непослідовність, властива 
бухарінським теор. побудовам 20-х рр. 20 ст., відбивала хит¬ 
ке становище керівної партії у відсталій країні й недоскона¬ 
лість вибудовуваних нею механізмів т. зв. дем. централізму, 
які на ділі були запереченням демократ Суб’єктивно Б., 
який упродовж 1925-28 був другою людиною у партії і факт, 
керівником Комінтерну, намагався створити відносну альтер¬ 
нативу сталінізмові, базовану на сполученні планової та рин¬ 
кової економіки, поступовості у соціальних перетвореннях, 
скороченні бюрокр. апарату, більшої уваги до нац. проблем. 
Зокрема, раціоналізацію аграрного сектора він пропонував 
здійснювати не шляхом форсованої колективізації, а збільшен¬ 
ням капіталовкладень і підвищенням культури землеробства 
з одночасним поміркованим наступом на куркуля шляхом під¬ 
вищеного оподаткування, зменшення строків оренди землі й 
можливостей щодо використання найманої робочої сили тощо. 
Але логіка політ, монополізму, якій Б. не мав сили протистоя¬ 
ти, робила його позицію надзвичайно вразливою, особливо 
після того, як він допоміг Сталіну розправитися із троцькіст- 
сько-зінов’євською опозицією. Сталін спочатку інкримінував 
йому «пораженство» й проповідь мирного вростання куркуля 
у соціалізм, а у 1929 представив лідером «правого ухилу». 
В листопаді Б. вивели зі складу Політбюро ЦК. У 1930-32 
Б. очолював наук.-тех. управління Вищої ради нар. госп-ва 
СРСР, з 1932 був членом колегії Наркомату важкої пром-сті. 
Брав активну участь у розробці 2-го п'ятирічного плану. 
З 1934 — редактор газ. «Известия», йому належала ключова 
роль у підготовці проекту Конституції СРСР. У січ. 1937 Б. ви¬ 
сунули звинувачення у причетності до змовницької орг-ції 
і навіть у підготовці замаху на Леніна у 1918, 27 лют. за¬ 
арештували. 

В ув’язненні працював над книгою «Криза капіталістичної 
культури і соціалізм»; частина рукопису збереглася і була ви¬ 
дана нім. мовою у 1996.13.03.1938 засуджений до розстрілу. 
Після смерті лишався символічною фігурою, навколо якої 
у комуніст, русі велися дебати про можливість альтернативи 
сталінізмові. Реабілітований у 1988. 

Літ.: Козн С. Бухарин. Политическая биография. 1888-1938. М., 1988; 
Потеряйко Я. И. Н. И. Бухарин: штрихи к политическому портрету. К., 
1988; Шаповал Ю. И. Н. И. Бухарин — политик и учений // Юбилеи 
науки, 1988. Ежегодник. К., 1989; Бухарин: человек, политик, ученьїй. 
М., 1990. Л. Нагорна 

БУШ (Визіт) Джордж Вокер (нар. 06.07.1946, Нью-Гейвен, 
шт. Коннектикут) — 43-й президент США (20.01.2001- 
20.01.2009); 1968 закінчив Єльс. ун-т (бакалавр історії); 
1968-73 — пілот Нац. гвардії, підприємець, керівник громад, 
виховної орг-ції для підлітків; 1973-75 — студент Школи біз¬ 
несу Гарвард, ун-ту (диплом магістра з управління бізнесом); 
1975-88 — займався підприємництвом у нафтовій пром-сті; 
1988-94 — менеджер бейсбольної команди «Техас Рейн- 
джер». 1995-2000 — губернатор шт. Техас. Зовнішня політика 
адміністрації Б., що спочатку сприймалася як більш реалістич¬ 
не і помірковане продовження курсу попередників-демокра- 
тів, набула окреслених характеристик після терорист, нападів 
на США 11.09.2001. Її центр, завданням було проголошено 
глобальну і безкомпромісну війну з тероризмом міжнародним, 
який загрожував демократії і сталому розвитку світу. В рамках 





БУШ 


79 


цієї політики було, зокрема, здійснено антитерорист. операцію 
в Афганістані 2001 та військ, операцію проти Іраку 2003, які 
призвели до ліквідації наявних у них авторит. режимів, проте 
не забезпечили швидкого і переконливого переходу цих кра¬ 
їн до стабільних представн. демократій. За умов, коли ФРН, 
Франція, Росія і Китай, виходячи з внугрішньополіт. міркувань, 
відмовилися схвалити рішучі дії США проти Іраку й вимагали 
визнання з боку Вашингтона їхнього права на затвердження 
остаточних рішень, адміністрація Б., підтримана Великобрита¬ 
нією, Італією та деякими ін. амер. союзниками і партнерами на 
міжнар. арені, обрала більш одноосібний і рішучий стиль зовн. 
політики. Внаслідок цього постали нові реалії в міжнародних 
відносинах та зовн. політиці США, у Близькосх. регіоні Вашинг¬ 
тон від інтенсивної політ, присутності перейшов до силового 
втручання з метою ефективнішого впливу на його розвиток. 
Незважаючи на риторичну опозицію ряду провідних світових 
д-в, США швидко стабілізували двосторонні стосунки з ними 
і фактично ще більше посилили свою виняткову позицію на 
міжнар. арені. Розширення членства в Зх. інтеграц. орг-ціях 
інтенсифікувалося всупереч застереженням Росії та деяких по¬ 
літ. сил на Зх. амер.-укр. стосунки в перші роки президентства 
Б. не відзначалися поступом; незважаючи на те, що Б. завжди 
відзначав важливість розвитку цих відносин, з причин внуг- 
рішньоукр. характеру, а також через суб'єктивну ієрархію між¬ 
нар. інтересів Вашингтона його діалог з Києвом ішов складно. 
Наприкін. першого презид. терміну Б. діяльно підтримав «по¬ 
маранчеву революцію » в Україні й протягом другого терміну 
забезпечив надання їй статусу д-ви з ринковою економікою, 
вступ до Світової організації торгівлі, ініціював скасування по¬ 
правки Джексона-Веніка й активно просував до участі в Про¬ 
грамі дій щодо членства в МАТО. 

Літ.: .ІасоЬ \Л/еівЬег£. ТНе ВизН 1 га&есіу. РапРот Ноизе, 2008. 

Т. Грищенко 

БУШ (Визії) Джордж Герберт Вокер (нар. 12.06.1924, Міл- 
тон, шт. Массачусетс) — 41-й президент США (20.01.1989- 
20.01.1993), батько Дж. В. Буша. Після служби пілотом авіації 
ВМС США в роки 2-ї світової війни закінчив Єльс. ун-т(1948) зі 
ступенем бакалавра економіки; 1948-66 займався бізнесом 
у нафтовій пром-сті Техасу. 1966-70 обирався членом Палати 
представників Конгресу США; працював на посаді представ¬ 
ника США в ООН, 1973-74 — голова Нац. к-ту Респ. партії, 
потім — керівник представництва США в КНР. 1976-77 — ди¬ 
ректор ЦРУ, 1977-79 — директор Ради з міжнар. відносин; 
віце-президент США у двох адміністраціях президента Р. Рей- 
гана 1981-89. 

Президентство Б. залишило свій слід в історії насамперед низ¬ 
кою визначних міжнар. подій та здобутків амер. зовнішньої по¬ 
літики: 1989 США застосували свої збройні сили з метою усу¬ 
нення від влади й арешту панамського диктатора М. Нор'єги, 
причетного до транспортування наркотиків до США (операція 
«Справедлива справа»); 1990-91 США очолили міжнар. коалі¬ 
цію, яка успішно розгромила іракське військ, угруповання, що 
окупувало Кувейт (операція «Буря в пустелі»); Вашингтон до- 
сяг нового рівня стосунків з Москвою, охарактеризованих як 
«стратегічні» після самміту на Мальті (02-03.12.1990) і підпи¬ 
сання у лип. 1991 Договору про скорочення стратег, озброєнь 
(8ТАРТ-1); за дієвої участі Білого дому в 1989-90 відбулось 
об'єднання Німеччини; 1992 США, Канада і Мексика підписали 
угоду про Північноамер. зону вільної торгівлі (ІМАРТА). Б. також 


належала значна роль у визначенні позиції Зх. щодо проце¬ 
сів розпаду СРСР і утворення на його території незалежних 
д-в. У своїй міжнар. політиці адміністрація Б. стояла на грунті 
концепції, згідно з якою у світовій історії розпочиналася нова 
епоха, започаткована поразкою світового комунізму. Розпад 
«соціаліст, табору», поглиблення кризи СРСР і успіхи США у гур¬ 
туванні коаліції проти С. Гусейна поглибили ці переконання Б., 
який у своєму зверненні до Конгресу з приводу отримання від 
нього згоди на застосування військ, сили щодо Іраку сформу¬ 
лював своє розуміння концепції нового світового порядку. За 
Б., він означав таку систему міжнародних відносин, коли світ 
був би «вільніший від загрози терору, послідовніший у досяг¬ 
ненні справедливості й безпечніший через своє прагнення до 
миру». На думку Б., це мала б бути ера, в якій «народи світу, Схід 
і Захід, Північ і Південь можуть процвітати і жити в гармонії... 
Це світ, у якому правління права витісняє закон джунглів, кра¬ 
їни усвідомлюють спільну відповідальність за свободу та спра¬ 
ведливість, а сильний шанує права слабшого». Разом з тим 
політика адміністрації Б. грунтувалася на тезі, згідно з якою 
за умов постання нової структури міжнар. відносин лідерству 
США не було альтернативи. Прагнучи до закріплення перемоги 
США у« холодній війні», Б. водночас займав обережну позицію 
у період розпаду СРСР і виявив прихильність до спроб М. Горба - 
нова несиловими методами запобігти дезінтеграції країни. Під 
час візиту до СРСР 01.08.1991 виступив у Києві перед депута¬ 
тами Верховної Ради УРСР і фактично закликав нац.-дем. сили 
до вияву поміркованості у стосунках з Москвою та застеріг від 
проявів «самовбивчого націоналізму». Крит, налаштовані зх. 
оглядачі охрестили цей прагматично-дипломатичний виступ 
Б. промовою в стилі «котлета по-київськи». Після визнання 
адміністрацією Б. незалежності України двосторонні відноси¬ 
ни не відзначалися швидким поступом через пріоритетність 
амер.-рос. відносин, а також у зв’язку з позицією керівництва 
України з приводу вивезення з її території ядерних озброєнь 
кол. СРСР. Проте у роки після завершення презид. терміну 
Б. прихильно ставився до України й підтримував розбудову 
амер.-укр. відносин. 

Внутрішня політика Б. була менш успішною. Змушений іти на 
невідкладні заходи зі скорочення величезного бюджетного 
дефіциту, успадкованого з рейганівських часів (на 1990-220 
трлн дол.), він під тиском дем. більшості в Конгресі порушив 
одну зі своїх осн. передвиборних обіцянок і схвалив збільшен¬ 
ня податків для багатьох їхніх платників. Разом із погіршен¬ 
ням наприкін. його президентства низки екон. показників, це 
призвело до відчутного падіння популярності Б. серед вибор¬ 
ців, зокрема консерват. республіканців. Ця обставина, а та¬ 
кож невдоволення частини сусп-ва недостатньо рішучою зовн. 
політикою Б. (якого, напр., звинувачували у небажанні знищи¬ 
ти режим С. Гусейна) істотно ускладнили кампанію Б. з переоб¬ 
рання на посаду президента 1992. Атакований з правого по¬ 
літ. флангу консерват. республіканцем П. Б’юкененом на етапі 
праймеріз і консерват. популістом, незалежним кандидатом 
Р. Перо під час виборів, Б. не зміг заручитися достатньою під¬ 
тримкою електорату, щоб перемогти кандидата-демократа 
Б. Клінтона. Б. отримав 38 % голосів виборців (168 голосів 
виборників) проти 43 % у Б. Клінтона (370 голосів виборників) 
і 19 % у Р. Перо (безпрецедентний успіх для «третього» канди¬ 
дата). Поразка Б. була зумовлена тим, що Б. Клінтон, висту¬ 
паючи з позицій прагмат. центризму і відстоювання інтересів 




80 


БХУТТО 


ширших сусп. верств, спромігся переконати виборців у тому, 
що він, як представник повоєнних поколінь, готовий прийняти 
естафету у політичного й воєнного ветерана Б., президентство 
якого стало завершенням рейганівської епохи. Такі оцінки, 
однак, були недостатньо коректні, оскільки Б. ідеологічно на¬ 
лежав до центрист, групи у Респ. партії, що мала розбіжності 
з неоконсерват. оточенням Р. Рейгана. 

Літ.: Огсіїезіег В. Сеог£е Визґі (2005); ІЧаІЇаІі Т., Зсіїїезіп^ег А. М. 
Сеогбе Н. № ВизІї: ТІте Атегісап РгезіРепІз Зегіез: ТНе 41 зі РгезіРепІ, 
1989-1993 (2007). Г. Грищенко 

БХУТТО (ВНиПо) Зульфікар Алі (05.01.1928, Ларкана, Сінд, 
Брит. Індія, сучас. Пакистан — 04.04.1979, Равалпінді, Паки¬ 
стан) — громад.-політ. і держ. діяч. Закінчив Каліфорн. (1950) 
та Оксфорд, ун-ти за спеціальністю правознавство. 1953 роз¬ 
почав адвокатську практику в Сінді, водночас викладав пра¬ 
во; на держ. службі з 1957: працівник постпредства в ООН, 
міністр торгівлі (1958, наймолодший міністр в історії країни), 
нац. реконструкції та інформації, паливно-енергет. комплек¬ 
су та ін.; 1963-66 — міністр закорд. справ, з огляду на заго¬ 
стрення суперечки з Індією за Кашмір ініціював військ.-політ. 
зближення Пакистану з КНР, зберігши водночас конструктивні 
відносини із Зх., пішов у відставку після підписання Ташкент. 
декларації 10.01.1966 на знак протесту проти мирного урегу¬ 
лювання збройного конфлікту з Індією. 1967 заснував ліво- 
центрист. Пакист. народну партію (ПНП), опозиційну до авто- 
рит. режиму президента М. Аюб-хана (1958-69), закликав 
поновити демократію задля реалізації програми екон. реформ 
на засадах «ісламського соціалізму»; на парлам. виборах 
у груд. 1970 ПНП здобула більшість голосів у Зх. частині д-ви 
(сучас. Іслам. Республіка Пакистан), але Б. відмовився фор¬ 
мувати коаліц. уряд із сепаратист. Народною лігою, що пере¬ 
могла в Сх. Пакистані (сучас. Народна Республіка Бангладеш) 
і наполягала на наданні йому повної автономії національно- 
територіальної, чим спровокував анулювання президентом 
А. М. Ях’я-ханом результатів виборів і громадянську війну та 
черговий конфлікт з Індією. Після поразки Пакистану, від¬ 
окремлення Бангладеш і добровільної відставки президента 
20.12.1971 Б. перебрав посаду глави держави й приступив 
до реалізації «програми з 21-го пункту» ПНП, що передбача¬ 
ла створення потужного держ. сектора, ухвалення антимоно- 
поліст. законодавства, націоналізацію страхових компаній, 
приват. банків і експортної торгівлі бавовною, впровадження 
держ. планування, реформу труд, законодавства й підвищення 
рівня зарплати, встановлення низького максимуму землево¬ 
лодіння й поліпшення умов життя на селі. Оскільки попередня 
репресивна політика щодо нац. і дем. рухів, а також розвиток 
бенгальського націоналізму виявили ілюзорність гасла му- 
сульм. єдності («одна релігія — одна нація»), Б. запропонував 
нове популіст, кредо, що містило два положення: «Іслам — 
наша віра, демократія — наша форма правління, ісламський 
соціалізм — наша економічна система» і «Ми проти економіч¬ 
ної системи капіталістів, банкірів, феодалів-землевласників 
і експлуататорів». У розумінні Б. соціалізм включав принцип 
сусп. й екон. справедливості ; громадян, свободи; право робіт¬ 
ників і селян, чия праця є джерелом нац. доходу, користувати¬ 
ся її плодами; недопущення експлуатації з боку привілейова¬ 
ної меншини; ліквідацію іноземного втручання у внугр. справи 
країни; причому в програмі ПНП наголошувалося, що «вимога 
соціалістичних перетворень не суперечить принципам ісламу». 


Б. приписував ідею «ісламського соціалізму» творцям пакист. 
державності М. Джинні й Я. Алі-хану, виводив її з політ, та со¬ 
ціальної етики ісламу, але спроби його уряду (як і урядів, піз¬ 
ніше очолюваних донькою) запровадити в країні елементи су¬ 
час. соціального захисту розглядалися військ.-клерикальними 
колами як ліва загроза й були приречені на поразку. Ініціював 
прийняття 12.04.1973 чинної Конституції Пакистану, що прого¬ 
лошувала його федерат, парлам. республікою, іслам — її держ. 
релігією й встановлювала заг. прямі вибори законод. органів 
влади за мажорит. системою відносної більшості; оскільки ви- 
кон. влада зосереджувалася в руках уряду, а презид. функції 
стали суто церемоніальними, 14.08.1973 Б. зайняв посади 
прем'єр-міністра, а також міністра закорд. справ, оборони 
і внугр. справ. Здійснював помірковану зовнішню політику, 
спрямовану на нормалізацію відносин із сусідніми д-вами й 
ліквідацію політ, та екон. залежності від США, уклав з Індією 
03.07.1972 Сімлську угоду щодо врегулювання в подальшому 
суперечностей переговорним шляхом і мирними засобами, 
вивів Пакистан з Орг-ції договору Пд.-Сх. Азії (1973), визнав 
суверенітет Бангладеш (1974), активізував участь країни в 
Русі неприєднання. Але попри переконливу перемогу ПНП 
(77,5 % мандатів) на виборах у берез. 1977, що відбувалися 
під гаслами відданості принципу змішаної економіки, збалан¬ 
сованого розвитку держ. та приват. секторів і зміцнення іс¬ 
лам. ідеології, Б. не зміг нейтралізувати протести правої опо¬ 
зиції, що дезорганізували життя країни; був заарештований 
05.07.1977 внаслідок військ, перевороту, організованого нач. 
штабу сухопутних військ генералом М. Зія-уль-Хаком, і звину¬ 
вачений в політ, вбивстві; страчений за вироком суду. 

Літ.: Плешов О. В. Ислам и демократи я: Опьіт Пакистане. М., 1997; Ро- 
дионов А. А. Зульфикар Али Бхутто, каким я его знал: записки дипло¬ 
мата. М., 2004. Б. Г їловченко 

БХУТТО (ВМиПо) Беназір (21.06.1953, Карачі, пров. Сінд — 
27.12.2007, Равалпінді, пров. Пенджаб) — громад.-політ. 
і держ. діяч, дочка 3. А. Бхутто; бакалавр держ. управління 
Гарвард, ун-ту (1973), 1973-77 вивчала політологію, філо¬ 
софію, економіку, міжнар. право й дипломатію в Оксфорд, 
ун-ті, очолювала дискусійний «Оксфордський союз». По повер¬ 
ненні на батьківщину пережила страту батька й неодноразо¬ 
во ув'язнювалася військ, режимом генерала М. Зія-уль-Хака 
(1977-88); 1984-86 перебувала на лікуванні в Лондоні, 
перебрала керівництво заснованою батьком популістською 
Пакист. народною партією (ПНП); після загибелі диктатора 
М. Зія-уль-Хака в авіакатастрофі домоглася через Верх, суд 
проведення 16.11.1988 вільних виборів на парт, основі й за¬ 
вдяки родинній популярності та вилученню з програми ПНП 
соціаліст, гасел перемогла на них. 02.12.1988-06.08.1990 — 
перша в мусульм. світі жінка-прем'єр-міністр (водночас мі¬ 
ністр оборони); найголовнішим її здобутком стало повернення 
країни до демократії — відміна надзв. стану, легалізація опо- 
зиц. партій і профспілок, звільнення політ, в'язнів; почалася 
реалізація «Народної програми», покликаної підвищити рі¬ 
вень добробуту населення; нормалізувала взаємини з Індією 
(в груд. 1988 в Ісламабаді відбувся саміт Асоціації регіон, 
співробітництва Пд. Азії); водночас була звинувачена в ко¬ 
рупції (правоохоронні органи Британії й Швейцарії закидали 
чоловіку Б. — міністру фінансів Асіфу Алі Зардарі вимагання 
від інвесторів 10 % внесків), зловживанні владою й непотизмі 
та звільнена у відставку президентом Г. Ісхак-ханом. Очолила 




БЮЛЕТЕНЬ ВИБОРЧИЙ — БЮРОКРАТІЯ 


81 


опозицію урядові Іслам, дем. альянсу Н. Шаріфа й перемогла 
з антикорупц. програмою на парлам. виборах 1993; під 
час другого терміну перебування при владі 19.10.1993- 
05.11.1996 (в коаліції з партіями консерват. спрямування) 
провела націоналізацію нафтових родовищ і посилила фінан¬ 
сування соціальних програм, внаслідок чого неграмотність 
зменшилася на третину, до бідних селищ було проведено питну 
воду й електрику, подолано поліомієліт, впроваджено безплат¬ 
ні освіту й охорону здоров'я, темпи екон. зростання перевищи¬ 
ли індійські; 1996 внесена до Книги рекордів Гіннеса як найпо- 
пулярніший міжнар. політик року, отримала ступінь почесного 
д-ра Оксфорд, ун-ту, орден Почесного легіону та ін.; у зовнішній 
політиці демонструвала незалежний курс: продовжила фінан¬ 
сування ракетно-ядерної програми, визнала режим «Талібану» 
в Афганістані й за його сприяння перекрила жваву наркотор- 
гівлю та допомогла у звільненні останніх рад. військовополоне¬ 
них. Удруге відправлена у відставку за звинуваченням у коруп¬ 
ції, 1999 разом із чоловіком засуджена до 5 років ув'язнення 
й штрафу в 8,6 млн дол., але уникла відбуття покарання, емі¬ 
грувавши з трьома дітьми до Дубаю; коли пакист. військові, що 
перебували при владі на чолі з П. Мушаррафом (1999-2008), 
відчули потребу в союзникові в боротьбі з ісламським фун- 
даменталізмом, отримала амністію й 18.10.2008 поверну¬ 
лася на батьківщину, щоб взяти участь у дострокових пар¬ 
лам. виборах, які мала всі шанси виграти; загинула внаслідок 
терорист, акту на мітингові прибічників. Автор творів «Перспек¬ 
тива зовнішньої політики» (1978), «Дочка долі» (1988), «Дочка 
Сходу» (1989). 

Літ.: Плешов О. В. Ислам и политическая культура в Пакистане. М., 
2005; Густерин П. Тайньї семейства Бхутто // Азия и Африка сегодня. 
2008, № 5. Б. Г оловченко 

БЮЛЕТЕНЬ ВЙБОРЧИЙ (від італ. Ьиііеїіпо — записка, лис¬ 
ток) — офіц. док-т із прізвищами кандидатів для таємного го¬ 
лосування, в якому виборець у письмовій формі анонімно та 
індивід, фіксує свій вибір. Б. в. можуть використовувати на 
виборах депутатів усіх рівнів та в ін. випадках — на референ¬ 
думі, на профес. чи корпорат. засіданнях та зборах. Форму 
Б. в. встановлює або уповноважена для цього офіц. установа 
(в Україні — Центр, виборча комісія), або ін. учасники вибор¬ 
чого процесу (у Франції — кандидати та партії, які балотують¬ 
ся). Бувають випадки проведення виборів без офіц. бюлетеня 
(у Норвегії виборець може використати звичайний аркуш біло¬ 
го паперу). Офіц. Б. в. повинні бути однаковими за розміром, 
кольором та змістом, як правило, містити прізвища кандида¬ 
тів у депутати або найменування виборчих об'єднань (партій, 
блоків), або прізвища кандидатів на конкр. виборну посаду, 
назву та дату виборів; номер тер. виборчого округу або позна¬ 
чення закорд. виборчого округу та номер виборчої дільниці; 
мати місця для печатки дільничої виборчої комісії, прізвища 
та підпису члена дільничої виборчої комісії, який видаватиме 
Б. в. Текст Б. в. викладається держ. мовою. Б. в. для кожної ви¬ 
борчої дільниці виготовляють у к-сті дещо більшій за к-сть ви¬ 
борців, включених до списку виборців. Бюлетень на референ¬ 
думі містить перелік питань, які винесені на голосування. Б. в. 
зіпсований, заповнений з помилками, з кількома позначками 
тощо вважається недійсним при підрахунку голосів. Б. в. часто 
стають предметом протиправних маніпуляцій, спрямованих на 
спотворення результатів волевиявлення виборців — вкидання 
додаткових Б. в. у процесі голосування, при підрахунку голосів; 


псування Б. в. у процесі підрахунку голосів; непогашення неви¬ 
користаних Б. в. з метою наступного вкидання тощо. 

Літ.: Соловьев А. И. Политология: Политическая теория, полит. техноло- 
гии. М., 2001; Парламентский глоссарий. М., 2008. Л. Кочубей 
БЮРОКРАТІЯ (від франц. Ьигеаи — канцелярія, контора; Ьи- 
геаисгаїіе — влада контори, панування канцелярії) — система 
управління, що здійснюється за допомогою апарату влади, від¬ 
окремленого від суспільства, що стоїть над ним, та наділено¬ 
го специфічними функціями і повноваженнями. Б. — це уза¬ 
гальнений термін для позначення чиновників як специфічної 
групи, діяльність і вплив якої виявляються у найрізноманіт¬ 
ніших орг-ціях, де центри викон. влади практ. незалежні від 
більшості їхніх членів. Б. є виконавцем волі еліти і безпосеред¬ 
нім керівником населення, утворюючи апарат політ, орг-цій, 
ядро держ. структур. Вона породжена поділом праці у політиці 
та управлінні, потребою у спеціалізації й раціоналізації сусп. 
процесів. Поняття «Б.» було запроваджено у 1745 франц. фі¬ 
зіократом В. де Турне. Вперше класичне тлумачення Б. було 
запропоновано у праці «Господарство і суспільство» М. Ве¬ 
бера — у концепції раціональної бюрократії. Вебер вводить 
поняття Б. для аналізу легального типу панування, за якого всі 
члени орг-ції підпорядковані системі абстрактних безособових 
правил, що можуть бути змінені у відповідності з прийнятими 
процедурами. Б. як статусну групу відрізняє особливий спосіб 
життя, поняття про соціальний престиж своїх членів, на основі 
якого формуються спільні специфічні цінності: почуття служб, 
обов'язку, гордість чиновників за свою неупередженість і ви¬ 
соку компетентність, справжнє розуміння нац. інтересів, віра 
чиновників у те, що завдяки власній спец, підготовці вони во¬ 
лодіють перевагою над членами парламенту та громадськістю. 
Ідеальний тип раціональної Б., за Вебером, не передбачав на¬ 
явності у руках чиновників будь-якої влади, що виходила б за 
межі їхніх повноважень, визначених формальними правила¬ 
ми. Влада адм. апарату базується на знанні. Знання — це спе¬ 
ціальні навички профес. підготовки та офіц. інформація, яка 
може бути отримана тільки за адм. каналами. Ефект, контроль 
за діяльністю чиновників можливий лише при наявності не¬ 
залежних від бюрокр. апарату джерел інформації. Вебер вва¬ 
жав, що у чиновників немає якостей, необхідних справжньому 
політ, діячеві, оскільки чиновник, на відміну від політика, не 
несе відповідальності за політ, курс у країні, у чиновника від¬ 
сутні якості політ, лідера. 

У післявеберівський період відбувся поступовий відхід від мо¬ 
делі раціональної Б. та перехід до побудови більш реалістич¬ 
ної моделі Б., яка передбачає наявність як раціональних та 
формальних елементів, так й ірраціональних і неформальних 
її складових. Серед прихильників такого підходу — Т. Парсонс, 
Р. Майкелсон, Ф. Селзник, Р. Мертон. Останній при аналізі Б. 
вперше застосував поняття «дисфункція». Найбільш поши¬ 
реною дисфункцією, на його думку, є перенесення функціо¬ 
нерами бюрокр. орг-ції акценту з мети орг-ції на її засоби, в 
результаті чого ці засоби (ієрархізація влади, сувора дисциплі¬ 
на, непохитне слідування правилам та інструкціям тощо) пере¬ 
творюються на самоціль, відбувається заміщення провідних 
цілей побічними. Авторитарність й ієрархічність владних від¬ 
носин у бюрокр. системі породжують панування командних, 
адм. методів управління, тяганину й консерватизм, безініціа¬ 
тивність і безвідповідальність, тоді Б. слугує не д-ві й сусп-ву, 
а собі. Орієнтацію на заг. інтереси вона підмінює орієнтацією 




82 


ВАГИЛЕВИЧ — ВАЙЛЬ 


на власні корпорат. інтереси. При розгляді проблеми влади 
Б. на рівні д-ви у працях зх. дослідників найчастіше викорис¬ 
товується порівняльний підхід, що дозволяє зрозуміти, які є 
спільні риси для бюрокр. управління дем. д-в, які є межі влади 
бюрокр. апарату та можливості її обмеження шляхом парлам. 
контролю і діяльності груп впливу. Одним з найважливіших 
у суч. теорії Б. є питання про легітимацію (узаконення) бю¬ 
рокр. влади. Цим питанням грунтовно займався зх. дослідник 
А. Ґоулднер, який дійшов висновку, що існують два типи Б. — 
представн. та авторит. Представн. Б. притаманна влада, що 
спирається на знання й уміння. Авторит. Б. широко застосовує 
різні санкції та покарання для зміцнення своєї влади, в ре¬ 
зультаті чого відбувається розвиток дисфункцій бюрокр. апа¬ 
рату, коли послух перетворюється на самоціль, а влада чинов¬ 
ника узаконюється лише фактом його перебування на посаді. 
Критика ін-ту Б. часто спирається на твердження про те, що 
розвинуті бюрокр. структури управління формують витончені 
механізми безвідповідальності: розпилення, дифузію функ¬ 
цій; необхідність численних візувань, узгоджень; формалізм та 
адміністрування; внутр. замкненість процесів управління; від¬ 
окремленість бюрократа від структур управління; відомчість; 
особистий протекціонізм. Сучас. управлін.-бюрокр. система 
базується на використанні таких методів, покликаних ніве¬ 
лювати надмірну бюрократизацію: прямий вплив на об'єкт 
управління; обов'язковий характер виконання вказівок, 
розпоряджень, постанов та ін. рішень вищих органів управ¬ 
ління для підпорядкованих об'єктів; сувора визначена відпо¬ 
відальність за невиконання вказівок і розпоряджень; вплив 
на соціально-психол. клімат у колективі з метою гармонізації 
соціальних відносин у сфері управління; підвищення рівня 
відповідальності службовців шляхом делегування повнова¬ 
жень, що дає чиновникові змогу приймати рішення від імені 
керівника; зміцнення авторитету службовця; зарахування до 
резерву на керівну посаду талановитих службовців нижнього 
і серед, рівнів управління, розкриття перед ними перспектив 
розвитку орг-ції й особистого просування по службі; публічна 
форма аналізу роботи в присутності ін. співробітників; змен¬ 
шення відповідальних доручень і позбавлення права самост. 
прийняття рішення частини службовців. Осн. функціями Б. є: 
забезпечення функціонування політ, системи та її ін-тів; спри¬ 
яння виробленню відповідних справжнім інтересам народу 
дем. законів та механізмів їхньої практ. реалізації; здійснен¬ 
ня контрольних функцій за діяльністю окремих елементів бю¬ 
рокр. системи з метою відвернення їх імовірного відходу від 
дем. принципів політ, управління, недопущення закритості й 
недоступності управлінських структур для громадян; керівни¬ 
цтво діяльністю спец, ін-тів з вивчення політ, процесів, уза¬ 
гальнення досвіду і вироблення рекомендацій. Сучас. теорія Б. 
характеризується такими напрямами досліджень: концепція 
імплементації (виконання) і впливу Б.; концепція бюрокр. по¬ 
літики; аналіз правового обґрунтування Б.; обговорення прин¬ 
ципів реприватизації офіц. послуг; розробка методів вивчен¬ 
ня ефективності Б. 

Літ.: Реіегз В. 0. ТІте Роіііісз ої Вигеаисгасу. ІЧєуу Уогк, 1995; Брудер В. 
Бюрократия // Полис, 1991, № 5; Мешков П. Я. Бюрократизм и бю- 
рократия в системе социально-политических отношений // Социаль- 
но-полит. Науки, 1992. № 1; Масловский М. Политическая социология 
бюрократки / Пер. с англ. М., 1997. 

С. Бульбенюк 



ВАГИЛЕВИЧ Іван (02.09.1811, с. Ясень, тепер Рожнят. р-ну 
Івано-Франківської обл. — 10.05.1866, Львів) — поет, філо¬ 
лог, фольклорист, етнограф, громад, діяч. 1839 закінчив Львів, 
духовну семінарію. У 1833 разом з М. Шашкевичем і Я. Голо- 
вацьким організував «Руську трійцю». Один з ініціаторів нової 
укр. л-ри в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» (1835, забороне¬ 
на цензурою) та «Русалка Дністровая» (1837, дозволена цензу¬ 
рою Угор. королівства і видана в Будапешті, але заборонена 
цензурою греко-катол. церкви). У «Русалці Дністровій» опублі¬ 
кував свої перші наук, розвідки та художні твори, через що, 
як й ін. члени «Руської трійці», опинився під наглядом поліції 
і після закінчення навчання тривалий час був безробітним. 
Листувався з багатьма вченими-славістами і фольклориста¬ 
ми: П. Шафариком, М. Погодіним, О. Бодянським, П. Лукаше- 
вичем, І. Срезневським та ін. З 1846 по 1848 — священик 
у с. Нестаничах Золочів. округу, з 1848 — редактор газ. «Днев- 
ник руський». Проповідував ідею польс.-укр. союзу під зверх¬ 
ністю Польщі й сформулював програмні засади модерного укр. 
націоналізму. З 1851 працює в б-ці Оссолінських (тепер — 
Львів, наук, б-ка ім. В. Стефаника НАН України), а через 
9 міс. за нестійкість реліг. переконань його було звільнено. 
З 1838 і до кінця життя виступав в осн. як учений, друкуючи 
свої фольклорно-етнограф. та істор. розвідки у чес. і польс. 
виданнях («Часопис чеського музею», «Варшавська бібліоте¬ 
ка», «Бібліотека Оссолінських», «Родинне коло» та ін.). Осно¬ 
вна його мовознавча праця «Граматика малоруської мови 
в Галичині» (1844, опублікована польс. мовою) відіграла по¬ 
мітну роль у наук, житті. Збирав і опрацьовував лексичні ма¬ 
теріали для словників, зокрема укр.-нім.-лат. Етнограф, праці 
В. «Гуцули, мешканці Східного Прикарпаття» (1837), «Бойки, 
русько-слов'янський люд у Галичині» (1839), «Лемки, меш¬ 
канці Західного Прикарпаття» (1841) містять цінний діалект, 
матеріал. З його етногр. працями пов’язується початок наук, 
вивчення мови і культури Гуцульщини. Автор романтичних ба¬ 
лад, поезій у прозі, серії статей про укр. л-ру, переклав «Слово 
о полку Ігоревім» укр. і польс. мовами, дав до перекладу наук, 
коментар. 

Літ.: Петраш О. Руська трійця — Шашкевич, Вагилевич, Головацький 
та їхні літературні послідовники. К., 1986; Дем'ян Г. Іван Вагилевич — 
історик і народознавець. К., 1993; Іваничук Р. Сполохи над пустирем. 
Дилогія про життя і діяльність М. Шашкевича та І. Вагилевича // Істо¬ 
рія укр. літератури. XIX ст. Кн. 1. К., 2005. О. Красівський 

ВАЙЛЬ (ЮеіІ) Симона (03.02.1909, Париж — 24.08.1943, 
Ешфорд, графство Кент, Великобританія) — соціальний та 
реліг. філософ, містик. Навч. у ліцеї Генріха IV. Закінчила Вищу 
нормальну школу (1931), де вивчала філософію та класичну фі¬ 
лологію. Викладала грецьку та філософію у ліцеях (1931-34). 
Була прибічницею марксизму, троцькізму, анархізму. З поч. 
20-х рр. 20 ст. брала участь у ліворадик. русі. Примикала до гру¬ 
пи «Пролетарська революція», яка дотримувалася синдикаліст, 
ідей. Будучи атеїсткою, з 1938 почала виявляти прихильність 





ВАЛЕНСА 


83 


до християнства, оскільки, як писала, нею «заволодів Хрис- 
гос». У 1934-35 пішла добровільно працювати робітницею 
на автозавод «Рено», щоб ближче познайомитися з працею 
робітників. У 1936-39 перебувала в Іспанії, де відбувалася 
громадянська війна. У Барселоні записалася рядовим бійцем 
в Колону Дурутті, загін анархістів. Після окупації німцями Пари¬ 
жа (1940) переїхала до Марселя, згодом до США (1942). Після 
короткотермінового перебування в Нью-Йорку повернулася 
до Франції. Учасниця антифаш. руху Опору. У творчості В. умов¬ 
но можна виділити такі сегменти, як філос., політ, та богосл., 
які виразно проступають у працях, опублікованих після її смер¬ 
ті: «Тягар і благодать» (1947), «Потреба укорінення» (1949), 
«Очікування Бога» (1950), «Записки» (3 т., 1951-1956). Серед 
політ, проблем, порушених мислителькою, — проблема стосун¬ 
ків індивіда й д-ви, занепад духовності індустр. сусп-ва, тоталіт. 
дійсність. Гол. соціальною і політ, проблемою 20 ст. була та, що 
пов’язана, на думку В., з питанням: «Чи стане... свобода, за¬ 
войована суспільством, здобутком індивіда?» Шукаючи відпо¬ 
віді на нього, В. однозначно не мала жодних ілюзій: боротьба 
між тими, хто підкорюється наказам, і тими, хто наказує, не¬ 
скінченна. Привілейовані не поступляться своїми привілеями, 
але їх можна відібрати силою. Однак після збурення мас на 
виробництві постають нові господарі, й боротьба (під новими 
знаменами і новими іменами) розгортається знову. В. була 
переконана, що у 20 ст. у будь-якої політ, орг-ції превалюють 
ті функції, які зумовлюють перетворення її на машину, що ви¬ 
робляє колект. емоції, масові навіювання. Мислителька факт, 
урівнювала наявні політ, системи й режими (диктатуру проле¬ 
таріату, фашизм, тоталітаризм, капіталізм і соціалізм ), оскіль¬ 
ки, за її переконанням, усі вони спиралися на ілюзію ціліснос¬ 
ті та єдності, до яких прагне людина через вроджену потребу 
бути причетною до спільного, присвячувати себе якійсь справі 
чи ідеї. Роздуми В. про «обов’язки щодо людини» зводяться 
до того, що право, яке не визнається іншими, просто не існує. 
Але обов’язок, навіть якщо він не визнається ніким іншим, не 
втрачає своєї реальності й істотності. Тож обов'язки онтоло¬ 
гічно первинні порівняно з правами. Звідси висновок про те, 
що «будучи одинокою у всесвіті, людина не мала б ніяких прав, 
та мала б обов’язки». Реальним грунтом обов’язків є потреби 
іншого, як і свої власні. В. описала 14 вихідних потреб: поря¬ 
док, свобода, послух, відповідальність, рівність, ієрархія, честь, 
покарання, свобода думки, безпека, ризик, приват. власність, 
колект. власність, правда. Крім того, В. окремо виділила ще 
одну потребу — укорінення, яка є основоположною для люд¬ 
ських потреб як таких. Тобто людина має потребу у «множин¬ 
ності коріння» та різноманітних джерелах, які їх живлять. 

Літ.: Зонтаг С. Симона Вайль // С. Зонтаг. Мьісль как страсть. М., 
1997; Зіеіпег С. Заіпіе Зітопе — Зітопе УУеіІ // Сеог^е Зіеіпег. N 0 
раззіоп зрепі. І_опсІоп; Возіоп, 1997; Милош Ч. Значение Симоньї 
Вайль // Неслав Милош. Личньїе обязательсгва. Избранньїе зссе 
о литературе, религии и морали. М., 1999; Крогман А. Симона Вейль, 
свидетельствующая о себе. Челябинск, 2003. М. Кармазіна 

ВАЛЕНСА (УУа^за) Лех (29.09.1943, Полово, побл. Вроц- 
лава) — громад, та політ, діяч, 1-й президент посткомуніст. 
Польщі, 3-ї Речі Посполитої (1990-95). З 1967 — робітник 
ремонтного цеху на суднобудівному з-ді ім. Леніна у Ґданську. 
В 1970 був серед організаторів робітн. протесту на Побе¬ 
режжі, членом страйкового к-ту. Після кривавої розправи зі 
страйком 17.12.1970 арештований. За кілька днів звільнений 


і зареєстрований як таємний співробітник спецслужб (щодо 
цієї співпраці й досі тривають суперечки; апеляц. суд у 2000 
визнав, що В. представив правдиву люстрац. заяву). У 1976 
втратив роботу за критику офіц. профспілок. З 1978 став 
співорганізатором незалежних профспілок на Побережжі та 
співробітником незалежного видання «Робітник Побереж¬ 
жя», водночас налагодив зв’язки з опозиц. орг-цією К-т за¬ 
хисту робітників. У серп. 1980 очолив страйк на суднобудів¬ 
ному з-ді, а після того, як страйк охопив усе Побережжя, він 
став головою страйкового к-ту з-дів Побережжя. Переговори 
з владою, які проходили під його головуванням, закінчилися 
успіхом: 31.08.1980 від імені страйкарів він підписав порозу¬ 
міння, в результаті якого була легалізована незалежна проф¬ 
спілка «Солідарність». На загальнопольс. з’їзді «Солідарності» 
у 1981 В. було обрано головою профспілки. Здобув величез¬ 
ну популярність у Польщі та за кордоном, став символом змін 
у соціаліст, таборі та польс. прагнення до свободи. Як голо¬ 
ва «Солідарності» намагався дотримуватися поміркованого 
курсу, згідно з концепцією Яцека Куроня «самообмеженої 
революції», щоб не провокувати комуніст, влади до розправи 
з першим після війни масовим рухом спротиву. Велику роль 
у створенні іміджу харизмат. лідера мали, крім лідерських зді¬ 
бностей, прилюдно маніфестована релігійність та простота В. 
13.12.1981 після запровадження воєнного стану його зааре¬ 
штовано та інтерновано. Перебував у Арламові (гірська місце¬ 
вість на кордоні з тодішнім СРСР) до звільнення 10.11.1982. 
Залишався під пост, наглядом, що однак не завадило йому 
встановити зв'язок з діячами підпільної «Солідарності». Проти 
нього у 1980-ті запущено було цілу пропагандивну махіну. Ко¬ 
муніст. влада намагалася не допустити до вручення йому Но- 
бел. премії миру у 1983. В. не прибув до Швеції на вручення, 
побоюючись, що не зможе повернутися до Польщі. Саме таку 
тактику комуніст, влада здійснювала щодо найбільш акт. діячів 
опозиції та «Солідарності», які отримували вибір — ув’язнення 
або свобода, але поза межами батьківщини. У 2-й пол. 1980-х 
В. працював далі на суднобудівному з-ді у Ґданську. Водночас 
він продовжував профспілкову діяльність, з 1987 очолюючи 
напівлегальний Крайовий к-т незалежної профспілки «Со¬ 
лідарність». З 1987 у Польщі знову почалися страйки, і за рік 
В. прийняв пропозицію влади почати переговори щодо політ, 
та екон. реформ, зокрема нової легалізації «Солідарності» за 
умови закінчення страйків. У груд. 1988 виник Громад, к-т як 
дорадчий орган при голові «Солідарності». В. співголовував 
з боку опозиції під час проведення Круглого столу (лют. — 
квіт. 1989), які завершилися згодою на почасти вільні вибори 
(04.06.1989). У виборах Громад, к-т здобув максимум голосів 
у Сеймі і 99 % у Сенаті. Результат цих виборів допровадив до 
передачі комуністами влади — утворення першого некомуніст. 
уряду у соціаліст, блоці у серп. 1989. У груд. 1990 В. виграв 
презид. вибори. У 1995 він мін. програв вибори з Александ- 
ром Кваснєвським, тодішнім лідером посткомуніст. угрупуван- 
ня. Того самого року створив фонд — Ін-т ім. Леха Валенси. На 
виборах у 2000 В. отримав 1,01 % голосів. Нині особа В. ви¬ 
кликає у польс. сусп-ві контроверзи не лише з огляду на при¬ 
писувану йому співпрацю зі службою безпеки, а й з огляду на 
його політ, діяльність протягом останніх 20 років. Частина гро¬ 
мад. думки схильна вважати його винним у роз’єднанні сере¬ 
довища давньої опозиції, що уможливило посткомуністам взя¬ 
ти реванш у 2-й пол. 1990-х. Його звинувачують також у зраді 



84 


ВАЛЕРСТАЙН — ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР 1863 


інтересів робітників. За кордоном В. залишається символом 
польс. любові до свободи й успішних перетворень. 

Літ.: Политический портрет Леха Валенсьі. М., 1992; 5Іа\лютіг Сеп- 
скіежісг, Ріоіг Сопіагсіук. 5В а Ьесії Ма^за: ргсусіупек сіо Ьіобгайі. 
Сбапзк, 2008. О. Гчатюк 

ВАЛЕРСТАЙН (№аІІегзІеіп) Імануїл Моріс (нар. 30.09.1930, 
Нью-Йорк) —соціолог, один із фундаторів світ-системного ана¬ 
лізу, представник сучас. неомарксизму. У 1954 закінчив Ко- 
лумб. ун-т. У ньому ж в 1957 отримав ступінь д-ра і працював 
до 1971.3 1971 до 1976 проф. ун-ту Мак-Гілла (Монреаль, Ка¬ 
нада), в 1976-99 проф. ун-ту Бінгемптона (США), в 1976-2005 
голова Центру Фернана Броделя з вивчення економік, істор. 
систем та цивілізації при ун-ті Бінгемптона. З 2000 ст. наук, 
співробітник Єльс. ун-ту. Президент міжнар. соціолог, асоціації 
(1994-1998). Розпочинав наук, кар’єру як фахівець з проблем 
Афр. континенту і виступав експертом з питань політики США 
в регіоні Африки. Деякий час працював зовнішньополіт. рад¬ 
ником Р Кеннеді. Переїхавши до Канади, зайнявся розробкою 
теорії світ-системи, в якій розвивав підходи Ф. Броделя. Осно¬ 
ви світ-системного аналізу відображені у 3-томнику «Сучасна 
світ-система» (1974-89). Теорія В. опонує формаційним та 
цивілізац. підходам і претендує на формулювання нової пара¬ 
дигми сусп. поступу. Світ-система у В. — це «не світова система, 
а система, яка сама є світом і яка може бути, а фактично за¬ 
вжди була, меншою, ніж весь світ». За В., світ-системи дотепер 
існували лише у формі світ-імперій (велика бюрокр. структура 
з єдиним політ, центром і вісьовим розподілом праці, але з різ¬ 
ними культурами) та світ-економік (сильний вісьовий розподіл 
праці, багато політ, центрів, багато культур). Нині існує лише 
одна світ-економіка — це капіталізм, що зародився у 16 ст. Ка¬ 
піталізм В. визначає як істор. систему, пріоритетом для якої є 
безкінечне накопичення капіталу. З огляду на свої особливос¬ 
ті капіталізм може існувати тільки в рамках світ-економіки. Усі 
країни, що нею охоплюються, живуть у ритмі кондратьєвських 
циклів. У капіталіст, світ-економіці відбувається вісьовий роз¬ 
поділ праці, який з’єднує процеси, притаманні ядру, з проце¬ 
сами, характерними для периферії. Ключовим показником, 
за яким ці процеси відрізняються, з точки зору В., є ступінь 
монополізації та, відповідно, прибутковості, який в країнах 
ядра макс. високий. В. пояснює відсталість країн периферії 
цілеспрямованою політикою країн ядра. В. визнає також наяв¬ 
ність країн напівпериферії — як таких, де приблизно паритетно 
відбуваються процеси, притаманні і ядру, і периферії. В. крити¬ 
кував концепцію «кінця історії» і, навпаки, пророкував втрату 
глобальної гегемонії США та посилення конфліктності у світовій 
політиці за рахунок зростання протистояння між Пд. та Пн. Од¬ 
ним із гол. елементів концепції В. є акцент на обов’язковому 
застосуванні в дослідженнях міждисциплінарних підходів. Роз¬ 
роблені В. основи світ-системного аналізу використовуються в 
багатьох наук, дисциплінах, зокрема в компаративній політоло¬ 
гії, світовій політиці, глобалістиці, соціальній прогностиці тощо. 
Ідеї В. набули також особливого поширення та популярності 
у середовищі лівих та ліворадикальних економістів та політиків. 
Літ.: СоІФгапк УУ. Рагабібт Ребаіпеб? ТНе Риіез ої УУаІІегзІеіп'з УУогІР- 
Зузіет МеІІіосІ // .ІоигпаІ ої М>гІ(1-$уз1етз РезеагсП. 2000. УоІ. 11. 
N 0 . 2; А&иігге Роіаз С. ІттапиеІ УУаІІегзІеіп : сгїііса Реї зізіета-типро 
саріїаіізіа. Мехісо, йГ, 2003; Еіууєіі Р. Масгозосіоіоцу: Роиг МоРегп 
ТНеогізІз. ВоиІРег, СО, 2006; Дерлугьян Г. Самьій неудобньїй теоретик // 
И. Валлерстайн Миросистемньїй анализ: введение. М., 2006. 

О. Лісничук 


ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР 1863 — таємне розпорядження 
міністра внугр. справ Рос. імперії Петра Валуєва'Київ., Моск. 
і Петерб. цензорним к-там про «призупинення друкування ре- 
ліг. і навч. книг, написаних «малоросійською» (українською) 
мовою». Дозвіл на друк могли отримати лише художні твори. 
Поява В. ц. була зумовлена активізацією наприкін. 50-х — на 
поч. 60-х рр. 19 ст. діяльності укр. інтелігенції в різних напря¬ 
мах і передусім у культ.-освітньому. Книги укр. мовою почали 
друкувати не лише в Україні, а й у Петербурзі, Москві та ін. 
містах імперії. На перших порах царська влада, стурбована 
активізацією польс. нац.-визвольного руху, прихильно поста¬ 
вилася до розповсюдження серед широких мас л-ри «мало¬ 
рос. мовою». Кошти на видання «малорос.» підручників для 
нар. шкіл надавало навіть М-во нар. освіти. Проте в умовах 
загострення рос.-польс. суперництва у зх. губерніях імперії, 
влада починає переглядати свої позиції щодо «малорос, мови» 
й особливо поширення її в освіті. Обговорення цих проблем 
вийшло на сторінки петерб., моск., київ, преси, де представ¬ 
ники укр. інтелігенції намагалися обґрунтувати ідею окреміш- 
ності та самобутності укр. народу, його мови. У цих умовах, 
а також під впливом інформації про підготовку поляками 
нац.-визвольного повстання, рос. влада перейшла до актив¬ 
них дій. Початок цьому поклав військ, міністр Д. Мілютін, який 
у черв. 1862 повідомив шефа жандармів В. Долгорукова про 
те, що у Києві існує об'єднання, яке ставить собі за мету «від¬ 
новлення незалежної Малоросії». Згодом розгорівся скандал, 
пов’язаний зі спробою друкування чотирьох Євангелій укр. 
мовою, підготовлених П. Морачевським і надісланих на роз¬ 
гляд Св. Синоду для отримання дозволу на друк. Це спричинило 
переполох серед представників київ, духовенства, що вилився 
в анонімку до III відділення імператорської канцелярії, в якій 
повідомлялося про небезпеку допущення до друку цього пе¬ 
рекладу. На поч. 1863 до боротьби з укр. мовою підключився 
генерал-губернатор Пд.-3х. краю М. Аннєнков, який у березні 
відправив шефу жандармів В. Долгорукову листа щодо укр. 
мовного питання, прирівнюючи «малорос, мову» до «говірок 
мешканців деяких великорос, губерній» і наголошуючи, що 
видання «малорос, мовою» Святого Письма ознаменує визна¬ 
ння «самостійності малорос, мови», а українці «почнуть заявля¬ 
ти претензії на автономію Малоросії». В. Долгоруков доповів 
про цю справу Олександру II. Останній доручив міністру внугр. 
справ П. Валуєву розібратися зі справою українофілів. У той 
же час міністр отримав листа від голови київ, цензурного к-ту 
О. Новицького, в якому висловлювалося занепокоєння щодо 
збільшення к-сті «малорос.» видань і загрози «обособлення 
малорос, народності». Оцінюючи «малорос, мову», автор писав, 
що «ніякої особливої малорос, мови не було, немає і бути не 
може і що говірка, якою користується простий люд, це та ж рос. 
мова тільки зіпсована впливом на неї Польщі». У подальшому 
ці слова увійшли до В. ц. У цей час змінюється і риторика рос. 
преси. 22.06.1863 редактор впливової газ. «Московские ве- 
домости» М. Катков звинуватив українофілів у прямому зв'язку 
з польс. повстанням 1863, стверджуючи, що це справа рук 
«польс. інтриги». З більш поміркованих, але також неприяз¬ 
них щодо українофільства позицій, виступав І. Аксаков і його 
слов'янофільська газ. «День». На основі отриманих док-тів 
і під впливом політ, ситуації у відомстві П. Валуєва було підго¬ 
товлено лист на ім!я Олександра II з пропозицією заборонити 
друк «малорос.» (укр.) мовою книг «реліг. змісту, навчальних 



ВАСИЛЬКО — ВАТИКАН 


85 


і взагалі призначених для початкового читання народу». 
12.07.1863 імператор затвердив його як «секретний документ 
по цензурному відомству» і 18.07.1863 циркуляр був розісла¬ 
ний для виконання Київ. г Вілен. г Риз. г Одес. і Петерб. цензур¬ 
ним к-там г а також окремим цензорам у Казані та Дерпті (нині 
Тарту). Відтоді почалася кампанія проти укр. культури й освіти. 
Як наслідок, майже повністю було паралізоване укр. книго¬ 
друкування. Так, якщо протягом 1860-63 укр. мовою було 
надруковано 114 назв книг, то у 1865-69 — лише 8. В. ц. уда¬ 
рив не тільки по укр. книгодрукуванню. Перестали працювати 
укр. недільні школи, ослабли Громади, частину членів яких за¬ 
арештували й відправили у заслання, а частина, через поліц. 
терор, відійшла від громад, роботи. Разом з тим В. ц. поклав 
початок відтоку укр. активістів із Рос. імперії до Галичини, що 
вплинуло на підсумок боротьби пророс. й антирос. орієнтацій 
у середовищі галиц. українства і невдовзі перетворило Галичи¬ 
ну на укр. культурний П'ємонт. В. ц., що був прийнятий як корот¬ 
котерміновий захід, залишався чинним до поч. 20 ст. 

Літ.: Миллер А. И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском 
общественном мнении (вторая половина XIX в.). СПб., 2000; Щер- 
бак Н. 0. «...Не бьіло, нет и бьіть не может» (до генези Валуєвського 
циркуляру) //Українознавство 2003. Календар-щорічник. К., 2002. 

Ю. Поліщук 

ВАСЙЛЬКО Микола (24.03.1868, Слободзія-Комарівці, тепер 
с. Лукавці Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 02.08.1924, Бад-Рай- 
хенгаль, Німеччина) — політик і дипломат. Здобув юрид. освіту 
у Чернів. ун-ті (1891). У 90-х рр. 19 ст. починає політ, кар’єру, 
бере участь в укр. русі, приставши спочатку до течії консерват. 
русинів, у 1902 переходить на народовські позиції. Депутат 
Буковин. сейму з 1898 по 1917 та депутат австр. парламенту 
з 1899 по 1918. Ініціатор утворення в Буковин. сеймі міжна¬ 
ціонального політ, об’єднання «Вільнодумний союз» (1903), 
яке виступило ініціатором реформування соціальних відно¬ 
син на Буковині. Напередодні 1-ї світової війни став лідером 
Нац.-дем. партії. У роки війни був заст. голови Гол. укр. ради та 
Заг. укр. ради. Уособлював найбільш лояльне до австр. влади 
крило укр. політиків. Відіграв важливу роль під час перего¬ 
ворів у Бресті-Литовському 1918, використав свій авторитет 
щоб переконати представників Австро-Угорщини підписати 
мир з делегацією Української Центральної Ради. Після утво¬ 
рення Західноукраїнської Народної Республіки В. став послом 
у Відні, а в лип. 1919 очолив посольство Української Народ¬ 
ної Республіки у Швейцарії. Одночасно з кінця серп. 1920 ке¬ 
рував дип. місією УНР в Італії. У 1921-24 відігравав значну 
роль у координації діяльності уряду УНР в екзилі. 

Літ.: Добржанський О. Микола Василько — політичний лідер і дипломат 
// Буковинський журнал. 2001. Ч. 3-4; 2003. Ч. 3-4; Брицький П., 
Добржанський О. Буковинці на дипломатичній службі УНР та ЗУНР. 
Чернівці, 2007. О. Добржанський 

ВАТИКАН (лат. Зіаїиз СМІаїіз Уаіісапае, італ. 51а№ беїіа СіПа 
беї Уаіісапо) — найменша в світі за площею (0,44 км 2 ) і за 
населенням незалежна держава, анклав у зх. частині Рима; 
адм. центр Римо-катол. церкви, резиденція її глави — Папи 
Римського (т. зв. тер. Св. Престолу), специфічне державопо- 
дібне утворення, єдиним сенсом існування якого є забезпе¬ 
чення відповідного статусу та безперешкодної діяльності папи 
у його відносинах із главами держав світу. Назва походить 
від Ватик. пагорба у Римі й Ватик. полів північніше від ньо¬ 
го, на яких збудовано найбільший християн, храм світу собор 
Св. Петра (1500-1626) й комплекс палаців, капел та музеїв. 


Суверенітет Ватикану поширюється також на 13 споруд, роз¬ 
ташованих у Римі, та замок Св. Ангела (Кастель-Гандольфо, 
літня резиденція папи) за межами міста. Історично В. є спад¬ 
коємцем Папської обл., яку разом з прилеглими землями 
в 756 франків подарували папі Стефану II; коли в 1870 Рим 
і Папська область були зайняті італ. військами, папа Пій IX 
(1846-78) відмовився прийняти від уряду Закон про гарантії 
діяльності церкви й оголосив себе «в’язнем Ватикану». Кон¬ 
флікт врегулювали підписані 11.02.1929 між урядом Б. Муссо- 
ліні й папою Пієм XI (1922-39) три Латеранські угоди, за яки¬ 
ми створювалася суверенна д-ва В., визначалися її кордони, 
право на самост. зовнішню політику, а католицизму в Італії на¬ 
дано особливого статусу головної релігії. 

За формою правління В. — абс. теократична монархія; гла¬ 
ві д-ви — Папі Римському належить уся повнота духовної 
та світської влади, його вказівки є вирішальними з питань 
управління церквою, оскільки за церк. канонами публічно ви¬ 
словлені папою думки щодо віри й моралі (т. зв. ех саїебга — 
з кафедри) є обов’язковими для дотримання всіма віряна- 
ми-католиками. Папа представляє В. на міжнар. арені, до 
його компетенції входять укладення, ратифікація та денон¬ 
сація міжнар. договорів і конкордатів, прийом і призначення 
дип. представників. Папу таємним голосуванням, більшістю 
в 2 /з голосів плюс один голос, довічно обирає Св. колегія (кон¬ 
клав) — збори кардиналів, молодших 80-ти років; 19.04.2005 
265-м папою з ім’ям Бенедикт XVI став кардинал нім. похо¬ 
дження Йозеф Ратцингер (1927), що має репутацію консер¬ 
ватора з питань віри і моралі. Керівництво церквою здійсню¬ 
ється через папську курію, якій папа делегує повноваження 
реліг., політ, й госп. діяльності Св. Престолу, курія складається 
з 9 конгрегацій, 11 папських комісій, численних секретаріатів, 
бюро та трибуналів; найважливішою серед них є конгрегація 
віри (Рісіеі Сопбгебаїіо) — спадкоємиця середньовічної інкві¬ 
зиції. Вищими консульт. органами при папі є Вселенський 
собор Римо-катол. церкви, Синод єпископів і колегія карди¬ 
налів. Вселенський собор — зібрання єпископів, яке у винят¬ 
кових випадках скликається папою для вирішення найважли¬ 
віших церковних справ; 21-й Вселенський собор (2-й Ватик.) 
тривав з перервами в 1962-65 і затвердив програму «аджор- 
наменто» (італ. а£біогпатепїо) — осучаснення Катол. церкви, 
її адаптації до повоєнного індустр. сусп-ва на основі прин¬ 
ципів реліг. свободи, екуменізму, розширення участі мирян 
у церк.управлінні, єпископської колегіальності замість по¬ 
переднього централізму римської курії. Синод єпископів, до 
якого входять представники нац. єпископатів і міжнар. катол. 
орг-цій, скликається регулярно раз на 3 роки та дає рекомен¬ 
дації щодо розв’язання питань поточного життя церкви; час¬ 
тина членів Синоду призначається папою, інша — обирається 
нац. єпископськими конференціями; рішення ухвалюються 
2 /з голосів і набувають чинності після їх затвердження папою. 
Пост, діючим дорадчим органом є Св. колегія — зібрання кар¬ 
диналів (не більше 170), третина з них входить до складу рим¬ 
ської курії, ін. посідають керівні посади в Римо-катол. церкві 
в ін. країнах. Рішення колегії кардиналів набувають чинності 
після затвердження папою, якщо ж вони були ухвалені у пе¬ 
ріод вакантного Св. Престолу, то набувають чинності відразу, 
але мають бути підтверджені новообраним понтифіком. За 
Апостольськими конституціями Ребітіпі Ессіезіае ІІпіуегзае 
(1967, доповнена 2000) й Разїог Вопиз (1988) у В. факт. 




86 


ВАХХАБІЗМ — ВАШИНГТОН 


закріплено систему поділу влади; законод. делегується па¬ 
пою пост, діючій однопалатній Папській раді, що складається 
з кардинала-президента та ін. кардиналів, яких папа призна¬ 
чає терміном на 5 років; інтереси світських осіб представляє 
дорадчий орган — консульта, що складається з ЗО мирян, 
24 з яких пост.мешкають у Римі, а 6 є іноземцями з почес¬ 
ним членством. Викон. влада належить держ. секретаріату 
Св. Престолу, очолюваному держ. секретарем у сані карди¬ 
нала; секретаріат координує діяльність куріальних органів і 
відповідає за втілення в життя рішень папи; зазвичай держ. 
секретар отримує від папи світські повноваження сувереніте¬ 
ту й факт, виконує обов'язки прем’єр-міністра. У складі держ. 
секретаріату діють, серед іншого, секції із заг. питань (відпо¬ 
відає за внугр. справи) та зі зв’язків з д-вами (відповідає за 
зовн. справи), які очолюються секретарями в сані єпископа. 
За поточне функціонування міста-держави відповідає цив. гу¬ 
бернатор, підпорядкований Папській раді. Підданство Св. Пре¬ 
столу надається лише працівникам установ катол. церкви, 
тому його мають бл. 500 осіб. Разом з іноземцями, які прожи¬ 
вають на тер. мікродержави, її населення становить 821 лю¬ 
дину (лип. 2007), в основному — італійці та швейцарці. Офіц. 
мови —лат. й італ. 

В. традиційно відіграє важливу роль у міжнародній політиці 
й дипломатії, зумовлену духовним впливом (т. зв. зоІЇ рошег) 
глави Римо-катол. церкви на свою паству, чисельність якої 
сягає 1,086 млрд осіб. Св. Престол має дип. зносини зі 176 
країнами (2008) та є членом 15 міжнародних організацій, 
в т. ч. СОТ, ЮНЕСКО і ОБОЄ; особливі відносини підтримує 
з ЄС, Мальтійським орденом, Росією й Палест. автономією. 
Дип. зв’язки з іноземними д-вами підтримуються через нун¬ 
ціїв (дипломатів у архієпископському сані), прирівнюваних за 
рангом до послів; як і в Середньовіччі, посли ін. д-в продовжу¬ 
ють акредитуватися саме при Св. Престолі, а не в д-ві. В. — 
єдина у світі міжнар. визнана суверенна д-ва, яка не приєд¬ 
налася до ООН, а бере участь лише в роботі її спец, установ; 
суверенітет В. у міжнар. праві не є самостійним, а випливає 
із суверенітету Св. Престолу; В. є лише місцем знаходження 
Св. Престолу, папського двору та його обслугового персоналу. 
Св. Престол визнав незалежність України й встановив з нею 
дип. відносини 08.02.1992; окреме дип. представництво Укра¬ 
їни при Св. Престолі діє з черв. 2000. 

Літ.: АпРгєуу М. Сгееіеу. ТНе СаІІіоІіс геуоіиііоп: пєуу ууіпє, оІР ууіпезкіпз, 
апР Ше ЗесопсІ Уаіісап Соипсіі. Цпіуегзіїу ої Саііїогпіа Ргезз, 2004; 
Оіизерре АІЬегібо, .ІозерГі А. КотопсГіак, МаШіеж У О’СоппеІІ. Нізіогу 
ої Уаіісап II. МагукпоІІ, МУ, 2006; Козлов В. А. Двостороння дипломатія 
Святого Престолу в постбіполярній системі міжнародних відносин (за 
часів понтифікату Івана Павла II) // Віче. 2007. № 10. Р. Кривонос 
ВАХХАБІЗМ — фундаменталістська течія в ісламі. Самі пред¬ 
ставники цього напряму не сприймають поняття «В.» і засто¬ 
совують низку самоназв (найбільш поширена — солофіти чи 
салафіти, від араб, салаф — предок). В. виник у 2-й пол. 18 ст. 
на Аравійському п-ві. Засновником В. вважається проповід¬ 
ник та богослов Мухаммед ібн Абд-аль-Ваххаб, який закликав 
повернути іслам до його первісного вигляду, очистити його від 
пізніших новацій, нашарувань та домішок. Для В. характерною 
є абсолютизація підходу до розуміння категорій «невіра», «без¬ 
божність», «багатобожжя». В. розширює розуміння належнос¬ 
ті до «невірних», проти яких має бути спрямована священна 
війна — газават. Крім язичників (як це є в традиц. ісламі), 


під цю категорію у В. потрапляють християни та юдеї, а також 
представники мусульманства, які не дотримуються догматів 
В. Уже на самому початку своєї історії В. трансформувався із 
суто реліг. вчення в політ, чинник. Використовувався для ідеол. 
підтримки оформлення централізованої д-ви Саудидів. У19 ст. 
на півострові прокотилася хвиля повстань, спрямована на 
запровадження доктрини В. у соціальну практику. Від атак В. 
постраждали представники ін. течій ісламу, зокрема шиїти. 
За т. зв. традиц. ісламом, В. є єретичною течією. У 20 ст. В. 
акт. поширювався за межами араб, світу та іслам, цивілізації 
і нині перетворився на помітний феномен світової політики. 
Сучас. В. поділяється на кілька напрямів — від більш помірко¬ 
ваних до цілком радикальних. Останні вважаються близькими 
до структур міжнар. тероризму, зокрема орг-ція <Аль-Каїда>. В. 
також відігравав і відіграє важливу роль у збройних конфлік¬ 
тах пострад. періоду в Центр. Азії та на Пн. Кавказі. Для В. ха¬ 
рактерна активна місіонерська діяльність, яка поширюються 
в т. ч. й на окремі регіони України, зокрема на тер. АР Крим. 
Літ.: ІЧаїапа У ОеІ_оп£-Ва5 Ргот Реуіуаі апР Реїогт Іо СіоЬаі ЛИаР. 
І_опсІоп, 2004. О. Лісничук 

ВАШИНГТОН (№азтп£Іоп) Джордж (22.02.1732, Вейкфілд, 
Брит. Америка — 14.12.1799, Маунт-Вернон, США) — держ. 
діяч, воєноначальник, 1-й президент США. Працював зем¬ 
леміром графства Калпеппер (з 1748). Офіцер ополчення 
(з 1752). Під час боїв з франц. військами потрапив у полон 
біля форту Дюкен. За участь у 2-му^ поході (1755) до форту та 
виявлену хоробрість отримав звання полковника й очолив 
вірджинське ополчення. Після звільнення зі служби займав¬ 
ся с. г., був членом парламенту Вірджинії (1758-74). Активно 
критикував колоніальну політику Великобританії та підтриму¬ 
вав бойкот брит. товарів. Негат. ставився до насильницьких 
дій, подібних до «бостонського чаювання» (1773), коли жителі 
Бостона, переодягнені індіанцями, напали на брит. судна і ви¬ 
кинули в море ящики з чаєм, протестуючи тим самим проти 
безмитного ввезення цього товару до Пн. Америки. В. був чле¬ 
ном 1-го (1774) та 2-го (1775) Контин. конгресів. Як головно¬ 
командувачу амер. збройних сил у роки Війни за незалежність 
у Пн. Америці (1775-83) йому вдалося з ополченців із різних 
штатів, погано озброєних і мало навчених, створити дієву ре¬ 
гулярну армію. Її появі сприяли запрошені з Європи військ, 
спеціалісти. Найбільше талант В. як воєначальника виявився 
у битвах під Трентоном (1776), Прінстоном (1777) та Йорк- 
тауном (1781). Прагнучи незалежності від Англії, В. домігся 
(1781) капітуляції англ. генерала Корнвалліса, що відкрило 
шлях до переговорів, які увінчалися укладенням Париз. мир¬ 
ного договору (1783) та міжнар. визнанням амер. незалеж¬ 
ності. Був президентом Конст. конвенту, який розробив амер. 
Конституцію (1787). 

Обраний 1-м президентом США (1789), В. був урочисто вве¬ 
дений на посаду в Мангеттені. У 1792 його одноголосно пере¬ 
обрано на 2-й термін. Заслугою В. було закладання основ по¬ 
літ. ін-тів США, і найперше ін-ту президентства, закріплення в 
сусп-ві поваги до норм Конституції, об’єднання політ, суперни¬ 
ків навколо вирішення проблем, пов’язаних з екон. розвитком 
та незалежністю країни, розширенням її території, відвойова¬ 
ної у корінного населення. Прагнучи зміцнити центр, владу, 
В. послідовно боровся із будь-якими проявами непослуху їй: 
у 1794, коли фермери зх. Пенсільванії виступили проти подат¬ 
кової політики уряду, президент силою придушив незгодних 




ВЕБЕР 


87 


з діями влади. Дбаючи про захист нац. інтересів, В. на між- 
нар. арені дотримувався нейтралітету, невтручання у спра¬ 
ви європ. д-в. Завдяки його політиці поліпшилися стосунки 
з Великобританією, були встановлені кордони між СШАта ісп. 
володіннями. У посланні президента, який у 1796 залишав по¬ 
саду (відмовившись балотуватися у президенти втретє), лунав 
заклик до зміцнення д-ви як основоположної мети «патріотич¬ 
ного устремління», підтримки єдиного уряду, дотримання Конс¬ 
титуції, уникнення згубної дії парт, розколів і зовн. впливу, до 
підтримки злагоди у стосунках з усіма країнами, встановлення 
з ними «гармонійних» відносин. Після відставки В. жив у своє¬ 
му маєтку в Маунт-Верноні на р. Потомак, що успадкував свого 
часу (1752) від померлого зведеного брата. Але у 1798, коли 
загострилися відносини із Францією, В. знову був призначе¬ 
ний головнокомандувачем амер. армії в чині генерал-лейте¬ 
нанта. Наступного року В., застудившись, помер, заповівши 
звільнити рабів, які належали йому, що й було виконано після 
його смерті. На честь 1-го президента названо столицю США. 
Літ.: ТНе Рарегз ої Сеог^е МазІііп§їоп, 1748-1799. СІїагІойезуіІІе, 
1976; Мазіїіпбіоп С. Шііпбз. Уогк, 1997; НіббіпЬоШат й. Сеогбе 
УУазГііп£Іоп: Цпіііпб а ІЧаїіоп. Рожтап, ишегіеігі, 2002; І_епбеІ Е. С. 
СепегаІ Сеогбе №азГііп£Іоп: А Мііііагу І_іїе. ІЧеж Уогк, 2005; Яковлев Н. 
Джордж Вашингтон. М., 2003. М. Кармазіна 

ВЕБЕР О/УеЬег) Макс (21.04.1864, Ерфурт — 14.06.1920, 
Мюнхен) — соціолог, соціальний філософ, історик, економіст, 
юрист, засновник соціології розуміння, автор теорії соціальної 
дії. Вивчав право та економіку в ун-тах Гайдельберга, Берліна, 
Страсбурга та Геттінгена. Викладав у Берлін. (1893), Фрайб. 
(1893-96), Гайдельб. (1896-98,1902-19), Мюнх. (1919-20) 
ун-тах. Захистив докт. дисерт. з проблеми історії розвитку се¬ 
редньовічних торговельних т-в в Італії (1889). 

Соціол. концепція В. названа ним соціологією розуміння, 
оскільки соціологія прагне зрозуміти соціальні дії та пояснити 
причини їх здійснення. Розуміння означає пізнання дії через 
її суб'єктивно сформульований зміст. Суб'єктивним змістом 
у соціальному пізнанні є все розмаїття ідей, ідеологій, світо¬ 
глядів, уявлень, що регулюють та спрямовують людську діяль¬ 
ність. На противагу впливам свого часу, В. не прагнув будува¬ 
ти соціологію за зразком природ, наук, відносячи її до гуманіт. 
наук. Методол. специфіка соціології В. визначається не тільки 
концепцією розуміння, а й вченням про ідеальний тип та по¬ 
стулатом звільнення від ціннісних суджень. Ідея ідеального 
типу продиктована необхідністю вироблення понятійних кон¬ 
струкцій, які б допомагали дослідникові орієнтуватися в іс- 
тор. матеріалі, не вганяючи цей матеріал в упереджену схему, 
а трактуючи його з позицій наближення реальності до ідеаль¬ 
но типової моделі. В ідеальному типі фіксується культурний 
зміст того чи ін. явища. Він не є гіпотезою, а тому не підлягає 
емпіричній перевірці, виконуючи скоріше евристичні функції 
в системі наук, пошуку. 

Пояснення розвитку капіталізму В. формулює у власному 
баченні протестант, релігії. На його думку, існує зв'язок між 
етичним кодексом протестант, віросповідань та духом капі¬ 
таліст. господарювання і способу життя. Втіленням цього духу 
є капіталіст, підприємництво, осн. мотивом — екон. раціона¬ 
лізм, формою раціоналізації мотиву — профес. діяльність. 
У протестант, конфесіях, на противагу католицизму, наго¬ 
лошується не на догмат, заняттях, а на моральній практиці, 
що формується в неухильному слідуванні людиною своєму 


божеству; призначенні людини, що реалізується в мирському 
служінні; послідовному і цілеспрямованому виконанні мир¬ 
ських обов'язків. Сукупність такого роду приписів В. називає 
мирським аскетизмом. Протестант, ідея мирського служіння 
й мирський аскетизм подібні до макс. духу капіталізму, що 
дозволило В. побачити зв'язок між Реформацією й виник¬ 
ненням капіталізму: протестантизм стимулював виникнення 
специфічних для капіталізму форм поведінки в побуті та госп. 
житті. Мінімізація догматики й ритуалу, раціоналізація життя 
у протестант, конфесіях є, за В., частиною грандіозного про¬ 
цесу раціоналізації світу, початого давньоєвр. пророками 
й еллін, вченими. Раціоналізація світу означає звільнення 
людини від магічних марновірств, від влади далеких і незро¬ 
зумілих людині сил, автономізацію й суверенізацію індивіда, 
його впевненість у доступності світу для раціонального наук, 
пізнання. В. не вважав, що впливом протестант, етики мож¬ 
на вичерпно пояснити виникнення сучас. йому капіталізму, 
вказуючи на потребу аналізу сукупності факторів. 

Ґрунтуючись на аналізі досвіду історії права, держави та вла¬ 
ди, В. сформулював концепцію ідеальних типів влади: патріар¬ 
хальна влада є історично першим типом; харизматична влада 
пов'язана з наділенням правителя надприродними якостями 
та владними можливостями; раціонально-легальна влада 
ґрунтується на профес. бюрократії. Останній тип влади В. вва¬ 
жав найбільш перспективним, оскільки бюрокр. панування 
базується на існуванні служб і компетенцій, чітко визначених 
у законах та правилах з метою оптимізації процесу ухвалення 
рішень і контролю; захисті статусу та компетенцій держ. служ¬ 
бовців; чіткій ієрархії розпорядчих управл. та викон. функцій; 
доборі кадрів на конкурсній основі; повній автономії службо¬ 
вих функцій від особистісних якостей та характеристик, адже 
службовець не може бути власником своєї посади та засобів 
управління. Аналіз форм влади В. доводить до дослідження 
демократії, яка існує у двох типах (плебісцитарна вождист- 
ська демократія та різні форми демократії без вождя) та має 
на меті зведення до мін. прямих форм панування людини над 
людиною шляхом вироблення системи рац. представництва 
інтересів, механізму колегіальності й поділу влади. Д-ва для В. 
є пануванням людей над людьми, яке спирається на легітим¬ 
не насилля як засіб досягнення мети. З'ясовуючи, чому люди 
підпорюються і чим вони виправдовують панування ін. людей, 
В. пропонує розрізняти три види панування, що продукують 
системи обґрунтування легітимності, які об'єднує категорія 
віри. Традиц. панування грунтується на вірі у святість традиції, 
харизматичне — на вірі у лідера, раціонально-легальне — на 
вірі в закон та законність носіїв влади. В. розуміє владу та па¬ 
нування як відносини людей, що мають вертикальну структуру. 
Він наполягав на необхідності врахування, спец, аналізі та ро¬ 
зумінні суб’єктивно-особистісного аспекту сусп.-політ. життя. 
Згідно з В., сусп-во та всі структури й ін-ти, що його утворюють, 
є похідними від соціальних дій людей. Соціальними В. вважав 
не всі дії людини, а тільки ті, які усвідомлені нею (вмотивова¬ 
ні) або спрямовані на ін. людей (зорієнтовані на їхні очікуван¬ 
ня). Усю варіативність соціальних дій він поділяв на чотири 
типи: цілераціональні, які характеризуються наявністю мети 
та усвідомленням засобів її досягнення (відповідають легаль¬ 
ному пануванню); ціннісно-раціональні, які вчиняються за¬ 
ради ствердження моральної, реліг. чи будь-якої ін. цінності; 
афективні, які ґрунтуються на психоемоційних реакціях людей 




88 


ВЕЛИКА ВІСІМКА» — ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ 


(відповідають харизмат. пануванню); традиційні, що здійсню¬ 
ються традиц. чи за звичкою (відповідають традиц. пануван¬ 
ню). Порівняльно-істор. аналіз поширення визначених типів 
соціальних дій в країнах Європи дозволив йому зробити вис¬ 
новок, що перший тип поступово витіснятиме усі ін. типи со¬ 
ціальних дій. Цю тенденцію він назвав законом раціоналізації 
соціальних дій та надав їй універсального характеру. 

Літ.: Зарубина Н. Н. Социокультурньїе факгорьі хозяйственного раз- 
вития: М. Вебер и современньїе теории модернизации. СПб., 1998; 
Бухаров А. С. Концепции деятельности в социологии К. Маркса и 
М. Вебера. М., 2002; Гайденко П. П., Давьідов Ю. Н. История и раци- 
ональность. Социология Макса Вебера и веберовский ренессанс. М., 
2006; Вебер Марианна. Жизнь и творчество Макса Вебера. М., 2007. 

Н. Ротар 

«ВЕЛЙКА ВІСІМКА» (ТНе (Вгоир ої Еіб/П, 68) — неформальне 
міжнар. об’єднання, яке включає глав держав та урядів най¬ 
більш індустр. розвинених д-в світу, а саме — Великобрита¬ 
нії, Італії, Канади, Росії, США, Франції, ФРН, Японії. У «В. в.» 
немає свого статуту, штаб-квартири й секретаріату; вперше 
вона з’явилася як «Велика шістка» на нараді глав д-в та уря¬ 
дів Великобританії, Італії, США, Франції, ФРН і Японії в Рам- 
буйє (Франція) 15-17.11.1975. У 1976 «шістка» перетворила¬ 
ся на «сімку», прийнявши до свого складу Канаду, а протягом 
1991-2002 поетапно (за схемою «7+1») була перетворена на 
«вісімку» за участю Росії; Китай, запрошений до такої ж посту¬ 
пової інтеграції, поки відмовився від входження до «В. в.». Її го¬ 
ловою є протягом кожного календарного року керівник однієї 
з країн-членів у такому порядку ротації: Франція, США, Велико¬ 
британія, Росія (з 2006), ФРН, Японія, Італія, Канада (з 1981); 
саміти «В. в.» проходять щорічно (зазвичай влітку) у черговій 
країні-голові. У засіданнях беруть участь, крім глав д-в і уря¬ 
дів країн-членів, два представники Європейського Союзу, 
а саме — голова Європейської комісії та керівник країни, що 
головує на цей момент у ЄС. Підставою для появи «В. в.» стала 
низка великих міжнар. подій, що призвели до кризових явищ 
у світовій економіці на поч. 70-х рр. 20 ст., а саме: 1) розпад 
Бреттон-Вудської фін. системи та невдалі спроби МВФ і МБРР 
реформувати світову валютну систему, 2) перше розширення 
ЄЕС 01.01.1973 та його наслідки для економіки Зх.; 3) перша 
міжнар. нафтова криза жовт. 1973, яка спричинила серйоз¬ 
ні розбіжності зх. країн щодо заг. позиції із країнами ОПЕК ; 
4) екон. рецесія в країнах ОЕСР, що супроводжувалася інфля¬ 
цією й ростом безробіття. За цих умов виникла потреба в но¬ 
вому механізмі узгодження інтересів провідних країн Зх., тому 
з 1973 міністри фінансів США, ФРН, Великобританії і Франції 
(а згодом і Японії) стали періодично зустрічатися в неформаль¬ 
ній обстановці для обговорення проблем міжнар. фін. системи. 
У 1975 президент Франції В. Жискар д’Естен та канцлер ФРН 
Г. Шмідт запропонували главам ін. провідних д-в Зх. зібратися 
у вузькому неофіц. колі для спілкування віч-на-віч; перший са- 
міт відбувся тоді ж у Рамбуйє, в 1976 до процесу приєдналася 
Канада, а з 1977 — Європ. Співтовариство як інституалізова- 
ний виразник інтересів усіх своїх країн-членів. 

На поч. 21 ст. діяльність «В. в.» втілюється у щорічних самітах 
глав д-в і зустрічах міністрів або офіц. осіб, як регулярних, так 
і аб /юс, матеріали яких не обов'язково публікуються. Осн. 
док-т саміту — комюніке, яке може містити прямі рекомен¬ 
дації, звернення до країн-членів, постановку завдань для ви¬ 
рішення в рамках ін. організацій міжнародних, рішення про 
заснування нового міжнар. органу. Комюніке оголошує лідер 


країни, що приймає саміт «В. в» (президент — в Росії, США, 
Франції, прем’єр-міністр — у Великобританії, Італії, Канаді, 
Японії, канцлер — у ФРН). Реальна цінність «В. в.» полягає 
в тому, що її формат надає змогу провідним акторам політич - 
ним без зайвого бюрократизму операт. обговорити поточні 
проблеми міжнародних відносин і світового розвитку, намітити 
певні стратег, перспективи, виявити нові загрози міжнар. без¬ 
пеці, визначити конкр. проблеми для їх розв’язання в рамках 
міжнар. орг-цій та офіц. форумів (серед принципово нових ви¬ 
кликів 21 ст. визначено, зокрема, кіберзлочинність, міжнар. 
тероризм, проблему поновлюваних джерел енергії). Діяльність 
«В. в.» зазнає пост, критики й протидії з боку руху антиглобаліз- 
му, який звинувачує її в елітарності, недемократичності й ге¬ 
гемонізмі, наполягає на обговоренні альтернат, програм світо¬ 
вого розвитку та управління, що мали б гуманніший характер 
і враховували реальні потреби більшості населення планети. 
Літ.: Луков В. «Большая восьмерка» в современном и будущем // 
Международная жизнь. 2002. № 3; Ваупе N. Зіауіпб ТобеШег: ТНе 08 
Зиттії Сопїгопіз Иіе 21зІ Сепіигу (С8 апб СіоЬаі Соуегпапсе). Ьоп- 
боп, 2005; Кондаков А. Главное внешнеполитическое собьітие года // 
Междунар. жизнь. 2006. № 8. І. Мінгазутдінов 

ВЕЛЙКА ДЕРЖАВА — поняття, яке використовується в теорії 
міжнародних відносин для визначення міжнар.-політ. статусу 
держави, що відіграє провідну роль у світовій політиці. Кожна 
д-ва в принципі розвивається як рівноправний елемент між¬ 
нар. системи, але на практиці вони є неспівмірними за матер. 
потенціалом, комплексом військ, можливостей, людськими 
ресурсами, за ступенем участі в регіон, та глобальних міжнар. 
відносинах. Наслідком такої нерівності д-в є міжнар. страти¬ 
фікація з факт, ієрархією д-в. В. д. — це д-ва, матер. та політ, 
потенціал якої дає змогу здійснювати формувальний вплив 
на всю систему міждерж. відносин або на значну її частину на 
одному чи декількох напрямах, на глобальному та регіон, рів¬ 
ні, який перевищує за обсягами аналогічний вплив з ін. груп 
міжнар. акторів. В. д. може розглядатися не тільки як елемент 
міжнар. системи, а й як її самост. підсистема; найчастіше для 
її визначення використовуються такі критерії: сукупна могут¬ 
ність, під якою розуміють заг. суму можливостей, що можуть 
бути використані для реалізації держ. інтересів у сфері між¬ 
нар. відносин; особливе місце і роль у системі міжнар. відно¬ 
син; масштаби довгострокових та середньострокових нац. ін¬ 
тересів. У міжнар.-політ. науці не існує чіткої дефініції В. д., так 
само відсутнє формально-правове визначення терміна для 
міжнар. дип. практики. Зокрема, після 2-ї світової війни В. д. 
почали іменувати пост, членів Ради Безпеки ООН (США, СРСР, 
Великобританію, Францію і Китай), що отримали дод. вплив 
завдяки входженню до ядерного клубу, найбільш імовірними 
кандидатами в число пост, членів розширеного кола РБ вна¬ 
слідок очікуваної реформи ООН, а відповідно й перспективни¬ 
ми В. д., вважаються ФРН, Японія, Бразилія, Індія і ПАР. 

Літ.: Коппель О. А., Пархомчук Е. С. Міжнародні системи і глобальний 
розвиток. К., 2006; Кревельд Мартин, ван. Расцвет и упадок государ- 
ства / Пер. с англ. М., 2006; Шапталов Б. Н. Феномен государственно- 
го лидерства: зкспансия в мировой истории. М., 2008. О. Коппель 
ВЕЛЙКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ — проголошене Галицьким 
договором 1658 держ. утворення на землях Київ., Брац- 
лав. і Черніг. воєводств, що на правах автономії мало увійти 
до складу оновленої Речі Посполитої як одна з трьох її феде¬ 
ральних частин (поряд з Короною Польс. та Вел. князівством 
Лит.). Вищу законод. владу у В. к. Р. передбачалося надати 




ВЕЛИКИЙ СТРИБОК» 


89 


виборному становому парламенту — Нац. зборам, викон. 
владу мав очолювати пожиттєво обраний всіма станами і за¬ 
тверджений королем гетьман, який одночасно виступав у ролі 
київ, воєводи, першого сенатора В. к. Р. і чигирин. старости. Як 
і у Вел. князівстві Лит., у В. к. Р. запроваджувалися держ. по¬ 
сади канцлера, маршалка, підскарбія із сенаторським титулом 
та ін. уряди. На тер. В. к. Р. мала діяти власна система станово¬ 
го судочинства, вищою апеляц. установою для якого виступав 
трибунал, сформований з представників, делегованих політ, 
народом В. к. Р. та призначених королем. Крім того, окремі 
судові староства мали постати в Овручі й Житомирі. В. к. Р. 
отримувало право проводити власну внутрішню політику, кар¬ 
бувати власну монету та організувати автономну фін. систе¬ 
му. Збройні сили В. к. Р формувалися з 60 тис. (за пізнішими 
таємними домовленостями гетьмана І. Виговського з пред¬ 
ставниками короля та за постановою вального сейму Речі 
Посполитої 1659 — ЗО тис.) іррегулярного козац. та 10 тис. 
вільнонайманого регулярного війська, підпорядкованих геть¬ 
манові. Коронні або лит. війська Речі Посполитої мали право 
вводитися на тер. В. к. Р. лише тимчасово і за погодженням 
з гетьманом, з обов’язковим перепідпорядкуванням під його 
командування. Питання ведення зовнішньої політики, оголо¬ 
шення війни та підписання миру, а також виділення коштів на 
ведення війни проголошувалися винятковою прерогативою 
спільного для всієї Речі Поспол. вального сейму. Сенаторські 
посади Речі Поспол. від В. к. Р. мали право посідати лише 
представники правосл. шляхти. Козац. старшина Війська За¬ 
порозького отримувала можливість нобілітації королем і валь¬ 
ним сеймом республіки за поданням гетьмана. На тер. В. к. Р 
церковна унія православних з католиками мала бути ліквідо¬ 
вана, а захоплене раніше уніатами церковне майно підлягало 
поверненню правосл. церкві. 

Напередодні ратифікації Гадяцького договору вальним сеймом 
у трав. 1659 керівництво Війська Запорозького намагалося 
розширити тер. В. к. Р. шляхом включення земель Волин., По¬ 
діл. та Руськ. воєводств, а також посилити гетьман, провід за 
рахунок закріплення за гетьманом права призначати гетьмана 
наказного, який в разі смерті великого гетьмана успадкував 
би всю повноту влади, розширення прерогатив у сфері позе¬ 
мельних відносин тощо. Висувалася також вимога збільшення 
кількісних показників козац. реєстру до 70 тис. та доведення 
розмірів регулярного найманого війська В. к. Р. до 10 тис. воя¬ 
ків. За правосл. шляхтичами пропонувалося не лише закріпити 
виняткове право посідання держ. посад на землях Київ., Брац- 
лав. і Черніг. воєводств, а й передбачити почергову ротацію 
з представниками шляхетського загалу римо-катол. віроспові¬ 
дання у Волин., Поділ, та Руськ. воєводствах. У ході ратифікації 
договору депутати сейму Речі Поспол. не лише відкинули ви¬ 
моги гетьман, уряду щодо розширення території і повноважень 
В. к. Р., а й суттєво їх обмежили. Зокрема, було вилучено поло¬ 
ження про власну монету В. к. Р. (у Києві мав бути закладений 
монетний двір); виняткова перевага на посідання держ. посад 
правосл. шляхтою поширювалася лише на Київ, воєводство; 
передбачалося, що по смерті гетьмана стани В. к. Р. обирати¬ 
муть не його наступника, а лише 4-х кандидатів, з числа яких 
король здійснюватиме призначення. До ратифікованого варі¬ 
анту не увійшло й важливе положення щодо ліквідації церк. 
унії, щоправда передбачалося повернення правосл. церкві 
культових споруд і маєтностей, забраних уніатами. Внесені при 


ратифікації зміни негат. позйачалися на привабливості ідеї 
утворення В. к. Р. серед укр. козацтва і шляхти, стали однією 
з причин антигетьман. повстання на Лівобережжі наприкін. 
літа — поч. осені 1659, за результатами якого факт, було де¬ 
нонсовано гадяцькі домовленості щодо В. к. Р. 

Літ.: Горобець В. М. Гадяцька унія 1658 року // Історія України, 1988. 
№ 38-39; його ж. Еліта козацької України в пошуках політичної ле¬ 
гітимації: стосунки з Москвою та Варшавою 1654-1665. К., 2001; 
Касгтагстук 1 Ргесгрозроіііа Тгоіба ІЧагобоуу — Міі сгу ггесгужізіозс. 
Кгакоуу, 2007; Гадяцька унія 1658 року. К., 2008. 

В. Горобець 

«ВЕЛЙКИЙ СТРИБОК» — ініційована Мао Цзедуном масова 
політ, й екон. кампанія в КНР покликана модернізувати кра¬ 
їну шляхом індустріалізації й різкого піднесення нар. госп-ва, 
відповідно до марксист, теорії вироб. сил; складова частина 
затвердженого 2-ю сесією 8-го з’їзду КПК (05-23.05.1958) 
«курсу трьох червоних знамен» (крім «В. с.», також «нова гене¬ 
ральна лінія» — «напружуючи всі сили, прагнучи вперед, буду¬ 
вати соціалізм за принципом більше, швидше, краще, економ¬ 
ніше» й «народні комуни» як основа для майбутнього комуніст, 
ладу). Розроблений на основі рад. моделі й достроково ви¬ 
конаний 1-й 5-річний план розвитку нар. госп-ва 1953-57, 
що супроводжувався поступовою колективізацією с. г. й на¬ 
ціоналізацією пром-сті та торгівлі з наданням компенсацій, 
полягав у прихованому оподаткуванні прибутків селян (90 % 
населення країни) у формі контрольованих д-вою низьких за¬ 
купівельних цін на їхню продукцію, пріоритетному розвиткові 
важкої пром-сті та її концентрації в містах, адм.-командного 
планування. Це породило вагання керівництва КНР щодо до¬ 
цільності подальшого буд-ва централізованої економіки, ще 
в груд. 1955 Мао Цзедун почав розробляти альтернат, про¬ 
граму заходів (у передмові до праці «Наступ соціалізму в ки¬ 
тайському селі»), яка була водночас і реакцією на сталінізм із 
його експлуатацією селянства, пріоритетом важкої індустрії й 
нехтуванням інвестицій у с. г. та легку пром-сть, і неприйнят¬ 
тям авторит. бюрократії, до якої вчорашні партизанські ватаж¬ 
ки ставилися вкрай негативно. Ця програма мала вирішити 
й проблеми суто кит. революції: усунути регіон, диспропорції, 
спричинені надто швидким зростанням населення країни, 
браком орних земель і капіталу; нейтралізувати можливий 
опір селян політиці збагачення д-ви їхнім коштом; відповісти 
на загрозу з боку імперіалізму США та мирного співіснування 
політики М. Хрущова, протистояти якій КНР могла лише спи¬ 
раючись на децентралізований опір партизанського типу, що 
залежав від здатності регіонів виробляти «просо та гвинтівки». 
Але, крім власного воєнного досвіду, Мао Цзедун застосував 
і окремі зх. теорії розвитку, наголошуючи на важливості ви¬ 
користання надлишкових труд, ресурсів у рамках комплексної 
програми розвитку с. г. для створення регіон, пром-сті й вдо¬ 
сконалення інфраструктури. 

Реалізація політики «В. с.», розрахована на перетворення КНР 
на світового екон. лідера, передбачала лише в 2-й п’ятирічці 
(1958-62) збільшення пром. виробництва в 6,5 раза, в т. ч. 
виплавки сталі — з 5 до 80-100 млн т, а сільськогосподар¬ 
ського — в 2,5 раза (за 3 роки воно мало зрівнятися за про¬ 
дуктивністю з Японією); протягом 15 років планувалося на¬ 
здогнати Великобританію, 20 — США; повсюдно розгорнулися 
буд-во кустарних металург, печей (за 1958 — 700 тис.) і непро- 
мислова виплавка чавуну, в якій взяли участь бл. 100 млн осіб; 




90 


ВЕЛИКОДЕРЖАВНІСТЬ — ВЕЛИЧКО 


вже 1958 виробництво сталі зросло на 45 %, а 1959 — ще 
на ЗО %. Для ефективнішої орг-ції сільськогосп. виробництва 
більше 740 тис. кооперативів, які охоплювали понад 120 млн 
дворів, до груд. 1958 було перетворено на 26 тис. народних 
комун; вони мали планувати свою діяльність і відігравали роль 
місц. адміністрацій, що вирішували абс. всі питання, практ. 
всі чиновники отримували платню безпосередньо від комун 
і були їм підзвітні; контроль над держ. сектором делегувався 
органам місц. самовряд., а через них — окремим підприєм¬ 
ствам; мільйони селян і робітників за участю представників 
парт.-держ. апарату брали участь у буд-ві іригац. систем і водо¬ 
сховищ, доріг і залізниць, шахт і заводів, що діють донині. Але 
досить швидко економіка КНР була поставлена на межу краху: 
попри всі обіцянки й розмови відповідальних посадовців про 
демократичність нового руху, на зміну методам переконання 
прийшли примусові заходи й мобілізація широких мас, місцеві 
парт, кадри запроваджували сталінську командну економіку; 
комуни перетворилися на величезні ферми з тотальним усу¬ 
спільненням, воєнізацією праці й зрівнялівкою в оплаті, що су¬ 
перечило самій ідеї їхнього створення; це призвело до щоріч¬ 
ного падіння сільськогосп. виробництва на 10 % і, у поєднанні 
із засухою 1960, до голоду й смерті від недоїдання бл. 10 млн 
осіб (всього ж, включно з жертвами репресій та виснажливої 
праці, країна втратила понад 20 млн осіб); низькоякісний ча¬ 
вун був непридатний для широкомасштабного використання, 
й неефективність «малої металургії» стала очевидною, а заг. 
втрати економіки сягнули бл. 70 млрд дол., або третини нац. 
продукту. Влітку 1960 політика «В. с.» почала згортатися, у січ. 
1961 керівництво КНР факт, визнало її провал і проголосило 
новий курс — на «врегулювання економіки», тобто повернен¬ 
ня до старих прагмат. методів господарювання; позиції Мао 
Цзедуна, який залишив посаду голови КНР, виявилися значно 
послабленими, що призвело до загострення суперництва за 
владу в найвищих ешелонах парт.-держ. керівництва країни 
і, зрештою,« культурної революції ». 

Літ.: .Іип£ Сііап£, .Іоп НаІІібау. Мао: їііе ипкпоюп зіогу. ІЧею Уогк, 2006; 
Усов В. Н. КНР: От «большого скачка» к «культурной революции» 
(1960-1966 гг.). В 2 ч. М., 1998; Панцов А. В. Мао Цзздун. М., 2007. 

В.Головченко 

ВЕЛИКОДЕРЖАВНІСТЬ — політика держави, що заснована 
на прагненні до демонстрації переваги щодо ін. держав і на- 
цій, бажанні досягти домінуючого становища в міжнародних 
відносинах. На статус великої держави претендують гол. чи¬ 
ном країни, які володіють значним екон. та військ.-політ. по¬ 
тенціалом. У сучас. світі таку роль претендують відігравати ряд 
країн-членів « великої вісімки »та «великої двадцятки». Велико- 
держ. політика базується на більше чи менше сформульова¬ 
ній ідеології, яка обґрунтовує претензії на домінування, та на 
відповідних сусп. настроях. Часто В. пов’язана з ідеєю нац. чи 
реліг. месіанства. У 20 ст. на становлення феномену В. зна¬ 
чний вплив мали масштабні істор. процеси — дві світові війни, 
<холодна війна » та її завершення, розпад колоніальної сис¬ 
теми, формування основ багатополярної системи міжнар. 
відносин, процеси глобалізації. Внаслідок них одні країни 
безповоротно втрачали статус великих держав (напр. Австро- 
Угорщина), ін. поступалися позиціями, але залишали актуаль¬ 
ними проекти їх відновлення (напр., Німеччина після 1918, 
Росія після 1991). В. була одним із гол. елементів політи¬ 
ки тоталіт. режимів 20 ст. Після закінчення «холодно/ війни » 


встановився режим глобальної гегемонії США, який сприй¬ 
мався (переважно конкурентами у боротьбі за лідерські пози¬ 
ції) як наслідок амер. В. 

На поч. 21 ст. сформувалася група країн-претендентів на ста¬ 
тус великої д-ви, які практикують політику В. на регіон, рівні 
(Росія, Китай, Індія). Великодерж. настрої мають поширення 
також у країнах, що мали в істор. минулому лідерські позиції на 
міжнар. арені й нині володіють значними геополіт. ресурсами 
(напр., у Великобританії, Франції, Японії). В укр. політ, дискурсі 
В. найчастіше використовується для позначення політики Ро¬ 
сії щодо України, на пострад. просторі у відносинах із сусідніми 
країнами та країнами регіону. Рос. В. часто інтерпретується як 
прояв зверхнього ставлення до укр. державності, зневаги до 
нац. інтересів України, реалізації комплексу «старшого брата». 
У цьому контексті набуло використання поняття «російський 
великодерж. шовінізм». Традиція застосування цього терміна 
сягає антицарист. риторики В. Леніна. Вживалося це понят¬ 
тя для характеристики політики центру щодо України і в рад. 
період (зокрема М. Скрипником в 30-ті рр. та І. Дзюбою 
в 60-ті рр. 20 ст.). Реакція на великодерж. політику Росії щодо 
України значною мірою пов’язана з т. зв. «комплексом меншо¬ 
вартості» в укр. сусп-ві. Рядом авторів висувалася ідея В. Укра¬ 
їни (Б. Дністрянський, Ю. Липа). Наразі ідеєю укр. В. оперують 
представники радик. налаштованих націоналіст, сил. 

Літ.: Меагзііеітег .ІоИп. ТИе Тгабебу ої Огеаі Роюег Роїііісз. ІЧею Уогк, 
2001; Дзюба І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? К., 2005. 

0. Лісничук 

ВЕЛЙЧКО Самійло (бл. 1670, м. нар. невід. — після 1728, 
ймовірно, с. Жуки, тепер Полт. р-ну Полт. обл.) — історик укр. 
козацтва («козац. літописець»), автор літописного твору, що 
охоплює події укр. історії від 1648 до 1700. Освіту здобув, во¬ 
чевидь, у Києво-Могил. академії. Від 1690 служив у домі ген. 
писаря Василя Кочубея «дворянином», опікуючися переваж¬ 
но писарськими обов’язками. Користуючися повною довірою 
ген. писаря, виконував його таємні дип. доручення, вів листу¬ 
вання з рос. царем, волоським і молд. господарями. На поч. 
1705 був введений до складу Ген. військ, канцелярії, де по¬ 
сів посаду ст. канцеляриста. Попри опалу, ув'язнення і страту 
свого покровителя В. Кочубея, зберіг свої позиції у Ген. кан¬ 
целярії, а наприкін. 1708 В. був заарештований і ув’язнений 
як людина наближена до гетьмана І. Мазепи та така, що була 
причетна до його переходу на бік швед, короля Карла XII. 
Звільнення з-під варти отримав лише в 1705, ймовірно, за 
клопотанням сина В. Кочубея — Василя. Вийшовши на волю, 
оселився в маєтку В. Кочубея в с. Жуки, побл. Полтави, меш¬ 
кав також і в ін. його маєтку — с. Диканьці. Опікувався на¬ 
вчанням дітей і підлітків грамоти, а також працював над напи¬ 
санням свого істор. твору. У 1720 завершив 1-шу част. праці 
«Сказаніє о войні козацкой з полякамі...», що охоплює події 
в часовому відрізку з 1648 по 1659. 2-га частина — «Пові- 
ствованія літописная о малороссійських и инних от части по¬ 
ведених собранная и здесь описанная» хронологічно охоплює 
події 1660-1700 й залишилася незавершеною. Працюючи 
над істор. твором, В. залучив значний джерельний масив, 
використавши при цьому як праці польс. авторів А. Гваньїні, 
М. Кромера, С. Окольського, С. Пуффендорфа, С. Твардов- 
ського, так і козац. хроніки, док-ти Ген. військ, канцелярії, ме¬ 
муари істор. діячів. У 2-й част. твору використано також пра¬ 
ці І. Галятовського. Д. Туптала, С. Полоцького, Л. Барановича, 




ВЕРБА — ВЕРНАДСЬКИЙ 


91 


І. Величковського та ін. Уводячи до тексту своєї праці значний 
масив автентичних документальних матеріалів, В., за спосте¬ 
реженнями дослідників, вміло послуговувався крит. методом 
обробки джерела, хоч сам в окремих випадках вдавався до 
характерного для тієї доби способу власного продукування 
«джерел», що виразно проявилося хоча б у сюжеті з погребом 
Б. Хмельницького і вигаданим виголошенням С. Зоркою про¬ 
мови, в якій представлено авторський погляд на давню істо¬ 
рію українців. У концептуальному плані твір написано з по¬ 
зицій козац. автономізму. В., зокрема, відстоює легітимність 
повстання Б. Хмельницького, виправдовує добровільне під¬ 
данство гетьмана рос. цареві в 1654 та водночас засуджує 
антиукр. політику царизму, спрямовану на тер. розчленування 
Гетьманату (Андрусівське перемир’я 1667), наступ на традиц. 
козац. права і вольності тощо. Історик гостро засуджує внутр. 
чвари і міжусобиці в Україні. Відстоює ідеї соціальної і політ, 
винятковості козацтва, престижності його походження (вдаю- 
чися при цьому до наслідування сарматського і хозарського 
історіограф, міфу козац. етногенезу). 

Літ.: Соболь В. Літопис Самійла Велична як явище українського літера¬ 
турного бароко. Донецьк, 1996; Сас П. М. Історична думка // Історія 
української культури. Т. 3. К., 2003. В. Горобець 

ВЕРБА (УегЬа) Сідней (нар. 26.05.1932, Нью-Йорк) — політо¬ 
лог, роботи якого вважають класикою сучас. політичної науки. 
Викладав політол. дисципліни в ун-тах Прінстона (1960-64), 
Стенфорда (1964-68), Чикаго (1968-72), Гарварда (з 1972). 
31984 є директором Гарвард, університетської б-ки й входить 
до складу ради директорів вид-ва «Гарвард юніверсіті прес». 
Обіймав посади віце-президента Асоціації міжнар. досліджень 
(1972-73), віце-президента (1979-81) і президента (1994- 
95) Амер. асоціації політ, науки. Брав участь у діяльності Нац. 
дослідницької ради й Дослідницької ради із соціальних наук. 
У 1993 за внесок у розвиток політ, науки нагороджений пре¬ 
мією ім. Дж. Медісона, двічі (1972,1976) нагороджений пре¬ 
міями Амер. асоціації політ, науки за кращу книгу. Здійснюючи 
разом з Г. Алмондом та Л. Паєм порівняльне вивчення політ, 
систем (1958-62) Великобританії, США, Німеччини, Італії та 
Мексики, сформулював осн. положення концепту політич¬ 
ної культури. У співпраці з Н. Наєм та Дже-он Кімом В. ана¬ 
лізує політ, участь як законні дії окремих громадян, більшою 
або меншою мірою спрямовані безпосередньо на те, щоб 
впливати на відбір урядового персоналу та (або) на його дії. 
Легальність політ, участі аналізується ним у поєднанні з її ле- 
гітимністю, оскільки окремі форми участі, хоча і мають закон¬ 
ний характер, можуть бути не легітимовані суспільством. В. 
стверджує, що політ, участь є епізодичним актом вираження 
особистого політ, інтересу гр-н, який конкретизується тільки 
у конвенційних формах, зокрема участі у голосуванні, вибор¬ 
чих кампаніях, функціонуванні місц. органів влади та управ¬ 
ління, зверненнях до політиків, тоді як вияв політ, невдово¬ 
лення, оформленого у вигляді протестних виступів, дослідники 
залишають поза категорією участі. В. доводить, що особли¬ 
вості процесу реалізації політ, участі залежать від майнового 
статусу громадян. Він вказує, що до політ, участі вдаються пе¬ 
реважно більш багаті, освічені гр-ни, які мають високий про- 
фес. статус, тобто ті, хто не очікує від політ, участі соціальної 
підтримки з боку держави. 

У 1990-х В. звертається до проблеми нерівності у процесі реа¬ 
лізації різних форм політ, участі амер. гр-нами. Конкретизуючи 


політ, участь як механізм, за допомогою якого гр-ни транслю¬ 
ють інформацію про свої інтереси, переваги й потреби і тис¬ 
нуть на тих, кому ця інформація адресована, В. відзначає, що 
в дем. д-ві участь повинна бути рівною, оскільки демократія 
передбачає однакову увагу до інтересів усіх гр-н. Поступо¬ 
во гол. ресурсом у політиці стають гроші, скорочується коло 
ефект, акторів політичних, відповідно скорочується й коло 
проблем і вимог, які артикулюються. В. один з небагатьох ак¬ 
туалізує проблеми політ, компетентності, формулюючи низку 
питань, відповіді на які ще слід шукати, — наскільки компе¬ 
тентні гр-ни є теоретиками, що міркують про держ. пробле¬ 
ми, і суддями, здатними судити про них з моральних позицій; 
наскільки гр-ни здатні до соціальної аналітики; чи володіють 
вони адекватною, неупередженою і точною інформацією, чи 
знають як її знайти; чи здатні гр-ни використати цю інформа¬ 
цію, щоб зробити висновки про ймовірні наслідки різних дій; 
чи властиві для гр-н такі моральні риси, які є достатніми для 
ефект, функціонування демократії, зокрема турбота про держ. 
справи і громад, добробут, відкритість і неупередженість до ін. 
за суттю поглядів. 

Літ.: АІтопб 0. А., УегЬа 8. ТІїе Сіуіс СиІІиге: Роїііісаі АШТибез а. [)ето- 
сгасу іп Гіує ІЧаїіопз. Ргіпсеїоп, МІ, 1963; УегЬа 8., ІЧіе N. Рагїісіраііоп 
іп Атегіса: Роїііісаі Оетосгасу апб ЗосіаІ ЕриаІКу. Мєуу Уогк, 1972; 
УегЬа 8., №е N.. ^е-оп Кіт. РаПісіраІіоп апб Роїііісаі ЕриаІКу: А 8 єуєп 
Маїіоп Сотрагізопз. СатЬгіббе, МА, 1978; АІтопб 0. А., УегЬа 8. ТЬе 
смі сиііиге гемзіІеЬ: Ап апаїуііс зіибу. Возіоп; Тогопїо, 1980; Представ¬ 
ницька демократія і демократичні громадяни; філософське та емпі¬ 
ричне розуміння // Демократія : антологія. К., 2005. Н. Ротар 

ВЕРИФІКАЦІЯ (від лат. уегиз — вірний і їасо — роблю) — пе¬ 
ревірка, емпіричне підтвердження теор. положень науки шля¬ 
хом зіставлення її розробок з об’єктами, які обстежуються чи 
над якими проводять спостереження, даними експериментів. 
Принцип В. одне із осн. понять логічного позитивізму, яке за¬ 
перечує пізнавальне значення наук, тверджень, що безпосе¬ 
редньо не перевірені дослідницьким шляхом. Підкреслюючи 
обмеженість принципу В., філософія діалект, матеріалізму 
надійним критерієм істинності теор. положень науки вважає 
сусп.-політ. практику. Принцип В. застосовується в позитивіст¬ 
ських і біхевіористських теоріях політики. У широшому аспекті 
В. пов’язана з необхідністю існування в політиці й науці про 
політику ціннісних суджень, які покликані не тільки описува¬ 
ти, а й витлумачувати, пояснювати явища і процеси з позицій 
соціальних і політ, норм та цінностей. В. у міжнар. практиці 
являє собою перевірку істинності й встановлення вірогіднос¬ 
ті зведень та даних, які використовуються під час міжнар. пе¬ 
реговорів і при виробленні відповідних угод; включає також 
з’ясування істинного, дійсного становища в регіоні, який став 
предметом договору, за допомогою діяльності міжнар. спо¬ 
стерігачів, експертів, представників організацій міжнародних 
тощо. А. Кудряченко 

ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир Іванович (12.03.1863, Петер¬ 
бург — 06.01.1945, Москва) — вчений, філософ та громад, 
діяч, основоположник вітчизняного наукознавства. Один із 
засновників Укр. академії наук (нині — Національна акаде¬ 
мія наук України) та Всенародної б-ки України (нині Центр, 
б-ка України ім В. Вернадського). Дійсний чл. Наукового това¬ 
риства ім. Т. Шевченка та Рос., Чес., Югосл., чл.-кор. Франц. 
академій наук. Освіту здобув у Харк. гімназії та Петерб. ун-ті. 
У 1897 захистив докт. дис., з 1898 проф. Моск. ун-ту. В 1911 
полишив посаду на знак протесту проти утисків університет. 




92 


ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 


автономії. Був членом-засновником рос. Конст.-дем. партії 
(з 1905) та членом її Центр, к-ту. У1917 товариш міністра нар. 
освіти в рос. Тимчас. уряді. У 1918 В. приймає запрошення 
міністра освіти уряду гетьмана Скоропадського М. Василенка 
очолити комісію для вироблення законопроекту із заснування 
Укр. академії наук (УАН) у Києві. Як голова комісії обґрунтував 
ряд положень, що заклали основу політики у сфері науки, про¬ 
ваджуваної Академією як найвищою держ. наук, установою. 
У лист. 1918 став одним з 12-ти перших укр. академіків та був 
обраний президентом УАН. Як чільний член партії кадетів В. 
поділяв її політику в нац. питанні. Був прихильником обл. ав¬ 
тономії України. Узгоджував свою громад, діяльність з напря¬ 
мом діяльності кадетів та їхньою ідеологією, висловлюваною 
лідерами партії П. Мілюковим і П. Струве, які стосовно України 
були переконаними централістами. Зокрема, відома стаття В. 
«Українське питання і російська громадськість» (1915) була 
написана в річищі думок П. Мілюкова, висловлених в_Держ. 
думі й спрямованих на підтримку домагань українців у культ¬ 
освітній сфері. Не змінилися погляди В. і в часи Української 
Держави. Відмовився прийняти укр. громадянство. Негат. 
ставився до Центральної Ради та її очільників. Поділяв думку 
рос. інтелігенції, яка у часи більшов. лихоліття опинилася в 
Україні, що гетьман, режим має створити базу для відновлен¬ 
ня єдиної неподільної, але федерат, і респ. нової Росії. Великі 
надії покладав на А. Денікіна і Білу армію у справі відновлен¬ 
ня конст. порядку і рос. централізму. Мав слов’янофільські 
погляди. Мріяв про об’єднання усіх східнослов’ян. народів від 
Курил і до Карпат в одній рос. д-ві з центром у Петербурзі або 
Москві. Вважав українцями лише тих осіб, які визнавали ко¬ 
нечність укр. самостійності й вели збройну або ідейну бороть¬ 
бу з більшовиками та білогвардійцями. Тому і себе українцем 
В. не вважав, а відносив до «общеросів», які відстоюють єдину 
«загальноросійську» культ, спадщину, що опинилася в межах 
Рос. імперії. Факт, поділяв популярну тезу усіх рос. партій про 
українців як представників єдиного рос. племені. Українців 
із самостійницькими симпатіями вважав «вузькими націона¬ 
лістами», натомість намагався спілкуватися у Києві з людьми 
«общерусских» інтенцій. Поняття «українець» розглядав у політ., 
а не етн. площині. 

Перебування в Україні й керування Академією сприяло кра¬ 
щому усвідомленню В. нац. завдань, ролі науки як чинника 
культ, зростання укр. нації. Низка кадетів-академіків з Петер¬ 
бурга вважали, що діяльність В. в УАН шкодить «общерусским» 
інтересам (О. Шахматов). В. захищав УАН від закриття в часи 
окупації Києва А. Денікіним, вважав помилковим курс на рес¬ 
таврацію в Росії монархії. Концепція УАН випливала із цих 
політ, поглядів В. Не випадково кадет М. Василенко запро¬ 
понував саме В. очолити к-т зі створення Академії. Більшість 
перших академіків УАН так само або були кадетами, або мали 
кадетські погляди. Розглядав УАН не стільки як нац., а переду¬ 
сім як регіон, академію (на рівні із Сибірською АН), які є філі¬ 
ями петерб. Рос. академії наук. Його концепція розбігалася 
з концепцією УАН М. Грушевського. В. бачив Академію не 
тільки як орган, що підносив нац. культуру і свідомість народу, 
а й як сукупність наук.-досл. центрів, що розвивають переду¬ 
сім природн. наук, спеціальності. Був противником швидкої 
українізації вищих навч. закладів та наук, б-ки й УАН. Вважав, 
що академіки мають самі обирати мову своїх праць. По суті це 
означало, що провідною мовою видань мала бути російська. 


Полемізував з приводу необхідності більшої націоналізації 
Академії з М. Василенком та А. Кримським. Двоє останніх, 
а також віце-президент С. Єфремов факт, урівноважили кон¬ 
цепцію УАН В. з концепцією УАН М. Грушевського у 1920-ті. 
Але в 1930-1990 втілена у життя була саме концепція В. 
У 1920-21 В. професор Тавр, ун-ту в Сімферополі. Полишив¬ 
ши Україну, в 1922-26 працював у Франції, очолював ряд 
установ природн. профілю в АН СРСР. Лауреат Сталін, (держ.) 
премії (1943). Ім’ям В. названо Центр, наук, б-ку в Києві та за¬ 
сновану в 1996 укр. антарктичну станцію. З 2003 найвищою 
відзнакою НАН України є Золота медаль ім. В. Вернадського. 
Літ.: В. І. Вернадський. Громадянин. Вчений. Мислитель. (Праці вче¬ 
ного та література про нього з фондів Центральної наукової бібліоте¬ 
ки ім. В. І. Вернадського Академії наук України). К., 1992; Ігор Гирич. 
Між російськими і українськими берегами. Володимир Вернадський 
і національне питання (у світлі щоденника 1917-1921 років) Марра 
типгіі. 36. наук, праць на пошану Ярослава Дашкевича. Я.; К.; Н.-Й., 
1996. С. Набок, І. Гирич 

ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОД¬ 
НИХ ВІДНОСИН — глобальна система міждерж. відносин, 
встановлена після закінчення 1-ї світової війни державами- 
переможницями. її основи були закладені Версал. мирним до¬ 
говором 1919 з Німеччиною та мирними угодами із союзника¬ 
ми Німеччини (Сен-Жермен. мирний договір 1919 з Австрією, 
Нейїський мирний договір 1919 з Болгарією, Тріанон. мирний 
договір 1920 з Угорщиною та Севр, мирний договір 1920 
з Туреччиною), що закріпили тер. зміни, які відбулися уна¬ 
слідок війни й розпаду Нім., Осман. та Австро-Угор. імперій, 
а також договорами, підписаними на Вашингт. конференції 
1921-22 (Договір 4-х д-в 1921, Договір 5-ти д-в 1922, Дого¬ 
вір 9-ти д-в 1922), які визначили співвідношення сил на Тихо¬ 
му океані та в Сх. Азії, а також завершили визначення співвід¬ 
ношення сил між провідними акторами у світі. Європ. частина 
цієї системи (інакше Версальська) була створена під впливом 
політ, та військ.-стратег, міркувань країн-переможниць. Ігно¬ 
рувались інтереси як д-в, що зазнали поразки, так і новоутво¬ 
рених країн (9 тільки в Європі). Це робило структуру системи 
вразливою внаслідок вимог до її перетворення і вдосконален¬ 
ня та не сприяло довготерміновій стабільності. Відмова США 
від участі у функціонуванні Версал. системи, ізоляція Росії 
і антинім. спрямованість перетворювали її на незбалансова- 
ну та не універсальну, що збільшувало потенціал майбутнього 
світового конфлікту. Вашингт. система, яка поширювалася на 
АТР, спочатку відрізнялась дещо більшою рівновагою. Але її 
нестабільність обумовлювали невизначеність політ, розвитку 
Китаю, мілітаристський зовнішньополіт. курс Японії та ізоля¬ 
ціонізм США. В.-В. с. м. в. мала визначальні характеристики 
та особливості, до них можна віднести: а) «дискриміноване» 
становище переможених д-в та Рад. Росії. Німеччина втрати¬ 
ла права на свої колонії, критично обмежувалась у володінні 
збройними силами та пригнічувалась економічно через меха¬ 
нізм репарацій. Подібні умови були передбачені й для Туреч¬ 
чини та Болгарії, а Австро-Угорщина загалом припинила існу¬ 
вання (на її теренах були утворені суверенні Австрія, Угорщина 
та Чехословаччина). Усі переможені д-ви зазнали значних тер. 
втрат. Переможені д-ви на певний час були «виключені» з ряду 
системотворних елементів і перетворені винятково на об'єкти 
впливу Версал. підсистеми. Рад. Росія, формально не будучи 
переможеною, виявилася на поч. етапі також виключеною 
з процесу системотворення. Формальним визнанням цього 




ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА — ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 


факту з боку Росії вважається Рапалльський договір 1922. 
Після нього розпочалася широка кооперація між Німеччиною 
та Рад. Росією (пізніше СРСР), яка за своєю суттю була «бло¬ 
ком ображених», тобто д-в, що найбільше прагнули перегляду 
статус-кво системи; б) закріплення лідерства США, Британії та 
Франції у новій системі. Значні тер., політ, та екон. надбання 
країн-переможниць дали їм факт, право колегіальної зміни ха¬ 
рактеристик міжнар. системи та формування її засад. Ін. пере¬ 
можці (напр. Італія) залишилися на другому плані; в) утворення 
ряду нових суверенних суб’єктів міжнародних відносин у Єв¬ 
ропі, зовнішня політика яких на більш пізніх етапах розвитку 
системи справила значний вплив на проходження системних 
кризових процесів; г) створення Ліги Націй — гегемоністично- 
го інструменту збереження статус-кво у системі міжнар. відно¬ 
син. Факт, підконтрольний Франції та Великобританії, він вия¬ 
вився неефективним у виконанні своїх стабілізац. функцій, що 
стало свідченням відсутності міцної договірно-правової бази 
системи; д) світ поступово перестає бути євроцентриським, 
міжнар. система починає перетворюватися на глобальну. 

В.-В. с. м. в. відрізнялася вкрай високим рівнем гетерогеннос¬ 
ті внаслідок протистояння в політ.-ідеол. (демократ і тоталіта¬ 
ризм), політ., військ., екон. сферах. Для неї характерною була 
певна асинхронність у трансформац. процесах у двох осно¬ 
вних підсистемах (європ. та далекосх.), що своєю чергою при¬ 
зводило до подальшої дестабілізації системи, а специфічний 
тип контролю можна охарактеризувати як егалітарно-ієрар¬ 
хічний. У рамках системи існувала певна ієрархія засобів та 
суб’єктів системного контролю, на практиці осн. його елемен¬ 
ти були оформлені в егалітарний спосіб ( колективна безпе¬ 
ка, Ліга Націй, міжнар.-прав. угоди універсального характеру 
тощо). Така гібридність контрольних механізмів, поміж іншо¬ 
го, саме й зумовила подальший крах системи. В.-В. с. м. в., як 
і будь-яка система, пройшла кілька етапів існування, се¬ 
ред яких умовно можна виділити основні: становлення 
1919-22; відносна стабілізація — 1922-29; криза Вашингт. 
порядку — 1929-33; криза Версал. порядку — 1933-37; 
ліквідація Версал. порядку і встановлення нім. гегемонії в 
Європі — 1938-39. Система повоєнного устрою мала низку 
суттєвих недоліків: не розв’язала протиріччя між д-вами-пере- 
можницями й д-вами, які зазнали поразки; не ліквідувала 
протиріччя між великими й малими країнами; не запобігла 
можливості виникнення реваншизму, перш за все внаслідок 
відсутності дійового контролю за виконанням укладених угод; 
викликала значні тер. зміни в Європі, друге «велике пересе¬ 
лення народів», започаткувала основи нац. конфліктів. 

Літ.: Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні відносини XX століття. 
К., 1999; їх же. Міжнародні системи та глобальний розвиток. К., 2004; 
Пархомчук 0. С. Системна еволюція міжнародних відносин і процеси 
демілітаризації та конверсії. К., 2006. 0. Пархомчук 

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА — принцип, дія якого в Україні ви¬ 
знається та гарантується ст. 8 Конституції України, ін. норм.- 
прав. актами. Осн. Закон не дає чіткого визначення цього 
принципу. Натомість Рішення КС України від 02.11.2004 №15- 
рп/2004 містить таке тлумачення: «Верховенство права — це 
панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає 
від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну 
діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути 
проникнугі передусім ідеями соціальної справедливості, сво¬ 
боди, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є 


93 


те, що право не обмежується лише законодавством як однією 
з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема 
норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспіль¬ 
ством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем 
суспільства. Усі ці елементи права об’єднуються якістю, що 
відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною 
мірою дістала відображення в Конституції України». У сучас. 
розумінні принципу В. п. власне право виступає як найвища 
соціальна цінність, має пріоритет перед законом і є осн. сусп. 
орієнтиром. Саме на цей принцип має спиратися законода¬ 
вець, встановлюючи загальнообов’язкові приписи та надаю¬ 
чи їм норм, характеру. Закон у такому випадку набуває ознаки 
прав. акта. Це означає, що він повинен відповідати не тільки 
формальним характеристикам норм.-прав. актів (як-то відпо¬ 
відність Конституції України, чітке дотримання процедури його 
прийняття тощо), але й за змістом узгоджуватися з принципом 
В. п. Цей принцип передбачає, насамперед, рівність й одна¬ 
кову відповідальність усіх суб'єктів перед законом — фіз. та 
юрид. осіб і держ. органів влади. Дотримання принципу В. п. 
декларується більшістю провідних дем. д-в світу. Зокрема, 
ст. З Статуту Ради Європи визначає, що «усі члени Ради визна¬ 
ють принцип верховенства права», а розроблений Директора¬ 
том з прав, питань Ради Європи посібник «(Адміністрація і Ви» 
визначає, що д-ви приймають та практ. застосовують осново¬ 
положний конст. принцип В. п., який складається з таких чин¬ 
ників: кожна особа — фізична або юридична — є суб’єктом 
права; кожна особа повинна мати можливість знати свої 
права та обов’язки відповідно до закону; додержання закону 
кожною особою можливе лише за умови здійснення контролю 
суддями, які є незалежними у здійсненні своїх функцій і рішен¬ 
ня яких є обов’язковими для виконання. Принципи В. п. дослі¬ 
джували протягом століть широкі кола провідних філософів та 
вчених-правників світу й України, зокрема Е. Кант, Дж. Локк, 
Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск'є, А. Дайсі, С. Дністрянський, та ін. 

Літ.: Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики. У 2 кн. 
К., 2008. х А. Волченко 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ (ПАРЛАМЕНТ) — згідно поло¬ 
жень ст. 75 Конституції України — єдиний орган законод. 
влади в Україні. Офіц. тлумачення даного положення на¬ 
дано у Рішенні КС України №17-рп/2002 від 17.10.2002: 
«Верховна Рада України як представницький орган держав¬ 
ної влади — парламент — є єдиним органом законодавчої 
влади, який має колегіальний характер і складається з чо¬ 
тирьохсот п’ятдесяти народних депутатів України... Повно¬ 
важення Верховної Ради України здійснюються спільною 
діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верхо¬ 
вної Ради України під час її сесій». Народні депутати Укра¬ 
їни обираються строком на 5 років на основі заг., рівного 
і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. 
Народний депутат України не може мати іншого представн. 
мандата, бути на державній службі, обіймати ін. оплачувані 
посади, займатися ін. оплачуваною або підприємн. діяльніс¬ 
тю (крім викладацької, наук, та творчої діяльності), входити 
до складу керівного органу чи наглядової ради підприєм¬ 
ства або орг-ції, що має на меті одержання прибутку. Народ¬ 
ним депутатам України гарантується депут. недоторканність. 
Це означає, що народні депутати України не несуть юрид. 
відповідальності за результати свого голосування або ви¬ 
словлювання у парламенті та його органах, за винятком 




94 


ВЕРХОВНИЙ КОМІСАР ООН У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ 


відповідальності за образу чи наклеп. Вони також не мо¬ 
жуть бути без згоди ВР України притягнені до крим. відпо¬ 
відальності, затримані чи заарештовані. ВР України працює 
сесійно. Під час сесій рішення ВР України приймаються ви¬ 
ключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. За¬ 
сідання ВР України проводяться відкрито. Закрите засідан¬ 
ня проводиться за рішенням більшості від конст. складу ВР 
України. ВР України обирає із свого складу Голову ВР Укра¬ 
їни, Першого заступника і заступника Голови ВР України та 
відкликає їх з цих посад. Голова ВР України здійснює по¬ 
вноваження, передбачені Конституцією України, у порядку, 
встановленому Регламентом ВР України. У відносинах з ін. 
органами держ. влади та з органами влади іноземних д-в 
Голова ВР виступає як її представник. 

Найважливішим завданням ВР є прийняття законів України, 
якими визначаються норми життя у д-ві — права, свободи 
й обов’язки людини та громадянина, питання громадянства, 
нац. і мовні питання, заг. засади зовнішньополіт. діяльності, 
місцевого самоврядування, судоустрою. Виключно закона¬ 
ми України регулюються порядок охорони кордону, тер. устрій 
України, орг-ція та порядок діяльності ВР, статус народних де¬ 
путатів. До виключної компетенції ВР належить запроваджен¬ 
ня податків, порядок направлення укр. військ, підрозділів до 
ін. країн чи перебування іноземних військ на тер. України. ВР 
визначає осн. засади внутрішньої та зовнішньої політики Укра¬ 
їни, призначає вибори Президента України та депутатів місц. 
рад, затверджує чисельність і структуру Збройних сил Укра¬ 
їни, ратифікує чи денонсує міжнар. угоди, щорічно затверджує 
Держ. бюджет України, виконує ін. представн. функції. Поря¬ 
док роботи ВР України встановлюється Конституцією України 
та Регламентом Верховної Ради України. Згідно із ч. 6 ст. 83 
Конституції України у ВР України за результатами виборів і на 
основі узгодження політ, позицій формується коаліція депут. 
фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів 
України від конст. складу ВР України. Наразі існує два тлума¬ 
чення цього положення, що суперечать одне одному у части¬ 
ні, яка визначає принцип формування коаліції депут. фракцій. 
Згідно з Рішенням КС України №16-рп/2008 від 17.09.2008 
суб'єктами формування коаліції депут. фракцій у ВР України 
можуть бути виключно депутатські фракції. Рішенням КС 
України №11-рп/2010 від 06.04.2010 р. до таких суб’єктів 
було віднесено також позафракц. народних депутатів Укра¬ 
їни. Коаліція депут. фракцій вносить пропозиції Президенту 
України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також 
кандидатур до складу КМ України. Засади формування, орг-ції 
діяльності та припинення діяльності коаліції депут. фракцій 
у ВР України встановлюються Конституцією та Регламентом 
ВР України. ВР України затверджує перелік к-тів ВР України, 
обирає голів цих к-тів. К-ти ВР здійснюють законопроекту ро¬ 
боту, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до 
повноважень ВР України. Анал. функції виконують парламен¬ 
ти абс. більшості сучасних д-в світу. А. Волченко 

ВЕРХОВНИЙ КОМІСАР ООН У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ - поса¬ 
дова особа ООН, відповідальна за міжнар. захист біженців. 
Рішення про його призначення та формування відповідного 
Управління було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 1949 
[резолюція 319 (IV)]. Статут Управління В. к. ООН у с. б. було 
прийнято резолюцією ГА ООН 428 (V) 1950, він набув чин¬ 
ності 1951. Док-тами, що складають юрид. основу діяльності 


В. к. ООН у с. б. і відповідного Управління, є Статут Управління 
В. к. ООН у с. б., Конвенція про статус біженців 1951, Прото¬ 
кол, який стосується статусу біженців, 1967. У своїй діяльності 
В. к. ООН у с. б. орієнтується також на положення Декларації 
ГА ООН про тер. притулок 1967 [резолюція 2312 (XXII)], а та¬ 
кож регіон, угодами у сфері захисту прав біженців і деклараці¬ 
ями про притулок. Оскільки дія Конвенції про статус біженців 
1951 обмежувалася ситуаціями, які склалися до 01.01.1951, 
у 1967 було прийнято Протокол, що відмінив це часове обме¬ 
ження. Протокол надає юрид. базу для продовження манда¬ 
ту Управління В. к. ООН у с. б. і поширює його на всі ситуації, 
пов’язані з біженцями, що склалися та складатимуться після 
набуття чинності Конвенцією. Протокол ратифікований практ. 
всіма учасниками Конвенції про статус біженців. Відповідно 
до Статуту Управління В. к. ООН у с. б., діяльність В. к. не має 
політ, характеру і є винятково гуманітарною та соціальною. 
Функції В. к. ООН у с. б.: надання біженцям міжнар. захисту; 
сприяння укладенню міжнар. договорів про захист біжен¬ 
ців або їхню асиміляцію в країнах притулку; пошук способів 
остаточного вирішення проблеми біженців; створення умов 
для безпечної та добровільної репатріації ; надання біженцям 
матер. допомоги; надання консультат. послуг. Остаточне ви¬ 
рішення проблеми біженців Управління В. к. ООН у с. б. здій¬ 
снюється у три способи: добровільна репатріація, інтеграція 
у країні притулку, переселення до третьої країни. 

Незважаючи на свою назву, В. к. ООН у с. б. і відповідне 
Управління опікуються не лише біженцями, які підпадають 
під визначення, що міститься у Конвенції про статус біженців 
1951. Так, захист і допомога надаються також особам, які ті¬ 
кають від збройних конфліктів та серйозних порушень громад, 
порядку, що мають місце у країнах їхнього громадянства чи 
пост, проживання (напр., особи, які вважаються біженцями 
за змістом Конвенції Орг-ції африк. єдності щодо біженців 
і Картахенської декларації); кол. біженцям, тобто особам, які 
повертаються до країн походження; особам без громадянства; 
внутрішньо переміщеним особам (у деяких випадках). Управ¬ 
лінням В. к. ООН у с. б. керує Виконавчий к-т. Він обирається 
Екон. та соціальною радою (ЕКОСОР) з врахуванням принци¬ 
пу найбільш широкого геогр. представництва тих д-в, які ви¬ 
явили найбільшу зацікавленість у справі вирішення проблем 
біженців. К-т визначає політику Управління, вирішує бюджетні 
питання, затверджує програму діяльності. Управління В. к. ООН 
у с. б. підзвітне ГА ООН через ЕКОСОР. Воно тісно співпрацює 
із зацікавленими д-вами та організаціями міжнародними. Ве¬ 
лику роль у здійсненні мети Управління В. к. ООН у с. б. відігра¬ 
ють неурядові орг-ції. Особливістю фінансування Управління 
є те, що його бюджет (окрім адм. витрат) становлять добро¬ 
вільні внески д-в, міжнар. міжурядових і неурядових орг-цій, 
а також приват. осіб. В. к. ООН у с. б. обирається ГА ООН за 
поданням Генерального Секретаря ООН на 5 років; його міс¬ 
цеперебування -— м. Женева. Коло повноважень В. к. ООН у 
с. б. і відповідного Управління було розширено ГА ООН шляхом 
включення до повноважень права залучати фонди для надан¬ 
ня допомоги групам біженців, які найбільше цього потребують, 
потім —- права створювати фонди для мат. допомоги біженцям 
і фінансувати програми тимчас. вирішення проблем біженців. 
Літ.: НеГибее Ргоіесїіоп: А Сиісіе їо Іпіегпаїіопаї НеГи£ее Із*. Сепеуа, 
2001; Знциклопедия международньїх организаций. Т. 1. СПб., 2003. 

М. Гнатовський 




ВЕСТЕРН13АЦ1Я — ВЕТО 


95 


ВЕСТЕРНІЗАЦІЯ (від англ. ууєзі — захід) — а) наук, напрям 
у глобалістиці, який реалізує дослідницькі концепції В. у кон¬ 
тексті «прогресивного» домінування цінностей зх. цивілізації 
над ін. цивілізаціями світу; б) процес поширення зх. ціннос¬ 
тей і норм поведінки в усіх сферах глобального сусп-ва (політ., 
екон., соціальній, духовній). Концепція В. грунтується на тезі, 
що Зх. Європа починаючи з 15-16 ст., є домінуючим регіоном 
у світі. Епоха Ренесансу і Реформації, а згодом індустріалізація 
привели до захоплення європейцями колоній на всіх конти¬ 
нентах і внаслідок цього — до поширення європ. політ, моделі 
на весь світовий загал. Саме тому думка про В. політ, систе¬ 
ми світу протягом останніх 500 років має право на існування. 
Концепція модернізації, яка розвинулася з надр концепції В., 
виокремлює два основні напрями дослідження, що ґрунтують¬ 
ся на тезах: глобалізація дорівнює процесу модернізації і є 
ширшою за В. (А. Гідденс, Р. Робертсон, М. Олброу, У. Коннолі, 
І. Василенко та ін.); глобалізація є розширеною В., а відтак — 
розповсюдженням зх. капіталу, ін-тів і цінностей (С. Амін, 
Л. Бентон, А. Каллінікос). Проте цінності й зразки поведінки 
зх. цивілізації, включені в ін. культ.-цивілізац. контекст, часто 
набувають зовсім ін. змісту. В цьому зв’язку слушною є думка, 
що в сучас. світі модернізація не тотожна В. Неоднорідною є й 
зх. цивілізація, яка попри всі намагання ще й досі не привела 
до універсалізації світу за типом «плавильного котла». Свідчен¬ 
ня тому — збільшення проблем країн ЄС та США, пов’язаних 
з небажанням «іншокультурних» іммігрантів відмовлятися від 
своїх базових нац., реліг. і культ, цінностей. Більше того, потуж¬ 
на екон., політ., культ, і останнім часом військ, агресія Зх. по¬ 
роджує зворотний ефект девестернізації. Як наслідок, в іслам., 
конфуціанській, япон., буддійській, індус, культурах базові зх. 
цінності індивідуалізму, свободи, відділення церкви від д-ви, 
рівності, прав людини, лібералізму не сприймаються. Існує ще 
один зворотний бік ефекту девестернізації, коли на Зх. набува¬ 
ють популярності сх. релігії, культура та ін. Неомарксист. версія 
В. (світ-системний підхід і теорія залежності) виходить з того, 
що розшарування країн світу на бідних і багатих відбулося вна¬ 
слідок імперіаліст, завоювань «глобальної Пн.», яка збагатила¬ 
ся за рахунок експлуатації колоній. Представники цього підхо¬ 
ду вважають, що функціонування економіки ядра і периферії 
є взаємозалежним. А прибічники теорії залежності підкрес¬ 
люють, що країни третього світу мають свої проблеми не тому 
що проходять повну «класичну» (зх.) стадію розвитку, а тому 
що їх експлуатують. Вони підкреслюють, що сучасні розвинені 
країни ніколи не розвивалися за принципом навздогінної мо¬ 
дернізації. Тому соціально-екон. відсталість «глобального Пд.» 
не є «природною», оскільки останній експлуатується «глобаль¬ 
ною Пн.» за допомогою транснац. корпорацій, які виступають 
інструментом сучасного неоколоніалізму. У цьому зв'язку до¬ 
слідники висувають тезу про побудову політ, і екон. імперіаліз¬ 
му 21 ст., який є симбіозом модернового держ. імперіалізму з 
імперіалізмом глобальних корпорацій і міжнар. орг-цій, що ця 
модель панувавння є формою сучас. (вестернізованого) імпе¬ 
ріалізму. 

Літ.: Бебик В., Шергін С., Дегтерьова Л. Сучасна глобалістика: провідні 
концепції і модерна практика. К., 2006; Білорус 0. Економічна систе¬ 
ма глобалізму. К., 2003; Атіп 5. Саріїаіізт іп ІПе А£е ої СІоЬаІігаїіоп. 
Іопгіоп, 1997; СІгоІаі Н. Екопотіа РоІКусгпа СІоЬаІігасц. Магзгажа, 
2003. В. Бебик 


ВЕСТФАЛЬСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН - 

система міждерж. відносин у Європі, встановлена після Трид¬ 
цятирічної війни 1618-48; її формування розпочалося на 
Мюнстерському 1645-48 та Останбрюцькому 1645-48 між¬ 
нар. конгресах і завершилось укладанням Вестфал. миру 
1648. Ним було зафіксовано нове співвідношення сил у Євро¬ 
пі, в якому провідну роль відігравали великі держави: Фран¬ 
ція, Англія, Швеція, Австрія та Річ Посполита; на другий план 
відійшли Іспанія та Португалія. Вестфал. мир факт, затвердив 
розпад Священної рим. імперії нім. нації на 355 самостійних 
д-в. Послаблені були також позиції Осман. імперії, а в європ. 
балансі сил не враховувалися повною мірою інтереси Моск. 
царства. Осн. формою політ, орг-ації суспільства стала «дер- 
жава-нація», а головним принципом міждерж. відносин — 
засади нац. суверенітету. Встановлювалися чіткі й стабільні 
кордони між європ. країнами, у відносинах між собою вони 
керувалися принципом політ, рівноваги. Принципи системи 
сприяли формуванню політ, націй, націоналізму як ідеол. під¬ 
ґрунтя державотворення, а остаточне утвердження системи 
нац. д-в відбулося після Франц. революції 1789-99. Система 
спочатку не мала глобального характеру й охоплювала лише 
Зх. і Центр. Європу; згодом вона інтегрувала в себе Сх. Євро¬ 
пу, Росію, Середземномор’я, Пн. Америку. Упродовж існування 
В. с. м. в. сформувався євроцентричний світ, провідні європ. 
актори розгорнули боротьбу за поділ світу, поклавши кінець 
глобальній ізольованості цивілізацій та культур. В. с. м. в. ста¬ 
ла першим досвідом систематизації міждерж. відносин, яка 
базувалась на універсальних принципах та мала заг. харак¬ 
тер. Умовна періодизація розвитку системи включає три осн. 
етапи, відмінних за змістом, структурою, характером взаємо¬ 
відносин між її складовими компонентами: а) 1648-1714 — 
переважно боротьба за домінування між Францією, Англією 
та Нідерландами на Зх. та консолідація Моск. царства на Сх.; 
б) 1714-63 — Вестфальський порядок консолідується та про¬ 
ходить ряд серйозних випробувань. Семилітня війна 1756-63 
поклала край другому етапу розвитку В. с. м. в. та перевела її 
у фазу поступового занепаду; в) 1763-89 — співвідношення 
сил та сфери політ, інтересів осн. гравців кардинально змі¬ 
нюються, в системі виникають нові елементи, хоча принципи 
силової рівноваги зберігаються. Деякі засади В. с. м. в. зали¬ 
шились і у Віденській системі міжнародних відносин, Версаль- 
сько-Вашингтонській системі міждержавних відносин та Ял¬ 
тинсько-Потсдамській системі міжнародних відносин. 

Літ.: Оегек Сгохіоп, Апизсґіка Тізсґіег. Тґіе Реасе ої Мезірґіаііа: а Ітізіо- 
гісаі Рісііопагу. Мезїрогі, СТ., 2002; Коппель 0. А., Пархомчук 0. С. Між¬ 
народні системи та глобальний розвиток. К., 2004; АгпаиР ВІіп. 1648, 
Іа раіх де МезірНаїіе ои Іа паіззапсе де ГЕигоре роїіііцие тобегпе: Ои 
Іа паіззапсе сіє ГЕигоре роїіііцие тобегпе. ВгихеІІез, 2006. 

0. Пархомчук 

ВЕТО (лат. уєїо — забороняю) — передбачений конституціями 
ряду країн акт, який зупиняє або не допускає набуття чинності 
законами, ін. норм.-прав. актами, різноманітними рішеннями 
тих або тих органів чи посадових осіб. Розрізняються абсолют¬ 
не (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) В. Абсолютне 
В. виявляється, зокрема, у праві глави держави на остаточне 
відхилення прийнятого парламентом закону. При відносному 
В. відмова глави д-ви санкціонувати закон лише призупиняє 
набуття останнім чинності, поки не вирішене питання його по¬ 
долання чи не подолання парламентом шляхом повторного 




96 


ВИБІР ПОЛІТИЧНИЙ — ВИБОРИ 


голосування. Для подолання презид. В. потрібна кваліфікова¬ 
на більшість голосів (у США і РФ — не менше 2 /з голосів кож¬ 
ної палати). За Конституцією України, Президент України має 
право відносного В. на акти ВР України (ст. 94). Для подолання 
В. Президента потрібна кваліфікована більшість голосів. Ін. 
класифікація В. — на загальне і часткове (вибіркове). Перше 
означає відхилення акта в цілому а друге — окремих його 
частин. В. — не тільки важливий правовий засіб впливу на за- 
конод. діяльність у д-вах свтіу а й одна з процедурних форм, 
що застосовується у діяльності РБ ООН: за Статутом ООН ко¬ 
жен з пост, членів РБ може накласти В. на проект рішення 
з непроцедурного питання. Тим самим Статут ООН орієнтує РБ 
на консенсусне прийняття рішень. 

Літ.: Окуньков Л. А., Рощин В. А. Вето президента. М., 1999; Руденко В. Н. 
Народное вето как институг непосредственной демократии // Государ- 
ство и право. 2004. № 3. В. Г ірбатенко 

ВЙБІР ПОЛІТЙЧНИЙ — одна з характеристик політ, режиму 
якою визначається міра свободи політ, суб’єкта у прийнят¬ 
ті значимих для нього рішень. Сусп.-політ. можливість прояву 
внутр. мотивацій щодо альтернатив вибору свідчить про тяжін¬ 
ня даного політ, режиму в бік демократії. Навпаки, сусп.-політ. 
обмеження внутр. мотивацій, нав’язування виборчої альтер¬ 
нативи ззовні свідчить про тяжіння політ, режиму в бік автори¬ 
таризму. Повна відсутність виборчої альтернативи свідчить про 
тяжіння режиму у бік тоталітаризму. Зовн. формою вираження 
В. п. є наявність альтернатив щодо вибору. Суб’єктом В. п. мо¬ 
жуть бути окремі громадяни (індивід, вибір), держави, парти 
політичні, громад, орг-ції, неструктуровані групи об’єднання 
(груповий вибір), суспільство загалом, нація (сусп. або за- 
гальнонац. вибір). Об’єктом В. п. можуть бути різновиди політ, 
режимів, різні питання внутр. та зовн. політики. У разі незадо¬ 
волення держ. В. п. з боку різних сусп. груп, насамперед політ, 
партій, або з боку більшості чи значної меншості усього сусп-ва 
можливе виявлення протесту проти держ. В. п. Це можуть бути 
виступи у ЗМІ, референдум, вибори, страйки, революція, держ. 
переворот тощо. Засоби здійснення подібного протесту мо¬ 
жуть бути як законні, так і незаконні. У дем. сусп-ві В. п. реа¬ 
лізується насамперед шляхом участі у політ, виборах. Він може 
вважатися загальнонац., якщо вибори відбувалися на альтер¬ 
нат. основі й під час їх проведення було дотримано всіх дем. 
процедур. Однак без дотримання такого обов’язкового для де¬ 
мократії принципу, як врахування більшістю інтересів меншос¬ 
ті, В. п. не може вважатися загальнонаціональним. 

Літ.: Рябов С. Г. Політичні вибори. К., 1998; Зрроу К. Дж. Коллективньїй 
вьібор и индивидуальньїе ценности / Пер. с англ. М., 2004. 

С. Кисельов 

ВЙБОРИ — одна з осн. форм (другою є референдум) безпо¬ 
середньої демократи, засіб реалізації принципу народного су¬ 
веренітету. В. уможливлюють відповідне волевиявлення усьо¬ 
го народу (виборчого корпусу), з ними генетично пов’язаний 
принцип загальності й рівності виборчого права. В Україні 
він закріплений у ст. 69 Конституції: «Народне волевиявлен¬ 
ня здійснюється через вибори, референдум та інші форми 
безпосередньої демократії». В. зазвичай проводять циклічно 
й у зв’язку із закінченням строку або достроковим припинен¬ 
ням повноважень представн. органу влади чи виборної по¬ 
садової особи, шляхом відкритого або таємного голосування. 
В. служать формуванню представн. органів влади і заміщенню 
виборних посад у держ. механізмі. Своєю чергою представн. 


органи і виборні посадові особи, як й ін. складові держ. ме¬ 
ханізму, уповноважені ухвалювати владні рішення. Політ. В. є 
найбільш розповсюдженою формою безпосередньої демокра¬ 
тії. Термін «політ. В.» вживали ще у 19 ст. для позначення від¬ 
повідних процедур, передусім пов’язаних з формуванням пар¬ 
ламенту (нижньої палати) і заміщенням посади президента. 
Його використання дозволяє відокремити такі процедури від 
виборчих процедур, що застосовуються у «недержавних» сфе¬ 
рах сусп. буття (вибори у структурі об'єднань гр-н, юрид. осіб- 
суб’єктів підприємн. діяльності тощо) або у структурі окремих 
держ. ін-тів (напр. вибори голови парламенту). Поняття «політ. 
В.» охоплює також непрямі В. Історично непрямі В. передували 
прямим. Зокрема, непрямий характер мали процедури фор¬ 
мування представн. органів в ант. період. На поч. 20 ст. не¬ 
прямий характер мали В. до нижньої палати парламенту лише 
в Австрії, Пруссії, Румунії і Швеції. Але такий характер збері¬ 
гали В. до верхньої палати в тих країнах, де вона була повніс¬ 
тю або частково виборною. Непрямі В. зберігаються у сучас. 
практиці деяких д-в, причому розрізняють два їхніх різновиди. 
За процедурою одного з таких різновидів виборці обирають 
виборників, призначених обирати представників (представни¬ 
ка), напр. В. президента США. Як свідчить досвід відповідних 
В., голосуючи за конкр. виборників, виборці зазвичай переко¬ 
нані в остаточному виборі останніх. Своєю чергою голосуван¬ 
ня виборників практ. завжди зумовлене позицією виборців, 
які їх обрали. Більш поширеною є практика В. представників, 
здійснюваних членами парламенту або (та) членами місц. 
представн. органів влади. Зазначений різновид непрямих В. 
визначається як багатоступеневі В. Як правило, такі В. перед¬ 
бачають два ступені (два голосування), зрідка — три. Напр., 
одна зі схем виборів сенаторів у Франції така: виборці на 
рівні нижньої ланки адм.-тер. поділу (комуни) обирають чле¬ 
нів місц. представн. органу влади (1-й ступінь), який зі свого 
складу обирає делегатів (2-й ступінь), котрі у складі спец, коле¬ 
гії беруть участь у виборах сенаторів (3-й ступінь). Відмінності 
між прямими і непрямими В. об’єктивно спричиняють відмін¬ 
ності у відповідному політ, представництві. Політ, представни¬ 
цтво народу як виборне представництво набуває завершенос¬ 
ті, якщо воно є наслідком прямих виборів. 

Поняття політ. В. конкретизується деякими ін. поняттями, зо¬ 
крема заг. і проміжних В. Заг. В. уможливлюють участь у від¬ 
повідному голосуванні усього виборчого корпусу, проміжні — 
лише його певної частини. Заг. В. зазвичай є прямі, хоча ха¬ 
рактер заг. можуть мати також непрямі В., як В. президента 
США. Заг. В. можуть бути як загальнонац., так і місц. (муніци¬ 
пальними, комунальними). За результатами перших формуєть¬ 
ся склад загальнонац. представн. органу влади (парламенту, 
установчих зборів) або заміщується посада президента, на 
других — обираються члени усіх місц. представн. органів вла¬ 
ди й усі виборні посадові особи, що уповноважені діяти на 
місц. рівні. Існують такі різновиди В., як проміжні й додаткові. 
Проміжні В. проводяться у встановлений час у зв’язку з перед¬ 
баченим конституцією або законом обранням визначеної час¬ 
тини (періодичним частковим оновленням) складу представн. 
органу влади. Додаткові В. служать заповненню спонтанно 
виниклих з різних причин окремих вакансій у складі такого 
органу. Існують також чергові й позачергові, або дострокові 
В. Чергові В. проводяться у зв’язку із закінченням строку пов¬ 
новажень представн. органу влади, визначеної частини його 




ВИБОРЧА СИСТЕМА 


97 


членів або виборної посадової особи. Позачергові В. зумов¬ 
лені достроковим припиненням повноважень відповідного 
органу чи посадової особи (напр. розпуск парламенту). Поза¬ 
черговими завжди є додаткові В. Нерідко вживається термін 
«повторні В.», яким позначається голосування виборців у разі, 
коли чергові або позачергові В. окремих членів представн. 
органу влади чи виборної посадової особи визнані недійсни¬ 
ми. Проте більш точним є термін «повторне голосування», який 
відображає сутність відповідних процедур. 

Смисловим стрижнем теорії і практики В. є поняття « виборче 
право», яке має два значення. По-перше, виборчим правом 
визнають сукупність прав, норм, якими регулюється порядок 
орг-ції і проведення передусім прямих В. По-друге, виборче 
право це суб’єктивне право індивіда (гр-на), який має ста¬ 
тус виборця (активне виборче право, або право голосу) або 
кандидата у члени представн. органу чи на виборчу посаду 
(пасивне виборче право, або право балотуватися), на відпо¬ 
відну участь у В. ^ В. Шаповал 

ВЙБОРЧА СИСТЕМА — сукупність норм і процедур, що регу¬ 
люють виборчий процес; порядок формування представн. ор¬ 
ганів влади та обрання посадових осіб шляхом голосування. 
Вибором В. с. великою мірою визначається політ, стабільність 
у країні та працездатність парламенту . В. с. встановлюється 
законодавством д-ви, її характер є результатом політ, досвіду 
країни, політичної культури її населення, особливостей політ, 
структурування суспільства, парт.-політ. системи, розподілу по¬ 
літ. сил у сусп-ві. Структурними компонентами В. с. є виборче 
право (теор.-юрид. компонент) та виборча процедура або ви¬ 
борчий процес (практ.-орг. компонент). Загальноприйнятими 
принципами В. с. є всезагальність і рівність, проте при конкр. 
застосуванні вони можуть доповнюватися різного роду обме¬ 
женнями (цензами) статевими, майновими, освітніми, віко¬ 
вими, осілості, громадянства. Традиц. та найбільш поширени¬ 
ми у світовій практиці В. с. є станово-представн. (куріальна), 
мажорит., пропорц., змішана (пропорц.-мажорит.). Куріальна 
система існувала на поч. 20 ст. в Австрії та Росії. Вона перед¬ 
бачала поділ виборців на окремі соціальні групи (курії), кожна 
з яких мала своє представництво в парламенті. Напр., в Авст¬ 
рії виборці поділялися на п’ять курій: землевласників, торг, 
і пром. палат, сільс. громад, міст, заг. виборчого права. Для 
кожної курії із заг. цензами акт. виборчого права визначалися 
спец, цензи для групи виборців окремо. Так, для представни¬ 
ків курій землевласників треба було володіти нерухомим май¬ 
ном, для курій міст і сільс. громад — сплачувати встановлений 
податок, для курій торг, і пром. палат — бути членами цих па¬ 
лат, для курій заг. виборчого права — 6-місячний ценз осілості. 
Така В. с. існувала у 1905 в Росії і дещо в модифікованому ви¬ 
гляді в СРСР г;ід час перебудови, коли компартія, профспілки, 
громад, орг-ції і наук, установи мали свою квоту депутатів на 
з’їзді рад СРСуР. Куріальний принцип може застосовуватися 
також у країнах, де гостро стоїть проблема представництва 
у парламенті нечисленних етн. або соціальних груп. Для кож¬ 
ної курії передбачаються свої норми представництва і під них 
створюються виборчі округи. За куріальною В. с. проводяться 
вибори однопалатного парламенту Нов. Зеландії, Зімбабве, 
Фіджі. Мажорит. В. с. (історично найдавніша) передбачає ви¬ 
значення переможця за більшістю голосів, отриманих у вибор¬ 
чому окрузі. Пропорц. В. с. передбачає проведення виборів за 
парт, списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими 


блоками партій пропорційно до к-сті голосів, набраних ними. 
Змішана, або мажорит.-пропорц. В. с. передбачає вибори 
частини депутатів у одномандатних мажорит. округах, де голо¬ 
сують за конкр. кандидатів, а частини — в одному багатоман¬ 
датному виборчому окрузі, в якому голосують за парт, списки. 
Велика різноманітність наявних В. с. пояснюється тим, що 
у кожній дем. країні вона є, як правило, результатом компро¬ 
місу найбільш значущих сусп.-політ. сил і підноситься до ран¬ 
гу конституційної. Формувальними особливостями В. с. є такі: 
1. Порядок представлення кандидатур у виборчому бюлетені 
й правила подання голосів. Кандидатури можуть бути пред¬ 
ставлені в бюлетені окремо чи списком. Якщо претенденти від 
кожної партії висуваються відкритим списком, виборцеві на¬ 
дається можливість обирати всередині нього того чи ін. канди¬ 
дата, встановлювати черговість проходження їх до виборного 
органу або голосувати одночасно за кандидатів різних парт, 
списків (панаширування). Зазвичай виборець має лише один 
голос, проте у світовій виборчій практиці застосовують і пра¬ 
во виборця подавати декілька голосів напр., при змішаній 
В. с. один голос подається за парт, список, а ін. — за окремо¬ 
го кандидата. 2. Порядок встановлення меж виборчих округів. 
Поділ на виборчі округи має політ, значення, оскільки впливає 
на шанси партій. По-перше, принцип рівного представництва 
потребує, щоб у виборчих округах число осіб, які мають пра¬ 
во голосу, було приблизно однаковим і щоб цілеспрямоване 
урізання кордонів виборчих округів не обернулося засобом 
маніпуляції, що спонукає виборців віддавати перевагу тим чи 
ін. кандидатам (партіям), а також щоб поділ на виборчі окру¬ 
ги переглядався через встановлені інтервали часу з метою 
врахування демограф, змін. По-друге, від величини виборчо¬ 
го округу, тобто від числа виданих в окрузі мандатів, залежить 
ефект пропорційності В. с. У невеликих виборчих округах (два- 
три мандати) встановлюється загороджувальний бар’єр 
мін. процент голосів, які необхідно набрати для того, щоб про¬ 
йти до виборного органу. 3. Правила підрахунку голосів, які 
включають: а) встановлення к-сті мандатів, які припадають 
на виборчий округ (від цього залежить, за якою системою бу¬ 
дуть проходити вибори — за мажорит. чи пропорц.), і процен¬ 
ту голосів, які необхідно набрати для перемоги (за мажорит. 
В. с. йдеться про відносну або абс. — з можливим наступним 
перебалотуванням — більшість голосів, за пропорц. систе¬ 
ми — про загороджувальний бар’єр); б) процедуру підрахунку 
голосів. Перш за все це стосується пропорц. В. с., оскільки 
мандати розподіляються пропорц. отриманим голосам. Уся ба¬ 
гатоманітність матем. способів підрахунку голосів може бути 
зведеною до двох основних: 1) к-сть голосів, поданих за пар¬ 
тії, що конкурують, підводять під ряд знаменників, і мандати 
розподіляють відповідно до найбільшого числа, тобто з вищою 
часткою, яке отримується у процесі ділення (найбільш відо¬ 
мим прикладом такої процедури підрахунку є метод д’Ондта); 
2) спочатку методом ділення всіх поданих у конкр. виборчому 
окрузі голосів на певний знаменник визначається квота, тоб¬ 
то найменше число голосів, які необхідні для обрання одного 
депутата; партії отримують к-сть мандатів, пропорц. кількості 
поданих за них голосів. За такого способу постає проблема 
використання надлишку чи відповідно решти голосів, яка ви¬ 
рішується за допомогою методу Гера-Німейєра: всі «інші» голо¬ 
си, що подані за список партії, перемножуються на к-сть місць, 
які підлягають розподілу у парламенті, а потім діляться на 




98 


ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО — ВИВЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ 


загальну к-сть голосів, поданих за всі парт, списки. Отримане 
ціле число голосів — к-сть місць у парламенті. Місця, що зали¬ 
шилися, розподіляються за принципом найбільшого залишку, 
а при рівності залишків жеребкуванням. Для дрібних партій 
метод Гера-Німейера сприятливіший, ніж метод д’Ондта. 

Літ.: Рейнолдс Е., Рейллі Б. Посібник з розробки виборчих систем. К., 
2003; Політична система і громадянське суспільство: європейські 
і українські реалії. К., 2007. Л. Кочубей 

ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система законод. актів, які 
регламентують виборчі відносини. Іноді до цієї системи відно¬ 
сять і норм.-прав. акти, які регламентують порядок реалізації 
ін. форм безпосередньої демократії, зокрема референдумів. 
В. з. будь-якої д-ви регулює як виборчу систему країни в ці¬ 
лому, так і особливості орг-ції та проведення окремих видів 
виборів, насамперед сусп. відносини, пов’язані з реалізаці¬ 
єю та захистом осн. виборчих прав гр-н, орг-цією та прове¬ 
денням виборів депутатів парламенту, глави держави (у д-вах 
з респ. формою правління), депутатів представн. органів місц. 
та регіон, самоврядування. В Україні система В. з. складаєть¬ 
ся з Конституції України, законів «Про вибори народних депу¬ 
татів України» (25.03.2004, в ред. 07.07.2005), «Про вибори 
Президента України» (05.03.1999, в ред. 18.03.2004 із змін. 
21.08.2009), «Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном¬ 
ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, 
міських голів» (06.04.2004), «Про Центральну виборчу комі¬ 
сію» (30.06.2004) та ін. 

Літ.: Ставнійчук М. І. Законодавство про вибори народних депутатів 
України: актуальні проблеми теорії і практики. К., 2001; Антонова Г. 
[та ін.]. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний 
досвід та шляхи реформування. К., 2003; Виборче законодавство 
України: проблеми та шляхи їх вирішення. К., 2005. 0. Батанов 

ВЙБОРЧЕ ПРАВО — система правових норм, які регулюють 
сусп. відносини, пов’язані із формуванням якісного і кількіс¬ 
ного складу органів держ. влади та органів місц. самовряд. 
шляхом голосування. У широкому (об’єктивному) сенсі є сис¬ 
темою норм.-прав. актів, які регламентують виборчі відно¬ 
сини. Іноді до цієї системи відносять і норм.-прав. акти, які 
регламентують порядок реалізації ін. форм безпосередньої 
демократії, зокрема референдумів. Об’єктивне В. п. будь-якої 
держави регулює як виборчу систему країни в цілому, так 
і особливості орг-ції та проведення окремих видів виборів. 
Зокрема, об’єктивне В. п. в Україні регулює сусп. відносини, 
пов’язані з орг-цією та проведенням виборів народних депу¬ 
татів України, Президента України, депутатів ВР АР Крим, де¬ 
путатів місц. рад та сільс., селищних, міських голів. У цьому 
розумінні предметом прав, регулювання В. п. є його принци¬ 
пи, вимоги до виборців та кандидатів на виборні посади, ста¬ 
тус суб'єктів виборчого процесу, порядок тер. орг-ції виборів, 
формування виборчих органів, стадії та етапи виборчого про¬ 
цесу, порядок голосування, порядок оскарження порушень, 
допущених під час виборів тощо. У суб’єктивному сенсі В. п. 
(суб’єктивне виборче право) — це політ, право громадянина, 
що передбачене конституцією або законом, які визначають 
його можливість та форми участі у виборах. Суб’єктивне В. п. 
поділяють на активне та пасивне. Активне В. п. — це встанов¬ 
лене конституцією або законом право гр-на обирати, тобто 
брати участь у загальнонац. або місц. виборах шляхом голосу¬ 
вання. Пасивне В. п. означає право бути обраним, тобто бало¬ 
туватися на відповідні посади. 

Літ.: Виборче право України. К., 2003. 0. Батанов 


ВЙВЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ — а) один з найважливі¬ 
ших аспектів політ, комунікації, який створює умдви для ефект, 
функціонування політ, системи сусп-ва (в частині здійснення 
зв’язків між державою і громадянським суспільством ); б) вид 
політ, маркетингу (в частині вивчення політ, ринку); в) етап по¬ 
літ. менеджменту (в частині вивчення особливостей об’єкта та 
суб’єкта управління); г) елемент технології розробки і корегу¬ 
вання політ, іміджу суб'єкта політики. В. г. д. набуло широкої 
популярності (починаючи з 20 ст.) завдяки методології біхе¬ 
віоризму та значному розвитку таких методів дослідницької 
техніки, як контент-аналіз, спостереження, статист, метод, 
аналіз конкр. випадків, опитування. Опосередковані канали 
В. г. д. — ЗМІ (преса, радіо, телебачення, відео, мережі інтер- 
нету), док-ти засідань органів влади, сусп.-політ. орг-цій, мате¬ 
ріали держ. органів управління, статистики, спецслужб, орга¬ 
нів внутр. справ, армії та ін. Прямі канали В. г. д. — особисті 
контакти працівників органів управління, політиків з населен¬ 
ням на зборах, мітингах, страйках, прийом гр-н, через листу¬ 
вання тощо. Спеціалізовані канали В. г. д. є найнадійнішими, 
оскільки дають змогу отримувати за допомогою соціолог, 
і соціопсихол. методів надійну й репрезентативну інформа¬ 
цію з широкого кола питань. На відміну від опосередкованих 
каналів (які дають змогу дослідити методом контент-аналізу 
лише осн. тенденції громад, думки), прямих каналів (що нада¬ 
ють інформацію про думки найактивнішої частини населення, 
яка пише листи, звернення, виступає на мітингах і т. ін.) саме 
спеціалізовані канали В. г. д. мають стати наук, базою для про¬ 
ведення політ, маркетингу та менеджменту. Виокремлюють 
такі осн. функції опитування громад, думки в сусп. житгі: по¬ 
літ., ідеол. й соціальну. Політ, функція полягає у політ, розвідці, 
дослідженні сусп. настроїв, соціальних настанов електорату, 
ставлення широких верств населення до різних соціальних 
проблем, політ, структур, окремих індивідів. Ідеол. функцію 
слід розглядати в таких аспектах: регулярність проведення 
опитувань сприяє створенню моніторингу (безперервного сте¬ 
ження) за ефективністю впливу політ, акцій на різні категорії 
електорату, дає змогу виявити, як реагують осн. прошарки 
населення на ідеї, гасла, політ, програми, форми їх подання, 
манеру лідерів триматися і т. ін.; дані опитувань справляють 
значний ідеол. вплив, сприяють формуванню громад, думки 
в заданому напрямі. Соціальна функція опитувань також має 
кілька аспектів: результати містять інформацію про потреби, 
інтереси, вимоги, претензії населення до влади, які остання 
не повинна ігнорувати й мусить використовувати під час ви¬ 
роблення управлін. рішень; громад, думка через опитування 
реалізує функцію соціального контролю, відкриває важливий 
канал зв’язку між владою та громадськістю, а інколи реалі¬ 
зує й деякі функції прямої демократії; опитування дають змо¬ 
гу точніше визначити співвідношення політ, сил у сусп-ві, що є 
одним із чинників політ, та соціальної стабільності; дані опиту¬ 
вань уможливлюють довготермінове прогнозування соціаль¬ 
ного розвитку сусп-ва і т. ін. Крім того, опитування громад, 
думки можуть бути стратег, й описовими. Стратег, опитування, 
скажімо під час проведення виборів, полягають в оцінюванні 
загальнополіт. ситуації, сильних і слабких сторін кандидатів, 
у визначенні на основі соціальних, демограф., геополіт. чинни¬ 
ків шансів кандидата в тих чи ін. регіонах. Описові опитування 
дають змогу кандидатам та їхнім командам дізнаватися про 
те, хто лідирує на певному етапі політ, змагань, які проблеми 




ВИГОВСЬКИЙ — ВИКОНАВЧА (ЕКЗЕКУТИВНА) ВЛАДА 


99 


виборці вважають для себе найважливішими, тощо. Отже, 
В. г. д. є однією з найважливіших складових політ, маркетингу 
та менеджменту, оскільки без об'єктивної соціальної інформа¬ 
ції про реальний стан справ у сусп-ві, ставлення широкого за¬ 
галу до ключових питань громад, життя, до окремих сусп. ін-тів 
(д-ви взагалі, парламенту, уряду, політ, партій, окремих лідерів 
та ін.) неможливо приймати відповідальні рішення. Володі¬ 
ючи такою інформацією, центри влади можуть адекватніше 
впливати на стан справ у сусп-ві, підвищувати ефективність 
управлін. рішень, мати зворотний зв’язок з громадськістю про 
рівень сприйняття нею певних законопроектів, постанов, за- 
гальнополіт. рішень. 

Літ.: Методи сбора информации в социологических исследованиях. 
Кн. 1, 2. М., 1990; НапРЬоокз ої Асітіпізігаїіуе Соттипісаііоп. ІЧєуу 
У огк, 1997; Теорія і практика політичного аналізу. К., 2003; Бебик В. 
Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: 
психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. К., 2005; Бебик В. 
[та ін.]. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації 
в глобальному світі. К., 2006. В. Бебик 

ВИГОВСЬКИЙ Іван [ймовірно, 1616, с. Вигів, тепер Корос- 
тен. р-ну Житом, обл. ( за ін. даними м. Гоголів, тепер с. Гого¬ 
лів Бровар, р-ну Київ, обл.) -— 27.03.1664, м. Корсунь, тепер 
м. Корсунь-Шевченківський Черкас, обл.] — політ, та військ, 
діяч, адміністратор, дипломат, гетьман України в 1657-59. 
Освіту здобув, ймовірно, у Києво-Могил. колегіумі, вільно во¬ 
лодів, крім укр., церковнослов’ян., польс., лат. і рос. мовами. 
Службову кар’єру розпочав правником у Луцькому гродсько- 
му суді, згодом завідував у Луцьку канцелярією земського 
суду. Потому служив військ, товаришем у кварцяному війську 
Речі Поспол., з 1638 виконував обов’язки писаря при постав¬ 
леному згідно з умовами «Ординації» 1638 на чолі Війська 
Запорозького королів, комісарі Я. Шемберку, згодом був під¬ 
вищений до чину ротмістра. Під час битви з повсталими коза¬ 
ками на Жовтих Водах у трав. 1648 потрапив у полон до татар, 
звідки був викуплений на волю гетьманом Б. Хмельницьким. 
Певний час виконував особисті доручення гетьмана як при¬ 
ватна особа, а потому з 1649 посів уряд ген. писаря (спочатку 
спільно з І. Ковалевським, а за кілька місяців — одноосібно). 
Очоливши Ген. військ, канцелярію, В. перетворив її на ефек¬ 
тивний адм. орган, що зосередив у собі не лише діловодські 
функції з обслуговування діяльності гетьман, уряду, а й керів¬ 
ництво внугр. і зовн. політикою, орг-цією розвідки і контрроз¬ 
відки. Брав участь у Пилявецькій битві 1648, Збаразькій об¬ 
лозі 1649 і Зборівській битві 1649, Берестецькій битві 1651, 
Батозькій битві 1652. Навесні 1657 Б. Хмельницький напо¬ 
ліг на призначенні В. регентом неповнолітнього Ю. Хмельни¬ 
цького , обраного ще за життя батька його наступником на 
гетьманстві. А вже по смерті Б. Хмельницького старшинська 
рада спочатку 26.07.1657 обрала В. тимчас. гетьманом (до 
повноліття Ю. Хмельницького), а згодом у жовт. 1657 Корсун- 
ська ген. рада, зважаючи на складність внутр. і зовн. станови¬ 
ща Гетьманату, підтвердила його повноваження як повноправ¬ 
ного козац. регіментаря. 

Гетьманування В. випало на час загострення внутр. протиріч 
у козац. Україні, викликаних екон. і соціальною диференціа¬ 
цією козацтва, ускладненою довготривалими виснажливими 
війнами, а також посилення тиску на Гетьманат сусідніх д-в 
з метою взяття його під свій контроль. З осені 1657 в опо¬ 
зицію до В. перейшли Запорозька Січ і Полтав. полк, до яких 
згодом долучилась і частина Миргород, полку. Навесні 1658 


політ, протистояння вилилось у міжусобну збройну боротьбу, 
до участі в якій обидві сторони закликали зовн. союзників. 
У зовнішньополіт. сфері В., незважаючи на демонстроване 
ним прагнення продовжувати зовнішньополіт. курс попере¬ 
дника, передовсім зберігати в непорушності укр.-рос. військ.- 
політ. союз, скріплений протекцією царя над Україною, з весни 
1658 був змушений налагоджувати взаємини з Крим, хан¬ 
ством, а 06.09.1658 підписав Гадяцьку угоду з Річчю Поспол. 
Повертаючи Україну до її складу, В. наполягав на збереженні 
за гетьманом політ, автономії та трансформування Польс.-Лит. 
д-ви у триєдину федерацію, через створення Великого кня¬ 
зівства Руського. Особливу увагу В. звертав на задоволення 
культ.-освітніх і реліг. запитів правосл. населення. Уперше до¬ 
бився затвердження королем за Києво-Могил. колегіумом ста¬ 
тусу академії, а також закріплення права відкривати в необ¬ 
хідній к-сті школи, друкарні тощо. Наполегливо шукав способу 
досягнення міжконфес. миру в республіці через визнання за 
правосл. прав, якими володіли римо-католики й уніати (греко- 
католики), планував реалізацію універсальної церковної унії, 
яка б ліквідувала розкол в тілі правосл. церкви. Пішовши на 
зближення з Річчю Поспол., В. остаточно розладнав стосунки 
з Москвою, яка в лист. 1658 ввела на Лівобер. Україну свої 
війська. Кульмінаційним моментом укр.-рос. війни 1658-59 
стала Конотопська битва 29.06.1659. Розгромивши спільно 
з військами крим. хана Мехмеда IV Гірея рос. армію воєводи 
0. М. Трубецького, В. планував спільне з Крим, ордою вторг¬ 
нення в межі Рос. д-ви. Угім на заваді цьому стали дії запорож¬ 
ців кошового І. Сірка в Криму, які змусили хана спішно повер¬ 
нути війська на півострів. Оприлюднення в Україні результатів 
діяльності Варш. вального сейму 1659 щодо ратифікації Га- 
дяцької угоди, під час якої до неї було внесено цілий ряд неви¬ 
гідних козацтву змін і доповнень, спричинили стрімке падіння 
авторитету В. і під тиском старшинської опозиції у 2-й пол. ве¬ 
рес. 1659 він був змушений зректися гетьман, булави. Після 
зречення влади В. як київ, воєвода і сенатор Речі Поспол. брав 
участь у Чуднівській кампанії 1660, долучився до братського 
руху, вступивши до Львів, правосл. братства. У берез. 1664 за 
звинуваченнями у підготовці антипольс. повстання на Право¬ 
бережжі заарештований правобереж. гетьманом П. Тетерею 
і польс. полковником С. Маховським та страчений за вироком 
воєнного трибуналу. 

Літ.: Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних 
відносинах, 1648-1714 рр. К., 2003; Мицик Ю. Гетьман Іван Вигов- 
ський. К., 2007; Горобець В. «Волимо царя східного». Український Геть¬ 
манат та російська династія до і після Переяслава. К., 2008. 

Б. Горобець 

ВИКОНАВЧА (ЕКЗЕКУТЙВНА) ВЛАДА — одна з трьох гілок 
держ. влади, яка, відповідно до принципу поділу влади у дер¬ 
жаві, розробляє і втілює держ. політику, спрямовану на забез¬ 
печення виконання законів, та управляє сферами сусп. жит¬ 
тя, насамперед держ. сектором економіки. Слід зауважити, 
що влада за змістом є єдиною, а принцип поділу держ. влади 
є лише теор. постулатом, який дає змогу певним чином буду¬ 
вати держ. механізм та організовувати його функціонування. 
Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. В. в. на¬ 
дається можливість самост. приймати рішення, необхідні для 
виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно за- 
конод. гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, 
в т. ч. й органами В. в., слідкує судова влада. Механізм дії В. в. 




100 


ВИКОНАВЧА (ЕКЗЕКУТИВНА) ВЛАДА — ВИННИЧЕНКО 


є складним і системним утворенням, що органічно поєднує 
у собі: а) систему органів В. в.; б) сукупність прав, норм, що ре¬ 
гламентують як орг. структуру системи органів В. в., так і про¬ 
цеси її функціонування та розвитку. Очевидною є наявність 
прямого зв'язку ефективності механізму В. в. з ефективністю 
функціонування системи її органів, рівень орг.-управл. впливу 
якої на сусп. розвиток залежить у т. ч. й від стану взаємосто¬ 
сунків і взаємодії викон. гілки із законод. гілкою держ. вла¬ 
ди. Сам характер В. в., що зумовлений об'єктивним призна¬ 
ченням — виконанням законів та ін. прав, актів, підтверджує 
єдність цієї влади зі змістом управл. діяльності д-ви. Кожний 
орган В. в. наділений д-вою відповідною компетенцією, яка 
закріплена у Конституції України. У системі органів В. в. виді¬ 
ляються структурні ланки трьох орг.-прав. рівнів: 

1. Вищий рівень — Кабінет Міністрів (у функціональній взаємо¬ 
дії з Президентом), який згідно з ч. 1 ст. 113 КонституціїУкра- 
їни є вищим органом у системі органів В. в. УкраїниТ Це озна¬ 
чає, що КМ як уряд очолює систему органів В. в. Він здійснює 
В. в. як безпосередньо, так і через центр, та місц. органи В. в., 
спрямовуючи, координуючи та контролюючи діяльність цих 
органів. КМ України відповідальний перед Президентом Укра¬ 
їни і Верховною Радою України , підконтрольний і підзвітний 
ВР України у межах, передбачених Конституцією України. До 
складу КМ України входять Прем'єр-міністр, Перший віце-пре- 
м’єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр 
України призначається ВР України за поданням Президента 
України. Прем’єр-міністр України керує роботою КМ України, 
спрямовує її на виконання Програми діяльності КМ України, 
схваленої ВР України. Відставка Прем'єр-міністра України, 
прийняття ВР України резолюції недовіри КМ України мають 
наслідком відставку всього складу КМ України. У цих випадках 
ВР України здійснює формування нового складу КМ України 
устроки і в порядку, що визначені Конституцією. Слід зауважити, 
що сам змістовний характер В. в. пояснює природну, органічну 
єдність статусу Президента з функціями та повноваженнями 
саме цієї гілки влади. У Конституції досить повно врахована 
вся складність і специфічність віднесення поста Президента до 
викон. гілки влади. Тобто реальне становище Президента по¬ 
лягає у тому, що його статус не уособлюється жодною гілкою 
влади, а є статусом глави держави із значними компетенцій- 
ними преференціями (насамперед установчими і кадровими) 
щодо В. в. Президент віднесений до В. в. лише функціональ¬ 
но, тобто через певний обсяг своїх повноважень (компетен¬ 
ції). Але він не віднесений до неї структурно, тобто як окрема 
структурна ланка системи органів В. в. Саме тому в Конститу¬ 
ції України відсутнє визначення Президента як «глави В. в.». 

2. Центр, рівень — міністерства, держ. к-ти та ін. підвідо¬ 
мчі КМ органи В. в. До центр, органів В. в. України відносять 
такі групи органів: міністерства, держ. к-ти, ін. центр, органи 
В. в., які мають різноманітні назви — агентства, к-ти, служби 
і т. ін. (часто вони узагальнено визначаються як «відомства»). 
Зазначені органи у своїй діяльності представляють інтере¬ 
си всієї д-ви, а не окремих територій, місць, їхня компетенція 
з відповідного кола питань поширюється на всю територію 
країни. За своїм призначенням центр, органи В. в. забезпе¬ 
чують або сприяють формуванню і втіленню в життя держ. по¬ 
літики у відповідних сферах управління, здійснюють керівни¬ 
цтво дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан 
їхнього розвитку перед Президентом і КМ України. 


3. Місц., або тер. рівень, на якому діють: органи В. в. заг. ком¬ 
петенції — РМ АР Крим, обласні, районні; Київ, і Оеваст. міські 
держ. адміністрації; органи спец, галузевої та функціональної 
компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані центр, 
органам В. в., так і перебувають у т. зв. подвійному підпоряд¬ 
куванні (тобто водночас і відповідному центр., і місц. органу 
В. в.). В. в. на місцях здійснюється гол. чином місц. — облас¬ 
ними і районними, а також Київ, і Севаст. міськими — держ. 
адміністраціями. Склад місц. держ. адміністрацій формують 
голови місц. держ. адміністрацій, які призначаються на посаду 
і звільняються з посади Президентом України за поданням КМ 
України. Голови місц. держ. адміністрацій при здійсненні своїх 
повноважень відповідальні перед Президентом України і. КМ 
України, підзвітні та підконтрольні органам В. в. вищого рівня. 
Найважливішу увагу місц. держ. адміністрації мають приділя¬ 
ти стосункам з гр-нами, що мешкають на відповідній території, 
зокрема сприяти гр-нам у реалізації ними їхніх конст. прав, 
свобод та виконання конст. обов'язків. 

Літ.: Конституція України. К., 1996; Авер’янов В. Б. Органи виконав¬ 
чої влади України. К., 1997; Авер'янов В. Б., Крупчан О. Д. Виконавча 
влада: конституційні засади і шляхи реформування. X., 1998. 

В. Корнієнко 

ВИННИЧЕНКО Володимир Кирилович (26.07.1880, Єлисавет- 
град, тепер Кіровоград — 06.03.1951, Мужен, Франція) — 
політ, і держ. діяч, письменник, художник. Поч. освіту отримав 
у народній школі, у 1890 став учнем Єлисаветград. класичної 
гімназії. В її стінах організував нелег. гурток, який боровся за 
«права учнів». За це був виключений з гімназії з довідкою про 
закінчення семи класів. Не повертаючись до батьків, пустився 
у подорож Україною. У цей час вирішив стати письменником 
й здобути вищу освіту. Після повернення додому самост. опа¬ 
нував гімназійну програму й екстерном склав іспити у Злато- 
пільській гімназії (нині Новомиргород, райцентр Кіровоград, 
обл.), у черв. 1900 отримав атестат зрілості. У 1901 став сту¬ 
дентом юрид. ф-ту Київ, ун-ту Св. Володимира й одразу вступив 
до «Укр. студ. громади» та до РУП. Активно займався агіт.-про- 
паганд. роботою серед київ, робітників, брав участь у студ. 
заворушеннях. У лют. 1902 був виключений з ун-ту без права 
вступу до вищих навч. закладів і заарештований. Більше мі¬ 
сяця провів у Лук'янівській в'язниці. Жандармам не вдалося 
довести його провину і він був звільнений. Йому заборонили 
жити в університетських містах імперії. В. оселився під неглас¬ 
ним наглядом поліції в містечку Кодима на Поділлі (нині рай¬ 
центр Одес. обл.). У цей час пише низку оповідань і друкує свій 
перший твір «Сила і краса». Восени 1902 В. забрали до армії. 
Службу проходив у 5-му саперному батальйоні, який кварти¬ 
рував у Києві. Тут він знову взявся за агіт.-пропаганд. роботу. 
Про це стало відомо командуванню. Під загрозою арешту В. 
залишає військ, частину, Київ і таємно перебирається через 
рос.-австр. кордон до Львова. Там акт. працює у Закордонно¬ 
му комітеті РУП і не полишає літ. діяльність. У Львові в 1903 
під псевдонімом В. Деде світ побачила його перша збірка 
«Повісті й оповідання». У лип. 1903 під час переправи револ. 
л-ри через австр.-рос. кордон В. заарештували й відправили 
до Києва. Йому інкримінували дезертирство, втечу за кордон, 
револ. діяльність. У верес. 1904 Микола II, з нагоди народжен¬ 
ня царевича Олексія, оголосив амністію, політ, справу проти 
В. припинили, а його самого відправили дослужувати в 21-й 
саперний батальйон. У груд. 1904 В. був звільнений у запас, 




ВИХОВАННЯ ПОЛІТИЧНЕ 


101 


поринув у револ. роботу. Його кооптували до ЦК РУП, він узяв 
участь у роботі з’їзду партії, але через переслідування був зму¬ 
шений виїхати до Львова. В умовах певної лібералізації царс. 
режиму восени 1905 В. повертається до Києва, добивається 
відновлення на юрид. ф-ті Київ, ун-ту, екстерном складає іс¬ 
пити й здобуває диплом про вищу освіту. У цей же час займа¬ 
ється політичною діяльністю, зокрема бере активну участь 
у підготовці й проведені з’їзду, на якому РУП припинила своє 
існування і постала УСДРП. У січ. 1906, відчуваючи загрозу 
арешту, В. виїздить до Львова, але в травні повертається до 
Києва, бере активну участь у роботі київ. «Просвіти». У верес. 
1906 його заарештували, звинувативши в «українській змові». 
У серед. 1907 В. випустили з Лук’янівської в’язниці на волю 
під заставу, яку вніс Є. Чикаленко. Літо і початок осені, поки 
йшло слідство у справі, В. мешкав у Києві, а дізнавшись, що 
йому загрожує каторга, нелег. перебрався до Львова, згодом 
мешкав у Франції, Швейцарії, Німеччині, Італії і знов у Галичи¬ 
ні. Цей період еміграції тривав до трав. 1914 (при цьому були 
нелег. парт, відрядження до Києва, Харкова, С.-Петербурга). 
У черв. 1914 В. з дружиною під чужим прізвищем приїхав 
в Україну щоб взяти участь у конференції УСДРП. З початком 
війни кордон було закрито, і вони не змогли повернутися 
в Європу. Його дружина поїхала до своїх батьків, які мешка¬ 
ли в Москві, легалізувалася під дівочим прізвищем. Згодом 
до неї приєднався В., розпочалося нелег. життя, що тривало 
до берез. 1917. Після Лютн. революції він приїхав в Україну. 
Налагодив випуск органу ЦК УСДРП «Робітничої газети» і став 
його гол. редактором. У квіт. 1917 на конференції УСДРП був 
обраний до складу ЦК і став офіц. лідером партії. Це дозво¬ 
лило йому керувати роботою Укр. нац. конгресу, який обрав 
його заст. голови УЦР. В. був членом усіх укр. делегацій на 
переговорах з Тимчас. урядом Росії про умови надання Укра¬ 
їні автономії Брав активну участь у підготовці перших трьох 
Універсалів УЦР. У черв. 1917 обраний головою, ген. секре¬ 
тарем з внутр. справ Ген. секретаріату (викон. орган УЦР). 
У серп. 1917, через урядову кризу, склав повноваження го¬ 
лови Ген. секретаріату. Однак менше ніж за місяць знов його 
очолив. У груд. 1917 В. був ініціатором відхилення ульти¬ 
матуму РНК Росії Центральній Раді. 31.01.1918, під тиском 
міжпарт. конфлікту, подав у відставку. Негат. поставився до 
укладання Брест, мирного договору. Під час першої рад. оку¬ 
пації України під чужим прізвищем жив у Бердянську. Після 
вигнання з України більшовиків оселився на хуторі Княжа 
Гора біля Канева. Не прийняв пропозицію гетьмана П. Ско¬ 
ропадського очолити уряд. У верес. 1918 очолив Укр. нац. 
Союз, а в листопаді — обраний головою Директорії. Став од¬ 
ним із керівників повстання проти П. Скоропадського. У лют. 
1919, не погоджуючись із політ, орієнтацією на Антанту, подав 
у відставку і виїхав за кордон для участі в конференції Соцін- 
терну в Берні, не повернувся в Україну. Перейшов на позиції 
націонал-комунізму, організував Закордонну групу УКП, ство¬ 
рив її друкований орган — газ. «Нова доба». У трав.-верес. 
1920 перебував у Москві. Вів переговори про свою участь 
у роботі керівних органів УСРР з Л. Троцьким, Л. Каменевим, 
Г. Зінов’євим, Г. Чичеріним, X. Раковським й отримав пропози¬ 
цію стати заст. голови РНК України і наркомом закорд. справ. 
У цей час двічі відвідав Харків. Отримавши відмову в коопту¬ 
ванні до Політбюро ЦК КП(б)У і зневірившись у політиці РКП(б) 
щодо України, залишив Москву, мешкав у Відні, Празі, Берліні. 


У цей час В. виступає з гострою критикою більшов. режиму, 
а самих більшовиків називає «бандою». У берез. 1921 5-й 
Всеукр. з’їзд рад спец, постановою оголосив В. поза законом 
як «ворога народу». Однак це не завадило його популярності 
як письменника, якого активно друкували в Україні. За 1923- 
28 було видано 26 томів. На поч. лют. 1925 В. з дружиною пе¬ 
реїхав до Парижа, згодом до містечка Мужен біля Канн. Тут він 
займався літ. творчістю і живописом. У період «українізації» В. 
ще раз розглядав можливість повернення в Україну, але через 
чергову зміну більшов. курсу цього не відбулося. Під час на¬ 
цист. окупації Франції відмовився співпрацювати з окупанта¬ 
ми. По закінченні війни закликав до заг. роззброєння та мир¬ 
ного співіснування народів світу. 

Літ.: Лозинська Л. О. Громадсько-політична діяльність В. К. Винниченка 
в дореволюційний період. К., 1999; Панченко В. Володимир Винни- 
ченко: парадокси долі й творчості. К., 2004; Кульчицький С., Солдатен- 
ко В. Володимир Винниченко. К., 2005; Громадсько-політична діяль¬ 
ність Володимира Винниченка. К., 2006. Ю. Поліщук 

ВИХОВАННЯ ПОЛІТЙЧНЕ — систематичне цілеспрямоване 
формування у людей політ, позиції, ідеалів, мети, волі. Зав¬ 
данням В. п. є підготовка громадянина до акт. сусп. життя, 
формування переконань та норм поведінку відповідних до 
панівних у суспільстві або окремих верствах ідей та інтересів, 
а також виховання в нього діяльної позиції щодо окремих 
явищ політ, життя сусп-ва загалом. Мета, зміст і орг-ція В. п. 
визначаються характером політ, системи сусп-ва і служать ін¬ 
тересам її збереження і розвитку. В. п. здійснюється зазвичай 
через поширення прийнятого в певній політ, системі типу по¬ 
літичної культури. Зміст В. п. полягає у засвоєнні гр-ном знань 
про держ. символіку (прапор, герб, гімн), історію країни з най¬ 
давніших часів, принципи сучас. ефективного держ. устрою, 
про суть політ, влади та політичного режиму, виборчої та парт, 
систем. Усе це покликане сформувати в молодому поколін¬ 
ні нац. патріотизм, політ, толерантність, свідому оцінку політ, 
ідей, ідеалів, політ, інформації, які функціонують у сусп-ві. 
В. п. включає два осн. компоненти — раціональний (узагаль¬ 
нення поширення необхідної політ, інформації) та емоційний 
(психол. осмислення всієї сукупності політ, відносин). Обидва 
зазначені компоненти завжди перебувають у тісному зв’язку 
з конкр. політ, системою. В Україні з переходом до нової систе¬ 
ми сусп.-політ. цінностей пракг. втілення нових ідей виховання 
передбачає докорінне оновлення змісту, форм і методів ви¬ 
вчення соціально-гуманіт. дисциплін на основі фундам. пере¬ 
підготовки викладачів; створення необхідних структур для 
безперервної підготовки відповідних фахівців; утвердження 
в сусп-ві політ, знань шляхом широкої політ, просвіти і соціа¬ 
лізації особистості (вивчення норм цивілізованої політ, пове¬ 
дінки, культури соціальних і міжнар. відносин, політ, техноло¬ 
гій, прав, статусу особистості, механізму взаємовідносин між 
д-вами, партіями, сусп. структурами, виховання здатності до 
участі у політ, житті); створення і розвиток держ. системи політ, 
освіти з ефект, використанням потенціалу політичної науки, на 
фундам. цінностях, дем. культурі, на ідеях свободи, соціальної 
справедливості, миру, поваги прав людини та законів д-ви. 
Методи В. п. поділяються на прямі (переконання, примус, на¬ 
віювання, наслідування) і непрямі (використання політ, симво¬ 
лів та ритуалів, стимулювання нормат. поведінки та ін.). Засо¬ 
би В. п. різноманітні й передбачають індивід, та колекг. рівні. 
В. п. має держ. і недерж. (сім’я, школа, громад, орг-ції і т. д.) 




102 


ВИШЕНСЬКИЙ — ВІДЕНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 


характер. Гол. критерієм ефективності системи В. п. є зріла по¬ 
літ. культура і політ, поведінка соціальних груп і окремих гр-н. 
Літ.: Енпл М. Культурна політика і освіта / Пер. з англ. К., 2002; Кре- 
мень В. Освіта і наука України: Шляхи модернізації (факти, роздуми, 
перспективи). К., 2003. М. Михальченко 

ВЙШЕНСЬКИЙ Іван (між 1545-50, Судова Вишня, тепер Льв. 
обл. — після 1620, Афон, Греція) — письменник-полеміст. Де¬ 
який час жив і, ймовірно, навч. у Луцьку та Острозі. І. Франко 
припускав, що В. підтримував К. Острозький (можливо, жив 
при дворі князя). У 70-х рр. 16 ст. В. постригся в ченці (пере¬ 
бував в Унівському монастирі), у 80-х, не змирившись із феод, 
ладом Речі Поспол., залишив батьківщину і відправився в Гре¬ 
цію, на п-в Афон, де став ченцем Афон. монастиря (на той час 
центр православ'я на Сх.). Певний час мандрував «святими 
обителями», був ченцем Загреб, монастиря, а під кінець життя 
замкнувся в печері, де зустрів смерть. Перебуваючий меж¬ 
ами України, В. підтримував акт. зв’язок із Львів, братством 
та острозькою групою полемістів — Г. Смотрицьким, Стефа- 
ном Куколем (Зизанієм) та ін. Творча спадщина В. налічує 
16 праць. Найпомітніші з них були написані в 1580-90-х: «Пи- 
сание до всех обще, в Лядской земле живущих», «Извещение 
краткое о латинских прелестях», послання до кн. Острозького 
та єпископів, «Обличение диявола-миродержца», «Порада» та 
ін., які увійшли у збірку «Книжка». У1604 у відповідь на трива¬ 
лі умовляння В. повернувся до України, відвідав в Угорниках 
свого афонського друга І. Княгицького, згодом Львів, де нара- 
зився на нерозуміння керівників братства, через що покинув 
місто, на рік поселився в Унівському монастирі, звідки у 1605 
написав «Послание к старице Домникии», присвячене полемі¬ 
ці з впливовим членом братства Ю. Рогатинцем. Згодом пе¬ 
реїхав до Манявського скиту до І. Княгицького, а в кін. 1606 
повернувся на Афон «спасатися в пустьінньїх местах». В Афоні 
В. пише «Зачапка мудраго латьінника з глупьім русином», «По¬ 
зорище мьісленное», «Послание Львовскому братству» та ін. 
Твори В. практично не друкувалися за життя автора й існували 
лише як рукописи. Публікацію праць здійснили такі діячі укр. 
культури, як М. Костомаров, С. Голубєв, І. Франко, Г. Жите- 
цький та ін., завдяки яким В. відкрився читачеві як яскравий 
укр. полеміст 16-17 ст. В. уміло поєднував літ. форми церков¬ 
них послань, діалогу та полемічного трактату. Його тексти ха¬ 
рактеризувалися емоційністю, сарказмом, сатирою, які вико¬ 
ристовувались у боротьбі із католицизмом та унією. 

Літ.: СгбзсИеі В. 0\е ЗргасПе Іуап Уузепз'куіз. Цпіегзисіїипбеп ипР 
Маїегіаіеп гиг Пізіогізсґіеп Сгаттаїік Рез ЦкгаіпізсПеп. Кбіп ; УУіеп, 
1972; СПугПеУз'куі й. А Нізіогу ої Цкгаіпіап ІЛегаІиге, Ргот Ше 11Ш 1о 
Ше Епб ої Ше 19Ш Сепіигу. Со., 1975; Шевчук В. Іван Вишєнський та 
його послання // Вишєнський І. Твори. К., 1986. О. Сорба 

ВЙЩА ШКОЛА ПОЛІТИКИ У БЕРЛІНІ (Оеиізсіїе Носіїзсіїиіе 
Ліг Роіііік) — відкритий 24.10.1920 навч. заклад, свого роду 
«політ, нар. вища школа» (роїііізсіїег Уоікзіюсіїзсіїиіе) з функ¬ 
цією громад, освіти, створення якої дало поштовх нім. інсти- 
туціоналізованій політ, науці у 20 ст. (див. Політична наука Ні¬ 
меччини). До створеної позауніверситетської приват. школи, 
крім Фрідріха Наумана і Макса Вебера , були причетні: історик 
Фрідріх Майнеке (Ргіесігісґі Меіпеске), правник Вальтер Сімонс 
(УУаІїег Зітопз) (кол. імперський міністр зовн. справ), відома 
теоретик сусп. наук Ґертруд Боймер (СегігисІ Ваитег), а також 
її майбутній директор Ернст Йокх (ЕгпзиаесЩ та ін. — Теодор 
Гойс (ТНеобог Неизз) і Роберт Бош (РоЬегІ ВозсН). Мотив — 
увести якісно новий для Німеччини навч. заклад «політика 


як наука» після війни і поразки, а також сприяту нац. відро¬ 
дженню і новій нім. величі проходив через усі промови пред¬ 
ставників вищої школи на святковому відкритті, яке відбуло¬ 
ся у присутності рейхспрезидента Фрідріха Еберта, міністрів і 
представників республікансько налаштованих партій і орг-цій. 
Перші 120 студентів у формі вечірніх занять вивчали: заг. по¬ 
літику, політ, історію і політичну соціологію ; зовн* політику 
і країнознавство; внутр. політику, у т. ч. політику в галузі культ, 
буд-ва і журналістику; правові засади політики; екон. засади 
політики. З часом влаштовувалися семінари: соціально-політ. 
семінар (1925), молодіжний семінар (1926, з 1929 семінар 
з державознавства), семінар народної освіти (1926), геополіт. 
семінар (1925), євразійс. семінар (1930) і семінар з осн. рис 
нім. нації (1930, пізніше етнополіт. семінар). У серед. 20-х рр. 
20 ст. вже видавалися перші держ. визнані дипломи про осві¬ 
ту, у співпраці з урядом проводилися річні курси для аташе 
зовн. відомств. На поч. 30-х рр. був сформований відділ до¬ 
сліджень. Школа мала поєднувати у собі вищу школу, профес. 
школу і народну школу. В результаті з’явилося поняття (план) 
курсів вечірньої школи, де всі класи і прошарки народу без 
обов’язкового свідоцтва про закінчення допускалися до заг. 
громад, освіти, уможливлювалося загальнообов’язкове політ, 
навчання. Як політично і, так би мовити, практично зорієнто¬ 
вана профес. школа, вона повинна була сприяти вирощуван¬ 
ню лібер.-дем. орієнтованої еліти. Для цього пропонувалися 
численні семінари з підвищення кваліфікації передовсім для 
функціонерів серед, ланки партій і об’єднань, аташе закорд. 
відомств і функціонерів профспілок, але у сенсі громад, вихо¬ 
вання — також і для соціальних працівників, просвітників на¬ 
роду й особливо для викладачів історії. Л. Бойко-Бойчук 
ВІДЕНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН («Європ. 
концерт») — структура міждерж. відносин в Європі, яка скла¬ 
лася після війн Наполеона Бонапарта й проіснувала з серйоз¬ 
ними модифікаціями до 1-ї світової війни. Її принципи були 
закладені рішеннями Віден. конгресу 1814-15 — першого 
загальноєвроп., за винятком Осман. імперії, мирного врегу¬ 
лювання. Ця система базувалася на спільній згоді наймогутні- 
ших європ. монархій щодо тер. і політ, статус-кво в Європі й ви¬ 
ключала можливість появи одного безсумнівного лідера. Вона 
передбачала можливість колекг. втручання у справи тих дер¬ 
жав , яким загрожували революції , а також можливість дип. 
консультацій з тер. та ін. проблем. В. с. м. в. мала певні осн. 
характеристики та особливості: Віден. конгрес відіграв ключо¬ 
ву роль у формуванні стійкої парадигми відносин між провід¬ 
ними європ. д-вами; розпочалася епоха «європ. концерту» — 
балансу сил між європ. д-вами, що базувався на спільній згоді 
великих держав — пентархії Росії, Австрії, Прусії, Франції, Ве¬ 
ликобританії. Будь-яке загострення відносин між ними могло 
призвести до руйнування міжнар. системи. Після Франц. рево¬ 
люції 1789-99 відбулося остаточне зміцнення системи нац. 
д-в. Поряд з державою-нацією і закріпленням нац. суверені¬ 
тету в міжнар. відносинах закріплюється система політ, рівно¬ 
ваги — компроміс між принципами суверенітету і заг. інтере¬ 
су. У процесі функціонування В. с. м. в. змушувала кожного з її 
учасників обмежувати свої експансіоністські наміри; одним із 
гол. засобів підтримки рівноваги були різноманітні види коа¬ 
ліцій, тому, на відміну від Вестфальської системи міжнародних 
відносин, елементами Віденської виступали не тільки д-ви, 
а й коаліції д-в; однією з основ «європ. концерту» став 



ВІДКЛИКАННЯ ДЕПУТАТА — ВІДКРИТЕ МІСТО 


103 


принцип підтримання балансу сил ; у його межах д-ви могли 
змінювати склад союзників для забезпечення власних інтер¬ 
есів, не порушуючи при цьому заг. структури союзів і характе¬ 
ру міжнар. відносин; «європ. концерт», залишаючись формою 
гегемонії (див. Гегемонізм) вел. д-в, уперше ефект, обмежив 
свободу дій цих д-в на міжнар. арені; анексії та контрибуції за¬ 
лишалися формами міжнар. практики, великі д-ви вже не роз¬ 
глядали як реальну мету розчленування чи ліквідації ін. вели¬ 
кої д-ви; поняття політ, рівноваги набуло ширшого тлумачення: 
завдяки встановленому В. с. м. в. балансу сил війни і збройні 
конфлікти в Європі тимчасово майже припинилися, за винят¬ 
ком незначних. 

В. с. м. в. мала на меті затвердження встановленого внаслі¬ 
док наполеонівських війн співвідношення сил, закріплення 
кордонів нац. д-в. Росія, зокрема, остаточно закріпила за со¬ 
бою Фінляндію, Бессарабію і розширила свої зх. кордони за 
рахунок Польщі, поділивши її між собою, Австрією і Пруссією. 
В основу цієї системи було покладено принцип контролю гео¬ 
граф. простору в межах колоніальних імперій. Під час Віден. 
системи остаточно сформувалися імперії: Брит. (1876), Нім. 
(1871), Франц. (серед. 19 ст.); у 1877 турец. султан узяв собі 
титул «імператор османів»; Росія стала імперією значно рані¬ 
ше, ще 1721. Незважаючи на кінець глобальної ізольованості 
цивілізацій та культур, В. с. м. в., як і попередня Вестфальська, 
мала євроцентрист. характер і охоплювала факт, лише європ. 
простір та, деякою мірою, території, за які провідні д-ви «єв¬ 
роп. концерту» вели колоніальну боротьбу чи управляли як ко¬ 
лоніями; поза межами системи лишалися Китай і Японія. Осо¬ 
бливості В. с. м. в. полягали не тільки в спільній зацікавленості 
збереження статус-кво, а й у різниці цивілізац. й модернізац. 
рівня його учасників. Оскільки на всіх етапах розвитку систе¬ 
ми провідними акторами виступали монархії, вона характери¬ 
зувалася гомогенністю й ідентичністю сутності її акторів. Але 
з появою об'єднаних Італії й Німеччини та формуванням зго¬ 
дом ворожих блоків гомогенність перестала бути характерис¬ 
тикою В. с. м. в. У процесі своєї еволюції вона пройшла 5 ета¬ 
пів розвитку: становлення (1814-15); консолідації (1815-22); 
стійкого розвитку (1822-48); період кризи (1848-71); етап 
занепаду та ліквідації (1871-14). З утворенням двох антаго¬ 
ніст. військ.-політ. блоків — Троїстого союзу та Антанти — по¬ 
чав розпадатися «європ. концерт», була остаточно порушена 
система балансу сил в Європі. Європ. країни розгорнули пошу¬ 
ки джерела посилення своєї військ., екон. та політ, могутності, 
ним наприкін. 19 ст. стала колоніальна експансія, що пере¬ 
творилася на один із чільних засобів розв'язання конфліктів 
і протиріч між вел. д-вами. Завдяки досягненням наук.-тех. і 
пром. революції особливо посилилися США і Німеччина, перші 
активно освоювали заокеанські ринки, яскравим прикладом 
чого стала іспано-амер. війна 1898, одна з перших воєн за пе¬ 
реділ світу напередодні 1-ї світової війни. З утворенням двох 
протиборчих союзів була остаточно порушена система балансу 
сил в Європі, а В. с. м. в. факт, припинила своє існування. 

Літ.: ТИе Соп£гез$ ої Уіеппа апР Еигоре. ОхїогР [Еп&]; №уу Уогк, 1964; 
РаиІ № ЗсРгоеРег. АизТгіа, ЄгеаТ ВгіТаіп, апр Ріе Сгітеап Шг: Ше Рез- 
Ігисііоп ої ТПе Еигореап сопсегї. Маса, N7,1972; Коппель 0. А., Пар- 
хомчук О. С. Міжнародні системи та глобальний розвиток. К., 2004. 

О. Пархомчук 

ВІДКЛЙКАННЯ ДЕПУТАТА — дострокове припинення повно¬ 
важень депутата представн. органу держ. влади або органу 


місцевого самоврядування за волевиявленням виборців. Ін-т 
В. д. дає виборцям можливість здійснювати дійовий контроль 
за депутатами представн. органів. Суть В. д. полягає в тому, що 
повноваження депутата, який не виконує накази виборців або 
показав себе некомпетентним, нечесним чи вчинив дії, несу¬ 
місні зі званням депутата, можуть бути припинені за вимогою 
виборців, підтвердженою їхнім голосуванням. Підстави для 
В. д., суб'єкти цього процесу, порядок підготовки, проведення 
та встановлення результатів голосування з питання щодо В. д. 
визначаються законодавчо. В. д. здійснюється за ініціативою 
певного числа виборців або того об'єднання гр-н, яке висуну¬ 
ло даного кандидата. Голосування проводиться у тому само¬ 
му порядку, що й вибори, але виборець має вибрати варіант 
відповіді: «за» або «проти» відкликання. Ін-т В. д. притаманний 
насамперед політ, системам соціаліст, країн і пов'язується 
з імперативним мандатом, згідно з яким депутат несе юрид. 
відповідальність перед виборцями — зобов'язаний викону¬ 
вати їхні накази і може бути відкликаний ними. У дем. д-вах 
депутат як парламенту, так і представн. органу місц. самовряд. 
наділяється вільним мандатом, який означає, що він не несе 
юрид. відповідальності перед виборцями, а тому не може бути 
відкликаний ними, оскільки він є представником усього наро¬ 
ду чи усієї тер. громади, повинен обстоювати спільні інтереси, 
а не інтереси виборців округу, де його обрано, чи тих, які за 
нього голосували. Ін-т В. д. може функціонувати тільки за ма- 
жорит. виборчої системи, коли депутати обираються в окремих 
виборчих округах, і здійснити В. д. може тільки той, хто наді¬ 
лив його відповідним мандатом, тобто виборці округу, де його 
обрано. Дострокове припинення повноважень депутата за рі¬ 
шенням представн. органу або керівного органу політ, партії, 
за списком якої його було обрано, не є В. д. П. Шляхтун 

ВІДКРЙТЕ МІСТО — місто, оголошене неукріпленим і без¬ 
захисним на випадок війни і виключене з театру воєнних дій 
з метою запобігання загибелі мешканців міста та руйнуван¬ 
ня культ.-істор. цінностей та ін. цив. об'єктів, що розташовані 
у ньому. Відкритим може бути оголошено місто, яке не має 
військ., засобів оборони, а також військ, об’єктів у сенсі, ви¬ 
значеному в п. 2 ст. 52 Дод. протоколу 11977 до Женев. кон¬ 
венцій про захист жертв війни 1949. Будь-який напад на В. м. 
є забороненим згідно зі ст. 25 IV Гаазької конвенції про за¬ 
кони та звичаї сухопутної війни 1907: «Заборонено атакувати 
чи бомбардувати будь-яким чином незахищені міста, селища, 
житла чи будівлі». Під час 2-ї світової війни відкритими міста¬ 
ми були проголошені Париж і Рим. На В. м. поширюється дія 
ст. 59, 60 згаданого Дод. протоколу стосовно необоронюва- 
них місцевостей та демілітаризованих зон, що знаходяться під 
особливим захистом. За ст. 59 необоронювана місцевість — 
це будь-який населений пункт, що знаходиться в зоні зіткнен¬ 
ня збройних сил чи поблизу неї, який відкритий для окупації 
протилежною стороною в конфлікті та який відповідає таким 
умовам: 1) усі комбатанти, а також мобільні бойові засоби 
та мобільне військ, спорядження повинні бути евакуйовані; 
2) стаціонарні військ, установки чи спорудження не повинні 
використовуватися у ворожих цілях; 3) ні власті, ні населення 
не повинні вчиняти ворожих дій; 4) не повинні вчинятися жод¬ 
ні дії на підтримку воєнних операцій. Про бажання оголосити 
певну місцевість необоронюваною робиться відповідна за¬ 
ява, де вказуються точні межі цієї зони. Протилежна сторона, 
своєю чергою, повинна підтвердити одержання такої заяви 




104 


ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ» ДОКТРИНА — ВІДНОСИНИ ПОЛІТИЧНІ 


та ставитися до такої місцевості як до необоронюваної. За 
можливості межі необоронюваної місцевості слід відмітити 
знаками, які встановлюються там, де їх ясно видно, особливо 
за периметром місцевості, на її межах і на шосейних доро¬ 
гах. Такі самі вимоги, що й до необоронюваних місцевостей, 
висуваються і до демілітариз. зон. їхній статус встановлюєть¬ 
ся явно вираженою угодою сторін, яка може бути укладена 
в письмовій чи усній формі або безпосередньо, або через по¬ 
середництво держави-покровительки чи будь-якої неуперед- 
женої гуманітарної орг-ції і може являти собою взаємні узго¬ 
джені заяви. Межі демілітариз. зони також повинні бути чітко 
позначені. Якщо воєнні дії наближаються до демілітариз. зони 
та якщо сторони конфлікту погодилися про це, жодна з них не 
може використовувати цю зону з метою, що стосується веден¬ 
ня воєнних дій, чи в односторонньому порядку відмінити її ста¬ 
тус. Якщо місто перестає відповідати вимогам, що висувають¬ 
ся міжнар. гуманітарним правом до В. м., воно втрачає такий 
статус, однак продовжує користуватися захистом, передбаче¬ 
ним ін. нормами міжнар. права, яке застосовується в період 
збройних конфліюів. М. Гнатовський 

«ВІДКРЙТИХ ДВЕРЕЙ» ДОКТРЙНА («доктрина Хея») — політ.- 
пракг. принцип екон. експансії США в Китаї, проголошений 
держ. секретарем Дж. Хеєм 06.09.1899. Тоді боротьба про¬ 
відних європейських д-в і Японії за екон. і політ, закабалення 
Китаю призвела до поділу цієї д-ви на сфери їхнього монополь¬ 
ного впливу, але США не могли здійснювати свою експансію 
в Китаї силовими методами: в країні були сильними традиції 
ізоляціонізму, до того ж США не мали достатніх військ, можли¬ 
востей. Тому США протипоставили політиці розподілу Китаю 
іноземними д-вами принцип «відкритих дверей» і свободи 
торгівлі на основі рівних можливостей для всіх. У своєму ме¬ 
морандумі, адресованому урядам Великобританії, Німеччини, 
Франції, Росії, Японії та Італії, Дж. Хей, не заперечуючи проти 
самого існування «сфер впливу» в Китаї, наполягав на отри¬ 
манні зазначеними д-вами принципу найсприятливішої нації 
у відповідній «сфері впливу», а кит. договірний тариф за меж¬ 
ами «сфери впливу» пропонував зробити однаковим. На заліз¬ 
ницях у межах «сфери впливу» ін. д-в на тер. Китаю США також 
намірялися платити рівні з ними тарифи. Отже, «рівні можли¬ 
вості» повинні були стати для екон. могутніх США перевагою, 
політика останніх була розрахована на витіснення слабших 
конкурентів з кит. ринку й перетворення Китаю на сферу при¬ 
кладання амер. капіталу. Жодна з д-в не заперечувала «В. д.» д., 
але кожна робила певні застереження відносно можливостей 
застосування її у своїх «сферах впливу». Проте Дж. Хей заявив 
про факт, згоду великих держав з викладеними ним пропо¬ 
зиціями і 30.07.1900 звернувся до них із новим посланням 
у зв’язку з міжнар. інтервенцією в Китаї для придушення т. зв. 
«боксерського повстання». У посланні підкреслювалася необ¬ 
хідність зберігати тер. й адм. цілісність Китаю й дотримуватися 
«принципу рівної й справедливої торгівлі в усіх частинах Кит. 
імперії». США намагалися підірвати «сфери впливу» конкурен¬ 
тів і зберегти можливість своєї експансії в усіх регіонах Китаю, 
що призвело до загострення амер.-рос. суперництва, зокрема 
в Маньчжурії. Загроза з боку Росії реалізації «В. д.» д. стала од¬ 
нією з причин того, що США факт, підтримали Японію в рос.- 
япон. війні 1904-05. Але після війни стало очевидним, що гол. 
супротивником «В. д.» д. стала Японія, яка швидко зміцнювала 
свої позиції на Дал. Сх. на шкоду амер. Формальне міжнар. 


визнання «В. д.» д. було зафіксоване в договорі 9-ти д-в на Ва- 
шингт. конференції 1921-22, хоча міжнар. суперництво США, 
Японії та Великобританії в Китаї не було усунуто. Япон. агре¬ 
сія в Китаї в 30-ті рр. підірвала «В. д.» д., а після 2-ї світової 
війни, скориставшися поразкою свого гол. суперника на Дал. 
Сх. — Японії, США перейшли до одностороннього екон. і політ, 
закабалення Китаю. Перемога Кит. революції 1949 поклала 
край «В. д.» д. в Китаї, відтоді вона застосовувалася США в ін. 
країнах як засіб витиснення конкурентів і знаряддя експан¬ 
сіоніст. політики. Водночас нині принцип «відкритих дверей» і 
рівних можливостей для всіх використовується багатьма «тре¬ 
тього сену» країнами для залучення іноземних капіталів, техні¬ 
ки і технологій з надією на прискорення свого екон. розвитку. 
Продумана й ефект, контрольована д-вою політика «відкритос¬ 
ті» для іноз. капіталу, як свідчить досвід КНР, може бути надзви¬ 
чайно ефект. для модернізації економіки д-ви. б. Гончар 
ВІДНОСИНИ ПОЛІТЙЧНІ — категорія політичної науки, що 
характеризує політику як сусп. явище. В. п. є результатом по¬ 
літичної діяльності суб’єктів політики й своєю чергою вплива¬ 
ють на формування політичної свідомості, яка лежить в осно¬ 
ві політ, діяльності. В. п. характеризують суспільство з точки 
зору наявності різноманітних зв’язків між елементами його 
політ, системи. На відміну від законів політики, які характери¬ 
зують зв'язки з точки зору їхньої сутності та є стійкими, В. п. 
є вкрай різноманітними, що обумовлено насамперед різно¬ 
манітністю елементів В. п. та Нестійкістю їхніх зв’язків. Вони 
охоплюють дуже широкий спектр зв’язків як усередині держа¬ 
ви, так і між д-вами, міжнац. та міжкласові відносини, взагалі 
зв’язки як між різними сусп. групами, так і міжіндивідуальні, 
а також відносини різних сусп. груп та індивідів. В. п. — це 
відносини, що безпосередньо стосуються влади . У цьому ви¬ 
падку вони можуть бути зведені до відносин д-ви та індивіду 
або певних сусп. груп індивідів. У межах цього типу відносин, 
тобто відносин між владною та підвладними структурами сусп- 
ва, окремо виділяють відносини між індивідами або їхніми 
угрупованнями. В. п. є базисними щодо формування будь-якої 
політ, системи, а їхня структура визначає самий тип сусп-ва. 
Ці відносини можуть бути й критерієм «людяності» сусп-ва. 
Метою В. п. є регулювання політ, інтересів суб’єктів політи¬ 
ки. Різні учасники В. п. виступають або їхніми суб’єктами, або 
об’єктами. Об’єкти таких відносин зазнають впливу з боку 
суб’єктів, який полягає у зміні реакцій на певні соціально- 
політ. дії, маніпулюванні масовою свідомістю тощо. Суб’єктами 
відносин можуть виступати як окремі особистості, так і пев¬ 
ні угрупування — політ, партії, рухи, держ. ін-ти, які тією чи 
ін. мірою віддзеркалюють групові інтереси, а зіткнення та¬ 
ких інтересів стихійно задовольняє заг. інтерес. Роль різних 
суб’єктів у задоволенні заг. інтересу не є однозначною, серед 
них у політ, системі насамперед виокремлюють міжкласові та 
міжнац. відносини, які відбивають та задовольняють відпо¬ 
відно класові та нац. інтереси. У розмаїтті групових інтересів 
сусп-ва насамперед виділяються держ. інтереси. Зрозуміло, 
що в різних політ, ситуаціях, розглядаючи політичний процес з 
різних ракурсів, суб’єкти й об’єкти В. п. можуть мінятися місця¬ 
ми, тобто суб’єкти можуть виступати у ролі об’єктів та навпаки. 
Це стосується й такого елемента В. п. як д-ва. Напр., укр. д-ва, 
засадничі принципи існування якої виступали об’єктом під 
час домовленостей між різними політ, силами наприкін. 2004. 
Результатом такого процесу стала конст. та адм. реформа. 




ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНА — ВІЙНА 


105 


Цілеспрямованість В. п. полягає у подоланні суперечностей 
у сусп-ві, збереженні цілісності розшарованого сусп-ва. Це 
передбачає наявність як розвиненої держ. орг-ції, так і гро¬ 
мадянського суспільства, яке представлене його орг-ціями. 
Певний тип В. п. визначає й політ, режим, який своєю чергою 
змістовно наповнює В. п. Різні режими по-різному спрямо¬ 
вують політ, відносини: тоталітаризм сприяє розвитку верти¬ 
кальних однобічних відносин від владної структури сусп-ва до 
підвладної. Дем. режим сприяє як зворотньому зв'язку цих 
сусп. структур за вертикаллю, так і розвиткові горизонтальних 
зв'язків сусп-ва. Зміст В. п., таким чином, визначається від¬ 
носинами між д-вою та громадян, сусп-вом, рівнем політ, та 
громадян, культури сусп-ва. Одним з вихідних моментів В. п. 
є взаємодія між різними суб'єктами політ, процесу, а відтак і 
спілкування між ними. Можна стверджувати, що взаємовідно¬ 
сини різних видів — як формального, так і неформального — 
спілкування визначають ступінь демократизації сусп-ва. В. п. 
мають три рівні: локальний, нац. (держ.) та міжнар., проте не¬ 
залежно від рівня, вони залишаються відносинами, що ви¬ 
значаються владою. Пріоритетним серед них є нац. рівень, 
і відповідно нац. інтереси є визначальними для формування 
міжнар. політики, виступають певним регулятором задоволен¬ 
ня політ, інтересів на локальному рівні — вона може або спри¬ 
яти задоволенню цих інтересів, або їх обмежувати. Це сприяє 
збереженню цілісності сусп-ва. В. п., формотворним чинником 
яких є певні норм, принципи, являють собою один з політ, ін- 
тів. У цьому аспекті вони визначають та виражають інтереси 
сусп. груп, реалізують рішення апарату влади та спрямовані 
на подолання внутр. суперечностей сусп-ва. 

Літ.: АІтопб 6. Сотрагаїіуе РоІіТісаІ Зузіетз 11 .ІоитаІ оі Роїііісз. 1956; 
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенден¬ 
ції розвитку. К., 1998; Ребкало В. А., Шкляр Я. Є. Політичні інститути 
в процесі реформування системи влади. К., 2003; Левенець Ю. А. Вла¬ 
да і суспільство в сучасній Україні: механізми взаємодії // Курасівські 
читання — 2007. К., 2007; Байме К. Політичні теорії сучасності. К., 
2008. С. Кисельов 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТЙЧНА — неформалізований політ, 
ін-т, який спирається на політичну свідомість, традицію та куль¬ 
туру як акторів політичних, так і всього суспільства. Суть В. п. 
полягає в тому, що за дії або бездіяльність політ, сил, окремих 
політ, діячів настає відповідальність у вигляді неголосування 
на наступних виборах і непідтримки здійснюваних ними захо¬ 
дів. Крім того, за невиконання політ, програм, особисті помил¬ 
ки тощо, політ, діячі або самост. оголошують власну відставку, 
або їх змушують до цього опоненти. В. п. передбачає конкре¬ 
тизацію політ, дій і програм як основу для можливості визна¬ 
чення виконання їх. В умовах авторит. і тоталіт. політ, режимів 
існує викривлена В. п. Її специфіка в тому, що позит. зрушення 
приписуються лідерові, а недоліки або невиконання — умов¬ 
ній чи уявній опозиції, зовн. ворогам, заколотникам тощо. Ра¬ 
зом з тим демократизація не гарантує наявності повноцінної 
В. п., вона може підмінятися неадекватними показниками, по¬ 
пулізмом і несталістю політ, сил. Класичний дем. режим перед¬ 
бачає наявність сталого ін-ту В. п. Р. Балабан 

ВІДСТАВКА — складання посадовою особою своїх повнова¬ 
жень. У політ, практиці розрізняють В., пов'язану із закінчен¬ 
ням терміну повноважень посадової особи, а також добро¬ 
вільну чи вимушену В. до закінчення встановленого терміну. 
В останньому випадку В. прем’єр-міністра, міністрів, уряду, суд¬ 
дів, глави викон. влади, голови ВРтощо зазвичай пов'язується 


з політ., урядовою кризою, вотумом недовіри, внутр. супереч¬ 
ностями. Сама постановка питання про В. того чи ін. держ. ді¬ 
яча або високопосадовця може викликати гостру політ, кризу. 
В Україні процедура В. регулюється законодавством стосовно 
кожної високої посади окремо. В. уряду регламентується Конс¬ 
титуцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів 
України». В. глави уряду, прийняття Верховною Радою України 
резолюції недовіри Кабінету Міністрів України автоматично 
призводить до припинення повноважень усього уряду. Згід¬ 
но зі ст. 115 Конституції питання В. КМ за недовірою йому є 
виключно компетенцією ВР України. В. КМ на чолі з прем’єр- 
міністром відбувається також унаслідок чергових виборів до 
найвищого законод. органу країни, і відповідно формуван¬ 
ня нового уряду. За окремою процедурою йдуть у В. міністри, 
якщо не йдеться про складання повноважень всього уряду. 
В. Президента України відбувається або за поданою ним осо¬ 
бисто заявою про В. на засіданні ВР України, або в результаті 
імпічменту. Порядок В. вищих посадових осіб в укр. законодав¬ 
стві виписаний досить суперечливо, має різні варіанти про¬ 
читань, що відкриває можливості для їх різного трактування 
представниками різних політ, сил. Органом, наділеним правом 
офіц. тлумачення відповідних статей Конституції та законів, є 
Конституційний суд України. О. Мандебура 

ВІДЧУЖЕННЯ ПОЛІТЙЧНЕ — відчуження відтіюдини або сус¬ 
пільства політ, прав і свобод, зокрема права на діяльність, 
внаслідок їх привласнення державою, партіями політичними, 
ін. політ, суб’єктами. В. п. стосовно політичної діяльності поля¬ 
гає в тому, що людина або група людей у своїй діяльності ке¬ 
рується не власною волею, а чужою, і відтак сама діяльність 
та її результати їй не належать. В. п. стосовно політ, інтересу 
полягає у тому, що груповий інтерес, напр. державний, відо¬ 
кремлюється від загальносусп., має ін. спрямованість, але при 
цьому видає себе за загальнонац. Термін В. п. виник у 17 ст. 
у розвиток заг. концепції «відчуження» у теорії суспільного до¬ 
говору, де політика починається з делегування гр-ном своїх 
прав д-ві, внаслідок чого невід’ємні спочатку права людини 
стають чужими їй, перетворюються на права д-ви. Гегелем 
відчуження розумілося як перехід у своє ін. абсолютної ідеї, 
а у філософії — як відчуження власності. У марксизмі відчу¬ 
ження розуміється і як привласнення продукту праці робітни¬ 
ка експлуататором, і як відчуження від робітника процесу пра¬ 
ці, тобто як самовідчуження людини. У сучас. теоретичній сусп. 
думці поняття «відчуження» розробляється й використовується 
в основному у марксист, традиції, зокрема представниками 
Франкфурт, школи. 

Літ.: Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р. // Маркс К. 
і Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973; Маркузе Г. Одномерньїй чело- 
век: исследование идеологии развитого индустриального общества. 
М., 1994; Фромм 3. Бегство от свободи. М., 2005. С. Кисельов 
ВІЙНА — соціально-політ. явище, що є крайньою формою 
розв'язання соціально-політ., екон., ідеол., а також нац., реліг., 
тер. та ін. суперечностей між д-вами, народами, націями, кла¬ 
сами і соціальними групами засобами воєнного насильства. 
В. породжується глибинними соціально-політ. і соціально-екон. 
причинами; її зміст відповідає воєнно-політ. і воєнно-стра- 
тег. цілям, які досягаються засобами збройного насильства. 
В. веде до якісної зміни стану всіх сфер сусп. життя: соціаль¬ 
ної, політ., екон., духовної, оскільки відбувається їх кардиналь¬ 
на перебудова на воєнний лад. Для здійснення цього процесу 




106 


ВІЙНА — ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА 


створюється воєнна організація держави. Специфічний зміст 
В. становить збройна боротьба. Гол. і вирішальним засобом 
її ведення є збройні сили, а також ін. воєнізовані формуван¬ 
ня. Суттю В. є продовження засобами збройного насильства 
як внугр., так і зовн. політики сторін, що воюють. Під час В. 
і в ході її підготовки зовнішня політика виходить на перший 
план і набуває вирішального значення. Змінюється не тіль¬ 
ки співвідношення між внугр. і зовн. політикою, а й форми їх 
здійснення. Політиці належить визначальна роль при розроб¬ 
ці воєнної доктрини д-ви, визначенні мети В., що впливає на 
її зміст і ведення. Через стратегію політика безпосередньо 
впливає на розвиток воєнних дій. Вона впливає на сусп-во на 
користь створення і використання необхідної воєнної могут¬ 
ності; забезпечує досягнення поставленої мети не тільки за 
допомогою збройного насильства, а й з використанням екон., 
дип., ідеол. та ін. засобів і відповідних до них форм бороть¬ 
би; зумовлює характер і спрямованість післявоєнного миру. 
Збройна боротьба, як осн. форма боротьби у В., має здатність 
зворотної дії на політику. Так, хід збройної боротьби може при¬ 
вести до перегляду не тільки мети В., а й всієї зовн. і внугр. 
політики сторони/сторін, що воюють. Історії відомі випадки, 
коли результат збройної боротьби у війнах змінював усю по¬ 
літ. систему сусп-ва, його духовне життя, економіку тощо. Як 
особливий стан сусп-ва, В. являє собою складне специфіч¬ 
не соціально-політ. явище, що підпорюється своїм законам. 
Вона вимагає величезної напруги матеріальних і духовних сил 
д-ви. В. має дві взаємопов'язані сторони — соціально-політ. 
і воєнно-тех. Перша показує відношення В. до осн. тенденції іс- 
тор. розвитку, до осн. змісту епохи; розкриває її різноманітні 
зв'язки з усіма сферами сусп. життя (політ., соціальною, екон., 
духовною та ін.). Так, аналізуючи соціально-політ. сторону кон¬ 
кретної В., необхідно визначити з морально-політ. точки зору її 
справедливий чи несправедливий характер; з позиції міжнар. 
права — законний чи незаконний характер; з позиції соціаль- 
но-істор. розвитку — прогресивний чи реакц. характер тощо. 
Військ.-тех. сторона В. відображає ті матер. засоби, озбро¬ 
єння і військ, техніку, людські ресурси, які використовуються 
в збройній боротьбі, а також форми і способи ведення воєнних 
дій. Хід і результат В., форми і способи її ведення залежать від 
рівня розвитку вироб. сил і екон. устрою сторін, що воюють, від 
рівня розвитку науки і техніки, від соціально-політ. ладу, від іде¬ 
ології і морального духу народу і армії, від бойової потужнос¬ 
ті збройних сил. Реалізацію екон., соціально-політ., наук.-тех. 
і воєнних можливостей забезпечує політ, керівництво і коман¬ 
дування. В історії воєн відомі випадки, коли великі можливості 
д-ви не були використані, а їхні армії зазнавали поразки. 

З погляду концептуальних основ виникнення воєн існують 
різноманітні теорії, зокрема: космополіт., яка бачить причину 
воєн в антагонізмі між нац. і загальнолюд. інтересами; біол., 
яка стверджує, що причини В. пов'язані з біол. умовами існу¬ 
вання людини (боротьба за існування, перенаселеність плане¬ 
ти); соціально-етична, яка обґрунтовує прогресивну роль воєн 
в історії людства, оскільки вони сприяють вихованню сильних 
і вольових осіб і сильних націй, для яких визначена особлива 
істор. місія; психол., що визначає як джерело воєн людську 
психіку, агресивність людського інтелекту, масові психоневро- 
зи; геогр., яка пояснює походження В. особливостями геогр. 
положення різних країн, їхньою боротьбою за території — 
«життєвий простір»; езотерична, яка припускає втручання 


вищої суті в процес життя на Землі з метою відбору людської 
енергії в певних точках планети, що вимагають еИергет. під¬ 
живлення, тощо. Класифікація воєн здійснюється на підставі 
спільності їхніх однорідних істотних ознак — соціально-істор., 
військ.-тех., масштабних та ін. За соціально-істор. ознака¬ 
ми, перш за все, за політ, змістом, розрізнюють війни спра¬ 
ведливі й несправедливі, прогресивні й реакційні. За тими ж 
ознаками визначається місце кожної конкретної В. в історії, 
ставлення до неї різних класів та соціальних верств (груп). 
На підставі соціальних протиріч, які розв'язуються під час 
збройної боротьби і є характерними для кожної істор. епохи, 
встановлюються певні типи воєн. Вони існують у межах однієї 
епохи й адекватно не повторюються в ін. істор. умовах. Для су- 
час. епохи характерні такі основні типи воєн: ідеол.; міжетн., 
міжобщинні, міжплемінні, міжконфес.; цивільні; екон., які пе¬ 
реходять у стадію збройного конфлікту; сепаратистські та тер. 
конфлікти. За військ.-тех. ознаками війни поділяють на такі: 
з використанням звичайних засобів боротьби, засобів масо¬ 
вого знищення (напр. ядерної зброї) і засобів, створених на 
нових фіз. принципах (напр. плазмової, електромагнітної, гео- 
фіз. зброї); за способами ведення воєнних дій — маневрені, 
позиційні й дистанційні; за масштабом — світові, регіон., ло¬ 
кальні й збройні конфлікти; за тривалістю — швидкоплинні й 
затяжні; за складом д-в, що воюють, — двосторонні й коалі¬ 
ційні. Сучас. світ зіткнувся з новими типами збройного проти¬ 
стояння: терорист, війни, війни нац. інтересів, миротворчі опе¬ 
рації. Терорист, війни — війни з невизначеною мотивацією, 
які відносять до категорії збройних конфліктів або окремих 
акцій, що здійснюються за принципом самоствердження ор¬ 
ганізаторів та ідеологів ціною будь-яких жертв. Війни нац. 
інтересів є збройними конфліктами в рамках системи вста¬ 
новлених міжнар. співтовариством «правил гри», особливістю 
яких є те, що все подається в «упаковці» як єдиний засіб за¬ 
хисту дем. цінностей і підтримки світового порядку в тій або ін. 
точці земної кулі. Миротворчі операції — особливий різновид 
розв'язання воєнних конфліктів різної напруженості за рішен¬ 
ням РБ ООН легкоозброєними міжнар. контингентами, зазви¬ 
чай після досягнення перемир'я або підписання договору про 
припинення вогню за угодою ворогуючих сторін. Виходячи 
з характеру, порядку проведення і завдань, що вирішуються 
під час міжнар. миротворчих операцій, визначають такі їхні 
типи: із сприяння миру, з підтримки миру, з примусу до миру, з 
відновлення миру. Особливим випадком воєн є війни-казуси, 
які являють собою конфлікти збройного характеру, що виника¬ 
ють раптово внаслідок ненавмисних дій з боку військ, струк¬ 
тур і об'єктів, що належать різним д-вам і перебувають у ре¬ 
жимі бойового чергування, плавання, польоту, прикордонного 
дозору, а також під час навчань і операт. тренувань. С. Мосов 
ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА (лат. бісіаіига — необмежена вла¬ 
да) — нічим не обмежена політ., екон. та ідеол. влада в дер¬ 
жаві або в окремому регіоні армійських структур (зазвичай 
генералітету), які у своїх діях спираються на протизаконне 
використання силових можливостей збройних сил, підпоряд¬ 
кування армії інших ін-тів насильства (поліції, прикордонної 
служби, карних установ), а також на відповідний політ, режим. 
В. д. здебільшого постає у період гострої кризи та боротьби 
різних соціальних сил за владу як наслідок неспроможнос¬ 
ті легітимних політ, структур ефект, здійснювати управління 
суспільством, що призводить до політ, дестабілізації, втрати 




ВІЙСЬКОВИЙ ПЕРЕВОРОТ — ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ 


107 


довіри населення до влади та виходу збройних сил з-під її 
контролю. Сукупність радикальних сусп.-політ. перетворень, 
ініційованих диктатором або вузькою групою осіб, що захо¬ 
пили владу, визначають сутність та дають назву певному різ¬ 
новиду диктаторського правління (цезаризм, бонапартизм, 
режим «чорних полковників», режим Піночета та ін.). Меха¬ 
нізмом встановлення В. д. зазвичай є військ, переворот — 
збройний виступ військовослужбовців проти законної влади, 
який може бути як стихійним (бунт), так і організованим (путч). 
Сугнісними характеристиками В. д. є: повна концентрація вла¬ 
ди в руках суб'єкта диктатури; наступ на дем. права і свободи 
людини й сусп-ва; різке обмеження або повна ліквідація со- 
ціально-політ. об’єднань і асоціацій; заборона будь-яких форм 
громадян, непокори; правове закріплення основ нового со- 
ціально-політ. порядку, покликаного забезпечувати інтереси 
владної військ, верхівки. Політ, рішення в умовах В. д. мають 
агресивний, імпульсивний, часто невиправдано жорстокий 
характер, що базується на ідеології месіанства. Методи політ, 
і соціального контролю мають позаправовий характер та ба¬ 
зуються на страхові, жорсткій дисципліні, насильстві, дефор¬ 
мації сусп. та індивід, свідомості. Відносна стабільність дик¬ 
татури забезпечується терором та діючою в інтересах правля¬ 
чого режиму пенітенціарною системою. В. Смолянюк 

ВІЙСЬКОВИЙ ПЕРЕВОРОТ — незаконне, всупереч військ, 
присязі захоплення держ. влади військовими. Відбувається 
в результаті заколоту (як правило, вищого офіцерства) та за 
підтримки частини або всього війська. На відміну від військ, 
бунту, що є стихійним, В. п. має організований характер і здій¬ 
снюється відносно невеликою групою виконавців. Зазвичай 
режими влади, встановлені внаслідок В. п., відзначаються 
авторитарним або диктаторським характером правління, але 
намагаються легітимізуватися шляхом поступової демокра¬ 
тизації , яка проявляється, в першу чергу, зменшенням ролі 
армії у сусп.-політ. житті країни. Найвідомішими В. п. 2-ї пол. 
20 ст. були захоплення влади у Греції групою крайньо правих 
армійських офіцерів («чорних полковників»), які усунули короля 
і призупинили дію Конституції (1963), встановлення диктатури 
військ, хунти (ісп. іипїа — зібрання, к-т) у Чилі після повален¬ 
ня законно обраного президента (1973). Іноді В. п. називають 
путчем (нім. РиІзсИ — рух, бродіння). Прикладом може бути не¬ 
вдалий «Мюнхенський пивний путч» 1923 в Німеччині, рушій¬ 
ною силою якого були ветерани війни і групи військових. 

О. Половко 

ВІЙСЬКОВИЙ СТАН — особливий правовий режим, що вво¬ 
диться в країні або окремих її місцевостях у разі збройної 
агресії чи загрози нападу, небезпеки держ. незалежності, тер. 
цілісності та передбачає надання відповідним органам держ. 
влади, військ, командуванню, органам місц. самоврядуван¬ 
ня повноважень, необхідних для відвернення загрози та за¬ 
безпечення національної безпеки. Режим В. с. своїм наслід¬ 
ком може мати тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження 
конст. прав і свобод людини і гр-на та прав і законних інтере¬ 
сів юрид. осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. В. с., як 
правило, вводиться главою держави з наступним затверджен¬ 
ням такого рішення законод. органом (парламентом). Метою 
введення В. с. є створення умов для здійснення органами 
держ. влади, військ, командуванням, органами місц. само¬ 
врядування, підприємствами, установами та орг-ціями нада¬ 
них їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу. 


Військ, командуванням, якому законодавством надається 
право разом з ін. держ. органами запроваджувати та здій¬ 
снювати заходи В. с., як правило, є ген. штаб та командування 
видів збройних сил, оперативні командування, їхні управління 
та відділи, командування військ, з’єднань та частин збройних 
сил, а також ін. легальних збройних формувань. В умовах В. с. 
забороняється змінювати конституцію, проводити вибори за¬ 
конод. органів та органів місц. самоврядування, проводити 
референдуми та страйки. За такого стану відбувається обме¬ 
ження прав і свобод гр-н, прав та законних інтересів юрид. 
осіб, межі якого повинні отримати чітке правове пояснення. 
Використання В. с. для захоплення влади є неприпустимим та 
тягне за собою кримін. відповідальність. Д-ва у випадку вве¬ 
дення В. с. має повідомити Генерального секретаря ООН та ін. 
д-ви про причини обмеження прав і свобод людини і гр-на, що 
є відхиленням від її зобов’язань за Міжнар. пактом про гро¬ 
мадян. та політ, права; межі відхилень; дату припинення дії 
відповідних відхилень. В. Смолянюк 

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТЙЧНИЙ КОНФЛІКТ — вища стадія роз¬ 
витку антагоніст, протиріччя з приводу політичної влади, 
розв’язання якого досягається за допомогою військ, сили. 
Такий вид конфлікту є одночасно і стадією, і формою прояву 
політ, протиріч. Якщо політ, протиріччя зароджується і спочат¬ 
ку розвивається як приховане протиборство, то потім, втілю¬ 
ючись у форму В.-п. к., воно стає явним, відкритим, хоча при 
цьому політ, і воєнна сторона В.-п. к. виявляються по-різному. 
Застосування або загроза застосування військ, сили, зброй¬ 
на боротьба у В.-п. к., як правило, мають відкритий, демон¬ 
страційний характер. В.-п. к. як явище проявляється у вигляді 
конкр. воєнних подій, сутичок, боїв та ін. процесів. Політ, сто¬ 
рона В.-п. к. являє собою сукупність внугр. глибинних зв’язків, 
відносин, що визначають осн. риси і тенденції його розвитку. 
Вона прихована за воєнними подіями і проявляється в про¬ 
цесі збройної боротьби, в якій виявляється гострота, характер 
і вид політ, протиріччя. На міждерж. рівні В.-п. к. відбуваєть¬ 
ся зазвичай у формі війни, в якій переслідуються насамперед 
держ. інтереси й яку ведуть нац. збройні сили. Найбільш мас¬ 
штабний рівень типу В.-п. к., що розглядається, являють собою 
конфлікти між військ.-політ. блоками — коаліціями д-в. Особ¬ 
ливість таких конфліктів полягає в тому, що в складі ворогу¬ 
ючих сторін суб’єктом виступає не одна, а відразу кілька д-в, 
що утворюють коаліцію. Форми прояву В.-п. к. визначаються 
методами використання воєнної сили ворогуючих сторін, за¬ 
лежно від яких вони бувають прихованими (латентними) і яв¬ 
ними. Прихована форма В.-п. к. характерна для непрямих дій 
збройних угруповань, коли ворогуючі сторони з різних причин 
не можуть перейти до відкритої збройної боротьби одна проти 
одної. За прихованих В.-п. к. досягнення мети ворогуючих сто¬ 
рін здійснюється шляхом не завдавання факт, шкоди, а ство¬ 
рення загрози його завдаванню, шляхом політ.-психол. тиску 
на супротивника. Тому такі конфлікти розвиваються поволі, 
не впадаючи в очі світовому співтовариству. Явні В.-п. к. ви¬ 
никають під час переходу ворогуючих сторін до прямих воєн¬ 
них дій і відкритої збройної боротьби. За всіх різновидів форм 
В.-п. к. найбільш типовими з них є: війна, агресія, партизан¬ 
ська боротьба, воєнні акції, воєнна блокада, збройний те¬ 
рор, воєнний переворот, демонстративні дії. Усі ці форми 
мають різний зміст і виявляються по-різному. Найбільш впли¬ 
вовим конфлікгогенним фактором, що зумовлює причини 




108 


ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС — ВІКО 


виникнення В.-п. к., є політ, чинник. Серед осн. політ, чинників 
у цьому контексті переважна більшість дослідників називає 
трансформац. процеси, що відбуваються під час зміни політ, 
режимів або системи міжнар. відносин, а також зміни місця 
тих або ін. міжнар. акторів у цій системі. Ін. політ, чинником є 
зміна статусу політ, сил у системі політ, влади, різка зміна ба¬ 
лансу сили між певними міжнар. акторами. Г. Перепелиця 
ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (ВПК) - об'єднан¬ 
ня виробників військ, продукції, представників збройних сил, 
держ.-адм. апарату, наук, установ та конструкторських орг-цій, 
яке утворюється з метою координації зусиль у сфері наук.-тех., 
технол. та матер. забезпечення потреб нац. оборони. Струк¬ 
турно ВПК складається з органів управління, вироб. потужнос¬ 
тей, робочої сили, матер. ресурсів, орг-цій, що провадять нау¬ 
ково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та ін. Термін 
«ВПК», відбиваючи сугнісні ознаки індустріальної економіки 
та реалії військ.-політ. протистояння між геостратегічним Сх. 
та Зх., виник у 50-х рр. 20 ст. Упродовж 50-80-х рр. відбуло¬ 
ся структурне, функціональне та інституц. удосконалення ВПК. 
Особливостями того періоду стали гонка озброєнь, ескалація 
військ, приготувань у країнах, що потрапили в орбіту військ.- 
політ. впливу СШАта СРСР, інтенс. формування образу ворога 
у сусп. свідомості цих країн та, як наслідок, інтенс. розвиток 
ВПК. Згаданий комплекс, спираючись на потужну пром. й фін. 
базу та будучи зацікавленим в отриманні надприбутків, акт. 
лобіював рішення, спрямовані на збільшення військ, асиг¬ 
нувань, виступав за проведення агрес. зовн. курсу своїх д-в. 
Найбільш потужними ВПК володіли США та СРСР. Непомірна 
вага військ, витрат, асиметрична структура рад. народногосп. 
комплексу на користь ВПК за рахунок цив. секторів економі¬ 
ки стали одними з осн. причин виснаження ресурсів Рад. д-ви 
та її розпаду. У 90-ті рр. після припинення «холодно/ війни * від¬ 
булася дозована демілітаризація міжнар. взаємин, зменшен¬ 
ня військ, бюджетів, скорочення заг. к-сті озброєнь та військ, 
техніки, що призвело до деякого послаблення впливу ВПК на 
держ. органи. Разом з тим курс США на світове лідерство, ін¬ 
тенсифікований на поч. 21 ст., призвів до нової хвилі мілітари¬ 
зації системи міждерж. відносин. За даними Стокгольмського 
міжнар. ін-ту дослідження проблем миру (ЗІРКІ), впродовж 
1997-2006 світовий обсяг військ, асигнувань зріс майже на 
40 % і продовжує зростати. Наслідком посилення мілітарного 
компоненту у світовій політиці стало відновлення впливу ВПК 
на нац. владні структури (насамперед законод. та викон.), 
а також підприємства, конструкторські бюро, наук, установи. 
ВПК конкр. д-в залежать від їхніх екон., технол., сировинних, 
наук., фін. та ін. потенціалів. Найбільшим у світі є ВПК США, 
який виготовляє повний комплекс озброєнь, спорядження та 
устаткування, необхідних для ведення сучас. війни, включаю¬ 
чи високоточну зброю, безпілотні літальні апарати та зброю 
з елементами штучного інтелекту. Ключові позиції у військ, 
пром-сті США посідають корпорації «Локхід — Мартін», «Мак- 
донелл — Дуглас», «Нортроп — Ґрумман», «Боїнг», «Юнайтед 
текнолоджис», «Дженерал дайнемікс», «Літтон індастріз». ВПК 
ін. розвинених країн забезпечують їхні оборонні потреби 
в широкому асортименті, акт. використовуючи міжнар. військ. - 
тех. кооперацію. ВПК РФ, США, КНР, Великобританії, Франції, 
Ізраїлю, Індії, Пакистану забезпечують збройні сили цих д-в 
ядерною та ін. зброєю. Ракетно-ядерних ознак набувають 
ВПК КНДРта Ірану. ВПК країн індустріального типу Продукують 


окремі зразки середньотехнол. продукції військ, призначення. 
Нездатність більшості країн світу власноруч забезпечити свої 
оборонні потреби стимулювала виникнення світового ринку 
продукції ВПК (підвищеним попитом користуються бойові бро¬ 
ньовані машини, літаки, вертольоти, судна, засоби протипові¬ 
тряної оборони, стрілецька зброя, боєприпаси та ін.). Найбіль¬ 
шими постачальниками зброї впродовж 2001-06 стали Росія, 
США, Франція, Німеччина, Великобританія. Отримані кошти 
стимулювали подальший розвиток їхніх ВПК, тех. та технол. пе¬ 
реозброєння цього комплексу, розробку нових видів озброєн¬ 
ня та військ, техніки. 

На час проголошення незалежності в Україні функціонувало 
бл. 700 підприємств ОПК з к-стю працівників майже 1,5 млн 
осіб. Унаслідок руйнування системи вироб. кооперації, від¬ 
сутності досвіду самост. діяльності на зовн. ринку, малої єм¬ 
ності внугр. ринку наприкін. 90-х рр. частка товарів військ, 
призначення та подвійного використання в заг. обсязі ма¬ 
шинобудування та чисельність працівників зменшились у 7, 
а к-сть підприємств — у 5 разів. Особливістю оборонної науки 
та пром-сті стала фрагментарність розроблення і вироблення 
озброєння та військ, техніки. Попри труднощі, в структурі нац. 
ВПК зберегли своє значення авіаційна та суднобудівна галузі, 
а також підгалузі виробництва бронетехніки, боєприпасів, то¬ 
варів спец, хімії, військ, радіоелектроніки та засобів зв'язку. 
З метою виправлення ситуації Указом Президента України від 
05.03.2002 затверджено Концепцію структурної перебудови 
ОПК України. Постановою КМ України від 31.03.2004 затвер¬ 
джено Держ. програму реформування та розвитку оборонно- 
промисл. комплексу на період до 2010. 

Літ.: Современньїе международньїе отношения и мировая полити- 
ка. М., 2004; Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 
2015 року (Біла книга України). К., 2004; Валецкий О. Новая страте- 
гия США и НАТО в войнах в Югославии, Ираке, Афганистане и ее вли- 
яние на развитие зарубежньїх систем вооружения и боеприпасов. М., 
2008. Б. Смолянюк 

ВІКО (Уісо) Джамбаттіста (23.06.1668, Неаполь — 23.01.1744, 
там само) — мислитель, історик і юрист, творець сучас. філо¬ 
софії історії й один із фундаторів культ, антропології та етноло¬ 
гії. Працював домашнім учителем, з 1697 — проф. риторики, 
1699-1741 — зав. кафедри риторики Неаполітан. ун-ту; щоб 
опублікувати свою гол. працю — «Засади нової науки про за¬ 
гальну природу націй» (1725) змушений був продати родинні 
реліквії. Виступаючи попередником Й. Г. Гердера, Г. Гегеля 
і Ж. Кондорсе, намагався сформулювати закони «ідеальної 
вічної історії» на основі компаративного дослідження релігії, 
побуту, вдачі, сусп.-політ. ладу народів за давнини й Середньо¬ 
віччя; виходив з того, що (а) всім народам (за винятком «об¬ 
раного народу» — євреїв), незалежно від раси і географ, умов, 
притаманний однаковий характер розвитку, що змінюється 
залежно від еволюції певних основоположних понять (насам¬ 
перед правди і справедливості), які виникають і розвиваються 
у процесі взаємодії людей в рамках суспільства; (б) форма д-ви 
і форма правління мають відповідати природі людей, якими 
керують; тому в змінах форм родини й власності, виробництва 
й політ, системи, мови й мислення різних народів існує пев¬ 
ний паралелізм. Вихідний пункт — первісний «звіриний стан», 
коли ще немає історії; за ним ідуть три істор. фази («ери»); 
1) «вік богів», коли виникає родина, релігія, писемність, за¬ 
родки права, а власність належить безпосередньо Богові, 




ВІЛЬНА УКРАЇНА» — ВІЛЬНЕ МІСТО 


109 


опосередковано ж — тим, хто претендує на тлумачення Його 
бажань, приносить пожертви і несе Його закон людям; харак¬ 
терна для цієї фази форма д-ви — теократичний деспотизм, за 
якого всі права на власність передаються главі сім'ї, а звід¬ 
си — його найближчим родичам; 2) «вік героїв», де нащадки 
згаданого батька прагнуть до збереження широких прав на 
успадковану власність, узаконення яких лежить в основі їхніх 
претензій на напівбожественний статус «героїв»; але внаслідок 
пробудження почуття природної справедливості й посилення 
рац. сумнівів в обгрунтованості приписування панівній арис¬ 
тократії статусу напівбогів, слуги вступають у тривалу війну за 
підвищення свого правового й громадян, статусу; тоді задля 
збереження привілеїв «герої» поступаються певною часткою 
своєї суверенності на користь вищого сенату (сформованого 
лише з них самих); 3) «цілковито людська» ера, коли розум роз¬ 
вивається до тої міри, що здатен осягнути справжню сутність 
речей, зокрема й рівність громадян, статусу всіх людей; це й 
визначає форму правління, що буде або народною республі¬ 
кою, або «гуманною монархією». За сходженням цими трьома 
щаблями настає занепад, повернення до варварства, й істор. 
процес починається заново; але кругообіг історії у В. не схо¬ 
жий на песимістичну ідею циклічного розвитку сусп-ва в Полі¬ 
вій, оскільки розвиток кожного нового циклу починається на 
вищому рівні; рушійна сила цього розвитку — людина з її при¬ 
страстями й вадами, що всупереч її намірам служать прогре¬ 
сові. У працях В. (окрім зазначеної, ще «Про навчальні мето¬ 
ди нашого часу», 1709, «Про древню мудрість італійців», 1710 
і «Про узгодженість юристів», 1721) багато навмисно незро¬ 
зумілого, оскільки автор побоювався церкви, що запідозрила 
його в єресі, тому «просвітники» 18 ст. не зрозуміли В. і вважа¬ 
ли його слугою реакції, лише коли філолог В. Е. Вебер (1822) 
та історик Ж. Мішле (1827) переклали його твори нім. й франц. 
мовами, в наук, спільноти пробудився інтерес до його праць. 
Літ.: Киссель М. А ; Джамбатгиста Вико. М., 1980. В. Гзловченко 

«ВІЛЬНА УКРАЇНА», політична група. 4-6 бер. 1911 у Львові 
відбулася нарада укр. емігрантів соціал-демократів А. Жука , 
Л. Юркевича (Рибалка), В. Степанківського, В. Кушніра та кон- 
серватора-самостійника В. Липинського. Протягом 1911 три¬ 
вали консультації з приводу напрямних діяльності групи. Мета 
«В. У.» — створення першої самостійницької надпартійної гру¬ 
пи, що ставила собі за мету пропаганду серед українців і єв- 
роп. спільноти ідеї незалежної України. З цією метою мав бути 
заснований сусп.-політ. часопис «Вільна Україна» для якого 
В. Липинським була написана так і не друкована перед рево¬ 
люцією стаття «Другий акт» — істор. обґрунтування висунення 
тези про здобуття укр. самостійності. Ініціював створення гру¬ 
пи «В. У.» А. Жук, ідеологом мав стати В. Липинський — один 
з перших політиків, який виступив з гаслом самостійництва. 
А. Жук познайомився з В. Липинським ще в 1904 у Києві. 
Сам А. Жук став самостійником у 1907-09, коли на емігра¬ 
ції включився у Західноукр. кооперативний рух. В. Кушнір був 
редактором віденського видання «РіШіепізсНе РипбзсНаи», 
яке знайомило австрійців з укр. рухом. Л. Юркевич на той час 
став лідером УСДРП, яку А. Жук та В. Липинський намагалися 
зробити локомотивом боротьби за незалежність. Цього не по¬ 
щастило здійснити, бо Л. Юркевич як марксист-догматик со¬ 
ціальні вимоги ставив попереду нац. Як відомо, він і до СВУ 
під час світової війни ставився негативно. В. Кушнір, В. Сте- 
панківський обрали тактику орієнтації на Австро-Угорщину та 


її перемогу над Росією в разі світового конфлікту. Того варіан¬ 
ту, який обрали провідні кола укр. галицької політики під час 
світової війні. Натомість В. Липинський-А. Жук виступали за 
орієнтацію лише на власні сили і нейтральне становище Укра¬ 
їни в боротьбі Антанти і Четверного союзу між собою. В. Куш¬ 
нір і В. Степанківський створили «Молодоукраїнський комітет 
(партію)», до якої примкнув укр. есер М. Залізняк. Вони про¬ 
понували орган «В. У.» назвати «Визволення України». З тим 
принципово не погодився В. Липинський. Розбіжності при¬ 
звели до занепаду орг-ції. Негат. чинником для «В. У.» стало 
прохолодне ставлення до неї з боку М. Грушевського, хоча ми¬ 
трополит А. Шептицький ідею постання такої групи вітав. Пере¬ 
говори про входження до групи велися з багатьма визначни¬ 
ми політиками і науковцями. Зокрема, позит. ставлення до неї 
висловлювали В. Дорошенко, В. Темницький, І. Крип'якевич 
і С. Томашівський. Відмовившися від ідеї групи, А. Жук у 1912 
утворив «Український інформаційний комітет» з анал. завдан¬ 
нями на чолі з В. Залозецьким. Для нього В. Липинський напи¬ 
сав «Меморіал до Українського Комітету про наше становище 
супроти напруженої політичної ситуації в Європі». Група «В. У.», 
хоча і не розгорнула роботу, стала прообразом СВУ. 

Літ.: Жук А. До історії української політичної думки перед світовою 
війною // Визволення (Відень). 1923. Ч. 11 (бер.); Жук А. Як дійшло 
до заснування Союзу визволення України // Молода нація. 2002. № З 
(24); Гирич І. У тіні В. Липинського (А. Жук як політичний мислитель й 
дослідник визвольного руху) // Там само; Листи В. Липинського до Ан¬ 
дрія Жука // В’ячеслав Липинський. Листування. Т. 1. К.; Філадельфія, 
2003. І. Гирич 

ВІЛЬНЕ МІСТО — самоврядне тер.-політ. нейтралізоване та 
демілітаризоване утворення, якому на підставі договору між¬ 
народного наданий особливий міжнар.-прав. статус. В. м. ко¬ 
ристується специфічною міжнар. правосуб'єктністю і може 
брати участь, гол. чином в екон., адм. і культурних міжнар.- 
прав. відносинах. Зазвичай В. м. створюється для врегулю¬ 
вання спірного питання про його приналежність тій або ін. 
д-ві. Поняття «В. м.» виникло в епоху Середньовіччя, коли так 
називалися нім. міста Гамбург, Бремен, Регенсбург, Любек, 
Франкфурт-на-Майні тощо, щоб підкреслити їхнє незалежне 
становище відносно феод, князівств. Відповідно до положень 
Віден. трактату 1815 м. Краків з околицями було оголошено 
«вільним, незалежним та повністю нейтралізованим містом» 
під покровительством Росії, Австрії та Пруссії. Прав, статус 
Кракова був регламентований у спеціальному Дод. догово¬ 
рі про Краків від 21.04.1815 та Гол. акті Віден. конгресу від 
28.05.1815. Росія, Пруссія та Австрія 06.11.1846 підписали 
договір, відповідно до якого незалежність Кракова була лікві¬ 
дована, а його територія приєднана до Австрії. 

Після 1-ї світової війни за Версал. мирним договором 1919 
статус В. м. був наданий Данцигу (тепер Гданськ). Данциг був 
оголошений «вільною д-вою» і мав свою конституцію (набула 
чинності 04.06. 1922), органи влади та громадянство . Крім 
статей 100-108 Версал. мирного договору 1919 та Консти¬ 
туції Данцига, яка була схвалена Радою Ліги Націй, прав, 
статус В. м. Данцига регламентувався Польсько-Данциз. кон¬ 
венцією від 09.11.1920, Польсько-Данциз. договором від 
24.10.1921 та рядом резолюцій Ради Ліги Націй. Данциг був 
частиною польс. митної території, на Польщу також поклада¬ 
лися обов'язки здійснювати зовн. зносини Данцига та захи¬ 
щати права його гр-н закордоном. Польща також отримала 
право користуватися данцизьким портом для свого експорту 




110 


ВІЛЬНЕ МІСТО — ВІЛЬСОН 


та імпорту та право управління залізницею Данцига. На Лігу 
Націй покладався обов’язок захищати Конституцію Данцига 
та стежити за дотриманням його демілітаризованого стату¬ 
су. Рада Ліги Націй призначала комісара для контролю справ 
у Данцигу. Під час 2-ї світової війни Данциг був захоплений Ні¬ 
меччиною, а у 1945 відповідно до рішень Берл. (Потсдамської) 
конференції увійшов до складу Польщі під назвою Ґданськ. 
Умовами мирного договору з Італією 1947 передбачало¬ 
ся створення «вільної тер. Трієст» з міста Трієст з околицями. 
Трієст мав бути демілітаризованим та нейтралізованим, а за¬ 
безпечення цілісності та незалежності Трієста покладалося 
на РБ ООН. Факт, режим В. м. у Трієсті запроваджений так 
і не був, відповідно до угоди між Італією та Югославією від 
05.10.1954 «вільна тер. Трієст» була ліквідована і Трієст ра¬ 
зом з тер. на зх. від міста перейшов до Італії, а тер. на сх. від 
міста — до Югославії. Прав, режим, близький до статуеу-В. їй., 
існував у Танжері (1923-40 та 1945-56), Саарі (1919-35 та 
1945-55). Встановлення такого режиму було передбачено 
резолюцією ГА ООН від 29.11.1947 для м. Єрусалима. Єруса¬ 
лим мав стати самост. адм. одиницею зі спец, міжнар. режи¬ 
мом під управлінням Ради з опіки ООН. Однак після арабо- 
ізраїл. війни 1948-49 він був поділений на дві частини: 
зх., яка відійшла до Ізраїлю, та сх., яка відійшла до Йорданії. 
У 1950 Ізраїль в односторонньому порядку проголосив Зх. 
Єрусалим своєю столицею, а після війни 1967 приєднав до 
своєї території і сх. частину міста. У 1980 в Ізраїлі був прий¬ 
нятий закон, за яким Єрусалим було оголошено столицею Із¬ 
раїлю. Окупація й анексія Єрусалима не визнані міжнар. спів¬ 
товариством і неодноразово засуджувалися резолюціями ГА 
та РБ ООН. Після 2-ї світової війни особливим статусом ко¬ 
ристувався Зх. Берлін. Це було обумовлено тим, що після за¬ 
вершення 2-ї світової війни внаслідок розколу Німеччини на її 
території виникли дві д-ви — ФРН і НДРта особлива політ.-тер. 
одниця — Зх. Берлін. Міжнар.-прав. статус Зх. Берліна був ви¬ 
значений у Чотиристоронній угоді між Великобританією, США, 
СРСР та Францією від 03.09.1971. Зх. Берлін мав обмежену 
міжнар. правосубєктність, а саме: активне і пасивне посоль¬ 
ське право (мав представників, акредитованих при урядах 
США, Великобританії та Франції; СРСР мав у місті Ген. консуль¬ 
ство), мав право брати участь у міжнар. переговорах, укладати 
угоди з питань звязку, телеграфу, поїздок гр-н тощо. ФРН пред¬ 
ставляла Зх. Берлін у міжнар. організаціях та на міжнар. кон¬ 
ференціях. Особливий статус Зх. Берліна було припинено після 
обєднання Німеччини у 1990. 

Літ.: Курис П. М. К вопросу о междунар. гарантиях статуса вольного го- 
рода // Вестник МГУ. Право. 1965. № 1; Буткевич В. П, Мицик В. В., 
Задорожній 0. В. Міжнар. право. Основи теорії. К., 2002. К. Савчук 
ВІЛЬСОН ОЛ/іІзоп) Томас Вудро (28.12.1856, м. Стонтон, 
шт. Вірджинія — 03.02.1924, Вашингтон) — 28-й президент 
США (04.03.1913 — 04.03.1921). Закінчив Прінстон. ун-т 
(1879), вивчав право у Вірджин. ун-ті. 1882-83 займався 
юрид. практикою; перший президент, який отримав наук, сту¬ 
пінь д-ра філос. (в Ун-ті Дж. Гопкінса, Балтімор, шт. Меріленд) 
за книгу «Правління конгресу: дослідження амер. політики» 
(1885). З 1890 — проф. юриспруденції, політекономії та по¬ 
літ. наук Прінстон. ун-ту, 01.08.1902 — 20.10.1910 — його 
президент. Опублікував низку популярних праць з історії та 
держ. устрою США. 17.01.1911 — 01.03.1913 — губернатор 
шт. Нью-Джерсі, де здійснив низку прогрес, реформ і здобув 


популярність; на з’їзді Дем. партії 1912 добився висунення 
своєї кандидатури в президенти США. Отримавши перемогу 
під гаслом «нової свободи», В. провів через Конгрес у 1913- 
14 систему лібер. реформ, що передбачали акт. держ. політику 
захисту прав більшості проти привілейованої меншості сусп- 
ва. Керувався принципом «д-ва для сусп-ва, а не сусп-во для 
д-ви», виступав за макс. рівність можливостей для всіх усе¬ 
редині країни й необмежений доступ до світових ринків, здій¬ 
снював на цій основі програму буд-ва «нової демократії», яка 
спиралася на постулати індивідуалізму, свободи особистості 
й свободи конкуренції. «Нова демократія» в дусі соціального 
лібералізму була спрямована проти «нечесної конкуренції» 
трестів, що перекривала шляхи для розвитку дрібного, серед 
і некорпорованого вел. бізнесу, а також проти корупції. Адмі¬ 
ністрація В. впровадила прогресивно-прибутковий податок, 
докорінно модернізувала банківську справу й систему гро¬ 
шового обігу, підпорядкувавши їх центр, управлінню. Для 
регулювання конкуренції був реформований і посилений 
федерально-держ. контроль над пром. концернами, завдяки 
створенню федер. торговельної комісії; здійснено перші еле¬ 
ментарні заходи у сфері федер. соціального законодавства 
(закон про дитячу працю та захист трудящих, створення м-ва 
праці), які при всій їхній обмеженості створювали початкові 
засади сучас. соціальної політики США. Були внесені й конст. 
зміни: впроваджено прямі вибори сенаторів і надано право 
голосу для жінок. 

В. здійснював активну зовнішню політику, спрямовану на 
зміцнення амер. позицій в Карибському басейні й Мексиці. 
Втрутившись у Мекс. революцію 1910-17, двічі віддавав на¬ 
каз про інтервенцію амер. військ у Мексику; в 1913 запро¬ 
понував нову інтерпретацію Монро доктрини, посиливши її 
екон. спрямованість. Осн. ставку робив на «відкритих дверей» 
доктрину, яка набула в його міжнар. діяльності універсального 
характеру. Після початку 1-ї світової війни проголосив нейтра¬ 
літет США, в 1916 під гаслом «Він утримав нас від війни» був 
переобраний президентом США на другий термін. Із набли¬ 
женням закінчення світової війни обгрунтував необхідність 
вступу в неї США на боці Антанти проти Німеччини, щоб мати 
вирішальний голос у визначенні повоєнної долі миру. Скорис¬ 
тавшись як приводом необмеженою підводною війною, що 
здійснювала Німеччина, 06.04.1917 США оголосили їй війну. 
Найважливішою метою у війні й обов’язковою умовою віднов¬ 
лення миру В. вважав відновлення свободи відкритого моря. 
Він виступив з програмою мирного врегулювання, відомою 
як «Чотирнадцять пунктів», що була проголошена у посланні 
Конгресу США 18.01.1918. Програма була запропонована 
аби перехопити ініціативу в орг-ції повоєнного миру в європ. 
союзників, продиктувати умови миру і забезпечити створен¬ 
ня нового міжнар. порядку, гарантувавши в ньому лідерство 
США, а також нейтралізувати вплив на світову громадськість 
більшов. «Декрету про мир» 1917. Програма В. передбачала: 
відмову від таємної дипломатії й укладання натомість відкри¬ 
тих мирних договорів; абс. свободу судноплавства, зокрема 
у воєнний час; заг. скорочення озброєнь; врегулювання коло¬ 
ніальних проблем із врахуванням інтересів місц. населення; 
створення всесвітнього союзу націй з метою надання «вза¬ 
ємних гарантій політ, незалежності й тер. цілісності»; врегулю¬ 
вання тер. і прикордонних проблем Європи тощо. На Паризь¬ 
кій мирній конференції 1919-20 В. став одним із гол. авторів 




ВІЛЬЯ — ВІТИК 


111 


Версал. мирного договору 1919 і Статуту Ліги Націй. Нагоро¬ 
джений Нобел. премією миру за 1919. Амер. Конгрес не ра¬ 
тифікував Версал. мирний договір з пунктом про участь США 
в Лізі Націй. Восени 1919, частково паралізований в резуль¬ 
таті інсульту, в подальшому до кінця президентства справляв 
менш помітний вплив на політ, життя США. Автор творів: «Дер¬ 
жава. Елементи історичної й практичної політики. Нарис інсти- 
туційної історії й адміністрації» (1889), «історія американсько¬ 
го народу» в 10-ти т. (1918). 

Літ.: ипк А. Мххігоуу МІзоп апсі Іііе Рго£гєззіує Ега, 1910-1917. ІЧею 
Уогк, 1954; ієуіп N. С. Мюбгою МІзоп апсі Шг\6 Роіііісз: Атегіса’з 
Кезропзе Іо №г апсі Реуоіиііоп. Іопсіоп, 1970; Гершов 3. М. Вудро 
Вильсон. М., 1983. Б. Гончар 

ВІЛЬЯ (УіІІа) Панчо (відомий також як Франциско Вілья, 
справж. прізв. та ім’я — Аранго Доротео; 04.10.1877, побл. 
с. Сан-Хуан-дель-Ріо, шт. Дуранго — 20.07.1923, м. Ідальго- 
дель-Парраль, шт. Чіуауа, Мексика) — військ, і політ, діяч, нац. 
герой. У 1894 під іменем Панчо Вілья приєднався до зброй¬ 
ного загону селян-втікачів у шт. Чіуауа, який з часом очолив; 
1909 встановив контакт із прибічниками лідера лібер. опо¬ 
зиції диктаторському режимові П. Діаса — Ф. Мадеро. З поч. 
Мекс. революції в лист. 1910 розпочав бойові дії проти урядо¬ 
вих військ у складі Визвольної армії, полковник (квіт. 1911); 
після приходу до влади лібералів спільно з урядовими вій¬ 
ськами 1912 брав участь у придушенні контрревол. заколоту 
«польового командира» П. Ороско, отримав звання генерала, 
але був ув'язнений за наказом генерала В. Уерти, втік до США, 
звідки повернувся в бер. 1913 після реакц. перевороту остан¬ 
нього й примкнув до лібер. «конституціоналістського руху» на 
чолі з В. Каррансою; сформував «Північну дивізію», що діяла 
в штатах Чіуауа й Коауіла. На контрольованих В. територіях 
здійснювалася конфіскація земель крупних латифундистів і їх 
розподіл серед малоземельного селянства, вилучення пром. 
підприємств, які належали реакціонерам, розгорнулося буд- 
во шкіл; з позицій анархізму В. виступав за створення «д-ви 
загальної рівності»; перемоги «Північної дивізії» й взяття нею 
столиці шт. Сакатекас визначили капітуляцію армії Уерти, його 
втечу 15.07.1914 й прихід до влади «конституціоналістів», але 
В. порвав із поміркованим урядом Карранси, який тоді відмо¬ 
вився від задоволення сел. вимог, і спільно з повстанською 
армією Е. Сапати на поч. груд. 1914 вступив у Мехіко, але вже 
в січ. 1915 підтиском урядових військ змушений був відступи¬ 
ти й вдатися до партизанської боротьби. Позиції В. були зна¬ 
чно послаблені публікацією аграрного закону, що передбачав 
легітимний шлях наділення селян землею через держ. викуп 
у латифундистів окремих ділянок, а нормалізація внугрішньо- 
політ. життя сприяла міжнар. визнанню уряду Карранси, тому 
09.03.1916 В. на чолі загону повстанців перейшов кордон 
США і напав на м. Колумбус шт. Нью-Мексико, спровокувавши 
амер. інтервенцію під командуванням ген. Дж. Першинга, що 
спричинила новий сплеск революції; в січ.-лют. 1917 амер. 
війська, які так і не спромоглися покарати В., залишили Мек¬ 
сику, але проведення урядом аграрної реформи позбавило 
його рух сел. підтримки. У 1920 В. уклав мирну угоду з прези¬ 
дентом А. Уертою й відійшов від револ. боротьби, оселившись 
із двома тисячами ветеранів «Північної дивізії» в асієнді побл. 
Канугільйо (шт. Дуранго), організував прибуткове кооперат. 
госп-во й працював над проектами розвитку с. г. та пром-сті 
«процвітаючої Мексики»; 1923 збирався балотуватися на 


* 

посаду губернатора штату, але був по-злочинницьки вбитий 
реакціонерами. 

Літ.: Сегоапіез Ребегісо М. Ргапсізсо УіІІа у Іа гегоіисіоп. Мехісо, 1960; 
Могепо 0. РапсПо УіІІа. Мехісо, 1960; Рид. Д. Восставшая Мексика / 
Пер. с англ. М., 1959; Лаврецкий И. Р. Панчо Вилья. М., 1962. 

B. Матвієнко 

ВІНСТЕНЛІ ОЛ/іпзІапІеу) Джерард (1609, Віган, Ланкашир — 
1676, Лондон) — памфлетист, політ, діяч епохи англ. револю¬ 
ції 1640-60. В. став учнем торговця одягом у Лондоні. Проте 
громадян, війна зруйнувала його життєві плани: він зазнав 
значних збитків у торговій справі й спрямував свої сили на 
громад.-політ. діяльність. В. починає писати памфлети у 1648. 
Він обгрунтовує ідею про те, що земля має належати громаді, 
а не окремим індивідам. У1649 виходить у світ «Новий закон 
справедливості», де центр, ідеєю є ідея рівності. Свої памфле¬ 
ти В. писав під впливом ідеології створеної у 1645 партії Ле- 
велерів (зрівняльників), насамперед Джона Лілбурна. У1649. 
В. створює першу комуніст, громаду. Це були бл. ЗО осіб, які 
спільно обробляли землю у Сьореї, вирощуючи овочі та боби. 
Комунари називали себе дігерами, тобто копателями. Згодом 
дігерські громади поширилися й на ін. графства. їхні комуни 
були засновані у Бакінгемширі, Кенті, Нортгемптонширі та 
Сьореї. Така діяльність була негат. сприйнята урядом, і урядові 
війська знищили комуни дігерів. Після розгрому руху дігерів, 
у 1652. В. пише свій найвідоміший памфлет «Закон свобо¬ 
ди». Від цієї дати про В. мало що відомо напевне. Проте саме 
«Закон свободи» був кульмінацією того, що зробив В. у своє¬ 
му житті. Як і в ін. утопіях, у цьому памфлеті описана ідеальна 
республіка, вказані осн. принципи її побудови. Істинна свобо¬ 
да є підгрунтям справжньої республіки та полягає у вільному 
користуванні землею. Для керування республікою мають бути 
встановлені закони, стислі й зрозумілі для простої людини, 
і їх має бути небагато. Таким чином сусп-во звільняється від 
юристів, оскільки вони підтримують народне рабство. Юристи 
взагалі не потрібні, бо в утопії В. відсутня купівля-продаж. Ідеї 
В. виступають, певною мірою, попередниками теорії правової 
д-ви. Текст закону, затвердженого парлам. актом, має бути, за 
теорією В., керівництвом до дії посадових осіб і гол. суддею 
всіх вчинків. Виховання дітей має бути заснованим на відра¬ 
зі до неробства. Загалом утопія В. була однією з перших, що 
не передбачала «нової людини», а намагалася створити умови 
для реалізації людської свободи у часи 17 ст. 

Літ.: Костюченко Л. Г., Селиверстов Д. А. Теоретическое обоснование 
социалистического идеала Д. Уинстенли // Философско-методол. проб¬ 
леми обществ. развития. М., 1979; Вегепз І_ежіз Н. ТИе Рі££ег 
Моуетепі іп ійе Рауз оТІИе СоттопюеаМі. ТНе Мегііп Ргезз Псі, 2007. 

C. Кисельов 

ВІТИК Семен (1876, с. Верхні Гаї, тепер Дрогоб. р-ну Льв. 
обл. — 10.10.1937, Верхньоуральск) — громад.-політ. діяч, 
родом з Галичини. Політ, діяльність почав у 1892 як секретар 
Русько-укр. радик. партії, поєднував марксист, переконання 
з ідеєю держ. незалежності України. Після розколу РУРП 
(1899) був одним із засновників та лідерів УСДП Галичини 
й Буковини, представляв партію на конгресі 2-го Інтернаціо¬ 
налу в Штутгарті (1907). Депутат австр. парламенту (рейхсрату) 
двох скликань (1907-11, 1911-18), входив до керівництва 
інтернац. с.-д. фракції, що складалася з депутатів-австрійців, 
чехів, поляків, представників ін. національностей. Акт. учас¬ 
ник Укр. революції 1917-20. Як посол австр. парламенту 
увійшов до складу Укр. нац. ради Західноукраїнської Народної 




112 


ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ — ВЛАДА 


Республіки, став одним із чотирьох заступників президен¬ 
та ЗУНР Головував на Труд, конгресі в Києві, що ратифікував 
злуку ЗУНР і Української Народної Республіки, очолював М-во 
у справах Зх. області УНР або галицьких справ, при уряді УНР. 
Після «кам’янецької катастрофи» наприкін. 1919 емігрував 
до Відня, де піддав критиці Варш. договір між С. Петлюрою та 
Ю. Пілсудським, перейшов на радянофільські позиції. Видавав 
у Відні (з лип. 1923) сусп.-політ. журн. «Нова громада» прокому- 
ніст. спрямування. Під впливом політики «українізації» дійшов 
переконання, що лише більшов. система дає змогу працювати 
для України. Наприкін. 1925 переїхав до Харкова, вступив до 
КП(б)У, співпрацював у парт, виданнях, обстоюючи націонал- 
комуніст. погляди. Під час Великого терору репресований. 

Літ.: Жерноклеєв О. С., Райківський І. Я. Семен Вітик // Україна: культ, 
спадщина, нац. свідомість, державність. Вип. 6. Львів, 2000; їх же. 
Лідери західноукраїнської соціал-демократії. Політичні біографії. К.; 
2004. О. Жерноклеєв , і. Райківський 

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ — 1) заступник президента у країнах з пре- 
зид. формою правління. Здебільшого обирається населенням 
одночасно з президентом (США, країни Лат. Америки). У деяких 
країнах обирається верхньою палатою парламенту (Індія) чи 
призначається президентом (Єгипет). Діє на засадах наданих 
йому конст. повноважень. Зазвичай виконує окремі доручен¬ 
ня президента. Крім того, головує у верхній палаті парламен¬ 
ту, іноді входить до складу уряду і навіть головує в ньому (це 
стосується переважно країн, що розвиваються). Бере участь 
у формуванні й реалізації політ, доктрини відповідної д-ви, 
допомагає президентові у виконанні покладених на нього по¬ 
вноважень. Перебирає на себе функції президента у випадку 
відставки чи імпічменту останнього, його смерті тощо. У таких 
випадках у макс. короткі строки проводяться вибори нового 
президента відповідно до вимог чинного законодавства. Конс¬ 
титуція України посади В-п. не передбачає; 2) заступник пре¬ 
зидента у різноманітних нац. і міжнар. орг-ціях, академіях наук 
тощо (віце-президенти НАН України, Укр. академії політ, наук, 
Міжнар. асоціації політ, науки, Укр. асоціації політологів тощо). 

Ю. Шемшученко 

ВІЧЕ — народні збори у давніх слов’ян та Київ. д-ві. Цей ін-т 
був характерним для сусп.-політ. орг-ції усіх варварських пле¬ 
мен середньовічної Європи. Писемні джерела 8-9 ст. фіксують 
їхню наявність, напр. у саксів (тинги), лютичів, скандинавів. 
Так само і у сх. слов’ян В. постало із давнього звичаю склика¬ 
ти сходки, на яких вирішувалися найважливіші питання життя 
племені. В. було верховним органом племінного самовряд. 
і суду. Візант. автор 6 ст. Прокопій Кесарійський, змальовуючи 
побут і звичаї слов'ян, з-поміж іншого зазначає: «сими наро¬ 
дами... не править один муж, але з давніх часів живуть так, що 
порядкує громада, і для того всі справи чи щасливі, чи лихі, до 
громади йдуть». На поч. 11 ст. Хроніка Тітмара Мерзебурзького 
демонструє подібну сусп.-політ. орг-цію лютицького племінно¬ 
го союзу. За словами герман. хроніста, у лютичів немає воло¬ 
даря, а всі необхідні рішення вони приймають одностайно на 
В. (ипапіті сопзіїіо іп ріасіїо зиітеї песеззагіа сіізсисіепіез, 
іп геЬиз еіїісіепсііз отпез сопсогсіапі). Подальший розвиток 
родоплемінної орг-ції сх. слов’янства зумовлював появу спо¬ 
чатку виборної, а пізніше спадкової княз. влади, що була ви¬ 
щим викон. органом племінного управління. Княз. влада здій¬ 
снювала управління фінансами, їй належали судові й реліг. 
функції. З утворенням середньовічної Київ, д-ви, коли княз. 


влада охопила собою всі держ. сфери, роль а дещо підупала. 
Суттєвими елементами орг-ції політ, системи та держ. влади 
у Київ. Русі були, крім В., такі політ, ін-ти, як княз. рада, ряд, 
снем, собор. Дума (рада) при князі в домонгол. Русі так і не ста¬ 
ла станово-представн. органом княз. управи, а лишалася лише 
однією із назв ради, що складалася із довірених обраних осіб, 
яких князь скликає для обговорення складних держ. питань. 
На принагідних нарадах князя з дружиною обговорювалися 
питання внутр. політики, взаємовідносин з ін. княз. кланами, 
орг-ції військ, походів на половців та оборони торговельних 
шляхів, урегулювання законод. норм тощо. Однак у періоди по¬ 
слаблення княз. влади вічові традиції знову набували неабия¬ 
кої ваги. Так, 1068 після поразки руських дружин у бойовищі 
з половцями у Києві було скликано В., на якому перед київ, 
князем ізяславом Ярославичем була поставлена вимога ство¬ 
рити народне ополчення і озброїти його. Відмовившись вдо¬ 
вольнити цю вимогу, князь поплатився київ, престолом, на 
який замість ізяслава кияни посадовили скривдженого ним 
Всеслава Полоцького. У києво-руські часи В. не було пост, 
установою, а скликалося в разі потреби. Нерідко його скликав 
сам князь, коли хотів заручитися підтримкою широких прошар¬ 
ків населення. Найчастіше ж народна рада збиралася стихій¬ 
но, на заклик церковних дзвонів чи випадково винесеного на 
гребінь стихії поводиря. Місцем зборів звичайно обиралися 
велелюдні майдани. У Києві, напр., городяни збиралися біля 
Св. Софії та на Торговиці. На цих зборах розглядалися й ви¬ 
рішувалися питання війни і миру із сусідами, адм. управління, 
на них укладалися умови («ряд») з князем. Його обрання теж 
багато в чому залежало від волі віча, учасники якого криком 
висловлювали свою думку. Умови, укладені з громадою, не об¬ 
межували прав київ, князя у його політ, й адм. управлінні й аж 
ніяк не можуть бути зіставлені з рядами Новгорода зі своїми 
князями. Попри те, що все населення мало право брати участь 
у цих своєрідних зборах, вирішальний вплив на прийняття 
ними рішень мали лише представники т. зв. «публічної сфери». 
Як засвідчують матеріали сучас. досліджень, В. було зібранням 
соціальної верхівки, а його склад зазвичай співпадав з дру¬ 
жинним оточенням князя. В. не мало пост. спец, функцій. Його 
політ, функції були ширшими у респ. Новгороді, де княз. влада 
була відсунута на другий план. Як надзвичайний орган респ. 
ладу вічові збори тамтешнього люду були пост, явищем. 

Літ.: Янин В. Л. Новгородские посадники. М., 1962; Юшков С. В. Нари¬ 
си з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській 
Русі. К., 1992; Вилкул Т. «Людье» и князь в конструкциях летописцев 
XI-XIII вв. / РиІИепіса. Зирріетепіит 1. К., 2007. В. Ричка 

ВЛАДА — особливий вид сусп. відносин, який полягає у спро¬ 
можності суб’єктів влади нав’язувати свою волю, спрямову¬ 
вати, регулювати і контролювати поведінку та діяльність лю¬ 
дей за допомогою адм.-прав., соціальних і психічних засобів 
впливу. Виокремлюють В. екон., політ., держ., сімейну та ін. 
Однією з найважливіших форм В. є політична влада — реаль¬ 
на спроможність певного стану, групи, індивіда реалізовувати 
свою волю в політиці й прав, нормах. Осн. формою політ, вла¬ 
ди є держ. влада, а безпосередніми суб’єктами політ, влади 
є політ, ін-ти та їхні органи, які реалізують процес керування 
різними сферами сусп. життя, мають засоби В. (координація, 
примус, контроль, насильство, репресії), обирають мету й 
способи її використання. Практ. всі теорії та концепції полі¬ 
тики побудовані на тезі, що саме відносини В. між великими 




ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА 


113 


сусп. групами, діяльність д-ви, боротьба за В. в д-ві, а також 
за спосіб її функціонування визначають характер політ, сфери 
сусп-ва. Природа політ, влади розглядається в рамках таких 
підходів: 1. Телеологічний підхід (з погляду досягнення певної 
мети) характеризує В. як здатність досягти поставленої мети, 
пов'язаної з міфами про В., і намічених результатів (Б. Рас- 
сел). Таке визначення тлумачить В. не тільки як відносини між 
людьми, а й у контексті взаємодії людини з довкіллям (В. над 
природою). 2. Соціол. підхід базується на аналізі В. в контексті 
соціальних умов її виникнення й функціонування з урахуван¬ 
ням панівних у сусп-ві цінностей, традицій, політичної культури 
і т. ін. М. Вебер розумів В. як здатність одного індивіда реалі¬ 
зовувати свою волю навіть у разі спротиву інших (відносини 
панування та підкорення). Засновник структурно-функціональ¬ 
ного аналізу Т. Парсонс у контексті теорії соціальної дії роз¬ 
глядав сусп-во як цілісну систему, елементи якої інтегруються 
саме соціальною дією — поведінкою суб’єктів політики (люди¬ 
ни, групи, орг-ції тощо) залежно від природних (біол. природа 
людини, клімат) і соціальних (соціум) чинників. Згідно з функц. 
принципом В. зобов’язує суб’єктів виконувати сусп. обов’язки 
та мобілізує ресурси задля досягнення заг. мети. У межах со¬ 
ціальної конфліктології (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін ) В. роз¬ 
глядалася в контексті відносин підкорення одного класу ін¬ 
шим — внаслідок екон. нерівності та статевих, етн., вікових, 
культ., регіон, та профес. відмінностей. К. Маркс і Ф. Енгельс 
першими навели поняття «соціальна В.» і зазначили, що осн. 
місце в системі посідає д-ва, тобто політ. Влада М. Дюверже 
розглядав В. як дволикого Януса: поєднання насильства (фіз., 
екон., морально-психол.) і авторитету (добровільного підко¬ 
рення). В. у нього є інструментом панування одних груп над 
іншими, а водночас — засобом інтеграції та забезпечення 
соціальної солідарності всіх членів сусп-ва. 3. Поведінковий 
(біхевіористичний) підхід тлумачить В. як особл. тип поведінки, 
коли одні командують, а ін. — підкоряються. Ця концепція В. 
пов’язана з іменами Ч. Мерріема, Г. Лассвела та Дж. Кетліна, 
які виводили відносини В. з природи людини (без моральних 
оцінок політики), а осн. мотивом політ, активності особистості 
вважали її бажання підкорити своїй волі інших. Баланс політ, 
сил має забезпечуватися системою політ, ін-тів. Недостатність 
правових (легальних) форм регулювання поведінки зумови¬ 
ла розвиток у межах поведінкового підходу психоаналітичних 
і неофройдистських концепцій В. Провідна теза цих концеп¬ 
цій полягає в розумінні В. як способу панування несвідомого 
над людською психікою. Так, К. Горні виводив мотивацію по¬ 
літ. поведінки зі страху перед ворожим для людини соціальним 
середовищем. Л.Дюгі пов’язував В. з фіз., моральним, реліг., 
інтелектуальним та екон. домінуванням одних над іншими, 
а її велич з обожненням (політ, міф традиц. сусп-в) або сусп. 
волею, яка мусить підкорятися індивід, волі найсильніших 
(у передсучасних і сучас. сусп-вах). 4. Психол. підхід ґрунту¬ 
ється на розумінні витоків В. у свідомості та підсвідомості лю¬ 
дей. 3. Фройд вважав потяг до влади трансформацією сексу¬ 
альної енергії, К. Юнг — психічної енергії взагалі. С. Московічі 
та Б. Едельман бачили причини психол. підкорення у гіпно¬ 
тизмі взаємин вождя та юрби, а Ж. Лакан — в особл. підсві¬ 
домому сприйнятті символів, що висловлюються через мову. 
5. Системний підхід розглядає В. як похідну від політ, системи. 
У межах цього підходу виокремлюються такі концепції: ма- 
крорівень — В. як властивість макросоціальних систем, що є 


способом орг-ції, умовою функціонування та засобом ухвалень 
ня рішень і розподілу цінностей (Т. Парсонс, Д. істон ); мезорі- 
вень — В. на рівні конкр. структур сусп-ва — сім’ї, вироб. груп, 
орг-цій (М. Крозьє, К. Дойч, Н. Луман ); мікрорівень — В. як 
взаємодія індивідів у межах соціальної системи, де роль інди¬ 
віда в сусп-ві визначає його В., суб'єктом якої він є (Т. Кларк, 
М. Роджерс). Комунікац. версія (К. Дойч, Н. Луман) тлумачить 
В. як засіб соціальної комунікації, що регулює групові кон¬ 
флікти та забезпечує інтеграцію політ, системи. 6. Реляціоніст. 
підхід (від лат. геїаііо — донесення) розглядає В. як рольові, 
асиметричні відносини, що дають змогу одному суб’єкту (інди¬ 
віду або групі) змінювати поведінку іншого. У межах цього під¬ 
ходу виокремлюють такі теорії: опору (Д. Картрайт, Дж. Френч, 
Б. Рейвен), яка аналізує форми та ступені опору в системі 
владних відносин; обміну ресурсами (П. Блау, Д. Гіксон, Б. Рей¬ 
вен), яка за основу владних відносин бере нерівний розподіл 
ресурсів між володарем і підвладним; розподілу зон впливу 
(Д. Ронг), яка розглядає систему владних відносин крізь при¬ 
зму пост, обміну ролями володаря В. та її об’єкта. Ресурси В. 
розглядають як: а) все, що може бути використаним для впли¬ 
ву на інших (Р. Даль, М. Роджерс); б) засоби, які можуть забез¬ 
печити вплив суб’єкта на об’єкт В. через примус, заохочення 
або переконання. Виокремлюють таку типологію ресурсів 
В.: за способами досягнення політ, мети — антропол. (страх, 
інтерес, переконання); за характером і сферою впливу (А. Ет- 
ціоні): нормативні (засоби впливу на внугр. світ, ціннісні орі¬ 
єнтації та норми поведінки людини); примусові (заходи адм. 
впливу, що передбачають силові методи «переконання» через 
суд, поліцію, армію, спецслужби); утилітарні (пов’язані з ма- 
тер. та соціальними благами, повсякденними інтересами лю¬ 
дей); залежно від сфери життєдіяльності: екон. ресурси (матер. 
цінності, гроші, техніка, землі, корисні копалини); соціальні 
ресурси (соціальний статус/ранг, посада, освіта, соціальне за¬ 
безпечення, мед. обслуговування); культ.-інформ. ресурси (ін¬ 
формація, знання); силові ресурси (армія, поліція, служба без¬ 
пеки, суд, прокуратура); демограф, ресурси (коли людина стає 
засобом реалізації чужої волі). 

Л'гг.: Зотії А., Таппейаиз .1. ТНе Оеуеіортепі ої Роіііісаі Зсіепсе: Ргот 
Виг£Є 55 Іо ВеНамогізт. Возіоп, 1967; РеппоскІ В. Оетосгаїіс Роїііісаі 
Тйеогу. Ргіпсеїоп, N1 1979; Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. 
К., 1996; Бебик В. Політологія: наука і навчальна дисципліна. К., 2009. 

В. Бебик 

ВЛАДЙСЛАВ IV ВАЗА (ШІабузіа* IV Шага; 19.04.1595, с. Лоб- 
зув, тепер у складі Кракова — 20.05.1648, тепер с. Мяркіне, 
Литва) — король Польщі (1632-48), титулярний король Швеції; 
син Ситізмунда Ні Вази і Анни Габсбурзької. У 1610 частиною 
моск. боярства був проголошений царем Рос. д-ви. Учасник 
Хотинської війни 1621, де здобув популярність і славу серед 
шляхти і в Зх. Європі. У 1624-25 вивчав воєнне мистецтво 
і передову військ, техніку Зх. Європи. Під час рос.-польс. воєн 
1617-18 і 1632-34 намагався посісти царський рос. пре¬ 
стол, особисто керував Смоленською кампанією. Деулінське 
перемир’я 1618 означало визнання поляками невдачі спроби 
широкої експансії на сх., що було підтверджено Поляновським 
миром 1634, за умовами якого відмовлявся від домагань 
моск. трону, але під польс. короною залишалися землі Сівер- 
щини. У своїх сх.-європ. планах здебільшого спирався на укр. 
реєстрових козаків, пішов на ряд поступок укр. старшині і пра- 
восл. духовенству. З іменем В. IV В. пов’язані важливі для долі 




114 


ВНУТРІШНІЙ КОЛОНІАЛІЗМ» — ВОЄННА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ 


України події. 01.11.1632, прагнучи залучити козаків до учас¬ 
ті в польс.-моск. війні, всупереч позиції магнатів, на корона¬ 
ційному сеймі підписав т. зв. «Пункти заспокоєння обивателів 
Корони і Вел. князівства литовсько-руського народу грецької 
релігії», якими легалізувалася правосл. церква в Речі Поспол., 
відновлювалася діяльність правосл. церковної ієрархії. На укр. 
та білорус, землях Речі Поспол. було створено дві метрополії — 
правосл. і греко-катол., митрополитом Київським і Галицьким 
1632 став П. Могила. Док-т мав унормувати взаємовідноси¬ 
ни між православними, з одного боку, і римо-католиками — 
з іншого та привнести спокій в середовище покривджених 
православних в той час як після укладення Берестейської унії 
у 1596 правосл. метрополію польс. влада трактувала як неза¬ 
конну. Як толерантний правитель, вів пошук шляхів міжреліг. 
порозуміння, сприяв міжконфес. діалогу католиків з протес¬ 
тантами і православними. Стояв за сильну королівську владу, 
прагнув реформувати сейм. За В. IV В. для контролю за військ, 
і політ, життям Запоріжжя на правому березі Дніпра за про¬ 
ектом франц. інженера, архітектора Ґ. Л. де Боплана було збу¬ 
довано фортецю Кодак. 03-04 (13-14).08.1635 козац. загін 
під проводом гетьмана І. Сулими зруйнував цю фортецю. Під 
час правління В. IV В. відбувалися повстання Павлюка 1637 
та Острянина 1638. Намагався зміцнити пн. кордони Польщі, 
уклавши перемир’я з Швецією, вів переговори з козац. стар¬ 
шиною, в т. ч. і Б. Хмельницьким, планував розширити реєстр 
до 12 тис., відновити «старі козац. вольниці», надати козац. ре¬ 
гіону окремого статусу. Здійснював буд-во флоту, артилерії, го¬ 
тувався до війни з Осман. імперією, розпочати яку не зміг че¬ 
рез внутр. опір опозиції. У трав. 1648 на поч. нац.-визвольної 
війни укр. народу 1648-57 В. IV В. помер. Похований в уси¬ 
пальниці польс. королів — Вавелі у Кракові. 

Літ.: Мзпег Н. Мабузіаю IV Шіа. Мосіаю. Магзгаюа; Кгакою, 1995; 
Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII 
ст. (1648-1676 рр.) К., 1999; Енциклопедія історії України. Т. 1. К., 
2003. Б. Андрусишин 

«ВНУТРІШНІЙ КОЛОНІАЛІЗМ» — етнополітика багатоетнічної 
та/або багатонац. д-ви, яка полягає у домінуванні над етно- 
периферійними групами та їх експлуатації, що має наслідком 
набуття територіями їх проживання ознак колонії, політ, та 
екон. залежної від центра, який набуває ознак метрополії. 
Стан «внутр. колонії» полягає у відсутності права і фіз. можли¬ 
востей самост. визначати напрям свого розвитку, у перева¬ 
жанні на її території виробництва сировини, напівфабрикатів 
та продуктів харчування, у відсутності можливості самост. роз¬ 
поряджатися розташованими на її території госп. ресурсами, 
у зайнятості місц. населення у менш престижних професіях, у 
домінуванні тут культури і мови нац. більшості й як наслідок — 
перетворення її факт, на сировинний і продуктовий додаток 
метрополії. «В. к.» може бути як спланованою цілеспрямова¬ 
ною політикою центру, зацікавленого у вигіднішому для нац. 
більшості етнокульт. розподілі праці, так і наслідком екон. до¬ 
цільності, яка полягає у сполученні госп. структури регіону та 
його ресурсних можливостей. Ознаки «внутр. колоній» різною 
мірою мають Пн. Ірландія, Шотландія та Уельс у Великобри¬ 
танії, вони були притаманні республікам (крім Росії) кол. Рад. 
Союзу — монокультурна орієнтація Серед. Азії на вирощуван¬ 
ня бавовни, переважання у структурі госп-ва України видобут¬ 
ку корисних копалин, металург, та хім виробництва, аграрно¬ 
го сектора, насаджування зразків «загальнорад.» культури як 


засіб русифікації, особливо мовної, місц. автохтонного насе¬ 
лення. Авторство терміна «В. к.» належить брит. дослідникові 
М. Гехтеру, чия однойменна концепція була підтримана його 
співвітчизником Т. Нейрном. Суть концепції — у наявності пря¬ 
мої залежності між колоніальним становищем периферійної 
групи та виникненням всередині неї етнонаціоналіст. руху. 

Літ.: Несітіег М. Іпіегпаї соїопіаіізт. Іопсіоп; Вегкеїеу, СА, 1975; ІМаігп Т. 
ТНе Вгеак-Цр ої Вгіїаіп: Сгізіз апб ІМео-СоІопіаІізт. ІопРоп, 1977; Май- 
борода А. Н. Теория зтнополитики в западном обществоведении. К., 
1993. О. Майборода 

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА — сукупність заходів з боку держави, 
її структур та ін-тів, а також ін-тів громадянського суспільства, 
спрямованих на збереження або реформування наявного 
сусп. і держ. ладу, регулювання сусп. життя. Зміст В. п. та її 
характер залежать від природи панівних класів, верств, груп, 
партій політичних, які, спираючись на владу, прагнуть зміцнити 
своє панування, зберегти і розвинути наявні соціально-політ. 
відносини. Фундаментом В. п. є співвідношення соціально- 
екон. умов, що склалися на даному етапі розвитку сусп-ва, та 
похідного від нього співвідношення панівних у сусп-ві класів 
та ін. сусп. груп, що визначає пріоритетність мети, вибір мето¬ 
дів та засобів, ступінь задоволеності проміжними результата¬ 
ми внугрішньополіт. розвитку. В. п. спирається на екон. і політ, 
могутність д-ви, на ін-ти політ, системи, на чинне законодав¬ 
ство і правопорядок, на авторитет політ, партій і лідерів. Мето¬ 
ди вирішення внугрішньополіт. завдань зумовлені монополією 
д-ви на політичну владу в сусп-ві, яка в досягненні своєї мети 
почасти спирається не лише на заохочувальні, а й на примусо¬ 
ві, у т. ч. насильницькі засоби. До широкого арсеналу згаданих 
засобів належать екон. привілеї та пільги, створення соціаль¬ 
но-престижних і непрестижних сусп. статусів, стимулювання та 
розвиток держ. замовлення в необхідному напрямку, переко¬ 
нання, репресивні заходи, цілеспрямована орг-ція політ, ви¬ 
ховання та ін. В. п. є визначальною щодо зовнішньої політики, 
але при цьому перебуває під впливом останньої. Взаємодія 
зовн. та В. п. в теор. плані знайшла свій вираз у концепціях 
«циклічного розвитку силової політики» та «балансу сил», які 
базуються на тому, що і внутр., і зовн. політика є боротьбою 
за силу, яка модифікується лише різними умовами, що скла¬ 
даються у внутр. і міжнар. сферах. Ефект. В. п. залежить від її 
наук, забезпечення, політ, якостей керівників д-ви, доскона¬ 
лості законод. бази, налагодженості механізму управління, 
здатності політ, еліт до розв’язання сусп. проблем цивілізова¬ 
ним шляхом. М. Михальченко 

ВОЄННА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ — складова заг. держ. політи¬ 
ки, безпосередньо пов'язаної із створенням воєнної орг-ції, 
її підготовкою та застосуванням для досягнення політ, мети, 
яка є втіленням нових політ, інтересів. У даному контексті ін¬ 
терес являє собою певний синтез об’єкт, потреб у застосуван¬ 
ні військ, сили для забезпечення функціонування влади на 
певній території чи в певних сферах життєдіяльності. У сфері 
В. п. д. такий інтерес означається як воєнно-політ. інтерес. Такі 
інтереси, як правило, мають загальнонац. значимість і нале¬ 
жать до пріоритетних нац. інтересів. Таким чином інтересом, 
як зазначено в Концепції (основи держ. політики) нац. безпе¬ 
ки України, є «забезпечення державного суверенітету, терито¬ 
ріальної цілісності та недоторканності кордонів». Структурно 
В. п. д. складається з таких елементів: воєнна орг-ція, воєнно- 
політ. діяльність, воєнно-політ. відносини, воєнна ідеологія. 




ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ 


115 


Осн. складовою воєнної орг-ції д-ви є Збройні сили. Воєнна 
орг-ція покликана протидіяти зовн. і внугр. загрозам воєнно¬ 
го характеру. Такими загрозами можуть бути: всілякого виду 
посягання на тер. цілісність, держ. суверенітет та недоторкан¬ 
ність кордонів України, наявність сепаратистських тенденцій 
та відповідних дій із застосуванням силових засобів, створен¬ 
ня та функціонування незаконних збройних формувань, заго¬ 
стрення міжетн. та міжконфес. відносин, воєнно-політ. неста¬ 
більність і конфлікти в сусідніх країнах, нарощування поблизу 
кордонів угруповань військ та озброєнь збройних сил ін. д-в, 
втручання у внугр. справи України з використанням силових, 
насильницьких засобів. Осн. характеристикою воєнно-політ. 
діяльності є воєнно- політ, курс, який являє собою осн. напрям 
діяльності д-ви із забезпечення своїх нац. інтересів у сфері 
безпеки й оборони, пов’язаний з використанням тих чи ін. еле¬ 
ментів воєнної орг-ції. Засоби реалізації воєнно-політ. курсу 
являють собою комплекс політ., військ., екон., ідеол. заходів. 
Пріоритетність тих чи ін. засобів визначається рівнем їх від¬ 
повідності меті, внугр. і зовн. умовам реалізації воєнно-політ. 
курсу. Для України, виходячи з означених критеріїв, пріоритет¬ 
ними залишаються політ, засоби реалізації її воєнно-політ. кур¬ 
су. Військ, засоби у мирний час покликані забезпечити відпо¬ 
відний рівень ефективності застосування засобів політичних 
для досягнення певної зовнішньополіт. та воєнно-політ. мети. 
Воєнно-політ. відносини в залежності від збігу або розбіжнос¬ 
ті воєнно-політ. і зовнішньополіт. інтересів країн поділяють на 
відносини: «конфронтації», «співіснування», «співробітництва», 
«партнерства», «союзництва». Відносини «конфронтації» ха¬ 
рактеризуються наявністю гострих антагоніст, протиріч між 
д-вами. інтереси країн, що мають такі відносини, мають без¬ 
компромісний непримиренний характер. При «конфронтацій¬ 
них» відносинах країни-суб’єкти цих відносин перебувають 
або у стані війни, або у стані, який визначається як воєнно- 
політ. криза. Відносини мирного «співіснування» характеризу¬ 
ються наявністю цілого комплексу протиріч між державами- 
суб’єктами, переважна більшість з яких не мають антагоніст, 
характеру. Відносини «співробітництва» виникають при на¬ 
явності певних спільних інтересів між державами-суб’єкгами 
в окремих сферах чи галузях, хоча при цьому не виключається 
також наявність гострих протиріч між ними. Відносини «парт¬ 
нерства» характеризуються відсутністю суттєвих протиріч між 
д-вами та наявністю обопільної зацікавленості у взаємовигід¬ 
ній співпраці в різних галузях нац. безпеки й оборони. Парт¬ 
нерство передбачає наявність спільної проблеми та спільного 
підходу щодо її вирішення. Воно також обумовлює бачення 
спільних шляхів реалізації нац. інтересів країн-партнерів та 
узгодженість позицій і дій щодо вирішення певних спільних 
проблем. Водночас при відносинах «партнерства» країна-парт- 
нер залишає за собою право вести самостійну воєнну політи¬ 
ку і мати самостійну позицію, яка може відрізнятися від по¬ 
зиції партнера або мати суттєві розбіжності з нею. Відносини 
«партнерства» не передбачають створення спільних органів 
та жорсткої координації дій. Відносини «союзництва» перед¬ 
бачають наявність досить жорстких зобов’язань перед ін. кра- 
їнами-членами союзу щодо забезпечення їх нац. безпеки й 
оборони. Необхідною умовою «союзницьких» відносин є наяв¬ 
ність спільних керівних органів, рішення яких є обов’язковими 
до виконання кожною країною-членом союзу. «Союзницькі» 
відносини значно зміцнюють стан нац. безпеки країни та 


її обороноздатність, але водночас вони суттєво обмежують 
можливості д-ви у прийнятті рішень та проведенні сам&стійної 
політики у сфері безпеки й оборони. «Союзницькі» відносини 
складаються не тільки в результаті збігу нац. інтересів у сфері 
безпеки й оборони, а й за наявності спільного противника або 
спільної воєнної загрози. 

Воєнна ідеологія являє собою систему поглядів на досягнення 
політ, цілей та інтересів воєнними засобами. Вона включає 
такі елементи, як воєнна доктрина, воєнно-політ. й воєнно- 
стратег. концепції та стратегії. У змістовному сенсі складови¬ 
ми В. п. д. є військ.-тех. та військ.-екон. політики. 

Літ.: Тимохин Г. П. Воєнно-силовая политика США. М., 1987; Богда- 
нов Р. Г. США: воєнная машина и политика. М., Наука, 1983; Воєнна 
політика України: проблеми і пріоритети. К., 1996; Воєнна безпека 
України на межі тисячоліть. К., 2002. Г. Перепелиця 

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» — комплекс екон. і політ, заходів, 
застосованих рад. владою на тер. Росії та ін. рад. республік 
у 1918-21. «В. к.» супроводжувався політикою жорстоко¬ 
го «червоного терору» і численними жертвами. Передбачав 
концентрацію пром. виробництва, землі, банків, транспорту, 
зв’язку в руках д-ви, націоналізацію не лише великих, а й се¬ 
редніх та дрібних підприємств. Соціалізація землі й націоналі¬ 
зація банків, приват. залізниць, мор. і річк. транспорту розпо¬ 
чалися ще в кін. 1917, а «червоноармійська атака на капітал» 
у пром-сті — саме в період «В. к.»: у трав. 1918 відбулася на¬ 
ціоналізація цукрової пром-сті і з-дів трансп. машинобудуван¬ 
ня, у черв. 1918 — нафтової пром-сті й великих підприємств 
усіх ін. галузей. З літа 1919 прискореними темпами націона¬ 
лізувалися середні, а з 29.10.1920 — усі дрібні підприєм¬ 
ства. В умовах «В. к.» було застосовано сувору централізацію 
управління нар. госп-вом — «главкізм». Гол. к-ти (Головпраця, 
Головторф, Головтекстиль, Головшкіра, Головодяг, Головпал, 
Головкрохмаль та ін.) стали основою управління найважли¬ 
вішими галузями економіки. Вони безпосередньо керували 
підприємствами і прямо підпорядковувалися Президії ВРНГ. 
Пром. виробництво було мілітаризовано, запроваджено заг. 
трудову повинність, примусове закріплення робітників і служ¬ 
бовців за підприємствами та установами. Спочатку мілітари¬ 
зація охоплювала військ, пром-сть, з лист. 1918 — залізниці, 
а згодом — усі галузі нар. госп-ва. Робітники багатьох підпри¬ 
ємств переводилися на становище військовослужбовців. 
Встановлювались обов’язкові серед, норми виробництва. 
Самовільне залишення підприємства прирівнювалося до ди- 
зертирства і каралося за законами воєнного часу. До праці 
в цив. установах у примусовому порядку залучалися черво- 
ноармійці або все працездатне доросле населення у поряд¬ 
ку трудової повинності. У с. г. здійснювалися політика хлібної 
монополії, концентрація в руках д-ви (Наркомпроду) всього 
розподілу продовольства і введення продрозверстки, тобто 
обов’язкової здачі селянами всіх «лишків» (понад встановлені 
д-вою норми на особисті й госп. потреби) сільгосп. продуктів. 
Спочатку продрозверстка охоплювала лише хліб і фураж, зго¬ 
дом поширилася на картоплю і м’ясо, а 1920 — на все продо¬ 
вольство. Кооперативні об’єднання, особливо сільськогосп. 
і споживчі, членство в яких ставало обов’язковим для усього 
сільс. населення, перетворювалися на допоміжний орган д-ви, 
власне, на придаток Наркомпроду, внаслідок чого кооперація 
у кін. 1920 в умовах товарного голоду майже зникла. За «В. к.» 
було запроваджено карткову систему розподілу продуктів, 




116 


ВОЖДИЗМ — ВОЛОБУЄВ 


приватна торгівля жорстко обмежувалася, приватні оптові 
склади, торг, фірми було націоналізовано. Здійснювалася на¬ 
туралізація зарплати, тобто надання трудящим продовольства 
і предметів широкого вжитку безкоштовно або за твердими 
цінами замість усієї або частини зарплати. Такий захід був 
спричинений паралічем грошового обігу, який був витіснений 
натуральним обміном, гострою нестачею товарів широкого 
вжитку і низькою оплатою праці. 

Щодо УСРР політика «В. к.» запроваджувалася з певними від¬ 
мінностями порівняно з ін. рад. республіками, зокрема Ро¬ 
сією. Тут вона розпочалася дещо пізніше. У кін. 1918 було 
скасовано всі закони і розпорядження Центральної Ради, 
Гетьманату, Директорії та білогвардійців, поширено на Україну 
чинність багатьох декретів РРФСР. У берез. 1919 республіку 
оголошено «озброєним табором», запроваджено осн. принци¬ 
пи «В. к.», а згодом узято курс на мілітаризацію рад. установ, 
створення к-тів незаможних селян, комбідів, експропріацію 
капіталістів і поміщиків, ізоляцію та екон. розгром «куркуль¬ 
ства», хлібну монополію, продрозверстку тощо. Вводилася 
держ. монополія не лише на хліб, а й на цукор, сіль, чай. Вод¬ 
ночас робилися спроби демократизувати управління економі¬ 
кою (платформа «децистів»). В Україні зберігалося чимало не- 
націоналізованих середніх і дрібних підприємств, залишились 
у приват. власності невеликі вугільні шахти (з річним видобут¬ 
ком до 5 млн пудів вугілля), значно більшим виявився грошо¬ 
вий обіг, діяла споживча кооперація тощо. У цілому політика 
«В. к.» допомогла на певний час «стабілізувати ситуацію» у рес¬ 
публіках, але ця політика не могла бути тривалою. Екон. роз¬ 
руха і загроза голоду змусили більшов. керівництво вже 1921 
відмовитися від «В. к.» і запровадити нову екон. політику (неп). 
Літ.: Гимпельсон Е. Г. «Военньїй коммунизм»: политика, практика, иде- 
ология. М., 1973; Винниченко В. Відродження нації. Т. 1-3. К., 1990; 
Кульчицький С. В. УСРР в добу «воєнного комунізму» (1917-1920 рр.). 
К., 1994. О. Мироненко 

ВОЖДЙЗМ — тип владних відносин, заснований на особис¬ 
тій відданості персоні, яка утримує владу. Характеризується 
розвиненою, розгалуженою системою неюрид. регуляторів 
і стійкою закріпленістю соціальних ролей. У сучас. світі зовн. 
формами прояву В., крім його теократ. форм (Іран у період ая¬ 
толи Хомейні), є клієнтизм, непотизм, трайбалізм, месіанство. 
Клієнтизм найбільш поширений в афр. авторит. д-вах. Міліта¬ 
ризованим мусульм. д-вам притаманне поєднання непотизму 
і трайбалізму, де перший є рекрутуванням до панівної еліти за 
принципом споріднення та свояцтва, другий — за земляць¬ 
кими ознаками. В. як тип влади притаманний нединамічним, 
авторит. і тоталіт. сусп-вам. Марксизм-ленінізм (ідеол. основа 
рад. влади) в теорії відкидав В., вважаючи гол. суб’єктом іс¬ 
торії народні маси. Разом з тим практ. втілення м.-л. більшо¬ 
виками супроводжувалося нав’язуванням сусп-ву принци¬ 
пу В. — спочатку з’явилися «вожді народні», а потім титулом 
«Великого вождя» був наділений Й. Сталін. У нацист. Німеччи¬ 
ні В., принцип «фюрерства» був однію з основ держ. устрою. 
У КНДР «Великим вождем» називали Кім Ір Сена, його син на¬ 
дав принципу В. ідеол. обгрунтування, наділив себе титулом 
«Великого керівника». 

Літ.: ВІаи Р. ЕхсНап£е апб Роюег іп ЗосіаІ І_ІЇе. ІЧею Уогк, 1964; Авторха- 
нов А. Технология власти. М., 1991; Фромм 3. Анатомия человеческой 
деструктивности. М., 1994; Адорно Т. Исследование авторитарной лич- 
ности. М., 2001; Философия вождизма. Хрестоматия. М., 2006; Гуре- 
вич П. С. Политическая психология. М., 2008. М. Требін 


ВОЛОБУЄВ (АРТЕМОВ) Михайло Симонович (24.01.1903, Ми¬ 
колаїв — 20.06.1972, Ростов-на-Дону) — економіст. Екстерном 
закінчив екон. відділ Харків, ін-ту профосвіти. У 1921-22 — 
заст. завідувача Микол., у 1922 — Вінн. губерн. відділів освіти. 
31923 працював у Харкові у Головполітосвіті, викладав у Хар¬ 
ків. фарм. технікумі, Ін-ті народної освіти, фін.-екон. технікумі; 
згодом — проф. політ, економії Харків, механіко-машинобу- 
дівного ін-ту (в 1930-33 — зав. кафедри цього ін-ту). У1928 
у журн. «Більшовик України» (№ 2-3) було вміщено дискусійну 
статтю В. (подану ним до редакції у 1927) під назвою «До про¬ 
блеми української економіки». У статті було окреслено фази 
розвитку колоніальної політики царату в Україні до жовтн. по¬ 
дій 1917 і спростовано версію про повну єдність доревол. рос. 
економіки. На думку В., ця економіка була єдиною на антаго¬ 
ністичній, імперіалістичній основі, але з погляду відцентрових 
сил пригнічених нею колоній вона являла собою комплекс 
нац. економік. Вважаючи Україну колонією європ. типу, що 
увійшла до складу СРСР, В. обґрунтовував думку про те, що 
проблема ліквідації колоніальної спадщини царату щодо Укра¬ 
їни стоїть інакше, як до країн відсталих, що Україна має влас¬ 
ні шляхи розвитку, що вона мусить підготуватися до вступу 
у світове госп-во, в разі якщо «революція перемогла б не лише 
в колишній Росії, а по всій земній кулі», як рівноправна части¬ 
на цього світового комплексу. При цьому В. на конкр. прикла¬ 
дах критикував нераціональне використання центр, планови¬ 
ми установами природних і екон. ресурсів України. В. вносив 
конкр. пропозиції щодо розширення прав укр. екон. центрів, 
зберігаючи за Держпланом СРСР «загальнодирективні функ¬ 
ції», виступав проти вилучення госп. прибутків за межі України, 
пропонував переглянути плани індустріалізації, відкинувши 
тенденцію розглядати «руську економіку як панівну», встанови¬ 
ти всеукр. систему регулювання припливу роб. сили, стежачи 
за пропорц. розподілом місць на укр. заводах між Україною та 
Росією, застерегти за Україною право реального контролю за 
діяльністю тодішніх союзних органів, і хоча В. підкреслював, 
що написав статтю не для поглиблення розходжень між Ро¬ 
сією і Україною, саме це йому інкримінували. Погляди В. було 
кваліфіковано як екон. платформу «націонал-ухильництва» 
і піддано публ. остракізмові. Проти В. виступили А. Річицький, 
Є. Гірчак, М. Скрипник та ін. Його примусили займатися каят¬ 
тям: 1928 у журн. «Більшовик України» він надрукував лист, 
у якому оголосив свою позицію помилковою, у 1930 вмістив 
у тому самому журналі «самокритичну» статтю «Проти економіч¬ 
ної платформи націоналізму (До критики волобуївщини)». Од¬ 
нак і в наступні роки тривали брутальні виступи на його адресу. 
07.12.1933 В. був заарештований за обвинуваченням в участі 
в «українській контрреволюційній організації, що прагнула до 
повалення Радянської влади збройним шляхом», у 1934 засу¬ 
джений до 5-ти років виправних таборів, але цей вирок йому 
замінили на заслання на той самий термін до Казахстану. 
Після відбуття терміну мешкав у Краснодарському краї. Під час 
війни з нацист. Німеччиною виконував спец, завдання рад. 
розвідки. У 1948 переїхав до Ростова-на-Дону, де працював 
зав. кафедри у Ростов, фін.-екон. ін-ті. У серп. 1957 був офіц. 
реабілітований, у 1961 переїхав до Донецька, де викладав 
у Дон. торг, ін-ті. В останні роки життя був на викладацькій ро¬ 
боті в Ростові-на-Дону. 

Літ.: Шаповал Ю. Що ми знаємо про Михайла Волобуєва? // Літ. Укра¬ 
їна. 1993.12 серп. № 32; Шаповал Ю. «Я помилявся, взявши на себе 




ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ 


117 


провину...» До 90-річчя М. С. Волобуєва-Артемова // 3 архівів ВУЧК- 
ГПУ-НКВД-КГБ. 1994. № 1; Шаповал Ю. Людина і система. Штрихи 
до портрета тоталітарної доби в Україні. К., 1994; Доценко А. І. Ми¬ 
хайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) — визначний український вче- 
ний-економістта географ. К., 2004. /О. Шаповал 

ВОЛОДЙМИР (світське ім’я — Василь) Романюк (09.01.1925, 
с. Химчин, тепер Косів. р-ну Івано-Франківської обл. — 
21.10.1993, Київ) — Патріарх УПЦ КП, правозахисник, політ¬ 
в’язень. У верес. 1944 був заарештований та засуджений за 
належність до ОУН військ, трибуналом НКВС Станіславської 
(тепер Івано-Франківська) обл. на 20 років ув’язнення, яке 
згодом було зменшене до 10-ти років. Відбував покарання 
в Магад. обл. У 1959 Р. повернувся в Україну. Після закінчен¬ 
ня Вищих Богословських курсів при єпархіальному управлінні 
(м. Станіслав) був хіротонізований на священика (26.04.1964) 
в Івано-Франківському кафедральному соборі. З квіт. 1964 по 
січ. 1972 був священиком у парафіях Івано-Франківської та 
Коломийської єпархій Рос. правосл. церкви. У цей час Р. навч. 
на заочному відділенні Моск. духовної семінарії, а після його 
завершення вступив до Моск. духовної академії, з якої у 1970 
був відрахований. Справляючи душпастирські обов’язки на 
Гуцульщині (села Новоселиця, Джурів, Попельники, Космач, 
Пругівка), Р. знайомиться та зближується з опозиц. налашто¬ 
ваним письменником Б. Антоненком-Давидовичем, поетами 
І. Гнатюком та І. Калинцем, журналістом М. Осадчим, істори¬ 
ком В. Морозом, політв’язнями В. Чорноволом, Д. Шумуком, 
І. Світличним, О. Заливахою та ін. У 1972 вдруге засуджений 
на 7 років позбавлення волі й 3 роки заслання за виступ на 
захист звинуваченого в антирад. пропаганді В. Мороза. Від¬ 
бував покарання у Володимирській в’язниці (1972-73), а 
згодом у 1-му таборі особливого призначення (с. Соснівка, 
Мордовія), де в той час перебували В. Стус, О. Тихий, М. Ру- 
денко, Л. Лук’яненко, Ю. Шухевич. Брав участь у боротьбі 
політв’язнів за свої права, був автором численних звернень 
до держ. та церковних діячів, оголошував голодування тощо. 
У 1976 на знак протесту проти політ, переслідувань та злочи¬ 
нів, які мали місце в СРСР відмовився від рад. громадянства, 
а також оголосив про припинення зв’язків з РПЦ та пере¬ 
хід до УАПЦ. Ці дії викликали жорстокі санкції з боку караль¬ 
них органів. На захист Р. виступили предстоятелі УПЦ в США, 
УАПЦ в діаспорі, академік А. Сахаров, політв’язні. У 1979 Р. 
обрано членом Укр. Гельсінкської групи. У1981 Р. повертаєть¬ 
ся із заслання на Косівщину, де з 1983 здійснює пастирське 
служіння, відновлює контакти з кол. політв’язнями. У черв. 
1988 на запрошення виїхав до Канади і США, де здійснював 
пастирське служіння в укр. громадах. У груд. 1989 повернув¬ 
ся в Україну, де 28.04.1990 прийняв чернецтво, а наступного 
дня був висвячений у сан єпископа Ужгородського та Вино- 
градівського з ім’ям Володимир та призначений місійним ві¬ 
карієм сх. областей України. У верес. 1990 призначається 
єпископом Білоцерківським та вікарієм Київ, єпархії УАПЦ, 
у 1991 — архієпископом Вишгородським, у лют. 1993 — ар¬ 
хієпископом Львівським і Сокальським, у черв, цього ж року 
(після смерті Патріарха Мстислава) — Митрополитом Чернігів¬ 
ським і Сумським та місцеблюстителем Київ. Патріаршого пре¬ 
столу. 21.10.1993 абс. більшістю голосів на засіданні Всеукр. 
правосл. собору УПЦ КП обирається на Патріарший престол. 
24.10.1993 у соборі Св. Софії м. Києва відбулася інтроніза- 
цієя Патріарха. Неповних два роки його патріаршого служіння 


позначилися надзвичайною реліг. напругою та складними 
політ, перипетіями. У цей час відбулася зміна держ. політики 
у реліг. сфері, пов’язана із презид. виборами 1994. Л. Крав¬ 
чука, прихильника ідеї унезалежнення укр. церкви від Моск. 
патріархату, змінив Л. Кучма, який дотримувався ін. позицій. 
14.07.1995 Р. помер. Похорон перетворився на протистояння. 
Зокрема, конфлікт між УПЦ КП та владою стосовно місця по¬ 
ховання Патріарха (перша наполягала на тер. заповідника Со¬ 
фія Київська) призвів до кривавого зіткнення маніфестантів 
з правоохоронцями, що дістало назву «чорного (кривавого) 
вівторка». Тіло Патріарха було поховане біля брами Софії. 

Літ.: Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960- 
1980-х років. К., 1995; Зінчук Д. С. Громадсько-політична і релігійна 
діяльність Василя Романюка (1925-1995 рр.) // Дис. ... канд. істор. 
наук. Івано-Франківськ, 2008. В. Шевченко 

ВОЛОДЙМИР ВЕЛЙКИЙ (не раніше 959, Київ - 15.07.1015, 
там само) — київ, князь у 980-1015. Син князя Святослава 
Ігоревича і ключниці Ольги Малуші Любечанки. З 969 — по¬ 
садник у Новгороді, де правив разом зі своїм «уєм» (дядьком) 
Добринею. Після загибелі під час усобиці 978-80 своїх рід¬ 
них братів Олега і Ярополка утвердився на київ, великокняз. 
престолі. Своє єдиновладне правління на Русі він розпочав 
з реформ. Відправивши варязьких найманців на службу до Ві¬ 
зантії, В. В. зробив ставку на місц. боярство і військ, дружину. 
При підтримці останньої він упорядкував систему збору подат¬ 
ків з підвладних слов’ян, племен, реорганізував систему адм. 
управління, посадовивши своїх синів посадниками у великі 
міські центри Русі — Новгород, Полоцьк, Ростов, Туров. Бл. 
980 В. В. здійснив спробу упорядкувати систему орг-ції язич¬ 
ницьких культів і вірувань. У центрі тодішнього Києва, побл. 
князівського двору, на високому пагорбі ним, як сповіщають 
літописні джерела, були поставлені кумири грізних язичниць¬ 
ких божеств — дерев’яного Перуна із срібною головою й зо¬ 
лотими вусами, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла і Мокош. 
Створення загальнодерж. пантеону було зумовлено потре¬ 
бами об’єднання поліетн. населення Київ. Русі єдиною систе¬ 
мою реліг. вірувань. Однак традиц. язичництво вже вичерпало 
себе. Воно перешкоджало подальшому розвиткові молодої 
східнослов’ян. д-ви, її інтеграції у співтовариство європ. наро¬ 
дів. Після недовгих вагань В. В. зробив вибір у сторону христ. 
релігії у візант. її варіанті. Цьому сприяла й міжнар. ситуація, 
що зблизила Київ і Константинополь. Візантія тоді гостро по¬ 
требувала військ, допомоги. Улітку 986 імператорські війська 
зазнали поразки у битві з болгарами поблизу ущелини «Трояно- 
ві ворота». Зимою того ж року в армії спалахнув заколот, при¬ 
звідцем якого став полководець Варда Склир, який поспішив 
проголосити себе імператором. В. В. погодився надати військ, 
допомогу візант. правлячому дому, але в обмін на це вимагав 
руки сестри імператорів-співправителів Василя II та його бра¬ 
та Константина — принцеси Анни. Ті ж, поставивши умовою 
укладення цього шлюбу хрещення київ, князя та його підда¬ 
них, погодилися. До Константинополя було відразу відправле¬ 
но 6-тисячний експедиц. корпус добірних руських воїв, а сам 
В. В. вирушив до Криму, аби покарати жителів візант. Корсуня 
(ант. Херсонес), які підтримували заколотників. Захоплене й 
упокорене місто В. В. передав своєму шурину Василю II, а сам 
з тріумфом повернувся до Києва, де і відбувалися осн. події 
грандіозного істор. дійства — охрещення Володимира Свя- 
тославича і навернення в християнство підданих його країни. 





118 


ВОЛОДИМИР МОНОМАХ 


Запровадження християнства у Київ, д-ві князем В. В. на схил¬ 
ку 10 ст. стало переломною віхою історії Русі-України, поворот¬ 
ним пунктом її всього подальшого істор. розвитку. Християні¬ 
зація Київ. Русі подолала політ, та культ, ізольованість країни 
й призвела до визнання за нею самост. місця у символічній 
сім’ї христ. народів тогочас. світу. З прийняттям християнства 
Київ, д-ва, за тогочас. уявленнями, ніби очистилася від сквер¬ 
ни й з «не країни» стала країною і водночас членом світової 
христ. співдружності. Християнізація Київ. Русі, за В. В., озна¬ 
чала її легітимацію на міжнар. арені. Виявом такого «ново- 
народження» стала діяльність київ, володаря, який відтепер 
перестав бути варварським вождем незнаної у христ. світі 
країни, а сміливо уподібнюється староруськими книжниками 
біблійному цареві Соломону. Подібно до останнього В. В. був 
великим будівничим. У Києві, на пагорбі, де раніше розміщу¬ 
вався пантеон язичницьких божеств, князь звелів побудува¬ 
ти церкву Св. Василія на честь свого христ. патрона. 991 було 
закладено, а через п’ять літ освячено перший кам’яний київ, 
храм Успіння Богородиці (Десятинний). Це унаочнювало про¬ 
роцтво апостола Андрія про те, що «засіяє благодать Божа на 
горах цих». В. В. відтак постає виконавцем призначеної апос¬ 
толом Андрієм місії. Водночас у багатьох тогочас. писемних 
пам’ятках і сам князь Володимир Святославич неодноразово 
зводиться в ранг тринадцятого апостола. Так, у славнозвісно¬ 
му «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона В. В. 
постає в однім ряду з апостолами Петром і Павлом, Іваном, 
Хомою і Марком. Апостольський подвиг київ, князя полягав 
у духовному оновленні свого народу, його просвітленні. Оце 
«просвітлення» є не тільки і не стільки метафорою «Слави Бо¬ 
жої», а й символізує у тогочас. термінах «учення книжне». Адже 
із буд-вом церков та монастирів при них улаштовувалися 
своєрідні школи, де навчали дітей грамоти. З них пізніше ви¬ 
ростали святителі, які переписували з грец. богослужебні та 
ін. книги, створювали оригінальні літ. твори. Привнесені на 
Русь з Візантії високорозвинені теол. знання, інтелектуальні 
й мистецькі цінності сприяли розвиткові культури Київ. Русі на 
місц. ґрунті. За правління В. В. Київ. Русь набула держ. єдності. 
В результаті походів 981-83 на ятвягів, в’ятичів, хорватів уста¬ 
лилися зовн. рубежі Київ. д-ви. Була зміцнена внугрішньопо- 
літ. система орг-ції влади, проведено реформу карного права, 
в основі якої лежала заміна вір системою страти злочинців. 
Старокиївські книжники вбачали у В. духовного спадкоємця 
старозаповітних царів, називаючи його «Новим Давидом» або 
«Другим Мойсеєм». Канонізовано хрестителя Русі-України на- 
прикін. 13 ст. День пам’яті святого припадає на 15 лип. 

Літ.: Толочно П. П. Владимир Святой. Ярослав Мудрьій. К., 1996; Кар- 
пов А. Владимир Святой. М., 1997; Напак №11ег К. УІасІітіг І: ТГіе Иеш 
ЗоІотоп // Византинороссика. Т. 3. СПб., 2005. В. Ричка 

ВОЛОДЙМИР МОНОМАХ (1053, Київ — 19.05.1125, там 
само) — київ, князь у 1113-25, наречений у хрещенні Васи- 
лієм, нар. від шлюбу улюбленого сина Ярослава Мудрого — 
Всеволода з дочкою візант. імператора Константина IX Мо- 
номаха — Марією. В. М. був одружений з дочкою англосакс, 
короля Гаральда II. Політ, діяльність розпочав 15-річним отро¬ 
ком, коли 1068 у зв’язку з вигнанням князів Ярославичів із 
Києва самост. здійснив свою першу подорож-місію до Росто¬ 
ва. У тому ж віці посів княз. стіл у Володимирі на Волині. До 
1093 був підручним свого батька: обіймав княз. столи у Туро¬ 
ві (1073-77), Смоленську (1077-78), Чернігові (1078-94), 


Переяславі (1094-1113), і, зрештою, з 1113 й др самої смерті 
був вел. київ, князем. За ці роки В. М. здійснив 83 вел. похо¬ 
ди, уклав бл. 20 мирних угод з половцями. Труди і Дні свої він 
своєрідно увічнив у «Повчанні дітям», яке дійшло до нашого 
часу у складі славнозвісної «Повісті временних літ» — літопис* 
ного зведення, укладеного на поч. 12 ст. По смерті батька, що 
сталася 1093, Володимир Всеволодович, тоді черніг. князь, не 
став ув’язуватися у боротьбу за вакантний великокняз. стіл, 
несподівано поступившись ним старшому у династії — дво¬ 
юрідному братові Святополку Ізяславичу. Він так вчинив, щоб 
уникнути кровопролиття, яким незмінно супроводжувалася 
боротьба за верховну владу у середньовічній Київ. д-ві. Та все 
ж таки зберегти мир і злагоду між руськими князями Монома- 
ху не вдалося. Наступного, 1094 підійшов до Чернігова князь 
Олег зі своєю дружиною і половецькими військ, найманцями 
й став палити місто, брязкотом зброї заявляючи на нього свої 
права. Пожалівши палаючі села і монастирі, обачний Володи¬ 
мир віддав Олегу Чернігів, а сам пішов княжити у Переяслав. 

У період Мономахового правління у віддаленому Переясла¬ 
ві — гарнізонній фортеці, що зіп’ялася на краю Половецько¬ 
го степу, з найбільшою повнотою розкрилися організаторські 
та воєнні здібності князя. Він завдав рішучих ударів поло¬ 
вецьким ордам, що тоді непокоїли Київ. Русь частими роз¬ 
бійницькими нападами на її землі. Особливо успішними для 
нього були походи у глиб Половецького поля 1103, 1109, 
1110 і 1111. Мономах доклав багато зусиль до того, щоб 
розв’язувати ті чи ін. конфлікти зі степовиками мирним шля¬ 
хом. У1108 він одружив свого сина Юрія з дочкою половець¬ 
кого хана Аєпи. За тривалого перебування на Переяслав, сто¬ 
лі В. М. зажив авторитет розважливого і твердого державця, 
справедливого володаря-миротворця. По смерті київ, князя 
Святополка Ізяславича, що сталася у квіт. 1113, кияни, скли¬ 
кавши віче, запросили В. М. посісти великокняз. престол. 
Прибувши до Києва, він встановлює тут твердий порядок. За 
його безпосередньою участю були переглянуті деякі законод. 
норми «Руської Правди». Зокрема, обмежувалися лихварські 
проценти з позики, а також частково полегшувалося станови¬ 
ще залежних селян-смердів. Законод. акт — т. зв. «Устав Во- 
лодимерь Всеволодовича», затверджений на раді у заміській 
великокняз. резеденції — селі Берестовому бл. 1115 був не 
стільки заходом, розрахованим на вгамування соціально¬ 
го конфлікту, скільки виявом популізму князя. Невипадково 
милостивим можновладцем постає він і у своєму «Повчанні», 
стверджуючи, що «і бідного смерда, і убогу вдову не давав на 
поталу сильним». Старокиївські літописці послідовно змальо¬ 
вують Мономаха як ревного піклувальника за долю Руської 
землі, її оборонця від зовн. ворогів і внугр. міжкняз. чвар. 
У літописному некролозі на смерть князя, між іншим, зазна¬ 
чається, що він «просвітив Руську землю, наче сонце, і слава 
його розійшлася по всіх землях. А найбільше страшним він 
був для поганих (тобто кочовиків. — Авт.), цей братолюбець 
і нищелюбець, і добрий дбайливець за Руськую землю». Образ 
ідеального володаря середньовічної Русі-України, витворений 
аж ніяк небезстороннім сімейству Мономахів ігуменом їхнього 
родового Михайлівського Видубецького монастиря у Києві — 
Сильвестром, залишався взірцем для прийдешніх поколінь 
староруських книжників. Йому складали шану автори та¬ 
ких популярних в укр. середньовіччі літ. пам’яток, як «Сло¬ 
во про Ігорів похід», «Слово про погибель Руської землі» та 




ВОЛОНТЕРИ — ВОЛОШИН 


119 


славнозвісної легенди про євшан-зілля, вміщеній у Галиць- 
ко-Волин. літописі під 1201. У подальшому політ, успіхи моск. 
правителів 14-15 ст. надихнули тамтешніх книжників на ство¬ 
рення циклу легенд про Мономаха, в яких він постає могутнім 
єдиновладним правителем, увінчаним світовими інсигніями 
влади. Так, «Сказання про князів владимирських» — пам’ятка 
кінця 15 ст. детально оповідає про те, як царгородський ім¬ 
ператор — благочестивий цар Константин Мономах, тріпотя¬ 
чи перед могутнім київ, правителем, надіслав йому у дарунок 
живодайний хрест, царський вінець і золоте намисто — золоті 
барми, які відтоді стали атрибутами вінчання на царство рос. 
царів. Від поч. 16 ст. одну з гол. держ. регалій, що використо¬ 
вувалися під час цієї церемонії, стали називати «шапкою Мо¬ 
номаха». Для легітимізації історико-правничого обґрунтуван¬ 
ня царського достоїнства моск. вел. князів, генеалогія яких 
удавнювалась аж до епохи рим. імператора Августа, необхідно 
було утвердити спадкоємний зв’язок з римсько-візант. і киє- 
во-руською спадщиною. У цій ідеолог, міфотворчості моск. іс¬ 
торіографів постать В. М., що уособлювала істор. минуле Київ, 
д-ви та могутність її володарів, своєрідно акумулювала пре¬ 
тензії Москви на старокиївську ідеол. спадщину. 

Літ.: Кучкин В. А. Чудо св. Пантелеймона и семейньїе дела Владими¬ 
ра Мономаха //Россия в средние века и новое время. Сб. статей. 
М., 1999; Назаренко А. В. Древняя Русь на международньїх путях: 
Междисциплинарньїе очерки культурньїх, торговьіх политечских свя- 
зей XI-XIІ веков. М., 2001. В. Ричка 

ВОЛОНТЕРИ (франц. уоіопіаіге — доброволець) — особи, що 
добровільно вступили до військ., рятувальної служби, добро¬ 
вільні трудівники гуманіт., екол. орг-ції, сільськогосп. комуни, 
системи безкоштовної соціальної допомоги. У Загальній де¬ 
кларації В., яка була прийнята конгресом Міжнар. асоціації 
В. 14.09.1990 у Парижі, відзначається, що В. розглядають 
свою діяльність як інструмент соціального, культ., екон., екол. 
розвитку. Названа мета була підтверджена Декларацією про 
волонтерську діяльність, прийнятою на 16-й Всесвітній конфе¬ 
ренції В. у 2001. Осн. принципами волонтерства визначено 
безкоштовність надання допомоги; рівну можливість особис¬ 
тих і колект. потреб, причому колект. забезпечення цих потреб; 
особистий розвиток, набуття нових знань і вмінь, пост, участь 
у русі. Молодіжний волонтерський рух зародився в 20-х рр. 
20 ст. після 1-ї світової війни. У 1920 у Франції біля Вердена 
було здійснено перший проект волонтерського табору за учас¬ 
тю нім. і франц. молоді. У 1960-х виникають десятки волон¬ 
терських програм з миротворчою місією подружити Сх. і Зх. 
Європу. Екол. проекти набули поширення з 80-х рр. 20 ст. На 
поч. 21 ст. було здійснено бл. 2000 проектів у 84 країнах сві¬ 
ту. Мета роботи кожного волонтерського табору — допомога 
країні (місту, селу) у здійсненні будь-якого проекту, на реаліза¬ 
цію якого у даної країни (міста, села) не вистачає коштів. Во¬ 
лонтерські табори бувають різноманітного характеру — екол., 
археол., реставраційні, ремонтні, сільськогосп., соціальні й ін. 
Зараз орг-ції з 50 країн світу, об’єднані координац. радою при 
ЮНЕСКО, щорічно проводять понад 500 інтернац. молодіжних 
робочих таборів. О. Бардін 

ВОЛОШИН Августин (17.03.1874, с. Келечин, тепер Міжгір. 
р-ну Закарп. обл. — 19.07.1945, Москва) — громад.-політ., 
культ, та реліг. діяч, педагог і науковець, прем’єр-міністр автон. 
уряду Підкарп. Русі, президент Карп. України. Навч. в Ужгор. 
семінарії (1883-92), на теолог, ф-ті Будап. ун-ту (1893-96), 


у Вищій пед. школі у Будапешті (1899-1900); з 1897 — греко- 
катол. священик (капелан Ужгор. Цегельнянської Преобра- 
женської церкви). З 1900 — викладач Ужгор. учительської 
семінарії, в 1912-38 — її директор. Вихованці семінарії про¬ 
водили велику культ., просвітницьку і громад.-політ. роботу на 
Закарпатті. В. як особистість формувався під впливом культ¬ 
просвітницького т-ва ім. Св. Василія Великого, заснованого 
О. Духновичем. Як прихильник українофільського культ, руху, 
він обстоював мовну спільність усіх українців, право закар¬ 
патців навчати дітей живою народною мовою. З кін. 1890-х В. 
почав акт. участь у культ, і видави, житті, публікував підручни¬ 
ки, редагував і видавав єдину русько-укр. газету в Угорщині 
«Наука», а відтак «Село» (1897-1918). В. автор низки підруч¬ 
ників, насамперед «Практичної граматики малоруської мови» 
(1907, угор. мовою), нагородженої Академією наук у Будапе¬ 
шті, підручників з фізики, хімії (співавтор М. Велигорський), 
читанки, Курсу педагогіки для семінарій, «Педагогічної психо¬ 
логії», «Педагогіки і дидактики», «Короткої історії педагогіки», 
«Логіки», «Методики». В. з 1899 до 1944 написав і видав по¬ 
над 40 підручників, окремі з яких витримали по кілька видань. 
У мовному питанні В. еволюціонував від «карпаторусского» 
і «угро-русского литературного язика» до «руської» (укр.) мови. 
В. виступав також як публіцист та літератор під псевд. А. Вер¬ 
ховинський. У револ. подіях 1918-21 В. — один із засновни¬ 
ків Руської народної ради в Ужгороді, голова першої Руської 
(Укр.) центр, народної ради. Відіграв визначну роль у політ, са¬ 
мовизначенні Закарпаття як самоврядної автон. частини Че- 
хословаччини, у 1919-21 В. прихильник Директорії — тимчас. 
автон. управління Підкарп. Русі на чолі з губернатором Г. Жат- 
ковичем. Засновник Руської народної партії (1920, з 1925 
Христ.-народної партії), редактор її друкованого органу газ. 
«Свобода» (1920-38), депутат парламенту Чехословаччини 
в 1925-29. В. очолював ряд культ, і госп. установ краю, зокре¬ 
ма Педагог, т-во, Підкарп. банк та ін., він один із організаторів 
Учител. громади, т-ва «Просвіта» в Ужгороді (1919), його почес¬ 
ний голова до 1939. 

В. уособлював прихильників укр. автономії Закарпаття, а піз¬ 
ніше створення спільної д-ви чехів, словаків та русинів. Після 
Мюнх. конференції автономісти домагалися для Підкарп. 
Русі тих самих прав, які «одержала й одержить Словаччи¬ 
на». 08.10.1938 В. увійшов у перший автон. уряд А. Бродія як 
держ. секретар здоров’я, а 26 жовт. був призначений прем’єр- 
міністром автон. Підкарп. Русі. Одним з перших рішень його 
уряду було визнання укр. мови держ. мовою автономії. Очо¬ 
ливши уряд Підкарп. Русі, В. ініціював створення Укр. народно¬ 
го об’єднання (УНО), яке на фоні заборони діяльності ін. політ, 
сил перемогло на виборах до Сойму Карп. України. УНО про¬ 
вело до парламенту представників євр., рум. та нім. меншини 
краю, запропонувавши спільно розбудовувати укр. д-ву. В. ви¬ 
словлювався за об’єднання всіх укр. земель, за єдність закар¬ 
патців з Галичиною і Сх. Україною, майбутнє Закарпаття бачив 
у Соборній Укр. Державі. Він вбачав у Карп. Україні П’ємонт 
для відродження Великої України. При підтримці ОУН почав 
формувати збройні сили «Карпатська Січ». Після декількох 
спроб зберегти цілісність Чехословаччини, з початком окупа¬ 
ції краю Угорщиною, на першому засіданні Сойму 15.03.1939 
В. оголосив Карп. Україну незалежною д-вою — «Вільною Су¬ 
веренною Карпатською Українською Республікою». Сойм за¬ 
твердив Конституцію Карп. України і обрав В. її президентом. 




120 


ВОЛСТОНКРАФТ — ВОЛЬТЕР 


У геополіт. протистоянні В. розраховував на підтримку Німеч¬ 
чини, однак А. Птлер оперся на М. Хорті — свого союзника 
в Угорщині. В роки 2-ї світової війни В. мешкав у Празі, пра¬ 
цював зав. кафедри педагогіки, ректором Укр. вільного ун-ту. 
У трав. 1945 був арештований співробітниками «Смершу», пе¬ 
реправлений у Москву, де у Бутирській тюрмі помер. В. вста¬ 
новлено пам'ятник в Ужгороді, його ім'я носить Карп. ун-т. Ука¬ 
зом Президента України В. Ющенка за визначну особисту роль 
у боротьбі за утвердження укр. державності В. посмертно при¬ 
своєно звання Героя України (2002). 

Тв.: Вибр. твори. Ужгород, 2002. 

Літ.: Штефан Августин. Августин Волошин — Президент Карпатської 
України. Спомини. Торонто, 1977; Зимомря М. [та ін.]. Августин Воло¬ 
шин. Ужгород, 1995; Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Укра¬ 
їна. Львів; Хуст, 2004. О. Калакура 

ВОЛСТОНКРАФТ (ЮоІІзїопесгаП) Мері (27.04.1759, Лондон — 
10.09.1797, там само) — письменниця, філософ, ідеолог фе¬ 
мінізму. Саме тому В. та її двом сестрам після смерті матері 
довелося покинути батьківський дім і стати компаньйонка¬ 
ми заможних леді. Розчарована існуючими на той час сусп. 
нормами та традиціями щодо становища жінок, В. гостро пе¬ 
реймалася долею тих жінок, котрі були приреченими на зли¬ 
денне існування у випадку, коли залишалися без посагу чи не 
знаходили собі вигідної партії для заміжжя. Вона вирішила, 
що такий стан справ неприйнятний, і розпочала свою кар’єру 
письменниці-феміністки, що на той час було доволі зухвалим 
як для жінки. Тільки з появою наук, феміністичної критики 
у 60-70 рр. 20 ст. праці В. були визнані основоположними 
в розвитку феміністичної думки. У переважній більшості сво¬ 
їх творів В. акцентувала увагу на проблемі освіти жінок, вона 
наголошувала, що тільки освічені жінки можуть бути хороши¬ 
ми дружинами і матерями і загалом сприяти добробуту д-ви. 
Роль жінок в д-ві, на думку В., є визначальною, оскільки вони 
займаються вихованням дітей, а тому заслуговують тих самих 
прав, що й чоловіки. В. залишила по собі доволі значну наук, 
та літ. спадщину, зокрема: трактат «Думки про виховання до¬ 
чок» (ТНоибНІз оп Ше Ебисаііоп ої ОаибИІегз, 1787); напів- 
бібліографічний роман «Мері» (Магу, 1788); есе «Захист прав 
людини» (А Уіпсіісаііоп ої ІНе Рі^ИІз ої Мап, 1791), есе «За¬ 
хист прав жінки» (А Уіпсіісаііоп оі ІНе Рі^ИІз оі УУотап, 1792). 
Остання — найвідоміша робота В., в якій вона наголошувала, 
що жінки від природи не є істотами менш розвиненими, ніж 
чоловіки, однак часто видаються такими через свою недостат¬ 
ню освіченість. Вона стверджувала, що жінок та чоловіків слід 
розглядати як істот раціональних, а тому прийнятним для них 
може бути сусп. устрій, заснований на розумі. Нині В. часто на¬ 
зивають першою феміністкою-філософом. 

Тв.: В за щиту прав женщин 11 Феминизм: Зссе, письма, воспомина- 
ния. М, 1992. 

Літ.: КеІІу Сагу. Реуоіиііопагу Ретіпізт: ТИе Міпб апб Сагеег ої Магу 
Шізіопесгай. Уогк, 1992; Тобб .Іапеі Магу Шізіопесгай: 
А Реуоіиііопагу І_іїе. Іопбоп, 2000; Тауіог ВагЬага. Магу МоІІзІопесгай 
апсі іґіе Ретіпізі Іта&іпайоп. СатЬгіб&е, 2003. М. Колодій 

ВОЛЬТЕР (УоКаіге, справж. ім'я та прізв. Марі Франсуа Аруе; 
21.11.1694, Париж — 30.05.1778, там само) — письмен¬ 
ник, філософ-просвітитель, історик, публіцист, енциклопедист. 
Псевдонім УоІІаіге — анаграма виразу «Агоиеі І_ І» («молод¬ 
ший Аруе»). Навч. (1704-11) в париз. єзуїтському коледжі 
Людовіка Великого. Поч. творчої діяльності був затьмарений 
ув'язненням у 1717 в Бастилії, куди він потрапив за написання 


сатири на регента Франції герцога Орлеанського. Наступний 
рік для В. ознаменувався першою постановко^ у Франції його 
п’єси — «Едіп». У1723 з’явилася поема «Генріада», присвячена 
реліг. війнам 16 ст. і королю Генріху IV. У ній автор засуджував 
реліг. фанатизм деспотів, а разом з тим прославляв віротер¬ 
пимого просвіченого монарха. У 1726 В. знову потрапив до 
Бастилії за намагання помститися шевальє де Рогану, який 
насміхався над ним за недворянське походження, сховане 
за псевдонімом. У кінці року В. покинув Париж і впродовж 
1726-29 перебував у Англії, де відбулася подальша лібера¬ 
лізація його поглядів. Це засвідчили видрукувані у 1733 «Фі¬ 
лософські листи», в яких В. постав прихильником сенсуалізму 
Дж. Локка та противником матеріалізму П. Гольбаха, критику¬ 
вав франц. соціальні та політ, ін-ти й возвеличував англ. устрій. 
Книгу було спалено у Франції відповідно до постанови парла¬ 
менту, але Європа дедалі дізнавалася про В. як про противни¬ 
ка самодержавства та прихильника просвіченого абсолютиз¬ 
му, просвіченого монарха, який мав спиратися на «філософів», 
освічених людей. З 1734 В. упродовж 10-ти років перебував 
у Сіреї в Шампані, де знаходився замок маркізи дю Шатле. 
У цей час він написав трагедії «Альзіра» (1736) та «Магомет» 
(1742), «Трактат про метафізику» (1734), «Основи філософії 
Ньютона» (1738), частину істор. праці «Вік Людовіка XIV» (1751), 
які відбили прагнення В. до рац. пояснення світу. А сатирична 
поема «Орлеанська діва» (опублікована 1755) засвідчила не- 
згасимі прагнення автора боротися з реліг. забобонами. Після 
звинувачень у знущанні над релігією В. від’їхав до Голландії. 
Та у 1744 він опинився при версальському дворі, де згодом 
зайняв місце придворного історіографа (1745). Був обраний 
у Франц. академію (1746). Утім, Людовік XV не виявляв при¬ 
хильності до В., який на запрошення прус, короля Фрідріха І 
перебував при його дворі упродовж 1750-1753. З кін. 1754 
В. мешкав у Швейцарії. Почав працювати для «Енциклопе¬ 
дії» Д. Дідро й Ж. Л. Д’Аламбера, де згодом і з’явилися його 
численні статті, які згодом були видані окремою книгою — 
«Кишеньковий філос. словник» (1764) і в яких він висловлював 
сумніви щодо достовірності істор. сказань (приміром, про чу¬ 
деса), стверджував, що християни такі ж ідолопоклонники, як 
і язичники, але висловлював повагу до Христа. Будучи деїстом, 
вірив у існування божества, яке сотворило Всесвіт. З 1759 
В. поселився у придбаному на кордоні з Францією помісті 
Ферней, яке почали акт. відвідувати європ. прихильники про¬ 
світництва. Упродовж багатьох років з Фернея В. листувався 
з прус, королем Фрідріхом II, імператрицею Росії Катериною II, 
королем Польщі Станіславом Августом Понятовським, дат¬ 
ським кролем Християном VII. З-під його пера вийшла «Історія 
Рос. імперії при Петрі Великому» (1759-63), що була написа¬ 
ла на замовлення рос. уряду і яка прославляла петровські ре¬ 
форми, а сам Петро І був зображений зразком просвіченого 
правителя. Крім того, були написані й філос. та істор. твори: 
«Кандид» (1759), «Простодушний» (1767), «Трактат про віротер¬ 
пимість» (1763), «Дослід про мораль і дух народів» (1756-69) 
та ін. У «Досліді...» В. уперше вдався до опису істор. розвитку 
всіх народів, але найбільше — Індії та Китаю. У 60-70-х рр. В., 
стверджуючи, що «потрібно вивести трагедію із стану зів’ялої 
вульгарності», пише такі твори, як «Танкред» (1760), «Олімпія» 
(1764), «Скіфи» (1767), «Гебри, або Терпимість» (1769), «Закони 
Міноса» (1773), «Ірина» (1778) та ін. Завдання королів-філосо- 
фів, які з’являлися на сторінках трагедій, полягало у тому, щоб 




ВОЛЯ ПОЛІТИЧНА — ВОТУМ 


«просвітити людей, пом’якшити мораль своїх підданих, цивілі¬ 
зувати дику країну»; королівство розглядалося В. «як велика 
сім’я на чолі з батьком». У цей же час В. встав на захист Сір- 
вена, Каласа, шевальє де Ла Барра, графа де Лаллі, які стали 
жертвами реліг. та політ, утисків. Закликаючи «Розчавити гади¬ 
ну!», він у черговий раз виступив проти катол. церкви. Утім, В. 
вважав, що «якби Бога не було, його варто було б вигадати», 
оскільки релігія потрібна для упокорення мас. В. захищав при¬ 
ватну власність і сусп. нерівність; ті, хто нічого не має, повинні 
«забавляти» і працювати на «освічених і багатих». Він вважав, 
що, «якщо народ почне розмірковувати, то все пропало». Після 
того, як на зміну Людовику XV прийшов Людовик XVI, В. повер¬ 
нувся до Парижа. Він був призначений директором Академії 
і розпочав роботу над переробкою академ. словника. За цією 
справою й помер. Перед смертю В. сповідався, але катол. 
церква все ж відмовила у захороненні його праху в Парижі. 
Відтак В. був похований в абатстві Сельєр у Шампані. Нешано¬ 
бливе ставлення до людини, яку знала вся Європа, викликало 
обурення: у такий спосіб В. уже після своєї смерті знову під¬ 
ривав авторитет церкви. У 1791, за рішенням Конвенту, його 
прах був перепохований в париз. Пантеоні, але у 1814 був ви¬ 
крадений реакціонерами і розкиданий на місці смітника. 

Літ.: І_апзоп 6. УоІІаіге. Рагіз, 1906; ВгапРез. УоІІаіге. Рагіз, 1923; Исто- 
рия всемирной литературьі. Т. 5. М., 1988. М. Кармазіна 

ВОЛЯ ПОЛІТЙЧНА — здатність суб’єкта політики вибирати 
й відстоювати свою політ, позицію в боротьбі з опонентами, 
мобілізувати всі наявні ресурси на практ. реалізацію прийня¬ 
тих політ, рішень. В. п. є одним з найважливіших факторів, що 
визначають полггичну діяльність суб’єкта, нею визначаються 
форми й методи реалізації прийнятих політ, рішень. А. Лузай 
«ВОТЕРГЕЙТ» (УУа1ег£аІе) — архіт. комплекс у Вашингтоні (го¬ 
тель, два адм. і три житлові будинки), збудований 1962 між 
р. Потомак і Вірджинія-авеню; широко відомий як місце по¬ 
літ. скандалу під час презид. кампанії 1972, коли в адм. спо¬ 
руді на Вірджинія-авеню розташовувалася штаб-квартира 
Нац. к-ту Дем. партії, що висунула кандидатом представника 
лівого крила Дж. Макговерна, який не мав серйозних шансів 
на перемогу. 28.05.1972 група, що працювала на республі¬ 
канців, встановила в штаб-квартирі підслухову апаратуру, що 
мала використовуватися із сусіднього готелю «Говард Джон- 
сонс Мотор Лодж» на протилежному боці авеню; але мікро¬ 
фони не працювали, і при спробі їх замінити (та, за деякими 
даними, сфотографувати док-ти штабу демократів) 17.06.1972 
п’ять зломників на чолі з шефом безпеки «комітету з повтор¬ 
ного обрання президента» Р. Ніксона були раптово заскочені 
охоронником і заарештовані. Досі не доведений зв'язок цьо¬ 
го інциденту з адм. президента, але через тиждень він разом 
із керівником власного виборчого штабу обговорив заходи 
щодо уникнення розслідування з боку ФБР і ЦРУ під приво¬ 
дом захисту «нац. безпеки». Спершу завдяки цим зусиллям «В.» 
перестав бути темою передвиборної боротьби, й 07.11.1972 
Р. Ніксон переміг із переважною більшістю голосів, але з по¬ 
чатком у січ. 1973 суду над зломниками їхній керівник зізнався 
в отриманні грошей за мовчання й обіцянки швидкого поми¬ 
лування, після чого була сформована надзвичайна сенатська 
комісія з «В.», чиї слухання транслювалися по телебаченню; 
водночас з ініціативи демократів почалася низка розслідувань 
діяльності ін. урядовців республ. адміністрації. 13.06.1973 
з показань асистента глави д-ви з'ясувалося, що всі розмови 


121 

в «овальному офісі» (службовому кабінеті президента) запису¬ 
ються системою аудіоконтролю, але Р. Ніксон, посилаючись на 
«привілей виконавчої влади», відмовився надати прокуратурі 
відповідні записи й зажадав звільнення слідчого з надзвичай¬ 
них справ А. Кокса, що зробив запит стосовно презид. розмов. 
На знак протесту міністр юстиції Е. Річардсон і його заступник 
20.10.1973 подали у відставку, а через 10 днів к-т юстиції Па¬ 
лати представників приступив до обговорення питання про ім¬ 
пічмент президента, 06.02.1974 остання ухвалила розпочати 
відповідну процедуру. Публікація Білим домом 1200 с. пере¬ 
кручених копій розмов президента з помічниками не задо¬ 
вольнила громадськість, і 24.07.1974 Верховний суд наказав 
Р. Ніксону видати всі належні плівки к-ту Палати представників, 
який 27 і 30.07.1974 ухвалив три статті про імпічмент, що зви¬ 
нувачували президента в зловживанні посадою, лжесвідченні 
й неповазі до конст. прав Конгресу. 05.08.1974, коли висно¬ 
вок з імпічменту вже був підготовлений до передачі в Сенат, 
Р. Ніксон опублікував запис згаданої розмови з начальником 
виборчого штабу Холдеманом від 23.06.1972 про приховуван¬ 
ня обставин інциденту у «В.», після чого республіканці-сенато- 
ри відмовили президентові в підтримці. 08.08.1974 Р. Ніксон 
заявив у телезверненні про вихід у відставку з наступного дня; 
новий президент Дж. Форд амністував його «за всі злочини, 
які той міг вчинити», оскільки імпічмент ще не почав розгля¬ 
датися в Сенаті; Холдеман відбув півтора роки ув’язнення за 
змову і перешкоджання правосуддю. Відтоді слово «В.» увійшло 
до політ, лексики для означення скандалу, що призвів до кра¬ 
ху кар’єри глави д-ви; суфікс «гейт» нині широко вживають для 
назв нових політ, скандалів: «Ірангейт» при Р. Рейгані, «Моніка- 
гейт» за Б. Клінтона, «Кучмагейт» («справа Гонгадзе»). 

Літ.: Никонов В. А От Зйзенхаузра к Никсону. Из истории Республи- 
канской партии США. М., 1984; Фурсенко А А. Президенти и полити- 
ка США: 70-е годьі. Я., 1989; Ргеб Етегу. Маїегбаїе: ТНе Согшрііоп ої 
Атегісап Роїііісз апР Ше РаІІ ої РісІїагР ІЧіхоп. Уогк, 1995; Наггу Р. 
^гїгеу, ТНотаз Мах^еІМолб. Маїег^аіе апР Фе гезі£паІюп ої РісПагР 
ІЧіхоп: і трасі ої а Сопзіііиііопаї сгізіз. №азИіп£1оп, ОС, 2004. 

В.Головченко 

ВОТУМ (лат. уоіит — бажання, воля) — думка, висловлена 
більшістю голосів виборчого корпусу, або постанова, прийня¬ 
та шляхом голосування більшістю голосів виборців або членів 
представн. органу. Різновидами В. є: В. виборчий — рішення, 
прийняте більшістю голосів виборців, результат голосуван¬ 
ня на виборах до представн. органів; парлам. В. довіри або 
недовіри — схвалення чи не схвалення політ, програми, за¬ 
конопроекту або дій уряду (окремого м-ва) парламентом шля¬ 
хом голосування; В. плюраліст, (плюральний) — порядок, за 
яким у деяких країнах певні категорії виборців мають по два 
і більше голосів; В. евентуальний — порядок, за яким у краї¬ 
нах з пропорц. системою виборів голоси, подані за одного 
з кандидатів, у разі перевищення встановленої квоти можуть 
зараховуватися ін. кандидатові з того самого парт, списку; 
В. кумулятивний — порядок голосування у багатомандатному 
виборчому окрузі, коли виборець має кілька голосів і може 
розподілити їх між кандидатами на власний розсуд — віддати 
всі голоси за одного кандидата або розподілити їх між різни¬ 
ми кандидатами одного парт, списку, що сприяє забезпечен¬ 
ню представництва меншості, надає можливості голосувати 
не тільки за партію, а й за окремих кандидатів (при системі В. 
кумулятивного результати голосування визначаються за прин¬ 
ципом відносної більшості); В. обов’язковий — встановлений 



122 


ВПЛИВ ПОЛІТИЧНИЙ — ГАБЕРМАС 


у ряді країн обов'язок усіх громадян брати участь у виборах 
органів держ. влади під загрозою накладання штрафів за від¬ 
мову у голосуванні. 

Літ.: Очерки парламентского права. Зарубежньїй опьіт. М., 1993; 
Сравнительное конституционное право. М., 1996; Георгіца А. 3. Сучас¬ 
ний парламентаризм: проблеми теорії і практики. Чернівці, 1998; 
Конституційне законодавство України. К., 2000; Чудаков М. Конститу¬ 
ционное право зарубежньїх стран. Минск, 2001. Г. Зеленько 

ВПЛИВ ПОЛІТЙЧНИЙ — стимулювання політ, суб’єктом змі¬ 
ни мотивів та установок ін. суб’єкта політики з метою транс¬ 
формації його поведінки та дій. В. п. може здійснюватися як 
свідомо та цілеспрямовано через механізми переконання та 
навіювання, так і несвідомо/спонтанно, коли зміна поведін¬ 
ки, переконань та установок відбувається на основі психол. 
ефектів зараження та наслідування. Зміст В. п. полягає в ко¬ 
регуванні свідомості окремої людини/групи/маси;_вживленні 
у масову свідомість штучних стимулів/мотивацій дії; спряму¬ 
ванні сусп. настроїв та громад, активності у потрібному для 
ініціатора В. п. напрямі у процесі боротьби за владу. При ана¬ 
лізі В. п. виділяють такі осн. параметри: характер (відкритий — 
прихований, силовий — ненасильницький); інтенсивність (ко¬ 
роткочасний — довготривалий); направленість (окрема лю¬ 
дина/група/маса). Система В. п. включає такі осн. методи: 
атака (нестандартна, активна, багатозначна дія на психіку 
людини з метою відключення логічного мислення, введення 
у стан розгубленості з тим, щоб домогтися потрібної реакції), 
тиск (інтенсивний, напрямний, стійкий вплив на психіку люди¬ 
ни з метою примусу її до певних дій), маніпуляція (замаскова¬ 
ний, спритний, двозначний вплив на психіку людини з метою 
постановки її у незручне становище, ситуацію необхідності 
вибору альтернатив своєї поведінки), програмування (одно¬ 
манітний, наполегливий, інертний вплив на психіку людини 
з метою формування необхідних стереотипів поведінки). По¬ 
тужним інструментом В. п. є навіювання, що реалізовується 
шляхом використання як вербальних (слова, гасла, темпо- 
ритм), так і невербальних (міміка, жести, пози, музика тощо) 
засобів. Ефективність В. п. залежить від специфічних якостей 
суб’єкта впливу (соціального статусу, авторитету, харизми, 
волі, інтелекту), особливостей об’єкта В. п. (ступеня піддат¬ 
ливості до навіювання), характеру стосунків між учасниками 
процесу здійснення В. п. (несприйняття довіри або недовіри, 
залежності); обраної форми/моделі впливу. О. Бойко 

ВЧЕННЯ ПОЛІТЙЧНЕ — цілісна, логічно-системна сукупність 
положень, якою пояснюється політ, буття в його соціумних та 
індивід, проявах і пропонуються напрями його зміни. В. п. ви¬ 
никає як відповідь на сусп. потребу у політ, засобах вирішення 
екон. і соціальних проблем і у цій своїй функції є відображення 
політ, ідеалу, який поділяється різними соціальними верства¬ 
ми. В. п. спирається на певну політ, філософію, на усталені 
у сусп. свідомості наук.-теор. положення і морально-етичні нор¬ 
ми й цінності, які стосуються питання справедливості в органі¬ 
зації сусп.-політ. ладу, розподілу політичної влади, порядку при¬ 
йняття рішень та їх виконання, ефективного і сусп.-корисного 
управління, принципів ведення політики тощо. В. п. може бути 
як виправданням наявного, так і моделлю майбутнього сусп.- 
політ. ладу. В. п. може бути таким, що відповідає потребам 
свого часу, і таким, що випереджає його або є утопічним, не¬ 
здійсненним з огляду на його невідповідність сутності люди¬ 
ни і людських стосунків. В. п. являє собою теор. конструкцію 


і в цьому відношенні відрізняється від ідеології політичної, хоча 
й виступає її концептуальною основою. Кожне В. п: своєю по¬ 
явою стимулює сусп. полеміку, а відтак сприяє розвиткові по¬ 
літ. думки незалежно від рівня здобутого визнання. Водночас, 
оскільки ідея прогресу політ, думки є несумісною з пропаган¬ 
дою антигуманних ідей, то стала нормою правова заборона тих 
В. п., які містять у собі такого роду ідеї, та юрид. переслідуван¬ 
ня за пропаганду тих політ, ідеологій, що на них спираються. 
Літ.: Родионов А. Н. Учение политическое 11 Полит. знцикл. Т. 2. М., 
2000; Філософія політики. К., 2003. О. Майборода 



ГАБЕРМАС (НаЬегтаз) Юрген (нар. 18.06.1929, Дюссель¬ 
дорф) — філософ та соціолог, представник Франкфурт, школи. 
Навч. в ун-тах Геттингена, Цюріха та Бонна, отримав ступінь 
д-ра філософії. Викладав в ун-тах Гейдельберга, Франкфурта- 
на-Майні (1964-94), де був директором Ін-ту соціальних 
досліджень; очолював Ін-т ім. Макса Планка у Штарнберзі 
(1971-80). Г. є автором теорії комунікат. дії та концепції кому- 
нікат. раціональності, теорії дискурсу, концепції деліберативної 
демократії. Відомими є політ, роботи Г., в яких він розглядав 
поняття нації, громадянства , нар. суверенітету, правової дер¬ 
жави та демократії, а також екон. модернізації та капіталізму. 
Дослідженню процесу виникнення та функціонування нац. 
д-ви Г. приділив увагу у працях «Залучення іншого» (1996) й 
«Громадянство та національна ідентичність» (1993). Підкрес¬ 
люючи, що світове політ, співтовариство складається з нац. 
д-в, вчений розглянув поняття «національна держава» або 
«нація громадян держави», які виникають у процесах творен¬ 
ня д-в та творення націй. Нац. саморозуміння, на його думку, 
витворило той культ, контекст, у якому піддані перетворилися 
на політ, активних гр-н. Формулюючи поняття активного гро¬ 
мадянства, Г. підкреслив, що громадянство є не лише суто по¬ 
літ. членством, а й статусом гр-на, вираженим у термінах гро¬ 
мадян. прав. Лише належність до нації встановлює солідарний 
зв’язок між людьми, тому досягнення нац. д-ви він вбачав 
у створенні нового модусу легітимації, який уможливив нову 
форму соціальної інтеграції. Мультикультурність у нац. д-вах 
і вплив на них глобалізації призвели до політ, питання про 
поєднання громадян, та етн. нації. Виходячи з цього, вчений 
ставить питання про єдність політичної культури у розмаїтті 
субкультур. Г. вказав на зміну ролі націоналізму у контексті 
інтенсифікації євроінтеграц. процесів, враховуючи наднаціо¬ 
нальну форму такої інтеграції, та писав про усунення зв’язків 
між нац. громадянством та нац. ідентичністю. Стосовно пи¬ 
тання європ. громадянства системна інтеграція (коли разом 
з адм. владою гроші є анонімним посередником інтеграції, що 
функціонує поза свідомістю окремих людей) конкурує із соці¬ 
альною інтеграцією через цінності, норми та процедури досяг¬ 
нення взаєморозуміння, а політ, інтеграція через громадян¬ 
ство є лише одним з аспектів інтеграції соціальної. У такому 
контексті йдеться про відсутність зв'язку між дем. устроєм та 




ГАБСБУРҐ-ЛОТРІНҐЕН — ГАВЕЛ 


капіталіст, модернізацією. На думку Г., верховенство права та 
д-ва заг. добробуту не обов’язково потребують існування де¬ 
мократії, оскільки лібер. й соціальні права може бути встанов¬ 
лено на підставі патерналіст. влади. 

Дослідження питання нар. суверенітету та прав людини Г. здій¬ 
снив у працях «Залучення іншого» та «Між фактами та норма¬ 
ми» (1992). Він підкреслив, що самоврядування сприяє захис¬ 
ту прав людини, а такі права водночас є необхідною умовою 
для здійснення нар. суверенітету. Г. розробив концепцію «делі- 
беративної політики» або «деліберативної моделі демократії», 
протиставляючи «ліберальний» та «республіканський» погляди 
на розуміння ролі дем. процесу новій моделі їх інтерпретації. 
На відміну від респ. концепції д-ви як моральної спільноти та 
лібер. концепції д-ви як охоронця екон. співтовариства, делі- 
берація спирається на консенсус гр-н. При цьому теорія дис¬ 
курсу сприймає елементи обох сторін та інтегрує їх у понятті 
ідеальної процедури обговорення і прийняття рішень. Сформу¬ 
льована Г. теорія дискурсу робить здійснення деліберативної 
політики залежним не від колективно дієздатної сукупності гр- 
н, а від інституціоналізації певних процедур. Ця теорія врахо¬ 
вує вищий ступінь інтерсуб’єктивності процесів порозуміння, 
які здійснюються, з одного боку, в інституціоналізованій формі 
обговорень парлам. корпусу, а з іншого — у комунікац. мере¬ 
жі політ, публічності. Отже, таке розуміння демократії створює 
вимогу зміщення рівноваги стосовно таких ресурсів, як гроші, 
адм. влада та солідарність, якими сучас. сусп-ва задовольня¬ 
ють свої потреби в інтеграції та розподілі; тобто сприяє розви¬ 
ткові соціально інтегративної влади солідарності. У цілому те¬ 
орія дискурсивної демократії передбачає наявність анонімно 
взаємопов’язаних дискурсів або комунікат. потоків. 

Поняття дискурсу Г. пов'язує з комунікат. дією. Протиставля¬ 
ючи інструментальну та комунікат. дії, він виокремив інстру¬ 
ментальну та комунікат. раціональності, коли раціональні 
дебати виступають як осн. форма політ, комунікації. У такому 
контексті Г. використав поняття сфери громадян, відкритос¬ 
ті («Структурні перетворення у сфері відкритості», 1962) та 
окреслив певні небезпеки для неї. У «Теорії комунікативної дії» 
(1981) він критикував односторонній процес модернізації, яку 
здійснюють сили екон. та адм. раціоналізації; зростання втру¬ 
чання формальних систем у повсякденне життя паралельно 
з розвитком д-ви загального добробуту, капіталізму, культури 
масового споживання (коли контроль та управління усувають 
межі між громадським і приватним). До того ж, на його дум¬ 
ку, необхідно, щоб поза межами раціонального обговорення 
залишалися питання етики та конфлікти між групами зі спіль¬ 
ними інтересами. Приділяючи увагу питанню етики, вчений 
окреслив відмінності між етикою та мораллю — сферою, де 
може бути досягнуто суворе слідування процедурам та неупе¬ 
редженість, які ведуть до формулювання універсальних прин¬ 
ципів. Політ, питання, як і моральні, може бути розв’язано 
у раціональний спосіб, оскільки на відміну від етичних питань 
вони не залежать від свого контексту. 

Літ.: Фарман И. П. Социально-культурньїе проекти Юргена Хабермаса. 
М., 1999; Дабосин П. «Критическая» теория общества и государства 
Ю. Хабермаса: методол. аспект. Ижевск, 2001. М. Чабанна 

ГАБСБУРҐ-ЛОТРІНҐЕН Вільгельм Франц фон (псевд. — Ва¬ 
силь Вишиваний; 10.02.1895, Пула, Хорватія — 18.08.1948, 
Київ) — архікнязь з династії Габсбургів, військ, діяч, політик, 
дипломат, поет. У 1915 закінчив Вінер-Нойштадську військ. 


Д23 

академію, крім того, самостійно вивчав філософію, мови, 
у т. ч. українську. Як член імператор, сім’ї у 1916 став членом 
сенату країни, увійшов до Австр. нар. партії. Зблизився з укр. 
політиками. У 1918 став командиром легіону Укр. січових 
стрільців, у складі австро-угор. військ перебував в Україні. 
Перейнявся укр. політ, справами, досконально оволодів мо¬ 
вою, почав індентифікувати себе українцем, на підтверджен¬ 
ня чого носив подаровану йому вишиту сорочку, звідки пішов 
його псевдонім. Підтримував ідею виокремлення Буковини 
і Галичини в один Коронний край у складі Австро-Угорщини. 
Після повалення влади гетьмана П. Скоропадського співпра¬ 
цював з урядом Директорії. Отримав звання полковника армії 
Української Народної Республіки, у верес. 1919 — призначе¬ 
ний головою відділу закорд. зв’язків Гол. управління Генштабу 
УНР. Після укладення С. Петлюрою Варш. договору з Польщею 
на знак протесту пішов у відставку. В 1921 очолив Укр. нац. 
вільнокозац. т-во. Підтримував стосунки з укр. політиками — 
П. Скоропадським, Є. Ноно вальцем, Є. Петрушевичем, В. Ли- 
пинським. Тоді ж видав укр. мовою збірку віршів «Минають 
дні». У роки 2-ї світової війни він, як і всі Габсбурги, відмовив¬ 
ся від співпраці з нацистами, перебував під наглядом гестапо. 
Під час окупації Австрії рад. військами у 1944 був заарешто¬ 
ваний рад. спецслужбами за звинуваченням у шпигунстві, пе¬ 
реведений до Лук’янівської в’язниці у Києві, де помер. У1989 
посмертно реабілітований. 

Літ.: Думін О. Історія легіону Українських січових стрільців, 1914- 
1918. Львів, 1936; Прняк Н. Полковник Василь Вишиваний. Вінніпег, 
1956; Костенко Т. Вишивана сорочка під одностроєм австрійського 
старшини. Як архікнязь Габсбургстав полковником Вишиваним // Ви¬ 
сокий замок, 2005.2 серп. в. Кучер 

ГАВЕЛ (НауеІ) Вацлав (нар. 05.10.1936, Прага) — громад.- 
політ. і держ. діяч, драматург, есеїст, дисидент. 1951 Г. зали¬ 
шив серед, школу, працював помічником лаборанта й навч. 
у вечірній гімназії; 1953-55 — студент екон. ф-ту Чес. вищої 
тех. школи; 1955-57 — студент театр, ф-ту Академії культури; 
1957-59 — на строковій військ, службі. Після демобілізації 
пов'язав своє життя з театром і вже в 1960-ті став відомим 
автором п'єс для театру абсурду, 1967 заочно закінчив театр, 
ф-т Праз. Академії муз. і театр, мистецтва. 1968 — акт. учас¬ 
ник « Празької весни», голова об'єднання «Коло незалежних 
письменників», учасник «Клубу ангажованих безпартійних». 
Після поразки «Празької весни» перебував у опозиції. 1975 
написав листа президенту Чехословаччини Ґ. Гусаку з гострою 
критикою комуніст, режиму; 1977 — один з ініціаторів грома¬ 
дян. опозиц. руху «Хартія-77». За опозиц. діяльність неодно¬ 
разово заарештовувався, майже 5 років провів у в’язниці. 
У цей період нелег. видав низку літ. есе: «Влада безвладних» 
(1977, стало причиною арешту), «Листи до Ольги» (1983). Під 
час •оксамитовоїреволюції» 1989 — лідер «Громадян, форуму», 
29.12.1989-20.07.1992 — президент Чес. і Словац. Федерат. 
Республіки (ЧСФР); 02.02.1993 — 02.02.2003 — президент 
Чес. Республіки. Г. став символом змін у Центр, і Сх. Європі. 
У лип. 1992 на виборах президента ЧСФР йому не вистачило 
20-ти голосів членів парламенту для переобрання главою д-ви, 
і він оголосив про свою відставку та відхід від акт. політ, життя. 
Однак після розпаду ЧСФР був обраний першим президентом 
Чес. Республіки; на презид. виборах 1998 переміг тільки в тре¬ 
тьому турі. Очоливши Чехію, привів її до членства в МАТО (1999) 
і макс. сприяв її вступу до ЄС 2004. Завдяки Г. 2002 Прага 



124 


ГАДЯЦЬКА УГОДА — ГАЙДЕҐҐЕР 


стала господарем саміту НАТО, який прийняв рішення про по¬ 
дальше розширення Північноатлант. альянсу. За 13 років пере¬ 
бування на презид. посаді відвідав з візитами 59 країн, про¬ 
вівши в цілому за межами Чехії майже рік. Попри те, що чес. 
сусп-во високо оцінило заслуги Г., його неодноразово крити¬ 
кували, передусім за оголошення ним помилувань і амністій: 
за роки свого президентства оголосив три амністії (наймасо- 
вішою стала амністія 1990, коли на волю вийшло 15 тис. осіб 
або 75 % засуджених) і помилував 1938 осіб. Роки, що їх сам 
Г. провів у в'язниці, серйозно позначилися на його здоров'ї; 
кілька разів, перебуваючи на посаді президента і вже після 
відходу з акт. політики, стояв на порозі смерті, але весь цей час 
він продовжував працювати. Видатні заслуги Г. політика і дра¬ 
матурга відзначені в Чехії і закордоном, зокрема, він нагоро¬ 
джений нім. Хрестом за заслуги (2000), отримав швед, премію 
Улофа Пальме (1990), нідерл. премію Еразма Роттердамського 
(1986). Кілька разів висувався на здобуття Нобел. премії миру. 
Автор творів «Вечірка в саду» (1963), «Меморандум» (1965), 
«Велике спустошення» (1985), «Влада безвладних» (1977), 
«Листи до Ольги» (1983). 

Літ.: МісІтаеІ Зіттопз. Тіїе Пеіисіапі Ргезібепі: А Роїііісаі иіе оі Уасіау 
НауеІ. Ьопсіоп, 1991; Зарицький О. М. Вацлав Гавел: політичний пор¬ 
трет. К., 2001. ^ М. Дорошко 

ГАДЯЦЬКА УГОДА 1658 р. — мирна угода між Україною та 
Річчю Поспол., яка завершила укр.-польс. війну 1648-1658. 
Укладена 16.09.1658 у військ, таборі гетьмана Івана Вигов- 
ського побл. м. Гадяч (сучас. Полт. обл.). З укр. боку угоду під¬ 
писав гетьман Війська Запорізького Іван Виговський. Ратифі¬ 
кована на варш. сеймі у трав. 1659, Г. у. фактично припиняла 
дію Переяславсько-Моск. договору 1654. Згідно з нею Укра¬ 
їна мала увійти до складу Речі Поспол. як федерат, член під 
назвою Велике князівство Руське з широкими політ, та культ, 
правами, з автон. статусом, аналог, до статусу Вел. князівства 
Литовського. В умовах завершення Пн. війни 1655-1660 
варш. уряд намагався скоригувати положення Г. у. на свою ко¬ 
ристь, а тому до ратифікованого на сеймі Речі Поспол. тексту 
не увійшло більшість принципових для українців положень. 
Фактична дія угоди була припинена з усуненням від геть¬ 
ман. посади І. Виговського та підписанням його наступником 
Ю. Хмельницьким мирного договору з Моск. д-вою у жовт. 
1659. Питання про впровадження окремих положень Г. у. по¬ 
рушувалося не лише під час укладення Чуднівської 1660, Під- 
гаєцької 1667 та Острозької 1670 угод між Короною Польс. 
та правобер. Укр. гетьманатом, а й стояло одним з перших 
у багатьох вимогах Чигирина (1669,1670,1672-75) до коро¬ 
ля Речі Поспол. та варш. сейму, а також обговорювалося під 
час численних зустрічей польс. та укр. дипломатів включно до 
1682. Реалізація осн. положень Г. у. була однією з провідних 
ідей визвольного повстання гетьмана І. Мазепи проти Моск. 
царства у 1708-1709. 

Літ.: Чухліб Т. Гадяч 1658 року та ідея його відновлення в українсько- 
польських стосунках (1660-ті — початок 1680-х рр.). К., 2008; Га- 
дяцька унія 1658 року. К., 2008; Касгтагсгук 1 Ргесгрозроіііа Іго^а 
пагобож. ІІ&оба Набгіаска — іеогіа і ргакіука. Кгакож, 2007. 

Т. Чухліб 

ГАЗАВАТ (з араб, від газава — набіг) — термін, який характе¬ 
ризує силову боротьбу. Г. веде свою історію від звичаю кочо¬ 
вих набігів з метою захоплення здобичі, поширеного в кочових 
племен Аравії. Він використовувався в контексті військ, експе¬ 
дицій проти язичників, у яких брав участь і Пророк Мухаммад. 


У 9-10 ст. сформувалося поняття «джихад» (з араб. — зусил¬ 
ля), де Г. став його важливою складовою частиною та отримав 
назву — малий джихад, або військовий. Разом з тим в озна¬ 
ченому аспекті Г. має підпорядковане значення, адже духовна 
боротьба з власними недоліками, на що власне спрямований 
великий джихад, є гол. зусиллям мусульман на шляху до Алла¬ 
ха. Осн. метою Г. є захист та поширення ісламу, забезпечення 
можливості мусульманам дотримуватися Шаріату. Відрізняють 
такі види Г.: оборонний, ведеться проти сил, які намагаються 
завдати шкоди ісламу та мусульманам; наступальний, який 
здійснюється у тих випадках, коли мусульмани, які звернули¬ 
ся з іслам, закликом до представників ін. релігій у країнах їх¬ 
нього проживання, зустріли перешкоду з боку влади цих д-в. 
Фактично їм заборонено доводити до людей слово Аллаха й 
вести проповідь ісламу; заг. мобілізація, яка оголошується під 
час нападів армії супротивника на мусульман, тим самим за¬ 
грожуючи їхній релігії, життю, майну і свободі віросповідання. 
Г. базується на певних принципах: якщо ворог припиняє бо¬ 
ротьбу, Г. припиняється; під час військ, дій заборонено вбива¬ 
ти жінок, неповнолітніх, дітей, літніх людей, інвалідів та важко 
хворих, найманих робітників, ченців, зіммій (тобто тих, хто жив 
під іслам, правлінням і платив подушний податок «джизью»). 
Учасників Г. називали газі, вони як мученики за віру, загинув¬ 
ши під час війни проти ворогів, борючись в ім'я Аллаха або за¬ 
хищаючи батьківщину, родину, честь, потрапляли до раю, бо їм 
прощалися всі гріхи. Нині термін «Г.» майже не використовуєть¬ 
ся, його замінено загальноприйнятим «малий джихад». 

Літ.: Хайретдинов М. 3. Цели и способи джихада. Н. Новгород, 2005; 
Тарик Али. Столкновение цивилизаций: крестовьіе походи, джихад, 
современность. М., 2006. Т. Хазир-Огли 

ГАЙДЕҐҐЕР (Неісіекег) Мартін (26.09.1889, Мескірх - 
26.05.1976 там само) — філософ. Навч. у Фрайбурз. ун-ті 
на теолог, та філос. ф-тах, де отримав ступінь д-ра філосо¬ 
фії. Викладав у Фрайбурз. (1915-23, 1928-45) та Марбурз. 
(1923-27) ун-тах. Був членом Націонал-соціаліст, роб. партії 
Німеччини; через підтримку нацист, режиму, після 1945 йому 
заборонено викладати, але за декілька років вчений отримав 
дозвіл повернутися до викладацької діяльності. Г. здійснив ве¬ 
ликий вплив на нім. філософію, на розвиток феноменології та 
метафізики шляхом реформування вчення про Буття. Принци¬ 
пи філософії екзистенціалізму він сформулював у своїй най- 
відомішій праці «Буття та час» (1927). Визнаним є вплив Г. на 
виникнення герменевтики та сучас. лінгвістичної філософії. 
Також він приділив увагу вивченню історії філософії, історії 
культури. Тлумачення творчості філософа, а саме його політ, фі¬ 
лософії, є суперечливим, що зумовлено співпрацею Г. з нацист, 
режимом, його підтримкою політики 3-го рейху. Політ, онтоло¬ 
гія Г. містить критику «більшовизму» та «американізму». Нато¬ 
мість у «Вступі до метафізики» (1935) він писав про «внутрішню 
правду та величність націонал-соціалізму». Росія та Америка, 
між якими перебуває Європа, є для вченого однаковими «ме¬ 
тафізичними» системами, оскільки рад. більшовизм виник не 
лише з марксизму, а й із зх. метафізики, і тому може вважа¬ 
тися різновидом американізму. Період після 1933, коли вста¬ 
новився новий політ, режим у Німеччині, потребував від еліти, 
яку Г. вважав «позначеною долею», стати тією майбутньою 
меншістю, яка повинна складатися з обраних історією буття 
для приведення у дію того, що він назвав «миттєвістю-місцем 
істини буття». Але для цього потрібна соціальна опора, орг-ція. 




ГАЙЄК 


125 


Тобто вчений писав про «небагатьох окремих» та «тих числен¬ 
них союзників», які повинні просувати перших до їхньої вищої 
місії майбутнього. Г. вважав, що панування над масами, які 
стали вільними, тобто безосновними та егоїстичними, повинно 
встановлюватися та утримуватися «організацією». При цьо¬ 
му він ставив питання про те, чи можна таким чином не лише 
тримати масовість під контролем, а й трансформувати її. Тут 
потрібна ін. форма панування, приховувана та обмежуваль¬ 
на, протягом тривалого часу локалізована та мирна. Повинна 
відбуватися підготовка тих майбутніх, які самі створюють нове 
місцеположення у Бутті. Такі форми панування повинні бути 
бажаними та їх мають утверджувати самі утаємничені. Г. під¬ 
креслив важливість для історії наявності у людини батьківщи¬ 
ни та традицій. Історія, на думку вченого, є пробудженням на¬ 
роду до того, що йому належить виконати, — ніби включенням 
народу у його власну спадщину. А мистецтво та поезія висту¬ 
пають як можливість того, що Г. назвав «історичним духовним 
обов’язком німецького народу». І якщо історія — це міфологія, 
як стверджував Г. у «Вступі до метафізики», то нова міфологія 
сприяє новій історії. Розгляд питання влади, та волі до влади 
здійснено у праці «Подолання метафізики» (1954). Форму¬ 
люючи принцип цілковитого панування влади, Г. вважав, що 
боротьба між тими, хто при владі, та тими, хто прагне влади, 
з обох сторін є боротьбою за владу. Таким чином, боротьба за 
владу заздалегідь підвладна владі, яка, завдяки цій боротьбі, 
опановує людські маси. Г. писав про «світові війни» з їхньою то¬ 
тальністю, які за своєю сутністю є усуненням розбіжностей між 
війною та миром. Постійна тривалість війни спричиняє існу¬ 
вання організованості та планування у всіх сферах. Унаслідок 
цього сфери стають «секторами» (сектор поезії, культури тощо), 
які є організованими ділянками певної «керівної дії». Ствер¬ 
джуючи про суто грец. сутність філософії («Що таке філософія», 
1936-38), яка у новоєвроп. добу свого панування спрямова¬ 
на христ. уявленнями, Г. писав, що Зх. та Європа від початку 
«філософічні», доказом чого є виникнення та панування наук. 
Приділяючи увагу питанню співвідношення між філософією та 
науками, він вважав, що роль кол. філософії перебрали такі 
науки, як психологія, логіка, політологія, а саму філософію за¬ 
мінила кібернетика. У цілому осн. погляди Г. представлено 
в його працях «Буття та час» (1927), «Подолання метафізики» 
(1954), «Основні проблеми феноменології» (1927), «Що таке 
метафізика» (1929), «Вступ до метафізики» (1935), «Лист про 
гуманізм» (1947), «Дорогою до мови» (1959). 

Літ.: Мартін Гайдеггер очима сучасників. К., 2002; Бурдье П. Полити- 
ческая онтология Мартина. М., 2003; Сафрански Р. Хайдеггер: герман- 
ский мастер и его время. Изд. 2-е. М., 2005. М. Чабанна 

ГАЙЄК (Науек) Фрідріх Август (08.05.1899, Відень — 
23.03.1992, Фрайбург) — економіст, філософ, лауреат Нобел. 
премії з економіки 1974. Навч. у Віден. ун-ті, де вивчав пра¬ 
во, економіку, психологію та отримав ступінь д-ра права та 
д-ра політ, наук. Г. був учнем відомого економіста Людвіга фон 
Мізеса, спільно з яким заснував Австр. ін-т екон. досліджень. 
Викладав у Лондон, школі економіки (1931-50), Чиказ. ун-ті 
(1950-62), ун-тах Фрайбурга (1962-1969) та Зальцбурга. Г. є 
дослідником сусп.-політ., екон., моральних питань лібералізму, 
соціалізму, консерватизму, відомим критиком колективізму та 
ідеї централізованого екон. планування. Його роботи з екон. 
теорії стосуються питань екон. циклу, теорії капіталу, теорії 
грошей. Найвідомішими працями є «Шлях до рабства» (1944), 


«Індивідуалізм та економічний порядок» (1948), «Контрреволю¬ 
ція науки» (1959), «Фатальне марнославство. Помилки соціа¬ 
лізму» (1988). Як дослідник системи екон. планування, вчений 
критикував її спрямованість проти конкуренції та стверджу¬ 
вав, що здіснення екон. контролю сприяє встановленню дик¬ 
татури, оскільки контроль над засобами призводить до контр¬ 
олю над цілями. Праця «Шлях до рабства» є однією з перших 
робіт з дослідження тоталітаризму . Критикуючи колективізм та 
протиставляючи його індивідуалізму, Г. писав, що саме колек¬ 
тивізм призводить до тоталітаризму, оскільки принципи колек¬ 
тивіст. моралі потребують визначення спільної для всіх мети 
та необмеженої влади для її досягнення. Відповідно вчений 
наполягав на спорідненості з тоталітаризмом соціалізму, який, 
на його думку, у теорії є інтернаціональним, але в реальності 
перетворюється на націоналізм. До того ж саме для соціаліз¬ 
му властивою є ідея планово керованого сусп-ва. Як прикла¬ 
ди вчений розглянув комунізм, нім. нацизм та італ. фашизм. 
Окрім того, критику системи централізованого планування та 
моделей ринкового соціалізму здійснено у працях «Індивідуа¬ 
лізм та економічний порядок», «Контрреволюція науки». 
Виступаючи представником класичного лібералізму, Г. виклав 
його принципи у праці «Основний закон свободи» (1960) та 
розглянув розвиток його ідей у трилогії «Пр^во, законодав¬ 
ство та свобода» (1973-79). Вчений виявив цікавість до лібе¬ 
ралізму як системи, альтернативної соціалізму, підкреслюючи 
важливість спонтанної співпраці вільних людей, коли д-ва, яка 
втілює організовану та свідомо контрольовану владу, пови¬ 
нна становити невелику частину сусп-ва, забезпечуючи лише 
ті правові межі, в яких вільне співробітництво індивідів має 
найбільший простір. Вважаючи гарантією індивід, свободи 
розмежування екон. та політ, цілей, Г. підкреслив необхідність 
для політ, свободи наявності приват. власності та свободи 
економічної. Як прихильник індивідуалізму, Г. у праці «Інди¬ 
відуалізм та економічний порядок» виокремив істинний (для 
якого властивим є пояснення соціальних феноменів через ро¬ 
зуміння індивід, дій, спрямованих на ін. людей та зумовлених 
їхньою очікуваною поведінкою) та хибний (раціоналістичний, 
подібний до соціалізму або колективізму) індивідуалізм. Та¬ 
кож Г. здійснив протиставлення лібералізму та консерватизму, 
який критикував за нечіткість позицій та спорідненість із со¬ 
ціалізмом (робота «Чому я не консерватор», 1960). Недоліка¬ 
ми консерватизму, на думку Г., є опір змінам (у т. ч. неприй¬ 
няття нових ідей); схильність використовувати та підтримувати 
владу уряду для їх обмеження або запобігання; спричинене 
недовірою до всього нового та чужого вороже ставлення до 
інтернаціоналізму та схильність до націоналізму, зв’язок із 
яким стає сполучною ланкою між консерватизмом та колек¬ 
тивізмом; прихильність до імперіалізму; поверхове розуміння 
природи екон. чинників. Протиставляючи лібералізму і соціа¬ 
лізм, і консерватизм, вчений критикував їх за виправдання 
примусу у сфері переконань ті стилів поведінки. У соціальній 
філософії Г. зробив вклад як дослідник методології сусп. наук. 
Праця «Контрреволюція науки» містить критику спричиненого 
впливом природн. наук на сусп. позитивістського підходу до 
дослідження сусп-ва. Цей підхід, на думку вченого, передба¬ 
чає підпорядкування сусп. процесів свідомому керівництву, 
яке спричиняє зведення можливостей соціальної взаємодії 
до обмежених можливостей індивід, розуму. Г. розглянув ін¬ 
дивідуаліст. та властивий для сцієнтизму колективіст, підходи 




126 


ГАЛАН — ГАЛИЦЬКИЙ 


у науці, стверджуючи, що методол. колективізм призводить 
до політ, колективізму, виступаючи його інтелектуальною опо¬ 
рою, оскільки претензія на охоплення свідомим індивід, ро¬ 
зумом всіх цілей та знань сусп-ва доводить ідею про свідоме 
централізоване керівництво як найкращий спосіб досягнення 
цих цілей. Відповідно виникає система, в якій всі члени сусп- 
ва перетворюються на знаряддя керівного розуму і в якій усу¬ 
нено всі спонтанні соціальні сили. Однією з причин зацікав¬ 
леності мислителя даними питаннями є вплив сцієнтизму на 
виникнення ідей екон. планування. Виступаючи з критикою 
рац. організації сусп-ва, він акцентував увагу на появі по¬ 
нять «соціальна інженерія» та «політична інженерія» (викорис¬ 
товуваних у нім. та рад. сусп-вах). Вагомим є внесок Г. у теор. 
психологію, відомою є праця «Сенсорний порядок» (1952). Для 
екон. науки важливе значення мають роботи «Індивідуалізм та 
економічний порядок» (1948), «Ціни та виробництво» (1931), 
«Чиста теорія капіталу» (1941). 

Літ.: Капелюшников Р. Философия рьінка Фридриха фон Хайека 11 
Мировая зкономика и междунар. отношения, 1989, № 12; Задорож- 
нюк И. Нужньї ли зкон. науке философские знання? // Вопр. филос., 
2003, №1. М. Чабанна 

ГАЛАН Ярослав Олександрович (27.07.1902, Динув, Польща — 
24.10.1949, Львів) — письменник, журналіст та громад, діяч. 
Протягом 1922-28 здобув філос. освіту у Віден. та Краків, 
ун-тах. Під час навчання розпочав політ, діяльність, вступив 
до КПЗУ. Викладав польс. словесність в укр. гімназії Луцька. 
У 1929 за політ, погляди позбавлений права викладання. Г. 
брав активну участь у комуніст, підпіллі Зх. України, зокрема 
у підготовці й проведенні Антифаш. конгресу діячів культу¬ 
ри 1936 у Львові. Політ, погляди стали причиною поліційного 
переслідування, тюремного ув’язнення (1934, 1936 і 1937). 
У1935 завершилася невдачею спроба Г. отримати рад. грома¬ 
дянство. У1937 рад. органи арештували та невдовзі стратили 
його дружину Ганну Галан (Геник), яка у 1932 виїхала до УРСР 
на навчання. У своїх літ. творах описував істор. долю західно- 
укр. земель, соціальний, нац.-реліг. і культ, гніт польс. окупац. 
влади, а також прагнення галичан до об'єднання з великою 
Україною. У перший період радянізації Зх. України 1939-41 
акт. займався журналіст, діяльністю у виданнях львів. обл. га¬ 
зети «Вільна Україна». З 1940 член Спілки рад. письменників 
України. У роки рад.-нім. війни 1941-1945 був радіокомента¬ 
тором, входив до групи журналістів при ЦК КП(б)У. З лист. 1945 
до квіт. 1946 був спец, кореспондентом газ. «Радянська Укра¬ 
їна» на Нюрнберзькому процесі. У повоєнні роки Г. працював 
як публіцист, драматург, літ. і театр, критик, громад, діяч. Був 
пропагандистом рад. влади, але разом з тим виступав з крити¬ 
кою сталінської нац. політики, бюрократизму та безгосподар¬ 
ності. У верес. 1948 звільнений з газ. «Радянська Україна». Г. 
вів відверту боротьбу з уніатством. Загинув від рук двох сту¬ 
дентів, пов’язаних з ОУН. За офіц. версією, це була помста за 
антиуніатські та антипапські виступи, за ін. — убивство Г. було 
сплановане рад. каральними органами з метою дискредитації 
ОУН і УПА та було використано як привід для розгортання ре¬ 
пресивних заходів проти націоналіст, підпілля. 

Літ.: Рубльов О. С., Черненко Ю. А. Сталінщина й доля західноукр. інте¬ 
лігенції (20-50-ті рр. XX ст.). К., 1994. Т. Гїлицька-Дідух 

ГАЛИЦЬКИЙ Данило (бл. 1201, Галич /?/ — 1264, Холм) — 
волин. та галиц. князь. Після трагічної загибелі батька — кня¬ 
зя Романа Мстиславича під Завихостом (1205) проголошений 


князем у Галичі, але внаслідок тиску з боку боярських кланів 
був змушений разом з матір’ю та молодшим братом Василь¬ 
ком шукати політ, притулку у Польщі та Угорщині. У 1213 на 
короткий час знову утверджується на княз. престолі у Галичі. 
Однак обсяг його владних повноважень реально поширю¬ 
вався лише на Волинь, до якої приєднав Берестя та Забужжя. 
У складі загальноруської воєнної коаліції брав участь у битві 
з моноголо-татарами на Калці (1223), під час якої був поране¬ 
ний. Подолавши після тривалої і впертої боротьби угрупування 
галиц. і перемишл. бояр у 1237-38, остаточно утверджується 
в Галичі, а Волинь передав у володіння братові Васильку. 1238 
Г. розгромив тевтон, рицарів Добжинського ордену, які захо¬ 
пили м. Дорогочин, полонивши магістра ордену Бруна. Напе¬ 
редодні монгол, нашестя на землі Пд.-3х. Русі встановив свою 
владу в Києві, посадовивши у ньому свого тисяцького Дмитра. 
Столицею князівства Г. вибрав свою нову резиденцію Холм 
(1237), де звів оборонні споруди, церкви та ін. будівлі, гідні 
статусу нової столиці. За його володарювання було спорудже¬ 
но міста-фортеці Данилів, Крем'янець, Угровеськ та ін. Хан 
Батий, який зі своїм військом рушив на поч. 1241 на Волинь, 
не зміг взяти Данилів і Крем'янець. Однак його орди оволо¬ 
діли Володимиром і, не затримуючись у Карпатах, рушили до 
Угорщини, де об’єдналися з ін. частиною орди, яка повертала¬ 
ся з Польщі та Чехії. Галицько-Волин. земля зазнала меншої 
шкоди, ніж сх. князівства, що дало змогу після відходу ордин¬ 
ців заходитися до відбудови зруйнованих міст і спорудження 
нових укріплених фортець. У 1256, напр., збудовано Львів, 
названий за ім’ям старшого Данилового сина. 1245 війська 
Г. здобули перемогу у битві з військом угор. короля та його со¬ 
юзників, що зав’язалася побл. м. Ярослава над Сяном. Вона 
поклала край агресивним устремлінням Угор. королівства на 
пн. від Карпат. Бл. 1250 між Данилом і угор. королем Белою 
налагодилися дружні стосунки, які були закріплені шлюбом 
сина Данила Лева з дочкою Бели Констанцією. Г. виношував 
плани створення військ.-політ. союзу проти ординців, але цей 
намір не був втілений у життя. Відтак Данило змушений був 
поїхати на переговори до хана Золотої Орди Батия в його но- 
возасновану столицю Сарай-Бату. Хоч галиц. князь і визнав 
свою залежність від влади ординського хана, він не полишав 
надії об’єднати Русь і збирав сили для вирішальної боротьби. 
У 1254-55 він разом з братом Васильком і сином Левом за¬ 
хопив у районі Случі й Тетерева Болохівські міста, які піддали¬ 
ся татарам, й витіснив загони хана Куремси у їхні кочовища. 
Однак після контрнаступу військ хана Бурундая в 1258 П зму¬ 
шений був розібрати укріплення найбільших міст Галиц. землі, 
аби продемонструвати своє замирення з ордою. 

Вістря його зовн. політики було спрямовано на Зх. Важливим 
дип. успіхом князя став шлюб його сина з австр. принцесою 
Ґертрудою Бабенберг, що відкривало перспективу оволоді¬ 
ти герцогським престолом Австрії. Щоправда, ця спроба ви¬ 
явилася невдалою і з 1282 тут укріпилася династія Габсбургів. 
Зміцненню міжнар. авторитету Данила сприяло його збли¬ 
ження з папським престолом. Восени 1253 у м. Дорогочині за 
участю рим. прелатів — посланців папи Інокентія IV та польс. 
князів відбулася урочиста церемонія коронування Данила. 
У зх. світі ця коронація символізувала інтеграцію Галицько- 
Волин. Русі у європ. співтовариство Престолу св. Петра. Для 
Г. то був інструмент легітимації своєї непевної влади. Раніше 
цим привілеєм скористалися православні правителі Болгарії 





ГАЛИЦЬКО-РУСЬКА МАТИЦЯ — ГАМСАХУРДІА 


127 


та Сербії. Після навернення у християнство отримав від папи 
королівську корону й об’єднувач Литви — князь Міндовґ. Од¬ 
нак орг-ція загальноєвроп. коаліції проти орди, чого домагав¬ 
ся Данило, не увінчалась успіхом. Не досягти згоди на пере¬ 
говорах між папою Олександром IV й імператором Феодором 
II Ласкарісом, нікейський уряд у 1257 вступив у тісні контакти 
й політ, співробітництво із золотоордин. правителями. Вста¬ 
новлення союзницьких взаємин, що відбулося за участю ми¬ 
трополита Кирила і Новгород, князя Олександра Невського, 
призвело до консолідації золотоордин. влади та її поширення 
на Новгород і Галич. Унаслідок походу війська хана Бурундая 
у 1258-59 проти Литви розпався укладений в рамках антиор- 
дин. коаліції союз між Міндовгом і Данилом. Під загрозою роз¬ 
орення власного князівства останній змушений був остаточно 
підкоритися золотоордин. ханові. Після смерті Г. у 1264 його 
князівство було поділене між його синами і Володимиром — 
сином Василька Романовича. На поч. 14 ст. Галицько-Волин. 
Русь знову об’єдналася під владою князя Юрія Львовича, який 
так само як і Данило прийняв королівський титул і став нази¬ 
вати себе «королем Русі, князем Лодомирії». Однак подальше 
процвітання цього держ.-політ. утворення було ефемерним. 

Літ.: Дашкевич Н. П. Княжение Даниила Галицкого по русским и ино- 
странньїм известиям. К., 1873; Котляр М. Данило Галицький. Біогр. на¬ 
рис. К., 2002. В. Ричка 

ГАЛИЦЬКО-РУСЬКА МАТИЦЯ — культ.-освітнє т-во в Галичи¬ 
ні, засноване 16.04.1848 у Львові. Осн. метою Г.-р. м. було 
проведення просвітн. та видавн. діяльності, а також розвиток 
шкільництва на західноукр. землях. Зразком для його ство¬ 
рення були «Матиці» ін. слов'ян, народів, насамперед сербів 
(1826), чехів (1831) і хорватів (1842). Першим головою Г.- 
р. м. став М. Куземський, а першою книжкою — «Буквар русь¬ 
кий для шкіл в Галіції» А. Добрянського (1848). За соціальним 
складом і сусп.-політ. поглядами колектив т-ва був різно¬ 
рідним. На поч. 60-х рр. 19 ст. керівництво т-ва опинилося в 
руках А Петрушевича, Я. Головацького, Б. Дідицького. За да¬ 
ними на 1850, із 193-х членів Г.-р. м. найбільшу к-сть стано¬ 
вило середнє духовенство — 69 осіб (36 %), т. зв. колегіаль¬ 
ні члени — громади, деканати, церковні братства, монастирі 
(28 %), світська інтелігенція — радники, професори, чиновни¬ 
ки, правники, вчителі — 34 особи (бл. 18 %), решта — учні-гім- 
назисти, семінарист, міщани, кілька іноземців (18 %). Видавн. 
діяльність Г.-р. м. була особливо активною до серед. 80-х рр. 
19 ст. До цього часу старанням т-ва видано понад 80 книжок, 
серед яких переважали роботи загальноосвітнього змісту, 
з ремесла, с. г., педагогіки, шкільні поручники. З плином часу 
свою культ.-освітню функцію Г.-р. м. занедбала, а згодом май¬ 
же повністю зосередилася на наук.-видавн. діяльності та на¬ 
лагодженні контактів з іноземними т-вами й установами в дусі 
ідеол. настанов москвофільства. Друк, органом Г.-р. м. був 
«Науковий сборникь», переважно істор. та етногр. спрямова¬ 
ності, який з перервами і під різними назвами («Литературньїй 
сборник», «Научно-литературньїй сборник») видавався протя¬ 
гом 1865-1908 (з 1901 літературною рос. мовою). З 2-ї пол. 
1880-х т-во поступово занепадає і в роки 1-ї світової війни 
припиняє діяльність. У 1923 т-во спробувало відновити діяль¬ 
ність, однак протягом 20-30-х рр. 20 ст. воно опублікувало 
лише дві книги, один зб. статей «Галицкая Русь-А. С. Пушкину» 
і два невеликих випуски літ.-наук. збірника. Остаточно т-во 
припинило існування у 1939 після смерті його останнього 


голови Т. І. Мишковського, в обставинах 2-ї світової війни та 
зайняття Львова рад. військами. 

Літ.: Пашаева Н. М., Климкова Л. Н. Галицко-русская матица во 
Львове и ее издательская деятельность 11 Книга. Исследования.и 
материальї. М., 1977. Т. 34; Стеблий Ф. И., Криль М. М. Галицкая мати¬ 
ца во Львове // Славянские матицьі. XIX век. Ч. 1. М., 1996; Сухий О. 
Від русофільства до москвофільства. Львів, 2003. Б. Янишин 

ГАМІЛЬТОН (НатіІІоп) Александер (11.01.1755 або 1757, 
о. Невіс, Брит. Вест-Індія — 11.07.1804, Уїхокен, США) — 
держ. діяч, політ, теоретик. Навч. (з 1773 чи 1774) в Королів, 
коледжі (нині Колумб. ун-т). Маючи неабиякий публіцист, хист, 
у 19-річному віці друкував памфлети у «Нью-Йорк джорнел», 
які були присвячені проблемі незалежності амер. колоній 
від Великобританії. У роки Війни за незалежність (1775-83) 
очолював загін ополченців. Був ад’ютантом Д. Вашингтона ; 
згодом — командував батальйоном. Після війни жив у Нью- 
Йорку, де займався юрид. практикою. Брав участь в Анна- 
полісському (1786) та Конституційному у Філадельфії (1787) 
конвентах. Багато зусиль докладав для захисту амер. консти¬ 
туції. Йому належала ідея створення проекту «Федераліст», 
який передбачав публікацію статей з аргументами на користь 
прийняття конституції. До проекту долучилися Д. Медісон та 
Д. Джей, але автором більшості статей був сам Г., який об¬ 
ґрунтовував «корисність союзу» штатів з «погляду торгівлі», 
«держ. доходів» та «держ. витрат». Обстоюючи потребу в «силь¬ 
ній конституції», Г. велику увагу приділяв проблемі оборони 
США, створення системи оподаткування, розроблював питан¬ 
ня, пов’язані зі становленням «енергійної» викон. та суд. гілок 
влади в д-ві й доцільного обсягу їхніх повноважень, запрова¬ 
дженням їн-ту імпічменту, забезпеченням свободи преси тощо. 
Безпосередньо Г. справив вирішальний вплив на ратифікацію 
конституції штатом Нью-Йорк. Понад 5 років Г. був секретарем 
держ. скарбниці (1789-95), залишаючись активним учасни¬ 
ком держ. справ як лідер Федераліст, партії. Серед заслуг Г. — 
створення центр. Банку країни. 31795 — у відставці. Займав¬ 
ся юрид. практикою. Загинув на дуелі з А. Барром. 

Літ.: Кпо« 8. Р. АІехапбег НатіІІоп апб Фе Регзізіепсе о{ МуІІі. Капзаз, 
2002; ПапбаІІ № 3. АІехапбег НатіІІоп: А І_іїе. НагрегСоІІіпз, 2003; 
СНегпоуу П. АІехапбег НатіІІоп. Реп^иіп Воокз, 2004; Раїоуіс С. Сопз- 
Іііиііопаїізт апй Ргезібепііаі Ргегобаїіуе: ^гїегзопіап апб НатіІІопіап 
Регзресііуез // Атегісап .ІоигпаІ ої Роїііісаі Зсіепсе. 2004, N 48(3); 
Ш&Ь І Р. Е. Опе ІЧаІіоп ІІпбег ОеЬІ: НатіІІоп, ^гїегзоп, апб ІНе Нізіогу 
ої УУе Оуує. ІЧєуу Уогк, 2008. М. Кармазіна 

ГАМСАХУРДІА Звіад Константинович (31.03.1939, Тбілісі — 
31.12.1993, Зх. Грузія) — громад.-політ. і держ. діяч, літерату¬ 
рознавець. Уже в юності став до лав борців за незалежність 
Грузії. Перший арешт 1956 за орг-цію нелег. т-ва «Горгосалі», 
що ставило за мету здобуття незалежності Грузії. З 1965 бере 
акт. участь у церк. житті, стає членом церк. ради тбіліс. кафе¬ 
дрального храму Сіоні, що було, по суті, ще одним викликом 
атеїстичній рад. дійсності. У проміжках між політ, і реліг. діяль¬ 
ністю навч. на ф-ті західноєвроп. мов Тбіліс. ун-ту, отримавши 
фах літературознавця, згодом здобуває наук, ступінь канд. фі- 
лол. наук, а на поч. 1970-х стає членом Спілки письменників 
Грузії; тоді ж він стає одним з очільників груз. правозахисного 
руху. Від 1974 підтримував зв'язки з моск. соратниками по бо¬ 
ротьбі, які у бюлетені «Хроніка поточних подій» регулярно ін¬ 
формували читачів про події в Грузії. 31974 — учасник «Ініціа¬ 
тивної групи захисту прав людини в Грузії» і Груз. Гельсінкської 
групи, член рад. групи Міжнародної амністії. У 1975 — гол. 




128 


ГАМСАХУРДІА — ГАНТІНҐТОН 


редактор грузинськомовного літ.-публіц. журн. «Золоте руно», 
а від 1976, разом з ін. відомим груз. правозахисником Мера- 
бом Коставою, випускав «Вісник Грузії» — самвидавівський 
журн. груз. мовою. 07.04.1977 Г. був заарештований, на суді 
влітку 1978 покаявся і отримав відносно легке покарання — 
два роки заслання, яке він відбував у Дагестані. У черв. 1979 
амністований, повернувся до Тбілісі, працював в Ін-ті груз. 
л-ри АН Грузії і нібито відійшов від активної правозахисної 
діяльності, знову з’явившись на політ, арені в кін. 1980-х як 
один із засновників Т-ва ім. Іллі Чавчавадзе, що згодом пе¬ 
ретворилося на осн. опозиц. силу в республіці. Коли навесні 
1989 в Тбілісі розпочалися масові акції протесту, гол. вимо¬ 
гою яких стало повернення Грузії незалежності, Г. був уже ви¬ 
знаним лідером опозиції. На поч. квіт. 1989 ситуаціяв столиці 
вийшла з-під контролю ЦК Компартії Грузії, і Кремль санкці¬ 
онував введення до Тбілісі військ для «наведення порядку». 
Під час операції «очищення» урядової площі від мітингуваль- 
ників, які нібито планували штурмом захопити будинок уряду 
в ніч на 09.04.1989, загинуло 20 осіб; шістьох лідерів опозиції 
на чолі з Г. було заарештовано, але згодом їх відпустили. На 
перших багатопарт. парлам. виборах 28.10.1990 очолюва¬ 
ний Г. блок партій «Круглий стіл — Вільна Грузія» здобув пере¬ 
конливу перемогу, а його лідер обраний головою груз. парла¬ 
менту. 09.04.1991 ВР Груз. РСР на чолі з Г. ухвалила Акт про 
відновлення держ. незалежності Грузії й невдовзі прийняла 
нову Конституцію Грузії, згідно з якою 26.05.1991 відбулися 
перші в історії країни презид. вибори. На них, здобувши під¬ 
тримку 87 % виборців, переконливу перемогу здобув Г. Не 
впоравшись із кризовими явищами в соціально-екон. сфері, 
припустившись низки серйозних політ, помилок, що сприя¬ 
ли об'єднанню різнорідних опозиц. сил, Г. був позбавлений 
влади внаслідок збройного путчу (т. зв. 16-денної «тбіліської 
війни»), що розпочався 22.12.1991 після розстрілу мітингу 
антипрезид. опозиції біля Будинку уряду. У відповідь опози¬ 
ція закликала на допомогу Нац. гвардію, яка того ж дня всту¬ 
пила до столиці й розпочала штурм урядового приміщення; 
06.01.1992 Г. та його оточенню дозволили покинути Тбілісі. 
Влада в республіці перейшла до Військ, ради, яка у берез. 
1992 оголосила про саморозпуск і створення Держ. ради 
з представників 36 опозиц. партій на чолі з Е. Шеварднадзе. 
Г. разом із сім’єю виїхав спочатку до Вірменії, потім до столи¬ 
ці Чечні Грозного, але навесні 1992 повернувся в Мінгрелію 
(Зх. Грузія), звідки почав партизанську війну проти уряду 
Е. Шеварднадзе. Найвідчугніших успіхів досягнув 1993, коли 
озброєні загони його прихильників на декілька місяців захо¬ 
пили Зугдіді, Сенакі, Поті, ін. міста Мінгрелії. Зупинити пере¬ 
можний наступ «звіадистів» вдалося лише після термінового 
прийняття Грузії до СНД 09.12.1993. Г. загинув в одному із сіл 
Зх. Грузії за нез'ясованих обставин і був таємно похований 
в с. Джіхашкарі, а 24.02.1994 перепохований у Грозному біля 
гол. площі міста. Внаслідок бойових дій, що точилися 1994-96 
у Грозному, місце поховання Г. було спустошене. 03.03.2007 
останки екс-президента були знайдені й через два дні від¬ 
правлені для проведення експертизи в Ростов-на-Дону (Ро¬ 
сія); урочисте перепоховання праху першого президента Грузії 
в Тбілісі відбулося 31.03.2007. 

Літ.: Дорошко М. С. Перший президент Грузії Звіад Гамсахурдіа: по¬ 
літ. портрет // Актуальні проблеми міжнар. відносин : зб. наук. пр. К., 
Вип. 67. Ч. І. М. Дорошко 


ГАНТІНҐТОН (Нипїіп£Іоп) Самуель Філіпс (18.04.1927 Нью- 
Йорк — 24.12.2008 Мартас-Віньярд, США) — політолог та 
соціолог. Закінчив Єльс. ун-т (1945), захистив дисертацію 
в Гарварді (1950), де і розпочав свою викладацьку та дослід¬ 
ницьку діяльність, яка тривала там до останніх років його жит¬ 
тя. Паралельно Г. активно співпрацював з ін. наук, центрами 
в США та за їх межами. У 1970 Г. заснував часопис «Рогеібп 
Роіісу» («Міжнародні відносини»). Коло наук, активності Г. було 
дуже широким. Він відзначився впливовими роботами з про¬ 
блематики демократизації, модернізації, теорії цивілізацій, 
зовнішньої політики та міжнар. безпеки. Г. став одним із пер¬ 
ших системних критиків домінуючої в перші післявоєнні де¬ 
сятиліття в амер. політичній науці теорії модернізації. У книзі 
«Політичний порядок в суспільстві, що змінюється» (1968) Г. 
доводив, що екон. зростання та процеси, що його супроводжу¬ 
ють (зростання соціальної мобільності, писемності тощо) не 
детермінують політ, розвиток. Г. обґрунтував тезу про те, що 
швидка модернізація здатна зашкодити розвитку політ, ін-тів 
і навіть спричинити їхній занепад. Г. запропонував розрізня¬ 
ти політ, модернізацію та політ, розвиток, розуміючи остан¬ 
ній як інституалізацію політ, орг-цій та процедур. Форсована 
політ, модернізація, яку Г. розуміє як масову мобілізацію, що 
супроводжується зростанням політичної свідомості та участі, 
каталізує зростання політ, нестабільності. Дисбаланс між рів¬ 
нем політ, активності та інституційними спроможностями політ, 
системи може стимулювати моделі нестабільності в сусп-вах, 
що змінюються: популістську (зростання політ, участі при акт. 
практиці вирівнювального екон. перерозподілу, що спричиняє 
падіння екон. показників) та технократичну (зменшення політ, 
участі, екон. зростання, але диспропорційний перерозподіл 
благ, що може нарощувати протестний потенціал в сусп-ві і, як 
наслідок, викликати масштабні політ, та сусп. потрясіння). 
Осмислюючи політ, досвід країн третього світу, Г. розробив 
концепції хвиль демократизації і зосередив увагу на останній, 
третій, початок якої бачив у 1974. Аналізуючи умови третьої 
хвилі демократизації, Г. виділяв ряд передумов, що сформу¬ 
валися в 70-80 рр. 20 ст.: делегітимація авторит. режимів; 
стрімке глобальне екон. зростання, в результаті якого зріс та 
зміцнився міський серед, клас у багатьох країнах; перелом 
у доктрині та діяльності катол. церкви, що спричинив пе¬ 
рехід нац. катол. церков до протидії авторитаризму; зміни 
в політиці ключових сил на міжнар. арені (США, СРСР, ЄС); сти- 
мулювальний вплив країн, що здійснили недавній дем. пере¬ 
хід на демократизацію авторит. режимів. Рамки третьої хвилі 
надалі було поширено і на дем. процеси в ЦСЄ та в кол. СРСР 
у кін. 80 — поч. 90-х рр. 20 ст. У «Зіткненні цивілізацій» (1996) 
Г. піддав критиці популярну на той час ідею «кінця історії» 
(остаточної перемоги лібер. демократії і поступового облашту¬ 
вання світової політики у відповідності до її принципів), арти- 
кульовану в одноіменній статті Ф. Фукуями. За Г., замість такої 
перспективи стрімко зростає актуальність глобальних проти¬ 
стоянь і конфліктів, основу яких складатимуть поділи за цивілі- 
зац. принципом. Цивілізацію Г. розуміє як «найвищу культурну 
спільність людей і найширший рівень культурної ідентифікації, 
крім того, що вирізняє людину від інших біологічних видів». Та¬ 
ких цивілізацій, за Г., в сучас. світі 7 чи 8 — японська, індуїст¬ 
ська, ісламська, сінська (китайська), західна, православна, 
латиноамериканська і, можливо, африканська. Осн. ідеєю цієї 
концепції Г. стала теза про те, що традиц. політ, розмежування 




ГАРАНТІЇ ПОЛІТИЧНІ — ГЕҐЕЛЬ 


129 


поступаються своїм місцем ідентичностям, базованим на 
культ, спільностях. Г. вбачав, що головні конфлікти найближ¬ 
чого майбутнього відбуватимуться між зх. цивілізацією (пе¬ 
редусім на увазі мається сінська та ісламська) та деякими ін., 
а розвиток ін. залежатиме від взаємовідносин із цивілізац. 
заходом. Певну увагу в книзі Г. приділив Україні . Зокрема, 
він відніс Україну до «суспільств, об’єднаних ідеологією або 
історичним минулим, але розділених цивілізацією». Концеп¬ 
ція цивілізац. конфліктів викликала акт. полеміку та критику. 
Після терорист, атаки на США 11.09.2001 інтерес до ідей Г. із 
«Зіткнення цивілізацій» стрімко зріс. 

Літ.: ЗНаріго М. ЗатиеІ Нипііпбіоп’з МогаІ 6ео£гарІіу // ТНеогу & 
Еуєпі, 1999. УоІ. 2. N 0 . 4; Аузіїа Е. ЗатиеІ НипІіп£Іоп а псі ІІіе Сеороіі- 
Іісз ої Атегісап ІРепІіїу: ТНе Рипсііоп о{ Рогеі£п Роїісу іп Атегіса'з йо- 
тезііс СІазІї о{ Сміігаїіопз // Іпіетаїіопаї ЗіиРіез Регзресііуез. 2003. 
УоІ. 4. N 0 . 2; .ІопаІНап Р. Рагайі&т Ьозі: Нипііп^оп'з ІІпїиШесІ СІазП 
ої Сміігаїіопз Ргебісііоп іпіо ІПе 21зІ Сепіигу // ІгЛегпаІіопаІ Роїііісз. 
2005. УоІ. 42. N 0 .4. О. Лісничук 

ГАРАНТІЇ ПОЛІТЙЧНІ (від франц. загапііе — забезпечення, 
порука та політика ) — умови, засоби, прийоми та методи за¬ 
безпечення процесу реалізації прав і свобод учасників політ, 
відносин. Згідно із ст. З Конституції України «Права і свободи 
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль¬ 
ності держави. Держава відповідає перед людиною за свою 
діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини 
є головним обов'язком держави». До найважливіших Г. п. від¬ 
носять: механізм народовладдя, здійснюваний безпосередньо 
і через органи держ. влади та місцевого самоврядування, що 
гарантує право громадян на участь в управлінні держ. спра¬ 
вами, можливість вільно обирати і бути обраним до органів 
держ. влади та органів місц. самоврядування; забезпечення 
поділу та рівноваги влади; право гр-н на свободу об'єднання 
у партії політичні та громад, орг-ції для здійснення й захисту 
своїх прав і свобод; забезпечення плюралізму думок і погля¬ 
дів. Г. п. забезпечуються легітимною держ. владою, що здатна 
ефект, здійснювати управлінські функції, спирається на дем. 
ін-ти, користується підтримкою населення, володіє механізма¬ 
ми реалізації прийнятих нею рішень. Важливе місце в процесі 
забезпечення Г. п. належить ін. суб’єктам політ, відносин, що 
є складовими політ, системи сусп-ва, а саме політ, партіям, 
громад, об'єднанням, ЗМІ тощо. Саме їхня діяльність стано¬ 
вить перешкоду авторит. тискові недемократичної д-ви на 
сусп-во, сприяє відображенню та врахуванню різноманітних 
інтересів сусп-ва, забезпечуючи їх компроміс, та гарантує 
участь населення як у прийнятті, так в реалізації державно- 
владних рішень. 

Літ.: Гуренко М. М. Розвиток політико-правової думки про гарантії 
прав і свобод людини та громадянина. К., 2002; Зайчук О. В., Оніщен- 
ко Н. М., Теорія держави і права. К., 2006. С. Сорока 

ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ — сукупність зобов'язань щодо конст. 
прав гр-н на достатній життєвий рівень, отримання найваж¬ 
ливіших соціальних благ та послуг. Г. с. є одним з елементів 
соціального захисту, важливим фактором екон. та соціальної 
стабільності, вони визначають міру відповідальності д-ви та 
бізнесу перед гр-нами, працівниками, рівень сусп. добробуту. 
Г. с. притаманні різним соціально-екон. системам, але перелік, 
рівень і принципи їх розподілу у цих системах різняться. Обсяг 
задекларованих д-вою Г. с. є одним з осн. чинників, які визна¬ 
чають масштаби участі держ. втручання у соціально-екон. про¬ 
цеси. Обсяг і перелік Г. с. є одним з предметів переговорів між 


роботодавцями і найманими працівниками, вони обов’язково 
фіксуються в угодах і колект. договорах. Не всі країни застосо¬ 
вують сам термін «Г. с.» (зосіаі зиагапіее), заміняючи його на 
«соціальне забезпечення» (жеіїаге). До осн. Г. с. відносять мін. 
розміри оплати праці й пенсії за віком, неоподатковуваний 
мінімум доходів, соціальну допомогу на випадок безробіття* 
інвалідності, надання гарантованих обсягів медичного, ко¬ 
мунально-побутового та соціального обслуговування, пільги 
щодо оплати цих послуг тощо. Роботодавці можуть надавати 
від себе додаткові Г. с. («соціальні пакети») — мед. страхуван¬ 
ня, безоплатне харчування, оплату телефонних розмов, надан¬ 
ня пільгових путівок, корпоративну підтримку працівників (суб¬ 
сидії, кредити, позику) тощо. Джерелами фінансування Г. с., як 
правило, є держ. і місц. бюджети, доходи підприємств, установ 
та ін. комерц. і некомерц. структур, кошти фондів соціального, 
майнового та особистого страхування, доходи населення. За¬ 
звичай фінансування Г. с. є пріоритетною статтею держ. і місц. 
бюджетів. У деяких країнах розміри осн. держ. Г. с. визнача¬ 
ються на основі держ. соціальних стандартів. Для ефективності 
системи Г. с. важливим є об’єктивне визначення рівня держ. 
стандартів, зокрема стосовно прожиткового мінімуму. Остан¬ 
ній має розраховуватися на підставі фізіол. і соціальних по¬ 
треб. У світовій практиці фізіол. мінімум становить 85-87 % 
прожиткового мінімуму, решта — соціальні потреби. Високий 
рівень соціальних стандартів і гарантій є ідеологією і базовим 
принципом політики в європ. країнах, де навіть мін. гарантії 
забезпечують достатній життєвий рівень кожній людині. Напр., 
мін. заробітна плата щонайменше у 2 рази перевищує прожит¬ 
ковий мінімум і регулярно переглядається в міру зростання се¬ 
ред. заробітної плати. 

Літ.: Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринко¬ 
вої економіки / Пер. з англ. К., 1996; Європ. соціальна хартія: перегля¬ 
нута ЕТ$ № 163, Страсбург, 3 трав. 1996 // ВВР України. 2007. № 51. 

К. Дергачова 

ГАСЛО ПОЛІТЙЧНЕ — короткий концентрований вислів про¬ 
відної ідеї, стратег, або такт, завдання, злободенної політ, ви¬ 
моги, основоположного політ, принципу певної політ, сили, 
звернений до конкр. суб'єкта з метою здобуття його підтримки. 
Г. п. є важливим і специфічним для політики засобом здійснен¬ 
ня впливу на свідомість людей, особливо в моменти гострих 
та швидкоплинних процесів, воно здатне викликати позит. 
емоційний відгук навіть у політ, пасивної частини населення. 
У політичному житті Г. п. виконує такі функції: акумулювальну 
(концентрує та виражає інтереси окремих класів, сусп. верств 
та груп), організаційну, мобілізаційну, конструктивну (деструк¬ 
тивну). Кожне Г. п. темпорально обмежене з огляду на пост, 
зміну ситуації, а тому потребує вчасної заміни. Інерційна орієн¬ 
тація на гасло, яке втратило свою актуальність, може завдати 
серйозної шкоди його авторові. За змістом гасла можуть бути 
такт, (орієнтувати на певну ситуацію) або стратег, (формува¬ 
ти настанову на тривалу перспективу). Осн. вимоги до форми 
Г. п. — стислість, зрозумілість, конкретність, чіткість. 

О. Панфілов 

ГЕҐЕЛЬ (Не£еІ) їеорґ Вільгельм Фрідріх (27.08.1770, Штут- 
гардт — 14.11.1831, Берлін). Філософ, засновник теорії абсо¬ 
лютного ідеалізму. На його основі Г. створив систему діалек¬ 
тики як теорії розвитку. Закінчив Тюбінген. теолог. ін-т(1793). 
Тут почалося його близьке знайомство з Ф. В. Й. Шеллінгом, 
ін. відомим представником класичної нім. філософії та поетом 




130 


ГЕҐЕЛЬ — ГЕГЕМОНІЗМ 


Й. X. Ф. Гьольдерліном. Академ. кар’єра Г. пов’язана насампе¬ 
ред з такими ун-тами, як Єнський (1801-1806), Гайдельберг. 
(1816-18) та Берл. (з 1818). У1807 вийшла з друку його кни¬ 
га «Феноменологія духу», яка й заклала фундамент усій його 
філос. системі, що є цілісною. Усі елементи цієї системи підпо¬ 
рядковуються єдиному діалект, принципу. Причому Г. виходить 
із принципової тотожності буття й свідомості. Найбільш повно 
гегелівська система була втіленою в його праці «Енциклопедія 
філософських наук» (1817). Г. пише про абс. умовивід, що має 
три члени: логіку, природу, дух. Власне й сама праця склада¬ 
ється з трьох частин: «Наука логіки» (т. зв. «Мала логіка»), «Фі¬ 
лософія природи» та «Філософія духу». Логіка розвитку — це 
розвиток від буття до поняття, або від поняття у собі через ви¬ 
димість поняття до поняття у собі й для себе. Власне ж поняття 
розвивається до ідеї. «Філософія природи» складається з «Ме¬ 
ханіки», «Фізики», що включає до себе й «Хімію» та «Органічну 
фізику», яка складається з «Геологічної природи», «Рослинної 
природи» та «Тваринного організму». Завершує гегелівську 
енциклопедію «Філософія духу». Вона, як і попередні, має три 
розділи: «Суб’єктивний дух», «Об’єктивний дух» та «Абсолют¬ 
ний дух». Політ, філософія представлена в Енциклопедії у 2-му 
розд. «Філософії духу». Вихідні моменти об’єктивного духу — 
поняття свободи й права, таким чином, політ, філософія ор¬ 
ганічно вплетена у загальну філос. систему Г. Спец, твір, де 
Г. розвиває своє вчення про політику, має назву «Філософія 
права». Мислитель писав також і про історію нім. д-ви. Його 
перу належить і політ, публіцистика. Структура «Філософії пра¬ 
ва» потрійна, в чому впізнається гегелівська тріада — теза, 
антитеза, синтез: «Абстрактне право»; «Моральність»; «Зви¬ 
чаєвість». Структура останньої також потрійна: «Сім’я»; «Гро¬ 
мадянське суспільство»; «Держава». Сім’я є безпосередньою 
субстанціальністю духу. Її визначає любов як єдність, що себе 
відчуває. Сім’я завершується у шлюбі, власності, вихованні 
дітей і власному розпаді. Розширення сім’ї є її переходом до 
ін. принципу. Множинність сімей призводить до громадян¬ 
ського суспільства, а перехід до ін. принципу — до народу, на¬ 
ції. Громадян, сусп-во, за Г., є диференціацією, «що виступає 
між сім’єю та державою». Сам Г. називав громадян, сусп-во 
«державою нестатку та розсудку». Саме громадян, сусп-во 
містить у собі також три моменти: 1) задоволення системи по¬ 
треб працею; 2) захист власності за допомогою правосуддя; 
3) увага до часткового інтересу як до заг. допомоги поліції та 
корпорацій. Система громадян, корпоративізму включає до 
себе становий розподіл сусп-ва. Г. виокремлює такі стани, як 
«землеробський», до якого включені як юнкери, так і замож¬ 
ні селяни; «рефлективний», пром. стан, до якого, своєю чер¬ 
гою, входять стан ремісників, стан фабрикантів та торг. стан. 
І, нарешті, «всезагальний» стан, який оберігає всезагальні 
інтереси сусп-ва, й тому знаходиться на держ. забезпеченні. 
Фактично йдеться про бюрократію. Становий поділ сусп-ва у 
Г. певною мірою нагадує платонівський, хоча звичайно у Г. та¬ 
кий поділ містить у собі рефлексію Нового часу. Родина й гро¬ 
мадян. сусп-во є основою держави, яка є дійсністю ідеї вдачі. 
Саме у вдачах має вона своє безпосереднє існування. Д-ва є 
здійсненням свободи, і її гол. роль полягає у тому, щоб обері¬ 
гати сім’ю та керувати громадян, сусп-вом — це її безумовна 
всезагальна сторона. Д-ва втілює у собі всесвітню історію — 
ідею об’єкт, духу в його дійсності. Всесвітня історія містить 
у собі «моменти розвитку всезагальної ідеї духу»: внутр. держ. 


право, або конституцію та зовн. держ. право, або індивіда 
в його ставленні до ін. індивідів. Тут дух є вільним не лише 
в собі — як у межах власної суб’єктивності, — а й для себе, 
створюючи, таким чином, наявну реальність свободі. Взагалі, 
за Г., право є свободою як ідеєю. Такі спекуляції стають мож¬ 
ливими завдяки тому, що Г. розглядає не окремі д-ви, а в осно¬ 
вному ідею д-ви. Саме тому стає можливим втілення у «Філо¬ 
софію права» основоположної ідеї про тотожність мислення та 
буття. Тут вона набуває форми: «Що розумне, те дійсне; й що 
дійсне, те розумне». Отже, Г. сам визначає мету своєї праці — 
«спроба осягнути та зобразити державу як дещо розумне 
у собі». Саме у вдачах д-ва має своє безпосереднє існування, 
а самосвідомість окремої людини має у д-ві як «власній сут¬ 
ності, меті й продукті діяльності — свою субстанціальну свобо¬ 
ду». Ідея д-ви має три складові: держ. устрій, або внутр. держ. 
право; зовн. держ. право; дух, який у процесі всесвітньої істо¬ 
рії набуває власної дійсності. Г. виходить з того, що суттєвою 
приналежністю д-ви є мислення, свідомість, а отже д-ва за¬ 
вжди знає чого вона хоче. 

Розглядаючи політ, устрій, Г. поділяє його на внутр. та зовн. 
У внутр. устрої Г. говорить про поділ влади, проте виступає про¬ 
ти їхнього взаємного обмеження, що призводить, за думкою 
мислителя, до руйнування д-ви. Ідея поділу влади передбачає 
єдність складових, що рятує сутнісне д-ви. Внутр. держ. устрій, 
таким чином, включає до себе законод. владу, яка встанов¬ 
лює всезагальне; урядову владу, яка підводить окремі сфе¬ 
ри під всезагальне, та владу суб’єктивності, державця, яка й 
об’єднує в собі ін. влади і є вершиною та й початком цілого — 
конституційної монархії. Отже, конст. монархія і є втіленням 
ідеї держ. устрою. Суверенність належить виключно д-ві, і на¬ 
роди, що не мають державців та верховних урядів, не мають 
і власного суверенітету. Урядова влада включає до себе судо¬ 
ву та поліцейську владу. Законод. влада стосується законів як 
таких і містить у собі монархічний, урядовий та дорадчий ста¬ 
новий моменти. Зовн. держ. право, оскільки воно походить із 
взаємин суверенних д-в, залежить від різних суверенних воль. 
Взаємини між д-вами — це водночас і стипуляція, й кожна 
з них стоїть над стипуляцією. Оскільки народ як д-ва є дух, то 
він має суверенність відносно ін. народу. І, нарешті, всесвітня 
історія є здійсненням всезагального духу. Вона є «розвиток 
моментів розуму й тим самим самосвідомості й свободи духу». 
Існують, за Г., чотири начала утворення самосвідомості, яким 
«відповідають чотири всесвітньо-історичних царства: 1) східне, 
2) грецьке, 3) римське, 4) германське». 

Літ.: Новгородцев П. И. Кант и Гегельв их учениях о праве и государ- 
стве. СПб., 2000; Баруці А. Гегель // Класики політичної думки від 
Платона до Макса Вебера. К., 2002. С. Кисельов 

ГЕГЕМОНІЗМ (від. грец. тууєцоу — вождь) — претензії певної 
соціальної групи, верстви чи класу, партії політичної чи полі¬ 
тичного руху, держави (в міжнародній політиці ) на керівну роль 
і першість у сусп. процесі; прагнення диктату й нав’язування 
іншим своєї позиції, однакових для всіх суб’єктів і об’єктів по¬ 
літики ідеалів та цінностей; намагання одноосібно вирішувати 
питання, що стосуються широкого загалу. Г. є логічним наслід¬ 
ком гегемонії — домінуючого становища й переважання пев¬ 
ної сусп. інституції щодо ін., подібної категорії (напр., буржуазії 
щодо робітн. класу чи селянства в капіталіст, сусп-ві) або од¬ 
нієї д-ви стосовно решти (історично термін почав застосову¬ 
ватися саме для позначення верховенства найсильніших із 




ГЕЛЬВЕЦІЙ — ГЕЛЬСІНСЬКИЙ ПРОЦЕС 


131 


союзів еллінських полісів, приміром Афінського мор. союзу); 
причому таке становище зумовлене не владою як такою, а по¬ 
єднанням двох засад — впливу й зверхності, що з часом пе¬ 
реходить у крайню фазу — панування. Поява гегемона в сис¬ 
темі міжнародних відносин є наслідком нерівності розподілу 
влади між міжнар. акторами, що спонукає найпотужніших із 
них до встановлення, підтримання та захисту свого політ, до¬ 
мінування в системі. Звичайно, в історії було чимало прикла¬ 
дів, коли регіон, чи глобальний Г. виступав антиподом рівності, 
свободи й демократії, проголошених у Загальній декларації 
прав людини 10.12.1948 і Статуті О ОН, теоретично він запере¬ 
чує принцип суверенної рівності д-в, здатен порушити баланс 
сил на міжнар. арені (див. Балансу сил концепція ) й призвести 
до загострення міжнар. напруженості, поглиблення наявних 
і виникнення нових конфліктних ситуацій та криз. Водночас за 
Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин спе¬ 
цифічним проявом статичної форми стабільності була т. зв. 
«гегемоністична стабільність», що спиралася на постулат необ¬ 
хідності для стійкого розвитку міжнар. системи гегемонії однієї 
д-ви, яка є досить сильною, аби затверджувати осн. правила, 
що регулюватимуть міждерж. відносини, і забезпечувати їхнє 
виконання, в т. ч. й у власній політиці. Згідно з концепцією «ге- 
гемонічної стабільності», виникнення оптимальної відкритої 
моделі світової економіки, що була б вільна від протекціоніз¬ 
му, здатна забезпечити лише держава-гегемон, встановлюю¬ 
чи відповідні формальні та неформальні норми й процедури 
та дбаючи про їхнє виконання рештою д-в світу. Така д-ва, 
суб’єктивно переслідуючи власні інтереси, об’єктивно ство¬ 
рює засади глобального соціально-екон. устрою, що відпові¬ 
дає базисним інтересам усіх міжнар. акторів мати стабільність 
та впорядкованість у міжнар. відносинах, стабілізує міжнар. 
торговельну валюту й стримує ядерні сили. Окремим випад¬ 
ком гегемонії є домінування, здійснюване не однією доміную¬ 
чою д-вою, а групою провідних д-в, що разом створюють ко- 
лект. гегемона та перетворюються на центр світової системи. 
Однак ті, хто виграє від режиму гегемонії, мають витрачати 
більше коштів на його підтримку, що потребує дедалі більших 
витрат, які не відповідають можливостям самого гегемона; 
саме з цієї причини вважається, що гегемонії притаманна тен¬ 
денція до самознищення. 

Літ.: Раїгіск КагІ О’Вгіеп, АгтапР СІеззе. Тию Небетопіез: Вгіїаіп 
1846-1914 апб ІІге Цтіеб Зіаіез 1941-2001. АІРегзІюІ, Напіз, Еп£- 
Іапф ВигІіп£Іоп, УТ, 2002; .ІопаІІтап .ІозерН. Небетопу: а геаіізі апаїу- 
зіз. Уогк, 2002; Міп А. А&пєуу. Небетопу: ТНе ЗІтаре оі СІоЬаІ 
Роууєг. РІтіїасіеІрІтіа, 2005. В. Гмовченко 

ГЕЛЬВЕЦІЙ (Неіуеііиз) Клод Адріан (31.1.1715, Париж — 
26.12.1771, там само), філософ-матеріаліст, ідеолог Просвіт¬ 
ництва та Франц. революції кін. 18 ст. Освіту здобув у коледжі 
отців єзуїтів. З 1738 до 1751 служив при королів, дворі ген. 
відкупником. Під впливом Ш. Монтеск'є і Вольтера від 1751 
присвячує себе наук, праці. Осн. твори — «Про розум» (1758), 
«Про людину, її розумові здібності та її виховання» (1773); 
в останньому найповніше викладено соціологічне й етичне 
вчення франц. матеріалізму 18 ст. За різку критику деспот, 
форм правління, релігії та катол. церкви твори Г. було забо¬ 
ронено франц. парламентом і засуджено до спалення. Г. дово¬ 
див необхідність ліквідації феод, сусп.-політ. відносин. Вважав 
респ. форму правління неприйнятною для великих західноєв- 
роп. д-в і віддавав перевагу просвітницькому абсолютизму, 


« 

обмеженому дем. сусп.-політ. ін-тами. Відкидав егалітаристські 
погляди Ж.-Ж. Русе о. Рушійною силою сусп. розвитку вважав 
свідомість та пристрасті людини, обмеження яким має стави¬ 
ти закон. Основою всього сутнього Г. визнавав матеріальний 
світ, нескінченний у часі й просторі, що перебуває у пост. русі. 
Мислення і відчуття вважав якостями матерії і на цій підставі 
заперечував можливість існування душі поза тілом, а відтак 
реліг. догми про безсмертя душі, потойбічне життя, існування 
бога, сотворення світу тощо. Походження релігії пов’язував не 
лише з неосвіченістю народу, шахрайством духовенства і стра¬ 
хом людини перед смертю, а й з незадовільними умовами жит¬ 
тя. Піддаючи критиці реліг. інтерпретації сутності сусп.-політ. 
процесів, пояснював останні без посилань на трансцендентне. 
Критикуючи реліг. мораль, Г. запропонував натомість вихован¬ 
ня громадян, чеснот. Моральним є той, хто працює на благо 
співгромадян, сусп-ва. Доводив походження моралі з досвіду 
людини, її обумовленість інтересами людини. Реліг. мораль 
Г. вважав гальмом на шляху до сусп. поступу, наводячи приклад 
Португалії та Іспанії, клерикалізація яких спричинилася до від¬ 
ставання у соціально-екон. і сусп.-політ. розвитку від ряду ін. 
західноєвроп. країн. Виступав на підтримку ідеї секуляризації 
церковної власності. Свободу совісті розумів не лише як право 
сповідувати будь-яку релігію за власним вибором, а й як пра¬ 
во не сповідувати жодної релігії. Обстоював ідею позбавленої 
містицизму «універсальної релігії», осн. завданням якої вбачав 
сприяння гармонійному поєднанню особистих і сусп. інтересів. 
Праці Г. відіграли важливу роль в ідеол. підготовці Франц. ре¬ 
волюції, утвердженні бурж. сусп.-політ. відносин, поступу про¬ 
цесу секуляризації в усіх сферах сусп.-політ., соціально-екон. 
і культ, життя. 

Літ.: Ногомііг І. Ц Сіаисіе Неіуеііиз. Уогк, 1954; Момджян X. Н. Фи- 
лософия Гельвеция. М., 1955. Н. Кочан 

ГЕЛЬСІНСЬКИЙ ПРОЦЕС — процес еволюції системи єв- 
роп. безпеки, започаткований розробкою і підписанням За¬ 
ключного акта наради з безпеки і співробітництва (НБСЄ) 
01.08.1975 у Гельсінкі; формально ініціатива її скликання 
належала СРСР та соціаліст, країнам, хоча насправді ідея 
проведення широкомасштабної наради виникала й раніше 
у дво- та багатосторонніх переговорах між Зх. і Сх. Перший 
етап НБСЄ (на рівні міністрів закорд. справ) відбувся в Гель¬ 
сінкі 03-07.07.1973, другий — у Женеві на рівні експертів 
18.09.1973 — 21.07.1975, третій, заключний, на рівні глав 
д-в і урядів — знов у Гельсінкі 30.07-01.08.1975. Заключний 
акт НБСЄ фіксував домовленості з безпеки, співробітництва 
в галузі економіки, науки і техніки, охорони навкол. серед¬ 
овища, а також співпраці в гуманіт. сфері між 33-ма країнами 
Європи, США і Канадою. Стрижневим елементом Акта стали 
10 принципів, що визначають норми взаємин і співробітни¬ 
цтва держав-учасниць: суверенну рівність, поважання прав, 
притаманних суверенітету, незастосування сили або погрози 
силою; непорушність кордонів; територіальну цілісність; мир¬ 
не врегулювання спорів; невтручання у внугр. справи; повага 
прав людини й осн. свобод; рівноправ’я та право народів роз¬ 
поряджатися своєю долею; співробітництво між д-вами; вико¬ 
нання міжнар.-прав. зобов’язань. Ці принципи мали винятко¬ 
ву цінність, тому що не просто переказували й розвивали осн. 
положення Статуту ООН, а й відбивали підходи держав-учас¬ 
ниць до принципів мирного співіснування на європ. континен¬ 
ті. Крім того, в Заключному акті були закріплені робочі галузі 




132 


ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА — ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН 


НБСЄ, що охоплювали всі сфери міждерж. відносин; спочатку 
вони одержали назву «кошиків», а згодом — «вимірів». До пер¬ 
шого кошика, або військ.-політ. виміру, відносилися питання 
політ, безпеки та контролю над озброєннями, попередження 
і розв’язання конфліктів; другий кошик — екон.-екол. — охо¬ 
плював проблеми співробітництва в галузі економіки, на¬ 
уки, техніки й охорони навкол. середовища; третій кошик, або 
«людський вимір», включав співробітництво в гуманіт. сфері 
(інформація, культура, освіта), а також права людини. За¬ 
ключний акт передбачав проведення періодичних зустрічей 
держав-учасниць НБСЄ, вони відбулися в Белграді (1977-78), 
Мадриді (1980-83) та Відні (1986-89); до них також прирів¬ 
нюється Стокгольмська нарада із заходів зміцнення довіри 
і безпеки (1984-86). Завдяки Г. п. у держав-учасниць з’явився 
пост, канал для взаємного спілкування, кодекс норм поведін¬ 
ки (у міждерж. і внутрішньодерж. відносинах), а також довго¬ 
строкова програма співробітництва. Тим самим «дух Гельсін- 
кі» сприяв як зміцненню стабільності, так і мирним змінам 
у Європі, подоланню ідеол. розколу; більш дієвого змісту Г. п. 
став набувати з розгортанням у СРСР процесу « перебудови » 
та проголошенням М. Горбачовим «нового мислення в між- 
нар. відносинах», закінчення « холодної війни » об’єктивно ста¬ 
вило Г. п. у центр постконфронтаційної фази міжнар.-політ. 
розвитку на континенті. «Хартія для нової Європи», що стала 
заключним док-том першого за 15 років саміту НБСЄ (Париж, 
19-21.11.1990), виходила саме з такого бачення; з її підпи¬ 
санням еволюція Г. п. з низки звичайних нарад в орг-цію набу¬ 
ла активного характеру й за участі нових членів з числа країн 
Сх. Європи та Центр. Азії; регіон, статус Наради був підтвер¬ 
джений на Гельсінкському саміті НБСЄ 09-10.07.1992, який 
прийняв підсумковий док-т «Виклик часу змін». Схвалений на 
саміті в Будапешті 05-06.12.1994 пакет док-тів — політ, де¬ 
кларація «На шляху до справжнього партнерства в нову епоху» 
та «Будапештські рішення», став юрид. основою переходу до 
нового етапу діяльності НБСЄ як міжнар. орг-ції; з 01.01.1995 
НБСЄ була перейменована на ОБОЄ. 

Літ.: Кашлев Ю. Б. Общеевропейский процесе: вчера, сегодня, завт¬ 
ра. М., 1990; УУеІІз $. Р. ТНе Неїзіпкі Ргосезз апР ІНе Риіиге о( Еиго- 
ре (МюРгоуу МІзоп Сепіег Ргезз). МазНіп£Іоп, 1992; Ноііегтапп 
Н. С$СЕ: (гот ІРеа їо Іпзііїиїіоп. СорепПа&еп, 1993; Загорский А. В. 
Хельсинский процесе. М., 2005. І. Мінгазутдінов 

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА (від англ. бепсіег — стать) — сукупність 
прав, та управлін. заходів, спрямованих на забезпечення рів¬ 
них юрид. і практ. можливостей жінок та чоловіків у суспіль¬ 
стві. Здійснюється через систему соціалізації, розподілу пра¬ 
ці, утвердження відповідної психології, культ, норм, традицій, 
соціальних ролей. Г. п. не має універсального змісту і значно 
різниться у різних сусп-вах. Велике значення має характер 
орг. структури кожної країни, її держ. органів, місцевого само¬ 
врядування, ступінь розвиненості громадянського суспільства, 
тип політичної культури та рівень свідомості населення тощо. 
Основу Г. п. становить комплексний тендерний підхід (£епйег 
таіпзІгеатіп£), який являє собою політ, завдання, адресова¬ 
не до керівників підприємств, орг-цій, адм. структур, з вимо¬ 
гою врахування різних інтересів і життєвих ситуацій чоловіків 
та жінок, недопущення дискримінації за статевою ознакою. 
У світі комплексний тендерний підхід ухвалено Цілями Роз¬ 
витку Тисячоліття (ЦРТ) у черв. 2000 в Нью-Йорку на спец, се¬ 
сії ГА ООН «Рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир 


XXI століття». Він пронизує всі осн. сфери і структури д-ви та 
сусп-ва на національному рівні. 

В Україні осн. норм.-прав. док-тами, що визначають Г. п. д-ви, 
є Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жі¬ 
нок та чоловіків» (2005), Державна програма з утверджен¬ 
ня тендерної рівності в українському суспільстві на період до 
2010 року, прийнята КМ України (2006), місц. програми тен¬ 
дерного розвитку. Держ. і нац. механізмами забезпечення 
Г. п. є ВР України, Уповноважений ВР України з прав людини, 
КМ України, органи викон. влади та місц. самовряд., підпри¬ 
ємства, установи, орг-ції. Важливим суб’єктом втілення Г. п. 
є об'єднання гр-н, що беруть участь у розробці та реалізації 
загальнодерж. та регіон, програм, проводять моніторинг з пи¬ 
тань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоло¬ 
віків, здійснюють ін. діяльність відповідно до свого статуту та 
законодавства України. 

Літ.: Кіммел М. Гендероване суспільство / Пер. з англ. К., 2003; Тендер 
і державна політика / Пер. з англ. К., 2004; Неурядові організації, що 
займаються жіночими та тендерними питаннями. Довідник. К., 2006; 
Цілі Розвитку Тисячоліття: Аналітична доповідь. К., 2003. 0. Ярош 

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН (ГА ООН) — гол. дорадчий, ди 
рективний та представн. орган Організації Об'єднаних Націй. 
Серед шести гол. органів ООН ГА ООН посідає центр, місце, що 
обумовлюється особливостями її складу і функцій. Це найбільш 
представн. орган, в якому беруть участь усі члени орг-ції (ста¬ 
ном на січ. 2009 — 192 держави), він має найширші функції 
та повноваження обговорювати будь-які питання або справи 
в межах Статуту ООН і робити рекомендації членам орг-ції або 
Раді Безпеки (РБ) ООН. Але ГА ООН не може робити будь-які 
рекомендації останній щодо питань, що знаходяться в ній на 
розгляді. Особливий статус ГА ООН проявляється і в тому, що 
вона одержує та розглядає щорічні спец, доповіді всіх ін. орга¬ 
нів ООН, в т. ч. й РБ. ГА є унікальним глобальним форумом, на 
якому щорічно збираються глави д-в і урядів, міністри закорд. 
справ для обговорення найважливіших питань світу, форму¬ 
вання шляхів розвитку міжнар. співробітництва, розробки 
програм та осн. напрямів діяльності ООН. Збирається щорічно 
на регулярні сесії, як правило, у третій вівторок верес, і триває 
до серед, груд.; у разі необхідності скликаються також спецсе- 
сії (упродовж 5 днів) і надзвичайні сесії (протягом 24 годин). 
Кожна країна-член ООН може направити на сесію не більше 
5 представників і 5 заступників, а також необхідну к-сть рад¬ 
ників і експертів. Кожний член ГА ООН має один голос, рішення 
з важливих питань приймаються більшістю в 2/ 3 тих, хто при¬ 
сутні й беруть участь у голосуванні, до яких відносять лише тих, 
хто голосує «за» чи «проти». Ті, що утрималися, розглядаються 
як такі, що не брали участі в голосуванні. Важливими питан¬ 
нями, за Статутом, вважаються: питання підтримання миру 
і безпеки, вибори непостійних членів РБ, членів Екон. і соціаль¬ 
ної ради (ЕКОСОР), Ради з опіки (призупинила свою діяльність 
01.11.1994 після того, як остання підопічна тер. ООН — Палау 
в зх. частині Тихого океану місяцем раніше стала незалежною 
республікою), прийняття нових членів, виключення з членства, 
бюджетні питання. Рішення щодо ін. питань ухвалюються про¬ 
стою більшістю. Після закінчення « холодної війни »та оздоров¬ 
лення політ, клімату у світі дедалі більшого поширення набуло 
ухвалення рішень консенсусом, тобто шляхом узгодження, без 
проведення формального голосування. Однак, як зазначав Ге¬ 
неральний секретар ООН у 1997-2006 Кофі Аннан, консенсус 




ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА — ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА 


133 , 


не завжди свідчить про спільність позицій і не став ефект, за¬ 
собом примирення інтересів. 

Структура ГА ООН: шість гол. к-тів (1-й — питання політичні, 
безпеки та роззброєння; 2-й — екон. та фін. питання; 3-й — 
соціальні, гуманіт. й питання культури; 4-й — спец, політ, пи¬ 
тання й деколонізація; 5-й — адм. та бюджетні питання; 6-й — 
правові питання. Функціонують два орг. (процедурні) к-ти: Ге¬ 
неральний і Мандатний, а також два постійні к-ти: Консульта¬ 
тивний к-т з адм. і бюджетних питань та К-т із внесків. Існує 
також розгалужена низка різних к-тів, спецкомітетів, комісій, 
програм і робочих груп. Офіц. і робочими мовами ГА ООН та її 
к-тів є англ., араб., ісп., кит., рос. і франц., водночас кожний 
представник може виступати будь-якою мовою (він має забез¬ 
печити, щоб його виступ усно перекладався на одну з офіц.); 
усі резолюції та ін. док-ти видаються офіц. мовами. Робота се¬ 
сії може розпочатися, якщо присутня принаймні і/з членів ГА, 
а для ухвалення будь-якого рішення необхідна присутність біль¬ 
шості членів. Більшість рішень ГА мають переважно рекомен- 
дац. характер, тобто не є обов’язковими; однак з ряду питань, 
гол. чином «внутр. життя» ООН, рішення ГА мають обов’язковий 
характер (прийняття та виключення з членів ООН, вибори не¬ 
постійних членів РБ, членів ЕКОСОР, Ради з опіки, Міжнар. суду 
ООН, призначення Ген. секретаря, затвердження бюджету орг- 
ції та ін.). Обов’язковими вважаються також деякі загально¬ 
визнані й особливо важливі резолюції, як-то резолюція 1948 
«Загальна декларація прав людини», резолюція 1950 «Єдність 
на користь миру» та ін. 

Широкі функції та повноваження ГА обумовлюють її багато¬ 
планову плідну діяльність в усіх сферах міжнародних відносин: 
підтримання миру і безпеки, екон., політ., соціальний, культ, 
розвиток, захист прав людини, гуманіт. діяльність, охорона 
навкол. середовища та ін. Центр, місце посідає миротворча 
діяльність, яка має теор. та практ. аспекти; ГА обговорює на¬ 
зрілі проблеми з підтримання миру та зміцнення міжнар. 
безпеки, питання теорії та практики боротьби проти міжнар. 
тероризму, проблеми роззброєння, теор. засади та методи 
врегулювання міжнар. конфліктів та ін. Роль ГА як інструменту 
підтримання миру та врегулювання конфліктів істотно зміцни¬ 
лася після ухвалення резолюції «Єдність на користь миру», яка 
передбачає, що в разі неспроможності РБ діяти через відсут¬ 
ність єдності серед її пост, членів в умовах порушення миру або 
акту агресії, ГА уповноважена негайно розглянути конфлікт для 
ухвалення рекомендацій щодо колект. заходів з підтримання 
миру. Хоча її резолюції з міжнар. проблем мають переважно 
рекомендац. характер, їх не можна кваліфікувати лише як за¬ 
клики та побажання; вони становлять велику морально-політ. 
силу, з якою не можуть не рахуватися уряди всіх країн. 

Літ.: Морозов Г. И. ООН: полвека в мировом сообществе. М., 1995; 
ВозсГі Мі£иеІ Магіп. Уоіез іп Ше ІЛЧ Сепегаі АззетЬІу. Возіоп, 1998; 
ЕгітипР Озтапстук. Епсусіоребіа оїІЬе Упііеб Иаііопз ап сі Іпіегпа- 
ІіопаІ А^геетепіз. Тауіог & Ргапсіз, 2002; Реіегзоп М. .1. ТЬе ІЛЧ Оепегаі 
АззетЬІу. РоиІІеббє, 2006. В. Бруз 

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА — вищий розпорядчий орган 
Укр. козац. д-ви. Генетично ін-т пов’язаний з військ, радами, що 
функціонували на Запорозькій Січі й уособлювали центральну 
цінність у структурі віськової демократії запорозької спільно¬ 
ти — поняття колект. волі. З перенесенням у ході Визвольної 
війни серед. 17 ст. ін-ту в гетьман. Україну він не зазнав сут¬ 
тєвих змін і на перших порах функціонував у формі прямого 


волевиявлення всіх без винятку повноправних представників 
козац. спільноти, на розсуд яких виносились усі найважливіші 
питання функціонування Укр. козац. д-ви — укладення миру 
й оголошення війни, виступ у похід, обрання гетьмана і ген. 
старшин, обговорення умов міжнар. договорів тощо. Як і на 
Січі, Г. в. р. у Гетьманаті скликалася барабанним дробом, раду 
очолював гетьман, за порядком наглядали військ, осавули, 
а про свою згоду учасники заявляли криком і підкиданням 
шапок. З ускладненням держ. життя Гетьманату ін-т Г. в. р. ви¬ 
являв вади, обумовлені передовсім проявами охлократичних 
тенденцій в його діяльності, а також ті, що були пов’язані з не¬ 
належною ефективністю при вирішенні важливих нагальних 
питань, які потребували фахового обговорення відповідним 
чином підготовлених осіб. З поч. 1650-х гетьман Б. Хмель¬ 
ницький поволі відмовлявся від скликання Г. в. р., перенося¬ 
чи вирішення нагальних проблем на засідання більш ефект, 
старшинських рад. Єдиний виняток було зроблено у січ. 1654, 
коли постанову старшинської ради про прийняття протекції 
рос. царя Хмельницький вирішив легітимізувати відповідною 
ухвалою Г. в. р., скликаною у Переяславі. У часи гетьманування 
наступників Хмельницького, особливо тоді, коли існувала не¬ 
обхідність додаткової легітимізації рішень гетьмана і ген. стар¬ 
шин, значення Г. в. р. посилювалося. Щоправда, нерідко ін-т 
використовувався не як інструмент знаходження важливих 
рішень, а як спосіб їхнього узаконення волею представників 
усієї козац. спільноти. В міру стабілізації сусп.-політ. ситуації 
в козац. Україні та втрати Гетьманатом прерогатив зовнішньо- 
політ. репрезентації з ост. чв. 17 ст. за ін-том збереглися функ¬ 
ції лише гетьман, обрання та затвердження умов договорів 
з Рос. д-вою (т. зв. гетьман, статей). Енергійну спробу реаніму¬ 
вати роль і значення Г. в. р. у вирішенні держ. справ учинили 
творці Конституції 1710 (див. Конституція Пилипа Орлика), уза¬ 
конивши положення, згідно з яким гетьман був зобов’язаний 
тричі на рік — на Різдво, Великдень і на Покрову Пресвятої Бо¬ 
городиці — скликати Г. в. р., виносячи на розгляд найважливі¬ 
ші питання політ, і соціального життя Гетьманату. Обов’язковою 
умовою визнання легітимності рішень Г. в. р. була участь у її 
роботі представників усіх козац. полків Гетьманату (іноді вини¬ 
кало питання й щодо обов’язкової участі представників Запо¬ 
розької Січі). Під час походів до участі в Г. в. р. закликалося все 
козацтво, в решті випадків практикувалося представництво 
від полків й інтереси полчан представляли полковник, полко¬ 
ва старшина, сотники, а також виборні знатні козаки. До участі 
в роботі Г. в. р. нерідко закликали також вище правосл. духо¬ 
венство та представників міськ. самовряд. великих міст. 

Літ.: Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної 
і соціальної історії ранньомодерної України. К., 2009. В. Гуробець 
ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШЙНА — вищі військ, чини в укр. козац. 
війську та одночасно виборні посади і члени гетьман, уряду 
Укр. козац. д-ви. Генетично ін-т Г. с. пов’язаний з виборними 
військ, чинами, що з 2-ї пол. 16 ст. існували на Запорозькій 
Січі, а згодом були перенесені до реєстрового козац. війська. 
З утвердженням у ході Визвольної війни серед. 17 ст. Укр. ко¬ 
зац. д-ви к-сть Г. с. та коло їхніх функціональних обов’язків, 
прав і привілеїв суттєво зросли. Інституційно до категорії Г. с. 
у серед. 17 ст. належали ген. обозний, ген. суддя, ген. писар, 
ген. осавул. Іноді уряд ген. судді й ген. писаря посідав не один, 
а двоє старшин; а уряд ген. осавула обов’язково посідали 
декілька осіб. З ост. трет. 17 ст. до числа Г. с. було включено 



134 


ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР 00Н 


ген. хорунжого і ген. бунчужного. У 1728 було узаконено іс¬ 
нування посади ген. підскарбія, згадки про існування ін-ту 
якого зустрічались і в часи гетьманування Б. Хмельницького 
й І. Брюховецького, але з цього часу їх мало бути двоє, причо¬ 
му один з них — обов'язково представник рос. влади. Функ¬ 
ціональні обов’язки ген. обозного полягали у керівництві Ген. 
військ, артилерією, він же вів облік козац. компуту; ген. суд¬ 
дя очолював Ген. військ, суд; ген. писар — Ген. військ, кан¬ 
целярію; ген. підскарбій завідував фін. справою Гетьманату. 
Ін. члени корпорації Г. с., яких на противагу першим — «ви¬ 
щим» — класифікують як «нижчих» Г. с., не мали чітко визна¬ 
чених повноважень і зазвичай виконували делеговані їхнім 
гетьманом повноваження з керівництва частиною козац. 
війська у поході, здійснення дип. місії, проведення суд. роз¬ 
слідування тощо. Тимчас. доручення гетьмана з керування вій¬ 
ськами, виконання дип. доручень чи розслідування важливих 
суд. справ давались і «вищим» Г. с. У середовищі Г. с. існувала 
певна внугр. субординація, і просування щаблями службової 
драбини відбувалося зазвичай відповідно до неї. Колегія Г. с. 
формувала ядро старшинських рад, на розгляд і вирішення 
яких виносилися найважливіші питання внугр. і зовн. політики 
Гетьманату. Функції колегії Г. с. як дорадчого органу при геть¬ 
манові закріплювалися традиціями Укр. козац. д-ви, а Кон¬ 
ституція 1710 (див. Конституція Пилипа Орлика) узаконювала 
обов’язкову участь Г. с. у вирішенні важливих «генеральних» 
справ. Роль і значення Г. с. особливо зростали у часи міжгеть- 
манства. В одних випадках (як це було під час виборів 1672) 
до обрання нового гетьмана влада зосереджувалась у колегії 
Г. с. у складі ген. обозного, двох ген. суддів і ген. писаря, в ін¬ 
ших (напр., під час елекції 1687) її перебирав до своїх рук най- 
впливовіший ген. старшина, зазвичай ним був ген. обозний. 
Літ.: Окиншевич Я. Генеральна старшина на Лівобережній Україні 
у XVII—XVIII віках// Праці Комісії комісії для виучування історії західно- 
руського та вкраїнського права. Вип. 2. К., 1926; Горобець В. Влада 
та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії ран- 
ньомодерної України. К., 2009. В. Гіробець 

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ООН — гол. адм. посадова особа 
Організації Об'єднаних Націй. Бачення параметрів функцій, 
повноважень і ролі Г. с. змінювалося на різних істор. етапах, 
зокрема, президент США Ф. Рузвельт вважав саму назву по¬ 
сади дуже обмеженою і схилявся до найменування «Світовий 
арбітр», що свідчило про його уявлення щодо діяльності Г. с. 
як акт. учасника міжнародних відносин, а не лише адміністра¬ 
тора орг-ції. У Статуті ООН закладені основи як для адм., так 
і для політ, діяльності Г. с., що бере участь в усіх засіданнях 
Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Екон. і соціаль¬ 
ної ради (ЕКОСОР) та виконує всі доручення, які йому нада¬ 
ють ці гол. органи. Г. с. уповноважений представляти ООН на 
міжнар. арені, вести переговори з представниками держав, 
орг-цій та діячами, здійснювати координацію діяльності ООН; 
володіє правом акт. ініціативи, доводити до відома РБ будь-які 
питання, що, на його думку, можуть загрожувати підтриман¬ 
ню міжнар. миру і безпеки. Акт. політ, роль Г. с. проявляється 
у «добрих послугах» для врегулювання спорів і конфліктів; під 
його керівництвом здійснюються операції ООН з підтримання 
миру, що стали провідною ланкою миротворчої діяльності. У 
щорічних звітах про роботу Організації, у спец, доповідях Г. с. 
формулюються найактуальніші питання теорії та практики між¬ 
нар. життя. Роль Г. с. і значення його діяльності переконливо 


аргументує ст. 7 Статуту, яка проголошує Секретаріат одним 
із гол. органів ООН поряд з ГА, РБ та ін. Позиції/, с. зміцню¬ 
ються також ст. 100, яка зобов’язує країни-члени Організації 
поважати міжнар. характер його обов’язків і Секретаріату та 
не прагнути справляти на них вплив при виконанні ними своїх 
обов’язків. Водночас Статут зобов’язує Г. с. і персонал Секре¬ 
таріату утримуватися від будь-яких дій, що могли б скомпроме¬ 
тувати їх як міжнар. посадових осіб, відповідальних лише пе¬ 
ред Організацією. Вони повинні додержуватися нейтральності, 
керуватися рішеннями ГА, РБ та ін. гол. органів ООН. 

На відміну від часів Ліги Націй, коли вважалося, що Г. с. має 
бути представником великої держави, в ООН утвердилося 
бачення, що він повинен бути репрезентантом малої або се¬ 
редньої країни. Розуміння значення ролі Г. с., його політ, орі¬ 
єнтації обумовлює гостру боротьбу навколо кандидатів на цю 
надзвичайно важливу посаду. Призначення Г. с. відбуваєть¬ 
ся на основі Статуту ООН, Тимчас. правил процедури РБ ООН 
і Правил процедури ГА ООН. Відповідно до ст. 97 Статуту, Г. с. 
обирається ГА за рекомендацією РБ; кандидатури на посаду 
проходять через таємне голосування в РБ, де для одержан¬ 
ня рекомендації необхідно набрати не менше 9-ти голосів 
із 15-ти, включаючи збіжні голоси пост, членів. Негат. голос 
хоча б одного пост, члена блокує ухвалення необхідної ре¬ 
комендації. У разі одержання позит. рекомендації ГА про¬ 
водить таємне голосування на закритому засіданні. Отже, 
право вето пост, членів РБ ставить кандидатів на посаду Г. с. 
і діючих ген. секретарів (у разі переобрання на другий тер¬ 
мін) у вирішальну залежність від ставлення з боку п’ятірки 
великих д-в. Фактично позиція одного пост, члена РБ може 
перекреслити прагнення всіх членів ООН. Г. с. обирається 
на 5 років і може бути переобраний на новий термін. На по¬ 
саді Г. с. перебували: Трюгве Лі (1896-1968, Норвегія) — 
02.02.1946 — 10.04.1953; Даг Хаммаршельд (1905-61, 
Швеція) — 10.04.1953 — 18.09.1961; У Тан (1909-74, Бір¬ 
ма) — 03.11.1961 — 31.12.1971; Курт Вальдхайм (1918- 
2007, Австрія) — 01.01.1972 — 31.12.1981; X. Перес де 
Куельяр (1920, Перу) — 01.01.1982 — 31.12.1991; Б. Бугрос- 
Ґалі (1922, Єгипет) — 01.01.1992 — 31.12.1996; Кофі Аннан 
(1938, Гана) — 01.01.1997 — 31.12.2006; Пан Гі Мун (1944, 
Республіка Корея) — з 01.01.2007. 

Ідеол. та ін. суперечності періоду « холодної війни » справили 
згубний негат. вплив на політ, ситуацію в ООН та її діяльність. 
Перед Г. с. стояли особливо складні завдання для забезпечен¬ 
ня розв’язання назрілих міжнар. проблем; необхідні були ви¬ 
сокий професіоналізм, гнучкість і зваженість. Про те, що ген. 
секретарі діяли на рівні вимог, переконливо свідчить їхнє пе¬ 
реобирання на новий термін. ООН проявила здатність подо¬ 
лати величезні перешкоди й відіграти істор. роль як надійний 
інструмент розвитку міжнар. співробітництва; після закінчен¬ 
ня глобального протистояння Сх. і Зх., в умовах оздоровлен¬ 
ня політ, ситуації у світі й ООН, ген. секретарі зосередилися 
й досягли чималих успіхів у справі адаптації теорії та практики 
Організації до викликів сучасності. Так, Б. Бутрос-Галі зробив 
істотний внесок у розроблення нової стратегії миротворчої 
діяльності ООН, особливо в доповідях «Порядок денний для 
миру» (1992) та «Доповнення до порядку денного для миру» 
(1995). Кофі Аннан доклав чимало плідних зусиль для ре¬ 
формування ООН, підвищення ефект, миротворчої діяльності 
й розвитку міжнар. співробітництва. Його доповідь «Оновлення 




ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УЦР — ГЕНЕРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


135 


Організації Об’єднаних Націй» (14.06.1997) стала основою 
перебудови Секретаріату, а в доповіді «Ми, народи: роль ООН 
у XXI ст.» (квіт. 2000) викладені ґрунтовні думки щодо підвищен¬ 
ня ефективності ООН. 10.12.2001. Г. с. і ООН удостоєні Нобел. 
премії миру, при цьому норв. Нобел. к-т зазначав, що Кофі 
Аннан «більш, ніж будь-хто, сприяв оновленню Організації». 

Літ.: ОогРепкег, Іеоп. ТНе ІДО Зесгеїагу-Сепегаї апР ІНе Маіпіепапсе ої 
Реасе. Уогк, 1967; СНезІегтап $ітоп. Зесгеїагу Ог СепегаІ?: ТНе 
ІІИ Зесгеїагу-Сепегаї іп Шг\6 Роїііісз. Уогк, 2007; КіІІе Кепії ТПе 
УМ Зесгеїагу-Сепегаї а псі МогаІ АиІИогіІу: ЕІПісз апР ПеІі£іоп іп Іпіегпа- 
ІіопаІ І_еабегзІіір. ^азПіп^Іоп, ОС, 2007. ^ В. Бруз 

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ 
РАДИ — викон. орган УЦР, що діяв з 15(28).06.1917 до 
09(22).01.1918, перший нац. уряд України в 20 ст. Створений 
після проголошення 10(23).06. 1-м Універсалом УЦР авто¬ 
номії України у складі Рос. республіки. До складу ГС увійшли 
представники укр. партій (УСДРП, УПСР, УПСФ), домінували 
серед яких укр. соціал-демократи, а їх лідер В. Винниченко 
очолив його. Висхідною програмою ГС стала Декларація від 
27.06. (10.08). У результаті переговорів УЦР з міністрами Тим- 
час. уряду в Києві ГС був визнаний останніми як крайовий ор¬ 
ган управління в Україні, склад якого затверджувався Тимчас. 
урядом за поданням УЦР. Виходячи з домовленості з міністра¬ 
ми Тимчас. уряду, УЦР було розроблено «Статут вищого управ¬ 
ління Україною», згідно з яким ГС мав формуватися УЦР, був їй 
підзвітним, затверджувався Тимчас. урядом та мав складати¬ 
ся з 12-ти ген. секретарів: внутр., фін., військ., продовольчих, 
зем., міжнац. справ, юстиції, освіти, торгівлі й пром-сті, пошт і 
телеграфу, праці, шляхів, а також ген. контролера та ген. писа¬ 
ря. 15(28).07., після доповнення складу УЦР представниками 
нац. меншин та Всеукр. радою робітн. депутатів, було наміче¬ 
но новий склад ГС, для затвердження якого та його «статуту» 
до Петрограда була направлена делегація на чолі з В. Винни- 
ченком. Однак Тимчас. уряд відмовився затвердити «статут», 
оприлюднивши 04(17).08. «Тимчасову інструкцію Генераль¬ 
ному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні», яка після 
довгих вагань була прийнята УЦР 07(20).08. Док-т зменшував 
к-сть ген. секретарів до 7-ми (скасовувалися секретарства юс¬ 
тиції, продовольства, військ, справ, пошт і телеграфу; не мен¬ 
ше 4-х секретарів мали бути неукраїнцями), місц. влада підпо¬ 
рядковувалася ГС як вищому органові Тимчас. уряду в Україні, 
секретаріат призначався цим урядом за домовленістю з УЦР. 
Усі зносини з Тимчас. урядом ГС мав здійснювати через комі¬ 
сара України в Петрограді. Повноваження ГС поширювалися 
на 5 неповних губерній: Поділ., Волин., Київ., Полт. і Черніг. 
З огляду на прийняття Інструкції УЦР, ГС пішов у відставку. Фор¬ 
мування його нового секретаріату доручили Д. Дорошенку, од¬ 
нак 18(31)08 він не був затверджений ЦР і на роль голови ГС 
був знову запрошений В. Винниченко. Запропонований ним 
склад ГС був схвалений 01(14).09.1917. Тимчас. урядом: го¬ 
лова і ген. секретар внутр. справ — В. Винниченко; ген. сек¬ 
ретарі: освіти — І. Стешенко, фінансів — М. Туган-Баранов- 
ський (УПСФ), землеробства — М. Савченко-Більський (УПСР), 
міжнац. справ — О. Шульгін, ген.контролер — О. Зарубін, ген. 
писар — О. Лотоцький (УПСФ), комісар України при Тимчас. 
уряді — П. Стебницький (УПСФ). Після Жовтн. повстання в Пе¬ 
трограді, наступної збройної боротьби в Києві 01(14).11.1917 
УЦР поповнила склад ГС ген.секретарями: продовольчих 
справ — М. Ковалевський (УПСР), військ. — С. Петлюра, 


судових — М. Ткаченко (УСДРП), пошт і телеграфу — О. Зарубін, 
праці — М. Порш (УСДРП), торгівлі й пром-сті В. Голубович. Піс¬ 
ля проголошення 7(20).11.1917 3-го Універсалу УЦР зі складу 
секретаріату вийшли М. Туган-Барановський, М. Савченко- 
Більський, О. Зарубін, О. Лотоцький, пізніше — С. Петлюра. 
У лист.-груд. основними на засіданнях уряду були військ, пи¬ 
тання, проблеми орг-ції правоохоронних органів, стосунків 
з більшовиками, Четверним союзом (Німеччиною та її союз¬ 
никами), численними урядами, що виникали на тер. кол. Рос. 
імперії, виборів до Всерос. та Укр. установчих зборів. Обгово¬ 
рювалися фін. справи, становище у Києві та на окр. підпри¬ 
ємствах, питання допомоги прифронт. губерніям, друкування 
власних грошей тощо. Як і раніше, тривали зміни у структурі 
та складі уряду: 11.12 скасована посада комісара України 
у Петрограді; 21.12 створено нове відомство — Ген. секрета¬ 
ріат — мор. справ на чолі з Д. Антоновичем (УСДРП) та ін. У січ. 
1918 ГС мав такий склад: голова і ген. секретар внутр. справ — 
В. Винниченко, ген. секретарі: суд. справ — М. Ткаченко, 
військ, справ і праці — М. Порш, зем. — О. Зарудний (УПСР), 
прод. — М. Ковалевський, міжнар. справ — О. Шульгін, шля¬ 
хів — В. Єщенко (безпарт.), пошт і телеграфу — М. Шаповал 
(УПСР), мор. справ — Д. Антонович (УСДРП)^в. о. справ фінан¬ 
сових — В. Мазуренко (УСДРП), торгівлі й пром-сті — В. Голубо¬ 
вич, освіти — І. Стешенко, рос. справ — Д. Одинець (рос. партія 
нар. соціалістів), євр. — М. Зільберфарб, польс. — М. Міц- 
кевич, ген. контролер — О. Золотарьов (Бунд), в. о. ген. пи¬ 
саря — І. Мірний (УПСФ). 4-м Універсалом УЦР 09(22).01.1918 
ГС перетворений на Раду народних міністрів УНР. 15(28).01 
В. Винниченко подав у відставку, а формування нового складу 
уряду 18(31).01 було доручено діячу УПСР В. Голубовичу. 

Літ.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. К.: Відень, 1919; 
Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1-3. К.: Відень, 1920; Хрис- 
тюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. Т. 1-4. 
Відень, 1921-22; Шаповал М. Велика революція і українська ви¬ 
звольна програма. Прага, 1928; Дорошенко Д. Історія України. 1917- 
1923 рр. Т. 1. Ужгород, 1932; Українська Центральна Рада; Док. і ма- 
тер. У 2 т. К., 1996-97; Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. К., 
1997; Солдатенко В. Ф. Українська революція. К., 1999; Кудлай О. Б. 
Генеральний секретаріат Української Центральної Ради // Енциклопе¬ 
дія історії України. Т. 2. К., 2004; Солдатенко В. Ф. Україна в револю¬ 
ційну добу. Т. 1. Рік 1917. К., 2008. В.Солдатенко 

ГЕНЕРАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. бепегаїіо — народження, роз¬ 
множення) — спільнота людей приблизно однієї вікової кате¬ 
горії, які мають спільний соціальний досвід, здобутий у період 
їхньої політ, соціалізації. Близьким поняттям до Г. п. є термін 
«політичне покоління». Оскільки політ, соціалізація людей відбу¬ 
вається в молодому віці, то тим самим виникає проблема роз¬ 
межування політ, поколінь. На думку польс. вченого Б. Голем- 
біовського, політ, покоління співвідносяться з великими істор. 
етапами. Вік політ, поколінь становить у серед, близько 25 ро¬ 
ків. Генерації усередині політ, поколінь необхідно співвідносити 
з періодами в історії країни в межах певного етапу. Такий підхід 
дає можливість коректно розв’язати проблеми розподілу окре¬ 
мих соціальних спільнот за політ, поколіннями. Г. п. формуєть¬ 
ся масштабними істор. подіями, до числа яких можна віднести 
участь у війнах, здобуття країною незалежності, формування 
нового політ, ладу. Гол. носієм політ, ідентичності покоління ви¬ 
ступає насамперед еліта, а тому від її характеру багато в чому 
залежать особливості різних Г. п., зміст їхньої політ, свідомості. 

М. Іванов 




136 


ГЕНОЦИД — ГЕОПОЛІТИКА 


ГЕНОЦЙД (від грец. уєуо<; — рід, плем’я та лат. саесіеге — уби¬ 
вати, знищувати) — умисні дії з наміром повністю фіз. знищи¬ 
ти певну етн., расову або реліг. спільноту, найбрутальніший 
прояв ксенофобії, різновид етнічної чистки. На відміну від 
етноциду, який полягає у позбавленні певної етн. спільноти 
ознак її ідентичності і, як наслідок, її зникнення попри фіз. ви¬ 
живання її членів, Г. передбачає переривання її біол. наступ¬ 
ності. Дії з фіз. знищення етн. або расової спільноти являють 
собою Г. незалежно від того, чи було досягнуто його кінцевої 
мети, тому під його визначення підпадають і ті дії, що спричи¬ 
нили часткове знищення спільноти, якщо їх було розпочато 
з наміром її повного знищення. Навпаки, під визначення Г. не 
підпадає масове знищення людей, якщо воно було наслідком 
терору (зокрема такого його різновиду як агресія чи війна) 
або депортації. За своїм характером Г. може бути організо¬ 
ваним і стихійним. Суб’єктом Г. можуть виступати д-ва (тоді Г. 
характеризується як напрям її етнополітики), її окремі інсти¬ 
туції, політ, або громад, об’єднання, неорганізовані групи лю¬ 
дей, окремі індивіди. Здійснення Г. д-вою зазвичай включає 
в себе прийняття (як правило, таємне) політ, рішення, створен¬ 
ня механізмів і вибір методів його здійснення, психол. підго¬ 
товку населення (насамперед формування в нього ксенофо¬ 
бії стосовно наміченого об’єкта Г.), призначення виконавців, 
реалізацію рішення та його пропагандистське забезпечення, 
знищення свідоцтв проведення акції. У міжнар. праві згідно 
з Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду та пока¬ 
рання за нього Г. визначається як один з найтяжчих злочинів 
проти людства і людяності. Конвенція відносить до Г. дії, спря¬ 
мовані на знищення повністю або частково будь-якої нац., 
етн., расової чи реліг. групи як такої, у т. ч. вбивство членів та¬ 
кої групи; завдання серйозних тілесних пошкоджень чи розу¬ 
мового розладу членам такої групи; умисне створення для неї 
таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її 
фіз. знищення; заходи, розраховані на запобігання народжен¬ 
ню дітей у середовищі такої групи; насильницька передача ді¬ 
тей з однієї людської групи в ін. Міжнар. право не передбачає 
застосування щодо таких злочинів терміну давності. 

Літ.: Ященко С. С. Геноцид // Юрид. енцикл. Т. 1. К., 1998; Лемкін Р. Ра¬ 
дянський геноцид в Україні. 28 мовами. К., 2009; Наймарк Н. Геноцид 
Сатліна. К., 2011. О. Майборода 

ГЕОГРАФІЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНА (грец. уєоуурафіа, від ут| — зем¬ 
ля і урбкро) — описую та лат. еіесїог — виборець) — просторо¬ 
ва відмінність у політ, орієнтаціях населення. Г. е. виникла на 
поч. 20 ст. як самост. допоміжна дисципліна у Франції завдяки 
А. Зигфриду, який встановив взаємозв’язок між місц. особли¬ 
востями і результатами голосування в зх. частині країни. Вста¬ 
новлений взаємозв’язок використовувався як спец, методика 
вивчення політ, симпатій і антипатій населення, що проживає 
на тій чи ін. території. Осн. метод Г. е. — порівняльний аналіз 
результатів голосування в тер. розрізі, складання карт вибо- 
рів. Ін. методи дозволяють досліджувати процеси політ, райо- 
ноутворення, формування регіон, політичних культур та їхніх 
меж. Г. е. розглядає весь спектр причин, які впливають на той 
чи ін. вибір населення. У формуванні внугрішньорегіон. від¬ 
мінностей в електоральній поведінці населення беруть участь 
два процеси, які переплітаються між собою і створюють 
складний електоральний ландшафт регіону. Перший процес — 
стійке відтворення політ, культури населення, що закріплює 
за деякими територіями певну політ, спрямованість. Другий 


процес — короткочасне тер. розширення підтримки окремих 
партій чи політ, діячів, описане з допомогою їеорії «дифузії 
нововведень» (поширення новин). Автором теорії «дифузії но¬ 
вовведень» є швед, учений Т. Хегерстранд. Він наголосив, що 
інновації тісно пов’язані з територією, яка на них впливає, пе¬ 
ретворює і спрямовує їх. Особливої ролі набувають розміри 
і форми території, к-сть і розміщення населення країни, регіо¬ 
ну, трансп. комунікації, адм. і держ. кордони, ін. соціально- 
екон. і навіть природні рубежі, в яких проходить політ, процес. 
Г. е. визначає географ, критерії утворення виборчих округів. 
Згідно з тим критерієм заборонено об’єднувати в один округ 
частини, розділені водним простором без мосту, тощо. У США 
вживається спец, термін — джеримендеринг, яким позна¬ 
чається практика утворення виборчих округів з порушенням 
геогр. критерію. Правила справедливої «нарізки» виборчих 
округів покликані протистояти спробам проведення меж ви¬ 
борчих округів з метою ущемлення інтересів окремих груп 
населення і політ, партій. Під час утворення округів слід до¬ 
тримуватися правового (однакова кількість виборців) і геогр. 
критеріїв. 

Літ.: НабегзІгапР т. Іппсл/аїіоп сМизіоп аз а зраїіаі ргосезз. Сіііса|о, 
1968; Туровский Р. Ф. Политическая география. М; Смоленск, 1999; 
Ноккап $. СІІІ2ЄП5, Еіесііопз, РаПіез. Уогк, 1970; Тауіог Р. 1, .ІоИп- 
зіоп Р. .1. Сеобгаріїу оі Еіесііопз. Іопсіоп, 1979; Тауіог Р.С. Роїііісаі Ое- 
обгарПу. Уогк, 1989; МеІІою N.. ТгиЬо^ііг Р. Неб уегзиз ВІие: Атегі- 
сап ЕІесїогаІ СеобгарНу, апР Сопбгрззіопаі ВірагіізапзГіір» // РоІШсаІ 
Оеобгаріїу, ТПотрзоп ЗсіепІіТіс, 2002; .ІоНпзІоп Р. Апбіо-Атегісап ЕІес- 
їогаї Сеобгаріїу: Зате Рооіз апР Зате Соаіз, Ьиі Оігїегепї Меапз Іо 
ЕпРз? // РгоїеззіопаІ СеобгарНег. ОхїогР, 2005. Ю. Левенець 

ГЕОПОЛІТИКА (від уг) — земля та політика ) — наука про вплив 
геогр. чинників на внутрішню і зовнішню політику д-в і націй. 
До таких чинників відносять: просторове розташування, наяв¬ 
ність або відсутність певних природних ресурсів, клімат, щіль¬ 
ність населення й темпи його приросту і т. ін. Предметом Г. як 
науки є взаємодія простору і політики. І в цьому політ, сенсі Г. 
являє собою систему знань про контроль над простором. Від¬ 
так, геополіт. простір вважається центр, категорією Г. Власне 
під геопростором розуміють оточення визначеного суб’єкта Г. 
Однією зі складових геопростору є силове поле суб’єкта. Під 
силовим полем розуміють простір, що контролюється д-вою 
(групою д-в) з метою реалізації її геополіт. інтересів. Це сило¬ 
ве поле прийнято називати сферою впливу. До силових полів 
відносять: ендемічне поле — простір, що контролюється д-вою 
тривалий час, достатній для визнання ін. д-вами як такого, що 
безперечно належить цій д-ві; прикордонне поле — це прос¬ 
тір, що знаходиться під контролем д-ви, однак недостатньою 
мірою освоєний нею для злиття в ендемічне поле, тому право 
контролю над цим простором може оспорюватися; перехресне 
поле (метаполе) — це простір, на який мають претензії контро¬ 
лю декілька д-в; тотальне поле — це безперервний простір, що 
знаходиться під контролем д-ви; геополіт. точка опори — тери¬ 
торія, що знаходиться поза межами тотального поля, контро¬ 
люється однією д-вою, а комунікації контролюються ін. д-вою. 
Суб’єктами Г. є д-ви, міждерж. угрупування, суб’єкти транснац. 
характеру. Вони ж виступають як генератори силових полів. 
Важливою категорією політики є геополіт. інтерес. Саме через 
співвідношення інтересів відбувається взаємодія силових по¬ 
лів. Геополіт. інтерес є однією із складових нац. інтересу д-ви, 
групи д-в. Основу нац. інтересів становлять традиційно фіз. 
виживання та політ, незалежність країни, збереження держ. 





ГЕОПОЛІТИКА 


137 


території. До геополіт. інтересів належать імперські прагнен¬ 
ня, забезпечення безпеки суб’єкта, збереження самобутності 
культури, доступ до ресурсів чи трансп. комунікацій, володін¬ 
ня важливими геостратег. позиціями та геополіт. становищем 
тощо. Гол. геополіт. інтересом є спроможність бути активно 
діючим суб’єктом у визначеному геополіт. просторі, здатним 
захищати і просувати власні нац. інтереси. Якщо суб’єкт є па¬ 
сивним, нездатним реалізовувати свій інтерес, він перетворю¬ 
ється на об’єкт Г. ін. д-в (С. Андрущенко). 

Геопростір складається з комплексної взаємодії прагнень 
визначеного суб’єкта Г. щодо реалізації власних інтересів із 
можливостями та інтересами ін. суб’єктів Г. У кожного суб’єкта 
Г. є власний геопростір, що обумовлює здатність суб’єкта ре¬ 
алізовувати свій геополіт. інтерес. Сукупність геопросторів 
формує геополіт. середовище. Ця категорія характеризує роз¬ 
становку сил та їхнє співвідношення у світовій політиці (С. Анд¬ 
рущенко). Геополіт. середовище визначає, яким чином геогр. 
середовище і просторово-тер. характеристики д-ви (геогр. 
розташування, конфігурація кордонів, людські та природні 
ресурси тощо) впливають на міжнар.-політ. поведінку д-ви. 
Геополіт. середовище змінюється відповідно до домінуючих 
принципів та тенденцій світової політики і визначає геополіт. 
структуру світу. Своєю чергою геополіт. середовище має свою 
структуру. Геополіт. структура світу являє собою осн. об’єкт Г.: 
в результаті взаємодії силових полів формується геополіт. 
структура світу, що відрізняється від звичайної політ, карти 
світу і визначається геополіт. районуванням цілісного пла¬ 
нетарного простору. Геополіт. структура світу представлена 
численними просторовими моделями: протистояння контин. 
(теллулократія) та морс, (талассократія) могутності; модель 
Серцевинної землі (гартленду); концепція «континентального 
блоку»; модель «гартленд-рімленд»; концепція «Росії—Євразії» 
тощо. У широкому розумінні Г. виявляє об’єктивно наявні про¬ 
сторові цілісності, які мають політ, зміст. Визначення просто¬ 
рових параметрів силових полів та механізми їхньої взаємодії 
залежать від пріоритетів геополіт. інтересів суб’єкта геополіти¬ 
ки: військово-стратег. районування, геополіт., геостратег., гео- 
екон. сфери, райони, регіони тощо. Форми контролю над про¬ 
стором змінюються у відповідності до геополіт. середовища. 
Серед таких форм: світове панування; контроль над лініями 
та мережами — трансп. комунікаціями, інформ., товарними, 
фін. потоками; воєнний контроль; геоекон. контроль; контроль 
над певним цивілізац. простором. Ідея контролю над просто¬ 
ром бере свій початок від боротьби за суміжні території, нині 
контроль над простором став надзвичайно диверсифікованим 
і в більшості випадків не може бути визначеним у категоріях 
воєнно-політ. контролю: з розвитком технологій, із зростан¬ 
ням взаємозалежності світу контроль над простором набуває 
нових форм, зокрема, екон., комунікац., інформ., культ., гума- 
ніт. Категорія контролю над простором у поєднанні з катего¬ 
рією інтересу створює підстави для формування геогр. зон, по¬ 
лів, регіонів (С. Андрущенко). Ще однією важливою категорією 
Г. як наук, концепції визначають категорію експансії. Ця ка¬ 
тегорія є межовою. Експансія являє собою один з механізмів 
формування силового поля (сфери впливу) суб’єкта Г. через 
запровадження контролю над певним простором (К. Сорокін). 

Г. є світоглядною доктриною, що обгрунтовує міжнар. по¬ 
літику д-ви. Відтак вона є важливою компонентою ідеології 
і в політиці виконує відповідні ідеол. функції. У цьому контексті 


Г. виступає як концепція, що пояснює та прогнозує геополіт. 
розстановку сил у світовій політиці. Вона дає уявлення про 
світовий порядок, тобто про геополіт. структуру світу, яка від¬ 
дзеркалює баланс співвідношення наявних силових полів. Г. 
охоплює проблеми світового співтовариства в тих аспектах, 
які стосуються розробки, прийняття й реалізації політ, страте¬ 
гії на глобальному, регіон, й локальному рівнях міжнар. систе¬ 
ми. Володіння логікою геополіт. мислення дозволяє комплек¬ 
сно аналізувати міжнародні відносини й правильно розуміти 
реальності. 

Г. існує в історії людства з ант. часів. Як наука вона поча¬ 
ла формуватися на рубежі 19 і 20 ст. Виникнення Г. як науки 
в цей час було обумовлено не тільки логікою розвитку наук, 
знання, а й насамперед потребою осмислення нових по¬ 
літ. реалій. Ця наука з’явилася в той час, коли світ як єдине 
ціле розділився між осн. протиборчими центрами сили. Теор. 
першоджерелом Г. як науки був геогр. детермінізм. Це найста- 
родавніше джерело пізнання. Ідеї про вплив геогр. середови¬ 
ща на історію й людину можна знайти у Геродота, Гіппократа, 
Фукидіда й ін. ант. авторів. Подальшого поширення ідеї геогр. 
детермінізму набули в 18-19 ст. Особливо популярними 
вони були у Франції. У роботі «Про дух законів» (1748) франц. 
просвітитель, філософ Ш. Монтеск'є гол. причину в законод. 
устрої д-в слідом за Бо-Деном вбачав у особливостях клімату. 
В Англії ці ідеї теж знаходили своїх прихильників, напр., істо¬ 
рик Ґ. Бокль (1821-62), але найбільше поширилися вони в Ні¬ 
меччині. Нім. географ К. Риттер (1779-1859) стверджував, що 
«існування людини цілком пов’язане із землею — тисячами 
чіпких коренів, які неможливо вирвати». Надалі ці ідеї поряд 
з ін. розвинені нім. ученим Ф. Ратцелем і шведом Р. Челленом, 
який увів у науку поняття «геополітика». Ф. Ратцель (1844- 
1904) запропонував підхід, згідно з яким Г. розглядає д-ву не 
у статиці, як постійне, незмінне утворення, а в динаміці — як 
живу істоту. На його думку, на відміну від політ, географії Г. не 
цікавлять такі питання, як розташування, форма, розміри або 
кордони д-ви, її економіка, торгівля, культура. Усе це більшою 
мірою належить до сфери політ, географії. Г. — це геогр. розум 
д-ви. Іншим теор. джерелом Г. були воєнно-стратег. теорії, ви¬ 
знаними авторами яких вважають Н. Макіавеллі, К. фон Клау- 
зевіца (1780-1831), Г. Й. Мольтке (1848-1916) та ін. Але 
найбільше вплинув на розробку й поглиблення цих теорій 
амер. військ.-мор. теоретик, історик А. Мєхен (1840-1914). 
У 1890 була надрукована капітальна праця адмірала-вчено- 
го «Вплив морської могутності на історію». Воєнно-стратег. те¬ 
орії внесли в методологію Г. ідею ключових пунктів і зон, що 
дозволяють контролювати значні території потенц. супротив¬ 
ника. У наш час ці підходи набули якісно нового розуміння. 
У сучас. Г. як науці значне місце посідає цивілізац. підхід. Його 
основоположником вважається росіянин, вчений-біолог, іс¬ 
торик, соціолог, автор книги «Росія і Європа» Н. Я. Данилев- 
ський (1822-85). На його думку, гол. діючим суб’єктом історії 
є не д-ви чи окремі нації, а величезні культ.-реліг. спільності, 
які він називав «культ.-істор. типами». Згодом ці спільності 
стали називати «цивілізаціями». Першим серед рос. дослідни¬ 
ків Н. Я. Данилевський сформулював і наук, обгрунтував тезу 
відчуженості Європи від Росії. Причина цієї відчуженості, на 
його думку, у принциповому цивілізац. розходженні двох сві¬ 
тових сил: «Європа не визнає нас своїми. Європейці вбачають 
у Росії й слов’янах не тільки чуже, а й "вороже начало”». Він 




138 


ГЕРМЕНЕВТИКА ПОЛІТИЧНА — ГЕРОНТОКРАТІЯ 


сформулював найважливішу вимогу до зовн. політики Росії, 
яка полягає у необхідності приведення її завдань у відповід¬ 
ність із об’єктивними завданнями розвитку «слов’янського 
культ.-істор. типу». Набагато пізніше цей принцип — зона 
впливу однієї цивілізації — одержав назву «великого просто¬ 
ру». Наприкін. 19 — поч. 20 ст. концепція Н. Я. Данилевсько- 
го знайшла свій розвиток у роботах рос. філософа К. Н. Леон- 
тьева (1831-91), нім. філософа О. Шпенглера (1880-1936), 
рос. вченого-євразійця П. Н. Савицького (1895-1968), його 
учня Л. Н. Гумильова (1912-92). Найбільш докладно розгля¬ 
нув і розвинув цю концепцію англ. вчений-історик і соціолог 
А. Тойнбі. У своїй багатотомній роботі «Збагнення історії» він 
дав докладну класифікацію цивілізацій. В особливий тип він 
виділив «православно-російську» цивілізацію. А. Тойнбі запро¬ 
понував досить оригінальну теорію джерел і розвитку цивілі¬ 
зацій як «Виклику-І-Відповіді». Прихильником цивілізац: підхо¬ 
ду був також проф. Гарвард, ун-ту С. Гантінггон. У своїй книзі 
«Зіткнення цивілізацій» (1993) він стверджує, що в 21 ст. осн. 
джерелом конфліктів будуть не економіка чи ідеологія, а ци- 
вілізац. розходження. Він вважає, що «зіткнення цивілізацій 
стане домінуючим фактором світової політики. Лінії розламу 
між цивілізаціями — це і є лінії майбутніх фронтів». Картина 
світу в 21 ст. вбачається йому як результат взаємодії й супер¬ 
ництва «семи-восьми великих цивілізацій», серед яких буде 
й «православно-слов’янська». На думку багатьох вчених, при¬ 
хильників цивілізац. підходу, геогр. кордони цивілізацій ви¬ 
значають межі «природного» впливу великих держав, сфери 
їхніх життєвих інтересів і території військ.-політ. контролю. 
У такому методол. підході до Г. проглядається тенденція вивес¬ 
ти її зі сфери географії та зробити універсальною дисципліною 
(Н. Нартов). 

Літ.: Поздняков 3. А. Геополитика. М., 1995; Гаджиев К. С. Геополи- 
тика. М., 1997; Нартов Н. А. Геополитика. М., 1999; ПеогРегіп£ ІНе 
Шг\6: Сеороіііісаі Регзресііуез оп ІНе 21зі Сепіигу. ВоиІРег: ^езМею, 
1999; Сеороіііісз аі ІНе Епб оІІНе ТюеІіеІН Сепіигу; ТНе СНап£іп£ УІоїїд 
Роіііісаі Мар. Іопсіоп, 2000; Андрущенко (Гринько) С. В. Україна в су¬ 
часному аполітичному середовищі. К., 2005. Г. Перепелиця 
ГЕРМЕНЕВТИКА ПОЛІТЙЧНА (грец. єрцтууєутіхт|, від єрцг|- 
УЄХКО — пояснюю) — особл. метод політол. дослідження, спосіб 
отримання нових знань, альтернативний до традиц. політол. 
методології. Набуття вірогідного знання про об’єкти політ, сфе¬ 
ри здійснюється шляхом встановлення істинного сенсу їхнього 
існування через процедури розуміння, які забезпечують про¬ 
никнення суб’єктом пізнання до латентних структур явищ та 
причинно-наслідкових зв’язків. Практика розуміння перед¬ 
бачає впорядкування даних (знань) про об’єкти політичного 
життя шляхом охоплення всіх явних та прихованих значень 
їхньої еволюції в динаміці в режимі реального часу та про¬ 
стору. Г. п. набуває специфіки, що відрізняє її від класичного 
філос. варіанту. Вона полягає в зусиллях суб’єкта «схопити» 
певну частину реальності та інтерпретувати її зміст відповід¬ 
но до певних імператив політ, практики або теорії. Викриття 
сенсу лише певних аспектів політ, реальності суперечить уні¬ 
версал істським інтенціям філос. герменевтики, проте надає 
пол’ггичній науці новий засіб встановлення істини не на осно¬ 
ві протиставлення істинного та хибного, а на основі встанов¬ 
лення факту співіснування предмета, явища, індивідуума чи 
групи та суб’єкта пізнання, орієнтованого на вирішення практ.- 
політ. завдання. Аналіт. природа Г. п. розкривається не через 


процедури розчленування досліджуваного явища на складові, 
а через роз’єднання структур прихованого смислу та засобів 
його виразу, що формують структури презентації. Вибір пред¬ 
метної сфери, досліджуваної за допомогою Г. п., має відбува¬ 
тися на основі критерію можливості конвертації предмета до¬ 
слідження на аналог тексту із можливістю реконструкції етапів 
його творення та еволюції замислу автора або авторів. При 
цьому позиція дослідника має залишатися безсторонньою сто¬ 
совно тексту. Серед найбільш придатних для політ.-герменев- 
тичного дослідження компонентів предметного поля політики 
слід виокремлювати політ, мислення, зміни масових сусп. на¬ 
строїв, що мають вираз у масовому поширенні неофіц. інфор¬ 
мації (пліткок), політ, комунікація, політ, настрої, передбачення 
порядку денного, мотиви політ, участі. Вказані елементи мають 
текстуальну природу та можуть бути розкладені на складові 
первинних сенсів та репрезентаційної оболонки. Особл. ви¬ 
могою до успішного використання методу Г. п. є висока мов¬ 
на та культ, компетентність суб’єкта пізнання, дослідника, що 
використовує дану практику. На основі вивчення відмінностей 
між політ, та правовою герменевтикою є підстави стверджу¬ 
вати про емержентність політ.-герменевтичного аналізу, зану- 
реність у обставини, що динамічно змінюються та характери¬ 
зуються появою якісно нових чинників. Виміром ефективності 
використання герменевтики як засобу політол. дослідження є 
набуття нових знань, які докорінно відрізняються від раніше 
отриманих. Йдеться про викриття якісно нових параметрів та¬ 
ких феноменів політики, як джерела духовних та творчих актів 
формування політ, інтенцій, базові засади політ, мислення, 
архетипові підвалини політ, реакцій та дій, контекстні пере¬ 
думови прийняття політ, рішень, ірраціональні та суб’єктно- 
обумовлені мотиви формування політ, стилю та естет, аранжу¬ 
вання нормат. актів та проявів політ, комунікації. Вказані та ін. 
явища політ, життя перебувають поза сферою сучас. теор. та 
прикладного політ, аналізу, не розглядаються як істотні особли¬ 
вості політ, дійсності саме через неможливість репрезентації 
дослідницьких результатів у системі понять традиц. емпірико- 
природн. політол. парадигми. 

Літ.: Козел $. Негтепеиіісз аз Роіііісз. Уогк: Цпіуегзіїу Ргезз, 1987; 
Гадамер Г.-Г. Истина и метод; Основи философской герменевтики / 
Пер. с нем. М., 1988. О. Третяк 

ГЕРОНТОКРАТІЯ [від грец. уєршу (уєроутод) — старий 
і хратод — влада] — 1) характеристика системи владно-держ. 
управління у примітивних сусп-вах, де за традиціями уся пов¬ 
нота влади належала старійшинам; 2) принцип і форма управ¬ 
ління, коли у правлячій еліті домінують особи похилого віку або 
коли представники найвищого держ. керівництва поступово 
старішали і перетворювалися на замкнену політ, касту, яка 
дбала про вузькогрупові інтереси, прагнула якнайдовше про¬ 
довжити власне перебування при владі; 3) символічне визна¬ 
чення відсталості, застою політ, життя, бездіяльності владної 
е/їіти, яка має пожиттєвий статус. Ця форма влади притаман¬ 
на як дем. (В. Черчілль, К. Аденауер, Р. Рейган), так й авторит. 
і тоталіт. режимам (Й. Сталін, Ден Сяопін, Чан Кайші). Термін Г. 
уперше запровадив у наук, обіг англ. етнограф І. Ріверс на поч. 
20 ст., він пов’язаний з поняттям «геронти» — так називалася 
рада старійшин в аристократ, д-вах Старод. Греції. Нині термін 
використовується зазвичай у негат. або іронічному сенсі, як 
синонім консерватизму, відсутності розвитку. Багато дослідни¬ 
ків розглядають Г. на прикладі рад. політ, еліти епохи «застою» 






ГЕРОЯ» І «НАТОВПУ» ТЕОРІЇ — ГЕРЦЕН 


139 


(у період правління Л. Брежнєва середній вік членів Політбюро 
ЦК КПРС становив 72 роки). У цьому розумінні Г. ознає «невід¬ 
чужуваність» особи, яка займає високу держ. посаду, представ¬ 
ники правлячої еліти сприймаються як незамінні, а боротьба 
за владу перетворюється на довготривале (десятиліттями) «під¬ 
сиджування» інших. Позит. риси П: спирається на апробовані 
досвідом методи управління; є більш стабільною у крит. ситуа¬ 
ціях; ефективність досягається завдяки злагодженій роботі 
експертів, консультантів, виконавців. Негат. характеристики 
Г.: вкрай слабкі креативні, творчі імпульси політ, лідерів; ана¬ 
хронічний консерватизм, який стримує будь-які новації та пе¬ 
ретворення, призводить до консервації мислення і поведінки, 
до самозаспокоєння, бажання жити лише минулими досягнен¬ 
нями; недовіра до молодих кадрів; нездатність адаптування до 
швидких змін у сусп-ві. С. Бульбенюк 

«ГЕРОЯ» І «НАТОВПУ» ТЕОРІЇ — соціально-філос., соціол. та 
політол. теорії про роль і значення в історії лідерів, вождів, ви¬ 
датних осіб, з одного боку, і нар. мас — з іншого, а також про 
характер взаємовідносин між ними. Домінантною ознакою 
цих теорій є твердження про те, що «герої» є рушійною силою 
історії, а нар. маси («натовп») — слухняний і керований об’єкт 
політ, подій. Актуальність і значущість цих концепцій особливо 
загострюються в періоди кризових ситуацій розвитку суспіль¬ 
ства (соціально-політ. зміни, революції, війни), коли особливо 
гостро постають питання: якою мірою здатні впливати на хід 
і напрям подій держ. лідери; яка поведінка повинна бути 
з боку широких нар. мас і окремих соціальних груп та класів; 
хто і яку відповідальність має нести за те, що діється в сусп-ві. 
У Росії, де теорія «героя» і «натовпу» була найтісніше пов’язана 
з практикою револ. руху, ці погляди розвивали ідеологи народ¬ 
ницького руху П. Лавров, П. Ткачов, С. Нечаєв, М. Михайлов- 
ський та ін. Останній, під впливом чорносотенських погромів, 
у праці «Герої і натовп» проголосив особу творцем історії, який 
спроможний підняти маси на велику боротьбу та рішучі дії. 
На думку Михайловського, нар. маси не здатні на самост. бо¬ 
ротьбу, бо сучасне сусп-во прирікає їх на жебрацьке існуван¬ 
ня, вузькість інтересів і злиденність духовної діяльності. Під 
впливом такого способу життя маса перетворюється на «на¬ 
товп», готовий слідувати за «героєм» куди завгодно: на подвиг 
і на злочин. Ця концепція стала теор. основою тактики індивід, 
терору, яку застосовували спочатку народовольці, а пізніше — 
есери. Проти теорії «героя» і «натовпу» виступили рос. марксис¬ 
ти Г. Плєханов і В. Ленін, які у своїх теор. працях подають нар. 
маси як творця історії, а вождів і партії — як виразників волі 
мас і револ юці он і заторі в класової свідомості. 

Культ героїв стає одним із постулатів теор. концепцій кін. 
19 — поч. 20 ст. Зх. політ, думка з цього приводу представ¬ 
лена іменами Т. Карлейля, Г. Лебона, Р. Міхельса, Ф. Ніцше, 
X. Ортеги-і-Ґассета, В. Парето, Д. Рісмена, Г. Тарда, 3. Фройда, 
М. Штірнера, К. Юнга та ін. Під впливом світових воєн, наук.- 
тех. революції, зростання урбанізації, розвитку ЗМІ, поши¬ 
рення практики авторитаризму і тоталітаризму з’являється 
тенденція до ототожнення «героя» і «натовпу», втрачається 
віра в культ героїв, відбувається «повстання мас», настає пе¬ 
ріод, який характеризується домінуванням «масового суспіль¬ 
ства». Поняття «натовпу» поступово інтегрується з поняттям 
«маси», які беруть на себе функції героїв і встановлюють свій 
диктат, а «герої» перетворюються на інструмент їхньої волі. 
У праці Ґ. Лебона «Психологія юрби» зазначається, що 


поведінка людини зумовлена вродженими (успадкованими від 
предків) і набутими (внаслідок особистісного досвіду) уявлен¬ 
нями. Потрапляючи в юрбу, точніше — створюючи її, людина 
скоряється інстинктові у формі «духу раси», що збуджує почут¬ 
тя особистої причетності, але водночас і безвідповідальності, 
та зараженість як психічний механізм, що об’єднує її учасни¬ 
ків, сугестивність як причину поведінки. Ґ. Лебон песиміс¬ 
тично оцінював можливості юрби, хоча й визнавав, що вона 
адекватніше виражає інтереси мас, ніж політ, партії, держ. 
структури тощо. Він виступав проти потурання юрбі, прокли¬ 
нав революції, вважаючи їх виплодом юрби і порівнював їх 
з масовою істерією. Він передбачав появу «масового суспіль¬ 
ства», якому потрібен лідер, одночасно анонімний і впізна¬ 
ваний, ефективний і з «приземленою» логікою, вплив якого 
виміряється потребами епохи. Ґ. Тард у праці «Суспільна дум¬ 
ка та юрба» зробив спробу обґрунтувати положення про те, 
що одним з осн. законів соціального життя є наслідування по¬ 
слідовниками лідера. Він вважав, що більшість людей не мають 
здатності до самост. соціальної творчості. Єдине джерело сусп. 
прогресу — відкриття, зроблені ініціативними та оригінальни¬ 
ми постатями. Ключовими положеннями праці X. Ортеґи-і-Ґас- 
сета «Повстання мас» є: 1) маси виконують зараз ті ж самі сусп. 
функції, які раніше належали винятково обраним меншинам; 
2) водночас маси перестали слухати меншини, не коряться їм, 
не поважають їх, а, навпаки, — відсторонюють і витісняють їх. 
В останніх працях зх. дослідників місце «героя» посіли «лідер», 
«еліта», «партія», а місце «юрби» — «маса», «атомізоване сус¬ 
пільство», заражене вірусами повної керованості. 

Літ Політологічний енциклопедичний словник. К., 1997; Обуш- 
ний М. І., Коваленко А. А., Ткач О. І. Політологія. Довідник. К., 2004; 
Пахарев А. Д. Мьіслители о правителях: историко-политологический 
аспект. К., 2006. А. Пахарєв 

ГЕРЦЕН Олександр Іванович (літ. псевд. — Іскандер; 
06.04.1812, Москва — 21.01.1870, Париж) — мислитель та 
громад.-політ, діяч. Закінчив у 1833 фіз.-матем. ф-т Моск. ун¬ 
ту. Тоді ж познайомився з М. П. Огарьовим, який став його 
найближчим другом та соратником до кінця життя. У 1843 за 
участь у діяльності л іворад. гуртка Г. заарештовують та відправ¬ 
ляють у заслання до Пермі. Пізніше він поступає на державну 
службу в губерн. канцелярію у В’ятці. Переходить на службу 
в губерн. канцелярію до м. Володимира, займається поруч із 
літературною ще й редакторською діяльністю. У 1840 повер¬ 
тається до Москви, де зближується з лібер. та радик. рос. дія¬ 
чами М. О. Бакуніним, В. Г. Бєлінським та Т. М. Грановським. За 
протекцією батька вступає на службу до М-ва закорд. справ 
Рос. імперії. У1841-42 за різко критичні висловлювання зно¬ 
ву потрапляє на заслання. Повернувшись із нього до Москви, 
бере активну участь у дискусіях рос. інтелігенції про долю краї¬ 
ни, її минуле та майбутнє. У суперечках між слов’янофілами та 
західниками схиляється на бік останніх, вважаючи, що рос. на¬ 
родові конче треба вирватися із зашкарублості та відсталості, 
йдучи тим істор. та цивілізац. шляхом, який проходить Європа. 
У цей час пише літ.-худ. та наук.-публіц. праці: «Дилетантизм 
в науці» (1842-43), повісті «Доктор Крупов» (1847), «Сорока- 
воровка» (1848). Літ. популярність та широке визнання Г. при¬ 
носить гостро соціальний роман «Хто винен?» (1841-46). 

У 1847 Г. залишає Росію, щоби вже ніколи до неї не поверну¬ 
тися. Стає свідком револ. подій 1848-49 у країнах Зх. Євро¬ 
пи, зокрема революції у Парижі. Участь та споглядання цих 




140 


ГЕРЦЕН — ГЕРЦЛЬ 


подій призводять до глибокої світоглядної кризи у свідомості 
П, який переглядає своє попереднє ставлення до зх. цивіліза¬ 
ції, відзначає занепад бурж. культури та моралі, зазначає, що 
європ. буржуазія втратила свою революційність, нездатна до 
виконання прогресивної соціальної місії. Настрої та оцінки 
того часу відображені у його творі «З того берега» (1847-50). 
Саме в цей час він починає захоплено працювати над розроб¬ 
кою своєї власної концепції рос. розвитку, на альтернатив¬ 
них капіталіст, шляху засадах. Ці пошуки згодом висувають Г. 
на роль творця рос. версії соціалізму та народництва. У праці 
«Про розвиток революційних ідей в Росії» (1850) та ін., у бага¬ 
тій епістолярній спадщині цього періоду він прагне викласти 
цілісні системні погляди на історію Росії, її актуальні соціаль- 
но-політ. проблеми та перспективи їх револ. розв'язання. На¬ 
полегливо працює над теор. синтезом положень рос. західни¬ 
цтва та слов'янофільства, намагається обгрунтувати соціаліст, 
перспективу Росії на шляхах всенародної соціальної револю¬ 
ції. Вважає і доводить, що рос. народ, передусім селянство, є 
колективістським, на противагу зх. буржуазно-міщанському 
індивідуаліст, сусп-ву. А інституційне та ціннісне його соціаліст, 
потенціал творить і все ще зберігає сільська община, яка, за 
умови її звільнення від бюрокр. свавілля та фіскального гніту 
з боку самодержавства та дворянства, може і повинна стати 
опорою в перетворенні Росії на соціаліст, країну. Майбутність 
Росії бачив як дем. федерат, соціаліст, республіки. З 1849 Г. 
переїжджає до Швейцарії, тісно сходиться з такими відомими 
європ. діячами як Ж.-П. Прудон, Дж. Мадзіні, пізніше знайо¬ 
миться з К. Марксом та Ф. Енгельсом. Тоді ж переходить на 
становище політ, емігранта, відмившись на вимогу рос. уряду 
повернутися до Росії. Після родинних катастроф переїжджає 
з 1853 до Лондона, де засновує центр рос. вільної позацен- 
зурної преси, створюючи Вільну рос. друкарню. Її діяльність 
починає з випуску прокламацій револ., антисамодерж. змісту, 
а з 1855 видає альманах «Полярная звезда», титульна сторін¬ 
ка якого була прикрашена портретами страчених у 1826 де¬ 
кабристів, що мало символізувати немарність їхніх жертв та 
спадковість традицій визвольного руху в Росії. Тоді ж починає 
працювати над фундам. твором автобіограф, характеру «Мину¬ 
ле і думи» (1852-68). Повне його видання побачило світ лише 
після революцій 1917 у Росії. Після приїзду до Г. М. Огарьова, 
вони започатковують видання першої рос. позацензурної га¬ 
зети револ. спрямування «Колокол». Її видавці, після тривалих 
зусиль, налагоджують доволі широку та успішну мережу корес¬ 
пондентів та агентів-розповсюджувачів цього видання. Газета 
здобуває надзвичайну популярність і вплив у лібер. та радик. 
колах Росії. Під час польс. повстання 1863 Г. виступив з рі¬ 
шучою критикою нац. політики царату. Намагався підтримати 
словом і ділом польс. повстанців у їхній нац.-визвольній бо¬ 
ротьбі. Але не поділяв їхніх прагнень до відновлення «історич¬ 
ної Польщі» в межах 1772.3 2-ї пол. 1860-х Г. зазнає чергової 
смуги ідейної кризи та теор. пошуків. Він чим далі, тим більше 
розходиться зі своїми вчорашніми послідовниками та шану¬ 
вальниками, зокрема з молодими рос. емігрантами (М. Серно- 
Соловйовичем, М. Угіним, С. Нечаєвим). Нове покоління емі¬ 
грантів не поділяло «ліберальних» поглядів Г., його готовності 
до певних ідейних та політ, компромісів. Радик. молодь, що 
опинилась у вигнанні без засобів до існування, обурювалась 
«барством» Г., який вів цілком «буржуазний», на їхній погляд, 
спосіб життя у Швейцарії, а також дедалі більше сторонився 


револ. радикалізму та аморальності. Напр., нф відміну від 
М. Бакуніна та М. Огарьова, Г. проникливо побачив у Сергії 
Нечаєві револ. авантюриста та аморального типа, що дуже 
розлютило Нечаєва, який навіть прагнув помститися Г., нама- 
гаючися спокусити його доньку. Свою нову позицію з питань 
револ. шляху та моральності рос. революціонерів Г.висловиву 
праці «До старого Товариша» (1869). 

Тв .: Собр. соч. В 8 т. М., 1975; Сочинения. В 2 т. М., 1986; Избр. соч. 
М., 1987; О воспитании и образовании. М., 1990. 

Літ.: Володин А. И. В поисках революционньїх теорий (А. И. Герцен). М., 
1962; Пирумова Н. М. А. Герцен. М., 1962; Зйдельман Н. Я. Герценов- 
ский «Колокол». М., 1963; Зеньковский В. В. История русской филосо- 
фии. Т. 1. Ростов н/Д, 1999; Евлампиев И. И. История русской метафи- 
зики в 19-20 веках. СПб., 2000. А. Круглашов 

ГЕРЦЛЬ (Нег 2 І) Теодор (Бін'ямін Зеєв; 02.05.1860, Будапешт— 
03.07.1904, Едлах, Австрія) — журналіст, засновник політ. 
сіонізму, фундатор Всесвітньої сіоніст, орг-ції, передбачив 
створення євр. д-ви. Рідною мовою Г. була нім., саме цією мо¬ 
вою він писав свої статті та нариси. Навч. в ун-ті Відня на юрид. 
ф-ті (1878-84). У1884 Г. отримав ступінь д-ра юрид. наук. Був 
прихильником просвіти, емансипації євреїв, проте боляче ре¬ 
агував на прояви антисемітизму. 31885 Г. присвятив себе літ. 
діяльності, працюючи пост, у Відні. Одним з гол. жанрів його 
статей та різноманітних текстів були нариси та п’єси. З 1891 
по 1895 працював у Парижі кореспондентом дуже впливової 
на той час віденської газ. «Нойє фрайє пресе». Різка зміна його 
поглядів щодо розвитку євр. народу відбулася під впливом 
«справи Дрейфуса», коли він зіткнувся з юдофобством, що по¬ 
ширювалося Європою. Г. змінив свої лібер. асиміляційні погля¬ 
ди щодо шляхів майбутнього буття єврейства на переконання 
створення євр. державності. Його осн. праця «Єврейська дер¬ 
жава. Досвід сучасного розв'язання єврейського питання» по¬ 
бачила світу Відні в 1896. Гол. ідеєю, запропонованою Г., була 
не пост, еміграція євреїв з однієї країни до іншої, а створення 
власної суверенної, незалежної д-ви. Фактично вперше в но¬ 
вітній історії було репрезентовано політ, рішення євр. питання. 
В Європі праця Г. була неоднозначно зустрінута різними євр. 
рухами та течіями. Проте більшість євр. інтелектуалів, євр. сту¬ 
дент. молоді, що потерпали від держ. та недержавного антисе¬ 
мітизму в європ. країнах, підтримали ідею створення незалеж¬ 
ної д-ви. Сіоніст, орг-ції того часу, насамперед «Ховевей Ціон», 
наполягали, що такою д-вою може бути передовсім та тільки 
істор. батьківщина євр. народу — Ерец-Ісраель (Земля Ізраї¬ 
лю), що на той час перебувала під контролем Осман. імперії та 
мала назву Палестина. 

Політична діяльність Г. стала основою для появи в Європі та за 
її межами євр. нац. руху за створення власної д-ви, тобто сіо¬ 
нізму. Г. почав активно впроваджувати свої ідеї в реальність. 
Він звернувся до тих, хто фінансував євр. еміграцію та євр. по¬ 
селення в Палестині, зокрема до відомих та впливових діячів 
тогочасного єврейства — М. Гірша та барона Е. Ротшильда, 
британ. євр. громади, Євр. колонізац. т-ва з пропозицією під¬ 
тримки його задумів. Але відразу такої підтримки не отримав. 
Тоді виникає ідея та план створення пост, орг-ції, яка захища¬ 
тиме у світі євр. громади та гол. метою якої стане створення 
євр. д-ви. Отримавши підтримку від багатьох євр. орг-цій і гро¬ 
мад Австр. та Рос. імперій, Г. оголошує про проведення 1-го 
сіоніст, конгресу, що відбувся в Базелі (Швейцарія) в 1897. 
На конгресі було створено Всесвітню сіоніст, орг-ціюта прого¬ 
лошено її осн. мету — відновлення євр. державності. Пізніше 




ГЕТТО — ГЕТЬМАНСЬКІ СТАТТІ 


14І 


Г. писав: «...у Базелі я створив єврейську державу!». За життя 
Г. відбулося 7 сіоніст, конгресів, що проходили в Європі щоріч¬ 
но. Г. дійсно став фундатором сіоніст, руху в історії євр. народу. 
До кінця життя він був відданий справі сіонізму. Г. був пере¬ 
конаний, що врятувати його народ від переслідувань, ненави¬ 
сті, юдофобства може тільки власна державність. Його пост, 
боротьба за власні ідеї та ідеали з опонентами та соратника¬ 
ми вплинула фатально на стан його здоров’я. Г. пішов з життя 
у віці 44 років. Діяльність Г. як засновника сіоніст, руху трива¬ 
ла не більше десяти років, але за цей короткий час він встиг 
стати легендарною постаттю. Молодий віден. журналіст зумів 
відродити, піднести нац. свідомість свого народу. Д-ва Ізраїль 
була проголошена у трав. 1948 — всього на декілька місяців 
пізніше, ніж передбачив Г. після 1-го сіоніст, конгресу. 

А. Подольський 

ГЕТТО (від італ. £ейо __ кидати, класти) — назва кварталу 
в середньовічній Венеції, виділеного для проживання євреїв. 
В епоху феодалізму Г. виникли в багатьох країнах Європи та 
мусульман. Сх. внаслідок етно-реліг. та госп. відокремленості 
євр. населення міст. Перші євр. Г. утворювалися спочатку сти¬ 
хійно і до певної міри добровільно. Згодом вони стали приму¬ 
совими, що відбивало інтереси гільдійного купецтва, цехового 
ремісництва, а також християн, або іслам, духовенства. У 1-й 
пол. 19 ст. у європ. країнах Г. зникли (останнє в Європі рим¬ 
ське Г. остаточно знищено у 1870), збереглися Г. лише на му¬ 
сульман. Сх. У Рос. імперії Г. у традиц. розумінні не було. Лише 
в кількох містах на території, яка відійшла до Росії після поділу 
Польщі 1795, право поселення євреїв за межами спец, виді¬ 
лених вулиць і кварталів до 1862 було обмежене. Але з метою 
захисту рос. купців від конкуренції з боку євреїв їм забороня¬ 
лося мешкати на тер. власне Росії. Зона розселення євреїв 
(«смуга осілості») обмежувалася місцями їхнього первинного 
проживання на новоприєднаних до імперії землях — Право- 
бер. Україні, Білорусі, Литві й існувала до 1917. Під час 2-ї сві¬ 
тової війни словом Г. називалися житлові зони, куди насиль¬ 
но переміщалися євреї для компактного проживання. Ці зони 
охоронялися нацистами чи місц. колаборантами і фактично 
являли собою величезні концтабори, в яких здійснювалася 
фіз. ліквідація євр. населення. Найбільш відомі Г. Варшавське, 
Терезінське, Мінське, Львівське, Будапештське. Термін «Г.» 
іноді вживають для позначення р-ну міста, в якому вимушені 
селитися нац. або расові меншини чи культурно-відособлені 
групи (напр., негритянське Г. у Нью-Йорку — Гарлем). Така за¬ 
мкненість, з одного боку, відображає бажання представників 
Г. захистити і зберегти свої реліг., групові й сімейні цінності, а 
з іншого — є проявом наявних щодо жителів Г. забобон, фор¬ 
мою їх дискримінації. Б. Дем’яненко 

ГЕТЬМАН Укр. козац. д-ви — виборний головнокомандувач 
Війська Запорізького і правитель Гетьманату. Ін-т козац. геть¬ 
манів став формуватися з кін. 16 ст. Починаючи з 1580-х, на¬ 
зва «Г.» була синонімом терміна «старший». Тривалий час Г. 
називали командирів великих козац. з’єднань, що складали¬ 
ся з кількох полків, а тому одночасно у Війську Запорізькому 
могли діяти 2-3 Г., обраних на час походу. Остаточне оформ¬ 
лення ін-ту гетьман, влади відбувається за часів гетьману¬ 
вання Б. Хмельницького. Г. Укр. козац. д-ви зосереджував 
у своїх руках надзвичайно широке коло владних повнова¬ 
жень: очолював військо, скликав Генеральну військ, раду 
або раду старшин, керував ними, брав участь в обговоренні 


питань й ухваленні рішень рад, організував їхнє виконання, 
очолюючи козац. адміністрацію, за гетьманським підписом 
виходили найважливіші розпорядження і накази (універсали). 
Г. також очолював судочинство Гетьманату, виступав вищою 
апеляційною інстанцією. Організовував фінансову справу. 
Визначав напрями зовнішньої політики (спільно з Ген. чи стар¬ 
шин. радами). Мав також значний вплив на церковне жит¬ 
тя України. Загалом Г. як верховний правитель очолював усі 
сусп. стани і групи козац. України, користуючися правом уста- 
водавства, вищої адм. і суд. влади: для козаків у ролі прямого 
глави, а для решти станів — як верховний арбітр. Згідно ба¬ 
чення суті гетьман, влади елітою Гетьманату, артикульованого 
в положеннях Конституції 1710, його гол. обов’язки зосеред¬ 
жувалися на гарантуванні суб’єктності Гетьманату, непоруш¬ 
ності прав і привілеїв його станів, тер. цілісності, конфесійної 
стабільності в країні (у тогочасному розумінні цього поняття — 
як захист непорушності прав правосл. церкви). На практи¬ 
ці прерогативи Г. формувались у процесі державотворення 
серед. 17 ст. і не мали чітких меж. Із входженням Укр. козац. 
д-ви під протекцію Рос. д-ви повноваження Г. регулювалися 
нормами т. зв. гетьман, статей, що укладалися з представни¬ 
ками рос. уряду під час або невдовзі по обранню на гетьман¬ 
ство. Найширше коло владних повноважень Г. було зафіксова¬ 
но в статтях Б. Хмельницького 1654, які не лише гарантували 
автономність у реалізації внутрішньої політики, а й зберігали 
широкі можливості для проведення зовнішньополіт. заходів 
(з певними обмеженнями). Надалі в міру ослаблення військ.- 
політ. потенціалу Гетьманату та розширення владних прерога¬ 
тив представників рос. царя повноваження звужувалися, на¬ 
самперед за рахунок обмеження, а згодом загалом вилучення 
функцій зовнішньополіт. репрезентації, а також перерозподілу 
частини повноважень у сфері адміністрування, судочинства, 
управління фінансами і зем. ресурсами, реалізації кадрової 
політики тощо на користь ген. старшин і представників рос. 
військ, адміністрації в Україні. Суттєвим обмеженням владних 
прерогатив Г. стало запровадження урядом Петра І в Україні 
1709 ін-ту царс. резидентів при гетьман, уряді. Надалі заходи 
рос. влади, спрямовані на ліквідацію автономії Гетьманату, 
призводили у 1722-27 та 1734-50 до тимчас. скасування ін- 
ту гетьманства та заміни його відповідно Малорос, колегією та 
Правлінням гетьман, уряду. Маніфестом Катерини II 1764 ін-т 
гетьманства було скасовано остаточно. Резиденціями геть¬ 
ман. урядів у серед. 17-18 ст. були Чигирин, Гадяч, Батурин, 
Глухів. За виконання обов'язків Г. було передбачено виділен¬ 
ня т. зв. рангових маєтностей. 

Літ.: Горобець В. Політичний устрій українських земель другої поло¬ 
вини XVII—XVIII століть: Гетьманщина, Запорожжя, Слобожанщина, 
Правобережна Україна. К., 2000; його ж. Влада та соціум Гетьманату. 
Дослідження з політичної і соціальної історії ранньомодерної України. 
К. ; 2009. В. Горобець 

ГЕТЬМАНСЬКІ СТАТТІ — док-ти міжнар.-прав. та держ.-прав. 
змісту, що визначали юрид. засади укр.-рос. відносин, преро¬ 
гативи гетьмана та устрій Укр. козац. д-ви в 2-й пол. 17-18 ст. 
Перші Г. с. було укладено в Москві у берез. 1654 за резуль¬ 
татами переясл.-моск. переговорів січ. — берез. 1654 (т. зв. 
Березневі статті або статті Б. Хмельницького). Вони стали ба¬ 
зовими при виробленні умов наступних договірних док-тів, що 
укладались упродовж 2-ї пол. 17 ст. кожного разу при виборах 
нового гетьмана (за винятком елекції І. Виговського 1657), 




142 


ГЕТЬМАНСЬКІ СТАТТІ — ГІТЛЕР 


а саме: при вступі на гетьманування Ю. Хмельницького — 
Переясл. статті 1659, І. Брюховецького — Батурин. статті 
1663, Д. Многогрішного — Глухів. статті 1669, І. Самойло- 
вича — Конотоп, статі 1672, І. Мазепи — Коломацькі статті 
1687. Іноді Г. с. укладалися також з метою фіксування прин¬ 
ципово нової політ, чи міжнар. обстановки, зокрема Переясл. 
статі 1674 були укладені рос. владою з гетьманом І. Самой- 
ловичем з метою легітимізації взяття Правобер. України під 
гетьман, булаву лівобер. правителя, а Моск. статті гетьмана 
І. Брюховецького 1665 встановлювали якісно новий рівень 
залежності Гетьманату від рос. монарха. Укладенню Г. с. за¬ 
звичай передувала підготовча робота, спрямована на узго¬ 
дження позицій сторін. У переважній більшості випадків про¬ 
ект майбутніх Г. с. представляла укр. сторона (найвідоміші в 
істор. л-рі укр. проекти — Статті Б. Хмельницького 17.02.1654 
та Жердівські статті Ю. Хмельницького 1659). Рос. сторона, 
проаналізувавши подані пропозиції, погоджувалася з ними, 
відкидала запропонований варіант або коригувала його зміст. 
У виробленні умов Г. с. 1654 брав участь особисто цар Олексій 
Михайлович, надалі інтереси рос. монарха представляли його 
уповноважені особи. При вироблені умов т. зв. Нових статей 
Ю. Хмельницького (що являли собою складову Г. с. 1659) ініці¬ 
атива виходила від рос. сторони і загалом вони являли собою 
не двосторонній договірний акт, а мали форму указу-пожалу- 
вання царя. Так само звичною процедурою вироблення Г. с. 
було знехтувано урядом Олексія Михайловича при підготовці 
Моск. Г. с. 1665. Зазвичай кожні нові Г. с. були кроком упе¬ 
ред на шляху подальшого обмеження політ, чи адм. автономії 
Гетьманату на користь царс. влади. Винятком є лише Глухів. 
Г. с. 1669, які після спроб впровадження інкорпорацій них за 
змістом Моск. Г. с. 1665 і вибуху на цьому грунті антимоск. по¬ 
встання на Лівобер. Україні 1668 реанімували дух Переяслав. 
Г. с. Ю. Хмельницького 1659, повертаючи Гетьманату значну 
частину відібраних раніше автономних прав. Останніми Г. с., 
укладеними за традиц. формою, стали Коломацькі Г. с. І. Ма¬ 
зепи 1687. Після антирос. виступу гетьмана І. Мазепи під час 
обрання на гетьманування І. Скоропадського Петро І відмовив 
укр. стороні в укладенні традиц. Г. с., мотивуючи своє рішен¬ 
ня складністю воєнної обстановки й обіцяючи повернутися до 
вирішення питання в майбутньому. Проте й після завершення 
воєнної кампанії 1708-09 дозволу на укладення нових Г. с. 
Петро і не надав. Натомість у своїй політичній діяльності ви¬ 
являв повне нехтування положеннями, що упродовж 2-ї пол. 
17 ст. входили до всіх Г. с., будучи базовими нормами двосто¬ 
ронніх укр.-рос. відносин. Квінтесенцією такої політики стали 
реформи 1722-25, коли в Україні було загалом ліквідовано 
ін-т гетьманства. Після реставрації ін-ту гетьманства 1727 
новообраний гетьман Д. Апостол вчинив спробу реанімувати 
практику укладання Г. с., але подані ним пропозиції уряд Пе¬ 
тра II розглянув не на офіц. рівні, а як приватну справу гетьма¬ 
на, сформувавши свої резолюції у т. зв. «Рішительних пунктах» 
1728. Формально Г. с. діяли до моменту ліквідації Катери¬ 
ною II ін-ту гетьманства в 1764. 

Літ.: Горобець В. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відно¬ 
сини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. К., 1995; Горобець 
В. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ Петра І. К., 1998; 
Горобець В. «Волимо царя східного». Український Гетьманат та росій¬ 
ська династія до і після Переяслава. К., 2007. 

В. Горобець 


ГІТЛЕР (НШег) Адольф (20.04.1889, Браунау-ам-Інн, Австро- 
Угорщина — 30.04.1945, Берлін) — громад.-політ. і держ. 
діяч. Не зміг закінчити реальну школу й отримати серед, осві¬ 
ту; водночас захоплювався малюванням, архітектурою, ба¬ 
гато, але безсистемно читав. Став прибічником великонім. 
націоналізму. Після смерті матері переїхав до Відня (1908), 
безуспішно намагався вступити до Віден. академії мистецтв. 
У 1913 переїхав до Мюнхена; жив випадковими заробітка¬ 
ми. Після поч. 1-ї світової війни записався добровольцем до 
резервного піхотного полку, єфрейтор (з 1917). Брав участь 
у бойових діях, був поранений та контужений під час газової 
атаки під Іпром, нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го 
класу. 12.09.1919 вступив до Нім. робітн. партії, переймено¬ 
ваної за його ініціативою 20.02.1920 у Націонал-соціаліст, 
нім. робітн. партію (НСДАП), яка сповідувала войовничий ра¬ 
сизм, антисемітизм, несприйняття лібер. демократії й «вож- 
дизм». Одноосібний лідер — «фюрер» (вождь) НСДАП з 1921. 
Очолив Мюнхен, «пивний» путч 08-09.11.1923, який мав на 
меті поставити під контроль баварський уряд. Після приду¬ 
шення путчу засуджений за звинуваченням у держ. зраді до 
5 років тюремного ув'язнення. Відсидів 9 міс., використавши 
їх для написання книги «Моя боротьба», в якій виклав засади 
нацист, ідеології, що передбачала: ревізію Версал. договору 
й відновлення військ.-політ. могутності Німеччини; утверджен¬ 
ня нім. панування в Європі шляхом приєднання до Нім. рейху 
(імперії) сх. земель, заселених слов’ян, народами; «очищення» 
тер. рейху від «расово неповноцінних елементів», передовсім 
євреїв; ліквідацію парлам. режиму лібер. демократії й за¬ 
міну його парт, диктатурою НСДАП з вертикальною ієрархією 
на чолі з вождем, наділеним абс. владою; звільнення народу 
від «диктату світового фін. капіталу» й макс. підтримку дрібно¬ 
го й ремісничого виробництва та праці осіб вільних професій. 
Після виходу з в’язниці за підтримки Е. Рема й Г. Штрассера 
Г. відновив діяльність НСДАП, поступово перетворивши її на 
загальнонім. партію. 

На парлам. виборах 31.07. і 06.11.1932 НСДАП одержала 
відносну більшість голосів, яка дозволила Г. 30.01.1933 ста¬ 
ти канцлером, а після смерті президента П. фон Гінденбурга 
за особливим рішенням уряду, затвердженим результатами 
референдуму 19.08.1934 — «президентом і фюрером Нім. 
рейху». Використав підпал будівлі Рейхстагу 27.02.1933 для 
ухвалення низки антидем. законів, які перетворювали Німеч¬ 
чину на однопарт. тоталіт. диктаторську д-ву; під час т. зв. «ночі 
довгих ножів» 30.06.1934 придушив неорганізовану внутріш- 
ньопарт. «ліву» опозицію на чолі з Г. Штрассером та Е. Ремом, 
одночасно знищивши ряд нім. політиків, які могли б очолити 
спротив новому режимові. Досяг згоди з генералітетом, ке¬ 
рівництвом рейхсверу, верхівкою чиновництва та підприємн. 
колами щодо підтримки нацист, нововведень. Ухваленням 
Нюрнб. расових законів 15.09.1935 та орг-цією масованих 
євр. погромів (найвідомішим з яких є т. зв. «Кришталева ніч» 
09.11.1938) перетворив Німеччину на расистську д-ву, де по¬ 
чалося фіз. винищення ( геноцид) цілих груп населення, визна¬ 
них «расово неповноцінними». При цьому Г. прагнув пов’язати 
опозиц. настрої проти нацист, режиму з уявною «біологічною 
неповноцінністю» їхніх носіїв. Унаслідок цього геноцид на ра- 
сово-політ. засадах охопив євреїв (знищено бл. 6 млн), циган 
(бл. 600 тис.), людей з особливими потребами (бл. 450 тис.), 
прибічників марксист, партій, активних католиків, свідків 




ГЛАВА ДЕРЖАВИ — ГЛАСНІСТЬ 


143 


Єгови, представників сексуальних меншин тощо. З цією ме¬ 
тою спочатку на теренах Німеччини, пізніше і на окупованих 
територіях була створена розгалужена мережа концентрац. 
таборів. Гол. змістом зовн. політики нацизму була ліквідація 
наслідків поразки у 1-й світовій війні, а потім нав’язування 
світові «нового порядку» під проводом Німеччини. З цією ме¬ 
тою 25.10.1936 уклав з Італією угоду, якою формувалася 
військ.-політ. «вісь Берлін — Рим», 25.11.1936 — Антикомін- 
терн. пакт з Японією, до якого 06.11.1937 долучилася Італія 
(виникла т. зв. «вісь Берлін — Рим — Токіо»). Остаточно фор¬ 
мування блоку фаш. д-в завершилося укладенням 22.05.1939 
нім.-італ. договору про політ, і військ, співробітництво («Ста¬ 
левий пакт») і 27.09.1940 Берл. договору про політ, і військ.- 
екон. союз між Німеччиною, Італією та Японією (Берл. пакт). 
Г. домігся повернення Німеччині демілітаризованої Рейн¬ 
ської обл. (07.03.1936). Активно підтримав франкістів під час 
громадян, війни в Іспанії (1936-39). 11.03.1938 приєднав 
до рейху Австрію, нав’язавши їй т. зв. аншлюс, схвалений на 
плебісциті більшістю австр. населення (13.03.1938). Уклав¬ 
ши Мюнхен, угоду 29.09.1938 з главами урядів Великобри¬ 
танії (Н. Чемберлен), Франції (Е. Даладьє) та Італії (Б. Муссо- 
ліні) домігся передачі Чехословаччиною Німеччині Судет, обл. 
15.03.1939 здійснив повну окупацію Чехії, перетворивши її на 
протекторат Богемію й Моравію. 

Уклавши 24.08.1939 договір про ненапад з СРСР (т. зв. пакт 
Молотова-Риббентропа), 01.09.1939 Німеччина нападом 
на Польщу розпочала 2-гу світову війну. У відповідь Франція 
й Великобританія, зв’язані з Польщею військ, угодою, оголо¬ 
сили війну Німеччині. Так Німеччина 09.04.1940 окупувала 
Данію й Норвегію, 10.05.1940 — Бельгію й Нідерланди, після 
6-тижневої військ, кампанії 22.06.1940 змусила капітулюва¬ 
ти Францію, 18.04.1941 — Югославію, протягом квіт.-трав. 
1941 окупувала Грецію. Військ, успіхи сприяли розширенню 
к-сті держав-учасниць Берл. пакту: 22.11.1940 до нього при¬ 
єдналася Угорщина, 23.11.1940 — Румунія, 24.11.1940 — 
Словаччина, 01.03.1941 — Болгарія, 15.06.1941 — Хорватія. 
Скориставшись їхньою підтримкою, 22.06.1941 Г. без ого¬ 
лошення війни напав на СРСР, значна частина території яко¬ 
го на зх., включаючи Україну, була окупована. Українців, як 
і решту слов’ян, вважав «нижчою расою», здатною лише бути 
«робочою силою» для рейху. За планами Г., Україна й Крим 
мали бути заселені нім. колоністами. Крит, ставився до спроб 
ін. нім. урядовців залучити українців до бойових дій проти 
рад. армії, побоюючись висунення укр. орг-ціями незалеж- 
ницьких вимог, хоча б і під нім. протекторатом. Після спроби 
ОУН(Б) 30.06.1941 формально проголосити незалежну Укр. 
д-ву, ряд діячів укр. нац. руху було ув’язнено або страчено. 
Під час війни нацист. Німеччина з ініціативи Г. відмовилася 
від дотримання норм міжнар. гуманіт. права, наслідком чого 
стала масова загибель рад. військовополонених (бл. З млн) 
та цив. населення на окупованих теренах (всього бл. ЗО млн). 
Після нападу 07.12.1941 Японії на амер. військ.-мор. базу 
Перл-Харбор Німеччина, безуспішно прагнучи втягнути Японію 
у війну й проти СРСР на далекосх. театрі воєн, дій, оголосила 
війну США (08.12.1941). Вступ США у 2-гу світову війну змінив 
співвідношення сил на користь антигітлер. коаліції. Поразки 
нім. армій під Москвою (05.12.1941-20.04.1942), Сталін- 
градом (19.11.1942-02.02.1943), у битві на Курській дузі 
(05-23.07.1943), розгром експедиц. корпусу в Пн. Африці 


(23.10.1942), висадка союзних військ на Сицилії (10.07.1943) 
та окупація пд. Італії, висадка в Нормандії (06.06.1944) й від¬ 
криття «другого фронту» в Європі сприяли поступовому розгро¬ 
му нацист. Німеччини. Напередодні остаточної поразки від сил 
об'єднаної антигітлер. коаліції Г. покінчив із собою в оточено¬ 
му рад. військами Берліні. На Нюрнб. процесі 1946 був визна¬ 
ний гол. воєнним злочинцем. 

Літ.: Ре$11 НіІІег. Уогк, 1974; Ширер У. Взлет и падение третього 
рейха. В 2 т. / Пер. с англ. М., 1991; Буллок А. Гитлер и Сталин: жизнь 
и власть. Сравнительное жизнеописание. В 2 т. / Пер. с англ. Смо- 
ленск, 1998; Неизвестньїй Гитлер / О. Гюнше, Г. Линге; авт.-сост. М. Уль, 
X. Зрбеле / Пер. с нем. М., 2006. Р. Кривонос 

ГЛАВА ДЕРЖАВИ — посада, що належить до вищих держ. 
ін-тів і передбачає виконання сукупності керівних та церемо- 
ніальних/представн. функцій, є символом єдиної д-ви. Пред¬ 
ставлена монархами у монархіях та президентами у республі¬ 
ках. Повноваження монарха відрізняються залежно від форми 
монархії: парлам., дуаліст, чи абс. Парлам. монархії властиві, 
напр., європ. країнам, Японії. За цієї форми Г. д. — монарх во¬ 
лодіє одночасно окремими функціями законод. влади (спільно 
з нац. парламентами) та викон. (спільно з урядами). У систе¬ 
мі викон. влади більший обсяг повноважень монархи мають 
щодо міжнар. справ і питань оборони. Здебільшого монархи 
є главами нац. церков. Щодо всіх монархів діє норма їхньої 
особистої недоторканності. Оскільки монархи політ, нейтраль¬ 
ні, вони відіграють важливу роль у забезпеченні/зміцненні 
сусп. єдності. Дуаліст, монархія є перехідним типом між абс. 
і парлам. монархіями. За неї влада монарха формально об¬ 
межена конституцією, на практиці, переважно внаслідок слаб¬ 
кості дем. ін-тів, монарх домінує в системі ін-тів викон. влади. 
Існує в Йорданії, Марокко, Таїланді та ін. За абс. монархії зако¬ 
нод., викон., суд. та дух. (реліг.) влади сконцентровані в руках 
монарха. Нині абс. монархія існує в Бахрейні, Брунеї, Катарі, 
ОАЕ, Омані, Сауд. Аравії тощо. Повноваження президента як 
Г. д. суттєво відрізняються за презид., напівпрезид. (змішаної) 
та парлам. форм правління. За презид. форми Г. д. виступає 
керівником системи викон. влади, не передбачено окремого 
ін-ту прем'єр-міністра. Така форма досить часто тяжіє до абсо¬ 
лютизму, стримувальними чинниками виступають: поділ влад, 
правова д-ва та дем. традиції. У напівпрезид. формі правління 
можна виділити дві різні конструкції, які передбачають відмін¬ 
ний один від одного рівень політ, ваги президента. Найбільший 
рівень існує в ситуації, коли президент опирається на лояльну 
щодо себе в політ, плані парлам. більшість, тоді він розширює 
свій вплив на систему викон. влади за рахунок ін-ту прем'єр- 
міністра. І президент стає слабким за умов протиставлення 
йому парлам. більшості (випадок когабітації), що призводить 
до суттєвого обмеження його впливу на викон. владу. Повно¬ 
важення президента за парлам. форми правління є близьки¬ 
ми до повноважень монарха в парлам. монархії. А. Романюк 
ГЛАСНІСТЬ — один з принципів і неодмінний атрибут дем. 
форми орг-ції сусп. життя, за визначенням філософа Мамар- 
дашвілі, — представленість всього, що є в сусп-ві як необхідна 
передумова встановлення консенсусу, який вимагає розвине¬ 
ної інфраструктури сусп. комунікації, що включає нац. пресу, 
телебачення (а тепер і нац. сегмент Інтернету) тощо, публічне 
поле обговорення, в якому сусп-во лише і може пізнати себе. 
Г. була складовою частиною політики «перебудови», прого¬ 
лошеної у 2-й пол. 1980-х в СРСР. Під Г. розумілося відкрите 




144 


ГЛОБАЛІЗАЦІЯ 


обговорення в сусп-ві важливих соціальних і політ, питань. 
Проте і тоді залишалися теми, закриті від вільної дискусії гр-н 
(«зони, закриті від Г.»), для яких зберігалися цензура і необ¬ 
хідність офіц. санкції. Відтак Г. не дорівнювала свободі слова 
(за висловом журналіста, який був свідком 1-го з'їзду народ¬ 
них депутатів СРСР, «наша Г. майже досягла свободи слова»). 
У конкр. істор. умовах пізнього СРСР розширення завдяки 
Г. сфери публ. дискусій поставило під сумнів самі його ідеол. 
основи (принциповим проявом цього стало скасування зако- 
нод. органом статті конституції, що визначала комуніст, партію 
ядром усієї політ, системи) і завершилося розпадом СРСР як 
ідеократичної д-ви. 

Літ.: Гласность // 50/50. Опьітсловаря нового мьішления. М., 1989. 

Е. Щербенко 

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ (і неоглобалізм) [від лат. £ЬоЬиз — куля, франц. 
£ІоЬаі — загальний] — поняття, що означає «робити глобальним 
чи світовим у просторовому контексті». Власне термін «Г.» набув 
постійності у соціогуманіт. науках у 1980-ті, хоча періодично за¬ 
стосовувався й раніше. Перші ж прояви сучас. форм Г. і відпо¬ 
відно її наук, визначення відносять до 19 ст. у зв'язку з появою 
«корпоративних гігантів», які надають нац. бізнесові ознак 
наднаціональної. З цих причин Г. переважно тлумачиться 
в рамках розвитку міжнар. екон. відносин, нарощування впли¬ 
вів великих корпорацій на міжнародні відносини і світову по¬ 
літику, повного суперечностей становлення глобальної системи 
регулювання екон. відносин. У наш час існує безліч визначень, 
що загалом мають контекстуальний характер. Коли йдеться 
про екон. аспект, то насамперед мається на увазі зниження і 
зняття бар’єрів на шляху до глобальних потоків товарів, капіта¬ 
лів, послуг і робочої сили. За термінологією ООН, Г. не відносять 
до новітніх понять, констатуючи, що вона почала проявлятися 
ще наприкін. 19 ст., коли вказані потоки набули суттєвого по¬ 
ширення. У зв’язку з 1-ю світовою війною, ростом націоналізму 
на глобальних просторах як одного з наслідків Версальсько- 
Вашингтонської системи міжнародних відносин, великою де¬ 
пресією 1930-х та запровадженням золотого стандарту від 
1914 до кін. 1970-х процеси екон. глобалізації помітно спо¬ 
вільнилися. Цьому також сприяли: біполярність міжнар. відно¬ 
син повоєнної епохи з притаманною їм закритістю кордонів, що 
здобула назву« залізна завіса », а також запровадження низкою 
д-в протекціоністських механізмів захисту своїх виробничих 
потужностей. У політ.-істор. науці можна зустріти віднесення Г. 
аж до 3 тисячоліття до н. е. Робляться посилання на сплеск тор¬ 
гових взаємин в Азії і на просторах Рим. імперії, а також власне 
між цими двома центрами тогочас. світової економіки у рамках 
«шовкового шляху». Окремі дослідники бачать прояви Г. в тер. 
експансії Монгол, імперії 13-14 ст. Відомі випадки віднесен¬ 
ня Г. до розвитку торгово-екон. відносин і культ., матер., біол., 
у т. ч. людського, обміну між старим (Євразія) і новим (Амери¬ 
ка) світами внаслідок іспан. і португ. колонізації Пд. Америки 
та здобуття незалежності США. Існують численні ін. історико- 
емпіричні обгрунтування давності процесу Г. Однак з урахуван¬ 
ням слабкості інфраструктури транспорту, комунікацій і зв'язку, 
відсутності усталених правил регулювання світової економіки, 
а головне — очевидної просторової обмеженості, істор. про¬ 
яви міжнар. торгово-екон. обміну до 19 ст. доцільніше визна¬ 
чати поняттям «архаїчна Г.». Своєю чергою Г. 19 ст., зв'язану 
з домінуванням найбільшої в історії людства Брит. імперії та 
нав’язуванням брит. принципів життєдіяльності д-в, вважаємо 


першою епохою сучас. Г., до характерних ознак якої відносимо 
інкорпорацію у світову економіку країн Субсахарської Африки, 
тихоокеанських острівних д-в, різке зростання міжнар. торгів¬ 
лі та взаємних інвестицій між імперіями та їхніми колоніями, 
а також США. 

Сучас. вимір Г. відносимо до остан. чв. 20 ст., коли стає гло¬ 
бальною у просторовому вимірі не тільки міжнар. економі¬ 
ка, а й відповідна система транспорту, комунікацій і зв’язку, 
а в США набуває поширення глобального врядування кон¬ 
цепція, яка знайшла підтримку в Зх. Європі та Японії. У світо¬ 
вій політичній науці проводиться думка про близькість і навіть 
переплетення понять «інтернаціоналізм» і «Г.» у тому сенсі, що 
перше з них стосується розвитку міжнар. торгівлі та торгово- 
екон. відносин на основі міжнар. договорів, а друге додат¬ 
ково включає в себе вільний потік капіталів і робочої сили. 
Суттєвим поштовхом до Г. сучас. рівня стали Бреттон-Вудські 
домовленості 1944, які визначили заг. норми і правила по¬ 
ведінки д-в у міжнар. торгівлі й фін. системі та створили низку 
міжнар. валютно-фін. інституцій (Світовий банк і Міжнародний 
валютний фонд). Дальшому поширенню Г. сприяла Ген. уго¬ 
да про тарифи і торгівлю (ГАТТ), згідно з якою переважно на 
теренах екон. розвинутих капіталіст, д-в було прийнято низку 
угод про зняття обмежень на вільну торгівлю, запроваджено 
вільні зони торгівлі з дуже низькими тарифами чи й взагалі 
без них, скорочено транспортні видатки та практично усуне¬ 
но контроль над потоками капіталу, гармонізовано субсидії 
в місц. бізнес та узгоджено законодавство про інтелектуаль¬ 
ну власність. І все ж в умовах « холодної війни * і поділу світо¬ 
вої економіки на лібер. і командну у просторовому сенсі Г. 
залишалася відносною аж до кінця 1980-х. Поряд з екон. ви¬ 
міром Г. застосовуються ін. поняття. До їх числа належать: Г. 
культурна, що стала породженням революції в комунікац. тех¬ 
нологіях, містить аспект дихотомії, який проявляється в розви¬ 
ткові культ, зв’язків між націями і д-вами, а воднораз включає 
в себе процес гомогенізації в рамках амер. культ, експансії за 
рахунок втрат людства у традиц. диверсифікації культур. Вона 
викликає серйозну протидію з боку категорії антиглобалістів, 
які захищають етн. унікальність та ідентичність. Г. політична як 
поняття має відносний характер, оскільки на шляху до її реа¬ 
лізації стоять: фундамент, суперечності цивілізац. характеру, 
що часом визначаються в межах теорії «зіткнення цивіліза¬ 
цій», а також нестаціонарний стан сучас. міжнар. системи, яка 
після понад десятиліття амер. гегемонізму в умовах глобаль¬ 
ної фін.-екон. кризи, що розгорнулася в 2008, формується 
в умовах протиборства за лідерство між великими державами 
в рамках різних, часом протилежних ідей і версій полюсності, 
яких, зокрема, дотримуються США, Росія, Китай. Гальмує роз¬ 
виток політ. Г. і поява нових екон. гігантів, кожен з яких пре¬ 
тендує щонайменше на регіон, лідерство. Період амер. геге¬ 
монізму (1989 — перші кілька років 21 ст.) завершився, а на 
зміну йому прийшла нестаціонарна система міжнар. відносин 
з відсутністю чіткої перспективи розвитку і стабілізації. Г. ін¬ 
формаційна є більш реальним поняттям, включаючи в себе пе¬ 
реважно вільні інформ. потоки між різними д-вами, сусп-вами 
і людьми. Вона втрачає обмеження з кожним новим технол. 
відкриттям у сфері комунікацій. Г. екологічна обумовлена по¬ 
явою спільних для людства викликів навкол. середовищу, які 
можуть бути подолані винятково спільними зусиллями. До їх 
числа відносять кліматичні зміни, транскордонне забруднення 





ГЛОБАЛІСТИКА 


145 


повітря і води, поширення небезпечних захворювань із загро¬ 
зами пандемії тощо. Г. мовна визначається в рамках нарос¬ 
тання популярності англ. мови у глобальній мережі Інтернету, 
на телебаченні, радіо, в наук, л-рі та представленні технол. 
відкриттів тощо. Г. суспільна являє собою становлення і роз¬ 
виток системи неурядових орг-цій як активних учасників держ. 
політики, міжнар. відносин, гуманіт. проектів та програм роз¬ 
витку. Г. технічна проявляється у становленні глобальної 
структури телекомунікації наростанні транскордонного по¬ 
току інформ. даних, застосуванні Інтернету, супутників зв’язку, 
безпровідного телефонного зв'язку, виробництві техніки за 
єдиними проектами і патентами, запровадженні заг. для всіх 
права інтелектуальної власності тощо. Г. норм.-прав. прояв¬ 
ляється у створенні міжнар. кримін. суду, міжнар. прав, рухів, 
поширенні міжнар. злочинності, появі глобального адм. права 
тощо. Доволі закономірним наслідком негативів Г. стали рухи 
глобалізму та антиглобалізму. У рамках першого йдеться про 
абсолютизацію капіталізму вільної конкуренції та доцільність 
створення т. зв. світової конфедерації з відповідним глобаль¬ 
ним врядуванням, а також планетарного поширення демо¬ 
кратії євро-амер. гатунку. Антиглобалісти виступають проти 
неоліберальної версії Г., за збереження вирішальної ролі нац. 
д-в в екон. політиці та у міжнародних відносинах, критикують 
відкритість кордонів для вільного пересування товарів, послуг 
і роб. сили як фактора подальшого наростання небезпечного 
розколу в рівнях соціально-екон. забезпечення населення д-в 
першого, другого і третього світів. Антиглобалізм заперечує 
Г. як явище, що спричиняє подальше відставання бідних країн, 
забезпечує можливості для експлуатації зарубіжних працівни¬ 
ків, спричиняє деградацію нац. виробництв, руйнує профспіл¬ 
кові об'єднання, забезпечує глобальне врядування трансна¬ 
ціональним корпораціям тощо. Антиглобалізаційний рух тісно 
зв’язаний з ідеологією і доктриною антиамериканізму. Він на¬ 
був особливого поширення в епоху президентства Дж. Буша- 
молодшого (2001-08). Є. Камінський 

ГЛОБАЛІСТИКА (від лат. бІоЬиз — куля) — міждисциплінарна 
галузь наук, досліджень, спрямованих на виявлення сутності, 
тенденцій і причин процесів глобалізації та глобальних про¬ 
блем, які є її наслідками, та пошук шляхів закріплення по- 
зит. і подолання негат. для людини та біосфери наслідків цих 
процесів. "Термін введений в обіг у статті польс. вченого та 
письменника-фантаста С. Лема «Планета Земля. Століття XXI» 
(«Комсомольская правда», 1992), де вказується на необхід¬ 
ність створення Г. як методології наддерж., тобто планетар¬ 
ного та загальнолюдського підходу до світових проблем, тому 
що людство або загине, або врятується спільними зусиллями. 
Виникнення Г. є наслідком інтеграл, процесів у сучас. науці 
й тому має міждисциплінарний характер, оскільки різні науки, 
виходячи зі свого предмета та об’єкта, аналізують різні аспек¬ 
ти П, визначають власне бачення шляхів рішення глобальних 
проблем, розглядаючи їх як окремо одну від одної, так і як 
цілісну систему. Міждисциплінарний характер глобальних до¬ 
сліджень пояснює недостатню визначеність концептуальних 
засад та категоріального апарату Г., існують певні розбіжності 
у визначенні її об’єкта та предмета дослідження. Зокрема, укр. 
дослідник О. Білорус стверджує, що об’єктом є процеси глоба¬ 
лізації, а предметом — виявлення законів і закономірностей 
формування нової системи світового порядку — глобалізму. 
Методологією Г. він вважає глобально-цивілізац. підхід, який 


дає змогу виявити генезу, витоки і взаємозв’язок політ., екон^ 
та культ, вимірів Г., співвідношення процесів глобалізації, інте¬ 
грації і дезінтеграції, регіоналізації і фрагментації. Укр. вчені 
В. Бебік та Я. Дегтярьова висловлюють точку зору, що Г. — це 
наука про системне, комплексне вивчення сусп. сфери, яка 
розглядається як цілісний об’єкт дослідження з точки зору діа¬ 
лект. єдності й суперечливості процесів універсалізації та ге¬ 
терогенності світу, що глобалізується. Г. виступає як сукупність 
політол., соціол., культурол. та соціально-філос. теор. підходів, 
які формуються відповідно до глобалізму як принципу, як ідео¬ 
логії світу, що глобалізується. 

У становленні Г. як науки можна виокремити кілька етапів, ко¬ 
жен з яких відображає і специфіку еволюції світової цивіліза¬ 
ції. 1) 60-ті — поч. 70-х рр. 20 ст., коли гол. проблемами, що 
досліджувалися, були: розповсюдження зброї масового зни¬ 
щення; забруднення довкілля; вичерпаність світових ресурсів; 
зростання народонаселення та труднощі в забезпечення його 
продовольством; нерівномірність розвитку окремих країн. На 
цьому етапі Г. розвивалася у формі методол. та наук.-теор. до¬ 
сліджень, не об'єднаних у цілісну систему. Теор. засади Г. за¬ 
кладалися Г. Канном, Д. Беллом, Р. Ароном, Н. Віннером та ін. 
Особливістю цього етапу стало створення в 2-й пол. 60-х рр. 
спец, міжнар., держ., неурядових, приватних орг-цій, метою 
яких стало вивчення глобальних проблем та шляхів їх подо¬ 
лання. Це — «Інститут проблем майбутнього» (Відень, 1965), 
міжнар. фонд «Людство в 2000 році» (Нідерланди, 1965), Т-во 
вивчення майбутнього світу (США, 1966). Особливе значення 
мало заснування в 1968 з ініціативи італ. економіста, сусп. 
діяча та бізнесмена А. Печчеї (1908-84) неурядової міжнар. 
громад, орг-ції — Римського клубу для дослідження проблем 
глобального розвитку та залучення уваги світового співто¬ 
вариства до глобальних проблем. Подальша діяльність клу¬ 
бу сприяла становленню та інституалізації Г., формуванню її 
категоріального апарату та методології. 2) 70-ті — 1-ша пол. 
80-х рр., на який припадає піднесення Г. в методол., функ¬ 
ціональному та прикладному плані. Саме в цей час форму¬ 
ються провідні концепції сучас. Г., зокрема: «меж зростання» 
(Дж. Форестер, Д. Медоуз, Е. Пестель, М. Месарович): «гу¬ 
маністичного соціалізму» (Я. Тінберген); «нового гуманізму» 
(Я. Печчеї); «дороговкази в майбутнє» (Б. Гаврилишин); «стало¬ 
го розвитку» (Л. Браун); школа універсального еволюціонізму 
або теорія глобальних рішень і компромісів (М. Мойсєєв); шко¬ 
ла мітозу біосфер (Д. Ален, М. Нельсон); школа контрольова¬ 
ного глобального розвитку (Д. Гвішіані); школа світсистемного 
аналізу (І. Валлерстайн ); концепція геогенезісу (Е. Кочетов); 
концепція «глобальної спільноти» (М. Чешков) та ін. Розвиток 
Г. був тісно пов'язаний з політикою та ідеологією політичною, 
тому можна говорити про два гол. напрями розвитку Г., осо¬ 
бливо на перших трьох етапах її розвитку, — сх. та зх. У зх. Г. 
сформувалися такі осн. напрями: а) технократичний, який 
представлений технооптимістами (Г. Кан, У. Браун, А. Вінер, 
Г. Скотт), що переконані, ніби тільки наука і техніка можуть 
вирішити всі глобальні проблеми, які й виникають внаслідок 
розвитку наук.-тех. прогресу, та технопесимістами (Д. Медоуз, 
К. Боулдінг, М. Робертс та ін.), які теж пов'язують виникнення 
глобальних проблем з розвитком наук.-тех. прогресу, але не 
вважають, що наука і техніка можуть бути єдиним засобом 
вирішення цих проблем; б) постіндустріальний (Е. Тоффлер, 
Д. Белл, Д. Несбіт), який не досліджував глобальні проблеми 




146 


ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА 


безпосередньо, але формулював висновки, пов’язані з пост- 
індустр. станом сусп-ва і перспективою вирішення проблем 
глобального світу; в) еколого-популістський (Л. Браун, Р. Тео- 
бальд), який зосереджується на проблемах взаємодії природи, 
сусп-ва і людини; г) екзистенційно-культурний (С. Мендловіц, 
Й. Ґалтунг), предметом якого є проблеми війни і миру, вста¬ 
новлення нового екон. і соціально-політ. порядку; д) еволюцій- 
но-детерменістський (Дж. Ріфкін), який орієнтується на дослі¬ 
дження закономірностей природної еволюції та незворотності 
наук.-тех. прогресу. В рад. та сучас. рос. Г. виокремлюють: 
а) філос.-методол. напрям, який базується на системі знань фі- 
лос. науки, що узагальнила і звела до купи досягнення ін. наук 
про сусп-во і людину. В його межах досліджуються філос. за¬ 
сади, сутність, генеза глобальних процесів, аналізуються най¬ 
важливіші соціально-політ. та екон. перетворення, необхідні 
для успішного розв’язання, проблем, що виникають (праці 
В. Вернадського, М. Мойсєєва, І. Бестужева-Лади, Д. Гвішіа- 
ні, А. Угкіна, А. Панаріна, В. Загладіна); б) транснаціональний 
напрям — дослідження кризових явищ і протиріч загально- 
планетарного масштабу, яких не було в минулому; в) соціо- 
природничий напрям, який гол. увагу приділяє екол. пробле¬ 
мам та проблемам природних ресурсів; г) культурол. напрям, 
який приділяє гол. увагу проблемам глобалізації, що виника¬ 
ють внаслідок наук.-тех. прогресу, народонаселення, охорони 
здоров’я, культури, права, сусп. життя. 3) 2-га пол. 80-х рр., 
специфіка якого полягає в динаміці предмета дослідження, 
оскільки власне глобальні проблеми відійшли на другий план 
унаслідок істор. змін на політ, карті світу. Міждисциплінарний 
характер Г. збагачується поглибленням прикладних методів 
дослідження найактуальніших проблем розвитку, тому для 
цього етапу притаманне деяке зниження уваги до загально- 
теор. проблем Г., її зосередження на конкр. виявах глобальних 
проблем. 4) Розпочинається на межі 80-90-х рр., коли радик. 
змінюється геополіт. структура світу. На цьому етапі особливо¬ 
го значення набувають проблеми забезпечення глобальної 
безпеки, значна увага приділяється дослідженню та пошуку 
шляхів розв’язання світових проблем, які мають політ, харак¬ 
тер. У Г. виокремлюють такі провідні напрями, як політичний; 
глобальна історія; глобальні проблеми міжнар. безпеки; гло¬ 
бальні проблеми демілітаризації та конверсії ; екон.; соціаль¬ 
ний; інформ.; екол.; цивілізаційна альтернативістика. 

Літ.: Василенко И. А. Политическая глобалистика. М., 2000; Категории 
политической науки. М., 2002; Гелл Д. [та ін.]. Іїюбальні трансформа¬ 
ції. Політика, економіка, культура / Пер. з англ. К., 2003; Глобалисти¬ 
ка. Знциклопедия. М., 2003; Дергачев В. А. Глобалистика. М., 2005; 
Коппель 0. А., Пархомчук Е. С. Міжнародні системи і глобальний роз¬ 
виток. К. 2006. О. Коппель 

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА (від франц. £ІоЬаІ — за¬ 
гальний, лат. бІоЬиз __ К уля) — взаємозалежні всеохопні 
проблеми, що загострилися з 2-ї пол. 20 ст., які стоять перед 
людством та усвідомлювані на політ, рівні. Від їх успішного ви¬ 
рішення залежить виживання цивілізації, її подальший стій¬ 
кий розвиток і скорочення ризику самознищення, можливих 
загроз, які несе наук.-тех. прогресе. Саме нині ряд проблем 
глобального масштабу (загроза ядерної війни, гонка озбро¬ 
єнь, разрив у рівнях розвитку різних регіонів світу, екологічні, 
енергетичні, продовольчі кризи, демограф, проблеми тощо) 
різко загострилися. На поч. 21 ст., особливо після 11.09.2001 
до цих проблем додалася й така, як глобальна проблема між¬ 
нар. тероризму. 


Про природу Г. п. л. дослідниками висловлюються різні думки 
та твердження. Це пов’язано з недостатньою категоріальною 
розробленістю тобалістики, її концептуальною неоднорідніс¬ 
тю, що веде до неоднозначного вживання понять. Таке роз¬ 
маїття підходів відноситься і до поняття «Г. п. л.», що з'явилися 
на Зх. Багато з них несе специфічне смислове навантаження. 
У гносеолог. плані Г. п. л. розглядаються як теор. визначення 
завдань, які випливають з назрілих протиріч глобального, 
планет, масштабу. Суб'єктом глобальних проблем виступає 
людство в цілому. Існування глобальних, або всеохопних проб¬ 
лем визначається істор. розвитком сусп-ва. Г. п. л. виникли 
з протиріч соціальної форми руху й умов її цілісного буття, що 
існують у просторово-часовій єдності. Джерела глобальних 
проблем сучасності дещо умовно можна розділити на дві гру¬ 
пи: поглиблення суперечностей поміж людиною і природою 
(екол., енергет., продовольчі та ін.); та у відносинах між людь¬ 
ми, д-вами (проблеми війни і миру, захисту духовного серед¬ 
овища, демографічні, проблеми тероризму тощо). Загострення 
протиріч, неможливість вирішення їх у рамках даної єдності 
призводить до руйнування просторово-часової цілісності, до 
знищення соціальної форми руху. 

Г. п. л. розгортаються під впливом політ., екон. і соціокуль- 
турних протиріч, що виявляються під могутнім впливом на¬ 
ростаючих протиріч всеохопного масштабу, які накладають 
конкр. обмеження на характер і форми суперництва різних 
країн, сусп-в і культ, систем, політ, і віськ. блоків і потребують 
їхнього співробітництва. Усі глобальні проблеми являють со¬ 
бою природний або соціоприродний феномен, знаходяться 
у взаємозв’язку одна з одною і мають комплексний характер. 
Звідси розуміння сутності, значення і пошук шляхів вирішення 
Г. п. л. шляхом комплексних міждисциплінарних досліджень 
представниками як суспільствознавчих, так і природн. наук. 
Глобальні проблеми варто відрізняти від універсальних, які іс¬ 
нують в усіх (або переважній більшості) країнах, що пов’язані 
із заг. тенденціями розвитку цивілізації та не загрожують іс¬ 
нуванню всього людства. Становлення понятійного апарату 
глобальних досліджень до поч. 70-х рр. 20 ст. значною мі¬ 
рою було пов'язано із зростанням значення екол. проблем, 
необхідністю подолання відсталості країн, що розвиваються. 
Цьому були присвячені перші три доповіді Римського клубу. 
Міждисциплінарний характер глобальних досліджень пев- 
ною мірою пояснює нерозробленість їхніх концептуальних 
основ і категоріальних засобів. Проте як методол. і теор. (до¬ 
сить неоднорідний) «грунт» варто виділити декілька пізнаваль¬ 
них підходів. По-перше, крит. осмислення наростання загроз 
людству з боку тех. прогресу. Основи таких уявлень у 20 ст. 
заклали, напр., роботи Б. Рассела, О. Хакслі, Дж. Оруелла 
й ін. По-друге, набули в 60-ті рр. значного поширення футурол. 
прогнози, а також багато уявлень, що склалися в їхніх рам¬ 
ках, вплинули на дослідження глобальних проблем. По-трете, 
заг. теорія систем, багато методол. положень були сформу¬ 
льовані Я. фон Берталанфі й потім знайшли застосування 
в спец, дисциплінах. У науці про міжнародні відносини (Р. Ешбі, 
3. Ласло, Дж. Форрестер та ін.) була створена теорія динамі¬ 
ки соціальних систем, у рамках якої описані методол. принци¬ 
пи глобального моделювання. По-четверте, велике значення 
для розвитку глобальних досліджень, напр. у кол. СРСР мала 
марксист, наук, традиція. По-п'яте, для витоків теорії глоба- 
лістики велику роль відіграють праці акад. В. І. Вернадського. 





ГЛОБАЛЬНОГО ВРЯДУВАННЯ КОНЦЕПЦІЯ 


Концепція трансформування біосфери в ноосферу, висунута 
ним, як відзначається в л-рі, фактично являє собою схему іє¬ 
рархії філос.-політ., природничо-наук. і техніко-екон. аспектів 
глобальних проблем сучасності. У дослідженнях використову¬ 
ється і концепція ноосфери в трактуванні Тейяра де Шардена, 
коли з’явилася в 70-ті рр. гіпотеза Дж. Лавлока. Відповідно 
до гіпотези Геї, названої по імені грец. богині Землі, біосфера 
є саморегулювальною системою, створеною біотою і навко¬ 
лишнім середовищем, здатною зберегти хім. склад атмосфери 
і тим самим підтримувати сприятливу для життя сталість клі¬ 
мату. Тим самим, перетворюючи своє власне оточення і під¬ 
тримуючи цим умови свого існування, біосфера, або Гея, діє 
анал. живому організму. Однак самозбереження біосфери й 
екосистем, що входять до неї, означає збереження у всіх ви¬ 
падках якого-небудь з їх окремих видів, включаючи людський. 
При такому трактуванні підтримка глобального гомеостазису в 
процесі еволюції біосфери може бути процессом, який вихо¬ 
дить за межі як повного розуміння, так і контролю й у перспек¬ 
тиві навіть участі людства. В останні десятиліття проглядають¬ 
ся деякі тенденції в дослідженнях глобальних проблем. Якщо 
на Землі намітився певний екон. крен у дослідженні цієї сфе¬ 
ри, то у кол. СРСР переважали загальнофілос. їх трактовки. 
На кінець 90-х рр. майже повсюдно стала помітною відсут¬ 
ність комплексних політол., соціол., істор. досліджень і під¬ 
ходів. Важливої в сенсі деякого заповнення цього пробілу є 
теорія всесвітньої системи, що виникла у США. Основою цієї 
теорії служить концепція зволюції світового господарства 
І. Валлерстайна. 

Літ.: Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера М., 1990; Лейбин В. М. Іло- 
бальная проблематика: научньїе исследования и дискуссии. М, 1997; 
Іхі 82 Іо С. ТГіе А&е ої Віїигсаііоп. Уогк, 1997; (лобальньїе проблеми 
и общечеловсческие ценности М., 1998; СІоЬаІігаїіоп, Кпоууіесібе 
апб Зосіеіу: Веасііп& Тгот Іпіегпаїіопаї $осіоІо£у. І. еіс., 1999; Роїк В. 
Ехріогаїіоп аі ІІге Бсі^е ої Тіте. ТНе Ргозресі ої їііе Могіб Огбег. РНіІ, 
2002; Діалог цивілізацій. Нові принципи організації світу. К., 2002. 

А. Кудряченко 

ГЛОБАЛЬНОГО ВРЯДУВАННЯ КОНЦЕПЦІЯ. Транснаціона- 
лізація і корпоратизація капіталізму в світових масштабах 
породжують незвідані суперечності й конфлікти. Дедалі біль¬ 
ше представників світової політ, думки починає схилятися до 
того, що «організований утаємничений західний мега-капітал» 
реально існує, і саме він найбільше зацікавлений у тому, щоб 
перебрати на себе управлін. функції у світовому масштабі. 
Майже загальними стали спроби не заперечувати доктрину 
«світової змови» огульно, а просто переглянути її на серйоз¬ 
ному аналіт. рівні. Існують численні аргументи на користь того, 
що такі орг-ції найбагатших і найвпливовіших людей світу, як 
«Тристороння комісія», «Більдерберзьке товариство», «Рада в 
закордонних зв’язках США» справді реально і потужно впли¬ 
вають на світові процеси. Вони прагнуть скористатися відо¬ 
мим невдоволенням міжнар. громадськості «безпорадністю 
ООН» для того, щоб створити т. зв. «світовий координаційний 
уряд» за власним баченням. Проблема світового врядування 
в актуальному вимірі має розглядатися в рамках явища гло¬ 
балізації, оскільки тільки наприкін. 20 — на поч. 21 ст. відпо¬ 
відна концепція набуває практ. вимірів і може тлумачитися з 
використанням певного емпіричного матеріалу. В ін. випадку 
існує загроза збивання у русло маніпулятивних ідей і домислів 
у рамках теорії «світової змови» банкірів, бізнесменів та інте¬ 
лектуалів зх. д-в. 


147 


Авторська концепція базується на історико-емпіричних да¬ 
них, які охоплюють багатовікову боротьбу великих імперій, 
д-в і політ, сил за світову гегемонію. За приклади найчасті¬ 
ше подаються; загарбницькі походи Олександра Великого, 
просторове поширення влади Рим. імперії, тат.-монг. ярма і 
володінь Брит. імперії, марксист.-ленін. ідея світової револю¬ 
ції, нацист, війна за просторове домінування, створення Ліги 
Націй і ООН, рад.-амер. протистояння часів « холодної війни», 
створення Світової організації торгівлі, доктрина нового сві¬ 
тового порядку у поданні президента США Дж. Буша- старшо¬ 
го, зобов'язувальні рішення ООН, численні повідомлення про 
глобальні плани «Тристоронньої комісії» й «Більдерберзької 
групи», поява у 1980-ті комісій Брандта, Пальме, Мак-Брайда, 
Брунтланда. Реальні практ. кроки на шляху до глобального 
врядування помітні саме після розпаду СРСР. Вершиною слід 
вважати створення у 1993 Комісії глобального врядування на 
чолі з кол. прем'єр-міністром Швеції І. Карлсоном, що діяла як 
неурядова орг-ція, хоча насправді прийнято вважати її інстру¬ 
ментом ООН, оскільки вона була позит. оцінена Генеральним 
секретарем ООН Б. Бугросом-Ґалі й фінансувалася в рамках 
Програми розвитку Об’єднаних Націй. У 1990-ті ідеї Комісії 
розглядалися на багатьох міжнар. конференціях, у ході яких, 
зокрема, обговорювалися перспективи глобального оподат¬ 
кування. Суть концепції полягає у тому, що світ слід вважати 
готовим до сприйняття і запровадження ключових цінностей 
і критеріїв розвитку, які можуть об'єднати людство на спіль¬ 
них культ., політ., реліг. та філос. засадах, в основу яких слід 
покласти ідеї демократії та свободи. Для втілення, адміністру¬ 
вання і нав’язування Г. в. к. усім без винятку акторам міжнар. 
відносин найчастіше рекомендується реформування системи 
ООН. Пропонувалося організувати громад, орг-цію «Асамблея 
народів» із числа представників орг-цій, акредитованих при 
Генеральній асамблеї ООН; створити нову Раду екон. безпеки 
замість Соціально-екон. Ради ООН, яка б підпорядкувала собі 
МВФ, Світовий банк і СОТ; реформувати Раду безпеки ООН, 
позбавивши її п’ятьох членів права вето та ввівши посаду го¬ 
ловнокомандувача пост, армії ООН в межах управління Ген. се¬ 
кретаря; радикально оновити функції Міжнар. кримін. суду, до¬ 
повнивши його незалежним прокурором чи радою прокурорів; 
надати обов’язковості рішенням Міжнар. суду справедливості, 
зосередивши його повноваження на зміцненні міжнар. права; 
сформувати спец, орган для регулювання на глобальних про¬ 
сторах захисту навкол. середовища. Принципова суть Г. в. к. 
у поданні Комісії глобального врядування полягає в тому, що 
вирішальну роль в глобальному врядуванні мають відігравати 
неурядові орг-ції. Тільки в умовах глобальної фін. кризи, що 
охопила світ від 2008, постає можливість і доцільність розгля¬ 
ду концепції в контексті Всесвітніх екон. форумів у Давосі та 
засідань «Більдерберзької групи». Адже відповідні питання по¬ 
рушувалися відкрито на саміті великої двадцятки у квіт. 2009: 
йдеться про конкр. плани лідерів світового бізнесу і керівників 
розвинутих д-в Зх. перейти до практ. кроків у формуванні гло¬ 
бального врядування. Від 2009 у відповідних інформац. пові¬ 
домленнях та аналіт. матеріалах подається план перетворення 
наявних організацій міжнародних в органи світового регулю¬ 
вання і управління. Відповідна концепція набуває саме практ. 
характеру у вигляді пропозицій перетворити МВФ на глобаль¬ 
не м-во фінансів, надати Міжнародному банку реконструкції 
та розвитку повноважень глобального центробанку з правом 




148 


ГЛОРИФІКАЦІЯ — ГНОБЛЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ 


емісії світової розрахункової одиниці, реформувати Всесвітню 
орг-цію здоров’я у глобальне м-во охорони здоров’я. 

Літ.: Оиг СІоЬаІ І\Іеі£ЬЬогЬоос1: іЬе Верогї ої іЬе Соттіззіоп оп СІоЬаІ 
Соуегпапсе. Охїогсі, 1995; Уеоп.Іоап М. ТЬе ІІпііесІ №Ііопз апсі І1§ 
СІоЬаІ А^епсіа Тог ІЬе ЕпуігоптегП, Есопоту апсі Ратіїу. ОІпеу, ІУЮ, 
1996; Камінський Є. Є. Глобалізація, бідність і лівизна в сучасній за¬ 
хідній футурології // Політ, думка. 2000. № 3; Камінський Є. Є. Про- 
тодемократичні концепції світового правління і перспективи України 
у XXI столітті // Політ, думка. 2001. № 3. Є. Камінський 

ГЛОРИФІКАЦІЯ (від лат. біогіїікаїіо) — звеличування, прослав¬ 
ляння, вихваляння, славослів’я. Наближене до поняття «лау- 
дація» (лат. Іаибаїіо) — вихваляння, хвалебна промова, пане¬ 
гірик. З італ. біогіа — оптичне явище, що можна спостерігати 
навколо тіні, яка падає на хмару, або скупчення туману. Вихо¬ 
дячи з цього, цим терміном у переносному розумінні визнача¬ 
ли сяйво, своєрідний ореол, ауру, які ми можемо спостерігати 
на реліг. зображеннях, іконах, яким оточені голови чи поста¬ 
ті святих, що визначає їх сакральність. Відповідно до цього, 
первісно термін «Г.» використовувався саме в реліг. аспекті як 
прославляння, своєрідна сакралізація, освячення. Тому звід¬ 
си й походить термін «святий» — що походить від слів «світло», 
«сяйво». Так, Г. святих православної церкви є визнанням того, 
що Божа святість представлена у церкві через тих величних 
чоловіків і жінок, життя яких суцільно було присвячено Богові. 

І дотепер дане поняття активно використовується у християн¬ 
стві, у всіх його віросповіданнях, деномінаціях і толках. Зокре¬ 
ма, термін «Г.» використовується православною церквою для 
позначення офіц. визнання особи Святою. У католицизмі Г. ви¬ 
ступає як один із елементів «Огбо заіиііз» («порядок спасіння»), 
і виступає як завершальний, кінцевий етап у доктрині спасін¬ 
ня катол. теології, що може бути здійснений для віруючого (за 
умови належної його поведінки під час земного життя) після 
смерті та Страшного суду. Так само і протестантизм визначає 
Г. як завершальний етап, що є певним підсумком, який харак¬ 
теризує повну реалізацію спасіння. Першим етапом виступає 
юстифікація, другим — санктифікація (лат. запсііїісаііо, від 
лат. Запсіиз — святий і їасеге — робити) — залучення до лику 
святих, тобто канонізація. Отже, Г. в реліг. контексті, як було 
показано на прикладі трьох віросповідань християнства, ви¬ 
значає повернення до того шляху, який Бог окреслив для люд¬ 
ства — шлях довершеності та досконалості. Поняття «Г.» також 
акт. використовується і у світському, зокрема політ., аспекті. 
У залежності від контексту в цілому Г. означає некритичне 
звеличування, прикрашання будь-чого, певних осіб, процесів 
або явищ. Як приклад, можна навести Г. досягнень рад. влади 
при повному ігноруванні її політики репресій. Взагалі рад. іс¬ 
торіографія насичена такого роду Г. у багатьох своїх аспектах. 

С. Здіорук 

ГНОБЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНЕ — держ. політика, спрямована 
на обмеження в політ., громадян., соціальних, культ., екон., 
реліг. правах і свободах представників певного етносу або 
нації, на блокування їхніх прагнень до самовизначення, стри¬ 
мування їхнього прогресу, саморозвитку, політ, дискримінацію 
його представників, ігнорування місц. інтересів, перешко¬ 
джання розвиткові їхньої нац. мови, культури тощо. У соціаль¬ 
ному плані проявляється у соціально-прав. дискримінації, 
обмеженні представників етносу або нації в користуванні со¬ 
ціальними правами, соціальному просуванні, недостатньому 
розвитку системи освіти, у політ, участі. На екон. рівні — це 
консервація екон. відсталості, колоніальний визиск території, 


перетворення території на аграрно-сировинний придаток, за¬ 
галом обмеження екон. можливостей та екон. розвитку ре¬ 
гіону. В реліг. сфері — утиски місц. конфесії, пропаганд, захо¬ 
ди проти неї, примушування до переходу в панівну релігію або 
конфесію, екон. визиски, обмеження в юрид., екон., культ., 
політ, правах вірних певної конфесії тощо. Політика Г. н. при¬ 
таманна переважно тоталіт., диктат, та авторит. режимам 
у багатоетн. країнах, вона може супроводжуватися певними 
репресивними діями аж до застосування військ, сили, заходів 
фіз. насильства. Яскравими прикладами Г. н. щодо України є 
Валуєвський циркуляр (1863), який призупинив видання книг 
укр. мовою, Емський указ (1876), що забороняв ввезення 
таких книг з-за кордону, а також постановку укр. мовою теа¬ 
тральних вистав. Можна говорити про численні акти Г. н. щодо 
українців протягом 20 ст., зокрема такі, як примусова колек¬ 
тивізація, голод 1921-22, Голодомор 1933, різні види і форми 
утисків укр. мови та культури та ін. Запобігання Г. н., застосу¬ 
вання санкцій проти д-в, що здійснюють таку політику, є одним 
з пріоритетних напрямів діяльності міжнар. орг-цгй, зокрема 
ООН та ЮНЕСКО. 

Літ.: Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Укра¬ 
їні: політологічний концепт. К., 2004; Толерантність: сфера міжконфе¬ 
сійних відносин: Релігієзнавчий аналіз. К., 2004. О. Мандебура 
ГНОБЛЕННЯ ПОЛІТЙЧНЕ — повне або часткове позбавлен¬ 
ня владою індивідів можливостей реалізації їхніх політ, прав. 
Найбільш жорстоким засобом Г. п. є політ, репресії, у т. ч. по¬ 
збавлення життя та волі, висилка, заслання, позбавлення 
громадянства, залучення до примусової праці, позбавлення 
або обмеження прав і свобод осіб, які були визнані соціально 
небезпечними або неблагонадійними за класовими, соціаль¬ 
ними, нац., реліг. або ін. ознаками, у т. ч. примусове лікування 
в психіатр, установах. Розрізняють Г. п., яке має зовн. при¬ 
роду, коли воно здійснюється внаслідок підпорядкування од¬ 
них д-в іншими, та внугр., коли стан утисків окремих груп со¬ 
ціальних виникає внаслідок встановлення політ, режиму, який 
передбачає необмежене застосування насильн. методів здій¬ 
снення політ, влади. Право на опір Г. п. відносять до фундам. 
прав і свобод людини. У преамбулі прийнятої ООН Заг. декла¬ 
рації прав людини (1948) говориться про повстання проти ти¬ 
ранії і гноблення як останній засіб оборони людини. Консти¬ 
туція України передбачає: «Кожен має право будь-якими, не 
забороненими законом, засобами захищати свої права і сво¬ 
боди від порушень і протиправних посягань» (ст. 55); «Кожен 
має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я 
інших людей від протиправних посягань» (ст. 27); «ті, хто пра¬ 
цює, мають право на страйк для захисту своїх економічних 
і соціальних інтересів» (ст. 44). 

Літ.: Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на 
Україні» // ВВР України. 1991. № 22; Загальна декларація прав люди¬ 
ни // Права людини в Україні. Вип. 21. К., 1998. М. Іванов 

ГНОБЛЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ — обмеження прав, інтересів, сво¬ 
бод, утиск, експлуатація соціального суб’єкта; відмова всім 
соціальним прошаркам у соціальних, політ., екон., культ, по¬ 
требах. Виникає внаслідок відмінностей між індивідами та 
соціальними верствами за їхнім місцем у системі сусп. ви¬ 
робництва, стосунком до об’єктів власності, за їхньою роллю 
в орг-ції праці та у розподілі сусп. багатства, коли одна група 
людей привласнює результати праці ін. людей. Об'єктом Г. с. 
є працівники, яких обділяють роботодавці, як приватні, так 




ГОББС — ГОБСБАУМ 


149 


і державні. Г. с. може відбуватись як у відвертій формі (штуч¬ 
не стримування заробітної плати, привласнення заощаджень 
гр-н, зниження витрат на соціальні гарантії), так і у прихованій 
(хабарництво, побори тощо). Результатом Г. с. є зазвичай бід¬ 
ність гр-н, яка породжує пост, страх перед майбутнім, непев¬ 
ність у власній спроможності захистити життя власне і своїх 
близьких. Бідність стає ключовим чинником формування со¬ 
ціального напруження та соціальної нестабільності, зниження 
народжуваності, зростання обсягів еміграції, погіршення ста¬ 
ну здоров’я та зростання смертності. 

Літ.: Філософія політики: Короткий енцикл. словник. К., 2002; Політо¬ 
логія. У 2 кн. 2-ге вид., перероб. та доп. К., 2003. Е. Нальчицький 
ГОББС (НоЬЬез) Томас (05.04.1588, Малмсбері, Англія — 
04.12.1679, Гардвік, там само) — філософ, мислитель. У15 ро¬ 
ків вступив до Оксфорду. Після закінчення викладав логіку. 
Робота домашнім викладачем надала можливості близького 
знайомства з титулованими особами. Монарх, погляди змуси¬ 
ли його емігрувати до Парижа під час революції, а антиклери¬ 
кальні погляди були причиною того, що Г. полишив Францію та 
повернувся на батьківщину. Значне місце у спадщині Г. зай¬ 
має його політ, філософія. Це й третя частина його «Основ фі¬ 
лософії» — «Про громадянина» (1642), і, звичайно, «Левіафан» 
(1651). Політ, філософія Г. виводиться ним з антропол. розві¬ 
док: в «Основах філософії» частині «Про громадянина» передує 
«Про людину». Так само ч. 2 «Левіафана» має назву «Про дер¬ 
жаву», а ч. 1 — «Про людину». У питанні походження д-ви Г. був 
прибічником т. зв. «контрактової теорії». Додержавний, при¬ 
родний стан існування людини — це війна всіх проти всіх: люди 
є рівними від природи, рівність породжує недовіру, недовіра — 
війну. Проте страх смерті та бажання кращого життя змушують 
людей шукати миру, що є першою частиною природного зако¬ 
ну. Друга його частина наголошує на праві захищати себе усіма 
можливими засобами. Заради припинення війни люди зріка¬ 
ються частини своїх прав та укладають контракт. Результатом 
угоди є виникнення держави. Її метою є забезпечення безпе¬ 
ки, яка не гарантується природним законом. Різних форм д-ви, 
за Г., може бути три — за к-стю суб'єктів влади. Це монархія, 
демократія та аристократія, найдосконалішою з яких є монар¬ 
хія. Оскільки д-ва не є суб'єктом угоди, а тільки її результатом, 
то право суверена може бути обмеженим лише природним за¬ 
коном — коли не дотримується вимога забезпечення безпеки 
підданих. Отже, суверен має усі права, а піддані лише ті, які він 
надає їм, проте це не робить підданих несвободними, оскільки 
сама свобода полягає в тому, щоб вільно робити те, що не вка¬ 
зане в угодах із владою. Взагалі в концепції Г. свобода сумісна 
із страхом, необхідністю та необмеженою владою суверена, 
хоча сама влада суверена є обмеженою Богом та природним 
правом. На відміну від природних законів, громадян, зако¬ 
ни регулюють відносини держава — індивід, хоча й природні, 
й громадян, закони співпадають і за обсягом, і за змістом. 
Значне місце в роботах Г. посідають питання послаблення 
держ. влади та її уникнення. Політ, філософія Г. вплинула на 
весь подальший розвиток політ, теорії. Зокрема, він поглибив 
контрактову теорію походження д-ви, надав нове тлумачення 
поняттям свободи та необхідності, права та закону. 

Ге.: ІеуіаІИап. Нагтопс1із\люгїЬ, 1968; йе Сіує. Охїогсі, 1983. 

Літ.: Рогііз Е. В. НоЬЬез апсі ІЬе Роіііісз о і Реаг // Песопзігисїіпб ТЬе 
СІаззісз. Роіііісаі ТЬеогу їгот Ріаіо 1о Магх. №уу ^гзеу, 1998; Маєр Г. 
Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. К., 2002. 

С. Кисельов 


ГОБГАУЗ (НоЬЬоизе) Леонард Трелоні (08.09.1864, Кор- # 
нуелл — 22.06.1929, Баньє) — соціолог, філософ, журналіст, 
політик. 31907 по 1929 — проф. соціології в Лондоні. Перебу¬ 
вав під впливом позитивізму Мілля та Спенсера. Вважав, що 
лібералізм зубожів і не спромігся з’ясувати соціальні основи 
формування та розвитку особистості, проте стверджував, що 
сучас. лібералізм повинен сприяти розширенню сусп. свобод 
та розвитку сусп. об’єднань, а д-ва повинна сприяти екон. ре¬ 
формам. Осн. ідеєю Г. є ідея зростання «кореляцій» у розвитку 
від початку і до кінця проблематичного світу. Він виступав 
проти неогегельянства і вчення про загальну волю, яка втілю¬ 
ється в д-ві. Багато уваги приділяв дослідженню лібералізму 
та демократії, вважав що лібералізм та соціалізм не є проти¬ 
лежними, якщо соціалізм буде демократичним і ліберальним. 
При такій формі соціалізму буде відсутня класова боротьба, 
командно-планова екон. система, а сусп-во та індивіди будуть 
безперешкодно самореалізовуватися за допомогою та під¬ 
тримкою д-ви. Розглядав два типи розуміння д-ви: метафізич¬ 
ний — д-ва є вищим творінням людської орг-ції, єдиним за¬ 
хисником моральних цінностей, в такій д-ві панують привілеї, 
та демократичний — д-ва сприяє розвиткові сусп-ва та інди¬ 
відів. Перемога дем. д-ви є результатом істор. процесу, згідно 
з яким мала б бути подолана національність і створена єдина 
світова д-ва. Стверджував, що свобода індивіда та сусп. благо 
доповнюють одне одного, проте не підтримував ті сусп. групи, 
які реалізують свої інтереси, обмежуючи права ін. сусп. груп. 
Тому констатував, що д-ва повинна здійснювати керівництво 
сусп. взаємодією, сприяти розвиткові особистості й зберіга¬ 
ти перевагу заг. блага над Індивідуальним, використовуючи 
вт. ч. примус. 

Літ.: Короткий політологічний словник. Біографічна частина. Львів, 
1994; Короткий оксфордський політичний словник. 2005. О. Сорба 
ГОБСБАУМ (НаЬзЬажт) Ерік (09.06.1917, Александрія, Єги¬ 
пет) — історик, дослідник політ, процесів, радик. сусп. транс¬ 
формацій 20 ст. Центр, проблема творчості Г. — причини й 
чинники політ, і соціальних трагедій людства та засоби запо¬ 
бігання їх повторенню. Гол. винуватцем трагедій Г. визначає 
«світські релігії» — соціалізм і націоналізм . Г. визнає неефек¬ 
тивність рад. комунізму, всеосяжної держ. власності на засо¬ 
би виробництва та централізованого розподілу соціальних 
благ. Водночас він заперечує й ідею повністю лібер. ринку, 
абс. вільного від держ. контролю, позит. дивиться на той факт, 
що така ідея ніде не була втілена у чистому вигляді, а спроби 
«шокових терапій» у кол. соціаліст, країнах оцінює як жахливі. 
Протиставлення капіталізму і соціалізму як взаємовиключних 
полярних протилежностей Г. вважає ідеол. пережитком «хо¬ 
лодно/’ війни». Взірцем для нього є ті політ, режими, які праг¬ 
матично поєднували обидві доктрини. Г. негат. ставиться до 
політизації як релігії, так і етнічності, вважає принцип «права 
націй на самовизначення» трагічною абсурдністю і схвалює 
пропозицію відмовитися від нього. Серед сучас. проблем 
людства увагу Г. привертають демогр. та екол. У першій з них 
він бачить потенціал конфліктів між заможними соціальними 
верствами розвинутих країн і бідними іммігрантськими група¬ 
ми. У другій — відсутність рівноваги між ресурсами, людством 
і впливом його діяльності на довкілля, вважає екол. проблему 
не наук.-технол., а соціальною. Не меншу стурбованість Г. ви¬ 
кликає пост, збільшення прірви між багатими і бідними краї¬ 
нами, як і рецепти її вирішення на принципах вільного ринку. 




150 


ГОЛОВА УРЯДУ — ГОЛОДОМОР 


Інструментом вирішення найболючіших проблем людства Г. 
вважає націю-державу з функцію розподілу і перерозподі¬ 
лу нац. доходу як пріоритетною стосовно функції заохочення 
зростання виробництва. Стан демократії у світі Г. характери¬ 
зує як кризовий, позначений дедалі більшою відчуженістю на¬ 
роду від влади. Однак, констатуючи цей факт, він не пропонує 
рецептів виправлення становища, залишаючись як історик 
більшою мірою фіксатором подій, ніж політ, теоретиком. Г. на¬ 
лежить також дослідження феномену націоналізму, якого він 
визначає як політ, теорію, що стосується проблеми етн. полі- 
тизації заради творення етн. спільнотою своєї д-ви і контролю 
над нею, а відтак являє собою відображення інтересів дрібної 
буржуазії і нижчих верств серед, класу. 

Літ.: Сидорина Т. Ю., Полянников Т. Л. Национализм: Теории и полити- 
ческая история. М., 2006. О. Майборода 

ГОЛОВА УРЯДУ — керівник вищого ін-ту ви коки влади, що 
має колегіальний характер і формується внаслідок виборів. 
Ін-т Г. у. сформувався у Великобританії на поч. 18 ст. і вка¬ 
зував на політика, який заміщав частину функцій монарха. 
Протягом 19 ст. ін-т Г. у. з’явився в багатьох країнах контин. 
Європи, хоча його повноваження досить часто перетиналися 
з повноваженнями глави держави, а сам він трактувався пе¬ 
реважно як перший (франц. ргетіег) серед міністрів. Протягом 
20 ст. повноваження Г. у. суттєво зросли і нині досить часто 
він розглядається як самост. політ, ін-т. У країнах світу щодо 
Г. у. використовуються різні назви: прем’єр-міністр, голова 
ради міністрів, федеральний канцлер тощо. Посади прем’єр- 
міністра немає за презид. форми правління, де президент є 
головою викон. влади, й існує за парлам. та напівпрезид./змі- 
шаної форми правління. Незалежно від форми правління ви¬ 
значення кандидатури на посаду Г. у. відбувається на підставі 
результатів парлам. виборів і формування парлам. більшості 
або ситуативної підтримки більшості для уряду меншості. За 
умови дострокової відставки уряду нова конфігурація уряду 
і посада його голови залежатиме від розкладу сил у діючому 
парламенті. Процес обрання на посаду прем’єр-міністра знач¬ 
ною мірою залежить від парт, та виборчої системи. У межах 
Вестмінстерської моделі, де функціонують дві домінуючі партії 
і діє виборча система відносної більшості, у парламенті зав¬ 
жди формується більшість з представників однієї з двох най¬ 
більших партій. Г. у. за цією системою стає лідер партії, яка 
перемогла на виборах. У д-вах, де існує багатопарт. система 
й уряд формується коаліційно, призначення прем’єр-міністра 
залежить від міжпарт. домовленостей. У коаліц. уряді поса¬ 
да Г. у. не завжди повинна належати лідерові найбільшої за 
к-стю депутат, мандатів політ, партії. Обрання одного серед 
декількох претендентів залежить від рівня його популярності 
в сусп-ві, а також від конкр. ситуації в країні. Прикладом може 
бути обрання у 1981 та 1982 прем'єр-міністром Італії ліде¬ 
ра італ. Респ. партії Д. Спадоліні у межах багатопарт. коаліції, 
де Христ.-дем. партія була найбільшим партнером за к-стю 
депутат, мандатів. Посади Г. у. розрізняють за рівнем їхнього 
впливу/сили, що визначається можливістю контролювати ро¬ 
боту уряду та впливати на рішення, які він приймає, а також 
впливом на процес формування уряду, враховуючи систему 
розподілу міністерських «портфелів». Серед європ. країн най¬ 
більший рівень впливу має прем'єр-міністр Сполученого Коро¬ 
лівства. Його впливовість визначається тим, що він є головою 
партії, яка володіє більшістю у парламенті, відповідно виграш 


виборів означає визнання його як лідера нації з боку віднос¬ 
ної більшості населення. Г. у. цієї країни має право призна¬ 
чати з депутатів парламенту обох палат, від 100 до 120 вищих 
держ. чиновників які становлять уряд. Він самост. визначає не 
лише склад уряду, а й змінює його структуру, відправляє у від¬ 
ставку міністрів. Прем’єр-міністр особисто головує на засідан¬ 
нях кабінету міністрів, формує порядок денний цих засідань. 
До його компетенції належить також контроль за роботою 
держ. адміністрації. Гол. функціями посади, на думку Р. Роуза, 
є: управління партією через патронаж; парлам. діяльність; 
спілкування зі ЗМІ; перемога на виборах та проведення зба¬ 
лансованої внугр. та зовн. політики. А. Романюк 

ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович (20.10.1814, с. Чепелі, те¬ 
пер Бродів, р-ну Львів, обл. — 13.05.1888, Вільно) — мово¬ 
знавець, етнограф, фольклорист, поет, педагог і громад, діяч, 
член Рос. геогр. т-ва, почесний член Т-ва історії і старовини. 
Навч. у Львів, греко-катол. духовній семінарії, в духовній ака¬ 
демії в Кошице та ун-ті в Пешті; у 1841 закінчує філос. ф-т 
Львів, ун-ту. Разом з М. Шашкевичем та І. Вагилевичем, («мо¬ 
лоді ентузіасти») організовує «Руську трійцю». Гурток очолив 
Шашкевич. Організував випуск альманаху «Русалка Дністро¬ 
вая» (1837). 1842 — висвячений на священика. У 1842-48 
служив греко-катол. парохом. Під час револ. подій 1848 їз¬ 
дить по селах, виступає на сел. вічах. 04.07.1848 в Чорткові 
на народному вічі його обрали секретарем місц. руської ради. 
У1848-67 —проф. укр. мови й літ-ри Львів, ун-ту, а 1863-64 
його ректор. У 1850-х під впливом М. Погодіна і Д. Зубриць- 
кого перейшов на москвофільські позиції (див. Москофіль- 
ство). У 1867 за участь у Моск. етногр. виставці звільнений 
з ун-ту, тоді ж виїхав до Рос. імперії. 1867-88 — голова Вілен. 
археограф, комісії та бібліотекар. Перебував під особистою 
протекцією імператора Олександра II. Автор праць з історії, 
археології, етнографії та філології, перекладів з хорв. і серб, 
мов. Досліджував фольклор і етнографію українців Карпат 
(«Нарис старослов’янського байкарства або міфології»,1860; 
«Народні пісні Галицької та Угорської Русі», 1878; «Про костю¬ 
ми або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й пів¬ 
нічно-східній Угорщині»,1867). Підготував праці про писемні 
пам'ятки («Хрестоматія церковнословенська і давньоруська», 
1854; «Пам'ятки дипломатичної і судово-ділової мови русь¬ 
кої в давньому Галицько-Волинському князівстві й суміжних 
руських областях в XIV та XV століттях»,1867). Велике значення 
у справі відродження укр. шкільництва і культури мала «Грам- 
матика руского язика» 1849, яка спиралася на мовну прак¬ 
тику Галичини, була осн. посіб. у школах до 1862. Обстоював 
самобутність укр. мови, підкреслював її глибокі істор. корені. 
Уклав досконалий для свого часу регіон, словник говорів Гали¬ 
чини, Буковини і Закарпаття — «Материальї для словаря ма¬ 
лоруського наречия, собрания в Галиции и вь Северо-восточ- 
ной Венгрии», 1857-59 та «Словник української мови», 1882. 
Літ.: Стеблій Ф. Сподвижники Маркіяна Шашкевича. Яків Головацький 
діяч українського національного відродження. Львів, 2004. 

О. Красівський 

ГОЛОДОМОР — наслідок застосованого комуністичним ре¬ 
жимом у 1932-33 в Україні терору голодом. Осн. методом 
примусової колективізації було обране вибіркове «розкурку- 
лення», тобто експропріація засобів виробництва і висилка у 
віддалені регіони найбільш заможної верстви селянства. Під 
неминучою загрозою внесення до списків розкуркулюваних 




голокост 


151 


усі селяни, незалежно від свого майнового стану, повинні 
були об’єднуватись у комуни. Однак опір селянства навесні 
1930 набрав таких масштабів, що Сталін був змушений внести 
корективи в кампанію суцільної колективізації. До весни 1931 
переважна частина сільс. господарів була колективізована. 
Виявилося, однак, що селяни не бажали безплатно працювати 
в громад, госп-ві артілей і задовольнятися тим, що їм давала 
присадибна ділянка. Незважаючи на сприятливі погодні умо¬ 
ви, втрати врожаю 1931 і особливо 1932 внаслідок саботажу 
набули колосальних розмірів. Хлібозаготівельні плани зали¬ 
шилися невиконаними, хоча д-ва гостро потребувала хліба 
для експорту (щоб розплатитися за імпортовану техніку) і по¬ 
стачання міського населення. Під час хлібозаготівель узимку 
1931-32 у багатьох колгоспах вилучали навіть продовольче 
і насіннєве зерно. У десятках р-нів України спалахнув голод 
із численними випадками людоїдства. Смертність на селі за 
перші 6 міс. 1932 перевищила звичайні показники на 150 тис. 
чол. Восени 1932, коли з’ясувалося, що основні хлібовиробні 
регіони СРСР не виконали плану заготівель, Сталін надіслав 
до них надзвичайні хлібозаготівельні комісії під головуванням 
своїх підручних: П. Постишева (Поволжя), Я. Кагановича (Пн. 
Кавказ) і В. Молотова (Україна). З жовт. 1932 по січ. 1933 
комісії викачали весь хліб. Позбавлені продовольства, сел. 
сім'ї перейшли на сурогати харчування і почали поступово 
вимирати. Випадки людоїдства і трупоїдства набули повсюдно¬ 
го поширення. Прагнучи врятувати хоча б дітей, селяни везли 
їх у міста і залишали в установах, лікарнях, на вулицях — де¬ 
сятками тисяч. Масова смертність населення спостерігалась 
і в містах. Від голоду гинули люди, які не мали продовольчих 
карток, або селяни, які покинули свої села у пошуках харчу¬ 
вання. Сталін наказав ставитися до голоду як до неіснуючо¬ 
го явища. Завіса мовчання над конаючим укр. селом уда¬ 
ремнила спроби допомоги з боку міжнар. громадськості, яка 
дізналася про Г. Аби запобігти втечі змушених голодувати за 
межі УСРР, на кордонах респ. були розміщені загороджувальні 
загони. У груд. 1932 в СРСР була запроваджена система внутр. 
паспортів, але тільки для населення міст та новобудов. Селяни 
своїм безпаспортним статусом примусово прив’язувалися до 
землі, як це мало місце до реформи 1861. Г. призвів до заги¬ 
белі в межах УСРР бл. 3,5 млн селян. Повні демограф, втрати, 
включаючи зниження народжуваності, в 1932-34 сягали по¬ 
над 5 млн осіб. Сотні тисяч селян і козаків загинули й на Куба¬ 
ні. Під час весняної посівної кампанії 1933 колгоспам була ви¬ 
ділена продовольча позичка для годування тих, хто працював 
у громад, госп-ві. Так колгоспників навчили «уму-розуму» (ви¬ 
слів із листа С. Косіора, адресованого Й. Сталіну). Г. став важ¬ 
ливим чинником розгортання нац.-визвольного руху в Україні 
наприкін. 1980 — на поч. 1990-х. Узимку 1982-83 українцям 
США і Канади вперше вдалося привернути увагу світової гро¬ 
мадськості до розправи Сталіна з мільйонами укр. селян, які 
були силою загнані в колгоспи. Відзначення 50-річчя терору 
голодом дало поштовх дослідницькій роботі в цій галузі. 1984 
молодий амер. учений Я. Герец почав збирати свідчення людей, 
які пережили трагедію. Тоді ж у Канад. дослідницькому центрі 
з укр. голоду, який постав у Торонто, було створено наук.-по- 
пулярний фільм «Жнива розпуки». Англ. історик Р Конквест, 
який здобув популярність книжкою «Великий терор» (про ста¬ 
лінські репресії 1937—38), взявся на прохання укр. діаспори 
за тему рад. колективізації і терору голодом. Наприкін. 1986 


книга про Г. в Україні «Жнива скорботи» була опублікована 
в Лондоні. Увага громадськості Зх. до подій піввікової давнос¬ 
ті в СРСР набула значення гострополіт. фактора після того, як 
Конгрес США 1986 створив спец, комісію з голоду в Україні 
для постановки питання на спец, слуханнях. Наук.-досл. осе¬ 
редок у комісії очолив викладач Гарвард, ун-ту Дж. Мейс. Через 
1,5 місяця, коли В. Щербицький виступав у Києві з доповіддю, 
присвяченою 70-річчю проголошення СРСР, він не наважився 
наслідувати приклад М. Горбачова. Тема голоду була надто бо¬ 
лючою для України, і в цій доповіді з’явився один неювілейний 
абзац про трагедію, викликану нібито неврожаєм. У цей 
час комісія амер. Конгресу почала друкувати перші результати 
дослідницької роботи, в якій розкривалися жахливі масштаби 
Г. Згадування Г. 1932-33 десятиріччями переслідувалося як 
антирад. пропаганда. Визнання його в офіц. доповіді озна¬ 
чало, що накладене Сталіним табу зняте. Вчені звернулися до 
архівів. Укр. компарт.-рад. номенклатура почала вже відвер¬ 
татися від центру і тому не гальмувала їхніх зусиль. Навпа¬ 
ки, 1990 в компарт. вид-ві вийшов друком зб. статей і док-тів 
«Голод 1932—33 років на Україні: очима істориків, мовою до¬ 
кументів». Багато док-тів із парт, архівів виявилися сенсацій¬ 
ними. У них розкривався механізм організованого Москвою 
терору голодом. 28.11.2006 ВР ухвалила Закон «Про Голодо¬ 
мор 1932-1933 років України», який визначив Голодомор ге¬ 
ноцидом укр. народу. С. Кульчицький 

ГОЛОКОСТ (грец. оЯюхаг)ато<; — всеспалення) — тотальний 
геноцид європ. євреїв нацист, режимом Німеччини в роки 
2-ї світової війни. Термін «Г.» з’явився у світовій історіографії 
наприкін. 1950-х — на поч. 1960-х. У сучас. ізраїл. та франц. 
історіографії частіше використовується термін «Шоа» (в пере¬ 
кладі з івриту — лихо, руйнування, катастрофа). Г. являв собою 
практ. втілення антисем. ідеології, сповідуваної і пропагова¬ 
ної нацист, режимом, завершальну фазу його антисем. етн. 
політики. В історії Г. виокремлюють 4 осн. етапи: 1933-38 — 
початок відкритої держ. антисем. пропаганди в Німеччині, 
т. зв. «Нюрнберзькі закони», згідно з якими євреї не вважали¬ 
ся гр-нами 3-го рейху, послідовна та поступова дискримінація 
євреїв Німеччини в усіх сферах соціального життя. Від 1938 
антисем. політика поширюється на євр. громади Австрії та Че- 
хословаччини. Завершальна подія цього етапу — загальнонім. 
єврейський погром («кришталева ніч»). 1939-1941 — фіз. пе¬ 
реслідування євр. громад Європи, переміщення євреїв у міські 
концтабори. Заохочення вбивств євреїв у Польщі, Німеччи¬ 
ні, Австрії, Франції, Нідерландах, та ін. країнах. 1941-43 — 
реалізація гітлерів. плану суцільного знищення євр. народу 
під евфемізмом «остаточне розв’язання єврейського питання» 
у формі масових розстрілів у спеціально відведених місцях, 
у гетто, розстрілів та отруєння газом у таборах смерті Аушвіц, 
Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек, Хелмно. 1943-45 — 
продовження знищення євреїв у таборах смерті. Ліквідація 
гетто. Повстання в деяких гетто і таборах смерті (Собібор, Треб¬ 
лінка, Варшава, Білосток). Приховування нацистами наслідків 
Г. Під час Г. було знищено бл. 6 млн євреїв, великий пласт єв¬ 
роп. євр. культури, багато її найвидатніших представників, зни¬ 
кла мова ідиш. 

Г. став можливим та реалізованим у таких жахливих масшта¬ 
бах, тому що нацист, антисем. ідеологія та пропаганда були по- 
зит. сприйняті більшою частиною нім. нації. Частина населен¬ 
ня окупованих Німеччиною країн або індиферентно ставилася 




152 


ГОЛОКОСТ ЄВРЕЇВ УКРАЇНИ — ГОЛОСУВАННЯ 


до акцій Г., або брала в них участь. З ін. боку, було багато ви¬ 
падків врятування євреїв місц. населенням попри загрозу 
страти, яку застосовували нацисти до тих, хто зважувався на 
такі вчинки. Серед рятівників євреїв («праведників миру») 
найвідомішими є швед, дипломат Рауль Валленберг, нім. під¬ 
приємець Оскар Шиндлер, латис. робітник Жан Ліпке, укр. 
священики православний Олександр Глаголєв, греко-католик 
Андрей Шептицький. 

Літ.: Аіпзгіеіп Р. .ІежізП Резізіапсе іп Наг\ Оссиріесі Еазіегп Еигоре. 
Ьопсіоп, 1974 Гутман И., Шацкер X. Катастрофа и ее значение / Пер. 
с англ. Иерусалим, 1990; Вегкіїогї К. НагоезТ ої Оезраіг: І_іїе апсі ОеаТії 
іп Міе ІІкгаіпе ипсіег №гі Риіе. НагоагсІ, 2004; Ьожег № Наі\ Етріге 
апсі ІПе Ноіосаизі іп ІІкгаіпе. ОхїогсІ, 2005; Голокосг в Україні (1941- 
1944): словн.-довідн. Вид. 2-е, випр. і доп. К., 2007. 

А. Подольський 

ГОЛОКОСТ ЄВРЕЇВ УКРАЇНИ (грец. бАхжайатод — всеспа- 
лення) — політика знищення євр. населення на окупованій 
нацистами тер. України (1941-44), що було частиною нацист, 
плану екстермінації євреїв у Європі. 22.06.1941 Німеччина 
почала війну проти Рад. Союзу. За кілька годин до початку 
бойових дій по армії був оголошений наказ А. Гітлера. Звер¬ 
таючись до солдатів і офіцерів Сх. фронту, він підкреслив, що 
головною метою війни з СРСР є знищення «єврейських гос¬ 
подарів московського більшовицького центру». Підсумком 
цієї війни повинно стати «остаточне розв’язання єврейського 
питання», тобто повне винищення євреїв як нації. Для здій¬ 
снення цієї мети ще до нападу на Рад. Союз були створені 
загони поліції, СД та СС (айнзатцгрупи), завдання яких по¬ 
лягало в тотальній ліквідації місц. населення: комуністів, єв¬ 
реїв, інтелігенції, активістів рад. ладу. Офіцери айнзатцгруп 
призначалися з вищого командного складу Гол. імперського 
управління безпеки рейху (РСХА). Для того, щоб ці каральні 
загони користувалися підтримкою армії, було підписано уго¬ 
ду між командуванням тиловими частинами вермахту і РСХА 
про необхідність армійського сприяння айнзатцгрупам. Для 
цього останні могли використовувати для своїх потреб транс¬ 
порт, зв’язок, продовольчі запаси, а також армійські підроз¬ 
діли. Ця домовленість повністю спростовує твердження про 
те, що регулярні частини вермахту не брали участі в знищенні 
мирного населення на окупованих територіях. Айнзатцгрупи 
мали у своєму складі дрібніші одиниці — айнзатцкоманди та 
зондеркоманди. У процесі підготовки до війни з СРСР було 
створено чотири айнзатцгрупи. З початком просування нім. 
армій на Сх. каральні угруповання почали роботу: група «А» 
діяла в Прибалтиці та під Ленінградом, група «В» — в Білорусії, 
на моск. напрямку, група «С» — на тер. України, група «й» — на 
Чорноморському узбережжі, в Криму та на Кавказі. Перши¬ 
ми жертвами нацист, терору стали євреї зх. областей України. 
Масові вбивства євр. населення відбулися у Львові, Рівному, 
Тернополі, Луцьку, Ковелі та ін. містах. 07.07.1941 фашист, мо¬ 
топіхота і танки прорвали рад. оборону і увірвалися у Берди¬ 
чів, де на той час проживало близько ЗО тис. євреїв. Спочатку 
гітлерівці влаштували гетто, яке проіснувало до вересня, а по¬ 
тім повністю знищили всю євр. громаду міста. Каральні акції 
проти євреїв регулярно контролювалися гітлерівським ко¬ 
мандуванням. Від польових комендатур до Берліна пост, над¬ 
ходила інформація. На укр. теренах відбувався геноцид європ. 
євреїв, яких німці депортували до Кам’янця-Подільського. 
За часи нацист, окупації гітлерівцями було розстріляно, за¬ 
мордовано, поховано живцем у Кам’янці-Подільському понад 


85 тис. Серед них: угор., чехослов., польс. євреї, місц. мешкан¬ 
ці та військовополонені різних національностей. Терор охопив 
майже всі р-ни Вінн. обл., які входили як в нім., так і в рум. 
(Трансністрія) зони окупації. Не відставала від своїх патронів 
і окупац. угор. влада. 29.09.-02.10.1941 відбулося масове 
вбивство євреїв у Києві в Бабиному Яру. За підрахунками до¬ 
слідників, жертвами терору стало більше 100 тис. киян різних 
національностей, але переважно євреїв. Нацист, геноцид су¬ 
проводжувався брутальною антисеміт, пропагандою, яка мала 
вплив на окремі верстви населення. Гітлерівські плакати, лис¬ 
тівки, кіно та ін. ЗМІ, попереджували місцеве населення: «Бе¬ 
режись жида!» і пропонували негайно сповістити нім. каральні 
органи про наявність євреїв. Складовою частиною нацист, ка¬ 
рально-репресивної системи стали гетто. Зазвичай, вони існу¬ 
вали протягом 1942-43 у зх. областях України у зв’язку з тим, 
що айнзатцгрупи та їхні місц. «помічники» не мали значних 
сил, щоб знищити чиселенну євр. громаду. З літа 1942 з Укра¬ 
їни було вивезено до концтаборів, що в Польщі, майже все 
євр. населення. У сх. регіонах України потреби в гетто майже 
не існувало, оскільки більшість євреїв на цих теренах була 
знищена в результаті одномоментних дій зондеркоманд. Були 
випадки, коли гітлерівці використовували працю висококвалі¬ 
фікованих євр. ремісників, тримаючи їх у гетто, але за різних 
обставин вони також з часом були знищені. Останнім колом 
нацист, пекла були табори знищення — Освєнцим, Белжець, 
Дахау, Собибор, Майданек, Треблінка. У трьох перших закінчи¬ 
ли свій земний шлях сотні тисяч євреїв, депортованих з Укра¬ 
їни. Найбільшим в Україні за к-стю знищених і замордованих 
був Янівський табір (Львів), який «приймав» і військових, і ци¬ 
вільних, разом понад 200 тис. осіб. При таборі існували спец, 
курси «підвищення кваліфікації» щодо масових вбивств людей, 
які проходили офіцери СС з концтаборів окупованої Євро¬ 
пи. У трав. 1944 розпочалася трагічна депортація євреїв За¬ 
карпаття до нацист, таборів смерті, особливо до Освєнциму. 
Влітку 1944 у німців не вистачало вагонів для забезпеченя 
військ, але вони задіяли 147 ешелонів для депортації євреїв 
Угорщини і Карпат. України в табори смерті. У роки 2-ї світової 
війни чимало українців рятували євреїв. З них бл. 2000 укра¬ 
їнців одержали звання «Праведників народів світу» за спасін¬ 
ня євреїв від Голокосту. На їх честь в Єрусалимі, на тер. Ін-ту 
катастрофи Яд Вашем висаджені дерева. А самі герої — стали 
почесними гр-нами Д-ви Ізраїль. Євреї України були не тільки 
жертвами нацист, режиму, а й героїчно билися з ворогом у ла¬ 
вах Рад. армії, в рад. партизанських загонах та УПА. 

Літ.: Єлисаветський С. Я. Катастрофа і опір українського єврейства 
(1941-1944): нариси з історії Голокосту і опору в Україні. К., 1999; 
Круглов А. И. Потери евреев Украйни в 1941-1944 гг. X., 2005; По¬ 
дольський А. Ю. Уроки минулого: Історія Іолокосту в Україні. К., 2007. 

Ф. Левітас 

ГОЛОСУВАННЯ — завершальний етап, кульмінація виборчої 
кампанії, коли здійснюється волевиявлення народу. Термін 
«Г.» своїм походженням зобов’язаний спартанським традиціям 
вічової демократії, коли симпатії претендентам на владу ви¬ 
ражалися вигукуваннями і обраним вважався той, за кого га¬ 
ласували найгучніше. Практика вкидати чорне та біле каміння 
(своєрідні бюлетені) в урну веде своє походження з ант. Афін. 
У світовій практиці застосовують такі види Г., як всенародне, 
відкрите, таємне, попереднє, списком, підняттям руки, натис¬ 
канням кнопки, поштою тощо. Г. відбувається в один чи два 




ГОЛУБНИЧИЙ — ГОЛЬБАХ 


153 


тури. Процедура Г. складається з ідентифікації (засвідчення 
особи) виборця, отримання бюлетеня і власне подання свого 
голосу. Умова демократичності процедури Г. — його таємність. 
Для цього на шляху виборця до виборчих скриньок встановлю¬ 
ються закриті кабіни. Г. може бути як очним, так і заочним (за 
довіреністю). Довіреності, як правило, завіряються в органах 
держ. влади. Г. за довіреністю має місце в Німеччині, Бельгії, 
Франції, Японії, Нідерландах. Різновид заочного Г. — викорис¬ 
тання пошти (Великобританія, Німеччина, Данія, Ірландія) або 
Інтернету (США, Естонія). Допускається зазвичай у тому ви¬ 
падку, коли виборець з поважних причин не в змозі особисто 
з’явитися до місця Г. Очне Г. відбувається за допомогою бюле¬ 
тенів, виборчих машин (США, Нідерланди, Індія), комп’ютерів 
(Бразилія) тощо. У країнах з великою к-стю неписьменного на¬ 
селення замість бюлетенів використовують урни з портретами 
кандидатів, у які опускаються спец, шари чи жетони. У більшос¬ 
ті країн Г. вільне, тобто виборець має право не брати участь 
у виборах, у т. ч. в Україні. У деяких країнах (Італія, Австралія, 
Мексика, Греція, Австрія, Бельгія) Г. є обов’язком і ухилення від 
участі в ньому передбачає адм. або ін. покарання. 

У виборних органах Г. може бути відкритим або таємним. 
У сучас. парламентах голосування здійснюється через еле¬ 
ментарну систему, бюлетенями або використовується елек¬ 
тронна система підрахунку голосів і опитуванням. Г. з викорис¬ 
танням електронної системи буває кількісним (вибір варіанту; 
«за», «проти», «утримався»; при цьому підрахунок голосів і ого¬ 
лошення результатів Г. в абс. і проц. виразі проводять з кож¬ 
ного П); рейтинговим (ряд послідовних кількісних Г. з кожного 
питання, при цьому оголошення результатів Г. в абс. і проц. 
виразі з кожного Г. відбувається лише по закінченні Г. з усіх 
питань); альтернативним (Г. лише за один із варіантів питання, 
що поставлене на Г., підрахунок голосів і оголошення резуль¬ 
татів Г. в абс. і проц. виразі відбуваються одночасно з усіх ва¬ 
ріантів питання, що поставлене на Г.); якісним (альтернативне 
Г. з якісною оцінкою поставленого на Г. питання по одному 
з п’яти варіантів: «дуже погано», «погано», «задовільно», «доб¬ 
ре», «дуже добре»). Парламентарії не можуть бути притягнути¬ 
ми до адм. чи кримін. відповідальності за позицію, висловлену 
при Г., у т. ч. і по закінченні терміну їхніх повноважень. Г. на 
виборах — найбільш важлива і масова форма політ, участі. 
Акт Г. дозволяє індивідові відчути свою причетність до суспіль¬ 
ства, спроможність впливати на урядову політику. Тим самим 
голосування сприяє інтеграції політ, системи, відтворенню її 
базових принципів і підтриманню дем. режиму в цілому. 

Літ.: Виборче законодавство; українська практика, міжнародний до¬ 
свід та шляхи реформування. К., 2003; Политология. М., 2008. 

Л. Кочубей 

ГОЛУБНЙЧИЙ Всеволод Сергійович (05.06.1928, м. Бого- 
духів Харків, обл. — 10.04.1977, Нью-Йорк) — економіст, іс¬ 
торик, публіцист, політ, та громад, діяч. Навч. в Укр. вільному 
ун-ті (Мюнхен). 1951 переїхав до США, закінчив екон. ф-т Ко- 
лумб. ун-ту (1954), в Рос. ін-ті якого працював (195-56). Д-р 
економіки (1971), член УВАН, проф. нью-йоркського Хантер- 
коледжу (1962-77). З перших повоєнних років Г. — учасник 
молодіж. та політ, руху серед укр. емігрантів: член студ. груп 
«Суспільний гуманізм», «Золотоверхий Київ». З 1946 — член 
Укр. револ.-дем. партії, редактор її газ. «Юнацька бороть¬ 
ба». Після розколу 1948 — активний діяч лівого відламу пар¬ 
тії, член редакції місячника «Вперед» (до 1960). У 1960-70 


Г. — керівник «Клубу круглого стола» в Нью-Йорку, метою якого 
було всебічне вивчення сусп. реальності в Україні та демокра¬ 
тизація життя зх. укр. діаспори. Г. належав до найлівіших по¬ 
літиків повоєнної еміграції. У майбутній суверенній укр. д-ві 
він вважав необхідним перехід від наявної держ.-капіталіст., 
на його думку, до сусп. власності на засоби виробництва і об¬ 
ґрунтованих, реально вільних від волюнтаризму, планових за¬ 
сад господарювання. Прагнучи нац.-політ. визволення України 
з рос. комуніст, імперії, Г. водночас обстоював всебічний со¬ 
ціальний прогрес укр. сусп-ва, особливо поліпшення станови¬ 
ща селян, робітників, пересічної інтелігенції. Політична діяль¬ 
ність не зашкодила Г. стати об’єктивним дослідником, одним 
з найфаховіших на Зх. експертів комуніст, екон. теорії та реаль¬ 
ної економіки СРСР. Останню, на відміну від більшості заруб, 
спеціалістів, розглядав не як гомогенну цілість, а диферен¬ 
ційовано, виходячи з регіон.-істор. та етнокульт. відмінностей. 
Він автор більше 100 наук, публікацій з економіки, політології, 
історії, культурології. Серед них англомовні: «Радянська еко¬ 
номічна допомога Китаю» (1958) «Нарис історії КПУ» (1958), 
«Економічна система в дії: США, СРСР і Франція» (1965, під¬ 
ручник у співавт. з А. Оксенфельдом), «Економічна інтеграція 
в Східній Європі: детерміністський підхід» (1976); нім. мовою: 
«Діалектичний матеріалізм Мао-Цзедуна...» (1962); україно¬ 
мовні: «Україна в Об’єднаних Націях» (1953), «Суть української 
культури й українська культура в діаспорі» (1964), «Кормча кни¬ 
га академіка їлушкова або «І_ебаШт» Петра Шелеста» (1977). 
Значна частина наук, доробку Г. — неопубліковані рукописи, 
які зберігаються у фондах університ. б-к США. Наклав на себе 
руки через депресію, великою мірою не реалізувавши свого 
інтелектуального потенціалу. 

Літ.: Коропецький І. С. Всеволод їолубничий (1928-77) 11 Сучасність. 
Мюнхен, 1977. № 7-8; Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади 
учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985; Українська 
революційно-демократична партія (УРДП). Чикаго; К., 1997. 

О. Юренко 

ГОЛЬБАХ (НоІЬаГі) Поль Анри Дитрих (1723, Едесхайм, 
Пфальц — 21.06.1789, Париж), філософ-матеріаліст, ідеолог 
Просвітництва та Франц. революції кін. 18 ст. Освіту отримав 
в Лейден. ун-ті в Голландії, наприкін. 40-х рр. 18 ст. переїхав 
до Франції. У передревол. роки паризька оселя Г. стала цент¬ 
ром, довколо якого гуртувалися найвидатніші тогочас. інте¬ 
лектуали, обговорюючи питання соціально-політ., екон., духов¬ 
ного розвитку Франції, подолання деспотичної монархії та 
нерівноправного становища сусп. станів. Г. був акт. співробіт¬ 
ником «Енциклопедії» Д. Дідро і Ж. Д’Аламбера. Осн. праця — 
«Система природи, або Про закони світу фізичного і світу духо¬ 
вного» (1770), в якій систематизовано погляди франц. матері¬ 
алістів 18 ст. на природу, суспільство і людину, й яку сучасники 
називали «біблією матеріалізму». У природничо-наук. царині 
Г. доводив первинність, вічність, несотвореність матерії, що 
знаходиться в пост, русі, але сам рух розумів механістично. 
Людину Г. вважав частиною природи, яка підкоряється при¬ 
родним законам і, відтак, позбавлена свободи волі. Прибіч¬ 
ник сусп.-політ. теорії сусп. угоди, обмеження корол. влади. 
Разом з ін. діячами Просвітництва доводив вирішальну роль 
соціального середовища для формування особи, рушійну силу 
матер. інтересів для розвитку сусп-ва. Для сусп. поступу вва¬ 
жав необхідним широкий розвиток народної освіти, відповід¬ 
ну діяльність урядових структур. Настання «царства розуму» 




154 


ГОНКА ОЗБРОЄНЬ — ГОРБАЧОВ 


пов’язував із діяльністю освіченого і гуманного монарха, на¬ 
даючи свідомості та волі рушійної сили історії. У «Природній 
політиці» (1774), критикуючи феодальні сусп.-політ. та екон. 
відносини, як альтернативу їм пропонував новонароджувані 
буржуазні. Сусп.-політ. погляди Г. знайшли подальший розви¬ 
ток в утопічному соціалізмі. 

З позицій Просвітництва, «здорового глузду», Г. критикував 
будь-які форми релігії у творах «Викрите християнство» (1761), 
«Карманне богослів'я» (1768), «Священна зараза» (1768), 
«Листи до Євгенії» (1768), «Здоровий глузд» (1770) тощо. Ре¬ 
лігію вважав наслідком неосвіченості народу та цілеспрямо¬ 
ваного шахрайства з боку духовенства. Критукував релігію 
комплексно: світогляд, доктрини, реліг. практики і, особливо, 
реліг. мораль, протиставляючи їй утилітаристську етику. Послі¬ 
довно обстоював антиклерикальні погляди, піддаючи критиці 
участь церкви в політиці, катол. духовенство й ієрархів. «Сис¬ 
тема природи» Г. за рішенням франц. парламенту була заборо¬ 
нена і спалена. Цей твір разом з ін. публікаціями Г. було зане¬ 
сено катол. церквою да Індексу заборонених книг. Антиреліг. 
та антиклерикальні твори Г. друкував переважно в Голландії 
анонімно або за підписами Мірабо, Берн’є, Покійний Фрере 
тощо. Праці Г. відіграли важливу роль в ідеол. підготовці 
Франц. революції. 

Літ.: Кочарян М. Т. Поль Гольбах. М., 1978; ІЧамІІе Р. О'НоІЬасґі еі Іа рґіі- 
ІозорГііе зсіепііїідие аи XVIII зіесіе. Рагіз, 1967; Зкггурек М., НоІЬасГі. 
И/агзгаюа, 1978. Н. Кочан 

ГОНКА ОЗБРОЄНЬ — процес прискореного накопичення за¬ 
пасів зброї та військ, техніки, їх удосконалення на базі мілі¬ 
таризованої економіки і широкого використання з військ, 
метою досягнень НТП якісне і кількісне суперництво у військ, 
силі між державами, які протистоять одна одній. Динаміка 
Г. о. — це сукупність її кількісних та якісних параметрів, які 
розглядаються у розвитку протягом певного періоду. Перший 
виток Г. о. у сучас. розумінні припадає на кін. 1890-х — 1914; 
участь у ній фактично вперше в сучас. політ, історії взяли 
всі провідні країни світу, чим знаменувалася підготовка до 
1-ї світової війни. Другий виток у 2-й пол. 1930-х відбувався 
вже в рамках підготовки нац. д-в до 2-ї світової війни. Третій 
виток — у 2-й пол. 1960-х — 1-й пол. 1970-х здійснювався 
вже на тлі ядерного протистояння в умовах активної задіянос- 
ті наддержав у регіон, конфлікти, в яких точилася боротьба 
за сфери впливу між США і СРСР. Четвертий виток Г. о. у 1-й 
пол. 1980-х став наслідком прагнення адміністрації США на 
чолі з неоконсерватором Р Рейганом реалізувати курс на по¬ 
вне знищення комуніст, системи. Слушність цього концепту 
підтверджується тим, що СРСР, вступивши в цю Г. о., фактично 
підштовхнув свою і так ослаблену економіку до фіаско; відтак, 
США досягли поставленої мети без традиц. методу, яким була 
війна. П'ятий виток Г. о. прийшовся на кін. 1990-х і триває досі 
в рамках сучас. глобалістських і демократизаційних доктрин. 
Сучасна Г. о. має свою логіку та закономірності: по-перше, в її 
основі лежить прагнення д-в до зміцнення своєї могутності за 
рахунок модернізації, заміни застарілих видів зброї на нову 
більш потужну; по-друге, циклічність цього процесу обумов¬ 
лена фін. витратами; по-третє, великий вплив на Г. о. має заг. 
ситуація у світі. 

Літ.: РоЬЬіп РгеРегіск 1_аігс1. ТНе Зоуієі ІІпіоп, Иіе И/езТ апсі ТІїе ІЧисІеаг 
Агтз Расе. Вгі£ІіТоп, 1986; Ргапк Уоп НірреІ, В. 2. Зареви Рєуєг$іп£ 
ІНе Агтз Расе: Ною № АсПієує апсі Уегіїу йеер РебисТіопз іп Ше ІЧи- 
сіеаг Агзепаїз. Тауіог & Ргапсіз, 1990; РаутопсІ Р Оізегкіз. Вебіппіп^з 


ої їїіе СоІР Шг агтз гасе: їїіе Тгитап аРтіпізТгаТіоп апР Міе 11.8. агтз 
ЬиіІР-ир. УУезІрогІ, СТ, 2003; Пархомчук 0. С. Мілітаризм та проблема 
конверсії в глобальному світі. К., 2004. О. Пархомчук 

ГОРБАЧОВ Михайло Сергійович (нар. 02.03.1931, с. При- 
вольне Красногвард. р-ну Ставроп. краю) — один із керівни¬ 
ків КПРС, голова Президії ВР СРСР (1989-90), перший і єди¬ 
ний президент СРСР (1990-91), лауреат Нобел. премії миру 
(1990). У1955 закінчив юрид. ф-т Моск. держ. ун-ту, в 1967 — 
агроном, ф-т Ставроп. сільськогосп. ін-ту. Член КПРС з 1952. 
Кар’єра Г. пов’язана з його рідним краєм: короткий час пра¬ 
цював механізатором МТС, був запрошений на комсомол, 
роботу. У 1956-62 — 1-й секретар міськкому ВЛКСМ, заст. 
зав. відділу пропаганди і агітації, 2-й, потім 1-й секретар Став¬ 
роп. крайкому ВЛКСМ. У 1962 — парторг тер. виробничого 
колгоспно-радгоспного управління і водночас зав. відділу 
парт, органів крайкому КПРС; з 1966 — 1-й секретар Став¬ 
роп. міськкому КПРС, з 1968 — 2-й, а у 1970-81 — 1-й сек¬ 
ретар Ставроп. крайкому КПРС. У цей період паралельно із 
традиц. для парт, функціонера питаннями Г. окремо займався 
розвитком сільськогоспод. виробництва і проблемами підви¬ 
щення його ефективності. Йому були знайомі проблеми нац. 
меншин, насамперед пов'язані з Карачаєво-Черкес. автон. 
областю. З 1971 — член ЦК КПРС. Завдяки протекції Ю. Анд- 
ропова, спілкуватися з яким Г. мав нагоду під час його відпо¬ 
чинку на Ставрополі, у 1978 обраний секретарем ЦК КПРС. 
З 1979 — канд. у члени, з 1980 -- член Політбюро ЦК КПРС. 
Особливо примітною особу Г., як преставника групи реформа¬ 
торів всередині партії, зробили дискусії навколо «Продоволь¬ 
чої програми», висунутої КПРС, а також щодо методів господа¬ 
рювання. Після смерті Л. Брежнєва (1982) був найактивнішим 
прибічником лінії Ю. Андропова, який прагнув дистанціювати 
від недоліків «брежнєвізму» (антикорупційна кампанія, захо¬ 
ди зі зміцнення дисципліни), намагався адм. методами зупи¬ 
нити кризові явища. Після смерті Ю. Андропова (лют. 1984) 
і під час короткого перебування К. Черненка на посаді генсека 
ЦК КПРС (1984-85) Г. був відповідальний за міжнар. зв’язки 
партії. 11.03.1985 на позачерговому пленумі ЦК КПРС обра¬ 
ний генсеком ЦК КПРС. Практично відразу розпочав критику 
рад. системи. 13.02.1986 у газ. «Правда» було надруковано 
статтю «Очищение. Откровенньїй разговор», яка містила гостру 
критику парт, номенклатури. Публікація викликала широку 
громад, дискусію. Г. підтримав цю статтю, засвідчивши, що він 
не проти обговорення заборонених раніше тем. 25.02.1986 
у Кремлівському палаці з’їздів у Москві відкрився 27-й з’їзд 
КПРС. Г. виступив із 5-годинною промовою, підкресливши, що 
з 70-х рр. розвиток економіки СРСР мав низку проблем, за¬ 
кликав до «радикального реформування» системи управлін¬ 
ня, надання більшої госп. самостійності у пром-сті й на селі, 
але при цьому не відступаючи від осн. принципів соціалізму. 
Цей курс отримав заг. назву« перебудови »(«перестройки»), яка 
повинна була охопити внутрішньо- і зовнішньополіт. сферу. 
В основу екон. реформ було покладено критику брежнєвсько- 
го «застою», зміцнення госп. самостійності підприємств, роз¬ 
виток демократії на виробництві (напр. вибори директорів), 
сприяння кооперативному і фермерському руху, приват. ініціа¬ 
тиві, насамперед у сфері обслуговування. Щодо зовн. політики 
було декларовано прагнення завершити «холодну війну» із Зх. 
Важливою складовою політики Г. стала «гласність». Розпоча¬ 
та лібералізація ЗМІ привела до швидкого підвищення крит. 






ГОРКГАЙМЕР 


± 


155 


функції преси, радіо, телебачення, а також кіно, театру, л-ри. 
Було надруковано чимало раніше заборонених творів, знято 
«з полиць» заборонені кінострічки, поставлено гострокритичні 
п'єси. Однією з найбільш популярних тем спочатку стала кри¬ 
тика злочинів сталінізму і заклики повернутися до «справж¬ 
нього» ленінізму. 02-03.11.1987 у Москві відбулося урочисте 
засідання, присвячене 70-річчю Жовтн. революції. Г. виступив 
з доповіддю «Жовтень і перебудова: революція продовжуєть¬ 
ся». Ця доповідь (проект якої обговорювався в парторганізаці- 
ях)дала імпульс процесу реабілітації багатьох діячів, викриттю 
злочинів комуніст, режиму. Невдовзі з місць ув'язнення по¬ 
чали повертатися політв’язні, а серед них і чимало українців. 
13.08.1990 надруковано указ Г. про відновлення прав жертв 
репресій 20-50-х рр. Одначе поступово стало зрозуміло, що- 
ця критика сталінізму має характер евфемізму, що за нею сто¬ 
їть крит. погляд на всю комуніст, ідеологію. Ще однією складо¬ 
вою політики Г. стала «демократизація», курс на яку виявився 
у ході підготовки нового закону про вибори у 1988 і у спробах 
реформувати ВР СРСР 28.06-01.07.1988 відбулася 19-та 
Всесоюзна конференція КПРС. Офіц. вона розглянула питання 
про завдання парторганізацій щодо поглиблення перебудови 
і заходи з демократизації життя партії і сусп-ва. Фактично вона 
показала, що партноменклатура не бажає реформ. Тим часом 
гасла «перебудови» у союзних республіках почали призводити 
до вимог реальної нац. автономії, до відвертих відцентрових 
тенденцій. У деяких союзних республіках загострилися між- 
нац. проблеми, що почало призводити до кривавих конфліктів. 
Недооцінка міжнац. проблем була однією з фундам. помилок 
Г. — реформатора. Напр., він не уявляв Україну поза СРСР, 
а це із самого початку робило його перебудовні гасла деклара¬ 
тивними. Відверта його ставка на консерват. елементи політ, 
істеблішменту УРСР (В. Щербицький пішов з посади 1-го секре¬ 
таря ЦК КПУ лише у верес. 1989) підтверджувала цю оцінку. 
Г. не хотів нічого чути про Народний рух України, заустрічатися 
з його лідерами. Дилетант у практиці міжнац. відносин, він по¬ 
чав експериментувати над ленінсько-сталінським витвором — 
Союзом РСР і зрештою зрозумів, що руйнує «червону імперію», 
але не знайшов їй лібер. організованої заміни. За цих умов Г. 
почав демонструвати відхід «вправо» від декларованої рані¬ 
ше лінії. Виявом цього, зокрема, стало застосування насиль¬ 
ства у Тбілісі (квіт. 1989), Баку (січ. 1990), Вільнюсі (січ. 1991). 
З оточення Г. пішли ті, хто вважався його однодумцями (напр. 
0. Яковлєв). Непослідовність ініціатора реформ ставала де¬ 
далі очевиднішою. 18.11.1990 тижневик «Московские ново- 
сти» надрукував відкритого листа засновників «МН», відомих 
діячів «перебудови» (Т. Абуладзе, Ю. Афанасьєва, В. Бикова, 
Г. Старовойтової, Ю. Черниченка та ін.) до Г. — «Страна устала 
ждать!» — із закликом: «Або підтвердіть свою здатність до рі¬ 
шучих дій, або йдіть у відставку!» Прагнучи віднайти компроміс 
між лібер. і консерват. силами (і тим самим за будь-яку ціну 
зберегти СРСР), Г. ініціював 17.03.1991 всесоюзний референ¬ 
дум про збереження СРСР. Референдум бойкотували три при- 
балт. республіки, Грузія, Вірменія і Молдавія. Участь у ньому 
взяли 176 млн осіб. За збереження СРСР висловилися 76 %. 
Виступаючи за нову редакцію союзного договору, Г. фактично 
підштовхнув консерваторів до рішучих дій. 19.08.1991 було 
оприлюднено заяву «рад. керівництва» про те, що «у зв'язку 
з неможливістю за станом здоров’я виконання Горбачовим 
Михайлом Сергійовичем обов’язків Президента СРСР» його 


повноваження переходять до віце-президента Г. Янаєва. 
Впроваджується надзвичайний стан; для керування країною 
створено Держ. к-т з надзвичайного стану (ГКЧП). Одначе 
путч завершився невдачею. 24.08.1991 Г. заявив про зняття 
обов'язків ген. секретаря ЦК КПРС і про необхідність само¬ 
розпуску КПРС. Серпневі події у Москві стимулювали проголо¬ 
шення незалежних д-в. Зокрема, 24.08.1991 ВР УРСР після 
провалу путчу ГКЧП у Москві затвердила Акт проголошення 
незалежності України (01.12.1991 в Україні було проведено 
референдум, понад 90 % учасників якого проголосували за не¬ 
залежність). Перед лицем дем. опозиції на чолі з Б. Єльциним 
Г. втрачав не лише авторитет, а й здатність впливати на ситуа¬ 
цію. 07-08.12.1991 на зустрічі в Мінську керівників України, 
Росії та Білорусії підписано угоду про створення Співдружнос¬ 
ті Незалежних Держав (СНД), в якій позначено, що СРСР як 
суб’єкт міжнар. права і геополіт. реальність припиняє своє іс¬ 
нування. 25.12.1991 Г. офіц. склав із себе повноваження, за¬ 
явивши: «З огляду на ситуацію, що склалася з утворенням Спів¬ 
дружності Незалежних Держав, я припиняю свою діяльність на 
посаді Президента СРСР». Після відставки Г. очолив Міжнарод¬ 
ний Горбачов-фонд у Москві. 

Особа Г. викликає різні оцінки. Представники лівих сил одно¬ 
значно оцінюють його діяльність як «зрадницьку», спрямова¬ 
ну на руйнування СРСР. Очевидно, що найбільш ефективними 
були горбачовська політика міжнар. безпеки і роззброєння, 
запропоноване ним «нове мислення» для світу (згадати б хоча 
об'єднання «двох» Німеччин). Натомість усередині СРСР Г. ні¬ 
коли не користувався широкою популярністю, оскільки «пере¬ 
будова» призвела до перманентної кризи і хаосу. Його спроби 
реформувати і модернізувати нездатну до госп. інновацій і со¬ 
ціальної динаміки комуніст, систему в принципі були прирече¬ 
ні на невдачу. Однак вони зазнали невдачі ще й через те, що 
для Г. вони мали «вторинний» характер, оскільки на перший 
план для нього виходили питання «глобальної» стратегії. У кож¬ 
ному разі не підлягає сумніву, що саме започаткована 1985 
горбачовська «перебудова» дала Україні шанс стати повноцін¬ 
ною д-вою, на що сам Г. не розраховував. Не підлягає сумніву 
також те, що ще належить вивчити док-ти, які дозволять зрозу¬ 
міти мотивацію багатьох дій Г. 

Тв.: Избр. статьи и речи. Т. 1-7. М., 1987-90; Вибрані промови і стат¬ 
ті. Т. 1-6. К., 1987-90; Перестройка и новое мьішление для нашей 
страньї и для всего мира. М., 1987; Жизнь и реформьі. М., 1995. 

Літ.: Авторханов А. От Андропова к Горбачеву. Париж, 1986; МеР^е- 
сЦеж 1. Оег Сепегаїзекгеіаег. ОагтзіасК, 1986; Ви£е 0. МісНаіІ Сог- 
Ьаізсіїою. Еіпе ВіобгаЛе. Ргапкїигї/М, 1990; Рубби А. Встречи с Гор- 
бачевьім. М., 1991; Черняев А. С. Шесть лет с Горбачевьім: По днев- 
никам и записям. М., 1993; Яковлєв А. Н. Горькая чаша. Ярославль, 
1994; Медведев В. А. В команде Горбачева: Взгляд изнутри. М., 1994; 
Шахназаров Г. X. Цена свободьі: Реформация Горбачева глазами его 
помощника. М., 1994; Перебудова: задум і результати в Україні (До 
10-річчя проголошення курсу на реформи). Матеріали науково-теоре¬ 
тичного семінару. К., 1996; 5ипу В. С. Тіїе Зоадеї Ехрегітепі. Виззіа, Ріе 
1155В, апР Зиссеззог Зіаіез. ІЧею Уогк; ОхїогР, 1998; Шаповал Ю. Гор¬ 
бачов, перебудова, Україна // День. 2001.13 березня (№ 45); Крав¬ 
чук Я. Похорон імперії // Дзеркало тижня. 2001. 23 серп.; Яковлєв А. 
Сумерки. М., 2003; Бондаренко В. Михаил Горбачев — жизнь после 
жизни... // Зеркало недели. 2004.24-30 апр. (№ 16). 

Ю. Шаповал 

ГОРКГАЙМЕР (НогкІїеітег) Макс (14.02.1895, Штутгарт — 
07.07.1973 Нюрнберг) — соціальний філософ, один із орга¬ 
нізаторів Франкфурт, школи сусп. наук та фундаторів крит. 



156 


ГРА ПОЛІТИЧНА — ТРАВ'ЯНКА 


теорії. Г. навчався в Мюнхен, ун-ті та ун-ті Франкфурта-на- 
Майні. У 1925 захистив дисертацію, а в 1931 очолив Ін-т со¬ 
ціальних наук при Франкфурт, ун-ті, який зберіг як діючу наук, 
структуру в еміграції в США при Колумб. ун-ті. Після 2-ї світо¬ 
вої війни повернувся до Німеччини, де в 1950 відновив Ін-т. 
У 1951-53 займав посаду ректора Франкфурт, ун-ту. Най¬ 
більш відомі твори Г. написав у співавторстві з Т. Адорно : «Діа¬ 
лектика Просвітництва» (1947), «Культурна індустрія» (1972). 
Як і в ін. представників Франкфурт, школи інтелектуальна 
спадщина Г. грунтується на синтезі кількох впливових теор. те¬ 
чій, гол. чином марксизму та психоаналізу. У «Діалектиці Про¬ 
світництва» (1947) Г. із співавтором представив песимістично 
орієнтовану критику цивілізації та культури. Автори обстою¬ 
вали тезу про дисфункціональність діяльності людини в сучас. 
культурі. Усі соціальні суперечності та конфлікти, пов’язані із 
цим, є наслідком раціоналізації мислення та діяльності. Раціо¬ 
нально обумовлений сусп. ідеал приречений, оскільки в разі 
спроб реалізації буде досягнуто результатів, що суперечити- 
мугь задуманому. Відповідно такий ідеал неможливий взагалі. 
Г. критично ставився до ідеї соціальної революції в інтерпре¬ 
тації К. Маркса, оскільки, на його думку, пролетаріат декла¬ 
сований, а ін. класи та групи нездатні виявляти відповідну 
свідомість. У Г. також сформувалося скептичне ставлення 
до можливості створення більш справедливого та успішного 
суспільства внаслідок революції. При цьому певний період 
Г. покладав сподівання саме на революцію як на єдиний ва¬ 
ріант усунення від влади в Німеччині нацист, режиму. Критика 
фашизму і, ширше, тоталітаризму займає чільне місце в роз¬ 
думах Г., присвячених сусп.-політ. тематиці. Завдання філо¬ 
софії 20 ст. Г. якраз бачив у тому, щоб допомогти індивідууму 
в його протидії формам тотальної орг-ції соціального буття, які 
породжують репресивні режими. Критикуючи тоталітаризм, 
спираючись на базові лібер. цінності, Г. у той же час покладав 
ключову відповідальність за прихід до влади фашистів якраз 
на сучасний йому лібералізм, який, на його думку, занадто 
слабкий, щоб відстояти в боротьбі з крупним капіталом влас¬ 
тиві йому орієнтації на свободу, рівність та братерство. Г. став 
одним із перших мислителів 20 ст., хто звернув увагу на фено¬ 
мен «прихованої», неявної влади. Зокрема, він наголошував 
на залежності сучас. людини від авторитетів, які були відсутні 
в ін. епохи — «реклами, газет, різного роду політичних та ре¬ 
лігійних віщунів...». Пізніше ці ідеї було концептуалізовано ін. 
представниками Франкфурт, школи. 

Літ.: Таг 2. Тіїе Ргапкїигї зсіїооі: Міе сгКісаІ Шеогіез ої Мах НогкНеітег 
апб ТіїеоРог № АРогпо. ІЧею Уогк, 1977; НеІР О. ІпІгоРисііоп То сгШсаІ 
Иіеогу: Ногкіїеітег Іо НаЬегтаз. Вегкеїеу, СА, 1980; Михайлов А. Макс 
Хоркхаймер. Становление Франкфуртской школьї социальньїх иссле- 
дований. 1914-1939 гг. М., 2008. О. Лісничук 

ГРА ПОЛІТЙЧНА — вид політ, активності, що полягає у вико¬ 
ристанні маніпулятивних дій, політ, інтриг, позалаштункових 
змов тощо; цілеспрямоване комплексне застосування різних 
засобів прихованого примусу окремої людини/групи/сусп-ва 
до здійснення дій та вчинків, які суттєво впливають на процес 
здобуття та утримання політ, влади. Осн. мета Г. п. — ввести 
в оману політ, опонента, громад, думку тощо стосовно реаль¬ 
них намірів, засобів та ресурсів суб’єкта гри. Учасниками/ 
ініціаторами Г. п. можуть виступати політ, лідери, партії, гро¬ 
мад. орг-ції, країни тощо. Зміст Г. п., як правило, містить при¬ 
ховану інтригу, пов’язану із завоюванням/втриманням влади; 


загострення конкуренції претендентів на перемогу; динамізм 
розгортання дії/сценарію, періодичне порушення рівноваги 
сил; вплив неочікуваних/незапланованих факторів та випад¬ 
ковостей; використання обманних/маніпулятивних прийомів 
та засобів; умовний поділ сусп-ва на учасників та глядачів Г. п. 
Специфіка Г. п. полягає в тому, що політ, гравцеві необхідно не 
лише брати участь у грі, тобто грати за чужими, офіц. діючими 
правилами, а й активно формувати свою гру, нав'язувати та 
встановлювати власні правила та канони гри. У результаті по¬ 
літ. суб’єкт/актор виступає одночасно й учасником і творцем 
Г. п., а сама гра стає дворівневою, поділяючись за характером 
здійснення на дві специфічні сфери: а) публ. політ, гри; б) при¬ 
хованої, «власної» гри. Г. п. може відігравати позит. роль, коли 
направлена на мобілізацію енергії, можливостей та ресурсів 
для вирішення суспільнозначимих питань, а також негат. — 
коли націлена на увічнення чинної влади шляхом постійної, 
ситуативно вигідної для неї зміни правил гри, або ж при по¬ 
паданні політ, сил у ситуацію «гри заради гри», у якій Г. п. від¬ 
риває учасників політ, процесу від реалій життя та виступає 
гальмом сусп. розвитку. 

Літ.: Берн 3. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, которьіе играют 
в игрьі. М., 2006; Калинаускас И. Н. Игрьі, в которьіе играем «Мьі»: 
Основи психологи поведения: теория и типология. К., 2005; Шинка¬ 
ренко В. Д. Смисловая структура социокультурного пространства: 
Игра, ритуал, магия. М., 2005. О. Бойко 

ГРАБ’ЯНКА Григорій (ймовірно^ поч. 1670-х, м. нар. невід. — 
1738, урочище Гайман-Долина, тепер с. Балки Запор, обл.) — 
політ, і військ, діяч, гадяц. полковник, історик укр. козацтва 
(«козац. літописець»). Освіту здобував у Києво-Могилян. ака¬ 
демії (1-ша пол. 1680-х). По завершенні навчання в 1686 по¬ 
ступив на військ, службу до Гадяц. полку. Брав участь в Азов¬ 
сько-Дніпровських походах 1695-96 та Пн. війні 1700-21. 
У 1702 отримав від уряду гетьмана І. Мазепи призначення на 
уряд гадяц. сотника. У гетьманування І. Скоропадського ви¬ 
конував обов’язки гадяц. полкового осавула. 1717 обійняв 
посаду гадяц. полкового судді. Опікуючись судочинством в Га¬ 
дяц. полку, Г. гостро конфліктував з місцевим полк. Михайлом 
Милорадовичем — вихідцем із Сербії, призначеним на пол¬ 
ковий уряд особисто Петром І. Природа конфлікту крилась як 
у службових зловживаннях Милорадовича, так і була опосе¬ 
редкованим виявом протесту Г. проти ламання традицій ко¬ 
зац. самоврядування. Ще виразніше активна громадян, пози¬ 
ція проявилась у діяльності Г. після смерті І. Скоропадського та 
заснування урядом Петра І в Україні в 1722 Малорос, колегії, 
покликаної суттєво обмежити автон. статус Гетьманату. Упро¬ 
довж 1722-23 Г. брав активну участь в акціях наказного геть¬ 
мана П. Полуботка, покликаних протистояти наступу рос. вла¬ 
ди на укр. автономію. У складі козац. делегацій неодноразово 
відвідував Москву і Петербург, добиваючись закриття Мало¬ 
рос. колегії, скасування запроваджених нею новацій у держ. 
життя Гетьманату та проведення нових гетьман, виборів. 
У лист. 1723 Г. разом з П. Полуботком та ін. автономістично 
налаштованими козац. старшинами передав на ім’я Петра І, 
попри офіц. заборону імператора з цього приводу, нові т. зв. 
Коломацькі чолобитні, де вкотре заперечувалася доцільність 
реалізованих рос. владою в Україні змін та ставилося питання 
про реанімацію традиц. держ. устрою Гетьманату. За участь в 
акції за наказом Петра І Г., разом з П. Полуботком та ін. стар¬ 
шинами, був ув’язнений в Петропавл. фортеці, де залишався 




ГРИГОРЕНКО — ГРОМАДІВСЬКИЙ РУХ 


157 


до самої смерті імператора в січ. 1725. Водночас у січ. 1724 
Г. за розпорядженням емісара Петра І в Україні О. Рум'янцева 
був позбавлений посади полкового судді. З петропавл. 
ув’язнення Г. вийшов за указом Катерини І улют. 1725, проте 
більше двох років був вимушений мешкати під наглядом у Пе¬ 
тербурзі. І лише з обранням на гетьманство Д. Апостола восе¬ 
ни 1727 Г. не лише отримав можливість повернутися в Укра¬ 
їну, а й був зведений спочатку на уряд полкового обозного, а в 
1730 — полковника Гадяц. полку. На чолі полку брав активну 
участь у рос.-тур. війні 1735-39. Помер від ран, отриманих 
убою при Гайман-Долині. 

Крім активної політ, і військ, діяльності, Г. відомий також як 
автор Літопису, а насправді істор. твору — «Дійствія презіль- 
ной и от начала поляков крвавшой небьівалой брани Богдана 
Хмелницкого, гетмана запорожского...» (завершений у 1710). 
Основу праці, що хронол. охоплює період від найдавн. часів 
до 1709, складають сюжети, присвячені висвітленню витоків 
та істор. становлення укр. козацтва, реконструкції визвольних 
змагань козацтва, очолюваного гетьманом Б. Хмельницьким, 
у серед. 17 ст. Окрема частина праці висвітлює піввіковий пе¬ 
ріод укр. історії, що тривав від смерті Хмельницького і до 1709. 
Виклад істор. матеріалу ґрунтується на широкій джерельній 
базі, щоправда, подеколи автор вдається до перероблення 
текстів джерел, а то й вигадування деяких з них. Стилістично 
праця позначена характерним для тогочасного історіописан- 
ня риторичним пафосом, акцентуванням уваги на моральних 
уроках історії тощо. У концептуальному плані твір написано 
з позицій козац. автономізму. Зокрема, Г. послідовно відстоює 
тезу щодо істор. самобутності укр. козаків (твердить про нібито 
хозарське походження козац. народу), їхньої соціальної і політ, 
окремішності, легітимності козац. прав і вольностей. 

Літ.: Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до серед¬ 
ини XIX ст.). К., 1959; Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії. 
К., 1996; Горобець В. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ 
Петра І. К., 1998; Сас П. М. Історична думка // Історія української 
культури. Т. 3. К., 2003. В. Гіробець 

ГРИГОРЕНКО Петро Григорович (16.10.1907, с. Борисів¬ 
на, тепер Приморського р-ну Запор, обл. — 21.02.1987, 
Нью-Йорк) — генерал-майор рад. армії, громад, діяч, право¬ 
захисник. Випускник Академії Генштабу. Брав участь у боях 
2-ї світової війни. З 1945 викладач Військ, академії ім. Фрун- 
зе (Москва), канд. наук (1949), основоположник та перший ке* 
рівник кафедри військ.”кібернетики (1959). У 1961 на район¬ 
ній партконференції у Москві виступив з критикою сталінізму 
та політики М. Хрущова 4 закликав не допустити нового культу 
особи і зробити вибори парт, керівників справді демократич¬ 
ними. Наслідком цього виступу стало звільнення з Академії та 
переведення на Дал. Схід. Восени 1963 створив організацію 
«Союз боротьби за відродження ленінізму». У1964-74 зазнав 
переслідувань, неодноразово заарештовувався та перебував 
на безпідставному примусовому психіатричному лікуванні. 
Був позбавлений звання, всіх державних відзнак та виплат. 
У1976 став одним з організаторів української та московської 
Гельсінської групи за дотримання прав людини. Виступав за 
відновлення прав крим. татар та ін. депортованих народів. 
З 1977 — за кордоном. Був позбавлений рад. громадянства 
та права в'їзду на тер. СРСР. Мешкав у Нью-Йорку, де видавав 
щомісячник «Вісник репресій на Україні». Похований на укр. 
цвинтарі Баунд-Брук. У 1997 Президент України Я. М. Кучма 


нагородив П. Григоренка орденом «За мужність» (посмертно). 
Його ім’ям названо проспект у Києві та площу у Львові. У Сім¬ 
ферополі П. Гри горен ку встановлено пам’ятник. 

Тв .: В подполье можно встретить только крью... Нью-Йорк, 1981. 

Літ.: Генерал Петро Григоренко: Спогади, етапі, матеріали. К., 2008. 

С. Набок 

ГРОМАДА (суспільство, світ, община) — нова якість сусп-ва, 
де люди, самоорганізувавшись, щоденно керуватимуть спра¬ 
вами свого будинку, своєї вулиці, свого міста, своєї країни. 
Таке управління держ. справами здійснюватиметься через 
скоординовану мережу самоврядних громад. Це є однією 
з форм фактичного народовладдя. Більш вживаним є термін 
«сільська Г.» — цілісний соціально-екон. і прав, організм, який 
за своїм змістом посідає виняткове місце в історії укр. селян¬ 
ства і нац. культури загалом. У пошуках витоків общини (Г.) 
дослідники сходяться на тому, що сліди її треба шукати у сивій 
давнині, коли плем’я складалося з окремих сімейних спіль¬ 
нот. Індивід, сім’ї гуртувалися в общини, які в істор. джерелах 
відомі під назвами «верв», «мир», рідше «люди», «село». Най¬ 
давніші письмові свідчення існування Г. знаходимо в «Руській 
правді». Упродовж істор. розвитку Г. набувала різного соціаль¬ 
ного і прав, змісту. Ознаки сільс. Г. виявлялися насамперед 
у наявності визначеної території, виборного голови й ін. чле¬ 
нів громад, правління («уряду»), суду, спільного нерухомого 
майна, певних доходів і витрат. Не менш важливими були 
моральні засади, задля яких відбувалося гуртування в одну 
спільноту: кругова порука, колект. відповідальність за кожно¬ 
го члена, за порядок і правопорушення, що могли статися на 
тер. Г. До кін. 15 ст. її члени булиюсобисто вільними, володіли 
земельними наділами, мали свої двори, необхідні знаряддя 
праці, і це позначилося на формуванні своєрідної соціальної 
психології та свідомості. Духовне життя сільс. Г. значною мі¬ 
рою розкривалося через ритуальні дії, ігри, розваги під час ка¬ 
лендарних та сімейних свят. Важливим ін-том сусп-ва були мо¬ 
лодіжні Г. У селах різних регіонів України Г. молоді ділилися на 
дівочі й парубочі. Парубоча Г. мала ватажка — «старшого па¬ 
рубка», «отамана», «вожая», який часто мав помічника і скарб¬ 
ника. У дівочих Г. старша звалася «отаманкою», «березою», 
«маткою». Молодіжні Г. влаштовували вечорниці, досвітки, 
«грища», «вулиці», різні спільні забави, проводили святково- 
обрядові дійства в дні календарних свят. Ватажки мали керу¬ 
вати орг-цією таких розваг, проведенням обрядів, боронити 
інтереси молоді перед сільс. владою, вирішувати непорозумін¬ 
ня. Нині розуміння Г. отримало нового звучання й смислового 
навантаження — це простір творення якісно нового ефект, та 
гармонійного сусп-ва — суспільства-громади: рушійної сили та 
ядра сусп. активізації, яка покликана надати імпульс, органі¬ 
зувати та скоординувати сусп-во. Це можливість об’єднатися 
та спілкуватися з однодумцям, допомагати один одному та 
отримувати допомогу й захист від Г. 

Літ.: Иванишев Н. О древних сельских общинах в Юго-Западной Рос- 
сии. К., 1863; Довнар-Запольский М. Западнорусская сельская общи¬ 
на в XVI в. СПб., 1897. В. Корнієнко 

ГРОМАДІВСЬКИЙ РУХ — діяльність громад, укр. напівле¬ 
гальних орг-цій культурницького та сусп.-політ. спрямування 
2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Від 1859 громади існували в Пол¬ 
таві, Києві, згодом у Харкові, Одесі, Петербурзі, Чернігові, 
Єлизаветграді. Пост, членства та статутів не мали. Зазвичай 
об’єднували викладачів, студентів, діячів науки та культури 




158 


ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ — ГРОМАДЯНСТВО 


з метою поширення нац. ідеї. Формами роботи громад були 
заснування недільних шкіл з укр. мовою навчання, видання 
популярних брошур, укладання словників, вивчення та популя¬ 
ризації духовної спадщини укр. народу, створення нац. театру 
тощо. Громади Наддніпрянської України підтримували контак¬ 
ти між собою та з Петерб. громадою, утвореною кол. членами 
Кирило-Мефодіївського товариства. Крім культ.-просвіт. діяль¬ 
ності, громади займалися і політичною. Стурбований цим 
царський уряд ліквідував недільні школи, заборонив видання 
наук.-популярної та реліг. л-ри укр. мовою, розгромив Полт. 
та Черніг. громади, провів арешти найактивніших громадів- 
ців Києва та Харкова, пригальмувавши на певний час роз¬ 
гортання Г. р. Від 70-х рр. 19 ст. громади відновили діяльність 
у різних містах України. У Києві поряд із т. зв. Старою грома¬ 
дою утворилася Молода громада, більшість діячів якої відзна¬ 
чалася с.-д. поглядами. Активними громадівцями в Києві були 

B. Антонович, Ф. Вовк, П. Житецький, М. Драгоманов, М. Ли- 
сенко, М. Старицький, в Одесі — О. Андрієвський, Л. Смолен¬ 
ський, В. Мальований, у Полтаві — В. Лобода, О. Кониський, 
Д. Пильчиков, у Єлизаветграді — брати Тобілевичі, у Харкові — 
О. Потебня, П. Завадський, Ф. Павловський, у Чернігові — 

C. Нос, Л. Глібов, О. Лазаревський, О. Білозерський та ін. Тяж¬ 

кого удару по розвитку Г. р. завдано Емським указом 1876, 
після якого к-сть членів Київ, громади зменшилася вдвічі 
(зі 100 до 55). З числа тих, хто залишився, утворено «комітет 
12», який займався орг-цією укр. вільної преси за кордоном. 
Частина його діячів (М. Драгоманов, Ф. Вовк, М. 3/бер, С. По- 
долинський ) виїхали в еміграцію. За дорученням і на гроші 
київ, товаришів М. Драгоманов у 1878-82 видавав у Жене¬ 
ві перший політ, укр. часопис «Громада». Із послабленням на 
поч. 1880-х цензурних обмежень громади активізують свою 
діяльність. Наприкін. 1890-х діяльність Київ., Одес. та Черніг. 
громад охопила всю Україну, закладаючи грунт для утворення 
партій політичних. Із створенням останніх на поч. 20 ст. гро¬ 
мади втрачають роль координатора укр. руху на Наддніпрян¬ 
щині, а їхні діячі пов’язують свою діяльність з політ, партіями. 
З 1860-х Г. р. за ініціативи народовців розгорнувся й в Гали¬ 
чині. Його учасниками були здебільшого студенти, гімназисти 
й семінаристи. Перша громада була створена у Львові (1861), 
згодом завдяки старанням Д. Танячкевича — у Тернополі, 
Самборі, Перемишлі, Дрогобичі, Бережанах, Станіславі. На 
відміну від Наддніпрянщини, громади у Галичині не перетвори¬ 
лися на координац. центри укр. руху, залишалися насамперед 
студ. орг-ціями і обмежувалися освітньою та культ, діяльністю. 
Літ.: Шип Н. А. Український національно-культурний рух в умовах анти¬ 
української політики російського царизму 11 Нариси з історії україн¬ 
ського національного руху. К., 1994; Катренко А. М. Національно-куль¬ 
турна та політична діяльність Київської громади (60-90-ті рр. XIX ст.) 
К., 2003. Б. Янишин 

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ — добровільні масові 
об’єднання громадян на основі спільних інтересів і завдань. 
Свідчення про об’єднання людей зі спільними поглядами на 
природу, суспільство, л-ру, мистецтво можна знайти у старод. 
сусп-вах. Прообрази Г. о. та р. були в ант. часи та середньо¬ 
вічні — філос. школи Старод. Греції, середньовічні рицарські 
ордени, літ. й худ. групи епохи Відродження, масонські ложі, 
політ, клуби Нового часу тощо. З розширенням демократії 
та зростанням заг. рівня політичної культури людства у 20 ст. 
набувають чітких орг. рис і легітимного статусу. Принципами 


їхньої діяльності є добровільність, поєднання особистих і сусп. 
інтересів, самовряд., рівноправність, законність, гласність. 
Найпоширенішими різновидами Г. о. в сучас. світі є проф¬ 
спілки, орг-ції інвалідів, ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі 
орг-ції, наук., тех., культ.-просвітн., фізкульт.-спорт. та ін. до¬ 
бровільні т-ва, творчі спілки, різноманітні земляцтва, фонди, 
асоціації, т-ва тощо. Характерною ознакою Г. о. є докумен¬ 
тальне оформлення мети і завдань, орг. структура. Г. р. спо¬ 
ріднені з Г. о. тим, що мають масовий характер і створюються 
з певною метою, але вони зазвичай структурно не оформле¬ 
ні, об’єднують гр-н і орг-ції різних соціально-політ. орієнтацій. 
Діяльність Г. р., як правило, має тимчас. характер і найчасті¬ 
ше спрямована на виконання певних окремих завдань, після 
вирішення яких вони або розпадаються, або трансформують¬ 
ся в нові партії політичні чи Г. о. Осн. різновидами Г. р. є політ, 
рухи, масові дем. рухи (на захист прав і свобод людини, анти- 
фаш. й антидиктаторські, проти расової та нац. дискриміна¬ 
ції тощо). Формально Г. о. та р. перебувають поза політикою : 
д-ва не втручається в їхню діяльність, а контролює дотриман¬ 
ня ними чинного законодавства, вони не наділені владними 
повноваженнями і не ставлять за мету здобуття держ. влади. 
Проте їхня діяльність впливає на політику у формі моніторингу 
діяльності влади, домагання прийняття політ, рішень з питань, 
порушених ними, вони становлять собою потенц. базу для ви¬ 
никнення нових політ, партій. Г. о. та р. є невід’ємним елемен¬ 
том будь-якого дем. сусп-ва. їхнє соціально-політ. призначення 
і роль полягають насамперед у тому, що вони допомагають лю¬ 
дям у повсякденному житті, звільняють особу від необхідності 
самостійно розв’язувати різні проблеми, відкривають широкі 
можливості для сусп.-політ. ініціативи народу, для здійснення 
ним самоврядування. 

Літ.: Білоус А. Політичні об’єднання України. К., 1993; Базовкін Є., Кре- 
мень В. Партії та громадські об’єднання України. К., 1994; Корнієв- 
ський 0. А. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні. 
К., 1997; Довідник неурядових організацій України. К., 1997. 

б. Дем'яненко 

ГРОМАДЯНЙН — фіз. особа, правовий статус якої обумов¬ 
лений її належністю до громадянства певної держави. Г. ста¬ 
новлять найчисленнішу категорію населення. Вони володіють 
більшим обсягом прав і свобод, ніж ін. категорії населення — 
іноземці та особи без громадянства. Г. — це завжди людина. 
Але в юрид. значенні не кожна людина може бути Г. Звідси 
випливають певні відмінності у правовому статусі Г. і людини. 
Права останньої мають природний і невідчужуваний характер, 
тоді як права Г. визначаються належністю людини до грома¬ 
дянства певної д-ви. Прав, статус Г. визначається зазвичай 
конституціями та законами відповідних д-в. При цьому провід¬ 
не місце належить політ, правам і свободам Г. Це пов’язано 
з тим, що Г. є гол. суб'єктами політіичної діяльності, спрямова¬ 
ної на задоволення особистих і сусп. потреб. Ю. Шемшученко 
ГРОМАДЯНСТВО — стійкий політ, і прав, зв’язок людини 
з державою, який, з одного боку, полягає у наданні д-вою за¬ 
хисту, можливості повною мірою реалізовувати свої права 
і свободи, у т. ч. брати участь в управлінні д-вою, а з ін. — 
у виконанні громадянином певних обов’язків відносно д-ви. 
Ін-т Г. відомий з ант. часів, він існував у давньогрец. містах- 
д-вах, у Давн. Римі. У період абсолютизму в європ. країнах Г. 
замінюється підданством, що означає не лише підвладність 
населення монархові, а й залежність від нього. З утворенням 





ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА — ГРОМАДЯНСЬКА НЕПОКОРА 


159 


бурж, д-в підданство знов замінюється Г., яке стає одним 
з проявів принципу рівноправ'я всіх членів суспільства. У су- 
час. умовах термін «підданство» зберігається в деяких мо¬ 
нарх. д-вах як синонім «Г.» причому в таких, як Іспанія, Бель¬ 
гія, Нідерланди перший замінений другим. Г. як основа політ, 
і прав, становища людини в д-ві одночасно є об’єктом одного 
з найважливіших її прав. Осн. принципи Г. зазвичай встанов¬ 
люються в конституціях. У більшості випадків Г. отримується 
за народженням (філіація). Однак існують й ін. способи його 
придбання: прийняття в Г. (натуралізація), відновлення в Г„ 
вибір Ґ. (оптація). Г. може придбатися в результаті укладання 
чи розірвання шлюбу або за ін. підставами. Людині належить 
також право припинення Г. Для особи, яка перебувала в Г. да¬ 
ної д-ви, але згодом з якоїсь причини його втратила, можливе 
відновлення в Г. Придбання Г. за народженням (філіація) здій¬ 
снюється на основі принципів або «права крові», або «права 
ґрунту». Відповідно до першого принципу Г. отримується лю¬ 
диною залежно від того, гр-нами якої д-ви є її батьки. Згідно 
з другим принципом Г. надається всім, хто народився на тер. 
даної д-ви. Нерідко обидва принципи тією або ін. мірою по¬ 
єднуються. Прийняття в Г. іноземця (натуралізація) зазвичай 
здійснюється після певного часу його проживання на тер. 
даної д-ви, за умови володіння її мовою, наявності засобів 
існування тощо. У деяких країнах коло прав гр-н, що натура¬ 
лізуються, вужчий, ніж у природжених. Напр., згідно з Конс¬ 
титуцією США, президентом може бути обраний лише при¬ 
роджений гр-н США, а для обрання до складу палат Конгресу 
встановлені 7- і 9-річні цензи Г. Вибір Г. (оптація) має місце 
у випадку, коли якась територія переходить від однієї д-ви до 
ін. Мешканці такої території можуть або зберегти колишнє, 
або отримати нове Г. Припинення Г. відбувається внаслідок 
відмови від Г. (виходу з П), втрати Г., позбавлення Г., оптації ін. 
П, а також у деяких ін. випадках. 

Існує також багатогромадянство і безгромадянство, які за¬ 
звичай породжуються неспівпадінням принципів придбання 
і припинення Г. в різних країнах. Особами без Г. вважаються 
ті, хто не може довести наявність у них будь-якого Г. Випадок 
безгромадянства може виникнути і в результаті припинення Г. 
Найбільш частим випадком багатогромадянства є подвійне Г. 
(і біпатризм ), тобто приналежність особи до Г. двох д-в. Подвій¬ 
не Г. у ряді випадків створює для його володаря певні склад¬ 
нощі, якщо кожна з д-в вимагає від нього виконання грома¬ 
дян. обов'язків. Зазвичай д-ви негативно ставляться до такої 
практики і укладають договори про запобігання випадкам по¬ 
двійного Г., зобов’язавши осіб, що мають Г. обох д-в, вибрати 
одне Г. і тим самим припинити ін. 

Літ.: МагзИаІІ Т. Н. СіТігепзІїір апсі ЗосіаІ СІазз апсі Шіег Еззауз. Сат- 
Ьгіббе, 1950; Тигпег Вгуап 5. СКігепзІїір апсі ЗосіаІ ТПеогу. За^е РиЬІі- 
саїіопз Ш, 1994. Т. Сенюшкіна 

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА — збройна боротьба всередині кра¬ 
їни між різними сусп.-політ. силами заради реалізації своїх 
програмних цілей і здобуття повноти влади як інструменту цієї 
реалізації. Причини Г. в. полягають в антагонізмі позицій її 
учасників, їхній нетерпимості, загостренні соціальних конфлік- 
лв, наявності кризової ситуації, яка не піддається розв’язанню 
мирними засобами. У поліетн. сусп-вах підґрунтям Г. в. може 
бути, крім іншого, етн. нерівноправність, нерозв’язаність нац. 
питання, що призводить до воєнного протиборства різних нац. 
груп. Нерідко Г. в. є продовженням заколотів, переворотів, 


революцій, повстань, здійснюваних заради зміни політ, режи¬ 
му. Однак, на відміну від їх здебільшого локального і порівня¬ 
но нетривалого вибуху, Г. в. характеризуються масштабнішим 
залученням до збройної боротьби різних верств населення, 
значною мірою — цивільного, яке формується у війська (ар¬ 
мії), в т. ч. і з регулярними засадами (мобілізація, профес. ко¬ 
мандування, сучас. озброєння, ретельне планування штабами 
операцій і т. ін.). Між військ, формуваннями різного спряму¬ 
вання пролягають повноцінні фронти, а бойові дії ведуться 
з використанням новітніх досягнень воєнної стратегії і такти¬ 
ки. Строкатість соціального складу різних угрупувань породжує 
атмосферу непримиренності, призводить до значних, часом 
маловмотивованих і важкозбагненних кровопролить, виявів 
необгрунтованої жорстокості як щодо протилежної сторони, 
так і щодо мирного населення, яке до того ж страждає від не¬ 
скінченних реквізицій, поборів, грабунків, насильств. У бага¬ 
тьох випадках сусп. розлом призводить до поділу тер. країни 
на частини (відмінні держ., нац.-держ. утворення) з паралель¬ 
ними структурами влади. Нерідко Г. в. супроводжується зброй¬ 
ною інтервенцією країн, які зацікавлені у перемозі однієї зі 
сторін, що воюють, або мають ін. інтереси. Протистояння різ¬ 
них сил у ході Г. в. зачіпає особисті інтереси людей, спричиняє 
розкол не лише сусп-ва в цілому, а й соціальних груп, іноді на¬ 
віть окремих сімей, завдає значних збитків еконбміці, культурі, 
призводить до масової загибелі населення. Типи і форми Г. в. 
різноманітні: повстання пригноблених мас; сел. бунти і війни; 
війни, спричинені революціями; партизанські війни за нац. 
і соціальне визволення; збройна боротьба проти диктатор¬ 
ських режимів; зіткнення різноманітних угрупувань панівних 
сил. Істор. прикладами Г. в. є повстання рабів в ант. д-вах, війна 
Червоної і Білої троянд в Англії (1455-85), Сел. війна в Німеч¬ 
чині під керівництвом Т. Мюнцера (1524-26), в Росії під ке¬ 
рівництвом С. Разіна (1670-71) і О. Пугачова (1773-75 рр.), 
війна між рабовласн. Пд. і дем. Пн. в США (1861-65), війна 
між різними політ, силами у Росії (1918-20), в яку було втяг¬ 
нуто й населення України; громадян, війна в Іспанії (1936-39); 
збройна боротьба між різними конфес. групами у Лівані в 2-й 
пол. 1970-х — 80-х, війна між іслам, угрупуваннями й урядови¬ 
ми та ін. поліетн. силами в Афганістані. 8. Солдатенко 

ГРОМАДЯНСЬКА НЕПОКОРА — активна свідома відмова на¬ 
селення або групи людей підкорятися певним законам, рішен¬ 
ням органів держ. влади або місцевого самоврядування на 
знак протесту проти їхніх дій або рішень. Г. н. є одним з про¬ 
явів безпосередньої демократії (народовладдя), права на¬ 
роду на контроль за діями влади. Г. н. може охопити будь-які 
сфери сусп., політ., культ, життя як на держ., так і на місц. рівні. 
Г. н. є способом безпосереднього волевиявлення народу або 
окремої його частини з метою вирішення сусп. важливих пи¬ 
тань, проявом політ, активності гр-н. За критерієм легальності 
Г. й. може бути конвенціональною (законною) та неконвенці- 
ональною (незаконною), остання, своєю чергою, може бути 
ненасильницькою і насильницькою. Г. н. проявляється у різних 
формах — проведеннях несанкціонованих акцій протесту, 
мітингах, походах, пікетуваннях, демонстраціях, маршах про¬ 
тесту, сидячих страйках під вікнами урядових будівель, пере¬ 
криттях трансп. магістралей тощо. Як свідчить політ, практика, 
ці дії зазвичай здійснюються з порушенням чинного законо¬ 
давства. Насильницькі форми — дії від масових безпорядків 
і псування майна до терору включно. Акції Г. н., як правило, 




160 


ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 


притаманні процесу становлення громадянського суспільства, 
особливо в критичній точці його розвитку. Вони є свідченням 
певного рівня демократії, наявності громадян, і політ, свобод 
та розвинутих альтернативних рухів. Використання різних 
форм Г. н. (напр.« оксамитова революція » у Празі у 1989) ста¬ 
ло однією з найважливіших передумов для дем. перетворень 
у країнах Сх. Європи наприкін. 80-х рр. 20 ст. В Україні справ¬ 
жній вибух різних форм і видів Г. н. спостерігався наприкін. 
80-х — поч. 90-х рр. 20 ст. На поч. 20 ст. наймасштабнішою та¬ 
кою акцією була« помаранчева революція »2004. 

Л'гг.: Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Украї¬ 
ні: проблеми теорії і практики. К., 2001; Матвієнко В. Я. Соціальні тех¬ 
нології. К., 2001. ^ О. Мандебура 

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО — 1) сфера вільної, творчої 
життєдіяльності особистості, колективів і асоціацій, що функ¬ 
ціонує за межами держ. примусу; 2) сусп-во на певній стадії 
розвитку, де функціонують недержавні структури, які-добро¬ 
вільно сформувалися в екон., політ., соціальній і культ, сферах 
життєдіяльності людини і спроможні впливати на дії влади; 
3) сукупність недержавних — екон., політ., соціальних, культ, 
та ін. стосунків. Стан Г. с. відображає відносний результат іс- 
тор. розвитку соціальності й розкриває відкриту можливість 
придбання особистістю всієї гамми сусп. стосунків, що формує 
способи задоволення людиною безпосередніх життєвих по¬ 
треб та інтересів. Отже, поняття «Г. с.» кожного конкр. моменту 
дає змогу показати співвідношення між соціальним ідеалом 
і реальним станом сусп-ва. Неодмінною передумовою роз¬ 
витку Г. с. є зміни у свідомості громадян, що можуть відбу¬ 
ватись як поступово і спонтанно, так і під цілеспрямованим 
держ. освітнім впливом, коли він здійснюється не як парт, про¬ 
паганда або ідеол. навіювання, а як самост. напрям загально- 
нац. урядової політики. Осн. функції Г. с.: соціально-компен¬ 
саторна (відтворення і виховання), солідарна, комунікативна, 
соціалізації, цив. правопорядку, соціального захисту і гаранта 
проти свавілля влади. Принципи існування Г. с. — індивідуалі¬ 
зація, конкуренція і співпраця. Гол. риси Г. с. — неполіт. і не- 
держ. характер, альтернативність д-ві. Залежно від типу політ, 
режиму можна виділити декілька моделей взаємовідносин 
д-ви і Г. с.: тоталіт. (д-ва поглинає Г. с., яке не має автономного 
буття); авторит. (виникають окремі елементи системи Г. с., яке 
існує в латентному вигляді); дем. (гетерогенний розвиток ін-тів 
Г. с. замінюється його відкритим становленням у своєму влас¬ 
ному бутті як системи). 

Структурними елементами Г. с. є сім’я, громадські організа¬ 
ції і рухи , політичні організації, асоціації та ін. добровільні 
об’єднання гр-н, що створюються ними за власною ініціати¬ 
вою, органи сусп. самовряд. за місцем проживання або в тру¬ 
дових та ін. колективах, недержавні ЗМІ. У цій сфері склада¬ 
ється практика інституц. оформлення інтересів, що виникають 
у сусп-ві, і вираження їх у ненасильницькій, цивілізованій фор¬ 
мі, в рамках конституції і законів д-ви. Розвинене Г. с. перед¬ 
бачає свободу думок, слова, реальні можливості публічно ви¬ 
словлювати свою думку; самостійність і незалежність творчих, 
наук, та ін. самодіяльних об’єднань від держ. і політ, структур. 
Г. с. існує і функціонує в діалектично суперечливій єдності з 
д-вою. Активізація Г. с. робить дедалі очевиднішим, що д-ва не 
повинна регламентувати повсякденну трудову, підприємниць¬ 
ку, творчу й ін. діяльність своїх гр-н, обмежуючись виконан¬ 
ням таких функцій, як вироблення спільної стратегії розвитку; 


визначення і обгрунтування пріоритетів, темпів, пропорцій 
розвитку економ, і соціальної сфер сусп-ва; стимулювання 
суспільно корисної діяльності гр-н і захист їхніх прав, власності 
й особистої гідності; демократизація всіх сфер життєдіяльності 
народу, захист кордонів і забезпечення внугр. порядку. 
Концептуальні погляди на сутність Г. с. залежать від уподобань 
їхніх авторів. Воно розглядається як оточення або політ., або 
держ. системи, або як їх рівнодійна. У зв’язку із цим перед¬ 
бачається або наявність у Г. с. політ, складової, або його аль- 
тернативно-неполіт. характер. Д-ва і Г. с. можуть розглядатися 
при цьому як рефлективні категорії, а суперечливість їхнього 
співвідношення розкриває зміст як першого, так і другого. 
Ідея Г. с. уперше з’являється в ант. мислителів. Політ, досвід 
афін. демократії і рим. республіки сприяв розвиткові уявлень 
про права і обов’язки гр-на, внаслідок чого були осмислені 
механізми реальної участі гр-н в управлінні д-вою. В епоху се¬ 
редньовіччя осмислення держ. і сусп. феноменів вимірювало¬ 
ся реліг. змістом, що не передбачало відокремлення сусп. від 
державного. Теор. осмислення концепції Г. с. набуло нового 
змісту в епоху Просвітництва, яка заново відкрила політ., фі- 
лос. і культ, коди античності. Нетотожність цив. і політ, життя 
в цей час набуває дихотомії «місто-феодал» і «місто-суверен», 
тобто розуміється як конфлікт авторит. політ, управління і муні- 
цип. самоврядності міст-комун. 

У Новий час з’являються перші спроби розведення держ.- 
політ, і цив. сфер сусп-ва, що було пов’язане з процесом еман¬ 
сипації власне політичного. Поняття «Г. с.» розвивається в рус¬ 
лі лібералізму та індивідуалізму паралельно зі становленням 
ідеї свободи особистості як гр-на, який є незалежним від політ, 
д-ви. У працях Т. Гоббса «Про громадянина» (1642) і «Левіафан» 
(1651) Г. с. представлене як «союз індивідуальностей», колек¬ 
тив, у якому його члени знаходять високі етичні якості. Поряд 
з Гоббсом концепцію Г. с. розвивають Б. Спіноза і Дж. Лот. 
Ж-Ж. Руссо в «Міркуванні про походження і підстави нерів¬ 
ності» (1755) сформулював критерії розвитку Г. с. — рух до 
громадянськості, природності (розумності) і цивілізованості, 
що означає формування розвиненої особистості, досконалих 
громадян, стосунків і рац. цивілізованої влади. Становлення 
Г. с. здійснюється як цивілізований процес, в якому одночас¬ 
но цивилізуються і гр-ни, і стосунки між членами сусп-ва, а та¬ 
кож саме сусп-во як колекг. джерело громадянськості, і д-ва, 
і стосунки між ним, індивідом і сусп-вом. У творчості І. Канта 
осмислення Г. с. здійснюється в контексті політ, змісту таких 
феноменів, як свобода, право, обов’язок, мораль, власність. 
А. Фергюсон визначив Г. с. як стан цивілізованості (сміііу) і як 
наслідок процесу цивілізації. Він також використовував тер¬ 
мін «Г. с.» у політ, сенсі, через протиставлення зх. типу держ. 
управління сх. деспотизму. При цьому термін «Г. с.» мав також 
екон. складову, оскільки «цивілізація» протиставлялася та¬ 
ким сусп-вам, в яких не було приват. власності (варварським 
д-вам). Г. Гегель розглядав Г. с. як проміжний ін-тут між сім’єю 
і д-вою, при цьому він вважав, що його розвиток відбуваєть¬ 
ся пізніше, ніж розвиток д-ви. У структурі Г. с. Гегель виділив 
три елементи: 1) систему потреб; 2) захист власності; 3) узго¬ 
дження приват. і спільного інтересу. У роботах К. Маркса 
і Ф. Енгельса осн. увага акцентується на дихотомії Г. с. (со- 
ціально-екон. стосунки і продуктивні сили) і д-ви (надбудовні 
прояви класових стосунків усередині Г. с.). У «Німецькій ідео¬ 
логії» (1845) стверджується, що «Г. с. є справжнє джерело 




ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА — ГРУПОМИСЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЯ 


161 


і театр всієї історії», а тому саме в ньому треба шукати пояс¬ 
нення політ, подій, змін у праві й культурі. Марксову концеп¬ 
цію Г. с. переосмислив А. Ґ оамші, який стверджував, що між 
примусовими держ. стосунками та екон. сферою виробни¬ 
цтва пролягає область Г. с., а саме сфера буденного соціаль¬ 
ного життя, яке являє сферу, що існує завдяки згоді окремих 
приватних гр-н. У структурі Г. с. Ґрамші виділяв церкву, сім’ю 
і профспілки, які забезпечують цив. згоду всередині класової 
структури і протистоять політ, примусу з боку д-ви. В умовах 
глобалізації актуалізується осмислення феномену глобального 
Г. с. Досить поширеною серед сучас. дослідників є спроба ви¬ 
значення глобального Г. с. як дем. альтернативи глобалізації 
знизу у відповідь на глобалізацію зверху. 

Літ.: О’СоппеІІ В. Сіуіі Зосіеїу: ТИе Цпсіегріппіпбз оі Атегісап Оетосга- 
су. МеРїогсі, МА, 1999; ЕРюагсіз М. Сіуіі ЗосіеТу. СатЬгісібе, 2004. 

Т. Сенюшкіна 

ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА — це стан громад, або політ, прав, 
зокрема виборчих прав, свободи слова, вільної політ, конку¬ 
ренції, відсутність політ, переслідувань, що є однією з найваж¬ 
ливіших характеристик політ, ладу кожної держави. Наявність 
реально діючих політ, прав найбільш повно відображає роз¬ 
виток демократії. Рівень забезпеченості Г. п. визначається 
таким комплексом показників: Чи обрано главу держави та 
(або) голову уряду шляхом вільних і чесних виборів. Чи обра¬ 
ні депутати парламенту шляхом вільних і чесних виборів. На¬ 
явність справедливих виборчих законів, рівних можливостей 
ведення виборної кампанії, забезпеченість справедливого 
голосування та чесного підрахунку голосів. Чи здатні вибор¬ 
ці наділити власних вільно обраних представників реальною 
владою. Чи забезпечений належний контроль за обраними 
представниками влади в період між виборами. Чи забезпече¬ 
не право населення об’єднуватися в партії політичні чи ін. кон¬ 
куруючі політ, угрупування і чи є така система відкритою для 
виникнення та зникнення таких конкуруючих партій та угрупу- 
вань. Чи існує дієздатна опозиція, яка має можливість розши¬ 
рювати свою підтримку і виборювати владу шляхом виборів. 
Чи є населення вільним від тиску з боку військових, зовн. сил, 
тоталіт. партій, реліг. ієрархів, екон. олігархів або ін. владних 
груп. Чи мають культурні, етнічні, релігійні та інші меншини 
можливості для розумного самовизначення, самоврядуван¬ 
ня, автономії або участі шляхом неформального консенсусу 
у прийнятті рішень. Особливо важливими для забезпечення 
Г. п. є розвинені парт, система, парламентаризм, громадян¬ 
ське суспільство, політична культура, забезпечення інтересів 
етн., соціокульт. і тер. спільнот через держ. устрій та підтри¬ 
мання балансу представництва в органах влади. 

Літ.: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Режим до¬ 
ступу: П«р://тетогіаІ.огб.иа/сіоситепІ/3_8.ПІт 
Конвенція про волю асоціації і захист права на організацію: №1р:// 
тетогіаІ.огб.иа/с!оситеп1/3_7.П1тПауел Дж. Бінем. Сучасні демо¬ 
кратичні країни. Участь у політичному житті, стабільність і насильство. 
X., 2004. О. Дергачов 

ГРОМАДЯНСЬКІ СВОБОДИ — гол. показник, якості держав¬ 
ності, ставлення влади до громадян, орієнтованості політ, 
і прав, системи на забезпечення їхніх прав. До осн. ознак Г. с. 
відносять: вільних і незалежних засобів масової інформації та 
ін. форм вираження; відкритість публічних та вільних приват¬ 
них дискусій; свободу зборів та демонстрацій; свободу політ, 
орг-ції, зокрема функціонування партій політичних, громадян, 
асоціацій, ініціативних груп асі Иос; рівність громадян перед 


законом, доступність незалежного судочинства; захищеність 
гр-н від політ, терору, несправедливого ув’язнення, висилки, 
тортур як з боку сил, що підтримують чинну систему, так і з боку 
опозиц. груп; вільних профес. орг-цій та ін. недерж. об’єднань; 
вільних реліг. ін-тів і можливості вільного реліг. самовиражен¬ 
ня; забезпеченість індивід, свобод, зокрема права власності, 
вибору місця проживання, свободи пересування, рівності між 
чоловіками і жінками, вибору форми браку і розміру родини; 
забезпеченість рівності можливостей, що включає свободу від 
експлуатації через залежність від власників землі, наймачів, 
керівництва спілок, бюрократії чи ін. форм перешкоджання 
легітим. розподілу прибутків; свободи від свавілля влади та 
корупції. До загальновизнаних прав і свобод належать також 
особиста свобода і недоторканність, презумпція невинності, 
захист приват. життя, пошук політ, притулку, спец, захист прав 
дітей. Розвиток міжнар. співпраці у сфері забезпечення Г. с. 
відбиває актуальність таких питань, як виведення обов’язку їх 
дотримання з-під виключної компетенції д-ви, зростання ролі 
Міжнар. суду з прав людини. О. Дергачов 

ГРУПОМЙСЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЯ - система наук, уявлень щодо 
психол. чинників, які негат. позначаються на якості групових 
рішень політичних. Г. к. запропонував у 1970-х амер. політ, 
і соціальний психолог І. Дженіс. Проаналізувавши процедури 
ухвалення амер. високопосадовцями та їхніми радниками абс. 
хибних групових рішень, що призвели до тяжких наслідків (тра¬ 
гедія Перл-Харбора в роки 2-ї світової війни, провальне втор¬ 
гнення на Кубу, війна у В’єтнамі тощо), він дійшов висновку, 
що ці рішення були спричинені феноменом, який назвав гру- 
помисленням (англ. £гоиріГііпк). У Г. к. цей феномен визначено 
як такий режим мислення, за якого пошуки консенсусу стають 
для членів групи настільки значущими, що вони відкидають ре¬ 
алістичні оцінки альтернат, способу дії. До групомислення, за 
Дженісом, призводять вісім симптомів: 1) ілюзія невразливості 
(надлишковий оптимізм, що не дає групі можливості побачити 
ознаки небезпеки); 2) некритична віра в етичність групи (її чле¬ 
ни непохитно впевнені у притаманній їй доброчесності й відки¬ 
дають усі сумніви щодо аморальності власних рішень); 3) раціо¬ 
налізація (група виправдовує і захищає будь-яке своє рішення, 
віднаходячи для його пояснення начебто раціональні аргумен¬ 
ти); 4) стереотипний погляд на супротивника (йому заздале¬ 
гідь приписується зловмисність, що виключає ведення з ним 
переговорів, або слабкість та недолугість, через які він нібито 
не зможе захиститися від запланованих групою дій); 5) тиск 
конформізму (ті, хто висловлює сумніви щодо ідей і планів гру¬ 
пи, стикаються з її психол. тиском, який виявляється навіть не 
в аргументах, а в глузуваннях, приниженнях та ін. реакціях, 
що зачіпають гідність незгодного); 6) самоцензура (оскільки 
розбіжності в поглядах таять у собі дискомфорт, а в групі іс¬ 
нує видимість консенсусу, її члени намагаються відкидати або 
приховувати свої побоювання); 7) ілюзія одностайності (її ство¬ 
рюють самоцензура та конформізм, які зумовлюють видимість 
консенсусу, а вона, своєю чергою служить для членів групи під¬ 
твердженням правильності групового рішення); 8) поява само¬ 
чинних охоронців групового духу (деякі члени групи захищають 
її від неприємної інформації, яка могла б стимулювати розду¬ 
ми щодо моральності чи ефективності групового рішення). Під 
впливом цих симптомів група, що ухвалює політ, рішення, по¬ 
трапляє у своєрідну психол. пастку, з якої сама, без додаткових 
стимулів і стороннього втручання, вивільнитися не може. 




162 


ГРУПОМИСЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЯ — ГРУП ТЕОРІЯ 


Г. к. стосується доволі специфічних умов ухвалення групових 
політ, рішень. До таких умов належать передусім стресоген- 
ність ситуації, в якій ухвалюється рішення, високий ступінь 
згуртованості групи, її відносна ізольованість від протилеж¬ 
них думок та наявність авторит. лідера, котрий дає зрозуміти, 
яке саме рішення йому до вподоби. Через те було б помилкою 
поширювати висновки Г. к. на всі ситуації групової політичної 
діяльності та поведінки. Численні експерименти, під час яких 
психологи порівнювали індивід, рішення та дії з груповими, 
не дають однозначної відповіді на питання, які з них продук¬ 
тивніші. За одних умов продуктивніше працює індивід, за ін¬ 
ших — група, до того ж існують різні критерії оцінювання ін¬ 
дивід. і групової роботи. Неабияке значення має й те, що, як 
було доведено ще класиком психол. науки К. Левіном, люди 
значно легше приймають певні погляди, якщо беруть участь 
у їх виробленні, долучаючись до групового обговорення цих по¬ 
глядів. Отже, групове політ, рішення за інших однакових умов 
слід оцінювати не лише з огляду на його продуктивність, а й під 
кутом зору перспектив виконання. Та головне полягає в тому, 
що політика належить до сфер людської діяльності, де рішен¬ 
ня часто-густо взагалі не можуть бути індивідуальними (напр., 
парлам. рішення). Груповий, колегіальний характер процесу їх 
ухвалення передбачено самою сутністю політ, ін-тів, для цього 
власне і створених. Тому в політиці, на відміну від виробничої 
чи, скажімо, наук, діяльності, дискусії з приводу доцільності чи 
недоцільності групових рішень і дій позбавлені сенсу в прин¬ 
ципі. Це висуває на перший план завдання оптимізації групо¬ 
вої політ, діяльності на основі об’єкт, аналізу її переваг і вад. 
Дженіс розробив спеціальну інструкцію для політ, діячів, що 
має на меті запобігання виникненню феномену групомислен- 
ня. Ця інструкція передбачає, зокрема, заохочення членів гру¬ 
пи до висловлювання сумнівів і заперечень, залучення одного 
чи кількох із них до ролі «адвоката диявола», періодичний поділ 
групи на декілька підгруп, кожна з яких спочатку обговорює 
проблему сама, а потім разом з ін. підгрупами, запрошення 
незалежних експертів іззовні тощо. Таким чином, збираючи 
різнобічну інформацію та вдосконалюючи процес оцінювання 
можливих альтернатив, група, на думку Дженіса, буде здатна 
використати переваги об’єднаної роботи своїх членів. 

Літ.: ^піз І. Ь Уісіітз ої £гоирІИіпк: а рзусИоІобісаІ зіисіу ої їогеі£п- 
роїісу сіесізіопз апсі базсоез. Нои£Іїїоп, МіїїІіп, 1972; Нагі Р. Сгоир- 
Шіпк іп Соуегптепі: А ЗІиРу оі ЗтаІІ Сгоирз апР Роїісу Раііиге. Зюеіз 
& 2еіІІіп£ег, 1990; Нагі Р., 51ет Е. К., ЗипРеІіиз В. ВеуопР £гоирІИіпк: 
роіііісаі бгоир Рупатісз апр Тогеі£п роіісу-такіп£. ІІпіуегзіїу ої Місґіі- 
£ап Ргезз, 1997; РозапРег М. СгоирІИіпк: ап іпдиігу іпіо ІИе УісіззіїиРез 
ої гебгеззіуе £гоир ргосеззез. Упкбріпб, 2003; Корнєв М. Н., Фомі- 
чова В. М. Проблема групи та особистості у соціальній психології. К., 
2004; Москаленко В. В. Соціальна психологія. Вид. 2-ге, випр. та доп. 
К., 2008. М. Слюсаревський 

ГРУП ТЕОРІЯ — один з напрямів сучас. соціології, психології 
та політ, науки Зх., що започаткований на поч. 20 ст. і поступо¬ 
во легітимізується у науці України і країнах СНД. За одиницю 
дослідження обрана група соціальна — колектив індивідів, які 
вступають у певні взаємодії і формують соціальні відносини. 
Вважається, що у групі ціле більше ніж її складові. Це явище 
має назву синергії. Операціональною оцінкою групової моно¬ 
літності є інтеграція позицій і дій членів групи, а також міри 
зв’язності їх між собою, що оцінюється на рівні: 1) орієнтацій, 
2) установок, 3) актів реальної поведінки. Ч. X. Кулі (1909) кла¬ 
сифікував групи як первинні та вторинні. Перші — це невеликі 


групи, які виникають внаслідок безпосередньої взаємодії ін¬ 
дивідів. Вони мають власні норми поведінки і вирізняються 
солідарністю (напр. сім’я). Вторинні — великі за розміром, 
їх члени не взаємодіють безпосередньо один з одним. Від 
30-х рр. 20 ст. спостерігається зростання інтересу до малих 
груп. Е. Мей і його колеги вивчали групи у межах соціол. під¬ 
ходу до досліджень людських відносин на виробництві; пред¬ 
ставники експерим. психології (К. Левін та ін.) цікавились 
групами у зв’язку з проблемою лідерства , а Дж. Л. Морено 
заснував соціометрію — емпіричне дослідження структури 
соціальної взаємодії та комунікації в малих групах. Унаслідок 
цього з’явилася соціальна психологія малих груп, що вивчала 
питання групової структури і згуртованості, морального стану, 
групового лідерства і впливу групи на індивіда. 

У соціології Г. т. — це сукупність теорій «групової поведінки» 
(Ч. Кулі. Е. Мейо). У політ, психології — концепції «групової дина¬ 
міки» (К. Левін, Дж. Хоманс, Д. Креч). У політ, соціології — кон¬ 
цепції про неінституційні галузі політ, процесу, що перебувають 
поза політ, і прав, простором. Методол. основами її є структур- 
но-функціон. аналіз, біхевіоризм, психоаналіз. В основі Г. т. 
лежить концепція груп тиску (ГТ) А. Бентлі і Д. Трумена. Осн. 
поняттями Г. т. є «інтерес» і «плюралізм інтересів». Г. т. визнає 
можливість інтеграції численних особистих, індивід, інтересів 
(певну їх агрегацію) в цілісний заг. інтерес. Процес інтеграції 
приватногрупових мотивів і цілей відбувається за допомогою 
конкуренції, змагань, які можуть набувати конфліктних форм, 
що виштовхують їх у політ, простір. Г. т. дозволяє побачити, що 
між д-вою і партіями, з одного боку, і громадянським суспіль¬ 
ством, з іншого, існує певна сфера організованих інтересів, 
які поєднують громадян, сусп-во з політ, системою в інтегрова¬ 
не ціле — соціальний організм країни. Організовані інтереси 
можна віднести до прихованих, тіньових суб’єктів політ, проце¬ 
су, які мають в осн. неполіт. засоби впливу, а джерелом впливу 
зацікавлених груп є: власність, контроль над певними ресурса¬ 
ми; вплив на ціннісні орієнтації, свідомість людей, престиж, 
етнічні, реліг. зв’язки, особистісні стосунки. Г. т. можуть діяти 
як формальні й неформальні орг-ції, напр. кланові чи мафіозні 
групи; їхня діяльність та вплив може мати відкритий (публіч¬ 
ний) або закритий (тіньовий) характер. У політології Г. т. поши¬ 
рена завдяки існуванню т. зв. груп інтересів (ГІ) — об’єднання 
людей, які, виходячи з певних інтересів або потреб, висувають 
вимоги до інших груп з метою досягти певних цілей. Системо- 
угворювальною ознакою тут є соціальні потреби групи, що 
утворюють морфологічний остов Г. т. Засновником теорії ГІ був 
А. Бентлі. Діяльність людей, об’єднаних у ГІ, він вважав вихід¬ 
ним матеріалом («сировиною») політики й управління. Немає 
такої групи, яка б не мала власних інтересів. У 50-60-ті рр. 
20 ст. вивчення ГІ стало однією з гол. проблем політології. Це 
було пов’язано з активізацією діяльності цих груп. Д. Трумен 
розмежував ГІ як певний соціальний субстрат і ГТ як їх політ, 
відображення. Крім того, він виявив наявність подібних груп 
усередині офіц. владних структур. Прихильники плюраліст, на¬ 
пряму ТГ підкреслюють роль ГІ у забезпеченні дем. розвитку 
сусп-ва, інституціоналізації соціальних конфліктів. Прибічники 
корпорат. напряму акцентують увагу на екон. ГІ, а також на їх¬ 
ніх взаєминах з д-вою. Найчастіше Г. І. класифікують за сфера¬ 
ми їх прояву: екон., соц., політ., ідеолог., релігії, науки, культури, 
екол., правові, дозвілля і відпочинку та ін. Одні з вищеназва¬ 
них інтересів мають матер. характер (завоювання нових вигод 




ГРУПА ІНТЕРЕСІВ — ГРУПА СОЦІАЛЬНА 


ЦВЗ 


і збереження досягнутого становища), інші — моральний ха¬ 
рактер (захист тих чи тих тез, боротьба за справедливість, від¬ 
стоювання духовних принципів). У дем. країнах організовані 
Г. І. відіграють активну політ, роль, справляючи значний вплив 
на тих, хто приймає політ, рішення, на громад, думку. 

Однак поширення Г. т. отримала завдяки наявності у владних 
структурах ГТ (англ. ргеззиге £гоирз) — сусп.-політ. об’єднань, 
які прагнуть задовольнити власні інтереси, впливаючи на 
держ. владу або політ, партії. Системоугворювальною ознакою 
їх буття є цільова спрямованість групи. Вони утворюють функ¬ 
ціональний дискурс Г. т. як специфічного напряму дослідження 
соціуму. Від партій ГТ відрізняє те, що вони безпосередньо не 
борються за владу і не беруть участі у керівництві й управлінні 
д-вою. Першою теор. працею вивчення ГТ була книга А. Бентлі 
«Процес державного управління. Вивчення суспільних тисків» 
(1908), яка й досі вважається класичною. Один з перших до¬ 
слідників ГТ франц. політолог Ж. Мейно вважав, що харак¬ 
терною рисою цих груп є відсутність регламентації їхніх дій 
з боку закону. Більшість сучас. політологів виділяють три осн. 
ознаки ГТ: 1) існування і діяльність групи поза офіц. структура¬ 
ми й органами влади; 2) здійснення тиску на політ, інституції 
з метою прийняття держ. органами певних рішень; 3) вимоги 
групи відображають специф. інтереси тієї чи ін. верстви або 
об’єднання громадян. ГТ можуть бути офіц. зареєстровані, як 
напр. у США, або діяти нелегально (характерним прикладом 
крим. ГТ є мафія). Найвідоміші ГТ — лобі, що мають вигляд 
розгалуженої системи агенцій і фірм, які впливають на за¬ 
конодавців та урядовців з метою прийняття рішень (законів, 
отримання замовлень від уряду, субсидій) в інтересах пев¬ 
них орг-цій, великих корпорацій і навіть іноз. д-в. Тактика ГТ 
пов’язана з вибором засобів і методів впливу на органи держ. 
влади і варіюється від конст. методів до неконституційних (або 
методів «прямої дії»), від легальних до протизаконних. Конст. 
дії передбачають: участь в урядових і пар-лам. консультаціях, 
офіц. слуханнях, які проводить уряд чи парламент; безпосе¬ 
реднє представництво ГТ в парламенті; заяви, рекомендації 
напередодні слухань у парламенті; лобіювання (якщо воно 
офіц. дозволене); частково конст. дії (прав, норми, які об¬ 
межують вплив ГТ на держ. органи, не порушуються, але об¬ 
минаються); субсидування політ, партій або окремих кандида¬ 
тів у депутати; тех. або орг. допомога при проведенні виборчих 
кампаній та ін. політичної діяльності; використання кол. держ. 
чиновників в апараті орг-цій, які здійснюють вплив на держ. 
органи; просування «своїх» функціонерів у органи держ. влади; 
протекціонізм, прихований або «легальний» підкуп (подарун¬ 
ки, «дружні вечірки», офіц. прийоми і т. ін.). До методів впливу 
з елементами прямої дії належать демонстрації, пікетування, 
застосування ін. форм масового лобіювання (листи, телефонні 
дзвінки, \Л/еЬ-сайти і \А/еЬ-видання, телеграми до уряду та пар¬ 
ламенту). ГТ можуть також впливати на владу, формуючи гро¬ 
мад. думку засобами відкритої чи замаскованої пропаганди 
через засоби масової інформації та Інтернет. У дем. країнах 
корпорації, громад, орг-ції і навіть держ. органи створюють 
спец, структурні підрозділи для зв’язків з громадськістю. На¬ 
явність ГТ у політ, житті, з одного боку, примножує к-сть опосе¬ 
редкованих політ, суб’єктів, виступає як своєрідне доповнення 
до багатопартійності, розширюючи плюралізм. З іншого боку, 
має місце зрощування найпотужніших ГТ з парт, і бюрократ, 
угрупованнями, зростання олігархічних і корпорат. тенденцій. 


Разом з тим різноманітність і достатня розгалуженість групо¬ 
вих інтересів забезпечує в цілому їх взаємозбалансованість 
у політ, системі. До того ж ГТ відіграють інтегративну роль тією 
мірою, якою вони слугують єднальною ланкою між низами 
й верхами, між тими, хто делегує повноваження, і між публіч¬ 
ною владою. Становлення конст. і цивілізованих форм впливу 
ГТ на органи держ. влади та їх участь у політ, процесі є однією 
з найважливіших умов демократизації сусп-ва, його нормаль¬ 
ного і стабільного розвитку. 

Літ.: Політичний енциклопедичний словник. 2-ге вид., доп. і перероб. 
К., 2004; Політична наука. Львів, 2003. В. Бех 

ГРУПА ІНТЕРЕСІВ — об’єднання громадян на основі спільнос¬ 
ті усвідомлених інтересів та потреб. Г. і. здійснюють з певною 
сусп.-політ. метою вплив на органи держ. влади. Ефективність 
такого впливу залежить від орг-ції як самих групових інтере¬ 
сів, що можуть мати різноманітний характер, так і дій щодо 
їх реалізації. Г. і. як суб’єкти громадянського суспильства са- 
моорганізуються для артикуляції своїх групових інтересів, 
а через них — й інтересів окремих громадян, і через орг-ції, 
які вони створюють, прагнуть їх інституалізувати та реалізу¬ 
вати різними методами, у т. ч. політичними. Здійснюючи ціле¬ 
спрямовану політичну діяльність, активно впливаючи на прий¬ 
няття політ, рішень, Г. і. можуть функціонувати як групи тиску . 
Напр., орг-ції, що спеціалізуються на реалізації групових ін¬ 
тересів переважно через вплив на органи законод., викон. та 
суд. влади, є лобістськими за своєю суттю. Діяльність Г. і. 
є одним з проявів «непрямого» характеру демократи в сучас. 
сусп-вах. Дослідженням Г. і. різною мірою займалися А. Бент¬ 
лі, А. Джордан, М. Олсон, Р. Солсбері, Д. Трумен, Ф. Гайек та ін. 
Теорія Г. і. стверджує, що між д-вою і партіями, з одного боку, 
і сусп-вом — з ін., існує певна сфера організованих інтересів, 
які об’єднують громадян, сусп-во з політ, системою. 

Літ.: Джордан Г. Группьі давлення, партии и социальньїе движения: 
єсть ли потребность в новьіх разграничениях 11 МЗиМО. 1997. № 1; 
Олсон М. Логика коллекгивньїх действий: Общественньїе блага и тео- 
рия групп / Пер. с англ. М.: 1995; Цвих В. Ф. Сучасні підходи до визна¬ 
чення сутності та межі функціонування груп інтересів/тиску // Людина 
і політика. 2002. № 1 . Б. Цвих 

ГРУПА СОЦІАЛЬНА — частина соціуму, об’єднана спільними 
характеристиками стосовно зайнятості, добробуту, роду за¬ 
нять, етн. або конфес. приналежності тощо. Г. с. виникають 
об’єктивно в процесі істор. розвитку та виступають як соц. 
суб’єкти політ, відносин. Власне відносини між виразниками 
інтересів і потреб соц. груп і визначають зміст політ, процесу. 
Існування різноманітних інтересів зумовило появу різних соц. 
груп, а відмінність між групами своєю чергою стратифікує 
сусп-во. Стратифікаційний розподіл Г. с. може здійснюватися 
за різними критеріями (ресурсами), кожен з яких має неодна¬ 
кову політ, значимість. Факторами, які визначають нерівність 
у розподілі ресурсів між групами, можуть бути багатство, яке 
визначає становище Г. с. залежно від розмірів благ, що при¬ 
власнюються; престиж, який виявляється у суспільноприйнятих 
оцінках та стандартах життя тієї чи ін. групи; влада як здатність 
групи здійснювати вплив у сфері управління. Для оволодіння 
різноманітними ресурсами Г. с. включаються у політику. Пред¬ 
ставниками інтересів Г. с. у політ, просторі є т. зв. похідні об’єд- 
наня, напр., групи інтересів, групи тиску або парні політичні. 
Літ.: Вебер М. Основньїе социологические понятия 11 Вебер М. Избр. 
произв. М., 1992; Ферреоль Ж. Социология: Терминолог. словарь. 
СПб., 2003. В. Цвих 




164 


ГРУПА ТИСКУ — ГРУШЕВСЬКИЙ 


ГРУПА ТЙСКУ — об’єднання індивідів, які цілеспрямовано 
прагнуть задоволення своїх корпорат. інтересів через вплив 
на ін-ти публічної влади, не претендуючи на безпосеред¬ 
ню участь в ній; різновид групи за інтересом. Термін «Г. т.» 
з’явився на поч. 20 ст. у політ, науці США у зв’язку із зростан¬ 
ням ролі корпорат. груп в управлінні економікою і сусп-вом. 
Оскільки їхні інтереси зазвичай не співпадають, то між ними 
виникають пост, протиборства, які виливаються у форму тиску 
на всі гілки влади, від якої вимагається задоволення інтересів 
кожної із сторін. У результаті утворюється рівновага групових 
тисків, яка надає стійкості сусп-ву і фактично зводить роль 
д-ви до нівелювання і узгодження інтересів, властивих різним 
групам. Ефект. Г. т. визначається їхньою структурованістю, сту¬ 
пенем наближення до суб’єктів політичної влади, наявністю 
в їхньому арсеналі фін., кадрових, інформ. ресурсів. Викорис¬ 
товуючи ці ресурси, Г. т. впливають на держ. структури (уряд, 
парламент, органи місц. самовряд.). Вплив Г. т. може мати як 
відкритий, так і закритий (латентний) характер. Небезпека за¬ 
критого впливу Г. т. полягає в тому, що вони можуть виходити 
за рамки притаманних для них функцій, пов’язаних з переда¬ 
чею вимог і впливом на держ. владу та під прикриттям держ. 
ін-тів проводити власну політику. До найпоширеніших засобів 
діяльності Г. т. треба віднести різноманітні інформ. впливи, 
відкриту і замасковану пропаганду своєї мети, створення при 
владних структурах консультативних груп з компетентних спе¬ 
ціалістів, таємний вплив (особисті зв’язки, шантаж, насиль¬ 
ство і навіть політ, тероризм). Наявність Г. т. в політ, житті, з од¬ 
ного боку, примножує к-сть опосередкованих політ, суб’єктів, 
розширюючи плюралізм та доповнюючи багатопартійність, 
а з ін. — веде до зрощування найсильніших Г. т. з парт.-бю- 
рокр. апаратом, посилення олігархічних і корпорат. тенденцій, 
створює грунт для корумпованості власних ін-тів. У зв’язку із 
цим у США та більшості європ. країн вживаються заходи зако- 
нод. і норм, регулювання і контролю активності Г. т. Відповід¬ 
но до закону про лобістську діяльність від 1945, федер. уряд 

1 більшість штатів США вимагають реєстрації імен і адрес усіх 
осіб, які роблять внески в орг-ції на суму понад 500 дол., а та¬ 
кож надання списків вкладників, які вносять понад 10 дол. — 
порушення закону карається штрафом або ув’язненням. 

Літ.: Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического 
поля // Позтика и политика. Альманах Российско-Французского цент¬ 
ра социологии и философии Институга социологии Российской акаде- 
мии наук. М.; СПб., 1999; Политология. Знциклоп. словарь. К., 1993; 
Фесенко В. В. Групи тиску// Політолог, енцикл. словник. К.; 2004. 

В. Пушкін 

ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович (29.09.1866, м. Холм, 
тепер Польща — 24.11.1934, Кисловодськ) — історик, пуб¬ 
ліцист, громад.-політ. і наук. діяч. Освіту здобув у Київ, ун-ті 
(1886-90). У1894 захистив магістер. дисертацію. Того ж року 
став проф. кафедри укр. історії у Львів, ун-ті. Г. — автор понад 

2 тис. наук., наук.-попул., публіцист, та ін. творів. Найвідоміші 

3 них — «Історія України-Руси» (10 т.) та «Історія української лі¬ 
тератури» (6 т.), які стали наук, обґрунтуванням прагнення укр. 
народу до нац. самовизначення. Доклав зусиль до об’єднання 
укр. науковців. Виконував обов’язки голови істор.-філос. від¬ 
ділу НТШ (з 1894), гол. редактора «Записок НТШ» (1894- 
1913) та голови НТШ (1897-1913) у Львові. Засновник Укр. 
наук, т-ва у Києві та гол. редактор «Записок УНТ» (1907-14). 
У 1914 заснував перший на Наддніпрянщині україномовний 


істор. журн. «Україна». Наук, роботу Г. поєднував з участю в 
укр. нац. русі. У 1890-х був членом київ. Старої громади і пред¬ 
ставляв її уЛьвові. Наповнював діяльність НТШ ідеєю творен¬ 
ня спільної для обидвох Україн культури, яка стала підвалиною 
укр. політ, домагань перед австр. і рос. владою. Водночас за¬ 
перечував обмеження укр. нац. руху лише культурницькими 
завданнями, поставив на порядок денний його політизацію та 
спрямування здобуття політ, автономії українців у межах Рос. 
і Австро-Угор. імперій. Зробив значний внесок в орг-цію про¬ 
паганди укр. нац. ідей. У 1898-1914, 1917-19 — творець 
і гол. редактор «Літературно-наукового вісника» — першого 
укр. європ. журналу за типом літ.-публіцист. ревю. У1906 один 
з ініціаторів і факт, редактор петерб. «Украинского весника» — 
першого в Рос. імперії легального укр. сусп.-політ. журналу. 
У 1906-08 був факт. гол. редактором першої щоденної газ. 
«Рада». У 1909-11 заснував і був гол. редактором нар. газ. 
«Село», у 1911-12 — часопису «Засів». 

Протягом життя Г. його політ, погляди змінювалися. На поч. 
1890-х він був прихильником політики «Нової ери» — польс.- 
укр. порозуміння на противагу ідеї блокування з москвофіла¬ 
ми, речниками якої були галицькі народовці та лідери Старої 
громади. У 1894-95 відійшов від «новоерства» і зайнявся 
злученням молодих радикалів з Укр. радик. партії (І. Франка 
і М. Павлика) з народовцями. Результатом цих зусиль стала 
Укр. нац.-дем. партія (УНДП), одним із засновників і керівни¬ 
ків якої був Г. У серед. 1900-х вийшов з УНДП через угодов¬ 
ську, щодо поляків, політику останньої в Галичині. Водночас 
виступив противником угодовства у сфері укр.-рос. стосунків, 
закликав до чіткого формулювання укр. політ, інтересу і про¬ 
ведення культ.-політ. кордону між Росією і Польщею згідно 
етногеограф. розселення українців. Після 1-ї рос. революції, 
з появою можливості політ, праці в Наддніпрянській Україні 
виступав за українізацію там серед, і поч. школи та засну¬ 
вання українознавчих кафедр в ун-тах. Із заснуванням укр. 
фракції у Держдумі Росії став консультантом та ідейним на¬ 
тхненником її роботи, виступив з автономістським проектом 
реформування Росії у федерацію народів. У1908-17 співтво¬ 
рець і голова Т-ва укр. поступовців (ТУП). Перед революцією 
навів контакти з кадет, партією і сприяв виступам останніх 
в Думі з проектами культ, автономії у підросійській Україні. До 

1917 Г. не примикав до жодної партії, маніфестуючи свою ко¬ 
ординат. роль у всеукраїнському русі. 

З початком 1-ї світової війни Г. повертається з Австро-Угорщи¬ 
ни в Рос. імперію. У Києві наприкін. 1914 був заарештований 
і як «австрофіл» відправлений на заслання до Симбірська, Ка¬ 
зані й Москви. Після Лютн. революції у бер. 1917 повертається 
в Україну, очолює Українську Центральну Раду і до кінця квіт. 

1918 визнається беззаперечним лідером укр. революції. У цей 
час політ, симпатії Г. повертають у бік соціалізму. Він зближу¬ 
ється з УПОР і стає її головою. На першому етапі революції Г. 
був прихильником і теор. узасаднювачем федераліст, концепції 
розвитку України. Але його федералізм не заперечував само¬ 
стійність. Навпаки, він розглядався як перша фаза на шляху до 
здобуття Україною повної незалежності. Логічним підсумком 
федералістично-незалежницької концепції Г. стала його книга 
«На порозі Нової України» (1918). Після більшов. перевороту 
в Росії перейшов до політики певної самостійності України. 

У питаннях політичної влади Г. спирався на ідею народоправ¬ 
ства, яке він ставив вище елітаризму і тому вірив, що скоріше 




ГУАМ — ГУЗАР 


165 


можна виховати нову еліту з різних соц. шарів сусп-ва, пере¬ 
дусім з інтелігенції, ніж сподіватися на прилучення до укр. руху 
зрусифікованих і зпольщених землевласницьких елементів та 
підприємців. Звідси і його гасло: «Вся надія на нас, вся сила 
в народі». У результаті гетьман, перевороту і падіння ЦР від 
кінця квіт. 1918 перебував на нелег. становищі. У 1919 від¬ 
був у еміграцію до Відня. У 1920-23 очолював Закордонну 
делегацію УПОР та редагував її друкований орган «Борітеся- 
поборете». Ініціатор утворення і голова «Комітету незалежної 
України» (КНУК) — орг-ції, що ставила своєю метою пропаган¬ 
ду ідеї самост. України серед країн Європи і світу. У1919 взяв 
участь у Париз. мирний конференції і Люцернському конгресі 
II Соцінтерну, де добився включення УПОР і УСДРП членами 
Соціаліст. Інтернаціоналу. На поч. 1924 повертається на під- 
радянську Україну й обирається академіком ВУАН. З 1924 
по 1931 — голова Істор. секції ВУАН. Відновлює журн. «Укра¬ 
їна» як орган секції, редагує низку період, видань, засновує 
до десятка наук.-дослідних кафедр і комісій. У 1929 обраний 
академіком АН СРСР. Соціаліст, лад в Україні Г. розглядав як 
сел. владу питомого українства, яка через українізацію міста 
повинна була поширитися й на робітництво та міську культуру. 
В цьому сенсі він знайшов розуміння з боку тих керівників 
Рад. України, які намагалися за допомогою некомуніст. ін¬ 
телігенції протиставитися рос. більшов. централізмові й до¬ 
битися більшої самостійності України в рамках СРСР. У 1931 
був заарештований органами ДПУ у сфабрикованій справі 
неіснуючого «Укр. нац. центру», за якою він мав проходити як 
керівник, але в останній момент був звільнений з в'язниці 
й переведений під домашній арешт. Арешт і слідство призвели 
до різкого погіршення стану здоров'я вченого, що прискорило 
його смерть. 

Літ.: Михайло Грушевський. 36. наук. пр. міжнар. конф. НТШ до 125 річ¬ 
ниці з дня народженння. Львів, 1994; Верстюк В., Пиріг Р. М. С. Гру¬ 
шевський: Коротка хроніка життя та діяльності. К., 1996; Пристайно В., 
Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 
1924-34. К., 1996; Гирич І. Політична публіцистика М. Грушевського // 
М. С. Грушевський. Твори. Т. 1. Львів, 2002; Шаповал Ю., Верба І. Ми¬ 
хайло Грушевський. К., 2005. /. Гчрич 

ГУАМ — регіональне об’єднання чотирьох д-в — України, 
Азербайджану, Грузії й Молдови (24.04.1999-05.05.2005 
до його складу входив Узбекистан, і розширена співдружність 
називалася ГУУАМ); в основі утворення цієї форми співро¬ 
бітництва лежить збіг їхніх позицій з багатьох питань сучас. 
міжнародних відносин, зокрема, щодо потреби інтеграції 
в європ. та євроатлант. структури, протистояння рос. політ, 
й екон. тискові, пошуку союзників і міжнар. підтримки в обо¬ 
роні тер. цілісності, розвитку транзитних енерг. і трансп. 
мереж. Заснування політ.-консультат. форуму відбулося 
10.10.1997 у Страсбурзі в ході самміту Ради Європи, під час 
якого було схвалено Спільне комюніке глав зазначених д-в; 
у ньому підкреслювалася необхідність розвитку чотиристорон¬ 
нього співробітництва для зміцнення стабільності й безпеки 
в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, тер. ціліс¬ 
ності, непорушності кордонів д-в, демократії, верховенства 
закону і поваги прав людини . Найвищим органом є щорічна 
зустріч глав держав-учасниць; виконавчим — засідання міні¬ 
стрів закорд. справ (як правило, двічі на рік); робочим — К-т 
нац. координаторів, до складу якого входять координатори по 
одному від кожної країни-учасниці; виконання функцій інформ. 
центру покладено на Інформ. офіс ГУАМ у Києві. Координацію 


співробітництва на галузевому рівні покладено на сім робо- 
чих груп — з питань енергетики; транспорту; з торг.-екон. пи¬ 
тань; з питань інформ. технологій; культури, науки та освіти; 
туризму; боротьби з тероризмом, організованою злочинністю 
і розповсюдженням наркотиків. Пріоритетними напрямами 
співробітництва в орг-ції Ялтинська хартія від 07.06.2001 ви¬ 
значила: формування зони вільної торгівлі; розбудову євразій¬ 
ського трансп. коридору, співробітництво в галузі видобутку 
й транспортування нафти до ЄС із відповідною гармонізаці¬ 
єю правових та інститут, засад цієї сфери, уніфікацією митних 
і тарифних норм з наближенням їх до світових стандартів; 
розвиток багатостороннього співробітництва в галузі безпе¬ 
ки, врегулювання конфліктів, боротьба з сепаратизмом, не¬ 
легальною міграцією та незаконним обігом наркотиків; політ, 
взаємодія в організаціях міжнародних — ООН, ОБОЄ, НАТО\ 
формування спільного інформ. простору. Міжнар.-прав. док-ти, 
прийняті в рамках ГУАМ: Ялтинська хартія; Конвенція дер¬ 
жав-учасниць про взаємне надання допомоги з консульських 
питань (07.06.2001); Положення про Раду міністрів закорд. 
справ; Угода про створення зони вільної торгівлі між країна- 
ми-учасницями (20.07.2002); Тимчас. положення про Інформ. 
офіс у Києві; Рішення глав держав-учасниць про статус спосте¬ 
рігачів у діяльності ГУАМ; Угода про співробітництво між уря¬ 
дами держав-учасниць у сфері боротьби з тероризмом, орга¬ 
нізованою злочинністю та ін. небезпечними видами злочинів; 
док-ти про співробітництво в окремих галузях (20.07.2002). 
22-23.05.2006 на Київ, саміті президенти держав-учасниць 
підписали Декларацію про створення «Організації за демокра¬ 
тію і розвиток — ГУАМ» із секретаріатом у Києві й домовилися 
про створення паливно-енергет. ради для координації дій з пи¬ 
тань енергет. політики та безпеки. 

Л'гг .: Тарасюк Б. ГУУАМ: витоки та перспективи (аспекти співробітни¬ 
цтва у галузі безпеки) 11 Нац. безпека і оборона. 2001. № 7; Мхіта- 
рян Н. ГУУАМ, Європа і світ. Чорноморсько-каспійський вимір гло¬ 
бальних викликів та національні інтереси України // Політика і час. 
2002. № 12. Б. Матвієнко 

ГУЗАР Любомир (нар. 26.02.1933, Львів) — Верховний ар¬ 
хієпископ УГКЦ (січ. 2001 — берез. 2011), кардинал (лют. 
2001). У 1944 перед вступом рад. військ до Львова Г. разом 
із батьками виїхав до Австрії, звідки родина емігрувала до 
США (1949). Навч. у Катол. ун-ті Америки (Вашингтон), ліцен¬ 
ціат з богослов’я здобув (1958) у духовній семінарії Св. Йоса- 
фата (США), ступінь магістра філософії (1967) у Фордгам. ун-ті 
(Нью-Йорк), д-ра богослов’я (1972) — у Папському ун-ті «Урба- 
ніана» в Римі. У 1958 висвячений на священика УКЦ у США, 
у 1969 виїхав до Рима. У1972 вступив до монастиря Св. Фео- 
дора Студита «Студіон» (Гроттаферрата побл. Рима), де через 
рік склав монаші обіти. Невдовзі Г. став архімандритом «Сту- 
діону», відповідальним за заруб, укр. студитські монаші спіль¬ 
ноти (1978). Невизнане Ватиканом самопроголошення Й. Слі¬ 
пим патріархом (1975) спричинилося не лише до глибокої 
кризи всередині заруб. УКЦ, коли церковна свідомість і дис¬ 
ципліна частини духовенства і вірян зіткнулися з принципом 
політ, доцільності та етнонаціоналізмом, сповідуваними заруб, 
укр. політ, орг-ціями, під впливом яких опинився кардинал. Та¬ 
кого роду дії Й. Сліпого та його прибічників змусили Ватикан 
вдатися до практики призначення єпископів УКЦ без узго¬ 
дження їхніх кандидатур з кардиналом, включно з призначен¬ 
ням у 1979 його наступника-коад’ютора М. І. Любачівського. 




166 


ГУМАНІЗАЦІЯ — ГУМАНІЗМ 


На тлі наростання протистояння між «патріархальним» крилом 
УКЦта Ватиканом Й. Сліпий (всупереч забороні папи Павла VI) 
висвячує 02.04.1977 на єпископів трьох довірених священи¬ 
ків (серед яких був і П), які мали б забезпечити тяглість його 
церковно-політ. курсу. Ватикан офіц. визнав ці свячення лише 
у 1995. У рим. період життя Г. був однією з найближчих довіре¬ 
них осіб кардинала Й. Сліпого, виконуючи його конфіденційні 
доручення, підтримуючи зв’язки з церковними та ін. структу¬ 
рами укр. повоєнної політ, еміграції. За дорученням Й. Сліпого 
Г. очолює «Товариство св. Софії», засноване укр. кардиналом 
з метою створення патріархату УКЦ та акумуляції відповід¬ 
них фін. та матер. ресурсів у «Патріарший фонд». Упродовж 
1984-91 Г. виконував обов’язки протосинкела (ген. вікарія) 
Львів, архієпископства в Римі. У 1993 разом зі спільнотою 
монахів-студитів з Гроттаферрата Г. повернувся до незалежної 
України, де розпочав працювати духівником у Львів, семіна¬ 
рії, а у 1995 разом із монашою спільнотою оселяється в не¬ 
величкому монастирі в с. Колодіївка (Терноп. обл.). Упродовж 
нетривалого часу (лют.-жовт. 1996) Г. був екзархом новоство- 
реного Києво-Вишгород. екзархату УГКЦ доки не отримав при¬ 
значення на посаду єпископа-помічника тяжко хворого на той 
час глави УГКЦ кардинала М. І. Любачівського. 26.01.2001 Г. 
обраний главою УГКЦ в Україні, що було неоднозначно сприй¬ 
нято греко-католиками Галичини, частина яких пікетувала 
з протестами собор Св. Юра, тодішній адм. центр УГКЦ. За пе¬ 
ріод діяльності кардинала Г. на чолі УГКЦ церква не лише по¬ 
вністю відновила свою структуру, що її вона мала до ліквіда¬ 
ції у 1946, але стала присутньою, хоча й різною мірою, в усіх 
областях України. Продовжуючи лінію кардинала Й. Сліпого 
на створення патріархату УГКЦ, Г. розпочав у Києві буд-во 
патріаршого собору та 21.08.2005 переніс резиденцію гла¬ 
ви церкви зі Львова до столиці України, що викликало негат. 
реакцію як з боку УПЦ (в юрисдикції Москов. патріархату), так 
і частини віруючих греко-католиків з Галичини, де зосере¬ 
джено абс. більшість греко-католиків України. У Львові на 
базі Львів, духовної академії було засновано Укр. катол. ун-т 
(2002) як продовження створеного Й. Сліпим у Римі УКУ. Кар¬ 
динал Г. продовжував політику кардинала Й. Сліпого з пере- 
форматування ідентичності УГКЦ на користь східнохристиян. 
її складової, яка розумілася дуже широко і включала в себе 
не лише обрядові питання, а й богословські, догматичні. Така 
політика мала своїм наслідком низку кризових явищ у внугр. 
житті УГКЦ, протистоянь між прибічниками різних традицій, 
розколів, що тривають. Кардинал Г. є одним з авторів гре- 
ко-катол. концепту «Київської Церкви», поняття «традиц. укр. 
церквов» (УГКЦ, УПЦ-КП і УАПЦ), схеми об’єднання правосл. 
і греко-католиків України в єдиний патріархат у сопричасті 
з Римом та Москвою, що через хитку богосл.-догмат. основу 
не знаходять відповідного відгуку у правосл. середовищі Укра¬ 
їни. Під час керівництва УГКЦ кардиналом Г. церква займала 
активну позицію в соціально-політ. житті України, традиц. по- 
зиціонуючи себе на боці укр. націонал-патріот. сил. Підтриму¬ 
ючи і освячуючи істор. наратив «героїв ОУН-УПА» в тій його 
інтерпретації, що була законсервована в політ, колах укр. по¬ 
воєнної еміграції, УГКЦ зміцнювала свою регіональну ідентич¬ 
ність, втрачаючи на можливостях інтегрування у загальнонац. 
контекст. За період управління УГКЦ кардиналом Г. церква 
пройшла період екстенсивного розвитку, орг. оформлення і 
структурування, посідання вагомої сусп.-політ. ніши в Галичині. 


На порядку денному залишається інтенсивний вимір її внутр. 
розвитку, його гармонізація, формування церковної ідентич¬ 
ності у несуперечливих загальновизнаних богословських ка¬ 
тегоріях. У лют. 2011 папа Бенедикт XVI прийняв зречення Г. 
з посади глави УГКЦ. Н. Кочан 

ГУМАНІЗАЦІЯ — процес «олюднення» сусп. життя, в основі 
якого лежить принцип світогляду. Виходячи з нього, людина 
є найвищою сусп. цінністю, вона здатна до необмеженого роз¬ 
витку і самовдосконалення, реалізації усіх її сугнісних сил, зді¬ 
бностей і талантів. Ідеї, які лежать в основі Г. в європ. інтер¬ 
претації, відомі з різних джерел ще з 5-4 ст. до н. е. Концепція 
Г. набирає відносно завершеного вигляду в епоху Ренесансу 
(Дайте, Петрарка, Боккаччо, Піко дела Мірандола та ін.). Як 
учення про пріоритет у сусп. житті людських цінностей та мис¬ 
тецький, етично визначений напрям, що утверджує ідеал лю¬ 
дини як освіченої й високоморальної особистості. Протягом 
історії цивілізації Г. набуває різних напрямів, форм, забарв¬ 
лень: реліг. та атеїст., політ, та ідеол., мист. та етичних, раціон, 
та ірраціон., оптиміст, та песиміст. У сучас. епоху Г. набуває 
глобального характеру як процес утвердження гуманних цін¬ 
ностей у світовій культурі, політиці, економіці. В укр. суспіль¬ 
ствознавців проблема Г. постає як процес відродження і роз¬ 
витку нац. культури, д-ви, громадянського суспільства. 

М. Михальченко 

ГУМАНІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ г— процес гармонізації політ, від¬ 
носин через реалізацію актуальних інтересів суспільства 
і держави та «олюднення» політики з метою: зміцнення дем., 
соціально-правової д-ви; реалізації гуманної стратегії інтегра¬ 
ції нац. волі народу та його еліти; збереження легітимної вла¬ 
ди; забезпечення громад, злагоди та згуртування населення 
країни; забезпечення свобод і прав особистості й соціальної 
справедливості в сусп-ві. Гол. напрямами Г. п. в Україні є: 1) по¬ 
літика динамічної стабілізації політ, розвитку країни й подолан¬ 
ня стихії дезінтеграції сусп. зв’язків між социальними групами 
і політ, структурами, вакууму влади тощо; 2) динамізація екон. 
розвитку; 3) проведення сильної соціальної політики, спрямо¬ 
ваної на підвищення не тільки рівня демократії у сусп-ві, а й 
рівня життя людей; проведення активної культ, політики; 4) за¬ 
безпечення конст. прав, свобод і обов’язків людини й гр-на. 

М. Михальченко 

ГУМАНІЗМ (лат. Иитапиз — людський, людяний) — цілісна 
світоглядно-філос. система поглядів, у якій людина визнаєть¬ 
ся найвищою цінністю; течія у західноєвроп. культурі епохи 
Відродження, спрямована на утвердження поваги до розуму і 
гідності людини, її права на свободу, вільний вияв природних 
почуттів і здібностей, на щасливе життя в умовах гармонії сус¬ 
пільства і природи. Ідеї і принципи Г. зміцнилися в епоху Про¬ 
світництва як нової ціннісної орієнтації на розуміння Людини 
як істор. діяча. Водночас питання «Г.» для філософів, які добре 
знають філос. традицію, постає більш глобально, як проблема 
уявлень про статус людини в різних світе, і реліг. моделях сві¬ 
торозуміння, в різних філос. і політ, теоріях і системах ще з ста- 
род. часів. Старод. Г. (без визначення цього поняття) наявний 
у філос. системах Сократа, Платона, Аристотеля, Демократа, 
Епікура, Лукреція, Перікла, Протагора та ін. мислителів Ста¬ 
род. Греції і Риму. Хоча Г. в цих сусп-вах ще не став загально¬ 
прийнятим світоглядом та ідеологією сусп. розвитку, але проб¬ 
леми людини і людства різною мірою в них обговорювалися. 
Традиц. сусп-во несло в собі зародок Г. Але в жодному конкр. 




ГУМАНІЗМ 


167 


сусп-ві (Старод. Греція, Рим, Старод. Єгипет, Персія, Вавилон та 
ін.) Г. не оформився навіть у стійку філос. або сусп.-політ. течію, 
де б людина розглядалася як мета розвитку, як «міра усіх ре¬ 
чей». Тому і поняття «Г.» не оформилося як закінчене, вплетене 
у систему категорій суспільствознавства. В одних філос. систе¬ 
мах людина наближалася до «людини гуманістичної» (як люди¬ 
на духовна, людина — носій прекрасного і моралі), в ін. вона 
трактувалася як «бог серед тварин» і «тварина серед богів» 
(старод. міфи про Олімп), де духовне, розумне надане їй бога¬ 
ми. У проміжках між цими крайнощами існували змішані сис¬ 
теми. Дещо змінилося в сусп-вах, де почала домінувати авраа- 
містична реліг. традиція ( юдаїзм, християнство, іслам). Традиції 
конфуціанства і буддизму мають ін. витоки. Саме в авраамізмі 
(усі три релігії побудовані більш повно або значною мірою на 
старод. юдаїстських текстах, хоча християнство та іслам — це 
своєрідний протестантизм щодо класичного юдаїзму) зустрі¬ 
чають вже більш-менш стійкі вияви Г., оскільки людина роз¬ 
глядається як творіння Бога. Не випадково Г. більш могутньо 
розвинувся в Зх. і Центр. Європі, де поширилася катол. версія 
християнства, яка була найближча до семітського аврааміс- 
тичного духу. Православ’я більш негат. ставиться до простої 
людини (холоп, раб і т. ін.). Поступово релігія (і церква) та на¬ 
ука знайшли шляхи відносно мирного співіснування. Теза про 
те, що Г. формувався як заперечення традиц. сусп-ва і релігії 
не зовсім правильна. Якби Г. не існував у зародкових формах 
у традиц. сусп-вах і світових релігіях, то він би не розквітнув 
у епоху Просвітництва, яка була частково революцією свідо¬ 
мості, але ще не була революцією ні у формах власності, ні 
у виробн. відносинах, ні в політ, житті. Феодалізм, панування 
церкви в сусп. житті спокійно співіснували з Просвітництвом 
як формою мислення і творчої діяльності. Якщо останні всту¬ 
пали в сугнісний конфлікт з феод, відносинами і церквами, то 
у феодалів і церков було достатньо засобів, щоб зламати, за¬ 
боронити діяльність учених, митців, літераторів. 

Аналіз Відродження і Просвітництва дозволяє зробити два 
висновки. По-перше, Г. повернувся не просто як заперечен¬ 
ня середньовічної антропології, а як її подолання шляхом за¬ 
перечення згідно із законом діалект, мислення, не як чиста 
революція, а як консервах революція у формі реформізму, де 
революція й еволюція поєднані. По-друге, Г. повернувся у двох 
формах: а) раціон., світе. Г. на базі науки; б) ірраціон. реліг. Г. 
на базі модернізації католицизму і протестантизму. Ці дві фор¬ 
ми Г. розвивалися паралельно або вступаючи у суперництво. 
Для характеристики Г. обох форм існує критерій: чи стоїть лю¬ 
дина в центрі картини світу і що взагалі розуміється в кожно¬ 
му конкр. випадку під категорією «людина»? Ідеалом раціона¬ 
ліст., світе. Г. є людина як центр світу, як міра усіх речей, а її 
розвиток як мета сусп. розвитку. Людина в такому баченні є 
не тільки окремою особистістю, а й траєкторією розвитку сусп- 
ва. Геоцентричний Всесвіт (у центрі Бог) перетворюється на 
антропоцентричний (у центрі Людина). Ірраціональний реліг. Г. 
бачить людину стражденну, приречену завжди залишатися та¬ 
кою, як вона є, але яка має шанс наближення до Бога («рай») 
моральним удосконаленням, добрими діями відносно церк¬ 
ви та ін. людей, слідуванням реліг. догмам. Тому, коли йдеть¬ 
ся про Г. як світогляд, напрям розвитку сусп-ва, науки, освіти, 
виховання потрібно задати додаткове питання: власне про 
який вид, тип, форму Г. йдеться, і в залежності від уточненої 
відповіді будувати подальші моделі, теорії, концепції. У цьому 


випадку стає зрозумілим — абстрактного Г. не буває. Є конкр. 
тип, форма Г., який будується на конкр. світоглядній основі. 
Спроба поєднати раціоналіст, та ірраціоналіст. Г. була здійсне¬ 
на марксизмом-ленінізмом. І це дало не абстрактну, а утопічну 
форму Г. Сутність цієї спроби така. По-перше, «культ людини» 
було поставлено в центр марксист, доктрини. Але одночасно 
була поставлена мета формування «людини комуністичної», 
а для цього була запозичена ідея« комунізму »з перших христи¬ 
ян. комун, монастирів, де було спільне майно і зрівнялівка у за¬ 
доволенні життєвих потреб (звідси ідея комунальних квартир, 
кухонь, туалетів у будинках рад. доби до серед. 60-х рр. 20 ст., 
мрія М. Хрущова проте, щоб селяни не мали присадибних діля¬ 
нок, худоби, а міські жителі харчувались у великих їдальнях, об¬ 
слуговувались у великих побутових комбінатах тощо). По-друге, 
оскільки ідея комунізму передбачає знищення (усунення) д-ви, 
підпорядкування особи колективу, зрівнялівку в задоволенні 
потреб, подолання класових і групових відмінностей, різниці 
між містом і селом і т. ін., а це виявилося утопією, то марксизм 
був перетворений на своєрідну релігію. Тут раціон, та ірраціон. 
змішалося. Тому комуніст. Г. на практиці перетворився на тота¬ 
літаризм, нехтування інтересами особи, владу парт, бюрокра¬ 
тії, масовий тероризм проти народу, який відмовлявся вірити 
в утопічну ідею і бути істор. гумусом заради збереження влади 
вождів. У сучас. Г. як людяності у світогляді й в поведінці закла¬ 
дено ідеї філософів античності й авраамістичний принцип, ви¬ 
кладений в давньоюдейських текстах, в Біблії і Корані т. зв. 
«золоте правило поведінки». У заперечливій формі воно фор¬ 
мулюється так: «Не роби іншим того, чого б ти не бажав, щоб 
робили тобі». У позит. формі воно звучить так: «Поводься з ін¬ 
шими так, як бажав би, щоб поводилися з тобою». 

Визначень Г. дуже багато. Найчастіше термін «Г.» застосову¬ 
ється у значенні групового або особистого погляду на життя 
у філос. формі або в судженнях здорового глузду, як світогляд¬ 
на позиція щодо ставлення до людини, її інтересів. Найбільш 
повно вирішили визначити Г. 58 видатних учених, письменни¬ 
ків, митців і громад, діячів у «Декларації світового гуманізму» 
(опублікована в журн. «Ргее іпбиігу» в 1980). Вони визначили 
десять фундам. принципів світе. Г.: вільне дослідження; відді¬ 
лення церкви від д-ви; моральна освіта; реліг. скептицизм; 
розум; наука і техніка; еволюція; освіта. Світе. Г., писалося 
в Декларації, вірить швидше в людський розум, ніж у боже¬ 
ственне керівництво. Скептично ставлячись до догматів церк¬ 
ви, світе, гуманісти осмислюють людське буття в реаліст, кате¬ 
горіях раціоналізму, стверджуючи, що люди самі відповідальні 
за власну долю. У 1999 був прийнятий «Гуманістичний мані¬ 
фест-2000: Заклик до нового планетарного гуманізму», який 
увібрав у себе оцінку нової істор. ситуації після розвалу со¬ 
ціаліст. табору і формування нової глобальної цивілізації. Нині 
існує Міжнар. етичний і гуманіст, союз (МЕС), який об’єднує 
понад 90 громад, орг-цій з більш ніж ЗО країн. В Україні діє 
декілька гуманіст, орг-цій. Сучас. Г., якщо не зачіпати його орг. 
боку, є, в першу чергу, гуманіст, світоглядом, на якому базу¬ 
ється наукова, освітньо-виховна, культ.-просвітницька і орг. 
діяльність. Це також світоглядна позиція, яка пропонує люди¬ 
ні усвідомлення людського життя як цінності й самоцінності, 
установка на людяність без меж. 

Літ.: Литвиєнов В. Ренесансний гуманізм в Україні. К., 2000; Губер- 
ський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особис¬ 
тість. К., 2002. М. Михальченко 



168 


ГУМАНІТАРНА ІНТЕРВЕНЦІЯ — ГУСАК 


ГУМАНІТАРНА ІНТЕРВЕНЦІЯ — (від лат. НитапКаз — люд¬ 
ство, людяність і пізньолат. ігПегуепйоп — утручання) — зброй¬ 
не втручання держави або групи д-в у внугр. справи ін. країни 
у відповідь на масові та системні порушення там прав людини 
і міжнар. гуманіт. права. Ця доктрина викликає суперечки се¬ 
ред правознавців та дипломатів і спирається на відомі з 19 ст. 
«інтервенцію, засновану на принципах гуманності» та «право 
втручатися» (сігоіі сГіп^егепсе). Перший термін стосувався ста¬ 
новища, коли одна д-ва захищала своїх громадян в ін. країні, 
та у випадку реакції ззовні на кричущі акти порушення д-вою 
прав власних гр-н. Але нині поняття Г. і. набуло досить широ¬ 
кого визнання, щоб говорити про нього як про звичай у між¬ 
нар. праві. Прибічники такого погляду заявляють, що практи¬ 
ка використання поняття знаходиться у процесі становлення, 
а сам принцип є визнаним де-факто й відповідно донього по¬ 
рушення прав людини і гуманіт. права у певній країні можуть 
являти загрозу за її межами. З ін. боку, ставиться під сумнів 
концепція держ. суверенітету й у такий спосіб встановлюються 
правові рамки для агресії ; задля подолання протиріч у верес. 
2000 з ініціативи канад. екс-міністра закорд. справ Ллойда 
Ексуорті була створена Міжнар. комісія з інтервенції і держ. 
суверенітету. Гуманіт. право припускає, що у випадку серйоз¬ 
них порушень його норм винні мають переслідуватися в судо¬ 
вому порядку і бути засуджені як злочинці. Відповідно до ст. 1 
Женев. конвенцій (1949) існує індивід, і колект. зобов’язання 
«дотримуватися і змушувати дотримуватися» норм міжнар. 
гуманіт. права; якщо ж відбуваються їхні серйозні порушен¬ 
ня, д-ви зобов’язані вживати заходів спільно чи індивід., але 
у співробітництві з ООН, відповідно до її Статуту (І Дод. прото¬ 
кол до Женев. конвенцій, ст. 89). Перелік заходів, які можуть 
вживатися д-вами для припинення порушення гуманіт. норм, 
визначається в гл. VII та VIII Статуту; РБ може використову¬ 
вати як проміжний захід повний або частковий розрив екон. 
відносин. У випадку рішення на користь збройної інтервенції, 
РБ може вирішувати, чи будуть її здійснювати Збройні сили 
ООН, чи це завдання буде делеговане певній д-ві або регіон, 
безпековій структурі. Однак ст. 53 Статуту ООН уточнює, що 
«жодні примусові дії не починаються внаслідок... регіональних 
угод або рішень регіональних органів, без отримання повно¬ 
важень від Ради Безпеки». Якщо використовується збройна 
сила, міжнар. гуманіт. право застосовується незалежно від 
того, які були підстави для інтервенції. Суперечки про те, чи 
можна застосовувати положення гуманіт. права до дій Зброй¬ 
них сил ООН, тривають, існують різні інтерпретації аспектів 
міжнар. гуманіт. права, насамперед щодо регламентації пра¬ 
вил ведення бойових дій. Г. і. нині називають операції ООН 
у Пн. Іраку 1991-2003 і Сомалі 1992-95, інтервенцію НАТО 
в Косово 1999. М. Каменецький 

ГУРЕНКО Станіслав Іванович (нар. 30.05.1936) — політ, і 
держ. діяч. Освіту здобув у Київ, політех. ін-ті (1958). Працю¬ 
вав у вузі, на виробництві. З 1976 — секретар Донец. обко¬ 
му Компартії України. У1980-87 — заст. голови РМ УРСР, від 
1987 — секретар, 2-й секретар ЦК КПУ. У 1990 обраний 1-м 
секретарем ЦК КПУ, членом Політбюро ЦК КПРС, в умовах 
розпаду СРСР підтримував ідею створення автономної КПУ 
у складі КПРС. Народний депутат ВР України 1-го скликан¬ 
ня (1990), у серп. 1991 спрямував керівництво КПУ і кому¬ 
ніст. фракцію у парламенті на підтримку Акта незалежності 


в 

України. Після заборони 30.08.1991 Президією ВР України 
діяльності КПУ працював у виборчих структурах. У січ. 1993 за 
власним бажанням склав повноваження народного депута¬ 
та України. Взяв активну участь у відновленні діяльності КПУ 
(1993), є членом її ЦК. Відстоював ідею створення політично 
реформованої спілки рівноправних д-в кол. СРСР. У 1998- 
2006 — народний депутат ВР України 3-го і 4-го скликань 
від КПУ. 

Літ.: Центральний Комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б): Историко- 
биографический справочник. М., 2005; Лозицький В. С. Політбюро 
ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918-91). К., 2005. 

В. Васильєв 

ГУСАК (Низак) Густав (10.01.1913, с. Дубравка, побл. Брати¬ 
слави — 18.11.1991, Братислава) — громад.-політ. і держ. 
діяч. Закінчив юрид. ф-т Братися, ун-ту ім. Я. А. Коменського 
(1937), працював правником. З 1933 — член Компартії Сло¬ 
ваччини (КПС), один із засновників і керівників Слов. моло¬ 
діжної спілки (1936-38), віце-президент Слов. студ. спілки 
(1936-38), секретар асоціації екон. і культ, співпраці з СРСР. 
За участь у нелег. комуніст, діяльності 1938 був уперше за¬ 
арештований, вдруге перебував в ув’язненні за прогітлерів. 
режиму Й. Тісо (1940-44, з перервами), водночас підтриму¬ 
вав дружні відносини з одним із лідерів урядової ГлінковоТ 
слов. нар. партії А Махом, тому режим утримання був досить 
комфортабельним, у 1941 (за ін. даними 1943) разом з А. Ма¬ 
хом навіть відвідав окуповані терени СРСР зокрема Україну 
й місце масових розстрілів польс. громадян Сталін, режимом 
у с. Катині побл. Смоленська (пізніше стверджував, що ро¬ 
бив це під примусом). 1943 — брав участь у створенні нелег. 
ЦК КПС, за ініціативою якого було створено Слов. нац. раду 
(СНР) й інші органи руху Опору; в серп.-жовт. 1944 — один із 
керівників Слов. нац. повстання, заст. голови СНР, уповнова¬ 
жений з питань внугр. справ; з вер. 1944 — заст. голови КПС, 
навесні 1945 як керівник слов. делегації брав участь у пере¬ 
говорах із чес. політиками, під час яких було досягнуто домов¬ 
леності про новий уряд Чехословацької Республіки (ЧСР) та 
його програму, вимагав значного розширення прав Словач¬ 
чини у федерат, д-ві (зберігся лист Г., в якому він навіть про¬ 
понував включити Словаччину як союзну республіку до складу 
СРСР). З 1945 — член ЦК Компартії Чехослов. (КПЧ), депутат 
Нац. зборів і водночас голова Корпусу уповноважених (уряду) 
Словаччини; укладенням трьох т. зв. «празьких угод» 1945-46, 
за участі Г., повноваження слов. органів влади були суттєво 
урізані на користь загальнодерж. (празьких) інституцій, восе¬ 
ни 1947, скориставшися сфабрикованою кримінальною спра¬ 
вою проти Дем. партії Словаччини, домігся реорганізації слов. 
уряду в такий спосіб, що більшість у ньому отримали представ¬ 
ники КПЧ. У лют. 1951 був утретє заарештований і ув’язнений 
за обвинуваченням у держ. зраді та «буржуазному націона¬ 
лізмі», засуджений до довічного ув’язнення (1954); не визнав 
вини, відбував ув’язнення разом із членами слов. фаш. уряду. 
У трав. 1960 амністований, у 1963 — політично реабілітова¬ 
ний і поновлений у КПЧ, працював наук, співробітником Ін-ту 
держави і права Слов. академії наук, захистив канд. дис. 
з історії Слов. нац. повстання. З квіт. 1968 — заст. прем’єр- 
міністра ЧССР, належав до поміркованого крила реформато¬ 
рів «празької весни». Брав участь у керованій президентом 
ЧССР Л. Свободою делегації на переговорах із рад. керівни¬ 
цтвом у Москві 23-26.08.1968, де підписанням «Програми 





ГУССЕЙН 


169 


виходу з кризової ситуації» було надано квазі-леглгимнос- 
ті окупації воєнній країни військами країн-учасниць Орг-ції 
Варш. договору та подальшому перебуванню на її терито¬ 
рії рад. військ; за погодженням із керівництвом СРСР став 
1-м секретарем ЦК КПС, а на пленумі ЦК КПЧ 17.04.1969 
був обраний 1-м (з 1971 — генеральним) секретарем ЦК 
(до 1987), змінивши на цій посаді А. Дубчека. Водночас 
29.05.1975-10.12.1989 — президент ЧССР; наполегливо 
здійснював програму «нормалізації», що передбачала повер¬ 
нення до неосталіністських методів управління, відновлення 
парт, контролю всіх сфер сусп. життя, чистку КПЧ, молодіжних 
й профсп. орг-цій від «правих ревізіоністів», заборону профес. 
діяльності прибічників реформ, цензуру політичну ЗМІ тощо. 
За допомогою адм. регулювання цін, завдяки рад. кредитам 
та постачанню сировини й матеріалів за пільговими цінами 
зумів підняти рівень життя населення (ЧССР посідала 2-ге 
місце після НДР за рівнем життя серед країн рад. табору), що 
забезпечило мовчазну згоду сусп-ва, але зниження продук¬ 
тивності праці не могло спинити уповільнення темпів екон. 
зростання; уникнув прямого судового переслідування діячів 
«Празької весни», безуспішно прагнув домогтися виведення 
з країни контингенту рад. військ. Не сприйняв горбачовської 
« перебудови »; у груд. 1987 змінений на посаді ген. секретаря 
КПЧ поміркованим реформатором М. Якешем. Під час «окса- 
митової революції » в лист.-груд. 1989 був змушений піти 
у відставку й з посади президента; у лют. 1990 був виключе¬ 
ний з КПЧ. Відійшов від акт. політ, діяльності, перед смертю 
примирився з Римо-катол. церквою та прийняв таїнства спо¬ 
віді й причастя. 

Тв К гоГпїскеі оіагке па 8Іоуепзки Вгаіізіауа, 1948; І Ьріоу о Рпезок: 
1944-1950. Вгаіізіауа, 1973; О сезкозіоуепзко-зоуіеізкот ргіаІеГзІ- 
ує, зроіепесіуе а зроіиргасі. РгаИа, 1985. 

Літ.: Напз Веппег. А ґіізіогу ої СгесПозІоуакіа зіпсе 1945. Іопсіоп, 1989; 
РІеуга V. Угозіиру а р£сІу: СизіЗу НизЗк ргеґюуогії. Вгаіізіауа, 1991; Кі- 
егап МІІіатз. Тґіе Рга£ие $ргіп£ апсі ііз айегтаШ: СгесИозІоуак роїііісз, 
1968-70. СатЬгіРбе, 1997. Р. Кривонос 

ГУССЕЙН (справ, прізв. аль-Тікріті) Саддам (28.04.1937, 
с. Аль-Ауджа побл. Тікріта, Королівство Ірак — 30.12.2006, 
Багдад) — громад.-політ. і держ. діяч. Значний вплив на фор¬ 
мування світогляду Г. мав брат його матері — майор Хейрал- 
лах Тульфа, араб, націоналіст і прихильник ідей нацизму, що 
взяв активну участь у невдалому антибрит. повстанні 1941; 
пізніше Г. одружиться на його дочці Саїді, а після приходу до 
влади зробить дядька мером Багдада, а його сина призначить 
міністром оборони (взагалі, за правління Г. його родичі займа¬ 
ли майже всі важливі держ. посади). Г. просяк ідеями панара¬ 
бізму й у 1957 вступив до Партії араб, соціаліст, відроджен¬ 
ня («Баас»). У 1958 в Іраку було повалено монархію, король 
Фейсал II, спадковий принц і прем'єр-міністр Нурі Саїд вбиті, 
натовп у Багдаді вчинив кривавий самосуд над урядовцями 
старого режиму; розпочалася серія переворотів, які відріз¬ 
нялись особливою жорстокістю і закінчувалися послідовним 
встановленням диктатур Абделя Керима Касема (1958-63) 
та Абделя Саляма Арефа (1963-66); Г. у 1959 взяв участь 
у невдалій спробі замаху на генерала Касема, заочно був за¬ 
суджений до смертної кари й змушений емігрувати до Сирії; 
в 1962-63 проживав у Каїрі, де закінчив коледж права з ди¬ 
пломом спеціаліста, в 1976 отримав ступінь магістра військ, 
наук; у 1984 Багдад, ун-т надав йому ступінь д-ра права. 
У 1963, після повалення режиму Касема, Г. повернувся до 


Іраку, очолив нелег. військ, групу, що готувала заколот проти 
Арефа; був заарештований, провів у в'язниці 4 роки, після 
втечі продовжив боротьбу з режимом. 17.07.1968 відбувся 
черговий, 3-й за післявоєнний час військ, переворот, який під¬ 
тримали баасисти та ліві партії, до влади прийшов Ахмед Ха- 
сан аль-Бакр (1914-82); Г. став заст. голови Ради револ. ко¬ 
мандування (РРК), контролював роботу служби безпеки. 
17.07.1979 Г. завершив процес монополізації влади (під 
формальним приводом захворювання попередника) і очолив 
д-ву, РРК і регіон, керівництво «Баас». Г. жорстоко розправив¬ 
ся в 1979-80 з політ, опонентами, провів велику чистку адм. 
органів та парт, апарату, створив один із найбільш доскона¬ 
лих тоталіт. режимів 20 ст, абс. підконтрольну йому партій¬ 
ну структуру. В Ірак, пропаганді Г. порівнювали з великими 
царями Старод. Вавилону, зокрема з Навуходоносором II, 
з ім'ям якого пов'язаний розквіт Вавілон, царства, перемоги 
над євреями, підкорення Іудеї, здобуття Єрусалиму, перемоги 
над племенами, що проживали на тер. сучас. Ірану; Г. зобра¬ 
жували і як Салах ад-Діна (Саладдіна), що теж нар. в Тікріті 
(12 ст.) й завдав поразки хрестоносцям та звільнив Єруса¬ 
лим; Дж. Буш-молодший назвав Г. «учнем Сталіна ». У верес. 
1980 Г. почав війну з Іраном (1980-88) з метою зміцнення 
своєї влади в араб, та мусульм. світі й оволодіння додатко¬ 
вими нафтовими ресурсами і здобуття гегемонії в Перській 
затоці; важливу роль відігравало й особисте протистояння Г. 
та лідера Іслам, революції 1979 в Ірані, Рахбара Іслам. Рес¬ 
публіки Іран аятоли Хомейні (1903-89). На 1-му етапі війни 
(осінь 1980 — літо 1982) Іран переважно оборонявся; на 2-му 
(серед. 1982 — кін. 1984) під тиском військ, невдач Г. почав 
шукати можливості миру, а Іран активізував бойові дії, про¬ 
голосивши своєю метою повалення режиму Г.; на 3-му етапі 
(1985-87) війна набула позиційного характеру, й Ірак по¬ 
годився на врегулювання на основі резолюції Ради Безпеки 
О ОН № 598, з 20.08.1987 набуло чинності перемир’я. Після 
війни економіка Іраку опинилася на межі краху, в цій ситуації 
02.08.1990 Г., використовуючи панарабські гасла, анексував 
Кувейт, що спричинило Першу війну в Перській затоці (СиІЇ 
\А/аг) — між Іраком і низкою зх. та араб, д-в на чолі зі США. 
Внаслідок санкціонованої РБ ООН військ, операції антиірак. 
коаліції під кодовою назвою «Буря в пустелі», що розпочалася 
17.01.1991, Ірак капітулював уже 28.02.1991. Щоправда, Г. 
тоді не було усунуто від влади, оскільки США та їхні союзники 
побоювалися дестабілізації ситуації в регіоні; в країні продо¬ 
вжував панувати культ особи Г., що зберіг контроль над ЗМІ та 
потужним репресивним апаратом, придушив повстання курдів 
на пн. країни та шиїтів на пд. Міжнар. блокада не призвела 
до повалення режиму Г., тому після терорист, акту 11.09.2001 
США звинуватили Г. у виробництві зброї масового знищення 
та віднесли Ірак до т. зв. «вісі зла». Після відмови Г. співпра¬ 
цювати з інспекторами ООН з ядерних озброєнь 20.03.2003 
розпочалася Друга війна у Затоці (Ігац жаг), тобто вторгнення 
в Ірак коаліц. сил на чолі із США та Британією; Г. деякий час 
продовжував керувати операціями вірних йому сил, потім по¬ 
чав переховуватися; 14.12.2003 кол. диктатора затримали 
у бункері неподалік від його рідного міста та заарештували. 
30.06.2004 Г. та 11 ін. членів баасист. режиму, серед яких 
були й колишні прем’єр-міністр та міністр оборони, передали 
Ірак, властям. Йому були висунуті звинувачення у злочинах 
проти людства та військ, злочинах, розв'язанні війни з Іраном 



170 


ҐАНДІ 


та агресії проти Кувейту. 05.11.2006 Г. засудили до смертної 
кари через повішення за звинуваченням у розправі на 148 
шиїтами в Ед-Дуджейлі (1982) та за злочини проти людяності. 
Г. є автором кількох робіт з військ, стратегії, романтичної по¬ 
вісті «Забіба та король» (2001), книжки «Неприступна фортеця» 
(2001), новел «Люди та місто» (2002). 

Літ.: Апдайк Р. Дж. Саддам Хусейн. Политическая биография. Рос- 
тов-н/Д, 1999; Корж Г. П. Саддам Хусейн: история взлета и падения. 
X., 2004; Ключников Б. Ф. Саддам, или Иракская трясина Америки. 
М., 2007; Плеханов С. Кровь на песке. Жизнь и смерть Саддама. М., 
2007; Криворучко А. П., Рощупкин В. Т. Багдадский вождь: взлет и 
падение... Политический портрет Саддама Хусейна на регионапьном 
и глобальном фоне. М., 2008. О. Коппель 



ҐАНДІ (СапсіНі) Індіра Пріядаршині (19.11.1917, Аллахабад 
тепер шт. Уттар-Прадеш — 31.10.1984, Нью-Делі) — громад. - 
політ. і держ. діячка, дочка Дж. Перу; закінчила Сомервіл. 
коледж Оксфорд, ун-ту; 1938 вступила до Інд. нац. конгресу 
(ІНК), була особистим секретарем і супроводжувала батька 
в усіх його міжнар. поїздках; після проголошення незалеж¬ 
ності Індії 15.08.1947 працювала в керівних органах прав¬ 
лячого ІНК, поступово виросла в самост. політ, фігуру й 1959 
була обрана головою ІНК, наступного року, після смерті чоло¬ 
віка — журналіста Фероза Ганді, залишила посаду і як поміч¬ 
ник прем’єр-міністра виступала посередником між Дж. Неру 
та його кабінетом і парт, функціонерами, була членом викон. 
ради ЮНЕСКО. 1964-66 — депутат Нар. палати, міністр ін¬ 
формації та радіомовлення в уряді Я. Б. Шастрі; після неочі- 
куваної смерті останнього в Ташкенті на мирних переговорах 
із Пакистаном, за підтримки центристської й лівої фракцій 
ІНК, очолила уряд: 19.01.1966-24.03.1977 і 14.01.1980- 
31.10.1984 — прем’єр-міністр Республіки Індія (водночас 
1967-69 — міністр закорд. справ, 1975 і 1980-1981 — мі¬ 
ністр оборони). В умовах кризи монополії ІНК на владу (на 
виборах 1967 він програв у 9-ти штатах із тогочасних 17-ти) 
здійснила низку популістських заходів, покликаних розширити 
соціальну базу партії: націоналізацію 14 найбільших комерц. 
банків і системи страхування, ухвалення закону про монополії 
й обмежувальну торговельну практику, збільшення асигнувань 
у держ. сектор, впровадження програм боротьби з бідністю 
й збільшення зайнятості на селі та ін., що, незважаючи на роз¬ 
кол ІНК 1969 і вихід з партії правих, забезпечило їй перекон¬ 
ливу перемогу на виборах 1971. 

Розроблена за участі Ґ. концепція «організованого капіта¬ 
лізму» й визнання регулювальної ролі д-ви в проведенні со- 
ціально-екон. реформ знайшла прибічників не лише в серед¬ 
овищі дрібних і середніх підприємців, а й частини крупних 
монополіст, об’єднань. Намагаючись перетворити Індію на 
впливову регіональну д-ву, Ґ. прискорила реалізацію ядерної 
програми (перше випробування стаціонарного боєзаряду від¬ 
булося 1974) й ініціювала активну зовнішню політику: підпи¬ 
санням 1971 договору про дружбу і взаємодопомогу із СРСР 


нейтралізувала можливий альянс США, КНР і Пакистану та 
забезпечила перемогу над останнім у війні, що привела до 
утвердження незалежної д-ви Бангладеш; 1975 анексувала 
Сіккім. Але практика держ. етатизму швидко призвела до по¬ 
силення автократ, централізаторських тенденцій у стилі ке¬ 
рівництва Ґ., застою й корупції, що призвело до згуртування 
опозиц. сил і гострої сусп.-політ. кризи 1974-75, яка поста¬ 
вила під сумнів легітимність влади ІНК (аллахабадський суд 
анулював депут. мандат Ґ. за зловживання на виборах 1971). 
26.06.1975 впровадила надзвичайний стан і приступила до 
реалізації «програми з 20 пунктів», що мала консолідувати інд. 
сусп-во силовими засобами, а на практиці призвела до крит. 
звуження соціальної опори ІНК і втрати ним союзників. 1976 
до преамбули конституції було внесено визначення країни як 
«суверенної, соціалістичної, світської й демократичної рес¬ 
публіки», проте «конгресистський соціалізм» мав на увазі не 
ліквідацію приват. власності на засоби виробництва, а лише 
обмеження «здирницьких інстинктів» і власницьких прагнень 
на благо сусп. розвитку та передбачав практ. здійснення прин¬ 
ципів егалітаризму, зокрема, скасування кастових обмежень, 
створення умов для розвитку племен і малих народностей, 
запровадження рівноправності чоловіків і жінок та ін. Ґ. на¬ 
голошувала, що «соціалізм, який є нашою метою, не означає 
експропріації багатих і передачу всього бідним. Його смисл 
у тому, щоб зменшити економічну нерівність і скоротити роз¬ 
рив у доходах». Попри успішне проведення «зеленої рево¬ 
люції» та цілковите припинення міжконфесійних конфліктів, 
Ґ. зазнала поразки на виборах у берез. 1977 і нетривалого 
ув’язнення, але спромоглася на реванш і повернення до вла¬ 
ди за підсумками виборів 1980; активізувала участь країни в 
Русі неприєднання й закликала до виведення рад. військ з Аф¬ 
ганістану. Проте акт. наступ Ґ. на автономію штатів прискорив 
формування локального націоналізму й відхід від ІНК значної 
частини електорату, до того ж прем’єр не змогла мирно вирі¬ 
шити проблему сикхського сепаратизму, віддавши 05.06.1984 
наказ урядовим військам зайняти Золотий храм в Амрітсарі, 
де переховувалися терористи. Вбита двома охоронцями-сик- 
хами. Почесний доктор Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка (1982). 
Літ.: Ульяновский Р. А. Три лидера великого индийского народа. 
М., 1986; Горев А. Индира Ганди: мечтьі и свершения. М., 1987; 
Джилл С. С. Династия Ганди. Р-н/Д, 1997; МаІПоІга ІпРег. Азіа ап<1 
Расіїіс Іпсііга ОапсЛіі: а регзопаї ап 6 роїііісаі Ьіобгарґіу. Шпсіоп, 1989; 
Ргапк КаІПегіпе. Іпсііга: ТПе І_іїе ої ІпРіга ІЧеПігі ОапсІИі. Ноіібіііоп МіТПіп 
Нагсоиіі, 2002; ВагЬага А. ЗотегуіІІ. Іпсііга ОапсЛіі: РоїіІісаІ [еаРег іп 
ІпРіа. Сотразз Роіпі Воокз, 2007. В. Головченко 

ҐАНДІ (ОапсЛіі) Махатма (Мохандас Карамчанд; 02.10.1869, 
Порбандар — 30.01.1948, Делі ) — лідер нац.-визвольного 
руху, основоположник політ, доктрини ненасильства. Родина Ґ. 
належала до служилого прошарку пд. князівств Індії. Юнаком 
Ґ. вирушив на навчання до Англії, де отримав юрид. освіту. До 
того ж часу належать перші досвіди публічної діяльності Ґ. — 
він брав участь у роботі вегетаріанського т-ва. Після завер¬ 
шення навчання і повернення до Індії, прийняв пропозицію 
відправитися до Пд. Африки, в якій на той час утворилася до¬ 
сить велика колонія індійців, де працював адвокатом. На цей 
період припадають драматичні зміни у становищі спільноти. 
Місц. адміністрація з екон. міркувань запровадила дискри- 
мінац. законодавство щодо індійців (зокрема, всі вони мали 
зняти відбитки пальців, від них вимагали реєстрації шлюбів 
за христ. правилами, поліція набула права входити до житла, 




ҐАРІБАЛЬДІ 


171 


у т. ч. на жіночу половину, щоб пересвідчитися у законності пе¬ 
ребування осіб на цій території тощо). Після того як перемови¬ 
ни про скасування «чорного закону» не дали результату, Ґ. бере 
участь в орг-ції протесту («краще померти, ніж дотримуватися 
такого закону»), який на його вимогу відбувається лише за до¬ 
помогою мирних засобів; вільно йде на арешт і, поставши пе¬ 
ред судом, ставить питання: якщо закон справедливий, судді 
мають покарати його найсуворіше, якщо ж несправедливий, 
то відпустити його. Після нетривалого ув’язнення Ґ. повернув¬ 
ся до керівництва акціями протесту, відомості про які посту¬ 
пово поширюються світом, а на підтримку Ґ. виступають такі 
всесвітньо відомі діячі, як А. Ейнштейн, Б. Рассел, Р. Роллан, 
Б. Шоу. Напередодні 1-ї світової війни найбільш дискримінац. 
статті закону було скасовано. Під час війни Ґ. добровільно 
брав у ній участь, організовуючи санітарний загін, розрахову¬ 
ючи, що Брит. імперія оцінить відданість інд. підданих і надасть 
їм самоуправління. Згодом Ґ. розчарувався у цій тактиці. Після 
повернення до Індії в 1915 Ґ. відновив зв’язки з діячами інд. 
нац. руху, провів перші ненасильницькі кампанії на місц. рівні. 
У1919 він очолив масову кампанію проти надзвичайного «за¬ 
кону Роулетта», що містив подальше обмеження прав індійців. 
На 1-му етапі передбачалися такі форми бойкоту колоніально¬ 
го режиму, як відмова від почесних посад і звань, бойкот англ. 
навч. закладів, виборів до законод. органів, бойкот іноземних 
товарів. На 2-му етапі пропонувалося перейти до відмови від 
сплати податків. Метою сатьяграхи (назва ненасильницького 
протесту, що означає «стійкість в істині») було проголошено до¬ 
сягнення свараджу — самоуправління Індії. Після припинен¬ 
ня кампанії опору у 1922 (що було викликано проявами на¬ 
сильства з боку його учасників і послабленням інтенсивності 
руху), нового відкритого суду, де Ґ. знову виклав свою позицію 
щодо ненасильства як добровільного прийняття покарання за 
відмову від співпраці зі злом, і дворічного ув’язнення Ґ. про¬ 
понує «конструктивну програму» (зокрема, підтримання роз¬ 
витку ручних ремесел, боротьба проти ізоляції т. зв. «недотор¬ 
канних», що були поза межами кастового поділу інд. сусп-ва, 
досягнення індусько-мусульман. єдності), по суті спрямовану 
на самовизначення країни, її підготовку до майбутнього само¬ 
управління. У 1931, після чергової сатьяграхи, колоніальна 
адміністрація йде на укладення пакту, за умовами якого в Індії 
дозволялося вести серед населення пропаганду за незалеж¬ 
ність країни, дозволялися мирні пікети й демонстрації, оголо¬ 
шувалася всезагальна амністія політв’язнів. Інд. нац. конгрес 
(ІНК), найбільша громад, орг-ція індійців, яка під керівництвом 
Ґ. проводила кілька кампаній опору, визнавався офіц. політ, 
партією. Отже, колоніальна влада де-факто визнавала ви¬ 
звольний рух. У 1942, після початку 2-ї світової війни, Ґ. ого¬ 
лосив, що настав вирішальний етап боротьби за повну неза¬ 
лежність Індії. Він висунув гасло «Геть з Індії!», підтримане ІНК. 
У1946-47, в умовах конфлікту між прибічниками єдиної Індії 
і прихильниками утворення на частині її тер. Пакистану як д-ви 
мусульман, Ґ. здійснив поїздки регіонами країни, щоб зупини¬ 
ти кровопролиття. З цією ж метою проводив індивід, голоду¬ 
вання, змушуючи різні сили до примирення. Був вбитий при¬ 
бічником однієї з індуських націоналіст, орг-цій. 

Доктрина ненасильства Ґ. формувалася протягом усієї його 
діяльності. Уже під час першого виступу він наголошує на 
зв’язку протесту з законослухняністю: сатьяграх (учасник про¬ 
тесту) мав насамперед бути законослухняним. Тільки той, хто 


дотримується закону, може точно знати, коли, який саме за¬ 
кон і яким чином порушувати. Сатьяграх виступає відкрито, 
мирно, готовий прийняти покарання. Він завжди готовий до 
перемовин, відкрито готується до своїх дій, відмовляючись від 
будь-якої конспірації. Опоненти розглядаються як такі само 
люди, як і ми, наділені гідністю, лише затьмарені передсудами. 
У цьому сенсі акції непокори є лише останнім засобом, після 
того, як вичерпані всі інші, щоб пробудити сумління і повер¬ 
нутися до взаємодії з опонентом на фундам. засадах гідності 
й рівності. Проте як це зробити? Ми можемо з гідністю ска¬ 
зати опоненту про нашу незгоду. Але нас можуть не почути. 
Ми можемо так само, з гідністю, відмовитися підтримува¬ 
ти несправедливий порядок, у т. ч. не дотримуватися зако¬ 
нів, які принижують гідність. Але до нас можуть застосувати 
ув’язнення, фіз. насильство. Ми можемо з гідністю прийняти 
страждання. «Я переконався, — каже Ґ., — що апеляція до 
розуму не зустрічає відповіді там, де живучі вікові забобони. 
Страждання зміцнює розум і розкриває очі розумінню». Йдеть¬ 
ся про перетворення самого страждання на мову, якою ми го¬ 
воримо. Є різниця між тим, коли людина просто страждає або 
лякається страждання, і коли приймає це страждання з гідніс¬ 
тю. У таких випадках навіть вороги, що не раз описувалося, 
мимоволі переймаються повагою. Повагою до гідності — але 
ж саме цього ми і прагнули. Тобто коли ми з гідністю зверта¬ 
ємося до свого опонента, наша гідність може промовляти до 
нього не лише мовою слів або дій, а й мовою страждання. 

І тоді дві наші сторони перетворюються на політ, партнерів, 
діючи на основі гідності. «Він (сатьяграх), — пише Ґ., — пови¬ 
нен вірити в ненасильство як своє вчення. А тому вірити в до¬ 
бро, закладене в людській природі, яке йому належить збуди¬ 
ти почуттями, правдою, любов’ю, вираженою у самопожертві». 
Соціальні напруження завершуються у безпосередній зустрічі 
(зіткненні) людей. Тут починають діяти вже не абстрактні уяв¬ 
лення про іншого, а закони екзистенційного контакту. Людина 
зазвичай діє за шаблонами; напр., що індієць, негр і т. д. — 
неповноцінна людина. І раптом перед нею постає ця людина, 
сповнена гідності; точніше, багато таких людей. І це руйнує 
стереотип. А коли він руйнується в масштабах цілої країни — 
це змінює і політ, систему. Досвід Ґ. не лише справив безпо¬ 
середній вплив на ті чи ін. рухи, на кшталт руху темношкірих 
американців за громадян, права під проводом М.-Л. Кінга, 
а й певним чином змінив самі засновки сучас. уявлень про 
політику. «Оксамитові революції» у ЦСЄ 1980-90-х рр. і «ко¬ 
льорові революції» початку 21 ст. на пострад. просторі не 
звертаються безпосередньо до спадщини Ґ, але безперечно 
знаходяться в горизонті зробленого ним переосмислення на¬ 
чал політичного. Можна з достатньою впевненістю прогно¬ 
зувати, що у світі, де застосування зброї стає синонімом заг. 
самознищення, шлях, відкритий Г., залишається чи не єдиною 
альтернативою. 

Літ.: Гальтунг Ю., Несе А. Політична етика Ганді. Л., 2001; Горев А. В. 
Махатама Ганди. М., 1984; Клеман К. Ганди. М., 2005; ТепбиІбаг 0. 6. 
Маґіаїта, І_іїе ої Моііапбаз КагатсґіапР СапсИїі, 8 уоі. ВотЬау, 
1951-54. Е. Щербенко 

ҐАРІБАЛЬДІ (багіЬаІсіі) Джузеппе (04.07.1807, Ніцца — 
02.06.1882, о. Капрера, Італія) — полководець, один з лідерів 
руху за об’єднання Італії, учасник визвольних війн Італії проти 
Австрії (1848-49, 1859-60, 1866), парламентар, літератор. 
Працював моряком на торг, судах. У 1833 вступив у створене 




172 


ҐЄДРОЙЦ 


Дж. Мадзіні таємне т-во «Молода Італія», діяльність якого 
була спрямована на визволення Італії від влади Австрії, її 
об’єднання та встановлення республ. правління. Після невда¬ 
лої спроби бунту та революції у П’ємонті у 1834 Ґ. довелося пе¬ 
реховуватися закордоном — у Франції, Тунісі, потім у Пд. Аме¬ 
риці, де він підтримував боротьбу південноамер. республік за 
незалежність. У1835-41Ґ. брав участь у боротьбі республіки 
Ріо-Гранде за її відокремлення від Бразилії, у 1842 — у війні 
в Уругваї під час його боротьби з Аргентиною. Після активіза¬ 
ції італ. револ. руху, відомого як Ріссорджіменто, та поч. рево¬ 
люції 1848-49, спрямованої на здобуття політ, та нац. неза¬ 
лежності Італії від Австрії, Ґ. повернувся до Італії, де відбулися 
револ. події у Мілані, Венеції (створення Венец. республіки), 
Римі та Тоскані. Сардин, королівство на той час стало конст. 
монархією. Після оголошення П’ємонтом (Сардин, королів¬ 
ством) війни Австрії, він очолював загін добровольців та во¬ 
ював у Альпах. Наполегливість Ґ. у боротьбі за таких складних 
умов вплинула на його популярність серед населення. Після 
перемоги австрійців, у Римі його було обрано депутатом Уста¬ 
новчих зборів, де він вніс пропозицію про проголошення рес¬ 
публіки. У1849 Ґ. — організатор оборони новоствореної Рим. 
республіки від Франції. Після падіння республіки вирушив на 
допомогу Венеції. Утім після поразки в боротьбі з віден. ди¬ 
настією Габббурґів йому довелося тікати на Пн. у П’ємонт, де 
його заарештували та вислали з країни. У 1850 він опинився 
у США, а потім у Перу, де продовжував працювати на торг, су¬ 
дах. 1854 Ґ. отримав дозвіл уряду П’ємонту повернутися, осе¬ 
лився на о. Капрера та займався с. г. Унаслідок розбіжностей 
у поглядах з прихильниками об’єднання Італії та встановлення 
респ. правління і конфліктів з королем П’ємонту Еммануїлом 
II, намагався вести переговори з прем’єр-міністром П’ємонту 
К. Кавуром. У 1859 голова уряду П’ємонту К. Кавур запропо¬ 
нував Ґ. очолити добровольців у війні проти Австрії. Таким чи¬ 
ном Ґ. взяв участь у визвольній війні та очолив добровольців. 
У1859-60 витіснив австрійців з Ломбардії, де здобув велику 
підтримку селян внаслідок звільнення їх від податків. Після 
переходу Ніцци та Савойї до Франції у 1860, приєднання до 
П’ємонту Середньої Італії та створення північноітал. парла¬ 
менту, депутатом якого він став, Ґ. виступив проти К. Кавура, 
відмовився від повноважень депутата та генерала. Він очолив 
повстання проти монарха Королівства Обох Сицилій Фран- 
циска II Бурбонського, до якого входила частина Пд. Італії 
та Сицилія. За підтримки місц. населення, у 1860 похід 
«Тисячі» — революц. загону, який підтримав визвольне по¬ 
встання на Сицилії, сприяв визволенню Пд. Італії та перемо¬ 
зі Італ. революції 1859-60. Внаслідок успішного повстання 
Ґ. встановив на острові свою владу. Протягом періоду його 
правління було проведено ряд перетворень в інтересах сел. 
населення, що суттєво вплинуло на зростання його підтримки. 
У1860 загони Ґ. захопили Неаполь. Утім після опору неаполіт. 
армії Ґ. прийняв допомогу влади П’ємонту та згодом передав 
свої повноваження королю Віктору Еммануїлу II. Таким чином 
після приєднання до П’ємонту нових територій виникла нова 
Італ. д-ва, на створення якої вплинули походи Ґ. на Сицилію та 
Неаполь. Ґ. і надалі очолював боротьбу за приєднання ін. те¬ 
риторій до д-ви. Під час війни 1866 проти Австрії його призна¬ 
чено головнокомандувачем добровольців, і у 1866 Ґ. відво¬ 
ював у Австрії Венец. обл. Прагнучи приєднати до об’єднаної 
Італ. д-ви Рим і Венецію, у 1862 та 1867 він здійснив спроби 


захоплення Риму, які виявилися невдалими. Ґ. було зааре¬ 
штовано та 1868 під вартою відправлено на о/Капрера. Ґ. 
продовжував підтримувати револ. події в ін. д-вах' Під час 
франко-прус. війни (1870-71) воював на стороні Франції, де 
йому було доручено командування корпусом добровольців, 
а згодом — армією. У 1874 Ґ. було обрано до італ. парламен¬ 
ту, де свої повноваження він виконував протягом двох років. 
Револ. діяльність Ґ. суттєво вплинула на істор. розвиток Італії. 
Але його прагнення об’єднати країну, втілене у військ, діях, су¬ 
проводжувалося відсутністю чіткої політ, програми. Певну роль 
в історії відіграла також підтримка Ґ. револ.-визвольних подій 
за межами Італії, яка зробила його відомим не лише у контин. 
Європі, а й у Великобританії, Пд. та Пн. Америці. 

Літ.: Лурье А. Гарибапьди. 1807-1882. М., 1957; Невлер В. Джузеппе 
Гарибальди. М., 1961; Гаяло М. Джузеппе. Ростов-н/Д, 1998. 

М. Чабанна 

ҐЄДРОЙЦ (біебгоус) Єжи (27.07.1906, Мінськ — 14.09.2000, 
Мезон-Ляфіт, Франція) — публіцист, політик. У 1924 закінчив 
гімназію ім. Яна Замойського у Варшаві, у 1924-29 вивчав 
юриспруденцію і упродовж року (1930-31) історію у Варш. 
ун-ті. Під час студій був головою студ. корпорації «Патрія», 
брав участь у роботі іноземного відділу Гол. академічного к-ту 
Польс. спілки студ. молоді. Після закінчення правничих студій 
працював референтом преси і парламенту в М-ві сільс. госпо¬ 
дарства (1929-35), був начальником відділу в М-ві пром-сті 
і торгівлі (1935-39). Ґ. виявив себе також як редактор і пуб¬ 
ліцист. був редактором видання «Дзень академіцкі» та дво¬ 
тижневика «Бунт млодих», який у 1936 став тижневиком «По¬ 
літика». Після поч. 2-ї світової війни Ґ. переїхав до Румунії, де 
був особистим секретарем польс. посла в Румунії (1939-40), 
керівником польс. відділу при чілійс. посольстві в Бухаресті 
(1940), а також співпрацював з англ. посольством у Румунії 
(1941). Після того як англ. посольство вивезло Ґ. до Стамбула 
(берез. 1941), він поступив на військ, службу і виїхав до Па¬ 
лестини. У квіт. 1941 вступив до Окремої бригади карпатських 
стрільців і брав участь у Лівійській кампанії та в обороні То- 
брука. Після закінчення служби працював у Відділі культури 
і преси 2-го Польс. корпусу. Від початку 1945 Ґ. знаходився 
у Ген. штабі, потім у Культ.-освітньому відділі М-ва нац. обо¬ 
рони, а згодом у Континентальному департаменті М-ва ін¬ 
формації уряду Речі Поспол. у Лондоні. У трав. 1945 Ґ. став 
керівником Європ. департаменту М-ва інформації польс. емі- 
грац. уряду. Завдяки підтримці міністра А. Прагєра (міністр ін¬ 
формації і документацій), Ґ. очолив заснований ним же у Римі 
в 1946 Літ. ін-т, який спеціалізувався на виданнях з л-ри, культ, 
і громад, тематики для задоволення читацьких потреб поляків, 
що знаходилися в еміграції. Згідно з намірами Ґ, він мав стати 
«Ін-том польс. культури». Першою книжкою, виданою у рамках 
ін-ту в 1946, був твір А. Міцкевича «Книга польського народу 
і польського пілігримства». У лист. 1947 Ґ. перемістив створе¬ 
ну структуру до Мезон-Ляфіту під Парижем і розвинув широку 
видавн. діяльність. Ґ. співпрацював з найбільш видатними 
публіцистами та письменниками польс. еміграції, зокрема 
з Ю. Папським, Є. Стемповським, А. Константи, Ч. Мілошем, 
В. Ґомбровичем, Л. Колаковським та ін. Він також друкував 
політ, значущі праці О. Солженіцина, Б. Пастернака, А. Камю, 
Дж. Орвела, А. Сахарова, М. Джиласа. Від 1947 (до 2000) Ґ. 
видавав часопис «Культура», спочатку як квартальник, а зго¬ 
дом як щомісячник. Це було найважливіше період, видання 




ҐЕЛБРЕЙТ 


173 


післявоєнної польс. еміграції. У ньому публікувалася актуаль¬ 
на інформація з Польщі та з еміграції, рекламувалися творчі 
особистості на еміграції, презентувалися видавн. плани та 
новинки. «Культура» швидко стала незалежним форумом об¬ 
міну думок на тему майбутнього образу Європи, майбутніх по¬ 
літ. стратегій. На її шпальтах, зокрема, йшлося про об’єднання 
Німеччини, висувалася ідея розвитку партнерських і добро¬ 
сусідських взаємин між Польщею та її сх. сусідами — Литвою, 
Білоруссю і Україною — за перспективи завоювання ними 
політ, суверенітету. Ґ. налагодив творчу співпрацю з багатьма 
представниками укр. еміграції, з-поміж них з Б. Осадчуком, 
І. Лисяком-Рудницьким, Б. Левицьким, І. Кошелівцем, Ю. Лав- 
ріненком, Ю. Шевельовим та ін. Завдяки позиції Ґ, «Культура» 
стала не тільки гол. форумом незалежної польс. інтелігенції, 
а й важливою трибуною укр. емігрантів і засобом популяри¬ 
зації здобутків укр. культури. У 1953 Ґ. виступив з ініціативою 
видання видавн. серії «Бібліотека культури». У її рамках було 
оприлюднено важливі польс. літ. праці, а також книжки, що 
мали політ, і мемуарний характер. З 1962 розпочалося ви¬ 
дання журн. «Зошити історичні», присвяченого найновішій іс¬ 
торії Польщі й центральноєвроп. країн. Ґ. був членом редколе¬ 
гії російськомовного еміграц. часопису «Континент», а також 
членом ред. ради укр. квартальний «Віднова». Ґ. брав участь 
у різних акціях, які організовувалися на Зх. на захист свобо¬ 
ди культури. У 1997 отримав почесне громадянство Литви. Ґ. 
заповів припинити видання часопису «Культура» після його 
смерті й заборонив перевозити свої останки до Польщі. Від 
03.05.1995 діє Т-во опіки над архівом Літ. ін-ту в Парижі, яке 
ставить собі за мету популяризацію доробку ін-ту, а також 
комплектацію його цінного архіву. 

Літ.: АпРгсеі Зіапізїауу Ко\л/аІсгук. СіеРгоус і «КиІІига». М/госІауу, 
1999; Кгсузгіої Ротіап. № кг^би біебгоусіа. Магзгаюа, 2000; )егіу 
ОіеРгоус. АиІоЬіобгаЛа па сгіегу г£се. Магзгаюа 2006; Ваїаї НаЬіеІ- 
зкі. Оокцб пат ібс ^урасіа? )егіу біесігоус оР «ВипТи МЬРусП» Ро «КиІ- 
Шгу». М/агзгажа, 2006; )егіу СіеРгоус: киїїига, роїіїука, жіек XX. ОеЬаТу 
і гогргаууу. М/агзгажа, 2009. Европа: минуле і мейбутнє. Візії та ревізії. 
Київ, 2009. Єжи Беднарек 

ҐЕЛБРЕЙТ (СаІЬгаМі) Джон Кеннет (15.10.1908, Айона- 
Стейшн, Онтаріо, Канада — 29.04.2006, США) — економіст, со¬ 
ціальний мислитель, дипломат, літератор, громад, діяч. Закін¬ 
чив ун-т у Торонто, одержав ступінь д-ра філософії в Каліфорн. 
ун-ті. Викладав у Каліфорн., Гарвард, та Прінстон. університе¬ 
тах. У1941-43 — співробітник Управління з контролю над ці¬ 
нами, у 1961-63 посол США в Індії, у 1972 — президент Амер. 
екон. асоціації. Лауреат премій Ф. Сейдмана (1975), Веблена- 
Коммонса (1976), В. Леонтьєва (2000); двічі (1946 та 2000) 
кавалер Ордену свободи. Радник президентів США — Дж. Кен- 
неді та Б. Клінтона. Найбільш відомі роботи «Нове індустріаль¬ 
не суспільство» (1967), «Економічні теорії та цілі суспільства» 
(1973). 

Під впливом поглядів А. Маршалла, Дж. М. Кейнса, Т. Веблена, 
Ґ. продовжив традицію амер. інституційної школи економіки, 
прагнучи розробити економічну теорію, що враховує вплив 
політики, д-ви та ін. соціальних ін-тів на економіку. Послідов¬ 
но піддавав критиці неокласичну школу екон. науки, яка ґрун¬ 
тується на визнанні ринку й вільної конкуренції як провідних 
чинників розвитку екон. системи. Ґ. вважав необгрунтованим 
твердження про те, що всі суб’єкти екон. ринку перебувають 
у стані вільної конкуренції. Найважливішим об’єктом вивчен¬ 
ня Г. була велика (зріла) корпорація, завдяки існуванню якої 


суспільство ділиться на планову систему й ринкову систему. Ґ. 
вважав необхідним планування держ. впливу на екон. розви¬ 
ток в умовах великого корпоративного виробництва й наук.- 
тех. прогресу. Розкриваючи місце й роль великого корпоратив¬ 
ного госп-ва на різних етапах розвитку амер. сусп-ва, вважає, 
що концепція сусп-ва достатку 1950-60-х, за якою виробни¬ 
цтво й економіка підкорялися меті масового виробництва де¬ 
шевих товарів для масового споживача, повинна замінитися 
концепцією нового індустр. сусп-ва. Він вважав, що суспіль¬ 
ство споживання провокує розвиток екон. дисбалансу, спря¬ 
мовуючи занадто багато ресурсів на виробництво товарів спо¬ 
живання і недостатньо — на сусп. потреби й інфраструктуру. За 
Ґ, нове індустр. сусп-во характеризується переходом до тех¬ 
нократії у великих вироб. корпораціях. Сучасна корпорація є 
певною групою осіб, які професійно займаються виробленням 
та прийняттям управлін. рішень, яка володіє самосвідомістю 
і послідовно вживає розвинені сучасні технології прийняття 
рішень. Він доводив, що мотивація великих корпорацій за¬ 
лежить від впливу техноструктури — вузького прошарку ква¬ 
ліфікованих фахівців (менеджерів, конструкторів, економіс¬ 
тів, маркетологів), що має свої групові інтереси й забезпечує 
функціонування сучасного великого виробництва. Визнаючи 
владу техноструктури як даність, Ґ. вказує на зрощування ви¬ 
роб. технократії і держ. бюрократії та стійкість цього синтезу за 
умов будь-якого політ, режиму. Ґ. пояснює це зрощування тим, 
що політики здійснюють лише обмежену владу. Таким чином, 
поступово техноструктура перетворюється на панівну еліту, 
осн. суб’єкта в процесі ухвалення не тільки внутрішньокорпо- 
ративних, а й політ, рішень. Технократія починає виконувати 
функції управлін. еліти та поступово бере гору над традиц. фін. 
олігархією. Проте Ґ. не слід вважати класичним прибічником 
технократії, оскільки він захищає гуманіт. складову сусп. бут¬ 
тя та розвитку, попереджає про небезпеку для культури сусп- 
ва зростання впливу техноструктури та пропонує певні шляхи 
безболісної конвергенції культур. Ґ. вважав якість життя спо¬ 
живачів другорядним стосовно процвітання виробництва як 
такого, а розвиток виробництва розумів як основне завдання 
сусп-ва, що сприяє гармонізації мети сусп-ва і мети корпора¬ 
цій. Ґ. розмежовує захисні й позит. цілі техноструктури. Захисні 
цілі дозволяють техноструктурі відкупатися від власників-ак- 
ціонерів шляхом виплати дивідендів та підтримки курсу акцій 
на прийнятному для акціонерів рівні. Осн. позит. метою інфра¬ 
структури є зростання фірми, оскільки саме розміри фірми ви¬ 
значають статус її управлінців. У даному випадку, підкреслює 
Ґ, можна говорити про варіант макс. наближення мети сусп-ва 
та мети корпорації, оскільки вони разом зацікавлені у зрос¬ 
танні обсягів виробництва. Визнаючи, що мета корпорацій та 
мета сусп-ва не можуть бути тотожними, Ґ. стверджує, що осн. 
актором, який здатен зблизити їх, є держава. Аналізуючи у цьо¬ 
му контексті ін-т влади, Ґ. виділяє три типи влади, характерні 
для традиц., капіталіст, і сучасного сусп-в (відповідно — заслу¬ 
жена, компенсувальна, регулювальна влада). Осн. формами 
впливу з метою підпорядкування, цим видам влади відповіда¬ 
ють покарання, винагорода й переконання. Кожен з видів вла¬ 
ди має власні джерела: заслужена влада — особистість, ком¬ 
пенсувальна — власність, регулювальна влада — організацію. 
Ґ. активно досліджував екон. процеси на постсоціаліст. про¬ 
сторі. Зокрема він вважав, що застосування неолібераль¬ 
ного підходу до реформування Росії, яка є катастрофічним 




174 


ҐЕЛНЕР — ҐІДЕНС 


прикладом провалу доктрини вільного ринку, пов’язане із 
суттєвими небезпеками. Джерело небезпек дослідник вбачав 
у використанні в процесі реформ екон. програм розвитку, що 
об’єднують лібералізацію, приватизацію та дерегулювання, 
а осн. механізмом нейтралізації небезпек визначав практич¬ 
не використання принципу, за яким д-ва зобов’язана контр¬ 
олювати рух капіталів, навіть незважаючи на можливий опір 
міжнар. фін. орг-цій. 

У своїй останній книзі «Економіка безневинного обману» 
(2004) Ґ. ставить під сумнів цілий ряд загальновизнаних тез, 
на яких будується сучасна екон. теорія. Зокрема, на його дум¬ 
ку, різниця між приват. та держ. секторами економіки здебіль¬ 
шого є вигадкою, а не реальністю. 

Тв.: Новое индустриапьное общество. М., 1969; Зкономические тео- 
рии и цели общества. М. 1976; Сгеаіеб ЦпедиаІ. ТНе Сгізіє іп-Атегі- 
сап Рау. ІЧєуу Уогк, 1998; Тґіе сиііиге оі сопіепітепі. Возіоп, 1992; 
Суспільство блага. Пора гуманності. К., 2003; СаІЬгаіІП .1. К. ТПе есо- 
потісз оі іппосепі Ргаиб. Возіоп, 2004. 

Літ.: Рагкег Р. ^о^т КеппеІН СаІЬгаіІН: Ніз І_іІе, Ніз Роіііісз, Ніг Есопот- 
ісз. №\л/ Уогк, 2005. Н. Ротар 

ҐЕЛНЕР (беііпег) Ернест Андре (09.12.1925, Париж — 
05.11.1995, Прага) — філософ, соціальний антрополог, по¬ 
літолог, етносоціолог. Дослідник проблем формування націй , 
їхньої трансформації, а також ролі націоналізму у розвитку су- 
час. суспільств. Профес. шлях Ґ. розпочався з 1949 у Лондон, 
школі економіки. У 1961 він став д-ром філософії Кембридж, 
ун-ту, а наступного року — проф. філософії, логіки та наук, ме¬ 
тоду Лонд. школи економіки Лонд. ун-ту. У1984 вчений повер¬ 
тається до Кембридж, ун-ту, де викладає соціальну антрополо¬ 
гію. Професором цього ун-ту Ґ. працює до 1993. Останні два 
роки свого життя очолював Центр з дослідження націоналізму 
Центральноєвроп. ун-ту у Празі. Центр став визнаним осеред¬ 
ком наук, думки у царині дослідження націоналізму , етнонац. 
проблем сучас. сусп. розвитку. Першу наук, працю, яка при¬ 
вернула увагу дослідницького співтовариства Великобританії, 
Ґ. опублікував у 1959. («Слова і речі. Критичний аналіз лінг¬ 
вістичної філософії та дослідження ідеології»). Кожна з праць 
дослідника ставала помітним явищем, спочатку у європ., 
а згодом і у світовому наук, просторі. Та найбільше визнання 
Ґ. завоював своїми працями, в яких досліджуються пробле¬ 
ми націоналізму. Вчений розробив свою власну теорію на¬ 
ціоналізму, виклавши її у книзі «Нації та націоналізм» (1983). 
В основі теорії націоналізму, запропонованої Ґ, лежать такі 
ідеї: передусім, націоналізм — це «політичний принцип, згідно 
з яким культурна подібність є основою соціальних зв’язків»; 
він є продуктом індустр. сусп-ва; для виникнення націоналізму 
необхідний високий рівень розвитку культури та її стандарти¬ 
зації, що, зрештою, відкриває доступ до неї широким масам; 
безумовним принципом появи націоналізму є «активний екон. 
розвиток», який визначає соціальну мобільність різних верств 
населення у сусп-ві. Нинішній розвиток науки про нації та на¬ 
ціоналізм підтверджує думки вченого про те, що націоналізм 
виникає у д-вах, де є «титульні нації», а в основі його поши¬ 
рення став принцип самовизначення націй. Вважаючи осно¬ 
вою сусп-ва культуру і організацію, націоналізм Ґ. визначав 
як «політ, принцип, відповідно до якого культурна подібність 
є основою соціальних зв’язків». Ідеї вченого лягли в основу 
конструктивістської теорії етносу та нації. 

Тв.: АпІНгороІо£у апб Роіііісз: Реуоіиііопз іп ІНе Засгесі Сгоує. ОхіогР, 
1995. В. Євтух 


ҐЕОРҐІУ-ДЕЖ (6ИеогбИіи-Оеі) Ґеорге, (справж. ім’я та прізв. — 
Ґеоргіу Ґеорге Танасе; 08.11.1901, Бирлад, Румунія — 
19.03.1965, Бухарест) — громад.-політ, і держ. діяч. Після за¬ 
кінчення серед, школи працював чоботарем, пізніше отримав 
фах залізничного електрика; з юнацьких років — учасник ро- 
бітн. руху, з 1930 — член Компартії Румунії (КПР), з 1932 — 
координатор загальнорум. дій залізничників; 1931 взяв 
псевдонім «Деж» за назвою містечка у Трансильванії, пізніше 
приєднав його до прізвища. У 1933 очолив страйк залізнич¬ 
ників і нафтовиків, за що разом з ін. керівниками КПР був 
засуджений у Бухаресті до 12 років виправних робіт 1934 
в ув’язненні заочно був кооптований у члени ЦК КПР, на знак 
поваги серед колег по партії став на чолі т. зв. «тюремної 
фракції» партії, тобто тих комуністів, які відбули ув’язнення за 
політ, звинувачення. Під час диктатури Й. Антонеску 1940-44 
знаходився в концтаборі «Тиргу Жіу», звідки, згідно з офіц. біо¬ 
графією, нібито втік у серп. 1944 разом з групою соратників 
(пізніше були опубліковані фото звільнених рад. військами 
в’язнів, на яких можна впізнати, як мінімум, одного з «утіка¬ 
чів» — колегу Ґ.-Д. Ґ. Апостола). У 1944-46 Ґ.-Д. був міністром 
транспорту, відігравши на поч. 1945 одну з гол. ролей у проце¬ 
сі усунення від влади прем’єр-міністра останнього багатопарт. 
уряду Румунії Н. Радеску та формуванні виключно комуніст, 
уряду; того ж року обійняв посадутен. секретаря ЦК КПР, але 
повну владу в партії отримав лише в 1952, коли йому вдало¬ 
ся зняти з посад і репресувати А. Паукер та ін. представників 
«московської фракції». У період рад.-югосл. конфлікту як голо¬ 
ва Вищої екон. ради і перший віце-прем’єр (1948-52) чітко 
став на позицію підтримки СРСР, був співдоповідачем на Бу- 
хар. нараді Інформбюро з югосл. питання, жорстко засудивши 
дії Й. Б. 7/то. 02.06.1952-02.10.1955 — прем’єр-міністр Руму¬ 
нії, з 21.03.1961 — голова Держ. ради Румунії; стурбований 
реформами М. Хрущова, почав проводити політику відносної 
автономії Румунії в рамках Варш. блоку, в 1957 з країни були 
виведені рад. зійська; водночас праця ув’язнених унаслідок 
урядових репресій широко використовувалася на буд-ві кана¬ 
лу Дунай — Чорне море. Г.-Д. намагався проводити зовнішню 
й внутрішню політику в інтересах Румунії без огляду на «інтер¬ 
еси міжнар. комуніст, руху», як це вимагалося керівниками 
СРСР, зокрема, в 1964 за його ініціативи країна розпочала 
програму широкомасшабної індустріалізації всупереч напо¬ 
ляганням СРСР залишатися сільськогосп. постачальником. 
Останніми роками свого правління поза лінією країн рад. бло¬ 
ку нормалізував стосунки із зх. країнами, включаючи США; 
особливо акт. зусилля були спрямовані на розвиток відносин 
з Францією, разом з тим з 1964 Румунія дедалі більше заці¬ 
кавленості проявляла у відносинах з КНР, що, своєю чергою, 
йшла на загострення відносин із СРСР. Смерть Ґ.-Д. спричини¬ 
ла боротьбу за владу між потенц. спадкоємцями, в якій пере¬ 
міг Н. Чаушеску. 

Літ.: Оеппіз Оеіеіапі. Сотпгшпізі Теггог іп Ротапіа: СНеог£Іііи-[)еі апР 
ІПе РоіісеЗіаІе, 1948-1965. ІЧєуу Уогк, 1999; Єлавіч Б. Історія Балкан. 
XX століття / Пер. з англ. К., 2004. М. Каменецький 

ҐІДЕНС (бісісіепз) Ентоні (19.01.1938, Лондон) — соціолог, 
автор теорії структурації. Бакалавр ун-ту Халл (1959), магістр 
Лонд. школи економіки, д-р філос. Кембридж, ун-ту (1974). 
Працював в ун-тах Лейчестера (з 1961), Кембриджа (з 1969), 
директор Лонд. школи економіки (1997-2003), лауреат премії 
принца Астурійського (2002) у сфері соціальних наук, у 2004 




ҐОБІНО 


175 


за наук, досягнення отримав титул пера, радник брит. прем’єр- 
міністра Т. Блера. Ґ. розробляв теорію суспільства шляхом все¬ 
бічного соціолог, осмислення взаємин між соціальними струк¬ 
турами і соціальною дією. Структурація є для нього процесом 
відтворення соціальних систем, що утворюється сукупністю 
соціальних практик. Дослідження процесу структурації озна¬ 
чає для Ґ. виявлення способів, за допомогою яких ця система 
організується й відтворюється через взаємодію агентів і груп 
шляхом застосування відповідних правил і засобів. Структура¬ 
ція — це процес оформлення соціальних систем, відповідно 
і процес формування сусп-ва, який розкривається через кон¬ 
цепції соціальної дії, соціальної структури, соціальної системи 
й соціальних ін-тів. Осн. структурним компонентом соціальної 
системи є протиріччя — опозиція або диз’юнкція структурних 
принципів соціальної системи, в якій ці принципи діють у рам¬ 
ках один одного, але водночас суперечать один одному. Відно¬ 
сини соціальна інтеграція — соціальний конфлікт й системна 
інтеграція — системне протиріччя є не просто опозиціями, 
а мають діалект, характер. Протиріччя може виникати тільки 
через системну інтеграцію, яка здійснюється не в довільній 
формі особистого спілкування, а в інституціоналізованій. Для 
Ґ. ін-ти є стандартизованими способами поведінки, які віді¬ 
грають осн. роль у просторово-тимчасовій орг-ції соціальних 
систем та є результатом взаємодії людей. Він розрізняє ін-ти 
символічного порядку (способи дискурсу), санкціонування, по¬ 
літ. і екон. ін-ти. 

Термін «суспільство» має в Ґ. два основних значення: (1) як 
загальне означення соц. асоціації чи соц. інтеракції; (2) як 
певне об’єднання, що відрізняється від ін., зовн. для нього, 
об’єднань. На основі принципів структурації дослідник визна¬ 
чає типи сусп-в (племінне; розділене на класи; класове). За Ґ, 
зх. сусп-во вступило у період рефлексивної модернізації, яка 
характеризується відмиранням традиц. уявлень, підвищена 
соціальна нестабільність, зростання ризиків, які породжують 
збільшення можливостей. За цих умов сусп-во повинно ста¬ 
ти відкритою системою, щоб запобігти зростанню руйнівної 
сили внугр. напруги. За дотриманням балансу між ризиками 
та можливостями повинна слідкувати д-ва соціальних інвести¬ 
цій, позначена духом підприємництва та активною громадян, 
позицією. Таке трактування д-ви добробуту є однією з харак¬ 
терних рис нелейбористської доктрини третього шляху. Теорія 
сучас. сусп-ва розробляється Ґ. як теорія глобального сусп-ва. 
Розглядаючи феномен глобалізації модерну, він вказує, що 
ідея сусп-ва як зв’язаної системи в міркуваннях соціологів по¬ 
винна бути замінена ідеєю просторово-тимчас. дистанціюван- 
ня. Концептуально Ґ. спрямовує увагу на комплекс відносин 
між локальним залученням (обставинами з присутності) і вза¬ 
ємодією на відстані (зв’язків присутності й відсутності). У су¬ 
час. епоху рівень просторово-тимчас. дистанціювання значно 
вище, ніж у будь-який попередній період, і відносини між місц. 
й віддаленими соціальними нормами й подіями стають розтяг¬ 
нутими. Глобалізація належить до процесів розтягування та є 
інтенсифікацією соціальних відносин, які зв’язують віддалені 
райони у такий спосіб, що локальні феномени формуються під 
впливом подій, які відбуваються на великій відстані від них, 
і навпаки. Глобалізація має 4 інституціональних виміри (світо¬ 
ва капіталіст, економіка, система нац. д-в, світовий військ, по¬ 
рядок і міжнар. поділ праці), які в сукупності змінюють якісний 
стан світу. 


7а: СаріїаІізт апб тобет зосіаі біеогу: Ап апаїузіз ої Иіе \лт1іп£ ої 
Магх, Оигкґіеіт апб Мах М/еЬег. СатЬгіб£е, 1971; ТПе сіазз зігисіиге 
ої біе абуапсеб зосіеііез. и>пбоп; Уогк, 1973; Риіез ої зосіо- 
Іо£ісаІ теїґіоб: А розіїше сгіїідие ої іпіегргеїаіше зосіоіобіез. ІопРоп; 
ІЧєуу Уогк, 1976; Сепігаї ргоЬІетз іп зосіаі ІИеогу: Асііоп зігисіиге апб 
сопігабісііоп іп зосіаі апаїузіз. Іопбоп, 1979; ЗосіаІ ІИеогу апб тобегп 
зосіоІо£у. СатЬгіб£е, 1987; ТПе сопзедиепсез ої тобегпіїу. Зіапїогб, 
1990; МобетКу апб зеїї-ібепііїу. Зіапїогб, 1991; ТПе 1_азІ Мобегпізі. 
Іопбоп; ІЧєуу Уогк, 1998. 

Літ.: Современная социальная теория: Бурдье, Гидденс, Хабермас. Но- 
восибирск, 1995. Н. Ротар 

ҐОБІНО (боЬіпеаи) Жозеф Артюр де (14.07.1816, Віль-д’Овре, 
побл. Парижа — 13.10.1882, Гренобль) — дипломат і орієн¬ 
таліст, один із засновників теорії расизму й расово-антропол. 
школи в соціології. У 1849 був запрошений на роботу до МЗС 
Другої Республіки його главою А. де Токвілем і до 1877 зробив 
блискучу дип. кар’єру в Персії, країнах Бл. Сх. та Бразилії. Для 
поглядів Ґ. властива глибока неповага до гуманізму, демокра¬ 
тії рівності й політ, свободи; виступав переконаним прибічни¬ 
ком панування сильних, вважаючи його вищим і неодмінним 
законом природи. У своїй гол. праці «Нариси про нерівність 
людських рас» (у 4-х т., 1853-55) доводив, що вирішальним 
чинником істор. розвитку окремих країн і д-в є расові особ¬ 
ливості народів, що їх населяють, і неминуча боротьба рас; 
тому як не може бути рівності в сусп-ві, так і не існує рівності 
між расами, серед яких виокремлював білу («арійську»), чор¬ 
ну й жовту. Ґ. стверджував, що розвиток культури зумовлений 
аж ніяк не природними, геогр. чи екон. факторами, натомість 
вже на початках людської історії «провидіння встановило інші 
правила соціального тяжіння»; згідно з ними, найкращим є 
те місце, де в даний момент живе біла група (особливо її гер¬ 
манська гілка) — найчистіша, найбільше наділена розумом 
і здатна до культ, розвитку. Ґ. був переконаний, коли б ця раса 
з огляду на політ, обставини опинилася в Заполяр’ї чи на ек¬ 
ваторі, то весь інтелектуальний світ перемістився б туди ж, 
там неминуче зійшлися б у єдиному центрі всі ідеї, зусилля й 
прагнення; загалом історія існує тільки в білих націй і вини¬ 
кає лише від контактів між ними. Найнижче Ґ. оцінював чорну 
расу, чиї представники «тупоголові», нездатні «піднятися вище 
елементарного рівня, їх вирізняє грубість, аморальність і жор¬ 
стокість, вони позбавлені інтелектуальних здібностей». Жовту 
расу Ґ. ставив трохи вище від чорної, але й вона нездатна по¬ 
сісти чільне місце в істор. процесі; проте й біла раса є неодно¬ 
рідною, серед неї виділяються арійці — «найпрекрасніша з усіх 
людських рас», однак арійці можуть зберегти власну провідну 
роль у розвиту людства лише за умови дотримання «чистоти 
крові». На ділі ж, прагнучи до розширення свого впливу, арій¬ 
ська раса змішується з ін. (Пд. Франція, Бл. Сх., Центр. Азія та 
Індостан), що призводить до зниження її здібностей і культури, 
зрештою, панівного становища й до появи демократії, яку Ґ. 
вважав гіршою формою держави. Саме ці ідеї запозичили й 
прилаштували до власних світоглядних концепцій А. Гітлер та 
ін. ідеологи націонал-соціалізму з метою обґрунтування «пра¬ 
ва» німців на світове панування. Свої погляди Ґ. проводив 
і в численних белетристичних творах (де виступав учнем П. Ме- 
ріме й Ф. Стендаля), підкреслено гостро зображуючи в них кла¬ 
сову боротьбу й стаючи на бік аристократії. Ґ. також є автором 
ґрунтовних етногр. робіт зі Сходу, одного з перших досліджень 
бабізму, двотомної «Історії персів» (1869), досліджень про «Від¬ 
родження» (1877), «Релігію й філософію в Центральній Азії» 




176 


ҐОЛЛЬ 


(1865), мемуарів про свою роботу в Ірані й на Бл. Сх. (1859). 
Помер у психіатричній лікарні. 

Ге.: СоЬіпеаи: зеїесіеб роїііісаі уугіїіпбз. Іюпбоп, 1970. 

Літ.: РеЬесса М. Уаіейе. АіІПиг сіє СоЬіпеаи апб ІЬе зЬої! зіогу. ііпіуєг- 
зііу оі N01111 Сагоііпа Ргезз, 1969; МісЬаеІ йепіз Віббізз. РаІЬег ої Рас- 
ізі ІРеоІо£у: ТЬе ЗосіаІ апР Роїііісаі ТЬоибЬТ оі Соипі СоЬіпеаи. Іюпбоп; 

Уогк, 1970; ^ап ВоіззеІ, АгТЬиг СоЬіпеаи. СоЬіпеаи: ЬіобгарЬіе: 
туІЬез еі геаіііе. Рагіз, 1993. В. Г мовченко 

ҐОЛЛЬ (ОаиІІе) Шарль Андре Жозеф Марі де (22.11.1890, 
Лілль — 09.11.1970, Коломбе-ле-дез-Егліз, Франція) — 
громад.-політ., держ. і військ, діяч, генерал, 1-й президент 
5-ї Французької республіки. Закінчив військ, училище Сен- 
Сір (1912) й Вищу військ, школу в Парижі (1924). Брав участь 
у 1-й світовій війні (1914-18), потрапив у полон, був звільне¬ 
ний у 1918. У1921-22 викладав у Сен-Сірі, з 1922 — у Вищій 
військ, школі, у 1925-29 — працівник штабу франц, зброй¬ 
них сил. У1932-36 — ген. секретар Найвищої ради оборони. 
Одночасно займався літ. працею й підготовкою публікацій 
з питань військ, стратегії. Зарекомендував себе прибічником 
франц. націоналізму й сильної викон. влади. Під час 2-ї світо¬ 
вої війни 26.04.1940 отримав у командування 4-ту (броне¬ 
танкову) дивізію. Успішно командував нею в боях при Лаоні 
17-20.05.1940. Став єдиним франц. командиром, якому під 
час Франц. кампанії вдалося примусити нім. частини до від¬ 
ступу, коли 28.05.1940 здобув перемогу при Камоні. Після 
окупації Франції нацист. Німеччиною не визнав перемир’я, 
укладеного колабораціоніст, урядом маршала А. Ф. Петена, 
емігрував до Великобританії. У Лондоні заснував рух «Вільна 
Франція» (з 1942 — «Франція, що бореться») та Франц. нац. 
к-т (24.09.1941). У зверненні до співвітчизників по Лонд. ра¬ 
діо 18.06.1940 закликав французів не складати зброю й бо¬ 
ротися за визволення країни. Після перших масових розстрі¬ 
лів заручників німцями, 03.10.1941 Ґ. закликав французів до 
заг. страйку і до масових акцій непокори. Ініціатор створення, 
керівник й головнокомандувач збройних сил «Вільної Фран¬ 
ції». 27.10.1940 в Браззавілі (Конго) створив Раду оборони 
Франц. імперії, до якої увійшли антифашистськи налашто¬ 
вані військ, губернатори франц. колоній (переважно афри¬ 
канських). 27.05.1943 під егідою Ґ. у Парижі було створено 
підпільну Нац. раду Опору, яка взяла на себе координацію 
франц. руху Опору. У 1943-44 спочатку — співголова, пізні¬ 
ше — голова створеного в Алжирі Франц. к-ту нац. визволен¬ 
ня (ФКНВ) й К-ту нац. оборони. У серп. 1943 ФКНВ визнаний 
союзниками як тимчас. уряд Франц. Республіки. Одночасно 
з 04.04.1944 — головнокомандувач франц. збройних сил. 
Підпорядковані Ґ. війська після висадки 06.06.1944 сил зх. 
союзників у Нормандії взяли акт. участь у визволенні країни 
від нацист, окупації й 24.06.1944 звільнили Париж. Повер¬ 
нувся до Франції 20.06.1944, а 25.06.1944 прибув до Пари¬ 
жа. Домігся відновлення діяльності франц. держ. структур 
після визволення країни й відмови США та Великобританії 
від запровадження на її терені режиму АМ60Т (АНіеб Мііііагу 
боуегптепі Тог Оссиріеб Теггіїогіез — Спільний військ, уряд 
на окупованих територіях). 02.06.1944-20.01.1946 Ґ. — го¬ 
лова Тимчас. уряду (Ради міністрів) Франц. Республіки. Без¬ 
успішно намагався встановити у Франції режим презид. типу. 
У 1946-58, після відставки, займався літ. працею, одночасно 
у 1947-53 керував діяльністю заснованої ним політ, партії 
«Об'єднання франц. народу» (РРР, РаззетЬІетепІ би реиріе 


Тгапдаіз). В умовах економ, і політ, кризи 1957»-58 і загрози 
держ. заколоту повернувся до акт. політ, діяльності. У черв.- 
груд. 1958 — глава франц. уряду, керував розробкою консти¬ 
туції 5-ї Республіки, яка значно звузила повноваження пар¬ 
ламенту і значно розширила права президента, що отримав 
можливість визначати внугр. та зовн. політику країни. 

У 1958-69 Ґ. — як президент Франц. Республіки активізував 
зовнішню політику країни в дусі концепції «національної ве¬ 
личі» Франції. Попри шалену протидію (заколоти франц. вій¬ 
ська і націоналістів у 1960-61, терорист, діяльність Таємної 
військ, орг-ції (ОАС), ряд замахів особисто на Ґ.) підписанням 
Евіанських угод (18.03.1962), які передбачали надання не¬ 
залежності Алжиру, домігся ефективного розв’язання алжир. 
проблеми і припинення війни в Алжирі. Відмовився від стри¬ 
мування дезінтеграц. процесів у франц. колоніальній імперії 
й надав незалежність низці африк. колоній. Одночасно роз¬ 
почав політику розвитку культ, зв’язків між франкофонними 
(франкомовними) д-вами. Прагнув перетворити Францію на 
лідера країн «третього світу». Провадив курс на забезпечен¬ 
ня автономності позиції Франції з найважливіших проблем 
європ. та світової політики, на розрядку міжнар. напруженос¬ 
ті й розвиток відносин з СРСР та ін. д-вами «сх. блоку» (т. зв. 
концепція «Європи від Атлантики до Уралу», 1959). Прагнув 
домогтися рівноправної співпраці Франції, Великобрита¬ 
нії та США в рамках НАТО (іде# «директорату» трьох д-в у Пів- 
нічноатлант. альянсі), задля цього пришвидшив завершен¬ 
ня програми розробки ядерної (1960) та нейтронної зброї, 
оволодіння ракетними технологіями й побудови атомного 
підводного флоту. Рішуче виступив проти угоди Насау (1962) 
про створення Об’єднаних ядерних сил НАТО. Здійснив вихід 
Франції з Об’єднаної військ, структури НАТО (1966) й виве¬ 
дення з тер. країни амер. військ, баз, що серйозно послабило 
військ, потенціал Північноатлант. блоку. Неодноразово різко 
засуджував інтервенцію США у В’єтнамі. Проте Франція зали¬ 
шилася учасницею політ, органів НАТО. Активно сприяв роз¬ 
витку європ. інтеграційних процесів, у той же час розглядав 
майбутнє міждерж. об’єднання як «Європу держав» («Еигоре 
без еіаіз»), в якій кожна країна зберігала б свою політ, само¬ 
стійність і нац. самобутність. Двічі, у 1963 і 1967, накладав 
вето на вступ Великобританії до європ. співтовариств. Уклав 
з ФРН широкомасштабний договір про співпрацю (1963). 
У 1967 в публічній промові підтримав франц. сепаратист¬ 
ський рух у канад. Квебеку. У внутрішній політиці створив умо¬ 
ви для проведення в країні низки екон. і соціальних реформ, 
які сприяли значному пришвидшенню темпів екон. зростання, 
реструктуризації пром-сті й с. г., стабілізації фін. системи, ви¬ 
платі держ. боргу, ліквідації зовнішньоторг. дефіциту й, у кін¬ 
цевому підсумку, значному зростанню добробуту населення 
та рівня внугр. інвестицій. У соціальній сфері був прибічником 
ідеї «асоціації праці й капіталу» (1948) і участі працівників 
в управлінні та розподілі прибутку підприємств. Серією сило¬ 
вих заходів й політ, поступок Ґ. домігся розв’язання політ, кри¬ 
зи 1968 і нац. консолідації під час позачергових парлам. ви¬ 
борів навколо пропрезид. голлістської партії «Об’єднання на 
захист нової республіки» (ЮНР), створеної його прибічниками 
у 1958. Подав у відставку 28.04.1969 після провалу ініційо¬ 
ваного ним референдуму щодо нового адм. поділу Франції та 
реорганізації верхньої палати парламенту — сенату — в екон. 
і соціальний орган представництва й узгодження між собою 




ҐОМУЛКА — ҐОТВАЛЬД 


177 


інтересів підприємців і профспілок. Автор творів «Військові 
мемуари», т. 1-3 (1954-59; 1968-69); «Промови і послання», 
т. 1-5 (1970), «Мемуари надії», т. 1-2 (вийшли після смерті 
автора у 1970-71), «Листи, нотатки, записники», т. 1-12 
(1980-88) та ін. 

Літ.: 1_асоиІиге .1. Ое ОаиІІе. V. 1-3. Рагіз, 1984-1985; Антюхина-Мос- 
ковченко В. И. Шарль де Голль и Советский Союз. М., 1990; Арзака- 
нян М. Ц. Генерал де Голль на пуги к власти. М., 2001; Молчанов Н. Н. 
Де Голль. М., 2003. Р. Кривонос 

ҐОМУЛКА (ботиіка) Владислав (06.02.1905, Бялобжегі, 
побл. Кросно, Австро-Угорщина — 01.09.1982, Констанцін, 
побл. Варшави) — громад.-політ. і держ. діяч. Отримавши 
поч. освіту, з 1919 працював слюсарем; у 1921 долучився до 
соціаліст, руху, у 1922-25 — член молодіжної орг-ції Польс. 
соціаліст, партії (ППС) «Сила», з 1925 — член Нац. сел. партії 
(НСП), 1926 вступив до Комуніст, партії Польщі (КПП), тоді ж за¬ 
арештований за орг-цію страйку на нафтових копальнях Дро¬ 
гобича. 1932 засуджений до 4-х років тюремного ув’язнення 
за «діяльність, шкідливу для польс. д-ви», при арешті був 
важко поранений в ногу й у 1934, скориставшись двотиж¬ 
невою відпусткою з ув’язнення через хворобу, втік до СРСР; 
1934-35 — слухач Міжнар. ленінської школи Комінтерну 
в Москві, після повернення до Польщі знову заарештований 
у 1936, що дозволило йому в подальшому уникнути репресій 
у зв’язку зі звинуваченнями КПП в троцькізмі та її розпуском 
Комінтерном у 1938. На поч. 2-ї світової війни, звільнившись 
з ув’язнення, втік до зайнятого Червоною армією Львова, де 
пізніше став учасником антифаш. підпілля; у лип. 1942 — се¬ 
кретар Варшав. к-ту новоствореної Польс. робітн. партії (ППР), 
з лист. 1943 — ген. секретар ППР; у лип. 1944 дістався до 
Любліна, де увійшов до складу створеного 21.07.1944 Польс. 
к-ту нац. визволення, який 31.12.1944 проголосив себе тим¬ 
часовим польс. урядом. З груд. 1944 — заст. прем’єр-міністра 
й міністр у справах повернутих теренів; з груд. 1945 — член 
політбюро і генсек ЦК ППР, за підтримки рад. військ і органів 
безпеки брав участь у встановленні в Польщі тоталіт. комуніст, 
диктатури на рад. взірець, санкціонував масові репресії про¬ 
тивників режиму, за що отримав серед населення прізвисько 
«маленький Сталін». Водночас на установчій нараді Комінфор- 
му у верес. 1947 відстоював ідею «польс. шляху до соціалізму» 
й держ. незалежності, «яка є однією з найкращих традицій 
соціаліст, руху», виступав проти об’єднання ППС і ППР у єдину 
партію й встановлення в країні однопарт. системи. Це дозво¬ 
лило звинуватити Ґ. в «тітоїзмі», кваліфікувати його позицію як 
«поступку буржуазно-націоналіст. та реформістським силам» 
і 03.09.1948 усунути з посади генсека, замінивши прибічни¬ 
ком «рад. моделі» Б. Берутом. У груд. 1948 визнав свої «по¬ 
милки», але після створення Польс. об’єднаної робітн. партії 
(ПОРП) не був обраний членом політбюро, в січ. 1949 звіль¬ 
нений з усіх держ. посад і в листопаді виключений з ПОРП. 
У1949-51 працював керівником Вроцлавського закладу гро¬ 
мад. забезпечення, у лип. 1951 — заарештований й вкинутий 
до в’язниці; після смерті Й. Сталіна переведений до шпиталю, 
а пізніше звільнений. Унаслідок робітн. повстання в Познані 
05.08.1956 відновлений у партії та кооптований до складу ЦК 
ПОРП; з огляду на робітн. і студ. виступи у Варшаві, що загро¬ 
жували переростанням у громадян, війну, попри спротив рад. 
керівництва на чолі з М. Хрущовим, 21.10.1956 знову обі¬ 
йняв посаду 1-го секретаря ПОРП. Припинив колективізацію 


й переслідування римо-катол. церкви, пом’якшив цензуру по - 
л'ггичну, обмежив повноваження служби держбезпеки й по¬ 
ліцейське свавілля, розширив повноваження місц. органів 
влади та участь труд, колективів в управлінні підприємствами 
(т. зв. «гомулківська відлига»); але ці реформи не зачіпали за¬ 
сад командно-розподільчої системи. Дотримувався курсу на 
екстенс. розвиток виробництва з великою часткою ручної пра¬ 
ці, що було екол. шкідливим, хоча й забезпечувало загальну 
зайнятість і певний рівень соціального захисту; в особистому 
житті відзначався підкресленою скромністю й невибагли¬ 
вістю, у зв’язку з чим будував екон. й соц. політику, виходячи 
з хибної думки, що потреби населення можна обмежити пев¬ 
ним, приблизно однаковим для всіх рівнем, встановленим 
д-вою. З кін. 1950-х взяв курс на поступове згортання реформ 
і відхід від лібералізації, наслідком чого стали арешти культ, 
діячів 1964; загострення відносин із катол. церквою (виклика¬ 
не листом польс. єпископів до німецьких 18.11.1965 із закли¬ 
ком до примирення обох народів), яке хронологічно співпало зі 
святкуванням тисячоліття хрещення Польщі (трав.-черв. 1966) 
і пов’язана з арабо-ізраїл. війною (1967) антисеміт, кампанія, 
яка спровокувала масовий виїзд євреїв з країни. Це призвело 
до масових студ. протестів у лют.-берез. 1968, силове приду¬ 
шення яких спровокувало політ, кризу в ПНР і ПОРП, що зна¬ 
йшла вираз у масовому звільненні працівників держ. апарату. 
В цих умовах відбулася т. зв. поступова «декомунізація» ПОРП, 
її факт, відмова від марксист, ідеології у внутрішньополіт. жит¬ 
ті з поступовою заміною фразеологією «нац. солідарності». 
У зовнішній політиці домігся факт, відмови СРСР від втручання 
у внутр. польс. справи, а укладенням 07.12.1970 польс.-нім. 
договору про нормалізацію відносин, який передбачав визна¬ 
ння післявоєнних зх. кордонів країни за лінією Одер — Нейсе, 
гарантував легітимність післявоєнних тер. змін у Європі з боку 
ФРН, що розширило автономність ПНР від СРСР у сфері без¬ 
пеки. Водночас активно підтримав участь польс. військ у при¬ 
душенні «Празької весни», вважаючи, що прихід прозахідних 
і, відповідно, пронімецьких сил у Чехословаччині загрожувати¬ 
ме міжнар. визнанню польс. зх. кордону. Змушений піти у від¬ 
ставку 20.12.1970 через криваве придушення виступів насе¬ 
лення в містах Балт. узбережжя, спровокованих екон. кризою 
й різким підвищенням урядом цін на продовольство й пальне. 
Тв.: Оп Іііе Сегтап ргоЬІет: аПісІез апсі зреесіїез. Магзгаууа, 1969. 

Літ.: Зкггурек А. Месіїапігту аиіопотіі: зіозипкі роїзко-гаРгіескіе 
1956-1965. М/уІзга Згкоіа Нитапізіусгпа іт. АІекзапРга СіеузЛога 
ж Рикизки, 2005; Маїеізкі О. Апїупіетіеска оЬзезіа Сотиікі // Сагеїа 
^МуЬогсга. 2005,15 сгегууса. Р. Кривонос 

ҐОТВАЛЬД (бойжаїй) Клемент [23.11.1896, Дедице (Вишков), 
Австро-Угорщина — 14.03.1953, Прага] — громад.-політ. і 
держ. діяч. З 1908 — учень, помічник теслі, тесля-червоно- 
деревник; з 1912 — член С.-д. спілки молоді; під час 1-ї сві¬ 
тової війни брав участь у бойових діях на Італ. й Сх. фронтах, 
наприкін. війни дезертирував і здався в полон росіянам. 
У1918 повернувся до Чехословаччини, увійшов до лівого кри¬ 
ла С.-д. робітн. партії (СДРП); у 1921 — один із засновників 
Компартії Чехословаччини (КПЧ), що стала секцією Комінтерну; 
1921-26 — функціонер у Словаччині, редактор видань «Прав¬ 
да худоби» («Правда бідноти»), «Глас люду» і журн. «Спартак»; 
з 1925 — член ЦК КПЧ, очолював Центр, політ, і пропаганд, к-т, 
у 1929-45 — ген. секретар ЦК КПЧ; у 1928-43 — член, 1935- 
43 — секретар виконкому Комінтерну; в 1929-38 — депутат 





178 


ҐРАМШІ 


Нац. зборів Чехословаччини. Під час окупації країни нацист. 
Німеччиною в 1939-45 перебував в еміграції в Москві, ке¬ 
рівник закорд. бюро КПЧ; брав акт. участь в орг-ції на терені 
СРСР чехослов. військ, частин і допомозі Слов. нац. повстанню 
(серп.-жовт. 1944). Одночасно встановив відносини з Чехос¬ 
лов. нац. к-том, очолюваним президентом Чехословаччини 
в 1935-38 Е. Бенешем, що з укладенням рад.-чехослов. до¬ 
говору про взаємну допомогу в боротьбі проти гітлерівської 
Німеччини 18.07.1941 був де-юре визнаний з боку Кремля 
як чехослов. уряд на еміграції. Після визволення Словаччи¬ 
ни як віце-прем’єр увійшов до складу створеного 04.04.1945 
першого уряду Нац. фронту чехів і словаків (НФЧС) в Кошице, 
очолив Військ, раду при уряді (1945-46). У1945-53 — голова 
КПЧ, у черв. 1948 домігся об’єднання з нею С.-д. партії Чехо¬ 
словаччини (СДПЧ) й Компартії Словаччини (КПС), а пізніше пе¬ 
ретворив її на основу централізованого тоталіт. апарату влади. 
Після перших повоєнних виборів у трав. 1946 — депутат Нац. 
зборів; не маючи достатньої парлам. підтримки, але спира¬ 
ючись на рад. тиск, домігся створення й очолив коаліц. уряд 
НФЧС (1946-48); влітку 1947 під тиском СРСР відмовився від 
участі Чехословаччини в « плані Маршалла »; скориставшися 
спробою представників лібер.-дем. партій розірвати урядову 
коаліцію 20.02.1948, шляхом орг-ції страйків та маніфеста¬ 
цій і за підтримки рад. військових домігся згоди президента 
Е. Бенеша на формування нового уряду, складеного з кому¬ 
ністів та тих представників партій-членів НФЧС, які пройшли 
«чистку», при цьому штаб-квартири «буржуазних» партій було 
зайнято підпорядкованими комуністам міліцейськими загона¬ 
ми й корпусом нац. безпеки (25.02.1948). З Нац. зборів було 
виключено 70 депутатів, оголошених реакціонерами, й у трав¬ 
ні парламент схвалив нову конституцію країни (т. зв. «Консти¬ 
туція 9 травня»), за якою вся влада зосереджувалася в КПЧ, 
президент Е. Бенеш відмовився її підписати й 07.06.1948 по¬ 
дав у відставку. 14.07.1948 Ґ. був обраний Нац. зборами пре¬ 
зидентом ЧСР; на 9-му з’їзді КПЧ (1949) оголосив про курс 
на побудову соціалізму в країні, послідовно орієнтуючись при 
цьому на сталінський взірець. Здійснив націоналізацію пром. 
підприємств і колективізацію с. г., під лозунгом: «З Радян¬ 
ським Союзом — на вічні часи!» перетворив Чехословаччину 
на сателіта СРСР. З метою зміцнення режиму власної влади 
продовжив серію політ, чисток, спочатку відсторонивши від 
влади некомуністів, а потім — низку провідних діячів КПЧ, се¬ 
ред яких ген. секретар ЦК КПЧ Р. Сланський (страчений) і його 
оточення, міністр закорд. справ В. Клементіс і голова Корпусу 
уповноважених (уряду) Словаччини Г. Гусак. Неприйняття на¬ 
селенням тоталіт. комуніст, змін було придушено за допомогою 
сфабрикованих політ, судових процесів, ув’язнення в конц¬ 
таборах на уранових копальнях, позбавлення майна, конфіс- 
каційної грошової реформи; загальна к-сть жертв репресій 
у період правління Ґ. становила 280 тис. осіб, понад 130 тис. 
було позбавлено волі, а 180 тис. — страчено; в труд, таборах 
опинилося майже 9 тис. ченців і священнослужителів. Засту¬ 
дився на похоронах Й. Сталіна (1953) і за декілька днів помер. 
У 1949-90 м. Злін у Чехії носило назву Ґотвальдов, водночас 
1976-90 укр. м. Зміїв (Харк. обл.) мало назву Ґотвальд. 

Те.: Зрізу $у. 1-15. РгаНа, 1951-61; Уоіепзка роїіііка К$0. РгаНа, 
1972. 

Літ.: Поспелов П. Н., Недорезов А. И. Революционньїй путь К. Гот- 
вальда // Новая и новейшая история. 1972. № 2; Шел третий денек. 


Клемент Іотвапьд в феврапе 1948 года / Пер. с чеш. Прага, 1972; 
КІетепІ СоШуаІсІ. Вто, 1972; КІетепІ СоШ^аІР геуоіисіопаї, роІШк, 
зіаіпік. Озігауа, 1973. Р. Кривонос 

ҐРАМШІ (бгатзіїі) Антоніо Себастьяно (23.01.1891, Алес, 
о. Сардинія — 27.04.1937 Рим) — політ, діяч, публіцист, со¬ 
ціальний філософ, один з провідних представників неомарк- 
сизму. Вищу освіту отримав у Турин. ун-ті на кафедрі філол. 
та лінгв. У студ. роки був членом Італ. соціаліст, партії. Першу 
статтю «За істину» опублікував під псевдонімом «альфа гамма» 
(1913). Разом з П. Тольятті, М. Террачіні та А. Таска організу¬ 
вав найбільш масове друковане видання в Турині — «Ордине 
нуово» (1919). Заснував Компартію Італії (1921). Проживав 
в СРСР (1922-23), де мав зустріч з В. Леніним. Був чле¬ 
ном італ. парламенту (1924-26), виступав з жорсткою кри¬ 
тикою Муссоліні. Після особистісного конфлікту з ним був 
ув’язнений, провів 11 років за гратами. Під тиском світової 
спільноти, в т. ч. виступів Р. Ролана, був амністований, однак 
через різке погіршення здоров’я помер у тюремній лікарні. 
З лют. 1929 вів свої нотатки, які оформилися у працю «Тюрем¬ 
ні зошити». Були опубліковані після смерті Ґ. туринським вид- 
вом Ейнауді у шести окремих томах (1948-51). 

Спадщину Ґ. відносять до теорії неомарксизму. Взявши за 
основу марксист, вчення, він вніс до нього нові ідеї щодо ролі 
інтелігенції, впливу ідеології та культури на екон. базис, необ¬ 
хідності врахування духовної складової та ін. Ґ. намагався ре¬ 
абілітувати волю, свідомість та людську активність як важливі 
фактори істор. процесу. У численних статтях звертався до пи¬ 
тань культури, моралі, ідейної підготовки революції, гуманіст, 
основи соціалізму (1919-26). 

Центр, ідеєю «Тюремних зошитів» була розробка запозичено¬ 
го у Леніна поняття гегемонії. Згідно Ґ., гегемонія — це така 
форма диктатури класу, яка опирається не тільки на насилля, 
примус, а й на систему класових союзів, на ідейний та культ, 
вплив. Суть гегемонії як морального, інтелектуального та по¬ 
літ. панування сусп-ва полягає в тому, що свідомість панівно¬ 
го класу, його світогляд, його ідеали сприймаються сусп-вом 
як справедливі, істинні, як заг. здоровий глузд. Критикував 
спрощені погляди на проблему співвідношення базису та над¬ 
будови. На відміну від Маркса досліджував не вплив базису на 
надбудову, а навпаки — активну реакцію базису на надбудо¬ 
ву. Акцентував особливу увагу на двох інструментах активнос¬ 
ті надбудови — політиці та ідеології, які скріплюють базис та 
надбудову в істор. блок, з якого формується блок влади. Політ, 
блок, на думку Ґ, є сукупністю певних класів та їхніх фракцій, 
соціальних груп, які гуртуються навколо панівного класу. Дав 
визначення громадян., політ, сусп-вам. Громадянське суспіль - 
ство розумів як мережу приватних орг-цій панівного класу, 
прямо не залучених до апарату держ. влади (профес., культ., 
релігійні орг-ції, ЗМІ), де відбувається розробка, поширення 
концепцій світосприйняття, формуються філос. доктрини, інте¬ 
лектуальні та духовні види діяльності. Під політ, сусп-вом Ґ. ро¬ 
зумів д-ву як урядовий апарат, який діє на основі формальних 
процедур та регулює свою діяльність юрид. нормам. На думку 
Ґ, між політ, та громадян, сусп-вом існує не тільки взаємодія, 
а й взаємопроникнення, перехідним елементом між ними є 
парні політичні. 

На відміну від марксист, вчення, Ґ. великого значення на¬ 
давав ролі інтелігенції. Доводив необхідність контакту між 
простими людьми та інтелігенцією для того, щоб створити 




ҐРІНСТАЙН — ҐРОЦІЙ 


179 


інтелектуально-моральний блок, пропагував боротьбу за ін¬ 
телектуальне зростання. Інтерпретував марксист, розуміння 
д-ви. На думку Ґ, д-ва базується не лише на репресивному 
(бюрок.), а й на ідеол. апараті (нав’язаній ідеології). Відсто¬ 
ював еволюц. спосіб переходу до соціалізму, який, на його 
думку, мав здійснитися не шляхом путчу, а перетворенням заг. 
ідей, шляхом переробки свідомості. Велике значення надавав 
ролі ідеології та моралі як ментальної структури народу. На 
його думку, захопленню політ, влади має передувати встанов¬ 
лення влади культурної. Ґ. запропонував засоби, придатні для 
«перманентної пропаганди»: апеляція до народної чуттєвості, 
зміна ціннісних орієнтирів, створення власних героїв, вико¬ 
ристання театру, фольклору, пісень та ін. 

Літ.: Во&бз С. ТПе №о геуоіиііопз: Сгапзсі апй Іґіе йііеттаз ої жезіет 
Магхізт. ІопРоп, 1984; Грецкий М. Антонио Грамши — политик и фи- 
лософ. М., 1991; Рог^аскз 0. ТПе Апіопіо бгатзсі геабег. ІЧєуу Уогк, 
2000. К. Богуславська 

ҐРІНСТАЙН (Сгеепзіеіп) Фред Ірвін (01.09.1930, Нью-Йорк) — 
дослідник у сфері психології політ, лідерства. У 1953 закін¬ 
чив Антіох. коледж, 1957 — магістратуру Єльс. ун-ту. у 1967- 
71 — доцент-проф. Ун-ту Веслейан, 1972-73, 1998 — за¬ 
прошений проф. Ун-ту Ессекса, Колчестер, Великобританія, 
1973-2001 — проф. політології Прінстон. ун-ту (3 2001 — по¬ 
чесний проф.). Голова Амер. асоціації політ, наук (1969-72), 
1988-91 — голова Міжнар. т-ва політ, психології, 1990-92 — 
віце-президент, 1996-97 — президент. З 2004 — голова до- 
слідн. ради амер. асоціації політ, наук. 

Ґ. вважав, що ймовірність особистого впливу політ, лідера 
(див.« Лідерство політичне ») залежить від розташування дано¬ 
го актора політичного в навкол. середовищі та його індивід, 
сили або слабкості. Він доводив, що роль особистості в полі¬ 
тиці тим більша, чим більш чутливе до пропозицій лідера політ, 
середовище в цілому та система домінуючих у сусп. свідомості 
соціальних норм і цінностей. Узагальнюючи розвиток пробле¬ 
матики особистості в політиці, Ґ. запропонував концепцію, яка 
визначає роль особистісного фактора у політ, процесі. Роль 
лідера набуває особливої ваги, коли (1) з’являються нові по¬ 
літ. обставини, що не мали аналогів в історії (роль особистості 
максимальна); (2) формується складна і суперечлива ситуація 
з великою к-стю невизначеностей (роль особистості суттєва); 
(3) фіксується ситуація вибору між різними силами, що пропо¬ 
нують різні політ, рішення (роль лідера достатньо суттєва, але 
зводиться лишень до вибору однієї з альтернатив). Сила впли¬ 
ву політ, лідера, за Ґ, визначається також його індивід, силою 
або слабкістю. Однак індивідуальність проявляється тільки 
у сприятливому для впливу оточенні. Ґ. вважає, що будь-який 
індивід, а тим більше політ, актор відчуває характер оточен¬ 
ня, імовірність тиску на нього або маніпуляцій. Тому лідера 
можна вважати результатом вдалого поєднання особистості 
конкр. політ, актора з умовами навколишнього середовища. 
З’ясовуючи, яким чином особисті психол. характеристики по¬ 
літика позначаються на прийнятих рішеннях, Ґ. наполягає на 
особливій увазі до особистості президента, яка є ключовою 
в процесі здійснення аналізу та прогнозування зовнішньої по¬ 
літики. Особисті якості президентів (психол. стриманість, тер¬ 
піння тощо) радикально впливають на розвиток подій під час 
кризи політичної. Проте, вочевидь, в кризовій ситуації було б 
краще, якби рішення ухвалював ідеальний лідер, який не під¬ 
дається одномоментним імпульсам, розумний та тверезо 


* 

мислячий. Ґ. наголошує, що це, по суті, характеристики не жи¬ 
вої людини, а ідеального виконавця управлін. функцій — елек¬ 
тронного або віртуального. Насправді ж, останнє слово, що 
традиц. в ситуації кризи приписують президентові, є продук¬ 
том експертної діяльності великої к-сті людей. Простежуючи 
тенденції розвитку ін-ту президентства в США, Ґ. відзначає чо¬ 
тири осн. зміни, які відбулися в ньому протягом 20 ст. Зокрема, 
це розширення можливостей однобічного прийняття рішень; 
перетворення президента на гол. особу, яка формує нац. по¬ 
рядок денний; незрівнянно більша відкритість персони лідера; 
розростання презид. бюрократії. Ґ. констатує, що лідерство 
в сучас. президентстві не здійснюється президентами поодин¬ 
ці, а скоріше — президентами разом з їхніми співробітниками, 
причому роль апарату президента пост, зростає. Оцінюючи 
лідера в електоральній ситуації, Ґ. виокремлює найпошире¬ 
ніші мотиви, що змушують виборців віддавати перевагу тому 
чи ін. кандидатові, до яких відносить ідеол. орієнтацію; парт, 
прихильність; політ, платформу кандидата, його позицію з ак¬ 
туальних питань соціально-політ. життя; симпатії до особи кан¬ 
дидата. Кожний з цих мотивів впливає на поведінку електорату, 
а для його окремих представників має визначальну роль. При 
цьому співвідношення між мотивами набуває динамічного ха¬ 
рактеру, формуючи різні моделі електоральної поведінки. 

Н. Ротар 

ҐРОЦІЙ (бгоііиз) Туго де Ґроот (10.04.1583, Дельфте — 
28.08.1645, Росток) — філософ, юрист один із засновників 
теорії природного та міжнар. права. Маючи здібності до на¬ 
вчання, в 11 років поступив до Лейден. ун-ту. З 15 років йому 
було присуджено ступінь д-ра права. Після кількарічної адво¬ 
катської практики Ґ. перейшов на держ. роботу. В 1618 взяв 
участь у реліг. боротьбі між «гомаристами» і «армініанами» на 
боці останніх. Після перемоги гомаристів Ґ. був засуджений 
на довічне ув’язнення в замку Левенстайн. З допомогою дру¬ 
жини йому вдалося втекти з в’язниці й емігрувати до Франції. 
Там його з почестями прийняв Людовік XIII, якому Ґ присвятив 
свою знамениту книгу «Про право війни і миру». В 1634-44 
він працював посланцем Швеції при франц. дворі. Помер, за¬ 
студившись після корабельної катастрофи. 

Ґ. автор багатьох праць, з яких найбільш відомими є «Про дав¬ 
нину і лад Батавської республіки», «Про походження амери¬ 
канських народів», «Про право здобичі», «Вступ до вивчення 
права Нідерландів», «Про право війни і миру» та ін. Погляди Ґ. 
на природу політичного, походження д-ви, міжнар. право ви¬ 
кладені ним у книзі «Про право війни і миру» (1625). У трак¬ 
туванні політ.-прав. відносин сусп-ва Ґ. виходив із понятійно¬ 
го розмежування права природного і права установленого. 
Джерелом природного права Ґ. вважав людську природу, 
контрольоване розумом прагнення людини до спілкування. 
Принципи природного права відповідають осн. нормам спіль¬ 
ної життєдіяльності людей. Від природного права Ґ. відрізняв 
право волевстановлене. Воно «змінюється в часі і різне у різ¬ 
них місцях». За джерелом походження вчений вирізняв право 
божественне і право людське. Людське право Ґ. поділяв на 
право внутрішньодержавне та право народів (міжнар. право). 
Розкриваючи сутність людського права, Ґ. охарактеризував 
процес становлення д-ви. Він відстоював і обгрунтовував кон¬ 
цепцію про договірне походження д-ви. Додержавну стадію 
життя людей Ґ. називав природним станом. З природного ста¬ 
ну шляхом договору між людьми, на думку Ґ, і утворююється 




180 


ҐУМПЛОВИЧ — ДАЛЬ 


д-ва. «Держава, — писав він, — є досконалим союзом вільних 
людей, укладеним задля дотримання права і загальної корис¬ 
ті». Жодній формі правління Ґ. переваги не надавав, оскільки 
вважав, що правопорядок слід оцінювати з точки зору здій¬ 
снення в ньому волі народу. Право в галузі міжнар. відносин 
створюється за взаємною згодою д-в. Серед ін-тів, впрова¬ 
джених правом народів, Ґ. називав ін-туг посольства. Він за¬ 
кріпив за послами такі осн. права: дип. недоторканність, екс¬ 
територіальність, право бути прийнятим тим сувереном, до 
якого посланця було відряджено. 

Війни Ґ. поділив на справедливі й несправедливі. Справедли¬ 
вою ним визнавалася війна, що є відповіддю на правопору¬ 
шення і яка використана з метою самооборони. Несправедли¬ 
вими Ґ. називав, насамперед, загарбницькі війни. Він вважав, 
що існує три способи запобігання війні: переговори, за допо¬ 
могою третейського судді, жеребу. Якщо ж війни уникнути не 
вдалося, то вона має вестися відповідно до низки обмежень, 
встановлених міжнар. співтовариством. Ті, хто розпочали не¬ 
справедливу війну, мають відшкодувати заподіяні нею збитки. 
Таким чином, Ґ. вперше зробив спробу ввести війну в рамки 
міжнар. права. 

Вчення Ґ. про природне право, договірне походження д-ви, 
принципи мирного співіснування, ведення війни здійснило 
суттєвий вплив на весь наступний розвиток політ, думки та на¬ 
уки міжнар. права. 

Літ.: Юагбеп Ьее Р. Ни^о СгоТіиз. Іопбоп, 1930; СеІІіпек К. Ни&о Сго- 
Ііиз. Возіоп, 1983; История политических и правових учений. Средние 
века. М., 1986; Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от исто- 
ков до наших дней. Т. 2. М., 1995; Карась А. Філософія громадянсько¬ 
го суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. К., 
2003; Чичерин Б. История политических учений. Т. 1. СПб., 2006. 

Ю. Остапець 

ҐУМПЛОВИЧ (Сигпріоуісг) Людвіґ (09.03.1838, Краків, Поль¬ 
ща —19.08.1909, Грац, Австрія) — економіст і соціолог, проф. 
держ. та адм. права у Грецькому ун-ті. Найбільш відомими 
працями дослідника є «Раса та держава» (1875), «Боротьба 
рас» (1883), «Загальне державне право» (1877), «Нарис со¬ 
ціології» (1885), «Система соціології» (1887), «Австрійське 
державне право» (1891), «Історія теорій держави» (1905). Ґ., 
виходячи з положення про антропол. різницю в походжен¬ 
ні народів, вважав боротьбу рас гол. рушійною силою історії, 
розуміючи під расою не антрополог, тип, а скоріше етн. групу, 
соціокульт. продукт істор. розвитку. Він стверджував, що на¬ 
селення держави складається з гетерогенних етн. елементів, 
які перебувають у певних відносинах підпорядкування. При¬ 
чину таких відносин убачав утому, що будь-який зовн. для да¬ 
ної території рід поширював свою владу на місц. населення: 
таким шляхом з’являлися два гетерогенних класи — селяни 
і дворяни, поряд з якими згодом виникли класи ремісників 
і купців. Таким шляхом зовн. завоювання давало початок 
держ. орг-ції, яка була формою експлуатації однієї етн. гру¬ 
пи (а відповідно й класу) іншою. Ґ. розумів, що захоплення не 
завжди веде до утворення стійкої д-ви, що на нижчих рівнях 
розвитку в результаті захоплення частіше виникали недовго¬ 
вічні держ. об’єднання. Проте, говорячи про стабільний держ. 
устрій, заснований на вищому культ, рівні, він ставив його 
в залежність не від ступеня розвитку підкореного народу, а від 
ступеня зрілості загарбника. Панівна група завжди є меншіс¬ 
тю, яка доповнює свою недостатню чисельність перевагою 
військ, дисципліни і розуму. Щойно засновується д-ва, у ній 


формується подвійне життя — двоякий комплекс прагнень 
і впливу. З одного боку, вирізняється колект. діяльність д-ви 
як цілісного соціального об’єднання, з ін. — прагнення і дії, 
що здійснюються соціальними елементами цієї д-ви. Колект. 
діяльність д-ви походить від ідеології панівної групи та у біль¬ 
шості випадків спрямована на ін. д-ви чи зовн. для панівних 
соціальні групи. 

Під час аналізу процесів державотворення Ґ. послуговується 
категорією етноцентризм, розуміючи її як переконання, віру 
народу, етносу у своє особливе місце серед ін. народів, у свою 
вибраність і провідне значення. Етноцентризм, за Ґ., є причи¬ 
ною міжнац. та міжетн. конфліктів, які насамперед виникають 
на грунті мовних питань. З усіх мов, у полінаціональній д-ві, 
з огляду на природу речей, найстаріша культ, мова залишить¬ 
ся держ. мовою. Проте за нею така функція буде визнана без¬ 
перечно лише у тому випадку, якщо завдяки цьому не виникне 
будь-яка політ, перевага для представників цієї мови чи будь- 
яке політ, зло для ін. нац. елементів. Ґ. вважає, що боротьба, 
яка починається в ім’я вищої «рівноправності мов», припиня¬ 
ється, коли повна рівноправність нац. факторів у д-ві не може 
бути більше порушена перевагами, що випали на долю най¬ 
давнішої культ, мови. 

Завданням соціології Ґ. вважає визначення меж застосування 
заг. законів до соціальних явищ, які є відносинами, що вини¬ 
кають у процесі взаємодії людських груп. У даному контексті 
політика є для нього прагненням до влади : кожна д-ва, партія, 
людина прагнуть до неї за допомогою тих засобів, які знахо¬ 
дяться в їхньому розпорядженні. Мат. засоби, які по можли¬ 
вості підкріпляються логічними доказами, формують теорію 
політики. Правильною визнається та політика, яка приводить 
до успіху. Але фактично не ідеї, докази і аргументи ведуть до 
успіху, а перевага сили. Зрештою, ця сила стає кращою політи¬ 
кою. Завданням соціології є надання політиці такого напряму 
розвитку, щоб вона з виняткової практики перетворилася на 
галузь науки. 

Гв.: Оег Раззепкатрї: Зосіоіобізсіїе ипіегзисЬипбеп. ІппзЬгиск, 1883; 
Сгипбгізз бег Зосіоіобіе. Уіеппа, 1885; ОиІІіпез ої Зосіоіобу. №ж 
Уогк, 1980. 

Літ.: Вагпез Н. Е. ТНе ЗосіаІ Рїіііозорїіу ої І^румб Ситріоууісг: ТНеЗігиб- 
біез ої Расез апб ЗосіаІ Сгоирз // Ап Іпігобисііоп № ІНе Нізіогу ої 
Зосіоіобу. Сїіісабо, 1948; СеІІа А. Тїіе УУагсі-СитрІожісг СоггезропсІ- 
епсе: 1897-1909. Уогк, 1971; ТНе ОиІІіпез ої Зосіоіобу Ву І_ис№б 
Ситріоумсг, Ргоїеззог іп ІНе ІІпіуегзіїу ої Сгаг, Аизігіа-Нипбагу, 1899. 
№зїмІІе, ТІМ; РНіІабеІрїііа, 1999. Н. Ротар 



ДАЛЬ (Оаї)\) Роберт Алан (1712.1915, США) — політолог, проф. 
Єльс. ун-ту. У минулому обіймав посаду президента Амер. асо¬ 
ціації політ, наук, нині — член Нац. академії наук, Амер. філос. 
т-ва, Амер. академії мистецтв і наук, чл.-кор. Брит. академії. Як 
автор плюраліст, концепції демократії', під поліархією розуміє 
реаліст, варіант демократії, який передбачає змагання, відкри¬ 
те для участі. На думку Д., у слаборозвинених країнах поліархія 





ДАОСИЗМ 


181 


забезпечує відкрите політ, суперництво лідерів та еліт, висо¬ 
ку політ, активність населення, що й створює передумови для 
здійснення реформ. При цьому поліархічна політ, система не 
завжди легко формується у країнах, що рухаються від закритої 
гегемонії до політ, системи, яка виключає свавілля еліти й дає 
можливість гр-нам контролювати діяльність влади. Д. заува¬ 
жує, що перехід до поліархії повинен бути поступовим, еволю¬ 
ційним, без різких, стрибкоподібних рухів та передбачати для 
правлячих еліт необхідність послідовно оволодівати консен¬ 
сусними технологіями здійснення влади. Д. виділяв сім умов, 
що впливають на просування країн до поліархії: послідовність 
у здійсненні політ, реформ; встановлення сильної викон. влади 
для забезпечення ефективних соціально-екон. перетворень 
у сусп-ві; досягнення певного рівня соціально-екон. розвитку, 
що дозволяє здійснювати структурні перетворення в д-ві; вста¬ 
новлення певних відносин рівності-нерівності; субкультурне 
розмаїття; потужну допомогу заруб, країн чи здійснення між- 
нар. контролю; дем. переконання політ, активістів і лідерів. Д. 
визначив умови, необхідні для існування поліархії, зокрема 
конст. контроль за рішеннями уряду покладається на виборних 
офіц. осіб; офіц. особи періодично обираються під час чесно 
проведених виборів, що виключають будь-який примус; майже 
все доросле населення має право обирати офіц. осіб; майже 
все доросле населення має право претендувати на виборні 
посади; гр-ни мають право виражати свою думку, не побою¬ 
ючись серйозного переслідування за політ, мотивами; гр-ни 
мають право отримувати інформацію з альтернат, джерел; аль¬ 
тернат. джерела інформації перебувають під захистом закону; 
гр-ни мають право створювати відносно незалежні асоціації 
й орг-ції, включаючи партії політичні й групи інтересів. Ефек¬ 
тивність поліархічного режиму, наростання його політ, резуль¬ 
тативності залежать від забезпечення взаємної безпеки еліт, 
що конкурують, встановлення сильної викон. влади та розви¬ 
тку центрів самоврядування на місцях. 

Особливого значення у процесах підтримки гр-нами дем. ре¬ 
жимів Д. надає характеру політ, участі, яку визначає через 
закріплені за гр-нами можливості опонувати урядові, право 
формування політ, орг-цій, дискусії з політ, питань, що ведуться 
без побоювання переслідувань з боку влади, ознайомлення 
з альтернат, позиціями в ЗМІ, збереження таємниці голосу¬ 
вання виборців. Політ, участь у теорії демократії Д. конкрети¬ 
зує через систему політ, переконань гр-н і рівень громадян, 
компетентності, які формуються завдяки власному політ, до¬ 
свіду, ЗМІ та політ, експертам, що здійснюють кваліфіковану 
оцінку дій урядових структур. В умовах переходу до демократії 
саме адекватні та компетентні гр-ни є джерелом поширення 
довіри до нових ін-тів політ, системи. 

Тв.: ТНе Сопсері ої Роюег // Веііауіогаї Зсіепсе. 1957. УоІ. 2. № З 
Циіу); Шо Соуєгпз?: Оетосгасу апб Роюег іп ап Атегісап СіТу. ІЧею 
Науеп, 1985; Введение в зкономическую демократию. М., 1991; Нош 
Оетосгаїіс із ІНе Атегісап Сопзіііиііоп. №ж Науеп, 2001; Оп Роіііісаі 
ЕдиаІКу. Уаіе Ііпіуегзіїу Ргезз, 2007. 

Літ.: Верченов Я. Н. Политическая наука: национальньїе школьї // 
Политическая наука. 2001. Вьіп. 2; Ирхин Ю. В. Политическая наука 
США // Полития. 2004. № 2. Н. Ротар 

ДАЙТЕ (Оапіе) Аліґері (1265, Флоренція — 14.09.1321, Ра- 
венна) — поет, теоретик лінгвістики, держ. діяч. Д. називали 
«поетом вищої проби» та «батьком італ. мови». Початком по¬ 
літичної кар'єри Д. стало його залучають 1294 до ескорту 
Чарльза Мартеля д’Анжу під час його перебування у Флоренції. 


Щоб зробити наступний крок, Д. набув професії фармацев¬ 
та — згідно із законом 1295 представники дворянства, якщо 
вони бажали вступити на державну службу, мусили бути чле¬ 
нами якоїсь профес. гільдії (цеху). Згодом це дало можливість 
Д. бути включеним до складу делегації на переговорах з при¬ 
воду відносин між Флоренцією та Римом (папа Боніфацій VIII 
прагнув поширити свою владу на Флоренцію). У 1300 та 1301 
Д. був призначений пріором (глава профес. цеху, член уряду 
комуни), а після розпуску делегації він залишається у Римі. Піс¬ 
ля Флорент. періоду поет змінює місця перебування — від Бо¬ 
лоньї (1302) до Парижа (1308-09). До Італії він повертається 
у 1310-11, коли у Флоренції почав правити король Генріх VII, 
після раптової смерті якого Д. перебирається до Равенни. Тут 
він обіймає пост посла правителя Равенни. У 1321 він їде на 
перемовини до Венеції з метою підписання миру з Республі¬ 
кою Св. Марка. Повертаючись до Равенни, Д. захворів на ма¬ 
лярію й помер. 

Найвідомішим літ. твором Д. є поема «Божественна комедія», 
яку фахівці вважають енциклопедією середньовічного світо¬ 
гляду, оскільки в ній були представлені усі його аспекти й носії: 
прогресивні тенденції того часу, усталені консерват. погляди 
на дійсність, навіть мракобісся. 

Літ.: Кржевский Б. Дайте// Дайте Алигьери. Новая жизнь. Божествен¬ 
ная комедия. М., 1967; Стріха М. Данте й українська література: До¬ 
свід «запізнілого націєтворення». К., 2003. В. Євтух 

ДАОСЙЗМ — давньокит. філос. містичне вчення (виникло 
у 6-5 ст. до н. е.), викладене у книзі «Дао-де-цзін», а також на¬ 
родна релігія, що пізніше сформувалася на основі цього вчен¬ 
ня (серед. 2 ст. н. е.), використавши його як один із складни¬ 
ків. Д. разом із конфуціанством сформував і упродовж віків 
підтримував підвалини структури кит. цивілізації. Філос. Д. 
упродовж кит. історії був джерелом духовного натхнення для 
небагатьох інтелектуалів. Реліг. Д., поширений серед найріз¬ 
номанітніших сусп. верств, є високоорганізованою системою 
з детально опрацьованим церемоніалом, храмами, спадко¬ 
вим священством. У теорії ці два аспекти Д. розрізняють, од¬ 
нак на практиці вони тісно взаємопов’язані й не піддаються 
виокремленню. Засади філос. Д. викладено у творі «Дао-де- 
цзін», авторство якого приписують Лао-цзи (поч. 6 ст. до 
н. е.), щодо історичності якого серед дослідників немає одно¬ 
стайності, а сам твір був записаний десь між 6-4 ст. до н. е. 
Ін. священною книгою Д. є «Чжуан Цзи», що названа за ім’ям 
її автора Чжуана Чжоу (3699-286? до н. е.), найвидатнішого 
представника філос. Д. 

Осн. категоріями філос. Д., що стали визначальними для кит. 
світосприйняття у цілому, є такі: дао (шлях), недіяння (увей), 
відносність (чіао), тотожність протилежностей, повернення 
(фу), трансформація (хуа). Поняття «дао» є полісемантичним. 
У широкому контексті воно означає підставовий принцип, за 
яким функціонує увесь природний світ, космічну силу, що сто¬ 
їть за кожним явищем. Дао — невід’ємний, безцільовий, без¬ 
особовий космічний принцип, що не має морального виміру. 
У філос. Д. дао розуміється як екстатичне повне злиття особи 
з найвищим принципом, який визначає і космічний порядок, 
і хаос. Головне в Д. — «природність» перебігу подій і змін, «при¬ 
родна простота», «гармонійне життя», і це означає, що особа 
може плекати внутрішню гармонію і єдність з дао через не¬ 
діяння, слідуючи за плином подій, не опираючись їм (принцип 
недіяння). Принцип відносності стверджує неантагоністичність 




182 


ДАРЕНДОРФ — ДВОРЯНСТВО 


протилежностей (холоду і спеки, добра і зла тощо), чиї оціночні 
характеристики залежать від часу і місця; у «Чжуан Цзи» цей 
принцип був поглиблений у сенсі тотожності протилежностей. 
Принцип повернення сформульовано як інваріант, коли всі 
речі обов’язково мають повертатись у початковий стан, коли 
протилежності постійно перепливають одне в одне. Принцип 
трансформації виходив з розуміння життя як процесу змін, що 
не має абсолютної кінцевої точки; цей процес є функцією дао, 
завдяки чому як люди, так і природа приречені на безсмертя. 
Виникнення реліг. Д. пов’язано з ім’ям Чжан Дао-ліна, який, 
за переказом, у 142 р. н. е. отримав одкровення від Всевиш¬ 
нього господа Лао-цзи і наказ замінити різноманітні народні 
реліг. вірування і практики на «єдиновірне вчення авторитету 
завіту» від Лао-цзи. Даосисти вірять, що Чжан Дао-лін возніс¬ 
ся на небо і отримав звання Піднебесного вчителя. Його на¬ 
ступники, які також отримували титул Піднебесного вчителя, 
створили розгалужену потужну реліг. орг-цію, в якій важливу 
роль відіграють жерці й монахи. Реліг. Д. позначений синкре¬ 
тизмом: він увібрав у себе не лише осн. принципи філософії Д., 
поєднавши їх з обожненням Лао-цзи, а й народну демоноло¬ 
гію, шаманізм, алхімію, ворожбитство, методики досягнення 
довголіття, оздоровлення і самовдосконалення тощо, а також 
елементи двох ін. провідних вірувань Китая — конфуціанства 
і буддизму. Імператор Гао-Цзун (649-483) з династії Тан, чле¬ 
ни якої вважали себе нащадками Лао-цзи, видав наказ про 
держ. фінансову підтримку даоських монастирів. Упродовж 
віків Д. і конфуціанство становили той елемент, що зв’язував 
воєдино кит. народ попри всі зміни, що відбувались у кит. куль¬ 
турі. Однак революція 1911 скасувала імераторський устрій 
з його інституційним конфуціонізмом і держ. підтримкою Д., 
а посталий у 1916 рух за Нову культуру проголосив конфуціан¬ 
ство і Д. перешкодами на шляху модернізації Китаю. Прихід до 
влади комуністів (1949) і особливо маоїстська культ, револю¬ 
ція (1966) знаменували безпрецедентно жорсткий наступ на 
традиц. вірування китайців. Якщо нині у сусп. свідомості ще 
можна знайти залишки стародавніх поведінкових стереотипів, 
суджень, вірувань і забобонів, то Д. як цілісну систему було 
зруйновано драстичними сусп.-політ. змінами і репресивною 
політикою д-ви. Це саме спіткало конфуціанство й буддизм. 
З ідеол. сфери ці три традиц. кит. релігії було витіснено проле¬ 
тар. ідеологією, однак їхній вплив усе ще залишається відчут¬ 
ним у культ, сфері. 

Літ.: СгееІ Н. С. Шаі із Таоізт? СПісабо, 1970; РоЬіпеї І. Таоізт: 
Сгож№ оїа Веіібіоп, Зїапїогсі, СА, 1997; СПіпб-І. СПіпезе Веіібіопз. №ж 
Уогк, 1993. Н. Кочан 

ДАРЕНДОРФ (Оаїїгепбогї) Ральф Ґустав (01.05.1929, Гам¬ 
бург — 17.06.2009, Кельн) — соціолог, політолог, держ. діяч, 
автор теорії соціального конфлікту. Навч. в Гамбурз. ун-ті та 
в Лонд. школі економіки. У 1954 захистив дис. «Некваліфі- 
кована праця в британській промисловості». Працював на 
кафедрах соціології в ун-тах Гамбурга, Тюбінгена, Констанца. 
У кін. 60-х — поч.70-х рр. 20 ст. був обраний до бундестагу (від 
Партії вільних демократів), працював в МЗС Німеччини, ко¬ 
місаром Європ. комісії. У 1974-84 — директор Лонд. школи 
економіки, в 1987-97 очолював Коледж Сен-Ентоні Оксфорд, 
ун-ту. В 1988 прийняв брит. громадянство і в 1993 отримав 
титул барона. На поч. наук, кар’єри Д. виявляв особливий ін¬ 
терес до теорії К. Маркса, полемікою та розвитком якої ста¬ 
ла його найбільш відома книга «Клас та класовий конфлікт 


в індустріальному суспільстві», в якій окреслено* гол. контури 
авторської теорії конфлікту. Д. розглядав соціальні й політ. кон¬ 
флікти як невід’ємну властивість сучас. сусп-ва, що випливає 
з нерівномірності розподілу в ньому прибутків, влади, прести¬ 
жу. Саме конфлікти визначають динаміку соціальних змін в ін- 
дустр. сусп-ві. Під конфліктом Д. розуміє «реальну боротьбу між 
діючими людьми чи групами, незалежно від того, які витоки 
цієї боротьби, її способи та засоби, що мобілізуються кожною 
із стрін». У структурі конфлікту Д. визначав 3 рівні залучених 
суб’єктів — первинні (безпосередні учасники конфлікту); вто¬ 
ринні (дистанційовані від конфлікту, але такі, що здатні вплива¬ 
ти на його розгортання); треті сили (зацікавлені в урегулюван¬ 
ні конфлікту, потенц. арбітри). На відміну від попередників, Д. 
розглядав конфлікти не як виняткову деструктивну якість, а як 
основу для досягнення сусп. порядку та стабільності. Конфлік¬ 
ти для Д. не стільки протиборство сторін, скільки їхня взаємо¬ 
дія. Від Д. у політ, дослідженнях розвивається традиція аналізу 
т. зв. «розвивальних конфліктів». Д. відомий також як теоретик 
лібералізму. Він розвивав концепцію лібералізму, яка покли¬ 
кана була поєднати акцент на громадян, правах, потреби роз¬ 
витку економіки та зростання почуття соціальної солідарності. 
Д. активно прореагував на розпад комуніст, системи і спро¬ 
бував проаналізувати цей процес та наступні зміни в книгах 
«Роздуми про революції в Європі» (1990) та «Після 1989. Мо¬ 
раль, революція та громадянське суспільство» (1997). 

Літ.: Аікіпзоп М. А сгіїісаі іпіегргеїаііоп ої ІНе зосіоіобу ої ВаІЇ йаНгеп- 
гіогї. ВігтіпбПат; 1969; ВоЬіпзоп В., КеІІеу 1 СІазз аз СопсєіуєР Ьу 
Магх апб ОаГігепгіогї: Егїесіз оп Іпсоте Іпедиаіііу апО Роїііісз іп ІНе 
Ііпііесі Зіаіез апб Сгеаї Вгіїаіп // Атегісап $осіоІО£ісаІ Вєуієуу. 1979. 
УоІ. 44. N 0 .1; СопЯісІ ІГіеогу. ВаІЇ Оаіігепсіогї // ЗІайегу М. Кеу Ісіеаз іп 
Зосіоіобу. Вазіпбзіоке, 2003. О. Лісничук 

ДВОРЯНСТВО — привілейований соціальний стан, що виник 
у феод, сусп-ві разом з наданням землі за службу спочатку на 
умовах ленного, потім спадкового володіння. Поняття «Д.» за¬ 
стосовувалось у відносинах Моск., згодом Рос. д-ви. Термін 
«дворянин» означає «особа з княжого двору». В ранньодер- 
жавний період дворяни за дорученням князя виконували різні 
адм., судові та ін. доручення. З кін. 12 ст. дворяни становлять 
нижчий прошарок знаті, який на відміну від боярства був без¬ 
посередньо пов’язаний з князем та його госп-вом. Почина¬ 
ючи з 14 ст. дворяни перетворюються на поміщиків, активно 
триває процес передачі землі за службу внаслідок виселення 
вотчинників з р-ну опричнини або після приєднання нових те¬ 
риторій. Царський наказ 1555 фактично урівнює Д. у правах 
з боярством. Петро І у законі «Табель про ранги» припиняє по- 
жалування старих боярських титулів. Існує кілька категорій 
Д., з чітко окресленим колом прав для кожної групи. Нащад¬ 
ків давніх княжих та боярських родів, що вели походження від 
династії Рюриковичів або Гедиміновичів, називали давнє Д. 
У доревол. Росії трапляється визначення «стовповий дворя¬ 
нин», що означає нащадка давнього аристократ, роду, відомого 
не пізніше, як з 16 ст. Саме в цей час спадкові дворянські пріз¬ 
вища заносились у спец, стовпці, звідки й назва. Спадкове Д. 
надавалося за вислугу в обер-офіцерських чинах і передава¬ 
лося законним спадкоємцям унаслідок шлюбу по чоловічій лі¬ 
нії дружині та дітям. Жінка-дворянка, укладаючи шлюб з пред¬ 
ставником ін. стану, не могла передавати права Д. чоловіку та 
дітям, але сама при цьому лишалася дворянкою. Кожен спад¬ 
ковий дворянин записувався у родословну книгу тієї губернії, 




ДЕВАЛЬВАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — ДЕВІЗ ПОЛІТИЧНИЙ 


183' 


де мав нерухомість. Наказ від 06.07.1904 «Про порядок ве¬ 
дення родословних книг для дворян, не записаних в родослов- 
ні книги в губерніях» передбачав укладання заг. для всієї імпе¬ 
рії родословної книги. Якщо Д. було отримане як нагорода за 
особливі заслуги, воно вважалось особистим і не передава¬ 
лось у спадок. Особисте Д. передавалося шлюбом від чоловіка 
до дружини, але не успадковувалося нащадками, які могли по¬ 
дати клопотання про надання їм спадкового Д. Особисті дво¬ 
ряни не заносилися до родословних книг, а записувалися до 
5-ї частини міської книги поряд з почесними гр-нами. Пожалу- 
вання дворян, титулу за певні заслуги призвело до поширення 
титулованого Д. Петро І запровадив західноєвроп. титули гра¬ 
фа (першим його отримав Б. П. Шереметєв) та барона (першим 
отримав П. П. Шафіров), а також пожалував О. Д. Меншикову 
титул князя, вперше зробивши цей титул пожалуваним. Особ¬ 
ливу категорію становить безпомісне Д., отримане без наді¬ 
лення й закріплення земель. 

Характерними особливостями дворян, стану були привілеї. Со¬ 
борне уложення 1649 закріплює за дворянами право на дові¬ 
чне володіння та безстроковий пошук збіглих селян. Жалувана 
грамота Д. 1785 закріпила та юрид. кодифікувала привілеї Д. 
Одним з характерних привілеїв, що належав спадковим дво¬ 
рянам, було право мати родовий герб. Герби затверджували¬ 
ся для кожного дворян, роду владою д-ви й лишалися такими 
без змін. Будь-які зміни могли вноситися лише за особливим 
«високим наказом». Заг. гербовник дворян, родин Рос. імперії, 
створений наказом від 20.01.1797, складався департаментом 
герольдії та містив малюнок та опис гербу кожної дворян, ро¬ 
дини. Всі дворян, титули на тер. України та Росії були скасовані 
декретом ВЦВК «Про скасування станів та цивільних чинів» від 
10.11.1917. 

Літ.: Яблочков М. История дворянского сословия в России. СПб., 
1876; Павлов-Сильванский Н. П. Государевьі служильїе люди. СПб., 
1909; Романович-Славатинский А. Дворянство в России от начала 
XVIII в. до отменьї крепостного права. К., 1912. Л. Кушинська 

ДЕ... (лат. бе...) — префікс в іншомовних словах, що означає 
віддалення, скасування, припинення, усунення чого-небудь; 
рух донизу, зниження. 

ДЕВАЛЬВАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від де... і лат. уаіео — значен¬ 
ня) — зниження довіри гр-н до певного політ, суб'єкта вна¬ 
слідок переоцінки його місця та ролі, ефективності діяльнос¬ 
ті, відповідності ціннісним вимогам тощо. Окрім девальвації 
персоналізованої легітимності, також можливе знецінення 
політ, ідей та ідеалів. Д. п. зазвичай проявляє себе у рейтингу 
популярності політ, суб'єкта. Д. п. може бути результатом мані¬ 
пулювання свідомістю населення, зокрема методом фальсифі¬ 
кації даних про конкурентного політ, суб'єкта. Негат. наслідком 
Д. п. є втрата довіри гр-н до актора політичного. За аналогією 
із екон. девальвацією, Д. п. розглядається як технологія управ¬ 
ління, хоча іноді сусп.-політ. значимість політ, суб'єкта або 
об'єкта може девальвуватися і стихійно, а не лише внаслідок 
дій політ, конкурентів у боротьбі за владу. О. Половко 

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА — відповідність чи невідповідність 
людських вчинків соціальним очікуванням, відхилення від пев¬ 
ної групової норми. Д. п. може бути викликана фіз., тілесними 
або генет. особливостями людини, її психічними відхиленнями, 
дією на людину соціальних та культ, факторів, особливо ано- 
мії, незбігом культ, норм і цінностей. Поведінка суб'єкта оці¬ 
нюється як девіантна внаслідок стигматизації (наклеювання 


ярликів), коли представники авторитетних груп у сусп-ві став¬ 
лять тавро «девіанта» на представниках ін. груп. Д. п. вважаєть¬ 
ся реакцією на певну ситуацію в соціальній та культ, структурі, 
коли виникає ситуація невідповідності між найважливішими 
їхніми компонентами. До останніх відносять визначені цілі, 
наміри та інтереси, які є законними для всього сусп-ва у ціло¬ 
му та такими, яких варто прагнути; прийнятні, тобто узгоджені 
з ціннісними установками даного сусп-ва, способи досягнення 
цих цілей або інституціоналізовані норми людської поведінки. 
Д. п. вважається також симптомом невідповідності між визна¬ 
ченими сусп-вом прагненнями та соціально структурованими 
засобами їх реалізації. Це означає, що надзвичайно сильно¬ 
му акценту на певних цілях не відповідає таке ж акцентуван¬ 
ня інституційних способів поведінки людей. Д. п. є своєрідним 
пристосуванням до такої невідповідності. Виділяють 5 різнови¬ 
дів Д. п. — тотальний конформізм (відповідність поведінки як 
культ, цілям, так й інституційним засобам її досягнення), інно¬ 
вація (використання суспільно заборонених, але ефективних 
засобів досягнення мети), ритуалізм (уникнення небезпеки 
і невдач шляхом відмови від осн. культ, цілей свого сусп-ва та 
збереження вірності будь-яким інституційним нормам, якщо 
вони обіцяють безпеку), ретризм (відкинення як культ, цілей, 
так й інституційних засобів їх досягнення), бунт (повна пере¬ 
оцінка цінностей). Д. п. як порушення наявних у сусп-ві норм, 
як правило, супроводжується деліквентною поведінкою — ви¬ 
правданням девіантних вчинків людиною, яка їх здійснила. 
Прийомами такого виправдання є заперечення відповідаль¬ 
ності, заперечення шкоди, заперечення жертви, осуд тих, хто 
осуджує девіацію, звернення до більш важливих обставин. 
В основі деліквентної субкультури лежить принцип протистав¬ 
лення, яке пункт за пунктом заперечує панівні цінності. 

Літ.: Смелзер Н. Соціологія / Пер. с англ. М., 1994; Дюркгейм 3. Со- 
циология. Ее предмет, метод, предназначение. Пер. с франц. М., 1995; 
Мертон Р. Соціальна теорія і соціальна сруктура. Соціальна структура 
і аномія // Соціологічні дослідження. 1992. № 2-4; Девіантна пове¬ 
дінка: соціологічний, психологічний та юридичний аспекти. X., 2011. 

М. Шульга 

ДЕВІЗ ПОЛІТЙЧНИЙ (від франц. беуізе — число) — стислий, 
образний вираз, який передає особливе незмінне життєвого 
кредо девізовласника, принцип, яким він керується у своїй 
діяльності. Девізи відомі з античних часів, особливо лат. кри¬ 
латі вирази, що стали основою для девізів ряду європ. та ін. 
країн. У середньовічну епоху набув особливого розвитку такий 
вид девізу, як бойовий клич, яким лицарі й полководці-монар- 
хи зазивали бійців під свої прапори. Значна їх к-сть перетво¬ 
рилася на династичні та навіть на держ. девізи, що збереглися 
й понині. Напр., девіз Великобританії «Бог і моє право!» (кол. 
бойовий клич англ. королів). Особисті й родові девізи поча¬ 
ли використовувати в Європі як елементи гербів з 13-14 ст., 
але особливо вони поширилися з 18 ст., в епоху класицизму 
і після Франц. революції. До Д. п. відносять держ. девізи, де¬ 
візи глав д-в, партій, міст, областей тощо. Держ. девізи міс¬ 
тяться в держ. гербах деяких країн. Вони закріплені конститу¬ 
цією чи ін. верховним актом, рівноцінним Основному закону 
д-ви. Використання держ. девізу настільки ж обов'язкове, як 
і держ. прапора та герба. Девіз глав д-в незалежно від того, 
який лад у даній країні, не може бути занесеним у держ. герб. 
Але він може бути зафіксованим на особистому штандарті гла¬ 
ви д-ви чи на особистому гербі монарха. У політології поряд 




184 


ДЕГУМАНІЗАЦІЯ — ДЕКЛАРАЦІЯ 


з поняттям «девіз» часто використовують поняття •гасло по¬ 
літичне» і «слоган», які на відміну від девізу мають тимчасове 
прагматичне і ситуативне застосування. О. Волинська 

ДЕГУМАНІЗАЦІЯ (відде... і лат. Нитапиз — людяний) — втра¬ 
та гуманістичних підвалин, загальнолюдських духовних і етич¬ 
них цінностей в житті людини і суспільства, відмова від світо¬ 
гляду заснованого на справедливості та людяності, на повазі 
та пошані до особистості. Д. в сусп-ві проявляється у зростанні 
жорстокості, егоїзму, цинізму, духовному й соціальному виро¬ 
дженні. У політ, поведінці влади Д. проявляється насильством, 
репресіями, переслідуваннями. Д. може відверто проголо¬ 
шуватися і здійснюватися панівним політ, режимом (Німеч¬ 
чина при нацистах) або бути наслідком подвійних стандартів, 
практикованих владою (Рад. Союз). Д. політ, життя полягає 
у запереченні як найважливішої характеристики людяності 
й доброти. Відмова людині у вільному волевиявленні, насиль¬ 
на зрівняльність її, порушення особистої гідності, фіз. свободи 
доводять людину до стану фрустрації, депресії, нудьги, а відтак 
до стану Д. Дегуманізована людина — це істота, позбавлена 
всіх проявів духовності, моралі, людської гідності взагалі. Де- 
градаційний вплив ерозії духовних принципів на сусп. інсти¬ 
туції стає дедалі відчутнішим. Сусп. поведінка визначається 
не правом як таким, а харизмою тієї особи чи інституції, яка 
задає певні зразки поведінки. Мотивація дій індивіда втрачає 
правову основу, що змушує людей сумніватися в абс. силі пра¬ 
вових формул. В умовах Д. відсутня соціальна справедливість, 
можливість самореалізації кожного члена сусп-ва, вияву його 
здібностей, розкриття всього багатства особистості. Д-ва, зне¬ 
важаючи людину, не забезпечує їй винагороди, адекватної її 
внескові, що спричиняє недбале виконання працівниками 
своїх профес. обов'язків, руйнує почуття відповідальності. 
Зникає повага гр-н один до одного, в сусп-ві накопичується 
взаємна ненависть, яка може спричинити боротьбу всіх проти 
всіх. Д-ва поступово втрачає свою легітимність. Д. сусп-ва не¬ 
минуче призводить до його саморуйнування, самознищення. 
Запобіжником Д. виступають освіта, надання пріоритетності 
гуманітарним вимогам при прийнятті політ, та екон. рішень. 

О. Сахань 

ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. бЄ5іпеІ£гаІіо — розпад 
цілого на складові частини) — сукупність політ, процесів, на¬ 
слідком яких є роз'єднання суспільства, його політ, структур 
у межах однієї держави або кількох д-в внаслідок впливу 
внугр. та зовн. деструктивних чинників. Причинами Д. п. мо¬ 
жуть бути порушення принципу добровільності інтеграції при 
об’єднанні та подальшому функціонуванні; висока соціаль¬ 
на диференціація всередині учасників міждерж. об’єднання, 
що створює в ньому ситуацію соціальної напруги; відсут¬ 
ність реальних політ, основ, стратег, потенціалу об'єднання; 
нав'язування інтеграції розвиненими партнерами більш слаб¬ 
ким учасникам і спроби останніх отримати тіньову користь зі 
свого статусу аутсайдера; відсутність наук, обґрунтованої мети 
інтегрованого об'єднання, орієнтирів та пріоритетів, стратегії 
та етапів її здійснення, тактики й ефект, механізмів її реаліза¬ 
ції; закріплення поділу учасників інтеграції на активних і па¬ 
сивних, що шкодить політ, ефективності співробітництва; пе¬ 
реважання над партнерським співробітництвом різних видів 
недоброякісної конкуренції між країнами з метою реалізації 
власних інтересів; орг. та генет. слабкість, структурна неза¬ 
вершеність, масштабна невизначеність, дублювання функцій, 


бюрокр. характер діяльності, що визначають низьку ефектив¬ 
ність процесу прийняття рішень і проведення інтеграційної 
політики наднаціональними ін-тами; етн. конфлікти. Дезінте- 
граційні процеси особливо характерні для трансформаційних 
сусп-в, які вирізняються втратою ціннісних орієнтацій та смис¬ 
лів, екон. та політ, стабільності, порушенням людських прав 
і свобод. Д. п. виступає основним опонентом глобалізаційних 
тенденцій і знаходить свій вияв у регіоналізації, відстоюванні 
вузькоетн. або держ. інтересів. Гіпертрофована форма Д. п. 
може призвести до добровільної тотальної ізольованості ет¬ 
носу або д-ви у світовій спільноті. Яскравим прикладом такої 
дезінтеграції є Пн. Корея та племена Афганістану. Н. Сіданіч 
ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ (від де... та ідеологія) — процес втрати 
впливу різних ідеологій на практику. Д. відбувається в ре¬ 
зультаті загасання ідеол. боротьби між д-вами, націями, кла¬ 
сами, елітами, окремими гр-нами. Д. зазвичай є явищем 
тимчасовим, з її завершенням виникають нові ідеології, мо¬ 
дернізуються традиційні, загострюється протистояння країн 
і військ.-політ. блоків, боротьба за владу і розпочинається про¬ 
тилежний процес реідеологізації. Теорія Д., як політол. та іде¬ 
ологічна проблема, розпочала свою історію із серед. 50-х рр. 
20 ст. (роботи Е. Шилса, Р. Арона) і апогею розвитку досягла 
в 70-ті рр. 20 ст. (праці Д. Белла, С. Ліпсета, Т. Парсона, А. Шле- 
зінгера та ін.). Ця теорія базувалася на тезі, що світ повинен 
звільнитися від впливу будь-яких ідеологій, що означатиме 
кінець ери ідеологій, коли револ. пристрасті згаснуть, а домі¬ 
нуватиме «демократично-ліберальний конформізм». В індустр. 
й постіндустр. сусп-вах ідеол. рішення втрачають сенс, стають 
результатом всебічного наук, аналізу й осмислення повної ін¬ 
формації. Теорія Д. посилено пропагувалася поряд із теоріями 
«єдиного індустр. сусп-ва», «конвергенції», «стадій зростання». 
Але практика ост. чв. 20 ст. показала, що ідеології не втрача¬ 
ють свого значення, вони модернізуються, продовжують вико¬ 
нувати роль ідейного стимулу діяльності держав, націй, партій 
політичних, еліт. Наприкін. 80-х рр. 20 ст. укр. духовна еліта 
протестної орієнтації, налякана тоталіт. ідеол. тиском, спочатку 
висунула гасла повної Д. укр. сусп-ва, заперечення ролі ідео¬ 
логій загалом, а не тільки марксистсько-ленінської, а потім, 
у серед. 90-х рр. 20 ст., гасло реідеологізації (заклик до форму¬ 
вання укр. нац. ідеї, ідеології нової модернізації). 

М. Михальченко 

ДЕКЛАРАЦІЯ (від лат. бесіагаїіо — оголошення, проголошен¬ 
ня) — 1) офіц., урочиста або програмна заява; 2) назва окре¬ 
мих офіц. док-тів з повідомленням відповідних даних: мит¬ 
на, податкова Д. тощо, які складають чи заповнюють особи, 
орг-ції, установи. Відповідно до того, що собою являє Д., вона 
має свій стиль та жанровий характер, повинна відповідати 
певним вимогам, мати офіц., достовірне чи урочисте або про¬ 
грамне значення, вона може мати як політ., так і прав, харак¬ 
тер. Д. як офіц. заява або норм, док-т містить основоположні 
принципи внугр. чи зовн. політики д-ви, основи діяльності 
міжнар. орг-цій або висловлює їхню позицію з того чи ін. пи¬ 
тання. Як офіц. заява, Д. робиться від імені влади, д-ви, уряду, 
партії чи політ, блоку. Д. урочисто проголошують осн. принци¬ 
пи, засади діяльності чи підходів щодо тієї чи ін. проблеми, як 
політ.-прав. док-том стверджують мету та принципи діяльності 
чи офіц. відносин. Розрізняють різного роду Д. — д-в, співто¬ 
вариств, партій. У міжнар. політ, практиці Д. може бути заява 
однієї або декількох д-в. Д. як багатостороння заява постає 




ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ 


185 


визначенням чи проголошенням принципів зовн. та внугр. 
політики даних д-в або їхньої офіц. позиції стосовно тих чи ін. 
проблем. Дво- та багатосторонні Д. здебільшого підписують¬ 
ся, проте можуть згідно з домовленостями учасників прийма¬ 
тися ними без підписання. Д. за участі двох чи більше країн- 
учасниць, за умови формування для сторін взаємних прав 
і обов'язків, є міжнар. договорами, в яких сторони деклару¬ 
ють, заявляють спільні принципи, мету та наміри, відповідні 
права й обов'язки. Д. виступають як допоміжні стосовно осн. 
договору акти, які пояснюють зміст договору, доповнюють чи 
змінюють його. Визначення міжнар. док-тів терміном «Д.» по¬ 
кликано надати їм відповідної урочистості. Прикладом є резо¬ 
люції ГА ООН з важливих питань — Декларація про принципи 
міжнар. права, Загальна декларація прав людини, Декларація 
про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та ін. Д. не 
лише проголошують відповідні принципи, а й передують практ. 
здійсненню задекларованої політики і стають засадничими 
принципами політики щодо досягнення визначеної мети, ви¬ 
рішення нагальних проблем. Д. може бути формою визнання 
д-в чи урядів. Такі Д. вимагають відповідного допоміжного (за- 
конод.) роз'яснення і регулювання. Особливе значення і роль 
декларації мають удерж, (конституційному) праві, тому що роз¬ 
раховані на те, щоб виділити й підкреслити, додати урочистого 
значення поворотним док-там для відповідної д-ви. Напр., Де¬ 
кларація прав людини і громадянина 1789 — найважливіший 
політ.-прав. акт Великої франц. революції 1789-94, яка від¬ 
повідно до преамбули Конституції Франції 1958 є складовою 
частиною франц. конституції в її широкому змісті. Декларацією 
може проголошуватися держ. суверенітет країн. Так було у ви¬ 
падку проголошення Декларації незалежності США; в більшос¬ 
ті д-в пострадянського простору Д. про держ. суверенітет ще 
тогочасних союзних республік передували розпаду Рад. Союзу. 

А. Кудряченко 

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДЙНИ І ГРОМАДЯНЙНА 1789 рісіа- 
гаїіоп без бгоііз бе Гїіотте еі би сіїоуеп) — програмний док-т 
Вел. франц. революції, ухвалений Нац. зборами 26.08.1789. 
Проголосила осн. принципи революції: народний суверенітет, 
природні й невід’ємні права людини, заг. рівність громадян 
перед законом. Як зазначено в Декларації, люди народжують¬ 
ся і залишаються вільними та рівними у правах, різниця між 
ними в сусп-ві грунтується лише на міркуваннях заг. користі 
тощо, мета кожного держ. об’єднання — забезпечити природ¬ 
ні й невідчужувані права людини. До цих прав належать: сво¬ 
бода, власність, безпека, опір гнобленню. Свобода, за Декла¬ 
рацією, — це можливість робити все, що не шкодить іншому. 
Отже, здійснення природних прав обмежується лише тим, що 
гарантує усім членам сусп-ва можливість користуватися таки¬ 
ми ж правами. Власність (ст. 17) проголошується недоторкан¬ 
ною і священною, а позбавити людину власності можна тільки 
на встановлених законом підставах «незаперечної суспільної 
необхідності та за умови справедливого і попереднього від¬ 
шкодування». Гарантування ін. природних прав — безпеки та 
опору гнобленню — лише декларується. 

Д. п. л. і г. 1789 містить низку істотних положень, які згодом 
застосовувалися для обгрунтування сутності правової д-ви. 
Декларація не надавала законові зворотної сили, закрі¬ 
плювала верховенство закону, недоторканність особи, пре¬ 
зумпцію невинуватості, а в ст. 16 — ще й обов’язковість по¬ 
ділу влади і гарантії користування правами людини. Док-т 


зафіксував ряд політ, прав гр-н: ніхто не повинен зазнавати 
перешкод у висловлюванні своєї думки, навіть релігійної 
(ст. 10); кожен гр-н може висловлюватися, писати і публікува¬ 
ти вільно, під загрозою відповідальності лише за зловживан¬ 
ня цією свободою у випадках, передбачених законом (ст. 11). 
Важливими є положення Декларації щодо права гр-н вста¬ 
новлювати податки, визначати їх розмір і порядок стягнення 
(ст. 14), вимагати звіту кожної посадової особи про свою ді¬ 
яльність (ст. 15). Декларація не охопила всіх, обґрунтованих 
до її появи у світовій і франц. політ.-прав. думці, прав особи 
і прав нації, зокрема таких, як свобода зборів, свобода гро¬ 
мад. об’єднань, скасування феод, повинностей селянства, 
право народів на повалення тиранів, вибір форми держ. прав¬ 
ління. Однак універсалізм Декларації, її чітка спрямованість 
на людину, прагнення до перетворення гр-на на гол. діючу 
особу сусп-ва і д-ви зробили цей док-т видатним досягненням 
Вел. франц. революції, важливою часткою загальнолюдської 
духовної скарбниці, концептуальним підґрунтям більшості 
конституцій і конст. актів 19-20 ст., у т. ч. українських. 

Франц. конституціоналісти не обмежилися цим док-том. Нац. 
збори протягом 1789-91 ухвалили декрети про виборче 
право, церковні реформи, організацію нац. гвардії, заборо¬ 
ну колект. петицій, про політ, права кольорового населення 
колоній, публічність розгляду судом кримін. справ, про пра¬ 
во обвинуваченого на захист, скасування тортур, заснуван¬ 
ня суду присяжних тощо. Більшість цих актів розширювала 
і значно доповнювала відповідні дем. положення Д. п. л. і г. 
1789. Однак деякі декрети прямо суперечили проголошеним 
раніше принципам. Зокрема, з одного боку, суверенітет на¬ 
роду, суверенітет нації, право гр-н особисто чи через своїх 
представників творити закони, а з ін. — заборона колект. 
звернень до можновладців; констатація священності й недо¬ 
торканності природної свободи людини — і примирення з іс¬ 
нуванням рабства у колоніях; проголошення невідчужуваності 
природного права людини на опір гнобленню, «найціннішого» 
її права на свободу думки і слова — і категорична заборона 
будь-яких корпорацій гр-н у рамках одного стану або однієї 
професії, кваліфікація як заколотних «усілякого роду зборищ 
ремісників, робітників, підмайстрів, поденщиків, спрямованих 
проти вільного заняття промисловою працею», вето на страй¬ 
ки під загрозою величезних штрафів або ув’язнення. Такі ж 
відхилення від принципів Декларації характерні й для пер¬ 
шої франц. конституції, що була затверджена Устан. зборами 
03.09.1791. 

Літ.: $огіа О. Огапбе Иізіоіге Ре Іа ВєуоііЛіоп їїапНаізе. V. 2, 9. Рагіз, 
1987-88; Мироненко О. М. Права і свободи людини у документах Ве¬ 
ликої французької революції. К., 1995. О. Мироненко 

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ - при¬ 
йнятий ВР України 01.11.1991 один із перших держ. актів 
незалежної України, який визначав стратегію д-ви у сфері ет- 
нонац. розвитку та міжнац. відносин. Для України цей док-т 
став надзвичайно важливим для утвердження дем. принци¬ 
пів вибудовування суверенної д-ви. Д. п. н. У. спирається на 
Декларацію про державний суверенггет України й Акт про¬ 
голошення незалежності України, базується на принципах 
Заг. декларації прав людини та міжнар. пактів про права та 
свободи особистості, які ратифікувала Україна. Прийняття Де¬ 
кларації було викликано також прагненням д-ви забезпечити 
безконфліктний тип розвитку відносин між представниками 




186 


ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 


майже 130 етносів, які проживають в Україні, через реаліза¬ 
цію їхніх прав у всіх сферах сусп. життя. 

Д. п. н. У. складається з Преамбули та семи статей, в яких ви¬ 
значені осн. засади держ. політики щодо гр-н України усіх на¬ 
ціональностей. У Преамбулі, зокрема, йдеться про те, що ця 
Декларація приймається виходячи із прагнення «утвердження 
в незалежній, демократичній Україні священних принципів 
свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправнос¬ 
ті всіх етнічних груп народу України». Таким чином, стрижнем 
політики незалежної України щодо представників усіх етно- 
нац. спільнот є гарантії їм рівних політ., екон., соціальних та 
культ, прав. Ці гарантії стосуються створення належних умов 
їхнього етнокульт. розвитку, передусім підтримання самобут¬ 
ніх культурницьких традицій, використання етн. символіки, 
опікування своїми звичаями, пам'ятками історії та культури 
етнонаціон. спільнот; збереження їх традиц. розселення; віль¬ 
ного користування рідними мовами в усіх сферах сусп. життя; 
зокрема, у межах адм.-тер. утворень, де компактно прожива¬ 
ють представники тієї чи ін. етн. спільноти, мова нац. меншини 
може використовуватися нарівні з державною мовою. Важ¬ 
ливими моментами у цій стратегії є підтримка створення та 
діяльності громад, орг-цій нац. меншин, які можуть представ¬ 
ляти їхні інтереси на всіх рівнях, і особливо на регіон, та місц., 
де зазвичай вирішується більшість проблем меншинних спіль¬ 
нот; гарантія рівних прав у питанні обрання їхніх представ¬ 
ників до органів викон. й законод. влади та місц. самовряд.; 
функціонування культ, центрів, т-в, художньо-мистецьких ко¬ 
лективів; заснування газет, журналів, радіо- та телеканалів, 
видавництв нац. меншин; вільне сповідування своїх релігій. 
Одним із важливих засадничих принципів етнополітики укр. 
д-ви проголошується охорона пам'яток історії та культури на¬ 
родів та нац. груп, оскільки вони великою мірою формують 
і підтримують їхню етн. самобутність. Безумовним принципом 
гарантії демократичності держ. політики щодо різних націо¬ 
нальностей є забезпечення безперешкодних контактів пред¬ 
ставників етн. спільнот зі своїми істор. батьківщинами чи 
країнами походження. Декларація наголошує на забороні й 
покаранні за законом дискримінації за нац. ознакою. Усі осн. 
принципи, викладені у Декларації, знайшли законодавче за¬ 
кріплення у Законі України «Про національні меншини в Укра¬ 
їні» (1992), а реальні заходи передбачаються у спеціальних 
урядових програмах. 

Літ.: Декларація прав національностей України // Відомості ВР Укра¬ 
їни. 1991. № 53. В. Євтух 

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ — 
політико-правовий док-т, прийнятий ВР УРСР 16.07.1990, 
в якому проголошувалися держ. суверенітет України, само¬ 
стійність, повнота і неподільність влади в межах її території 
та незалежність і рівноправність у зовн. відносинах. Відпо- 
вдно до Декларації єдиним джерелом держ. влади у республі¬ 
ці було визнано народ України, який включає гр-н республіки 
всіх національностей. У Декларації проголошено комплекс 
базових принципів державотворчого процесу, спрямованих 
на розбудову правової д-ви та дем. сусп-ва: регулювання 
діяльності д-ви правовими нормами, закріпленими в Консти¬ 
туції; формування держ. влади на основі принципу її розподілу 
на викон., законод. і судову; забезпечення захисту інтересів 
гр-н перед держ. владою, функціонування прокурорського на¬ 
гляду за виконанням законів; гарантування гр-нам УРСР прав 


і свобод, які передбачені Конституцією республіки та норма¬ 
ми, визнаними Україною; забезпечення рівності перед зако¬ 
ном усіх гр-н республіки незалежно від походження, соціаль¬ 
ного і майнового стану, расової та нац. приналежності, статі, 
освіти, мови, політ., реліг. переконань, роду і характеру занять, 
місця проживання та ін. обставин; створення умов для збере¬ 
ження держ. монополії на верховну владу в політ, співтовари¬ 
стві — від імені всього народу може виступати виключно ВР 
УРСР; проголошення землі, її надр, повітряного простору, вод¬ 
них та ін. ресурсів, які знаходяться в межах тер. УРСР, влас¬ 
ністю її народу та матер. основою суверенітету республіки; 
визнання плюралізму власності, забезпечення захисту всіх 
форм власності; гарантування екол. безпеки гр-н, піклування 
про генофонд народу, його молодого покоління; забезпечен¬ 
ня нац.-культ. відродження укр. народу, його істор. свідомості 
й традицій, нац.-етнограф. особливостей, функціонування укр. 
мови у всіх сферах сусп. життя; проголошення права на власні 
Збройні сили, визначення порядку проходження військ, служ¬ 
би гр-нами республіки; задекларування наміру України стати 
в перспективі постійно нейтральною д-вою, яка не бере участі 
у військ, блоках і дотримується трьох неядерних принципів; не 
приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї; проголо¬ 
шення України суб’єктом міжнар. права, рівноправним учас¬ 
ником міжнар. спілкування, який активно сприяє зміцненню 
заг. миру і міжнар. безпеки, безпосередньо бере участь у за- 
гальноєвроп. процесі та європ. структурах; визнання Україною 
переваги загальнолюдських цінностей над класовими, пріо¬ 
ритету загальновизнаних норм міжнар. права перед нормами 
внугрішньодерж. права. Д. заклала підвалини правової д-ви, 
стала юрид. базою для реформування та модернізації вітчиз¬ 
няного законодавства і держ. структур, на тривалий час ви¬ 
значила вектор сусп. розвитку країни. 

Літ.: Декларація про державний суверенітет України, прийнята Вер¬ 
ховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. // Відомості ВР УРСР. 1990. 
№ 31. ст. 429. ^ О. Бойко 

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ — (від де... і лат. соіопіа — поселення) — 
процес ліквідації колоніального панування метрополії, набут¬ 
тя державного суверенітету й утвердження країни як само¬ 
стійного та повноправного суб'єкта міжнародної політики. Як 
правило, бюрокр.-авторит. управління держави-колонізатора, 
здійснюване в патерналістській формі чи за допомоги етнора- 
сової меншини, що оселилася в колонії, поступається місц. ле¬ 
гітимізованому врядуванню; це оформлюється юрид. угодою 
між метрополією, що відступає владу, й режимом, який має 
стати її наступником; така домовленість може постати внаслі¬ 
док; воєнної поразки колонізаторів від нац.-визвольних сил, 
визнання метрополією екон. і політ, безперспективності по¬ 
дальшого здійснення колоніального врядування перед лицем 
колоніального націоналізму, таємної домовленості між метро¬ 
полією й майбутніми політ, володарями про надання незалеж¬ 
ності без фундам. змін владних відносин. Як один із найваж¬ 
ливіших феноменів у міжнар. відносинах 20 ст., Д. історично 
поділяється на три етапи — кризи, розпаду й краху глобальної 
колоніальної системи, що відрізняються інтенсивністю виз¬ 
вольних процесів та їхніми геопросторовими акцентами; ве¬ 
личезне стимуляційне значення при цьому мали такі геополіт. 
явища, як світові війни й блокове протистояння СРСРта США. 
Етап кризи охоплює період між 1-ю та 2-ю світовими війнами 
й позначений такими подіями; 1) появою окремих незалежних 




ДЕКОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ — ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 


187 


д-в у Пд.-3х. Азії (Ємен —1918, Ірак —1921-32, Туреччина — 
1923, Сауд. Аравія — 1926-32), Європі (Фінляндія — 1917, 
Польща, Чехословаччина, Естонія, Латвія, Литва, Королівство 
сербів, хорватів і словенців — 1918, Ісландія — 1918-44, Ір¬ 
ландська вільна д-ва — 1921-22) й Африці (Єгипет — 1922); 
2) ліквідацією напівколоніальних режимів у Афганістані, Китаї, 
Персії, Сіамі та ін.; 3) виникненням осередків активної нац.- 
визвольної боротьби в Брит. Індії, Франц. Індокитаї, араб, 
володіннях Британії. Розпад колоніальної системи припав на 
2-гу пол. 40-х — поч. 60-х рр. 20 ст. і почався із здобуття не¬ 
залежності великими володіннями провідних держав-метро- 
полій у регіонах, які були різною мірою втягнені в 2-гу світову 
війну. На Бл. Сх. ними стали Ліван і Сирія (1941-46), Йорданія 
(1946), Ізраїль (1948); у Пд. Азії —• Індія й Пакистан — 1947, 
Цейлон —• 1948; у Пд.-Сх. Азії — Індонезія — 1945-49, 
В'єтнам — 1945-54, Філіппіни — 1946, Бірма — 1948, Кам¬ 
боджа й Лаос — 1953, Малайя — 1957; в Африці — Лівія — 
1951, Марокко, Судан і Туніс — 1956. Переломним у цьому 
процесові був 1960, коли всередині Франц. Співтовариства 
було проголошено незалежність 14-ти республік у Зх. та Еква¬ 
тор. Африці, до яких ще долучилися дві кол. британські колонії 
(Нігерія й Сомалі) та Бельг. Конго; це дозволило ООН оголо¬ 
сити 1960 «роком Африки», демонтаж решти колоніальних ре¬ 
жимів став уже невідворотним. Крах (чи завершення розпаду) 
колоніальної системи відбувся в 60-90-ті рр. 20 ст. і полягав 
у масовому набутті держ. суверенітету колоніями в Африці, 
Океанії, Кариб. басейні й на узбережжі Арав. п-ва. Але низка 
колоніальних володінь була інтегрована до складу кол. метро¬ 
полій і отримала спец, автономний статус, як-то Нідерландські 
Антильські о-ви й Аруба чи заморські регіони (департаменти) 
Франції — Франц. Гвіана, Гваделупа, Мартиніка і Реюньйон. 

Літ.: СИатЬегіаіп М. Е. Оесоіопііаііоп: ТИе РаІІ оііііе Еигореап Етрігез. 
Маїгіеп, МА, 1999; Ргазепііі Оиага. Оесоіопігаїіоп: Регзресііуез їгот 
N 0 ^ апб ТИеп. ВоиІІеРбе, 2004; РаутопР Р. ВеИз. Оесоіопігаїіоп. Роиі- 
ІеРбе, 2004. ^ ^ В.Головченко 

ДЕКОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ (від де.., лат. соп... — префікс, що 
означає об'єднання, і сепігит — середина) — характеристика 
влади, яка вказує на розосередження (розпорошення) центрів 
і носіїв прийняття політ, і управлін. рішень у владному меха¬ 
нізмі д-ви. Д. в. виявляється за умов розвитку поліархії, пар- 
тисипаторної або плюраліст, демократій, передбачає широкий 
ідейний та орг. плюралізм на усіх рівнях функціонування політ, 
системи. Д. в. дозволяє вдаватися до різноманітних варіантів 
розв'язань для задоволення держ. і сусп. потреб, звертаючи 
увагу на конкр. ситуацію; збільшує можливості для здійснення 
експериментів, впровадження інновацій; дає гр-нам більше 
автономії відносно влади; зростає роль і значення місц. гро¬ 
мад при прийнятті політ, та управлін. рішень. Д. в. дозволяє мі¬ 
німізувати волюнтаризм, але водночас може призвести до ви¬ 
явів безпорадності влади, перетворення її на «годівницю» для 
чиновників на місцях. У деяких випадках Д. в. може бути свід¬ 
ченням кризи влади, виявом зростання дисфункціональності 
системи держ. управління або ж модифікації держ. апарату, 
пристосування його до нових умов. Теор. основи дослідження 
Д. в. містяться у працях Ж. Фрьонда і М. Фуко. Так, Ж. Фрьонд 
розглядає Д. в. через ідею дифузії влади, пропонуючи роз¬ 
межування між публічним і приватним у політиці. Д. в. або 
дифузія влади належить до царини приватного у політиці — 
сусп. відносин, які стосуються індивідів і міжінди в і дуальних 


відносин «чи взаємних, чи асоціативних». Фактично, у такому 
контексті можна вести мову про дифузію влади як особливий * 
напрям розвитку громадянського суспільства за умов сучас. 
демократії. Д. в. з позицій теорії М. Фуко розуміється як комп¬ 
лексна ситуація взаємовпливів, що характеризують владу як 
несуб'єктивну здатність або атрибут. Тому Д. в. виявляється як 
«стратегічна гра між свободами» — структурування сфери ак¬ 
туальних та потенц. дій суб'єктів політики. Можна прогнозува¬ 
ти, що у зв'язку з розвитком процесів демократизації і політ, 
модернізації у сучас. світі проблема Д. в. набуватиме особли¬ 
вого значення і подальшого наук, осмислення. 

Літ.: МсРагіапб А. 5. Рожег а псі ІеабегзГіір іп РІигаіізІ Зузіету. Зіапіогсі, 
1969; СаіЬгаіІІі 1 К. Тіге Апаїоту оі Роюег. Іюпбоп, 1984; Ваібюіп О. А. 
Рагабохез оі Роюег. ІЧею Уогк, 1989. С. Бульбенюк 

ДЕЛЕГАТ (лат. беїеріиз — посланець) — обраний або призна¬ 
чений представник, уповноважений д-ви, органу держ. влади 
чи місц. самовряд., установи, парт., громад, або ін. орг-цій, 
громади, колективу тощо, який представляє їхні інтереси на 
з’їздах, конференціях, зборах, нарадах, сесіях, конгресах та ін. 
зібраннях або заходах. Завдання, функції і повноваження Д. 
є, як правило, похідними від повноважень тих інституцій (ор¬ 
ганів, установ, орг-цій тощо), які вони представляють або до 
яких вони входять чи які утворюють. Водночас Д. може мати 
і самостійні або окремі повноваження, що визначаються за¬ 
конами, ін. норм.-прав. актами, статутами партій чи громад, 
орг-цій, індивід, норм, або ненорм. актами. Уміжнар. та між- 
держ. відносинах завдання і повноваження Д. (делегації) 
щодо здійснення відповідних дій (ведення переговорів, ви¬ 
роблення і підписання міжнар.-прав. актів та ін.) зазвичай 
грунтуються на директивах глави д-ви, уряду, керівника зов- 
нішньополіт. відомства або ін. компетентного держ. органу. 
Завдання, функції та повноваження Д. можуть реалізовува¬ 
тися ним одноосібно або у складі делегації — групи представ¬ 
ників д-ви, органу держ. влади або місц. самовряд., установи, 
парт, чи громад, орг-ції тощо. Док-том про статус Д. (делегації) 
є зазвичай тимчас. або пост, мандат. В. Нагребельний 

ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність норм, актів, які 
приймаються урядом (Франція, Італія, Іспанія, Польща та ін.) 
або главою держави (Білорусь, Казахстан, Киргизстан) за упо¬ 
вноваженням парламенту і мають силу закону. Делегування 
законод. повноважень уряду (главі д-ви), як правило, здійсню¬ 
ється шляхом прийняття парламентом відповідного закону, де 
обумовлюються сфери, процедури та часові межі Д. з. Про де¬ 
легування законодавчих повноважень йдеться і в тому випад¬ 
ку, коли парламент свідомо видає норм.-прав. акти, окреслені 
лише в заг. рисах («закон-рамка», «скелетне законодавство»), 
роблячи їх застосування неможливим без додаткових зако¬ 
нод. дій органів викон. влади. 

В Україні ін-т делегування вперше було введено за поданням 
КМ у листоп. 1992 шляхом прийняття відповідного закону 
ВР. 19.12.1992 це питання було вирішено на конст. рівні: ВР 
України доповнила чинну тоді Конституцію країни ст. 97 і , якою 
було запроваджено делегування урядові частини законод. 
повноважень парламенту. Передбачалося, що у виняткових 
випадках ВР 2 /з голосів від заг. к-сті народних депутатів Укра¬ 
їни може законом делегувати КМ України на певний строк по¬ 
вноваження видавати декрети у сфері законод. регулювання 
з окремих питань, визначених п. 13 ст. 97 Конституції. Для 
реалізації делегованих повноважень КМ у 1992-96 видав 




188 


ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ — ДЕЛЕГУВАННЯ ВЛАДИ 


багато декретів, що мали силу закону. Зокрема, ними зупиня¬ 
лася дія деяких законод. актів, вносилися зміни і доповнення 
до чинних законів. Конст. введення Д. з. мало загалом негат. 
наслідки. Конституція України 1996 відповідно до принци¬ 
пу поділу влади на законод., викон., судову (ст. 6) визначила 
єдиним органом законод. влади в Україні парламент — ВР 
(ст. 75). Але перехідні положення Конституції містили тимчас. 
норму, за якою Президент України мав право протягом трьох 
років видавати схвалені КМ України і скріплені підписом 
Прем’єр-міністра укази з екон. питань, не врегульованих зако¬ 
нами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до 
ВР України. Зараз конст. підстав для продовження такої прак¬ 
тики в Україні не існує. В. Смолянюк 

ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ — тимчасова передача сво¬ 
їх повноважень одними органами держ. влади ін. органам 
держ. влади або органам місцевого самоврядування, підпри¬ 
ємствам, установам та орг-ціям. Політ, форми Д. п. передбача¬ 
ються конституцією і законами країни. Основним видом Д. п. 
є делегування парламентом законод. повноважень органам 
викон. влади або главі держави. Поширеним є Д. п. на здій¬ 
снення певної діяльності (дій) суб’єктами управлін. відносин, 
що належать до викон. влади. Воно полягає у передачі повно¬ 
важень певним органом (службовою особою) ін. органу (служ¬ 
бовій особі), що супроводжується зміною їхньої компетенції. 
Д. п. також відбувається у вигляді адм. доручення й є однією 
з адм.-прав. форм забезпечення оперативності управління, 
підвищення його ефективності, більш раціонального поділу 
праці та її кооперації. Даний варіант Д. п. відбувається на під¬ 
ставі певного норм.-прав. акта (наказу, розпорядження тощо). 
Різні форми Д. п. практикуються і в системі місц. самовряд. 
Зокрема, за Конституцією України (ст. 118) і Законом України 
«Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне 
самоврядування» (1992, зі змінами та доповненнями) район¬ 
ні та обл. ради делегують надані їм повноваження місц. держ. 
адміністраціям, а сільські, селищні та міські ради — своїм ви¬ 
кон. органам. У більш широкому контексті Д. п. є принципом 
управління складними соціальними системами, зокрема еко¬ 
номічними. Розрізняють два осн. види Д. п. у галузі управлін¬ 
ня: у відносинах між органами управління та установами й 
орг-ціями; всередині управлін. структур (в апараті управління 
підприємством, установою, орг-цією). Як правило, процес Д. п. 
передбачає реалізацію трьох послідовних етапів: 1) делегу¬ 
вання підлеглим структурам обмежених (індивід.) завдань; 

2) надання підлеглим відповідних повноважень і ресурсів; 

3) формування чітких зобов'язань щодо виконання підлегли¬ 

ми поставлених завдань, а також заохочень (санкцій) за на¬ 
слідки їхньої діяльності. Водночас за будь-якого обсягу Д. п. 
зберігається відповідальність гол. органу управління (керів¬ 
ника) за підтримання структурно-функціональної цілісності та 
дієвості всієї соціальної системи. В. Смолянюк 

ДЕЛЕГУВАННЯ ВЛАДИ — обумовлене суверенітетом народу 
його право наділяти органи держ. влади та місц. самовряд. 
владними повноваженнями. Прийнято розрізняти просте 
і надзвичайне Д. в. Просте делегування — це передача зако¬ 
нод. органу конст. влади у передбачених конституцією формах 
та межах. Надзвичайне Д. в. — це надання спец, органу, який 
скликається народом та має спец, повноваження, права змі¬ 
нювати наявне конст. правління. Напр., за Конституцією РФ 
таким органом є Конституційне зібрання. У більш широкому 


розумінні Д. в. — це здатність д-ви та ін. суб'єктів влади у по¬ 
літично виправданих ситуаціях передавати владні повнова¬ 
ження ін., як правило, місц. органам. Політ, досвід багатьох 
країн довів, що д-ві з метою ефективнішого функціонування 
вигідно перерозподіляти владні повноваження та ресурси між 
нац.-тер. (тер.) утвореннями. Насамперед це стосується феде¬ 
рацій та конфедерацій. Так, на етапі утворення північноамер. 
федерації варіантом практ. втілення ідеї Д. в. стала концеп¬ 
ція дуалістичного федералізму, закріплена в Конституції США 
1787: самост. штати узгодженим шляхом створили федерацію; 
органи федерації та органи штатів мають самост. компетенцію 
і не втручаються у справи один одного. Пізніше виправданість 
та доцільність покладання держ. повноважень на органи місц. 
самоуправління була усвідомлена законодавцями ін. країн, 
ут. ч. унітарних. Як наслідок, у законодавстві багатьох д-в світу 
розрізняють обов'язкові (доручені, делеговані) та факульта¬ 
тивні (власні, добровільні) повноваження місц. органів влади. 
Обов’язкові повноваження передаються на основі спец, зако¬ 
нів або угод. Напр., відповідно до Конституції Італії 1947 у разі 
необхідності д-ва на основі закону може делегувати областям 
додаткові держ. повноваження в галузі управління. Своєю 
чергою область може передати окремі держ. повноваження 
у сфері управління на муніципальний рівень — провінціям 
і комунам. У Великобританії закон про місц. самоуправління 
Англії та Уельсу 1972 передав окружним та районним (у Лон¬ 
доні) муніцип. радам повноваження щодо забезпечення функ¬ 
ціонування деяких об’єктів держ. значення. Ці повноважен¬ 
ня поширюються на забезпечення експлуатації аеродромів, 
охорони пам’ятників культури, доріг держ. значення, системи 
охорони здоров’я та ін. У Німеччині «делегованою сферою 
впливу» федер. земель є поліцейські функції, служба вулич¬ 
ного руху, буд. та пром. нагляд, нагляд за бездомними, облік 
чисельності населення. У Швеції органи місц. самоуправління 
відповідають не тільки за локальну економіку та комунальні 
послуги, а й, на основі спец, законів, — за соціальну допо¬ 
могу, шкільну систему, мед. обслуговування та громад, охо¬ 
рону здоров’я (т. зв. «статутні» питання, що належать до держ. 
функцій). Законодавство Фінляндії також виділяє функції місц. 
владних органів, які визначаються д-вою на основі спец, за¬ 
конів. Японський закон про місц. автономію 1947 передбачає 
три групи функцій, що виконують місц. органи: власне місце¬ 
ві; «адміністративні повноваження», що мають місц. характер, 
але вимагають у випадку їх невиконання застосування держ. 
примусу та санкцій; делеговані центр, відомствами «агентські 
функції». Здійснюючи такі повноваження, місц. орган функці¬ 
онує насамперед як агент д-ви. Ін-т розмежування повнова¬ 
жень органів місц. самовряд. на власні та делеговані («окремі 
державні») можна відшукати в Конституції Мексики 1917. 

З приводу Д. в. Європ. хартія місц. самовряд. від 15.10.1985 
зазначає, що «головні повноваження і функції органів місце¬ 
вого самоврядування визначаються конституцією або зако¬ 
ном. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів 
місц. самоврядування повноваженнями і функціями для спе¬ 
ціальних цілей відповідно до закону... Муніципальні функції, як 
правило, здійснюються переважно тими властями, які мають 
найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою 
функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер 
завдання, а також вимоги досягнення ефективності та еко¬ 
номії... Якщо повноваження делегуються органам місцевого 





ДЕЛІМІТАЦІЯ КОРДОНІВ — ДЕМАГОГІЯ ПОЛІТИЧНА 


189 


самоврядування центральним чи регіональним органом, орга¬ 
ни місцевого самоврядування у міру можливості мають право 
пристосовувати свою діяльність до місцевих умов». До самої 
процедури Д. в. у заруб, країнах висуваються доволі жорсткі 
вимоги, що регламентують фін.-матер. забезпечення такого 
делегування, контроль за виконанням, відповідальність за 
результати. До позитивів Д. в. відносять: можливість уникнути 
надмірної концентрації влади на центр, рівні та переванта¬ 
ження уряду місц. справами; забезпечення участі населення 
у здійсненні владних повноважень, політ, процесі загалом; 
зближення держави з громадянським суспільством ; сприяння 
раціоналізації та оптимізації системи муніцип. управління. 

В. Смолянюк 

ДЕЛІМІТАЦІЯ КОРДОНІВ (від лат. беїітіїаііо — встановлення 
кордонів) — договірне визначення лінії кордону між держа¬ 
вами; положення про Д. к. звичайно є складовою частиною 
мирних договорів чи спец, угод про встановлення чи зміну 
держ. кордонів. Під час Д. к. д-ви, що домовляються, склада¬ 
ють (як правило, за великомасштабною картою, з детальним 
зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених пунктів, 
без проведення робіт на місцевості) опис проходження лінії 
кордону, який може бути самост. статтею в самому договорі чи 
у додатку до нього. Встановлена у такий спосіб лінія кордону 
наноситься на карту, яка підписується (парафується), скріплю¬ 
ється гербовими печатками сторін і є невід'ємною частиною 
договору. Д. к. є підставою для наступного етапу визначення 
кордону — демаркації (проведення кордону на місцевості), як 
правило, зобов’язання про демаркацію кордону є складовою 
договору про Д. к. 

Договори про держ. кордон зазвичай є безстроковими; д-ва 
має право самост., на підставі внугр. законодавства, відповід¬ 
но до вимог міжнар. права, встановлювати свої морські кор¬ 
дони і межі своїх територіальних вод , якщо вони дотикаються 
відкритого моря. Така лінія кордону визначається по зовн. 
краю зазначених вод, що відміряються від лінії найбільшого 
відпливу моря чи від прямих вихідних ліній, які встановлюють¬ 
ся також законодавством д-ви уздовж її узбережжя чи у внугр. 
водах. Якщо морські кордони д-ви дотикаються тер. або внугр. 
моря ін. д-ви, їхня Д. к. здійснюється на підставі домовленості 
між відповідними сторонами. 

Держ. кордони України в основному делімітовані, але не пов¬ 
ністю демарковані. Відповідно до ст. З Закону України «Про 
державний кордон України» він встановлюється, якщо ін. не 
передбачено договорами міжнародними України: 1) на суші — 
по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орі¬ 
єнтирах; 2) на морі — по зовнішній межі тер. моря України; 
3) на судноплавних річках — по середині гол. фарватеру або 
тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) — по їхній 
середині або по середині гол. рукава річки; на озерах та ін. 
водоймах — по прямій лінії, що з’єднує виходи держ. кордону 
України до берегів озера або ін. водойми. Держ. кордон Укра¬ 
їни, що проходить по річці (ручаю), озеру чи ін. водоймі, не пе¬ 
реміщується як при зміні обрису їхніх берегів або рівня води, 
так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи ін. бік; 4) на 
водосховищах гідровузлів та ін. штучних водоймах — відпо¬ 
відно до лінії держ. кордону України, яка проходила на місце¬ 
вості до їх заповнення; 5) на залізничних і автодорожніх мос¬ 
тах, греблях та ін. спорудах, що проходять через прикордонні 
ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), — по 


середині цих споруд або по їхній технол. осі, незалежно від 
проходження держ. кордону України на воді. О. Задорожній 
ДЕЛЬОЗ (йеіеиге) Жіль (18.01.1925, Париж — 04.11.1995, 
там само) — філософ, один з представників постструктураліз- 
му, ідеолог та лідер постмодернізму. Вивчав філософію в Сор- 
бонні (1944-48). У1948 отримав право займатися викладан¬ 
ням. Викладав в Ун-ті VIII Парижа (1969-87). Упродовж 1970-х 
брав участь в орг-ціях та рухах, спрямованих на захист прав 
ув’язнених, гомосексуалістів та на підтримку поширення па- 
лест. лібер. руху. Починаючи з 1968 страждав від важкої хво¬ 
роби легенів. Закінчив життя самогубством. 

Д. виступав проти ідеї еволюц. дослідження, що втілюється 
у деревовидній метафорі коріння, стовбуру та листя. Запро¬ 
понував поняття ризоми — відкритої неієрархічної децентра¬ 
лізованої системи понять, які співвідносяться не з якоюсь 
сутністю, а з обставинами. У роботі «Суспільство контролю» 
продовжив пошуки М. Фуко у сфері вивчення проблем влади 
та контролю. Зафіксував кризу дисциплінарної моделі та про¬ 
сторів ув’язнення різного типу — кризу пенітенціарної систе¬ 
ми, медицини, виробництва, школи та родини. Звернув увагу 
на небезпеку формування сусп-в контролю, в яких діють коди 
доступу до інформації та ринкові механізми як одні з форм 
тотального контролю. Теорія мислення пое’язана у Д. з більш 
загальною теорією бажання, яку він детально виклав у праці 
«Капіталізм та Шизофренія», написаній у співавторстві з ліка¬ 
рем та психіатром Ф. Ґваттарі. Центр, ідеєю праці є критика 
ідей 3. Фройда щодо комплексу Едипа. На противагу 3. Фрой- 
ду, Д. розумів бажання як наперед не детерміноване відчут¬ 
тя, що виникає як ставлення до зовнішнього. Виступав проти 
обмежень та структуризації бажань. Звільнити бажання, на 
його думку, означає дозволити кожному переживати зустрічі 
та зіштовхнення як ментальні, так і афективні. Запропонував 
концепції «дезаналізу» та «шизоаналізу» як спосіб звільнити 
револ. сили бажання та спрямувати їх на освоєння широкого 
соціально-історичного контексту. До завдань шизоаналізу від¬ 
носив «детериторіалізацію» потоків, бажань та звільнення їх 
з-під влади «держ. мислення». У роботах «Образ — час» та «Бе¬ 
сідах» виклав бачення сучас. епохи, яку розумів як епоху уза¬ 
гальнення стереотипів, час контролю та перетворення транс¬ 
цендентних форм (кохання, дружба, нація) на кліше. 

Літ Вабіои АІаіп. Оеіеиге. Соир РоиЬІе. Рагіз, 1997; ТбигаЬісІїуіІі Р. 1_е 
уосаЬиІаіге Ре йеіеиге. Рагіз, 2003. К. Богуславська 

ДЕМАГОГІЯ ПОЛІТЙЧНА (грец. бгціаусоуіа, від 5т|цо<; — на¬ 
род і &усо —- веду) — набір вербальних маніпулятивних при¬ 
йомів і засобів (ораторських та полемічних), які, впливаючи 
на відчуття, інстинкти, свідомість політ, об’єкта, дозволяють 
ввести його в оману та схилити на свій бік шляхом викорис¬ 
тання привабливих лицемірних обіцянок, популістських гасел, 
навмисного викривлення, спотворення фактів задля політ, ко¬ 
рисливої мети. Зміст Д. п. полягає в тому, що суб’єкт комуні¬ 
кації, апелюючи до окремої людини/групи/маси, намагається 
підвищити свій політ, рейтинг у боротьбі за владу шляхом при¬ 
ватизації права виносити емоційно/морально зафарбовані 
політ, оцінки опонентам та позиціонування самого себе як но¬ 
сія позит. змін, добробуту та стабільності. Своєрідними індика¬ 
торами появи Д. п. у політ, практиці є емоційна перевантаже¬ 
ність мови того чи ін. політ, суб’єкта (політ, актора); фальшива 
пафосність; апелювання до примітивних інстинктів аудиторії; 
надмірне моралізаторство. Манері виступу політ, демагога, як 



190 


ДЕМАРКАЦІЯ КОРДОНІВ — ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА 


правило, притаманні простота та ясність формулювання по¬ 
слання, яке стає чітким керівництвом до дії, чіткий поділ всьо¬ 
го людства на «своїх», та «чужих»/«ворогів», із беззастереж¬ 
ним схваленням перших і осудженням других, недостовірність 
аргументів, спростування достовірних фактів за допомогою 
сфабрикованих даних, посилань на авторитети (відомих ЗМІ, 
політ, експертів тощо); підміна серйозних, логічних аргументів 
та тверджень емоційними висловами та гаслами. Найчастіше 
Д. п. спостерігається у кризових сусп. ситуаціях, коли різко 
зростає нестабільність та невизначеність у сусп. свідомості, 
громад, думці та політ, поведінці. О. Бойко 

ДЕМАРКАЦІЯ КОРДОНІВ (від. ісп. бетагсаг — «позначати 
кордон») — точне визначення на місцевості лінії держ. кор¬ 
дону згідно з договорами про делімітацію кордону і доданими 
до нього картами і описами; лінія держ. кордону на місцевості 
позначається прикордонними знаками. Роботу з визначен¬ 
ня лінії кордону на місцевості здійснюють спеціально ство¬ 
рені змішані комісії д-в, які мають спільний кордон; іноді такі 
функції здійснює спец, міжнар. орган, який створюється на 
підставі мирного договору. Змішані комісії точно визначають 
положення лінії кордону на місцевості та складають протокол- 
опис цього кордону, карти з його позначенням, а також про¬ 
токоли на кожний прикордонний знак і схеми-кроки кожного 
знаку. У ході демаркаційних робіт змішана комісія може вно¬ 
сити певні уточнення в проходження лінії кордону, яка була 
встановлена раніше в договорі та зображена на карті, що до 
нього додається. Такі уточнення, як правило, здійснюються по¬ 
близу населених пунктів, на річках і гірських хребтах. Вони ви¬ 
кликані тим, що договір про делімітацію кордону та додані до 
нього карти не завжди ґрунтуються на достатньо повних і точ¬ 
них фактичних даних. У таких випадках можлива ректифікація 
кордону — незначні зміни чи уточнення в положенні кордонів 
на місцевості стосовно лінії держ. кордону, яка була раніше 
встановлена договором міжнародним. Ректифікація кордону 
може застосовуватися у випадку буд-ва тунелів, гідростанцій, 
аеродромів, мостів та ін. споруд, а також з метою задоволення 
госп. інтересів д-в на лінії кордону чи поблизу неї; здійснюєть¬ 
ся на підставі міжнар. договорів між зацікавленими сторона¬ 
ми. Демаркаційні док-ти підлягають затвердженню обома сто¬ 
ронами відповідно до внутр. законодавства в кожній із цих д-в 
і набувають чинності після обміну док-тами, що свідчать про 
таке затвердження. 

Держ. кордони України в осн. делімітовані, але не повністю де- 
марковані. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державний 
кордон України» на місцевості він позначається ясно видими¬ 
ми прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встанов¬ 
лення яких визначаються законодавством України і міжнар. 
договорами України. Затвердження док-тів демаркації держ. 
кордону України здійснюється КМ України, якщо ін. не перед¬ 
бачено міжнар. договорами України, згода на обов’язковість 
яких надана ВР України. Зберігання док-тів демаркації держ. 
кордону України здійснює Держ. прикордонна служба України 
в установленому законодавством України порядку. Перевірка 
попередньо демаркованого кордону та відновлення або замі¬ 
на зруйнованих прикордонних знаків називається редемарка¬ 
цією кордону. О. Задорожній 

ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ (від де... та лат. тіїіТагіз — військовий) — 
у широкому сенсі: роззброєння, відмова від підготовки до ві¬ 
йни, звільнення від військ, контролю чи управління, заміна 


військ, органів влади та управління цивільними. «Д. кордо¬ 
нів» — термін, який використовується для позначення відве¬ 
дення на підставі міжнар. договору збройних сил з території, 
яка суміжна з кордоном держави, ліквідація там військ, ук¬ 
ріплень та ін. військ, об’єктів. Д. кордону може бути повною 
і частковою. Д. території — міжнар.-прав. режим певної тери¬ 
торії, який забороняє використовувати її у військ, цілях у мир¬ 
ний час; ліквідація військ, укріплень і споруд на певній тери¬ 
торії, а також заборона тримати на ній збройні сили та військ, 
бази. Д. нерідко застосовується разом із нейтралізацією, яка 
виключає використання території як театру військ, дій чи бази 
для таких дій. Д. території може бути повною чи частковою; при 
повній на цій території ліквідується чи не допускається буд-во 
військ, укріплень і споруд, забороняється утримувати збройні 
сили чи проводити маневри, вдаватися до ін. військ, діяльнос¬ 
ті; при частковій заборона поширюється тільки на певні види 
оборонної діяльності або встановлюється обмежений рівень 
озброєння, перевищення якого є неприпустимим. Д. поши¬ 
рюється на прикордонну зону, тимчасову демаркаційну лінію 
і райони вздовж неї. Д. території здійснюється на підставі до¬ 
говору між зацікавленими д-вами. У практиці міжнародних 
відносин набули поширення демілітаризовані зони — території 
вздовж держ. кордонів, тимчас. демаркаційних ліній, а також 
деякі міжнар. протоки, канали та острови. Повністю деміліта¬ 
ризованим континентом є Антарктида; демілітаризованими 
є Місяць та ін. небесні тіла, архіпелаги Аландський та Шпіц¬ 
берген; частково демілітаризованою територією є без’ядерні 
зони. Без’ядерна зона являє собою геогр. простір, у якому, 
як правило, на підставі договору міжнародного не виробля¬ 
ється, не розміщується та не випробовується ядерна зброя. 
Створення без’ядерних зон спрямоване на обмеження роз¬ 
повсюдження ядерної зброї та зменшення можливостей ви¬ 
никнення ядерного конфлікту; контроль за без’ядерними зо¬ 
нами здійснює МАГАТЕ. 1959 Договором про Антарктиду цей 
континент був фактично оголошений без’ядерною зоною; 
1967 було підписано Договір Тлателолко про заборону ядерної 
зброї в Лат. Америці, 1985 — Договір Раротонга про створен¬ 
ня без’ядерної зони у пд. частині Тихого океану, 1995 — Банг- 
кокський договір про створення зони, вільної від ядерної зброї 
в Пд.-Сх. Азії, а 1996 — Договір Пеліндаба про створення 
анал. зони в Африці. 

Літ.: Сіепп 0. Ноок. Мііііагігаїіоп апсі сіетііііагігаїіоп іп сопіетрогагу 
^рап. ПоиІІеРбе, 1996; І_аигі Наппікаіпеп, Ргапк Ногп. Аиіопоту апсі 
Оетііііагізаііоп іп Іпіетаїіопаї І_аж: ТИе АіапсІ Ізіапсіз іп а СНап&іпб 
Еигоре. ТИе На£ие; Возіоп, 1997. М. Гчатовський 

ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА — частина тер. держави, на якій 
за договором міжнародним ліквідовані військ, споруди та ін. 
об’єкти, заборонено утримання збройних сил. Найбільше роз¬ 
повсюдження отримали прикордонні Д. з., які створюються 
з метою роз’єднання потенційно ворогуючих сторін і запо¬ 
бігання збройного конфлікту між ними (напр., Рейнська Д. з., 
створена за Версал. мирним договором 1919). Вимоги до 
Д. з. під час міжнар. збройного конфлікту містяться у ст. 60 
Дод. протоколу І 1977 до Женев. конвенцій 1949:1) усі ком¬ 
батанти, а також мобільні бойові засоби та мобільне військ, 
спорядження повинні бути евакуйовані; 2) стаціонарні військ, 
установки чи спорудження не повинні використовуватися 
у ворожих цілях; 3) ні власті, ні населення не повинні вчиня¬ 
ти ворожих дій; 4) будь-яка діяльність, пов’язана з військ. 




ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ 


191 


зусиллями, повинна бути припинена. На тер. Д. з. можуть пе¬ 
ребувати поліцейські сили, залишені з єдиною метою підтри¬ 
мання законності та громад, порядку; її статус встановлюєть¬ 
ся явно вираженою угодою сторін, яка може бути укладена 
в письмовій чи усній формі безпосередньо, або через по¬ 
середництво держави-покровительки чи будь-якої неупере- 
дженої гуманіт. орг-ції і може являти собою взаємні узгоджені 
заяви. Угода повинна містити якнайчіткіше визначення та опи¬ 
сання меж Д. з.; за можливості їх слід відмітити знаками, які 
встановлюються там, де їх ясно видно, особливо за перимет¬ 
ром місцевості, на її межах і на шосейних дорогах. Якщо зона 
припиняє відповідати зазначеним вимогам, вона втрачає свій 
демілітаризований статус, однак продовжує користуватися за¬ 
хистом, передбаченим ін. нормами міжнар. права, яке засто¬ 
совується під час збройних конфліктів. О. Задорожній 

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ — процес послідовної інституалізації пере¬ 
ходу від тоталіт. або авторит. форм управління до демократії, 
утвердження на основі свідомого вибору політ, силами сусп- 
ва дем. механізмів влади. У політ, науці процеси Д. традиц. 
розглядаються у контексті теорій модернізації і світсистемної 
перспективи, причому домінує уявлення про їхню хвильову ди¬ 
наміку. У межах кін. 18 — кін. 20 ст. зазвичай виділяють три 
хвилі Д.: 1) кін. 18 ст. — 1930-ті рр.; 2) 50-ті рр. 20 ст.; 3) від 
середини 70-х рр. 20 ст. У порівняльній політології процеси Д. 
вкладаються в поняття « демократичний транзит*. Посткому- 
ніст. трансформації при цьому уявляються як четверта хвиля 
Д., причому придатність класичних транзитологічних парадигм 
для її аналізу дедалі частіше ставиться під сумнів, отже дем. 
транзит не завжди веде до утвердження лібер. демократії зх. 
зразка — за фасадом режимів, проголошених демократични¬ 
ми, часто приховуються режими фактично авторитарні. Цей 
феномен аналізується в руслі концепцій раіїї-сіерепсіепсу, 
тобто залежності від обраного шляху розвитку. Концепт нео- 
патрімоніальних держав-рантьє (К. Ціммер) допомагає, зокре¬ 
ма, прояснити сутність політ, режимів у д-вах з переважанням 
особистісних мереж над правовими нормами. До числа д-в, 
у яких доступ до ресурсів здійснюється значною мірою на 
основі відносин особистої залежності, а формально легітимні 
ін-ти д-ви внутрішньо підпорядковані «патримоніальній логі¬ 
ці» свого функціонування, прийнято відносити й Україну. За¬ 
звичай у новопосталих д-вах процеси Д. проходять три етапи: 
1) формування дем. ін-тів з поділом функцій між гілками влади, 
створенням незалежної суд. системи та дієздатного місц. са¬ 
моврядування; 2) запровадження дем. процедур з прозорими 
процесами законотворення, прийняття політ, і кадрових рі¬ 
шень, упорядкування виборчої системи і 3) консолідація влади 
з обов’язковою вибудовою механізмів її ротації. Щоправда, 
навіть послідовне проходження цих трьох етапів не гарантує 
стабільності демократії. У надрах дем. системи можуть відбува¬ 
тися процеси ерозії, які її розхитують. Далеко не завжди про¬ 
цеси Д. влади й Д. сусп-ва є синхронними. Крім того, на процес 
Д. активно діють зовн. чинники — як креативні, так і руйнівні. 
Чимало зх. критиків транзитологічних парадигм останнім ча¬ 
сом ставлять під сумнів тезу про стадіальну, поетапну Д. як не¬ 
заперечне благо. У не досить підготовлених до цього країнах 
позірна Д. здатна призводити до протилежних наслідків: при 
владі опиняються екстремісти, розквітає крайній націоналізм, 
спалахують етн. та ін. конфлікти. Кращою альтернативою ста- 
діалізмові вважається градуалізм — поступове вбудовування 


демократії у каркас системи з врахуванням конкр. умов д-ви. 
Д. має передувати усталення прав, норм і налагодження рит¬ 
мічного функціонування держ. ін-тів. 

В Україні потужний стимул Д. був даний «перебудовними» про¬ 
цесами серед. 80-х рр. 20 ст., які супроводилися афішуванням 
гласності, декларуванням вироб. демократії, зміцнення за¬ 
конності. У руслі закликів до прямої демократії в республіці 
відбувалася еволюція опозиційності в напрямі боротьби за 
нац. відродження та екон. суверенітет. Простір сусп. впливу 
на політику значно розширився, що дало змогу конкретизу¬ 
вати ідею суверенітету і ввести її у контекст здобуття власної 
державності. Здобувши незалежність, Україна досить швид¬ 
ко пройшла етап формування дем. ін-тів, але вже на другому 
етапі її дем. транзит загальмувався. Гол. причину цього слід 
вбачати у тому, що різкий рух у напрямі реформування екон. 
і соціальної структури здійснювався поспішно, без узгодже¬ 
ного політ, проекту, що створило гостру кризу цінностей, при¬ 
звело до руйнування моральних принципів і норм. Рухаючись 
у дем. руслі, соціум мав одночасно створювати екон. та політ, 
фундамент демократії (відділення власності від влади, фор¬ 
мування прошарку відповідальних виробників, дем. культури, 
конкуренції, підвалин самоорганізації тощо). Натомість ре¬ 
форми звелися до руйнування екон. базису, бездумної при¬ 
ватизації стратег, важливих галузей, «ваучерного» ошукування 
населення. У країні не сформувалися дієздатне громадянське 
суспільствово і розвинута парт, система, що призвело до зрос¬ 
тання корупції та клановості. Внаслідок цього дем. норми 
і свобода вибору існують у просторі невизначеностей. За дем. 
фасадом майже необмежені можливості дістали потужні гру¬ 
пи інтересів/впливу, і саме вони, а не ін-ти влади і тим біль¬ 
ше не громадян, сусп-во, визначають напрям змін. Прірва між 
багатством і бідністю нестримно зростала, рівень політ, участі 
гр-н у справах сусп-ва неухильно падав — навіть за умови лі¬ 
бералізації політики і забезпечення свободи слова. За таких 
умов політ, інструменти й підходи, вироблені в руслі зх. транзи- 
тології, перестали діяти, і навіть пробудження сусп. енергії на 
ґрунті «антикучмізму» вже не в змозі було зупинити рух країни 
у протилежний від демократії бік, який фахівці визначають 
як неопатріомоніалізм. У неопатрімоніальних політ, системах 
ключову роль відіграють не легальні стосунки, а «тіньові» схе¬ 
ми взаємовідносин на основі клієнт-патрональних зв’язків, 
наслідком чого стає девальвація права. У рамках парлам. 
процесу відбувається не змагання парт.-політ. альтернатив, 
а боротьба різних фракцій неопатрімоніальної бюрократії за 
монополізацію чи перерозподіл тих чи ін. ресурсних секторів. 
Дем. механізми виборів і політ, участі розмиваються, а простір 
політики заповнюють симулякри й імітаційні схеми. Зрештою 
дестабілізація і стан перманентних криз стають нормами жит¬ 
тя. Випадок України не унікальний — з дилемою демократії й 
неопатрімоніалізму зіткнулися у тій чи ін. формі усі пострад. 
політ, режими, і не лише вони. Можливості повернення в рус¬ 
ло реальної Д. країна поки що не втратила. Обнадіює наяв¬ 
ність принаймні двох «центрів сили», що унеможливлює дії за 
принципом «переможець дістає усе». Якщо еліти політичні на¬ 
вчаться домовлятися і припинять «війну на знищення», Україна 
матиме шанс виправдати закріплений у її Конституції статус 
правової, дем. д-ви. Стати повноправним членом європ. спів¬ 
товариства вона зможе лише за умови послідовного дотри¬ 
мання спільних правил гри як у внутр., так і у зовн. політиці, 




192 


ДЕМОКРАТИЧНИЙ ТРАНЗИТ — ДЕМОКРАТИЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ ДОКТРИНА 


утвердження дем. засад в усіх сферах життя, забезпечення 
прав і свобод людини, нормального функціонування грома¬ 
дянського суспільства. 

Літ.: Нипііпбіопз. ТНе ТИігсІ Маче. Оетосгаїігаїіоп іп ІИе Іаіе ТууєпіієіН 
Сепіигу, 1991; Демократія: Антологія. К., 2005; Фисун А. А. Демокра- 
тия, неопатримониализм и глобальньїе трансформации. X., 2006. 

Л. Нагорна 

ДЕМОКРАТЙЧНИЙ ТРАНЗЙТ (лат. Ігапзіїиз — проходжен¬ 
ня, перехід) — перехід до дем. ладу країн, що розвиваються, 
а також кол. соціалістичних. Д. т. відображає ключову тенден¬ 
цію сусп.-політ. еволюції у глобальних масштабах. Дослідники 
виділяють дві фази Д. т. — лібералізацію і демократизацію 
політ, режиму та консолідацію демократії. Консолідована де¬ 
мократія завершує процес Д. т. і передбачає ефект, усталене 
функціонування політ, системи, утвердження дем. цінностей 
в масовій свідомості. Важливою умовою успішного переходу 
до демократії нових незалежних д-в вважається нац. само- 
ідентифікація та консолідація, досягнення консенсусу щодо 
моделі розвитку. Умовою утвердження демократії є досягнення 
певного рівня соціально-екон. розвитку. Водночас досвід ост. 
трет. 20 — поч. 21 ст. засвідчив важливий вплив цивілізац. 
чинника на Д. т.: приміром, з нього майже повністю виклю¬ 
чений мусульман, світ. До осн. критеріїв наявності Д. т. нале¬ 
жать: дем. характер та стабільність системи урядування, не¬ 
залежність та ефективність законод. та викон. гілок влади, 
дем. контроль силових структур, вільні та справедливі вибори, 
забезпеченість прав опозиції, розвиток багатопарт. системи 
та розширення участі населення в політ, процесі, зростання 
спроможності ін-тів громадянського суспільства, незалежність 
медія, децентралізація системи влади та розвиток місцевого 
самоврядування, незалежність суд. системи, захищеність прав 
людини, забезпечення захисту нац. меншин, ефективність 
протидії корупції. Крім того, наявність Д. т. оцінюється також 
і за екон. критеріями, такими як розвиток ринкових відносин, 
передовсім захищеність приват. власності, сприятливі умови 
ведення бізнесу, сталість розвитку, ефективність екон. транс¬ 
формацій. Для країн, які цілеспрямовано здійснюють Д. т., 
особливе значення мають оцінки якості держ. менеджменту, 
ефективності використання нац. ресурсів та можливостей між- 
нар. співпраці. Приклад успішного Д. т. — країни Центр.-Сх. 
Європи, у т. ч. Балтії, які у період після 1990 за рівнем сусп.- 
політ. розвитку впритул наблизилися до старих усталених демо¬ 
кратій Зх. Європи та Пн. Америки. Набагато складніше Д. т. від¬ 
бувається в країнах Зх. Балкан, де даються взнаки проблеми, 
пов’язані зі становлення нових нац. д-в, а також у пострадян., 
де нац. еліта не завжди демонструє політ, волю до дем. ре¬ 
форм, а специфіка формування класу власників не сприяє сис¬ 
темним ринковим перетворенням. У нових незалежних д-вах 
Серед. Азії домінує тенденція зміцнення авторит. режимів. 

Літ.: Піізіоуу 0. А. Тгапзіїіопз Іо Оетосгасу — ТоюагсІ а Оупатіс Мобеі 
// Сотрагаїіуе Роіііісз. 1970. Уоі. 2. № 3; Мельвиль А. Ю. Как изме- 
рять и сравнивать уровни демократического развития в разньїх стра- 
нах? М., 2008. О. Дергачов 

ДЕМОКРАТЙЧНИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ — орг. принцип, що прийня¬ 
тий у комуніст, партіях, зокрема був осн. принципом побудови 
структури взаємин у КПРС. Згідно із статутом КПРС Д. ц. озна¬ 
чав виборність усіх керівних органів партії знизу доверху; пе¬ 
ріодичну звітність парт, органів перед своїми парт, орг-ціями 
та перед вищими органами; сувору парт, дисципліну та підко¬ 
рення меншості більшості; безумовну обов’язковість рішень 


вищих органів щодо нижчих; колективність* у роботі всіх 
орг-цій та керівних органів партії та особисту відповідальність 
кожного комуніста за виконання своїх обов’язків та парт, до¬ 
ручень. Як парт.-орг. принцип Д. ц. є утворенням попередниці 
КПРС — РСДРП у процесі її становлення. Дискусія щодо нього 
призвела до розколу рос. соціал-демократів на більшовиків 
і меншовиків. Лідер більшовиків В. Ленін наполягав на тому, 
що характер самої парт, орг-ції визначає й орг. принцип. Вод¬ 
ночас характер орг-ції залежить від зовн. умов, зокрема по¬ 
літ. режиму. В умовах самодержавства партія має бути конс¬ 
піративною, отже, в основі парт, орг-ції має бути принцип 
централізму, бо принцип демократизму, а саме т. зв. «широкий 
демократизм» є несумісним з револ. орг-цією, особливо в умо¬ 
вах самодержавства. Ідеї централізму залишилися в більшов. 
партії й після того як вона отримала всю повноту влади. Цент¬ 
ралізація прийняття парт, рішень вимагала суворої парт, дис¬ 
ципліни, було підкорено централіст. принципу, згідно з яким 
вищий орган заздалегідь визначав рішення парт, зборів, і такі 
дем. вимоги, як виборність керівних органів партії, підкорення 
меншості більшості. С. Кисельов 

ДЕМОКРАТЙЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ ДОКТРЙНА народилася 
з появою соціал-демократії — сусп.-політ. руху, який ставив 
своєю метою формування сусп-ва соціальної справедливості 
засобами реформ. Д. с. д. виникла як реакція на револ. марк¬ 
сизм, який заявив про себе' напередодні європ. революцій 
1848-49 «Маніфестом Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Ен¬ 
гельса. Осн. ідеєю «Маніфесту» було встановлення диктату¬ 
ри пролетаріату з метою ліквідації експлуататорських класів 
і створення планового виробництва та розподілу мат. і культ, 
благ між людьми на зрівняльних засадах. Тогочасні марксисти 
вважали, що спочатку буде побудована нижча фаза комунізму, 
яку вони назвали популярним терміном « соціалізм », а потім — 
вища фаза (комунізм споживання). Революція 1848-49 ство¬ 
рила умови для розвитку в країнах Європи громадянського сус¬ 
пільства. Комуністи перетворилися на соціал-демократів, тому 
що обрали дем., а не револ. форми політичної діяльності. Вони 
переконалися, що краще просуватися у напрямі узгодження 
інтересів праці й капіталу, ніж знищувати капітал, який був рів¬ 
ноправним з роб. силою агентом вироб. процесу. У своїй політ, 
і практ. (якщо здобували владу) діяльності соціал-демократи не 
заперечували ринку. Вони могли пропагувати посилення держ. 
контролю за підприємництвом, перерозподіл бюджетних кош¬ 
тів на користь людей з низькими доходами або навіть націо¬ 
налізацію окремих підприємств пром-сті, транспорту і банків 
(як правило — з викупом). Але ці та ін. соціаліст, заходи були 
для них тільки методами оздоровлення ринкової економіки та 
зниження соціальної напруженості. Екон. діяльність, пов’язану 
з використанням та примноженням капіталу, вони вважали 
полем для прикладення інтелекту — таким самим, як діяль¬ 
ність у сфері науки, культури, релігії. Д. с. д. знайшла узагаль¬ 
нене визначення в афористичному висловлюванні молодшого 
друга і найближчого співробітника Ф. Енгельса Е. Бернштейна : 
«Те, що звикли називати кінцевою метою соціалізму, для мене 
ніщо, а рух — це все». Енгельс підтримував Бернштейна, хоча 
не бажав публічно відмовлятися від догм револ. марксизму. 
З ним солідаризувався К. Каугський, під впливом якого нім. 
соціал-демократія прийняла в 1891 Ерфуртську програму. Кін¬ 
цевою метою с.-д. руху вона оголошувала усуспільнення засо¬ 
бів виробництва і заміну ринку централізованим розподілом 




ДЕМОКРАТІЇ ТЕОРІЇ 


193 


продукції, тобто встановлення комунізму. Існувала однак 
принципова різниця між «Маніфестом Комуністичної партії», 
який базувався на революції та диктатурі, й Ерфуртською про¬ 
грамою, яка згідно з Д. с. д. вважала реформи магістральним 
шляхом розвитку. Утвердження Д. с. д. сталося через те, що єв- 
роп. соціал-демократія переконалася у можливості встанови¬ 
ти в сусп-ві соціальний мир. Основоположники марксизму не 
дискутували з учнями, але не спромоглися переступити через 
погляди, які поділяли раніше. Та у них знайшлися й такі учні, 
особливо у середовищі рос. соціал-демократів, які проігно¬ 
рували ключову Марксову тезу про неможливість перескочи¬ 
ти через природні фази розвитку або скасувати їх декретами 
(К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори, т. 23, с. 12). Вони підняли на щит 
умоглядні догми револ. марксизму і зробили спробу втілити їх 
у життя. Висунута В. Леніним ідея побудови держави-комуни 
була утопією, але реалізованою утопією. Більшовики спромо¬ 
глися її реалізувати за допомогою масового терору. 

Д. с. д. набула популярності серед багатьох політ, партій і те¬ 
чій під впливом ефект, діяльності с.-д. урядів у багатьох європ. 
країнах. На її засадах виникли різноманітні теорії та моделі 
соціалізму, пристосовані до конкр. умов певної країни або 
групи країн. Різноманітність теор. концепцій і політ, програм є 
органічною властивістю Д. с. д., яка ставить над усе принцип 
плюраліст, демократії. Вільні вибори змушували партії консер¬ 
вах і правого спрямування враховувати практику урядової 
діяльності соціал-демократів. Незважаючи на гострі конфлік¬ 
ти між працею і капіталом, які часом спалахували в тих або ін. 
дем. країнах, у них встановлювався соціальний мир, який за¬ 
безпечував прогрес в усіх сферах сусп. життя. Критики Д. с. д. 
з комуніст, табору стверджували, що с.-д. уряди реформують 
капіталізм у рамках самого капіталізму, тобто обманюють 
своїх виборців, які приводять їх до влади. Мовляв, соціал-де¬ 
мократи проголошують кінц. метою своїх програм соціалізм, 
але відмовляються здійснювати радик. зміни в політ, та екон. 
структурі сусп-ва. Однак на поч. 21 ст. стало зрозумілим, на що 
виявилися здатними револ. і реформістський різновиди марк¬ 
сизму. Час показав також, що основоположні для «Маніфесту 
Комуністичної партії» терміни (капіталізм, соціалізм, комунізм) 
мають бути переосмислені. Д. с. д. витримала іспит часом, на 
відміну від терміна «соціалізм», який здобув втілення в ленін¬ 
сько-сталінській і гітлерівській модифікаціях. Тому країни, де 
втілюється в життя Д. с. д., не називають себе соціалістичними. 
Літ.: СгозіапсІ С. А. Р. ТІте Риіиге ої Зосіаіізт. Іопсіоп, 1957; Уіп- 
сепі К. $. .ІозерН РгоисІІтоп апсі ІІге Різе ої РгепсИ РериЬІісап зосіаіізт. 

Уогк; Охїогй, 1984; Норре Напз Негтапп. А ТИеогу ої Зосіаіізт апсі 
Саріїаіізт. Возіоп; Іопсіоп, 1989; Кульчицький С. Комунізм в Україні: 
перше десятиріччя (1919-1928). К., 1996; Шубин А. Социализм. 
«Золотой век» теории. М., 2007. С. Кульчицький 

ДЕМОКРАТІЇ ТЕОРІЇ — різноманітні теор. підходи до пробле¬ 
ми демократії. У політ, думці не один десяток авторитетних 
теор. уявлень про цю форму орг-ції влади можна об’єднати 
до двох найзагальніших інтерпретацій її природи — ціннісний 
(Ж. Бюрдо) та процедурний (Й. Шумпетер, Р. Даль) підходи до 
демократії. Якщо перший розглядає демократію як політ, кон¬ 
струкцію, призначення якої втілити у владу сукупність певних 
ідеалів і принципів, що і відображають її соціальний смисл 
і призначення, то ін. — «раціонально-процедурний», або інсти- 
туціональний розглядає демократію як циркуляцію різних груп 
при владі, досягнення компромісу з розподілу повноважень, 


функцій влади. Такий підхід дещо знецінює поняття «народний 
суверенітет», «загальна воля народу» і є відображенням по¬ 
дальшого політ, і парт, структурування сучас. сусп-ва, появи 
нових сусп.-політ. сил, груп тиску, зацікавлених груп. 

Досить поширеними у сучас. світі є теорії лібер. демократії. 
Класичний варіант цих теорій відносять до 19 — поч. 20 ст. 
(Б. Констан, І. Бентам та ін.), вони проголошують пріоритет 
особистості та прав індивіда перед законами д-ви, визнання 
його гол. джерелом влади; парламентаризм; обмеження сфе¬ 
ри діяльності й компетенції д-ви переважно правоохоронними 
функціями та її невтручання у справи громадянського суспіль¬ 
ства, екон., соціальні й духовно-моральні процеси; розподіл 
влад, створення системи стримувань і противаг як умов ефек¬ 
тивного контролю гр-н за д-вою; гарантія прав меншості та ін. 
Теорії колективіст, (ідентитарної) демократії (Ж.-Ж. Руссо, 
К. Маркс, В. Ленін, К. Шмітт) її передумовою вважають спіль¬ 
ність інтересів і волі народу; майнову рівність; суверенітет 
народу, необмеженість його влади, відсутність протиріч усе¬ 
редині народу; розгляд політ, опозиції як патології або ворога; 
повну незахищеність меншості, в т. ч. окремої особистості; де¬ 
кларування соціальної демократії, тобто перенесення акцен¬ 
ту з правового проголошення політ, прав на соціальні умови 
участі гр-н в управлінні. 

Теорія плюраліст, демократії (Г. Ласкі , Д. Труман, Р. Даль, 
Д. Мілль) наслідує засадничі принципи лібер. політ, системи: 
конституціоналізм, розподіл влад, індивід, свободу, автономію 
меншості тощо. Гол. особливості цієї теорії визначаються тим, 
що вона побудована на синтезі різних ідей, концепцій, форм 
орг-ції та намагається поєднати традиц. ліберальні цінності 
з ідеями, що запозичені з ін. ідеологій (христ., с.-д.), а також 
враховує нові реалії постіндустріального сусп-ва. Плюраліст, 
концепція виходить з того, що не особа, не народ, а група є 
гол. рушійною силою політики в сучас. дем. д-ві. Кожна люди¬ 
на є представником багатоманітних груп: сімейної, профес., 
етн., реліг., демогр., регіон., соціальної тощо, в яких і відобра¬ 
жаються та захищаються інтереси людей. Тому демократія — 
це влада, що складається на основі компромісів різних груп 
і об’єднань людей та являє собою форму правління, яка до¬ 
зволяє різноманітним сусп. групам вільно виражати свої 
інтереси і знаходити в конкурентній боротьбі компромісні рі¬ 
шення. Д-ва в цих теоріях — не є «нічним вартовим» (лібера¬ 
лізм), а є органом, відповідальним за справедливий баланс 
інтересів, арбітром, що гарантує дотримання законів, правил 
гри і не допускає монополізації влади. Плюраліст, теорія де¬ 
мократії тісно пов’язана з поняттям « поліархія » як режимом, 
в якому наявні кілька альтернат, еліт, конкуренція між ними, 
а також наявність ін-тів та механізмів, які б гарантували 
сусп-во від негативних наслідків боротьби між елітами. 
Репрезентативна (елітарна) демократія (М. Вебер, Й. Шумпе¬ 
тер, Г. Моска, Р. Даль, Е. Шилз, В. Липинський) — концепція, 
що виходить з її розуміння як компетентного і відповідально¬ 
го перед народом правління. Воля народу не ототожнюється 
з його прямою участю у владі. Чітке визначення такої демо¬ 
кратії належить нім. вченому Р. Дарендорфу. «демократія — 
не правління народу... Демократія — це уряд, який вибраний 
народом, а за необхідності народом і усунений; Демократія — 
це уряд зі своїм курсом». Концепція елітарної демократії вва¬ 
жає масу гр-н некомпетентною, неврівноваженою, нездат¬ 
ною управляти сусп-вом, але такою, що повинна періодично 




194 


ДЕМОКРАТІЯ 


керувати елітою за допомогою виборів. Демократія в цьому 
випадку — це правління еліт, що здійснюється за згодою 
народу. 

Партисипаторна демократія (С. Ліпсет, А. Лейпхарт, Б. Барбер, 
О. Ейхельман)- теорія, що набула поширення в 60-70-ті рр. 
20 ст. і така, що претендує на макс. відповідність норматив¬ 
ному ідеалу демократії як народовладдя, виходить з трактов- 
ки демократії як універсального принципу орг-ції всіх галузей 
сусп. життя (екон., соціальна, вироб., парт, демократія). Участь 
багатьох людей в управлінні, на думку авторів цих теорій, роз¬ 
ширює інтелектуальний потенціал для прийняття рішень, під¬ 
вищує стабільність політ, системи, ефективність управління, 
контроль за посадовими особами. Усі ці теорії (радикальні та 
помірковані) об’єднанні ідеями децентралізації управління, 
розвитку самоврядування. 

Плебісцитарна демократія — концепція демократії, що розви¬ 
ває ідеї Ж.-Ж. Руссо і розглядає таку теор. модель демократії, 
в якій при безпосередньому волевиявленні народу його політ, 
вплив на владу обмежується схемою «схвалити — відмовити¬ 
ся». Класичним прикладом плебісцитарної демократії є Німеч¬ 
чина, де існує парлам. форма д-ви і пропорц. система виборів. 
Літ.: НаЬегтаз У Реужееп Расіз а псі ІЧогтз: СопІгіЬиІіоп (о а Оізсоигзе 
ТИеогу ої Ьауу апсі Оетосгасу, 1992; Основи демократії. К., 2002; Де¬ 
мократія: Антологія. К., 2005; Сарторі Д. Основи теорії демократії: на¬ 
род і врядування. К., 2005; Бабкіна О. В. Демократичні детермінанти 
трансформації українського суспільства // Віче. 2007. № 13; Бортні- 
ков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії. Луцьк, 2007. 

О. Бабкіна 

ДЕМОКРАТІЯ (грец. 8т]ЦОхратіа — народовладдя, від 8т|цо<; — 
народ і храто <; — влада) — форма політ, організації суспіль¬ 
ства та політ, устрою держави, за якою єдиним легітимним 
джерелом влади є воля народу. Виникла у 16 ст. до н. е. у міс- 
тах-державах Старод. Греції. Існує у двох формах — прямої та 
представницької. За прямої Д. управлінські рішення ухвалює 
безпосередньо весь народ — на агорі (Старод. Греція), на фо¬ 
румі (Старод. Рим доби республіки), на вічі (Київ. Русь), на ко- 
зац. раді (Запор. Січ і Гетьманат), на земельному сеймику (Річ 
Посполита), на зборах громади. Натомість за представницької 
Д. народ делегує частину владних повноважень своїм пред¬ 
ставникам, вільно обраним за встановленою законом вибор¬ 
чою процедурою (найчастіше — пряме і таємне голосування); 
т. ч. формується склад законод. органу ( парламент) та органу 
місцевого самоврядування (рада, муніципалітет). Панівною 
формою Д. у 21 ст. є представницька (конст., лібер.) Д., яка 
включає також елементи прямої Д. (референдум, плебісцит). 
Теор. засади лібер. Д. розробили філософи доби Просвітни¬ 
цтва — Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк і Ш. Монтеск'є. Суб’єктом дем. 
процесу є народ як спільнота рівноправних індивідів. Осн. іс- 
тор. тенденцією розвитку Д. є її еволюція зі станової в лібер. 
через розширення поняття «політ, народ» («вільний народ»). 
В античному полісі він складався з вільних, народжених від 
гр-н цього міста, дієздатних чоловіків віком від 20 років, що 
відбули військ, повинність; у середньовічному місті, яке мало 
самоврядування за Магдебурзьким правом, — з дорослих 
гр-н того міста, які володіли у ньому нерухомістю; у Речі Пос- 
пол. — із повнолітніх шляхтичів; у Гетьманаті — з дорослих ко¬ 
заків. Наприкін. 19 — на поч. 20 ст. поняття «політ, нація» по¬ 
ступово було поширено на все доросле населення обох статей 
(крім психічно хворих і злочинців). Результатом цього процесу 
стало запровадження заг. виборчого права: вперше — у Новій 


Зеландії (1893), згодом — у Вел. князівстві Фінляндському 
(1908), у Кримській Народній Республіці (1917), в Українській 
Народній Республіці (1918), у Білоруській Народній Республіці 
(1918) та в ін. країнах Європи та Америки. За лібер. Д. політ, на¬ 
цією є спільнота особисто вільних, екон. незалежних від д-ви, 
відповідальних, поінформованих і політ, активних гр-н — гро¬ 
мадянське суспільство (поняття запроваджене Ґ. В. Ф. Гегелем). 
Першою передумовою існування Д. є визнання рівності всіх 
членів сусп-ва перед законом та повноти їхніх невід’ємних 
прав і свобод. Витоки концепції рівності індивідів лежать 
ухрист. антропології, яка наголошує на особистій гідності кож¬ 
ної людини, її відповідальності перед Богом і на її індивід, спа¬ 
сінні. Одним із гол. наслідків Ренесансу та Реформації стало 
визнання пріоритету свободи людини перед будь-якою групо¬ 
вою приналежністю та формалізація кожного індивіда в гр-на, 
що було зафіксовано, зокрема в Декларації про незалежність 
США (1776) та у Декларації прав людини і гр-на (Франція, 
1789). У 20 ст. зв’язок концепції рівності з правами люди¬ 
ни був підтверджений ГА ООН у Заг. декларації прав людини 
(10.12.1948) та у Декларації про право й обов’язок окремих 
осіб, груп та органів сусп-ва заохочувати і захищати загаль¬ 
новизнані права людини та осн. свободи (09.12.1998). Ін. 
підвалина Д. — ринкова економіка, заснована на приватній 
власності, екон. свободі індивідів та їхній вільній конкуренції. 
За ринкових умов трудова мотивація індивіда, починаючи від 
доби Реформації, підживлюється протестант, етикою праці (по¬ 
няття запроваджене М. Вебером). Згідно з нею, профес. успіш¬ 
ність людини є достовірним свідченням праведності обраного 
нею шляху та поширення на неї Божої благодаті, а відтак — за¬ 
порукою її майбутнього спасіння. Необхідною передумовою 
Д. є поширення толерантності — визнання політ., соціальних, 
тендерних, расових, етн., культ., конфес. і мовних відмінностей 
між індивідами виявами різноманітності, яка збагачує сусп-во. 
Існування Д. найбільше залежить від наявності політ, свобод: 
свободи слова, зборів, друку, об’єднань, — а також від вільної 
діяльності незалежних і різноманітних ЗМІ. Ще однією засадою 
Д. є поділ держ. влади на законод., викон. і суд. гілки, пов’язані 
системою стримувань і противаг. При цьому кожна гілка влади 
має свою сферу компетенції, а суд. влада незалежна від інших 
і водночас контролює їх, що дає змогу запобігти концентрації 
влади та зловживанню нею. Особливістю Д. є підпорядкування 
меншості рішенням більшості, що може часом призводити до 
«тиранії більшості» (насамперед за це демократію критикува¬ 
ли, зокрема, Платон, А. де Токвіль і Р. Генон) і до зловживання 
плебісцитом (Веймарська республіка, Республіка Білорусь). 
Щоб запобігти цьому, за лібер. Д. запроваджений законод. 
і практ. захист прав меншості: політ, опозиції, етн., культ., реліг. 
та ін. меншин. Ще однією засадою Д. є плюралізм політичний, 
багатопарт. і певна політична культура, заснована на спільних 
цінностях; відтак суб’єкти політ, процесу діють за узгоджени¬ 
ми та стабільними «правилами гри» і мають довіру до своїх 
опонентів. Неодмінна умова представницької Д. — регуляр¬ 
на зміна урядів через проведення своєчасних, змагальних 
і прозорих виборів. Умови функціонування Д., разом із га¬ 
рантіями дотримання основних прав і свобод гр-н, зазвичай 
фіксуються в Основному законі д-ви — приміром, у «Великій 
Хартії» (Англія, 1215), у Договірних статтях («Расіа сопуепїа») 
між королем і шляхтою (Річ Поспол.), у «Конституції прав і воль- 
ностей Війська Запорозького» П. Орлика (Бендери, 1710), 




ДЕМОКРАТІЯ ВИБОРЧА — ДЕМОКРІТ 


195 


у Конституції США (1787), у Конституції 03.05.1791 (Річ Пос- 
пол.), в конституціях сучас. дем. д-в. Упродовж 20 ст. демокра¬ 
тизація країн світу відбувалася через поширення «хвиль Д.», 
спричинених розвитком нац. рухів, розпадом імперій, револю¬ 
ціями, виникненням або відновленням нац. д-в, соціальними 
реформами та екон. піднесенням. Ці «хвилі Д.» чергувалися з 
відступами під час Великої депресії наприкінці 1920-х, за існу¬ 
вання нацист., фашист, і комуніст, диктатур та упродовж 2-ї сві¬ 
тової війни. Занепад комунізму, завершення «. холодної війни», 
«оксамитові революції» у Центр. Європі та розпад СРСР мали 
наслідком «відживлення» Д. (поняття запроваджене Ж.-Ф. Ре- 
велем) упродовж 1980-90-х. Остання «хвиля Д.» відбувалася 
на поч. 21 ст. у формі «кольорових» революцій у Сербії, Грузії, 
Киргизстані та Україні. Нині гол. зовн. загрозами для Д. є те¬ 
роризм, диктатури та авторит. режими, а внутр. — пасивність 
виборців і корупція урядовців. Б. Пономарьов 

ДЕМОКРАТІЯ ВЙБОРЧА — реалізація політ, прав гр-н на фор¬ 
мування представн. влади від місц. органів до президента — 
через процедуру обрання або висунення певних осіб шляхом 
відкритого або закритого (таємного) голосування; найбільш 
поширений механізм створення органів та ін-тів влади. Зав¬ 
дяки виборам, забезпечується дем. легітимна зміна правля¬ 
чої еліти через волевиявлення населення. Д. в. є інструмен¬ 
том легітимації та стабілізації влади, виявлення розстановки 
і впливу політ, сил, визначення ступеня довіри суспільства до 
партій та їхніх програм, контролю населення за правлячою 
елітою. Через участь у виборах відбувається політ, соціаліза¬ 
ція гр-н, засвоєння ними політ, цінностей, набуття політ, нави¬ 
чок і досвіду. Д. в. є безпосередньою (прямою) демократією, 
безпосереднім волевиявленням народу з метою формування 
органів держ. влади чи місц. самоврядування. Д. в. виражає 
себе у виборах, які можуть бути парлам. чи презид. (залежно 
від того, який орган обирається), всезагальними чи часткови¬ 
ми (якщо обирається лише частина складу парламенту); між- 
нар.-регіон. (вибори до Європарламенту); загальнодерж. або 
регіон, (на рівні суб’єктів федерації) або місц. (на рівні адм.- 
тер. одиниць); черговими чи достроковими; однопарт., багато- 
парт. чи безпарт.; на альтернат, чи безальтернат. основі (якщо 
висувається лише один кандидат); прямими чи побічними (ба¬ 
гатоступеневими); основними чи додатковими. Відповідно до 
критеріїв Д. в. вибори повинні бути всезагальними, рівними, 
прямими, вільними, змагальними, добровільними і альтернат, 
при таємному голосуванні й на засадах багатопартійності. При 
цьому повинно бути забезпечене чітке визначення кола осіб, 
допущених до участі у виборах; індивід, голосування; форма¬ 
лізований механізм голосування; заздалегідь встановлений 
мінімум голосів, достатній для прийняття рішення; визначена 
система підрахунку голосів; формалізована система конт¬ 
ролю за виборчим процесом, починаючи із складання списків 
виборців до підрахунку голосів (перевірка правильності ре¬ 
зультатів виборів). Демократичність виборів значною мірою 
залежить від присутності в них змагальності. За цим крите¬ 
рієм виділяють; змагальні вибори в плюраліст, конст. систе¬ 
мах (напр., у країнах лібер. демократії); незмагальні вибори 
при тоталіт. режимах; напівзмагальні вибори при авторит. 
режимах (напр., у багатьох країнах, що розвиваються). Д. в. 
спирається, перш за все, на виборче право. Поняття фундам. 
демократизації поширюється на активне і пасивне виборче 
право і включає ряд засадничих принципів, що стосуються 


насамперед виборчого права у вузькому значенні, а саме 
права участі в голосуванні. Л. Кочубей 

ДЕМОКРІТретосгіїиз; бл. 460, Абдери, Фракія, нині Греція — 
370 до н. е., там само) — філософ, енциклопедист, один з осно¬ 
воположників атомістичного вчення. Багато подорожував 
країнами Сх. (Єгипет, Вавилон, Персія тощо). Деякий час пере¬ 
бував у Афінах, де мав можливість слухати Сократа та Анакса- 
гора. Учень Левкіппа та піфагорійців. Д. був також сучасником 
одного з найвідоміших софістів старшого покоління — Прота- 
гора. Є підстави припускати, що одним з теор. завдань Д. було 
спростування скептичної теорії пізнання софістів-попередни- 
ків, а також доказ того, що, всупереч ученню софістів, наука 
можлива як цілком достовірне знання. Д. написав бл. 70-ти 
філос. трактатів, зокрема «Про природу людини», «Великий 
світоустрій», «Малий світоустрій», «Про ідеї» та ін. Згодом учні 
Д. склали зібрання його робіт, т. зв. «Согриз Оетосгіїеит», пе¬ 
релік яких грунтується на дослідженнях Каллимаха. Осн. філос. 
вчення Левкіппа-Демокріта — атомістичний матеріалізм — 
базується на існуванні неподільних часток (атомів), які є осно¬ 
вою буття. Незчисленні атоми розрізняються лише зовн. фор¬ 
мами, розмірами, положенням і порядком у пустоті. Рух цих 
фіз. часток (їхнє зіткнення та розходження) спричиняє виник¬ 
нення складних тіл. За Д., нескінченним є не^лише число ато¬ 
мів у Всесвіті, а й к-сть можливих їх комбінацій та форм (атоми 
кулясті, пірамідальні, неправильної форми, гачкуваті тощо). За 
допомогою свого вчення Д. у досить оригінальний спосіб на¬ 
магався вирішити проблему тогочас. грец. філософії (означену 
передусім елеатами) про незмінну сутність справжнього буття. 
Левкіпп і Д. (так само, як Емпедокл і Анаксагор) наполягали 
на необхідності створення вчення про природу, яке б, з одного 
боку, сприймало тезу елеатів про неможливість для істинно су¬ 
щого буття не виникати, не зникати, з ін. — визнало б не тіль¬ 
ки почуттєво сприйману, а й мислиннєво рухливу реальність. 
У вченні про «атоми» (його ще називають вченням про «ідеї») 
Д. — матеріаліст. Те, що він називає «ідеями», є тілесними фор¬ 
мами або сутностями. Згодом Платон став застосовувати той 
же термін «ідеї», але вже в ідеаліст, сенсі. Хоча платонівські 
«ідеї» теж є сутностями і водночас формами буття, але вони є 
ідеальними, осягаються не почуттями, а розумом. Демокрітова 
«ідея» має матеріаліст, сенс. З вічності часу й матер. першодже¬ 
рела Д. виводить необхідність усіх процесів і явищ природи. 
Філософ стверджував, що жодна річ не виникає безпідставно, 
але обов’язково — з необхідністю. При цьому думка про все- 
загальну необхідність висловлюється Д. не лише як теза аб- 
стракт. філософії, а й як теза фіз. пояснення явищ природи. 

У вченні про культуру Д. вперше використовує ідею розвитку. 
Причому рушійною силою цього розвитку стають нужденність 
і користь, тобто спосіб задоволення потреб. Матер. нестаток 
тлумачиться як пост, чинник змін, що відбуваються у сусп. роз¬ 
витку. Однак безпосереднім приводом таких змін Д. вважає 
усвідомлення людьми користі від нововведень для їхнього 
життя. Етика Д. безпосередньо випливає з його політ, вчення. 
Осн. думка полягає в тому, що вільний грек — не ізольована 
від сусп-ва істота, а гр-н поліса. Для цього, за Д., необхідне 
вдале держ. управління. Коли ж управління послаблюється, 
д-ва руйнується. Тому інтереси д-ви мають бути понад усе. Д. 
вважав переваги дем. ладу такими великими, що в дем. по¬ 
лісі навіть бідність краще, ніж багатство в монархії. Однак 
демократія не дає абс. гарантії того, що обраними завжди 




196 


ДЕМОНСТРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — ДЕН СЯОПІН 


виявлятимуться тільки кращі з гр-н. Д. прагнув створити в дем. 
д-ві умови, які забезпечили б дотримання й захист прав і сво¬ 
бод гр-н. 

Літ.: Лурье С. Я. Демокрит. Текстьі, перевод, исследования. Л., 1970; 
Келлі Д. Людський вимір буття: суспільна думка в західній правовій 
традиції. Одеса, 2002. К. Меркотан 

ДЕМОНСТРАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (лат. сіетопзігаїіо — показую, 
пояснюю, проявляю) — масовий публічний ВИЯВ ПОЛІТ, поглядів 
за участю значної к-сті людей, які висловлюють солідарність, 
підтримку, протест, незгоду з наявним правлячим режимом, 
діяльністю певного уряду або окремих його представників. 
Як прояв громад, настрою, Д. п. широко проводилася ще 
в епоху бурж. революцій 17-18 ст., особливо в період Вел. 
франц. революції 1789-94. Починаючи з 19 ст. Д. п. стала 
важливою формою боротьби робітн. класу в країнах Зх. Євро¬ 
пи за політ, та екон. права, зокрема під час руху англ. робітни¬ 
ків за виборчу реформу, повстання ліонських ткачів 1831-34, 
руху чартистів, революцій 1848, Париз. Комуни 1871. Д. п. 
стали поширеною формою відзначення 1 Травня як міжнар. 
дня солідарності трудящих, різних пам’ятних дат і подій. Д. п. є 
звичним явищем в сусп.-політ. житті цивілізованих д-в. Вони 
часто проводяться профспілками, громад, орг-ціями, партіями 
в період загострення політ., фін. та екон. становища, погіршен¬ 
ня матер. добробуту народних мас в окремих країнах, а також 
у міжнар. масштабі, збираючи велику к-сть незадоволених 
політикою урядових структур. Атрибути Д. п. — спільна органі¬ 
зована хода великої маси людей, скандування їх учасниками 
гасел і закликів, виголошення промов, піднесення прапорів 
і транспарантів з вимогами, портретів, розповсюдження лис¬ 
тівок. Подекуди Д. п. починається мітингом або завершується 
ним. Д. п. особливо широко практикувалася після 2-ї світової 
війни в антивоєнному русі, у нац.-визвольній боротьбі народів 
колоніальних країн. На сучас. етапі політ, характер мають де¬ 
монстрації екологів, виступи проти ксенофобії, расизму та фа¬ 
шизму , на підтримку або проти внутр.та зовн. політики владних 
структур. Можливості проведення Д. п. залежать від характеру 
наявного режиму в д-ві. Шляхом оприлюднення своїх поглядів 
і переконань активно налаштовані гр-ни намагаються залучи¬ 
ти до своїх лав якомога більше представників різних верств 
населення, зацікавити їх нагальними проблемами політ., со- 
ціально-екон. та культ, життя країни. Б. Гусєв 

ДЕН СЯОПІН Реп£ Хіаоріпб) (22.08.1904, с. Пайфан, пров. 
Сичуань, Китай — 19.02.1997, Пекін) — громад.-політ. і держ. 
діяч. Закінчив Париз. тех. ліцей (1924), навч. в Ун-ті трудящих 
Китаю ім. Сунь Ятсена (Москва, 1926); з 1922 — член Со¬ 
ціаліст. союзу молоді Франції, з 1924 — член Компартії Ки¬ 
таю (КПК), активний учасник «Аграрної революційної війни» 
1927-37 (політкомісар 7-го і 8-го корпусів Червоної армії 
Китаю), «Великого північно-західного походу» кит. Червоної 
армії 1934-35 (зав. секретаріату ЦК КПК), «війни Опору» 
япон. загарбникам 1937-45 (політкомісар 129-ї дивізії) і «Ви¬ 
звольної війни» 1946-49 (політкомісар 2-ї польової армії, 
секретар Об’єднаного фронтового к-ту КПК). З 1945 — член 
ЦК КПК, відповідальний за пропаганду, з 01.10.1949 — заст. 
голови Пд.-3х. адм. к-ту, політкомісар Пд.-3х. військ, округу, 
з 1952 — віце-прем’єр Держ. адм. ради, міністр фінансів КНР, 
з 1955 — член Політбюро ЦК КПК, 1954-66 — заст. Держ. 
військ, к-ту оборони; 1956-66 — генсек ЦК КПК. Неоднора¬ 
зово критикував, хоча й обережно, авантюризм « великого 


стрибка», виступив співавтором «політики врегулювання» 
1961-63, що частково стабілізувала екон. життя* країни, 1961 
на парт, конференції в Гуанчжоу наголосив, що «не важливо, 
якого кольору кішка, — головне, щоб вона ловила мишей»; 
з поч.« культурної революції» 1966 був названий «другою осо¬ 
бою, що йде капіталістичним шляхом» (перша — голова КНР 
Лю Шаоці) й надовго зник із політ, арени; від загибелі був вря¬ 
тований командувачем Гуандун. військ, округом, який вивіз 
опального генсека зі столиці. Коли КНР опинилася на грані по¬ 
літ. й екон. катастрофи, прем’єру Держради Чжоу Еньлаю вда¬ 
лося переконати Мао Цзедуна повернути 1973 Д. С. із заслан¬ 
ня; 1973-76 — заст. голови ЦК КПК і 1-й віце-прем’єр КНР, 
заст. голови Центр, військ, ради ЦК КПК; у квіт. 1976 вдруге 
був позбавлений держ.-парт. посад і «навічно» виключений 
з КПК, але після смерті Мао Цзедуна й усунення від влади 
ультралівої «банди чотирьох» у лип. 1977 був реабілітований, 
знову увійшов до Постійного к-ту Політбюро ЦК КПК, у 1977- 
82 — заст. голови ЦК КПК, 1978-83 — голова Всекит. к-ту На¬ 
родної політ, консульт. ради, 1981-89 — голова Військ, ради 
ЦК КПК, 1982-87 — голова Центр, комісії радників ЦК КПК, 
1983-90 — голова Центр, військ, ради КНР. 

Д. С. ініціював кампанію «Пекінська весна» з відвертою кри¬ 
тикою наслідків «культурної революції», а в груд. 1978 на 3-му 
пленумі ЦК КПК 11-го скликання наполіг на скасуванні по¬ 
передньої лінії на розпалювання «класової боротьби як вирі¬ 
шальної ланки» й ухваленні запропонованої ще Чжоу Еньлаєм 
стратегії «чотирьох модернізацій» (с. г., пром-сті, науки і техні¬ 
ки та нац. оборони) для побудови «соціалізму з кит. специфі¬ 
кою»; до кінця життя здійснював визначальний вплив на виро¬ 
блення внутрішньої й зовнішньої політики КНР, що дозволило 
зробити процес ринкового реформування, зі збереженням 
елементів планового управління професійно підготовленими 
чиновниками, незворотним; особисто контролював створен¬ 
ня й функціонування спец. екон. зон і відкритих екон. районів 
у приморських провінціях країни. На міжнар. арені наполегли¬ 
во проводив політику «відкритих дверей», зорієнтовану на все¬ 
бічне розширення зв’язків з іноземними д-вами й залучення 
іноземного капіталу в економіку КНР; до серед. 80-х продов¬ 
жував започатковане Мао Цзедуном і Р. Ніксоном зближення 
КНР та США, забезпечив встановлення 01.01.1979 повно- 
масштабних дип. відносин двох д-в, підписання 12.08.1978 
Договору про мир і дружбу з Японією, 19.12.1984 Спільної 
декларації урядів КНР і Великобританії щодо поновлення Пекі¬ 
ном з 01.07.1997 суверенітету над Гонконгом, угоди 1987 про 
повернення Португалією Макао до складу КНР 20.12.1999, 
повну нормалізацію відносин із СРСР 1989; 1983 висунув 
концепцію мирного возз’єднання континент. Китаю й Тайва¬ 
ню за принципом «одна держава — дві системи». У жовт. 1974 
на 6-й спец, сесії ГА ООН оприлюднив теорію «трьох світів», за 
якою КНР мала очолити країни, що розвиваються, для проти¬ 
стояння гегемонізму двох наддержав — СРСР і США, на поч. 
80-х вона трансформувалася в концепцію «рівновіддаленості 
від наддержав», а з серед. 80-х активно працював над вироб¬ 
ленням концепції багатополюсного світу, в якому КНР мала 
посісти гідне її місце одного з нових «центрів сили» не лише 
в АТР, а й на планеті в цілому. Водночас Д. С. рішуче виступав 
за дотримання «чотирьох фундам. принципів»: соціаліст, шляху 
розвитку, вірності марксизму-ленінізму та ідеям Мао Цзедуна, 
керівної ролі КПК й диктатури пролетаріату, що переконливо 




ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ 


197 


засвідчило силове придушення опозиц. руху 1989. Після цього 
відмовився від усіх посад, подавши приклад як належить гід¬ 
но йти на відпочинок, але своїм політ, авторитетом гарантував 
продовження «третім поколінням» керівників КНР реформа¬ 
торського курсу. 

Літ.: Вепіатіп Уап& ВіпбгИапб Уап£. Оеп& А Роїііісаі Віо£гарРу. Агтопк, 
1998; $ІеюаЛ Шіпеу. [)епб Хіаоріп# Іеасіег іп а СИап£іпб СРіпа. Міп- 
пеароііз, 2001. Б. Гмовченко 

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від де... і франц. паїіопаїізаііоп, від лат. 
паїіо — народ) — процес втрати національною спільнотою 
своєї ідентичності під впливом асиміляційного тиску, війн чи 
якихось ін. чинників. Може розвиватися спонтанно, у руслі мі- 
грац. переміщень, культ, взаємовпливів чи етнічної міксації. 
Значно частіше Д. являє собою результат цілеспрямованої по¬ 
літики метрополій, спрямованої на позбавлення певного на¬ 
роду екон., політ, й духовно-культ. суверенггету. Для народів, 
що мали власну державність, але не змогли її відстояти перед 
викликами часу, Д. означає її втрату, як правило, з усіма атри¬ 
бутами політ, й екон. незалежності (держ. кордонами, митни¬ 
цями, власною грошовою одиницею тощо), а також мініміза¬ 
цію можливостей впливу на напрям екон., освітньої й культ, 
політики. 

В Україні в домодерну епоху тривалий розвиток автохтонного 
слов’ян, населення (нащадків русі) як бездержавного наро¬ 
ду, ускладнений перебуванням в орбіті як зх. (литов.-польс.), 
так і сх. (ординських, турец., кримськотат.) впливів, зумовив 
формування місц. самоідентифікацій у руслі «різновекторної 
орієнтаційності». Першим етапом Д. місц. еліт можна вважа¬ 
ти їхнє ополячення й окатоличення на рубежі 16-17 ст. Цей 
процес слід розглядати як результат польс. демограф, і культ. 
експансії, наступу катол. церкви, єзуїтського місіонерства. 
Нац. революція серед. 17 ст. не тільки змінила вектор політ, 
орієнтацій укр. еліт, а й створила передумови для відновлен¬ 
ня втраченої ще у ранньому середньовіччі державності. Але 
потенціал революції виявився слабким для утвердження нац. 
ідентичності українців. Інкорпорація України до складу Мос- 
ковії і тривалий період Руїни започаткували новий етап Д. ко- 
зац. старшини й духовенства, причому їм довелося змиритися 
не лише з поетапною ліквідацією ознак обмеженої автономії, 
а й з втратою політоніму «Україна». Дальшому розмиванню 
ще несформованої укр. нац. ідентичності сприяла цілеспря¬ 
мована політика примусової русифікації — аж до насадження 
уявлень про «малоросійський» народ як всього лиш етнограф, 
групу великорос, народу, а його мови — як діалектного «нарє- 
чія». Наслідком стала своєрідна «гібридна» ідентичність місц. 
еліт у вигляді світоглядного «малоросійства». Повільно, хоча 
й дещо активніше, проходили процеси нац. самоідентифікації 
і в тій частині України, яка перебувала у складі Австро-Угор. 
імперії. Брак нац. самоусвідомлення формував у свідомос¬ 
ті українства комплекс меншовартості, гальмуючи процеси 
нац. консолідації і зумовивши запізнілий перехід укр. нац. 
руху у політ, фазу. Не в останню чергу внаслідок цього Украї¬ 
на не зуміла реалізувати ті можливості державотворення, які 
з’явилися внаслідок краху Рос. та Австро-Угор. імперій на поч. 
20 ст. Процес Д. активно проходив в Україні і в рад. період, що 
особливо проявлялось у мовно-культ. ідентичності й укр. етно¬ 
су, і нац. меншин, що проживають на укр. землях. Те, що у кін¬ 
цевому підсумку Україна, навіть здобувши омріяну незалеж¬ 
ність, виявилася «чемпіоном» на європ. просторі щодо глибини 


«демодернізації» і неузгодженості дій владних структур, є пря-* 
мим наслідком недосформованості нац. ідентичності, відсут¬ 
ності узгодженої стратегії розвитку, нерозвинугості інституцій 
громадянського суспільства, ажіотажного споживацтва в еліт¬ 
ному середовищі. Боротьба між різними політ, силами .і регіо¬ 
нальними кланами, прояви «олігархізму» теж значною мірою є 
результатом багатовікового процесу Д. еліт, який набув ознак 
виразної сегментованості під впливом різноспрямованого ге- 
ополіт. тиску. Л. Нагорна 

ДЕПАРТИЗАЦІЯ (від де... та лат. рагііз — частина, галузь, від¬ 
діл) — процес звільнення сусп-ва від тотального політ., ідеол. 
й адм. впливу та контролю однієї партії і відповідно демоно¬ 
полізація її впливу на сусп. процеси, усунення орг. структур 
правлячої партії від прямого втручання у процес управління 
та функціонування сусп. ін-тів і вироб. структур. Процеси Д. 
характерні для періодів переходу від тоталіт., авторит. режи¬ 
мів до етапу їх лібералізації, становлення багатопартійності. 
Д. була однією із складових процесу денацифікації Німеч¬ 
чини в 50-х рр. 20 ст. Відповідно до рішень Потсдам, мирної 
конференції (лип.-серп. 1945) і постанови Контрольної ради 
в Німеччині (жовт. 1945) передбачалося знищення націонал- 
соціалістської партії, розпуск усіх її орг-цій, заборону всіля¬ 
кої нацист, діяльності й пропаганди, усунення нацистів зі всіх 
держ. посад. 26.08.1991 Президія ВР України прийняла Указ 
«Про тимчасове припинення діяльності Компартії України» 
у зв’язку з наявністю матеріалів, які свідчили про участь ор¬ 
ганів Компартії України в здійсненні держ. перевороту 19-21 
серп. 1991. Відповідно до Указу приміщення компартії опеча¬ 
тувалися, фін. рахунки заморожувалися, майно переходило 
на баланс ВР України та місц. рад народних депутатів. Разом 
з тим Указ передбачав недопущення переслідування рядових 
гр-н за приналежність до компартії. Рішенням КС України від 
27.12.2001 даний Указ вт^ив чинність як неконституційний, 
ст. 15 Конституції України зазначає: «Суспільне життя в Україні 
грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної 
багатоманітності». Діяльність партій політичних України засно¬ 
вана на тер. принципі. Створення парт, осередків удерж, уста¬ 
новах, підприємствах, трудових колективах, вузах, армії та 
правоохоронних органах забороняється. Політ, партія не може 
виступати від імені всього народу. Парт, приналежність гр-на 
не може бути підставою як для отримання ним будь-яких пе¬ 
реваг, так і навпаки — його дискримінації. Прав, статус політ, 
партій в Україні регулюють закони України «Про об’єднання 
громадян» (прийнятий 16.06.1992) та «Про політичні партії 
в Україні» (прийнятий 05.04.2001). Ю. Шведа 

ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ (від де... та франц. політика) — послаблення 
або повне припинення політичної діяльності окремих громадян, 
сусп. груп, партій політичних, соціально-політ. рухів. Д. може 
бути примусовою і добровільною. Примусова Д. має місце тоді, 
коли актор політичний відмовляється від політ, активності під 
впливом погроз, репресій, ін. каральних санкцій. Типовими 
прикладами примусової Д. гр-н виступають введення надзви¬ 
чайного стану, відміна конст. гарантій, припинення дії законів 
тощо. Добровільна Д. виникає через особисте небажання по¬ 
літ. актора бути задіяним у політ, житті сусп-ва. Прикладом такої 
Д. може бути відмова брати участь у політ, виборах (політ, аб¬ 
сентеїзм). Ступінь Д. населення та соціально-політ. об’єднань 
суттєво залежить від типу політ, режиму, встановленого у д-ві. 

У авторит. країні рівень Д. сягає найвищих показників з огляду 


198 


ДЕПОРТАЦІЯ — ДЕРЖАВА 


на прагнення керманича або групи управлінців повністю усу¬ 
нути широкі маси від політики. Трансформаційні сусп-ва також 
схильні до Д., що пов’язано із зневірою гр-н у своїй можливос¬ 
ті впливати на процес вироблення і прийняття політ, рішень, 
а відтак із зростанням відчуття власної безпорадності. За дем. 
політ, режиму Д. може відбуватися внаслідок того, що оскіль¬ 
ки держ. політ, ін-ти забезпечують реалізацію прав та свобод 
гр-н, то в останніх немає потреби активно впливати на держ. 
органи. За тоталітаризму рівень Д. гр-н найнижчий, оскільки 
сусп-во управляється єдиною політ, партією, яка прагне мак- 
симізувати ідеологізацію сусп-ва і домогтися для себе масової 
підтримки. Н. Сіданіч 

ДЕПОРТАЦІЯ (від лат. сіерогїаїіо — виселення) — примусове 
переселення окремих осіб, груп, народів за межу або всере¬ 
дині країни. Термін «Д» з’явився у кримін. праві Франції для 
позначення особливих видів заслання до заморських коло¬ 
ній людей, визнаних злочинцями. У широкому сенсі під Д. ро¬ 
зуміється одна з крайніх форм дискримінації людини. Д. може 
застосовуватися також як захисна акція д-ви стосовно іно¬ 
земних гр-н або осіб без громадянства, що незаконно в’їхали 
в ту або ін. д-ву. Істор. практика засвідчує, що Д. неодноразово 
використовувалися й як інструмент масових репресій. Особли¬ 
вого розмаху репресивні Д. набули в СРСР в 1-й пол. 20 ст.: на¬ 
передодні 2-ї світової війни з прикордонних районів були де¬ 
портовані «неблагонадійні елементи» (поляки, німці, корейці, 
китайці), а з початком війни осн. приводом до насильницьких 
масових депортаційних акцій, які тривали практично до смерті 
Й. Сталіна, стало звинувачення у антирад. діяльності (жертва¬ 
ми цієї інкримінації стали німці, чеченці, інгуші, карачаєвці, 
балкарці, кримські татари, греки, вірмени, болгари, україн¬ 
ці, литовці та ін.) На 01.01.1953 чисельність депортованих/ 
спецпереселенців досягла макс. величини — 2 753 356 осіб. 
Наслідки Д. в СРСР: на тривалифчас були позбавлені своїх 
законних юрид. прав цілі народи; кардинально змінилися чи¬ 
сельність та нац. склад не лише окремих регіонів, а й значної 
частини республік рад. д-ви; з політ, карти СРСР зникли цілі ав- 
тон. області та республіки (Калмицька, Кабардино-Балкарська 
АРСР, Карачаївська автон. область та ін.); радикально транс¬ 
формувалися кордони низки адм.-тер. одиниць; розпочалося 
планомірне заселення земель депортованих народів пред¬ 
ставниками ін. національностей; у низці регіонів загострилися 
міжнац. стосунки. О. Бойко 

ДЕПРИВАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. сіергіуаііо — позбавлен¬ 
ня, обмеження чого-небудь) — стан суб’єкта або групи, який 
породжує або може породити в них відчуття власної знедо¬ 
леності в порівнянні з ін. індивідами або групами своїх політ, 
прав і свобод. Відчуття депривації може бути свідомим, коли 
індивіди й групи можуть розуміти причини свого стану, або 
навпаки, індивіди й групи сприймають свій стан у перетво¬ 
реній формі, не усвідомлюючи його справжніх причин. Д. п. 
виникає під дією як соціально-психол., так і матер. факторів. 
Посилення ступеня Д. п. породжує агресивну реакцію (прояв¬ 
ляється у виступах, спрямованих проти джерел розчаруван¬ 
ня, реальних чи вигаданих винуватців незадовільного стану). 
Варіанти політ, протесту можуть бути від «м’яких» (підписан¬ 
ня петицій), до радик., які припускають прояв насильства. 
Є декілька моделей Д. п. За першою моделлю, що має назву 
«відносної Д.», в основі формування протестного потенціалу 
лежить «суб’єктивне почуття невдоволення стосовно свого 


сьогодення» («революція зростаючих очікувань»). Друга мо¬ 
дель базується на збереженні кол. типу орієнтації й рівня на¬ 
дій при різкому падінні життєвих стандартів, скороченні обсягу 
цінностей суб’єкта («революція відібраних вигод»). Третя мо¬ 
дель, відома під назвою «прогресивної Д.», містить у собі кон¬ 
цепти першої та другої моделі. О. Євтушенко 

ДЕПУТАТ (лат. сіериіаїиз — надісланий) — особа, обрана 
у законод. або ін. представн. орган держави чи місцевого са¬ 
моврядування і представляє у цьому органі певну частину на¬ 
селення — виборців свого округу або всю націю. Д. вищого 
представн. органу працює на профес. (у більшості дем. д-в) чи 
непрофес. основі, тобто не припиняючи осн. діяльність (як пра¬ 
вило, у представн. органах місц. самовряд. або у парламен¬ 
тах, які працюють на непрофес. і непостійній основі). Статус Д 
встановлюється спец, законами. В Україні правовий статус Д 
встановлюється Конституцією та законами України. Повнова¬ 
ження народного Д. України починаються з моменту складен¬ 
ня ним присяги на вірність Україні. Відмова скласти присягу 
має наслідком втрату депут. мандата. Народний Д. України 
реалізує свої представн. повноваження на пост, основі. Він не 
може мати ін. представн. мандата та займатися будь-якою ін. 
діяльністю за сумісництвом з отриманням винагороди, за ви¬ 
нятком викладацької, наук, роботи та літ., худ. і мист. діяльності 
у вільний від роботи час. Народним Д. України гарантується де- 
пут. недоторканність. На термін депут. повноважень народний 
Д. користується депут. імунітетом, тобто без згоди ВР не може 
бути притягнутий до кримін. відповідальності, затриманий чи 
заарештований. Крім того, народний Д. України користується 
депут. індемнітетом і не несе юрид. відповідальності за резуль¬ 
тати голосування або висловлювання у парламенті та його 
органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. 
Повноваження Д. припиняються одночасно з припиненням 
повноважень представн. органу, також можливе дострокове 
припинення депут. повноважень, яке реалізується відповідно 
до закону. Г. Зеленько 

ДЕРЖАВА — політ, об’єднання у визначених тер. кордонах, із 
суверенним правом та реалізацією влади з допомогою систе¬ 
ми тривалих публ. ін-тів. Поняття «Д.» зазнало суттєвої транс¬ 
формації в історії. У Старод. Греції використовувалося поняття 
«поліс» і означало певну самодостатню територію з власною 
системою влади і правом. У серед, віки еквівалентом поняття 
«Д.» були: «ге|пит», а також «імперія», «королівство», «князів¬ 
ство» тощо. В основі цих та ін. термінів було поняття «волода¬ 
ря», його титул, і воно означало право володаря на реалізацію 
влади над територією та залежними від нього підданими. Та¬ 
кож у серед, віки використовували поняття «Іегга», або земля, 
на якій проживало певне населення й існувала влада. Сучас. 
трактування Д. вперше сформувалося в Італії у 15 ст., коли 
було впроваджено універсальне поняття «Іа зіаіо» щодо будь- 
якого держ. утворення, незалежно від розмірів території і ста¬ 
тусу володаря. На підставі цього терміна постали відповідні 
терміни у європ. мовах: «зїаїе» — англ., «І’еіаі» — франц., «бег 
5їаї» — нім. Значний вплив на формування сучас. трактуван¬ 
ня Д. мав підхід нім. вченого Г. Еллінека (1851-1911), який 
вважав, що Д. творять три елементи — населення, яке постій¬ 
но проживає; територія та вища влада. На 7-й Панамер. кон¬ 
ференції у Монтевідео (Уругвай) у груд. 1933 в Конвенції про 
права і обов’язки д-в до гол. індикаторів Д. віднесли: постійне 
населення, окреслену територію, суверенний уряд та здатність 




ДЕРЖАВА «ЗАГАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ» 


199 


бути суб’єктом міжнар. права, тобто провадити відносини з ін. 
суверенними Д. У сучас. визначеннях Д. до гол. ознак/індика¬ 
торів відносять: політ, орг-цію сусп-ва із суверенною владою, 
територію та право на застосування примусу. Д. виступає як 
політ, орг-ція, гол. функцією якої є управління. Відповідно Д. 
може бути визначена як апарат/ін-ти, що мають публ. харак¬ 
тер і відповідають за забезпечення колект., впорядкованого 
життя. Функція управління здійснюється з допомогою низки 
держ. ін-тів: глава Д., парламент, уряд, суд, армія тощо. Політ, 
характер Д. визначається способом формування цих вищих 
держ. ін-тів. У сучас. умовах їхнє становлення напряму або 
опосередковано залежить від заг. виборів. 

Одним з базових критеріїв Д. є володіння власною територі¬ 
єю, на яку поширюється суверенне право. Сучас. трактування 
поняття території сформувалося при переході європ. народів 
від стадії феод, роздробленості до абс. монархій. Спочатку 
цей термін використовували лише щодо окресленої частини 
території/землі, але з часом це поняття почало охоплювати 
і частини моря, які омивали цю територію. У 17 ст. сформу¬ 
валося поняття тер. моря. На поч. 20 ст. поняття «територія» 
стало включати в себе повітряний простір над територією, 
а з 2-ї пол. 20 ст. це поняття імпліцитно стало включати в себе 
і права на континентальний шельф. Кордон по суші встановля¬ 
ється між країнами, мор. кордон виноситься за 12 мор. миль 
від берега, висота контролю повітряного простору дорівнює 
висоті, до якої досягають тех. засоби оборони. Щодо поняття 
«територія» досить часто використовують вимоги інтегральнос- 
ті та неподільності. Інтегральність передбачає охорону/захист 
цілісності території, її недоторканність з боку зовн. щодо Д. 
суб'єктів, заборону застосування сили та погроз застосування 
сили. Право на інтегральну цілісність європ. Д. було закріп¬ 
лене у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва 
в Європі у 1975 в Хельсінкі. Тер. ознака Д. також передбачає 
тер. приналежність — громадянство. Людина повинна мати 
приналежність до конкр. Д., бути громадянином на підставі на¬ 
родження та проживання на тер. цієї Д. Щодо території влада 
намагається виробити/розвинути у населення емоційно-чут¬ 
ливе ставлення, яке виявляється у трактуванні Д. як «власної 
землі», Батьківщини. У цьому контексті територія є чимось 
більшим ніж простором, на який поширюється влада, вона 
набуває важливих характеристик у національній свідомос¬ 
ті. Монопольне право на застосування примусу трактувалося 
М. Вебером (1864-1920) як визначальна ознака Д. Примус 
являє собою генетичну властивість Д., як сусп. орг-ції, по¬ 
кликаної забезпечити орг-цію/впорядкування сусп-ва. Ви¬ 
конання рішень влади можливе лише за умови здатності Д. 
застосувати примус щодо тих, хто не виконує їх, або не планує 
виконувати. Сучас. Д. від ситуації, коли вона активно застосо¬ 
вувала ін-ти примусу щодо тих гр-н і ін-тів, які не готові були 
виконувати рішення влади, перейшла до ситуації погрози за¬ 
стосування примусу. Тобто примус і далі є іманентною власти¬ 
вістю Д., але має латентний характер. Д. використовує примус 
легально на підставі норм права. Позбавляючи ін. сусп. ін-ти 
права на використання примусу, проголошуючи всі такі випад¬ 
ки як незаконні, Д. гарантує безпеку своїх гр-н. Істор. досвід 
сформулював своєрідну аксіому щодо права Д. на примус — 
застосування держ. владою засобів примусу свідчить не про її 
силу, а про слабкість. Оскільки після першого випадку засто¬ 
сування сили кожне наступне рішення вимагатиме ще більших 


зусиль, у т. ч. й у форматі примусу. Традиц. використовуються 
такі різновиди поділу д-в. По-перше, з точки зору особливос¬ 
тей тер. устрою прийнято виділяти унітарні, федерат, та конфе¬ 
дерат. д-ви. По-друге, з точки зору форми правління (структура 
і система взаємовідносин вищих держ. ін-тів, окреслена пра¬ 
вом, та порядок їх формування) виділяють монархії та рес¬ 
публіки. Монархії поділяють на абс. та конст., останні у свою 
чергу бувають дуалістичними та парлам. Відповідно республі¬ 
ки представлені як презид., парлам., напівпрезид. та канцлер¬ 
ські. По-третє, в залежності від форми політ, режиму, виділя¬ 
ють дем., авторит. і тоталіт. д-ви. А. Романюк 

ДЕРЖАВА «ЗАГАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ» — поняття, що охоп¬ 
лює систему соціальної безпеки. Починаючи з 50-х рр. 20 ст. 
у світі спостерігається різке підвищення витрат на різні со¬ 
ціальні програми. Цей феномен в Італії назвали «державою 
допомоги», в англосаксонських країнах і Німеччині — «дер¬ 
жавою соціального добробуту», у Франції — «державою по¬ 
кровителем» (англ. — УУеіїаге Зіаїе, франц. — Еіаї Ргоуісієпсє). 
Передумовами становлення Д. «з. д.» у Європі можна вважати 
пром. переворот 2-ї пол. 18 — поч. 19 ст., формування політ, 
активного пролератіату, підвищення ролі профспілок та со¬ 
ціаліст. партій у сусп. житті. Підґрунтям її ідеології стала теза 
Дж. Кейнса про те, що соціальні видатки здатні стимулювати 
сукупний попит. На зміну класовій боротьбі й конфронтації 
приходить громадян, згода, система тристоронніх угод, або 
трипартизму — участь у розробці та запровадженні програм 
соціального захисту представників роботодавців, праців¬ 
ників і д-ви. Цінності, закладені в основу концепції Д. «з. д.», 
базуються на лібер. традиції і остаточно сформувалися в пе¬ 
ріод між двома світовими війнами. По-перше, всі гр-ни по¬ 
винні мати рівні можливості; по-друге, соціальні й особисті 
проблеми детермінуються більшою мірою соціально-екон. 
умовами існування, ніж індивід, особливостями їх носіїв; по- 
третє, сусп-во відповідає за всіх своїх громадян, і зокрема за 
тих, які з певних причин стають вразливішими. Роль урядів 
зводиться до регулювання діяльності ринку та рівномірного 
розподілу прибутків, хоча існують нац. відмінності (Р. Дарен- 
дорф, Дж. Ролз, Ф. Нойман, А. Хікс, Дж. Місра, Д. Істон, X. Лінц, 
М. Доган, С. Ліпсет та ін.). Новий принцип майже одночасно 
визнали в США, Канаді й Австралії. Було визнано за необхід¬ 
не уніфікувати загальновизнані норми в прав, актах. Загаль¬ 
на декларація прав людини (1948) вперше узагальнила ідеї 
прав і свобод, включно з громадян, і соціальними. Європ. со¬ 
ціальна хартія (1961) проголосила право людини на соціаль¬ 
ний прогрес. Міжнар. пакт про соціальні та економічні права 
(1966) набув чинності 1976. 

Д. «з. д.» розрізняється за нац. специфікою. Нім. модель, сфор¬ 
мована на ідеях О. Бісмарка, передбачала тісний зв’язок со¬ 
ціального страхування та ринку праці з активною ініціативою 
д-ви і роботодавців в екон. процесах. У Франції гол. мета — 
поширення солідарності. Франц. стратегія довела свою пер¬ 
спективність і з часом стала домінувати в концепціях країн 
ЄС. У США, починаючи з нового курсу Ф. Рузвельта, Д. «з. д.» 
стала формою подолання кризи («Великої депресії»). Характе¬ 
ризується великими держ. видатками та адм.-законод. забез¬ 
печенням соціального захисту. Упродовж останнього часу було 
створено багато аналіт. схем, що дають змогу класифікувати 
сучас. Д. «з. д.». Г. Віденський та Ч. Лебо описали «інституціо- 
нальну» та «залишкову» моделі. Існують також класифікації 




200 


ДЕРЖАВИ ТЕОРІЇ — ДЕРЖАВНА БЕЗПЕКА 


Р. Тітмуса, Д. Істрідіса, Г. Зерборна, А. Сіарофа та ін. Найвідо- 
мішою є класифікація Ґ. Еспін-Андерсена за ознаками доступ¬ 
ності, охоплення населення і ступенем перерозподілу доходів у 
системах соціального забезпечення й впливу певних політ, сил 
на цей процес. Також враховувалися політ, фактори: роль лі¬ 
вих сил в уряді, підтримка виборцями консерват. традицій і сту¬ 
пінь авторит. влади. Ґ. Еспін-Андерсен виокремив три типи мо¬ 
делі — лібер., консерват. і соціаліст. Лібер. модель — провідна 
роль надається адресній соціальній допомозі, обов'язковому 
соціальному страхуванню відводиться скромніше місце. Д-ва 
активно сприяє всім формам приват. страхування. Лібер. мо¬ 
дель характеризує відсутність впливу як лівих сил, так і кон¬ 
серват., а також прибічників абсолютизації держ. влади (США, 
Канада й Австралія). Консерват. модель надає соціальному 
страхуванню перевагу перед адресною соціальною допомогою 
в такий спосіб, що повністю відтворює розшарування насе¬ 
лення за соціальним статусом і рівнем доходу. Вертикальний 
перерозподіл доходів незначний. Для історії країн цього типу 
характерні консерват. традиції й високий ступінь держ. впливу 
(Італія, Франція, ФРН і меншою мірою Австрія). Соціаліст, (або 
с.-д.) модель — розвинута система перерозподілу доходів, яка 
пом'якшує розшарування сусп-ва за рівнем доходу. Заходи 
щодо регулювання ринку праці більшою мірою, ніж соціальні 
виплати, впливають на стан безробітних і тих, кому загрожує 
безробіття. Політ, система характеризується не лише значним 
впливом на уряд робітн. класу, а й здатністю політ, партій с.-д. 
спрямованості формувати спілки з ін. групами (Нідерланди, 
Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія та Бельгія). Н. Ґінсбург виді¬ 
лив ще один тип Д. «з. д.» — Брит. лібер.-колективіст., що являє 
собою поєднання соціаліст, і лібер. типів. Д. «з. д.» Пд. Європи 
становили окрему категорію — Латинську межу. В останні роки 
концепція Д. «з. д.» піддається дедалі більшому сумніву. Окремі 
представники лібер. думки (Ф. Гайєк, М. Фріден) вважають, що 
соціальні функції д-ви обмежують права людини, порушують 
справедливість вільного ринку, спроможного самост. створити 
об’єктивні сусп. відносини і забезпечити свободу та незалеж¬ 
ність особистості. Дж. Кін вважає, що кейнсіанська Д. «з. д.» 
вичерпала себе і перетворюється на більш складну договірну 
систему, орієнтовану на міжнар. конкурентність, запроваджен¬ 
ня нововведень, гнучкість і підприємницьку культуру. На думку 
Е. Гіденса, Д. «з. д.» була реалізована як «міжкласовий компро¬ 
міс», необхідність якого детермінована певними соціальними 
умовами (високий рівень безробіття). Але вона не могла пере¬ 
могти бідність і змінити умови розподілу багатства і доходів. 
У результаті її функціонування непомірно зріс бюрокр. апарат. 
Її необхідно реформувати. 

Літ.: Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення 
за ринкової економіки. К., 1995; Спікер П. Соціальна політика: теми 
та підходи. К., 2000; Сіленко А. О. Соціальна держава: теорія перемін. 
Одеса, 2000; Роулз Дж. Теорія справедливості. К., 2001; Подгорний С. 
Проблеми соціальних держав // Нова політика. 2001. № 2. 

Л.Гонюкова 

ДЕРЖАВИ ТЕОРІЇ — різноманітні теор. підходи до проблем, 
закономірностей виникнення, розвитку і функціонування дер¬ 
жави. Осн. ознаками Д. т. є вивчення: д-ви у теоретико-уза- 
гальненому вигляді, через категорії: сутність д-ви, форма д-ви, 
тип д-ви, функція д-ви; осн. та заг. закономірностей виникнен¬ 
ня, розвитку, функціонування д-ви, через що їх можна назва¬ 
ти фундам. закономірностями, адже вони однаково властиві 


різноманітним д-вам; єдності та діалект, взаємозв'язку д-ви 
і права. Д. т. мають істор. обумовленість, вони змінюються 
в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ 
держ. дійсності, а також вилучення всього того, що виявля¬ 
ється ілюзією, помилкою, оманою. У сучас. науці найбільш по¬ 
ширеними Д. т. є такі: 1. Патріархальна ( Арістотель , Конфуцій, 
Р. Філер, М. Михайловський) — д-ва виникла із сім'ї, яка роз¬ 
рослася; роль батька у сім'ї переростає до ролі правителя д-ви, 
а сімейна влада перетворюється на державну. 2. Теологічна 
(Ф. Аквінський, Ж. Марітен) — д-ва створена Богом, джерелом 
держ. влади, як і всього сущого на Землі, є воля вищої сили. 
3. Патримоніальна (А. Галлер) — д-ва походить з права власни¬ 
ка на землю (патримоніум), яке автоматично поширюється на 
людей, що проживають на цій землі. 4. Договірна (Б. Спіноза, 
Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, П. Гольбах) — д-ва виникає як 
результат укладання сусп. договору, за яким люди частину сво¬ 
їх прав, що належать їм від народження, передають д-ві як ор¬ 
гану, який представляє їхні спільні інтереси, а д-ва, у свою чер¬ 
гу, зобов’язується забезпечити права людини. 5. Психологічна 
(Г. Тард, Я. Петражицький) — через психол. особливості одна 
частина населення повинна панувати, а ін. підкорятися. 6. Ор¬ 
ганічна (Г. Спенсер) — людство виникає як результат еволюції 
тваринного світу від нижчого до вищого, подальший розвиток 
об'єднує людей в процесі природного відбору в єдиний орга¬ 
нізм — д-ву, в якій уряд виконує функції мозку, керує всім ор¬ 
ганізмом, використовуючи право як імпульси, що передаються 
мозком. 7. Теорія насилля (Є. Дюрінг, Л. Ґумплович, К. Кам¬ 
ський) — д-ва виникла внаслідок завоювання одного племені 
іншим, після завоювання переможці прагнуть за допомогою 
насилля затвердити своє панування і з цією метою утворю¬ 
ють держ. орг-цію. 8. Іригаційна (К. Вітфогель) — д-ва вини¬ 
кає внаслідок необхідності буд-ва великих іригаційних мереж 
в аграрних районах. 9. Історико-матеріалістична (Л. Морган, 
К. Маркс, Ф. Енгельс) — д-ва виникає як результат розвитку 
сусп-ва, перш за все екон., який не лише забезпечує матер. 
умови виникнення д-ви, а й визначає соціальні зміни сусп-ва, 
які потребують удосконалення управління, що й призводить до 
виникнення д-ви. Кожна з теорій має своїх прихильників і су¬ 
противників, докази за і проти, але все ж таки жодна теорія 
точно не пояснює виникнення д-ви. Такий плюралізм обумов¬ 
люється істор. особливостями розвитку сусп-ва, своєрідністю 
тих чи ін. регіонів світу, ідеол. уподобаннями авторів теорій, за¬ 
вданнями, які вони ставлять перед собою. 

Літ.: Рябов С. Політологічна теорія держави. К., 1996; Рабінович П. 
Основи загальної теорії держави та права. К., 2000. П. Молочко 
ДЕРЖАВНА БЕЗПЕКА — сукупність умов та ін-тів, які покли¬ 
кані гарантувати суверенітет д-ви, охорону/захист її території, 
населення, держ. ін-тів від внугр. та зовн. загроз. Д. б. також 
розуміється як стан рівноваги між військ, і соціально-екон. 
потенціалом країни та комплексом загроз, здатних призвес¬ 
ти до конфлікту. Така рівновага формує відповідний стан сусп. 
свідомості, коли наявні загрози, внаслідок усвідомлення рів¬ 
ня оборонного та екон. потенціалу власної країни, не викли¬ 
кають відчуття страху, небезпеки щодо збереження наявних 
параметрів сусп. розвитку та домінуючих цінностей. Окрім 
того, Д. б. означає гарантування можливостей стабільного та 
гармонійного розвитку д-ви і гр-н та реалізації прийнятих нац. 
інтересів. Ключовим компонентом у системі Д. б. вважається 
сила/потенціал д-ви. Традиц. вона визначається рівнем екон. 




ДЕРЖАВНА ВИДАВНИЧА ПОЛІТИКА — ДЕРЖАВНА МОВА 


201 


розвитку країни, характеристиками збройних сил, інфра¬ 
структурою д-ви та людським потенціалом. Відповідно кожна 
д-ва повинна прагнути до зміцнення власних позицій заради 
можливості суверенного розвитку. У цьому контексті Д. б., як 
правило, спрямована на збереження миру й усунення загроз 
у системі міжнар. відносин, в т. ч. — локалізації актів агресії, 
пошуку мирних засобів вирішення суперечностей та конфлік¬ 
тів. У системі Д. б. виділяють зовн. та внутр. складові, які за¬ 
звичай досить тісно між собою пов'язані. Гол. індикаторами 
зовн. безпеки є не лише характеристики/кількісні та якісні 
показники армії та екон. потенціалу, а й приналежність країни 
до системи міжнар. безпеки/військ, союзів, наявність союз¬ 
ників, що дає гарантії міжнар. допомоги. Оборонний потен¬ 
ціал відповідно визначається не лише чисельністю особового 
складу війська та к-стю одиниць озброєння, а науково-тех. рів¬ 
нем озброєння, рівнем кваліфікації та вишколу керівництва 
й особового складу. Стосовно внутр. безпеки йдеться не лише 
про чисельність поліції та різноманітність служб, покликаних 
забезпечувати сталість сусп. життя, а наголос робиться на рів¬ 
ні обладнання, підготовки, швидкості отримання й обробки ін¬ 
формації, а також здатності до співпраці з відповідними служ¬ 
бами ін. країн. Нині поширюється підхід, згідно з яким Д. б. 
є інтегральним поняттям і охоплює широкий комплекс про¬ 
блем, пов'язаних з різними сторонами функціонування д-ви та 
сусп-ва. Відповідно до Д. б. відносять питання безпеки екол., 
енергет., інформ., соціальної тощо. 

Літ.: (ордієнко С. Г. Сутність та зміст поняття «державна безпека» // 
Стратегічна панорама. 2003. № 2; Закон України «Про основи націо¬ 
нальної безпеки» // Відомості ВР України. 2003. № 39. 

А. Романюк 

ДЕРЖАВНА ВИДАВНЙЧА ПОЛІТИКА — політика д-ви у ви¬ 
давничій справі. Визначається ВР України і грунтується на 
принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії 
її монополізації, зміцнення матер.-тех., орг., прав, і наук, за¬ 
сад видавничої справи, гарантії соціального і прав, захисту 
її працівників. Д. в. п. спрямовується на підтримку розвитку 
нац. книговидання, наповнення україномовними виданнями 
ринку, фондів б-к, забезпечення потреб навч. і наук, закла¬ 
дів, Збройних сил України та ін. військ, формувань, право¬ 
охоронних органів, підприємств, установ і орг-цій необхідними 
виданнями державною мовою. Д-ва надає пріоритети щодо 
випуску суспільне необхідних видань з метою забезпечення 
функціонування органів законод., викон. та суд. влади, охоро¬ 
ни здоров'я, науки, освіти, культури, соціального захисту на¬ 
селення за держ. тематичними програмами і на засадах держ. 
замовлення. Д. в. п. відповідно до поставленої мети здійсню¬ 
ється також шляхом податкового, митного, валютного та ін. ви¬ 
дів регулювання. Проведення Д. в. п. забезпечує КМ України. 

М. Сенченко 

ДЕРЖАВНА МОВА — мова, яка законодавчо наділена роллю 
обов’язкового засобу спілкування в діяльності органів держ. 
влади та водночас є одним із символів д-ви й однойменної 
нації. Інституція Д. м. є гол. складником мовної політики д-ви, 
що передусім має на меті сприяти вживанню й розвиткові 
саме цієї мови, вбачаючи в цьому засіб збереження етнона- 
цією її носіїв та гуртування довкола неї всіх гр-н д-ви (творен¬ 
ня політ, нації). Завдяки цій політиці, Д. м. зазвичай стає гол. 
мовою публічної сфери й навіть приватного мовлення також 
утих країнах, де велика частина населення на час заснування 


д-ви говорила ін. мовами. У більшості д-в світу статусом держ. 
наділено лише одну мову, найчастіше ту, що є рідною мовою 
більшості населення. Водночас у деяких д-вах із двома чи 
кількома порівнянними за розміром та впливом мовними 
групами цей статус мають усі їхні мови, хоча обсяги практ. 
вживання цих мов можуть суттєво відрізнятися. Крім того, 
в низці постколоніальних д-в державними є мови кол. метро¬ 
полій, що зазвичай поділяють цей статус із однією чи кількома 
мовами місц. населення, але фактично є гол. засобом спіл¬ 
кування в держ. органах та престижних публічних ділянках. 
За наявності двох чи більше Д. м. цей статус не обов'язково 
означає функціонування кожної мови в усіх держ. установах 
на всій тер. д-ви. У більшості таких випадків усі мови вжива¬ 
ються лише в центр, органах влади, тоді як у регіонах пере¬ 
важає якась одна мова. Це особливо характерне для феде¬ 
рат. д-в, де провінційна влада контролює діяльність багатьох 
держ. установ і відповідно вимагає вживання там передусім 
гол. мови провінції, яка зазвичай має на її території офіц. ста¬ 
тус. Офіц. мова провінції може водночас мати статус однієї 
з Д. м. на загальнонац. рівні (напр. у Канаді), проте нерідко 
єдина загальнодерж. мова співіснує з низкою провінційних 
(напр. в Іспанії), в той чи ін. спосіб поєднуючись із ними в ді¬ 
яльності держ. установ на тер. провінцій. У федерат, та уніт. 
д-вах місц. офіц. мови можуть мати також адм. одиниці ниж¬ 
чого рівня, зокрема громади. Крім офіц. статусу, мови окре¬ 
мих груп може бути наділено статусом меншинних (мов нац. 
меншин) або регіон., що надає можливість використовувати 
їх у визначених практиках на всій або частині тер. д-ви. Най¬ 
частіше такі мови функціонують поряд із держ. та місц. офіц. 
в освіті, мас-медіях і діяльності органів представн., адм. та 
суд. влади. Законод. закріплення права вживати недержав¬ 
ні мови та його дотримання в повсякденній діяльності влади 
багатьох традиц. одномовних д-в почасти стало наслідком 
ухвалення низки міжнар. док-тів і створення механізмів реа¬ 
лізації їх виконання. Міжнар. тиск особливо відчутний на єв- 
роп. континенті, де його гол. інструментами є Рада Європи та 
Орг-ція з безпеки та співробітництва в Європі. Ці орг-ції ви¬ 
магають від країн-учасниць підписання й дотримання бвроп. 
хартії регіон, мов або мов меншин (1992) та Рамкової конвен¬ 
ції про захист нац. меншин (1995), якими передбачено вжи¬ 
вання недержавних мов у низці публічних ділянок. 

В Україні єдиною держ. мовою є українська. Відповідно до 
ст. 10 Конституції д-ва має забезпечувати «всебічний розви¬ 
ток і функціонування української мови в усіх сферах суспіль¬ 
ного життя на всій території України». Водночас Конституція 
гарантує «вільний розвиток, використання і захист російської, 
інших мов національних меншин України». Укр. д-ва приєдна¬ 
лася до названих інструментів захисту меншинних мов і вели¬ 
кою мірою забезпечує їх реалізацію, сприяючи водночас роз¬ 
ширенню вжитку Д. м. Однак від перших років незалежності 
деякі політ, сили домагалися надання рос. мові статусу другої 
держ. чи т. зв. офіц., який мав би поширюватися на всю тер. 
України й за обсягом уживання мови майже не відрізнятися 
від держ. статусу. Ці домагання викликали тривалу політ, конф¬ 
ронтацію між прибічниками підвищення статусу рос. мови й 
тими силами, що наполягають на збереженні статусного прі¬ 
оритету української, покликаного сприяти подоланню наслід¬ 
ків русифікації часів царизму та СРСР. З огляду на рішення 
КС України від 14.12.1999, яким поняття офіц. та держ. мови 




202 


ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — ДЕРЖАВНА ЦЕРКВА 


визнано тотожними, підвищення статусу рос. мови можливе 
лише в разі зміни вказаної статті Конституції. 

Літ.: Зюаап А. сіє. УУогРз ої ІПе Шг\&. ТПе СІоЬаІ Іап£иа£е $узіет. 
СатЬгісі£е, 2001; Сгіп Р. 1_ап£иа£е роїісу еуаіиаііоп а псі ІИе Еигореап 
СІіагїег Тог Ре£іопаІ ог Міпогіїу Іап£иа£ез. Уогк, 2003; Кулик В. За¬ 
кордонний досвід розв’язання мовних проблем та можливість його 
застовування в Україні // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом 
і консенсусом. К., 2008. В. Кулик 

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — професійна діяльність осіб, які зай¬ 
мають посади в держ. органах та їхньому апараті щодо практ. 
виконання завдань і функцій д-ви та одержують заробітну 
плату за рахунок держ. коштів. Ці особи є держслужбовцями 
і мають відповідні службові повноваження. В Україні прийня¬ 
то Закон «Про державну службу» (16.12.1993). Він регулює 
сусп. відносини, які охоплюють діяльність д-ви щодо створен¬ 
ня правових, орг., екон. та соціальних умов реалізації гр-нами 
України права на Д. с. Вона ґрунтується на таких принципах: 
служіння народові України; демократизму і законності; гума¬ 
нізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини 
і гр-на; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чес¬ 
ності, відданості справі; персональної відповідальності за ви¬ 
конання служб, обов’язків і дисципліни; дотримання прав та 
законних інтересів органів місц. і регіон, самоврядування. 
Держ. політика у сфері Д. с. визначається ВР України. її осн. 
напрямами є визначення мети, завдань та принципів Д. с., за¬ 
безпечення ефективної роботи всіх держ. органів відповідно 
до їхньої компетенції. Реалізацією держ. політики та функціо¬ 
нальним управлінням Д. с. займається Гол. управління держ. 
служби при КМ України. Серед гол. його функцій — прогноз 
і планування потреб держ. органів у кадрах; забезпечення 
реалізації заг. напрямів політики у сфері Д. с.; розробка про¬ 
ектів нормах актів з питань Д. с.; розробка, координація 
і контроль здійснення заходів щодо підвищення ефективності 
Д. с.; орг-ція навчання та профес. підготовки держслужбов- 
ців держ. органів тощо. З метою визначення шляхів, засо¬ 
бів і форм реалізації держ. політики у сфері Д. с., об’єднання 
усіх зусиль держ. органів щодо підвищення ефективності Д. с. 
утворюється міжвідомчий дорадчий орган — Координаційна 
рада з питань держслужби у держ. органах. 

Законом визначаються загальні засади діяльності, а також 
статус держслужбовців. Згідно Закону, право на Д. с. мають 
гр-ни України незалежно від походження, соціального та май¬ 
нового стану, расової й нац. належності, статі, політ, поглядів, 
реліг. переконань, місця проживання, які мають відповідну 
освіту і профес. підготовку та пройшли у встановленому по¬ 
рядку конкурсний відбір. Цим же Законом визначені причини, 
з яких обмежується прийняття на Д. с.: якщо особи визнані у 
встановленому порядку недієздатними, якщо мають судимість, 
що є несумісною із зайняттям посади, якщо у разі прийняття 
на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі 
особам, які є їхніми близькими родичами. Під час проходжен¬ 
ня Д. с. держслужбовець не має права займатися підприємн. 
діяльністю, а також виконувати роботу на умовах сумісництва 
(крім наук., викладацької, творчої діяльності, мед. практики); 
сприяти фіз. та юрид. особам у здійсненні ними підприємн. ді¬ 
яльності; входити до керівних органів підприємств, госп. т-ств, 
орг-цій, спілок, об’єднань, які займаються підприємн. діяльніс¬ 
тю. Обов’язки та права держслужбовців визначаються типо¬ 
вими кваліфікац. характеристиками і закріплені у посадових 
положеннях та інструкціях. В. Євтух 


ДЕРЖАВНА ЦЕРКВА — поняття, яке характеризує певний 
тип відносин д-ви і христ. церкви, беручи до уваги, що термін 
«церква» конституйований лише в християнстві й постає екс¬ 
траординарним у його віроповчальному й інституц. вимірах. 
Щодо ін. конфесій (юдаїзм, іслам, синтоїзм, буддизм) корек¬ 
тно вести мову про держ. релігію. Зрозуміло, що термін «держ. 
релігія» можна вживати повноцінно і щодо християнства. Д. ц. 
у цьому контексті є визначальним підтипом держ. релігії. Д. ц. 
у своїй сутності є юрид. легітимізований, офіц., привілейова¬ 
ний статус конкр. христ. церкви у конкр. д-ві. Положення про 
Д. ц., як правило, визначається конституцією або спец, зако- 
нод. актом, який регулює держ.-церковні відносини. У цьому 
аспекті Д. ц. розглядається як корпоративний ін-т, який діє 
у системі публ. права, в контексті тісного зв’язку з д-вою, 
значної залежності від неї 

Д. ц. була започаткована в 4 ст. рим. імператором Констан- 
тином Великим (285-337), який надав христ. церкві центр, 
місце в д-ві. Хоча офіц. закріплений статус Д. ц. (держ. релігія) 
християнство одержало в 380 р. за імператора Теодосія Ве¬ 
ликого (379-97) церква, її доктрина та її право стали части¬ 
ною рим. «іиз риЬІісит». Імператор скликав церковні собори, 
утверджував прийняті ними рішення, надаючи їм силу цив. 
закону. Це був поч. єпохи цезаропапизму. Класична форма ві- 
зант. моделі Д. ц. була пізніше в певному політ, контексті реа¬ 
лізована в Київ. Русі, в Рос. імперії. Для післяпетровської Ро¬ 
сії був характерним тісніший зв’язок церкви з д-вою, ніж він 
був у західноєвроп. країнах, де домінувала доктрина єрократії. 
Спільним є лише те, що церква в цей період стає невід’ємним 
компонентом європ. соціополіт. порядку. Д. ц. в Росії була 
частиною держ.-політ. механізму влади. Всі органи управлін¬ 
ня Правосл. церкви будувалися за зразком адм. органів ім¬ 
перії. Церковні ієрархи були фактично держ. чиновниками. 
Члени Синоду й єпископи призначалися імператором. Норми 
канонічного права Д. ц. розглядалися як важлива частина 
загальнодерж. права. їх виконання забезпечувалося держ. 
владою. Д. ц., її віровчення, культова практика знаходилися 
під захистом д-ви. У Зводі законів Рос. імперії містилося бл. 
тисячі статей, які охороняли права Д. ц. До того ж імператор 
не мав права сповідувати ін. віру, крім правосл. Він був також 
«верховним захисником» Д. ц. — Правосл. церкви й «охорон¬ 
цем праведності». У контексті наявності Д. ц. у царській Росії 
і формувалася держ. політика щодо ін. церков, конфесій, віро¬ 
сповідань. Вона була диференційованою. Проти окремих «не¬ 
терпимих» віросповідань, розкольників, «сект» здійснювалася 
практика переслідувань і утисків. 

Ступінь взаємозв’язку д-ви і церкви, форми функціонування 
Д. ц. були неоднаковими у різні істор. єпохи і в різних країнах, 
кожна з яких (зокрема в «протест.», «катол.» країнах) мала свої 
особливості в конституюванні Д. ц., її функціонуванні. У період 
Реформації і після неї в окремих країнах Європи церква стає 
залежною від д-ви (правителя) і конституюється як Д. ц. в пло¬ 
щині відомого принципу «сиіз ГЄ£ІО, еіпз ГЄІІ&ІО» («чия земля, 
того й релігія»). У результаті революцій, секуляризаційних про¬ 
цесів у Європі 18 — 19 ст. Д. ц. в цілому ряді країн була злік¬ 
відована або трансформувалася в т. зв. «патроновану» д-вою 
церкву. Певні особливості у фунціонуванні Д. ц. характерні для 
окремих країн Європи, де вони збереглися: в Англії — анг¬ 
ліканська; Фінляндії — лютеранська і правосл.; Данії; Іслан¬ 
дії; Норвегії — лютеранська; Шотландії — пресвітеріанська; 




ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — ДЕРЖАВНИЙ СЕВЕРЕНІТЕТ 


203 


Греції — правосл. Для всіх означених д-в спільним є те, що 
церковне право Д. ц. є частиною законод. поля; представники 
церков уходять до складу різних держ. органів; д-ва фінансує 
Д. ц.; вона має доступ у держ. й муніціпальну системи освіти 
й виховання; Д. ц. має власну юрисдикцію. Разом з тим лише 
в Англії і Норвегії главою Д. ц. є глава д-ви (королева і ко¬ 
роль); в Англії, Данії, Норвегії окремі держ. очільники мають 
обов’язково належати до Д. ц. У Норвегії, Данії, Греції, Англії, 
Фінляндії д-ва регулює (різною мірою) питання внутр. структу¬ 
ри й управління Д. ц., зокрема й законодавчо. В Англії, Нор¬ 
вегії, Фінляндії держ. органи призначають служителів Д. ц., 
вони є держ. чиновниками. В останні роки певною мірою зріс 
рівень автономності окремих Д. ц., їхній розвиток і функціону¬ 
вання увійшли в дем. русло. Зріс рівень правової й екон. за- 
хищенності, свободи буття ін. церков, віросповідань у країнах, 
деєД. ц. ^ М. Бабій 

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — провідний вид соціального (сусп.) 
управління, який полягає у здійсненні д-вою, її органами 
владно-організаційного впливу на сусп. відносини і процеси 
в екон., соціально-культ. та адм.-політ. сферах. Д. у. характе¬ 
ризується всіма осн. ознаками соціального управління; воно 
має цілевстановлений характер, полягає у спрямуванні й ко¬ 
ординації спільної (колект.) діяльності людей і пов’язане з ви¬ 
користанням важелів публічної влади, насамперед різного 
роду соціальних норм. Зміст поняття Д. у. охоплює сукупність 
елементів, що становлять систему Д. у.: а) суб’єкти управління 
(керівні суб’єкти), тобто відповідні органи держ. влади, їхні по¬ 
садової особи; б) об’єкти управління (керовані об'єкти), тобто 
підприємства, установи, орг-ції, сфери та галузі сусп. життя, що 
перебувають під керівним впливом д-ви; в) власне управлін¬ 
ська діяльність, в якій відбувається взаємодія між суб’єктами 
і об’єктами управління за схемою «влада — підпорядкуання». 
Доволі поширений термін «адміністративна система» найчас¬ 
тіше розуміється спрощено, як поєднання двох із зазначених 
елементів — суб’єктів управління та їхньої діяльності. Визна¬ 
чальна особливість Д. у. полягає в його безпосередньому 
зв’язку з викон. владою як окремою гілкою держ. влади. Від¬ 
так Д. у. набуває специфічних ознак: воно пов’язане з поділом 
держ. влади на окремі гілки; спрямовується на виконання за¬ 
конів та ін. актів законодавства; використовує методи нормот- 
ворчості й розпорядливості; має підзаконний характер; перед¬ 
бачає можливість судового захисту гр-нами своїх прав і свобод 
у випадку їх порушення органами викон. влади, їхніми посадо¬ 
вими особами. Дотепер поширене розмежування широкого і 
вузького тлумачення Д. у. Перше зводиться до його розуміння 
як сукупності діяльності всіх органів д-ви, тобто реалізації всієї 
держ. влади. Відповідно пропонується й окрема дефініція — 
«управління д-вою (держ. справами)». Натомість при вузькому 
розумінні Д. у. воно означає певний вид діяльності д-ви, що 
його здійснюють лише органи викон. влади шляхом прийняття 
розпорядчих рішень на виконання законів та ін. актів законо¬ 
давства. Звідси походить загальнопоширена характеристика 
Д. у. як виконавчо-розпорядчої діяльності. Разом з тим озна¬ 
ки Д. у. виявляються і поза межами функціонування тільки ор¬ 
ганів викон. влади, а саме — у діяльності апарату усіх держ. 
органів, а також держ. підприємств, установ і орг-цій. Йдеться 
про Д. у. внугрішньоорганізаційної спрямованості, що має до¬ 
поміжний характер стосовно профільної діяльності відповідно¬ 
го суб’єкта. Цей окремий різновид Д. у. виступає як своєрідний 


«внутрішньоорганізаційний менеджмент». Переважне місце 
в регулюванні Д. у. посідає адм. право, яке закріплює орг-цію, 
повноваження і порядок діяльності органів викон. влади, ме¬ 
ханізм функціонування державної служби, взаємовідносини 
цих органів з гр-нами та ін. суб'єктами адм. права, засоби за¬ 
безпечення законності у Д. у. тощо. 

Літ.: Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії 
та практики / Авер'янов В. Б. [та ін.]. К., 2003; Державне управління: 
європейські стандарти, досвід та адміністративне право / Авер’я- 
нов В. Б. [та ін.]. К., 2007. В. Авер'янов 

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ (франц. зоїшегаіпеїе — верховна 
влада) -означає незалежність д-ви і передбачає існування 
верховної/найвищої влади в межах конкр. д-ви. Автором тео¬ 
рії суверенітету прийнято вважати Ж. Бодена, який у праці 
«Шість книг про державу» (1576) виділив низку ознак суве¬ 
ренної влади. Зокрема, такими ознаками є — пост, характер 
та абсолютність влади, яка не обмежена жодними умовами, 
а також те, що влада єдина та неподільна. Початково понят¬ 
тя суверенної влади стосувалося лише королівської влади, 
як первинної, найвищої і незалежної. У 17 ст. в Англії під час 
боротьби між монархом і парламентом дійшли висновку, що 
суверенна влада належить одночасно королю та парламенту, 
відповідно лише їхні спільні дії та рішення мають суверенний 
формат. У 17 ст. суверенними д-вами у Європі вважали не всі 
д-ви, а тільки; Францію, Іспанію, Німеччину, Швецію та Вене¬ 
цію, які не визнавали вищість над собою ін. д-в або володарів, 
окрім лише Бога. Значний вплив на формування сучас. контек¬ 
сту суверенітету здійснив Ж.-Ж. Руссо, який у своїй концепції 
сусп. договору як суверена визнав народ. Власне народ воло¬ 
дів найвищою владою і мав право на остаточні й обов'язкові 
рішення щодо загалу. Формула, що суверенна влада належить 
народові, реалізується в сучас. д-ві за допомогою засад прямої 
та представн. демократії. Суверен здійснює свою вищу владу 
за допомогою: заг. виборів, під час формування вищих держ. 
ін-тів; референдумів; народних ініціатив; висловлення громад, 
думки тощо. Принцип Д. с., як принципова засада міжнар. пра¬ 
ва, дістав значного розвитку в міжнар. док-тах. Гол. засади 
Д. с. були сформульовані у 1648 в рамках Вестфальської мир¬ 
ної угоди. На 7-й Панамер. конференції у Монтевідео (Уругвай) 
у груд. 1933 було прийнято Конвенцію про права і обов’язки 
д-в і у ст. 1 дано визначення параметрів суверенітету: терито¬ 
рія з окресленими кордонами, пост, населення, ін-ти центр, 
влади/уряд та визнання незалежною ін. д-вами. Подальший 
розвиток засад суверенітету було здійснено в Статугі ООН 
(1945) та в Резолюції ООН № 2625 (ХХУ) від 24.10.1970 «Де¬ 
кларація засад/принципів міжнародного права...». Зокрема 
останній док-т констатував, що всі д-ви володіють суверенною 
рівністю, яка передбачає: а) д-ви рівні юридично; б) кожній д-ві 
належать права, властиві повному суверенітету; в) кожна д-ва 
зобов’язана поважати правосуб’єктність ін. д-в; г) тер. ціліс¬ 
ність та політ, незалежність є недоторканними; д) кожна д-ва 
має право вільно обирати та розвивати свої політ., соціальні, 
екон. та культ, системи; е) кожна д-ва зобов’язана повністю та 
належно виконувати свої міжнар. зобов’язання, жити в мирі 
з ін. д-вами. 

Прийнято розрізняти Д. с. у двох форматах — внутр. і зовн. 
Внутр. суверенітет означає вищість держ. влади відносно ін. 
ін-тів (церква, профспілки, об’єднання підприємців тощо) 
і центрів впливу, що діють на тер. д-ви та свободу дій на 


204 


ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ — ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ 


власній території. Тобто внугр. суверенітет означає, що держ. 
влада має право і приймає обов’язкові рішення щодо гр-н, 
сусп. груп, усіх різновидів ін-тів у межах тер. д-ви. Щодо харак¬ 
теристики внугр. суверенітету використовують також поняття 
народного суверенітету. В цьому контексті наголос робиться 
на тому, що держ. влада формується народом через процеду¬ 
ри виборів і в такий спосіб отримує легітимність. Зовн. сувере¬ 
нітет означає, по-перше, що держ. влада є автономною у своїх 
діях/рішеннях від ін. д-в та зовн. ін-тів, по-друге, що д-ви у від¬ 
носинах між собою не визнають жодного вищого ін-ту над со¬ 
бою і підкоряються однаковою мірою лише спільно виробле¬ 
ним і прийнятим нормам міжнар. права. 

Сучас. етапу істор. розвитку властивий високий рівень дина¬ 
мізму, масштабність викликів, що детермінує потребу корек¬ 
ції підходів до багатьох характеристик д-в, включаючи засаду 
суверенітету. До числа гол. чинників слід віднести, по-перше, 
значне зростання рівня взаємозв’язків між д-вами, що досить 
часто призводить до формування тривалих міжнар. об’єднань/ 
орг-цій. Прикладом може бути ЄС у межах якого нац. д-ви до¬ 
бровільно делегують міжнар./наднаціональним ін-там час¬ 
тину власних суверенних повноважень. По-друге, існування 
транснаціональних компаній, які можуть досить успішно впли¬ 
вати на внутр. і зовн. політику нац. д-в, на території яких вони 
працюють, використовуючи свій фін., екон. і політ, потенціал. 
По-третє, швидкий розвиток міжнар. недержавних орг-цій та 
об’єднань, у роботі яких беруть участь гр-ни різних країн, не¬ 
залежно від ставлення нац. урядів до їхньої діяльності (Між¬ 
нар. амністія, Грінпіс тощо). Заг. лейтмотивом є констатація, 
що жодна нац. д-ва нині не в змозі функціонувати автономно 
від ін. країн як в цілому, так і в конкр. сферах — екон., культ., 
військ., енергет. тощо. Внаслідок цього нині принцип Д. с. не 
може бути зведений до поняття незалежності д-ви — всі д-ви 
є залежними, хоча різною мірою, від ін. д-в. Суверенітет пере¬ 
важно означає реалізацію влади щодо конкр. населення та 
території. А. Романюк 

ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРЙЗМ (від лат. їеггог — страх, жах) — по¬ 
літика держави, спрямована на досягнення політ, інтересів 
за допомогою насилля та репресій, як усередині країни, так 
і на міжнар. арені. Д. т. усередині країни здійснюється шляхом 
системат. репресій проти окремих прошарків і груп населен¬ 
ня, політ, опозиції, всього сусп-ва. Внутр. Д. т. породжує адек¬ 
ватну реакцію з боку опозиції, метою її терорист, дій за таких 
умов є досягнення певних поступок з боку д-ви та зміна її 
внутрішньої або зовнішньої політики. Об’єктом терорист, атак 
у такому разі стають держ. ін-ти і установи, керівництво д-ви, 
окремі політ, лідери. Внугрішньодерж. тероризм — це відкрите 
масове насилля з боку панівної еліти, яка спирається на поту¬ 
гу держ. ін-тів. Цей вид тероризму пов’язаний з діяльністю як 
держ. структур з протидії ін. світогляду, опозиц. думці чи інте¬ 
лект. опозиції за допомогою насильства і насадження страху в 
сусп-ві, так і з боротьбою опозиц. сил проти наявного режиму, 
Ідо має на меті зміну екон. чи політ, устрою своєї країни. Вну- 
трішньодерж. тероризм характерний лише для певної країни 
і не виходить за її тер. межі. Зародження такого виду терориз¬ 
му історично пов’язано з Вел. франц. революцією 1789-99. 
Розглядаючи питання внутрішньодерж. тероризму, не мож¬ 
на залишити без уваги події 1918-20 у Росії, де був терор як 
держ. структур, так і опозиції, що увійшов в історію під назвою 
«червоного» і «білого» терору, жоден з яких не міг обійтися без 


катувань і знищення людей; за даними багатьрх дослідників, 
втрати у громадян, війні 1918-20 становили 12 млн осіб, 
причому на власне військ, втрати, за неточними даними, при¬ 
падає лише бл. 800 тис. осіб. Як свідчить історія, величезна 
к-сть людей загинула і в роки сталінських репресій. Держ. те¬ 
рор в епоху Й. Сталіна не йде в жодне порівняння з жертвами 
Франц. революції — ін. епоха, ін. розмах. У теор. напрацюван- 
нях, здійснених рос. спецслужбами, зазначається: «Між дер¬ 
жавним тероризмом та опозиційним тероризмом існує різни¬ 
ця, яка полягає в тому, що державний тероризм — це відкрите 
насилля з боку правлячих еліт, що спираються на міць держав¬ 
них інституцій, а опозиційний тероризм — це насилля та заля¬ 
кування, до якого вдаються опозиційні режимові угруповання. 
Головною зброєю державного терору є репресії, опозиційного 
тероризму — терористичні акти». Термін «Д. т.» остаточно уві¬ 
йшов у наук, обіг після прийняття 34-ю Генеральною Асамб¬ 
леєю ООН резолюції «Про неприпустимість політики державно¬ 
го тероризму та будь-яких дій держав, спрямованих на підрив 
суспільно-політичного ладу в інших суверенних державах». 

Літ.: Ляхов Е. Г. Терроризм и межгосударственньїе отношения. М., 
1991; Горбунов А. С. К вопросу о классификации терроризма // Моск. 
журн. междунар. права. 1993. № 1. Г. Перепелиця 

ДЕРЖАВНІ СЙМВОЛИ (грец. сгбцроХоу — знак, прикметна 
ознака) — встановлені конституцією або спец, законами офіц. 
відмітні ознаки д-ви, що втілюють її суверенітет і виражають 
нац. ідеї політ, чи істор. змісту. Найважливішими Д. с. є держ. 
прапор, держ. герб і держ. гімн. Держ. прапор є однокольоро¬ 
вим або багатокольоровим полотнищем певної конфігурації, 
іноді з держ. гербом, ін. зображенням чи написом. Зображен¬ 
ня держ. герба виконується за законами геральдики і може 
мати вигляд стилізованого птаха (найчастіше — орла), звіра 
(напр., лева), свійської тварини, рослини, архіт. споруди, воїна 
тощо або їх комбінації. Держ. гімн (з грец. — урочиста пісня) 
є поетично-музичним твором, який прославляє д-ву, певні іс¬ 
тор. події та їхніх героїв тощо. У деяких країнах є малий держ. 
герб і більш деталізований — великий. До Д. с. належать та¬ 
кож держ. кольори, відображені в держ. прапорі, штандарт 
(прапор) глави д-ви і девіз д-ви — стислий вислів, що вира¬ 
жає найвищі цінності даної д-ви. Девіз д-ви не є обов’язковим 
Д. с. Зазвичай він розміщується на держ. гербі. Приклади 
держ. девізу: «Сила — в Союзі» (Бельгія), «Бог і право осо¬ 
би» (Великобританія), «Від моря до моря» (Канада), «Із бага¬ 
тьох — єдине» (США), «Свобода, Рівність, Братерство» (Фран¬ 
ція), «Єдність, закон і свобода» (ФРН). Д. с. виконують низку 
функцій, осн. з яких є представн. та інтегративна. Д. с. мають 
загальнообов’язковий характер — їхня дія поширюється на 
всю тер. д-ви і всіх гр-н, які зобов’язані виявляти до них по¬ 
вагу. Так, під час виконання держ. гімну в різних урочистих це¬ 
ремоніях за участі держ. органів (святкові засідання, підняття 
держ. прапора, вручення держ. нагород, відкриття і закриття 
сесій парламенту тощо) належить вставати, виявляючи тим са¬ 
мим повагу до д-ви. Держ. прапор встановлюється на будівлях 
держ. органів, його наявність є обов’язковою під час публіч¬ 
ної присутності та виступів найвищих посадових осіб д-ви, він 
супроводжує перебування повноважних представників д-ви 
в ін. країнах. Під час підняття держ. прапора належить встава¬ 
ти. Військовослужбовці під час урочистих заходів рівняються 
на держ. прапор та віддають йому честь. Держ. герб зображу¬ 
ється на печатках держ. установ, грошових знаках, бланках 




ДЕРЖАВНІСТЬ — ДЕСНИЦЬКИЙ 


205 


держ. органів, деяких офіц. док-тах тощо, які мають особливу 
цінність і передбачають бережливе ставлення до них. Д-ва 
створює правову систему охорони Д. с. і захисту їх від проти¬ 
правних посягань. За публічний вияв гр-нами неповаги до 
Д. с. передбачається адм. або кримін. покарання. 

Згідно з Конституцією України Д. с. України є Державний 
Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн 
України. П. Шляхтун 

ДЕРЖАВНІСТЬ — якісна характеристика, властивість дер- 
жавноорганізованого сусп-ва, що (а) розкриває взаємодію 
органів держ. влади і сусп-ва, направлену на забезпечення іс¬ 
нування та функціонування д-ви; (б) окреслює характерні риси 
та особливості його перебування на конкретно-істор. етапі 
розвитку. Термін «Д.» не має чітко усталеного, конкр. смисло¬ 
вого змісту, і тому він часто звучить поліфонічно і вживається: 
а) як синонім д-ви взагалі; б) характеристика д-ви того або ін. 
істор. типу (рабовласн. Д., феод. Д., бурж. Д. тощо); в) позна¬ 
чення певного етапу в розвиткові д-ви даного істор. типу (Д. 
франків, загальнонар. Д.); г) назва системи (механізму) політ, 
організації сусп-ва. Осн. метою створення Д. є використання 
політ, влади її засобів та ресурсів для задоволення природних 
соціо-етн. потреб сусп-ва: збереження самобутності; консолі¬ 
дації; захисту власних інтересів та цінностей; розвитку своєї 
культури. В інституційному плані Д. охоплює органи суверенної 
публічної влади та управління (структури держ. влади, місц. 
самоврядування тощо); окремі елементи сусп-ва (громад, 
об'єднання, політ, партії тощо), які беруть участь у здійсненні 
держ. влади; форми їхньої взаємодії. Д. — це складна і ди¬ 
намічна система зв'язків, стосунків та ін-тів публічної влади, 
система, розвиток якої обумовлений відповідними особли¬ 
востями соціально-екон., політ, і духовно-моральних чинників 
життєдіяльності окремо взятого народу або співтовариства на¬ 
родів на певному істор. етапі їхнього розвитку. Поняття Д. не 
зводиться до переліку держ. функцій та структур, воно не може 
ототожнюватися і з поняттям «держава». Це пояснюється тим, 
що хронологічно еволюційне зародження елементів Д. пере¬ 
дує становленню суверенної д-ви. Саме ця особливість Д., як 
базової моделі, своєрідного каркасу державотворчого проце¬ 
су, дозволяє шляхом реформування наявних ін-тів і систем по¬ 
літ. влади виходити на якісно нові держ. утворення. Не можна 
Д. і цілком ідентифікувати зі спорідненим поняттям «політ, сис¬ 
тема», оскільки (а) будь-яка політ, система може охоплювати 
такі елементи, які намагаються реалізувати свої інтереси са¬ 
мостійно, без взаємодії з д-вою з метою реалізації її функцій; 
(б) до політ, системи можуть також входити ін-ти, що протидіють 
д-ві, і з огляду на це їх не можна вважати складовими частина¬ 
ми Д. Термін «Д.» має надзвичайно важливу історико-прогнос- 
тичну наповненість. Його використання у політології дозволяє 
суттєво розширити часовий діапазон для аналізу, розуміння та 
пояснення закономірностей та особливостей держ. розвитку, 
з'ясування суті ключових проблем еволюції сусп. життя. 

Літ.: Українська державність у XX столітті (Історико-політологічний ана¬ 
ліз). К. г 1996; Салтовський О. І. Концепції української державності 
в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX століт¬ 
тя). К., 2002. О. Бойко 

ДЕРРІДА (Оеггіба) Жак (15.07.1930, Ель-Біар, Алжир — 
08.10.2004, Париж) — філософ, культуролог. Навч. у Вищій 
нормальній школі у Парижі. Викладав у Сорбонні (1960-64), 
в Ун-ті Джонса Хопкінса (1968-74), після 1974 — в Єльському 


ун-ті. Виступав на захистсхідноєвроп. дисидентів, нелегальних* 
мігрантів, боровся проти апартеїду в Пд. Африці, сприяв по¬ 
ширенню у Франції політики мультикультуралізму. Входив до 
передвиборчого штабу Я. Жюспена, кандидата-соціаліста на 
презид. виборах (1995). 

Д. вважається представником постструктуралізму, який ви¬ 
ступає проти класичного зх. раціоналізму, віри в здійснення 
великих ідеалів гуманізму, структуралістського універсалізму. 
Запропонував теорію деконструктивізму як особливої стра¬ 
тегії стосовно тексту, яка одночасно включала деконструкцію 
і реконструкцію. З точки зору Д., будь-який текст не є незмін¬ 
ною даністю, а його розуміння залежить від інтерпретації чи¬ 
тача, який разом з текстом являє собою єдину систему. За до¬ 
помогою концепції деконструктивізму інтерпретував мотиви 
філос. роздумів Гегеля, Ніцше, Гуссерля, Фройда, Гайдеггера. 
Доводив, що шляхом руйнування стереотипів та зміни кон¬ 
тексту визнані філос. положення стають зруйнованими самим 
текстом або самим дискурсом, спрямованим на його ствер¬ 
дження. Особливу увагу приділяв проблемам філософії мови. 
Виступав проти попередньої традиції, згідно з якою мова 
була предметом лише окремої науки в межах семіології. До¬ 
водив зв'язок між метафізикою та зх. культурою фонетичного 
письма, в якому міститься комплекс метафізичних проблем 
співвідношення літери та звуку, духовного та тілесного, зовн. 
та внутр., означального та означуваного. Центр, місце у книзі 
«Про граматологію» відведене поняттю «письма», яке розгля¬ 
далося як практика критичного запитування, спрямованого 
не на репрезентацію сенсу, а на викриття «прагнення смислу 
до влади», на спростування «різних концептуальних марень». 
Розробляв поняття «археписьма», в якому знімається істор. 
протистояння графічного письма та усного мовлення, звуку та 
літери. Проголошував пріоритет знаку над річчю або явищем, 
які він позначає. У праці «Монолінгвізм іншого або протогенез 
першопочатку» проаналізував зв'язок ідентичності та мови. 
Виступав проти лінгвістичного колоніалізму, що, на його дум¬ 
ку, проявлявся у боротьбі за чистоту мови. Осн. темою роботи 
«Привиди Маркса» було звернення до посмертної долі Марк¬ 
са та його вчення. Згідно з Д., осн. урок, який зх. цивілізація 
отримала від марксизму, полягав у тому, що «марксизм не 
лише вірив у привидів, але наділив їх реальним існуванням в 
культурній химері соціалістичної держави». 

Літ.: Куцепал С. Письмо як засіб деконструкції логоцентризму в кон¬ 
цепції Жака Дерріда. К., 1997; Гуменюк Т. Деррида и постмодер- 
нистское мьішление. К, 1999; Патопб СГі. І_е уосаЬиіаіге сіє Оеггіба. 
Рагіз, 2001; ТПотаз М. ТГіе гесерііоп оТ Оеггіба: Ігапзіаііоп а псі ігапз- 
їогтаїіоп. Раі£гауе, 2006. К. Богуславська 

ДЕСНЙЦЬКИЙ Семен Юхимович (бл. 1740, Ніжин —15.06.1789, 
Москва) — просвітник, правник, засновник правознавства 
в Рос. імперії, економіст, педагог, перекладач, масон. Навч. 
в ун-тах у Москві (1759-60), Глазго (1761-67); учень А. Сміта. 
Магістр мистецтв (1765, Глазго), д-р цив. та церк. права (1767, 
Глазго). Радник Комісії зі систематизації законів («Уложенная 
Комиссия», 1767-68), для якої підготував «Подання про за¬ 
провадження законодавчої, судової і каральної влади в Росій¬ 
ській імперії» (1768). Професор права Моск. ун-ту (1767-87), 
зав. кафедри рос. законознавства (від 1783), член Імпера¬ 
торської акад. наук і мистецтв (від 1783). Брат-засновник та 
оратор масонської ложі «Озіріс» (1776-81, СПб.; від 1781 — 
Москва). Прихильник концепції природного права Дж. Локка. 




206 


ДЕСПОТИЗМ — ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


У своїй «натуральній юриспруденції» поділив права людини на 
природні (захист тіла, честі, гідності, власності); набуті (стано¬ 
ві та посадові); такі, що виникають у взаєминах між особами 
(громадян., майнові); права на особисту та громад, безпеку. 
Пов’язував становлення д-ви із виникненням майнової не¬ 
рівності та приватної власності. Виокремив 4 етапи розвитку 
д-ви, родини та власності: збиральництво (відсутність родини 
та власності), скотарство (формування родини, виникнення 
власності), рільництво (осілість, моногамія, приватна влас¬ 
ність), ремесло і торгівля (формування д-ви та законодавства). 
Прихильник конст. монархії з поділом влади на законод. (ім¬ 
ператор, виборний сенат), викон. та судову. Запропонував 
реформу судоустрою: привселюдне судочинство, довічне при¬ 
значення суддів, ін-т захисників і суд присяжних. Прихильник 
розширення прав міського самовряд. Вважав свободу під¬ 
приємництва головною свободою особи, а повсякденні екон. 
зв’язки — основою об’єднання людей у народ. 

Те.: Юридичні роздуми про відмінні поняття, що мають народи про 
власність маєтків у різних верствах співжиття // Українська економіч¬ 
на думка. К., 2007. 

Літ.: Орленко В. В. Проект реформ державних і правових установ Се¬ 
мена Десницького // Історія вчень про державу та право. К., 2008. 

В. Пономарьов 

ДЕСПОТИЗМ (від грец. дьопощс, — володар, самодержець) — 
необмежена влада, свавілля. Д. розглядається як форма абсо¬ 
лютизму, самодерж. влади, що заснована на сваволі вищого 
носія влади та наявності в д-ві чисельного і постійного профес. 
війська. Д. породжує розгалужену командно-адм. структуру 
влади. Необхідною умовою існування такої влади є панування 
держ. та сусп. власності, передусім на землю, а також абс. за¬ 
лежне становище індивіда, коли взаємовідносини між людьми 
визначаються не ними самими, а владою. Тому Д. може роз¬ 
глядатися як соціальний феномен життя сусп-ва. Вищою сутніс¬ 
тю Д. є безконтрольність держ. системи, яка породжує і влас¬ 
не свавілля, й особистість (деспота), яка це свавілля творить. 
У Старод. Греції деспотом називали правителя невільної д-ви. 
Арістотель першим почав розрізняти перський «Д.» та грец. 
«тиранію». Ознаками Д. мислитель називав: стабільність і уста¬ 
леність влади, що базується на згоді людей, які не знають ін. 
форм правління, тому така влада є цілком легальною. Д. панує 
там, де люди не цінують свободу та згодні підпорядковувати¬ 
ся свавільній владі. Ш. Монтеск'є вважав, що Д. характеризує 
беззаконність влади правителя. Вчений розглядав сх. деспо¬ 
тизм як глобальну альтернативу вільному сусп-ву. Пізніше зх. 
теоретики почали використовувати термін «Д.» для позначення 
абс. зосередження влади. Як назва форми правління з необ¬ 
меженою владою цей термін з поч. 19 ст. злився за змістом 
або був витіснений поняттями «абсолютизм», «диктаторство» 
(у бонапартистському значенні) та «тоталітаризм». Найчастіше 
розглядають «сх. Д.» (огіепіаі безроїізгп) — термін, який запро¬ 
вадив К. Віттфогель у 1957 для характеристики «азіат, сусп-ва» 
та подібних типів соціальної системи, де існує «деспотична» 
держ. влада, обумовлена потребою у громад, роботах для за¬ 
безпечення іригації й контролю над повенями. Д. держ. вла¬ 
ди пояснюється необхідністю здійснення масштабних громад, 
робіт. Звідси — альтернативний термін «гідравлічне сусп-во». 
Прихильники компаративного управління сусп-вом вважа¬ 
ють, що сх. Д. є надто широким узагальненням і втратив своє 
значення для характеристики влади в окремих країнах. Нині 


терміни «Д.» та «тиранія» багатьма дослідниками використову¬ 
ються як синоніми, що позначають спосіб управління на основі 
застосування владою примусу і свавілля, який порушує прин¬ 
ципи дотримання політ, свобод, конст. правління та верховен¬ 
ства права. 

Літ.: КоеЬпег Р. Оезрої апб Оезроіізт // ^игпаї ої ІНе М/агЬиг| апР 
СоиПаиІР Іпзіііиіез. 1954, № 14; РісИІег М. Оезроіізт. Іп Оісііопагу 
ої Іґіе Нізіогу ої ІРеаз. Уоі. II. Уогк, 1973; МШо£еі К. А. Огіепіаі 
Оезроіізт. Науеп, СТ, 1957. С. Бульбенюк 

ДЕСПОТІЯ (від грец. Зєатготєіа — необмежена влада) — д-ва, 
переважно у Старод. світі, яка управлялася деспотом (Асси¬ 
рія, Вавилон, Китай, Осман. імперія та ін.); одна з форм са¬ 
модерж. влади — необмежена монархія. Від абсолютизму Д. 
запозичила формальну схильність до міжстанового компро¬ 
місу, рівне ставлення до старих та нових соціальних спільнот. 
Політ, поняття «Д.» вперше з’явилося під час греко-перських 
війн у 5 ст. до н. е., тоді Д. розумілася як варварська монархія. 
Д. як особлива форма д-ви склалася на Сх. на перших етапах 
розвитку людської цивілізації та обумовила формування сис- 
темоцентричного або общинного типу суспільства. Сутністю 
Д. є те, що на чолі такої д-ви стояв повновладний правитель 
(деспот), який володів землею. Він здійснював владу через 
широку мережу чиновників, які збирали податки, організову¬ 
вали сільськогосп. і буд. роботи, наглядали за станом зрошу¬ 
вальної системи, своєчасним поповненням війська, викону¬ 
вали судові функції. Влада сх. деспотів була необмеженою, за 
ними залишалося остаточне рішення у військ., госп., юрид. та 
ін. питаннях. Сутність Д. розкриває принцип: «Перед деспотом 
всі рівні, а саме — дорівнюють нулю». Влада деспотів вважа¬ 
лася такою, що мала божественний характер, вони в очах на¬ 
селення були намісниками богів на землі. Соціальна система 
Д. мала жорстку ієрархічну структуру: всі соціальні верстви 
займали чітко визначене місце у сусп-ві, відповідно до якого 
формувалися їхні обов’язки, права та привілеї. Піраміда вла¬ 
ди у Д. була такою: на верхівці перебував деспот (правитель), 
трохи нижче -вищий прошарок знаті (жерці, родова та військ, 
аристократія), ще нижче — чисельний апарат чиновників 
(люди, наділені профес. знанням), до привілейованих станів 
належали також купці та воїни (одні зміцнювали екон., ін. — 
воєнну могутність д-ви), біля основи піраміди розташовува¬ 
лися ремісники та вільні поселенці. У Д. д-ва отримала абсо¬ 
лютну перевагу над сусп-вом, яке мало сервільний характер. 
Ш. Монтеск'є підкреслював, що у Д. вирішальну регулятивну 
роль відігравала релігія, сукупність ідеол. і морально-етичних 
принципів, які були покликані упорядкувати життя сусп-ва. 
Майже всі сх. Д. були теократичними, ідеологізованими д-ми 
за суттю. Влада у них виступала одночасно як правитель, 
жрець та вчитель. У сх. Д. етика та мораль практично не від¬ 
окремлювалися від держ. закону. В основі всіх сх. Д. був 
реліг.-моральний ідеал вищого, надлюдського порядку. Тому 
вся держ.-бюрокр. система Д. була деперсоналізована, біль¬ 
шість рішень мали анонімний або колегіальний характер. 

Літ.: Засодімский П. Деспотизме. СПб., 1911; М/іШо£еІ К. А. ОгіепіаІ 
Оезроіізт. Науеп, СТ, 1957; Апбегзоп Р І_іпеа£ез ої Ше АЬзоіиІе 
Зіаіе. Іопбоп, 1974. С. Бульбенюк 

ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. сІезІаЬіііз — нестій¬ 
кий) — процес розбалансування певної системи, порушення 
встановленого ритму та взаємозв’язків її складових елемен¬ 
тів, гальмування динаміки позитивних еволюц. процесів, 
виникнення різких стрибків та спадів у діяльності системи. 




ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ — ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ 


' 207 


Дестабілізація може відбуватись у системах різного поряд¬ 
ку — екол., мех., госп., сусп. тощо. Д. п. — це втрата стабіль¬ 
ності у політ, системі сусп-ва загалом або у межах якоїсь з її 
підсистем, а відтак може бути визначена як асистемна харак¬ 
теристика сусп-ва. Д. п. сигналізує про посилення політ, та 
ідеол. протистояння у сусп-ві, про загострення соціальної на¬ 
пруги, виникнення конфліктних ситуацій у відносинах між по¬ 
літ. суб’єктами. Формами прояву Д. п. можуть бути громадян, 
війни, політ, перевороти, революції, тероризм тощо. Попри 
негат. характер дестабілізац. процесів у будь-якій царині сусп. 
життєдіяльності, їхні наслідки не можна оцінювати винятково 
негативно, адже дестабілізація своєю появою заявляє про 
існування певних проблем і необхідність їхнього вирішення 
і відповідно створює певні передумови задля нового витка 
стабільності у розвитку сусп-ва. Дослідження дестабілізац. 
процесів може відбуватися на трьох основних рівнях: 1) струк¬ 
турному — аналіз суб’єктів соціального рівня та проблем їх¬ 
ньої взаємодії; 2) функціональному — вивчення динаміки 
змін, питань внугр. та зовн. адаптації; 3) просторовому — до¬ 
слідження факторів дестабілізації на міжнар., загальнодерж. 
чи регіон, рівнях. Н. Сіданіч 

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ — процес ліквідації наслідків сталінізму, за¬ 
початкований після смерті Й. Сталіна. Вже 27.03.1953 було ви¬ 
дано указ Президії ВР СРСР про амністію ув’язнених на строк 
до 5 років, згодом оприлюднено рішення, за яким звільнили 
осіб, залучених у «справі лікарів», у «справі мінгрельської на¬ 
ціоналіст. орг-ції» та ін. У верес. 1953 видано указ Президії ВР 
СРСР щодо права Верховного суду переглядати за протестами 
Ген. прокурора рішення колегій ОГПУ, «трійок» НКВД та особли¬ 
вої наради при НКВД-МГБ-МВД СРСР. Тоді ж було скасовано 
військ, трибунали військ МВД, Особливу нараду МВД, скасова¬ 
но постанову ЦВК СРСР від 01.12.1934 «Про порядок веден¬ 
ня справ про підготовку або здійснення терористичних актів». 
У1954 створено центр, та місц. комісії з перегляду справ осіб, 
засуджених у 1934-53 за політ, обвинуваченнями. У груд. 
1955 створено комісію для вивчення матеріалів про масові 
репресії членів і канд. у члени ЦК ВКП(б), обраних 18-м з’їздом 
партії, та ін. гр-н у період 1935-40. У1955-56 ЦК КПРС і РМ 
СРСР ухвалили постанови, які хоча й не змінили антидем. при¬ 
роди комуніст, режиму, проте зменшували найбрутальніші про¬ 
яви сталінізму. За період від квіт. 1954 по квіт. 1959 чисель¬ 
ність політв’язнів («контрреволюціонерів») скоротилась у 40,7 
раза, а їхня частка у складі всіх ув’язнених з 33 до 1,2 %. Цей 
період був ознаменований повстаннями в’язнів під антиста- 
лінськими гаслами (Норільське, Вокугинське, Кенгірське по¬ 
встання та ін.). Усього в 1954-61 реабілітували 737 182 осо¬ 
би. Відбулися процеси над особами, безпосередньо винними 
у фальсифікації слідчих матеріалів та в ін. зловживаннях. Про¬ 
те парт.-держ. керівництво на чолі з М. Хрущовим не наважи¬ 
лося розпочати перегляд справ і процесів 1920-30-х з огляду 
на те, що можуть відкритися факти про їхню особисту участь в 
орг-ції репресій. Тому правда про сталінізм дозувалася, а політ, 
конкуренти М. Хрущова фізично знищувались або усувалися. 
Після 20-го з'їзду КПРС (лют. 1956), на якому М. Хрущов виго¬ 
лосив «закриту» промову про злочини сталінської доби і «культ 
особи», та після розгрому «антипартійної групи» Г. Маленкова, 
В. Молотова, Я. Кагановича було розпочато нову атаку на ста¬ 
лінізм. Цю лінію підтримав 21-й з'їзд КПРС (жовт. 1961), на яко¬ 
му, зокрема, було ухвалено рішення про винесення саркофага 


з труною Й. Сталіна з Мавзолею на Красній площі в Москві. 
Було перейменовано населені пункти, які мали його ім’я, за¬ 
вершено демонтаж споруджених на його честь пам’ятників. Д. 
проявилася також у спробах демонтувати стару систему управ¬ 
ління країною (зокрема, замість централізованих галузевих 
міністерств з’явились ради нар. господарств, було скорочено 
органи, що дублювали роботу один одного, більших прав було 
надано тодішнім союзним республікам та ін.). Здійснені кро¬ 
ки вплинули на духовну атмосферу, послабили цензуру, стали 
своєрідним ферментом розкутої думки, дискусій, неможливих 
раніше оцінок минулого і сучас. стану сусп-ва (зокрема, були 
надруковані твори О. Солженіцина, Є. Євтушенка, І. Еренбурга, 
В. Дудінцева та ін.). Д. сприяла появі в Україні нового поколін¬ 
ня письменників, критиків, поетів (Л. Костенко, В. Симоненко, 
І. Дзюба, Є. Сверстюк. І. Світличний, М. Вінграновський, І. Драч, 
Д. Павличкота ін.), які вимагали подолання наслідків сталініз¬ 
му, більшої свободи для розвитку укр. культури, мови. Незва¬ 
жаючи на непослідовність антисталінських дій влади, ключо¬ 
вим наслідком цього етапу стало формування негат. ставлення 
до сталінських методів керівництва. Після усунення М. Хрущо¬ 
ва від влади у жовт. 1964, Д. було уповільнено, а потім при¬ 
пинено. Поступово почалося відновленая образу Й. Сталіна як 
далекоглядного й авторитетного керівника, який припустився 
лише окремих помилок. 25.06.1970 на могилі Сталіна біля 
Кремлівської стіни було встановлено пам’ятник з його бюстом. 
Незважаючи на протести представників інтелігенції, Я. Бреж¬ 
нєв та його оточення реалізовували політику повзучої реста- 
лінізації. Під час горбачовської «перебудови» Д. перейшла 
у нову фазу. 28.09.1987 створено комісію Політбюро ЦК КПРС 
для вивчення фактів і док-тів, пов'язаних з репресіями у період 
1930-40-х і поч. 1950-х. Відповідним м-вам і відомствам було 
дано доручення продовжити роботу з перегляду справ осіб, ре¬ 
пресованих в добу сталінізму. У 1988-89 було реабілітовано 
844 740 осіб. До серп. 1991 в Україні працювала відповідна 
комісія Політбюро ЦК КПУ. 17.04.1991 ВР України ухвалила 
Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», 
в якому зазначалося, що реабілітація жертв політ, репресій по¬ 
винна охоплювати весь період після 1917 до моменту набуття 
чинності цього закону і поширюватися на осіб, необгрунтовано 
засуджених за цей час судами УРСР або репресованих на тер. 
України ін. держ. органами, включно із позбавленням життя 
або волі, переселенням у примусовому порядку, висланням 
і засланням за межі УРСР, позбавленням громадянства, при¬ 
мусовим поміщенням до лікувальних закладів, позбавленням 
чи обмеженням ін. громадян, прав і свобод з мотивів політ., 
соціального, класового, нац. і реліг. характеру (всього за пе¬ 
ріод з 1953 в Україні реабілітовано понад 700 000 осіб). Чис¬ 
ленні санкціоновані владою антисталінські кроки (публікації, 
фільми, телепрограми та ін. акції) мали величезний громад, 
резонанс, сформували сталінський образ як образ тирана та 
диктатора, підготували інтелектуальне знецінення ключових 
ленінсько-сталінських ідеологем, знищення цензури, політич¬ 
но сприяли демонтажу СРСР. 

Літ.: Реабилитация. Политические процесові 30-50-х годов. М., 1991; 
Реабилитация: как зто бьшо. Документьі Президиума ЦК КПСС и дру- 
гие материальї. В 2 т. М., 2000; Пихоя Р. Г. Москва. Кремль. Власть. Со¬ 
рок лет после войньї, 1945-1985. М., 2007. Ю. Шаповал 

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (від де... і лат. сепїгаїіз — серединний, 
центральний)—процес розширення і зміцнення прав та 




208 


ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ — ДЖЕЙМІСОН 


повноважень адм.-тер. одиниць (областей, автономій, респуб¬ 
лік — суб'єктів федерацій та ін.) або нижчих органів та орг-цій 
при одночасному звуженні прав і повноважень відповідного 
центру. Д., як правило, здійснюється цілеспрямовано з ме¬ 
тою оптимізації практ. вирішення питань загальнонац. ваги, 
а також втілення у життя специфічних регіонально-локальних 
програм. Розрізняють два типи Д.: адм. (бюрокр.) і дем. Д. адм. 
(ін-ти намісництва) означає розширення компетенції місц. 
адм. органів, які діють у межах цієї компетенції самостійно і до 
певної міри незалежно від центр, влади, хоча і призначаються 
центр, урядом. Цей тип Д. означає по суті «не децентралізацію, 
а деконцентрацію влади» (М. Драгоманов). Д. дем. передбачає 
створення розгалуженої системи місц. самовряд., коли місц. 
справи вирішуються не представниками центр, уряду, а осо¬ 
бами, обраними населенням. У сучас. світі Д. є органічним по¬ 
єднанням окремих елементів вищезазначених типів, а також 
елементів централізму. Як правило, вона втілюється у моделі, 
що враховуює істор. досвід і нац. традиції певних д-в. У феде¬ 
рат. д-вах (Німеччина, США, Швейцарія та ін.) Д. полягає у по¬ 
єднанні зовн. цілісності з внутр. різноманітністю на рівні місц. 
самовряд. (штати, землі, кантони та ін. з внутр. диференціацією 
форм і розмаїттям у системах управління), а розподіл функцій 
і компетенції між федер. урядом і місц. структурами є суттєвим 
елементом у системі поділу та балансу влад. В унітарних д-вах 
(Франція, Швеція, Японія та ін.) Д. втілюється шляхом встанов¬ 
лення кількох адм. рівнів. Напр., у Швеції таких рівнів 3 (д-ва, 
лени, комуни), у Франції — 4 (д-ва, регіони, департаменти, 
комуни). Причому франц. модель Д. (запроваджена 1982) за 
порівняно короткий термін дозволила досягти необхідної рів¬ 
новаги між вищезазначеними адм. рівнями і водночас між цен¬ 
тром (владою, призначеною в особі префекта) й місц. органами 
(владою, обраною населенням) і таким чином подолати надмір¬ 
ну централізацію із збереженням унітарності. Попри всі відмін¬ 
ності, притаманні різним моделям, Д. властиві спільні сутнісні 
ознаки, що водночас є її основоположними принципами: неза¬ 
лежність від форми держ. устрою; чітке законод. розмежування 
функцій та повноважень між різними рівнями управління; ціле¬ 
спрямований розвиток розгалуженої системи місц. самовряд.; 
невтручання д-ви у сферу суверенних прав земель, областей, 
регіонів («суверенітет народу»); подолання патерналізму через 
запровадження принципів діалогу і співпраці на різних рів¬ 
нях соціального управління; самостійність місц. органів влади 
у фін. сфері, фін. підтримка органів місц. і регіон, самовряду¬ 
вання з боку д-ви; законод. закріплення горизонт, і вертик. 
взаємовідносин у сфері соціального управління. У сукупності 
вищезазначені принципи, в разі їх практ. втілення у життя, пост, 
розвитку і вдосконалення, забезпечують децентралізоване 
прийняття рішень, що, як зафіксовано у Всесвітній декларації 
місц. самовряд. 1985, «зменшує перевантаження центру, а та¬ 
кож поліпшує та прискорює урядові дії, надає життєвості новим 
інститутам і збільшує ймовірність того, що створені служби за 
сприятливих умов підтримуватимуться та розвиватимуться». 

В Україні процес Д. як явище, характерне для сфери держ. 
управління, перебуває у стадії свого становлення. Її осн. за¬ 
вданнями, що поступово реалізуються у чинному законо¬ 
давстві, є розподіл функцій між центр, інстанціями та місц. 
управлінням, між КМ і м-вами; зростання ролі Д. як чинника по¬ 
долання надмірної централізації та принципу здійснення управ¬ 
ління на основі забезпечення його об'єкт, закономірностей; 


досягнення необхідного для укр. сусп-ва рівня діалектичного 
зв'язку між централізацією і Д., забезпеченого прав, гарантія¬ 
ми та юрид. механізмами держ. управління, що мають бути за¬ 
кладені у нормах права. В. Горбатенко 

ДЖЕЙМІСОН уатезоп) Фредерік (14.04.1934, Клівленд, 
США) — літ. критик, політ, теоретик-марксист. Студіював фі¬ 
лософію в Мюнхені та Берліні. Після повернення до США під 
керівництвом Е. Ауербаха працював над здобуттям докг. сту¬ 
пеня у Єльс. ун-ті. Упродовж 1-ї пол. 60-х рр. 20 ст. викладав 
у Гарвард, ун-ті. Дисертація «Сартр: витоки стилю» була опублі¬ 
кована 1961. У ній Д. досліджував прояви поезії, історії, фі¬ 
лології та філософії у творчості Ж.-П. Сартра, інтерес до якого 
підштовхнув Д. до інтенсивного вивчення марксист, теорії. За¬ 
цікавленість марксизмом не в останню чергу була пов'язана й 
з активними зв’язками Д. з новими лівими та пацифістським 
рухом. Д. вивчав праці Я. Альтюссера, Т. Адорно, К. Берка, 
Е. Блоха, В. Беньяміна, Г. Маркузе. У той час, як з точки зору 
вульгарних марксистів культурна надбудова повністю визна¬ 
чається екон. базисом, зх. марксисти аналізували культуру як 
істор. і соціальний феномен поряд із екон. виробництвом і роз¬ 
поділом та політ, відносинами. Після переїзду в ун-т Каліфорнії 
(1967) Д. опублікував праці «Марксизм і форма: діалектичні 
теорії літератури двадцятого століття» (1971) та «Тюрма мови: 
критичний аналіз структуралізму і російського формалізму» 
(1972). У цих книгах він намагався показати, що гол. тенден¬ 
ціями в літ. й акад. житті були тенденції відриву від реальності. 
Д. критикував появу мистецького твору як об'єкта, відділеного 
від контексту, в якому він творився (що зумовлювалося праг¬ 
неннями автора), як критикував і антиістор. формалізм, що був 
наслідком обмеженості застосовуваного структуралістського 
методу. У1984 з’явилася стаття Д. «Постмодернізм, або логіка 
культури пізнього капіталізму», яка згодом стала основою для 
написання книги (1991). Д. розглядав постмодернізм як «скеп¬ 
тицизм стосовно метанаративу», як «режим досліду», що випли¬ 
ває з умов інтелектуальної праці в період пізнього капіталізму. 
Пізній (мультинаціональний) капіталізм — фаза капіталізму, 
що прийшла на зміну двом попереднім — ринковій та імпе¬ 
ріаліст. Відтак, з одного боку, в його основі — екон. структури, 
пов'язані із цими попередніми фазами, а з ін. — нова логіка 
культури — постмодернізм. Для пояснення останнього най¬ 
кращою теор. основою, з точи зору Д., є марксизм. Пізній ка¬ 
піталізм характеризується потужною експансією капіталізму 
в регіони (за межі Зх.), де до цього не було товарних відносин, 
та урізноманітненням ринку товарів для споживання. Екон. 
зміни у свою чергу зумовили культурні: культура постмодер¬ 
нізму (яка відповідає фазі пізнього капіталізму) пронизала всі 
сфери життя соціуму — від економіки, держ. влади до людської 
психіки включно. Реальність зводиться до «образу» реальнос¬ 
ті, перетворюється на симулакрум. Для постмодерного сусп-ва 
характерними є поверховість, втрата емоційності, історичнос¬ 
ті (дослідник подає сукупність суперечливих, заплутаних ідей 
щодо минулого, пропонує стереотипи, створює «попуррі»), по¬ 
ява численних нових технологій. Для орієнтації у світі, подолан¬ 
ня проблем постмодернізму, на думку Д., потрібні пізнавальні 
карти, під якими він розуміє класову свідомість, її новий тип. Ці 
пізнавальні карти могли б бути основою для радикальних по¬ 
літ. дій у постмодерному сусп-ві. 

Тв .: ТПе Мобегпізі Рарегз. ІопРоп, Уогк, 2007; ^тезоп оп ^те- 

50 п: Сопуегзаііопз оп СиІІигаІ Магхізт. РигНат, 2007; Постмодернізм, 





ДЖЕМІЛЄВ — ДЖЕНТІЛЕ 


209 


або Логіка культури пізнього капіталізму. К., 2008; УаІепсез оїІЬе йіа- 
Іесііс. Іопсіоп; ІЧею Уогк, 2009. М. Кармазіна 

ДЖЕМІЛЄВ Мустафа (нар. 13.11.1943, Бозкой, Крим) — гро¬ 
мад. і політ, діяч, правозахисник, лідер кримськотат. нац. руху. 
У1944 разом з усіма крим. татарами примусово вивезений з 
Криму до Узб. РСР. У1962 поступив до Ташк. іригаційного ін-ту, 
у 1965 — відрахований у зв’язку зі звинуваченням в націона¬ 
ліст., антирад. поглядах. Політ, діяльність розпочав у 1961 як 
співзасновник Союзу кримськотат. молоді. У1966 звинуваче¬ 
ний у відмові служити в Рад. армії, засуджений до ув’язнення 
на 1,5 роки. Після звільнення (1967) приєднався до правоза- 
хисного руху. Став одним з лідерів кримськотат. руху за повер¬ 
нення на істор. батьківщину, за участь в якому неодноразово 
засуджувався до ув’язнення. Усього відбув в ув’язненні 15 ро¬ 
ків. Востаннє перебував під судом в часи перебудови (1986), 
але у зв’язку з необхідністю для правлячого режиму перекона¬ 
ти світову громадськість у реальності процесу демократизації 
політ, життя в СРСР був засуджений на 3 роки позбавлення 
волі умовно з 5-літнім випробувальним терміном і звільнений 
у залі суду. У1987 на 1-му Всесоюзному з’їзді активістів крим¬ 
ськотат. нац. руху обраний до складу Центр, ініціативної групи 
нац. руху крим. татар. У1989 разом з родиною повернувся до 
Криму, очолив «Орг-цію кримськотат. нац. руху» (ОКНР). 31991 
незмінний голова Меджлісу кримськотатарського народу. 
Відстоює право кримськотат. народу на самовизначення в 
межах Укр. д-ви. Народний депутат України 3-6 скликань, від 
1999 — голова Ради представників кримськотат. народу при 
Президентові України. 

Літ.: Шестой процесе Мустафьі Джеми лева. Материальї слествия и 
запись судебного процесса. 1983-1984. Симферополь, 2001; Крим в 
етнополітичному вимірі. К., 2005. В. Котигоренко 

ДЖЕНТІЛЕ (Сепїііе) Джованні (30.05.1875, Кастельветрано, 
Сицилія — 15.04.1944, Флоренція) — філософ, педагог, істо¬ 
рик, видавець, громад, і політ, діяч. Закінчивши навч. у Фло- 
рент. ун-ті, працював у ліцеях Кампобоссо і Неаполя (1898- 
1906). У 1896 Д. знайомиться з Бенедетто Кроче і підтримує 
з ним дружні й наукові стосунки до 1923. Після того, як Д. по¬ 
чав співпрацю з фашистами, вони розійшлися з ідеол. мотивів. 
У1903 вони разом викладають курс «Відродження ідеалізму» 
у Неапол. ун-ті і до 1923 спільно видають журн. «Ьа Сгіїіса» 
(«Критика»). З того часу і до кінця життя Д. був захоплений 
розвитком ідеал, філософії Фіхте і Гегеля. Значний вплив на 
формування філос. поглядів Д. мали праці його співвітчизни¬ 
ків, починаючи від Т. Аквінського, Дж. Віко, італ. мислителів 
19 ст. — Мадзіні, Росміні, Джіоберті й Спавента. Від них Д. 
запозичив концепцію аиїосїізі (самотворення). На світогляд 
Д. значний вплив мали твори Ф. Ніцше, чию ідею надлюдини 
він перетворив на концепцію людини-фашиста. З 1907 до 
1914 Д. очолював кафедру філософії в ун-ті Палермо, а згодом 
у м. Піза. У1917 Д. повернувся до Рим. ун-ту, де в 1925 засну¬ 
вав філос. ф-т. Він залишався професором цього ун-ту майже 
до кінця життя. Гол. філос. працями Д. вважаються «Теорія духу 
як чинного акту» (1916), «Система логіки як теорія пізнання» 
(1917), «Актуальний ідеалізм» (1931). У цих роботах викладе¬ 
на філос. концепція «актуального ідеалізму», цілісного вчення 
про філософію життя. Філософія, на думку Д., нарешті могла 
керувати життям. З погляду актуалізму, акт мислення (мисля¬ 
ча думка) є єдиною реальністю, в якому реалізується «Я». По¬ 
чатковий акт мислення мого «я» спрямований на пізнання 


безконечного універсального «Я» (Бога). З цієї точки зору Д. 
й розглядає діалектику Гегеля як діалектику мислимого, що ві¬ 
дображає «продуману думку». Сам же пропонує діалектику, що 
виявляє «мислячу думку» — джерело всього сущого. Мислен¬ 
ня тотожне дії, що є актом самотворення. Звідси й визначен¬ 
ня власної доктрини як «актуалізму», а позиції суб’єкта — як 
«активізму». Така філос. позиція визначила політ, переконання 
Д. Він написав вступну частину ст. «Фашизм» в «Італійській ен¬ 
циклопедії» (1932), яка була підписана Муссоліні, де фашизм 
визначається як реліг. концепція, в якій людина розглядається 
у невід’ємному зв’язку із зовн. законом. Д-ва, як і Бог, також 
в нас, а не між нами. Таке пояснення подолало розмежування 
приватного і сусп., даючи можливість реалізувати «справжню 
демократію» як утвердження всезагальної свободи. 

Д. називав себе «філософом фашизму», проте його розуміння 
фашизму було радше етичним, а не прагматичним, як у Муссо¬ 
ліні. Д. визначив такі риси італ. фашизму; обов’язковий держ. 
корпоративізм, скасування парламентарної системи, автаркія 
і вождь-філософ. У жовт. 1922, відразу після походу фашистів 
на Рим, Муссоліні запросив Д. на посаду міністра освіти, яку 
той займав до 1924. Саме в цей період Д. подав заяву на 
вступ до фашист, партії. Протягом 20 місяців роботи на цій по¬ 
саді Д. підготував і провів реформу шкільної освіти, відому як 
«рефома Д.», першу цілісну реформу з 1859. Одним з аспектів 
реформи було запровадження ін-ту класичного ліцею — мере¬ 
жі навч. закладів, призначених для освіти майбутнього вищо¬ 
го класу. У лист. 1923 Д. був призначений сенатором у верхній 
палаті італ. парламенту. Того ж року він заснував журн. «Освіт¬ 
ня політика», який з 1925 став журналом «фашисте, нац. ін-ту 
культури». З 1929 до 1930. Д. керував бібліограф, описом 
л-ри, присвяченої фашизму. Після відставки з поста міністра, 
на запрошення Муссоліні, посів посаду президента «комісії 
15-ти», а згодом «комісії 18-ти», що готувала конст. реформу 
після приходу фашистів до влади. Реформа мала на меті роз¬ 
ширити повноваження прем’єр-міністра як голови д-ви і при¬ 
стосувати корпоративне законодавство до чинної конституції. 
Після встановлення фаш. режиму Д. активізував свою роботу 
у держ. інституціях. Він виконував обов'язки президента «ви¬ 
щої ради освіти», був членом «великої ради фашистів», міні¬ 
стром, а згодом президентом «фаш. нац. ін-ту культури». Крім 
того, був президентом Італ. ін-ту германістики та Ін-ту вивчен¬ 
ня Бл. і Дал. Сх. 21.04.1925 Д. опублікував Маніфест фаш. 
інтелектуалів, який був підписаний багатьма мислителями. 
Д. залишився відданим ідеї фашизму до кінця свого життя. 
Після висадки союзників на Сицилію в лип. 1943 фашисти 
втратили свій вплив у центрі Італії. З допомогою нацист. Ні¬ 
меччини вони утворили Італ. Соціальну Республіку на пн. Іта¬ 
лії, відому як «республіка Сало» (від назви містечка Сало, де 
розташовувалася штаб-квартира дуче і міністра іноземних 
справ — Муссоліні). Там Д. залишався на посаді президента 
Італ. академії — найвпливовішого інтелектуального ін-ту тих 
часів. 15.04.1944 Д. був убитий комуністами. Його поховали 
у церкві Санта Кроче у Флоренції, поряд з могилами Галілея 
і Макіавеллі. 

Літ.: Сге£ог }. А. Сіоуаппі Сепіііе: РИіІозорИег ої Разсізт. Тгапзасііоп 
РиЬІізПегз, 2001; Сге£ог }. А. 0гі£іпз апР Оосігіпе ої Разсізт: ШИ $е- 
Іесііопз їгот ОИіег УУогкз Ьу Сіоуаппі Оепіііе. Тгапзасііоп РиЬІізІїегз, 
2004; Мозз М. Е. МиззоІіпі’з Разсізі РЬіІозорГіег, Сіоуаппі (Зепіііе Ре- 
сопзіРегеР. І.ап£, 2004. Ю. Мацієвський 




210 


ДЖЕФЕРСОН — ДЖИЛАС 


ДЖЕФЕРСОН Цеїїегзоп) Томас (13.04.1743, Шадуелл, США — 
04.07.1826, Шарлоттсвілл, там само) — громад, і політ, діяч, 
один з авторів Конституції США, 3-й президент США. Здобув 
освіту у Коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі. У 1768-77 
член громадян, палати Вірджинії, працював над координацією 
зв'язків з ін. колоніями континенту. Здобув популярність зав¬ 
дяки своїй праці «Про права Британської Америки» (1774). Під¬ 
готував текст Декларації незалежності США, що була прийня¬ 
та 2-м контин. конгресом 04.07.1776. У 1779 — 81 обіймав 
посаду губернатора шт. Вірджинія. У 1785-89 був посланцем 
США у Франції. У1790 — 93 Д. перебував на посаді держ. се¬ 
кретаря США, у його відомстві знаходилася зовн. політика. Був 
першим, хто обійняв у США цю посаду і зробив чимало для ста¬ 
новлення амер. дип. служби. Вважав нейтралітет найдоціль¬ 
нішим для політики США, активно відстоював ідеї карбування 
в США власної монети. З появою політ, партій стояв на пози¬ 
ціях дем. республіканізму, відстоюючи повноваження штатів 
й інтереси дрібних землевласників. У 1797 обійняв посаду 
віце-президента США. На виборах 1800 здобув перемогу 
і став президентом США. Бажав досягти згуртованості нації за¬ 
ради вирішення її життєво важливих проблем. Курс його адмі¬ 
ністрації характеризувався виваженістю і здатністю до комп¬ 
ромісів. Озвучив концепцію розвитку д-ви — землеробства, 
мануфактури, торгівлі й судоплавства, які, на його думку, були 
чотирма стовпами процвітання США. У 1803 за 15 млн дол. 
у Франції, що потребувала грошей для війни в Європі, було 
придбано штат Луїзіана, що значно збільшило тер. США. На- 
прикін. другого терміну презид. правління Д. було встановлено 
дип. відносини з Рос. імперією. Через круговерть подій в Євро¬ 
пі Д. увів ембарго на зовн. торгівлю, що завдало чималої шко¬ 
ди економіці США. Після завершення президентства Д. жив 
у помісті Монтичелло, керував амер. філос. спільнотою. 

Політ, переконання Д. були близькими до поглядів Т. Пейна 
і Ж.-Ж. Руссо. Д. був прихильником справедливого розподілу 
багатств. Висував ідеї соціальної рівності, хоча сам у той же 
час був рабовласником. Д. ідеалізував дрібне господарюван¬ 
ня, вважаючи розвиток крупного капіталу причиною занепа¬ 
дання невеличких господарств. Ідеалом д-ви Д. вважав респ. 
форму правління, що забезпечує народовладдя. Якщо ж вла¬ 
да в д-ві узурпується диктатором, населення повинно усунути 
його від влади. Республіка, на думку Д., є вираженням інтере¬ 
сів самих гр-н, що створюють д-ву для задоволення своїх по¬ 
треб. Уряд є виразником цих інтересів і покликаний забезпе¬ 
чити їхнє задоволення й безпеку населення д-ви. Серед осн. 
природних потреб людини Д. називав право на життя, свободу 
й прагнення до щастя. Його ідеї, що зокрема були втіленими 
у Декларації незалежності, значно випереджали тогочасну 
Європу, в якій існував фактично феод, лад за умов просвічено¬ 
го абсолютизму. Помер Д. удень 50-ї річниці прийняття Декла¬ 
рації незалежності. 

Літ.: Шелдон Геррет. Политическая философия Томаса Джефферсона / 
Пер. с англ. М., 1996. І. Черінько 

ДЖЕФФРІ Цегїгеу) Александер (нар. 1947) — соціолог, по¬ 
літолог, публіцист, проф. соціології Єльського ун-ту. Отримав 
освіту в ун-тах Гарварда, Берклі, викладав у Каліф. (ІХІ_А) та 
Прінст. ун-тах, а також в Європі. Коло наук, інтересів: теор. 
соціологія, синтетичні, мультипарадигмальні підходи до ви¬ 
вчення сусп. реальності, інтегральні моделі соціо-політ. аналі¬ 
зу, проблеми сучас. демократії та громадянського суспільства 


історико-культурна зумовленість сусп.-політ. процесів. Д. прой¬ 
шов шлях від захоплення ідеями «нового лівого марксизму» 
через теор. дослідження в руслі парсонсіанського структурно- 
функціонального аналізу до постпарсіанського неофункціо- 
налізму й у наш час до розробки засад «культуральної соціо¬ 
логії». Центр, темами його наук, творчості були інтерпретація 
розвитку класичної соціології, обґрунтування положень нео- 
функціоналізму, що включав у парсонсівську системну тео¬ 
рію положення конфліктологічного підходу, феноменології, 
неомарксизму тощо, «нова культурна теорія». Д. відігравав 
провідну роль у дебатах у теор. соціології 80-90-х рр. 20 ст., 
займався синтезом структурно-функціонального аналізу з тео¬ 
ріями дії, поєднанням макро- і мікрорівнів аналізу, структурної 
і культ, детермінації соціальних явищ. Д. завжди цікавився ак¬ 
туальними проблемами сусп.-політ. життя, його теор. розробки 
включають розгляд Уолтергейт. скандалу в США, наслідків Го- 
локосту, причин сучас. тероризму , дилем марксизму та ін. Важ¬ 
ливе місце займає дослідження проблем посткомуніст. світу, 
насамперед «вразливих демократій», де робиться наголос на 
розвиненні громадян, сусп-ва, принципів комунітаризму і со- 
лідаризму. Останні праці Д. присвячені розробці засад «куль¬ 
туральної соціології», де він ставить за мету вироблення більш 
широкого, міждисциплінарного підходу до соціально-політ. 
процесів у сучас. світі, який спирався б на інтегровані знання з 
царин історії, політ, наук, семіотики, герменевтики, соціальної 
філос. тощо. Наголошується на виявлення і пояснення «сим¬ 
волічних кодів і смислів», через які відбувається сприйняття 
навкол. світу. Звідти виводяться висновки про «добре і пога¬ 
не», «друзів і ворогів», «правильне і хибне», виростають політ, 
почуття, міфи, стереотипи, фантазії, фобії тощо, які справляють 
домінуючий вплив на політ, погляди, оцінки, ставлення індиві¬ 
дів і соціальних груп. Йдеться про вивчення наявних у соціумі 
колект. смислів, які ґрунтуються на спільних відчуттях, культ, ко¬ 
дах, наративах, міфологемах, дискурсах, тобто про соціальне 
сконструйовану суб'єктивність, що формує колект. волю. Політ, 
соціологія і політолог, аналіз, за аргументами Д., мають спира¬ 
тися на концептуальні узагальнення «культуральної соціології», 
яка, по суті, стає центральною в сучас. суспільствознавстві. 

Тв .: ТІте Меапіп ої ЗосіаІ І_іїе: А СиІІигаІ $осіоІо|у. ОхїогР ЦпіуегзіТу 
Ргезз, 2003; Тїіе ЗосіаІ ТНеогу РеаРег. РоиІІесІбе, 2008. 

Літ.: Степаненко В. Громадянське суспільство як дискурс та соціальний 
нормативний порядок у соціології Джефрі Александера // Соціологія: 
Теорія, методи, маркетинг. 2006. № 2. Б. Танчер 

ДЖЙЛАС (серб. Ьилас) Мілован (12.06.1911, с. Подбиш- 
че, Чорногорія — 20.04.1995, Белград) — політ, і держ. діяч, 
ідеолог и теоретик Компартії Югославії; член ЦК і Політбюро 
ЦК КПЮ (з 1940), письменник. У 1929-33 студіював філо¬ 
софію і право в Белград, ун-ті. З 1932 член підпільної КПЮ, 
у 1933 засуджений до трьох років тюрми. У 1937 під час кон¬ 
флікту між різними парт, угрупуваннями підтримав Й. Б. Тіто, 
був обраний членом ЦК КПЮ. Під час громадянської війни 
в Іспанії (1936) воював у складі інтербригад. Під час 2-ї сві¬ 
тової війни був одним з керівників югославського партизан¬ 
ського руху, отримав звання генерал-лейтенанта. У 1944 
нагороджений рад. орденом Кутузова, отримав звання На¬ 
родний Герой (1953). У1944 і 1948 перебував у СРСР і в УРСР, 
де зустрічався із Й. Сталіним , М. Хрущовим та ін. діячами. 
У1953 — заст. голови Союзного виконавчого віча (Ради міні¬ 
стрів) Югославії, один з чотирьох віце-президентів Югославії, 




ДЖИХАД 


211 


* 


з кінця 1953 — голова Союзної народної скупщини (парла¬ 
менту). У жовт. 1953 — січ. 1954 опубліковав у газ. «Борба» 
(офіц. органі Союзу комуністів Югославії) та журн. «Нова дум¬ 
ка» серію статей, в яких критикував однопартійну систему 
і вимагав незалежного правосуддя в Югославії. У січ. 1954 
позачерговий пленум ЦК СКЮ кваліфікував статті Д. як анти- 
партійні й зняв його з усіх держ. і парт, посад. У бер. 1954 Д. 
подав заяву про вихід з партії, а наприкінці того самого року 
в інтерв’ю газ. «Нью-Йорк тайме» заявив, що Югославія пе¬ 
ретворилася на тоталіт. країну. У 1955 засуджений умовно до 
18-ти місяців ув’язнення. У жовт. 1957.позбавлений ордена 
і звання Народний Герой. У 1956-66 Д. був в ув’язненні три¬ 
чі. Після звільнення в 1967-68 читав лекції у різних країнах. 
У 1970-86 йому заборонили виїздити з Югославії. У дослі¬ 
дженні «Новий клас: аналіз комуністичної системи» (1957) 
Д. дав філос. та політ, характеристику сусп-ва, збудованного 
в СРСР та в країнах Сх. Європи. Рукопис цієї книжки таємно 
було вивезено з Югославії та надруковано в Нью-Йорку. Про¬ 
аналізувавши соціальну та ідеол. структури, домінуючі филос., 
екон. та політ, концепції, офіц. теорію та практику, Д. обгрун¬ 
тував виникнення «нового класу» — парт.-бюрокр. апарату. Не 
вважаючи цей термін суто науковим, Д. часто використовува 
до нього синоніми: «номенклатура», «правлячий шар», «кас¬ 
та». На думку Д., створене К. Марксом поняття сусп-ва і його 
історії не відповідає дійсності й являє собою «катаклізменне 
розуміння суспільства». Віддаючи належне ролі соціальних 
катаклізмів в людській історії, Д. при цьому вважав, що вони 
не можуть тлумачитися ні як «абсолютний закон», ні як «мета» 
сусп. розвитку. Відкидаючи як принципово неправильне 
твердження К. Маркса про якусь «історичну місію робітничо¬ 
го класу», Д. підкреслював, що історія ніде не підтвердила це 
припущення, більше того, ніхто не довів, що робітничий клас 
виступає за соціалізм. Характеризуючи комуніст, рух як по суті 
ідеологічний, а не робочий, Д. стверджував, що жоден кому¬ 
ністичний переворот (а з-поміж них і в Росії) не був пролетар¬ 
ським. «Практичний утопізм» ленінського плану пришвидше¬ 
ної побудови безкласового сусп-ва, на думку Д., закономірно 
породив сталінізм. Д. висловлював скепсис щодо здатності 
«реального соціалізму до самооновлення» і вважав, що він 
неодмінно підлягає заміні. У1961Д. надрукував книжку «Роз¬ 
мови із Сталіним» яку вважав своїм найбільшим досягненням. 
Окремі фрагменти цієї книжки присвячені Україні. Зокрема, Д. 
так описав свої враження від зустрічі у 1945 з М. Хрущовим, 
тодішнім парт, і держ. лідером УРСР: «Ми десь чули, що за на¬ 
родженням він не був українцем, а росіянином. Хоча про це 
нічого не говорилося, сам він уникав згадки про це, оскільки 
було незручно, що навіть прем’єр українського уряду — не 
українець! Це було незвично навіть для нас, комуністів, які 
могли виправдати і пояснити все, що здатне затьмарити наш 
ідеальний образ, що серед українців, нації такої самої чисель¬ 
ної, як французи, і в багатьох аспектах культурнішої, ніж росія¬ 
ни, не знайшлося жодної людини, спроможної бути прем'єром 
уряду». Своє перебування в Києві Д. підсумував так: «Хоча Хру¬ 
щов залишив враження сили, впевненості у собі і реалізму, 
а Київ - усвідомленої і витонченої краси, Україна утвердилася 
в моїй свідомості асоційованою із втратою індивідуальності, 
з втомою і безнадійністю». У 1982 Д. виступав на захист 
польс. «Солідарності», а у 1990-х — проти політики С. Мілоше- 
вича. Д. також є автором книжок «Недосконале суспільство» 


(1969), «Записки революціонера» (1973), «Тіто: історія, розка¬ 
зана його соратником» (1980), «Тюрми та ідеї» (1984). 

Літ.: Вчерашние коммунистьі о коммунизме (Джилас М., Фаст Г., Кан- 
торович А.). Мюнхен, 1958; Торчинов В. А., Леонтюк А. М. Вокруг Ста- 
лина. Историко-биографический справочник. СПб., 2000. 

Ю.Шаповал 

ДЖИХАД — складова вчення ісламу про необхідність ціле¬ 
спрямованих зусиль перед Богом щодо захисту власної віри. 
Захист віри має відбуватися у двох площинах — вдосконален¬ 
ня душевного стану людини, яка вірує в Єдиного та Всемогут¬ 
нього Бога, та захист проти ворогів-невіруючих. Концепт Д. 
є своєрідною відповіддю на зіткнення ісламу зі сусп. станом 
джахілії — неуцтва, необізнаності з ісламом та поширенням 
джахіліїв — людей, що не мали або втратили точні знання про 
іслам. Вчення про Д. склалося на основі сур Корану мединсько- 
го періоду та Сунни пророка Мухаммада. Згідно з достовірним 
хадісом, виголошеним після переможної битви під Бадрою, 
Мухаммад наголосив: «Ми повернулися з Малого джихаду — 
до Великого джихаду». Слово «Д.» згадується у Корані 4 рази 
в іменниковій формі й 22 рази у дієслівній. Не існує єдиної 
типології видів Д. Однак об’єктивно шаріат і тафсір розрізня¬ 
ють декілька видів Д.: 1) Д. проти зла людської душі (Д. нафс), 
який провадиться у чотирьох напрямах: пізнання істини та вір¬ 
ного шляху її осягнення; ревність у здійсненні благих справ 
і в поклонінні Аллахові; волання до Бога; долання труднощів 
і перешкод у здійсненні означених вище дій; 2) Д. проти дия¬ 
вола, який є затятим ворогом людини (Д. шайтан); 3) Д. проти 
ворогів, що є невіруючими (джихадуль куффар), — опір ним ве¬ 
деться не тому, що вони є невіруючими, а тому що вони реаль¬ 
ні зовн. вороги. Частина мазхабів розглядають Д. як боротьбу 
за віру, що провадиться у таких формах: «Д. серця» (боротьба 
з власними поганими нахилами); «Д. язика (слова)» (схвалення 
правильного, дозволеного — халяль і засудження неправиль¬ 
ного, недозволеного — харам); «Д. руки» (уживання заходів 
покарання стосовно злочинців і порушників засадничих норм 
моралі); «Д. меча» (збройна боротьба проти ворогів з числа не¬ 
вірних, полеглого у цій борні чекає вічне блаженство в раю). 
Усі мазхаби сходяться на такому: 1) усі види Д. врешті-решт 
спрямовані проти тих сусп. сил, вчень та осіб, які обожнюють 
будь-кого, крім Єдиного Бога, причому йдеться не про насиль¬ 
ницьке поширення релігії ісламу, а про створення умов для за¬ 
хисту віри; 2) Д. зазвичай поділяють на Великий Д. (Д. акбер) та 
Малий джихад (Д. асгер). Великий Д. включає до свого складу 
«Д. серця», «Д. язика (слова)», «Д. руки». Сутність Великого ста¬ 
новлять ревність у вірі, проповідування слова Аллаха, бороть¬ 
ба з власними пристрастями і вадами. Малий Д. — військ, дії 
на захист віри (за допомогою зброї, меча). Коли слово «Д.» 
вживається без уточнювальних пояснень, то йдеться саме про 
Малий Д. — «джихад меча». Улеми розглядають його яктимчас. 
стан, коли після усунення загрози для віри мусульмани повер¬ 
таються до дій із самовдосконалення себе і своєї віри. 

На відміну від цих теол. міркувань існують світські інтерпре¬ 
тації поняття «Д.», спрямовані на критику ісламу. Саме вони 
за допомогою методу редукції зводять Д. тільки до збройної 
боротьби з ворогом. Унаслідок такої процедури Д. штучно пе¬ 
ретворюється на метод боротьби проти людей ін. віроспові¬ 
дань — передусім християн, юдеїв, язичників. У сучас. світі 
існують радикалізовані методи інтерпретації Д. До них на¬ 
лежать радикали та ультра ради кали (схильні до тероризму) 




212 


ДЖОНСОН —ДЗЮБА 


з числа іслам, фундаменталістів, близькосхідне крило партії 
Хізб ат-Тахрір, окремі течії всередині шиїзму (всередині Ірану 
та поза його межами) та європеїзованого явища «інтегрізму» 
у Франції тощо. Саме вони надають геополіт. виміру ідеям Д., 
всіляко політизують його. Масового поширення за допомогою 
мас-медіа нині в Україні та Росії набули штучні моделі «Д. як 
засобу боротьби проти невірних», виникнення «джихадистів» 
на теренах країн, де він не був досі масово поширений. Ціле¬ 
спрямовані критики ісламу перекручено інтерпретують Д. як 
«священну війну мусульман проти всіх невірних». Терористи, 
які виправдовують свої дії ідеями Д., існують. Проте зв’язок 
терорист, дій з засадами ісламу вони встановлюють цілком до¬ 
вільний, перекручуючи їхній зміст. Насамперед це стосується 
понять «шахада» і «шахід». 

Літ.: Еспозіто Дж. Ісламська загроза: міф чи реальність. Львів, 2004; 
Зінько С. іслам у сучасній світовій політиці. Львів, 2006; Семчинський 
К. В. Війна і мир в християнстві та ісламі. К., 2006. М. Кирюшко 
ДЖОНСОН Цоітпзоп) Ліндон Бейнс (27.08.1908, побл. Стоун- 
уолла, США — 22.01.1973, Сан-Антоніо, там само) — 36-й пре¬ 
зидент США (22.11.1963-20.01.1969). Закінчив Пд.-зх. пед.. 
коледж шт. Техас (Сан-Маркос). 1935-37 — директор Нац. мо¬ 
лодіжної адміністрації в Техасі й переконаний прибічник «ново¬ 
го курсу »Ф. Рузвельта ; 1937 обраний депутатом Палати пред¬ 
ставників за підтримки Дем. партії, увійшов до парлам. к-ту 
збройних сил; 1941-42 брав участь у бойових діях на Тихому 
океані; 1948 обраний до сенату, займався питаннями військ, 
буд-ва й зовн. торгівлі, вирізнявся категоричним антикому- 
нізмом і активно підтримав план Дж. Маршалла та створення 
НАТО; 1955-61 — лідер дем. більшості у сенаті, виступив про¬ 
ти «полювання на відьом», сприяв прийняттю законів про гро¬ 
мадян. права (1957) й про космонавтику (1958) та створенню 
Нац. управління з аеронавтики й дослідження космічного про¬ 
стору (НАСА). 05.07.1960 висунув свою кандидатуру на посаду 
президента від Дем. партії, але зазнав поразки і змушений був 
погодитися на пропозицію Дж. Кеннеді балотуватися віце-пре¬ 
зидентом. 20.01.1961-22.11.1963 — віце-президент США, 
намагався надати своїй посаді політ, обрисів, 19.08.1961 від¬ 
відав блокований Зх. Берлін, щоб продемонструвати необме¬ 
жену підтримку США; через 2 год. після вбивства Дж. Кеннеді 
був приведений до присяги на борту військ, літака, 03.11.1964 
обраний президентом більшістю в 15,95 млн голосів. Був 
прибічником активного федер. уряду й сильного ін-ту прези¬ 
дентства, особисто контролював усі урядові справи; метою 
внутрішньої політики 08.01.1964 проголосив «беззастереж¬ 
ну боротьбу з бідністю» й побудову «великого сусп-ва», того ж 
року забезпечив проходження в конгресі закону, що поширив 
виборче право на афро-американців пд. штатів і запроваджу¬ 
вав рівноправ’я чоловіків та жінок; ініціював страхування за 
хворобою для людей похилого віку та бідняків, а також захо¬ 
ди з розвитку освітніх закладів, житлового буд-ва й захисту 
довкілля; здійснив заплановане попередньою адміністрацією 
зниження податків для приватних підприємців і спеціалістів, 
що забезпечило реальне зростання середнього доходу амер. 
родин протягом 60-х на 85 %. У зовнішній політиці орієнтував¬ 
ся на курс, започаткований Дж. Кеннеді: обережно виступав 
за поліпшення відносин із СРСР, надав Кремлю великі креди¬ 
ти для закупівлі зерна, 01.07.1968 підписав Договір про не- 
розповсюдження ядерної зброї, планував відвідати Москву 
для проведення переговорів щодо обмеження протиракетних 


озброєнь (завадила окупація Чехословаччини військами кра¬ 
їн Варш. договору 21-22.08.1968). Але інтервенцією амер. 
військ у квіт. 1965 в Домініканську Республіку засвідчив ві¬ 
рність «доктрині стримування комунізму», 02.05.1965 заявив, 
що амер. країни не допустять створення в Зх. півкулі ще одного 
комуніст, уряду (поряд із Кубою), а США повинні скрізь захища¬ 
ти своїх громадян («доктрина Д.»), т. ч. відмовившись від «полі¬ 
тики доброго сусіда» щодо країн Лат. Америки й повернувшись 
до методів «політики великої палиці». Хоча як віце-президент 
виступав проти участі США у наземних бойових діях у В’єтнамі, 
після Тонкінського інциденту 04.08.1964 збільшив чисельність 
амер. військ у регіоні до 550 тис. (1968) і санкціонував бом¬ 
бардування стратег, об’єктів ДРВ; у виступі 12.07.1966 («тихо¬ 
океанська доктрина Д.») сформулював гол. принципи політики 
США в АТР: рішимість виконувати свої обов’язки щодо «стри¬ 
мування комунізму» в Азії; боротьба проти комуніст, руху в Пд. 
В’єтнамі, «скільки б не знадобилося для цього часу»; створення 
«нової Азії під заборолом США» за участю як «старих» союзни¬ 
ків (Японія, Республіка Корея, Тайвань, Філіппіни) так і країн 
ПСА; пропозиція «співробітництва» КНР у справі урегулювання 
регіон, конфліктів (мала суто формальний характер). Активною 
підтримкою Ізраїлю в «Шестиденній війні» 1967 відмовився від 
нейтральної лінії Д. Ейзенхауера в близькосх. конфлікті. Така 
«глобалізація» зовн. політики США значно обмежила дії Білого 
дому під час придушення« Празької весни», а масові расові за¬ 
ворушення в поєднанні з антивоєнним рухом грунтовно струсо¬ 
нули амер. сусп-во й суттєво знецінили соціальний реформізм 
Д., який змушений був заявити про відмову від балотування 
на 2-й презид. термін і припинення бомбардування території 
ДРВ та погодитися на скликання мирної конференції в Парижі. 
Відразу після інавгурації Р. Ніксона 20.01.1969 повернувся на 
своє ранчо в Техасі, де писав мемуари і зрідка виступав із лек¬ 
ціями в ун-ті штату. 

Літ.: Саго Р. ТИе Уеагз оГ І_упсІоп -ІоИпзоп: Мазіег ої ІНе Зепаїе. 

Уогк, 2003; \Л/ообз Р. І_ВУ: АгсПіІесІ ої Атегісап АтЬіІіоп, 2006. 

М. Рижков 

ДЗЮБА Іван Михайлович (нар. 26.07.1931, с. Миколаївка, 
тепер Волновас. р-ну Дон. обл.) — літературознавець, критик, 
громад, діяч, член Спілки письменників України (1959-72 та 
з 1980), лауреат Держ. премії Укр. РСР ім. Т. Г. Шевченка в га¬ 
лузі літератури, журналістики і мистецтва (1991), міністр куль¬ 
тури України (1992-94), академік НАН України (1992), Герой 
України (2001). У1949-53 отримав освіту в Дон. пед. ін-ті, за¬ 
кінчив аспірантуру Ін-ту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР 
(1956). Працював у журн. «Вітчизна» (1958-62), у вид-ві «Дні¬ 
про» (1957,1968-71). З кінця 1950-х у громад.-політ. житті Д 
виявив себе як нонконформіст. У верес. 1965 він виступив на 
прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у київ, 
кінотатрі «Україна» з промовою про здійснювані в УРСР без¬ 
підставні арешти інтелігенції, закликаючи протестувати проти 
цього. Значний резонанс мали промови Д. з нагоди 30-річчя 
від дня народження В. Симоненка у січ. 1965 у республ. Будин¬ 
ку літераторів і у верес. 1966 на несанкціонованому зібранні 
у Бабиному Яру в Києві. У 1965, коли брежнєвський анти¬ 
демократизм почав змінювати хрущовську (хоч і обмежену) 
лібералізацію, Д. Написав памфлет «Інтернаціоналізм чи ру¬ 
сифікація?», в якому критикував те, що в СРСР називали «на¬ 
ціональною політикою». Ще під час роботи над рукописом Д. 
давав друзям і знайомим читати чорнові варіанти своєї праці, 




ДИКТАТОР — ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ 


213 


а після закінчення він надіслав памфлет водночас на адресу 
кількох владних парт.-держ. інстанцій, пояснюючи, що не слід 
заарештовувати тих, хто виступав за інтереси укр. культури. 
Наприкінці своєї розвідки Д. доходив висновку про те, що 
«процес денаціоналізації й русифікації є колосальним мінусом 
для справи соціалістичного демократизму і має об’єктивно 
реакційне значення». Памфлет поширювався в УРСР і СРСР 
а з 1968 його почали перевидавати за кордоном різними 
мовами. Д. продовжував брати участь у різного роду протест- 
них акціях. 18.04.1972 він був заарештований. Оглошений 
ідеологом «націоналістичних елементів республіки», Д. став 
фігурантом справи «Блок», його оголосили автором програми 
«Української національної комуністичної партії». У бер. 1973 
був засуджений до 5 років позбавлення волі у виправно-тру¬ 
довій колонії. Того самого року серйозно хворого Д. помилу¬ 
вали рішенням Президії ВР УРСР, змусивши зізнатися у «по¬ 
милках». У1974-82 Д. працював коректором, літ. редактором 
газети Київ, авіаремонтного заводу, переживаючи ізоляцію 
та недовіру тих, хто вважав його символом опозиції. З 1989 
працював в Ін-ті літератури НАН України старшим, потім про¬ 
відним наук, співробітником. У 1992-2002 — гол. редактор 
журн. «Сучасність», у 1996-2004 — академік-секретар Відді¬ 
лення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України. Від 
1998 — співголова редколегії Енциклопедії Сучасної України. 
У1999-2005 був головою К-ту з Нац. премії ім. Т. Шевченка. 
Всього Д. належить бл. 400 публікацій, в т. ч. 14 монографій. 
Він продовжує активно реагувати на поточні сусп.-політ. зміни, 
наслідком чого, зокрема, є його книжка «Нагнітання мороку. 
Від чорносотенців початку XX століття до українофобів початку 
століття XXI» (2011) та виступи у ЗМІ. 

Та: Інтернаціоналізм чи русифікація? К., 1998; Україна перед Сфінк¬ 
сом майбутнього. К., 2001; Нагнітання мороку. Від чорносотенців по¬ 
чатку XX століття до українофобів початку століття XXI. К., 2011. 

Літ.: Феномен Івана Дзюби. Матеріали круглого столу 17 листопада 
2006 р. К., 2007; Обрії особистості. Книга на пошану Івана Дзюби. К., 
2011. ^ Ю.Шаповал 

ДИКТАТОР (лат. бісїаїог, від бісіаге—повторювати, диктувати, 
наказувати) — володар, правитель, що одноосібно управляє 
д-вою і має необмежену владу. Д. як найвища посадова осо¬ 
ба з необмеженою владою вперше з’являється у Рим. респуб¬ 
ліці. Призначався консулами за погодженням із сенатом на 
час найбільшої небезпеки для д-ви, але не довше ніж на 6 міс. 
Після виконання свого завдання, ліквідації небезпеки або по 
закінченні 6-міс. строку Д. складав повноваження. Спочатку 
посаду Д. обіймав лише патрицій, у 356 до н. е. ним уперше 
став плебей. Владу Д. подібного типу востаннє зафіксова¬ 
но у 220 до н. е. Згодом Д. почали призначатися з порушен¬ 
ням респ. законів, їхня влада набула монарх, характеру. Так, 
у 82 до н. е. Корнелій Сулла був призначений Д. на невизна- 
чений строк (сіісіаіог регреШиз). Після смерті Гая Юлія Цезаря 
законом Марка Антонія у 44 до н. е. посаду Д. ліквідовано. Роз¬ 
різняють два класичні типи Д.: 1) надзвичайний і повноважний 
Д., який мав найвищу владу, необмежені законод., викон. та 
суд. повноваження, командував військом. На час його прав¬ 
ління діяльність ін. посадових осіб або скасовувалася, або ж 
різко обмежувалася; 2) Д., наділений найвищою владою цільо¬ 
вого характеру, передусім для вирішення короткострокових 
завдань—виконання реліг. обряду, проведення урочистостей, 
скликання народних зборів тощо. Із зникненням Д. класично¬ 
го зразка цим терміном найчастіше визначають правителя, 


в руках якого зосереджена влада, не обмежена правом, ін. 
ін-тами, який ігнорує правові й моральні норми, а у своїх діях 
спирається на збройну силу із застосуванням насильства і ре¬ 
пресій (в 20 ст. — це А. Гітлер, Б. Муссоліні, Й. Сталін та деякі 
ін.). У процесі укр. державотворення 1917-20 були випадки 
надання керівникам окремих укр. держ. утворень повнова¬ 
жень Д. Так, ознаки військ, диктатури мала влада гетьмана 
П. Скоропадського в Укр. державі 1918. У трав. 1919 Є. Петру - 
шевича було оголошено Д. Зх. області УНР. В. Горбатенко 

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ — 1) політ, вчення, складова марк- 
сизму-ленінізму у питанні про політ, режим на етапі соціалізму 
як перехідного від капіталіст, до комуніст, сусп.-екон. форма¬ 
ції. Термін «Д. п.» був запозичений К. Марксом із одноймен¬ 
ної статті діяча міжнар. соціаліст, руху Йосифа Вейдемейєра, 
опублікованої у газ. «Нью-Йорк Тайме» 01.01.1852, і викорис¬ 
таний при теор. моделюванні сусп-ва, яке має прийти на за¬ 
міну сусп-ву буржуазному. Ідея Д. п. випливала із Марксової 
оцінки пролетаріату як найбільш передового класу, якому ви¬ 
пала місія знищення револ. шляхом приватної власності на 
капітал і засоби виробництва та їх усуспільнення, для чого він 
мав зламати попередню політ, систему, встановити свою владу 
і стати панівним класом у сусп-ві. Тим самим мала бути забез¬ 
печена справжня демократія і реалізовані корінні інтереси 
широких мас населення — швидке зростання продуктивних 
сил і справедливий розподіл сусп. благ, знищення усіх класів і 
встановлення безкласового сусп-ва. У Рос. імперії вчення про 
Д. п. знайшло адептів в особі більшовиків — крила РСДРП та 
їхнього лідера В. Леніна, який адаптував Марксові ідеї до осо¬ 
бливостей револ. руху в Росії. Ленін передбачав Д. п. як дикта¬ 
туру більшості (експлуатованих класів) над меншістю (експлуа¬ 
таторськими класами). Будучи свідомим украй низької частки 
пром. пролетаріату в складі населення країни, він висунув кон¬ 
цепцію союзу робітників і селян як соціальної бази нової вла¬ 
ди. Базовим елементом структури влади у д-ві Д. п. визнача¬ 
лися ради депутатів трудящих від низового до загальнодерж. 
рівня. Т. зв. паразитичні класи мали бути позбавлені не тільки 
права власності на засоби виробництва, а й права на участь 
у політичній діяльності та у формуванні владних органів. Вчен¬ 
ня про Д. п. від самого початку наразилося на критику з боку 
частини ідеологів і теоретиків соціалізму (К. Каутського та ін.), 
які вказували на неготовність пролетаріату до самостійного і 
монопольного управління д-вою через недостатній рівень його 
освіти та культури, відсутність політ, досвіду та навичок управ¬ 
ління. Хоча Ленін таврував цю критику як опортунізм, він сам 
усвідомлював справедливість цих аргументів і на противагу їм 
висунув схему, за якою пролетаріат мав здійснювати свою дик¬ 
татуру через свій «передовий загін» — політ, партію, яка пред¬ 
ставляє інтереси робітн. класу та його союзника селянства; 

2) політ, режими у країнах, де встановлювалася влада кому¬ 
ніст. партій і відбувалося практ. втілення марксистсько-ленін¬ 
ської теорії. У найбільш повному вигляді вчення про Д. п. було 
втілене на теренах кол. Рос. імперії після захоплення влади 
більшовиками, які оформилися у РКП(б). Фактично у країні під 
гаслом Д. п. встановилася диктатура РКП(б), яка силою усунула 
з політ, арени усі ін. партії, знищила зародки парламентариз¬ 
му, придушила збройною силою виступи, ут. ч. частини робіт¬ 
ників, на його захист, скасувала вільні дем. вибори і розпочала 
експеримент із запровадження у країні комуніст, сусп. моделі 
(з посилання на обставини Громадян, війни ця політ, практика 




214 


ДИМИТРОВ — ДИПЛОМАТІЯ 


отримала назву« воєнного комунізму»). Робітн. клас, який мав 
стати суб'єктом Д. п., насправді став разом з ін. соціальними 
класами і верствами об’єктом екон. визиску політ, і фіз. при¬ 
мусу. Засоби виробництва — пром. підприємства і земля, її 
надра були визначені держ. власністю. Робітники стали найма¬ 
ними працівниками д-ви, а селяни — тільки користувачами ви¬ 
діленої їм д-вою землі. Продукти аграрного виробництва май¬ 
же повністю вилучалися більшовицьким режимом руками т. зв. 
продовольчих загонів. Ради депутатів стали слухняними вико¬ 
навцями рішень парт, органів. З припиненням громадян, війни 
на теренах новоутвореної д-ви — СРСР Д. п. продовжувалася 
ін. методами. Всередині РКП(б) було придушено т. зв. робітн. 
опозицію, яка наполягала на передачі управління пром-стю 
профес. спілкам, тобто фактично робітн. колективам. У такий 
спосіб політ, монополія РКП(б) була доповнена її монополією 
на розпорядження, а відтак і на факт, володіння пром-стю. 
Факт, оволодіння партією засобами аграрного виробництва 
було здійснене методом колективізації сел. госп-в. Розпоря¬ 
дження одержавленими засобами виробництва, управління 
усіма ін. сусп. сферами було покладено на т. зв. номенклатуру, 
склад якої визначався парт, керівництвом. У підсумку вчення 
про Д. п. було матеріалізоване у формі диктатури правлячої 
компартії, а конкретніше — її політбюро та ген. секретаря. Осн. 
методом здійснення Д. п. став політ., моральний і фіз. терор, 
спрямований проти незгодних, у т. ч. з числа робітників. Прак¬ 
тика встановлення Д. п. як диктатури лівої партії повторилася 
в країнах т. зв. соціаліст, системи, однак з певними відміннос¬ 
тями, що відбивали особливості нац. історії, госп. і соціальної 
структури, нац. психології. Найхарактернішими відмінностями 
у деяких соціаліст, країнах були обмежене збереження приват. 
власності на дрібні засоби виробництва, дозвіл на існування 
ін., крім панівної, партій політичних за умови підтримки ними 
соціаліст, ладу, відносно ліберальне ставлення до інакомис¬ 
лячих, до церкви. Вчення про Д. п. поки що використовується 
правлячими режимами у країнах, де продовжується соціаліст, 
експеримент (Китай, В’єтнам, Куба та деякі ін.), як засіб впро¬ 
вадження у свідомість трудящих компенсаційної ілюзії про їхнє 
нібито домінуюче становище у сусп-ві. 

Літ.: Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиліття. К., 1996; 
Україна: політична історія. XX — початок XXI століття. К., 2007. 

О. Майборода 

ДИМЙТРОВ Георгій Михайлович (18.06.1882, Ковачевці, Бол¬ 
гарія — 02.07.1949, Барвиха, побл. Москви) — громад.-політ. 
і держ. діяч. 31894 працював учнем складальника у друкарні, 
з 1901 — секретар профспілки друкарів (Софія), наступного 
року вступив до Болг. с.-д. робітн. партії (БРСДП), а в 1903 увій¬ 
шов до більшов. її частини «тісних соціалістів». З 1909 член ЦК 
БРСДП («тісних соціалістів»), яка в 1919 була перетворена на 
Болг. комуніст, партію (БКП); водночас у 1909-23 — секретар 
Загальної роб. профспілки, організатор страйків, у 1913-23 
депутат парламенту. У1921 брав участь в роботі 3-го конгре¬ 
су Комінтерну, де зустрівся з В. Леніним, того ж року був об¬ 
раний членом Центр, ради Профінтерну; у верес. 1923 разом 
з В. Коларовим очолив антифаш. збройне повстання, після 
придушення якого емігрував; заочно засуджений до страти. 
Був арештований нацистами за звинуваченням у причетності 
до підпалу рейхстагу 27.02.1933, проте на Лейпцізькому про¬ 
цесі (верес.-груд. 1933) виправданий; його виступи були ши¬ 
роко використані в антифаш. пропаганді. СРСР надав йому 


рад. громадянство і зажадав його видачі, 27.0^.1934 прибув 
до Рад. Союзу; разом з Е. Тельманом і Д. Ібарурі став одним 
із харизматичних лідерів міжнар. комуніст, руху; виступив іні¬ 
ціатором створення (1942) і керівником Вітчизняного фронту 
Болгарії. У 1935 обраний ген. секретарем Виконкому Комін¬ 
терну (ВККІ, до розпуску останнього 1943); після 7-го конгресу 
Комінтерн проголосив ініційований Д. курс на широку анти¬ 
фаш. коаліцію, проте у зв’язку з репресіями 1937-38 вплив 
Комінтерну помітно знизився, хоча сам Д. (на відміну від 
більшості керівників компартій Центр, й Сх. Європи) репресі¬ 
ям не піддавався, його ім’я використовувалося для створен¬ 
ня ілюзії незалежності Комінтерну від рішень Й. Сталіна. Як 
гр-н СРСР у 1937-45 обирався депутатом Ленінгр. міськради 
і ВР СРСР; 22.06.1941 поставлений на чолі «керівної трійки» 
ВККІ, очоливши всю поточну його діяльність; після розпуску 
15.05.1943 Комінтерну призначений зав. відділу міжнар. ін¬ 
формації ЦК ВКП(б). 

Після того як за підтримки рад. військ у Болгарії було вста¬ 
новлено народно-дем. режим, Д. у лист. 1945 прибув на бать¬ 
ківщину. З 06.11.1946 — голова РМ, з груд. 1947 — ген. се¬ 
кретар ЦК БКП. На думку Д., буд-ву соціалізму перешкоджали 
різні сусп. сили, зокрема, Болг. землеробський народний 
союз, лідера якого Н. Петкова було страчено; Болгарія дуже 
зблизилася з СРСР, за що її називали іноді «шістнадцятою рес¬ 
публікою Радянського Союзу». Водночас Д. активно підтриму¬ 
вав ідею болгаро-югосл. федерації, що напередодні розриву 
Й. Сталіна з Й. Б. 7/то 1948 викликало велике незадоволення 
Кремля; після засудження ЦК ВКП(б) югосл. позиції, Д. висту¬ 
пив на підтримку югосл. лідера, проте слава кол. голови Ко¬ 
мінтерну зробила немислимим його арешт, і гол. обвинуваче¬ 
ним став один з лідерів БКП Т. Костов. Усе ж у січ. 1949 Д. був 
ізольований, і лише в квіт. 1949 повідомлено, що він захворів 
і знаходиться на лікуванні в СРСР; помер від ускладнень від 
діабету, причому жодного болгар, представника поряд не було. 
Напівофіційно Д. вважали «болгарським Леніним», тому тіло 
померлого було муміфіковане і поміщене в спец, побудований 
мавзолей. Після падіння комуніст, режиму в Болгарії в 1990 
прах Д. перепоховали на цвинтарі, а 25.02.1992 Громад, рада 
Софії ухвалила рішення про знос мавзолею як споруди, що іде¬ 
ологічно й архітектурно не личить центру міста; у серп. 1999 
будівлю висадили з п’ятої спроби, уламки вивезли і розібрали 
на сувеніри (нині на місці мавзолею забетонований майдан¬ 
чик). На честь Д. названо три міста з однаковою назвою Ди- 
митровград: у Болгарії (новозбудоване місто), Сербії (колиш¬ 
ній Царіброд) і Росії (кол. Мелекесс); всі три Димитровграда, 
як і раніше, носять ці назви. 

Літ.: Благоева С. Георги Димитров. М., 1951; Кореньков А. Георгий Ди- 
митров. М., 1962; Курелла А. Димитров против Геринга: По материа- 
лам Г. Димитрова о Лейпцигском процессе 1933 г. / Пер. с нем. М., 
1966. М. Каменецький 

ДИПЛОМАТІЯ (від грец. бйЛсоца — здвоєні дощечки з текс¬ 
том, який підтверджував повноваження посланців) — офіц. 
діяльність глав держав і урядів, відомств закорд. справ, дип. 
представництв та ін. органів зовн. зносин з реалізації мети 
і завдань зовнішньої політики д-ви, а також захисту її прав, ін¬ 
тересів, установ і гр-н за кордоном. Д. є одним із найважли¬ 
віших засобів здійснення зовн. політики д-ви. Якщо остання, 
як заг. курс д-ви у міжнародних відносинах, у низці випадків 
може здійснюватися військ., агресивними методами, то гол. 




ДИПЛОМАТІЯ «БЕЗ КРАВАТОК» — ДИРЕКТОРІЯ 


215 


призначення й визначальна особливість Д. — вирішення 
спірних питань лише мирним шляхом, засобами переговорів 
і домовленостей. Більшість науковців розглядають Д. як науку 
міжнар. відносин і мистецтва ведення переговорів, що перед¬ 
бачає переговорний процес, підписання міжнар. угод для за¬ 
побігання чи врегулювання міжнар. конфліктів, пошуки комп¬ 
ромісів і взаємоприйнятних рішень, вивчення осн. тенденцій 
та перспектив розвитку регіон, і глобальних міжнар. відносин 
із метою розширення та поглиблення міжнар. співробітництва 
тощо. Гол. ознаки Д.: приналежність до сфери міжнар. відносин 
та зовн. політики д-ви; застосування механізму переговорів 
і домовленостей як осн. інструменту врегулювання міждерж. 
стосунків мирними засобами; наявність ін-ту держ. службов¬ 
ців — дипломатів, які безпосередньо виконують обов'язки, 
передбачені статусом дип. служби д-ви. Найпоширенішими 
дип. методами є офіц. та ін. візити на найвищому й високому 
рівнях, двосторонні та багатосторонні переговори, підготовка 
й укладення договорів міжнародних, ін. дип. док-тів, дип. кон¬ 
греси, конференції, наради і зустрічі, представництво д-ви за 
кордоном, участь у роботі міжнар. орг-цій та їхніх органів, дип. 
листування і публікація дип. док-тів тощо. Заг. керівництво дип. 
діяльністю д-ви здійснюють її глава та уряд, безпосереднє — 
відомство закорд. справ. Повсякденну дип. роботу виконують 
зазвичай дипломати, які для успішного вирішення покладених 
на них завдань повинні мати високий рівень заг. освіченості 
й культури, широкий політ, світогляд, здатність оцінювати будь- 
яку проблему крізь призму нац. інтересів. Д. як інструмент 
зовн. політики відома здавна, однак сам термін на позначен¬ 
ня держ. діяльності у сфері зовн. відносин введено у практику 
спілкування в Зх. Європі наприкін. 17 ст. Методи та прийоми Д. 
змінювалися разом зі змінами мети і завдань зовн. політики 
д-в на різних етапах розвитку сусп-ва; високого рівня досягну¬ 
ли Д. Старод. Індії, зі своїми методами превентивних заходів, 
і Єгипту, де міжнар. договори вже у 15 ст. до н. е. укладалися за 
правилами дип. мистецтва, близького до наших днів. Досить 
розвиненою була Д. Старод. Китаю, що першою звернулася до 
практики підписання міжнар. договорів про вирішення спірних 
питань й укладання угод про ненапад. Однак найбільший вплив 
на світову Д. мали античні Греція й Рим, а згодом — Візантія, 
що значно розвинули методологію зовн. зносин, але водночас 
відкрито використовували обман та підступність, силу проти 
слабшого противника, розпалювання суперечок між сусідами. 
Складним і водночас унікальним є істор. досвід укр. Д.: фактич¬ 
но в усі часи їй доводилося зосереджувати свої зусилля не на 
розбудові, а на захисті нац. державності, відстоюванні права 
на власну д-ву й зовн. політику. 

Літ.: Никольсон Г. Дипломатия / Пер. с англ. К., 1999; Матвієнко В., 
Головченко В. Історія української дипломатії XX століття у постатях. К., 
2001; ВІаск 1 Нізіігу о! Оіріотасу. II. о! СИісабо Ргезз, 2010. 

В. Матвієнко 

ДИПЛОМАТІЯ «БЕЗ КРАВАТОК» — зустрічі неформального ха¬ 
рактеру представників іноземних держав на високому рівні. 
Під цим висловом, перш за все, розуміється вільне від норм 
офіц. протоколу спілкування, що дозволяє зробити зустріч 
більш дружньою, створити невимушену, розкуту атмосферу. 
Вихід на неформальний рівень відносин можливий, якщо вищі 
керівники добре знають один одного. Зустрічі «без краваток» 
практикуються, як правило, великими державами. Зокрема, 
такий формат спілкування лідерів д-в відбувається в рамках 


зустрічей « великої сімки » (•вісімки»), самітів АТР. Зустрічі «без 
краваток» увійшли в практику контактів на вищому рівні пре¬ 
зидентів України. Існує думка, що такі зустрічі сприяють кра¬ 
щому порозумінню сторін, створюючи відверту, довірчу ат¬ 
мосферу. Але водночас деякі політологи й дипломати, напр. 
3. Бжезінський та Ф. Сутирін, розглядають дипломатію «без 
краваток» як спрощене розуміння суті відносин глав суверен¬ 
них д-в, що не сприяє розв’язанню складних проблем міждер¬ 
жавних відносин, а навпаки — створює хибне уявлення і при¬ 
ховує справжню сутність проблем. 7. Шинкаренко 

ДИРЕКТОРІЯ — спочатку керівний орган антигетьман. пов¬ 
стання, а після його перемоги — вищий держ. орган відродже¬ 
ної УНР. Д. було створено 13.11.1918 на таємному засіданні 
представників політ, партій, які входили до опозиц. гетьмана¬ 
тові Укр. нац. союзу, у складі 5 осіб: голова — В. Винниченко 
і члени: С. Петлюра, А. Макаренко (всі члени УСДРП), Ф. Швець 
(УПСР), О. Андрієвський (УПСС). Сформоване на заклик Д. 
респ. повстанське військо, незважаючи на перешкоди, які чи¬ 
нили австро-нім. окупац. власті, перемогло сили, які підтриму¬ 
вали гетьмана, змусило П. Скоропадського 14.12.1918 зрек¬ 
тися влади. Уже в процесі збройної боротьби постало питання 
про платформу відроджуваної УНР, яке намагався розв’язати 
голова Д. На основі врахування всього попереднього досвіду 
Укр. революції, реального співвідношення си/і В. Винничен¬ 
ко запропонував варіант створення Республіки труд, народу 
на основі труд, рад, з Труд, конгресом на чолі. Обнародувана 
26.12.1918 Декларація Д. визначила, що «слідуючим етапом 
нашої революції є творення нових, справедливих, здорових 
і відповідних до реального відношення сил у державі, соціаль¬ 
них і політичних форм». Тоді ж Д. створила уряд УНР — Раду на¬ 
родних міністрів (РНМ) на чолі з В. Чехівським. Було здійснено 
низку кроків щодо налагодження теор. обгрунтованої і схва¬ 
леної провідними укр. партіями політ, системи. 22.01.1919 Д. 
ухвалила Акт злуки УНР і ЗУНР (Універсал соборності). Труд, 
конгрес (23-28.01.1919), якому як законод. органові УНР Д. 
склала свої повноваження, у зв’язку зі складним воєн, стано¬ 
вищем доручив Д. (її було перезатверджено) виконувати функ¬ 
ції верховної влади та видавати закони, необхідні для оборони 
УНР. Як викон. владу Д. призначила РНМ. 

Під тиском наступу рад. військ 02.02.1919 Д. виїхала з Києва 
до Вінниці. 10.02.1919 В. Винниченко подав у відставку, 
фактичним керівником Д. став С. Петлюра, хоча офіц. обрання 
його головою Д. сталося 12 травня. РНМ очолив С. Остапенко. 
Укр. есери й есдеки відкликали з уряду своїх представників — 
гол. роль у ньому стали відігравати соціалісти-федералісти. Від¬ 
повідно до постанови Труд, конгресу 12 березня до складу Д. 
було введено президента ЗУНР, яка згодом стала називатися 
Зх. областю УНР (ЗОУНР), Є. Петрушевича (однак практ. участі 
в роботі Д. він не брав і у верес. 1919 офіц. заявив про свій ви¬ 
хід). Місцеперебування Д. змінювалося залежно від воєн, ста¬ 
новища — Проскурів, потім — Рівне, Кам’янець-Подільський. 
Після спроби ген. хорунжого В. Оскілка 29.04.1919 вчинити 
держ. переворот зі складу Д. вийшов О. Андрієвський (партія 
соціалістів-самостійників певною мірою була причетна до за¬ 
колоту). С. Петлюра фактично перебрав на себе всю верхов¬ 
ну владу. Відбулися зміни і в складі РНМ. 09.04.1919 кабінет 
міністрів С. Остапенка змінив кабінет Б. Мартоса (УСДРП), 
а 29.08.1919 кабінет очолив І. Мазепа (УСДРП). Після пере¬ 
ходу УГА р. Збруч Д. очолила визвол. похід об’єднаних армій 



216 


ДИСИДЕНСТВО 


(бл. 85 тис. вояків) проти рад. військ (серп. 1919). 24 серп. Д. 
оголосила війну урядові Пд. Росії. В результаті більша частина 
збройних сил УНР (УГА) уклала союз з білогвардійцями, а реш¬ 
та (бл. 5 тис.) здійснила на чолі з ген. М. Омеляновичем-Пав- 
ленком 5-місячний рейд тилами денікін. і рад. військ — Пер¬ 
ший зимовий похід. У лист. 1919, після відрядження за кордон 
А. Макаренка і Ф. Швеця, верховне керівництво справами УНР 
покладалося на голову Д. С. Петлюру. Йому надавалося право 
іменем Д. затверджувати РНМ. 21.04.1920 С. Петлюра уклав 
з урядом Польщі (Ю. Пілсудським) політ, конвенцію, за якою 
останній визнавав Д. УНР на чолі з С. Петлюрою верховною 
владою УНР 24 квітня договірними сторонами була підписана 
таємна військ, конвенція (разом — Варш. договір 1920), якою 
визначалися практ. аспекти спільного походу в Україну польс. 
військ разом із формуваннями УНР (15 тис. вояків) під час 
польс.-рад. війни 1920. Згідно із законом про тйм'час. верхо¬ 
вне управління та порядок законодавства в УНР від груд. 1920 
С. Петлюра став одноосібним носієм верховної влади в д-ві. На 
підставі цього закону верховна влада в УНР по смерті С. Пет¬ 
люри 1926 перейшла до голови тодішнього уряду УНР на емі¬ 
грації — А. Лівицького. 

Літ.: Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1-11. К.; Відень, 1919; Дирек¬ 
торія. Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Лис¬ 
топад 1918-листопад 1920 рр. Док-ти і матер. У 2 т. К., 2006. 

В. Солдатенко 

ДИСИДЕНТСТВО (від лат. біззісіепз — незгодний) — багатови¬ 
мірне позначення практики демонстрації акт. незгоди із сусп.- 
політ. процесами в країнах з репресивними, диктаторськими 
режимами. Д. являє собою макс. досяжну форму реальної 
опозиції в умовах репресивного режиму. Поняття «дисидент» 
упроваджено у вжиток ще в серед, віки і набуло поширення 
16-17 ст. Тоді дисидентами називали представників нека- 
тол. христ. реліг. течій. Зокрема, гугенотів у Франції, квакерів 
в Англії тощо. Надалі за Д. закріпилося вживання стосовно 
різних виявів акт. інакомислення. У 20 ст. Д. набуло чітко ви¬ 
раженого політ, характеру. При цьому продовжується застосу¬ 
вання поняття «дисидент» як метафори в ін. контекстах (напр., 
реліг. Д. чи літ. Д.). У 1-й пол. 20 ст. Д. у сучас. розумінні було 
факт, відсутнє, оскільки тодішні тоталіт. режими послідовно, 
в т. ч. й через фіз. винищення, ліквідовували всі можливі про¬ 
яви інакодумства. Як самостійне політ, явище Д. стало можли¬ 
вим після лібералізації тоталіт. режимів. Традиц. становлення 
сучас. форм Д. пов’язується з досвідом СРСР, в якому після 
кількох років т. зв. «відлиги», викликаної оголошеним 20-м 
з'їздом КПРС курсом на десталінізацію, розпочалося його 
згортання. Д. в той чи ін. спосіб завжди пов’язане з інакомис¬ 
ленням, але ці явища не можна назвати тотожними. Д. перед¬ 
бачає презентовану в той чи ін. спосіб позицію, тоді як іна¬ 
комислення є передусім явищем світоглядним і цілком може 
розвиватися на латентному рівні. Д. може відбуватися як на 
індивід, рівні, так і мати груповий характер. Іманентною озна¬ 
кою Д. є орієнтація на публічну репрезентацію власної пози¬ 
ції. Д. намагається вступити у відкритий диспут з режимом. 
При цьому не виключається використання таємних, підпільних 
методів протидії владі. Для Д. не є властивою орг-ція систем¬ 
ної контрпропаганди. Поширення власної позиції ведеться 
передусім у формі орієнтованих на публічність політ, док-тів 
(маніфестів, відозв, звернень, петицій, меморандумів тощо), 
а також каналами внутрішньогрупової комунікації. В СРСР 


останнє знайшло відображення у феномені самвидаву — не- 
лег. виробництві та поширенні нецензурованої л-ри. 
Реальним «співавтором» Д. в конкр. умовах є влада, яка праг¬ 
не відновити макс. контроль за сусп. процесами, зупинити 
громад, плюралізацію, заблокувати появу політ, опозиції. 
Щоб досягти цього, активізується репресивний апарат д-ви, 
який проте рідко використовується для безпосереднього 
фіз. знищення інакомислячих. Гол. акцент робиться на пра¬ 
вовому переслідуванні, заходах морального, психол. тиску, 
дискредитації особистості тощо. Символічним поєднанням 
гол. напрямів протидії Д. стала практика репресивної меди¬ 
цини — примусового лікування дисидентів у психіатр, лікар¬ 
нях. Поведінка дисидентів у даному випадку переводилася 
владою з політ, статусу до мед. проблеми — номінувалася як 
вияв хвороби, девіації, ненормальності. По суті той чи ін. по¬ 
літ. режим визначає, які вияви громад, чи політ, активності мо¬ 
жуть класифікуватися як прояви дисидент, позиції. Переважно 
до таких відносять дії, пов’язані з тією чи ін. публічною презен¬ 
тацією незгоди з офіц. політ, курсом, цінностями, ідеол. посту¬ 
латами. Такими можуть бути авторство, підписання чи поши: 
рення листів, звернень, відозв, прокламацій, в яких містяться 
крит. зауваження щодо політ, ситуації, соціально-екон. проце¬ 
сів у країні, діяльності влади; виготовлення, розповсюдження 
чи зберігання нелег. л-ри; прояви нонконформізму у профес. 
діяльності (здебільшого в духовній сфері); участь в нелег. орг- 
ціях тощо. Застосування акцій проти Д. факт, було зорієнтова¬ 
не не стільки на його викорінення, скільки на маргіналізацію, 
підконтрольність або ізоляцію. Помітну роль у становленні фе¬ 
номену Д. відіграє зовн. чинник, який має ключове значення 
у формуванні обмежень щодо використання репресивних за¬ 
собів впливу на дисидентів з боку влади. Відмова від викорі¬ 
нення Д. шляхом відкритого насилля значною мірою стриму¬ 
ється через прагнення авторит. керівництва уникнути негат. 
реакції міжнар. співтовариства (в першу чергу Зх.). Водночас 
це не виключає акт. використання теми зовн. впливу в анти- 
дисид. заходах, що може розвиватися аж до т. зв. шпигунома- 
нії. Д. самостійно нездатне виступити рівноцінним опонентом 
тому чи ін. режимові, однак може сприяти його делегітимізації 
і наступному занепаду. Традиц. Д. охоплює порівняно невелику 
в кількісному вимірі частину сусп-ва і має обмежений вплив 
на громад, думку. 

Д. відіграло важливу роль у політ, історії України 20 ст. Перші 
прояви Д. як новітнього для укр. історії явища з’явилися в кін. 
50-х — поч. 60-х рр. 20 ст. у світоглядному та громад, просто¬ 
рі, який позначило шістдесятництво. Укр. Д. стало результатом 
політизації гол. настанов шістдесятництва, що свідчило про 
обмеженість методів культ.-просвітн. активності. Спроби лише 
завдяки їм вирішити акт. проблеми зміцнення позицій укр. 
культури, мови, зупинки русифікації, забезпечення умов само- 
реалізації творчої особистості тощо мали дуже низьку ефек¬ 
тивність і навіть при цьому викликали негат. реакцію режиму. 
Саме недавні шістдесятники склали кадрову основу новітньо¬ 
го явища Д., саме в першу чергу проти них були спрямовані 
перші організовані репресивні акції. Перша хвиля арештів 
представників укр. середовища інакомислення, яка відбула¬ 
ся у серп.-верес. 1965, стала каталізатором становлення Д. 
як політ, опозиції. Тодішні дії влади спричинили і першу спро¬ 
бу публічного протесту — акцію на прем’єрі фільму «Тіні за¬ 
бутих предків». Характерною ознакою, яка від самого початку 





ДИСКРЕДИТАЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


217 


вирізняла укр. Д. від попередніх етапів протистояння рад. сис¬ 
темі, стала принципова відмова від збройної боротьби. Осн. 
формою діяльності у 1-й період були спец, звернення до вла¬ 
ди, зокрема праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (І. Дзю- 
ба), «Лихо з розуму» (В. Чорновіл), поширення забороненої 
л-ри, підтримання комунікації між учасниками та допомога за¬ 
судженим і їхнім сім’ям. Після кампанії арештів 1972-73 ме¬ 
тоди діяльності укр. Д. радикалізувалися, але вони ніколи не 
наближувалися до насильницьких. 31976 дисидент, діяльність 
знайшла структурне оформлення у створенні Укр. громад, гру¬ 
пи сприяння виконанню Гельсінкських угод. Група об'єднала 
навколо себе чільних представників дисидент, середовища 
в Україні. В її програмових док-тах було артикульовано базові 
ідеї укр. Д. При цьому акцент робився на єдності загальнолюд. 
та нац. прав гр-н. У Гельсінкській групі синтезувалися провід¬ 
ні течії Д. в Україні — нац. та правозахисна, а також захист 
прав ін. нац. груп, реліг. інтересів. Показово, що саме проти 
учасників Гельсінкської групи були задіяні найбільш вишукані 
засоби репресій — фабрикації звинувачень за статтями суто 
кримін. характеру (хуліганство; спроба зґвалтування; виготов¬ 
лення, зберігання і збут наркотиків; опір міліції; незаконне 
зберігання зброї), повторне засудження одразу по закінченні 
терміну ув’язнення, формування умов ув’язнення, які загро¬ 
жували здоров’ю й життю дисидентів. До поч. 1981 режим не 
залишив на волі на підконтрольній території жодного учасни¬ 
ка групи. Проте і у в’язницях, таборах і засланнях дисиденти 
продовжували свою боротьбу, зокрема за права в’язнів. Кіль¬ 
кісне зростання та ідейне зміцнення дисидент, середовища, 
характер і масштаби протидії йому з боку влади свідчать про 
еволюцію в 60-80-х рр. Д. в Україні від партикулярних протес¬ 
тів до повноцінного дисидент, руху. У той же час у певні періо¬ 
ди (зокрема, після «генерального погрому» 1972, на поч. 80-х) 
внаслідок репресивних дій режиму дисидент, рух перебував 
на межі зникнення. Ідейне наповнення діяльності дисидентів 
пережило помітну еволюцію і на всіх етапах відзначалося зна¬ 
чною багатоманітністю. Від спроб привернути увагу влади до 
виправлення «окремих недоліків» рад. системи до постанов¬ 
ки питання про держ. незалежність України та її декомуніза- 
цію. Після відмови рад. керівництва від практики політ, пере¬ 
слідування і звільнення ув’язнених у 2-й пол. 80-х рр. 20 ст. 
представники Д. активно включилися в громад, і політ, життя 
України. Промовистим символічним фактом стало те, що авто¬ 
ром Акта проголошення незалежності України став саме один 
з чільних представників Д. — Л. Лук’яненко. Після здобуття 
Україною незалежності представники Д. займалися публічною 
політикою, але не були інтегрованими в правлячу еліту і в 2-й 
пол. 90-х рр. розчинилися серед ін. політ, сил. Українське Д. 
було однією з гілок дисидент, руху в СРСР в цілому, який вклю¬ 
чав в себе також ін. нац.., реліг., еміграц., власне політ, рухи. 

У м’яких авторит. режимах Д. не виникає, оскільки електо¬ 
ральна конкуренція не скасовується і залишаються можли¬ 
вості для результативної діяльності опозиції. Кристалізація Д. 
в тому чи ін. політ, режимі може бути одним із достовірних ін¬ 
дикаторів його диктаторського авторит. чи тоталіт. характеру. 
На поч. 21 ст. Д. продовжує залишатися актуальною формою 
громадян, та політ, активності. 

Літ.: Алексеева Я. История инакомьіслия в СССР. Новейший период. 
Вильнюс; М., 1992; Рух опору в Україні: 1960-1990. Енциклопедич¬ 
ний довідник. К., 2010. О. Лісничук 


ДИСКРЕДИТАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від франц. бізсгебіїег — піді¬ 
рвати довір’я) — підрив довіри до когось (політ, діяча, політ, 
партії тощо) чи до чогось (політ, ідей, вчень, лозунгів, програм 
тощо); приниження авторитету когось чи чогось; гол. мета по¬ 
літ. скандалу, під яким розуміють спосіб посилення свого політ, 
впливу, що супроводжується очевидними порушеннями при¬ 
йнятих соціальних норм. Розрізняють просту та складну фор¬ 
ми Д. п. Проста полягає у висловлюванні неаргументованих 
негат. оцінок когось чи чогось. Складна — в аргументуванні 
висловленої негат. оцінки. Прийомами дискредитації є: 1) зви¬ 
нувачування (у некомпетентності, у завданні збитків країні, у 
хворобі тощо); 2) ствердження схожості об’єкта дискредитації 
з ін. об’єктом, негат. оцінка якого є загальноприйнятою (при¬ 
йом «паровозика»); 3) звинувачення у знайомстві з негат. оці¬ 
неними людьми. Дискредитація підпорядковується низці пра¬ 
вил: 1) для нападок на політ, опонента слід використовувати 
підставних осіб; 2) уникати нападок на політ, особу, що є мало 
знайомою громадськості; 3) прагнути спровокувати опонента 
на дії, що вигідні вам; 3) намагатися ввести опонента у стан 
розгубленості та знервованості; 4) добиватися від опонента 
спонтанної розрядки його емоційної напруги (вивести його 
з себе); 5) не демонструвати прилюдно зневажливого став¬ 
лення до опонента. Ефективність дискредитації залежить від 
врахування таких факторів: особливості аудиторії, чию дум¬ 
ку про когось чи про щось прагнуть змінити; ступінь довіри 
аудиторії до джерела негат. оцінювання; частота та обсяг по¬ 
передніх негат. оцінок; характер реакції об’єкта дискредитації; 
демонстрування, що об’єкт дискредитації загрожує найбільш 
значущим для аудиторії цінностям. Технологіями Д. п. є негат. 
оцінювання та комунікат. резонанс. Негат. оцінювання дозво¬ 
ляє представити опонента у невигідному для нього світлі та 
змінити до нього ставлення з боку громадськості. Прийома¬ 
ми негат. оцінювання можуть бути: 1) не пряме звинувачення, 
а т. зв. контекстне інформування, сенс якого полягає у від- 
силці до вже наявного у свідомості образу, який прив’язаний 
до даного нового об’єкта; 2) «крапля» — постійне, навіть мін. 
подання негативу здатне представити позитивну ситуацію у не¬ 
гат. світлі; 3) «жива мішень» — перенесення негативу з одного 
об’єкта на ін.; 4) підказування — навмисне демонстрування 
знаків, що мають підтвердити правильність обраної громад¬ 
ськістю інтерпретації ситуації; 5) «біла пляма» — свідоме не¬ 
заповнення повідомлення деталізованою інформацією з тим, 
щоб її реципієнт сам вписав у дані контури те, що вважає 
за потрібне. Протистояння негат. оцінюванню передбачає: 

1) різке відкидання будь-яких звинувачень на свою адресу; 

2) звинувачення того, хто вас дискредитує в особистій заці¬ 
кавленості та отриманні певної вигоди від дискредитаційних 
висловлювань; 3) демонстрування байдужості до будь-яких 
оцінок власної персони; 4) аргументоване заперечення ви¬ 
словлених звинувачень; 5) здійснення у відповідь на дис¬ 
кредитацію позит. опису своєї персони через продукування 
псевдоподій. Комунікат. резонанс передбачає опору не на 
новизну інформації, яка подається, а на її відповідність уже 
наявним у громадськості уявленням про когось чи про щось. 
Модель резонансу існує як ситуація, коли інформ. вхід є зна¬ 
чно меншим за інформ. вихід. Різновидами моделі резонансу 
є перебільшення зафіксованого стереотипу та переведення 
його у візуальну чи подієву форму; посилення повідомлення за 
допомогою ознак достовірності. Останнє має назву прийому 




218 


ДИСКРИМІНАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — ДИСКУРС-АНАЛІЗ 


виразності, варіантами якого є конкретизація, повторення, 
контраст, збільшення, скорочення. Застосування резонансних 
технологій передбачає: 1) апеляцію до стереотипів та міфів; 
2) використання комунікат. особливостей ЗМІ, коли резонансу 
підлягаєте, що відповідає специфіці каналу; 3) розкручування 
за допомогою ЗМІ ситуацій, які відповідають наявним у сусп- 
ві чуткам чи суперечать усталеним іміджам. Особливо сильним 
ефект використання цих технологій є тоді, коли дискредитацій- 
ні повідомлення перекладаються на мову зображень та подій. 
Одним із психол. механізмів, який використовується для дис¬ 
кредитації опонента, є апеляція до страху людей — зокрема, 
демонструється, що порушено норми в значимій для людей 
сфері, що небезпечні наслідки такого порушення пов’язані 
з певною людиною чи орг-цією і що ті, хто оприлюднив скан¬ 
дал, знають, як уникнути можливої небезпеки. Способами 
протистояння дискредитації є: 1) орг-ція повідомлень джере¬ 
ла, яке користується довірою та повагою з боку громадськос¬ 
ті; 2) не просто заперечення звинувачень, а ствердження що, 
навпаки, діяльність того, хто вас дискредитує, має негат. на¬ 
слідки для сусп-ва; 3) повне ігнорування або цілковите запере¬ 
чення дискредитаційних звинувачень та висловлювань. 

Літ.: Дмитриев А. В., Латьінов В. В., Хлопьев А. Т. Неформальная поли- 
тическая коммуникация. М., 1996; Почепцов Г. Г. Коммуникативньїе 
технологии XX века. К., 2000; Панарин И. Информационньїе войньї, РР 
и мировая политика. М., 2006. М. Шульга 

ДИСКРИМІНАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. бізсгітіпаїіо — від¬ 
окремлення, розділення, розрізнення) — 1) свідоме обмежен¬ 
ня діяльності акторів політичних, звуження їхніх конст. та ін. 
прав і свобод; 2) вторгнення однієї д-ви у сферу законних ін¬ 
тересів ін. д-ви всупереч принципу рівності суб’єктів міждерж. 
відносин. Д. п. здійснюється фактично або приховано — через 
прийняття відповідного законодавства, введення штучних об¬ 
межень у торговельних відносинах, запровадження спец, мит¬ 
них зборів тощо. Стосовно фіз. осіб Д. п. може здійснюватися 
за різними ознаками — расової чи етн. приналежності, кольо¬ 
ру шкіри, статі, мови, релігії, політ, та ін. переконань, нац. та 
соціального походження, майнового стану тощо у формі сут¬ 
тєвого обмеження у виборчому праві, в участі у держ. управ¬ 
лінні, політ, діяльності. Д. п. забороняється внутр. правом дем. 
д-в, а також міжнар. правом, яке засуджує всі види Д. п. Про- 
типравність Д. п. випливає із загальновизнаних принципів 
і норм Статуту ООН та міжнар. актів про права людини — Між¬ 
нар. конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 
(1965), Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок 
(1967), Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості 
і дискримінації на основі релігії або переконань (1981). За¬ 
гальна декларація прав людини (1948), Міжнар. пакт про 
громадян, і політ, права (1966) і Міжнар. пакт про екон., со¬ 
ціальні і культ, права (1966) закріпили положення про те, що 
передбачені в цих док-тах права і свободи, у т. ч. політ., пови¬ 
нні належати кожній людині незалежно від кольору шкіри, ста¬ 
ті, мови, релігії, політ, або ін. переконань, нац. приналежності 
та соціального походження, майнового та будь-якого ін. стану. 
Відповідні статті містяться в нац. конституціях, зокрема в Кон¬ 
ституції України (ст. 24). Б. Гірбатенко 

ДЙСКУРС-АНАЛІЗ — метод дослідження форм комунікат. 
взаємодії, підсистема політ, семіотики. Інструментарій мето¬ 
ду націлений на розгляд дискурсу як своєрідного комунікац. 
капіталу, ретранслятора сукупності паролів і смислових кодів, 


які допомагають створити уявлення про систему сповідува¬ 
них соціумом цінностей та інтерпретаційних схем! На відміну 
від контент-аналізу, який передбачає суцільний аналіз текстів 
за певними параметрами, Д.-а. здебільшого має на меті по¬ 
шук прихованих смислів, дистанції між політ, риторикою 
і справжніми намірами політиків, відстані між словом і ді¬ 
лом. У фокусі уваги — простеження умов, за яких дискурсивні 
структури (лексеми, тематичні блоки) стають об’єктами політ, 
маніпуляцій. Ключовими поняттями при цьому є модель, знак, 
повідомлення, комунікат. контакт, ідеол. інтенція, метафорич¬ 
ний коефіцієнт тощо. Метод широко використовується у про¬ 
цесі моніторингу тенденцій розвитку сусп. свідомості, в аналізі 
перебігу виборчих кампаній, для прогнозного моделювання. 
Хоч сам термін «Д.-а.» з’явився лише у серед. 20 ст., витоки 
методу простежуються на кілька десятиріч раніше — в рамках 
структурної лінгвістики (Ф. де Соссюр) і в доробку рос. лінгвіс¬ 
тичної «формальної школи» 20-х рр. 20 ст. Нові підходи базу¬ 
валися на розгляді мови як системи формальних відносин, яка 
піддається аналізу за допомогою матем. методів. Інтерес до 
мови як інструмента маніпулювання свідомістю був підігрітий 
аналізом відповідних практик тоталіт. режимів. Плідним ви¬ 
явився погляд на мову не лише як на продукт, а й як на суб’єкт 
культури, здатний справляти помітний вплив на середовище 
спілкування. Повсюдний інтерес до Д.-а. як методу політ, аналі¬ 
зу спостерігається з поч. 90-х рр. 20 ст., причому висуваються 
навіть пропозиції щодо інституалізації політ, дискурсології. На 
основі синтезу істор., політол., психол., лінгвіст, знання із здо¬ 
бутками теорії інформації, теорії систем, семіотики вибудову¬ 
ється продуктивна аналогія між біокодами, які закріплюють 
спадкову інформацію організмів, і соціокодами, які фіксують 
нагромаджений соціально-істор. досвід. На цій основі здій¬ 
снюється змістовний аналіз політ, текстів, дискурсивних і від¬ 
повідних соціокультурних практик. 

Склалося кілька підходів до дослідження дискурсів. Критичний 
Д.-а. зорієнтований на інтерпретацію дискурсів як форм со¬ 
ціальної практики — з акцентом на вербальну репрезентацію 
відносин політ, й ідеол. домінування, расизму , націоналізму 
тощо. Особливо активно виявляє себе крит. напрям у політич¬ 
ній лінгвістиці, який зосереджує увагу на лінгвіст, складовій со¬ 
ціальної взаємодії з підкресленою увагою до проблем соціаль¬ 
ної нерівності й зловживань владою, конструювання образів 
ворога у політ, дискурсах. Роботи у цьому напрямі активно про¬ 
водяться у Великобританії (Ланкастер. ун-т), Австрії (досліди, 
центр «Дискурс. Політика. Ідентичність»), Нідерландах (Амстер¬ 
дам. ун-т), наук, центрах Іспанії та Лат. Америки. У1994 вчені, 
що займаються такими дослідженнями, об’єдналися у міжнар. 
мережу СВІТІС5 (Сепїег їог ВезеагсІї Іпїо Техіз, Іпїогтаїіоп апсі 
Соттипісаїіоп іп Зосіеїу). У структурі Міжнар. асоціації політ, 
наук функціонує пост, досліди. к-т«Мова і політика». Соціокогні- 
тивний підхід зосереджується на відображенні в системі політ, 
пізнання ціннісних настанов, реалій істор. пам’яті, нац. перед¬ 
судів. Сам дискурс при цьому розглядається як невід’ємний 
елемент ідеол. практик конкр. соціальної групи. Історико-ети- 
мол. напрям цього підходу предметно займається концепту¬ 
альним аналізом мови політики — з дослідженням способів 
вживання у політ, текстах ключових понять соціальних теорій 
і їхньої еволюції. Крізь призму відносин між ідеологіями і дис¬ 
курсом розглядаються проблеми метафоричного моделю¬ 
вання. Постмодерністський Д.-а. фокусує увагу на способах 




ДИСКУРС ПОЛІТИЧНИЙ — ДИСПЕРСІЯ ВЛАДИ 


219 


конструювання ідентичностей. Згідно з постмодерніст. під¬ 
ходами, дискурси являють собою динамічну реальність, яка 
конструює смисл, надає уявленому реальне втілення. Секрет 
тривалого впливу певних ідентичностей пояснюється їхньою 
емоц. насиченістю, аж до стимуляції відчуття насолоди від на¬ 
лежності до групи. На відміну від традиц. конфліктологічних те¬ 
орій, які протиставляють групові інтереси за принципом «своїх» 
і «чужих», теорії дискурсу виводять походження конфлікту інтер¬ 
есів з ідентифікаційних криз. У вітчизняному політ, полі Д.-а. 
використовується насамперед для простеження особливостей 
мови дискурсу у системі комунікац. зв’язків, мовно-лінгвіст. 
аспектів проблем ідентичності й націєтворення, українофон- 
них і русофонних мовних ідеологій, діапазону можливостей по¬ 
літ. лінгвістики. Сфера практ. застосування нового методу для 
комплексного розгляду політики як дискурсивно-текстуально¬ 
го процесу, однак, лишається неширокою. 

Літ.: Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. К., 2001; Нагорна 
Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політич¬ 
ної лінгвістики. К., 2005. Л. Нагорна 

ДЙСКУРС ПОЛІТЙЧНИЙ (від лат. бізсигзиз — міркування, до¬ 
каз — сукупність актів мовлення, здійснюваних у політ, сфері 
з метою висловлення, обстоювання та поширення певних уяв¬ 
лень. У вузькому розумінні Д. п. називають обмін раціональ¬ 
ними поглядами на суть тієї чи ін. сусп. проблеми та способи її 
розв’язання, кожен з учасників якого обстоює свою позицію. 
Так, тлумачений Д. п. є важливим елементом демократії, він 
дає змогу гр-нам чи їхнім представникам вибирати з-поміж 
різних підходів до проблеми той, на користь якого наведено 
найпереконливіші для цих людей аргументи. У ширшому тлума¬ 
ченні Д. п. охоплює все мовлення політ, сфери, тобто всі дис¬ 
курсивні акти, що відбуваються в політ, інституціях за участю 
суб’єктів здійснюваної взаємодії, насамперед політиків, уря¬ 
довців та представників громад, орг-цій. У такому разі до Д. п. 
належать не тільки раціональні висловлювання, а й емоційні 
та навіть позірно абсурдні, не тільки явне обстоювання певних 
поглядів та заперечення інших, а й неявне, здійснюване в роз¬ 
мові нібито на зовсім ін. тему. Нарешті, найширше тлумачення 
зараховує до Д. п. також пов’язані з політикою акти мовлен¬ 
ня, здійснювані поза межами усталеної політ, сфери, зокрема 
в освіті, мас-медіа та родинному спілкуванні. Як і будь-яка дис¬ 
курсивна взаємодія, Д. п. не лише відбиває чинні уявлення, 
а й творить та змінює їх, оскільки саме в процесі взаємодії 
люди сприймають і засвоюють або відкидають уявлення ін. 
людей, відповідно модифікуючи ті, яких дотримувалися раніше. 
УД. п. ефект мають не лише раціональні та явні висловлюван¬ 
ня, а й нераціональні та неявні, оскільки вони також можуть 
впливати на свідомість чи підсвідомість слухачів або читачів, 
зокрема завдяки використанню риторичних засобів та інтер- 
текстуальних посилань на ін. відомі сприймачам висловлюван¬ 
ня. До того ж, на відміну від дискусій щодо конкр. політ, про¬ 
блем, багато ін. висловлювань причетних до політики акторів 
стосуються заг. засад сусп. ладу та політ, взаємодії, уявлення 
про які впливають на їхню позицію щодо конкр. проблем. Най¬ 
поширенішими жанрами Д. п. є парлам. дебати, публічні про¬ 
мови політиків, партійні та виборчі програми партій, їхні заяви 
та заяви окремих кандидатів. Нині деякі із цих жанрів модифі¬ 
ковано з огляду на їх медіалізоване сприйняття: приміром, по¬ 
літики в парламенті звертаються не так один до одного, як до 
телеглядачів і радіослухачів. Важливу частину Д. п. становлять 


також мовленнєві акти, розташовані на перетині політ, та ме- 
дійної ділянок, як-от прес-конференції урядовців і політиків, 
їхні відповіді на запитання журналістів безпосередньо на місці 
події, про яку вони говорять (парлам. голосування, перегово¬ 
рів з іноземною делегацією тощо), їхні програмові статті в га¬ 
зетах та дискусії за їхньою участю на радіо й телебаченні. Усі 
ці жанри є об’єктами вивчення в аналізі дискурсу, що традиц. 
надає Д. п. великого значення з огляду на його ключову роль 
утворенні й підтримуванні чинних у сусп-ві уявлень. 

Літ.: РаігсіоибП N. Оізсоигзе апб Роууєг. ЬопРоп, 1989; СШоп Р Апа- 
Іузіпб Роіііісаі Оізсоигзе: ТПеогу апР Ргасіісе. ЬопРоп, 2004; Кулик В. 
Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. К., 
2009. В. Кулик 

ДИСКУСІЯ ПОЛІТЙЧНА ( від лат. Різсиззіо — розгляд, дослі¬ 
дження) — різновид політ, комунікації, спрямованої на всебіч¬ 
не обговорення будь-яких проблем та пошук шляхів їх вирішен¬ 
ня. В основі Д. п. лежить обмін думками, представлення політ, 
позицій, прагнення до порозуміння з опонентами. Д. п. харак¬ 
терна для дем. сусп-ва, оскільки її об’єкт, засадою є плюралізм 
і свобода думки. В умовах недемократичних сусп-в Д. п. практ. 
неможлива. Д. п. виконує ряд важливих функцій: генеруваль- 
на — висування різних точок зору щодо обговорюванних 
проблем; селективна — відбір найбільш продукт, позицій; ін¬ 
теграційна — об'єднання різних точок зору; конструктивна — 
визначення можливих шляхів вирішення проблем. Принципа¬ 
ми ведення є принцип толерантності (повага до всіх учасників 
дискусії), неупередженого ставлення до опонентів, критич¬ 
ності (право на негат. оцінку будь-якого предмета дискусії), 
компетентності (знання суті обговорюваних питань), плюра¬ 
лізму (множинності усіх елементів дискусії — тез, аргументів, 
позицій тощо та рівноправності їх висунення), інституалізації 
(встановлення норм та правил проведення дискусії, яких по¬ 
винні дотримуватися всі її учасники). Д. п. має цілий комплекс 
аспектів — соціальний, психол., формально-логічний, інформ., 
етичний. Особливе значення для Д. п. має її логічна складова, 
використання ідентичних за змістом понять і термінів, чітке ви¬ 
значення предмета обговорення, опертя на достовірні факти, 
уникнення підміни аргументації посиланнями на авторитети 
тощо. Культура Д. п. вимагає поважного ставлення до опо¬ 
нента, готовності до корекції своїх поглядів заради кінцевого 
позит. результату, утримання від переходу критики аргументів 
на критику особистості. До осн. різновидів Д. п. відносять ма¬ 
сові дискусії, які можуть охоплювати як усе сусп-во, так і зна¬ 
чні його частини або орг-ції (напр. політ, партії); спеціалізова¬ 
ні дискусії, які відбуваються у вузькопрофес. аудиторії (напр. 
наук, симпозіуми), парлам. дискусії (парлам. дебати). 

Г. Постригань 

ДИСПЕРСІЯ ВЛАДИ (від англ. бізрегзе — розсіювати, роз¬ 
ганяти) — більш дрібний розподіл ресурсів влади порівняно 
з офіційним. Д. в. може відбуватися шляхом «диференціації 
влад» (розділення, розгалуження, розподіл влади за її ступеня¬ 
ми, щаблями, рівнями, ешелонами, ланками, функціями, регіо¬ 
нами тощо);« делегування влади »(передання на певний термін 
тих чи ін. повноважень від одних суб’єктів влади, як правило 
держ., до ін. органів управління, юрид. чи фіз. осіб, що не воло¬ 
діли раніше цими ресурсами впливу); «багатовладдя» (тиШріе 
аиіґюгіїу — здійснення влади в д-ві або орг-ції водночас кіль¬ 
кома особами, органами чи установами, політ, центрами, які 
не співпрацюють, а скоріше суперничають, конфліктують між 




220 


ДИФАМАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА 


собою). До Д. в. відносять також дуалізм влади, плюралізм 
центрів влади, дискреційну владу, «розсіяну» владу тощо. Фе¬ 
номен Д. в. відображений в теорії «дифузії влади», що суттєво 
змінює традиц. уявлення щодо субординації владних суб’єктів 
та обґрунтовує тезу про «розпорошення» (дифузію) самої полі¬ 
тичної влади. У контексті цього підходу деякі дослідники ідею 
та принцип поділу влади поширюють не тільки на формальні 
гілки держ. влади (законод., викон. і суд.), а й на численні не¬ 
формальні політ, структури (партії, політ, рухи, групи інтересів, 
лобі, політизовані профспілки, мас-медіа тощо), які концентру¬ 
ють ресурси політ, влади і детермінують виникнення й реалі¬ 
зацію нових владних тенденцій у сусп-ві. Так, партії політичні, 
крім репрезентації інтересів певних соціальних груп, беруть на 
себе відповідальність за мету розвитку сусп-ва в цілому й існу¬ 
вання політ, системи. Крім того, за умов Д. в. вона перебуває 
не тільки в руках офіц., а й приват. осіб чи їхніх асоціацій, тож 
її реалізація певною мірою є ситуативною: коли політ, рішен¬ 
ня не тільки транслюються уповноваженими держ. інституція¬ 
ми (президентом, урядом, парламентом), а й впроваджуються 
після досягнення політ, консенсусу чи компромісу з корпора¬ 
ціями, профспілками, фермерством, ін. групами інтересів або 
тиску. Л.Герасіна 

ДИФАМАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. біїГатаге — розголошувати, 
позбавляти доброго імені, ганьбити) — публічне оголошення 
дійсних або вигаданих відомостей, що дискредитують честь 
і гідність гр-на, установи, політ, партії або сусп.-політ. орг-ції. 
Д. п. відрізняється від наклепу двома ознаками: а) Д. п. є роз¬ 
голошенням будь-яких ганебних фактів у ЗМІ, тоді як наклеп 
може бути зроблений як у ЗМІ, так і вербально (публічно) або 
в листі; б) у Д. п. злочинний момент полягає в самому розго¬ 
лошенні у пресі ганебних відомостей, незалежно від їхньої 
правильності; наклеп завжди розглядається як повідомлення 
явно вигаданих фактів. До Д. п. не відносять особисті оцінки 
ін. людини чи групи людей. Д. п. історично розглядалася або як 
порушення законодавства про друк (франц. система), або як 
різновид наклепу (нім. система). Останнім часом цим терміном 
фактично позначається лише розповсюдження недостовір¬ 
них відомостей, що порочать честь і гідність ін. особи або під¬ 
ривають її репутацію, тобто наклеп. Видами Д. п. є: а) умисне 
розповсюдження недостовірних помилкових відомостей, що 
ганьблять, які є тотожними наклепу (тільки цей різновид тяг¬ 
не за собою кримін. відповідальність); б) ненавмисне розпо¬ 
всюдження недостовірних відомостей, що ганьблять; в) розпо¬ 
всюдження правдивих відомостей, що ганьблять. Д. п. широко 
використовується в сучас. політ, боротьбі та спрямовується на 
дискредитацію політ, противника. 

Літ.: МиІІепбег Н. ОеТатаїіоп, ІИе .Щгу апб ІИе Ригзиіі о^изіісе // ТИе 
СатЬгіРбе І-аж .ІоигпаІ. 2001. УоІ. 60. РаП 3; Чорний В. Про дефор¬ 
мацію в політичному процесі // Юридичний журнал. 2002. № 2; Луе- 
пеник Д. Диформація у засобах масової інформації // Право знати. 
2006. № 2. М. Требін 

ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТЙЧНА (від грец. біауусоо- 
тіхо<; — здатний розпізнавати) комплекс застосовуваних 
у соціології, політології й суміжних дисциплінах прийомів і ме¬ 
тодів, здатних у сукупності дати уявлення про соціально-екон. 
стан сусп-ва, соціальне самопочуття населення та його соціо- 
культурні та поведінкові орієнтації. В ідеалі за її допомогою 
з'ясовуються механізми цілепокладання, стратегії влади, 
темпоритми соціокультурних процесів, динаміка соціальної 


задоволеності, специфічність поведінкових стратегій індивідів. 
Без ретельної попередньої діагностики стану суЬп. свідомості 
неможливе планування виборчих кампаній. Однак далеко не 
всі параметри соціальної ситуації та її суб’єктивного сприй¬ 
няття легко піддаються оціночним вимірам. Навіть масштаб¬ 
ні моніторингові дослідження не в змозі виявити у широкому 
часовому діапазоні й на великому просторі країни чи регіону 
динаміку соціальної задоволеності чи тривожності, готовності 
до протестного реагування, рівня схильності до девіантної по¬ 
ведінки тощо. Особливо це стосується кризових періодів, коли 
система регуляторних механізмів зазнає розбалансування, 
а рівень амбівалентності на свідомісному рівні на порядок 
зростає. Під соціальним самопочуттям людини зазвичай ро¬ 
зуміють емоційно-оціночне ставлення людей до системи со¬ 
ціальних взаємозв’язків і до свого місця у цій системі. Для 
його діагностики застосовують систему індексів, що дає змогу 
у балах визначити рівень життєвого задоволення, тривож¬ 
ності, деморалізованості, соціальної затребуваності певних 
категорій населення тощо. Соціальні психологи пропонують 
чимало тестів, на основі яких вибудовується кілька шкал задо¬ 
волення індивіда життям (Іпсіех І_іїе Заїізїасїіоп), визначається 
рівень соціального оптимізму і психол. комфорту, заг. ставлен¬ 
ня людини до поставленої перед собою і досягнутої життєвої 
мети тощо. На цій основі створюються уявлення про інститу- 
ційні матриці та психофрактальні структури, які регулюють про¬ 
цеси самоорганізації та самоідентифікації у даному соціумі. 
Людина, яка потрапляє у фрактальні угруповання, породжені 
певною матрицею, автоматично включається в атмосферу за¬ 
пропонованих нею смислів і правил гри. У стабільних соціумах, 
коли ціннісно-норм. система сусп-ва базується на сталих за¬ 
конах і традиціях, завдання Д. с.-п. виявляються нескладними, 
особливо коли йдеться про невеликі, окреслені чіткими меж¬ 
ами території. Щоб з’ясувати, приміром, рівень соціального 
самопочуття гр-н певного міста і перспективи його розвитку, 
досить простежити, як формувався його соціальний склад 
у минулому, які традиції тут усталилися, як впливали управлін. 
рішення на формування соціального профілю міста. Робить¬ 
ся це переважно шляхом аналізу статист, даних і методами 
соціол. опитувань. На порядок ускладнюються ці ж завдання 
в умовах дестабілізації та криз, коли в оцінках починає домі¬ 
нувати афективний компонент. Явища деурбанізації, які супро¬ 
водять процеси соціальних трансформацій на пострад. просто¬ 
рі, значно посилюють аномічну деморалізованість, соціальний 
цинізм, провокують ксенофобські настрої. У цих умовах про- 
стежені соціологами параметри соціальних змін і особливо по¬ 
ведінкових стереотипів можуть виявитися неточними. 
Вітчизняна система Д. с.-п. базується на моніторингових со¬ 
ціол. опитуваннях, які проводяться Ін-том соціології НАНУ 
починаючи з 1994. Простежуються особливості сусп.-політ. 
ситуації, у т. ч. в регіон, розрізі, рівень довіри до владних 
структур, електоральні й зовнішньополіт. орієнтації, міграційні 
наміри та готовність до соціального протесту, тенденції етно- 
мовного розвитку тощо. Нагромаджено величезний матеріал, 
який активно використовують усі соціогуманітарії. Угім самі ж 
соціологи визнають, що моніторинг дає лише узагальнену оці¬ 
ночну картину і що показники ставлення гр-н до екон. політики 
уряду, політики у сфері оплати праці, грошової й валютної полі¬ 
тики НБУ, регламентації малого бізнесу в ньому відсутні. Тому 
пропонують використання складніших систем діагностики на 




ДІАЛОГ ПОЛІТИЧНИЙ — ДІАСПОРА 


221 


основі кластерної типології областей, міст, р-нів, використання 
методів кореляційного та регресійного аналізу, 5М)Т-аналізу, 
простеження динаміки структурних зв’язків тих показників, 
які вимірюються за єдиними шкалами. 

Літ.: Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумне. История, теория 
и современная практика. К., 1994; Вишняк О. І. Соціокультурна дина¬ 
міка політичних регіонів України. Соціологічний моніторинг; 1994- 
2006. К., 2006; Донченко О. Інституціональні матриці як структури ко¬ 
лективної психіки // Соціальна психологія. 2008. № 3. Л. Нагорна 
ДІАЛОГ ПОЛІТЙЧНИЙ (від грец. Зіс&оуо <; — розмова, бесі¬ 
да) — двостороннє спілкування політ, суб'єктів у формі публіч¬ 
ного висловлення своїх політ, поглядів, думок, оцінок з метою 
з’ясування стилів політ, мислення, інтересів один одного, по¬ 
шуку спільної політ, позиції, досягнення згоди або компромі¬ 
су. Д. п. є визначальною умовою розвитку дем. політ, системи, 
оскільки є втіленням принципу плюралізму. Виділяють такі 
форми Д. п., як полеміка, дискусія, переговори, консультації та 
ін. Структура Д. п. складається з опонента-суб'єкта, який про¬ 
понує, формулює свою позицію; опонента-суб’єкта, який цю 
позицію критикує; аудиторії, до якої звернено Д. п. У процесі 
Д. п. розрізняють лояльні та нелояльні способи його ведення. 
До лояльних способів відносять обґрунтування позиції досто¬ 
вірними фактами, пошук слабких аргументів у політ, позиції 
супротивника, уникнення доведення вже очевидного, зрозу¬ 
мілого для аудиторії. Нелояльними способами є ухилення від 
предмета обговорення, звернення до особистісних характе¬ 
ристик суб'єктів діалогу, апеляція до аудиторії для підтримки 
своєї політ, позиції, погрози фіз. розправи над політ, опонен¬ 
том. Застосування нелояльних способів ведення Д. п. відкри¬ 
ває шлях для політ, авантюризму і авторитаризму. Л. Ляпіна 
ДІАРХІЯ (двовладдя) — режим одночасного існування двох 
влад в одній країні, який відрізняється дуже своєрідним і су¬ 
перечливим їхнім переплетінням. Д. може бути як результатом 
гострого політ, конфлікту, так і усвідомленим політ, ін-том (два 
царі у Спарті, два консули в Рим. республіці, два імператори 
в пізній Рим. імперії). Діархічні системи правління існують за¬ 
раз у багатьох Сканд. країнах, де президент і прем’єр-міністр 
мають майже однакові повноваження і ділять між собою вла¬ 
ду, що урегульовано законами. М. Степико 

ДІАСПОРА (від грец. Зіааяора — розсіяння) — перебування 
певної частини того чи ін. народу поза межами країни свого 
походження. Поняття «Д.» тривалий час асоціювалося лише 
з євреями, які від часу Вавілонського полону опинилися поза 
територією своєї первісної батьківщини й розселилися по 
всьому світу. З часом зміст цього терміна розширився і Д. ста¬ 
ли називати й представників ін. народів, як-от: вірменів, гре¬ 
ків, індійців, поляків, а згодом українців. Згідно з новітніми ви¬ 
значеннями, Д. — це усталена сукупність людей одного й того 
ж етн. походження, які проживають в іноетн. довкіллі за меж¬ 
ами своєї істор. батьківщини або за межами ареалу розселен¬ 
ня свого народу й утворили соціальні, культ, (і, не виключено, 
політ.) ін-ти (орг-ції) для збереження, відтворення, функціо¬ 
нування та розвитку своєї спільноти як компонента етнонац. 
структури сусп-ва проживання. Д. формувалися, переважно, 
внаслідок міграційних процесів, які стали характерною особ¬ 
ливістю сусп. розвитку різних країн, починаючи з 11 ст. Особ¬ 
ливо інтенсивними міграціями відзначаються 19-21 ст. Ска¬ 
жімо, витоки укр. діаспори у Пн. Америці знаходимо у 2-й пол. 
19 ст. Натепер досить вживаним є термін «глобальні діаспори», 


що передусім пов'язано з фактом інтенсивного переселення 
представників різних етн. спільнот з однієї країни в ін. Нині по¬ 
над 150 млн людей живуть не в тій країні, де вони народилися. 
Класичними у цьому контексті є Аргентина, Великобританія, 
Іспанія, Канада, Німеччина, Португалія, Росія, Франція, США, 
Швеція. Найбільшими донорами вже наявних Д. та тих, які тіль¬ 
ки формуються, є Китай, Пд. Корея, Польща, Румунія, Україна, 
Японія, деякі країни Пд. Америки та Пн. Африки. 

Характерними ознаками сучас. діаспор є такі: 1) переважне 
компактне поселення у країні входу, особливо на поч. етапах 
формування; 2) налагодження стійких внугр. зв’язків; 3) вибу¬ 
довування й наповнення інституційної структури своєї спільно¬ 
ти, зазвичай, моноетнічної (наявність етн. орг-цій, передусім, 
соціального, етнокульт., а подеколи й політ., спрямування; 
шкіл з етн. мовами навчання; конструювання реліг. громад; 
комунікації етн. мовами (газети, часописи, ін. періодичні ви¬ 
дання, радіо- та телеканали чи програми, а останнім часом 
комп'ютерні технології); видання л-ри мовою етн. батьківщи¬ 
ни); 4) заснування й розвиток етн. бізнесу, зазвичай малого; 
5) підтримання безпосередніх (на індивід, рівні через рідних, 
знайомих, земляків) і опосередкованих (через ЗМІ, л-ру тощо) 
контактів, зв’язків з країнами походження. Серед характер¬ 
них маркерів процесів, що відбуваються лині у середовищі 
діаспорних спільнот, а також у процесах, в яких вони задіяні 
й великою мірою впливають на перспективу їхнього існування 
в іноетнічному довкіллі, — налагодження взаємодії з сусп-вом 
проживання за специфічних умов прагнення, з одного боку, до 
інтеграції у соціальні, політ., громад., культурницькі структури 
сусп-ва проживання, а, з іншого, — потяг до збереження, під¬ 
тримки та розвитку етн. спадщини (елементів культури, звича¬ 
їв, традицій). У першому випадку визначальним моментом є 
прагнення прискорити свою соціальну мобільність, намагання 
здобути престижні ніші у новому сусп-ві. Це, безумовно, ви¬ 
магає певної втрати етн. спадщини, прискореної асиміляції, 
що особливо відчутно у сфері культури (акультурація). У друго¬ 
му випадку йде постійний пошук можливостей затримати цю 
спадщину, якщо не в її візуальних виявах (етн. фестивалі, мис¬ 
тецькі виставки, аматорські художні колективи тощо), то при¬ 
наймні у віртуальних формах (істор. пам'ять, етн. менталітет). 
Доля Д. визначається рівнем і змістом взаємодії цих двох тен¬ 
денцій: якщо вони вступають у суперечність, то у сусп-ві вини¬ 
кають конфліктогенні ситуації (нерідко конфлікти) й у більшості 
населення країни проживання формується негат. ставлення 
до представників діаспоральних спільнот (воно, напр., мате¬ 
ріалізується у вимогах обмеження міграцій); коли ж між біль¬ 
шістю і меншістю (а Д. завжди станоновлять меншинні групи 
населення) налагоджується соціальний і міжкультурний діалог, 
то виникаються умови для безконфліктної реалізації зазна¬ 
чених вище двох тенденцій. Вони пост, зберігатимуться, на 
що, зокрема, звернув увагу амер. дослідник імміграції М. Хан- 
сен, формулюючи у 1930-х свою «теорію третього покоління». 
Згідно з нею, перше покоління іммігрантів за будь-яких об¬ 
ставин намагається зберегти етнокульт. спадщину (елементи 
культури, звичаї, традиції), яку воно привезло з собою; друге 
покоління, керуючись суто прагмат. мотивами, пов’язаними 
з прагненням якнайшвидше просуватися соціальною драби¬ 
ною, часто-густо відмовляється від спадщини батьків, при¬ 
наймні відкрито її не маніфестує; натомість третє покоління, 
до певної міри утвердившись у соціальних, політ, й громад. 



222 


ДІДРО — ДІЯЧ ПОЛІТИЧНИЙ 


структурах, повертається до свого істор. та етнокульт. коріння 
(це виявляється у бажанні брати участь у тих заходах, які про¬ 
водять діаспорні орг-ції, та й у самих орг-ціях, інтенсифікації 
контактів, зв’язків з країною походження). Наступним поко¬ 
лінням діаспори, які народились у країні проживання, власти¬ 
ва тяглість тенденцій, які характерні для третього покоління. 
Оскільки сьогоднішні Д. є своєрідними соціокультурними сис¬ 
темами й становлять компоненти структури країни поселення, 
то надзвичайно важливо узгоджувати закономірності роз¬ 
витку цих систем із заг. закономірностями розвитку самого 
сусп-ва. Це завдання є одним з гол. у етнополіт. менеджменті 
діаспорних країн. 

Літ.: Напзеп М. ТИе РгоЬІет оїШе ТНігР Оепегеїіоп. Носк ІзІапР, 1938; 
Євтух В. Б. Українська діаспора; шляхи формування та сучасні проце¬ 
си// Геогр. журн. 1992. № 1; Етносоціологія. Терміни та поняття. К., 
2003; Чернова К. О. Українська діаспора як соціокультурна система. 
К., 2007. В. Євтух 

ДІДРО рісіегої) Дені (05.10.1713, Лангре — 31.07.1784, 
Париж) — філософ-просвітитель, романіст. Навч. у янсеніст¬ 
ському коледжі д’Аркур в Парижі (за ін. даними — в єзуїтсько¬ 
му коледжі Людовіка Великого). У 1732 отримав магістерську 
ступінь на ф-ті мистецтв Париз. ун-ту. Особливу увагу приді¬ 
ляв проблемам теорії пізнання, релігії, етики, теорії мисте¬ 
цтва. Творча спадщина Д. віддзеркалює еволюцію його фі- 
лос. поглядів від деїзму та етичного ідеалізму, що проступав 
у «Філософських думках» (опублікованих у 1746 та спалених 
відповідно до рішення парламенту), «Алеї, або прогулянка 
скептика» (1747), «Нескромних скарбах» (1748) до матеріа¬ 
лізму та атеїзму, перехід до яких намітився у «Листі про слі¬ 
пих для повчання зрячих» (після появи яких у 1749 Д. був на 
кілька місяців ув’язнений) і закріпився у зрілих працях різних 
жанрів, серед яких «Думки про пояснення природи» (1753), 
«Черниця» (1760), «Розмова Д'Аламбера з Дідро» (1769), 
«Сон Д’Аламбера» (1769), «Філософські принципи щодо мате¬ 
рії та руху» (1770), «Жак-фаталіст» (1773), «Племінник Рамо» 
(1779) тощо. Д. — один із засновників та редакторів (певний 
час — разом із Ж. Д’Аламбером), авторів «Енциклопедії, або 
Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел» (тт. 1-35, 
1751-1780) — пам'ятки світського раціоналізму й прогре¬ 
сивних соціальних ідей доби Просвітництва, що була своє¬ 
рідним викликом абсолютизму й реліг. верховенству катол. 
церкви. «Енциклопедія» стала унікальним зведенням знань 
з різних галузей, адже до роботи над її статтями Д. залучав 
таких відомих тогочасних мислителів, як Ж.-Ж. Русе о, Воль- 
тер, Ш. Я. Монтеск'є, П. А. Гольбах, скульптора Е. Фальконе, 
архітектора Ж. Блондель, граматиків Н. Бозе та С. Ш. Д. Мар¬ 
се, гравера і рисувальника Ж. Папійона, економіста Ф. Кене 
та ін. Політ, проблематика, що знайшла віддзеркалення на 
сторінках видання, свідчила про незаангажованість авторів, 
про їхні відмінні позиції щодо ставлення до монархії як фор¬ 
ми правління. «Енциклопедія» була позит. сприйнята владою 
і сусп-вом. Утім з часом у неї з’явилися противники (найпер¬ 
ше серед єзуїтів), що призводило до заборони королівськими 
едиктами (1752,1757-59) публікації її наступних томів. 

Політ, ідеї та ідеали Д., що знайшли відображення у статтях на 
сторінках «Енциклопедії», як й ін. творів, засвідчують, що мис¬ 
литель усвідомлював зв’язок політ, ін-тів із соціально-екон. 
та культ, традиціями сусп-ва. Розвінчуючи катол. догми, він 
спростовував божественне походження королівської влади. 


Обстоював ідею свободи «абстрактної людини», визнання її 
права обирати власний шлях ганьби і слави. Наголошував 
на важливості прав власності як раціональної основи гро¬ 
мадянства та обов’язок правителя охороняти їх заради сусп. 
інтересів. Сповідуючи ідеї просвіченого абсолютизму, Д. вва¬ 
жав монархію найбільш вдалою формою політ, устрою. Вірив 
у можливість «співпраці» монархів та «філософів» заради удо¬ 
сконалення держ. влади та з острахом ставився до самостій¬ 
них рухів сусп. низів. У кінці життя виявляв прихильність до 
ідеї республіки. Утім вважав її малопридатною до втілення 
у централізованій д-ві. У1773-74 на запрошення Катерини II 
Д. приїздив до Росії. Був обраний почесним членом Петерб. 
академії наук (1773). У розмовах з царицею наголошував на 
необхідності звільнення селян із кріпацтва, проведенні лібер. 
реформ. Склав «План університету, або школи публічного ви¬ 
кладання наук для Російського уряду» (1775), а також написав 
ряд заміток, в яких порушував питання орг-ції початкової нар. 
освіти на засадах всезагальності, безстановості та безоплат¬ 
ності. За підтримки рос. влади впродовж 2-ї пол. 18 ст. у Росії 
було опубліковано 25 збірників перекладів з «Енциклопедії». 
Неабиякий вплив на Д. справила амер. революція, наслідком 
чого стала його відданість ідеї суверенітету народу та права 
останнього на революцію проти влади тирана. Ідеї мислите¬ 
ля стали одним із сегментів інтелектуальної платформи Вел. 
франц. революції. 

Літ.: Бильбасов В. А. Дидро в Петербурге. СПб., 1898; РаІасИе І С. 
Роиг поуєіі5і5, СгеЬіІІоп, І_асІоз, Оібегої, Незіії Ре Іа Вгеіоппе. №уу Уогк, 
1926; РигЬапк Р. N. ОіРегоІ: А СгіїісаІ ВіобгарИу. ЬопРоп, 1992; Вех№ Е. 
ОіРегоі'з Соипіегроіпіз: Тіїе Оупатісз ої Сопігагіеїу іп Ніз Маіог Могкз. 
ОхГогО, 1998. М. Кармазіна 

ДІЯЧ ПОЛІТЙЧНИЙ — активний учасник політ, процесу, що 
одержав право приймати політ, рішення в результаті об¬ 
рання або призначення на посаду в органі влади або політ, 
орг-ції. Щоб глибше зрозуміти зміст поняття «Д. п.», необхідно 
з’ясувати його місце в ряді споріднених понять: «суб'єкт полі¬ 
тики», «актор політичний», «політ, лідер», «політ, еліта». На відмі¬ 
ну від перших двох понять, зміст яких тотожний і містить у собі 
всіх учасників політ, життя, політ, діячем завжди є індивід, який 
характеризується високим ступенем політ, активності, бере 
участь і несе політ, відповідальність за свої дії, має на меті ви¬ 
раження інтересів і волі соціальних груп і класів, який, будучи 
обраним або призначеним на політ, посаду, здатний приймати 
політ, рішення, спрямовані на реалізацію спільних інтересів 
д-ви або регіону. Зміст поняття «Д. п.» відрізняється й від по¬ 
няття «політ, лідер», хоча ці поняття й близькі за змістом. Але 
якщо будь-який політ, лідер — Д. п., то далеко не будь-який 
Д. п. є політ, лідером. Д. п. належить до політ, чи правлячої елі¬ 
ти або перебуває в опозиції загальнонац. чи регіон, рівня. Се¬ 
ред якостей, що їх повинен мати Д. п., виділяють пристрасть, 
почуття відповідальності й окомір. Перші дві якості вимагають 
від Д. п. повної самовіддачі справі, яку він вирішив захища¬ 
ти і втілити в життя, й усвідомлення відповідальності за свою 
діяльність. Окомір же необхідний політикові, щоб співвідноси¬ 
ти свою пристрасть, своє служіння справі з реальністю, розмі¬ 
щенням політ, сил, дистанціюватися від речей і людей, позбути¬ 
ся самовдоволення та марнославства. Політ, діячеві потрібні й 
ораторський талант, і організаторські здібності, що змушують 
людей вислухати його і йти за ним. Гол. його якостями мають 
бути відданість своїй справі, віра в ідеали, які він проголошує 




ДМОВСЬКИЙ — ДОВЖЕНКО 


223 


і захищає, та холодний розрахунок, уміння об’єктивно оцінити 
обстановку, співвідношення конфронтаційних інтересів і сил, 
що стоять за ними. Важливою якістю політ, діяча повинна бути 
також пост, готовність до публічності свого особистого життя. 

А. Лузай 

ДМОВСЬКИЙ ртомузкі) Роман Станіслав (псевд. Зкггускі В., 
Кагітіегг М/уЬгапомузкі; 09.08.1864, Кам'янка — 02.01.1939, 
Дроздово, Польща) — політик, публіцист, редактор, ідеолог 
польс. націоналізму. Здобув освіту у Варт. (1886-91) і Па- 
риз. (1891) ун-тах. Член Союзу польс. молоді «Зет» (1888) 
і Ліги польс. (від 1889). Співзасновник і лідер Ліги народової 
(1893) і Народно-дем. партії (1897). У 1893-95 зазнав по¬ 
ліцейських переслідувань за політ, діяльність. У 1895-1906 
займався журналістикою. Депутат 2-ї та 3-ї рос. Держ. думи 
(1907-09), голова депуг. клубу «Коло польське». Склав мандат 
через провал своєї політики співпраці з рос. урядом. Засно¬ 
вник і голова закордонного Польс. нац. к-ту (1917-19), ініці¬ 
атор створення польс. добровольчої Блакитної армії у Франції 
(1917). Голова делегації Польщі на Париз. мирній конферен¬ 
ції (1918-19). Посол до Сейму (1919), міністр закорд. справ 
2-ї Речі Посполитої (1923). Засновник і голова «Союзу Вели¬ 
кої Польщі» (1926). Здійснив ідейну еволюцію від неославізму 
та автономізму до самостійництва; прихильник союзу Польщі 
з д-вами Антанти та Росією проти Німеччини. Опонент «феде- 
ралістичної» концепції Ю. Пілсудського. Противник існування 
укр. д-ви, автор концепції «інкорпорації» Сх. Галичини, Зх. Во¬ 
лині та Зх. Поділля до складу Польщі, а укр. земель на сх. від 
«лінії Д.» — до складу Росії. Прихильник політ, та культ, асиміля¬ 
ції Польс. д-вою нац. меншин. 

Літ.: Киіакоуузкі М. Потап Ртслузкі уу зууієііє іізіоуу і уузротпіеп. Ьоп- 
боп, 1972; Мегезгускі Н. Нізіогіа роїіїусгпа Роізкі 1864-1918. Рагуі, 
1979; Маріпзкі Р. №гос!оууа Оетокгаф. 1893-1939. 2е зіибіоуу паб 
скіф ті тузіі пафпаіізіусгпеі. №госіауу, 1980. В. Пономарьов 

ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Северинович (13.11.1870, Тер¬ 
нопіль — 05.05.1935, Ужгород) —правознавець, політолог, 
редактор, публіцист, політ, діяч. У 1893 закінчив юрид. ф-т 
Віден. ун-ту, а через рік отримав наук, ступінь д-ра права і по¬ 
літ. наук. Володів слов’ян, мовами, а також нім., франц., латин, 
і старогрец., що посприяло йому в подальших наук, студіях, які 
продовжив у Берліні, Лейпцігу і знову у Відні. З 1899 — доц. 
цив. права Львів, ун-ту, згодом — зав. кафедри цив. права. 
31901 — проф. Львів, ун-ту. Дійсний член НТШ (з 1899), голо¬ 
ва юридично-статист. комісії НТШ, редактор журн. «Насолись 
правнича» (згодом «Насолись правнича і економічна» (1900- 
09, 1912) та «Правничого вістника» (1910, 1911, 1913), за¬ 
початкував серію «Правнича бібліотека». Водночас головував 
у Т-ві укр. правників. У 1901-13 опублікував трьома мовами 
понад 12 новаторських правових праць, зокрема: «Чоловік 
і його потреби в правовій системі», «Реформа виборчого 
права в Австрії», «Звичаєве право і соціальні зв’язки» та ін. 
У1907 і 1911 його було обрано депутатом до віден. парламен¬ 
ту. У1907-18 був послом австр. парламенту і очолював «Укр. 
клуб» — об'єднання укр. депутатів. Засновник (1909) профес. 
спілки юристів Галичини та Буковини «Т-во укр.-руських прав¬ 
ників». З 1910 проф. Львів, ун-ту. Після проголошення ЗУНР 
брав активну участь у державотворчих процесах, був спі¬ 
вавтором її Конституції. Розробив основи правової д-ви, зо¬ 
крема правління республіки, заклав основи укр. політології. 
У 1919 видав у Відні «Цивільне право» — австр. цив. кодекс 


укр. мовою, доповнений законами та розпорядженнями ЗУНР. 
Після встановлення польс. адміністрації на західноукр. землях 
і ліквідації укр. кафедр у Львів, ун-ті разом з О. Колессою, 
І. Горбачевським та ін. вченими виступив ініціатором засну¬ 
вання ун-ту поза межами України. З 1921 — декан правничо¬ 
го ф-ту Укр. вільного ун-ту (УВУ) у Відні. Після перенесення УВУ 
до Праги з 1922 — ректор, 1922-23 — проректор цього ун¬ 
ту. Співзасновник (1923) і протягом певного часу голова Укр. 
правничого т-ва в Чехії. Організатор (1923) видавничої комісії 
УВУ. З 1928 — академік ВУАН у Києві. Читав лекції на юрид. 
теми в Укр. госп. академії в Подєбрадах. Організатор (1933) у 
Празі Укр. юрид. наук, з'їзду. У 1920-х Д. розробляв юрид. 
основи правової д-ви, зокрема правління республіки, займав¬ 
ся соціол. студіями. 

Тв Загальна наука права і політики. Т. 1. Прага, 1923; Нова держава. 
Відень-Прага; Львів; 1923. 

Літ.: Академік Ст. Дністрянський. 1870-1935. Бібліографія. К.,1992; 
Мушинка М. Академік Станіслав Дністрянський 1870-1935. К., 1992; 
Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. Львів, 1999. 

О. Красівський 

ДОВЖЕНКО Олександр Петрович (10. 09.1894, Сосниця, 
тепер Черніг. обл. — 25.11.1956, Москва) — кінорежисер, 
сценарист, письменник, засл. діяч мистецтв УРСР (1939), 
нар. арт. РРФСР (1950). У 1911-14 навч. у Глухів. учит. ін-ті. 
1914—17 викладав у 2-му Житом, змішаному вищепочатк. 
уч-щі. У 1917—18 вояк куреня чорних гайдамаків. У війську 
УНР Д. перебував до кін. 1919, коли був заарештований пра¬ 
цівниками Волин. губерн.ЧК. Д. порятувало те, що він входив 
до УКП (боротьбистів), які були союзниками більшовиків. Від 
черв. 1920 Д. працював у Києві секр. губерн. відділу місь¬ 
кої освіти, комісаром театру ім. Т. Шевченка; у жовт. 1921 — 
квіт. 1922 — у Повноваж. представництві УСРР у Варшаві; 
'у квіт. 1922 — лип. 1923 — секр. консул, відділу Торг, пред¬ 
ставництва УСРР у Берліні. Брав участь у роботі репатріац. 
комісії для обміну військовополоненими з поляками. 1923 
Д. повернувся до Харкова, працював на посаді художника- 
ілюстратора в ред. газ. «Вісті ВУЦВК». Його карикатури, в т. ч. 
на політ, діячів (В. Винничена, С. Петлюру, Ю. Пілсудського, 
Б. Муссоліні та ін.) з’являлися у газ. «Селянська правда», аль¬ 
манасі «Плуг», ж. «Всесвіт», «Безвірник» та ін. Д. належав до 
Спілки пролетар, письменників «Гарт», потім ВАПЛІТЕ. 1926 
почав працювати на Одес. кінофабриці. Першими фільмами 
були комедії «Вася-реформатор» та «Ягідка кохання» (1926). 
1927 на екранах з’являється перший повнометражний фільм 
Д. «Сумка дипкур’єра». Наступним став фільм «Звенигора» 
(1928), який вважається початком власне укр. кіно. Далі був 
«Арсенал» (1929), що відповідав тогочасній ідеології життєт- 
ворчості й мистецтва як інструменту буд-ва нового життя. На¬ 
ступний фільм Д. «Земля» (1930, Київ, кіностудія). Матеріалом 
були актуальні події — колективізація на селі. Улітку 1930 Д. 
здійснив поїздку до Німеччини, Франції, Вел. Британії, Чехос- 
ловаччини з метою вивчення нової звукової техніки. Водночас 
було показано фільми Д., які мали великий і довготривалий 
успіх. Розглядалися і пропозиції щодо постановки Д. фільмів 
за кордоном. Затим в Україні «Іван» (1932) — про будівництво 
Дніпрогесу. Фільм викликав здебільшого неприхильні диску¬ 
сії в пресі. Тривали репресії, митець мав стати однією з наст, 
жертв. На поч. 1933 Д. закликано до Москви, він зустрівся з 
Й. Сталіним. «Я найглибшим чином переконаний, що товариш 




224 


ДОГМАТИЗМ — ДОВІРА ПОЛІТИЧНА 


Сталін врятував мені життя. Якби я не звернувся до нього 
вчасно, я, безперечно, загинув би як художник і громадянин. 
Мене би вже не було» (Автобіогр.). Ціна була високою — твор¬ 
ча свобода, припасованість до «кремлівського двору», вико¬ 
нання прямих замовлень Й. Сталіна. Першим з них був фільм 
«Аероград» (1935). «Оборонний фільм» — за визначенням 
автора. Картину схвалив Й. Сталін. Від нього надходить нове 
замовлення — зробити «укр. Чапаєва», фільм про події рево¬ 
люції та громадян, війни. Робота над картиною «Щорс» (1939) 
затягнулася на кілька років, від автора вимагалося включити¬ 
ся до процесу перелицювання недавньої історії, «висвячення» 
на ролі провідників нових персонажів. Відтак гол. негат. пер¬ 
сонажами стрічки є троцькісти, а героями позит. міфу ті, хто 
загинув під час громадян, війни. Восени 1939 Д. виїхав на Зх. 
Україну — знімати вхід Червоної армії до Галичини (док. фільм 
«Визволення», 1940). 1940-го побачила світ ще одна док. 
стрічка «Буковина — земля Українська». Тоді ж призначається 
худ. керівником Київ, кіностудії, відбувається особисте збли¬ 
ження Д. з керівником респ. парт, орг-ції М. Хрущовим. 

У роки війни 1941-45 Д. працює в армійській фронтовій пре¬ 
сі. З-під пера митця з’явилося чимало оповідань: «Ніч перед 
боєм», «Мати», «Перемога» та ін. Певний час мав бажання зали¬ 
шити кінематограф і повністю присвятити себе л-рі. Властиве 
для Д. самоусвідомлення як нац. пророка макс. загострюється, 
про що свідчать записи у щоденнику. Нац. історія, її екзистенції 
стають центр, пунктом тогочасних текстів Д. Україна сприйма¬ 
ється як Велика руїна. Одна з причин вбачається в ідеології, 
у навчанні глухоті й сліпоті, безпам'ятству. Керує роботою над 
докум. фільмами «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) та 
«Перемога на Правобережній Україні та вигнання німецьких 
загарбників за межі українських рад. земель» (1945). Водно¬ 
час пише кіноповість «Україна в огні», де виявилося критичне 
ставлення автора до багатьох аспектів рад. способу життя. 
30.01.1944 під час зустрічі членів Політбюро ЦК ВКП(б) та чле¬ 
нів ЦК КП(б)У за участі укр. письменників Й. Сталін піддав ни¬ 
щівній критиці «за націоналізм» твір Д. Д. був знятий з посади 
худ. керівника Київ, кіностудії, виведений зі складу держ. к-тів 
та громад, орг-цій, йому не дозволялося працювати в Україні. 
1949 виходить фільм «Мічурин», прихильно зустрінутий гляда¬ 
чами та критикою. 1950-51 на кіностудії «Мосфільм» відбува¬ 
ються зйомки фільму «Прощавай, Америко!», припинені в адм. 
порядку. В основі стрічки протистояння двох політ, та свято- 
глядних систем — рад. та амер. Заборона найімовірніше мала 
політ, причини, не пов’язані із самим Д. Він працює над сцена¬ 
рієм «Поема про море». За задумом зйомками «Поеми...» мала 
початися робота над епічною трилогією про долю укр. села 
і власне України. Ще один задум, кіноповісті «Зачарована Дес¬ 
на», був зреалізований, її текст видрукувано 1956. Від 1949 
Д. на педагог, роботі у ВДІКу. 1955-6 керував курсом режисе¬ 
рів. Серед учнів відомі імена Я. Шепітько, Г. Шенгелая, О. Іосе- 
ліані, Д. Фірсової, Р. Сергієнка, М. Вінграновського. 

Посмертно Д. присуджено Ленінську премію (1959) за сцена¬ 
рій фільму «Поема про море» (реж. Ю. Солнцева). 1957 його 
іменем названо Київ, кіностудію, 1958 там само відкрито му¬ 
зей. 1960 у Сосниці — Дім-музей Д. У1958 фільм «Земля» на¬ 
звано у числі 12-ти кращих фільмів усіх часів і народів (опиту¬ 
вання критиків у рамках Всесвітньої виставки у Брюсселі). 

Літ.: Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. К., 1973; 
Куценко М. Сторінки життя і творчості О. П. Довженка. К., 1975; Уапсе 


Керіеу. Іп ІИе $егуісе ої Ше Зіаіе. ТИе Сіпета ої АІехапбег Ооугіїепко. 
І£>пРоп,1986; Сеог£е О. І_іЬег. АІехапбег ОоугПепко. А І_іїе іп Зоуієі 
Рііт. Ьопбоп, 2002; 2006; Тримбач С. Олександр Довженко. Загибель 
богів (Ідентифікація автора в національному часо-просторі). Вінниця, 
2007. С. Тримбач 

ДОВІРА ПОЛІТЙЧНА — впевненість у позит. наслідках дій 
суб’єктів політики. В основі Д. п. лежить віра в політ, ідеали й 
цінності, якості лідерів, можливості політ, орг-цій або структур 
д-ви задовольнити потреби індивіда, групи чи усього сусп-ва 
в цілому. Д. п. є одним з проявів довіри як загальносусп. фе¬ 
номену, який пронизує всі сфери людських відносин — від 
міжособистісних до інституційно оформлених. Д. п. виконує 
ряд важливих функцій у політиці. Вона сприяє стабілізації та 
оптимізації політ, системи, є дієвим чинником легітимізації по¬ 
літики та влади, забезпечує умови для ефект, діяльності партій 
політичних та лідерів. Особливе значення Д. п. має для функ¬ 
ціонування дем. політ, системи. Д. п. базується на переживан¬ 
ні відчуття впевненості у неворожому характері політ, системи 
в цілому та її окремих ін-тів, на прихильному ставленні особи 
як до найближчого свого оточення, так і до всього соціуму, 
в т. ч. до його політ, частини. Безпосередніми осередками фор¬ 
мування й прояву довіри в умовах дем. сусп-ва є структури 
громадянського суспільства — «мережі громад, активності», 
в які входять різноманітні асоціації, т-ва, масові партії тощо. 
Необхідними умовами для виникнення й розвитку Д. п. є на¬ 
явність автономності, згуртованості й доступності центру, від¬ 
критість основних еліт стосовно одна до одної, а також сто¬ 
совно більш широких верств населення. Не менше значення 
для Д. п. має й врівноважувальна взаємодія формальних і не¬ 
формальних норм та процедур, які визначають дії як гр-н, так 
і акторів пол'ггичних. Найбільш розповсюдженою формою ви¬ 
раження Д. п. є підтримка тих або ін. політ, акторів на виборах. 

Г. Постригань 

ДОГМАТЙЗМ [від грец. 8оуца (8оуцато<;) — думка, вчення, 
рішення] — спосіб мислення, який базується на незмінних по¬ 
стулатах, принципах, формулах, їх некритичне сприйняття. Тер¬ 
мін «Д.» введений в обіг давньогрец. філософами Піррономта 
Зеноном, які вважали Д. близьким за значенням до філософії, 
оскільки вона грунтується на формулюванні певних постула¬ 
тів. Надалі поняття «Д.» здобуло подальшу концептуалізацію 
в рамках філос. науки. Зокрема, його розробкою займалися 
Д. Юм, І. Кант, Ґ. Гегель та ін. Утвердження явищ, пов'язаних 
з Д. в сусп. відносинах, історично стало наслідком впливу ре- 
ліг. чинника, коли базові принципи християнства, ісламу, юда¬ 
їзму, конфуціанства та ін. функціонували як ядро норм, бази 
життя соціуму. У сучас. розумінні Д. розглядається як анти¬ 
под інновації, раціоналізму, критицизму, прагматизму тощо 
і є близьким до традиціоналізму, реакціонізму. Д. є помітним 
явищем у сфері політики. Д. відіграє свою роль у формуванні 
політ, орієнтацій та знань, передачі політ, досвіду, підтримці 
легітимності політ, режиму тощо. Абсолютизація механізмів 
Д. з боку влади призводить до згортання плюралізму, політ, 
стагнації, індоктринації, ставки на силові методи забезпечен¬ 
ня стабільності, авториторизації і тоталітаризації режимів. Д. 
формує каркас ідеократичних режимів, влада яких викорис¬ 
товує для легітимізації свого панування посилання на свя¬ 
щенні тексти, пророцтва, реліг. вчення. Напр., Д. став провід¬ 
ним елементом утвердження марксизму-ленінізму як ідеол. 
платформи комуніст, режиму в СРСР. У сучас. світі прикладом 




ДОГОВІР МІЖНАРОДНИЙ — дойч 


225 


домінування Д. є, напр., ідеологія чучхе в КНДР. На основі Д. 
функціонують сучасні реліг. фундаменталістські течії, що обу¬ 
мовлює їхній здебільшого секстантський характер. У цілому 
Д. може складатися на основі будь-яких ідеологій чи доктрин, 
якщо їхні постулати не сприймаються критично (напр., лібер. 
Д, глобалістський Д. тощо). У сучас. Україні Д. найвиразніше 
наявний у представників радик. політ, напрямів. О. Лісничук 
ДОГОВІР МІЖНАРОДНИЙ — угода між двома або декількома 
суб’єктами міжнар. права, що встановлює, змінює або при¬ 
пиняє їхні взаємні права та обов’язки і регулюється міжнар. 
правом. Порядок укладення, виконання і припинення дії Д. м. 
регулюється Віден. конвенцією про право міжнар. договорів 
1969 та Віден. конвенцією про право міжнар. договорів між 
д-вами і міжнар. орг-ціями або між міжнар. орг-ціями 1986. 
У доктрині міжнар. права Д. м. переважно розглядається як 
основне й універсальне джерело міжнар. права, його юрид. 
сила походить із заг. міжнар. права. Джерелом обов’язкової 
сили Д. м. є згода і чітко висловлена воля його сторін; Д. м. 
дозволяє найбільш оперативно врегулювати міжнародні від¬ 
носини. Віден. конвенція про право міжнар. договорів 1969 
встановлює для цього акта письмову форму та передбачає 
можливість укладення договорів у одному док-ті чи в двох або 
кількох пов’язаних між собою док-тах тощо. Назва та форма 
договору не впливають на його обов’язкову силу, більшість 
Д. м. мають письмову форму, але зустрічаються і договори в 
усній формі. За числом сторін вони поділяються на двосторон¬ 
ні або багатосторонні (регіон, чи універсальні); за можливістю 
участі в них — відкриті та закриті; за терміном дії — строкові 
та безстрокові. Двосторонні договори зазвичай укладаються 
мовами сторін. Підписаний Д. м., як правило, підлягає ратифі¬ 
кації або затвердженню (прийняттю). Він набирає чинності піс¬ 
ля підписання, якщо це прямо зазначено в договорі, або після 
обміну ратифікаційними грамотами чи після їх здачі на збері¬ 
гання депозитарію. Як правило, укладений Д. м. публікується 
д-вами, що його уклали, в їхніх офіц. виданнях. Дія Д. м. при¬ 
пиняється внаслідок закінчення строку його дії, у зв’язку з ви¬ 
конанням, за взаємною згодою сторін, у порядку денонсації, 
перегляду, анулювання тощо. Джерелом міжнар. права є Д. м., 
який повинен: бути об’єктивно правомірним; укладеним відпо¬ 
відно до принципів і норм сучас. міжнар. права та законодав¬ 
ством д-в (сторін) у частині, що стосується договірної процеду¬ 
ри; реалізовуватися відповідно до принципів і норм міжнар. 
права і положень самого договору. Пріоритетність Д. м. за¬ 
лежить від простору дії (перевагу мають Статут ООН, універ¬ 
сальні договори); часу дії; часу укладення договору (принцип 
Іех розіегіог бего£аІ ргіогі); характеру норм (імперативні норми 
мають перевагу над диспозитивними); відповідності чинним 
принципам і нормам міжнар. права тощо. Недійсними є дого¬ 
вори, які суперечать Статуту ООН або осн. принципам міжнар. 
права, що мають імперативний характер 0‘из со£еп§). 

Л/т.: Талалаев А. Н. Право международньїх договоров: Общие вопросьі. 
М., 1980; Мережко О. О. Право міжнародних договорів: Сучасні про¬ 
блеми та практика. К., 2002. М. Гчатовський 

ДОЙЧ (ОеиІзсИ) Карл Вольфганг (21.07.1912, Прага — 
03.11.1992, Кембридж, США) — політолог-теоретик, один 
із засновників біхевіоризму політичного. Навч. в Нім. ун-ті 
(Прага), д-р права Карлового ун-ту (1938), магістр (1941) і д-р 
(1951) Гарвард, ун-ту. Як учасник чехословац. антифаш. руху був 
змушений емігрувати до США, викладав у Массачусет. технол. 


ін-ті (1942-58), Єльс. (1958-67) і Гарвард. (1967-92) ун-тах; 
1952 взяв участь у семінарі в Пн.-зх. ун-ті (Еванстон, Чикаго) 
під егідою Ради із суспільствознавчих досліджень, що розро¬ 
бив методол. засади «нової» компаративістики політичної; був 
співзасновником і директором Міжнар. ін-ту порівняльних со¬ 
ціальних досліджень (Зх. Берлін, 1977-83), очолював Амери¬ 
канську асоціацію політичної науки (1969-70) і Міжнародну 
асоціацію політичної науки (1976-79). У роботі «Націоналізм 
і соціальні комунікації: дослідження підвалин національності» 
(1953) запропонував структурний кількісний аналіз націона¬ 
лізму, заснований на теорії комунікації й кібернетичному під¬ 
ході, найбільш адекватним його критерієм вважав здатність 
членів групи, що становлять націю (народ), взаємно спілку¬ 
ватися, а не традиційні політ., екон. й культ, фактори; сутністю 
нації визначив комунікацію, тобто здатність донести повідо¬ 
млення, швидко й точно їх засвоїти, а також передбачити по¬ 
ведінку ін. представників нації на підставі знання про власну 
поведінку. У кн. «Націоналізм та його альтернативи» (1969) на 
основі узагальнення власних розвідок дійшов висновку, що 
на серед. 21 ст. у націй-держав не буде серйозних альтерна¬ 
тив, але їхнє розростання призведе до зменшення чутливості 
до внугрішньополіт. вимог і зовн. загроз, тому вважав за по¬ 
трібне перенаправляти частину оборонних витрат на розвиток 
непрямої військ, інфраструктури (освіта, іранспорт, допомога 
іноземним д-вам та ін.) і перетворити міжнар. право на «праг¬ 
матичний закон міжнародної поведінки». У «Приливах і відли¬ 
вах серед націй» (1979), дослідивши механізми націобудівни- 
цтва та їхнього об’єднання у крупніші співтовариства, а також 
відносини між багатими й бідними країнами, скептично по¬ 
ставився до перспектив деполітизації націоналізму й розвитку 
світового співтовариства внаслідок соціально-екон. прогресу, 
одним із способів гармонізації в такому разі вбачав більш 
справедливий перерозподіл світового багатства. У досліджен¬ 
нях націоналізму запровадив поняття «соціальної мобіліза¬ 
ції» й запропонував кількісні індикатори її вивчення, а також 
продемонстрував, що цей процес сприяє інтеграції політичній 
(у людей виникають спільна мова, традиції й соціальні ін-ти) 
або дезінтеграції полггичній (за відсутності спільних мови, 
традицій і соціальних ін-тів). У роботах «Політичне співтовари¬ 
ство на міжнародному рівні: проблеми визначення й виміру» 
(1953) та «Політичне співтовариство і зона Північної Америки: 
міжнародна організація в світлі історичного досвіду» (1957) 
на підставі результатів вивчення націоналізму розглянув про¬ 
блеми регіон, інтеграції й запропонував концепцію співтова¬ 
риства заради безпеки як породження вищих рівнів інтеграції 
задля підтримання миру, що була використана держдепарта¬ 
ментом США після завершення « холодної війни »для вибудову¬ 
вання відносин між Зх. і кол. «соціаліст, табором». У кн. «Нерви 
уряду: моделі політичної комунікації й контролю» (1963) запро¬ 
понував кібернетичну модель аналізу політ, феноменів, яка 
описує політичну систему суспільства в категоріях компонентів 
утворених цими феноменами підсистем та їхніх зв’язків, і до¬ 
зволяє пояснити не лише причини збереження, а й розвиток 
політ, системи. Сутність політики визначив як «залежну коор¬ 
динацію зусиль людей для досягнення соціально значимих 
цілей», причому влада виконує роль «універсального посеред¬ 
ника», або механізму, що вступає в дію, коли «вплив, звичка 
чи добровільна координація не дають бажаного результату»; 
джерелом політ, влади бачив «відносно гармонійну й стабільну 




226 


ДОКТРИНА ВОЄННА — ДОКТРИНА ПОЛІТИЧНА 


структуру спогадів, звичок і цінностей, що залежить від існую¬ 
чих засобів соціальної комунікації як між, так і всередині поко¬ 
лінь»; спираючись на постулати кібернетики, стверджував, що 
уряд не стільки використовує владу щодо гр-н, скільки контр¬ 
олює канали передавання інформації («Політика і управління: 
як люди вирішують свою долю», 1970). На основі кібернетичної 
моделі також запропонував особливу схему компаративістики 
політичної: порівняння країн здійснюється шляхом контент- 
аналізу внутрішньополіт. спілкування, вивчення контурів зво¬ 
ротного зв’язку, механізмів контролю за каналами передаван¬ 
ня інформації та їхньої пропускної здатності, для чого потрібне 
використання кількісних методів дослідження й цілеспрямова¬ 
ні зусилля зі створення масивів статист, інформації («Матема¬ 
тичні підходи до політики», 1973). 

Літ.: Кетап Н. Сотрагаїіуе Роїііісз: Иєуу Оігесііопз іп ТПеогу.апб МеШ- 
осі. Атзіегсіат, 1993; Сотрагаїіуе Еигореапз Роїііісз. ТГіе Зіогу ої а 
Ргоїеззіоп. Ьопбоп, №уу Уогк, 1997. В. Головченко 

ДОКТРЙНА ВОЄННА - науково обгрунтована та офіц. прийня¬ 
та держ. система поглядів на стратег., тех., екон., правові та ін. 
аспекти, що стосуються осн. цілей воєнної політики держави, 
шляхів і засобів їх досягнення; прийнята в д-ві система погля¬ 
дів на сутність, мету, характер можливої війни, підготовку до 
неї країни і збройних сил та способи її ведення. Д. в. базується 
на аналізі воєнно-політ. обстановки в регіоні та світі, воєнно- 
стратег. реаліях, а також враховує внугр. ситуацію в країні, її 
наявні та перспективні оборонні можливості й пріоритети. 
Д. в. провідних країн відбивають їх інтереси у сфері оборони, 
характеристики війн і військ, конфліктів сучасності (у т. ч. із за¬ 
стосуванням ядерної та ін. видів зброї масового ураження), 
визначають шляхи запобігання зовн. та внугр. війнам (воєн¬ 
ним конфліктам), а також механізми їх локалізації та вирішен¬ 
ня. У Д. в. зазвичай формулюються принципи буд-ва воєнної 
організації д-ви та функціонування військово-промислово¬ 
го комплексу, напрямки підготовки країни та її збройних сил 
до відбиття можливої агресії, способи використання матер. 
і людських ресурсів тощо. Як правило, В. д. складається з трьох 
взаємопов’язаних та взаємообумовлених сторін — воєнно- 
політ., воєнно-стратег., воєнно-економічної. Воєнно-політ. сто¬ 
рона визначає ставлення д-ви до війни, визначає джерела 
воєнної небезпеки, воєнно-політ. цілі д-ви, суб’єктів воєнно- 
політ. керівництва, принципи їхньої діяльності тощо. Неодноз¬ 
начним моментом воєнно-доктринальних док-тів є визначен¬ 
ня потенц. противника. Таке завдання в різних країнах світу 
здійснюється зарахуванням правових, геополіт., ментальних, 
істор. та ін. особливостей. Воєнно-стратег. сторона розкриває 
характер можливих війн, детерміновані цим завдання нац. 
збройних сил, особливості їх будівництва, розвитку і практ. 
застосування, порядок комплектування та тех. оснащення. 
Визначаються механізми управління воєнною організацією, 
форми та способи ведення бойових дій, особливості підго¬ 
товки військ, країни і населення до відбиття можливої агресії 
тощо. Воєнно-екон. сторона розглядає питання задоволення 
потреб воєнної організації д-ви у фін. засобах та матер. ресур¬ 
сах. Практика оприлюднення сучас. країнами власних воєнних 
доктрин сприяє посиленню прозорості військ, діяльності, на¬ 
лагодженню міждерж. зв’язків в оборонній сфері, що в ціло¬ 
му конструктивно впливає на стан регіон, та світової безпеки. 
Чинне законодавство визначає В. д. України як сукупність ке¬ 
рівних принципів, воєнно-політ., воєнно-стратег., воєнно-екон. 


і військ.-тех. поглядів на забезпечення воєнної безпеки д-ви. 
Вітчизняна доктрина має оборонний характер: Україна не 
вважає жодну д-ву своїм воєнним противником, але разом 
з тим вважатиме воєнним противником д-ву або групу д-в, по¬ 
слідовна недружня політика якої загрожуватиме воєнній без¬ 
пеці України. Відповідно до вітчизняних воєнно-доктринальних 
положень, в умовах сучас. воєнно-політ. обстановки інтереси 
нац. безпеки України зумовлюють істотне поглиблення від¬ 
носин з НАТО і ЄС як гарантами безпеки і стабільності в Єв¬ 
ропі. Активізація євроатлант. інтеграції України, в т. ч. шляхом 
глибокого реформування оборонної сфери д-ви відповідно до 
європ. стандартів, належить до найважливіших пріоритетів як 
зовн., так і внугр. політики. 

Літ.: Богданович В. Ю., Єжеєв М. Ф., Свида І. Ю. Основи державного 
управління забезпеченням обороноздатності України: теорія і прак¬ 
тика. Львів, 2008; Збройні Сили незалежної України. Перші 10 років 
(1991-2001). К., 2006; Новьій мировой порядок — будущие войньї 
и пути их предотвращения. М. ; Уфа, 1999; Стратегічний оборонний 
бюлетень України на період до 2015 року (Біла книга України). К., 
2004; Указ Президента України від 15.06.2004 «Про Воєнну доктри¬ 
ну України» (із змінами, внесеними Указом Президента України від 
15.07.2004). В.Смолянюк 

ДОКТРЙНА ЗОВНІШНЬОПОЛІТЙЧНА (лат. босігіпа - вчен¬ 
ня) — офіц. проголошена система принципів зовнішньополіт. 
діяльності, мети та засобів зовнішньої політики міжнар. акто¬ 
ра. Формулювання Д. з. є етапом детермінації зовнішньополіт. 
поведінки міжнар. актора, що пов’язаний із соціальною ле- 
гітимізацією та раціоналізацією його подальшої діяльності 
в міжнародних відносинах. Тому публічний характер політично¬ 
го процесу та активна зовнішньополіт. стратегія актора є фак¬ 
торами, що сприяють інституалізації Д. з. як невід'ємної скла¬ 
дової процесу його взаємин з ін. міжнар. акторами. 

А. Субботін 

ДОКТРЙНА ПОЛІТЙЧНА (лат. босігіпа — вчення) — система 
ідей, принципів, поглядів, переконань, які постулюються як 
адекватні реальності й покликані бути реалізованими в практ. 
політиці. Традиц. Д. п. містить такі складові: теор. основу, що 
пов’язана зі світоглядними принципами, ціннісними орієнтаці¬ 
ями; концепцію політики — підходи до держави, її призначен¬ 
ня, погляди стосовно оптимальної політ, системи, відносини 
між особою, д-вою, сусп-вом тощо; програмні засади, в яких 
міститься оцінка наявних проблем і формулюються можли¬ 
ві шляхи їх подолання. Найчастіше Д. п. ґрунтуються на тій чи 
ін. політико-ідеол. платформі. У цьому сенсі розрізняють Д. п. 
лібералізму, консерватизму, соціалізму, комунізму, націона¬ 
лізму, анархізму та ін. Д. п. часто називають за ім’ям діяча, 
з яким пов’язують комплекс ідей в них представлений (напр., 
доктрина Л. Брежнєва, доктрина Р. Рейгана) або теоретика, 
у вчення якого вони входили (напр., доктрина Ш. Монтеск'є, 
доктрина К. Маркса); за назвою інституцій, за якими вбача¬ 
ється їх використання (напр., доктрина НАТО, доктрина ЄС); 
за сусп.-політ. феноменами (доктрина абсолютизму, доктрина 
фашизму, доктрина сталінізму ); за назвами політ, сил та течій 
(напр., доктрина більшовиків, доктрина республіканців). По¬ 
няття «доктрина» активно використовується в зовн. політиці, 
де вона означає прийняту в тій чи ін. країні систему поглядів 
на мету, завдання та характер зовнішньополіт. діяльності й 
міжнар. відносин. Доктрини зовнішньополітичні зазвичай 
пов'язані з військово-політичними доктринами — комплексом 
підходів до політики д-ви у сфері військ, безпеки. 





ДОМІНІОН — донцов 


227 


У політиці Д. п. відіграє ряд важливих практ. функцій: норма¬ 
тивну (визначення й актуалізація норм політ, діяльності та її 
мети), інтеграційну (об’єднання навколо платформи її при¬ 
хильників), мобілізаційну (стимулювання до реалізації теор. 
положень на практиці), легітимну (обґрунтовує доцільність тієї 
чи ін. політ, ситуації), когнітивну (пропонує систему орієнтирів 
у світі політики). Д. п. може сприяти підвищенню ефективності 
політики, якщо в ній достовірно враховані проблеми і визна¬ 
чені оптимальні шляхи їх подолання. Однак реалізація певних 
Д. п. може призвести до сусп.-політ. дестабілізації, якщо вони 
базуються на неадекватному врахуванні сусп. реалій (напр., на 
популізмі, демагогії тощо). Некритичне слідування, абсолюти¬ 
зація положень тієї чи ін. Д. п. здатне переростати в доктринер¬ 
ство — сліпе, схематичне, догматичне, педантичне слідування 
її положенням. Безальтернативне нав’язування певної Д. п. 
може спричинити індоктринацію. Варто також мати на увазі, 
що декларація політ, суб'єктом своєї прихильності до певної 
Д. п. не обов’язково означає слідування їй в політ, практиці. 

О. Лісничук 

ДОМІНІОН (від. лат. ботіпіит — влада, володіння) — термін, 
що застосовувався до самоврядних частин Брит. імперії (пере¬ 
важно кол. «білих» колоній переселенців). Д. в різні часи стали 
Канада (1867), Австрал. Співдружність (1901), Нова Зеландія 
(1907), Пд.-Афр. Союз (1910), Ньюфаундленд (1917), Ірландія 
(1921). Визнавали главою д-ви брит. монарха, що був пред¬ 
ставлений у цих країнах генерал-губернатором. Д. виступали 
самостійно у внугр. справах, проте метрополія значною мірою 
зберігала контроль над їхніми зовнішньополіт. відносинами 
й обороною. Вестмінстерський статут 1931, ухвалений брит. 
парламентом, затвердив юрид. рівноправність зазначених 
6-ти Д. у їхніх відносинах із Лондоном, повну самостійність 
у внутрішній і зовнішній політиці ; усі вони увійшли до складу 
Співдружності Націй, очолюваної Великобританією (Ірландія 
вийшла зі складу Співдружності 1949, Пд.-Афр. Республіка — 
1961 і повернулася в черв. 1994). З кін. 40-х рр. 20 ст. термін 
«Д.», який тоді застосовувався також щодо Індії, Пакистану 
й Цейлону, вийшов з офіц. вжитку й поступово був замінений 
терміном «член Співдружності» (чи «держава — член Співдруж¬ 
ності»). У наук.-популярній л-рі й період, пресі традиц. стосовно 
Канади, Австралії й Нової Зеландії ще якийсь час вживався 
термін «старий Д.». Б. Гончар 

ДОНЦОВ Дмитро Іванович (псевдоніми: Дм. Чорний, Д. Вар¬ 
нак, Закопанець, Дмитро Свирид, Світ, В. Темляк; 10.09.1883, 
Мелітополь — 30.03.1973, Монреаль) — політик, публіцист, 
редактор, видавець, літературознавець, теоретик націона¬ 
лізму. Навч. у Мелітоп. реальному уч-щі, на юрид. ф-ті Петерб. 
ун-ту (1900-07), у Віден. (1909-11) та Львів. (1911-13) 
ун-тах. Д-р права (1917, Львів, ун-т). Член Укр. студ. громади 
у Петербурзі (від 1903), РУП та УСДРП (1905-13). Редактор 
газети укр. фракції 2-ї Держ. думи Рос. імперії «Наша дума» 
(1907). За політ, діяльність двічі заарештований рос. владою 
(1905,1907), провів 8 міс. у Лук'янівській в'язниці у Києві, че¬ 
рез хворобу звільнений на поруки на клопотання своїх брата 
і сестри, виїхав до Львова (1908). На 2-му Всеукр. студ. з'їзді 
(лип. 1913, Львів) у своїй доповіді «Сучасне політичне поло¬ 
ження нації і наші завдання» наголосив на необхідності від¬ 
окремлення України від Росії і згуртування слов’ян навколо 
Австрії. Через конфлікт із нац. питання вийшов з УСДРП (1913). 
Співзасновник і перший голова Союзу визволення України 


(серп.-верес. 1914, Львів). Керівник Укр. інформ. служби 
(1914-16, Берлін), Бюро національностей Росії (1917, Берн). 
Співзасновник і член гол. управи Укр. дем.-хліборобської пар¬ 
тії (1918). Директор Укр. телеграфного агентства та держ. бюро 
преси Укр. Держави (трав.-лист. 1918). Не підтримав грамоти 
гетьмана Скоропадського про федерацію з Росією. Повернув¬ 
ся до Швейцарії та очолив Укр. пресове бюро при посольстві 
УНР у Берні (1919-21). Засновник і лідер Укр. партії нац. ро¬ 
боти (1922, Львів). Попри приязні стосунки з Є. Коновальцем 
та ін. лідерами УВО та ОУН, відхилив пропозиції вступити до 
ОУН і ввійти до її проводу (груд. 1927), а також очолити крайо¬ 
вий уряд — Укр. держ. правління (черв.-лип. 1941, Львів). 
Співзасновник (разом із дружиною) «Видавництва Донцових» 
(1921-22, Відень-Львів). Редактор і видавець бюлетеня «Ко¬ 
респонденція народів Росії» (1917, Берн), двотижневика «За¬ 
грава» (1923-24, Львів), журн. «Літературно-науковий віст- 
ник» (1922-32, Львів), «Вістник» (1932-39, Львів), «Батава» 
(1940-41, Бухарест) та книжкової серії «Книгозбірня Вістника» 
(Львів). Долучився до формування укр. літ. груп «Вістниківська 
квадрига» та «Празька школа». В’язень польс. концтабору Бе¬ 
реза Картузька (верес. 1939). Від 1942 перебував на еміграції 
у Німеччині, Чехословаччині, Франції. 1947 оселився у Кана¬ 
ді, викладав укр. л-ру в Монреал. ун-ті (1948-53). Похований 
на укр. цвинтарі у Сауг-Баунд-Брук (Нью-Джерсі, США). Д. пе¬ 
режив тривалу світоглядну еволюцію від автономізму («про- 
вансальства») до самостійництва, від марксизму і соціалізму 
до націоналізму і консерватизму, від атеїзму до войовничого 
християнства. Зазнав впливу ідей Г. Сковороди, Т. Шевченка, 
М. Міхновського, В. Липинського, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше та 
О. Шпенглера. З аналізу причин поразки Укр. революції вивів 
заперечення раціоналізму, позитивізму, народництва, матеріа¬ 
лізму, інтернаціоналізму, лібералізму та демократії . Розробив 
ідейні засади чинного націоналізму — укр. відповідника інте¬ 
грального націоналізму. Розглядав націоналізм як світогляд, 
як «владу нації», ідеологію недержавної, «неісторичної», поне¬ 
воленої укр. нації в її боротьбі за власну самостійну соборну 
д-ву. Визначав націю як результат усвідомлення етносом своєї 
унікальності, його волі до власного життя, його бажання жити 
окремо від ін. націй. Ставив вибір форми держ. устрою в за¬ 
лежність від того, наскільки вона забезпечує самостійність 
нації. Вважав укр. націю духовно і політично самодостатньою, 
а Україну — історично і ментально належною до європ. циві¬ 
лізації. Ідеалом особи вважав активну, вольову, «фаустівську» 
людину. Орієнтувався на селянство як носія традиц. цінностей, 
основу нації та підвалину д-ви, а також на аграрне, соціально 
однорідне сусп-во, кероване ініціативною меншістю. Наголо¬ 
шував на життєвій необхідності спротиву рос. імперській іде- 
ол. і політ, експансії. У 1920-30-х ідеї Д. мали визначальний 
вплив на укр. рух на Галичині, спричинили суттєве послаблення 
популярності комуніст, ідей та радянофільських настроїв і ста¬ 
ли основою ідеології ОУН. Після змін у програмі ОУН(Б), вне¬ 
сених 3-м надзвичайним збором (21-25.08.1943), чинний на¬ 
ціоналізм втратив своє вирішальне значення для визвольного 
руху і поступився місцем дем. націоналізму. 

Літ.: Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. З історії роз¬ 
витку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк; Торонто. 1974; 
Квіт С. Дмитро Донцов. К., 2000; Касьянов Г. До питання про ідеоло¬ 
гію Організації Українських Націоналістів (ОУН). Аналітичний огляд. К., 
2003. В. Пономарьов 




228 


ДОРОШЕНКО 


ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович (08.04.1882, Вільно — 
19.03.1951, Мюнхен) — громад, і держ. діяч, історик, педа¬ 
гог, публіцист (псевд. М. Жученко). З 1897 р. як літератор та 
дослідник друкувався у галиц. пресі. У 1903 очолив укр. студ. 
громаду Петербурга, член УРП. З 1908 член ТУП. Закінчив 
істор.-філол. ф-т Київ, ун-ту (1909), працював учителем, вів 
наук, і просвітянську роботу в Катеринославі та Києві. У1915 
призначений уповноваженим Всерос. міського союзу на 
Пд.-3х. фронті і зав. відділу допомоги українцям окупованих 
рос. військами повітів Галичини й Буковини. У 1917 — за¬ 
ступник голови Української Центральної Ради, заступник губ. 
комісара (віце-губернатор) Київ, губ., крайовий комісар Гали¬ 
чини і Буковини. Став одним з очільників Укр. партії соціаліс- 
тів-федералістів. У серп. 1917 Д. увійшов у полеміку з лідера¬ 
ми Центральної Ради щодо взаємовідносин з Тимчасгурядом, 
працював губ. комісаром Чернігівщини. За доби Української 
Держави гетьмана П. Скоропадського очолював м-во за- 
корд. справ, багато зробив для визнання суверенітету Укра¬ 
їни д-вами Антанти та надання їй допомоги, відкриття мережі 
укр. представництв за кордоном. Відстоював ідею формуван¬ 
ня укр. уряду нац. згоди. Після перемоги Директорії УНР пра¬ 
цював професором історії Укр. держ. Кам'янець-Поділ. ун-ту. 
З 1920 — в еміграції, активний представник укр. монархізму, 
діяч гетьман, руху, творець «Укр. союзу хліборобів-держав- 
ників», науковець, викладач в Укр. вільному ун-ті, Карловому 
ун-ті в Празі, Варшав. ун-ті, був директором Укр. наук, ін-ту 
в Берліні, першим президентом Укр. вільної академії наук. 
Продовжував традиції «державницької школи» укр. історіогра¬ 
фії, яка виходила з пріоритетної ролі в істор. процесі держави, 
політичних ін-тів, ел'гги, правових систем. Автор понад тисячі 
наук, праць з історії України. 

Літ.: Білецький Л. Дмитро Дорошенко. Вінніпег, 1949; Гірич І. «Народ¬ 
ництво» та «державництво» в українській історіографії: проблема зміс¬ 
товного наповнення понять // Молода нація. 2000. № 4; Данилен- 
ко О. В. Дорошенко Дмитро Іванович //Діячі науки і культури України: 
нариси життя та діяльності. К., 2007. О. Калакура 

ДОРОШЕНКО Михайло (бл. 1570 — 31.05.1628, Кафа) — по¬ 
літ. і військ, діяч, гетьман Війська Запорізького у 1623-28 
(з перервами). Під керівництвом гетьмана П. Конашевича- 
Сагайдачного брав активну участь у поході військ Речі По- 
спол. та Війська Запорізького на Москву (1618). Очолював 
козац. підрозділи у подіях Тридцятилітньої війни 1618-48, 
воював проти швед, військ у Прибалтиці. У серп. 1621Д. вів 
переговори про спільні дії з Короною Польс. та Вел. князів¬ 
ством Литовським проти Осман. імперії. Відзначився під час 
Хотинської війни 1621. Уперше обраний козац. гетьманом на 
початку 1623. Наприкін. 1624 підписав угоду про військово- 
політ. союз з Крим, ханством. Дотримувався політики мирного 
співіснування козацтва та шляхти в межах Речі Посполитої. 
Після поразки повстання на чолі з М. Жмайлом від імені Вій¬ 
ська Запорізького підписав Куруківську угоду 1625 з Вар¬ 
шавою. На виконання угоди уклав новий реєстр укр. коза¬ 
цтва. Восени 1626 розгромив кримсько-татар. військо під 
Білою Церквою. Весною 1628 на прохання крим. хана Мегмед- 
Гірея III Д. надав військ, допомогу обложеному в Бахчисараї 
ногайськими ордами ханському братові Шагін-Гірею. Загинув 
під час походу. 

Літ.: Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя та 
політичної діяльності. Н.-Й., 1985; Мицик Ю. Михайло Дорошенко // 
Україна в минулому. К.; Львів, 1994. Т. Чухліб 


ДОРОШЕНКО Петро (1627, м. Чигирин — 09.11.1698, Яро- 
полче, побл. Москви) — політ, та військ, діяч, дипломат, геть¬ 
ман України в 1664-76. Онук Михайла Дорошенка. Навч. 
в Чигирині та Києві (ймовірно в Києво-Могил. колегіумі). Віль¬ 
но володів лат. і польс. мовами, був талановитим оратором. 
З поч. Визвольної війни 1648 вступив до війська Б. Хмель¬ 
ницького, у боях під Збаражем і Зборовим 1649 посідав уряд 
гарматного писаря. Бл. 1655 став наказним полковником, 
а з весни 1657 — прилуцьким полковником. Улітку 1655 очо¬ 
лював укр. посольство до Москви, а навесні 1657 вів перего¬ 
вори з представниками швед, короля про укладення воєнного 
союзу. По смерті Б. Хмельницького восени 1657 підтримав 
кандидатуру І. Виговського в боротьбі за гетьман, булаву, на¬ 
весні 1658 брав участь у придушенні антигетьман. заколоту 
на Полтавщині, а восени 1658 — учасник укр.-польс. перего¬ 
ворів, що увінчались укладенням Галицької угоди. Улітку 1659 
Д. був одним з лідерів старшинського угрупування, яке висту¬ 
пало за передачу Виговським булави Ю. Хмельницькому. Як 
представник останнього у жовт. 1659 брав участь у перегово¬ 
рах з представником рос. царя щодо умов відновлення укр.- 
рос. союзу, а наприкін. груд. 1659 — поч. січ. 1660 очолював 
укр. делегацію на переговорах у Москві щодо розширення 
прерогатив гетьман, уряду. Восени 1660 — активний учасник 
укр.-польс. переговорів, що завершились укладенням Слобо- 
дищенського трактату і повернення України до складу Речі 
Посполитої. Після зречення Ю. Хмельницьким булави підтри¬ 
мав П. Тетерю, в уряді якого посів посаду ген. осавула. Після 
від’їзду Тетері до Польщі в серед. 1665 Д. вдалось усунути від 
влади ставленика Криму С. Опару і придушити заколот брац- 
лавського полковника В. Дрозденка та самому посісти геть¬ 
ман. уряд на Правобережжі. 

Гетьманування Д. випало на надзвичайно складний час роз¬ 
гортання внугр. міжусобиці та посилення боротьби зовн. 
сил за право володіти укр. землями. Намагаючись зберегти 
козац. д-ву від повного занепаду, Д. спочатку шукав опертя 
своїм діям у керівництва Речі Посполитої. Коли ж польс. ке¬ 
рівництво почало форсувати переговори з Москвою щодо 
об'єднання зусиль у боротьбі з Отгоман. Портою, а політ, під¬ 
ставою для цього порозуміння мало стати закріплення тер. по¬ 
ділу козац. України між Росією та Польщею по Дніпру, Д„ за¬ 
ручився підтримкою крим. хана, наприкін. 1666 розбив польс. 
військо і заявив про свій розрив з королем. Улітку 1666 нама¬ 
гався скористатися з антигетьман. і антирос. виступу козаків 
Переяславського полку та поширити свою владу на Лівобе¬ 
режжя. Об’єднати ж Україну Д. вдалося лише на короткий час 
влітку 1668 в результаті антирос. повстання лівобер. гетьмана 
І. Брюховецького. Перед тим, на поч. 1668, Д. скликав військ, 
раду, учасники якої підтримали його намір добиватися прий¬ 
няття України під протекцію тур. султана. Упродовж 1668-69 
Д. довелося вести виснажливу боротьбу з гетьманами П. Су¬ 
ховієм і М. Ханенком, які відповідно отримували допомогу від 
Криму і Польщі. Улітку 1672 Д. надавав допомогу Отгоман. 
Порті у війні з Річчю Посполитою, за результатами якої польс. 
керівництво відмовилося від претензій на Правобер. Україну 
і вперше на міжнар. рівні визнало існування незалежної Укр. 
держави. Утім тур. влада не виправдала сподівань Д., значно 
урізавши підвладну правобер. гетьману тер. Укр. держави. 
Будучи невдоволеним діями Порти, Д. намагався вибудувати 
власну політику з урахуванням суперечностей, що на той час 





ДОТАЦІЯ — ДРАГОМАНОВ 


229 


існували між Росією, Польщею та Туреччиною. У внугр. політи¬ 
ці Д. акцентував увагу на дотриманні в непорушності козац. 
прав і вольностей, недопущення реставрації на теренах ко¬ 
зац. України шляхетського, а особливо магнатського землево¬ 
лодіння. Водночас зарекомендував себе переконаним прибіч¬ 
ником міцної гетьман, влади, більше того, існують свідчення 
щодо його прагнення перетворити виборну гетьман, посаду 
на спадкову. Важливу роль у реалізації внугрішньополіт. діяль¬ 
ності Д. відігравала його близькість до митрополита київсько¬ 
го Й. Нелюбовича-Тукальського. Намагаючись посилити пози¬ 
ції Укр. правосл. церкви, Д. виношував плани створення Київ, 
патріархату. 

Потрапивши в епіцентр рос.-польс.-тур. збройного протисто¬ 
яння, що на серед. 1670-х майже повністю зруйнувало Право¬ 
бережжя, Д. був змушений відмовитися від гетьман, булави 
на користь лівобер. гетьмана І. Самойловича, сподіваючись 
у такий спосіб припинити остаточне знищення краю. Після 
зречення гетьман, влади деякий час проживав на Лівобереж¬ 
жі, в м. Сосниці Черніг. полку, звідки у берез. 1677 на вимогу 
рос. царя Федора Олексійовича переїхав у почесне заслання 
до Москви. Протягом 1679-82 виконував воєводські функції 
у В’ятці, опісля жив у дарованому царем маєтку Ярополче під 
Москвою. 

Літ.: Смолій В. Петро Дорошенко. // Історія України в особах: козаччи¬ 
на. К., 2000; ЧухлібТ. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжна¬ 
родних відносинах, 1648—1714 рр. К., 2003; Чухліб Т. Гадяч 1658 року 
та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках (1660 — 
поч. 1680-х рр.). К., 2008; (оробець В. «Волимо царя східного». Україн¬ 
ський Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2008. 

В. Горобець 

ДОТАЦІЯ (лат. боїаііо — дарунок, пожертвування, наділен¬ 
ня) — безоплатні й безповоротні кошти, які виділяються для 
компенсації перевищення витрат над доходами, асигнування 
з держ. й місц. бюджетів, призначені на покриття запланова¬ 
них збитків або збалансування бюджетів підприємств, фірм 
з метою їх оздоровлення. Дозволяє, з одного боку, запобіг¬ 
ти банкрутству підприємств, з ін. — не допускати переви¬ 
щення роздрібних цін на окремі споживчі товари й послуги. 
У широкому значенні Д. — це одержання будь-якої безоплат¬ 
ної допомоги. В укр. законодавстві термін «Д.» вживається 
у значенні грошових коштів, наданих на покриття витрат або 
збалансування бюджету. Так, роботодавцю, що створює до¬ 
даткові робочі місця для працевлаштування безробітних за 
направленням держ. служби зайнятості, надається Д. з Фонду 
загальнообов’язкового держ. соціального страхування Укра¬ 
їни на випадок безробіття. Д. в значенні безоплатної допомо¬ 
ги роботодавцю в разі прийняття на роботу за направленням 
держ. служби зайнятості молодої людини, якій надається пер¬ 
ше робоче місце за отриманою відповідною професією (спе¬ 
ціальністю), здійснюється відповідно до Закону України «Про 
забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-тех¬ 
нічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації робо¬ 
тодавцю». Уряд, здійснюючи міжбюджетне регулювання, надає 
Д. вирівнювання — грошові кошти бюджетам нижчого рівня. 
Крім того, уряд надає Д. Пенсійному фонду України в разі не¬ 
стачі в останнього коштів на пенсійне забезпечення. 

Літ.: Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або 
професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дота¬ 
ції роботодавцю» // Відомості ВР України. 2005. № 2. Ст. 40. 

О. Євтушенко 


ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (30.09.1841, Гадяч — 
02.07.1895, Софія, Болгарія) — історик, етнограф, літ. критик, 
політ, діяч, мислитель. По закінченні повіт, училища в Гадя¬ 
чі навч. у Полт. гімназії, з якої на шостому році навчання був 
виключений — без права вступати у навч. заклад — через 
сварку із наставником, який не терпів його самостійності і ви¬ 
словлювань про конституціоналізм. У справу втрутився попе¬ 
читель Київ. навч. округу М. Пирогов, домігшись відрахування 
«за власним бажанням». Д. зміг продовжити навч. в Київ, ун-ті 
(1859-70), де приєднався до гурту студентства, який згодом 
дістав назву Стара Громада (див. Громадівський рух). Цей гурт 
підтримав ідеї відродження укр. мови та історії, що проводив 
у своїх публікаціях часопис «Основа», створений членами за¬ 
бороненої першої укр. політ, орг-ції «Кирило-Мефодіївське 
братство» (див. Кирило-Мефодіївське товариство). Д. долу¬ 
чився до створення «недільних шкіл» та Тимчас. педагогічної 
школи, яка готувала учителів для народних шкіл. Виступ Д., 
виголошений у 1861 в Києві під час заходів з перепоховання 
Т. Шевченка, став широко відомим, як і його виступ на бан¬ 
кеті співчуття на честь М. Пирогова (його за впровадження 
дем. освітянських реформ було звільнено з посади попечи¬ 
теля Київ. навч. округу). Текст виступу було заборонено до 
публікації. Увагу до цих подій привернув у виданні «Колокол» 
О. Герцен. Д. захистив наук, працю «Імператор Тиберій», здо¬ 
був право викладання всесвітньої історії в ун-тт, згодом захис¬ 
тив магістер. дис. «Питання про історичне значення Римської 
імперії і Тацит» (1869). Хоч захист на звання приват-доцента 
пройшов успішно, у статті професорів В. Більбасова та В. Мо- 
дестова Д. звинувачено в прихильності до «політ, злочин¬ 
ця» М. Чернишевського і позитивній оцінці царевбивства. 
У 1860-х Д. друкує ряд наук, і публіцист, статей в «С.-Петербур- 
зьких Відомостях», «Московських Відомостях», «Віснику Євро¬ 
пи», «Київському телеграфі» тощо. У них відображено головну 
сусп.-політ. концепцію Д.: «в культурі — раціоналізм, у полі¬ 
тиці — федералізм, у соціальних справах — демократизм». Ви¬ 
словлені у публікаціях переконання та критика виданої новим 
попечителем Київ. навч. округу О. Ширинським-Шахматовим 
«Книги для читання в школах Київського навчального округу» 
призвели до конфлікту з останнім. Д. обвинуватили у пропо¬ 
віді сепаратизму, попечитель офіц. зробив донос на Д. як на 
«українофіла» і не підтвердив обрання його доцентом. Цей епі¬ 
зод, згодом писав Д., «рішуче прикував мене до українського 
напряму». В цей час Д. разом з В. Антоновичем готує до друку 
збірники українських казок та істор. пісень (вийшло дві книж¬ 
ки 1874-75). Діставши право на закордонну поїздку Д. побу¬ 
вав у наук, центрах Німеччини, Чехії, Австрії, Швейцарії та Іта¬ 
лії. У Відні він познайомився з українцями з Галичини, почав 
писати статті про галицьке сусп. життя, допоміг створити б-ку 
при т-стві «Січ» у Відні, «Просвіті» у Львові, студ. т-стві «Союз» 
у Чернівцях. У Галичині почав співпрацювати з журн. «Друг», 
що його видавали І. Франко, М. Бучинський, М. Павлик. 
У 1873 за підтримки громадівців Д. взяв участь у створен¬ 
ні у Львові Т-ва ім. Шевченка. Д. також долучився до редагу¬ 
вання газ. «Київський телеграф», що став фактично органом 
громадівського руху. Тут з ініціативи Д. піднімалися питання 
дем.-федерат. ідеї Кирило-Мефодіївського братства. Ці ж ідеї 
Д. проводив і у своїй наук, діяльності при новоствореному 
Пд.-Зх. відділенні Рос. географ, т-ва. Цією діяльністю він здо¬ 
був собі від чиновників характеристику «одного із коноводів 




230 


ДУАЛІЗМ ВЛАДИ — ДУБЧЕК 


партії українофілів». Після виступу Д. у «Віснику Європи» про¬ 
ти реакційних реформ міністра освіти Д. Толстого і М. Юзе- 
фовича була створена комісія для розслідування діяльності 
українофільського руху. В результаті у трав. 1876 було закри¬ 
те відділення географ, т-ва у Києві, видано Емський указ, а Д. 
звільнено з ун-ту й вислано з Києва у серп. 1876. Д. оселився 
в Швейцарії. Стара Громада зібрала кошти для нового видан¬ 
ня - «Громада», створенням якого опікується Д. Женевська 
«Громада» стала єдиним друкованим центром укр. л-ри. Д. під¬ 
готував та видав 5 томів збірок «Громади», ряд популярних 
книжок — «Швейцарська спілка», «Про багатство і бідність», 
«Як наша земля стала не наша», «Хитра механіка» та ін., низку 
праць, у яких популяризує укр. культуру і духовність. Д. висту¬ 
пив з протестами проти заборони укр. письменства (в Пари¬ 
жі на міжнар. літ. конгресі 1878, у день відкриття пам’ятника 
О. Пушкіну в Москві 1881, на Віден. конгресі журналістів). За 
словами І. Франка, Д. виніс укр. справу на «форум Європи». Д. 
створив бл. ЗО наук, розвідок з фольклористики та етнографії, 
був обраний членом Париз. етнограф, т-ва, членом Міжнар. 
ради фольклористів, почесним членом Чиказ. конгресу фоль¬ 
клористів, Брит. королів, наук, т-ва, Рос. географ, т-ва, почес¬ 
ним членом Укр. наук, т-ва «Січ» у Відні, став членом-засновни- 
ком т-ва «Союз» у Чернівцях. Про нього писали статті відомі 
вчені й письменники Європи. Водночас політ, публіцистика Д. 
притягнула увагу до питань політичних і демократичних. Осо¬ 
бливо це стосувалось визвольного руху в Галичині, де він брав 
участь в орг-ції нових дем. видань і наповнював їх своїми 
програмами та ідеями. Він прагне створити нову політ, силу — 
партію, яка б розширювала визвольний рух через українство. 
Навколо послідовників і шанувальників Д. на Покутті виникає 
гурт молодих діячів, яких назвали «коломийськими радикала¬ 
ми». Вони збирають масові народні збори-віча, поширюють 
дем. вимоги до австр. уряду, виробляють програми для депута¬ 
тів Віден. парламенту. Д. своїми працями «Внутрішнє рабство 
і війна за визволення» (1877), «Пропащий час» (1877), «Шев¬ 
ченко, українофіли і соціалізм» (1879), «Вільний Союз — Віль¬ 
на спілка» (1884), «Земельний лібералізм в Росії» (1889) та 
рядом ін. фактично створює модерну програму укр. визволь¬ 
ного руху. Водночас Д. активно співпрацював із галицькими 
радикалами, доклався до створення газет «Народ» та «Хлібо¬ 
роб», які стають трибуною всеукр. демократії. На цьому ґрунті 
й виникає перша політ, партія українців — Русько-українська 
радикальна партія (1890). Її очолюють І. Франко, М. Павлик, 
С. Данилович та ін. На діяльність партії Д. жертвує свої за¬ 
ощадження, вважаючи що підімперське існування українців 
«є головною причиною тієї хвороби, котра під’їдає всі зусилля 
українського народу до своєї емансипації економічної, як і ро¬ 
зумової, оскільки чужі держави, що володіли і володіють Укра¬ 
їною, відняли у мас народу їхній мозок, освічені класи, школу, 
науку, мистецтво». Через це українці «не можуть відмовитись» 
від боротьби за свою незалежну д-ву, але, «щоб не лишитись 
одному в полі воїном», вони будуть «змушені піднімати на Схо¬ 
ді Європи народно-федеральну ідею взагалі...». Ця д-ва має 
будуватися при повній децентралізації управління екон. та 
культ, життям: «...скільки-небудь справжньої політичної сво¬ 
боди нема і не може бути при централізації... Усі перевороти, 
звершені на материку Європи від часів французької револю¬ 
ції тому саме й не досягли своєї найближчої мети, що заміняли 
самодержавство королів самодержавством парламентської 


більшості, залишаючи недоторканною чи навітц вдосконалюю¬ 
чи централізовану бюрократичну машину управління справа¬ 
ми країни». Д. виробив і спосіб досягнення бажаного дем. жит¬ 
тя: через просвітництво, де головну роль відіграє рідна мова 
як «струмент для проводу в наш народ думок поступових», 
через створення укр. видань, просвітницьких орг-цій і політ, 
партій. Тому створення укр. партії він вважав великою пере¬ 
могою демократії укр. народу. У 1886 Д. розходиться у погля¬ 
дах з керівництвом «Старої Громади», у 1889 стає проф. Соф. 
ун-ту. В Софії Д. пішов з життя, там само похований. 

Літ.: Іванченко Р. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі 
Росії та України в II половині XIX ст. К.Д971; Круглашов А. М. Драма ін¬ 
телектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. Чернівці, 2000; Мол- 
чанов М. О. Державницька думка Михайла Драгоманова. К., 1994; 
Панько Т. І. Нація і мова в системі поглядів М. Драгоманова і М. Гру- 
шевського: Текст лекцій. Львів, 1991. Р. Іванченко 

ДУАЛІЗМ ВЛАДИ (від лат. биаііз — подвійний) у політ, нау¬ 
ках трактується як система розподілу влади або панування 
між двома факторами (у союзі д-в або в союзній д-ві, напр., 
у Нім. союзі панування Прусії та Австрії являло собою Д. в., або 
стосунки між Австрією та Угорщиною з 1867 по 1918 також 
базувалися на дуалізмі). У науці конст. права Д. в. — явище, 
притаманне республікам змішаного типу, де існує «сильний» 
всенародно обраний президент та відповідальний перед пар¬ 
ламентом уряд. При цьому викон. влада нібито роздвоюється 
між двома центрами: президент та його адміністрація, з од¬ 
ного боку, прем’єр-міністр та уряд — з ін. Тобто уряд повинен 
мати підтримку президента та парламенту для ефект, діяльнос¬ 
ті. Дуалізм викон. влади негат. проявляється, коли президент 
та прем’єр-міністр належать до партій-суперниць (Франція 
у 1986-88, Україна, особливо у 2004-09). Уряду та президен¬ 
тові потрібна воля до політ, компромісу, коли настає період спі¬ 
віснування. З метою забезпечення взаємодії та узгодженості 
політ, курсу президента та уряду деякі акти глави д-ви потре¬ 
бують скріплення підписом прем’єр-міністра і міністра, який 
відповідає за їх виконання. Ця процедура в теорії конст. пра¬ 
ва отримала назву контрасигнації. Заг. вага актів президен¬ 
та, що потребують узгодження з урядом, порівняно незначна. 
У період «співіснування» процедура контрасигнації для уряду 
є засобом обмеження повноважень глави д-ви. За презид. 
форми правління контрасигнація забезпечує консолідацію зу¬ 
силь уряду на реалізацію зовн. та внутр. політики глави д-ви. 
До режиму Д. в. також належать дуалістичні монархії, коли 
два органи, які представляють інтереси двох класів (буржуазії 
та дворян) — парламент і монарх — до певної міри залежать 
один від одного, хоча влада між ними поділена (Швеція, Нор¬ 
вегія, Данія, Великобританія тощо). Л. Гонюкова 

ДУБЧЕК (ОиЬсек) Александер (27.11.1921, Угровець, Сло¬ 
ваччина — 07.11.1992, Прага) — громад.-політ. і держ. діяч. 
У 1938-41 — слюсар на підприємствах Тренчина (Словаччи¬ 
на), 1941-44 — коваль з-ду «Шкода» в Дубниці-над-Вагом; 
член підпільної Компартії Словаччини (КПС) з 1939, брав 
активну участь у Словац. нац. повстанні 1944. У 1945-49 — 
робітник дріжджового з-ду в Тренчині; в 1949-51 — секре¬ 
тар, 1-й секретар Тренчин. обкому КПС, 1951-52 — 1-й секре¬ 
тар Банська-Бистриц. обкому КПС, у 1955 закінчив юрид. 
ф-т Ун-ту ім. Яна Коменського (заочно); в 1955-58 навчався 
у Вищій парт, школі при ЦК КПРС (Москва); 1958-60 — 1-й 
секретар Братислав. обкому КПС, 1960-63 — секретар, 




ДУДАЄВ — ДУМКА ГРОМАДСЬКА 


231 


1963-68 — 1-й секретар ЦК КПС, 1968-69 — 1-й секретар 
ЦК Компартії Чехословаччини (КПЧ), 1951-55 та 1960-70 — 
депутат Нац. зборів ЧСР. Ініціював проведення лібер. реформ 
і ухвалення 05.04.1968 «Програми дій», де заперечувався 
репресивний характер утримання влади, відкидалася доктри¬ 
на про здійснення КПЧ керівної ролі в сусп-ві та гарантувала¬ 
ся реальна свобода думки та слова; в країні було скасовано 
політичну цензуру (06.04.1969). Це фактично призвело до 
поступової ерозії комуніст, тоталітарного режиму й виклика¬ 
ло занепокоєння рад. керівництва на чолі з Л. Брежнєвим і 
М. Сусловим, спочатку події «Празької весни» стали предметом 
обговорення на засіданні Політ, консультативної ради (ПКР) 
країн Організації Варшавського договору (ОВД) 23.03.1968 
в Дрездені, на нараді ПКР у серед, лип. 1968 у Варшаві було 
ухавлено т. зв. «лист п'яти» до лідерів КПЧ з вимогами приду¬ 
шити «праве крило» й усі «антисоціалістичні сили» й відновити 
цензуру; своєю чергою Д. намагався маневрувати між рад. 
погрозами й вимогами реформаторів усередині країни. Але 
в ніч 20-21.08.1968, відповідно до ухваленого 18.08.1968 на 
засіданні Політбюро ЦК КПРС й погодженого з керівництвом 
НДР, ПНР, Болгарії та Угорщини рішення, Чехословаччина була 
окупована в ході комбінованої десантно-наземної операції; 
президія КПЧ, очолювана Д., ухвалила заяву із засудженням 
окупації, проте не організувала збройного спротиву; лідери 
КПЧ були затримані та літаком доставлені в Москву, де приму¬ 
шені визнати «законною» цю акцію й прийняти т. зв. «програму 
виходу з надзвичайної ситуації». Д. намагався втриматися при 
владі шляхом компромісних кроків (усунення найрадикальні- 
ших прибічників реформ з керівних посад, підписання у серед, 
жовт. 1968 договору про «тимчасове перебування» в ЧССР 
70-тис. контингенту рад. військ; ухвалення 27.10.1968 за¬ 
кону про федералізацію ЧССР і створення з 01.01.1969 Сло¬ 
вацької і Чеської Соціаліст. Республік з власними нац. радами 
й урядами). На пленумі ЦК КПЧ 17.04.1969 Д. був усунутий 
з посади 1-го секретаря КПЧ й очолив Федер. народні збори; 
у груд. 1969 відряджений послом до Туреччини; в лип. 1970 
виключений з лав КПЧ і позбавлений статусу депутата; 
1970-81 — працівник системи лісового госп-ва у Братиславі; 
1981-89 — пенсіонер. Під час «оксамитової революції» 1989 
на пропозицію В. Гавела знову обраний головою Федер. збо¬ 
рів ЧССР (з квіт. 1990 — ЧСФР, переобраний у 1990 і 1992); 
у 1992 очолив С.-д. партію Словаччини; намагався зберегти 
єдність Чехословаччини. Помер від травм, отриманих в авто¬ 
катастрофі 01.09.1992. Похований у Братиславі, ім'я Д. носить 
ун-твТренчині. 

Ге.: АІехапбег ОиЬсек ууіііі АпРгаз $и£аг. іопРоп, 1990; І^аРфе итїга 
розіеРпї. Уіазіпї гіуоіоріз А. ОиЬсека. Ргаїїа, 1993. 

Літ.: Саііа Соїап. РеГогт Риіе іп СгесПозІоуакіа: ТНе ОиЬсек Ега, 1968- 
1969. — СІІР АгсЬіує, 1973; МІІіат 8Ьа^сгозз. ОиЬсек: ОиЬсек апб 
СгесЬозІоуакіа, 1968-1990. Іопсіоп, 1990; Маха Н. АІехапбег ОиЬ¬ 
сек -- скжбк V роїііісе 1990-1992. Вто, 1998. Р. Кривонос 

ДУДАЄВ Джохар (15.02.1944, Ялхорі, Чечено-Інгуш. АРСР 
РРФСР — 21.04.1996, с. Гехі-чу, Чечен. Республіка, Рос. Феде¬ 
рація) — військ., держ. і політ, діяч. У1960 вступив на фіз.-ма- 
тем. ф-т Орджонікідзев. держ. ун-ту (Пн. Осетія). У1962-66 — 
курсант Тамбов, вищого військ, училища льотчиків, отри¬ 
мав кваліфікацію «льотчик-інженер». У 1966-70 служив в 
52-му інструкторському полку важких бомбардувальників 
(аеродром Шайківка Калузької обл.), 1970-82 — в 1225-му 


авіаполку важких бомбардувальників (гарнізон Біла, побл. Ір-‘ 
кутська, Забайкал. військ, округу), в якому після навчання на 
командному ф-ті Військ.-повітряної академії ім. Ю. О. Гагаріна 
(1971-74) послідовно обіймав посади заст. командира авіа¬ 
полку (1976-78), нач. штабу (1978-79), командира загону 
(1979-80) і командира полку (1980-82). У 1982-85 — нач. 
штабу 31-ї дивізії важких бомбардувальників 30-ї повітряної 
армії, у 1985-87 — на аналогічній посаді в 13-й гвардійській 
дивізії важких бомбардувальників у Полтаві (за неофіц. дани¬ 
ми, 1986-87 брав участь у військ, діях в Афганістані, але осо¬ 
бисто цей факт заперечував); 1987-91 — командир стратег. 
326-ї Тернопіл. дивізії важких бомбардувальників 46-ї армії 
стратег, призначення (м. Тарту, Естон. РСР), одночасно — нач. 
військ, гарнізону м. Тарту. Генерал-майор авіації (1989). Звіль¬ 
нений у запас у трав. 1991. 

На першому загальнонац. з'їзді чечен. народу 23-25.11.1990 
обраний членом його виконкому; 09.06.1991 на 2-й сесії Че¬ 
чен. нац. з'їзду обраний головою виконкому Загальнонац. к-ту 
чечен. народу (ЗКЧН), приступив до формування паралель¬ 
них структур влади в Чечено-Інгуш. АРСР. На поч. верес. 1991 
очолив мітинг у Грозному, який вимагав розпуску парламен¬ 
ту автономії через підтримку парт, керівництвом республіки 
путчу ДКНС 19.08.1991 в Москві; 05.09.1991 ВР Чечено-Ін- 
гуш. АРСР була розігнана озброєними прихильниками ЗКЧН. 
01.10.1991 ВР РРФСР ухвалила рішення про поділ Чечено-Ін- 
гуш. АРСР на Чечен. й Інгуш, республіки, а 27.10.1991 Д. обра¬ 
ний президентом Чечен. Республіки. Своїм першим декретом 
проголосив незалежність Чечен. Республіки Ічкерія (ЧРІ) від 
РРФСР, у відповідь 07.11.1991 Б. Єльцин видав указ про за¬ 
провадження в Чечен. Республіці надзвичайного стану (не за¬ 
тверджений ВР Росії). Але Д. ввів на підвладній йому території 
військ, стан і 03.03.1992 заявив, що Чечня сяде за стіл пере¬ 
говорів з Росією за умови визнання Москвою її незалежності. 
12.03.1992 парламент ЧРІ прийняв конституцію республіки, 
проголосивши її незалежною світською д-вою; 17.04.1993 
Д. розпустив уряд ЧРІ, парламент, конст. суд і Грозненські 
міські збори, увівши на території Чечні пряме презид. прав¬ 
ління. У відповідь на це Кремль розпочав 1-шу Чечен. війну 
(1994-96), а рос. спецслужби розпочали справжнє полюван¬ 
ня на 1-го президента ЧРІ. Три спроби замаху на його життя 
були невдалими, однак 21.04.1996 рос. спецслужби запелен¬ 
гували сигнал від супутникового телефону Д. в районі с. Гехі-чу, 
за ЗО км від Грозного. У повітря піднялися 2 штурмовики Су-25 
із самонавідними ракетами, Д. загинув від удару ракети під 
час телефонної розмови з депутатом Держдуми Росії К. Боро¬ 
вим. Іменем Д. названо бл. 20 вулиць і площ у Львові, польс. 
столиці Варшаві, литов. Вільнюсі, Каунасі й Друскінінкаї, сто¬ 
лиці Латвії Ризі, тур. Анкарі, Стамбулі й Бурсі, у м. Горажда 
(Боснія і Герцеговина) та ін. 

Літ.: Перепелиця Г. М. Конфлікти в посткомуністичній Європі. К., 2003. 

М. Дорошко 

ДУМКА ГРОМАДСЬКА — ставлення (приховане або явне) 
різних соціальних груп і верств населення до актуальних фак¬ 
тів, подій, проблем дійсності. Термін «Д. г.» з'явився в Англії 
у 2-й пол. 12 ст., а наприкін. 17 ст. став загальноприйня¬ 
тим. Д. г. виражається в оцінкових, аналіт. і конструкт. дум¬ 
ках у формі позит. або негат. точок зору. Об'єктом Д. г. може 
бути будь-яка подія, процес або просто факт сусп. життя. 
Суб'єктом-носієм Д. г. виступають класи, соціальні прошарки, 


232 


ДУХНОВИЧ — ДЮВЕРЖЕ 


соціально-політ. групи тощо. У структурі Д. г. виокремлюються 
три осн. компоненти — раціональний, емоційний і вольовий. 
Раціональний компонент утворюється з конкр. даних про фак¬ 
ти, події, явища, процеси. Сюди можна також віднести й т. зв. 
наочно-образне знання, що формується за допомогою уяви 
й сприяє створенню заг. картини того чи ін. явища та проце¬ 
су за обмеженості безпосереднього індивід, досвіду суб’єкта. 
Емоц. компонент — це динамічний синтез масових почуттів 
і настроїв, що виражається у безпосередньому переживанні 
життєвого смислу фактів і явищ дійсності, які є об’єктом гро¬ 
мад. уваги. Емоційне у змісті Д. г. визначає її виразність, надає 
заг. спрямованості ідеям, поглядам, знанням. Воля виражає 
прагнення суб’єкта до практ. здійснення оціночних суджень, 
що містяться в Д. г. Завдяки цьому компоненту та психол. на¬ 
строю мас, практ. реалізуються ті уявлення, погляди, знання, 
які становлять раціональний компонент. 

Д. г. може бути одностайною або плюралістичною, Д. г. може 
формуватися стихійно або цілеспрямовано. Виділяють три ета¬ 
пи формування Д. г.: 1) етап зародження, коли у сусп-ві вини¬ 
кає потреба в обміні ціннісно-оцінними думками щодо певної 
значимої проблеми; 2) етап безпосереднього формування — 
інтенсивний обмін індивід, та груповими думками, під час яко¬ 
го виражається колект., а на її основі — громад, думка, а емо¬ 
ційний компонент першої стадії замінюється на раціональний; 
3) етап функціонування (дії) — думка стає думкою більшості. 
На цьому етапі домінує вольовий компонент Д. г., її вербальна 
форма замінюється поведінкою. При втраті інтересу до про¬ 
блеми процес формування Д. г. припиняється. Д. г. може бути 
більшою чи меншою мірою адекватною (істинною) або ілю¬ 
зорною (помилковою). Якісними характеристиками Д. г. є по¬ 
ширеність, інтенсивність. Д. г. здійснює у сусп-ві експресивну, 
контрольну, консультат. і директ. функції, регулює поведінку 
людей, соціальних груп або прошарків, установ, підтримуючи 
або відкидаючи ті або ін. цінності, норми, уявлення. 

Літ.: Оссовський В. Громадська думка: спроба соціологічний інтерпре¬ 
тації. К., 1999; Оссовський В. Соціологія громадської думки. К., 2005; 
Громадська думка в Україні. Головні результати опитування, проведе¬ 
ного ІРЕЗ у липні 2011 р. ІРЕЗ, 2011. М. Требін 

ДУХНОВИЧ Олександр Васильович (24.04.1803, Тополя, Сло¬ 
ваччина — 30.03.1865, Прешов, там само) — громад.-політ. 
діяч, історик, педагог. Отримав філос. освіту в Кошице та бо¬ 
гослов. в Ужгороді. Автор ряду творів з історії та етнографії 
Закарпаття. У центрі наук, спадщини Д. питання про похо¬ 
дження автохтонного населення Закарпаття, його самови¬ 
значення та істор. перспективи. Обгрунтовував положення 
про східнослов’ян. належність русинів, наголошував на етніч¬ 
ній спільності «русинів з обох боків Карпат», активно виступав 
за возз’єднання Закарпаття з суміжними укр. землями, став 
співавтором петиції до австр. уряду з вимогою об’єднання 
«руських» областей в окрему адм. одиницю. Д. відкрито ви¬ 
словлювався проти австро-угор. політики, яка призвела до 
відверто злиденного становища широких соціальних верств, 
політ, безправ’я, духовного збідніння народу, занепаду осві¬ 
ти. Шляхи подолання соціальної нерівності вбачав у розвитку 
освіти. З прикрістю констатуючи розбрат серед інтелігенції, 
розрізненість останньої, спричинену належністю її представ¬ 
ників до різних політ, партій, що заважало культурно-освіт. 
та соціально-екон. розвитку народу, закликав їх до миру та 
злагоди між собою. Сповідуючи та обстоюючи принципи 


гуманізму, відкидав збройне та будь-яке ін.# насильство як 
спосіб політ, боротьби, піддав різкій критиці угор. революцію 
1848-49, охарактеризувавши її як «нещасну» та «сумну», го¬ 
стро засуджуючи війни, виступав за безкровне розв’язання 
конфліктів, закликав до мирного співіснування «закарпато- 
руського народу» з його сусідами. 

Тв .: Вибр. твори. Ужгород, 2003. 

Літ.: Туряниця В. В. Духнович духу додає. Ужгород, 2006. 

0. Яковлев 

ДЮВЕРЖЕ (Оичег&ег) Моріс (нар. 1917, Ангулем, Франція) — 
соціолог, політолог. Закінчив ун-т у Бордо, юрист, проф. права 
(з 1955) та керівник Центру порівняльного аналізу політ, сис¬ 
тем у Сорбонні, член Акад. наук і мистецтв (США), у 1989 — 94 
депутат Європ. парламенту, нині почесний д-р бл. 10 ун-тів 
світу. Д. автор численних соціол. і політол. монографій: «По¬ 
літичні партії» (1951), «Демократія без народу» (1961), «Янус. 
Дволикість Заходу» (1972), «Республіканська монархія» (1974), 
«Відкритий лист соціалістам» (1976), «Республіка громадян» 
(1982). Був політ, оглядачем щотижневика «Монд», консультан¬ 
том і радником ряду післявоєнних франц. урядів. У 1958 він 
з високою точністю передбачив повторне сходження де Гол- 
ля на владний олімп Франції; у монографії про політ, партії 
попереджав про небезпеку появи у Франції фаш. течій, що 
здавалося неймовірним після перемоги над нім. нацизмом. 
У Д. немало «сюжетів про Рад. Союз». Зокрема, він стверджу¬ 
вав про неминучість у віддаленій перспективі лібералізації то- 
таліт. режимів і партій типу КПРС. 

Найбільш відомий твір Д. — «Політичні партії» (1951). Праця 
перекладена 20-ма мовами світу, витримала кілька переви¬ 
дань у Франції та ін. країнах світу. В ній Д. запропонував на¬ 
ступну класифікацію політ, партій, партії «керівних кадрів» 
є слабо ідеологізовані й складаються здебільшого із вельми 
впливових людей, які прив’язані до своєї місцевості, мають 
гнучкі об’єднання місц. осередків. Депутати від таких партій 
мають досить велику свободу при голосуванні. Головне своє 
покликання такі партії вбачають у результатах виборів. «Пар¬ 
тії мас» навпаки — є достатньо численні. У складі таких партій 
чимало членів-борців, парт, орг-ції мають відчутно структури- 
зований характер, їм властива розгалужена ієрархія. Базо¬ 
вими засадами діяльності цих осередків є «культура участі», 
демонстративні лояльність та відданість засадничим парт, 
принципам. Такі партії мають три основні різновиди: соціал- 
дем., комуніст., або ленінський, і фаш. Саме для цих партій 
характерними є численний парт, апарат, чіткі програми, ста¬ 
тути, фіксоване членство, помітна централізація прийняття 
рішень, більш висока викон. дисципліна та досить незначна 
зацікавленість у парлам. діяльності. За визначенням Д., в іс¬ 
тор. практиці були і залишаються два способи утворення пар¬ 
тій. По-перше, це парлам. різновид утворення політ, партій, 
а по-друге, — позапарлам. спосіб створення та діяльності по¬ 
літ. об’єднань. Саме спосіб утворення політ, партій постає чин¬ 
ником поділу щодо належності їх до того чи ін. типу. 

Твори Д. «Вступ до політики» (1964) та «Демократія без народу» 
і «Соціологія політики» (1967) присвячені з’ясуванню питань 
сусп. та політ, інтеграції, взаємозв’язку регіон, та глобальних 
політ, проблем, векторам їх міжнар. взаємовпливів. Згідно 
визначень Д., соціологія постає наукою, покликаною вивча¬ 
ти стосунки «керівників» і тих, «ким керують», вона спромож¬ 
на класифікувати індивідуально-психол. та колективні політ. 






ДЮҐІ —ДЮРКҐАЙМ 


233 


антагонізми. Завданням політ, соціології, за баченням Д., є 
з’ясування «подвійного обличчя» влади. Адже політика постає 
у двох вимірах. По-перше, як боротьба поміж індивідами та 
групами за владу, і переможці політ, баталій отримують від¬ 
повідну компенсацію за рахунок переможених. По-друге, по¬ 
літ. діяльність відрізняють зусилля, які спрямовані на спільну 
побудову устрою і сусп. порядку, що можуть бути вигідними 
всім сторонам. Тим самим постає певний дволикий Янус: по¬ 
єднання демократії та «законів джунглів». Дана дволикість, за 
визначенням Д., проясняє справжню суть дуалізму політ, сис¬ 
тем д-в розвинутої демократії. Д., з’ясовуючи феномен даної 
двоїстості, виводив аргументи на користь реального дуалізму 
щодо існування двох великих політ, партій чи провідних коа¬ 
ліцій у переважної більшості д-в Зх. Цей дуалізм постає най¬ 
більш оптимальним варіантом для плюралістичної демократії. 
Окрім цього, Д., аналізуючи різновиди держ. правління країн 
розвинутої демократії, виводив франц. модель держ. правлін¬ 
ня як напівпрезидентську форму правління. Водночас Д. ста¬ 
вив під сумнів можливості застосування моделей плюраліст, 
демократії для країн, що розвиваються. До теор. надбань Д. 
належить першість постановки завдань перед юрид. наукою 
щодо необхідності досліджувати політ, режими, політ, партії як 
особливі об’єкти юрид.-прав. наук. Він вирізнив політ, науку 
з права Франції, домігся залучення до навч. програм ліцеїв та 
ін. навч. закладів ряду дисциплін із політ, виміру: «політична 
соціологія», «основні політичні проблеми сучасності» та ін., які 
сприяли утвердженню політології як окремої дисципліни. Теор. 
та прикладний характер політол. та соціол. досліджень Д. ши¬ 
роко використовується різними наук, школами. 

Ге.: 1е$ рагііз роїііщиез. Рагіз, 1951, 5 еб., Рагіз, 1964; І_а Зіхіете Ре- 
риЬІщие еї Іе ге&іте ргезіРепІіеі, Рагіз,1961; 1_а зосіоІо&іе роїііщие, 
Рагіз, 1966, 3 еР., Рагіз, 1968; І_а Ретосгаїіе запз Іе реиріе, Рагіз, 
1967; І_а $огіоІо£іе Ре Іа роІіІі£ие. Рагіз, 1973; Ьез Рагііз роІіІі£иез. 
Рагіз, 1976. 

Літ.: І_апРтап Т. Іззиез апР МеІІіоРз іп Сотрегаїіуе Роїііісз. ІопРоп; 
Меж Уогк, 2000. А. Кудряченко 

ДЮГІ (Оиеиіі) Леон (04.02.1859, Лінбурн — 18.12.1928, Бор- 
до) — теоретик права, політолог. Вивчав юриспруденцію в ун¬ 
ті Бордо, де у 1886 став професором права, пізніше деканом 
юрид. ф-ту. На поч. наук, кар’єри був прибічником органічної 
школи у праві, згодом став одним із засновників концепції со- 
лідаризму, відповідно до якої сутність, функції, завдання пра¬ 
ва та д-ви засновані навколо принципу солідарності між усіма 
членами сусп-ва. Солідаризм, що виник наприкін. 19 — на 
поч. 20 ст., протистояв марксизму, зокрема вченню про кла¬ 
сову боротьбу, яку Д. назвав «потворною доктриною». У своїх 
працях «Держава, об’єктивне право та позитивний закон» 
(1901), «Трактат про конституційне право» (1921-25) Д. вико¬ 
ристав положення соціол. теорії солідаризму для дослідження 
права. Д. розумів соціальну солідарність як «факт взаємної за¬ 
лежності», яка об’єднує через спільність потреб та поділ праці 
усіх членів сусп-ва. Вчений стверджував, що право є похідним 
від сусп. солідарності і тому є первинним і вищим щодо д-ви, 
обов’язковим для неї. Закон, юрид. норма, на переконання 
Д., є сукупністю правил, які визначаються сусп. відносинами 
і тому виникають спонтанно, об’єктивно. Законодавець лише 
констатує, фіксує їх, однак не створює. На думку вченого, існує 
лише об’єкт, право, оскільки визнання суб’єкт, прав роз’єднає 
членів сусп-ва («Індивід не має жодного права, він має лише 
соціальні обов’язки»). Норма солідарності створює для особи 


«соціальний обов’язок» виконувати певну функцію, відповід¬ 
но до статусу, який вона посідає у системі сусп. солідарності. 
Вчений стверджував, що люди не є рівними від природи, тому 
посідають різне соціальне становище і мають відмінний юрид. 
статус. Д. висунув тезу про «соціалізацію» осн. ін-тів права, пе¬ 
редусім власності. Цей ін-т розглядався не як суб’єкт, право- 
особи, а як його «соціальна функція», яка обслуговує сусп-во 
в цілому. Д-ва своєю чергою є «організацією публічних служб». 
В основі феномену влади знаходиться природний поділ людей 
на керівників та керованих. Як практ. засіб реалізації прин¬ 
ципу солідарності, Д. запропонував концепцію синдикалізму 
(синдикаліст, федералізму). Класове сусп-во Д. запропонував 
перебудувати на основі синдикатів — профес. корпорацій 
власників і найманих робітників, — у результаті взаємодії 
яких відбудеться примирення між різними прошарками насе¬ 
лення, буде реалізована їхня участь у здійсненні держ. влади. 
Створення федерації синдикатів приведе до децентралізації, 
дифузії держ. влади, до політ, плюралізму. Діяльність центр, 
уряду буде спрямовуватися палатою, утвореною із представ¬ 
ників усіх синдикатів. Незважаючи на те, що Д. був прихильни¬ 
ком демократії, багато з його ідей (синдикалізм, заперечення 
суб’єктивних прав) були використані в ідеології італ. фашизму 
та нім. нацизму. Водночас тези Д. про природній поділ людей 
у сусп-ві були використані франц. державознавством і політ, 
наукою. 

Ге.: І_’ЕІаІ. Іе Ргоіі оЬіесІії еї Іа Іоі розіїіуе. Р., 1901; Ои&иіі І_. Тгаііе Ре 
Ргоіі сопзіііиііоппеі. ВогРеаих, 1921. 

Літ.: ЬаЬогРе С. РІигаІізт, зупсіісаіізт апР согрогаіізт: І_еоп Ои&иіі апР 
Иіе сгізіз оїіііе зіаіе (1900 — 1925) //Нізіогу о 1 Еигореап ІРеаз. 1996. 
УоІ. 22; Данилів В. Солідарність і солідаризм. К., 2000. 

М. Лендьєл 

ДЮРКГАЙМ (ОигкГіеіт) Еміль (15.04.1858, Епіналь — 
15.11.1917, Париж) — соціолог-позитивіст, засновник франц. 
соціол. школи. Закінчивши у 1882 Вищу нормальну школу в 
Парижі, викладав утрьох ліцеях, у 1887-1902 — викладав у 
Бордос. ун-ті курси з соціальних наук та педагогіки, з 1902 — 
у Сорбоні. Засновник та видавець журн. «Соціологічний що¬ 
річник» (1896-1913). Обґрунтовуючи особливе місце соціо¬ 
логії в системі наук про людину та сусп-во, до умов, необхід¬ 
них для перетворення соціології на самост. науку, Д. відносив 
наявність особливого предмета та відповідного методу. Цим 
предметом є особлива реальність, яку не вивчає жодна ін. 
наука, тобто соціальні факти, які не зводяться до екон., пси- 
хол., чи фіз. фактів та мають власні характеристики. їхні гол. 
ознаки — об’єктивне, незалежне від індивіда існування та 
здатність здійснювати на індивіда примусовий вплив. Д. поді¬ 
ляв соціальні факти на морфологічні (матер. субстрат сусп-ва) 
та духовні (колект. уявлення). Теоретико-методол. концепцією, 
на базі якої розвивалася система поглядів Д., є соціологізм, 
яким стверджується принцип специфічності й автономності со¬ 
ціальної реальності. Визнання незалежного від суб’єкта існу¬ 
вання соціальних фактів та розгляд їх як речей, що слід дослі¬ 
джувати об’єктивними методами, означало, за Д., слідування 
принципам природничих (позитивних) наук. 

Осн. темою творчості Д. є солідарність, яку він визначає як 
найважливішу функцію поділу праці у формуванні солідарних 
відносин. Осн. осередком соціальної згуртованості Д. вва¬ 
жає профес. цех, у якому люди, дбаючи лише про свої інтере¬ 
си, солідаризуються. Профес. група наділена всім необхідним 




234 


ДЯКІВ — ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


для соціального охоплення індивіда й висмикування його 
з моральної самітності. На думку Д., у сучас. сусп-ві поділ пра¬ 
ці покликаний інтегрувати та ініціювати соціальну рівнова¬ 
гу, тому він повинен мати моральний характер, адже потребу 
в громад, порядку та солідарності люди вважають моральною. 
Зовн. фактом, що символізує солідарність, є право. Д. розріз¬ 
няє репресивні та відтворювальні права, яким відповідають 
дві форми солідарності — механічна й органічна. У першому 
випадку дії індивіда визначаються колект. інтересами, а со¬ 
лідарність випливає з того, що колект. свідомість перекриває 
індивідуальне, збігаючись із нею. Органічна солідарність влас¬ 
тива сусп-ву на стадії поділу праці. Д. вважав, що в процесі 
поділу праці люди повинні виробляти договірне право, яке 
виконує регулівну функцію. У праці «Елементарні форми релі¬ 
гійного життя» (1912) Д. розвинув концепцію релігії без бога, 
стверджуючи, що об'єктивно існуючою реальністю, яка є при¬ 
чиною, об'єктом і метою реліг. вірувань й обрядів, є сусп-во. 
У роботі «Самогубство» (1897) Д., відкидаючи психол. й психі¬ 
атр. пояснення самогубства, зв’язує його зі ступенем інтегра¬ 
ції та ціннісно-норм. регуляцією сусп-ва. Він розглядає три 
основні типи самогубства: егоїстичне (як наслідок ослаблен¬ 
ня соціальних зв’язків індивіда); альтруїстичне (як результат 
крайнього поглинання індивіда сусп-вом); анемічне (як ре¬ 
зультат ціннісно-норм. вакууму в сусп-ві — аномії ) та імовір¬ 
ний тип самогубства — фаталістичне (як симетричний антипод 
анемічного та результат надзвичайної урегульованості соці¬ 
ального життя). У кожному сусп-ві, за Д., існують суїцидогенні 
плини та певний ступінь схильності до самогубств. Побороти 
аномію, яка є виразом кризового стану сусп-ва, можна за 
допомогою розвитку профес. груп або корпорацій, які, пере¬ 
буваючи на межі між родиною й д-вою, могли б виконувати 
функцію моральної громади. 

Літ.: ОигкПеітіап $осіоІо£у: СиІІигаІ Зіибіез. СатЬгіб£е, 1999; |_икез 5. 
Етііе ОигкІїеіт. Ніз І_іїе апР \А/огк. А Нізіогісаі апб Сгіїісаі ЗІиРу. Іоп- 
Роп, 1992; Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки: Монтеск’є. 
Конт. Маркс. Токвіль. Дюркгайм. Парето. Вебер. К., 2004. Н. Ротар 
ДЯКІВ Осип (псевд. «Горновий», Артем, Осипенко, Левадний, 
Цьвочок, 147 та ін.; 21.06.1921, Олесине на Тернопільщи¬ 
ні — 28.11.1950, с. Великополе, тепер Яворів, р-ну, Львів, 
обл.) — політ, діяч, один з керівників нац.-визвольного руху 
1940-50, ідеолог укр. націоналізму. Випускник Бережан, гім¬ 
назії (1939, за ін. даними 1940), студент філол. ф-ту Львів, ун¬ 
ту (1940). Член ОУН з 1938, за наказом орг-ції у берез. 1940 
вступив до комсомолу для ведення розкладницької роботи. 
25.09.1940 був арештований Бережан, райвідділом НКВС за 
приналежність до ОУН і участь у підготовці збройного повстан¬ 
ня. Утримувався в Тернопіл. в’язниці НКВС, де під час допитів 
піддавався сильним катуванням, які серйозно підірвали його 
здоров’я. 30.01.1941 Д. був засуджений за статтями 54-2 та 
54-11 Кримін. кодексу УРСР до 10 років позбавлення волі 
у виправно-трудових таборах та 5 років обмеження грома¬ 
дян. прав. На поч. нім.-рад. війни був етапований до Берди¬ 
чів. в’язниці. У лип. 1941, скориставшися хаосом у прифрон¬ 
товій смузі та бомбардуванням в’язниці, втік з-під варти. 
Упродовж 1941-43 — працював в осередку пропаганди 
Бережан, окружного проводу ОУН(Б). Редагує підпільні часо¬ 
писи «Юнак» та «Вісті» (1943-44). У 1945-48 входить до Гол. 
осередку пропаганди при проводі ОУН(Б) в Україні. Упродовж 
1948-50 як провідник Львів, краю керує збройним підпіллям 


на Львівщині. Від 1949 — член Гол. проводу ОУН(Б) та Укр. гол. 
визвольної ради (УГВР). Улітку 1950 обирається заст. голови 
Ген. секретаріату УГВР. Кавалер Срібного і Золотого хрестів за¬ 
слуги УПА. Сотник-політвиховник УПА. Загинув у бою зі спец¬ 
відділом МДБ. 

Д. — один з ідеологів підпілля, який свої теор. праці при¬ 
в’язував до реалій політ, і сусп. життя. Співавтор збірника для 
початкового ідейно-політ. вишколу «Шлях до волі» (1949). Ав¬ 
тор пропагандистських, філософсько-ідеол., істор. праць, зіб¬ 
раних і виданих у діаспорі 1968 під заг. назвою «Ідея і чин». 
Тематично твори Д. поділяються на дві групи — статті, в яких 
висвітлюються гол. ідеї, за втілення яких боролося укр. націо¬ 
наліст. підпілля, та статті, в яких давалася характеристика то- 
таліт. рад. режимові, проти якого боролося підпілля. Праці Д. 
чітко засвідчують наявність певної ідейної еволюції, якої за¬ 
знав укр. націоналізм під впливом реалій визвольної бороть¬ 
би. Зокрема, він наполягав на відході націоналізму від ідеа¬ 
лістичної філософії, наголошуючи на тому, що ОУН не повинна 
себе «зв’язувати» «ні з філософським матеріалізмом, ні з ідеа¬ 
лізмом». У своїх творах запозичив чимало лівих ідей про побу¬ 
дову в Україні «безкласового суспільства», «народного ладу», 
«знищення імперіалізму» тощо. 

Літ.: Дяків-Горновий 0. Ідея і чин. Повна збірка творів. Н.-Й.; Торонто; 
Мюнхен, 1968; Содоль П. Українська повстанча армія, 1943-1949: 
Довідник. Т. 1. Н.-Й., 1994; Іщук 0., Ніколаєва Н. Арешт Осипа Дякова 
1940 р. у світлі документів Державного архіву Служби безпеки Укра¬ 
їни // Укр. визвольний рух. № 6.2006. /. Патриляк 



ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. єуоііЛіо — розгортання) — 
перманентні зміни у світовій політиці, у політиці окремих 
держав під впливом різноманітних об’єкт, і суб’єкт, факторів. 
Хід Е. п. великою мірою визначався також розвитком політ, 
думки, традиц. періодизація якого має такі етапи: 1) політ, 
вчення Старод. Світу (характерні риси — поступове звільнен¬ 
ня політ, поглядів від міфол. форми, типологізація політичної 
влади); 2) політ, вчення Середньовіччя (характерні риси — об¬ 
ґрунтування теол. теорії політичної влади, з’ясування ролі релі¬ 
гії'] д-ви в політиці ); 3) політ, ідеї епохи Відродження (характер¬ 
ні риси — розвиток гуманіст, начал у політ, думці, звільнення 
політ, теорії від теології, постановка проблем прав і свобод 
людини); 4) політ, вчення Нового часу (характерні риси — роз¬ 
виток лібер. політ, ідеології, концепцій народного сувереніте¬ 
ту, прав людини, розподілу влади, ідеї правової д-ви). Розви¬ 
ток сучас. політичної науки відбувається в напрямі досліджень 
проблем політичної влади та її соціальних основ, лібералізації 
політичного життя, демократії, соціальної політики д-ви; об¬ 
ґрунтування адекватних сучас. етапу розвитку зх. сусп-ва теор. 
моделей і концепцій влади. Сучасна Е. п. в концентрованому 
вигляді відображається у тенденціях змін характеру і змісту 
політики на поч. 21 ст. — у демократизації внутрішньодерж. 
і міжнар. політики; у поповненні політики новими ідеями, 




ЕГАЛІТАРИЗМ — ЕЙЗЕНХАУЕР 


235 


поглядами і підходами; у посиленні зв’язку політики з правом 
і мораллю; у розробці реалістичних та ефект, моделей вирі¬ 
шення проблем соціально-екон. розвитку сучас. світу. 

Літ.: Рудакевич О. М. Політологія. Тернопіль, 2005; Короткий Оксфорд¬ 
ський політичний словник. К., 2005. Политология. СПб., 2005. 

А. Смелянцев 

ЕГАЛІТАРЙЗМ — (франц. ебаїіїагізте, від е£а1ііе — рів¬ 
ність) — сусп.-політ. теорія, що обґрунтовує рівність як рів¬ 
ність майна; різновид утопічного соціалізму, що ґрунтується на 
заг. зрівнянні як основі соціального життя; утопічна ідея, яка 
суперечить принципам структурності, диференціації та стра¬ 
тифікації індустр. і постіндустр. сусп-в; ідейна течія, яка об¬ 
ґрунтовує ідеї зрівняння якоснови справедливої орг-ції соціаль¬ 
ного життя, включаючи майнову рівність, і розцінює існування 
еліти в сусп-ві як виклик фундам. соціальній цінності — рівно¬ 
сті. Обґрунтування Е. традиц. здійснюється за допомогою ідеї 
природної рівності всіх людей, яка спотворюється розвитком 
цивілізації та соціальних ін-тів (Дж. Локк, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Рус- 
со); ідеї особистісної рівності всіх людей, розвинутої І. Кантом 
у філософії практ. розуму та Дж. Ролзом у теорії справедли¬ 
вості; процедурного тлумачення рівності, яке передбачає рів¬ 
не ставлення до нерівних від природи індивідів, а соціальна 
нерівність є природним результатом рівності можливостей, 
які надаються нерівним від природи людям (А. Сміт, Т. Джеф- 
ферсон, І. бейтам, Дж. Міль, Г. Спенсер). Нині здійснюються 
спроби формулювання проблеми соціальної (майнової) рівно¬ 
сті на основі феноменологічного підходу до соціальної стра¬ 
тифікації, який ґрунтується на поняттях соціального простору 
та соціальної позиції. У цих категоріях соціальна рівність та 
нерівність являють собою не об’єкт, оцінки функціонування 
сусп-ва, а є оцінками результатів порівняння статусних пози¬ 
цій людини. Поширення набуває й твердження, що егалітарні 
ідеї є соціально сконструйованою проблемою, характерною 
винятково для епохи модерну. У сучас. умовах соціально-політ. 
розвитку виокремлюються різні підходи до використання ідей 
Е. Неоліберали й соціал-демократи, які є прихильниками по¬ 
міркованого Е., прагнуть знайти компроміс між рівністю мож¬ 
ливостей і рівністю результатів, виступають за пом’якшення 
майнових диспропорцій, недопущення великого розриву між 
доходами за допомогою інструментів держ. регулювання. Нео- 
консерватори, навпаки, негативно ставляться до егалітар¬ 
ної ідеї, вважаючи її такою, що суперечить природі людини й 
принципам свободи, оскільки штучно насаджувана рівність 
результатів підриває ефект, функціонування всього сусп-ва, 
породжує утриманські настрої. Вони відкидають ідею рівності 
результатів як небажану мету, оскільки природним станом лю¬ 
дини є нерівність матер. благ, а рівність результатів вимагає 
від людини протиприродних дій, примушуючи її до зрівнялівки; 
ідея рівності результатів заперечує індивід, свободу та орієн¬ 
тує на масоване держ. втручання в життя людей; орієнтація на 
рівність результатів є неефективною, тому що нівелює в людей 
мотивацію до праці й виробництва; ідея рівності результатів є 
несправедливою, оскільки люди повинні одержувати ті блага, 
заради яких вони працюють; рівність результатів не орієнтує 
на продукування достатку й багатства. Егалітаристи надто за¬ 
хоплюються питаннями перерозподілу, тому рідко беруть до 
уваги зв’язок між виробництвом і розподілом, адже якщо лю¬ 
дина, виробивши продукт, з’ясовує, що без її дозволу частина 
цього продукту передана ін. людям, вона негайно скоротить 


своє виробництво. Егалітарні ідеї формулюються та актуалізу¬ 
ються в процесі соціальної комунікації між різними групами 
соціуму. У процесі соціального дискурсу визначаються соціаль¬ 
но значимі розбіжності, які є грунтом соціальної стратифікації, 
сфера політ, дискурсу генерує ідею усунення подібних розбіж¬ 
ностей та шляхи і механізми її реалізації. Спроби реалізації 
егалітарних ідей незмінно супроводжувалися насильством, 
проте ідеал виявлявся недосяжним. 

Літ.: Науек Р. А. ТНе СопзІіМіоп ої І-іЬеПу. ІопРоп, 1962; Ваиег Р 
Едиаііїу, ТНігР Шт\6 апб Есопотіс Оеіизіоп. ІопРоп, 1981; Рієуу А. ТНе 
Роіііісз оГ Ргосгизіез. Уогк, 1981; Карабущенко П. Я. Згалитаризм 
и злитаризм как категории правового сознания // Правоведение. 
1997. № 4; Ролз Дж. Теорія справедливості. К., 2001; Рьівкина Р. В. 
Згалитаризм массового сознания населення России как показатель 
конфликтности общества // Общественньїе науки и современность. 
2006. № 5. Н. Ротар 

ЕЙЗЕНХАУЕР (ЕізепНошег) Дуайт Девід (14.10.1890, Дені- 
сон — 28.03.1969, Вашингтон) — 34-й президент США 
(20.01.1953-20.01.1961); закінчив Військ, академію у Вест- 
Пойнті (1915), курси Академії ген. штабу у Форт-Лівенворті 
(1924) і Військ, коледж сухопутних військ у Вашингтоні. 
1915-29 — на командних посадах у танкових військах; 
1929-35 — в апараті помічника військ, міністра, співавтор 
плану «промислової мобілізації» США; 1935-4;! — помічник 
нач. штабу сухопутних військ Д. Макартура, нач. штабу 3-ї 
армії. 1941-42 — нач. оперативного відділу генштабу, ви¬ 
ступав за якнайшвидше відкриття «другого фронту» через 
Ла-Манш у Пн.-Зх. Франції, але як командувач амер. військ 
у Європі (з черв. 1942) змушений був попередньо провести 
успішні десантні операції у Пн. Африці (08.11.1942), на Сици- 
лії (10.07.1943) і Апеннін, півострові (03.09.1943), після чого 
в груд. 1943 був призначений командувачем експедиційни¬ 
ми союзними військами у Європі і 06.06.1944 здійснив їхню 
висадку в Нормандії; 07.05.1945 у Реймсі підписав акт про 
безумовну капітуляцію нім. збройних сил на всіх фронтах. На 
посаді військ, губернатора амер. зони в Німеччині сподівав¬ 
ся продовжити амер.-рад. співпрацю, висловився проти за¬ 
стосування ядерної зброї в Японії, оскільки це могло зашко¬ 
дити відносинам із СРСР, і виступив проти деіндустріалізації 
Німеччини; у лист. 1945 — лют. 1948 — нач. штабу сухопутних 
військ США; після виходу у відставку — президент Колумб. ун¬ 
ту; у груд. 1949 — черв. 1952 — перший головнокомандувач 
збройними силами МАТО. На лип. 1952 конвенті Респ. партії 
в Чикаго був висунутий кандидатом на посаду глави держа¬ 
ви; під гаслами «бути президентом всіх американців», захисту 
від комунізму й боротьби проти урядової корупції в тандемі 
з Р. Ніксоном отримав майже 34 млн голосів (55 % виборців), 
переобраний на другий термін у лист. 1956. 

У внутрішній політиці Е. спирався на засади «динамічного 
консерватизму» («сучас. республіканізму») і розвиток вільної 
конкуренції; на завершення другого терміну зупинив зростан¬ 
ня держ. видатків, а частка федер. витрат у них скоротилася 
з 76 до 60 %; виступав за загострення антитрестівського зако¬ 
нодавства й скасував запроваджені в роки Корейської війни 
1950-53 контроль зарплат і цін; задля створення сприятли¬ 
вих держ. рамок для індивідуальної екон. діяльності вважав 
доцільним обмеження оборонних видатків, що своєю чергою 
призвело до вироблення нової військ, стратегії «ІЧєуу І_оок», 
яка спиралася на застосування «дешевої» ядерної зброї. У зов¬ 
нішній політиці запровадив доктрину «масованої відплати», 




236 


ЕКЗИТ-ПОЛ — ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ 


конкретизовану для Пд.-Сх. Азії в «теорії доміно»; конфлікт 
Зх.-Сх. сприймав як протистояння між аморальною комуніст, 
диктатурою (представленою СРСР і КНР) та вільною зх. демо¬ 
кратією, що має згуртуватися в міцну коаліцію (ставлення до 
СРСР він порівнював із ставленням до нацист. Німеччини), 
задля цього форсував прийняття ФРН у МАТО, підтримав під¬ 
писання Римського договору 1957 та ініціював ухвалення 
Конгресом 09.03.1957 резолюції, що дозволяла президен¬ 
ту надавати екон. і військ, допомогу кожній нації, яка зазна¬ 
ла збройної агресії з боку д-ви, контрольованої «світовим 
комунізмом» («доктрина Ейзенхауера-Даллеса»). Водночас 
Е. виявляв зацікавленість у послабленні конфліктів із СРСР 
та його союзниками (Берл. нарада міністрів закорд. справ 
1954, Женев. конференція з Індокитаю 1954, Держ. договір 
про відновлення незалежної і дем. Австрії 1955), запросив 
з офіц. візитом до США М. Хрущова, що відбувся у верес. 1959 
(інцидент із збитим побл. Свердловська літаком-розвідником 
У-2 зірвав презид. візит у відповідь і зустріч на вищому рівні 
в Парижі 16-17.05.1960), сприяв антиколоніальній пропа¬ 
ганд. кампанії, у груд. 1953 проголосив програму «Атом заради 
миру», а на зустрічі на найвищому рівні в Женеві улип. 1955 
запропонував систему інспекцій з повітря для контролю за заг. 
роззброєнням («відкрите небо»); у прощальному зверненні до 
амер. народу в січ. 1961 наголосив на небезпеці військ.-пром. 
комплексу, з яким слід боротися. Після виходу на пенсію офіц. 
залишався поза політикою й займався написанням мемуарів. 
Автор творів «Хрестовий похід у Європу» (1948), «Роки в Білому 
домі» (1963-65), «Вільно: Історії, що я розповів друзям» (1968), 
«Документи Дуайта Д. Ейзенхауера». У 9 т. (1970-78). 

Літ.: $ипсЩиізІ.І. Роїііісз апсі Роїісу. ТНе ЕізепІіо^ег, КеппеРу апР .ІоІіп- 
зоп Уеагз. М/азН. ОС., 1969; АІіапо Р. Атегісап Оеїепзе Роїісу {гот 
Еізепііо^ег ю КеппеРу: ТНе Роїііісз ої СНап£іп£ МіІіїагу Периігетепіз, 
1957-1961. АІІіепз, 1975; Никонов В. А От Зйзенхаузра к Никсо- 
ну: Из истории Республиканской партии США. М., 1984; Амброз С. 
Зйзенхаузр. Солдат и президент. М., 1993; Американские президентьі: 
41 исторический портрет от Джорджа Вашингтона до Билла Клинтона. 
Ростов-на-Дону, 1997. В. Гмовченко 

ЕКЗЙТ-ПОЛ (англ. ехії-роіі — опитування на виході) — один 
з ефект, методів дослідження громад, думки. Е.-п. проводиться 
у формі анонімного експрес-опитування учасників виборів на 
виході з виборчої дільниці, коли інтерв’юери опитують вибор¬ 
ців, які щойно проголосували. Це вид соціол. дослідження, що 
проводиться серед тих, хто проголосував, з метою з’ясувати, 
за якого кандидата та чи ін. особа віддала свій голос. Опиту¬ 
вання на зразок Е.-п. були винайдені амер. телевізійними 
каналами у 1960-ті, щоб задовольнити потребу електорату 
у макс. оперативній інформації про вибори. Упродовж остан¬ 
ніх 30-ти років у світовій практиці Е.-п. з наук, експерименту 
перетворилися на одну з найпомітніших складових висвітлен¬ 
ня виборів на телебаченні й у пресі. Дані опитування є звич¬ 
ною практикою виборчих кампаній у дем. країнах. Можна ви¬ 
ділити осн. функції, які вони виконують: прогноз результатів 
виборів, аналіз електоральної поведінки гр-н до підбиття офіц. 
підсумків; різновид громад, контролю за чесністю виборів, 
що робить процес голосування більш прозорим, опитування 
є орієнтиром для перевірки діяльності виборчих комісій; спо¬ 
сіб точно визначити соціально-демогр. характеристики вибор¬ 
ців різних кандидатів, побудувати реальний соціально-демогр. 
зріз електорату; більшою мірою дозволяє охопити опитуван¬ 
ням представників важко досяжних груп респондентів; дає 


можливість простежити динаміку симпатій виборців з минулих 
виборів. Особлива цінність Е.-п. біля виборчих дільниць поля¬ 
гає в тому, що для опитувань у день виборів значно меншою 
мірою характерний дисонанс між вербальною та реальною 
поведінкою. Але вже та обставина, що опитуваний дає відпо¬ 
відь про те, як він проголосував, через кілька хвилин після 
того, як це сталося, значно зменшує ймовірність того, що його 
вербальна відповідь відрізнятиметься від реальної поведінки. 
В Україні Е.-п. вперше (і вперше серед країн СНД) був здійсне¬ 
ний у день парлам. виборів 1998. Укр. соціологи правильно 
спрогнозували вісім партій, які змогли подолати 4-відсотко- 
вий бар’єр і увійшли до складу парламенту. Була попередньо 
розроблена і випробувана система поширення інформації 
з метою якнайшвидшого оприлюднення результатів опитувань 
щойно по завершенні виборів. Вони надходили до осн. укр. ін- 
форм, агенцій, телекомпаній, штабів кандидатів за допомогою 
факсів та електронної пошти. Результати опитування було про¬ 
голошено відразу після закриття виборчих дільниць на прес- 
конференції в УНІАН і розповсюджувалися ЗМІ раніше, ніж 
ЦВК почала оприлюднювати перші результати виборів. Чинне 
законодавство регулює порядок висвітлення у ЗМІ результатів 
Е.-п. Оприлюднення таких результатів у день виборів до закін¬ 
чення голосування, тобто до закриття виборчих дільниць, за¬ 
боронено п. 19 ст. 56 Закону «Про вибори народних депутатів 
України», який регламентує порядок оприлюднення результа¬ 
тів опитування виборців щодо їх волевиявлення. Ця дем. нор¬ 
ма відповідає міжнар. стандартам. 

Літ.: Вишняк 0. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи. К, 
2000; Морозова Е. Г. Политическое консультирование и избиратель- 
ньій процесе. М., 2001. Л. Кочубей 

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (від лат. ехізіепііаі — існування) — на¬ 
прям у філософії 20 ст., який здійснив радикальне перео¬ 
смислення предмета класичної філософії та всієї новоєвроп. 
філос. традиції, що ґрунтувалася на пошуках сутності буття та 
людини (есенції). Е. тематизує проблеми існування сучас. лю¬ 
дини (екзистенції), її смислу життя, свободи та смерті. Критика 
класичного поняття людини як суб’єкта мислення (або діяль¬ 
ності) та буття як логічної субстанції класичного раціоналізму 
визначила поєднання двох фундам. питань в Е. — питання 
про людину та питання про буття, що відбилося в осмисленні 
людського існування як способу буття (а не пізнання або пере¬ 
творення природи) та буття у формі «туг-буття», «буття, що розу¬ 
міє» (М. Гайдеггер), тобто людської екзистенції. Представники 
Е. М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Иамю, Г. Марсель 
М. Бердяєв, Л. Шестов окреслили філос. проблематику 20 ст., 
осмислили умови існування сучас. людини, піддавши критиці 
форми «несправжнього буття» та панування над людиною тех¬ 
ніки, держави та суспільства, започаткували філос. герменев¬ 
тику, розвинули феноменологію, суттєво вплинули на форму¬ 
вання філос-культ. та сусп.-політ. клімату цілої доби. У витоків 
Е. стояли роздуми С. К’єркегора та Ф. М. Достоєвського щодо 
екзистенційності істини та філософії (істина полягає не в за- 
гальнозначущих законах, а в особистому переживанні), їхня 
критика об’єктиваційного знання та перетворення особистості 
на об’єкт соціальних ін-тів і науки, ідея вибору як способу на¬ 
родження особистості, тематизація розколотості людської сві¬ 
домості та пошуки віри як спасіння від цього розколу. 

Критика новоєвроп. метафізики становить стрижень екзистен¬ 
ціального філософування. М. Гайдеггер, осмислюючи спадщину 




ЕКОНОМІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ — ЕКСПЛУАТАЦІЯ 


237 


Декарта, приходить до висновку, що його визначення людини 
як со£і*о (мислячого суб'єкта) залишає без уваги його зит 
(буття). Декарт ставить на місце буття людини її мислення, тому 
сутністю людини є пізнання, а буття постає предметом пізнан¬ 
ня, тобто деяким об’єктом, який протистоїть суб’єктові. Такий 
розгляд перетворює буття на суще, річ та уречевлює не тіль¬ 
ки об’єкт пізнання, а й суб’єкт. На думку К. Ясперса, особис¬ 
тість недоступна науці взагалі, навіть наукам «про дух». Поча¬ 
ток особистості, що принципово не піддається об’єктивації та 
наук, методам дослідження, К. Ясперс і називає екзистенцією. 
Людина в сучас. світі знаходить себе як наявне буття (суще) у 
визначених наперед умовах існування, і тільки граничні си¬ 
туації, а саме: страждання, провина, боротьба, смерть тощо 
повертають людину до екзистенції. Те, що залишається непо¬ 
рушним перед лицем смерті, належить до справжнього буття. 
М. Гайдеґґер розуміє свідомість як спосіб буття і позначає його 
терміном Оазеіп («тут-буття») та зосереджується на способах 
спонтанного вираження буття, його екзистенціалах. Екзис¬ 
тенцію він тлумачить як націленість буття назовні (латиною 
ехзізіеге означає виходити за межі), яка пояснюється конеч¬ 
ністю людського існування. Саме тому, що людина є єдиною іс¬ 
тотою, яка знає про свою конечність та смертність, їй відкриті 
буття та час. Гол. екзистенціал — це «турбота», яка свідчить про 
невідокремленість суб’єктивного та об’єктивного в людському 
існуванні та про момент «втечі» буття від самого себе: буття є 
тим, чим воно не є, тобто проектом. «Несправжньому буттю» 
у М. Гайдеггера відповідає світ посередності, який він іменує 
«сіаз Мап» та з якого людина може вийти за допомогою екзис- 
тенційного страху смерті. К. Ясперс, на відміну від М. Гайдегге- 
ра, обгрунтовує необхідність трансценденції, яка являє собою 
орієнтир для екзистенції і є джерелом та простором її свобо¬ 
ди. Без трансцендування екзистенція безплідна та демонічна. 
У ролі трансценденції постає Бог, який є гарантом людської 
свободи та екзистенціальної комунікації, яка протистоїть не¬ 
справжнім формам комунікації у вигляді спілкування фіз. тіл, 
обміну думками розсудливих істот або спілкування в органіч¬ 
ному цілому «Духа». Справжній зв’язок с іншими людина набу¬ 
ває в акті «філософської віри». Тут починаються розходження 
між реліг. та атеїст, напрямами Е. Релігійний Е. звертається до 
Бога як до смислу людського існування, але для атеїстів сво¬ 
бода є самоцінною. Представники останньої течії Ж.-П. Сартр 
і А. Камю визнають абсурдність людського буття, яку людина 
повинна прийняти. Вони заперечують будь-яку трансценден- 
цію — Бога, Смисл історії тощо. Людина, за Сартром, прире¬ 
чена на свободу, яка невід’ємна від абсурду. Свобода, що від¬ 
штовхується від абсурду, є вибором, завдяки якому людина 
здатна проектувати себе, тому її існування передує її сутності 
та визначає останню. Визнаючи абсурдність життя, Камю вва¬ 
жає єдиним виходом для людини героїчно прийняти відсутність 
смислу. Але прийняття не означає покору, навпаки, воно пе¬ 
редбачає бунт проти всіх богів. У есе «Міф про Сізіфа» Камю 
зображує сучас. людину, яка котить каміння вгору у повній сві¬ 
домості абсурдності своїх дій. Для екзистенціалістів сусп-во та 
д-ва є сферою об’єктивації, відчуження, безособистісних від¬ 
носин. Тому справжнє існування людини можливе лише при 
повній зануреності екзистенції у саму себе. 

Літ.: Камю А. Вибрані твори. У 3 т. Харків., 1997; Хайдеггер М. Бьітие и 
время. М., 1997; Сартр Жан-Поль. Бьітие и ничто. М., 1999; Ясперс К. 
Введение в философию. Минск, 2000. Н. Амельченко 


ЕКОНОМІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ — політ, доктрина, сукупність 
поглядів, якими обстоюється пріоритет екон. інтересів певної 
нації — підвищення конкурентоспроможності нац. економіки, 
сприяння вітчизняному товаровиробникові, надання переваги 
насамперед внутр. інвестиціям, домагання позит. для країни 
зовнішньо-торговельного балансу, мінімізація її залежності 
від зовн. запозичень. У сфері міжнар. екон. відносин Е. н. про¬ 
являється передусім у беззастережному домінуванні політи¬ 
ки протекціонізму та нерідко екон. тиску на світових ринках. 
Засадничі ідеї Е. н. широко використовуються антиглобаліз- 
мом, який виступає проти світової гегемонії міжнар. капіталу, 
монополізації транснаціональними корпораціями ключових 
ресурсів розвитку. Разом з тим Е. н. може ґрунтуватися на гі- 
пертрофованій національній екон. ідеї та визначати таку екон. 
доктрину д-ви, яка базується на сповідуванні винятковості об¬ 
раної соціально-екон. моделі сусп-ва, здійснюваної урядом 
внутр. та зовн. політики. Формами прояву такого Е. н. можуть 
стати декларування зверхності тих чи ін. наявних у країні типів 
чи форм власності, окремої моделі держ. регулювання еконо¬ 
міки, екон. ізоляціонізму. Крайньою формою Е. н. є екон. (або 
етноекон.) шовінізм як політика екон. підкорення ін. народів 
і на цій основі — їх політ, та духовного гноблення. 

Літ.: Економічна енциклопедія. У 3 т. К., 2001. Т. 2; Політологічний ен¬ 
циклопедичний словник. 2-ге вид., доп. і переробок., 2004; Жижко С. 
Нація як спільнота. К., 2008. /. Зварич 

ЕКСПАНСІЯ (від лат. ехрапзіо — розширення, розповсюджен¬ 
ня) — збільшення або поглиблення сфери впливу суб’єкта від¬ 
носин у різних галузях соціальної діяльності, часто має агре¬ 
сивний характер або форми прояву. Природа Е. зумовлена 
характерною рисою людської поведінки, яка пояснюється роз¬ 
витком — потребою поширювати вплив за межі досягнутих ру¬ 
бежів. Посилення процесів Е. в сучас. міжнародних відносинах 
пов’язане з розвитком тенденцій глобалізації екон. та інформ. 
сфери. Е. є характерною рисою поведінки держав, що претен¬ 
дують на лідерство в локальних або глобальних міжнар. відно¬ 
синах; розрізняють політ., екон., військ., культ, та інформаційну 
Е. Об’єктом Е. можуть бути не тільки країни, що розвиваються, 
а й розвинені д-ви. Таким прикладом може служити Е. япон. 
автомобілебудівної пром-сті на внутр. ринкові США. Переду¬ 
мовою процесу Е. зазвичай є перевага однієї д-ви над іншою 
(іншими) в певній галузі. Особливе значення в процесах Е. має 
орієнтація на такий вид діяльності системи держ. політики. 

М. Каменецький 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ (від франц. ехрІоіТаТіоп — використовувати, 
працювати) — досягнення вигоди, прибутку шляхом привлас¬ 
нення результатів чужої праці; використання природних ба¬ 
гатств, землі тощо. Суть Е. полягає у неадекватному, завдяки 
використанню владних важелів, розподілі результатів праці 
людини, ресурсів, пільг тощо, що призводить до необгрунто¬ 
ваного збагачення одних і збідніння інших. В історії людтва 
матер. передумови для Е. сформувалися тоді, коли розви¬ 
ток продукт, сил досяг рівня, за якого не лише стало достат¬ 
ньо ресурсів для виживання людської спільноти, а й з’явився 
певний залишок (дод. продукт). Соціально-екон. підстави для 
утвердження Е. як форми сусп. взаємодії виникли у період 
розкладу первіснообщинного ладу. Ключовими факторами для 
виникнення феномену Е. стали: а) поява та ствердження ін-ту 
приват. власності; б) розкол сусп-ва на антагоністичні класи. 
Упродовж подальшого істор. періоду діючі модель, характер та 




238 


ЕКСТРЕМІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ — ЕЛЕКТОРАТ 


форми Е. здійснювали значний/визначальний вплив на при¬ 
роду практично всіх сусп. зв'язків, суттєво визначали/регла¬ 
ментували стосунки істор. спільнот людей — сімейно-шлюбні, 
побутові, міжособистісні, на відносини сусп-ва й особистості. 
У політ, сфері Е. належить до тих типів сусп. взаємодії, які пе¬ 
редбачають нерівноправні стосунки між суб'єктами політики. 
Політ, характер Е. виявляється тоді, коли офіц. влада створює 
за рахунок ін. соціальних груп сприятливі умови для збагачен¬ 
ня своїх представників та їхнього оточення. До політ, методів/ 
інструментів Е. належать: високий рівень інфляції; податкові, 
митні та кредитні пільги для одних соціальних груп (привілейо¬ 
ваних) і непомірний податковий тиск для інших; перерозпо¬ 
діл соціальних благ на користь кол. і нових номенклатурних 
угрупувань через сусп. фонди (пенсійний, страхування тощо); 
корупція; формування через підконтрольні владі ЗМІ вигід¬ 
них для неї міфів, стереотипів, чуток тощо. Потужним засобом 
політ. Е. є популізм, який власне і є однією з ключових форм 
цинічного використання з політ, метою одномоментних споді¬ 
вань, забобонів і упереджень окремої людини/групи/маси. 
Літ.: Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: 
природа, противоречия, перспективи. М., 2000; Знгельс Ф. Происхож- 
дение семьи, частной собственности и государства. СПб., 2009. 

О. Бойко 

ЕКСТРЕМІЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від лат. ехігетиз — крайній) — 
схильність до радикальних політ, поглядів і дій, які суперечать 
чинному законодавству, усталеним правилам. У Шанхайській 
конвенції про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екс¬ 
тремізмом від 15.06.2001 Е. розцінюється як «будь-яка дія, 
спрямована на насильне захоплення влади або її насиль¬ 
ницьке утримання, а також на примусову зміну конституцій¬ 
ного устрою держави, тобто насильне посягання на суспільну 
безпеку, у тому числі організація незаконних озброєних фор¬ 
мувань або участь у них задля досягнення вищезазначених 
цілей». Е. п. проявляється у прагненні підірвати стабільність 
наявних сусп. структур і політ, ін-тів застосуванням насиль¬ 
ства, терорист, актів і прийомів партизанської війни. Е. п. при¬ 
таманна безкомпромісність, діяльність за принципом «все 
або нічого». Його ідеол. і теор. основою є політ, і соціальна 
нетерпимість, в етнополіт. сфері — шовінізм та ксенофобія. 
Е. п. заперечує будь-яке інакомислення, намагаючися силою 
нав’язати свою систему політ., ідеол. і реліг. поглядів, вимагає 
від своїх прихильників сліпої покори, виконання будь-яких, 
навіть найабсурдніших, наказів та інструкцій. При цьому екс¬ 
тремісти спираються не на знання і розум, а на примітивні ін¬ 
стинкти і забобони людей. Е. п. може бути наявним у діях як 
організованих акторів політичних, так і стихійного натовпу 
(у вигляді охлократії). Крайнім проявом Е. п. є терроризм. Як 
і радикалізм, Е. п. поділяють на «лівий», «правий», «релігійний», 
«націоналістичний». Серед відомих своєю активністю екстре¬ 
міст. орг-цій лівої орієнтації за кордоном є такі, як «Червоні 
бригади» (Італія), «Фракція Червоної армії» (ФРН), «Аксьон ди- 
рект» (Франція), ЕТА (Іспанія) та ін. До правих відносять «Наці- 
онал-соціалістичний фронт дій» (ФРН), «Групу Пайпера» (Італія), 
«Партія нових сил» (Франція), «Міжнародну лігу перемоги над 
комунізмом» (Японія). Останнім часом з’явилися нові різнови¬ 
ди екстремізму, зокрема екологічний та антиглобалістський. 
Чинниками, що породжують Е. п., є соціально-екон. кризи, різ¬ 
ке падіння життєвого рівня осн. маси населення, деформації 
політ, ін-тів і структур, політ, амбіції лідерів соціальних і політ. 


груп, розпач людей через неможливість реалізувати свої ін¬ 
тереси правовими методами. 

Літ.: Вилок В. В., Зфиров С. А. «Левьій» терроризм на Западе: исто- 
рия и современность. М., 1987; Бондаревский В. П. Политический 
зкстремизм // Социально-политическое взаимодействие на терри- 
тории: механизмьі, трансформации, регулированиє: Материальї респ. 
науч. конф., Кемерово, 9-11 дек. 1998 г. Кемерово, 1999; Устинов В. 
Зкстремизм и терроризм. Проблеми разграничения и классификации 
// Рос. юстиция. 2002. № 5. С. Брехаря 

ЕКТОН (Асїоп) Джон (01.01.1834, Неаполь — 19.06.1902, Те- 
гернзеє) —історик, політ, філософ і політ, діяч, у 1859-65 — 
член Палати громад, від 1969 — член Палати лордів брит. 
парламенту, від 1895 — проф. Кембрид. ун-ту. Будучи консер¬ 
ватором, Е. водночас був послідовним і відданим апологетом 
феномену свободи, роздумам над яким і вивченню історії яко¬ 
го він присвятив усе своє життя. У центрі політ, філософії Е. — 
обмеження влади, аби вона не переросла у деспотію («будь 
яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно»), 
причому обмеження мусять бути накладені як на самовладдя, 
так і на народовладдя. Найдієвішим засобом обмеження вла¬ 
ди Е. вважав право, насамперед закони, які, на його думку, 
мають складатися так, щоб запобігати революціям і повстан¬ 
ням, право на які він визнавав за народом. Неодмінною умо¬ 
вою свободи Е. вважав приват. власність і тому категорично 
заперечував комуніст, ідею. Роздуми Е. щодо практ. політики 
стосувалися питання сумісності політ, ідеалу та політ, доціль¬ 
ності, зокрема дотримання принципу справедливості й добро¬ 
чесності при укладанні неминучого у політиці компромісу, який 
за своєю природою суперечить доброчесності. Сам Е. від¬ 
давав пріоритет політ, ідеалові й критично ставився до політ, 
постатей, які йшли на компроміс з моральними принципами. 
Е. сповідував ідею відкритої держави, заснованої на принци¬ 
пі відвертості влади перед народом, категорично заперечу¬ 
вав думку про доцільність приховування від народу правди. 
Е. вважав особистість найвищою цінність, заперечував будь- 
які форми обмеження її свободи, хоча і визнавав протиріччя 
між особистими і держ. потребами. Вихід із цього протиріччя 
він убачав у прикладанні моральних ідей до політики і законів, 
у зростанні освіченості й добробуту народу. О. Майборода 
ЕЛЕКТОРАТ (від. лат. еіесїог — виборець) — 1) сукупність усіх 
виборців, що беруть участь у виборчому процесі тієї чи ін. кра¬ 
їни; 2) частина виборців, що є симпатинами певної політ, сили 
чи певного кандидата; 3) виборці, що є представники пев¬ 
ної соціальної групи або місцевості. Особливою частиною Е. 
є «хиткі виборці» (англ. Яооїіп£ уоїєгз) — ті, хто не підтримує 
послідовно, від виборів до виборів, одну й ту саму політ, силу. 
У д-вах, де існують дво- чи трипартійні системи (США, Велико¬ 
британія), таких доволі мало, оскільки основна маса голо¬ 
сує, виходячи зі своїх постійних соціальних інтересів. У таких 
сусп-вах хиткими виборцями є особи, які зазвичай є малопо- 
інформованими про політ, сторону життя. У сусп-вах перехідно¬ 
го типу хиткими виборцями є більшість Е. /. Черінько 

ЕЛІТА (франц. еіііе — кращий, добірніший) — поняття і сусп. 
феномен. Поняття «Е.» фіксує результат усвідомлення суспіль¬ 
ством і пізнання наукою процесів стратифікації сусп-ва. Як 
сусп. феномен — це соціальний прошарок сусп-ва, становище 
в сусп-ві, якості якого дають йому змогу управляти сусп-вом 
або впливати на процес управління, ціннісні орієнтації та по- 
ведінкові стереотипи (позитивно або негативно). Термін «Е.» 
з’явився в сусп. науках на межі 19-20 ст. у доробку В. Парето, 





ЕЛІТА 


239 


Ґ. Моски, Р Міхельса, які сформулювали класичні теорії Е. як 
цілісну систему поглядів. Теорії ґрунтуються на таких осн. по¬ 
ложеннях: сусп-во закономірно, через природну нерівність 
людей за талантами і здібностями, інтелектом і багатством, 
поділяється на можновладну меншину і пасивну більшість; 
Е. є згуртованою групою з особливими психол., соціальними 
і політ, якостями; особливі психол. якості Е. полягають у поєд¬ 
нанні природних здібностей з певним вихованням; формуван¬ 
ням зміна Е. відбуваються в процесі боротьби за владу. Елітні 
якості можуть характеризувати й ін. людей, що не належать 
до Е., проте добровільно Е. своїми постами не поступається. 
Прихована і явна боротьба за елітні місця є постійною. Елі- 
тистські концепції поєднує головна ідея, згідно з якою у всі 
часи сусп-во ділиться на дві нерівні частини за соціальним 
становищем: ті, що управляють (Е.), і керовані (не Е.). Провід¬ 
ним принципом при методол. аналізі цього поняття є дихото¬ 
мія «Е. — маси». В основі елітаризму лежить ідея природженої 
обдарованості людини, наявність у неї таких якостей, які зу¬ 
мовлюють здатність найкращого виконання владних функцій 
у сусп-ві. Е. — порівняно невелика група осіб, яка характери¬ 
зується, на відміну від «маси», згуртованістю, гомогенністю, 
досвідом керівництва, розвинутими міжособовими зв’язками. 
Соціальну базу Е. зазвичай становлять привілейовані вер¬ 
стви населення. Правлячі еліти рекрутують поповнення, що 
буває рідкісним, з числа осіб, котрі, як правило, закінчили 
престижні навч. заклади, структуровані в ін-ти влади (моно¬ 
полія Е.). У структурі управління і сусп. функціях розрізняють 
політ., адм., фін., наук., військ., ідеол., технол.-пром., церков¬ 
ну, профспілкову еліти. Теоретики елітаризму вважають, що 
їхні представники наділені особливими біопсихол. якостями 
(«вершки суспільства» — Парето, «голуба кров» — Донцов), 
у т. ч. хитрості («лисиці») і рішучості («леви»), які допомагають 
здійснювати функції маніпулювання та примусу. Однією з гол. 
тез сучас. елітаризму є положення про мерітократичну (англ. 
тегії — гідність, відповідальність), а не соціальну природу 
«кращих» (Моска, Белл ). Існування численних Е. породжує по¬ 
требу їх консенсусу (урівноваження, доповнення й стримання). 
Життєвою потребою для забезпечення існування Е. є її здат¬ 
ність до оновлення, що базується на конкуренції, бо інакше 
еліта приречена на виродження, що загрожує соціальній ста¬ 
більності. Ця теза В. Парето і Ґ. Моски знайшла дальшу роз¬ 
робку у працях теоретиків модернізованого елітаризму (Філд, 
Хігмі, Нордлінгоф). Автори концепції «дем. еліти», «лібер. еліта¬ 
ризму» наголошують на потребі певної соціальної мобільнос¬ 
ті, яка дозволяє поповнювати Е. представниками неелітарних 
груп, закликає «давати шанс». Утім політологічно і соціологічно 
обгрунтований факт пасивності народу, прихильності «масової 
людини» до авторитаризму залишається загальновизнаною 
основою обґрунтування елітаристських доктрин. 

У сучас. укр. сусп. науці поняття «Е.» утвердилося наприкін. 80-х 
рр. 20 ст. Останні підручники та словники з маркс.-ленін. філо¬ 
софії не містять глибокого філос. аналізу цього поняття. Та й у 
сучас. філософській і політ, л-рі воно лише зрідка згадується. 
Тільки політики та публіцисти широко його використовують. 
Але настав час визначити загальнонаук. статус поняття «Е.» 
його методол. функцію в аналізі політ, життя сусп-ва. Поняття 
«Е.» застосовується утрьох значеннях: 1) Е. сусп-ва за сферами 
життєдіяльності: політ., екон., духовна. 2) Е. соціальних структур 
сусп-ва: класово-групова, етн., парт., владна, профспілкова, 


профес. (військ., мед., управлінська, освітянська тощо). 3) Е., 
яка класифікується відповідно до соціального простору і часу: 
укр. Е., укр. Е. рад. і пострад. часу, Е. центру і регіонів, транзит¬ 
на Е. (перехідного періоду). Можливі ін. форми застосування 
поняття «Е.» і деякий відхід від запропонованої класифікації (за 
ін. критеріями), оскільки кожна класифікація має відносний 
характер, а деякі ознаки Е. підпадають під різні критерії. Проте 
нетреба обмежуватися лише дослідженням місця цього понят¬ 
тя у понятійному апараті сучас. сусп. науки. Необхідно бачити 
сусп. реальність, яка стоїть за ним. Водночас і пошуку даному 
напрямі не можна зводити до констатації місця Е. у сусп. житті. 
Політ, суб’єкти не можуть задовольнитися наявним станови¬ 
щем і прагнуть змінити, вдосконалити його з точки зору інтер¬ 
есів сусп-ва, класу, верстви, групи, окремої особи, Для цього 
необхідна оцінка різних елементів, аспектів політ, процесу, 
суперечностей розвитку, напрямів взаємодії з ін. елементами 
сусп. життя, визначити місце такої частини сусп. Е. як політ. Е. 
в цьому процесі. Така масштабна проблема може бути виріше¬ 
на за наявності відповідних теор. передумов. Насамперед слід 
визначити поняття «політичне», а від нього перейти до склад¬ 
нішого поняття — «політична Е.». Виходячи з логіки самороз- 
гортання поняття «політичне», багато дослідників вказують на 
відображення в ньому інтересів, пов’язаних зі становленням, 
розвитком та функціонуванням влади, її ін-тів, з діяльністю со¬ 
ціальних спільнот і осіб у цій сфері. У змісті поняття «політич¬ 
не» виявляються дві сторони — сусп. й особистісна, елітарна 
і неелітарна. Сусп. сторона для особи набирає форму зовн., 
об’єктивного — це політ, сфера життя сусп-ва. В особистісній 
стороні об’єкт, інтереси сусп-ва, д-ви, ін-тів влади набирають 
форму внутр., суб’єктивного, як особисті цілі, мотиви, стимули 
політ, мислення і політичної діяльності Е., які можуть збігатися 
з офіц. декларованими сусп-вом і д-вою метою та напряма¬ 
ми діяльності влади або відрізнятися від них. Взаємозв’язок 
об’єкт, і суб’єкт, форми політ, існування передбачає їх вза- 
ємоперехід і розвиток, що й становить сутність політ, процесу, 
в якому активну роль відіграють Е. У даному випадку об’єкт, 
і суб’єкт, сторони політ, процесу виступають не як антагоніст, 
протилежності, діалектичні суперечності, а як різні форми ви¬ 
явлення цілісності. Теор. пізнання повинно дати нам таку ціліс¬ 
ність як у єдності сторін, так і через аналіз відносин цих сторін 
з різними проявами сусп. життя в їхньому русі, розвиткові. Як 
відомо, центр, ланкою і результатом «політичного» є влада, бо¬ 
ротьба за неї, зокрема груп політ. Е. Отже, поняття «політична 
еліта» охоплює відносно самостійний зріз сусп. життя, що фор¬ 
мується під впливом сусп. поділу праці. Ідеї, концепції, ідеали, 
які висуває Е., є складовою політ, процесу поряд з екон., наук.- 
тех., біосоціальними процесами відтворення життя людства й 
одним із осн. факторів сусп. розвитку. Це система специфічних 
механізмі (способів, засобів) включення елітної особи, вер¬ 
стви, групи, соціального ін-ту в заг. механізм саморегуляції 
і регуляції політ, життя (де регуляція — лише частина загально¬ 
го). Специфічність цих механізмів випливає з потреб та інтер¬ 
есів діяльності людей в особливій сфері — сфері формування, 
завоювання, утримання, вдосконалення, регулювання влади 
і відносин з цього приводу. Процес сусп. розвитку, частиною 
якого є процес формування і зміни Е., можна характеризувати 
й як вертикальну та горизонтальну мобільність. Ці процеси є 
близькими, але не однопорядковими. Якщо процес розвитку 
політ. Е. насамперед включає політ, розвиток з особистісної 




240 


ЕЛІТОКРАТІЯ — ЕЛІТ ТЕОРІЯ 


і групової точки зору коли характеризується вплив активної 
частини населення —■ Е. на владу, на діяльність мас, в цілому 
на політ, життя, то поняття «мобільність» охоплює тільки один 
з аспектів розвитку політ. Е. — процес зародження, станов¬ 
лення, функціонування (стагнація, згасання, застій тощо), пе¬ 
реміщень груп людей, лідерів у політ, сфері в горизонтальній 
і вертикальній площинах. 

Літ.: Мозка С. ТНе Риііпб СІазз. ІЧею Уогк, 1939; Рагеїоу. Тгеаіізе оп 
бепегаї Зосіоіобі. ІЧею Уогк, 1963; Ручка А. А., Танчер В. В. Очерки ис- 
тории социологической мьісли. К., 1992; Журавский В., Кучеренко 0., 
Михальченко М. Політична еліта України: теорія і практика трансфор¬ 
мації. К., 1999; Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. В 2 т. 
К., 2006. ^ М. Михальченко 

ЕЛІТОКРАТІЯ (еіііосгасу, від франц. еіііе — обраний і грец. 
хратод — влада) — влада обраних, що належать до провід¬ 
них верств суспільства, які вважаються кращими, багатшими, 
освіченішими. Е. — це монополія на владу з боку тих, хто вва¬ 
жає себе елітою за матер. та соціальними, інколи етн. та реліг. 
ознаками, ігноруючи волю народу. У цьому сенсі Е. — антипод 
демократії. Режим Е. характеризується безвідповідальністю 
політ, еліт перед народом. Еліта втрачає зворотний зв'язок 
з народом, яким керує. Е. характеризують ще як варіант держ. 
устрою, різновид аристократії, який не вимагає обов’язкового 
спадкового наслідування влади. Щоб демократія не виродила¬ 
ся у Е., необхідно дотримуватися принципів формування влади 
за такими критеріями, як професіоналізм, відповідальність, 
моральність, духовність, справедливість, громадянськість, па¬ 
тріотизм, комунікативність. Окрім зазначених критеріїв, ви¬ 
діляють ще ряд ін.: доброзичливість, благородство, гідність, 
етичний інтелектуалізм, чесність, милосердя, терпимість, до¬ 
брочинність, альтруїзм, високі вимоги до себе, активність 
у конструктивній діяльності та ін. сутнісні духовні якості тих, 
кого називають елітою. Характерною особливістю еліти, яка 
об’єднує у своїх лавах тих, хто обіймає стратег, посади у влад¬ 
ній структурі, насамперед у політ., екон., військ, царинах, є 
згуртованість, яка базується на єдності інтересів, особистій 
солідарності. Ця єдність детермінована матер. стандартами 
життя, власністю, впливами, близькістю менталітетів, соціаль- 
но-психол. орієнтаціями, способом та стилем життя. Завдяки 
цьому існує циркуляція людей, котрі обіймають владні поса¬ 
ди. Владна еліта у дем. сусп-ві відрізняється залежністю від 
народу, який є джерелом поповнення та циркуляції провідни¬ 
ків. Еліта завжди була квінтесенцією народного досвіду, тому 
становлення, виховання еліти у д-ві є надзвичайно важливою 
проблемою. 

Літ.: Пірен М. І. Етнополітика в Україні: соціо-психологічний аналіз. К., 
2007; Ріктор Т. Л. Владна еліта в умовах нестабільності українського 
суспільства. К., 2007. М. Пірен 

ЕЛЛІНЕК ЦеІІіпес) Ґеорг (16.06.1851, Лейпциг — 12.01.1911, 
Гейдельберг) — д-р філософії і права, проф. ун-тів у Відні 
(з 1883), Базелі (з 1889) та Гейдельберзі (з 1891), розробник 
заг. держави теорії. У концепції д-ви Е. поєднує два підходи 
до розкриття її сутності — юрид. та соціол. Використання обох 
підходів пояснюється впливом на концепцію д-ви та права Е. 
філософії та методології Баден. школи неокантіанства (В. Він- 
дельбанд, Г. Рікерт). Представникам цієї школи належить роз¬ 
різнення сущого і належного, дійсності й цінності та методів 
пізнання природ, наук і наук про цінності та норми. Тому Е. 
розглядає д-ву як феномен світу належного з точки зору юрид. 
підходу, а також як явище, притаманне емпіричному світові 


з точки зору соціол. підходу. В межах першого він аналізує д-ву 
у норм.-прав. категоріях як «юрид. суб'єкт», який має єдину 
волюта є носієм прав. Він доводить, що держава відрізняється 
від ін. політ, утворень здатністю самостійно пов'язувати (об¬ 
межувати) себе правом. Обмеження держ. влади обумовлено 
не тільки верховенством закону, а й моральними цінностями 
народу. Ідею самообмеження д-ви він розвиває і в понятті 
суверенітету. Повною мірою вимога обмеження держ. влади 
втілюється у конст. д-ві. Але сусп-во складається з різних со¬ 
ціальних груп та не може мати єдиної волі, що входить у про¬ 
тиріччя з юрид. розумінням д-ви як юрид. суб’єкта, який має 
єдину волю. У межах юрид. підходу неможливо було розв'язати 
протиріччя між єдністю д-ви як юрид. особи та соціальною роз¬ 
біжністю інтересів народу, що утворює цю особу. Тому Е. звер¬ 
тається до соціол. підходу, досліджуючи виникнення, розвиток 
д-ви, її істор. форми та взаємозв'язок з ін. соціальними яви¬ 
щами. Д-ва виникає із вольових відносин влади, які народжу¬ 
ються шляхом усвідомлення індивідами спільної мети. Остан¬ 
ня й реалізується через держ. орг-цію. Таку цільову єдність Е. 
називає «союзним об'єднанням осілих людей». Він визнає, що 
в минулому існували д-ви, засновані на політ, привілеях части¬ 
ни народу, але, на його думку, сучас. д-ва представляє інтереси 
всього народу. Розглядаючи проблему формування єдиної волі 
народу, Е. досліджує ін-т парламентаризму та критикує чисто 
формальну точку зору на нього, яка розділяє представників та 
тих, кого представляють. За Е., народ впливає на д-ву через 
виборче право. Тому у представн. формі правління знімається 
протиріччя між єдністю д-ви як юрид. особи та різними інте¬ 
ресами груп народу. 

Тв.: ТНе Оесіагаїіоп оННе Рівнів ої Мап апсі №е Сіїігеп. ІЧею Уогк, 1901. 
Літ.: Андрусяк Т. Г., Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових 
вчень. К., 1999; Крестовская Н. Н., Цвиркун А. Ф. История учений о го- 
сударстве и праве. X., 2007; Малахов В. Правовая мьісль. М., 2009. 

Н. Амельченно 

ЕЛІТ ТЕОРІЯ — теоретико-методол. концепції і досліджен¬ 
ня феномену політ, елітизму. Е. т. була заснована наприкін. 
19 — поч. 20 ст. італ. соціологами В. Парето та Ґ. Москою. 
Політ, історія більшості розвинутих країн характеризувалася 
заміною управлінського індивідуалізму виборчим колекти¬ 
візмом. Громадян, служби ставали дедалі більше бюрократич¬ 
ними. Робилися спроби демократизації уряду і впровадження 
більш відкритих принципів діяльності бюрократії. Виникли 
сусп. настрої оптимізму, які ґрунтувалися на вірі в те, що по¬ 
літ. кар'єра відкрита для талантів. Водночас бюрократія все 
більше претендувала на роль провідного актора політично¬ 
го. Це породило небезпеку бюрокр. абсолютизму. Проблема 
управлінської бюрократії, теор. основи якої заклав М. Вебер, 
набула подальшого наук, розвитку в працях Ф. Ландберга, 
Р. Мертона, Ф. Селезника, Л. Мизеса, А. Гоулднера, С. Липсета 
та ін. Сучас. теорії бюрократії схожі на погляди К. Сен-Симона, 
який першим звернув увагу на роль орг-ції в розвитку сусп-ва, 
бюрократизацію як процес рац. управління сусп-вом. Г. Мос- 
ка і В. Парето зробили спробу розібратися в проблемі вла¬ 
ди та її суб’єкта. Будучи послідовниками Н. Макіавеллі, вони 
у своїх концепціях перетворили політику з мистецтва управ¬ 
ляти на науку управління. Замість реліг. та етичних міркувань 
були взяті закони і факти. Полемізуючи з марксизмом, який 
формувався на класових принципах зміни сусп.-політ. форма¬ 
цій, італ. вчені запропонували ін. модель суспільства, рушієм 




ЕМАНСИПАЦІЯ 


241 


якого є конфлікт між конкурентними елітами. Моска сфор¬ 
мулював теорію правлячого класу. В основі його теорії було 
твердження, що у всіх сусп-вах, починаючи з давніх часів і за¬ 
кінчуючи сучас. розвинутими сусп-вами, завжди виникають 
два класи людей — клас, який управляє, і клас, яким управ¬ 
ляють. Перший клас завжди малочисельний, виконує всі політ, 
функції, монополізує владу, тоді як інший, чисельніший клас, 
управляється і контролюється першим. Правлячий клас існує 
за будь-якої форми правління: деспотії або лібералізму. Хоча 
правлячий клас становить меншість населення, він краще 
організований і створює замкнене і стійке угрупування. Гол. 
критерієм відбору до еліти Моска вважав наявність управ- 
лін. здібностей у підходящий істор. період розвитку сусп-ва. 
Ідеалом правлячого класу для Моски є поєднання аристокр. 
і дем. тенденцій, їх рівновага, яка може бути досягнута шляхом 
розосередження влади, недопущення її монополізації в руках 
будь-якого одного угрупування. Парето вперше ввів у наук, 
обіг термін «ел/та», хоча вибір цього терміна був випадковим 
і автор обґрунтовував його. Італ. вчений визначав еліту як гру¬ 
пу, що складається з людей найбільш продуктивних і найбільш 
здібних у різних сферах діяльності, осіб, що отримали «найбіль¬ 
ший індекс» у своїй діяльності. Соціальна система, за теорією 
Парето, прагне до рівноваги; ця рівновага не статична, а ди¬ 
намічна. Її динаміка детермінується елітою — меншістю, яка 
править. Виокремлення еліти — вихідний пункт теорії Парето. 
Для цього він пропонував статист, метод. На його думку, в кож¬ 
ній сфері діяльності людини можна встановити певний індекс, 
тобто найвищу і найнижчу оцінки діяльності. Сукупність людей, 
кожен з яких отримав у своїй сфері найвищу оцінку, Парето 
й називав елітою. Талановитий юрист матиме 10 балів, пе¬ 
ресічний — 6, нездатний — 0. Це й є принципом визначення 
і формування еліти. Вчений виводив необхідність її існування 
з нерівності індивід, можливостей людини: заможні, талано¬ 
виті, обдаровані складають еліту сусп-ва. Для пояснення со¬ 
ціальної динаміки він сформулював свою теорію «циркуляції 
еліт», згідно з якою еліти виникають із нижчих верств сусп-ва, 
а у перебігові боротьби піднімаються у вищі, там розширюють 
свій вплив, досягають розквіту, а потім перероджуються, зни¬ 
щуються і, зрештою, зникають. Цей кругообіг і є універсальним 
законом історії. Якості, необхідні для одержання й утримання 
влади, змінюються протягом істор. розвитку згідно з конкрет¬ 
ною ситуацією. Парето вирізняє два гол. типи еліти: «леви», для 
яких характерний консерватизм, і «лиси» — майстри політ, ком¬ 
бінацій. Стабільна політ, система характерна домінуванням 
еліти «левів», у нестабільній ситуації домінують «лиси». 

М. Вебер визначив два типи бюрократії: 1) традиційну і патри¬ 
моніальну, відмічену ознаками ірраціональності; 2) сучасну 
раціональну. Переважною сферою впливу бюрократії першого 
типу була сфера держ. управління і військ, орг-ції, де відпра¬ 
цьовувалися її моделі, які розповсюджувалися і на ін. сфери 
сусп. життя. Рац. бюрократія, з погляду Вебера, сформувала¬ 
ся в новітній час і своїм впливом спочатку охоплювала сферу 
приватногосп. діяльності, а потім уже поширювала його й на 
ін. сфери. Проте цей вплив розмежовував екон. і держ.-політ. 
діяльність, формуючи два підтипи рац. бюрократії. Вирішальну 
роль в управлін. орг-ції рац. бюрократії, згідно з концепцією 
Вебера, відіграють тех. фахівці, які користуються наук, метода¬ 
ми роботи. Він вважав, що бюрокр. орг-ція управління повин¬ 
на ґрунтуватися на трьох осн. вимогах: чіткому розподіленні 


обов’язків, професіоналізмі й жорсткій дисципліні. Виходячи 
з них, видатний політ, мислитель сформулював ідеальні риси 
рац. бюрократії. Це, по перше, ефективність у роботі, яка дося¬ 
гається за рахунок суворого розподілу обов’язків між членами 
орг-ції, що дає змогу використовувати висококваліфікованих 
фахівців на керівних посадах; по-друге, сувора ієрархізація 
влади, яка зобов’язує посадовця вищого рівня здійснювати 
контроль за виконанням завдання підпорядкованими співро¬ 
бітниками, тобто сувора субординація; по-третє, призначення 
на управлін. посаду суто за профес. ознакою, що гарантує ви¬ 
конання формально встановленої і чітко зафіксованої системи 
правил і забезпечує однаковість управлін. діяльності та засто¬ 
сування заг. інструкцій; по-четверте, оплата роботи держ. чи¬ 
новників повинна здійснюватися відповідно до рангу; по-п’яте, 
робота чиновників у держ. установах повинна бути осн. їхнім 
заняттям і не може поєднуватися з бізнесом та ін. побічними 
джерелами прибутків; по-шосте, бюрокр. апарат управлін¬ 
ня не ухвалює політ, рішень, а лише готує необхідні док-ти на 
високому профес. рівні для їх реалізації політ, керівництвом. 
Модернізація Веберової теорії рац. демократії була зумовле¬ 
на змінами реального політ, життя людського співтовариства 
в бурхливому 20 ст. 

Учень М. Вебера Р. Міхельс вивів новий соціальний закон елі- 
тології, який назвав «залізним законом олігархії», в якому до¬ 
мінуючою ідеєю було положення про необхідність створення 
бюрокр. орг-ції, яка повинна мати необмежені повноважен¬ 
ня, у такий спосіб узурпація влади з боку правлячої меншості 
перетворює демократію на олігархію. Сучас. амер. політолог 
Г. Лассвел виділив 8 людських благ, яким відповідають сусп. 
інституції: влада, охорона здоров’я, багатство і т. ін. Кожна ін¬ 
ституція має власну страту, а еліта існує в кожній страті й воло¬ 
діє найвищими благами. Він вважає, що вплив тотожний вла¬ 
ді. Певний внесок у розробку теор. проблем елітизму зробили 
С.Ліпсет, Г. Філд, С. Келлер, Р. Даль, Г. Перрі, Дж. Сарторі, рос. 
політологи Г. Ашин, О. Гаман-Голугвіна, О. Криштанівська, укр. 
мислителі В. Липинський, Д. Донцов. А. Пахарєв 

ЕМАНСИПАЦІЯ (від лат. етапсіраііо — вивільнення дітей з-під 
опіки, звільнення від залежності або гноблення, зрівняння 
у правах) — особлива форма звільнення, яка пропонує особли¬ 
ве розуміння свободи у будь-якій сфері людської діяльності. У 
політ, розумінні термін «Е.» почав застосовуватися, коли у 1828 
протестантам, а в 1829 католикам Великобританії і Пн. Ірлан¬ 
дії було надано право обирати і бути обраними до парламен¬ 
ту. Після червн. революції 1830 у Франції вперше з’являється 
словосполучення «Е. жінок» як лексичне оформлення ідеї звіль¬ 
нення жінок, висунутої у 1793 після Вел. франц. революції. 
Приблизно в той самий час Е. стали називати звільнення рабів 
— як масове, в масштабах окремих д-в або колоніальних те¬ 
риторій, так і індивід. Уперше термін «Е. рабів» був ужитий від¬ 
носно рабів брит. колоній, звільнених у 1833. Виданий А. Лін¬ 
кольном у 1863 указ про звільнення рабів у США називався 
«Проголошення емансипації». З піднесенням жіночих рухів 
термін «Е.» тривалий час застосовувався тільки як зрівняння 
жінок у правах, насамперед виборчих. У широкому розумінні 
Е. означає вивільнення будь-якої людини незалежно від статі 
з її традиц. соціальної ніші, визначеної для неї суспільством. 
У політ, сенсі Е. розуміється як отримання громад, орг-ціями, 
партіями політичними або рухами політ, самостійності, рівних 
прав і можливостей, їх легітимація. В. Дем'яненко 




242 


ЕМСЬКИЙ УКАЗ — ЕНГЕЛЬС 


ЕМСЬКИЙ УКАЗ 1876 — розпорядження рос. імператора 
Олександра II про повне витіснення укр. мови з культ, сфери 
й обмеження її побутовим вжитком. Назву док-т отримав від 
міста Бад-Емс в Німеччині, де імператор його підписав. Е. у. 
адресувався м-вам внугр. справ і нар. освіти, III відділенню 
імператор, канцелярії й доповнював осн. положення Балу- 
євського циркуляра 1863. Зокрема, Е. у. забороняв ввозити 
з-за кордону на тер. імперії будь-які книги укр. мовою, вида¬ 
вати укр. мовою оригінальні твори і робити переклади з іно¬ 
земних мов, за винятком істор. пам’яток і худ. л-ри, але тіль¬ 
ки за умови їх написання згідно із загальнорос. орфографією 
й отримання попереднього дозволу на публікацію від Гол. 
управління у справах друку. Були заборонені також сценічні 
вистави, тексти для нот і публічні читання укр. мовою. Львів, 
газ. «Слово», як ворожій укр. рухові, передбачалося-надання 
матер. підтримки. За шкідливий вплив і залучення до редакції 
неблагодійних осіб припинялося видання «Киевского телегра¬ 
фе». Київ, відділення Рос. геогр. т-ва на невизначений термін 
закривалося. Як невиправні та небезпечні агітатори з терито¬ 
рії краю мали бути вислані під таємний нагляд із забороною 
в’їзду в пд. губернії та столиці М. Драгоманов і П. Чубинський. 
Місц. адміністраціям наказувалося посилити нагляд, щоб у по¬ 
чаткових школах не велося викладання укр. мовою та щоб з 
б-к були вилучені книги укр. мовою, що не відповідали зазна¬ 
ченим вище вимогам. Попечителі Київ., Одес. і Харків, навч. 
округів зобов’язувалися подати списки викладачів із позна¬ 
чкою благонадійністі щодо «українофільства». При відсутності 
такої вони мали бути замінені вихідцями з великорос, губер¬ 
ній. У подальшому рекомендувалося у ці навч. округи пере¬ 
важно призначати викладачів-росіян, а українців направляти 
в навч. заклади Казан., Оренб., Петерб. навч. округів. Поява 
Е. у. була обумовлена пожвавленням на поч. 70-х рр. 19 ст. 
укр. руху. Розуміючи неможливість, через дію Валуєвського 
циркуляру 1863, відкритої культурно-громад. роботи, київ, 
громадівці (В. Антонович, М. Драгоманов, П. Чубинський та 
ін.) зосередилися на роботі в Пд.-Зх. відділі імператорського 
Рос. геогр. т-ва. Вони розгорнули активну роботу з вивчен¬ 
ня і пропагування історії, етнографії, фольклору, економіки 
України. Підготовлені ними дослідження були надруковані 
у 1874-75 у 2-х томах «Записок» Відділу. їхні матеріали регу¬ 
лярно з’являлися на шпальтах «Киевского телеграфа». Це ви¬ 
кликало тривогу у прихильників русифікаторської політики 
царизму. їхнім рупором стала газ. «Киевлянин», яка закликала 
засудити «спроби насадження малорос, мови». До антиукр. іс¬ 
терії долучилася й рос. столична преса. Активним обвинува¬ 
чем українофілів виступив помічник попечителя Київ. навч. 
округу М. Юзефович, який надіслав «викривальний» лист шефу 
жандармів О. Потапову. У серп. 1875, за розпорядженням 
Олександра II, було створено спеціальну комісію, яка мала 
«виробити засоби боротьби з українофільською діяльністю». 
До її складу ввійшли — міністр внугр. справ О. Тімашев, мі¬ 
ністр нар. освіти, обер-прокурор Синоду Д. Толстой, шеф жан¬ 
дармів О. Потапов і М. Юзефович. Комісія працювала до квіт. 
1876, але вона «по суті не аналізувала проблему, не шукала 
шляхи її вирішення, а готувала ідеол. обгрунтування для реп¬ 
ресій». Проект її рішення, підготовлений М. Юзефовичем, був 
затверджений комісією 24.04.1876. Кінцева версія висновків 
комісії була підписана Олександром II 18.05.1876. Реалізуючи 
положення Е. у., рос. влада майже на ЗО років поставила укр. 


друковане слово під заборону. У трав. 1876 припинив вихо¬ 
дити «Киевский телеграф», а 07.07.1876 був закритий Пд.-3х. 
відділ Рос. географ, т-ва. Багатьом укр. діячам довелося по¬ 
кинути Україну (частина емігрувала за кордон, а частина була 
вислана в ін. регіони імперії). У1881 царс. уряд змушений був 
дещо модифікувати Е. у. Приводом до цього став лист Київ, 
генерал-губернатора М. Черткова до міністра внугр. справ 
з проханням композитора М. Лисенка зняти заборону цензу¬ 
ри з четвертого випуску його пісень, надісланих з-за кордону. 
Чиновник, який не був прихильником суворих заборон указу, 
запропонував міністру, в інтересах зростання довіри до уря¬ 
ду, поставити літ. твори, писані «малорос, мовою», в однакові 
цензурні умови з творами, написаними російською. Схоже 
звернення до Петербурга надіслав і Харк. генерал-губернатор 
А. Дондуков-Корсаков. Ознайомившись із цими зверненнями, 
Олександр II скликав «особливу нараду» для перегляду поло¬ 
жень Е. у. Вона визнала за потрібне зберегти указ, внісши до 
нього деякі доповнення. Зокрема, дозволили друкувати рос. 
правописом словники «малорос, мовою» і тексти нот, допус¬ 
калися драматичні п'єси, але з особливого кожного разу на 
те дозволу вищої місц. влади. Формування чисто «малорос.» 
труп заборонялося, а в репертуарі театру мали обов'язково 
бути «малорос.» і рос. п’єси. Зміни були затверджені Олексан¬ 
дром II 08.10.1881, але не оприлюднені, а «конфіденційно» 
повідомлені відповідним органам влади. Емський указ не був 
офіційно скасований. Автоматично втратив чинність згідно 
з «Маніфестом громадських свобод», підписаним Миколою II 
17.10.1905. У 1976, до 100-річчя підписання Е. у., в Бад-Емсі, 
на будинку, де неодноразово зупинявся Олександр II, з ініціа¬ 
тиви Світового конгресу вільних українців, була встановлена 
меморіальна дошка. У 2007 вона була знищена невідомими 
вандалами. У 2009 відкрили оновлену дошку. 

Літ.: Миллер А. И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском 
общественном мнении (вторая половина XIX в.). СПб., 2000; Щер- 
бак Н. 0. Емський указ // Історичний календар 2001. Вип. 7; Щер- 
бак Надія. Національне питання в політиці царизму у Правобережній 
Україні (кінець XVIII — початокXX століття). К., 2005. Ю. Поліщук 
ЕНГЕЛЬС (Еп£єіз) Фрідріх (28.11.1820, Бармен, тепер Вуппер- 
таль, Німеччина — 05.08.1895, Лондон) — мислитель і політ, 
діяч, суспільствознавець, журналіст, один з основоположників 
марксизму, друг і соратник К. Маркса. Освіту отримав, будучи 
вільним слухачем Берл. ун-ту (1841-42), коли проходив у Бер¬ 
ліні військ, службу. У1842 виїхав до Великобританії, де працю¬ 
вав управителем сімейної ткацької ф-ки у Манчестері. У1844 
повернувся на континент, серпнева зустріч у Парижі з Марк¬ 
сом започаткувала їхню міцну дружбу, бере активну участь 
у нелег. револ. «Союзі справедливих», за дорученням якого 
спільно з Марксом у 1848 написав «Маніфест Комуністичної 
партії». У 1849 брав участь у Баденсько-Пфальцс. збройному 
повстанні. 1850 повернувся до Манчестера, в якому мешкав 
до 1870. Того ж року розрахувався з батьківською компанією, 
оплатив усі борги Маркса, почав жити на ренту й зміг переїхати 
до Лондона. Тут його обрали членом Ген. ради 1-го Інтернаціо¬ 
налу. Е. брав активну участь в орг-ції кампанії на захист Париз. 
Комуни у 1871, пізніше — в роботі 2-го Інтернаціоналу. Е. упер¬ 
ше систематизовано виклав основи істор. матеріалізму (тер¬ 
мін вжито у 1892), висунув думку про походження й еволюцію 
класів у суспільстві. Як і Маркс, Е. вважав, що рушієм історії 
є класова боротьба, вершиною якої є боротьба пролетаріату 




_ «ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА» — ЕТАТИЗМ _ 243 

* 

з буржуазією. Це означало виняткове призначення пролета- загальної енциклопедії». Її публікація спричинила дискусії в 


ріату, реалізувати яке він може через політ, революцію, на¬ 
самперед насильницького типу. Разом з Марксом Е. у своїй 
концепції диктатури пролетаріату опирався на досвід Париз. 
Комуни, що стала д-вою, в якій поєднувалися всі гілки влади. Е. 
досить глибоко проаналізував проблеми походження держа¬ 
ви, етапів її розвитку. Сугнісними складовими д-ви він вважав 
тер. поділ, публічну владу, податки, відчуження від сусп-ва. За 
баченням Е., суть держ. влади полягає у класовому пануван¬ 
ні. Пролетарська революція покликана знищити стару держ. 
владу і створити на її уламках д-ву диктатури пролетаріату. 
Демократія, за Е., це лише засіб, одна з політ, форм, яка по¬ 
трібна пролетаріатові не в інтересах свободи, а в інтересах 
придушення своїх супротивників. Свобода ж «прийде тоді, коли 
держава як така перестане існувати». Е. особливо підкреслю¬ 
вав, що пролетаріат для перемоги повинен мати власну партію 
політичну. Саме вона має вести перманентну ідеол. боротьбу 
з ідеологією противників пролетаріату та будь-якими відхилен¬ 
нями у самій партії. Е. виступав за існування преси, незалеж¬ 
ної від партії, яка в рамках парт, програми покликана критично 
оцінювати діяльність партії. У марксизмі до серед. 80-х рр. па¬ 
нувало уявлення про д-ву як орг-цію «виключно пануючого кла¬ 
су*. Водночас «пізній» Е. побачив у політ, структурах капіталізму 
кін. 19 ст. такі нововведення, як запровадження заг. поч. осві¬ 
ти, всеохопного страхування та розширення виборчих прав 
і перехід до заг. виборчого права, користуючись яким робіт¬ 
ники направили своїх представників до структур держ. влади. 
Саме тоді Е. вказує на те, що пролетаріат може, «використову¬ 
ючи легальні засоби, досягти більших результатів, ніж за допо¬ 
могою перевороту», тобто насильн. революції. 

Та: Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 1-39. К., 1958-1968; І 40-50. 
К.,1979-1985; Маркс К., Знгельс Ф. Соч.: 2-е изд. Т. 1-50. М., 
1955-1981; Повне зібрання творів на мові оригіналів: Магх-Еп&еІ$- 
Оезатіаиз£аЬе (МЕСА). Це міжнародне видання повного зібрання 
творів ще не завершене, на даний час видано понад 100 томів. 

Літ.: Знгельс Фридрих. Биография. Пер. с нем. М., 1972; Грин Ц. И. 
К. Маркс и Ф. Знгельс и революционная Россия. М., 1978; Воспо- 
минания о К. Марксе и Ф. Знгельсе. 3-є изд., доп. М., 1988; Політо¬ 
логічний енциклопедичний словник К., 1997; Политологическая 
знциклопедия. М., 2003; Політологічний словник. К., 2005. 

А. Кудряченко 

«ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА» — перша реалізова¬ 
на в модерний час українська енциклопедія, фундаментальна 
праця з україніки, створена під егідою Наукового товариства 
ім. Шевченка. Історія видання довідкової л-ри енциклопед. 
типу в Україні розпочинається у 17 ст. з виходу «Синопсиса» 
(1674) — першого короткого систематичного викладу істор. 
подій з найдавніших часів до останньої чверті 17 ст. Своєрід¬ 
ним енциклопед. довідником вважають здійснене у Петербурзі 
групою укр. дослідників в 1914-16 російськомовне двотомне 
видання «Український народ в його минулому та сучасному». 
Новий етап у підготовці енциклопед. видань в Україні роз¬ 
почався у 1920, коли на пропозицію Комісії біографічного 
словника в складі УАН було засновано Комісію енциклопед. 
словника. Роботу над його створенням провадили М. Василен- 
ко, А. Кримський, П. Стебницький та ін. Проте повне позбав¬ 
лення владою фінансування цього проекту, здійснюваного в 
межах держ. установи, унеможливило його завершення. Зго¬ 
дом було здійснено ще кілька спроб: в 1930-35 уЛьвові під 
редакцією І. Раковського було видано три томи «Української 


підрадянській Україні, наслідком яких стала підготовка у Хар¬ 
кові в 1932-34 під керівництвом наркома освіти М. Скрип¬ 
ника матеріалів для «Української радянської енциклопедії» 
(УРЕ). Але після звинувачення Скрипника в укр. націоналіз¬ 
мі та його самогубства проект було припинено. Попри те, що 
за межами України спроби підготовки енциклопед. видання 
тривали, успіхом вони завершилися лише з реалізацією про¬ 
екту «Енциклопедії українознавства». Задумана й реалізована 
під егідою осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, 
в Європі (центр — Сарсель, передмістя Парижа, Франція). Го¬ 
ловним редактором видання став В. Кубійович, серед авторів 
статей: М. Глобенко, А. Жуковський, В. Маркусь, О. Оглоблин, 
Ю. Шевельов, С. Янів та інші. В ЕУ висвітлена історія, з найдав¬ 
ніших часів до другої половини XX століття, подано відомості 
з географії, економіки, демографії, культури та науки, широко 
представлена біографістика. Підготовка видання тривала від 
кінця 1940-х по 1989 рік. Дві частини Енциклопедії україноз¬ 
навства (3-томна загальна та 10-томна словникова частини) 
мають понад 1600 друкованих аркушів і включають понад 
20 тисяч гасел. Була також видана скорочена 5-томна англо¬ 
мовна версія (Епсусіоресііа о? ІІкгаіпе, видавництво Торонт- 
ського університету, 1984-93). В Україні у перші роки не¬ 
залежності репринтне перевидання було Здійснено відразу 
удвох видавництвах — у Львові та Києві. 

Літ.: Романів О. Незнана українська енциклопедія // Вісник НТШ. 
1992. № 43; Черниш П. Українська енциклопедична справа: історія 
розвитку, теоритичні засади підготовки видань. Львів, 1998. 

С.Набок 

ЕТАТЙЗМ (з франц. — еіаіізте, від еіаі — держава) — пев¬ 
на концепція політ.-прав. думки та соціально-політ. практики: 
1. Напрям, течія у політ.-прав. думці, що розглядає державу 
як найвищий результат і мету сусп. розвитку, як першооснову 
всіх сусп. процесів. Є антиподом ін. напряму та типу політич¬ 
ної свідомості — анархізму, гол. зміст якого полягає в запере¬ 
ченні д-ви як універсального регулятора сусп. процесів. Е. та 
анархізм проявляють себе як протилежні сторони єдиного со¬ 
ціального процесу, що взаємообумовлені й утворюють дуаліс¬ 
тичну суперечність. Методол. засадами Е. були політ, доктрини 
Платна та Аристотеля — ант. доба, Н. Макіавеллі — епоха 
Ренесансу, Т. Гоббса — Новий час, Ґ. Гегеля — Просвітництво, 
які вважали д-ву істор. необхідністю і найвищим благом люд¬ 
ства. Також теор. Е. був обгрунтований нім. вченим X. Воль- 
фом (1679-1784), який вважав, що д-ва заради надособис- 
тісного удосконалення людини має право втручатися в усі 
сфери людського буття (в екон., політ., соціальне та духовне 
життя суспільства), визначаючи державу як всезагальну цін¬ 
ність. Термін «Е.» уперше використав президент Швейц. кон¬ 
федерації Нюма Дроз у 1896 у своєму трактаті «Демократія 
і соціалізм держави». Значною мірою поняття Е. оформило¬ 
ся у 80-х рр. 20 ст. у Франції, його поява була зумовлена по¬ 
зиціями прихильників макс. посилення та зміцнення впливу 
д-ви та розширення повноважень її органів і, як наслідок, 
звуження сфери компетенції органів місцевого самовряду¬ 
вання та структур громадянського суспільства. У 20 ст., зокре¬ 
ма, принципи Е. були сповідувані Кемалем Ататюрком, а від¬ 
так інкорпоровані 1931 в програму Народно-респ. партії та 
в Конституцію Турец. Республіки 1937 як фундамент офіц. 
екон. доктрини. 



244 


ЕТИКА ПОЛІТИЧНА — ЕТНІЧНА ЧИСТКА 


2. Сучас. соціол. та політ, доктрина, яка обґрунтовує необхід¬ 
ність втручання д-ви в екон. і політ, життя сусп-ва (принцип 
дирижизму), визначаючи регулятивну функцію д-ви у процесі 
конкурентної боротьби на внугр. і зовн. ринку (боротьби за 
ринки сировини і збуту, проти створення штучних монополій). 
У цій доктрині Е. як система політ, уявлень характеризується 
позит. оцінкою існування д-ви, її соціальної необхідності та по- 
зит. ставленням до ролі д-ви у вирішенні міжгрупових та надо- 
собистісних проблем сусп. розвитку. Потрібно також зазначи¬ 
ти, що у певних формах Е. призводить до реалізації концепції 
«тотальної д-ви», що стає можливим в умовах тоталіт. та авто- 
рит. правління, при якому д-ва в прямому сенсі цього слова 
поглинає сусп-во. Це відбувається завдяки надмірній центра¬ 
лізації влади й управління, придушенню особистих прав і сво¬ 
бод громадян, свавіллю правлячої владної системи, посилен¬ 
ню ролі силових та репресивних органів влади. Але при цьому 
важливо підкреслити, що ототожнення «Е.» і тоталітаризму не є 
науково виправданим. Е. у своїх базових та змістовних осно¬ 
вах ґрунтується на юрид. нормах правової д-ви, в умовах якої 
будь-які риси, притаманні тоталітаризму, повинні бути обме¬ 
женими. Саме у такому політ.-прав. сенсі Е. і являтиме собою 
цивілізовану форму сусп.-політ. думки, що визнає принцип су¬ 
веренності д-ви на рівні правового імперативу. С. Здіорук 
ЕТЙКА ПОЛІТЙЧНА — сукупність моральних уявлень, ідей, 
принципів та нормативів, які визначають свідомість та регулю¬ 
ють поведінку «політ, людини», насамперед профес. політика. 
У цьому аспекті вона — різновид профес. етики, галузь при¬ 
кладної, або практичної, моральної теорії. Ґрунтуючись на заг. 
положеннях теорії моралі, Е. п. пояснює їх зміст в контексті 
реалій політичного життя, його різноманітних практик. У про¬ 
цесі свого становлення і розвитку Е. п. взаємодіє з філосо¬ 
фією моралі, політологією, соціальною психологією, управ- 
лін. науками тощо. Центр, проблемою самовизначення Е. п. 
є з’ясування співвідношення моралі й політики. Існує кілька 
концепцій щодо цієї проблеми — тотожності моралі й політи¬ 
ки (Арістотель); їхньої принципової несумісності ( Макіавеллі ); 
можливості часткового збігу (Вебер). 2-га пол. 20 — поч. 21 ст. 
позначилися появою ідеї моралі як «практ. філософії» («практ. 
етики»), зокрема моделі «універсального громад, дискурсу» як 
етично обов'язкової умови забезпечення моральної легітима¬ 
ції політики. Глибинний зміст Е. п. визначається моральними 
вимогами громадян до всіх, хто причетний до політичної діяль¬ 
ності й сусп. управління. Політика доповнює індивід, мораль¬ 
ні інтереси людей усвідомленням спільного блага (соціальна 
етика). Ці вимоги конкретизуються в таких принципах Е. п., як 
свобода, справедливість, відповідальність, честь, гідність, по¬ 
вага. Е. п. разом з тим містить у собі й нормативи «бажаної» 
політ, поведінки — толерантність до інакомислячих, партнер¬ 
ську вірність, відразу до корумпованості, табуювання «про¬ 
фес. цинізму», скандальних провокативних вчинків. Змістовна 
визначеність правил Е. п. багато в чому зумовлюється обста¬ 
винами, в яких перебувають і діють її суб'єкти: «Е. боротьби», 
«Е. переможця», «Е. поразки», «Е. опозиції» тощо. Атрибутивною 
особливістю Е. п. є її орієнтація на своєчасне виявлення політ, 
і моральних мотивів дій сторін, що конфронтують, опозиц. груп, 
викриття спроб використовувати владні важелі в егоїст, інтер¬ 
есах. У своєму функціюванні Е. п. органічно поєднує вимоги 
високого морального ідеалу із врахуванням суперечливого 
реалізму політ, дійсності. Е. п. — відкрита, динамічна система 


поглядів, норм, аргументів, їй притаманна теор. і технол. «гнуч¬ 
кість», здатність до творчого самооновлення. 

Літ.: Сугор Б. Политическая зтика // Полис. 1993. № 1; $іп|ег Р. Ргас- 
їісаі еіґііс. СатЬгісі&е, 1998; Етика і політика. Проблеми взаємозв'язку 
К., 2001; Пазенок В. С. Політика і мораль // Філософія політики. К., 
2003; Мораль и политика. Публичное пространство и реальная поли¬ 
тика// Згическая мьісль. Вьіп. 5. М., 2004. В. Пазенок 

ЕТНІЧНА ВІЙНА — збройна фаза етн. конфлікту, позначена 
масовим залученням до нього представників сторін. Про¬ 
являється розгорнутими бойовими діями, фіз. насильством, 
етнічними чистками (як правило, геноцидом, депортаціями, 
примушуванням осілого населення стати біженцями ). Е. в. 
найчастіше трапляється при радикалізації нац.-визвольного 
руху або при розпаді багатонац. д-в з приводу встановлення 
кордонів між новоутвореними д-вами або розподілу загально- 
держ. спадку. Е. в. є результатом небажання або нездатності 
сторін конфлікту дійти компромісу шляхом взаємних посту¬ 
пок. Психол. підґрунтям Е. в. є ксенофобія, взаємна недовіра, 
агресивність, апологетика фіз. сили в етн. культурі, зневажан¬ 
ня загальнолюдської моралі. Примордіальні властивості етн. 
психології стимулюються, заохочуються та використовуються 
етн. лідерами з конструктивістською метою зміцнення етн. со¬ 
лідарності та згуртованості, щоб легітимізувати свій керівний 
статус у новоутвореній д-ві або серед своєї групи. Е.в. сприй¬ 
мається у світі як пряма загроза міжнар. стабільності й без¬ 
пеці. Оскільки вона супроводжується масовими порушеннями 
прав людини, міжнар. орг-ції та найвпливовіші світові актори 
вважають юрид. і морально виправданим застосування різно¬ 
манітних засобів її припинення — екон. санкцій проти її ініці¬ 
атора, ембарго на поставку йому зброї, його зовнішньополіт. 
ізоляції, заохочення сторін до мирних переговорів і, як остан¬ 
нього засобу, — силового втручання для її припинення. Е. в. 
найбільш поширені на азіат, та африк. континентах, де осо¬ 
бливо міцно вкорінена традиція племінної, етногрупової со¬ 
лідарності й де соціальні, політ, інтереси ототожнені з етнічни¬ 
ми. На європ. континенті феномен Е. в. проявився на просторі 
кол. Рад. Союзу (Нагірний Карабах, Придністров’я, Чечня) та 
на Балканах під час і після розпаду СФРЮ (Сербія, Хорватія, 
Боснія і Герцеговина, Косово). В окремих випадках звичайна 
війна між д-вами може за допомогою пропаганд, засобів на¬ 
бути деяких психол. ознак Е. в. (винищення німцями «неповно¬ 
цінних слов’ян» і реакція на це під гаслом «Убий німця!» під час 
2-ї світової війни). 

Літ.: Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. В 2 кн. / 
Пер. с англ. М., 2000; Перепелиця Г. Генезис конфліктів на посткому¬ 
ністичному просторі Європи. К., 2003; Аклаев А. Р. Згно-политическая 
конфликтология. М., 2005. 0. Майборода 

ЕТНІЧНА ЧЙСТКА — вид поведінки етнополігичної, спрямо¬ 
ваної на повне вивільнення певної території від певної етн. 
спільноти. Е. ч. може бути як спланованим і організованим 
заходом держ. етнополітики, так і стихійною акцією. Форма¬ 
ми Е. ч. є геноцид, депортація, створення для етн. спільноти 
нестерпних умов (вбивства, погроми, терор, позбавлення 
засобів життя, насильство тощо), які змушують її тікати з те¬ 
риторії поселення, ставати біженцями. Е. ч. може здійснюва¬ 
тися д-вою з мотивів недовіри до певної етн. спільноти, не¬ 
впевненості у її лояльності, її цивілізац. та реліг. несумісності 
з більшістю населення країни, заради здобуття прихильності 
населення, охопленого ксенофобією до певної етн. спільноти. 
Стихійні Е. ч. відбуваються здебільшого або при мовчазному 





ЕТНІЧНИЙ БІЗНЕС — ЕТНОКРАТІЯ 


246 


потуранні влади, або за відсутності стабільної влади, коли ет- 
нополіт. поведінка стає неконтрольованою і спрямовується 
або неформальними лідерами, або екстремістськими політ, 
чи громад, орг-ціями. Явища, які позначаються сучас. термі¬ 
ном «Е. ч.», простежуються протягом усієї світової історії, але 
найбругальніші його приклади дало 20 ст. Найвідомішими 
етн. чистками були геноцид вірмен у Туреччині 1915, геноцид 
євреїв і ромів (циган) у роки 2-ї світової війни (Голокост), ви¬ 
нищення та вигнання поляків з Волині у 1943, вигнання нім¬ 
ців з тер. Чехословаччини та Польщі у 1945, «добровільно»- 
примусовий обмін населенням між Польщею та Україною 
у 2-й пол. 1940-х, депортація українців зі сх. земель Польщі у 
зх. у 1947, депортація у 1944 чеченців, інгушів, крим. татар, 
турок-месхетинців з їхніх етн. земель у сх. регіони СРСР, виг¬ 
нання сербів з тер. Хорватії після здобуття нею незалежності, 
масові взаємні вбивства сербів і албанців у Косово на поч. 
21 ст., геноцид у Руанді народу тутсі у 1994, залишки якого 
були змушені вдатися до втечі до сусідніх країн, масове зни¬ 
щення ряду етнореліг. груп у Кампучії (Камбоджі) під час прав¬ 
ління там «червоних кхмерів» у 1975-79. 

Літ.: Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. В 2 кн. / 
Пер с англ. М., 2000; Камуселла Т. Згническая чистка // Глобалистика. 
Международньїй междисциплинарньїй знциклопедический словарь. 
М. ; СПб.; Нью-Йорк, 2006. 0. Майборода 

ЕТНІЧНИЙ БІЗНЕС — 1) підприємництво, в якому беруть 
участь представники однієї етн. спільноти; 2) культивування 
певною етн. спільнотою традиц. для неї промислів. Авторкою 
терміна вважається амер. соціолог Енда Бонасіч. У зх. краї¬ 
нах Е. б. називають «малим» або «іммігрантським». Таке його 
визначення пов’язане з тією обставиною, що іммігранти, які 
прибували до США, зазвичай концентрувалися у найменш пре¬ 
стижних професіях. З ін. боку, окремі групи іммігрантів вияв¬ 
лялися вправними фахівцями у конкр. видах господарювання, 
напр., корейці — у вирощуванні та продажеві овочів, японці — 
у малому банківському бізнесові, мексиканці — у сфері рес¬ 
торанного бізнесу, а корінні мешканці (індіанці) — у худ. про¬ 
мислах. Е. б. є проявом культ, поділу праці як результаттяглості 
та впливу культ, традицій того чи ін. етносу, оскільки останні 
впродовж тривалого часу існування людських спільнот визна¬ 
чали характер труд, діяльності та поведінки їхніх членів. Е. б. 
зазвичай властивий етн. анклавам, що знаходяться у великих 
поліетн. містах багатьох країн. У деяких країнах сформувалася 
своєрідна структура ринку праці, яка дістала назву «сегменто- 
ваний ринок праці». За цією концепцією, ринок праці у полі- 
етнічних (іммігрантських) країнах складається з двох до певної 
міри очевидно окреслених сегментів (секторів). У першому 
зосереджуються представники високооплачуваних професій 
(менеджери, лікарі, митці, банківські працівники, професори 
тощо), а у другому — робітники, зайняті у сфері обслуговування 
та послуг, будівельники, всі ті, чия праця оплачується на ниж¬ 
чому рівні. Зазвичай саме цей сегмент ринку праці насичений 
вихідцями з іммігрантських спільнот. У ньому спостерігається 
досить жвава мобільність у трьох аспектах: а) соціальна мо¬ 
більність, пов’язана із зайняттям більш високого становища 
всередині самого сегмента; б) перехід, звичайно не масовий, 
а лише найбільш успішних, до першого сегмента; в) заміщення 
вивільнених місць або тих, що з’являються у результаті роз¬ 
ширення бізнесу, новими іммігрантами. В Україні Е. б. про¬ 
являється становленням малого та серед, підприємництва 


у перехідний період до ринкової економіки з урахуванням пе¬ 
реселення до України депортованих народів та повернення до 
своїх етн., у т. ч. госп., традицій представників ін. спільнот. 

Літ.: Вопасісії Е. А. ТНеогу ої ЕШпіс Апіабопізт: Ше Зрііі ІлЬог Магкеі 
// Атегісап ЗосіоІофсаІ Рєуієуу. 1973. УоІ. 37. № 4; НесНІег М. Огоир 
Гогтаїіоп а псі ІНе СиІїигаІ Омзіоп ої І_аЬог // Атегісап .ІоигпаІ ої $о- 
сіоіобу. 1978. УоІ. 83. № 2; Етносоціологя. Терміни та поняття. К., 2003. 

В. Євтух 

ЕТНОКРАТІЯ — (від грец. &Зуо<; — народ і храто<; — вла¬ 
да) — орг-ції влади за етн. принципом, легітимація доміну¬ 
вання колект. інтересів і прав етносу над інтересами і права¬ 
ми особи, насадження штучного моноетнізму. Політ, основу Е. 
становить схильність влади до авторитаризму чи тоталітариз¬ 
му, сполучена з радик. етноцентризмом. Екон. Е. — зосеред¬ 
ження в руках певних, орієнтованих на захист групових інтер¬ 
есів, етн. кланів ключових позицій в економіці д-ви. ідеол. 
Е. — радик. націоналізм, в якому абс. пріоритет цінностей 
«своєї» нації сполучається з прагненням до «етн. чистоти», 
сакралізацією насильства, ксенофобією. Міфо-символічний 
комплекс етнократизму базується, як правило, на крайньому 
націонал-екстремізмі, доведенні протиставлення «ми — вони» 
до стану ворожості, жорсткому диктаті. Оскільки етнічно одно¬ 
рідна д-ва у сучас. світі — явище рідкісне, Е. майже ніде не іс¬ 
нує у «чистому вигляді». Однак ще недавно риси класичної Е. 
у формі апартеїду можна було спостерігати у Пд.-Африк. рес¬ 
публіці. Апартеїд, який у міжнар. праві кваліфікується як зло¬ 
чин проти людяності, узаконює дискримінацію певних спільнот 
за расовими, нац., реліг. та ін. ознаками (нижча платня за рів¬ 
ну працю, позбавлення виборчих прав, заборони на свободу 
пересування тощо). З крахом колоніальних імперій і найоді- 
озніших тоталіт. режимів підвалини Е. були істотно підірвані, 
але відповідні тенденції з ідеол. й політ, обгрунтуваннями ні¬ 
бито притаманних етнократичним формам управління переваг 
і застосування біол. («за кров’ю») критерію виокремлення етн. 
спільнот фіксуються дедалі частіше, у т. ч. й на пострад. просто¬ 
рі. Ідеологія етнократизму орієнтується на маргінальні верстви 
сусп-ва, спекулює на почуттях ущемленості й меншовартості, 
комплексах «жертви», побутовому шовінізмі. Зовн. привабли¬ 
вість Е. як ідеології і практики зумовлена уявною простотою 
основоположного критерію: право на політичну владу постулю¬ 
ється простою належністю до етносу, що не вимагає від людини 
ані якихось заслуг, ані конкр. зусиль. При цьому таку стратегію 
досить легко камуфлювати захистом нац. самобутності й культ, 
надбань. Ідеологи Е. вміло жонглюють поняттям «нац. ідея», 
яка у їхньому трактуванні набуває суто етн. змісту. Абсолюти¬ 
зація суверенітету титульного етносу і спроби обґрунтування 
його виняткових прав на сусп. багатства супроводяться апеля¬ 
ціями до архаїчної спадщини, міфологізацією істор. минулого 
із педалюванням його ексклюзивності й сакралізацією образу 
месії, обстоюванням доведеної до абсурду монокультурності 
й автаркії. Там, де такі ідеї стають конструктом сусп. свідо¬ 
мості, стає реальною небезпека етн. токсемії, що призводить 
до втрати відчуття реальності, сприйняття іншого як ворога, 
провокує етнічні чистки. Дії за таким алгоритмом неминуче 
переростають у різновид крайнього корпоративізму з вираз¬ 
ними елементами тоталіт. світобачення і нехтуванням елемен¬ 
тарних прав людини. 

Небезпеки етнократизму у вітчизняних умовах зумовлені як 
закоріненістю відповідних стереотипів у сусп. думці України, 




246 


ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ 


так і схильністю правого спектра політ, сил до реанімації ідей 
«інтегрального» націоналізму. Ідеологи останнього (Д. Дон- 
цов, Ю. Вассіян, М. Сціборський) апелювали до «волі нації» як 
найвищої цінності й вимагали відповідного «чину», тобто дій, 
спрямованих на утвердження етн. монополізму. Не принісши 
ініціаторам відчутних політ, дивідендів, ці заклики у кінцевому 
підсумку обернулися героїзацією терору і таким посиленням 
етноконфліктності, наслідки якого відчуваються і сьогодні. 
Становлення незалежної України відбувалося під гаслами за¬ 
безпечення рівноваги загальногромадян. та етн. цінностей, 
завдяки чому вдалося уникнути абсолютизації суверенітету ти¬ 
тульного етносу. Однак унаслідок відчутного впливу «націона- 
лізувальних» доктрин, навіть Конституція 1996 виявилася не 
вільною від впливу ідей етн. селекції. У ст. 11 консолідаційні 
завдання д-ви сформульовані у такий спосіб, що стосуються 
лише укр. етнонації. У пост, апеляціях президента В. Ющенка 
до «моєї нації» також вчувається присмак етнократ. ілюзій. 
Навіть у стертому, приглушеному вигляді пропаганда Е. ста¬ 
новить у поляризованому, сегментованому соціумі серйозну 
небезпеку, є постійним джерелом конфліктогенності. За зовні 
привабливим фасадом «етн. чистоти» і преференцій за озна¬ 
кою «титульності» завжди приховуються вузькогрупові інте¬ 
реси й політ, амбіції, здатні стати додатковим чинником сусп. 
дестабілізації. Саме тому ставлення до Е. у цивілізованому 
світі негативне. 

Літ.: Націоналізм. Антологія. К., 2000; Тощенко Ж. Т. Згнократия: ис- 
тория и современность. М., 2003; Бойко С. Етнократія як суспільно- 
політичне явище // Політ, менеджмент. 2007. № 5. Л. Нагорна 
ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ (грец. ЙКчх; — народ, яоАтха — дер¬ 
жавна діяльність і Хоуо^ — наука) — теор. напрям у політ, 
науці, що досліджує етн. явища та процеси у зв’язку з полі¬ 
тикою, вплив етн. груп, етн. та нац. меншин, націй та народів 
на формування держ. політики у сфері етнонац. відносин. Як 
окремий наук, напрям досліджень Е. виникає у 2-й пол. 20 ст., 
насамперед в рамках амер. політ, антропології, соціології та 
філософії. Серед засновників Е. вважаються такі амер. вчені, 
як М. Паренті та Дж. Ротшильд. Об’єктивною підставою для її 
появи стали процеси етн. ренесансу як у постколоніальних 
країнах, так і країнах зрілої демократії. Значний поштовх для 
розвитку Е. в Україні та на всьому пострад. просторі дав роз¬ 
пад Рад. Союзу у 1991. Попри те, що гол. причиною для його 
руйнування стали насамперед екон. та політ, фактори, про¬ 
те роль етн. та нац. чинників у цьому процесі була однією 
з провідних. Адже Рад. Союз руйнувався не хаотично, а за адм. 
кордонами, які визначали території союзних та автономних 
республік. Саме нац.-дем. та націоналіст, рухи й об’єднання, 
консолідувавшись з республіканською парт, номенклатурою 
і стали тією рушійною силою, яка призвела до демонтажу рад. 
імперії. Проте розпад Рад. Союзу не лише не зняв міжетн. кон¬ 
флікти, а й відновив старі та породив нові, які з’явилися в но¬ 
вих незалежних д-вах. Попри те, що Е. спирається у своїх до¬ 
слідженнях насамперед на теор. основи та пракг. результати 
етнології та політ, науки, вона також тісно взаємодіє з низкою 
сусп. та гуманіт. наук. Насамперед йдеться про істор. науку, 
яка досліджує політ, історію народів, їхню долю в істор. ретро- 
спективі; етнографію — науку про народи світу, їхню культуру і 
побут, звичаї і традиції; демографію — науку про народонасе¬ 
лення, відтворення і розвиток етн. популяції; етносоціологію — 
науку про взаємодію етн. спільнот; етнопсихологію — науку 


про нац. характер та менталітет; право — науку про унорму¬ 
вання засад справедливості на підставі верховенства закону. 
Так само Е. черпає матеріал і з таких наук та наук, напрямів, як 
економіка, її соціальний та регіон, аспекти; етнопедагогіка та 
етнолінгвістика, які наближені до гуманіт. проблем етнополіти- 
ки. Цей перелік наук та наук, напрямів не є вичерпним, адже 
Е. не стоїть на місці, а постійно розвивається, що розширює 
спектр можливостей та її взаємодії з ін. наук, дисциплінами. 
Існують різні погляди на предмет Е. Одні дослідники вважа¬ 
ють, що її предметом є взаємозв’язок етн. ідентичності та 
політ, вибору (М. Паренті), другі вбачають його у політизації 
етн. реальності (Дж. Ротшильд), треті розглядають його крізь 
призму взаємовідносин д-ви та етн. спільнот (П. Ван ден Берг). 
Узагальнюючи досвід заруб, і вітчизняних дослідників, можна 
зробити висновок, що предметом Е. є сусп-во під кутом зору 
поліетнічності та відносин між етн. спільнотами між собою, 
з одного боку, та цими спільнотами і д-вою — з іншого. Ме- 
тодол. та концептуально-теор. засади Е. значною мірою зу¬ 
мовлені світоглядними орієнтирами, які сповідує дослідник. 
Напр., прибічники примордіалістського підходу, які розгля¬ 
дають етнічність як природно-істор. константу, у політ, аспекті 
близькі до політ.-ідеол. течії консерватизму, який вважає гол. 
цінністю народу чи нації їхні традиції у широкому сенсі цього 
слова. Прихильники інструменталістського підходу в інтерпре¬ 
тації етносу вважають, що етнічність це не стільки даність, що 
існує споконвічно, скільки певний знак чи символ, навколо 
якого гр-ни об'єднуються в спільноти. Відтак цим процесом, 
який прийнято характеризувати процесом ідентифікації, мож¬ 
на не лише керувати, а й маніпулювати заради певних політ, 
інтересів. Сповідуючи прагматизм у політиці, інструменталісти 
вважають етнічність однією з функцій, яку виконує етн. міф, 
а сама Е. відтак стає наукою, яка деміфологізує реальність. 
Політ, еліти з позицій цього підходу лише використовують етн. 
символізм як ідеологію з метою мобілізації своїх прихильни¬ 
ків задля здобуття влади. У сучас. зх. Е. існує ще один підхід до 
інтерпретації етнічності, що прибрав назву конструктивізму. 
Сутність цього підходу полягає у розумінні етнічності як уяв¬ 
ної спільноти, яка є продуктом теор. вигадок з метою активно 
впливати на свідомість та політ, поведінку сусп. верств. Серед 
прибічників такого підходу є нині широко знані зх. етнопо¬ 
літологи — Ф. Варт, Б. Андересон, Р Бурдьє, Е. Ґеллнер та ін. 
Як така етнічність, на думку конструктивістів, ґрунтується на 
вірі людей у те, що вони дійсно пов'язані між собою історією, 
культурою, зрештою, мають генет. зв'язок. Серед рос. нау- 
ковців-етнополітологів конструктивістський підхід сповідують 
В. Тишков, Д. Драгунський, Е. Паїн та ін. Дослідники етнополіт. 
проблематики звертають увагу на те, що кожен із зазначе¬ 
них підходів має як сильні, так і слабкі сторони і доходять ви¬ 
сновку, що дати вичерпну відповідь щодо природи етнічності 
в рамках одного з них неможливо. А тому перспективним вва¬ 
жається шлях пошуку інтегративної концептуальної моделі ет¬ 
нічності, яка поєднає переваги кожного з раніше зазначених 
підходів. Щодо вітчизняної Е., то її розвиток розпочався на 
межі 80-90 рр. 20 ст. і був зумовлений цілим рядом чинників, 
які сприяли конституюванню цього наук, напряму в системі по¬ 
літ. науки. Предметом дослідження вітчизняних етнополітологів 
є переважно питання відродження і розвитку укр. нації, етн. та 
нац. меншин у контексті державотворчих процесів, етн. та нац. 
свідомості, нац.-культ. та нац.-персон. автономії, федералізму. 




ЕТНОПСИХОЛОГІЯ — ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ 


247 


Вітчизняними етнополітологами видана низка енциклопедій, 
словників і довідників, серія ґрунтовних монографічних до¬ 
сліджень, які суттєво поглиблюють уявлення щодо етнополіт. 
процесів в Україні, їхній характер і тенденції розвитку. Остан¬ 
нім часом на передній план Е. вийшли проблеми політ, регіо- 
налізму, яким приділяється дедалі більше уваги з боку вітчиз¬ 
няних науковців. Регіон, строкатість і поліетнічність структури 
укр. народу дають щедрий матеріал для етнополіт. аналізу. Се¬ 
ред провідних укр. фахівців у галузі Е. — О. Антонюк, В. Євтух, 
0. Картунов, В. Котигоренко, І. Кресіна, І. Курас, О. Майборода, 
Л. Нагорна, М. Обушний, І. Онищенко, Ю. Римаренко. 

Літ.: Курас І. Ф. Етнополітика. Перші кроки становлення. К., 1999; 
Картунов О. В. Вступ до етнополітології. К., 1999; Абдулатипов Р. Г. 
Зтнополитология. СПб., 2004; Антонюк 0. В. Основи етнополітики. К., 
2005; Нагорна Л. П. Регіональна ідентичність: український контекст. 
К., 2008; Євтух В. Б. Етнічність: глосарій. К., 2009. Л. Шкляр 

ЕТНОПСИХОЛОГІЯ (від грец. Шо<; — народ, \|/охп — душа 
і Хоуо<; — наука) — галузь психології, що вивчає етн. особли¬ 
вості психіки людей, нац. характер, закономірності формуван¬ 
ня та функціонування нац. самосвідомості, етн. стереотипів 
та установок. Е., як й ін. психол. галузі, дотримується мето- 
дол. принципів, прийнятих у заг. психології: єдності психіки та 
діяльності; детермінізму; відображення; конкретно-істор.; сис¬ 
темного; особистісного підходу. Етнопсихол. специфіка пев- 
ною мірою концентрується в істор. досвіді кожного народу, 
а його засвоєння є змістом процесу етн. соціалізації індивіда. 
Проблема вивчення особливостей психічного складу народів 
виникла ще в сиву давнину. Спонукався цей пошук практ. по¬ 
требами людей, їхнім природним прагненням знати специфіку 
поведінки, звичаї населення країн, з якими підтримувалися 
політ., екон. та культ, зв’язки. Починаючи від Геродота і Тацита, 
вчені старод. світу, подорожуючи, вивчали й описували далекі 
країни і тамтешні народи, вони описували їхні традиції, клімат, 
умови, побут, вірування, зовн. вигляд, характер і дії та психол. 
особливості. Однак офіц. початок Е. як наука бере від часу ви¬ 
дання приват-доцентом Берл. ун-ту Г. Штейнталем і філософом 
М. Лацарусом спеціалізованого видання «Журнал етнічної 
психології і мовознавства» (1859). У своїй програмній статті 
«Думки про народну психологію» редактори проголосили на¬ 
родження нової науки — науки про пізнання нар. духу. Певні 
елементи Е. як наук, думки про укр. етнос та ін. етноси в межах 
України і за її межами знаходимо ще з часів Володимира Мо- 
номаха («Повчання дітям»), І. Прокоповича (драми і діалоги), 
Г. Сковороди (філос. твори) та ін. видатних особистостей. Бага¬ 
тим матеріалом для вивчення Е. на терені України є укр. нар. 
фольклор. Зокрема, нар. приказки, нар. обряди, інформація 
про людські взаємини, родинний і родовий устрій тощо. Для 
розвитку Е. чимало працювали укр. етнографи, письменники, 
історики. Серед них — М. Драгоманов, М. Сумцов, В. Гнатюк, 
Ф. Вовк, М. Грушевський. Інтерес становлять твори укр. л-ри, 
в яких розглядається життя і побут укр. народу, доля різних 
його соціальних верств і типів. Це твори І. Котляревського, 
Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Франка, І. Нечуя-Левицько- 
го, В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Кобилянської, Лесі 
Українки та багатьох ін. На зламі 19-20 ст. з'явився цілий 
ряд праць, в яких оригінально і правдиво подано психологію 
життя і діяльності укр. народу. Це праці й твори Д. Донцова, 
В. Винниченка, Ю. Липи, О. Назарука, С. Петлюри, М. Хвильо¬ 
вого, М. Шлимкевича, Ю. Бойка, Г. Шпета та ін. Оригінальні 


концепції про розвиток укр. сусп-ва, народу, нації, д-ви, пси¬ 
хології українства в цілому висунули укр. філософи, історіогра¬ 
фи М. Костомаров, О. Лазаревський. В. Антонович, П. Куліш, 
В. Янів та ін. У царині укр. етнографії та Е. слід виділити антро- 
погеографічні праці С. Рудницького, в яких вказано на зв'язок 
між людиною і природою. Для психологів цікавими є роботи 
М. Зібера «Еще о братствах» (1883), «Очерки первобьітной 
зкономической культурьі» (1883). чималий інтерес для історії 
укр. Е. мають стат. й соціограф. праці та золотий внесок пе¬ 
дагогів С. Русової, Ф. Щербини, Г. Ващенка, В. Сухомлинсько- 
го та ін. У 30-х рр. 20 ст. Е. зарахували до типу бурж. наук. До 
змістовних доробок слід зарахувати «Студії з української ет¬ 
нографії та антропології» Ф. Вовка (Прага, 1927), «Українська 
духовність в її культурно-історичним виявах» Я. Яреми (Львів, 
1935), «Головні риси українського світогляду в українській 
культурі» Д. Чижевського (Подебради, 1940), «Світогляд укра¬ 
їнського народу» І. Мірчука (Прага, 1942), наук, праця Ю. Липи 
«Призначення України» (Львів, 1938) пояснює суть укр. мен¬ 
талітету та місце укр. етносу у світовому розвитку. Майже всі 
дослідники виокремлюють такі типові риси укр. нац. харак¬ 
теру, як демократичність, волелюбство, емоційність, що про¬ 
являються в музичності, наближенні до природи, культу жінки 
і родини, релігійності, толерантності до ін. народів, гостиннос¬ 
ті тощо. Більшість дослідників вважає, що українцям властива 
така психол. риса, як інтровертивність. Ця особливість виявля¬ 
ється в певній спрямованості людини на свій власний внугр. 
світ, на проблеми перш за все власного соціуму, в миролюб¬ 
ності, зосередженості на внугр. свободі. 

Літ.: Лебон Г. Психология народов и масс / Пер. с франц. СПб, 1896; 
Кульчицький 0. Український персоналізм: філософська і етнопсихоло¬ 
гічна синтеза. Мюнхен; Париж, 1985; Льовочкіна А. М. Етнопсихологія. 
К., 2002; Пірен М. І. Основи етнопсихології. К., 1998; Стефаненко Т. Г. 
Згнопсихология^М., 2008. М. Пірен 

ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ (від. грец. ЙКчх; — народ, лат. зосіеіаз — 
спільність, суспільство і грец. Аоуо<; — наука) — наука, яка 
досліджує параметри соціальної структури народів як етносів, 
значимі явища культури різних етносів, взаємозв’язок змін 
у культурі та сусп-ві, зокрема у мові, побуті, етн. орієнтаціях, за¬ 
кономірності й особливості міжетн. стосунків. У широкому ро¬ 
зумінні терміна предмет Е. включає соціальні події, процеси, 
зв’язки, явища, які відбуваються в етнічно маркованому со¬ 
ціальному просторі. Одним із гол. завдань Е. є з’ясування ме¬ 
ханізму відтворення етн. феноменів, їхньої взаємодії із сусп. 
явищами того чи ін. соціального організму, оскільки етноси 
завжди є складовими різних соціальних утворень. Е. є міждис¬ 
циплінарною наукою, оскільки вона виникла на межі соціоло¬ 
гії та етнології (а якщо брати зх. науку — на межі соціології та 
культ, антропології). Її предметом стали соціологічно збагненні 
зв’язки та відносини у середовищі етн. спільнот як соціумів 
(систем) та за їхніми межами, а також зв’язки, що виника¬ 
ють при взаємодії одної спільноти з ін. Е. вивчає комунікації 
(взаємодію та відносини) гіото еМіпікоз (людини етнічної) та 
сусп-ва. Ното еігіпікоз (поряд з подібними феноменами — 
гіото роїііікиз — людиною політ, та гіото оекопотісоз — лю¬ 
диною екон.) — це саме ті іпостасі людини як соціального ак¬ 
тора, коли вона діє як представник певної етн. спільноти. До 
структури осн. функціональних напрямів Е. належать: 1) соціо¬ 
логія етносу як соціокульт. комунікат. системи, вивчення проб¬ 
лем етн. ідентифікації та етн. стратифікації; 2) соціологія етн. 




248 


ЕТНОСУ ТЕОРІЇ 


(нац.) меншин та діаспор, мігрантських груп; 3) соціол. дослі¬ 
дження міжетнічних (міжнац.) конфліктів; 4) вивчення проблем 
соціальної адаптації у різних етнокульт. середовищах; 5) про¬ 
блеми етнорегіоналізму та етносепаратизму, міжетн. взаємо¬ 
дії. Осн. функціями Е. є теоретико-когнітивна, прогностична, 
просвітницька. 

Е. як окрема галузь соціол. знання почала формуватися 
у 20-30-ті рр. 20 ст. у Німеччині та США. Вважається, що її 
початки були закладені у класичній праці У. Томаса та Ф. Зна- 
нецького «Польський селянин в Європі та Америці» (1918). 
На тер. кол. Рад. Союзу вона виокремлюється у 1960-70, що 
було пов’язано з усвідомленням необхідності адекватного 
проникнення у сутність сусп. явищ, зміст яких великою мірою 
визначався етн. специфікою країни чи її окремих регіонів. 
В Україні Е. як наука формується починаючи з кін. 1980-х 
і зосереджує увагу на дослідженнях поліетн. характеру укр. 
сусп-ва; статусу укр. етносу й етн. меншин та їх взаємодії, ет- 
носоціальних процесів у їхньому середовищі; укр. діаспори, 
зокрема, взаємодії її представників з населенням країни про¬ 
живання та з країною походження; міграцій, передусім умови 
їхньої інтеграції у сусп-ві поселення та адаптивні можливості 
самих мігрантів, із серед, минулого століття Е. включена до ба¬ 
калавр. та магістер. програм багатьох вищих навч. закладів як 
навч. дисципліна. Методол. проблеми етносоціол. дослідження 
пов’язані з особливостями об’єкта та предмета цієї навч. та 
досліди, дисципліни. Об’єктом Е. є етн. спільноти сусп-ва (ет¬ 
носи, нації, етн. (нац.) меншини; субетнічні групи; мігрантські 
групи; діаспорні спільноти тощо). Предметом Е. є вивчення со¬ 
ціальних аспектів розвитку та функціонування етн. спільнот, 
взаємозв’язків особистості, що включена у ці спільноти, та її 
соціального середовища. Етносоціол. дослідження, порівняно 
з рештою соціол. досліджень, має свої особливості вибірки, 
обумовлені специфікою її об'єкта та предмета. В аналізі отри¬ 
маних результатів Е. користується розробками та методами 
соціології. При проведенні етносоціол. дослідження, звичай¬ 
но, важливо мати якнайповніше уявлення про всіх членів етн. 
спільноти. Це є ідеальною, а тому важко досяжною метою, 
оскільки тут ми стикаємося з проблемами як свідомої само- 
ідентифікації людини, так і низкою обставин адм., політ.-прав. 
та побут, характеру; а ще складніше мати справу з діаспорною 
спільнотою, яка суттєво територіально розпорошена. В Е. за¬ 
стосовуються як поширені в соціології опитувальні методи до¬ 
слідження (інтерв’ювання та анкетування), так і гнучкі (якісні): 
глибинні проблемно орієнтовані, напівструктуровані інтерв’ю, 
контент-аналіз текстів, включене спостереження. Осн. метода¬ 
ми відбору респондентів певної національності (етнічності) є 
такі: 1) метод «фільтра». За цією методикою опитується більш 
широкий масив, аніж потрібно для вирішення конкр. завдання 
дослідження. Частина питань задається тільки представникам 
етн. спільноти, яка є об’єктом конкр. етносоціол. дослідження; 
2) метод «снігової грудки» («зпо\лФаІІ») застосовується тоді, коли 
етн. спільнота числена і розселена компактно у межах одно¬ 
го населеного пункту. Формування вибірки у цьому випадку 
починається з вибору кількох «стартових точок», «стартових 
персон»; 3) метод відбору за непрямими ознаками, тими, що 
пов’язані з національністю (етнічністю), напр., за прізвищем, 
зокрема у списках, підготовлених до чергових виборів. 

Літ.: Аругюнян Ю. В. Зтносоциология. М., 1999; Євтух В. Б. Етносоціоло- 
гія: можливості застосування // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 


2000. № 2; Євтух В. Б. Етносоціологія: проблеми формування понятій¬ 
но-термінологічного апарату// Проблеми розвитку соціологічної тео¬ 
рії. К., 2002; Етносоціологія. Терміни та поняття. К., 2003; Євтух В. Б. 
Етносоціологія: об’єктно-предметне поле та перспективи досліджень 
// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2007. № 2. В. Євтух 

ЕТНОСУ ТЕОРІЇ (з грец. &Зуо<; — група, плем’я, народ) — наук, 
погляди на феномен етносу). Основи Е. т. були закладені рос. 
вченим-емігрантом С. М. Широкогоровим, який ввів у наук, 
обіг сам цей термін (1923). Більшість поширених Е. т. нале¬ 
жить рад. та пострад. дослідникам. Зх. наука надає перевагу 
терміну «етнічність» (еїйпісіїу), який за своїм смисловим на¬ 
повненням є значно ширшим і зосереджує увагу на якісних 
характеристиках людської спільноти, не обмежуючи її чітко 
фіксованими тер. межами. Примордалістська Е. т. була влас¬ 
тива рад. етнолог, (етнограф.) школі. У визначеності сутності 
поняття «етнос» вона базувалася на тезі про те, що етн. належ¬ 
ність людини — це об'єктивна реальність і має своє коріння 
у природі й сусп-ві. Тому її не можна сконструювати й накинути 
тій чи ін. людській спільноті. Еволюційно-істор. теорія трактує 
етнос як соціальну спільноту людей, що виникла в результа¬ 
ті істор. розвитку. Дуалістичну теорію запропонував відомий 
рос. етнолог Ю. В. Бромлей. Поняття «етнос» він розглядає у 
двох аспектах: у вузькому (у значенні «етнікос») та у широкому 
(у значені власне «етнос»). У першому випадку — це стійка 
міжпоколінна спільнота людей, яка склалася історично на 
чітко визначеній території й має не лише заг. спільні риси, 
а й відносно стабільні особливості культури, включаючи мову, 
психіку; для такої спільноти важливим фактором є усвідом¬ 
лення її членами єдності усієї спільноти і відмінність від ін. по¬ 
дібних людських спільнот, виокремлення себе з них. На осно¬ 
ві цього усвідомлення формується етн. самосвідомість, яка 
фіксується у самоназві (етнонімові). У другому випадку етнос 
трактується як «етносоціальний організм», який розміщений 
на компактній території всередині одного політ, утворення, 
зазвичай д-ви. Соціобіол. теорія наголошує на визначальній 
ролі в існуванні й розвитку етносу біол. сутності людини, а пле¬ 
кання етнокульт. якостей — це результат вияву волі людей, 
що творять колектив. При цьому етн. належність людини (со¬ 
ціобіол. явища) вважається примордіальною, природженою, 
властивою людині від самого початку її існування. У цій части¬ 
ні інтерпретації етносу соціобіол. теорія перетинається з при- 
мордіалістською. Пасіонарна теорія, яку розвинув рос. етно¬ 
лог Я. Гумільов, полягає у тому, що етнос — це колектив людей, 
який склався на основі оригінального стереотипу поведінки й 
існує як системна цілісність (структура), що протиставляє себе 
усім ін. колективам, відштовхуючись від почуття комплемен- 
тарності й формує спільну для всіх своїх представників етн. 
традицію. Етнос являє собою елемент етносфери й є одним 
з видів соціальних систем; він може складатися із субетносів, 
конвіксій (група людей з однохарактерним побутом і спільним 
місцем проживання), консорцій (група людей, об’єднаних іс¬ 
тор. долею) і входити до суперетносів (мегаетносів). У процесі 
формування й розвитку етносу, за Гумільовим, надзвичайну 
роль відіграє ландшафт. Конструктивістська теорія, яку пред¬ 
ставляє сучас. рос. етнолог В. О. Тішков, наголошує на тому, 
що етнос — штучне утворення, результат цілеспрямованої 
діяльності самих людей; його етн. маркери формуються залеж¬ 
но від того, яким чином найкраще (найбільш ефектно) можна 
(чи хотілося б) виокремити той чи той етнос із йому подібних. 




ЕТНОЦИД — ЕФЕКТИВНЕ УРЯДУВАННЯ 


249 


Такими можуть бути фіз. вигляд, мова, релігія тощо. Теорія ін¬ 
струменталізму, яка, не шукаючи визначення понять, розгля¬ 
дає етнічність (якісна характеристика етносу) як інструмент, 
який етнічні еліти використовують у боротьбі за владу й досяг¬ 
нення своїх групових інтересів. Теорія амер. етнолога Пітера 
ван ден Берга доводить, що багато явищ життя обумовлюють¬ 
ся біол. сутністю людської природи. Існування етн. спільнот 
як різновиду біол. спільнот вчений пояснює генет. нахилами 
людини до родинного відбору й формування на цій базі ко¬ 
лективів. Це явище набуло назву «непотизм». Теорія Арупоно- 
ва-Чебоксарова (рос. етнологи) акцентує увагу на інформ.- 
комунікат. засадах формування й функціонування етносів: 
міжпоколінна трансляція інформації забезпечує тяглість і ста¬ 
більність етн. систем у часовому просторі. Структурно-функціо¬ 
нальна теорія пояснює формування, підтримання та розвиток 
етн. самосвідомості як основи етн. спільноти, дією діахронних 
інформ. зв’язків, які забезпечують тяглість етн. інформації. Ця 
особливість буття етносу відрізняє його від нації, для якої ви¬ 
значальними є синхронні, наявні в одному й тому ж часовому 
просторі, зв’язки. Етноси можуть існувати компактно й дис¬ 
персно, зберігаючи безпосередні чи опосередковані інформ. 
зв’язки, у межах однієї д-ви чи то кількох д-в. Структуру етносу 
можна визначити за двома факторами: 1) за типом його тер. 
розміщення у сучас. світі; 2) за рівнем етн. самосвідомості та 
самоідентифікації окремих його представників. Ці два факто¬ 
ри пов'язані між собою, оскільки тип розміщення впливає на 
ступінь усвідомлення себе приналежним до того чи того етно¬ 
су. Якщо виходити з першого фактора, то укр. етнос склада¬ 
ється з двох структурних елементів. Перший — це ядро, роз¬ 
міщене на тер. України; другий — це ті частини сукупності укр. 
людності, які перебувають в іноетнічному довкіллі, на тер. ін. 
д-в. Більш складною (але і більш адекватною для розуміння 
цього феномену) виявляється оцінка структури, коли в основу 
кладеться чинник етн. самосвідомості і, зрештою, самоіденти¬ 
фікації представників його ядра та діаспорних частин. 

За Е. Смітом, етнос складають ядро, маргінальний прошарок 
іт. зв. етн. категорії. Представники ядра мають найвищий сту¬ 
пінь етн. самосвідомості й самоідентифікації. Щоправда, межі 
ядра укр. етносу, визначені за фактором самосвідомості, не 
співпадають з межами його розміщення. У першому випадку 
вони значно вужчі, ніж у другому, адже не кожного етн. укра¬ 
їнця в Україні можна віднести до людей з високим ступенем 
укр. етн. самосвідомості, тобто не кожен є таким, хто не лише 
маніфестує своє укр. походження чи належність до укр. етно¬ 
су (чи таким він визначається ззовні), а й сприяє (бере участь) 
генеруванню, репродукуванню укр. етнічності. Належність до 
маргінального прошарку пов'язується наявністю «подвійної», 
«потрійної» самосвідомості (етнічності), яка формується в ре¬ 
зультаті перебування носія однієї етнічності під впливом ін. 
етнічностей, зазвичай в іноетнічному середовищі. Серед цьо¬ 
го прошарку — українці за походженням, які мешкають в ін. 
країнах, зрусифіковані українці, представники ін. етносів, що 
мешкають в Україні й, не втрачаючи своєї етнічності, у певних 
виявах перебрали і укр. етнічність. До етн. категорій відносять 
тих індивідів, котрі практично втратили свою укр. етнічність і 
лише їх походження вказує на їхню належність до укр. етносу, 
а їхня етнічність проявляється ситуативно. 

Літ.: Вег|Ие Р., уап сіеп. ТНе ЕШпіс РНепотепоп. ІЧею Уогк, 1981; Бром- 
лей Ю. В. Очерки теории зтноса. М., 1983; Євтух В. Б. Український 


етнос: структура та характер взаємодії з навколишнім середовищем 
// Вісн. АН України. 1993. № 10; Тишков В. А. Очерки теории и полити- 
ки зтничности в России. М., 1997; Гумилев Л. Н. Зтногенез и биосфера 
Земли. СПб., 2001. В. Євтух 

ЕТНОЦЙД (від грец. &Зуо<; — народ, плем’я та лат. саебеге — 
вбивати, знищувати) — різновид етнонац. політики, наслід¬ 
ком якої є зникнення певної етн. спільноти. Він може бути як 
цілеспрямованим засобом етнічної чистки, так і результатом 
ігнорування етнокульт. особливостей народів (напр. в рамках 
політики пролетарського інтернаціоналізму). На відміну від 
геноциду, Е. полягає у застосуванні комплексу заходів з руйну¬ 
вання системоугворювальних ознак етн. ідентичності народу й 
у підштовхуванні його до зміни ідентичності. Найбільше зусиль 
у здійснення Е. докладається проведенням лінгвоциду. Зни¬ 
щення традиц. етн. культури народу здійснюється насамперед 
шляхом заборони традиц. реліг. вірувань, з якими ця культура 
сполучена, шляхом витіснення традиц. обрядів, ритуалів, зви¬ 
чаїв, що відбивають традиц. життєвий уклад народу, і заміни 
їх іншо- або позаетнічною культ, обрядовістю. Зусилля з вини¬ 
щення в народі істор. пам’яті полягають у нав’язуванні йому іс- 
тор. схем, які позбавляють його знання про своє походження, 
про свій внесок у світову історію та культуру, формують у нього 
комплекс меншовартості, залежності від домінуючого над ним 
етносу. Одночасно народові, який є об’єктом Е., нав’язується 
подвійна самосвідомість з поступовим наданням пріоритет¬ 
ності тій свідомості, яка ототожнює людину з ін. етн. спільно¬ 
тою. Е. може бути як окремим напрямом держ. етнополітики, 
так і застосовуватися у сполученні з ін. видами етн. чистки. 
Усвідомлення етн. спільнотою загрози Е. може стимулювати в 
ньому опозиційну д-ві поведінку етнополітичну. Пасивна реа¬ 
кція народу на Е. щодо нього, як правило, завершується його 
асиміляцією домінуючою етн. спільнотою. Укр. етнос зазнавав 
на собі політику Е. з боку як царського рос., так і рад. урядів. 
Найвідомішими акціями Е. українців з боку царизму були Ва- 
луевський циркуляр 1863 та Емський указ 1876, якими укр. 
мова заборонялася в освіті, л-рі, театрі. Е. щодо євреїв і по¬ 
ляків здійснювався переважно заохоченням їхнього переходу 
в православ'я. У рад. часи Е. української та ін. етн. спільнот 
здійснювався спочатку відвертими засобами — знищенням 
етн. інтелігенції, духовно розвинутої частини селянства, націо¬ 
нально свідомого духовенства. Пізніше політика Е. проводила¬ 
ся більш виточеними методами, особливо витісненням неро¬ 
сійських мов з вищої освіти, наук.-тех. та пром. сфер, значною 
мірою із серед, освіти, діловодства, системи держ. управління. 
Політика Е. стосовно крим. татар здійснювалася у сполученні 
з їх депортацією. Усвідомлення укр. та ін. етн. спільнотами не¬ 
безпеки Е. було одним із чинників етн. відродження в Україні 
кін. 1980 — поч. 90-х як складової частини загальнодем. руху. 
Літ.: Майборода А. Н. Теория зтнополитики в западном обществоведе- 
нии. К., 1993. Майборода 0., Шкляр Я. Етноцид // Мала енциклопедія 
етнодержавознавства. К., 1996. О. Майборода 

ЕФЕКТЙВНЕ УРЯДУВАННЯ (англ. - Соосі &оуегпапсе) - 
комплекс умов і правил розробки, ухвалення і реалізації рі¬ 
шень у сфері держ. політики. Е. у. є не просто функціональною 
ознакою, а невід'ємною складовою дем. ладу. Воно безпо¬ 
середньо пов’язане виправданням сподівань і підтверджен¬ 
ням правильності вибору широкого сусп. загалу, забезпечен¬ 
ня прогресу спільноти. До базових вимог Е. у. належать такі: 
1. Участь — широка залученість громадян до обговорення 
і вироблення важливих рішень влади на всіх рівнях, зворотний 




250 


ЄВРАЗІЙСТВО 


зв’язок. 2. Верховенство права — наявність справедливих 
прав, норм, які застосовуються неупереджено, судових та ін. 
механізмів контролю використання влади. 3. Прозорість — до¬ 
ступність інформації для всіх, хто в ній зацікавлений. 4. Здат¬ 
ність реагувати на зміни — належна оперативність і гнучкість 
функціонування владних інституцій. 5. Орієнтація на консен¬ 
сус — рішення мають ухвалюватися у розрахунку на підтримку 
або розуміння широкого загалу і зважаючи на довгостроко¬ 
ву перспективу. 6. Об’єктивність і залучення до співпраці — 
турбота про причетність гр-н до суспільства, до процесів, що 
в ньому відбуваються через підтримку можливостей всіх груп 
обстоювати свої інтереси. 7. Результативність і ефективність — 
досягнення узгоджених результатів, забезпеченнялрогресу 
шляхом рац. використання ресурсів. 8. Підзвітність — урядові 
установи, а також при ват. сектор та організації громадянсько¬ 
го суспільства мають бути підзвітні народу; усі, кого стосуються 
ті чи ін. рішення та дії, мають бути поінформовані щодо них. За¬ 
значені вимоги є взаємопов’язаними. Е. у. передбачає особли¬ 
ву уваги до врахування позицій меншин та найбільш вразли¬ 
вих прошарків населення. Практика урядування свідчить про 
необхідність проф. урядового апарату і системи влади достат¬ 
ньо структурованої, аби надати політ, групам поле для політич¬ 
ної діяльності. Поява достатньої к-сті кваліфікованих менедже¬ 
рів має забезпечуватися системою проф. освіти та жорсткою 
публічною кадровою політикою. Позит. вплив політ, процесу на 
урядування досягається за рахунок цивілізованої конкуренції 
і оновлення ел'гги. Е. у. потребує повноцінно ї легітимної й до¬ 
віри. Легітимність є не формальною ознакою, а безпосередньо 
дієвим чинником підвищення ефект, влади. Особливе зна¬ 
чення мають такі аспекти легітимності, як наявність широкого 
консенсусу щодо засад і заг. орієнтирів нац. розвитку, сусп. ви¬ 
знання справедливості рішень, що ухвалюються. Реально Е. у. 
є еталоном, на який має орієнтуватися держ. влада. При цьому 
важливим є усвідомлення своїх можливостей, на якому може 
грунтуватися відповідальність і обраховуватися ефективність. 
Літ.: Пауел Дж. Бінгем. Сучасні демократичні країни. Участь у політич¬ 
ному житті, стабільність і насильство. Харків, 2004. О. Дергачов 



ЄВРАЗІЙСТВО — геополіт. і соціально-філос. вчення, що сфор¬ 
мувалося в 20-30-х рр. 20 ст. у середовищі рос. еміграції, 
а на переломі 20-21 ст. набуло надзвичайної популярності 
в Рос. Федерації і рос. діаспорі. Засновниками і провідними 
ідеологами Є. були Г. Флоровський, Я. Карсавін, М. Алексєєв, 
Г. Вернадський, М. Трубецькой, П. Сувчинський та ін. Про¬ 
грамний маніфест — збірник «Исход к Востоку. Предчувствия 
и свершения. Утверждение евразийцев» (1921). Геополіт. вер¬ 
сія Є. пов’язана з іменами Д. Святополка-Мирського, С. Еф- 
рона і П. Драпова, у працях яких тер. Рос. імперії трактується 
як «місцеположення» особливої євраз. «російської» культури, 
ядром якої є культура великоросів, малоросів і білорусів. Екс¬ 
пансія «російської» культури на всю тер. Євразії розглядалась 


як іпостась глобального набуття народами Євразії тер. ціліс¬ 
ності, при цьому велика увага приділялася культ, і генет. син¬ 
тезу «російського» і «туранського» начал євраз. культури. Задля 
конституціювання державницьких традицій Є. проголошувала¬ 
ся ідея особливої значимості імперії великих ординських ха¬ 
нів. Водночас Київ. Русі відводилася роль лише «духовно- 
моральної колиски» євраз. цивілізації. Ця єдність культури 
і «спільність істор. долі» мала б створити підстави єдності 
екон.-політ. майбутнього. Протиставляючи Росію-Євразію Зх. 
Європі, Є. проголошувало потенційну значимість тріад рос. 
ментальності: «православ’я — самодержавство — народність» 
і «централізація — дисципліна — самопожертва». Звідси твер¬ 
дження, що «модернізація» згідно з європ. сценаріями завжди 
буде руйнівною для життєвого укладу євраз. народів. Як інте¬ 
лектуальний рух Є. було піддане критиці з боку рос. інтелектуа¬ 
лів і урешті-решт розпалось у 2-й пол. 1930-х унаслідок явного 
утопізму ідей трансформування сталій, режиму в СРСРу «євра¬ 
зійському дусі». Напр., осн. пункти критики з боку М. Бердяєва 
були такими: неоригінальність і відтворення в Є. «ідей старого 
слов’янофільства»; «ставлення євразійців до Зх. Європи хиб¬ 
не, неправильне, і таке ставлення заслуговує найменування 
азіатства, а не євразійства»; «євразійці хочуть залишитися 
націоналістами, що відмежовуються від Європи і є ворожими 
Європі»; «культивування нелюбові й відрази до ін. народів є 
гріх, у якому слід каятись»; «євразійці надають перевагу плот¬ 
ській спадщині туранській перед духовною спадщиною ел¬ 
лінською»; «вони явно віддають перевагу Чингізхану перед 
св. Володимиром», «для них Московське царство є хрещене та¬ 
тарське ханство, московський цар — оправославлений татар¬ 
ський хан»; урешті-решт, «такого роду душевна формація може 
обернутися рос. фашизмом». Із свого боку, Г. Флоровський 
визнав, що «доля євразійства — історія духовної невдачі». Від¬ 
родження ідеології і світоглядних засад Є. відбулося на рубе¬ 
жі 20-21 ст. У контексті філософії історії помітну роль у цьому 
процесі відіграв Я. Гумільов, праці якого акумулювали широ¬ 
кий істор. та етнограф, матеріал, а також актуалізували роль 
«психології народів» стосовно єдиного євраз. простору. Осн. 
поштовх до відродження Є. дали реальні геополіт. процеси: 
розпад СРСР і СФРЮ, поразка соціаліст, табору, культ.-ідеол. 
і політ.-екон. експансія Зх. в контексті глобалізму. 

Осн. риси ідеології щодо теорії й практики сусп. розвитку та 
держ. буд-ва в працях сучас. Є. в цілому залишилися співзвуч¬ 
ними його класичному варіантові: 1) ідеократія (ідеол. «інст¬ 
руктування мас») як фундамент д-ви і сусп-ва; 2) визнання 
сильної д-ви невід’ємним і обов’язковим джерелом та рушієм 
соціально-екон. реформ, здійснюваних в інтересах більшості; 
3) відмова від політ, конфронтації «на місцях», жорстке фор¬ 
мування структур викон. влади «згори донизу»; 4) покладання 
відповідальності за визначальні стратег, рішення і законод. 
ініціативи на всенародно обраного главу держави ; 5) право¬ 
ве наділення представн. органів функціями детального опра¬ 
цювання і канонізація персоніфікованих рішень лідера нації 
і д-ви; 6) орієнтація на виважене поєднання держ. і приват. 
власності, що не допускає прийняття політ, програм в інтере¬ 
сах різноманітних фін.-екон. груп; 7) пріоритет співробітництва 
з різними «групами інтересів» перед інтересами асоціальних 
індивідів; 8) прагнення до балансу між моральними ціннос¬ 
тями і «чистою» екон. доцільністю; 9) домінування право¬ 
слав’я як релігії, що органічно інтегрує догмати євраз. регіон. 




ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ 


251 


віросповідань. Пафос концепції Є. — мрія про «боголюдину» 
у всеєдності людства на противагу процесам «американізації» 
світу. Цей оновлювальний пафос у контексті «антиглобалізму» 
демонструє значний потенціал ідеї Є., принаймні в певному 
регіоні, незалежно від його оцінок з боку різних ідейних течій, 
філос.-соціол. шкіл та геополіт. структур. З погляду утверджен¬ 
ня незалежності Укр. д-ви ідеологія та практ. кроки Є. викли¬ 
кають певну тривогу. Насамперед укр. народові відмовляється 
в самодостатності й відводиться місце лише в складі «триєди¬ 
ного рос. народу* — великоросів, малоросів і білорусів. Разом 
з тим у Є. одною з основоположних є «ідея Києва», яка, мов¬ 
ляв, лише й може забезпечити йому правосл.-христ. ідентич¬ 
ність. За словами Г. Федотова, «цим полюсом, непорушною 
правосл. віхою в долі Росії є Київ, тобто ідея Києва». Сучас. єв¬ 
разійці заявляють: «поза Київською прабатьківщиною єдність 
моск. та імперської Росії стає проблематичною, лише стійкість 
київського архетипу в нашій колективній культурно-історичній 
пам’яті забезпечує спадкоємність і цілісність національного 
генотипу». Отже, ідея укр. самостійності й незалежності супе¬ 
речить засадам Є. Без належності Києва до складу Вел. Росії, 
заявляють її теоретики, ідея Є. провисає і «стають сумнівними 
перспективи збереження європейської ідентичності нашої 
країни». На думку ідеологів Є., лише входження українців (і бі¬ 
лорусів) до складу східнослов. союзу народів, що становитиме 
основу д-ви Російської, може забезпечити створення третьої 
гілки Європи, якій судилося створити цивілізац. модель, май¬ 
же рівновелику «латинському» Зх. і тим самим забезпечити 
належний статус Росії-Євразії в ролі самостійного геополіт. 
центру світової спільноти. 

Літ.: Грицианов А. А. Евразийство // Новейший филос. словарь. Минск, 
1998; Україна: проблеми самоорганізації. У 2 т. / В. Кремень, Д. Табач- 
ник, В. Ткаченко. К., 2003. Т. 2. Десятиріччя суспільної трансформації; 
Трубецкой Н. Наследие Чингисхана. М., 2007. В. Ткаченко 

ЄВРАЗІЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВТОВАРЙСТВО (ЄврАзЕС, 
Еигазіап есопотіс соттипііу) — організація міжнародна, 
утворена в рамках СНД на базі започаткованого 1995 Мит¬ 
ного союзу. Договір про створення співтовариства підписано 
10.10.2000 в Астані п'ятьма д-вами — Білоруссю, Казахста¬ 
ном, Киргизстаном, Росією й Таджикистаном; у 2006 до орг-ції 
приєднався Узбекистан. Статус спостерігача в ЄврАзЕС ма¬ 
ють Вірменія (2003), Молдова (2002) і Україна (2002). Метою 
співтовариства є створення єдиного економічного простору, 
координація підходів держав-учасниць до інтеграції у світову 
економіку та міжнар. торг, систему. До осн. завдань належать: 
оформлення у повному обсязі режиму вільної торгівлі, єдино¬ 
го митного тарифу і системи нетарифного регулювання, спіль¬ 
них правил торгівлі товарами та послугами, спільної системи 
митного регулювання, рівних умов для вироби, та підприємн. 
діяльності, рівних умов доступу іноземних інвестицій на рин¬ 
ки сторін, уніфікація порядку валютного регулювання, реалі¬ 
зація спільних програм соціально-екон. розвитку, формуван¬ 
ня спільного енергет. ринку, створення ринку трансп. послуг 
та єдиної трансп. системи тощо. Членство в орг-ції відкри¬ 
те. Статус спостерігача може надаватись як д-ві, так і між- 
держ. орг-ції на їхнє прохання. Найвищим керівним органом 
ЄврАзЕС є Міждерж. рада, яка розглядає принципові питання, 
визначає стратегію, напрями і перспективи розвитку інтегра¬ 
ції та приймає відповідні рішення. Міждерж. рада збирається 
на рівні голів д-в не рідше ніж один раз на рік та на рівні голів 


урядів не рідше двох разів на рік. Інтеграц. к-тє пост, діючим ор¬ 
ганом ЄврАзЕС, а осн. завданнями є забезпечення взаємодії 
органів ЄврАзЕС, підготовка пропозицій порядку денного за¬ 
сідань, проектів рішень та док-тів Міждерж. ради, контроль за 
їх реалізацією. Засідання Інтеграц. к-ту відбуваються 4 рази на 
рік. Інформ.-тех. забезпечення роботи Міждерж. ради та Інте¬ 
грац. к-ту здійснює секретаріат орг-ції, який очолює ген. секре¬ 
тар, що призначається Міждерж. радою. Місцем розташування 
є Алма-Ата і Москва. Органом міжпарлам. співробітництва є 
Міжпарлам. асамблея (МПА) ЄврАзЕС, яка здійснює гармоні¬ 
зацію законодавства країн-учасниць та приведення його у від¬ 
повідність до актів орг-ції. МПА формується з парламентарів, 
які делегуються органами законод. влади д-в Співтовариства. 
Секретаріат МПА ЄврАзЕС знаходиться у Санкт-Петербурзі. 
Суд Співтовариства забезпечує однакове тлумачення догово¬ 
рів ЄврАзЕС та ін. рішень, ухвалених в рамках орг-ції, а також 
вирішує суперечки екон. характеру, що виникли під час реалі¬ 
зації прийнятих рішень. У рамках об’єднання діють допоміж¬ 
ні органи, як, напр., ради: з енерг. політики, трансп. політики, 
прикорд. політики, керівників митних служб, керівників подат¬ 
кових служб, міністрів юстиції тощо. У цих органах керівники 
відповідних служб шести д-в розробляють узгоджену політику 
у відповідних галузях. Бюджет орг-ції розробляється Інтеграц. 
к-том, затверджується Міждерж. радою і складається з пайо¬ 
вих внесків сторін-учасниць. РФ сплачує 40 %, Білорусь, Казах¬ 
стан та Узбекистан — по 15 %, а Киргизстан і Таджикистан — 
по 7,5 %. Такий розподіл внесків до бюджету орг-ції впливає на 
прийняття рішень в Інтеграц. к-ті, оскільки к-сть голосів відпо¬ 
відає внескові у держ. бюджет. Міждерж. рада ухвалює рішен¬ 
ня консенсусом. Від початку в об’єднанні брали участь сторони 
з нерівнозначним екон. потенціалом, поступово сформувало¬ 
ся більш тісне інтеграл, ядро — Білорусь, Казахстан і Росія, які 
розвивають співпрацю в рамках ін. проектів — зокрема ЄЕП 
та Союзної д-ви Росії і Білорусі, що призвело до запроваджен¬ 
ня концепції різношвидкісної інтеграції в рамках ЄврАзЕС. 

О. Ковтун 

ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШЙСТСЬКИЙ КОМІТЕТ — громад, 
орг-ція, створена у квіт. 1942 з метою підтримки керівництва 
СРСР Осн. завданням к-ту став вплив на міжнар. спільноту для 
орг-ції фін. і політ, підтримки Рад. Союзу. К-сть членів Є. а. к. 
становила бл. 70 осіб. Головою Є. а. к. став відомий актор 
і режисер Моск. держ. євр. театру Соломон Міхоелс. Друк, ор¬ 
ганом нової орг-ції стала газета на ідиш «Ейнікайт» («Єдність»). 
К-т об’єднав відомих діячів культури, науки, письменників, 
які проживали на той час у різних регіонах СРСР. У 1943 ліде¬ 
ри Є. а. к. С. Міхоелс та І. Фефер відвідали зх. країни у рамках 
семимісячного туру по США, Мексиці, Канаді й Великобри¬ 
танії. У США делегації Є. а. к. був зроблений теплий прийом, 
проведені зустрічі з лідерами євр. амер. громади, зокрема 
А. Ейнштейном, Б. Гольдбергом, Шолом-Алейхемом та ін. 8 
лип. на Поло Граундс у Нью-Йорку відбулася масова акція за 
участю 50 тис. гр-н, на якій виступали Міхоелс, Фефер, Ла Гвар¬ 
дія, Шолом Аш. В результаті на потреби Рад. армії у США було 
зібрано 16 млн дол., у Великобританії — 15 млн, у Мексиці — 
1 млн. Після закінчення 2-ї світової війни важливим завдан¬ 
ням Є. а. к. стала участь у документуванні наслідків траге¬ 
дії Голокосту. Ця діяльність Є. а. к. йшла у розріз із офіц. рад. 
політикою, яка трактувала Голокост як злочин проти всього 
рад. народу, не визнаючи геноцид євреїв СРСР. Результати 




252 


ЄВРОКОМУНІЗМ — «ЄВРОПА РЕГІОНІВ) 


дослідження Голокосту мали бути видані у «Чорній книзі», до 
якої увійшла інформація щодо’участі євреїв у русі Опору. Анг¬ 
ломовна версія була видана у Нью-Йорку в 1946, але росій¬ 
ськомовне видання у світ так і не вийшло. 12 жовт. того ж року 
з’явилася записка МДБ СРСР «Про націоналістичні прояви 
деяких співробітників Єврейського антифашистського комі¬ 
тету». У січ. 1948 розпочалося знищення Є. а. к., санкціоно¬ 
ване вищим керівництвом СРСР. У тому ж місяці Міхоелс був 
вбитий у Мінську секретними агентами КДБ. Рішенням Політ- 
бюро ЦК ВК(б) від 20.11.1948 Є. а. к. був визнаний «центром 
антирад. пропаганди» та ліквідований. У лист. 1948 рад. влада 
розпочала сусп. кампанію, відому в історії як «справа лікарів». 
Були заарештовані члени Є. а. к., звинувачені у нелояльності 
до влади, бурж. націоналізмі, космополітизмі, планах створити 
євр. республіку у Криму, служінні інтересам США. У січ. 1949 
рад. ЗМІ розпочали масову пропаганд, кампанію проти «кос¬ 
мополітів». 12.08.1952 не менш як 13 видатних письменників 
на ідиш — членів Є. а. к. були вбиті. Ця акція стала відомою 
в історії як «Ніч страчених поетів». Масові арешти проходили й 
в Україні, тут, зокрема, наприкін. 1940 — поч. 1950-х були за¬ 
арештовані та засуджені до різних строків ув’язнення М. Альт- 
ман, Р. Балясна, Й. Бухбіндер, А. Веледницький, Д. Гофштейн 
(розстріляний у 1952), Н. Забара, А. Каган, І. Кіпніс, Е. Лойцкер, 
Н. Лурьє, М. Мижирицький (помер в арештантському вагоні), 
М. Пінчевский, Г. Полянкер та ін. У1950 був ліквідований Ка¬ 
бінет євр. л-ри, мови і фольклору при АН УРСР, який очолював 
чл.-кор. АН УРСР І. Співак. Також були заарештовані співробіт¬ 
ники відділу М. Береговський, Б. Вайсман, М. Майданський, 
Р. Лернер, X. Кін-Шаргородський, І. Спектор та ін. Для того, щоб 
заарештувати цих людей, слідчими використовувалися ті або 
ін. їхні критичні оцінки, роздуми, висловлені в приват. бесідах 
у різні роки. Після смерті Сталіна та приходу до влади ін. керів¬ 
ників партії і д-ви 22.11.1955 Військ, колегія Верх, суду СРСР 
скасувала судові вироки членам Є. а. к. за відсутністю складу 
злочину та всі вони були реабілітовані. 

Літ.: Шт, Ноіосаизі апР Зіаііпізт: а Роситепіеб зіисіу ої ІНе .ієууізії 
Апіі-Разсізі СоттіПее іп Иіе ІІ88Р. Ьопсіоп, 1995; Зіаііп’з зесгеї ро- 
£гот: Ше розваг іпдиізіїіоп ої Ше .ієуллзН Апіі-Разсізі СоттіПее Ьу 
1 ВиЬепзНІеіп. ІЧею Науеп, 2001; Зіаііп’з Ьазі Сгіте: Тіїе Ріоі А£аіпз1 
ІНе .ІеюізН Оосіогз, 1948-1953. ІЧею Уогк, 2003; Зіаііп апР Ііїе .ієууз: 
ІНе гей Ьоок: Ше Іга£еРу ої іНе .ІемізР Апіі-Разсізі СоттіПее апй Ніе 
Зоуієі ^ууз. ІЧею Уогк, 2003. О. Козерод 

ЄВРОКОМУНІЗМ — течія у комуніст, партіях Зх. Європи в се¬ 
редині 70-х — 80-ті рр. 20 ст., що сповідувала дем. шлях за¬ 
воювання влади і проголошувала буд-во соціалізму на цих за¬ 
садах. Термін запроваджений журналістом Ф. Барб’єрі в журн. 
«Джиорнале нуово» у черв. 1975. Витоки Є. — в ідеї А. Ґоамші 
про єдиний фронт проти фашизму, а також у заявах П. Тольятті 
про неможливість приймати рад. модель як взірець на шляху 
до соціалізму і про прийдешню поліцентричність комуніст, сис¬ 
теми. Найбільше виразно Є. проявився в підходах компартій 
Італії, Іспанії і Франції. 15.10.1975 лідери цих партій прийня¬ 
ли спільну заяву в зв’язку з катастрофою диктатур у Португалії 
і Греції та кризою франкіст. режиму в Іспанії. У цій заяві зазна¬ 
чалося, що з тогочасною кризою капіталіст, системи вимальо¬ 
вується нова перспектива соціалізму, для досягнення якого 
необхідне об’єднання всіх прогрес, сил при збереженні ними 
повної автономії. Підкреслення ролі нац. елементів визначи¬ 
ло курс Є. всередині світового комуніст, руху. Є. не ставив під 
сумнів значення Жовтн. революції 1917, але визнавав не 


відповідним умовам розвинутих індустр. країн шлях до соціа¬ 
лізму за зразком д-в Сх. Європи. Єврокомуністи заперечува¬ 
ли досвід побудови соціалізму через диктатуру пролетаріату 
і наполягали на збереженні структур парлам. демократії, роз¬ 
виток якої відкриває дорогу до соціалізму. Підкреслювалася 
також важливість принципу багатопартійності, самостійності 
профспілок, свободи віросповідання і т. д. Саме відзначаючи 
важливість «міжнародної солідарності» у робітн. русі, Є. відхи¬ 
ляв «пролетарський інтернаціоналізм», що припускав керівну 
роль лише КПРС. У цілому відстоювалася теза про поліцен¬ 
тричність комуніст, руху. Є. піддав критиці порушення прав 
людини у соціаліст, країнах: засуджувалася інтервенція країн 
Варш. договору в Чехословаччину (1968), а також введення 
воєнного стану і заборона профспілки «Солідарність» у Поль¬ 
щі (1981). Прихильники Є. визначили стратег, характер своїх 
установок, розраховуючи на залучення союзників із немоно- 
поліст. кіл для подолання ідеол. гегемонії буржуазії. Тільки 
після досягнення антимонополіст. демократії, стверджували 
вони, робітн. клас може ствердити себе як керівну силу і посіс¬ 
ти місце ідейного гегемона, не вдаючися до насильства. Ком¬ 
партія Франції вела пошук союзу тільки із соціалістами і ра¬ 
ди к. республіканцями, а в соціологічному зрізі обмежувалася 
опорою на робітників промчггі. Компартії Італії й Іспанії при¬ 
пускали союзи на більш широкій основі, із включенням різних 
фракцій робітн. руху, представників середніх прошарків і пар¬ 
тій, що представляють христ. верстви населення: у цілому вони 
йшли далі своїх франц. однодумців. Єврокомуніст. тенденції 
були зустрінуті з великою стурбованістю з боку КПРС. Критика 
Є., особливо книги Карильо «Єврокомунізм і держава» (1977), 
не змусила себе довго чекати і проходила під гаслом викриття 
Є. як сучас. ревізіонізму. Є. був яскравим свідченням та уна¬ 
очненням кризи ідеології і політ, практики комуніст, руху, на¬ 
ростання внугр. розбіжностей у його лавах. Об’єктивно Є. став 
нагальною потребою та відповіддю у процесі пристосування 
компартій до західноєвроп. реалій і необхідності корегування 
поширених до цього принципів марксизму-ленінізму. Політику 
реформ М. Горбачова прихильники Є. сприйняли як запізніле 
визнання власної правоти. 

Літ.: баггіїіо 5. Еигосоттипізт апй ІГіе Зіаііс. Ьопсіоп, 1977; Соосіе 
5. Еигосоттипізт. ІЧею Уогк, 1980; ТНе Роїііісз ої Еигосоттипізт; 
зосіаіізт іп Ігапзіїіоп. Возіоп, 1980; ІМаІіопаІ Соттипізт іп №§1- 
ет Еигоре Ьопсіоп ; ІЧею Уогк, 1983; КеІІтапп К. Ріигаіізіізсіїег Кот- 
типізтиз? Зіиїї^., 1984; Еигосоттипізт 1о Еигозосіаіізгп. №\іу Уогк, 
1987, Рубби А. Мир Берлингузра. М., 1995. 

А. Кудряченко, І. Богданович 
«ЄВРОПА РЕГІОНІВ» — концепція європ. інтеграції міжнарод¬ 
ної, що розглядає розвиток тісного співробітництва на субнац. 
рівні та розширення повноважень місц. влади в окремих дер¬ 
жавах як основний напрям розвитку міжнар. інтеграц. про¬ 
цесів на континенті. Концепція «Є. р.» передбачає підвищення 
самостійності регіонів та посилення самоуправління. Термін 
«Є. р.» був запропонований в кін. 1960-х швейц. письменни¬ 
ком та громад, діячем Д. де Ружмоном, який виступав за пе¬ 
редачу ключових функцій управління в Європі від централізо¬ 
ваних ін-тів нац. д-в місц. населенню та місц. органам влади. 
Поява концепції «Є. р.» була спричинена інтернаціоналізацією 
політ, та екон. процесів у Європі, зокрема, поглибленням єв¬ 
роп. інтеграції та розширенням сфер компетенції Європ. спів¬ 
товариств (див.: Європейський Союз). Останнє спричинило 
до зростання ролі комунітарних ін-тів у житті європейців та 




ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 


253 


факт, появи доцентрової структури компетенції комунітарного 
та нац. рівнів управління. Така ситуація стала сприятливою, 
з одного боку, для безпосереднього залучення субнаціональ- 
них адм. одиниць (регіонів у нац. д-вах) до європ. інтеграц. 
процесів, з іншого — для захисту інтересів регіонів. Важливим 
елементом концепції «Є. р.» є теза про близькість місц. влади 
до людей та здатність краще розуміти їхні потреби та захищати 
їхні інтереси. Політ, моделі регіоналізації Європи, що спира¬ 
ються на концепцію «Є. р.», відрізняються великою різнома¬ 
нітністю: від політики залучення регіонів для реалізації практ. 
проектів ЄС в екон., інфраструктурній, культ, сферах тощо до 
радик. ідей глибокої федералізації Європи та регіон, сепара¬ 
тизму. Найбільшого впливу в європ. політиці концепція «Є. р.» 
набула завдяки її використанню у формулюванні та розвитку 
регіон, політики ЄС. Вже в 1970-ті ЄС розгортає заходи, спря¬ 
мовані на посилення ролі регіонів в інтеграц. процесах, ство¬ 
рює у 1975 спеціалізований Європ. фонд регіон, розвитку, що 
займається наданням адресної допомоги у розвитку регіонів. 
У Єдиному Європ. акті 1986 міжрегіон. інтеграція визначена 
як необхідний елемент загальноєвроп. інтеграц. процесів, що 
остаточно легітимізує регіони європ. д-в як «третій рівень» єв¬ 
роп. інтеграції. Із концепцією «Є. р.» тісно пов’язаний принцип 
субсидіарності ЄС, відповідно до якого замість традиц. верти¬ 
кальної системи підпорядкування в принципі можлива така 
структура управління, за якої владні органи в європ. регіонах 
будуть безпосередньо взаємодіяти з комунітарними ін-тами 
у втіленні рішень, ухвалених останніми. В. Константинов 
ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ — політ, незалежний від нац. уря¬ 
дів орган Європейського Союзу, який представляє та захищає 
його інтереси в цілому; втілює в собі наднаціональні засади 
європ. інтеграції. За принципом формування та за характе¬ 
ром виконання своїх повноважень Є. к. не є повним аналогом 
нац. уряду, виключним носієм викон. влади, оскільки її повно¬ 
важення з виконання рішень здійснюються на основі делегу¬ 
вання з боку Ради міністрів ЄС. Прообразом сучасної Є. к. став 
утворений в 1951 Вищий орган Європ. об’єднання вугілля та 
сталі; в 1967 згідно з Договором про злиття була заснована 
Комісія Європ. співтовариств (єдина для Європ. об’єднання 
вугілля та сталі, Європ. екон. співтовариства та Європ. співто¬ 
вариства з атомної енергії). Внаслідок утворення Євросоюзу 
та поглиблення європ. інтеграції відбувається поступове роз¬ 
ширення повноважень наднаціональних ін-тів ЄС, у т. ч. Є. к., 
що складається з 27-ми незалежних членів — комісарів, вклю¬ 
чаючи Президента (з 22.11.2004 — Хосе Мануель Баррозу, 
Португалія) й Віце-президента — Високого представника ЄС 
із закорд. справ та безпекової політики (з 18.10.1999 — 
X. Солана), тобто по одному гр-ну від кожної держави-члена 
ЄС, з чітким розподілом функціональних обов’язків між ними. 
Згідно з Лісабон, договором 2007, програма інституційного 
реформування ЄС передбачає поступову відмову від обрання 
до складу Комісії представників усіх країн-членів, що поясню¬ 
ється подальшим розширенням ЄС та зростанням к-сті його 
членів; з 01.11.2014 чисельний склад Комісії має дорівню¬ 
вати 2 /з від загальної к-сті країн-членів ЄС. Комісари мають 
обиратися на основі рівноправної ротації, що відображатиме 
демограф, та географ, представництво країн-членів. Термін дії 
Є. к. — 5 років, місце проведення засідань — Брюссель (Бель¬ 
гія); в основу її функціонування покладено принцип колегіаль¬ 
ності, рішення ухвалюються простою більшістю голосів; внугр. 


структура складається з ген. директоратів, групи заг. служб 
та кабінетів — особистих штабів комісарів; заг. координацію 
забезпечує Ген. секретаріат. Є. к. наділена такими повнова¬ 
женнями: 1) законод. ініціатива — висування та підготовка 
нових законод. пропозицій та участь у процедурі прийняття 
рішень разом з Радою ЄС та Європейським парламентом; 
2) викон. функції — управління та виконання бюджету і про¬ 
грам ЄС (розробка та реалізація спільних політик ЄС, прове¬ 
дення дослідницьких та технол. програм, виконання бюджету 
ЄС, формування та управління заг. та структурними фондами 
тощо); 3) забезпечення дотримання законодавства ЄС — під 
контролем Суду Європ. співтовариств забезпечення інтересів 
ЄС та виконання установчих договорів та ін. норм.-прав. актів 
ЄС; 4) представництво ЄС на міжнар. арені — ведення від іме¬ 
ні ЄС переговорів та участь у підготовці та укладанні міжнар. 
угод, координація програм гуманіт. і тех. допомоги та допомо¬ 
ги у розвитку, представництво ЄС у міжнародних організаціях 
(ООН, СОТ, ОЕСР) та в третіх країнах (у світі діє понад 130 деле¬ 
гацій Є. к.). Проте ці повноваження не поширюються на другу 
опору ЄС — спільну зовн. політику та політику безпеки ЄС, за¬ 
сновану на міждерж. принципі співробітництва. 

Літ.: Роїісу-Макіпб іп Ійе Еигореап ІІпіоп. ОхїогР; ІЧею Уогк, 2005; 
Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / Пер. 
з англ. К., 2006;Гоці С. Європейська комісія. Процеси ухвалення рі¬ 
шень і виконавчі повноваження / Пер. з італ. К., 2007. В. Копійка 
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ — 
регіон, договір міжнародний, що зобов'язує д-ви застосову¬ 
вати основоположні правила, які гарантують політ., адм. та 
фін. незалежність органів місцевого самовряування. Хартія 
була відкрита для підписання державами-членами Ради Єв¬ 
ропи у Страсбурзі 15.10.1985, набрала чинності 01.09.1988; 
дата підписання Україною — 06.11.1996, набуття чинності для 
України — 01.01.1998. Хартія передбачає визнання принци¬ 
пу місц. самовряд. в нац. законодавстві та, коли це можливо, 
в конституції. Органи місц. самовряд. обираються на осно¬ 
ві заг. виборчого права і в межах закону повинні мати право 
здійснювати в інтересах місц. населення регулювання і управ¬ 
ління сусп. справами, які належать до їхньої компетенції. Від¬ 
повідно до цього в Хартії зазначається, що муніципальні функ¬ 
ції, як правило, здійснюються переважно тими органами, які 
мають найтісніший контакт із громадянами, та що органи ви¬ 
щого рівня мають залучатися тільки тоді, коли координація та 
здійснення повноважень є неможливими або неефективними 
на нижчому рівні. З цією метою вона проголошує принципи 
охорони тер. кордонів органів місц. самовряд., наявності від¬ 
повідних адм. структур та ресурсів для виконання органами 
місц. самовряд. їхніх завдань, визначає умови здійснення 
функцій на місц. рівні, передбачає адм. нагляд за діяльніс¬ 
тю органів місц. самовряд., розглядає питання про їхні фін. 
ресурси та прав, захист. Хартія також передбачає, що умови 
служби співробітників органів місц. самовряд. повинні дозво¬ 
ляти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням 
особистих якостей та компетентності; для цього забезпечу¬ 
ються належні можливості профес. підготовки, винагороди 
та просування по службі. Хартія закріплює за органами місц. 
самовряд. право співпрацювати з ін. органами місц. само¬ 
вряд. (в т. ч. іноземними) для виконання завдань, що станов¬ 
лять спільний інтерес. Принципи місц. самовряд., що містять¬ 
ся в Хартії, застосовуються до всіх категорій органів місц. 




254 


ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН 


самовряд.; кожна сторона зобов’язується вважати для себе 
обов’язковими принаймні 20 пунктів ч. І Хартії, з яких принай¬ 
мні десять пунктів мають належати до найважливіших суттє¬ 
вих статей та пунктів. 

Літ.: Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому просто¬ 
рі Ради Європи: досвід і проблеми. К., 1999; їх же. Рада Європи: по- 
літико-правовий механізм інтеграції. К., 2000; Муніципальне право 
України. К., 2006. О. Задорожний 

ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ 
МЕНШИН — регіон, договір міжнародний, спрямований на 
охорону та розвиток в Європі історичних регіон, мов або мов 
меншин, культ, традицій шляхом забезпечення дотримання 
права особи вживати регіон, мову або мову меншини у при- 
ват. та сусп. житті. Хартія відкрита для підписання держава- 
ми-членами Ради Європи у Страсбурзі 05.11.1992 т -набра¬ 
ла чинності 01.03.1998; станом на 01.01.2009 її підписали 
ЗО держав, у 17 з яких її ратифіковано. Хартія входить до 
обов’язкового переліку угод, які повинні ратифікувати нові 
держави-члени Ради Європи. За Хартією, термін «регіональні 
мови або мови меншин» означає мови, які: 1) традиційно ви¬ 
користовуються в межах певної території д-ви громадянами 
цієї д-ви, які являють групу, що за своєю чисельністю менша, 
ніж решта населення цієї д-ви, та 2) відрізняються від офіц. 
мови (мов) цієї д-ви. Цей термін не поширюється на діалекти 
офіц. мови (мов) д-ви та мови мігрантів. У Хартії визначено 
мету та принципи, які сторони зобов’язуються застосовувати 
до всіх уживаних на їхній території регіон, мов або мов мен¬ 
шин: поважання кордонів кожної геогр. місцевості, в якій ви¬ 
користовуються такі мови; необхідність розвитку цих мов; 
сприяння їх використанню в держ. і приват. житті та/або за¬ 
охочення такого використання (за допомогою викладання та 
вивчення мов, підтримання стосунків між групами, які вжи¬ 
вають ці мови в ін. д-вах). Крім того, Хартія передбачає низку 
конкр. положень, спрямованих на заохочення використання 
регіон, мов або мов меншин у сусп. житті. Вони стосуються 
освіти, правосуддя, адм. органів і публічних послуг, ЗМІ, культ, 
діяльності, екон. і соціального життя, транскордонних обмінів. 
Кожна сторона зобов’язується застосовувати щонайменше 
35 пунктів або підпунктів із цих положень, у т. ч. певну к-сть 
обов’язкових положень із числа найсуттєвіших. Кожна сторо¬ 
на має також у своєму ратифікаційному док-ті вказати всі ре¬ 
гіон. мови або мови меншини (чи менш широко вживані офіц. 
мови) та застосовувані до них положення про заохочувальні 
заходи. Виконання Хартії контролює К-т експертів за участю 
представників від кожної держави-учасниці, який періодично 
розглядає подані д-вами доповіді. Перша доповідь подається 
через один рік після набрання Хартією чинності щодо відпо¬ 
відної д-ви, наступні доповіді подаються кожні три роки після 
першої доповіді. На основі доповідей та одержаної інформації 
від ін. органів і об’єднань із відповідних країн К-т експертів 
складає доповідь К-тові міністрів Ради Європи. Доповідь міс¬ 
тить, зокрема, пропозиції щодо підготування К-том міністрів 
рекомендацій одній або декільком державам-учасницям. Ген. 
секретар Ради Європи подає ПАРЄ докладну дворічну доповідь 
про застосування Хартії. 

Україна підписала Хартію 02.05.1996; Верховна Рада Укра¬ 
їни ратифікувала її 24.12.1999, але Конституційний Суд Укра¬ 
їни визнав цей закон про ратифікацію неконституційним з 
огляду на порушення процедури ратифікації. Повторно Хартію 


ратифіковано 15.05.2003, але через тривале зволікання 
з поданням ратифікац. док-та до Ради Європи вона набула 
чинності для України лише 01.01.2006. Гол. проблемою з ра¬ 
тифікацією та застосуванням Хартії в Україні стало намагання 
деяких політ, сил (зокрема Партії регіонів та Комуніст, партії) 
використати її задля легалізації якнайширшого вживання рос. 
мови в різних сусп. ділянках. Цей шлях мав по суті стати зако- 
нод. альтернативою до надання рос. мові статусу другої держ. 
або офіц. мови, якого її прихильники не могли досягти через 
протидію тих сил, що обстоюють пріоритетний розвиток укр. 
мови. Ця протидія, а також небажання викон. влади витрачати 
великі кошти на здійснення заохочувальних заходів, сприяли 
і скасуванню первісного закону про ратифікацію, і зволікан¬ 
ню з імплементацією повторного закону. Коли Хартія набула 
чинності, прибічники офіц. вживання рос. мови проголосили її 
регіон, мовою в низці областей і великих міст сх. та пд. країни, 
але їхні опоненти домоглися судового скасування цих ухвал. 
Наступним кроком у боротьбі за офіц. вживання рос. мови 
стало внесення на розгляд парламенту кількох проектів ново¬ 
го закону про мови, що передбачають надання рос. та низці 
ін. мов нац. меншин статусу регіон, на територіях їх поширен¬ 
ня, буцімто у відповідності з Хартією. Опоненти такого кроку 
вважають застосування Хартії до рос. мови неправомірним 
з огляду на її велику поширеність порівняно не тільки з мова¬ 
ми ін. меншин, а й з укр. мовою, а отже, непотрібність для неї 
передбачених Хартією заходів, покликаних підтримати вжи¬ 
вання мов, менш поширених порівняно з офіційною. Відповід¬ 
но, вони вимагають внесення змін до закону про ратифікацію, 
які обмежили б можливості такого застосування. 

Літ.: Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому просто¬ 
рі Ради Європи: досвід і проблеми. К., 1999; їх же. Рада Європи: по- 
літико-правовий механізм інтеграції. К., 2000; Тіїе Еигореап СЬагїег 
їог Вебіопаі ог Міпогіїу І_апбиабез: 1_е£аІ СИаІІеп&ез а псі Оррогїипіііез. 
ЗігазЬоигб, 2008. О. За дорожній, В. Кулик 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ, ЄБРР 
(Еигореап Вапк їог Ресопзїгисїіоп апсі Оеуеіортепі, ЕВРй) — 
міжнар. кредитна установа, створена для фінансування рин¬ 
кових перетворень у посткомуніст. країнах ЦСЄ та кол. СРСР, 
утворений на підставі угоди від 29.05.1990, засновниками 
стали 40 країн, зокрема всі європ. д-ви (крім Албанії), США, 
Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зе¬ 
ландія, Австралія, Пд. Корея, а також ЄС і Європ. інвестиц. 
банк (ЄІБ). Загалом членом ЄБРР може бути будь-яка з країн- 
членів МВФ ; розпочав операції 15.04.1991; на 01.01.2009 
налічувалося 62 акціонери. Керівництво діяльністю здійсню¬ 
ють: Рада керуючих (вирішує стратег., принципові питання), 
Рада директорів (гол. викон. орган, до компетенції якого на¬ 
лежать поточні питання роботи) та президент (з 03.07.2008 — 
Томас Міров, ФРН), який обирається на 4 роки Радою керую¬ 
чих більшістю голосів; штаб-квартира розташована в Лондоні. 
Мета ЄБРР — підтримка країн-членів у проведенні структур¬ 
них і галузевих екон. реформ, включаючи демонополізацію, 
децентралізацію та приватизацію, зі стратег, завданням ціл¬ 
ковитої інтеграції їхніх економік у світовий екон. простір шля¬ 
хом орг-ції, модернізації та розширення вироб. конкуренто¬ 
спроможної і приватнопідприємницької діяльності, передусім 
малих і серед, підприємств; мобілізації нац. та іноземного 
капіталу, впровадження сучас. високоефективних форм і ме¬ 
тодів управління; інвестицій у виробництво з метою створення 




ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ 


255 


конкурентного середовища і підвищення продуктивності, 
якості життя та поліпшення умов праці; надання тех. допомоги 
в підготовці фахівців; кредитування інфраструктурних про¬ 
ектів у держ. секторі економіки; сприяння екол. безпечному 
розвиткові. ЄБРР співпрацює з ін. інвесторами і кредиторами 
в наданні кредитів і гарантій, інвестуванні коштів у акціонерні 
капітали. Осн. фін. ресурси ЄБРР складаються з акціонерно¬ 
го капіталу (на 01.01.2009 — 20 млрд євро), запозичень на 
світових фін. ринках та надходжень від позик та інвестицій. 
У структурі статутного капіталу на країни ЄС і ЄІБ припадає су¬ 
купна квота в розмірі 51 %, серед неєвропейських країн най¬ 
більша частина капіталу належить США — 10 %. Асигнування 
ЄБРР постійно зростають за рахунок портфеля як акцій, так 
і проектів; більше 80 % від заг. к-сті операцій припадає на 
Пд.-Сх. Європу й країни СНД; менше Ую від заг. к-сті проек¬ 
тів припадає на розвинуті країни Центр. Європи й Балтії. На 
01.01.2008 обсяг проектів ЄБРР у країнах операцій становив 
бл. 2600 на заг. суму 116,9 млрд євро (при цьому в рамках 
власних проектів — 36,9 млрд, у формі фін. зобов’язань — 
80 млрд). Україна набула членства в ЄБРР 13.08.1992, част¬ 
ка у статутному капіталі банку 16 000 акцій (160 млн євро); на 
01.01.2008 ЄБРР здійснив в Україні проектів на суму понад 
6 млрд євро У структурі асигнувань переважають інфраструк¬ 
тура — 31 %, агропром. сектор — 20 %, фін. сектор — 20 %, 
енергетика — 8 %. 

Літ.: Філіпенко А. С. Економічний розвиток. Європейський контекст. 
К., 2001; Хорошковський В. І. Співробітництво України з міжнародни¬ 
ми фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика. К., 2002; 
Тгапзіїіоп. Верогї 2006: Ріпапсе іп Тгапзіїіоп. І_опРоп, 2006; Спільний 
європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних 
суперечностей. К., 2007. В. Батрименко 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ — представн. орган Європей¬ 
ського Союзу, наднаціональний за своєю природою; здійснює 
консультат. та контрольні функції, на відміну від нац. зако- 
нод. органів його роль у законотворчому процесі обмежена. 
Історія Є. п. розпочинається у 1950-х з утворенням в 1951 
Асамблеї Європ. об’єднання вугілля та сталі, заміненої Асамб¬ 
леєю Європ. співтовариств (у 1962 перейменована на Є. п.). 
У 1950-70-ті Є. п. формувався з представників нац. законод. 
органів країн-членів, з 1979 депутати обираються прямим заг. 
голосуванням терміном на 5 років. Згідно з Маастрихтським 
договором 1992 порядок обрання депутатів співвідноситься 
з ін-том громадянства ЄС: правом обирати чи бути обраним 
до Є. п. наділені всі гр-ни ЄС незалежно від місця проживання 
на тер. ЄС. За відсутності єдиного виборчого законодавства 
вибори в кожній країні-члені проходять відповідно до нац. 
виборчого законодавства. Є. п. має однопалатну структуру, 
місце проведення засідань — Страсбург (щомісячні пленарні 
засідання) та Брюссель (додаткові сесії та засідання парлам. 
к-тів). Очолює Є. п. Президент, обраний на 2,5 роки, до повно¬ 
важень якого належать: ведення засідань, адм. та представн. 
функції (разом з Президентом Європейської комісії та голо¬ 
вуючим в Раді ЄС представляє ЄС на міжнар. арені). Внутр. 
структура парламенту така: 1) Бюро парламенту: Президент, 
14 віце-президентів та 6 квесторів (мають дорадчий голос та 
займаються адм., фін. та госп. питаннями); конференції голів: 
Президент, голови політ, груп та 2 представники від незалеж¬ 
них депутатів, що визначає порядок денний сесій парламенту; 
2) парламент, к-ти (постійні, тимчас. спеціалізовані та тимчас. 


слідчі) та секретаріат. Розподіл місць в Є. п. здійснюється від¬ 
повідно до чисельності населення країн-членів; Є. п. 2004-09 
скликання налічує 785 депутатів, обраних від 27 країн-членів; 
унаслідок подальшого розширення ЄС та зростання к-сті його 
членів Лісабон, договором 2007 передбачено скорочення 
к-сті депутатів до 751 (мін. представництво від однієї країни — 
6; макс. — 96). Формування політ, груп (фракцій) в Є. п. здій¬ 
снюється не за нац. приналежністю, а на основі політ, інтере¬ 
сів. У легіслатурі 2004-09 діють 7 політ, груп європ. масштабу 
та група незалежних депутатів; протягом останніх скликань 
абс. більшість голосів у парламенті належала двом провідним 
політ, групам — Європ. нар. партії та партії Європ. соціаліс¬ 
тів; від чисельності груп прямо залежить їхнє представництво 
у керівних органах Є. п. 

До функцій Є. п. віднесено законод. повноваження, участь 
у бюджетному процесі, дем. нагляд за діяльністю ін. ін-тів ЄС 
та виконання зовн. зв'язків. З еволюцією європ. інтеграц. 
процесів відбувається поступове посилення законод. повно¬ 
важень парламенту; крім консультативних функцій, передба¬ 
чених Римським договором 1957, Є. п. отримав можливість 
вносити поправки до законопроектів (процедура співпраці, 
запроваджена Єдиним європ. актом 1986), відхиляти законо¬ 
проекти в цілому (процедура спільного прийняття рішень, за¬ 
проваджена Маастрихт. договором 1992) та право непрямої 
законод. ініціативи (звернення до Комісії про необхідність по¬ 
дання законопроекту). У той же час повноваження в рамках 
другої опори (спільна зовн. та безпекова політика) та третьої 
опори ЄС (правосуддя та внутр. справи) обмежені консультат. 
функцією та правом на інформацію. Бюджетні повноваження 
виконуються через процедуру ухвалення, внесення поправок 
чи відхилення в цілому бюджету ЄС та контролю за його ви¬ 
конанням шляхом затвердження доповідей Комісії. Функції 
дем. нагляду за діяльністю ін. ін-тів ЄС здійснюються шляхом 
участі у формуванні цих ін-тів і через контрольні механізми. 
Установчі договори ЄС надають Є. п. істотні права при форму¬ 
ванні Європ. комісії, Рахункової палати та Європ. центр, банку 
(запропоновані Радою ЄС кандидатури затверджуються чи від¬ 
хиляються парламентом). До форм контролю належать: право 
на інформацію (зобов’язання Комісії та Ради надавати щорічні 
звіти); усні та письмові запити депутатів; право на утворення 
тимчас. слідчих к-тів для розслідування звинувачень на адресу 
ін-тів чи посад, осіб ЄС у вчиненні правопорушень чи неналеж¬ 
ному управлінні; призначення омбудсмена, уповноваженого 
розглядати скарги від гр-н ЄС та юрид. осіб з приводу пору¬ 
шень їхніх прав ін-тами чи органами ЄС, крім скарг на роботу 
Суду Європ. Співтовариств. З утворенням ЄС зросла відпові¬ 
дальність Є. п. у сфері зовн. зносин; до його повноважень від¬ 
несено надання згоди на укладання ряду міжнар.-прав. актів 
(угод про приєднання, асоціацію та співробітництво); консуль¬ 
тат. функцію у сфері спільної зовн. та безпекової політики ЄС 
(СЗБП) та участь у призначенні Високого представника ЄС із 
СЗБП, проведення парлам. дебатів з питань міжнародної по¬ 
літики та ухвалення рекомендацій для ін. органів ЄС, участь 
у міжпарлам. співробітництві як на двосторонній основі, так 
і в міжнар. міжпарлам. орг-ціях. 

Літ.: Ентін Л. М. Інституційна структура та механізм прийняття рішень 
у Європейському Союзі. К., 2004; Роіісу-Макіп£ іп Ііїе Еигореап ІІпіоп. 
ОхТогР; Мєуу Уогк, 2005; Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс євро¬ 
пейської інтеграції / Пер. з англ. К., 2006. В. Копійка 




256 


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (ЄС) — об’єднання європ. д-в, ство¬ 
рене згідно з Маастрихтським договором 1992 членами Єв¬ 
роп. співтовариств: Бельгією, Великобританією, Грецією, 
Данією, Італією, Ірландією, Іспанією, Люксембургом, Нідер¬ 
ландами, Німеччиною, Португалією, Францією. Згідно з дого¬ 
вором, структура ЄС включає Європ. співтовариства (Європ. 
об’єднання вугілля і сталі — припинило існування 23.07.2002, 
Європ. екон. співтовариство, Європ. співтовариство з атом¬ 
ної енергії), сферу спільної зовн. політики й політики безпеки, 
співробітництво у сфері правосуддя і внугр. справ, об’єднані 
під єдиним інституціональним дахом. Договір про ЄС розмеж¬ 
ував соціально-екон. сектор, де Співтовариство має винятко¬ 
ві повноваження, і політ, сектор із перевагою методів і меха¬ 
нізмів міжурядової співпраці. ЄС не має статусу юрид. особи, 
але такий статус мають співтовариства, які є суб'єктами права 
зсамост. компетенцією, незалежною від держав-членів. Діяль¬ 
ність співтовариств охоплює внугр. ринок, у т. ч. умови праці 
й безпеку споживачів; конкурентну політику; екон. й валютну 
політику; торгову політику, сільс. господарство; рибальство, 
екол. політику, дослідження тощо. Ідея європ. інтеграції наро¬ 
дилася як результат осмислення трагічних подій і досвіду двох 
світових війн, що спричинили значне послаблення міжнар. по¬ 
зицій європ. д-в; інтеграц. процеси були прискорені геополіт. 
розчленуванням Європи і початком «холодної війни». Перші 
кроки на шляху європ. інтеграції були пов’язані з реаліза¬ 
цією «плана Шумана». Міністр закорд. справ Франції Р. Шуман 
09.05.1950 запропонував створити Європ. об’єднання вугілля 
і сталі (ЄОВС) з метою унеможливити підготовку до нової ві¬ 
йни шляхом встановлення міжнар. контролю над ключовими 
для військ, індустрії галузями виробництва. Як перший крок 
пропонувалося створення франко-нім. об’єднання вугілля 
і сталі, відкритого для приєднання ін. європ. д-в. 18.04.1951 
у Парижі Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди й 
Люксембург підписали Договір про заснування ЄОВС (набув 
чинності 25.07.1952). 25.03.1957 у Римі держави-члени ЄОВС 
підписали два договори (див.: Римський договір 1957), якими 
засновували Європ. екон. співтовариство (ЄЕС) і Європ. спів¬ 
товариство з атомної енергії (Євратом). Протягом перехідного 
періоду 1958-68 було створено Митний союз, одночасно до¬ 
сягнуто лібералізації руху робітників, свободи підприємництва 
й надання послуг у сфері пром-сті й торгівлі; було сформовано 
Спільний ринок, визначено принципи діяльності й інструменти 
фінансування Спільної сільськогосп. політики; у 1967 створе¬ 
но єдині Раду і Комісію, які разом з Європейським парламен¬ 
том (ЄП) і Судом створили спільну інституціональну систему 
Співтовариств. На межі 60-70-х рр. 20 ст. Співтовариству 
вдалося завершити бюджетне врегулювання Спільного рин¬ 
ку, визначити план переходу до формування бюджету ЄЕС за 
рахунок власних, незалежних від нац. урядів ресурсів. Спосте¬ 
рігався прогрес у розвитку спільних галузевих політик: було 
започатковано рибопромислову, екол., пром. політики ЄЕС; на 
поч. 70-х рр. створено систему узгодження зовнішньополіт. 
курсів держав-членів; у 1973 Великобританія й економічно 
пов’язані з нею Данія та Ірландія стали членами Співтова¬ 
риств. У 70-80-х рр. Співтовариство розвивалося в умовах 
екон. і фін. кризи, яка супроводжувалася посиленням про¬ 
текціоністських і дезінтеграц. тенденцій. Співтовариство зо¬ 
середилося на збереженні досягнутого рівня інтеграції, по¬ 
шуках шляхів підвищення ефект, інституціональної системи; 


відбулася активізація соціальної і регіон, політики, запрова¬ 
джено чотирирічні рамкові програми діяльності в наук.-досл. 
сфері, засновано європ. валютну систему. В1981 до ЄЕС було 
прийнято Грецію, в 1986 — Португалію та Іспанію. Держави- 
члени ухвалили рішення про заснування Європ. ради (ЄР) як 
найвищої політ, інстанції Співтовариства, а також про прове¬ 
дення заг. прямих виборів до ЄП. Після підписання у лют. 1986 
і набуття чинності у лип. 1987 Єдиного європ. акта (ЄЄА) Спів¬ 
товариство вступило в якісно новий етап розвитку, пов'язаний 
з реалізацією програми створення єдиного ринку. ЄЄА надав 
імпульс інституціональному реформуванню Співтовариства 
в напрямі розширення повноважень його ін-тів і поширення 
принципу мажорит. голосування в РМ. 01.01.1993 18 кра¬ 
їн (12 країн Співтовариства і 6 країн Європ. асоціації вільної 
торгівлі — Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, 
Швеція) створили Європ. екон. зону. Набуття чинності Маа- 
стрихт. договором 01.11.1993 знаменувало народження ЄС, 
початок нового етапу у розвитку європ. інтеграції у напрямі 
розбудови політ., екон. і валют, союзу; 01.01.1995 членами ЄС 
стали Австрія, Швеція і Фінляндія. Маастрихт. договір передба¬ 
чив заснування Екон. й валютного союзу (ЕВС), запроваджен¬ 
ня єдиної валюти в рамках ЄС, посилення соціально-екон. 
згуртування; програма створення ЕВС була реалізована до 
30.01.2002. Для управління ЕВС були засновані Європ. центр, 
банк і Європ. система центр, банків; учасниками «єврозо- 
ни» стали 12 держав-членів ЄС, крім Великобританії, Данії та 
Швеції; з часом до них долучилися Словенія (01.01.2007), Кіпр 
(01.01.2008), Мальта (01.01.2008) і Словаччина (01.01.2009). 
02.10.1997 був підписаний і 01.05.1999 набув чинності Амс¬ 
тердам. договір, який вніс зміни в установчі угоди, зокрема, 
актуалізував питання прав людини і свобод, надав політиці 
ЄС культ, і соціальний виміри, посилив відкритість і демокра¬ 
тичність у функціонуванні ін-тів, інтегрував Шенгенськіугоди у 
правову систему ЄС. 26.02.2001 був підписаний і 01.02.2003 
набув чинності Ніццький договір, в якому були вирішені дея¬ 
кі проблеми інституціональної реформи: встановлені чисель¬ 
ність і склад ін-тів ЄС після розширення, порядок застосуван¬ 
ня кваліфікованої більшості при голосуванні в Раді ЄС тощо. 
15.12.2001 в Лакені (Бельгія) на саміті держав-членів ЄС було 
прийнято рішення про створення Європ. конвенту для роз¬ 
робки нового нормат.-прав. акта, який мав замінити склад¬ 
ну договірну базу ЄС і пристосувати його інституціональну 
систему до розширення на Сх. 20.06.2003 проект Договору 
про запровадження Конституції для Європи (ДКЄ) був пред¬ 
ставлений ЄР в Салоніках, його узгоджений текст був підпи¬ 
саний у Римі 29.10.2004, але під час референдумів у Франції 
і Нідерландах більшість виборців проголосували «проти» ДКЄ. 
Концепція «конституційного» характеру договору, який пови¬ 
нен замінити установчі угоди, була відхилена на саміті ЄС в 
Брюсселі 21.06.2007, натомість 13.12.2007 відбулося під¬ 
писання «Лісабонського договору, який змінює Договір про 
Європ. Союз і Договір про заснування Європ. Співтовари¬ 
ства». Лісабон, договір має конвенціональний характер, тоді 
як базовими для ЄС повинні залишитися Договір про Європ. 
Союз і Договір про заснування Європ. Співтовариства, пере¬ 
йменований на Договір про функціонування Європ. Союзу. 
Лісабон, договір повинен посилити дієвість ЄС та його мож¬ 
ливості ефективно досягати своїх цілей, спростивши меха¬ 
нізм управління в ЄС, а також зміцнити європ. демократію, 





ЄВРОРЕГІОН 


257 


посиливши повноваження ЄП і роль нац. парламентів у європ. 
справах. Станом на 01.01.2009 р. Лісабон, договір ратифі¬ 
кували дев’ятнадцять держав-членів ЄС, однак через негат. 
результати референдуму в Ірландії процес інституціональної 
реформи ЄС загальмувався. І все ж 01.05.2004 членами ЄС 
стали 10 країн Центр, і Сх. Європи: Естонія, Латвія, Литва, 
Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Кіпр, Словенія й Маль¬ 
та, а 01.01.2007 — Болгарія і Румунія. 

Європ. співтовариства та ЄС діють в рамках єдиної інституці¬ 
ональної системи. Ін-тами ЄС є: Рада, Комісія, ЄП, Суд Європ. 
співтовариств, Рахункова палата (Палата аудиторів). Особли¬ 
ве місце в інституціональній системі ЄС займає ЄР у складі 
глав д-в і урядів та голови Європейської комісії, що вирішує 
ключові питання інтеграц. буд-ва і політики об’єднання. При¬ 
йняті нею політ, установки втілюються у формальні акти ЄС 
відповідно до встановленої процедури. Головою ЄР є вищий 
керівник д-ви, яка в даний момент головує в Раді ЄС, засі¬ 
дання ЄР проводяться не рідше двох разів на рік. Комісія є 
центр, елементом у системі ін-тів ЄС, оскільки представляє 
й захищає спільні інтереси, її основні напрями діяльності — 
охорона права співтовариств; ініціювання політики ЄС; реа¬ 
лізація спільних політик; представництво ЄС у третіх д-вах і в 
міжнар. орг-ціях. Комісія виконує адм. і розпорядчі функції, 
здійснюючи управління фінансами співтовариств, зокрема 
фондами (ЄСРГФ, ЄСФ, ЄФР, ЄФРР), а також бюджетом на- 
ук.-дослід. програм. Від 01.01.2005 до складу Комісії входить 
по одному представникові від кожної держави-члена; в май¬ 
бутньому передбачається скоротити чисельність комісарів 
і запровадити систему ротації. Голова й члени Комісії призна¬ 
чаються на свої посади строком на 5 років, місце перебуван¬ 
ня Комісії — Брюссель. Рада — осн. орган прийняття рішень 
вЄС, що, як правило, приймає рішення на пропозицію Комісії 
за різними формами участі ЄП. Рада — міжуряд. ін-т, в якому 
кожна д-ва представлена нац. міністром; в інституціональній 
системі ЄС Рада виступає як єдина установа, але фактично 
включає в себе декілька спеціалізованих рад, діяльність яких 
координує Рада заг. і закорд. справ. Роботу Ради організовує 
й спрямовує країна, яка в ній головує; ротація головування 
в Раді відбувається кожні 6 місяців. Повноваження Ради по¬ 
лягають у забезпеченні координації спільної екон. політики 
держав-членів; прийнятті рішень щодо життєдіяльності спів¬ 
товариств шляхом законотворчої діяльності; праві наділяти 
Комісію повноваженнями виконувати норми, напрацьовані 
Радою. Рада призначає членів багатьох дорадчих і контроль¬ 
них органів, разом із ЄП здійснює контрольні функції в бю¬ 
джетній сфері. У Раді діє «зважена» система голосування; після 
кожного розширення ЄС змінювався кількісний склад Ради 
і співвідношення голосів для прийняття рішень кваліфікова¬ 
ною більшістю. На 01.01.2009 необхідна кваліфікована біль¬ 
шість голосів для прийняття актів, запропонованих Комісією, 
в Раді ЄС становить 255 на 345. ЄП розміщується в Страс¬ 
бурзі, де він збирається 6-7 разів на рік; число членів ЄП 
зростало в процесі розширення ЄС, але починаючи з вибор¬ 
чої кампанії 2009 число європ. парламентарів не переви¬ 
щуватиме 736 чоловік. Члени ЄП обираються на заг. прямих 
виборах строком на 5 років; ЄП має законодавчі, бюджетні 
та контрольні повноваження. Суд Європ. співтовариств є гол. 
правоохоронним органом, який зберігає засади інтеграції й 
одночасно розвиває право співтовариств. Кількісний склад 


Суду відповідає числу держав-членів плюс один у випадку не¬ 
парного числа його членів; судді призначаються за взаєм¬ 
ної згоди нац. урядів строком на 6 років і обирають зі свого 
складу голову Суду. Суд виконує правоохоронні, правотворчі, 
консультат. й контрольні функції. Рахункова палата здійснює 
контроль за фін. діяльністю всіх ін-тів, органів та орг-цій, що 
входять у систему ЄС, а також подає свою думку в рамках про¬ 
цедури прийняття регламентів фін. характеру й на запити ін. 
ін-тів Співтовариства. Інституціональна система ЄС включає 
також консультат. органи: Екон. і соціальний к-т та К-т регіо¬ 
нів. Конкр. напрями політики здійснюються через розгалуже¬ 
ну мережу автоном. агентств: Європол, Євроюст, Європ. фонд 
освіти тощо. ЄС володіє автон. бюджетом, який базується на 
власних фін. ресурсах Співтовариства й служить передусім 
для фінансування спільних політик. У ЄС утвердився право¬ 
порядок, в інтересах якого держави-члени в дедалі більших 
розмірах обмежують свої суверенні права. Норми права Спів¬ 
товариства мають пряму дію та верховенство над нац. зако¬ 
нодавством держав-членів. Суб’єктами права Співтовариства, 
крім держав-членів та ін-тів ЄС, є також юрид. й фіз. особи. 
За півстоліття розвитку інтеграції ЄС перетворився на один із 
осн. екон. центрів сучас. світу, який переважає за сукупним 
валовим продуктом й обсягом зовн. торгівлі такі провідні сві¬ 
тові д-ви, як США, КНР і Японія. На 01.01.2009 чисельність 
населення 27 держав-членів ЄС становила понад 500 млн 
чоловік, територія — бл. 5 млн кв. км; частка ЄС у світовому 
валовому продукті перевищує 20 %, на нього припадає майже 
чверть світової торгівлі. ЄС відіграє провідну роль у надан¬ 
ні тех. і фін. допомоги країнам, що розвиваються, підтримує 
дип. стосунки більше ніж із 130 країнами світу. Він має статус 
спостерігача в ООН та її спеціалізованих орг-ціях, бере участь 
у роботі ОЕСР. Європа вийшла на такий рівень інтеграції, коли 
вона відчуває себе і сприймається світом як єдине ціле. 

Літ.: Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і ета¬ 
пи становлення. К., 2001; НагеІ ЗтіІП. Еигореап ІІпіоп Рогеі£п Роїісу: 
Шаі іі із апР улгіїаі іі Ооез. ІопРоп; Зіегііп^, УА., 2002; ІМеіІІ ІЧи£епІ. ТНе 
Ооуегптепі апР РоІШсзоїШе Еигореап ІІпіоп. ОигПат, 2006; .ІоНп Ріп- 
Рег, Зітоп ІІзНепмххІ. ТНе Еигореап ІІпіоп: А Уегу ЗПоП ІпІгоРисІіоп. 
ІЧею Уогк; ОхїогР, 2007. Т. Шинкаренко 

ЄВРОРЕГІОН — європ. форма інтеграції міжнародної, одна 
з орг. форм транскордонних відносин, коли в межах своєї ком¬ 
петенції та за згодою центр, держ. органів (на базі спец, роз¬ 
ширених повноважень на міжнар. співробітництво) місц. орга¬ 
ни влади прикордонних адм.-тер. одиниць мають можливість 
розробляти спец, комплексні програми екон., культ, та гуманіт. 
взаємодії, реалізовувати конкр. транскордонні екон. проекти, 
вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології. Є. 
мають свою орг. структуру та визначені джерела фінансуван¬ 
ня, їхня діяльність базується на укладених договорах, угодах 
міждерж. рівня та статутах. Співробітництво у рамках діючих Є. 
здійснюється в напрямах поєднання зусиль в екон. сфері, роз¬ 
будови соціальної, інформ. та вироб. інфраструктури, облашту¬ 
вання та модернізації кордону, розвитку транспортної мережі, 
наук, та культ, співпраці, охорони навкол. природного середо¬ 
вища. У межах Є. реалізується ряд проектів та програм тран¬ 
скордонного співробітництва, які мають відповідний вплив на 
подальший розвиток екон. й соціального розвитку регіонів. 
Концепція Є. є наслідком політики ЄС, спрямованої на децен¬ 
тралізацію політ, й екон. влади; з 1971 існує Асоціація європ. 




258 


ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР — ЄЛЬЦИН 


прикордонних регіонів (Аззосіаііоп оїЕигореап Вогсіег Ре£іопз, 
АЕВР), членами якої є 90 із 115-ти реально діючих Є.; 1985 
заснована Асамблея європ. регіонів (АззетЬІу ої Еигореап 
Ре£іопз, АЕР), що також бере участь у координації діяльності 
єврорегіон. утворень і об’єднує понад 270 регіонів із 33-х кра¬ 
їн, а також 16 міжрегіон. орг-цій, ут. ч. АЕВР. Є. можуть створю¬ 
ватися: в межах ЄС (таким був перший Є. на кордоні Нідерлан¬ 
дів і ФРН — ЕІІРЕСЮ 1958); д-вами, що входять і не входять 
до ЄС (Є. «Адріатика» 2006 за участю Албанії, Боснії і Герцего¬ 
вини, Італії, Словенії, Хорватії та Чорногорії); за межами ЄС 
(Є. «Дніпро» 2003 у складі Брян. обл. Росії, Гомел. обл. Білорусі 
й Черніг. обл. України). На зх. та пд.-зх. кордонах України функ¬ 
ціонує 4 Є.: «Карпати» (1993, об’єднує 19 адм.-тер. одиниць 
України, Польщі, Румунії, Словаччини й Угорщини), «Буг» (1995, 
Волин. обл. України, Брест, обл. Білорусі й Люблін, воєводство 
Польщі), «Нижній Дунай» (1998, Одес. обл. України, пов. Кагул 
Молдови, пов. Бреїла, Галац і Тульча Румунії), «Верхній Прут» 
(2000, Чернів. обл. України, Ботошан. та Сучав. пов. Румунії, 
Бричен., Єдинец., Фалешт., Глоден., Окниц. і Ришкан. р-ни Мол¬ 
дови). 2003 створено Є. «Слобожанщина» (Харк. обл. України 
та Белгор. обл. Росії), «Дністер» (Війн, й Одес. обл. України та 
прикордонні р-ни Молдови); опрацьовується питання щодо 
розробки проекту Є. «Сян» (Львів, обл. України та Підкарп. во¬ 
єводство Польщі), ведуться переговори про входження Микол, 
обл. до Є. «Померанія» (1995, Данія, Польща, ФРН, Швеція). 

Літ.: Зуєп Та£іі, Кгізііап Сегпег. Ре£іопз іп Сепігаі Еигоре: ТНе 1е£асу ої 
Нізіогу. ІопРоп; 1999; ^тез АпРегзоп, І_іат О’Оомі, ТПотаз М. Ш- 
зоп. ІЧеш ВогРегз Тог а СПап&іп& Еигоре: Сгозз-Ьогсіег Соорегаїіоп а псі 
Соуетапсе. Іопсіоп, 2003. В. Матвієнко 

ЄДЙНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР (ЄЕП) БІЛОРУСІ, КАЗАХ- 
СТАНУ, РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ТА УКРАЇНИ — об’єднання, 
створене на основі відповідної Угоди, укладеної 19.09.2003. 
Екон. потенціал цих чотирьох д-в, на думку багатьох фахівців, 
становить до 90 % від заг. екон. потенціалу д-в пострад. про¬ 
стору. На саміті в Астані 15.09.2004 було узгоджено перелік 
док-тів, які потрібно було першочергово ухвалити й які розгля¬ 
дались єдиним пакетом. Разом з тим вже у 2005 від найвищих 
посадових осіб України почали лунати заяви щодо необхіднос¬ 
ті обмеження участі нашої д-ви в цьому об’єднанні, відмови 
від поглиблення співпраці щодо створення наднац. структур, 
створення яких передбачалося відповідно до концепції фор¬ 
мування ЄЕП, яка була ухвалена разом з установчою угодою. 
Ця концепція визначає за мету створення умов для стабільно¬ 
го та ефект, розвитку економік держав-учасниць та підвищен¬ 
ня рівня життя їхнього населення. Принцип вільного руху това¬ 
рів передбачав усунення винятків з режиму вільної торгівлі, 
проведення уніфікованої митної політики, в т. ч. щодо третіх 
країн, а застосування антидемпінгових, компенсаційних та ін. 
захисних заходів буде замінено єдиними правилами у сфері 
конкуренції та субсидій. ЄЕП формується поступово через по¬ 
глиблення рівня інтеграції та синхронізацію екон. перетво¬ 
рень в державах-учасницях, уніфікацію їхнього законодавства 
в різних галузях. На першому етапі має бути забезпечений 
режим вільної торгівлі щодо імпорту з держав-учасниць, сфор¬ 
мовані передумови митного союзу та єдиного конкурентно¬ 
го середовища. На другому — завершення формування зони 
вільної торгівлі без винятків та обмежень, створюється мит¬ 
ний союз з єдиним митним тарифом. На третьому планувалося 
завершити створення ЄЕП з вільним рухом капіталу, товарів, 


послуг та роб. сили. Напрями інтеграції та заходи щодо їх реа¬ 
лізації передбачають обов’язковість їх виконання для кожної 
зі сторін у повному обсязі, на основі норм та правил СОГ. Ко¬ 
ординаційні органи об’єднання створюються на основі окре¬ 
мих міждерж. угод з врахуванням рівня інтеграції. Поступове 
усунення України від участі в реалізації угод щодо формуван¬ 
ня ЄЕП призвело до запровадження в діяльності об’єднання 
концепції різношвидкісної інтеграції та перенесення низки 
домовленостей для імплементації в рамках ін. інтеграц. утво¬ 
рення у складі нових незалежних д-в — Євразійського еко¬ 
номічного співтовариства. Досі базові угоди щодо створення 
об’єднання, а також режим вільної торгівлі, так і не реалізова¬ 
ні. Позиція України, викладена у зауваженнях при ратифікації 
угоди про створення ЄЕП Білорусі, Казахстану, Рос. Федерації 
та України, дотепер залишається незмінною. 0. Ковтун 

ЄЛИЗАВЕТА ПЕТРІВНА (29.12.1709 — 05.01.1762) рос. імпе¬ 
ратриця (1741-61), дочка Петра І та Катерини І. Посіла пре¬ 
стол внаслідок палацового перевороту. Під впливом свого 
фаворита Олексія Розумовського дещо лібералізувала імпер¬ 
ську політику щодо Гетьманату. Було зменшено (1741) подат¬ 
ковий тиск на Україну, обмежено розміщення на її території 
військ, частин і заїжджого рос. чиновництва, рос. поміщикам, 
які мали маєтки в країні, було категорично заборонено по- 
кріпачувати місц. населення, було підтверджено міські при¬ 
вілеї Києву, а його міщанам надано більше прав щодо госп. 
діяльності, скасовувалася заборона на традиц. право перехо¬ 
ду селян з місця на місце в межах кордонів України-Гетьмана- 
ту. Київ, академія отримала від імператриці «жалувану грамо¬ 
ту», за якою було відновлено її щорічне грошове утримання з 
укр. держ. скарбниці, було відновлено Київ, митрополію і титул 
Київ, митрополита. На прохання О. Розумовського, Є. П. відно¬ 
вила в Україні ін-т гетьманства (1747) і посприяла обранню на 
цю посаду його брата — Кирила Розумовського (1750). Гетьма¬ 
нат перейшов у відання Колегії іноземних справ, під контроль 
гетьмана передано Запорозьку Січ. Указом імператриці (1752) 
підтверджено заборону на поширення холопства щодо україн¬ 
ців. Водночас зберігався імперський контроль над Україною 
і диктат щодо неї. К. Розумовському було заборонено само¬ 
стійно призначати полковників, збереглася заборона гетьма¬ 
нам вести листування з іноземними д-вами, зберігся ін-т рос. 
радників-міністрів при гетьмані, він був зобов’язаний доклад¬ 
но звітувати перед двором за усі прибутки і видатки. У 1756 
відання справами України-Гетьманату було повернуто до Сена¬ 
ту, йому ж було підпорядковано м. Київ (1761). На укр. землях 
було створено т. зв. «військ, поселення» (9 полків ландміліції 
вздовж притоки Дніпра — р. Орель), видано укази про утво¬ 
рення «Нової Сербії», «Слов’яно-Сербії», «Новослобідського ко- 
зац. полку», які підпорядковувалися Сенату та Військ, колегії. 
Л'гг.: Анисимов Е. В. Россия в середине XVIII в. М., 1988; Пугро 0. Геть¬ 
ман Кирило Розумовський та його доба. У двох частинах. К., 2008. 

0. Путро 

ЄЛЬЦИН Борис Миколайович (01.02.1931, с. Бутка Талиц. р-ну 
Свердл. обл., Росія — 23.04.2007, Москва) — політ, і держ. 
діяч, 1-й президент Росії (обирався двічі — у 1991 і 1996). 
У 1955 закінчив буд. ф-т Уральс. політех. ін-ту. Працював за 
фахом. Член КПРС з 1961. З 1968 розпочав партійну кар’єру: 
зав. відділу буд-ва, з 1975 — секретар, з 1976 — 1-й секре¬ 
тар Свердл. обкому КПРС. У 1981 обраний членом ЦК КПРС. 
З 1985 — зав. відділу буд-ва ЦК КПРС. Того самого року 




ЄФРЕМОВ 


259 


обраний 1-м секретарем Моск. міськкому КПРС, а у 1986 став 
канд. у члени Політбюро ЦК КПРС. На хвилі високих сусп. очі¬ 
кувань від майбутніх реформ почав формуватися політ, образ 
Є. як борця з інертною партократією. У лист. 1987 на пленумі 
ЦК КПРС після низки різко крит. виступів проти консерватизму 
парт, керівництва та висловленого незадоволення перебігом 
і темпами ініційованої М. Горбачовим «перебудови» звіль¬ 
нений з посади. У груд. 1987 призначений 1-м заступником 
Держ. к-ту СРСР у справах буд-ва. Навесні 1988 виведений 
з канд. у члени Політбюро ЦК КПРС. У лип. 1988 на 19-й конфе¬ 
ренції КПРС вимагав своєї «політ, реабілітації». Не був підтри¬ 
маний. Персонально Є. різко критикував секретар Політбюро 
ЦК КПРС Є. Лігачов. Проте навіть це не зупинило подальшого 
політ, сходження Є. У 1989 обраний депутатом 1-го з’їзду на¬ 
родних депутатів СРСР і членом ВР СРСР. У трав.1990 на 1-му 
з'їзді народних депутатів РРФСР обраний головою ВР РРФСР 
Є. підтримали рух «Демократична Росія» та частина парт.-госп. 
номенклатури, що була незадоволена диктатом центру. У лип. 
1990, на 28-му (останньому) з’їзді КПРС, Є. вийшов з партії. 
Неодноразово піддавав критиці партію й особисто її керівни¬ 
ка, президента СРСР М. Горбачова. Значною мірою протисто¬ 
янням з ним можна пояснити активність Є. у прийнятті у 1990 
Декларації про суверенітет РРФСР. Цей док-т сприяв тому, що 
згодом назвуть «парадом суверенітетів у СРСР». У 1991 Є. 
був обраний президентом РРФСР (з січ. 1992 — РФ) на пер¬ 
ших вільних дем. виборах глави Рос. д-ви. Під час заколоту 
19-21.08.1991, організованого Держ. к-том з надзвичайного 
стану (ГКЧП) СРСР, Є. чинив рішучий спротив. Він видав низку 
указів, що розширювали повноваження президента РРФСР у 
сфері керівництва збройними силами, органами внугр. справ, 
перепідпорядковували президенту РРФСР низку союзних м-ств 
і відомств. Є. підписав док-ти, що переводили всю власність 
на тер. Росії під юрисдикцію РРФСР. Після придушення путчу 
підписав указ про розпуск Компартії РРФСР, а 06.11.1991 — 
указ про припинення діяльності на тер. Росії структур КПРС і 
КП РРФСР та націоналізацію їхнього майна. 08.12.1991 у Біло- 
везькій пущі (Білорусь) разом із Л. Кравчуком і С. Шушкевичем 
Є. підписав Угоду про створення СНД, що ознаменувало колапс 
СРСР 25.12.1991 президент СРСР М. Горбачов оголосив про 
свою відставку. РФ стала правонаступницею СРСР, легітимно 
отримала його ядерну зброю та місце пост, члена Ради Безпеки 
00Н. У1992-93 за сприяння Є. групою економістів здійснюва¬ 
лась екон. реформа і ваучерна приватизація. Сталися глобаль¬ 
ні зміни в економіці, хоча результати були неоднозначні, як 
і підсумки проведених за указом Є. у 1995 заставних аукціонів. 
Покликані поповнити бюджет, вони стали засобом, за допомо¬ 
гою якого великі бізнесмени поділили між собою основні рос. 
підприємства. Негат. соціальні наслідки цього курсу загострили 
стуацію, знизили довіру до Є. У1992-93 виник і досяг апогею 
конфлікт між Є. і депутатами ВР і з’їзду народних депутатів РФ. 
Результатом стали криваві події верес.-жовт. 1993 у Москві, 
коли прибічники ВР спробували захопити телецентр «Остан- 
кіно», а віддане Є. військо розстріляло будинок парламенту. 
12.12.1993 всерос. референдум затвердив Конституцію РФ. 
Це означало кінець рад. періоду рос. історії, перетворило Ро¬ 
сію на республіку презид. типу, проте не принесло стабілізацї. 
Наростання сепаратист, тенденцій в Росії виразно виявилось 
у Чечні, де за Є. розпочалася у 1994 війна. Згодом Є. на¬ 
зве введення рос. військ у Чечню одним з найтяжчих рішень 


у своєму житті. Через корупцію та некомпетентність команду¬ 
вання рос. армії в умовах масштабної партизанської війни за¬ 
гинуло понад 100 тис. чеченців і росіян. Поразка змусила Є. у 
1996 укласти Хасав’юртський мир із Республікою Ічкерія (Чеч- 
ня). Тим не менш Є. прийняв рішення балотуватися на 2-й тер¬ 
мін (альтернативою презид. перегонів був лідер відновленої 
КПРФ Г. А. Зюганов). Незважаючи на проблеми із здоров’ям, 
підтриманий представниками великого рос. капіталу, завдяки 
нагнітанню страху перед комуніст, реваншем, Є. вдруге пере¬ 
міг. Під час передвиборчої кампанії стався розкол презид. 
команди. Є. залишила частина його найближчого оточення. 
У лист. 1996 Є. пережив складну операцію на серці — аорто- 
коронарне шунтування. Друге президентство Є. позначене 
скороченням його впливу на перебіг подій, невдачею в акти¬ 
візації екон. реформ і фактичним банкрутством РФ за зовн. 
зобов’язаннями, дефолтом, оголошеним 17.08.1998. Після 
калейдоскопічної зміни прем’єр-міністрів у серп. 1999 Є. при¬ 
значив виконувачем обов’язків прем’єр-міністра маловідомо¬ 
го тоді керівника ФСБ В. Путіна. 31.12.1999 Є. оголосив про 
свою дострок. відставку та передав презид. повноваження 
прем’єр-міністрові В. Путіну. Коли останній у трав. 2000 став 
2-м президентом Росії, він підписав указ про надання гаран¬ 
тій безпеки своєму попередникові. Навколо особи Є. дотепер 
точиться полеміка: його прихильники вважають, що він завер¬ 
шив справу, розпочату М. Горбачовим, і подарував Росії свобо¬ 
ду, критики стверджують, що Є. винен у розвалі СРСР кропро- 
литті в Чечні й не можна вважати його демократом. Стосовно 
України Є. займав позицію реалізму та прагматизму, що не 
виключало часом ексцентричних заяв і символічних погроз. 
Найбільшим напруженням укр.-рос. взаємини були позначе¬ 
ні у 1993 через проблему поділу Чорномор. флоту, визначен¬ 
ня статусу Севастополя й АР Крим. 31.05.1997 Є. та Л. Кучма 
в Києві підписали Договір про дружбу, співробітництво і парт¬ 
нерство між Україною та Російською Федерацією. Після від¬ 
ставки Є. керував власним фондом, працював над мемуара¬ 
ми. 01.02.2011 у Єкатеринбурзі було відкрито пам’ятник Є. 

Тв Исповедь на заданную тему. М., 1990; Записки президента. М., 
1994; Єльцин Б. Президентский марафон. М., 2000. 

Літ.: Горбачев — Єльцин: 1500 дней политического противостоя- 
ния. М., 1992; Коржаков А. В. Борис Єльцин: от заката до рассвета. 
М., 1997; Шевцова Л. Ф. Режим Бориса Єльцина. М., 1999; Афана- 
сьев Ю. И. Опасная Россия. Традиция самовластя сегодня. М., 2001; 
Минаев Б. Єльцин. М, 2011. Ю. Шаповал 

ЄФРЕМОВ Сергій Олександрович (18.10.1876, с. Пальчик, те¬ 
пер Катеринопіл. р-ну Черкас, обл. — 10.03.1939, Ярославль, 
Рос. Федерація) —громад.-політ. і держ. діяч, літературозна¬ 
вець, публіцист. 1891-96 навч. в Київ, духовній семінарії, 
1901 закінчив юрид. ф-т Київ, ун-ту. Із серед. 90-х рр. 19 ст. за¬ 
ймався літ.-публіц. діяльністю, був одним із фундаторів та ке¬ 
рівників вид-ва «Вік» (1895-1918). 1897 став членом Заг. укр. 
безпартійної орг-ції. 1904-05 був співзасновником Укр. дем. 
партії, Укр. радик. партії та ініціатором їхнього об’єднання 
в Укр. радик.-дем. партію. Один із засновників і член керівни¬ 
цтва Т-ва укр. поступовців (з 1908). Стояв на позиціях лібера¬ 
лізму, культурництва, поміркованості політ, боротьби. Схваль¬ 
но зустрів Лют. революцію 1917, брав участь у створенні 
Української Центральної Ради (УЦР). У квіт. 1917 обраний заст. 
голови УЦР і членом Малої ради. Ген секретар міжнац. справ 
у першому складі створеного в черв. 1917 Ген. секретаріату 
УЦР. Тоді ж очолив Укр. партію соціалістів. Негат. поставився 




260 


ЄХАНУРОВ — ЖАБОТИНСЬКИЙ 


до гетьман, перевороту 1918, відмовився співпрацювати 
з урядом Укр. Д-ви, однак не підтримав антигетьман. повстан¬ 
ня 1918. З приходом до влади Директорії УНР відійшов від 
активної держ.-політ. діяльності, працював в УАН. Після вста¬ 
новлення рад. влади в Україні змушений був перейти на не- 
лег. становище. 1921 амністований, у наступні роки займався 
наук, та адм. діяльністю — віце-президент ВУАН (1922-28), 
член господарської управи (1924-28). Очолював ряд комісій 
і наук, т-в при ВУАН, підготував низку грунтовних наук, праць з 
історії л-ри й літературознавства. Залишаючись переконаним 
противником рад. влади, Є. в 2-й пол. 1920-х зазнає дедалі 
жорсткіших переслідувань. 1928 його звільнено з усіх посад. 
У лип. 1929 заарештовано, у квіт. 1930 засуджено як органі¬ 
затора і керівника «Спілки визволення України» на 10 років 
ув’язнення. Помер у тюрмі. Реабілітований 11.08.1989. 

Тв.: Історія українського письменства. К., 1995; Щоденник. 1923-29. 
К.; Літературно-критичні статті. К., 1993; Вибране. К., 2002. 

Літ.: Кримський А. Життєпис і літературна діяльність С. О. Єфремова 
// Записки Історично-філол. відділу ВУАН. 1923. Кн. 2-3; Супрун Л. В. 
Дискурсивні категорії публіцистики Сергія Єфремова. Вінниця, 2007. 

Т. Горбань 

ЄХАНУРОВ Юрій Іванович (нар. 23.08.1948, Белькачі, Саха- 
Якугія, Росія) — держ. і політ, діяч, прем'єр-міністр у 2006-07. 
Освіту здобув у Київ. буд. технікумі та Київ, ін-ті народного 
госп-ва. За фахом — будівельник, економіст. Стояв біля ви¬ 
токів приватизації, малого й серед, підприємництва: голова 
Фонду держ. майна (1994-97), міністр економіки (1997), го¬ 
лова Держкомпідприємництва України (1997-98). Був пре¬ 
зидентом Укр. спілки промисловців і підприємців; Спілки ма¬ 
лих, серед, та приватизованих підприємств України. Входив 
до керівництва Народно-дем. партії в той час (1996-2000), 
коли очікувалося, що ця «партія влади» сприятиме реформам. 
У 1998 був уперше обраний до ВР України. У 1999-2001 
працював на посаді 1-го віце-прем’єр-міністра, був «пра¬ 
вою рукою» прем’єра В. Ющенка. З того часу їхні шляхи тісно 
зв’язані. У черв.-лист. 2001 був 1-м заст. голови Адміністрації 
президента Л. Кучми — керівником Гол. управління орг. і ка¬ 
дрової роботи та взаємодії з регіонами. З лист. 2001 — заст. 
керівника центр, штабу виборчого блоку Віктора Ющенка 
«Наша Україна», хоча формально до виборів лишається упо¬ 
вноваженим президента з питань адм. реформи. З успіхом 
блоку «Наша Україна» на парлам. виборах 2002 переходить 
на роботу до ВР, де очолює К-т з питань пром. політики та під¬ 
приємництва. Після перемоги « помаранчевої революції» стає 
головою держ. адміністрації Дніпроп. обл., з верес. 2005 — 
прем’єр-міністр. Відкинувши ідеї реприватизації та сприяючи 
екон. лібералізації, уряду Є. вдалося підвищити темпи зрос¬ 
тання економіки. За наслідком рішень, що стосувалися газо¬ 
вого ринку, уряд Є. у січ. 2006 був відправлений ВР України 
у відставку, але сам Є. продовжував виконувати обов’язки до 
серп. 2006. На установчому з’їзді партії Народний союз «Наша 
Україна» (берез. 2005) обраний керівником її викон. к-ту. Очо¬ 
лював список блоку «Наша Україна» на парлам. виборах у бе¬ 
рез. 2006. Виступав прихильником «широкої коаліції» з Пар¬ 
тією регіонів. У груд. 2007 — черв. 2009 — міністр оборони 
України. У черв. 2009 — лют. 2010 — 1-й заст. глави секрета¬ 
ріату Президента. Член президії партії «Наша Україна». 

О. Гарань 



ЖАБОТЙНСЬКИЙ Володимир (Зеєв; 17.10.1880, Одеса — 
04.08.1940, Нью-Йорк) — письменник, публіцист, один із ліде¬ 
рів сіоніст, руху, ідеолог та засновник ревізіоністського напря¬ 
му в сіонізмі. У 18 років став кореспондентом газ. «Одеський 
листок» та «Одеські новини» в Берні й Римі. У1901 повернувся 
в Одесу, працював газетним фейлетоністом, був автором кіль¬ 
кох драм. У 1903-05 в Росії прокотилися євр. погроми, які 
привели Ж. до сіонізму. Він вступає в євр. загін самооборони, 
збирає кошти для купівлі зброї. У 1904 перекладає з івриту 
на рос. мову «Сказання про погром» X. Бяліка, їздить по Росії, 
друкує багато статей, брошур про теорію і практику сіонізму, 
критикує прихильників асиміляції. У 1903 бере участь у 6-му 
сіоніст, конгресі (Базель), де почув Т. Герцля, захопився його 
ідеями, але голосував проти його плану заселення євреями 
Уганди. У 1903 Ж. переїхав до Петербурга, став чл. редакції 
сіоніст, журн. «Євр. життя», пізнґше - «Світанок», сприяв ство¬ 
ренню Спілки повноправ'я євр. народу Росії (1905) і Гельсінг- 
форської програми (1906). У 1908 після революції младотур- 
ків Ж. за пропозицією Всесвітньої сіоніст, орг-ції (ВСО) очолив 
сіоніст, видання в Туреччині. У 1911 заснував в Одесі видав¬ 
ництво «Тургеман» для перекладу на іврит творів світової лі¬ 
тератури. У 1910-13 очолює боротьбу за гебраїзацію євр. 
шкіл, запровадження івриту як мови викладання. У 1913 Ж. 
взяв участь у 11-му сіоніст, конгресі (Відень). На поч. 1-ї світо¬ 
вої війни виїхав у Зх. Європу як кореспондент моск. газ. «Рос. 
ведомости». Після вступу Туреччини у війну на боці Німеччини 
(1914) починає кампанію за створення Євр. легіону у складі 
брит. сил. ВСО не підтримала цю ідею, пропонуючи нейтралі¬ 
тет. У 1917 уряд Англії погодився на формування євр. загону 
в складі брит. війська. Ж. вступає рядовим в Євр. легіон, стає 
офіцером. Коли брит. військова адміністрація Палестини по¬ 
чала уникати виконання Декларації Бальфура, виступив з про¬ 
тестом, за що був демобілізований. У1920 Ж. оселився в Єру¬ 
салимі. Після розпуску Євр. легіону організував з його бійців 
перші загони самооборони, які на євр. Пасху 1920 намагалися 
прорватися у Старе місто Єрусалиму для захисту населення. 
Військ, суд засудив Ж. на 15 років, але протести в Палестині, 
Англії та Америці змусили владу анулювати вирок. У1921 був 
обраний до викон. к-ту ВСО. Разом із X. Вейцманом Ж. висунув 
ідею поновлення Євр. легіону, але сіоніст, керівництво вважа¬ 
ло за краще створення в Палестині нелегальних загонів само¬ 
оборони (Хагана). На 12-му сіоніст, конгресі (1921, Карлсбад) 
Ж. знов обраний до викон. к-ту ВСО. Ж. разом із М. Славин- 
ським (представником петлюрівського укр. уряду у вигнанні) 
підписав угоду про створення євр. міліції для захисту євр. на¬ 
селення від погромів під час походу укр. армії на Рад. Україну. 
ВСО розкритикувала позицію Ж., але з’їзд сіоністів України 
і Росії (1921, Берлін) висловив довіру Ж. Після друку (1922) 
Білої книги В. Черчилля Ж. направив у викон. к-т ВСО мемо¬ 
рандум з різкою критикою англ. уряду. У січ. 1923 вийшов 
з виконкому ВСО і повернувся до літ. діяльності. У лип. 1923 




ЖЕЛЕВ — ЖИВКОВ 


'261 


Ж. став постійним співробітником «Світанку» (видання рос. 
сіоністів, що емігрували в Європу). Ж. був проти ідеології со- 
ціалістів-сіоністів, які бачили майбутнє Ізраїлю, побудоване на 
соціаліст, і комуніст, ідеалах. Ж. вимагав офіц. проголосити ме¬ 
тою сіонізму - побудову євр. д-ви по обидва боки Йордану. Ця 
вимога була відкинута 15-м (1927) і 17-м (1931) сіоніст, кон¬ 
гресами в Базелі. Ж. вважав, що араб, населення Палестини 
це «не потолоч, а народ», який лише тоді сприйматиме тут євр. 
д-ву, коли в її «залізній стіні не буде жодної лазівки», а в євр. 
д-ві має бути «влада, недосяжна ніяким арабським впливам». 
Ідеї Ж. зустріли підтримку в Європі, що спонукало його до ство¬ 
рення нової сіоніст, партії. У квіт. 1925 у Парижі відбулася 1-ша 
конференція цієї партії, яка прийняла назву Союз сіоністів-ре- 
візіоністів. Її головою обраний Ж. У ній виник молодіжний рух 
Бетар. Ж. декларував єдину нац. ідею на протилежність кла¬ 
совій і нац. меті сіоністів-соціалістів. У 1928 Ж. повернувся 
з Парижа в Єрусалим, редагував газ. «Доар ха-іом». У 1930, 
коли Ж. читав лекції в Пд. Африці, англ. влада заборонила 
йому повертатися в Палестину. Після нападу арабів на євр. 
квартали в Єрусалимі й різанини в Хевроні (1929) була за¬ 
снована Нац. військ, орг-ція (Ецел), її командувачем став Ж. 
У1933 був забитий X. Арлазоров, один з лідерів робітн. пар¬ 
тії Мапай. Звинуватили в цьому партію Ж. Почалося жорстке 
протистояння між сіоністами. Спілка сіоністів-ревізіоністів 
вийшла з ВСО. У1935 у Відні була організована Нова сіоніст, 
орг-ція, президентом якої став Ж. Коли до влади в Німеччині 
прийшов Гітлер (1933), Ж. закликав до всесвітнього бойкоту 
нім. товарів. Ж. попереджав про можливу катастрофу, пропо¬ 
нував план евакуації 1,5 млн євреїв Сх. Європи, але не зустрів 
розуміння ні сіоністів, ні ін. кіл. Ж. інтенсивно займався л-рою, 
написав два російськомовні романи: «Самсон Назорей» (1926) 
і «П’ятеро» (1936); перекладав твори Данте, Ґете, Ростана, 
Е. По; публікував статті й фейлетони з проблем єврейства та 
сіоніст, руху. Ж. відкинув пропозицію комісії Піля стосовно по¬ 
ділу Зх. Палестини на євр. і араб, д-ви і англ. зону. В лют. 1940 
Ж. виїхав до США з метою створення євр. армії для боротьби 
з нацистами. 4 серп. 1940 Ж. помер від розриву серця в та¬ 
борі Бетара під Нью-Йорком. У заповіті (1935) Ж. просив по¬ 
ховати його там, де він зустріне смерть, і перевезти прах в д-ву 
Ізраїль лише за постановою його уряду. Це сталося в 1964. Пе- 
репохований Ж. в Єрусалимі. 

Літ.: Клейнер І. Владімір (Зеєв) Жаботинський і українське питання: 
Вселюдськість у шатах націоналізму. К.; Торонто; Едмонтон, 1995; 
Кац Ш. Одинокий волк. Жизнь Жаботинского. В 2-хт. Тель-Авив, 2000. 

О. Бураковський 

ЖЕЛЕВ Желю Митев (нар. 03.03.1935, Веселинове, Болга¬ 
рія) — філософ і громад.-політ. діяч, перший демократич¬ 
но обраний президент Республіки Болгарії (два терміни: 
01.08.1990 — 22.01.1997). У 1958 закінчив філос. ф-т Соф. 
ун-ту ім. Климента Охридського; повернувся до рідного села, 
де працював у сільс. клубі, водночас обіймав посаду секре¬ 
таря місц. к-ту Димитровської комуніст, спілки молоді; там же 
в 1960 був прийнятий до лав БКП. У 1961-64 навч. в аспі¬ 
рантурі філос. фак-ту Соф. ун-ту на кафедрі діалект, та істор. 
матеріалізму, але був позбавлений можливості захистити 
канд. дис. на тему «Філософське визначення матерії та сучас¬ 
не природознавство» за критику ленін. визначення матерії як 
безнадійно застарілого. Був виключений з лав БКП (1965) і 
висланий із Софії на 8 років до с. Грозден (окр. Бургас), звідки 


родом була його дружина Марія; автореферат його незахище- 
ної дисертації розійшовся країною у самвидавних копіях се¬ 
ред прогрес, інтелігенції. У 1972 Ж. вдалося повернутися до 
Софії і в 1975 влаштуватися наук, співробітником столичного 
Ін-ту культури, 1977-82 — зав. відділу культури та особистості 
цього ін-ту, в 1974 захистив канд., а в 1988 — докт. дисерта¬ 
ції; д-р філос. наук (спеціалізація — онтологія). У 1967 в за¬ 
сланні в Гроздені Ж. закінчив роботу над книгою «Фашизм», 
яка буде видана тільки в 1982 вид-вом «Народна младеж» ти¬ 
ражем 10 тис. прим., але через три тижні книга була заборо¬ 
нена і вилучена з огляду на очевидну схожість структури влади 
та впливів на населення в нацист. Німеччині, франкіст. Іспанії, 
фашист. Італії та за рад. і болг. варіантів лівототалітарної моде¬ 
лі сусп-ва (проте 6 тис. прим, на той момент вже розійшлися). 
У 1989 Ж. заснував Клуб підтримки гласності та перебудови 
в Болгарії й став головою координац. ради Союзу дем. сил 
(СДС). У лип. 1990 Нар. збори обрали Ж. головою своєї пре¬ 
зидії, а із запровадженням конст. змін у країні та посади пре¬ 
зидента він переміг на загальнодерж. виборах 19.01.1992. 
Як главі д-ви Ж. не вдалося уникнути конфліктів усередині 
соціаліст, коаліції, від якої він зійшов на посаду президента, 
становище ускладнював і конфлікт з прем'єр-міністром Ф. Ди- 
митровим, а стосунки із СДС ускладнилися настільки, що во¬ 
сени 1996 блок висунув своїм кандидатом П. Стоянова, який 
і став новим президентом країни. У відповідь Ж. сформував 
власну партію «Ліберальна ініціатива», однак після того, як на 
парлам. виборах квіт. 1997 вона набрала 0,32 % голосів ви¬ 
борців, залишив активну політ, діяльність. Ж. очолив Балкан, 
політ, клуб, заснований у трав. 2001; в роботі його установчих 
зборів, які проходили під гаслом «Європеїзуємо Балкани», взя¬ 
ли участь І. Ілієску, С. Демірель, Е. Константінеску, К. Глігоров, 
ін. лідери з Македонії, Туреччини, Албанії, Греції, Боснії та Гер¬ 
цеговини. З січ. 1997 працює фонд «д-ра Желю Желева», який 
збирає та публікує док-ти з новітньої історії Болгарії. Ж. автор 
творів: «Фашизм. Тоталітарна держава» (1982), «Реляційна 
теорія особи» (1987), «Реальний фізичний простір» (1989) та ін. 
Літ.: ^тез Раїгіск Зсапіап, Рау Тагаз. ТНе Ноаб Іо ОізіІІизіоп: Ргот 
Сгіїісаі Магхізт Іо Розі-соттипізт іп Еазіегп Еигоре. Уогк, 1992; 
Уеззеііп Оітіїгоу, КІаиз Н. Соей, НеІІтиІ М/оІІтапп, Набозіаю 2иЬек. 
СоуегпіпбаЛегсоттипізт: іпзіііиііопз ап 6 роіісутакіпб. І-апЬат, МО, 
2006. М. Каменецький 

ЖЙВКОВ Тодор Христов (07.09.1911, Правець, Соф. окр. — 
05.08.1998, Софія) — громад.-політ. і держ. діяч. У 1929-39 
працював друкарем у Соф. держ. друкарні, за винятком 
1936-37, коли відбував строкову службу в буд. частинах болг. 
армії та вчився у школі графіки. У 1928 вступив до Болг. ко¬ 
муніст. союзу молоді, з 1932 — член Болг. компартії (БКП); 
у 1934 обраний секретарем 2-го Соф. райкому і членом Соф. 
окружного к-ту Компартії, одночасно брав участь у профспіл¬ 
ковому русі; у 1941-43 — секретар Ючбунарського райкому, 
був одним з організаторів і керівників боротьби проти нім. 
окупантів та анархістів у Болгарії; у 1943-44 як повноважний 
представник партії організовував партизанський рух у Ботев- 
градському регіоні, в лип.-верес. 1944 — заст. командира 1-ї 
(Соф.) військ, оперативної зони. Під час збройного повстання 
09.09.1944 керував діями зосереджених у Софії загонів, по¬ 
валивши законний уряд К. Муравієва; після перемоги працю¬ 
вав на вищих постах в парт, і держ. апараті; у 1945 обраний 
канд. у члени ЦК, в 1948 — членом ЦК та Оргбюро ЦК БКП, 




262 


«ЖОВТА ПРЕСА» — ЖУК 


в 1948-49 — 1-й секретар Соф. міськкому БКП, голова міськ. 
к-ту Вітчизняного фронту і голова Соф. міськ. народної ради, 
у 1950 обраний секретарем ЦК, канд. у члени Політбюро, 
у 1951 -членом Політбюро ЦК БКП. З 04.03.1954 — 1-й сек¬ 
ретар ЦК БКП (змінив на цій посаді В. Червенкова, який швид¬ 
ко втратив авторитет), у 1962-71 — одночасно голова РМ 
НРБ, улип. 1971 обраний головою Держ. ради Нар. Республіки 
Болгарія (НРБ); депутат Нар. зборів (з 1945), член Нац. ради 
Вітчизняного фронту; нагороджений трьома орденами Георгія 
Димитрова, орденом Леніна (1971) та ін. орденами; Герой Со¬ 
ціаліст. Праці НРБ (1961), Герой НРБ (1971). Політика Ж. про¬ 
ходила у фарватері політики М. Хрущова і Л. Брежнєва ; у 1955 
Болгарія стала учасником Орг-ції Варш. Договору, в 1956 болг. 
війська були введені до Угорщини, а в 1968 — до Чехосло- 
ваччини. Ж. не сприйняв горбачовську « перебудову» в СРСР, 
а з 1986 Болгарія активізувала стосунки з ін. східноєврогг. кра¬ 
їнами. В умовах кризи тоталіт. режиму, втративши підтримку 
СРСР, Ж. 09.11.1989 подав у відставку з усіх постів, невдовзі 
був виключений з лав БКП, у 1992 засуджений до 7 років по¬ 
збавлення волі за зловживання владою, але в 1996 амніс¬ 
тований; БКП була перейменована на Болг. соціаліст, партію 
і в 1991 виграла парлам. вибори. Популярність Ж. помітно 
зросла в серед. 90-х рр. у зв’язку з екон. труднощами, які у той 
час переживала Болгарія. Помер від пневмонії. 

Тв .: Избрани речи, доклади и статии. Т. 1-6. София, 1964-65; О ком¬ 
сомоле и молодежи. София, 1968; Четвьрт век по гтьтя на социализ- 
ма. София, 1969; Избрани сьчинения. Т. 1-8. София, 1971; ВиІ£агіа: 
Апсіепі апб Зосіаіізі. Рго^гезз Воокз, 1975. 

Літ.: Магііп МсСаиіеу, ЗіерІїеп Сагіег. І_еабегзІіір апб зиссеззіоп іп ІІіе 
Зоуієі ІІпіоп, Еазіегп Еигоре, апсі Сґііпа. Уогк, 1986; Єлавіч Б. 
Історія Балкан. XX століття / Пер. з англ. К., 2004. 

М. Каменецький 

«ЖОВТА ПРЕСА» — друковані період, видання, які спеціалізу¬ 
ються на скандалах, слухах, сенсація, плітках з життя «зірок», 
політиків, відомих людей. Існує дві основні версії виникнення 
назви «Ж. п.». Згідно з першою, вона пішла від кольору газет, 
які друкувалися на дешевому жовтому папері. Друга версія 
пов’язана із суперечкою між амер. газ. «ТГіе УУогіб» та «ІЧеш 
Уогк .Іоигпаі». У1895 в нью-йоркській газеті «ТНе УУогіб» з'яви¬ 
лася серія фривольних малюнків з гуморист, текстом. Серед 
персонажів малюнків був і хлопчик, який коментував те, що 
відбувалося. Дитина була вдягнена в сорочку жовтого кольо¬ 
ру, і тому вся серія малюнків отримала неофіц. назву «Жов¬ 
тий хлопчик». Незабаром ін. газ. «ІЧеш Уогк .Іоигпаі» почала 
публікацію аналог, серії. Між цими двома газетами виникла 
суперечка з приводу авторських прав на «жовтого хлопчика». 
Весною 1896 редактор «№уу Уогк Ргезз» Ервін Вордмен, ко¬ 
ментуючи в передовиці цю тяжбу, презирливо назвав обидві 
газети «Ж. п.». З процесом зародження мас. культури почали 
з’являтися такі видання, які для своєї популярності викорис¬ 
товували сексуальну тематику, мотиви смерті, висвітлення 
скандалів, злочинів, насилля. Тиражі цих газет успішно роз¬ 
купалися завдяки не тільки оперативному повідомленню 
драматичних фактів, а й практиці створення матеріалів, які 
більше орієнтувалися на пробудження емоцій (співчуття, па¬ 
фос, гумор, тривога), ніж на висвітлення достовірних подій. До 
закріплення цього вислову в європ. мовах використовувався 
його аналог — «револьверна преса» (з нім. «Веуоіуегргеззе»), 
який зародився в Німеччині наприкін. 19 ст. Зазвичай він 
застосовувався стосовно газет, які існували за рахунок 


скандального викриття, шантажу тощо. Це словцсполучення 
широко використовувалось і в Росії до 30-х рр. 20 ст., поки 
його не витіснило більш популярне «Ж. п.». Тепер така преса 
мільйонними тиражами відтворює низькопробні сенсації, по- 
шлість, еротику, найбільш ходові політ, стереотипи, викону¬ 
ючи тим самим роль одного з інструментів маніпулювання 
мас. свідомістю. Часто «Ж. п.» використовують для «чорного 
піару» — розповсюдження компромату, інтимних подробиць 
про сторону-конкурента тощо. 

Літ.: Политическая знциклопедия. Т 1. М., 2000; Знциклопедический 
словарь крьшатьіх слов и вьіражений. М., 2003. І. Підкуркова 

ЖУК Андрій Іллевич (псевд. А. Андрієнко, А. Ільченко, А. Вов- 
чанський, А. Беволит, А. Критський, Хрущ; 01.07.1880, с. Вов¬ 
чок, тепер Лубен, р-ну Полт. обл. — 03.09.1968, Відень) — 
політ., громад., і кооперат. діяч, публіцист, політ, мислитель. 
Працював волосним писарем, згодом канцеляристом Лубен, 
земської управи. Під впливом М. Порша включився в револ. 
рух, у 1900-01 працював у Лубен, осередкові РУП. Станов¬ 
лення поглядів Ж. відбувалося під впливом статистиків Полт. 
земства 0. Русова і В. Кошового, земських діячів В. Леонтови- 
ча та В. Шемета. 1902 переїхав до Харкова, де зблизився із 
співзасновником РУП Д. Антоновичем. 31906 член ЦК УСДРП. 
Двічі арештовувався (1904,1906). Під заставу родини Л. Юр- 
кевича виходить з Лук'янів. в'язниці й разом з В. Винниченком 
і В. Степанківським нелег. переходить австр.-рос. кордон на 
Збручі. Після нетривалого перебування в Швейцарії оселяєть¬ 
ся в Галичині. У 1907-14, 1930-39 живе уЛьвові, працюю¬ 
чи в Ревізійному союзі укр. кооперації. Стає активним коопе¬ 
рат. діячем. Був головою Закорд. групи УСДРП наддніпрянців 
(1908-11). Спочатку був ортодоксальним марксистом, при¬ 
хильником позиції М. Порша, який намагався не рвати авто- 
номістичних стосунків УСДРП з РСДРП. Згодом у другій пол. 
життя вважав свою позицію в часах молодості хибною. Вва¬ 
жав помилковою орієнтацію на марксизм у рос. інтерпретації. 
У1909 переходить на ревізіоністські позиції. Став пропагува¬ 
ти класовий мир, спілку есдеків з націонал-демократами та 
ін. центристськими партіями. За це був разом зі спільниками 
В. Степанківським, В. Дорошенком і 0. Назаріївим виключе¬ 
ний з УСДРП. Відтоді вважав себе продовжувачем надкласо¬ 
вих традицій РУП. Друкувався в органах УСДРП «Гасло» і «Се¬ 
лянин» (1902-03), «Вільна Україна» (1906), «Слово» (1906-07), 
«Соціал-демократ» (1907), «Боротьба» (1906), співредактор 
журн. «Праця» (1909-10). Жук був речником ідеї кооперат. 
соціалізму. На конгресі т-ва «Просвіта» у 1909 виступив з про¬ 
грамною доповіддю про кооперацію як засіб до нац. і соціаль¬ 
ного визволення. Він один з теоретиків кооперації. Редагу¬ 
вав кооперативні журн. «Економіст» і «Самопоміч» (1909-14), 
у 1930-ті — журн. «Кредитова кооперація», активно друкував¬ 
ся в органах РСУК «Господарсько-кооперативний часопис», 
«Кооперативна республіка», «Календарець кооператора». 

Ж. один з перших політиків-самостійників. На цих позиціях 
став ще 1909. Про вплив виступів Ж. як революціонізуючий 
фактор писав Є. Коновалець. Останній вважав Ж. і Д .Донцо- 
ва найвпливовішими наддніпрянцями-самостійниками серед 
галиц. молоді. У берез. 1911 Ж. у Львові заініціював нараду 
серед наддніпрянців, прихильників ідеї незалежної України, 
яка мала покликати до життя надпартійну політ, групу «Віль¬ 
на Україна». Кістяк її мали складати укр. есдеки. Але членами 
мали стати і наддніпрянські, і галицькі консерватори, есери, 




ЗАБОРОНА НА ПРОФЕСІЮ — ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 


263 


націонал-демократи. Ідеологом групи мав стати В. Липин- 
ський. Під впливом останнього погляди Ж. поправішали. Він 
став допускати можливість здобуття незалежності на монар¬ 
хічній основі, через представників Габзб. династії. Дружні 
стосунки єднали Ж. й В. Липинського до самої смерті батька 
укр. консерватизму. Збереглося більше 100 листів В. Липин¬ 
ського до Ж. Проте попри вплив Липинського Ж. залишився 
переконаним демократом і прихильником орієнтації на ши¬ 
рокі маси у боротьбі за незалежність і екон. поступ. Після не¬ 
вдачі з «Вільною Україною» Ж. у 1912 заснував Укр. інформ. 
к-т, завданням якого була пропаганда серед європ. країн ідеї 
укр. незалежності. Був прихильником тактичного орієнтування 
на Австро-Угорщину для здобуття незалежності. З поч. війни 
Ж. був гол. ініціатором створення серед політиків-емігрантів 
Наддніпрянщини Союзу визволення України (СВУ, 1914-18). 
Офіц. був лише секретарем СВУ, але фактично керував його 
роботою. Був членом Гол. укр. ради від Наддніпрянської Укра¬ 
їни (1914-15), Загальної укр. ради (1915-16), Бойової управи 
УСС (1915-20). Співредактор «Вісника СВУ». Особисто багато 
зробив для формування з укр. військовополонених «Синьо- 
жупанної» і «Сірожупанної» дивізій. З поч. революції консуль¬ 
тував М-во закорд. справ УНР. Був прихильником концепції 
пошуку спілки з новими протодержавними утвореннями на 
терені Рос. імперії на противагу Росії і Польщі. За Української 
Держави працював у посольстві у Відні. Відав справами вій¬ 
ськовополонених. За часів Директорії на запрошення міні¬ 
стра закорд. справ В. Темницького був радником міністра УНР 
і головою його похідної канцелярії. Негат. поставився до уго¬ 
ди С. Петлюри з Ю. Пілсудським, іде у відставку і співпрацює 
з урядом ЗОУНР Є. Петрушевича, був референтом диктатора. 
У цей період належав до Партії хліборобів-демократів і до Укр. 
народної партії, які стояли на монархічних позиціях і виражали 
інтереси заможного селянства і серед, класу. Співзасновник 
Всеукр. нац. ради, яка орієнтувалася на уряд Є. Петрушевича. 
Був прихильником, при неможливості здобуття незалежності 
соборною Україною, відбудови держави на галицьких землях. 
У 1920-ті схилявся до підтримки націонал-комуністів. Єдиний, 
хто проводжав М. Грушевського до Києва у 1924. Вірив у мож¬ 
ливість побудови незалежної комуніст. України під більшови¬ 
ками, був поміркованим зміновіхівцем, але з початком репре¬ 
сій у 1930-ті відкинув таку можливість. Друкувався у «Новому 
слові», журн. «Визволення» (1923), зб. «Об’єднання» (1924), 
кооперат. календарі «Дніпро». З приходом Червоної армії до 
Львова назавжди залишає Україну і переселяється до кін. 
життя у Відень. Під час 2-ї світової війни друкувався в «Краків¬ 
ських вістях», у 1950-60-ті — у виданнях США і Канади «Вільна 
Україна», «Український самостійник» і «Сучасність». 1961 об¬ 
раний дійсним членом НТШ. Написав низку статей про своїх 
соратників В. Дорошенка, А. Лівицького, М. Русова, В. Липин¬ 
ського, М. Міхновського, М. Грушевського та ін. Ненадрукова- 
ною лишається його книжка про земських діячів Полтавщини. 
Ж. автор спогадів (які частково друкувалися) і недрукованого 
щоденника, що охоплює більше 50 років його життя. Архів Ж. 
зберігається в Канадійському нац. архіві Оттави. 

Літ.: Осташко Т. А. Жук в добі національно-визвольних змагань 11 Мо¬ 
лода нація. 2002. № 3 (24); Гирич І. У тіні В. Липинського (А. Жук як по¬ 
літичний мислитель й дослідник історії визвольного руху) // Там само; 
Гирич І. «Федераліст» очима «самостійника» (до історії написання статті 
А. Жука «М. Гзушевський і СВУ») // Там само. /. Г чрич 



ЗАБОРОНА НА ПРОФЕСІЮ — заборона на певний вид труд, 
діяльності. У політ, сфері може проявлятися у таких формах: 
1) завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, 
свободам та інтересам, окремих гр-н або держ. чи громад, ін¬ 
тересам або інтересам юрид. осіб; 2) профес. деформація — 
спотворення або негат. зміна соціально-психол. особливостей 
працівника, шаблонізація профес. діяльності, втрата її твор¬ 
чих начал; 3) переслідування з політ, мотивів як прояв тоталь¬ 
ного (всебічного) контролю д-ви над усіма сторонами життя 
гр-н в умовах тоталіт. політ, режиму. Відома як масове явище 
тоталіт. політ, системи, поширене до масштабів держ. політич¬ 
ної влади системного характеру; 4) люстрація (лат. Іизігаїіо — 
очищення) — у деяких східноєвроп. країнах (Угорщина, Чехія, 
Естонія, Латвія, Румунія) особлива процедура перевірки осіб, 
що обіймають відповідальні держ. посади. Інституціоналізація 
3. на п. вітчизняній історії відома створенням численних ка¬ 
ральних установ, встановленням жорсткої цензури, системи 
доносів, спостережень, поширенням мережі псих, лікарень, 
практикою звільнення з роботи небажаних владі за її таємни¬ 
ми розпорядженнями. Найбільше потерпала від 3. на п. наук, 
та творча інтелігенція, яка особливо опиралася ролі «гвин¬ 
тика» у держ. політ, механізмі. Прикладом є домашній арешт 
акад. А. Д. Сахарова через протест проти рішення парт, ке¬ 
рівництва використати його наук, відкриття — термоядерну 
енергію як зброю масового знищення людей. Переслідування 
з політ, мотивів трансформувались у масовій політ, свідомості 
сучас. українців як підвищена боязливість, підозріливість, не¬ 
рішучість, невпевненість, пасивність та пристосуванство, що є 
неабиякою перешкодою на шляху успішного становлення ра¬ 
ціональної громадянськості та засвоєння дем. цінностей укр. 
сусп-вом. Укр. зак-во безпосередньо не містить переліку за¬ 
боронених видів діяльності, тому 3. на п. стосується тих випад¬ 
ків, коли відмова у прийомі на роботу або звільнення з роботи 
здійснюється всупереч офіц. встановленим обмеженням на 
зайняття певних посад. 

Літ.: Правознавство: словник термінів. К., 2007; Сухачов С. Я. Трудові 
відносини: соціальний механізм функціонування. Житомир, 2008. 

Б. Ярошенко 

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДЙНИ — міжнар.-прав. 
док-т, що офіційно проголосив осн. права і свободи людини, 
затверджений ГА ООН резолюцією 217 А (III) (10.12.1948). 
Док-т підтримала переважна більшість держав-членів ООН, 
крім 8, які утрималися (у т. ч. і СРСР). Прийняття док-та стало 
наслідком дворічних зусиль представників різних країн, які 
провели 81 засідання, прийняли 168 поправок до тексту про¬ 
екту, провели майже 1400 голосувань. Декларація склада¬ 
ється із преамбули і ЗО статей. У преамбулі вказується, що, 
взявши до уваги те, що основою свободи, справедливості й 
заг. миру є визнання достоїнства людини, рівних і невід’ємних 
її прав, що зневага до прав призводить до варварських актів, 
а також зауважуючи необхідність охорони прав людини «вла¬ 
дою закону», необхідність сприяння розвитку дружніх взаємин 



264 


ЗАКОЛОТ — ЗАКОННІСТЬ 


між народами, які підтвердили в Статуті ООН свою віру в осн. 
права людини, в достоїнство і цінність людської особистос¬ 
ті й в рівноправ’я чоловіків і жінок,та беручи до уваги, що 
держави-члени ООН зобов’язалися сприяти співробітництву 
з ООН, сприяти заг. повазі й свободі прав людини і осн. сво¬ 
бод, оскільки розуміння характеру цих прав і свобод має ве¬ 
лике значення для виконання цього зобов’язання, ГА проголо¬ 
сила Декларацію. У перших двох статтях закріплено фундам. 
положення про те, що «всі люди народжуються вільними й рів¬ 
ними у своєму достоїнстві і правах». Наголошується, що кожна 
людина повинна мати усі права і всі свободи, проголошені Де¬ 
кларацією, без будь-якого розрізнення раси, кольору шкіри, 
мови, релігії, політ, та ін. переконань, нац. та соціального по¬ 
ходження, майнового, станового чи ін. становища, незалежно 
від статусу країни (території), з якої людина походить (до якої 
належить). Ст. 3-8 закріплюють право на життя, свободу, осо¬ 
бисту недоторканність, свободу від рабства та підневільного 
стану, право на свободу від катувань і жорстокого, нелюдсько¬ 
го чи принизливого для людського достоїнства ставлення і по¬ 
карання. Декларація проголошує, що всі люди мають право на 
захист закону, захист від дискримінації, відновлення у правах 
у разі потреби. Ст. 9-11 констатують неправомірність «до¬ 
вільного арешту, затримання чи вигнання» людини; в разі ж її 
кримін. звинувачень людина повинна мати право на гласний, 
справедливий, незалежний суд, який один тільки й може ви¬ 
нести звинувачення, тощо. Наступні ст. (12-21) стосуються 
захисту громадян, прав: захисту особистого та сімейного жит¬ 
тя людини, захисту її честі й репутації, проголошують недотор¬ 
канність житла, таємницю листування; свободу пересування, 
вибору місця проживання; пошуку та використання притулку 
в разі гонінь; закріплюють право громадянства ; а також — 
право вступу в шлюб, як і його розірвання; право власності; 
право на свободу думки, совісті та релігії, свободу переко¬ 
нань; право мирних зібрань і асоціацій, право брати участь 
в управлінні своєю країною тощо. 

Ряд статей (22-27) декларують права людини в екон., соціаль¬ 
ній та культ, галузях, проголошуючи, що людина має право на 
працю, на відпочинок і дозвілля, на справедливу і задовільну 
винагороду, яка забезпечить їй самій та її родині достойне іс¬ 
нування; право на мед. догляд та соціальне обслуговування; на 
особливу увагу до материнства і дитинства; право на освіту, на 
участь у культ, житті тощо. Заключні ст. (28-30), з одного боку, 
закріплюють право на соціальний і міжнар. порядок, за якого 
права і свободи можуть бути здійснені, з ін. — наголошують, 
що кожна людина має обов’язки перед сусп-вом. Крім того, 
акцентується, що ніщо в Декларації не може витлумачувати¬ 
ся, як надання якій-небудь д-ві, людині й т. ін. права здійсню¬ 
вати дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених 
у док-ті. Декларація заклала основи для багатьох ін. міжнар. 
угод, як глобальних, так і регіон., серед яких: Міжнар. пакт про 
ліквідацію расової дискримінації (1965); Міжнар. пакт про 
екон., соціальні і культ, права (1966); Міжнар. пакт про грома¬ 
дян. і політ, права (1966); Конвенція про ліквідацію усіх форм 
дискримінації жінок (1979); Конвенція проти катувань та ін. 
форм жорстокого, нелюдського чи принизливого ставлення чи 
покарання (1984); Конвенція про права людини (1989); угода 
«Відповідальність за захист» (2005); Загальна декларація про 
права корінних народів (2007) та ін. На 2008 (рік 60-річчя) Де¬ 
кларація перекладена на 337 мов. М. Кармазіна 


ЗАКОЛОТ — збройний змовницький виступ проти чинної вла¬ 
ди з метою здійснення держ. перевороту. 3. передбачає участь 
підрозділів збройних сил у поваленні влади. 3., як і путч, не пе¬ 
редбачає залучення широких верств населення, здійснюється 
вузьким колом учасників, які намагаються вплинути на гро¬ 
мад. думку засобами пропаганди та агітації. У політ, процесі 3. 
є формою боротьби за владу. Саме слово «3.» зазвичай засто¬ 
совується у негат. сенсі й використовується представниками 
влади щодо змовників невдалого 3. Самі учасники 3. частіше 
називають себе революціонерами. В усіх д-вах 3. вважається 
держ. злочином і має наслідком відповідне покарання. 

Літ.: РиІІеуЬІапк Е. С. Тїіе Васкбгоипб ої Иіе НеЬеІІіоп ої Ап 1.и-$Ііап. 
Іопбоп, 1955; Семанов С. Н. Кронштадтский мятеж. М., 2003; Кегеп- 
зку А. Р. Тїіе Ргеіисіе То Воізіїеуізт: ТЬе Когпііоу Пізіп£. М., 2006. 

С. Кисельов 

ЗАКОН — норм.-прав. акт вищої юрид. сили, прийнятий вищим 
представн. органом держ. влади або в порядку референдуму. 
3. регулюються найбільш важливі суп. відносини. Він має вищу 
юрид. силу в системі ін. норм.-прав. актів. Приймається в особ¬ 
ливому процесуальному порядку, передбаченому конституція¬ 
ми, регламентом та ін. норм.-прав. актами. 3. має відповіда¬ 
ти конституції д-ви, тобто бути конституційним. Відповідно до 
Конституції України 3. приймається ВР України або у поряд¬ 
ку референдуму. Виключно 3. України визначаються: права 
та свободи людини і гр-на, гарантії цих прав і свобод, осн. 
обов’язки гр-н; громадянство, правосуб’єктність гр-н, статус 
іноземців і осіб без громадянства; права корін. народів і нац. 
меншин; порядок застосування мов; прав, режим власності; за¬ 
сади зовн. зносин, зовнішньоекон. діяльності, митної справи; 
засади утворення і діяльності партій політичних, ін. об’єднань 
гр-н, тер. устрій України; судоустрій і судочинство; засади місце¬ 
вого самоврядування ; основи нац. безпеки, організації Зброй¬ 
них сил України і забезпечення громад, порядку тощо (ст. 92). 
В Україні виділяються конст. 3. Після Конституції вони мають 
вищу юрид. силу, доповнюють і розвивають ті або ін. положен¬ 
ня Основного 3. (напр., Закон «Про Кабінет Міністрів України»). 
3., що суперечить Конституції України, може бути визнаний не¬ 
дійсним КС України (ст. 150 Конституції України). 

Літ.: Тихомиров Ю. А. Теория закона. М., 1982; Конституційне право 
України. Академічний курс. У 2 т. К., 2006,2008. Ю. Шемшученко 
ЗАКОННІСТЬ — політ.-прав. режим сусп. життя і принцип 
діяльності держ. органів, засновані на точному і неухильному 
додержані й виконанні законів. Цей режим і принцип випли¬ 
вають з чинної Конституції України, відповідно до якої Основ¬ 
ний Закон має найвищу юрид. силу. Закони та ін. норм.-прав. 
акти приймаються на основі Конституції України і повинні 
відповідати їй (ст. 8). Органи держ. влади та органи місцевого 
самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише 
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба¬ 
чені Конституцією та законами України (ст. 19). Кожен гр-нин 
зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів 
України, не посягати на права і свободи, честь і гідність ін. лю¬ 
дей (ст. 68). Отже, основою 3. є Конституція і закони України. 
Вони є засобами реалізації політики д-ви, заснованими на 
рівності прав і обов’язків усіх перед законом і на принципі не¬ 
відворотної відповідальності суб’єктів правовідносин за пору¬ 
шення законів. 3. також спрямований на забезпечення дем. 
прав і свобод гр-н, стабільного правопорядку у сусп-ві й д-ві. 
3. не повинна підмінятися політ, та ін. доцільністю як у процесі 




ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА — ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 


2Є5 


законотворення, так і на стадії виконання законів. Фактор до¬ 
цільності має бути закладений у змісті законів. Відступи від 
духу і букви закону, як правило, призводять до беззаконня, 
порушення прав і свобод гр-н, зниження ефективності керова¬ 
ності сусп. процесами. Дотримання 3. гарантується системою 
юрид. гарантій. Йдеться, зокрема, про застосування до право¬ 
порушників кримін., адм., цив.-прав. та дисциплінарних санк¬ 
цій. Важливе значення також мають засоби політ, відповідаль¬ 
ності, морального впливу і ті, що спрямовані на підвищення 
прав, свідомості та прав, культури посад, осіб і населення. 

Ю. Шемшученко 

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА — одна з гілок держ. влади. Гол. при¬ 
значенням 3. в. є здійснення держ. влади шляхом законотво¬ 
рення. Структурно є сукупністю повноважень щодо прийняття 
законів та ін. законод. актів, а також сукупністю орг. форм 
реалізації цих повноважень. До суб’єктів 3. в. у різних краї¬ 
нах належать парламенти, монархи, уряди тощо. Здійснюва¬ 
на парламентами 3. в. є представн. владою, делегованою їм 
народом як єдиним джерелом влади. Назва «законодавча» 
не означає, що представн. органи займаються лише зако¬ 
нод. діяльністю. Остання є для них головною, але не єдиною. 
Важливими для парламентів є також представн., установча 
та контрольна функції. Відповідно до теорії поділу влади 3. в. 
є самостійною відносно викон. і суд. гілок влади. Специфіка її 
полягає у тому, що прийняті парламентом закони мають вищу, 
порівняно з актами ін. гілок держ. влади, юрид. силу. Водно¬ 
час кожна гілка влади має властиву їй систему стримувань 
і противаг для запобігання можливим зловживанням з боку 
ін. гілки влади. Єдиним органом 3. в. в Україні є Верховна 
Рада України (ст. 75 Конституції України). Свої повноважен¬ 
ня з реалізації 3. в. вона здійснює у встановлених Основним 
Законом межах і відповідно до чинного зак-ва. 

Літ.: Локк Д. Избранньїе философские произведения. Т. 2. М., 1962; 
Общая теория права и государства. М., 1994; Шаповал В. Вищі органи 
сучасної держави. К., 1995; Конституційне право України. К., 1999. 

Ю. Шемшученко 

ЗАКРЙТЕ СУСПІЛЬСТВО — поняття, що використовується для 
визначення типу суспільства, яке характеризується тенден¬ 
ціями до впровадження уряд, контролю в усіх галузях життя 
і обмеження всіх форм внутр. автономії. Оскільки цей конт¬ 
роль здійснюється з одного центру, то сусп-во тяжіє до пере¬ 
творення на монолітну одиницю, що прагне автон. існування 
в усіх сферах — екон., політ., культ. Це призводить до об¬ 
меження будь-яких контактів із зовн. світом, для якого таке 
сусп-во виявляється «непрозорим». Сусп-во подібного типу 
уникає будь-яких спільних дій з іншими, намагається бути 
осторонь загальносвітових комунікацій і відтак є «закритим». 
Проте оскільки сучас. світ є цілісним, характеризується гло¬ 
бальними процесами і будь-які його частини виявляються 
включеними до цього цілого (скажімо, біржова криза у Пд.-Сх. 
Азії може позначитися на економіках Зх. Європи, а банківська 
криза США на решті світу), а природа 3. с. зумовлена тяжінням 
до тотального контролю, в т. ч. над ресурсами, то воно може 
виявляти себе у зовн. агресії як спробі досягти такого конт¬ 
ролю. Поняття з'явилося у новітню епоху для опису сусп-в, які 
намагалися уникнути впливу глобальних процесів сучас. сві¬ 
ту. Одним з класичних випадків 3. с. вважається СРСР. Роз¬ 
виток сучас. комунікацій і неконкурентоспроможність 3. с. на 
світових ринках веде до поступового скорочення к-сті д-в, які 


можна визначити як 3. с. Разом з тим, виклики, що несе із 
собою глобалізація, вимагають пост, модернізації, відтак для 
сусп-в, що не можуть впоратися із цим завданням, спокуса за¬ 
критися від цих викликів залишатиметься. Одним з останніх 
яскравих прикладів подібного зсуву до моделі 3. с. є розвиток 
РФ після реформ 1990-х. Термін набув поширення після появи 
праці англ. вченого К. Поппера «Відкрите суспільство та його 
вороги» («Ореп зосіеіу апб ііз епетіез», 1943), на якій, у свою 
чергу, позначився вплив трактату франц. філософа А. Берг- 
сона «Два джерела моралі і релігії» («Ьез гіеих зоигсез гіе Іа 
тогаїе е1 йе Іа геїібіоп», 1932). 

Літ.: Поппер К. Р. Відкрите суспільство та його вороги. К., 1994. 

Е. Щербенко 

ЗАЛІЗНА ЗАВІСА — термін часів «холодно/ війни», що означав 
кордон між Сх. Європою, яка перебувала під рад. контролем, 
та Зх. Під цим поняттям розуміли ідеол. і політ, ізоляцію країни. 
Ще в 1914 бельг. королева Єлизавета з гіркотою вимовила: 
«Тепер між Німеччиною і мною немов впала залізна завіса» 
після того як Німеччина, один із гарантів нейтралітету Бельгії, 
вдерлася на її територію. Словосполучення «3. з.» в 1919 вжив 
і рос. філософ В. Розанов. Він назвав більшов. революцію 
страшною виставою, по завершенні якої опускається 3. з., що 
відділяє акторів від глядачів на Зх. Один із ватажків нацистів, 
Й. Геббельс, у 1945 у статті «2000 рік» вжив цей вислів, ствер¬ 
джуючи, що СРСР відгородить 3. з. Сх. і Пд.-Сх. Європу від ін. 
країн, якщо здобуде перемогу у війні. Але традиційно автором 
даної метафори вважають екс-прем’єр-міністра Великобри¬ 
танії В. Черчилля, який у своїй промові 05.03.1946 у Фулто- 
ні (шт. Міссурі) заявив: «Від Щецина на Балтиці до Трієста на 
Адріатиці через всю Європу опустилася залізна завіса». 

В. Крушинський 

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (скорочено ЗМІ, також мас- 
медіа, преса, книжкові вид-ва, агентства друку, радіо, телеба¬ 
чення тощо) — інформ.-аналіт. та орг.-тех. комплекси, які за¬ 
безпечують швидку передачу і масове тиражування словесної, 
образної та музичної інформації, а також збирання, обробку 
і поширення інформації в масовому масштабі. У сучас. політич¬ 
ній науці стосовно ЗМІ використовується термін «засоби масо¬ 
вої комунікації» (див. Комунікація політична), який точніше та 
вдаліше відображає характер мас-медіа. Вони призначені для 
чисельно великої, зазвичай геогр. розосердженої аудиторії, 
та відрізняються швидкістю і регулярністю поширення, одно¬ 
часністю користування та опосередкованим характером. З ча¬ 
сом за мас-медіа стала визнаватися функція не лише «інфор¬ 
мування» а й «формування», «сприяння», «розважання» тощо. 
Можливість використовувати ЗМІ для висловлювання своєї 
думки самими споживачами інформації додає мас-медіа ха¬ 
рактеру різновекторної комунікації. ЗМІ мають такі типові для 
них ознаки, як масовість, періодичність, цілеспрямованість 
та поширеність (одне джерело — багато споживачів). Сучас. 
ЗМІ — це сукупне поєднання таких суб’єктів журналіст, та ін¬ 
форм.-аналіт. діяльності, як періодичні друковані видання: га¬ 
зети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені; засоби телераді- 
омовлення: радіо, телебачення, кінопрограми, відеопрограми; 
видання на цифрових носіях: електронні версії газет, видання 
на компакт-дисках; інформ. агентства; масові періодичні роз- 
силки з використанням телекомунікаційних систем і мереж. 
ЗМІ відіграють роль комунікатора між громадянським суспіль¬ 
ством і державою. Саме політика, як сфера сусп. діяльності, 




266 


ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА 


найбільше потребує ЗМІ для встановлення і підтримки пост, 
зв’язків між її суб’єктами, оскільки вона неможлива без опо¬ 
середкованих форм спілкування і спец, засобів зв’язку між 
акторами політичними та громадянами. Тому ЗМІ дедалі біль¬ 
ше виступають не лише необхідною ланкою передавання 
інформації у системі механізмів політики, а й нерідко її твор¬ 
цем. Згідно із законодавством, ЗМІ зобов’язані реєструватися 
у відповідних органах держ. влади та місц. самоврядування, 
надавати в б-ки обов’язкові примірники своєї друкованої про¬ 
дукції або зберігати протягом одного року записи кожного ви¬ 
пуску (телерадіомовлення) тощо. У той же час їм надані певні 
права і гарантії, заборонена їх попередня або заг. цензура. 

Літ.: Ганчев Д. С. Изучение и формирование общественного мнения 
/ Пер. с болг. М., 1983; Петроченко А. Л. Система средств массовой 
информации и пропаганди: компоненти, структура, функцйи инте- 
грации, свойства, связь со средой. Ташкент, 1988; Миннибаев Б. X. 
Преобразующая журналистика: Пресса как субьект политического 
творчества. Казань, 1990; Лозовицький О. С. Виборчий процес як 
найголовніша похідна розвитку загальнонаціонального політичного 
простору // Правознавство, 2004. № 44-48. О. Лозовицький 
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) — 
Укр. держава, створена на західноукр. землях після розпаду 
Австро-Угор. імперії. Револ. події у Росії, курс на держ. не¬ 
залежність України викликали хвилю револ. піднесення і в 
Австро-Угорщині. Намагаючись врятувати монархію, імпера¬ 
тор Карл 116.10.1918 видав маніфест, згідно з яким Австро- 
Угорщина перетворювалася на «союз нац. держав», а народам 
у її складі надавалася нац. автономія. 18.10.1918 у Львові на 
зборах усіх укр. депутатів австр. парламенту, укр. членів галиц. 
і буковин. сеймів, представників партій політичних Галичини 
і Буковини, духівництва і студентства було утворено Укр. нац. 
раду (УНРада). 19.10.1918 УНРада на підставі права на само¬ 
визначення народів проголосила Галичину, Пн. Буковину та 
Закарпаття «одноцільною українською національною терито¬ 
рією», що визначалась як Укр. д-ва, щоправда у складі Австро- 
Угорщини. Було ухвалено виробити конституцію нової д-ви на 
дем. засадах з правом автономії національно-культурної та 
з правом представництва нац. меншин в уряді. Однак австр. 
влада зволікала з передачею влади УНРаді, схиляючись до 
створеної 29.10.1918 Польс. ліквідаційної комісії з метою 
оформлення переходу всього краю до Польс. д-ви. Це призве¬ 
ло до взяття влади у Львові збройним шляхом. На поч. лист. 
1918 до українців перейшла влада в усій Галичині. У прав, 
актах, виданих 01.11.1918, зазначалося, що найвища влада 
в новопосталій д-ві належить УНРаді. Усім гр-нам Укр. д-ви 
різних національностей та віросповідань було надано рівні 
права. Нац. меншинам пропонувалось обрати своїх представ¬ 
ників до складу УНРади. Тимчасово, до ухвалення власних за¬ 
конів, на тер. д-ви оголошувалося чинним попереднє (австр.) 
законодавство, якщо тільки воно не суперечило засадам 
укр. державності. 01.11.1918 відбулася формальна передача 
влади УНРаді австр. намісником Галичини. 09.11.1918 вона 
сформувала уряд — Держ. секретаріат ЗУНР на чолі з К. Ле- 
вицьким. 13.11.1918 УНРада визначила конст. засади ново- 
створеної Укр. д-ви, ухваливши Тимчас. осн. закон про держ. 
самостійність укр. земель кол. Австро-Угор. монархії, згідно 
з яким ця д-ва отримала офіц. назву; Західноукр. Народна Рес¬ 
публіка (ЗУНР). Закон визначив тер. ЗУНР, яка включала укр. 
етн. землі кол. Австро-Угор. імперії, тобто кол. коронні краї 
Галичини і Володимирії (Лодомерії) та Буковини, укр. частину 


Закарпаття (бл. 70 тис. кв. км території з 6 млн населення). 
Однак невдовзі Пн. Буковину захопила Румунія, а Закарпаття 
спочатку відійшло до Угорщини, а в січ.—квіт. 1919-до Чехо- 
словаччини. Тому факт. ЗУНР охоплювала лише тер. Сх. Гали¬ 
чини з 4 млн населення. Законом від 13.11.1918 закріплю¬ 
валися верховенство і суверенітет народу, представн. органи 
якого обиралися на основі заг., рівного, прямого, таємного 
голосування за пропорц. виборчою системою. Виборчим пра¬ 
вом наділялися усі гр-ни д-ви, незалежно від національності, 
віросповідання, статі. Найвищим органом влади мали стати 
Установчі збори ЗУНР, а до їх обрання уся повнота законод. 
влади належала УНРаді, викон. — Держ. секретаріату. Було за¬ 
тверджено Герб ЗУНР (золотий лев на синьому полі; згодом — 
тризуб) і прапор (синьо-жовтий), а також держ. печатку. Згодом 
Тимчас. осн. закон ЗУНР було доповнено ін. законами, спря¬ 
мованими на становлення держ.-політ. і екон. життя республі¬ 
ки, в т. ч. законом про орг-цію війська (13.11.1918), про тим¬ 
час. адміністрацію (15.11.1918), тимчас. орг-цію судочинства 
(16.11.1918 та 21.11.1918), держ. мову (01.02.1919), шкіль¬ 
ництво (13.02.1919), громадянство (08.04.1919), зем. рефор¬ 
му (14.04.1919), про сейм ЗУНР (16.04.1919) тощо. ЗУНР лік¬ 
відувала старі органи місцевої влади та управління і утворила 
нові, українські: у сільс. та містечкових громадах ними стали 
громадські й міські комісари з дорадчими органамим — «при- 
бічними радами», що їх обирало населення, а в повітах — пові¬ 
тові комісари та повітові нац. ради. Почалося здійснення зем. 
реформи, запроваджено 8-годинний роб. день тощо. Досить 
активною була зовнішньополіт. діяльність. 

Однак невдовзі ЗУНР зазнала ударів з боку Польщі, Румунії та 
Чехословаччини. Значну її територію окупували іноземні вій¬ 
ська. Сфера дії органів держ. влади ЗУНР на межі 1918-19 
факт, охоплювала лише частину тер. Сх. Галичини. У січ. 1919 
резиденцією уряду ЗУНР замість Львова став Станіслав (те¬ 
пер Івано-Франківськ). Тут здійснено ще одну спробу створити 
діючий урядовий апарат, місц. органи управління, ефективну 
армію, відстояти права робітників, провести зем. реформу, 
закріпити гарантії нових прав усім гр-нам д-ви, надати ши¬ 
рокі права нац. меншинам. Зважаючи на складні внутр. та 
зовн. політ, обставини, 04.01.1919 було створено спец, орган 
УНРади — Відділ на чолі з головою-президентом УНРади, 
сформовано новий уряд на чолі із С. Голубовичем. Проведено 
правове оформлення злуки ЗУНР і УНР. При цьому ЗУНР збе¬ 
регла право тер. автономії; віднині її офіц. назвою була; Зх. 
область УНР (ЗОУНР). У результаті різкої зміни зовнішньополіт. 
ситуації у черв. 1919 Відділ УНРади та Держ. секретаріат ухва¬ 
лили закон про передання повноти військ, та цивільної влади 
в ЗОУНР диктаторові Є. Петрушевичу. Для виконання покла¬ 
дених на нього функцій Є. Петрушевич утворив Колегію голов- 
ноуповноважених і Військ, канцелярію, які у практ. діяльності 
керувалися винятково його вказівками. У серед, лип. 1919 
під тиском польс. армії Укр. галицька армія (УГА), Є. Петруше¬ 
вич та Колегія головноуповноважених перейшли через Збруч 
у Сх. Україну, щоб об’єднатися з військом УНР. Польща окупу¬ 
вала всю Галичину. Після трагічних подій осені 1919 диктатор 
Є. Петрушевич з оточенням виїхав до Відня. В еміграції він 
оголосив про припинення чинності закону щодо об’єднання 
ЗУНР з УНР з огляду на те, що тодішні держ. органи УНР, пе¬ 
ребуваючи під тиском Польщі, не змогли захистити інтереси 
ЗОУНР. 25.07.1920 Є. Петрушевич утворив закорд. галиц. 




ЗБОРІВСЬКА УГОДА — ЗБРОЙНІ СИЛИ ООН 


267 


уряд (уряд диктатора ЗУНР). 14.03.1923 Антанта на пропози¬ 
цію спец, комісії Ради послів цієї коаліції визнала Сх. Галичи¬ 
ну Польщі належною без жодних застережень. У трав. 1923 
Є. Петрушевич розпустив уряд, усі органи та установи, дип. 
представництва і місії ЗУНР, що означало остаточне припинен¬ 
ня її існування. 

Літ.: Чубатий М. Основи державного устрою Західноукраїнської Рес¬ 
публіки. Л., 1920; Лозинський М. Галичина в 1918-1920 рр. Відень, 
1922; Тищик Б. П., Вівчаренко О. А. Західноукраїнська Народна Рес¬ 
публіка. Коломия, 1993; Історія держави і права України, Ч. 2. К., 
1996. Б. Чехович 

ЗБОРІВСЬКА УГОДА — мирна угода, укладена між гетьманом 
Війська Запорізького Б. Хмельницьким і королем Речі Поспол, 
Яном II Казимиром 08.08.1649 під Зборовом (тепер Терноп. 
обл.). Перемоги козац.-сел. війська в 1648-49 та нищівна по¬ 
разка польс. армії під Зборовом, завдана військами Б. Хмель¬ 
ницького та його союзника хана Іслам-Гірея III 15.08.1649, 
поставили Річ Посполиту на межу катастрофи. Однак стурбо¬ 
ваний посиленням козаків Іслам-Гірей розпочав сепаратні 
переговори з польс. королем. На вимогу хана Б. Хмельни¬ 
цький змушений був припинити воєнні дії проти польс. війська 
і також вступити у переговори з королем. Згідно із 3. у., король 
визнавав самоврядність Війська Запорізького у межах Київ., 
Черніг. та Брацлав. воєводств; тут було заборонено розташову¬ 
вати польс. війська; позбавлено права перебувати тут єзуїтів 
та євреїв; держ. посади на цій території було обіцяно надавати 
представникам правосл. шляхти ; м. Чигирин проголошувало¬ 
ся гетьман, володінням. Угода підтверджувала козац. права 
і привілеї, козац. реєстр встановлювався у к-сті 40 тис. осіб. 
Питання про скасування унії і повернення правосл. церкві її 
майна виносилося на розгляд сейму. Київ, митрополит отри¬ 
мував місце в польс. сенаті. Була проголошена заг. амністія 
й окремо — амністія для правосл. і катол. шляхти, яка брала 
участь у повстанні на боці козаків. Хоча 3. у. обумовлювала 
утворення в межах Речі Поспол. автон. території під управлін¬ 
ням козац. старшини на чолі з гетьманом, це не відповідало 
державницьким планам Б. Хмельницького та козац. верхів¬ 
ки. З ін. боку, хоча польс. сейм у січ. 1650 загалом затвердив 
текст 3. у., її умови не задовольняли Польщу, яка не бажала 
змиритися з утворенням автон. козац. області. Через проти¬ 
дію верхівки катол. духовенства не зміг посісти обіцяне йому 
місце в сенаті київ, митрополит. Щоправда, після завершення 
роботи сейму король видав привілей, що урівнював правосл. 
церкву з уніатською, звільняв правосл. клір від виконання по- 
винностей і сплати податків тощо. 3. у. не задовольняла жодну 
зі сторін і сприймалася ними як вимушена і тимчасова. 

Літ.: Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Смолій В. А., 
Степанков В. С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. 
К., 1993; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. К., 1994; Грушев- 
ський М. Історія України-Руси. Т. 8, ч. 3. К., 1995; Костомаров Н. И. 
Б. Хмельницкий. М., 1999; Кравець М. М. Роль Запорізької Січі у ви¬ 
звольній боротьбі українського народу. Вінниця, 1999. Т. Гірбань 
ЗБРОЙНІ СЙЛИ — військ, формування, які утримуються д-вою 
для забезпечення воєнної безпеки, захисту держ. інтересів, 
відбиття агресії та ведення війни ; один з найважливіших еле¬ 
ментів воєнної організації держави та механізм забезпечення 
держ. влади. Організаційно 3. с. поділяють на види (сухопутні 
війська, військ.-мор. сили, повітряні сили, в окремих краї¬ 
нах — війська протиповітряної оборони), роди військ, спец, 
війська, тил. Включають органи управління, в т. ч. ген. штаб 


(к-т начальників штабів), стратег, й оперативні об’єднання, 
з’єднання, частини та установи, органи замовлення та поста¬ 
чання озброєнь, військ, техніки, майна. Комплектуються на 
основі заг. військ, обов’язку, за контрактом чи на змішаній 
основі. До складу 3. с. можуть входити воєнізовані форму¬ 
вання — цив. оборона, органи місц. військ, управління, народ¬ 
не ополчення, партизанські загони, військ.-спорт. та оборон¬ 
ні т-ва тощо. Структура 3. с. — це сукупність функціональних 
зв’язків та відносин між їх складовими, насамперед між ор¬ 
ганами управління, видами, родами військ (сил), орг. форму¬ 
ваннями (об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, установа¬ 
ми, орг-ціями), системами забезпечення. Рац. структура 3. с. 
забезпечується збалансованою системою управління, чітким 
розмежуванням функцій та зон відповідальності між органа¬ 
ми управління та посадовими особами всіх рівнів, гнучкою 
системою військ.-тех. і тилового забезпечення. Бойові мож¬ 
ливості 3. с. визначаються їхнього структурою, боєготовністю 
та боєздатністю військ, рівнем підготовки органів управління, 
професіоналізмом особового складу, його морально-психол. 
станом, кількісно-якісними показниками озброєння та військ, 
техніки, матер. запасами, воєнною інфраструктурою д-ви. 
Значний вплив на якісні характеристики 3. с. чинять: по¬ 
літ. курс д-ви, її входження до наддержавних військ.-політ. 
об’єднань, нейтральний або позаблоковий статус; екон. по¬ 
тенціал країни (ВПК); соціальна структура сусп-ва; рівень роз¬ 
витку військ, науки; патріотизм населення тощо. 3. с. існують 
в усіх д-вах сучасності, за винятком Ісландії та Коста-Ріки. 
У нестабільних країнах держ. 3. с. можуть протидіяти незаконні 
збройні формування, які також називають себе «3. с.». 
Відповідно до вітчизняного законодавства, 3. с. України — це 
військ, формування, на яке покладаються оборона України, 
захист її суверенітету, тер. цілісності й недоторканності. Ви¬ 
дова структуризація 3. с. України є традиц. для сучасної д-ви: 
Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-Морські сили. 
3. с. України забезпечують стримування збройної агресії про¬ 
ти України та відсіч їй, охорону повітряного простору д-ви та 
підводного простору у межах тер. моря України. З’єднання, 
військ, частини і підрозділи 3. с. України можуть залучатися 
до здійснення заходів правового режиму воєнного і над зви¬ 
чайного стану, посилення охорони держ. кордону України і ви¬ 
ключної (морської) екон. зони, континент, шельфу України та їх 
правового оформлення, ліквідації надзв. ситуацій природного 
та техногенного характеру, надання військ, допомоги ін. д-вам, 
а також брати участь у міжнар. військ, співробітництві та між- 
нар. миротворчих операціях. 

Літ.: Война и мир в терминах и определениях. М., 2004; Історія війн 
і збройних конфліктів в Україні. Енцикл. довідник. К., 2004; Стратегіч¬ 
ний оборонний бюлетень України на період до 2015 року (Біла книга 
України). К., 2004; Политология войньї: попьітка системного анализа. 
М., 2009. Б. Смолянюк 

ЗБРОЙНІ СЙЛИ ООН — вид міжнар. збройних сил, які утво¬ 
рюються з контингентів збройних сил держав-членів ООН 
з метою підтримки міжнар. миру й безпеки, в т. ч. — для вчи¬ 
нення дій щодо загрози мирові, порушень миру й актів агресії; 
повинні створюватися й діяти за рішенням і під керівництвом 
Ради Безпеки ООН. Порядок їхнього формування і здійснення 
ними міжнар. командування закріплений у гл. VII Статуту ООН 
(ст. 43-50), але жодного разу за всю історію Орг-ції не дотри¬ 
мувався повністю. Вперше 3. с. 0. були утворені з ініціативи 





268 


ЗБРОЯ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ — ЗИҐМУНТ (СИҐІЗМУНД) III ВАЗА 


Генеральної Асамблеї ООН (а не РБ) в 1956 для забезпечен¬ 
ня умов припинення бойових дій між Ізраїлем, Францією та 
Великобританією, з одного боку, та Єгиптом — з ін. і спосте¬ 
реження за цим. Створені таким чином перші надзвичайні 
3. с. 0. на Бл. Сх. (ЮНЕФ, або НВС — І) діяли з 1956 по 1967 
на основі угод між Генеральним секретарем ООН та держава- 
ми-членами. Командувач ЮНЕФ був призначений ГА, а права 
та обов’язки військових ЮНЕФ визначені Ген. секретарем на 
основі повноважень від ГА. На відміну від передбаченого Ста¬ 
тутом ООН порядку, участь д-в у формуванні ЮНЕФ була абс. 
добровільною. Починаючи від 1969 3. с. О. для миротворчих 
операцій створювалися під егідою РБ. У період •холодної 
війни» формувалися для операцій у Конго (Леопольдвіль, 
1960-64), на Кіпрі (з 1964), другі надзвичайні 3. с. О. на Бл. 
Сх. (ЮНЕФ — II, або НВС — II, 1973-79) та ін. Недотримання у 
багатьох випадках букви Статуту ООН створило грунт для того, 
що СРСР оскаржував правомірність деяких акцій 3. с. О., зо¬ 
крема на Бл. Сх. у 1956-67 та в Конго (Леопольдвіль, нині — 
Дем. Респ. Конго). Залишається невизначеним остаточно, чи 
можна вважати хронологічно першими 3. с. О. міжнар. зброй¬ 
ні сили, які в 1950-53 захищали Пд. Корею від Пн., створені 
за рекомендацією РБ ООН [резолюція 83 (1950)] та на осно¬ 
ві резолюції ГА ООН 377 (1950) «Єднання заради миру», що 
діяли під командуванням США. Після 1991 й операції «Буря 
в пустелі» переважає практика РБ ООН уповноважувати на 
вчинення дій на основі гл. VII Статуту ООН ті д-ви, які виявля¬ 
ють для цього бажання і здатність (т. зв. коаліції здатних і згод¬ 
них, соаііїіопз оїїіїе аЬІе апб ууііііпє). 

Літ.: АгІГшг Ьее Вигпз, №па НеаИісоІе. Реасе-кееріп£ Ьу НІЧ. Рогсез, 
їгот $иеі Ю ІЬе Соп£о: Ргот $иег Іо ІЬе Соп£о. Уогк, 1963; РоЬегІ 
Рі«а, $ітоп МсСоиаіб- ІДО Рогсез 1948-94. Іопбоп, 1994; Реасе ор- 
егаїіопз Ьу ІЬе Ііпііеб Маїіопз: ІЬе сазе Тог а уоіипіеег ІДО тіїііагу Тогсе. 
СатЬгігібе, МА., 1995; Ржевська В. С. Право держави на самооборону 
і міжнар. безпека. К., 2005. Б. Ржевська 

ЗБРОЯ МАСОВОГО ЗНЙЩЕННЯ — засоби ведення, які ба¬ 
гаторазово перевищують звичайні озброєння за силою руй¬ 
нувань та ураження. До завершення 2-ї світової війни ви¬ 
знавали два види 3. м. з. — хім. та бактеріол. (біол.). У 1948 
ГА ООН своїм визначенням проголосила появу двох нових ви¬ 
дів 3. м. з. — ядерної та радіол., а також віднесла до 3. м. з. 
будь-яку ін., яка може бути розроблена у майбутньому та за 
руйнівними характеристиками буде порівняна з названими 
3. м. з. або перевершить їх. Серед потенц. можливих нових 
видів 3. м. з. — інфразвукова, етнічна, пучкова тощо. Реаль¬ 
ними кроками до заборони 3. м. з. стало підписання у 1925 
Протоколу про заборону застосування на війні задушливих, 
отруйних чи ін. подібних газів і бактеріол. засобів (Женев. про¬ 
токол), Конвенції про заборону розробки, виробництва, нако¬ 
пичення запасів бактеріол. (біол.) і токсинної зброї та про їхнє 
знищення 1972 і Конвенції про заборону розробки, виробни¬ 
цтва, накопичення, застосування хім. зброї та про її знищення 
1993. С. Галака 

ЗГОДА ПОЛІТЙЧНА — стан відносно сталої збалансованості 
інтересів, поглядів та мети політ, суб'єктів, осн. ознака грома¬ 
дян. миру та довіри в д-ві або між д-вами. 3. п. є результатом 
конструкт. взаємодії політ, сил, спрямованої на пошук взаємо¬ 
прийнятної компромісної моделі вирішення проблеми. 3. п. 
усередині країни відображає цілісності політ, сфери, єдність 
та односпрямованість спільних стратег, дій її політ, суб'єктів 


* 

стосовно змістовно вираженої перспективи. Вона може іс¬ 
нувати як на загальнонац. рівні (між державою та громадян¬ 
ським суспільством), так і на рівні відносин між окремими по¬ 
літ. суб’єктами. 3. п. може досягатися у формі або компромісу, 
або консенсусу. Останній варіант є оптимальним, оскільки сто¬ 
рони зберігають взаємну довіру та впевненість у можливості 
досягнення взаємоприйнятних рішень. Шляхи досягнення 3. п. 
умовно поділяють на процедурні, що забезпечують швидкий 
зовн. ефект, та гуманітарні, спрямовані на якісну зміну по¬ 
літичної свідомості та політичної культури. Процедуру та меха¬ 
нізм досягнення 3. п. становлять засоби, форми, методи вза¬ 
ємодії, система контролю домовленостей. До них належать 
консультації, перемовини, дискусії, укладання компромісу або 
консенсусу. Необхідною умовою досягнення 3. п. є опанування 
навичок ділового спілкування, уміння вислуховувати партне¬ 
рів, здатність розуміти їхні інтереси та правильно пояснювати 
свої. Задля успішності процесу досягнення 3. п. можуть залу¬ 
чатися посередники (медіатори, фасілітатори, арбітри). Однією 
з важливих умов 3. п. є висока політ, культура сусп-ва та політ, 
еліт, яка має проявлятися терпимістю партнерів один до одно¬ 
го, взаємною стриманістю, дотриманням моральних вимог до 
політичної діяльності. 

Літ.: Жданенко С. Б. Партнерское взаимодействие в процессе станов¬ 
лення гражданского общества. X., 2Р03; Юри Ч. Путь к согласию, или 
переговори без пораження. М., 2006. С. Жданенко 

ЗЙҐМУНТ (СЙҐІЗМУНД) II АВҐУСТ (01.08.1520 - 
07.07.1572) — вел. князь лит., польс. король (з 1548), пра¬ 
витель Речі Поспол. (з 1569). Правив у атмосфері боротьби 
між магнатерією і шляхтою, сповідував принцип: «Я є королем 
народу, а не людських сумлінь», уміло лавірував між різними 
політ, та реліг. напрямами, не допускаючи громадянських війн. 
Був прихильником сильної королів, влади й намагався запо¬ 
бігти розмаху шляхет. демократії. Ініціатор і спільник процесу 
політ, об'єднання Польс. королівства і Вел. князівства Лит. 
(див. Люблінська унія 1569). Правління 3. II А. називають «зо¬ 
лотою добою» Польс. д-ви, її екон. піднесення, розквіту ре¬ 
несансної л-ри та мистецтва. Зовнішня політика 3. II А. була 
спрямована насамперед у р-н Балт. моря, де було засновано 
польс. військ, флот. У 1568 створив Морську комісію. У ході 
1-ї Пн. війни (1563-70) закріпив за Польщею Князівство Кур¬ 
ляндії і Семигалії та значну частину Ліфляндії. У 1872 приєд¬ 
нав Річ Посполиту до антитурец. ліги. Через відсутність дітей 
став останнім представником династії Ягеллонів у Польщі. 

Літ.: Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до 
наших днів. Львів, 2002; ОуЬкоюзка А. 2у£типІ Аи£изІ.ІшЬІіп, 2003; 
Мзгеюзкі Р. 2у£типі Аи£изІ і іе£о сгазу. ШосЬ% 2003; Супагзкі 5. 
2у£типІ Аи£изІ. уУгосІаж; М/агаажа; Кгакбж, 2004; Яковенко Н. Нарис 
історії середньовічної та ранньомодерної України. К., 2005. 

0. Аркуша 

ЗЙҐМУНТ (СЙҐІЗМУНД) III ВАЗА (20.06.1566, Гріпсхолм, Шве¬ 
ція — 30.04.1632, Варшава) — король Речі Поспол. у 1587- 
1632. Здійснював політику зміцнення влади, обмеження шля¬ 
хетських привілеїв, що спричинило міжусобну війну з поділом 
сусп-ва на прихильників короля і опозиції, яка припинилася 
через зовн. загрозу. Вів активну зовнішню політику, намагав¬ 
ся встановити польс. контроль над сх. частиною Пд. Прибалти¬ 
ки. Здійснив збройну інтервенцію у Моск. д-ву ут. зв. «смутний 
час» (1609-12), домігся переходу до Речі Поспол. Смоленська 
і Чернігівсько-Сіверської землі (1618). Зазнав невдачі у Хо¬ 
тинській війні 1620-21 з Туреччиною. Підтримав укладення 




ЗІБЕР — ЗІНЬКІВСЬКИЙ 


,269 


Берестейської унії 1596, але повного зрівняння з римо-като- 
ликами уніатам не надав. У 1620 не визнав висвячених пра- 
восл. єпископів, чим викликав правосл. конфесійний протест, 
який почав переростати в антипольський. Рішуче придушив ко- 
зац. повстання в Україні під проводом Криштофа Косинського 
(1591-93), Северина Наливайка (1594-96), Тараса Федоро¬ 
вича (Трясила) (1630). 

Літ.: Зегесіука 1 Ргесгрозроіііа ж озіаіпісії Іаіасґі рапожапіа ОДтип- 
іа III (1629-1632). Ороіе, 1978; Мзпег Н. 2у£типІ III Шіа. ШосЬ*, 
1991; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів 
до наших днів. Львів, 2002; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної 
та ранньомодерної України. К., 2005; ОсНтапп-ЗІапізгеюзка $. Оупаз- 
ііа Магоуу уу Роїзсе. Магзгаууа, 2006. О. Аркуша 

ЗІБЕР Микола Іванович (22.03.1844, Судак, Крим — 
10.05.1888, Ялта) — економіст, один із перших популяриза¬ 
торів екон. теорії К. Маркса в Росії, учасник українофільсько¬ 
го руху в Україні. Належав до кола близьких прихильників та 
товаришів М. Драгоманова. Закінчив юрид. ф-т Київ, ун-ту 
(1866). Після цього нетривалий час працював мировим по¬ 
середником у Волин. губ. Захистив магістер. дис. у 1871. Був 
відряджений держ. коштом закордон для навчання. Відвідував 
лекції у Гейдельберзі, Лейпцигу, Цюріху тощо. Вивчав фабрич¬ 
ну справу та споживчі т-ва також у Франції та Бельгії, брав 
участь у соціальних конгресах та досліджував діяльність ста¬ 
тист. бюро зх. країн. Працював доц., а згодом проф. кафедри 
політ, економії та статистики в Київ, ун-ті (1873—75). У ці ж 
роки був активним учасником київ. Громади (див. Громадів- 
ський рух) і Пд.-Зх. відділу географ, т-ва. На знак протесту про¬ 
ти звільнення Драгоманова з Київ, ун-ту вийшов у відставку 
в 1875, виїхав за кордон, де перебував спершу з Драгомано- 
вим у Швейцарії, а потім в Англії. У період добровільної емі¬ 
грації допомагав Драгоманову у збиранні екон.-статист, ма¬ 
теріалів до першого укр. позацензурного видання «Громада». 
Був у контакті з найвпливовішим на той час укр. студ. т-вом 
«Віденська Січ», в якому об'єдналася майбутня інтелектуальна 
та політ, еліта «підавстрійської» України. Підтримував стосун¬ 
ки також із К. Марксом і Ф. Енгельсом, був (1881) близький 
до рос. опозиц. сил. Активно співпрацював з популярними 
в той час рос. журн. «Вестник Европьі», «Знание», «Слово». 
У них зокрема надрукував статті, присвячені аналізу екон. те¬ 
орії Маркса, а саме викладу 1-го тому «Капіталу». У 1885 ви¬ 
йшов друком його осн. теор. твір «Давид Рікардо та Карл Маркс 
в їх суспільно-економічних дослідженнях». Популяризуючи 
марксист, екон. теорії, 3. вказував на суперечності капіталіст, 
виробництва, розглядав драматичне становище робітн. класу. 
Його палка прихильність трудовій теорії цінностей Рікардо та 
Маркса сприяла їх популяризації в Росії та в рос. екон. науці. 
3. зробив значний внесок у розробку ін. сусп.-екон. проблем, 
як, напр., у вивчення розвитку первісного сусп-ва, походження 
власності, великого й дрібного виробництва в землеробстві та 
ін. Певне значення та вплив на сучасників справила полеміка 
вченого з намаганнями рос. народників довести не капіталіст, 
шлях розвитку Росії після реформ 1860-х. Проте до револ. на¬ 
родництва та марксизму він ставився критично, не поділяючи 
політ, висновків та догматів їхніх теоретиків і апологетів. 

Літ.: Слабченко М. Николай Иванович Зибер // Зибер Н. И. Очерки 
первобьітной зкон. культурьі. Одесса, 1923; Горкіна Л. П. Нариси з іс¬ 
торії політичної економії в Україні: остання третина XIX — перша тре¬ 
тина XX ст. К., 1994; Сарбей В. Г. Микола Зібер у контексті своєї і ни¬ 
нішньої епохи // Укр. істор. журн. 1995, № 6. А. Круглашов 


ЗІММЕЛЬ Ґеорг (Зіттеі) (01.03.1858, Берлін — 28.09.1918, 
Страсбург) — основоположник формальної соціології, кон- 
фліктології, автор теорії соціальної взаємодії. Після закінчен¬ 
ня класичної гімназії вступив до Берл. ун-ту. Вивчав соціаль¬ 
ну філософію, історію Середньовічної Італії. У 1881 отримав 
докт. ступінь за працю «Сутність матерії у контексті фізичної 
монадології Канта». І надалі наук, спадок Канта завжди був 
у полі уваги 3. Через чотири роки він отримав посаду приват- 
доцента у тому ж ун-ті, читав лекції з філософії, етики, логіки, 
песимізму, мистецтва, психології та соціології. Його лекції від¬ 
відували не лише студенти, а й інтелектуальна еліта Берліна. 
Викладаючи в ун-ті, 3. не отримував зарплати, його прибутки 
складалися із студ. внесків за лекції. Незважаючи на велику 
популярність і підтримку М. Вебера, 3. упродовж 15-ти років 
не вдавалося отримати місце професора й очолити кафедру 
(зазвичай професор, який зараховувався на посаду, ставав 
зав. кафедри). Лише у 1901 він став екстраординарним про¬ 
фесором, щоправда, залишався поза штатом. На цей час він 
уже був досить відомим соціологом у Європі та Америці. Штат¬ 
ним професором й зав. кафедри 3. став у 1914 у Нім. ун-ті 
Страсбурга (нині Франція). Тут він читав логіку, історію філосо¬ 
фії, метафізику, етику, філософію релігії, філософію мистецтва, 
соціальну психологію, соціологію, а також спецкурси з Канта, 
Шопенгауера та Дарвіна. 1915 3. намагався зайняти місце 
зав. кафедри у знаменитому Гейдельб. ун-ті (Німеччина), однак 
без успіху. Незважаючи на високий наук, авторитет, вченого 
не допускали до керівних посад. 

3. увійшов у соціальну науку як один з найбільш яскравих до¬ 
слідників, який своїми працями й інтелектуальною діяльністю 
пост, привертав увагу вчених і широкої публіки. Щоправда, 
він не завжди був системним у викладі своїх ідей. Його наук, 
доробок становить 14 томів. Це, зокрема, праці: «Соціаль¬ 
на диференціація: соціологічне й психологічне дослідження», 
«Проблеми філософії історії», «Філософія грошей», «Велике 
місто та духовне життя», «Фундаментальні питання соціології». 
Оцінки його праць коливалися від тотального заперечення до 
визнання викладених у них ідей етапними у розвитку соціол. 
знання. Перші наук, роботи 3. були тісно пов’язані з концепція¬ 
ми «неофіційної берл. культури», які орієнтувалися на ідеї нату¬ 
раліст. матеріалізму та соціал-дарвінізму; потім він захопився 
«неокантіанством», розробляючи категорії «форми» та «змісту» 
у соціол. контексті; згодом звернувся до інтерпретації теор. 
засад марксизму, зокрема поняття відчудження, виходячи 
з культурол. підходів; на останньому етапі наук, діяльності він 
перейшов на позиції «філософії життя», зблизившись з анти- 
раціоналіст. й антинатураліст. рухами. Діапазон наук, інтересів 
3. був надто широким: він був не лише знаним соціологом, 
а й відомим філософом культури, теоретиком мистецтва, напи¬ 
сав низку праць із соціальної психології, релігії, етики, політ¬ 
економії. Він брав участь у різного роду мистецьких об’єд¬ 
наннях, разом з М. Вебером заснував Нім. т-во соціології. 

Літ.: Беккер Г., Бесков А. Современная социологическая теория в ее 
преемстенности и изменении. М., 1962; ЗсПпаЬеІ Р. Е. Оіе зогіоіобізсіте 
Оезатікопіерііоп Сеог£ Зіттеїз. Еіпе ууіззепзсНаЇЇзІїізІогізсІїе ипб 
ууіззепзсігаїїзіїїеогеїізсіїе ІІпІегзисПипб. 1974. В. Євтух 

ЗІНЬКІВСЬКИЙ Трохим Аврамович (04.08.1861, Бердянськ — 
20.06.1891, там само) — письменник, публіцист, громад, діяч. 
1877 вступив до Феодос. учительс. ін-ту, однак відразу при¬ 
пинив навчання через погіршення стану здоров’я. Працював 




270 


ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА 


у пекаря, робітником у друкарні. Після складання спец, іспитів 
при Бердян. гімназії був зарахований на військ, службу (1879). 
Навч. в Одес. юнкер, уч-щі (1880-82), де знаходився під впли¬ 
вом учителя історії Л. Смоленського. У 1881 відбулося заочне 
знайомство з Б. Грінченком. Його вплив, постійна самоосвіта 
сприяли тому, що 3. переживає кардинальні зміни: про себе 
заявляє притлумлена нац. свідомість, він починає розмов¬ 
ляти укр. мовою, стає на шлях праці для українства. Служив 
у 126-му Рильському полку у Черкасах, Умані, Житомирі. Отри¬ 
мав офіцерське звання поручика (1883). Весною-літом 1886, 
перебуваючи в Києві, знайомиться з В. Горленком, П. Жите- 
цьким, Г. Кониським, Ф. Лебединцевим, М. Лисенком, О. Пчіл- 
кою, М. Старицьким. Навч. у Петерб. військ.-юрид. академії 
(1887-90), яку закінчив у званні штабс-капітана. Налагодив 
контакти з укр. громад.-політ. діячами Д. Мордовцевим, Л. Бе- 
ренштамом. Працював у Київ, окружному військ, суді. Зго¬ 
дом — у Курську, Харкові. Переклав укр. мовою байки Езопа, 
праці Вергілія і Плугарха, твори М. Салтикова-Щедріна, фраг¬ 
менти праці В. Антоновича «Історія Великого Князівств Ли¬ 
товського», статтю О. Пипіна «Епізоди з малорусько-польських 
літературних відносин». Написав п’єсу «Сумління», оповідання 
«Історична казка», «Кася», «Сидір Макарович Притика», «Сон», 
«На вулиці», «Моншер-козаче» та ін. 

Політ, погляди 3. віддзеркалюють такі його твори, як «Націо¬ 
нальне питання в Росії» (1888) «Тарас Шевченко у світлі єв¬ 
ропейської критики» (1889), «Молода Україна, її становище та 
шлях» (1890) та ін. Порушуючи питання ролі інтелігенції в іс¬ 
торії народу, 3. вказував, що укр. інтелігенти йдуть з народом 
«різними шляхами», ворогують між собою, «доповнюють... чужі 
води». І застерігав, що інтелігенція, яка не має «в своєму на¬ 
роді коріння», — «нікчемна», «безплодна», «шкідлива», бо «ли¬ 
галася з ворогами». Вона може занапастити народ. Українців 
3. вважав окремим народом із власною культурою, для якої 
характерним є демократизм. Критикуючи «московські пазурі», 
3. встав на захист укр. мови проти рос., яка «гвалтом та гні¬ 
том і гнобительством над українською узурпувала її місце на 
Вкраїні, узурпувала собі виключний стан, привілей бути орга¬ 
ном правди та науки». Він вважав, що «національність — це 
колективна одиниця, до того ж природжена, а не штучна, твір 
історії», а націоналізм — «почуття природне», яке має бути «під 
контролем ідей гуманізму — любити свій народ, працювати 
для нього не значить зневажати і ненавидіти іншу народність»; 
«націоналізм мусить бути космополітичним». Роздумуючи про 
незалежну Україну, 3. писав, що «самостійність державна — 
найкраща і найпевніша запорука національного життя», але 
для України наприкін. 19 ст. ця ідея — «дитяча мрія», а тому ви¬ 
хід для українців — федералізація Росії, нац. автономія. Місія 
українців в імперії — привчити росіян «автономістично-феде- 
ралістичних ідей». 

Те.: Писання Трохима Зіньківського. Т. 1,2. Львів, 1893,1896; Малюн¬ 
ки справжнього життя. Пб., 1889; «...Віддати зумієм себе Україні». Лис¬ 
тування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком. К.; Нью-Йорк, 
2004; 

Літ.: Кіраль С. С. Трохим Зіньківський-публіцист. К., 1997; Кіраль С. 
«Апостол молодої України»: Трохим Зіньківський у контексті доби. К., 
2002. М. Кармазіна 

ЗМІШАНА ВЙБОРЧА СИСТЕМА — спосіб обрання представн. 
влади, за допомогою якого в ту саму палату обирають шляхом 
поєднання пропорц. критерію і критерію відносної більшості. 
Це т. зв. паралельні змішані системи. Вони застосовуються 


у тих країнах, де є необхідність досягнення компромісу між 
принципом представництва у парламенті різних політ, сил 
та стабільністю сформованого ними уряду. Тобто йдеться про 
укладення «пактів» між правлячими партіями та опозиціями. 
Найпростішим варіантом 3. в. с. є паралельне комбінування: 
частина представн. органу обирається за мажорит. принци¬ 
пом, частина — за пропорц. Вибори проводяться одночасно 
за парт, списками у багатомандатних округах і в одномандат¬ 
них за правилом відносної або абс. більшості. Іноді 3. в. с. за¬ 
проваджуються у модифікованому вигляді з перевагою однієї 
із виборчих систем. Система з єдиним голосом, що не допус¬ 
кає передачі, коли виборець у багатомандатному виборчому 
окрузі голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів 
від партії (Японія, Китай). Система з єдиним голосом, що пе¬ 
редається. Виборці голосують за одного кандидата, незалеж¬ 
но від числа мандатів у виборчому окрузі, надаючи перевагу 
й ін. кандидатам. Обмежене голосування передбачає, що ви¬ 
борці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, 
але їх має бути менше, ніж к-сть місць для заповнення. Куму¬ 
лятивне голосування передбачає, що виборець має стільки 
голосів, скільки кандидатів в окрузі, і може їх розподілити між 
усіма кандидатами, а може віддати свої голоси тільки за одно¬ 
го. Змішана пов’язана система (використовується у Німеччині) 
полягає в тому, що гр-ни обирають одну половину депутатів за 
пропорц. принципом, а другу — за мажорит. Комбінація «пер¬ 
ших» та «других голосів» має на меті прийняти рішення щодо 
конкр. осіб, не порушуючи пропорцій між партіями, які визна¬ 
чаються через «другі голоси». При розподілі мандатів за про¬ 
порц. ознакою враховується к-сть місць, що отримала партія 
чи блок за результатами виборів у одномандатних округах. 
Заг. к-сть місць для кожної партії чи блоку підраховується на 
основі відсотку голосів, отриманих за пропорц. системою 
і з нього вираховується к-сть місць, отриманих в одномандат¬ 
них округах. Право на участь у розподілі мандатів може отри¬ 
мати лише та партія, яка подолала загороджувальний бар’єр 
(або перемогла як мінімум у трьох фолькрайзерах — одно¬ 
мандатних виборчих округах Німеччини). Розподіл половини 
мандатів за пропорц. системою успішно компенсує диспро¬ 
порційність представництва від одномандатних округів. До¬ 
пускається ряд винятків, напр., коли партія отримує більшу 
частку мандатів за системою відносної більшості, ніж частку 
голосів за список. Але такі випадки дуже рідкісні. У цілому 
«змішана пов’язана» система працює як і будь-яка пропорц. 
При цьому забезпечується тісний контакт між парламентарієм 
та виборчим корпусом, за відсутність якого часто дорікають 
«чисто» пропорц. систему (Волерстайн М.). Подібна система діє 
в Новій Зеландії, Венесуелі. Дж. Сарторі наголошує, що понят¬ 
тям «змішана система» часто зловживають, зокрема сприйма¬ 
ючи виборчу систему Німеччини як змішану. Вона є змішаною 
з погляду критерію голосування. За результатами виборів 
вона є цілком пропорц. для бундестагу. 3. в. с. практично по¬ 
збавлені будь-якої частки «зв’язаності». Якщо йдеться про 
парламент, у якому нижню і верхню палату обирають за різни¬ 
ми системами, то сумарну виборчу систему не можна назвати 
змішаною. 3. в. с. приводить до створення органу управління, 
склад якого містить у собі пропорц. і непропорц. представни¬ 
цтво його членів, тобто приводить до напівпропорц. (чи напів- 
мажорит.) результату. Справжня змішана система — це та сис¬ 
тема, за якою членство в парламенті відображає пропорцію, 




ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА — ЗОМБАРТ ВЕРНЕР 


271 


якій протистоїть диспропорція. За Дж. Сарторі, прикладом 
дійсно змішаних систем є італ., япон. та рос. виборчі системи. 
У Росії 3. в. с. існувала у період 1993-2003. Половина депу¬ 
татів Держ. думи обиралася за мажорит. системою відносної 
більшості в одномандатних виборчих округах (225), ін. поло¬ 
вина (225) обиралася за пропорц. представництвом по федер. 
виборчому округу, який включав у себе тер. всієї Рос. Федера¬ 
ції. Для розподілу депуг. мандатів за пропорц. системою вико¬ 
ристовували правило найбільшого залишку та виборчу квоту 
Т. Гера, згідно з якою заг. сума голосів, котрі були віддані за 
партії, що подолали 5 %-ний бар’єр, має ділитися на к-сть ман¬ 
датів. В Україні 3. в. с. діяла у період з 1998 по 2006 з рівним 
співвідношенням мажорит. та пропорц. частин. 

Літ.: Уоллерстайн М. Избирательньїе системи, партии и политичес- 
кая стабильность // Полит. исследования, 1992, № 5-6; Сарторі Дж. 
Порівняльна конституційна інженерія: дослідження структур, мотивів 
і результатів. К., 2001; Виборче право України. К., 2003. 

Л.Гонюкова 

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА — система дій міжнар. актора, що 
спрямована на набуття впливу на поведінку ін. суб’єктів м/ж- 
народних відносин та пристосування до наслідків процесів 
міжнар. системи. 3. п. окремого актора не зводиться до окре¬ 
мих дискретних актів, а має характер зовнішньополіт. діяль¬ 
ності, в основі якої лежить більшою-меншою мірою форма¬ 
лізована стратегія його поведінки в міжнар. середовищі. За 
своїм функціональним змістом 3. п. актуалізує соціальні інтер¬ 
еси в їхньому індивід., корпорат. та універсальному аспектах, 
а також у субнац., нац., регіон, та глобальному вимірі. У сучас. 
теорії міжнар. відносин більшість дослідників схиляється до 
визнання діалект, характеру взаємодії внугр. та зовн. політики 
держ. акторів, конкретний стан якої, не в останню чергу, за¬ 
лежить від статусу цього суб’єкта міжнар. відносин, що, напр., 
знайшло відображення в роботах як неореалістів (К. Волц), 
так і прихильників «транснаціональної» концепції міжнар. 
відносин (Дж. Розенау). Зовнішньополіт. діяльність д-ви здій¬ 
снюється за допомогою механізму прийняття зовнішньополіт. 
рішень та формування 3. п. Механізм прийняття зовнішньо¬ 
політ. рішень д-ви складається, в більшості випадків, з ін-тів 
та агенцій системи викон. влади. Ін. гілки влади, — представн. 
(законод.) та судова, — у більшості країн світу позбавлені 
можливостей для активного та пост, впливу на більшість рі¬ 
шень викон. влади з питань 3. п. Тенденції розвитку держ. ме¬ 
ханізму прийняття зовнішньополіт. рішень, з одного боку, по¬ 
лягають в розширенні кола бюрокр. установ, що займаються 
цим на різних етапах формування зовнішньополіт. курсу д-ви, 
а з іншого, — у зменшені ролі дип. служби, передусім системи 
пост. зовн. представництв, на користь дипломатії аб-іїос та ба¬ 
гатосторонній дипломатії в рамках міжнародних організацій та 
експертних конференцій. 

Літ.: Зпусіег Рісіїагб. НЖ Вгиск, апб Вигіоп Заріп. Рогеі£п Роїісу Оесі- 
5іоп Макіп£ Ап Арргоасії То Іііе ЗТибу ої ІпїегпаїіопаІ РоїіТісз. ІЧею Уогк, 
1962; Розепаи ^тез. ебз. ОотезТіс Зоигсез ої Рогеі£п Роїісу. 

Уогк, 1967; МсСсмап Раїгіск ЗІіаріго Ножагсі. Тіїе Сотрагаїіуе ЗТисіу ої 
Рогеі£п Роїісу. Веуегіу НіІІз, 1973. А Субботін 

ЗОМБАРТ (ЗотЬагї) Вернер (19.01.1863, Ермслебен — 
18.05.1941, Берлін) — соціолог, філософ, економіст, проф. по¬ 
літ. економії, автор праць «Сучасний капіталізм» (1902), «Бур¬ 
жуа. Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної 
людини» (1913), «Три політичні економії» (1929), «Німецький 
соціалізм» (1934) та ін. Прихильник теор. системи К. Маркса, 


але водночас вважав себе прихильником бурж.-лібер. ре¬ 
форм, критично оцінюючи вплив бурхливої револ. пристрасті 
на наук, творчість засновників «наукового комунізму». У пра¬ 
цях «Соціалізм і соціальний рух у XIX ст.» (1896), «Пролетаріат. 
Нариси та етюди» (1906), «Чому у Сполучених Штатах немає 
соціалізму» (1906) обґрунтував ідеї реформування капіталіст, 
сусп-ва та підвищення ролі робіт, класу у процесі його пере¬ 
будови. У своїх більш пізніх роботах «Пролетарський соціа¬ 
лізм» (1924), «Ідея класової боротьби»(1924) та ін. відійшов 
від марксист, ідей і виступив з кришкою матеріаліст., розу¬ 
міння історії, класової боротьби та диктатури полетаіату. Після 
1-ї світової війни творчість 3. зазнала впливу ідей крайнього 
нім. націоналізму та шовінізму. В опублікованій в 1915 праці 
«Торговці та герої» 3. протиставив об’єднаній нац. ідеєю нім. 
«нації героїв» англійську «націю торговців», зорієнтовану на 
індивід, добробут і комфорт. У подальшому ультраправі й фаш. 
кола скористалися теор. конструкціями вченого. Водночас 
3. не поділяв багатьох аспектів нацист, ідеології, тяжіючи до 
націонал-консерватизму. Найвідоміша багатотомна праця 3. 
«Сучасний капіталізм» (1919-1927) є одним із кращих дослі¬ 
джень у галузі економіки. 3. висунув та обґрунтував концеп¬ 
цію соціального плюралізму. Він не погоджувався з марксис¬ 
тами щодо неминучості револ. заміни капіталізму соціалізмом, 
а стверджував, що сусп-во прямує не до соціалізму, а до 
складнішої екон. системи, що включатиме як старі, так і нові 
форми господарювання. 3. обґрунтував можливості евол. про¬ 
гресу капіталізму, його мирного переростання в соціалізм. Ви¬ 
ступивши одним із авторів теорії «організованого капіталізму», 
В. Зомбарт стверджував, що в майбутньому на зміну лібер. 
бурж. сусп-ву прийде устрій, заснований на етатизмі, плано¬ 
мірності, корпоративізмі, ієрархічності, принципі «фюрерства», 
автаркії, підпорядкуванні індивід, інтересів державним тощо. 
Розглядаючи історію виникнення капіталізму, 3. доводив, що 
цей сусп. лад своєю появою зобов’язаний найліпшим рисам 
людського характеру. У складі «капіталістичного духу» 3. виді¬ 
ляв; дух підприємництва, пов’язаний із грандіозністю ініціа¬ 
тив, багатством ідей, жадобою грошей, насильством, аван¬ 
тюризмом, героїзмом, жагою пригод тощо та бюргерський 
(міщанський) дух, в основі якого лежать бережливість, скром¬ 
ність, уміння рахувати та заощаджувати, працьовитість, по¬ 
міркованість, схильність до раціоналізації тощо. Таким чином, 
3. дотримувався думки, що в основі капіталіст, системи ле¬ 
жить людська психіка. Більше того, природу бурж. сусп-ва він 
пов’язував із біол. розвитком людини, її інстинктами та уподо¬ 
баннями. Вчений виокремив шість основних типів капіталіст, 
підприємців: розбійників, особливо учасників військ, походів 
і заморських експедицій за золотом та екзотичними товара¬ 
ми; феодалів, зайнятих комерцією (продажем зерна, вовни, 
гірничою справою тощо); держ. діячів, які сприяють розвитку 
торг, і пром. компаній; спекулянтів (лихварів, банкірів, біржо¬ 
вих гравців, засновників акціонерних т-в); купців, які вклада¬ 
ють торг, капітал у процес виробництва благ; ремісників, які 
поєднують в одній особі майстра і комерсанта. Також запо¬ 
чаткував концепцію «соціального плюралізму», згідно з якою 
розвиток сусп-ва відбувається не шляхом зміни госп. систем, 
а шляхом їх співіснування, приєднання осн. елементів нового 
устрою до попередніх. Відтак 3. був переконаний, що капіта¬ 
ліст. сусп-во прямує до нової «змішаної» госп. системи, в якій 
будуть гармонійно поєднуватися приватні, кооперат., сусп., 




272 


ІБН РУШД — ІВАШКО 


колект., великі та дрібні, сел. й ремісничі господарства. Розви¬ 
ток різних укладів та посилення впливу д-ви, на думку вченого, 
сприятимуть трансформації капіталізму в стабільне та високо¬ 
ефективне сусп-во майбутнього. 

Літ.: Скиба В. Й. та ін. Історія політичних вчень. К., 1996; Шпакова Р. ГІ. 
Вернер Зомбрат: германский феномен // Социологические исследо- 
вания. № 12. 1996; Нестеренко О. ГІ. Історія економічних вчень. К., 
2005. О. Сорба 


І 

ІБН РУШД (Абу аль-Валід Муха мед ібн Ахмед, відомий на 
Зх. як Авероес, лат. Ауєггоєз; 1126, Кордов, — 1198, Марок¬ 
ко) — філософ, лікар, астроном, держ. діяч. Серед численних 
творів І. Р. переважають коментарі до праць Арістотеля, за¬ 
вдяки чому його стали називати «Великим коментатором» 
(«Арістотель пояснив природу, Авероес — Арістотеля») до 
«Держави» Платна, «Про розум» Олександра Афродізійсько- 
го, «Першої філософії» Ніколаса Дамаскіна, до трактатів з 
логіки Аль-Фарабі, Урджузе (поеми) про медицину Ібн-Сіни, 
а також; «Спростування спростування», написаний у відповідь 
на «Спростування філософів» Абу-Хаміда Газалі, та «Міркуван¬ 
ня щодо зв’язку між філософією і релігією». В останньому І. Р. 
висунув теорію, якою обґрунтовував необхідність розмеж¬ 
ування філос. і реліг. істин (згодом розвинену його послідов¬ 
никами під назвою «теорії двоїстої істини»). Не пориваючи 
з ісламом, філософ розвивав у коментарях до праць Арістоте¬ 
ля його матеріаліст, погляди про вічність і несотворенність ма¬ 
терії й руху, висунув ідею абстрактного світового розуму (нуса) 
як єдиної безособової субстанції, спільної для всіх людей і та¬ 
кої, що ззовні впливає на окремі душі. І. Р. виступав захисни¬ 
ком рац. філософії. Буття Бога визнавав лише як першопричи¬ 
ну сущого, як першодвигун, але не як творця. За І. Р., Бог — це 
чистий розум, а не вольове начало. За допомогою вищезга¬ 
даної теорії двоїстої істини відокремлювалися й навіть проти¬ 
ставлялися знання вірі, філософія — теології. Водночас І. Р. 
і його послідовники наполягали на заг. причинно-наслідко- 
вому зв’язку природних явищ, вбачали в закономірному русі 
небесних світил природну необхідність, якій підпорядковуєть¬ 
ся все, що існує на Землі, включаючи сусп. життя, зміну держ. 
устрою і релігій («законів»). Відкидаючи індивід, безсмертя 
душі, авероїсти розробляли вчення про «єдність інтелекту» (мо- 
нопсихізм), згідно з яким не тільки Бог («активний інтелект»), 
а й людський розум («пасивний інтелект»), як множинність 
конкр. людських проявів, уособлює єдину й заг. нематеріальну 
субстанцію. За доби середньовічного панування релігії вчення 
І. Р. було схвально сприйнято мислителями Зх. Європи, хоча й 
переслідувалося катол. церквою, його т. зв. «Книгу загальних 
принципів медицини» було перекладено на лат. і неодноразо¬ 
во передруковано. Етика І. Р. базувалася на принципі, згідно 
з яким людина сама створює добро відповідно до своїх пере¬ 
конань і цінностей, а не залежно від того, що її очікує в потой¬ 
бічному світі — рай чи пекло. У питаннях державотворення І. Р. 


був прибічником розбудови справедливого сусп-ва, противни¬ 
ком використання жінок як рабинь, а відтак наголошував на 
рівноправності жінок та їхній участі в держ. справах. 
їв.: Вирішальне слово про зв'язок релігійного закону та людської муд¬ 
рості / Пер. з араб. Острог, 2011. 

Літ.: Ракїігу М. Ауєггоєз: Ніз І_іїе, \Л/огкз, апР ІпЯиепсе. ОхїогР, ІІК, 2001. 

К. Меркотан 

ІБН ХАЛЬДУН (Абу Зейд ’Абд ар-Рахман бін Мухаммад 
ібн Хальдун аль-Магрібі, аль-Андалусі, ат-Тунісі, аль-Хадрамугі; 
ІЬп КИаІсіип; 27.05.1332, Туніс — 17.03.1406, Каїр) — полі¬ 
тик, дипломат, філософ, історик, соціолог, поет, суфій. Під час 
навчання у Тунісі студіював граматику, піїтику, іноземні мови, 
право, філософію та богослов’я. Придворний писар, особистий 
секретар султана Абу-Інана у Фесі, радник султанів Марокко, 
посол аміра Гранади до короля Кастилії Педро Жорстокого 
(1363). Викладач мусульм. права в ун-ті «Аль-Азгар» в Каїрі 
(від 1382), верховний каді (шаріатський суддя). Автор першої 
в іслам, світі філософії історії — «Книга повчальних прикладів 
і збірка повідомлень про дні арабів, персів, берберів та їхніх 
сучасників, які володіли могутньою владою» (у 7 т.). Наприкін. 
життя створив для Тамерлана опис країн Магрибу. Заснував 
«соціальну фізику» (соціологія); запровадив поняття вартос¬ 
ті праці. Вбачав причини виникнення держави у необхідності 
стримувати людей від притаманної їм ворожості. Виокремлю¬ 
вав два типи суспільств, які відповідають двом етапам розви¬ 
тку цивілізації. Перше — кочове/сільс., засноване на родо¬ 
вих зв’язках, груповій солідарності та авторитеті старійшин; 
друге — осіле/міське, базується на товарному виробництві, 
індивідуалізмі та держ. примусі. Вважав підприємницьку ак¬ 
тивність населення запорукою розвитку д-ви, а гол. функцією 
влади — забезпечення дотримання справедливості та захист 
людини: її віри, душі, розуму, нащадків, власності. Наполягав 
на індивід, відповідальності людини перед Богом. Вважав за¬ 
садами згуртування спільноти почуття групового духу, родинні 
й дружні зв’язки («прив’язаності») та внугр. взаємодопомогу. 
Описав життєвий цикл д-ви (тривалість — 120 років): завою¬ 
вання кочівниками території та заснування династії, концен¬ 
трація влади, етап стабільності, період деспотії, занепад і за¬ 
воювання чужинцями. 

Тв.: Мукаддіма (вибрані філософські фрагменти) // Філос. пошуки. Фі¬ 
лософія і життя: форми і шляхи взаємовпливів. Вип. XXIII. 2007; Про 
людську цивілізацію // Київська Русь. кн. 6.2008. 

Літ.: Якубович М. Соціальні імплікації наукового та релігійного знання: 
антропологічний аспект (за «Мукаддімою ’Абд ар-Рахмана ібн Хальду- 
на аль-Хадрамі» // Раціональність чи раціональності. К., 2007. 

Б. Пономарьов 

ІВАШКО Володимир Антонович (28. 10. 1932, Полтава — 
13. 11. 1994, Москва, похований у Харкові) — держ. і парт, 
діяч; канд. екон. наук (1973). Нагороджений орденами Тру¬ 
дового Червоного Прапора, Дружби народів, медалями. За¬ 
кінчив Харків, гірн. ін-т (1956). У 1960 вступив до КПРС. 
У1956-73 — на викладацькій роботі у вищих навч. закладах 
Харкова. У 1968-73 — секретар парткому Укр. заочного по- 
літех. ін-ту. З черв. 1973 — зав. відділу науки та навч. закла¬ 
дів, з квіт. 1978 — секретар Харків, обкому партії. У січ.-лип. 
1980 — парт, радник при ЦК Народно-дем. партії Афганістану. 
Від 1986 — секретар ЦК КПУ, канд. у члени ЦК КПРС; з квіт. 
1987 до груд. 1988 — 1-й секретар Дніпроп. обкому партії; від 
грудня 1988 — 2-й секретар ЦК КПУ; з верес. 1989 до черв. 
1990 — 1-й секретар ЦК КПУ; з квіт. 1989 — член ЦК КПРС; 




ІГОР ТЕОРІЯ — ІГРОВЕ (ІМІТАЦІЙНЕ) МОДЕЛЮВАННЯ У ПОЛІТИЦІ 


273 


з груд. 1989 — член Політбюро ЦК КПРС. Від черв. 1990 — 
голова ВР УРСР. У лип. 1990 відмовився від поєднання посад 
1-го секретаря ЦК КПУ й голови ВР УРСР. Проводив політику 
горбачовської «перебудови»: 1989 в УРСР поступово почалася 
демократизація сусп-ва, послабилися політ, утиски, з'явилася 
можливість для утвердження Народного руху України, по¬ 
яви зародків багатопартійності. Після того як І. став головою 
ВР УРСР, він втратив підтримку КПУ і не зміг створити власну 
команду («праві» й «ліві» укр. політики вважали його креату¬ 
рою Москви). Першим з керівництва УРСР почав вести діалог 
з нац.-демократами. На 28-му з'їзді КПРС (лип. 1990) обраний 
заст. ген. секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, що зумовило кризу 
у ВР УРСР і КПУ. Ініціював підписання нового союзного догово¬ 
ру, під час спроби заколоту Держ. к-ту з надзвич. стану (серп. 
1991) зайняв вичікувальну позицію. Після заборони КПРС 
відійшов від політ, діяльності. У 2002 ВР України заснувала для 
студентів Харк. ун-ту радіоелектроніки дві стипендії ім. І. 

Літ.: Івашко Володимир Антонович // Комуніст України. 1989. № 11; 
Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, сто¬ 
сунки (1918-91). К., 2005. Ю. Шаповал 

ІГОР ТЕОРІЯ — галузь прикладної математики, що аналГзує 
ситуації, в яких учасники вдаються до дій, виходячи не лише 
з власного розсуду та свободи вибору, а також керуючись ви¬ 
бором своїх контрагентів («гравців»). Оскільки результат гри 
залежить від дій усіх учасників разом, кожен з них намага¬ 
ється передбачити вірогідні дії іншого з тим, аби встановити 
найкращий варіант власної поведінки. Предметом І. т. є до¬ 
слідження процесу взаємодії цих стратег, розрахунків. У теорії 
міжнародних відносин І. т. може бути застосована при аналізі 
процесів, що контролюються, принаймні частково, їхніми учас¬ 
никами й дії яких мають у цьому сенсі стратег, характер: фор¬ 
мування союзів та коаліцій, процес прийняття зовнішньополіт. 
рішення, взаємодія міжнар. акторів у рамках конкр. ситуації 
співробітництва або конфлікту тощо. 

Літ.: Ахеїгосі РоЬегї. ТНе Етег£епсе оі Соорегаїіоп Атоп£ Е^оізїз // 
Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Рєуієж. 1981. № 25; РарророП АпаїоІ. ТНе 
Огі£іпе ої Уіоіепсе. Вгипзжіск, 1995. А. Субботін 

ІГРОВЕ (ІМІТАЦІЙНЕ) МОДЕЛЮВАННЯ У ПОЛІТИЦІ — одна 
з форм пізнання та прогнозування світу політики, а також ово¬ 
лодіння способами його перетворення. У політиці І. м. засто¬ 
совується з навч. і дослідн. метою, а в разі участі в ньому осіб, 
що приймають рішення, і як спосіб реального втручання в по¬ 
літику. На відміну від традиц. форм навчання, орієнтованих на 
передавання вербалізованих форм знання в певній предмет¬ 
ній галузі, метою І. м. є також передавання і невербалізова- 
них (імпліцитних) знань, а крім цього — і певного обсягу умінь 
та навичок. Застосування І. м. з дослідн. метою дає змогу об¬ 
рати оптим. спосіб вирішення проблеми шляхом прогнозуван¬ 
ня наслідків альтернат, варіантів. Перевагами І. м. найчастіше 
вважать ефективність (значне збільшення обсягів здобутих 
знань і навичок за одиницю часу), багаторазове стиснення 
часу (процеси, які в реальному житті тривають роками, за до¬ 
помогою І. м. «прокручуються» за години, а то й хвилини), без¬ 
печність (ціна деяких політ, ризиків є занадто високою). 
Передісторія І. м. сягає своїм корінням 18 ст. і пов’язана з вій¬ 
ськовою справою (штабні ігри, навчання). Як таке І. м. заро¬ 
дилося в кол. СРСР на поч. 1930-х і невдовзі набуло значного 
поширення. Проте 1938 ігрові техніки було заборонено. І. м. 
було «пере відкрито» в США у повоєнний час. Спочатку бум 
імітаційних ігор охопив військ, академії, згодом — систему 


перепідготовки менеджерів. Саме тому подібні дії почали на¬ 
зивати «діловими іграми». У 1955 було розроблено першу 
комп'ютерну ділову гру. Друге народження ігрових технологій 
на теренах СРСР спостерігалося в кінці 1960-х і було пов'язане 
з іменами І. М. Сироєжина, Ю. С. Аругюнова, М. М- Бірштей- 
на, Г. П. Щедровицького та ін. У 1980-х з’явилися перші теор. 
роботи з І. м. Тепер к-сть розроблених ігор обчислюється ти¬ 
сячами. Вони різняться за масштабами об’єктів, що імітують¬ 
ся (цех, фабрика, галузь у цілому), функціональним профілем 
(військові, економічні, політичні, педагогічні тощо), особли¬ 
востями побудови. У політиці І. м. використовують для аналі¬ 
зу, прогнозування та вироблення оптимальних управл. рішень 
дуже широкого спектру проблем. Предметом І. м. можуть бути 
геополіт. процеси, переговори, виборча кампанія, процес го¬ 
лосування на виборчій дільниці, управління політичною орга¬ 
нізацією, робота парламенту тощо. І. м. передбачає наявність 
гравців, що прагнуть досягти поставленої мети і діють за пев¬ 
ними правилами, а також імітац. моделі певного процесу чи 
явища, в яку ці гравці включені. В І. м. розрізняють гру як ін¬ 
вентар, конструкцію (англ. а бате) і гру як процес (а ріау). Як 
конструкція гра являє собою модель певного соціально-по- 
літ. явища чи процесу, що зберігає їхні найбільш істотні риси 
і може бути способом осмислення дійсності, засобом спілку¬ 
вання, засобом навчання і тренажу, інструментом прогнозу¬ 
вання та постановки експериментів. Модель може бути як 
описовою (вербальною), так і математичною. Вона може бути 
закритою (коли всі ігрові колізії та можливі реакції на них на¬ 
перед закладені в неї) або відкритою. У процесуальному плані 
ігри, що будуються на відкритих моделях, передбачають імпро¬ 
візацію, творяться ніби на ходу, що робить їх «неповторними». 
Учасники гри можуть бути живими людьми або автоматами 
(роботами, комп’ютерами). Штучний гравець (гравці) з тим чи 
тим ступенем точності моделює поведінку людини. У гранично¬ 
му випадку всі учасники гри можуть бути замінені автоматами. 
Такі ігри застосовуються тоді, коли потрібно істотно скоротити 
реальний час перебігу певних подій і «наочно» побачити мож¬ 
ливі наслідки дії різних сценаріїв. Найпоширенішими формами 
І. м. за участю людей є аналіз конкр. ситуації, рольова гра, імі¬ 
тац. гра, орг.-діяльнісна гра. І. м. у формі аналізу конкр. ситуа¬ 
цій полягає в пред’явленні учасникам проблемної ситуації 
у певній сфері. Завдання учасників — знайти оптимальне її 
вирішення. Для цього учасників розподіляють на групи, кожна 
з яких пропонує та обстоює свій варіант розв’язання пробле¬ 
ми. Якщо гра проводиться з навч. метою, правильне рішення 
наперед відоме викладачеві, який і підбиває підсумки. Коли 
ж таке рішення невідоме, гра може відбуватися за правилами 
«мозкового штурму». У рольових іграх зазвичай відпрацьову¬ 
ються вміння взаємодіяти з людьми. Вони бувають корисни¬ 
ми під час підготовки переговорів, прес-конференцій тощо, 
оскільки дають змогу заздалегідь «напрацювати» найрізно¬ 
манітніші варіанти їх перебігу. Імітац. ігри дають можливість 
учасникам побувати в «чужій шкурі» і якнайповніше «вжитися» 
в певну роль, відчути її сильні й слабкі сторони. Орг.-діяльнісні 
ігри спрямовані на створення управл. програм, здатних до¬ 
помогти в пошуку виходу з певної кризової ситуації шляхом 
об’єднання зусиль фахівців різних профілів. 

Літ.: МіпІ 2 А. Аррііеб [)есі5іоп Апаїузіз: ІЛііі2іп£ Роїіііеигізііс ТНеогу То 
Ехріаіп апР РгебісТ Р6геі£п Роїісу апсі Маїіопаї Зесигіїу [)есі5іоп5 // 
Іпіегпаїіопаї Зіисііез Регзресііуез. РеЬгиагу 2005. УоІ. 6. Із. 1; АІсІгісИ С. 




274 


ІДЕАЛ ПОЛІТИЧНИЙ — ІДЕНТИЧНІСТЬ 


Тйе Сотріеіе Сиісіе Ю Зітуїаііопз апсі Зегіоиз Сатез — Рїеігїег, 2009; 
Корнієнко В., Денисюк С., Шлян А. Моделювання процесів у політико- 
комунікативному просторі. Вінниця, 2008. /7. Фролов 

ІДЕАЛ ПОЛІТЙЧНИЙ — уявлення особи соціальної групи, елі¬ 
ти, класу, партії, про досконалість політ, устрою суспільства. 
У ньому відображаються корінні інтереси, завдання політ, 
суб’єктів, що стосуються основ їхньої життєдіяльності — харак¬ 
теру власності й відносин соціальних спільнот з приводу влас¬ 
ності; ставлення політ, суб’єкта до держави і політичної вла¬ 
ди, до перспектив їхнього розвитку за умови, що клас, група, 
партія в цій державі стають панівними; відносин між націями, 
народностями, ін. етн. групами; проблеми створення і вико¬ 
ристання рівних умов політ., духовного, фіз. розвитку особис¬ 
тості тощо. Соціальний прогрес у політ, сфері сусп-ва є таким 
лише тоді, коли підпорядкований ідеям, ідеалам сусп. гуманіз¬ 
му, демократії, гласності, відповідальності. Міра ж гуманізації 
будь-якої політ, ідеї, ідеалу визначається досягнутими з їх до¬ 
помогою свободами, розвиненістю самоуправління^ духовним 
розкріпаченням людей, самореалізацією особистості на ниві 
збігу інтересів сусп-ва та особистості, й в остаточному підсум¬ 
ку матеріальним і духовним благополуччям населення країни. 
Літ.: Ильенков 3. В. Об идеалах и идолах. М., 1968; Політична історія 
України XX століття. У 6 т. К., 2002-03; Дашутін Г. Політичний ідеал: 
світовий досвід і сучасна Україна. К., 2006. Г. Дашутін 

ІДЕАЛІЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від грец. ібєа — початок, основа, 
уявлення) — напрям у теорії міжнародних відносин, що виник 
та досяг акад. і політ, визнання на поч. 20 ст.; у своїх осн. теор. 
положеннях спирався на ідеї європ. лібералізму та класичної 
зх. теорії права. Міжнар. відносини розглядались як форма 
самореалізації світового співтовариства, основу якого ство¬ 
рювали універсальні цінності і, насамперед, ідея універсаль¬ 
ного миру. Відповідно до концепції І. п., міжнар. суб’єктність 
держави є похідною від суб’єктності індивідів, яких вона лише 
представляє в рамках світової спільноти. Змістом зовнішньої 
політики було міжнар. співробітництво заради досягнення уні¬ 
версального миру через розвиток прав, ін-тів та системи між¬ 
народних організацій . Кінцевою метою практ. зовнішньополіт. 
діяльності було подолання первинного стану конфліктності 
партикулярних інтересів та відтворення у сфері міжнар. від¬ 
носин ін-тів громадянського суспільства у формі універсаль¬ 
них політичних організацій. Політ, події міжвоєнного періоду 
та критика з боку політ, реалізму призвели до втрати політ, 
ідеалістами своїх провідних позицій в акад. співтоваристві. На 
відміну від політ, реалізму, який продовжує існувати в сучас. 
міжнар. науці в дещо модифікованій формі, ця теор. школа 
класичного періоду припинила свій оригін. розвиток і лише її 
окремі базисні положення, що разом не створюють концеп¬ 
туальну систему, знаходять подальший розвиток в рамках кон¬ 
структивізму та різних форм лібер. глобалізму. 

Літ.: Міігапу ОауіР. А \А/огкіп£ Реасе Зузіет. С&іса£о, 1966; РиззеП Вги- 
се. Сгазріпб^е Оетосгаїіс Реасе. Ргіпсеїоп, 1993. А. Субботін 
ІДЕНТЙЧНІСТЬ (від лат. ібепіісиз — однаковий, тотожний) - 
парасольковий термін, який використовують для відтворення 
сприйняття (розуміння) самого себе як складної, особливої 
істоти. У соціогуманіт. науках існує багато визначень поняття 
«І.». Найпоширеніше — це процес або ж результат ідентифі¬ 
кації (співвіднесення) індивідуума себе, або ж іншими, з тією 
чи тією групою, територією, країною, нацією, етнічністю. Роз¬ 
різняють «самоідентифікацію» та «ідентифікацію» ззовні, іден¬ 
тифікацію індивідуума іншими. У межах зовн. ідентифікації 


зазвичай ідентичності конструюються штучно. Рівень їхньої 
адекватності реальному стану речей залежить від рівня ін¬ 
формації та знання про предмет та можливості поля, в якому 
перебуває об’єкт ідентифікації. Залежно від поля та критеріїв, 
що кладуться в основу класифікації, розрізняють кілька ти¬ 
пів І.: 1) просторово-територіальну — співвіднесення з конкр. 
місциною проживання (локальна), регіоном (регіональна), 
країною (геополітична), континентом (континентальна), з усім 
світом (ідентифікація себе як гр-на світу); 2) політико-грома- 
дянську — усвідомлення себе як гр-на конкр. д-ви (грома¬ 
дянська), належність до нації, політичної нації, нації-держави 
(національна), належність чи прихильність до політ, структур 
суп-ва (політична); 3) соціокультурну — включеність у соціаль¬ 
ні структури й соціальні відносини (соціальна), ідентифікація 
з певною системою культ, цінностей (культурна), співвіднесен¬ 
ня себе з тією чи ін. етн. спільнотою або якісними (етнокульт.) 
характеристиками, властивими для цієї спільноти (етнічна); 
4) релігійну — сповідування відповідної релігії, вірувань. Зре¬ 
штою, перелік І. цим не обмежується. У межах соціальної І. 
можна виділити І., пов’язані з формуванням профес. груп, тен¬ 
дерними чинниками, з майном або ж І., базовані на расових 
ознаках, тощо. 

Залежно від суб’єкта та к-сті носіїв усвідомлення приналеж¬ 
ності до певної групи І. поділяють на індивідуальну та колектив¬ 
ну. Крім того, І. може бути уявною чи реальною, абстрактною 
чи функціональною, стабільною чи маргінальною, постійною 
чи ситуативною. Наявність тієї або тієї к-сті І. великою мірою 
залежить від джерел самоідентифікації: аскриптивні (вік, 
стать, належність до расових чи етн. груп), культурні (нац., 
мовна, реліг., належність), політичні (парт, чи фракційна на¬ 
лежність, ідеол. пріоритети), економічні (професія, зайнятість, 
належність до страт, класів), колективістсько-групові (соціаль¬ 
ний статус, сім’я, друзі, клуби), територіальні (місто, область, 
регіон). Кожна людина чи колектив є носієм цілого комплексу 
І., що, власне, становить основу формування й функціонуван¬ 
ня груп та інституцій. Яким би чином згадані типи І. не відріз¬ 
нялися одна від одної, для них властиві певні заг. маркери, 
зокрема: надзвичайно складна структура, яка вбирає в себе 
особистісні (внугрішньоособистісні характеристики людини), 
соціальні (визначаються впливом соціального довкілля на 
людину), культ, аспекти (характеризуються спільністю культур¬ 
ницьких традицій як минулого, так і сучасності). І. — це завжди 
продукт соціальної взаємодії; І. у свідомості людини завжди 
ієрархізована у сенсі лояльності (залежно від того, інтереси 
якої із спільнот, груп, колективів визначають мотивацію по¬ 
ведінки індивіда). Взаємодія індивідів у просторово-тер., со- 
ціопсихол., етнокультурницьких, політ.-громадян. полях веде 
до принаймні двох важливих наслідків: 1) продукує нові І., 
а отже і нові типи груп й ін-тів; 2) формує умови для діалогу 
чи протистояння останніх. Зазвичай для з’ясування змісту та 
якісних характеристик того чи ін. типу І. використовується один 
з найпродуктивніших методів соціогуманітарних наук — метод 
компаративістики (порівняння, співвіднесення). Зафіксувати 
зміст та характеристики можна у процесі сприйняття та реагу¬ 
вання індивіда на явища довколишнього світу, в т. ч. й людини. 
Сприйняття та реагування базується великою мірою на систе¬ 
мі ціннісних орієнтацій, що у свою чергу є продуктом знань та 
інформації, які людина здобуває у процесі пізнання довкілля, 
його усвідомлення та інтерпретацій. 




ІДЕОКРАТІЯ — ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ 


275 


Феномен І. є однією з найбільш актуальних проблем як теор. 
науки, так і реальних практик. Інтенсивно цим терміном по¬ 
чали користуватись у 2-й пол. 20 ст. Найчастіше до її інтер¬ 
претацій звертаються такі науки, як психологія, соціологія, 
соціальна антропологія, історія. У психології, напр., увага кон¬ 
центрується на самоіміджі (ментальна модель самого себе), 
самооцінці й індивідуалізації, соціологія ж у центр ставить 
концепцію ролевої поведінки особи. Психологи використову¬ 
ють термін «І.», коли йдеться про персональну І., про ті харак¬ 
теристики людини, які роблять її унікальною, єдиною у своєму 
роді. Що ж до соціологів, то вони, передусім, ведуть мову про 
соціальну, групову І. У цьому контексті (до речі, як і у політолог, 
сенсі) соціальна І. асоціюється зі способом ідентифікації інди¬ 
віда (себе) як члена специфічних груп — через належність до 
націй, соціальних класів, субкультур, етнічностей, статі тощо. 
Власне, соціологи й історики у більшості випадків говорять 
про нац. І. конкр. країни. І тут йдеться про те, як І. може впли¬ 
вати на соціальну реальність. 

Літ.: Ідентичність як соціокультурний феномен. К., 2002; Нипііпбіоп 5. 
УНю Аге УУе? ТІїе СІіаІІеп£Є 5 ю Атегіса’з Маїіопаї ІРепМу. Уогк, 
2004; Львів-Донецьк: соціальні ідентичності в сучасній Україні // 
Україна молода. Спец, випуск. Львів, 2007; Л. Нагорна. Соціокультур- 
на ідентичність: пастки ціннісних розмежувань. К., 2011. В. Євтух 
ІДЕОКРАТІЯ — (від грец. і8єа — поняття і крато<; — влада) — 
режим володарювання, гол. пріоритети якому визначає вер¬ 
ства профес. ідеологів через вплив на правлячу бюрократію 
(або верству) і сусп. свідомість. Проблема І. починає усвідом¬ 
люватися з етапу перших і подальших інтерпретацій ідеоло¬ 
гії як засобу духовного і політ, впливу ( Д. де Трасі, К. Маркс, 
Ф. Енгельс, Г. Плеханов, В. Ленін, Л. Троцький, К. Мангейм, 
Л. Козер, Ю. Габермас, Р. Арон, Д. Белл та ін.). В ідеократ. по¬ 
глядах є деяка переоцінка впливу ідеологій та ідеологів на по¬ 
літ. режим. Водночас такі політ, режими, як нацизм, фашизм, 
більшовизм, маоїзм, чучхеїзм, кхмерізм, реліг. політ, фунда- 
менталізм мають характерні риси І. Наприкін. 50-х — на поч. 
60-х рр. 20 ст. позиції ідеократів спробували похитнути прибіч¬ 
ники концепції •деідеологізації». Проте потім здобула популяр¬ 
ність концепція «реідеологізації», зростання впливу ідеологій 
в сусп-ві, до прибічників якої перейшли і політологи, і соціо¬ 
логи, які розробляли концепцію «деідеологізації». На хвилі по¬ 
пулярності концепції «реідеологізації» відбулося відродження 
ідеократ. поглядів щодо зростання ролі ідеологів та ідеологій 
у формуванні як дем. так і антидем. режимів, але вже в більш 
поміркованій формі. Виваженіше оцінюють суть і роль ідеоло¬ 
гій і сучас. суспільствознавці. Вони не заперечують, що кожна 
ідеологія містить істину й оману, що прагнення надати їй все¬ 
бічного наук, характеру значною мірою утопічне. Водночас 
ідеології, сформовані на певному наук, фундаменті, на основі 
аналізу практики, досить ефективні як (а) засіб пізнання (не¬ 
хай і специфічний), соціальної реальності та її перетворення; 
(б) засіб орг-ції сусп. свідомості й духовної орієнтації людей на 
певний спосіб дії. Вони не можуть претендувати на роль «чис¬ 
тої», вільної від ціннісних суджень соціальної науки (Є. Шилз). 
Але ідеології різною мірою передбачають співіснування в собі 
суб’єкг.-ціннісних і об’єкт.-істинних суджень, якщо це реальні 
ідеології, а не ідеол. прожекти політ, авантюристів. 

Існують певні об’єкт, докази «вічності» ідеологій: 1) необхідна 
складова частина сусп. свідомості; 2) важливий фактор сусп. 
розвитку— духовні, політ, й екон. цілі, ідеали, програми, теорії 


тощо; 3) засіб самосвідомості, самовизначення соціальних 
суб’єктів — д-в, націй, партій, груп соціальних, особистостей. 
Психологія «здорового глузду», «повсякденна» психологія не 
може замінити раціонально-систематизовану теор. частину 
сусп. свідомості, хоча і спонукає ідеологію на розроблення чи 
уточнення ідеол. постулатів. Це, звичайно, не заперечує скоро- 
минущого характеру, «смертності» окремих елементів і навіть 
цілих ідеол. систем. Слідом за модернізацією сусп-ва, його со¬ 
ціальних та інформ. структур модернізуються або «помирають» 
старі ідеол. конструкції, з’являються нові, що відповідають по¬ 
требам і завданням нового етапу сусп. розвитку. Сусп. наука 
також є руйнівником і творцем ідеол. конструкцій. З одного 
боку, наука виступає протилежністю ідеологій, засобом роз¬ 
вінчання ідеол. міфів, з ін. — співіснує з ідеологіями, живить їх 
новими аргументами, іноді, як, напр., «марксистсько-ленінська 
наука», існує в тісній єдності. У цьому випадку «наука» перетво¬ 
рюється на ідеол. засіб, обслуговуючи потреби ідейно-політ. 
пропаганди і стає опорою ідеократичних режимів. І. як режим 
володарювання і засіб ідеол. обслуговування цього режиму 
має свої структурні рівні й елементи: ідеократ. верства (ідео¬ 
логи —теоретики, ідеол. апарат, актив), репресивно-контроль¬ 
ний апарат підтримки ідеократ. режиму, інформ.-пропаганд. 
структура тощо. Ці рівні й структурні елементи, виступаючи 
єдиною системою, можуть стати дійовою політ, та ідеол. силою. 
У цьому випадку влада ідей, в т. ч. ілюзорних, людиноненавис¬ 
ницьких, перекручених, стає тоталіт. засобом у руках влади, 
яка може повністю знищити плюралізм ідей і будь-яку опози¬ 
цію. Політична наука вивчає ідеології та дієвість ідеократ. чин¬ 
ника в сусп. практиці як у межах окремих країн, так і в міжнар. 
плані, особливо крізь призму утвердження дем. принципу плю¬ 
ралізму ідей і поглядів. 

Літ.: Михальченко Н. И. Политическая идеология как форма обще- 
ственного сознания. К., 1981; Михальченко Н. И. Марксистская поли¬ 
тическая идеология (іп паїига). К., 1991; Губерський Л., Андрущенко В., 
Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. К., 2002; Рісоеиг Р. 
І_’ісІеоІо£іе еі Гиіоріе: Рейх ехргеззіопз бе Гітабіпаіге // Рісоеиг Р. Ри 
іехіе Гакііоп. Еззаіз сЛіегтепеіі£ие. Рагіз, 1988. М. Михальченко 
ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ — складний феномен духовного життя, який 
поєднує різнонаправлені процеси: а) посилення впливу іде¬ 
ол. факторів у внугр. і зовн. політиці; б) нав’язування класам, 
станам, верствам, особистостям відповідних ідеол. догм, сте¬ 
реотипів, ідей, цінностей; в) нав’язування масам цінностей 
деідеологізованої життєвої позиції з метою посилення со- 
ціально-психол. маніпуляції їхньою свідомістю і поведінкою. 
У 20 ст. проблема І. постала як зіткнення позицій ідеологіза¬ 
ції та реідеологізації сусп. життя. Вона з’явилась у духовному 
середовищі зх. сусп-ва в серед. 60-х — на поч. 70-х рр. 20 ст. 
як засіб проти експансії марксист.-рад. ідеології та одночасно 
як спроба певних соціальних груп утвердити нову ідеол. пара¬ 
дигму, що відповідала б реаліям зх. способу життя і модерні¬ 
зованим цінностям. Фундаторами цієї проблеми, яка згодом 
переросла в теорію, вважаються відомі політологи Д. Белл, 
О. Тоффлер, 3. Бжезинський. «Холодна війна » в 20 ст. — це 
війна ідеологій, гонки озброєнь, екон.-пром. переваг; якості 
продукції і загалом якості життя по обидва боки славнозвіс¬ 
ної « залізної завіси ». При цьому більш важливим було не те, 
що існувало як реальність, а те, яке уявлення про нього фор¬ 
мувалось у свідомості людських мас. Рад. ідеологія на той час 
так майстерно переконувала людей в перевагах «розвинутого 





276 


ІДЕОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА — ІЄРАРХІЯ ПОЛІТИЧНА 


соціалізму», точніше, впроваджувала у свідомість мас його 
стереотипи, що навіть там, де якість життя, здавалося б, не за¬ 
лишала ніяких шансів на успіх, з’являлися не лише паростки 
недовіри до «західного стилю», а й переконаність у перспекти¬ 
ві соціаліст, вибору, як нібито справедливого й єдино правиль¬ 
ного. З ін. боку, спроби зх. теоретиків ідеологічно осмислити 
нові життєві реалії, спричинені, зокрема, наук.-тех. прогресом, 
новою соціальною стратифікацією та зростанням соціальної 
мобільності, не мали того авторитету, на який вони розра¬ 
ховували. Такі ідеол. доктрини, як «технологічний детермінізм», 
«конвергенції», «наведення мостів» тощо, для переважної 
більшості людей залишалися незрозумілими. І хоч у дійсності 
за своєю якістю зх. спосіб життя утверджувався дедалі по¬ 
тужніше, ідеол. загроза *радянизації » мас ставала дедалі оче¬ 
виднішою. 

Парадоксально, але факт: незважаючи на матеріально від¬ 
чутні переваги цивілізаційного розвитку, які простежувалися 
неозброєним оком, облуда соціалізму не лише не полишала 
сусп. духовні обрії, а й нарощувала в них свій ілюзіоністський 
вплив. Курс на «ідеол. ерозію» соціалізму й антикомунізм яв¬ 
ного успіху не приносив. Ідеол. протистояння розгорталося не 
на користь Зх. Саме в цій ситуації й була поставлена пробле¬ 
ма •деідеологізації » сусп-ва, сформована відповідна теорія. 
Проте ідеологія аж ніяк не втратила свого впливу на культуру; 
вона лише змінила його зміст і форми. Власне, сама ідеологія 
стала іншою. На зміну теорії деідеологізації прийшла нова мо¬ 
дель ідеол. впливу — реідеологізація сусп-ва і культури. Вимо¬ 
ги деідеологізації сусп. життя і культури не означають знищен¬ 
ня ідеології взагалі, йдеться про вилучення із сусп., духовного 
і культ, життя людей ідей та ідеологій реакційного, антигуман- 
ного змісту, вивільнення місця для пропаганди конструктивних 
людино- і культуротворчих ідей та ідеологій загальнолюд. по¬ 
шуку, їх використання для інтеграції сусп-ва, мобілізації ресур¬ 
сів, визначення мети сусп. розвитку. М. Михальченко 

ІДЕОЛОГІЯ ПОЛІТЙЧНА (від грец. 18єа — початок, основа, 
уявлення та Аюуо<; — слово, вчення) — важлива, відносно 
самостійна, ідеол. форма сусп. свідомості. І. п. являє собою 
конкретно-істор. системне відображення істотних аспектів 
політ, дійсності й являє собою форму класової, групової, ста¬ 
нової політ, свідомості й самосвідомості, є системою ідей, гі¬ 
потез, концепцій ідеалів, гасел, програм, в яких відображені 
корінні політ., а отже й екон. інтереси соціальних спільностей 
і груп, їхні практ. позиції у політ, сфері стосовно ін. соціаль¬ 
них спільностей, груп і д-в, оцінка місця цих суб’єюів полі¬ 
тики в сусп. житті, а також погляди на хід політ, розвитку і на 
його відображення в політ, ідеологіях ін. суб’єктів політики. 
Ця характеристика сутності І. п. дає можливість виділити три 
аспекти її розгляду: 1) як специфічної ділянки формування та 
функціонування соціально-політ. знання; 2) як засобу групо¬ 
вого та класового усвідомлення і перетворення політ, реаль¬ 
ності; 3) як ідеол. стимулу політ, активності. Особливість орг-ції 
(субординації) структурних компонентів І. п. визначається її 
об’єктивними основами — сусп. необхідністю, потребами, ін¬ 
тересом та структурою ідеології як системної цілісності. Ідея, 
гіпотеза, концепція, теорія, ідеал, гасло, програма — важливі 
структурні елементи розвинутих І. п. 

Процес розгортання поняття «І. п.» в теорію її виникнення й 
функціонування є способом пізнання реального політ, процесу 
та механізмів його відображення в духовній сфері. І в даному 


випадку поняття «І. п.» є одним із найважливіших у понятійній 
системі політології. Розуміння таких феноменів, як політ, бут¬ 
тя, політична діяльність, політична свідомість, партії політичні, 
політ, ін-ти буде неповним, неглибоким, якщо ми не прослід- 
ковуємо їхні взаємозв’язки із системами політ, поглядів. При 
аналізі методол. функції поняття «І. п.» як засобу пізнання й пе¬ 
ретворення реальності є можливість вийти на той клас явищ, 
який охоплюється даним поняттям. Насамперед важливо 
розглядати І. п. як специфічну форму свідомості та самосвідо¬ 
мості, її структуру — як продукт усвідомлення політ, боку буття, 
результат саморозвитку систем політ, поглядів, інтерпретацію 
специфічної соціальної дійсності — політики — в ціннісно-сві¬ 
тоглядному вирішенні. Пізнання процесу формування поняття 
«І. п.» та з’ясування його статусу в низці ін. понять політології 
можливе в процесі відтворення об’єктивної логіки реального 
істор. процесу, закономірностей його відображення в теор. 
системах політ, знання, відкриття законів політ, та ідеол. роз¬ 
витку. Це поняття розкриває як специфіку процесів двох видів 
розвитку — політ, та ідеол., так і їхню взаємодію, взаємовплив 
у реальному житті. Тут ідеол. процес розкривається з політ, 
боку, а політичний — з ідеологічного. Як наслідок, ми одержу¬ 
ємо синтезоване знання про політ, та ідеол. процеси. Ідеології 
класифікуються за суб’єктами — класи, партії, стани (рабо¬ 
власницькі, феодальні, буржуазні, пролетарські, християнсько- 
демократичні, ліберальні, консервативні), за ідейно-політ. течі¬ 
ями (релігійні, національно-визвольні, соціал-демократичні, 
соціалістичні, комуністичні, анархістські, реформістські), за ти¬ 
пом політ, режиму (абсолютистські, тоталітарні, демократичні, 
імперські, вождистські). Найпоширеніші ідеології — партійні, 
які мають багато визначень — праві політ, ідеології, центрист¬ 
ські, ліві, а всередині кожного класу ідеології є свої внугр. 
класифікації. І. п. мали негат. й позит. характеристики, пере¬ 
живали епохи розквіту і занепаду. Нині — це звичайне явище 
духовного і політ, життя, яке може використовуватися і в плані 
позитивному — розробка політ, доктрин, платформ, конструк¬ 
тивних політ, стратегій, так і в плані маніпуляцій сусп. свідоміс¬ 
тю і політ, поведінкою мас. 

Літ.: Михальченко Н. И. Политическая идеология как форма обще- 
ственного сознания. К., 1981; Губерський Л., Андрущенко В., Михаль¬ 
ченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. К., 2002. 

М. Михальченко 

ІЄРАРХІЯ ПОЛІТЙЧНА (від грец. ієро<; — священний і архп — 
влада) — принцип структурної орг-ції політ, системи, який 
характеризується впорядкованістю та організованістю вза¬ 
ємодій між окремими рівнями від вищого до нижчого. І. п. є 
універсальною формою побудови політ, систем на основі су¬ 
підрядності, коли вищі рівні влади контролюють нижчі. Чим 
вище рівень І. п., тим вужчий його склад, таким чином керівна 
структура набуває вигляду піраміди або управлін. вертикалі. 
Необхідність ієрархічної побудови політ, системи та призна¬ 
чення І. п. пов’язані з неможливістю безпосереднього впливу 
на діяльність людей на всіх рівнях управління, з об’єктивною 
необхідністю виділення посередника — органу, особи тощо. 
Тому І. п. може розглядатися як функція сукупної діяльності, 
інтеграція окремих дій в єдине ціле. В І. п. має місце як струк¬ 
турна, так і функціональна диференціація, тобто кожен рівень 
має певні функції для виконання (підтримка, участь, прийнят¬ 
тя рішень тощо). Кожний рівень І. п. виступає як такий, що 
здійснює керівні функції стосовно всіх нижчих, і як такий, що 




ІЗОКРАТІЯ — ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ 


277 


підпорядковується вищим рівням. На більш високих рівнях І. п. 
здійснюються здебільшого функції узгодження та об’єднання. 
І. п. формує залежність індивідів у системі політ, відносин, за¬ 
кріплюється через певні статуси і є вираженням політ, нерівно¬ 
сті. Розрізняють такі шляхи формування рівнів І. п., як наслі¬ 
дування, вибори, захоплення влади. Перший шлях виключає 
можливість вертикальної мобільності з одного рівня структури 
на ін., а другий — навпаки. Наявність або відсутність верти¬ 
кальної мобільності є найважливішими критеріями класифіка¬ 
ції ієрархії. І. п. втілює в собі централізацію політичної влади, 
вона є необхідною умовою ефект, функціонування політ, сис¬ 
теми сусп-ва і досягнення мети управління. У реальному житті, 
в ході функціонування політ, системи жорсткість І. п. зменшу¬ 
ється — з’являється певна децентралізація та відносна авто¬ 
номія нижчих рівнів стосовно вищих. Надмірна централізація 
породжує слабкість нижчих рівнів політ, влади і створює пере¬ 
думови для некерованості управлін. системи. В. Дерега 
ІЗОКРАТІЯ — (ізосгасу, від грец. їао<; — рівний, однаковий, 
подібний і храто<; — влада) — 1) ідея торжества принци¬ 
пів рівності людей у суспільстві ; 2) концепція рівності прав, 
обов’язків, функцій влади однакового рівня. У політ, думці 
загалом використовують два поняття рівності: а) основопо¬ 
ложне: люди зображаються як рівні істоти; б) розподільче: 
згідно з ним узаконюється більш рівний розподіл екон. благ, 
соціальних можливостей і/або політичної влади між людь¬ 
ми. Лібер. рівність найлегше визначити як такий стан справ, 
за якого люди є однаково вільними займатися реалізацією 
обраних ними планів на життя. Філософи, яких зазвичай на¬ 
зивають лібералами, і досі не дійшли згоди в тому, що ж таке 
рівна свобода (Д. Роулз, Р. Дворкін, В. Кимліка). Демократичну 
рівність визначають в ін. вимірі — можливості громадян бра¬ 
ти участь в управлінні своїм суспільством як політично рівних. 
Ж.-Ж. Руссо, класичний представник концепції дем. рівності, 
витлумачував у своїх працях ідею перерозподілу екон. ресур¬ 
сів в осн. як засіб перерозподілу політ, влади між гр-нами шля¬ 
хом ліквідації представниц. уряду і створення настільки неве¬ 
ликого сусп-ва, щоб гр-ни могли дбати про своїх співгромадян 
як про власні родини. Його сучас. послідовники наполягають 
на необхідності граничної децентралізації політ, інституцій як 
способі надання всім гр-нам можливості брати пряму участь 
в управлінні сусп. справами. Соціаліст, рівність підтримує ви¬ 
робничу демократію як засіб більш рівного розподілення 
контролю над процесом виробництва. 

Літ.: Кутііка \А/. УРегаІізт, СоттипКу апсі СиІТиге. ОхїогР, 1989; 
Раюіз І .Іизіісе аз Раітезз: А Резіаіетепі. СатЬгіРбе, 2001; 0\люг- 
кіп Р. Із Оетосгасу РоззіЬІе Неге? Ргіпсеріез їог а Роїііісаі ОеЬаІе. 

Ргіпсепіоп, 2006. Л. Гзнюкова 

ІЗОЛЯЦІОНІЗМ (від франц. ізоіаііоп — відділення, відособ¬ 
лення) — тип діяльності політ, суб’єкта (в переважній біль¬ 
шості випадків — держави), спрямований на припинення або 
суттєве обмеження його зовн. відносин. Термін «І.» набув по¬ 
ширення із серед. 19 ст., коли він почав вживатися для харак¬ 
теристики напряму в зовн. політиці США, в основу якого було 
пбкладено ідею невтягування в європ. справи та цілковите 
невтручання у збройні конфлікти поза амер. континентом. В 
сучас. ^овах І. передбачає передусім обмеження зовнішньо- 
екон. співробітництва, накладення торговельних санкцій, ін- 
форм. блокаду, посилення візового режиму, згортання культ, 
контактів. Проведення політики І. д-вою полягає, з одного 


боку, у відмові ін. д-вам (наддержавним утворенням, інтер¬ 
національним корпораціям, світовим фін. установам і т. ін.) 
у праві впливу на внугр. ситуацію, з ін. — у невтручанні 
у внугр. справи ін. сторін. До причин, що можуть обумовлю¬ 
вати І. д-ви, належать: неспроможність проводити активну 
зовн. діяльність, потреба в тимчас. невтручанні зовн. сил 
у внугр. процеси політ, і екон. життя країни, ідеол. обмеженість 
правлячих верств д-ви, ряд соціокульурних особливостей її на¬ 
селення. Можливість проведення політики І. пов’язана з на¬ 
явністю розвинутого внугр. ринку д-ви, особливостями її гео¬ 
граф. положення, політичною культурою її населення та рядом 
ін. обставин. Сучас. умови глобалізації та інтернаціоналізації 
світової економіки вкрай обмежують можливість проведення 
політики І. та призводять до поширення практики т. зв. нео- 
ізоляціонізму, що передбачає політику невтручання д-ви в ряд 
зовн. процесів, насамперед у зв’язку з її об’єктивною неспро¬ 
можністю вплинути на них. О. Яковлев 

ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (? — бл. 1088, Київ) — Київ, митропо¬ 
лит (1051 — 54), мислитель, письменник і проповідник. На¬ 
передодні свого настолування на митрополичий престол був 
пресвітером у церкві Св. Апостолів у с. Берестовім, побл. 
Києва. За свідченням літописів, І. був «муж благий, і книжний, 
і пісник». Отож вибір князя Ярослава Мудрого впав на цього 
святителя невипадково. 1051 собором єпископів Київ. Русі 
був висвячений на єпископа і поставлений на митрополичий 
престол Києва. Перу І. належить цикл творів: «Слово про за¬ 
кон і благодать», «Похвала Володимирові», «Молитва» та «Ви¬ 
знання віри». «Слово про закон і благодать», ймовірно, було 
проголошено І. на урочистостях на честь завершення київ, 
оборонних споруд у церкві Благовіщення на Золотих воротах 
26.03.1049. У цьому історико-політ. трактаті осмислюється іс- 
тор. минуле Русі, її місце і призначення у тогочас. христ. світі. 
Орієнтуючись на істор. зразки Старого Заповіту, І. обгрунтовує 
ідею рівності Русі в єдиній сім’ї народів, країни, що з глибо¬ 
кої давнини перебуває під особливим Божим керівництвом. 
Уславлюючи діяння Ігоря Старого, славного Святослава, І. 
символічно поєднує Русь христ. з язичницькою в одне ціле 
і називає її країною, яка «відома і чута в усіх кінцях землі». Че¬ 
рез старозаповітні прототипи І. розкриває образ Володимира 
Великого в усій його величі й гідності. Він сміливо порівнює 
київ, князя з римсько-візант. імператором Константином І 
(324-37), який за середньовіччя був взірцем володаря й 
фундатором могутньої христ. д-ви ромеїв. Це порівняння-упо- 
дібнення повинно було піднести престиж та значення велико¬ 
князівської династії істор. обгрунтованим чином. І. наголошує 
на тому, що саме Володимирові належить задум побудови 
у Києві «Дому Мудрості» — храму Св. Софії, який втілив у жит¬ 
тя, радше завершив подібно до того як Соломок завершив 
справи Давидові, його старший син Ярослав. Грандіозна роз¬ 
будова Києва за Ярослава стала своєрідною декларацією 
рівночесності стольного граду Київ. Русі візантійській столиці 
Константинополю, що мислився як центр істор. христ. світу — 
Новий Єрусалим. Претензії Києва на подібну роль відбиває 
також обгрунтування Іларіоном ідеї патронату Богородиці 
над Києвом. Саме І. започаткував використання у давньо¬ 
руській літ. традиції візант. імператорської формули «богохра- 
нимого града» стосовно Києва. Великі теол. знання, глибо¬ 
ке знайомство з риторою були набуті І. у Візантії, очевидно, 
на Св. Горі (Афоні) та в Константинополі. Вільне і різнобічне 




278 


ІЛІЄСКУ — ІМІДЖ ПОЛІТИЧНИЙ 


використання патристичної л-ри свідчить про досконале воло¬ 
діння ним іноземними мовами, зокрема грецькою. Бл. 10481, 
у складі руського посольства до франц. королівського двору 
відвідав Зх. Європу. Його знайомство із зх. теологією вияви¬ 
лося, напр., у використанні деяких специфічно зх. літургійних 
форм у «Похвалі» князю Володимиру. Після усунення І. з митро¬ 
поличої кафедри по смерті Ярослава Мудрого у 1054 він по¬ 
вертається до Києво-Печерського монастиря і, усамітнившись 
там, продовжує свою пастирську й інтелектуальну діяльність. 
Літ.: Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Иллариона. К., 
1984; Лабунька М. Митрополит Іларіон і його писання. Рим, 1990; 
Подскальски Герхард. Христианство и богословская литература в Ки- 
евской Руси (988 —1237 гг.). СПб., 1996. В. Ричка 

ІЛІЄСКУ (ІІіезси) Іон (03.03.1930, Олтеніца, Румунія) — гро- 
мад.-політ. і держ. діяч. Ще в ліцеї І. став одним із засновни¬ 
ків Союзу асоціацій школярів Румунії; вступивши до Бухарест, 
політех. ін-ту, незабаром відправився на навчання до Москви, 
де закінчив Енергет. ін-т і познайомився з М. Горбачовим. Тру¬ 
дову діяльність розпочав у Бухарест. НДІ гідроенергетики, але 
швидко переключився на політ, кар’єру, у 1955 став членом 
компартії та виїхав на роботу до секретаріату Міжнар. союзу 
студентів (Прага). У1956-60 працював на відповідальних по¬ 
садах у ЦК Союзу труд, молоді, одночасно очолював Союз 
студ. асоціацій Румунії, в 1960-65 — заст. завідувача від¬ 
ділу освіти та охорони здоров’я ЦК Рум. робітн. партії (РРП), 
у 1967-71 — міністр у справах молоді та голова рум. комсо¬ 
молу, з 1968 — член ЦК РРП, у 1969-74 — канд. у члени по- 
літвиконкому ЦК. У серп. 1968 на засіданні Великих нац. збо¬ 
рів (депутат з 1957) засудив рад. окупацію Чехословаччини й 
закликав до виходу Румунії з Варш. договору. З лют. 1971 — 
секретар ЦК РРП з ідеології, але коли рум. партійно-урядова 
делегація відвідала КНР та КНДР й ідеї« культурної революції * 
та «опори на власні сили» надихнули Н .Чаушесну, і він вирі¬ 
шив запозичити цей досвід, І. до цього поставився скептично. 
У лип. 1971 був звинувачений в «космополітизмі та інтелек¬ 
туалізмі» й потрапив у політ, опалу. І. призначили секретарем з 
пропаганди повітового к-ту РРП в Тімішоарі, потім — 1-м сек¬ 
ретарем повіткому в Яссах; у 1979 очолив Нац. раду водного 
госп-ва. Як фахівець з гідрології в минулому, І. розкритикував 
проект докорінної модифікації каналу Дунай — Чорне море, 
автором якого був Н. Чаушеску, за що був знову понижений: 
у 1984 очолив Тех. вид-во в Бухаресті, де й працював до ре- 
вол. грудневих подій 1989. 

23.12.1989 І. зачитав рум. телеглядачам список членів ради 
Фронту нац. порятунку, який завершувало його власне пріз¬ 
вище, а 20.06.1990 приймав поздоровлення, здобувши пере¬ 
могу на презид. виборах із 85 % голосів. До Румунії прийшла 
свобода, а разом з нею плюралізм політичний: опозиція не 
визнала результати виборів, і мітинг на Університет, площі пе¬ 
реріс в акції протесту, що затягнулися на два місяці; у відчаї 
І. вирішив застосувати силу і ліквідувати осередок опору, але 
демонстранти атакували будівлі поліції, держбезпеки, теле¬ 
бачення, в місті спалахнув заколот, не відчуваючи підтримки 
МВС і армії, І. з екранів телевізорів звернувся за підтримкою 
до народу, після чого столицю наповнили натовпи шахтарів, 
які чинили на вулицях Бухареста безлад. На І. спрямували 
потік звинувачень: у гальмуванні екон. реформи, сприянні 
корупції, у перешкоджанні євроатлант. інтеграції Румунії й на¬ 
маганнях повернути країну до сфери впливу СРСР. 17.11.1996 


він поступився 10 % голосів своєму конкурентові — лідеру 
праволібер. Дем. конвенції Румунії Е. Константінеску. Але пе¬ 
ріод перебування при владі правих сил був витрачений на су¬ 
перечки між членами коаліції, корупція ще більше розвилася, 
тому Е. Константінеску оголосив, що не буде виставляти свою 
кандидатуру на виборах 2000. У правих не було сильного 
кандидата, і коли сенатор І. оголосив про намір балотуватися 
в президенти, виявилося, що румуни знову бачать у ньому ря¬ 
тівника. За соціол. дослідженнями, його підтримували гр-ни, 
що живуть у сільс. місцевості (60 %) і у слаборозвинених райо¬ 
нах (55 %), мають поч. освіту (57 %) і старші за 56 років (58 %), 
т. ч. гол. опорою І. став незаможний і старіший електорат. На 
виборах 2000 румуни проголосували за менше зло, і в друго¬ 
му турі 70 % голосів вони віддали за І. 2000-04 стали рока¬ 
ми відносної стабілізації та екон. розвитку країни, президент 
виявив більш конструктивний підхід до проблемних питань 
відносин з Україною, що сприяло інтенсифікації двосторонніх 
стосунків за результатами держ. візиту до Києва у верес. 2002 
й укладенню укр.-рум. договору 2003 про держ. кордон. 

Літ.: Зієуєп 0. Рорег. Ротапіа: Тіїе ІІпїіпізіїеб РєуоііЛіоп. РоиІІеб^е, 
2000; Тот баїїаб&ег. Тіїей оі а ИаТіоп: Ротапіа Зіпсе Соттипізт. Іоп- 
боп, 2005. М. Каменецький 

ІМАМАТ — інститут верховного керівництва мусульм. реліг. 
громадою, в якому поєднується світська і духовна влада. Різне 
розуміння природи І. та ролі імама (від араб, «амма» — стояти 
попереду, духовний керівник, голова мусульм. громади) — го¬ 
ловне у поділі мусульман на Сунітів і шиїтів. Значення імамів 
у віровченні шиїтів має більшу вагу, ніж у системі сунізму. За 
шиїтським віровченням, імами отримують свою владу від 
Аллаха, оскільки народження кожного з них у династії Алідів 
(безпосередніх нащадків Пророка Мухаммада) встановлено із 
самого початку Аллахом. Відтак імами непогрішні, а їхня дум¬ 
ка з будь-якого політ, або віросповідного питання виражає 
авторитетність найвищої інстанції. Щодо цього шиїзм суттєво 
відрізняється від сунізму. Якщо в сунітів остаточне рішення до¬ 
сягається заг. згодою («іджма») богословів та ін. авторитетних 
в іслам, ієрархії осіб, то у шиїтів воно залишається за автори¬ 
тетом імама. Проте і в шиїзмі після смерті кожного шиїт, імама 
виникали розбіжності у питанні про наступника. Помірковане 
крило шиїзму — імамити визнають 12 «праведних імамів», 
більшість яких ставали жертвами інтриг і усувалися претен¬ 
дентами на владу. 12-й імам Мухаммад аль-Махді зник після 
874 і був оголошений «прихованим», «утаємниченим» імамом. 
Віра в «утаємниченого імама» — гол. догматична настано¬ 
ва шиїзму імаматського спрямування. Шиїти-імамити вірять 
в обов’язкове повернення «зниклого» 12-го імама, котрий як 
очікуваний Месія (Махді) встановить царство справедливості 
на землі, відкриє істинний зміст Корану й єдинобожжя Аллаха, 
повалить узурпаторів влади імама. Імамізм є держ. віроспові¬ 
данням у сучас. Ірані. Шиїти-імамити становлять половину на¬ 
селення Ірану, їхні громади знаходяться в Лівані, Кувейті, Бах¬ 
рейні, Сауд. Аравії, Йорданії, Афганістані та ін. країнах. 

Літ.: Ислам: религия, общество, государство. М., 1984; Іслам //Акаде¬ 
мічне релігієзнавство. К., 2000. П. Яроцький 

ІМІДЖ ПОЛІТЙЧНИЙ (англ. іта^е — образ) — аналог по¬ 
літ. об’єкта (людини, партії чи навіть ідеї) у віртуальному полі. 
Якщо реальна людина у фіз. полі маніфестується за одними 
ознаками, в інформ. полі — за іншими, то відповідно й у вір¬ 
туальному полі вона має свої характеристики. Напр., типовий 




ІМІДЖЕЛОГІЯ — ІММОБІЛІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ 


279 


кандидат в мери завжди подає себе як «господарника», а не 
як «політика», бо саме такі очікування відносно цієї посади має 
населення. Потрібні іміджеві характеристики закріплюються 
в масовій свідомості завдяки їх реалізаціям у фіз. просторі 
(мер-«господарник» повинен з’являтися на фоні новобудов, 
щоб запам’ятатися виборцям саме таким, тобто характеристи¬ 
ки переходять з фіз. контексту на сам політ, об’єкт). І. п. прита¬ 
манна обмежена к-сть віртуальних характеристик його носія, 
оскільки масова свідомість може оперувати лише їх малими 
наборами (напр., під час виборів на посаду президента США 
Р. Ніксона була сформульована цікава максима, що оскільки 
виборець немає фіз. контактів з кандидатом, то не треба змі¬ 
нювати самого кандидат, можна лише змінювати його імідж на 
телеекрані). Функція І. п. полягає у скороченні шляху до при¬ 
йняття рішення виборцем, який отримує саме ту інформацію, 
яка йому потрібна для цього: позитив власного кандидата 
подається на фоні негат. характеристик кандидата-опонента. 
Імідж будується на підставі тих підказок, які дають політтехно- 
логам соціол. опитування. Вимога до формування І. п. — відпо¬ 
відність біол. і психол. характеристикам його носія, скоригова- 
ність віртуальної з дійсністю фізичною. При цьому І. п. повинен 
позиціонувати політ, лідера чи партію особливими, не схожими 
на ін. І. п. повинен передати ті чи ін. віртуальні характеристи¬ 
ки у фіз. просторі, деякі з них передаються легше, деякі важче. 
До останніх належать оптимізм, упевненість чи чесність. Одні 
лідери краще почуваються у зрежисованих ситуаціях, інші — 
в імпровізованих. І. п. є частиною більш широкого іміджу — 
загального, який активно використовується для вирішення 
завдань як комерційних, де є потреба в просуванні товарів, 
так і у сфері держ. управління, щоб збільшити рівень довіри до 
держ. влади та її політики, оскільки ніякий рух уперед немож¬ 
ливий без відповідної підтримки громадян. 

Літ.: МсСіппіз.). Тїіе зеїііпб ої ІІіе ргезісіепі. Меж Уогк, 1988; Вгисе В. 
Іта£Є 5 ої рожег. Нож Тґіе іта£е-такегз зИаре оиг Іеабегз. Іопсіоп, 
1992. Г. Почепцов 

ІМІДЖЕЛОГІЯ (від англ. іта£е — образ і грец. — вчен¬ 
ня) — міждисциплінарна практ. дисципліна, призначенням якої 
є створення методол. й метод, базису для профес. діяльності 
у напрямі моделювання образів (іміджів) тих або ін. субстан¬ 
цій. Поняття запропоноване М. Кундерою як іронічна проти¬ 
вага ідеології та аналог мистецтва маніпуляції. Однак уведене 
у наук, дискурс як парадоксальне, швидко усталилося в систе¬ 
мі аналізу штучних комунікац. середовищ. У політології форму¬ 
вання іміджів розглядається як спосіб досягнення символіч¬ 
ного політ, ефекту від творення образу суб’єкта (країни, групи, 
політика тощо) за певними правилами, із застосуванням при¬ 
йомів емоц. впливу; І. тут розуміється переважно як технологія 
конструювання іміджів. Зміст поняття «імідж» протягом півсто¬ 
ліття (з часу уведення його в наук, обіг К. Боулдінґом) зазнавав 
помітних змін. У Боулдінга імідж постав у вигляді поведінково- 
го стереотипу, що базувався на престижі, ілюзіях, уявленнях. 
Надалі поняття «імідж» у сусп. свідомості дедалі більше асоці¬ 
ювалося з певним синтетичним образом, який дає уявлення 
про об’єкт сприйняття і стимулює певну соціальну поведінку. 
Нині система міжнар. іміджів-патернів, грунтована на рейтин¬ 
гах і класифікаціях, прямо впливає на розстановку політ, сил 
на світовій арені, оскільки саме ментальні образи й розтира¬ 
жовані глобальними ЗМІ міжнар. іміджі д-в стають ключовими 
елементами їхньої ідентифікації й типологізації. Хоча поняття 


«образ» більш конкретне й емоційно насичене, воно програє 
іміджевим конструкціям як на теор., так і на побут, рівні. Зрос¬ 
тання популярності І. як науки й мистецтва творення образів 
пояснюється значною мірою впливом віртуалізації на соціаль¬ 
ну реальність. На відміну від образу того або ін. сусп. явища, 
який складається спонтанно під впливом багатьох, у т. ч. дов¬ 
готривалих, чинників, імідж — це суто рукотворна субстанція. 
Зазвичай цим поняттям позначається не те, що існує в реаль¬ 
ності, а те, що потрібно політикам та політтехнологам для імі¬ 
тації відповідності того або ін. об’єкта суспільним очікуванням 
чи стереотипам масової свідомості. І. пропагує ставлення до 
дійсності як до певного образного тексту, в якому реалії тісно 
переплетені з міфами й стереотипами. Створена у такий спосіб 
іміджева реальність здатна впливати на мотивації і систему 
прийняття політ, рішень навіть більшою мірою, ніж об’єктивні 
виклики часу. Імідж як сукупність якостей, що приписуються 
тому чи ін. об’єкту пропагандою, рекламою, модою, уперед¬ 
женнями тощо, починає виконувати функцію комунікат. посе¬ 
редника між індивідом і соціумом, активно впливає на зразки 
поведінки, систему оцінок та самоідентифікацій. Творення імі¬ 
джів може бути ефект, знаряддям культ, експансії, якщо став¬ 
лення до інакшості формується за канонами конструювання 
образу ворога. 

Теор. І. нині тією чи ін. мірою наявна у методол. арсеналі не 
лише політології, а й культурології, географії, соціальної пси¬ 
хології; у самостійний наук, напрям оформилася соціологія 
іміджу. Дедалі частіше у системі політ, і психол. наук імідж трак¬ 
тується як символічний образ суб’єкта, що твориться в процесі 
міжсуб’єктної взаємодії, має оціночне й мотиваційне наван¬ 
таження і здатний впливати на поведінкові реакції. Географ. 
І. зосереджується на аналізі колект. міфу, що відбиває стійкі 
уявлення певної спільноти про її місце у світі й про ставлення 
до ін. спільнот. Іміджі, що розглядаються як феномени індивід., 
групової та масової свідомості, аналізуються з позиції різних 
підходів — функціонального, контекстного, порівняльного 
та ін. Творення іміджів — фундамент сучасних РР-технологій 
і відповідних кампаній, а отже, зовсім не виключене викорис¬ 
тання методів І. з метою маніпулювання масовою свідомістю. 

У контексті глобальної інформатизації сучас. укр. сусп-ва 
у завдання першочергової ваги переростає творення позит. 
образу країни як всередині, так і поза її межами. Воно має 
розглядатися у контексті стратегії її нац. конкурентоспромож¬ 
ності й потребує цілеспрямованої, розрахованої на перспек¬ 
тиву діяльності у напрямі формування ціннісних систем та 
пріоритетів. Потрібна цілісна система іміджевого маркетингу, 
яка б координувалася з єдиного центру. Не менш важливим є 
усунення тих внутріполіт. проблем і факторів ризику, які негат. 
впливають на зовнішньополіт. імідж д-ви. 

Літ.: Почепцов Г. Г. Имиджелогия. К., 2000; Перельїгина Е. Б. Психоло- 
гия имиджа. М., 2002; Политическая имиджелогия. М., 2006; Пана- 
сюк А. Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психо- 
техники. М., 2007. Л. Нагорна 

ІММОБІЛІЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (від лат. іттоЬіІіз — нерухли¬ 
вий) — пасивне, байдуже ставлення до навкол. політ, реаль¬ 
ності. І. п. виникає через різні причини: люди розчаровуються 
у політиці, тому що не бачать істотної різниці між політ, силами 
та їхніми програмами; громадяни вважають, що політ, рішення 
ухвалює еліта, незважаючи на їхню думку, висловлену на вибо¬ 
рах та в ін. політ, акціях; гр-ни не відчувають особистої користі 




280 


ІМПЕРАТИВНИЙ МАНДАТ — ІМПІЧМЕНТ 


від політики, вважаючи, що вона обслуговує інтереси політ, 
лідерів та їхнього оточення. Проявляється у таких формах, як 
повна виключеність із політ, процесу внаслідок нерозвиненос¬ 
ті почуття громадян, відповідальності, надмірної бюрократиза¬ 
ції самої політ, системи, низького зворотного зв’язку між нею 
і сусп-вом, розчарування людей в політ, ін-тах, політ, апатія, 
напр. внаслідок програшу війни і завоювання країни ворогом, 
політ, бойкот як прояв активної ворожості до політ, системи та 
її ін-тів. Один з проявів І. п. — абсентеїзм, тобто ухилення ви¬ 
борців від участі в голосуванні на політ, виборах. /. Поліщук 
ІМПЕРАТЙВНИЙ МАНДАТ (від лат. ітрегаїіуиз — владний, 
наказовий) — 1) договір, за якого уповноважена сторона 
зобов’язується діяти в інтересах ін. сторони (довірителя), фор¬ 
ма взаємовідносин обраних посадових осіб і тих, хто брав без¬ 
посередню участь у виборах ; 2) мандат депутата парламенту 
або ін. представн. органу влади, який характеризується тим, 
що депутат пов’язаний наказами виборців і у своїй діяльності 
відповідальний перед ними. І. м. передбачає можливість від¬ 
кликання (у сучас. дем. д-вах майже не застосовується) депу¬ 
тата, який не виконує накази виборців та власні передвиборчі 
обіцянки, виявляє некомпетентність, вчинив моральні дії, не¬ 
сумісні з його статусом. Найчастіше І. м. наділяються депутати, 
які призначаються на посаду депутата, або які є депутатами 
«за посадою». Різновидом І. м. є такий мандат, володіння яким 
юрид. забороняє депутатові, який балотувався за списком по¬ 
літ. партії, на перехід у фракцію, сформовану ін. політ, партією 
(блоком), а порушення цієї вимоги автоматично означає втра¬ 
ту ним депут. мандата. В Україні Конституція не передбачає 
відкликання народного депутата виборцями, а Законом «Про 
вибори народних депутатів України» (2004) запроваджено 
пропорц. виборчу систему і зафіксовано положення про забо¬ 
рону переходу депутата, обраного за парт, списком, із фракції 
у фракцію. Аналогічна процедура поширюється і на депутатів 
місц. органів представн. влади. 

Літ.: Очерки парламентского права: Зарубежньїй опит. М., 1993; Геор- 
гіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. Чер¬ 
нівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасно¬ 
му етапі. К., 2001. Г. Зеленько 

ІМПЕРІЯ (від лат. ітрегіит — влада, наказ, держава) — вели¬ 
ка д-ва, яка утворюється шляхом включення до свого складу 
тер. ін. д-в, колоніальних володінь. І. є однією з найдавніших 
форм держ. устрою (Рим., Візант., Франкська та ін.). Розвиток 
людської цивілізації з найдавн. часів і до серед. 20 ст. відбу¬ 
вався переважно саме в рамках І. Так, у 1-й пол. 20 ст. існу¬ 
вали І.: Австро-Угор., Брит., Оттоман., Нім. (нацист.), Португ., 
Франц., Рос. (деякі дослідники розглядають СРСР як своє¬ 
рідний різновид або продовження Рос. імперії), які, окрім 
СРСР, до серед. 1970-х зникли. Не слід плутати І. з д-вою, що 
вийшла за межі нац. кордонів, адже І. — це д-ва, яка орієн¬ 
тується на експансію за межі встановлених кордонів істор. 
оформленого політ.-прав. організму. Специфічними ознака¬ 
ми, характерними для І., були: автаркія; єдина держ. ідеологія; 
надмірна бюрократизація центру та периферії, яка охоплює 
військ., політ., екон. та адм. сфери сусп-ва; культ насильства; 
допуск до імперської еліти представників периферійних еліт 
за умови їхньої асиміляції та безоглядної відданості центру; 
агресивність і експансіонізм; намагання створити д-ву кон¬ 
тинентального чи світового масштабу; концентрація в мет¬ 
рополії всіх багатств і культ, цінностей, представників культ. 


та мист. еліти; домінування принципу «Поділяй і володарюй» 
(«ймсіе еі ітрега») в етнонац. політиці та насильницькі методи 
розв’язання етнонац. проблем (примусова асиміляція, гено¬ 
цид тощо); самоізоляція (за словами А. Тойнбі, імперії пере¬ 
творювалися на «замкнений універсум»). Г. Йонеску виділяє 
в І. три гол. елементи: «сильний політичний центр, якому нада¬ 
но життєздатності історичною місією розширення»; «релігійне 
чи ідеологічне насильство»; «відчуття кінцевої мети», прита¬ 
манне імперській еліті. Д. Левен вважає, що І. має відігравати 
гол. роль у формуванні цінностей і культури істор. епохи, аку¬ 
мулювати різні культ, традиції та ідеології в єдину імперську 
концепцію. М. Дойл зазначає, що взаємовідносини всередині 
І. можуть базуватися на силі, політ, співробітництві, екон., со¬ 
ціальній чи культ, залежності. Р. Шпорлюк тлумачить імперію 
як дуже сильну д-ву, яка займає велику територію, включає 
в себе різні народи з різними прав, та адм. системами, спира¬ 
ється на ідеологію власної істор. або культ, місії. 

Розрізняють І. європ. та І. азіатські за змістом і за територією. 
Історично європ. імперії (напр., Римська) поширювали на за¬ 
войовані землі культ, здобутки імперського народу. Європ. ім¬ 
періалізм виступав як об’єднувальний, він спирався на владу 
і знання. Азіат, імперії (перс, та монг. імперія Чингізхана) під¬ 
корили більш розвинуті у культ, сенсі д-ви і народи, частково 
або повністю зруйнувавши їхні цивілізац. надбання. Для І. 
притаманною є особлива універсальна самосвідомість — «дух 
імперії», «ідея імперії». Саме «імперська ідея» визначала роз¬ 
виток і міць І., вона базувалася на політ, й екон. зв’язках, між 
метрополією та колоніями і домініонами, спільному мовному 
просторі цивілізації, а також на воєнній силі (напр., Брит. ім¬ 
перія). Особливим був розвиток Рос. імперії, що позначив син¬ 
тез європ. та азіат. І., у ній домінували відцентрові тенденції, 
а підкорені народи відчували власну культ., цивілізац. «ви¬ 
щість» над поневолювачами. Дослідження І. може здійснюва¬ 
тися за такими напрямами: яким чином відбувалася експан¬ 
сія та приєднання територій; як реагували підкорені народи 
на імперську політику; який характер мала І.; як змінювалася 
етн., соціальна, екон. та адм. структура І.? Можна виділити дві 
основні точки зору щодо майбутнього І. у сучас. світі. Найбіль¬ 
ша група дослідників стверджує, що І. зникли з мап світу оста¬ 
точно. Інші вважають, що США є втіленням ідеї амер. імперії, 
яка базується на цивілізац. та тер.-географ. єдності, інститу- 
ційній стійкості та високому рівні екон. інтегрованості в рам¬ 
ках Макрохрист. світу. Однією з гол. причин занепаду і поразки 
І. є їхня неспроможність забезпечити лояльність підкорених 
народів, зумовлена відсутністю спільної істор. пам’яті. Серед 
причин загибелі І.: їхня неспроможність виконувати свої дер¬ 
жавницькі функції за умов, що змінюються; надмірна централі¬ 
зація; неспроможність адекватно реагувати на «виклики часу»; 
силові методи вирішення будь-яких проблем; неповороткість 
бюрократ, апарату; визвольна боротьба поневолених народів; 
цивілізац. поступ людства тощо. Успішними альтернативами 
І. в останні десятиріччя виявилися федерації та конфедерації. 
Літ.: Етегзоп Р. Ргот Етріге № Маїіоп. ТЬе Різе № ЗеІЇ-Аззегїіоп ої 
Азіап апР Аїїїсап Реаріез. Возіоп, 1960; йоуіе М. № Етрігез. Маса, 
1986; НагсК М., ІЧе^гі А. Етріге. Нагуагф 2000; Шпорлюк Р. Імперія та 
нації. К., 2000; Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. 
Історія. Розпад. К., 2005. С. Бульбенюк 

ІМПІЧМЕНТ (англ. ітреасгітепі — недовіра, обвинувачен¬ 
ня) — особливий порядок притягнення до конст.-прав. відпові- 




ІМУНІТЕТ ПОЛІТИЧНИЙ — ІНАКОМИСЛЕННЯ 


281 


дальності вищих посадових осіб д-ви до завершення терміну 
одержаних ними повноважень. Застосовується парламента¬ 
ми и\оцо президентів, міністрів, суддів та ін. вищих посадових 
осіб у разі вчинення ними злочинів або дій, які за моральними 
нормами є несумісними з перебуванням на посаді, порушення 
конституції і законів. І. є суттєвим елементом контролю за дія¬ 
ми влади. Поняття «І.» вперше виникло в Англії у 14 ст. як засіб 
боротьби проти свавілля королів, фаворитів, коли палата об¬ 
щин надала собі право віддавати міністрів під суд палати лор¬ 
дів. Ця процедура і отримала назву «І.». Пізніше з брит. законів 
поняття «І.» перейшло до Конституції США. В історії США про¬ 
цедура І. була застосована до трьох президентів (Ендрю Джон- 
сона у 1868, Річарда Ніксона у 1973-74 та Вілла Клінтона 
у 1998-99). Джонсон і Клінтон були виправдані сенатом, а Нік- 
сон, не чекаючи завершення процедури, добровільно залишив 
посаду. Законодавство про І. у різних варіантах існує в наш час 
у більшості країн світу. Процедуру І. передбачає також Консти¬ 
туція України (розділ V, ст. 111). Рішення про усунення Прези¬ 
дента України з поста в порядку І. приймається ВР України не 
менш як трьома чвертями від її конст. складу після перевірки 
справи КС України і отримання його висновку щодо додер¬ 
жання конст. процедури розслідування і розгляду справи про 
І. та отримання висновку ВС України про те, що діяння, в яких 
звинувачується Президент України, містять ознаки держ. зра¬ 
ди або ін. злочину. Конст. процедура розслідування і розгляду 
справи про усунення Президента України з поста в порядку І. 
здійснюється без порушення проти нього кримін. справи. 

В. Пушкін 

ІМУНІТЕТ ПОЛГГЙЧНИЙ [від лат. іттипііаз (іттипКаїіз — 
звільнення від чогось] — термін політичної психології, яким 
позначають здатність члена політ, системи критично оцінюва¬ 
ти інформацію, спрямовану на її підрив і руйнування. Понят¬ 
тя «І. п.» запозичено з біології та медицини, де воно означає 
несприйнятливість організмів до збудників інфекц. хвороб та 
впливу деяких отрут. Розрізняють імунітет природний, який є 
стійкою видовою ознакою, і набутий унаслідок перенесеної 
хвороби або завдяки спец, заходам з імунізації організму, що 
досягається введенням у нього ослаблених чи вбитих збудни¬ 
ків певних хвороб або їхніх отрут. За аналогією можна гово¬ 
рити як про І. п., так і про його створення шляхом політ, імуні¬ 
зації індивід, і сусп. свідомості. Психол. основою І. п. є набуті 
в процесі політичної соціалізації позит. ставлення громадяни¬ 
на до політ, системи, її принципових засад і цінностей. Проте 
за умов, коли ці засади і цінності піддаються цілеспрямованій 
дискредитації, самого лише позит. ставлення до них часто бу¬ 
ває недостатньо для збереження ідентичності гр-н з політ, си- 
темою. Виникає потреба у завчасному (випереджувальному) 
ознайомленні їх з послабленими дозами руйнівного інформ. 
впливу, поданими у відповідному крит. контексті, що власне 
і є політ, імунізацією. Її здійснюють засобами просвітн. та про¬ 
паганд. роботи, провідну роль у якій відіграють ЗМІ. Гол. мето¬ 
дом вироблення І. п. прийнято вважати побудову адресованих 
масовій аудиторії повідомлень за принципом т. зв. двосторон¬ 
ньої аргументації, що передбачає включення в повідомлення 
точки зору на обговорювану проблему (подію), яку висловив 
чи може висловити політ, опонент. Як засвідчують психол. екс¬ 
перименти, після розгляду в послаблених дозах ця точка зору 
справляє на людей помітно менший вплив навіть у тому разі, 
коли її потім оприлюднює сам опонент, бодай і підкріплюючи 


новими аргументами. Послуговуючись двосторонньою аргу¬ 
ментацією, важливо враховувати психол. обґрунтовані реко¬ 
мендації щодо комплексного використання порядкових ефек¬ 
тів переконувальної комунікації. До методу двосторонньої 
аргументації доцільно вдаватися за умов, коли: а) існує ймо¬ 
вірність ознайомлення аудиторії з неприйнятними в аспекті 
інтересів політ, системи поглядами; б) аудиторія ставиться до 
відправника повідомлення та його аргументів з недовірою. 
Якщо ж імовірності ознайомлення аудиторії з неприйнятними 
поглядами практ. не існує або люди заздалегідь згодні з від¬ 
правником повідомлення, краще обмежитися одностороннім 
висвітленням проблеми (події), оскільки двостороння аргумен¬ 
тація в цьому разі може викликати зайву зацікавленість про¬ 
тилежною точкою зору і спричинитися до ефекту бумерангу. 
Є також дані про те, що двостороння аргументація може при¬ 
зводити до небажаних наслідків в аудиторіях з низьким освіт¬ 
нім рівнем. І. п. слід відрізняти від глухого несприйняття особою 
ін. думки, нетолерантного ставлення до будь-якої інакшості. 

Літ .: Ноуіапб С., І-итзсІаіпе А., $Пе№еІб Р. ЕхрегітегЯз оп Мазз Сот- 
типісаііоп. Ргіпсеїоп, 1949; Ноуіапб С., ^піз І., КеІІеу Н. Соттипіса- 
Ііоп апсі регзиазіоп. ІЧеш Науеп, 1953; Надирашвили Ш. А. Психология 
пропаганди. Тбилиси, 1978; Войтасик Л. Психология политической 
пропаганди / Пер. с польс. М., 1981. М. Слюсаревський 

ІНАВГУРАЦІЯ (англ. іпаиеигаїіоп від лат. іпаиеигаге — посвя¬ 
чувати) — назва спец, урочистої церемонії набуття повнова¬ 
жень главою держави, яка вважається формальним початком 
каденції відповідної посадової особи. Аналогом І. в монарх, 
республіках є коронація. І. глави д-ви зазвичай відбувається 
перед повним складом парламенту за участі представників 
суддівської гілки влади. Невід’ємною складовою І. є прийнят¬ 
тя передбаченої законодавством присяги посадовою особою, 
яка вступає на посаду. У різних країнах І. відбувається у різ¬ 
ний спосіб і визначається відповідними конст. або законод. 
нормами. У законодавстві України термін «І.» не використову¬ 
ється, проте ст. 104 Конституції України визначає особливий 
порядок набуття повноважень Президентом України. Ново¬ 
обраний глава д-ви вступає на пост не пізніше ніж через трид¬ 
цять днів після офіц. оголошення результатів виборів, з мо¬ 
менту складення ним присяги народові України на урочистому 
засіданні ВР України. Приведення Президента України до при¬ 
сяги здійснює Голова КС України. У разі обрання Президента 
України на позачергових виборах він складає присягу у 5-ден- 
ний строк після офіц. оголошення їх результатів. З моменту 
складення присяги Президент України набуває своїх конст. 
повноважень і починається відлік його 5-річного презид. тер¬ 
міну. У США вступ на посаду новобраного президента відбу¬ 
вається у спец, інавгураційний день (з 1933 року — 20 січня), 
протягом якого відбувається низка традиц. заходів — присяга 
президента на Біблії, інавгураційна промова, молитва, салют, 
урочистий парад. С. Балан 

ІНАКОМЙСЛЕННЯ — несприйняття усталеного в сусп-ві чи 
в окремих групах соціальних світобачення. Як політ, феномен 
І. виявляється у незгоді з домінуючими формами політичної 
свідомості, панівною ідеологією, політ, практикою. Тради¬ 
ційно І. притаманне меншості сусп-ва чи певної соціальної 
групи. І. тісно пов'язане з ін. виявами сусп. та політ, нонкон¬ 
формізму і насамперед з дисидентством. Але якщо І. означає 
в першу чергу світоглядне несприйняття сусп. реалій, то для 
дисиденства є характерним прагнення продемонструвати 




282 


активну незгоду з ними. І. та дисиденство часто накладаються 
і доповнюють одно одне. Зазвичай І. є підгрунттям дисидент¬ 
ської діяльності, відіграє роль її ідейного забезпечення. І. не 
означає обов’язкової артикуляції альтернативної домінуючій 
політ, платформі, однак може розвиватися в активну форму 
демонстрації політ, незгоди. Саме в такому випадку І. стає ба¬ 
зою для дисиденства. Ареал інакомислячих більший, ніж тих, 
хто здійснює реальні дії щодо демонстрації незгоди. І. не озна¬ 
чає обов’язкового вияву протесту, воно може відбуватися як 
латентна, пасивна форма незгоди з домінуючим та/чи офіц. 
поглядом на сусп. та політ, реальність. Історично І. виявлявся 
через широке розмаїття форм та виявів. Тією чи ін. мірою І. 
притаманне всім епохам історії людства. Абс. більшість вче¬ 
них, що здійснили вплив на розвиток науки, цілком можуть 
бути віднесені до категорії інакомислячих, аджехаме завдяки 
цій якості їм і вдавалися їхні відкриття. Символічними фігу¬ 
рами в цьому ряду є такі постаті, як Сократ, Демокріт, Н. Ко- 
перник, Дж. Бруно, Г. Галілей, Ч. Дарвін та ін. Невід’ємною є 
І. в історії культури. Дж. Бокаччо чи Ш. Бодлер, В. ван Гог чи 
Е. Уоргол, Р. Вагнер чи «Бітлз», Б. Брехт чи Л. Бунюель та ба¬ 
гато-багато ін. митців так чи інакше виявляли свій нонкон¬ 
формізм стосовно панівних стандартів творчості. Вольтер, 
Ж.-Ж. Русо, К. Маркс, Ф. Ніцше, 3. Фройд, М. Фуко — постаті, 
які можуть уособлювати І. у філос. думці. Саме на основі І. роз¬ 
горталися реліг. реформаційні рухи, а М. Лютер, Ж. Кальвін, 
У. Цвінглі теж певний час мали статус інакодумців. Зрештою, 
Гаугамі та Христу, Мухаммеду та Заратустрі теж властиве було 
своєрідне І., яке йшло в розріз з попереднім каноном віри. І. 
далеко не завжди набуває політ, резонування. Політизація І. 
значною мірою залежить від ставлення до нього з боку влади. 
Саме влада, визнаючи ті чи ін. прояви І. як такі, що варті реа¬ 
гування з її боку, включає їх в політичний процес. Це, звісно, 
не поширюється на власне політ. І., яке первинно орієнтоване 
та критику (аж до заперечення) наявних сусп.-політ. реалій, 
політики уряду, офіц. ідеології тощо. Сама природа владарю¬ 
вання передбачає поряд з іншим також здатність блокувати, 
нейтралізувати або зовсім виключати із сусп. дискусій, політ, 
рішень, масової свідомості певні теми, які можуть стимулюва¬ 
ти конфлікти з деструктивними перспективами. 

І. найвиразніше виявляється в тоталіт., авторит., ідеократ., 
теократ., диктаторських та подібних політичних режимах — ре¬ 
жимах, що прагнуть встановити посилений контроль за сусп. 
свідомістю, соціальними та політ, процесами, поведінкою гро¬ 
мадян. Саме в таких умовах І. має макс. індекс політизації. 
Хоча І. можливе за будь-якого політ, режиму, реакція влади 
в репрес. режимах суттєво відрізняється від реакції в демо¬ 
кратичних. В останніх І. визнають органічно необхідним еле¬ 
ментом, втіленням плюралізму і толерантності, свободи слова 
і свободи совісті й т. ін. Це однак не означає, що влада, всі по¬ 
літ. сили, громад, думка в дем. сусп-вах завжди прихильні до 
виявів І. Кампанії проти І. трапляються і в країнах зі стали¬ 
ми традиціями демократії. Напр., у США в кін. 40 —* на поч. 
50-х рр. 20 ст. мало місце явище маккартизму — цілеспря¬ 
мована хвиля антикомуніст. пропаганди, яка призвела до го¬ 
нінь на прихильників і симпатиків лівих поглядів. Ін. приклад: 
у 50-60-х рр. 20 ст. влада ФРН задіяла підконтрольні ресур¬ 
си для блокування широкого громад, обговорення небажаної 
нею теми — крит. ставлення до буд-ва атомних електростан¬ 
цій. Сучас. дем. традиція розвиває механізми толерантного 


ставлення до І. (зокрема принципи політкоретності). Це дозво¬ 
ляє відходити від сприйняття І. як проблеми і використовува¬ 
ти його потенціал для розвитку і зміцнення демократії. Екол., 
фемініст., регіоналістські, консьюмеристські рухи, як і рухи за 
права сексуальних чи етн. меншин, наразі стали невід’ємною 
частиною сучас. дем. дискурсу. Водночас абсолютизація та¬ 
кого підходу робить актуальним питання про деструктивні на¬ 
слідки розвитку радик. напрямків І., зокрема тих, які проголо¬ 
шують культ насилля, нетерпимості, расизму тощо. У тоталіт. 
країнах та у такий спосіб організованих сусп. групах (напр., 
реліг. сектах) І. переслідується. При цьому застосовуються най- 
жорстокіші методи протидії, у т. ч. й такі, що пов’язані із фіз. 
знищенням, завданням шкоди здоров’ю, тортурами, публ. роз¬ 
правами, психол. терором, руйнуванням особистості тощо. Але 
при цьому також використовується і набір м’якіших заходів 
впливу на інакодумців — адм. покарання, громад, обструк¬ 
ція, цензура тощо. Активним союзником влади в наступі на І. 
часто є «агресивна більшість» — індокринована і мобілізована 
владою частина сусп-ва. За тоталіт. режиму влада налаштова¬ 
на на жорстке, аж до жорстокого, реагування не стільки тому, 
що її непокоять конкр. ідеї, які артикулюються І., скільки сама 
можливість появи, висловлювання і поширення ідей такого ха¬ 
рактеру. І. в репрес. режимах може виникати за кількома осн. 
напрямами: як продовження і розвиток ідей, що мали місце 
в період до формування режиму; як реакція на проблеми, по¬ 
роджені режимом; як запозичення ідей, привнесених зовні; 
як диверсифікація в межах правлячої еліти, виокремлення 
в ній внугр. течій та фракцій. Гол. генератором і носієм І. за¬ 
звичай стають інтелектуали, люди вільних професій. В укр. 
версії — це інтелігенція (в першу чергу гуманітарна). В умовах 
пресингу з боку влади І. може каналізуватися у складні для 
контролю формати комунікації. Напр., в т. зв. «розмови на кух¬ 
ні», які передбачають вияв позиції незгоди, обмеженою про¬ 
стором побут, комунікації; або в політ, фольклор (див. Анекдот 
політичний), де ідеї, постаті та події можуть легко набувати гро¬ 
тескного, глумливого щодо влади характеру; або в чутки, які 
оскаржують поширювану офіц. інформацію і сигналізують про 
сусп. недовіру до неї. 

Поширення І. здатне підривати легітимність політ, режиму 
і сприяти до його модифікації чи заміни. Револ. процеси також 
значною мірою пов’язані зі зміцненням І. як форми критики 
наявного ладу, моделювання та апробації на практиці аль¬ 
тернат. концепцій сусп. і політ, розвитку. В Україні І. як політ, 
чинник актуалізувався в рад. період. У СРСР до виявів політ. 
І. потрапляла широка палітра ідей. Це і лібер., націоналіст, чи 
с.-д. підходи, які активно таврувалися офіціозом. Але також і ті, 
що претендували на марксизм — «ревізіоністські», маоїстські 
та троцькістські. І. були і будь-які сумніви з приводу «керівної 
та спрямовуючої» ролі СРСР, з приводу постулатів марксизму- 
ленінізму, що оголошувався офіц. ідеологією. Поза будь-якою 
критикою були також фігури К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, 
а також діючого керівництва країни. Ідея незалежності Укра¬ 
їни теж належала до І., яке визнавалося тодішнім режимом 
небезпечним і проти якого здійснювалася спец, політика ви¬ 
корінення. Крім того, рад. режим не визнавав навіть присут¬ 
ності серйозних проблем у здійсненні нац. політики в УРСР, зо¬ 
крема в збереженні та розвиткові укр. культури та мови. До І. 
потрапляли також і прагнення порівняти реальний стан справ 
у СРСР та в Україні із захистом прав людини із деклараціями, 




ІНҐЛГАРТ — ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ 


283 


іідписаними рад. керівництвом у серп. 1975 у Гельсінкі в При¬ 
кінцевому акті Наради з питань безпеки і співробітництва в 
Європі. І. за цими та деякими ін. напрямами сформували ідей¬ 
ну основу дисидент. руху в Україні в кін. 50 — кін. 80-х рр. 20 ст. 
Після здобуття Україною незалежності І. перестало системно 
придушуватися владою. Після «Помаранчевої революції» тема 
І. (зокрема як переслідування за свої політ, погляди) набула 
певного поширення в політ, дискурсі, але швидко деактуалізу- 
залася. Вияви І. можливі й в соціальних групах. Ознаки І. мо¬ 
кнуть виникати в жорстко централізованих, сформованих нав¬ 
коло харизмат. лідерів чи на ідеократ. засадах політ, орг-ціях. 
Піт.: Алексеева Л. История инакомьіслия в СССР. Новейший период. 
Вільнюс; М., 1992; Лисяк-Рудницький І. Політична думка українських 
підрадянських дисидентів // Історичні есе. І 2. К., 1994; Касьянов Г. 
Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х рр. К., 
1995; ОЬег 1 Роїііісаі Різзепі іп Ретосгаїіс АІІлепв : іпіеііесіиаі сгіїісз 
зі рориіаг гиіе. Ргіпсеїоп, Ж., 1999; Данилюк Ю, Бажан О. Опозиція 
з Україні (друга пол. 50-х — 80-ті рр. XX ст.). К., 2000. О. Лісничук 
ІНҐЛГАРТ Рональд (Іп|ІеґіагІ) (нар. 05.09.1934, Мілуокі, 
США) — політолог і соціолог. Отримав освіту в Північнозах. 
і Чиказ. ун-тах, викладав Мічиг. ун-ті, а також в ун-тах Жене¬ 
ви, Кіото, Лейдена, Берліна, Рима. 31985 займає посаду про¬ 
грамного директора Центру політ, досліджень Ін-ту соціаль¬ 
них досліджень Мічиг. ун-ту. З 1988 координатор міжнар. 
дослідницького проекту «Всесвітні огляди цінностей» ОА/ОГІСІ 
Уаіиез $ип/еу). Коло наук, інтересів: ціннісні зміни в глобаль¬ 
ній перспективі; культ., екон. та політ, трансформації в сучас. 
сусп-вах; питання бюрократії демократії та політ, участі; чин¬ 
ники, тенденції та наслідки модернізації та постмодернізації. 
І. є автором оригін. теорії міжгенераційної ціннісної зміни 
(ІЬеогу оі іп1ег|епегаІіопаІ уаіие сіїап£е), яка базується на 
двох гіпотезах: (1) ціннісної значимості того, чого в житті не 
вистачає (найбільшу суб’єкт, цінність має те, що є дефіцитом) 
і (2) соціалізаційного лагу (між змінами стану соціально-екон. 
середовища і ціннісних пріоритетів людей має місце часовий 
лаг, тобто ціннісні орієнтації людей не змінюються одночасно 
з екон. змінами, а продовжують якийсь термін відображати 
попередні соціально-екон. умови, в яких здійснювалась їхня 
соціалізація). На підставі моделі ієрархії потреб А. Маслоу І. 
виділяє два типи цінностей: «матеріалістичні» (цінності вижи¬ 
вання) і «постматеріалістичні» (цінності самореалізації). Згідно 
з дослідником, матеріаліст, цінності панують у бідних сусп-вах, 
серед незабезпечених і малоосвічених верств населення. Такі 
сусп-ва і верстви населення вирізняються низькими рівнями 
суб'єкт, добробуту, міжособистісної довіри, толерантності, під¬ 
тримки тендерного рівноправ’я, екол. ініціатив, високим рів¬ 
нем недовіри до чужого, довіри до науки і техніки, значною 
схильністю до авторит. правління. У багатих же сусп-вах, серед 
забезпечених і добре освічених людей, навпаки, переважа¬ 
ють пост матеріаліст, цінності. Ці сусп-ва і верстви населення 
демонструють протилежні переваги і більш схильні до дем. 
правління. За допомогою емпіричних даних І. доводить, що по¬ 
коління, які проходять соціалізацію в умовах екзистенціальної 
(фіз. і екон.) безпеки, тобто тоді, коли фіз. і екон. виживання 
пракг. є гарантованим, стають більш схильними до наголосу 
постматеріаліст. цінностей (автономії, самореалізації, якості 
життя, навкол. середовища тощо). І. вважає, що з ост. трети¬ 
ни минулого століття у світі відбувається зсув від матеріаліст, 
цінностей модерну до постматеріаліст. цінностей постмодер- 
ну. Цей зсув зумовлює низка соцієтальних процесів — від 


інституціональних змін (глобалізація, демократизація, поши¬ 
рення нових соціальних рухів) до змін тендерних ролей, сек¬ 
суальної моралі, ослаблення традиц. релігій, владних структур 
і авторитетів. При цьому стверджується, що наголос на пост¬ 
матеріаліст. цінностях люди роблять після пост, задоволення 
своїх матер. потреб. Отже, найбільше поширення постмате¬ 
ріаліст. цінностей спостерігається в благополучних і ензистен- 
ціально безпечних сусп-вах (сканд. країни, Нідерланди, Данія, 
Бельгія, Великобританія, Німеччина, США та ін.). Водночас, на 
думку І., екон., політ., військ, кризи, інфляція, безробіття мо¬ 
жуть викликати певний «відкат» постматеріаліст. зсуву. 
Загалом, підкреслює І., система цінностей є культ, основою ле¬ 
гітимації політ, або екон. порядку, їх зміни спричиняють значні 
соціальні наслідки. Нині розвинуті сусп-ва світу знаходяться 
в т. зв. процесі постмодернізації, який здійснюється за двома 
напрямами: по-перше, їх базові системи цінностей характери¬ 
зуються зсувом від матеріаліст, до постматеріаліст. цінностей; 
по-друге, ієрархічна бюрокр. орг-ція, яка становить підґрунтя 
інституцюнальної системи даних сусп-в, поступово втрачає 
свою функціональну ефективність, щодалі менше відповідає 
новим цінностям постмодерну. Це означає, що цінності модер¬ 
ну, поступаючись місцем новим цінностям постмодерну, новій 
культурі, не можуть бути підґрунтям нової інституціональної 
системи, що народжується в процесі постмодернізації. На дум¬ 
ку І., дані емпіричних досліджень відкидають тезу про вторин¬ 
ність культури і первинність екон. розвитку щодо становлення 
демократії. У даному відношенні важливість екон. розвитку 
зовсім не усуває значимість для демократії культури сусп-ва 
(рівень освіти, міжособистісна довіра, толерантність, цінності 
постмодерну) і масової політ, участі. Отже, культура, що фор¬ 
мується під впливом екон., політ, і соціального розвитку, сама 
може спричиняти зустрічний вплив. Політ, ін-ти і політична 
культура знаходяться скоріше в симбіотичному зв’язку, адже 
політ, ін-ти ефективно визначають поведінку людей, коли вони 
відповідають нормам політ, культури. Загалом екон. розвиток 
спричиняє культ, зміни, які забезпечують дем. ін-там масо¬ 
ву підтримку. Але це не означає, що екон. розвиток гарантує 
автоматичне виникнення дем. режиму. Натомість він створює 
умови для поширення дем. цінностей і практик. 

Л'гт.\ СиІІиге апб ЗосіаІ СИап£е: РіпРіп^з їгот ІИе Уоіие Зигуеуз. ЬвіРеп, 
2003; Созтороіііап соттипісаііоп: СиІІигаІ Ріуегзіїу іп &ІоЬаІі 2 еР ууогР. 
№* Уогк, 2009. А. Ручка 

ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ (ИО\, Нитап Оеуеіортепі 
ІпРех) — засіб вимірювання й оцінки наявних можливостей 
для задоволення матер. і дух. запитів і потреб людей. Запро¬ 
ваджено Відділом з підготовки Доповіді про розвиток людини 
Програми розвитку в 1990 для визначення серед, рівня досяг¬ 
нень країни в таких осн. вимірах: тривалість життя і здоров’я 
людини; знання; гідний рівень життя. Для розрахунку І. л. р. 
використовують дані Відділу народонаселення ООН, Ін-ту ста¬ 
тистики ЮНЕСКО і Всесвітнього банку. І. л. р. включає індекс 
очікуваної тривалості життя населення при народженні, індекс 
рівня утворення населення й індекс реального ВВП на душу на¬ 
селення. І. л. р. відображує як величину добробуту, так і якість 
життя населення тієї чи ін. країни. Вимірюється в інтервалі від 
1 до 0. Макс. рівень показує, що в країні серед, тривалість 
життя становить 85 років і більше, ВВП на душу населення (за 
паритетом купівельної спроможності) дорівнює 40 тис. дол., 
а також 100 % дорослого населення є грамотними, а всі, хто 




284 


ІНДЕКС ПОЛІТИЧНИЙ 


досягнув відповідного віку, відвідують почат. чи серед, школу 
або вчаться у вищому чи серед, спец. навч. закладі. Мін. рі¬ 
вень показує, що в країні серед, тривалість життя становить 
25 років і менше, ВВП на душу населення (за паритетом купі¬ 
вельної спроможності) дорівнює 100 дол., а також 100 % до¬ 
рослого населення є неграмотним, ніхто не здобуває ніякої 
освіти. Вважається, що регіони (країни) з індексом нижче 0,5 
мають низький рівень людського розвитку, 0,5-0,8 — серед, 
рівень, 0,8 і більше — високий рівень розвитку. І. л. р. скла¬ 
дається з трьох рівнозначних компонентів: дохід — показник 
ВВП (валового регіон, продукту) за паритетом купівельної 
спроможності (від 100 до 40 тис. дол.); освіта — показник гра¬ 
мотності (з вагою в 2/ 3 ) (від 0 до 100 %) і частка людей, що на¬ 
вчаються, серед дітей і молоді віком від 6 до 23 років (з вагою 
в і/з) (від 0 до 100 %); довголіття — показник тривалості май¬ 
бутнього життя при народженні, очікувана тривалість життя 
(від 25 до 85 років). Модифікацією І. л. р. є індекс міського роз¬ 
витку (СйІ — Сіїу Оеуеіортепі Іпбех), який розроблено щодо 
міських поселень. І. л. р. та індекс міського розвитку дозво¬ 
ляють ранжирувати як окремі країни і регіони, так і міські по¬ 
селення на основі порівняння факт, ситуації з якнайкращими 
і якнайгіршими досягненнями. Не всі важливі компоненти 
людського розвитку можна виміряти кількісно. І. л. р. не врахо¬ 
вує таких важливих компонентів людського розвитку, як мож¬ 
ливість людей брати участь у процесі ухвалення рішень, що 
стосуються їхнього життя, і пошана до них з боку сусп-ва. 

Нац. методику вимірювання рівня людського розвитку роз¬ 
роблено Радою з вивчення продукт, сил України НАНУ за 
участю Держкомстату України. Нац. варіант І. л. р. складаєть¬ 
ся з інтегральних індексів, які характеризують 9 гол. аспектів 
людського розвитку, який розраховується для кожної області 
та АР Крим: демограф, ситуація, що є віддзеркаленням і при¬ 
чиною людського розвитку в цілому; ситуація на ринку праці, 
що забезпечує матер. благополуччя населення, можливість 
розвитку соціальної і виробничої інфраструктури тощо; власне 
матер. благополуччя населення (тут особлива увага приділя¬ 
ється проблемі бідності); умови проживання населення; стан 
здоров’я населення й охорони здоров’я; освіта; соціальне се¬ 
редовище (індекс включає, зокрема, показники, що характе¬ 
ризують криміногенну ситуацію в регіоні); фінансування люд¬ 
ського розвитку (індекс містить параметри фінансування рсн. 
галузей, що забезпечують розвиток людини); екол. ситуація. 
Літ.: Нитап Оеуеіортепі Нерогї 2011 // Ііир://НРг.ипбр.ог£/еп/ 

Б. Кривошеїн 

ІНДЕКС ПОЛГТЙЧНИЙ — кількісний показник послідовних 
змін у розвитку якогось політ, ін-ту або процесу. Досвід емпі¬ 
ричних досліджень дозволив виробити безліч різноманітних 
індексів. Універсальних серед них немає і навіть теор. бути не 
може. Вони формулюються під конкр. дослідницькі завдан¬ 
ня та відображають різноманітні політ, процеси. Але ці, нехай 
навіть формалізовані індекси, мають важливий прикладний 
характер. На їх основі приймаються серйозні політ, та екон. 
рішення: надання допомоги тій чи ін. країні, включення її до 
міжнар. орг-ції, визначення інвестиц. політики тощо. Серед 
найбільш популярних та часто використовуваних політ, індек¬ 
сів слід відзначити такі. Індекс людського розвитку (Нитап 
Оеуеіортепі Іпбех) — розраховується Програмою розвитку 
ООН та включає такі показники, як ВВП на душу населення, рі¬ 
вень освіти та тривалість життя (кожний показник — з вагою 


одна третина). Індекс політ, нестабільності (Роїііісаі ІпзІаЬіГіїу 
І псі ех) — розраховується на основі двох індикаторів: фундам. 
нестабільності та екон. проблем, де б означає відсутність 
нестабільності, а 10 — найвищий рівень нестабільності. Ін¬ 
декс розраховується один раз на два роки аналіт. центром 
Есопотізі ІпІеІІі£епсе ІІпії, видання ТИе Есопотізі. Індикатор 
фундам. нестабільності базується на 12 субіндикаторах, таких 
як нерівність, дата заснування д-ви, рівень корупції, рівень 
етн. роз’єднаності, рівень довіри до уряду, статус нац. меншин, 
наявність фактів/подій політ, нестабільності, у т. ч. безладів, 
рівень соціального забезпечення, геополіт. положення краї¬ 
ни, тип політичного режиму та фракційність. Індикатор екон. 
проблем складається з таких субіндикаторів: зростання ре¬ 
ального ВВП на душу населення, рівень безробіття, ріст ВВП 
до паритету купівельної спроможності (у пропорції 40x40x20 
відсотків відповідно). У рейтингу країни розташовуються за 
агрегованим показником — індексом, величина якого і свід¬ 
чить про серйозність політ, загроз для конкр. країни. Індекс 
політ, розвитку Ф. Катрайта (індекс виміру демократії) буду¬ 
ється з урахуванням інституц. характеристик, виходячи з кри¬ 
теріїв дем. формування законод. та викон. влади. Країни роз¬ 
ташовуються за оціночною шкалою від 0 до 3 (найвищий бал). 
Щоб отримати найвищу оцінку демократичності за Катрайтом, 
необхідно щоб (1-й критерій) нижня палата (або однопалатний 
парламент) складався з представників двох чи більше партій 
політичних, а парт, меншість займала, щонайменше, ЗО % усіх 
місць у парламенті; щоб (2-й критерій) д-вою керував голо¬ 
ва викон. влади, який був призначений на основі багатопарт. 
конкуренції або обраний всенародно на заг. виборах. Такий 
формальний інституц. підхід показав свою недостатність і не¬ 
відповідність політ, реаліям. Дослідники вирішили враховувати 
процесуальні аспекти політ, розвитку країн. Це знайшло відо¬ 
браження в наведених далі індексах. Індекс демократизації 
Т. Ванханена використовує два кількісних показники виміру 
демократії: 1) Рівень конкурентності (К) — визначається пито¬ 
мою вагою голосів, отриманих на парлам. та презид. (у краї¬ 
нах, де вони проводяться) виборах опозиц. партіями. 2) Рівень 
електоральної участі (У) — питома вага населення, яке брало 
учать у голосуванні на цих виборах серед усього населення 
країни (включаючи дітей). На основі цих показників Ванханен 
будує індекс рівня демократизації (ІД). Індекс політ, демокра¬ 
тії К. Боллена складений на основі шести показників. Перші 
три з них характеризують рівень народовладдя: чесні та вільні 
вибори, система обрання законод. влади, система обрання ви¬ 
кон. влади. Інші три відносять до політ, свобод: свобода друку, 
свобода діяльності опозиц. груп і орг-цій, урядові санкції. Осн. 
ін-ти лібер. демократії зводяться до такого: народне пред¬ 
ставництво, яке здійснюється за допомогою вільних виборів; 
поділ влади, який забезпечує контроль над урядом з боку 
парламенту; ієрархія юрид. правових норм, яка заснована на 
принципі законності, тощо. Однак ці оцінки демократії отри¬ 
мані за показниками інституціональної і процесуальної фор¬ 
мальної демократії, без врахування якісних показників рівнів 
свободи та прав людини. На подолання недоліків формальних 
індексів були спрямовані пошуки амер. дослідницького центру 
(«Дім свободи») («Ргеебот Ноизе») які розпочалися у 70-ті рр. 
20 ст. під керівництвом Раймонда Гастила. У межах проек¬ 
ту «Порівняльний огляд свободи» в «Домі свободи» щорічно 
публікується звіт під назвою «Свобода у світі: політ, права та 






ІНДЕКСУВАННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ 


285 


громадян, свободи». При цьому частина політологів (включа¬ 
ючи Р. Гастила) проводять відмінності між рівнем свободи та 
демократі?, а інші — розглядають показники свободи як допо¬ 
внення до формальних показників демократі? (інституціональ- 
них та процесуальних), як оцінку реального рівня демокра¬ 
тичності. Методологія та методика підрахунку рівня свободи 
досить проста, але заснована на суб’єкт, експертних оцінках 
рівня політ, прав та громадян, свобод. Ця оцінка здійснюєть¬ 
ся за кожним критерієм за чотирибальною шкалою (чотири 
бали — найвищий показник). Потім кра?на, яка набрала від 28 
до 32 балів з політ, прав, відноситься до 1-? категорії (найвіль- 
ніша), ті, хто набрав від 0 до 4 балів — до 7-? категорі? (тобто 
з найнижчим рівнем свободи). Стосовно громадян, свобод: ті, 
хто набрав 45-52 бали прирівнюються до 1-? категорі?, а 0-7 
балів — до 7-? відповідно. Потім за цими двома категоріями 
(політ, права та громадян, свободи) розраховується середнє, 
і країни, які було віднесено до категорій, що мають до 3 ба¬ 
лів, розглядаються як вільні, кра?ни з показниками від 3 до 
5,5 — частково вільні, а кра?ни з категорією 5,5-7,0 — невіль¬ 
ні. При цьому далеко не всі кра?ни, які формально є демокра¬ 
тичними, можна віднести до вільних згідно з названими вище 
критеріями. Слід також відзначити такі індекси: дем. політ, роз¬ 
витку Нейбауера; дем. розвитку Джекмана; політ, демократі? 
Даля; трансформації Бертельсмана; лібер. ін-тів центру ви¬ 
вчення дем. управління; політики Екстайна і Гурра; політ, впли¬ 
ву; політ, участі А. Кембелла і У. Міллера; політ, свобод; політ, 
оптимізму. Існують індекси правопорядку, які розраховує Сві¬ 
товий банк, серед них: індекс корупції; держ. ефективності; ін- 
вестиц. клімату; відкритості та підзвітності; індекс якості ін-тів. 
Літ.: Оетосгасу: Уаіісіііу апсі МеІНосІ Расіогз іп Сгозз-ІЧаІіопаІ Меаз- 
игез // Атегісап .ІотаІ оТ Роїііісаі Зсіепсе. 1993. УоІ. 37, № 4; Сазііі 
Р. Тйе Разі, Ргезепі ап 6 Риіиге оі Оетосгасу 11 .ІотаІ оі Іпіетаїіопаї 
Аїаігз. 1994. УоІ. 38, № 2; Уапііапеп Т. Ргозресіз оі Оетосгасу. А Зійду 
оі 172 Соипігіез. Ьопдоп, 1997. О. Габріелян 

ІНДЕКСУВАННЯ ВЙБОРЧОГО ПРОЦЕСУ (від лат. іпбех - спи¬ 
сок, реєстр, покажчик) — застосування універсального пере¬ 
ліку показників для аналізу виборчих систем та характерис¬ 
тики виборчого процесу. Ці показники умовно поділяють на 
«формувальні» та «сумарні». Формувальними показниками 
вважають такі, що можуть впливати на результат виборів: ви¬ 
борча формула, к-сть мандатів на виборчий округ, електораль¬ 
ний поріг, структура бюлетеня. Сумарні — це такі, які не впли¬ 
вають на результати виборів, а використовуються для аналізу 
й порівняння результатів голосування під час різних виборів. 
До них належать: ефективна к-сть партій та ефективна к-сть 
парлам. партій, електоральна мінливість, показники диспро¬ 
порційності, залучуваності та заміщення. 

Формувальні показники: 

1. Виборча формула (еіесіогаї Іогтиіа) — критерій, за яким 
визначається переможець виборів. Для парлам. виборів ви¬ 
борча формула — це правило, за яким обирають членів за- 
конод. органу, а голоси виборців перетворюються на місця 
в представн. органі. Загалом виділяють такі типи виборчих 
формул, як мажоритарність та пропорційність. Своєю чер¬ 
гою, існують два підвиди мажорит. формул — відносно? (плю¬ 
рально?) та абс. більшості. Мажорит. формула відносно? біль¬ 
шості існує там, де перемогу на виборах отримує кандидат, 
що одержав відносну більшість голосів, ніж будь-який із су¬ 
перників (їігзі разі ІЬе розі — «перший, що пройшов»). Вона 


часто використовується при виборах президента (Колумбія, 
Коста-Ріка, Домініканська Республіка, Ісландія, США, Вене¬ 
суела), рідше — при виборах нижньо? палати парламенту 
(Великобританія,Канада, США, Індія, Ямайка). Дані, що зібра¬ 
ні Д. Фарреллом на основі результатів виборів в 59 країнах 
в 1990-х, свідчать про високий рівень диспропорційності 
системи відносно? більшості. Мажорит. формула абс. більшос¬ 
ті означає, що для перемоги кандидатам необхідно набрати 
більше 50 % голосів виборців. Система має два види: голо¬ 
сування в два тури та з альтернат, голосом. Перший вид голо¬ 
сування зазвичай здійснюється по одномандатних округах. 
Якщо жоден із кандидатів не набирає в першому турі необхід¬ 
но? більшості голосів, то проводиться другий тур голосування. 
Система голосування з альтернат, голосом проводиться там, 
де виборець має право фіксувати порядок своїх преференцій 
між усіма виставленими в одномандатних округах кандидата¬ 
ми. Вона використовується, напр., для виборів членів палати 
представників у Австралії. Визначення переможця здійсню¬ 
ється через послідовне виключення з підрахунку кандидатів, 
що набрали найменше число голосів, і перерозподілу їхніх го¬ 
лосів серед тих кандидатів, що залишилися, і так до виявлення 
переможця. Подібна система використовується в Ірландії у ви¬ 
падку проведення додаткових виборів до парламенту і для ви¬ 
борів президента. Пропорц. система є найпоширенішою при 
обранні членів парламентів. Вона передбачає вибори у бага¬ 
томандатних округах. Розподіл голосів за пропорц. системою 
може відбуватися або за квотами, або за дільниками. Може 
бути встановлено квоту (яка зазвичай обчислюється шляхом 
ділення заг. к-сті голосів, поданих за кандидатів у певному 
окрузі, на к-сть мандатів у цьому окрузі), яка буде відніматися 
від голосів, поданих за дану партію, кожного разу,коли парті? 
надаватиметься мандат. Ін. способом розподілу місць є при¬ 
значення послідовності дільників. Кожного разу, коли партія 
отримує місце, заг. к-сть поданих за не? голосів ділять на від¬ 
повідний дільник. Найчастіше застосовується послідовність,за 
яко? мандати надаються партіям з «найбільшими середніми» 
на кожному з кроків. 

2. К-сть мандатів на виборчий округ (сіізігісі та£пі1исіе) — об¬ 
сяг округу впливає на ступінь пропорційності представництва 
навіть більше, ніж виборча формула. Система загальнонац. 
округу застосовується лише в маленьких країнах з невели¬ 
кою к-стю депутатів парламенту (Ізраїль, Монако, Нідерланди, 
Парагвай). Такий єдиний загальнонац. округ застосовується 
в Росії. Єдиний загальнонац. округ із закритими парт, спис¬ 
ками, коли виборець не може впливати на розподіл мандатів 
усередині парт, списку, призводить до того, що парт, еліта, яка 
формує списки, повністю відривається від виборців, рядових 
членів парті?, оскільки місце в парламенті їм гарантоване 
практично ще довиборів. У такому випадку к-сть голосів, пода¬ 
них за той чи ін. парт, список, залежить не стільки від низових 
парт, структур, скільки від авторитету лідера парті?, з іменем 
якого асоціюватиметься список. За пропорц. виборчо? фор¬ 
мули що більша величина округу, то більш пропорц. система. 
За мажорит. системи відношення зворотнє. Коли величина 
виборчого округу маленька, вона суттєво впливає на виборчу 
систему. Величина від 1 до 4 місць може сильно вплинути на 
результат виборів. Особливо за величини 1 та 3 місця можли¬ 
во, що одна партія отримає більшість місць, не маючи більшос¬ 
ті голосів. Ця більшість називається «створеною» на противагу 




286 


ІНДЕКСУВАННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ 


«заробленій» більшості. Коли пропорц. формула, така як пра¬ 
вило д’Ондта, застосовується в окрузі з двома мандатами, ре¬ 
зультат майже напевне буде значно відрізнятися від ідеальної 
пропорційності. Виняток має місце, коли змагаються тільки дві 
партії, та голоси майже порівну розподіляються між ними. Ве¬ 
личина округу в три мандати зазвичай ще занадто мала, щоб 
спричинити пропорц. наслідки. Залежно від характеру парт, 
системи такий розмір округу може привести як до домінуван¬ 
ня в представн. органі однієї партії, так і до приблизно рівного 
представництва трьох партій, що отримали неоднакові частки 
голосів. Коли величина округу переходить за 5,створена біль¬ 
шість зустрічається дедалі рідше. Для більшості багатопарт. 
систем наближення до пропорційності не відбуватиметься без 
великих округів — бл. 10 місць та більше. 

3. Електоральний поріг (іґігєзііоісі) — відсоток («поріг»), що ви¬ 
значає мін. частку голосів, яку повинна отримати партія чи 
кандидат, щоб одержати місце у виборному органі. Малень¬ 
кі партії залишаються в певному сенсі незадоволеними цим, 
оскільки не отримують місць, не подолавши відповідної про¬ 
центної позначки. Чи не найбільшим із «порогів» є 17 %, що 
було використано у Греції. Отже, «поріг» є не більш обмежу¬ 
вальним чинником, ніж величина округу, оскільки збільшення 
або зменшення на одне місце може повністю змінити розста¬ 
новку сил по даному округу. 

4. Структура бюлетеня (ЬаІІоІ зігисїиге). Розрізняють катего¬ 
ричний та ординальний бюлетені: категоричний — виборець 
може голосувати лише за одного/одну з кандидатів/партій; 
ординальний — виборець може показати, що кандидат «Б» — 
це його перше уподобання, але якщо «Б» не буде обрано, він 
би віддав перевагу «С» перед «А». За категоричного бюлетеня 
виборець може опинитися перед дилемою: якщо я голосува¬ 
тиму за «Б», який начебто непопулярний, в результаті може 
статися, що «А» переможе, що є найгіршим для мене; але якщо 
я проголосую за більш популярного «С», я допоможу йому пе¬ 
ремогти і зменшу шанси на перемогу «А» (що отримало назву 
«стратегічного», «витонченого», «натщесердного» голосування). 
Ординальний бюлетень забезпечує більшу свободу вибору в 
певному списку. Інколи, як це відбувається в Бельгії, кандида¬ 
тів розміщують у певній послідовності в бюлетені, а виборець 
повинен поставити, скажімо, «X» навпроти прізвищ(а) канди¬ 
датів, які йому до вподоби. В Італії виборець повинен написа¬ 
ти прізвище(а) кандидата(ів) його уподобання. В будь-якому 
разі правила голосування потім визначають, який відсоток 
голосів, поданих за кандидата, необхідний для того, щоб пере¬ 
сунути його на початок списку. Отже, ординальний бюлетень 
визначає реальні уподобання виборців, тоді як категоричний 
бюлетень ширше застосовується, оскільки він є простішим. 
Сумарні показники: 

1. Ефективна кількість партій (єїГєсїіує питЬег ої рагїіез соп- 
їезїіпбїїіе еіесїіоп). Індекс ефект, чисельності партій, розроб¬ 
лений М. Лааксо і Р. Таагепера, дозволяє визначити число 
партій, що входять у межі парт, системи при даному виборчо¬ 
му законодавстві. Після його запровадження у 1979 показ¬ 
ник ефект, к-сті партій поступово досяг широкого визнання. 
Оскільки цей показник не враховує партії, що отримали неве¬ 
ликий відсоток голосів, він скоріше вимірює виборчі симпатії 
до певних партій, аніж просто кількість партій. 

2. Ефективна кількість партій у парламенті (єїГєсїіує питЬег ої 
рагііатепїагу рагїіез). Цей показник надає більш реалістичний 


варіант розподілу місць у парламенті, оскільки він більше вра¬ 
ховує великі партії,ніж маленькі. 

3. Ступінь диспропорційності (сіізргорогїіопаїі^у іпбех). Виборчі 
системи можна порівнювати за ступенем їх пропорційності чи 
диспропорційності,обчислюючи один або кілька показників 
співвідношення між часткою голосів, які отримали партії — 
учасниці виборів, та часткою місць представн. органу, яку вони 
отримали. Найпоширенішим показником є показник наймен¬ 
ших квадратів Галлагера, запроваджений у 1991. У сучасній 
політології для вимірювання структуризації парламенту вико¬ 
ристовується також введений Л. Майєром індекс агрегації (А). 

4. Електоральна мінливість та зміщуваність (уоіаїіііїу апсі рагїу 
геріасетепї іпсіех). Розрізняють валову мінливість та чисту 
мінливість. Під валовою мінливістю розуміють тенденцію ви¬ 
борців не голосувати за одну й ту саму партію під час двох ви¬ 
борів підряд. Чиста ж мінливість відображає реальну втрату 
або набуття підтримки політ, партією. Для розрахунку валової 
мінливості необхідні додаткові соціол. дослідження уподобань 
виборців у останніх виборах, порівняно з їхніми преференці¬ 
ями в передостанніх виборах. Чиста мінливість розраховуєть¬ 
ся з використанням офіц. опублікованих результатів виборів. 
При дослідженні парт, систем, що піддаються великим змінам 
від одних виборів до інших, бажано відрізняти мінливість усе¬ 
редині парт, системи від утворення нових партій. Однак існує 
багато труднощів у створенні двох незалежних величин: мін¬ 
ливості та заміщуваності (утворення нових партій). Так, не¬ 
можливо виміряти мінливість.на індивід, рівні. Виборець, який 
голосує за партію «А» у виборах, можливо, зовсім не змінив 
своїх парт, уподобань до наступних, виборів, але змушений го¬ 
лосувати за партію «В» (або «С», або будь-яку ін. партію), якщо 
партії «А» більше немає в бюлетені. Водночас цілком можливо, 
що цей виборець таки змінив свої уподобання і проголосував 
за партію «В» незалежно від того, є партія «А» в бюлетені чи ні. 
Таким чином, неможливо виміряти справжній відсоток зміни 
в парт, уподобаннях без спеціально розроблених порівняль¬ 
них досліджень (які в більшості випадків не існують на по- 
страд. просторі). Але можливо розробити приблизні дані щодо 
мінливості та парт, заміщуваності, розглядаючи тенденції 
в підтримці виборцями різних типів партій. Мінливість серед 
існуючих партій можна розрахувати, досліджуючи зміну у під¬ 
тримці виборцями партій або блоків, які беруть участь у двох 
виборах поспіль. Для цього вилучають всі партії, які не брали 
участі в обох виборах, і підсумовують різницю у голосах, яку 
отримали партії від одних виборів до інших. І якщо визначена 
таким чином мінливість є мірою змін у виборчих спадках наяв¬ 
них гравців політ, процесу, парт, зміщуваність можна розуміти 
як ступінь впровадження нових гравців у політ, систему. 

5. Залучення (іпсіизіоп) — відсоток голосів виборців, який 
було враховано при формуванні представн. органу. Існування 
такого показника пов’язане із реальною можливістю «втрати» 
голосу виборця, який голосував за кандидата чи партію, що 
в результаті не брали участі у розподілі парлам. місць. Цей по¬ 
казник дуже важливий, оскільки безпосередньо пов’язаний 
з явкою населення на вибори та виникненням абсентеїсг- 
ських настроїв. 

Формувальні та сумарні показники є обов’язковими складо¬ 
вими виборчого процесу, які більшою чи меншою мірою та 
в різних комбінаціях і варіаціях використовуються також для 
аналізу виборчих систему світі. За роки незалежності Україна 




ІНДИВІДУАЛІЗМ — ІНЖЕНЕРІЯ ВИБОРЧА 


287 


використала дві моделі виборчих систем, але жодна з них не 
дістала належного аналізу й обговорення. Дебати з приводу 
застосування третьої моделі виборчої системи (пропорційнос¬ 
ті) не супроводжуються наук, аналізом, а радше переходять 
у площину суто ідеол. протистояння і намагання протидіяти 
фальсифікаціям під час виборів. Усе це є свідченням того, що 
Україні необхідно розширювати напрям аналізу виборчих сис¬ 
тем та наслідків їхнього застосування, в тому числі із викорис¬ 
танням описаних вище показників. 

Літ.: Дешко Т. Інструментарій аналізу виборчих систем // Наук, запис¬ 
ки НаУКМА. Політ, науки. 2005. Т. 45; Кочубей Л. Виборчі техноло¬ 
гії: політичний аналіз (на прикладі виборів до парламенту сучасної 
України). К., 2006; Балабан Р. Теорія виборчої системи. К., 2007; 
РаггеІІ 0. М. Еіесіогаї зузіетз: А сотрагаїіуе іпігобисііоп. НоипсітіІІз, 
Уогк. 2001. В. Корнієнко 

ІНДИВІДУАЛІЗМ (франц. іпсімсіиаіізте) — поняття для позна¬ 
чення ряду явищ; моральної настанови, політ, філософії, сусп. 
світогляду, для яких спільним є переконання, що індивід є ви¬ 
значальною цінністю і гол. одиницею реальності. Прихильни¬ 
ки такого переконання наголошують на потребі збереження 
і збільшення особистої незалежності та дій індивіда від будь- 
якого впливу з боку суспільства , групи чи орг-ції. У цьому зна¬ 
ченні І. є протиставленням колективізму — переконанню, яке 
визнає, що гол. одиницею реальності є група — сім’я, нація, 
суспільство тощо. Якщо індивідуалісти наголошують на таких 
цінностях, як свобода, відповідальність, раціоналізм, підпри¬ 
ємливість і приват. власність, то колективісти, починаючи від 
А. де Токвіля і до сучас. комунітаристів, вказують на небезпеку 
виникнення ізоляції, нарцисизму, егоїзму, сусп. розшаруван¬ 
ня і конфліктів, породжених приват. власністю. Попри те, що 
наголос на центральності індивіда в цьому понятті видається 
цілком чітким, І. має багато проявів і в різних країнах набував 
різних значень. Поняття «І», з’явилось у 19 ст. у Франції і мало 
виразно негат. забарвлення. Незалежно від уявлень про на¬ 
лежний сусп. устрій, поняття «іпсііуісіиаіізте» використовували 
роялісти, ліберали, консерватори і соціалісти для опису анархії 
та розпаду соціальних зв’язків, що виявилися після Франц. ре¬ 
волюції. У Німеччині, Англії та США цей термін мав різні трак¬ 
тування, але використовувався переважно у позит. конота- 
ціях. Серед різновидів І. найчастіше називають такі; реліг. І., 
що виражається у відмові визнавати будь-яку реліг. владу чи 
доктрину; етичний І., який наголошує на тому, що єдиним і ви¬ 
значальним мірилом поведінки є власне сумління, а не будь- 
який зовн. авторитет чи стандарт; екон. І., або переконання 
в тому, що за умови, коли кожен індивід зберігатиме авто¬ 
номію у прийнятті екон. рішень і не буде виконувати рішень, 
прийнятих спільнотою чи д-вою, він зможе досягти добробу¬ 
ту і процвітання в результаті рац. поведінки в умовах ринку; 
методол. І., що ґрунтується на тезі М. Вебера про те, що соці¬ 
альні явища повинні пояснюватися через призму поведінки 
(рішень) індивідів. Інколи останній сплутують з онтол. І. або 
атомізмом, згідно з яким всесвіт (сусп-во) складається з окре¬ 
мих сугностей (індивідів), які дбають про власні інтереси і на¬ 
магаються реалізувати особисті права. Опонентами туге пред¬ 
ставники монізму та холізму. Останні вважають, що відносини 
міжсугностями є важливішими ніж самі сутності. 

Окремо слід виділити політ. І., який, мабуть, є найбільш відомим 
різновидом І. Він має багато проявів — від чистого анархіз¬ 
му до концепції «держави — нічного сторожа». Індивідуалісти 


насамперед стурбовані потребою захисту автономії індивіда 
від зобов’язань перед сусп. ін-тами, передовсім державою. 
Багато з них вважають, що права меншості повинні бути за¬ 
хищені відтиранії більшості. Тому вони виступають проти демо¬ 
кратії, якщо вона не гарантує конст. захисту таких прав. Важли¬ 
вою частиною дискусій між індивідуалістами та колективістами 
є питання про функції д-ви і ступінь її впливу на економіку 
і політику. Індивідуалісти вважають, що д-ва повинна якнай¬ 
менше втручатись у життя індивідів, обмеживши свою при¬ 
сутність охороною порядку і гарантією безпеки громадян. Таке 
переконання є притаманним і ранньому лібералізму з його 
наголосом на принципі «Іаіззег їаіге» — вільної економіки. 
На поч. 21 ст. ця теза має значно меншу к-сть прихильників, 
ніж 50 чи 100 років тому. Світова екон. і фін. криза 2008-09 
здається остаточно підірвала віру у спроможність саморегу¬ 
лювання ринку, і навіть у найбільш індивідуалістичній країні 
світу — США заговорили про необхідність держ. регулювання 
у стратег, секторах економіки. 

Літ.: Поппер К. Злиденність історицизму. К., 1994; \Л/а« І. МуФз оі Мо- 
сіегп ІпбШиаІізт. СатЬгісІ£е, 1996; Токвіль Алексіє Д. Про демокра¬ 
тію в Америці. К., 1999; Непаиі А. ТИе Ега о{ Ше ІпбШиаІ. Ргіпсеїоп, 
1999; Патнам Р. Гра в кеглі наодинці: Занепад соціального капіталу 
Америки // ї. 2001. № 21. Ю. МацІЄВСЬКИЙ 

ІНДОКТРИНАЦІЯ (від лат. іп — всередину та бокігіпа — вчен¬ 
ня, доктрина) — 1) некритичне сприйняття соціальними суб’єк¬ 
тами пропонованих ззовні ідей (вчень, догм, принципів, цін¬ 
ностей, вірувань, постулатів, доктрин); 2) цілеспрямоване 
впровадження тих чи ін. політ, ідей для формування певної 
сусп. свідомості. Політ. І. є результатом нав’язування безаль- 
тернат. доктрини всіма наявними в сусп-ві засобами на всіх 
рівнях сприйняття. Стан І. означає результативну реалізацію 
програми «вживлювання» тої чи ін. доктрини в сусп. свідо¬ 
мість. Особа та сусп-во у стані І. втрачають критичність сприй¬ 
няття політ, подій та діяльності влади, стають легко піддатли¬ 
вими для маніпуляцій і, відповідно, високо регульованими. 
І. може відбуватись як через жорсткі методи тиску на психоло¬ 
гію громадян (залякування, примус, погрози), так і через м’які 
(переконання на привабливих образах, заохочення тощо). 
Ставку на жорсткі методи робить влада в тоталіт. режимах, 
реалізуючи політику ідеол. І. Завдяки механізмам І. в таких 
режимах ставилося завдання повної трансформації особи 
у відповідності до їхніх ідеол. канонів. Такою була практика І. 
в сталій. СРСР чи в нацист. Німеччині. Разом з тим ряд дослід¬ 
ників розглядають І. як самобутній компенсаційний механізм, 
що здатен сприяти адаптації людини в сучас. мінливому світі, 
у стрімко зрослих інформ. потоках. Механізми І. використову¬ 
ються в технології політ, менеджменту не лише в тоталіт., а й 
в ін. типах режимів, зокрема і в дем. Термін «І.» активно засто¬ 
совується в психології, філософії, педагогіці, але має дещо від¬ 
мінне значення, ніж в політ, науці. 

Літ.: НоІІапбег С. О. Зоуієі Рої і Іі са І Іпйосігіпаїіоп: Оеуеіортепіз іп Мазе 
Мебіа апб Ргора^апсіа $іпсе Зіаііп. Ьопбоп, 1972; $поок І. А. Сопсерїз 
ої іпбосігіпайоп: рііііозоріїісаі еззауз. Ьопбоп, 1972; Мпп О. ТПе Ма- 
піриіаіеб Міпсі: Вгаіпжазіїіпз, Соп<№іопіп&, а псі Іпйосігіпаїіоп. ОсІа£оп 
Ргезз, 1983. О. Лісничук 

ІНЖЕНЕРІЯ ВЙБОРЧА — вид політ, маркетингу, який полягає в 
адаптації найважливіших виборчих процедур для ефект, реалі¬ 
зації інтересів політ, суб’єкта з метою завоювання і (або) утри¬ 
мання ним політичної влади. До прийомів І. в. належать: зміна 
виборчих процедур або всієї виборчої системи; стимулювання 




288 


ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ — ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИЙ 


виборців до переміщення з одних виборчих округів до ін.; ма¬ 
ніпулювання межами виборчих округів задля об’єднання тих 
адм. р-нів, населення яких підтримує кандидата, і, навпаки, 
подрібнення тих, де перевагу мають опоненти кандидата; ви¬ 
значення сприятливого часу для проведення виборів ; вплив на 
формування складу виборчих комісій. І. в. — це своєрідне по¬ 
літ. проектування, яке охоплює профес. порівняльне вивчення 
ситуації у різних виборчих округах і вироблення рекомендацій 
претенденту для підвищення його шансів на обрання, вивчен¬ 
ня виборчого корпусу співставленням технол. карт електора- 
ту по округах, створення кандидатові чи партії сприятливого 
іміджу, відпрацювання тактики виборчої кампанії. Один із 
найбільш поширених прийомів І. п. — виборча географія (гео¬ 
метрія), практика встановлення меж виборчих округів таким 
чином, щоб надати перевагу одному з учасників. Для запобі¬ 
гання маніпулюванню межами виборчих округіву законодав¬ 
стві деяких країн (Німеччина, Литва, Італія) обумовлюються 
вимоги, які повинні враховуватися при їх визначенні. Зако¬ 
нодавство ряду країн (США, Франція, Німеччина, Великобри¬ 
танія, Японія) виходить з того, що організувати абс. рівні тер. 
виборчі округи неможливо, а тому встановлює макс. відсоток 
(як правило 25 чи 33 %) відхилення округів за чисельністю ви¬ 
борців від серед, округу в той чи ін. бік. Тим самим створюють¬ 
ся умови для «виборчої географії», яка у США отримала назву 
«джеррімендерінг». Його сутність полягає у тому, що виборчі 
округи визначаються таким чином, що при збереженні їхньої 
формальної рівності в них заздалегідь забезпечується перева¬ 
га прихильників однієї з партій, при цьому прихильники ін. пар¬ 
тій розпорошуються у незначній к-сті по різних округах, а макс. 
їхня к-сть зосереджується в одному чи двох округах. Серед 
прийомів «вибіркової географії» також «підтасування», коли 
межі округів визначають так, що опоненти виявляються згру¬ 
пованими у виборчих округах, де вони становлять меншість; 
«пакування», коли опоненти зосереджені в невеличкій к-сті 
виборчих округів; «розкол», коли опонентів розподіляють між 
великою к-стю виборчих округів. Ефективність І. в. переваж¬ 
но залежить від того, наскільки жорстко детермінована політ, 
умовами структура міжпарт. конкуренції на виборах. 

Літ.: Полторак В. Політичний маркетинг та організація виборчих кам¬ 
паній // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. № 1; Наумова Е. 
В. Политический маркетинг в современной России. М., 2002. 

Л. Кочубей 

ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯЛ - КОМІСІЯ З РОЗСЛІ- 
ДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІЇ (ІНП) - ство- 
рено законод. актом від 18.12.1998. Основою для створення 
ІНП стало переконання, що слід зберегти пам’ять про жерт¬ 
ви, втрати і шкоду, заподіяні польс. нації під час 2-ї світової 
війни і після її закінчення; патріот, традиції боротьби поляків 
з окупантами, нацизмом і комунізмом ; вчинки гр-н, здійснюва¬ 
ні задля незалежності польс. д-ви і захисту свободи, а також 
людської гідності. У постанові про створення підкреслено та¬ 
кож: обов’язок розслідування злочинів проти миру, людства та 
військ, злочинів, обов’язок відшкодування усім, хто постраж¬ 
дав через д-ву, яка порушувала права людини, а також те, що 
жодні неправові дії д-ви проти гр-н не можуть зберігатися в та¬ 
ємниці й не повинні забуватися. У структурі Ін-ту діють чотири 
підрозділи: 1) підрозділ з розслідувань — Гол. комісія розслі¬ 
дування злочинів проти польс. нації; 2) архівний підрозділ — 
Бюро забезпечення доступу до док-тів і архівізації; 3) освітній 


підрозділ — Бюро політ, освіти; 4) люстраційний підрозділ - 
Бюро люстрації. Ін-т почав діяти з 2000. Йбго гол. осеред¬ 
ок знаходиться у Варшаві. Було створено також 11 відділень 
Ін-ту в усіх містах, де функціонують апеляційні суди. Ще у семи 
містах створено представництва. ІНП керує презес (голова), 
незалежний від органів держ. влади, якого обирає Сейм Респ. 
Польща на каденцію, що триває 5 років. У 2000-05 головою 
був проф. Леон Керес, а у 2005-10 проф. Януш Куртика, який 
загинув у авіакатастрофі під Смоленськом 10.ІУ.2010. Після 
трагічної загибелі проф. Куртики обов’язки голови виконував 
д-р Францішек Грицюк — заст. Я. Куртики. У 2011 примусом 
ІНП обраний Лукаш Камінський. Гол. комісія з розслідування 
злочинів проти польс. нації одночасно входить до складу Про¬ 
куратури Респ. Польща на чолі якої стоїть ген. прокурор — мі¬ 
ністр юстиції. Гол. комісією керує директор, який одночасно є 
заступником ген. прокурора. Вона реалізує слідчі дії у справах 
щодо нацист., комуніст, та ін. злочинів проти миру, людства 
або військ, злочинів, скоєних щодо осіб польс. національнос¬ 
ті або польс. гр-н ін. національностей у період від 01.09.1939 
до 31.07.1990. Діяльність Комісії є продовженням роботи Гол. 
комісії з розслідування нім. злочинів у Польщі, яку було ство¬ 
рено у 1945 з метою нагромадження документації, що умож¬ 
ливлює засудження нацист, злочинців за злочини, скоєні ними 
у період 2-ї світової війни. На 01.06.2009 прокурори Гол. комі¬ 
сії підготували матеріали у понад 6 300 справах. Бюро забез¬ 
печення доступу до док-тів і архівізації збирає, засвідчує, збе¬ 
рігає, опрацьовує та забезпечує доступ до док-тів під грифом 
органів держ. безпеки у 1939-90. Ці матеріали стосуються: 
а) нацист, і комуніст, злочинів, які було скоєно щодо осіб польс. 
національності або польс. гр-н ін. національностей у період від 
01.09.1939 до 31.07.1990; б) ін. злочинів проти миру, людства 
або військ, злочинів; в) ін. репресивних дій з політ, мотивів, 
яких припустилися посадові особи польс. слідчих органів або 
органів юстиції, а також особи, що діяли за їхнім дорученням; 
г) діяльності органів держ. безпеки. Усі архівні матеріали, зі¬ 
брані в Ін-ті у 2000-10, налічують понад 86 тис. метрів заг. об¬ 
сягу. Бюро політ, освіти проводить свою діяльність паралель¬ 
но у трьох аспектах: наук., освітньому та видавничому. Наук, 
діяльність полягає у розробці наук, проектів, орг-ції сесій, кон¬ 
ференцій, семінарів, а також підтримці окремих ініціатив щодо 
меморіалізації новітньої історії Польщі, у т. ч. висунутих з боку 
ветеранських орг-цій. Освітня діяльність має на меті участь 
у просвітницькій роботі з історії, а також у поширенні в різ¬ 
них формах знань про новітню історію Польщі. Видавнича та 
редакторська робота полягає у публікації результатів наук, 
та видавничих проектів, що було реалізовано в ІНП. Гол. ме¬ 
тою Люстраційного бюро, яке існує у структурі Ін-ту з 2007, е: 
а) прийом, засвідчення і попередня перевірка правдивості 
заяв щодо люстрації, які склали особи, що виконують публіч¬ 
ні функції; б) публікація каталогів, що містять дані осіб, які ви¬ 
конують публічні функції, осіб, що перебували під наглядом, 
функціонерів апарату служби безпеки, а також осіб, що займа¬ 
ли керівні посади у політ, системі ПНР; в) підготовка і ведення 
люстраційних справ з метою передачі до прокуратури. 

Літ.: ІпТогтаїог о газоЬіе агсМіууаІпут ІпзТуїиТи Ратіфсі №госіоууєі (зіап 
па б 2 іеп 31 бгибпіа 2008 гаки), геб. пайкова Іегіу Вебпагек, Раїаі 1е$- 
кіеюісг, Магзгаууа 2009. Є. Беднарек 

ІНСТИТУТ ПОЛІТЙЧНИЙ (лат. іпзіііиіит — встановлення, за¬ 
провадження, звичай) — впорядкована система структур, 




ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 


289 


правил та механізмів орг. втілення і прав, закріплення узвича¬ 
єних норм, роль яко? полягає як у відтворенні та забезпеченні 
повторюваності сусп. практик, так і в самост. регламентуван¬ 
ні політ, життя та продукуванні подальших зразків політ, по¬ 
ведінки. Розуміння інтегративної сутності І. п. дає можливість 
вичленити дві його складові: внугрішньозвичаєву та зовніш- 
ньоправову. Так, внутр. «жорстким ядром» І. п., яке становить 
сукупність ціннісних, психол., символічних нашарувань, є влас¬ 
не інституція — соціальна сутність будь-якого дем. ін-ту. У свою 
чергу зовн., орг.-прав. вимір передбачає функціонування 
ін-ту в політ, просторі у формі орг-ціТ, з притаманними тільки їй 
правилами, що виробляються у взаємодії встановлених норм 
та емпіричних утілень цих норм. Поле діяльності І. п. не обмеж¬ 
ується прав, рамками: не діставши закріплення в праві, певна 
впорядкована та чітко організована єдність кодексів пове¬ 
дінки, механізмів і засобів утілення в життя інтересів акторів 
політичних діє автономно і детермінує виникнення нелегаль¬ 
ного, «тіньового» І. п. (непотизм, хабарництво, *група тиску » 
тощо). Представниками інституціоналізму І. п., як і будь-який 
ін. сусп. ін-т, за своєю генезою визнається психол. утворен¬ 
ням, стійким продуктом обміну діяльністю та позиціонується як 
кінцевий продукт істор. розвитку політ, сфери. Окрім того, І. п. 
характеризується структурністю та функціональністю: існує як 
наслідок своїх взаємодій з ін. ін-тами сусп. підсистем та має 
регламентовані канали зв’язку з ними, а також покликаний 
виконувати певні функції в політ, системі, сприяючи її інтегра¬ 
ції та досягненню гомеостазу. 

Літ.: Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування еконо¬ 
міки. К., 2000; Зазнаев О. Вторая молодость «долгожителя»: концепт 
«политический інститут» в современной науке // Проблеми полит. на¬ 
уки. Казань, 2005; ТПе Охїогсі НапРЬоок ої Роїііісаі ІпзІіППіопз. ОхїогР, 
2008. О. Рибій 

ІНСТИТУТ ПОЛІТЙЧНИХІ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 
ІМЕНІ І. Ф. КУРАСА НАН УКРАЇНИ — наук.-дослідна установа, 
що її було утворено рішенням Президії АН України у груд. 1991. 
Перед Ін-том було поставлено завдання поглибленої і всебіч¬ 
ної розробки проблем, що набули особливого значення з про¬ 
голошенням незалежності України і що пов’язані з потребами 
і процесами становлення, розвитку та функціонування укр. 
державності й громадянського суспільства. Це — історія і су- 
час. динаміка політ, ін-тів і процесів, взаємовпливи політики, 
політичної культури, етнонац., міжреліг. та міжконфес., регіон, 
відносин і факторів сусп. життя, вироблення нових парадигм 
етнонац. розвитку, запобігання конфліктності в етнонац. сфе¬ 
рі, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, роз¬ 
роблення технологій управління в системі політ, і міжетн. від¬ 
носин, експертиза законопроектів, держ. і недерж. програм 
у різних галузях сусп. життя, теор.-методол. аспекти політ, і ет- 
нополіт. досліджень та упровадження їх результатів. До 1997 
мав назву Інститут національних відносин і політології НАН 
України. Від початку утворення Ін-ту до жовт. 2005 його дирек¬ 
тором був акад. НАН України, віце-президент НАН України І. Ку- 
рас (1939-2005). Після його смерті постановою Президії НАН 
України Ін-ту присвоєно його ім’я. З 2005 директором Ін-ту об¬ 
рано д-ра політ, наук, акад. НАН України (з 2009) Ю. Левенця. 
У складі Ін-ту працюють відділи: теор. та прикладних проблем 
політології, етнополітологи, нац. меншин, соціально-політ. іс¬ 
торії, відділ теорії та історії політичної науки, а також створе¬ 
ні при цих відділах дослідні центри: політ, технологій, істор. 


політології, проблем церкви і етноконфес. досліджень.* Нау¬ 
ковці Ін-ту досягнули вагомих успіхів у теор.-методол. обгрун¬ 
туванні нового напряму соціогуманіт. наук — етнополітологи, 
розробці об’єктно-предметної зони політичної науки і вдоско¬ 
наленні її понятійно-категоріального апарату, осмисленні діа¬ 
лектики взаємодії етнічних і політ., етнічних і регіон, факторів. 
Досліджувались етнонац. специфіка, характер та особливості 
політ, процесу і політичної культури в минулому і сучас. України, 
реліг. ситуація і взаємовідносини різних конфесій. Вагомим є 
внесок у розвиток в Україні наукової юдаїки. 

Ін-т виступає ініціатором і координатором наук.-дослідних про¬ 
ектів. Успішно, зокрема, у 1999-2002 було здійснено проект 
«Політична історія України. XX століття», участь в якому брали 
відомі фахівці з наук.-дослідних та навч. закладів Києва та ін. 
регіонів України. Підсумком багаторічної роботи стало 6-томне 
видання, що вийшло у 2002-03 у київ, вид-ві «Генеза», також 
однотомне видання «Україна: політична історія. XX — початок 
XXI століття» (Парламентське вид-во, 2008). Реалізація до¬ 
слідних проектів Ін-ту у співпраці з групами ряду ун-тів дозво¬ 
лила з’ясувати специфічні риси та особливості етнополітики 
в окремих регіонах України (Закарпаття, Прикарпаття, Волинь, 
Крим), визначити її пріоритетні завдання та перспективні на¬ 
прями. У 2005 було успішно завершено дослідницький про¬ 
ект «Регіональні версії української національної ідеї: спільне 
і відмінне». Науковці Ін-ту підтримують наук, зв’язки з дослід¬ 
ницькими і навч. закладами Великобританії, Ізраїлю, Італії, 
Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, здійснюють¬ 
ся спільні міжнар. дослідні проекти. Ін-т розвиває співпрацю 
з держ. органами та громад, орг-ціями, веде активний діалог 
з представниками різних партій політичних, рухів, реліг. конфе¬ 
сій щодо оптимальних шляхів розвитку України, функціонуван¬ 
ня її політ, ін-тів тощо. Підготовка кадрів в Ін-ті здійснюється 
через аспірантуру й докторантуру. Спеціалізована вчена рада 
приймає до захисту канд. і докт. дисертації. При ін-ті засновано 
інноваційний навч. заклад — Ін-т політ, наук, який у 2003 роз¬ 
почав роботу з підготовки фахівців — магістрів за відповід¬ 
ними спеціальностями на базі повної вищої освіти. Наук, б-ка 
Ін-ту налічує бл. 100 тис. прим, різних видань. Ін-т регулярно 
видає «Наукові записки», а також є співзасновником багатьох 
період, видань, серед них «Український істор. журнал», журн. 
«Людина і політика» журн. «ДІАЛОГ. Історія, політика, економі¬ 
ка» та ін. Опис опублікованих монографій, збірників док-тів, 
брошур, статей, тез наук, доповідей містить видана у 2002 
«Бібліографія праць співробітників інституту 1991-2001 ро¬ 
ків». Відповідна інформація представлена й оновлюється на 
сайті в мережі інтернет(ії«р//у\гом. сотризегу.сот.иа/ іріепб). 
Літ.: Етнополітологія. Перші кроки становлення. К., 2004. 

Ю. Шаповал 

ІНСТИТУТ (СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТЙЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ (ІСПП) 
АПН УКРАЇНИ — наук.-дослідна установа, створена 26.01.1994 
як Наук.-практ. центр політ, психології АПН України, що 
14.10.1996 набув статусу ін-ту і своєї нинішньої назви. Від часу 
створення ІСПП його очолює чл.-кор. АПН України М. М. Слю- 
саревський. Заг. к-сть працівників — 116, з них: наук, спів¬ 
робітників — 92, членів АПН України — 3, д-рів наук — 11, 
канд. наук — 37. Осн. наук, підрозділами ІСПП є лабораторії: 
методології психосоціальних і політико-психол. досліджень; 
соціальної психології особистості; психології мас та спіль¬ 
нот; психології малих груп та міжгрупових відносин; фундам. 




290 


ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 


і прикладних проблем спілкування; психол. проблем політ, 
соціалізації молоді; психології масової комунікації та медіа- 
освіти; психології політ, участі; соціально-психол. технологій; 
моніторингу сусп.-політ. процесів. Гол. напрями досліджень: 
теоретико-методол. засади соціальної та політ, психології; 
комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та гро¬ 
мадян. розвитку дітей і молоді; психол. механізми соціалізації 
особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливос¬ 
тей, особистісного зростання; проблеми групової динаміки, 
міжособових та міжгрупових стосунків; стан, закономірності 
й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки; соціаль¬ 
но-психол. умови та чинники участі особистості в політ, житті; 
проблеми психології влади і політ, лідерства; соціально-пси¬ 
хол. аспекти масової комунікації, орг-ції медіа-освіти молоді, 
формування у неї психол. стійкості до соціально шкідливої ін¬ 
формації; технології соціально-психол. консультування, про¬ 
гнозування сусп.-політ. процесів та впливу на їх перебіг. Учені 
ІСПП становлять ядро заснованої акад. В. А. Роменцем наук, 
школи психології вчинку (В. О. Татенко, О. Б. Старовойтенко, 
М. І. Найдьонов, В. Д. Шульга та ін.). Примножуються надбан¬ 
ня укр. школи психології пропаганди, що має вже більш як 
тридцятирічні традиції (М. М. Слюсаревський, П. Д. Фролов, 
В. В. Жовтянська, Г. В. Мироненко та ін.). За час існування 
ІСПП склалися і здобули визнання в Україні та за її межами 
також наук, школи психології життєвої кризи (Т. М. Титаренко), 
соцієтальної психіки (О. А. Донченко). В ін-ті розроблено ори¬ 
гінальну концепцію соціальної психології як фундам., базової 
психол. дисципліни, реляційну теорію інформ. простору, тео¬ 
рію соціальної напруженості як надіндивідуального психічного 
стану (М. М. Слюсаревський), інтеракційну теорію психології 
влади (В. О. Васютинський), основи теорії психофракталів, що 
є своєрідною сучас. версією концептів індивід, і колект. душі 
(О. А. Донченко), концептуальні засади вивчення життєвого ви¬ 
бору особистості (Т. М. Титаренко), психол. моделі інтегральної 
орг. структури (В. П. Казміренко), побудови змісту політ, освіти 
учнівської молоді (І. В. Жадан), сусідських відносин у тер. спіль¬ 
ноті (Л. А. Найдьонова). Зроблено помітний внесок у розвиток 
суб’єктної парадигми соціальної психології і психол. науки за¬ 
галом (В. О. Татенко), теорії та методів психодрами (П. П. Гор¬ 
ностай). Створено низку нових діагностичних, прогностичних і 
корекційних методик, технологій та експертних систем, а саме: 
діагностичний комплекс оцінювання особистісної готовності 
до політ, участі (Л. О. Кияшко, А. О. Краснякова, О. В. Полунін); 
метод, інструментарій діагностування психол. механізмів по- 
літ.-ідеол. самовизначення молоді (Г. В. Циганенко); методику 
психосемантичного дослідження категоріально-рефлексив¬ 
них структур свідомості виборців як суб’єктів політ, взаємодії 
(Д. В. Позняк); комплект методик семантичного аналізу про¬ 
цесу вибудовування іміджу політиків друкованими мас-медіа, 
зокрема комп’ютерну методику фоносемантичного аналізу 
політ, текстів (П. Д. Фролов), експрес-методику фіксації емо¬ 
ційних станів учасників масових політ, акцій (Л. А. Найдьоно¬ 
ва, М. І. Найдьонов); діагностично-прогностичну модель від- 
стеження рівня соціальної напруженості та систему стратегій 
її коригування (В. В. Жовтянська, М. М. Слюсаревський); пси- 
хосемантичний опитувальник для дослідження мовних префе¬ 
ренцій гр-н та характеристик ціннісного потенціалу україно¬ 
мовного спілкування (В. О. Васютинський); соціально-психол. 
тренінг з формування етн. ідентичності молоді за допомогою 


арт-методів (О. Л. Вознесенська, О. М. Скнар); програми пси¬ 
хол. семінарів-тренінгів з електоральної активності та політ, 
лідерства (В. П. Казміренко, В. М. Духневич); тренінги з політ, 
самовизначення та підвищення соціально-психол. компетент¬ 
ності особистості в політ, сфері (О. А. Ліщинська, Л. А. Царюк, 
М. В. Тоба) та ін. ІСПП має всеукр. мережу інтерв’юерів з від¬ 
повідною матер. базою та оснащенням, що дає змогу системат. 
здійснювати масові опитування населення. Поряд з фундам. 
наук, розробками проводяться численні прикладні досліджен¬ 
ня, результати яких використовуються Адміністрацією Пре¬ 
зидента України, КМ України, РНБОУ, м-вами і відомствами. 
У процесі цих досліджень, значна частина яких здійснюється 
в моніторинговому режимі, відстежуються та прогнозуються 
найважливіші тенденції сусп. розвитку, формування громад, 
думки, вивчаються сусп. настрої різних верств населення. На¬ 
уковці ІСПП активно працюють у сфері практ. психології, нада¬ 
ють соціально-психол. допомогу керівникам та персоналові 
держ. і приват. підприємств та установ, політ, партіям і громад, 
орг-ціям, консультують молодь з проблем сімейного життя, 
здійснюють профілакт. роботу з групами ризику. У наук, до¬ 
робку ІСПП понад 2700 публікацій заг. обсягом бл. 3800 друк, 
арк., серед яких 63 монографії, 47 підручників і навч. посіб¬ 
ників, 6 словників та довідників, 57 зб. наук, праць. Ін-т є ко¬ 
лект. членом Всеукр. асоціації психологів, Асоціації політичних 
психологів України , Соціологічної асоціації України. Видає 
журн. «Психологічні перспективи» (спільно з Волин. держ. ун¬ 
том ім. Лесі Українки) та «Психодрама і сучасна психотерапія* 
(спільно з Асоціацією психодрами), щорічник «Наукові студії 
із соціальної та політ, психології», зб. наук, праць «Політична 
психологія та її роль у становленні громадянина Української 
держави» (спільно з Асоціацією політ, психологів України), ін¬ 
форм. бюлетені на різні теми. Через аспірантуру і докторантуру 
здійснюється підготовка фахівців вищої кваліфікації. В ІСПП 
діє спеціалізована вчена рада із захисту докт. і канд. дис. за 
спеціальностями 19.00.05 — соціальна психологія, психологія 
соціальної роботи та 19.00.11. — політ, психологія. 

Літ.: Соціальна психологія в Україні: Довідник. К., 2004; Москален¬ 
ко В. В. Розвиток політичної психології в Україні: історична ретроспек- 
тива і новітній досвід: дис.... канд. психол. наук. X., 2006. 

М. Слюсаревський 

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ — теор. школа, яка вивчає екон., політ., 
прав, та соціальні процеси (проблеми впорядкування держ. 
життя та втілення в практику норм права, умови рівноваги 
ринку, поведінку індивідів тощо) через призму інституціональ- 
ної структури сусп-ва та за допомогою методів суміжних сусп. 
наук. І. зародився в кін. 19 — на поч. 20 ст. як напрям екон. 
думки з метою розширити рамки тогочас. екон. аналізу та по¬ 
яснити, як окремі частини екон. системи співвідносяться між 
собою та з сусп-вом у цілому. Центр, ідея І., сформульована 
його основоположником Т. Вебленом, полягає в тому, що екон. 
сфера включена в певне соціокультурно-політ. середовище, 
а отже її розвиток та функціонування зазнають впливу панів¬ 
ної системи сусп. цінностей. Інституціональний підхід є між¬ 
дисциплінарним і полягає в залученні до аналізу екон. явищ 
позаекон. факторів. І. передбачає застосування методології 
холізму (згідно з якою індивід є інституційно залежним та вто¬ 
ринним відносно ін-тів) історично-генет. та описово-статист. 
методів дослідження, а також принципу інституціонально- 
го детермінізму, який наділяє ін-ти здатністю перешкоджати 





ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ 


291 


спонтанному еволюц. розвитку сусп. системи. Т. Веблена, як 
і Д. Коммонса, У. Мітчела, Дж. Гелбрейта, М. Оріу, К. Поланьї, 
Дж. Кларка, Ф. Перру та ін. вважають представниками кла¬ 
сичного — «старого» — І. Наслідком їхнього наук, пошуку стала 
поява таких основоположних для І. праць, як «Теорія дозвіль¬ 
ного класу; економічне дослідження про інститути» (1899) 
Т. Веблена, «Інституційна економіка» (1924) та «Правові осно¬ 
ви капіталізму» (1924) Дж. Коммонса, «Економічні цикли» 
(1913) У. Мітчела тощо. На формування І. методол. вплинули 
нім. та англ. істор. школи. Теор. попередниками І. вважаються 
соціологи О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгайм, а також К. Маркс , 
М. Вебер та ін. Дослідження перших соціологів базувалися на 
концепції «природності» ін-тів: у їхніх роботах інституціональні 
утворення постають як органічні координац. підсистеми сусп. 
організму стійкі структури соціальних дій з набором певних 
функцій. Ранні теорії щодо сусп. ін-тів характеризувалися пере¬ 
важанням еволюц., структурно-функціонального, позитивіст¬ 
ського методів вивчення. На відміну від соціологів, у марксист, 
традиції інституційні утворення розглядалися як штучні форми 
орг-ції і регулювання соціальної діяльності, які склалися іс¬ 
торично під впливом соціальних, передусім, вироб. відносин. 
На тому ж рівні «штучності» розміщені ін-ти у феноменологічній 
традиції. Вони, згідно з М. Вебером, є результатом людської 
діяльності, об’єктивації та втілення суб’єктивних смислів і зна¬ 
чень. Якщо до виникнення І. наук, концепції розглядали ін-ти 
лише як контекст, фон сусп.-політ. та екон. взаємодій, то з роз¬ 
витком дедуктивних теорій пояснення рушіїв сусп. життя при¬ 
йшло розуміння того, що ін-ти є важливими та мають здатність 
встановлювати правила поведінки в сусп-ві, відігравати не 
лише консенсусну, а й регламентаційну функцію. 

Початок оформлення І. в самостійний якісно новий напрям 
екон. думки датується 1898, коли амер. економіст Т. Веблен 
опублікував програмну статтю «Чому економіка не еволюційна 
наука?», яка була відповіддю на тогочасну кризу неокласичної 
екон. теорії. Сформульовані Т. Вебленом імперативи «старого» 
і. відкидали такі неспроможні для пояснення тогочасних екон. 
процесів базові твердження неокласики, як принцип рівно¬ 
ваги, припущення щодо рац. поведінки екон. агентів і відсут¬ 
ності проблем отримання та обробки повної інформації для 
прийняття рац. рішень. Теорія І. має практ. спрямованість; І. як 
екон. теорія домінував у США в 40-х рр., зокрема гол. теорети¬ 
ком «Нового курсу» Ф. Рузвельта був інституціоналіст Р. Тагуел. 
Однак надання переваги індукт. методу у дослідженнях осн. 
сусп. явищ призвело до того, що загальна інституціональна 
теорія так і не сформувалася. Напрям І., який був заснований 
Т. Вебленом та дістав назву соціально-психологічного, ґрунту¬ 
ється на психол. поясненні екон. процесів та поміщає в центр 
дослідження біосоціального, а не рац. індивіда. Хоча осн. пред¬ 
метом досліджень соціально-психол. інституціоналістів є вплив 
правових, морально-етичних, орг. та ін. інституційних надбу¬ 
дов на екон. відносини, Т. Веблен так само вводить в основу 
функціонування сусп. ін-тів неодмінний атрибут — обумовле¬ 
ність екон. процесами. Соціально-прав. І., засновником якого 
вважається Д. Коммонс, наголошує на визначальній ролі норм 
права як основи сусп., зокрема екон. розвитку. У рамках І. 
Д. Коммонс розробив теорію соціальних конфліктів, відповід¬ 
но до якої соціальні конфлікти — необхідний оптимізаційний 
фактор еволюції сусп. системи. Кон’юктурно-статистичний 
(емпіричний) І., гол. представником якого є У. Мітчел, вдається 


до статист, методів дослідження екон. процесів. Цей напрям 
І. сконцентрований на дослідженнях природи екон. циклів та 
руху кон’юктурних хвиль, методів послаблення екон. криз, про¬ 
блем грошового обороту тощо. З появою І. в сусп. науках ви¬ 
діляється ін-т як ключова еволюц. одиниця. За визначенням 
Т. Веблена, «інститут» (від лат. іпзШЛит — встановлення, за¬ 
провадження, звичай) — це «стереотип думки» чи сукупність 
стійких звичок мислення, притаманних великій спільності 
людей. Ін-ти як гол. предмет дослідження в класичному І. не 
класифікуються на первинні чи вторинні й не протиставляють¬ 
ся один одному. Для ранніх інституціоналістів, хоча вони і пра¬ 
цювали переважно в екон. напрямі, всі ін-ти сусп-ва, будь-то 
екон., соціальні чи політ., мають схожу структуру та становлять 
одне ціле. У рамках І. вперше були опрацьовані питання вза¬ 
ємопроникнення та взаємовпливу різних сусп. ін-тів; виявляю¬ 
чи закони існування екон. ін-тів, інституціоналісти поширюють 
їх як на всю множину ін-тів, так і на окремі їхні підгрупи. 

У серед. 1980-х після періоду занепаду класичного І. та до¬ 
мінування емпіричних та позитивіст, теорій відбувається 
«ренесанс» або «нове відкриття» ін-тів. Представниками нео- 
інституціоналізму вважаються Р. Коуз, Д. Норт, О. Вільям- 
сон, Дж. Бьюкенен, Г. Мюрдаль, Д. Белл, Л. Клейн, О. Тофлер, 
Р. Гейлбронер та ін. Осн. ідеї неоінституціоналістів знайшли 
відображення у таких працях, як «Природа фірми» (1937) 
Р. Коуза, «Економічні інститути капіталізму» (1985) О. Вільям- 
сона, «Інституції, інституційна зміна та функціонування еконо¬ 
міки» (1990) Д. Норта тощо. Інтеграція раннього екон. орієн¬ 
тованого І. в політ, дослідження відбулася завдяки Дж. Марчу 
і Дж. Олсену, зокрема їхній праці «Нове відкриття інститутів: 
організаційний базис політики» (1989). Зважаючи на значну 
предметну розгалуженість окремих досліджень неоінституціо¬ 
налістів, неоінституціоналізм представлений низкою різно- 
рівневих теорій, серед яких значаться: теорія трансакційних 
витрат, теорія прав власності, теорія сусп. вибору, теорія обме¬ 
женої раціональності, ігор теорія , економіка угод, теорія кон¬ 
вергенції, теорії постекономічного сусп-ва тощо. Базова за¬ 
сада неоінституціоналізму полягає в тому, що сусп. ін-ти мають 
значення (ІП 8 ІІШІ 0 П 8 таіїег). Визнаючи складність і неперед- 
бачуваність сусп. підсистем, неоінституціоналісти залишають 
за ін-тами прерогативу встановлення рамок вибору індивіда, 
поведінку якого, проте, неможливо передбачити і повністю по¬ 
яснити шляхом рац. побудов. Методол. відмінність неоінститу¬ 
ціоналізму від класичного І. полягає у використанні модерні¬ 
зованих методів неокласичної екон. теорії; окрім того, теорія 
послуговується протилежним холізму принципом методол. 
індивідуалізму — ін-ти аналізуються через інтереси та пове¬ 
дінку індивідів, які використовують ін-ти для координації своїх 
дій. Неоінституціоналізм залучає до вивчення політ., прав, та 
соціальних проблем апарат сучас. мікроекономіки, адже, за 
переконаннями неоінституціоналістів, зокрема Дж. Бьюкене- 
на, методи аналізу ринкової поведінки можна застосовува¬ 
ти до вивчення будь-якої сфери діяльності, де людина робить 
вибір. Неоінституціональні теорії широко використовують 
сформульований Г. Саймоном принцип «обмеженої раціо¬ 
нальності», який розглядає людину як таку, що прагне вчиняти 
раціонально, однак не є абс. прогнозованою у своїх виборах: 
у цьому контексті раціональність розглядається як селекція 
найкращих альтернатив поведінки, які виходять з певної сис¬ 
теми цінностей — мережі сусп. інституцій. Інституціональні та 




292 


ІНСТИТУЦІЯ — ІНТЕГРАЦІЯ МІЖНАРОДНА 


неоінституціональні теорії націлені на вивчення довгостроко¬ 
вого екон. розвитку та поліпшення ринкового господарства 
шляхом опосередкованого впливу на інституційну структуру 
сусп-ва та обгрунтовують необхідність держ. та сусп. контролю 
над економікою, а також використовуються яктеор. і методол. 
базу для системної та інституційної трансформації сусп-в пере¬ 
хідного типу. Єдина класифікація теорій інституціоналізму та 
неоінституціоналізму досі не склалася, передусім через доволі 
складну неоднорідну структуру методол. каркасів. Досі збері¬ 
гається дуалізм «старого» інституціоналізму і неоінституціо- 
нальних теорій, які є міждисциплінарними підходами і ознаме¬ 
нували своєю появою новітні тенденції до дифузії методів та 
напрацювань різних сусп. наук. 

Літ.: Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування 
економіки. К., 2000; Магсіт .1., ОІзеп .1. ЕІаЬогаїіпб Фе «№ю Іпзіііи- 
Ііопаїізт». Озіо, 2005. N. 11; Реіегз В. Іпзіііиііопаї Феогу ІГГ роїііісаі 
зсіепсе: Фе «пєуу іпзіііиііопаїізт». Сопііпиит Іпіегпаїіопаї РиЬІізГііпб 
Сгоир, 2005; ТЬе ОхТогб НапбЬоок оі РоІШсаІ Іпзіііиііопз. Охїогб, 2008. 

О. Рибій 

ІНСТИТУЦІЯ (лат. іпзМиІіо — настанова, влаштування): 1) еле¬ 
ментарний підручник рим. цив. права, найдавнішою І. вва¬ 
жається підручник рим. юриста 2 ст. Гая; 2) сукупність норм, 
цінностей, культ, зразків та стійких форм поведінки, які є спо¬ 
собами орг-ції та регулювання сусп. життя. І. являють собою 
порядок, заведений у суспільстві, а також символічні, звичає¬ 
ві, семіотичні значення та практики, закріплення і відтворен¬ 
ня яких у законах і прав, нормах здійснюється за допомогою 
таких сусп. механізмів, як ін-ти. 

Представники інституціоналізму надають поняттю І. значення 
соціально-психол. феномену, певної структурувальної «органі¬ 
заційної ідеї» та застосовують його як інструмент дослідження 
еволюц. механізмів інституц. динаміки та впливу соціально- 
культ. норм на екон. і технол. розвиток. За осн. особливість І. 
неоінституціоналісти, зокрема Д. Норт, пропонують брати їхню 
здатність визначати та обмежувати сукупність варіантів вибо¬ 
рів індивідів, а за гол. функцію — зменшення невизначенос¬ 
ті шляхом встановлення пост, структури людської взаємодії. 
Серед базових характеристик І. теоретики сусп. наук виокрем¬ 
люють екстернальність, об’єктивність, спонукальну силу, мо¬ 
ральний авторитет та історичність. Тому на відміну від сусп. 
ін-тів з їхнім функціональним призначенням інституції — спон¬ 
танні, традиц. утворення, причина виникнення яких криється 
не в потребах сусп. системи, а в істор. обумовленості.. 

Ліг.: МагсГі 1, ОІзеп .1. Ребізсоуегіпб іпзіііиііопз: ТГіе одапігайопаї Ра¬ 
зів оі роїііісз. Уогк, 1989; Сообіп Р. ТЬе Феогу ої іпзФиІіопаї бе- 
зі£п. СагпЬгіббе, 1998; Кармазіна М., Шурбована О. «Інституція» та 
«інститут»: проблема розрізнення понять // Політ, менеджмент. 2006. 
№ 4; Гайдай Т. Інституція як інструмент інституційного економічного 
аналізу // Екон. теорія. 2006. № 2. О. Рибій 

ІНСТРУМЕНТАЛІЗМ (від лат. іпзігитепіит — знаряддя для 
праці) — філос. вчення, один з напрямів прагматизму у варіа¬ 
ції Дж. Дьюї та його послідовників (П. Бріджмен, Дж. Шлезін- 
гер, С. Хук, Дж. Тафтс, А. Мур, А. Мерфі та ін.). І. обґрунтовує, 
що будь-які концепції і теорії, категорії і поняття є корисними 
інструментами, що визначається не в термінах правди чи не¬ 
правди, а ефективністю в поясненні й прогнозуванні фено¬ 
менів і явищ. І. розглядає свідомість (інтелект) як засіб при¬ 
стосування організму до умов мінливого середовища. Для 
впорядкування суб’єкт, досвіду як інструменти якраз існують 
ідеї, теорії, категорії і закони. Гол. теза І. полягає в технол. 


характері правил і процедур, що завдаються самими людьми 
і довели свою ефективність і корисність для вирішення со¬ 
ціальних завдань. І., таким чином, заперечує наявність т. зв. 
«об’єктивного» знання і спирається на власне функціональ¬ 
не визначення істини — як те, що забезпечує ефективність 
у певній ситуації. Поняття «ситуації» є одним з ключових в І. 
Гол. моментами ситуації є організм (будь-яка жива істота) і се¬ 
редовище. Розглядаючи відносини організму і середовища, 
І. обґрунтовує висновок про первинність організму, оскільки 
властивості середовища залежать від його впливу. Методол. 
точка зору, на якій ґрунтується І., опонує наук, реалізму, який 
визначає наук, теорії як єдині істинні способи отримання зна¬ 
ння щодо навкол. середовища. Водночас І. є більш прагмат. 
підходом до науки, філософії, теорій та інформації, хоча й часто 
наближається до релятивізму. В І. проблема суб’єкта і об’єкта 
повністю переформулюється в проблему обґрунтування і розу¬ 
міння знання взагалі. Цю проблему І. зводить до визначення 
досвіду, який розуміється як розгортання низки ситуацій, оці¬ 
нюючи які, індивід структурує свою поведінку, намагаючись 
знайти більш адекватні й ефект, способи їх розв’язання. По¬ 
вторення ситуацій і паттернів реагуваннях на них становлять 
основу навичок і звичок, які згодом стають переконаннями. 
Соціальна реконструкція (вдосконалення самого сусп-ва) є 
умовою вдосконалення досвіду,.оскільки значна частка досві¬ 
ду накопичується всередині сусп-ва. Дж. Дьюї, розробляючи 
теорію наук, методу і вчення про проблематичну ситуацію, дій¬ 
шов висновку, що достовірне знання і правильне використан¬ 
ня наук, методу приводять до перетворення проблематичної 
ситуації на вирішену, коли ситуація набуває ін. якості і, таким 
чином, пізнання змінює саме існування предмета пізнання. 
Звідси зрозуміло, що пост, використання індивідом одних і 
тих самих інструментів (ідей і теорій), які колись довели свою 
ефективність, насправді є обмеженням досвіду індивіда, що 
вирішується шляхом розширення його інструментальних мож¬ 
ливостей (використанням ін. теорій і понять). На позиціях по¬ 
літ. І. перебуває Чиказ. екон. школа (М. Фридман), яка розуміє 
політику як сферу, де добрими можуть бути всі засоби. К. Яс- 
перс додає сюди віру у те, що ми маємо постійно емпіричним 
шляхом перевіряти відповідність політики заявленим цілям і 
виявляти можливі фальсифікації, критикувати і корегувати її, 
шукаючи кращі шляхи досягнення поставленої мети. Етичний І. 
близький до утилітаризму, що визначає моральні правила як 
інструменти моральної корисності. Тобто моральний кодекс є 
лише набором правил, які є корисними для людей. У лінгвістиці 
І. зводить мову тільки до інструменту комунікації, відкидаючи її 
ін. функції. Часто І. відносять до різновидів суб’єкт, ідеалізму й 
активно критикують наявність утилітаристських ідей. Зокрема, 

І. зазнавав критики від відомого представника філософії на¬ 
уки К. Поппера. Водночас значення багатьох принципів, роз¬ 
роблених в І., є набагато ширшим за прагматизм, справивши 
істотний вплив на багато сучас. концепцій знання й пізнання. 
Літ.: Поппер К. Логика и рост научного знання. М., 1983; Дьюи Дж. 
Реконструкция в философии. Проблемьі человека. М., 2003; ТІїе [>е- 
уеіортепі ої Іпзігитепіаіізт: Могаїііу, Зосіеіу, Ебисайоп апсі РеІі£іоп. 
ВгізіоІ, Еп£.; 51егІіп& УА., 2000. В. Ковалевський 

ІНТЕГРАЦІЯ МІЖНАРОДНА — процес зближення держав 
в екон., політ., соціальній, військ, та ін. сферах, для якого ха¬ 
рактерне поступове зростання взаємозалежності учасників 
інтеграції та формальне закріплення їх взаємодії у міждерж. 



ІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА — ІНТЕЛІГЕНЦІЯ 


293 


та наддерж. ін-Тах. Для І. м. характерними ознаками є рівно¬ 
правний характер співробітництва, а також запровадження 
механізмів прийняття рішень шляхом консенсусу. І. м. сприяє 
збільшенню рівня взаємної довіри між д-вами, спонукає до 
більш ефект, використання потенціалу взаємодії. Успішній І. м. 
сприяють такі фактори, як географ, близькість її учасників, 
спільна історія та тісна культ, взаємодія, подібність екон. та по¬ 
літ. проблем, з якими зустрічаються учасники І. м. тощо. Оскіль¬ 
ки поглиблення І. м. відбувається як результат консенсусу всіх 
її учасників, для інтеграц. процесів є характерним еволюц., 
поетапний поступ. На першому етапі д-ви укладають між со¬ 
бою преференційні торговельні угоди, які закріплюють особл. 
характер відносин між учасниками інтеграц. об'єднання. На 
другому етапі І. м. д-ви започатковують зону вільної торгівлі, 
в межах якої скасовують митні тарифи у взаємній торгівлі й 
зберігають тарифні бар’єри у торгівлі з третіми країнами. За¬ 
звичай саме на цьому етапі з’являються перші міждерж. орга¬ 
ни для координації взаємодії в межах зон вільної торгівлі. На 
третьому етапі формується митний союз, в якому д-ви замість 
окремих нац. митних тарифних та нетарифних інструментів 
регулювання зовн. торгівлі запроваджують спільну систему. 
Паралельно завершується формування єдиного митного про¬ 
стору інтеграц. утворення за рахунок остаточного скасування 
бар’єрів для торгівлі між учасниками інтеграц. процесу. Для 
управління митним союзом завжди створюються постійні 
міждерж. органи, а також запроваджуються процедури пого¬ 
дження законод. норм забезпечення зовнішньоторг. політи¬ 
ки. Це призводить до остаточного закріплення політ, виміру 
інтеграції. На четвертому етапі держави-учасники інтеграц. 
об’єднання формують спільний ринок, укладають угоди про 
вільне пересування товарів, послуг, капіталів та роб. сили в 
межах інтеграц. об'єднання. На четвертому етапі д-ви мають 
тісно координувати свою екон. політику, що спричиняє зміц¬ 
нення інституц. бази інтеграц. об’єднання. На п’ятому етапі І. м. 
розпочинається уніфікація нац. законодавств у фін., бюджет¬ 
ній, пром. сферах, з’являються спільні розрахункові одиниці 
або повноцінна спільна валюта. Із цими змінами пов’язана 
необхідність створення регулювальних органів інтеграц. об'єд¬ 
нання, яким передається частина суверенітету нац. д-в і право 
ухвалювати рішення, обов’язкові для виконання учасниками 
І. м.; отже, відбувається формування наднаціональних ін-тів. 
На шостому етапі формується політ, союз, запроваджується 
координація широкого спектра сфер внутр. та зовнішньої по¬ 
літики, усуваються нац. кордони в межах об’єднання, в самому 
інтеграц. об’єднанні з’являються елементи конфедерації або 
федерації. Перші, спроби реалізації проектів І. м. були здійсне¬ 
ні ще в міжвоєнний період, але після 2-ї світової війни вона 
перетворилася на одну з визначальних тенденцій в міжнарод¬ 
них відносинах. Численні інтеграц. угруповання створюються 
практично в усьому світі, найбільшого успіху перша повоєнна 
хвиля І. м. досягає в Зх. Європі, де створюються Європ. Спів¬ 
товариства — основа майбутнього Європейського Союзу. 
В умовах глобалізації та значного зростання масштабів екон. 
та політ, взаємодії, характерних для 1980-90-х, І. м. знову зна¬ 
чно активізується, в різних частинах світу створюються нові ін¬ 
теграц. об’єднання. В. Константинов 

ІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. іпіебгаїіо — відновлення, 
об’єднання розрізнених частин у щось ціле, спільне) — су¬ 
купність політ, кроків, спрямованих на зміцнення єдності 


суспільства, його політ, та етнонац. сфер. І. п. — складне і су¬ 
перечливе явище, становлення якого відбувається за умов 
протистояння держав, партій політичних, різних соціально-по- 
літ. сил. Необхідність інтеграції з тією чи ін. країною у військ, 
чи екон. блок за певних умов стає центр, проблемою розвитку 
д-ви. Неучасть у політ, інтеграції з ін. д-вами може загрожу¬ 
вати серйозними втратами, включно і втратою державно¬ 
го суверенітету. Окрім І. п., виділяють економічну, військову, 
культурну тощо. Інтегративні процеси тісно пов’язані зі світо¬ 
вими глобалізац. тенденціями, розвитком науки і техніки, про¬ 
гресом інформ. технологій, зростанням глобальних проблем 
людства (насамперед, екол.). І. п. є дієвою лише за умов виро¬ 
блення країнами спільної стратегії та тактики дій, однакового 
розуміння проблем та шляхів їх подолання, дотримання пари¬ 
тету у процесі прийняття політ, рішень. Яскравими прикладами 
І. п. є такі міждерж. утворення як ООН, ЄС, НАТО. У політичній 
науці існує велика к-сть теор. досліджень, присвячених ана¬ 
лізові інтеграц. процесів. Найпоширеніші в наук, колах — ко¬ 
мунікативна концепція К. Дойча, функціональна Д. Мітрені, 
неофункціональна Д. Гааза, нормативно-ціннісна М. Вебера, 
уніфікаційна Е. Етціоні. Однак усі вони досліджують І. п. на 
міждерж. рівні. Остання ж може відбуватись і в межах однієї 
країни, якщо вона є поліетнічною. У такому випадку інтеграція 
постає у вигляді процесу, в ході якого елементи сусп-ва вклю¬ 
чаються в активну і координовану згоду із способом життя, 
діяльністю й цілями домінуючої етногрупи в сусп-ві. Інтеграція 
у багатонац. д-ві є процесом взаємодії між різними етн. група¬ 
ми, в результаті якого вони утворюють націю з відчуттям спіль¬ 
ного громадянства, держ. патріотизму і збереженням власної 
етн. свідомості та етн. особливостей. 

М. Обушний, Н. Сіданіч 
ІНТЕЛІГЕНЦІЯ (від лат. іпіеііевепз — розумний; той, що розу¬ 
міє; обізнаний, знавець) — соціальна група, що складається 
з людей, які профес. займаються складною розумовою пра¬ 
цею. Вважається, що вперше термін «І.» був уведений до вжит¬ 
ку рос. письменником П. Боборикіним в 70-х рр. 19 ст. Спершу 
слово «І.» позначало людей культурних, освічених, з передо¬ 
вими поглядами. У подальшому його стали вживати стосовно 
осіб розумової праці, певних професій. Осіб, які належать до І., 
називають «інтелігентами», «спеціалістами», рідше — «інтелек¬ 
туалами». Роль І. у політ, житті сусп-ва значною мірою зумовлю¬ 
ється її місцем в його соціальній структурі. На відміну від сусп. 
класу, що виокремлюється за такою ознакою, як відношення 
людей до власності на засоби виробництва (володіння чи не 
володіння ними), основою виокремлення І. в особливу соціаль¬ 
ну групу (верству) є характер її праці — складна розумова пра¬ 
ця. Ступінь складності розумової праці опосередковано визна¬ 
чається через рівень освітньої підготовки, необхідний для її 
здійснення, і на різних істор. етапах сусп. розвитку визначаєть¬ 
ся по-різному. В сучас. сусп-ві для здійснення складної розумо¬ 
вої праці потрібна вища освіта, наявність якої в особи, а також 
відповідна профес. діяльність є ознаками її належності до І. 
Профес. заняття яким-небудь видом праці означає, що даний 
вид праці є для її виконавця якщо не єдиним, то гол. джере¬ 
лом існування. У соціально-екон. відношенні за гол. ознакою 
сусп. класу — відношенням до власності на засоби виробни¬ 
цтва — представники І. залежно від володіння чи не воло¬ 
діння засобами виробництва об’єктивно належать до різних 
сусп. класів — найманих працівників (робітн. класу), дрібних 



294 


ІНТЕРАКЦІОНІЗМ 


власників засобів виробництва (дрібної буржуазії), середніх 
і великих власників засобів виробництва (буржуазії), а в кате¬ 
горіях немарксистської соціології — до нижчого, середнього 
і вищого класів. У соціально-профес. структурі сусп-ва І. (спе¬ 
ціалісти) виокремлюється як одна з осн. соціально-профес. 
груп поряд з такими групами, як робітники, селяни, службовці, 
підприємці, і в такому розумінні є однією з осн. категорій офіц. 
статистики самодіяльного (екон. активного) населення краї¬ 
ни. У структурі І. виокремлюються різні профес. групи: пед. І. 
(учителі, викладачі); інженерно-тех. І. (інженери, техніки); наук. 
І. (наук, та наук.-пед. працівники); лікарі; художня (творча) І. 
(журналісти, митці — письменники, художники, музиканти та 
ін.); управлінська І. (працівники держ. апарату, менеджери під¬ 
приємств); військ. І. (офіцерський склад збройних сил); юристи; 
духовенство та ін. Залежно від осн. сфер сусп. виробництва 
розрізняють виробничу І. та І. сфери послуг. Як особливий за¬ 
гін І. виокремлюють «осіб вільних професій» — тих, хто не пра¬ 
цює за наймом, а самост. займається підприємницькою твор¬ 
чою діяльністю (традиц. це юристи, журналісти, лікарі, митці 
та ін.). Більшість представників І. працюють одноосібно або 
в невеликих колективах, що формує індивідуаліст, риси їхньо¬ 
го характеру і поведінки (на відміну від колективіст, рис в осіб 
фіз. праці, які трудяться спільно у великих колективах). Із цим 
пов'язані такі риси І., як виразна індивідуальність, загострене 
почуття свободи і власної гідності, потяг до незалежності, не¬ 
байдуже ставлення до оточення, менша схильність до органі¬ 
зованості й спільних цілеспрямованих дій тощо. І. відіграє ви¬ 
значальну роль в усіх сферах сусп. життя, однак через значну 
соціально-екон. та профес. роздрібненість, індивідуаліст, риси 
характеру і поведінки не виступає як єдина соціальна та політ, 
сила. У політ, відношенні окремі групи І. примикають до сусп. 
класів, поділяючи їхні ідеологію і політ, позиції та реалізуючи 
свою політ, суб'єктність через відповідні партії політичні. Пред¬ 
ставники І., як правило, не створюють власних політ, партій, 
а об'єднуються в громад, орг-ції — творчі спілки (журналістів, 
акторів, письменників, художників та ін.) та профспілки — за 
галузевою ознакою спільно з ін. категоріями найманих праців¬ 
ників. У пол'ггиці такі об’єднання виступають як групи інтересів. 
Найбільшу роль у політ, житті кожної країни відіграють ті пред¬ 
ставники І., які займаються політикою професійно, — парла¬ 
ментарії, урядовці, лідери політ, партій та впливових громад, 
орг-цій, або поєднують політичну діяльність з профес. неполі- 
тичною — депутати представн. органів місцевого самовряду¬ 
вання. Сукупність усіх таких осіб у політології позначається по¬ 
няттям «політична еліта». П. Шляхтун 

ІНТЕРАКЦІОНІЗМ (від англ. іпіегасііоп — взаємодія) — одна 
з провідних і домінуючих у сучас. науці суспільствознавчих 
парадигм, яка ґрунтується на визначальній ролі інтеракцій 
(взаємодій) в усіх соціальних процесах. В І. традиц. виділяють 
чотири напрями: символічний І., феноменологія, етнометодо- 
логія, соціальний конструктивізм. Вважається, що першоосно¬ 
ви І. були закладені нім. теоретиком М. Вебером, а також були 
наявні в соціології П. Сорокіна , Г. Зіммеля, А. Шюца, в працях 
яких відбивалася ідея, що суспільство не є наперед заданим 
і в ньому проявляється людська індивідуальність. Ця парадиг¬ 
ма характеризується увагою до соціального, суб’єктивного, 
зосереджуючись на мікрорівні соціальних процесів. Значного 
поштовху парадигма І. зазнала у 2-й пол. 20 ст. з розвитком 
масових комунікацій і відповідними теор. розробками М. Фуко, 


H. Лумана , Ю. Габермаса та ін. Дослідники І. вбачають коріння 
парадигми в Америці, оскільки вона є близькою до ідей т. зв. 
«американської мрії», розвитку індивідуальності, можливостей 
людей впливати на соціальну реальність і визначати її. І. грун¬ 
тується на тому, що людина, як соціальна істота, відрізняється 
від тваринного світу тим, що не має вроджених моделей пове¬ 
дінки, а тому поява соціуму стає можливою лише у символічно 
опосередкованому спілкуванні індивідів. Народження нових 
моделей поведінки або підтримка вже наявних відбувається 
шляхом символізації, і саме завдяки їй взагалі стає можли¬ 
вим існування сусп-ва. Звідси зрозуміло, що семантика сим¬ 
волічного простору являє собою пост, процес конструювання 
та реконструювання реальності, яку можна розуміти лише як 
суб’єкт, категорію внутр. досвіду індивіда. Безпосереднім під¬ 
ґрунтям появи І. нині вважаються праці Ч. Кулі (теорія «дзер¬ 
кального Я») та У. Томаса («теорема Томаса»). Але засновником 

I. вважається Дж. Мід, який визначав свою концепцію як «со¬ 
ціальний біхевіоризм». Учений довів тезу, що люди діють згідно 
зі значенням, яке вони вкладають у ці‘дії. Таким чином, будь- 
яка поведінка, дія чи взаємодія є символічною за своєю суттю, 
оскільки значення дій — це вже є символ, який у свою чергу 
сформувався завдяки соціальній інтеракції. Розробляючи ідеї 
Дж. Міда, ін. дослідник — Г. Блумер, який ввів у наук, ужиток 
назву «символічний інтеракціонізм», виділив гол. передумови 
цієї концепції: люди діють відносно «речей» на основі значень, 
що для них мають ці речі; значення речей створюються чи ви¬ 
никають у взаємодії із соціальним оточенням; ці значення ви¬ 
користовуються і змінюються у процесі інтерпретації людиною 
навкол. речей. У символічному І. обґрунтовується теза, що люд¬ 
ська взаємодія завжди опосередкована якимись символами 
(мовою, владою, грошима та ін.). Згідно із цим підходом політи¬ 
ка теж є інтеракцією, у процесі якої відбувається кореляція та 
управління символічними підставами ін. сфер життя сусп-ва. 
І. чітко розрізняє несимволічну (безпосередню) та символічну 
взаємодію як дві різні форми соціальної інтеракції, де саме 
символічному типу відводиться гол. роль у процесі конструю¬ 
вання реальності. У процесі дослідження символічних підстав 
колект. та персоналізованих дій, а також через феномен іден¬ 
тичності, який логічно висувається в І. на перший план, у пред¬ 
ставників символічного І. виникли розбіжності у визначенні 
генезису соціальних ролей учасників інтеракції, різні погляди 
на що породили багато наук, шкіл І. З розвитком методології І. 
склалися три відносно автономні напрями — Чиказька (Г. Блу¬ 
мер, Т. Шибутані) та Айовська (М. Кун) наук школи і соціально- 
драматургійний підхід (Е. Гоффман) дослідження інтеракцій. Так 
чи інакше, всі напрями І. об’єднує бажання дослідити індивіду¬ 
альність і поведінку людей у межах сусп-ва. І. заперечує струк¬ 
туралістські методи наук, досліджень, зокрема кількісні, зосе¬ 
реджуючись на якісних методах. Прихильники і. наголошують, 
що статист, інформація є лише статичним «знімком» сусп-ва, 
що не дозволяє вивчити його в динаміці. Так само відкидають 
прибічники І. і всі форми експериментів через їхній «штучний» 
характер. Методологія І. включає декілька якісних методів, се¬ 
ред яких неструктуровані інтерв’ю, приховане і, відкрите «за¬ 
лучене» спостереження, контент-аналіз тощо. Цими методами 
дослідники намагаються знайти «глибинні» пояснення сусп-ва. 
Так, символічний І. досліджує символи та їхній вплив на свідо¬ 
мість і поведінку. Гол. завдання сучас. феноменології — ство¬ 
рити умови для ефект, вивчення свідомості (думок, сприйняття, 




ІНТЕРЕСИ НАЦІОНАЛЬНІ — ІНТЕРЕСИ ПОЛІТИЧНІ 


295 


емоцій тощо). Дослідження етнометодології присвячуються по¬ 
шуку способів, якими індивіди розуміють себе та інших і струк- 
турують навкол. світ. Нарешті, соціальний конструктивізм об¬ 
ґрунтовує думку, що соціальні явища розвиваються і мають 
сенс лише в соціальних контекстах, а соціальна конструкція 
є породженням певної соціальної групи, для якої вона є акту¬ 
альною. Критика І. полягає в його надмірній увазі до суб’єкт, 
чинників і заперечення об’єктивності. Часто І. відносять до 
різновидів постмодернізму, який дозволив поєднати марксизм 
і маніфести «нових правих» у політ, практиці. Водночас І. й 
надалі впливає на розвиток інтерпретаційних концепцій су¬ 
часності, зокрема з вивчення комунікацій, розвитку інформ. 
сусп-ва, вдосконалення особистості та індивідуальності тощо, 
залишаючись одним з найбільш перспективних підходів у по¬ 
ясненні сучас. соціальних процесів на всіх рівнях. 

Літ.: Блумер Г. Общество как символическая интеракция // Совре- 
менная заруб, социальная психология. М., 1984; Могглап К. Оепгіп. 
Іпіегргеїіуе іпіегасііопізт. 2п 6 еб. Тїюизапб Оакз, СА., 2001; Ковалев- 
ський В. Основні напрями досліджень інформаційних інтеракцій у по¬ 
літичній сфері // Наук. зап. ІПіЕНД. К., 2003. Вип. 24. 

В. Ковалевський 

ІНТЕРЕСИ НАЦІОНАЛЬНІ (від лат. іпіегезі — має значен¬ 
ня, важливо) — властиве нації ставлення до власних потреб 
у внутрішньополітичному і зовнішньо політ, плані, що викликає 
позит. або негат. зумовленість її діяльності, активності вибору 
шляхів розвитку і перетворюється на мотиви і стимули істор. 
творчості. І. н. формуються на основі системи нац. потреб, 
які своє чергою детермінуються суспільною (національною) 
необхідністю створення держави, захисту суверенітету, роз¬ 
витку економіки, політ, системи, системи права, моралі, під¬ 
тримка відповідного рівня життя соціальних груп тощо. І. н. 
обумовлюють не тільки соціальні дії нац. суб’єктів (етнонац. 
груп, класів, верств, партій, індивідів і т. д.), а й культуру, систе¬ 
ми ідей і емоцій (нац. ідеології і нац. психології), нац. характер 
і спосіб життя нації. І. н. завжди спрямовані на предмет реа¬ 
лізації та задоволення потреб і сукупність життєвих засобів 
націй — територія, екон. і політ, системи як засіб реалізації 
цих інтересів, на соціальні ін-ти, установи, норми права і мо¬ 
ралі, які регулюють сусп. життя, на культурно-духовні процеси, 
які забезпечують виживання і розвиток нації. І. н. штовхають 
націю на різні форми взаємодії з іншими — змагання, супер¬ 
ництво, співробітництво, кооперація, а в екстремальних істор. 
ситуаціях і конфлікт у різних формах: екон., політ., військ, про¬ 
тистояння, ідеолог, та інформ. війна і т. д. У сучас. істор. умовах 
дедалі більше уваги приділяється системам колект. безпеки 
і міжнар. координації (ООН) недопущення або мінімізація між- 
нац. конфліктів на базі гармонізації інтересів нац. і міжнар. 
безпеки, нац. і загальнолюдських інтересів. І. н. можуть кла¬ 
сифікуватися за різними критеріями: а) за спрямуванням на 
сфери діяльності — економічні, політичні, духовні, культурні, 
інформаційні, військові, енергетичні і т. д.; б) за можливостя¬ 
ми існування і здійснення — реальні, умовні, актуальні, потен¬ 
ційні тощо; в) за ставленням до об’єктивних тенденцій сусп. 
розвитку — прогресивні, реакційні, миролюбні, агресивні 
йт. п.; г) за скерованістю — внутрішньополіт. і зовнішньополіт. 
тощо. і. н. в Україні знаходяться на стадії становлення, тому ще 
не складають збалансовану систему. Тим більше, що ідеологіч¬ 
но-ціннісне, політ, і екон. протистояння різних соціальних сил, 
політ, партій, політ, лідерів з приводу І. н. залишається доволі 


гострим. Ця група (форма) інтересів є предметом дослідження 
багатьох сусп. наук, зокрема й політичної науки . 

Літ.: Ілезерман Г. Е. Интерес, как социологическая теорія // «Вопросьі 
философии». 1966. № 10; Куценко В. И. Социальная задача как кате- 
гория исторического материализма. К., 1972; Черняк Е. Б. Вековьіе 
конфликтьі. М., 1988; Михальченко М., Андрущенко В. Україна розді¬ 
лена в собі: від Леонідії до Вікторії. У 2 т. К., 2009. 

М. Михальченко 

ІНТЕРЕСИ ПОЛІТЙЧНІ (від лат. іпіегезі — має значення, 
важливо) — одна з найважливіших форм соціальних інтер¬ 
есів, у якій конкретизуються політ, проблеми суб’єктів від¬ 
носно сфери політики, у першу чергу — політичної влади, 
орг.-управлінської системи держави, госп. і культ.-духовної 
сфер, системи прав, регуляторів (конституція, закони, підза- 
конні управлінські акти) взаємодії політ, суб’єктів та інститу¬ 
цій. У кожному суспільстві існують різні політ, сили, які мають 
специфічні І. п. щодо д-ви, системи влади, внутр. і зовн. полі¬ 
тики, регулювання ін. сфер сусп. життя в аспекті розв’язання 
актуальних політ, проблем. Ці І. п. спонукають соціальні сили 
та їхніх лідерів до політ, конкуренції як всередині влади, так 
і в лавах опозиції, інколи у формах жорсткої політ, боротьби 
за владу, до компромісів і співпраці. І. п. можуть формувати¬ 
ся у різних формах — національні, державні, інтернаціональ¬ 
ні, блокові, міжнар. безпеки, партійні, групові, індивідуальні. 
Специфічним І. п. є прагнення держ. бюрократії з допомогою 
д-ви контролювати сусп. життя («приватизація держави»). І. п. 
бувають конструктивні й деструктивні, інтегративні й дезінте- 
гративні, загальнонац. і регіональні, кланові й загальнона¬ 
родні. Може існувати суттєва різниця в інтересах гілок влади 
та їхніх лідерів, яка призводить до політ, дестабілізації країни, 
зменшення ефективності д-ви, особливо як арбітра у міжетн., 
міжкласових, міжконфес., міжпарт. конфліктах, як механізму 
відстоювання суверенітету країни, збереження нац. єдності 
й цілісності сусп-ва, збалансування прагнень сусп-ва й осо¬ 
би. І. п. формують зацікавленість у діях, соціальні настанови 
суб’єктів на реалізацію їхніх інтересів. Необхідною ланкою 
механізму реалізації І. п. є спонукання суб’єкта до діяльності 
(мотиви й стимули). Мотив — це внутр. визначення діяльнос¬ 
ті суб’єкта, орієнтоване на реалізацію інтересів. Стимул — це 
зовн., безпосереднє визначення діяльності суб’єкта, орієн¬ 
товане на реалізацію власних інтересів. І. п. класів, верств, 
партій, індивідів у політ, сфері фіксують їхнє ставлення до умов 
політ, буття, вимоги до влади створити відповідні умови іс¬ 
нування та розвитку. Вимоги створення певних умов існуван¬ 
ня, змін у системі взаємин між різними верствами, гр-нами 
у сусп-ві, вимоги певних політ, дій д-ви, партій, профспілок, 
політ, еліт, індивідів відображаються в І. п. Ін. словами, ви¬ 
никнення певних політ, уявлень, ідей, теорій та принципів зу¬ 
мовлене політ, і екон. розвитком сусп-ва на конкретному іс¬ 
тор. етапі, політ, інтересами соціальних суб’єктів. І. п. у різних 
політ, і екон. системах, країнах і блоках багатобарвні й спе¬ 
цифічні. На їхній характер і специфіку впливає багато факто¬ 
рів: істор. умови становлення різних країн, особливо імперій 
і тоталіт. д-в, протистояння наддержав і військ.-політ. бло¬ 
ків, тер. і екон. перерозподіл світу, зміни у співвідношенні 
ідеалів демократії і тоталітаризму , реліг. фундаменталізму, 
націоналізму, інтернаціоналізму і космополітизму, проти¬ 
стояння процесів політ, і екон. інтеграції та дезінтеграції 
тощо. У сучас. Україні всі ці фактори різною мірою впливають 




296 


ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ — ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ 


на формування системи І. п. сусп-ва, д-ви, різних політ, сил 
та особистостей. 

Літ.: Куценко В. И. Социальная задача как категория истор. материа- 
лизма. К., 1972; Черняк Е. Б. Вековьіе конфликтьі. М., 1988; Дашу- 
тін Г., Михальченко М. Український експеримент на терезах гуманізму. 
К., 2001. ^ М. Михальченко 

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ (від лат. іпіег — між, паїіо — народ) — 
термін з марксист, словника, яким позначається солідарність 
пролетарів різних країн у боротьбі проти буржуазії. У «Мані¬ 
фесті Комуністичної партії» (1848) К. Маркс і Ф. Енгельс сфор¬ 
мулювали гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», під яким 
робітн. клас повинен був здійснити світову революцію. Європ. 
соціаліст, партії об'єдналися спочатку в 1-й (1867-76), а по¬ 
тім — в 2-й Інтернаціонал (1884-1914). З ініціативи більшо¬ 
виків ліві соціал-демократи після 1-ї світової війнім утворили 
3-й, Комуністичний Інтернаціонал (1919-43). У 1951 соціаліс¬ 
ти об’єдналися в Соціаліст. Інтернаціонал. С. Нальчицький 
ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ — сукупність засобів 
і прийомів проведення політ, кампаній за допомогою мережі 
Інтернет. І.-т. в п. дозволяють значно зекономити час на узго¬ 
дження і прийняття політ, рішень, а також кошти на прове¬ 
дення РР-кампаній. Теор.-методол. підставами використання 
Інтернету є теорії політ, комунікації і мас-медіа, що зосеред¬ 
жуються на інструментальних можливостях Інтернету, а також 
його тех. і соціальних характеристиках. Сучасні дослідження 
І.-т. в п. грунтуються на контекстах політ, участі, соціально¬ 
го капіталу, політ, ін-тів і процесів демократизації. Активно 
розробляються питання І.-т. в п. у працях теоретиків інформ. 
сусп-ва, на основі яких з’являються і вивчаються нові фе¬ 
номени — електронна демократія, електронне урядування, 
кіберполітика та багато ін. Використання Інтернету як політ, 
технології почалося на початку 1990-х, але в 1996 з розви¬ 
тком технології \ЛЛЛЛ/У (\№)гісі Мсіе \Л/еЬ — «всесвітня павутина») 
вперше були створені сайти кандидатів різних рівнів на вибо¬ 
рах в Америці. Вже 1998 з’являються розсилки електронних 
листів від кандидатів потенц. виборцям. У 2000 один з канди¬ 
датів на посаду президента США Дж. Маккейн навіть збирав 
кошти через свій персон, сайт. З того часу І.-т. в п. активно 
розвиваються за напрямами поширення Інтернет-представни- 
цтва політ, суб'єктів, а також проведення РВ-кампаній. І.-т. в п. 
спирається на такі специфічні особливості: високий ступінь 
децентралізації і неврегульованості, дискретність поширення 
інформації, здатність до самоорганізації. Порівняно з традиц. 
друкованими та електронними ЗМІ, Інтернет має низку пере¬ 
ваг, які полягають у легкості й практ. миттєвості оприлюднен¬ 
ня будь-якої інформації; можливості інтерактивного пошуку 
і широкого доступу до інформації; відсутності просторово-часо¬ 
вих меж; можливості негайного відслідковування зворотного 
зв’язку; ефектом удаваної відсутності контролю, можливіс¬ 
тю будь-яких форм передвиборчої агітації (навіть тих, що не 
можуть бути реалізовані традиц. ЗМІ) і розміщення будь-якої 
інформації (позитивної чи негативної, правдивої чи неправ¬ 
дивої) з можливістю її миттєвого редагування; використан¬ 
ня наочності, яка поєднує переваги всіх ін. ЗМІ (поєднання 
фото-, аудіо- і відеоматеріалів на одному ресурсі); ство¬ 
рення «ефекту близькості» шляхом проведення інтерактив¬ 
них зустрічей суб’єктів політ, процесу з потенц. виборцями 
тощо. У передвиборчих кампаніях І.-т. в п. є складовою ме- 
діа-плану, як один із засобів зв’язків з громадськістю, що 


використовується для створення і підтримки іміджу клієнта 
(політ, суб’єкта, кандидата), презентації програмних засад 
його діяльності ( передвиборчої програми , ініціатив, виконання 
обіцянок); орг-ції громад.-політ. обговорень навколо заздале¬ 
гідь визначених тем або постаті суб’єкта; ведення контрпро¬ 
паганди (критика, компромат або провокації, авторство яких 
часто встановити вкрай важко або неможливо); рекрутування 
нових кадрів до команди суб’єкта і збір коштів на передви¬ 
борчу кампанію (як, напр., у США). Нині Інтернет вважається 
найбільш динамічною і швидкісною системою доступу до елек- 
торату і є виявом партисипаторної демократії («демократії 
участі»), яка передбачає прямі, а не представн. дем. проце¬ 
дури. Технологія Інтернету дозволяє розширювати діапазон 
і підвищувати ефективність дем. процедур (від обговорення 
до опііпе-голосування і автоматизованої системи докумен¬ 
тообігу); знижувати трансакційні витрати демократії шляхом 
усунення посередників між владою і гр-нами, що робить 
І.-т. в п. одним із інструментів розвитку громадянського сус¬ 
пільства. За критерієм медіа-ефекту, що справляється на по¬ 
тенц. виборця, до І.-т. в п. належать: новини, обговорення, 
представництва політ, ін-тів і громад, орг-цій у мережі, ство¬ 
рення і використання соціальних мереж на основі груп інтер¬ 
есів, опііпе-голосування, операшвна політ, консультація, тех¬ 
нології електрон, урядування тощо. Завдяки своїй швидкодії 
Інтернет має потужний вплив на референтну групу журналістів 
і експертів (лідерів думок, які можуть впливати на більш широ¬ 
кі маси населення через традиц. медіа). Інтернет ще не набув 
такого поширення, навіть у розвинутих країнах, щоб розгля¬ 
датися як окремий інструмент політ, боротьби, але є віднос¬ 
но дешевою і швидкою технологією впливу на традиц. політ, 
гравців. Водночас І.-т. в п. мають багатьох критиків, чиї аргу¬ 
менти полягають у тому, що глобальність й інтерактивність, які 
є найважливішими ознаками Інтернету як нової віртуальної 
реальності, ігнорують існування держ. кордонів і жорсткі іє¬ 
рархії політ, ін-тів, що актуалізує питання безпеки та етичного 
і законод. регулювання Інтернету. Сам факт існування окремої 
віртуальної реальності оцінюється критиками як загроза від¬ 
чуття «втрати реальності». Незаперечним також є існування 
т. зв. «цифрового розриву», що ставить цінність інформації 
в пряму залежність від доступу до неї. Крім того, майже необ¬ 
меженість наявної в Інтернеті інформації та віра у деіденти- 
фікацію її авторства створюють широкі можливості для вико¬ 
ристання всього спектра маніпулятивних технологій. Нарешті, 
сучас. політ, практика показує, що політ, обговорення в Інтер¬ 
неті здебільшого призводять до фрагментації і поляризації по¬ 
літ. позицій учасників, ніж до пошуку згоди і компромісу. Тим 
не менше у світі продовжується пошук засобів зменшення 
негат. тенденцій і розширення інструментарію процесів демо¬ 
кратизації. Наук, центри, робота яких присвячена вивченню 
І.-т. в п., працюють у багатьох країнах (напр., Ін-т політики, де¬ 
мократії та Інтернет — ІРйІ у США), зусилля яких спрямовані 
на вивчення ролі Інтернету в політиці з огляду на поліпшення 
громад, участі, поширення дем. цінностей і підвищення ефек¬ 
тивності політ, управління. 

Літ.: Оауіз Р. ТПе \Л/еЬ оі Роїіїісз: ІПе Іпіегпеґз Ітрасі оп ІПе Атегісап 
Роїііісаі Зузіет. ІЧею Уогк, 1999; ВітЬег В., Оауіз Р. Сатраі£піп£ Оп- 
Ііпе: ТПе Іпіегпеї іп 11.8. Еіесііопз. Уогк, 2003; Рисіїз С. Іпіегпеї апсі 
Зосіеіу: ЗосіаІ ТПеогу іп ІНе Іпїогтаїіоп А£е. ІЧеюУогк, 2008. 

В. Ковалевський 



ІНТЕРНУВАННЯ — ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНІСТЬ ПОЛІТИЧНА 


297 


ІНТЕРНУВАННЯ (франц. іпіегпег — оселяти, поміщати, від 
лат. іпіегпиз — внутрішній) — під час збройного конфлікту 
прийняття та примусове оселення нейтральною д-вою або 
ін. д-вою, що не є стороною конфлікту, осіб, які належать до 
збройних сил воюючих д-в (військовослужбовці, військовопо¬ 
лонені, що втекли, хворі та поранені), що змушені були вступи¬ 
ти на її територію. Примусове оселення може застосовуватися 
також щодо цив. осіб воюючої сторони, включаючи біженців, 
які у зв’язку зі збройним конфліктом опинилися на терито¬ 
рії противника. Усі зазначені особи користуються захистом 
на основі норм міжнар. гуманіт. права (МГП). Так, відповідно 
до 5-і та 13-і Гаазьких конвенцій 1907 д-ви, що прийняли на 
свої території війська воюючої сторони, які шукають притулку, 
зобов’язані роззброїти їх та оселити в місцях, по можливості, 
далеких від театру воєнних дій. Військовополонені, що втекли 
і прийняті нейтральними та ін. невоюючими д-вами, повинні 
залишатися на свободі. Згідно з 3-ю Женевською конвенцією 
1949 про захист цив. населення під час війни інтерновані вій¬ 
ськовополонені можуть бути розміщені тільки у приміщеннях, 
розташованих на суходолі. їм мають бути гарантовані вимоги 
гігієни, збереження здоров’я, відвідування представника¬ 
ми держав-покровительок та Міжнар. к-ту Червоного Хреста. 
Примусове оселення у спец, відведених місцях може здійсню¬ 
ватися щодо іноземців, які перебувають на території воюючої 
сторони. Визнаючи право іноземців залишити територію во¬ 
юючої сторони на початку або під час конфлікту, 4-та Женев. 
конвенція 1949 разом з тим підтверджує право д-ви затри¬ 
мувати їх за певних умов, якщо від’їзд цих осіб суперечить ін¬ 
тересам країни. Іноземці, які перебувають на тер. країни, що 
бере участь у конфлікті, знаходяться під захистом норм МГП. 
Зокрема, вони користуються правом на гуманне поводження 
та дотримання осн. гарантій (права на поважання їх особи, 
честі, переконань та реліг. обрядів) без будь-якої дискриміна¬ 
ції. Стосовно них забороняються такі дії, незалежно від того, 
представниками цив. чи військ, влади та під яким би приво¬ 
дом вони не здійснювалися: а) насильство, спрямоване проти 
життя, здоров'я та психічного стану людини (вбивство, фізичні 
та психічні тортури, тілесні покарання, заподіяння каліцтва); 
б) наруга над людською гідністю, у т. ч. принизливе та образ¬ 
ливе поводження, примушування до проституції та ін. непри¬ 
стойні посягання; в) взяття заручників; г) колект. покарання; 
д) погрози здійснити будь-яку з перелічених вище дій. Інтер¬ 
нованим гарантований також захист їхніх прав у суді, який 
надається всім особам, пов’язаним із збройним конфліктом. 
Особливу категорію іноземців — гр-н країни противника — 
становлять біженці, які через різні обставини або пересліду¬ 
вання змушені були залишити батьківщину та шукати притулку 
в ін. країні. Якщо країна, що надала притулок, вступає у війну 
з їхньою батьківщиною, ці біженці розглядаються як іноземці 
з країни противника. Як експатріанти, вони не мають зв’язків 
зі своєю батьківщиною, але й не користуються підтримкою 
держави-покровительки та ін. д-в. Такий стан справ враховує 
Дод. протокол 11977 до Женев. конвенцій 1949, в якому за¬ 
значено: особи, які до початку воєнних дій розглядалися як 
апатриди або біженці відповідно до міжнар. актів або зако¬ 
нодавства д-в, що надали притулок, або країни проживання, 
є особами, котрі користуються захистом, як це передбачено 
4-ю Женев. конвенцією, за будь-яких обставин та без будь- 
якої дискримінації. Отже, стосовно вказаних вище осіб діє 


принцип, за яким д-ва, виходячи з міркувань своєї безпеки, 
може застосовувати І. як систему запобіжних заходів щодо їх¬ 
нього примусового оселення у певному місці. Але не більше. 
І., таким чином, не є покаранням. Як і у поводженні з військо¬ 
вополоненими, при І. за будь-яких обставин має поважатися 
людська гідність. Умови І. багато в чому збігаються з умова¬ 
ми утримання військовополонених (4-та Женев. конвенція). 
Водночас інтерновані цив. особи не зобов’язані підкорятися 
військ, дисципліні й мають право на менці суворе поводжен¬ 
ня з боку органів влади, ніж це відбувається у випадку з вій¬ 
ськовополоненими. Так, залучення до праці може відбува¬ 
тися тільки за згодою інтернованих, вони можуть звернутися 
з проханням інтернувати разом з дорослими членами сім’ї 
неповнолітніх дітей, інтерновані члени однієї родини повинні 
утримуватися в одному приміщенні та проживати окремо від 
ін. інтернованих тощо. Звільнення інтернованих осіб покла¬ 
дається на д-ву, під владою якої вони перебувають, як тільки 
припиняється дія причин, що зумовили їх І. (ст. 132 4-ї Женев. 
конвенції). Після закінчення воєнних дій д-ви повинні сприяти 
якомога швидшому поверненню усіх інтернованих на попере¬ 
днє місце проживання або їхній репатріації. 

Лгг.: Міжнародне право: військові аспекти. К., 2003; Бережний А. М. 
Військові аспекти національного законодавства та міжнародного 
права. К., 2004. В. Смолянюк 

ІНТЕРСУБ’ЄКТЙВНІСТЬ ПОЛІТЙЧНА - категорія політич¬ 
ної науки, зміст якої визначається як обмін смислами між 
суб’єктами світу політ, у межах спільного «горизонту значень». 
Категорія І. п. пов’язана з ідеєю консенсусу ( політ, феномени 
аналізуються як органічно взаємопов’язані та взаємообумов- 
лені). Крім того, визначення змісту категорії І. п. безпосеред¬ 
нім чином пов’язано із необхідністю розгляду сутності феноме¬ 
нів комунікації, мови, життєвого світу. Осмислення феномену 
інтерсуб'єктивності у політ, науці відбувається на широкій фі- 
лос. основі. Інтерсуб’єктивність як категорія філос. науки була 
проаналізована у працях Е. Гуссерля, Г. Ґ. Ґадамера, К. О. Апе¬ 
ля та Ю. Габермаса тощо. Виступає інтерсуб’єктивність і пред¬ 
метом соціол. досліджень. Інтерсуб’єкгивна проблематика 
у соціальному вимірі досліджується в рамках феноменологіч¬ 
ної соціології, найвідомішим представником якої є А. Шютц. 
Аналіз І. п. здійснюється в контексті дослідження характерних 
особливостей та принципів функціонування світу політичного 
як складової соціальної реальності. Становлення таких по- 
літол. субдисциплін як політ, феноменологія та політ, герме¬ 
невтика зумовлює звернення до вивчення І. п. Осмислення 
цієї категорії має значний наук, потенціал як у теор.-методол., 
так і у прикладному контекстах. Теор. розробка категорії І. п. 
пов’язана із розвитком якісних методів дослідження (а не 
тільки кількісних методів, що було визначальною характерис¬ 
тикою позитивістського підходу), застосування яких є одним 
із чинників розвитку політ, науки через розробку адекватної 
сучас. етапу розвитку політ, сфери сусп-ва методології дослі¬ 
дження. Проблема подолання суб’єктивності у методол. аспек¬ 
ті ( методол. соліпсизму) розглядається саме в контексті ста¬ 
новлення категорії І. п. Феноменологічна перспектива аналізу 
І. п. дає можливість дослідження процесу пізнання суб’єктом 
світу політичного через розуміння ним Іншого (суб’єкта), 
тлумачення його дій. Методол. засоби політ, герменевтики, 
осн. завдання якої полягає в інтерпретації політ, реальнос¬ 
ті, розробці процедур її розуміння, дозволяють досліджувати 




298 


ІНТИФАДА — ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА 


нераціональний вимір світу політичного, що значно розширює 
можливості його адекватного пізнання; І. п. слід розглядати як 
основу герменевтичного методол. підходу у політ, науці. Зна¬ 
чний евристичний потенціал має проведення аналізу І. п. на 
прикладному рівні, коли вона розглядається як принцип по¬ 
літ. практики (його сутність визначається через можливість 
та доцільність політ, діалогу), що (у широкому контексті) слугує 
засобом самореалізації кожної із політичних культур, наявних 
усучас. політ, просторі. 

Літ ТІте Теогу ої ЗосіаІ Асііоп: ТІте Соггезропбепсе ої АІЇгеб $сініі2 ап 6 
ТаІсоП Регзопз. Віоотіпбіоп, 1978; Тимохін О. Інтерсуб’єктивний вимір 
лібералізму: до феноменології братерства // Філос. думка. 2009. № 1. 

О. Токовенко, Г. Щолокова 
ІНТИФАДА (араб, звільнення, повстання) — повстання па- 
лестинців на територіях, окупованих Ізраїлем 1967 (зх. берег 
Йордану і сектор Газа), що мало на меті забезпечити вирішен¬ 
ня гол. питання арабо-ізраїл. врегулювання — проголошення 
палест. державності й призвело до переходу палест.-ізраїл. 
конфлікту на якісно новий рівень. Виділяють дві І. — Перша І. 
(Велика І.) і Друга І. (І. Аль-Акса). Перша почалася в груд. 1987 
як вираз стихійного невдоволення палест. мас, їхнього праг¬ 
нення до самовизначення й стала спробою палестинців змі¬ 
нити застійний стан у розвитку Близькосх. конфлікту, заявити 
про себе як про суб’єкта регіон, міжнародних відносин; її при¬ 
чинами стала й відсутність скоординованої політики араб, кра¬ 
їн з близькосх. врегулювання, усвідомлення, що палест. про¬ 
блема поступово втрачає значення гол. загальноарабської. 
На початковому етапі Першої І. її характерною рисою стала 
відмова палестинців від використання вогнепальної зброї, 
«війна каміння», ненасильницький характер протесту проти 
ізраїл. окупації. Цьому етапу були притаманні три гол. форми 
ненасильницького опору: орг-ція і проведення маршів та де¬ 
монстрацій; відмова від будь-якого співробітництва з ізраїл. 
окупаційним режимом, бойкот ізраїл. товарів, екон. тиск на 
Ізраїль шляхом страйків; орг-ція нелег. структур місц. само¬ 
управління. На другому етапі І. (з кін. 80-х рр. 20 ст.) відбула¬ 
ся її радикалізація, керівництво почало переходити до радик. 
сил, перш за все ХАМАСу (араб, абревіатура «Рух ісламського 
опору») й «Ісламського джихаду»; І., що почалася як «мирне по¬ 
встання», почала поступово набувати форми збройного опо¬ 
ру, переходила в криваві сутички цив. населення Палестини 
з ізраїл. армією. Новим явищем стало і розширення внутріш- 
ньопалест. насильства, міжфракційне суперництво, бороть¬ 
ба з колабораціоністами. Під тиском І. Ізраїль змушений був 
погодитися на прямі переговори з палестинцями, які при¬ 
звели до укладення компромісної угоди в Осло в серп. 1993 
(Осло — 1), а з підписанням представниками ОВП та ізраїл. 
уряду 13.09.1993 у Вашингтоні Декларації принципів орг-ції 
тимчасового палест. самовряд., що передбачала взаємне ви¬ 
знання сторін й формулювала принципи створення палест. 
автономії, Перша І. вважається припиненою. Протягом 2-ї 
пол. 90-х рр. продовжувалися важкі переговори між ізра¬ 
їл. та палест. представниками з питань делімітації кордонів, 
права біженців на повернення, контролю над Єрусалимом 
та євр. поселень. Керівництво обох сторін було послаблене 
внутр. протиріччями та невдоволенням населення, поширен¬ 
ням терору, внаслідок чого виникла гостра криза в ізраїл.-па¬ 
лест. відносинах. Поштовхом до початку Другої І. стали відвід¬ 
ини 28.09.2000 лідером правої ізраїл. опозиції А. Шароном 


Єрусалим, святині — мечеті Аль-Акса («Купол Скелі») на Хра¬ 
мовій горі; від Першої І. вона відрізнялась ескалацією насиль¬ 
ства з обох сторін. У лют. 2005 в Шарм-ель-Шейху (Єгипет) 
відбулася зустріч голови Палест. Автономії Махмуда Аббаса 
і прем’єр-міністра Ізраїлю А. Шарона в присутності лідерів 
Єгипту та Йорданії. Вони домовилися щодо припинення вог¬ 
ню та відновлення мирного процесу; вважалося, що угода має 
припинити Другу І., але ці домовленості порушувалися з обох 
сторін. Цьому сприяла й перемога на парлам. виборах 2006 
у Палестині ХАМАСу; після тимчас. спаду в процесі Другої І. від¬ 
бувається рецидив насильницької фази конфлікту одночасно 
на двох напрямках — палест.-ізраїл. та лівано-ізраїл. 

Літ.: Зпштейн Алек Д. Войньї и дипломатия. Арабо-израильский кон- 
фликт в XX веке. К., 2003; Бард, Митчелл. Мифьі и факти. Пугево- 
дитель по арабо-израильскому конфликту / Пер. с англ. М., 2007; 
Медведко Я. И., Медведко С. Л. Восток — дело близкое. Иерусалим — 
святое: Мемуарно-историческое повествование. М., 2009. 

О. Коппель 

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА (від англ. — іпїогтаїіоп жагїаге) — 
протиборство між державами в інформ. просторі з метою 
впливу на критично важливі структури, інформ. системи, про¬ 
цеси та ресурси з метою зруйнування політ., екон. та соціаль¬ 
ної систем, дестабілізації суспільства й державності проти¬ 
вної сторони. Аналіз сучас. підходів до ведення І. в. дозволяє 
виділити три рівні їхнього здійснення: 1) персональні перед¬ 
бачають атаки проти приватної електронної інформації, у т. ч. 
розкриття цифрових ресурсів та баз даних незалежно від кон¬ 
фіденційності інформації, що в них міститься; 2) корпоративні 
передбачають конкурентні війни між корпораціями в усьому 
світі, широке застосування технологій шпіонажу, поширення 
шкідливого програмного забезпечення, а також використан¬ 
ня потенціалу глобальних ЗМІ та комунікації задля поширення 
неправдивої чи сфальсифікованої інформації про корпора- 
цію-конкурента; 3) глобальні, коли інформація розглядається 
як стратег, нац. ресурс, що становить інтерес для ін. д-в; цей 
вид І. в. включає заходи проти глобальних екон. сил або цілих 
регіонів чи окремих країн. М. Лібікі (США) виділяє сім форм 
ведення І. в.: боротьба з пунктами управління і зв’язку супро¬ 
тивника; боротьба за отримання інформації про сили супро¬ 
тивника для досягнення переваги над ним; радіоелектронна 
боротьба; психол. війна; хакерська війна (проти комп’ютерних 
систем супротивника); блокування або спрямування екон. ін¬ 
формації в потрібне русло для здобуття екон. домінування; кі- 
бервійна. Характерними рисами сучас. І. в. є: по-перше, «про¬ 
зорість поля бою» (напр., оператор комп’ютерних систем може 
здійснювати безупинний контроль за ситуацією, спостерігати 
відображуване на дисплеї розташування своїх військ і військ 
супротивника, його об’єкти, концентрацію і переміщення 
його сил); по-друге, заг. координація дій військ за допомогою 
створення єдиного каналу управління для всіх бойових під¬ 
розділів і підрозділів тилового забезпечення (напр., оператор 
інформ. центру, маючи дані про к-сть, склад і координати ви¬ 
явлених цілей супротивника, робить розрахунки для їхнього 
розподілу за засобами поразки, визначає к-сть необхідних 
боєприпасів тощо); по-третє, ведення бойових дій у реальному 
масштабі часу, тобто негайне реагування на зміну бойової об¬ 
становки. Експерти виділяють шість осн. структурних елемен¬ 
тів І. в.: фіз. знищення — використання всіх засобів збройної 
боротьби для знищення системи керування супротивника; 




ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО 


299 


радіоелектронна війна — застосування електронних засобів 
придушення або електромагнітної зброї для завдання уда¬ 
рів по системах збирання інформації та розвідувальних 
даних; мережева війна — використання комп’ютерних тех¬ 
нологій та телекомунікац. обладнання для завдання шкоди 
комп’ютерним системам і мережам супротивника; дезінфор¬ 
мація, маніпулювання — заходи, спрямовані на введення 
в оману командування супротивника з метою впливу на сис¬ 
тему прийняття такт, і стратег, рішень; оперативне маскуван¬ 
ня — використання всіх засобів для збереження таємності й 
недопущення збору супротивником розвідувальних даних про 
свої дії; психол. війна — використання ЗМІ та комунікації за¬ 
для здійснення пропаганди з метою впливу на моральний стан 
військ супротивника, їхній емоційний стан, систему психол. 
сприйняття реальності тощо. 

Літ.: ШЬіскі М. С. М/Гіаі із Іпїогтаїіоп М/агіаге [ІЧаїіопаї йеїепзе ІІпі- 
уегзіїу $їга1е£іс Рогит Перогі МитЬег 28]. \Л/азІііп$оп ОС, 1995; 
ЗІмаПаи № СуЬегзІіоск: $имуіп£ Наскегз, РІггеакегз, Ібепіііу Тітієуєз, 
Іпіегпеї Теггогізіз апб \Л/еаропз ої Мазз Оізгирііоп. ІЧею Уогк, 2000; 
Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози / 
[Макаренко Є. А. та ін.]. К., 2006. М. Рижков 

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО - сусп-во з високим рівнем 
інформ. культури (створення, переробки та використання 
інформації), яке: а) здатне продукувати всю необхідну для жит¬ 
тєдіяльності сусп-ва інформацію; б) має розвинену інформ. 
інфраструктуру; в) забезпечує доступність необхідної інфор¬ 
мації всім членам сусп-ва; г) має велику частку працездат¬ 
ного населення, що працює в інформ. секторі економіки. І. с. 
характеризується визнанням інформації одним з найважли¬ 
віших сусп. ресурсів, а інформ. сектор економіки (виробни¬ 
цтво, зберігання, обробка, передавання і споживання інфор¬ 
мації) — одним з найважливіших видів сусп. діяльності, який 
являє собою рушійну силу наук.-тех., соціально-екон. і культ. - 
освіт. прогресу. Термін «І. с.» виник на поч. 80-х рр. 20 ст. і ви¬ 
користовувався представниками різних наук (А. Турен, П. Сер- 
ван-Шрайбер, М. Понятовський, М. Горкгаймер, Ю. Габермас, 
Н. Луман, М. Мак-Люен, Д. Белл, А. Тоффлер, Д. Масуда) як 
сутнісна характеристика особливого виду постіндустріального 
суспільства. Осн. умовою формування І. с. вони вважали роз¬ 
виток потужних і високотехнол. глобальних інформ. мереж. 
Напр., Д. Белл і А. Тоффлер аналізували стан розвитку сусп-ва 
під впливом інформації та інформатизації, а також — вплив 
останніх на процес переходу індустр. сусп-ва до інформацій¬ 
ного. М. Мак-Люен уявляв майбутній світ як глобальне село, 
в якому формується глобальна спільнота з глобальною гро¬ 
мад. думкою, що завдяки посередництву і підсиленню ЗМК 
дедалі більше починає впливати на дії урядів і міжнар. інсти¬ 
туцій. Зрештою, це привело до підписання урядами Великої 
сімки заг. принципів і цілей побудови глобального інформ. 
сусп-ва, відображених в Окінавській хартії (Японія, 2000). 
У цьому зв’язку слід відзначити, що в наук, середовищі актив¬ 
но ведеться дискусія щодо ідеол. аспектів становлення І. с. не 
тільки в контексті формування глобального села, а й через 
призму формування глобального уряду та нав’язуваних краї¬ 
нами золотого мільярду своЬМдцологем та цінностей країнам 
світової периферії. В інформ. та ку)^ сферах, на думку Г. Шіл- 
лера, це проявляється в реалізації к^шцепцій медіа-імперіа- 
лізму та культ, імперіалізму. З цієї точкк^ору інформ.-комуні- 
кац. діяльність, керована інтересами тра^рнац. корпорацій 


(ТНК), призводить до негат. системних явищ в інформ.-культ. 
сфері у світовому масштабі. Ін. думки з цього приводу до¬ 
тримується Дж. Томлінсон, який заперечує однозначність 
і передбачуваність ідеол. ефектів медіа-імперіалізму. Кін. 
20 — поч. 21 ст. ознаменувався бурхливими процесами кому- 
нікат. революції в глобальних, світових масштабах. До таких 
традиц. ще в недалекому минулому видів ЗМК, як наземне 
телебачення та радіомовлення, всі різновиди звукозапису, 
кіно, друкованих мас-медіа додалися нові ЗМК — супутнико- 
ве, кабельне телебачення, телебачення високої чіткості зо¬ 
браження, відео- та комп’ютерні мережі з вдосконаленим 
програмним забезпеченням. Більше того, останнім часом 
і засоби міжперсональної комунікації, такі як мобільний те¬ 
лефон, телефакс, стають прозорими для втручання іззовні й 
зараховуються до мас-медіа (після прийняття в США «Телеко¬ 
мунікаційного акта» 1996). Отже, виникає абс. нова ситуація 
не тільки в специфіці комунікації на рівні мас-медіа — індивід, 
мас-медіа — група, мас-медіа — сусп-во, а й у сфері міжнар. 
відносин. Супутниковий, опто-електронний, факс-модемний 
зв’язок, комп’ютеризація багатьох сфер життя значно спре¬ 
сували потоки інформації, що дало право філософу Г. Любе 
говорити про пришвидшення часу і скорочення сучасного. Но¬ 
вітні інформ.-комунікац. технології (ІКТ) дають дедалі більше 
підстав говорити про формування єдиного світового просто¬ 
ру і часу. Технол. основою сучас. етапу І. с. дедалі більше ста¬ 
ють ком’пютерні мультимедіа — орг. структури, які поєднують 
у собі технол. можливості текстового, звукового, графічного, 
мультиплікаційного і відео відтворення інформації. Запро¬ 
вадження згаданих ІКТ привело до створення інформ. супер- 
магістралей — інтегральних сукупностей глобальних, міжнар., 
нац. і локальних мереж супутникової, кабельної та наземної 
комунікації на основі елементів та ресурсів інформ. інфра¬ 
структури. До елементів інформ. інфраструктури зараховують 
комп’ютери з мультимедіа-додатками, бази даних, у т. ч. на 
флеш-носіях та лазерних дисках, побутову електроніку, а до ре¬ 
сурсів інформ. інфраструктури — інтерактивне програмуван¬ 
ня, інтерактивні телебачення, відео, ігри, мобільний зв’язок 
та багато ін. ноу-хау-технологій сучас. інформ. сфери. У цьому 
зв’язку важливим є й поняття інформ. потоків. Цілеспрямова¬ 
ний їхній вплив сприяє здійсненню змін у природі та ресурсах 
влади, ідеологемах ті цінностях, сприйнятті (індивідуумів, со¬ 
ціальних груп, суспільств ), нац. і міжнар. системах. Зокрема, 
вони впливають: на індивід, рівні — на судження, культуру, 
освіту, роботу, відпочинок; на інституціональному — на полі¬ 
тику, економіку, релігію: на груповому (соціальному, етн., про- 
фес., віковомута ін.) — на ідентичність, мобілізацію, участь; на 
міждерж. — на співробітництво (конфлікт), ресурси, транснац. 
корпорації тощо. Реальними наслідками розвитку І. с. на базі 
новітніх ІКТ, на думку деяких вчених, є не стільки створення 
глобального світу, скільки фіксування елітарного характеру 
нинішньої глобалізації. У цьому випадку йдеться про те, що 
Інтернет не тільки стає технол. основою нового І. с., а й пере¬ 
творюється на певний бар’єр (мовний, освітній, майновий, 
технол.) для вступу до нього країн, що розвиваються. 

Літ.: Бебик В. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: психологія, 
технології і техніка паблік рилейшнз. К., 2004; Бебик В. Політологія: 
наука і навчальна дисципліна. К., 2009; \Л/еЬзІег Р. ТІтеогіез о і іпїогта- 
Ііоп ЗосіеТу. Іопбоп, 2006. 

В. Бебик 




300 


ІНФОРМАЦІЯ 


ІНФОРМАЦІЯ (від лат. іпїогтаіїо — роз’яснення)— змістовне 
(якісне і кількісне) відображення об’єкт, і суб’єкт, фактів, пред¬ 
метів, подій, явищ і процесів Всесвіту, які оточують нас і міс¬ 
тяться всередині нас. І. поділяється на типи: за сусп. сферою: 
політична, економічна, соціальна, гуманітарна; за рівнем та 
характером оцінки І.: об’єктивна (хімічна, фізична, біологічна 
(генетична), економічна, правова) та суб’єктивна (соціальна, 
політична, психологічна, культурна); за характером інформ. 
поля: систематизована (упорядкована) і несистематизова- 
на (хаотична); за природою інформ. сигналів та потоків: дис¬ 
кретна (цифровий спосіб відображення) та аналогова (анало¬ 
говий спосіб відображення); за напрямом відносно суб’єкта 
чи об’єкта: внутрішня (циркулює в серед, суб’єкта чи об’єкта) 
і зовнішня (спрямована на зовн. комунікації); за ієрархічною 
спрямованістю: вертикально і горизонтально спрямована І.; 
за функціями комунікації: когнітивна (пізнавальна), інфор¬ 
мативна (характеризує суб’єкт чи об’єкт, подію, явище) та 
перцептивна (емоц. забарвлена); за способом комунікації та 
відображення: вербальна (мовна) і невербальна (візуальна, 
слухова, тактильна); за заг. функціями управління: когнітивна 
(дані про суб’єкт чи об’єкт комунікації чи управління), інструк¬ 
тивна (має командну спрямованість: що, коли, яким чином 
треба зробити) і мотиваційна (спонукає до певних дій); за 
спец, функціями управління: первинна (характеризує об’єкт 
управління), організаційна (структура та зв'язки всередині 
об’єкта управління), регуляційна (норм, док-ти, які регламен¬ 
тують діяльність об’єкта управління), контрольно-облікова 
(характеризує діяльність об’єкта управління) та аналітична; 
за способом відображення психологічної інформації: пове- 
дінкова (як людина себе поводить), візуальна (який вона має 
вигляд), текстова (як вона описується ін. людьми — через сло¬ 
весний портрет); за способом інформ. впливу на органи лю¬ 
дини: друкована (книги, журнали, газети), відео (телебачення, 
кіно, відеопрограми та файли), аудіо (звукова), комп’ютерна 
(графічно-текстова) та мульти-медійна (поєднує текстову, ві¬ 
део- та аудіоінформацію). І. важлива не сама по собі, а в про¬ 
цесі інформ.-комунікац. діяльності, без якої неможливим є 
функціонування сусп. сфери взагалі й політ., екон., соціальної 
та гуманітарної сфер сусп-ва зокрема. 

Літ.: Моюіапа Н. СІоЬаІ Соттипісаііоп іп Тгапзіїіоп. ТНе Еп 6 ої йіуег- 
зііу? ТНоизапР Оакз; ЬопРоп; ІЧею Оеіґіі, 1996; Бебик В. Інформаціно- 
комунікаційний менеджмент: психологія, технології і техніка паблік 
рилейшнз. К., 2004. В. Бебик 

ІНФРАСТРУКТУРА ПОЛІТЙЧНА (від лат. іпїга - нижче, під 
та зігикіига — будова, розташування) — орг.-технол. аспект 
політичної діяльності. Найчастіше І. п. розглядається в кон¬ 
тексті формування політ, простору. Сам політ, простір — це 
поле, топос, мережа, сфера політ, комунікат. процесів, у ме¬ 
жах яких функціонує політика, здійснюється перекодуван¬ 
ня, розповсюдження, визнання сакральних онтологічних 
імперативів політичного, трансформація їх у переконання 
та відповідні імперативні дії. Політ, простір — це топологіч¬ 
но організоване політичне, якому надається структура політ, 
імперативу. Цей топос, по суті, є криптограмою системи по¬ 
літ. символів, репрезентованих у речах, міфах, політ, ритуалах 
та іграх. У функціональному плані політ, простір поділяється 
на сакрально-когнітивний та соціально-інфраструктурний. 
Зазначене розмежування стало істотним від часу розши¬ 
реної об'єктивації політики в політ, ін-тах, органах д-ви та 


$ 

самоврядування, коли інфраструктурна частина політ, про¬ 
стору та публічного простору громадянського суспільства по¬ 
чала істотно впливати на сакрально-когнітивні процеси ви¬ 
значення онтології «політичного». Поділ політ, простору на 
сакрально-когнітивний та інфраструктурний є досить умовним. 
Розрізнення між ними відбувається на функціональному рів¬ 
ні. Сакрально-когнітивний простір об’єктивується в комуні¬ 
кат. інфраструктурних мережах політ, простору, а комунікат. 
простір інфраструктури функціонує саме як відображення 
сакрально-когнітивної онтологічної реальності. І. п. безпо¬ 
середньо пов'язана з комунікат. підсистемою політ, системи. 
Зв’язок, комунікація (інфраструктура) як елемент політ, систе¬ 
ми включає ін-ти, структури і процеси, які поєднують сусп-во 
(громадян, сегмент) з урядом (органами д-ви, а також само¬ 
врядування) і забезпечують обопільні канали спілкування. І. п. 
забезпечує взаємини між д-вою і громадян, сусп-вом. До І. п. 
відносять парні політичні, групи інтересів та ін. ін-ти громадян, 
сусп-ва — вони відпрацьовують імпульси вимог і підтримки, 
що надходять з навкол. середовища, і передають їх у систе¬ 
ми вироблення рішень. Велику вагу і вплив у сусп-ві отриму¬ 
ють політ, партії, які виборюють владу і здійснюють тим самим 
політ, функції. Разом з ними активно діють т. зв. зацікавлені 
групи (групи інтересів), серед яких слід виділити профспілки, 
орг-ції бізнесу, фермерів, ремісників та ін., побудовані за со¬ 
ціальними ознаках. Є, крім того, орг-ції, створені за функціо¬ 
нальною ознакою, тобто за схожими цілями. На відміну від 
партій, які безпосередньо виборюють владу, зацікавлені гру¬ 
пи переслідують ін. мету — вплив на владу. Інша відмінність 
полягає в тому, що більшість зацікавлених груп не є безпосе¬ 
редньо політ, орг-ціями. До зацікавлених груп відносять також 
фірми і корпорації — орг-ції з великим охопленням учасників 
і з диференційованими інтересами. Політ, інфраструктура гро¬ 
мадян. сусп-ва у вигляді партій і зацікавлених груп, вступаючи 
у відносини з д-вою, визначають політ, характер д-ви. 

В. Кривошеїн 

ІОАНН ПАВЛО II Цоаппез Раиіиз РР. II; світське ім’я — Кароль 
Юзеф Войтила; польс. Кагоі )оге1 \Л/оі*уІа; 18.05.1920, Вадо- 
віце, Польща — 02.04.2005, Рим, Ватикан) — Рим. Папа (від 
16.10.1978), реліг. і політ, діяч, філософ, теолог, публіцист, пись¬ 
менник. Римо-катол. священик (1946), єпископ (1958), архіє¬ 
пископ (1964), кардинал (1967). Д-р теології (1948, Рим; 1953, 
Краків). 09.05.2005 розпочато процес беатифікації. Походив 
з родини військовослужбовця. Освіту здобув в гімназії (закін¬ 
чив у 1938), Ягеллон. ун-ті (Краків, Польща), де вивчав поло¬ 
ністику і теологію (1938-46, з вимушеною перервою в період 
нім. окупації), Краків, духовній семінарії (1942-46) і Папсько¬ 
му міжнар. ін-ті Ангелікум (з 1963 — Папський ун-т св. Томи 
Аквінського; Рим, Італія; 1946-48). Обов’язки священика по¬ 
єднував з наук, і пед. діяльністю та літ. творчістю. Підготував 
і захистив докг. дис. «Оцінка можливості побудови християн¬ 
ської етики за принципами системи Макса Шелера». Спира¬ 
ючись на досягнення філос. школи катол. персоналізму, спе¬ 
ціалізувався на питаннях моральної теології й етики. Викладав 
у духовних семінаріях Польщі, Ягеллон. та Люблін, катол. 
ун-тах, пройшов шлях від асистента до професбра-завідувача 
кафедри. До обрання на Апостольський Престол опублікував 
понад 400 праць. Як єпископ — учасник II Ватиканського со¬ 
бору (1962-65) був присутнім на всіх його сесіях, неоднора¬ 
зово виступав з доповідями, входив до групи розробників 




ІОАНН ПАВЛО II 


прийнятих собором док-тів. Перебуваючи на верхніх щаблях 
польс. ієрархії катол. церкви, працював радником папи Пав¬ 
ла VI, брав участь у підготовці його енцикліки «Нитапае уіїае» 
(1968). У Польщі належав до кола духовних лідерів-фундато- 
рів новітньої теології нац. визволення; пріоритетним напря¬ 
мом душпастирської діяльності вважав роботу серед молоді й 
у профес. спілках. Посівши Апостольський Престол, обрав по¬ 
двійне ім’я, яке символізувало продовження започаткова¬ 
ного його попередниками Іоанном XXIII і Павлом VI курсу на 
оновлення і реформування катол. церкви, пристосування її до 
актуальних умов згідно з рішеннями II Ватиканського собору 
(аббіогпатепіо). В основу своєї діяльності поклав примат прав 
людини і свободи сумління. Виступаючи проти дискримінації, 
наполягав на дотриманні за будь-якого устрою і політ, систе¬ 
ми «справжньої повноти прав» людини. Умовою забезпечення 
миру на землі вважав заг. визнання права народів на їх існу¬ 
вання і реалізацію власного духовного суверенітету. На цих 
принципах, які проголосив у своїй першій енцикліці «Ребетр- 
іог Ііотіпіз» (04.03.1979) і з трибуни Генеральної Асамблеї 
00Н (02.10.1979), брав участь у вирішенні геополіт. проблем 
сучасності, врегулюванні міжнар. і міжетн. конфліктів. За¬ 
кликав до солідарності у боротьбі з явищем голоду і злиднів, 
справедливого розподілу благ; привертав увагу до політ.-екон. 
і цивілізац.-культ. загроз, пов’язаних з процесами глобаліза¬ 
ції. Проблеми реляції світської і церковної влади пропонував 
вирішувати на засадах свободи релігії, поваги автономії і не¬ 
залежності церкви і д-ви (в межах компетенції кожної із цих 
сторін), співпраці між ними заради блага людини. 

Як перший папа-слов'янин і виходець із країни, що належала 
до соціаліст, табору, І. П. II спрямував свій авторитет на пова¬ 
лення тоталіт. режимів і досягнення сусп.-політ. змін у д-вах 
Центр, і Сх. Європи. Справив особливий вплив на політ, і мо¬ 
ральний стан польс. сусп-ва, де вважався духовним лідером 
опозиц. до комуніст, режиму руху «Солідарність». Сприяв зміц¬ 
ненню суверенітету Польщі й інтегруванню її з ЄС. Заради ви¬ 
конання катол. церквою місії в конкр. сусп-вах прагнув, попри 
ідеол. перешкоди, до налагодження і підтримування дип. від¬ 
носин Ватикану з якомога більшим числом д-в та ін. суб’єктів 
міжнар. права. 06.02.1992 налагодив дип. стосунки з Украї¬ 
ною. Небувалого розмаху надав практиці апостольських по¬ 
дорожей, що стали помітним явищем не лише реліг., а й між¬ 
нар. і політ, життя (104 рази виїжджав за кордон, відвідав 129 
країн; в Україну офіц. візит наніс 23-27.06.2001). За понтифі¬ 
кату І. П. II відбулися зміни в умовах діяльності Катол. церкви 
в Україні. Прийнявши у Ватикані президента СРСР М. С. Горба¬ 
чова (01.12.1989), папа домігся лібералізації ставлення рад. 
влади до католицизму, зокрема легалізації УГКЦ; 16.01.1991 
створив в УРСР сталі структури катол. церкви зх. і сх. обрядів; 
28.01.2001 вручив кардинальські відзнаки главі Конференції 
єпископату РКЦ в Україні М. Яворському та главі УГКЦ Я. Гуза- 
ру. В апостольських листах і промовах торкався важливих по¬ 
дій в історії і сучасності України — нац.-визвольних змагань, 
Голодомору, укр.-польс. конфлікту періоду 2-ї світової війни, 
Чорнобильської катастрофи, подолання наслідків тоталіт. ми¬ 
нулого. Під час презид. виборів в Україні 2004 закликав до 
поваги дем. прав і свобод гр-н. 

Втілюючи ідеї екуменізму, І. П. II докладав зусиль задля подо¬ 
лання доктринальних відмінностей і налагодження контактів 
між христ. конфесіями. Відправив екуменічне богослужіння 


301 


з главою Англікан. церкви (29.05.1982, Кантербері, Велико¬ 
британія); відвідав лютер. храм (11.12.1983, Рим, Італія); спри¬ 
яв появі спільної катол.-лютер. декларації (31.10.1999, Аугс- 
бург, ФРН). Започаткував офіц. теол. діалог між католицькою 
і православною церквами, в рамках якого наніс візит до Еку¬ 
менічного правосл. патріархату (29-30.11.1979, Стамбул, Ту¬ 
реччина); перепросив за кривди, що їх заподіяли католики для 
правосл. християн (травень 2001, Греція). Проблемам взаємин 
католицизму і православ'я присвятив енцикліку «ІЛ ипит зіпі» 
(25.05.1995), апостольські листи з нагоди 1000-ліття хре¬ 
щення Київ. Русі «Еипїез іп типбит» (25.01.1988), 350-річчя 
Ужгор. унії (25.03.1995), 400-річчя Берест, унії (12.11.1995), 
апостольське послання «Огіепіаіе Іитеп» (02.05.1995). Про¬ 
довжив започаткований своїми попередниками на Апостоль¬ 
ському Престолі процес порозуміння між катол. церквою та 
нехристиянськими релігіями. Став першим понтифіком, який 
відвідав синагогу (13.04.1986, Італія) і мечеть (трав. 2001, Си- 
рія). 16.03.1998 попросив вибачення за одновірців, які не на¬ 
дали допомоги жертвам Голокосту. Публічно покаявся за про¬ 
вини катол. церкви перед представниками ін. віросповідань 
(12.03.2000). 

За час свого понтифікату і. П. II видав 14 енциклік, десятки 
апостольських послань, конституцій та лидгів. Соціальні й по¬ 
літ. проблеми сучасності розглядав винятково в антропол. 
зрізі (енцикліки «І.аЬогет Ехегсепз», 14.09.1981; «ЗоІІісіїибо 
Реі Зосіаііз», 30.12.1987; «Сепіезітиз Аппиз», 01.05.1991). 
Згідно з поглядами І. П. II, покликанням церкви не є творен¬ 
ня систем, екон. і політ, програм та технологій їх виконання. 
Катол. сусп. вчення не є окремою ідеологією ; як теологічна 
дисципліна, що формально належить до моральної теології, 
це вчення мусить бути наявним у кожному сусп.-екон. устрої, 
щоб оцінити його з точки зору гідності й прав людини. У ньо¬ 
му не міститься рекомендацій щодо інституц. чи конст. рішень, 
однак відкидаються різні форми тоталітаризму, які запере¬ 
чують трансцедентну гідність людської особи, при цьому ви¬ 
знаються дем. системи, які уможливлюють активну участь 
гр-н у публічному житті згідно з принципом доцільності; ви¬ 
словлена з позицій персоналізму філос. думка І. П. II є тісним 
переплетенням філос.-теол. обґрунтувань питань філософії 
сусп-ва, політики й історії. Ключове поняття його філософії 
сусп-ва — спільнота осіб (соттипіо регзопагит) — виражає 
такий спосіб людського співіснування, коли єдність будується 
на принципах взаємного визнання особистої гідності кожно¬ 
го члена спільноти. У трактуванні І. П. II сусп-во чи сусп. група 
є автентичною спільнотою у тому разі, коли особи, які до неї 
входять, визнають загальним те благо, дії задля досягнення 
якого поєднуються з гуманізмом; заг. благо є цінністю, що спо¬ 
нукає індивідуумів, які діють, до співучасті, тобто до реаліза¬ 
ції особистих цінностей у нерозривному зв’язку з інтересами 
всієї спільноти. Сусп. лад, крім гол. цінностей — справедли¬ 
вості й миру, повинен ґрунтуватися на «упорядкованій свобо¬ 
ді» членів спільноти. Завдання політ, устрою — дем. шляхом 
узгоджувати плюралістичні людські прагнення із заг. благом. 
Демократія повинна бути фундаментом правової д-ви, де по¬ 
важаються людські права, які вкорінені в єство індивідууму 
і виражають об’єктивні й сталі вимоги заг. моралі. Пріоритет¬ 
ним визнається право людини на сповідування своєї релігії, 
оскільки інтегральна свобода особи має насамперед етич¬ 
ний і реліг. характер. Відступ від норм демократії, як вважав 




302 


ІРЕДЕНТИЗМ — ІСЛАМ 


І. П. II, містить небезпеку інструменталізації свободи й домі¬ 
нування політ, площини внаслідок етичного релятивізму, який 
провадить до явного чи прихованого тоталітаризму. Визна¬ 
ючи позит. роль конфлікту як шляхетного змагання і боротьби 
за сусп. справедливість, за винятком насильства і ненависті, 
відкидав ідею класової боротьби й конфлікту , що не обмеже¬ 
ний міркуваннями етичного чи юрид. характеру, такого, що 
не визнає гідності людини і будь-якого порозуміння, а спря¬ 
мованого на задоволення інтересу окремої сусп. групи, що 
реалізується будь-якими засобами. І. П. II розвинув доктрину 
про первинність людської праці стосовно капіталу, вказав на 
примат людини в процесі виробництва (вищість особи над ре¬ 
чами), на людину як суб’єкт праці. Поціновуючи значення гол. 
елементів капіталізму (приват. власність, прибуток, вільний 
ринок), підтримуючи такий його варіант, в якому існує^вільна 
праця, підприємливість і участь, натомість відхиляв капіталізм 
як систему, в якій екон. свобода не обмежується рамками 
права. Критично оцінював соціалізм, зокрема його марксист, 
модель. Докладав зусиль для усунення перешкод у відносинах 
науки і релігії. Переглянув ставлення катол. церкви до інкві¬ 
зиції, вчення Ч. Дарвіна, реабілітував Д. Бруно, Я. Гуса, Ґ. Ґа- 
лілея (1992). Заснував у Ватикані нові наук, заклади — Ака¬ 
демію соціальних наук і Академію захисту життя (1994). Темі 
зв'язку між вірою і розумом присвятив енцикліку Рібез еТ Ра¬ 
бо (14.09.1998). 

Ге.: $1ап жріеппу ж Роїзсе. $Ьжа Раріеіа. УІагзіаш, 1982; Енцикліка 
«Рібез еі Рабо / Про співвідношення віри і розуму». К.; Львів, 2000; 
Человек в мире. Антология текстов Иоанна Павла II. Одесса, 2005; 
Пам’ять та ідентичність. Львів, 2005. 

Л'гг.: Згиіс Т. Роре .Іоііп РаиІ II: ТИе ВіобгарПу. ІЧею Уогк, 1995; (рос. пер.) 
Минск, 2000; Юраш А. Папа Іоанн Павло II. X., 2005; Огіжізг $. $ап(о 
ЗиЬіІо. £жіас1есІжо. Кгакож, 2007. Н. Рубльова 

ІРЕДЕНТИЗМ (від італ. іггедепіа — незвільнений) — в цілому 
зазіхання на території, що контролюються ін. державою, ви¬ 
правдані спільною ідентичністю (зазвичай етнічною) або істор. 
минулим (справжнім або ж міфічним). І. часто асоціюється із 
т. зв. «пан» рухами й доктринами (див. напр.: пангерманізм, 
панславізм, пантюркізм). З метою термінологічного позна¬ 
чення нац. меншини, що тяжіє до возз'єднання із етносом 
іншої д-ви, використовують поняття «іреденти» й «іреденіції». 
У вузькому істор. значенні І. — політ, і сусп. рух в Італії кін. 
19 — поч. 20 ст. за приєднання земель, здебільшого у складі 
Австро-Угорщини, що були частково заселені італійцями й не 
ввійшли до складу Італії під час її об’єднання 1860-61. Виник¬ 
нення нових незалежних д-в після 1-ї світової війни та в про¬ 
цесі деколонізації призвело до поширення т. зв «уродженого» І. 
Заплутане істор. минуле, а також штучно зафіксовані кордони 
нових д-в залишили поза їхніми межами численні етн. менши¬ 
ни, загостривши тер. суперечки між сусідами, зокрема у ЦСЄ 
й у Тропічній та Пд. Африці. Термін «І.» також застосовується 
для позначення націоналіст, риторики, агітації в ін. країнах, 
яка спирається на істор., етн., геогр. аргументи й має на меті 
повернення «споконвічних» територій. Тер. претензії, що ви¬ 
суваються на підставі істор. чи етн. міркувань, часто віддзер¬ 
калюються за допомогою використання слова «велика» разом 
із назвою країни, напр., «Велика Румунія», «Велика Болгарія» 
або «Велика Польща». Формалізація таких претензій у конст. 
док-тах держав називається конст. І. В політичній науці термін 
«І.» залишається розмитим, спектр його трактувань шириться 
від простих тер. претензій до своєрідного прояву агресивного 


націоналізму. В будь-якому випадку його осн. елементами є 
(1) спроби тер. експансії та (2) обґрунтування таких спроб, що 
посилається на спільну ідентичність. 

Л’гг.: Зтібі А. ТИеогіез ої ІЧаїіопаІізт (2пР ЕРіІіоп). ІЧею Уогк, 1983; 
Сґіагап ІЧ.(е<1.) ІггеРепбзт а псі Іпіегпаїіопаї Роїііісз. ВоиІРег, С0,1991. 

М. Капгтоненко 

ІСЛАМ (араб. — покірність, повне віддання себе Богові) — 
монотеїстична релігія пророцької традиції, заснована на 
сповідуванні абсолютного єдинобожжя. Виник на поч. 7 ст. 
на Арав. п-ві внаслідок проповідницької діяльності Пророка 
Мухаммада (бл. 570-632) серед араб, племен у період фор¬ 
мування первісної араб. д-ви. На засадничих принципах І. 
мусульмани (його прибічники) створили систему цінностей, 
яка поширюється на всі сфери індивід, й сусп. життя і складає 
основу іслам, цивілізації. Нині І. є однією з найпоширеніших 
у світі релігій. К-сть мусульман у світі на поч. 21 ст. становить 
приблизно 1 млрд 250 млн осіб. Іслам є наднаціональною ре¬ 
лігією, через що в марксист, традиції віднесений до «світових». 
У 50 країнах світу чисельність мусульман становить понад по¬ 
ловину населення, причому цілком виразною є тенденція до її 
сталого зростання. Основні регіони поширення І. —- Пн., част¬ 
ково Центр, і Сх. Африка, Бл. Схід, регіон Перс. Затоки, Центр, 
та Пд.-Сх. Азія, Інд. субконтинент, Індонез. о-ви. Пн. ареалом 
компактних поселень мусульман є Албанія, Косово, Македо¬ 
нія, Болгарія, Україна, Росія, Китай. У реліг. традиції І. в най¬ 
більш широкому розумінні — це віддання, підкорення себе 
Богу. У вузькому розумінні І. — це остаточно встановлене 
Богом Його вчення, дане людям через останнього з пророків 
Мухаммада. На особистісному рівні І. — це поклоніння Все¬ 
вишньому Аллаху (ім’я Бога) з вербальним визнанням та під¬ 
твердженням справами Його настанов, переданих Пророком. 
У семантичній площині корінь слова І. складають звуки [з-І-т], 
пов’язані з поняттям «мир» (араб, салам). Мусульмани розгля¬ 
дають І. як доконечно оформлену релігію і завершене Боже 
Одкровення (Коран, сура 5 «Трапеза», 5). Її виникнення вони 
пов'язують з надлюдською, надприродною, надемпіричною 
причиною. Суть І. полягає в тому, що мусульмани вірують в Ал¬ 
лаха як Єдиного й Одиничного Бога, в те, що Він — Владика 
світів, творець усього, що бажає. Лише Йому належить вкло¬ 
нятися, не уподібнюючи Йому нікого й нічого. 

Джерелами релігії І. є Коран (араб. Кур’ан) — дане Богом 
людям через Свого Пророка Писання про остаточну релігію, 
а також Сунна (звичний шлях, спосіб, слідування). Суна — це 
друге після Корану першоджерело І., дотримання її положень 
є обов'язком мусульманина. Являє собою висловлювання, 
справи, вчинки, моральні якості Пророка, котрі є відомими з 
надійних свідчень безпосередніх свідків. Загалом — життєвий 
приклад Пророка. Його висловлювання зафіксовані ухадісах. 
Протягом своєї історії мусульм. спільнота зазнала впливу про¬ 
цесів диференціації та розмежування. Так, нині найбільшим 
за чисельністю послідовників є сунізм — це самоназва пере¬ 
важної більшості мусульман (Ахль ас-Суна ва’ль-Джамаа — 
«люди Суни та згоди громади»). Перша частина назви означає 
безумовне слідування Корану та Суні, розв'язання суперечок 
на основі Божественних істин. Визнання місії усіх сподвиж¬ 
ників Пророка і дотримання на цій основі єдності міститься 
у понятті «джамаа». Систематизація поглядів сунітів була здій¬ 
снена віросповідними школами матуридітів, аш'арітів та са- 
лафітів. До сунітів належить абс. більшість мусульман у сучас. 




ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ 


303 


Україні. Містичним напрямом в ісламі є суфізм (походження 
терміна точно невідоме, арабські варіанти «суф» — вовна або 
«суффа» — ослін, лава). Більш поширеною серед мусульман 
є назва «ат-тассаввуф», що означає духовне вчення та реліг. 
практику, які регулюють внутр. світ людини, підносячи та вдо¬ 
сконалюючи шляхом щирого та зосередженого служіння Бо¬ 
гові на основі суворого аскетизму та внутр. споглядання. На 
етапі виникнення тарикатів (суфійських братств) суфії набули 
значного поширення в Крим, ханаті у період його розквіту. 
Другою за чисельністю послідовників течією в ісламі є шиїзм 
(араб, ші'а — група, угрупування, прибічники). Шиїтами є му- 
сульм., які визнають право бути керівником мусульманської 
умми (і д-ви) виключно за нащадками Алі ібн Абу Таліба. Істо¬ 
рично шиїзм виник як політ, опозиція . Віросповідна особли¬ 
вість шиїзму полягає у визнанні особливих заслуг Алі та муче¬ 
ницької смерті його другого сина Гусейна; у вченні про святих 
імамів (враховуючи «прихованого» 12-го імама Мухаммада); 
у формуванні незначного за обсягом, але власного додатко¬ 
вого корпусу священних текстів; піднесенні та звеличенні 
(порівняно з сунітами) статусу улемів та найбільш шанованих 
з них — іслам, вчених муджтахидів. У наш час більшість шиїтів 
мешкає в Ірані, де поміркований шиїзм існааш-арізм є дер¬ 
жавною релігією. Значні групи шиїтів живуть в Іраку, Лівані, 
Пакистані, Азербайджані. Крайні шиїти — зейдіти мешкають 
у Туреччині та Сирії. До шиїтських течій належать також іс¬ 
маїліти, які після смерті імама Мухаммада ібн Ісмаїла почали 
проголошувати «прихованими імамами» всіх його нащадків. 
Більшість ісмаїлітів мешкає нині у пн. частині Ємену, одна з їх 
груп — у Таджикистані. Близькими до ісмаїлітів є друзи (Ліван 
та Сирія). 

І. й мусульмани віддавна є присутніми на теренах України. Іс¬ 
торія його поширення тут пов'язана з екон., культ, та військ, 
відносинами із сусідніми територіями та народами. Присут¬ 
ність мусульман в Україні пов'язана насамперед з Крим, хан¬ 
ством, де сунітський І. був держ. релігією. В СРСР на цих тери¬ 
торіях реліг. життя мусульман перебувало у повному занепаді 
у зв'язку з атеїстичною політикою д-ви. Відновлення діяльності 
іслам, орг-цій відбулося у 90-ті рр. 20 ст. Громада мусульман 
в Україні нині динамічно розвивається. За роки укр. неза¬ 
лежності к-сть мусульман у країні перевищила 0,52 млн осіб 
і продовжує зростати за рахунок повернення до І. представни¬ 
ків народів, що його традиц. сповідували, а також демограф, 
та міграц. процесів і навернення до релігії І. нових мусульман 
з-поміж українців та росіян. К-сть мусульм. громад у країні на 
поч. 2009 перевищила 1100, понад 3 /д 3 яких знаходиться 
в АР Крим. Іслам, орг-ції вже мають у країні 5 духовно-адм. 
центрів (Духовне управління мусульман Криму, Духовне управ¬ 
ління мусульман України, Духовний центр мусульман країни, 
ДУМУ «Умма» та РУНМОУ «Київський Муфтіят». 

І. тісно пов'язаний з політ, процесами сучасності. Активізуєть¬ 
ся політ, активність мусульман, з'явився широкий спектр явищ 
політ. І., пов'язаного з іслам, фундаменталізмом. Загрозу ста¬ 
більності світового співтовариства становлять дії радик. та 
ультра-радик. груп у середовищі мусульман. 

Літ.: Кирюшко М. І. Іслам в Криму: релігійно-національна самоіденти- 
фікація кримськотатарського народу. К., 2005; Богомолов О., Дани- 
лов С., Семиволос І. Іслам і політика ідентичностей у Криму: від симво¬ 
лічних війн до визнання культурного розмаїття. Аналітична доповідь. 
К., 2009. М. Кирюшко 


ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ — система поглядів на 
іслам, спрямована на строге дотримання норм та приписів іс¬ 
ламу, встановлених за часів пророка Мухаммада та «правед¬ 
них халіфів». У найзагальнішому вигляді І. ф. — це сукупність 
ідеол. течій та сусп. рухів мусульман, які активно виступають 
за повернення до джерел ісламу, за очищення віровчення іс¬ 
ламу, його культової практики та соціального життя мусульман 
від історичних нашарувань та залишкових проявів язичниць¬ 
ких вірувань. Утім не існує однозначного визначення І. ф., цей 
термін є дискусійним. Його запроваджено всередині 20 ст. 
світським академічним ісламознавством за аналогією з по¬ 
дібною течією в християнстві. Протягом 20 ст. паралельно іс¬ 
нували декілька термінів, що стосуються явища І. ф.: ісламізм, 
інтегрізм, іслам, відродження, салафізм, іслам, нативізм та 
комуналізм. Проте вони не є повними синонімами, оскільки 
акцентують увагу на різних аспектах або проявах явища. Іс¬ 
ламізм у більшості випадків є тотожним І. ф., оскільки обидва 
вони спрямовані на реставрацію первісних іслам, цінностей; 
наполягають на облаштуванні сусп-ва і д-ви за законами ша¬ 
ріату; закликають мусульман до обмежень та обережності 
у використанні зх. політ, досвіду; обстоюють необхідність влас¬ 
них іслам, політ, ін-тів; визнають джихад як засіб розв’язання 
проблем, що виникають у спілкуванні з «невірними». Проте 
часто сам І. ф. стосовно ісламізму визначають як «теорію» або 
«ідеологічну базу» проти ісламізму як відповідної соціальної 
і політ, практики мусульман. Термін «І. ф.» відсутній в іслам, по¬ 
літ. думці. Його відповідником тут є «салафійя» — рух за дотри¬ 
мання реліг., моральної, культ., держ.-політ. традиції раннього 
ісламу часів «благочестивих пращурів» (ас-салаф). Звернення 
до основ, до «коренів релігії» є для мусульманина абсолютно 
природною нормою. В іслам, л-рі термін І. ф. вживається у ви¬ 
ключно негат. значенні — як приклад підходів і лексики ідео¬ 
логів зх. лібералізму і сіонізму, «які прагнуть підірвати єдність 
ісламу». Він вважається тут перекрученням справжнього, «чис¬ 
того» ісламу, а наслідок цього «перекручення» іслам, вчені ро¬ 
зуміють як «політ, іслам», що підпорядкований не всеосяжній 
реліг. меті побудови світу згідно з приписами та ідеалами ісла¬ 
му, а специфічно політ, цілям в їх секулярному, вузько прагмат. 
сенсі. І. ф. досить поширений в іслам, світі й має вплив на сотні 
мільйонів мусульман. Масштабність цього явища, інтегрова¬ 
ність з життям багатьох народів та д-в світу перетворили І. ф. 
на впливовий суб'єкт світової політики. Іслам, опозиція фун- 
даменталіст. ґатунку діє в більшості д-в іслам, світу. Фундамен- 
таліст. проект найбільш повно реалізований в ряді країн Перс. 
Затоки, Судані, у контрольованих талібами районах Афганіста¬ 
ну. Тому поширення ідей І. ф. набуває глобального характеру, 
а вивчення цього явища після Іслам, революції в Ірані набуло 
рис невідкладності. Найсуттєвіший внесок у дослідження цього 
явища в Україні зробили О. Богомолов, І. Куліш, В. Лубський, 
на теренах СНД — 3. Левін, О. Малашенко, О. Семенова та ін. 
Причинами виникнення та існування І. ф. стали колонізаційні 
та постколонізаційні процеси, що призвели до конкуренції і 
конфлікту традиц. іслам, сусп-в із зх. ідеол., екон., політ., військ, 
системами. І. ф. став відповіддю світу ісламу на глобальні про¬ 
яви зх. світу, засобом збереження іслам, ідентичності в умовах 
монополярного облаштування світу та поглиблення світової 
екон. кризи. Поширення І. ф. спричинено потребою великих 
груп соціальних у стійких світоглядних підвалинах сусп-ва у 
періоди глобальних трансформацій, пов’язаних з принципами 




304 


ІСТЕБЛІШМЕНТ —ІСТОН 


екон. та прав, справедливості, властивими ранньомусульм. 
громаді. Становлення І. ф. відбувалося у 5 етапів. 1) Діяльність 
віровчителя Мухаммада Абд аль-Ваххаба (18 ст.), який став 
згодом відомим держ.-політ. діячем, що сприяв появі єдиної 
д-ви на Арав. п-ві під владою засновника арав. монархії Са- 
удів. З ім’ям аль-Ваххаба пов'язано виникнення ваххабізму, 
якому властиві повне неприйняття інакомислення, агресивне 
ставлення до тих мусульман, які не приєдналися до них, під¬ 
креслено політ, характер реліг. громади, перетворення реліг. 
полеміки на засіб політ, боротьби. 2) Наступна військ, і держ.- 
політ. активність ваххабітів. 3) Рух до відродження іслам, жит¬ 
тя, який розпочався у 20 ст. в араб, країнах — колоніях європ. 
метрополій . Виникнення партії «Іхван аль-Муслімун» (брати- 
мусульмани) в Єгипті (1928) під проводом шейха Хасана аль- 
Банни, спадкоємцем якого став Сеїд Кутб. Після,смерті остан¬ 
нього ця орг-ція розкололася на численні групи поміркованого 
та радик. спрямування. їх метою є встановлення іслам, політ, 
режиму в країнах, де мусульмани становлять більшість насе¬ 
лення. Вони спираються на ідеї С. Кутба, який екстраполював 
поняття «джахілія» (доісламське невігластво) на сучас. світ, 
народи якого треба повернути або ж навернути до чистого іс¬ 
ламу. 4) Перетворення парт, осередків «Іхван аль-Муслімун» 
на міжнар. рух політ, активістів проти реформаторських наша¬ 
рувань і зх. політ, впливів (80-ті рр. 20 ст.). Створення міжнар. 
орг-ції «Джаміат аль-Іхван аль-Муслімун» (1982), виникнен¬ 
ня «Світового фронту джихаду». 5) Сучас. етап (кін. 20 — поч. 
21 ст.). Активізація організацій І. ф. Виникнення фундамента- 
ліст. груп джамаату, серед яких «Аль-Джамаа аль-Муслімун», 
«Аль-Джамаа аль-Ісламія», «Аль-Джихад», «Аль-Такфір аль-Хі- 
джра», «Ат-Такфір аль-Ісламі», «Ісламський джихад Палестини», 
«Ісламський фронт порятунку», «Воїни Аллаха» та ін. Джамаат 
дотримується принципу неосалафій’ї, для його прибічників є 
характерним нехтування будь-якого компромісу з чинними 
владними структурами. Джамаат об’єднує авангард іслам, 
революціонерів, а джаміят формує спілки прихильників ідей 
І. ф. Активні виступи ультрарадикалів на кшталт «Аль-Каїди» та 
«Всесвітнього іслам, фронту джихада проти юдеїв і хрестонос¬ 
ців», масштабні резонансні терорист, акції. Наслідками таких 
дій стали численні людські жертви, зростання напруженості 
у всьому світі, поляризація Зх. і Сх., зміна пріоритетів геопо¬ 
літики, щодо мусульм. умми — зростання к-сті політ, активних 
мусульман. Усі течії І. ф. пропонують альтернат, модель по¬ 
літ. систем сучасності, за якої іслам стає основою д-ви, а ша¬ 
ріат— підмурком конституції. Різняться передусім шляхи до цієї 
мети — з використанням насильства чи без нього. 

Серед нинішніх прихильників І. ф. переважає переконання 
у приматі політики у справі відродження ісламу. Політ, фун- 
даменталізм дедалі частіше набуває вигляду політ, ісламу, 
а зростання соціальної напруженості втілюється у повномасш- 
табні політ, програми. Своїм змістом і метою І. ф. спрямований 
на просування у майбутнє моделі ранньої мусульм. общини. 
На сучас. етапі свого розвитку з терміном І. ф. у світі пов'язані 
переважно негат. конотації: «агресивність», «войовничість», 
«жорстокість», «авторитаризм», «тоталітаризм». Проте у став¬ 
ленні до феномену І. ф. слід уникати його апріорної критики, 
вбачаючи у ньому закономірне явище, яке має свої об'єктивні 
(соціально-екон., політ, та реліг.-цивілізац.) корені. Фунда- 
менталізм присутній не лише в ісламі, він має місце також 
у християнстві, юдаїзмі, індуїзмі. Небезпеку несе не сама по 


собі ідеологія І. ф., а т. зв. «неурядові ісламські релігійно-полі¬ 
тичні організації». До того ж загрози міжнар. безпеці виходять 
не лише з іслам, світу, а й з ін. джерел. 

Лїт.\ Богомолов О. Політичний іслам. Деякі особливості ісламського 
фундаменталізму та його перспективи на території колишнього Радян¬ 
ського Союзу // Східний світ. 2000. № 1; Лубський В, І., Куліш І. В. Со¬ 
ціально-історичні та політичні джерела виникнення ісламського фун¬ 
даменталізму // Українське релігієзнавство. 2004. №3-4; Левин 3. И. 
Реформа в исламе. Бьіть или не бьггь? М., 2005. М. Кирюшко 

ІСТЕБЛІШМЕНТ (англ. езіаЬІізіїтепІ — установлення, підста¬ 
ва; установа) — держ., екон., сусп.-політ. інститути й орг-ції, що 
володіють владою й впливом у суспільстві, а також групи й осо¬ 
би, що займають основні позиції в цих інститутах і орг-ціях. Тоб¬ 
то І. — це елітарні прошарки сусп-ва, до яких входять найбільш 
видні й авторитетні представники політ., екон. кіл, гуманіт. ітех. 
інтелігенції, ін. профес. формувань. І. політичний — це група 
осіб, що профес. займається діяльністю у сфері влади й управ¬ 
ління д-вою (партіями, ін. політ, інститутами). На держ. рівні 
вона концентрує у своїх руках вищі владні й управлін. преро¬ 
гативи в сусп-ві, визначаючи за рахунок цього шляхи та фор¬ 
ми його політ, розвитку. Поняття «І.» нерідко вживається в мові 
з несхвальним відтінком. У сполученні з ін. словами слово «І.» 
виступає в більш конкр. значенні. Напр., тіМТагу ЕзІаЬІізІї- 
тепі — це система військ, відомств США, військова маши¬ 
на. Видатний англ. письменник Чарльз Персі Сноу (1905-80) 
словом «І.» позначає групу людей, не зв’язану безпосередньо 
з офіц. політикою, але такою, що має вплив на урядові кола й 
володіє деякою часткою влади. При цьому він не вважає цей 
вислів ні досить точним, ні особливо вдалим. А. Сіленко 
ІСТОН (Еазіоп) Девід (нар. 24.06.1917, Торонто) — політолог. 
Навч. в Ун-ті Торонто (Канада), у 1947 захистив докт. дис. у Гар¬ 
вард. ун-ті (США). Розпочав свою наук, та виклад, діяльність на 
ф-ті політології Чиказ. ун-ту. З 1981 і дотепер обіймає посаду 
професора Каліфорн. ун-ту. Певний час очолював Амер. асоціа¬ 
цію політ, наук (1968 — 1969). У 1984 був обраний віце-пре¬ 
зидентом Амер. академії мистецтв та наук. Є автором багатьох 
наук, праць, з яких найбільш відомими є «Політична система» 
(1953), «Системний аналіз політичного життя» (1965), «Осно¬ 
ви політичного аналізу» (1979), «Аналіз політичних структур» 
(1990). І. адаптував осн. принципи і методи системного аналі¬ 
зу, поширені у природи, науках, до вивчення політ, життя і роз¬ 
робив понятійний апарат системного аналізу в політології. На 
думку І., політика — це владний, авторит. розподіл цінностей. 
При тому «розподільча» функція д-ви є особливо важливою, 
коли йдеться про «цінні речі» у сусп-ві (владні повноваження, 
багатство, соціальний статус). Дане розуміння політики вплину¬ 
ло на визначення науковцем політ, системи як сукупності взає¬ 
модій, за посередництвом яких в сусп-ві відбувається розподіл 
цінностей (матеріальних, духовних), і на цій основі попереджу- 
ються конфлікти між соціальними спільнотами та особами — 
членами сусп-ва. Така характеристика є притаманною будь- 
яким політ, системам, незалежно від їх культ.-істор. специфіки. 
При цьому І. додає, що політ, система — є не лише взаємодією 
її структур, елементів, а й динамічною, мінливою субстанцією. 
Аналізуючи політ, систему під кутом зору її функціонування, І. 
використовує кібернет. принцип виміру показників функці¬ 
онування на «вході» та «виході» системи. На «вході» — це за¬ 
пити, потреби, вимоги, а на «виході» — рішення та дії влади, 
що мають обов’язковий для виконання статус. Вимоги — це 




ІСТОРІЯ РУСІВ* — ЙОСИФ II ГАБСБУРҐ 


305 


форма відображення думки середовища з приводу розподілу 
ресурсів та цінностей у сусп-ві. Вимоги поділяються на зовн., 
що походять з навкол. середовища індивіда, соціальної спіль¬ 
ноти, та внугр., що є похідними від самої політ, системи. «Вихід» 
із системи є не остаточним результатом перетворення запитів, 
потреб в реальність, дії, а лише ланкою безперервного циклу 
функціонування політ, системи, названий І. «петлею зворотно¬ 
го зв’язку». І. вважає, що політ, система адаптується до зовн. 
оточення для того, щоб компенсувати його стресові впливи. 
«Повне оточення» системи утворюється з інтрасоцієтального 
(економіка, культура, соціальна структура, міжособистісні від¬ 
носини) і екстрасоцієтального (зовн. впливи щодо сусп-ва, що 
розглядається). Вчений виділяє дві осн. функції політ, систе¬ 
ми: вона має бути спроможною розподіляти цінності в сусп-ві 
й здатною переконати його членів прийняти такий розподіл 
цінностей як необхідний і обов’язковий. Наприкін. 20 ст. І. був 
ініціатором і активним учасником міжнар. проектів, спрямова¬ 
них на дослідження впливу структури політ, систем на ефектив¬ 
ність публічної політики, вивчення стану і тенденцій розвитку 
політичної науки в різних країнах світу. 

Тв.: Тйе Роїііісаі $у5іет. Ап Іпциігу іпіо ІИе 51а1е ої Роїііісаі Зсіепсе. 

Уогк, 1953; А $у5іетз Апаїузіз ої Роїііісаі иїе. ІЧею Уогк, 1965; ТИе 
Апаіузіз ої Роїііісаі Зігисіиге. РоиІІеР£е, 1990. 

Літ.: ОгаІ Нізіогу ої ОауіР Еазіоп: Ап АиІоЬіо£гарИісаІ ЗкеїсИ // ТПе 
Оеуеіортепі ої а Оізсірііпе: ОгаІ Нізіогіез іп Роїііісаі Зсіепсе / ЕР. 
М. .ІеюеІІ, М. Ваег апР І_ Зібеїтап. Цпіуегзіїу ої Ьехіп£їоп Ргезз, 1991; 
І_апе Р. Роіііісаі Зсіепсе іп ТПеогу апР Ргасїісе: ТПе Роїііісз' МоРеІ. М. Е. 
$Иагре, 1997. М. Лендьєл 

«ІСТОРІЯ РУСІВ» — істор.-політ. трактат кін. 18 — поч. 19 ст. 
Опублікований вперше О. Бодянським 1846, а до того деся¬ 
тиліттями поширюваний у численних рукописних копіях, став 
улюбленою лектурою не одного покоління українства й озна¬ 
менував собою початок нової укр. історіографії. О. Оглоблин 
називав цей твір «декларацією прав української нації», адже 
він сконцентрував у собі аргументи політ, еліти вже ліквідова¬ 
ної на той час козац. автономії у боротьбі за право руського 
первородства й відмову від неповноцінності та другорядності, 
яке несло в собі поняття «малоросійства». Будучи виразником 
політ, устремлінь нащадків старшинських родин Лівобер. Укра¬ 
їни, автор вважав їх, а не росіян справжніми русами. У цій іс¬ 
торіографічній боротьбі козац. еліта повертала своє право на 
«руську» ідентичність. Цей поворот у політ, свідомості у серед¬ 
овищі кол. козац. автономії співпав з боротьбою вже не за ав¬ 
тономні права Гетьманщини, а за визнання відповідності між 
укр. і рос. чинами та з відчайдушними спробами кол. козац. 
старшин прорватися в ряди імперського дворянства, що від¬ 
кривало шлях для розчинення раніше відокремленої козаць- 
ко-малорос. ідентичності в загальнорос., імперській за своєю 
суттю. Обгрунтовуючи істор. право України на власний політ, 
розвиток, автор разом з тим наголошує на тому, що руський 
(український) народ існував як політ, організм з часів розпа¬ 
ду Київ. Русі. Образи укр. минулого постають перед читачем 
у славнозвісній «промові», вкладеній автором «Історії Русів» в 
уста гетьмана Івана Мазепи, який буцімто прагнув «поставити 
країну нашу в той стан держав, у якому вона була під володін¬ 
ням Польським, зі своїми природними Князями та з усіма ко¬ 
лишніми правами і привілеями, що вільну націю означають... 
Відомо ж бо, що колись були ми те, що тепер московці: уряд, 
первинність і сама назва Русь од нас до наших перейшло». Не¬ 
зважаючи на численні фактологічні похибки й недосконалість 


наук, інструментарію, цей твір справив великий вплив на фор¬ 
мування істор. поглядів на укр. минуле. П. Куліш порівнював 
«Історію Русів» з думами. Її впливу зазнали К. Рилєєв, М. Го¬ 
голь, М. Костомаров, Є. Гребінка, А. Метлинський, П. Куліш, 
М. Маркевич, а найбільше — Т. Шевченко. Питання авторства 
«Історії Русів» досі залишається нез'ясованим. Щодо цього ви¬ 
словлювалися різні думки: ним називався Григорій Полетика 
(В. Іконніков, О. Лазаревський), О. Безбородько (М. Слабчен- 
ко). О. Оглоблин вважав автором «Історії Русів» спочатку В. Ха- 
ненка або його небожа О. Ханенка, а пізніше О. Лобасевича чи 
когось з молодших діячів Новгород-Сіверщини, зв'язаних ро¬ 
динними і службовими стосунками з князем О. Безбородьком. 
Літ.: Історія Русів. К., 1991; Оглоблин О. До питання про автора «Исто- 
рии Русов». К., 1998; його ж. Люди старої України та інші праці. Острог, 
2000. В. Ричка 



ЙОСИФ II ГАБСБУРҐ (13.03.1741, Вена — 20.02.1790, там 
само) — імператор Священної Рим. імперії герм, нації з 1765, 
співправитель своєї матері Марії-Терези, чес. та угор. король, 
австр. цісар з 1780. Здійснив реформу д-ви на засадах осві¬ 
ченого абсолютизму, скасував привілеї Римо-катол. церкви на 
тер. імперії, обмежив її реліг. функціями. Реліг. реформи поліп¬ 
шили становище Греко-катол. церкви в Галичині, що створило 
передумови для перебрання її духовенством функції провід¬ 
ника укр. нац. руху. Важливі зміни запроваджено у відноси¬ 
ни між селянами і поміщиками. Панщину обмежено 3 днями 
на тиждень, скасовано особисту залежність селян, укладено 
перший зем. кадастр. Шкільну освіту переведено на держ. фі¬ 
нансування, створено мережу народних шкіл. У 1784 відкрив 
у Львові ун-т, при якому в 1787 створено Тимчас. наук, ін-т 
з укр. мовою викладання, т. зв. ЗїиРіит РиНіепит, що вико¬ 
нував функції філос. і богосл. ф-тів. В економіці розвинув сис¬ 
тему протекціонізму. Унормовував євр. питання. Домагався 
централізації органів влади, зміцнював бюрокр. апарат. Про¬ 
вів кодифікацію цив. права, запровадив новий кримін. і про¬ 
цес. кодекс, регламентував особисті права, скасував смертну 
кару. Розпочалося перетворення підданих на громадян. Вів 
активну зовнішню політику, був учасником 1-го поділу Польщі 
(1772), за яким до Габсбургів відійшли землі сандомир., русь¬ 
кого, белзького, поділ, і волин. воєводств, на базі яких було 
створено австр. провінцію «Королівство Галичини і Лодомерії». 
Ініціював приєднання до володінь Габсбургів Буковини (1775). 
По смерті Марії-Терези зав'язав тісні взаємини з Катери¬ 
ною II, що передбачали взаємні тер. надбання коштом Речі По¬ 
сполитої і Туреччини. У лют. 1788 розпочав війну з Туреччиною 
як союзник Росії. Перед смертю визнавав невдачу багатьох 
своїх намірів, а на гробі наказав вчинити напис: «Тут спочиває 
Йосиф II, який програв у всіх своїх починаннях». 

Літ.: Рабоуег $. К. Тїіе геуоіиііопагу Етрегог: .ІозерИ II ої Аизігіа. Іоп- 
Роп, 1967; Веаіез й. .ІозерГі II: Іп ІГіе зГіаРож ої Магіа Тегеза. Сат- 
Ьгір£е, (МА) 1987; РеДб Р. ^геї II. №агзгажа, 1993; Цьольнер Е. Історія 
Австрії / Пер. з нім. Львів, 2001. О. Аркуша 




306 


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ — КАВУР 



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ (КМ) — у багатьох країнах офіц. назва 
уряду, вищий орган виконавчої влади д-ви. Може складати¬ 
ся з керівників усіх центр, органів викон. влади — м-в, держ. 
к-тів, департаментів, ін. відомств. У англомовних та багатьох 
ін. країнах до складу КМ входять лише керівники найважли¬ 
віших м-в і мають ін. статус і повноваження,“нГжміністри, що 
не є членами КМ. Залежно від форми держ. правління склад 
КМ формується або партіями політичними, що мають більшість 
місць у парламенті (в парлам. і парлам.-презид. республіках), 
або президентом як главою викон. влади (в презид. і презид.- 
парлам. республіках). У парлам. д-вах члени КМ часто є члена¬ 
ми парламенту, а в країнах з ін. формами держ. правління діє 
принцип несумісності міністерського портфеля і депуг. манда¬ 
та. У багатьох країнах КМ зі свого складу утворює такі внутр. 
органи, як урядові к-ти, що в окремих випадках наділені пра¬ 
вом приймати від імені КМ остаточні рішення, але найчастіше 
здійснюють попередній розгляд проектів урядових рішень. 
Нерідко представниками депуг. меншості в парламенті форму¬ 
ється т. зв. «тіньовий кабінет», який діє напівформальним або 
неформеним шляхом і представляє інтереси парлам. опозиції. 
В Україні КМ (уряд) України є вищим органом у системі органів 
викон. влади, який здійснює її безпосередньо та через м-ва, 
ін. центр, органи викон. влади, РМ АР Крим та місц. держ. 
адміністрації, спрямовує координує та контролює діяльність 
цих органів. До складу КМ України входять Прем’єр-міністр, 
Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міні¬ 
стри України. Усі члени уряду України належать до політ, по¬ 
сад, на які не поширюється законодавство про держ. службу 
та трудове законодавство. Повноваження, орг-ція і порядок 
діяльності КМ України визначаються Конституцією України та 
Законом України «Про Кабінет Міністрів України» (2006). 

Літ.: Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. К., 1995; Авер’я- 
нов В. Б. Проблема удосконалення правової регламентації статусу Ка¬ 
бінету Міністрів України, центр, органів викон. влади // Правова сис¬ 
тема України: історія, стан та перспективи. Т. 2. X., 2008. 

Б. Нагребельний 

КАВУР (Сауоиг) Камілло Бенсо (10.08.1810, Турин, Королівство 
Сардинії — 06.06.1861, Турин, Королівство Італія) — держ. 
діяч і дипломат, граф. Закінчив Турин. військ, академію (1827), 
одночасно був пажем спадкового принца (в 1831-49 — ко¬ 
роля) Карла-Альберта. У 1831 залишив військ, службу і зай¬ 
нявся господарюванням у маєтках батька та благодійністю, 
зокрема орг-цією шкіл і притулків, а також фінансуванням по¬ 
будови доріг і каналів; 1842 заснував Сільгосп. асоціацію, що 
сприяла пожвавленню громад, життя королівства та впрова¬ 
дженню передових на той час технологій (вирощування цукр. 
буряка, використання мін. добрив тощо). Приєднався до ре¬ 
формістського руху поміркованих лібералів, захопився наук.- 
досл. та літ. діяльністю, у 1847 заснував популярне видання 
«II Різог^ітепіо» («Оновлення»), назва якого пізніше закріпила¬ 
ся щодо періоду об’єднання Італії навколо Королівства Сарди¬ 
нії в нац. д-ву; в січ. 1848 виступив з вимогою надання 


королівству конституції, в березні увійшов до комісії з підго¬ 
товки виборчого закону, у червні обраний до парламенту, де 
очолив помірковану більшість палати депутатів. У1850-52 — 
міністр землеробства, торгівлі й флоту, водночас 1851-52 — 
міністр фінансів; уклав торг, угоди з Францією, Бельгією й Вели¬ 
кобританією на засадах вільної торгівлі, отримав від брит. фін. 
кіл позику та здійснив реформу митного тарифу. 04.11.1852- 
19.07.1859 і 21.01.1860-06.06.1861 — прем'єр-міністр Ко¬ 
ролівства Сардинії (з 17.03.1861 — Королівство Італія); провів 
ряд внутр. лібер. реформ (встановлення цілковитої свободи 
хлібної торгівлі, зміни кримін. законодавства тощо), активно 
сприяв розбудові залізн. мережі країни (лише до 1860 було 
прокладено бл. 800 км колій, що становило третину тогочасної 
італ. залізниці); надавав держ. фін. та ін. матер. підтримку італ. 
визвольному руху. У боротьбі за об’єднання Італії здійснював 
активний дип. тиск на Австр. імперію з метою пом'якшення ка¬ 
ральних заходів проти італ. борців за визволення Ломбардії та 
Венеції. Намагався заручитися підтримкою імператора Фран¬ 
ції Наполеона III, для чого взяв участь у Крим, війні 1853-56 
на боці Франції й Великобританії, що дало можливість Коро¬ 
лівству Сардинії взяти участь у Париз. конгресі 1856 і тим са¬ 
мим сприяло визнанню за ним значення великої європ. д-ви. 
Спритно використовував брит.-франц. суперництво в європ. 
справах і забезпечив укладення сардин, королем Віктором- 
Еммануїлом II та Наполеоном III секретного наступально-обо¬ 
ронного союзу проти Австрії (Турин — Париж, 24.11.1859- 
26.01.1860), поступившись для цього на франц. користь 
Савойєю й Ніццою. Домігся факт, перемоги у 2-й Італ. війні за 
незалежність з Австрією 1859, коли після кровопролитних, але 
виграшних для франц.-сардин, військ, битв під Магентою та 
Сольферино Австрія була змушена обмежити свої дії на Апен¬ 
нін. п-ві лише обороною «фортечного чотирикутника» — тере- 
ну між фортецями Верони, Легнано, Пескери й Мантуї, проте 
подав у відставку після ганебного для Сардинії, сепаратно 
укладеного Францією Віллафранкського перемир'я з Австрією 
11.07.1859. Зрозумівши, що умови Цюріх, миру 10.11.1859, 
які передбачали залишення Венеції Австрії, перехід Ломбардії 
до Франції та відновлення влади місц. феод, володарів у цен- 
тральноітал. герцогствах Тоскані й Модені не будуть виконані 
через спротив урядів, які утвердилися в цих держ. утвореннях 
під час війни, у січ. 1860 знову очолив Раду міністрів. У берез¬ 
ні шляхом референдумів домігся приєднання до Королівства 
Сардинії Емілії-Романи, Тоскани, Модени, Парми й Болоньї, 
отримавши на це згоду Франції за Турин. угодою (нею замість 
Ломбардії Франції передавалася Савойя й Ніцца). Останнє 
призвело до загострення стосунків К. з уродженцем Ніцци 
Дж. Г арібальді та його оточенням, але це не завадило прем’єру 
надати дип. допомогу експедиції бійців під проводом Дж. Г арі¬ 
бальді, відомої як «/ М/7/е» («Тисяча»), у Королівство обох Си- 
цилій у трав. 1860 та утримати його від вторгнення у Папську 
область, що могло б спровокувати франц. військ, інтервенцію. 
У свою чергу, сардин, війська увійшли до Умбрії, з’єднавши тим 
самим терени, захоплені Дж. Ґарібальді, з володіннями Вікго- 
ра-Еммануїла II. Після проведення плебісцитів в Убрії та Коро¬ 
лівстві обох Сицилій на користь приєднання до Королівства 
Сардинії, Дж. Ґарібальді відмовився від диктаторської влади 
на захоплених його бійцями теренах на користь Вікгора-Ема- 
нуїла II. Після капітуляції Ґаети і втечі Франца II Неапольського 
до Риму й офіц. повалення влади Бурбонів у Королівстві обох 





КАГАНОВИЧ — КАДАР 


307 


Сицилій, у Турині в лют. 1861 було скликано загальноітал. пар¬ 
ламент, який 17.03.1861 проголосив Вікгора-Еммануїла II ко¬ 
ролем Італії. Своєю чергою той 23.03.1861 уповноважив К. 
очолити уряд Об'єднаного Італ. королівства, таким чином, за 
час перебування при владі урядів К. тер. Королівства Сардинії 
збільшилася вп’ятеро. Забезпечив дип. визнання Італії Вели¬ 
кобританією, Швейцарією, США, сканд. і латиноамер. д-вами. 
Тв.: ІеКеге есіііе еР іпеРіїе Рі СаттіІІо Сауоиг. Тигіп, 1884-1887. 

Літ.: ЗіаРІег Р. Сауоиг. Ііаііепз ІіЬегаІег РеісІїзбгйпРег. МипсІїеп, 2001; 
Веаіез 0., Віа£іпі Е. ТИе Різогбітепіо апР ІИе ІІпіГісаІіоп ої Ііаіу. 2 ЕР. 
Ілпсіоп, 2002; Ротего Р. Уііа Рі Сауоиг. Рота, 2004; йі Зсаіа 3. Ііаіу: 
Ргот Реуоіиііоп 1о РериЬІіс, 1700 № Иіе Ргезепі. ВоиІРег, 2004. 

Р. Кривонос 

КАГАНОВИЧ Лазар Мойсєйович (22.11.1893, с. Кабани, 
тепер Діброва Поліського р-ну Київ. обл. — 26.07.1991, 
Москва) — парт, і держ. діяч. Герой Соціаліст. Праці (1943). 
У 1911 вступив до Київ, орг-ції РСДРП, у 1911-19 вів по¬ 
літ. діяльність у Києві, Катеринославі, Мелітополі, Юзівці, Са¬ 
ратові, Гомелі, Петрограді, Москві, Н. Новгороді, Воронежі. 
У1920-21 — член Туркест. бюро ЦК ВКП(б), Турккомісії ВЦВК 
і РНК РРФСР, нарком робітн.-сел. комісії інспекції Туркест. 
АРСР, голова Ташкент. міськради. Один з керівників бороть¬ 
би з рухом басмачів і організаторів відповідних каральних 
заходів. У 1921 — інструктор ВЦРПС, інструктор і секретар 
Моск. к-ту, секретар ЦК Спілки шкіряників. У 1922 вдруге на¬ 
правлений до Туркестану і того самого року призначений зав. 
орг.-інструкторського, згодом — орг.-розподільчого відділу 
ЦК РКП(б). Через відділ проходили всі призначення на від¬ 
повідальні посади в СРСР, і К. відіграв значну роль у розста¬ 
новці Й. Сталіним відданих йому кадрів. З 1923 канд. у чле¬ 
ни, з 1924 - член ЦК РКП(б). У 1924-25 — секр. ЦК ВКП(б). 
З 05.04.1925 до 14.07.1928 — ген. секр. ЦК КП(б)У. Був спе¬ 
ціально направлений Й. Сталіним для утримання під контролем 
парт, орг-ції України, нейтралізації внутріпарт. опозиції (троць- 
кісти та «правий ухил»), проведення обмеженої« українізації *. 
Використовуючи авторит. методи керівництва, здійснював 
чистку парт, кадрів, інспірував викриття «націонал-ухильни- 
цтва» в лавах КП(б)У, лідери якого були оглошені О. Шумський, 
а також керівники КПЗУ. З 1926 канд., з 1930 — член Політ- 
бюро ЦК ВКП(б). З 1928 — секретар ЦК ВКП(б). Дії К. викли¬ 
кали невдоволення та спротив з боку діячів КП(б)У. З огляду 
на це в лип. 1928 він був переведений на роботу в Москву. 
Вів активну боротьбу проти М. Бухаріна та його прибічників. 
У 1930-35 — 1-й секр. Моск. к-ту партії. Під керівництвом 
К. було розпочато модернізацію міста, буд-во метро, а також 
знищення численних істор.-архіт. пам'яток (храм Христа Спаси- 
теля, Сухарева башта, Страстний монастир та ін.). Сприяв вису¬ 
ненню на парт, роботу М. Хрущова. У1933 очолив сільгоспвід- 
діл ЦК ВКП(б), керував орг-цією політвідділів МТС і радгоспів. 
У1929-34 неодноразово виїздив у справах колективізації та 
хлібозаготівель у більшість країв і областей СРСР, особливо 
на Пн. Кавказ, Україну, Сибір, Воронезьку обл., був ініціато¬ 
ром багатьох репресивних акцій проти селянства. У лип. 1932 
разом з В. Молотовим брав участь у роботі 3-ї партконфе- 
ренції КП(б)У, на якій протидіяв пропозиціям щодо зниження 
плану хлібозаготівель для України. Несе відповідальність за 
виникнення Голодомору. Під час перебування в Україні на- 
прикін. 1932 безпосередньо організовував комплекс захо¬ 
дів з вилучення зерна в різних регіонах України та з викриття 


«шкідників» і «контреволюціонерів». У 1933-34 — голова 
Центр, комісії з перевірки парт, рядів, керував «чисткою» пар¬ 
тії, витискаючи з неї противників Й. Сталіна. Після 17-го з'їзду 
ВКП(б) обраний головою Комісії парт, контролю при ЦК ВКП(б), 
з 1934 очолив трансп. відділ ЦК ВКП(б). З лют. 1935 до серп. 
1937 — народний комісар шляхів сполучення СРСР. У період 
«єжовщини» (1936-38) особисто розробляв пропозиції щодо 
створення різних позасудових органів, що стали інструментом 
каральної політики, керував репресіями проти працівників 
залізн. транспорту. У 1937 виїздив у Донбас для проведення 
«чисток» у вугіл. пром-сті, на Київщину — для викриття «право- 
троцькістських елементів» («справа київського керівництва»). 
Виїздив з метою інтенсифікації репресивної політики в ін. 
регіони (Челябинськ, Ярославль, Івано-Вознесенськ та ін.). 
У 1937-58 депутат ВР СРСР Із серп. 1938 до січ. 1939 — 
нарком важкої пром-сті, з квіт. 1938 до берез. 1942 і з лют. 

1943 до груд. 1944 — нарком шляхів сполучення, у січ.-жовт. 

1939 — нарком паливної пром-сті, з жовт. 1939 до верес. 

1940 — нарком нафтової пром-сті СРСР. З черв. 1938 до трав. 

1944 — заст. голови РНК СРСР. Під час війни СРСР з нацист. 
Німеччиною був членом ДКО, займався питаннями транспор¬ 
ту, а також налагодженням роботи військ, трибуналів і поліп¬ 
шенням діяльності військ, прокуратури. У берез.-груд. 1947 — 
1-й секретар ЦК Компартії України. Оголосив винуватцями 
голоду 1946-47 «укр. націоналістів», готувався розпочати то¬ 
тальну «чистку» укр. інтелігенції. З груд. 1947 — заст., з берез. 
1953 — 1-й заст. голови РМ СРСР У 1955-56 голова Держ. 
к-ту з питань праці та зарплати, в 1956-57 — міністр пром-сті 
буд. матеріалів СРСР. На 20-му з’їзді КПРС (1956) назвав культ 
особи «шкідливим», водночас разом з Г. Маленковим, В. Моло¬ 
товим та ін. вимагав зміщення М. Хрущова з посади 1-го секр. 
ЦК КПРС на тій підставі, що викриття Сталіна, на їхню думку, 
зайшло занадто далеко. Рішенням черв. (1957) пленуму ЦК 
КПРС виведений зі складу ЦК і Президії ЦК КПРС і направле¬ 
ний до м. Асбест Свердл. обл., де працював директором гір- 
ничо-збагачув. комбінату. На 22-му з’їзді КПРС М. Хрущов по¬ 
рушив питання про участь К. у масових репресіях. 23.05.1962 
рішенням Моск. міськкому КПРС виключений з партії за участь 
в орг-ції репресій і масових арештів у 1930-ті. Після повалення 
М. Хрущова неодноразово звертався з проханнями про від¬ 
новлення в партії, але поновлений не був. 

Тв.: Памятньїе записки рабочего, коммуниста-большевика, профсоюз- 
ного, партийного и советско-государственного работника. М., 1996. 
Літ.: Шаповал Ю. І. Українські щаблі Кагановича, або «Жива сталін¬ 
ська людина» // Про минуле — заради майбутнього. К., 1989; Медве- 
дев Р. Они окружали Стали на. М., 1990; Каган С. Кремлевский волк. 
М., 1991; Чуев Ф. Так говорил Каганович. Исповедь сталинского апос¬ 
тола. М., 1992; Шаповал Ю. Лазар Каганович. К., 1994; Сталинское 
Политбюро в 30-е годьі. Сб. док. М., 1995; Сюндюков И. Огкровения 
динозавра. Сталинский наместник в Украине вспоминает // День. 
2006.18 авг. (№ 139). Ю. Шаповал 

КАДАР (Кабаг) Янош (справжнє ім’я Джованні Черманек; 
26.05.1912 Фіуме, Австро-Угорщина — 06.07.1989 Буда¬ 
пешт) — політ, і держ. діяч. 31926 працював підсобним робіт¬ 
ником, згодом —- механіком друкарні, у верес. 1930 вступив 
до Спілки комуніст, молоді Угорщини (СКМУ) і Комуніст, партії 
Угорщини (КПУ); неодноразово заарештовувався за звинува¬ 
ченнями в протиправній агітації, тричі перебував в ув'язненні. 
Під час 2-ї світової війни брав активну участь у русі Опору, 
в 1942 введений до складу ЦК, у 1943 обраний секр. ЦК КПУ; 




308 


КАДДАФІ 


у квітні 1944 за дорученням партії виїхав до Югославії, але був 
заарештований як дезертир, під час депортації до Німеччини 
втік з потяга; після звільнення Угорщини від нім. окупації у квіт. 
1945 — депутат Тимчас. нац. зборів, член Політбюро, секр. Бу- 
дап. міськкому і заст. генсека ЦК КПУ (з черв. 1948 — Угор. 
партія трудящих, УПТ); у 1948-50 — міністр внутр. справ, ві¬ 
діграв провідну роль в арешті свого попередника — Л. Райка, 
звинуваченого в «тітоїзмі» й «держ. зраді». Але невдовзі К. сам 
був заарештований, звинувачений у «тітоїзмі» та ув'язнений 
(1951-54); після реабілітації — 1-й секр. райкому, 1-й секр. 
Пештського обкому УПТ; офіц. підтримав політ, курс І. Надя 
на лібералізацію й демократизацію політ, життя, звільнення 
політв’язнів, скасування цензури політичної, розширення са¬ 
мостійності профспілок, залучення до держ. врядування опо- 
зиц. партій. З лип. 1956 — секр. ЦК УПТ, в умовах народної 
революції 25.10.1956 обраний 1-м секр. ЦК, перед лицем 
рад. втручання, виступаючи 01.11.1956 по радіо, підтримав 
розпуск УПТ і органів держбезпеки, вихід Угорщини з ОВД та 
«вічний нейтралітет», закликав до створення нової партії по¬ 
літичної й навіть заявив, що «ляже під перший рад. танк, який 
перетне кордони країни». Проте активність антикомуніст. сил 
після виведення з Будапешта рад. військ і захоплення повста¬ 
лими міськкому УПТ та розстріл його захисників, самосуди над 
партфункціонерами переконали К., що ситуація вийшла з-під 
контролю, він нелег. виїхав до СРСР і 04.11.1956, після бесіди 
в Ужгороді з М. Хрущовим , оголосив у радіозверненні про ство¬ 
рення «револ. робітн.-сел. уряду». Вранці 07.11.1956 К. з його 
«урядом» було доставлено до захопленого рад. військами Буда¬ 
пешта, де він надав легітимності придушенню антикомуніст. по¬ 
встання (бл. 28,6 тис. осіб піддано судовим переслідуванням, 
з них 0,5 тис. страчено й 16 тис. ув'язнено; 182 тис. емігрували 
з країни), в Угорщині пост, залишався 200-тисячний рад. військ, 
контингент. У 1956-58 — голова «револ. робітн.-сел. уряду», 
в 1958-61 — держ. міністр, у 1961-65 — голова РМ; з метою 
стабілізації комуніст, режиму на базі ліквідованої УПТ створив 
і очолив Угор. соціаліст, робітн. партію (УСРП); водночас амніс¬ 
тією (до 1963) сприяв поступовій сусп. інтеграції учасників по¬ 
встання. Здійснив госп. реформу, ініціював розвиток у країні 
приватного сектора в с. г. і сфері обслуговування, ліквідував 
перепони для дрібного підприємництва, значно розширив 
права держ. підприємств і переведених на госпрозрахунок ко- 
лекг. госп-в. Попри поступове згортання реформ під впливом 
придушення «Празької весни», екон. перетворення дозволили 
підвищити рівень життя населення («гуляшевий комунізм»), 
і Угорщина протягом певного періоду не поступалася зх. краї¬ 
нам і навіть вийшла в число світових лідерів за к-стю туристів, 
які щороку її відвідували («найвеселіший барак комуніст, табо¬ 
ру»). Водночас у зовнішній політиці чітко дотримувався курсу на 
співпрацю з СРСР і підтримку його зовнішньополіт. ініціатив; 
взяв активну участь у введенні до Чехословаччини військ ОВД 
(20-21.08.1968). На конференції УСРП 27.05.1988 змінений 
на посаді 1-го секр. ЦК УСРП К. Тросом, але до смерті залишив¬ 
ся почесним головою партії. Похований в «угорському Пантео¬ 
ні» — традиц. місці поховання видатних діячів культури, науки 
й політики; в ніч на 02.05.2007 його останки були викрадені 
зі склепу невідомими особами, що залишили напис: «Вбивці 
й зраднику немає місця у святій землі! 1956-2006». 

Літ.: НизгЗгТ. Касіаг. А Гіаіаіот єуєі, 1956-1989. Вийарезі, 2006; МоІ- 
Роуа О. К£р£г .Іапоз. 1-2 К. Вибарезі, 2006; Ро^ег О. К&іаг .Іапоз, а \6 


еМагз? Вийарезі, 2006; Саіі СГі. РаіІеР іііизіопз. Мозсож, №азГііп£Іоп, 
ВиРарезІ, апР (Не 1956 Нип^агіап гегоіі. №азГііпфоп, О.С., ЗіапїогР, 
2006; Іеззіпб Е. Реуоіиііоп іп Нип^агу: ТГіе 1956 ВиРарезІ ІІргізіпб. 
июРоп, 2006. Р. Кривонос 

КАДДАФІ Муаммар (повне ім’я Муаммар бен Мухаммед Абу 
Меньяр Абдель Салам Бен Хамід аль-Каддафі; 13.09.1942, в 
бедуїнському кочів’ї Абу Хаді, побл. Сірта, у бідній сім'ї племені 
аль-каддафа — 20.10.2011, Сірт) — громад.-політ. і держ. діяч. 
Закінчив військ, коледж у Бенгазі (1965), істор. ф-т Бенгаз. 
ун-ту (1965, вільний слухач), як офіцер стажувався у Велико¬ 
британії (1966). Створив орг-цію «Вільні офіцери юніоністи-со- 
ціалісти» (1964), яка 01.09.1969 здійснила військ, переворот 
і покінчила з монархією, проголосивши Лівійську Араб. Рес¬ 
публіку. К. обійняв посаду голови Ради револ. командування 
(РРК); прем’єр-міністр та міністр оборони (1970-72); голова 
Соціаліст. Народної Лів. Араб. Джамахірії (з 1977); після відмо¬ 
ви в 1979 від посади глави д-ви іменувався «лідером лівійської 
революції», полковник (1969), головнокомандувач збройних 
сил (з 1970). У політ, історії Лівії К. став першим теоретиком, 
який висунув і реалізував на практиці власну ідеологічну мо¬ 
дель. У1969-73 К. намагався реалізувати в Лівії насерівську 
модель політ, розвитку країни, що передбачала управління 
револ. процесом з допомогою політ, авангарду однієї масової 
орг-ції — Араб, соціаліст, союзу, створеного в 1971. Була на¬ 
ціоналізована нафтова пром-сть, іноземні банки і компанії, 
запроваджені безкоштовна^освіта й мед. обслуговування, 
обмежена приватна власність на нерухомість, значна частка 
внутр. і зовн. торгівлі перейшла до рук д-ви, ліквідовані брит. 
і амер. військ, бази. У 1973 К. відмовився від насерівської 
моделі як неадекватної лівійс. умовам та проголосив початок 
«народної революції», що мала на меті встановлення в країні 
«прямої демократії» (що виключає диктатуру окремої особи, 
класу, племені, клану) та здійснення соціальної революції з ме¬ 
тою знищення системи найманої праці. Ідейно-теор. базою со- 
ціально-екон. і політ, реформ у Лівії стала «третя світова теорія» 
(вперше сформульована в 1973 та розвинута в «Зеленій книзі» 
1976-79, якою передбачалася побудова «соціаліст, сусп-ва на 
засадах принципів ісламу» і яка репрезентувалася як альтер¬ 
натива капіталіст, та комуніст, ідеологіям. К. заклав в основу 
своєї концепції «прямої демократії» принцип децентралізації 
політ, влади, згідно з яким законод. та викон. функції могли 
бути реалізовані на місцях за допомогою народних конгресів 
та к-тів, які забезпечували тотальну регламентацію соціальної 
поведінки. Ключовою в джамахірійській ідеології («джамахі- 
рія» — народовладдя, неологізм К.) стала особа лідера, існуюча 
над системою політ, відносин і поза ротаційними механізмами. 
У бер. 1977 була проголошена Соціаліст. Народна Лів. Араб. 
Джамахірія (СНЛАД). Лів. джамахірізація стала специфічною 
формою створення нац. д-ви, а положення, сформовані в «Зе¬ 
леній книзі», — дієвим засобом легітимізації модернізаційних 
процесів, які формально не зруйнували соціальних рамок тра¬ 
дицій і були макс. адаптовані до політичної культури населення 
країни. З кін. 1980 простежувався процес поступового відхо¬ 
ду К. від «лівих настанов». У черв. 2003 він проголосив новий 
курс на «народний капіталізм», який передбачав лібералізацію 
екон. політики, активізацію зовнішньоекон. та зовнішньоторг. 
діяльності, залучення іноземного капіталу в лівійс. економіку, 
приватизацію держ. підприємств (зокрема, в нафтовій галу¬ 
зі). Зовнішньополіт. курс К. був спрямований на утвердження 



КАЛЬВІН 


309 


Лівії як регіон, «центру сили» і грунтувався на положеннях «тре¬ 
тьої світової теорії» та зазнавав пост, трансформації залежно 
від корегування ідеол. принципів. К. був прихильником ідей 
панарабізму та панафриканізму. В 1970-80 декларував на¬ 
міри об’єднання Лівії з ін. араб, д-вами — Єгиптом, Суданом, 
Сирією, Тунісом, Марокко, Алжиром. Активно виступав проти 
єгип.-ізраїл. мирного договору 1979, був ініціатором ство¬ 
рення Нац. фронту стійкості й протидії (1977); стояв на ра- 
дик. позиціях щодо вирішення арабо-ізраїл. конфлікту (єдино 
можливий шлях вирішення конфлікту — військовий; мета бо¬ 
ротьби арабів — ліквідація не наслідків агресії, а її джерела). 
У 1970-80-х зовнішня політика К. характеризувалася анти- 
імперіалізмом і антиамериканізмом. Надавав матер.-фін. під¬ 
тримку ліворадик. рухам. Робив спроби сформувати коаліції не 
тільки з араб, соціаліст, партіями та орг-ціями, а й з європ., що 
сприяло певному ідеол. зближенню з СРСР. У 1980-81 дип. 
відносини між США та СНЛАД були припинені, а в 1986 ВПС 
США здійснили бомбардування Тріполі та Бенгазі. 31.03.1992 
РБ 00Н запровадила санкції проти Лівії, які були призупинені 
(1999), а потім і повністю зняті (12.09.2003) після того як К. 
погодився в 1999 на видачу двох лівійс. гр-н, підозрюваних 
у справі вибуху літака компанії «Пан-Амерікан» над Локербі 
(1988), та в 2003 виплатити компенсацію родинам загиблих. 
У 2003 К. проголосив широкомасштабну кампанію з «деміліта¬ 
ризації» країни, що включала відмову від створення та вико¬ 
ристання зброї масового знищення. У 2004 Лівія приєдналася 
до конвенції про заборону хім. зброї, ратифікувала договір про 
заборону ядерних випробувань. К. заявив про свою підтрим¬ 
ку США в боротьбі з міжнар. тероризмом. У черв. 2004 США 
та Лівія відновили дип. відносини. Зайняв помірковані позиції 
у вирішенні палест. проблеми. В опублікованій (2003) праці 
«Ісратин. Біла книга» (Ісратин — неологізм К., що об’єднує на¬ 
зви «Ісраіль» (Ізраїль) та «Філастин» (Палестина) обґрунтував 
необхідність створення на тер. Палестини спільної д-ви євреїв 
та палестинців, побудованої на основі Ліван, моделі. Ініціатор 
Афр. Союзу. Був прихильником ідеї створення Сполучених Шта¬ 
тів Африки. 04-06.11.2008 відвідав з офіц. візитом Україну. 
17.02.2011 розпочалися політ, протести проти режиму К., що 
переросли в масове повстання. 27.06.2011 Міжнар. кримін. 
суд у Гаазі видав ордер на арешт К. за підозрою у скоєнні зло¬ 
чинів проти людства. 20.10.2011 К. загинув при взятті по¬ 
встанцями м. Сірт. 

Літ.: Рясов А. 8. «Левьіе» на Арабском Востоке: ливийский опьгг. М., 
2005; Егорин А. 3. Современная Ливия (справочник). М., 1996. 

Ю. Скороход 

КАЛЬВІН (СаМп) Жан (10.07.1509, Нуайон, Франція - 
27.05.1564, Женева, Швейцарія), діяч романського типу Ре¬ 
формації, засновник кальвінізму. Отримав ґрунтовну юрид. 
освіту. Під впливом ідей гуманістів і нім. Реформації К. за¬ 
глиблюється у вивчення протестантизму і пориває з катол. 
церквою (1533). Змушений тікати від переслідувань протес¬ 
тантів у Франції, К. переїжджає до Базеля (1534), де у 1536 
виходить 1-ше видання його осн. твору «Навчання християн¬ 
ській вірі». К. доопрацьовував «Навчання» впродовж усьо¬ 
го життя, доки твір не переріс у компендіум кальвініст, віро¬ 
вчення, принципів церковної і сусп.-політ. орг-ції, вимог етики. 
Від 1541 і до кін. життя К. жив у Женеві, де підпорядкував 
світську владу духовній задля втілення у життя своїх реліг.- 
церковних і сусп.-політ. ідей, піддавши жорсткій дріб’язковій 


регламентації сусп. і приватне життя гр-н Женев. республіки, 
а христ. етику зробивши регулятором соціальної поведінки. 
Здолавши опозицію своїм реформам (1555), К. перетворює 
Женеву на центр європ. протестантизму. Сусп.-політ. ідеї К. 
випливають з його теології, що стверджує суверенність Бога 
і Божої волі, наперед визначене Божим планом як обрання 
людини до спасіння чи загибелі, так і отримання нею Божих 
ласк. Ці ідеї викладено, зокрема, в останньому розділі «На¬ 
вчання» — «Про громадянське правління». З тези про суве¬ 
ренність Бога випливала вимога підпорядкування світської 
влади духовній, цілковите підкорення правителів Божій волі. 
У реальній політиці ця теза трансформувалась у принцип від¬ 
окремлення д-ви від церкви, сформульований протестантами 
під час переслідувань з боку світських володарів, які стояли 
переважно на боці катол. реакції. Відносини між правителями 
і народом повинні мати характер «божественного союзу», пра¬ 
вителі зобов'язані утверджувати у сусп-ві свободу і справед¬ 
ливість (у реліг. розумінні), захищати публічні форми христ. ре¬ 
лігії. К. уперше говорить про волю народу як вищий аргумент 
у політиці; наступне покоління правників (Й. Альтузій, Г. Гроцій) 
звільнить це твердження від богословської оболонки і пере- 
формулює у поняттях суверенності народу, теорії сусп. догово¬ 
ру, верховенства права. З першості Божої волі випливало та¬ 
кож право людини на опір світській владі, якщо та порушувала 
Божі настанови, тобто до політ, форми правління висувалися 
високі моральні вимоги; народ мав право стати в обороні сво¬ 
їх прав перед тиранією правителів. 

Критика К. католицизму приводить до радик. спрощення куль¬ 
тової сфери і реформування церковного устрою на дем. заса¬ 
дах, що пояснюється необхідністю повернення до принципів 
раннього християнства. Церковна громада стає незалежною 
і самоуправною, вибори духовних осіб здійснюються прямим, 
відкритим голосуванням усіх членів громади. Після обрання 
пасторові надаються широкі владні повноваження, а грома¬ 
да цементується виборним управлінням. Пресвітеріансько- 
синодальний церковний устрій протестантських спільнот став 
одним з істор. коренів західноєвроп. демократії. Дем. форми 
церковного устрою переносилися К. на принципи політ, життя. 
Поразка спроби гугенотів мирно відстояти право на свобо¬ 
ду віросповідання змусила К. різко сформулювати свої респ. 
симпатії та засудити абсолютизм (Коментарі до 1-ї кн. Самуї- 
ла, Даніїла). К. обстоював плюралізм політ, форм, заявляючи, 
однак, що перевагу надає аристократії («пануванню кращих 
і найвидатніших») або «системі, що поєднує аристократію і де¬ 
мократію». 

На відміну від ранішого за часом виникнення лютеранства, 
яке від початку стало на шлях нац. розвитку, К. віддав пріо¬ 
ритет долі Реформації в цілому. Кальвінізм, принципово над¬ 
національний, швидко поширюється у романській частині 
Швейцарії, на зх. землях Німеччини, в Ні дерла дах (реформат¬ 
ські церкви), у Франції (гугеноти), у Шотландії (пресвітеріани), 
Англії (пуритани, індепенденти, дисиденти), Польщі (социніа- 
ни), Угорщині. Феномен кальвінізму набагато ширший за його 
початкові віросповідні рамки і належить до явищ заг. історії, 
соціології, культури. Принцип мирського аскетизму, розумін¬ 
ня покликання, в т. ч. профес., як мирського служіння Богові, 
розпізнавання «вибраності» через успіхи у труд, діяльності, 
підвищена увага до питань етики і моралі склали основу про¬ 
тест. етики, сформували дух економіки капіталізму, нові форми 




310 


КАМПАНЕЛЛА — КАМПАНІЯ ВИБОРЧА 


виробництва і торгівлі, вироб. відносин. Жорсткий легалізм 
і раціональна аргументація лежать у витоках конституціона¬ 
лізму, принципу верховенства права. Визнання можливості 
пізнання Бога через вивчення сотвореного ним світу впли¬ 
нуло на розвиток природн. наук; концепція виключного авто¬ 
ритету Біблії спричинилась до розвитку нац. літ. мов, на які 
здійснювалися переклади Біблії, поширення писемності серед 
найширших сусп. верст, розвитку народної освіти; заборона 
будь-яких зображень у храмах мала наслідком сплеск жанро¬ 
вого живопису у Нідерландах. Кальвінізм є однією з ключових 
концепцій, що дозволяє зрозуміти розвиток західноєвроп. 
культури Нового часу (М. Вебер, Е. Трьольч). 

Літ.: МсІЧеіІ .1. Т. (есі.) .ІоИп СаМп оп Сосі апсі Роїііісаі Риту, Іпсііапароііз, 
1956; Зюаіоз № Н. .Іг. «СИагізтайс СаМпізт» // іп СНагізта, Нізіоге, 
апсі ЗосіаІ Зігисіиге. ІЧею Уогк, 1986. Н. Кочан 

КАМПАНЕЛЛА (СатрапеІІа) Джовані Доменіко (05.09.1568, 
Стіло — 21.05.1639, Париж) — філософ-утопіст^теолог, політ, 
діяч. У 14 років, захоплений красномовством ченця-доміні- 
канця, його розповідями про традиції ордена Св. Домініка, К. 
пішов у монастир. У1582 вступив у духовний орден домінікан¬ 
ців. Юнак прийняв чернече ім’я Томмазо. В монастирі К. ви¬ 
вчав філософію, теологію, а поза стінами монастиря слухав 
лекції з оккультних наук. У 1591 вийшла його перша книга на 
підтримку філософії Б. Телезіо — «Філософія, що обґрунтована 
відчуттями». Гол. ідея книги полягає у тому, що природу варто 
пояснювати, виходячи не з апріорних суджень старих автори¬ 
тетів, а на підставі відчуттів, отриманих у результаті досвіду. 
Автор крамольного твору був заарештований і відправле¬ 
ний у трибунал орденської інквізиції. Потім К. заарештовують 
ще тричі в Падуї (1592) та Римі (1596, 1597). Повернувшись 
у 1597 до Калабрії, він очолив рух непокори проти іспан. па¬ 
нування, мріючи про проголошення вільної теократичної рес¬ 
публіки. Але керівники повстання були зраджені й заарешто¬ 
вані. У в’язниці К. провів 27 років і написав низку творів, які 
принесли йому широке визнання. «Місто Сонця», «На захист 
Галілея», «Про відчуття речей та про магію», «Про іспанську мо¬ 
нархію», «Астрологія» та ін. У 1626 папа Урбан VIII домовився 
про передачу в’язня в руки церковної влади. К. переводять до 
Риму. Однак ні заступництво папи, ні власні знайомства К. не 
змогли оберегти його від шантажу з боку своїх супротивників. 
У 1632 він змушений був переїхати до Франції. Перебування 
у Франції найуспішніший період у його житті. Король Людо- 
вік XIII призначив К. відповідну пенсію, він користувався дові¬ 
рою Ришельє, його знали і поважали провідні мислителі Фран¬ 
ції. Але відновити підірване здоров’я К. так і не зміг. Помер 
у Парижі в монастирі Св. Якова. Його ім’ям названа мала пла¬ 
нета 4653 Тоттазо. Аналізуючи життєвий шлях та творчість 
К., біографи виокремлюють 4 періоди в його житті: «юність ре¬ 
волюціонера», яка закінчилася провалом заколоту проти Іспа¬ 
нії в Неаполітан. королівстві; період тюремного ув’язнення; пе¬ 
ріод римської реабілітації; період успіху та визнання у Франції. 
К. — автор книг з астрономії, астрології, математики, філосо¬ 
фії, політики, медицини, теології. У своїх філос. трактатах він 
виступав як представник італ. натурфілософії епохи Відроджен¬ 
ня. Натурфілософ, поглядам К. притаманні елементи діалекти¬ 
ки, у розробці питань гносеології він виявив себе послідовним 
сенсуалістом. Загалом філос. погляди К. мали непослідовний 
і суперечливий характер. Значну увагу в своїй творчості К. 
приділив справедливому порядку влаштування сусп. життя. 


Сусп.-політ. погляди він виклав у роботах «Місто Сонця», «Про 
іспанську монархію», «Політичні памфлети». Найбільш відомою 
є його утопія «Місто Сонця» (1602). Літ. впливи, на основі яких 
склалася соціальна утопія К., — це ідеї Сократа, Платона, Кли- 
мента, Тертулліана, Т. Мора. «Місто Сонця» — це розширений 
варіант комуніст, програми перетворення соціальної дійсності, 
яку К. сформулював упродовж підготовки повстання в Кала¬ 
брії. Про місто Сонця у формі діалогу розповідає мореплавець, 
який на одному з островів побачив справедливий соціальний 
устрій. Місто Сонця розташоване на високому пагорбі. Раціо¬ 
нальна наук, організація сусп-ва знаходить своє відображен¬ 
ня вже у зовн. вигляді й плані міста. Чотири головні бруківки, 
звернені до чотирьох сторін світу, забезпечують добре його 
провітрювання і здорові умови життя соляріїв. Будівлі розта¬ 
шовані по семи колах, що називаються іменами семи планет. 
У д-ві соляріїв усе спільне. Скасовано приват. власність — 
основу соціальної нерівності. «Громада робить всіх одночасно 
і багатими, і, разом з тим, бідними: багатими, тому що в них 
все є, бідними, тому що в них немає ніякої власності; і тому 
речі служать їм, а не вони речам. Жителі міста не тільки пра¬ 
цюють загонами, але сплять, обідають разом, а все їхнє життя 
узгоджується з розпорядженнями правителів і велінням зі¬ 
рок». Виводячи ін-т приват. власності з моногамної родини, К. 
в усуспільненні жінок убачав єдину можливу передумову усу¬ 
нення приватної власності. Відтак контроль за дітонароджен¬ 
ням здійснюють відповідні посадові особи. Вихованням і на¬ 
вчанням дітей займаються спец, призначені для цього члени 
громади. Навчання відбувається у формі гри під час прогуля¬ 
нок містом, для чого пристосовані стіни будинків внугр. кіл міс¬ 
та. Вони розписані відповідно до предметів вивчення різних 
наук. У місті Сонця всі працюють, тому робочий день триває 
4 години, а ін. час приділяється розвиткові розумових і тілес¬ 
них здібностей. Ніяка праця не є ганебною у громаді соляріїв. 
Усі сумлінно виконують ту роботу, на яку вони призначені. На 
чолі громади стоїть верховний правитель, що іменується «Сон¬ 
це» чи «Метафізик». При ньому є три співправителі: Могутність, 
що відає питаннями війни і миру; Мудрість, що займається 
вільними мистецтвами, науками, навч. закладами; Любов, що 
опікується медициною, вихованням, землеробством, скотар¬ 
ством. Обрання чотирьох правителів відбувається на Великій 
раді довічно, за винятком, коли вони самі передадуть повно¬ 
важення кращим за них. Правителі призначають ін. посадових 
осіб, які затверджуються радою громади. Велика рада збира¬ 
ється раз на місяць. На ній присутні всі солярії віком понад 
20 років, і їм усім надається можливість висловити власну 
думку про стан справ у д-ві. У своїй соціально-політ. утопії К. 
постійно акцентував увагу на вирішальній ролі освіти, науки 
в орг-ції сусп. життя та у справі держ. управління. 

Літ.: Рігро Ь ВіЬІіо&гагїа йе&Іі зсгіПі Ці Тоттазо СатрапеІІа. Тогіпо, 
1940; Рутенбург В. Кампанелла. Л., 1956; Штекли А. Кампанелла. М., 
1960; Согзапо А. Тоттазо СатрапеІІа. Вагі, 1961; Васіаіопі N. Тот¬ 
тазо СатрапеІІа. МіІ., 1965; Горфункель А. Томмазо Кампанелла. 
М. 1969; Вопапзеа В. Т. СатрапеІІа. \Л/азИ., 1969; Штекли А. «Город 
Солнца»: утопия и наука. М., 1978. Ю. Остапець 

КАМПАНІЯ ВЙБОРЧА (франц. сатрапе — похід) — складо¬ 
ва виборчого процесу, сукупність встановлених законодав¬ 
ством виборчих процедур та дій, які здійснюють партії, виборчі 
об'єднання чи кандидати та їхні команди для досягнення своїх 
передвиборчих цілей і які забезпечують легітимне здобуття 




КАМПАНІЯ ПОЛІТИЧНА 


311 


ними влади. Формально К. в. починається від дня офіц. публі¬ 
кації про призначення виборів і закінчується з офіц. публіка¬ 
цією їх результатів. Фактично ж К. в. робить свої перші кроки 
задовго до офіц. старту виборів, як тільки стає відомо про мож¬ 
ливість їх проведення. К. в. є частиною єдиного виборчого про¬ 
цесу та особливим видом політ, управління. Як суб'єкт управ¬ 
ління в ній виступає команда (парт, орг-ція, група однодумців, 
політ, консультанти) на чолі з кандидатом, а об’єктом є потенц. 
виборці. Мета управління визначається тими завданнями, які 
ставить перед собою кандидат. Як доводить практика, далеко 
не всі кандидати, вступаючи у передвиборчу боротьбу, орієнту¬ 
ються на перемогу. Деякі з них використовують К. в. для того, 
щоб привернути до себе увагу, здобути популярність з роз¬ 
рахунком на наступні вибори або ж просто намагаються від¬ 
тягнути на себе частину голосів сильних суперників когось з ін. 
кандидатів тощо. Усе це знаходить безпосереднє відображен¬ 
ня при виборі кандидатом виборчих технологій. 

Осн. елементи К. в.: створення структури управління кампа¬ 
нією (формування команди кандидата); складання графі¬ 
ка кампанії; формування бюджету кампанії; аналіз лоліт. 
кон'юнктури і «виборчого ринку», визначення переваг та недо¬ 
ліків кандидата і його суперників, підготовка програми (перед¬ 
виборчої платформи); розробка стратегії і тактики кампанії; ін- 
форм.-аналіт. забезпечення К. в.; визначення методів роботи 
з виборцями. До осн. етапів К. в. належать: підготовка до ви¬ 
борів, висування (реєстрація) кандидатів, агітаційна (передви¬ 
борча) кампанія, голосування та підрахунок голосів виборців, 
післявиборчий аналіз К. в. (робота над помилками). Етап під¬ 
готовки до виборів включає: процедуру призначення виборів 
(встановлення дня голосування), створення виборчих одиниць 
(виборчих округів та дільниць), створення виборчих органів, 
складання списків виборців (стадія реєстрації виборців) та 
висування кандидатів. Залежно від к-сті мандатів, які повинні 
бути розподілені у певному виборчому окрузі, виокремлюють 
два типи виборчих округів: одномандатні (в яких обирається 
лише по одному депутату) та багатомандатні (у кожному з яких 
обирається декілька депутатів). До органів, на які покладаєть¬ 
ся керівництво виборчим процесом, належать: терит. (вклю¬ 
чаючи центральні), окружні (ті, що діють у виборчих округах) 
і дільничі (ті, що діють на виборчих дільницях) виборчі комі¬ 
сії. Висування кандидатів (чи партій) має важливе значення, 
оскільки саме на цьому етапі чітко визначаються можливості 
електорального вибору населення. До способів висування та 
реєстрації кандидатів (партій) відносять: збір підписів, внесен¬ 
ня грошової застави, висування кандидатів партіями, громад, 
орг-ціями, групами го-н. Агітац. етап К. в. характеризується 
використанням ЗМІ, реклами, наочної агітації, залученням 
експертів-фахівців, безпосередніми зустрічами кандидатів чи 
представників партій з виборцями з метою здійснити вплив 
на вибір гр-н. Особливе місце займає розробка стратегії 
і тактики К. в. Успішна реалізація передвиборчої кампанії у 
сучас. виборчому процесі безпосередньо пов’язується з політ, 
маркетингом, використанням полґпгехнологій, РР-діяльністю 
та медіа-плануванчям. Осн. формами агітації у виборчій кам¬ 
панії є проведення передвиборчих зборів та мітингів, публі¬ 
кація статей і памфлетів, розклеювання передвиборчих афіш 
і плакатів, виступи по радіо та телебаченню. Етап голосуван¬ 
ня і підрахунку голосів виборців включає підрахунок голосів, 
визначення результатів виборів, підведення їх підсумків. Ці 


процедури регламентовані виборчим законодавством. Гаран¬ 
тією здійснення гр-нами вільного волевиявлення є установле¬ 
на законом юрид. відповідальність за порушення виборчого 
законодавства. 

Сучас. виборчі закони, як правило, досить детально регламен¬ 
тують проведення К. в. По-перше, чітко встановлюються стро¬ 
ки її проведення. По-друге, встановлюється порядок надання 
кандидатам і партіям для передвиборчої агітації держ. ЗМІ. 
По-третє, визначаються умови і порядок фінансування учас¬ 
ників виборів. Так, в ряді країн (США, Японія, Великобританія) 
закон встановлює максимум допустимих витрат на проведен¬ 
ня К. в.; у переважній більшості країн закон установлює також 
макс. розмір внесків від приватних осіб на користь кандида¬ 
тів і партій, визначає розмір і умови можливого держ. субси¬ 
діювання. Фінансування з анонімних та іноземних джерел, як 
правило, суворо забороняється. У результаті дії ряду екон., со¬ 
ціальних та політ, факторів К. в. досить часто містить конфлікти 
різного рівня. К. в. притаманні всі осн. психол. закономірності, 
якими характеризується конфліктна взаємодія — комуніка¬ 
тивне протистояння, формування негативних образів опонен¬ 
тів, висока емоційність взаємодії, прагнення завдати опонен¬ 
тові поразки і здобути перемогу для себе. 

Літ.: Лісничий В. [та ін.]. Сучасний виборчий РР. Сєвєродонецьк, 2001; 
Полторак В., Петров 0. Избирательньїе кампании: научньж подход 
к организации. К., 2004. Л. Кочуіїей 

КАМПАНІЯ ПОЛІТЙЧНА (франц. сатрапе — похід) — сукуп¬ 
ність дій, спрямованих на досягнення політ, мети, визначеної 
актором політичним. Ініціаторами, організаторами і дійовими 
особами К. п. найчастіше виступають держ. інституції, політ, 
і громад, орг-ції (партії, асоціації, рухи), міжнар. орг-ції. Най¬ 
більш розповсюдженими за своїм змістом К. п. є кампанії 
виборчі (дем. виборювання влади), мобілізаційні (гуртування 
населення навколо позиції ініціатора кампанії, найчастіше 
під час референдумів, політ, та екон. криз), інституційно- або 
персоноспрямовані (критика або підтримка органів влади та 
управління, конкретного держ. або політ, діяча, певної політ, 
або громад, орг-ції, руху, їхніх керівних органів та/або лідерів). 
За цільовою аудиторією К. п. може бути міжнар., загальнонац., 
локальною (місц.). За часовою протяжністю К. п. може бути 
коротко-, середньо- і довготривалою. К. п. проходить ряд по¬ 
слідовних етапів — визначення її мети і предмета, розробка 
програми і технології її реалізації, здійснення програми, під¬ 
биття підсумків. Мета К. п. може бути як відкритою (очевид¬ 
ною), так і прихованою. Предметом К. п. можуть бути діяльність 
політ, акторів, органів держ. влади та управління, політ, партій 
і громад, орг-цій та їхніх органів, іноземних урядів, окремих 
політ, і громад, діячів, чинні правові акти і проекти таких ак¬ 
тів, ін. питання, що потребують загальнонац. вирішення або 
міжнар. підтримки. Програма ведення К. п. включає відверті 
публічні дії, закулісне конструювання вигідної розстановки 
політ, сил, заходи психол. впливу на масову свідомість. Про¬ 
грама К. п. реалізується пропагандист, акціями через ЗМІ та 
ін. комунікативні мережі, через масові зібрання, акції тиску, 
маніпуляції масовою свідомістю, відкриті або закулісні до¬ 
мовленості із зацікавленими політ, акторами. Тиск на об'єкт 
К. п. може включати вимоги, умовляння, підкуп, шантаж, по¬ 
грози та ін. засоби психол. та навіть псих, впливу. При про¬ 
веденні інституційно- або персоноспрямованих К. п. може 
здійснюватися як компрометація політична обраного об'єкта, 




312 


КАМЮ — КАНДИБА 


метою якої є як провокування недовіри і навіть ворожості 
до нього, так і його апологетизація чи глорифікація. Перший 
прийом масштабно й активно використовувався сталінським 
угрупуванням у ВКП(б) для знищення опонентних груп та їхніх 
лідерів протягом 1920-30-х рр. Другий — утвердження лояль¬ 
ності до правлячої в СРСР Комуніст, партії та її керівництва 
шляхом формування культу особи парт, вождів. Орг. засобами 
тиску є демонстрації, мітинги, петиційні кампанії, страйки, ак¬ 
ції громадян, непокори, індивід, виступи, покликані підтвер¬ 
дити масову підтримку мети К. п. Успіх або невдача К. п. оці¬ 
нюються за ступенем досягнення поставленої мети (причому 
досягнення прихованої мети може вважатися успіхом, навіть 
якщо прилюдно задекларованої мети не досягнуто), за співвід¬ 
ношенням між здобутим результатом і затраченими зусилля¬ 
ми, за набутим її ініціаторами і виконавцями іміджем політич¬ 
ним і авторитетом. К. п. являє собою чинник політ, активізації 
населення, оскільки стимулює в ньому чітку визначеність із 
своїми політ, пріоритетами, уподобаннями і симпатіями, поси¬ 
лює його увагу до позицій і діяльності політ, акторів, фактично 
збільшуючи його залучення до політичного процесу . Крім того, 
вона стимулює більш чітку сегментацію політ, арени сусп-ва. 
Прикладом успішної К. п. є «помаранчева революція * в Україні 
у 2004, яка призвела до перемоги на презид. виборах пред¬ 
ставника тих політ, сил, що були її ініціаторами. Прикладом не¬ 
вдалої К. п. є акція «Україна без Кучми» у 2001, яка не досягла 
поставленої мети — усунення чинного на той час Президента 
України і певною мірою погіршила політ, імідж її ініціаторів як 
прихильників не схвалюваних населенням радик. дій. 

Літ.: Кульчицький В. Українська революція 2004 р. К., 2005; Україна: 
політична історія. XX — початок XXI ст. К., 2007; Шайгородський Ж. По¬ 
літика: Взаємодія реальності і миру. К., 2009. 0. Май борода 

КАМЮ (Сатиз) Альбер (07.11.1913, Мондові, Алжир — 
04.01.1960, Вільблевен, Франція). Письменник, драматург, 
лауреат Нобел. премії з л-ри (1957). Захоплення філософією 
та л-рою відбулося під впливом вчителя Жана Грен’є. У 1934 
К. бере участь у роботі к-ту «Сприяння міжнар. руху «Амстер- 
дам-Плейєль» у захисті культури проти фашизму. У 1941 він 
працює у підпільній антифашист, орг-ції «Комба», а з 1944 до 
1947 — гол. редактор лівої газ. «Комба», в якій висловлював 
і свою політ, позицію. Після війни К. зосереджується на літ. 
проблемах, хоча, у зв’язку з критикою у сартрівському жур. 
«Тан модерн» його есе «Людина, що бунтує», відбувається роз¬ 
рив з Ж.-П. Сартром. Своє ставлення до філос. і політ, про¬ 
блем К. висловив у художній прозі, а також у публіцист, творах. 
Його погляди на проблеми патріотизму, націоналізму, фашиз¬ 
му були надруковані у «Листах до німецького друга» («І.еПге§ 
а ип аті аііетапсіе», 1943-44). У передмові він прямо пише: 
«Я надто люблю мою країну, щоб бути націоналістом». У сво¬ 
їй прозі та публіцистиці, насамперед, у таких есе як «Міф 
про Сізіфа. Есе про абсурд» («І_е Муіїіе сіє Зізурїіе. Еззаі зиг 
ГаЬзигсіе», 1942) та «Людина, що бунтує» («І-’Нотте гєуоКє», 
1951) К. розвиває осн. положення своєї філософії. Критикую¬ 
чи «філософію існування», зокрема Ж.-П. Сартра, К. виробляє 
власний погляд на людину у соціальному світі. Осн. категорі¬ 
ями цього розгляду є категорія абсурду та категорія бунту. За 
назвою першої з них філософія К. й отримала назву «філософії 
абсурду». Ідеєю абсурду понизані практ. всі твори К. Пробле¬ 
матиці абсурду він присвятив спец, есе, повість «Сторонній» 
та п'єсу «Калігула». Абсурд — це ставлення людини до світу, 


а тому він залежіть як від світу, так і від людини. Людина відчу¬ 
ває, чого вона хоче — щастя та розумності. І вона чекає цього 
від світу. Проте світ улаштований нерозумно, і співвідносність 
«між покликанням людини та нерозумним мовчанням світу» 
породжує абсурд. Подолання абсурду можливо або через са¬ 
могубство — знищення самої людини, як сторони абсурдного 
відношення, або через «філософське самогубство» — ілюзор¬ 
не перетворення світу відповідно до бажань людини. К. пропо¬ 
нує бути послідовним: абсурд є очевидністю для розуму, отже 
розум може прийняти очевидність. Справжня людина — лю¬ 
дина абсурду, тобто та, що прийняла абсурдність існування; 
жити означає породжувати абсурд. Саме тут з’являється.друга 
осн. категорія філософії К. — бунт, який є впевненістю у при- 
душувальній силі долі, але без смиренності. Це перший висно¬ 
вок з прийняття абсурду. Другий полягає у тому, що «абсурд 
знищує шанс на вічну свободу», а отже, за К., надає свободу 
дії. Це втілюється у міф про Сізіфа, який був покараний бога¬ 
ми на одвічне вкачування на гору величезного каменя. І після 
виконання цього завдання він, вільний, із презирством знову 
й знов спускається за каменем у світ богів, без всякої надії. 
Сізіф трагічний й бунтівний герой. Категорія бунту знаходить 
своє розгортання у поняття в есе «Людина, що бунтує». Бунт 
розгортається проти несправедливості життя. Бунт є рухом 
самого життя, і його не можна заперечувати, не відрікаючись 
від життя. Він у Людині, що бунтує, не тільки метафізичний, 
а й політ. — проти несправедливості сусп. світу. Це є бунт про¬ 
ти вбивства, насамперед, проти держ. терору, прикладом яко¬ 
го у К. є рос. терор починаючи з 1878. Політика, якщо вона 
займає місце релігії, перетворюється на інквізицію. Бунт, 
який надає перевагу абстрактній людині, «заперечує живу іс¬ 
тоту», «підміняє любов злопам’ятством», припиняє бути бунтом, 
перетворюючись на тиранію, викликаючи необхідність у ново¬ 
му бунті. Цілі бунту певною мірою можна назвати лібераль¬ 
ними — К. вважає, що політика та сусп-во зобов’язані тільки 
улагоджувати справи всіх, щоб кожний мав дозвілля та свобо¬ 
ду. Бунт, таким чином, — це рух самого життя: «Я бунтую, отже 
ми існуємо». К. розглядає революцію як позит. момент, що 
«стверджується тільки в створенні цивілізації, а не в терорі чи 
в тиранії», отже і є її елементом. Бунт не є складовою цивіліза¬ 
ції, але він випереджає будь-яку цивілізацію. Основні момен¬ 
ти, що розглядає К., — це бунт метафаз., істор. та бунт у мис¬ 
тецтві. Осн. питання, на які спрямована думка К., це питання 
про людське буття та питання справедливості. К. окремо виді¬ 
ляє бунт у мистецтві, тому що вважає проблему відродження 
цивілізації — єдиною, що має дві складові: проблему можли¬ 
вості творчості та проблему можливості революції. 

Тв.: Вибрані твори. К. # 1991. 

Літ.: Іойтеп Н. АІЬегї Сатиз: А Віо£гарНу. І4е\л/ Уогк, 1979; Долгов К. М. 
От Киркегора до Камю: философия, зсгетика, культура. М., 1991; ІеЬ- 
Іапс У ЕІНісз апсі Сгеаімїу іп Міе Роїііісаі ТГюибНІ ої Зітопе №еіІ апсі 
АІЬегї Сатиз (Зіисііез іп Роїііісаі Зсіепсе). ІЧею Уогк, 2004. 

С. Кисельов 

КАНДЙБА Олег (псевд. Д. Кардаш, Лелека, Ольжич, М. За- 
поточний, К. Констянтин, О. Невідомий та ін.; 21.07.1907, 
Житомир — у ніч з 09 на 10.06.1944, концтабір Заксенгау- 
зен) — поет, політ, діяч, науковець-археолог, публіцист, один 
з лідерів нац.-визвольного руху. Син поета Олександра Оле¬ 
ся. У 1917-23 навч. у школі в Пущі Водиці на околиці Києва. 
У 1923 разом із матір'ю В. Свадковською полишає Україну. 




КАНТ 


313 


В Берліні зустрічається з батьком, який перебуває в Європі 
від 1919 як повноважний представник УНР в Угорщині. Ро¬ 
дина Кандиб переїздить до Чехословаччини й оселяється не¬ 
подалік Праги. Упродовж 1924-29 К. навч. в Карловому ун-ті 
у Празі, Укр. пед. ін-ті та Укр. вільному ун-ті. У 1930 захистив 
докт. дис. на тему «Неолітична кераміка Галичини». Упродовж 
1930-31 працював асистентом кафедри археології Укр. віль¬ 
ного ун-ту. Водночас був співробітником археол. відділу Нац. 
музею в Празі, неодноразово брав участь в археол. розкоп¬ 
ках на тер. Зх. України, Польщі, Німеччини, США і Балк. країн. 
У1938 читав лекції у Гарвард, ун-ті. Опублікував низку праць 
з антропології та археології серед яких «ЗсРірепіі-Кипзї ипсі 
Оегеїе еіпез пеоІШзсРез Оогїез» (1937). Як історик К. вважав 
себе послідовником наукової школи Я. Нідерле. Від почат¬ 
ку 1930-х К. стає відомим як самобутній і оригінальний поет, 
публікується у період, виданнях. Зі студ. років був активним 
учасником Пласту, захопився націоналіст, ідеологією, у 1929 
приєднався до ОУН, виконував особисті доручення Є. Ко- 
новальця, редагував часопис «Самостійна думка». У 1937 
очолив культурно-освітню референтуру Проводу укр. націо¬ 
налістів (ПУН), вивів формулу «української націоналістичної 
культури», як культури «повноцінної, цебто позбавленої нега¬ 
тивних складників народної психіки й традиції», «героїчно ви¬ 
значеної», спертої на «духовну природу народу» та «скарб іс¬ 
торичної традиції». Упродовж 1938-39 К. взяв активну участь 
у розбудові карпато-української автономії та державності, 
учасник збройної боротьби з угор. окупац. військами в берез¬ 
ні 1939, потрапив до полону, був в'язнем угор. тюрем. Під час 
розколу ОУН став на бік А. Мельника, очолював Револ. трибу¬ 
нал орг-ції в 1939-41. У верес. 1941 разом з похідними гру¬ 
пами ОУН(М) повернувся до Києва, став ініціатором створен¬ 
ня Укр. нац. ради, намагався надати нац. змісту місцевій укр. 
адміністрації. З кінця 1941 проживав на нелегальному ста¬ 
новищі. У трав. 1942 Почаївська конференція ОУН(М) обрала 
К. заступником А. Мельника в ОУН(М). К. фактично створив і 
очолив мережу підпілля мельниківської ОУН в Україні. Нео¬ 
дноразово проводив переговори з представниками ОУН(Б) 
і Т. Боровця про об'єднання укр. нац. сил, проте компромісу 
так і не було досягнуто. Після арешту гестапівцями А. Мель¬ 
ника в січ. 1944 К. взяв на себе обов’язки керівника ОУН(М). 
25.05.1944 заарештований гестапо у Львові. Після перших 
допитів перевезений до концтабору Заксенгаузен. Загинув 
під час чергового допиту. 

Літ.: Неврлий М. Ольжич на тлі празького літературного довкілля // 
Сучасність. 1998. Ч. 2; \Л/узоскі Р. Ог^апігасіа ІІкгаіпзкісН ІЧасіопаІі- 
$і6уу V/ Роїзсе уу ІаІасН 1929-1939. Сепега, зігикіига, рго£гат, ірео- 
Іо|іа. І-иЬІіп, 2003; Мірчук П. Нарис історії Організації Українських 
Націоналістів 1920-1939 рр. К., 2007; Рог В. Олег Ольжич // Укр. 
націоналізм. Антологія. Т. 1. К., 2009. /. Патриляк 

КАНТ (Капі) Іммануїл (22.04.1724, Кенігсберг, Сх. Пруссія — 
12.02.1804, там само) — філософ-ідеаліст. Важливе місце 
утеор. спадщині К. посідають праці із соціально-політ., істор. та 
прав, проблем: «Ідея загальної історії у всесвітньо-громадян¬ 
ському плані» (1784), «Відповідь на запитання: що таке Про¬ 
світництво?», «До вічного миру» (1795), «Метафізика звичаїв» 
(1785). Характеризуючи свою епоху як «вік просвітництва», К. 
проголосив, що найважливішою проблемою для людського 
роду, розв’язати яку змушує сама природа, є досягнення заг. 
правового громадянського суспільства. Останнє він розумів як 


* 

вихід людини із стану неповноліття, «нездатності користувати¬ 
ся своїм розумом без керівництва збоку». Зосереджуючи ува¬ 
гу на дослідженні свого соціального ідеалу, К. наголошував, що 
громадян, устрій у кожній д-ві мусить бути республіканським, 
розуміючи під цим устрій, який встановлюється відповідно 
до принципів свободи членів суспільства, до висхідного по¬ 
ложення про залежність усіх (як підлеглих) від одного заг. за¬ 
конодавства і відповідно до закону рівності всіх (як громадян 
д-ви). К. дотримувався думки, що принципи респ. управління 
можуть бути найкраще реалізовані в державі, яку очолює мо¬ 
нарх, що керується тією загальною волею громадян. У реаль¬ 
ній республіці повинні управляти загальнообов’язкові закони, 
а людям, які входять до уряду, необхідно лише забезпечити їх 
чітке виконання. Республіканізм — це принцип відокремлення 
викон. влади (уряду) від законодавчої. Побудову правової д-ви 
К. вбачав не у револ. діях через насильство, а в поступальних 
реформах, які б перетворювали деспот, управління на правову 
громадян, д-ву. Важливе місце в соціально-істор. філософії К. 
посідали проблеми війни і миру. Він рішуче підтримав ідею про 
необхідність укладення д-вами договору про вічний мир, без 
якого війни загрожують знищити людську цивілізацію. За К., 
вічний мир — це таке ж першочергове завдання всесвітньо- 
істор. прогресу, як і встановлення всезагального правового 
громадян, стану. Мислитель не без підстави стверджував, що 
коли питання про війну розв’язується не тільки правителями, 
а й усіма гр-нами, як це мусить бути в республіці, то вони до¬ 
бре поміркують, перш ніж розпочати таку страхітливу гру, адже 
весь тягар війни їм доведеться взяти на себе. У творі «До віч¬ 
ного миру» К. сформулював шість «попередніх статей» запро¬ 
понованого ним проекту угоди про вічний мир між народами: 
1) мирний договір знищує всі наявні причини майбутньої вій¬ 
ни, навіть заховані в архівах і невідомі сторонам, що домов¬ 
ляються стосовно факту тер. претензій; 2) жодна самост. д-ва 
не повинна бути захоплена ін. д-вою ні шляхом успадкування, 
ні обміну, ні купівлі, ні як дарунок; 3) пост, армії мусять з часом 
повністю зникнути; 4) забороняється використовувати держ. 
позики для фінансування підготовки до війни та її ведення; 
5) жодна д-ва не має права шляхом насильства втручатися 
в політ, устрій і управління ін. д-в; 6) жодна д-ва під час війни 
з іншою не може вдаватися до таких ворожих дій, які б зроби¬ 
ли неможливою взаємну довіру в майбутньому мирі, а саме: 
порушення умов капітуляції, підступні вбивства, зрада тощо. К. 
пов’язував вічний мир не тільки з встановленням респ., фор¬ 
ми правління у всіх д-вах, а й із забезпеченням у кожній з них 
внугр. миру. Право К. трактував як вияв пракг. розуму. Нада¬ 
ючи процесові становлення правових відносин пріоритетного 
значення як на початкових етапах конституювання людських 
спільностей, так і в наступному їхньому розвитку на етапах 
цивілізації аж до всезагального громадян, стану. Він вважав, 
що ці відносини є результатом діяльності розуму і що проблему 
створення д-ви завжди може розв’язати той, хто володіє хоча 
б здоровим глуздом. Розум може використати механізм при¬ 
роди як засіб для того, щоб практикою конституювати свою 
власну мету — накреслення права і цим гарантувати внутр. 
та зовн. мир і постійно забезпечувати його, оскільки тільки це 
повністю залежить від д-ви. Хоча К. називав соціальні імпера¬ 
тиви пракг. розуму апріорними, все ж чітко простежується їхня 
емпірична основа, відображення в них потреб людської прак¬ 
тики. Заключною ланкою в ланцюгу соціально-істор. філософії 




314 


КАПІТАЛІЗМ — КАПІТУЛЯЦІЯ 


К. є визнання переваги моралі над політикою. Філософ виді¬ 
лив такі гол. максими, що завжди призводять до аморальності 
політики: захоплення чужих територій і пошук виправдань для 
такої політики; заперечення своєї провини у скоєних проступ¬ 
ках; дія за принципом «поділяй і володарюй». Констатуючи, що 
в епоху Просвітництва політикам не властиво було сповіщати 
про ці максими як про наміри чи дії, щоб не скомпрометува¬ 
ти себе в сусп. думці, К. вважав за потрібне боротися із цим 
злом таким засобом, як гласність при проведенні політ, акцій. 
Принцип гласності для К. — це критерій оцінки політ, дій з точ¬ 
ки зору моралі й справедливості. Отже, К. йшов у тому ж напря¬ 
мі, що і Гольбах, який сформулював ідеал політики, заснованої 
на моралі. Як Гольбах вважав гуманність вищим принципом 
людської спільності, так і К. при тлумаченні думки, що прав¬ 
дива політика не може зробити кроку, не віддавши належного 
моралі, вказував, що головним є ще й те, що право людини му¬ 
сить визнаватися священним, хоч би яких жертв це коштувало 
панівній владі. 

Літ.: І. Капі Еіпе Віо&гарНіе. Вегііп, 1985; Денисенко В. М. Проблеми 
раціоналізму та ірраціоналізму в політ, теоріях Нового часу європ. іс¬ 
торії. Львів, 1997. В. Денисенко 

КАПІТАЛІЗМ (від нім. КарііаІ — гроші, що використовують для 
отримання прибутку) — в зх. екон. теорії і політології традиц. 
визначається як соціально-екон. система, за якої засоби ви¬ 
робництва (земля, підприємства) належать приват. особам 
й використовуються для отримання прибутку їх власниками. 
У марксист, екон. теорії К. розглядається як останній експлуа¬ 
таторський лад, що базується на приват. власності на засоби 
виробництва і найманій праці, яку експлуатують капіталісти. 
Ознаками капіталізму є: приват. власність на засоби вироб¬ 
ництва; система найманої праці; свобода підприємництва 
і вибору; ринкова система та вільна конкуренція; важлива 
роль прибутку; обмежена роль д-ви. Поняття «К.» утверди¬ 
лось у 2-й пол. 19 ст. у зв'язку з працями К. Маркса, в яких К. 
асоціюється з вільним підприємництвом, стихією ринку, жор¬ 
стокою конкуренцією. У 2-й пол. 20 ст. поширюються теорії 
«трансформації» (перетворення) К. Теорія «народного капіта¬ 
лізму» виникла у 50-х рр. у США (А Берлі, М. Наддер, С. Чейз, 
Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та ін.) і складається з трьох час¬ 
тин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності» 
(сучас. К. властива різноманітність форм власності: індивід., 
акціонерна, монополіст., держ. Провідною формою власності 
є акціонерна); 2) теорії «управлінської менеджерської рево¬ 
люції», в якій з розвитком акціонерних т-ств влада капіталіс- 
тів-власників слабшає і замінюється владою найманих управ¬ 
лінців — менеджерів. Вони є «довіреними особами народу» 
і керуються не мотивами прибутку, а сусп. інтересами; 3) теорії 
«революції в доходах», в якій стверджується, що в розвинутих 
капіталіст, країнах стався принциповий переворот у розподілі 
нац. доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні дохо¬ 
дів різних верств капіталіст, сусп-ва. Концепція «колективного 
капіталізму» (Г. Мінз та А. Берлі). У сучас. великих корпораціях 
працюють тисячі робітників і службовців, використовуються 
мільярди доларів капіталу, виготовляються товари масового 
споживання, які продаються мільйонам споживачів. Усе це 
ніби привело до того, що велика корпорація перестала навіть 
«віддалено відповідати як старій юридичній моделі власності», 
так і екон. моделі конкурентного ринку. Отже корпорація пе¬ 
рестала бути автономною щодо сусп-ва, а стала соціальним 


ін-том, соціальною силою, що забезпечує розв’язання сусп. 
проблем. І не випадково саме на цьому грунті в 60-70-х рр. 
20 ст. сформувалася концепція «соціальної відповідальності» 
корпорації перед сусп-твом. Концепція «соціального партнер¬ 
ства» (Р. Арон, Е. Гауглер, Д. Гелбрейт ). У сучас. капіталіст, сусп- 
ві внаслідок розвитку науково-тех. революції, посилення екон. 
та соціальної ролі д-ви, зростання к-сті великих корпорацій 
докорінно змінилося становище робітників, зникли класові су¬ 
перечності й класові конфлікти. Матеріальною підставою «со¬ 
ціального партнерства» є розширення участі робітників у капі¬ 
таліст. власності й прибутках. 

Посилення втручання д-ви в екон. життя, зростання її ролі 
у вирішенні соціальних проблем породили майже анал. теорії 
«плюралістичної економіки», «планового капіталізму», «дер¬ 
жави достатку», «суспільства високого масового споживання» 
тощо. Останнім часом дедалі частіше розглядають К. як «змі¬ 
шану» систему вільного підприємництва, екон. контроль в якій 
забезпечується з боку як сусп-ва, так і приват. ін-тів. Розрізня¬ 
ють три осн. варіанти змішаної економіки: 1) консервативний, 
2) ліберальний, 3) соціал-реформістський. Так, консерват. 
варіант виходить з обмеженого втручання д-ви в макроекон. 
процеси з метою створення умов для розвитку приват. секто¬ 
ра і ринкових важелів саморегулювання. Лібер. варіант пе¬ 
редбачає проведення важливих інституціональних і соціаль¬ 
них реформ, раціональну взаємодію приват. і держ. секторів 
економіки, впровадження системи нац. планування, здійснен¬ 
ня поступової соціалізації капіталіст, економіки. Найважливі¬ 
шими представниками цієї моделі є Д. Ґелбрейтта Р. Ґейлброн- 
нер. «Змішана економіка» у розумінні соціал-реформістів е 
екон. основою дем. соціалізму, сусп. ладу, що поєднує ефект, 
виробництво зі справедливим розподілом. Це екон. лад, у 
межах якого співіснують дві екон. системи: капіталізм і соціа¬ 
лізм. Осн. функціями д-ви «змішаної економіки» є перерозпо¬ 
діл доходів з метою забезпечення сусп. добробуту та планове 
регулювання сусп. виробництва. Така система за своєю суттю 
є розподільчою на відміну від соціально-ринкової, коли д-ва 
забезпечує раціональне функціонування виробництва на під¬ 
ставі посилення його конкурентності. Власної теор.-екон. кон¬ 
цепції (як нац., так і міжнар.) соціал-демократія не має. Вона 
пристосовує сучас. екон. теорії для розв'язування конкр. соці¬ 
ально-екон. проблем. Причинами виникнення змішаної еконо¬ 
міки є: недосконалість і неспроможність ринкового механізму 
саморегулювання на основі дії природних законів та заго¬ 
стрення соціально-екон. суперечностей; необхідність задово¬ 
лення зростальних сусп. потреб в умовах підвищення сусп. ха¬ 
рактеру продуктивних сил і екон. обумовленого одержавлення 
виробництва, розподілу, обміну і споживання; необхідність 
збереження і захисту навкол. середовища. Вирішення цих 
проблем визначило необхідність еволюції саморегульовано¬ 
го механізму в змішаний механізм господарювання, в якому 
зростають екон., а потім і соціальні функції д-ви, яка починає 
активніше регулювати сусп. виробництво. 

В. Ребкало, В. Козаков 
КАПІТУЛЯЦІЯ (від лат. саріПЛаїіо — угода, домовленість щодо 
певних пунктів) — повне й остаточне припинення опору зброй¬ 
них сил однієї із сторін, що воюють, здача повністю або окре¬ 
мих частин збройних сил сторони збройного конфлікту. Є за¬ 
ключною стадією збройного опору однієї із сторін, що воюють, 
унаслідок її безнадійного воєнного становища або з політ, та 




КАПНІСТ — КАРИБСЬКА КРИЗА 


,315 


ін. мотивів, що характеризується припиненням бойових, ди¬ 
версійних, розвідувальних дій супротивних сторін. Відбуваєть¬ 
ся під впливом переважання військ, сили держави-перемож- 
ниці на умовах останньої або на умовах, погоджених унаслідок 
переговорів між командувачами збройних сил сторін. Про¬ 
цедура проведення переговорів про К. частково регулюється 
Гаазькою конвенцією про закони та звичаї сухопутної війни 
1907. Умови К. може запропонувати будь-яка із сторін, що пе¬ 
ребувають у стані війни. Переговори про К. супроводжуються 
припиненням вогню суходільними, повітряними, військ.-мор. 
силами або їхніми частинами на територіях і в р-нах воєн¬ 
них дій, населених пунктах, укріпленнях, на морі, військ.-мор. 
чи військ.-повітр. базах тощо. За заг. звичаєвою нормою, на 
час переговорів про умови К. між сторонами встановлюється 
стан тимчасового перемир'я. У разі неприйняття сторонами 
умов К. бойові дії поновлюються. К. оформляється підписан¬ 
ням акта з покладенням відповідних політ., воєнних, екон. та 
ін. зобов’язань на державу, що капітулювала. При К. зазвичай 
все військ, майно і техніка переходять до переможця, а особо¬ 
вий склад збройних сил сторони, що капітулювала, переходить 
на становище військовополонених сторони-переможниці. К. 
юридично не припиняє стан війни між сторонами, що воюють; 
домовленість про припинення стану війни, встановлення, від¬ 
новлення або врегулювання політ., екон. та ін. відносин, тер. 
питань між сторонами, що воюють, має бути оформлена шля¬ 
хом укладення мирного договору. Різновидом К. є безумовна 
К., яка характеризується тим, що переможена сторона втрачає 
навіть формальну рівність із переможцем. Найбільш відомими 
є Акт про повну і безумовну капітуляцію всіх нім. збройних сил 
(від 08.05.1945) та Акт про повну і безумовну капітуляцію всіх 
япон. збройних сил (від 02.09.1945) унаслідок їхньої воєнної 
поразки від сил антигітлер. коаліції, що завершили 2-гу світо¬ 
ву війну та містили припис щодо припинення першими воєнних 
дій та негайного складення зброї. Поняття К., яке вживається 
у сучас. праві збройних конфліктів, не слід плутати з істор. тер¬ 
міном «К.», який означає нерівноправні договори, що зх. д-ви 
нав'язували у 18-19 ст. країнам Сх. (Туреччині, Ірану, Японії, 
Китаю). Ці договори забезпечували представникам і гр-нам 
зх. д-в особливі привілеї (непідсудність місц. судам, пільги для 
торгівлі тощо); Японія домоглася скасування таких капітуляцій 
1899, ін. д-ви — на поч. 20 ст. О. Задорожній 

КАПНІСТ Василь (23.02.1758, с. Обухівка, тепер Вел. Обухівка, 
Миргор. р-ну, Полт. обл. — 09.11.1823, там само) — громад, 
діяч, поет, письменник. Походив з аристокр. сім'ї Капнісос, яка 
мала венеціанський граф, титул, пізніше визнаний і Росією. 
Навч. у Петербурзі, де проходив і військ, службу в гвард. Пре- 
ображенському полку. У 1775 видав свою першу оду франц. 
мовою на честь перемоги над Туреччиною. Тоді ж залишив 
військ, службу, щоб присвятити себе літ. діяльності. У1782, не¬ 
вдовзі після одруження, поступив на службу контролером у Гол. 
поштове управління. На цьому його чиновницька кар’єра за¬ 
кінчується. Реагуючи на ліквідацію Укр. гетьман, д-ви та закрі¬ 
пачення селянства, у 1783 написав «Оду на рабство», пройня¬ 
ту болем за поневолену Україну. Після відставки поселяється 
у маєтку в с. Обухівка, який набуває значення важливого осе¬ 
редку нац. культури та політ, опозиції. Про його популярність 
серед місц. дворянства свідчить обрання на посаду маршал- 
ка дворянства Миргор. пов., а 1785 — всього Київ, намісни¬ 
цтва. Виношує проект відновлення козац. війська, для початку 


чисельністю 5 тис. чол. Вершиною політ, діяльності К. стає його 
таємна місія до Пруссії, де у квіт. 1791 він домагається зустрі¬ 
чі у прус, кабінет-міністра Герцберга. На ній він намагається 
з’ясувати позицію Пруссії у разі її війни з Росією щодо під¬ 
тримки боротьби України за власну незалежність. Проте граф 
Герцберг дипломатично відповів, що у випадку війни Пруссії 
з Росією все залежатиме від самих українців. Пропозиції К. 
не викликали інтересу й в короля Фрідріха Вільгельма II. Літ. 
славу К. принесла віршована комедія «Ябеда» (1794), яку вва¬ 
жають попередницею гоголівської сатири. Комедія сміливо 
і недвозначно викривала зловживання рос. чиновництва, його 
хабарництво та продажність. Спершу твір було заборонено, 
але потім імператор Павло І повністю переглянув своє рішен¬ 
ня на користь автора. Не бажаючи працювати на держ. службі, 
К. не відмовлявся від громад, діяльності. З 1802 його обира¬ 
ють на посаду ген. судді Полт. губ., потім директором народних 
уч-щ, а у 1817-22 — полт. губернським маршалком дворян¬ 
ства. К. увійшов в історію л-ри також як перекладач «Слова 
о полку Ігоревім», відстоював оригінальність цього твору. По¬ 
стійно перебуваючи наприкін. життя у своєму маєтку, він 
приймав там видатних на той час літераторів та громад, дія¬ 
чів. Бували у нього й керівники Південного т-ва П. Пестель та 
С. Муравйов-Апостол. На руках останнього він і помер. 

Тв.: Собрание соч. В 2 т. М.; Л. # 1960; Избр. призв. Л. # 1973. 

Літ.: Мацай О. В. В. Капніст. К. # 1957; Василь Капніст// Видатні поста¬ 
ті в історії України (IX—XIX ст.). Короткі біогр. нариси. К., 2002; Оглоб- 
лин О. Василь Капніст: 1756-1823 рр. // Наук. зб. Української вільної 
академії наук в США. Т. 1.1952. А. Круглашов 

КАРЙБСЬКА КРЙЗА (СиЬап тіззіїе сгізіз) — найбільш небез¬ 
печна криза часів рад.-амер. протистояння у роки «холод¬ 
но/ війни», що поставила світ на межу термоядерної війни. 
У США використовують термін «Кубинська ракетна криза», а на 
Кубі — «Жовтнева криза». Прихід до влади на Кубі револ. уряду 
01.01.1959 призвів до нарощення конфлікту зі США. Новоо¬ 
браний президент Дж. Кеннеді санкціонував здійснення анти- 
куб. акції, підготовленої ЦРУ за президентства Д. Ейзенхауера. 
17.04.1961 амер. літаки бомбардували Кубу, і на острів були 
висаджені загони куб. емігрантів, підготовлених амер. інструк¬ 
торами. Десант було розгромлено, що стало ударом по прести¬ 
жу адміністрації США. У січ. 1962 США добилися виключення 
Куби з ОАД і разом із союзниками ввели проти неї торгове ем¬ 
барго. Така політика США штовхала куб. керівництво на збли¬ 
ження з СРСР, Москва ще у кін. 1960 почала поставки зброї на 
Кубу. Після провалу висадки у затоці Кочінос США почали пла¬ 
нувати масштабну операцію за участі ВПС та ВМС, що перед¬ 
бачала висадку на острів 7 дивізій. Заг. чисельність задіяних 
військ сягала 250 тис. чол., операцію з моря мали підтримува¬ 
ти 238 військ, суден, з них 8 авіаносців, з повітря — бомбар¬ 
дувальники В-47 з ядерною зброєю на борту. СРСР висловлю¬ 
вав готовність до підтримки Куби і надання їй допомоги проти 
агресії. Москва почала готувати таємну операцію з розміщен¬ 
ня на Кубі рад. військ, контингенту з ракетами серед, радіусу 
дії. Офіц. метою був захист Куби від агресії, але у цьому рішенні 
була й глобальна стратегічна складова. Розміщенням ракет¬ 
но-ядерних засобів серед, радіусу дії поблизу терит. США СРСР 
намагався компенсувати заг. стратегічну перевагу США. У від¬ 
повідь на звернення керівництва Куби на чолі з Ф. Кастро про 
захист від вірогідної агресії з боку США СРСР 24.05.1962 при¬ 
йняв рішення про надання Кубі військ, допомоги, створення 




316 


КАРІМОВ 


Групи рад. військ на Кубі (ГРВК) та перекидання її на тер. Куби 
(операція «Анадир»). У кін. трав. куб. керівництво дало згоду 
на розміщення рад. військ на терит. країни. Рад. угруповання 
на Кубі в період кризи мало у своєму складі три полки ракет 
Р-12 (радіус дії 1700-1800 км) і два полки ракет Р-14 (раді¬ 
ус дії понад 3000 км), що мали на озброєнні всього 42 ракети 
(з них — 6 учбових) та 36 ядерних боєголовок, 2 зенітні диві¬ 
зії, 4 мотостріл. полки, полк винищув. авіації (літаки Міг-21), 

2 полки крилатих ракет (80 ракет), вертолітний полк, 3 диві¬ 
зіони такт, ракет «Луна» (6 ядерних боєзарядів). Мор. угрупо¬ 
вання включало 2 крейсери, 4 есмінці, 4 торпедних підвод¬ 
них човни з ядерними торпедами, авіаполк (ЗО літаків Іл-28 

3 шістьма ядерними авіабомбами), ракетний полк берегової 
оборони «Сопка». Усього угруповання під командуванням ген. 
армії І. Плієва налічувало 43 тис. чол. 04.10.1962 у стан боє- 
готовності було приведено ракету Р-12,10 жовт. — 10 ракет, 
20 жовтня — 20. 14.10.1962 амер. літак-розвідник виявив 
розміщення рад. ракет серед, радіусу дії на Кубі. Під час зу¬ 
стрічі 18.10.1962 Дж. Кеннеді з рад. міністром закорд. справ 
А. Громико президент США не отримав ніякої інформації про 
рад. ракети на Кубі. 22 жовт. після підтвердження розвідда¬ 
них про рад. ракети на Кубі Дж. Кеннеді виступив із телезвер¬ 
ненням, оголосивши про мор. «карантин» Куби. ЗС США було 
приведено у повну боєготовність. ЗС СРСР — так само. Краї¬ 
ни стояли на порозі термоядерного конфлікту. Непримиренно 
налаштовані угрупування у Москві та Вашингтоні тиснули на 
керівництво країн, вимагаючи застосування сили. Одночасно 
Дж. Кеннеді направив М. Хрущову послання, в якому мотиву¬ 
вав свої дії загрозою безпеці Зх. півкулі. Крім обмінів послан¬ 
нями між лідерами країн, відбувалися неофіційні зустрічі бра¬ 
та президента — міністра юстиції Р. Кеннеді з рад. послом А. 
Добриніним, контакти представників розвідспільнот з метою 
пошуку компромісного виходу з кризи. 

24.10.1962 Генеральний секретар ООН У Тан запропонував 
США зняти «карантин», а СРСР — вивести з Куби наступаль¬ 
ну зброю. 27.10.1962 над Кубою було збито амер. розвід¬ 
увальний літак У-2, військ, керівництво США пропонувало за¬ 
вдати ядерний удар по Кубі. Але М. Хрущов ще у посланні від 

26.10.1962 запропонував компроміс — виведення рад. ракет 
з Куби в обмін на гарантію ненападу США на Кубу. У посланні 
М. Хрущова від 27.10.1962 було порушено питання про амер. 
ракети в Туреччині, у відповіді Дж. Кеннеді висловлював го¬ 
товність зняти карантин і взяти зобов'язання не здійснювати 
і не підтримувати вторгнення на Кубу в обмін на виведення 
рад. наступальної зброї з Куби під спостереженням ООН і не 
поставляти її на Кубу. Щодо Туреччини, то США готові були та¬ 
ємно домовитися про виведення амер. ракет, але реалізація 
домовленості вимагала відповідних рішень МАТО. 28.10.1962 
Політбюро ЦК КПРС вирішило прийняти амер. пропозиції, най- 
гостріша фаза К. к. минула. 20.11.1962 США відмовилися від 
карантину. Формальною датою завершення кризи вважають 
07.01.1963, коли СРСР і США звернулися зі спільним листом 
до Ген. секретаря ООН із проханням зняти питання про К. к. 
з порядку денного РБ ООН. Врегулювання конфлікту, усвідом¬ 
лення істеблішментами СРСР та США реальності загрози вза¬ 
ємного знищення дали потужний поштовх процесам, що при¬ 
вели до розрядки міжнар. напруженості. Почався поступовий 
перегляд елітами ядерних д-в ставлення до ядерної зброї, як 
переважно до засобу стримування, а не засобу досягнення 


перемоги у війні. Невдовзі після К. к. були підписані перші дво¬ 
сторонні та багатосторонні угоди, спрямовані на послаблення 
загрози ядерної війни, на обмеження випробувань ядерної 
зброї та її розповсюдження: у 1962 — Меморандум щодо до¬ 
мовленості про встановлення лінії прямого зв'язку між Ва¬ 
шингтоном та Москвою, у 1963 — Договір про заборону ядер¬ 
них випробувань у трьох середовищах, у 1968 — Договір про 
нерозповсюдження ядерної зброї, у 1971 — Угода про заходи 
зі зменшення небезпеки виникнення ядерної війни між СРСР 
та США, у 1973 — Угода про запобігання ядерній війні. 

Літ.: Тотйз йіег Асозіа. ОсІоЬег 1962: ТНе ‘Міззіїе’ Сгізіз аз $ееп 
йот СиЬа. ІЧеш Уогк. 2002; Лавренов С. Я., Попов И. М. Совєтский 
С оюз в локальних войнах и конфликтах. М., 2003; Дроговоз И. Г. 
Необ-ьявленньїе войньї СССР. Мн., 2004; ІЧогтап Роїтаг, .ІоНп й. 
СгезИат. Оеїсоп-2: Зіапсііпб оп Фе Вгіпк оі ІЧисІеаг Шт ОигіпбИіе Си- 
Ьап Міззіїе Сгізіз. НоЬокеп, N1,2006. С. Галака 

КАРІМОВ (Кагітоу) Іслам Абдуганієвич (нар. 30.01.1938, Са¬ 
марканд) —політ, та держ. діяч; канд. екон. наук. У1960-61 — 
пом. майстра на з-ді «Ташсільмаш» у Ташкенті, 1961-66 — ін- 
женер-конструктор Ташк. авіац. з-ду; 1966-83 — провідний 
спеціаліст, заввідділом, заст. голови Держплану Узб. РСР; 
1983-86 — заст. прем'єр-міністра і голова Держплану Узб. 
РСР. У 1986-89 — 1-й секретар Кашкадар. обкому Компартії 
Узбекистану; 1989-91 — 1-й секретар Компартії Узбекистану. 
24.03.1990 на сесії ВР Узб. РСР обраний першим президентом 
Республіки, переобраний у 1992, за результатами референ¬ 
думу 1995 повноваження К. були продовжено до 2000; пере¬ 
обраний на виборах 2000 і 23.12.2007 (на 7-річний термін). 
Установив у країні жорсткий авторит. режим, який орієнтуєть¬ 
ся на екон. й технол. модернізацію за збереження державою 
керівної ролі в економіці та обмеження політ, свобод (т. зв. 
«зрілий державний капіталізм»); у зовнішній політиці прово¬ 
дить політику балансування між Росією та США. К. прийшов до 
влади як компромісний кандидат на пост 1-го секретаря ЦК 
Компартії Узбекистану і президента республіки — на тлі заг. 
розгубленості традиц. кланів, які не вирішили, як реагувати на 
антикорупційні репресії, що їх у період« перебудови » розгорну¬ 
ла Москва. Самаркандець К. мав стати людиною, яка очолить 
коаліцію кланів, — його віце-президентом став ташкентець 
Ш. Мірсаїдов, однак незабаром, після проголошення незалеж¬ 
ності, президент повернув владу землякам-самаркандцям, які 
мали міцні позиції ще з часів очільника респ. компартії 1960- 
80-х Ш. Рашидова. Опозицію в номенклатурному середовищі 
К. розгромив, за нею настала черга світської: коли в липні 
1992 75 депутатів узбец. парламенту від опозиц. партій «Бір- 
лік» та «Ерк» висунули вимогу відставки президента, партії були 
заборонені, а парт, лідерам влада дала можливість емігрува¬ 
ти. Таким чином, влада сама сприяла тому, що єдина можли¬ 
ва опозиція режиму зосередилася в мечетях, тому режим К. 
дедалі частіше стикається із загрозою проникнення до країни 
радик. ісламського фундаменталізму. Так, 16.02.1999 пре¬ 
зидент ледь не став жертвою теракту поблизу будівлі Кабміну 
в Ташкенті, тоді ж іслам, опозиція Узбекистану готувалася 
увійти до Ферган. долини з таджиц. кордону і, за підтрим¬ 
ки місц. «ісламського підпілля» та в разі успіху всієї операції, 
планувала проголосити Узбекистан іслам, республікою. Епі¬ 
центром іслам, спротиву режиму К. стала Ферган. долина, 
але вплив неблагополучного сусідства з конфліктогенними 
Таджикистаном і Афганістаном був не таким значним, як про 




КАРЛАЙЛЬ — КАРТІ XII 


317 


нього говорить очільник д-ви. Проте К., якого Зх. після розгро¬ 
му легальної опозиції на поч. 1990-х сприймав як небажаного 
диктатора, невпинно доводив, що саме його країна є форпос¬ 
том на шляху радик. ісламізму. До певного часу Вашингтон не 
хотів втручатись у ситуацію в регіоні і, тим більше, ставати со¬ 
юзником Узбекистану, ситуація змінилася після трагічних подій 
11.09.2001, коли безпосередня участь режиму К. в антитерор. 
коаліції дала можливість скористатися ЗС США та їхніх парт¬ 
нерів по НАТО для розгрому загонів іслам, руху Узбекистану, 
які воювали на боці афган. талібів. Водночас на тлі сумнівної 
«східної демократії» відчувається безапеляційний, вольовий, 
авторит. характер вирішення ключових проблем президентом 
К.; з урахуванням місц. менталітету, такий специфічний шлях, 
певною мірою, себе виправдовує, зокрема, в країні пракг. за¬ 
безпечено стабільний громад, порядок, успішно вирішуються 
питання боротьби із злочинністю, на належному рівні підтри¬ 
мується викон. дисципліна, особливо це стосується реалізації 
презид. указів, рішень уряду; звичним явищем є зміна кадрів 
на керівних посадах в уряді та в органах місц. самоврядуван¬ 
ня, що його ініціює президент країни. Свого часу К. обіцяв, що 
його країна піде до демократії власним, поетапним шляхом: 
спершу буде реформовано судову систему влади, згодом нація 
отримає свободу друку. Та загалом він залишився вірним азій¬ 
ській специфіці й 26.03.1995 провів референдум, який продо¬ 
вжив його презид. повноваження до січня 2000. До існування 
авторитарного режиму К. в Узбекистані Зх. тривалий час ста¬ 
вився поблажливо через те, що він відповідає традиц. потре¬ 
бам більшості населення країни у сильній одноосібній владі, 
забезпечує стабільність, активно протидіє іслам, фундамен- 
талізму, і, нарешті, має тенденцію адаптуватися до вимог де¬ 
мократизації. Тому Зх. доволі стримано ставився до порушень 
в Узбекистані прав політ, опозиції, заборони вільної преси 
тощо; незмінною залишається лише вимога проведення віль¬ 
них і чесних виборів президента й Олій Мажлісу (парламенту). 
Одначе розстріл мирної демонстрації в Андижані в трав. 2005 
призвів до факт, ізоляції режиму К. і вже вкотре розвернув 
його в бік Росії. 

Літ.: СНГ: цифри, фактьі, персоналии. Минск, 1998; Батенко Т. Королі 
СНД: портрети дванадцяти президентів. Львів, 2000; Іуеаков В. Сучас¬ 
на середньоазіатська політична доктрина (на прикладі Узбекистану) 
// Людина і політика. 2001. № 4. М Дорошко 

КАРЛАЙЛЬ (Сагіуіе) Томас (04.12.1795, Еклфехен, Шотлан¬ 
дія — 04.02.1881, Лондон) — критик, літератор, філософ, іс¬ 
торик, публіцист, автор однієї з героїчних теорій лідерства, 
сформульованої в книзі «Герої, вшанування героїв і героїчне 
в історії» (1841). Автор підходить до проблеми соціально-політ. 
лідерства з позицій історика і мораліста. Явище лідерства для 
нього розвивається в істор. часі й розглядається з ціннісних 
позицій. К. стверджує, що життєвий шлях знаменитостей є по¬ 
літ. цінністю, внаслідок чого історія стає сукупною біографією 
великих людей. Історія поділяється на періоди відповідно до 
фаз культу героїв. Споконвічна форма героїзму для автора — 
це герой-божество, ставлення до якого визначається як по¬ 
клоніння. Друга фаза ознаменована поклонінням героєві-про- 
року, богом натхненній людині. Герої-боги й герої-пророки є 
продуктом примітивних культур, тоді як герой-поет, належить 
усім епохам. Він одночасно є і політиком, і мислителем, і за¬ 
конодавцем, і філософом. Герой-пастир, наступний тип лідера, 
теж свого роду пророк, оскільки він духовний вождь народу, 


який веде свій народ у Царство Небесне. Він глас небес, але # 
на відміну від пророка, що вселяє побожний страх, світить 
рівним сяйвом у повсякденному житті. За К., ці типи лідерства 
лишилися в минулому, а живою категорією героїзму нових сто¬ 
літь виступає герой-письменник — консерватор, прихильник 
старовини, який дотримується звичаїв. Остання форма героїз¬ 
му — вождь, найбільший з великих, оскільки поєднує риси й 
якості пастиря, вчителя з усіма земними і духовними перевага¬ 
ми. Він практичний наставник людей, який щохвилини вказує, 
що треба робити. Отже, для означення різних форм лідерства 
К. використовує поняття бог, пророк, поет, пастир, письменник 
і вождь, однак усі вони об’єднують один тип лідера — героя. 
Герой, за К., персоніфікує універсальний принцип сакральнос- 
ті, що пронизує історію завдяки особливому типу культ, пове¬ 
дінки — шанування героїв. Велика людина відрізняється від 
звичайних людей наявністю ряду характеристик, тому її лідер¬ 
ство є наслідком наявності в неї особливих особистісних якос¬ 
тей — щирості, оригінальності й геніальності. Герой несе світу 
одкровення, він покликаний освітити все світлом нового щи¬ 
рого знання, адже знання виникає лише в процесі поклонін¬ 
ня. Його місія — зробити істину зрозумілою для нас, тому що 
саме герой проникає в сутність речей. К. має на увазі не до¬ 
кладний (широкий) наук, пошук, а інтуїтивне (вузьке) знання. 
Лідерська дія, за К., це проповідь, виражена жагучим словом 
або безмовним прикладом праці, а ефект, політ, дія мас є по¬ 
клонінням героєві, дотримання культу верховного вождя. Але 
гол. особливість великої людини, за К., у тому, що вона вели¬ 
ка. Це не просто ідея харизмат. лідера, а ідея лідерства як ба¬ 
зису земної світобудови: лідер К. одночасно й споконвічний 
початок історії й стрижень легітимного соціального порядку. 
Люди в такому концепті лідерства поєднуються в сусп-во за 
допомогою культу вождя, а політична влада являє собою геро- 
архію — правління героїв. Усі соціальні процеси зводяться, та¬ 
ким чином, до відкриття предмета поклоніння, що володіє від¬ 
повідними здібностями, і до наділення предмета символами 
здібностей: величчю, саном короля, званням володаря. Герой 
К. є свого роду архетипом епохи, універсальною формою, що 
наповнюється адекватним конкр. змістом. Явище шанування 
героїв пост, змінює свою форму, і кожна епоха повинна лише 
актуалізувати відповідну форму. 

Тв .: Оп Негоез, Него-шогзНір апсі ІНе Негоіс іп Нізіогу. Іеіргіб, 1916. 

Літ.: Уоипб Ь М. ТНотаз Сагіуіе апсі ТНе АП оі Нізіогу. Іопсіоп, 1939; 
Сазсоупе й. ТНотаз Сагіуіе. Ьопсіоп; ІЧеш Уогк, 1952; І_агкіп Н. Сагіуіе 
апсі ІНе Ореп Зесгеї ої Ніз І_іїе. ІЧею Уогк, 1974. Н. Ротар 

КАРЛ XII (17.06.1682, Стокгольм — 30.11.1718 побл. Фре- 
дріксхала, Норвегія) — швед, король (1697-1718), належав 
до пфальської гілки династії Ваза, син швед, короля Карла XI 
і дат. принцеси Ульріки-Елеонори. Будучи єдиним спадкоємцем 
короля чоловічої статі, змалку готувався до посідання швед, 
трону. Спочатку під керівництвом матері дістав належне реліг. 
виховання; у 6-літньому віці отримав власний двір і прислугу, 
власний полк, а гол. напрямами в освітній підготовці стали ви¬ 
вчення швед, конституції, історії, а також математики, фізики, 
військ, справи, особливо захоплювався фортифікац. мисте¬ 
цтвом. Володів нім., латин., франц. мовами. Після смерті бать¬ 
ка навесні 1697 влада в д-ві перейшла до регентської ради, 
але вже восени 1697 прибічники ідеї швед, абсолютизму про¬ 
голосили 15-літнього Карла повнолітнім і через постанову 
рикстагу запросили перебрати владу на себе. Обряд коронації 




318 


КАРПАТСЬКА УКРАЇНА 


монарха засвідчив утвердження в Швеції абсолютист, монархії, 
над творенням якої наполегливо працювали батько і дід ново¬ 
го монарха і яка на момент утвердження К. XII при владі набу¬ 
ла завершеного вигляду. Втім, незважаючи на схильність К. XII 
до самодерж. правління, суттєво просунути країну по шляху 
утвердження абсолютизму не вдалося, оскільки вже з почат¬ 
ком 1700 Швеції довелося вести оборонну війну проти коаліції 
д-в у складі Данії, Саксонії та Росії. Попри чисельну перевагу 
коаліц. сил, на перших етапах війни К. XII вдалося досягнути 
переваги над супротивниками завдяки швидким концентрова¬ 
ним ударам по них. Зокрема вже у лип. 1700, висадившись на 
о-ві Щеланд і створивши тим самим загрозу здобуття Копенга¬ 
гена, К. XII змусив до виходу з антишвед. коаліції дат. короля 
Фредерика IV (Травентальський мирний договір). Наприкін. 
лист. 1700 швед, війська завдали нищівної поразки рос. армії 
під Нарвою. Упродовж 1701-06 К. XII переважно проводив 
бойові дії проти саксон. курфюрста Августа Фредерика Силь¬ 
ного, який одночасно як Август II був королем польс., на тере¬ 
нах Речі Посполитої. Завершивши цю фазу війни підписанням 
Альтранштадського мирного договору 1706, що передбачав 
відречення Августа II від польс. престолу на користь швед, 
ставленика Станіслава Лещинського, К. XII зосередився на 
війні з Росією. Під час походу на Москву у лип. 1708 швед, ко¬ 
ролю вдалось розгромити рос. війська в битві під Головчином 
(Білорусь) і здобути важливі переправи через Дніпро. Проте 
надалі Петро І, уникаючи великих битв і застосовуючи такти¬ 
ку спаленої землі, змусив К. XII відмовитися від просування на 
Москву та повернути в Україну. 28.10.1708 на бік К. XII перей¬ 
шов гетьман І. Мазепа, таємні стосунки з яким зав’язалися за 
посередництва польс. короля Станіслава кількома роками ра¬ 
ніше. Утім, незважаючи на залучення військ гетьмана, восени 
1708 становище швед, армії суттєво ускладнилося через по¬ 
разку допоміжного швед, корпусу під Лісною (Білорусь) у жовт. 
1708. Тривале перебування швед, армії в Україні ще більше 
ослабило швед, армію і в битві під Полтавою 28.06.1709 К. XII 
зазнав найбільшої у своєму житті поразки. Остаточно ж швед, 
війська було розгромлено на переправі через Дніпро під Пе- 
револочною 01.07.1709. Упродовж наступних п’яти років К. XII 
перебував на землях, підвладних турец. султану — спочатку 
в Бендерах, згодом в Адріанополі. Перебуваючи за кордона¬ 
ми Швеції, задумав ряд реформ, спрямованих на розвиток 
економіки і поліпшення фін. стану д-ви, погіршеного в умовах 
довготривалої виснажливої війни. Під час обрання на геть¬ 
манство П. Орлика у квіт. 1710 як протектор України скріпив 
«Пакти і Конституцію законів і вольностей Війська Запорізько¬ 
го» ( Конституція пилипа Орлика), зобов'язавшись допомагати 
козацтву в його боротьбі за повне звільнення з-під влади рос. 
царя. Повернувшись на батьківщину восени 1714, брав участь 
в обороні швед, володінь на терит. Німеччини, а взимку 1716 
очолив похід у Норвегію. Загинув при загадкових обставинах 
при облозі фортеці Фредеріксхалль (Зх. Норвегія). 

Літ.: Грушевський М. С. Шведсько-український союз 1708 р. // Зап. 
НТШ. 1909. Т. 46; Андрусяк М. Зв’язки Мазепи з Станіславом Лещин- 
ським і Карлом XII // Зап. НТШ. 1909.1 46; Крупницький Б. Карл XII 
в старій і новій шведській історіографії // Мазепа. Збірник. 11. Вар¬ 
шава, 1938; Карлссон О. Карл XII. Трелеборг, 2002. В. Г оробець 
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА — автономна д-ва у складі Чехословач- 
чини в 1938-39, згодом самостійна республіка, проголошена 
у берез. 1939. Займала територію на схилах та в передгір'ї 


Українських Карпат і прилеглу до них частину Закарп. низови¬ 
ни, що відповідає території сучас. Закарп. обл. Після падіння 
Австро-Угор. імперії (1918) народні з'їзди, що відбулися у різ¬ 
них містах Закарпаття, висловилися за возз’єднання з Укра¬ 
їною (УНР). В умовах окупації різних частин України 1919 за¬ 
карп. українці приєдналися до Чехословацької Республіки на 
основі надання їм тер. автономії з власним законодавчим 
соймом. Цю подію санкціоновано Сен-Жермен. (10.09.1919) 
і Тріанон. (04.06.1920) мирними договорами. Але Прага, ви¬ 
користовуючи чвари між карпатоукраїнцями, зволікала з на¬ 
данням автономії регіонові. Адм.-політ. орг-цію краю визнача¬ 
ли статути чехослов. уряду 1919 та 1920; частину Закарпаття 
було виділено в окремий адм. край під назвою «Підкарпатська 
Русь» або «Карпатська Україна». Влада перебувала в руках 
адміністрації, складеної переважно з чехів і підпорядкованої 
праз. МВС. Адм. реорганізація 1925-27 відбувалася у на¬ 
прямі дальшої централізації: було ліквідовано поділ краю на 
жупи (комітати), обмежено самоуправління громад, у цілому 
край прирівняно до ін. чотирьох провінцій країни. І лише 1938, 
коли внаслідок Мюнх. пакту 1938 міжнар. і внугр. становище 
Чехословаччини значно погіршилося, її уряд змушений був піти 
на визнання автономії краю. 08.10.1938 Закарпаття отрима¬ 
ло самоврядування. Нове автономне утворення дістало назву 
«Підкарпатська Русь». Було сформовано уряд на чолі з А. Бро- 
дієм, якого вже 26.10.1938 замінено новим урядом на чолі 
з А. І. Волошиним. Новий політ.-прав. статус автономії визна¬ 
чив конст. закон від 22.10.1938, згідно з яким край мав очо¬ 
лювати окремий автон. уряд, а законод. владу здійснювати 
сойм. Проте на цей час терит. автономії скоротилася: угор. 
війська зайняли пд. частину краю і після Віден. арбітражу від 
02.11.1938, який віддав Угорщині пд. частину Закарпаття з 
містами Ужгород, Мукачеве і Берегове, столицю краю перене¬ 
сено з Ужгорода до Хуста. Було розпочато перетворення краю 
на автономну укр. д-ву. Провадилася українізація системи 
освіти, видавничої справи та адміністрації. У лист. 1938 сфор¬ 
мовано Карпат. Січ — військ, орг-цію, що невдовзі налічувала 
бл. 5 тис. бійців і стала основою війська автономії. 30.12.1938 
запроваджено нову назву автономії — К. У. 12.02.1939 відбу¬ 
лися вибори до 1-го сойму К. У., на яких абс. більшість голосів 
виборців (бл. 94 %) здобули кандидати Укр. нац. об'єднання. 
На основі заг., рівного, прямого і таємного голосування було 
обрано 32 посли сойму. Однак у ніч з 13 на 14.03.1939 хортист. 
Угорщина, за підтримки фашист. Німеччини, розпочала агресію 
проти К. У. З перших же годин угор. вторгнення частини Карпат. 
Січі вели кровопролитні бої на лінії Ужгород — Мукачеве — 
Берегове — Севлюш (тепер Виноградів). Увечері 14 березня 
А. І. Волошин від імені автон. уряду проголосив незалежність 
К. У. За таких обставин 15.03.1939 почала роботу 1-ша сесія 
сойму К. У. Того самого дня сойм підтвердив рішення уряду, 
прийнявши закон, яким проголосив К. У. незалежною д-вою. 
За цим законом К. У. стала республікою на чолі з президентом, 
обраним соймом. Держ. мовою К. У. проголошено українську. 
Кольорами держ. прапора визначено синій і жовтий: синій -- 
горішній, жовтий — долішній. Держ. гербом республіки став 
існуючий крайовий герб: ведмідь на лівому червоному півполі 
й чотири сині та три жовті смуги на правому півполі, а також 
тризуб святого Володимира Великого з хрестом на середньому 
зубі (про герб ще мало бути ухвалено окремий закон). Держ. 
гімном визнано пісню «Ще не вмерла Україна». Президентом 




КАРТЕР — КАСТРО РУС 


319 


К. У. сойм обрав А. І. Волошина. Згідно з ухваленим соймом 
законом уряд К. У., за згодою президента, було уповноважено 
видавати розпорядження, які мали силу закону. Такі розпоря¬ 
дження уряду повинні були розглядатися на найближчому за¬ 
сіданні сойму, інакше вони втрачали обов'язкову силу. Збройні 
загони К. У. чинили опір угор. війську, яке вдесятеро перева¬ 
жало його і вже 18.03.1939 захопило більшу частину території 
краю, знищивши понад 3 тис. захисників К. У. Наприкін. берез. 
1939 органи влади К. У. змушені були емігрувати за кордон. 

Літ.: Вегеш М., Задорожний В. Велич і трагедія Карпатської України. 
Ужгород, 1993; Росоха С. Сойм Карпатської України. К., 1994. 

В. Чехович 

КАРТЕР (Сагїег) Джеймс Ерл (нар. 01.10.1924, Плейнс, 
США) - 39-й президент США (20.01.1977-20.01.1981). Навч. 
уїехнол. ін-ті в Атланті, закінчив Військ.-мор. академію в Анна- 
полісі (1946), служив штурманом субмарини. Після виходу у від¬ 
ставку 1953 займався бізнесом і благодійністю; 1962 і 1964 
обирався в сенат шт. Джорджія, де входив до лібер. опозиції; 
1970 обраний губернатором штату від Дем. партії, заявив, 
що «часи расової дискримінації минули» і забезпечив доступ 
в урядові інституції для темношкірих і жінок; як представник 
«нового» освіченого й індустріалізованого Пд. претендував на 
кандидатуру віце-президента від демократів у 1972, але за¬ 
знав невдачі, після чого організував у місц. парт, осередках 
успішну системну кампанію на підтримку своєї кандидатури 
на посаду президента в 1976. Міжнар. частину передвибор¬ 
ної кампанії побудував на забезпеченні прав людини в СРСР, 
«соціалістичному таборі» й « третього світу » країнах, обіцянках 
відкликати амер. війська з Пд. Кореї, Таїланду, Філіппін і Японії 
та покласти край «секретній зовнішній політиці одинака-ков- 
боя»; перемозі на перегонах (отримав 297 голосів виборців 
проти 240 у кандидата республіканців Дж. Форда) завдячував 
недовірі до профес. політиків з боку електорату, наляканого 
махінаціями Р Ніксона, а також впровадженню держ. фінан¬ 
сування передвиборної боротьби з одночасним обмеженням 
пожертв і видатків. Внутрішня політика, за винятком дерегу- 
ляції повітряного сполучення й окремих заходів щодо захисту 
довкілля, виявилася загалом безрезультатною: спроба впро¬ 
вадження своєрідного «кабінетного уряду» й зосередження 
у власних руках усіх важелів управління зазнала невдачі; ра- 
дик. реформи системи охорони здоров'я й соціального забез¬ 
печення не знайшли підтримки однопартійців; енергет. політи¬ 
ка економії, що мала зробити США незалежними від імпорту 
енергоносіїв, наштовхнулася на спротив Конгресу, а «нафтовий 
шок», спричинений іслам, революцією в Ірані 1979, викликав 
глибоку кризу президентства К. Зате на міжнар. арені було до¬ 
сягнуто суттєвих успіхів завдяки т. зв. «терплячій дипломатії» 
й піднесенню «моралізма» в ранг держ. політики: 07.09.1977 
підписав з урядом Панами дві угоди про передачу останньо¬ 
му до 31.12.1999 суверенітету над Панам, каналом; 05.09.- 
17.09.1978 організував у заміській резиденції Кемп-Девід 
переговори прем'єр-міністра Ізраїлю М. Бегіна і президента 
Єгипту А. Садата з близькосхідного урегулювання, що увінча¬ 
лися підписанням у Вашингтоні 26.03.1979 двостороннього 
мирного договору; 01.01.1979 були встановлені дип. відноси¬ 
ни з КНР, а 18.06.1979 уклав у Відні з Я. Брежнєвим Договір 
про обмеження стратег, наступальних озброєнь (ОСО-2), що 
передбачав їхнє скорочення протягом 1981 до сумарної к-сті 
у 2250 одиниць для кожної сторони. Проте курс на розрядку 


призвів до розбіжностей із держсекретарем С. Венсом, який * 
прагнув до рівноваги у світовій політиці, і радником з питань 
нац. безпеки 3. Бжезинським, що віддавав перевагу силовим 
методам, до того ж заради перспектив ратифікації ОСО-2 
(цього так і не сталося, хоча сторони мовчки дотримувалися 
домовленості) К. змушений був погодитися на різке збільшен¬ 
ня оборонного бюджету, що призвело до зростання бюджет¬ 
ного дефіциту й підриву довіри до президента. Політика ж 
«співпраці й суперництва» з СРСР закінчилася із вторгненням 
радян. військ в Афганістан у груд. 1979, після чого президент 
наклав вето на поставки амер. пшениці й оголосив про бойкот 
Олімп, ігор 1980 у Москві й 23.01.1980 у щорічному послан¬ 
ні до Конгресу висунув «доктрину Картера», що кваліфікувала 
будь-яку спробу третьої д-ви набути впливу в регіоні Перської 
затоки як порушення життєвих інтересів США, які за потреби 
можуть відповісти військ, засобами. Однак невдала операція 
25.04.1980 зі звільнення взятих у заручники ісламістами в Те¬ 
герані працівників посольства США й екон. труднощі призвели 
до програшу К. Р. Рейгану на презид. виборах того ж року. Про¬ 
тягом 80-90-х рр. 20 ст. виступав міжнар. спостерігачем на 
виборах у країнах, що розвиваються, і посередником при ви¬ 
рішенні регіон, конфліктів (Боснія і Герцеговина, Гаїті, Ефіопія, 
Нікарагуа, Панама) та урегулюванні проблеми ракетно-ядер¬ 
ної програми КНДР; заснував аналіт. «Центр Картера»; активно 
обстоював проекти буд-ва житла для бідних. 2002 удостоєний 
Нобел. премії миру. 

Літ.: Р. ТНе Ргезісіепі'з А^епсіа: Оотезііс Роїісу СНоісе їгот Кеп- 

песіу Іо СаПег. ВаІІітоге; Іопсіоп, 1982; ТНе СаПег Уеагз: ТНе Ргезісіепі 
апб Роїісу Макіп£. Іопбоп, 1984; ТНе СаПег Ргезісіепсу: Роїісу СИоісез 
іп ІНе РозМЧєуу ОеаІ Ега. І_а\л/гепсе, 1998. М. Рижков 

КАСТРО РУС (Сазіго Риг) Фідель (нар. 13.08.1926, Біран, 
Куба) — військ.-політ. і держ. діяч. Закінчив єзуїтський Коле- 
гіо де Белен (1945) і юрид. ф-т Гаван. ун-ту (1950); 1947 взяв 
участь у невдалій спробі збройного повалення домінікан. 
диктатора Р. Трухільйо, 1948 вступив до с.-д. Партії кубин. на¬ 
роду («Ортодоксів») і очолив її ліве молодіжне крило, збирав¬ 
ся балотуватися до парламенту, але з поверненням до влади 
диктатора Ф. Батісти зайнявся револ. діяльністю; 26.07.1953 
здійснив напад на казарми Монада у Сант-Яго-де-Куба, по¬ 
трапив у полон і отримав 15 років ув'язнення; у промові під 
час суду «Історія мене виправдає» виклав програму визволь¬ 
ної боротьби і револ. перетворень, наголошував на націона¬ 
лізмі, демократії та соціальній справедливості, але жодним 
чином не на соціалізмі. 15.05.1955 під тиском громад, думки 
амністований, емігрував до США і згодом Мексики, де засну¬ 
вав «Рух 26 липня» та підготував збройну експедицію на Кубу, 
02.12.1956 висадився на чолі 82-х добровольців у провінції 
Ор'єнте і сформував у горах С'єрра-Маестра партизанську ар¬ 
мію, в берез. 1958 закликав до «загальної війни з режимом 
тиранії» та дістав підтримку лібер.-дем. опозиції, що взяте ра¬ 
зом забезпечило 01.01.1959 перемогу антиолігархічній рево¬ 
люції. 16.02.1959-02.12.1976 К. Р. — прем’єр-міністр Револ. 
уряду Куби, з 03.12.1976-24.02.2008 — голова Держ. ради 
і РМ Куби, водночас із 03.10.1965 — 1-й секретар ЦК Ком¬ 
партії Куби. Спершу сподівався на порозуміння зі США та за- 
хідноєвроп. д-вами задля отримання фінансово-мат. допомоги 
для індустріалізації та модернізації країни, але загальна на¬ 
ціоналізація іноземної власності (лише амер. на 850 млн дол.) 
і придушення політ, опозиції призвели до гострої конфронтації 




320 


КАТАСТРОФ ТЕОРІЯ 


з Вашингтоном і проголошення 16.04.1961 соціаліст, харак¬ 
теру кубин. революції, а вчинена наступного дня за підтримки 
США збройна спроба повалення уряду К. Р. остаточно закрі¬ 
пила марксист, (за рад. моделлю) й антимер, платформу його 
діяльності. До серед. 60-х рр. 20 ст. одночасно з проведенням 
радик. аграрної реформи було встановлено тотальний контр¬ 
оль над життям сусп-ва, що спирався на мережу к-тів оборони 
революції, та однопарт. система; інституціолізація револ. про¬ 
цесу під проводом компартії витворила незграбну, але ефек¬ 
тивну суміш бюрократії, вибіркових репресій, конформізму 
в мистецтві, гарантованого соціального забезпечення, масо¬ 
вої мобілізації та харизмат. лідерства К. Р. У «Другій гаванській 
декларації» 1962 він закликав усі прогресивні сили брати 
участь у глобальній антифеод. та антиімперіаліст. революції; 
у своїх роботах стверджував, що революції залежать від по¬ 
єднання об’єкт, і суб’єкт, умов у кожній країні, причому остан¬ 
ні (пропаганда, орг-ція й керівництво) визрівають у відповідь 
на перші, до яких належать експлуатація, розвиток масової 
револ. свідомості, заг. криза імперіалізму, виникнення нац.- 
визвольних сил; тому немає потреби створювати якусь ідеа¬ 
лізовану авангардну партію, та й пролетаріат — не єдиний 
револ. клас, оскільки й селяни, студентство та представники 
«теології визволення» можуть приєднатися до руху (кастро- 
їзм). Ця доктрина справила великий вплив на нових лівих, але 
екон. й військ, залежність режиму К. Р. від СРСР незабаром 
перетворила його на знаряддя реалізації глобальних політ, 
інтересів Кремля, особливо після того як згода розмістити на 
Кубі рад. ядерну зброю спричинила Карибську кризу 1962, що 
поставила світ на межу ядерної війни; водночас своєю послі¬ 
довною боротьбою з «амер. імперіалізмом», експортом рево¬ 
люції в Лат. Америку й військ, підтримкою режимів соціаліст, 
орієнтації в Алжирі, Анголі, Афганістані, Гані, Гвінеї, Ефіопії, 
Конго, Мозамбіку, НДРЄ, Танзанії К. Р. здобув чималий автори¬ 
тет у« третього світу» країнах ; 1979-83 — голова Руху непри¬ 
єднання, прагнув надати йому антиімперіаліст. спрямованості. 
Коли М. Горбачов після відвідин Гавани 1989 помітно змен¬ 
шив допомогу Кубі (на той час країна отримувала щорічно рад. 
субсидій на 6 млрд дол.), а торгівля з країнами ЦСЄ повністю 
припинилася, становище режиму К. Р стало критичним, але 
завдяки режиму жорсткої економії він вистояв, незважаючи 
на тривалу екон. блокаду з боку США; водночас після розпа¬ 
ду СРСР зайняв на міжнар. арені більш помірковані позиції та 
після візиту на Кубу в січ. 1998 Папи Римського Іоанна Пав¬ 
ла II зробив певні спроби лібералізації екон. життя і налаго¬ 
дження діалогу з опозицією. 26.07.2006 в критичному стані 
був госпіталізований і після важкої операції передав свої 
владні повноваження молодшому брату — Раулю; 18.02.2008 
заявив про залишення держ. посад. 

Літ.: Міпа Сіаппі. ІІп епсиепіго соп РігіеІ. НаЬапа, 1987; Згиіс Т. Рі- 
йеі: а Сгіїісаі Роіїгаіі. Іопйоп, 1987; СиЬа аіїег Иіе СоїсІ Шг. РійзЬиг£, 
1993; Веіїог 3. РійеІ Сазіго. Іопйоп, 1995; Бородаев В. А., Леонов Н. С. 
Фидель Кастро. Политическая биография. М., 1999; Гавриков Ю. П. 
Фидель Кастро: Неистовьій команданте Острова свободьі. М., 2006; 
Макарьічев М. А. Фидель Кастро. М., 2008. В. Матвієнко 

КАТАСТРОФ ТЕОРІЯ (від грец. хатаатро<рт| — переворот, кі¬ 
нець, руйнування та бєсоріа розгляд, дослідження) — теорія 
динаміки соціальних процесів, що розкриває проблеми накопи¬ 
чення змін і стрибкоподібні переміни стану, якості руху соціаль¬ 
ної системи новим (який різко відрізняється від попереднього) 


шляхом, іншою траєкторією. К. т. грунтується на таких розділах 
математики, як теорія особливостей «гладких відображень» 
(значний внесок в яку було зроблено математиками X. Уїтні 
та В. І. Арнольдом) і теорія біфуркації динамічних систем (по¬ 
будована у працях А. Пуанкаре та О. А. Андронова). Згідно з 
теорією Р. Тома, в рамках феноменологічного опису (у випадку 
невеликого тіла агрегбваних параметрів) може бути проведе¬ 
на класифікація найпростіших систем, що самоорганізуються. 
Ці класи отримали назву елементарних катастроф. Поняття 
«катастрофи» пов’язано зі здатністю даних систем різко зміню¬ 
вати режим функціонування при незначній зміні характерних 
параметрів поблизу крит. точок. Ін. словами «катастрофи» є по¬ 
рушеннями безперервності. К. т. дозволяє строго аналізувати 
варіанти вирішення й обирати стратегію поведінки в процесах 
з розривами. Ця теорія «дозволяє» високоточним методам 
«входити» в клас м’яких систем, куди до недавнього часу «вхо¬ 
дили» лише за допомогою еврестичних методів. Осн. поняттями 
К. т. є: крит. теорія, структурна теорія, структурна стабільність, 
біфуркація, збірка, стрибок, особливість тощо. Деякі науковці 
відносять К. т. до суто матем. дисциплін. Але К. т. не є лише ма- 
тем. дисципліною, оскільки займається дослідженням і реаль¬ 
них природних, і сусп. процесів за допомогою матем. методів. 
Матем. частина К. т. входить до теорії динамічних систем. По¬ 
передньо К. т. як матем. теорія структурної динаміки отрима¬ 
ла застосування в природи: і тех. науках. У 60-70-ті рр. 20 ст. 
К. т. знайшла своє застосування в соціальних і поведінко- 
вих науках: економіці, психології, соціології, політології тощо. 
У соціальних науках (які традиційно відмежовуються від точ¬ 
них наук) елементарні катастрофи застосовуються для моде¬ 
лювання низки явищ, які важко пояснити в рамках звичайних 
уявлень. Матем. моделі служать ключем до феноменологічних 
схем соціального морфогенезу (формоутворення), які Дж. Брус 
і П. Джиблін називають моделями-притчами, а Рене Том — 
символічними схемами-архетипами. К. т. набула застосування 
при вивченні спрямованості й змісту процесів трансформації 
різних соціальних інституцій і орг-цій на макро-і мікрорівнях. 
Ефективність застосування даної теорії в прикладній соціол. 
вирішальною мірою залежить від повноти врахування пере¬ 
мінних і достовірності первинної соціол. інформації. Взагалі 
результати і методи К. т. мають різноманітне застосування як 
у багатьох галузях сучас. науки, так і у практ. сферах людської 
життєдіяльності. Однією з перших вдалих спроб застосування 
К. т. стали праці з глобального моделювання. Глобальні моделі 
«Світ-1» і «Світ-2» були побудовані в 1970 Дж. Форрестером, 
який розробив матем. апарат і методи системної динаміки. 
Спираючись на ідеї Форрестора, Д. Медоуз у 1972 в моделі 
«Світ-3» проаналізував взаємозв’язок п’яти перемінних: капі¬ 
тальні вкладення, населення, продовольство, природні ресур¬ 
си, забруднення навколишнього середовища. Моделювання 
за допомогою матем. методів показало, що при збереженні 
виявлених тенденцій взаємодії та впливу чинників зростан¬ 
ня світову цивілізацію очікує глобальна катастрофа у 1-й пол. 
21 ст., уникнути якої можна лише за умов переходу до режи¬ 
му нульового зростання. Свого часу в СРСР групою вчених під 
керівництвом М. М. Моїсеєва була створена обчислювальна 
система, здатна до імітації взаємодії людської активності й 
біосфери. За її допомогою знайшла підтвердження гіпотеза 
амер. астронома К. Сагана про «ядерну зиму» і «ядерну ніч». 
В ост. чв. 20 ст. актуалізувалася проблематика самоорганізації 






КАТЕРИНА II — КАТОЛИЦИЗМ 


321 


соціальних систем, переходу від хаосу до порядку і виникнення 
дисипативних, більш упорядкованих систем. Із самого початку 
теорія дисипативних структур розвивалась І. Пригожиним та 
представниками його школи у фізико-хім. системах. Поступово 
знайдені теор. підходи і матем. апарат стали використовувати¬ 
ся для моделювання ін. явищ. У результаті К. т., методи систем¬ 
ної динаміки склали новий напрям міждисциплінарної науки, 
який отримав назву «синергетика» (див. Синергетечний підхід). 

В. Пилипенко 

КАТЕРЙНА II (21.04.1729, Штетин, Пруссія, тепер Щецін, 
Польща — 06.11.1796, С.-Петербург) — рос. імператриця 
1762-96. Походила з нім. Ангальт-Цербстської династії, до 
переходу в православ’я (1744) носила ім’я Софії Фредері- 
ки Августи. До Росії потрапила як наречена спадкоємця рос. 
престолу Петра Федоровича (від груд. 1761 — імператор Пе¬ 
тро III). На престол зійшла внаслідок палацового перевороту 
і вбивства Петра III 28.06.1762. Як імператриця К. II зареко¬ 
мендувала себе прибічницею абсолютист, форми самодерж. 
правління. Вихована під впливом ідей камералізму, Просвіт¬ 
ництва та концепції добре регульованої поліцейської д-ви, 
намагалася відповідним чином реформувати Рос. імперію, 
створивши сучас. кодекс законів (діяльність т. зв. Уложеної 
або Законодавчої комісії 1766-68) та перетворивши дво¬ 
рянство на повноцінну європ. шляхту, із закріпленням за ним 
(хоч і в обмеженому вигляді) прав шляхетського самовряд. 
У царині держ. буд-ва К. II прагнула перетворити імперію на уні¬ 
тарну д-ву, зокрема, посилити контроль за провінціями, раціо¬ 
налізувати й уніфікувати їхній устрій та забезпечити зростання 
податкових надходжень до імперської казни. «Інституційна ру¬ 
сифікація» К. II (за визначенням Марка Раєва) була покликана 
спершу досягти адм. й екон. однорідності центру та периферії, 
згодом — інституційноїта соціальної і нарешті -культурної. 
Особливою послідовністю політика К. II щодо забезпечення од¬ 
норідності центру і периферії відзначалася стосовно України. 
У лист. 1764 імператриця звільнила гетьмана К. Розумовсько- 
го з посади та ліквідувала сам ін-т гетьманства. Для управлін¬ 
ня Лівобер. Україною було відновлено закриту ще в 1727 Ма¬ 
лорос. колегію, функції якої зазнали суттєвих змін і уточнень, 
а також призначено досвідченого адміністратора П. О. Румян- 
цева, котрий одночасно став і президентом колегії, і малорос, 
генерал-губернатором. За задумом К. II, Малорос, колегія мала 
замінити гетьман, форму правління й увібрати в себе елемен¬ 
ти кол. держ. структури Гетьманату. З цією метою вже 1764 
колегія поглинула найвищий викон. орган при гетьман, прав¬ 
лінні — Ген. військ, канцелярію, 1765 підпорядкувала Ген. 
військ, суд, 1767 Канцелярію малорос, скарбу, Канцелярію 
ген. артилерії, перетворивши їх на відповідні свої департа¬ 
менти. У верес. 1781 кол. тер. Гетьманату була розділена на 
Київ., Черніг. і Новгород-Сівер. намісництва, а традиц. по¬ 
діл на полки і сотні було скасовано. Згідно з указом К. II від 
28.06.1783, процес ліквідації полково-сотенного устрою Геть¬ 
манату було завершено, і замість кол. іррегулярних козац. пол¬ 
ків постали 10 регулярних кавалерійських полків, що увійшли 
безпосередньо до складу рос. армії. Ще раніше відповідні ін- 
корпораційні заходи уряд К. II впровадив на теренах Слобід. 
України, де на базі п’яти слобідських козац. полків було утво¬ 
рено Слобідсько-Укр. губернію (згодом реформовану в 1780 
у Харків, намісництво), а з кол. слобідських козаків сформо¬ 
вано регулярні гусарські полки. Після успішного завершення 


війни з Осман. імперією 1768-74 у черв. 1775 за наказом 
К. II було остаточно знищено Запорозьку Січ, а кол. Землі 
Вольностей Війська Запорізького Низового стали теренами 
госп. колонізації рос. поміщиків та іноземних (переважно нім.) 
колоністів. За результатами чергової війни з Оттоман. Портою 
1787-91 до складу імперії було включено тер. Крим, ханства 
та прилеглих до нього тер. Пн. Причорномор’я і Приазов’я. 
Активна участь К. II у розділах Речі Посполитої призвела до 
підпорядкування імператриці Правобер. України, Волині, По¬ 
ділля. Перепідпорядкування цих земель рос. владі супрово¬ 
джувалося насильницьким наверненням вірних уніат, церкви 
до православ’я. У соціальній політиці в Україні уряд К. II прово¬ 
див курс на заохочення місц. еліти до служби на благо імперії. 
З цією метою спочатку старшинські козац. чини зрівняли 
з рос. військ, табельними чинами, а згідно з Жалуваною гра¬ 
мотою дворянству 1785 козац. старшину зрівняли в правах 
і привілеях з рос. дворянством. Указом К. II від 03.05.1783 на 
теренах Слобід, і Лівобер. України законодавчо встановлюва¬ 
лася кріпосна залежність приватновласн. селян. Реалізація 
урядом К. II такої соціальної політики сприяла масовому залу¬ 
ченню козац. старшини на імперську службу й унеможливила 
вибух невдоволення еліти з приводу ліквідації Гетьманату. 

Літ.: Пугро А.И. Левобережная Украйна в составе Российского государ- 
ства второй половиньї XVIII вена. К., 1988; Когут 3. Російський цент¬ 
ралізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини 1760-1830. 
К., 1996; Горобець В. «Волимо царя східного». Український Гетьманат 
та російська династія до і після Переяслава. К., 2008. В. Горобець 
КАТОЛИЦЙЗМ (від грец. хапЗоХіхо<;; лат. саїїтоіісиз — все¬ 
осяжний, вселенський, цілісний, неподільний, загальний, 
універсальний) — найчисленніший (понад 1 млрд населення 
Землі — католики) з трьох осн. (поряд з православ'ям і про¬ 
тестантизмом) напрямів християнства ; сукупність доктрин (тео¬ 
лог., світоглядної, моральної, соціальної, політ.), реліг. практики 
й орг. устрою катол. церкви (лат. Ессіезіа Саіґіоііса) — христ. 
реліг. спільноти, яка визнає верховенство єпископа Риму 
(Рим. папи) й дотримується єдності у справах віри та церк. 
дисципліни незалежно від расового й етн. походження, статі, 
громадянства, соціального статусу, політ, поглядів її прихиль¬ 
ників; самоусвідомлення цієї церкви. Характерною рисою К. 
є його інституційно-орг. оформлення, при цьому орг. єдність 
стосується лише реліг. сфери життя віруючих. Катол. церква є 
складною, строго централізованою системою, що виражається 
в її ієрархічно-харизмат. структурі, наявності осіб, груп та уста¬ 
нов, які виконують притаманні їм функції й обов’язки. Згідно 
з ученням катол. церкви її засновником, першосвящеником 
і главою є Ісус Христос. Примат керівництва і повнота духовної, 
юрид. й ординарної влади в К. належить земному намісникові 
Христа — Рим. Папі, який обирається довічно зібранням (кон¬ 
клавом) кардиналів. Його кафедра — Апостольський Престол 
(або Св. Престол; лат. Зесіез Арозіоііса че\ Запсіа Зесіез), має 
особливий статус, що зумовлено успадкуванням папою влади, 
яка була надана Христом апостолові Петру — першому єписко¬ 
пові Риму. Папа є монархом і сувереном духовно-адм. центру 
К. — Апостольського Престолу і міста-держави Ватикан (Зїаїо 
беїіа Сіна беї Уаіісапо). 

Офіц. доктриною К. є томізм — створена богословом 13 ст. 
Фомою Аквінським метафізична реліг.-філос. теорія, на основі 
якої в 19-20 ст. постав один з найвпливовіших філос. напря¬ 
мів, теол. форма сучас. об’єктивного ідеалізму — неотомізм. 




322 


КАУГСЬКИЙ 


Згідно з соціально-політ. філософією неотомізму, в основу якої 
покладено ідеї гуманізму, права, свободи і справедливості, 
людина, наділена свідомістю, волею, свободою і відповідаль¬ 
ністю, є вінцем живої природи. Права людини віднесено до 
категорії природних (божественних) прав. Найістотнішою се¬ 
ред свобод визнано свободу сумління. Сусп-во розглядається 
як природна сукупність пов’язаних між собою біолог., псих., 
общинними, екон., політ, і, найістотніше, реліг. узами його осн. 
складників — родини, громади, профес. об’єднання і, зреш¬ 
тою, д-ви. Відносини особи із суспільством поділяються на три 
типи, при цьому позит. оцінюється лише один з них — солі- 
даризм (див. Солідаризму теорії), тоді як абсолютизація двох 
ін. — індивідуалізму чи колективізму вважається хибною край¬ 
ністю; особистих благ можна досягти лише за умови гармоній¬ 
них відносин із сусп-вом і всім людством. Універсальна соці¬ 
альна доктрина катол. церкви започаткована за понтифікату 
Льва XIII (1878-1903). Ідея активної участі католиків у політ., 
соціальному і громад, житті висловлена в енцикліці про христ. 
устрій д-ви Іттогіаіе йеі (1885). Одним з осн. док-тів К. з со¬ 
ціальних проблем є енцикліка Вегит поуагит (1891), в якій 
визнається існування сусп. несправедливості, що притаманна 
капіталіст, ладові, необхідність захисту церквою інтересів тру¬ 
дящих, і водночас підтримується ідея захисту приват. власнос¬ 
ті як невід’ємної частини природних прав людини і співпраці 
класів, заперечується соціаліст, шлях вирішення соціальних 
питань. Енцикліки рим. понтифіків 20 — поч. 21 ст. присвячені 
глобальним проблемам людства: соціальної справедливості, 
соціалізму і комунізму, солідарності, праці, наук.-тех. прогре¬ 
су, моральних засад сусп. життя, значення родини, збережен¬ 
ня миру, природ, середовища. Папа Бенедикт XVI в енцикліці 
йеиз Сґіагіїаз езі (2006), торкаючись проблеми доброчинності 
й полемізуючи з марксист, критикою христ. милосердя, зазна¬ 
чає, що соціальна справедливість — політ, завдання, що пе¬ 
ребуває в зоні відповідальності д-ви, а не церкви. Водночас 
понтифік підкреслює, що церква завжди готова брати участь 
у житті сусп-ва; здійснювати свій внесок у справу соціальної 
справедливості шляхом милосердних вчинків — обов’язок 
церкви і кожного вірянина. Окрім звернення до теми христ. 
надії, енцикліка Зре 5а№ (2007) розглядає феномен атеїзму 
і пов’язані з ним проблеми сучас. сусп-ва. Глава катол. церк¬ 
ви застерігає людство від нових соціальних експериментів, 
наголошуючи на моральному складникові прогресу. Темою 
енцикліки Сагіїаз іп Уегіїаіе (2009) є актуальні соціальні про¬ 
блеми, пов’язані з процесами глобалізації і розгортанням сві¬ 
тової фін.-екон. кризи. Відзначаючи контраст між багатством 
і бідністю в сучас. світі, папа наполягає на необхідності зв’язку 
між соціально-екон. розвитком сусп-ва і повагою до людської 
особистості. Декларуючи невтручання у безпосередню політ, 
боротьбу, Апостольський Престол справляє суттєвий вплив на 
політ, життя, вказуючи на цінності, які мають надихати сусп-во 
заради заг. блага. 

Політ, вимір діяльності катол. церкви і свідомості католиків на¬ 
зивають політ. К. (політологією К.). Ставлення до політ. К. за¬ 
лежить від оцінки ролі релігії в сусп. житті та політ, поглядів. 
Ортодоксальний К. трактує політику не як боротьбу за держ. 
владу, а лиш як свідому, вільну й оптимальну співорганізацію 
життя суспільства, насамперед д-ви. Натомість модернізм, се- 
куляризм і т. зв. «приватний» К. наполягають на мінімізації при¬ 
сутності катол. церкви в сусп., екон., культ., наук, та ін. сферах 


публічного життя. Представники таких течій* як політ, атеїзм, 
постмодернізм, крайній лібералізм розглядають політ. К. як 
прагнення катол. церкви до узурпації сфери політики. Відпо¬ 
відно до офіц. позиції катол. церкви її право на участь у політ, 
діяльності не може бути опосередкованим. Політ, доктрина К., 
цілком узгоджуючись із засадами християнства, змінюється 
залежно від конкр. обставин реального світу, значне місце 
в ній займає трактування проблем сучасності. К. відхиляє 
ідеологію і політику тоталітаризму, фундаменталізму, расизму 
і шовінізму, будучи противником теократії, водночас негат. оці¬ 
нює сусп.-політ. атеїзм і секуляризацію. Неприйнятними для 
нього є також аксіологічна нейтральність, брак плюралізму 
і толерантності, заперечення діалогу й екуменізму. Відносини 
між К. і д-вами мають відповідати трьом осн. принципам, за¬ 
кладеним в рішеннях II Ватиканського собору (11.10.1962 — 
08.12.1965): дотримання свободи віросповідання, незалежне 
співіснування церкви і д-ви, співпраця між ними в інтересах 
людини. Принциповими вимогами К. до своїх послідовників є 
лояльність до світської влади, дотримання законів, якщо вони 
не суперечать моральним нормам, турбота про народ і країну. 
Водночас католики можуть по-різному позиціонуватися сто¬ 
совно політ, ідей та реалій. 

Літ.: ВаІ 2 іп£ег .). КігсГіе, Окитепе ипгі Роіііік. Вазеі, 1987; Сіо- 
уаппі XXIII. І_а їесіе е Іа роїіііса. Рота; Вагі, 1988; Хома І., о. Нариси 
історії Вселенської Церкви. Рим, 1990; РаІ 2 іп£ег .1. 2иг Сетеіп- 
зсНаЇЇ £егігіеп. РгеіЬиг£ іт Вгеіз&аи, 1991; Рагіз 1 й. Еазіегп СаІГіоІіс 
СИигсИез. ІЧеш Уогк, 1992; Вооб № Рот ипй Мозкаи: Оег Неііі&е ЗіиГіІ 
ипгі Вибіапгі Ьін. Ріе 5о\уіе1ипіоп уоп Оег ОкІоЬеггеуоІиІіоп 1917 Ьі$ 
гит 1. ОегетЬег 1989. АІІепЬег£е, 1993; ВаПпік С 2 . 8. Теоіо|іа 
зроІесгпо-роІіТусгпа. І-иЬІіп, 1998. Н. Рубльова 

КАУТСЬКИЙ (Каиізку) Карл Йоганн (16.10.1854, Прага - 
17.10.1938, Амстердам) — політик, філософ, економіст, істо¬ 
рик, публіцист, редактор, видавець, теоретик марксизму, 
ідеолог соціал-демократії. Навч. у гімназії у Відні, студіював 
історію, право та філософію у Віден. ун-ті (1874-79). Під час 
перебування 1880 у Цюріху захопився марксизмом ; 1881 по¬ 
знайомився з К. Марксом і Ф. Енгельсом. Приятель і секретар 
Ф. Енгельса (1885-90, Лондон). Член С.-д. партії Австрії (від 
1875) та С.-д. партії Німеччини, співавтор її Ерфурт, програми 
(1891). Член Незалежної с.-д. партії Німеччини (1917-19). 
Засновник, видавець і редактор часопису «Новий час» («ІМеие 
2еії», Штугтгарт-Цюріх-Лондон-Берлін-Відень, 1883-1917). 
Один із лідерів 2-го Соціаліст. Інтернаціоналу. Видавець і ре¬ 
дактор рукописів К. Маркса («Капітал», т. 4,1905-10). Під час 
1-ї світової війни виступав проти агрес. політики уряду Німеч¬ 
чини. Упродовж останніх 14 років свого життя мешкав у Відні; 
після аншлюсу Австрії Німеччиною виїхав до Праги, звідти до 
Амстердама. Запровадив визначення нації як спільноти лю¬ 
дей, об’єднаних однією мовою, територією та повсякденними 
екон. зв’язками. Автор концепції ультраімперіалізму — стадії 
капіталізму, якій властива монополізація виробництва у світо¬ 
вому масштабі, усуспільнення економіки та привнесення до 
неї планових засад. Вважав, що таке «вростання» капіталізму 
в соціалізм обумовлює мирний перехід до нового соціально¬ 
го устрою. Противник револ. насильства і диктатури проле¬ 
таріату. Центрист, прихильник соціал-реформізму, класового 
компромісу, багатопартійності, представн. демокрапі, само¬ 
управління громад, прав і свобод людини, активного втручан¬ 
ня д-ви в економіку. Опонент Е. Бернштейна та В. Леніна, яких 
звинувачував у ревізії марксизму. Вважав більшовицький 




КАЧИНСЬКИЙ — КВАСНЄВСЬКИЙ 


323 


переворот заколотом, рос. комунізм — соціалізмом казарми, 
а рад. лад — різновидом держ. рабства. Засудив більшовизм, 
фашизм і нацизм; передбачив їхній крах. 

Та: Соттипізт іп Сепігаі Еигоре іп ІНе Тіте оі ІНе Реіогтаїіоп. Іоп- 
сіоп, 1897; Аграрний вопрос. С.-Пб., 1900; АиІоЬіобгарНу // ЗосіаІ 
Оетосгаї, Уоі. 6. № 12. йес.1902; Зкономическое учение К. Маркса 
в общедоступном изложении. К., 1905; йіе йікіаіиг без Ргоіеіагіаїз. 
Уіеппа, 1918; Сеог^іа: А Зосіаі-Оетосгаїіс Реазапі РериЬІіс — ітргез- 
зіопз АпсІ ОЬзегуаІіопз. ІопРоп, 1921; Соттипізт апб Зосіаіізт. Иею 
Уогк, 1932. 

Літ.: Троцкий Л. Карл Каугский // Перед историческим рубежом. 
Политические силуетьі. Соч. Т. 8. М.; Л., 1926; Брайович С. М. Карл 
Каугский — зволюция его воззрений. М., 1982; (звагу й. КагІ Каиізку. 
Мапсїіезіег, 1987; Каиізку 1 Н. КагІ Каиізку: Магхізт, геуоіиііоп & Ре- 
тосгасу. Вгипзюіск; ІЧею ^гзеу, 1994; Кретинин С. Карл Каугский, 

1854- 1914 гг. Воронеж, 2008. В. Пономарьов 

КАЧИНСЬКИЙ (Касгугізку) Лех Александр (18.06.1949, Варша¬ 
ва — 10.04.2010, побл. аеропорту Смоленськ-Сєвєрний, Ро¬ 
сія) — гром.-політ. і держ. діяч, президент Польщі у 2005-10. 
У1967-71 навч. на ф-ті права і адміністрації Варш. ун-ту. Після 
закінчення переїхав до Сопота, де працював у відділенні тру¬ 
дового права Ґдан. ун-ту. У 1980 захистив докт. дис. «Питання 
свободи сторін у сфері формування змісту трудових відносин», 
у 1990 пройшов габілітацію за опубліковану працю «Соціаль¬ 
на рента». У 1970-х К. зайнявся опозиц. діяльністю, співпра¬ 
цював з К-том захисту робітників та Вільними профспілками 
Побережжя, зокрема, став ініціатором акцій збирання грошей 
для репресованих робітників, проводив для них заняття і лекції 
з питань трудового права й історії. У серп. 1980 став радни¬ 
ком Ґданського страйкового к-ту на Ґданських верфах, був ше¬ 
фом оперативного бюро і керівником бюро поточного аналізу 
Міжзаводського страйкового к-ту. У 1981 був делегатом 1-го 
Загальнопольс. з’їзду « Солідарності » й очолив групу комісій 
з'їзду у справах взаємин з ПОРП. У лип. 1981 К. став членом 
регіон, правління ґданської «Солідарності». Під час військового 
стану його було інтерновано у Центр для інтернованих у Штре- 
блінку, де він знаходився від груд. 1981 до листоп. 1982. Після 
звільнення почав тісно співпрацювати з Я. Валенсою. К. був 
радником, а згодом секретарем тимчас. координац. комісії — 
органу, який координував діяльність регіональних структур 
«Солідарності» під час військ, стану (тоді діяльність «Солідар¬ 
ності» перестала бути легальною). Від 1985 працював у Раді 
допомоги політ, в’язням у Ґданську. У груд. 1987 К. увійшов 
до складу секретаріату Загальнопол. викон. комісії «Солідар¬ 
ність» — структури, що керувала профспілкою «Солідарність». 
У верес. 1988 брав участь у переговорах опозиції з представ¬ 
никами владних структур. Від лют. до квіт. 1989 брав участь 
у засіданнях Круглого столу у складі групи у справах плюра¬ 
лізму спілок. Від квіт, до лип. 1989 був членом т. зв. погоджу¬ 
вальної комісії між урядом і «Солідарністю». У квіт. 1989 К. став 
членом президії Загальнопольс. викон. комісії «Солідарності. 
На виборах 04.06.1989 брав участь як кандидат громад, к-ту 
«Солідарність», був обраний сенатором. У трав. 1990 став 1-м 
заст. голови «Солідарності». У лют. 1991 програв М. Кшаклев- 
ському боротьбу за крісло голови «Солідарності», хоч його кан¬ 
дидатуру підтримував Л. Валенса. Від берез. до кін. листоп. 
1991 виконував функції міністра безпеки у канцелярії Пре¬ 
зидента Польщі Л. Валенси, здійснюючи нагляд за роботою 
бюро нац. безпеки. Восени 1991К. було обрано до Сейму 1-го 
скликання. У 1991-95 К. був головою Найвищої контрольної 


палати. Упродовж наступних п’яти років присвятив себе наук, 
та освітянській діяльності, на посаді професора викладав 
у Ґданському ун-ті та Ун-ті ім. кардинала С. Вишинського у Вар¬ 
шаві. Був заст. голови Ради програм Ін-ту громад, справ, у 
1999-2000 — член Кодифікаційної комісії при міністрі праці 
й соціальної політики. У черв. 2000 К. став міністром юстиції 
в уряді прем’єра Є. Бузека. У 2001 К. очолив Крайовий к-т 
нової правої партії «Право і справедливість», яку він створив 
разом із братом Я. Качинським. На виборах у верес. 2001 
К. отримав мандат депутата Сейму 4-го скликання, викону¬ 
вав обов’язки голови Комісії конст. відповідальності в Сеймі. 
18.11.2002 К. виграв на безпосередніх виборах президента 
Варшави. Важливим досягненням було створення сучас. му¬ 
зею Варш. повстання, який К. урочисто відкрив 01.08.2004. 
К. також створив у міській адміністрації групу, яка підрахува¬ 
ла втрати, що їх зазнала Варшава під час 2-ї світової війни. 
23.11.2005 К. виграв презид. вибори, перемігши Д. Туска у 
2-му турі. Він став 4-м президентом III Речі Посполитої. З пер¬ 
шим закорд. візитом відбув у січ. 2006 до Італії і Ватикану. 
Підтримував зусилля Грузії та України щодо вступу до МАТО. 
У серп. 2008 разом з президентами України, Литви, Естонії 
і прем’єром Латвії поїхав до Грузії, де взяв участь у політ, мі¬ 
тингу в Тбілісі, підтримуючи президента Грузії М. Саакашвілі, 
країна якого на той час була у стані війни з Росією. 10.10.2009 
К. підписав ратифікаційний акт Лісабон, договору. Загинув 
у результаті катастрофи польс. урядового літака, яким летіла 
до Смоленська польс. урядова делегація на урочистості з на¬ 
годи 70-х роковин Катинської трагедії. Разом з дружиною Ма¬ 
рією, яка загинула під час тої самої катастрофи, К. поховано з 
військ, почестями у Крипті архікатетдральної базиліки Св. Ста¬ 
ніслава і Св. Вацлава у Вавелі в Кракові. К. виконував відпо¬ 
відні функції у міжнар. організаціях, у т. ч. в МОП (член Адм. 
ради), у Європ. об’єднанні вищих органів держ. контролю (БО¬ 
РОВА) був членом президії. К. Мав численні нагороди, з-поміж 
яких і українська — Орден Ярослава Мудрого І ст. 

Літ.: УУаПо Ьус Роіакіет. Ігіеа і ту€і І_есНа Касгубзкіебо. М/агзгажа, 
2010; МісНаІ Катоуузкі, ЬесИ Касгубзкі. РоПгеІ. Магзгаюа, 2010; Мі- 
сГіггі Маіежзкі, РажеІ Везгка. йаіеко об №ажеіи. М/агаажа, 2010; Ма- 
гіа і І_есП Касгубзкі. Іп тетогіат. М/агаажа, 2010; Ріоіг Зетка, І_есН 
Касгубзкі. ОрожіеЗб агсуроізка. М/агзгажа, 2010; Сггебогг Зіесгкоюзкі, 
ВетагбеИа №а§ 2 кіеІежіс 2 . МНоЗс і рггегпасгепіе. Тггу рокоіепіа госігіпу 
КасгубзкісН. М/агаажа, 2010. Є. Беднарек 

КВАСНЄВСЬКИЙ (КжаЗпіежзкі) Александр (нар. 15.11.1954, 
Бялоград, Польща) —громад.-політ. і держ. діяч. У 1973-77 
навч. на ф-ті економіки й транспорту Ґдан. ун-ту (відрахований 
у зв’язку з нескладанням випускних іспитів), за непідтвердже- 
ними повідомленнями ЗМІ, у 1979-80 завершив вищу осві¬ 
ту на ф-ті журналістики Моск. держ. ін-ту міжнар. відносин. 
У1976-82 працював у Соціаліст, союзі польс. студентів, вод¬ 
ночас у 1977-79 — заст. голови воєводського управління в 
Ґданську, з 1977 — член ПОРП. У 1981-84 — гол. редактор 
студент, тижневика «Псі», згодом — популярної газ. «Штандарт 
молодих» (1984-85); у 1985 — співзасновник першого польс. 
комп’ютерного видання «Байтек». З 1985 — міністр у справах 
молоді, у 1987-90 — голова К-ту у справах молоді, спорту та 
фіз. культури ПНР, у 1988-91 — президент Нац. олімп. к-ту, 
в 1988-89 — член президії уряду й голова громад.-політ. 
к-ту, брав участь у нарадах шкруглого столу», які сприяли до¬ 
сягненню порозуміння між керівництвом ПОРП і широкими 
верствами опозиції, очолюваної незалежною профспілкою 




324 


КВОРУМ — КВОТА 


«Солідарність ». У 1990-95 — співзасновник і лідер С.-д. пар¬ 
тії Польщі (СДПП), співорганізатор коаліції Союзу дем. лівих 
сил (СДЛС) на виборах 1991:1991-95 — депутат польс. Сей¬ 
му, голова парламентарного клубу СДЛС; 1993-95 — голова 
Конст. комісії Нац. зборів. 19.11.1995 К. обрано президентом 
Республіки Польща від СДЛС в результаті перемоги над дію¬ 
чим президентом Л. Валенсою в другому турі; переобраний на 
посаді 08.10.2000 у першому турі виборів попри низку роз¬ 
дмухуваних політ, конкурентами скандалів. Досягненнями пре¬ 
зидентства К. стали розбудова в країні ринкової економіки та 
дем. політ, ін-тів, що було закріплено ухваленням на референ¬ 
думі 16.07.1997 нової Конституції країни; це відкрило дорогу 
вступу Польщі до НАТО (17.04.1999) та ЄС (01.05.2004). У лист. 
2001 скликав у Варшаві в рамках «антитерорист. коаліції» 
конференцію глав д-в Центр., Сх. та Пд.-Сх. Європи з метою 
активізації участі цих д-в у боротьбі з міжнар. тероризмом, 
активно підтримав гуманітарну інтервенцію НАТО в Югосла¬ 
вії (1999), військ, операції США в Афганістані (2001) та Іраку 
(2003). Як головнокомандувач спрямував до Іраку у рамках 
коаліції польс. контингент з 2 тис. вояків; звинувачувався 
ЗМІ в потуранні створенню в Польщі секретних пересильних 
тюрем ЦРУ з метою транспортування ув’язнених ісламістів на 
військ, базу в Гуантанамо. Попри розбіжності з правоцент- 
рист. політ, силами, що домінували в парламенті, 23.02.1998 
ратифікував конкордат Польщі зі Св. Престолом, укладений 
ще 28.07.1993; виступив ініціатором підписання укр.-польс. 
Спільної заяви «До порозуміння і єднання» під час держ. візи¬ 
ту в Україну 20-22.05.1997 та відкриття пам’ятника загиблим 
у концентрац. таборі для польс. українців і лемків у Явожно- 
му. Відіграв роль посередника у конфлікті між політ, силами 
і президентом Я. Кучмою під час презид. виборів в Україні 
2004. Після виходу у відставку викладав у Школі дип. служби 
ім. Е. А. Волша та у Джорджтаун, ун-ті (США); у 2007 на запро¬ 
шення В. Ющенка без особливого успіху намагався взяти на 
себе роль посередника під час чергової політ, кризи в Україні. 
На парлам. виборах у Польщі того ж року очолив Програмну 
раду блоку «Ліві та демократи», який об’єднав комуністів і по¬ 
слідовників «Солідарності»; взяв на себе вину за поразку бло¬ 
ку й оголосив про припинення активної участі в політ, житті. 
З 2007 — голова Європ. ради з толерантності й об’єднання, 
створеної Європ. єврейським конгресом з метою боротьби 
з проявами расизму й антисемітизму . 

Те.: йот жзгузІкісГі Роїзка. М/агзгажа, 2000; Еигора — уєгєіпі ойег епі- 
2 ЖЄІҐ? Запкі Аибизііп, 2004 (спільно з Б. Фогелем). 

Літ.: Реіег 1 Каїгепзіеіп. МіПеїеигора: Ве№ееп Еигоре апгі Сегтапу. 
Охїогй, Вегб&аґт Воокз, 1997; Рау Тагаз. Розісоттипізі ргезіРепіз. 
СатЬгігібе, 1997; Аппа Магіа Сг2ута4а-Виззе. Вебеетіпб Ііге сотти- 
пізі разе Иіе гебепегаїіоп оі соттипізі рагііез іп Базі Сепігаї Еигоре. 
СатЬгіРбе, 2002. Р. Кривонос 

КВОРУМ [від лат. циогит (ргаезепііа зигїісії) — чиєї присутнос¬ 
ті достатньо] — встановлена законом, статутом або ін. актом 
найменша к-ть учасників яких-небудь зборів, необхідна для 
їх відкриття та прийняття ними правомочних рішень. К. ви¬ 
значається як частка (третина, половина, дві третини тощо) 
від заг. числа членів орг-ції чи органу або як певна їхня к-сть. 
Для вирішення окремих особливо важливих питань встанов¬ 
люється підвищений К. Зазвичай для роботи колегіальних ор¬ 
ганів необхідна присутність більше від половини їхніх членів 
(членів орг-ції, делегатів чи депутатів). Рішення, прийняте за 
відсутності К., вважається недійсним і може бути оскаржене. 


У прийнятті політ, рішень найбільше значення має К. у парла¬ 
менті. Визначається як частка від встановленого конституцією 
або внугр. регламентом заг. числа членів парламенту (палати). 
У більшості країн для пленарного засідання вимагається при¬ 
сутність більше половини від заг. числа членів парламенту. 
У деяких країнах К. є меншим — х / 3 заг. числа членів палати 
(Австрія, Туреччина, Чехія, Японія), і навіть х / 10 частина (Індія). 
Для прийняття рішення вимагається більшість голосів від заг. 
числа членів парламенту або від присутніх на засіданні за на¬ 
явності К. Для прийняття деяких рішень установлюються різ¬ 
ні норми кваліфікованої більшості — дві третини, три чверті 
тощо. Розрізняють також величину К. для прийняття рішень 
процедурного характеру і прийняття законів і постанов. Якщо 
К. законодавчо безпосередньо не встановлено, він опосеред¬ 
ковано визначається більшістю голосів членів парламенту, 
необхідною для прийняття ним рішень. Згідно з Конституцією 
України, ВР України приймає закони, постанови та ін. акти 
більшістю від її конст. складу (тобто не менш як 226 голоса¬ 
ми народних депутатів України), крім випадків, передбачених 
Конституцією (ст. 91), коли потрібна кваліфікована більшість 
у дві третини або три четверті голосів. П. Шляхтун 

КВОТА (від лат. циоІ — скільки) — частка, частина, норма чого- 
небудь допустимого. У політ, сфері найбільш поширеною є К. 
представництва — к-сть мандатів, що законодавчо виділяють¬ 
ся в органі держ. влади або органі місцевого самоврядування 
для представників певних верств населення країни. Приклада¬ 
ми можуть бути корпорат. та етн. представн., у представн. ор¬ 
ганах виділяється певна частина депуг. місць для представни¬ 
ків певних профес. чи етн. груп, від яких вони безпосередньо 
обираються. Встановлення корпорат. або етн. К. зустрічаєть¬ 
ся як виняток, оскільки суперечить принципам рівного і нар. 
представництва, які відповідно вимагають, щоб кожний депу¬ 
тат обирався від однакової к-сті виборців і представляв у пар¬ 
ламенті весь народ, а в представн. органі місц. самовряд. — 
все населення відповідної адм.-тер. одиниці, а не якусь його 
частину. Так, у Словенії згідно з Конституцією 1991 до складу 
Держ. ради (фактично верхньої палати парламенту) входять 40 
радників, 4 з яких представляють роботодавців, 4 — найманих 
працівників, 4 — селян, ремісників та осіб вільних професій, 
шість — працівників невиробничої сфери і 22 — місц. інтереси; 
до Держ. зборів (нижньої палати парламенту) завжди обира¬ 
ють по одному депутату від італ. та угор. нац. громад. У Румунії 
за Конституцією 1991 орг-ції гр-н, що належать до нац. мен¬ 
шин, які не набирають на виборах достатнього числа голосів 
для представництва у парламенті, мають право на одне депуг. 
місце кожна. К. може встановлюватися також при формуванні 
складу різних інституцій влади, з тим щоб у них були представ¬ 
лені інтереси різних політ, сил. Існує також К. виборча (вибор¬ 
чий метр) — найменша к-сть голосів виборців, необхідна для 
отримання одного мандата на виборах за пропорц. системою. 
Вираховується діленням числа голосів виборців у виборчому 
окрузі, поданих за списки кандидатів у депутати від партій полі¬ 
тичних, виборчих блоків партій, що подолали виборчий бар'єр, 
на число мандатів в окрузі. У разі простого ділення числа голо¬ 
сів на к-сть мандатів визначається т. зв. природна виборча К., 
застосування якої породжує проблему розподілу мандатів, що 
припадають на залишки голосів за кожним виборчим списком. 
Для більш повного розподілу мандатів за виборчими списками 
визначається т. зв. штучна виборча К. П. Шляхтун 





КЕЙНС — КЕККОНЕН 


325 


КЕЙНС (Кеупез) Джон Мейнард (05.06.1883, Кембридж, Вели- 
кобрит. — 21.04.1946, Тілтон, там само) — економіст, засно¬ 
вник кейнсіанського напряму в екон. теорії, держ. діяч, барон. 
31913 секретар Королівського екон. т-ва, 1906-14 — член 
Королівської комісії з фінансів і грошового обігу Індії, 1919 
бере участь у Париз. мирній конференції, з 1940 — радник 
брит. казначейства, з 1942 — член Палати лордів. У «Трактаті 
про грошову реформу» (1923), аналізуючи причини й наслідки 
зміни вартості грошей, К. приділяє увагу впливу інфляції на 
розподіл доходів, ролі очікувань, залежності між очікуваннями 
у зміні цін і процентних ставок. Правильна грошово-кредитна 
політика, на думку К., повинна виходити з пріоритету підтрим¬ 
ки стабільності внугр. цін, а не ставити за мету підтримування 
завищеного курсу валюти. У «Трактаті про гроші» (1930) вче¬ 
ний вперше формулює ідею про відсутність автомат, балансу¬ 
вання між очікуваними заощадженнями й очікуваними інвес¬ 
тиціями. В осн. праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка й 
грошей» (1936), яка ствердила його статус лідера екон. науки, 
вводить поняття мультиплікатора нагромадження (мультиплі¬ 
катора Кейнса). К. довів, що зріла капіталіст, економіка не 
зорієнтована на автомат, досягнення екон. рівноваги, тому її 
необхідно регулювати за допомогою держ. втручання. Екон. 
фактори К. поділяє на незалежні (схильність до споживання; 
гранична ефективність капіталу; норма відсоткової ставки), 
які визначають розмір ефективного попиту, та залежні (рівень 
зайнятості; обсяг нац. доходу). Завдання держ. втручання К. 
вбачає у впливі на незалежні змінні, а через них — на зайня¬ 
тість і нац. дохід. Завданням д-ви є збільшення ефект, попиту й 
зниження гостроти проблеми реалізації. Вирішальним компо¬ 
нентом ефект, попиту К. вважав інвестиції, збільшення обсягу 
яких ставив у залежність від бюджетної й грошово-кредитної 
політики д-ви. З держ. бюджету мають активно кредитувати¬ 
ся приватні підприємці. К. називав таку політику соціальною 
інвестицією. Кредитно-грошова політика повинна полягати 
у зниженні ставки відсотка, що зменшить нижню межу ефект, 
майбутніх капіталовкладень і зробить їх більш привабливи¬ 
ми. Таким чином, д-ва повинна забезпечити таку к-сть грошей 
в обігу, яка дозволить знизити процентну ставку (політика де¬ 
шевих грошей). Держ. витрати К. вважав найбільш зручним 
і діючим способом збільшення ефект, попиту в період екон. 
кризи або депресії. Він вважав, що кожна порція таких витрат 
перетворюється на первинні доходи, потім частина з них пере¬ 
творюється на вторинні, третинні доходи тощо. Витрати втягу¬ 
ють у виробництво вільні, незайняті ресурси — виробництво 
зростає, а з ним підвищується рівень нац. доходу. Зрештою 
заг. ефект мультиплікаційного процесу й сама величина муль¬ 
типлікатора залежать від пропорції доходів, які споживаються 
й зберігаються. Чим більша частина доходу споживається, тим 
вищим є кінцевий приріст нац. доходу. Обґрунтовуючи потре¬ 
бу держ. втручання в екон. відносини, К. не був прихильником 
прямих форм держ. втручання (націоналізація, держ. влас¬ 
ність, держ. підприємництво). К. вважав необхідним перегляд 
ставлення до зовнішньоекон. політики. Він стверджував, що 
коли країна обмежує імпорт більш дешевих іноземних това¬ 
рів з метою забезпечення зайнятості своїм робітникам, навіть 
якщо нац. пром-сть недостатньо ефективна, то дії цієї країни 
варто визнати екон. доцільними. Сутність кейнсіанської ре¬ 
волюції полягала у відмові від тези про автоматичне встанов¬ 
лення рівноваги попиту та пропозиції; погляду на нац. дохід як 


на пост, величину при даному екон. потенціалі країни; переко¬ 
нання про нейтральний характер грошей стосовно екон. про¬ 
цесів, характерних для неокласичної екон. теорії. 

Літ.: Пайда Г., Мамедов О., Адилова Ж., Германова О. Архитектор 
макрозкономики: Джон Мейнард Кейнс и его макрозкономическая 
теория. Ростов н/Дону, 1997; ВаскПоизе Р., Ваіетап В. Саріїаіізі Пе- 
у/оіиііопагу: .Іоііп МаупагР Кеупез. НагуагР, 2011. Н. Ротар 

КЕККОНЕН (Кеккопеп) Урхо Калева (03.09.1900, Піелавесі, 
Вел. князівство Фінляндське, Рос. імперія — 31.08.1986, 
Гельсінкі) — громад.-політ. і держ. діяч; отримав юрид. осві¬ 
ту в Гельсінк. ун-ті (1921-26); д-р філософії з юриспруденції 
(1936). Активний учасник-доброволець громадян, війни 1918 
на боці фін. Білої гвардії, за участь у боях нагороджений, був 
присутній при розстрілі червоних військовополонених у Фрід- 
ріксгамі (тепер — Хаміна), демобілізований як неповнолітній. 
Професійно займався журналістикою (у період перебуван¬ 
ня на держ. посадах писав під псевдонімами); після служби 
в армії (1919-21) працював у поліції (1921-27). Створив 
і очолив Фінл. спортивну спілку легкої атлетики; очолив Рух 
студентів за впровадження фіне, мови в освітній процес та 
«Товариство фінізації» Фінляндії; редагував журн. «Фінська 
Фінляндія» («Суомолайнен Суомі»). З 1926 — член, пізні¬ 
ше один з лідерів Селян, спілки (з 1965 — Партія центру). 
У 1927-36 — службовець (з 1932 — мол. урядовий секре¬ 
тар) м-ва сільс. госп-ва, одночасно — юрисконсульт Спілки 
сільс. комун і гол. редактор журн. «Сільс. комуна» («Маалас- 
кунта»); 1936-37 і 1944-47 — міністр юстиції, 1937-39 — 
внугр. справ; водночас 1936-56 — депутат парламенту від 
центристського Аграрного союзу. У 1940-43 як голова пар- 
лам. К-ту у справах переселенців забезпечив розташування 
на тер. Фінляндії 300 тис. карелів, вигнаних з СРСР під час 
рад.-фін. війни 1939-40, був одним із двох депутатів, які го¬ 
лосували проти тер. поступок Кремлю; у 1943-45 — заст. 
міністра фінансів, відповідальний за удосконалення держ. 
управління. Переконавшись на поч. 1943 у невідворотнос¬ 
ті поразки Німеччини у 2-й світовій війні, дійшов висновку, 
що єдиним порятунком для Фінляндії може бути лише політи¬ 
ка дружнього нейтралітету щодо СРСР, і став одним з провід¬ 
них політиків т. зв. «мирної опозиції»; 1944 увійшов до складу 
уряду Ю. Паасіківі як міністр юстиції та взяв діяльну участь 
в укладенні рад.-фінл. договору 06.04.1948 про дружбу, спів¬ 
робітництво та взаємну допомогу. Пізніше підписав 1-й (1955) 
і ратифікував 2-й протоколи про продовження дії цього до¬ 
говору. У 1946-50 — заст. голови (з 1948 — голова) парла¬ 
менту. 17.03.1950-17.11.1953 і 20.10.1954-03.03.1956 — 
прем’єр-міністр, водночас 1950-52 — міністр внутр. справ, 
1952-53 і 1954 — міністр закорд. справ; 01.03.1956- 
27.10.1981 — президент Фінляндії, найдовше перебував на 
цій посаді, переобраний у 1962, 1968, 1973 й 1978. Разом 
з Паасіківі здійснював політику, яка передбачала часткову від¬ 
мову від суверенітету під тиском СРСР, дотримання політики 
активного нейтралітету і налагодження тісної співпраці з Рад. 
Союзом в екон., культ, та ін. площинах. Такий підхід отримав 
серед зх. політологів назву «лінія Паасіківі-Кекконена» або 
політика «фінляндизації», а саму країну в період його прав¬ 
ління іноді жартома характеризували як «Кеккословаччину». 
З метою налагодження тісніших відносин із керівництвом 
СРСР К. активно співпрацював з агентами КДБ й ін. рад. спец- 
служб, які мали офіц. дип. прикриття, а також погоджував 




326 


КЕННЕДІ 


з рад. керівниками урядові призначення, а іноді навіть і тексти 
власних промов. Вважається найвищим посадовцем з будь- 
коли завербованих агентів КДБ; водночас не обмежував фін. 
органи безпеки у викритті й знешкодженні нелегальних аген¬ 
тів рад. спецслужб. Однак Фінляндія була єдиною із зх. д-в, 
що видавала владі СРСР втікачів із-за « залізної завіси », які 
просили притупну політичного. Особливі відносини з СРСР до¬ 
зволили не лише зберегти незалежність і держ. суверенітет 
Фінляндії, її дем. політ, систему й ринкове госп-во, а й забез¬ 
печити фінл. суб’єктам підприємницької діяльності особливий 
привілейований статус на гігантському рад. ринку й поступо¬ 
во перетворити фінл. економіку на ринковий капіталіст, до¬ 
даток до планової централізованої соціаліст, економіки Рад. 
Союзу. Аналогічні контакти напередодні й в роки 2-ї світової 
війни К. налагодив також з брит. й амер. спецслужбами. За¬ 
вдяки заслугам у підтриманні добросусідських відносин з СРСР 
і жорстким методам керівництва країною зумів зламати по¬ 
літ. супротивників, сформувавши на рубежі 1960-70-х нео- 
фіц. партію своїх прибічників у порушення старих парт, тради¬ 
цій. Виступив з ініціативою створення без’ядерної зони на пн. 
Європи (1963), забезпечив успішне проведення Гельсінк. на¬ 
ради з безпеки і співробітництва в Європі 30.07.-01.08.1975. 
Пішов у відставку у зв’язку із хворобою. Почесний доктор 
Моск. (1958), Варшав. (1964) й ін. ун-тів. Нагороджений рад. 
орденами Леніна (1964), Дружби народів (1973), лауреат 
Ленін, премії за зміцнення миру між народами (1980). Іменем 
К. названий другий за величиною у Фінляндії нац. парк, а його 
портрет ще за життя вміщено на 500-марковій банкноті, яка 
знаходилася в обігу до введення в країні євро у 1994. 

Літ.: Похлебкин В. В. Урхо Калева Кекконен: Политическая биография. 
М., 1985; Тіїтопеп, $. ТІїе Ріппізіт Ргезісіепсу аз ап ІпзІіШіоп. Неїзіпкі, 
1999; Широкорад А. Б. Финляндия — Россия. Три неизвестньїе войньї. 
М. ; 2006. Р. Кривонос 

КЕННЕДІ (Кеппесіу) Джон Фіцджеральд (29.05.1917, Бруклін, 
США — 22.11.1963, Даллас, там само) — 35-й президент США 
(20.01.1961-22.11.1963). Закінчив із відзнакою Гарвард, 
ун-т (1940); 1941-44 — служба у ВМФ США; 1947-53 — член 
Палати представників від Бостона, 1953-60 — сенатор-демо- 
крат від Массачусетсу. У внутрішній політиці закликав до со¬ 
ціальних реформ і створення кращих умов життя для робітн. 
класу й етн. та расових меншин, як член сенатського к-ту за- 
корд. справ критикував франц. колоніальну політику в Алжирі 
й висловлювався за надання йому незалежності, наполягав на 
виділенні посиленої допомоги новим афро-азійським д-вам; 
водночас разом із республіканцями критикував Г. Трумена 
і Дж. Маршалла за недостатню підтримку режиму Чан Кайші 
в Китаї, вимагав ліквідувати відставання від СРСР в ракетній 
техніці й освіті після «супугникого шоку» 04.10.1957. У лип. 
1960 на конвенті Дем. партії в Лос-Анджелесі був висунутий 
канд. у президенти США, вперше в передвиборній бороть¬ 
бі використав великі телевізійні дебати й переміг Р Ніксона 
з перевагою в 120 тис. голосів, став наймолодшим в історії 
США главою д-ви й першим президентом-католиком. В інавгу¬ 
раційній промові фразою: «Не запитуй, що може зробити для 
тебе твоя країна, — запитай, що ти можеш зробити для твоєї 
країни», — закликав кожного із співвітчизників взяти на себе 
особисту відповідальність за глобальну конфронтацію на за¬ 
хист свободи й зробив девізом своєї команди (середній вік 
45 років проти 56 в адміністрації Д. Ейзенхауера ) гасло 


В. Ростоу: «Давайте змусимо цю країну знову рухатися»; центр 
прийняття рішень перемістив із кабінету до Ради нац. безпе¬ 
ки, де спеціально створені групи й к-ти обговорювали чергові 
проблеми й пропонували президенту альтернативні варіан¬ 
ти їхнього вирішення; впровадив у практику регулярні прес- 
конференції з відповідями на запитання журналістів без по¬ 
передньої підготовки й виголошення програмових промов 
у символічних місцях, що транслювалися телебаченням і поси¬ 
лювали харизму політичну глави д-ви та викон. владу. У внугр. 
політиці намагався оживити економіку шляхом зниження по¬ 
датків, поліпшення соціального страхування, мед. обслугову¬ 
вання й освіти, оздоровлення міст і просування расової інте¬ 
грації (у критичних випадках рішуче демонстрував авторитет 
федерального уряду й неодноразово відряджав федеральні по¬ 
ліцію та війська на Пд.), але чимало з презид. ініціатив застря¬ 
гли в Конгресі чи не могли швидко реалізуватися в комплек¬ 
сній федерат, системі. Водночас добився схвалення Конгресом 
у трав. 1961 космічної програми («біг наввипередки до Міся¬ 
ця»), завдяки якій США наздогнали і з невеликою перевагою 
випередили СРСР, а також виконали масивну комп’ютерну про¬ 
граму. У зовнішній політиці концепція «нових рубежів» К. озна¬ 
чала пом’якшення« холодної війни» й перехід до стратегії «гнуч¬ 
кого реагування», тобто зміцнення військ, могутності США і зх. 
блоків (план створення багатосторонніх ядерних ВМС НАТО, 
розширення мережі амер. військ, баз, модернізація ракетно- 
ядерного потенціалу та ін.), рішуче протистояння рад. експан¬ 
сії (див. Карибська криза 1962), гарантії захисту Зах. Берліна 
після спорудження Берлінського муру та ін.) мало поєднуватися 
з обмеженням гонки озброєнь (підписання 05.08.1963 Моск. 
договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфе¬ 
рі, в космічному просторі та під водою), по-можливості мирним 
урегулюванням регіон, конфліктів (напр. Женевська нарада 
з урегулювання Лаоського питання 16.05.1961-23.07.1962) 
та нарощуванням екон. допомоги країнам, що розвиваються, 
задля посилення там позицій США і «стримування комунізму» 
(напр., просвітницький «Корпус миру», «Союз заради прогресу» 
з 19-ма латиноамер. д-вам щодо використання 20 млрд дол. 
капіталовкладень для соціально-екон. модернізації). Водночас 
президент був схильний до переоцінки могутності комуніст, 
систем СРСР і КНР, побоювався втрати США свого авторитету 
великої д-ви в союзників і ворогів, тому, незважаючи на не¬ 
одноразово задекларовану миролюбну зовн. політику, пракг. 
дії К. були досить суперечливими, про що свідчить схвалення 
ним підготовленого ЦРУ десанту контрреволюціонерів-емі- 
грантів на Кубу 17.04.1961 (при одночасній забороні вико¬ 
ристання амер. армії в операції) й ведення «прихованої війни» 
у Пд. В’єтнамі й Лаосі. Був застрелений убивцею-одинаком (за 
офіц. висновком спец, комісії голови Верх, суду США Е. Уорре- 
на) під час відвідин штату Техас. 

Літ.: Громьїко А. А., Кокошин А. А. Братья Кеннеди. М., 1985; НеаШ С. 
Оесабе ої ОізіІІизіоптепІ: ТІге Кеппесіу — .Іоітпзоп Уеагз. ВІоотіп^оп; 
Іопбоп, 1975; Вгаиег С., .Іоігп Р. Кеппесіу апб Ііге Зесогиі Ресопзігис- 
Ііоп. ІЧею Уогк, 1977; ^К: ТІге Ргезісіепсу ої -Іоігп Р. Кеппесіу. №уу Уогк, 
1984; йаііек Р. ТИе ІІпЯпізІтесІ І_іїе: 1 Р. Кеппесіу, 1917-63. Возіоп, 
2003. ^ ^ М. Рижков 

КИЇВ — «ДРУГИЙ ЄРУСАЛЙМ» — історико-політ. теорія, витво¬ 
рена старокиївськими книжниками-історіографами 11-12 ст. 
Утверджуючи себе з кінця 10 ст. як важливий чинник христ. 
ойкумени, Київ не міг стояти осторонь розвитку середньовічної 
біблійної екзегези, христ. теології і естетики, де єрусалимській 




КИЇВ — «ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ 


327 


ідеї відводилося почесне місце. Рецепція христ. історіософії 
на Русі об’єктивно зумовлювала формування уявлень про її 
співпричетність з подіями і явищами Священнної історії. Тому 
закономірно, що образ Святого Міста — Єрусалима був тут 
предметом особл. глибокої рефлексії. Виявом такої самоіден- 
тифікації є, зокрема, літописне повідомлення 882 р„ в якому 
давньоруський книжник вустами князя-язичника Олега про¬ 
голошує Київ «матір’ю міст руських». Це словосполучення є 
давнього, книжного за своїм змістом походження і несе в собі 
потужне ідеол. навантаження. Перед нами біблійний епітет 
«мати градом», порівнянний у середньовічній літературі з Єру¬ 
салимом. Напр., в одному з варіантів серії питань-відповідей 
про першість різних речей «Голубиної книги» стверджується, 
що «Єрусалим-город всім городам мати — він стоїть посере¬ 
дині світу білого (в нім пуп землі)». В апокрифічній «Повісті про 
царя Волота Волотовича», відомої за списками 15 ст., також 
знаходимо анал. ототожнення: «Перший град всім градам мати 
славний град Єрусалим. А церква Єрусалимська всім церквам 
мати». Персоніфікація міста в образі жінки було вельми по¬ 
ширеним явищем в архаїчному фольклорі багатьох народів 
світу. Міфологема «місто-блудниця», напр., ототожнюється з 
Вавілоном: «Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі» 
(06.17, 5). Якщо Вавілон є «троном зла», то Єрусалим — «пре¬ 
стол слави». У системі образів есхатологічної поезії біблійних 
книг межі Старого й Нового Завітів «місто-мати» («місто-діва») 
ототожнюється з Небесним Єрусалимом. У новозаповітній 
візії Івана Богослова Новий Єрусалим персоніфікується в об¬ 
разі «нареченої Агнця». Уособлення міста в жіночому обра¬ 
зі, що виступає в ролі матері й нареченої Збавителя втілює, 
таким чином, образ Нового Єрусалиму — ідеальної столиці 
Христової Церкви й місце перебування Бога. Така самоіден- 
тифікація Києва й була задекларована літописцем у містично- 
пророчих словах «Се буди мати градомь русьскимь». Текстоло¬ 
гічні паралелі цьому літописному фразеологізмові, помічені 
вченими у книгах Святого Письма (Гал. 4.: 26), Житії Василія 
Нового та апокрифічних пам'ятках, засвідчують, що знамени¬ 
тими, приписуваними язичнику Олегу словами Київ явно ото¬ 
тожнюється з Новим Єрусалимом. Орієнтація староруських 
книжників на біблійну традицію була невіддільно пов’язана 
з рецепцією візант. політ, культури з її правосл. усвідомленням 
істор. процесу. Христ. історія продовжує і в той же час відміняє 
єврейську. Новим Єрусалимом для всіх правосл. християн від¬ 
тепер є Константинополь — столиця могутньої Візант. імперії й 
усієї христ. спільноти. Заснована Константином Великим 324 
р. на європ. березі Босфору (на місці давньогрец. Візантія) 
столиця Візант. імперії, освячена 11.05.330, була знана у то- 
гочас. світі як Новий Рим (Сопзїапїіпиз поуат Рота). З-поміж 
багатьох епітетів на його означення (Сопзіапїіпиз зесіет ге^пі 
Вузагїїіит Ігапзіиііі, еатцие Сопзїапїіпороііз уосауії, циае 
еї Ре#а игЬз еї ІЧеогота уосаїа) у слов’ян, писемній традиції 
укорінилася назва Царгород. Офіц. статус Константинополя як 
Нового Риму був закріплений відповідними канонами Халке- 
донського і другого Константинопольського церковних собо¬ 
рів. У цій політ, символіці підкреслювалась імперська сутність 
Константинополя як столиці нової Ітрегіит Ротапит. Його 
ж еклезіологічна, духовно-реліг. першість відбилася у найме¬ 
нуванні Новим Єрусалимом. Імітація «ромейської» парадигми 
Тгапзіаііо Ніегозоіуті була притаманною й ін. правосл. наро¬ 
дам, що перебували в орбіті візант. культурного впливу. Так, 


у середньовічній Болгарії на роль Нового Єрусалиму претенду¬ 
вали Тирново і Преслав. А у Центр.-Зх. Європі — Прага, Аахеу 
і ще цілий ряд ін. міст. На Русі першим потрапив сконстатувати 
подібні претензії Києва через уподібнення останнього Цар- 
городу і його сакральному першообразу сподвижник Ярослава 
Мудрого, перший руський за походженням київ, митрополит — 
Іларіон. Порівнюючи у своєму славнозвісному творі «Слово про 
Закон і Благодать» хрестителя Русі князя Володимира Свято- 
славича з першим христ. володарем Ромейської імперії — 
Константином, він наголошує на тому, що подібно до останньо¬ 
го, який, «зі своєю матір’ю Оленою приніс з Єрусалиму хрест», 
Володимир зі своєю бабусею княгинею Ольгою «з Нового Єру¬ 
салима, з Константина-града». Константинополь і його субсти¬ 
тут—Єрусалим символізують для Іларіона витоки і оплот христ. 
віри, звідки духовна традиція транслюється, нехай і через по¬ 
середництво Константинополя, до Києва, через що і останній 
тепер набуває ореолу нового Святого Міста. Слідом за Іларі- 
оном трохи пізніше цю ідею гранично ясно сформулює Яків 
Мніх у своїй «Пам’яті і похвалі князеві Володимиру» ось цими 
лапідарними, але надзвичайно промовистими словами: «Оле 
чюдо! Яко Другий Єрусалим на землі явися Київ». Уподібнен¬ 
ня Києва — Священному Граду — Єрусалиму простежується у 
багатьох пам’ятках писемності й культури середньовіччя. Вста¬ 
новлюваний середньовічними книжниками культ.-істор. пара¬ 
лелізм між Києвом та Єрусалимом не був голослівною декла¬ 
рацію, а опирався на матеріалізований стараннями Ярослава 
Мудрого, як би тепер сказали, урбаністичний проект — пере- 
улаштування міського простору столиці Русі, про що сповіщає 
літопис під 1037. Це грандіозне буд-во було не буденним яви¬ 
щем, а являло собою складову частину широкомасштабної, 
задуманої ще Володимиром, програми побудови священної 
христ. д-ви з її стольним градом Києвом — другим Єрусалимом. 
Помічено, що київ, будівлі, споруджені за Ярослава, знаходять 
прозорі аналогії в архітектурі й сакральній семантиці міськ. 
простору Константинополя. Вони простежуються не тільки в 
співзвучності назв храмів та гол. брами, а й виявляються, як 
засвідчують матеріали спец, досліджень, ухудожньо-композиц. 
прийомах їхнього вирішення. Сакральна топографія й космого¬ 
нічна сутність Царгорода — Нового Єрусалиму визначала осн. 
ідеї містобудування та архітектурно-художнього оздоблення 
середньовічного Києва. Подібно до візант. базилевсів — будів¬ 
ничих Царгорода, князь Ярослав Володимирович, спорудивши 
Золоті Ворота в Києві й собор Св. Софії, прагнув утвердити 
міць своєї влади та велич д-ви і її столиці, рівноправної, радше 
рівночесної Константинополю/Єрусалиму. Ці прагнення воло¬ 
даря київ, трону не залишилися поза увагою сучасників. Ста¬ 
роруські літописці називали Київ красою або принадою світу, 
а зх. хроністи, що вельми прикметно, — суперником Констан¬ 
тинополя. Ідеологія священної д-ви, розкриваючи символ її 
столиці через ідею священного міста (Києва) і храму (Св. Со¬ 
фії), моделювала образ Небесного Єрусалима. «Читається» він 
і в сакральній топографії міста, що на плані утворює восьми¬ 
кутник. Це сакральне число у христ. символіці означає «віч¬ 
ність» і співвідноситься з образом Небесного Єрусалима. 

Літ.: Кримський С. Під сигнатурою Софії // Філософська і соціологіч¬ 
на думка. 1995, № 5-6; Данилевський И. Н. Могли Киев бьіть Новьім 
Иерусалимом? // Одиссей: Человек в истории. 1998. М., 1999; Рич- 
ка В. М. «Київ — Другий Єрусалим» (з історії політичної думки та ідео¬ 
логії середньовічної Русі). К., 2005. В. Ричка 



328 


КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО 


КИРЙЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРЙСТВО (Слов’янське т-во 
св. Кирила І Мефодія) — політ, т-во, що виникло в кін. 1845 — 
на поч. 1846. Його засновниками стали чиновник канцеля¬ 
рії генерал-губернатора М. Гулак, ад’юнкт-професор Київ, 
ун-ту М. Костомаров та студент М. Білозерський. До т-ва при¬ 
єдналися Т. Шевченко, П. Куліш і Д. Пильчиков, студенти ун-ту 
О. Навроцький, О. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький і О. Ту¬ 
луб, поміщик М. Савич. Загалом з т-вом підтримували зв’язки 
бл. 100 осіб. На поч. 1847 за доносом студента Петрова т-во 
було викрите владою, а його учасників були заарештовано та 
засуджено на різні строки ув’язнення та подальшого заслан¬ 
ня. М. Гулака (1822-99), який ратував за рішучу ліквідацію 
самодержавства і кріпацтва та під час слідства намагався 
взяти на себе всю відповідальність за діяльність т-ва й якого 
прийнято вважати чільником його радик. крила, було покара¬ 
но чи не найтяжче: він отримав 3 роки ув’язнення в одиноч¬ 
ній камері Шлісельбурзької фортеці та подальше п’ятирічне 
заслання до Пермі. Суворий вирок був і у Т. Шевченка, яко¬ 
го на 25 років було віддано в солдати із забороною писати 
й малювати. Ідеї кирило-мефодіївців, що свідчили про їхнє 
слов'янофільство, були викладені в ряді програмних док-тів: 
«Статуті Слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія», 
відозвах «Брати українці» та «Братья великороссияне и по¬ 
ляки», книзі «Закон Божий. Книга буття українського народу». 
У статуті закріплювалися «головні ідеї», суть яких зводилася до 
того, що «духовне і політичне поєднання слов’ян є їх призна¬ 
ченням, до якого вони повинні прагнути»; «кожне слов’янське 
плем’я повинно мати свою самостійність», мати «правління на¬ 
родне» та дотримуватися рівності співгромадян; «правління, 
законодавство, право власності й просвітництва» повинно ба¬ 
зуватися на засадах християнства; освіченість та моральність 
мають бути підставою «участі в управлінні»; передбачалося 
створення загального Слов’янського собору із «представни¬ 
ків усіх племен». Статут містив і «головні правила товариства»: 
метою т-ва, що функціонувало на засадах рівності, проголо¬ 
шувалося поширення ідей шляхом «виховання юнацтва», л-ри, 
примноження членів орг-ції, крім того, — знищення «писемної 
та релігійної ворожнечі» між слов’янами, поширення ідеї при¬ 
мирення у христ. церквах, «викорінення рабства та всякого 
приниження нижчих класів», розповсюдження грамотності; 
членами могли бути «слов’яни всіх племен та всіх звань», які 
при вступі до т-ва мали складати присягу, а в разі гонінь «за 
прийняті товариством ідеї» зобов’язувалися не видавати 
своїх «співбратів», орг-ція ж зі свого боку зобов’язувалася 
допомагати членам родин тих, хто потрапляв до рук «воро¬ 
гів». Усі дії членів т-ва мали базуватися на христ. засадах лю¬ 
бові. Діяльність т-ва проголошувалася таємною. У пояснен¬ 
ні до статуту братства, яке було складене В. Білозерським, 
слов’янофільські настанови доповнювалися ідеєю необхід¬ 
ності об’єднання слов’ян в одну д-ву, оскільки тільки в тако¬ 
му разі «для підкорених племен» досяжна свобода. Стосовно 
України В. Білозерський зауважував, що «окреме її існування 
неможливе: вона буде знаходитися між кількох вогнів, буде 
пригнічувана». Показово, що якщо рос. слов’янофіли мріяли 
про об’єднання слов’ян під рос. началом, то кирило-мефодіїв- 
ці говорили про рівність учасників слов’янського об’єднання, 
про «самостійність» кожного племені після об’єднання, про 
«правління народне», тобто республіканське. У відозві «Брати 
українці», написаній М. Костомаровим, ідеї Статуту були дещо 


конкретизовані. Так, стверджуючи, що «усі «слов’яне повинні 
з собою поєднатися», відозва наголошувала, що кожен народ 
мав би створити «свою Річ Посполиту» і «управлявся несмі- 
симо з другими» — мав свою мову, л-ру, свою «справу обще- 
ственну», свого обраного «правителя». «Союзом слов’янським» 
мав керувати сейм або рада слов’янська, а крім того, — обра¬ 
ний на певний термін «правитель». Тобто «Слов’янський союз», 
вживаючи сучас. понять, мав бути конфедеративним утворен¬ 
ням. Автор відозви звертав увагу на необхідність ліквідації 
станів і станових привілеїв, забезпеченні «посполитої» рівно¬ 
сті та свобод. Така рівність забезпечила б доступ до всіх держ. 
посад не за «родом» і «достатком», а «по розуму і просвіщен- 
ності народним вибором». Відозва «Брати великоросіяни і по¬ 
ляки» — заклик до двох слов'янських народів-«братів», з яки¬ 
ми українців пов’язала доля, подолати ненависть, розпалену 
«царями та панами на спільну погибель... свободи», подолати 
«дух недовіри» та поставити за мету створення слов’янського 
союзу, на засадах заг. рівності, братства та миру. Костома- 
ровський «Закон Божий. Книга буття українського народу» — 
осн. програмний док-т т-ва, написаний під впливом ідей Т-ва 
об’єднаних слов’ян, Т. Шевченка, як і зх. романтичного націо¬ 
налізму тощо. За формою він нагадував відомий твір А. Міц- 
кевича «Книги пілігримства польського». Утім змістовно від¬ 
різнявся: автор обґрунтував панслов’янську ідею з позицій 
укр. месіанізму. Костомаров запропонував власну історіо¬ 
софську концепцію світової історії. Він показав, що проблеми 
людства — неволя, нерівність, злидні, убозтво, незгода, про¬ 
лиття крові — є наслідком його відходу від Христового вчення, 
в основі якого рівність і свобода. Але на кожному етапі істор. 
розвитку народи, яким належала провідна роль (євреям, гре¬ 
кам, римлянам, романцям, німцям, слов’янам), не сприйняли 
настанов Бога і «натворили собі царів», ін. людей уярмили, 
занапастили «свободу християнську». Наслідком стало те, що 
Божа благодать покидала їх: ці «племена» не змогли реалізу¬ 
вати свою місію, ворогували між собою, часто підпадали під 
владу «чужоземців». На такому тлі Костомаров по-іншому зоб¬ 
ражає українців, які не любили «ні царя, ні пана», а встанови¬ 
ли козацтво — «істеє братство, куди кожний, пристаючи, був 
братом других», і були «козаки між собою всі рівні, і старшини 
вибирались на раді і повинні були слуговати всім» і «жодної 
помпи панської і титула не було між козаками». Україну зана¬ 
пастила «Московщина, але вона не загинула, бо знати не хоті¬ 
ла ні царя, ні пихи, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були пани, та 
чужі; а хоч з української крові були ті виродки, одначе не псо- 
вали своїми губами мерзенними української мови і самі себе 
не називали українцями». Роль українців в історії — стати на¬ 
ріжним каменем світобудови, заснованої на принципах рівно¬ 
сті та свободи, втілити христ. чесноти в життя у слов'ян, союзі, 
де кожне плем'я матиме свою незалежну Річ Посполиту. Шир¬ 
шу панораму поглядів кирило-мефодіївців дають ін. їхні твори: 
праця «Юрид. побут поморських слов'ян» М. Гулака, проекти 
конституції, підготовлені Г. Андрузьким, праці М. Костомаро¬ 
ва «Дві руські народності», «Мислі про федеративне начало 
в древній Русі» та ін., твори Т. Шевченка. 

Літ.: Сергієнко Г. Я. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодієвське товариство. 
К., 1983; Кирило-Мефодіївське товариство. У 3-х т. К., 1990; Румян- 
цев В. Державно-правові аспекти програмних документів Кирило-Ме- 
фодіївського товариства // Вісн. Акад. правових наук України. 2006. 
№ 3. М. Кармазіна 





КИРИЧЕНКО — КІМ ІР СЕН 


329 


КИРИЧЕНКО Олексій Ілларіонович (25.02.1908, с. Чорноба- 
ївка, тепер Білозерського р-ну, Херсон, обл. — 28.12.1975, 
Москва) — парт, і держ. діяч. Член КПРС з 1930. Закінчив 
4 класи початкової школи, був пастухом, батраком, чорноро¬ 
бом у кам’яноломні, ремонтником-робітником служби шляху 
Катериносл. залізниці, трактористом сільс. т-ва взаємодо¬ 
помоги. З 1927 слухач курсів інструкторів-механіків при Укр. 
професійно-тех. школі у Херсоні. Згодом працював у Казах¬ 
стані, з верес. 1929 знову в Україні: старший інструктор-ме- 
ханік, зав. дільницею зернорадгоспу «Красньїй Перекоп» на 
Херсонщині. З жовт. 1931 — студент Ін-ту інженерів-меха- 
ніків соціаліст, землеробства у м. Зерноград, в Азово-Чро- 
номорському краї. Із серп. 1936 в Ахтирці Харк. обл.: зав. 
навчальною частиною технікуму механізації сільс. господар¬ 
ства, одночасно на викладацькій роботі. З берез. 1938 в апа¬ 
раті ЦК КП(б)У: інструктор відділу науки (берез. 1938 — січ. 
1939), інструктор керівних парт, органів (січ.—квіт 1939), ін¬ 
структор відділу кадрів (квіт.-серп. 1939), зав. сектору відді¬ 
лу кадрів (серп.-лист. 1939), зав. трансп. відділом (листопад 
1939 — лют. 1941). З лютого 1941 секретар ЦК КП(б)У з пром- 
сті. Швидка кар’єра пояснюється відсутністю кадрів, знищених 
під час репресій, а також особистим позитивним ставленням 
М. Хрущова, який із січ. 1938 очолював ЦК КП(б)У. Під час 
війни Німеччини з СРСР К. — член військ, рад Пд.-3х., Донсько¬ 
го, Пд. і 4-го Укр. фронтів, генерал-майор. Із січ. 1944 секре¬ 
тар ЦК КП(б)У з кадрів. Із лип. 19451-й секретар Одес. обкому 
партії, з верес. 1946 паралельно очолював міський парт. к-т. 
З груд. 1949 2-й, з черв. 1953 1-й секретар ЦК КП(б)У. Став 
першим українцем за походженням, який очолив цю структу¬ 
ру за всю попередню історію її існування. Під час перебування 
К. на посту керівника Компартії України значно зріс відсоток 
українців серед членів КПУ (бл. 60 % заг. складу), розпочався 
короткий період політики «відлиги», використаний для вису¬ 
нення нац.-культ. вимог (ставилося питання про чистоту укр. 
мови, створення умов для розвитку нац. науки, реабілітацію 
репресованих діячів культури та їхньої творчості, скасування 
цензури тощо). Підтримував М. Хрущова у справі повален¬ 
ня Л. Берія та в проведенні політики десталінізації. З груд. 
1957 до січ. 1960 — секретар ЦК КПРС. Вступив у конфлікт 
з найближчим оточенням М. Хрущова, за що був зміщений. 
У січ.-черв. 1960 — 1-й секретар Ростов, обкому партії. Із 
серп. 1960 по берез. 1962 — директор дизельного з-ду в 
Пензі. З бер. по черв. 1962 — директор одного з пензенських 
наук, ін-тів. З черв. 1962 — пенсіонер союзного значення. На 
19 і 20-му з’їздах КПРС обирався членом ЦК КПРС. У 1953- 
55 канд. у члени Президії, у 1955-60 — член Президії ЦК 
КПРС. На 16-19 з’їздах Компартії України обирався членом 
ЦК, в 1949-57 — член Політбюро (Бюро, Президії) ЦК КПУ. 
Депутат ВР СРСР 2-5 скликань, депутат ВР УРСР 3-4 скли¬ 
кань. Нагороди: чотири ордени Леніна, два ордени Червоного 
Прапора, орден Кутузова 2-го ступеня, 11 медалей. 

Літ.: Шаповал Ю. Син свого часу. До 80-річчя з дня народження 
0.1. Кириченка // Рад. Україна. 1988, 25 лют.; Шаповал Ю. І. Людина 
і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. К., 1994; 
Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, сто¬ 
сунки (1918-1991). К., 2005. Ю. Шаповал 

КІМ ІР СЕН (Кіт II 5ипб) (справж. ім’я — Кім Сон Чжу, 
15.04.1912, с. Мангенде, побл. Пхеньяна — 08.07.1994, Пхе¬ 
ньян) — громад.-політ. і держ. діяч. Рятуючись від япон. окупа¬ 


ції, родина 1920 змушена була емігрувати до Маньчжурії; 
у старших класах серед, школи м. Гірин К. І. С. входив до під¬ 
пільного марксист, гуртка, 1929 арештований, після звіль¬ 
нення був секретарем окружного к-ту кит. комсомолу, 1931 
вступив до Компартії Китаю; з 1932 брав активну участь 
у партизанській антияпон. боротьбі, взяв нове ім’я на честь 
загиблого в бою героя, що в перекладі означає «Сонце, яке 
сходить». Наприк. 1940 з рештками загону відступив на тер. 
СРСР, де влітку 1942 у званні капітана був призначений ко¬ 
мандиром кор. батальйону 88-ї окремої стріл, бригади, де 
проходили підготовку кадри для заміщення адм. посад у Китаї 
та Кореї на випадок вступу рад. військ. Наприк. верес. 1945 
відряджений до Пхеньяна для орг-ції комуніст, влади, очолив 
Північнокор. оргбюро компартії, з лют. 1946 — голова Тимчас. 
народного к-ту (уряду) Пн. Кореї; 09.09.1948-28.12.1972 — 
прем’єр-міністр КНДР 28.12.1972 — 08.07.1994 — прези¬ 
дент КНДР, водночас 03.09.1948 — 08.07.1994 — голова, ген. 
секретар правлячої Трудової партії Кореї (ТПК), керівник К-ту 
її ЦК з військ, справ, Держ. к-ту оборони і Держ. політ, бюро 
безпеки. Ініціював спробу силового об’єднання півострова 
під зверхністю комуніст, влади, що призвело до Корейської 
війни 25.06.1950 — 27.07.1953 і дип. ізоляції КНДР. До кін. 
50-х рр. 20 ст. К. І. С. позбувся політ, залежності від КНР і СРСР, 
зайняв позицію рівновіддаленості від них у міжнар. справах, 
звинувачуючи Кремль у «ревізіоністському примиренні з ім¬ 
періалізмом», надавав суттєву військ.-фін. допомогу радик. 
нац.-визвольним рухам у афро-азійських країнах. К. І. С. пере¬ 
творив КНДР на монолітну воєнізовану країну з трудовими 
арміями в украй централізованій пром-сті, одержавленим 
с. г. і поліц. контролем за населенням (на 1992 налічувалося 
200 тис. політв’язнів на 20 млн мешканців); марксист.-ленін. 
мотиви в його діяльності поступово ослабли, натомість поси¬ 
лився вплив конфуціанства з його потребою в патріархальній 
опіці й соціальній гармонії; у ст. З Конституції 27.12.1972 вже 
зазначалося, що КНДР — «суверенна соціалістична держава, 
яка в своїй діяльності керується ідеями чучхе» (у перекладі 
з кор. — «сам господар свого тіла»). Зазначений термін, що 
був запропонований у 20-ті рр. 20 ст. інтелектуалом-анархіс- 
том Сін Чечхо, означав політ, незалежність від усіх д-в, екон. 
самодостатність, нац. військ, безпеку й чистоту культури від 
запозичень; офіц. ідеологія утверджувала культ особи (день 
народження К. І. С. став нац. святом — «Святом Сонця»), політ, 
елітаризм («лідер — партія — маси») і водночас заперечува¬ 
ла індивід, політ, свободу. Перевагами «північнокор. соціаліз¬ 
му» К. І. С. називав подолання майнової нерівності, коли «всі 
живуть однаково щасливо» і здійснюється заг. рівність на тлі 
«відносної бідності», а також високі темпи зростання в пром-сті 
(1961-65 і 1971-75 приріст ВНП щорічно становив 9-10 %), 
досить низькі безробіття й інфляцію, створення базових га¬ 
лузей важкої пром-сті й вихід на світовий ринок з її продук¬ 
цією. Проте на практиці реалізація принципів «чучхе» вилилася 
в економічно безперспективну спробу створення замкнено¬ 
го циклу виробництва, що стало причиною істотного знижен¬ 
ня темпів розвитку й викликало в нар. госп-ві кризові явища. 
Задля залучення іноземного капіталу К. І. С. незадовго до 
смерті погодився на створення вільної торг.-екон. зони на пн. 
сх. КНДР, а нова редакція Конституції 1992 дозволила запро¬ 
вадження окремих елементів ринкової економіки: в торгівлі 
фермерською продукцією, гарантуванні права успадкування, 




330 


КІНАХ — КІССІНДЖЕР 


дозволі приват. підприємцям на володіння землею й технікою 
(але не спорудами). Ця соціально-екон. трансформація від¬ 
бувалася на тлі політ, наступництва, коли «президент-монарх» 
К. і. С. організував передачу своєї харизматичної легітимності 
синові — Кім Чен Іру: в жовт. 1980 введений до президії по- 
літбюро ЦК і Центр, військ, к-ту ТПК, з груд. 1991 — верховний 
головнокомандувач, у квіт. 1993 призначений головою Держ. 
к-ту оборони. Водночас КНДР пригрозила вийти з Догово¬ 
ру про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 на знак про¬ 
тесту щодо амер.-південнокор. військ, маневрів (припинила 
процес виходу в червні того ж року в обмін на зобов’язання 
США утримуватися від загрози або використання сили і втру¬ 
чання у в нутрі ш. справи Пхеньяна); та вже 13.06.1994 КНДР 
оголосила про намір вийти з МАГАТЕ, звинувачуючи його 
в припиненні тех. допомоги, лише місія Дж. Картера до Пхенья¬ 
на дозволила тоді розрядити обстановку: К. І. Сгтюгодився на 
відновлення інспекцій МАГАТЕ і демонтаж ядерного реактора 
(існували непрямі докази того, що з відпрацьованого палива 
був вилучений плутоній, достатній для виготовлення 4-5 ядер¬ 
них бомб) в обмін на побудову під егідою США двох легковод- 
невих реакторів, щорічні поставки 500 тис. т нафтопродуктів 
та зобов’язання США не застосовувати ядерну зброю проти 
КНДР; 21.10.1994 ці домовленості були формалізовані в під¬ 
писаній у Женеві двосторонній Рамковій угоді. 

Літ.: Ланьков А. Н. Северная Корея: вчера и сегодня. М., 1995; ВгаРІеу 
К. МаПіп. ІІпбег ІИе іоуіп£ Саге оГ ІРе РаШегіу Іеабег: ИогІП Когеа апб 
ІИе Кіт Оупазїу. Тііотаз Оиппе Воокз ЗерІетЬег, 2004. 

В.Головченко 

КІНАХ Анатолій Кирилович (нар. 04.08.1954, Братушани, Мол¬ 
дова) — держ. і політ, діяч. Закінчив Ленінградський корабле¬ 
будівний ін-т (1978), працював на судноремонтних та судно¬ 
будівних заводах. У берез. 1990 обраний нар. депутатом ВР 
України. У1992-94 — представник Президента України в Ми¬ 
кол. обл. і голова обл. держ. адміністрації, у 1994-95 — голо¬ 
ва Микол, обл. ради. У1995-96 — віце-прем’єр-міністр з пи¬ 
тань пром. політики, радник Президента України з цих питань. 
Одночасно очолював Укр. спілку промисловців і підприємців. 
Від лип. 1997 — член Вищої екон. ради при Президентові 
України, голова Міжвідомчої координац. ради з приватизації 
стратег, важливих пром. підприємств. У берез. 1998 обра¬ 
ний нар. депутатом ВР України 3-го скликання. У серп.-груд. 
1999 — 1-й віце-прем’єр-міністр України, від трав. 2001 до 
лист. 2002 — прем’єр-міністр України. Створив і очолив Пар¬ 
тію промисловців та підприємців України. Канд. у Президенти 
України на виборах 2004. Від лют. 2005 — 1-й віце-прем’єр- 
міністр, а від верес. 2005 — секретар Ради нац. безпеки 
і оборони України. У берез. 2006 обраний нар. депутатом ВР 
України 5-го скликання. У берез. 2007 призначений міністром 
економіки в уряді В. Януковича. У верес. 2007 обраний нар. 
депутатом ВР України 6-го скликання. 10.10.08 вступив до лав 
Партії Регіонів. 

Літ.: Уряди України у XX ст. Науково-документальне видання. К., 2001; 
Хто є хто в державному управлінні. К., 2008. В. Гмовко 

КІНҐ (Кіп£) Мартін Лютер-молодший (15.01.1929, Атланта, 
США — 04.04.1986, Мемфіс, там само) — правозахисник, 
публіцист, бапт. пастор, лідер руху за громадян, права темно¬ 
шкірих американців. Навч. у ліцеї при ун-ті Атланти (від 1942), 
коледжі Морхауса (від 1944), Теологічній семінарії Крозе- 
ра у Честері (шт. Пенсільванія) та в аспірантурі Бостон, ун-ту. 


Бакалавр соціології (1948) та богослов’я (1951), д-р філософії 
(1955). 1947 висвячений на священика; помічник батька — 
пастора бапт. церкви Ебенезер. Проповідник бапт. церкви на 
Декстер-авеню у Монтгомері, шт. Алабама (від 1954). Член 
Нац. асоціації прогресу кольорового населення (від 1944), 
президент Асоціації вдосконалення (від 1955), співзаснов- 
ник і президент «Конференції керівництва християн Півдня» 
(від 1957), метою якої була боротьба за расову рівність. Ор¬ 
ганізатор «Кампанії незаможних людей» задля об’єднання 
знедолених проти злиднів (1968). Під впливом концепції гро¬ 
мадянської непокори Г. Д. Торо та вчення М. К. Га нді про нена¬ 
сильницьку політ, боротьбу («сатьягракха») ініціював масовий 
рух за громадян, права під гаслом «боротьба без насильства». 
Організатор бойкоту автобусних ліній Монтгомері негритян¬ 
ською громадою міста (382 дні, 1955-1956), внаслідок якого 
Верховний суд США визнав закон шт. Алабама про сегрегацію 
неконституційним. Організатор мирних акцій протесту про¬ 
ти расової дискримінації, зокрема маршів на Бірмінгем (бе- 
рез.-квіт. 1963), Вашингтон (серп. 1963) і Монтгомері (берез. 
1965). Лауреат Нобел. премії миру (1964). Першим серед ліде¬ 
рів руху афро-американців виступив проти участі США у війні 
у В’єтнамі (квіт. 1967). Переслідувався місц. владою та ФБР 
(від 1963), 15 разів перебував під арештом; пережив 2 за¬ 
махи на своє життя; зазнавав критики з боку білих расистів 
і негритянських радикалів. Смертельно поранений снайпером 
у Мемфісі. Визнаний Єпископальною та Лютеранською церк¬ 
вами США мучеником за віру. 

Те.: Тґіе АиІоЬіо£гар1іу оГ МаПіп І_иШег Кіп& .Іг. Уогк, 1998; ТЬе 
МеазигеоГа Мап. Міппеароііз, 2001. 

Літ.: Кондрашов С. Н. Жизнь и смерть Мартина Лютера Кинга. М., 
1970; Реагзоп Н. Шеп Нагіет №агІу КіІІесІ Кіп£ Тіїе 1958 51аЬЬіп£ої 
Ог. МаПіп Цііііег Кіп& .Іг. Уогк, 2002; Миллер У. Р Мартин Лютер 
Кинг. Жизнь, страдания и величне. М., 2004. В. Пономарьов 

КІССІНДЖЕР (Кі§8іп£ег) Генрі Альфред (при нар. — Хайнц Аль- 
фред Кіссінгер; 27.05.1923, Фюрт, побл. Нюрнберга) — гро- 
мад.-політ. і держ. діяч, політолог. 1938 родина емігрувала до 
Франції, а потім — США; 1943-45 — служба перекладачем 
у військ, контррозвідці США; магістр Гарвард, ун-ту (1952), д-р 
політології (1954), у дисертації про дипломатію часів Віден. 
конгресу 1814-15 спирався на балансу сил концепцію як 
первинний і основний засіб збереження порядку. 1957-69 — 
проф. держ. управління і міжнар. відносин Гарвард, ун-ту, 
1959-69 — керівник Гарвард, програми оборонних дослі¬ 
джень, водночас консультант Об’єднаного к-ту начальни¬ 
ків штабів родів військ (1956-60), Ради нац. безпеки США 
(1961-62), Агентства з контролю над озброєннями і роззбро¬ 
єнням США (1961-68), Держдепартаменту і посла США у Пд. 
В’єтнамі (1965-69). Виступив одним із теоретиків «політично¬ 
го реалізму», обстоював безпідставність доктрини «масованої 
відплати» й натомість стверджував, що володіння ядерною 
зброєю, крім цілком військового, має велике політ, значення, 
а загроза ядерного удару є надійним стримулювальним чин¬ 
ником для будь-якого агресора, разом з тим запропонував 
ідею «гнучкого реагування», що допускала можливість такт, 
застосування ядерної зброї. 1969-74 — помічник Р. Ніксо- 
на з нац. безпеки, 1973-77 — держсекретар США; ініціював 
політику розрядки у відносинах із СРСР, що призвела у лист. 
1969 до початку переговорів щодо обмеження стратег, насту¬ 
пальних озброєнь і підписання 30.09.1971 Угоди про заходи 




КІСТЯКІВСЬКИЙ 


331 


зі зменшення небезпеки виникнення ядерної війни між СРСР 
і США, 26.05.1972 — безстрокового Договору про обмежен¬ 
ня систем протиракетної оборони (дозволяв прикриття кож¬ 
ною стороною не більше, ніж 200 протиракетами лише двох 
районів радіусом 150 км) і Договору про обмеження стратег, 
озброєнь (ОСО-1), 22.06.1973 — безстрокової Угоди про за¬ 
побігання ядерної війни, 03.07.1974 — Договору про обме¬ 
ження підземних випробувань ядерної зброї і дод. протоколу 
до Договору ПРО (передбачав скорочення р-нів розташування 
систем ПРО з двох до одного і зменшення к-сті протиракет до 
100 для кожної сторони); забезпечив нормалізацію амер.- 
кит. відносин і офіц. візит Р. Ніксона в Пекін у лют. 1972; віді¬ 
грав вирішальну роль у реалізації політики «в’єтнамізації» ві¬ 
йни в Індокитаї та успішному завершенні Париз. переговорів 
про врегулювання у В’єтнамі 1968-73, за що разом із пред¬ 
ставником ДРВ — Ле Дик Тхо отримав Нобел. премію миру; 
активно використав «човникову дипломатію» для розблоку- 
вання близькосх. конфлікту після «війни Судного дня» 1973. 
З 1977 — викладач Ін-ту міжнар. відносин при Джорджтаун, 
ун-ті (Вашингтон), керівник високоприбуткової консалтингової 
фірми «Кіззіпеег Аззосіаіез»; 1983 на пропозицію Р. Рейгана 
очолив Нац. двопартійну комісію з Лат. Америки; 1984-90 — 
член Презид. ради із закорд. справ, консультував Р. Рейга¬ 
на і Дж. В. Буша щодо орг-ції їхніх зустрічей з М. Горбачовим; 
в лист. 2002 призначений головою незалежної комісії з роз¬ 
слідування теракгів 11.09.2001, але невдовзі подав у відстав¬ 
ку з огляду на інтереси клієнтів його фірми; 2005 звільнений 
з посади радника ЦРУ, але в січ. 2006 став радником Папи 
Римського Бенедикга XVI з міжнар. зв’язків. Аналізуючи геопо- 
літ. обстановку після «холодної війни», К. висунув тезу про мо¬ 
ральну перемогу лібер. демократії над комунізмом, що кинув 
Заходу політ, та ідеол. виклик; подальший розвиток світового 
співтовариства вбачає в розширенні зони демократії та збіль¬ 
шенні числа країн, що спираються на ринкову економіку, але 
як справжній реаліст розглядає майбутній світ не «однополяр- 
ним» на чолі зі США (хоча останні залишаться «першими серед 
рівних»), а «п’яти-шести» полярним», лад у якому підтримувати¬ 
меться на балансі їхніх конкурентних нац. інтересів. Тому вліт¬ 
ку 2008 К. закликав керівництво США припинити розширення 
НАТО на Схід за умови «справжньої незалежності України» й 
перейти до тісної стратег, співпраці з Росією, оскільки з низ¬ 
ки кардинальних питань світової політики, включно з ядерною 
проблемою Ірану, Вашингтон і Москва «близькі до консенсусу». 
Літ.: Рижков М. М. «бгапсі ЗТгаТебіез». Американський досвід стратегіч¬ 
ного планування. К., 2006. М. Рижков 

КІСТЯКІВСЬКИЙ Богдан Олександрович (16.11.1868, Київ — 
29.04.1920, Єкатеринодар) — юрист, філософ та історик, те¬ 
оретик і методолог права. У 1888-92 навчався на істор.-фі- 
лол. ф-тах Київ, та Харків, ун-тів і юридичному Дерпт. ун-ту. 
Соціально-полт. погляди К. формувалися під впливом ідей 
М . Драгоманова, І. Франка, М. Павлика. Брав участь у роботі 
студ. гуртків, поширенні нелегальної л-ри, вивчав марксизм. 
За активну участь в укр. нац. русі неодноразово був заареш¬ 
тований та виключався з числа студентів. 1895 виїхав до Ні¬ 
меччини для завершення освіти. Багато займався самоосві¬ 
тою, згодом навчався на філос. ф-ті Берлін, ун-ту, у Страсбург, 
і Гейдельберг, ун-тах, кілька місяців працював у Нац. бібліо¬ 
теці та слухав лекції в ун-ті в Парижі. 1898 захистив дисерта¬ 
цію на тему: «Суспільство та індивідуальність. Методологічне 


дослідження» (опублікована нім. мовою у Берліні 1899) і отри¬ 
мав ступінь д-ра філософії. За час навчання у Німеччині К. по¬ 
знайомився з лідером легальних марксистів П. Струве та ін. 
політемігрантами, співпрацював з їхніми період, виданнями. 
Однак місце марксизму як базису світогляду, філософ, і пол. 
поглядів К. невдовзі заступає неокантіанство, яке стало од¬ 
нією з осн. засад усієї його подальшої творчості. Після захисту 
дисертації К. повернувся до Рос. імперії, маючи намір викла¬ 
дати право. Проте отримати посаду було складно: здобутий 
у Німеччині ступінь д-ра філософії у Росії не прирівнювався 
навіть до ступеня магістра. Після повернення проживав у 
С.-Петербурзі, Вологді, Києві, Москві. Разом з тим майже що¬ 
року у період з 1901 по 1917 на декілька місяців виїжджав 
за кордон, зокрема 1901-02 працював у Гейдельберг, ун-ті. 
1902 співробітничав з П. Струве в штуттарт. журн. «Звіль¬ 
нення» («Освобождение»), був одним із засновників «Союзу 
звільнення» («Союза освобождения»), загалом відігравав по¬ 
мітну роль у с.-д. і лібер. русі. 1906 К. склав магістерські іс¬ 
пити в Моск. ун-ті й почав вести пракг. заняття з теорії права 
і держ. права в Моск. комерц. ін-ті, на Вищих жіночих курсах 
та кількох ін. навч. закладах. 1909 отримав посаду приват-до¬ 
цента Моск. комерц. ін-ту та Моск. ун-ту, куди був запрошений 
викладати держ. право. Багато уваги 1906-07 К. приділяв 
популяризації пол. освіти, вважаючи за необхідне ознайом¬ 
лювати населення Рос. імперії з його правами та громадян, 
обов’язками, принципами конституціоналізму тощо. Займався 
проектами поширення освіти за підтримки «Московської ко¬ 
місії з організації домашнього читання», 1907-10 редагував 
журн. цієї орг-ції — «Критичний огляд». Брав участь у роботі 
редколегії зб. «Віхи», де опублікував статтю «На захист права. 
Інтелігенція і правосвідомість» (1909). Був співробітником 
кількох журналів, редактором фахового правничого видан¬ 
ня «Юридичні записки» (1912-14). Входив до числа активних 
членів «Московського юридичного товариства» 1913-17 
редагував його видання «Юридичний вісник». З 1911 К. — 
приват-доцент Демидовського юрид. ліцею в Ярославлі, де 
працював до 1917, з 1914 — штатний доцент Моск. комерц. 
ін.-ту. Викладацьку роботу поєднував з наук, працею на ниві 
правознавства та філософії. У лют. 1917 захистив у Харків, 
ун-ті дисертацію на здобуття ступеня д-ра держ. права за 
монографією «Соціальні рухи і право. Начерки з методоло¬ 
гії соціальних наук і загальної теорії права» , опублікованою 
1916 у Москві. Обраний у трав. 1917 ординарним професо¬ 
ром права Київ, ун-ту, переїхав до Києва. Викладав також 
у Київ. юрид. ін-ті та Укр. народному (з жовт. 1918 — дер¬ 
жавному) ун-ті в Києві, де в берег. 1918 став професором, а 
в січ. 1919 — деканом юрид. ф-ту. Вступив до Укр. наук. т-ва. 
У липні 1918 гетьманом П. Скоропадським був призначений 
сенатором Держ. сенату Української держави. Працював з 
В. Вернадським над реформою вищої освіти і наук, установ, 
У січ. 1919 обраний академіком УАН. Входив до складу ряду 
комісій та установ УАН. Помер у Єкатеринодарі, де перебував 
у відрядженні у складі делегації УАН. Там і похований. 

Тв.: Вибране. К., 1996. 

Літ.: Василенко М. Академік Богдан Олександрович Кістяківський // 
Зап. соціально-екон. відділу Укр. академії наук. Т. 1., К., 1923; Депен- 
чук Л. Богдан Кістяківський. К., 1995; Хейман С. Кістяківський: Бо¬ 
ротьба за національні та конституційні права в останні роки царату. К., 
2000. Т. Горбань 




332 


КІТЧ ПОЛІТИЧНИЙ 


КІТЧ ПОЛІТЙЧНИЙ (нім. КіІзсНеп — халтура, брак смаку) фор¬ 
ма репрезентації політики в ідеологіях, ЗМІ, ритуалах, рекла¬ 
мі та мистецтві. Термін «К.» виник бл. 1860-70 у середовищі 
Мюнхен, митців і, як сленговий вислів, позначав «дешеві мис¬ 
тецькі вироби». К. це свідоме чи мимовільне наслідування: 
1) мистецьких стилів (використання зображувальних прийомів 
визнаних авторів); 2) відомих творів (їх тиражування або част¬ 
кове використання); 3) престижних форм поведінки (мови, 
одягу, дозвілля). Поняття «К.» не тотожне поняттю «мода». Моду 
не наслідують, моди — дотримуються. Однак «мода» в мисте¬ 
цтві, науці, політиці, релігії — вже є К. Він експлуатує інфан¬ 
тильність (світ дитинства), сексуальність, міфологію, містику, 
фетишизм, зовн. прояви релігійності, мілітарності, патріотиз¬ 
му. Естетика К. умисне серйозна, довірлива, сентиментальна, 
гуманна, адже посутньо некритична, а отже і неіронічна. К. 
спрощує і вульгаризує філос., політ., реліг. та мист. вчення, ро¬ 
блячи їх прийнятними для масового сприйняття. К. ґрунтується 
на опредметненні естет, переживання. К. викликає не естетич¬ 
не переживання, а його наслідування. Цитуючи відомі мист. 
образи, К. відсилає до переживань, які вони мусять викли¬ 
кати. Отже, естет, переживання, викликане К., є вторинним. 
К. естетично-емоц. паразитизм, це — гра в переживання. 
Згідно з Ж. Бодрійяром, К. як симуляція, стереотип створює 
для суб’єкта чуття комфортності звичного буття. Дискусійним 
залишається питання виникнення К. Проблема зводиться до 
такого: К. — істор. феномен, тобто такий, що виник у певний 
період, а отже згодом має зникнути; чи це — феномен поза- 
історичний, себто в ньому проявляються заг. риси наслідуван¬ 
ня «високих» мистецьких і соціальних взірців? Представники 
Франкфурт, школи схилялися до думки, що К. — феномен іс¬ 
торичний. Т. Адорно вважав, що К. наслідок підпорядкування 
мистецтва індустріальним принципам. Він виникає в сусп-ві 
заг. споживання. З розширенням кола споживачів виникає 
індустрія, що тиражує мистецькі речі, задовольняючи попит. 
Таким чином ринок створює запит на твори (л-ру, живопис, 
скульптури, музику, публіцистику, політ, риторику тощо), в яких 
за допомогою доступних прийомів зображуються привабливі 
й зрозумілі для масового споживача теми. За Т. Адорно, К. — 
занепад мистецтва; К. протистоїть мистецтво «високе». В. Бе- 
ньямін, також пов’язуючи виникнення К. з індустріальною епо¬ 
хою, все ж оцінював його не як занепад, а як нову форму, нову 
фазу розвитку мистецтва. У такий спосіб В. Беньямін знімав 
протиставлення «високого» та «низького», себто масового мис¬ 
тецтва — К. він фактично передбачив виникнення поп-арту, 
фундатором якого вважається Е. Воргол. Модернізація ство¬ 
рила соціальні передумови виникнення К. Однак соціальні пе¬ 
редумови (запит) самі по собі не здатні бути мист. підґрунтям 
К. Останні вбачаються в епосі Романтизму, коли чільною естет, 
категорією стало «піднесене» (Г. Брох). Однак і піднесене вті¬ 
люється в К. вульгаризовано, загалом зводячись до сентимен¬ 
тальності. М. Кундера, Ч. Мілош вказують, що К. є переважно 
нім. і східноєвроп. феноменом. К. ототожнюється з «поганим 
смаком», який визначає мист. тенденції з утвердженням се¬ 
куляризації (Дж. Дорфліс). К. Грінберг пов’язує поширення К. 
з урбанізацією, а відтак і занепадом аристократії та зникнен¬ 
ням «герметичності» народної культури (фольклору). 

У сучас. мистецтві є три тенденції ставлення до К.: 1) мимо¬ 
вільне слідування в його руслі, 2) свідоме використання (гра 
в К.), 3) уникання (андеграунд). Відверта К. (чи принаймні 


згадана гра в К.) притаманні голлівудському кінематографу. 
Виключно кітчеві індустрії туризму та виготовлення сувенірів. 
Т. Гундорова розкриває роль К. в укр. літературі. «Котлярев- 
щина» — наслідування жартівливого зображення укр. селян¬ 
ського та шляхет. побуту, поданого в «Енеїді» й ін. творах 
М. Котляревського, — трактується як «колоніальний К.». Пока¬ 
зовий приклад — «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» М. Го¬ 
голя. Приміром, «грамотна» (російська) мова протиставляється 
«простій» (українській). Колоніальний К. потурає сторонньому 
спогляданню всього укр. як «іншого». «Котляревщина» — це 
поспіль низькі образи «іншого». Однак прийняття українцем 
образу «іншого», зауважує Т. Гундорова, є водночас і легітим¬ 
ним способом проявлення його особливості, інакшості, це со- 
ціо культури а ніша, в якій колоніальний суб’єкт годен саморе- 
презентуватися, підкреслити власну своєрідність. Кітчевими 
образами сповнена народницька література. Тексти, які писа¬ 
лися для «народу» (переважно міщан та заможних селян), від¬ 
повідно й зображували «актуальних» персонажів, що були впіз¬ 
наваними й інтереси яких зрозумілими. Відтак народницька 
л-ра неминуче опинилась у полоні К. Однак саме завдяки К. 
сформувались і сама літ. мова, й низка образів, які стали «візи- 
тівкою» України. Так можна бачити позит. роль, яку відіграє К.: 
формування усталеного образу. Кожен народ має власний нац. 
К., орієнтований передусім на іноземців: англ. снобізм і чаю¬ 
вання, шотл. тканини в клітинку, нім. пруссацтво, амер. ковбої 
та небосяги, рос. балалайки, укр. вишиванки тощо. І цей орієн¬ 
тований на «експорт» К. може мати вельми віддалене відно¬ 
шення до нац. самосприйнятгя. Проблематичним, однак, зали¬ 
шається питання зв’язку К. та народної творчості (фольклору). 
Є риси, які об’єктивно зближують фольклор із К.: безіменність 
творчості, повтор мотивів тощо. Проте є й методол. складність— 
чинник свідомості спостерігача, що унеможливлює визначення 
фольклору як К. за суттю. Бо ж є артефакти, котрі приймаються 
як достеменний прояв народної творчості, а є й ті, що відкида¬ 
ються. Відтак до народної творчості починає застосовуватися 
критерій «високого» та «низького» мистецтва. Так, щойно вини¬ 
кає згадане розмежування (високе/низьке), «визнані» прояви 
народної творчості починають поширюватись у формі К. 
Політика як комунікат. діяльність неминуче пов’язана з вико¬ 
ристанням К. Загалом є три форми проникнення К. в політику, 
які істор. склалися. Це К.: 1) імперіалістичний, 2) ідеологічний, 
3) агітаційний. Е. Саїд, аналізуючи англ., амер. та франц. ко¬ 
лоніальні романи, вказує на опозиції маскулінності (чоловіч- 
ності) та фемінності (жіночності), за допомогою яких, з одного 
боку, описуються народи колонізатори, і з іншого —■ народи 
колонізовані. Колонізатор: раціональний, жорстокий, вимо¬ 
гливий, стриманий. «Абориген»: емоційний, відданий, вразли¬ 
вий, таємничий. Ці створені реаліст, л-рою та публіцистикою 
образи зумовили не лише обопільне сприйняття метрополій 
і колоній, а й їхнє самосприйнятгя. Тобто англієць-колоніза- 
тор, вибудовуючи власну поведінку, мимоволі дотримується 
маскулінного взірця, а приміром індус — фемінного. На думку 
Е. Саїда, не колоніальна практика зумовила образи колоніаль¬ 
них романів, а саме романи, їхні принадні образи «вищих» і 
«нижчих» народів визначили пристрасть до колоніальних за¬ 
воювань і легітимували їх. Тож естетика в цьому разі вияви¬ 
лася визначальною щодо політики. Своєю чергою, політична 
деколонізація не долає згадану опозицію естетичних образів. 
Адже колишні колонії залишаються культурно залежними від 




КЛЕРИКАЛІЗМ 


333 


иетрополій. Ця влада зберігається за допомогою панування 
иови метрополії, яка насичена колоніальними стереотипа¬ 
ми. Е. Томсон, використовуючи парадигму Е. Саїда, аналізує 
зос. л-ру, розкриваючи поширені в ній образи «вищості» ро¬ 
сіян і «нижчості» «інших». Зокрема, ці образи простежуються 
в текстах О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Л. Толстого, Ф. Досто- 
■вського, 0. Солженіцина. У них «інші» завжди «мовчазні», їм 
якщо і надається слово, то лише задля освічення у відданості 
колонізатору та визнання слушності його панування. У коло¬ 
ніальному мистецтві (л-рі, кінематографі, музиці тощо) ви¬ 
користовуються упереджені образи, які стандартизуються й 
поширюються у формі К. Культура колоній об’єктивно розви¬ 
вається у формі К. Адже поверхове наслідування є її суттю. По¬ 
долання ментальної меншовартості, що притаманна народам, 
котрі зазнали колоніального панування, не можливе лише 
шляхом викриття її шкідливості й оманливості. Колоніаль¬ 
ний К. можна подолати лише за допомогою поширення ін. К., 
який ґрунтувався б на опозиц. до колоніальної ідеології. Ідеол. 
К. тиражує образи «своїх» і «чужих», а також міфічні уявлення 
про «золотий вік», коли панували певні цінності, утвердження 
яких обстоює ідеологія. Приміром, соціал-демократія створює 
К. буржуа, імперіаліста, клерикала, й опозиційний — проле¬ 
тарі. Ідеологія, як обгрунтування соціальне й політичне зна¬ 
чущої ідеї, є посутньо ірраціональною, а отже, об’єктивно по¬ 
требує опосередковування естетичних способів принадження. 
Тож К. є необхідним елементом поширення ідеології. У тоталіт. 
д-вах ідеол. К. унормовується, усталюються чіткі й непохитні 
мистецькі взірці, які тиражуються: показовий приклад — соц- 
реалізм (Т. Гундорова). Визначена градація позит. і негат. пер¬ 
сонажів, мотивації вчинків, розгортання сюжетів спричиняє 
деградацію мистецтва. Адже останнє має акцентувати увагу 
на унікальних проявах і персональних переживаннях буття. 
У дем. державах К. п. застосовується в комунікації з громад¬ 
ськістю. ЗМІ нівелюють індивід, риси політиків, а натомість 
тиражують образи «ідеалізовані», поширюють прийнятні для 
громадськості сцени: політик дружньо спілкується з прости¬ 
ми людьми, спускається в шахту, обіймає немовлят, бавиться 
з тваринами тощо. К. зумовлює перетворення образу політика 
на ідеалізоване відображення рефлексивного образу потенц. 
виборця. Сприйняття К. не потребує естет, зусилля. Споживачі 
К. отримують естет.'втіху від самоспоглядання. Образи політи¬ 
ків можуть зазнавати відповідної корекції залежно від світо¬ 
сприйняття виборців, втілюючи соціальну агресію, колабора¬ 
ціоністські настрої, нігілізм, ксенофобію, навіть невігластво. 
Адже загал, який є споживачем К., у такий спосіб естет, легіти¬ 
мує власне ідеальне уявлення про себе. 

Літ.: Адорно Т. Теорія естетики. К., 2002; Беньямін В. Вибране. Л., 
2002; Томпсон Е. Трубадури імперії. Російська література і колоніа¬ 
лізм. К., 2006; Саїд Е. Культура й імперіалізм. К., 2007; Гундорова Т. 
Кітч і література. Травестії. К., 2008; Бушанський В. Естетика політич¬ 
ної влади. К., 2009. В. Бушанський 

КЛАС ПОЛІТЙЧНИЙ (від лат. сіаззіз — розряд, група та полі¬ 
тика) — соціальна група, об’єднана спільними політ, інтереса¬ 
ми, свідомістю, ідеологією, політичною культурою, класовою 
солідарністю, яка проявляється у поведінці його представни¬ 
ків. Існує декілька підходів до визначення К. п. Перший — це 
субстанціональний. Найбільш повно цей підхід представлений 
утворах класиків марксизму-ленінізму. Виходячи з марксист, 
теорії, К. п. можна подати як реально наявну спільноту людей. 


Члени класу є за визначенням його представниками, неза¬ 
лежно від власної волі й бажання і є носіями класових відно¬ 
син. У марксист, теорії соціальні класи визначалися за місцем 
в історично зумовленій системі сусп. виробництва. Що стосу¬ 
ється власне К. п., то, використовуючи марксист, схему, його 
належить визначати місцеположенням у системі виробни¬ 
цтва політ, відносин. К. п. — це осн. суб’єкт, який організовує 
і контролює виробництво політ, відносин. Суть політ, відносин 
полягає в регулюванні й легітимації систем нерівності. Політ, 
ін-ти створюються К. п. для зручності управління сусп. проце¬ 
сами. Другий підхід —- функціональний. Приналежність до К. п. 
за цим підходом визначається не фіз. існуванням класу, а ви¬ 
конуваними певною соціальною групою відповідних функцій 
у політ, системі. До цих функцій відносять прийняття стратег, 
рішень, розподіл сусп. ресурсів, представництво соціальних 
інтересів, підтримання громад, порядку, забезпечення ста¬ 
більності розвитку сусп-ва. Особливість К. п., згідно з функціо¬ 
нальним підходом, полягає в тому, що в ньому є представники 
підприємництва, чиновництва, профес. і етноконфесіональних 
спільнот. К. п. з огляду на свій статус — це т-во представни¬ 
ків, тобто людей, яким делегували свої повноваження члени 
різних соціальних груп. О. Криштановська так характеризує 
К. п.: «У політичному просторі діють актори, які володіють по¬ 
літичним капіталом і знаходяться всередині державної корпо¬ 
рації. Ці актори і складають політичний клас. У нього входять 
люди, які займаються політикою професійно», і далі: «Політич¬ 
ний клас не є однорідним: усередині себе він має групи, які 
відрізняються функціями, характером діяльності, способом 
рекрутації і т. ін. Інакше кажучи, політичний клас складається з 
бюрократії — чиновників, що призначаються, елекгократії — 
чиновників, що обираються, і легіслакратії — депутатів». Гово¬ 
рячи про неоднорідність К. п., слід зазначити, що в нього вхо¬ 
дять як представники офіц. К. п., так і представники опозиц. 
течій. К. п. являє собою вищі соціальні прошарки, які володі¬ 
ють атрибутами впливу, зосередили у своїх руках реальну вла¬ 
ду або прагнуть до неї в осн. (ідеол., політ., екон., зовнішньопо- 
літ.) сферах життєдіяльності д-ви. Це депут. корпус парламенту, 
адм.-управлінська еліта, еліта суд. влади, дип. і військ, еліта, 
лідери партій політичних, громад, рухів, керівники впливових 
політол. центрів, фондів, політ, журналісти і коментатори, по¬ 
літ. технологи. При цьому вибудовується такий ряд понятійних 
категорій: К. п. — усі, хто має відношення до управління держ. 
сусп-вом, не виключаючи опозицію; політ, еліта — найбільш 
обдаровані (або ті, хто вважає себе такими), тобто провідна 
частина К. п.; правлячий клас: ті, хто на даному етапі реально 
володіє владою; правляча (владна еліта) -авангардна части¬ 
на правлячого класу. Виняткова роль у діяльності політ, класу 
належить політ, лідерові. Сутність лідерства — стратег, бачен¬ 
ня, здатність запропонувати нації перспективний, науково 
обгрунтований курс розвитку, спрямований на забезпечення 
нац. інтересів і добробуту народу. 

Літ.: Рудич Ф. М. Політичний клас в сучасній Україні: методологіч¬ 
ний контекст // Сучасна укр. політика. Політики і політологи про неї. 
Вип. 16. К., 2009. Ф. Рудич 

КЛЕРИКАЛІЗМ (лат. сіегісаііз — церковний) — соціально-політ. 
течія, яка використовує релігію і церкву для посилення впливу 
на всі сфери життя сусп-ва. Ідеалом К. є теократична форма 
правління, коли влада в дер-ві належить церкві й духовенству. 
Прикладом К. може бути запровадження у 16 ст. Ж. Кельвіном 




334 


КЛЕРИКАЛІЗМ — КЛІНТОН 


жорсткої реліг. регламентації особистого і сусп. життя гр-н міс- 
та-держави і Женеви; підпорядкування всього сусп. життя нор¬ 
мам шаріату в низці сучас. мусульм. країн та ін. У багатьох краї¬ 
нах К. у теперішній час не обмежується використанням церкви 
та її розгалуженого апарату; він розпоряджається своїми політ, 
партіями, профспілковими, жіночими, молодіжними та ін. орг- 
ціями. Починаючи з 80-х рр. 20 ст. зміст поняття «К.» поступово 
розширюється, і К. розуміють будь-яку форму політ, активнос¬ 
ті вірян, священнослужителів, реліг. об’єднань та реліг.-політ. 
рухів. Прикладом такого різновиду К. є «Опус Деї» (лат. Ориз 
Ое\ — Божа справа) — орг-ція, заснована священиком Хосе- 
марією Ексривою, де Балагером (1902-75) як рух духовенства 
і мирян у лоні катол. церкви (див.: Католіцизм), що намагаєть¬ 
ся «відновити і організувати суспільство відповідно до прочи¬ 
таних по-новому христ. принципів». По суті, здійснення ч*ього 
завдання сприяло проникненню членів «Опус Деї» до органів 
держав, влади різних країн, досягнення ними впливу у сфері 
світової політики й економіки. Члени «Опус Деї» викладають у 
багатьох ун-тах, посідають високі посади в урядах, працюють 
ідеологами і менеджерами впливових теле- і радіостанцій, але 
їхні імена відомі тільки керівникам «особистої прелатури» при 
Ватикані, безпосередньо підпорядкованій Римському Папі. За 
останні роки зазнало змін оціночне визначення К. — від одно¬ 
значно негат. до розрізнення в ньому позит. і негат. аспектів. 
З позит. аспектом К. пов’язують виступи під реліг. гаслами дем. 
рухів, які прагнуть досягти певних соціально-політ. змін, зокре¬ 
ма поліпшення умов життя, з негат. — вимоги посилити роль 
церкви у політ, і духовному житті сусп-ва (обов'язкове реліг. 
виховання дітей, запровадження викладання релігії в школах 
і теології в держ. вузах, посад капеланів у війську тощо). Отже, 
у цілому як К. нині характеризуються процеси, за яких релігія 
є інструментом для обґрунтування тих або ін. цінностей та іде¬ 
алів у політичний боротьбі. З феноменом залучення до змісту 
К. всілякої соціально-політ. діяльності вірян і духовенства іно¬ 
ді пов’язують неправомірне ототожнення К. із самою релігією, 
із світоглядом вірян, які у своїй більшості виступають проти 
підпорядкування сусп. життя (політики, культури, освіти тощо) 
церкві, що, по суті, не співвідносне з К. Законодавство України 
чітко розмежовує дії, які відносяться до означення К., та реліг. 
і суспільно корисну діяльність церков і конфес. об’єднань, за¬ 
стосовуючи принцип відокремлення церкви від д-ви і школи 
від церкви. Д-ва не втручається у здійснювану в межах за¬ 
кону діяльність реліг. ор-цій, не фінансує діяльність будь-яких 
орг-цій, створених за ознакою ставлення до релігії. Реліг. 
орг-ції не виконують держ. функцій, не беруть участі в діяль¬ 
ності політ, партій і не надають їм фінансової підтримки, не 
висувають кандидатів до органів держ. влади, не ведуть агі¬ 
тації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих 
органів. Проте реліг. орг-ції мають право брати участь у гро¬ 
мад. житті, використовувати нарівні з громадян, об’єднаннями 
ЗМІ, відповідно до своїх внутр. настанов створювати для реліг. 
освіти дітей і дорослих власні навч. заклади. Священнослу¬ 
жителі мають право на участь у політичному житті нарівні 
з усіма гр-ми. 

Літ.: Релігія в постмодерному суспільстві: соціально-політичні, право¬ 
ві та конфесійні аспекти // Релігійна свобода. Наук, щорічник. № 13, 
К., 2008; Державно-церковна політика в Україні як фактор формуван¬ 
ня громадянського суспільства // Релігійна свобода. Наук, щорічник. 
№ 14, К., 2008. П. Яроцький 


X * 

КЛІНТОН (Сііпіоп) Білл (повне ім’я Вільям Джефферсон; нар. 
19.08.1946, Хоуп, США) — 42-й президент США (20.01.1993- 
20.01.2001). Був студентом Джорджтаун, ун-ту (Вашингтон), 
отримав престижну брит. стипендію Родса (для талановитих 
молодих людей із США і країн Співдружності націй), що до¬ 
зволило йому навчатися 1968-70 в Оксфорд, ун-ті; 1970-73 
навчався в Єльській школі права; сам фінансував своє на¬ 
вчання, підробляючи на кількох роботах. Викладав у юрид. 
коледжі Арканзас, ун-ту; в 1974 активно вступив у політику, 
1977 обраний міністром юстиції штату Арканзас, 1978 — 
губернатором цього штату, ставши в 32 роки наймолодшим 
керівником штату в історії США; обіймав цю посаду до 1981, 
а також у 1985-91. У 1992 обраний президентом США від 
Дем. партії, перемігши Дж. Г. В. Буша. Успіхи у здійсненні екон. 
політики (скорочення федерального дефіциту з 255 млрд дол. 
у 1993 (4 % ВНП) до 167 млрд у 1995 (2,4 % ВНП), реформу¬ 
вання системи оподаткування (зменшення податкового пресу 
на серед, клас), збільшення витрат бюджету на освіту і про- 
фес. навчання, досягнення найнижчого за ост. чверть 20 ст. 
рівня безробіття за допомогою створення 14 млн нових роб. 
місць та підвищення життєвого рівня американців сприяли 
його переобранню на другий термін 1996. Міжнар. діяльність 
К. була спрямована на ствердження США як глобальної д-ви, 
що покладає на себе відповідальність за мир і стабільність 
у різних регіонах світу. Так, К. нормалізував відносини із 
Соціаліст. Республікою В’єтнам; надав Мексиці позику на 
52 млрд дол., що врятувало її від фін. катастрофи 1994, сприяв 
підписанню Дейтонської угоди 1995 щодо врегулювання кон¬ 
флікту в Боснії та Герцеговині, нормалізації ізраїл.-палест. від¬ 
носин (підписання в 1999 у Шарм-аль-Шейсі угоди про віднов¬ 
лення мирного процесу на Бл. Сх.). Адміністрація К. підтримала 
розширення НАТО на Сх., ініціювала програму «Партнерство 
заради миру»; одночасно вдалася до військово-силових акцій 
проти Іраку та в складі НАТО проти Сербії, застосувала санкції 
міжнародні проти Куби, Лівії, Ірану. Прийшовши до Білого дому, 
К. зробив ставку на розвиток двосторонніх відносин із РФ як 
єдиною спадкоємницею СРСР, на підтримку Б. Єльцина та його 
курсу. Доля ядерної зброї, що залишалася на терит. незалежної 
України, стала ключовою проблемою в амер.-укр. відносинах. 
Поміркована і виважена позиція України дала можливість під¬ 
писати Тристоронню заяву президентів США, Росії та України 
1994 про ліквідацію ядерного арсеналу в Україні. Вона створи¬ 
ла підгрунтя для прискорення розвитку амер.-укр. екон. спів¬ 
робітництва і контактів у сфері безпеки. Проголосивши 1994 
«роком України», К. продемонстрував розуміння американців, 
що незалежна, дем. Україна може бути фактором стабілізації 
в Європі. Поступальні кроки у відносинах між США і Україною 
були зафіксовані у Спільній заяві про розвиток дружби і парт¬ 
нерства між Україною та Сполученими Штатами (берез. 1994), 
Хартії українсько-американського партнерства та співтовари¬ 
ства (лист. 1994), Меморандумі про надання Україні гарантій 
безпеки трьома ядерними дивами — США, Росією, Велико¬ 
британією — на Будапешт, зустрічі НБСЄ (груд. 1994). Візит 
К. в Україну в трав. 1995 закріпив позитивні тенденції і вивів 
амер.-укр. відносини на рівень партнерських. Адміністрація К. 
надавала Україні значну екон. і фін. допомогу на продовжен¬ 
ня політ, реформ, зміцнення дем. ін-тів і розвиток ринкової 
економіки. Візит К. до Києва у черв. 2000 продемонстрував 
зацікавленість Вашингтона відносинами з Україною. У 1988 




КОАЛІЦІЯ — КОАЛІЦІЯ ПАРЛАМЕНТСЬКА 


335 


Конгрес утретє в історії США порушив процедуру імпічменту 
проти президента К. за звинуваченням його в «інтимних сто¬ 
сунках» із етажеркою апарату Білого дому М. Левінскі. У1999 
Сенат, проголосувавши проти звинувачень К. у неправдивих 
свідченнях!* перешкоджанні правосуддю, відхилив пропозицію 
про імпічмент. Хоча цей скандал заплямував його репутацію, 
К. став одним із найпопулярніших президентів США завдяки 
успіхам у соціально-екон. розвиткові країни. 

Літ.: Тіїе Сііпіоп РгезіРепсу: Рігзі Арргаізаїз. Сґіаіґіат, 1996; Ваег К. Ре- 
іпуєпііп£ Оетосгаїз: Тґіе Роїііісз о( иьегаїізт (гот Веа£ап Іо Сііпіоп. 
имгепсе, 2000; Вегтап № Ргот ІНе Сепіег Іо Іґіе ЕР£е: ТПе Роїііісз 
апР Роїісіез оІІНе Сііпіоп РгезіРепсу. І_апІіат, 2003; ВІитепИіаІ 5. ТПе 
Сііпіоп Магз. №уу Уогк, 2003; Наггіз .1. ТНе Зигуіуог: ВІН Сііпіоп іп Іґіе 
Шіе Ноизе. N6^ Уогк, 2006. б. Г унчар 

КОАЛІЦІЯ (від лат. соаііііо — об’єднання, союз) об’єднання 
зусиль, координація дій, ведення спільної діяльності двох або 
більше акторів політичних для досягнення певної мети, яка 
передбачає максимізацію політ, вигод для кожної із сторін, 
досягнення балансу політ, сил. У кожному політ, середовищі, 
де рішення приймають декілька політ, діячів з більш чи менш 
суперечливими поглядами, постає проблема співпраці й по¬ 
літики вдаються до створення К. Будь-яка К. створюється під 
впливом усвідомлення її учасниками дефіциту власних ресур¬ 
сів і бажання скористатися чужими для досягнення своєї мети, 
наявності спільного ворога, загальної небезпеки, а також 
якщо вони заради цього готові знехтувати розбіжностями й 
суперечностями з потенційним партнером по К. Одним з най¬ 
більш поширених підходів до розуміння процесу формування 
К. є теорія рац. вибору. Згідно з останнім, на перший план ви¬ 
сувається рац. основа формування К. Припускається, що всі 
учасники К. прагнуть збільшити свої виграші та зменшити про¬ 
граші. Будь-яка К. має тимчас. характер. Виокремлюють такі 
етапи коаліц. процесу: 1) конституювання; 2) функціонування; 
3) розвиток; 4) розпад К. Якщо в процесі свого існування К. 
втрачає здатність відтворювати свої базові характеристики, 
тоді вона розпадається. Розпад К., що вичерпала свій потен¬ 
ціал життєздатності, є необхідною передумовою, ланкою но¬ 
вого коаліц. циклу. К. може існувати у формі політ, чи військ, 
союзу двох або більше д-в проти спільного супротивника 
(К. д-в проти Наполеона І, антинім. блок д-в у 1-й світовій 
війні — Антанта, антигітлерівська К. під час 2-ї світової війни), 
як об’єднання декількох партій для координації зусиль (пар¬ 
тійна К.), а також об’єднання фракцій для спільної діяльності 
в парламенті (парламентська К.). 

Літ.: Кікег № Н. Тґіе ІІіеогу ої роїііісаі соаііііопз. Науеп, СТ; Іоп- 
боп, 1962; Елисеев С. М. Рациональньїй вьібор: политические партии, 
власть и коалиции // Рациональньїй вьібор в политике и управленим: 
сборник. СПб., 1998; РгісЛіат С. Соаііііоп Веііауіоиг іп Оетосга- 
сіе$ о( Сепігаї ап д Еазіет Еигоре: ТНе Сазе ої ЗІоуакіа // .ІоигпаІ о( 
Соттипізі Зіибіез а псі Ігапзіїіоп Роїііісз. .Іипе 2002. УоІ. 18. N 0 .2. 

О. Кукуруз 

КОАЛІЦІЯ ДЕРЖАВ — союз, об’єднання двох або більше 
д-в заради досягнення спільної мети протягом обмеженого 
часу. Переважно має характер політ, або військ.-політ. союзу. 
В основі її утворення може лежати спільна загроза або праг¬ 
нення поширити свій вплив, реалізувати спільні інтереси че¬ 
рез експансію, захист тощо. Ці мотивації не обов’язково по¬ 
винні мати характер альтернативи, вони можуть накладатись. 
Утворення К. д. передбачає укладення двосторонніх або бага¬ 
тосторонніх угод, договорів. У них можуть фіксуватися реальні 


або формальні цілі та інтереси сторін. Прийняття рішення 
про входження до складу К. д. є свідомим актом, коли суб’єкт 
коаліції виходить із власних інтересів і вважає, що з допомо¬ 
гою кооперації інтереси національні будуть реалізовані ліпше, 
ніж коли країна діятиме самостійно (або прибуток кожного 
учасника, внаслідок спільної діяльності, перевищуватиме ін¬ 
дивід. витрати країни — члена коаліції). В основі кожної між- 
держ. коаліції лежить компроміс, оскільки неможливе повне 
співпадіння нац. інтересів двох і більше д-в. Тобто д-ви за¬ 
лишаються при своїх нац. інтересах, однак вони виділяють 
спільну складову, прийнятну для країн коаліціантів. Відомі в 
історії К. д. демонструють багатоманітність форм, конструкцій 
та термінів існування. Кожна К. д. передбачає наявність спіль¬ 
ного інституційного органу, який покликаний здійснювати ме¬ 
неджмент заради досягнення спільної мети, напрацьовувати 
механізми подолання проблем, суперечностей. Прикладами 
військ.-політ. К. д. у 20 ст. є Антанта (1904-20), Антигітлерів¬ 
ський блок (1941-45 рр.), НАТО, Варшавський договір тощо. 

А. Романюк 

КОАЛІЦІЯ ПАРЛАМЕНТСЬКА — угода фракцій про спіль¬ 
ні дії в парламенті . К. п. утворюється в більшості парлам. та 
парлам.-презид. д-в, де парламент має вагоме значення 
в процесі управління д-вою. Представн. характер парламен¬ 
ту означає, що для реалізації представництва інтересів від¬ 
повідних соціальних груп у законод. органі парлам. рішення 
повинні визнаватися більшістю цих груп. Ситуація, коли одна 
з фракцій парламенту має більшість місць, буває дуже рідко, 
тому, як правило, формується коаліція фракцій. Стимулом для 
об’єднання фракцій, груп є прагнення контролювати уряд. 
Для характеристики К. п. має значення розташування політ, 
фракцій всередині коаліції відповідно до політ, уподобань і 
чисельність коаліції. К. п. може бути закритою або відкритою. 
Перша складається з фракцій, які мають схожі ідеол. позиції і 
не бажають приймати до коаліції фракцію, що не поділяє їхніх 
ідеол. переконань. Друга створюється з фракцій, які заради 
вирішення конкр. питання або проблеми готові співпрацювати 
з будь-якими фракціями, незважаючи на розбіжності в ідеол. 
підходах. Вважається, що К. п. створюються між фракціями, 
політ, погляди яких збігаються, принаймні, щодо осн. напря¬ 
мів розвитку д-ви. Зазвичай коаліція з двох фракцій вклю¬ 
чає третю фракцію, яка розташована між ними. Залежно від 
співвідношення чисельності фракцій у К. п. стосунки партнерів 
можуть бути рівноправними або нерівноправними. У першому 
випадку посади в уряді розподіляються шляхом тривалих кон¬ 
сультацій, переговорів, компромісів. В умовах другого варіан¬ 
ту найбільша фракція надає ін. фракціям певні м-ва в обмін на 
їхню політ, підтримку або лояльність. Як правило, К. п. створює 
найбільша фракція та ще одна чи дві менші. Інколи виникає си¬ 
туація, коли найменші фракції, об’єднавшись, формують К. п., 
а найбільша фракція опиняється в меншості. К. п. рідко ство¬ 
рюють дві найбільші фракції. Дві партії, які отримують трохи 
менше ніж половину місць у парламенті, зазвичай не бажають 
домовлятись одна з одною. їм вигідніше створити К.п. з третіми 
партіями, менш чисельними. Якщо вихід фракції з К. п. озна¬ 
чає втрату парлам. більшості, тоді коаліцію називають міні¬ 
мальною. Якщо ж якась партія може вийти з коаліції, але уряд 
все одно матиме підтримку більшості, тоді коаліцію називають 
розширеною. Утворення К. п. відбувається не за чіткими, на¬ 
перед визначеними правилами, а відповідно до певної політ. 




336 


КОАЛІЦІЯ ПАРТІЙНА — КОВАЛЕВСЬКИЙ 


ситуації шляхом переговорів між фракціями. Осн. завданням 
парлам. фракцій у процесі переговорів є поступове наближен¬ 
ня положень щодо реалізації своїх виборчих обіцянок до по¬ 
зицій потенц. партнерів, щоб розробити спільну програму дій, 
яка була б взаємоприйнятною, послідовною і стала основою 
здійснення реальної політики. Кожна К. п. з своєю природою 
конфлікгогенна, оскільки з двох чи декількох передвиборчих 
програм і доктринальних відмінностей треба вибудувати одну 
спільну, яка створюється шляхом взаємних поступок і компро¬ 
місів. Останні завжди даються нелегко, оскільки політики ма¬ 
ють різні парт.-політ. інтереси й особисті амбіції. 

У більшості дем. д-в у конституції не згадується порядок утво¬ 
рення коаліцій та правила поведінки в їхніх рамках, не існує 
законів про К. п. В Україні засади формування,_орг-ції діяль¬ 
ності та припинення діяльності коаліції депут. фракцій у ВР 
України встановлюються Конституцією України та Регламен¬ 
том ВР України. У Конституції України із змінами і доповнення¬ 
ми, внесеними Законом України від 08.12.2004 № 2222-ІУ 
зазначається, що «у Верховній Раді України за результатами 
виборів і на основі узгодження політичних позицій форму¬ 
ється коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить 
більшість народних депутатів України від конституційного 
складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій 
у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вно¬ 
сить пропозиції Президенту України щодо кандидатури 
Прем'єр-міністра України, а також відповідно до цієї Консти¬ 
туції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету 
Міністрів України». Регламент ВР України від 16.03.2006 унор¬ 
мовував порядок утворення, функціонування та зміни коаліції 
депут. фракцій. Згідно із цим Регламентом «коаліція депутат¬ 
ських фракцій у Верховній Раді — це добровільне об’єднання 
депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за ре¬ 
зультатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. 
До складу коаліції входить більшість народних депутатів від 
конституційного складу Верховної Ради». 

У Тимчас. Регламенті ВР України від 08.04.2008 і Регламенті 
ВР України від 19.09.2008 (рішенням Конституційного Суду 
України від 26.11.2009 визнаний неконституційним) визна¬ 
чення про коаліцію депут. фракцій залишилося таким як і в по¬ 
передньому Регламенті. 

Згідно Регламенту ВР України після проведення депут. фракція¬ 
ми консультацій укладається угода про коаліцію депут. фракцій 
у ВР. В коаліційній угоді фіксуються узгоджені політичні позиції, 
що стали основою формування цієї коаліції, зокрема стосов¬ 
но засад внутрішньої і зовнішньої політики, визначається політ, 
спрямованість і принципи діяльності коаліції, а також порядок 
вирішення внутрішньо-організаційних питань діяльності коа¬ 
ліції та порядок припинення її діяльності. До коаліційної угоди 
додаються списки членів депут. фракцій, що сформували коалі¬ 
цію, з особистими підписами народних депутатів. Списки чле¬ 
нів депут. фракцій є невід’ємною складовою коаліційної угоди. 
Літ.: Совгиря О. Парламентська коаліція — новий суб’єкт конституцій¬ 
ного права України // Право України. 2007. № 2. О. Кукуруз 

КОАЛІЦІЯ ПАРТІЙНА — угода кількох партій політичних про 
спільну діяльність, об’єднання їхніх зусиль та ресурсів для до¬ 
сягнення конкр. мети політичної діяльності у контексті елек¬ 
торальних циклів. К. п. поділяють на передвиборну і після- 
виборну. Перша утворюється для перемоги на виборах. Осн. 
мотивом формування передвиборної коаліції є переконання, 


що, об’єднавшись у коаліцію, політ, партії отримають кращі ре¬ 
зультати, ніж поодинці. В Україні передвиборна К. п. репрезен¬ 
тована виборчим блоком. Залежно від чисельності та впли¬ 
вовості певної партії у такому об’єднанні вона сподівається 
дістати можливість проводити свій політ, курс, посилити контр¬ 
оль над урядом або ж отримати певні посади у викон. владі. 
Друга — формується для підтримки уряду (влади) чи проти ньо¬ 
го (коаліція «Сила народу», 2004), або ж для реалізації якогось 
конкр. завдання. О. Кукуруз 

КОБИЛЙЦЯ Лук’ян (1812, Пугила-Сторонець, тепер Пугила, 
Чернів. обл. — 24.10.1851, Гура-Гумора, тепер Гура-Гумору- 
луй, Румунія) — лідер селянства гірських районів Буковини 
в 40-х рр. 19 ст. Уперше в 1839 став представником сільс. 
громад для надання скарг на утиски селян з боку поміщиків. 
У 1843 під його проводом відбулися значні сел. заворушення 
в Русько-Довгопільському околі Буковини. Після їх придушен¬ 
ня був підданий тілесним покаранням та ув’язнений на декіль¬ 
ка місяців. Під час австр. революції 1848-49 К. був обраний 
депутатом рейхстагу, де разом з ін. сел. депутатами домагав¬ 
ся скасування панщини та ін. повинностей без викупу. У лист. 
1848 К. звернувся до селян із закликом обирати своїх війтів 
громад замість панських ставлеників і не коритися урядовцям 
із земельних справ. У1849 він був позбавлений депут. повно¬ 
важень. У квіт. 1850 був заарештований. Під час слідства пе¬ 
ребував у Чернів. в’язниці, де зазнав фіз. тортур. Після закін¬ 
чення слідства був висланий до Гура-Гумори на поселення, де 
помер за нез’ясованих обставин. 

Літ.: Селянський рух на Буковині в 40-х рр. XIX ст. 36. док-тів. К м 1949; 
Шевченко Ф. Лук’ян Кобилиця. К., 1958; Буковина, істор. нарис. Чер¬ 
нівці, 1998. О. Добржанський 

КОВАЛЕВСЬКИЙ Максим Максимович (08.09.1851, Харків — 
05.04.1916, Петроград, тепер Санкт-Петербург) — соціолог, 
правознавець, історик, етнограф, громад.-політ. діяч. У 1868 
закінчив із золотою медаллю 3-тю Харків, гімназію і поступив 
на юрид. ф-т Харків, ун-ту. Після закінчення навчання в 1872 
був залишений при ун-ті професорським стипендіатом кафе¬ 
дри держ. права європ. д-в. Деякий час поглиблював освіту 
в Берлін, ун-ті, потім слухав лекції у навч. закладах Відня та 
Парижа, працював у б-ці Брит. музею та Держ. архіві Лондона. 
В Європі познайомився з Е. Дюркгаймом, К. Марксом, В. Со¬ 
ловйовим, Г. Спенсером, Ф. Енгельсом та ін. По поверненні К. 
перевівся до Моск. ун-ту, де у трав. 1878 захистив дис. на сту¬ 
пінь магістра держ. права. Із верес. 1878 — доцент кафедри 
держ. права і порівняльної історії права Моск. ун-ту. Після за¬ 
хисту в 1880 дис. на здобуття наук, ступеня д-ра держ. права 
обраний ординарним професором цієї ж кафедри. Упродовж 
1881-82 — у закорд. відрядженні. Брав участь у роботі бага¬ 
тьох наук, т-в, був серед засновників Моск. психол. т-ва (1884). 
За критику рос. держ. ладу в 1887 звільнений з ун-ту. Того ж 
року виїхав за кордон. Працював у Франції, Великобританії, 
США, Італії, Бельгії, Швеції. 31889 проживав у Франції, читав 
лекції в Стокгольм. (1890) і Брюссел. (1899) ун-тах, а також де¬ 
які лекції в Парижі, Оксфорді, Чикаго, Сан-Франциско. У1901 
зі своїми однодумцями заснував у Парижі Руську вищу школу 
сусп. наук, яка поширювала соціол. ідеї в рос. сусп-ві. У1905 
повернувся в Росію і в 1906 обраний ординарним професо¬ 
ром кафедри держ. права екон. відділення Петерб. політех. 
ун-ту та в 1907 позаштатним ординарним професором кафедри 
держ. права юрид. ф-ту Петерб. ун-ту. У цих закладах працював 




КОДЕКС НАПОЛЕОНА 


337 


до останніх днів свого життя. У різний час також працював 
професором Петрогр. вищих жіночих («Бестужевських») курсів, 
Курсів виховательок і керівників фізичної освіти (Лесгафтов- 
ських курсів), Психоневрол. ін-ту і Педаг. академії. У 1907 об¬ 
раний членом Держ. ради від Петерб. АН і ун-тів. Вважався од¬ 
ним із лідерів і провідних ораторів лівої частини Держ. ради, 
відстоював ідеали прогрес, розвитку і конст. демократії, брав 
безпосередню участь в опрацюванні низки законопроектів. 

Ще 1885 К. став членом масонської ложі «Вірні друзі» шотл. 
обряду, згодом, у роки революції 1905-07, був засновником 
масонських осередків у Москві й С.-Петербурзі. Проте вна¬ 
слідок внутр. боротьби серед лідерів орг-ції його 1911 виклю¬ 
чили з масонства. У 1905-07 був засновником і керівником 
Партії дем. реформ, головою багатьох громад, об’єднань: 
Рос. відділення Міжнар. т-ва миру, Петерб. юрид. т-ва, Віль¬ 
ного економічного т-ва, Рос.-брит. т-ва, гуртків ім. О. Герцена, 
Я. Толстого та ін. Упродовж 1879-80 був видавцем-редакго- 
ром лібер. часопису «Критическое обозрение. Журнал научной 
критики и библиографии в области наук историко-филоло- 
гических, юридических, зкономических и государственньїх», 
у 1878-92 — один з редакторів органу Моск. юрид. т-ва «Юри- 
дический вестник». У 1906-07 — редактор газ. «Страна», а 
1909 перейняв у М. Стасюлевича керівництво впливовим ви¬ 
данням «Вестник Европьі. Журнал исторический, политичес- 
кий и литературньїй» і до кінця життя був його редакгором-ви- 
давцем та особисто завідував у ньому відділом сусп. і юрид. 
наук. Співробітничав з багатьма заруб, виданнями. Співчував 
укр. нац. рухові, був особисто знайомий з М. Грушевським, 
С. Петлюрою та ін. його провідними діячами, співробітничав 
з укр. думською громадою, боровся проти утисків укр. мови, 
в 1914-16 був одним з редакторів першого наук, довідника 
з українознавства «Украинский народ в его прошлом и на- 
стоящем». У груд. 1899 К. був обраний чл.-кор. Петерб. АН, 
а в берез. 1914 — її ординарним академіком. Уводив до чис¬ 
ла провідних діячів Міжнар. ін-ту соціології — найстарішого 
міжнар. об’єднання профес. соціологів, заснованого в Пари¬ 
жі 1893, деякий час був його віце-головою та головою. Був 
також чл.-кор. Франц. ін-ту (Академії моральних і політ, наук) 
та Брит. асоціації розвитку наук, членом Тулуз. академії за¬ 
конодавства, Т-ва з вивчення історії Франц. революції, Т-ва 
з вивчення вітчизняної історії (Італія), Т-ва соціології в Пари¬ 
жі. Брав участь у багатьох міжнар. наук, форумах. З початком 
1-ї світової війни протягом 7 міс. (до лют. 1915) утримувався як 
заручник у Карлсбаді (тепер Карлові Вари, Чехія). Важкі умови 
перебування в полоні підірвали його життєві сили, невдовзі 
він помер. К. був ПОСЛІДОВНИМ П03ИТИВІСТ0М-ЄВ0ЛЮЦІ0НІСТ0М 
у науці, а в політиці — теоретиком соціального, або «нового» 
лібералізму, який передбачав мирне реформування Росії, мо¬ 
дернізацію сусп-ва, розширення громадян, прав і свобод. 

Літ.: Гуренко М. М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і 
свобод людини у ліберальній теоретико-правовій думці. К., 2000; Іс- 
аєвич Я. Д. М. М. Ковалевський та Україна. К., 1966; Кармазіна М. С. 
Ідея державності в Українській політичній думці (кінець ХіХ — початок 
XX століття). К., 1998. ^ О. Красівський 

КОДЕКС НАПОЛЕОНА (Собе №роІеоп), Цивільний кодекс 
Франції — звід законів цив. права Франції. Введений у дію 
21.03.1804 та чинний (зі змінами і доповненнями) дотепер. 
Його проект був підготовлений урядовою комісією, призначе¬ 
ною Наполеоном Бонапартом 11.08.1800. В основу кодексу 


було покладено принципи та правила рим. права, франц. 
норм, акти й правові звичаї. Кодекс замінив понад 14 тис/ 
законод. актів, що були прийняті наприкінці 18 ст. револ. уря¬ 
дами Франції. Безпосередню участь у розробці кодексу взяв 
Наполеон, у зв’язку із цим 03.09.1807 звід отримав назву 
К. Н. Більше двох століть він займає центр, місце у правовій 
системі Франції. У ньому сформульовано осн. принципи при- 
ват., цив., сім. права, труд, правовідносин тощо. Док-т виріз¬ 
няється стрункістю викладу, стислістю юрид. дефініцій, чіткістю 
трактувань осн. понять та ін-тів цив. права. Більшість статей, 
яких спочатку налічувалося 2281, за невеликим винятком ви¬ 
кладена коротко і ясно. Структура кодексу відобразила схе¬ 
му побудови інституцій рим. права: особи, речі, спадкування, 
обов’язки. Незважаючи на скасування деяких застарілих 
статей, обсяг кодексу у 20 ст. пост, зростав і тепер перевищує 
початковий більш ніж у 1,5 рази. Кодекс складається з титулу 
(6 статей), який регулює набрання чинності франц. закона¬ 
ми, їхню дію у часі й просторі, та трьох книг. У 1-й книзі «Про 
осіб» сформульовано осн. принципи рівності й цивільно-прав. 
свобод франц. гр-н, передбачена секуляризація шлюбно-сім. 
відносин. Її положення визначають: місце проживання та діє¬ 
здатність фіз. особи; правила, що регулюють встановлення і 
походження дітей, усиновлення, опіку; охорону прав повно¬ 
літніх осіб, які у зв’язку зі станом здоров’я або з ін. обставин 
не в змозі захистити свої інтереси; визнання гр-на безвісти 
зниклим тощо. 2-га книга «Про майно та різновиди власнос¬ 
ті», утверджуючи принципи непорушності та недоторканності 
приват. власності, присвячена регламентації речових прав, 
в основу якої закладена класична класифікація рим. приват. 
права. Книга зазнала найменших змін, що свідчить про не¬ 
ухильне дотримання франц. законодавством основоположних 
канонів права приват. власності. 3-тя книга «Про різні спосо¬ 
би набуття права власності» визначає правила придбання 
майна внаслідок правонаступництва, дарування, заповіту або 
зобов’язань. Книга містить основоположні принципи, які сто¬ 
суються договірних та ін. зобов’язальних відносин. Відповіда¬ 
ючи нагальним потребам соціально-екон. розвитку Франції, 
книга в різний час була доповнена титулами (частинами) «Про 
відповідальність за шкоду, заподіяну недоброякісною продук¬ 
цією», «Про договір підряду на капітальне будівництво», «Про 
угоди щодо здійснення прав на спільне майно». Правові при¬ 
писи книги регулюють різні види договорів (купівлі-продажу, 
позики, міни, найму, зберігання, доручення, застави, іпотеки 
тощо). К. Н. виявився найбільш вдалою в історії юриспруденції 
спробою кодифікувати цив. право. Про феноменальний вплив 
кодексу свідчить факт його широкої рецепції у світі: протягом 
200 років існування кодексу понад 70 країн або повністю ско¬ 
піювали його, або взяли за основу більшість його положень. 
Уже 1806 кодекс було введено в Італії, 1808 — у Польщі. По¬ 
ступово рецепція ключових положень К. Н. охопила більшість 
країн Зх. Європи, включаючи Іспанію, Бельгію, Нідерланди, 
Грецію. Кодекс став основою цив. кодексу провінції Квебек 
(Канада), вплинув на кодекси багатьох латиноамер. країн. 
Беззаперечним слід визнати вплив кодексу на цив.-прав. ко¬ 
дифікацію в Єгипті та ін. країнах Африки й араб. Сх. К. Н. збе¬ 
рігає вплив і в наш час, свідченням чого є Цив. Кодекс України 
від 16.01.2003 (зі змінами та доповненнями), багато поло¬ 
жень якого є прямими запозиченнями з франц. док-та або ви¬ 
ведені з його принципів. В. Смолянюк 




338 


КОДЕКС ЮСТИНІАНА — КОЗАЦТВО 


КОДЕКС ЮСТИНІАНА (Сосіех .Іизііпіапиз) — офіц. зведен¬ 
ня рим. імператорських указів 2 — поч. 6 ст., перша частина 
Корпус юріс цивіліс — складова частина законодавчої ком¬ 
піляції візант. імператора Юстиніана І (482-565). Об’єднує 
імператорські конституції, які увійшли до кодексів Ґреґоріана, 
Гермогеніана та Феодосія, а також деякі ін. юрид. акти пізньо- 
рим. періоду. Причиною укладення нового кодексу стала над¬ 
то велика к-сть норм.-прав. актів, накопичених упродовж 
кількох століть, суперечності між старими та новими юрид. 
приписами, одночасне існування кількох конституцій, які втра¬ 
тили практ. цінність, але були включені до згаданих кодексів. 
К. Ю., підготовлений комісією на чолі з константинопольським 
магістратом і професором права Теофілом, систематизував 
усі наявні та той час форми позит. права — цив., преторське, 
імператорське, твори юристів тощо. Під час роботи скорочува¬ 
лися та вилучалися тексти, що зжили себе або були скасовані 
пізнішими узаконеннями. Робота тривала близько 14 місяців. 
07.04.529 К. Ю. було опубліковано латин., пізніше — грец. мо¬ 
вами. 16 квіт, того ж року він набув чинності. 

Юстиніаном І було ініційовано створення нових конституцій, 
паралельно відбувалося осучаснення ін. юрид. док-тів — Ди- 
гестів та Інституцій. Це призвело до ускладнення норм.-прав. 
сфери Візантії та необхідності переробки нещодавно видано¬ 
го кодексу. Таку переробку було здійснено робочою комісією 
на чолі з Трібоніаном. У 534 було видано новий док-т під на¬ 
звою «Сосіех гереіііае ргаеіесііопіз» («Кодекс другого видан¬ 
ня»). Перші 9 книг кодексу поступово доповнювалися грец. 
конституціями, ін. джерелами церковного і світського права 
Візант. д-ви. Цілісне видання К. Ю. (з урахуванням пізніших 
доповнень правової культури Візантії) вперше було зроблене 
Д. Ґодфруа (1549-1621). Одним з кращих видань К. Ю. вва¬ 
жається видання 1877, здійснене П. Крюґером (1840-1926). 
Практ. значення К. Ю. полягає у популяризації в країнах Зх. 
рим. права, особливо права власності та зобов’язального (до¬ 
говірного) права. Завдяки загальноєвроп. популярності К. Ю. 
рим. право було реципійоване багатьма країнами, ставши 
основою сучас. цивілістики. 

Літ.: Підопригора О. А. Основи римського приватного права. К., 1997. 

В. Смолянюк 

КОЗАЦТВО — соціальний феномен, породжений існуванням 
відкритого степового кордону між осілим землеробським на¬ 
селенням Сх. Європи та кочовиками євразійських степів. Пер¬ 
ші писемні згадки про укр. козаків (козаки «кияне і черкасці») 
містяться у джерелах кін. 15 ст. — хроніці М. Бєльського під 
1489 і актових матеріалах за 1492, хоча сам термін уперше 
згадується в латино-персько-тат. тексті кін. 13 ст. «Кодекс Ку- 
манікус», де тлумачиться як «страж», «вартовий», «конвоїр». За 
пізнішою фіксацією у низці тюрк, мов «козаками» називали на¬ 
йманих вояків, що покинули свій рід. У соціальних практиках 
Крим, ханства козакування означало як ведення розбійного 
способу життя переважно тат. молоддю на периферії Крим, 
юрту, так і виконання обов’язків з охорони об’єктів, конвою¬ 
вання вантажів. Визнаючи факт запозичення терміна з тюрк, 
мов, дослідники одностайні в тому, що саме соціальне явище 
розвивалося на питомо місц. грунті. Своєрідними предтечами 
К. на теренах Серед, і Нижн. Подніпров’я, басейнів Пд. Бугу 
і Дністра було слов’янське населення, яке з давньоруських 
часів займалось у цих регіонах госп. діяльністю та відзнача¬ 
лося своєрідною сусп. орг-цією, з виразними рисами військ. 


демократії, що не підпорядковувалися князівській владі (літо¬ 
писні «бродники», «берладники»). На процес формування К. по¬ 
тужний вплив справило утворення Крим, ханства, підпадання 
його під зверхність Осман. Порти та відповідно бурхливий роз¬ 
виток практики крим. походів за людським товаром (ясиром) 
на сусідні, переважно укр. землі. Відтак К. з кін. 15 ст. форму¬ 
валось як з нащадків бродників, берладників і т. зв. прийшлих 
з внутр. р-нів укр. земель промисловців-уходників, які займа¬ 
лись рибальством, мисливством і лоцманством на формально 
нічиїх землях, так і груп охоронців пд. прикордоння, причому на 
практиці часто-густо відбувалося поєднання перших і других. 
Упродовж 1-ї пол. 16 ст. стихійні процеси козакування нама¬ 
гаються очолити прикордонні старости Вел. князівства Литов. 
та Корони Польс. О. Дашкович, С. Полозович, П. і С. Лянцко- 
ронські, Б. Претвич, Д. Сангушко а також укр. магнати С. Збо- 
ровський, Д. Вишневецький, Б. Ружинський та ін., які у такий 
спосіб прагнуть організувати ефективну і недорогу службу 
охорони пд. кордонів д-ви від татар, нападів. У цей час коза¬ 
кування стає доволі поширеним на Подніпров’ї та Поділлі спо¬ 
собом життя і профес. заняттям для вихідців з різних соціаль¬ 
них верств і різних регіонів д-ви. Бл. 1552 (за ін. даними 1554, 
1556) Д. Вишневецький збудував на о. Мала Хортиця кам’яне 
укріплення, що на короткий час стало форпостом для розгор¬ 
тання операцій підпорядкованих князю козац. сил, а крім того 
стало прикладом для наслідування при закладенні К. своїх 
укріплень у Серед. Подніпров’ї, нижче Дніпрових порогів, За¬ 
порозьких Січей як осередків соціально-політ. самоорганізації 
низового або запорозького К. Входження укр. земель за ре¬ 
зультатами Люблін, сейму 1569 до складу Речі Поспол. та про¬ 
цеси внутр. консолідації соціальної еліти нової д-ви, де не було 
залишено місця для напівпривілейованих груп — т. зв. бояр- 
слуг, обумовлюють масове долучення останніх до К., що сприяє 
поліпшенню його самоорганізації, формуванню окремішньої 
соціальної ідентичності, де пріоритетними стають такі принци¬ 
пи, як особиста незалежність, рицарська хоробрість і відчуття 
корпоративної єдності. З 2-ї пол. 16 ст. К. поступово починає 
набувати ознак окремого соціального стану. Немалою мірою 
цьому сприяли заходи керівництва Речі Поспол. щодо залу¬ 
чення К. на королів, службу, з відповідним закріпленням його 
прав і зобов’язань перед д-вою. Уперше К. у к-сті 300 осіб було 
запрошено на королів, службу універсалом короля Зигмунда II 
Августа 1570. У 1578 к-сть т. зв. реєстрового К. (тобто внесе¬ 
ного до спеціального списку-реєстру, з визначенням їхнього 
статусу) зросла до 500 осіб, 1590 — до тисячі, а під час воєн¬ 
них кампаній Речі Поспол. — доходила до кількох тисяч. За уго¬ 
дою 1625 реєстрове військо налічувало вже 6 тис. осіб, з яких 
було сформовано 6 реєстрових козац. полків — Білоцерк., Ка¬ 
нів., Черкас., Корсун., Переясл., Чигирин. К. отримувало стано¬ 
ву автономію — підпорядковувалося своєму «старшому» (якого 
нерідко називали гетьманом), мало власну виборну старшину, 
власний присуд тощо. У виділених владою для розгортання ре¬ 
єстрового козац. війська Білоцерк., Канів., Черкас., Корсун., 
Переясл. і Чигирин, староствах постає своєрідний полково- 
сотенний устрій, елементи якого поширюються й на ін. терит. 
Серед. Подніпров’я. Унаслідок цього в регіоні встановлюється 
фактично стан двовладдя, причому козац. самоврядування ви¬ 
являє більшу ефективність аніж місц. королів, адміністрація. 
Одночасно К. розвиває самобутнє госп-во, що базувалося на 
вільнонайманій праці. Враховуючи, що королівський реєстр 




КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ (ВІЙНИ) 


339 


охопив лише незначну частину К., упродовж ост. десятиліть 

16 — 1-ї пол. 17 ст. К. веде активну боротьбу за визнання вла¬ 
дою Речі Поспол. за ним прав рицарського, шляхетного стану, 
нерідко перемежовуючи політ, боротьбу масовими збройними 
виступами. 1-ша козац. війна за утвердження станових прав 
К. розгортається під керівництвом К. Косинського, С. Наливай¬ 
ка, М. Шаули, Г. Лободи впродовж 1591-96. Розгром козац. 
виступу дозволяє Речі Поспол. оголосити К. «військ, злочин¬ 
цями і ворогами вітчизни». Утім неспроможність регулярних 
військ і шляхетського ополчення ефект, протистояти турец. 
і татар, загрозі змушують залежно від зовн. обстановки змі¬ 
нювати репресії супроти К. на показові загравання влади, 
залучення його на королівську службу. Нехтування ж влади 
даними обіцянками щодо впорядкування соціального статусу 
широких верств К. провокують до козац. повстань під прово¬ 
дом М. Жмайла 1625, Т. Федоровича (Трясила) 1630, Д. Гуні, 
П. Бута, Я. Острянина 1638. 

Наступ Контрреформації на теренах Речі Поспол. та особливо 
репресії стосовно Правосл. церкви, що мали місце після про¬ 
голошення постанов Берест, церк. унії, обумовили зближення 
К. з правосл. ієрархами, перебирання К. на себе ролі захис¬ 
ника правосл. віри. Найповніше така роль проявилась у геть¬ 
манування П. Конашевича-Сагайдачного й особливо у подіях, 
пов’язаних із відновленням Єрусалим, патріархом Феофаном 
вищої правосл. ієрархії в Україні, що мало місце 1620 за без¬ 
посередньої активної участі К. Масове долучення до К. ви¬ 
хідців із шляхетського середовища (див. Шляхта ), міщанства 
і селянства спостерігається з поч. Визвольної війни серед. 

17 ст. (ін. дефініції — Українська, Національна чи Козацька 
революція, Національно-визвольна війна). Після здобуття 
К. ряду перемог над збройними силами Речі Поспол. у 1648 
і успішного поч. кампанії 1649 Зборівський мир зафіксував 
визнання владою Польс.-Лит. д-ви автон. статусу створеного 
К. нового держ. утворення Війська Запорізького, в якому К. 
відігрівало провідні соціальні ролі. При творенні нової д-ви 
К. переважно використало досвід сусп. козац. самоорганіза¬ 
ції, що розвивалася на Запоріжжі і Серед. Подніпров’ї з кін. 
16 ст., у т. ч. полково-сотенний принцип тер.-адм. і військ, 
орг-ції, традиції козац. судочинства тощо. У роки розгортання 
визвольної боротьби К. у 1630-ті та особливо на поч. 1650-х 
спроби влади Речі Поспол. обмежити козац. присутність в 
Наддніпрян. Україні провокують масові хвилі переселення 
К. на землі Слобід. України. У результаті цих міграц. рухів на 
Слобожанщині також установлюється традиц. модель козац. 
самоорганізації, що базувалася на полково-сотенному прин¬ 
ципі адм. і військ.-мобілізац. орг-ції. Єдиною принциповою 
відмінністю у порівнянні з класичними наддніпрян. зразками 
було те, що на Слобожанщині не існувало ін-ту гетьманства 
і ген. старшини, а функції вищої розпорядчої влади над козац. 
полками здійснювали воєводи рос. царя, під зверхністю яко¬ 
го на той час перебували землі Слобід. України. Перебравши 
в межах Укр. козац. д-ви на себе функції управління д-вою, за¬ 
кріпивши в прав, актах, у т. ч. й міждерж. угодах, права і приві¬ 
леї К. як провідної сусп. верстви, К. оформлюється як окремий 
повноправний соціальний стан. Утім, незважаючи на традиції 
ведення козац. реєстрів і компутів упродовж усього 17-18 ст., 
виокремитись у замкнутий соціальний стан К. все ж не вда¬ 
лося і надалі існували можливості як входження до його лав 
представників ін. соціальних станів і груп, так і виходу через 


різні причини з нього. У міру розвитку козац. державності 
й ускладнення функцій ін-тів влади, а також закріплення зем. 
власності відбувалося виділення з більш-менш однорідної ко¬ 
зац. маси в роки визвольної боротьби серед. 17 ст. провідної 
соціальної верстви — козац. старшини і т. зв. значних козац. 
товаришів (згодом у середовищі останніх почали розрізняти 
бунчукових і значкових товаришів), у руках яких переважно 
і зосереджувались усі управлін. функції в козац. д-ві й козац. 
війську. Згодом майнова і соціально-прав. нерівність у серед¬ 
овищі К. була закріплена поділом К. на т. зв. виборних козаків 
та їхніх підпомічників, перші з яких рекрутувались із середови¬ 
ща заможного К., відбували військ, повинність і повною мірою 
користувалися козац. правами і привілеями, а другі — екон. 
неспроможні до належного виконання військ, служби,-допо¬ 
магали виборним у веденні їхнього госп-ва та спорядженні до 
військ, походів, втрачаючи водночас у доступі до традиц. ко¬ 
зац. прав і привілеїв. 

Після скасування урядом Катерини II 1764 ін-ту гетьманства 
і проведення П. О. Румянцевим у 1660-70-х низки політ.-адм. 
реформ К. втрачає кол. свій статус, у т. ч. й визначальну функ¬ 
цію іррегулярного війська, й поволі наближаються до статусу 
держ. селян Рос. імперії. Водночас рос. влада надає козац. 
старшині можливість претендувати на права рос. дворянства 
і тим самим нівелює будь-які спроби К. відстоювати традиц. 
козац. устрій. Перемога Рос. імперії у війні з-Оттоман. Портою 
1768-74 дозволила Катерині II1775 зруйнувати Запорозьку 
Січ та ліквідувати запорозьке К. У роки чергової рос.-турец. 
війни 1781-91 було вчинено спробу реанімувати козац. 
військ, орг-цію, створивши із запорозьких козаків Військо вір¬ 
них козаків, згодом перейменоване на Чорноморське козац. 
військо, а після завершення війни переселене на Кубань, де 
постало Кубан. козац. військо. Ін. частина запорозьких коза¬ 
ків після знищення Січі знайшла прилисток на Дунаї, на під¬ 
владних турец. султану землях, заснувавши там Задунайську 
Січ. Після 1828 переважна частина задунайських козаків по¬ 
вернулася під владу Рос. імперії, сформувавши Азов, козац. 
військо. Козац. ідеологія й уявлення про сусп. устрій і політ, 
орг-цію знайшли відображення у творах т. зв. козац. літопис¬ 
ців С. Величка, Г. Грабянки, В. Рубана, П. Симоновського та ін., 
у положеннях Конституції 1710, різного роду політ, проектах 
і деклараціях. 

Літ.: Голобуцький В. Запорозьке козацтво. К., 1994; Лепявко С. Ко¬ 
зацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996; Горобець В. Від 
союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини їуржій О. І., Чух- 
ліб Т. В. Гетьманська Україна. К., 1999; Горобець В. Політичний устрій 
українських земель другої половини XVII—XVIII століть: Гетьманщина, 
Запорожжя, Слобожанщина, Правобережна Україна. К., 2000; Історія 
українського козацтва. У 2 т. К., 2006,2008. В. Гуробець 

КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ (ВІЙНИ) кін. 16 - 1-ї пол. 17 ст. - 
збройні виступи укр. козацтва за визнання як станових прав, 
так і свобод укр. народу в межах соціально-політ. структури 
Речі Поспол. Тривали з перервами на теренах України та Пд. 
Білорусії у 1591-1638. Масовим стало повстання під про¬ 
водом Криштофа Косинського. 1-й етап відбувся протягом 
серп. 1591 — трав. 93, 2-й — лип. 1594 — черв. 96. Спочатку 
у лавах повстанців воювало бл. 5 тис. запорожців, 1,5 тис. ре¬ 
єстрових (городових) козаків та декілька тисяч міщан і селян. 
Козаки захопили Білу Церкву, Канів, Корсунь, Богуслав, Біло- 
городку, Чуднів, Переяслав, Трипілля, після чого штурмували 
Київ. Восени 1591 під владою К. Косинського опинилася вся 




340 


КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ (ВІЙНИ) — КОЗЕЛЬСЬКИЙ 


Пд. Київщина. Жителі її міст і сіл присягали на вірність козац. 
«присуду» і сплачували «стації» на користь козац. адміністрації. 
Протягом 1592 влада повстанців поширилася на більшу час¬ 
тину Київ., Брацлав. та Подільс. воєводств, а також на окремі 
повіти Волин. воєводства. 02.02.1593 козац. військо зазнало 
поразки від коронних військ Польщі під с. П’ятка на Житомир¬ 
щині. Улітку 1594 козац. полк. Северин (Семерій) Наливайко 
на чолі 4-тисячного підрозділу разом з військами гетьмана 
реєстрових козаків Григорієм Лободою (бл. 8 тис. чол.) і полк. 
Матвієм Шаулою (бл. 2 тис. чол.) оволодів Брацлавом та дея¬ 
кими ін. містами поруч з ним, волинською столицею Луцьком 
і сх. р-нами Галичини. У жовт. 1594 Наливайко розбив шля¬ 
хетське військо під Брацлавом. У верес. 1595 повстанці зно¬ 
ву здійснили похід на Луцьк, а потім захопили деякі міста Пд. 
Білорусі. У січ. 1596 козаки повернулися на украінські/руські 
землі. Польс. король Сигізмунд III вислав проти них урядове 
військо на чолі із Станіславом Жолкевським. У ході повстан¬ 
ня Наливайко запропонував Варшаві план реформування ко¬ 
зацтва в автономне «Буго-Дністровське Військо», яке б через 
гетьманське управління безпосередньо підкорялося лише вла¬ 
ді короля Речі Поспол. Однак такі політ, пропозиції були відки- 
нугі королів, урядом. У черв. 1596 повстанське військо зазна¬ 
ло поразки від переважаючого в декілька разів противника 
в урочищі Солониця біля м. Лубни. Наливайко разом з десят¬ 
ком старшин після жорстоких тортур був страчений у Варшаві. 
Починаючи з 1610 козацтво почало активно заявляти про за¬ 
хист інтересів правосл. церкви на укр. землях. Новий спалах 
збройної боротьби розпочався у 1625 за широкої підтримки 
населення Київ, землі й Білорусі. Селяни і міщани Київ, і Брац¬ 
лав. воєводств повністю покозачилися і фактично вийшли 
з-під юрисдикції коронної адміністрації Речі Поспол. Польс. 
урядове військо (17 — 18 тис. чол.) виступило у напрямку Бі¬ 
лої Церкви, Черкас та Чигирина. Гол. чинником опору королів, 
військам постала Запорозька Січ. Обраний за допомогою за¬ 
порожців гетьман Марко Жмайло організував збройний опір 
противникові. До нього приєдналися канів. та черкас, козаки 
(бл. 5 тис. осіб) та декілька тисяч міщан і селян. Разом вони 
дали бій ворогові біля р. Мошни на Черкащині й отримали 
перемогу над окремими підрозділами Станіслава Конєцполь- 
ського. Однак той з осн. силами просувався вглиб України. 
Повстанці вирішили зупинити його побл. Куруківського озера 
біля Кременчука. Багатоденне протистояння в умовах оточен¬ 
ня козац. табору завершилося підписанням 26.10.1625 т. зв. 
Куруківської угоди. Усім учасникам повстання оголошено ам¬ 
ністію, козац. реєстр встановлено у 6 тис. осіб. Запорожцям 
заборонялося здійснювати походи в ін. країни. Одна тисяча 
козаків мала пост, перебувати на Січі, решта —■ на «волості». 
Запровадження нового податку — «подимного», небажання 
центр, влади офіц. легалізувати правосл. церкву, грабунки й 
знущання над місц. населенням польс. жовнірів, незадово¬ 
лення реєстрових козаків умовами служби спричинили назрі¬ 
вання нового повстання. Його у 1630 очолив гетьман Війська 
Запорізького Тарас (Трясило) Федорович. На його заклик ти¬ 
сячі мешканців Подніпров’я, Брацлавщини, Волині й навіть 
Галичини приєднувалися до повсталого війська та створювали 
власні загони. 15.05.1630 козац. військо Трясила (бл. ЗО тис. 
чол.) здобуло перемогу над армією Конєцпольського та Ми¬ 
коли Потоцького під Переяславом, а 29 трав, було укладено 
козацько-коронну угоду про збільшення козац. реєстру до 


8 тис. осіб. Під час гетьманування Івана Петржицького-Кулаги 
(1632) до варш. влади висувається вимога участі представ¬ 
ників козацтва та українського/руського народу в сеймах і 
виборах короля. Щоб обмежити зростання з кожним роком 
військового і політичного потенціалу Запорозької Січі уряд 
Речі Поспол. збудував у 1635 фортецю Кодак (сучасне м. Дні¬ 
пропетровськ), яка перепиняла шлях втікачам з України до 
Січі. Козаки на чолі з гетьманом Іваном Сулимою 12.08.1635 
вщент зруйнували цю фортецю. Через два роки розпочалася 
нова козац. війна під проводом Павла Бута (Павлюка), Карпа 
Скидана, Якова Остряниці та Дмитра Гуні. Незважаючи на на¬ 
явність 23-тисячного війська, 06.12.1637 повстанці зазнали 
серйозної поразки (загинуло бл. 5 тис. козаків) від коронного 
війська під Кумейками на Черкащині. Обравши на Січі у лют. 
1638 гетьманом Якова Остряницю (Острянина), запорожці за¬ 
хопили Чигирин, Кременчук, поширили свою владу на всю Сх. 
Полтавщину. 26 квіт, повстанці перемогли коронне військо 
під Говтвою, однак 03.06.1638 побл. м. Жовнин козац. вій¬ 
сько зазнало поразки. Остаточної поразки повстанці на чолі 
з Д. Гунею зазнали 28 лип. у битві на р. Старець (сучас. Полт. 
обл.). Козац. рада, що відбулася восени 1638 в Києві, деле¬ 
гувала до Варшави послів, які мали скласти покори королю 
й вибачитися за минулі «свавілля». Варшав. сейм ще у берез. 
того ж року прийняв постанову під назвою «Ординація Війська 
Запорізького реєстрового, що перебуває на службі Речі Пос¬ 
политій». Вона на «вічні часи» знищувала права козаків оби¬ 
рати старшину і мати власне судочинство. 6 тис. реєстровців 
втратили майже всі свої привілеї та були переведені у статус 
звичайних прикордонних частин. Наприкін. лют. 1639 на Січі 
з’явився підрозділ кварцяного війська Корони Польс. Містеч¬ 
ко Трахтемирів, між Києвом і Каневом, на яке у козаків була 
«довічна» королів, грамота Стефана Баторія, опинилося в ру¬ 
ках польс. магната С. Лаща. Козаки, не вписані до реєстру 
неминуче мали стати «холопами». Період К. п. (в.) кін. 16 — 
1-ї пол. 17 ст. характеризується тим, що спочатку їхні провід¬ 
ники виступали лише за козац. станові інтереси. Однак з ча¬ 
сом козац. старшина почала усвідомлювати свою роль як 
захисника також і політ., етнокульт. та конфес. «прав та приві¬ 
леїв» серед, і нижчих станів населення України/Русі. У цей час 
козацтво перетворилося на справжню контр-еліту стосовно 
польсько-лит. шляхти, заявило про свої претензії щодо участі 
у виборах короля та розпочало обороняти інтереси правосл. 
церкви на укр. і білорус, землях Речі Поспол. 

Літ.: Марочкін В. Антифеодальний і визвольний рух на Україні в пер¬ 
шій чверті XVII ст. К., 1989; Леп’явко С. Козацькі війни XVI ст. в Украї¬ 
ні. Чернігів, 1996; Сас П. Політична культура українського суспільства 
(кін. XVI — поч. XVII ст.). К., 1998. І Чухліб 

КОЗЕЛЬСЬКИЙ Яків (1729, Келеберда, тепер с. Кременчук 
р-ну Полт. обл. — після 1795, с. Крутий Берег, тепер Лубен, 
р-ну Полт. обл. ) — просвітник, філософ і математик. Освіту 
здобував в Києво-Могил. академії (1752-57) та універси¬ 
тетській гімназії при Петерб. академії наук (1752-57). Після 
завершення навчання у 1757-64 служив у лейб-гвардії Пре- 
ображенському полку, згодом викладав у Петерб. артилер. 
інженерному корпусі. 1676 поступив на держ. службу — спо¬ 
чатку до Сенату, потім до Малорос, колегії. У 1793 вийшов 
у відставку; доживав віку в отриманому за службу помісті Кру¬ 
тий Берег на Полтавщині. Крім пед. роботи і держ. служби, 
активно займався перекладацькою діяльністю (переважно 




КОЗЕР — КОЛАБОРАЦІОНІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ 


341 


франц. і нім. мов). 1764 випустив навч. посібники з мате- 
атики і механіки. Переклади творів єврОп. просвітників К. 
/проводжував розлогими коментарями і примітками, де відо- 
разив власні філос. систему та погляди на проблеми держ. 
удівництва. Крім того, його перу належить оригінальний фі- 
ос. твір «Философічні пропозиції» (1768). У філос. концепціях 
. наслідував франц. сенсуалістів, виступав проти схоластики 
теолог, уявлень про людину. Виступаючи переконаним при- 
ічником просвітництва як способу досягнення заг. блага, на 
ідміну від багатьох колег, що вбачали в просвітництві шлях 
о свободи, К. обстоював гасло «Свобода — шлях до просві- 
и». Гол. сенс філос. знання вбачав у віднайденні універсаль- 
их правил, здатних привести людину до добробуту, ідеалом 
іерж. механізму для К. була станово-представн. монархія, 
^змірковуючи над принципами сусп. орг-ції, верховним су- 
іереном у д-ві вважав народ, а певні обмеження особистих 
:вобод, неминучі при укладенні сусп. договору, мали сповна 
юмпенсуватися перевагами життя в організованому соціумі, 
йдверто засуджував кріпосництво як неприродне становище 
іюдини, грубе порушення прав індивіда. Загалом вважав, що 
ісі біди й нещастя є породженням бажання одних людей під- 
юрити собі інших, а тому засуджував війни і насильство, за¬ 
тикав монархів утриматися від їх продукування. 

7/г.: Дмитриченко В. С. Суспільно-політичні погляди Я. П. Козельсько- 
о. К., 1957; Коган Ю. Я. Просветитель XVIII века Я. П. Козельский. М., 
1958; Шип Н. А. Русско-украинское культурное сотрудничество 
іXVIII — первой половине XIX века. К., 1988. В. Гзробець 

КОЗЕР (Созег) Льюїс Альфред (27.11. 1913, Берлін — 
)8.07.2003, Кембридж) — соціолог, президент Амер. соціол. 
асоціації (1975-76). Його осн. роботами є «Функції соціаль¬ 
ного конфлікту» (1956), «Етапи вивчення соціального конфлік- 
іу» (1967) «Конфлікт та консенсус» (1984). К. одним з перших 
звернув увагу на необхідність вивчення соціальних конфліктів 
з метою навчитися управляти ними та забезпечення інтересів 
стабільного розвитку амер. сусп-ва. Своїм завданням він ви¬ 
значив врівноважити парсонівський дисфункційний підхід до 
конфлікту, концентруючи увагу на його позит. функціях. Такий 
підхід сприяв формуванню ориг. концепції конфліктного функ¬ 
ціоналізму, що органічно доповнила структурний функціона¬ 
лізм як теорію серед, рівня. К. визначає соціальний конфлікт 
як боротьбу через цінності або претензії на статус, владу чи 
обмежені ресурси, в якій метою сторін, що конфліктують, є не 
тільки досягнення бажаного, а й нейтралізація або усунення 
суперника. Визнаючи неминучість конфліктів у житті людей, 
К. визнає можливість забезпечення стабільності й стійкос¬ 
ті' наявних соціальних систем. Він вважає, що конфлікт буде 
дисфункціональним лише для тих соціальних структур, в яких 
конфлікт не зазнав інституціоналізації в соціальній практиці. 
Конфлікт для К. є однією з форм соціальної взаємодії, про¬ 
цесом, який за певних умов може мати для сусп-ва або його 
підсистем як деструктивні, так і конструктивні наслідки. Роз¬ 
виваючи це припущення, К. виокремив низку деструктивних 
(погіршення соціального клімату, зниження продуктивності 
праці, витіснення з колективу частини його членів з метою 
розв'язання протиріччя; неадекватне сприйняття і нерозумін¬ 
ня сторонами конфлікт, одна одну; звуження співробітництва 
між сторонами, що конфліктують; виникнення духу конфрон¬ 
тації, який орієнтує людей на перемогу в боротьбі більше, 
ніж на вирішення реальних проблем і подолання протиріч; 


матеріальні й моральні витрати) та конструктивних (стиму¬ 
лювання розвитку; інформаційна інтеграція учасників кон¬ 
флікту; структурування соціальних груп, створення орг-цій та 
колективів однодумців; підвищення активності людей, зняття 
синдрому покірності; стимулювання розвитку особистості; під¬ 
вищення почуття відповідальності; формування умов для по¬ 
яви нових соціальних стандартів оцінки; поява нових лідерів; 
зменшення прихованої соціальної напруги; діагностування со¬ 
ціальних відносин) функцій соціального конфлікту. Аналізуючи 
природу конфліктної взаємодії, К. виокремлює реалістичні, 
спрямовані на досягнення певного результату та нереаліс¬ 
тичні конфлікти, джерелом яких є не протилежні цілі учасни¬ 
ків конфлікту, а прагнення зняти наявну між ними напругу. На 
основі аналізу особливостей внугрішньогрупових та міжгру- 
пових конфліктів, механізмів їх взаємовпливу, К. встановив, 
що наслідки конфлікту залежать від предмету протиріч та типу 
соціальної структури, в межах якої відбувається конфлікт. Це 
дозволило йому розрізняти конфлікти з основних та другоряд¬ 
них питань. Соціальні конфлікти, які стосуються основ сусп. 
консенсусу, як правило, є небезпечними для даної системи, 
можуть бути ґрунтом для її руйнування та мають функціональ¬ 
но-деструктивний характер. На відміну від них, конфлікти, які 
зачіпають цілі, цінності та інтереси, що не стосуються основ 
внугрішньогрупових відносин, мають переважно функціональ¬ 
но-позитивні наслідки. Отже, соціальний конфлікт є способом 
адекватного пристосування норм до умов, які змінюються. 

Літ.: Ващенко И. В., Гиренко С. П., Хамалян Р. А. Общая конфликтоло- 
гия. X., 2000; Воронов І. О. Політична конфліктологія: діалектика со¬ 
ціальних суперечностей і суспільної злагоди. К., 2005; Курбатов В. И. 
Конфликтология. Ростов н/Д, 2005. Н. Ротар 

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ ПОЛІТЙЧНИЙ (фр. соІІаЬогаІіоп — спів¬ 
робітництво) — комплекс заходів, здійснюваний держава- 
ми-агресорами в роки 2-ї світової війни, спрямований на 
спонукання до співпраці з окупаційними арміями та адміні¬ 
страціями гр-н окупованих д-в. Поняття колабораціонізму як 
усвідомленої, добровільної та умисної співпраці з окупац. ар¬ 
мією або адміністрацією в інтересах ворога і на шкоду влас¬ 
ній д-ві вперше з’явилося у Франції, парламент і уряд якої 
у трав. — черв. 1940 відмовився від опору нім. агресії і став 
на шлях співробітництва з нацист. Німеччиною. Проте комп¬ 
лексний аналіз виявів колабораціонізму напередодні та в 
роки 2-ї світової війни свідчить, що цілеспрямовані заходи 
держав-агресорів, скеровані на спонукання до співпраці оку¬ 
пованих з окупантами, мали місце до 1940. К. п., здійснюва¬ 
на Німеччиною, Італією, Японією і СРСР напередодні та в роки 
2-ї світової війни, була різновекторною та багаторівневою. 
Щодо різних окупованих д-в застосовувалися диференційова¬ 
ні методи насадження колабораціонізму, при цьому держави- 
окупанти спиралися на різні категорії людей. Напр., у відносно 
мононаціональних країнах Зх., Пн., Центр, і Пд. Європи К. п., 
здійснювана гітлерівською Німеччиною, опиралася на дово¬ 
єнні праві рухи (фашист, і нацист, партії), частково промислові 
кола, зацікавлені у нім. військ, замовленнях, пангерманістів. 
Загалом для цих регіонів Європи було притаманним створен¬ 
ня або підтримка напівзалежних від Німеччини (чи цілком 
маріонеткових) режимів (уряд Віші у Франції, уряд В. Квіслін- 
га в Норвегії, уряд І. Ралліса в Греції, президентство Е. Гахи 
в протектораті Моравії та Богемії тощо), протегування місце¬ 
вим нацист., фашист, або пангерманіст, рухам (Голландія, Данія, 




342 


КОЛЕКТИВІЗМ — КОЛЕКТИВНА БЕЗПЕКА 


Бельгія). Також важливою категорією населення окупованих 
Німеччиною європ. д-в, через яку втілювалася політика кола¬ 
бораціонізму, були етн. німці — «фольскдойчі». Для реалізації 
К. п. активно використовувалися нац. протиріччя в окупованих 
д-вах. Залучаючи націоналіст, рухи поневолених народів Євро¬ 
пи, Азії та Африки у свою орбіту, д-ви-агресори тим самим під¬ 
штовхували їх до співробітництва на різних рівнях. У випадку зі 
Словаччиною, Хорватією, Чорногорією, кит. Монголією, Манч- 
журією, Індією, Індонезією д-вами-агресорами (Німеччина, Іта¬ 
лія, Японія) було дозволено створювати формально незалеж¬ 
ні «національні» д-ви, уряди або місц. адміністрації, які своєю 
чергою надавали матер. та людські резерви власних країн для 
цілковитого використання д-вами-агресорами. Стосовно нац. 
рухів арабів, білорусів, українців, народів Прибалтики, Кавка¬ 
зу, Закавказзя, Поволжя чи Сибіру застосовувалася цілкови¬ 
то відмінна тактика — залучення до співпраці відбувалося на 
найнижчому адм. або військ, рівнях із нечіткими обіцянками 
майбутнього самоуправління. Різна К. п. застосовувалася і до 
окупованих домінуючих націй. Так, Польща не отримала влас¬ 
ного самоуправління й колабораціонізм у цій країні виявлявся 
винятково в найпростіших формах військово-поліційної, адм. 
та екон. співпраці. У Сербії було сформовано колабораційний 
маріонетковий уряд М. Нєдіча з обмеженими повноваження¬ 
ми. На окупованій тер. Росії поряд із військовим, адм. і екон. 
колабораціонізмом здійснювалися експерименти запрова¬ 
дження широкого місц. самоуправління, яке мало вигляд фор¬ 
мування маріонеткових квазідержавних утворень («Локотська 
республіка»). Затяжна і виснажлива війна Німеччини проти 
СРСР змусила керівництво Третього рейху внести певні зміни 
до своєї К. п. у військ, сфері. Через брак людських ресурсів Ні¬ 
меччина спонукала до військ, співпраці полонених червоноар- 
мійців, мешканців окупованої території СРСР і країн Європи. 
Завдяки цим заходам до нім. збройних сил, поліції та військ СС 
було залучено, за різними оцінками, від 1,3 до 2,2 млн грома¬ 
дян СРСР, понад 500 тис. мешканців окупованих д-в Європи. 
Окрема К. п. застосовувалася Німеччиною щодо євреїв. На¬ 
цисти допускали створення євр. адміністрації в гетто, євр. по¬ 
ліції для підтримання порядку й допомоги при облавах в гетто, 
а також вербування євреїв для роботи в гестапо (організація 
«Жагєв»). Рад. Союз спирався у своїй К. п. на поєднання нац. 
та соціального факторів або винятково на соціальний фактор. 
Так, під час спільної з Німеччиною окупації Польщі основна 
маса колаборантів рекрутувалася із соціально та нац. упослі¬ 
джених верств населення (міська та сільс. біднота, прихильни¬ 
ки комуніст, ідей, українці, білоруси, євреї, росіяни). В ході оку¬ 
пації частини Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви СРСР активно 
використовував місц. колаборантів-комуністів. 

Літ.: Семиряга М. И. Коллаборационизм. Природа, типология, про¬ 
явлення в годьі Второй мировой войньї. М., 2000; Литвин О.М. Акупа- 
цьія Беларусі (1941-1944): питання супраціву і колаборацьіі. Минск, 
2000; Пивовар С. Колабораціонізм // Історична наука: термінологіч¬ 
ний і понятійний довідник. К., 2002; Шайкан В.О. Колабораціонізм на 
території рейхскомісаріату «Україна» і військової зони в роки Другої 
світової війни. Кривий Ріг, 2005; Дробязко С., Романько О., Семенов К. 
Иностранньїе формирования Третьего Рейха. М., 2009. І. Патриляк 
КОЛЕКТИВІЗМ (від. лат. соїіесііуиз — збірний, збиральний) — 
одне з найбільш багатозначних в соціогуманіт. науках по¬ 
нять. Уперше використане франц. економістом К. Пекке- 
ром у книзі «Новітні теорії соціальної і політичної економії» 
(1842). Як назва ідеального, на його думку, соціального ладу 


з усуспільненими продуктивними силами природи і соціалізо¬ 
ваним капіталом. У СРСР поняття «К.» було надзвичайно по¬ 
пулярним. К. протиставлявся заснованому на приват. влас¬ 
ності індивідуалізму і розглядався як головна риса соціаліст, 
і комуніст, відносин. Сформульований в програмі КПРС мо¬ 
ральний кодекс будівників комунізму вважав найважливіши¬ 
ми принципами «Колективізм і товариську взаємодопомогу: 
кожний за всіх, і всі за одного». Розчарувавшись у комунізмі, 
В. Винниченко почав розвивати (вперше — у романі «Нова за¬ 
повідь», 1932) вчення про конкордизм — систему духовного, 
матеріального, правового й фізичного погодження між людь¬ 
ми, засновану на колектократії, якою він називав універсаль¬ 
ну систему вироб. кооперативів і в якій всі працівники були 
б співвласниками кожного окремого підприємства і тому 
мали б право на свою частку прибутку. Винниченкова кон¬ 
цепція колектократії була подібна К. у значенні, яке надавав 
цьому терміну Пеккер, хоча малоймовірно, щоб до рук пись¬ 
менника потрапили праці цього економіста. Більш ймовірно, 
що Винниченкова колектократія живилася амер. «народним 
капіталізмом», який розвивався з кін. 19 ст. Тоді окремі при¬ 
ватні підприємства почали розподіляти частину прибутків між 
працюючими і/або випускати додаткові акції для придбання 
їх членами трудового колективу. У наш час протиставлення 
колект. та індивід, здійснюється в культурологічних компара¬ 
тивних дослідженнях. Вважається, зокрема, що людина зх. 
культури формується як індивідуаліст і визнає незалежність як 
фундам. цінність соціалізації, тоді як людина сх. культури (пе¬ 
редусім — япон.) формує своє «я» залежно від думок, почуттів 
та дій ін. людей у стосунках з ними. Однак здійснені останнім 
часом крос-культурні дослідження не підтверджують наявнос¬ 
ті жорсткого протиставляння К. та індивідуалізму в соціальній 
поведінці представників різних типів культур. Зокрема, Ф. Фу- 
куяма продемонстрував у своїх дослідженнях високий ступінь 
неоднорідності як зх., так і сх. сусп-в під кутом зору співвід¬ 
ношення між К. та індивідуалізмом. Ряд соціологів наприкін. 
80-х рр. 20 ст. запропонували концепцію комунітаризму, в якій 
зроблена спроба поєднати переваги К. та індивідуалізму, щоб 
забезпечити баланс прав і свобод особи та інтересів сусп-ва. 
Останнім часом у соціогуманіт. науках виникла концепція «но¬ 
вого К.». Йдеться про колект. дії у боротьбі з тероризмом, хво¬ 
робами, бідністю та неписьменністю. На цій концепції ґрунту¬ 
ються деякі програми ООН, МВФ, Всесвітнього банку. 

Літ.: Ресдиеиг. ТНеогіе поиуеііе б'есопотіе зосіаіе еі роІШчие. Рагіз, 
1842; І_икез 5. Іпбмбиаіізт. ОхГогб, 1973; О’ІЧеіІІ 1, есі. Мобез ої Іпбі- 
уібиаіізт а псі СоІІесІмзт. Ьопбоп, 1973; Тейлор Ш. и др. Социальная 
психология. СПб., 2004; Фукуяма Ф. Доверие: социальньїе доброде- 
тели и путь к процветанию. М., 2004; Кульчицький С. Володимир Ви¬ 
нниченко: світоглядна еволюція // Громадсько-політична діяльність 
Володимира Винниченка (до 125-річчя від дня народження). К., 2006. 

С. Кульчицький 

КОЛЕКТЙВНА БЕЗПЕКА (від лат. соїіесііуиз — збірний, на¬ 
громаджений) — система спільних дій держав з метою під¬ 
тримання міжнар. миру й протидії актам агресії, базується на 
заг. усвідомлені всіх членів міжнар. спільноти, що порушення 
заборони стосовно застосування насилля з боку однієї д-ви 
зобов’язує решту до спільних дій проти агресора. К. б. як осно¬ 
воположний принцип міжнар. політики прийшов на зміну сві¬ 
товому устрою, відомому як «європейський концерт», та був 
пов’язаний з ідеєю обмеження держ. влади максимою збере¬ 
ження універсального миру. Принцип К. б., що знайшов своє 




КОЛЛІНҐВУД — КОЛОНІАЛІЗМ 


343 


втілення у створенні Ліги Націй, а з часом й ООН, вимагає, щоб 
усі д-ви, з одного боку, визнавали наявний зіаіиз цію, з іншо¬ 
го, захищали цей зіаіиз цио незалежно від того, хто є агресо¬ 
ром, а хто — жертвою агресії. Нарешті, всі учасники системи 
К. б. повинні досягти єдиного трактування категорій «агресія» 
та «агресор». Неспроможність реалізувати на практиці ці пере¬ 
думови призвела до недостатньої ефективності всіх наявних 
інституцій міжнар. безпеки. А Субботін 

КОЛЛІНҐВУД (СоІІіп£мгоой) Робін Джордж (22.02.1889, 
Картмел-Фелл, Великобританія — 09.01.1943, Коністон, так 
само) — філософ-неогегельянець, історик, археолог, спеціа¬ 
ліст з методології та гносеології істор. науки. Під керівництвом 
батька — біографа, письменника і публіциста Дж. Рескіна він 
вже в дитинстві почав вивчати латинь, грецьку, читати книги 
з природничих наук. Незважаючи на скромне матер. станови¬ 
ще родини, К. вдалося вступити в одну з найстаріших в Англії 
привілейованих приват. шкіл в м. Регбі, а потім у 1908 — до 
Оксфорд, ун-ту. Після його закінчення (1913) став викладачем 
філософії. Під час 1-ї світової війни працював у відділі розвід¬ 
ки морського м-ва. 31935 вчений обіймав у Оксфорд, ун-ті по¬ 
саду професора, але в 1941 відмовився від неї через важку 
хворобу. Як викладач К., крім занять з філософії, керував літ¬ 
німи археол. експедиціями. Ці дві галузі інтересів сформували 
його шлях у науці. К. розробив епістемологічні принципи, що 
дозволили створити типологію для повного опису матеріалів 
археол. розкопок («Археологія Римської Британії», 1930). Уже 
після його смерті був виданий фундам. 3-томний «Корпус ла¬ 
тинських написів для Британії» (1965-70). Дилемі абс. істори- 
цизму й абс. ідеалізму, релятивізму і догматизму присвячений 
«Нарис філософського методу» (1933), що був написаний як 
підсумок попередньої роботи, проте не завершив досліджень 
К. в галузі методології істор. науки. Взаємовідносини мисте¬ 
цтва і не-мистецтва, проблеми теорії уяви, аналізуються вче¬ 
ним у роботі «Принципи мистецтва» (1938). Одна з осн. тез 
книги: «Людям потрібен художник, бо суспільство ніколи не 
знає усієї своєї душі». У «Нарисі метафізики» (1940) К. висту¬ 
пає з критикою позитивізму, виявляючи «абсолютні передумо¬ 
ви» історії, причини «ірраціоналістичної епідемії», що веде до 
фашизму. Критика фашизму була продовжена ним у «Новому 
Левіафані» (1942), де цивілізації, як діалектично розумній ре¬ 
гуляції політ, розбіжностей, протиставляється варварство — 
усвідомлене використання грубої сили. Однак світову славу К. 
принесла посмертно видана книга «Ідея історії» (1946), при¬ 
свячена теорії істор. пізнання. Робота складається зі вступу 
та п’яти розділів. У вступі автор пояснює, що він розуміє під 
філософією історії. В І—IV розділах К. аналізує погляди істори¬ 
ків і філософів на істор. процес. Це греко-рим. історіографія, 
христ. бачення історії, погляди представників нім. класичної 
філософії. В V розділі погляд на історію і можливості її пізнан¬ 
ня самого К. У розділі йдеться про предмет істор. науки, про 
прогрес, свободу в історії тощо. К. намагався встановити 
зв'язок між філософією та історією, вважаючи, що філософія 
має використовувати методи історії і що обидві дисципліни ма¬ 
ють спільний предмет — людське мислення, що істор. розви¬ 
вається. «Історик, — пише він, — досліджує його, аналізуючи 
продукти духовної та матеріальної культури, а філософ — на 
основі тлумачення даних самосвідомості та рефлексії». На його 
переконання, на відміну від природознавця, який пояснює 
за допомогою законів природи зовн. сторону подій, історик 


завжди має справу з людською дією, для адекватного тракту- * 
вання якої необхідно зрозуміти думку істор. діяча, що її вчинив. 
«Історичний процес сам по собі є процесом думки, і він існує 
лише в тій мірі, в якій свідомість, що бере участь у ньому, усві¬ 
домлює себе його частиною». Тобто об’єктом істор. пізнання 
і, відповідно, предметом істор. науки є те, що доступне пізнан¬ 
ню, а пізнанню може бути доступним тільки мислення. Люди¬ 
на — єдина істота, здатна стати суб’єктом істор. процесу. Істо¬ 
рія — процес, що включає те минуле, що відбите в істор. науці, 
тобто продовжує жити в сьогоденні. Людина, вивчаючи історію, 
відтворює у власній свідомості минуле, спадкоємцем якого 
вона є. Як метод сучас. істор. науки К. використовує метод чер¬ 
гування «запитань і відповідей», що передбачає аналіз пере¬ 
думов виникнення «запитань», стратегій їхнього розв’язання. 
На його думку, історик починає пізнавальний процес з поста¬ 
новки проблеми, для вирішення якої він ставить «питання». 
Осмисленість «питання» залежить від матеріалу, на підставі 
якого можна одержати належну відповідь. Отримані відпо¬ 
віді є підставою для обов’язкового дедуктивного висновку, 
необхідного для однозначного несуперечлливого вирішення 
поставленої проблеми. Перше «питання», що задається на по¬ 
чатку будь-якої істор. роботи: «Яка мета цієї роботи?». Нарешті, 
будь-яку істор. проблему неможливо вивчити без дослідження 
історії другого порядку, або історії істор. думки, здійснюваної 
в «історичній критиці». Принципи філософії історії, розвинені 
К., особливо в їх гносеол. розрізі, його поворот до метафізики, 
до історії духу суттєво вплинули на історіографію та утверджен¬ 
ня принципів раціоналізму в істор. науці. 

Тв .: Зресиїит Мепііз: Ог ІНе Мар оТ Кпожіеббе* ІопРоп, 1982; ТИе ІРеа 
оТ ІЧаІиге. ОхїогсІ, 1986; Ідея історії. Лекції 1926 —1928 рр. К., 1996. 
Літ.: ВоисГіег й. ТНе ЗосіаІ апй Роїііісаі ТГіоибГії ої Р.С. СоІІіп£шоосІ. 
СатЬгісібе, 1989; РіРІеу А Соіііп£ууоосі: ТИе Сгеаі РИіІозорПегз (ТНе 
Сгеаі РНіІозорНегз 8егіез). РоиІІегібе, 1999. С. Ганус 

КОЛОНІАЛІЗМ (від колонія) — політика держав із поширен¬ 
ня безпосереднього тер. контролю на ін. д-ви та території. 

У процесі поширення колоніального контролю встановлюють¬ 
ся нерівноправні відносини між колонізатором ( метрополією) 
та сусп. групами й держ. утвореннями, на які поширюється 
контроль ( колоніями ). Історично К. виник ще у Старод. Світі, 
коли провідні д-ви створювали поселення (колонії) за меж¬ 
ами власних кордонів для забезпечення торгов., військ., а по¬ 
декуди й політ, контролю. К. сприяв розширенню тер. меж д-в: 
колонізація англ. поселенцями територій в Уельсі та Ірландії 
передувала приєднанню останніх до Англії, розселення амер. 
поселенців на т. зв. «Дикому Заході» сприяло розширенню тер. 
США на зх., колонізація частини Центр. Азії Рос. імперією при¬ 
звела до включення її до складу останньої. Найвищого роз¬ 
квіту К. набув у 2-й пол. 19 ст., коли провідні колоніальні д-ви 
встановили контроль над більшістю тер. світу та завершили 
факт, його розподіл між собою. У цей період було заверше¬ 
но формування найбільших колоніальних імперій, (зокрема 
Брит. та Франц.), які контролювали території майже на всіх 
континентах. Залежно від форми контролю та характеру від¬ 
носин, що встановлювалися між метрополією та колоніями, 
в цей період розрізняються напівколоніальні та колоніальні 
відносини. Напівколоніальні відносини передбачали, за фор¬ 
мального збереження незалежності д-ви, встановлення контр¬ 
олю над її зовн., військ., фін. політикою та запровадження ін- 
ту екстериторіальності для представників метрополій (напр., 



344 


КОЛОНІЯ — КОМІНТЕРН 


напівколоніальні відносини встановлювалися великими дер¬ 
жавами з Китаєм, Осман. імперією, Персією). Колоніальні від¬ 
носини передбачали встановлення з боку метрополії прямого 
управління всіма сферами сусп. життя колоній та заміну влас¬ 
них держ. ін-тів колоніальною адміністрацією (така форма К. 
існувала в Тропічній Африці, індії, Пд. Америці). Створена на- 
прик. 19 ст. світова колоніальна система проіснувала з певни¬ 
ми змінами до серед. 20 ст. Поступово на заміну безпосеред¬ 
ньому контролю над територіями з боку метрополій приходили 
опосередковані форми екон., політ., військ, контролю (див. 
Неоколоніалізм) В. Константинов 

КОЛОНІЯ (лат. соіопіа — поселення людей далеко від дому) — 
1) залежні території, що знаходяться під прямим контролем та 
управлінням метрополій ; 2) поселення, географічно віддалене 
від місцевості/д-ви, вихідцями з якої воно засновано. Най¬ 
більш типовим прикладом К. класичного періоду історії є грец. 
К. в Ант. світі. Розкидані на великій терит. Середземномор’я, 
Причорномор'я та Малої Азії, грец. колонії стали основою 
для формування Еллін, світу, фактично першого універсаль¬ 
ного цивілізац. простору в історії людства. Згодом колонії-по- 
селення почали використовуватися переважно як відправні 
точки експансії д-в у нових землях та як інструмент поширення 
власного політ, контролю. Такими були К. Давн. Риму, європ. К. 
Нового часу в Африці, Америці та Азії. Причинами створення 
К. могли бути як прагнення екон. або політ, експансії, так і ба¬ 
жання окремих груп людей залишити батьківщину через екон. 
негаразди, реліг. або політ, переслідування. Відтак, хоча для К. 
завжди характерним є збереження спільних із материковою 
культурою цивілізац. ознак, в залежності від причин створен¬ 
ня К., інтенсивність формальних політ, та екон. зв’язків могла 
варіюватися. Важливою особливістю розвитку К. стало спо¬ 
творення їх традиц. еволюції, «природного стану речей» вна¬ 
слідок вторгнення колонізаторів і впровадження нових прин¬ 
ципів держ. управління, екон. орг-ції, трансформації традиц. 
сусп. структури, здійснення культурного впливу. Культ.-істор. 
подвійність К., через яку розвиток сусп-ва визначається од¬ 
ночасно власними традиціями та цивілізац. впливом колоні¬ 
заторів, визначив появу особливого типу сусп-в, які зберегли 
свою специфіку навіть після визволення з-під колоніального 
панування, — постколоніальних. Постколоніальна парадиг¬ 
ма стала одним з найпоширеніших методол. інструментів ви¬ 
вчення сусп. процесів у колишніх К. З існуванням К. у системі 
колоніалізму також пов’язана поява антиколоніального руху, 
спочатку як стихійного спротиву місц. населення, з ізольо¬ 
ваними вогнищами боротьби, надалі — як потужного нац.- 
визвольного руху, який охопив тією чи ін. мірою всі колонії. 
Антиколоніалізм набув рис універсального політ, руху після 
*1-\ світової війни, коли боротьба колоній за незалежність 
отримала підтримку з боку міжнар. орг-цій (ООН) та провідних 
д-в світу (зокрема, СРСР та США). В. Константинов 

КОЛЬОРОВІ РЕВОЛЮЦІЇ — масові мирні акції громадян, дії, 
що призвели до зміни влади і мали виразну символіку. Тер¬ 
мін недостатньо опрацьований і в наук, обігу дискусійний. Це 
пов’язано з тим, що політики долучилися до цього більше за 
експертів і він виявився ідеологізованим. До К. р. відносять 
«Революцію троянд» в Грузії (лист. 2003 — січ. 2004),« Пома¬ 
ранчеву революцію » в Україні (лист. 2004 — січ. 2005), із за¬ 
переченнями — «Тюльпанову революцію» в Киргизії (лют.- 
квіт. 2005). Частина політологів схильна додавати до цього 


ряду «Бульдозерну революцію» в Югославії (верес.-жовт. 
2000). К. р. інколи інтерпретують як продовження серії «окса¬ 
митових» революцій в країнах ЦСЄ наприкін. 80-х рр. 20 ст., 
маючи на увазі їх мирний характер. К. р. мають вагомі спіль¬ 
ні риси: їх початок безпосередньо пов’язаний з виборами, 
виявленням фальсифікацій з боку чинної влади, визнанням 
серйозності порушень міжнародними спостерігачами, масови¬ 
ми виступами на підтримку претендентів на владу з боку опо¬ 
зиції, активною участю міжнар. посередників в орг-ції діалогу 
між учасниками протистояння та пошуку прав, вирішення кон¬ 
флікту. Ще одної рисою, що об’єднує ці події, є підтримка опо¬ 
зиції з боку міжнар. дем. спільноти й абсолютне несприйняття 
К. р. керівництвом таких країн як Росія, Білорусь, Казахстан. 
Для Москви події в Белграді, Тбілісі, Києві і, частково, у Біш¬ 
кеку загрожували втратою союзників, але, крім того, створю¬ 
вали небезпечний прецедент зламу конструкції керованої 
демократії, що мала гарантувати незмінне панування певної 
політ, сили. К. р. в Грузії та особливо в Україні були сприйняті 
лідерами пострад. д-в з авторит. режимами як серйозна за¬ 
гроза власному пануванню. Побоювання експорту К. р. на по¬ 
страд. просторі мало наслідком посилення авторит. тенденцій, 
превентивні утиски опозиц. сил, сплеск антизахідництва. К. р. 
фактично були спрямовані проти авторитаризму, неможли¬ 
вості зміни влади через механізм виборів. Вони сприяли ста¬ 
новленню політ, плюралізму, змагальності, оновленню еліт. 
Водночас вони стали проявом масового невдоволення діями 
влади і прагнення до змін парадигми сусп.-політ. розвитку. На¬ 
магання представити їх як державні перевороти чи заколоти, 
інспіровані та профінансовані антирос. силами Зх., не є об¬ 
грунтованими. К. р. демонструють закономірності внугр. роз¬ 
витку країн регіону після демонтажу Сх. блоку та СРСР, але 
вони мали виразні особливості, які відображають характер 
успадкованих проблем та рівень культури політичної. У Грузії 
та особливо в Киргизії особливу вагу мало незадоволення со- 
ціально-екон. ситуацією. Для учасників протестів в Югославії 
та Україні характерними були вимоги демократизації. На події 
в Югославії та Грузії накладалися питання тер. цілісності, хоча 
в першому випадку йшлося про форму унезалежнення нац. 
республік, у другому — про шляхи протидії сепаратизму. «Тюль¬ 
панову революцію» відрізняє панування стихії, погроми і ма¬ 
родерство, а також особлива роль кланів. «Помаранчева ре¬ 
волюція» в Україні відрізнялася найбільшою організованістю і 
найбільш виразним мирним характером. Водночас вона мала 
не тільки соціальну, а й акцентовану патріот, спрямованість, 
несла гасла нац. відродження. Загалом К. р. увібрали в собі 
проблеми та суперечності періоду становлення нових неза¬ 
лежних д-в і стали лише етапом у пошуку шляхів їх вирішення. 
Літ.: Романюк 0. Посткомуністичні революції // Політ, менеджмент. 
2005. № 4. О. Дергачов 

КОМІНТЕРН (Комуністичний Інтернаціонал, 3-й Інтернаціо¬ 
нал) — міжнар. політ, об’єднання комуніст, партій різних країн 
з метою координації діяльності та надання взаємної підтрим¬ 
ки. Створений на 1-му (Установчому) конгресі 02-06.03.1919 
в Москві. Усі органи К. були розташовані в Москві, гол. орга¬ 
ном був Всесвітній конгрес; значний вплив мав Виконком 
та його президія — осн. робочі органи К. Концентрація всіх 
керівних органів К. в СРСР, а також фінансування його діяль¬ 
ності переважно за рахунок рад. коштів, сприяли поступовому 
перетворенню К. на інструмент рад. зовнішньої політики. Осн. 





КОМПАРАТИВІСТИКА ПОЛІТИЧНА 


345 


завданнями К. був розвиток міжнар. комуніст, руху підготовка 
кадрів компартій та надання допомоги у перетворенні нац. ко¬ 
муніст. партій на масові револ. орг-ції. К. розглядався як важ¬ 
лива ланка в підготовці «світової комуніст, революції», курс на 
здійснення якої займав важливе місце в рад. зовн. політиці. 
Після встановлення нацист, диктатури в Німеччині, 7-й кон¬ 
грес К. у 1935 відмовився від завдання поширення комуніст. 
революції у світі та затвердив курс на приєднання комуніст, 
партій до «народних фронтів» разом із соціаліст, та лібер. пар¬ 
тіями з метою протистояння поширенню фашизму в Європі 
та в усьому світі. Від підтримки цього курсу К. фактично від¬ 
мовився після укладення нім.-рад. пакту про ненапад у 1939. 
У1943 у відповідь на побоювання зх. союзників СРСР по ан¬ 
тигітлерівській коаліції щодо можливого поширення впли¬ 
ву комуніст, сил у повоєнній Європі К. було розпущено. Його 
функції з підтримання зв’язків між комуніст, партіями було 
передано до ЦК ВКП (б), а в 1947 створено нову структуру 
співробітництва з іноземними комуніст, партіями — Комуніст, 
інформ. бюро, що проіснувало до 1956. В. Константинов 
КОМПАРАТИВІСТИКА ПОЛІТЙЧНА (від лат. сотрагаїіуиз — 
порівняльний) — 1) порівняльно-істор. метод, що базується 
на зіставленні політ, систем і відповідних процесів та явищ; 
2) галузь політ, знання, в якій на основі емпіричного аналізу 
різних явищ політичного світу виводяться синтезовані теор. 
узагальнення у вигляді причинних залежностей, типологій 
і класифікацій, моделей, теорій серед, рівня. Як напрям політ, 
науки К. п. досліджує у порівняльному контексті, за розробле¬ 
ною системою індексів, політ, режими, форми й моделі демо¬ 
кратії, виборчі системи, групи за інтересами тощо. Як метод 
К. п. базується на пошуку, з одного боку, «точок дотику» і кана¬ 
лів взаємодії різних за характером систем, а з іншого — ознак 
інакшості й несумісності в різних комунікат. співтовариствах. 
Як субдисципліна політ, науки К. п. сформувалася під впли¬ 
вом позитивістської методології біхевіоралізму й структурного 
функціоналізму у 50-60 рр. 20 ст. і протиставила домінуючому 
в науці політичній інституц. підходу акцент на аналізі ідей, мо¬ 
тивацій, орієнтацій, сусп. цінностей. Однак починаючи з кінця 
60-х рр. вона потрапила під вогонь жорсткої критики; їй заки¬ 
дали телеологізм, примітивізм у підходах, переважання к-сних 
методів дослідження, однобічну орієнтацію на «третій світ». 
Після тривалого періоду шукань на рубежі тисячоліть К. п. від¬ 
новила свій статус, зокрема, завдяки спробам запровадити 
герменевтичне розуміння політ, дії та інтерпретативний підхід 
до політики й управління. Але вирішальну роль у відновленні її 
соціального престижу забезпечило застосування методології 
конструктивізму як відповіді на виклики комунікац. револю¬ 
ції. Конструктивіст, підхід дав змогу порівнювати у різних кон¬ 
текстах особливості формування мережевої взаємодії держ. 
ін-тів, бізнесу, асоціацій громадянського суспільства. «Нове 
дихання» дістали у зв’язку із цим дослідження політичних куль¬ 
тур, ідеологій, етнічності й ідентичностей. Нині саме когнітивні 
складові політ, процесу — ідеї й комунікації у контексті політ, 
культури й ідентифікаційних практик — перебувають у фокусі 
уваги політологів-компаративістів, причому особливо поміт¬ 
ним є вплив порівняльної політології на концепцію мереже¬ 
вої взаємодії і на аналіз ментальностей. Ідеї відіграють роль 
каркаса, який синтезує зусилля акторів політичних та відпо¬ 
відних інституцій у формуванні сусп. консенсусу. На відміну від 
інтерпретативного підходу з його акцентами на наративних 


поясненнях конструктивізм не відмовляється і від врахуван¬ 
ня фактора причинності й істор. реконструкцій. У порівняльній 
політології він співіснує і якоюсь мірою конкурує з неоінститу- 
ціоналізмом, що базується на теоріях рац. вибору і розглядає 
парламенти, уряди, партії як «зв’язувальні обмеження», в рам¬ 
ках яких відбувається взаємодія акторів політичних. 

У такому оновленому вигляді К. п. уявляється спроможною за¬ 
пропонувати політиці методологію уникнення ймовірних по¬ 
милок і прорахунків, спричинених недостатнім засвоєнням 
наявного досвіду. Зосереджуючись на виробленні категорій 
і критеріїв порівняльного аналізу та оптимальної сегмента¬ 
ції політ, простору, вона виробляє систему зіставлень одно¬ 
типних політ, явищ чи різних способів реалізації схожих політ, 
функцій. Коли обирається (за типологізацією А. Пшеворські 
та Г. Тьюні) стратегія пошуку макс. подібності, порівняння 
статусних і рольових позицій, мотиваційних, ціннісних та ін. 
ознак підпорядковане завданню визначення тих констант, які 
лежать поза ними і можуть надалі не враховуватися у політ, 
аналізі. Коли ж для порівняння обираються країни макс. різні, 
наголос робиться на унікальності кожної з них. Інституалізація 
політ, науки навколо «глобальних порівнянь» відбувається і на 
амер., і на європ. континенті, починаючи з 50-х рр. 20 ст. (К-т 
з порівняльної політології Амер. дослідницької ради із соціаль¬ 
них наук (1954), європ. Міжнар. рада соціальних наук (1952), 
дослідницький К-т із порівняльної політології Рос. академії 
політ, наук (2005). В Україні робота в цьому напрямі коорди¬ 
нується Ін-том політ, і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН. 
Застосування прийомів макрополіт. порівняльного аналізу дає 
змогу перевірити на практиці конструктивність світ-системних, 
крос-темпоральних, крос-культурних та ін. підходів до аналізу 
соціальної реальності, але можливість вироблення на такій 
основі єдиної, універсальної пояснювальної теорії ставиться 
під сумнів і досі. Розмаїття політ, структур і процесів змусило 
науковців зосередитися на використанні теорій «серед, рів¬ 
ня», побудованих на мультиваріантному емпіричному аналі¬ 
зі. Хоч у сучас. світі компаративістика продовжує лишатися 
однією з найбільш «модних» сфер наук, пошуку, вона так і не 
досягла того рівня концептуалізації, який дає змогу говори¬ 
ти про цілком визначений дисциплінарний статус. Як галузь 
наук, знання вона має доволі розмите предметне поле із час¬ 
тою зміною дослідницьких пріоритетів. Значно успішнішою 
виявилася К. п. як метод. Помітний поступ у сфері бінарних 
порівнянь (на матеріалах двох країн), регіон, та темат. порів¬ 
нянь («агеа зіисіу», «їїіетаїіс сотрагізоп») не лише забезпечив 
ефективність порівнянь політ, систем і відповідних інституцій, 
й дав змогу зіставляти форми і моделі демократії, класифіку¬ 
вати парт, системи і зацікавлені групи, простежувати кана¬ 
ли й джерела впливу партій політичних і громад, орг-цій на 
екон., соціальні, культ, процеси. Завдяки застосуванню по¬ 
рівняльного методу, вдалося органічно включити регіон, й ло¬ 
кальні політол. дослідження у заг. систему аналізу глобальних 
проблем. 

Літ.: Ильин М. В. Сравнительная политология: научная компаративис- 
тика в системе политического знання // Полис. 2001. № 4; Сморгу- 
нов Л. В. Современная сравнительная политология. М., 2002; його ж. 
Сравнительная политология в поисках новьіх методологических ори- 
ентаций: значат ли что-либо идеи для обьяснения политики? // Полис. 
2009. № 1; Рудич Ф. М. Політологія. К., 2005; Кармазіна М., Могиле- 
вець О. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних 
дослідженнях // Політ, менеджмент. 2006. № 5. Л. Нагорна 




346 


КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПОЛІТИЧНА — КОМУНІЗМ 


КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПОЛІТЙЧНА (від лат. сотреїепз — належ¬ 
ний, здатний і політика )— один з найважливіших елементів 
політичної культури, який визначається мірою опанування ін¬ 
дивідом базовими знаннями про політ.-прав. простір, в якому 
він живе. Як особистісна якість К. п. формується і спонтанно, 
в процесі соціалізації людини, і внаслідок цілеспрямованих 
зусиль владних структур і громадянського суспільства, розра¬ 
хованих на забезпечення здатності особи діяти раціонально 
й усвідомлено, обстоюючи свої громадянські права. Від рівня 
К. п. особи прямо залежить її спроможність орієнтуватися у по¬ 
літ. ситуації, робити свідомий і відповідальний вибір, критично 
мислити і володіти навичками комунікації, і, отже, безпосеред¬ 
ньо включатися у політ, процес. Рівнем К. п. особи визнача¬ 
ється наявність або відсутність ознак дем. громадянськості — 
готовності громадян дотримуватися норм і правил, прийнятих 
у суспільстві, виконувати покладені на них обов'язки, толе¬ 
рантно і з повагою ставитися до думок і прав ін. людей. К. п. 
особи залежить як від ступеня її політико-прав. та соціально- 
екон. освіченості, так і від заг. рівня політ, культури соціуму. Як 
правило, соціально-політ. неготовність більшості гр-н усвідом¬ 
лювати себе активними учасниками політ, процесу виявляєть¬ 
ся там, де влада нездатна забезпечити цивілізовані засади 
соціальної взаємодії, де управлінські функції розбалансовані, 
а корпорат. інтереси перебувають у стані протиборства. Віт¬ 
чизняні соціол. дослідження реєструють падіння рівня К. п 
на фоні криз легітимності, зниження рівня довіри до владних 
структур, регіон, поляризації у ціннісних орієнтаціях. Причи¬ 
ною цього є насамперед майже цілковита відсутність в Україні 
політико-прав. механізмів залучення гр-н до сусп. життя і від¬ 
повідної інфраструктури, крайня слабкість системи громадян, 
освіти. Якоюсь мірою на підвищення К.п. населення України 
«працюють» нові можливості горизонт, мереж інтерактивної 
комунікації. Поширення Інтернету, мобільного зв'язку, різних 
програмних продуктів незмірно розширює межі присутності 
індивіда у комунікац. просторі. Однак це ніякою мірою не зні¬ 
має відповідальності д-ви за спрямування політ, освіти гр-н. 
В Україні вона здійснюється в рамках навч. процесу в серед, 
та вищій школі, зокрема за допомогою ряду міжнар. програм. 
Компетентнісний підхід виступає як один з інструментів у рам¬ 
ках Болонського процесу; на його основі розроблений макет 
стандартів вищої профес. освіти третього покоління. 

Літ.: їоловатьій Н. Ф. Социология молодежи. К., 1999; Резнік О. Полі¬ 
тична самоідентифікація особистості за умов становлення громадян¬ 
ського суспільства. К., 2003; Вишняк 0.1. Соціокультурна динаміка по¬ 
літичних регіонів України. Соціологічний моніторинг: 1994-2006. К., 
2006; Українське суспільство 1992-2008. Соціологічний моніторинг. 
К., 2008. ^ Л. Нагорна 

КОМПРОМЕТАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від франц. сотрготеНге — 
підривати репутацію) — оприлюднення даних, що дискредиту¬ 
ють кого-небудь, підривають до нього довіру та повагу. При¬ 
йом компрометації в політиці широко використовують окремі 
політики, партії політичні, об’єднання, сили, враховуючи ши¬ 
рокі можливості ЗМІ, публ. виступів, зустрічей з гр-нами, ін¬ 
дивід. контактів тощо. К. п особливо активно застосовується 
учасниками виборчого процесу для зниження рейтингу своїх 
політ, конкурентів. Арсенал К. п. складають інформ.-комуні- 
кат. технології — «підривна риторика», телефонні диверсії, 
плітки тощо. К. п. ґрунтується на надмірному інтересі людей 
до інформації, скандальних фактів, подробиць приватного, 


ут. ч. інтимного життя, залаштункових дій влади. В Україні при¬ 
кладом К. п. був «касетний скандал», спрямований проти Пре¬ 
зидента України 1994-2004 Л. Кучми. За розповсюдження 
конфіденційної інформації про осіб без їхньої згоди законо¬ 
давством України (КК України, Закон України «Про вибори на¬ 
родних депутатів України») передбачено покарання, але через 
складність доведення перед судом переконливості таких зви¬ 
нувачень такі покарання не стали поширеною практикою. 

Літ.: Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. К., 2002. 

В. Ярошенко 

КОМПРОМІС (від лат. сотрготіззит — угода, згода) — угода 
між сторонами конфлікту політичного або між політ, конкурен¬ 
тами, яка заснована на взаємних поступках і прийнятності 
умов, передбачених нею, що сприяє позит. розв’язанню кон¬ 
фліктної ситуації. К. політичний, як правило, є тимчас. угодою. 
Здійснюючи обмін поступками, сторони приховують своє не¬ 
вдоволення його змістом, як і свою недовіру до опонента. Тоб¬ 
то К. не усуває глибинних причин протиріч, а тому фактично є 
«відкладеним конфліктом». Разом з тим він допомагає зберег¬ 
ти мирні стосунки між сторонами конфлікту. К. ефективний у 
випадках, коли обидві сторони мають взаємовиключні інтере¬ 
си за рівновагу сил; коли вони усвідомлюють необхідність при¬ 
пинення відкритої боротьби при дефіциті часу; коли ін. способи 
вирішення протиріч виявилися неефективними; коли тимчасо¬ 
ве рішення задовольняє обидві сторони. Досягнення К. перед¬ 
бачає кілька етапів: 1) уточнення інтересів і позицій кожної 
із сторін; 2) визначення допустимої межі поступок; 3) позна¬ 
чення зони збігу інтересів; 4) узгодження позицій і розробку 
домовленостей. Учасникам конфлікту слід враховувати осо¬ 
бливість конкр. політ, ситуації і залишати можливість для коре¬ 
гування стилю поведінки в майбутньому. К. у політ, конфлікті не 
виключає використання в майбутньому різних комбінацій ін. 
стратегій — співпраці, суперництва, уникнення, пристосуван¬ 
ня. При цьому вибір стратегії залежить від співвідношення сил, 
а ключову роль відіграє наявність ресурсів і союзників у кож¬ 
ної із сторін конфлікту. У політ, сфері всередині країни К. забез¬ 
печує баланс між різними політ, силами, які представлені політ, 
партіями, сусп.-політ. рухами, групами інтересів, а також між 
різними угрупуваннями за лідерство в д-ві, партії, русі тощо. Ці 
угрупування зазвичай не оформлені в об’єднання, проте їхні 
інтереси завжди пов’язані з боротьбою за владу, що і є осн. 
причиною конфліктних ситуацій. К. є найбільш ефективною 
стратегією у врегулюванні етнополіт. конфліктів. Вирішальною 
мірою це пов’язано з тим, що повного задоволення потреб 
у таких конфліктах важко досягти, а суперництво може при¬ 
звести до їх ескалації. К. у міжнар. відносинах передбачає 
участь у досягненні угоди представників держав-сторін конф¬ 
лікту, міжнар. урядових і неурядових орг-цій, держав-посеред- 
ників на основі принципів і норм міжнар. права. Позит. на¬ 
слідок укладання К. у політ, конкуренції полягає насамперед 
утому, що він відкриває шлях до прийняття позит. політ, рішень, 
а також до створення системи взаємного контролю за вико¬ 
нанням узятих зобов’язань. Т. Сенюшкіна 

КОМУНІЗМ (від лат. соттипіз — спільний, загальний) — сусп. 
явище, яке складається з різних процесів — ідейно-теоретич¬ 
ного, політичного, економічного, морального тощо. При цьому 
існує єдність теорії та практики, якими б ілюзорними, утопіч¬ 
ними і практико-драматичними вони не були. Ідея «К.» (спіль¬ 
ність майна) народилася в примітивній, нерозвиненій формі 





КОМУНІКАЦІЯ ПОЛІТИЧНА 


347 


у первісному сусп-ві. Значний поштовх розвиткові цієї ідеї 
надали старод. грец. філософія і християнство (у формі христ. 
комун і монастирів). У домарксист. період К. як ідея реаліза¬ 
ції його на практиці виявився утопією ( Платон, Морелі, Маблі, 
Ґ. Бабьоф, ГІ. Жоне-Спонвіль, Н. Бюньє, Т. Мор, Р. Сен-Сімон, 
Ш. Фурьє, Р. Оуен та ін.). Першою більш-менш вдалою спробою 
реалізації ідей христ. комунізму було створення Ієзуїтської д-ви 
(1610-1768) на тер. сучас. Парагваю. У зв’язку з багатовимір- 
ністю цього сусп. явища виокремлюють такі осн. сторони, ха¬ 
рактеристики марксист, варіанту К.: а) комуніст, ідеологія, яка 
претендує на теор. обгрунтування необхідності й форм перехо¬ 
ду від капіталізму до К.; б) сусп.-екон. формація, яка існувала 
у формі первісного (примітивного) К., а в нових істор. умовах 
у результаті пролет. революції замінює капіталізм і постає як 
новий тип цивілізації. При цьому нібито розв’язуються проти¬ 
річчя капіталізму на основі запровадження сусп. власності на 
засоби виробництва і перетворення праці із сили поневолен¬ 
ня людини на засіб її розвитку. В результаті реалізується прин¬ 
цип — «від кожного — за здібностями, кожному — за потре¬ 
бами»; в) ступінь розвитку (вища) соціалізму на етапі переходу 
від капіталізму. Існує ще багато понять і підходів, які більше 
суперечать один одному, ніж роблять розуміння К. логічним, 
теор. і практ. реальним. Це такі поняття як: «науковий К.», «во¬ 
єнний К.», «примітивний К.», «утопічний К.» тощо. Теорія сучас. 
К. створена К. Марксом, Ф. Енгельсом, В. Леніним та багать¬ 
ма їх інтерпретаторами (марксизм-ленінізм, маоїзм, євроко- 
мунізм і т. д.). Більшість сучас. суспільствознавців вважає, що 
теорія К. є утопією, а практика реалізації цієї утопії призводить 
до тоталітаризму, диктатури, ігнорування норм і принципів 
реального гуманізму. Марксист.-ленін. варіант К. побудований 
на принципах матеріаліст, розуміння історії: сусп. буття ви¬ 
значає сусп. свідомість, економіка — політику. Важливу роль 
у марксизмі-ленінізмі відіграє теорія додаткової вартості: 
багатство сучас. товарного світу створюється за рахунок екс¬ 
плуатації найманої робочої сили. Внесок у процес створення 
сусп. багатства володарів власності й бізнесу значною мірою 
цим вченням ігнорується, як і роль вільної, творчої праці — 
проектної, конструкторської, різних видів духовної діяльнос¬ 
ті. Згідно з марксист.-ленін. теорією, за допомогою диктатури 
пролетаріату усуспільнюються засоби виробництва і створю¬ 
ються умови для всебічного розвитоку особи. Водночас вини¬ 
кає питання: як клас, який, за виразом К. Маркса і В. Леніна, 
не має нічого, окрім ланцюгів, що сковують його економічно, 
політично і духовно, може виступити гегемоном сусп. розви¬ 
тку, виробити гуманіст, світогляд і передову класову ідеологію? 
В. Ленін знайшов шлях розв’язання цього питання досить ори¬ 
гінально: наук, світогляд і прогрес, ідеологію для пролетаріату 
розробляють представники інтелігенції і старих панівних кла¬ 
сів, які переходять на позиції пролетаріату, тобто зрадники 
інтересів свого класу. К. Маркс і Ф. Енгельс (фундатори марк¬ 
сизму) розробили теорію здійснення, світової пролетарської 
(комуніст.) революції спочатку в технологічно найбільш розви¬ 
нених країнах, а потім розповсюдження її на відсталіші країни 
(теорія перманентної революції). В. Ленін виступив ревізіоніс¬ 
том щодо цієї теорії, «творчо розвинувши» теорію марксизму 
положення про те, що пролетарська революція може відбутися 
й у відносно відсталій, окремій країні, яка є «уразливою лан¬ 
кою» в ряду експлуататорських сусп-в. Це доповнення до кла¬ 
сичного марксизму було потрібне В. Леніну, щоб обґрунтувати 


висновок щодо можливості пролетарської революції й у від¬ 
носно відсталій, феод. Росії. Комуніст, партія, яку очолював 
В. Ленін, реалізувала цю тезу в Росії, поклавши початок лан¬ 
цюгу т. зв. соціаліст, революцій і в ін. країнах, що привело до 
створення «соціаліст, табору», який нібито оточений ворожим 
світом капіталіст, д-в. Цей істор. експеримент мав один і той же 
самий результат — створення низки тоталіт., диктат, режимів, 
які прагнули здійснити «світову пролетарську революцію», ви¬ 
користовуючи народи і народне багатство як засіб реалізації 
ідеї «світової революції», знищуючи спочатку «ворожі класи», 
а потім і значну частину «соціаліст, інтелігенції», робітників 
і селян. Комуніст, (більшов.) партія Рад. Союзу створила сис¬ 
тему концентрац. таборів, тюрем, де були знищені десятки 
мільйонів людей. Цим же шляхом йшли її послідовники в ін. 
«соціаліст, країнах». КПРС і світовий комуніст, рух ставили за 
мету здійснити світову комуніст, революцію усіма ненасиль¬ 
ницькими і насильницькими засобами, спираючись гол. чином 
на ресурси СРСР і значно меншою мірою на ресурси ін. країн 
соціаліст, табору. Внаслідок цього рівень життя в цих країнах, 
особливо в СРСР, був низьким і населення поступово зрозумі¬ 
ло утопічність проекту комунізму в світовому масштабі. 

З точки зору марксистів-ленінців вчення К. складається 
з трьох осн. складових частин: а) матеріаліст, діалектики, яка 
у свою чергу складається з двох частин — «діалектичний ма¬ 
теріалізм» як заг. теорія розвитку, що базується на матеріаль¬ 
ності усього сущого, та «історичний матеріалізм» як вершина 
сусп. філософії і наук про сусп-во, що розкриває закономір¬ 
ності історії і сусп. розвитку; б) марксист, політичної економії, 
яка також складається з двох частин — політ, економія капі¬ 
талізму, що базується на теорії додаткової вартості, та політ, 
економія соціалізму з осн. ідеєю «планомірності» розвитку 
народного госп-ва при соціалізмі; в) власне «наукового ко¬ 
мунізму» як теорії розбудови комуніст, сусп-ва засобами кла¬ 
сової боротьби і революції. Тут теж можна виокремити дві 
частини: теор. розроблену теорію класової боротьби, партії 
і революції та еклектичну, прожектерську концепцію побудови 
комуніст, сусп-ва без класів, д-ви, експлуатації, грошей, де все 
побудовано на повному самоврядуванні. Ця остання частина, 
найбільш заплутана теоретично, не реалізовувалася на прак¬ 
тиці: д-ва не бажала помирати, комуніст, партія стала засобом 
тоталітаризму і масового терору, з'явилися нові форми екс¬ 
плуатації з боку комуніст, бюрократії, гроші теж не відмирали, 
а принцип, що всі «працюють за здібностями, а отримують за 
потребами» не реалізовувався, навпаки, дедалі більша части¬ 
на населення страждала від дефіциту продовольства, житла, 
ін. засобів існування. Логічним результатом такого розвитку 
стала не світова комуніст, революція, а розпад соціаліст, сис¬ 
теми у світовому масштабі та її «авангарду» — СРСР. Отже, 
К. не реалізувався як теорія, і практика довела, що він не є 
реальним у сучас. істор. умовах. 

Літ.: История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков). 
Краткий курс. М., 1945; Бердяев Н. А. Истоки и смьісл русского ком- 
мунизма. М., 1990; Платонов С. После коммунизма. М., 1990; Пайпс Р 
Русская революция. Ч. 2. М., 1994; Губерський Л., Андрущенко В., Ми- 
хальченко М. Культура. Ідеологя, Особистість. К., 2002. 

М. Михальченко 

КОМУНІКАЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. соттипісаііо, соттипі- 
саге — робити спільним, спілкування, зв'язок) — процес 
циркуляції політ, інформації, який структурує функціонування 




348 


КОМУНІТАРИЗМ — КОНВЕНЦІЯ 


суб’єктів і об’єктів політ, системи та ін-тів громадянського 
суспільства, формує політичну культуру та соціальні настрої 
громадян. Засновниками заг. теорії К. п. були представники 
двох амер. наук, шкіл — прихильники т. зв. кібернет. напряму 
в аналізі політ, систем (К. Дойч та ін.) та прихильники струк¬ 
турно-функціонального підходу до вивчення політики (Ґ. Ал- 
монд та ін.). Перші розглядають К. п. як мережу комунікат. 
та інформ. потоків. Ця модель складається з кількох блоків, 
а саме: 1) одержання та відбирання інформації, 2) опрацю¬ 
вання та оцінювання інформації, 3) прийняття рішень, 4) здій¬ 
снення рішень зі зворотним зв’язком. У розвиток цієї моделі 
ряд науковців (Р. Джонсон, Д. Мінч) запропонували гіперра- 
ціоналістичне трактування К. п., за яким визначальна роль 
відводиться комп’ютерним технологіям. У моделі Ґ. Алмонда 
К. п. розглядається як сукупність політ, позицій та способів 
реагування на певні політ, ситуації з врахуванням різноманіт¬ 
ності інтересів. Найважливішою властивістю К. п. є її здатність 
розвивати потрібні суспільству гасла, переконання, погляди 
і навіть міфи, перетворюючи їх на інструмент ефект, виконання 
комунікат. функцій. У цьому контексті Ю. Габермас, Г. Почеп- 
цов роблять наголос на власне комунікат. діях і відповідних 
елементах політики (цінностях, нормах, показових діях тощо), 
а Д. Грабер, Л. Нагорна пов’язують К. п. із «мовою політики». 
Дж. Коупмен розглядає К. п. як одну з гол. функцій політ, сис¬ 
теми. Ці ідеї розвинуто в працях Ж. Дюрана, Ж.-М. Коттре, 
Ю. Маккуела, М. Шарло, Р.-Ж. Шварценберга. Останній ви¬ 
значає К. п. як «процес передавання політичної інформації, 
за посередництвом якого інформація циркулює між різними 
елементами політичної системи, а також між політичною і со¬ 
ціальною системою». Структура К. п. створюється за такою 
схемою: комунікатор — повідомлення — певний канал або 
засіб передачі — реципієнт (отримувач). В основу класичного 
формату процесу К. п. покладено поширену парадигму Г. Ласе- 
вела, що відповідає на запитання: хто повідомляє — про що — 
як — яким каналом — кому — з якою метою — з яким ефек¬ 
том? Суб’єктами К. п. виступають органи держ. влади (законод., 
викон., суд.), ін-т глави держави, партії політичні, громадські 
організації та рухи, ЗМІ. Вони перебувають у пост, інформац. 
зв’язку на лінійному та ієрархічному рівнях. Лінійний забезпе¬ 
чує комунікацію «партнерського діалогу» між суб’єктами К. п. 
ієрархічний передбачає адм. формат відносин директ., нормат., 
виконавського характеру. На цьому рівні перебуває електо¬ 
ральна К. п., що віддзеркалює зворотний зв’язок, впливає на 
владу та формує її. Ефективність К. п. залежить від гласності, 
прозорості та публічності, дотримання яких сприяє демократи¬ 
зації політ, системи, формує сусп. думку, пропагує цивілізаційні 
цінності та сприяє підвищенню політ, культури гр-н. 

Літ.: І_а$зууеІІ Н. Роїііісз: Шо СеШіїаІ, Шеп апР Нож. ІЧеж Уогк, 1936; 
НаЬегтаз 1 Оп іііе Ргабтаїісз ої Соттипісаііоп (ЗіиРез іп Сопіетро- 
гагу Сегтап ЗосіаІ Тіюибіїї). СатЬгіРбе, 1996; Нагорна Л. Політична 
мова: мовна політика. К., 2005. Ю. Ганжуров 

КОМУНІТАРЙЗМ (від англ. соттипШ — спільнота, грома¬ 
да, община) — напрям, сучас. думки, який виник у 80-ті рр. 
20 ст. в англомовній, насамперед, амер. та канад. політ, фі¬ 
лософії. К. сформувався внаслідок дискусії мислителів, яких 
об’єднали під іменем комунітаристів з лібералами, що розгор¬ 
нулася після виходу книги Дж. Ролза «Теорія справедливості» 
(1971). Його лібер. теорія справедливості стала імпульсом та 
гол. об’єктом критики комунітаристів, оскільки містила вихідні 


положення сучас. лібералізму. До найбільш відомих комунітар- 
них критиків лібералізму належать М. Сендел, Е. Макінтайр, 
Ч. Тейлор, М. Уолцер. Вони не дотримуються єдиної філос. по¬ 
зиції, а пропонують близькі крит. аргументи проти лібералізму 
як теорії, ідеології та політ, практики сучас. сусп-ва. На їхню 
думку, лібералізм спирається на таку політ, антропологію, що 
розглядає особистість поза будь-яких соціальних відносин та 
цінностей, які тільки й можуть формувати її як особистість. За 
Ч. Тейлором, втрата лібералізмом морального ідеалу призво¬ 
дить до виникнення в сучас. сусп-ві трьох хвороб — індивіду¬ 
алізму, інструментального мислення та «опікунської влади». 
Намагаючися захистити автономію індивіда, лібералізм пе¬ 
ретворює свободу на самоцінність самого вибору поведінки, 
яким би асоціальним та аморальним цей вибір не був. Важ¬ 
ливою темою комунітарист. критики є спростування лібер. 
розуміння цінностей. Ліберали визнають наявність фундам. 
універсальних цінностей у формі прав і свобод індивідів, пра¬ 
вової д-ви та демократії, які не залежать від культ, контексту, 
тоді як комунітаристи визнають залежність цінностей від кон- 
кретно-істор. соціальних зв’язків та культ, контексту їхнього 
формування. Протилежним чином вони трактують і джерело 
цінностей: лібералізм вважає таким джерелом людину, а ко¬ 
мунітаристи — спільноти, соціальні практики, традиції. Кому¬ 
нітаристи звинувачують лібералів у суб’єктивізмі в розумінні 
цінностей. М. Сендел вважає, що свобода у виборі цінностей 
означає, що індивід, уявлення про життєву мету постають як 
довільні бажання людини, які не мають рац. обгрунтування. 
На думку Ч. Тейлора, визнання джерелом цінностей індивіда 
ще не означає того, що зміст цінностей він запозичує зі сво¬ 
їх переваг та бажань. У своїй етиці Е. Макінтайр обгрунтовує 
об’єктивність цінностей на підставі концепцій практики, тра¬ 
диції та наративної єдності життя. Практика постає як колект. 
діяльність, що передбачає наявність внутр. благ, тобто певних 
стандартів досконалості, які протилежні зовн. благам у фор¬ 
мі грошей, влади або статусу. Участь людини у цих практиках 
спонукає її до прийняття внутр. благ як об'єктивних та раціо¬ 
нально обґрунтованих цінностей. Однак практики можуть мати 
різні та протилежні стандарти, тому Е. Макінтайр вводить по¬ 
няття «наративної єдності людського життя», яке передбачає, 
що саме оповідь про наше життя, в якій ми виступаємо в ролі 
автора та персонажа, й обумовлює його єдність. Оповідь за¬ 
вжди вписує індивід, історію життя в історію життя певного со¬ 
ціуму або соціумів — сім’ї, міста, д-ви, народу тощо. Традиції 
в розумінні найважливіших оповідей встановлюють для кож¬ 
ної практики її стандарти та відтворюють їх. Дискусія між ко- 
мунітаристами та лібералами була плідною для обох напрямів. 
Вона привела до зближення їхніх позицій та створення кон¬ 
цепцій лібер. комунітаризму (В. Кимліка). Завдяки коммуніта- 
ристській критиці лібералізму виникає мультикультуралізм як 
теорія, ідеологія та політично-правова практика забезпечення 
та реалізації групових прав. 

Літ.: МиІПаІІ 5., Зжіїї А. иЬегаїз а псі СоттипКагіапз. Охїогсі, 1992; 
Тейлор Ч. Етика автентичності. К., 2002; Макінтайр Е. Після чесноти. 
К., 2002; Тейлор Ч. Джерела себе. К., 2003. Н. Амельченко 

КОНВЕНЦІЯ (від лат. сопуєпііо — договір) — багатосторон¬ 
ня міжнар. угода з будь-якого спец, питання, яка визначає 
права та обов’язки держав-учасниць у певній, окремій га¬ 
лузі, потребує спец, розгляду зі встановленням відповідних 
процедур їх вирішення. К. приймаються міжнар. орг-ціями, 





КОНВЕРСІЯ — КОНГРЕС 


349 


конференціями, нарадами тощо і є обов’язковими для вико¬ 
нання її сторонами — учасницями. Яких-небудь істотних від¬ 
мінностей у міжнар. К. від багатосторонніх міжнар. договорів 
з ін. назвами немає. Більшість міжнар. К. укладається зі спец, 
питань екон., юрид. і гуманіт. характеру. Згідно зі ст. 2 Віден. 
конвенції 1969 про право міжнар. договорів, останні визна¬ 
чаються як врегульовані міжнар. правом угоди, укладені між 
д-вами та ін. суб’єктами міжнар. права в письмовій формі, 
незалежно від того, містяться такі угоди в одному, двох чи де¬ 
кількох пов’язаних між собою док-тах, а також незалежно від 
їхнього конкретного найменування. Залежно від к-сті сторін К. 
можуть бути дво- або багатосторонніми; за рівнем укладання 
розрізняються К. глобальні й регіон., за сферою дії К. бувають 
політ., екон., соціальні, екол., у сфері культури, спорту, охорони 
здоров’я та ін. £. Дем'яненко 

КОНВЕРСІЯ (від лат. сопуєгзіо — перетворення) — у вузько¬ 
му розумінні перехід від воєнного виробництва на цивільне, 
переорієнтація всієї сукупності ресурсів воєнної сфери на 
цив. сектор. К. є складним системним явищем, де поєднують¬ 
ся екон., внутрішньо- та зовнішньополіт., військ, та ін. аспек¬ 
ти, зокрема, екол. К., «К. умів», «К. воєнної науки» і «К. новітніх 
технологій». Розширене тлумачення поняття передбачає роз¬ 
гляд К. як об’єкт, процесу розвитку суспільства, що дозволяє 
від проблеми К. згодом перейти до потреби глобальних змін 
в усіх сферах життя, а також у масовій свідомості в напрямі 
конструкг. перетворень. Уперше поняття «К.» було використа¬ 
но в США, Великобританії та Франції після 1-ї світової війни, 
по завершенні 2-ї світової стало більш активно вживатися 
у США та країнах Зх. у сенсі широкої стратегії переведення мі¬ 
літаризованої нац. економіки на мирні рейки. Офіц. амер. дже¬ 
рела визначали К. як політ., екон. і тех. процес забезпечення 
впорядкованого переведення ресурсів, що використовуються 
на воєнні цілі, на альтернат, цивільні потреби. У 2-й пол. 70-х рр. 
20 ст. процес К., особливо на Зх., починають сприймати як 
складний динамічний процес — дем. структурну перебудову 
госп-ва; у 80-ті рр. посилюється міжнар. співробітництво між 
громад, орг-ціями на підтримку конверсії. У рад. міжнар.-політ. 
науці термін «К.» почав широко використовуватися лише після 
виступу М. Горбачова з трибуни ООН 07.12.1988, коли він за¬ 
явив про неї як про перехід від економіки озброєнь до еконо¬ 
міки роззброєнь. Нині К. розглядають як механізм здійснення 
демілітаризації частини сусп-ва, пов’язаної з ВПК, і в такому 
аспекті визначається як і соціально-екон. імператив, без яко¬ 
го неможливе розв’язання ані нац. госп. проблем окремих 
країн, ані глобальних проблем людства. Класифікація К. може 
здійснюватися за такими характеристиками: просторовими — 
глобальна, регіональна і така, що ведеться в рамках окремої 
д-ви; часовими — швидка (різке скорочення армій та згортан¬ 
ня військ.-екон., наук.-тех. та ін. діяльності) та повільніша; тим¬ 
часова (після війни) або постійна (застарілих видів зброї); за 
динамікою — поетапна, тобто динамічна, та розтягнута, тобто 
в'яла; за масштабами — вичерпна, що охоплює ВПК повністю, 
часткова — охоплює ті чи ін. елементи ВПК та символічна — 
демонстраційна; за методами та засобами — добровільна та 
примусова. Саме така К. відбувалася в переможених країнах 
після двох світових воєн. К. може бути й вимушеною, що від¬ 
бувається внаслідок міжнар. ситуації, напр., після завершення 
•холодної війни» в США, СРСР, країнах ОВД і НАТО, чи внутріш- 
ньополіт. ситуації, приміром, конверсія в період «хрущовської 


відлиги» в СРСР чи в США після воєн в Кореї 1950-53«та 
у В’єтнамі 1964-73, в кол. республіках СРСР у 2-й пол. 90-х рр. 
20 ст. існують кілька базових моделей К.: 1) у США, Канаді, кра¬ 
їнах Зх. Європи, що характеризується поступовістю і синхрон¬ 
ністю визрівання процесу перетворень з врахуванням скла¬ 
дових К.; при згортанні військ.-екон. діяльності має існувати 
прагнення до переорієнтації вироб. і наук.-тех. ресурсів таким 
чином, щоб, з одного боку, національна безпека посилювала¬ 
ся за рахунок використання більш ефективних засобів задо¬ 
волення військових потреб, незважаючи на скорочення обо¬ 
ронних бюджетів, а з ін. боку — зміцнювалася цив. економіка; 
2) в Китаї та Ізраїлі, що більше наближена до європ. стандарту 
й має такі визначальні риси, як держ. планування, опанування 
прогресивних іноземних «зразків» на нац. грунті, впроваджен¬ 
ня нових технологій, техніки, екон. відносин; 3) «обвальна кон¬ 
версія», орієнтована на якнайшвидше вивільнення значних 
ресурсів та на одержання від неї макс. екон. вигоди в найко- 
ротший термін. Реформування оборонного комплексу відбува¬ 
ється без чіткої концепції та належної законод. бази, науково 
обґрунтованих оцінок поточних і перспективних потреб на 
оборону країни. Для конверсійних заходів характерним є не¬ 
достатня продуманість і ефективність застосовуваних методів, 
форм і темпів скорочення оборонного комплексу, відсутність 
конкр. механізмів здійснення в орг., екон. ідірав. аспектах. 
Реконверсія (від лат. ге — префікс, що означає зворотну, по¬ 
вторну дію, і лат. сопуєгзіо — перетворення) — переведення 
в повоєнний час військ, пром-сті, людських та ін. ресурсів, що 
використовувались у цив. секторі економіки до війни, з ви¬ 
робництва воєнної на виробництво цив. продукції. 

Літ.: МісіїаеІ V. АІехееу, Ваутопгі С. Зікогга, СІігїоггі С. СасМу. РозІ-СоШ 
№г Мііііагу Сопуєгзіоп іп ІНе УЗ а псі Виззіа: А Сотрагаїіуе АрргоасП. 
№а$Иіп£Іоп, 0. С., 1995; Пархомчук О. С. Мілітаризм та проблема 
конверсії в глобальному світі. К., 2004; його ж. Системна еволюція 
міжнародних відносин і процеси демілітаризації та конверсії. К., 2006. 

О. Пархомчук 

КОНГРЕС (від лат. соп^геззиз — зустріч, збори) — 1) широке 
представн. зібрання, переважно міжнар. характеру. В дип. 
практиці термін «К.» вживається для позначення зустрічей 
глав держав, міністрів закорд. справ і дип. представників із 
врегулювання важливих політ, і пов’язаних з ними питань. 
Найчастіше термін «К.» вживався у 17-19 ст. для позначення 
зустрічей глав д-в (монархів) і дипломатів в осн. для понов¬ 
лення повоєнного миру і вирішення тер. проблем (Віден. К. 
1814-15, Париз. К. 1856, Берлін. К. 1878). З кін. 19 — поч. 
20 ст термін «К.» став поступово витіснятися терміном «конфе¬ 
ренція». Нині термін «К.» найчастіше вживається щодо неуря¬ 
дових міжнар. форумів наук, або громад, характеру; 2) назва 
парламенту або складова назви нижньої палати парламенту 
деяких країн. Назву «К.» мають парламенти США та більшос¬ 
ті латиноамер. країн. «К. депутатів» — назва нижньої палати 
парламенту Іспанії; 3) складова назви деяких політ, орг-цій 
як синонім слова «партія» (напр., Інд. нац. конгрес, Конгрес 
укр. націоналістів) і громад, орг-цій (напр., профспілковий 
центр Амер. федерація праці — Конгрес вироб. профспілок). 
Похідними від терміну «К.» є терміни «конгресист» — учасник 
конгресу, «конгресмен» — член парламенту. В США конгрес¬ 
менами називають членів тільки нижньої палати К. — Палати 
представників, на відміну від сенаторів — членів верхньої па¬ 
лати — Сенату. П. Шляхтун 




350 


КОНДОМІНІУМ — КОНКОРДАТ 


КОНДОМІНІУМ (від лат. соп... — префікс, що означає спіль¬ 
ність, сумісність та ботіпіит — володіння) — спільне воло¬ 
діння або управління територією двома чи більше державами. 
При цьому управління здійснюється такими д-вами над усією 
тер. К., а не окремо над її частинами; термін виник у Німеч¬ 
чині бл. 1700. К. визнається міжнар. правом, але на практи¬ 
ці зустрічається рідко. Найбільшою проблемою К. є розподіл 
функцій управління та забезпечення співпраці між д-вами. 
Приклади сучас. К.: 1) р. Мозель — К. Німеччини та Люксем¬ 
бургу з 1816; 2) о-в Фазан на р. Бідассоа — К. Іспанії та Фран¬ 
ції з 1659; 3) ділянка Арав. п-ву — К. Оману та ОАЕ (емірату 
Аджман). Австрія вважає більшу частину Боденського озера 
К. Австрії, Німеччини та Швейцарії. У 2001 Великобританія 
запропонувала Іспанії К. над Гібралтаром, що було відкину¬ 
то на референдумі населенням Гібралтару в 20027 За - зако¬ 
нами Франції, Андорра певний час вважалася К. Франції та 
Іспанії, але насправді була суверенною д-вою під подвійним 
протекторатом. Своєрідним К. 16-ти д-в (Бельгія, Бразилія, 
Великобританія, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Ні¬ 
меччина, Норвегія, Росія, США, Франція, Швейцарія, Швеція, 
Японія) є Міжнар. космічна станція. М. Капітоненко 

КОНДОРСЕ (Сопбогсеї) Марі Жан Антуан Нікола (17.09.1743, 
Рібмон — 29.03.1794, Бур-ла-Рен), філософ-просвітитель, ма¬ 
тематик, соціолог, політ, діяч, маркіз. Наук, здобутки в галузі 
астрономії та геометрії дозволили 26-річному К. стати членом 
франц. Академії наук (1769), де (з 1785) зайняв посаду секре¬ 
таря. Схожість поглядів з енциклопедистами зумовила його 
співробітництво в «Енциклопедії» Д. Дідро й Ж. Я. Д’Аламбера 
та дружні стосунки з Вольтером й А. Р. Тюрго. Опублікував пра¬ 
цю «Досвід застосування аналізу до проблеми ймовірності рі¬ 
шень більшістю голосів» (1785), в якій звернув увагу на те, що 
для визначення справжньої волі більшості кожному виборцю 
слід проранжувати всіх кандидатів у порядку надання їм пе¬ 
реваги, а після цього для обраної пари кандидатів визначи¬ 
ти, скільки виборців віддає перевагу одному з них («принцип 
Кондорсе»). Крім того, вчений звернув увагу на те, що правило 
простої більшості не спроможне забезпечити транзитивність 
бінарного відношення громад, переваги серед варіантів, які 
обираються. Результат голосування може залежати від по¬ 
рядку голосування, що уможливлює маніпуляції вибором 
більшості («парадокс Кондорсе»). К. обирався членом Кому¬ 
ни Парижа (1789). Був організатором та автором «Бібліотеки 
громадського діяча» (1790). Після обрання до Законод. зборів 
(1791) працював секретарем, заст. голови зборів, а також 
у комісії з вироблення конституції. Запропонував проект орг- 
ції народної освіти, заснований на принципах загальності, 
безкоштовності, світськості. Був прибічником деїзму й сенсуа¬ 
лізму. Його праця «Ескіз історичної картини прогресу людсько¬ 
го розуму» (1794) стала досить суб’єкт, спробою прослідкувати 
закономірності розвитку історії, виділити її осн. етапи, які К. 
розглядав як стадії людського прогресу. Таких стадій він ви¬ 
діляв три: перша — від виникнення людства до появи писем¬ 
ності, що дозволило фіксувати і накопичувати знання; друга 
(стадія цивілізації) — від появи писемності до Вел. франц. ре¬ 
волюції, яка відкривала нову еру в історії людства, і третя — 
майбуття, в якому будуть зреалізовані ідеали, обґрунтовані в 
епоху Просвітництва. У межах цих стадій К. виділяв ще 10 пе¬ 
ріодів: у межах першої — період мисливців та збирачів, період 


пастуших племен та період, коли прогресували землеробські 
народи. Друга стадія була поділена на 6 періодів. 1-й тривав 
від появи писемності до поділу наук у Греції за часів еллінізму. 

2- й — від прогресу наук до їх занепаду у пізньоантичні часи. 

3- й — від занепаду до відродження освіти у час хрестових 

походів. 4-й характеризувався успіхом наук на Заході та ви¬ 
найденням книгодрукування. 5-й тривав від моменту винай¬ 
дення книгодрукування до вивільнення розуму від реліг. пут, 
а 6-й — відповідно від цього часу до постання Франц. респу¬ 
бліки. Останній період належав, з точки зору К., майбутньому. 
Отже, в основі виокремлення стадій і періодів лежало виді¬ 
лення тих чи інших здобутків людини. К. був одним із осново¬ 
положників ідеї прогресу. Оптимістично дивлячись у майбутнє, 
він писав про прогрес, який, за його переконанням, концен¬ 
трувався у сфері знань, наук.-тех. та госп. досягнень, а крім 
того — зачіпав і сферу сусп.-політ. життя, мистецтво, літерату¬ 
ру, мораль. К. пророкував реалізацію ідеалу свободи, рівності 
та братерства, оскільки вірив, що буде знищена нерівність між 
націями, класами, відбудеться «удосконалення людини». Він ві¬ 
рив у безмежні можливості людського розуму, але вказував 
і на роль політ, та госп. чинників у процесі сусп. розвитку. К. 
критикував феодалізм і намагався обґрунтувати необхідність 
бурж. ладу, заснованого на приватній власності. Примикав 
до жирондистів і різко виступавтіроти їх арештів якобінцями. 
Уряд Робесп’єра звинуватив К. у змові й заочно приговорив 
до смертної кари. К. певний час переховувався, але був за¬ 
арештований (1794). У тюрмі життя закінчив самогубством. 
Літ.: СаІіеп !_. Сопсіогсеї еї Іа В&гоіиїіоп їгапдаізе. Рагіз, 1904; Сепіо А. 
Сопсіогсеї е Гісіеа сіі рго^геззо. Рігепге [1956]; Воиіззоипоизе ). Соп- 
сіогсеї. [Рагіз, 1962]; Вакег К. М. Сопсіогсеї: Ргот ІЧаїигаІ Рііііозоріїуіо 
Зосіаі МаТИетаТісз. СІїіса&о, 1975; Бадентзр 3., Бадентзр Р. Кондорсе 
(1743-1794). Ученьїй в политике. М., 2000. М. Кармазіна 

КОНКОРДАТ (лат. сопсогбаїит — угода) — угода між Папою 
Римським як главою Римо-катол. церкви та світським уря¬ 
дом; як правило, К. регулює статус катол. церкви в цій д-ві. 
Сучас. прав, статус К. визначається як угода між церквою та 
д-вою, що регулюється нормами міжнар. права. Термін «К.» 
використовується також для означення й ін. угод, зокрема, 
в Швейцарії до 1848 федеральні рішення називалися «К.». 
Перший К. було укладено в 1122 (Вормський К.) між Папою 
Римським Калікстом II та нім. імператором Генріхом V, він 
розмежував функції світської та церковної влади щодо при¬ 
значення єпископів і завершив таким чином боротьбу за ін¬ 
веституру. Відомими є також К. 02.05.1418 (папи Мартіна V), 
Ашаффенбурзький або Віденський К. 17.02.1448 (папи Єв¬ 
гена IV), Болонський К. 1516 (папи Лева X та короля Франції 
Франциска І), що дав королю право призначати єпископів 
та абатів, але залишав за папою право підтвердження таких 
призначень. К. папи Пія VII із Наполеоном І від 15.07.1801 ви¬ 
значив становище катол. церкви у Франції; 22.02.1847 було 
укладено К. між Рос. імперією та Святим престолом, який 
значно розширив владу папи над катол. духовенством в Ро¬ 
сії (22.11.1866 К. було розірвано). Численні К. було укладено 
протягом 19-20 ст., призначення єпископів залишалося важ¬ 
ливою проблемою, але активізація секуляризму поставила по¬ 
ряд нові проблеми реліг. освіти та церковної власності. У ка¬ 
тол. країнах Лат. Америки конфлікти та взаємні поступки стали 
основою нових численних К. 1929 папа Пій XI уклав із урядом 
Б. Муссоліні К., який разом із Латеранськими угодами визнав 




КОНКУРЕНЦІЯ ПОЛІТИЧНА — КОНОВАЛЕЦЬ 


351, 


суверенітет Папи Римського над тер. Ватикану. 1933 К. було 
укладено із А. Гітлером, але його умови були одразу порушені 
останнім; після 2-ї світової війни К. було підписано із Іспанією 
в 1953. Укладення ряду К., зокрема з Польщею, було зірвано 
через політ, втручання СРСР. 

Літ.: Оппенгейм Я. Международное право. М., 1948; ІЧем Соттепіагу 
оп ІНе Сосіе ої Сапоп Іам. ІЧєуу Уогк, 1989; Сальїгин Е. Н. Теократиче- 
ское государство. М., 1999; Большаков А. А. Генезис властеотношений 
и легитимация власти в теократиях // Вестник Моск. ун-та. 2003. № 6. 

М. Капітоненко 

КОНКУРЕНЦІЯ ПОЛІТЙЧНА (від лат. сопсиггепііа — суперни¬ 
цтво, змагання) — специфічна форма політ, взаємодії, в якій 
суб'єкти політики правовими і неправовими засобами зма¬ 
гаються за владу. К. п. в рамках дем. прав, норм є однією з 
рушійних сил сусп. прогресу, вона стимулює боротьбу еліт за 
ефект, результати у сфері поліпшення стандартів життя гр-н; 
забезпечує пост, зміну кадрового потенціалу еліт, що спри¬ 
яє зростанню попиту на високі інтелект., профес. і моральні 
якості політиків; формує в масовій свідомості здатність раціо¬ 
нально оцінювати результати політичної діяльності як окре¬ 
мих політиків, так і політ, сил; виробляє механізм взаємного 
політ, контролю одних політ, сил над іншими, а також стиму¬ 
лює розширення сфери громад, контролю через залучення 
ЗМІ, громад, асоціацій, орг-цію масових політ, заходів; усуває 
з арени політ, боротьби політиків і політ, сили, які не відпо¬ 
відають високим профес. і моральним вимогам; забезпечує 
високий рівень конкуренції в ін. сусп. сферах — економіці, 
науці тощо. Розвитку К. п. сприяють такі фактори, як регіон, 
традиції конкуренції; економіко-геогр., галузева, етн., кон- 
фес. диференціація регіонів; наявність дієздатних політиків, 
що можуть скласти конкуренцію діючій владі; наявність роз¬ 
винутого медіа-ринку незалежних ЗМІ; високий наук, та інте¬ 
лект. потенціал;діяльність громадських організацій та рухів як 
елементів громадянського суспільства тощо. К. п. може бути 
добросовісною, тобто із дотриманням прав, і моральних ви¬ 
мог, і недобросовісною, вестися нецивілізованими методами, 
за принципом «хто сильніший, той і правий». Нормальному 
розвиткові конкуренції (особливо у нерозвинутих сусп-вах) 
перешкоджають такі фактори, як відсутність сильних партій 
політичних і політ, лідерів, здатних вести між собою рівноцінну 
боротьбу за здобуття і розподіл влади, що заважає представ¬ 
ництву реальних інтересів різних верств населення у владі; 
відсутність сильних громад, орг-цій, здатних захищати свої 
інтереси на різних рівнях влади; монополізація інформ. про¬ 
стору керівною верхівкою, залежність ЗМІ від влади та олігар¬ 
хічних угрупувань і, як наслідок, можливість формування «по¬ 
трібної, правильної» громад, думки; велика концентрація фін., 
інформ. та владних ресурсів в олігархічних угрупуваннях, що 
надає їм можливість впливати на результати політ, діяльності 
через підкуп партій та ЗМІ; використання адм. ресурсу під час 
виборчих кампаній; слаборозвинений серед, клас; домінан¬ 
та страху у масовій свідомості перед жорстокими правилами 
конкурентної боротьби, сприйняття їх як загрози для нац. ін¬ 
теграції тощо. Внаслідок дії цих факторів відбувається погір¬ 
шенням відносин сторін політ, взаємодії, загострюється політ, 
ситуація і збільшується непередбачуваність її розвитку, втра¬ 
чається керованість нею, що спричинює політ, кризу. 

Літ.: Пойченко А. М. Конфлікти і політична діяльність. К., 1994; Бе- 
бик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. К., 1996. 

О. Ставицька 


КОН Фелікс Якович (30.05.1864, Варшава — 28.07.1941, 
Москва) — діяч польс. і рос. револ. і міжнар. комуніст, руху, 
один з керівників Компартії України, рад. функціонер, публі¬ 
цист. Будучи студентом Варш. ун-ту, 1882 став членом польс. 
партії «Пролетаріат», за участь у діяльності якої був засудже¬ 
ний до 10 років і 8 місяців каторги на Карі (Сх. Сибір). Пере¬ 
буваючи на поселенні в Якутії, захопився етнографією і вніс 
помітний вклад у вивчення побуту, нац. рис, звичаїв народів 
Сибіру й Туви. У 1904 повернувся до Варшави, став одним 
з керівників ППС-лівиці. Після чергового арешту — в еміграції. 
Повернувся в Росію у трав. 1917; займався орг-цією діяльнос¬ 
ті ППС-лівиці в укр. містах. До більшов. перевороту спочатку 
поставився як до небезпечного експерименту, але наприкін. 
1918 разом з місц. групами ППС-лівиці увійшов до складу 
РКП(б). У1919 — 20 К. у Києві редагував польськомовну газ. 
«Голос комуніста», був членом ВУЦВК. Активно працював у За- 
фронтбюро ЦК КП(б)У, Всеукрревкомі, Київ, губкомі партії. Був 
членом Оргбюро Тимчасового ЦК КП(б)У, головою Галоргкому. 
З лип. 1920 — у Польщі; як член Польбюро ЦК РКП(б) входив 
до складу Польревкому, що діяв на підконтрольних рад. владі 
територіях. Після повернення на Україну (лист. 1920) обраний 
канд. у члени Політбюро і членом Оргбюро ЦК КП(б)У, членом 
ВЦВК. У берез. — груд. 1921 — 1-й секретар ЦК КП(б)У. Відкли¬ 
каний у 1922 до Москви, до 1924 був секретарем виконкому 
Комінтерну, до 1935 — членом і заст. голови його контрольної 
комісії. Паралельно працював на ниві журналістики — відпо¬ 
відальним редактором «Червоної зірки» («Красной звездьі») та 
«Робітничої газети» («Рабочей газетьі»). У 1930-37 очолював 
мистецький та музейний сектори Наркомосу РРФСР, Всесо¬ 
юзний комітет радіомовлення, редакцію журн. «Наша країна» 
(«Наша страна»). В умовах становлення рад. режиму постать К. 
виявилася напрочуд зручною для творення ідеалізованого об¬ 
разу революціонера-інтернаціоналіста, і хоч сам він вирізняв¬ 
ся дивовижною скромністю і побутовим аскетизмом, це лише 
надавало йому додаткової харизми. Його обирали до складу 
Президії ЦВК СРСР, на його особистих якостях і невтомній пра¬ 
ці значною мірою тримався авторитет Т-ва кол. політкаторжан 
і засланців-поселенців, його мемуари неодноразово переви¬ 
давалися. Ситуація різко змінилася після того, як К. зробив за¬ 
уваження Й. Сталіну щодо помилок у книзі з його передмовою. 
На репресії проти нього вождь не наважився, але пост, перемі¬ 
щеннями з однієї посади на іншу намагався змусити немолоду 
вже людину відійти від акт. діяльності. К. не зламався. У 77-річ- 
ному віці він наполегливо просив відправити його агітатором 
на фронт і зрештою задовольнився посадою редактора радіо¬ 
мовлення на Польщу. Майже силоміць відправлений в евакуа¬ 
цію, помер на пароплаві. 

Літ.: Нагорна Я. П. Фелікс Кон. К. 1963; її ж. Фелікс Кон — ветеран ре¬ 
волюції // Про минуле — заради майбутнього. К., 1989. А Нагорна 
КОНОВАЛЕЦЬ Євген Михайлович (14.06.1891, с. За шків, те¬ 
пер Жовків. р-ну Львів, обл. — 23.05.1938, Роттердам) — по¬ 
літик і військ, діяч. Навч. в Академ. гімназії уЛьвові (1901-09) 
і на юрид. ф-ті Львів, ун-ту (1909-14). Секретар львів. філії Т-ва 
«Просвіта» (від 1912), член «Академічної громади» та гол. упра¬ 
ви Укр. студ. союзу (від 1913). У лип. 1910 був заарештований 
як учасник виступів за укр. ун-т у Львові, але на суд. процесі 
«101 укр. студента» виправданий. Член УНДП. Ініціатор ство¬ 
рення студ. т-ва «Січові стрільці». 02.08.1914 мобілізований 
до австр. війська, хорунжий 35-го полку Крайової оборони. 



352 


КОНСЕНСУС — КОНСЕРВАТИЗМ 


Наприкін. квіт. 1915 під час боїв на горі Маківці у Карпатах 
потрапив до рос. полону. Перебував у таборах для військово¬ 
полонених у Чорному Яру побл. Астрахані (1915 — поч. 16) і 
біля Царицина (1916-17). У верес. 1917 утік із табору до Киє¬ 
ва. Співорганізатор Галицько-Буковин. куреня Січових стріль¬ 
ців (жовт. 1917), командир Січових стрільців (19.01.1918- 
06.12.1919). Учасник боротьби із більшов. заколотом у Києві, 
оборони міста від армії Муравйова (січ.-лют. 1918), визволен¬ 
ня столиці від більшовиків (01-02.03.1918). Відмовився під¬ 
тримати переворот гетьмана П. Скоропадського, згодом вима¬ 
гав від нього відкликати грамоту про федерацію з Росією. Один 
із лідерів антигетьман. повстання (16.11.1918-14.12.1918), 
командир Осадного корпусу Директорії, комендант Києва. 
Полковник Армії УНР, командир дивізії, корпусу, армійської 
групи; воював проти Червоної та Білої армій. В’язеньнпольс. 
табору для інтернованих укр. вояків у Луцьку (груд. 1919 — 
весна 1920). Засновник Укр. військ, орг-ції (УВО, 31.08.1920, 
Прага), комендант Начальної команди УВО (від 20.07.1921, 
Львів). Заочно засуджений радян. судом до страти. Від груд. 
1922 — на еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії 
та Італії, гр-н Литви. Прихильник орієнтації визвольного руху 
на власні сили; вважав його завданням підготовку нації до 
того, щоб за сприятливих міжнар. обставин створити суверен¬ 
ну самост. соборну незалежну Укр. д-ву. Бачив Україну в май¬ 
бутньому національно-дем. д-вою лібер. типу із парлам. ладом. 
У квіт.-лип. 1929 відвідав укр. громади у США та Канаді, до¬ 
магаючись їхньої підтримки визвольного руху. Співзасновник 
і голова проводу ОУН (28.01-03.02.1929, Відень). Розглядав 
ОУН як масову політ, орг-цію — легальну надбудову над УВО. 
Ініціював створення інформ. центрів у столицях Європи та осе¬ 
редків УВО, ОУН і споріднених орг-цій у Франції, Бельгії, Кана¬ 
ді, Данцингу, США, Великобританії, Чехословаччині, Німеччи¬ 
ні, Литві, Італії. Організатор військ, штабу і шкіл із підготовки 
старшин для укр. війська у Польщі, Чехословаччині, Австрії. 
Домагався розгляду «укр. питання» у Лізі Націй. Керував розбу¬ 
довою підпілля в УСРР. Загинув у Роттердамі від вибуху бомби, 
підкладеної агентом НКВД П. Судоплатовим. Смерть К. призве¬ 
ла до кризи в ОУН, яка прискорила її розкол. 

Те.: Причинки до історії української революції // Історія Січових 
стрільців. К., 1992. 

Літ.: Онацький Є. До біографії сл. п. полк. Є. Коновальця // Самостійна 
Україна. Чикаго, 1963. № 5; Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 
1974; Історія Січових Стрільців 1917-1919. Воєнно-історичний на¬ 
рис. К., 1992; Кентій А. Нариси історії Організації Українських Націо¬ 
налістів (1929-1941). К., 1998. Б. Пономарьов 

КОНСЕНСУС (лат. сопзепзиз — згода, загальна думка) — при¬ 
йняття рішення або тексту договору на основі заг. згоди учас¬ 
ників без формального голосування, якщо проти цього не 
виступає жоден з учасників даного форуму. К. ґрунтується на 
врахуванні думок кожної із сторін, визначенні в їхніх позиціях 
спільної позиції, здатної їх об'єднати, тому його застосування 
вимагає тривалої, ретельної роботи стосовно з’ясування, ви¬ 
вчення і погодження позицій сторін. Політична наука виокрем¬ 
лює дві моделі К. Перша притаманна англосаксон. країнам 
(Великобританія, США, північноєвроп. країни), де сформува¬ 
лася стала політична культура. Ін. модель притаманна країнам 
з т. з. «гетерогенними» або «плюральними» сусп-вами, тобто 
більшості країн світу. Населення цих країн є вкрай неоднорід¬ 
ним за переконаннями, тому традиції досягнення К. там не- 
розвинені. Тому ці країни застосовують окремі «консенсусні 


механізми» — «співсоціумні» або консенсусні системи вряду- 
вання, які дають можливість реально залучати всі сусп. гру¬ 
пи до управління д-вою та налагодження дієвого діалогу між 
ними у процесі здійснення владних повноважень. К. є одним 
з осн. принципів прийняття рішень або текстів договорів на 
міжнар. конференціях, нарадах та у міжнар. орг-ціях, зокрема 
в ООН, насамперед серед пост, членів Ради Безпеки. 

Л'гг.: Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: 
Подходьі, решения, технологии. М., 1997; Лейпхарт А. Демократа 
в многосоставном обществе / Пер. с англ. М., 1997; Коваленко Б. В., 
Пирогов А. И., Рьіжов 0. А. Политическая конфликтология. М., 2002. 

Г. Зеленько 

КОНСЕРВАТИЗМ (від лат. сопзеп/аге — зберігати, охоро¬ 
няти) — політ, ідеологія і практика сусп. життя, що орієнту¬ 
ється на збереження і підтримання наявних форм соціальної 
структури, традиц. цінностей і морально-прав. засад. Загалом 
це політ, філософія, яка прагне зберегти те, що вважають за 
найкраще в усталеному суспільстві, й чинить спротив радик. 
змінам. У наук, обіг термін «К.» був введений франц. письмен¬ 
ником Ф. Шатобріаном (1768-1848), засновником журн. 
«Консерватор» («Сопзеп/аіеиг»). К. він називав ідеологію 
феод.-арист. реакції на епоху Просвітництва та Франц. бурж. 
революцію. Основні ідеї і принципи К. розроблені представ¬ 
никами англ., амер., франц., нім. шкіл. Батьківщиною К. при¬ 
йнято вважати Англію, де у 1790 виходить книга Е. Берка 
«Роздуми про революцію у Франції», яку називають «Біблією» 
К. Критикуючи Франц. революцію, Е. Берк виступав проти нео¬ 
бдуманої перебудови сусп-ва згідно з відірваними від життя 
споглядально-надуманими схемами. Слід пам’ятати, що «часті 
й глибокі зміни в державі, що проводяться з безпринциповою 
легкістю, руйнують безперервність розвитку і ведуть до її за¬ 
непаду». У своїй книзі Е. Берк обгрунтував наріжні принципи 
політ, доктрини К.: аристократизм, традиціоналізм, етатизм, 
антидемократизм, релігійність та ін. Величезного впливу за¬ 
знала концепція К. з боку англ. «моральних філософів» лорда 
Шефтсбері (1671-1713), Ф. Хатчісона (1649-1747), Д. Юма 
(1711-76), А. Фергюссона (1723-1816). Твори цих мислителів 
стали одним із джерел виникнення сучас. неоконсервативної 
доктрини. Вони відстоювали автономію людської моральності, 
її незалежність від зовн. впливів. Відтак юрид., політ, відноси¬ 
ни є похідними від моральних. У сфері держ. управління вони 
дотримувалися давнього англосакс, принципу: «Бажання здо¬ 
бути свободу негайно — є найкоротший шлях до рабства». Зна¬ 
чний внесок у розвиток К. був зроблений засновниками амер. 
консерват. школи А. Гамільтоном (1757-1804), Дж. Медісо- 
ном (1757-1804), Д. Джейем (1745-1892). їхні 85 політ, ессе 
були надруковані збіркою під назвою «Федераліст» і названі 
пізніше шедевром амер. консерват. думки. Загалом амер. 
консерватори зберігали вірність екон. лібералізму, захищали 
принципи «влади законів» та «розподілу влад». Вони акценту¬ 
вали увагу на важливості трьох фундам. цінностей для функці¬ 
онування соціуму: власності, релігії, сім’ї. Франц. і нім. школи 
класичного К. такожж відіграли істотну роль в обґрунтуванні 
базових приципів цієї ідеології. Засновником франц. класич¬ 
ного К. був Ж. де Местр. До якобінської революції прихильник 
лібер. ідей, але згодом перейшов на бік К. У книзі «Роздуми 
про Францію» (1796) він відстоював думку, що д-ву неможливо 
побудувати на засадах розуму, не враховуючи попередніх тра¬ 
дицій сусп. життя. «Держава — це живий організм, і як такий 




КОНСОЛІДАЦІЯ 


353 


він живе силами і властивостями, які вкорінились у далекому 
минулому». Нім. класичний К. представлений істор. школою 
права: Ґ. Ґуго (1764-1844), Ф.-К. Савіньї (1779-1861), Г. Пух- 
та (1798-1846). Сутність їхніх ідей полягала в обґрунтуванні 
первинності істор. права (виникає під впливом істор. розви¬ 
тку) стосовно позитивного (закони складені юристами). Вчені 
принцип історизму протиставляли принципові розуму і дово¬ 
дили, що природно-істор. чинники правотворення повинні слу¬ 
гувати основою того законодавства, яке кодифікується д-вою. 

У 20 ст. гол. ідеологом К. став Р. Керк, який в книзі «Консер¬ 
вативне мислення» (1953) обгрунтував необхідність ідей К. 
в нових істор. умовах. «Особливість консерватизму в тому, — 
писав він, — що, на відміну від соціалізму, анархізму, лібера¬ 
лізму, він не пропонує універсальних політичних моделей, які 
потрібно впроваджувати повсюдно. Навпаки, консерватори 
доводять, що суспільні інститути великою мірою різні у різних 
націй, оскільки політичне життя будь-якої країни залежить від 
найпоширенішої у даній країні релігії, від успадкованих зви¬ 
чаїв та історичного досвіду». Великі консерватори, за словами 
Р. Керка, це пророки та критики, але аж ніяк не реформатори. 
Період після 2-ї світової війни розглядався ним як найбільш 
сприятливий для консерваторів. Характерною особливістю су- 
час. К. є здатність змінюватись у відповідь на зміни, які відбу¬ 
ваються в сусп-ві. Саме тому ряд положень класичного лібера¬ 
лізму і с.-д. доктрини стали складовими ідеології К. Водночас 
ряд ідей класичного К. використовується ідеологами лібера¬ 
лізму і соціал-демократії. У зв’язку зі змінами, що відбулися 
у світі в 2-й пол. 20 ст., класичний К. трансформувався в де¬ 
кілька напрямів: традиціоналізм, лібертаризм і неоконсерва- 
тизм. Останній своєю чергою утворюють три його різновиди: 
лібер.-консерват., христ.-дем., авторит. (консерват. націона¬ 
лізм). Попри різні форми, К. притаманні й деякі спільні рис. 
Філософію К. характеризують: визнання недосконалості люд¬ 
ської природи; орієнтація на морально-реліг. цінності; непо¬ 
рушність природного розвитку; пріоритет наступності перед 
інноваціями, несприйняття ні абсолютизації можливостей 
людського розуму, ні нав’язування сусп-ву абстрактної моделі 
«кращого майбутнього». 

У політ, сфері К. виступає за ефективну держ. владу. її найваж¬ 
ливіше завдання — підтримка законності й правопорядку. По¬ 
літ, теорія К. характеризується також критикою необмеженого 
плюралізму. Консерватори вважають, що сусп-во має бути 
підпорядковане д-ві, в противному разі д-ва перетворюється 
на «суспільну орг-цію». В екон. сфері К. підтримує розвиток біз¬ 
несу, приватного підприємництва, виступає проти жорсткого 
контролю з боку д-ви за функціонуванням економіки. Приват. 
власність — священна і недоторканна, вона гарантія особис¬ 
тої свободи і соціального порядку. У соціальній сфері консер¬ 
ватори дотримуються положення про ієрархічність сусп. життя, 
вроджену нерівність серед людей. Утвердження рівності веде 
до знищення стимулів для ефект, праці й самовдосконалення. 
Особливо роль у стабілізації сусп. життя К. відводив сім’ї та 
релігії. К. є багатопрошарковим явищем, тобто не має конкр. 
соціальної бази, що віддзеркалює захисну реакцію різних 
соціальних верств перед невідомим майбутнім. К. як ідеол. 
доктрина є основою діяльності консерват. партій політичних. 
Найбільш впливові з них об’єднані в Міжнар. дем. союз, який 
ще називають Консерват. Інтернаціоналом. Рік заснування 
його 1983, налічує понад 90 консерват. та христ.-дем. партій. 


У витоків орг-ції стояли такі відомі представники консерват. 
ідеології як М. Тепер, Р. Рейган, Г. Коль, Ж. Ширак. Пройшов¬ 
ши складну еволюцію, К. і надалі залишається однією з провід¬ 
них ідеол. доктрин сучасності, в якій чітко виокремилися три 
течії: традиціоналізм, лібертаризм, неоконсерватизм. 

Літ.: Кігк Р. ТНе сопзегуаііуе тіпсі. СПіса^о, 1953; Копзегуаіізтиз 
іпіегпагіопаі. 51и«£агї, 1973; АІІізоп І_. Рі&ГН ргіпсіріез: Сопзепгаїіуе 
рИііозорИу ої роїііісз. ІЧєуу Уогк, 1984; Галкин А., Рахшмир П. Кон¬ 
серватизм в прошлом и настоящем. М. ( 1987; Гаджиев К. [и др.] 
Современньїй консерватизм. М., 1992; Федералист. Политические 
зссе А. Гамильтона, Дж. Медисона, Д. Джея. М., 1993; УУіеІотзкі А. 
Копзегжаіугт. Сїомпе ісіее, пигГу і розіасіе. УУагзгама, 2007; Консер¬ 
ватизм: Антологія. 2-ге вид. К., 2008. Ю. Остапець 

КОНСОЛІДАЦІЯ (від лат. сопзоіісіаііо — об’єднання, спільність, 
зміцнення) — процес об’єднання, зміцнення єдності й згурто¬ 
ваності соціальних і політ, сил (людей, соціальних груп, політ, 
партій і орг-цій тощо) з метою посилення боротьби за вирі¬ 
шення заг. завдань. К. політична розуміється як досягнення 
режимом такого стану, коли жодна впливова політ, сила, пар¬ 
тія політична або група впливу не обговорює серйозно інших, 
окрім дем., шляхів досягнення влади і не використовує для 
цього інші, окрім дем. визнаних, ресурсів. Дем. К. розгляда¬ 
ється як процес зміцнення і збереження демократи. Як по¬ 
літ. феномен К. суспільства є таким об’єднанням гр-н країни, 
який базується на внугр. (ментальній, ціннісній) згоді стосовно 
назрілих загальнозначимих проблем і цілей та шляхів їх вирі¬ 
шення. У результаті процес політ. К. сусп-ва повинен привес¬ 
ти до позит. змін у політико-владних і сусп. структурах, забез¬ 
печити розвиток країни і сусп-ва, дозволити їм зайняти гідне 
місце у світі. Політ. К. досягається через взаємодію процесів 
інтеграції та диференціації сусп-ва. Виділяють три етапи по¬ 
літ. К.: 1) адаптація, коли інтеграція і диференціація, змінюючи 
своє співвідношення, сприяють пристосуванню до нових умов 
середовища; 2) ідентифікація, коли індивіди починають ото¬ 
тожнювати себе з новими реаліями, вважаючи їх соціально 
цінними і значимими; 3) трансформація, коли інтеграція*дифе- 
ренціація змінюють систему та її функції. 

К. сусп-ва може бути обумовлена такими позит. чинниками, як 
об'єднавчі політ., етнокульт., соціальні, екон. ідеї і дії; наявність 
базових цінностей патріотизму, соціальної справедливості, 
взаємоповаги і взаємодопомоги; спільна істор. доля наро¬ 
ду; формування консенсусу щодо дем. шляху виходу країни із 
кризи, мети і завдань реформ, ролі д-ви і сусп-ва в цьому про¬ 
цесові. На заваді К. сусп-ва можуть стати негативні фактори: 
невисокий соціально-екон. рівень розвитку соціуму; несфор- 
моване громадянське суспільство ; націоналіст, прояви; прояви 
ксенофобії; недостатня ефективність прав, регулювання рин¬ 
кових, міжетн. стосунків; протиріччя між політикою центру і ре¬ 
гіонів. З великої сукупності факторів, а саме соціоекономічних, 
пов'язаних із характеристиками екон. розвитку (рівень добро¬ 
буту країни; рівень індустріалізації; рівень інфляції; реальне 
зростання ВНП; наявність серед, класу і робітн. класу; рівень 
і поширення університ., заг. і поч. освіти; рівень урбанізації; 
рівень розвитку торговельних зв’язків); факторів політ.-культ. 
і етн. характеру (толерантність; довіра; егалітаризм; схильність 
до компромісу, співвідношення представників різних етнолінг- 
вістичних груп, представників ісламу, католицизму, латино- 
амер. політ, культури); факторів інституційного і політ, харак¬ 
теру (система презид. влади тощо) — особливий вплив на К. 
сусп-ва здатні здійснювати соціоекон. детермінанти розвитку 




354 


КОНСТАН — КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 


і модернізації; рівень інфляції (але лише на ранніх стадіях де¬ 
мократизації), зовнішнє оточення, представлене сусідніми 
дем. країнами. Виходячи із великої к-сті невирішених політ., 
соціальних, екон., етнополіт. проблем, переважання у форму¬ 
ванні політ, системи і громад, сусп-ва адм. ресурсу, доводить¬ 
ся говорити про фрагментарну консолідацію укр. сусп-ва, під 
якою слід розуміти об’єднання, єднання гр-н, їхніх орг-цій, пар¬ 
тій політичних, держ. структур з приводу якого-небудь одного 
або декількох ситуативних завдань. К. в істор. і сучас. умовах 
була і залишається гол. соціально-політ. завданням розвитку 
соціуму, діяльності владних структур, політ, системи. 

Літ.: Дергачев А. Политические проблеми национальной консолида- 
ции. Режим доступу: Нир://ууу^.ОІНег5ібе.сот.иа/; Лукин В. Н. Граж- 
данское общество и политическая консолидация: тенденции неоинс- 
титуционального анализа. Режим доступу: ІШр://сгесІопе\л/.ги/ сопіепі/ 
уієуу/462/30/; Скакун О. Ф. Теория государства и права. X., 2000. 

Б.Дем'яненко 

КОНСТАН (Сопзіапі) Анрі Бенжамен де Ребек (25.10.1767, 
Лозанна, Швейцарія — 08.12.1830, Париж,) — громад.-політ. 
і держ. діяч, ідеолог лібералізму, письменник. Навч. в ун-тах 
Ерлангена (Баварія) й Единбурга, де познайомився із соціаль¬ 
ною теорією шотл. Просвітництва. У 1795 прийняв франц. 
громадянство й оселився в Парижі, підтримував Директо¬ 
рію проти «реакціонерів» і якобінців; зблизився з відомою 
письменницею Ж. де Сталь, під впливом якої став політиком; 
1799-1802 — член консультат. Трибунату, в якому належав 
до лібер. опозиції; після вигнання протягом 1803-14 перебу¬ 
вав в еміграції в Женеві та Веймарі, де познайомився з про¬ 
відними діячами романтизму й написав 5-томні «Роздуми про 
джерела, форми й розвиток релігії» (видані в 1824-31), що 
були спробою істор. дослідження релігії й узгодження лібер. 
принципів із реліг. почуттями. Після повернення до Франції 
поновив політичну діяльність як один з найвпливовіших лібер. 
журналістів, у 1815 оприлюднив памфлет «Про дух завойов- 
ництва та загарбництва», де засудив експансіоністські плани 
Наполеона Бонапарта як супротивні зростанню миролюбно¬ 
го й комерційного характеру європ. сусп-ва; але під час «Ста 
днів» примирився з імператором, за дорученням якого взяв 
участь у розробленні лібер. конституції — «Додаткового акта». 
Після недовгої втечі до Британії, де опублікував самокритич¬ 
ний роман-автобіографію «Адольф» (1816), повернувся до 
Парижа, 1819-22 — член Палати депутатів і один із лідерів 
лібер. опозиції; під час Липн. революції 1830 К. сприяв зве¬ 
денню на трон короля Луї Філіпа й у серп, був призначений го¬ 
ловою Законод. ради Франції. 

Викладені у 4-томних «Лекціях про конституційну політику» 
(1818-19) сусп.-політ. погляди К., з одного боку, були спрямо¬ 
вані проти концепції справедливості й сусп. волі Ж.-Ж. Рус- 
со на захист представн. системи як найнадійнішого засо¬ 
бу збереження особистої незалежності, а з іншого — проти 
будь-якого втручання держави й суспільства в доволі широко 
окреслені приватні справи гр-н. Свободу розумів як перемо¬ 
гу індивідуальності рівночасно й над індивід, деспотизмом, 
і над колект. тиранією ; розрізняв громадян, (особисту) й політ, 
свободу, причому ант. народи знали лише останню, що перед¬ 
бачала політ, свободу колективу, відповідно громадян, озна¬ 
чала незалежність особистого життя від політичної влади й 
містила такі особисті свободи: совісті, слова, зборів та друку, 
вибору місця проживання, занять та приват. власності. Політ. 


свобода й д-ва у К. виступали лише необхідним засобом для 
забезпечення громадян, свобод, влада, щоЛх порушувала, од¬ 
нозначно кваліфікувалася як тиранія ; права людини повинні 
мати абс. характер і не залежати від форми влади. «Доповню¬ 
ючи» вчення Ш. Я. Монтеск'є, пропонував запровадити поділ 
влади між чотирма гілками, відокремлюючи від викон. влади 
королівську як посередницю між дворянством і буржуазією. 
Збалансований* поділ влади разом із силою громад, думки в 
парламенті вважав запобіжними умовами щодо зловживання 
урядовими повноваженнями; одним із перших висловив думку 
про політ, відповідальність уряду. 

Те.: Вегуатіп Сопзіапі, Віапсатагіа Ропіапа. Роїііісаі уугіііп&$. Сат- 
ЬгісІ&е, 1988; Вепіатіп Сопзіапі, Маг&агеї Маиісіоп, Раїгіск Соїетап. 
АсІоІрНе. ОхїогсІ ІІпіуегзіїу Ргезз, 2001. 

Літ.: НагоІсІ Сеог^е ІЧісоІзоп. Вепіатіп Сопзіапі. Ьопсіоп, 1949; Оеппіз 
УУооб. Вепіатіп Сопзіапі: а Ьіо&гаріїу. 1_опсІоп; ІЧею Уогк, 1993; Пепаїо 
І_етоз. Вепіатіп Сопзіапі: уісіа е Нізіогіа. Ріо сіє ^пеіго, ПІ,1999. 

В. Головченко 

/ .. .'. 

КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (лат. сопзіііиііо — встановлення, 
устрій) — у сучас. значенні — осн. держ. док-т (закон), що має 
найвищу юрид. силу й визначає державний устрій України, по¬ 
рядок і принципи функціонування представн., викон. і судових 
органів влади, виборчу систему, права і обов’язки держави та 
її громадян. 

Конституція УНР — Основний Закон Української Народної 
Республіки, що мав підназву «Статут про державний устрій, 
права і вільності УНР», який було затверджено Українською 
Центральною Радою 29.04.1918 в останній день свого існу¬ 
вання. Роботу над Конституцією України (Статутом автономної 
України), як відповідь Тимчас. урядові Рос. Імперії на його не- 
гат. ставлення до автономії України, проголошеної 1-им Уні¬ 
версалом УЦР 10.06.1917, було розпочато із затвердження 
24.06.1917 «Інструкції, на основі якої збирається Комісія по 
підготовці Статуту автономної України». Комісія складалася 
зі 100 осіб, які представляли усі національності, що мешкали 
в Україні, та була очолювана М. Грушевським. Конституцією 
УНР було визначено Україну як парлам. республіку, право за¬ 
конод. ініціативи в якій належало Всенародним зборам на¬ 
родних депутатів. Депутати мали обиратися рівним, прямим, 
таємним голосуванням терміном на 3 роки з розрахунку 1 де¬ 
путат від 100 тис. громадян України. Здійснення повноважень 
Всенародних зборів передбачалося шляхом сесійних засідань. 
Вищою викон. владою проголошувалася Рада народних мі¬ 
ністрів. Уряд отримував свої повноваження від Всенародних 
зборів і мав обов’язок звітувати перед ними. Здійснення су¬ 
дової влади передбачалося від імені УНР виключно судовими 
інстанціями та прилюдним способом. Вища судова влада на¬ 
давалася Генеральному суду, що мав обиратися парламентом. 
Основним Законом декларувалася рівність соціальних, реліг. 
та політ, прав гр-н, недоторканність особи, таємниця листу¬ 
вання і свобода слова. Скасовувалися тілесні покарання та 
смертна кара. Конституція проголошувала суверенітет, ціліс¬ 
ність та неподільність Укр. д-ви, непорушність її кордонів. Угім 
самі кордони док-том не були чітко визначені, так само як не 
згадувалося у ньому про герб, прапор та гімн д-ви, а також 
про осн. принципи внугр. і зовн. політики. Однак Конституція 
УНР не дістала промульгації та введення в дію. Бо того ж дня 
29.04.1918 з’їздом хліборобів-землевласників, який відбувся 
у Києві за активної підтримки нім. командування, повнова¬ 
ження ЦР було скасовано, гетьманом Укр. Держави (неофіц. 




КОНСТИТУЦІЯ 


355 


назва — Другий Гетьманат) проголошено ГІ. Скоропадського й 
затверджено «Закон про тимчасовий державний устрій Укра¬ 
їни», який виконував роль Основного Закону протягом усього 
періоду режиму Скоропадського. 

Конституції УРСР — Конституції Укр. Рад. Соціаліст. Респуб¬ 
ліки, яких за рад. періоду укр. державності було прийнято чо¬ 
тири (1919, 1929, 1937 та 1978). Першу Конституцію УСРР 
було прийнято у Харкові на 3-му Всеукр. з’їзді Рад робітн., 
сел. і червоноарм. депутатів 10.03.1919 та затверджено 
в остаточній редакції ВЦВК 14.03.1919. Цим док-том в Україні 
закріплювалася перемога рад. влади та « диктатури пролета¬ 
ріату», гол. завданням якої Основний Закон визначив пере¬ 
хід від бурж. ладу до соціаліст., після чого диктатура, а разом 
із нею і сам держ. устрій мали поступитися місцем вільним 
формам співжиття. Конституцією декларувалися: скасування 
приват. власності, свобода слова, зібрань та союзів виключно 
для трудящих. Право обирати і бути обраними обмежувалося 
соціальним становищем гр-на. Влада робочого класу мала 
здійснюватися через систему рад робітн., сел. та червоно¬ 
арм. депутатів. Її центр, органами визначалися Всеукр. з’їзд 
Рад, Всеукр. центр. Викон. к-тта Рада народних комісарів, до 
компетенції яких входили всі загальнодерж. питання. Конс¬ 
титуцію УСРР 1919 було складено рос. мовою. Док-т ство¬ 
рив юрид. підґрунтя для подальшого рад. законотворення 
в Україні. 15.05.1929 11-й Всеукр. з'їзд Рад затвердив нову 
Конституцію УСРР, за якою Укр. республіка проголошувалася 
суб'єктом СРСР, а до її складу приєднувалася Молд. Автоном¬ 
на Соціаліст. Рад. Республіка. Док-том підтверджувалися усі 
гарантії свободи трудящих, встановлені попередньою Кон¬ 
ституцією, було закріплено повновладність робочого класу, 
рівність політ, прав усіх гр-н, скасовано приват. власність, 
задекларовано принцип верховенства загальносоюзних ор¬ 
ганів влади. 30.01.1937 в Києві Надзвичайним 14-м з’їздом 
Рад було схвалено чергову Конституцію Укр. РСР, розроблену 
уловній відповідності до Конституції Рад. Союзу. Принцип від¬ 
повідності основних законів усіх союзних республік осн. по¬ 
ложенням Конституції СРСР був обумовлений централізацією 
органів верховної влади та випливав зі спільності та єдності 
екон., соціально-політ. та ідеол. засад розвитку усіх суб’єктів 
СРСР. Разом з тим Конституція УРСР враховувала нац. осо¬ 
бливості республіки. Останньою Конституцією УРСР став док-т, 
прийнятий ВР республіки 20.04.1978 на позачерговій 7-й се¬ 
сії 9-го скликання. Основний Закон, який цілковито відповідав 
новій Конституції СРСР, визначав УРСР як суверенну соціаліст, 
загальнонародну д-ву, що виражає волю й інтереси робітни¬ 
ків, селян та інтелігенції, трудящих будь-яких національностей. 
Четверта Конституція УРСР відрізняється від попередніх біль¬ 
шою заідеологізованістю. КПРС у ній визначається як керівна 
та спрямовуюча сила рад. сусп-ва, ядро його політ, системи, 
держ. і громад, орг-цій. До основи екон. системи республі¬ 
ки закладається соціаліст, власність на засоби виробництва 
у формі держ. та колгоспно-кооперат. власності. Гол. особли¬ 
вістю усіх Конституцій України рад. доби є заперечення дем. 
принципів поділу влади та незалежності правосуддя, зведення 
повноважень представн. органів до суто номінальних і узако¬ 
нення диктатури КПРС, ігнорування міжнар. норм у галузі га¬ 
рантування та охорони прав людини і гр-на. 

Конституція України. Основним Законом України після про¬ 
голошення держ. суверенітету залишалася Конституція УРСР 


* 

1978, до якої ВР вносилися зміни та доповнення. Водночас 
Конст. комісією укр. парламенту з 1990 було розпочато роботу 
над новим док-том, і вже 19.06.1991 ВР УРСР схвалила Кон¬ 
цепцію нової Конституції України. 28.06.1996 на 5-й сесії ВР 
України 2-го скликання було затверджено нову Конституцію 
Укр. д-ви. Док-т, що діє й донині, розроблено на базі кращих 
досягнень вітчизняного та зарубіж. законодавства з урахуван¬ 
ням набутого істор. досвіду. Вперше в історії України у Консти¬ 
туції наголошується на тому, що її норми є нормами прямої дії 
й вона гарантує право на звернення до суду для захисту конст. 
прав і свобод людини і гр-на. Основний Закон декларує унітар¬ 
ність та соборність д-ви, утворення якої відбулося на основі 
здійснення укр. нацією, усім укр. народом права на самови¬ 
значення. Конституція закріплює осн. принципи укр. дем., со¬ 
ціальної та прав, д-ви, в якій людина, її життя, здоров'я, честь, 
гідність, та безпека визнаються найвищою цінністю. Однією 
з осн. засадничих ідей чинної Конституції є функціонування 
д-ви для людини. Укр. народ у ній визнається джерелом влади, 
яку він реалізує через відповідні держ. органи та органи міс¬ 
цевого самоврядування. Конституція закріплює принцип поді¬ 
лу влади на законод., викон. й судову та їх незалежність одна 
від одної. Визначає кордони, офіц. символи, тер. устрій Укра¬ 
їни та принципи місц. самовряд. Забезпечення нац. інтересів 
і безпеки д-ви шляхом підтримання мирного та взаємовигід¬ 
ного співробітництва з усіма країнами світу визнається осно¬ 
вою зовн. політики України. 08.12.2004 ВР провела конст. 
реформу, ухваливши зміни до Конституції України, за якими 
форму правління у д-ві змінено з презид.-парлам. на парлам.- 
презид., формування уряду здійснюється коаліцією депутат¬ 
ських фракцій, а термін повноважень ВР подовжено до 5 ро¬ 
ків. 30.09.2010 Конституційним Судом України скасовано дію 
конст. реформ, прийнятих у 2004. Від цієї дати в Україні знову 
діє Конституція у редакції 1996. ВР України до цього Основно¬ 
го Закону внесено ряд змін, які стосуються, зокрема, вибор¬ 
чого процесу. Так, Законом України № 2952-УІ від 01.02.2011 
встановлюється, що ВР України, ВР АР Крим та обласні, 
районні, міські, селещні й сільські ради та голови обирають¬ 
ся на термін 5 років. За ініціативою екс-Президента України 
Л. М. Кравчука Наказом Президента України В. Ф. Януковича 
у 2011 створено Науково-експертну групу з підготовуи Конст. 
Асамблеї для підготовки змін до Конституції України. Цей ро¬ 
бочий орган має розпочати свою діяльність на початку 2012. 
Літ.: Устрій Української Держави. Конституція УНР. Львів, 1920; Куль- 
чицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й. Історія держави і права Укра¬ 
їни. Львів, 1996; Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. К., 
1992;В. П. Гетьман. Як приймалась Конституція України. Нотатки учас¬ 
ника розробки Основного Закону України. К., 1996. А. Волченко 
КОНСТИТУЦІЯ (від лат. сопзМиїіо — установлення, устрій) — 
система прав, норм держави, що закріплюють засади орг-ції 
сусп. життя, визначають орг-цію і функціонування держ. влади 
та основи взаємовідносин держави й особи. Засадами орг- 
ції сусп. життя є закріплені в К. принципи, що лежать в основі 
прав, регулювання екон., соціальних, політ, і соціокульт. від¬ 
носин. Залежно від особливостей К. конкр. д-в такими можуть 
бути принципи: в екон. сфері — багатоманітності форм влас¬ 
ності; непорушності права приват. власності; свободи підпри- 
ємн. діяльності; вільної конкуренції та недопущення приватних 
монополій тощо; в соціальній сфері — рівності прав жінок і чо¬ 
ловіків; захисту прав дитини, охорони дитинства; соціального 




356 


КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА 


захисту; соціальної д-ви; соціальної справедливості тощо; у по¬ 
літ. сфері — нар. суверенітету; нар. представництва; рівності; 
свободи; поділу держ. влади; політ, багатоманітності; правової 
д-ви тощо; у сфері духовного життя — ідеол. багатоманітності; 
відокремлення церкви від д-ви або держ. (офіц.) релігії; сво¬ 
боди літ., худож., наук, і тех. творчості тощо. Визначення в К. 
орг-ції і функціонування держ. влади передбачає встановлен¬ 
ня в ній системи вищих органів держ. влади, якими є глава 
держави , парламент, уряд, верховний та конст. суди, їх ком¬ 
петенції, порядку формування та принципів взаємовідносин. 
Порядок формування і принципи взаємовідносин вищих ор¬ 
ганів держ. влади визначаються закріпленою в К. формою 
держ. правління — монарх, чи респ. та їхніми різновидами, 
а принципи взаємовідносин центр, і тер. органів держ. влади 
визначаються закріпленою в К. формою держ. устрою — уні¬ 
тарною чи федеративною. Визначення в К. основ взаємовід¬ 
носин д-ви та особи передбачає закріплення в ній прав, сво¬ 
бод та обов’язків особи як людини і гр-на та обов’язків д-ви 
щодо їх гарантування. За формою К. може бути єдиним актом 
(абс. більшість д-в світу), системою з кількох актів (Швеція) 
або сукупністю норм, що містяться у багатьох законах (Із¬ 
раїль), а також ін. джерелах права — судових прецедентах, 
конст. звичаях (Великобританія, Нова Зеландія). Як єдиний акт 
К. — це Осн. закон д-ви, який закріплює засади орг-ції сусп. 
життя, визначає орг-цію і функціонування держ. влади, осно¬ 
ви взаємовідносин д-ви та особи, приймається і змінюється 
в особливому порядку, наділений найвищою юрид. силою і за¬ 
безпечується д-вою підвищеним рівнем охорони. Прийняття 
і зміна К. в особливому порядку означає, що це відбуваєть¬ 
ся у більш складному порядку, ніж той, в якому приймаються 
і змінюються звичайні закони. Наділення К. найвищою юрид. 
силою означає, що вона становить юрид. основу всіх ін. зако¬ 
нів д-ви, а її норми мають виїду юрид. силу щодо норм усіх ін. 
нац. прав, актів. Підвищений рівень охорони К. д-вою полягає 
у створенні з цією метою системи відповідних прав, норм га¬ 
лузей конст., крим. та адм. права, а також спец. держ. ін-тів, 
основними з яких є орган судового конст. контролю (конст. суд) 
та парлам. уповноважений з прав людини. 

Поглибленню наук, знань про багатоманітність К. служить їх 
класифікація. За формою К. поділяють на писані, що є єдиним 
актом або системою з кількох актів, та неписані, норми яких 
містяться в багатьох різних джерелах права, у т. ч. конст. зви¬ 
чаях, що не мають писаної форми. За способом внесення змін 
і доповнень К. поділяють на жорсткі, гнучкі та змішані. Жорсткі 
К. змінюються і доповнюються у складнішому порядку, ніж зви¬ 
чайні закони. Найжорсткішими є ті з них, зміни та доповнення 
до яких набирають чинності в результаті затвердження їх на 
загальнодерж. референдумі. Гнучкими є неписані К. — вони 
змінюються і доповнюються в тому само порядку, що й ін. за¬ 
кони. Змішаними вважаються К., різні частини яких змінюють¬ 
ся і доповнюються в неоднаковому порядку — більш чи менш 
складному. За часом прийняття і дії К. поділяють на старі (при¬ 
йняті в період з кін. 18 до поч. 20 ст.), нові (прийняті між двома 
світовими війнами) і новітні (прийняті після 2-ї світової війни). 
За строками дії К. поділяють на постійні, що мають необмеже¬ 
ний строк дії, і тимчасові, що приймаються на встановлений 
строк або на час до настання заздалегідь визначеної події. За 
способом уведення розрізняють К., прийняті представн. уста¬ 
новою (установчими зборами чи парламентом), затверджені 


на референдумі та октройовані (даровані) — уведені викон. 
владою (главою д-ви або урядом). За характером розрізняють 
юрид. і факт. К. Юрид., або формальна К. — це відповідна сис¬ 
тема прав. норм. Факт., або матеріальна К. — це сусп. відноси¬ 
ни, врегульовані конст. нормами. К. є найважливішим політ.- 
прав. актом д-ви, а її наявність — ознакою сучас. державності. 
День прийняття К. оголошується держ. святом. Реально К. 
може закріплювати в д-ві як дем., так і недемократичний (ав¬ 
торитарний чи тоталітарний) політ, режим. Чинна К. України 
прийнята ВР України 2-го скликання на 5-й сесії 28.06.1996. 
День прийняття К. України є держ. святом — Днем К. України. 
Літ.: Речицький В. Конституція як форма опанування владою. Х. г 1994; 
Конституции государств Европьі. В 3 т. М., 2001; Кутафин .0. Е. Пред¬ 
мет конституционного права. М., 2001; Шаповал В. М. Сучасний конс¬ 
титуціоналізм. К., 2005; Шляхтун П. П. Конституційне право: словник 
термінів. К., 2005; Шаповал В. Н. Сравнительное конституционное 
право. К., 2007. П. Шляхтун 

КОНСТИТУЦІЯ ПИЛЙПА ОРЛИКА («Расіа еі СопзШДіопез 1_е- 
бит иьегїаіитдие Ехегзіїиз Іарогоуіепзіз» — «Пакти і Конс¬ 
титуція прав і вольностей Війська Запорізького») — угода, 
що конституювала внугр. устрій гетьман, д-ви, укладена між 
П. Орликом та козац. старшиною 05.04.1710 на спеціаль¬ 
но скликаній раді в Бендерах. Цей док-т вважають першою 
конституцією України. К. П. О. складалась зі вступу та 16-ти 
статей, різних за обсягом і значенням, які стосувалися пе¬ 
реважно практ. політики, а не принципів. Вступна частина 
обгрунтовувала ідею самостійної і незалежної України, роз¬ 
кривала історію козацтва та відносини України із суміжни¬ 
ми д-вами. Гол. постулатом док-та була повна незалежність 
України від Польщі та Москви. У п. 1 розглядалося питання 
про віру. Православ'я проголошувалося держ. релігією, а та¬ 
кож передбачалася автокефалія укр. церкви при формаль¬ 
ному підпорядкуванні Константинопольському Патріархові. 
2-й пункт визначав кордони Укр. д-ви, які встановлювалися 
відповідно до умов Зборівської угоди 1649 з Річчю Посполи¬ 
тою. Гетьман повинен був забезпечити непорушність і охорону 
кордонів (сприяти поверненню в Україну полонених і домага¬ 
тися відшкодування всіх збитків, заподіяних Україні війною). 
У п. 5 стверджувалося повернення у володіння Війська Запо¬ 
різького Трахтемирова, Кодака, Калебердиди, Переволочної з 
прилеглими землями та необхідність зруйнування моск. фор¬ 
тець, збудованих на Запоріжжі. У п. 6 визначені осн. принци¬ 
пи держ. правління в Україні. Усі найважливіші держ. справи 
вирішувалися гетьманом спільно з ген. старшиною, полков¬ 
никами і ген. радниками від кожного полку. Передбачалося 
тричі на рік (на Різдво, Великдень і на свято Покрови Бого¬ 
родиці) у гетьман, резиденції збирати Генеральну військову 
раду. У раді мала брати участь генеральна старшина, полков¬ 
ники, сотники, ген. радники і посли від Низового Війська За¬ 
порізького. Наступні пункти К. обмежували судову і фін. владу 
гетьмана. Усі важливі судові справи, в т. ч. про образу гідності 
гетьмана передавалися на розгляд Генерального військ, суду. 
Гетьман не мав права одноособово розпоряджатися держ. 
скарбницею. Її очолював ген. скарбник, який розпоряджався 
прибутками за згодою гетьмана. На утримання гетьмана ви¬ 
ділялися маєтки в Шептаківському повіті й частина земель 
Війська Запорізького. Усе це стосувалося і полковників. Геть¬ 
ман повинен був здійснювати заг. нагляд за діяльністю адм. 
органів, затверджувати вибір вищих урядовців і полковників; 




КОНСУЛЬТУВАННЯ ПОЛІТИЧНЕ — КОНТЕНТ-АНАЛІЗ 


357 


намагатися не допускати зловживань козац. старшиною щодо 
козаків і посполитих; звільняти від податків і повинностей ко¬ 
зац. вдів і сиріт та деякі ін. категорії населення. Значна увага 
приділялася фін., екон. і військ, питанням (проведенню ревізії 
держ. земель, запровадженню фіксованих мит і різних збо¬ 
рів, скасуванню оренд). Текст К. П. О. складено лат. і руською 
(укр.) мовами. Висвітлюючи гол. принципи побудови д-ви, її 
статті передбачали встановлення нац. суверенітету і визна¬ 
чення кордонів Укр. д-ви; забезпечення дем. прав людини, 
зокрема захист непривілейованих сусп. прошарків; визнання 
трьох складових чинників правового сусп-ва, а саме — єд¬ 
ності й взаємодії трьох гілок влади: законрд., викон. і судової. 
Укладання та прийняття такого важливого док-та на поч. 18 ст. 
засвідчили високий рівень політичної культури українців, адже 
окремі його положення на багато десятиліть випередили пра¬ 
вову думку деяких європ. народів. К. ГІ. О. була пройнята дем. 
духом і визначала прогресивний істор. напрям розвитку держ. 
реформ. Хоч і не була вона втілена в життя, однак залишилась 
однією з найвидатніших істор. держ.-політ. пам'яток. 

Літ.: Лукашевич О. А., Манжул К. В. «Конституція» Пилипа Орлика — 
історико-правова пам’ятка XVIII ст. X., 1996; Смолка А. О. Пилип 
Орлик. Конституція 1710 року. К., 2007. 7. бевз 

КОНСУЛЬТУВАННЯ ПОЛІТЙЧНЕ (від. лат. сопзиКаїіо — звер¬ 
тання за порадою) — процес надання спеціалістом або гру¬ 
пою спеціалістів профес. допомоги суб'єктові політики у його 
практ. діяльності. Суб'єктом К. п. є політ, консультант — осо¬ 
ба, компетентна й авторитетна серед споживачів, яка є одно¬ 
осібним автором або керівником аналіт. групи і репрезентує 
інформ. продукт політ, аналізу винятково замовникові або ви¬ 
значеному ним адресатові. Профес. вимогами щодо діяльності 
політ, консультанта є комунікабельність і здатність однаково 
ефект, працювати з представниками владних структур, політи¬ 
ками та звичайними людьми; вміння оцінити запити сусп-ва, 
дохідливо й чітко донести до замовника потрібну інформацію; 
логічність мислення й аналіт. діяльності; прагнення до пост, 
оновлення своїх знань і профес. навичок. К. п. потребує по¬ 
єднання теоретико-світоглядного компонента з елементами 
здорового прагматизму й спрямованості на конкр. результат. 
Функції політ, консультанта в широкому розумінні співпадають 
з такими функціями апарату органу управління, як підготов¬ 
ка варіантів рішень і прогнозування можливих результатів їх 
реалізації; підготовка до реалізації прийнятих рішень; аналіз 
процесу реалізації; внесення пропозицій щодо корекції при¬ 
йнятих рішень. У вузькому розумінні функції політ, консультан¬ 
та полягають у тому, щоб привертати увагу громадськості до 
важливих сусп.-політ. проблем; розкривати сутність складних 
питань; перешкоджати шкідливим для сусп-ва діям; говорити 
правду, яку приховує система; переконувати громадськість 
щодо необхідності правильного вибору. Процес К. п. значною 
мірою залежить від типу політ, режиму, встановленого в тій 
чи ін. країні. Ця залежність полягає в к-сті суб'єктів, що заді- 
яні в аналізі, ступені відпрацювання й особливостях прийняття 
рішень і рекомендацій, а також у наближеності аналіт. струк¬ 
тур до замовників аналіт. інформації. Чим демократичнішим є 
режим, тим більше суб'єктів задіяно у процесі політ, аналізу та 
К. п. І навпаки, з посиленням диктатури к-сть суб'єктів, що за¬ 
лучаються до політ, консультацій, зменшується. Виділяють два 
різновиди К. п. — внутрішнє і зовнішнє. Внугр. консультування 
означає надання допомоги політику-практику співробітниками 


його апарату — помічниками, радниками, консультантами, 
а також спеціально створеними для цього структурами (прес- 
служби, РВ-служби та ін.). При внугр. К. п. консультанти вклю¬ 
чені у структуру, якою керує політик-практик, і їхні функції 
в основному визначаються штатним розписом. Разом з тим 
вони можуть надавати й неформальну допомогу. Зовн. кон¬ 
сультування — надання послуг незалежними агенціями, спе¬ 
ціалізованими політ, консалтинговими фірмами. Здійснюється 
шляхом укладення з ними договору, в якому вказується пере¬ 
лік послуг, що надаються, та обумовлюються умови їх оплати. 
До послуг зовн. консультантів політики-практики вдаються 
в тих випадках, коли їхньої особистої компетентності й досві¬ 
ду недостатньо, для прийняття важливих рішень (напр., щодо 
доцільності участі у виборах). Ступінь довіри політика до внугр. 
консультантів завжди є вищим. Штатні помічники і радники 
залежні від свого керівника, а тому можуть іноді діяти на до¬ 
году йому, давати лише ті поради, які йому до вподоби. За та¬ 
кої ситуації ефективність внугр. консультування є низькою. Так 
само можуть діяти і зовн. консультанти, хоча їхня самостійність 
створює кращі умови для об’єктивного консультування. До 
осн. напрямів К. п. належать прийняття політ, рішень, супрово¬ 
дження виборчих кампаній, реакція на «шумові хвилі» (чутки, 
плітки, версії та ін.), розробка і втілення політ, сценаріїв, під¬ 
готовка політ, програм, підготовка політика до публ. виступу, 
розробка і застосування іміджевих технологій, орг.-управл. по¬ 
слуги з проведення політ, кампаній та ін. 

Літ.: І_ипІ 2 Р. І. Сапсіісіаїез, СопзиКапІз а псі Сатраі&пз. ІЧем Уогк, 
1988; СоиПпеу УУ. СопзиІИапІ Оетосгасу. СНісабо, 1988; Поляков 
Я. В. Основи политичєского консультирования: теория и практика. 
М., 2004; Горбатенко С. В. Політичний консультант як суб’єкт прак¬ 
тично-політичної діяльності // Політол. вісник. 2007. Вип. 29; Горба¬ 
тенко С. В. Політичне консультування: теоретичне обгрунтування і 
основні напрями практичного здійснення // Політол. вісник. 2007. 
Вип. ЗО. ^ С. Горбатенко 

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ (від англ. сопіепїз — зміст, вміст або аналіз 
змісту) — наук, метод, що дає змогу здійснювати формалізова¬ 
не дослідження змісту текстових масивів (у широкому їх розу¬ 
мінні) з метою виявлення в них певних абстрактних моделей, 
закономірностей, соціальних, культурних, ментальних особли¬ 
востей тощо. Як конкр. методика, К.-а. являє собою сукупність 
(комплекс) дослідницьких процедур, які розгортаються від 
формування абстрактного об’єкта дослідження і формулюван¬ 
ня його конкр. завдань до інтерпретації результатів і їх статист, 
обробки. Термін «К.-а.» уперше почали застосовувати напри- 
кін. 19 — на поч. 20 ст. в амер. журналістиці. Осн. операції 
К.-а. були розроблені Г. Лассвелом і Б. Берельсоном у 1940-х 
і в подальшому розвивалися та вдосконалювалися багатьма 
дослідниками. У політичних науках К.-а. дає змогу, зокрема, 
з’ясовувати тенденції розвитку політ, процесів, щоб прогно¬ 
зувати функціонування політ, систем або їх компонентів, уза¬ 
гальнювати певні прояви поведінки та відносин різних політ, 
суб’єктів. В основі К.-а. лежить розуміння того, що в текстових 
масивах різні елементи представлені неоднаково — одні час¬ 
тіше, ін. — рідше. Гол. умовою, яка уможливлює проведення 
К.-а., є наявність матер. носія інформації, що так чи інакше сто¬ 
сується політ, суб’єктів, які цікавлять дослідника. Це може бути 
будь-яка інформація, зафіксована в друкованих чи рукописних 
текстах, на фото-, кіно-, відео- чи магнітній плівці, електронних 
носіях тощо. Застосування К.-а. до наявних даних є доціль¬ 
ним насамперед тоді, коли вони репрезентують досліджувані 




358 


КОНТРЕЛІТА 


явища, а їхній обсяг є настільки значним, що без сумарного 
оцінювання не може бути охоплений. У разі, якщо дані є не- 
репрезентативними або ж їх замало для к-сної обробки, вико¬ 
ристовувати К.-а. недоцільно. Тому перший крок у підготовці до 
К.-а. полягає у визначенні тієї сукупності док-тів, яку дослідник 
планує вивчати. Після того, як цю сукупність окреслено (напр., 
вирішено, що мета дослідження може бути досягнута шля¬ 
хом аналізу парт, програм чи рекламних роликів), дослідник 
має визначити, чи аналізуватиметься вся сукупність, чи лише 
певна її частина. Попри те, що однією з переваг К.-а. як до¬ 
слідницького методу є можливість вивчення сукупностей дуже 
великих обсягів, нерідко навіть він може бути застосований 
лише до обмеженої вибірки. Для її формування часто викорис¬ 
товують такі вибіркові методи, як простий або системат. ви¬ 
падковий відбір. Власне, К.-а. починається з виявлення смис¬ 
лових одиниць, за які найчастіше беруть: поняття; виражені 
в окремих термінах (президент, парламент, опозиція, демокра¬ 
тія, корупція тощо); тему, виражену в цілих смислових абзацах, 
частинах текстів, статтях, радіопередачах тощо (федералізація 
чи зміцнення централізму, співпраця з Росією чи НАТО); іме¬ 
на держ. діячів, політиків, лідерів рухів, найменування держ. 
чи сусп. інституцій, назви партій; події, факти, випадки, офіц. 
док-ти. Зазвичай смисловою одиницею або одиницею аналізу 
є окремий елемент аналізованого масиву, який підраховува¬ 
тиметься і піддаватиметься статист, обробці. Смислові одиниці 
аналізу виокремлюють, виходячи із змісту гіпотез дослідження 
та особливостей його методол. засад. Одиниці аналізу можуть 
збігатися, а можуть і не збігатися з одиницями рахування. Вони 
збігаються, якщо здійснюється підрахунок частоти згадування 
певної смислової одиниці стосовно ін. одиниць. А не збігають¬ 
ся, коли одиниця рахування являє собою просторово-часову 
протяжність смислової одиниці (тривалість показу рекламного 
ролика, обсяг газетної площі, к-сть друкованих знаків тощо). 
У К.-а. може одночасно використовуватися кілька одиниць 
аналізу і кілька одиниць рахування. Виокремлення цих оди¬ 
ниць є критичним етапом К.-а., від якого, урешті-решт, зале¬ 
жить його ефективність. Ухваливши рішення про сукупність 
повідомлень, вибірку й одиницю аналізу, можна приступати до 
самого аналізу. Виокремлення одиниць аналізу здійснюється 
за спец, розробленими інструкціями. Закодований відповідно 
до інструкцій текст заноситься в шифрувальний лист і згодом 
піддається статист, аналізу, який передбачає встановлення 
взаємозв’язків між елементами рахування, розрахунок різно¬ 
манітних показників і коефіцієнтів. Не менш важливими є про¬ 
цедури, які забезпечують надійність інформації, отримуваної 
за допомогою К.-а. До них, зокрема, належать: метод «снігової 
кулі», контроль обґрунтованості смислових одиниць за допо¬ 
могою суддів, обгрунтованість за незалежним критерієм, коду¬ 
вання одного тексту різними кодувальниками на основі єдиної 
інструкції. Останній етап К.-а. являє собою інтерпретацію отри¬ 
маних числових даних у контексті завдань дослідження. 
Розрізняють два типи К.-а. — змістовий і структурний. Зміс¬ 
товий К.-а. спрямований на з’ясування того, ЩО повідомля¬ 
ється, а структурний — того, ЯК саме повідомляється. Напр., 
за нейтрального змісту публікації про політика вона може 
супроводжуватися невиграшною його фотографією, що може 
спричинитися до формування негат. ставлення до нього. Існу¬ 
ють три осн. напрями застосування К.-а.: а) з'ясування того, 
що існувало до тексту і що тим або ін. чином дістало в ньому 


віддзеркалення (текст розглядається як індикатор певних рис 
досліджуваного об’єкта, напр. особистості певного політика); 
б) визначення того, що існує тільки в тексті як такому (різні ха¬ 
рактеристики форми — мова, структура і жанр повідомлення, 
ритм і тон мовлення); в) виявлення того, що існуватиме після 
тексту, тобто після його сприйняття адресатом (оцінювання 
різних ефектів дії). Комп'ютерні технології дають змогу авто¬ 
матизувати чимало процедур і значно підвищити продуктив¬ 
ність К.-а. як дослідницького методу. 

Літ.: УУНіїе О. М. ТІте «баїекеерегз»: а сазе зїисіу іп ТНе зеіесііоп ої 
пєууз // .Іоигпаїізт (ЗиаПегІу. 1950. УоІ. 27; Шачег 0., СгаЬег 0., Мс- 
СотЬз М., ЕуаІ С. Месі і а А&епсІа-5еПіп& іп а Ргезійепііаі Еіесііоп: І$- 
зиез, Іта£Є5 апсі Іпїегезі. ІЧєуу Уогк, 1981; Іуепрг 5Н., КіпРег 0. Р. 
Моге ТНап Мееіз ТНе Еуе: IV ІЧєууз, Ргітіпб & РиЬІіс Еуаіиаііопз ої Ше 
РгезісІепТ // РиЬІіс Соттипісайоп & ВеЬауіоиг. УоІ. 1. Ьопсіоп, 1986; 
Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Ахременко А. С. Политический 
анализ и прогнозирование. М., 2006. П. Фролов 

КОНТРЕЛІТА (лат. сопіга — проти, франц. еіііе — видатні пред¬ 
ставники якої-небудь частини сусп-ва, угрупування й т. п.) — 
люди, соціальна група, що володіє характерними для елі¬ 
ти психол. якостями, але не має доступу до керівних функцій 
внаслідок свого соціального статусу й різного роду бар’єрів. 
Сутність поняття «К.» розкривається в наук, працях соціолога 
В. Парето (1848-1923). У своїй праці «Підйом і падіння еліт» 
він писав: «Історія суспільств — це історія послідовної змі¬ 
ни привілейованих меншостей, "які зароджуються, вступають 
у боротьбу, приходять до влади, користуються нею й занепада¬ 
ють, щоб бути заміненими іншими меншостями». Стабільність 
еліти забезпечена доти, поки їй вдається поводитися відкрито 
й інтегрувати в себе опозицію , що складається з людей, які во¬ 
лодіють елітними рисами особистості, але не входять у правля¬ 
чу еліту. Еліті починає загрожувати небезпека тоді, коли вона 
ізолюється від опозиції. Поява К. часто є наслідком розколу 
суспільства та ще недавно монолітної еліти. Тобто соціальна 
стабільність і рівновага можуть підтримуватися тільки в тому 
випадку, якщо занепад урівноважується мирним круговоротом 
еліт. У цьому випадку правляча еліта оновлюється, вбираючи 
в себе вищі елементи, що піднімаються з низів, і позбувається 
«своїх найбільш скомпрометованих членів». Але якщо цей рух 
зупиняється, то відкривається шлях революції. Еліта, що руйну¬ 
ється, стає нездатною до певних дій, вона стає уразливою для 
К. (енергійних людей, породжених масою). Зміни, що відбува¬ 
ються в сусп-ві, поступово підривають панування одного з ти¬ 
пів еліти. Так, володарювання «лисиць» ефективне у відносно 
спокійні періоди історії, стає непридатним у ситуаціях, що ви¬ 
магають рішучих дій і застосування насильства. Це призводить 
до зростання невдоволення у сусп-ві й посилення контреліти 
(«левів»), що за допомогою мобілізації мас скидає правлячу 
еліту й установлює своє панування. Так замикається коло під¬ 
несення і падіння еліт. Напр., аристократії, що правлять, при¬ 
речені на занепад унаслідок двох типів причин: психологічних 
(з часом правляча еліта втрачає свою енергію й життєздат¬ 
ність), причин соціально-біол. порядку (спадкоємці не мають 
якості — сили й енергії, якими володіли засновники). Так, 
франц. дворянство кін. 18 ст. — рафіноване, скептичне, фри¬ 
вольне — було пронизане новими ідеями, внаслідок чого воно 
загинуло. За К. Марксом, боротьба розгортається між жертва¬ 
ми й гнобителями і вона не може добре закінчитися. За В. Па¬ 
рето, нескінченна боротьба йде між «левами» й «лисицями», 
тоді як масі «баранів» невідоме навіть правило гри. З цієї токи 




КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ — конт 


359 


зору розходження між режимами не мають значення. Отже 
розвиток сусп-ва відбувається за допомогою періодичної змі¬ 
ни, циркуляції двох гол. типів еліт — «лис» (гнучких керівників, 
що використовують «м'які» методи керівництва: переговори, 
поступки, лестощі, переконання й т. п.) і «левів» (твердих і рі¬ 
шучих правителів, що опираються переважно на силу). Різні 
режими більшою або меншою мірою організовували кругово¬ 
рот або відновлення правлячих меншостей, терпимо ставили¬ 
ся до нього, й інтенсивність цього круговороту так чи інакше 
пов’язана із соціально-політ. стабільністю. 

Поняття «К.» аналізується в рамках моделі конкуретної елітист- 
ської демократії, засновниками якої можна вважати М. Ве¬ 
бера і Й. Шумпетера. Останній дав класичне формулювання 
демократії як конкуренції між двома або більше групами еліт 
за владу на більш-менш регулярних і відкритих виборах. Осн. 
проблема елітистської теорії демократії полягає в тому, щоб 
визначити такі правила змагання еліт, які забезпечили б на¬ 
лежне дотримання дем. принципу участі мас в управлінні сусп- 
вом. Це виявляється можливим завдяки чітко розробленій 
правовій процедурі «чесного» суперництва еліт за голоси ви¬ 
борців як єдиного способу виявитися у влади. Для розуміння 
сучас. механізму формування держ. політики вже недостат¬ 
ньо використати тільки категорії еліти й К. Відомий польс. по¬ 
літолог В. Мілановський запропонував розглядати структуру 
елітарних кіл залежно від виконання їхніми внутр. угрупуван- 
нями своєрідних функцій у сфері політ, управління сусп-вом. 
У цьому зв’язку в наук, обіг вводяться поняття: 1) «селекто- 
рат», що включає в себе тих осіб, які потенційно готові до ви¬ 
конання профес. функцій у політ, сфері, а також тих, хто впли¬ 
ває на висування представників населення, і тих, хто сам 
готується до виконання цих ролей; 2) «потенційні еліти», що 
являють собою розрізнені елітарні угрупування, які ще тільки 
прагнуть до влади і, відповідно, проясняють свої ідеол. пріо¬ 
ритети, позиції, і «команди» окремих лідерів; які формуються; 
3) «самодіяльні еліти», представники яких можуть лише побіч¬ 
но впливати на прийняті в д-ві політ, рішення. «Самодіяльні 
еліти» у свою чергу поділяються на опозицію й прихильників 
проурядових сил. Тих й інших поєднує прагнення зміцнити свої 
позиції у владі, сформувати механізми постійного впливу на 
її інститути, здійснити цілеспрямований вплив на сусп. думку. 
Однак опозиція нерідко супроводжує свою діяльність спроба¬ 
ми поставити під сумнів результати виборів, посіяти сумніви 
в правомірності проведеного урядом курсу, висловити вимоги 
зміни влади до чергових виборів, закликати населення до ви¬ 
раження політ, протесту. 

Літ.: Соловьев А. И. Политология. Политическая теория. Политические 
технологи. М., 2000; Осипова Е. В. Социология Вильфредо Парето. По- 
литический аспект. СПб., 2004; Парето В. Компендиум по общей со- 
циологии / Перевод с итал. М., 2008. А. Сіленко 

КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ (від фр. сопіге — проти та геуоіиііоп — 
революція) — політ, процес, спрямований проти революції, 
що відбувається. Прихильники революції зазвичай визнача¬ 
ють К. як негативне сусп.-політ. явище регресивного змісту, 
що виникає як спроба відновити віджилий, застарілий устрій. 
Ідеологія революціонерів тлумачить К. як зворотний рух істо¬ 
рії. Для політиків, які були позбавлені влади в результаті ре- 
вол. дій, К. постає єдино можливим способом її повернення. 
В арсеналі К. широкий спектр методів протистояння та бо¬ 
ротьби: пропаганда, агітація, збройні заколоти, екон. блокада, 


саботаж, підкупи, погрози, насильство, терор, нарешті відкри¬ 
та військ, боротьба. Нерідко К. звертається по допомогу до 
зовн. сил («імпорт контрреволюції»). Загострення і поширення 
боротьби між революцією і К. може завершитися громадян¬ 
ською війною . За критерієм використання зброї К. може бути 
активною або пасивною. Зазвичай виокремлюють два види 
К.: низхідну та висхідну. Перша являє собою спробу політи¬ 
ків, усунених від влади, повернути її, друга є спробою нових 
суб’єктів влади захистити її від посягань на неї кол. соратників 
по революції, які намагаються продовжити сусп. перетворен¬ 
ня. Контрревол. дії так само, як і револ., нерідко призводять 
до загальної сусп.-політ. кризи, сприяють занепаду виробни¬ 
цтва та загостренню криміногенної ситуації в країні. Історія 
розвитку людства містить багато прикладів краху революції 
підтиском К. (доля революції 1848-49 у Німеччині, Париз. ко¬ 
муни 1871). Відомі приклади часткової К., коли в країні після 
революції відбувалося поновлення поваленої династії (рес¬ 
таврація монархії Стюартів після англ. революції 17 ст., Бурбо¬ 
нів після франц. революції 18 ст. тощо) при збереженні нових 
сусп.-політ. відносин. 

Літ.: Берк 3. Размьішления о революции во Франции. М., 1993; Мер- 
кулов Д. Н., Бобровник В. М. Контрреволюция и национальная идея 
России. М., 2005; Сапрьїкин В. А. Революция и контрреволюция: про¬ 
метем и плутократи. М., 2004; Сапрьїкин В. А. Антикоммунизм. Оппор- 
тунизм. Контрреволюция. М., 2007. М. Обушний, Н. Сіданіч 

КОНТ (Сотіе) Ісідор Марі Оґюст Франсуа Ксав'є (19.01.1798, 
Монпельє, — 05.09.1857, Париж) — мислитель, який ввів 
термін «соціологія» й окреслив предмет, структуру, функції но¬ 
вої науки. Навч. в париз. Політех. школі, читав публічні лекції 
з позит. філософії, був секретарм К. Сен-Сімона, його співав¬ 
тором, наслідував і розвивав ідеї вчителя. К. заклав основи 
соціол. теорії, що стала відправною точкою методології нової 
наук, дисципліни, гол. напряму в соціології 19 ст. — позити¬ 
візму, осн. його праця мала назву «Курс позитивної філософії» 
(1838), інституалізації соціології як окремої науки. К. зібрав 
та узагальнив досвід розвитку природн. і сусп. знань у своїй 
концепції класифікації наук, яка відтворювала історію і по¬ 
слідовність їх виникнення, втілювала логіку розвитку від про¬ 
стого, абстрактного до складного, конкр. знання, розкривала 
зв’язок наук з практ. діяльністю, де кожна наступна наука не¬ 
можлива без попередньої: математика, астрономія, фізика, 
хімія, біологія, соціологія (або спочатку соціальна фізика). 
Соціологія, за К., є найбільш складною наукою, що має спра¬ 
ву зі складними соціальними утвореннями і системами, з яких 
виникає сусп-во. Він вважав, що соціологія є наукою особли¬ 
вою, що відповідає новому соціальному порядку індустріаль¬ 
ного світу, яка має використовувати об’єктивні методи дослі¬ 
дження. Наук, позитивізм поєднувався з еволюц. поглядами 
на суспільство і свідомість людей. Мислення, на його думку, 
в своєму прогресивному розвитку проходить три стадії: теоло¬ 
гічну (коли для пояснення різних явищ люди звертаються до 
надприродних сил або до богів), метафізичну (коли люди нама¬ 
гаються пояснити ці явища за допомогою абстрактних понять, 
умоглядно) і позитивну ( коли вони формулюють достовірні 
твердження, які основуються на фактах, на закономірностях 
причино-наслідкових зв’язків фактів), вінцем якого і є соціо¬ 
логія. Соціальну реальність К. розглядав з позиції прогресист- 
ського світосприйняття епохи Просвітництва, ідеї «порядку 
і прогресу» стали гаслом нової суспільствознавчої дисципліни. 




360 


КОНФЕДЕРАЦІЯ — КОНФЛІКТ 


Така наука, що синтезує всі попередні досягнення, за проек¬ 
том К., спиратиметься на заг. закони розвитку людства, роз¬ 
криє всеохоплений детермінізм, який може бути викорис¬ 
таний людьми для вдосконалення сусп. орг-ції. Розуміючи 
і пояснюючи з допомогою позитивного, тобто наук., мислення 
сусп. розвиток, соціологія сприятиме сусп. прогресові. 

У соціальному аналізі К. накреслив два напрями: 1) вивчення 
соціального порядку — соціальну статику, яка досліджує пере¬ 
думови існування й закони функціювання суспільної системи; 
2) вивчення соціальних процесів і змін —■ соціальну динаміку, 
яка досліджує закони розвитку й змін соціальних систем. До¬ 
слідження принципів встановлення і підтримання порядку, які 
К. співвідносив з моделями органіцизму, невіддільні в нього 
від рац. обгрунтованої соціальної політики, покликаної втілю¬ 
вати успіхи соціологічного пізнання. «Всезагальна злагода», 
яку він поклав у центр свого розуміння сусп-ва, ^наслідком 
властивих людині природжених психол. якостей, що спону¬ 
кають до сусп. життя. При цьому необхідно долати егоїстичні 
прагнення, які спонукають індивідів відходити від громадян, 
стану. Запропоновані К. закони соціальної статики — дифе¬ 
ренціація, централізація влади, розвиток суспільної моралі — 
стали фундаментом бачення лібер. соціального порядку. За¬ 
слуги К. у тому, що він констатував наявність законовідповід- 
ності у соціальних процесах, яка потребує окремої дисципліни 
для вивчення, виявив фундам. принципи соціальної орг-ції, 
розкрив природу сусп. життя, розробив модель і запропону¬ 
вав методи нової науки — соціології. 

Літ.: Голосенко И. А. Оглядьіваясь на Огюста Конта 11 Социол. нау¬ 
ки. 1999. № 1; Опост Конт: взгляд из России. М., 2000; Ріскегіп£ М. 
Аибивіс СогтПе: Ап Іпіеіісаіиаі Віо£гарГіу. СатЬгіббе, 2009. Б. Танчер 
КОНФЕДЕРАЦІЯ (від. лат. — сопїоебегаїіо — спілка, об’єд¬ 
нання) — об’єднання або союз держав, за якого д-ви, що 
утворять К., повністю зберігають свою самостійність, мають 
свої власні вищі й місц. органи влади, управління й право¬ 
суддя. Для координації спільних дій д-ви — члени конфедера¬ 
ції створюють об’єднані органи. Останні функціонують лише 
в певному порядку й переслідують певну мету. Юрид. основою 
К. є договір, укладений д-вами-союзниками. Цей договір або 
серія угод не є основним законом, не являють собою консти¬ 
туцію. За своєю природою вони відносяться до категорії між- 
нар. (міждерж.) угод. Участь у конфедерації зв’язує її членів 
великим комплексом зобов’язань. Причому К. може цікавити 
не тільки зовн. політика, а й держ. лад, внутрішньополіт. стан 
країн, що входять до неї. Так, Союзні збори — орган Нім. К., що 
існувала з 1815 до створення Нім. імперії, — ухвалювали рі¬ 
шення, що зобов’язували союзників до прийняття конституцій, 
видання законів, які стосуються прав підданих. Зберігаючи 
державність, учасники К. відмовляються від самостійного ви¬ 
рішення ряду політ, питань. У відання К. звичайно передається 
розгляд питань оборони, фін. політики, митної справи, спільної 
участі в міжнар. відносинах. Так, К. Сенегамбія забезпечувала 
єдине проведення зовн. політики д-в, які входили до неї. Для 
цих союзів характерним є створення об’єднаних збройних сил. 
Можливий високий ступінь спільності у сфері кредитно-грошо¬ 
вої системи, уніфікація правових систем, статусу особистості 
й ін. ін-тів, регульованих держ. правом. К. не має держ. орга¬ 
нів, що цілком природно, тому що вона не є д-вою. Конфеде¬ 
ративні установи визначаються як свого роду органи міжнар. 
об’єднання. Ці органи формуються за принципом делегації, 


а не в результаті виборів, проведених за участю гр-н. У К. не¬ 
має парламенту в точному значенні цього сЛова. Члени ко¬ 
легіальних органів конфедерат, союзу не є депутатами, вони 
представляють не громадян, а інтереси держав-союзників. 
На відміну від депутатів парламенту делегати у складі союзних 
органів завжди зв’язані обов’язковими інструкціями, отрима¬ 
ними від своїх д-в, не вправі ухвалювати рішення на власний 
розсуд. К. мають у цілому заслужену репутацію нестійких, ко¬ 
роткочасних, перехідних держ. об’єднань. Вважається, що К. 
або передують створенню федерацій, об’єднанню територій 
під єдиною унітарною державністю, або завершуються їхнім 
розпадом. Дійсно, строк існування відомих світові К. не пере¬ 
вищував декількох десятків років, якщо не вважати Швейцарії 
(1291-1787), Нідерландів (1580-1795), а також древніх сою¬ 
зів (Морський союз грец. полісів, Делоський союз та ін.). Є під¬ 
стави вважати, що К. будуть більш-менш регулярно виникати 
й зникати у світовій практиці. К. були Північноамерик. штати; 
Гондурас, Нікарагуа й Сан-Сальвадор; Рейнська конфедерація; 
Німеччина; Югославія в 1992; Сенегамбія. Разом з тим розви¬ 
ваються міжамер., іслам., афр. та ін. об’єднавчі рухи. Європ. 
Союз також може бути зіставлений з поняттям К. А. Сіленко 
КОНФЛІКТ (від. лат. сопЛісіиз — зіткнення) — різновид со¬ 
ціального зв’язку (відносини, взаємодії, поведінки), що прояв¬ 
ляється як відкрите суперництво, протистояння, протиборство 
сусп. суб’єктів у ситуації кризового загострення. Об’єктом до¬ 
слідження політичної та ін. наук про сусп-во є конфлікт соці¬ 
альний (далі: К.). протиріччя чи протиріч їх відносин. Методол. 
основою такого розуміння К. є розведення понять «протиріч¬ 
чя» (англ. — сопїгасЯсїіоп) і «конфлікт» (англ. — сопїіісї). Пер¬ 
ше з них означує вид соціального зв’язку (відносини), зміст 
і особливості якого відбивають незбіг (протилежності) погля¬ 
дів, інтересів, мети, позицій, прагнень, цінностей суспільних 
суб’єктів. Друге — вказує на специфічний вияв такого зв'язку 
в ситуації порушення рухливого балансу міжсуб’єктних відно¬ 
син. Теоретично зміст поняття «К.» розкривається при співвід¬ 
несенні з поняттями «співробітництво», «порозуміння», «комп¬ 
роміс», «консенсус». Універсальною причиною виникнення 
будь-якого К. є поступова або швидка й неочікувана зміна 
ситуації — соціально-екон., політ., духовно-культ., соціально- 
психол. та ін. Виокремлюють два види (типи) такої зміни. Пер¬ 
ший — виявляється у зміні звичної, усталеної практики сусп. 
відносин. Другий — означує зміну ставлення сусп. суб'єктів 
як до звичної практики їхніх відносин (у разі, коли ця прак¬ 
тика не зазнала суттєвих змін), так і до тих чи ін. змін. Однак 
обидва види (типи) змін не обов’язково спричиняють К. Змі¬ 
ни можуть стимулювати і неконфліктну соціальну активність: 
або як самостійну реалізацію сусп. суб’єктом власних інтер¬ 
есів без зазіхання на інтереси інших, або як взаємоприйнят¬ 
не конструктивне узгодження сусп. суб’єктами їхніх інтересів 
і поведінки у змінюваній ситуації. Тобто сусп. зміни конфлік- 
тогенними є тільки потенційно. Чинники, які продукують ці 
зміни, також конфліктогенні лише потенційно. Такими можуть 
стати екон. криза, неефективна або упереджена держ. політи¬ 
ка, що утруднює реалізацію інтересів одного або більше сусп. 
суб’єктів, зовн. втручання у відносини між цими суб’єктами, 
політизація етнічності та ін. Зміни і їх фактори є виявом і на¬ 
слідком людської діяльності — духовної і матер., індивід, і 
групової, репродуктивної і продуктивної. Будь-який вид діяль¬ 
ності являє собою взаємодію об'єкт, і суб’єкт, факторів. До 





КОНФЛІКТ ПОЛІТИЧНИЙ 


361 


перших належать умови (відносини), в яких діє сусп. суб’єкт, 
до других — властивості цього суб’єкта. Бути чи не бути 
К. в умовах, що змінюються, залежить саме від суб’єкт, фак¬ 
тора — світогляду, ідеалів, традицій, ціннісних орієнтацій, пси- 
хол. особливостей сусп. суб’єктів, їх схильності, здатності й волі 
до певної поведінки (конфліктної чи неконфлікгної). Виокрем¬ 
люють такі типи (види) К.: за сферою сусп. відносин — екон., 
власне соціальний, політичний, культурний, релігійний, етніч¬ 
ний, мовний, трудовий, професійний, службовий, побутовий; за 
суб'єктами (учасниками) — внутріособистісний, міжособистіс- 
ний, внутрігруповий, міжгруповий, міждерж.; за інтересами — 
ресурсний, статусно-рольовий, ціннісний, ідеологічний; за три¬ 
валістю— швидкоплинний, довготривалий; за характером по¬ 
ведінки конфліктантів — насильницький, мирний; за наслідка¬ 
ми — конструктивний, деструктивний. Ця типологія є умовною. 
Ії логічна основа й особливості, подібно основі та особливос¬ 
тям будь-якої ін. типології К., визначаються конкр. гносеол., 
праксеол. та прикладними цілями і завданнями. У контексті 
таких цілей і завдань важливими є питання соціальної функції 
та етапів виникнення і перебігу К. Ці питання актуалізувалися 
одночасно з формуванням осн. концепцій К.: класової бороть¬ 
би (К. Маркс), панування і підкоряння (М. Вебер), базових по¬ 
треб індивідів і соціальних круп (П. Сорокін), загальної теорії 
конфлікту (К. Боулдінґ), позитивно-функціональної (Л. Козер), 
структурно-функціональної (Т. Парсонс ), конфліктної моделі 
сусп-ва (Р. Дарендорф). За спостереженнями амер. політолога 
Р. Преторіуса, у 1960-х конфліктологи, зокрема в США, розділи¬ 
лися на дві школи — «школу консенсусу» і «конфліктну школу». 
Перші вважають конфлікт соціальною аномалією, відхиленням 
від нормального розвитку суспільства через посилення в ньо¬ 
му соціальної, культ, та ін. диференціації, розмежування людей 
за соціальними статусами, ролями, майновим, освітнім рівнем 
тощо. Чим більша диференціація, тим вища соціальна напруга 
(англ. — зТгаіп). Вона передує власне К., який бажано відвер¬ 
нути, обмежити або конструктивно розв’язати. Натомість при¬ 
хильники «конфліктної школи» наполягають, що К. іманентний 
сусп-ву. Ця їхня позиція наближається до Марксового розумін¬ 
ня К. (класової боротьби) як рушійної сили історії. Однак, за 
К. Марксом, К. є зіткненням між панівною меншістю і гнобле¬ 
ною більшістю. Новітня ж «конфліктна школа» (Р. Дарендорф) 
виходить з того, що у 2-й пол. 20 ст. більшість досягла соціаль¬ 
ного добробуту, прагне зберегти наявну систему і пропорції 
розподілу сусп. благ, ігнорує домагання інших отримати такий 
самий, як і в неї, статус, що й призводить до К. Ця концепція 
не позбавлена внутр. суперечливості. У ній К. розглядається 
як неминучий і необхідний компонент нормального сусп. роз¬ 
витку і спосіб оновлення соціальної системи. Водночас визна¬ 
ється необхідність врегулювання К., позаяк у певних випадках 
він може систему руйнувати. Сусп-во також наділяється двома 
обличчями: одне з них — гармонія і порозуміння, інше — кон¬ 
флікт і примушування. Перше з них, якщо неухильно дотри¬ 
муватися логіки «конфліктної школи», слід було б визнати не¬ 
нормальністю. Очевидно, що К. як спосіб регулювання (зняття, 
розв'язання, гармонізації) протиріч розвитку сусп-ва як дина¬ 
мічної системи завжди має оптимальнішу альтернативу. Вона 
полягає у виробленні й реалізації в умовах, що змінюються, 
такої моделі взаємодії та поведінки сусп. суб’єктів, яка знімає 
напругу в їхніх відносинах і збалансовує інтереси, уникнувши 
деструктивного зіткнення. Адже стабілізацією завершується 


будь-який К., що його не вдалося відвернути. Звісно, в разі, 
якщо метою і (або) результатом К. не стає усунення якогось чи , 
всіх його учасників із системи сусп. зв’язків (напр., етн. або 
соціальний геноцид). Відповідне розуміння обумовило поши¬ 
реність концепції К., згідно з якою позитивну, прогресочинну 
соціальну функцію визнають за протиріччям, а також за напру¬ 
гою як станом актуалізації сусп. протилежностей і зумовлених 
ними проблем, коли їх ще можна розв’язати безконфліктно; 
власне ж К. як кризову стадію розвитку протиріччя відносять 
до небажаних конфронтаційних відхилень від нормальної 
сусп. динаміки. 

Літ.: Здравомьіслов А. Г. Социология конфликта. М., 1996; Парсонс Т. 
Система современньїх обществ. М., 1998; Козер Я. Функции социаль- 
ного конфликта / Пер. с англ. М., 2000; Дарендорф Р. Современньїй 
социальньїй конфликт: Очерки политики свободьі / Пер. с нем. М., 
2002; Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в Україні: політо¬ 
логічний концепт. К., 2005; Русинка І. Конфліктологія. Психотехнології 
запобігання і управління конфліктами. К., 2007; Семенов В. А. Кон- 
фликтология: история, теория, методологи я. СПб., 2008. 

В. Котигоренко 

КОНФЛІКТ ПОЛІТЙЧНИЙ — вид соціального конфлікту, що 
проявляється як відкрите суперництво, протистояння, проти¬ 
борство сусп. суб’єктів з приводу відносин політичної влади 
і політ, управління в ситуації кризового загострення проти¬ 
річчя чи протиріч відносин цих суб’єктів. Суб’єктами К. п. мо¬ 
жуть бути індивід, соціальна, профес., етн., реліг., ідеол. або 
ін. група чи спільнота, легалізована або не легалізована по¬ 
літ., громад, орг-ція, об’єднання чи рух, органи центр, і місц. 
влад, д-ва, міждерж. утворення та ін. Внутрішньосуб’єктні 
або/і міжсуб’єкгні протиріччя, загострення яких призводить 
до К. п., можуть стосуватися як власне політики, так й ін. сфер 
сусп-ва — економіки, соціального захисту, культури, релігії, 
мовних, міжетн., майнових та ін. внутрішньодерж. і міждерж. 
відносин, де реалізація протилежних поглядів, інтересів, 
мети, позицій, прагнень, цінностей сусп. суб’єктів потребує 
використання ресурсу політичної влади і політ, управління. 
Боротьба за цей ресурс і його можливості становить пред¬ 
мет і визначає зміст К. п. У політ, сфері виокремлюють кіль¬ 
ка її потенційно конфліктогенних криз: ідентичності (розпад 
традиц. для політичної культури сусп-ва ідеалів і цінностей та 
пошук нових), участі (нездатність усталених політ, практик за¬ 
довольняти потреби індивідів і груп інтересів у доступі до ре¬ 
сурсів політ, влади), проникнення (намагання центр, держ. 
влади адмініструвати життєдіяльність населення територій 
без належного врахування інтересів цього населення і позиції 
місц. влад), легітимності (невідповідність мети, змісту, форм, 
методів діяльності та персонального складу органів влади 
уявленням великої частини гр-н). Криза розвитку іманентних 
сусп-ву протиріч не завжди трансформується у К. п. Вона тіль¬ 
ки засвідчує настання ситуації, коли прийнятні до того стан, 
форми і способи відносин (взаємодії) сусп. суб’єктів вже не 
задовольняють якогось з них або всіх. Виникає напруга — 
передконфліктна стадія (її ще називають латентною), коли 
незбіг інтересів і позицій сторін актуалізується, стає очевид¬ 
ним і навіть демонстративним, однак ще можна врегулювати 
ситуацію, уникнувши зіткнення. Якщо цього не відбувається, 
ймовірним стає поворот до власне К. п., якому передує на¬ 
копичення у сторін агресивних почуттів і настроїв, відкрите 
висловлення претензій і аргументів, виношування планів рі¬ 
шучих дій і різкої поведінки, пошук союзників. Зазвичай у цій 




362 


КОНФЛІКТОЛОГІЯ 


стадії трапляється інцидент, який стає приводом і зав’язкою 
конфлікту. Серед його виявів — насильство: спроба приму¬ 
су або завдання шкоди, що відбувається всупереч інтересам 
і волі сторони або сторін, проти якої або яких вони спрямо¬ 
вані. Далі відбуваються ескалація, кульмінація і, нарешті, за¬ 
вершення конфлікту. Останнє може бути різним, зокрема, як 
переривання чи припинення конфліктної поведінки внаслідок 
усвідомлення її безперспективності або осмислення факту на¬ 
явності спільних інтересів сторін як основи для нормалізації 
їхніх відносин, нерідко — із залученням посередників, здат¬ 
них сприяти залагодженню ситуації; компроміс ; повне або 
часткове підпорядкування однієї сторони іншій; добровільне 
або насильницьке припинення існування якоїсь зі сторін як 
суб’єкта сусп. відносин. Для вивчення, розроблення і реалі¬ 
зації технологій розв’язання К. п. в його структурі виділяють: 
учасників (суб’єктів, сторони); умови і фактори виникнення та 
перебігу; зміст і характер; інтереси і мету учасників; їхній ре¬ 
сурсний потенціал; способи й особливості поведінки на різних 
стадіях передконфлікгної і конфліктної взаємодії; реалії кон¬ 
фліктної ситуації та уявлення про неї учасників і третьої сторо¬ 
ни (нейтральної, зацікавленої або незацікавленої, залученої 
до розв’язання як посередник); просторові й часові параме¬ 
три; етапність та інтенсивність; очікувані, ймовірні та реальні 
результати і наслідки. Конфліктологіею напрацьовано методи 
регулювання і розв’язання К. п.: відкладення (тимчасова по¬ 
ступка опонентові), ухиляння (відмова від зустрічі й взаємодії 
з протилежною стороною), підміни (переведення взаємодії 
в площину поза предметом, щодо якого виникло протистоян¬ 
ня), конфронтації (радикалізація поведінки), консенсусу або 
компромісу (зближення позицій і вироблення прийнятного 
для сторін формату виходу з К. п. і післяконфліктної взаємо¬ 
дії), третейського арбітражу, переговорів (у т. ч. за участі посе¬ 
редника). Оптимальними вважаються переговори, зміст яких 
становлять не «торги* довкола поступок сторони чи сторін, 
а «м’яке» за формою співставлення позицій щодо суп пред¬ 
мета К. п., віднаходження балансу інтересів і взаємовигідних 
способів і форм розв’язання проблем та наступної взаємодії. 
Протиріччя — іманентні сфері політики і політичній взаємодії. 
Розв’язуватимуться вони через конфлікт чи неконфлікгними 
способами великою мірою залежить від якості та рівня політ, 
і правової культури сторін, їхньої схильності й здатності до тієї 
чи ін. поведінки. 

Лїг.: Здравомьюлов А. Г. Социология конфликта. М., 1996; Козер Л. 
Функции социального конфликта / Пер. с англ. М., 2000; Рубин Дж., 
Пруйт Д., Ким Хе Сунг. Социальньїй конфликт: зскалация, тупик, 
разрешение / Пер. с англ. СПб, 2001; Дарендорф Р. Современньїй 
социальньїй конфликт: Очерки политики свободьі / Пер. с нем. М., 
2002; Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в Україні: політо¬ 
логічний концепт. К., 2005; Семенов В. А. Конфликтология: история, 
теория, методология. СПб., 2008. Б. Котигоренко 

КОНФЛІКТОЛОГІЯ (від лат. сопгїісіиз — зіткнення і грец. 
Аюуо<; — слово, вчення) — система наук, знань про природу, 
причини, фактори виникнення і динаміку конфліктів, принци¬ 
пи та способи їх запобігання і розв’язання. Становленню К. 
як такої передувало формування концептуальних поглядів на 
феномен конфлікту в процесі зародження й розвитку філосо¬ 
фії, соціології, психології та ін. наук. У найдавніші часи питання 
конфлікту привертали увагу кит. мислителів Лао-цзи (розвиток 
усього сущого розглядав як протиборство і гармонійне взаємо- 
доповнення його позит. «янь» і негат. «інь» сторін) та Конфуція 


(джерело конфліктів убачав у поділові людей на шляхетних 
мужів і простолюдинів), філософів античності їеракліта (зіт¬ 
кнення і єдність протилежностей, із війною включно, вважав 
всезагальним рушієм розвитку і гармонії), Демокріта, Платона, 
Арістотеля (пояснювали ворожість у сусп-ві соціальною нерів¬ 
ністю людей). У серед, віки проблематика конфлікту розвива¬ 
лася переважно в руслі теології: істор. процес як вічну єдність 
і боротьбу Божого і земного царств пояснював А. Августин, про¬ 
тиріччя і єдність філос. пізнання і богослов’я, людського буття 
і Бога, світської і духовної влади аналізував Фома Аквінський. 
Відтак мислителі епохи Відродження М. Кузанський, Н. Макіа- 
веллі, Е. Роттердамський, М. Коперник, Д. Бруно повернулися 
до світської традиції тлумачення істор. процесу. Вони .пояс¬ 
нювали військ, та ін. зіткнення у сусп-тві порочною природою 
і корисливістю людини та правителів, але при цьому саме 
з людським розумом і гуманізмом пов’язували перспективу 
подолання соціальної конфліктності. З настанням Нового часу 
і доби Просвітництва пізнання світу і його конфліктів стало на¬ 
бувати більшої системності й водночас диференціації: Т. Гоббс 
причини конфліктів пояснював егоїзмом людини, прагнен¬ 
ням одних отримати владу, а інших — домогтися рівноправ'я; 
Ж.-Ж. Руссо людську природу визначав як миролюбну, 
пов’язуючи конфлікти з помилками і схильністю до приватної 
власності; А. Сміт витоки конфліктів убачав у поділові сусп-ва 
на класи, протиборство між якими визнавав за рушій розви¬ 
тку. Наприкін. 18 — 1-й пол. 19 ст. проблематика конфлікту 
набула виразного «воєнного забарвлення»: І. Кант, вважаючи 
ворожість, загрозу війни і саму війну природним станом люд¬ 
ського буття, наполягав на важливості досягнення сусп. миру, 
К. Клаузевіц доводив, що військ, конфлікти є закономірним 
продовженням відносин усередині д-в і між ними. Приблизно 
тоді ж Г. Гегель обґрунтував тезу, яка укріпила теор. фундамент 
знання про конфлікти: дві протилежності можуть бути одночас¬ 
но в одному і тому ж сенсі властиві одному об'єкту. Наук, дум¬ 
ка 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. стала прямою предтечею сучасної 
К.: еволюц. вчення і концепт природного відбору Ч. Дарвіна, 
що пояснювали конфлікти у тваринному світі конкуренцією за 
життєві ресурси та ін.; філос. концепція і теорія класової бо¬ 
ротьби К. Маркса і Ф. Енгельса; соціологія як розвиток наук, 
надбання О. Конта; психологія, пов’язана з іменем В. Вундта; 
власне соціологія конфлікту Г. Зіммеля; теорія психоаналі¬ 
зу 3. Фройда та її концепт конфлікту свідомого і несвідомого 
у психіці людини; напрацювання соціолога, економіста, політ, 
філософа й історика М. Вебера . Відтоді й дотепер конфлікти 
досліджуються різними науками — військовими, соціологією, 
правознавством, політичною, економічною, історичною, пси¬ 
хологією, психіатрією, соціобіологією, біологією. Поступово 
сформувався об’єкт сучасної К. — конфлікти за участю люди¬ 
ни (внутріособистісні, а також соціальні — міжособистісні, між 
особою і групою, міжгрупові, між окремими д-вами та/або 
міждерж. утвореннями), а також конфлікти у тваринному сві¬ 
ті (зооконфлікги). Наприкін. 1950-х відбулося становлення К. 
(першоназва —- «соціологія конфлікту») як відносно самостій¬ 
ної наук, галузі. «Індикаторами» цього стали публікації К. Боул- 
динга «Реконструкція економічної теорії» (1950), Т. Парсонса 
«Соціальна система» (1951), Я. Козера «Функції соціальних 
конфліктів» (1956), Р. Дарендорфа «Соціальні класи і класові 
конфлікти в індустріальному суспільстві» (1957). Представлені 
в них концепції конфлікту багато в чому відмінні. Однак це не 




КОНФОРМІЗМ І НОНКОНФОРМІЗМ У ПОЛІТИЦІ — КОНФУЦІЙ 


363 


іерешкодило формуванню на їхній основі схожих конфлікго- 
огічних практик. З 1970-80-х розробляються і впроваджу- 
зться в університетську освіту (передовсім у США) програми 
їсихол. тренінгу і навчання конструктивній поведінці у процесі 
юнфліктної взаємодії, переговорні методики розв’язання кон¬ 
флікту тощо. Напрацювання зх. вчених помітно вплинули на 
юзвиток К. на посткомуніст. просторі. 

Ііт.: Здравомьіслов А. Г. Социология конфликта. М., 1996; Парсонс Т. 
Система современньїх обществ. М., 1998; Козер Л. Функции социаль- 
юго конфликта / Пер. с англ. М., 2000; Дарендорф Р. Современньїй 
юциальньїй конфликт: Очерки политики свободьі / Пер. с нем. М., 
Ю02; Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в Україні: політо- 
югічний концепт. К., 2005; Русинка І. Конфліктологія. Психотехнології 
запобігання і управління конфліктами. К., 2007; Анцупов А. Я., Шипи- 
юв А. И. Конфликтология. 3-є изд. СПб., 2007; Семенов В. А. Конфлик- 
гология: история, теория, методология. СПб., 2008. Б. Котигоренко 
КОНФОРМІЗМ І НОНКОНФОРМІЗМ У ПОЛІТИЦІ (від лат. соп- 
Гогтіз — відповідний, подібний) — прояви пристосуванства, 
пасивне підкорення більшості або, навпаки, протидія цим 
процесам у політ, житті. К. і н. у п. пов’язані з явищем політ, 
лояльності, але К. не тотожний лояльності, так само як Н. не 
тотожний її відсутності. Так, у Рад. Союзі в епоху застою націо¬ 
налізм як прояв Н. пов’язувався зазвичай з нелояльністю, 
але він стосувався лише політ, режиму, а не сусп-ва в цілому. 
І. Бузормені-Надь розглядає поняття «незрима лояльність». 
Вона властива представникам соціальних груп і проявляється 
в такому приєднанні до групи, коли виникає бажання ідеалі¬ 
зувати й виправдовувати все, що її стосується. Кожний член 
групи переживає своєрідний обов’язок щодо групи, з якою він 
себе ідентифікує, почуття вдячності групі, прагнення бути схо¬ 
жим на неї (тотожним їй), її лідерів, найбільш яскравих, типових 
представників або тих, з ким виникає особливо тісний емоцій¬ 
ний зв’язок. «Незрима лояльність» найвиразніше проявляється 
в родинних та етн. групах. Е. Фромм, вивчаючи психол. корені 
тоталіт. сусп-ва, зокрема фашизму, описав один з механізмів 
«втечі від свободи» — «автоматизуючий К.». У сусп-ві, навіть 
демократичному, індивід певною мірою перестає бути самим 
собою; піддаючись К., він стає таким, як і решта, таким, яким 
його хочуть бачити інші. Коли зникає відмінність між власним 
Я і навкол. світом, зникає й усвідомлений страх перед само¬ 
тністю і безсиллям. Однак при цьому втрачається і частина 
особистої свободи. Цей механізм Фромм порівнює з явищем 
мімікрії — захисним забарвленням деяких тварин. Як приклад 
К. він наводить ставлення людини до політики. Якщо запитати 
пересічного читача газети, що той думає про ту чи ін. політ, про¬ 
блему, то він більш-менш точно перекаже зміст прочитаного в 
газеті, видаючи це за «власну» думку і вірячи, начебто все, ска¬ 
зане ним, є результатом його власних міркувань. Політ, погля¬ 
ди можуть передаватися від батьків до дітей, причому останні 
не усвідомлюють, що їхня «власна думка» визначається авто¬ 
ритетом старших і складається ще в дитячі роки. 

Щодо К. і н. у п. існують певні закономірності. Відомо, що коли 
певна політ, сила приходить до влади, то лояльність до неї се¬ 
ред значної частини обивателів істотно зростає. Е. Фромм опи¬ 
сує явище політ, лояльності на прикладі фаш. Німеччини. Після 
приходу Гітлера до влади в 1933 лояльність більшості населен¬ 
ня нацист, урядові була посилена тим, що мільйони людей по¬ 
чали ототожнювати уряд Гітлера з Німеччиною взагалі. У руках 
нацистів була держ. влада, отже, опозиція до нацист, партії 
стала рівнозначною опозиції до Німеччини. Більшість людей, 


навіть ті, котрі не мали нічого спільного з нацизмом, вибираю¬ 
чи між самотністю і почуттям єдності із спільнотою всіх німців, 
ставали на захист нацизму від зовн. критики, оскільки розці¬ 
нювали її як напади на Німеччину. Анал. закономірності спо¬ 
стерігалися і в ін. країнах протягом тривалої і складної історії. 
Яскравим прикладом політ. К. було ставлення населення Укра¬ 
їни до незалежності, яке визначалося на двох референдумах, 
що проводилися відповідно в берез. і груд. 1991 (тобто з інтер¬ 
валом менш як 9 місяців). Перший референдум проводився 
в кол. Рад. Союзі, а другий уже фактично в незалежній Україні, 
їхні результати були діаметрально протилежними, що ілюструє 
підтримку населенням того політ, устрою, який зорганізував 
плебісцит. Політ. К. як явище можна також розглянути на при¬ 
кладі поведінки представника певної парні політичної. Так, не 
лише парт, дисципліна, а й неусвідомлена лояльність рядово¬ 
го члена партії до своєї групи змушує його підпорядковувати 
свою думку офіц. позиції партії, що проявляється, напр., під час 
прийняття рішень у парламенті шляхом таємного голосування 
(коли складно перевірити, за що голосував той чи той депутат). 
Незважаючи на поширеність політ. К. як загального явища, за¬ 
вжди існують політ, сили та сусп. рухи, які не згодні з офіц. полі¬ 
тикою і навіть з політ, устроєм д-ви, тобто такі, що проявляють 
політ. Н. До них належить не лише політична опозиція, а й різ¬ 
ного роду групи дисидентів, революціонерів, бунтівників тощо. 
Вони обстоюють необхідність сусп. трансформацій — від окре¬ 
мих політ, реформ до зміни політ, режиму в цілому. Такі прояви 
політ. Н. можуть бути як прогресивними, так і реакційними, 
антисуспільними залежно від істор. ситуації та сусп. інтересів. 
Повноцінне функціонування політичної влади в д-ві можливе 
за умови динамічної рівноваги К. і н. у п. 

Літ.: Воз 20 гтепуі-ІЧа£у І., Зрагк С. V. іпуізіЬіє Іоуаіііез. ІЧеш Уогк, 1973; 
Фромм 3. Бегство от свободьі / Пер. с англ. М., 1989; Майерс Д. Со¬ 
ціальная психология / Пер. с англ. СПб., 1996. П. Гірностай 

КОНФУЦІЙ (Кун Цю, Кун-цзи, Кун Фуцзи, 551 до н. е., Китай — 
479 до н. е., там само) — мислитель, філософ, засновник кон¬ 
фуціанства. Гол. літ. джерелом вчення К. є книга «Лунь Юй» 
(«Бесіди та висловлювання»), яка складена учнями після його 
смерті. Володів багатьма ремеслами. З 22-х років він почав 
займатися навчанням інших, створивши свою школу. Учні 
дали К. нове ім’я — Кун Фуцзи (у перекладі з кит. «Шановний 
Учитель Кун»). У 17 ст. місіонери-єзуїти, які приїхали до Китаю 
і ознайомилися з його вченням, латинізували ім’я як Конфуцій. 
У житті К. дотримувався 4-х принципів: не займався безпред¬ 
метними роздумами; не був категоричним у своїх судженнях; 
не виявляв впертості; не думав про себе самого. Тривалий час 
К. подорожував країною, пропагуючи своє вчення. Але його 
ідеї не знаходили відгуку. Втім, згодом він став першим рад¬ 
ником правителя у царстві Лу. Однак правитель не дослухав¬ 
ся порад мислителя щодо того, як повинна бути організована 
система управління в д-ві. Тож слава до К. прийшла лише після 
його смерті: починаючи із 125 до н. е. обов’язковою умовою 
прийому на імператорську службу стає складання іспитів з кла¬ 
сичного конфуціанства. І так триває бл. 2000 років. 

К. жив у період напруженої політ, боротьби між кит. царствами 
й безладу всередині самих цих царств. Тому питання про політ, 
стабільність, методи управління д-вою й досягнення нею багат¬ 
ства й могутності були одними з найгостріших питань того часу. 
Розглядаючи д-ву як велику сім’ю, а політ, владу як аналог 
влади батька, К. створив свою етико-політ. систему, викладену 




364 


КОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ — КОНЦЕПТ «ПРАВДА» 


в «Лунь Юй». Відтак в основу держ. управління ним покладені 
етичні норми, а не жорстокі закони і покарання. «Якщо, — під¬ 
креслював К., — керувати людьми, посилаючись на закони і 
підтримувати порядок за допомогою покарань, то народ тільки 
ухилятиметься від покарання і не відчуватиме сорому. Якщо ж 
керувати народом безпосередньо доброчинством і підтримува¬ 
ти порядок за допомогою ритуалу, народ знатиме сором і ви¬ 
правиться». Конфуціанська етика опирається на такі поняття, 
як «взаємність» («шу»), «золота середина» («чхун-юн»), гуманність 
(«жень»), які є складовими «правильного шляху» («дао»). Пра¬ 
вильного шляху, згідно вчення К., має дотримуватися кожний, 
хто бажає жити в злагоді із самим собою, з ін. людьми, з самою 
світобудовою. Дотримуватися ж золотої середини, як вважав 
К., надзвичайно важко і до снаги не кожній людині. Основа 
гуманності — це повага до батьків, любов до людейгієрогліф 
«жень» складається із знаків «людина» й «два», тобто він озна¬ 
чає стосунки між людьми. Людяність — це шлях кожної людини 
до себе. І вона робить людину мостом між тим, чим вона є, і тим, 
чим вона має бути. Що ж стосується взаємності, то це — одна 
з гол. заповідей конфуціанства, золоте правило моральності: 
«Не чини іншим того, чого не бажаєш собі». Так К. відповів од¬ 
ному зі своїх учнів, який попросив вчителя коротко передати 
сутність його вчення. К. дав розгорнуту характеристику людини, 
яка дотримується моральних заповідей. Цзюн-цзи, або шляхет¬ 
на людина — це така людина, яка спроможна вибудувати свою 
поведінку відповідно до волі Неба, великого закону Дао. У душі 
такої людини діє доброчинність («де»): «Небо породило в мені 
де». Її життєвими принципами є: «жень» — людинолюбство, 
«сяо» — повага до батьків, «лі» — виконання ритуалів. Шля¬ 
хетній людині К. протиставляє простолюдина (низьку людину). 
Таке протиставлення проходить через всю книгу «Лунь-Юй». 
Низька людина, на думку К., не має внутр. переконань, діє під 
впливом юрби або безпосередніх життєвих потреб, дбає лише 
про власний зиск. їй не можуть бути доручені державні справи. 
Основу держ. управління К. бачив у моральному прикладі тих, 
хто управляє д-вою. Мудрий адміністратор, вважав К., повинен 
завойовувати довіру людей до себе невпинною турботою про 
них, дотриманням норм ритуалу, традицій, невпинним само¬ 
вдосконаленням, тому що той, хто не в змозі вдосконалювати 
себе, ніколи не зможе виправити інших. Мораль шляхетної лю¬ 
дини подібна до вітру, мораль же простолюдина подібна траві: 
куди дме вітер, туди має нахилятися трава. Сусп. ідеал мислите¬ 
ля знаходився в минулому, тому він і створив вчення «про ви¬ 
правлення імен», сутність якого полягає в тому, щоб привести 
речі у відповідність з їхнім минулим значенням. Йдеться про 
повернення до старод. традицій в усіх сферах життя: у вза¬ 
єминах людей, у стосунках правителів і народу тощо. Ось як К. 
пояснив це одному правителю: суть усього в тому, щоб «воло¬ 
дар був володарем, підданий — підданим, батько — батьком, 
син — сином» (це т. зв., вічний принцип «лі»). Досягти цього 
можна тільки дотримуючись традицій і зразків минулого. Пору¬ 
шення цього принципу, за К., веде до безладдя. Конфуціанство 
заперечувало участь народу в управлінні д-вою, але пропагува¬ 
ло громадян, мир і злагоду в сусп-ві, стверджувало, що сенс і 
мета держ. політики полягають утому, щоб упроваджувати етич¬ 
ні принципи в політ, життя, дотримуючись звичаїв минулого. 

Літ.: Малявин В. Конфуций. М. ( 1992; Мудрецьі поднебесной: Сборник 
/ Лао — цзьі, Конфуций, Мо — цзьі, Сюнь — цзьі. Симферополь, 1998. 

Ю. Останець 


КОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ — (від лат. соп... — префікс, що озна¬ 
чає об’єднання, спільність, і сепігит — центр, середина) фор¬ 
ма орг-ції влади, яка виявляється в абсолютизації власного 
статусу, у пост, прагненні влади до зосередження в одному 
центрі прийняття управлін. і політ, рішень. К. в. зумовлює са¬ 
мовладдя, обов’язкове і різке відторгнення всього того, що є 
опозиц. до неї. К. в. пояснюється прагненням влади до винят¬ 
ковості, макс. суверенності, «всюди присутності», тотальному 
охопленні «усього й уся» (В. Холод). К. в. найяскравіше виявля¬ 
ється через надмірну персоніфікацію суб’єкта влади — лідера. 
Аргументи на користь К. в. (Д. Стоун): дозволяє зробити стан¬ 
дартною держ. політику в усіх юрисдикціях і підвищує рівень 
її уніфікації. Осн. підходи до вивчення К. в.: 1) Проблему К. в. 
можна розглядати з точки зору потенційної й актуальної вла¬ 
ди (Д. Ронг). Вивчення потенційної влади дозволяє спрогнозу- 
вати як переваги, так і недоліки К. в. Аналіз актуальної влади 
дає змогу корегувати рівень К. в. у конкр. випадках. 2) Якщо 
досліджувати владу як кластерне поняття (Дж. Добнем), К. в. 
має аналізуватися у 4-х вимірах: актор, дія, наміри і результат, 
при цьому особлива увага повинна звертатися на специфіку 
координац. зв’язків усередині владного механізму. 3) Проб¬ 
лема К. в. може розглядатися в антиномії «баланс-дисбаланс 
влади» через дослідження таких аспектів: влада суб’єкта над 
об’єктом, влада об’єкта над суб’єктом, взаємозалежність між 
суб’єктом і об’єктом влади. Адже у системі влади важливими 
є як прямі, так і зворотні зв’язки — не лише об’єкт влади за¬ 
лежить від волі владного суб’єкта, але й навпаки. 4) Процедур¬ 
ний підхід передбачає дослідження ефективності К. в. через 
вивчення таких параметрів: дієвість, адекватність, розуміння, 
збереження, своєчасність прийняття рішень, легітимність, під¬ 
тримка. К. в. можна розглядати як одну з технологій і процедур 
владарювання. 5) Функціональне розуміння К. в. базується на 
стандартизації, формалізації, зосередженні й впорядкуван¬ 
ні функцій влади, їх орг. оформленні у певну систему не лише 
у відповідності з правовими (юрид.), айв узгодженні з мо¬ 
рально-етичними, ідеологічно-ціннісними, релігійно-культ. взі¬ 
рцями, які визначають характер діяльності й відносин влади, 
регулюють дії її суб’єктів і контрсуб’єкгів. 6) Діяльнісний ас¬ 
пект К. в. відображає передусім два вирішальні процеси — 
процес вироблення, обговорення і прийняття владних рішень 
та динамічний процес впровадження цих рішень у життя. Від¬ 
повідно до нього, К. в. як стан і процес влади може тлумачи¬ 
тися через поняття: «владна воля» — свобода у вияві влади, 
владарювання, здійснення заходів, яким усі мусять підпоряд¬ 
ковуватися; «владна дія» — сутність влади, упевнена демон¬ 
страція її впливу; «владний акт» — орг. і правове оформлення 
владної дії. К. в. можлива за умов поєднання усіх цих складо¬ 
вих, коли засобом здійснення влади стає авторитет або пану¬ 
вання, а формою її реалізації — керівництво. 

Літ.: Вас Н гас Н Р., ВагаІ 2 М.$. Роууєг а псі Роуегїу: ТИеогу апсі Ргасіісе. 

Уогк; І_опсіоп; Тогопіо, 1970; Роюег. ОхГогсі, 1986; УУгопв 0. Н. 

' Роууєг: ііз Рогтз, Вазез апсі ІІзез. ШН а Ргеїасе. ОхГогб, 1992; 
Холод В. В. Феномен параполитики; йдем, свершения, социальньїе 
результати. Сумьі, 2004. С. Бульбенюк 

КОНЦЕПТ «ПРАВДА» (від лат. сопсерїиз — думка, поняття) — 
коректне співвіднесення і представлення зв’язків світу дійс¬ 
ного і уявлень про нього. Він є ключовим для успіху будь-якої 
ідеол. ЧИ політ, доктрини. К. п. може виступати синонімом кон- 
цепта «істина», хоча останній розуміється як якість абсолютна, 



КОРАН — «КОРЕНІЗАЦІЯ 


365 


в той час як К. п. може містити значення конкретності або 
частковості, інколи навіть суб’єктивності (пор. «У кожного своя 
правда»)- К. п. є абсолютним ціннісним орієнтиром в усіх куль¬ 
турах, позначеним відтак конотацією бажаності. К. п. усвідом¬ 
люється як такий, що має перевагу над неправдою, кривдою. 
Водночас кривда розуміється як зло, що закріплено синоні¬ 
мічною парою зло/кривда. Соціальні перспективи, концептуа- 
лізовані у термінах К. п., справедливість, право, утворюють 
картину ідеального сусп. порядку, правильності буттєвого 
устрою, його надійності. Вживаючи їх, політики та ідеологи не¬ 
гайно задовольняють соціальні очікування, тому що бажаність 
цих концептів у картині світу, в яку індивід (чи колектив) впи¬ 
сує себе, є іманентною властивістю сусп-ва. Сусп. досвід не 
дає прикладів, коли б політ, сили пропонували свої програми 
чи ідеї як такі, що є «спертими на неправду». Яким би не було 
смислове наповнення К. п., його використання із необхідністю 
супроводжує становлення і розповсюдження будь-яких політ, 
концепцій чи формування ідеол. течій, що за змістом можуть 
бути як завгодно далекими. Претенденти на соціальний вплив 
з необхідністю засвідчують свою причетність до К. п., знання 
істини. Різнорідні політ, тексти неодмінно включають оцінні ха¬ 
рактеристики власних тверджень як правдивих, істинних. Чим 
більше істинного у самоформулюваннях несе доктрина, тим ві¬ 
рогіднішим (у розумінні апологетів) є її успіх у сусп-ві. Причет¬ 
ність до аргументаційної спроможності концепта К. п. сприй¬ 
мається як запорука успіху в боротьбі за соціальний вплив. 
К. п. є важливим як на рівні ідеол. конструкгів, так і на рівні 
практики політ, технологій. 

Літ.: Стеланов Ю. С. Правда и истина // Константи русской культури. 
Опьіт исследования. М, 1997; Яворська Г. М., Богомолов О. В. Хто 
такий справжній європеєць // Непевний об'єкт бажання: Європа 
в українському політичному дискурсі. К., 2010. А. Березовенко 

КОРАН — гол. священна книга мусульман, основне джере¬ 
ло ісламу. Правильне вимовляння «Кур’ан». Слово «К.» похо¬ 
дить від араб, кореня «кир’аа», який має значення «читання 
напам'ять», «декламування». Мусульмани часто називають К. 
шанобливо Книгою (аль-Кітаб — араб.) або Книгою Аллаха 
(Кітабуллах). Згідно вчення ісламу, К. є словом Божим, він не 
є сотвореним, а існує предвічно як атрибутивна риса Алла¬ 
ха і був переданий людям шляхом Одкровення. К. вважають 
останньою ланкою у ланцюгу даних людству Божих Одкровень. 
К. сповіщався пророку Мухаммаду через архангела Гавриї- 
ла (Джібріла — араб.) частинами протягом більш як 20 років 
з деякими перервами. Дар пророцтва у Мухаммада виявився 
у віці 40 років і тривав до його смерті. Перше Одкровення від 
архангела Гавриїла Пророк одержав у місяць Рамадан. Аяти 
К., ниспослані Мухаммаду протягом 13 років у Мецці (до його 
переселення — Хіджри), звуть мекканськими, ниспослані у 
м. Медина та на шляху до неї — мединськими. К. виголоше¬ 
ний та записаний араб, мовою. Записи К. після смерті проро¬ 
ка Мухаммада було зібрано в єдину книгу в період правління 
халіфа Абу-Бакра, яка згодом зберігалася наступним халіфом 
Омаром та вдовою Пророка Хафсою. Осман — третій халіф 
(644-656) ініціював укладання ретельно вивірених копій К., 
які стали його офіц. текстами. Три з них дійшли до наших часів. 
Структуру К. утворюють сури та аяти. Слово «сура» переклада¬ 
ється як «крок», «ступінь», «частина» (часто неправильно пере¬ 
кладають як «глава» або «розділ»). Єдиний текст К. містить 114 
сур, розташованих (починаючи з II) переважно за довжиною. 


Вони складаються з 6600 аятів. Це слово араб, означає «зна- < 
мення», «чудо». Неправильно (за аналогією з біблійною тра¬ 
дицією) розуміти аят як «стих». Для зручності вивчення та по¬ 
всякденного читання текст К. умовно поділяють на ЗО джюзів 
(фрагментів), які у свою чергу розділяють на хізби ^/ 2 джюзу) 
та рубу ( 1 /в джюзу). Останній є мін. часткою К. для щоденного 
читання. Для мусульманина К. є вічним чудом. Згідно ісламу, 
К. завершує всі попередні монотеїстичні Священні Писання, 
даючи людям завершене, кінцеве, остаточне, повне Одкро¬ 
вення. Він має гранично універсальний характер, його адре¬ 
совано не одним лише арабам, а всьому людству незалежно 
від раси або етн. приналежності особи. К. містить найбільш 
універсальні принципи людського буття в індивід, і сусп. його 
вимірах. Призначення цих принципів мусульмани вбачають 
у знешкодженні зла у свідомості й вчинках людей, в утвер¬ 
дженні відносин справедливості й братерства поміж ними. 

Зміст К. є осн. джерелом релігії ісламу. Осн. положення К. тя¬ 
жіють до двох смислових центрів: віри в Єдиного Бога та не¬ 
порушності й обов’язковості встановлених Ним законів. Віра 
стає духовним стрижнем усього духовного світу особи, а за¬ 
кони ісламу визначають усі її відносини з Всевишнім та з на¬ 
вколишнім світом. Із цим пов’язані ісламські принципи: єдино¬ 
божжя — «таухід» (єдність та єдинність Аллаха); посланництва 
Божого і пророцтва — «рісалат» (титул «Расуль акрам» — 
«Найвидатніший пророк» — належить Мухаммаду); намісни¬ 
цтва, спадкоємності — «Халіфат Расуль Аллах», що означає 
намісництво Боже на землі, а також місію голови мусульм. 
умми або д-ви. До найвідоміших ідей К. належить теологема 
напередвизначеності всього сущого, яка (попри її антиіслам- 
ські інтерпретації) визнає за людиною право на свободу ви¬ 
бору та означає покірність волі Всевишнього Господа світів, 
а не схиляння перед обставинами. Ці принципи є аспектами 
гол. теми К. — реальності існування Бога, Його вищої влади 
і відповідального становища людини стосовно Нього — і як 
Божого раба, і як слуги Божого, і як Його намісника на землі. 

У концентрованому вигляді ці принципи містяться у першій сурі 
«Аль-Фатіха» («та, що відкриває») та сурі 112 «Аль-Іхлас» («чисто¬ 
та віри») та ін. К. є найголовнішим джерелом політично-право¬ 
вих поглядів мусульман, з нього випливає шаріат. Настанови 
щодо соціальних проблем містять насамперед мединські сури. 
Найчастіше вони висвітлюють питання соціальної орг-ції сусп- 
ва, соціальних норм, сусп. відносин, громадян, та крим. зако¬ 
нодавства, війни та миру, засобів захисту ісламу, стосунків з ін. 
монотеїстами та язичниками. Мединські сури містять правила, 
повчання, настанови щодо майнових, екон., сімейних відносин 
серед мусульман. Необхідність пояснення широким масам ві- 
рян положень К. покликала до життя появу «тафсіру» — розга¬ 
луженого корпусу коментарів та тлумачень коранічних текстів. 
Переклади К. нац. мовами не мають сакрального значення, 
вони вітаються лише як засіб, який полегшує розуміння змісту 
ориг. тексту. Укр. мовою видано лише фрагменти прямих пере¬ 
кладів (безпосередньо з араб.) К., які здійснено Я. Полотию- 
ком і В. Рибалкіним. Невиданим залишається повний прямий 
переклад 1913 О. Абранчак-Лисенецького. Переклади К. укр. 
через мову-посередника не є загальновизнаними і мають пе¬ 
редусім літ. цінність. М. Кирюшко 

«КОРЕНІЗАЦІЯ» — політика в нац. сфері, прийнята під натис¬ 
ком націонал-комуністів та на вимогу В. Леніна 10-м (берез. 
1921) і 12-м (квіт. 1923) з’їздами РКП(б). Сам термін «К.» утвер- 




366 


КОРЕНІЗАЦІЯ 


дився після 12-го парт, з’їзду. В різних регіонах СРСР 
ця політика набирала відповідної форми («українізації», «тата- 
ризації» тощо). Підставою для розгортання «К.» було те, що цар¬ 
ська Росія експлуатувала неросійські народи, і у спадщину від 
неї СРСР дістав фактичну екон. і культ, нерівність між росій¬ 
ським і неросійськими народами. Ось чому партія вирішила 
прискорити розвиток тодішніх неросійських республік, а вод¬ 
ночас «укорінитися» на нац. окраїнах. Політика «К.» передба¬ 
чала підготовку комуніст, кадрів з представників корінної 
національності, врахування нац. факторів при формуванні 
парт.-держ. апарату. Крім того, передбачалося поширення 
освіти рідними мовами, сприяння розвиткові нац. культур, ор¬ 
ганізація мережі шкіл усіх ступенів, закладів культури, газет 
і журналів, книговидавничої справи мовами корінних націо¬ 
нальностей тощо. Ці проблеми належало розв’язувати за офіц. 
держ. підтримки на місцях. КП(б)У здійснювала-цю-політику 
двома напрямами, проводячи «українізацію» і одночасно макс. 
сприяючи розвиткові нац. меншостей. Практично цю лінію ре¬ 
алізував насамперед наркомат освіти УСРР. 27.07.1923 РНК 
УСРР видала декрет «Про заходи в справі українізації шкільно- 
виховних і культурно-освітніх установ». Цим декретом укр. 
мова запроваджувалася в усіх типах шкіл і були визначені тер¬ 
міни їх «українізації». 01.08.1923 ВЦВК України і РНК УСРР 
ухвалили постанову «Про заходи забезпечення рівноправнос- 
ти мов і про сприяння розвиткові української мови». Планува¬ 
лося за 2 роки здійснити «українізацію» системи шкільної осві¬ 
ти, держслужбовці під страхом звільнення за рік повинні були 
вивчити укр. мову, почалося створення системи мовних курсів. 
У1923 лише 797 з майже 12 тис. відповідальних працівників 
парт.-держ. апарату заявили, що знають укр. мову. За перепи¬ 
сом населення 17.12.1926, в Україні мешкало понад 29 млн 
осіб, з них українців — понад 23 млн, росіян — 2 млн 700 тис., 
євреїв — понад 1,5 млн осіб. Укр. мову визнали рідною понад 
22 млн, рос. — бл. 4,5 млн. У містах України укр. мову визнали 
рідною майже 2 млн осіб, у селах —• понад 20 млн. Ось чому 
йшлося про «українізацію» чиновників, парт.-держ. апарату, що 
в основному складався не з українців або з українців русифі¬ 
кованих, а також про «українізацію» міст. Оголошувалося, що 
слід поборювати як рос. шовінізм , так і місц. націоналізм, але 
гол. акцент було зроблено на необхідності боротьби з велико¬ 
державним рос. шовінізмом. Політика «К.» зробила значний 
вплив на розвиток нерос. народів СРСР, зокрема укр. народу. 
Так, у 1924 тираж усіх укр. газет дорівнював 90 тис., у 1927 — 
500 тис. У нац. складі КП(б)У українці становили: у 1924 — 
33 %, у 1925 — 38 %, у 1926 — 49 %. У школах України запану¬ 
вала укр. мова. Культура починає бути схожою на духовну 
індустрію. Формується нац. урбаністична культура. З’являються 
нормальні видавництва. Літ. продукція та періодика дістають 
значно ширшу, ніж будь-коли, аудиторію. Зріс рівень освіти цієї 
аудиторії. Уперше в літ-рі з’явилася велика к-сть письменників 
та інтелектуалів, чия діяльність позначена небувалим спала¬ 
хом творчої активності. Виникає ціле розмаїття стильових на¬ 
прямів, численні творчі угруповання. Незважаючи на те, що 
«К.» (як і «українізація») була специфічним явищем, її сприйня¬ 
ли представники укр. інтелігенції. Зрозуміло, в першу чергу 
прокомуністично налаштовані, але також і ті, які прагнули в 
рамках тодішньої державності підтримувати нац. традиції. Не 
випадково завдяки зусиллям таких діячів, як М. Грушевський 
(він повернувся в Україну у берез. 1924) та інших, істор. та 


культ, процеси в Україні почали розглядатися як такі, що роз¬ 
вивались поряд з історією Росім, а не як регіональний варіанти 
останньої. Перехід частини коммуністів на нац. позиції, витво¬ 
рення укр. пролетаріату, збільшення частки міського населен¬ 
ня та активна освітня, культ, і наук, діяльність старої і молодої 
укр. еліти створювали серйозну загрозу контролю Москви над 
УСРР. Політика «К.» із самого початку її проведення викликала 
потужний опір рос. шовіністичних кіл, насамперед декого 
з парт, і держ. керівників, які вважали, що вона призведе до 
розпаду СРСР. Напр., Г. Зінов’єв заявляв, що «українізація — 
вода на млин петлюрівців», що вона «суперечить нашій націо¬ 
нальній політиці, б’є по нашій лінії в цьому питанні, допомагає 
петлюрівщині, а справжньому шовінізмові відсічі нема*. Вже 
на 4-й нараді ЦК РКП(б) з відповідальними працівниками нац. 
республік і областей (черв. 1923) Й. Сталін виразно продемон¬ 
стрував амбівалентне ставлення до лінії на «К.», оскільки ця лі¬ 
нія стимулювала нац. самосвідомість великих та малих нерос. 
народів, а тим самим їхнє прагнення до реального сувереніте¬ 
ту, що несло в собі загрозу унітарній держ. структурі. Дійсно, 
«К.» сприяла формуванню місц. етноеліт. Вони мали з часом 
«забронювати» адм.-управлінські посади і престижні соціальні 
ніші, а відтак неминуче повинна була змінитися парадигма їх¬ 
ніх стосунків із центром. Змінитися не в бік відвертого проти¬ 
стояння, а в бік бодай формального визнання свого статусу, 
вимог певної автономії і респекту з боку центр, управлінських 
структур ієрархії локальних владних відносин. Спостерігався 
парадокс — з одного боку, тривав процес парт.-бюрокр. цент¬ 
ралізації, а з іншого — збільшувалася к-сть нац.-тер. утворень 
і до певного періоду підвищувався їх формальний статус. Ще 
більш небезпечним для режиму було те, що для нерос. народів 
тодішнього СССР «К.» на практиці означала дерусифікацію, ви¬ 
вільнення різніпланових можливостей представників того або 
ін. народу. За ініціативи Й. Сталіна, вже із серед. 1920-х почи¬ 
наються кампанії боротьби з «націонал-ухильництвом» і «бур- 
жузним націоналізмом», під які неважко було підвести не тіль¬ 
ки будь-які спроби пошуку оптимальних форм взаємовідносин 
між центром і республіками, а й взагалі відданість нац. культу¬ 
рі й традиціям. В Україні найвідомішою стала боротьба проти 
«національного ухилу», що проводилая під орудою тодішнього 
лідера ЦК КП(б)У Л. Кагановича. Проводирем «ухилу» було ого¬ 
лошено наркома освіти УСРР у 1924-27 О. Шумського. Його 
однодумцями оголосили літератора М. Хвильового і економіста 
М. Волобуєва. Поступово політика «К.» зазнає зміни. Ця зміна 
диктувалася безперервним зростанням впливу росіян у керів¬ 
ництві партії та уряду СРСР, переходом до політики форсованої 
індустріалізації (що вимагало централізації влади й обмежен¬ 
ня прав республік), рішенням (із стратег, та ін. мотивів) інду¬ 
стріалізувати насамперед Урал та Сибір унаслідок чого Росія 
почала розвиватися швидше, ніж нерос. республіки, посилен¬ 
ням націоналіст, настроїв серед нерос. народів, спричинених 
асиміляційною політикою радянізації та форсовано-примусо- 
вою колективізацією, від якої значно більше, ніж Росія, потер¬ 
піли нерос. республіки. Радикальна зміна парт, лінії на «К.» від¬ 
булась між 16-м (1930): та 17-м (1934) з’їздами ВКП(б). 
14.12.1932 з’явилася постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР у зв’яз¬ 
ку з проведенням хлібозаготівель. Цей док-т, крім іншого, ви¬ 
магав «правильного проведення українізації» в Україні і за її 
межами, в регіонах, де компактно проживали українці. Док-т 
також містив категоричну вимогу боротися з петлюрівськими 





КОРІННІ НАРОДИ 


367 


й ін. «контрреволюційними» елементами. Це означало не тіль¬ 
ки кінець, хоча і контрольованої, але все-таки «українізації». 
Це була вирішальна фаза приборкування «українізованої» са¬ 
мими більшовиками України, ліквідація того «націоналістично¬ 
го» потенціалу, який вже ніколи не повинен був відродитися. 
У 1933 на об’єднаному листопадовому пленумі ЦК і ЦКК 
КП(б)У було констатовано, що «в даний момент головною не¬ 
безпекою є місцевий український націоналізм, що поєднуєть¬ 
ся з імперіалістичними інтервентами». Протягом 1933-34 
в усіх нерос. республіках було здійснено «чистку» місц. націо¬ 
нал-комуністів, парт, та безпарт. інтелігенції, знищено значну 
частину кадрів, які виховувалися під час «К.». У доповіді на 
17-му з’їзді ВКП(б) Й. Сталін оголосив, ще «головною небезпе¬ 
кою» є місц. націоналізм, виділивши Україну з-поміж решти 
республік і окремо згадавши про «національний ухил» на чолі 
з наркомом освіти у 1927-33 М. Скрипником. Відтоді було по¬ 
силено терор проти кадрів укр. інтелігенції та ін. «націоналіс¬ 
тів» з числа нац. меншин, які мешкали в Україні. Усе це органіч¬ 
но вписалося згодом у «великий терор» 1937-38. Постановою 
Політбюро ЦК КП(б)У від 10.04.1938 «Про реорганізацію на¬ 
ціональних шкіл на Україні» утворення навч. закладів, у яких 
навчання провадилося мовами нац. меншостей, кваліфікува¬ 
лось як «насадження особливих національних шкіл», що були 
вогнищами «буржуазно-націоналістичного, антирадянського 
впливу на дітей», а їх функціонування визнавалося «недоціль¬ 
ним і шкідливим». Такі школи та ін. навч. заклади ліквідували¬ 
ся, а учні переводилися в школи з укр. і рос. мовами навчання. 
20.04.1938 було ухвалено спільну постанову РНК УРСР і ЦК 
КП(б)У «Про обов’язкове вивчення російської мови в неросій¬ 
ських школах України». Ця постанова виникла у розвиток рі¬ 
шення РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення ро¬ 
сійської мови у школах національних республік і областей». 
08.05.1938 Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення «Про скла¬ 
дання нового українського правопису». У жовт. 1938 розгляда¬ 
лося питання про роботу реорганізованих нац. шкіл. Було за¬ 
значено, що «багато шкіл не забезпечені вчителями, значно 
гірше за російські та українські школи забезпечені підручника¬ 
ми, не мають методичного керівництва і тому працюють неза¬ 
довільно». У берез. 1939 було прийнято рішення «Про ліквіда¬ 
цію і перетворення штучно утворених національних районів 
і сільрад». У квіт. 1940 спец, постановою регулювалося викла¬ 
дання рос. мови у нац. школах УРСР. З того часу не згадувати¬ 
муться навіть самі терміни «коренізація» і «українізація». 

Літ/. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? К., 1998; «Україніза¬ 
ція» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. К., 2003. 

Ю. Шаповал 

КОРІННІ НАРОДИ — полісемантичний, неусталений термін, 
тлумачення якого в етнополітол. й міжнар. праві істотно різ¬ 
няться. Притаманна вітчизняній термінопракгиці тенденція 
до підміни смислів, посилена політ, спекуляціями, перетвори¬ 
ла дискурс про «К. н.» на поле гострої боротьби. Саме поняття 
при цьому дедалі більше розмивається і значною мірою втра¬ 
чає свою когнітивну функцію. Проблема визначення статусу 
К. н. виникла у міжнар. праві наприкін. 19 ст. у контексті руй¬ 
нування колоніальних систем. В англ. мові поняття іпбі&епоиз 
означало тубільний, місцевий; прибл. у такому ж значенні, за 
ознакою походження, вживався і похідний з грец. мови тер¬ 
мін аиІосїНГюпоиз. З утворенням Ліги Націй у першому терміні 
з'явився присмак меншовартості; він стосувався винятково 


тих народів колоній і підконтрольних територій, «які іДе не 
здатні самостійно витримати складні умови сучасного світу». 
Витоки вітчизняної традиції широкого трактування поняття 
«К. н.» — за ознаками автохтонності етносу на певній терито¬ 
рії — слід шукати у конст. праві СРСР, базованому на побудо¬ 
ві ієрархії політ, суверенізації за етн. принципом. Критерієм 
віднесення до «корінної національності» вважалося тривале, 
упродовж століть, проживання на «своїй» території, причому 
статус «корінних» мали як «титульні» національності, так і ті, що 
перебували на нижчих щаблях штучно створеної ієрархії. За¬ 
кладений у фундамент СРСР етн. принцип давав змогу жорстко 
централізованій д-ві підтримувати видимість федеративності 
у політ, устрої, а місц. елітам — використовувати концепт «уко¬ 
рінення» як для захисту нац.-культ. інтересів етн. спільнот, так 
і для обстоювання власних групових цілей. Різноспрямовані 
інтереси центру і «місць» створювали важелі дестабілізації сис¬ 
теми. Усвідомлення цього змусило Кремль уже в кін. 30-х рр. 
20 ст. фактично відмовитися від використання терміна «К. н.» 
у політ, сфері. Природно, що рад. влада намагалася дистанці- 
юватися від того тлумачення поняття «корінне населення», яке 
містилося у статуті Ліги Націй. Ще меншою мірою їй імпонував 
відтінок, якого набула формула «К. н.» у викладі Панамер. со¬ 
юзу (1938), коли вона була застосована до нащадків амер. 
аборигенів «з метою відшкодування ^ад їхнього фізичного 
і духовного розвитку». Адже тут уже йшлося про своєрідний 
компенсаторний механізм подолання відсталості й слабо- 
розвинутості з певними преференціями для дискримінованих 
у минулому етн. спільнот. 

Після 2-ї світової війни захист «К. н.» був уведений у контекст 
антиколоніального дискурсу і обстоювання прав людини. 
Спец. Конвенція МОП (№ 107, 1957) самою своєю назвою 
підкреслила, що мова йде «про захист та інтеграцію корінного 
та іншого населення, яке веде племінний або напівплемінний 
спосіб життя». Її ратифікували 27 д-в, але наголос на інтеграції 
викликав докори щодо прихованого асиміляціоністського під¬ 
тексту. Нова Конвенція МОП (№ 169,1989), що набула статусу 
зобов’язувального док-та, також визнавала племінний спосіб 
життя гол. типологізаційною ознакою, але відносила до «ко¬ 
рінних» також нащадків тих, хто населяв країну чи геогр. об¬ 
ласть у період її завоювання чи колонізації. Спеціально наго¬ 
лошувалося на значенні самоідентифікації для віднесення тієї 
чи ін. спільноти до числа К. н. Отже, у правовому сенсі термін 
«К. н.» стосується цілком конкретних суб’єктів етнополіт. від¬ 
носин — малих аборигенних народів, для яких натиск мо¬ 
дернізації означає загрозу традиц. стилю життя. З метою їх¬ 
нього захисту ГА ООН оголосила 1993 Міжнар. роком К. н., 
а 1994-2004 — Міжнар. десятиріччям К. н. На міжнар. саміті 
К. н. (Кімберлі, 2002) прийнято декларацію, де їм гарантува¬ 
лося право на самовизначення, контроль та управління ре¬ 
сурсами, на попереднє узгодження питань, що зачіпають їхні 
інтереси. Проте чітких критеріїв віднесення тієї чи ін. спільноти 
до розряду корінних і досі не запропоновано. У контексті де- 
зінтеграц. процесів, які супроводжували розпад СРСР, відбу¬ 
лася своєрідна реанімація проблеми «К. н.». В Україні ситуа¬ 
цію ускладнило те, що хоча офіц. статус «К. н.» не був наданий 
жодній з етн. спільнот, у Конституції 1996 (Ст. 11, 92,119) це 
поняття фігурує у типол. ряду «укр. нація, корінні народи, нац. 
меншини». На статус «К. н.» активно претендує кримсько- 
тат. спільнота, причому цей статус вона пов’язує з вимогою 




368 


К0РП0РАТИВІЗМ 


власної етноорієнтованої державності. Ці претензії спричини¬ 
ли своєрідну ланцюгову реакцію: використовуючи стару рад. 
формулу тотожності автохтонності й «закорінення», мало не 
всі етн. спільноти у тій чи ін. формі порушують проблему «хто 
в країні корінніший». 

Складна правова колізія, пов’язана з присутністю в Основно¬ 
му Законі не існуючих в реальності «К. н.», не тільки відчутно 
блокує процес вироблення в Україні Концепції етнонац. полі¬ 
тики, а й підтримує в сусп-ві доволі високий і без того градус 
латентної конфліктності. Вихід з неї слід шукати не стільки у не¬ 
простій процедурі приведення букви закону до реального ста¬ 
ну, скільки у дійовому, мінімально обтяженому етн. міркуван¬ 
нями, забезпеченні прав й інтересів народів, що зазнавали 
в минулому дискримінації, насамперед кримськотат. Для по¬ 
чатку варто розмежувати історико-етногр. і політико-правові 
тлумачення поняття «К. н.» і чітко, на владному рівні, обґрун¬ 
тувати відсутність в Україні етн. спільнот, які можуть претен¬ 
дувати на преференції за ознакою відсталості чи слаборозви- 
нутості. Прийняття законів про захист прав депортованих, про 
статус кримськотат. народу, про автономію національно-куль¬ 
турну могло б вивести проблему з глухого кута «етнічних приві¬ 
леїв» і утвердити цивілізовані, базовані на міжнар. праві, ме¬ 
ханізми відшкодування минулих кривд і образ. 

Літ.: ІЧеш Рігесііопз іп Нитап ПІ&НІ 5 . РНіїасіеІріїіа, 1989; Корінні на¬ 
роди як об’єкти і суб’єкти міжнародного права // Інститут демократії 
ім. Пилипа Орлика. Центр плюралізму. Бюлетень. 1996. Вип. 4; Ку- 
рас І. Ф. Проблема «корінних народів» в політичному дискурсі Укра¬ 
їни // Етнополітика. Історія і сучасність. К. 1999; Майборода О. Іден¬ 
тифікація «корінного народу» як суб’єкта етнополітичної сфери у світлі 
норм міжнародного права та етнополітичної практики зарубіжних кра¬ 
їн // Наук, записки ІПіЕНД. Вип. 22. К., 2003; Котигоренко В. Етнічні 
протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт. К., 
2004. ^ Л. Нагорна 

КОРПОРАТИВІЗМ (корпоратизм) (від лат. согрогаїіо — об'єд¬ 
нання) — термін, який має різне значення у різних контекстах. 
Походить від назви об’єднань ремісників і митців, що виникли 
у містах середньовічної Італії. У первинному значенні термін 
відображає тогочасні уявлення про цілісність суспільства, від 
лат. согриз — тіло, яке складається з різних утворень — це¬ 
хів, гільдій, ун-тів, які виконують властиву їм роль у сусп-ві. 
Останнім часом у словосполученні «корпоративні інтереси» 
термін почав означати перевагу інтересів приват. об’єднань 
над інтересами громадян. Традиц. К. означав політ, та екон. 
устрій, за якого влада належить обмеженій к-сті невиборних 
об’єднань, що відображають інтереси різних профес. груп. Ці 
об’єднання, або корпорації, створює д-ва з метою контролю 
соціального та екон. життя у відповідних галузях. Напр., ме¬ 
талург. корпорація була б об’єднанням власників металург, 
підприємств, які спільно вирішують питання зарплати і цін на 
продукцію. Якщо політ, та екон. влада в країні належить таким 
групам, то можна говорити про корпоративну д-ву. Альтерна¬ 
тивою класовим конфліктам у корпоративній, або цілісній д-ві, 
мала стати класова співпраця, вперше проголошена у послан¬ 
ні папи Льва XIII Регит ІЧоуагит (відомому під назвою «Про 
становище робітничого класу») у 1891. Ці ідеї були підтримані 
папою Пієм XI у енцикліці (Зиабга&езіто Аппо (Про реконструк¬ 
цію соціального ладу) у 1931. З того часу ідеї К. міцно увійшли 
до катол. соціальної доктрини, яка через вплив на катол. проф¬ 
спілки намагалася стримати збільшення профспілок, що вини¬ 
кали на основі соціаліст, ідей. Ранні витоки К. можна знайти 


у працях Адама Мюллера, який вважав, що корпоративна д-ва 
мала бути відповіддю на загрози егалітаризму ( соціалізму ) 
і лібералізму, що загрожували аристократ, монархіям європ. 
континенту. Ґабріель Д’Анунціо і анархо-синдикаліст Альцест 
де Амбрі виклали ідеї корпоративного устрою в 1920 у конс¬ 
титуції провінції Карнаро (Італія). У міжвоєнний і повоєнний 
період К. став впливовою ідеологією у тих європ., латиноамер. 
та азіат, країнах, де існували авторит. режими. Хоча консти¬ 
туція 1933 португ. диктатора Салазара вважається першою 
корпоративною конституцією у світі, найбільшого поширення 
К. набув у Італії в період правління Б. Муссоліні (1922-43), що 
спричинило його тривалу асоціацію з фашизмом. Тоді ж було 
введено в дію більше 20-ти соціально орієнтованих законів, 
що мали на меті показати переваги фашизму перед капіталіз¬ 
мом і соціалізмом. За законом від 1934 підприємці, робітники, 
торговці й представники ін. соціальних верств були об'єднані 
у 22 корпорації. Вони отримали представництво у законод. 
органі — палаті фашистських корпорацій (Сатега беї Газсі е 
сІеііе Согрогадопі). Ідейним натхненником корпоративної д-ви 
був юрист і політик Альфредо Рокко, який розвинув погляди 
франц. філософа, теоретика анархо-синдикалізму Д. Сореля. 
Ідеологи К. тлумачили вчення, виходячи з первинного значен¬ 
ня слова согриз — об’єднання, що інкорпорує інтереси кожної 
групи гр-н у тоталіт. (суцільній) д-ві. Засади корпоративного 
устрою д-ви були написані Д. Джентіле і за підписом Б. Муссо¬ 
ліні з’явилися в «Італійській енциклопедії» під гаслом «Доктри¬ 
на фашизму» (1932). Після тривалого забуття увага до К. відно¬ 
вилась у серед. 70-рр. 20 ст. з появою досліджень Ф. Шміттера, 
Ґ. Лембруха та їхніх послідовників. У статті, опублікованій у 
1974, Ф. Шміттер запропонував альтернативну до амер. плю¬ 
ралізму методологію аналізу внугр. політики. Проте питання, 
чи неокорпоративний підхід виявився більш придатним, ніж 
плюралістичний, до пояснення успіху економік малих європ. і 
деяких азіат, країн, залишається відкритим. 

Сучасне розуміння К. позбавлене негативних конотацій, по¬ 
в’язаних із фашизмом. Неокорпоративізм грунтується на ідеї 
переговорів. На відміну від плюралізму, при якому багато до¬ 
бровільних асоціацій змагаються за членів, ресурси і доступ до 
влади, при К. обмежена к-сть ієрархічно впорядкованих орг- 
цій з фіксованим чи напівфіксованим членством веде пере¬ 
говори з д-вою щодо вироблення і реалізації внутрішньої по¬ 
літики і зобов’язує своїх членів дотримуватися прийнятих угод. 
Хоча дискусії щодо значення цього терміна не вщухають, до¬ 
слідники, здається, погодилися, що в центрі уваги мають бути 
відносини між групами інтересів і д-вою. Оскільки ці відносини 
переважно мають характер торгів і відбуваються поміж праце¬ 
давцями, профспілками і д-вою, їх часто називають трипартиз- 
мом. Типовим предметом торгів є питання розподілу прибутку, 
обсягу зайнятості та величини зарплат. Трипартизм можливий 
у тих сусп-вах, де профспілки досить міцні й добре організо¬ 
вані. У таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, Австрія, Швеція, 
Ірландія можна говорити про «соціальне партнерство» і «соці¬ 
альний корпоративізм». Якщо ж профспілки слабкі, то функ¬ 
цію захисту і контролю працівників бере на себе д-ва. Такий 
«держ. К.» (Шміттер) можна спостерігати в Італії, Іспанії, Фран¬ 
ції, Португалії в період фашизму та у більшості країн Лат. Аме¬ 
рики вже у наш час. Емпіричні дослідження вказують на те, що 
К. пов’язаний зі значним рівнем оподаткування і соціальних 
витрат. Проте прояви соціального чи держ. К. можна знайти 




КОРУПЦІЯ — КОСМОПОЛІТИЗМ 


369 


у більшості сучас. дем. чи авторитарних д-в. Питання про те, 
чи міг би К. стати виходом з кризи у перехідних сусп-вах, за¬ 
лишається відкритим. Якщо в Росії приватні й держ. корпора¬ 
ції мають значний вплив на здійснення політики, а члени КСС 
(Корпорації співробітників спецслужб) контролюють усі ключо¬ 
ві посади, то в України контроль над екон. і фін. ресурсами є 
в різних руках. Такий стан «вимушеного плюралізму» перешко¬ 
джає авторитарній консолідації, але й не сприяє дем. консолі¬ 
дації, породжуючи численні конфлікти між кількома фін.-пром. 
групами та їхніми представниками у владі. У ситуації слабкої 
д-ви і слабких профспілок корпоративні відносини неможливі. 
Чи не єдиним способом захисту інтересів у таких умовах зали¬ 
шається клієнтелізм. 

Літ.: 0І5ОП М., Ц)£іс ої Соіієсііує Асііоп: РиЬІіс Сообз апгі ІПе ТГіеогу ої 
Сгоирз. СатЬгісІбе, МА, 1965; ЗсіїтіПег Р. С. $Ш Іііе сепіигу ої согро- 
гаїізт?// Рєуієуу ої Роіііісз. 1974. № 36; Тгепсіз Іоюагб Согрогаїізї Іп- 
Іегтебіаііоп. Ьопсіоп, 1979; Каїїепзїеіп Р. 8таІІ Зїаїез іп УУогісі Маг- 
кеїз ІІНаса, 1985; Саюзоп А. Согрогаїізт апб РоііїісаІ ТИеогу. Охїогб, 
1986. Ю. Мацієвський 

КОРУПЦІЯ (від лат. соггирїіо — підкуп) — поширена в багатьох 
країнах практика здійснення держ., політ, і громад, діячами, 
урядовцями і службовцями держ. апарату позазаконних за¬ 
ходів на користь осіб або груп в обмін на нелегалізовану фін. 
або матер. винагороду. Корупційні дії шкодять сусп. інтересам, 
мають ознаки організованої злочинності. Явище К. серед 
держ. чиновників згадується вже у письмових пам’ятках Ста- 
род. Сх. У Рим. праві воно набуло термінол. оформлення: К. 
означала псувати (розламувати), руйнувати, пошкоджувати, 
фальсифікувати, підкупати і розумілася як протиправна дія, 
напр., стосовно судді або руйнування судового процесу. Н. Ма- 
кіавеллі визначав К. як використання публ. можливостей 
в приват. інтересах. Подальший розвиток цього поняття в по¬ 
літ. та юрид. науках звузив сферу його позначення. Воно стало 
визначатись як продаж службових повноважень і прерогатив. 
К. сукупно з організованою злочинністю може розглядатись 
як складна синкретична система, що характеризується такими 
специфічними ознаками і властивостями: 1) тотальністю орг.- 
управлінських структур у масштабі усієї д-ви з виявленням тих 
або ін. ієрархічних рівнів і виділенням лідерів; 2) стійким кла¬ 
новим напівлег. характером цілеспрямованого використання 
в корисливих цілях значної частини нац. багатства; 3) чіткою 
системою пост, корумпованих зв’язків (чиновників держ. апа¬ 
рату всіх рівнів, працівників правоохоронних органів, пред¬ 
ставників творчої інтелігенції та ін.), що надійно гарантує ма¬ 
теріальне, орг. та ідеол. забезпечення злочинної діяльності; 
4) цілеспрямованим використанням набутих злочинним шля¬ 
хом фін. і матер. цінностей для досягнення офіц. політичної 
влади в сусп-ві; 5) вмонтованістю своїх структурних елементів 
у легітимні ін-ти д-ви, що дозволяє легально контролювати ба¬ 
гато аспектів держ. життя. 

Літ.: Мельник М. І. Корупція — корозія влади (соціальна сутність, тен¬ 
денції та наслідки заходи протидії). К., 2004; Журавський В., Михаль- 
ченко М., Михальченко О. Корупція в Україні не політика. К., 2007; 
Невмержицький Є. В. Корупція в країні. К., 2008. О. Михальченко 
КОСЮР Станіслав Вікентійович (18.11.1889, Венгрув, Поль¬ 
ща — 26.02.1939, Москва) —парт, і держ. діяч. У 1902 закін¬ 
чив заводське Сулинське початкове училище. З 1905 брав 
участь у страйках. У 1907 вступив до РСДРП, чотири рази 
піддався короткотерміновим арештам, у 1911 був засланий 
до Катериносл. губ. У 1912-14 — на нелег. роботі в Україні. 


З 1915 — у Москві, де був заарештований і засланий на 
З роки до Іркуг. губ. Після революції 1917 — у Петрограді. 
У бер.-квіт. 1918 входив до складу більшов. Народного секре¬ 
таріату як народний секретар у справах фінансів. К. був одним 
з організаторів КП(б)У. У трав. 1919 — лист. 1920 — секретар 
ЦК КП(б)У, у лип.-груд. 1919 — секретар Зафронтового бюро 
ЦК КП(б)У. У 1920 командував Кавтрудармією, керував ви¬ 
селенням терських козаків з Горської АСРР. У 1922-28 — на 
керівних посадах в органах ВКП(б), з 1930 — член Політбюро 
ЦК ВКП(б). У 1928-38 — генеральний секретар (з 1934 пер¬ 
ший) ЦК КП(б)У. Політ, лінія К. зводилася до виконання дирек¬ 
тив центр. Моск. структур. У лип. 1932 на 3-й Всеукр. конфе¬ 
ренції КП(б)У К., маючи повні інформації про критичний стан 
із забезпеченням населення хлібом і про голод, що вибухнув 
у 1931, підтримав вимогу Я. Кагановича і В. Молотова про 
виконання завищених і нереальних планів хлібоздачі в Укра¬ 
їні. Тим не менш Й. Сталін був незадоволений діями К. і вже 
у серп. 1932 пропонував замінити його на посаді лідера КП(б)У 
Л. Кагановичем. За ініціативою К. було створено колгоспні 
фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18.11.1932). Вилучення на 
поч. 1933 цих фондів (включно з насіннєвими) за директивою 
Й. Сталіна і В. Молотова і при безпосередній підтримці К. у за¬ 
лік виконання плану хлібозаготівель стало однією з ключових 
причин Голодомору 1932-33 в Україні. К. — безпосередній 
організатор і виконавець згортання політики «українізації» 
(див. Коренізація) і проведення русифікації, антиукр. терору, 
фабрикації численних політ, справ і процесів та масового ви¬ 
нищення укр. інтелігенції. Відкликаний у 1938 до Москви на 
посаду заст. голови Раднаркому СРСР, К. у 1939 був заарешто¬ 
ваний, обвинувачений у приналежності до «Польської військ, 
організації», за завданням якої нібито діяв на керівних парт, 
і держ. посадах. Розстріляний у лют. 1939, офіц. реабілітова¬ 
ний у 1956. 

Л'гг.: Погребінський М. Б. Станіслав Вікентійович Косіор. К., 1967; Са¬ 
пун М. М. С. В. Косіор: світло й тіні політичної долі // Про минуле зара¬ 
ди майбутнього. Упорядник Ю. І. Шаповал. К., 1989; Україна: політич¬ 
на історія. XX — початок XXI століття. К., 2007. Ю. Шаповал 

КОСМОПОЛІТЙЗМ (від грец. хоацояо>ітт]<; — громадянин 
світу)— відчуття приналежності до людства в цілому, відда¬ 
ність загальнолюдським інтересам і цінностям. К. виник в ант. 
добу серед кініків (Діоген, Антисфен та ін). Він був реакцією 
гр-на давньогрец. міста-держави (полісу) на створення світо¬ 
вої імперії Олександра Македонського. Космополіт, філософію 
кініків успадкували давньорим. стоїки. Зенон з Кітіона та його 
послідовники шукали в космополіт, ідеалі форму, яка могла б 
упорядкувати життя кожної людини незалежно від місця її 
проживання. Ант. прибічники К. сформулювали своє кредо 
в короткому вислові «иЬі Ьепе, іЬі раігіа» (де добре, там вітчиз¬ 
на). Космополіт, за своєю суттю були світові релігії — хрис¬ 
тиянство, мусульманство, буддизм. Однак соціально-екон. 
і сусп.-політ. особливості країн, де вони поширювалися, на¬ 
кладали відбиток, який виявлявся у появі різноманітних кон¬ 
фесій та єресей. Відданість людству не виключала патріотиз¬ 
му , націоналізму або наявності певної політ, позиції в країні 
проживання. Однак адепти К. нерідко звинувачувалися у бай¬ 
дужому ставленні до своєї країни, нації, політ, режиму. Разю¬ 
чий приклад — кампанія боротьби з «безродним К.», розгор¬ 
нута в СРСР у 1947-53. Мішенню для рад. влади стали не ті, 
хто декларував свій К., а люди, які мали родичів за кордоном. 




370 


КОСТОМАРОВ — КОСТЯНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ 


Сталін, режим намагався знищити горизонтальні зв’язки між 
людьми і залишити кожного наодинці з органами д-ви. Вираз 
«безродний К.» уперше використав головний ідеолог Крем¬ 
ля А. Жданов на нараді діячів рад. музики в ЦК ВКП(б) у січ. 
1948. Ін-т соціології НАН України веде з 1992 моніторинг, 
в якому передбачена відповідь на запитання: «Ким Ви себе 
перш за все вважаєте?». За 16 років (1992-2008) частка 
опитаних, які вважали себе гр-нами України, зросла з 45,6 до 
51,7 %, а к-сть тих, хто розглядав себе як гр-н кол. СРСР, ско¬ 
ротилася з 12,7 до 9 %. Мешканцями свого села або регіону 
визнали себе 30,8 опитаних у 1992 і 33,8 % — у 2008.1, на¬ 
решті, питома вага тих, хто визнавав себе гр-нами Європи або 
світу, зменшилася з 10,2 до 2,1 %. Ця послідовність цифр під¬ 
тверджує успіхи нац. державотворчого процесу попри те, що 
Україна перебуває на останньому місці серед трьогдесятків 
посткомуніст. країн за темпами ринкових перетворень. 

Літ.: Українське суспільство 1992-2008. Соціологічний моніторинг. К., 
2008. ^ С. Кульчицький 

КОСТОМАРОВ Микола Іванович (16.05.1817, сл. Юрасов- 
ка, Острогоз. повіту, тепер Ольховат. р-ну Воронез. обл. — 
19.04.1885, Петербург) — історик, громад.-політ. та культ, 
діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист. 
Навч. у Моск. пансіоні Ге. Закінчив Воронез. гімназію та істо- 
рико-філол. ф-т Харків, ун-ту (1833-37). Вивчення етнограф, 
особливостей українців, збір нар. пісень увінчалися захистом 
магістер. дис. «Про історичне минуле руської народної пое¬ 
зії» (1844). Короткий час служив юнкером у драгун, полку. 
Згодом викладав історію в гімназіях Рівного (1844) та Києва 
(1845). Був обраний ад'юнкт-професором Київ, ун-ту (1846). 
К. — один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства. 
Брав участь у складанні його програмних док-тів. Зокрема, 
написав «Закон Божий. Книга буття українського народу», де 
обстоював ідею рівності народів, наголошував, що урядник 
і правитель повинні підкорюватися закону та нар. зборам. К. 
позитивно оцінював козаччину та засуджував Катерину II, яка 
«доконала козацтво». Вказуючи, що «лежить в могилі Укра¬ 
їна, але не вмерла», К. обґрунтовував місію українців — про¬ 
будити слов’ян, світ. Він вірив, що «Україна буде непідлеглою 
Річчю Посполитою в союзі слов'янськім». Його приваблювала 
ідея самоуправління, ідея сусп-ва, організованого на феде¬ 
рат. началах. За «неумеренную любовь к Украине» К. був за¬ 
арештований (1847) та ув'язнений в Олексіївському равеліні 
Петропавловської фортеці, а згодом висланий до Саратова, 
де служив упродовж 1849-58 секретарем статист, к-ту, пере¬ 
кладачем при губ. управлінні, редактором неофіц. частини 
«Саратовских губ. ведомостей», брав участь у роботі губерн¬ 
ського к-ту із сел. питань. У той час К. працював над такими 
творами, як «Богдан Хмельницький», «Бунт Стєньки Разіна», 
«Нариси домашнього побуту і звичаїв російського народу в XVI 
и XVII століттях»; друкувався у місц. виданнях. Після заслання 
виїздив за кордон, жив у Петербурзі, де у 1859-62 був при¬ 
значений екстраординарним професором кафедри рос. істо¬ 
рії Петерб. ун-ту. Друкувався у журн. «Современник», «Вестник 
Европьі», «Отечественньїе записки», «Русское слово», «Русская 
старина», «Киевская старина», «Колокол», «Основа». Разом із 
однодумцями (П. Кулішем, О. Стороженком, В. Горленком та 
ін.) організовував «літературні вівторки». Підтримував зв’язки 
з М. Добролюбовим, В. Стасовим, М. Ге, О. Бодянським. З 
поч. 60-х рр. 19 ст. К. був членом Археограф, комісії. Здобув 


ступінь д-ра рос. історії в Київ, ун-ті (1864). У 1863^1884 за 
редакцією К. вийшло 12 томів «Актів Південної та Західної Ро¬ 
сії» (рос. мовою). К., усупереч офіц. історіографії, обгрунтував 
існування двох окремих народів — українського і російського; 
твердив про осібність істор. шляху українців, окремішність їх¬ 
ньої мови, психології, устремлінь; виявляв прихильність до ідеї 
федералізму. Він наполягав на необхідності вивчення історії 
мас, «народного життя», яке допомагає розуміти не тільки ми¬ 
нуле, а й майбутні перспективи нації. К. вважав, що держава є 
«конечна внутрішня форма об’єднання суспільства і може бути 
зложена з багатьох народів, котрі, в державному розумінні, всі 
разом творять одне тіло, але у внутрішньому житті залишають¬ 
ся самобутнім цілим. Не змішуючи себе з народом, держава 
не повинна давати перевагу одному із кількох підвладних собі 
народів», але «однаковим способом охороняти порядки їх вза¬ 
ємному відношенні», «не перешкоджати вільному розвиткові» 
кожного з них. Несприймаючи антиукр. царське законодав¬ 
ство, К. обстоював право укр. мови на самобутній розвиток. 
Утім, будучи звинуваченим в українофільстві та сепаратизмі, 
заговорив про літературу українською «для домашнього вжит¬ 
ку». Похований на Волковому кладовищі С.-Петербурга. 

Тв .: Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. К., 
1928; Твори. У 2 т. К., 1990; «Закон божий» (Книга буття українського 
народу). К., 1991; Две русские народноєти. К.; X., 1991. 

Літ.: Драгоманов М. Микола Іванович Костомаров. Львів, 1901; Гру- 
шевський М. Українська історіографія і М. Костомаров // ЛНВ. 1910. 
Кн. 5; Сондерс Д. Микола Костомаров і творення української етніч¬ 
ної ідентичності // Київ, старовина. 2001. № 5; Знциклопедия жизни 
и творчества Н. И. Костомарова. К.; Донецк, 2001; Ргутак Т. М. Мукоіа 
Козіотагои Тогопіо, 1996. М. Кармазіна 

КОСТЯНТЙН VII БАГРЯНОРОДНИЙ (17.05.905, Константи 
нополь — 09.11.959, там само) — візант. імператор із Маке¬ 
донської династії в 913-20 і 945-59, один із найосвіченіших 
діячів свого часу й творців офіц. доктрини політичної Сх. Рим. 
(Візант.) імперії; як син імператора Лева VI (886-912) від його 
четвертої дружини вважався незаконнонародженим, тому 
попри спробу батька коронувати його ще за життя в 911 був 
відсторонений від реальної влади на користь спершу дядька, 
потім матері й тестя — Романа І Лакапіна (920-44); зосеред¬ 
ився на самоосвіті й опанував доступну тоді античну філос. 
спадщину. З приходом до влади внаслідок державного пере¬ 
вороту 27.01.945 у внутрішній політиці зосередився на вдо¬ 
сконаленні системи держ. управління, боротьбі з корупцією 
й сепаратизмом провінційної знаті, з фіскальних і воєнних 
міркувань намагався зберегти сел. громаду; в зовнішній по - 
літиці активізував боротьбу проти арабів у Пн. Сирії й Межи¬ 
річчі, водночас зберігаючи дружні взаємини із зх. д-вами, 
Болгарією, Хазарією й Руссю. У 946 (за літописними даними — 
у 957) на вищому рівні прийняв у Константинополі посольство 
Русі на чолі з вел. княгинею Ольгою, розраховуючи отримати 
від неї істотну військ, допомогу проти зовн. ворогів (на честь 
київ, правительки двічі влаштував офіц. прийом у парадній 
Золотій залі, кілька разів княгиня була присутня на імпера¬ 
торських обідах та на іподромних бігах). Ольга не змогла по¬ 
родичатися з імператором і не була коронована, що обмеж¬ 
увало її можливості у зовн. політиці, хоча й К. VII не вдалася 
поставити Русь у політ, чи ідеол. залежність від імперії, адже 
греки охрестили правительку, а не її державу. В останні роки 
правління віддавав перевагу літ. заняттям, згуртувавши на¬ 
вколо себе істориків, агіографів, глоссаторів і юристів; очолив 



КРАВЧУК 


371 


роботу над створенням компілятивних енциклопедій «Геопоні- 
ки» (сільс. госп-во) і «Про посольства», істор. дослідження «Про¬ 
довжувачі Феофана» (написав 5-ту книгу); був автором низки 
фундам. праць; «Про церемонії візантійського двору» (важли¬ 
ве джерело з вивчення структури держ. управління імперії й 
побуту панівної еліти), «Про феми» (адм.-геогр. дані про імпе¬ 
рію) й трактату «Про управління імперією», що був укладений 
протягом 948-52 як конфіденційний довідник для спадкоєм¬ 
ця престолу й майбутнього імператора Романа II (959-63). 
У трактаті чітко викладені питання походження імператорської 
влади, обов'язки правителя й місце Візантії в тогочасних між¬ 
народних відносинах; підтверджувалася теза про спадковість 
влади як порядок, освячений Богом, під захистом якого імпе¬ 
ратор править «заради істини», «у згоді із законом і справед¬ 
ливістю», «як раб і слуга Божий», що має «страх Божий». Коли ж 
він його забуде, то неодмінно згрішить і перетвориться на дес¬ 
пота; так само якщо не дотримуватиметься звичаїв або ж за 
підказкою диявола зробить негідні й противні «Божим заповід¬ 
ям» вчинки, то стане ненависним народу, Церкві й буде негід¬ 
ним називатися християнином; позбудеться своєї посади, буде 
відлучений від Церкви й навіть убитий як «спільний ворог» будь- 
яким «ромеєм» («римлянином» по-грец.). У трактаті докладно 
опрацьовано обов’язки імператора, підкреслено значення 
знань, щоб «гідно правити й керувати світовим кораблем», 
тому що незнання — причина багатьох бід, нещасть і втрат 
імперії, падіння її впливу. К. VII відродив універсалістську ант. 
ідею про право «вибраного народу» панувати над Ойкуменою, 
переваги всього «ромейського» над усім чужоземним; водно¬ 
час однодумність і твердий порядок в імперії він пов’язував, 
насамперед, із грец. мовою та еллін, культурою. Схиляння й по¬ 
кірність ін. народів перед імперією зображувалися ним як нор¬ 
ма в міжнар. відносинах; Візантія, на його тверде переконан¬ 
ня, не вступає в дружбу з ін. країнами й народами, а дарує її; ті, 
хто укладає з імперією мир, здобувають собі гарантію безпеки. 
Випереджаючи Н. Макіавеллі, К. VII писав, що оскільки візант. 
порядки є ідеальними, а сам Бог береже Константинополь та 
імперію, неосвіченим «варварам» не лише допустимо, а й на¬ 
лежить відверто брехати, ніби самі інсигнії влади (корона й 
мантія) та «грецький вогонь» (запалювальна суміш на нафтовій 
основі, подібна до сучасного напалму) були передані Богом 
через ангела безпосередньо Костянтину І Великому (306-37), 
що забезпечив християнам свободу віросповідання й пере¬ 
ніс у 330 столицю Рим. імперії до грец. Візантія, названого на 
його честь Константинополем. Іноземним представникам слід 
було твердити, що цей рівноапостольний імператор заборонив 
членам панівної династії родичатися з володарями будь-яких 
д*в, як нехристиянських, так і християнських, зробивши ви¬ 
няток лише для франків, оскільки він «вів свій рід з тих країн» 
(насправді нар. в Дакії). На пн. напрямкові К. VII робив ставку 
на союзних імперії («друзів») печенігів, власне, сам трактат був 
написаний під впливом печенізького нашестя на Європу, коли 
норманська небезпека відступила на задній план; військову 
ж могутність заздалегідь підкуплених кочовиків імператор ра¬ 
див використовувати проти русів, угрів, болгар і хозар. Пока¬ 
зово, що в трактаті К. VII немає хоча б найменшого натяку на 
союзні відносини імперії з Руссю (за угодами 867, 907, 911 і 
944), що зайвий раз свідчить про константинопольську прак¬ 
тику «блискучої ізоляції», коли імперія купувала собі найман¬ 
ців, але не вступала в пост, союзи, оскільки візант. правителі 


не визнавали жодну д-ву світу гідним партнером у політ, грі й 
свідомо принижували іноземних послів на офіц. прийомах. 

Літ.: Агпоіб .Іозерії ТоупЬее. Сопзіапііпе РогрЬугобепіШз апб Іііз уюгіР. 
ОхїогО Цпшегзіїу Ргезз, 1973; Дашков С. Б. Императорьі Византии. М., 
1997; СіІЬегі йа^гоп, ^ап ВіггеІІ. Етрегог апр ргіезі: Іґіе ітрегіаі огїісе 
іп Вуїапііит. СатЬгіРбе Цпмегзіїу Ргезз, 2003. В. Головченко 

КРАВЧУК Леонід Макарович (10.01.1934, с. Вел. Житин, те¬ 
пер Рівн. р-ну Рівн. обл.) — політ, і держ. діяч, 1-й всенародно 
обраний Президент України. Закінчив Рівнен. коопер. техні¬ 
кум, Київ. держ. ун-т ім. Т. Г. Шевченка (1958). За фахом еко¬ 
номіст, викладач політекономії. У1958-60 — викладач політ¬ 
економії у Чернів. фін. технікумі. У 1960-90 на парт, роботі. 
Зокрема, з 1980 — зав. відділу пропаганди та агітації ЦК КПУ. 
В 1988-89 — зав. ідеол. відділу ЦК КПУ. Неодноразово вів 
публічну полеміку з представниками Народного руху України, 
що конституювався у той період, обстоював недоцільність його 
створення. З жовт. 1989 до черв. 1990 — секретар ЦК КПУ 
з ідеол. роботи, канд. у чл. Політбюро ЦК КПУ, з черв. 1990 — 
чл. Політбюро, 2-й секретар ЦК КПУ. Депутат ВР СРСР 10-го 
(1984—89) — 11-го (1989-91) скликань. У берез. 1990 об¬ 
раний нар. депутатом УРСР, у лип. 1990 — Головою ВР УРСР. 
Був членом ЦК КПРС з лип. 1990. Під час серпневого путчу 
в Москві у 1991. спочатку зайняв вичікувальну позицію, а по¬ 
тім відмовився виконувати накази нелегітимного Держ. к-ту 
з надзвичайного стану (рос. абревіатура — ГКЧГҐ), заявив про 
вихід з КПРС, під тиском нац.-дем. руху сприяв проголошенню 
держ. незалежності України. За це, передусім у Росії, К. здобув 
репутацію «націоналіста», хоча таким ніколи не був. Насправді 
він став уособленням прагнень кол. «республіканської» кому¬ 
ніст. номенклатури стати суверен-комуністами й утримати вла¬ 
ду під «самостійницькими» гаслами за обставин, що стрімко 
змінювалися, починаючи з початку горбачовської «перебудо¬ 
ви». Поступово трансформувався в націоналорієнтованого со¬ 
ціал-демократа. Хоча й були періоди «загравання» з Рухом з ме¬ 
тою стратег, союзу в політ, боротьбі з комуністами. 01.12.1991 
на презид. виборах отримав 19 643 481 голос (61,59 %). 
07-08.12.1991 разом із Президентом Росії Б. М. Єльциним 
і Головою ВР Білорусії С. В. Шушкевичем брав участь у нараді 
в Біловезькій пущі (Віскулі), на якій було ухвалено рішення про 
ліквідацію СРСР і створення Співдружності Незалежних Дер¬ 
жав (СНД). Як Президент України поставив підпис під біловезь- 
кими угодами. Перебував на посаді Президента України до 
лип. 1994. У цей період почалося формування атрибутів дер¬ 
жавності України, скорочення Збройних Сил, Україна набула 
статусу без’ядерної д-ви, розпочалося формування багатопарт. 
системи, розподіл влади на законод. і викон. Протистояння 
Президента і парламенту призвело до створення у лют. 1992 
Держ. думи України, яку К. очолював до жовт. 1992 і діяльність 
якої виявилася малоефективною через законодавчу невизна¬ 
ченість повноважень. У берез. 1992 було запроваджено ін-т 
представників Президента України, що значною мірою зміцни¬ 
ло презид. вертикаль, але водночас призвело до протистояння 
між цими представниками та головами рад через неокресле- 
ність відповідних компетенцій. До цього за відсутності чіткого 
проекту реформ додалися труднощі в екон. розвитку, падіння 
життєвого рівня народу, зростання злочинності. За цих умов 
в Україні розпочалося формування корумпованої псевдорин- 
кової економіки. Протистояння К. і ВР України закінчилося 
рішенням обопільно достроково припинити повноваження 




372 


КРЕВСЬКАУНІЯ 1385 — КРИЖАНИМ 


й оголосити нові вибори. К. як кандидату Президенти України 
на виборах 1994 у 1-му турі зайняв 1 місце із 7-ми претенден¬ 
тів, набравши 37,92 % голосів; у 2-му турі зайняв 2-ге місце, 
набравши 45,1 % голосів і програвши Л. Кучмі. Варто позитив¬ 
но оцінити внесок К. у створення незалежно? д-ви, в налаго¬ 
дження нормальних конструктивних стосунків із Зх. при збере¬ 
женні достатньо прагмат. стосунків з Росією. Водночас йому не 
вдалося досягти завершеності держ. системи, чому заважала 
пост, конфронтація з різнокольоровою Верховною Радою. На 
нове коло боротьби за презид. посаду К. виходив обтяжений 
вантажем нерозв’язаних проблем і це зумовило його поразку. 
У верес. 1994 обраний нар. депутатом, був членом К-ту з пи¬ 
тань культури і духовності, членом депуг. групи «Конституційний 
центр» (до цього член фракції «Соціально-ринковий вибір»), 
членом Комісії з питань культури і духовності. До груд. 1996 — 
президент Фонду сприяння мистецтвам України. Член СДПУ(о) 
з січ. 1998. За списком цієї партії у берез. 1998 обраний до 
ВР України, член фракції СДПУ(о) з трав. 1998. Член К-ту у за- 
корд. справах і зв'язках з СНД (з 07.1998); співголова Всеукр. 
об’єднання дем. сил «Злагода» (з 03.1999), голова Держ. комі¬ 
сії з проведення в Україні адм. реформи (з 07.1997). З черв. 
2002 — керівник фракції СДПУ(о), член К-ту у закорд. справах. 
На презид. виборах 2004 підтримував провладного кандида¬ 
та В. Януковича. Цей факт, беззастережна підтримка з боку 
К. лідерів СДПУ(о), а також активна участь в організованому 
владою тискові на сусп-во з метою забезпечення перемоги 
В. Януковича призвели до зростання критичних оцінок ролі К. 
у політ, історії України. У 2005-09 брав активну участь у різ¬ 
ного роду сусп.-політ. і культурол. проектах, але без особливо¬ 
го успіху. В 2009 неочікувано різко змінив погляди щодо типу 
влади. Замість підтримуваної ним протягом багатьох років 
презид. і презид.-парлам. форми правління почав відстоюва¬ 
ти парламентську. У 2011 ініціював створення Конституційної 
асамблеї. Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V 
і IV ст. (08.1996; 01.1999). Герой України з врученням ордену 
Держави (2004). 

Та: «Є така держава — Україна*. К., 1992; 

Літ.: Камінський А. На перехідному етапі. «Гласність», «перебудо¬ 
ва» і «демократизація» на Україні. Мюнхен, 1990; Кигіо Т. йкгаіпе: 
Тіїе ЦпЛпізІїеР Яегоіиііоп. Іопбоп, 1992; Цкгаіпе: Ргот СІїегпоЬуі № 
$оуегеі£пІу. Іопбоп, 1992; Михальченко М., Андрущенко В. Белове- 
жье. Л. Кравчук. Украйна 1991-1995. К., 1996; Литвин В. М. Украйна: 
политика, политики, власть. На фоне политического портрета Л. Крав¬ 
чука. К., 1997; УУіІзоп А. Цкгаіпіап паїіопаїізт іп ІНе 1990з. А тіпогйу 
їаіііі. СатЬгіббе, МА, 1997; Рябчук М. Від Малоросії до України: пара¬ 
докси запізнілого націєтворення. К., 2000; Шаповал Ю. Дві грудневі 
історії не без моралі // День. 2004.11 груд.; Михальченко М., Андру¬ 
щенко В. Україна розділена в собі від Леоніді? до Вікторії. К., 2009. 

Ю. Шаповал , М. Михальченко 
КРЕВСЬКАУНІЯ 1385 —угода, укладена між Короною Польс. 
та Вел. князівством Лит., Рус. і Жемайтійським про династичну 
унію. Зумовлена необхідністю об’єднання сил д-в для припи¬ 
нення агресії Тевтон, ордену. Передбачала приєднання Литов¬ 
сько-Руської д-ви, до якої входила більшість укр./рус. земель, 
до Польщі за умови шлюбу польс. королеви Ядвіги і лит. князя 
Ягайла Ольґердовича. Вел. князівство Лит. зберегло самостій¬ 
ність, але зазнавало великого польс. впливу, всі його жителі 
мали бути покатоличені. Проти положень К. у. виступила лит.- 
рус. опозиція на чолі з князем Вітовтом Кейстутовичем — дво¬ 
юрідним братом Ягайла. У 1384 вел. князь Ягайло передав 


Вітовтові Гродно, Волковиськ, Мельник, Сурож, «Берестя, До- 
рогичин і Кам’янець, а потім Луцьк. Після збройного протисто¬ 
яння, за Острівською угодою 1392 Вітовта було визнано дові¬ 
чним «великим князем Литви і Русі», а у 1398 він одноосібно 
проголосив себе вел. князем лит. під зверхністю польс. короля 
і таким чином фактично розірвав К. у. 

Літ.: Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого кня- 
жества Литовского. К., 1987; Русина О. Україна між татарами і Лит¬ 
вою. К., 1998; Войтович Л. Князівські династії Східної Європи. Львів, 
2000; Магек Оєгууісіі. Мопагсіїіа Ріазібю (1038-1399). Штвіат: 
УУгосГаю, 2003. Т. Чухліб 

КРИЖАНИЧ (Кгійапіс) Юрій (1617 /1618?/, Обрх, Хорватія - 
12.09.1683, побл. Відня) — богослов, філософ, історик, еко¬ 
номіст. Навчався у Загреб, семінарії, в ун-тах Відня й Болоньї. 
Ступінь магістра філософії отримав у Граце. У 1642 захистив 
докт. дис. в Римі, одержав звання д-ра богослов’я. Активно 
займався місіонерською діяльністю, мріючи про об’єднання 
слов’ян. Його мрією стає місіонерська діяльність у Росії з ме¬ 
тою досягнення співдружності слов’ян, народів під егідою 
Рос. д-ви з єдиною уніат, церквою. К. багато подорожував Єв¬ 
ропою — Німеччина, Вел. князівство Лит., Константинополь, 
Флоренція. У1647 та 1659 побував в Україні. Був місіонером 
у Смоленську, відірваному Польщею від Росії. Тут продовжив 
самоосвіту. Вивчив нім., лат., (угор. і турец. знав з дитинства), 
італ. і давньогрец. мови, а також кирилицю й глаголицю, пра¬ 
цював над граматикою хорв. й церковнослов’ян. мов. Не зна¬ 
ючи рос. мови, помітив, що досить добре її розуміє. Дійшов 
думки про мовну спорідненість слов’ян, народів і висловив 
ідею створення спільнослов'ян. мови. На поч. 1659 К. відправ¬ 
ляється з Відня через Львів до Москви. Після довгої перевір¬ 
ки в Посольському наказі цар наказав видати К. «государеве 
жалування» і прийняти на службу. К. написав цареві доповідну 
записку, в якій доводив необхідність наук і освіти, пропонував 
створити мережу училищ і заснувати держ. б-ку, турбувався 
про нове друковане видання Біблії (завдяки цьому незабаром 
друкується слов'ян. Біблія). Крім того, К. подав в Посольський 
наказ ряд док-тів, у яких дав цінні практ. поради у сфері по¬ 
літики, зокрема стосовно козаків. У 1661 був звинувачений 
у підтримці уніатів і відправлений у заслання в Тобольськ, де 
провів 16 років. Проживаючи в Москві, а потім утобольскому 
засланні, К. зібрав великий і цікавий матеріал про різні сторо¬ 
ни рос. дійсності. У Тобольську написав свої осн. твори. 

У праці «Граматичне дослідження російської мови» К. дав по¬ 
рівняльний аналіз слов’ян, мов. Це була перша в Європі наук, 
робота з порівняльного мовознавства. К. прагнув створити чи¬ 
сто слов’ян, мову, без іноземних запозичень. Добираючи сло¬ 
ва й граматичні конструкції, він надавав їм таку форму, що була 
б близька для усіх слов’ян, мов. При цьому критерієм для вибо¬ 
ру служила ступінь поширеності даного слова. 60 % слів були 
спільнослов’ян. походження, 10 % — рос. і церковнослов’ян., 
9 % — сербохорв., 2,5 % — польс. та ін. Власне, це була б 
«середньостатистична» слов’ян, мова. Алфавіт використо¬ 
вувався латинський, хоча К. допускав і вживання кирилиці. 
У 1663 р. К. почав писати спільнослов'ян. мовою гол. працю 
свого життя — «Бесіди про уряд», більш відому в історіографії 
як трактат «Політика», або «Політичні думи, Розмови про пану¬ 
вання» («Роііііка, РагбоуогуоЬ уіасіаїеїзїуи»), 1663-66). Політи¬ 
ку виводив з етики і називав її «найблагороднішою з усіх наук 
і всім наукам господинею», яка вчить «справедливо, справно 





КРИЗА МІЖНАРОДНА — КРИЗА ПОЛІТИЧНА 


373 


і достойно» управляти людьми, містами і країнами. Найбільша 
роль у політиці належить правителям, обов'язком яких є зро¬ 
бити народ щасливим. «Політика» складається з 3-х частин: 
у 1-й автор розмірковував про екон. засоби д-ви, у 2-й — про 
засоби військові, у 3-й — про мудрість, тобто про засоби ду¬ 
ховні, до яких він відносить предмети різних властивостей, 
переважно політичних. У трактаті К. ретельно проаналізував 
екон. й політ, становище Росії, охарактеризував роль торгівлі, 
ремесел і землеробства, підкреслив роль армії для збережен¬ 
ня держ. незалежності. К. наголошував на необхідності культ, 
розвитку, виступив проти преклоніння перед іноземцями. Роз¬ 
різняв «божественні» і «природні» закони. Книга звернена до 
всіх слов'ян, але насамперед до рос. монарха. Саме в монархії 
вбачав найбільш відповідну форму правління, яка забезпечу¬ 
вала єдність народу й держ. стабільність. Царя вважав наміс¬ 
ником Бога на Землі, владу його — священною. Звертаючись 
до царя, наголошував не тільки на правах, але й на обов'язках 
правителя перед народом. Цар повинен бути скромним, му¬ 
дрим, спокійним, праведним, свято дотримуватися божествен¬ 
них законів. Самодержавне правління не повинно бути ні по¬ 
ганим, ні крутим, ні жорстоким, ні тиранічним, такими були 
правління Івана Грозного та Бориса Годунова. Справедлива 
верховна влада може перетворитися на тиранію, якщо будуть 
запроваджені несправедливі закони. Безмежна влада супере¬ 
чить божественному і природному закону. К. поділяв усі наявні 
форми правління на три правильні й три неправильні, остан¬ 
ні — перекручені варіанти від перших. Правильні: досконале 
самовладство (абсолютні монархії, див. Абсолютизм), бояр¬ 
ське правління й загальновладство або посадське правління 
(республіка ). Самовладству протистоїть тиранія, боярському 
правлінню — олігархія й загальновладству — анархія . У сфері 
економіки керувався найбільш передовими для того часу по¬ 
глядами, зазначаючи, що руйнівні податки на селян шкодять 
госп-ву, радив заохочувати талановитих, здібних людей. Над¬ 
звичайно актуальною натепер є думка К. про небезпеку, яка 
виходить від бюрократії. Остаточно відкинув Унію й закликав 
зміцнювати православ’я. Після звільнення (1676) жив у Поль¬ 
щі, Литві, подорожував Європою. Включився у боротьбу бал- 
кан. народів за визволення від ярма Осман. імперії. У1683 К. 
загинув під час облоги Відня турец. військами. 

Ге.: Граматично исказание об руском іезику попа ^ка Крижанища, 
прозваніем, меджу Купону и Буноіу риками, во уіездех Бихща града, 
околоОзльа и Рибника острогов. Писано в Сибири. М., 1859. 

Літ.: Маркевич А. Юрий Крижанич и его литературная деятельность. 
Историко-литературньїй очерк. Варшава, 1876; Соловьев С. М. Ис- 
тория России с древнейших времен. І 13. СПб, 1887; Вальденберг 
В. Е, Государственньїе идеи Крижанича, СПб, 1912; Пичета В. И. Ю. 
Крижанич и его отношение к государству // Славянский сб. М., 1947; 
Гольдберг А. Л. Ю. Крижанич об обществе середина XVII в. // История 
СРСР. 1960, № 6; Мордухович Л. М., Философские и социологические 
взглядьі Ю. Крижанича // Краткие сообщения Ин-та славяноведения 
АН СРСР. 1963. № 36; Пушкарев Л. Н. Юрий Крижанич. Почерки жизни 
итворчества. М., 1984; Гайнутдинов Р. К. Ю. Крижанич и его идеи ре- 
формирования политико-правовой системи России //Закон и право. 
2004. №2. ^ Т.Бевз 

КРЙЗА МІЖНАРОДНА (грец. хріац — поворотний пункт, пе¬ 
рехідний стан, різкий перелом) — фаза розвитку міжнар. 
конфліктної ситуації, що характеризується такими змінами 
протягом відносно короткого часу осн. компонентів міжнар. 
конфліктної системи (склад учасників, сфери їхньої взаємодії, 
об’єкт конфлікту, географ, локалізація, мета сторін, характер 


засобів, що застосовуються сторонами), які свідчать про ес- * 
калацію антагоніст, протистояння сторін, що конфліктують. 
Однією з центр, категорій системного підходу в дослідженні 
міжнародних відносин є категорія системної кризи, під якою 
розуміють динамічний процес трансформаційних змін ба¬ 
зисних компонентів міжнар. системи, наслідком чого є або 
її перехід з однієї істор. обумовленої конфігурації в іншу, або 
припинення її існування в даній системній якості. Саме за до¬ 
помогою цієї категорії системна концепція намагається від¬ 
творити дію еволюц. механізму саморозвитку міжнар. системи 
в контексті її взаємодії із зовн. середовищем. Вважається, що 
осн. протиріччям, яке з періодичністю викликає системну кри¬ 
зу, є неадекватність можливостей регуляторного механізму 
міжнар. системи щодо рівня інтенсивності внугр. процесів та 
конфігурації структури системи, або, безпосередньо, дії факто¬ 
рів зовн. середовища. 

Літ.: ЗІіеІІіпбТТютаз $. ТІїе Зігаїецу оГ СопЯісІ. ІЧею Уогк, Охїогсі Цпмег- 
зііу Ргезз, 1960; ВозжеІІ Теггу апб ІттапиеІ УУаІІегзІеіп, еРз. Регоіи- 
Ііоп іп Іііе УУогІР Зузіет. УУезІроіпІ, СТ, 1989; Вгесіїег МісіїаеІ. Сгізіз іп 
УУогІР Роїііісз. ОхїогР, 1993. А. Субботін 

КРИЗА ПОЛІТИЧНА — етап у розвитку політ, об’єкта (держа¬ 
ви, влади, конкр. політики, парламенту, режиму, політ, сис¬ 
теми, уряду тощо), який характеризується порушенням рів¬ 
новаги однієї чи кількох базових підсистем у процесі їхнього 
функціонування, внаслідок чого змінюється сутність об’єкта, 
порушується регулярність політ, взаємодії. К. п. може прояв¬ 
лятися в зміні не тільки стану об’єкта, а й його характеристик 
(якостей), а відтак у кризі легітимності як результату розбалан- 
сування мети та цінностей правлячого режиму з уявленнями 
щодо них більшої частини громадян, у кризі політ, участі, що 
пов’язана із перешкоджанням політ, суб’єктами, які контро¬ 
люють чи здійснюють владу, включення в політ, процес нових 
груп-претендентів на владні повноваження, що зумовлює 
дестабілізацію політ, системи; у кризі ідентичності внаслідок 
превалювання будь-яких ідентичностей, які перешкоджають 
об’єднанню та постанню спільної ідентичності, характерної 
для конкр. д-ви; у кризі проникнення, тобто у зменшенні мож¬ 
ливостей держ. управління реалізовувати свої рішення на 
практиці; у кризі розподілу, проявом якої є неспроможність 
правлячого сусп. сегмента забезпечити зростання і розподіл 
матер. благ таким чином, щоб уникнути надмірної соціаль¬ 
ної диференціації та забезпечити доступ до осн. сусп. благ 
найширшим прошаркам населення. Причинами К. п. можуть 
бути: недовговічність функціонування владних ін-тів — пре¬ 
зидента, уряду, парламенту, зміна їхньої структури чи функцій, 
що призводить до зменшення чи до відмови владним ін-там 
у визнанні їх легітимності; перевороти, замахи чи вбивства, 
терорист, акти на політ, ґрунті чи ін. форми політ, насилля, що 
зумовлюють дестабілізацію політ, сфери. Загалом же до К. п. 
можуть призвести як внугр. (дії політ, акторів, тінізація по¬ 
літики, корупцизація політ, суб’єктів, несконсолідованість 
еліти, бандитизм політичний, револ./контрревол. виступи, зі¬ 
ткнення на етн. чи реліг. ґрунті, екон. флуктуації, стихійні лиха 
та ін.), так і зовн. (військ, конфлікти, діяльність спецслужб ін. 
д-в, екон., інформ. та будь-яка ін. інтервенція, що порушує су¬ 
веренітет держ. організму) чинники. Політ, нестабільність (не¬ 
врівноваженість) не завжди має своїм наслідком К. п. Її роз¬ 
гортанню/запобіганню (подоланню) може сприяти чи навпаки 
перешкоджати негативний/позитивний ресурсний потенціал 




374 


КРИСТЄВА — КРОЗЬЄ 


політ, об’єкта, його неспроможність/спроможність протистоя¬ 
ти внугр. і зови, деструктивним викликам шляхом неприйнят¬ 
тя/реалізації ефект, політ, рішень. К. п. може завершитися 
як подоланням, так і політ, конфліктом між окремими політ, 
суб’єктами, у т. ч. у формі перевороту, революції, громадян¬ 
ської війни тощо. 

Літ.: Цвєтков В., Горбатенко В. Демократія. Управління. Бюрократія. 
К., 2001; ВоЬіпзоп .1. А. Сгізіз // Іпіегпаїіопаі Епсусіоребіа оТ ІИе ЗосіаІ 
Зсіепсез. ІЧею Уогк, 1968. УоІ. 3; $Vеп55оп Р. ЗіаЬіІіІу, Сгізіз апб Вгеак- 
Роюп: 8оте ІЧоІез оп Ше Сопсері оТ Сгізіз іп Роїііісаі Апаіузіз // $сап- 
Ріпамап РоІШсаІ ЗіиРіез. 1986. Уоі. 9. № 2. М. Кармазіна 

КРИСТЄВА Юлія (болг. Юлия Крьстева; фр. .Іиііа Кгізіеуа; нар. 
24.06.1941, Слівен, Болгарія) — філософ-постструктураліст, 
семіотик, дослідниця мови і л-ри, психоаналітик, феміністка, 
романіст. У груд. 1965 переїжджає з Болгарії до Франції, де ви¬ 
ходить заміж за франц. письменника і критика П. Соллерса, од¬ 
ного з лідерів групи «Тель Кель» (франц. авангардний літ. і теор. 
журнал, який був осн. виданням франц. структуралістської 
школи). Тоді ж долучилася до цієї групи, а з 1970 стала членом 
редколегії журналу. Працювала асистенткою К. Леві-Стросса. 
31966 відвідує семінари Р. Барта і вважається його ученицею. 
З кін. 1960-х стає відомою як перекладач і популяризатор ідей 
М. Бахтіна. Учасниця семінарів Ж. Лакана, проте після його 
смерті не увійшла до жодної з лаканівських шкіл. З 1974 очо¬ 
лює кафедру лінгвістики Париз. ун-ту. Паралельно вивчає пси¬ 
хоаналіз і здобуває докт. ступінь у 1979. Її докт. дис. є спробою 
застосувати психоаналітичний підхід до постструктуралістської 
критики, поєднуючи ідеї 3. Фройда та Ж. Лакана. У роботі К. 
відмовляється від структуралістського тлумачення суб’єкта, до¬ 
тримуючись його розуміння «в процесі» або «в кризі». Відтоді К. 
звертає свій погляд на фемінізм. У 1970-х подорожує до Китаю 
і свої досліди викладає в книзі «Про китайських жінок» (1977). 
Проте К. стає достатньо впливовою постаттю в міжнар. критич¬ 
ному аналізі, культ, теорії та фемінізмі ще раніше — після пу¬ 
блікації її першої книги «Семіотика» у 1969. Її творчий здобуток 
становлять книги і есе у сфері інтертекстуальності, семіотики, 
лінгвістики, літ. теорії і критики, психоаналізу, біографії та ав¬ 
тобіографії, політ, і культ, аналізу, мистецтва і художньої історії 
тощо. Семіотичні дослідження є найбільш вагомими в працях 
філософа. Водночас її використання терміна «семіотика» не 
має відношення до категорії, запропонованої Ф. де Соссюром. 
Для К. семіотика ґрунтується на роботах 3. Фройда, М. Кляйна, 
Ж. Лакана, тобто семіотика не тільки моделює функціонуван¬ 
ня тих або ін. позначальних практик, а й сама по собі постійно 
оперує у сфері мови, тобто і є позначальною практикою. Це — 
емоційне поле, пов’язане з нашими інстинктами. У цьому сенсі 
семіотичне протистоїть символічному, яке співвідносить сло¬ 
ва з точним значеннями. Ці ідеї знайшли у К. продовження 
в концепціях генотексту (домовний процес) і фенотексту (мов¬ 
на структура). К. визначає текст як перетин і взаємодію різних 
текстів і кодів, «поглинання і трансформацію іншого тексту». 
Згідно з К., інтертекстуальність не може бути зведена до пи¬ 
тання про літ. впливи, оскільки охоплює все поле сучас. та іс- 
тор. мови, відрефлексоване в тексті. В антропол. дослідженнях 
К. обґрунтовує, що антропологія і психологія, або зв’язок між 
соціальним і суб’єктом, не відтворюють одне одного, але ма¬ 
ють однакову логіку — виживання групи і суб'єкта. У тендерно¬ 
му полі К. вважається однією з гол. захисниць франц. фемініз¬ 
му поряд з С. де Бовуар, X. Сіксу, Л. Іригарей та ін. Незважаючи 


* 

на те, що її відносини з франц. рухами і орг- ціями були досить 
спірними, К. неодноразово брала участь у феміністських чи¬ 
таннях у США і Великобританії та провела кілька досліджень 
(хоча часто її позиція взагалі зводиться до заперечення фемі¬ 
нізму в сусп-ві). Зрештою, К. спробувала запропонувати ідею 
багаторазових сексуальних ідентичностей проти коду «уніфіко¬ 
ваної жіночої мови». З 1994 у творчості К. починається новий 
етап — т. зв. «повернення» до психоаналізу, що пояснюється 
пошуками нових підстав «похованої» постмодернізмом та 
постструктуралізмом людської суб'єктивності. К. є автором ба¬ 
гатьох книг і новел, серед яких, окрім вже згаданих, «Револю¬ 
ція поетичної мови» (1974), «Полілог» (1977), «Історія любові» 
(1983), «Чужі самим собі» (1988) тощо. Нині К. працює в Париз. 
ун-ті, є титульним членом Париз. психоаналіт. т-ва ($РР), почес¬ 
ний д-р багатьох ун-тів Європи і США, член Брит. академії. За 
свій внесок у розвиток досліджень мови, культури, л-ри тощо 
має багато відзнак міжнар. рівня. Також є засновником і голо¬ 
вою К-ту премії С. де Бовуар. 

Тв.: Сгізіз оТ ІІте Еигореап ЗиЬіесІ. ІЧею Уогк, 2000. 

Літ.: Философская мьюль Франции XX века. Томск, 1998; .Іиііа Кгіз- 
^а — зііе огїісіеі [Електронний ресурс]. Режим доступу: Шр://тм. 
кгізІеуаТг; Іесітіе .Іоітп. .Іиііа Кгіз^а. Іопбоп, 1990. В. Ковалевський 
КРОЗЬЄ (Сгоііег) Мішель (нар. 06.11.1922, Сент-Менеу, 
Франція) —соціолог, письменник. Закінчив ліцей у Ванве, фі- 
лол.-юрид. ф-т у Парижі. Творець ориг. теорії влади і стратегії 
реформування суспільства. Класик дослідження бюрократії. 
Початковий період творчості припадає на 1950-60-ті. Наук, 
кар’єру розпочав у наук.-досл. центрах США. Його наук, пошу¬ 
ки в цей період мають характер прикладних емпіричних дослі¬ 
джень, близьких за спрямованістю до праць у сфері «людських 
відносин». У серед. 50-х рр. 20 ст. К. на основі аналізу й теор. 
узагальнення величезного емпіричного матеріалу, присвя¬ 
ченого «клінічному дослідженню» діяльності двох найбільших 
франц. орг-цій, запропонував нову концепцію бюрократії, ви¬ 
кладену в його докт. дис., яка поєднує в собі риси орг. і культу- 
рол. підходів. Ім’я К. на Зх. асоціюється насамперед з назвою 
його осн. праці — «Бюрократичний феномен», завдяки якій він 
став з 1963 широко відомий у Європі, а з 1964 з перекладом 
його роботи на англ. мову — й на амер. континенті. У наступні 
роки, продовжуючи й поглиблюючи аналіз сучас. сусп-ва, його 
кризового стану, автор монографії про франц. бюрократію 
з неминучістю прийшов до розгляду сучас. сусп-ва в цілому як 
«бюрократичного», аналіз бюрократії підняв до висоти аналізу 
політичного. У докт. дис. «Бюрократичний феномен» проаналі¬ 
зував механізми функціонування орг. структур і культурно-нац. 
особливості франц. сусп-ва, дав тлумачення бюрократії, а та¬ 
кож управлінської кризи. Особливий інтерес викликає його 
теорія реформування сусп-ва, в якій він відстоює нову логіку 
перетворень, виходячи з реалій постіндустріальних сусп-в. На¬ 
голошував на соціальних аспектах розвитку сусп-ва й обґрун¬ 
тував необхідність нового підходу до використання людських 
ресурсів через «обережну» стратегію «навчання» індивідів но¬ 
вої поведінки і новим моделям їхніх взаємин у соціальному 
просторі. У теорії бюрократії К. реалізує синтез двох теор. на¬ 
прямів її дослідження — політ, і орг. Франц. бюрократ, модель 
базується на поєднанні двох типів влади: офіц. ієрархічного 
і т. зв. паралельного. Перший відповідає «раціональним аспек¬ 
там» бюрократії у веберівському її розумінні і проявляється 
у схильності її власників до регламентацій, що пропонуються 




КРОМВЕЛЬ 


375 


для поведінки кожної людини в різних ситуаціях, другий, нав¬ 
паки, розвивається там, де поведінку людей не можна перед¬ 
бачити, в т. зв. «сфері невизначеності», на основі викорис¬ 
тання «особистих здібностей гравців контролювати джерело 
невизначеності». «Паралельна влада» виступає як відхилення 
від офіц. типу влади, підсилює витрату ресурсів в бюрократ, 
системі, в той же час виконує завдання корекції та адаптації 
орг. структури до зовн. трансформацій, забезпечуючи системі 
подібність до короткотривалого динамізму. Теорія влади в кон¬ 
цепції бюрократ, кризи сусп-ва К. — необхідний логічний етап 
у розкритті гол. тем його аналізу, ядра його соціально-політ. 
доктрини — концепції бюрократії й теорії «соціальної зміни». 
Бажання розкрити сутність влади й динаміку владних ін-тів пе¬ 
ретворюється в роботах К. на створення оригінальної, однак 
дещо формалізованої й метафізично пофарбованої концепції 
функціонування влади. Особливість концепції влади К. поля¬ 
гає в тому, що він переосмислює феномен влади на всіх трьох 
рівнях — індивідуальному, діадичному, системному — і оригі¬ 
нально синтезує всі три аспекти дослідження в цілісну теорію, 
знаходячи одночасно пояснення тим кризовим процесам, які 
підривають нормальне функціонування сучас. сусп-ва. 

В останніх своїх роботах К. звертається до аналізу кризи по¬ 
літичної сусп-ва, яку він вважає незалежною від приватних 
особливостей соціально-політ. режиму, оскільки в основі будь- 
якого сусп-ва лежать орг. складові його розвитку. Гол. темою 
його досліджень стає вивчення ролі д-ви в процесі реформу¬ 
вання сусп-ва. Залишаючись у рамках заг. інструментальної 
традиції розуміння д-ви, що характерна для зх. державницької 
думки Нового часу і яка представляє її як інструмент, меха¬ 
нізм, ін-ту ряді багатьох інших, покликану вирішувати конкрет¬ 
ні соціально-екон. й соціально-політ. проблеми, К. намагаєть¬ 
ся побачити в ній відгомін якоїсь метафізичної ідеї. Остання, 
на його думку, сприяла сакралізації цього ін-ту в очах гр-н 
і нині ця ідея перестає існувати. Смерть «держави-бога» зму¬ 
шує переглянути сприйняття ін-ту д-ви і його функцій у сучас. 
сусп-ві. Більше того, переоцінка ставлення до д-ви, його де- 
сакралізація є найпершим завданням сучас. сусп. свідомості. 
Успішність її реалізації повинна стати однією з основ благопо¬ 
лучного втілення у дійсність нової логіки реформування сучас. 
сусп-в. Праці К.: «Блоковане суспільство» (1970), «Актор і сис¬ 
тема» (1977), «Суспільство не змінюється декретами» (1979), 
«Сучасна держава — скромна держава» (1987) становлять 
єдиний цикл робіт, об'єднаних заг. концепцією бачення сучас. 
кризи сусп-ва, насамперед як бюрократ, кризи й пошуку но¬ 
вої стратегії змін, нової логіки реформування етатизованної, 
сильно централізованої франц. д-ви. 

К. був учнем франц. соціолога Ж. Фрідмана. У 70-80-х рр. 
поряд з А. Туреном став одним із двох найвідоміших соціоло¬ 
гів Франції. Засновник і директор Центру соціології орг-цій 
у Парижі (з 1976 відомий як Нац. центр наук, досліджень). Був 
постійним консультантом франц. уряду з питань екон. пла¬ 
нування, освіти й муніципального управління, читав лекції в 
ряді амер. ун-тів, у т. ч. в Гарварді (1966-67,1968-70,1980), 
у Центрі новітніх досліджень з поведінкових наук у Стенфорді 
(1959-60,1973-74), у Школі соціальних наук при Каліфорн. 
ун-ті (1982-85). Входив до складу міжнар. Трьохсторонньої 
комісії під керівництвом 3. Бжезінського, на засіданні якої 
(трав. 1975) обговорювалося таке явище, як системна кри¬ 
за в розвинутих країнах. Президент Франц. соціол. асоціації 


в 1970-72, з 1975 — директор соціол. відділення Ін-ту політ, 
досліджень у Парижі. Нагороджений орденом Почесного легіо¬ 
ну й орденом Заслуг перед Батьківщийою. 

Тв.: Ое Іа Ьигеаисгаїіа сотте зузіете б' огбапізаііоп // Агсіїмез еи- 
горееппез бе зосіоіобіе. Рагіз, 1961. V. 2, N 1; Іе РІібпотепе Ьигеаи- 
сгаїщие. Рагіз, 1963; І_а сепігаїізаііоп // Ой ча Габтіпізігаїіоп Ігап- 
саізе. Рагіз, 1974; Сгогіег М. І_а сгізе без гебиіаііопз Ігабіїіопеііез // 
І_а за^еззе еі Іе 6 Є 59 Г 6 ГЄ. Рагіз, 1980; Оп пе сРап£е раз Іа зосіеіе раг 
бесгеї. Рагіз, 1979; Еіаі тобете, Еіаі тобезіе. Рагіз, 1987; Еіаі тоб- 
ете, Еіаі тобезіе? Зігаїбфе роиг ип аиіге сРап^етепІ. Рагіз, 1987. 
Літ.: Тоигаіпе А. \я гаїіопаіізта ІіЬегаІ бе МісІїеІ Сгогіег // Зосіоіо- 
£іе би ігауаіі. Рагіз, 1964. Т. 2. Тоигаіпе А. І_а Тої бе МісІїеІ Сгогіег // 
І_’ЕхрапІіоп. Р., 1979. № 130; Спиридонова В. И. Бюрократки и ре¬ 
форма (анализ концепции М. Крозье). М., 1997. Г. Бевз 

КРОМВЕЛЬ (СгогтмеІІ) Олівер (25.04.1599, Гантінгдон — 
03.09.1658, Лондон) — держ. діяч і воєначальник, лорд- 
протектор Англії (1653-58), лідер пуритан, військ, керівник 
громадян, війни в Англії. Закінчив школу в Гантінгдоні, навчав¬ 
ся в коледжі Сідней Сассекс, Кембрідж. У 1628-29 — член 
парламенту від Гантінгдону. В 1629 Карл І розпустив парла¬ 
мент і 11 років правив без нього. Під час шотл. повстання (ві¬ 
домого як «єпископські війни») король змушений був у 1640 
зібрати парламент через нестачу коштів. К. був знову обра¬ 
ний до нього від Кембриджу і відразу ж виступив проти держ. 
церкви й уряду. Т. зв. «Короткий парламент» існував лише три 
тижні й був розпущений Карлом І. Після того як шотландці роз¬ 
били Карла і зайняли пн. області Англії, король змушений був 
звернутися по допомогу до нового «довгого» парламенту, що 
зібрався восени 1640 і до якого знову від Кембриджа було 
обрано К. «Довгий парламент» (1640-53) зобов’язував коро¬ 
ля відмовитися від багатьох прерогатив. Палата громад при¬ 
йняла «Велику демонстрацію», яка складалася з 204 пунктів 
і висловлювала неприйняття урядового курсу і недовіру коро¬ 
лю. К. активно підтримав цей док-т. У 1641 під час повстання 
в Ірландії парламент зажадав для себе права призначати всіх 
англ. міністрів і вище командування армії. Карл І покинув Лон¬ 
дон, намагаючися зібрати своїх прихильників на пн. Англії. 
Палата громад ввела в країні воєнний стан і встановила конт¬ 
роль над місц. арсеналами і ополченням. 

У серп. 1642 вибухнула громадян, війна, і К. почав свою 
військ, кар’єру. Отримавши декілька перемог, він у 1643 отри¬ 
мав звання полковника, а в 1644 — генерал-лейтенанта. 
Саме армія К. у вирішальній битві при Незбі 14.06.1645 роз¬ 
била війська Карла І, і К. отримав титул генералісимуса. Він 
набув певні повноваження і скасував верхню палату парла¬ 
менту, призначивши раду зі своїх бойових соратників-протес- 
тантів. Програма К. мала на меті встановлення конституційної 
монархії з парламентом, що захищає інтереси серед, класу, 
і церквою, що виявляє терпимість до ін. віросповідань. Однак 
Карл І призвав роялістів в Англії та Шотландії до нової грома¬ 
дян. війни, що і почалася в січ. 1648. Війська, очолювані К., 
одержали декілька перемог над шотландцями і роялістами, 
захопили короля, якого було страчено 30.01.1649 після суду. 
16.05.1649 Англія була проголошена республікою, К. став 
членом Держ. ради, а потім її головою. Взявши владу до рук, 
К. починає фактично встановлювати свою диктатуру. Він при¬ 
душив повстання в Ірландії та Шотландії, розділив країну на 
12 військ, губернаторств, налагодив систему оподаткуван¬ 
ня. 16.12.1653 було складено т. зв. «Знаряддя керування» — 
нову конституцію англ. д-ви, за якою засновувалися виборний 




376 


КРОПОТКІН — КРОЧЕ 


однопалатний парламент, призначувані довічно члени Держ. 
ради і лорд-протектор як глава законод. і викон. влади. По¬ 
сада лорд-протектора, «першого слуги співдружності (Респу¬ 
бліки)», до якої було включено скорені Шотландія та Ірландія, 
була запропонована К. Під час свого правління продовжив 
війну з Іспанією у союзі з Францією. Здобувши перемогу, 
Англія отримала на подяку від французів у 1658 порт Дюн¬ 
керк. К. уклав мир із Данією, Швецією, Голландією, Францією, 
Португалією. Встановивши в країні порядок, дозволив обрати 
парламент і відмовився прийняти корону, отримавши при цьо¬ 
му можливість самому призначити наступника. При К. Англія 
залишалася республікою, а після смерті лорд-протектором 
став його старший син Річард. Але оскільки влада була зо¬ 
середжена серед військ, людей, в країні почалося свавілля 
чиновників, хаос, що призвело до заворушень. Депутати пар¬ 
ламенту змушені були 1660 закликати на трон сина недавно 
страченого короля Карла І — Карла II. Тіло К. викопали з мо¬ 
гили і стратили на шибениці як держ. зрадника. 

Літ.: Павлова Т. Оливер Кромвель. М., 1980; ЗатиеІ Р. Сагбіпег. Оііуєг 
СготюеІІ. ІопРоп, 2000; Ваггу Совані. ОІмег СготжеІІ. ЕРіпЬиг& 2000. 

В. Крушинський 

КРОПОТКІН Петро Олексійович (09.12.1842, Москва — 
08.02.1921, Дмитров, Росія) — революціонер, член І Інтерна¬ 
ціоналу, вчений-географ, історик, творець теорії анархо-кому- 
нізму. Автор ряду праць, зокрема «Сучасна наука і анархізм», 
«Етика», «Нотатки революціонера». Прагнучи поєднати вчення 
про анархію з результатами тогочасної науки про природу та 
суспільство (в першу чергу з вченням про взаємодопомогу 
в тваринному світі та людському сусп-ві), створив істор. кон¬ 
цепцію, в основу якої покладено уявлення про сутність історії 
як прагнення до особистої свободи, та положення про д-ву 
як одну з істор. форм сусп-ва, що будучи штучно створеною, 
протистоїть цьому прагненню. Характеризуючи д-ву як «сус¬ 
пільство взаємного страхування, що укладене між землевлас¬ 
ником, воїном, суддею та священником задля забезпечення 
кожному з них влади над народом та експлуатації бідноти», об¬ 
ґрунтовував положення про те, що в ряд періодів історії д-ви 
не існувало, оскільки, на його думку, античні республіки Греції, 
середньовічні вільні міста та ряд ін. утворень не були д-вами 
як такими, а початок державності в Європі поклала Рим. імпе¬ 
рія, висунув ідею про «традицію влади» та «традицію свободи» 
як ворожі традиції в історії цивілізації. 

Доводячи, що прогрес людства пов’язаний із заг. рівністю ле- 
дей, їхнього взаємодопомогою та солідарністю, К. закликав до 
повалення наявної державно-владної орг-ції сусп-ва — зни¬ 
щення «урядової централізації» та «пірамідальної організації», 
що, на його думку, служать не гармонізації стосунків у сусп-ві, 
а пітдримці експлуатації правлячими верствами всіх ін. гр-н, 
наголошував на необхідності звільнення від ярма капіталу та 
потребі побудови сусп-ва на принципах комунізму. Перехід до 
бездержавного сусп-ва по'вязував з руйнуванням елементів 
старого ладу (зокрема його ідеології та моралі) і формуван¬ 
ням елементів нового, побудованого на основі вільних спілок 
та високої моральності. Будучи переконаним у тому, що нова 
(комуніст.) орг-ція сусп-ва спирається на природні закони, до¬ 
водив неможливість побудови нового ладу будь-якими держ. 
установами, стверджуючи, що це має бути справою всіх чле¬ 
нів сусп-ва, «творчого розуму всього народу». При цьому об¬ 
грунтував неминучість «переданархічної» фази (проміжної між 


«державною» та «анархо-комуністичною» фазами), що пердба- 
чає, зокрема, розпад централізованих д-в, створення сусп. 
орг-цій, корпоративний рух, втрату монополії церквою. Ха- 
рактеризуюючи нове, організоване на принципах комунізму 
сусп-во, стверджував, що воно має бути засноване на кому¬ 
нальному виробництві, вільному споживанні продуктів спільної 
праці, вільній моралі (без жодного примусу і санкцій), вільному 
договорі та сусп. злагоді. Відкидав марксизм, доводячи, що він 
є всього лише «державним соціалізмом», який обов’язково пе¬ 
ретвориться на «економічний деспотизм». Схвально сприйняв 
більшовицький переворот в Росії, однак пізніше в ряді своїх 
творів та листах до Леніна неодноразово гостро засуджував 
цілий ряд її «завоювань», зокрема парт, диктатуру та масові 
репресії, що не лише прямо суперечили ідеї побудови нового 
сусп-ва, а й компрометували цю ідею як таку. 0. Яковлєв 
КРОЧЕ (Сгосе) Бенедетто (25.02.1866, м. Пескасцеролі, Іта¬ 
лія — 20.11.1952, Неаполь, там само) — філософ-ідеаліст, літ. 
критик, історик і політик. Виховувався в консерват., монарх, 
і катол. середовищі. У віці 20 р. відійшов від католицизму 
і став атеїстом, переїхав до Неаполя, де жив до кінця сво¬ 
го життя. На його світогляд вплинули філософи-гегельянці 
Б. Спавента та А. Лабріола. Знайомство з гегелівською діалек¬ 
тикою заклало фундамент його власного філос. вчення, яке 
він назвав «філософія Духу». К. був переконаним ідеалістом 
і відкидав будь-яку реальність, крім «чистих понять» або плато- 
нівських «ідей». Подібні до кантівських «категорій», ці поняття 
можуть бути описані як універсальні. Він дійшов висновку про 
те, що коли вся реальність є універсальною ідеєю, вона може 
бути описана .«чистими логічними поняттями». Звідси його за¬ 
хоплення логікою: заперечення всіх форм релігії як недостат¬ 
ньо логічних філос. ідей. Новий період його життя розпочався 
у 1903 із заснування часопису «Критика» (І_а Сгіїіса), що ви¬ 
ходив до 1944. У цьому культурологічному журналі він публі¬ 
кував майже всі свої праці і робив огляд усіх найзначніших 
філос., літ. та істор. досліджень, що видавались у Європі. Свої 
переконання виклав у трилогії «Логіка як наука про чисті по¬ 
няття» (1909), «Філософія практичного, економічного й етич¬ 
ного» (1909), «Теорія та історія історіографії» (1917), що стала 
цілісним вченням про філософію Духу. Гол. ідея вчення — цир¬ 
куляція Духу в часі й просторі. Фази чи моменти цієї циркуляції 
К. поділив на теор. та практ., а їх, у свою чергу, на естет., ло¬ 
гічні, екон. та етичні. Історія стає випадковим проявом цирку¬ 
ляції духу — людської свідомості, що є повністю спонтанною. 
Свої погляди на історію К. виклав у кількох працях, а свій ме¬ 
тод пояснення історії він назвав «абсолютним історицизмом». 
До 1923 К. тісно співпрацював з Дж. Джентіле — філософом 
ідеалістом, який підтримав Б. Муссоліні й згодом став одним 
із найвпливовіших інтелектуалів, що обґрунтовували пере¬ 
ваги фашизму перед лібералізмом і демократією. К. спочатку 
підтримував фашистів, вважаючи фашизм корисним засобом 
стримування соціаліст, ідей. Проте після конст. перевороту 
03.01.1925 і встановлення диктатури Муссоліні К. став пере¬ 
конаним лібералом і чи не єдиним публічним критиком фа¬ 
шизму та соціалізму в Італії. 01.05.1925 було опубліковано 
«Маніфест інтелектуалів — антифашистів», що став відповід¬ 
дю на «Маніфест фашистських інтелектуалів» опублікований 
Дж. Джентіле 21 квіт, того ж року. Своєю діяльністю у «Крити¬ 
ці» К. набув статусу впливового інтелектуала. Він писав: «[жур¬ 
нал] «Критика» був найбільшою послугою, яку я міг надати 





КРУГЛИЙ СТІЛ — КРУПНИЦЬКИЙ 


377 


Італійській культурі... Я був залучений до політики у широкому 
сенсі.., поєднуючи роль вченого і громадянина». Якщо прига¬ 
дати заклик Камілло Кавура — «створивши Італію, ми повинні 
створити італійців», можна вважати, що «Критика» виконува¬ 
ла саме це завдання. У фашизмі К. вбачав не лише різновид 
політ, тиранії, а небезпеку виникнення ін. Італії, в якій егоїзм 
витісняє громадян, чесноти, риторика замінює правду, а пре¬ 
тензійні жести — справжню дію. 

Усвідомлюючи свою роль морального вчителя, К. зайнявся 
написанням істор. праць на широку тематику. Так виникла іс¬ 
торія Європи 19 ст., історія Італії з 1871 до 1915 та історія Не¬ 
аполі. королівства. У цих працях К. намагався показати, як 
істор. доля Італії стала «втраченим шляхом» («Іа уіа зтаггйа»). 
У своїх істор. дослідженнях К. спирався на ідеї свого співвіт¬ 
чизника Д. Віко, який вважав, що історія повинна писатися 
філософами. У праці «Про історію» К. виклав своє бачення іс¬ 
торії як «філософії в русі». Історія не має жодного «космічного 
плану», а вся «історична наука» є фарсом. Лише в історії філо¬ 
софії можна знайти істину, але й вона не може бути осягнута 
жодною окремою системою знань. Будь-яка діяльність людей 
е прояв абсолютного Духу, а його розвиток становить суть 
істор. процесу. У своїх творах К. насміхався над Гегелем 
і Марксом, які намагалися звузити історію до кількох визна¬ 
чальних принципів. Він поділяв погляди Руссо, стверджуючи, 
що історія — це сукупність брехні, серед якої ми повинні ви¬ 
бирати ту, що найближче до правди. Після поразки Італії у 2-й 
світовій війні голос морального авторитета став ще більше 
потрібним. К. був одностайно визнаним таким авторитетом. 
Протягом 1944-45 філософ став політиком. К. активно за¬ 
йнявся створенням антифаш. коаліції в парламенті і як лідер 
Лібер. партії був обраний міністром опозиц. уряду. Попри те, 
що політ, проект К. — відновлення монархії з певними динас¬ 
тичними змінами і поверненням Лібер. партії до влади не був 
здійсненим, його вплив на формування нової, дем. Італії був 
визначальним. Уже в похилому віці К. повернувся до наук, ді¬ 
яльності. У1947 свою власну б-ку — одну з найбільших книго¬ 
збірень Європи — він перетворив на ін-т істор. досліджень, де 
працював до кінця свого життя. 

Ге.: І_о£іса соте зсіепга Реї сопсейо риго. РІогепсе, 1909; РіІозоЛа 
сіеііа ргасііса, есопотіса еб еііса. РІогепсе,1909; В^еVа^іо Ре езіеііса. 
№ріе$Д913; І_о&ю аз йіе Зсіепсе ої ІІіе Риге Сопсері. ТгапзІаІеР Ьу 
І)ои|Іа5 Аіпзііе. ЬопРоп, 1917; РІііІозоріїу оТйіе Ргасіісаі, Есопотіс апР 
ЕІЬіс. ТгапзІаІеР Ьу 0ои£ІазАіп5Ііе. МастіІІап, 1917. 

Літ.: Огзіпі С. ВепеРейо Сгосе: РИіІозорЬу оГ АП апР ІЛегагу Сгіїіс. Саг- 
Ьопбаіе, 1961; Мозз М. Е. ВепеРейо Сгосе гесопзіРегеР: ІгиІЬ апР еггог 
іпіііеогіез оТай, Іііегаїиге, апР Ііізіогу. ІопРоп, 1987. 

Ю. Мацієвський 

«КРУГЛЙЙ СТІЛ» — форма публ. обговорення або висвітлення 
будь-яких питань, яка характеризується рівними правами всіх 
учасників зборів, наради, що сидять за столом умовно круглої 
форми (назва «К. с.» йде з англ. легенди раннього Середньо¬ 
віччя про короля Артура і його лицарів, за якою батько Артура 
Утер, щоб припинити суперечки між лицарями через почесне 
місце за столом біля правителя, посадив їх за стіл круглої фор¬ 
ми, щоб кожен міг би відчувати себе рівним іншому; нині ця на¬ 
зва набула алегоричного характеру). «К. с.» використовується 
зазвичай в умовах політ, плюралізму для пошуку політ., нена¬ 
сильницьких форм і шляхів розв'язання гострих сусп. проблем; 
практикується між однорідними політичними організаціями 
(напр., різними партіями політичними), між різнорідними сусп. 


ін-тами (напр., викон. органами влади, партіями, профес. сою- * 
зами та ін.). «К. с.» характеризується намаганням дійти взаємо¬ 
прийнятної думки щодо обговорюваної проблеми; наданням 
учасникам статусу пропонентів, які мають висловлювати думку 
з приводу обговорюваного питання, а не з приводу думок ін. 
учасників; рівноправністю всіх учасників обговорення; забо¬ 
роною диктувати власну волю й рішення. Така модель обгово¬ 
рення, ґрунтуючись на угодах і домовленостях, дає результати, 
які, у свою чергу, є новими угодами і домовленостями. «К. с.» 
може завершитись як відсутністю згоди, так і виробленням 
спільної позиції, зокрема щодо зміни політичної системи, як це 
сталося у деяких східноєвроп. країнах наприкін. 1980-х. 

Літ.: Ріапо І С., Вій*5 В. Е., ВоЬіп Н. $. ТЬе йісііопагу оГ Роїііісаі Апаїу- 
5 І5. ОхїогР, 1982; Знциклопедический словарь крьілатьіх слов и вира¬ 
жений. М., 2003. М. Требін 

КРУЛНЙЦЬКИЙ Борис Дмитрович (24.07.1894, с. Медведів- 
ка, тепер Чигирин, р-ну Черкас, обл. — 05.06.1956 Гіммель- 
пфортен, Німеччина) — історик, громад, діяч. У1913 закінчив 
Черкас, гімназію та вступив на історико-філол. ф-т Київ, ун-ту 
Св. Володимира. Займається наук.-досл. роботою, а з 1914 
бере активну участь у діяльності істор.-етнограф. гуртка, до 
якого входили професори, приват-доценти, здібні випускники, 
старшокурсники. З поч. 1-ї світової війни залишив навчан¬ 
ня і був мобілізований до рос. армії. Брав участь у бойових 
діях, був тяжко поранений. У 1918 повертається в Київ, ун-т, 
а з 1920 — на еміграції. Здобувши репутацію талановитого іс¬ 
торика, посідає почесне місце як в укр., так і в нім. наук, сві¬ 
ті. 1929 захистив докт. дис. в Берлін, ун-ті, у 1932 обирається 
приват-доцентом Укр. вільного ун-ту в Празі, а наступного року 
повертається до Берліна на посаду наук, співробітника Укр. 
наук, ін-ту. З 1938 стає закордонним співробітником цього 
ін-ту у Варшаві, членом Наукового товариства ім. Т. Шевчен¬ 
ка. 30-40-ві рр. надзвичайно плідні для К. Видає у Берліні 
та Варшаві монографії, публікує наук, статті й розвідки з іс¬ 
торії України, досліджує укр.-швед. взаємини кінця 17 — поч. 
18 ст. У період окупації Німеччини союзницькими військами 
переїжджає до Веймара, потім — до Аугсбурга, а звідти — до 
Штаде. Енергійно включається в наук, й культ, життя укр. діа¬ 
спори, встановлює тісні наук, та особисті зв’язки з представ¬ 
никами нової хвилі еміграції, світогляд яких формувався ще 
до війни на тер. рад. України, зокрема із В. Петровим, О. Огло- 
блиним, Н. Полонською-Василенко, публікує свої наук, праці в 
журналах, що почали виходити у Зх. Європі, співпрацює з Укр. 
вільним ун-том у Мюнхені. К. обрано професором Укр. віль¬ 
ного ун-ту й Богословсько-пед. академії, заст. голови, а після 
від’їзду Д. Дорошенка до Канади — головою істор. секції Укр. 
вільної академії наук. Стає співробітником НТШ, редактором 
істор. відділу Енциклопедії українознавства, а з 1946 — чле¬ 
ном і наук, співробітником Наук.-досл. ін-ту укр. мартирології 
у Мюнхені. З 1951 — дійсний член Міжнар. вільної академії 
наук у Парижі. Одночасно працює над нарисом «Гетьман Пи¬ 
лип Орлик (1672-1742), його життя і діла» (1938), «Гетьман 
Мазепа і його час 1687-1709» (нім. мовою, 1942), «Гетьман 
Данило Апостол і його доба», (1948). Тяжко хворіючи останні 
6 років, опублікував бл. 50 наук, і науково-популярних праць. 

У 1-й пол. 1956 учений завершує історіографічне дослідження 
«Українська історична наука на совєтській Україні в 1920- 
1950 рр.», заміряється написати цілу низку ін. праць, зокрема 
про гетьмана Кирила Розумовського, видати свій курс лекцій 




378 


КСЕНОФОБІЯ — КУК 


в Укр. вільному ун-ті «Україна між Заходом і Сходом», проте по¬ 
мирає. Похований у містечку Гіммельпфортен. 

Тв.: З студентських спогадів історика: Київ, //Україна (Париж). 1951. 
№ 6; Д. І. Дорошенко: Спомини учня//Наук. зб. УВАН. Нью-Йорк, 
1952. 11; 3 студентських спогадів історика: Берлін // Україна (Па¬ 
риж). 1952. № 7; Гетьман Пилип Орлик (1672-1742), його життя і діла. 
Мюнхен, 1956; Гетьман Мазепа та його доба. К., 2003. 

Літ.: Полонська-Василенко Н. Професор д-р Борис Дмитрович Круп- 
ницький, його життя і наукова праця (1894-1956) // Крупницький Б. 
Українська історична наука під Советами. Мюнхен, 1957; Лисяк-Руд- 
ницький І. В обороні інтелекту // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. 
У 2 т. К., 1994. Т. 1. 0. Краківський 

КСЕНОФОБІЯ (від грец. £єуо<; — чужий і сроРо<; — страх) — 
почуття неприязні до «чужих» етн. спільнот та їхніх представ¬ 
ників, притаманне соціальній групі або окремому індивіду. 
К. має своїм витоком особливості свідомості до- і ранньоісто- 
ричної людини, для якої усе малознане, невідоме, «не своє» 
було джерелом настороженості, невпевненості, які перерос¬ 
тали у страх, що закріплювався у сталих стереотипах ворожос¬ 
ті. Щодо цього К. є реліктом комплексу невпевненості у собі 
при зустрічі з «чужинцями», а тому може вважатися проявом 
відчуття індивідом чи цілою групою власної неповноцінності. 
У новітні часи К. як психол. атавізм нерідко використовується 
або штучно запроваджується політиками і владою у сусп. сві¬ 
домість заради досягнення політ, мети. Когнітивною основою 
для нав’язування сусп-ву К. є природний для будь-якої етн. 
спільноти етноцентризм, який полягає у завищених оцінках 
власної культури і нац. характеру. У гіперболізованій, спотво¬ 
реній формі він може за допомогою конструктивістських засо¬ 
бів перетворитися на зневажливе ставлення до «не своїх». Ін. 
засіб нав’язування К. — маніпулювання почуттям відданості 
етн. інтересам «свого» народу і створення з ін. народів джере¬ 
ла загрози цим інтересам. К. як держ. етнополіт. стратегія най¬ 
частіше застосовується для підготовки агресії проти ін. країни, 
для каналізації сусп. невдоволення соціально-екон. ситуацією 
у бік певної етн. спільноти (як усередині, так і за межами краї¬ 
ни), що таврується як її винуватець, для недопущення проник¬ 
нення у країну культури та цінностей, які можуть загрожувати 
політичному режиму та ідеології політичній, на котру він спира¬ 
ється. При цьому держава може або свідомо йти на руйнуван¬ 
ня міжетнічної гармонії у країні, або використовувати побуто¬ 
ву К. Зокрема, Рад. д-ва інспірувала К. щодо народів, які були 
депортовані, за нібито їхній колабораціонізм з окупац. нацист, 
режимом під час 2-ї світової війни, щоб виправдати свій зло¬ 
чин в очах свого сусп-ва і міжнар. громадськості. Крім того, К. 
інспірувалася проти нац. меншин, яких д-ва вважала недостат¬ 
ньо лояльними. На теренах України в часи Рос. імперії К. була 
складовою держ. етнополітики і проявлялася як юдофобія та 
полонофобія. У рад. часи д-ва доповнювала юдофобію, фобією 
щодо крим. татар. У Зх. Україні після приєднання краю до СРСР 
стихійно розповсюджувалася русофобія. Полонофобія як держ. 
стратегія проявлялася під час рад.-польс. війни 1920 та під час 
і після руйнування Речпосполитої у 1939-41, а як стихійне по¬ 
чуття вона поширювалася у міжвоєнній Галичині, у т. ч. зусилля¬ 
ми організованого укр. націоналізму, та на Волині у 1943. У не¬ 
залежній Україні К. проявляється у вигляді побутової юдофобії 
та спроб розповсюдити русофобію. 0. Майборода 

КУБІЙОВИЧ Володимир (23.09.1900, Новий Сонч, Лемківщи- 
на, тепер Польща — 02.11.1985, Сарсель, побл. Парижа) — 
географ, етнограф, організатор науки, громад.-політ. діяч. 


Після утворення Західноукраїнської Народної Республіки в 
лист. 1918 вступив до Укр. галицької армії. У 1923 закінчив 
Ягелон. ун-т. У міжвоєнний період займався викладацькою 
і наук, роботою. Автор «Атласу України й сумежних земель» 
(1937), «Географії України й сумежних земель» (1938), в яких 
обґрунтовано геополіт. інтереси України. Активна нац. по¬ 
зиція К. спричинила його звільнення з Краків, ун-ту (1939) із 
забороною викладати у вищих школах. Після поч. 2-ї світової 
війни у квіт. 1940 очолив Укр. центр, к-т, який займався культ., 
осв. та соціальною роботою і відігравав роль консолідацій- 
ного чинника укр. населення у створенні Ген. губернії. У1943 
К. взяв участь у створенні дивізії СС «Галичина». Під час заго¬ 
стрення польс.-укр. конфлікту на Волині виступив із закликом 
припинити збройне протистояння. Весною 1945 став заст. 
голови Укр. нац. к-ту ген. П. Шандрука, сприяв перетворенню 
дивізії «Галичина» на 1-шу дивізію Укр. нац. армії. Після закін¬ 
чення 2-ї світової війни жив в еміграції у Німеччині та Франції, 
продовжував наук, роботу, був організатором створення і гол. 
реда ктором Енциклопедії українознавства. 

Літ.: Шаблій 0. Володимир Кубійович. Париж; Львів, 1996; Будівничі 
НТШ й ЕУД: Володимир Кубійович (1900-1985), Атанас Фіголь (1908- 
1993): Наук. зб. Львів, 1998; Жуковський А. Нарис історії Наукового 
товариства ім. Шевченка в Європі Париж, 2000; Видавнича та науко¬ 
ва діяльність НТШ в Європі. К., 2008. 0. Кучерук 

КУК Василь Степанович (псевд, Василь Коваль, Юрко Леміш; 
11.01.1913, с. Красне на Львівщині — 09.09.2007, Київ) — 
діяч нац.-визвольного руху, історик, публіцист. Освіту здобув 
у катол. ун-ті. Політ, діяльність розпочав у 1927 в молодіжній 
орг-ції «Пласт», з 1929 — член Організації українських націо¬ 
налістів (ОУН), зазнав репресій з боку польс. влади. 31937 на 
нелегальному становищі, вів освітню і пропагандист, роботу. 
У квіт. 1941 взяв участь у 2-му Великому зборі ОУН, був при¬ 
значений членом проводу ОУН, очолив орг. референтуру, по¬ 
тім — Центр, штаб похідних груп на східноукр. землі. З почат¬ 
ком рад.-нім. війни К. очолював провід ОУН на пд.-сх. землях, 
з весни 1943 — командувач УПА-Південь. Узимку 1943-44 
з відділом УПА передислокувався на Волинь. Після відступу 
нім. військ на зх. продовжував очолювати боротьбу УПА про¬ 
ти рад. влади. З 1947 — заступник командувача УПА Романа 
Шухевича, а після його загибелі (1950) став головою проводу 
ОУН в Україні, гол. командиром УПА та головою Ген. секрета¬ 
ріату Укр. гол. визвольної ради. У трав. 1954 заарештований 
спецпідрозділом КДБ, перебував у в’язницях Києва, Москви. 
У 1960 під тиском КДБ К. всупереч своїм ідейним переконан¬ 
ням був змушений написати т. зв. «зречного листа» до керів¬ 
ників ОУН та всіх українців, що живуть за кордоном, в якому 
він визнавав рад. владу в Україні та засуджував ідейні заса¬ 
ди і методи боротьби ОУН та УПА, закликав емігрантські укр. 
орг-ції припинити боротьбу проти СРСР. З пропагандист, ме¬ 
тою К. був звільнений з ув’язнення, працював у Центр, держ. 
істор. архіві України, Ін-ті історії АН України, постачальником 
у комбінаті «Побугреклама» аж до виходу на пенсію у трав. 
1986. Займався наук, діяльністю, підготував і видав ряд 
праць, присвячених історії нац.-визвольної боротьби. 

Літ.: Санников Г. Большая охота. Разгром вооруженного подполья 
в Западной Украине М., 2002; УПА в запитаннях та відповідях Голов¬ 
ного Командира. Львів, 2007. В. Кучер 

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (07.08.1819, Вороніж, те¬ 
пер Шосткин. р-ну Суме. обл. —14.02.1897, Мотронівка, тепер 
у складі с. Оленівки Борзнян. р-ну Черніг. обл.) — письменник, 




КУЛІШ 


379 


критик, історик, фольклорист, етнограф, перекладач, редак¬ 
тор, видавець. Навч. у Новгород-Сівер. гімназії, Київ, ун-ті 
(у 1839-41), який не закінчив, оскільки не мав посвідчен¬ 
ня про дворянське походження. Працював учителем (з поч. 
40-х рр.) у Луцьку, Києві, Рівному. Публікуватися почав в альм. 
«Киевлянин» (1840), що випускався М. Максимовичем. Пер¬ 
ший великий твір — «Чорна Рада» — публікувався у дем. журн. 
«Современник» (1845). З 1845 К. жив і вчителював у Петер¬ 
бурзі: ректор Петерб. ун-ту В. Плетньов, який був і редактором 
«Современника», запросив його на посаду вчителя 5-ї гімназії 
та лектора рос. мови для іноземних студентів ун-ту. У1847 був 
посланий Петерб. АН у відрядження до Зх. Європи для вивчен¬ 
ня сло'янських мов, історії, культури, мистецтва. 

Погляди К. — зразок мінливості думок, переконань, орієнти¬ 
рів. Так, у Варшаві К. заарештували (1847) як члена Кирило - 
Мефодіївського товариства. Після кількох місяців ув’язнення 
довести його належність до орг-ції влада не змогла, але у ви¬ 
сновку жандармерії вказувалося, що К. «був у дружніх зв'язках 
із усіма його учасниками і самовиношував надзвичайні думки 
про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надруко¬ 
ваних ним творах багато двозначних місць, які могли вселяти 
в малоросів думки про право їх на окреме існування від імпе¬ 
рії», відтак було вирішено ув’язнити його «в Олексіївський ра¬ 
велін на чотири місяці і потім відправити на службу до Волог¬ 
ди...» Утім, після втручання друзів, каяття самого К. покарання 
було замінене: його ув'язнили на два місяці в арештантське 
відділення військ, госпіталю, а звідти відправили на заслання 
до Тули, де він і перебував більше 3-х років. К. відмовився від 
багатьох ідеалів кирило-мефодіївців. У результаті клопотань 
перед III відділом К. здобув посаду у канцелярії губернатора, 
а згодом почав редагувати неофіц. частину «Тульских губерн- 
ских ведомостей». 

Після повернення до Петербурга К. писав і публікував стат¬ 
ті без підпису або під криптонімом «Николай М.», аж доки не 
отримав дозволу друкуватися (1856). Повернувшись до Укра¬ 
їни, видав збірку фольклорно-істор. та етнограф, матеріалів 
«Записки о Южной Руси» (2 т., 1856-57), «Чорну раду» (1857), 
збірник оповідань (1860), а також альманах «Хата» (1860). 
У Кулішевій друкарні світ побачили твори Марка Вовчка 
(1857). Згодом він видавав І. Котляревського, Г. Квітку- 
Основ’яненка, Шевченковий «Кобзар», 6-томник творів і лис¬ 
тів М. Гоголя. Втім, його стараннями у світ виходив і револ.- 
дем. сатиричний журн. «Искра», редагований В. Курочкіним та 
М. Степановим. І це попри те, що самого К. не можна назвати 
револ. демократом. К. був серед піонерів вивчення козац. лі¬ 
тописів та їх публікації. На поч. 60-х рр. К. був літ. редактором 
укр. журн. «Основа» (1861 —62), що виходив у Петербурзі. 
З метою підвищення осв. рівня населення К. видавав попу¬ 
лярні дешеві книжечки серії «Сільська бібліотека» (1860-62). 
Завдяки його культурно-просвітницькій праці з’явився укр. 
буквар і читанка «Граматка» (1857), був уведений в обіг укр. 
фонетичний правопис («кулішівка»). З’явилися в перекладі укр. 
«П’ятикнижжя», «Псалтир», «Євангеліє». 

У кін. 50 — на поч. 60-х рр. К. двічі мандрував Європою. Кіль¬ 
ка років працював у Варшаві (1864 —68) на посаді директо¬ 
ра духовних справ і був членом комісії для перекладу польс. 
актів, ставши фактично провідником колонізаторської та 
русифікаторської політики самодержавства. Втім у листі до 
кобзаря Остапа Вересая К., характеризуючи ситуацію, писав, 


що «діждали козацькі діти панувати над ляхами», що «ми взяли 
над ляхами гору і в руських землях і в лядській землі». К. твер¬ 
див про відмінність польс. «місії» в Україні, від укр. в Польщі: 
поляки «в нас простий люд у неволю повертали, а ми лядську 
чернь визволяємо на волю з-під неситих панів та й самим 
панам неправди ніякої не робимо, тільки не даємо їм верхо¬ 
водити по-шляхетськи, а нахиляємо їх під закон». Водночас К. 
зав’язав дружні стосунки з галичанами, відтак почав друку¬ 
ватись у львів. журн. «Вечерниці», «Мета», «Правда». І. Франко 
зазначав, що К. був «головним двигачем українофільського 
руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років». Згодом 
К. працював у Відні (з 1871), потім повернувся до Петербурга 
(1873), де обійняв посаду редактора «Журнала Министерства 
путей сообщения». 

Мінливість поглядів К. проступила в його ставленні до козач¬ 
чини: від романтичного козакофільства він переходив до твер¬ 
джень про те, що «елемент ляхо-шляхетський вкупі з елемен¬ 
том татаро-хлопацьким народив козаччину нам на погибіль, 
і не погибли ми з нашою старорущиною єдино через те, що 
братня наша Русь, праведно звана Великою, спромоглась на 
тверду, законодавчу і виконавчу власть». Жахаючись анархіст, 
запалу мас та будучи переконаним, що козац. і сел. повстан¬ 
ня негативно вплинули на розвиток українства і його куль¬ 
тури, К. підготував 3-томник «История воссоединения Руси» 
(1874-77). Він намагався довести згубність народно-визволь¬ 
них рухів, наголошував позит. роль польс. культуртрегерства 
і навіть рос. самодержавства в Україні, негативно відгукував¬ 
ся про Т. Шевченка (попри те, що фактично першим у кін. 50 — 
на поч. 60-х рр. порушив заборону друкувати твори Шевчен- 
ка-засланця, зворушливо промовляв над домовиною Коб¬ 
заря). Праця була сприйнята українцями з обуренням. Час 
від часу К. розчаровувався у самодерж. владі, оскільки його 
сподівання на реформи, на перспективи розвитку українства 
та його культури в Росії не справджувалися, а компроміси з 
царизмом нічого не давали укр. інтелігенції. Повернувшись 
до України, К. оселився на хуторі Мотронівка, побл. Борзни. 
У світ виходить зб. «Хугорская философия и удаленная от све- 
та поззия» (1879), яка була заборонена цензурою і вилучена 
з продажу: в ній містилися не тільки російськомовні статті, але 
й україномовні твори, що було неприпустимим після появи 
Емського указу царя про заборону укр. мови. Шануючи куль¬ 
туру росіян, К. висловлювався на користь права українців на 
власний нац. культ, розвиток, власне місце в людській цивілі¬ 
зації. Відсилаючи до Галичини «Крашанку русинам і полякам 
на Великдень 1882 року», К. тим самим переймається про¬ 
блемою можливості співпраці укр. та польс. інтелігенції. Він 
ратував за рівноправність у слов’янському світі. Займався 
перекладами (У. Шекспіра, Й. Гете, А. Міцкевича, Дж. Байро- 
на), листувався з М. Драгомановим та підготував до видання 
в Женеві зб. віршів «Дзвін». 

Наприкін. життя К. турбувався незгодами серед слов’янства. 
Особливо ж його непокоїв шовінізм поляків у Сх. Галичині. 
У його свідомості знову відбулися зміни і він почав обстоюва¬ 
ти «туркофільську» ідею. 

7в.: Твори Пантелеймона Куліша. У 6 т. Львів, 1908-1910; Соч. и пись¬ 
ма П. А. Кулиша. В 5 т. К., 1908—1910; Твори. У 2 т. К., 1989; Щоден¬ 
ник. К., 1993; Твори. У 2 т. К., 1994 (2-е вид. К., 1998); Записки о Юж¬ 
ной Руси. В 2 т. К., 1994. 

Літ.: Кирилюк Є. Бібліографія праць П. О. Куліша та писань про ньо¬ 
го. К., 1929; Пантелеймон Куліш: Матеріали і дослідження. Львів; 




380 


КУЛЬТ ОСОБИ 


Нью-Йорк, 2000; Шевченко В. Сторінки життя і творчості П. Куліша та 
деякі аспекти їх висвітлення // Визвольний шлях. 2001. Ч. 8-11. 

М. Кармазіна 

КУЛЬТ ОСОБИ (лат. сиііиз — поклоніння) — звеличення аж до 
обожнювання верховних правителів, яке проявлялося в про¬ 
цедурах, церемоніях, пропаганді й вихованні молоді. Витоки 
традиції створення К. о. йдуть із Давн. Єгипту, імператор. Ки¬ 
таю і Рим. імперії, де верховний правитель вважався боже¬ 
ством, якому всі піддані повинні були поклонятися. У христ. 
і мусульм. д-вах монарх уже не був божеством із теолог, при¬ 
чин, але часто поєднував у собі як світську, так і духовну вер¬ 
ховну владу (візант. імператори, араб, халіфи, рос. імперато¬ 
ри). Зазвичай К. о. у традиц. сусп-вах пов’язувався не стільки 
з особою монарха (могли бути винятком засновники династій), 
скільки з його офіц. становищем. У 20 ст. К. о. відродився на 
політ, засадах. Трансформація традиц. сусп-ва не-завжди су¬ 
проводжувалася торжеством демократії, яке забезпечувало 
перехід до громадянського суспільства . Деякі політ, сили, які 
приходили до влади в револ. ситуації, знищували своїх кон¬ 
курентів і встановлювали режим, який не залежав від реаль¬ 
ного волевиявлення гр-н (хоч зовн. виборні процедури збері¬ 
галися). Користуючись потужними інструментами пропаганди, 
яких раніше не існувало (радіо, кіно, масова преса в умовах 
поширення грамотності), а також відсутністю конкурентних 
політ, сил, верховні правителі нерідко позиціонували себе 
в очах населення як мудрі й далекоглядні вожді, які ніколи не 
помиляються, вміють оберігати спокій сусп-ва від зазіхань 
внугр. та зовн. ворогів і знають, як вести країну до щасливо¬ 
го майбутнього, долаючи на цьому шляху тимчасові труднощі. 
Замість управлін. еліти традиц. сусп-ва, яка формувалася за¬ 
вдяки шляхетному походженню, матер. багатству і особистим 
якостям людини, в тоталіт. сусп-ві виникла бюрокр. ієрархія 
керівників, призначуваних на посаду своїми начальниками 
і цілком залежних від них. У цій ситуації у високих начальни¬ 
ків теж виникала спокуса перетворитися на вождів місц. мас¬ 
штабу. Вождизм влаштовував верховних правителів, тому що 
сприяв зміцненню їхньої влади, хоча час від часу вони в ін¬ 
тересах особистої безпеки здійснювали «санітарну обробку» 
політ, еліти. Офіц. назва верховних правителів визначалася, 
як правило, панівним становищем в політ, партії, яка стала 
держ. структурою. Однак для назви вони часто послуговували¬ 
ся терміном, утвореним від англ. дієслова Іо Іеаб (вести). Якщо 
в англомовному світі термін «лідер» (див. Лідерства теорії) не 
втратив побутового значення, хоча завжди присвоювався ке¬ 
рівникам різного масштабу, то в країнах тоталіт. його синонім 
відповідною мовою поступово набував сакрального характе¬ 
ру; вождь (СРСР), фюрер (Німеччина), великий кормчий (КНР), 
кондукатор (Румунія) тощо. Від цього кореня походила й назва 
лідера ОУН — провідник. 

На відміну від монархії, влада тоталіт. правителів не була ле¬ 
гітимізована традицією і релігією. Тому К. о. використовував¬ 
ся як засіб зміцнення ними становища на вершині влади і як 
гарантія від зазіхань конкурентів у власному середовищі або 
ззовні. В азіат, країнах, де усталені віками традиції були міц¬ 
ними, залежність гр-н від всюдисущої д-ви — абсолютною, 
а технічні можливості для обдурювання населення — без¬ 
межними, К. о. набував гротескні форми. Таким був культ 
Кім ір Сена і є культ його сина Кім Чен Іра у Пн. Кореї. Та¬ 
ким став культ кол. секретаря ЦК Компартії Туркменистану 


Сапармурата Ніязова . У ВКП(б) сталінських часів К. о. пустив 
глибокі корені, але статутні процедури парт, життя залишалися 
непорушними. Перед кожним з’їздом Й. Сталін мусив проходи¬ 
ти процедуру обрання делегатом, на з’їзді — членом ЦК і, на¬ 
решті, процедуру висування в Політбюро на першому пленумі 
нового складу ЦК. Однак він дозволяв собі роками не склика¬ 
ти парт, з'їзд, ігнорувати Політбюро ЦК при ухваленні рішень 
і протиставляти рад. апарат та органи держ. безпеки керівним 
парт, структурам. Смерть Сталіна дала його наступникам шанс 
відновити формально закладений в статут правлячої партії 
принцип колективності керівництва. Найбільш далекоглядні 
з них зрозуміли, що їхнє становище на вершині влади включно 
з особистою безпекою залежить в\д десталінізації політ, систе¬ 
ми, а відтак від розвінчання К. о. померлого вождя. 
25.02.1956 новий керівник КПРС М. С. Хрущов виступив на 
20-му з'їзді партії з доповіддю «Про культ особи та його на¬ 
слідки», текст якої у формі закритого листа ЦК КПРС був від¬ 
правлений у парткоми. Хоч док-т вважався секретним (уперше 
надрукований в СРСР тільки в 1989), одразу після 20-го з’їзду 
КПРС про його зміст дізналося майже все доросле населення 
країни. Щоб вгамувати сусп. резонанс, викликаний листом, ЦК 
КПРС обмежився постановою «Про подолання культу особи 
та його наслідків» від 30.06.1956. Зловживання Сталіна вла¬ 
дою пояснювалися в ньому низкою причин як об’єктивних (го¬ 
строта міжнар. обстановки, боротьба «віджилих класів» з рад. 
владою, фракційна боротьба в самій партії), так і суб’єктивних 
(хвороблива підозрілість і жорстокість Сталіна). Зовн. проява¬ 
ми розвінчання К. о. Сталіна були перейменування міст, площ, 
вулиць і підприємств, названих у свій час його іменем, демон¬ 
таж незліченної к-сті пам’ятників йому, вилучення з масових 
б-к мільйонів примірників його праць, усунення труни з його 
тілом з Мавзолею на Красній площі в Москві. Курс на розвін¬ 
чання К. о. Сталіна був остаточно санкціонований 22-м з’їздом 
КПРС у 1961. 

Літ.: Хрущев Н. С. О культе личности и его последствиях // Реабилита- 
ция. Политические процессьі 30-50-х годов. М., 1991; Хрущев Н. С. От 
дня Победьі до XX сьезда // Воспоминания. Время. Люди. Власть. М., 
1999. Т. 2; ТаиЬтап \Л/. КПгизПсПеу. ТНе Мап. Ніз Ега. І_опсіоп, 2005. 

С. Кульчицький 

КУЛЬТУРА МАСОВА (лат. сиїїига — догляд, однокореневе з лат. 
сиіїиз — поклоніння, походить від лат. дієслова соіо — обро¬ 
бляю, починаю; лат. тазз — шмат, брила, від грець, таза — 
тісто) — культура, що сформувалася в Європі та Пн. Америці на 
поч. 20 ст. у результаті процесів модернізації. У філософії, і зо¬ 
крема культурології, «К. м.» ототожнюється з поняттям «по¬ 
пулярна культура», «поп-культура» (останнє походить від 
лат. «рориіиз» — народ, яке й стало основою англ. «рориіаг сиі- 
їиге» — народна культура). Поняття «К. м.»та «популярна культу¬ 
ра» можуть вживатися як синоніми, однак у політології їх варто 
розмежовувати, трактуючи поняття «К. м.» як ширше, таке, що 
опосередковує й соціально-політ. конотації, а «популярна куль¬ 
тура» — як вужче, предметом якого є лише сфера мистецтва. 
Серед науковців немає одностайної думки щодо універсаль¬ 
ності й історичності К. м. Якщо вона універсальна, то її посутні 
особливості мають спостерігатися й у добу Античності, Серед¬ 
ньовіччя та Нового часу, якщо ж вона історична — то локалізу¬ 
ється лише в 20 — поч. 21 ст. Оскільки культура нерозривно 
пов’язана з попереднім культурним розвитком і соціально- 
екон. основами, то феномен К. м. слушно розглядати як 




КУЛЬТУРА МАСОВА 


381 


унікальний, такий, що міг виникнути лише у 20 ст. Разом із тим 
для політології має значення зв’язок між культурою та демо¬ 
кратією, який можна простежити в Античності. Скажімо, грец. 
архітектура, скульптура, філософія (і зокрема софістика), театр, 
спорт і загалом культ всебічно розвиненої особистості гр-на не 
могли виникнути без наявності демократії. Й усі ці прояви 
культури були орієнтовані на «масовий» вжиток, а не служили 
тільки еліті. Цей самий органічний зв’язок із демократією про¬ 
стежується й у рим. культурі. Уже в рим. культурі помітний еле¬ 
мент «дегуманізації», який X. Ортега-і-Ґассет виокремлює як 
одну з вирізнювальних ознак К. м.: політ, популізм, гладіатор¬ 
ські бої, офіц. схвалена побутова стриманість та практика не¬ 
ймовірно розкішного життя. Демократія зумовлює розвиток 
масового мистецтва, але засвоєння масами «високих» мис¬ 
тецьких взірців може відбуватися лише у спрощеному вигляді. 
Тож неминучим наслідком поширення мистецтва є й елемент 
«дегуманізації». Однак, грунтуючись лише на історії Давнього 
Риму й особливостях сучас. культури, не можна категорично 
стверджувати, що «дегуманізація» та кітч — риси К. м., які не¬ 
одмінно набувають структурної визначальності на певному 
етапі її розвитку. Культурні феномени потрібно розглядати діа¬ 
лектично: занепад політ., соціальних і реліг. традицій у Давн. 
Римі зумовив поширення християнства , яке увібрало елементи 
стоїчної етики, неоплатонічної метафізики, гуманізму тощо. 
Аналогічним чином у й сучас. культурі (масовій за визначен¬ 
ням) можна бачити цілком протилежні прояви: індивід, відчу¬ 
ження поєднується з прагненням до спілкування (соціальні Ін- 
тернет-мережі), культ споживання поєднується з модою на 
доброчинність. У сфері мистецтва так само помітні цілком про¬ 
тилежні артефакти. К. м. грунтується на культурі Просвітництва 
та Романтизму й водночас заперечує їх. Точкою розмежування 
є ставлення до мас (народу). Ж.-Ж. Руссо ідилічно трактує гро¬ 
маду вільних хліборобів. І. Кант розглядає рефлексивне су¬ 
дження з позиції заг. закону як передумову моралі (категорич¬ 
ний імператив). Водночас уже І. Кант бачить і недостатність 
такої соціальної рефлексії. Саме тому як необхідні структурні 
елементи вводить до етичної свідомості поняття віри в існуван¬ 
ня Бога, безсмертя душі та посмертного воздаяння. Без цих 
атрибутів віри, згідно з Кантом, категоричний імператив не 
функціонуватиме, тобто соціальна свідомість не зможе проду¬ 
кувати моральні норми й індивід, моральність. Тобто комунікат. 
етика є недостатньою й потребує опори на ірраціональний аб¬ 
солютний авторитет. Ґ. В. Ф. Гегель фактично ототожнює понят¬ 
тя « громадянське суспільство » та « держава ». З кінцем 19 ст. 
зникає й ідеалізація народу, що була притаманна Романтизму. 
Набуття широкими верствами соціально-політ. прав не зумо¬ 
вило позит. зрушення в культурі. Першим філософом, який від¬ 
чув кризу К. м., котра однак тільки поставала, був Ф. Ніцше. 
У праці «Так казав Заратустра» він протиставив «надлюдину» 
і «потолоч»: коли натовпу кажуть, що зараз з’явиться надлюди¬ 
на, той очікує побачити канатохідця. В укр. культурі криза ро¬ 
мантичних ідеалів проявилася у творах І. Нечуя-Левицького 
(«Кайдашева сім’я») та Панаса Мирного («Повія»). Розуміння, 
що народ як такий не є носієм жодних особливих цінностей, 
спричинило кризу політ, народництва й розвиток с.-д. ідеології 
(постулатом якої є виховання пролетар, свідомості) та націона¬ 
лізму (прищеплення нац. солідарності). Обидві ідеології ще 
зберігали зв’язок із Просвітництвом (прагнули змінити маси), 
однак проявлялися вже в умовах поширення демократії, 


освіти, споживання тощо. Обидві ідеології зазнали краху: ви- 4 
ховання мас виявилося марним. Заратустра, зіткнувшись із 
тим, що натовп його не розуміє, стає відлюдником. Вихован¬ 
ням «потолочі» може займатися лише «потолоч» (яскравий при¬ 
клад — вожді більшовизму та нацизму). Такі феномени, як фа¬ 
шизм, більшовизм і нацизм, могли постати лише в умовах К. м. 
Сучас. мистецтво не прагне «виховувати маси». Його мета — 
розважити маси. Філософія не прагне відкрити істину. Істина 
нав’язлива й монологічна. Філософія прагне розуміння, а тому 
й зближується з белетристикою (А. Камю, М. Кундера)та психо¬ 
логією (М. Фуко). Соціально-екон. передумови виникнення 
К. м. — капіталіст, виробництво, індустріалізація й урбанізація. 
Капіталіст, виробництво потребує розширення кола спожива¬ 
чів. В .Ленін показав, що ця потреба неминуче веде до імперіа¬ 
ліст. війн — екстенсивного розширення ринків. Катастрофічні 
наслідки 1-ї світової війни, екон. криза 1930-х, а також соці- 
ально-політ. боротьба робітн. класу зумовили пошуки інтенсив¬ 
ного розширення ринку — зростання доброту пролетаріату, що 
й став осн. споживачем. Як наслідок, відбулося обуржуазнен¬ 
ня побуту і загалом культури пролетарів. Кол. селяни, що стали 
робітниками й городянами, почали наслідувати побут і манери 
своїх роботодавців. До поч. 20 ст. спостерігаються дві осн. 
форми культури: фольклор (переважно селянська культура) та 
культура вищих верств. Саме останні й були замовниками тво¬ 
рів мистецтва, які нині вважаються класичними (живопис, му¬ 
зика, архітектура тощо). Поява нових споживачів мистецтва 
спричинила своєрідну індустрію мистецтва. Уже К. Маркс від¬ 
значав, що процес літ. творчості перетворився на літ. індустрію 
(продукування професійними письменниками стандартних як 
за формою, так і за змістом романів). Згодом М. Гайдеггер 
констатував: «творчість» заступив «ґешефт». Як наслідок, від¬ 
бувся занепад фольклору, а формою масового мистецтва став 
кітч (див. «К/тч політичний »). Основні риси К. м. проглядаються 
через такі протилежні феномени: 1) невизначеність цінностей 
та ідентичностей — традиціоналізм. Жодна цінність не пере¬ 
живається нині як визначальна, жодна приналежність людини 
до певної соціальної групи (реліг., нац., соціальної, навіть — 
статевої) не сприймається як об’єктивна та незмінна. Водно¬ 
час зароджується ціннісний традиціоналізм, що проявляється 
в релігії та політиці: цілком зрозуміло, що протистояти суціль¬ 
ному релятивізму суджень до снаги лише шляхом «звуження 
свідомості», відгородження від сторонніх інформ. впливів, спо¬ 
кус, вдаючись до своєрідного фанатизму; 2) знеособлення — 
культ відхилення. Нині немає ідеалу всебічно розвиненої осо¬ 
бистості, який створила еллінська культура, ідеалу людини- 
титана доби Відродження, демонічної особистості Романтизму. 
Сучас. людина, за визначенням Г. Маркузе, «одномірна» — лю¬ 
дина споживач (див. Маркузе Герберт). У війні моторів і техно¬ 
логій немає місця індивід, героїзму. «Самотність» людини вели¬ 
кого міста компенсується і спостереженням за життям «зірок» 
шоу-бізнесу, спорту та просто відомих лише тим, що вони відо¬ 
мі («зірки» ток-шоу та світських хронік). Водночас виникає і по¬ 
тяг до небувалого, незвичного, інтерес до квазі-творчих проя¬ 
вів: маніяків-убивць, кримін. субкультури, божевілля. Ця увага 
до відхилень проявляється й у політиці. Чимало політиків обви¬ 
нувачуються у зв’язках із організованою злочинністю, що за¬ 
звичай не шкодить їхній популярності. Кримін. минуле і просто 
неадекватна поведінка надають ореолу винятковості, відтак 
особа виділяється на тлі заг. сірості. Ця тенденція посилюється 




382 


КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ 


л 


й феноменом символізації політики — зведення успішності 
чи неуспішності політичної діяльності лише до тенденц. пові¬ 
домлення у ЗМІ; 3) зневага до знання — елітарність освіти. До¬ 
бробут середньостатист. людини нині ніяк не залежать від її 
освіченості й обізнаності з культ, подіями, наук, здобутками та 
політ, процесами. Натомість спостерігається виокремлення 
елітарної освіти: престижні школи й ун-ти, випускники яких 
отримують можливість влитися до екон. та політ, еліти; 4) ко¬ 
мерціалізація мистецтва — андеграунд. Відбувається пост, пе¬ 
ретікання до сфери комерц. мистецтва не лише класичних 
мистецьких взірців, а й культури андеграунду (джаз, рок-н-рол, 
хіп-хоп тощо). 

Літ.: Ортега-і-Ґасет X. Вибрані твори / Пер. з ісп. К., 1994; Бодріяр Ж. 
Симулякри і симуляція / Пер. з франц. К., 2004; Признак толпьі. М., 
2007. В. Бушанський 

«КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ» ( «Велика пролетарська культурна 
революція») — ініційована Мао Цзедуном масова сусп.-політ. 
кампанія в КНР, спрямована на відновлення його домінуючих 
позицій в КПК, послаблених провалом « великого стрибка », 
а також утвердження маоїзму як державної ідеології та усунен¬ 
ня бюрократизму. Програма «К. р.», викладена Мао Цзедуном 
протягом квіт.-трав. 1966 (хоча він вважав, що процес був за¬ 
початкований публікацією 10.11.1965 у шанхайських «Літера¬ 
турних доповідях» статті журналіста Яо Веньюаня з критикою 
«контрреволюційної» п’єси відомого історика У Ханя «Звільнен¬ 
ня Хай Жуя», що викликала аналогії з ліквідацією внутрішньо- 
парт, демократії й утвердженням культу особи в КНР) у кінце¬ 
вому підсумку передбачала побудову «кит. моделі комунізму», 
але в настановах голови КПК не містилося визначення, що має 
прийти на зміну наявній авторит. системі, лише наголошувало¬ 
ся, що коли учасники «К. р.» успішно пробудять свідомість мас, 
«проблема розв’яжеться сама собою», й маси самі створять 
власні інституції. Зіткнувшись із опозицією в столичному парт, 
середовищі, Мао Цзедун закликав молодь розпочати власну 
критику привілеїв та політики, що їх породжує, тобто явища 
«бюрократизації політики»; це не мало бути спрямоване проти 
певних персон, на думку проводирів «К. р.» (16.05.1966 була 
створена відповідна «група» на чолі з особистим секретарем лі¬ 
дера КПК — Чень Бода і дружиною Мао Цзедуна — Цзян Цінь), 
слід було критикувати саму систему й лише на тій підставі, що, 
попри усуспільнення засобів виробництва, взаємини між вож¬ 
дями й масою, по суті, й далі залишалися капіталістичними, 
а реформи, розроблені на кшталт угорських чи косигінських 
в СРСР, лише погіршили б функціонування системи. Реалізуючи 
утопію егалітарного сусп-ва, Мао Цзедун спрямував соціальну 
активність молоді (перші загони «хунвейбінів» — «червоно- 
гвардійців» з’явилися в гімназії при Пекін, ун-ті наприкін. трав. 
1966, наступного місяця почалося створення груп «цзаофа- 
нів» — «бунтівників» із робітн. молоді) на ліквідацію 4-х пе¬ 
режитків минулого, що нібито гальмували розвиток країни: 
культури, звичаїв, поглядів і звичок; правоохоронні органи не 
втручалися в лінчування, що чинили студенти у вузах, а в се¬ 
редовищі «ганьбу» (кадрових парт, працівників) вважали, що 
ця кампанія відкриє шлях новим чиновникам, оскільки чистки 
в КНР стали вже звичним явищем; за даними МДБ, лише про¬ 
тягом серп.-верес. 1966 в Пекіні «хунвейбінами» було вбито 
1722 особи, у 33695 сімей конфісковано майно, понад 85 тис. 
осіб вигнано за межі столиці, а всього в країні жертвами 
кампаній «перевиховання» на той час стало 400 тис. осіб; 


до остаточного завершення «К. р.» зі смертю Мао Цзедуна 
09.09.1976 число репресованих зросло до 100 млн осіб, у т. ч. 
2660 письменників, 142 тис. викладачів, 53 тис. діячів науки й 
техніки (наприкін. 90-х рр. в КНР оприлюднені дані про смерть 
237 тис. осіб і 730 тис. інвалідів). 04.01.1967 стартувала іні¬ 
ційована шанхайськими «цзаофанями» кампанія «захоплення 
влади»; радикали проголосили, що уряд «Паризької комуни» в 
Шанхаї має замінити ієрархію КПК, а в Пекіні було розгромле¬ 
но понад 300 органів держ. управління, включно з м-вами й по¬ 
сольством СРСР; оскільки виникла загроза повної анархії, Мао 
Цзедун засудив «комуну» й запропонував гасло «об’єднання 
трьох сторін К. р.» — револ. мас («хунвейбіни» й «цзаофані»), 
револ. кадрів, які не були звинувачені у надуживаннях влади 
й привілеїв, та військових, у формі ревкомів — нових органів 
влади, покликаних замінити знищені держ. структури; завдя¬ 
ки їм КПК мала бути відбудована на основі народних виборів 
усіх парт, кадрів і знову утвердити свій авторитет. Але на прак¬ 
тиці таких виборів не відбулося майже ніде, бюрократія була 
налякана розгулом ініціативи, ревкоми створювалися важко, 
а з квіт. 1967 почалися зіткнення між загонами «хунвейбінів» 
і «цзаофанів» та військовими, що сягнули піка в липні в Ухані й 
Гуанчжоу, де армія арештовувала «червоногвардійців» і виси¬ 
лала на перевиховання до таборів у сільс. місцевості (загалом 
було вислано бл. 10 млн учасників «К. р.»), поновлюючи з влас¬ 
ної ініціативи порядок і беручи під контроль підприємства та 
комунальні служби в містах. У лип. 1968 Мао Цзедун оголосив 
завершення «боротьби із застосуванням насильства», на жовт. 
пленумі ЦК КПК було виключено з партії голову КНР Лю Шаоци 
й схвалено усунення від влади Ден Сяопіна та ін. діячів, а також 
вирішено створити «школи 7-го травня» для перевиховання 
«ганьбу». 9-й з’їзд КПК у квіт. 1969 відзначив «вирішальні успі¬ 
хи К. р.» й наголосив, що Народно-визвольна армія Китаю по 
суті є опорою одноособової диктатури Мао Цзедуна («держави 
і диктатури пролетаріату»); але повернення до соціально-екон. 
політики часів «великого стрибка» не сталося, на 1969 вдалося 
поновити виробництво на рівні 1966, сільс. госп-во майже не 
зазнало збитків, оскільки «хунвейбінам» були заборонені по¬ 
їздки на село, а військово-пром. комплекс навіть провів три 
успішні випробування водневої бомби. Після перемоги 1971 
голови Держради КНР Чжоу Еньлая та його прибічників над 
«ультралівими», очоленими міністром оборони й офіц. «наступ¬ 
ником» голови КНР Лінь Бяо, поновилося центральне плану¬ 
вання економіки, а «К. р.» замкнулася на проблемах духовної 
сфери. У рішенні черв, пленуму ЦК КПК 1981 «щодо окремих 
питань історії КПК з часу утворення КНР» наголошувалося: 
«К. р.» «не була й не може бути революцією чи суспільним про¬ 
гресом у будь-якому сенсі... Вона була смутою, викликаною 
згори з вини керівника й використаною контрреволюційними 
угрупуваннями, смутою, що завдала серйозних нещасть партії, 
державі й усьому багатонаціональному народові». 

Літ.: РеШіпкіпб іНе «СиІІигаІ Реуоіиііоп». Веуіп£, 1987; Уеп Сіїіа-сііі, 
Као Као. ТНе Теп-Уеаг Нізіогу ої Ше СНіпезе СиІІигаІ Веуоіиііоп. Таіреі, 
1988; ВагЬага Вагпоиіп, Уи СНап&беп. Теп Уеагз ої ТигЬиіепсе. Тґіе Сґіі- 
пезе СиІІигаІ Реуоіиііоп. І_опРоп, ІЧєуу Уогк, 1993; .Ііп Рій. ТНе Сиііиге ої 
Рошег. Тґіе І_іп Віао Іпсійепі іп ІНе СиІІигаІ Кегоіиііоп. ЗіапїогР, Саіії., 
1999; Усов В. Н. КНР: От «большого скачка» к «культурной революции» 
(1960-1966 гг.). В 2 ч. М., 1998; Панцов А. В. Мао Цзздун. М., 2007. 

В.Головченко 

КУРАС Іван Федорович (03.10.1939, с. Немирівське Балт- 
ського р-ну Одес. обл. — 16.10.2005, Київ) — вчений-історик, 




КУРАС — КУРТИКА 


383 


політолог, держ. діяч. Д-р істор. наук (1981), професор (1985), 
академік НАН України (Відділення історії, філософії і права, 
спеціальність політологія, 1995), віце-президент НАН України 
(з лист. 1998). Автор понад 200 праць з питань політ, історії 
України та етнології. Закінчив Одес. держ. ун-т ім. І. І. Мечни- 
кова (1962). У 1962-64 — наук, співробітник Кіровогр. обл. 
архіву, у 1964-70 — аспірант і викладач Київ. держ. ун-ту 
ім. Т. Г. Шевченка, у 1970-72 — ст. наук, співробітник, вче¬ 
ний секретар Ін-ту історії партії при ЦК Компартії України, 
у 1972-83 — інструктор, консультант, зав. сектору відділу 
науки і учбових закладів ЦК Компартії України, у 1983-91 — 
заст. директора Ін-ту політ, досліджень при ЦК Компартії Укра¬ 
їни. З груд. 1991 — директор Ін-ту нац. відносин і політології 
НАН України (з 1996 — Інститут політичних і етнонаціональних 
досліджень НАН України). Ще до розпаду СРСР К. порушував 
перед керівництвом УРСР питання про необхідність дослі¬ 
дження нац. відносин, ініціював створення в Ін-ті історії партії 
сектора історії, теорії і практики міжнац. відносин і формував 
відповідну наук, школу. Цей задум реалізувався повною мірою 
із створенням нового ін-ту. Його було засновано у зв’язку з но¬ 
вим контекстом, якого набули в умовах незалежності пробле¬ 
ми співвідношення політики й етнонац. відносин, необхідність 
вироблення нових парадигм етнонац. розвитку, запобігання 
конфліктності в етнонац. сфері, моделювання оптимальних 
варіантів етнополітики, технологій управління сферою політ, 
і міжетн. відносин, здійснення експертизи нових модерніза- 
ційних проектів у соціокультурній сфері. Під керівництвом К. 
ін-т досягнув вагомих успіхів у теоретико-методол. обгрунту¬ 
ванні нового напряму соціогуманітарних наук — етнопол'гго- 
логії. Поступово склався колектив кваліфікованих фахівців, 
які зосередилися на таких напрямах досліджень, як етнополі¬ 
толог^, розвиток нац. меншин, етноісторія, політ, думка і політ, 
процеси, істор. політологія, євр. історія і культура, реліг. ситуа¬ 
ція і взаємовідносини різних конфесій. В ін-ті виховано кілька 
поколінь молодих дослідників. Під керівництвом К. в ін-ті було 
виконано низку важливих науково-дослідницьких проектів, 
зокрема у 1999-2003 підготовлено 6-томне видання «Полі¬ 
тична історія України. XX століття». Ін-т плідно співпрацював 
з держ. органами та громад, орг-ціями, вів активний діалог 
з представниками різних партій, рухів, конфесій щодо опти¬ 
мальних шляхів подальшого розвитку України, функціонуван¬ 
ня політ, ін-тів, політ, технологій тощо. 

У1988-93 К.— академік-секретар Відділення історії, філосо¬ 
фії і права НАН України, член Президії НАН України, у 1998- 
2005 — віце-президент НАН України. Сприяв розвиткові 
у НАН України соціогуманіт. наук, відчутному зростанню їхньо¬ 
го впливу в незалежній Україні, в її держ. і сусп.-політ, житті, 
освіті й культурі, гуманіт. сфері загалом, розширенні міжнар. 
співробітництва України. Під керівництвом К. вчені Секції 
сусп. і гуманіт. наук НАН України підготували ряд концептуаль¬ 
них док-тів держ. значення: Концепцію реформування політ, 
системи України, Концепцію пром. політики, Концепцію розви¬ 
тку гуманіт. сфери, Концепцію держ. інформ. політики. До уря¬ 
ду України було подано низку концептуальних і прогностичних 
док-тів з гол. проблем економіки, інвестиційної, інноваційної, 
регіон, політики; зроблено вагомий внесок у розробку програ¬ 
ми екон. і соціального розвитку Донец. та Зх. регіонів, страте¬ 
гії перспект. розвитку м. Києва до 2020 року, загальнодерж. 
програми розвитку малих міст України, яка була схвалена ВР 


України; здійснено розробку Стратегії регіон, розвитку Укра¬ 
їни та ін. У 1994-97 К. — віце-прем’єр-міністр України з пи¬ 
тань гуманіт. політики. Був членом Конст. комісії від Прези¬ 
дента України (1994-96). Очолював держ. комісії у справах 
депортованих народів Криму; у справах депортованих німців; 
у справах неповнолітніх; з питань координації, приймання, 
транспортування, охорони та розподілу гуманіт. допомоги, що 
надходить із заруб, країн, при КМ України; з питань реформу¬ 
вання вищої освіти в Україні; з питань реорганізації в галузі 
науки. Член Комісії з держ. нагород при Президентові Укра¬ 
їни (1994-2002). Був головою Ради з питань мовної політики 
при Президентові України (1997), Ради з питань збереження 
нац. культурної спадщини (1997-98). З жовт. 2000 за поста¬ 
новою уряду голова наглядової ради Нац. акціонерної ком¬ 
панії «Надра України», голова наглядової ради Київ. нац. мед. 
ун-ту (з 2003), секретар Політ, ради при Президентові Укра¬ 
їни (з 2003), народний депутат України (2002-05), очолю¬ 
вав підкомітет міжпарлам. зв’язків К-ту ВР України у закорд. 
справах. Очолював робочу групу з розроблення Концепції ре¬ 
формування політ, системи України. Засл. діяч науки і техніки 
України (1998). Нагороджений орденом Дружби народів, орде¬ 
ном «Великий Хрест» (1997, Італія), орденом князя Гедимінаса 

IV ст. (1998, Литва), орденом Ярослава Мудрого V ст. (1999), 

орденом Ярослава Мудрого IV ст. (2003). Лауреат Держ. пре¬ 
мії України в галузі науки і техніки (1999). У 2005 Ін-ту політ, 
і етнонац. досліджень НАН України рішенням Президії НАН 
України присвоєно ім’я І. Ф. Кураса. Того самого року започат¬ 
ковано щорічні Курасівські читання. Ю. Шаповал 

КУРТЙКА Януш (13.08.1960, Краків — 10.04.2010, Смо¬ 
ленськ) — історик, політ, і держ. діяч. Закінчив загальноосвіт¬ 
ній ліцей ім. Я. Кохановського в Новій Гуті. У 1983 завершив 
навчання на історико-філос. ф-ті Ягелон. ун-ту. З 1980 К. брав 
участь у дем. опозиції в Кракові, зокрема у поширенні анти- 
комуніст, листівок, був співзасновником незалежного студ. 
об’єднання Ін-ту історії Ягелон. ун-ту та членом Ініціативного 
к-ту незалежного студ. об’єднання Ягелон. ун-ту. К. викладав 
історію у підпільному христ. робітн. ун-ті для робітників, селян 
та учнівської молоді, що співчувала опозиції. З 1985 почав 
працювати в Ін-ті історії ім. Тадеуша Мантойфеля Польс. ака¬ 
демії наук, де спеціалізувався на генеалогії, історії середньо¬ 
віччя, новій історії та допоміжних істор. дисциплінах. У 1995 
К. захистив дис. на тему «Дослідження з історії малопольських 
латифундистів у Тенчині за середньовіччя (кінець XIII — третя 
чверть ХУ сторіччя)». У 2000 отримав ступінь д-ра істор. наук 
за працю «Тенчинські латифундії. Власність і власники (XIV- 
XVII сторіччя)». К. був членом наук, ради Ін-ту історії ім. Тадеу- 
ша Мантойфеля Польс. академії наук (1999-2002, 2003-06). 
У1989-2000 очолював незалежну самоврядну профес. спілку 
«Солідарність» у Краків, філіях Ін-ту історії Польс. академії наук. 

V 2000-05 К. був організатором і головою відділення Інсти¬ 
туту національної пам'яті (ІНП) у Кракові. У кін. 2005 обраний 
Сеймом Республіки Польща на посаду голови ІНП Республіки 
Польща. К. пожвавив та систематизував роботу ІНП, особливо 
у наук, та архівній сферах, перетворив Ін-т на найбільш актив¬ 
ний центр досліджень новітньої історії Польщі. З роботою в ІНП 
К. поєднував наук, та акад. діяльність. Він викладав історію як 
професор у Держ. вищій східноєвроп. школі у Перемишлі, а та¬ 
кож у Вищій філос.-пед. школі «Ігнатіанум» у Кракові. К. опуб¬ 
лікував бл. 140 наук, праць з проблематики історії Польщі 




384 


КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 


(середньовіччя, нова та новітня історія), був гол. редактором 
періодичного видання «Зошити історичні* («Зешити історич¬ 
не») (було видано 27 томів), був членом редакції наук, часо¬ 
пису «Апарат репресій у Народній Польщі, (1944-89)», брав 
участь у багатьох видавничих проектах, працював у Польс. іс- 
тор. т-ві, Т-ві друзів наук у Перемишлі та у Польс. геральдич¬ 
ному т-ві. Він був лауреатом премії ім. Адама Хеймовського 
(1996), 2-ї премії у конкурсі ім. Клеменса Шанявського (1998), 
премії ім. Й. Лелевеля (2000), премії ім. Є. Лойка (2001). К. 
загинув 10.04.2010 в околицях аеродрому Смоленськ — Пн. 
в результаті катастрофи польс. урядового літака. Похований на 
Почесній алеї на Раковицькому цвинтарі у Кракові. Посмерт¬ 
но отримав премію «За збереження національної пам’яті», 
а також великий хрест ордена відродження Польщі (2010). 
У 2008 Президент України В. Ющенко нагородив К. орденом 
«За заслуги» III ступеня за значний особистий внесок у справу 
зміцнення авторитету України у світі, популяризацію її історії 
та сучасності. 

Літ.: Шаповал Ю. Презес. Пам'яті Януша Куртики // День. 2010.12- 
13 лист. Є.Беднарек 

КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ (кримськотат: 
0 іптіаіаг МИІіу 0 игиііауі або Кььірьімтатар Миллий Кьурул- 
тайьі) — одна з форм сучас. кримськотат. нац. руху. Правового 
статусу в Україні не має. Діяльність фінансується коштами до¬ 
бровільних пожертвувань і надходжень від юрид. та фіз. осіб. 
У внугр. програмних і нормативних док-тах К. к. н. означується 
як нац. з’їзд — вищий представн. повноважний орган крим- 
ськотат. народу. 1-й К. к. н. зібрався 09.12.(26.11.) 1917 у Бах¬ 
чисараї, задекларував утворення Крим. Народної Республіки, 
ухвалив її Конституцію та держ. символіку, сформував нац. 
уряд (на чолі з Н. Челебіджіханом), оголосив себе парламентом 
(головою обрали А. Айвазова). Розпущений 28.01.1918 після 
встановлення в Криму рад. влади. Активістів 1-го К. к. н. було 
репресовано. Практику курултаїв поновлено з черв. 1991, 
коли в Сімферополі відбулася 1-ша сесія 2-го К. к. н. Її підго¬ 
товку і проведення забезпечив оргкомітет, утворений за іні¬ 
ціативою Організації кримськотат. нац. руху на чолі з М. Дже- 
мілєвим . Проти проведення К. к. н. виступила невелика к-сть 
крим. татар під керівництвом Ю. Османова з об’єднання, на¬ 
званого «Національним рухом кримських татар». Обрані 1 від 
1000, делегати 2-го К. к. н. представляли крим. татар, що на 
той час мешкали в Україні (129 делегатів), Узбекистані (88 де¬ 
легатів), Казахстані (1), Киргизстані (4), Литві (3), Латвії (1), Гру¬ 
зії (1). Відтоді К. к. н. обирає з-поміж своїх делегатів Меджліс 
кримськотатарського народу (далі — Меджліс). Згідно з чин¬ 
ним від лист. 2001 Регламентом, на К. к. н. кримськотат. народ 
представляють делегати, яких обирають крим. татари і члени 
їхніх сімей, незалежно від національності, що постійно про¬ 
живають на тер. України, і крим. татари та члени їхніх сімей — 
гр-ни України, незалежно від місця проживання. К. к. н. ухва¬ 
лює рішення з усіх суттєвих питань сусп.-політ., соціально-екон., 
культ, та ін. сторін життя народу. Ці рішення є обов’язковими 
для делегатів та утворених ними органів і всієї системи нац. 
представництва та самоуправління кримськотат. народу. До 
цієї системи включено Меджліс, регіон, і місц. меджліси, к-ти 
сприяння поверненню (і репатріації) крим. татар, їхні підрозділи 
і створювані ними органи, представників Меджлісу в ін. д-вах. 
К. к. н. затверджує порядок обрання, повноваження, права 
та обов’язки делегатів, унормовує проведення своїх сесій 


і функціонування робочих органів, а також діяльність Меджлі¬ 
су; обирає голову Меджлісу. К. к. н. збирається не рідше одно¬ 
го разу на п’ять років, підбиває підсумки і формулює завдання 
на досягнення мети кримськотат. нац. руху. Зокрема тих, які 
визначив 2-й К. к. н. у Декларації про нац. суверенітет крим¬ 
ськотат. народу (далі — Декларація). У ній Крим проголошений 
нац. територією кримськотат. народу, де тільки він має право 
на самовизначення так, як воно викладено в міжнар.-прав. 
актах, визнаних світовим співтовариством; за мету народу 
визначено кримськотат. політ., екон., духовне і культ, відро¬ 
дження в нац. суверенній д-ві; наголошено, що відносини між 
крим. татарами і нац. й етн. групами, що проживають у Криму, 
повинні будуватися на основі взаємної поваги, визнання люд¬ 
ських і громадян, прав та інтересів, забезпечення політ., екон., 
культ., реліг. та ін. законних прав усіх людей незалежно від їх¬ 
ньої етн. належності. На розвиток і конкретизацію положень 
Декларації, 4-та сесія 3-го К. к. н. у січ. 2001 постановила до¬ 
биватися «перетворення статусу Автономної Республіки Крим 
у національно-територіальну автономію в складі незалежної 
демократичної України». Лідер крим. татар М. Джемілєв на¬ 
голошує, що Декларація передбачає суверенітет не як рух 
до якогось держ. утворення, а лише розроблення механізмів 
представленості крим. татар у структурах представн., викон. 
і судової влад, а також надання кримськотат. мові статусу 
офіційної. В описаних контекстах питання визначеності щодо 
правових форм реалізації мети кримськотат. нац. руху по¬ 
требує переведення його з площини декларацій, вимог, заяв 
і роз’яснень у площину юриспруденції і практ. законотворення. 
Фахова дискусія щодо стратегій законод. забезпечення проце¬ 
су відновлення прав крим. татар, та осіб ін. національностей, 
раніше примусово виселених з Криму, має бути актуалізована 

13 залученням до неї всіх зацікавлених сторін і груп інтересів. 
Літ.: Кримські татари: історія і сучасність (до 50-річчя депортації крим¬ 
ськотатарського народу). Матеріали міжнар. наук. конф. Київ, 13- 

14 травня 1994 р. К., 1995; Кримські татари. 1944-1994 рр. Статті. 
Документи. Свідчення очевидців. К., 1995; Крьімские репатриантьі: 
депортация, возвращение и обустройство / Авт. кол.: Габриелян 0. А., 
Ефимов С. А., Зарубин В. Г. и др. Симферополь, 1998; Курас І. Ф. Етно- 
політика: історія і сучасність. К., 1999; Говорит Мустафа Джемилев. 
Доклади на сессиях Курултай крьімскотатарского народа. 1991- 
2001 гг. Сімферополь, 2001; Крим в етнополітичному вимірі. К., 2005; 
Котигоренко В. Кримськотатарські репатріанти: проблема соціальної 
адаптації. К., 2005; Сучасна українська політика. Аналіт. доповіді Ін-ту 
політ, і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. К., 2009. 

В. Котигоренко 

КУЧАБСЬКИЙ Василь (04.11.1895, с. Волиця, побл. Пусто- 
мит на Львівщині — 28.06.1971, Бланкенбург, Німеччина) — 
історик, публіцист, громад, і військ, діяч. У 1905-13 навч. 
в Академ. гімназії у Львові, потім на юрид. ф-ті Львів, ун-ту. 
В 1911 вступає до воєнізованої організації «Пласту», а з 1913 
стає активним учасником січово-стрілецького руху в Галичи¬ 
ні, згодом — один з провідників «Мазепинського міліарного 
курсу». У серп. 1914 на заклик Гол. укр. ради та Укр. бойової 
управи сформував у Львові сотню добровольців, яка влилася 
до легіону Укр. січових стрільців (УСС), в якому К. був старши¬ 
ною, командиром чети, сотні. Був також активним членом то¬ 
вариства «Січові стрільці». У1915-16 під час кровопролитних 
боїв з рос. військами під Болеховом і під Стрипою командував 
сотнею УСС. За хоробрість, виявлену у боях біля Семиківн- 
ців, нагороджений Військовим Хрестом Заслуги 3-го класу. 




КУЧАБСЬКИЙ — КУЧМА 


385 


Успішна військ, служба поєднувалася із громад, зацікавлен¬ 
нями. Проводив просвіт, роботу серед стрілецтва, друкував 
ггатті й новели у часописі «Шлях», брав участь у виданні стрі¬ 
лецького сатиричного часопису «Самохотник». На поч. верес. 
1916 сотні під командуванням К. і А. Мельника відзначилися 
/боях під Лисонею неподалік Бережан. 21.09.1916 потрапив 
у рос. полон і був вивезений до табору для військовополоне¬ 
них біля Царицина. На поч. січ. 1918 у складі групи старшин 
утік з табору і пробрався до Києва, де присвятив себе розви¬ 
ткові військ, сил укр. д-ви. У січ. 1918 вступив до куреня січо¬ 
вих стрільців, яким командував Євген Коновалець . Спочатку 
очолював запасну сотню, згодом — 2-й піхотний полк, був 
членом старшинської ради. У1918-19 брав участь у боях про¬ 
ти Червоної армії і Добровольчої армії ген. Денікіна. У 1919 
стає дипломатом, працював у складі укр. місії у Швеції. По по¬ 
верненні на Україну брав участь у боях на укр.-польс. фронті 
у Галичині. Наприкінці 1919 у складі стрілецьких частин був 
інтернований до Луцька. З весни 1920 перебував у Чехосло- 
ваччині, став одним із засновників Укр. військ, орг-ції. У1920 
повернувся до Галичини. Після замаху у верес. 1921С. Федака 
на Ю. Пілсудського та воєводу Грабського К. тимчасово зааре¬ 
штовано і на деякий час ув’язнено. Після звільнення прожи¬ 
вав у Львові. У 1923-24 співредактор першого націоналіст, 
журн. «Заграва» (гол. редактор — Д. Донцов). У груд. 1922 
разом з Є. Коновальцем виїхав до Німеччини. Тут він продо¬ 
вжив навчання, вступивши на філос. ф-т (відділення історії та 
державознавства) Берлін, ун-ту. У1926 здобув ступінь д-ра фі¬ 
лософії, а з 1934 по 1939 викладав історію та л-ру в гімназії 
м. Кіль. На еміграції присвятив себе науково-публіц. діяль¬ 
ності. Був активним співробітником Укр. наук, ін-ту в Берліні, 
багато друкувався в укр. виданнях: «Літопис Червоної Кали¬ 
ни», «Дзвони», «Мета», «Політика», «Записки Укр. наук, т-ва 
в Берліні», «Літопис політики, письменства і мистецтва» та ін. 
У міжвоєнний період долучився до гетьман, руху, став членом 
«Братства укр. класократів — монархістів — гетьманців». 
Саме тоді остаточно оформлюється консерват. концепція вче¬ 
ного. У роки нім. окупації Польщі був директором б-ки у Кра¬ 
кові. Одразу після війни його звинуватили в орг-ції вивезення 
цінних книжок із Польщі до Німеччини напередодні відступу 
вермахту. В повоєнний час із найближчою родиною прожи¬ 
вав у Сх. Німеччині в містечку Бланкенбург. Працював у муні¬ 
ципалітеті міста, а згодом викладав рос. мову в місц. школі. 
К. — автор праць: «Січові Стрільці. Воєнно-історичний нарис» 
(1937), «Українська дипломатія та держави Антанти в 1919 р.» 
(1931), «Польська дипломатія і східно-галицьке питання на 
Паризькій мирній конференції в 1919 р.» (1931), «Україна і 
Польща» (1933), «Західна Україна в боротьбі з Польщею і біль¬ 
шовизмом в 1918 — 1923 рр.» (нім. мовою, 1934), «Значення 
ідей В’ячеслава Липинського» (1935), «Симон Петлюра в світлі 
історії» (1936). Представник консерват. напряму в укр. політ, 
науці та один з ідеологів укр. монархізму. Розробив концепцію 
творення суверенної незалежної України, яка об’єднувала б 
представників різних національностей, мов і культур, наголо¬ 
шував на важливості використання державотворчого досвіду 
1918-20, підкреслював при цьому важливу роль нац. еліти, 
яка опиралась би на власний народ. 

Літ.: Гелей С. Консервативно-політологічна концепція державотворен¬ 
ня В. Кучабського. Львів, 1997; його ж. Василь Кучабський: від націо¬ 
нальної ідеї до державності. Львів, 1998. О. Красівський 


КУЧМА Леонід Данилович (09.08.1938, с.Чайкине Новгород- 
Сівер. р-ну Черніг. обл.) — політ, і держ. діяч, 2-й президент 
України (у 1994-99 і у 1999-2004). Закінчив Дніпроп. держ. 
ун-т (1960), за фахом інженер-механік. З 1960 — інженер, ст. 
інженер, провідний конструктор, помічник гол. конструкто¬ 
ра. Бл. 10 років працював на космодромах, у т. ч. працював 
З роки як техн. керівник на Байконурі. У 1975-81 — сек¬ 
ретар парткому КБ «Південне». У 1981-82 — секретар парт- 
кому ВО «Південний машинобудівний завод». З лют. 1982 
до 1986 — 1-й заст. ген. конструктора КБ «Південне». 1986- 
92 — ген. директор ВО «Південний машинобудівний завод». 
Канд. тех. наук, професор, академік Інженерної академії наук 
України. У квіт.-жовт. 1992 — член Колегії з питань науково- 
тех. політики Держ. думи України. У берез. 1990 обраний на¬ 
родним депутатом України; до жовт. 1993 був членом Комі¬ 
сії з питань оборони і держ. безпеки. 13.10.1992 обраний 
Прем’єр-міністром України. На цій посаді створив імідж діяча, 
який має дуже багато цікавих задумів і проектів і якому зава¬ 
жають. У верес. 1993 подав у відставку, мотивуючи це своїм 
конфліктом з тодішнім Президентом України Л. Кравчуком. 
Був організатором Міжрегіон. блоку реформ (разом з В. Гри- 
ньовим). З груд. 1993 до лип. 1994 — президент Укр. союзу 
промисловців і підприємців. Обраний Президентом Украї¬ 
ни 10.07.1994 у 2-му турі отримав 52,2 % голосів виборців 
(найбільше у Криму та Севастополі). У виборчій кампанії був 
підтриманий Росією. Ключовими предвиборчими гаслами 
стали засудження розпаду СРСР, який, за твердженням К., ні¬ 
бито було розвалено за сценарієм «з-за океану», максималь¬ 
не зближення з Росією, надання рос. мові статусу офіційної, 
рішуча боротьба з корупцією, наведення порядку, розв’язання 
соціальних проблем. До здобутків 1-го презид. терміну К. від¬ 
носять стабілізацію нац. валюти, прийняття 28.06.1996 Коне- 
титуції України (він був співголовою Конст. комісії з лист. 1994 
до лип. 1996), видані після цього екон. укази, коли діяли пе¬ 
рехідні положення Основного Закону. Ці укази відіграли клю¬ 
чову роль у реформуванні відносин власності, у переході укр. 
економіки на ринкові основи. К. доклав багато зусиль для 
зміцнення взаємин України і Росії, для заключення і ратифі¬ 
кації Договору про дружбу і співпрацю з Росією. Чимало було 
зроблено для поглиблення польс.-укр. взаємин. Разом з тим 
1-й термін перебування К. при владі показав, що його курс 
на боротьбу з корупцією й організованою злочинністю про¬ 
валився. Понад те, він наблизив до себе представників пев¬ 
них олігархічних угрупувань, не пов’язаних нормами моралі. 
З трав. 1996 до лип. 1997 за рекомендацією К. уряд України 
очолював П. Назаренко (заарештований в США у лют. 1999 
і перебуває там у в’язниці), проти якого було висунуто обвину¬ 
вачення у привласненні й відмиванні значної суми грошей. На 
цьому тлі в Україні не дістали належної уваги соціальні питан¬ 
ня, тривало масове зубожіння людей, які отримували мізерні 
зарплати і пенсії, поглибився відплив труд, ресурсів за кордон. 
Почала запроваджуватися цензура і утискання свободи сло¬ 
ва. Тим не менш К. заявив, що 1-й термін не дав йому змоги 
реалізувати всі задуми і використати досвід ін. країн для по¬ 
ліпшення ситуації в Україні, а тому він має намір боротися за 
переобрання. 

У 1999 в 2-му турі К. був переобраний на посаду Президен¬ 
та України (отримав 56,2 % голосів виборців). Цього разу, на 
відміну від виборів 1994, не мав масової підтримки виборців 




386 


КУЧМА 


Криму і Севастополя, які вважали, що він не виконав сво¬ 
їх обіцянок щодо статусу рос. мови і ще більшого зближення 
з Росією. Значну роль у переобранні К. відіграли запрошені 
з ін. країн (у першу чергу з Росії) політгехнологи, великих 
масштабів набуло маніпулювання громад, думкою, викорис¬ 
тання «адміністративного ресурсу», себто забезпечення голо¬ 
сів виборців зусиллями місц. керівників. Під час 2-го презид. 
терміну К. у своїй зовн. політиці реалізовував лінію на «бага- 
товекторність», заявляючи, що Київ зацікавлений у подальшій 
інтеграції в Європу, а також у розвитку стратег, партнерства 
з Росією та США. У внутр. політиці було продовжено лінію на 
приватизацію. У цьому питанні К. проводив політику балансу¬ 
вання між олігархічними угрупуваннями та інтересами влас¬ 
ної родини (зокрема власного зятя мільярдера В. Пінчука). 
У черв. 2001 оголосив про те, що Київ готовий розпочати пе¬ 
реговори про приватизацію своєї газотранспортної системи, 
а також зняти заборону на продаж енергет. компаній і стра¬ 
тег. пром. підприємств. У цілому обіцянки К. побудувати со¬ 
ціально відповідальну д-ву, економіку добробуту залишилися 
нереалізованими, а Зх. почав поступово дистанціюватися від 
України як країни із дискредитованим лідером на чолі. Цій 
дискредитації вирішальним чином сприяло зникнення у верес. 
2000 опозиц. журналіста Г. Гонгадзе. 28.11.2000 Лідер Соц¬ 
партії України О. Мороз оприлюднив аудіозаписи, зроблені 
у робочому кабінеті Президента України кол. співробітником 
презид. охорони, офіцером СБУ, майором М. Мельниченком. 
Записи свідчили, що Президент України і його найближче 
оточення, керівники МВС і СБУ мали безпосереднє відно¬ 
шення до зникнення Г. Гонгадзе Його зникнення стало почат¬ 
ком системної кризи режиму К. Влада намагалася всіляко 
заплутати хід розслідування справи. Розгорнулася кампанія 
з дискредитації М. Мельниченка, який (як і дружина Г. Гонга¬ 
дзе з двома дітьми) отримав політ, притулок у США, а також 
з доведення того, що передані ним записи не можна вважа¬ 
ти аутентичними. У груд. 2000 спочатку у Києві, а з лют. 2001 
в ін. регіонах України розпочалась акція «Україна без Кучми». 
У 2001 ВР України кілька разів намагалася розпочати стосов¬ 
но К. процедуру імпічменту. Зокрема, його обвинувачували у 
незаконному продажу зброї, у сприянні побиттю народного 
депутата О. Єльяшкевича. 16.09.2002 Блок Юлії Тимошенко, 
Соцпартії, Компартії України, блок Віктора Ющенка «Наша 
Україна» розпочали акцію масових протестів «Повстань, Украї¬ 
но!», основною вимогою якої було дострокове проведення ви¬ 
борів Президента України. Встановлені в центрі Києва і біля 
будинку Адміністрації Президента намети було знесено, понад 
50 опозиціонерів затримано. На парлам. виборах 2002 К. під¬ 
тримував виборчий блок «За єдину Україну!», який очолював 
керівник Адміністрації Президента України В. Литвин. Тим ча¬ 
сом в Україні наростало невдоволення політикою К. У жовт. 
2002 «Народний трибунал», складений з прихильників непри¬ 
миренної опозиції, засудив К. до пожитгєвого ув’язнення. 
15.10.2002 стосовно нього було відкрито карну справу, у лис¬ 
топаді того самого року — ще одну (у зв’яку з тим, що він не 
підписав прийняті парламентом закони). У груд. 2002 Верхо¬ 
вний Суд України відмінив постанови судді Ю. Василенка про 
відкриття обох карних справ. 

29.01.2003 К. був обраний головою Ради голів д-в СНД і зна¬ 
чно посилив свою лінію на зближення з Росією. 12.11.2003 
заявив, що не має наміру висувати свою кандидатуру на 


наступних презид. виборах. Тим не менш у лип. 2004 партія 
«Християнський рух» висунула його кандидатом на презид. ви¬ 
борах, а Конст. Суд України ще до цього визнав право К. ба¬ 
лотуватись, оскільки його 1-й презид. термін розпочався до 
прийняття Конституції України. За цих умов К. ще раз заявив, 
що не має наміру йти у Президенти, а підтримує кандидатуру 
Прем’єр-міністра України В. Януковича. Разом з тим влада по¬ 
чала форсоване запровадження політ, реформи, за якою мали 
значно зрости повноваження прем’єр-міністра і бути обмеже¬ 
ними права Президента України. Пропрезидентські політ, сили 
почали виступати за те, щоб посаду прем’єр-міністра у майбут¬ 
ньому посів К. Це спричинило нову хвилю протестів, що зна¬ 
чно посилилися після 1-го туру презид. виборів 31.10.2004, а 
особливо після 2-го, 21.11.2004, коли режим вдався не лише 
до методів використання брудних політ, технологій (автора¬ 
ми яких виступали переважно рос. політгехнологи), тиску на 
виборців, брутальної агітації за В. Януковича у провладних 
ЗМІ, спроб розколоти сусп-во, а й до прямих фальсификацій 
виборчого процесу, порушення прав виборців. У країні роз¬ 
почалися протестні акції, в ході яких, зокрема, було висунуто 
вимоги відставки К. і віддання його до суду, було заблоковано 
Адміністрацію Президента. Починаючи з 21.11.2004, упродовж 
17 днів на Майдані Незалежності опозиція на чолі з В. Ющен¬ 
ком організувала мітинги протесту, що отримали масову під¬ 
тримку й увійшли в історію як« помаранчева революція ». К. не 
наважився застосувати силу проти опозиції, але 28.11.2004 
його і В. Януковича прибічники організували у Сєвєродоне¬ 
цьку Всеукр. з’їзд депутатів усіх рівнів, на який було запроше¬ 
но мера Москви, радника Посольства України в Росії. Учасни¬ 
ки з’їзду закликали до запровадження надзвичайного стану 
і до створення пд.-сх. д-ви із столицею у Харкові. К. зайняв ви¬ 
чікувальну позицію і як гарант Конституції України ніяк не від- 
реагував на ці дії. 03.12.2004 Верховний Суд України визнав 
фальсифікації 2-го туру виборів такими, що не дозволяють до¬ 
стеменно встановити результати виборів і постановив провес¬ 
ти повторне голосування. У країні поглиблювалося протисто¬ 
яння, що могло перерости у громадянську війну. За цих умов 
розпочався пошук компромісу. 08.12.2004 ВР України прийня¬ 
ла низку змін до Конституції України, відповідно до яких Украї¬ 
на фактично була перетворена на парлам. республіку. Значна 
частина повноважень Президента України перейшла до пар¬ 
ламенту. У пакеті з конст. реформою було прийнято низку за¬ 
конопроектів, що унеможливлювали фальсифікацію виборів 
і сприяли виходу з політинної кризи. К. разом із спікером 
В. Литвиним прямо у залі засідань ВР підписав зміни до Кон¬ 
ституції. 26.12.2004 відбулося переголосування, що заверши¬ 
лося перемогою В. Ющенка і його обранням на пост Прези¬ 
дента України. У лист. 2004 К. повідомив, що створив громад, 
фонд «Україна» і очолив його після відходу з посади Прези¬ 
дента України. К. був головою Ради нац. безпеки і оборони 
України; головою Вищої екон. ради Президента України (з лип. 

1997) ; головою Координац. ради з питань місц. самовряд.; 
головою Координац. ради з питань внутр. політики (з верес. 

1998) . Лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки 
(1993), Ленінської премії (1981). Нагороджений Орденом Тру¬ 
дового Червоного Прапора (1976), Золотим орденом Святого 
князя Володимира І ст. (1999, УПЦ МП), Орденом Святого рів¬ 
ноапостольного князя Володимира Великого І ст. (1999, УПЦ 
КП), вищою держ. нагородою Лівійської Джамахірії — орденом 




КЮСТІН 


за7 


«Аль-Фатіх» (Революції) І ст. (2003), вищою держ. нагородою 
Республіки Молдова — «Орденом Республіки* (2003). 

Тв.: Вірю в український народ. К., 2000; Про найголовніше. К., 2001; 
Україна — не Росія. М., 2003. 

Літ.: Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконав¬ 
ці. К., 1994; Луканов Ю. Третій Президент. К., 1996; МІзоп А. ІІкгаі- 
піап паїіопаїізт іп ІНе 1990$. А тіпогіїу іаііЬ. СатЬгіб£е, 1997; Розі- 
соттипізі Ргезібепіз. Еб. Ву Вау Тага$. СатЬгіб£е, 1997 ; Виттковски 
А. Пятилетка без плана. Украйна: 1991-1996. Формирование на- 
ционального государства, зкономика, злитьі. К., 1996; Марчук Є. 
П’ять років української трагедії. К., 1999; О’Апіегі Р., КгаусНик В., 
Кигіо Т. Роіііісз апб ЗосіеТу іп ІІкгаіпе. \Л/єзМєуу Ргезз, 1999; Зіаіе апб 
Іпйііиііоп Виіібіпб іп ІІкгаіпе. Еб. Ву Тагаз Кигіо, РоЬегІЗ. КгаусНик апб 
РаиІ О’Апіегі. N. У., 1999; Батенко Т. Королі СНД. Портрети дванадця¬ 
ти президентів. Львів, 2000; Президент України. Бібліографічний по¬ 
кажчик. 1991-1999. К., 2000; Рябчук М. Зона відчуження: українська 
олігархія між Сходом і Заходом. К., 2004; Шаповал Ю. Дві грудневі іс¬ 
торії не без моралі //День. 2004.11 грудня, № 227; Каспрук В. «Бать¬ 
ко Горіо» української політики: історичний феномен Леоніда Кучми // 
Іі«р://\лл^.ргауба.сот.иа. 2005. 27 січня; Леонид Кучма: «Если «про¬ 
цесе проедания- продолжитея, то катастрофа неизбежна- // Факти. 
2005. ЗО сентября. Ю. Шаповал 

КЮСТІН Астольф Луї Леонор, де (18.03.1790, Нідервіль, Лота¬ 
рингія — 25.09.1857, Париж) — маркіз, автор книжки «Росія 
в 1839». За часів Реставрації Бурбонів К. розпочав військову 
та дип. кар’єру, що закінчилася разом з його сімейним життям: 
померла дружина, а за нею і син маркіза. К. усамітнився у при¬ 
дбаному ним неподалік від Парижу замку, де його відвідують 
Ф. Шатобріан, О. Бальзак, А. Ламартін, А. Мюссе, В. Його, Т. Го- 
тьє, Жорж Санд, Ф. Шопен, Ґ. Берліоз, Е. Делакруа та ін. 
Й. В. Гете також входить до кола його знайомих. К. пише рома¬ 
ни «Алоїс*, «Світ як він є*, «Етель* та трагедію «Беатріче Ченчі», 
які не мають великого успіху. К. цінують за вміння вести блис¬ 
кучі та дотепні бесіди. Його описи подорожей прийняли краще. 
Перший, опублікований у 1830, розповідає про подорожі, які 
він здійснив у 1811-22 по Швейцарії, Італії, Англії та Шотлан¬ 
дії. Другий опис «Іспанія при Фердианаді VII» опублікований 
у 1838 на основі подорожі 1833. Твір має подвійну структуру. 
З одного боку, описує стан душі та внутрішнє життя автора. 
З іншого боку, присутні глобальні міркування щодо Іспанії та 
двох способів її осягнення: політичного та релігійного, які по¬ 
стійно перетинаються і які створюють досить негат. картину іс- 
пан. монархії: під час подорожі К. сподівався побачити по¬ 
єднання традиц. монархії та теократії, але зрештою був 
розчарований. У сфері політики міркування К. обертаються на¬ 
вколо значущих питань того часу: прочитання політ, карти Єв¬ 
ропи, пошуки європ. майбутнього відповідно до типології 
Ш. Монтеск’є (деспотизм, абсолютна монархія, конституційна 
монархія, демократія), проблема вибору між свободою та рів¬ 
ністю. К. не вірив у рівність, але притримувався радше принци¬ 
пу свободи. Усі ці моменти, але в детальнішому викладі, є 
і в книзі К. про подорож до Росії, де він з’явився на запрошен¬ 
ня Миколи І. К. мав на меті побачити особисто чи радше пере¬ 
вірити європейську країну, яка на той час мала вигляд найсо- 
ліднішої автократії, що спирається на християнство. Подорож, 
отже, є відповіддю на питання та пошуки. У цьому К. є схожим 
на ціле покоління франц. письменників, переважно аристо¬ 
крат. походження, які пережили революцію, імперію та рестав¬ 
рацію, тобто політ, потрясіння та війни. Більшість з них розумі¬ 
ла, що повернення старого режиму у Франції неможливе, але 
вони також відкидали новий дем. деспотизм, побачений ними 
в часи терору. Для них пошук нового європ. порядку та 


ідеального політ, режиму (чи краще сказати: найменш невда¬ 
лого з можливих) полягав у відкритті чи перевідкритті країн, 
де, на їхню думку, була втілена та чи ін. система правління. К. 
якраз і базувався на цих заг. міркуваннях, приїхавши до 
С.-Петербурга в лип. 1839. Трохи поживши там, він їде до Мо¬ 
скви, а згодом здійснює подорож по Сергієвому Посаду, Яро¬ 
славлю, Нижньому Новгороду, після чого повертається до 
С.-Петербурга, звідки від’їздить додому в кінці вересня. Зміст 
подорожі відомий зокрема з його книги «Росія в 1839 році», 
яка вийшла в 1842. Вона складається з 36 листів. Протягом 
тривалого часу вважалося, що така епістолярна структура є 
лише літ. прийомом, недооцінювалася також важливість та 
оригінальність книги: К. нібито здійснив свою подорож лише 
для того, щоб попрохати у Миколи І милості для свого молодого 
польс. друга І. Гуровського, а невдача спонукала К. очорнити 
Росію. Твір, отже, мав надто штучний вигляд, а досвід мандрів¬ 
ника здавалося б відігравав лише другорядну роль. Проте це 
не зовсім так: окремі листи дійсно були написані під час подо¬ 
рожі та адресовані реальним особам, а справа І. Гуровського 
відігравала радше маргінальну роль. К. користувався числен¬ 
ними джерелами, більшість з яких він цитує. Перш за все це 
письмові джерела (опис подорожі Геберштайна, здійсненої в 
16 ст., «Історія Росії* Левека та Карамзіна у франц. перекладі; 
статист, та геогр. таблиці Росії Шніцлера; описи подорожей по 
Росії, такі як «Спогади» Ш. Масона чи «Шість місяців в Росії» 
Ансело, свідчення посла Франції в Росії у 1835-41 Варанта). 
К. користувався свідченнями, серед яких зокрема думки осіб, 
яких він зустрічав, напр., Миколи І, О. Тургенєва, принца 
П. Козловського, які досить різко висловилися щодо Росії. 
В останнього він запозичує, щоб потім відтворити, міркування 
про особливість минулого Росії: відсутність лицарства пояснює 
відсутність честі і, зрештою, тріумф деспотизму (5-й лист). Од¬ 
наче, хоч К. і спирався на ін. джерела, основні його ідеї є влас¬ 
ними міркуваннями. Йому часто приписують вплив П. Чаадає- 
ва, але малоймовірно, що він з ним зустрічався і немає жодних 
доказів, що він його читав. Оригінальність книги полягає в її 
формі. Книга написана ніби в тоні розмови, щойно розпочав¬ 
шись, грузне в розважаннях та відступах, які містять достатньо 
міркувань автора про себе, людське сусп-во, Європу, Францію 
та, звісно, Росію, що є таємницею, яку варто розгадати. Крити¬ 
ки закидали К. окремі повтори, але вони є лише видимістю: на¬ 
справді це варіації на тему деспотизму, які мають переконати 
в тому, що деспотизм переповнює книгу лише тому, що він пе¬ 
реповнює і саму Росію. Ці варіації стають набагато переконли¬ 
вішими, коли К. подає їх в афористичній формі. Це не заважає 
ні чистоті спостережень, ні увазі до нюансів. Примітним є, 
напр., опис Миколи І, витонченість та «природну гідність* якого 
він хвалить. Якщо К. і шкодує щодо тих рис рос. народу, які при¬ 
звели до його політ, та соціального «рабства», то в той же час 
хвалить інші (напр., спритність, хитрість), які вважає складови¬ 
ми його природи, роздавленої «антинаціональним урядом». За¬ 
судження рос. деспотизму не завжди є однозначним. К. чи не 
першим із зх. мислителів висловив ідею, що відсутність політ, 
свободи має не лише недоліки: «Якби я не бачив щодня стільки 
дитячої свободи амбіційних егоїстів, я заледве б повірив, що 
деспотизм може лишити байдужими стількох філософів». Ба¬ 
чення К. Росії Миколи І можна резюмувати в трьох словах, що 
стали лейтмотивом твору: «деспотизм», «підробка», «брехня». 
Усі піддані імператора є рабами, «сп’янілими від рабства». Хоча 




388 


ЛАБРІОЛА 


К. і не вносить нічого нового ні в теорію деспотизму, ні в опис 
наслідків рабства, він надає всьому цьому небаченої глибини, 
порівнюючи деспотизм «з низів» (франц. за якобінців) та дес¬ 
потизм «з верхів» (рос.), адже обидва є революційними: «При 
абсолютному деспотизмі саме уряд є революційним, оскільки 
революція означає режим свавілля та владу беззаконня». 
Обидва виростають з рівності таким чином, що «влада одного 
та влада всіх веде до однієї мети». Деспотизм є небезпечним 
для ін. країн, оскільки плекає зазіхання: зовн. завоювання 
компенсують незадоволеність підданих. Ще задовго до рево¬ 
люції 1848-49, що призвела до постання Росії як «жандарма 
Європи», слідом за ін. авторами того часу, К. висловлює побо¬ 
ювання рос. завоювання, адже рос. народ та деспотизм мо¬ 
жуть захотіти всього цього замість того, щоб спрямувати сили 
на себе «у взаємозв’язку матеріальної та духовної цивілізації». 
Не щадить він і період правління Катерини II та Олександра І, 
апогей імперської експансії до Європи. Звідси і вражаюче по¬ 
двійне пророцтво: «Або раніш ніж через п’ятдесят років цивілі¬ 
зований світ знову опиниться під ярмом варварів, або ж Росія 
переживе революцію жахливішу за ту, наслідки якої Захід Єв¬ 
ропи відчуває й досі». Росія є підробкою зх. цивілізації: «Я не 
закидаю росіянам те, чим вони є; я звинувачую їх у спробах 
здаватися тим, чим є ми». На думку К., оксіденталізація Росії 
була жорстокою справою, що втілювалася через педагогіку ка¬ 
зарм. Попри всі зусилля «еклектичного» Петра Великого, Росія 
відстає від Європи «на чотири століття» і лишається азіат, краї¬ 
ною, а «Сибір починається за Віслою». Деспотизм (через страх) 
та штучність (бажання видаватися не тим, чим вона є) тісно по¬ 
єднуються і призводять до брехні, яка описана не як нац. не¬ 
долік, але як структурна, універсальна та конститутивна для 
країни характеристика: росіяни «вмілі в брехні та природні 
в фальші, успіх яких збурює мою чесність та лякає мене». 
У цьому плані вислови К. особливо вражають, адже, як заува¬ 
жив амер. посол Д. Кенан, вони передвіщають СРСР Й. Ста- 
ліна. інакше кажучи, брехня — це гірше, ніж рабство, тому 
Московії часів Івана Грозного надається перевага перед ім¬ 
перською Росією. Книга К. мала великий успіх. Ще за життя 
автора вона були видана 11 разів (з яких 5 піратських), тиражі 
окремих видань сягали 3000 прим., що розходилися за кілька 
тижнів. Перекладена англ. та нім., вона була помічена в Євро¬ 
пі. Заборонена в Росії, книга була відома у франц. варіанті се¬ 
ред освіченої публіки. Окремі вповноважені особи (напр., Греч, 
Яків Толстой, Лабенський) та незалежні автори (як Хомяков) 
намагалися публікувати за кордоном (часто анонімно, або під 
псевдонімами), «антикюстінівські» брошури з метою заперечи¬ 
ти його оцінку Росії, а також задля особистих атак, що включа¬ 
ли закиди в гомосексуалізмі. Проте в цілому реакція рос. чита¬ 
чів на книгу була позитивною. У Зх. Європі К. мав численних 
наслідувачів, що вульгаризували та примітизували його ідеї, 
але вже після революції 1848 його послідовниками стали такі 
великі русофоби, як Мішле, чи К. Маркс. Після Крим, війни 
мода на К. спала і його призабули, але не в Росії, де його ідеї 
продовжували своє приховане існування, в той час як уривки 
з книги публікувалися в 1891 та 1910 в журн. «Російська ста¬ 
ровина», а потім в 1930 під заголовком «Миколаївська Росія». 
Книга мала друге життя в СРСР та на Зх. в рад. епоху, оскільки 
картина миколаївської Росії прекрасно пасувала Росії сталін¬ 
ській. К. відчував, що його сприйняття Росії вийшло за його 
власні хронол. та просторові рамки. Його подорож була 


швидше ініціацією, з якої він виніс не лише помірковане та 
тверезе прийняття представн. форми правління, яку продо¬ 
вжував вважати найменшим злом, але також бачення загро¬ 
зи, що нависла над європ. цивілізацією та серйозний урок для 
обдумування: рос. імператор «дав значимий та корисний урок, 
за який розплатилася Росія; він показав, що деспотизм є най- 
жахливішим тоді, коли здійснюється з благою метою». 

Тв .: І_а Виззіе еп 1839. I е еі 2 е ебШопз, Рагіз, 1843; І_а Киззіе еп 1839, 
Рагіз, Зоііп, 1990; Россия в 1839 году / Перев. С франц. В 2 т., М., 
1996. 

Літ.: Сеог£е Кеппап. ТНе тагциіз бе Сизііпе а псі Ні$ Киззіа іп 1839. 
ІопРгез, 1972; СПгізІіап $і£гізІ. Оаз РиззІапРЬіІР без Магциіз Ре Си$- 
Ііпе. Уоп Рег ІіуіІізаІіопкгШк гиг РиззіапРТеіпРІісПкеіІ. РгапкїиП, 1990; 
МагТіп Маііа. Риззіа ипРег \Л/езТетп еуез: їгот Ше Ьгопге Ногзетап іо 
ІПе 1-епіп Маизоіеит. СатЬгіР£е, 1999; Апка МиПІзІеіп, Азіоіріїе Ре 
Сизііпе: №е Іазі Ргепсґі агізіосгаї. ІопРгез, 2001. В. Берелович 



ЛАБРІОЛА (І-аЬгіоІа) Антоніо (02.07.1843, Кассіно, Папська 
д-ва — 12.02.1904, Рим) — філософ-марксист і діяч соціаліст, 
руху. Навч. на філос. ф-ті Неаполіт. ун-ту, де став гегельянцем 
(див. Г. Гегель). З 1871 — приват-доцент з історії філософії 
Неаполіт. ун-ту; з 1874 — проф. практ. філософії й педагогі¬ 
ки Рим. ун-ту. Під впливом психології етики Й. Гербарта від¬ 
окремив гегелівський історицизм від ідеалізму, внаслідок 
чого держава, релігія і шкільна освіта стали для Л. способами 
реалізації прогресивної стратегії політичної; а оскільки д-ва 
опинилася в руках занепадницької й корумпованої буржу¬ 
азії, переконався, що повна дем. революція можлива лише 
тоді, коли вона здійснюватиметься на захист міського робітн. 
класу, правдивим двигуном історії є політ, рух народних мас. 
З 1890 прийнявся за вивчення праць К. Маркса й Ф. Енгель¬ 
са, з позицій лівого гегельянства й абстрактного соціалізму 
перейшов до марксизму; вів інтенсивне листування з К. Кам¬ 
ським, Е. Бернштейном і Ж. Сорелем, під впливом чого почав 
розглядати нім. соціал-демократію як модель, прийнятну для 
Італії, хоча остання й була, на його думку, країною, що відстає 
у своєму розвитку. В 1891 виступив гол. організатором трав¬ 
невих демонстрацій в Римі, в 1892 переконав засновника 
Італ. партії трудящих (з 1895 — Італ. соціаліст, партія) Ф. Тураті 
виключити з неї прибічників анархізму, але з часом зосеред¬ 
ився на теор. діяльності й узяв активну участь у дискусіях щодо 
Марксової спадщини та її впливу на філософію й політ, страте¬ 
гію. До гол. творів Л. належать «У пам’ять про Комуністичний 
маніфест» (1895), «Про історичний матеріалізм» (1896), «Листи 
про філософію і соціалізм» (1898) та «З одного віку в наступ¬ 
ний» (1900-01), які є «попереднім роз’ясненням» матеріаліст, 
концепцій історії та стали класикою марксист, л-ри, заслу¬ 
живши схвалення Ф. Енгельса, Г. Плеханова й В. Леніна. Гол. 
внеском Л. стала критика всіх незрілих детерміністичних про¬ 
читань Маркса, зокрема, тези про те, що екон. базис визна¬ 
чає інституції та свідомість; він доводив, що марксизм є суто 
практ. філософією свідомого змінювання природи людиною 





ЛАЗАРЕНКО — ЛАНДСБЕРҐІС 


389 


і творення історії в процесі розумової та фізичної праці; рево¬ 
люція, на думку Л., є не простою послідовністю прогрес, змін 
екон. базису, вона відбудеться лише тоді, коли пролетаріат 
свідомо створить необхідні матер. умови й організує себе та¬ 
ким чином, що буде уможливлено перехід до нового, усуспіль¬ 
неного способу виробництва. Хоча особисто Л. був прибічни¬ 
ком поступових зрушень, він критикував реформізм Ф. Тураті 
й ревізіонізм Е. Бернштейна, що, на його думку, мав на меті не 
сприяння просуванню пролетаріату до майбутнього, а лише 
вдосконалення бурж. капіталізму, так само він виступав і про¬ 
ти волюнтаризму Б. Кроче та Ж. Сореля, яких звинувачував 
у відриві політ, мети соціалізму від матеріаліст, концепції іс¬ 
торії. Погляди Л. на нац. питання (поділ націй на «активні» й 
«пасивні») приводили його на межу теор. виправдання коло¬ 
ніальної експансії. Загалом ідейна спадщина Л. послужила 
відправною точкою для подальшого розвитку італ. марксист, 
думки в працях А. Ґрамші й П. Тольятті. 

Літ.: Моиіїе СПапІаІ. Огатзсі апб Магхізі Феогу. Ьопбоп, 1979; ВеІІату 
Я. Р. Мосіегп Ііаііап ЗосіаІ Тґіеогу: ібео!о£у апб роїііісз їгот Рагеїо іо 
ргезепі. СатЬгі(І£е, 1987. В. Г оловченко 

ЛАЗАРЕНКО Павло Іванович (нар. 23.01.1953, с. Карпівка, 
Широків. р-ну Дніпропетр. обл.) — держ. і парт. діяч. Закінчив 
Дніпроп. сільськогосп. ін-т (1978). Від 1979 — голова колгос¬ 
пу, у 1984-91 — на керівник посадах у компарт. структурах 
Дніпроп. обл., одночасно займався підприємн. діяльністю. 
У1991 — 1-й заст. голови виконкому Дніпроп. обл. ради на¬ 
родних депутатів. У 1992 обраний народним депутатом ВР 
України, у березні того ж року призначений представником 
Президента України в Дніпроп. обл. У1994 — голова Дніпроп. 
обл. ради. У 1995-97 — 1-й віце-прем’єр-міністр, прем’єр- 
міністр. Після звільнення з посади прем’єр-міністра України 
перейшов в опозицію до Президента України Л. Кучми. У1998 
обраний народним депутатом ВР України за списком створе¬ 
ної та очоленої ним партії «Громада», став лідером одноймен¬ 
ної депуг. фракції в парламенті. У1998-99 був звинувачений 
швейц. та укр. владою у фін. махінаціях та в розкраданні держ. 
майна, рішенням ВР України позбавлений депуг. недотор¬ 
канності. У лют. 1999 Л. попросив політ, притулку у США. Був 
звинувачений амер. та швейц. властями у фін. злочинах; рі¬ 
шенням суду шт. Каліфорнія (США) засуджений до позбавлення 
волі. У 2006 обраний (заочно) до Дніпроп. обл. ради народних 
депутатів і на посаду заст. голови ради. 

Літ.: Уряди України у XX ст. К., 2001. В. Головко 

ЛАЗАРСФЕЛЬД (І-агагзїеІсі) Пол Фелікс (13.02.1901, Відень - 
31.08.1976, Нью-Йорк) — соціолог, який на основі принципу 
верифікації розширив методол. поле соціології, вперше ви¬ 
користавши панельний та фокус-груповий методи, ініціатор 
створення Бюро прикладних соціальних досліджень в Колумб. 
ун-ті, з 1960 президент Амер. соціол. асоціації, 1975 — член 
Нац. академії наук. Автор праць «Вибір народу» (1944), «Ма¬ 
тематичне мислення в соціальних науках» (1954), «Особливий 
вплив» (1955), «Аналіз латентної структури» (1958), «Якісний 
аналіз: історичний і критичний нариси» (1971). Л. суттєво впли¬ 
нув на розвиток кількісної стратегії опису в соціальних науках. 
Як автор теор. обґрунтування латентно-структурного аналізу 
вважав, що методол. базою кількісної стратегії дослідження 
е припущення про здатність наук, знання рац. впорядкува¬ 
ти й логічно пояснити об’єкт, реальність, побудувати досить 
струнку теорію цієї цілісності. Суттєве значення для кількісної 


методології має класифікація — спосіб систематизації та впо¬ 
рядкування різноманітних даних дослідження. Вчений наго¬ 
лошував, що методологія не може бути зведена до кількісних 
процедур, оскільки кількісні методи тільки в єдності з якісними 
дозволяють змоделювати стан соціальної системи й розви¬ 
вати метатеоретичні уявлення. Формуючи ряд нових напрямів 
у сфері дослідження пропаганди й маркетингу, Л. був зорієн¬ 
тований на розробку нових методів та інструментарію соціол. 
досліджень. На основі лінійної формули комунікац. процесу 
він розробив модель двоступеневої комунікації, відповідно 
до якої в будь-якому сусп-ві існують сприйнятливі до впливу 
політ, пропаганди лідери громадської думки (оріпіоп Іеабегз), 
що поширюють політ, інформацію каналами міжособистісного 
спілкування. Лідери думки більш підготовлені до сприйняття 
інформації, більш інформовані, краще за інших орієнтуються 
в потоці повідомлень ЗМІ й завжди можуть висловити свою 
думку з того чи ін. інформ. приводу. Отже, повідомлення ЗМІ 
спочатку надходять до лідерів думки, а потім за допомогою 
міжособистісного спілкування до масової аудиторії. Цим Л. 
спростував поширені міркування про те, що виборець відкри¬ 
тий для інформ. впливів мас-медіа й готовий на підставі отри¬ 
маної інформації вибрати кандидата, адекватного своїй цін¬ 
нісній моделі. Л. вказав, що дослідження масової комунікації 
мають грунтуватися на врахуванні того, що джерело інформа¬ 
ції завжди пов’язане з феноменом коментатора, тобто важли¬ 
во, як та ким подається інформація; прокоментована інформа¬ 
ція є повідомленням з розставленими ціннісними акцентами; 
особливо важливим є контекст повідомлення; між джерелом 
інформації та комунікатором, з одного боку, та повідомленням 
і аудиторією — з іншого, існують фактори шуму, що можуть ви¬ 
кривити зміст інформації; референтні групи здатні прямо чи 
опосередковано коригувати сприйняття повідомлення. 
Значення ідей Л. полягає в тому, що вони сфокусували увагу 
на виборці як такому. Л. розумів електоральну поведінку як 
дії, що певною мірою контролюється органами влади, які за 
допомогою засобів політ, маніпулювання здатні примусити 
людину обмежитися запропонованою альтернативою та здій¬ 
снити власний вибір під тиском достатньо інтенс. та ефект, 
зовн. впливів. Унаслідок використання цих теор. основ він 
диференціює виборців за ступенем стабільності їхніх електо¬ 
ральних орієнтацій на твердих прихильників та тих, що колива¬ 
ються; визначає причини, які спонукають різні групи виборців, 
що коливаються, змінити свої наміри в процесі передвибор¬ 
чих перегонів; співвідносить електоральні орієнтації з ін. по¬ 
казниками електорального вибору. Однак Л. не виходить за 
межі концепції соціального детермінізму, стверджуючи, що 
соціальні умови життя людини, визначають її політ, погляди, 
а соціальні характеристики — політ, переваги. 

Тв.: РегзопаІ іпЛиепсе: Фе рагГ РІауеб Ьу реоріе іп Фе Лоуу оі тазз сот- 
типісаііопз. N.1,1965; МаФетаїісаІ ТНіпкіп£ Іп ЗосіаІ Зсіепсез (ууіФ 
со-аиФогз). СІепсое, 1954; Оиаіііаііуе Апаїузіз. Нізіогісаі Апб СгіїісаІ 
Еззауз. Возіоп, 1972. Н. Ротар 

ЛАНДСБЕРҐІС (І-апсізЬегбіз) Вітаутас (нар. 18.10.1932, Ка¬ 
унас, Литва) — громад.-політ. і держ. діяч, музикознавець, 
мистецтвознавець, публіцист. 1950-55 — навч. у Вільн. 
держ. консерваторії, після її закінчення викладав у муз. школі 
ім. М. Чюрльоніса, Вільн. пед. ін-ті. 1969 захистив дис. на 
здобуття наук, ступеня канд. мистецтвознавства про твор¬ 
чість лит. композитора М. Чюрльоніса. З 1974 — викладач, 




390 


ЛАПЧИНСЬКИЙ — ЛАСКІ 


у 1978-90 — професор Вільн. держ. консерваторії; 1994 
захистив докт. дис. Член правління і секретаріату Спілки 
композиторів Литви, голова Т-ва М. Чюрльоніса і почесний 
голова Лит. федерації шахів. З 1988 — у великій політиці: 
у червні 1988 увійшов до ініціативної групи Лит. руху за пере¬ 
будову «Саюдіс», на установчому з'їзді якого 22-23.10.1988 
обраний до Сейму і Ради Сейму «Саюдісу». В лист. 1988 — квіт. 
1990 — голова Ради Сейму «Саюдісу», з груд. 1991 — почес¬ 
ний голова. У берез. 1989 обраний народним депутатом СРСР. 
11.03.1990 — 25.11.1992 — голова ВР Литви, 1996-2000 — 
Сейму Лит. Республіки; один із засновників (1993) і лідер пра¬ 
вої партії Спілка Вітчизни (Консерватори Литви). 1993,1995, 
1998 і 2000 обирався головою партії, з 2003 — голова її по¬ 
літ. к-ту і член президії. Із черв. 2004 — член Європейського 
парламенту і його найбільшої фракції — Європ. народна пар¬ 
тія (христ. демократи) — Європ. демократи. Автор^публіцистич- 
них творів і мемуарів «АІ£ау$ уіІф (1990), «І_аізу6з Ьуіа» (1992), 
«Кгуікеїб» (1995), «Зипкі Іаізуб: 1991 т. гибио — 1992 т. ги- 
био» (2000), та політ, автобіографії «Юііз ргіе ВаКуоз» (1997). 
Літ.: АпаїоІ иеуеп. ТИе ВаІІіс Веуоіиііоп: Езіопіа, І_айла, Шіиапіа апб 
Фе РаФ № ІпРерепРепсе. ІЧею Науеп, 1993. М. Дорошко 

ЛАПЧЙНСЬКИЙ Юрій (Георгій) Федорович (07.01.1887, Цар¬ 
ське Село — 13.03.1938) — більшов. діяч, один з лідерів на¬ 
ціонал-комуністів в Україні. Ще гімназистом прилучився до 
револ. руху, з жовт. 1905 член більшов. партії. У1911 закінчив 
юрид. ф-т Петерб. ун-ту, наступного року був удруге заарешто¬ 
ваний за револ. діяльність (уперше — в 1910) і засуджений 
до заслання. 31914 відбував заслання в м. Новогеоргієвську 
Херсон, губ., а з наступного року — в Кременчуці, де зайняв¬ 
ся адвокатською практикою і водночас керував підпільною 
орг-цією РСДРП. У 1917 очолював Раду робітн. і солд. де¬ 
путатів у Кременчуці, під час корніловського заколоту керу¬ 
вав к-том револ. охорони міста. Як делегат від кременчуць¬ 
ких більшовиків узяв участь у роботі крайового (обласного) 
з’їзду РСДРП(б) у Києві 03-05 груд. 1917, став його головою. 
У 1917 на 1-му Всеукр. з’їзді Рад у Харкові Л. обрали членом 
найвищого в період між з’їздами Рад органу держ. влади — 
Центр. Викон. К-ту Рад України. Обійняв в уряді посаду гол. 
писаря (керуючого справами), дещо пізніше — нар. секрета¬ 
ря соціального забезпечення за сумісництвом, а після 2-го 
Всеукр. з'їзду Рад (Катеринослав, 17-19 берез. 1918) — 
нар. секретаря суд. справ (юстиції). Як політ, представник На¬ 
родного Секретаріату при командуванні рад. військами взяв 
участь у поході з Харкова на Київ. У 1918 направлений до 
Москви, де очолив укр. відділення Народного комісаріату за- 
корд. справ РСФРР. Брав участь у переговорах делегації рад. 
Росії з делегацією гетьмана України П. П. Скоропадського. 
У груд. 1918 — уповноважений Тимчас. робітн.-сел. уряду 
України на Чернігівщині. Влітку 1919 переходить на позиції 
«націонал-ухильництва». Саме тоді він, за власним визнан¬ 
ням, «солідаризувався» з «групою федералістів» і надалі брав 
в її діяльності найактивнішу участь. У 1919 — голова Черніг. 
губревкому, також спільно з В. Шахраєм виступив з різкою 
критикою ленінської програми з нац. питання. У1919-20 очо¬ 
лював самостійницьку течію федералістів у складі КП(б)У, що 
добивалася спільно з боротьбистами утворення самостійної 
укр. комуніст, партії та виступала за рівноправні федерат, від¬ 
носини між УСРР і РСФРР. У лист. 1919 на Гомельській парткон- 
ференції разом з П. Поповим і П. Слиньком відстоював ідею 


існування незалежної укр. комуніст, партії та рад. Укр. д-ви. 
У лип. 1920 рішенням Політбюро ЦК КП(б)У був виключений з 
партії. Вступив до націонал-комуніст. УКП і незабаром був ко¬ 
оптований до складу її ЦК. У1920-22 був секретарем ВУЦВК, 
членом Київ, губревкому і губкому партії. У квіт. 1920 виступив 
з декларацією, в якій звинувачував керівництво РКП(б) у за¬ 
провадженні режиму воєнної окупації та заявив, що РСФРР 
ставиться до УСРР як західноєвроп. імперіаліст, д-ви до своїх 
азіат, або африк. колоній. У трав. 1922 вийшов з ЦК УКП і при¬ 
пинив активну політ, діяльність. У1922 виїхав за кордон. Про¬ 
тягом року працював у Варшаві та Берліні як представник Укр. 
Червоного Хреста і Держ. вид-ва України. У1926 повернувся в 
Україну. Працював юрисконсультом губсільгоспбанку в Києві, 
директором кінофабрики в Одесі. З такт, міркувань відновив 
членство в КП(б)У, подавши до ЦК КП(б)У заяву із визнанням 
своїх помилок і проханням поновити його в партії. У1926 По¬ 
літбюро ЦК КП(б)У задовольнило це прохання. З поч. 1928 
до черв. 1930 працює у Львові ген. консулом СРСР, потім — 
у Москві в Наркоматі закорд. справ. У 1931 повернувся в 
Україну. Працював у Харкові членом президії і зав. сектору 
Держплану УСРР, з 1934 — у Києві членом облвиконкому і зав. 
обл. відділу комунального госп-ва. У1935 обійняв посаду заст. 
наркома охорони здоров’я і гол. сан. інспектора Казахстану. 
Восени 1935 був арештований в Алма-Аті, а 21.04.1936 осо¬ 
бливою нарадою при НКВС СРСР засуджений на 5 років спец- 
таборів. Покарання відбував на Колимі, де й помер. 

Тв.: Гомельское совещание (Воспоминание)//Летопись революции. 
1926. № 6; Боротьба за Київ. Січень 1918 р. До боротьби за перемогу 
Жовтня//Літопис революції. 1928. № 2 (29); 3 перших днів Всеукра¬ 
їнської Радянської влади // Летопись революции. 1927. № 5-6; Пер¬ 
ший період Радянської влади на Україні. ЦВК та Народний Секретаріат 
// Летопись революции. 1928. № 1. 

Літ.: Енциклопедія Українознавства. Словникова частина 3. Париж; Н. Й. ( 
1959; Дорошко М. Георгій Лапчинський: від професійного революціо¬ 
нера до націонал-ухильника // Київська старовина. 2003. № 4. 

О. Краківський 

ЛАСКІ (І_азкі) Ґарольд Джозеф (30.06.1893, Манчестер — 
24.03.1950, Лондон) — політолог-теоретик і соціолог. Закінчив 
Нью-Коледж Оксфорд, ун-ту (1914), де вступив до поміркова- 
но-соціаліст. Фабіан. т-ва (в 1922-36 входив до його викон¬ 
кому). 1914-16 — викладач політ, науки в Ун-ті Мак-Гілла 
(Монреаль, Канада), 1916-20 —- в Гарвард, ун-ті (США), де пе¬ 
рейшов на позиції лібералізму . Тому в «Дослідженнях проблем 
суверенітету» (1917), «Владі в сучасних державах» (1919) і «За¬ 
садах суверенітету та інших есе» (1921) Л. у дусі ідей Є. Бен- 
тама і Дж. Мілля виступав проти концепції «всепроникної» 
і «всемогутньої» держави та стверджував, що вона має ви¬ 
правдання лише остільки, оскільки дає можливість індивідові 
найповніше досягати своїх цілей, а різні соціальні групи все¬ 
редині д-ви не повинні підпорядковуватись одна одній ( плю¬ 
ралізм політичний ). Після повернення 1920 на батьківщину 
вступив до Лейбор. партії і з часом посів у ній керівні позиції 
(1936-49 — член, 1945-46 — голова виконкому партії), ви¬ 
ступивши одним із провідних розробників теорій дем. соціа¬ 
лізму, ідейні витоки яких намагався знайти в християнстві. 
У «Граматиці політики» (1925), що набула широкої популярності 
й тривалий час використовувалася як підручник із політ, теорії, 
Л. уже не вважав д-ву найважливішою, розглядаючи її як різ¬ 
новид сусп. орг-цій; висловив переконання в нездатності д-ви 
здійснювати примус в умовах готовності індивідів до опору, 





ЛАССАЛЬ — ЛАССВЕЛ 


391 


доводив, що вони не зобов’язані виконувати розпорядження 
д-ви, якщо та порушує закон чи їхні громадян, права; в книзі 
«Свобода в сучасній державі» (1930) захищав право індиві¬ 
да на свободу думки й слова. З 1926 працював професором 
Лонд. школи економіки і політ, наук; після приходу А. Гітлера 
до влади в Німеччині звернувся до марксизму в прагненні по¬ 
яснити «кризу демократії» в Британії під час «великої депресії» 
30-х рр. 20 ст.; песимістично ставився до можливості досягнен¬ 
ня соціалізму мирним шляхом; у «Демократії в кризі» (1933) та 
«Державі в теорії й практиці» (1935) наголошував, що навіть на 
батьківщині насилля супроводжуватиме перехід від капіталіз¬ 
му цо соціалізму, а в «Походженні європейського лібералізму» 
(1936) і «Парламентському уряді в Англії» (1938) доводив, що 
екон. труднощі капіталізму можуть призвести до руйнування 
політ, демократії, вбачаючи в соціалізмові єдину альтернати¬ 
ву зростанню загрози націонал-соціалізму й фашизму в Єв¬ 
ропі. Але під час 2-ї світової війни стверджував, що Британія 
має використати переваги тимчас. єднання класів і партій для 
здійснення перспективних соціально-екон. перетворень мир¬ 
ним шляхом — «революції згоди» («Роздуми про революцію на¬ 
шого часу», 1943), «Доля, розум і цивілізація: есе про історич¬ 
ний аналіз», 1944); в останні роки життя досліджував причини 
амер.-рад. конфлікту («Американська демократія», 1948). 

Літ.: ІЧештап МісНаеі. НагоІР І_азкі: А Роіііісаі ВіобгарІїу. ІюпРоп, 1993; 
Ізаас Сагу [)еап Везі. НагоІР І_азкі апР Атегісап иЬегаіізт. Вгип- 
зшіск, ІЧеш .Іегзеу, 2005; Соколов В. Н., Соколов А. С. Английский лей- 
боризм: вчера и сегодня (историко-политологичесний анализ). Одес- 
са, 2007. В. Гмовченко 

ЛАССАЛЬ (І-аззаІІе) Фердинанд (11.04.1825, Бреслау, тепер 
Вроцлав, Польща — 31.08.1864, Женева) — громад, діяч, 
філософ, адвокат, публіцист, основоположник лассальян- 
ства. Вивчав філософію та класичну л-ру в Бреслав. та Берл. 
ун-тах. За участь у революції 1848-49 у Німеччині засудже¬ 
ний до 6-місячного ув’язнення. Учення Л. і його практ. діяль¬ 
ність ґрунтувалися на таких теор. положеннях: 1) експлуатація 
робітн. класу в умовах капіталіст, виробництва є неминучою 
(Дж. Рікардо). Логіка примноження капіталу об’єктивно уне¬ 
можливлює згладжування протиріч між капіталом і працею. 
Тож й усяка боротьба за трудові права є марною; 2) пролетарі¬ 
ате окремим соціально-політ. класом, який має специфічні со¬ 
ціальні та політ, інтереси (К. Маркс, Ф. Енгельс), а відтак задля 
можливості діяти політично пролетаріат мусить об’єднатися; 
3) держава являє абс. цінність (Ф. Геґель). Саме завдяки д-ві 
може бути встановлена соціальна справедливість і вільний 
розвиток людської особистості. Поділяючи низку теор. поло¬ 
жень марксизму, зокрема вчення про визначальність у сусп.- 
політ. розвиткові засобів виробництва та майбутню гегемонію 
робітн. класу, Л. розходився з основоположниками марксизму 
в трактуванні питань орг-ції робітн. руху. Передусім розглядав 
д-ву не як засіб забезпечення панування правлячого класу, 
а як знаряддя, що мимоволі, навіть попри волю панівної вер¬ 
стви, встановлює соціальну справедливість. Виходячи з такої 
оцінки ролі д-ви, висунув тезу: метою робітн. руху є боротьба 
за розширення виборчих прав. Відтак у перспективі, участь 
робітн. класу в держ. управлінні має, як вважав Л., подолати 
експлуатацію й усі форми соціальної нерівності. Розгляда¬ 
ючи д-ву як універсальний, позбавлений класової сутності 
механізм орг-ції влади, підтримав і процес об’єднання Ні¬ 
меччини під егідою Прусії. У 1863 Л. узяв участь у діяльності 


Лейпцізького к-ту з орг-ції «Загального німецького робітни- ‘ 
чого союзу». Його праці «Програма працівників» і «Голосна 
відповідь Центральному комітету зі скликання загального 
німецького робітничого конгресу в Лейпцизі» стали програ¬ 
мою союзу. Ставши президентом союзу, Л. розгорнув активну 
агітацію серед робітників, закликаючи їх до об’єднання й со¬ 
лідарного відстоювання власних політ, прав. Л. наголошував 
на існуванні особливих інтересів робітн. класу. Однак досяг¬ 
нення їх не бачив у боротьбі за екон. права, приміром у формі 
профспілкового руху. Адже зростання заробітної плати й по¬ 
ліпшення умов праці об’єктивно суперечить інтересам капі¬ 
талу, навіть мін. зменшення експлуатації є неможливим, тож 
і боротьба ця є безперспективною. Засіб, на думку Л., можна 
знайти у сфері суто політ. — співпраці з д-вою. Л. відкидав як 
ілюзорну можливість залучення робітників до системи капіта¬ 
ліст. виробництва. Вважав безперспективними спроби ство¬ 
рення вироб. кооперативів, що діяли б коштом капіталу самих 
же робітників. Водночас Л. заперечував і револ. шлях ліквіда¬ 
ції монархічної д-ви, бо та, на його думку, може служити робітн. 
класу. Одну з форм співпраці монархічної д-ви та пролетаріату 
Л. убачав у створенні держ. вироб. асоціацій, поширення яких 
уможливить поступовий перехід від капіталізму до соціалізму. 
Л. справив значний вплив на с.-д. рух. Зокрема, співпрацю Л. 
та О. фон Бісмарка високо оцінював Е. Бернштейн. Вважаєть¬ 
ся, що діяльність Нім. с.-д. партії завжди грунтувалася на за¬ 
садах лассальянства, а А. Бебель — був його послідовником. 

Гв.: СезатгаеІІе Песіеп ипР ЗсПгіїІеп. Всі. 1-12. Вегііп, 1919-20; 
Масігбеіаззепе Вгіеїе ипР ЗсПгіЇЇеп. Всі. 1-6, $1и«б- Вегііп, 1921-25. 

Літ.: Плеханов Г. Ф. Лассаль, его жизнь и деятельность. Ч. 1. Женева, 
1887; Виноградская П. Фердинанд Лассаль. М.; Л., 1926; Мауег С. Віз¬ 
ша гск ипР І_аззаІІе. ЗІеНіп, 1928; Ніттіег Н. Оррозіїіоп £е£еп |_а$заіе. 
Вегііп, 1963. В. Бушанський 

ЛАССВЕЛ (І-аззууеІІ) Гарольд Дуайт (13.02.1902, Доннельсон, 
Іллінойс — 18.12.1978, Нью-Йорк) — політолог, представ¬ 
ник біхевіоралістського підходу у політичній науці. Дослідник 
проблем влади, взаємозв’язку особистості та політики, політ, 
комунікації, а також методології політ, науки. Вчився у Чиказ. 
ун-ті (1918-22), де відчув значний вплив амер. прагматизму 
Дж. Дьюї та Дж. Г. Міда, був учнем Ч. Мерріама, під керівни¬ 
цтвом якого у 1926 захистив докт. дис. «Техніка пропаганди 
у світовій війні». Із наступною роботою у Чиказ. ун-ті (1927- 
38) — центрі формування нової емпірично орієнтованої ло- 
літичної науки США — пов’язаний найбільш важливий період 
творчості Л. Вивчення психоаналізу 3. Фройда в Берліні 
в 1927-28 стимулює інтерес Л. до психол. аспектів політики 
і можливостей психіатрії для пояснення політ, поведінки. У до¬ 
слідженні «Психопатологія та політика» (1930) він закладає під¬ 
валини політ, психології як самост. наук, дисципліни. На думку 
Л., вибір політ, ролей, ціннісних установок і навіть схильність до 
підтримки тих чи ін. ідеологій визначається психол. профілем 
особистості й може пояснюватися через різні техніки психоа¬ 
налізу та клінічної психіатрії. На цій основі в серед. 1930-х Л. 
розробляє заг. модель політ, процесу, яку він називає «конфігу- 
ративним аналізом» («Світова політика й особиста небезпека», 
1935; «Політика: хто отримує, що, коли і як», 1936). У руслі тео¬ 
рії еліт Л. визначає завдання політ, науки як «вивчення впливу 
і тих, хто впливає»; політика трактується як боротьба елітних 
груп щодо розподілу таких цінностей, як дохід, повага й без¬ 
пека, а ключовим пунктом аналізу стає поняття влади, — за 




392 


ЛАЩЕНКО — ЛЕБЕДЬ 


Л., здатність брати участь у прийнятті рішень і досягати необ¬ 
хідних результатів з боку ін. людей. Після звільнення з Чиказ. 
ун-ту в 1938 Л. бере участь у невдалій спробі створення разом 
із Г. Салліваном и Е. Сапіром психіатричного ін-ту в Вашингто¬ 
ні в 1938-39. З поч. 2-ї світової війни працює консультантом 
різних урядових установ, за сумісництвом викладає в Єльс. 
ун-ті та Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. За іні¬ 
ціативою Л. в Б-ці конгресу створюється відділ з дослідження 
воєнної комунікації та пропаганди, в рамках якого розроблю¬ 
ється методологія контент-анализу; класичною формулою «Хто 
говорить що, для кого, через який канал і з яким ефектом?» Л. 
закладає основи сучас. теорії комунікації. 

Новий етап творчості Л. починається з 1946, коли він переїж¬ 
джає на пост, роботу в Єльс. ун-т як проф. Школи права та по¬ 
чинає співробітництво з М. Мак-Дугалом із розвитку комплек¬ 
су наук про вироблення політики (роїісу зсіепсе5). У цей час 
виходять праці Л., присвячені політ, психології («Влада та осо¬ 
бистість», 1948), категоріальному апарату політ, науки («Влада 
й суспільство», 1950, спільно із А. Капланом), а також порів¬ 
няльному аналізу політ, еліт, мові політики, процесу прийняття 
рішень і проблемам права. У1956 Л. обирається президентом 
Амер. асоціації політ, науки. Загроза виникнення «гарнізонної 
д-ви», яка жертвує свободою в ім’я безпеки, приводить Л. до 
певного відходу від елітизму та пошуку наук.-рац. способів за¬ 
хисту дем. цінностей шляхом «превентивної політики». Л. від¬ 
стоював необхідність розвитку наук.-практ. теорії демократії, 
яка може виконати функцію соціальної терапії сусп. неврозів 
і запобігти вторгненню ірраціональних мотивів у політ, сферу. 
Після виходу на пенсію в 1970 Л. посідає почесні професорські 
позиції в Єльс. ун-ті, Міському ун-ті Нью-Йорку (СУМУ), Темплс. 
ун-ті, а з 1976 — Центрі наук.-практ. політології в Нью-Йорку. 
Літ.: НігзсМеІРег-АзсПег В. Пеуііаіігіпб Роіііісаі РзусЬоІо^у: ТНе Іе^асу 
ої НагоІР О. І_аз5^еІІ. Поиііесібе, 2005; РогфЬзкі І_. МіфРгу ргетода: іео- 
гіа роііТусгпа НагоІРа О. І_аз 5 ^еІІа. Кгакож, 2007. О. Фісун 

ЛАЩЕНКО Ростислав Митрофанович (13.09.1878, Єлисавет- 
град, тепер Кіровоград — 30.10.1929, Прага) -правознавець 
і громад, діяч. У1896 закінчив місц. гімназію, в 1905 — прав¬ 
ничі студії в ун-ті Св. Володимира в Києві, після чого працював 
у судових органах. Ставши членом Укр. наук, т-ва, заснованого 
1907 М. Грушевським, вивчав історію укр. права й викладав 
її в Укр. народному ун-ті в Києві. У 1917 взяв участь в орг-ції 
правничого з’їзду й Укр. правничого т-ва в Києві й був обраний 
заст. голови. За часів Центральної Ради — голова 1-го депар¬ 
таменту київ, апеляц. суду, викладач історії укр. права в Київ, 
народному ун-ті. З приходом Директорії — член Верховної слід¬ 
чої комісії. Після визвольних змагань перебував деякий час 
уЛьвові, працював у б-ці НТШ та виконував обов’язки голови 
Наддніпрян. допомогової секції при Укр. громад, к-ті. У 1921 
переїхав до Праги, де габілітувався на доцента історії укр. пра¬ 
ва. Викладав історію укр. права в Укр. вільному ун-ті (УВУ), по¬ 
слідовно займаючи посади доцента (з 1921), надзвичайного 
професора (з 1923) і звичайного професора (з 1925). Викла¬ 
дав також в Укр. госп. академії в Подєбрадах. Був активним 
членом багатьох емігрант, науково-культурницьких осередків, 
зокрема співзасновником і головою правничого т-ва в Празі, 
членом істор.-філол. т-ва. Співорганізатор. укр. правн. з'їзду 
в Празі 4-7.10.1933, що його скликав правничий ф-тУВУ. 

До творчого доробку вченого належать фундам. розвідки: 
«Литовський Статут як пам’ятник українського права» (Прага, 


1923); «Переяславський договір 1654 р. між Україною і царем 
Московським» (Прага, 1923); «Ідея права власності на землю 
на Україні» (Прага, 1925); «Цивільне право», ч. 1. (Подєбра- 
ди, 1925); «Копні суди на Україні, їх походження, компетенція 
і устрій» (Львів, 1926-27); «Український копний процес (по 
карній справі) на одному прикладі» (Подєбради, 1927); «Вінець 
дівочій (ч. п.) як інститут литовсько-українського права» (По¬ 
дєбради, 1929). Окремо слід відзначити один з перших в укр. 
правознавстві курс «Лекції з історії українського права», два 
томи якого побачили світ у Празі в 1923-24, а також видання 
Академічного списку Руської Правди, що вийшла під редакцією 
Л. в Празі 1927. Окрім дослідження та систематизації поперед¬ 
ніх надбань у галузі історії д-ви і права України, зробив ваго¬ 
мий внесок у вивчення засади держ.-прав. життя. До їх числа 
в різних своїх працях він відносив ідеї народоправства, де¬ 
централізації влади, домінування приватно-юрид. принципів 
у сфері держ. управління, рівноправ’я та відсутності становос¬ 
ті. Досліджуючи Руську Правду, Лит. Статут, «Березневі статті», 
звичаєве право та практику укр. копних судів, Л. шукав аргу¬ 
менти, своєрідну істор.-прав. підставу для формування власної 
державності укр. народу. При цьому він, продовжуючи традиції 
М. Костомарова та М. Драгоманова, які мали значний вплив 
на його погляди і творчість, послідовно обстоював федераліст¬ 
сько-автономістську концепцію. Якийсь час навіть входив до 
УПСФ, але згодом вирішив, що вчений має стояти на позапарт. 
позиціях. В основу майбутнього федерат, або конфедерат, 
зв’язку України з Росією, на його думку, мали бути покладені 
три основоположні принципи — добровільність, політ, само¬ 
стійність і державність. Витоки такого підходу вбачав у дого¬ 
ворі України з Росією 1654, який розцінював як персональну 
унію, що не перекреслила політ, і держ. самостійність України. 

О. Красівський 

ЛЕБЕДЬ Микола (псевд. Варяг, Максим Рубан, Олег, Ярополк, 
Ігор, Марко та ін.; 11.01.1909, за ін. даними 23.11.1910, Нові 
Стрілища, тепер Жидачів. р-ну Львів, обл. — 19.07.1998, 
Пітсбург, США —- політ, діяч, організатор та активний учасник 
націоналіст, руху. Навч. у Львів, гімназії. Активний учасник 
Пласту (курінь «Лісові чорти»), організатор і керівник першої 
підпільної п’ятірки Юнацтва ОУН у гімназії (1929). Упродовж 
1930-31 — орг. референт Юнацтва ОУН в Зх. Україні. Від 
1932 — заступник бойового референта Крайової екзекугиви 
ОУН, організатор підпільних військ, вишколів ОУН у Карпатах; 
перебував на нелегальному становищі. Упродовж 1932-34 
виконує обов’язки зв’язкового між керівництвом Крайової 
екзекугиви ОУН в Зх. Україні й Проводом укр. націоналістів 
у Європі. Один з організаторів замаху на міністра внугр. справ 
Польщі Б. Пєрацького (1934). 23.06.1934 заарештований нім. 
поліцією і виданий Польщі. Засуджений на Варш. процесі до 
смертної кари, заміненої на довічне ув’язнення. У в’язниці 
одружується із засудженою на тому ж Варш. процесі до 15-річ- 
ного ув’язнення Д. Гнатківською. Вийшов із тюрми у верес. 
1939 після окупації Польщі. Від жовт. 1939 перебував на тер. 
Ген. губернаторства. Під час розколу ОУН (1940) підтримав 
С. Бандеру. Член Револ. проводу ОУН(Б) (лют. 1940), очолює 
розвідку Револ. проводу. Учасник 2-го Вел. збору ОУН(Б) у Кра¬ 
кові (берез.-квіт. 1941). Один з організаторів проголошення 
Акта відновлення незалежності України 30.06.1941 уЛьвові. 
Міністр держ. безпеки в Укр. держ. правлінні (поч. лип. 1941). 
Від серед, лип. 1941 перебував на нелегальному становищі, 




ЛЕБОН — ЛЕВИНСЬКИЙ 


393 


розшукувався гестапо, як «особливо небезпечний держ. зло¬ 
чинець». Після арешту нацистами практично всього керівни¬ 
цтва ОУН(Б) Л. — урядуючий провідник ОУН(Б) (верес. 1941 —■ 
трав. 1943), очолював антигітлерівське підпілля в Україні. 
Через внугрішньоорганізаційні суперечки щодо тактики по¬ 
дальшої боротьби був усунений від керівництва ОУН(Б), звину¬ 
вачений в «авторитаризмі» і «вождизмі». Учасник 3-го Надзви¬ 
чайного вел. збору ОУН(Б) (серп. 1943), керівник референтури 
закорд. зв’язків Гол. проводу ОУН(Б) і Гол. ради ОУН(Б). Спів- 
організатор УГВР, учасник Вел. збору УГВР, ген. секретар за¬ 
корд. справ УГВР (1944). Як уповноважений УГВР для вста¬ 
новлення контактів із зх. альянтами виїхав до Італії наприкін. 
1944. Мешкав і проводив дип. заходи від імені УГВР та ОУН(Б) 
в Італії (1945-47), Німеччині (1947-49). У 1948 через супе¬ 
речки із С. Бандерою відходить від діяльності Закорд. частин 
ОУН(Б) і зосереджується на роботі лише в Закорд. представни¬ 
цтві УГВР. У груд. 1949 емігрував до США. У 1954 приєднав¬ 
ся до ОУН-«двійкарів». Упродовж 1952-74 очолював наук.- 
дослідн. центр «Пролог». Один з організаторів видання газет 
і часописів «Сучасна Україна», «Сучасність», «Український само¬ 
стійник» та ін. Член Управи укр. т-ва закорд. студій у Мюнхені 
(1956-91) й Торонт. видави, к-ту «Літопис УПА». Автор спогадів 
«Українська повстанська армія», численних публікацій у пері¬ 
од. виданнях. Архів Л. був переданий на зберігання до Центру 
дослідження визвольного руху (м. Львів). 

Літ.: Содоль П. Українська повстанча армія, 1943-1949. Довідник. Т. 1. 
Н.-Й., 1994; Музоскі Р. Огбапігасіа икгаігїзкісП Масіопаїізібму V/ Роїз- 
сежіаіасії 1929-1939. Сепега, зігикіига, рго£гат, іс!еоІо£іа. І_иЬІіп, 
2003; Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів 
1920-1939 рр. К., 2007. І. Патриляк 

ЛЕБОН (І_е Воп) Постав (07.05.1841, Ножан-ле-Ротру, Норман¬ 
дія — 13.12.1931, Марн-ля-Кокет побл. Парижа) — соціолог, 
історик, політолог і антрополог, один із засновників соціальної 
психології. 1860 переїхав до Парижа, де вивчав медицину. 
У1866 завершив навчання, але від мед. практики виріщив 
відмовитися, а присвятив себе написанню книг з наук, тема¬ 
тики для широкого читацького загалу. Переважно за рахунок 
їх видання і забезпечував себе матеріально. Був учасником 
франко-прус. війни 1870-71 та револ. подій, що відбува¬ 
лися після неї у Франції, відомих під назвою Париз. комуни. 
Багато подорожував країнами Європи, Пн. Америки та Азії. 
За молодих літ часто спілкувався з людьми, які брали участь 
у Вел. франц. революції 1789. Усе це збагатило Л. досвідом 
життєвих спостережень, які разом з теор. узагальненнями 
лягали в основу його праць, що згодом почали переклада¬ 
тися з франц. багатьма мовами. Він набув значної популяр¬ 
ності серед охочої до читання публіки, відчутно впливав на 
сусп. думку різних країн, у т. ч. й на погляди керівників д-в та 
ін. видатних особистостей, з якими спеціально зустрічався, 
аби донести до них свої ідеї та бачення сучас. проблем. Про¬ 
те, на своє розчарування, так і не отримав жодного вченого 
звання і ніколи не був визнаний франц. академ. спільнотою. 
За своє життя Л. написав понад 40 книг і щонайменше 250 
статей з найрізноманітніших питань, зокрема й таких, як гео¬ 
логія, військ, справа, спадковість, алкоголізм, тютюнопаління, 
зниження народжуваності тощо. Але найбільше визнання діс¬ 
тали його праці на суспільствознавчі теми і передусім книга 
«Психологія натовпів» («І_а рзусіїоіобіе без їоиіез», 1895). У ній 
він виступив одним з фундаторів концепції «психології мас» 


і завдяки їй зажив слави одного з мислителів, які теор. об¬ 
грунтували настання «ери мас» і пов’язали з ним заг. занепад 
культури. Широковідомою є й книга «Психологія соціалізму» 
(1908), в якій Л. заклав основи політ.-психол. аналізу політ, ре¬ 
жимів та ідеологій. Соціалізм він розглядав як своєрідне реліг. 
вірування, що дає ілюзії та надію, якими люди переймаються 
внаслідок ганджів капіталізму та розчарування у проголоше¬ 
них, але не реалізованих принципах демократії. Причому за¬ 
довго до перемоги більшов. революції в Росії та ін. соціаліст, 
революцій передбачав, що соціалізм, не маючи змоги зроби¬ 
ти всіх багатими, робитиме всіх однаково бідними, а соціаліст, 
д-вою керуватимуть індивідуали, які в ім’я соціальної рівності 
систематично винищуватимуть у кожному поколінні найменші 
відхилення від посередності. Осн. ідеї психології мас та пси¬ 
хології соціалізму дістали дальший розвиток у книзі «Психоло¬ 
гія революцій» (1913). Нині, коли загострилися міжцивілізац. 
і міжреліг. суперечності, знову викликає інтерес також приза¬ 
бута книга Л. «Цивілізація арабів» (1884), де він виступав про¬ 
ти реліг. упереджень щодо мусульм. цивілізації, доводячи, що 
саме вона сприяла «окультурюванню» варварських народів, 
які зруйнували Рим. імперію, і відкрила Європі світ художньої 
л-ри, наук, і філос. знання. 

Літ.: Панченко А. С. Наукова спадщина Постава Лебона і його вплив 
на розвиток психологічних теорій в соціології // Наук. зап. Нац. ун-ту 
«Києво-Могилянська академія». 2000. Т. 18. Соціологічні науки; Слю- 
саревський М. М. Історія становлення політ, психології на зарубіжних 
і вітчизняних теренах // Проблеми політичної психології та її роль 
у становленні громадянина Української держави. 36. наук, праць. К., 
2008. Вип. 7. М. Слюсаревський 

ЛЕВЙНСЬКИЙ Володимир (08.08.1880, Дрогобич — 
19.12.1953) — політ, діяч, теоретик соціаліст, руху, один з про¬ 
відних лідерів, ідеологів і теоретиків УСДП Галичини та Буко¬ 
вини, публіцист і науковець, значний творчий доробок якого 
був присвячений розвиткові соціаліст, теорії з врахуванням 
нац. специфіки. Освіту здобув у Дрогоб. гімназії та Львів, ун¬ 
ті. На поч. 20 ст. став одним з ініціаторів створення УСДП. 
У 1904-14 — редактор парт, видань УСДП — «Воля», «Земля 
і Воля» (1907-12), «Вперед» (1912-13) у Львові та «Дзвін» 
(1913-14) у Києві. Під час 1-ї світової війни перебував у Від¬ 
ні та Женеві. У 1919-20-х-— член Закорд. групи УКП у Відні, 
видавав разом з В. Винниченком газ. «Нова Доба» (1920-21). 
З 1930 проживав у Львові, співпрацював у журн. «Нова Укра¬ 
їна», що виходив у Празі, «Нова культура», «Культура», «Нові 
Шляхи» у Львові. У 1927 опублікував статтю «Гегель про панів 
і рабів», в якій зазначав, що філос. конструкція історії Ге- 
ґеля — уявлення про хід історії людства як розвиток світового 
духу — мала глибокий вплив на К. Маркса і Ф. Енгельса, «якої 
сліди до нині покутують в марксизмі». Як приклад, вказував 
на австр. марксиста О. Бауера, якого критикував за те, що 
«живцем переймає гегелівську термінологію поділу народів на 
«історичні» й «неісторичні». Негат. ставився до цієї позиції по¬ 
слідовників Гегеля, бо «немає такого поділу народів. Кожен на¬ 
род має свою історію. Є і були народи державні і бездержав¬ 
ні, пануючі і поневолені». У 1930 опублікував працю «Народ, 
нація і народність», де виклав своє розуміння нац. питання. 
Ототожнивши поняття «народність» і «національність», підтри¬ 
мав ідею нац.-визвольного руху за культ.-нац. автономію. 
У поняття «нація» він включив думку про держ. народ, а під на¬ 
ціоналізмом розумів прагнення народу до здобуття власної 
державності. У ст. «Марксизм» розглянув взаємовідносини 




394 


ЛЕВИЦЬКИЙ — ЛЕГІТИМНІСТЬ 


марксизму й політики і дійшов висновку, що «марксизм як 
політика є практично Марксовою соціологією, є соціалістич¬ 
ною політикою». Це були його одні з останніх праць популя¬ 
ризації марксизму. Репресії в СРСР привели Л. до протесту, 
а звідси — й до зміни політ, та ідеол. поглядів. Засудивши один 
авторит. режим, він змушений був силою обставин погодитися 
на компроміс у роки війни з ін. тоталіт. режимом. Автор чис¬ 
ленних праць і публіцист, статей на сусп.-політ. тематику: «На¬ 
рис розвитку українського робітничого руху в Галичині» (1914), 
«Царская Россия и украинский вопрос» (1917), «Народність 
і держава» (1919), «Соціалістична революція і Україна» (1920), 
«Соціалістичний Інтернаціонал і поневолені народи» (1920), 
«Відокремлення Галичини», «Народність і держава», «Асиміля¬ 
ція і реасиміляція в історичному процесі поневоленого наро¬ 
ду», «Початки українського соціалізму в Галичині» та ін. 

Літ.: Бауер О. Шлях до соціалізму. Берлін, К., 1920; Жерноклеєв О. С. 
Українська соціал-демократія в Галичині. Нарис історії (1899-1918). 
Вид. 2-ге, доп. К., 2000. О. Краківський 

ЛЕВЙЦЬКИЙ Кость (18.11.1859, Тисмениця, тепер Івано- 
Франківської обл. —■ 12.11.1941, Львів) — громад.-політ. і 
держ. діяч, адвокат, публіцист. Освіту юриста здобув у Львів, 
та Віден. ун-тах (1878). Брав активну участь у діяльності гро¬ 
мад. орг-цій правничого і госп. спрямування. У1899 виступив 
співзасновником УНДП, її головою. У 1907 обраний депута¬ 
том австр. парламенту, у 1908 — Галиц. сейму. У серп. 1914 
очолив Гол. укр. раду у Львові, з трав. 1915 — Заг. укр. раду 
у Відні. З розпадом Австро-Угор. імперії став одним з органі¬ 
заторів збройного повстання проти польс. влади (лист. 1918), 
утворення ЗУНР та прийняття її конституції, керівником пер¬ 
шого уряду ЗУНР — Держ. секретаріату. Після відступу зброй¬ 
них сил ЗУНР у лип. 1919 за Збруч переїхав до Відня, де знову 
увійшов до складу уряду ЗУНР, очолював її делегації на між- 
нар. конференціях. Після самоліквідації уряду (1923 ) і анек¬ 
сії Сх. Галичини Польщею повернувся до Львова, де продо¬ 
вжував громад, і наук, діяльність. Належав до Укр. нац.-дем. 
об’єднання. Автор ряду істор. праць з історії нац.-визвольного 
руху галиц. українців та популярних юрид. праць, нім.-укр. 
правничого словника, видавець правничої періодики. З при¬ 
ходом рад. військ в Зх. Україну в 1939 був заарештований 
органами НКВС, але після дворічного ув’язнення звільнений. 
У лип. 1941 став засновником і головою Укр. нац. ради — ор¬ 
гану, який мав представляти інтереси укр. населення зх. об¬ 
ластей України перед нім. окупац. владою. 

Літ.: Кугутяк М. Історія Української соціал-демократії (1918-1929). Т. І. 
К.; Івано-Франківськ, 2002; його ж. Українська націонал-демократія 
(1918-1939). Т. 2. К.; Івано-Франківськ, 2004. О. Краківський 
ЛЕГАЛЬНІСТЬ (від лат. Іебаїіз — законний, визнаний, дозво¬ 
лений) — спосіб узаконення політ, порядку, що ґрунтується на 
юрид. док-тах і сусп. нормах. Поняття легальності влади дуже 
близьке до поняття легітимності влади, але не тотожне йому. 
Якщо легітимність — явище політичне, то Л. — юридичне. Л. 
установлюється й гарантується владою. На відміну від легітим¬ 
ності, що може бути, напр., харизматичною, тобто ірраціональ¬ 
ною, Л. раціональна. Форма легалізації влади — законодав¬ 
ство (акти про спадкування престолу, про обрання парламенту, 
президента тощо). Для гр-н Л. полягає в покорі законам та їх 
виконанні. Л. (тобто нормативність, здатність втілюватися 
в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рам¬ 
ках законності) служить юрид. вираженням легітимності влади. 


Якщо діяльність д-ви, використовувані нею форми й методи, 
обрані прийоми й способи мають правове обгрунтування, та¬ 
кий держ. режим визнається легальним; він легітимний, тобто 
законний в очах гр-н даної д-ви. Навпаки, нелегітимний держ. 
режим одночасно є й нелегальним, оскільки він формується й 
функціонує всупереч чинним правовим установленням. Якщо 
легальна влада опирається на офіц. визнані, документально 
закріплені й відомі сусп-ву норми, то нелегальна — на непи¬ 
сані, відомі лише певному колу людей правила поведінки. Ле¬ 
гальна влада прагне стабілізувати сусп-во, затвердити в ньо¬ 
му порядок, нелегальна —■ дестабілізувати його. Легітимність 
і Л. влади найчастіше супроводжують одна одну в періоди ста¬ 
більного функціонування сусп-ва, коли плідно працюють ін-ти 
д-ви й громадян, сусп-ва; політика здійснюється з урахуванням 
сусп. думки; інтереси груп узгоджуються шляхом досягнення 
компромісів. І. Кант називає легальністю відповідність вчинка 
законові. Ідею права він визначає, обмежуючи її винятково 
галуззю легального. У соціол. науці термін «Л.» був викорис¬ 
таний М. Вебером, для якого він став позначенням однієї з 
форм узаконення соціального порядку, характеристикою рац. 
типу панування, виділеного поряд із двома ін. типами: традиц. 
і харизматичним. Осн. інструментом здійснення легального 
панування М. Вебер визнавав особливий тип бюрократії — 
формально-рац. бюрократію, яку він протиставляв як бюро¬ 
кратії традиц., так і бюрократії харизматичного типу. Однак, на 
його думку, саме рац. бюрократія виявляє формалізм, органіч¬ 
но властивий принципу Л., внаслідок чого остання зазвичай 
виявляється недостатньою для узаконення соціального поряд¬ 
ку (і відповідно, типу панування) і потребує підтримки ін. спосо¬ 
бів узаконення — традиц. і харизматичного. А. Сіленко 

ЛЕГІТЙМНІСТЬ (від лат. ІебШтиз — законний) — у широкому 
розумінні визнання суспільством або його переважною біль¬ 
шістю влади, прав і повноважень певної особи, органу, ор¬ 
ганізації, їхньої поведінки, політики і практичної діяльності; 
у вузькому — легітимною визнається законна влада, утворена 
відповідно до із процедури, передбаченої законами. Л. може 
бути частковою, чи навіть неузгодженою, оскільки в сусп-ві 
існують різні прошарки населення з різними інтересами. 
В сусп-ві, що переживає модернізацію, розуміння легітим¬ 
ності влади може бути досить неоднозначним на відміну від 
сусп-ва із стійкими нормами поведінки, де оцінювати Л. влади 
можна однозначно. Велику увагу проблемі легітимності приді¬ 
ляв М. Вебер, який визначив три її види й відповідно три види 
влади: 1) традиційний — заснований на традиціях, звичаях 
і т. д.; 2) харизматичний —- емоційно-вольовий; 3) раціональ¬ 
ний, такий, що базується на встановленому законодавством, 
рац. обгрунтованому порядку. Першим двом відповідає осо¬ 
бистий вид влади, а третьому — державний. При цьому під¬ 
корятися належить не особі, що традиц. володіє владою, не 
харизмат. лідерові, а законно встановленому знеособленому 
порядку. Підкорятися слід також особам, що обіймають держ. 
пости, оскільки їх розпорядження є законними, але така влада 
обмежена рамками їхнього держ. статусу. 

З іншого боку, М. Вебер вважав, що д-ва не може легітиму¬ 
вати якимись абсолютними стандартами, заснованими на 
природному праві, тому сучасна д-ва відчуває певний «дефі¬ 
цит легітимації», коли остання виходить за межі сфери сусп. 
згоди. Багато серйозних випробувань, які випали на долю, 
напр., Квебеку, Канади, або Пн. Ірландії в 1980-90-х, були 




ЛЕЙБОРИЗМ 


395 


породжені невизнанням законності тер. кордонів національ¬ 
ної д-ви. Прикладом може служити також розпад Чехосло- 
ваччини, Югославії, СРСР. Сучасна політ, наука, «доповнюю¬ 
чи» М. Вебера, визначає, принаймні, сім типів легітимності: 
традиційний — грунтується на визнанні тих політ, дій, що від¬ 
повідають цінностям і нормам традиц. політичної культури; 
харизматичний — передбачає визнання виняткових рис і 
здібностей політ, лідера. На відміну від традиц. влади, носієм 
якої може бути і колектив, харизмат. влада може бути тільки 
індивідуальною; правничо-раціональний —- випливає з ви¬ 
знання сусп-вом політ, дій у рамках наявної системи права. 
Важливою формою цього виду Л. є референдум, вибори уряду 
чи керівника д-ви; раціонально-цільовий — виходить з пере¬ 
конання, що політ, система лише тоді є гідною підтримки, коли 
вона забезпечує виконання поставленої мети. Формою цієї Л. 
може бути сусп. договір, який, не маючи юрид. сили, за певних 
умов може стати основою Л. держ. влади; соціально-евдемо- 
нічний — полягає у здатності політ, системи забезпечити на¬ 
селенню високий рівень життя і створити ілюзію піклування 
влади про добробут народу; нац.-патріотичний — визначає на¬ 
ціональні символи, ритуали, міфи, успадковані від попередніх 
нац.-держ. утворень; на засадах участі — передбачає обґрун¬ 
тування ідеологією і практикою існуючої політ, системи, необ¬ 
хідність широкої участі гр-н у діяльності політ, ін-тів і їхню віру 
в можливість впливати на владу. Поняття «легітимність» тісно 
пов'язане з категорією «легальність». Проте ці категорії не 
тотожні. Вони можуть збігатися стосовно однієї і тієї ж влади, 
а можуть і не збігатися. В рамках класичної цивілізації між 
«законністю» і «легітимністю» не було істотної відмінності: за¬ 
конна влада була легітимною владою. Однак в межах сучас. 
дискусій про політ, легітимність проводиться певна відмінність 
між мораллю і законом. З позицій позитивізму закон тракту¬ 
ється як наказ, підкріплений відповідними санкціями, тоді як 
його моральний вміст вважається вторинним. Своєю чергою, 
законність влади не обов’язково означає її справедливість. 
Уряди можуть володіти законним авторитетом, не будучи спра¬ 
ведливими з точки зору моралі. Так, М. Ліпсет стверджував, що 
Л. передбачає здатність політ, системи породжувати і підтриму¬ 
вати віру в те, що наявні політ, ін-ти більш за все підходять для 
даного сусп-ва («Людина політики» (1960). Тобто закон може 
закріплювати і таку владу, яку не визнає і не схвалює сусп-во 
(напр., диктатура), але яка може домогтися зовнішнього, фор¬ 
мального схвалення більшості за допомогою різних форм про¬ 
ведення політики (демонстративності переваг, підкупу, масо¬ 
вих репресій тощо). Досвід фашизму і сталінізму підтверджує 
це і водночас вказує, що Л. тісно пов’язана з природою політ, 
режиму. Так, тривалий період в Україні та ін. країнах, де існува¬ 
ла командно-адм. система влади, широко використовувалася 
класова легітимність. Сучас. проблема Л. — це проблема політ, 
представництва і згоди. Вона виникає із зникненням безпо¬ 
середніх політ, стосунків, властивих невеликим сусп-вам, тобто 
полягає у відповіді на питання —- хто має законне право дія¬ 
ти як представник політ, влади. Таке питання про законність, 
напр., виникає нині відносно Європейського союзу. Інтеграція 
до західноєвроп. структур будь-якої країни (України — в т. ч.), 
крім досягнення певних процедурних стандартів в обумовле¬ 
них галузях (економіці, держ. управлінні, сфері права тощо), 
одночасно пов’язана із відмовою від частини держ. суверені¬ 
тету і добровільною передачею низки виключних повноважень 


держ. влади наднаціональним викон. органам даної орг-ції/ 
Наявні теорії Л. часто є суб’єктивістськими у визначенні легі¬ 
тимної влади, яка уявляється людьми як легітимна. Але сучас. 
типи Л. переважно грунтуються на рац. основах: у масовій 
свідомості домінують ті, які передбачають визнання влади за 
конституцією і законами, а також в її здатності виконувати свої 
функції й віру в те, що характер влади і соціальні наслідки її 
управлін. впливу цілком залежать від громадян. 

Літ.: Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия 11 СОЦИС. 
1994. № 4; Політологія. К., 2006. В. Корнієнко 

ЛЕЙБОРЙЗМ (від англ. ІаЬоиг — трудящий, людина найма¬ 
ної праці) — одна із сусп.-політ. течій сучасності, яка визнає 
необхідність соціального захисту людей найманої праці від 
свавілля приват. роботодавців та д-ви; профспілковий рух, 
який наголошує на важливості реформ для досягнення інтере¬ 
сів трудящих. Найбільшої концептуальної виразності Л. набув 
у Великобританії. Формування ідейно-політ. позицій англ. Л. 
відбувалося під впливом поглядів Ч. Діккенса, Дж. Рескіна, 
Т. Карлайля, Д. Ллойд Джорджа, Т. Гарді, ідей марксизму, христ. 
соціалізму, фабіанства, тред-юніонізму, етатизму. Гол. прин¬ 
ципами Л. є підхід до аналізу сусп. явищ з позицій інтересів 
людей найманої праці, заснований на концепції соціальної 
захищеності; надання гуманіст, характеру поточним та кінце¬ 
вим політ, цілям, пов’язаним з підвищенням соціальних функ¬ 
цій д-ви; орієнтація на соціальне партнерство, трипартизм та 
консенсус у розв’язанні соціальних проблем; держ. регулю¬ 
вання розвитку ринкової економіки за визнання основою 
особистої свободи і відповідальності приват. власності. Л. ста¬ 
виться до бідних верств населення як до жертв експлуатації 
й несправедливої системи розподілу сусп. благ, тому вважає 
обов’язком д-ви сприяння скороченню соціальної нерівності, 
яка оцінюється як неминуче зло. Коли Лейбор. партія Велико¬ 
британії часів традиц. Л. приходила до влади, вона проявляла 
себе з позицій поміркованого егалітаризму, прагнучи нада¬ 
ти населенню рівні стартові можливості в житті, насамперед 
у сфері освіти, і використовуючи механізми перерозподілу 
нац. багатства для зниження соціальної диференціації. Проте 
реалізація цієї ідеї призводила до спаду громадян, активності, 
суттєвих фін. відрахувань на соціальну сферу та усвідомлення 
необхідності переосмислення осн. постулатів Л. 

Концепція третього шляху стала однією зі спроб оновлення 
традиц. ідеологій у Великобританії, розробки елементів нової 
політ, ідеології для лейбор. руху та практ. порадником для но¬ 
вих лейбористів. На відміну від багатьох устояних ідеологій, 
третій шлях спочатку використовувався як робоча назва ново¬ 
го політ, проекту і був строкатим набором ідей, а не продума¬ 
ною концепцією. Прихильники концепції виступали як за діло¬ 
ве підприємництво та індивід, збагачення, так і за соціальну 
справедливість, збереження суттєвої ролі д-ви у сучас. світі. 
Риторика третього шляху ґрунтувалася на оновленому тлума¬ 
ченні цінностей брит. Л., зумовленому необхідністю перегляду 
ролі д-ви, політ, партій, екон. та соціальної політики. Пропону¬ 
валося різне бачення цінностей третього шляху: Дж. Легранд 
наголошував на цінностях співтовариства, підзвітності, від¬ 
повідальності та рівності можливостей; М. Фріден — співто¬ 
вариства, відповідальності, рівності можливостей і свободі. 
Спільним у міркуваннях нових лейбористів була теза, що спів¬ 
товариство не просто арифм. сума індивідів, це родина, сусід¬ 
ські громади, численні колект. ін-ти, з яких сплетена соціальна 




396 


ЛЕЙПГАРТ — ЛЕМКІН 


тканина громадян, сусп-ва. У 2-й пол. 90-х рр. 20 ст. сформу¬ 
валося три інтерпретації неолейборизму: (1) як альтернативи 
неоліберальному проекту 80-х рр., позбавленої застарілого 
інструментарію та адаптованої до нових реалій с.-д. (М. Якобс, 
Д. Маркуенд, Г. Голтман); (2) як самост. ідеології, що виникла на 
ґрунті соціал-дем. та неолібер. ідей (Е. Гембл, Г. Келлі, Дж. Ле- 
гранд, Дж. Ґрей); (3) як тріангуляції теорії та практики старих 
лівих та нових правих, як середній шлях між двома провідними 
варіантами капіталіст, розвитку, позбавленого власного об¬ 
личчя (С. Голл, Ш. Муфф). Незважаючи на розбіжності, пред¬ 
ставники всіх трактувань сходилися в тому, що дискурс про 
третій шлях необхідний не як термінол. суперечка, а як спро¬ 
ба проаналізувати й розкрити сутність тих процесів, які при¬ 
вели до потреби переосмислення ідеол. і політ, спадщини Л. 
Нові лейбористи характеризували третій шлях як особливий 
спосіб соціального розвитку, який передбачав розмежування 
функцій д-ви та сусп-ва у вирішенні соціальних питань. На д-ву 
покладалася діяльність тільки з осн. напрямів соціальної полі¬ 
тики з метою забезпечення найбіднішиху сусп-ві, а сусп-во по¬ 
винно було вирішувати всі ін. питання шляхом стимулювання 
активності гр-н. Осн. принципом розв'язання соціальних про¬ 
блем визначався принцип — від д-ви заг. добробуту до д-ви 
заг. благоденства, яка розумілася як сусп-во, в якому гр-ни 
досягають соціальних благ не тільки за рахунок розподільчої 
діяльності д-ви у соціальній сфері, а насамперед шляхом са¬ 
мост. активної діяльності. Сприймаючи с.-д. і консерват. трак¬ 
тування рівності можливостей, неолейборизм містив ряд уточ¬ 
нень. Він критикував лейбористів за те, що раніше рівність 
можливостей існувала лише для частини населення, тоді як 
багато хто, в основному представники бідних верств населен¬ 
ня, не мали доступу до заг. соціального поля. У той же час на 
відміну від неоконсерваторів вони вважали, що д-ва повин¬ 
на покладатися не на страхову сітку як обмежений варіант 
д-ви добробуту, а на розгалужений держ. апарат соціального 
забезпечення. У результаті неолейборизм стверджував по¬ 
мірковану перерозподільну політику. Ідеологами третього 
шляху ставилося завдання зберегти такі ключові цінності, як 
рівність, солідарність, активна держ. політика. При дотриман¬ 
ні цього відкривалася можливість для плідного обговорен¬ 
ня понять рівність можливостей, співтовариство, соціальне 
включення й соціальне виключення. Погляд на держ. і ринкову 
моделі відтворення й розподілу як альтернативні визнавався 
застарілим. На перший план виходили вимоги ефективності 
у вирішенні завдання соціальної справедливості. Знімалося й 
питання про альтернативність соціально-екон. моделей розвит¬ 
ку, насамперед англосакс, і рейнської. Мета третього шляху ви¬ 
значалася не як механічне комбінування окремих елементів 
різних моделей, а в їхньому пошуку органічного поєднання. 

Літ.: (.аЬоиг рагїу. Мееі Міе сПаІІеп^е, таке Міе сГіап£е. іопРоп, 1998; 
СісЮепз А. А бІоЬаІ іЬігР жау РеЬаІе. СатЬгісІ£е, 2001; Копзіеу А. 
Зегуапіз ої Іііе реоріе. Тіїе іпзібе зіогу ої пеж ІаЬоиг. ІопРоп, 2001; 
Громьїко А. А. Модернизация партийной системьі Великобритании. 
М., 2007; Соколов В. Н., Соколов А. С. Английский лейборизм: вчера 
и сегодня: историко-политологический анализ. Одесса, 2007. 

Н. Ротар 

ЛЕЙПГАРТ (І-іірІїаП) Аренд (нар. 17.08.1936, Апелдорн, Ні¬ 
дерланди) — політолог-компаративіст. Отримав ступінь д-ра 
в Єльс. ун-ті в 1963. Тривалий час працює професором в Ка- 
ліфорн. ун-ті. У 1995-96 перебував на посаді президента 
Амер. асоціації політ, науки. Спеціалізацією Л. є порівняльні 


дослідження дем. ін-тів, виборчих процесів, виборчих та парт, 
систем, проблеми плюралізму. Найрезонанснішою працею Л. 
стала «Демократія у багатоскладовому суспільстві» (1977), де 
концептуалізується модель консоціативної демократії. У книзі 
Л. дискутує з ключовими позиціями впливової на той момент 
теорії політ, розвитку. Л. критикує редукціоністську тенденцію 
в межах цієї теорії, коли фактично стверджувалося, що «по¬ 
літичний розвиток і є створення нації». Л. доводить, що де¬ 
мократія можлива і без створення гомогенної нац. єдності. 
Аналізуючи досвід європ. країн, які при гетерогенній, навіть 
сегментованій структурі соціуму зберігали і розвивали дем. 
правління (Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія), Л. описує 
особливий тип демократії — співгромадську (або консоціа- 
тивну). Останню він визначає через наявність 4-х гол. елемен¬ 
тів — велика коаліція політ, лідерів усіх гол. сегментів соціуму; 
право взаємного вето; пропорціональність розподілу постів 
у держ. апараті та ресурсів держ. бюджету; високий ступінь 
автономності кожного сегмента в управлінні внугр. справами. 
Л. закликає «конструювати співгромадськість» у країнах, які 
перебувають у процесі демократизації, використовуючи й єв¬ 
роп. досвід консоціалізму, і здобутки в цій сфері «третього сві¬ 
ту » країн. На поч. 90-х рр. 20 ст. «Демократія у багатоскладо¬ 
вому суспільстві» була з помітною увагою вивчена в академ. 
колах пострадян. країн. Однак нормативного застосування 
розробки Л. не знайшли. На основі порівняльних досліджень, 
проведених у 80-90-х рр. 20 ст., Л. прийшов до висновку, що 
інституц. основи становлення демократії пов’язані з конст. 
нормами. Зокрема, для інституціалізації переходу до демокра¬ 
тії більш придатною є парлам. форма демократії, яка перед¬ 
бачає пропорц. систему виборів. На думку Л., саме система 
пропорц. виборів більше корелюється із стабільними демо¬ 
кратіями. Л. зробив помітний внесок у розвиток методології 
порівняльних досліджень. Так, зокрема, при вивчені виборчих 
систем він запропонував виділяти осн. та другорядні зміни. До 
осн. він відносить тип системи, значущість виборчого округу, 
число виборчих округів, величину законод. зборів, легальний 
та дійсний електоральний поріг. 

Літ.: Вгуапі С. РІигаіізт, Ретосгасу апР Іііе МеІііегІапРз: соттепіз оп 
Іііе ІІіеогізіпб ої АгепР І_Урііагї. ЗаІїогР, 1987; Сгоїтап В. АгепР иірПагї 
апР Іііе «пєуу іпзіііиііопаіізт». ігуіпє, СА, 1997; Сгераг М., КоеІЬІе Т., 
МІзїогР О. йетосгасу апР іпзіііиііопз : ІНе Ііїе муогк ої АгепР І_УрПаП 
Апп АгЬог, 2000. О. Лісничук 

ЛЕМКІН (І-еткіп) Рафаель (24.06.1900, Безводне, побл. 
м. Волковиськ, Білорусь — 28.08.1959, Нью Йорк) — юрист. 
Вивчав мови та право у Краків, та Львів, ун-тах, 1926 отри¬ 
мав диплом д-ра правн. наук від Ун-ту Яна Казимира уЛьвові. 
У 20-х рр. Л. працював помічником прокурора в окружному 
суді в Бережанах, тепер Терноп. обл., а в 30-х рр. лектором 
і вільним адвокатом у Варшаві. Л. переклав Рад. кримін. ко¬ 
декс 1921 і 1927 з рос. на польс. мову. Вбивство 1921 Тала- 
ата-паші, одного з турец. керівників вірменським геноцидом, 
спонукало Л. розробити право для покарання за злочини, 
заподієні проти людських колективів. 1933 Л. виступив на 
Мадрид, конференції міжнар. кримін. права з пропозиціями 
законів проти «варваризму» та «вандалізму», злочинів, які він 
пізніше злучить у понятті «геноцид». 1939 Л. тікає перед нім. 
окупацією Польщі до Швеції, читає лекції з права в Стокгольм, 
ун-ті та збирає док-ти про репресивні закони нацист. Німеччи¬ 
ни. 1941Л. емігрує до США і читає лекції в Юрид. школі Ун-ту 





ЛЕНІН 


397 


Дюк (м. Дюрем, Пн. Кароліна) та продовжує збирати док-ти 
про нацист, злочини в Європі. 1944 видає монографію «Прав¬ 
ління держав Осі в окупованій Європі». У цій праці Л. уперше 
впровадив термін та поняття •геноцид». Л. дефінює «геноцид» 
як «скоординований план різних дій, спрямованих на знищен¬ 
ня суттєвих основ життя національних груп, з метою знищити 
самі групи». Метою такого плану є «дезінтеграція політичних та 
соціальних установ, культури, мови, національних почуттів, ре¬ 
лігії та економічного існування національних груп». Такий план 
може кінчатися навіть знищенням «життя осіб, що належать до 
даної групи». Після закінчення війни Л. намагався, без успіху, 
переконати Міжнар. суд у Нюрнберзі застосувати поняття про 
геноцид у процесі над воєнними злочинцями. Одночасно він 
наполегливо лобіював через держ. посольства прийняття ООН 
в тій справі нового закону. 09.12.1948 ГА ООН ухвалила «Кон- 
вецію про запобігання злочину геноциду і покарання за ньо¬ 
го». Конвенція так дефінює геноцид: «...дії, чинені з наміром 
знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етніч¬ 
ну, расову чи релігійну групу як таку». Док-т виокремлює п'ять 
видів геноцидного нищення: а) убивство, б) серйозні тілес¬ 
ні ушкодження чи розумовий розлад, в) створення життєвих 
умов, розрахованих на повне чи часткове фіз. знищення, г) за¬ 
побігання дітородіння, ґ) насильницька передача дітей з однієї 
групи в ін. Дефініції Л. і Конвенції співпадають у чотирьох гол. 
характеристиках геноциду: 1) мішенню нищення є людська 
група, 2) обовязкова наявність наміру знищити, 3) нищення 
може бути цілісне або часткове, 4) нищення може бути фіз. 
або духове. Лише у визначенні груп, які можуть стати мішенню 
геноциду, є різниця: Конвеція визнає лише чотири групи (на¬ 
ціональні, етн., реліг. і расові), тоді як Л. включає також ін. до¬ 
бре окреслені групи, особливо соціальні, екон. та політ. На від¬ 
значенні 20-ї річниці Великого Голоду в Нью Йорку, 1953, Л. 
виступив з доповіддю «Радянський геноцид в Україні», в якій 
він назвав укр. трагедію, «класичним прикладом радянсько¬ 
го геноциду, його найширший експеримент русифікації — ви¬ 
нищення української нації». Дотримуючись дефініції геноциду 
Конвенції ООН, Л. показав, що наміром Сталіна було нищення 
саме укр. нації, а не лише її якоїсь соціальної чи екон. групи. 
Компартія здійснила цей злочи т. зв. «чотири-вістряною полі¬ 
тикою»: 1) нищення укр. інтелігенції, яку Л. називає «мозком 
нації»; 2) нищення укр. церков — «душі нації»; 3) нищення віль¬ 
них селян, яких Л. характеризує як «хранителів традицій, наці¬ 
ональної мови, національного духу України»; 4) фрагментація 
укр. народу примусовими міграційними процесами. Лемкін- 
ська схема укр. геноциду неповна (не включає долі 8 млн укр. 
населення тодішньої РРФСР), але найадекватніша для аналі¬ 
зу укр. геноциду. В останні роки життя Л. присвячував багато 
часу для виявлення злочинів рад. влади, підтримував близькі 
зв’язки з вихідцями з Прибалтики, польс. та укр. діаспорами 
і друкував статті в амер. укр. пресі. 

Те.: Ахіз Ниіе іп Оссиріесі Еигоре: І_ажз ої Оссираііоп. Апаїузіз ої Соуєг- 
тепі, Ргорозаіз Тог ПеРгезз. МазНіп^Іоп, йС, 1944; А Него о і Нитап- 
кіпІМагзамуа, 2010. 

Літ.: Сербин Роман. Концепція злочину-геноциду Рафаела Лемкіна та 
його аналіз українського геноциду 11 Рафаель Лемкін. Радянський ге¬ 
ноцид в Україні. К., 2009. Р. Сербин 

ЛЕНІН Володимир Ілліч (справж. прізв. Ульянов; 22.04.1870, 
Симбірськ — 21.01.1924, Москва) —- політ, діяч, революціонер, 
засновник та ідеолог більшовизму, лідер міжнар. комунізму, 


організатор більшов. перевороту в Росії в 1917 та її держ. ке¬ 
рівник до 1924. Старший братЛ. Олександр, учасник організа¬ 
ції «Народна воля», був страчений через причетність до замаху 
на царя Олександра III. Це стимулювало револ. активність Л., 
який навчався у Казан, ун-ті й з якого був виключений у груд. 
1887 за участь у студ. страйку. Після складання екстерном іс¬ 
питів на юрид. ф-т Петерб. ун-ту (1891) та юрид. практики у Са¬ 
марі він з’явився у Петербурзі, де посилив контакти з револ. 
колами і став профес. революціонером. Л. фундаментально 
ознайомився з творами К. Маркса, з тогочасною політ.-екон. 
л-рою, з л-рою рос. револ. руху, міжнар. марксист, дискусіями. 
Упродовж усього життя він приділяв цьому дискурсу величезну 
увагу, як і участі у численних дебатах, з'їздах, в орг.-публіка- 
торській роботі. Ленінізм обгрунтовано вважають «народни¬ 
цьким марксизмом», породженим специфічними умовами Ро¬ 
сії, відсутністю свобод, поліційним режимом, що вимагало 
конспірат. методів дій. Із спадщини К. Маркса Л. взяв пере¬ 
важно теорію класової боротьби, але зрештою трансформував 
її в обґрунтування монопартійної •диктатури пролетаріату». На¬ 
решті, Л. блискуче використовував політ, «макіавеллізм», змі¬ 
нюючи неодноразово власні декларації, стратегію, тактику під 
впливом конкр. обставин і вимог політ, кон'юнктури. У трав. 
1895 Л. вперше здійснив подорож до Зх. Європи (Німеччина, 
Франція, Швейцарія), де встановив контакт з «Групою визво¬ 
лення праці» під проводом Г. Плеханова та П. Аксельрода, а та¬ 
кож з лідерами міжнар. марксист, руху. Після повернення до 
Росії разом з Л. Мартовим (Ю. Цедербаумом) об'єднав марк¬ 
сист. групи Петербурга у «Союз боротьби за визволення робіт¬ 
ничого класу». У груд. 1895 був заарештований, у 1897-99 
перебував на засланні у с. Шушенському Єнісейської губ. Під¬ 
сумком інтенсивної теор. роботи Л. стало дослідження екон. 
ситуації в Росії як основи, на якій він формулював завдання 
рос. соціал-демократії. У книзі «Розвиток капіталізму в Росії» 
та у статтях з аграрного питання Л. виявив знання специфіки 
соціально-екон. відносин в Україні. Після заслання виїхав за 
кордон, де заснував і співредагував газ. «Искра» (1900-03) як 
центр, орган РСДРП. У цей період Л. сформулював власні уяв¬ 
лення про завдання та функції партії як суворо централізова¬ 
ної, конспірат. елітарної профес. структури. На 2-му з’їзді 
РСДРП (1903) позиція Л. з питань побудови та орг-ції діяльнос¬ 
ті партії призвела до розколу РСДРП на більшість і меншість. 
Група Л. отримала назву «більшовики». Невдовзі Л. залишив 
редакцію газ. «Искра», ставши лідером радик. крила соціал-де¬ 
мократів, друк, органом яких став журн. «Вперед» (1904-05). 
На лонд. з'їзді РСДРП (1905) єдність нібито було відновлено, 
але для Л. та його прибічників вона не мала ключового зна¬ 
чення. У лист. 1905 Л. повернувся до Петербурга, але після по¬ 
разки 1-ї рос. революції в груд. 1907 знову емігрував за кор¬ 
дон (перебував у Фінляндії, Швейцарії, Франції, Польщі). 
У 1906 Л. був обраний до ЦК як представник більшовиків, 
у 1907 він став канд. у члени ЦК, а з 1912 (з праз. конферен¬ 
ції) — довголітнім членом ЦК РСДРП. Він вів перманентну внуг- 
рішньопарт. боротьбу проти меншовиків, а також проти різно¬ 
го роду, з його точки зору, правих та лівих ухильників. Через 
створену ним парт, школу у Лонжюмо (1911, Франція) та шля¬ 
хом великої к-сті публікацій Л. пропагує власні погляди. У1912 
на праз. конференції він добивається виключення меншови¬ 
ків з РСДРП і — що ще важливіше — здобуває собі керівний 
вплив на парт, життя в Росії. З питань парт, роботи Л. 




398 


ЛЕНКАВСЬКИЙ 


орієнтував на реальні можливості, серед яких була, зокрема, 
робота с.-д. фракції у Держ. думі Росії, а також шанси тиражу¬ 
вати свої погляди через легальну пресу (напр. через газ. 
«Правда»). Під час 1-ї світової війни Л. висунув гасло поразки 
свого уряду у війні й перетворення війни з імперіаліст, на гро¬ 
мадянську. Така позиція була вигідна д-вам Троїстого союзу, 
тому вони (насамперед Німеччина) надавали більшовикам 
матеріальну підтримку. У цей період писав про право націй на 
самовизначення (а з-поміж них українців), публічно підтриму¬ 
вав укр. рух, коли це було в інтересах перемоги над політ, опо¬ 
нентами, над царатом, Тимчас. урядом. Проте на практиці по¬ 
слідовно виступав проти ідеї укр. окремішності, зокрема щодо 
проведення цього принципу в побудові робітн. руху і більшов. 
партії. Саме навколо цього розгорнулася полеміка Л. з укр. со¬ 
ціал-демократом Л. Юркевичем під час 1-ї світової війни. Після 
Лютн. революції 1917 Л. за допомогою нім. уряду проїздить Ні¬ 
меччиною і через Скандинавію у квіт. 1917 повертається до 
Петрограда. Своїми Квітн. тезами Л. визначив такий політ, 
курс більшовиків, який виключав компроміс із Тимчас. урядом. 
Хоча до 1917 Л. був проти розподілу землі між селянами, нині 
гаслом «Хліба, землі та миру» він привабив значну частину на¬ 
селення. Після невдалого липн. повстання Л. був змушений вті¬ 
кати до Фінляндії, але повернувся до Петрограда у жовт. 1917 і 
взяв участь у довгоочікуваному ним захопленні влади, потужну 
роль у якому відіграв також Л. Троцький. Це назвуть спочатку 
«Жовтневим переворотом», а згодом «Жовтневою революці¬ 
єю». З того часу і до самої смерті Л. був головою Ради народних 
комісарів (РНК) — нового уряду. Вже в груд. 1917 за ініціати¬ 
вою Л. створюється Надзвичайна комісія (Чрезвьічайная ко- 
миссия, ЧК), що стала одним з потужних інструментів утриман¬ 
ня влади більшовиками. Л. вважав питання контролю над 
Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя 
і смерті більшов. революції. У груд. 1917 разом з Л. Троцьким 
підготував Маніфест з ультимативними вимогами до Україн¬ 
ської Центральної Ради (УЦР), організував більшов. інтервен¬ 
цію в Україну взимку 1917-18. Однак контролю над Україною 
не зміг втримати через воєнні обставини і укладення УЦР Бе¬ 
рестейського миру 1918. Своєю незгодою віддати владу за¬ 
конно обраним Установчим зборам, розігнаним за його нака¬ 
зом у січ. 1918, спровокував громадянську війну в Росії. У лип. 
1918 під тиском обставин Л. санкціонував утворення КП(б)У 
на правах обласної орг-ції більшов. партії. Укр. націонал-кому¬ 
ністи (зокрема С. Мазлах та В. Шахрай) аргументовано крити¬ 
кували Л. за ігнорування корінних інтересів українців, за недо¬ 
віру до місц. комуністів. Можливо, під впливом цих крит. 
виступів Л. почав більш обережно і поважно ставитися до укр. 
питання. Завдяки посаді в РНК, керівній позиції у ЦК РСДРП/ 
РКП(б), у Раді робітн. і сел. оборони, а також в ін. створюваних 
структурах, Л. міг справляти універсальний вплив на події доби 
«воєнного комунізму» під час громадян, війни, а також у добу 
нової економічної політики (НЕП). Хоча у «воєнному комунізмі» 
Л. вбачав «фактичний початок комунізму», у 1921 він під тис¬ 
ком обставин пішов на часткову реставрацію капіталізму у ви¬ 
гляді НЕПу, хоча й не вважав цей крок стратегічним. Ленін¬ 
ський вплив стосувався і зовнішньої пол'ггики більшовиків. 
Після невдалого замаху на Л. у серп. 1918, що його здійснила 
есерка Ф. Каплан, було розв'язано масовий «червоний» те¬ 
рор. За його допомогою, ліквідуючи політ, супротивників, Л. 
успішно організував знищення майже всіх незалежних д-в, що 


утворилися на руїнах Рос. імперії. Водночас керував упокорен¬ 
ням і зрештою запропонував заборону тих фракцій у партії, які 
обстоювали дем. норми у політиці (робітн. опозиція та ін.). 
У 1919 ініціював створення III Комуніст. Інтернаціоналу з ме¬ 
тою здійснення світової революції (проіснував до 1943). Проте 
розрахунки Л. на цю революцію, що їх він підкріплював поси¬ 
ланнями на події у Центр. Європі та колоніальному світі, не ви¬ 
правдалися. Більш ефективною виявилася здійснювана Л. че¬ 
рез Г. Чічеріна та Л. Красіна політика міжнар. кооперації, що 
зробила можливим повернення Росії на міжнар. арену. У1920 
Л. вдалося добитися входження тодішнього найпотужнішого 
конкурента більшовиків —■ Укр. комуніст, партії (боротьбистів) 
до складу КП(б)У. Паралельно з офіц. запевненнями у рівно¬ 
правності боротьбистів, Л. написав секретну директиву про 
необхідність їх знищення. У трав. 1922 Л. зазнав першого при¬ 
ступу хвороби, що виключила його з активної політики. У лист. 
1922 він проголосив свою останню публічну промову. Після 
другого приступу хвороби Л. намагався оцінити розстановку 
сил у партії і дати характеристики ключовим парт, лідерам («за¬ 
повіт Леніна»). Однозначним рос. шовіністом Л. не був, оскіль¬ 
ки гостро відчував зміни політ, ситуації. Критикуючи шовініст, 
заяви і дії більшов. парт.-держ. верхівки, Л. виходив з того, що 
все це створює грунт для сепаратизму, відштовхує неросійські 
народи від більшовиків. Зокрема, через це він відкинув сталій, 
план «автономізації» і у груд. 1922, за ініціативою Л. було ство¬ 
рено СРСР. І хоча Л. сприяв зміцненню парт.-держ. бюрократії 
і формуванню системи преференцій для неї, в останній період 
життя він застерігав проти ізоляції і бюрократизації партії. 
З кін. 1922 через посилення хвороби, а також завдяки зусил¬ 
лям Й. Сталіна та його прибічників, Л. був фактично відсторо¬ 
нений від держ. і парт, керівництва. Своєрідною «компенсаці¬ 
єю» стало створення посмертного культу Л., що його Й. Сталін 
та його наступники використовували для власної легітимізації. 
Л. поховали у спеціально спорудженому Мавзолеї на Красній 
площі у Москві. Найвищою нагородою в СРСР був орден Лені¬ 
на, встановлений 06.04.1930, було засновано також Ленін, 
премії в галузі науки і техніки, літератури і мистецтва, міжнар. 
Ленін, премії «За зміцнення миру між народами», створено 
Центр, музей В. І. Леніна у Москві, ленін. музеї в багатьох міс¬ 
тах СРСР і закордоном, споруджено численні пам'ятники Л. Ра¬ 
зом з тим у СРСР чимало творів Л. піддавалися цензурі або не 
друкувалися, вони були вперше оприлюднені лише завдяки 
горбачовській «перебудові». 

Літ.: Шахрай В., Мазлах С. До хвилі. Саратов, 1919; ЗІтиЬ 0.1_епіп. 

Уогк, 1950; Рибалка Л. Російські соціал-демократи і національне пи¬ 
тання. Мюнхен, 1969; Бердяев Н. Истоки и смьюл русского коммуниз- 
ма. М., 1990; Лукач Д. Ленин. Исследовательский очерк о взаимосвя- 
зи его идей. М., 1990; Волкогонов Д. Ленин. Политический портрет. 
В 2 кн. М., 1994; Фишер Л. Жизнь Ленина. М., 1997; Шульгин В. Опьіт 
Ленина. К., 1998; В. И. Ленин. Неизвестньїе документи. 1891-1922 гг. 
М., 1999; Пейн Р Ленин. Жизнь и смерть. М., 2003. Ю. Шаповал 
ЛЕНКАВСЬКИЙ Степан Володимирович (06.07.1904, с. Утор¬ 
ники, тепер Івано-Франківської обл. — 30.10.1977, Мюнхен) — 
політик, публіцист, філософ, перекладач; співзасновник, ідео¬ 
лог та історик ОУН. Навч. у Фитьківській сільс. школі, гімназії 
у Станіславові, на філос. ф-ті Львів, та Ягеллон. ун-тів. Член 
Орг-ції вищих класів укр. гімназій (серед. 1920-х), член прово¬ 
ду Спілки укр. націоналіст, молоді. Співредактор журн. «Юнак» 
(1928), співробітник часописів «Смолоскипи» (1927), «Укра¬ 
їнський голос» (1929-30), член групи молодих письменників 




ЛЕЩИНСЬКИЙ — ЛИПА 


399 


«Листопад». Учасник 1-го конгресу ОУН (1929, Відень), член 
Проводу ОУН на західноукр. землях, референт з ідеології 
(1930). Автор «Декалогу українського націоналіста-револю- 
ціонера» (1929). 02.11.1931 заарештований польс. поліцією 
у Кракові, 09.09.1932 на процесі «конгресівців» засудже¬ 
ний до 4-х років ув’язнення, яке відбував у Львові, Дрогоби¬ 
чі, Ломжі. Під час розколу ОУН приєднався до бандерівської 
фракції, обраний третім заступником С. Бендери. Співавтор 
Акта проголошення відновлення Укр. д-ви 30.06.1941. Зааре¬ 
штований гестапо у Львові 29.07.1941, перебував у в’язниці 
«Монтелютіх» у Кракові (до 20.07.1942) та у концтаборі Ауш- 
віц (до 19.12.1944). Після звільнення мешкав у Кракові, За¬ 
гребі, Римі, Мюнхені (від черв. 1945). Голова Проводу Закорд. 
частин ОУН (1950-52, 1959-68). Куратор військ, сектору, 
розвідки, контррозвідки, референтури крайових зв’язків. 
Очолював референтуру підсовєтських справ, відділ пропаган¬ 
ди, видавничий відділ, редагував часописи «Шлях перемоги», 
«Сурма», «Борітеся — поборете». У 1970-х перейшов з позицій 
інтегрального націоналізму на позиції громадян, націоналізму. 
Перекладав твори Шредера, Шпенглера, досліджував давньо- 
кит., давньоінд. філософію, спадщину Сковороди, Канта, Шо- 
пенгауера. У співавторстві з О. Кульчицьким підготував «Термі¬ 
нологічний словник філософічних дисциплін». 

Те.: Ленкавський С. Український націоналізм. Твори. Т. 1, 2. Івано- 
Франківськ, 2002,2003. 

Літ.: Сич 0. Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історії ОУН. Іва¬ 
но-Франківськ, 1999; Пономарьов В. Ленкавський С. Твори // Моло¬ 
да нація. 2002. № 3 (24); Сич О. Формування світогляду Степана Лен- 
кавського // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: 
Історія. Вип. 1.2004. В. Пономарьов 

ЛЕЩЙНСЬКИЙ (І_ез2С2ус5кі) Станіслав (20.10.1677, Львів — 
23.02.1766, Люневіль, Франція) — король Речі Поспол. у 
1704-09 та у 1733-36. Здобув домашню освіту. У 1695-96 
подорожував по Європі. На елекційному сеймі 1697 підтри¬ 
мав кандидатуру Якуба Собеського, згодом перейшов на бік 
Августа II Міцного, після чого отримав титул великого корон¬ 
ного підчашого, а потім посаду познанського воєводи. Після 
захоплення Варшави швед, військами і детронізації Августа II 
був запропонований швед, королем КарломХІІ на польс. трон. 
Обраний королем, підписав договір, який узалежнював Річ 
Поспол. від Швеції (1705). З осені 1705 за посередництва тіт¬ 
ки, княгині Анни Дольської, Л. листувався з гетьманом І. Ма¬ 
зепою, наслідком чого стало укладення на поч. 1708 угоди 
між ним, Карлом XII та І. Мазепою, яка спиралася на ідею від¬ 
новлення Гадяцької угоди 1658 і передбачала військ, союз зі 
Швецією. Однак після програшу Полтав. битви 1709 швед, ар¬ 
мія залишила тер. Речі Поспол., а Август II Міцний за підтримки 
Петра І поновив претензії на польс. корону. У 1712 Л. визнав 
недійсним акт зречення Августа II і таким чином втратив польс. 
корону. Робив спроби повалити Августа II збройною силою, 
але зазнав невдачі. У 1733 по смерті Августа II був обраний 
королем, але опозиція оголосила королем саксон. курфюрста 
Фрідріха Августа, що спричинило «війну за польську спадщину» 
зі збройною інтервенцією Франції, Росії, Австрії та Саксонії. 
Війська Л. зазнали поразки від військ опозиції. У січ. 1736 Л. 
підписав акт зречення і емігрував до Франції, чий король Лю- 
довік XV був одружений на його дочці Марії. У Франції уславив¬ 
ся як добродійник, меценат культури і науки. Через доньку став 
предком ряду франц. та ісп. королів та ін. представників арис¬ 
тократ. родів Європи. 


Літ.: СіеЗіак Е. Зіапізіаж Іезгсгуйзкі. Мгосїаж; Магзгажа; Кгакож, 
1994; Зіапізїауу Іезгсгугїзкі — кгої, роїіїук, різагг і тесепаз. Іезгпо, 
2001; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів 
до наших днів. К. 2005; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та 
ранньомодерної України. К., 2005. О. Аркуша 

ЛЙПА Юрій Іванович (05.05.1900, Одеса, за ін. даними — 
Полтава — 21.08.1944, Шугова, побл. Яворова) — письмен¬ 
ник і публіцист, історіософ, лікар за фахом. Нар. в сім’ї відо¬ 
мого громад, і політ, діяча, письменника Івана Липи (псевд. 
Петро Шелест та ін.), активного діяча укр. відродження, за¬ 
сновника таємного т-ва «Братство Тарасівців». Літ. діяльність 
розпочав з 1917 як засновник видавництва «Народний Стяг», 
потім пішов добровольцем до армії УНР. У1919-20 проживав 
у Кам’янці-Подільському, тодішньому політ, й культ, центрі, де 
продовжував навчання в ун-ті й займався літ. та видавничою 
діяльністю. Друкувати поезії почав з 1919, окремі зб.: «Світ¬ 
лість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938); у прозі роман 
«Козаки в Московії» (1931); 3-томна зб. оповідань «Нотатник» 
(1936-37 і 1955) і зб. есеїв «Бій за українську літературу» 
(1935). З 1920 жив у Польщі й Галичині, студіював медицину 
у Познан. ун-ті (1929) і навчався у Вищій школі політ, наук 
у Варшаві, заснував літ. об’єднання «Сонцесвіт». З 1928 по 
1943 жив у Варшаві, продовжував навчання в ун-ті та пра¬ 
цював лікарем. Разом з поетом Є. Маланюком заснував гру¬ 
пу укр. письменників «Танк». У 1943 Л. переселяється з Вар¬ 
шави до Яворова під Львовом, рідного міста своєї дружини, 
відкинувши думку про еміграцію на Зх. Займався літ. і публі¬ 
цист. працею, часто надавав мед. допомогу пораненим воїнам 
УПА. Медичні твори Л. кількакратно перевидані: «Фітотерапія» 
(1933), «Ліки під ногами» (1943). Л. написав чимало творів на 
істор. та політ, тематику, серед них «Українська доба» (1936), 
«Українська раса» (1937). Але осн. частину його творчого до¬ 
робку становить історіософська трилогія «Призначення Укра¬ 
їни» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» 
(1941), в якій накреслено шляхи формування укр. етносу, його 
істор. долю, доцільні напрямки експансії та осн. геополіт. не¬ 
безпеки, витворено оригінальну геополіт. доктрину України. 
Якщо «Призначення України» всебічно обгрунтовує «чорно¬ 
морську доктрину», то геополіт. дослідження Л. «Чорноморська 
доктрина» більш глибоко визначає перспективи України як 
лідера країн басейну Чорного моря. Л. заперечував дилему 
«Схід —- Захід» для України. «Визначення напрямної на схід чи 
захід — це, передусім, нищення власного характеру, духовнос¬ 
ті, що зросла над південними морями й вододілами і розпро¬ 
сторилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дніпром, Дністром, 
Дунаєм, Бугом і Доном, несучи до найглухіших закутків укра¬ 
їнських земель подих повітря». Геополіт. вісь «Південь —- Пів¬ 
ніч» проявилась як у княжій, так і козац. добі. Таку укр. вісь 
Л. протиставляє відповідним осям Польщі й Росії. Л. виходить 
з гідрогеограф. концепції геополітики, вважаючи, що стриж¬ 
нем, навколо якого формується ядро етн. території, а відтак 
етн. звичаї, традиції, світогляд, тип культури тощо (тобто все 
те, що ми звично підводимо під поняття «менталітет»), є річко¬ 
ві басейни: «Річна мережа формує єдність території, її торгівлі, 
влади, звичаїв, врешті мови і релігії». 

Нація (або раса у термінології Л.) поєднує етнобіол. та соціо- 
історичні чинники: «Расою звемо цілість населення, що його 
духовні прикмети укриті і явні (як звичаї, мова...), а також ант- 
ропобіологічні риси становлять виразну цілісність упродовж 




400 


липинський 


± 


часу (історії)». Для будь-якої раси є обов’язковими: «одність ор¬ 
ганізації», «одність історії», «одність будуччини». Визначальною 
рисою раси є «існування в якійсь суспільній збірності своєрід¬ 
ного почуття солідарності, зв’язане з окресленою територію. 
Воно не зв’язане ані з мовою, ані з біологічною спільністю 
крови, лишень найбільш сильнім своїм вияві зв’язане з по¬ 
няттям власної, своєрідної місії. Власний терен, власна місія 
і почування нехіті до чужих — ось що є найпевніше в окрес¬ 
лені слова «нація»!» Призначення України, винесене Л. у наз¬ 
ву своєї осн. праці, полягає у формуванні й очоленні «по світі 
англо-саксонськім, римськім, германськім» «світу четвертої ве¬ 
ликої раси в Європі, понтійської, української раси». Ера її має 
настати в міру виконання однієї геополіт. місії, покладеної на 
укр. расу через її високу моральність і гуманність у ставленні 
до сусідів (зокрема, це відсутність імперіалістичних домагань 
до будь-кого з них). Укр. раса має опанувати (насамперед духо¬ 
вно) простір між Балтикою, Уралом, Кавказом та Чорним мо¬ 
рем. Створення такого простору, «моральної осі» уможливить 
вільний розвиток та поступ будь-якій, малій чи великій, расі. 
Стати запорукою такого розвитку — це і є Призначення Укра¬ 
їни. Майбутню роль України, що за своїм покликанням «вима¬ 
гає великости» й «великодержавного світогляду», Л. пов’язував 
з великими змінами на європ. карті. До них відноситься втрата 
Росією України, Кавказу й відродження Казан, д-ви, що за¬ 
безпечило би чорноморським країнам як свободу розвитку, 
так і свободу торгівлі з далеким Сходом. Блискуче викладена 
балто-чорноморська доктрина України Л., виписані геополіт. 
характеристики укр. територій, історико-психол. особливості 
укр. ментальності, що сприяло усвідомленню українцями свого 
місця у світі, зробили його однією з найпопулярніших постатей 
свого часу як у Галичині, так і на еміграції. Демонтажу внутріш¬ 
нього малоросійства, успадкованого від попередніх поколінь 
комплексу нац. меншовартості як пересічного українця, так 
і правлячої верстви, і формуванню укр. структури духу — цій 
місії була присвячена вся творчість Л. Убитий енкаведистами. 
Літ.: Мороз В. Горіти надзвичайним світлом // Липа Ю. Призначення 
України. Львів, 1992; Гринів О. Передбачення глобального масштабу 
// Липа Ю. Розподіл Росії. Львів, 1995. Ф. Медвідь 

ЛИПЙНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович (18.04.1882, с. Затур- 
ці, тепер Локачинського р-ну, Волин. обл. —14.06.1931, сана¬ 
торій Вінервальд, Австрія) — громад.-політ. діяч, історик, полі¬ 
толог, публіцист, дипломат, один з лідерів укр. консерватизму, 
сподвижник гетьмана П. Скоропадського. Навч. у Житом., 
Луц. та Київ, класичних гімназіях, де зблизився з українофіль¬ 
ським середовищем і долучився до т. зв. «хлопоманів». Прой¬ 
шов військ, службу в Риз. драгун, полку, що стояв у Кременці. 
Закінчив Ягелон. ун-т у Кракові, Женев. вищу школу. В Жене¬ 
ві перебував під впливом авторів концепції еліт — В. Парето 
і Г. Лебона, а також Ж. Сореля. Його думка про те, що лише на¬ 
ція і традиція можуть запобігти моральному занепадові, була 
прийнята Л. З 1909 мешкав на підросійській частині України, 
займався наук, роботою і політ, діяльністю. У 1912 вийшов 
збірник його наук, праць і док-тів «З історії України», Л. було 
обрано дійсним членом НТШ. Визнаючи своїми вчителями на¬ 
родників В. Антоновича, П. Свенцицького й Т. Рильського, для 
яких, як і для більшості мислителів того періоду, важливим іде- 
ол. концептом був «народ», Л. протиставляв йому такі концеп¬ 
ти, як «еліта», «держава», «християнська традиція». Своїми пра¬ 
цями «Шляхта на Україні» та «Україна на переломі 1657-59. 


Замітки до історії укр. держ. будівництва в XVII ст.» Л. започат¬ 
кував державницьку істор. і політ, школу. Він першим з істори¬ 
ків наголосив на визначальній ролі провідної сусп. верстви 
(спочатку шляхти, а потім козацтва) у збереженні політ, тради¬ 
ції та ідентичності укр. спільноти. Л., серед іншого, показав, як 
під час Хмельниччини шляхтичі, які «покозачились» і перейшли 
на бік повстанців, привносили у козац. середовище політ, ор¬ 
ганізованість, навички влади і саму ідею держ. самостійнос¬ 
ті України. Відтак саме в середовищі нової еліти, якою стала 
козац. старшина, зароджувалися держ. інституції Гетьманщи¬ 
ни — насамперед із метою захистити сусп-во від анархії та 
хаосу, бо «без організації і без авторитетів нема громадянства, 
а єсть розпорошена, взаємно себе не знаюча і ненавидяча 
юрба рабів». Для Л. Б. Хмельницький — позитивний, знаковий 
персонаж історії, який прагнув трансформувати гетьманство 
в ін-т спадкової влади. Л. один з фундаторів СВУ (1914). Під час 
1-ї світової війни отримав важке поранення. Був прихильни¬ 
ком демократії, пізніше — конст. монархії. Активний учасник 
нац.-визвольних змагань укр. народу в 1917-21. Один із за¬ 
сновників УДХП, власноруч написав її програму, яка базува¬ 
лася на двох засадах: держ. самостійність України і приватна 
власність на землю. У 1918-19 — повноважний міністр і по¬ 
сол Укр. д-ви та УНР у Відні. Після відставки Л. в еміграції в 
Чехословаччині та Австрії, де очолив Укр. союз хліборобів-дер- 
жавників. Один із засновників Укр. вільного ун-ту в Празі, зав. 
кафедри політології і соціології Укр. наук, ін-ту в Берліні. 

У своїх працях, насамперед «Листах до братів-хліборобів» 
(1926), «Хам і Яфет» (1928), Л. обґрунтував та сформулював 
політ, доктрину укр. консерватизму, укр. монархічної держав¬ 
ності. Символом укр. нац. ідеї для Л. була спадкова монархія 
(«класократична трудова монархія») на чолі з гетьманом. /1 
розглядав гетьмана як «верховного суддю», арбітра нації, який 
стоїть «над усіма». Влада гетьмана обмежується двома за- 
конод. палатами: нижчою — з’їздом рад поодиноких земель 
і вищою — трудовою радою д-ви. За концепцією Л., влада ре¬ 
алізується активною меншістю — аристократією і в цьому суть 
класократії на противагу демократії (періоду сусп. дезоргані¬ 
зації) та охлократії. Аристократія для Л. це не родова аристо¬ 
кратія, яка успадковує своє право на управління, а обраний з 
різноманітних класів (хліборобського, промислового, купець¬ 
кого, фінансового) орган, який ґрунтується на принципах «тер. 
патріотизму», що важливіше за нац. чи соціальний чинники, 
сприяє поширенню консерват. ідеології, христ. релігії та солі- 
даризму. Еліта за Л., це кращі, найбільш енергійні та найбільш 
вмілі люди, які до того ж мають певний «ідеалізм». Нація для /1. 
поняття універсальне і в певному сенсі надісторичне. Нації іс¬ 
нували завжди, відразу тільки-но людина перестала бути при¬ 
родною істотою і виникла держава: «Завжди спочатку буває 
держава, а потім нація». Патріотизм, державницька позиція, 
на думку мислителя, визначається не етнічно-культ. приналеж¬ 
ністю, а прив’язаністю до своєї території. Звідси випливало, 
що укр. патріотом-державником могла бути етнічно й культур¬ 
но чужа українцям особа, якщо вона виступає патріотом своєї 
землі. Таким урешті був сам Л. «Українцем, своїм, близьким, 
людиною однієї нації єсть кожна людина, що органічно (міс¬ 
цем осідку і праці) зв’язана з Україною», — писав він. У док¬ 
трині Л. одне з центр, місць займає концепт: хлібороб-власник 
як рушійна сила соціально-екон. і політ, процесу. Хлібороб¬ 
ство мало формувати союз з армією, сприяти зовнішньополіт. 




ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ 


401 


зв’язкам України, зокрема союзу Сх. і Зх., добросусідства 
з поляками, росіянами та білорусами. Л. наголошував: «ніхто 
нам не збудує державу, коли самі не збудуємо, і ніхто за нас не 
зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути». Мисли¬ 
тель намагався зрозуміти причини укр. бездержавності, вва¬ 
жав, що їх можна поділити на дві групи: статичні, тобто умови 
існування народу, та динамічні, тобто дії в конкр. ситуаціях, які 
<ми розумом і волею, відповідно до наших хотінь та ідей, мо¬ 
жемо змінити». Він фундатор створення «хлібороб, ідеології» 
і обґрунтування окремого шляху розвитку України «третього 
типу організації громадського життя». Л. критикував тоталіт. 
тенденції в політ, думці, включаючи й теорію «інтегрального 
націоналізму». До кінця життя він залишався на позиціях геть- 
ман.-монарх. ідеї, хоча організаційно відійшов від гетьманців 
П. Скоропадського, заснувавши «Братство українських класо- 
кратів-монархістів, гетьманців» (1930) та його друк, орган «Хлі¬ 
боробську Україну». Помер в Австрії, похований у Затурцях. 

Тв Релігія і церква в історії України. Н.-Й., 1956; Повне зібр. 
творів, архів, студії. К.; Філадельфія, 1991; Листи до братів-хлі- 
боробів. Про ідею і організацію українського монархізму. К.; 
Філадельфія, 1995; 3 епістолярної спадщини. К., 1996; Листу¬ 
вання В. Липинського. Т. 1. К., 2003. 

Літ.: Чижевський Д. В’ячеслав Липинський як філософ історії // Дзво¬ 
ни. 1933. № 6.1991; Дашкевич Я. Хам чи Яфет. Липинський і укр. ре¬ 
волюція // Україна: Наука і культура. Вип. 29. К., 1996; Вячеслав Ли¬ 
пинський — ідеолог укр. державотворення. Луцьк, 2001. 

О. Калакура 

ЛИСЯК-РУДНЙЦЬКИЙ Іван Павлович (27.10.1919, Відень — 
25.04.1984, Едмонтон) — історик. Навч. на юрид. ф-ті Львів, 
ун-ту (1937-39). Після еміграції сім’ї до Німеччини продовжив 
навчання на ф-ті зовн. зносин Берлін, ун-ту (1940-43) і Кар- 
лового ун-ту в Празі. Від 1947 навч. в Ін-ті вищих міжнар. до¬ 
сліджень (Женева), а з переїздом сім’ї до США пройшов ста¬ 
жування в Колумб. ун-ті, Нью-Йорк (1951-53). Далі працював 
проф. історії у філадельф. коледжі Ла Саль, в Амер. ун-ті (Ва¬ 
шингтон), з 1971 — в Альберт, ун-ті в Едмонтоні. У1976 разом 
з колегами заснував в Едмонтоні Канад. ін-тукр. студій. 

У молоді роки Л.-Р. перебував під впливом консерватизму , 
короткий час брав участь у політичній діяльності послідовни¬ 
ків П. Скоропадського. Залишаючись рішучим противником 
націоналіст, ідеології, наприкін. 60-х рр. 20 ст. зблизився з 
окремими представниками ОУН («двійкарями»). На відміну від 
переважної більшості вчених діаспори, він залишався політ, 
нейтральним, а свої погляди визначав як ліберальні. Природ¬ 
на допитливість, жадоба знань і майже безперервне півтора- 
десятирічне навчання у багатьох ун-тах світового рівня зро¬ 
били Л.-Р. винятково ерудованою людиною у багатьох галузях 
гуманіт. знання. Але його дослідницька діяльність зосереджу¬ 
валася винятково на укр. історії 19-20 ст. Він зосереджував¬ 
ся гол. чином на проблемах укр. сусп.-політ. думки в період, 
коли вона існувала у розвинутому вигляді (від 2-ї пол. 19 ст. до 
1933, а в Зх. Україні — до 1939). Найвідмітнішою рисою твор¬ 
чості Л.-Р. була відданість невеликим (від 10 до 40 с.) науково- 
публіцист. есе. Кожне з них шліфувалося до нескінченності, аж 
поки автор починав вважати текст придатним до опублікуван¬ 
ня. Іноді він повертався до опрацьованої теми через багато 
років, щоб створити шедевр, який не повторював попередньо¬ 
го. Його есе (близько півсотні за все життя) мали бездоганну 
логічну побудову і добре продуманий філос. контекст. Вони 


адресувалися не тільки фахівцям, а й досить широкому колу 
читачів з солідною інтелектуальною підготовкою. Проблеми 
минулого укр. народу розглядалися на тлі всесвітньої історії, 
з урахуванням методол. арсеналу істор. науки, яким він доско¬ 
нало володів. Тому його часто називають політологом, який 
заглиблювався в істор. контекст. Як вважав Л.-Р., укр. істор. 
процес упродовж чотирьох століть відбувався, хоч із запізнен¬ 
ням, але за західноєвроп. сценарієм. Він заперечував форма¬ 
ційний підхід до історії, але не повернувся до схем, розвинутих 
істориками доревол. часу («княжа доба», «литовсько-польська 
доба», «козацька держава», «доба нац. відродження»). У цих 
схемах він вбачав штучну ізоляцію вітчизняної історії від ши¬ 
рокого істор. контексту. Однак він погоджувався з тим, що се¬ 
редньовічна доба тривала в Україні довше, ніж на Зх. (до Люб¬ 
лін. унії). Київ. Русь навіть на пізніх етапах її існування Л.-Р. не 
розглядав як повністю феод, утворення, оскільки в ній були 
відсутні найістотніші ін-ти феодалізму — васалітет і лен. Нав¬ 
паки, Вел. князівство Лит., як і укр. землі в його складі, він 
вважав феод, утворенням. У Моск. д-ві вчений не знаходив 
феод, рис після того, як корпоративні права землевласників 
розчавила опричнина Івана IV. Соціальні групи в цій д-ві, не 
виключаючи привілейованих, однаково потерпали від сваволі 
монарха в тому, що торкалося безпеки особи і прав власності. 
На думку Л.-Р., друга після опричнини «революція згори», якою 
були реформи Петра і, не внесла нічого істотного в соціально- 
екон. структуру сусп-ва. Незважаючи на поверхову вестерні - 
зацію, тип рос. державності залишався глибоко відмінним від 
західноєвроп. зразків. На підтвердження цього він наводив 
класичне визначення М. Сперанського: рос. сусп-во склада¬ 
ється з рабів царя — дворян, і рабів дворян — селян-кріпаків. 
Принциповий характер мало розрізнення Л.-Р. понять •на¬ 
род» і •нація». Вважаючи нац. характер об’єктивним явищем, 
він відносив його до сусп.-культ., а не до біол. сфери, тобто 
пов’язував зі способом життя, комплексом культ, цінностей, 
системою інституцій, притаманних даному народові. Нація, 
твердив він, є феноменом політичної сфери і спирається на 
свідому волю людей, які хочуть мати власну держ. орг-цію. 
Народ визначається сукупністю об’єктивних рис, таких, як 
звичаї, побут, мова, що передаються з покоління в поколін¬ 
ня майже автоматично, без свідомих зусиль. Народ — етнос 
є субстратом, з якого може, але не мусить постати нація. Він 
є феноменом старішим і тривалішим, ніж нація. Щоб прига¬ 
сити нац. життя, не треба фіз. загибелі етн. масиву, який тво¬ 
рить його підложжя. Вистачає, аби у соціальної еліти забракло 
бажання бачити в своєму народі політ, суб’єкт. Поєднання со¬ 
ціального і нац.-реліг. начал надало Визвольній війні під про¬ 
водом Б. Хмельницького характер найбільш масштабного, три¬ 
валого і запеклого міжстанового конфлікту в усій Європі при 
переході від середньовіччя до нових часів. Ця конфронтація 
змела систему кріпосницьких відносин, в ній відроджувалася, 
як фенікс з попелу, нація. Тому Л.-Р. назвав цю війну великою 
козац. революцією. Однак він відкидав інтерпретацію війни 
як змагання між аристократією і демократією. У вогні козац. 
революції народжувалося станове сусп-во. Козацтво як ціліс¬ 
ність прагнуло створення стану, відмінного від селян. Утворен¬ 
ня нової земельної аристократії з козац. старшини було яви¬ 
щем невідворотним. 

У 20-х рр. 20 ст. у працях М. Волобуєва, О. Оглобліна, М. Слаб- 
ченка, М. Яворського обґрунтовувалася теза про колоніальне 




402 


ЛИТВИН — ЛІБЕРАЛІЗМ 


становище України в імперії. Вона настільки утвердилася, що 
будь-яка ін. точка зору просто не сприймалася. Навпаки, Л.-Р. 
нагадував, що царська адміністрація розглядала укр. землі 
як корінні провінції і забезпечувала в них за допомогою іно¬ 
земних інвестицій навіть вищі темпи індустр. розвитку, ніж у 
центр, регіонах. Роздумуючи над уроками Визвольних зма¬ 
гань 1917-20, Л.-Р. бачив осн; причину невдач у внугр. стані 
сусп-ва. Він вважав небезпечним'пропагувати поширений міф 
про позитивність «революційної стихії», в якій насправді було 
багато варварсько-руїнницького. Л.-Р. визнавав, що тоталіт. 
режим не допускає децентралізації влади, і під цим кутом зору 
рад. федералізм був конст. фікцією. Проте він наполягав на 
тому, що цей федералізм мав реальний зміст — багатонаціо¬ 
нальний склад населення СРСР. Будучи повністю підпорядко¬ 
ваними Кремлю, рад. республіки все-таки являли собою нац. 
д-ви, за якими крилися живі нації. Наприкін. 50-х рр. 20 ст. 
Л.-Р. зробив прогноз щодо майбутньої долі тоталггаризму в 
СРСР. Переконаний у тому, що тоталітаризм здатний на «відли¬ 
ги», але не на автентичну демократизацію, яка порушувала б 
монополію комуніст, партії на владу, він сформулював такий 
висновок: коли б під,непередбаченими зовн. або внугр. удара¬ 
ми зламалася полії диктатура, то за цим неминуче настав би 
розвал усієї сусп.-екон. системи. 

Літ.: Пріцак Омелян* Іван Лисяк-Рудницький як учений і «комуніка- 
тор» // Лисяк-Рудницький. Історичні есе. Т. І. К., 1994; Грицак Я. Йван 
Лмсяк-Рудницкий: интеллекгуальная биография // Лмсяк-Рудницкий 
Йван. Между историей и политикой. М.; СПб., 2007. С. Кульчицький 
ЛИТВИН Володимир Михайлович (нар. 28.04.1956, Сл.-Рома- 
нівська, Новоград-Волин. р-ну Житом, обл.) — держ. і політ, 
діяч, історик. Після закінчення Київ. держ. ун-ту ім. Т. Шев¬ 
ченка залишається в ньому на наук, та викладацькій роботі. 
У 1986-89 — нач. управління М-ва вищої і середньої спец, 
освіти УРСР, у 1989-91 — лектор, консультант, помічник 
секретаря ЦК КПУ, у верес. 1991-94 — доцент, докторант 
Київ, ун-ту. Із серп. 1994 працює помічником Президента 
України Л. Д. Кучми. У 1995 здобув ступінь д-ра наук. У 1997 
обраний чл.-кор. НАН України, у 2003 — академіком. У1995- 
99 — заст. главк, у 1999-2002 — глава Адміністрації Прези¬ 
дента України. У 2002 обраний до ВР України 4-го скликання 
за списками блоку «За єдину Україну!», у трав, того ж року став 
головою парламенту. В черв. 2004 обраний головою Аграрної 
партії України (з лют. 2005 перейменована на Народну партію 
України). Взяв участь у досягненні політ, компромісу між сто¬ 
ронами, що виборювали посаду президента у 2004. З трав. 
2006 — віце-президент НАН України. У верес. 2007 став на¬ 
родним депутатом ВР України, у груд. 2008 обраний головою 
парламенту. 

Літ.: Хто є хто в державному управлінні. К., 2008. В. Гмовко 

ЛІБЕРАЛІЗМ (від лат. ІіЬегаІіз — вільний, незалежний) — по¬ 
літ. доктрина або соціально-політ. течія, осн. ідеєю якої є здій¬ 
снення якомога повнішої свободи особистості шляхом усунен¬ 
ня всього того, що може обмежувати індивід, свободу. Слово 
•ліберал» вживалося на початку 19 ст. із зневажливим відтін¬ 
ком. У 1822 Байрон, Шеллі й Лі Хант заснували журн. «Лібе¬ 
рал», і він не мав успіху почасти тому, що сприймався як на¬ 
смішка над Л. Через півстоліття журнал під такою ж назвою, 
заснований 1879, вже одержав широке визнання. Ліберали 
стали респектабельною течією; Локка, Вольтера, Монтеск'є, 
Адама Сміта почали розглядати як попередників лібералів. 


Історія термінів «ліберальний», «лібералізм» частково відобра¬ 
жає справжню історію руху. Європ. ментальність формувалася 
на основі двох традицій: іудео-христ. (біблійної) з її поняттями 
про свободу вибору, гріх і спокуту та античної, що знайшла за¬ 
вершений вираз у рим. праві. У цілому це сформувало важ¬ 
ливе для Л. поняття відповідальної за свої вчинки, здатної до 
вільного вибору «персони», себто правової особистості. Прин¬ 
ципи Л. знаходять вираз також в Середньовіччі в компромі¬ 
сах монарх, влади з феод, аристократією (англ. Велика хартія 
вільностей 1215). Епоха пром. капіталізму супроводжувалася 
розвитком сильних лібер. партій; після 1-ї світової війни по¬ 
чався їх занепад, їх функції в політиці почасти перейшли до 
соціал-демократії, а в екон. сфері — до неоконсерват. партій 
(екон. лібералізм). Найповнішим формулюванням ідей Л. ста¬ 
ла франц. Декларація прав людини і громадянина 1789. Вона 
проголосила осн. права людини, що є основою лібер. устрою 
сусп-ва: (1) свобода, (2) власність, (3) безпека, (4) право опо¬ 
ру насильству. В сукупності ці права утворюють громадян, сво¬ 
боду, що не допускає приват. правової залежності в будь-якій 
формі і гарантує повний прояв приват. ініціативи. Формування 
громадян, свободи уподібнюється до укладання між незалеж¬ 
ними індивідами «соціального договору» (Руссо). На протилеж¬ 
ність Л. консерватизм вважає, що індивід, прав і свобод не¬ 
достатньо для підтримання порядку. Оскільки «договір» немов 
би укладається не тільки між сучасниками, а й між далекими 
давніми і майбутніми поколіннями, то для нього потрібні, крім 
волі його учасників, ще сила традицій і державності. Лібера¬ 
ли покладають повну відповідальність за соціальні зміни на 
індивіда, який не може вимагати від д-ви чогось більшого ніж 
охорону власних прав, зокрема права власності. Держава, яка 
ставить перед суспільством певні ідеол. цілі, з точки зору Л. 
неминуче перероджується на тоталітарну. Від громадян, сво¬ 
боди відрізняють свободу політичну, яка полягає в праві гр-на 
брати участь в управлінні д-вою через вибори, вільну пресу та 
ін. інститути. З точки зору Л., політ, свобода створюється для 
забезпечення свободи громадян., як її гарантія і доповнення. 
Різниця між лібер. і консерват. політикою — за всієї її віднос¬ 
ності й залежності від конкр. обставин — залишається істотною 
в тій її глибинній сутності, яку свого часу К. Маннгайм харак¬ 
теризував як стиль політ, мислення (менталітет). Відмінність 
консерват. і лібер. менталітету — в ставленні до принципів. 
Консерватизм прагне політ, завдання сучас. д-ви розв’язувати 
в контексті конкретності, обмежуючи діяльність безпосеред¬ 
ньо даним і умовою «відторгнення всього, що відгонить спеку¬ 
ляцією або гіпотезою» (К. Маннгайм). «Консерват. реформізм» 
ґрунтується на заміні одних одиничних факторів (особистостей 
чи законів) іншими, тоді як лібер. реформізм прагне до зміни 
системи як цілого, виходячи з певних принципових засад. Лі¬ 
бер. думка має перед очима бажаний стан, очікуване майбут¬ 
нє. Не будучи схильною до романтичних проектів і звертань до 
історії, лібер. система поглядів здатна спиратися на абстракт¬ 
ні вихідні формулювання. Звідси орієнтація Л. на абстрактні 
принципи побудови сусп-ва. Варто зазначити, що людство 
сформулювало цілий ряд таких принципів, починаючи від Ве¬ 
ликої хартії прав і свобод людини, прийнятої ООН у 1948; усі 
ці принципи обов’язкові для членів міжнар. спільноти народів. 
Якщо лібер. думка бачить дійсність у категоріях можливості 
й норми, то консерват. — в категоріях історії. Звідси різниця 
в легітимації, обґрунтуванні законності пропонованої політики 




ЛІБЕРАЛЬНИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ — ЛІГА НАЦІЙ 


403 


і системи інституцій: консерватизм апелює до істор. традиції, 
Л. — до загальнолюдських принципів. Така ментальність збли¬ 
жувала Л. з соціалізмом, хоча історично вони протистояли 
один одному в ставленні до приват. власності, і тільки посту¬ 
пова відмова соціалізму від націоналізації власності розми¬ 
ває цю протилежність. У тактиці політ, боротьби Л. завжди був 
схильний до компромісів і м’яких поміркованих дій на відміну 
від радикальніших консерваторів та соціалістів. У цьому проти¬ 
вники Л. нерідко вбачають його слабкість. Така особливість Л. 
пояснюється його обережністю в застосуванні насильства як 
засобу, що може перешкодити досягненню осн. мети — захис¬ 
ту індивід, свободи. За сучас. умов важко знайти політ, сили, 
що відстоювали б принципи Л. «в чистому» вигляді. Прихиль¬ 
никами екон. Л. є зазвичай праві, консерват. політики, тоді як 
у кризових ситуаціях ліберали вдаються до держ. втручання 
в економіку. Західноєвроп. соціал-демократія фактично знахо¬ 
диться на позиціях лівоцентристського політ. Л. 

Літ.: П. Манан. Інтелектуальна історія лібералізму. К., 2005. 

М. Попович 

ЛІБЕРАЛЬНИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ — міжнар. політ, орг-ція, що 
об’єднує партії політичні лібер. спрямування. Штаб-квартира 
розташована в Лондоні, в приміщенні Нац.-лібер. клубу. Засно¬ 
ваний в Оксфорді у 1947, Л. І. став найпрестижнішою структу¬ 
рою для лібер. партій та засобом для зміцнення лібер. демо¬ 
кратії в усьому світі. Програмні положення й основні політ, 
принципи Л. І. викладено в Оксфорд, лібер. маніфесті (1947), 
Оксфорд, лібер. декларації (1967), лібер. заклику (1981), За¬ 
клику до прав людини (Оттава, 1987), Декларації про захист 
довкілля (Гельсінкі, 1990), Лібер. мініфесті для 20 ст. (1997). 
Осн. принципами, що об’єднують лібер. партії на шести конти¬ 
нентах, є права людини, вільні й чесні вибори, багатопарт. де¬ 
мократія, соціальна справедливість, толерантність, соціально 
спрямована ринкова економіка, вільна торгівля, громадян, та 
міжнар. солідарність. У 2005 Л. І. об’єднував 84 партії лібер. 
спрямування з 67 країн. На 48-му конгресі Л. І. в Оксфорді 
у 1996 його членом стала Лібер. партія України. У межах орг-ції 
здійснюється координація діяльності її членів, обмін програма¬ 
ми. Друк, орган — «Бюлетень Ліберального Інтернаціоналу» 
(виходить 6 разів на рік). Л. І. видає часописи «Ліберальний 
час»(«|_іЬегаІ Тітез»), «Факти і постаті» («Расіз апсі Рібигез»), «Хто 
є хто в Ліберальному Інтернаціоналі». Як неурядова організа¬ 
ція Л. І. має консультант, статус в ООН, Раді Європи, ін. міжнар. 
політ, структурах. Керівний орган — бюро Л. І. у складі 10 осіб, 
керівництво апаратом і поточною роботою здійснює ген. се¬ 
кретар. На 53-му конгресі в трав. 2005 в Софії (Болгарія) пре¬ 
зидентом Л. І. обрано лорда Джона Алдердайса. М. Дорошко 
ЛІГА НАЦІЙ (І.еавие ої Иаііопз) — перша універсальна між¬ 
нар. міжурядова орг-ція з підтримання миру та безпеки, чиє 
створення було ініційоване на Париз. мирній конференції 
1919-20 В. Вільсоном, щоб «назавжди покласти кінець вій¬ 
нам». Основою Статуту Л. Н. став компромісний амер.-брит. 
проект, ухвалений 28.04.1919; він складався з 26 статей, то¬ 
тожних відповідним положенням мирних договорів, що закрі¬ 
плювали міжнар. порядок після 1-ї світової війни. Насамперед 
Статут зобов’язав держав-членів «поважати та захищати те¬ 
риторіальну цілісність і незалежність усіх держав-членів Л. Н.» 
(ст. 10); встановлювалася мандатна система для кол. колоній 
Німеччини та араб, володінь Туреччини (ст. 22). Датою нар. 
Л. Н. стало 10.01.1920 — день ратифікації Версал. мирного 


договору 1919; вже в серед. 20-х рр. до її складу входили 56 
д-в, ут. ч. й кол. учасники нім. блоку; згодом було прийнято Ні¬ 
меччину (1926); Мексику (1931); Ірак і Туреччину (1932) і СРСР 
(1934), але утворення Л. Н. не підтримав у берез. 1920 Сенат 
США, що відмовився від вступу до орг-ції іі схвалення Версал. 
договору. До структури Л. Н. входили Ген. асамблея, Рада, Пост, 
секретаріат, різноманітні тех. комісії та допоміжні служби; міс¬ 
цем перебування гол. органів орг-ції була Женева, а щорічний 
бюджет становив бл. 6 млн дол. До Асамблеї входили пред¬ 
ставники усіх д-в, що були членами Л. Н., сесії Асамблеї про¬ 
ходили щорічно у вересні (час від часу скликалися спеціальні 
сесії), кожен член мав один голос. Асамблея дістала широ¬ 
кі повноваження, які охоплювали всі сфери діяльності Ліги; 
внугр. структура Асамблеї відповідала (принципам побудови 
законод. органа і включала 7 пост.адииісій, які, зазвичай, діяли 
паралельно тех. службам орг-ції.Спочатку планувалося, що до 
складу Ради Л. Н. входитимуть 9 представників д-в, однак не¬ 
участь США скоротила к-сть її членів до 8 (порівну постійних 
і тимчасових); на 01.01.1940 залишилося два пост. (Британія 
і Франція) та 11 тимчасових (від малих д-в) членів; функції Ради 
були такими ж широкими, як і функції Асамблеї, хоча Рада 
мала виключні права у вирішенні питань, пов’язаних із систе¬ 
мою мандатів, проблем меншин, Данцига, Саару, врегулюван¬ 
ні конфліктів та застосування статей Статуту щодо колективної 
безпеки. Вимога прийняття рішень одноголосно зумовлювала 
впевненість д-в у тому, що Рада не зможе ухвалити жодного 
рішення без їхньої згоди; фактично Л. Н. перебувала під керів¬ 
ництвом і впливом Франції та Британії, а наприкін. свого існу¬ 
вання практично лише під керівництвом останньої. Незважа¬ 
ючи на те, що Л. Н. вдалося більш-менш успішно врегулювати 
понад 35 політ, конфліктів, зусилля щодо розв’язання осн. про¬ 
тиріч шляхом застосування ст. 16 Статуту про колект. безпеку 
призвели до її послаблення та припинення діяльності. Невдала 
спроба застосувати 1931 ефективні санкції міжнародні проти 
Японії, що напала на Маньчжурію, нездатність впливати на по¬ 
дії в ході італ. агресії проти Ефіопії 1935-36 та Албанії 1939, 
аншлюс Австрії, окупація нацист. Німеччиною Чехословаччини 
та частини Литви, інтервенція Берліна й Рима в Іспанії явно по¬ 
казали потенц. агресорам слабкість механізму застосування 
силових рішень у мирному врегулюванні. На ост. сесії Асамблеї 
18.04.1946 було прийнято рішення про передачу власності та 
матер. цінностей ООН, а соціальних та екон. функцій — Еконо¬ 
мічній і Соціальній Раді ООН; Л. Н., яка об’єднувала на той час 
34 д-ви, саморозпустилася. 

Літ.: Ргесіегіск РоІІоск. ТЬе Іеабие оі №Ііоп8. СІагк, Ж, 2003; Шри»- 
гин О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині. К., 1098; 
Матвієнко В. Україна і Ліга Націй. К., 2000. В. Матвієнко 

ЛІДЕРСТВА ТЕОРІЇ — наук, концепції формування, функціо¬ 
нування і розвитку феномену лідерства політичного. Джерела 
теор. проблем політ, лідерства сягають глибокої давнини. По¬ 
літ. думка почала формуватися на зорі людської цивілізації, 
з появою і розвитком перших держав, формуванням владних 
відносин і запровадженням різних форм держ. панування. 
Комплексна наук, розробка проблем політ, лідерства припа¬ 
дає на 20 ст. — період, який багато політологів називають бу¬ 
мом дослідження феномену лідерства. Когорта вчених-політо- 
логів, зокрема, М. Вебер, Е. Тоффлер, Ж. Блондель, А. Лоугон, 
Р. Стогділ, Р. Міхельс, К. Джибб, Б. Басе, Г. Лассвел та ін. запро¬ 
понували оригінальні теорії лідерства. Найбільшу популярність 




404 


ЛІДЕРСТВА ТЕОРІЇ 


у політ, науці має концепція типології лідерства, яка була за¬ 
пропонована М. Вебером. Свою концепцію вчений побудував 
на теорії про засоби легітимації влади. Він виділяє три головні 
різновиди політ, лідерства: 1) традиційний (спадкоємна влада 
вождів племен, монархів); 2) рутинно-легальний, або бюро¬ 
крат. (влада лідерів, обраних дем. шляхом); 3) харизматичний 
(влада лідерів, обдарованих надзвичайними інтелектуаль¬ 
ними та організаторськими якостями, які прийшли до воло¬ 
дарювання в умовах гострих кризових ситуацій або револ. 
подій). Зазвичай харизматичні лідери мають великі здібності 
з управління суспільством , вони блискучі трибуни й автори¬ 
тетні особи. Веберівська концепція типології політ, лідерства 
поклала початок цілого напряму цієї проблеми в сучас. полі¬ 
тології. Серед осн. факторів політ, лідерства: інтелектуальні та 
організаторські здібності лідера, походження і процес пере¬ 
творення людини на лідера; характерні риси групи або партії, 
якою керує лідер; характер взаємовідносин між лідером та 
його оточенням; внугр. та зовнішньополіт. умови, в яких здій¬ 
снюється лідерство; наслідки взаємовідносин лідера з впли¬ 
вовими політ, структурами, в т. ч. з опозицією. 

Теорії лідерських рис, або теорії «великої людини» виокрем¬ 
люють людину-лідера, спираючись винятково на її особис- 
тісні якості. Сучас. зх. автори концепції людських рис, зокре¬ 
ма, Б. Басе, Є. Боргатт, Р. Каттел, Г. Стайс, Р. Манн, А. Роугон, 
Е. Роуз, М. Гантер намагалися пояснити процес становлення 
і розвитку лідерства виявленням тих чи ін. рис характеру ін¬ 
дивіда. Так, англ. дослідники Р. Каттел і Г. Стайс на основі 
аналізу особистісних рис характеру визначили чотири типи 
лідерів: 1) «технічний», здатний ефективно вирішувати най¬ 
ближчі завдання методом впливу на підлеглих; 2) «видатний», 
який справляє найбільший вплив на своє оточення; 3) «соціо- 
метричний» як найбільш симпатичний для однодумців; 4) «ви¬ 
борний». Вчені визначили й систематизували характерні влас¬ 
тивості, які забезпечили можливість індивідам завоювати 
лідерський статус. До цих властивостей належать: моральна 
зрілість; вплив на оточення або домінування; цілісність харак¬ 
теру; соціальна сміливість і винахідливість; проникливість; не¬ 
залежність від потужних шкідливих потягів; сила волі й управ¬ 
ління власною поведінкою; уникнення зайвих переважань 
і нервової напруги. 

Теорії довкілля, або ситуаційні теорії лідерства (Е. Мемфорд, 
Є. Богардус, Дж. Шнайдер, А. Мерфі, Дж. Хемфілл, Л. Картер, 
М. Ніксон, П. Херсі, К. Бланшар) доводять, що необхідність 
того чи ін. лідера викликається часом, місцем та обставина¬ 
ми. Так, Є. Богардус вважає, що лідерство розвивається згідно 
з природою політ, групи і завданнями, які вона має вирішува¬ 
ти. Дж. Шнайдер з’ясував, що к-сть видатних військ, лідерів 
Великобританії була пропорційною к-сті військ, конфліктів. 
А. Мерфі зробив висновок, що лідерство — це не властивість 
індивіда, а випадковий фактор, коли для конкретної ситуації 
потрібен певний лідер та його відповідні дії. Дж. Хемфілл, автор 
концепції ситуаційних факторів лідерства, зазначає: 1) кожний 
ситуаційний контекст потребує від лідера прояву певного на¬ 
бору якостей; 2) лідерські якості, ефективні в одній ситуації, 
можуть бути нейтральними чи й непотрібними в ін. ситуаціях. 
Концепції лідерських та ситуаційних рис намагаються поясни¬ 
ти феномен лідерства як результат впливу на сам процес лише 
одного фактора. Процес взаємодії індивід, і ситуаційних при¬ 
чин ігнорується. Це спонукало до появи і розвитку концепцій 


особистісно-ситуаційних теорій, авторами яких стали Є. Вес- 
бур, Е. Кейс, Дж. Браун, Г. Герт, С. Міллз та ін. Змістовною 
сутністю цих теорій є поєднання лідерських рис з конкрет¬ 
ною ситуацією. Представниками гуманіст, теорій лідерства 
є Д. Макгрегор, К. Аргіріс, Р. Лайкерт, В. Врум та ін. Так, кон¬ 
цепція Д. Макгрегора будується на твердженні, що існують два 
типи орг. лідерства, які грунтуються на двох підходах у відно¬ 
синах лідера з послідовниками. Для першого типу характерні 
такі особливості: 1) основна маса людей ледачі й байдужі до 
роботи; вони не амбіційні й не проявляють ініціативи; тому 
більшість підлеглих слід примушувати до дій, скеровувати їх 
і контролювати; в цьому випадку лідер обирає авторит. стиль 
управління; 2) значна частина підлеглих має інтерес до робо¬ 
ти і здатна самоорієнтуватися і самоорганізовуватися; ці люди 
можуть брати на себе відповідальність, активно підтримувати 
цілі орг-ції, вони зацікавлені у віддяці; при такому розкладі 
лідер віддає перевагу дем. стилю управління й охоче поділяє 
з послідовниками частину своїх повноважень. У другому ва¬ 
ріанті наявний гуманіст, підхід до лідерства. Атрибутивні теорії 
лідерства (Т. Парсонс, Р. Лорд, К. Мар, Г. Алліджер, Ф. Фідлер, 
Дж. Ґарсіа, Т. Мітчелл) розглядають лідерство як оціночні вза¬ 
ємовідносини лідера і послідовників, основою яких є сприй¬ 
няття ділових якостей лідера та його людська привабливість. 
Такий підхід означає, з одного 0оку, що лідерські якості можуть 
повести послідовників за лідером або його не підтримати. 
З ін. боку, послідовники до певної міри визначають поведінку 
лідера, спонукають його до виявлення й активного викорис¬ 
тання індивід, здібностей. Автори мотиваційних теорій лідер¬ 
ства (А. Маслоу, Б. Басе, Р. Гаус) вважають, що ефективність лі¬ 
дерських дій залежить від того, як лідер впливає на мотивацію 
послідовників, на їхню здатність ефективно виконувати роботу 
та на їхнє почуття задоволення від діяльності. А. Маслоу, зо¬ 
крема, систематизував набір мотиваційних потреб лідера. 
На найнижчий щабель цієї ієрархії він поставив фізіол. рівно¬ 
вагу, далі — почуття безпеки, ще далі — бажання належати 
до престижної структури, а ще далі — прагнення пошани. На 
найвищому щаблі — жадання самореалізації. В ієрархічній пі¬ 
раміді потреб А. Маслоу вершиною є поняття самореалізації, 
зміст якої вчений асоціює з найбільшим розкриттям індивід, 
сутності лідера, макс. можливостями людини через керівну ді¬ 
яльність. Мотиваційні концепції лідерства розробляли